Закон про оподаткування

[RT I, 31.01.2014, 6 – набув чинності 01.04.2014]

(1) Цей закон визначає права, обов'язки та відповідальність керуючого податками і платника податку, порядок податкового провадження, а також порядок вирішення податкових спорів.

(2) Встановлене цим законом застосовується до всіх державних податків, якщо податковим законом або законом про обмін податковою інформацією не встановлено інше. [RT I, 23.12.2014, 15 – набув чинності 01.01.2015]

(3) Встановлене цим законом застосовується до податків, що підлягають сплаті при імпорті та експорті товарів, якщо митним законодавством у розумінні регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013, яким встановлюється Митний кодекс Союзу (ELT L 269, 10.10.2013, стор. 1–101) (далі – Митний кодекс), не встановлено інше. [RT I, 16.06.2017, 1 – набув чинності 01.07.2017]

(4) Встановлене цим законом застосовується до місцевих податків настільки, наскільки законом про місцеві податки не встановлено інше.

(5) Якщо регулювання цього закону або податкового закону відрізняється від встановленого міжнародним договором, застосовуються положення міжнародного договору. [RT I, 07.06.2013, 1 – набув чинності 01.07.2013]

(6) Порядок, встановлений у першому розділі глави 9 цього закону, застосовується до сплати та взаємозаліку таких грошових зобов'язань:

1) публічно-правові грошові зобов'язання, що випливають із судового провадження, зокрема касаційна застава та державне мито;

2) публічно-правові грошові зобов'язання, що випливають із рішень прокуратури;

3) сплачена державою судовому виконавцю винагорода за стягнення вимоги про утримання, що перейшла до держави, та утримання неповнолітньої дитини;

4) публічно-правові грошові зобов'язання, що випливають із рішень Департаменту оборонних ресурсів. [RT I, 20.02.2024, 1 – набув чинності 01.05.2024]

(6¹) При здійсненні державного нагляду, встановленого в пунктах 5, 6, 8 і 9 частини 2 § 10 цього закону, застосовуються положення, що регулюють податкове провадження, з урахуванням особливостей, застосовних до відповідного нагляду. [RT I, 21.11.2023, 1 – набув чинності 01.01.2024]

(6²) До повернення переплати, що виникла при сплаті грошових зобов'язань, встановлених у частині 6 цього параграфа, застосовується порядок, встановлений у §§ 33 і 34 цього закону, у випадку, якщо грошове зобов'язання було сплачене на рахунок, зазначений у частині 1 § 105. [RT I, 20.02.2024, 1 – набув чинності 01.05.2024]

(7) До державного нагляду, що здійснюється на підставі цього закону, застосовується закон про охорону правопорядку з особливостями, встановленими цим законом. [RT I, 13.03.2014, 4 – набув чинності 01.07.2014]

(1) Податок – це встановлене законом або на підставі закону постановою волосної чи міської ради одноразове або періодичне грошове зобов'язання, покладене на платника податку для виконання публічно-правових завдань держави чи місцевого самоврядування або для отримання необхідного для цього доходу, яке підлягає виконанню в порядку, розмірі та строки, передбачені законом чи постановою, і яке не має прямої зустрічної винагороди для платника податку.

(1) Податкова система Естонії складається з державних податків, встановлених і запроваджених податковими законами, та місцевих податків, що запроваджуються на підставі закону волосною чи міською радою на своїй адміністративній території.

(2) Державні податки:

1) прибутковий податок;

2) соціальний податок;

3) земельний податок;

4) податок на азартні ігри;

5) податок з обороту;

6) мито;

7) акцизи;

8) податок на великовагові вантажні транспортні засоби;

9) податок на підприємницький дохід; [RT I, 07.07.2017, 2 – набув чинності 01.01.2018]

10) податок на автотранспортні засоби. [RT I, 17.08.2024, 1 – набув чинності 01.01.2025]

(3) Місцеві податки запроваджуються постановою волосної чи міської ради відповідно до умов, встановлених законом про місцеві податки.

(4) Встановлене цим законом щодо податку застосовується також до:

1) внеску накопичувальних пенсій та внеску страхування від безробіття, якщо законом про накопичувальні пенсії або законом про страхування від безробіття не встановлено інше;

2) плати за забруднення, плати за право спеціального водокористування, плати за відшкодування екологічної шкоди та плати за право видобутку корисних копалин, якщо законом про екологічні платежі не встановлено інше; [RT I, 09.08.2022, 1 – набув чинності 01.07.2023]

3) плати за користування дорогами, якщо законом про дорожній рух не встановлено інше. [RT I, 04.07.2017, 5 – набув чинності 20.12.2017]

(1) Податковий закон – це закон, яким встановлюється податок.

(2) Платник податку зобов'язаний сплачувати лише передбачені законами державні та місцеві податки у розмірах і порядку, встановлених податковими законами та постановами волосної чи міської ради.

(3) У податковому законі встановлюються:

1) назва податку;

2) об'єкт податку;

3) ставка податку;

4) платник податку;

5) отримувач податку або місце надходження;

6) день або строк сплати податку, а у разі періодичного податку – також період оподаткування;

7) порядок обчислення та сплати суми податку, а також пов'язані з цим додаткові обов'язки;

8) можливі податкові пільги.

(1) Між прийняттям податкового закону, а також його зміни, та набуттям ним чинності має, як правило, залишатися щонайменше шість місяців. Це положення не застосовується до податкового закону та його зміни, які мають сприятливий вплив для платника податку. [RT I, 06.03.2015, 26 - jõust. 01.07.2015]

(1) Керуючим державними податками є Податково-митний департамент. [RT I 2003, 88, 591 – набув чинності 01.01.2004]

(2) Керуючим місцевими податками є волосна чи міська управа або інша установа волості чи міста, встановлена податковою постановою.

(3) [Втратив чинність – RT I 2010, 72, 544 – набув чинності 01.01.2012]

(4) Волості та міста можуть укладати між собою адміністративний договір, яким завдання керуючого місцевими податками одного виду, запровадженими у волостях і містах – сторонах договору, передаються установі однієї волості чи міста – сторони договору.

(5) Волость і місто можуть відповідно до встановленого законом про місцеві податки укласти з Податково-митним департаментом адміністративний договір, яким завдання керуючого місцевим податком передаються Податково-митному департаменту. [RT I, 25.10.2012, 1 – набув чинності 01.12.2012]

(1) Податковозобов'язаною особою є:

1) платник податку;

2) особа, яка утримує податок;

3) інша особа, яка на підставі закону або договору відповідає за податковий обов'язок платника податку чи особи, яка утримує податок.

(2) Платником податку є фізична чи юридична особа або державна, волосна чи міська установа, яка на встановлених законом умовах і в установленому порядку зобов'язана сплачувати податок та виконувати інші покладені на неї у зв'язку з податковим обов'язком грошові й негрошові зобов'язання.

(3) Особою, яка утримує податок, є фізична чи юридична особа або державна, волосна чи міська установа, яка на встановлених законом умовах і в установленому порядку зобов'язана утримати суму податку, що підлягає сплаті іншою особою, та сплатити її на визначений для цього рахунок, а також виконувати інші покладені на неї у зв'язку з обов'язком утримання грошові й негрошові зобов'язання. [RT I, 13.12.2011, 1 - набув чинності 01.01.2012]

(4) Законом можуть бути встановлені випадки, коли:

1) об'єднання осіб, яке не має статусу юридичної особи, або сукупність майна розглядається як платник податку чи особа, яка утримує податок;

2) декілька юридичних осіб розглядаються як одна податковозобов'язана особа;

3) структурний підрозділ юридичної особи або належне їй підприємство розглядається як самостійна податковозобов'язана особа.

(5) Держава, волость чи місто не вважаються платником податку або особою, яка утримує податок, якщо податковим законом не встановлено інше.

(6) Платником податку та особою, яка утримує податок, може бути також державна установа чи установа місцевого самоврядування іноземної держави, інша публічно-правова інституція, а також представництво міжнародної організації або програми співробітництва.

(7) До державної, волосної чи міської установи, а також до податковозобов'язаної особи, зазначеної в частинах 4 і 6 цього параграфа, застосовується встановлене цим законом щодо юридичної особи, якщо стосовно них не встановлено інше.

(1) До правоздатності, дієздатності та законного представництва податковозобов'язаної особи при оподаткуванні застосовуються відповідні положення Закону про загальну частину цивільного кодексу, якщо з цього закону або податкового закону не випливає інше.

(2) Від імені неповнолітньої або іншої фізичної особи з обмеженою дієздатністю зобов'язання, що випливають з цього закону або податкового закону, виконує її законний представник. Неповнолітній віком 15–18 років, дієздатність якого розширено, виконує встановлені цим законом або податковим законом зобов'язання самостійно, якщо вони випливають з правочинів, які неповнолітній може вчиняти особисто.

(3) Права та обов'язки державної, волосної чи міської установи або податковозобов'язаної особи, зазначеної в частинах 4 і 6 § 6 цього закону, як платника податку чи особи, яка утримує податок, здійснює керівник установи або інша уповноважена особа відповідно до компетенції, наданої статутом установи, договором про об'єднання чи іншим правовим актом, що регулює діяльність податковозобов'язаної особи.

(1) Законний представник юридичної або фізичної особи зобов'язаний забезпечити своєчасне й повне виконання грошових і негрошових зобов'язань особи, яку він представляє, що випливають з цього закону, податкового закону та законів, зазначених у частині 4 § 3 цього закону. Грошові зобов'язання виконуються за рахунок майна особи, яку представляють. [RT I, 23.03.2017, 1 - набув чинності 01.04.2017]

(2) Керівник товариства або іншого об'єднання осіб, яке не має статусу юридичної особи, чи управитель неправоздатної сукупності майна зобов'язаний забезпечити своєчасне й повне виконання грошових і негрошових зобов'язань, пов'язаних з майном об'єднання або керованою сукупністю майна, що випливають з цього закону, податкового закону та законів, зазначених у частині 4 § 3 цього закону. Грошові зобов'язання виконуються за рахунок керованого майна. [RT I, 23.03.2017, 1 - набув чинності 01.04.2017]

(3) Якщо об'єднання осіб, яке не має статусу юридичної особи, не має виконавчого керівника, зобов'язання, зазначені в частині 2 цього параграфа, повинні виконувати члени об'єднання. Податковий керуючий може звернутися з вимогою про виконання зобов'язання до кожного члена об'єднання. Якщо майном об'єднання осіб, яке не має статусу юридичної особи, замість членів об'єднання чи виконавчого керівника управляє інша особа, вона виконує податкові обов'язки, пов'язані з керованим нею майном.

(4) Якщо неправоздатна сукупність майна не має управителя, зобов'язання, зазначені в частині 2 цього параграфа, повинні виконувати співвласники сукупності майна. Податковий керуючий може звернутися з вимогою про виконання зобов'язання до кожного співвласника. Якщо економічні блага, пов'язані з неправоздатною сукупністю майна (§ 94 частина 3), не перебувають у володінні управителя чи співвласників або співвласників неможливо встановити, зобов'язання, зазначені в частині 2 цього параграфа, виконує особа, яка має фактичну владу над речами та правами, пов'язаними із сукупністю майна.

(5) Зобов'язання, встановлені в частинах 1 і 2 цього параграфа, поширюються на виконавця заповіту, охоронця спадщини, судового виконавця, примусового управителя нерухомої речі та інших осіб, на яких на підставі закону покладено обов'язок управління майном податковозобов'язаної особи. [RT I, 23.03.2017, 1 - набув чинності 01.04.2017]

(1) Податковий представник нерезидента (далі — податковий представник) — це особа, яка отримала відповідну ліцензію від податкового керуючого державними податками і яку нерезидент може уповноважити представляти себе для виконання обов'язків, що виникають в Естонії з податкових законів або цього закону. Податковим представником може діяти заснована в Естонії юридична особа або внесена в Естонії до комерційного реєстру філія іноземної юридичної особи.

(2) На податкового представника поширюються всі права та обов'язки зареєстрованого платника податку — нерезидента. Податковий представник зобов'язаний забезпечити своєчасне та повне виконання грошових і негрошових обов'язків представлюваної особи, що випливають з цього закону та податкових законів.

(3) Податковий представник подає податковому керуючому державними податками заяву про отримання ліцензії податкового представника, в якій зазначаються його:

1) найменування та адреса;

2) реєстраційний номер;

3) сфера діяльності та місце діяльності.

(4) Податковий представник має бути платоспроможним та з бездоганною репутацією. Податковий представник не може мати податкового боргу. Податковий представник на вимогу податкового керуючого повинен надати забезпечення.

(5) Податковий керуючий вирішує питання про надання ліцензії податкового представника протягом 20 календарних днів з дня отримання заяви. При вирішенні питання про надання ліцензії перевіряється відповідність особи вимогам, встановленим у частині 4 цього параграфа. Податковий керуючий може також врахувати виконання особою попередніх обов'язків, що випливають з податкових законів. Для перевірки платоспроможності податковий керуючий може вимагати від заявника докази щодо його майнового стану.

(6) Податковий керуючий може призупинити або визнати недійсною ліцензію, якщо щодо податкового представника розпочато провадження у справі про банкрутство чи ліквідацію, податковий представник порушує обов'язки, зазначені в частині 2 цього параграфа, або не відповідає умовам, зазначеним у частині 4 цього параграфа.

(7) Податковий керуючий оприлюднює перелік податкових представників на своєму вебсайті. [RT I 2003, 82, 554 - jõust. 01.05.2004]

(1) Поняття «місце проживання» та «місцезнаходження» вживаються в цьому законі у значенні закону про загальну частину цивільного кодексу.

(2) Місце діяльності — це місце постійної та тривалої господарської або професійної діяльності особи чи об'єднання осіб, що не має статусу юридичної особи, або сукупності майна без правосуб'єктності.

(3) Постійне місце діяльності — це місце, через яке повністю або частково здійснюється постійна господарська діяльність нерезидента в Естонії. Постійне місце діяльності має також нерезидент, чия господарська діяльність в Естонії здійснюється відповідно до встановленого законом про прибутковий податок через уповноваженого представника.

(1) Податковий керуючий контролює виконання цього закону та податкових законів, використовуючи надану йому для цього законом компетенцію.

(2) Завданнями податкового керуючого є:

1) контролювати правильність нарахування та сплати податків, а також стежити за тим, щоб податки сплачувалися, а податкові пільги застосовувалися в розмірі та порядку, встановлених законом;

2) нараховувати та визначати у встановлених законом випадках суму податку та відсотки, що підлягають сплаті, а також повертати переплачені або відшкодовувані суми;

3) стягувати податкові борги;

4) застосовувати щодо порушників податкових законів дозволені законом примусові заходи та покарання;

5) здійснювати нагляд за виконанням обов'язку реєстрації працевлаштування; [RT I, 16.04.2014, 2 - набув чинності 01.07.2014]

6) здійснювати нагляд за виконанням обов'язків надавача інформації та особи, яка подає дані надавачу інформації, встановлених законом про обмін податковою інформацією; [RT I, 23.12.2014, 15 - набув чинності 01.01.2015]

7) [Втратив чинність – RT I, 24.12.2016, 1 - набув чинності 01.01.2018]

8) здійснювати державний нагляд за виконанням обов'язку подання даних про будівельні роботи; [RT I, 05.04.2022, 1 - набув чинності 01.10.2023]

9) здійснювати державний нагляд за виконанням встановлених законом про податок з обороту обов'язків ведення обліку та звітності надавача платіжних послуг; [RT I, 21.11.2023, 1 - набув чинності 01.01.2024]

10) здійснювати державний нагляд за виконанням встановлених законом про податок з обороту обов'язків ведення обліку та звітності суб'єкта, який застосовує спеціальний порядок для малих підприємств. [RT I, 03.12.2024, 2 - набув чинності 01.01.2025]

(3) Податковий керуючий проводить провадження якомога простіше, швидше та ефективніше, уникаючи зайвих витрат і незручностей, дотримуючись при цьому загальних принципів адміністративного провадження та забезпечуючи захист прав учасників провадження.

(1) Податковий керуючий державними податками може відповідно до цього закону, податкового закону або виданого на його підставі правового акта обробляти зібрані персональні дані, зокрема в обґрунтованих випадках дані про стан здоров'я та біометричні дані, при виконанні завдань, зазначених у § 10 цього закону. [RT I, 13.03.2019, 2 - jõust. 15.03.2019]

(1) Під час перевірки правильності сплати податків та визначення суми податку податковий керуючий зобов'язаний враховувати всі обставини, що мають значення у справі, зокрема як ті, що збільшують, так і ті, що зменшують податкове зобов'язання.

(2) Податковий керуючий вирішує щодо необхідності вчинення дій, пов'язаних з перевіркою правильності сплати податків, виду та обсягу дій, а також збирає докази, необхідні для вирішення справи. Під час з'ясування обставин, що мають значення з точки зору оподаткування, податковий керуючий не пов'язаний лише клопотаннями та доказами, поданими учасником провадження.

(1) Якщо податковому керуючому законом надано повноваження зважувати застосування заходу або обирати між різними заходами, податковий керуючий здійснює дискреційне право в межах повноважень і відповідно до загальних принципів права, враховуючи істотні обставини та зважуючи обґрунтовані інтереси.

(1) Платник податку має право до видання адміністративного акта, що стосується його прав, подати податковому керуючому свою думку або заперечення.

(2) Платнику податку не потрібно забезпечувати право, встановлене частиною 1 цього параграфа, якщо:

1) з метою запобігання шкоді, що виникає внаслідок зволікання, або захисту публічних інтересів необхідно діяти невідкладно, або

2) податковий керуючий не відступає від даних, наведених платником податку в заяві, клопотанні чи поясненні, і відсутня потреба в отриманні додаткових даних, або

3) справа не вирішується на шкоду платнику податку, або

4) повідомлення, що супроводжує надання можливості подати думку або заперечення, не дозволяє досягти мети адміністративного акта, або

5) в інших встановлених законом випадках.

(1) Податковий керуючий за клопотанням платника податку надає інформацію та роз'яснення щодо його прав та обов'язків, що випливають з цього закону та податкових законів. [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2019]

(2) Податковий керуючий за необхідності роз'яснює платнику податку його права та обов'язки в податковому провадженні.

(3) Платник податку має право ознайомитися з даними, зібраними про нього податковим керуючим, та робити з них копії чи витяги. Податковий керуючий має право відмовити в наданні даних для захисту прав і свобод суб'єкта даних та інших осіб. [RT I, 13.03.2019, 2 - набув чинності 15.03.2019]

(4) Податковий керуючий зобов'язаний за клопотанням платника податку видати йому письмову довідку або зробити електронно доступними дані про розмір податкових боргів платника податку, а також про сплачені ним, повернуті йому чи зараховані суми податків та відсотки, строк давності примусового виконання яких (§ 132) не минув.

(5) Платник податку, а також інша заінтересована особа чи установа мають право вимагати від податкового керуючого довідку про відсутність податкових боргів. Податковий керуючий зобов'язаний видати довідку про відсутність податкових боргів також у випадку, якщо борг платника податку за всіма податками, якими управляє той самий податковий керуючий, без урахування невизначених адміністративним актом відсотків, менший за 100 євро або якщо сплату податкового боргу відстрочено. Довідка про відсутність податкових боргів не видається, якщо на дату виконання клопотання платник податку має невиконаний обов'язок подання податкової декларації і суму податку не визначив також податковий керуючий. [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2019]

(6) Податковий керуючий може зробити на довідці, зазначеній у частині 5 цього параграфа, відмітку про те, кому або для подання кому видається довідка, а також про те, що платник податку в рік подання клопотання або в попередній йому рік не виконав обов'язок подання податкової декларації протягом встановленого законом строку. [RT I 2008, 60, 331 - набув чинності 01.01.2009]

(7) Довідка, зазначена в частині 5 цього параграфа, видається або в її видачі відмовляється протягом п'яти робочих днів з дня отримання клопотання. Видача довідки не погашає податковий борг і не позбавляє податкового керуючого права стягувати податковий борг.

(1) Податковий керуючий має право надсилати платнику податку через повідомлений ним податковому керуючому засіб зв'язку нагадування та іншу інформацію інформативного характеру, що стосується платника податку. [RT I, 07.06.2013, 1 - jõust. 01.07.2013]

(1) Міністерство фінансів та податковий керуючий державних податків мають право надавати роз'яснення та інструкції для пояснення й ознайомлення з цим законом, законом про обмін податковою інформацією та податковими законами, метою яких є забезпечити однакове застосування законів. [RT I, 23.12.2014, 15 - набув чинності 01.01.2015]

(2) Зазначені в частині 1 цього § роз'яснення та інструкції не є обов'язковими для платника податку.

(3) Зазначені в частині 1 цього § роз'яснення та інструкції оприлюднюються на вебсайті надавача роз'яснень та інструкцій або публікуються у вигляді періодичного друкованого видання. Оприлюднення забезпечує надавач роз'яснень та інструкцій. [RT I 2005, 25, 193 - набув чинності 01.07.2005]

[Втратив чинність - RT I, 23.03.2017, 1 - набр. чинності 01.04.2017]

(1) Шкода, протиправно завдана податковим керуючим платнику податку або третій особі, відшкодовується відповідно до положень закону про державну відповідальність.

(1) Реєстр платників податків (далі — реєстр) — це база даних, що входить до державної інформаційної системи та об'єднує різні застосунки, підреєстри й системи, цілями якої є:

1) збирання даних для виконання завдань, що випливають із податкових законів та інших законів;

2) ведення обліку для визначення податків і зборів, перевірки правильності їх сплати та їх стягнення;

3) ведення обліку публічно-правових грошових зобов'язань, зазначених у § 1 частині 6 цього закону.

(2) Статут реєстру встановлює Уряд Республіки постановою, у якій визначаються:

1) завдання відповідального розпорядника та уповноваженого обробника;

2) структура реєстру;

3) точний склад даних;

4) порядок внесення даних до реєстру;

5) докладніший порядок видачі даних;

6) докладніші строки зберігання даних;

7) інші організаційні питання.

(3) У реєстрі обробляються такі персональні дані:

1) загальні дані;

2) дані про трудову діяльність;

3) дані про податки та збори;

4) дані, пов'язані з майновими правами та зобов'язаннями, зокрема дані про доходи;

5) дані про господарські операції;

6) дані про документи, пов'язані з особою;

7) дані про провадження, пов'язані з особою.

(4) До реєстру вносяться дані про таких осіб:

1) платник податку;

2) особа, яка підлягає страхуванню на підставі Закону про соціальний податок;

3) застрахований на підставі Закону про страхування від безробіття, а також платник і утримувач внеску на страхування від безробіття;

4) зобов'язана особа, платник внеску та утримувач внеску в розумінні Закону про накопичувальні пенсії;

5) податковий представник;

6) нерезидент у зв'язку з поданням вимоги про повернення;

7) платник плати за забруднення, плати за право спеціального водокористування, плати за відшкодування екологічного порушення та плати за право видобутку корисних копалин на підставі Закону про екологічні платежі;

8) особа, зобов'язана сплатити грошові зобов'язання, зазначені у § 1 частині 6 цього закону;

9) іноземне об'єднання осіб або сукупність майна без статусу юридичної особи;

10) особа, чиї дані обробляються на підставі Закону про обмін податковою інформацією;

11) нерезидент у зв'язку із зобов'язанням щодо плати за користування дорогами;

12) особа, чиї дані обробляються на підставі Закону про акциз на алкоголь, тютюн, паливо та електроенергію для виконання завдань державного податкового адміністратора;

13) особа, дані якої вносяться на підставі Закону про азартні ігри до переліку осіб з обмеженнями на участь в азартних іграх, а також особа, чиї дані обробляються на підставі § 58 того самого закону;

14) особа, чиї дані обробляються на підставі, встановленій у § 13 частині 1 Митного закону, та для виконання завдань, встановлених у § 4 того самого закону та статті 3 Митного кодексу;

15) особа, чиї дані збираються на підставі Закону про рідке паливо;

16) надавач платіжної послуги в розумінні § 36¹ Закону про податок з обороту та отримувач платежу, чиї дані обробляються на підставі того самого параграфа;

17) особа, зазначена у § 19 частині 1¹ Закону про податок з обороту, та особа, яка застосовує спеціальний порядок для малих підприємств у розумінні § 19¹ Закону про податок з обороту.

