Конституція (основний закон) Естонської Республіки

(1) Естонія — самостійна і незалежна демократична республіка, де носієм найвищої державної влади є народ.

(1) Самостійність і незалежність Естонії є безстроковими та невідчужуваними.

(1) Суходіл, територіальні води та повітряний простір Естонської держави є нероздільним і неподільним цілим.

(1) За державним устроєм Естонія є унітарною державою, адміністративний поділ території якої встановлює закон.

(1) Державна влада здійснюється лише на підставі Конституції та відповідних до неї законів. Загальновизнані принципи й норми міжнародного права є невід'ємною частиною правової системи Естонії.

(1) Закони оприлюднюються у встановленому порядку. Обов'язковими до виконання можуть бути лише оприлюднені закони.

(1) Діяльність Рійґікоґу, Президента Республіки, Уряду Республіки та судів організована за принципом поділу й збалансованості влад.

(1) Природні багатства та природні ресурси Естонії є національним надбанням, яке слід використовувати ощадливо.

(1) Державною мовою Естонії є естонська мова.

(1) Державними кольорами Естонії є синій, чорний і білий. Форму державного прапора та державного герба встановлює закон.

(1) Кожна дитина, один із батьків якої є громадянином Естонії, має право на естонське громадянство за народженням.

(1) Кожен, хто втратив естонське громадянство неповнолітнім, має право на його поновлення.

(1) Ні в кого не можна відібрати набуте за народженням естонське громадянство.

(1) Ні в кого не можна відібрати естонське громадянство через переконання.

(1) Умови та порядок набуття, втрати й поновлення естонського громадянства встановлює закон про громадянство.

(1) Перелічені в Конституції права, свободи та обов'язки всіх і кожного однаково стосуються як громадян Естонії, так і громадян іноземних держав та осіб без громадянства, які перебувають в Естонії.

(1) Перелічені в Конституції права, свободи та обов'язки поширюються на юридичних осіб настільки, наскільки це узгоджується із загальними цілями юридичних осіб та із суттю цих прав, свобод і обов'язків.

(1) Перелічені в цьому розділі права, свободи та обов'язки не виключають інших прав, свобод і обов'язків, які випливають зі змісту Конституції або узгоджуються з нею та відповідають принципам людської гідності й соціальної та демократичної правової держави.

(1) Права та свободи можна обмежувати лише відповідно до Конституції. Ці обмеження мають бути необхідними в демократичному суспільстві й не можуть спотворювати суть обмежуваних прав і свобод.

(1) Усі рівні перед законом. Нікого не можна дискримінувати за національністю, расою, кольором шкіри, статтю, мовою, походженням, віросповіданням, політичними чи іншими переконаннями, а також за майновим і соціальним становищем чи іншими обставинами.

(1) Розпалювання національної, расової, релігійної чи політичної ненависті, насильства та дискримінації заборонене законом і карається. Так само заборонене законом і карається розпалювання ненависті, насильства та дискримінації між суспільними верствами.

(1) Кожен має право на захист держави та закону. Естонська держава захищає свого громадянина і за кордоном.

(1) Закон захищає кожного від свавілля державної влади.

(1) Забезпечення прав і свобод є обов'язком законодавчої, виконавчої та судової влади, а також органів місцевого самоврядування.

(1) Кожен має право у разі порушення своїх прав і свобод звернутися до суду. Кожен може під час розгляду своєї судової справи вимагати визнання неконституційним будь-якого дотичного закону, іншого правового акта чи дії.

(1) Суд керується Конституцією та визнає неконституційним будь-який закон, інший правовий акт чи дію, що порушує встановлені Конституцією права і свободи або в інший спосіб суперечить Конституції.

(1) Кожен має право на життя. Це право захищає закон. Ні в кого не можна свавільно відібрати життя.

(1) Нічию честь і добре ім'я не можна ганьбити.

(1) Нікого не можна катувати, жорстоко чи принизливо для гідності поводитися з ним або карати його.

(1) Нікого не можна проти його вільної волі піддавати медичним чи науковим дослідам.

(1) Кожен має право на вільну самореалізацію.

(1) Кожен при здійсненні своїх прав і свобод та виконанні обов'язків повинен поважати й враховувати права і свободи інших людей та дотримуватися закону.

(1) Кожен має право на свободу та особисту недоторканність.

(1) Свободу можна відібрати лише у випадках і порядку, встановлених законом:

1) для виконання обвинувального вироку суду чи призначеного судом арешту;

2) у разі невиконання розпорядження суду або для забезпечення виконання встановленого законом обов'язку;

3) для запобігання злочину чи адміністративному правопорушенню, для доставлення обґрунтовано підозрюваного в такому правопорушенні до компетентного державного органу або для запобігання його втечі;

4) для встановлення виховного нагляду над неповнолітнім або для доставлення його до компетентного державного органу, щоб вирішити питання про встановлення такого нагляду;

5) для затримання інфекційного хворого, психічнохворого, алкоголіка чи наркомана, якщо він небезпечний для себе або інших;

6) для запобігання незаконному в'їзду до Естонії, а також для видворення з Естонії чи видачі іноземній державі.

(1) Ні в кого не можна відібрати свободу лише на тій підставі, що він неспроможний виконати якийсь договірний обов'язок.

(1) Кожному, у кого відібрано свободу, невідкладно повідомляють зрозумілою йому мовою та у зрозумілий спосіб причину відібрання свободи та його права, а також надають можливість повідомити про відібрання свободи своїх близьких. Підозрюваному у злочині невідкладно надають також можливість обрати собі захисника та зустрітися з ним. Право підозрюваного у злочині повідомити про відібрання свободи своїх близьких можна обмежити лише у випадках і порядку, встановлених законом, з метою запобігання злочину або в інтересах з'ясування істини в кримінальному провадженні.

(1) Нікого не можна тримати під вартою понад сорок вісім годин без відповідного дозволу суду. Рішення суду повідомляють заарештованому невідкладно зрозумілою йому мовою та у зрозумілий спосіб.

(1) Нікого не можна вважати винним у злочині, доки щодо нього не набув чинності обвинувальний вирок суду.

(1) Ніхто в кримінальному провадженні не зобов'язаний доводити свою невинуватість.

(1) Нікого не можна змушувати свідчити проти себе самого чи своїх близьких.

(1) Нікого не можна визнати винним у діянні, якщо це діяння не визнане злочином законом, який був чинним на момент вчинення діяння.

(1) Нікому не можна призначити суворіше покарання, ніж те, яке могло бути йому призначене на момент вчинення правопорушення. Якщо закон установлює після вчинення правопорушення м'якше покарання, застосовується м'якше покарання.

(1) Нікого не можна вдруге віддавати до суду або карати за діяння, у якому його відповідно до закону остаточно визнано винним або виправдано.

(1) Нікого не можна всупереч його вільній волі переводити з підсудності визначеного законом суду до підсудності іншого суду.

(1) Кожен має право бути присутнім під час розгляду своєї судової справи.