(5) У реєстрі ведеться окремий облік прав та обов'язків кожної внесеної до реєстру особи, що випливають із цього закону, податкового закону, Закону про азартні ігри, Закону про рідке паливо, Закону про обмін податковою інформацією та митних правових актів, а також щодо грошових зобов'язань, зазначених у § 1 частині 6 цього закону, та їх виконання.

(6) Відповідальним розпорядником реєстру є Податково-митний департамент.

(7) Дані реєстру зберігаються до 75 років від дня внесення даних до реєстру. Дані реєстру трудової діяльності зберігаються до 75 років від дня смерті особи.

(8) У статуті реєстру встановлюються винятки щодо складу даних та їх внесення до реєстру з метою забезпечення охорони державної таємниці, а також у випадку обов'язку звітності, пов'язаного з будівельними роботами на споруді державної оборони та споруді установи безпеки. [RT I, 15.04.2026, 1 - jõust. 25.04.2026]

(1) Перед початком діяльності в Естонії зобов'язані зареєструватися в Податково-митному департаменті: [RT I, 10.07.2020, 4 - jõust. 01.01.2021]

1) юридична особа, яка не вноситься до комерційного реєстру, реєстру некомерційних об'єднань і цільових установ або реєстру релігійних об'єднань;

2) державна, волосна або міська установа, яка не вноситься до державного реєстру установ держави та місцевого самоврядування;

3) [Втратив чинність – RT I 2008, 27, 177 - jõust. 01.01.2009]

4) юридична особа — нерезидент, фізична особа — підприємець, об'єднання осіб або сукупність майна без статусу юридичної особи, у яких в Естонії виникає постійне місце діяльності, яке не вноситься до комерційного реєстру як філія; [RT I, 10.07.2020, 4 - jõust. 01.01.2021]

5) [Втратив чинність – RT I, 31.05.2018, 2 - jõust. 01.10.2018]

6) просте товариство, спільнота та інше об'єднання осіб без статусу юридичної особи, у яких виникає податкове зобов'язання в Естонії; [RT I, 10.07.2020, 4 - jõust. 01.01.2021]

7) роботодавець — нерезидент, зокрема посередник орендованої робочої сили, фізична особа — підприємець, закордонне представництво, інша установа іноземної держави, міжнародна організація та її представництво, працівники яких працюють в Естонії. [RT I, 10.07.2020, 4 - jõust. 01.01.2021]

(1¹) [Втратив чинність – RT I, 10.07.2020, 4 - jõust. 01.01.2021]

(2) Податково-митний департамент за заявою зареєстрованої особи видає документ, що підтверджує реєстрацію. [RT I, 10.07.2020, 4 - jõust. 01.01.2021]

(1) Юридична особа або установа, зазначена у § 18 частини 1 пункті 1 або 2 цього закону, подає для реєстрації до Податково-митного департаменту заяву, в якій зазначаються: [RT I, 25.10.2012, 1 - jõust. 01.12.2012]

1) найменування та адреса особи або установи;

2) ім'я та прізвище членів керівного органу особи або установи, особовий код (за його відсутності — число, місяць і рік народження) та місце проживання.

(2) До заяви додається копія статуту юридичної особи, договору про заснування товариства або іншого правового акта, що регулює діяльність юридичної особи. Публічно-правова юридична особа зазначає в заяві місце опублікування закону, що є підставою її діяльності. Державна, волосна або міська установа додає копію свого статуту або іншого правового акта, що регулює діяльність установи.

[RT I 2008, 60, 331 - набув чинності 01.01.2009]

(1) [Втратив чинність – RT I 2008, 27, 177 - набув чинності 01.01.2009]

(2) [Втратив чинність – RT I 2008, 27, 177 - набув чинності 01.01.2009]

(3) Обов'язки, встановлені податковим законом, поширюються також на фізичну особу-підприємця, яку не внесено до комерційного реєстру. Якщо податковим законом не встановлено інше, встановлені ним права поширюються на зазначену особу з моменту її внесення до комерційного реєстру. [RT I 2008, 27, 177 - набув чинності 01.01.2010]

(4) За пропозицією податкового керуючого з комерційного реєстру може бути вилучено фізичну особу-підприємця, який не займається підприємницькою діяльністю у значенні § 14 закону про прибутковий податок. Перш ніж внести пропозицію особі, яка веде комерційний реєстр, податковий керуючий надає фізичній особі-підприємцю строк для підтвердження ведення підприємницької діяльності. [RT I 2008, 27, 177 - набув чинності 01.01.2010]

(5) [Втратив чинність – RT I 2008, 27, 177 - набув чинності 01.01.2009]

[Втратив чинність - RT I, 31.05.2018, 2 - набр. чинності 01.10.2018]

[RT I, 06.07.2023, 6 - набув чинності 01.01.2024]

(1) Фізична особа-підприємець має право зареєструвати подружжя, яке бере участь у господарській діяльності його підприємства, у реєстрі працевлаштування в порядку, встановленому в розділі 3¹ цієї глави. [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 17.12.2018]

(2) Подружжя, яке бере участь у діяльності підприємства фізичної особи-підприємця (далі в цьому параграфі — подружжя), — це подружжя внесеної до комерційного реєстру фізичної особи-підприємця, яке бере участь у діяльності підприємства фізичної особи-підприємця та яке не уклало з фізичною особою-підприємцем трудового договору або договору підряду, доручення чи іншого зобов'язально-правового договору про надання послуг. [RT I, 02.07.2012, 8 - набув чинності 01.08.2012]

(2¹) Положення щодо подружжя, яке бере участь у діяльності підприємства фізичної особи-підприємця, застосовуються також до зареєстрованого співмешканця, який бере участь у діяльності його підприємства. [RT I, 06.07.2023, 6 - набув чинності 01.01.2024]

(3) [Втратив чинність – RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 17.12.2018]

(4) [Втратив чинність – RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 17.12.2018]

(1) Для реєстрації постійного місця діяльності юридичної особи-нерезидента та фізичної особи-підприємця, зазначених у пункті 4 частини 1 § 18 цього закону, до Податково-митного департаменту подається заява, у якій зазначаються: [RT I, 25.10.2012, 1 - набув чинності 01.12.2012]

1) ім'я (найменування) та адреса нерезидента;

2) місце реєстрації та реєстраційний номер або інший код, що дозволяє ідентифікацію, якщо ці дані наявні;

3) сфера діяльності постійного місця діяльності, місце діяльності та поштова адреса в Естонії;

4) номер банківського рахунку, відкритого для обслуговування постійного місця діяльності, та найменування кредитної установи, у якій відкрито банківський рахунок;

5) ім'я та прізвище відповідальної особи постійного місця діяльності юридичної особи, особистий код (за його відсутності — число, місяць і рік народження) та місце проживання; [RT I, 18.11.2010, 1 - набув чинності 01.01.2011]

6) ім'я (найменування) та реєстровий або особистий код кожного акціонера чи учасника юридичної особи, за відсутності особистого коду — число, місяць і рік народження. [RT I, 07.06.2013, 1 - набув чинності 01.07.2013]

(1¹) [Втратив чинність – RT I, 07.06.2013, 1 - набув чинності 01.07.2013]

(2) До заяви про реєстрацію постійного місця діяльності юридичної особи-нерезидента додаються: [RT I, 18.11.2010, 1 - набув чинності 01.01.2011]

1) копія свідоцтва про реєстрацію, витяг з реєстру або інший документ, що підтверджує існування юридичної особи;

2) документ, що підтверджує повноваження відповідальної особи постійного місця діяльності;

3) копія статуту або договору про об'єднання, затвердженого згідно із законами країни місцезнаходження юридичної особи, або інший документ, що регулює діяльність юридичної особи, якщо подання цих документів є обов'язковим при реєстрації юридичної особи в країні її місцезнаходження;

4) нотаріально засвідчений або офіційно засвідчений податковим керуючим зразок підпису відповідальної особи постійного місця діяльності;

5) у разі податкового представника — письмовий договір між податковим представником та нерезидентом.

(3) Для реєстрації постійного місця діяльності об'єднання осіб або сукупності майна, що не має статусу юридичної особи, зазначених у пункті 4 частини 1 § 18 цього закону, до Податково-митного департаменту подається заява, у якій зазначаються: [RT I, 25.10.2012, 1 - набув чинності 01.12.2012]

1) ім'я або найменування та адреса об'єднання осіб чи сукупності майна, якщо вони наявні;

2) номер або реєстровий код, що дозволяє ідентифікацію об'єднання осіб чи сукупності майна, якщо він наявний;

3) ім'я (найменування) та адреса членів об'єднання осіб чи співвласників сукупності майна, за винятком випадку, встановленого в пункті 4 цієї частини;

4) ім'я (найменування) та адреса членів, які мають право управління, виконавчого керівника або управителя майна, якщо не всі особи, зазначені в пункті 3 цієї частини, беруть участь в управлінні об'єднанням чи в управлінні сукупністю майна;

5) сфера діяльності постійного місця діяльності, місце діяльності та поштова адреса в Естонії;

6) номер банківського рахунку, відкритого для обслуговування постійного місця діяльності, та найменування кредитної установи, у якій відкрито банківський рахунок;

7) ім'я та прізвище відповідальної особи постійного місця діяльності, особистий код (за його відсутності — число, місяць і рік народження) та місце проживання.

(4) До заяви, зазначеної в частині 3 цього параграфа, додаються:

1) копія документа, що є підставою для діяльності об'єднання осіб або сукупності майна, що не має статусу юридичної особи;

2) нотаріально засвідчений або офіційно засвідчений податковим керуючим зразок підпису відповідальної особи постійного місця діяльності;

3) документ, що підтверджує повноваження відповідальної особи;

4) у разі податкового представника — письмовий договір між податковим представником та нерезидентом.

(1) Для реєстрації зазначеного в пункті 6 частини 1 § 18 цього закону товариства, спільноти та іншого об'єднання осіб, що не має статусу юридичної особи, до Податково-митного департаменту подається заява, у якій щодо товариства, спільноти чи іншого об'єднання осіб, що не має статусу юридичної особи, зазначаються: [RT I, 10.07.2020, 4 - набув чинності 01.01.2021]

1) ім'я або найменування та адреса, якщо вони наявні;

2) номер, що дозволяє ідентифікацію, або реєстраційний код, якщо він наявний;

3) імена та адреси членів або співвласників, за винятком випадку, встановленого пунктом 4 цієї частини;

4) ім'я та адреса членів з правом управління, виконавчого директора або управителя майна, якщо не всі зазначені в пункті 3 цієї частини особи беруть участь в управлінні об'єднанням;

5) сфера діяльності або сфери діяльності, місце діяльності та адреса;

6) ім'я та прізвище відповідальної особи, особовий код (за його відсутності — число, місяць і рік народження) та місце проживання.

(2) До зазначеної в частині 1 цього параграфа заяви додаються щодо товариства, спільноти чи іншого об'єднання осіб, що не має статусу юридичної особи:

1) копія документа, що є підставою для діяльності;

2) документ, що підтверджує повноваження відповідальної особи.

(1) Для реєстрації зазначеного в пункті 7 частини 1 § 18 цього закону роботодавця-нерезидента до Податково-митного департаменту подається заява, у якій зазначаються: [RT I, 10.07.2020, 4 - набув чинності 01.01.2021]

1) ім'я роботодавця-нерезидента;

2) поштова адреса роботодавця в країні місцезнаходження, якщо вона наявна;

3) поштова адреса роботодавця в Естонії, якщо вона наявна;

4) ім'я та поштова адреса особи, яка представляє роботодавця;

5) підпис роботодавця або уповноваженої ним особи.

(2) До заяви додається копія статуту роботодавця-нерезидента або іншого документа, що регулює діяльність, якщо такий документ є обов'язковим. Також подається документ, що підтверджує повноваження особи, яка представляє роботодавця, нотаріально засвідчений або офіційно засвідчений податковим органом зразок підпису цієї особи, а у випадку податкового представника — письмовий договір між податковим представником і нерезидентом.

(3) Роботодавець-нерезидент має право зареєструватися в реєстрі платників податків також до виникнення податкового зобов'язання, подавши для цього зазначені в частинах 1 і 2 цього параграфа дані та документи.

(1) Зазначені в § 18, 21¹ і 22 цього закону особи зобов'язані протягом п'яти робочих днів повідомити Податково-митний департамент про припинення своєї діяльності, ліквідацію постійного місця діяльності або зміну зазначених у § 19–21, 21¹ і 22 даних. [RT I, 25.10.2012, 1 - набув чинності 01.12.2012]

(2) [Втратив чинність – RT I 2008, 27, 177 - набув чинності 01.01.2009]

(3) Фізична особа-підприємець повідомляє держателя комерційного реєстру про призупинення діяльності свого підприємства, сезонну діяльність та тимчасову діяльність відповідно до частини 3 § 3 Комерційного кодексу. У зазначених випадках з погляду оподаткування особа вважається фізичною особою-підприємцем лише в період здійснення діяльності. [RT I 2008, 27, 177 - набув чинності 01.01.2010]

(1) Зазначені в § 18 і 22 цього закону особи вносяться до реєстру станом на дату подання заяви або зазначену в заяві дату. [RT I, 10.07.2020, 4 - набув чинності 01.01.2021]

(2) Реєстровий запис про припинення діяльності зазначених у § 18 і 22 цього закону осіб, ліквідацію постійного місця діяльності та зміну інших реєстрових даних вноситься станом на зазначену особою в заяві дату. [RT I, 10.07.2020, 4 - набув чинності 01.01.2021]

(1) Якщо подані заявником дані є неповними або не відповідають дійсності, Податково-митний департамент має право відмовити у внесенні запису та:

1) звернути увагу заявника на недоліки, наявні в заяві чи документах, і надати строк для усунення недоліків, або

2) звернути увагу заявника на недоліки, наявні в заяві чи документах, і повернути подані для реєстрації документи.

(2) Якщо недоліки не усунено протягом визначеного Податково-митним департаментом строку, заява про реєстрацію не вважається поданою. [RT I 2003, 88, 591 - набув чинності 01.01.2004]

(1) Реєстр працевлаштування є субреєстром реєстру, передбаченого § 17 частиною 1 цього закону, який ведеться для забезпечення виконання покладених законом завдань Податково-митного департаменту, Трудової інспекції, Естонської каси страхування від безробіття, Каси здоров'я, Департаменту соціального страхування, Бюро даних про відмивання грошей та Департаменту поліції і прикордонної охорони. [RT I, 11.03.2023, 9 - набув чинності 01.04.2023]

(2) Уповноваженими обробниками реєстру працевлаштування є Трудова інспекція та Естонська каса страхування від безробіття. Голова або секретар комісії з трудових спорів має право на підставі рішення, зазначеного в § 25⁵ пункті 4 цього закону, вносити записи, зазначені в § 63 закону про вирішення трудових спорів. Каса страхування від безробіття має право на підставі документа, зазначеного в § 25⁵ пункті 3 цього закону, вносити записи, якщо на його підставі встановлюється право на допомогу, що призначається на підставі закону про страхування від безробіття. [RT I, 03.06.2025, 1 - набув чинності 01.01.2026]

(3) У цьому розділі пов'язані з реєстром працевлаштування поняття вживаються в такому значенні:

1) працевлаштування – виконання роботи на підставі трудового договору або зобов'язально-правового договору, публічна служба у значенні § 5 закону про публічну службу та виконання роботи в господарських інтересах комерційного товариства або фізичної особи-підприємця без отримання винагороди; [RT I, 19.12.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025]

2) особа, яка виконує роботу – фізична особа, яка виконує роботу в значенні, наведеному в пункті 1 цієї частини;

3) особа, яка надає роботу – юридична особа, яка є резидентом чи нерезидентом Естонії, естонська державна установа або установа одиниці місцевого самоврядування, фізична особа або фізична особа-підприємець, яка укладає угоду, що є підставою для працевлаштування, або призначає зазначену в пункті 2 цієї частини особу на посаду;

4) початок працевлаштування – вступ на роботу на підставі трудового договору та вступ на роботу в господарських інтересах комерційного товариства або фізичної особи-підприємця без отримання винагороди з точністю до дати, вступ на роботу на підставі зобов'язально-правового договору з точністю до дати набрання чинності договором, а також вступ на посаду чиновника на публічній службі з точністю до дати; [RT I, 23.03.2017, 1 - набув чинності 01.04.2017]

5) призупинення працевлаштування – перебування особи, яка виконує роботу, у відпустці матері, відпустці батька або відпустці для догляду за дитиною, на строковій чи альтернативній службі або в неоплачуваній відпустці, наданій за згодою сторін; [RT I, 26.10.2018, 1 - набув чинності 01.04.2022]

6) припинення працевлаштування – припинення роботи на підставі трудового договору та роботи в господарських інтересах комерційного товариства або фізичної особи-підприємця без отримання винагороди з точністю до дати, припинення роботи на підставі зобов'язально-правового договору з точністю до дати закінчення договору та звільнення чиновника з публічної служби з точністю до дати, а також перехід податкового обов'язку особи, яка виконує роботу, до іншої держави з точністю до дати. [RT I, 23.03.2017, 1 - набув чинності 01.04.2017]

(4) До реєстру працевлаштування вносяться дані про такі види працевлаштування та фізичних осіб, при працевлаштуванні яких виникає податковий обов'язок в Естонії:

1) особа, яка працює на підставі трудового договору;

2) особа, яка надає послугу на підставі зобов'язально-правового договору, за винятком фізичної особи-підприємця та платника податку з підприємницького доходу; [RT I, 19.12.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025]

3) член органу управління або контролю юридичної особи;

4) чиновник і працівник у значенні § 7 закону про публічну службу;

5) член Рійґікоґу;

6) Президент Республіки;

7) член Уряду Республіки;

8) суддя;

9) канцлер юстиції;

10) державний контролер;

11) державний примиритель;

12) член ради одиниці місцевого самоврядування;

13) член волосної або міської управи;

14) староста частини волості або міського району;

15) [Втратив чинність – RT I, 23.03.2017, 1 - набув чинності 01.04.2017]

16) чоловік/дружина або зареєстрований співмешканець, що супроводжує службовця, який працює в закордонному представництві Естонської Республіки, або чиновника, направленого в тривале закордонне відрядження, якому виплачується винагорода чоловіку/дружині та зареєстрованому співмешканцю на підставі § 67 закону про закордонну службу. [RT I, 27.09.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025]

17) [Втратив чинність – RT I, 19.12.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025]

(5) До реєстру працевлаштування вносяться дані про осіб, які не отримують винагороди та працюють у комерційному товаристві та у фізичної особи-підприємця в господарських інтересах підприємця. [RT I, 23.03.2017, 1 - набув чинності 01.04.2017]

(5¹) До реєстру працевлаштування можуть бути внесені дані про чоловіка/дружину або зареєстрованого співмешканця, який бере участь у господарській діяльності фізичної особи-підприємця, зазначеного в § 20² частині 2 цього закону. [RT I, 06.07.2023, 6 - набув чинності 01.01.2024]

(6) За правильність запису в реєстрі працевлаштування відповідає особа, яка вносить запис.

(7) У разі виявлення помилки особа, яка вносить запис, зобов'язана невідкладно виправити неправильний запис. Якщо особа, яка вносить запис, не має можливості виправити запис самостійно, вона подає відповідальному обробнику клопотання в порядку, встановленому § 25⁶ частиною 2 цього закону. [RT I, 16.04.2014, 2 - набув чинності 01.07.2014]

(1) Зобов'язаною особою щодо реєстрації працевлаштування є особа, яка надає роботу.

(2) Особа, яка надає роботу, зобов'язана реєструвати в реєстрі працевлаштування початок, призупинення, припинення працевлаштування та його вид, а також інші пов'язані з виконанням роботи дані щодо осіб, зазначених у § 25¹ частинах 4, 5 та 5¹ цього закону. [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 17.12.2018]

(3) Початок працевлаштування реєструється не пізніше моменту вступу особи, яка виконує роботу, на роботу.

(4) Призупинення та припинення працевлаштування реєструються протягом десяти днів з дня призупинення або припинення працевлаштування. [RT I, 16.04.2014, 2 - набув чинності 01.07.2014]

(1) Податковий управитель має право встановити початок і припинення працевлаштування та за необхідності винести щодо цього рішення, що відповідає умовам, встановленим у § 46 цього закону.

(2) [Втратив чинність – RT I, 05.04.2022, 1 - набув чинності 01.10.2023]

(1) Перелік даних, що вносяться до реєстру працевлаштування, встановлюється в положенні про реєстр платників податків. [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 17.12.2018]

(2) [Втратив чинність – RT I, 05.04.2022, 1 - набув чинності 01.10.2023]

(3) Особа, яка надає роботу, має право зареєструвати початок працевлаштування у спрощеному порядку. Для цього особа, яка надає роботу, подає особистий код особи, яка виконує роботу, і дату початку працевлаштування, а також власний реєстровий або особистий код по телефону чи коротким повідомленням на номер телефону, оприлюднений на вебсторінці податкового управителя. Інші дані, зазначені в положенні про реєстр платників податків, особа, яка надає роботу, вносить до реєстру працевлаштування протягом семи календарних днів з моменту реєстрації у спрощеному порядку. [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 17.12.2018]

(1) Записи до реєстру працевлаштування вносяться відповідно до даних комерційного реєстру, реєстру некомерційних об'єднань та цільових установ, реєстру посвідок на проживання й дозволів на роботу, візового реєстру, бази даних реєстрації короткострокової роботи іноземця в Естонії та реєстру народонаселення, і підставою для запису є: [RT I, 17.04.2025, 2 - набув чинності 01.01.2026]

1) домовленість про працевлаштування між особою, яка надає роботу, та особою, яка виконує роботу, або адміністративний акт на публічній службі;

2) заява особи, яка надає роботу, про внесення запису;

3) судове рішення, що набрало законної сили;

4) рішення комісії з трудових спорів, що набрало законної сили;

5) податкове рішення. [RT I, 16.04.2014, 2 - набув чинності 01.07.2014]

(1) Особа, яка надає роботу, може електронно виправити помилковий запис у реєстрі працевлаштування протягом трьох місяців з дати початку, призупинення або припинення працевлаштування.

(2) Після спливу трьох місяців від внесення запису його можна виправити лише за обґрунтованою заявою зацікавленої у виправленні запису особи рішенням відповідального обробника. Заява подається відповідальному обробнику протягом 14 днів з моменту, коли стало відомо про потребу у зміні. У заяві зазначаються ім'я та контактні дані особи, яка подає дані. До заяви додаються докази необхідності внесення зміни.

(3) Відповідальний обробник приймає рішення про виправлення запису протягом 30 днів з дня подання заяви.

(4) Якщо у відповідального обробника виникають сумніви щодо правильності запису або заяви про його виправлення, відповідальний обробник має право робити запити до особи, яка внесла запис, та вимагати додаткові дані. [RT I, 16.04.2014, 2 - набув чинності 01.07.2014]

(1) Відповідальний обробник може відмовити у виправленні запису, якщо виправлення запису не є обґрунтованим.

(2) Відповідальний обробник приймає рішення про відмову у виправленні запису протягом 30 днів з дня подання заяви. [RT I, 16.04.2014, 2 - набув чинності 01.07.2014]

(1) Якщо особа, яка надає роботу, не зареєструвала початок працевлаштування особи, яка виконує роботу, у строк, встановлений частиною 3 § 25² цього закону, або не зареєструвала у строк, встановлений частиною 4 § 25² цього закону, припинення працевлаштування, податковий керуючий може встановити додатковий строк для реєстрації та зробити попередження відповідно до § 136 цього закону про те, що в разі невиконання обов'язку з реєстрації може бути застосований примусовий платіж.