(1) Судові засідання є відкритими. Суд може у випадках і в порядку, установлених законом, оголосити своє засідання або його частину закритим для захисту державної чи комерційної таємниці, моральності або сімейного та приватного життя людей, або якщо цього вимагають інтереси неповнолітнього, потерпілого чи правосуддя.

(1) Судове рішення оголошується публічно, за винятком випадків, коли інтереси неповнолітнього, подружжя чи потерпілого вимагають іншого.

(1) Кожен має право у порядку, установленому законом, оскаржити ухвалене щодо нього судове рішення до вищого суду.

(1) Кожен має право на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної йому будь-ким протиправно.

(1) Кожен має право на недоторканність сімейного та приватного життя. Державні установи, органи місцевого самоврядування та їхні посадові особи не можуть втручатися в чиєсь сімейне чи приватне життя інакше, ніж у випадках і в порядку, установлених законом, для захисту здоров'я, моральності, громадського порядку або прав і свобод інших людей, для запобігання злочину чи затримання злочинця.

(1) Сім'я як основа збереження і зростання народу та як основа суспільства перебуває під захистом держави.

(1) Подружжя рівноправне.

(1) Батьки мають право й обов'язок виховувати своїх дітей і піклуватися про них.

(1) Закон установлює захист батьків і дітей.

(1) Сім'я зобов'язана піклуватися про своїх членів, які потребують допомоги.

(1) Кожен має право на охорону здоров'я.

(1) Громадянин Естонії має право на допомогу держави в разі старості, непрацездатності, втрати годувальника та нужди. Види, обсяг, а також умови та порядок отримання допомоги встановлює закон. Якщо закон не встановлює іншого, це право нарівні з громадянином Естонії має також громадянин іноземної держави та особа без громадянства, які перебувають в Естонії.

(1) Держава сприяє добровільній та муніципальній соціальній опіці.

(1) Багатодітні сім'ї та люди з інвалідністю перебувають під особливою опікою держави та органів місцевого самоврядування.

(1) Громадянин Естонії має право вільно обирати сферу діяльності, професію та місце роботи. Закон може встановлювати умови та порядок реалізації цього права. Якщо закон не встановлює іншого, це право нарівні з громадянином Естонії має також громадянин іноземної держави та особа без громадянства, які перебувають в Естонії.

(1) Нікого не можна примушувати всупереч його вільній волі до праці чи служби, за винятком військової служби або її альтернативної служби, праці із запобігання поширенню інфекційної хвороби, у разі стихійного лиха та катастрофи, а також праці, яку на підставі закону та в установленому порядку має виконувати засуджений.

(1) Держава організовує професійне навчання та допомагає особам, які шукають роботу, у її знаходженні.

(1) Умови праці перебувають під контролем держави.

(1) Належність до об'єднань і спілок працівників та роботодавців є вільною. Об'єднання та спілки працівників і роботодавців можуть обстоювати свої права та законні інтереси засобами, які не заборонені законом. Умови та порядок реалізації права на страйк установлює закон.

(1) Порядок вирішення трудових спорів установлює закон.

(1) Посади в державних установах та органах місцевого самоврядування заміщуються на підставі закону та в установленому порядку громадянами Естонії. Відповідно до закону ці посади у виняткових випадках можуть заміщуватися також громадянами іноземних держав та особами без громадянства.

(1) Закон може обмежувати право деяких категорій державних службовців займатися підприємництвом і об'єднуватися в комерційні об'єднання (§ 31), а також право належати до партій та деяких видів некомерційних об'єднань (§ 48).

(1) Громадяни Естонії мають право займатися підприємництвом та об'єднуватися в комерційні товариства і спілки. Закон може встановлювати умови та порядок реалізації цього права. Якщо закон не встановлює іншого, це право нарівні з громадянами Естонії мають також громадяни іноземних держав та особи без громадянства, які перебувають в Естонії.

(1) Власність кожного є недоторканною і рівно захищеною. Власність можна відчужувати без згоди власника лише у випадках і в порядку, установлених законом, у загальних інтересах за справедливе та негайне відшкодування. Кожен, чиє майно відчужене без його згоди, має право звернутися до суду та оскаржити відчуження майна, відшкодування або його розмір.

(1) Кожен має право вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Обмеження встановлює закон. Власність не можна використовувати всупереч загальним інтересам.

(1) Закон може в загальних інтересах установлювати види майна, які в Естонії можуть набувати лише громадяни Естонії, деякі види юридичних осіб, органи місцевого самоврядування або Естонська держава.

(1) Право спадкування гарантоване.

(1) Житло є недоторканним. Не можна проникати в чиєсь житлове приміщення, володіння чи місце роботи, а також обшукувати їх, за винятком випадків і в порядку, установлених законом, для захисту громадського порядку, здоров'я або прав і свобод інших людей, для запобігання злочину, затримання злочинця чи встановлення істини у кримінальному провадженні.

(1) Кожен, хто перебуває в Естонії на законних підставах, має право вільно пересуватися та обирати місце проживання. Право вільно пересуватися може бути обмежене у випадках і в порядку, установлених законом, для захисту прав і свобод інших людей, в інтересах оборони держави, у разі стихійного лиха та катастрофи, для запобігання поширенню інфекційної хвороби, для захисту природного середовища, для запобігання безнаглядності неповнолітнього чи психічно хворого та для забезпечення провадження у кримінальній справі.

(1) Кожен має право виїхати з Естонії. Це право може бути обмежене у випадках і в порядку, установлених законом, для забезпечення судового та досудового провадження й виконання судового рішення.

(1) Жодного громадянина Естонії не можна вислати з Естонії чи перешкодити його поселенню в Естонії.

(1) Жодного громадянина Естонії не можна видати іноземній державі інакше, ніж у випадках, передбачених міжнародним договором, та в порядку, встановленому відповідним договором і законом. Рішення про видачу ухвалює Уряд Республіки. Кожен, кого видають, має право оскаржити видачу в естонському суді.

(1) Кожен естонець має право поселитися в Естонії.

(1) Кожен має право на освіту. Навчання для дітей шкільного віку є обов'язковим у межах, визначених законом, і безоплатним у загальноосвітніх школах держави та органів місцевого самоврядування.

(1) Щоб зробити освіту доступною, держава та органи місцевого самоврядування утримують необхідну кількість навчальних закладів. На підставі закону можуть відкриватися й утримуватися також інші навчальні заклади, зокрема приватні школи.

(1) У виборі освіти для дітей вирішальне слово належить батькам.

(1) Кожен має право здобувати навчання естонською мовою. Мову навчання в навчальному закладі національної меншини обирає навчальний заклад.

(1) Надання освіти перебуває під наглядом держави.

(1) Наука і мистецтво та їх викладання є вільними.

(1) Університети та наукові установи є автономними в межах, передбачених законом.

(1) Автор має невідчужуване право на свій твір. Держава захищає права автора.

(1) Кожен має свободу совісті, віросповідання та думки.

(1) Належність до церков і релігійних об'єднань є вільною. Державної церкви немає.

(1) Кожен має свободу як одноосібно, так і разом з іншими, публічно або приватно відправляти релігійні обряди, якщо це не завдає шкоди громадському порядку, здоров'ю чи моральності.