(2) Якщо особа, яка надає роботу, не виконала покладений на неї адміністративним актом обов'язок до зазначеного в попередженні строку, вона зобов'язана сплатити зазначений у попередженні примусовий платіж. Податковий керуючий пред'являє зобов'язаній особі вимогу про сплату примусового платежу розпорядженням, визначає в ньому строк сплати та робить попередження про те, що в разі несплати примусового платежу у строк вимога буде примусово виконана відповідно до §§ 128–132 цього закону.

(3) Для примусу до виконання обов'язку з реєстрації початку та припинення працевлаштування примусовий платіж загалом не може перевищувати 3300 євро, при цьому першого разу він не може перевищувати 1300 євро, а другого разу — 2000 євро. [RT I, 16.04.2014, 2 - набув чинності 01.07.2014]

(1) База даних складського обліку та звітності (далі в цьому розділі — база даних) є електронною базою даних, метою якої є для підвищення ефективності державного нагляду вести облік товарів, що перебувають на складах, підпорядкованих державному нагляду. Дані, що містяться в базі даних, використовуються з метою здійснення державного нагляду.

(1¹) База даних є субреєстром реєстру платників податків, заснованого на підставі частини 1 § 17 закону про податкове врегулювання. Порядок ведення бази даних встановлюється положенням про реєстр платників податків. [RT I, 13.03.2019, 2 - набув чинності 15.03.2019]

(2) [Втратив чинність – RT I, 13.03.2019, 2 - набув чинності 15.03.2019]

(3) У випадках, встановлених законом або прийнятим на його підставі правовим актом, утримувач складу або особа, яка здійснює митну процедуру, зобов'язані вести облік товарів у базі даних та вносити до бази даних звіти про складські залишки.

(4) Дані, що містяться в базі даних, не є публічними. Доступ до бази даних мають відповідальний та уповноважений обробник бази даних, а також надавач даних — до даних, що стосуються його самого.

(5) Дані, внесені до бази даних, мають правове значення.

(6) [Втратив чинність – RT I, 13.03.2019, 2 - набув чинності 15.03.2019]

(1) База даних ланцюга підряду та тривалості працевлаштування (далі в цьому розділі — база даних) є субреєстром реєстру платників податків. База даних ведеться для забезпечення виконання покладених законом на Податково-митний департамент та Трудову інспекцію завдань, а також для забезпечення здійснення Департаментом поліції та прикордонної охорони державного нагляду за тимчасовим перебуванням, проживанням і працевлаштуванням іноземців в Естонії.

(2) До бази даних подаються дані про споруду, що будується, будівельні роботи, їхнього замовника та субпідрядників, які виконують будівельні роботи, а також про осіб, що перебувають на будівельному майданчику.

(3) Обов'язок, встановлений частиною 2 цього §, охоплює будівельні роботи, очікувана тривалість яких перевищує 30 робочих днів і на будівельному майданчику одночасно працює щонайменше 20 осіб, або очікуваний обсяг яких перевищує 500 людино-робочих днів.

(4) Перелік даних, що вносяться до бази даних, встановлюється положенням про реєстр платників податків. [RT I, 05.04.2022, 1 - набув чинності 01.10.2023]

(1) Генеральний підрядник зобов'язаний:

1) подавати податковому керуючому дані про будівельні роботи, щодо яких існує обов'язок надання інформації, а також ім'я та особистий чи реєстраційний код замовника будівельних робіт, або підтверджувати відображені в базі даних відомості щонайменше за три робочі дні до початку будівельних робіт;

2) забезпечити встановлення на будівельному майданчику електронної системи реєстрації, що відповідає вимогам, її належне використання та справний стан;

3) подавати податковому керуючому раз на день сумарний час перебування кожної особи на будівельному майданчику попереднього дня, а до трьох разів на тиждень у знеособленому вигляді — час входу кожної особи на будівельний майданчик та виходу з нього з точністю до секунди;

4) зберігати зазначені в пункті 3 цієї частини дані протягом будівельних робіт та чотири місяці після завершення будівельних робіт.

(2) Зазначені в пункті 3 частини 1 цього параграфа дані про осіб, які перебували на будівельному майданчику у зв'язку з робочими завданнями, та про відвідувачів будівельного майданчика, які не виконують будівельних робіт, подаються у знеособленому вигляді. [RT I, 05.04.2022, 1 - jõust. 01.10.2023]

(1) Кожен будівельний підприємець, у тому числі генеральний підрядник, зобов'язаний:

1) подавати податковому керуючому дані про виконувані ним будівельні роботи, а також ім'я та особовий чи реєстраційний код субпідрядника, у якого він купує або купив послуги, пов'язані з будівництвом споруди, або підтверджувати відображені в базі даних відомості до початку будівельних робіт;

2) за потреби зазначати в базі даних осіб, допущених ним на будівельний майданчик;

3) забезпечувати, щоб допущені ним на будівельний майданчик особи фіксували в електронній системі реєстрації всі входи на будівельний майданчик і виходи з нього;

4) забезпечувати, щоб допущені ним на будівельний майданчик особи мали необхідний засіб ідентифікації для входу на будівельний майданчик і виходу з нього. [RT I, 05.04.2022, 1 - набув чинності 01.10.2023]

(1) Технічні вимоги до електронної системи реєстрації, необхідні для збирання та подання даних, установлює постановою міністр, відповідальний за відповідну сферу.

(2) Вимоги до засобу ідентифікації, що дає змогу фіксувати вхід на будівельний майданчик і вихід з нього, а також умови та порядок його замовлення й використання встановлює постановою міністр, відповідальний за відповідну сферу, з урахуванням того, щоб розмір плати, яка стягується за картку, що є засобом ідентифікації, не перевищував прямих витрат, пов'язаних з виготовленням картки.

(3) Організацію видачі картки, що дає змогу фіксувати вхід на будівельний майданчик і вихід з нього, забезпечує Податково-митний департамент.

(4) Особливі випадки збирання даних про перебування осіб на будівельному майданчику та подання їх податковому керуючому, у тому числі для лінійних споруд, установлює постановою міністр, відповідальний за відповідну сферу. [RT I, 05.04.2022, 1 - набув чинності 01.10.2023]

(1) У разі виявлення помилки особа, яка внесла запис, або особа, якої стосується запис, зобов'язана невідкладно виправити неправильний запис. Якщо особа, яка внесла запис, або особа, якої стосується запис, не може виправити запис самостійно, вона подає податковому керуючому відповідну заяву.

(2) Якщо з моменту подання даних минуло понад три місяці, неправильні чи неточні дані можна виправити лише на підставі обґрунтованої заяви рішенням податкового керуючого. Заява подається невідкладно після того, як стало відомо про потребу виправлення даних. У заяві зазначаються ім'я та контактні дані особи, яка подала дані. До заяви додаються докази необхідності внесення виправлення.

(3) Податковий керуючий приймає рішення про виправлення даних протягом 30 днів з дня подання заяви. [RT I, 05.04.2022, 1 - набув чинності 01.10.2023]

(1) Якщо будівельний підприємець, у тому числі генеральний підрядник, не виконав у строк обов'язок, установлений у § 25¹¹ або 25¹² цього закону, податковий керуючий може встановити для цього додатковий строк і зробити відповідно до § 136 попередження про те, що в разі невиконання обов'язку може бути застосований примусовий платіж.

(2) Якщо будівельний підприємець, у тому числі генеральний підрядник, не виконав обов'язок до зазначеного в попередженні строку, він повинен сплатити зазначений у попередженні примусовий платіж. Податковий керуючий пред'являє вимогу про сплату примусового платежу розпорядженням, установлює в ньому строк сплати і робить попередження про те, що в разі несплати примусового платежу у строк вимога буде примусово виконана відповідно до § 128–132 цього закону.

(3) Для примусу до виконання обов'язку загальний розмір примусового платежу не може перевищувати 3300 євро, при цьому першого разу він не може перевищувати 1300 євро, а другого разу — 2000 євро. [RT I, 05.04.2022, 1 - набув чинності 01.10.2023]

(1) Податковий керуючий, його посадові особи та працівники зобов'язані зберігати в таємниці інформацію, що стосується платника податку, у тому числі всі носії даних (рішення, акти, повідомлення та інші документи) про платника податку, інформацію про наявність носіїв даних, комерційну та банківську таємницю, які їм відомі у зв'язку з перевіркою правильності сплати податків, визначенням податку, стягненням податкової заборгованості, провадженням у справі про порушення податкового законодавства або виконанням інших службових чи трудових обов'язків (далі — податкова таємниця). Обов'язок зберігати податкову таємницю не припиняється із закінченням службових чи трудових відносин. [RT I, 06.07.2012, 1 - набув чинності 01.04.2013]

(2) Розголошувати податкову таємницю дозволено лише за письмовою згодою платника податку або у випадках, зазначених у § 27–30 цього закону.

(2¹) Доступ до податкової таємниці мають працівники державної установи, які займаються обслуговуванням і розробленням інформаційних і комунікаційних систем, в обсязі, необхідному для обслуговування й розроблення інформаційних і комунікаційних систем державної установи. [RT I, 23.03.2017, 1 - набув чинності 01.04.2017]

(2²) Право доступу до податкової таємниці має особа, яка проводить аудит діяльності податкового керуючого. [RT I, 25.10.2012, 1 - набув чинності 01.12.2012]

(2³) В обсязі, необхідному для ведення обліку зазначених у частині 6 § 1 цього закону грошових зобов'язань та організації їх виконання, право доступу до податкової таємниці мають Центр державних допоміжних послуг, суд і прокуратура. [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 17.12.2018]

(3) Якщо законом не встановлено інше, посадові особи та працівники, а також особи, які виконують публічно-правові завдання, що отримали інформацію про податкову таємницю на підставі § 28–30 цього закону або під час виконання службових чи трудових обов'язків, зобов'язані зберігати в таємниці інформацію про платника податку, яка стала їм відома. Обов'язок зберігати податкову таємницю не припиняється із закінченням службових чи трудових відносин. [RT I, 06.07.2012, 1 - набув чинності 01.04.2013]

(1) Податковий керуючий може без згоди та відома платника податку оприлюднити будь-кому:

1) відповідно до встановленого в §§ 18–22 цього закону — дату внесення до реєстру та вилучення з реєстру, сферу діяльності та місце діяльності зареєстрованого в Податково-митному департаменті платника податку, щодо осіб, зазначених у частині 1 § 18, — дані відповідальної особи, а також дані про початок, призупинення та припинення службової діяльності нотаріуса та судового виконавця; [RT I, 10.07.2020, 4 - jõust. 01.01.2021]

2) ім'я платника податку з обороту, реєстраційний код, реєстраційний номер, а також дату внесення до реєстру та вилучення з реєстру; [RT I, 07.06.2013, 1 - jõust. 01.07.2013]

2¹) дані, зазначені в письмовому повідомленні, поданому платником податку податковому керуючому при додаванні податку з обороту до оподатковуваної вартості звільненого від податку товару чи послуги на підставі частини 3 § 16 закону про податок з обороту; [RT I, 07.06.2013, 1 - jõust. 01.07.2013]

2²) ім'я утримувача податкового складу, реєстраційний код, реєстраційний номер дозволу на утримання податкового складу, адресу податкового складу, а також дату призупинення та визнання дозволу недійсним; [RT I, 07.06.2013, 1 - jõust. 01.07.2013]

2³) ім'я власника місця тимчасового зберігання, митного складу та митного агентства, а також дозволу на діяльність у вільній зоні, реєстраційний код, номер дозволу, юридичну адресу та адресу місця діяльності; [RT I, 16.06.2017, 1 - jõust. 01.07.2017]

2⁴) ім'я принципала, реєстраційний код, юридичну адресу та адресу місця діяльності; [RT I, 07.06.2013, 1 - jõust. 01.07.2013]

2⁵) ім'я утримувача акцизного складу, зареєстрованого одержувача товару, зареєстрованого відправника товару та податкового представника, реєстраційний код, номер платника акцизу, дату призупинення та визнання дозволу недійсним, адресу місцезнаходження та місця діяльності акцизного складу; [RT I, 07.06.2013, 1 - jõust. 01.07.2013]

3) дані про резидентство платника податку;

4) розмір і час виникнення податкових боргів та не сплачених у строк зобов'язань, зазначених у пункті 4 частини 1 § 31 і частині 4 § 128 цього закону, якщо загальна сума всіх зобов'язань перевищує 100 євро, не враховуючи не визначені адміністративним актом відсотки; [RT I, 07.12.2018, 1 - jõust. 01.01.2019]

5) розмір розстроченого податкового боргу та зобов'язань, зазначених у пункті 4 частини 1 § 31 і частині 4 § 128 цього закону, дані про надані для розстрочення забезпечення та тривалість графіка виконання зобов'язань; [RT I, 07.12.2018, 1 - jõust. 01.01.2019]

6) судове рішення у податковому спорі або резолюцію щодо вирішення заперечення, стосовно якого строк подання скарги до суду минув без подання скарги;

7) дані про доходи некомерційного об'єднання та цільової установи, внесених до списку некомерційних об'єднань, цільових установ і релігійних об'єднань, що користуються пільгою з прибуткового податку, зокрема про отримані подарунки та пожертви та їх використання, а також про використання доходів релігійного об'єднання; [RT I, 07.06.2013, 1 - jõust. 01.07.2013]

8) дані про подання або неподання платником податку податкової декларації;

9) [Втратив чинність – RT I, 18.11.2010, 1 - jõust. 01.01.2012]

10) дані про правопорушення, якщо публічний інтерес до оприлюднення даних переважає інтерес до їх неоприлюднення, і оприлюднення не загрожує встановленню істини в кримінальному чи адміністративно-деліктному провадженні;

11) дані про природокористування платника екологічних зборів; [RT I, 14.03.2011, 4 - jõust. 01.04.2011]

12) ім'я, особистий код платника податку з підприємницького доходу та номер належного йому підприємницького рахунку. [RT I, 19.12.2024, 1 - jõust. 01.01.2025]

(2) У разі зобов'язання, що випливає з адміністративного акта податкового керуючого та з судового рішення, що набрало законної сили, розмір і час виникнення податкового боргу та зобов'язань, зазначених у пункті 4 частини 1 § 31 і частині 4 § 128 цього закону, дозволено оприлюднювати після настання строку виконання зобов'язання, якщо його виконання не було призупинено. Якщо платник податку оскаржив адміністративний акт, що є підставою для виконання зобов'язання, за його заявою до оприлюднюваних даних робиться відповідна помітка. Без заяви платника податку відповідна помітка робиться до оприлюднюваних даних у випадку, якщо податковий керуючий дізнався про оскарження іншим шляхом. [RT I, 07.12.2018, 1 - jõust. 01.01.2019]

(3) Податковий керуючий оприлюднює на своєму вебсайті сплачені платником податку протягом кварталу суми податків, підсумовані, до 10 числа місяця, наступного за кварталом, у такий спосіб: [RT I, 23.03.2017, 1 - jõust. 01.04.2017]

1) суму всіх державних податків за касовим методом;

2) суму соціального податку, утриманого з доходу фізичної особи-резидента прибуткового податку, а також платежів обов'язкової накопичувальної пенсії та внесків на страхування від безробіття за касовим методом. [RT I, 11.07.2014, 4 - jõust. 01.08.2014]

(4) [Втратив чинність – RT I, 23.03.2017, 1 - jõust. 01.04.2017]

(5) Податковий керуючий оприлюднює на своєму вебсайті загальну суму обороту оподатковуваних операцій і угод за ставкою, встановленою в частинах 1–4 § 15 закону про податок з обороту, задекларованих платником податку з обороту протягом кварталу, підсумовану, до 10 числа місяця, наступного за кварталом. [RT I, 23.03.2017, 1 - jõust. 01.04.2017]

(6) Податковий керуючий оприлюднює на своєму вебсайті кількість осіб, які виконують роботу в особи, що надає роботу та внесена до реєстру трудової зайнятості, з якої віднято кількість осіб, чия трудова зайнятість призупинена у значенні пункту 5 частини 3 § 25¹ цього закону, станом на останню дату кварталу — до 10 числа місяця, наступного за кварталом. [RT I, 23.03.2017, 1 - jõust. 01.04.2017]

(7) Частини 3, 5 і 6 цього параграфа не застосовуються до фізичної особи, яка не зареєстрована як фізична особа-підприємець, а також до органу безпеки, зазначеного в § 5 закону про органи безпеки. [RT I, 23.03.2017, 1 - jõust. 01.04.2017]

(8) Податковий керуючий оприлюднює на своєму вебсайті дані, подані відповідно до §§ 20⁵ і 20⁶ закону про обмін податковою інформацією, не пізніше 31 січня року, наступного за строком подання даних. [RT I, 15.04.2026, 1 - jõust. 25.04.2026]

(1) [Втратив чинність – RT I 2003, 88, 591 – набув чинності 01.01.2004]

(2) Управитель державного податку може розкривати управителю місцевого податку інформацію, необхідну для перевірки правильності обчислення та сплати місцевого податку, для визначення та стягнення податку.

(3) Податково-митний департамент може розкривати волосній або міській управі інформацію, необхідну для виконання завдань одиниці самоврядування, про платника податку та особу, яка утримує податок, чий сплачуваний або утримуваний державний податок чи збір або його частина зараховується відповідній волості чи місту. [RT I, 23.12.2020, 5 – набув чинності 01.01.2021]

(4) Управитель місцевого податку може розкривати управителю державного податку інформацію, необхідну для перевірки правильності сплати державного податку, для визначення та стягнення податку.

[RT I, 23.03.2017, 1 - набув чинності 01.04.2017]

(1) Податковий керуючий може розкривати інформацію, що містить податкову таємницю:

1) слідчому та прокурору для запобігання та виявлення злочину, затримання злочинця, розслідування справи, що перебуває у кримінальному провадженні, її ведення, підготовки до судового розгляду справи, а також органу безпеки для проведення перевірки безпеки та виконання інших завдань, передбачених законом про органи безпеки; [RT I 2003, 71, 472 - набув чинності 01.01.2004]

2) особі, уповноваженій вести провадження у справі про проступок, для затримання правопорушника, розслідування справи, її розгляду та підготовки до розгляду;

3) суду для підготовки до розгляду, розгляду кримінальної, цивільної, адміністративної справи або справи про проступок та ухвалення судового рішення;

4) судовому виконавцю, якщо це необхідно для вчинення виконавчих дій та проведення інвентаризації у порядку, встановленому законом про спадкування; [RT I, 23.03.2017, 1 - набув чинності 01.04.2017]

4¹) комісії Рійгікогу в обсязі, необхідному для виконання завдань, покладених на комісію законом або рішенням Рійгікогу;

5) канцлеру юстиції для виконання завдань, встановлених законом про канцлера юстиції;

6) міністру, відповідальному за сферу, для здійснення службового нагляду за законністю та доцільністю діяльності податкового керуючого; [RT I, 07.06.2013, 1 - набув чинності 01.07.2013]

6¹) Міністерству фінансів у знеособленому вигляді для прогнозування надходження податків та планування заходів, що забезпечують надходження податків; [RT I, 07.06.2013, 1 - набув чинності 01.07.2013]

7) Міністерству фінансів для виконання завдань, встановлених у главі 6 закону про конкуренцію; [RT I 2008, 60, 331 - набув чинності 01.01.2009]

8) Бюро даних з відмивання грошей для запобігання, виявлення та розслідування відмивання грошей або фінансування тероризму чи пов'язаних з ними злочинів; [RT I, 21.11.2020, 1 - набув чинності 01.01.2021]

9) Державному контролю для виконання завдань, встановлених законом про державний контроль;

10) Міністерству фінансів для перевірки відсутності підстав для відсторонення особи відповідно до закону про державні закупівлі; [RT I, 01.07.2017, 1 - набув чинності 01.09.2017]

11) виробнику державної статистики для виконання завдань, встановлених законом про державну статистику, при здійсненні статистичної роботи; [RT I 2010, 41, 241 - набув чинності 01.08.2010]

12) Департаменту соціального страхування для виконання завдань, встановлених законом про соціальне забезпечення, законом про державне пенсійне страхування, законом про сімейні виплати та законом про допомогу жертвам, у тому числі для призначення пенсій, допомог, послуг та виплат і здійснення нагляду, а також для обліку виділення з державного бюджету, встановленого законом про організацію послуг охорони здоров'я, та застосування правових актів Європейського Союзу, що координують соціальне страхування; [RT I, 28.12.2017, 4 - набув чинності 01.01.2018]

13) відповідальному обробнику реєстру даних соціальних послуг та допомог, а також волосній чи міській управі для виконання завдання, встановленого § 15¹ закону про соціальне забезпечення, та призначення особі допомоги або надання іншої матеріальної допомоги; [RT I, 03.04.2018, 3 - набув чинності 15.04.2018]

14) Лікарняній касі щодо платника соціального податку, застрахованої особи та особи, яка клопоче про страховий захист, або для перевірки чинності страхового захисту; [RT I, 11.03.2023, 9 - набув чинності 01.04.2023]

15) [Втратив чинність – RT I 2009, 11, 67 - набув чинності 01.05.2009]

15¹) Естонській касі по безробіттю для виконання завдань, встановлених законом про заходи ринку праці, законом про страхування від безробіття та законом про допомогу з непрацездатності, у тому числі для призначення та виплати страхових виплат і допомоги з непрацездатності, надання заходів ринку праці та здійснення контролю за обґрунтованістю; [RT I, 03.06.2025, 1 - набув чинності 01.01.2026]

16) органу ринкового нагляду для організації нагляду за безпекою товару та послуги; [RT I 2003, 71, 472 - набув чинності 01.01.2004]

17) утримувачу комерційного реєстру щодо даних реєстрової картотеки;

18) Трудовій інспекції для здійснення державного нагляду за виконанням правових актів у сфері праці; [RT I 2003, 71, 472 - набув чинності 01.01.2004]

18¹) [Втратив чинність – RT I, 11.12.2021, 1 - набув чинності 01.01.2025]

19) [Втратив чинність – RT I 2009, 11, 67 - набув чинності 01.05.2009]

20) Міністерству економіки та комунікацій, антидемпінговій раді та Уряду Республіки для проведення антидемпінгового розслідування та прийняття рішення про застосування антидемпінгових заходів; [RT I 2003, 71, 472 - набув чинності 01.01.2004]

21) особі, яка здійснює контроль за деклараціями інтересів на підставі закону про запобігання корупції, для перевірки правильності даних, поданих у декларації; [RT I, 29.06.2012, 1 - набув чинності 01.04.2013]

22) Фінансовій інспекції для здійснення фінансового нагляду та перевірки осіб, що випливає із завдань, покладених на Фінансову інспекцію законом; [RT I 2003, 71, 472 - набув чинності 01.01.2004]

23) приватноправовій юридичній особі для виконання робіт, пов'язаних із врученням повідомлень про земельний податок та повідомлень про податок на автотранспортні засоби; [RT I, 17.08.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025]

24) Міністерству фінансів для виконання обов'язку з організації державного бухгалтерського обліку та фінансової звітності, що випливає із закону про бухгалтерський облік; [RT I 2003, 88, 591 - набув чинності 01.01.2004]

25) комісії зі стратегічних товарів для виконання завдань, встановлених законом про стратегічні товари;

25¹) міністерству та компетентному органу у значенні § 11 закону про міжнародні санкції, а також комісії зі стратегічних товарів для виконання завдань, встановлених законом про міжнародні санкції; [RT I, 07.06.2024, 1 - набув чинності 17.06.2024]

26) Департаменту поліції та прикордонної охорони на підставі закону про іноземців для прийняття рішення про дозвіл на прибуття іноземця до Естонії та тимчасове перебування, проживання і працевлаштування в Естонії, а також для усунення порушень умов прибуття до Естонії та тимчасового перебування, проживання і працевлаштування в Естонії та для запобігання, виявлення і протидії загрозі таких порушень; [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2019]