(1) Кожен має право залишатися вірним своїм думкам і переконанням. Нікого не можна змушувати їх змінювати.

(1) Переконаннями не можна виправдовувати правопорушення.

(1) Нікого не можна притягати до юридичної відповідальності через переконання.

(1) Державні установи, органи місцевого самоврядування та їхні посадові особи не можуть проти вільної волі громадянина Естонії збирати чи зберігати дані про його переконання.

(1) Кожен має право на таємницю повідомлень, що передаються ним або йому поштою, телеграфом, телефоном чи іншим загальнодоступним шляхом. Винятки можуть бути зроблені з дозволу суду для запобігання злочину або для встановлення істини в кримінальному провадженні у випадках і в порядку, встановлених законом.

(1) Кожен має право вільно отримувати інформацію, поширювану для загального користування.

(1) Усі державні установи, органи місцевого самоврядування та їхні посадові особи зобов'язані в порядку, встановленому законом, надавати громадянинові Естонії на його вимогу інформацію про свою діяльність, за винятком даних, видача яких заборонена законом, і даних, призначених виключно для внутрішнього використання установи.

(1) Громадянин Естонії має право в порядку, встановленому законом, ознайомлюватися з даними про себе, що зберігаються в державних установах і органах місцевого самоврядування та в архівах держави й органів місцевого самоврядування. Це право може на підставі закону обмежуватися для захисту прав і свобод інших людей та таємниці походження дитини, а також в інтересах запобігання злочину, затримання злочинця чи встановлення істини в кримінальному провадженні.

(1) Якщо закон не встановлює інакше, то права, зазначені в частинах другій і третій цього параграфа, нарівні з громадянином Естонії має також іноземний громадянин та особа без громадянства, що перебуває в Естонії.

(1) Кожен має право вільно поширювати ідеї, думки, переконання та іншу інформацію словом, друком, зображенням чи в інший спосіб. Це право може обмежуватися законом для захисту громадського порядку, моральності, прав і свобод інших людей, здоров'я, честі та доброго імені. Закон може обмежувати це право також для державних службовців і службовців органів місцевого самоврядування щодо державної чи комерційної таємниці, яка стала їм відома через службу, або інформації, отриманої як конфіденційна, а також для захисту сімейного і приватного життя інших людей та в інтересах здійснення правосуддя.

(1) Цензури немає.

(1) Кожен має право звертатися з поданнями та заявами до державних установ, органів місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб. Порядок відповіді встановлює закон.

(1) Усі мають право без попереднього дозволу мирно збиратися та проводити збори. Це право може у випадках і в порядку, встановлених законом, обмежуватися для забезпечення державної безпеки, громадського порядку, моральності, безпеки дорожнього руху та безпеки учасників зборів, а також для запобігання поширенню інфекційних захворювань.

(1) Кожен має право об'єднуватися в некомерційні об'єднання та спілки. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни Естонії.

(1) Для створення об'єднань і спілок, що володіють зброєю, а також організованих у військовий спосіб чи практикують військові вправи, потрібен попередній дозвіл, умови й порядок надання якого встановлює закон.

(1) Заборонені об'єднання, спілки та політичні партії, цілі або діяльність яких спрямовані на насильницьку зміну конституційного ладу Естонії або в інший спосіб суперечать закону, що встановлює кримінальну відповідальність.

(1) Лише суд може за правопорушення припинити чи призупинити діяльність об'єднання, спілки чи політичної партії, а також накласти на них штраф.

(1) Кожен має право зберігати свою національну належність.

(1) Національні меншини мають право створювати в інтересах національної культури органи самоврядування на умовах і в порядку, встановлених законом про культурну автономію національних меншин.

(1) Кожен має право звертатися до державних установ, органів місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб естонською мовою і отримувати відповіді естонською мовою.

(1) У місцевостях, де щонайменше половина постійних мешканців належить до національної меншини, кожен має право отримувати від державних установ, органів місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб відповіді також мовою цієї національної меншини.

(1) Мовою діловодства державних установ та органів місцевого самоврядування є естонська мова.

(1) У місцевостях, де мова більшості мешканців не є естонською, органи місцевого самоврядування можуть у межах і в порядку, встановлених законом, використовувати як внутрішню мову діловодства мову більшості постійних мешканців цієї місцевості.

(1) Використання іноземних мов, зокрема мов національних меншин, у державних установах та в судовому й досудовому провадженні встановлює закон.

(1) Кожен зобов'язаний берегти життєве та природне середовище і відшкодовувати шкоду, яку він завдав довкіллю. Порядок відшкодування встановлює закон.

(1) Обов'язок громадянина Естонії — бути вірним конституційному ладу та захищати незалежність Естонії.

(1) Якщо інших засобів немає, кожен громадянин Естонії має право чинити з власної ініціативи опір насильницькій зміні конституційного ладу.

(1) Громадяни інших держав та особи без громадянства, які перебувають в Естонії, зобов'язані дотримуватися конституційного ладу Естонії.

(1) Найвищу державну владу народ здійснює через громадян, які мають право голосу:

1) обранням Рійґікоґу;

2) проведенням референдуму.

(1) Право голосу має громадянин Естонії, який досяг вісімнадцяти років.

(1) Не має права голосу громадянин Естонії, якого суд визнав недієздатним.

(1) Законом може бути обмежена участь у голосуванні тих громадян Естонії, яких засуджено судом і які відбувають покарання в місцях позбавлення волі.

(1) Законодавча влада належить Рійґікоґу.

(1) Рійґікоґу має сто один член. Члени Рійґікоґу обираються на вільних виборах за принципом пропорційності. Вибори є загальними, рівними та прямими. Голосування є таємним.

(1) Кандидувати до Рійґікоґу може кожен громадянин Естонії, який має право голосу і якому виповнилося щонайменше двадцять один рік.

(1) Чергові вибори до Рійґікоґу відбуваються у першу неділю березня четвертого року, що настає після року попередніх виборів до Рійґікоґу.

(1) Позачергові вибори до Рійґікоґу відбуваються у випадках, передбачених §§ 89, 97, 105 і 119 Конституції, не раніше ніж за двадцять і не пізніше ніж за сорок днів після оголошення виборів.

(1) Порядок виборів до Рійґікоґу встановлює Закон про вибори до Рійґікоґу.

(1) Повноваження членів Рійґікоґу починаються з дня оголошення результатів виборів. З цього ж дня припиняються повноваження членів попереднього складу Рійґікоґу.

(1) Перед тим як приступити до виконання своїх обов'язків, член Рійґікоґу складає присягу залишатися вірним Естонській Республіці та її конституційному ладу.

(1) Член Рійґікоґу не зв'язаний мандатом і не несе правової відповідальності за голосування та політичні заяви в Рійґікоґу чи в його органах.

(1) Член Рійґікоґу не може перебувати на жодній іншій державній посаді.

(1) На час своїх повноважень член Рійґікоґу звільняється від обов'язку військової служби.