26¹) Департаменту поліції та прикордонної охорони на підставі закону про громадянина Європейського Союзу для прийняття рішення про дозвіл на проживання і працевлаштування в Естонії громадянина Європейського Союзу та члена його сім'ї, що походить з третьої країни, а також для усунення порушень умов проживання і працевлаштування в Естонії та для запобігання, виявлення і протидії загрозі таких порушень; [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2019]

26²) Департаменту поліції та прикордонної охорони на підставі закону про обов'язок виїзду та заборону в'їзду для усунення незаконного працевлаштування особи, яка перебуває в Естонії без законної підстави, та для запобігання, виявлення і протидії загрозі такого порушення; [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2019]

26³) Департаменту поліції та прикордонної охорони для виконання завдань, встановлених законом про надання іноземцю міжнародного захисту, у тому числі для прийняття рішення про дозвіл на перебування, проживання і працевлаштування в Естонії особи, яка клопоче про міжнародний захист, біженця, особи, яка отримала додатковий захист, особи, яка отримала тимчасовий захист, та членів їхніх сімей, а також для запобігання, виявлення і протидії загрозі та усунення порушення порядку; [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2019]

26⁴) Департаменту поліції та прикордонної охорони для виконання завдань, встановлених законом про документи, що посвідчують особу, у тому числі для видачі цифрового посвідчення особи е-резидента, відмови у видачі, зупинення чинності або визнання недійсним, а також для запобігання, виявлення і протидії загрозі та усунення порушення порядку; [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2019]

26⁵) Департаменту поліції та прикордонної охорони для перевірки роботи особи, зазначеної в частині 1 § 42¹ та частині 3 § 42³ закону про помічника поліцейського, на службовому чи робочому місці з обов'язком праці для оборони держави; [RT I, 27.05.2022, 2 - набув чинності 01.07.2022]

27) суду та Міністерству фінансів або призначеній міністром, відповідальним за сферу, установі сфери управління Міністерства фінансів для виконання завдань, встановлених законом про державну правову допомогу;

28) творчій спілці та Міністерству культури для перевірки доходу, отриманого творчою особою, у зв'язку з призначенням творчої допомоги вільнопрактикуючій творчій особі відповідно до закону про творчих осіб та творчі спілки; [RT I, 21.04.2020, 1 - набув чинності 01.05.2020]

29) державному комерційному товариству, заснованому з метою формування та управління запасом рідкого палива, для визначення частки ринку продавців палива, забезпечення готовності до використання запасу та перевірки сплати платежу за запас на підставі закону про запас рідкого палива;

29¹) управителю стратегічного запасу газу для перевірки сплати платежу за запас на підставі закону про природний газ; [RT I, 02.05.2024, 2 - набув чинності 12.05.2024]

30) Департаменту сільськогосподарських реєстрів та інформації для виконання завдань, встановлених законом про застосування спільної сільськогосподарської політики Європейського Союзу, законом про організацію рибного ринку, законом про організацію сільського життя та сільськогосподарського ринку і законом про спеціальне маркування рідкого палива; [RT I, 23.11.2022, 2 - набув чинності 01.01.2023]

31) Департаменту конкуренції для здійснення нагляду за конкуренцією, пов'язаного з визначенням домінуючого становища підприємця на ринку, розглядом угод між підприємцями, узгоджених дій, рішень об'єднань підприємців та концентрації;

32) комісії з нагляду за фінансуванням партій в обсязі, необхідному для виконання завдань, покладених на комісію законом про партії; [RT I, 10.12.2010, 1 - набув чинності 01.04.2011]

32¹) Міністерству клімату для забезпечення мети застосування екологічних платежів, формування ставок платежів та оцінки їхнього впливу; [RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

33) Департаменту навколишнього середовища, а щодо плати за виробництво електроенергії з вітрової енергії — особі чи установі, зазначеній у § 21⁶ закону про екологічні платежі, для виконання завдань, встановлених законом про екологічні платежі; [RT I, 09.08.2022, 1 - набув чинності 01.07.2023]

34) відповідальному обробнику реєстру народонаселення Естонії для виконання завдань, встановлених законом про реєстр народонаселення; [RT I, 14.03.2011, 1 - набув чинності 01.01.2012]

35) нотаріусу, якщо це необхідно для виконання завдань, встановлених законом про спадкування; [RT I, 13.12.2011, 1 - набув чинності 01.01.2012]

36) тимчасовому керуючому банкрутством, керуючому банкрутством та службі неплатоспроможності Департаменту конкуренції в обсязі, необхідному для виконання завдань, встановлених законом про банкрутство; [RT I, 04.01.2021, 4 - набув чинності 01.01.2022]

36¹) довіреній особі, зазначеній у законі про неплатоспроможність фізичної особи, в обсязі, необхідному для виконання завдань, встановлених законом про неплатоспроможність фізичної особи або законом про банкрутство; [RT I, 20.06.2022, 1 - набув чинності 01.07.2022]

37) щодо нотаріуса та судового виконавця — міністру, відповідальному за сферу, для організації службової діяльності нотаріусів та судових виконавців і здійснення нагляду; [RT I, 29.06.2012, 1 - набув чинності 01.04.2013]

38) Міністерству освіти і науки або підпорядкованій йому державній установі чи уповноваженому ним заснованому державою цільовому фонду для організації виділення навчальних допомог на підставі закону про навчальні допомоги та навчальний кредит; [RT I, 23.03.2017, 1 - набув чинності 01.04.2017]

39) Департаменту навколишнього середовища для виконання завдань, встановлених у § 5 закону про приєднання до протоколів 1992 року про внесення змін до Міжнародної конвенції 1969 року про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою та Міжнародної конвенції 1971 року про створення Міжнародного фонду для компенсації шкоди від забруднення нафтою; [RT I, 10.07.2020, 2 - набув чинності 01.01.2021]

40) Департаменту навколишнього середовища щодо прийнятого оподатковуваного вантажу відповідно до Конвенції 1996 року про відповідальність та відшкодування шкоди у зв'язку з морськими перевезеннями небезпечних і шкідливих речовин та її протоколу 2010 року; [RT I, 10.07.2020, 2 - набув чинності 01.01.2021]

41) страховику для призначення відшкодування на підставі закону про страхування дорожнього руху; [RT I, 07.06.2013, 1 - набув чинності 01.07.2013]

42) Міністерству економіки та комунікацій як відповідальному обробнику реєстру господарської діяльності, а також відповідальному обробнику іншого подібного реєстру, зазначеного в частині 1 § 8 закону про загальну частину кодексу господарської діяльності, для перевірки виконання обов'язку, встановленого в частині 7 § 30 закону про загальну частину кодексу господарської діяльності; [RT I, 29.06.2014, 1 - набув чинності 01.07.2014]

43) спадкоємцю, виконавцю заповіту та опікуну спадщини для виконання прав та обов'язків, що випливають з цього закону та податкового закону; [RT I, 23.03.2017, 1 - набув чинності 01.04.2017]

44) Транспортному департаменту для виконання обов'язків, пов'язаних із визнанням спільних вимог безпеки системи узгодженого представника та відомого відправника і системи уповноваженого підприємця, а також для видачі інформації, пов'язаної зі сплатою плати за користування дорогами; [RT I, 10.12.2020, 1 - набув чинності 01.01.2021]

45) Міністерству культури або уповноваженій міністром, відповідальним за сферу, приватноправовій юридичній особі в обсязі, передбаченому на підставі частини 7 § 9¹ закону про спорт, для перевірки належності визначення витрат на оплату праці тренера, перевірки відповідності даних про зайнятість осіб, зазначених у пункті 2 частини 6 § 6¹ закону про спорт, а також щодо укладеного зі спортсменом договору — для перевірки передумов виплати спортивної стипендії, встановленої § 10¹ закону про спорт, та спортивної допомоги, встановленої § 10⁵; [RT I, 28.02.2020, 1 - набув чинності 01.03.2020]

46) особам, пов'язаним із реалізацією внутрішньодержавних програм підтримки, встановлених на підставі § 53¹ закону про державний бюджет, та заходів підтримки, встановлених на підставі частини 4 § 8 закону про зовнішні зносини, а також органу управління фондів, зазначених у § 1 закону про структурну підтримку періоду 2014–2020 та § 1 закону про застосування фондів політики згуртованості та внутрішньої безпеки Європейського Союзу періоду 2021–2027, і особам, які займаються наданням підтримки, в обсязі, необхідному для перевірки належності отримання підтримки, цільового використання та прийнятності витрат; [RT I, 11.03.2022, 1 - набув чинності 21.03.2022]

46¹) Міністерству юстиції та цифрового розвитку для видачі даних про покарання особи надавачам життєво важливих послуг з метою фонової перевірки, зазначеної в частині 1 § 41¹ закону про надзвичайну ситуацію; [RT I, 30.12.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025, на підставі частини 12 § 105.19 закону про Уряд Республіки слово „Justiitsministeerium” замінено словами „Justiits- ja Digiministeerium” у відповідному відмінку]

47) чиновнику тюремної служби для виконання завдань, встановлених пенітенціарним кодексом, та оцінки криміногенних ризиків ув'язненого і особи, яка перебуває під кримінальним наглядом; [RT I, 23.03.2017, 1 - набув чинності 01.04.2017]

48) Міністерству фінансів для аналізу розвитку та управління публічною службою; [RT I, 23.03.2017, 1 - набув чинності 01.04.2017]

49) Міністерству фінансів для аналізу політики оплати праці членів правління, ради та комітету з аудиту комерційного товариства та цільового фонду з державною участю; [RT I, 23.03.2017, 1 - набув чинності 01.04.2017]

50) [Втратив чинність – RT I, 10.12.2020, 1 - набув чинності 01.01.2021]

51) Міністерству клімату, Департаменту навколишнього середовища та Агентству навколишнього середовища для оцінки виконання обов'язку, встановленого § 2¹ закону про рідке паливо та § 123¹ закону про охорону атмосферного повітря; [RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

52) Національному архіву для виконання завдань, встановлених законом про архіви; [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2019]

53) Департаменту оборонних ресурсів для забезпечення виконання військового обов'язку призовника та особи, яка проходить альтернативну службу, встановленого законом про військову службу, та здійснення державного нагляду, а також для перевірки вимог обов'язку праці для оборони держави, встановлених законом про оборону держави; [RT I, 09.08.2022, 2 - набув чинності 01.09.2022]

53¹) Центру державних оборонних інвестицій на підставі закону про оборону держави для надання та повідомлення одноразового завдання з оборони держави, примусового використання та примусового відчуження речі і повідомлення про них, а також для забезпечення їх виконання і здійснення нагляду; [RT I, 09.08.2022, 2 - набув чинності 01.09.2022]

54) Силам оборони для забезпечення виконання військового обов'язку особи, яка перебуває в резерві, зазначеної в законі про військову службу, та здійснення державного нагляду, для покладення одноразового трудового обов'язку на підставі закону про оборону держави, забезпечення його виконання і здійснення нагляду, а також для здійснення військової розвідки, встановленої законом про організацію Сил оборони; [RT I, 27.01.2023, 1 - набув чинності 01.04.2023]

55) особі чи установі, зазначеній у частині 1 § 51¹ закону про оборону держави та частині 1 § 26 закону про надзвичайну ситуацію, для прийняття рішення про покладення одноразового трудового обов'язку або трудового обов'язку в умовах надзвичайного стану; [RT I, 10.03.2022, 1 - набув чинності 21.03.2022]

55¹) Рятувальному департаменту для перевірки роботи особи, зазначеної в частині 1 § 42¹ та частині 3 § 42³ закону про рятувальну справу, на службовому чи робочому місці з обов'язком праці для оборони держави; [RT I, 16.12.2022, 3 - набув чинності 01.01.2023]

56) Міністерству економіки та комунікацій або уповноваженій ним установі для виконання завдань, встановлених у частині 3 § 6² закону про соціальний податок та частині 8 § 13 і частині 21 § 52¹ закону про прибутковий податок; [RT I, 28.02.2020, 2 - набув чинності 01.07.2020]

57) Міністерству економіки та комунікацій для виконання завдань, пов'язаних із наданням державної допомоги, встановлених законом про акциз на алкоголь, тютюн, паливо та електроенергію і законом про спеціальне маркування рідкого палива; [RT I, 30.06.2020, 10 - набув чинності 01.07.2020]

58) особі, яка збирає плату, зазначену в частині 12 § 27 закону про авторське право, щодо даних про імпорт та експорт осіб, зазначених у частині 1 § 27 того самого закону, для здійснення нагляду за сплатою плати, зазначеної в § 26 того самого закону; [RT I, 04.01.2021, 3 - набув чинності 01.04.2021]

59) Департаменту здоров'я щодо загальних даних особи, даних роботодавця та посади — на підставі закону про лікарські засоби та закону про організацію послуг охорони здоров'я для внесення до реєстрів Департаменту здоров'я даних працівника охорони здоров'я та особи, яка бере участь у наданні послуги охорони здоров'я, перевірки вимог до діяльнісного дозволу, що є підставою для надання послуги охорони здоров'я, та видачі діяльнісного дозволу, а щодо тих самих даних — на підставі закону про запобігання та боротьбу з інфекційними захворюваннями для запобігання, моніторингу та боротьби з поширенням хвороби у разі епідемічного поширення інфекційного захворювання; [RT I, 11.12.2021, 1 - набув чинності 21.12.2021]

60) щодо загальних даних особи, даних роботодавця та посади — відповідальному та уповноваженому обробнику інформаційної системи здоров'я для виконання завдань, встановлених законом про організацію послуг охорони здоров'я, та користувачам інформаційної системи здоров'я для виконання завдань, встановлених законом, з урахуванням обсягу та мети, наданих для обробки даних інформаційної системи здоров'я на підставі спеціальних законів; [RT I, 11.12.2021, 1 - набув чинності 21.12.2021]

61) щодо осіб, які виконують роботу у перевізника, — Міністерству економіки та комунікацій або уповноваженій ним установі для виконання завдання, встановленого в частині 1¹ § 48 закону про автомобільні перевезення та частині 3 § 77 закону про громадський транспорт; [RT I, 22.03.2022, 2 - набув чинності 01.04.2022]

62) страховику для призначення та виплати відшкодування на підставі закону про обов'язкове страхування відповідальності надавача послуг охорони здоров'я; [RT I, 29.04.2022, 1 - набув чинності 01.11.2024 (набуття чинності змінено - RT I, 21.06.2024, 2)]

63) Департаменту здоров'я для перевірки даних представника страховика, якщо на підставі закону про обов'язкове страхування відповідальності надавача послуг охорони здоров'я дані договору страхування відповідальності подав страховик; [RT I, 29.04.2022, 1 - набув чинності 01.11.2024 (набуття чинності змінено - RT I, 21.06.2024, 2)]

64) Департаменту захисту прав споживачів та технічного нагляду і комісії з іноземних інвестицій для виконання завдань, встановлених законом про оцінку надійності іноземних інвестицій; [RT I, 10.02.2023, 3 - набув чинності 01.09.2023]

65) Департаменту захисту прав споживачів та технічного нагляду для призначення примусового платежу, встановленого в частині 4 статті 52 Регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС) 2022/2065 про єдиний ринок цифрових послуг, яким вносяться зміни до директиви 2000/31/ЄС (регламент про цифрові послуги) (ELT L 277, 27.10.2022, стор. 1–102); [RT I, 21.06.2024, 1 - набув чинності 01.07.2024]

66) Міністерству закордонних справ та міністерству-відряджувачу для застосування зменшення винагороди подружжю та зареєстрованому співмешканцю, зазначеного в частині 2 § 67 закону про закордонну службу; [RT I, 27.09.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025]

67) Департаменту навколишнього середовища для виконання завдань компетентного органу відповідно до § 216¹ та § 220¹ закону про охорону атмосферного повітря та здійснення державного нагляду. [RT I, 02.10.2025, 1 - набув чинності 12.10.2025]

(1) Податково-митний департамент може без згоди та відома платника податку і третьої особи розкривати інформацію, що містить податкову таємницю:

1) компетентному органу іноземної держави в порядку, передбаченому міжнародним договором;

2) установам Європейського Союзу та його держав-членів, які є компетентними для обміну інформацією, пов'язаною з платником податку, у порядку, передбаченому правовими актами Європейського Союзу; [RT I, 13.12.2011, 1 - набув чинності 01.01.2012]

3) членам консультативної комісії або комісії з альтернативного вирішення спорів в обсязі, необхідному для розгляду скарги, зазначеної в главі 14¹ цього закону. [RT I, 06.11.2019, 1 - набув чинності 15.11.2019]

(1) Із податкового закону або з цього закону можуть випливати такі грошові вимоги та зобов'язання:

1) обов'язок платника податку сплатити суму податку (податкове зобов'язання);

2) обов'язок особи, яка утримує податок, утримати та сплатити утриману суму податку (зобов'язання з утримання);

3) право особи на повернення суми податку, сплаченої понад передбачене законом, або іншої переплати відповідно до § 33 цього закону (вимога про повернення);

4) обов'язок третьої особи сплатити податкову заборгованість платника податку або особи, яка утримує податок (зобов'язання з відповідальності);

5) обов'язок платника податку сплатити відсотки, примусовий платіж або витрати на замісне виконання (додаткове зобов'язання).

(2) Вимоги та зобов'язання, зазначені в частині 1 цього параграфа, виникають при настанні умов, встановлених законом, якщо законом не встановлено, що для виникнення зобов'язання необхідний адміністративний акт податкового керуючого.

(3) Вимоги та зобов'язання, зазначені в частині 1 цього параграфа, припиняються:

1) сплатою або взаємозаліком (§ 105); [RT I 2008, 58, 323 - набув чинності 01.01.2009]

2) виконанням вимоги про повернення (§ 106);

3) [Втратив чинність – RT I 2008, 58, 323 - набув чинності 01.01.2009]

4) спливом строку давності (§ 33 частина 4, § 132); [RT I, 13.12.2011, 1 - набув чинності 01.01.2012]

5) списанням податкової заборгованості (§ 114);

6) в інших випадках, встановлених законом.

(1) Податковою заборгованістю у розумінні цього закону є:

1) не сплачена у встановлений строк сума податку;

2) не сплачена у встановлений строк сума податку, що випливає з митного боргу;

3) сума, безпідставно повернена або зарахована за заявою платника податку;

4) не сплачені відсотки, нараховані на суму, зазначену в пунктах 1–3 цього параграфа. [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2019]

(1) Платник податку має право отримати назад платіж, здійснений податковому керуючому в сумі, більшій за передбачену законом чи адміністративним актом, і переплату, що виникла при сплаті або взаємозаліку грошового зобов'язання (§ 105 частина 1), у тому числі платіж, здійснений до настання строку сплати зобов'язання (§ 105 частина 2). [RT I 2008, 58, 323 - набув чинності 01.01.2009]

(1¹) Якщо виникнення вимоги про повернення перевіряється без заяви про виконання вимоги про повернення (§ 106 частина 1), застосовується встановлене частинами 2, 2¹, 3 і 7 § 106 та § 107 цього закону. [RT I 2008, 58, 323 - набув чинності 01.01.2009]

(2) Право, зазначене в частині 1 цього параграфа, поширюється також на:

1) платника податку, який сплатив на підставі рішення про відповідальність суму податку, більшу за передбачену законом;

2) платника податку, який сплатив податковому керуючому більше передбаченого законом відсотків, примусових платежів, витрат на замісне виконання або інших процесуальних витрат;

3) особу, яка має передбачене законом право на відшкодування або повернення суми податку чи витрат податковим керуючим.

(3) Вимога про повернення виконується відповідно до § 106 і 107 цього закону. [RT I 2008, 58, 323 - набув чинності 01.01.2009]

(4) Якщо внаслідок зміни або визнання недійсним адміністративного акта зменшується податкове зобов'язання чи зобов'язання, зазначене в частині 2 цього параграфа, або в інший спосіб відпадає правова підстава для сплати податку, платник податку має право подати вимогу про повернення, що з цього випливає, протягом трьох років. [RT I 2008, 58, 323 - набув чинності 01.01.2009]

(5) Про вимогу про повернення слід повідомити податкового керуючого в податковій декларації або в іншому документі, поданому в письмовій формі чи у формі, що дозволяє письмове відтворення. [RT I 2008, 58, 323 - набув чинності 01.01.2009]

(1) На вимогу про повернення може бути накладено арешт, і в ході виконавчого провадження на неї може бути звернено стягнення, як на грошову вимогу.

(2) Вимогу про повернення можна передати в заставу в порядку, встановленому законом. Про заставу вимоги про повернення платник податку подає податковому керуючому письмове повідомлення, у якому зазначаються ім'я та адреса заставодавця і заставодержателя, вид і розмір вимоги про повернення, що передається в заставу. Повідомлення підписують заставодавець і заставодержатель. До застави вимоги про повернення застосовуються положення про заставу майнових прав.

(3) У заставу можна передавати також вимоги про повернення, що виникнуть у майбутньому. Застава вимоги про повернення набуває чинності з моменту подання повідомлення податковому керуючому.

(4) Застава чи арешт вимоги про повернення або звернення стягнення на вимогу про повернення не перешкоджають взаємозаліку вимоги про повернення з грошовими зобов'язаннями, що підлягають сплаті, а також продовженню або зупиненню повернення переплати відповідно до § 107 цього закону. [RT I 2008, 58, 323 - набув чинності 01.01.2009]

(5) Встановлене частиною 4 цього параграфа не застосовується, якщо судовий виконавець наклав арешт на вимогу про повернення для виконання вимоги про сплату аліментів на дитину. До права застави внаслідок арешту, що виникло на підставі вимоги про сплату аліментів на дитину, застосовується встановлене частиною 4 § 65 Кодексу виконавчого провадження. [RT I, 31.01.2014, 6 - набув чинності 01.02.2014]

(1) Якщо законом передбачено перехід прав та обов'язків від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва, то до правонаступника переходять усі грошові та негрошові права й обов'язки, що випливають із цього закону, податкового закону та законів, зазначених у частині 4 § 3 цього закону, які за своєю природою не пов'язані нерозривно з особою. Обов'язок сплати примусового платежу не переходить від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва. [RT I, 23.03.2017, 1 - набув чинності 01.04.2017]

(1) Грошові та негрошові права та обов'язки, що випливають із цього закону, податкового закону та законів, зазначених у § 3 частині 4 цього закону, за винятком обов'язку сплатити примусовий платіж (sunniraha), переходять від спадкодавця до спадкоємця в порядку, встановленому законом про спадкування. [RT I, 23.03.2017, 1 - набув чинності 01.04.2017]

(2) Обов'язки, що входять до складу спадкового майна та випливають із цього закону, податкового закону та законів, зазначених у § 3 частині 4 цього закону, зобов'язані виконати за рахунок спадкового майна також виконавець заповіту, охоронець спадщини чи інша особа, яка згідно із законом має обов'язок управляти спадковим майном. [RT I, 23.03.2017, 1 - набув чинності 01.04.2017]

(3) За потреби податковий керуючий подає нотаріусу заяву про відкриття спадкового провадження. Якщо протягом шести місяців від дня відкриття спадщини спадкоємець не встановлений і відсутня інша особа, уповноважена управляти спадковим майном, податковий керуючий подає до суду заяву про застосування заходів охорони спадкового майна. Податковий керуючий може подати заяву й до спливу шести місяців, якщо для цього є вагомі підстави. [RT I 2010, 38, 231 - набув чинності 01.07.2010]

(1) У разі переходу права власності або володіння підприємством чи його частиною вимоги та обов'язки, зазначені в § 31 частині 1 цього закону, які по суті пов'язані з підприємством або його організаційно самостійною частиною, за винятком обов'язку сплатити примусовий платіж (sunniraha), переходять до набувача або особи, яка отримує володіння, відповідно до встановленого законом про зобов'язальне право. [RT I 2003, 71, 472 - набув чинності 01.01.2004]

(1) Особа, яка передала підприємство або його частину, відповідає за сплату податкової заборгованості солідарно з набувачем підприємства відповідно до встановленого законом про зобов'язальне право. [RT I 2003, 71, 472 - набув чинності 01.01.2004]

(1) Учасник повного товариства чи повний товариш командитного товариства відповідає за сплату податкової заборгованості повного чи командитного товариства відповідно до § 101 та 102 Комерційного кодексу.