(1) Повноваження члена Рійґікоґу зупиняються з призначенням його членом Уряду Республіки і поновлюються з його звільненням від обов'язків члена уряду.

(1) Повноваження члена Рійґікоґу припиняються достроково:

1) з його вступом на іншу державну посаду;

2) з набуттям чинності обвинувальним вироком суду щодо нього;

3) з його відставкою в установленому законом порядку;

4) якщо Державний суд ухвалив, що він стало нездатний виконувати свої обов'язки;

5) у разі його смерті.

(1) У разі зупинення або дострокового припинення повноважень члена Рійґікоґу на його місце в установленому законом порядку заступає заступний член. Заступний член має всі права та обов'язки члена Рійґікоґу.

(1) З поновленням повноважень члена Рійґікоґу повноваження заступного члена припиняються.

(1) Рійґікоґу:

1) приймає закони та рішення;

2) вирішує питання про проведення референдуму;

3) обирає Президента Республіки згідно з § 79 Конституції;

4) ратифікує та денонсує міжнародні договори згідно з § 121 Конституції;

5) надає кандидату на посаду прем'єр-міністра повноваження на формування Уряду Республіки;

6) приймає державний бюджет і затверджує звіт про його виконання;

7) за пропозицією Президента Республіки призначає на посаду голову Державного суду, голову ради Банку Естонії, державного контролера та канцлера юстиції; [RT I, 27.04.2011, 1 - набув чинності 22.07.2011]

8) за пропозицією голови Державного суду призначає на посаду членів Державного суду;

9) призначає членів ради Банку Естонії;

10) за пропозицією Уряду Республіки вирішує питання про здійснення державних позик та взяття державою інших майнових зобов'язань;

11) виступає із заявами, деклараціями та зверненнями до естонського народу, інших держав і міжнародних організацій;

12) встановлює державні нагороди, військові та дипломатичні звання;

13) вирішує питання про висловлення недовіри Уряду Республіки, прем'єр-міністрові чи міністрові;

14) оголошує в державі надзвичайний стан згідно з § 129 Конституції;

15) за пропозицією Президента Республіки оголошує воєнний стан, мобілізацію та демобілізацію;

16) вирішує інші питання державного життя, які Конституцією не віднесені до відання Президента Республіки, Уряду Республіки, інших державних органів чи місцевих самоврядувань.

(1) Перше засідання нового складу Рійґікоґу відбувається протягом десяти днів від дня оголошення результатів виборів до Рійґікоґу. На перше засідання Рійґікоґу скликає Президент Республіки.

(1) Чергові сесії Рійґікоґу проходять з другого понеділка січня до третього четверга червня та з другого понеділка вересня до третього четверга грудня.

(1) Позачергові сесії Рійґікоґу скликає голова Рійґікоґу за пропозицією Президента Республіки, Уряду Республіки або щонайменше однієї п'ятої складу Рійґікоґу.

(1) Рійґікоґу обирає зі складу своїх членів голову Рійґікоґу та двох заступників голови, які організовують роботу Рійґікоґу відповідно до Закону про внутрішній регламент Рійґікоґу та Закону про робочий порядок Рійґікоґу.

(1) Здатність Рійґікоґу приймати рішення встановлює Закон про внутрішній регламент Рійґікоґу. На позачерговій сесії Рійґікоґу здатний приймати рішення, якщо присутня більше ніж половина складу Рійґікоґу.

(1) Рійґікоґу утворює комісії.

(1) Члени Рійґікоґу мають право об'єднуватися у фракції.

(1) Порядок утворення комісій і фракцій та їхні права встановлює Закон про внутрішній регламент Рійґікоґу.

(1) Засідання Рійґікоґу є відкритими, якщо Рійґікоґу двома третинами голосів не вирішить інакше.

(1) Голосування в Рійґікоґу є відкритим. Таємне голосування проводиться у випадках, передбачених Конституцією чи Законом про внутрішній регламент Рійґікоґу, лише під час обрання або призначення посадових осіб.

(1) Акти Рійґікоґу приймаються більшістю голосів «за», якщо Конституція не передбачає інакше.

(1) Член Рійґікоґу має право звернутися із запитом до Уряду Республіки та його членів, голови ради Банку Естонії, президента Банку Естонії, державного контролера та канцлера юстиції. [RT I, 27.04.2011, 1 - набув чинності 22.07.2011]

(1) На запит слід відповісти на засіданні Рійґікоґу протягом двадцяти засідальних днів.

(1) Винагороду члена Рійґікоґу та обмеження щодо отримання іншого трудового доходу встановлює закон, який дозволено змінювати лише щодо наступного складу Рійґікоґу.

(1) Член Рійґікоґу недоторканний. Притягнути його до кримінальної відповідальності можна лише за пропозицією канцлера юстиції за згодою більшості складу Рійґікоґу.

(1) Президент Республіки є главою Естонської держави.

(1) Президент Республіки:

1) представляє Естонську Республіку в міжнародних відносинах;

2) за пропозицією Уряду Республіки призначає та відкликає дипломатичних представників Естонської Республіки, а також приймає вірчі грамоти акредитованих в Естонії дипломатичних представників;

3) оголошує чергові вибори Рійґікоґу та відповідно до §§ 89, 97, 105 і 119 конституції — позачергові вибори Рійґікоґу;

4) скликає новий склад Рійґікоґу відповідно до § 66 конституції та відкриває його перше засідання;

5) вносить голові Рійґікоґу пропозицію про скликання позачергової сесії Рійґікоґу відповідно до § 68 конституції;

6) проголошує закони відповідно до §§ 105 і 107 конституції та підписує ратифікаційні грамоти;

7) видає укази відповідно до §§ 109 і 110 конституції;

8) ініціює внесення змін до конституції;

9) визначає кандидата на посаду прем'єр-міністра відповідно до § 89 конституції;

10) призначає на посаду та звільняє з посади членів уряду відповідно до §§ 89, 90 і 92 конституції;

11) вносить Рійґікоґу пропозицію про призначення на посаду голови Державного суду, голови ради Банку Естонії, державного контролера та канцлера юстиції; [RT I, 27.04.2011, 1 - jõust. 22.07.2011]

12) за пропозицією ради Банку Естонії призначає на посаду президента Банку Естонії;

13) за пропозицією Державного суду призначає суддів;

14) [Втратив чинність – RT I, 27.04.2011, 1 - jõust. 22.07.2011]

15) надає державні нагороди, військові та дипломатичні звання;

16) є найвищим керівником державної оборони Естонії;

17) вносить Рійґікоґу пропозиції про оголошення воєнного стану, мобілізації та демобілізації, а також відповідно до § 129 конституції — надзвичайного стану;

18) у разі агресії, спрямованої проти Естонії, оголошує воєнний стан і мобілізацію відповідно до § 128 конституції; [RT I, 27.04.2011, 1 - jõust. 22.07.2011]

19) звільняє засуджених на їхнє прохання в порядку помилування від відбування покарання або пом'якшує покарання;

20) ініціює притягнення канцлера юстиції до кримінальної відповідальності відповідно до § 145 конституції.

(1) Президента Республіки обирає Рійґікоґу або, у випадку, передбаченому четвертою частиною цього параграфа, — колегія виборщиків.

(1) Право висувати кандидата на посаду Президента Республіки має щонайменше одна п'ята складу Рійґікоґу.

(1) Кандидатом на посаду Президента Республіки може бути висунутий громадянин Естонії за народженням, якому виповнилося щонайменше сорок років.

(1) Президента Республіки обирають таємним голосуванням. Кожен член Рійґікоґу має один голос. Обраним визнається кандидат, за якого проголосувала більшість у дві третини складу Рійґікоґу. Якщо жоден кандидат не набирає необхідної більшості голосів, наступного дня проводиться новий тур голосування. Перед другим туром голосування відбувається нове висування кандидатів. Якщо у другому турі голосування жоден кандидат не набирає необхідної більшості голосів, того ж дня проводиться третій тур голосування між двома кандидатами, які набрали найбільше голосів у другому турі. Якщо Президента Республіки не обрано і в третьому турі голосування, голова Рійґікоґу протягом одного місяця скликає для обрання Президента Республіки колегію виборщиків.

(1) Колегія виборщиків складається з членів Рійґікоґу та представників рад місцевих самоврядувань. Рада кожного місцевого самоврядування обирає до колегії виборщиків щонайменше одного представника, який повинен бути громадянином Естонії.

(1) Рійґікоґу подає колегії виборщиків як кандидатів на посаду президента двох кандидатів, які набрали найбільше голосів у Рійґікоґу. Право висувати кандидата на посаду президента мають також щонайменше двадцять один член колегії виборщиків.

(1) Колегія виборщиків обирає Президента Республіки більшістю голосів членів колегії виборщиків, які взяли участь у голосуванні. Якщо в першому турі жоден кандидат не буде обраний, того ж дня проводиться другий тур голосування між двома кандидатами, які набрали найбільше голосів.

(1) Детальніший порядок обрання Президента Республіки встановлюється законом про вибори Президента Республіки.

(1) Президента Республіки обирають на посаду на п'ять років. Нікого не можна обирати Президентом Республіки більш ніж на два строки повноважень поспіль.

(1) Чергові вибори Президента Республіки проводяться не раніше ніж за шістдесят і не пізніше ніж за десять днів до закінчення строку повноважень Президента Республіки.

(1) Президент Республіки вступає на посаду, склавши перед Рійґікоґу таку присягу естонському народові: «Вступаючи на посаду Президента Республіки, я, (ім'я та прізвище), даю урочисту обіцянку непохитно захищати конституцію та закони Естонської Республіки, справедливо і неупереджено використовувати надану мені владу та вірно виконувати свої обов'язки з усіма своїми здібностями і якнайкраще на благо естонського народу та Республіки.»

(1) Повноваження Президента Республіки припиняються:

1) з відставкою з посади;

2) з набуттям чинності обвинувального вироку суду щодо нього;

3) у разі його смерті;

4) зі вступом на посаду нового Президента Республіки.

(1) Якщо Президент Республіки за рішенням Державного суду тривало неспроможний виконувати свої обов'язки, або не може виконувати їх тимчасово у зазначених законом випадках, або його повноваження припинилися достроково, його обов'язки тимчасово переходять до голови Рійґікоґу.

(1) На час, коли голова Рійґікоґу виконує обов'язки Президента Республіки, його повноваження як члена Рійґікоґу призупиняються.

(1) Голова Рійґікоґу, який виконує обов'язки Президента Республіки, не має права без згоди Державного суду оголошувати позачергові вибори Рійґікоґу або відмовлятися проголошувати закони.

(1) Якщо Президент Республіки не може виконувати свої службові обов'язки понад три місяці поспіль або якщо його повноваження припинилися достроково, Рійґікоґу протягом чотирнадцяти днів обирає нового Президента Республіки відповідно до § 79 конституції.

(1) Зі вступом на посаду припиняються повноваження та обов'язки Президента Республіки на всіх виборних і призначуваних посадах, і він на час перебування на посаді призупиняє свою партійну належність.

(1) Президента Республіки може бути притягнуто до кримінальної відповідальності лише за пропозицією канцлера юстиції за згодою більшості складу Рійґікоґу.

(1) Виконавча державна влада належить Уряду Республіки.

(1) Уряд Республіки:

1) здійснює внутрішню та зовнішню політику держави;

2) спрямовує та координує діяльність урядових установ;

3) організовує виконання законів, рішень Рійґікоґу та актів Президента Республіки;

4) подає до Рійґікоґу законопроєкти, а також міжнародні договори для ратифікації та денонсації;

5) складає проєкт державного бюджету і подає його до Рійґікоґу, організовує виконання державного бюджету та подає Рійґікоґу звіт про виконання державного бюджету;

6) видає на підставі та на виконання закону постанови та розпорядження;

7) організовує зносини з іншими державами;

8) у разі стихійного лиха чи катастрофи або для запобігання поширенню інфекційного захворювання оголошує надзвичайний стан у державі або в її частині;

9) виконує інші завдання, які Конституцією та законами віднесено до вирішення Урядом Республіки.

(1) До складу Уряду Республіки входять прем'єр-міністр і міністри.

(1) Президент Республіки протягом чотирнадцяти днів від відставки Уряду Республіки призначає кандидата в прем'єр-міністри, якому доручає сформувати новий уряд.

(1) Кандидат у прем'єр-міністри протягом чотирнадцяти днів, рахуючи від отримання доручення сформувати уряд, подає до Рійґікоґу доповідь про засади формування майбутнього уряду, після чого Рійґікоґу без обговорення відкритим голосуванням вирішує питання про надання кандидатові в прем'єр-міністри повноважень на формування уряду.

(1) Кандидат у прем'єр-міністри, який отримав від Рійґікоґу повноваження на формування уряду, протягом семи днів подає склад уряду Президентові Республіки, який протягом трьох днів призначає уряд на посаду.

(1) Якщо призначений Президентом Республіки кандидат у прем'єр-міністри не отримує більшості голосів Рійґікоґу або не може сформувати уряд, чи відмовляється від його формування, Президент Республіки має право протягом семи днів висунути іншого кандидата в прем'єр-міністри.

(1) Якщо Президент Республіки протягом семи днів не висуває другого кандидата в прем'єр-міністри або відмовляється від його висування, чи якщо другий кандидат за умов і в строки, встановлені частинами другою і третьою цього параграфа, не отримує від Рійґікоґу повноважень або не може сформувати уряд, чи відмовляється від його формування, право висування кандидата в прем'єр-міністри переходить до Рійґікоґу.

(1) Рійґікоґу висуває кандидата в прем'єр-міністри, який подає склад уряду Президентові Республіки. Якщо протягом чотирнадцяти днів, рахуючи від переходу до Рійґікоґу права висування кандидата в прем'єр-міністри, склад уряду не подано Президентові Республіки, Президент Республіки оголошує позачергові вибори до Рійґікоґу.

(1) Зміни у складі призначеного Уряду Республіки здійснює Президент Республіки за пропозицією прем'єр-міністра.