(2) Командитист командитного товариства відповідає за сплату податкової заборгованості товариства відповідно до § 132 Комерційного кодексу.

(3) Член кооперативу з повною або додатковою відповідальністю відповідає за сплату податкової заборгованості кооперативу відповідно до встановленого законом про виробничі кооперативи.

[RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2019]

(1) Якщо законний представник, виконавчий керівник або управитель майна умисно чи з грубої необережності порушує обов'язки, зазначені в § 8 цього закону, він відповідає за податкову заборгованість, що виникла внаслідок цього, солідарно з платником податку.

(1¹) Якщо фактичну владу над виконанням обов'язків, зазначених у § 8 цього закону, має фізична особа, яка не є законним представником, виконавчим керівником чи управителем майна платника податку, але умисні дії якої спричиняють податкову заборгованість, вона відповідає за податкову заборгованість, що виникла, солідарно з платником податку. [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2019]

(2) Податковий представник у разі невиконання обов'язків, встановлених у § 8¹ цього закону, відповідає за податкову заборгованість солідарно з платником податку.

(3) Якщо на підставі частини 1 або 1¹ цього параграфа відповідають кілька осіб, вони відповідають за виконання обов'язків солідарно. [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2019]

(4) Під час встановлення умислу, грубої необережності та необережності виходять із встановленого в § 104 частинах 3−5 закону про зобов'язальне право. [RT I, 07.06.2013, 1 - набув чинності 01.07.2013]

(1) Особа, яку засуджено за вчинення передбаченого пенітенціарним кодексом податкового злочину, відповідає за податковий борг, що виник унаслідок вчиненого нею злочину, солідарно з платником податку.

(2) Якщо на підставі частини 1 цього параграфа відповідають кілька осіб, вони відповідають за виконання обов'язків солідарно.

(3) Відповідальність, зазначена в частині 1 цього параграфа, не припиняється з припиненням податкового обов'язку, проте після припинення податкового обов'язку податковий борг стягується шляхом подання цивільного позову або публічно-правової вимоги. [RT I, 07.12.2018, 1 - jõust. 01.01.2019]

(1) Третя особа може за договором взяти на себе відповідальність за виконання грошових зобов'язань платника податку.

(2) Особа, зазначена в частині 1 цього параграфа, відповідає за виконання грошових зобов'язань платника податку солідарно з платником податку. Договірна відповідальність не позбавляє податкового керуючого права заявити вимогу до платника податку, чий податковий обов'язок виникає на підставі закону. Договірна відповідальність не надає податковому керуючому права відмовитися від стягнення податкової заборгованості із законного платника податку.

(3) Якщо особа, зазначена в частині 1 цього параграфа, не виконала взятий за договором обов'язок у строк, при стягненні такого обов'язку застосовується встановлене в главі 13 цього закону щодо примусового виконання податкової заборгованості. [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2019]

(4) Відповідальність, зазначена в частині 1 цього параграфа, не припиняється зі списанням, погашенням, реструктуризацією податкової заборгованості чи звільненням від неї, встановленими в § 114 та 114¹ цього закону. [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2019]

(1) У податковому провадженні учасниками провадження є:

1) платник податку, який клопоче про видання адміністративного акта чи вчинення дії (заявник);

2) особа, на яку спрямований адміністративний акт чи дія (адресат);

3) інша особа, чиїх прав стосується адміністративний акт чи дія (третя особа);

4) адміністративний орган, який згідно із законом чи постановою має надати органу, що веде провадження, висновок або погодження для видання правового акта чи вчинення дії.

[Втратив чинність - RT I 2003, 88, 591 - набр. чинності 01.01.2004]

(1) У податковому провадженні застосовується встановлене законом про адміністративне провадження, якщо цим законом, податковим законом або митними правовими актами не передбачено інше. [RT I, 16.06.2017, 1 - набув чинності 01.07.2017]

(1) Умови та порядок електронного діловодства в середовищі електронних послуг Податково-митного департаменту встановлює постановою міністр, відповідальний за відповідну сферу. [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 17.12.2018]

(1) Податковий керуючий для виконання покладених на нього законом завдань видає розпорядження, рішення та інші адміністративні акти. При виданні, зміні та визнанні недійсними адміністративних актів податкового керуючого керуються встановленим у законі про адміністративне провадження, якщо цим законом або податковим законом не передбачено інше.

(2) Адміністративні акти, що обмежують права адресата адміністративного акта та покладають на нього обов'язки, повинні бути письмовими та обґрунтованими. Письмові адміністративні акти вручаються відповідно до встановленого в главі 4 цього закону.

(3) Зазначений у частині 2 цього параграфа адміністративний акт повинен містити:

1) найменування та адресу податкового керуючого;

2) ім'я та прізвище, а також посаду посадової особи, яка склала адміністративний акт;

3) дату видання адміністративного акта;

4) ім'я та адресу адресата адміністративного акта;

5) фактичну та правову підставу видання адміністративного акта;

6) припис, що видається адміністративним актом, або рішення особи, яка видала адміністративний акт;

7) строк виконання адміністративного акта;

8) інші встановлені законом дані.

(4) До зазначеного в частині 2 цього параграфа адміністративного акта повинно бути додано посилання на можливості, строк, порядок і місце оскарження адміністративного акта, а також на санкції та інші наслідки, що супроводжують невиконання адміністративного акта, у тому числі на можливий обов'язок сплати примусового штрафу (sunniraha) чи витрат на заміщувальне виконання.

(5) Адміністративний акт податкового керуючого підписує керівник податкового керуючого, заступник керівника або уповноважена керівником посадова особа. Електронний адміністративний акт підписується у спосіб, встановлений на підставі § 45¹ цього закону постановою відповідального за сферу міністра. [RT I, 07.06.2013, 1 - набув чинності 01.07.2013]

(6) У разі підписання уповноваженою особою біля підпису зазначаються номер і дата документа, що надає право підпису, а також місце, де можна ознайомитися із зазначеним документом. Документи, що надають право підпису, оприлюднюються на вебсторінці податкового керуючого.

(7) Заяву про видання адміністративного акта чи вчинення дії задовольняють або рішення про відмову в задоволенні заяви оголошують протягом 30 днів з дня отримання заяви, якщо законом не встановлено іншого строку.

[RT I, 09.04.2021, 1 - набув чинності 01.01.2024]

(1) Через реєстр виконання (далі — реєстр виконання), встановлений у § 63 закону про виконавче провадження, податковий керуючий подає електронне розпорядження, яке повинно містити: [RT I, 09.04.2021, 1 - набув чинності 01.01.2024]

1) найменування та реєстровий код податкового керуючого;

2) реєстровий код адресата розпорядження;

3) дату видання розпорядження;

4) ім'я або комерційне найменування (ärinimi) платника податку разом з особовим кодом чи датою народження або реєстровим кодом чи інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу;

5) правову підставу видання розпорядження;

6) припис, що видається розпорядженням;

7) інші встановлені законом дані.

(2) До зазначеного в частині 1 цього параграфа розпорядження не застосовується встановлена в частині 2 § 46 цього закону вимога письмової форми, а також встановлене в частинах 4 і 5 того самого параграфа. [RT I, 23.03.2017, 1 - набув чинності 01.04.2017]

(1) Податковий керуючий державних податків може видавати адміністративний акт і документ автоматизовано, без безпосереднього втручання посадової особи податкового керуючого (далі — автоматичний адміністративний акт і документ).

(2) Автоматичний адміністративний акт і документ засвідчується замість власноручного чи електронного підпису електронною печаткою на умовах і в порядку, встановлених законом про послуги довіри для електронної ідентифікації та електронних операцій. До автоматичного адміністративного акта і документа не застосовується встановлене в пункті 2 частини 3 та в частині 5 § 46 цього закону.

(3) Автоматичний адміністративний акт і документ вручається в порядку, встановленому в § 54 цього закону.

(4) Перелік автоматичних адміністративних актів і документів встановлює відповідальний за сферу міністр постановою. [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2019] ↗

(1) Спілкування між податковим керуючим і платником податку відбувається естонською мовою, якщо вони не домовилися про інше. Іноземна мова використовується в податковому провадженні в порядку, встановленому законом про мову.

(2) Перекладача залучає до податкового провадження:

1) учасник провадження;

2) податковий керуючий за заявою учасника провадження;

3) податковий керуючий без заяви учасника провадження, якщо він вважає це необхідним.

(3) Витрати на залучення перекладача податковим керуючим покриває особа, яка клопотала про залучення перекладача, якщо законом чи постановою не встановлено інше або якщо податковий керуючий не вирішить інакше. Податковий керуючий подає вимогу про сплату витрат у відповідному розпорядженні, визначає в ньому строк сплати та робить попередження, що в разі несплати витрат до встановленого строку вимога виконується примусово відповідно до §§ 128–132 цього закону.

(1) Учасник провадження має право користуватися в податковому провадженні представником. У разі представництва в податковому провадженні керуються відповідними положеннями закону про загальну частину цивільного кодексу, якщо із цього закону або податкового закону не випливає інше.

(1¹) Платник податку не може користуватися в податковому провадженні як представником особою, яка до звільнення зі служби представляла податкового керуючого в тому самому чи пов'язаному з ним податковому провадженні. [RT I, 23.03.2017, 1 - набув чинності 01.04.2017]

(2) Представник може від імені представлюваного брати участь у всіх процесуальних діях, за винятком випадку, коли з закону чи характеру дії випливає необхідність особистої участі представлюваного.

(3) Представник повинен на вимогу податкового керуючого, а також у встановлених законом випадках подати документ, що підтверджує повноваження. Щодо адвоката наявність права представництва презюмується. В обґрунтованому випадку податковий керуючий може вимагати подання довіреності. [RT I, 23.03.2017, 1 - набув чинності 01.04.2017]

(4) Учасник провадження має право з'являтися на процесуальні дії разом із представником. У такому разі документ, що підтверджує повноваження, подавати не потрібно. Показання та клопотання представника вважаються висловленими та поданими учасником провадження, за винятком випадку, коли учасник провадження одразу проти них заперечує.

(1) Посадова особа податкового органу не може вести провадження у справі, якщо:

1) вона є учасником провадження у справі або представником учасника провадження;

2) вона є родичем (батько/мати, дитина, усиновлювач, усиновлений, брат, сестра, дід/баба, онук/онука) учасника провадження у справі або представника учасника провадження, свояком (батько/мати, дитина, усиновлювач, усиновлений, брат, сестра, дід/баба, онук/онука подружжя або зареєстрованого співмешканця) чи членом сім'ї; [RT I, 06.07.2023, 6 - набув чинності 01.01.2024]

3) вона особисто зацікавлена у вирішенні справи або інші обставини викликають сумнів у її неупередженості.

(2) Якщо виявляються обставини, зазначені в частині 1 цього параграфа, або якщо учасник провадження подав клопотання про відвід на підставах, зазначених у тій самій частині, посадова особа податкового органу зобов'язана повідомити про це посадову особу, яка має право призначати її на посаду, або керівника відповідного структурного підрозділу Податково-митного департаменту, який повинен вирішити питання про необхідність відводу протягом трьох робочих днів з дня подання клопотання про відвід. [RT I, 25.10.2012, 1 - набув чинності 01.12.2012]

(3) Учасником провадження, зазначеним у частині 1 цього параграфа, не вважається адміністративний орган, який повинен надати податковому органу висновок або погодження для видання адміністративного акта чи вчинення дії.

(4) Особу не відводять, якщо її неможливо замінити.

(1) Процесуальна дія вчиняється в тих службових приміщеннях податкового органу, які розташовані найближче до місця проживання або місцезнаходження платника податку чи третьої особи, якщо не домовлено про інше.

(2) При виклику особи до адміністративного органу для надання усних пояснень цю процесуальну дію можна вчинити у службових приміщеннях податкового органу телефоном або за допомогою такого технічного рішення, за якого особа, що веде провадження, і особа, що надає пояснення, перебуваючи одночасно в різних адміністративних одиницях, безпосередньо бачать і чують одна одну в прямій трансляції. У протоколі усних пояснень робиться відповідна відмітка. [RT I, 25.10.2012, 1 - набув чинності 01.12.2012]

(1) При обчисленні строку застосовуються відповідні положення Закону про загальну частину цивільного кодексу.

(2) Якщо процесуальний строк, за винятком строку подання податкової декларації, пропущено з поважної причини, податковий орган може за власною ініціативою або за клопотанням учасника провадження поновити строк.

(3) Обґрунтоване клопотання про поновлення процесуального строку слід подати протягом двох тижнів після відпадення обставини, що перешкоджала вчиненню процесуальної дії.

(4) Процесуальний строк не поновлюється, якщо від первісного строку, встановленого для вчинення процесуальної дії, минуло більше одного року.

(5) Податковий орган може за обґрунтованим клопотанням учасника провадження або за власною ініціативою продовжити встановлений ним процесуальний строк, кінцевий день якого ще не настав.

(6) Податковий орган може поставити поновлення або продовження процесуального строку в залежність від надання забезпечення. Надання та прийняття забезпечення здійснюється відповідно до §§ 120–127 цього закону.

(7) Рішення про поновлення або продовження процесуального строку приймає керівник податкового органу, що вчиняє процесуальну дію, заступник керівника або уповноважена керівником особа.

[Втратив чинність - RT I, 13.12.2011, 1 - набр. чинності 01.01.2012]

(1) Міжнародну службову допомогу компетентним органам тих держав, які входять до Європейського Союзу або з якими Естонія має відповідний міжнародний договір (далі – компетентний орган іноземної держави), надає Податково-митний департамент.

(2) Податково-митний департамент має право запитувати міжнародну службову допомогу в компетентного органу іноземної держави.

(3) Міжнародна службова допомога запитується та надається на підставі міжнародного договору і в порядку та обсязі, встановлених у правових актах Естонії та Європейського Союзу.

(4) Компетенція органу, що надає службову допомогу, а також права та обов'язки учасників провадження визначаються внутрішньодержавними правовими актами.

(4¹) До процесуальних дій, що вчиняються в Естонії в ході спільного податкового контролю, застосовується встановлене в цьому законі. Посадова особа компетентного органу іноземної держави має у спільному податковому контролі повноваження, що випливають з правових норм держави її місцезнаходження, якщо вони передбачені також цим законом. При вчиненні дій та в провадженнях, що слідують за спільним податковим контролем, посадові особи компетентних органів керуються правовими актами держави свого місцезнаходження. [RT I, 29.12.2022, 1 - набув чинності 01.01.2024]

(5) Податково-митний департамент може відмовити в наданні міжнародної службової допомоги, якщо:

1) запитувану інформацію неможливо отримати;

2) передання запитуваної інформації завдало б шкоди комерційній, виробничій або службовій таємниці платника податку;

3) передання запитуваної інформації загрожувало б безпеці Естонської держави або завдало б шкоди публічному порядку; [RT I, 13.12.2011, 1 - набув чинності 01.01.2012]

4) загальна сума вимог, зазначена у клопотанні про стягнення вимоги, пов'язаної з податками, платежами та іншими заходами, є меншою за 1500 євро. [RT I, 31.03.2017, 1 - набув чинності 01.04.2017]

(6) Про збирання інформації та документів, необхідних для надання міжнародної службової допомоги, повідомляється естонський платник податку, якого ця інформація або документи стосуються. [RT I, 31.03.2017, 1 - набув чинності 01.04.2017]

(7) Якщо в компетентного органу іноземної держави виникла обґрунтована підозра, що повідомлення особи про клопотання про міжнародну службову допомогу може перешкодити збиранню інформації або документів, необхідних для відповіді, спричинити в іноземній державі недобросовісне зволікання з податковим провадженням або істотно ускладнити чи унеможливити проведення податкового провадження, Податково-митний департамент може відкласти повідомлення особи на такий строк, який є неминуче необхідним. [RT I, 31.03.2017, 1 - набув чинності 01.04.2017]

(8) Податковий орган може за клопотанням компетентного органу іноземної держави при витребуванні інформації від третьої особи не зазначати в розпорядженні:

1) дані про іноземну державу та компетентний орган, що подали клопотання;

2) зміст податкового провадження, що проводиться в іноземній державі;

3) дані, що дають змогу ідентифікувати того платника податку, у зв'язку з податковою справою якого збирається інформація. [RT I, 31.03.2017, 1 - набув чинності 01.04.2017]

(1) Податково-митний департамент обмінюється з компетентним органом іноземної держави інформацією про податки та платежі, встановлені у статті 2 директиви Ради 2010/24/ЄС про взаємну допомогу при стягненні вимог, пов'язаних з податками, платежами та іншими заходами (ELT L 84, 31.03.2010, lk 1–12), які збираються державою, місцевим самоврядуванням або іншою адміністративною одиницею, а також про пов'язані з ними додаткові зобов'язання, грошові стягнення та виплачувані допомоги, та про податки, зазначені у статті 2 директиви Ради 2011/16/ЄС про адміністративне співробітництво у сфері оподаткування та про скасування директиви 77/799/ЄЕС (ELT L 64, 11.03.2011, lk 1–12) (далі — податки, що збираються). [RT I, 29.12.2022, 1 - набув чинності 01.01.2023]

(2) [Втратив чинність – RT I, 23.12.2014, 15 - набув чинності 01.01.2015]

(3) Для забезпечення правильного визначення податкового зобов'язання в іноземній державі Податково-митний департамент може передавати інформацію, зібрану в податковому провадженні, відповідному компетентному органу іноземної держави за власною ініціативою або на підставі запиту компетентного органу іноземної держави. [RT I, 23.12.2014, 15 - набув чинності 01.01.2015]

(4) До автоматичного обміну інформацією в порядку міжнародної службової допомоги застосовується встановлене законом про обмін податковою інформацією. [RT I, 23.12.2014, 15 - набув чинності 01.01.2015]

(5) Податково-митний департамент може на підставі міжнародного договору передати компетентному органу відповідної іноземної держави чи юрисдикції таку інформацію про попереднє рішення, зазначене в § 91¹ цього закону:

1) дані, що дозволяють ідентифікувати платника податку, та за потреби дані про групу осіб, до якої належить особа;

2) змістовне резюме з урахуванням обов'язку збереження комерційної таємниці;

3) дата надання попереднього рішення;

4) дата можливого початку та кінця чинності попереднього рішення;

5) вид попереднього рішення;

6) грошова вартість відповідної дії або сукупності дій, якщо на неї є посилання в попередньому рішенні;

7) пояснення, як попереднє рішення може стосуватися іноземної держави;

8) посилання на особу, яка перебуває або діє в іноземній державі та якої стосується попереднє рішення. [RT I, 31.03.2017, 1 - набув чинності 01.04.2017]

(6) Відповідною іноземною державою чи юрисдикцією у розумінні частини 5 цього параграфа є держава чи юрисдикція, де перебуває або діє особа, якої стосується дія, описана в попередньому рішенні, або яка є материнським підприємством особи, що отримала попереднє рішення, чи материнським підприємством концерну, до якого належить особа, що отримала попереднє рішення. [RT I, 31.03.2017, 1 - набув чинності 01.04.2017]

(7) На підставі обґрунтованого запиту компетентного органу іноземної держави чи юрисдикції Податково-митний департамент може передати йому повний текст попереднього рішення. [RT I, 31.03.2017, 1 - набув чинності 01.04.2017]

(1) Міжнародну службову допомогу для стягнення податків, що збираються іноземною державою, її місцевим самоврядуванням або іншою адміністративною одиницею, які подали запит про стягнення, повідомлення чи надання інформації або запит щодо запобіжних заходів, з платника податку, що проживає чи перебуває в Естонії або володіє майном в Естонії, надає Податково-митний департамент.

(2) Податково-митний департамент може подати компетентному органу іноземної держави запит про стягнення, повідомлення чи надання інформації або запит щодо запобіжних заходів для стягнення податків, що збираються в Естонії, з платника податку, що проживає чи перебуває в іноземній державі або володіє майном в іноземній державі.

(3) На підставі запиту щодо запобіжних заходів, поданого компетентним органом іноземної держави, Податково-митний департамент має право здійснювати виконавчі дії в порядку, встановленому в § 136¹ цього закону. [RT I, 13.12.2011, 1 - набув чинності 01.01.2012]

(1) Міжнародну службову допомогу для примусового виконання стягнення податків, що збираються іноземною державою, її місцевим самоврядуванням або іншою адміністративною одиницею, які подали запит про стягнення, з платника податку, що проживає чи перебуває в Естонії або володіє майном в Естонії, надає Податково-митний департамент.

(2) Податково-митний департамент може у запиті про стягнення, що подається компетентному органу іноземної держави, вимагати примусового виконання стягнення податків, що збираються в Естонії, з платника податку, що проживає чи перебуває в іноземній державі або володіє майном в іноземній державі.

(3) Для надання міжнародної службової допомоги Податково-митний департамент може використовувати повноваження, встановлені в главі 13 цього закону.

(4) Примусове виконання здійснюється на підставі запиту про стягнення, поданого компетентним органом іноземної держави, та єдиного юридичного документа.

(5) Єдиний юридичний документ повинен містити щонайменше такі дані:

1) відповідна інформація для ідентифікації первинного юридичного документа, що дозволяє звернення до виконання, опис вимоги, зокрема характер вимоги, період, охоплений вимогою, усі важливі з точки зору звернення до виконання дати, а також розмір вимоги та її різні складові (основна сума, що підлягає сплаті, відсотки);

2) дані, що дозволяють ідентифікувати особу (ім'я та прізвище або фірмове найменування; особистий чи реєстраційний код; за відсутності особистого коду — число, місяць і рік народження);

3) найменування, адреса та інші контактні дані компетентного органу іноземної держави, щоб можна було отримати додаткову інформацію про можливості оскарження вимоги чи податкового зобов'язання.

(6) Податково-митний департамент повинен вручити боржникові попередження про примусове виконання та єдиний юридичний документ.

(7) У попередженні про примусове виконання Податково-митний департамент повідомляє, що для оскарження єдиного юридичного документа необхідно подати заперечення чи скаргу компетентному органу іноземної держави.

(8) Стягнені суми та відсотки, пов'язані з вимогою іноземної держави, Податково-митний департамент перераховує компетентному органу іноземної держави, що подав запит про стягнення.

(9) При наданні міжнародної службової допомоги примусове виконання зупиняється, якщо виконавчий документ, що лежить в основі єдиного юридичного документа, поданого компетентним органом іноземної держави, оскаржено в іноземній державі, і Податково-митний департамент отримує відповідну інформацію від заінтересованої особи або компетентного органу, що подав запит про стягнення. [RT I, 13.12.2011, 1 - набув чинності 01.01.2012]

[RT I, 29.12.2022, 1 - набув чинності 01.01.2024]

(1) До процесуальних дій або податкового провадження за запитом компетентного органу іноземної держави можуть бути залучені посадові особи цього органу, якщо у зв'язку з податковим провадженням необхідно перевірити також податковий обов'язок, що виник або виникає в іноземній державі, і компетентний орган іноземної держави забезпечує захист податкової таємниці. За згодою компетентного органу іноземної держави посадова особа Податково-митного департаменту може брати участь у податковому провадженні, що проводиться в іноземній державі. У процесуальній дії можна брати участь через засоби електронного зв'язку.

(2) Посадова особа компетентного органу іноземної держави, залучена до процесуальних дій або податкового провадження, має право брати участь у всіх відповідних діях податкового провадження, встановлених цим законом, опитувати платника податку або третю особу, ознайомлюватися із зібраними документами та робити з них копії і витяги.