(1) Уряд вступає на посаду складенням присяги перед Рійґікоґу.

(1) Уряд Республіки йде у відставку:

1) зі скликанням нового складу Рійґікоґу;

2) у разі відставки або смерті прем'єр-міністра;

3) якщо Рійґікоґу висловлює недовіру Уряду Республіки або прем'єр-міністрові.

(1) Президент Республіки звільняє Уряд Республіки з посади при вступі на посаду нового уряду.

(1) Прем'єр-міністр представляє Уряд Республіки та керує його діяльністю.

(1) Прем'єр-міністр призначає двох міністрів, які мають право заміщати прем'єр-міністра за його відсутності. Порядок заміщення визначає прем'єр-міністр.

(1) Для впорядкування сфер урядування на підставі закону утворюються відповідні міністерства.

(1) Міністр керує міністерством, вирішує питання, що належать до сфери урядування міністерства, видає на підставі та на виконання закону постанови та накази, а також виконує інші завдання, покладені на нього на підставах і в порядку, встановлених законом.

(1) Якщо міністр через хворобу або інші перешкоди тимчасово не може виконувати свої обов'язки, прем'єр-міністр покладає його обов'язки на цей час на іншого міністра.

(1) Президент Республіки за пропозицією прем'єр-міністра може призначати на посаду міністрів, які не керують міністерством.

(1) При Уряді Республіки діє державна канцелярія, якою керує державний секретар.

(1) Державного секретаря призначає на посаду і звільняє з посади прем'єр-міністр.

(1) Державний секретар бере участь у засіданнях уряду з правом слова.

(1) Державний секретар як керівник державної канцелярії має ті самі права, які законом надано міністрові при керуванні міністерством.

(1) Засідання Уряду Республіки є закритими, якщо уряд не вирішить інакше.

(1) Уряд ухвалює свої рішення за пропозицією прем'єр-міністра або відповідного міністра.

(1) Постанови уряду є чинними, якщо вони мають підписи прем'єр-міністра, відповідного міністра та державного секретаря.

(1) Рійґікоґу може висловити недовіру Уряду Республіки, прем'єр-міністрові або міністрові рішенням, за яке проголосує більшість складу Рійґікоґу.

(1) Висловлення недовіри може ініціювати не менш як одна п'ята складу Рійґікоґу поданням письмової вимоги на засіданні Рійґікоґу.

(1) Питання про висловлення недовіри може бути винесено на вирішення не раніше ніж на другий день після його ініціювання, якщо уряд не вимагає швидшого вирішення.

(1) У разі висловлення недовіри уряду або прем'єр-міністрові Президент Республіки може протягом трьох днів за пропозицією уряду оголосити позачергові вибори до Рійґікоґу.

(1) У разі висловлення недовіри міністрові голова Рійґікоґу повідомляє про це Президентові Республіки, який звільняє міністра з посади.

(1) Висловлення недовіри на тій самій підставі може бути повторно ініційовано не раніше ніж через три місяці після попереднього голосування щодо недовіри.

(1) Уряд Республіки може пов'язати ухвалення поданого ним до Рійґікоґу законопроєкту з питанням про довіру.

(1) Голосування не може відбутися раніше ніж на другий день після пов'язання законопроєкту з питанням про довіру. Якщо Рійґікоґу не ухвалює законопроєкт, уряд іде у відставку.

(1) Члени Уряду Республіки не можуть перебувати на жодній іншій державній посаді, а також входити до правління чи ради комерційного підприємства.

(1) Члени Уряду Республіки можуть з правом слова брати участь у засіданнях Рійґікоґу та його комісій.

(1) Члена Уряду Республіки може бути притягнуто до кримінальної відповідальності лише за пропозицією канцлера юстиції за згодою більшості складу Рійґікоґу.

(1) З набранням чинності обвинувальним вироком суду щодо члена уряду його повноваження припиняються.

(1) Закони ухвалюються відповідно до Конституції.

(1) Право законодавчої ініціативи мають:

1) член Рійґікоґу;

2) фракція Рійґікоґу;

3) комісія Рійґікоґу;

4) Уряд Республіки;

5) Президент Республіки — для внесення змін до Конституції.

(1) Рійґікоґу має право на підставі рішення, ухваленого більшістю голосів свого складу, звернутися до Уряду Республіки з пропозицією ініціювати бажаний Рійґікоґу законопроєкт.

(1) Виключне право емісії естонських грошей належить Банку Естонії. Банк Естонії організовує грошовий обіг і забезпечує стабільність державної валюти.

(1) Банк Естонії діє на підставі закону і звітує перед Рійґікоґу.

(1) Державні податки, повинності, збори, штрафи та платежі обов'язкового страхування встановлюються законом.

(1) Порядок володіння, користування та розпорядження державним майном встановлюється законом.

(1) На кожен рік Рійґікоґу приймає у формі закону бюджет усіх доходів і видатків держави.

(1) Уряд Республіки подає проєкт державного бюджету до Рійґікоґу не пізніше ніж за три місяці до початку бюджетного року.

(1) За пропозицією Уряду Рійґікоґу може протягом бюджетного року прийняти додатковий бюджет.

(1) До пропозиції про зміну державного бюджету або його проєкту, яка зумовлює зменшення передбачених у них доходів, збільшення видатків або перерозподіл видатків, ініціатор має додати фінансові розрахунки, що вказують джерела доходів, необхідні для покриття видатків.

(1) Рійґікоґу не може вилучати або зменшувати внесені до державного бюджету чи його проєкту видатки, передбачені іншими законами.

(1) Порядок складання та прийняття державного бюджету встановлюється законом.

(1) Прийнятий Рійґікоґу державний бюджет набуває чинності з початку бюджетного року. Якщо Рійґікоґу не прийме державний бюджет до початку бюджетного року, кожного місяця можна здійснювати видатки в розмірі до однієї дванадцятої видатків попереднього бюджетного року.

(1) Якщо Рійґікоґу не прийняв державний бюджет протягом двох місяців після початку бюджетного року, Президент Республіки оголошує позачергові вибори до Рійґікоґу.

(1) Порядок зносин Естонської Республіки з іншими державами та міжнародними організаціями встановлюється законом.

(1) Рійґікоґу ратифікує та денонсує договори Естонської Республіки:

1) які змінюють державні кордони;

2) для виконання яких потрібне прийняття, зміна або скасування естонських законів;

3) згідно з якими Естонська Республіка приєднується до міжнародних організацій або союзів;

4) якими Естонська Республіка бере на себе військові чи майнові зобов'язання;

5) в яких передбачено ратифікацію.

(1) Сухопутний кордон Естонії визначено Тартуським мирним договором від 2 лютого 1920 року та іншими міждержавними договорами про кордони. Морський та повітряний кордон Естонії визначаються на підставі міжнародних конвенцій.

(1) Для ратифікації договорів, що змінюють державні кордони Естонії, потрібна більшість у дві третини голосів складу Рійґікоґу.

(1) Естонська Республіка не укладає міжнародних договорів, що суперечать Конституції.

(1) Якщо естонські закони або інші акти суперечать ратифікованим Рійґікоґу міжнародним договорам, застосовуються положення міжнародного договору.

(1) Громадяни Естонії зобов'язані брати участь в обороні держави на підставах і в порядку, встановлених законом.

(1) Особа, яка з релігійних чи моральних причин відмовляється від військової служби, зобов'язана пройти альтернативну службу в порядку, передбаченому законом.

(1) Якщо закон в інтересах особливого характеру служби не передбачає інакше, особи, які перебувають на військовій та альтернативній службі, мають усі конституційні права, свободи та обов'язки. Не можна обмежувати права та свободи, передбачені § 8 частини 3 і 4, 11–18, 20 частина 3, 21–28, 32, 33, 36–43, 44 частини 1 і 2 та 49–51 Конституції. Правовий статус осіб, які перебувають на військовій та альтернативній службі, встановлюється законом.

(1) Особа, яка перебуває на дійсній службі, не може обіймати іншу виборну чи призначувану посаду і брати участь у діяльності будь-якої партії.

(1) Організацію оборони держави встановлюють закон про оборону держави в мирний час і закон про оборону держави у воєнний час.

(1) Організацію естонських збройних сил та оборонних організацій встановлює закон.

(1) Найвищим керівником оборони держави є Президент Республіки.

(1) При Президентові Республіки як дорадчий орган діє Рада оборони держави, склад і завдання якої встановлює закон. [RT I, 27.04.2011, 1 - набув чинності 22.07.2011]

(1) Рійґікоґу за пропозицією Президента Республіки оголошує воєнний стан, мобілізацію і демобілізацію та вирішує питання про використання збройних сил при виконанні міжнародних зобов'язань Естонської держави.

(1) У разі агресії, спрямованої проти Естонської Республіки, Президент Республіки оголошує воєнний стан і мобілізацію, не чекаючи рішення Рійґікоґу. [RT I, 27.04.2011, 1 - набув чинності 22.07.2011]

(1) У разі загрози конституційному ладу Естонії Рійґікоґу за пропозицією Президента Республіки або Уряду Республіки може більшістю голосів свого складу оголосити надзвичайний стан на всій території держави, але щонайдовше на три місяці.

(1) Організацію надзвичайного стану встановлює закон.

(1) Під час надзвичайного або воєнного стану в інтересах державної безпеки та громадського порядку у випадках і порядку, передбачених законом, можна обмежувати права та свободи осіб і покладати на них обов'язки. Не можна обмежувати права та свободи, встановлені § 8, 11–18, 20 частина 3, 22, 23, 24 частини 2 і 4, 25, 27, 28, 36 частина 2, 40, 41, 49 та 51 частина 1 Конституції.

(1) Під час надзвичайного або воєнного стану не проводяться вибори Рійґікоґу, Президента Республіки та представницьких органів місцевих самоврядувань і не припиняються їхні повноваження.

(1) Повноваження Рійґікоґу, Президента Республіки та представницьких органів місцевого самоврядування продовжуються, якщо вони закінчилися б під час надзвичайного або воєнного стану чи протягом трьох місяців від закінчення надзвичайного або воєнного стану. У цих випадках нові вибори оголошуються протягом трьох місяців від закінчення надзвичайного або воєнного стану.

(1) Державний контроль є незалежним у своїй діяльності державним органом, що здійснює економічний контроль.

(1) Державний контроль контролює:

1) господарську діяльність державних установ, державних підприємств та інших державних організацій;

2) використання та збереження державного майна;

3) використання та розпорядження державним майном, переданим у володіння місцевих самоврядувань;

4) господарську діяльність тих підприємств, де державі належить понад половину голосів, визначених паями чи акціями, або чиї позики чи виконання договірних зобов'язань гарантує держава.

(1) Державним контролем керує державний контролер, якого призначає на посаду та звільняє з посади Рійґікоґу за пропозицією Президента Республіки.

(1) Строк повноважень державного контролера становить п'ять років.

(1) Державний контролер подає Рійґікоґу огляд про використання та збереження державного майна за попередній бюджетний рік одночасно з обговоренням у Рійґікоґу звіту про виконання державного бюджету.

(1) Державний контролер може з питань, що належать до його повноважень, брати участь із правом слова у засіданнях Уряду Республіки.

(1) Державний контролер як керівник свого відомства має ті самі права, які законом надано міністрові як керівникові міністерства.

(1) Устрій Державного контролю встановлює закон.

(1) Державного контролера можна притягнути до кримінальної відповідальності лише за пропозицією канцлера юстиції за згодою більшості складу Рійґікоґу.

(1) Канцлер юстиції є незалежною у своїй діяльності посадовою особою, яка здійснює нагляд за відповідністю Конституції та законам нормативних актів законодавчої та виконавчої державної влади, а також місцевого самоврядування.

(1) Канцлер юстиції аналізує подані йому пропозиції щодо внесення змін до законів, прийняття нових законів та роботи державних установ і за потреби подає Рійґікоґу доповідь.

(1) Канцлер юстиції у випадках, передбачених §§ 76, 85, 101, 138, 153 Конституції, вносить Рійґікоґу пропозицію про притягнення до кримінальної відповідальності члена Рійґікоґу, Президента Республіки, члена Уряду Республіки, державного контролера, голови Державного суду або члена Державного суду.

(1) Канцлера юстиції призначає на посаду Рійґікоґу за пропозицією Президента Республіки строком на сім років.

(1) Канцлера юстиції можна усунути з посади лише за рішенням суду.

(1) Канцлер юстиції в управлінні своєю канцелярією має ті самі права, які законом надано міністрові для управління міністерством.

(1) Канцлер юстиції може з правом слова брати участь у засіданнях Рійґікоґу та Уряду Республіки.

(1) Якщо канцлер юстиції вважає, що нормативний акт законодавчої чи виконавчої державної влади або місцевого самоврядування суперечить Конституції чи закону, він вносить органу, що прийняв акт, пропозицію привести його протягом двадцяти днів у відповідність до Конституції чи закону.

(1) Якщо акт протягом двадцяти днів не приведено у відповідність до Конституції чи закону, канцлер юстиції вносить Державному суду пропозицію визнати цей акт таким, що втратив чинність.

(1) Канцлер юстиції раз на рік подає Рійґікоґу огляд про відповідність Конституції та законам нормативних актів законодавчої та виконавчої державної влади, а також місцевих самоврядувань.

(1) Правовий статус канцлера юстиції та порядок роботи його канцелярії встановлює закон.

(1) Канцлера юстиції можна притягнути до кримінальної відповідальності лише за пропозицією Президента Республіки за згодою більшості складу Рійґікоґу.

(1) Правосуддя здійснює лише суд. Суд у своїй діяльності незалежний і здійснює правосуддя згідно з Конституцією та законами.

(1) Судді призначаються на посаду довічно. Підстави та порядок звільнення суддів з посади встановлює закон.

(1) Суддю можна усунути з посади лише за рішенням суду.

(1) Судді, крім випадків, передбачених законом, не можуть перебувати на жодній іншій виборній чи призначуваній посаді.