(3) У спільному податковому контролі, що проводиться в межах міжнародної адміністративної допомоги, особі гарантуються всі права та обов'язки, що випливають з цього закону, у тому числі при реалізації права на оскарження. [RT I, 29.12.2022, 1 - набув чинності 01.01.2024]

(1) Витрати на надання адміністративної допомоги, як правило, несе надавач міжнародної адміністративної допомоги. [RT I, 13.12.2011, 1 - набув чинності 01.01.2012]

(2) Податково-митний департамент може домовитися з компетентним органом іноземної держави, який подав запит про стягнення, пов'язане з податками, платежами та іншими заходами, про відшкодування витрат, понесених на надання адміністративної допомоги, якщо стягнення пов'язане з дуже великими витратами або організованою злочинністю. [RT I, 31.03.2017, 1 - набув чинності 01.04.2017]

(3) Витрати на експертизу, що супроводжує надання адміністративної допомоги, як правило, несе компетентний орган іноземної держави, який подав запит про адміністративну допомогу. [RT I, 31.03.2017, 1 - набув чинності 01.04.2017]

(1) Податково-митний департамент може запитати у компетентного органу іноземної держави дозвіл використовувати отриману інформацію, окрім цілей, встановлених міжнародним договором або відповідним правовим актом Європейського Союзу, також з цілями, встановленими у § 26–30 цього закону, якщо вони рівнозначні цілям, дозволеним згідно з правовими актами іноземної держави, яка передала інформацію. [RT I, 29.12.2022, 1 - набув чинності 01.01.2023]

(2) Податково-митний департамент може надати компетентному органу іноземної держави дозвіл використовувати передану інформацію, окрім цілей, встановлених міжнародним договором або відповідним правовим актом Європейського Союзу, також з іншими цілями, якщо ці цілі мають те саме значення, що й встановлені у § 26–30 цього закону. [RT I, 23.12.2014, 15 - набув чинності 01.01.2015]

(3) Для використання інформації або документів з цілями, зазначеними у переліку дозволених цілей, переданому компетентним органом держави-члена Європейського Союзу, дозволу від цього органу запитувати не потрібно. Для використання інформації або документів з цілями, зазначеними у переліку дозволених цілей, переданому Податково-митним департаментом, надавати дозвіл компетентному органу держави-члена Європейського Союзу не потрібно. [RT I, 29.12.2022, 1 - набув чинності 01.01.2023]

(4) Інформацію, отриману в ході міжнародної адміністративної допомоги на підставі Директиви Ради 2011/16/ЄС про адміністративне співробітництво у сфері оподаткування та про скасування Директиви 77/799/ЄЕС (ОВ L 64, 11.03.2011, с. 1–12), можна використовувати без згоди держави-члена Європейського Союзу, яка надіслала інформацію, з цілями, зазначеними в директиві. [RT I, 15.04.2026, 1 - набув чинності 25.04.2026]

(1) Документи, у тому числі адміністративні акти, виклики та повідомлення, вручаються під підпис або доставляються поштою, електронно чи публікуються у періодичному виданні. Податковий орган може обирати між способами вручення, якщо законом не встановлено обов'язковий спосіб вручення.

(2) Якщо документ адресований кільком особам, він вручається всім адресатам, за винятком випадку, коли адресати попросили податковий орган про вручення документа лише одному адресату або дали на це згоду. Документ, адресований подружжю або зареєстрованим співмешканцям, можна вручити одному з подружжя або одному із зареєстрованих співмешканців, за винятком випадку, коли від податкового органу було запитано вручення документа обом з подружжя або обом зареєстрованим співмешканцям. [RT I, 06.07.2023, 6 - набув чинності 01.01.2024]

(3) Документ, адресований об'єднанню осіб, що не має статусу юридичної особи, та неправоздатній сукупності майна, вручається керівнику об'єднання осіб або управителю майна, а за відсутності зазначених осіб — відомим податковому органу членам об'єднання осіб або співвласникам.

(4) Документ, адресований особі з обмеженою дієздатністю, вручається її законному представнику.

(1) У разі вручення податковим органом документ передається учаснику провадження під підпис на повідомленні, у якому зазначається також час передачі документа, за потреби з точністю до години.

(2) За адресою місця проживання, місцезнаходження або місця діяльності учасника провадження документ вручається під підпис у робочі дні в проміжку часу з 8.00 до 20.00. За письмовим дозволом керівника податкового органу документ можна вручити у проміжку часу з 20.00 до 8.00 та у вихідні дні. Якщо для вручення потрібен дозвіл, його слід показати одержувачу документа. Якщо при врученні не було дотримано вищезазначених вимог, але одержувач документа не відмовився прийняти документ, документ вважається врученим.

(3) При врученні документа представнику учасника провадження документ вважається врученим також його довірителю. Документ вважається врученим також у разі, коли він переданий під підпис члену сім'ї, який проживає разом з учасником провадження та якому виповнилося щонайменше 10 років.

(4) Якщо учасник провадження або особа, зазначена в частині 3 цього параграфа, відмовляється прийняти документ, особа, яка вручає документ, робить на документі відмітку, яку засвідчує своїм підписом. Документ з відміткою повертається податковому органу та вважається врученим учаснику провадження.

(1) Фізичній особі, яка проживає в Естонії, документ вручається поштою за адресою місця проживання, внесеною до реєстру народонаселення, або за адресою, яку особа повідомила податковому керуючому. Якщо фізична особа не повідомила про зміну своєї адреси, податковий керуючий має право надіслати документ за останньою відомою йому адресою.

(2) Юридичній особі або установі документ надсилається за адресою, внесеною до реєстру, або, на бажання учасника провадження, за адресою, яку він повідомив податковому керуючому. Юридичній особі або установі, яку не внесено до реєстру, документ надсилається за адресою, яку вона повідомила податковому керуючому.

(3) Учаснику провадження, який проживає або перебуває в іноземній державі, документ вручається за адресою, яку він повідомив податковому керуючому, поштою або через компетентний орган іноземної держави. Якщо учасник провадження, який проживає або перебуває в іноземній державі, має в Естонії постійне місце діяльності або представника, документ вручається за адресою постійного місця діяльності або представника.

(4) Документ, надісланий юридичній особі або установі простим відправленням за адресою, внесеною до реєстру або повідомленою податковому керуючому, вважається врученим, якщо минуло п'ять днів з дня його надсилання в межах Естонії або 30 днів з дня надсилання за кордон. Документ, надісланий юридичній особі або установі рекомендованим відправленням за адресою, внесеною до реєстру або повідомленою податковому керуючому, вважається врученим, якщо надавач поштової послуги передав його за зазначеною адресою або залишив повідомлення про надходження рекомендованого листа. [RT I, 07.06.2013, 1 - набув чинності 01.07.2013]

[RT I, 07.06.2013, 1 - набув чинності 01.07.2013]

(1) Електронним врученням документа вважається:

1) завантаження документа в середовище електронних послуг Податково-митного департаменту «e-maksuamet/e-toll» (далі — e-maksuamet) за умови, що адресат документа є користувачем e-maksuamet і повідомив податковому керуючому свою адресу електронної пошти або номер мобільного телефону;

2) надсилання документа за згодою адресата документа на його адресу електронної пошти, яку адресат документа повідомив податковому керуючому.

(2) Про надання документа доступним у e-maksuamet адресату документа надсилається відповідне повідомлення на його адресу електронної пошти або коротким повідомленням на номер мобільного телефону.

(2¹) Часом вручення автоматичного адміністративного акта та документа, виданих на підставі заяви платника податку, вважається момент видачі документа. Податковий керуючий невідкладно надає доступним через e-maksuamet автоматичний адміністративний акт або документ, складений на підставі заяви платника податку. За згодою платника податку повідомлення про вручення не надсилається. [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2019]

(3) Документ, надісланий на адресу електронної пошти, вважається врученим, якщо адресат надсилає підтвердження про отримання документа. Документ, завантажений в e-maksuamet, вважається врученим у момент його відкриття; вручення документа інформаційна система реєструє автоматично.

(4) Документ, зроблений доступним в електронній формі, вручається також поштою, якщо:

1) адресат документа цього бажає;

2) документ не відкрито в e-maksuamet протягом п'яти робочих днів з дня надання його доступним;

3) податковий керуючий не отримав від адресата документа підтвердження про отримання документа протягом п'яти робочих днів з дня надсилання документа на адресу електронної пошти. [RT I, 07.06.2013, 1 - набув чинності 01.07.2013]

(1) Якщо відсутні дані про адресу учасника провадження або якщо учасник провадження не проживає чи не перебуває за адресою, внесеною до реєстру або відомою податковому керуючому, і його фактичне місцеперебування чи місце діяльності невідоме, а документ неможливо вручити в інший спосіб, податковий керуючий може оприлюднити резолютивну частину документа в офіційному виданні «Ametlikud Teadaanded». Резолютивна частина документа вважається врученою після спливу десяти днів з дня її оприлюднення. [RT I, 10.12.2010, 4 - набув чинності 01.01.2011]

(1) Метою податкового контролю є перевірка виконання цього закону та податкових законів, щоб з'ясувати всі обставини, пов'язані з податковим обов'язком, які можуть збільшити або зменшити податковий обов'язок.

(2) Податковий контроль може:

1) охоплювати один або кілька податків;

2) охоплювати один або кілька періодів оподаткування;

3) бути обмеженим з'ясуванням або перевіркою конкретної обставини. [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2019]

(1) Податковий контроль починається з повідомлення платника податку про початок податкового контролю та його обсяг, якщо цей закон не передбачає інше.

(2) Під час початку податкового контролю платника податку повідомляють про його права, обов'язки, обставини, що перевіряються, та період, що перевіряється.

(3) У разі зміни обсягу податкового контролю платника податку слід повідомити про це в тому самому порядку, що й під час початку податкового контролю.

(4) Якщо існує передбачена законом істотна причина не попереджати платника податку про початок податкового контролю заздалегідь, про це слід повідомити за першої можливості після першої процесуальної дії.

(5) Ненадання повідомлення про початок податкового контролю є обґрунтованим передусім тоді, коли існує підозра, що в разі попередження про податковий контроль платник податку може ускладнити чи перешкодити проведенню податкового контролю, доступу до приміщень, даних, документів або предметів, пов'язаних з його господарською чи професійною діяльністю, або підробити, пошкодити чи знищити їх. [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2019]

(1) Податковий орган має право:

1) перевіряти всі обставини, що мають значення з точки зору оподаткування;

2) перевіряти документи, пов'язані зі сплатою та обчисленням податків;

3) проводити інвентаризацію та переобмір товарів, матеріалів та іншого майна, а також виконаних робіт і наданих послуг у порядку, встановленому § 72 цього закону;

4) отримувати при проведенні податкового контролю від платника податку або призначеної ним особи, інших осіб та установ інформацію та пояснення;

5) вчиняти інші дії, передбачені главою 6 цього закону. [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2019]

(2) Якщо з цього закону не випливає інше, дії можуть вчинятися на підставі усного розпорядження. [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2019]

(3) З метою визначення суми податку, перевірки правильності сплати податків або запобігання правопорушенню податковий орган використовує всі права, надані законом для застосування митних правил. Щодо торгівлі між державами-членами Європейського Союзу (далі — держава-член), міжнародних поштових відправлень та осіб, які переміщуються з однієї держави-члена до іншої, податковий орган використовує зазначені права у випадку, коли є підстави вважати, що податковий закон не виконується. [RT I, 06.11.2019, 1 - набув чинності 15.11.2019]

(1) Платник податку має право:

1) надавати пояснення щодо обставин, пов'язаних із податковим обов'язком;

2) клопотати про відвід посадової особи податкового органу на підставах, встановлених § 49 цього закону;

3) отримувати роз'яснення, як встановлені під час податкового контролю обставини впливають на його податковий обов'язок;

4) користуватися іншими правами, передбаченими цим законом.

(2) Платник податку зобов'язаний:

1) забезпечити податковому органу доступ до даних, пов'язаних із податковим контролем;

2) подавати податковому органу відповідні документи та речі;

3) надавати за вимогою податкового органу пояснення;

4) ознайомлювати податковий орган зі своєю системою бухгалтерського обліку та іншими системами господарського обліку та інформаційними системами. [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2019]

(1) Протягом податкового контролю податковий орган забезпечує право платника податку бути вислуханим. Платника податку інформують про можливість надавати протягом усього провадження пояснення щодо встановлених обставин та подавати додаткові докази.

(2) Перед завершенням податкового контролю податковий орган інформує платника податку про результати провадження. Перед цим податковий орган може провести підсумкову бесіду, під час якої податковий орган має можливість поставити додаткові та уточнюючі запитання, а платник податку — надати пояснення щодо обставин, які стосуються провадження.

(3) Якщо з цього закону не випливає інше, для визначення результатів податкового контролю податковий орган складає акт контролю. В акті контролю зазначаються всі встановлені під час податкового контролю обставини, що мають значення з точки зору оподаткування, та правові обставини. Якщо до податкового контролю було залучено експерта або спеціаліста, його участь відзначається в акті контролю. Платника податку інформують про можливість подати заперечення щодо обставин, наведених в акті контролю.

(3¹) Крім передбаченого частиною 3 цього параграфа, в акті контролю зазначаються посадові особи компетентного органу іноземної держави, разом з якими в рамках міжнародної адміністративної допомоги було проведено спільний податковий контроль, а також наводяться фактичні та правові обставини, щодо яких компетентні органи дійшли згоди. Про результати спільного податкового контролю та про акт контролю платника податку інформують протягом 60 днів з дня складення акта контролю. [RT I, 29.12.2022, 1 - набув чинності 01.01.2024]

(4) Якщо під час податкового контролю не було встановлено обставин, що змінюють податковий обов'язок, або якщо платник податку згоден з висновками, зробленими під час провадження податкового органу, та наданими роз'ясненнями, податковий орган не зобов'язаний складати акт контролю. У такому разі податковий орган інформує платника податку про завершення податкового контролю письмовим повідомленням. Клопотання про складення акта контролю необхідно подати у письмовій формі протягом десяти календарних днів з дня отримання повідомлення про завершення податкового контролю.

(5) Повідомлення про завершення податкового контролю вважається рівнозначним податковому рішенню згідно з § 95 цього закону, а при його зміні або визнанні недійсним застосовується встановлене § 101–103 цього закону. [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2019]

(1) Платник податку зобов'язаний повідомити податковому органу всі відомі йому обставини, які мають або можуть мати значення з точки зору оподаткування.

(2) Платник податку веде облік обставин, що мають значення з точки зору оподаткування, надає пояснення, подає декларації та інші докази і зберігає їх протягом строку, встановленого законом. Якщо закон встановлює обов'язковий вид доказу, платник податку може використовувати при доказуванні лише цей вид доказу.

(3) Платник податку не може перешкоджати податковому органу у вчиненні процесуальних дій.

(1) Платник податку веде бухгалтерський облік у випадках і порядку, встановлених законом про бухгалтерський облік.

(2) Законом про податки можуть бути встановлені випадки, коли:

1) платник податку, крім бухгалтерського обліку, зобов'язаний вести додатковий облік обставин, що мають значення з точки зору оподаткування (далі — податковий облік);

2) бухгалтерський облік повинен вести платник податку, який не має щодо цього обов'язку, що випливає із закону про бухгалтерський облік.

(3) Бухгалтерський і податковий облік слід вести так, щоб протягом розумного часу можна було отримати уявлення про здійснення операцій та про обставини, що мають значення з точки зору оподаткування, у тому числі про доходи, витрати, майно та зобов'язання.

(4) Якщо документи бухгалтерського та податкового обліку складені не естонською мовою, податковий керуючий може вимагати переклад необхідних документів естонською мовою. Якщо в бухгалтерському обліку або веденні податкового обліку використано маловживані скорочення, символи та ключові слова або наявні інші обставини, що ускладнюють розуміння документів, платник податку зобов'язаний подати перелік значень скорочень, символів та ключових слів і за потреби надати додаткові пояснення.

(5) Документи податкового обліку не можна змінювати способом, що не дозволяє встановити їх первісний зміст, а також час внесення зміни.

(6) Облік можна вести в електронній формі, якщо забезпечено збереження створених у результаті ведення обліку документів, у тому числі бухгалтерських реєстрів, протягом строку, встановленого § 58 цього закону. У разі конвертування та зміни електронних документів слід забезпечити читабельність первісних даних. Платник податку, який веде облік в електронній формі, зобов'язаний на вимогу податкового керуючого протягом розумного часу подати створені в результаті обліку документи в електронній формі. Документи повинні бути читабельними. Документи, що зберігаються в електронній формі, повинно бути можливо перетворити на читабельний електронний масив даних протягом усього строку, встановленого § 58.

(6¹) Вимоги до перетворення документів, що зберігаються в електронній формі, на читабельний електронний масив даних встановлює відповідальний за сферу міністр постановою. [RT I, 10.12.2010, 4 - набув чинності 01.01.2011] ↗

(7) Якщо платник податку у зв'язку з господарською діяльністю, що здійснюється в іноземній державі, зобов'язаний вести бухгалтерський або податковий облік у порядку, встановленому правовими актами іноземної держави, і в результаті господарської діяльності, що здійснюється в іноземній державі, виникає податковий обов'язок в Естонії, а бухгалтерський облік чи інший облік вівся відповідно до вимог, встановлених правовими актами відповідної держави, його результати враховуються при оподаткуванні.

(8) Вимоги, встановлені цим параграфом, поширюються також на платника податку, який на підставі закону не зобов'язаний вести бухгалтерський або податковий облік, але веде його добровільно. [RT I 2005, 25, 193 - набув чинності 01.07.2005]

(1) Якщо закон не встановлює іншого строку, платник податку зобов'язаний зберігати документи, пов'язані з операціями та виплатами, а також інші документи, що мають значення з точки зору оподаткування, щонайменше протягом семи років, рахуючи з 1 січня року, що настає за роком складання або отримання документа, а у разі справи чи збірки документів — за роком внесення останнього запису.

(1) Доказами в податковому провадженні є всі зібрані у справі відомості, у тому числі інформація, отримана від платника податку, третьої особи, державної, волосної чи міської установи, документи, речі, обставини, встановлені шляхом огляду, а також висновок експерта. Податковий керуючий вирішує, виходячи з покладених на нього законом завдань та права на розсуд, які докази він вважає за потрібне зібрати в конкретній справі.

(1¹) Керуючий державними податками з метою оцінки та аналізу ризику порушення податкових законів та цього закону, а також для встановлення пов'язаних осіб у значенні § 8 закону про прибутковий податок має право на підставі обґрунтованого запиту безоплатно отримувати з державного реєстру даних відомості про майно, що перебуває у власності або володінні осіб, та про осіб, пов'язаних з майном, про господарську діяльність осіб і про характер та логістику пов'язаних з нею товарів і послуг. Розпорядник реєстру даних повідомляє керуючого державними податками про обставини, що унеможливлюють виконання запиту або через які необхідно продовжити строк виконання запиту. [RT I, 23.03.2017, 1 - набув чинності 01.04.2017]

(1²) Усі докази, зібрані в ході спільного податкового контролю в рамках міжнародної службової допомоги, оцінюються на тих самих правових підставах, що й докази, зазначені в частині 1 цього параграфа. [RT I, 29.12.2022, 1 - набув чинності 01.01.2024]

(2) [Втратив чинність – RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2019]

(3) [Втратив чинність – RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2019]

(1) Податковий керуючий має право для з'ясування обставин, що мають значення у податковому провадженні, отримувати від платника податку або його представника усну чи письмову інформацію. За потреби податковий керуючий може зобов'язати платника податку або його представника для надання інформації з'явитися у визначений податковим керуючим час до службових приміщень податкового керуючого.

(2) Для виклику особи до державної установи податковий керуючий видає письмове розпорядження, що відповідає вимогам, встановленим у § 46 цього закону, у якому зазначено місце та час явки платника податку разом з поясненням, у якій справі особу викликано. За потреби письмове розпорядження видається також в інших випадках витребування інформації.

(3) Якщо уповноважений представник платника податку не надає інформації або надана ним інформація є суперечливою чи недостатньою, податковий керуючий має право звернутися за отриманням інформації до платника податку.

(4) Усні пояснення протоколюються, і на протоколі береться підпис особи, яка надала пояснення. Про відмову від підписання до протоколу вноситься відмітка. За потреби податковий керуючий роз'яснює платнику податку його права та обов'язки, про роз'яснення до протоколу вноситься відмітка.

(5) Документ, що подається в електронному вигляді керуючому державними податками, повинен відповідати вимогам, встановленим постановою відповідального за сферу міністра, виданою на підставі § 45¹ цього закону. Якщо документ подається електронно, податковий керуючий має право за потреби вимагати подальшого подання документа на папері. [RT I, 07.06.2013, 1 - набув чинності 01.07.2013]

(6) Особа, зазначена в частині 1 цього параграфа, може клопотати про продовження строку виконання обов'язку, наданого в розпорядженні, відповідно до § 50.

(1) Податковий керуючий має право вимагати від третіх осіб, у тому числі від кредитних установ, інформацію для встановлення обставин, що мають значення у податковому провадженні. Вищезазначені особи зобов'язані подати дані, за винятком випадків, коли вони на підставі закону мають право відмовитися від надання доказів та даних. За потреби податковий керуючий може зобов'язати третю особу для надання інформації з'явитися у визначений податковим керуючим час до службових приміщень податкового керуючого.

(2) Перед витребуванням інформації від третьої особи для отримання інформації слід звернутися до платника податку, за винятком випадків, коли податковий керуючий не має даних про місце проживання чи місцезнаходження платника податку, платник податку недоступний за відомою податковому керуючому адресою або перешкоджає з'ясуванню обставин, що мають значення у податковому провадженні, а також у випадку, встановленому в пункті 6 частини 5 § 72 цього закону. [RT I 2007, 23, 121 - набув чинності 01.07.2007]

(3) Для витребування інформації від третьої особи податковий керуючий видає розпорядження, що відповідає вимогам, встановленим у § 46 цього закону, у якому зазначаються також ім'я того платника податку або інші дані, що дозволяють ідентифікувати платника податку, у зв'язку з податковою справою якого збирається інформація, а також причина звернення до третьої особи. Якщо особу зобов'язують з'явитися для надання показань до податкового керуючого, у розпорядженні зазначаються також час і місце явки. Особа може клопотати про продовження строку виконання обов'язку, наданого в розпорядженні, відповідно до встановленого в § 50 цього закону. [RT I, 13.12.2011, 1 - набув чинності 01.01.2012]

(3¹) Для витребування інформації через реєстр виконавчого провадження податковий керуючий подає розпорядження, що відповідає вимогам, встановленим у § 46¹ цього закону. [RT I, 09.04.2021, 1 - набув чинності 01.01.2024]

(4) Усні показання протоколюються відповідно до встановленого в частині 4 § 60 цього закону.

(1) Податковий керуючий має право для встановлення обставин, що мають значення у податковому провадженні, вимагати від платника податку або третьої особи пред'явлення речей та цінних паперів на пред'явника, що перебувають у його володінні, а також подання документів. У разі витребування речей та документів від третіх осіб діє обмеження, встановлене в частині 2 § 61 цього закону.

(2) Податковий керуючий має право вимагати від платника податку пред'явлення готівки, якщо це необхідно для з'ясування обставин, що мають значення у податковому провадженні. Гроші пред'являються за місцем їх знаходження.

(3) Документи та речі, зазначені в частині 1 цього параграфа, подаються або пред'являються у службових приміщеннях податкового керуючого, за винятком випадків, коли:

1) для огляду чи перевірки речей або документів за місцем їх знаходження отримано згоду адресата адміністративного акта, або

2) податковий керуючий зобов'язує адресата адміністративного акта подати документи поштою, якщо це не спричиняє адресату адміністративного акта надмірних витрат, або

3) доставлення документів або речей до службових приміщень податкового керуючого є неможливим або може спричинити адресату адміністративного акта надмірні незручності чи витрати

4) податковий керуючий зобов'язує адресата адміністративного акта подати документи, що зберігаються в електронному вигляді, електронно.

(4) Про обов'язок, зазначений у частині 1 або 2 цього параграфа, видається письмове розпорядження:

1) якщо вимога адресована третій особі, або

2) якщо адресат або його представник викликається для виконання обов'язку до службових приміщень податкового керуючого, або

3) якщо платник податку не виконав попередньої вимоги, або

4) в інших випадках, якщо податковий керуючий вважає це необхідним.

(5) Особа може клопотати про продовження строку виконання обов'язку, наданого в розпорядженні, відповідно до встановленого в § 50 цього закону.

(6) До видачі розпорядження, зазначеного в пункті 1 частини 4 цього параграфа, застосовується встановлене в частині 3 § 61 цього закону. На подання документів податковому керуючому електронно на підставі цього параграфа поширюється встановлене в частині 5 § 60 цього закону. [RT I 2005, 25, 193 - набув чинності 01.07.2005]

(1) Податковий керуючий має право вимагати від державної, волосної або міської установи інформацію, що має значення для податкового провадження, у тому числі подання документів та пред'явлення речей. Зазначені установи зобов'язані виконати запит податкового керуючого, за винятком випадків, коли вони на підставі закону мають право відмовити у поданні доказів та даних.

(2) Податковий керуючий державних податків має право безоплатно отримувати від відповідального або уповноваженого обробника державного реєстру даних дані, що дозволяють ідентифікувати осіб, які у зазначений у запиті період вчинили правочини, що мають значення з погляду оподаткування (ім'я та прізвище або фірмове найменування; особистий або реєстраційний код; за відсутності особистого коду — число, місяць і рік народження), а також дані про вчинені ними правочини.

(3) Установи, зазначені в частині 1 цього параграфа, зобов'язані повідомити податкового керуючого про обставини, що унеможливлюють виконання вимоги про подання інформації, речей або документів чи через які необхідно продовжити строк виконання запиту. Строк продовжується відповідно до § 50 цього закону.

(4) Державна, волосна і міська установа зобов'язана подавати податковому керуючому декларації та інші документи в електронній формі. Міністр, відповідальний за сферу, встановлює перелік декларацій та інших документів, які подаються державними, волосними і міськими установами в електронній формі. [RT I 2008, 60, 331 - набув чинності 01.01.2009] ↗

(5) При веденні обліку грошових зобов'язань, зазначених у частині 6 § 1 цього закону, та організації їх виконання Центр державних допоміжних послуг має права, зазначені в частині 2 цього параграфа. [RT I, 15.04.2026, 1 - набув чинності 25.04.2026]

(1) На підставі §§ 60–63 цього закону від надання інформації та подання доказів мають право відмовитися:

1) адвокат — щодо обставин, які стали йому відомі у зв'язку з наданням правової допомоги;

2) лікар, нотаріус, патентний повірений і священнослужитель — щодо даних, які стали їм відомі у зв'язку з професійною або службовою діяльністю;

3) організатор державного статистичного спостереження та посадова особа, яка його проводила, — щодо даних, які стали їм відомі у зв'язку зі спостереженням;

4) аудитор та особа, пов'язана з професійною діяльністю аудитора, — відповідно до встановленого в законі про аудиторську діяльність;

5) чоловік/дружина платника податку, зареєстрований співмешканець, родич по прямій лінії, сестра або брат, низхідний родич сестри чи брата, родич по прямій лінії чоловіка/дружини або зареєстрованого співмешканця, його сестра або брат, за винятком випадку, коли він повинен у даній справі надавати інформацію та подавати документи у зв'язку з власним податковим зобов'язанням; [RT I, 06.07.2023, 6 - набув чинності 01.01.2024]

6) особа — у питаннях, відповідь на які означала б визнання себе або особи, зазначеної в пункті 5 цієї частини, винною у правопорушенні;

7) якщо надання інформації або подання доказів порушило б таємницю повідомлень, що передаються поштою, телеграфом, телефоном чи іншим загальнодоступним шляхом, або обов'язок зберігання державної таємниці чи засекреченої іноземної інформації. [RT I 2007, 16, 77 - набув чинності 01.01.2008]

(2) Щодо обставин, які стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, право відмовитися від надання інформації мають також особи, які допомагають у службовій та професійній діяльності особам, зазначеним у пунктах 1–4 частини 1 цього параграфа.

(3) У разі вимагання від осіб, зазначених у пункті 5 частини 1 цього параграфа, надання чи пред'явлення показань, документів або речових доказів їх слід письмово або усно повідомити про право відмовитися від виконання обов'язку. Про усне повідомлення береться підпис особи.

(1) Податковий керуючий може виготовляти копії та витяги з документів, поданих йому учасником провадження, та офіційно засвідчувати їх правильність. Офіційне засвідчення здійснюється відповідно до встановленого в законі про адміністративне провадження.

(2) Податковий керуючий може вилучити подані йому документи та речі, якщо:

1) вони необхідні для вирішення податкової справи і податковий керуючий має обґрунтовані підстави підозрювати, що пізніше ці докази будуть йому недоступні, або

2) це необхідно для виготовлення витягів або копій з документів, або

3) документи та речі вказують на ймовірно вчинене правопорушення.

(3) Про вилучення документів складається протокол, у якому зазначаються найменування та кількість документів, а у разі вилучення справ (томів) — також кількість сторінок. Про вилучення речей складається протокол, у якому зазначаються ознаки та кількість вилучених речей. Протокол підписують укладач протоколу та особи, які брали участь у дії. Якщо учасник провадження відмовляється підписати протокол, у протоколі робиться відмітка про це. Протокол складається у двох примірниках, один з яких видається учаснику провадження, у якого були вилучені речі або документи.

(4) Документи не вилучаються у випадках, встановлених у пунктах 1 і 2 частини 2 цього параграфа, якщо учасник провадження заперечує проти цього та несе витрати на виготовлення копій або витягів з документів. Правильність копій та витягів засвідчується відповідно до встановленого в частині 1 цього параграфа, а біля відмітки про засвідчення береться підпис учасника провадження. Якщо обсяг засвідчених копій або витягів є великим, складається протокол, у якому зазначається перелік документів, з яких було виготовлено копії або витяги. Протокол підписують посадова особа податкового керуючого та учасник провадження.

(1) Третій особі за її заявою відшкодовуються документально підтверджені витрати на проїзд, витрати на проживання та неотриманий середній заробіток, що виникли у зв'язку з виконанням поза місцем її проживання обов'язків, передбачених §§ 61 і 62 цього закону. За виготовлення копій або витягів податковий керуючий сплачує на підставі поданого йому рахунку до 0,20 євро за кожну паперову сторінку, починаючи з 21-ї сторінки. [RT I 2010, 22, 108 - набув чинності 01.01.2011]

(2) Податковий керуючий має право стягнути з платника податку суму, сплачену третій особі на відшкодування витрат, якщо платник податку:

1) не виконав розпорядження податкового керуючого, в якому у цій самій справі вимагалося подання інформації, речей або документів, або

2) був недоступний за місцем свого проживання чи місцезнаходження або за іншою повідомленою податковому керуючому адресою, або

3) ухилявся від провадження, або

4) іншим чином перешкоджав з'ясуванню обставин, що мають значення для податкового провадження.

(3) Податковий керуючий не має права вимагати від платника податку відшкодування витрат третьої особи, якщо він звернувся до третьої особи, не надавши платнику податку можливості подати інформацію, за винятком випадків, зазначених у пунктах 2–4 частини 2 цього параграфа.

(4) Податковий керуючий пред'являє платнику податку вимогу про сплату витрат розпорядженням, визначає в ньому строк сплати та робить попередження, що в разі несплати витрат до встановленого строку вимога буде примусово виконана відповідно до §§ 128–132 цього закону.

(5) Витрати, зазначені у першому реченні частини 1 цього параграфа, відшкодовуються у розмірі та порядку, встановлених постановою Уряду Республіки.

(1) Податковий керуючий може при визначенні строку виконання обов'язків, передбачених §§ 60–62 цього закону, зробити попередження (§ 136) про те, що в разі невиконання обов'язку у встановлений строк може бути застосований примусовий платіж. Податковий керуючий може зробити попередження про застосування примусового платежу також платнику податку, який не виконав передбаченого податковим законом обов'язку подання звітів або інших документів.

(2) Якщо особа не виконує покладеного на неї адміністративним актом обов'язку до зазначеного в попередженні строку, вона зобов'язана сплатити зазначений у попередженні примусовий платіж. Податковий керуючий пред'являє зобов'язаній особі вимогу про сплату примусового платежу розпорядженням, визначає в ньому строк сплати та робить попередження, що в разі несплати примусового платежу до встановленого строку вимога буде примусово виконана відповідно до §§ 128–132 цього закону.

(3) Для примусу до виконання того самого обов'язку примусовий платіж не може перевищувати за першим разом 640 євро, за другим разом 2000 євро. Примусовий платіж, що застосовується для примусу до виконання того самого обов'язку, не може перевищувати в сукупності 2640 євро. [RT I 2010, 22, 108 - набув чинності 01.01.2011]

(1) Податковий керуючий може за власною ініціативою або за заявою платника податку залучити до провадження експерта. Ім'я експерта повідомляється учаснику провадження до залучення експерта, за винятком випадку, коли необхідний швидкий розгляд справи.

(2) У разі виявлення підстав, передбачених § 49 цього закону, експерт зобов'язаний заявити самовідвід. З тих самих підстав відводу експерта може вимагати учасник провадження. Заяву слід подати протягом п'яти робочих днів з дня, коли стало відомо про особу експерта. Після цього відвід допускається лише тоді, коли доведено, що своєчасне подання заяви було неможливим. Податковий керуючий вирішує питання про відвід протягом п'яти робочих днів з дня подання заяви або самовідводу.

(3) Експерт подає свій висновок письмово. Якщо податковий керуючий вважає це необхідним, експерта запрошують до участі у процесуальних діях, і в такому разі експерт може надати висновок усно. Усно наданий висновок заноситься до протоколу процесуальної дії, і на ньому проставляється підпис експерта. Учасник провадження має право ставити експерту запитання.

(4) Експерт має право ознайомлюватися з матеріалами, необхідними для виконання своїх завдань, і вносити пропозиції щодо їх доповнення. Експерт зобов'язаний зберігати податкову таємницю (§ 26), що стала йому відома у зв'язку з виконанням обов'язків. Експерту роз'яснюється обов'язок зберігати податкову таємницю, і про роз'яснення береться підпис.

(1) За заявою експерта йому відшкодовуються документально підтверджені витрати на проїзд та проживання, що виникли у зв'язку з виконанням обов'язків поза місцем проживання, а також виплачується винагорода за проведену експертизу.

(2) Витрати на експертизу, проведену за ініціативою податкового керуючого, покриває податковий керуючий.

(3) Витрати на експертизу, проведену за заявою учасника провадження та за рахунок податкового керуючого, покриває особа, за заявою якої було залучено експерта. Податковий керуючий пред'являє платнику податку вимогу про сплату витрат розпорядженням, визначає в ньому строк сплати та робить попередження, що в разі несплати витрат до встановленого строку вимога буде примусово виконана відповідно до §§ 128–132 цього закону.

(4) Витрати, зазначені у частині 1 цього параграфа, відшкодовуються у розмірі та порядку, встановлених постановою Уряду Республіки.

(1) Податковий керуючий з метою визначення суми податку, перевірки правильності сплати податків або запобігання правопорушенню має право вимагати від платника податку:

1) встановлення вимірювального приладу на резервуар, сховище або обладнання;

2) опломбування або опечатування резервуара, сховища, обладнання, а також ігрового інвентарю, що використовується для організації азартних ігор;

3) закриття території або її частини;

4) встановлення обладнання, що дозволяє відстежувати готівкові розрахунки, у тому числі касового апарата.

(2) Встановлення вимірювального приладу або обладнання, зазначеного в пункті 1 або 4 частини 1 цього параграфа, може вимагатися, якщо платник податку не виконав покладеного на нього законом обов'язку встановити відповідний вимірювальний прилад або обладнання.

(3) Податковий керуючий може призначити посадову особу, яка має право у загальний робочий час або в робочий час підприємства перебувати протягом визначеного податковим керуючим строку в місці діяльності платника податку з метою перевірки використання вимірювального приладу або обладнання.

(4) Розпорядження про встановлення вимірювального приладу або обладнання, що дозволяє відстежувати готівкові розрахунки, про перевірку його використання, а також про застосування обмежувального засобу оформлюється письмово.

(5) Обмежувальний засіб знімається не пізніше робочого дня, наступного за днем усунення або відпадіння причини застосування обмежувального засобу.

(6) Податковий керуючий зобов'язаний відшкодувати пряму шкоду, яка виникла внаслідок дій, передбачених пунктом 2 або 3 частини 1 цього параграфа, якщо при цьому не було виявлено порушення закону з боку платника податку або якщо обмежувальний засіб не було знято протягом строку, передбаченого частиною 5 цього параграфа.

(1) Податковий керуючий може при визначенні строку виконання обов'язку, зазначеного в § 70 цього закону, зробити попередження (§ 136) про те, що у разі невиконання обов'язку до встановленого строку застосовується заміщувальне виконання. У попередженні особі також повідомляється про ймовірний розмір витрат на заміщувальне виконання та вказуються положення, на підставі яких стягуються витрати на заміщувальне виконання.

(2) Якщо платник податку не виконав у визначений строк обов'язок, встановлений частиною 1 § 70 цього закону, або якщо це необхідно для запобігання правопорушенню, податковий керуючий сам вчиняє необхідну дію або використовує для цього допомогу третьої особи чи державної, волосної або міської установи. Витрати на дію покриває особа, яка не виконала обов'язок, якщо їй було вручено відповідне письмове попередження. Податковий керуючий пред'являє особі вимогу про сплату витрат розпорядженням, визначає в ньому строк сплати та робить попередження про те, що у разі несплати витрат до встановленого строку вимога підлягає примусовому виконанню відповідно до §§ 128–132 цього закону.

(3) На вимогу особи, щодо якої застосовується засіб примусу, посадова особа, яка здійснює заміщувальне виконання, пред'являє службове посвідчення та виконавче розпорядження. Третя особа пред'являє для здійснення заміщувального виконання надане їй податковим керуючим виконавче розпорядження.

(4) Особа або установа, яка здійснює заміщувальне виконання, складає щодо дії письмовий протокол.

(1) Посадова особа податкового керуючого має право для проведення огляду заходити на земельну ділянку, у будівлю та приміщення, де здійснюється господарська або професійна діяльність платника податку. Посадова особа податкового керуючого має право оглядати також пов'язану з господарською або професійною діяльністю платника податку рухому річ, яка не перебуває в місці здійснення господарської або професійної діяльності платника податку. Посадова особа податкового керуючого не має права під час огляду проводити обшук, відкривати замкнені приміщення чи сховища або заходити до житлового приміщення проти волі осіб, які в ньому проживають, у тому числі й у випадку, коли в них здійснюється господарська або професійна діяльність особи. [RT I, 23.03.2017, 1 – набув чинності 01.04.2017]

(2) Посадова особа податкового керуючого має право оглядати майно, яке перебуває у власності або володінні третьої особи, у тому числі нерухомі речі, будівлі, судна та транспортні засоби, а також рухоме майно, якщо огляд не становить собою входження проти волі цієї особи до житлового приміщення чи володіння та його обшук. [RT I, 23.03.2017, 1 – набув чинності 01.04.2017]

(3) Про проведення огляду, зазначеного в частинах 1 і 2 цього параграфа, повідомляється заздалегідь у такий строк, який дає змогу платнику податку висловити свою позицію щодо запланованої дії. Про проведення огляду не повідомляється заздалегідь у невідкладних випадках або якщо попереднє повідомлення може поставити під загрозу досягнення мети огляду. Про проведення огляду не повідомляється заздалегідь також у випадку, коли податковому керуючому не вдалося встановити місце проживання або місцезнаходження власника чи володільця майна. Для проведення огляду платнику податку або його представнику подається письмове розпорядження, у якому зазначено також мету огляду. Якщо для проведення огляду письмове розпорядження не подавалося, платник податку має право вимагати письмового обґрунтування огляду постфактум. [RT I, 10.12.2010, 4 – набув чинності 01.01.2011]

(4) Огляд у місці здійснення господарської або професійної діяльності платника податку проводиться протягом робочого часу підприємства або загального робочого часу. Хід огляду та обставини, встановлені оглядом, протоколюються. [RT I, 23.03.2017, 1 – набув чинності 01.04.2017]

(4¹) Учаснику провадження, присутньому при огляді, невідкладно роз'яснюються його права та обов'язки усно або письмово простою та зрозумілою мовою. Про роз'яснення прав та обов'язків до протоколу береться підпис учасника провадження. [RT I, 23.03.2017, 1 – набув чинності 01.04.2017]

(5) Для проведення огляду посадова особа податкового керуючого має право:

1) залучати спеціалістів та експертів;

2) робити в установленому § 65 цього закону порядку витяги або копії з документів;

3) фотографувати або в інший спосіб фіксувати оглядувану територію чи речі;

4) проводити інвентаризації та переміри товарів, матеріалів та іншого майна, а також складати плани чи схеми оглядуваних територій або будівель;

5) вилучати документи та речі відповідно до встановленого § 65 цього закону;

6) вимагати від осіб, які перебувають на оглядуваній земельній ділянці або в оглядуваній будівлі чи приміщенні, інформацію про господарську або професійну діяльність платника податку в обсязі, обмеженому метою огляду. Показання протоколюються в установленому частиною 4 § 60 цього закону порядку. [RT I 2007, 23, 121 – набув чинності 01.07.2007]

(6) Посадова особа податкового керуючого має право для встановлення спеціального маркування пального, що використовується як моторне пальне, брати проби з паливних баків транспортних засобів та з інших частин паливної системи. Результати дії протоколюються.

(7) Податковий керуючий має право залучати спеціалістів до огляду та інших процесуальних дій, якщо для їх проведення необхідна допомога особи зі спеціальними знаннями. Про участь спеціаліста робиться відмітка у протоколі процесуальної дії. На спеціаліста поширюється встановлене частиною 4 § 68 цього закону.

(1) Податковий керуючий може з відома особи на підставі її чинного документа, що посвідчує особу, встановити її особу в розумінні Закону про охорону правопорядку.

(2) Посадова особа податкового керуючого має право для встановлення особи зупинити особу, вимагати від неї пред'явлення документа, що посвідчує особу, та отримувати пояснення, що дають змогу встановити особу.

(3) Посадова особа податкового керуючого може при встановленні особи вимагати від особи пред'явлення документа, що посвідчує спеціальне право, якщо згідно з правовим актом особа зобов'язана мати такий документ при собі.

(4) Посадова особа податкового керуючого може перевіряти правильність внесених до документа або наданих особою даних у реєстрі народонаселення чи в іншій базі даних, створеній на підставі правового акта Європейського Союзу або закону.

(5) При встановленні особи посадова особа податкового керуючого має право застосовувати безпосередній примус доти, доки це неминуче для досягнення мети. Посадова особа податкового керуючого має право при встановленні особи застосовувати фізичну силу, якщо це неможливо іншим засобом адміністративного примусу.

(6) Перед застосуванням безпосереднього примусу посадова особа податкового керуючого зобов'язана попередити особу, щодо якої вона має намір застосувати безпосередній примус.

(7) Застосування безпосереднього примусу протоколюється на підставах і в порядку, встановлених § 18 Закону про адміністративне провадження. У протоколі, крім даних, встановлених Законом про адміністративне провадження, зазначаються застосований засіб безпосереднього примусу, посадова особа, яка застосувала засіб примусу, та особа, щодо якої застосовувався безпосередній примус.

(8) Особі, щодо якої застосовувався безпосередній примус, на її вимогу за першої можливості видається копія протоколу. [RT I, 16.04.2014, 2 - набув чинності 01.07.2014]

[Втратив чинність - RT I, 07.12.2018, 1 - набр. чинності 01.01.2019]

[Втратив чинність - RT I, 07.12.2018, 1 - набр. чинності 01.01.2019]

[Втратив чинність - RT I, 07.12.2018, 1 - набр. чинності 01.01.2019]

[Втратив чинність - RT I, 07.12.2018, 1 - набр. чинності 01.01.2019]

[Втратив чинність - RT I, 07.12.2018, 1 - набр. чинності 01.01.2019]

[Втратив чинність - RT I, 07.12.2018, 1 - набр. чинності 01.01.2019]

[Втратив чинність - RT I, 07.12.2018, 1 - набр. чинності 01.01.2019]

[Втратив чинність - RT I, 07.12.2018, 1 - набр. чинності 01.01.2019]

[Втратив чинність - RT I, 07.12.2018, 1 - набр. чинності 01.01.2019]

(1) Податково-митний департамент може здійснити запит до оператора електронного зв'язку на підставі, зазначеній у пунктах 1 і 2 частини 1 § 126² Кримінально-процесуального кодексу, та щодо осіб, зазначених у пунктах 1 і 2 частини 3 § 126² Кримінально-процесуального кодексу, для отримання таких даних:

1) дані, необхідні для встановлення кінцевого користувача, пов'язаного з ідентифікаційними ознаками, що використовуються в мережі електронного зв'язку, за винятком даних, пов'язаних з фактом передачі повідомлення;

2) дані, зазначені в частинах 2 і 3 § 111¹ Закону про електронний зв'язок, що надаються оператором електронного зв'язку та які не зазначені в пункті 1 цієї частини.

(2) Дозвіл на здійснення запиту, зазначеного в пункті 2 частини 1 цього параграфа, надає прокуратура. У дозволі на здійснення запиту зазначається з точністю до дати період, щодо якого дозволено вимагати дані. [RT I, 29.06.2012, 2 - набув чинності 01.01.2013]

(1) Податково-митний департамент може за письмовою згодою особи збирати про неї персональні дані за допомогою оперативно-розшукового заходу, зазначеного в частині 1 § 126³ Кримінально-процесуального кодексу, та шляхом запиту до оператора зв'язку щодо даних, встановлених у частинах 2 і 3 § 111¹ Закону про електронний зв'язок, якщо це необхідно для вирішення питання про доступ особи до оперативно-розшукової інформації або прийняття особи на службу до Податково-митного департаменту.

(2) Особу повідомляють про здійснення щодо неї дії, передбаченої частиною 1 цього параграфа, після прийняття рішення, і за її бажанням її ознайомлюють із зібраними в ході цієї дії даними. [RT I, 29.06.2012, 2 - набув чинності 01.01.2013]

(1) Податково-митний департамент має право для здійснення оперативно-розшукових заходів, забезпечення їх здійснення або збору інформації залучати осіб до таємної співпраці та використовувати підставних осіб, а також застосовувати конспіративні прийоми на умовах, встановлених Законом про поліцію та прикордонну охорону.

(2) Дозвіл на залучення особи в письмовій формі надає керівник Податково-митного департаменту або призначена ним посадова особа.

(3) Дозвіл на використання підставної особи в письмовій формі надає керівник Податково-митного департаменту.

(4) Необхідний для здійснення конспіративних прийомів документ видає та необхідну зміну в базі даних чи реєстрі вносить на підставі обґрунтованого клопотання керівника Податково-митного департаменту або уповноваженої ним посадової особи адміністративний орган чи юридична особа, до компетенції якої належить видача документа відповідного виду або внесення зміни до бази даних чи реєстру. [RT I, 29.06.2012, 2 - набув чинності 01.01.2013]

(1) Під час перевірки виконання податкового зобов'язання та визначення податку податковий керуючий виходить насамперед із податкових декларацій, наданих платником податку (§ 85 частина 1), бухгалтерського обліку платника податку та іншого обліку, який він веде щодо своєї діяльності. Якщо в податкового керуючого виникає сумнів у правильності наданих платником податку даних, він збирає додаткові докази.

(1) Правочин, що суперечить закону чи добрим звичаям, оподатковується нарівні з правомірним правочином. Наслідки протиправної діяльності тягнуть за собою таке ж податкове зобов'язання, яке виникло б унаслідок правомірної діяльності, подібної за економічним змістом.