(1) Гарантії незалежності суддів та їхній правовий статус встановлює закон.

(1) Судова система складається з:

1) повітових та міських судів, а також адміністративних судів;

2) окружних судів;

3) Державного суду.

(1) Створення спеціалізованих судів для деяких видів судових справ встановлює закон.

(1) Утворення надзвичайних судів заборонено.

(1) Повітові та міські суди, а також адміністративні суди є судами першої інстанції.

(1) Окружні суди є судами другої інстанції та переглядають в апеляційному порядку рішення судів першої інстанції.

(1) Державний суд є найвищим судом держави, який переглядає судові рішення в касаційному порядку. Державний суд є водночас судом конституційного нагляду.

(1) Устрій судів та порядок судочинства встановлює закон.

(1) Голову Державного суду призначає на посаду Рійґікоґу за пропозицією Президента Республіки.

(1) Членів Державного суду призначає на посаду Рійґікоґу за пропозицією голови Державного суду.

(1) Інших суддів призначає на посаду Президент Республіки за пропозицією Державного суду.

(1) Порядок представництва, захисту, державного обвинувачення та нагляду за законністю в судочинстві встановлює закон.

(1) Суд при вирішенні судової справи не застосовує будь-який закон чи інший правовий акт, якщо він суперечить Конституції.

(1) Державний суд визнає таким, що втратив чинність, будь-який закон чи інший правовий акт, якщо він суперечить положенню та змісту Конституції.

(1) Суддю під час перебування на посаді можна притягнути до кримінальної відповідальності лише за пропозицією Державного суду за згодою Президента Республіки.

(1) Голову та членів Державного суду можна притягнути до кримінальної відповідальності лише за пропозицією канцлера юстиції за згодою більшості складу Рійґікоґу.

(1) Усі питання місцевого життя вирішують і впорядковують місцеві самоврядування, які діють на основі законів самостійно.

(1) Обов'язки на місцеве самоврядування можна покласти лише на основі закону або за домовленістю з місцевим самоврядуванням. Витрати, пов'язані з покладеними законом на місцеве самоврядування державними обов'язками, покриваються з державного бюджету.

(1) Одиницями місцевого самоврядування є волості та міста.

(1) Інші одиниці місцевого самоврядування можна утворювати на підставах і в порядку, встановлених законом.

(1) Представницьким органом місцевого самоврядування є рада, яка обирається на вільних виборах строком на чотири роки. Законом можна скоротити період повноважень ради у зв'язку з об'єднанням чи поділом одиниць місцевого самоврядування або нездатністю ради діяти. Вибори є загальними, рівними та прямими. Голосування є таємним. [RT I 2003, 29, 174 - набув чинності 17.10.2005]

(1) На виборах ради місцевого самоврядування право голосу на передбачених законом умовах мають громадяни Естонії, які постійно проживають на території цього самоврядування та яким виповнилося щонайменше шістнадцять років. [RT I, 11.04.2025, 1 - набув чинності 01.03.2026]

(1) Місцеве самоврядування має самостійний бюджет, підстави та порядок формування якого встановлює закон.

(1) Місцеве самоврядування має на основі закону право встановлювати та стягувати податки, а також накладати повинності.

(1) Межі одиниць місцевого самоврядування не можна змінювати, не вислухавши думку відповідних самоврядувань.

(1) Місцеве самоврядування має право утворювати з іншими місцевими самоврядуваннями спілки та спільні установи.

(1) Устрій місцевих самоврядувань та нагляд за їхньою діяльністю встановлює закон.

(1) Право ініціювати внесення змін до Конституції належить не менш ніж одній п'ятій складу Рійґікоґу та Президентові Республіки.

(1) Внесення змін до Конституції не може бути ініційоване, а Конституція не може бути змінена під час надзвичайного стану чи воєнного стану.

(1) Розділ I «Загальні положення» та розділ XV «Внесення змін до Конституції» можуть бути змінені лише шляхом референдуму.

(1) Конституція може бути змінена законом, ухваленим:

1) на референдумі;

2) двома послідовними складами Рійґікоґу;

3) Рійґікоґу в невідкладному порядку.

(1) Проєкт закону про внесення змін до Конституції розглядається в Рійґікоґу в трьох читаннях, при цьому проміжок між першим і другим читанням становить не менше трьох місяців, а між другим і третім читанням — не менше одного місяця. Спосіб внесення змін до Конституції вирішується на третьому читанні.

(1) Для винесення проєкту закону про внесення змін до Конституції на референдум потрібна більшість у три п'ятих складу Рійґікоґу. Референдум проводиться не раніше ніж через три місяці, рахуючи від ухвалення відповідного рішення в Рійґікоґу.

(1) Для внесення змін до Конституції двома послідовними складами Рійґікоґу проєкт закону про внесення змін до Конституції повинен отримати підтримку більшості складу Рійґікоґу.

(1) Якщо наступний склад Рійґікоґу на першому читанні більшістю у три п'ятих свого складу приймає без змін проєкт закону про внесення змін до Конституції, який отримав підтримку більшості попереднього складу, то закон про внесення змін до Конституції вважається ухваленим.

(1) Рішення про розгляд проєкту закону про внесення змін до Конституції як невідкладного ухвалюється більшістю у чотири п'ятих складу Рійґікоґу. Закон про внесення змін до Конституції в такому разі ухвалюється більшістю у дві третини складу Рійґікоґу.

(1) Закон про внесення змін до Конституції проголошує Президент Республіки, і він набуває чинності у строк, визначений у самому законі, але не раніше ніж через три місяці після проголошення.

(1) Внесення змін до Конституції з того самого питання не може бути ініційоване протягом одного року, рахуючи від відхилення відповідного проєкту на референдумі або в Рійґікоґу.

(1) Довідка. Цей текст відповідає тексту проєкту Конституції Естонської Республіки, винесеного на референдум 28 травня 1992 року та опублікованого в газеті «Rahva Hääl». Відповідно до резолюції державного секретаря від 19 червня 2007 р. № 07-02990 виправлено помилки, що досі містилися в текстах Конституції Естонської Республіки, опублікованих в електронному Riigi Teataja. Порівняно з текстом, опублікованим у «Rahva Hääl», виправлено п'ять очевидних друкарських помилок. У § 53 вилучено повтор слів «keskkonnale tekitatud», у § 60 частині 5 слово «Riigikoguvalimise» написано окремо, і на відміну від тексту, опублікованого в «Rahva Hääl», у § 64 частині 3 та § 70 слово Рійґікоґу написано з великої літери, а в § 78 пункті 3 слово «конституція» написано з малої літери. <hr/><p>Дату набуття чинності Конституцією та законом про застосування Конституції зазначено видавцем Riigi Teataja на підставі рішення Республіканської виборчої комісії від 2.07.1992 «Про результати референдуму, що відбувся 28 червня 1992 року, та про ухвалені на референдумі Конституцію Естонської Республіки і закон про застосування Конституції Естонської Республіки» (<a href="https://www.riigiteataja.ee/akt/13079640">RT 1992, 26, 348</a>). </p>