(2) Суперечність правочину чи дії закону або добрим звичаям може спричинити збільшення податкового зобов'язання, якщо так встановлено законом.

(3) Нікчемність правочину не враховується при оподаткуванні, якщо сторони не повертають отримане за нікчемним правочином або в інший спосіб не відновлюють становище, що передувало вчиненню правочину.

(4) Удаваний правочин не враховується при оподаткуванні. Якщо удаваний правочин вчиняється для приховування іншого правочину, при оподаткуванні застосовуються положення щодо прихованого правочину. [RT I 2008, 60, 331 - набув чинності 01.01.2009]

(1) Якщо зі змісту правочину чи дії випливає, що їх вчинено з метою ухилення від сплати податків, при оподаткуванні застосовуються умови такого правочину чи дії, які відповідають дійсному економічному змісту правочину чи дії.

(1) Податкова декларація (далі — декларація) — це декларація з прибуткового податку, податку з обороту, акцизу, мита, соціального податку та податку на азартні ігри, податковий звіт або інший документ обчислення податку, що подається податковому керуючому, обов'язок подання якого випливає із закону.

(2) До декларації додаються документи, подання яких передбачено законом або постановою.

(3) Податковий керуючий має право робити нагадування щодо подання декларації, а також видавати розпорядження про подання декларації.

(4) Особа, яка подає декларацію, зобов'язана подавати відомі їй правильні дані та письмово підтверджувати правильність даних.

(5) Декларація щодо обов'язків, які входять до складу спадкового майна та випливають із цього закону, податкового закону і законів, названих у частині 4 § 3 цього закону, подається в рамках податкового обліку спадкодавця. [RT I, 23.03.2017, 1 - набув чинності 01.04.2017]

(1) Декларація надсилається поштою, на електронному носії даних або з використанням електронного зв'язку даних чи передається у службових приміщеннях податкового керуючого або в іншому визначеному податковим керуючим місці. Платник податку може обрати спосіб подання декларації, якщо законом не встановлено інше. [RT I, 10.12.2010, 4 - набув чинності 01.01.2011]

(2) Законом або постановою можуть бути передбачені випадки, коли щодо прийняття декларації необхідно видати довідку або зробити на декларації відмітку про її прийняття.

(1) Декларацію підписує платник податку, його законний представник або уповноважений представник. За особу з обмеженою дієздатністю декларацію підписує її законний представник або опікун.

(2) Уповноважений представник фізичної особи може підписати декларацію у випадках, встановлених правовими актами у сфері митної справи, а також у разі, коли особа не здатна підписати декларацію через хворобу або перебування за кордоном. Податковий керуючий має право вимагати від уповноваженого представника доведення того, що фізична особа не може виконати свої обов'язки з однієї із зазначених вище причин. Податковий керуючий може вимагати підписання декларації особою, яку представляють, після відпадіння обставин, що перешкоджали підписанню. [RT I, 16.06.2017, 1 - набув чинності 01.07.2017]

(3) Якщо письмову декларацію підписує уповноважений представник, податковому керуючому подається також документ, що підтверджує повноваження, якщо його не було подано раніше.

(4) У разі подання декларації з використанням електронного зв'язку даних електронний підпис має бути наданий у спосіб, що дає змогу встановити особу, яка подала декларацію, і час надання підпису. Електронний підпис надається на умовах та в порядку, встановлених Законом про послуги довіри для електронної ідентифікації та електронних операцій. Електронний підпис не додається, якщо декларація подана через е-податкову службу і податковий керуючий встановив особу подавача декларації безпечним способом. [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 17.12.2018]

(1) Платник податку обчислює на підставі декларації суму податку, що підлягає сплаті. Податковий керуючий має право перевіряти обчислену платником податку суму та за необхідності визначати суму податку протягом строку, встановленого у § 98 цього закону.

(2) Якщо це передбачено законом або постановою, суму податку, що підлягає сплаті на підставі декларації, обчислює податковий керуючий і надсилає щодо суми, що підлягає сплаті, податкове повідомлення. Податкове повідомлення — це адміністративний акт, що відповідає вимогам, встановленим у § 46 цього закону, який надсилається платнику податку не пізніше ніж за 30 днів до дня сплати податку. Податкове повідомлення не видається, якщо сума податку менша за 10 євро. Податковий керуючий може видати податкове повідомлення також щодо суми податку, обчисленої на підставі декларації, поданої після дня подання декларації, якщо сума податку обчислюється на підставі даних, наведених у декларації. [RT I 2010, 22, 108 - набув чинності 01.01.2011]

(3) До зміни та визнання недійсним податкового повідомлення, названого в частині 2 цього параграфа, застосовується встановлене у § 101–104 цього закону з урахуванням особливостей, встановлених у частинах 4–6.

(4) Податкове повідомлення, назване в частині 2 цього параграфа, може бути змінене або визнане недійсним протягом строку давності визначення податку як для збільшення, так і для зменшення податкового зобов'язання, не враховуючи обмежень, встановлених у § 101–104 цього закону.

(5) Помилки в обчисленнях, виявлені в податковій декларації або податковому повідомленні, можна виправляти до настання строку оскарження податкового повідомлення, а також у разі, коли строк подання заперечення поновлено. Зазначене вище обмеження не діє у разі, коли податкове повідомлення можна змінити або визнати недійсним також на іншій підставі.

(6) Якщо податкове повідомлення змінюється або визнається недійсним через обставину, що зменшує податкове зобов'язання, податковий керуючий видає нове податкове повідомлення або приймає рішення про визнання податкового повідомлення недійсним. Для зміни податкового повідомлення через обставину, що збільшує податкове зобов'язання, податковий керуючий визнає його недійсним і приймає податкове рішення (§ 95).

(1) Якщо платник податку до закінчення строку давності визначення суми податку (§ 98) виявляє, що в декларації, поданій ним або від його імені, є помилки або дані є неповними і через це задекларована сума податку менша за суму податку, що підлягає сплаті на підставі податкового закону, він невідкладно письмово повідомляє про це податкового керуючого, якщо податковим законом або правовими актами у сфері митної справи не встановлено інше. [RT I, 16.06.2017, 1 - набув чинності 01.07.2017]

(2) Обов'язок, названий у частині 1 цього параграфа, поширюється також на правонаступника платника податку, виконавця заповіту, доглядача спадщини або іншу особу, яка згідно із законом має обов'язок управління спадковим майном. [RT I, 23.03.2017, 1 - набув чинності 01.04.2017]

(3) Платник податку, який використовує товари або послуги з іншою метою, ніж та, у зв'язку з якою для названих товарів або послуг було надано податкову пільгу або звільнення від податку, зобов'язаний невідкладно повідомити про це податкового керуючого та відповідно до встановленого в частині 1 цього параграфа задекларувати суму податку, яку слід було б сплатити, якби податкова пільга або звільнення від податку не застосовувалися.

(1) Якщо декларація не відповідає вимогам, встановленим законом або постановою, податковий орган звертає увагу на недоліки та за необхідності визначає платнику податку строк для усунення недоліків.

(2) Якщо недоліки не усунуто у строк, визначений податковим органом, декларація вважається неподаною.

(3) Недоліки митної декларації усуваються в порядку, встановленому митним законодавством. [RT I, 16.06.2017, 1 - набув чинності 01.07.2017]

(1) Якщо декларацію не подано у строк, встановлений законом, податковий орган може визначити строк для подання декларації та зробити попередження (§ 136) про те, що в разі неподання декларації у визначений податковим органом строк може бути застосовано примусовий платіж.

(2) Примусовий платіж може бути застосовано також у випадку, коли особі до настання строку подання декларації було нагадано у попередженні про обов'язок її подати, а також у випадку, коли платник податку не усуває недоліки податкової декларації у строк, визначений на підставі § 90 частини 1 цього закону, і податковий орган під час визначення строку для усунення недоліків зробив письмове попередження про застосування примусового платежу.

(3) Якщо особа не виконує покладений на неї адміністративним актом обов'язок до строку, зазначеного в попередженні, вона повинна сплатити примусовий платіж, зазначений у попередженні. Податковий орган пред'являє особі вимогу про сплату примусового платежу розпорядженням, визначає в ньому строк сплати та робить попередження про те, що в разі несплати примусового платежу у строк вимога підлягає примусовому виконанню відповідно до §§ 128–132 цього закону.

(4) Під час визначення податковим органом строку для подання тієї самої декларації або для усунення в ній недоліків примусовий платіж, що застосовується вперше, не може перевищувати 1300 євро, а вдруге — 2000 євро. Примусовий платіж, визначений податковим органом для примушення до подання тієї самої декларації або її виправлень, у сукупності не може перевищувати 3300 євро. [RT I 2010, 22, 108 - набув чинності 01.01.2011]

(5) Встановлене в цьому параграфі застосовується також у разі порушення обов'язку ведення обліку та звітності надавача платіжних послуг, встановленого в законі про податок з обороту. [RT I, 21.11.2023, 1 - набув чинності 01.01.2024]

(1) Обов'язковим попереднім рішенням (далі — попереднє рішення) Податково-митний департамент за заявою платника податку надає обов'язкову оцінку щодо оподаткування дії або сукупності дій, які будуть вчинені в майбутньому (далі в цьому розділі — дія). [RT I 2007, 23, 121 - набув чинності 01.01.2008]

(1) Податковий орган має право відмовити у винесенні попереднього рішення, якщо:

1) застосування правових норм, що регулюють оподаткування дії, є за об'єктивних обставин очевидним;

2) дія є гіпотетичною;

3) метою дії є ухилення від сплати податків.

(2) Порядок, встановлений у цьому розділі, не застосовується щодо визначення вартості угод, укладених між пов'язаними особами, зазначеними в § 14 частині 7 та § 50 частині 4 закону про прибутковий податок. [RT I, 13.12.2011, 1 - набув чинності 01.01.2012]

(3) Податковий орган повідомляє заявника про відмову у винесенні попереднього рішення та повертає заяву протягом 15 календарних днів з дня отримання заяви. [RT I 2007, 23, 121 - набув чинності 01.01.2008]

(1) До попереднього рішення застосовуються вимоги, встановлені щодо адміністративного акта та передбачені в § 46 цього закону, з урахуванням особливостей, встановлених щодо попереднього рішення в цьому розділі. Попереднє рішення можна змінювати для виправлення наявних у ньому очевидних описок або арифметичних помилок.

(2) Попереднє рішення оформлюється письмово та в ньому повинні міститися:

1) дані того платника податку, який може посилатися на попереднє рішення;

2) перелік документів, що є підставою попереднього рішення;

3) посилання на правові норми, щодо застосування яких виноситься попереднє рішення;

4) оцінка щодо оподаткування дії, описаної в заяві;

5) підтвердження обов'язковості попереднього рішення та строк обов'язковості. [RT I 2007, 23, 121 - набув чинності 01.01.2008]

(1) Попереднє рішення є обов'язковим для податкового органу, якщо:

1) дію вчинено у строк, зазначений у попередньому рішенні;

2) вчинена дія відповідає описаному в попередньому рішенні в усіх істотних з точки зору оподаткування обставинах;

3) до вчинення дії правові норми, що мають значення з точки зору оподаткування дії, не було істотно змінено.

(2) Для податкового органу не є обов'язковим попереднє рішення, винесене шляхом обману чи погрози або в інший спосіб протиправного впливу на податковий орган. Податковий орган визнає недійсним попереднє рішення, винесене шляхом обману чи погрози або в інший спосіб протиправного впливу на податковий орган.

(3) Платник податку зобов'язаний невідкладно повідомити Податково-митний департамент про вчинення дії, описаної в попередньому рішенні. [RT I 2007, 23, 121 - набув чинності 01.01.2008]

(1) Заява про попереднє рішення подається до Податково-митного департаменту письмово. Заява повинна містити вичерпний опис запланованої дії та аналіз істотних з точки зору оподаткування дії обставин, а також оцінку заявника щодо правових підстав оподаткування дії.

(2) У заяві, крім зазначеного в частині 1 цього параграфа, зазначаються щонайменше такі дані:

1) найменування того адміністративного органу, до якого подається заява;

2) ім'я заявника, особовий або реєстраційний код, поштова адреса та інші контактні дані;

3) підтвердження заявника про те, що, наскільки йому відомо, відсутні пов'язані із заявою підстави для зупинення провадження, зазначені в § 91⁹ частині 1 цього закону;

4) перелік істотних для вчинення описаної в заяві дії документів, наявних на момент подання заяви, а також проєктів документів;

5) запланований час вчинення дії.

(2¹) У разі клопотання про попереднє рішення, зазначене в § 20¹ закону про обмін податковою інформацією, у заяві зазначається номер реєстрації як платника податку заявника та такої особи, якої попереднє рішення ймовірно стосується, якщо вона не є резидентом Естонії в розумінні § 6 закону про прибутковий податок. [RT I, 15.04.2026, 1 - набув чинності 25.04.2026]

(3) На вимогу податкового органу заявник подає всі наявні істотні для вчинення запланованої дії документи, а також проєкти документів. [RT I 2007, 23, 121 - набув чинності 01.01.2008]

(1) За розгляд заяви про попереднє рішення заявник сплачує державне мито у розмірі, встановленому законом про державне мито. [RT I 2007, 23, 121 - набув чинності 01.01.2008]

(1) Якщо заява не відповідає умовам, встановленим у частинах 1 і 2 § 91⁵ цього закону, документи щодо дії недостатні для надання попереднього рішення або заявник не сплатив державне мито, податковий орган встановлює заявнику строк до 15 календарних днів для усунення недоліків. Податковий орган повідомляє заявника про наявні в заяві недоліки протягом 15 календарних днів з дня отримання заяви.

(2) Для з'ясування змісту запланованої дії податковий орган може викликати заявника для надання пояснень до службових приміщень податкового органу.

(3) Якщо недоліки не усунено до встановленого строку, податковий орган залишає заяву без розгляду і повертає її заявнику. [RT I 2007, 23, 121 - набув чинності 01.01.2008]

(1) Заявник має право відкликати заяву до винесення попереднього рішення. Повідомлення про відкликання заяви повинно бути письмовим.

(2) Відкликання заяви не перешкоджає поданню нової заяви щодо оподаткування тієї самої дії. [RT I 2007, 23, 121 - набув чинності 01.01.2008]

(1) Податковий орган може зупинити провадження за заявою про попереднє рішення, якщо пов'язана із заявою або подібна до неї дія на момент подання заяви розглядається в порядку оскарження (вимогового провадження) чи перебуває на розгляді в суді і очікуване рішення має вирішальне значення з точки зору оподаткування цієї дії, або якщо у пов'язаній із заявою справі триває податкове провадження, — до набрання чинності відповідним рішенням або завершення провадження.

(2) Податковий орган повідомляє заявника про зупинення провадження протягом семи календарних днів з дня зупинення провадження.

(3) Податковий орган відновлює провадження і розглядає заяву після відпадіння обставини, що перешкоджала розгляду заяви. У такому разі заява вважається поданою в день набрання чинності рішенням або завершення провадження. [RT I 2007, 23, 121 - набув чинності 01.01.2008]

(1) Податковий орган виносить попереднє рішення протягом 60 календарних днів з дня отримання заяви або усунення наявних у заяві недоліків.

(2) За наявності поважних обставин податковий орган може письмовим рішенням продовжити строк винесення попереднього рішення на 30 календарних днів. [RT I 2007, 23, 121 - набув чинності 01.01.2008]

(1) У разі залишення заяви без розгляду заявник має право подати податковому органу скаргу (вимогу) відповідно до § 137 цього закону або звернутися зі скаргою до адміністративного суду на умовах і в порядку, встановлених Кодексом адміністративного судочинства.

(2) У разі незгоди з оцінкою, наданою в попередньому рішенні податкового органу, право на оскарження відсутнє. [RT I 2007, 23, 121 - набув чинності 01.01.2008]

(1) Податковий орган оприлюднює на своєму вебсайті резюме попереднього рішення, винесеного щодо оподаткування дій, що мають загальне значення, і дій, які неодноразово описувалися в заявах.

(2) Оприлюднюючи резюме попереднього рішення, податковий орган керується обов'язком збереження податкової таємниці, встановленим у § 26 цього закону, і не оприлюднює даних, що дозволяють встановити осіб, пов'язаних із дією.

(3) Заявник може зазначити в заяві, оприлюднення якої інформації він обґрунтовано не бажає. [RT I 2007, 23, 121 - набув чинності 01.01.2008]

[RT I, 07.06.2013, 1 - набув чинності 01.07.2013]

(1) Податковий орган визначає розмір податкового зобов'язання: [RT I, 07.06.2013, 1 - набув чинності 01.07.2013]

1) якщо декларацію не подано до встановленого законом строку, за винятком випадків, коли законом встановлено інше;

2) якщо платник податку подав у декларації неправдиві дані, внаслідок чого зазначена ним у декларації сума податку або сума податку, обчислена податковим органом на підставі даних декларації, є меншою за суму податку, яку належало б сплатити відповідно до податкового закону;

3) якщо платник податку подав неправдиві дані, внаслідок чого обчислена ним або обчислена на підставі поданих ним даних сума податку, що підлягає поверненню, є більшою за суму, що підлягає поверненню згідно з податковим законом;

3¹) якщо митний борг виникає на підставі, зазначеній у статтях 79 і 82 Митного кодексу; [RT I, 16.06.2017, 1 - набув чинності 01.07.2017]

4) в інших випадках, передбачених законом або постановою.

(2) Установлене в частині 1 цього параграфа застосовується також у разі, коли податковим законом передбачено сплату податку шляхом придбання податкових марок і податковий орган встановлює, що сплачена сума податку відрізняється від суми податку, що підлягає сплаті на підставі закону.

(3) При визначенні суми податку, що підлягає сплаті, податковий орган враховує всі дані, що мають значення в цій податковій справі, які податковий орган вважає достовірними.

(4) При визначенні суми податку податковий орган не зобов'язаний враховувати обставину, що зменшує податкове зобов'язання, яку платник податку не задекларував до строку подання податкової декларації і про яку податковий орган не обізнаний без волевиявлення платника податку.

(1) В обґрунтованих випадках податковий орган може визначити суму податку з умовою, що за результатами додаткової перевірки або в разі подання додаткових доказів податкове рішення може бути змінено чи скасовано (далі — змінювальна умова). [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2019]

(2) Податковий орган визначає в податковому рішенні строк дії умови та обґрунтовує умовне визначення суми податку.

(3) Протягом строку дії умови до зміни та скасування податкового рішення не застосовуються обмеження, встановлені у 4-му відділі цієї глави.

(4) Платник податку може протягом строку дії умови клопотати про зміну або скасування податкового рішення.

(5) Змінювальну умову можна в будь-який час скасувати письмовим рішенням. Змінювальна умова скасовується також у разі, якщо в межах додаткового податкового контролю з'ясується, що обставин, які змінюють податкове зобов'язання, не було. Якщо умову не було скасовано раніше, її дія припиняється з настанням строку давності визначення суми податку. [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2019]

(1) Податковий орган може встановити обставини, що є підставою для визначення суми податку, яка підлягає сплаті, шляхом оцінювання. Оцінювання допускається, якщо письмові докази, необхідні для визначення податку, є неповними, недостатніми, ненадійними, знищеними або втраченими і за допомогою інших доказів неможливо встановити обставини, що є підставою податкового обов'язку. Оцінювання допускається також у випадку, коли витрати платника податку — фізичної особи перевищують задекларовані ним доходи, а платник податку не подав доказів того, що ці витрати здійснено за рахунок раніше оподаткованих чи неоподатковуваних доходів або отриманих позик.

(2) Оцінювання ґрунтується на зібраних у справі даних, а також на показниках господарської діяльності платника податку, його витратах або на порівняннях із даними, встановленими в інших подібних податкових справах. У податковому рішенні наводяться також методика оцінювання та докази, використані при оцінюванні.

(3) При оцінюванні пов'язані з майном економічні блага вважаються такими, що перебувають у власності власника майна. Економічні блага — це речі, права, які мають грошову оцінку, а також дохід або вигода, що отримуються від речі. Якщо особа має фактичну владу над майном іншої особи і використовує пов'язані з цим майном економічні блага у спосіб, який виключає їх використання власником майна, то при визначенні суми податку економічні блага вважаються такими, що перебувають у власності володільця.

(4) Економічні блага не вважаються такими, що перебувають у власності володільця, якщо особа, яка володіє майновими правами, оформленими на її ім'я, або річчю, яку вона використовує як маклер, представник, заставодержатель, наймач, орендар чи користувач (узуфруктуарій), подає докази щодо належності майна та особи власника. Якщо володілець майна не подає надійних доказів, то при визначенні суми податку ці права або річ вважаються такими, що входять до власності володільця.

(1) Для визначення суми податку, яка підлягає сплаті, податковий орган ухвалює податкове рішення.

(2) Податкове рішення — це адміністративний акт, що відповідає вимогам, встановленим у § 46 цього закону. З податкового рішення має бути зрозуміло, яким чином визначено суму податку, що підлягає сплаті, або розмір вимоги про повернення. Повне або часткове неврахування поданих платником податку доказів при визначенні суми податку або розміру вимоги про повернення має бути мотивоване в податковому рішенні. [RT I, 07.06.2013, 1 - набув чинності 01.07.2013]

(3) Якщо за сплату суми податку солідарно відповідають декілька платників податку, податковий орган має право ухвалити щодо них спільне податкове рішення.

(4) Податковий орган може в податковому рішенні висунути платнику податку також вимогу про виконання додаткового зобов'язання. У спільному податковому рішенні вимогу можна висунути й у випадку, коли вона спрямована не до всіх платників податку. У такому разі в адміністративному акті зазначається, проти кого висунуто цю вимогу.

(5) Податкове рішення вручається платнику податку в порядку, встановленому в главі 4 цього закону, щонайменше за 30 днів до дня сплати суми податку, якщо законом не встановлено інакше. Податкове рішення, яким визначається сума податку, пов'язана з виникненням митного боргу, вручається платнику податку щонайменше за десять днів до дня сплати суми податку. У податковому рішенні може бути зроблено попередження про порушення примусового виконання у разі невиконання зобов'язання. [RT I 2008, 60, 331 - набув чинності 01.01.2009]

(6) Встановлене щодо податкового рішення поширюється також на адміністративні акти, видані для застосування податкової пільги або звільнення від податку, якщо законом не встановлено інакше.

(1) Для стягнення податкового боргу з третьої особи, яка на підставі закону відповідає за виконання зобов'язань платника податку або особи, що утримує податок, податковий орган ухвалює рішення про відповідальність.

(2) До рішення про відповідальність застосовується встановлене в частинах 2–5 § 95 цього закону з урахуванням особливостей, наведених у цьому параграфі.

(3) У рішенні про відповідальність зазначаються підстава застосування відповідальності та методика обчислення суми податку, а також визначається строк сплати суми податку і виконання додаткових зобов'язань, який не може бути коротшим ніж 30 днів, рахуючи від дня вручення рішення. Якщо суму податку визначено податковим рішенням, яке не було вручене адресату рішення про відповідальність, до рішення про відповідальність додається копія податкового рішення, а методика обчислення суми податку в рішенні про відповідальність не зазначається.

(4) У рішенні про відповідальність може бути зроблено попередження про порушення примусового виконання у разі невиконання зобов'язання. Копія рішення про відповідальність надсилається платнику податку, для сплати податку якого було зобов'язано третю особу.

(5) Якщо законом не встановлено інакше, рішення про відповідальність, що зобов'язує сплатити суму податку, може бути ухвалене протягом строку давності визначення суми податку (§ 98). Особам, зазначеним у §§ 38–40 цього закону, рішення про відповідальність може бути ухвалене лише після того, як щодо платника податку або особи, що утримує податок, розпочато стягнення у спосіб, встановлений у пункті 3 частини 1 § 130 цього закону, і в результаті цього протягом трьох місяців борг стягнути не вдалося, або якщо щодо платника податку чи особи, що утримує податок, оголошено банкрутство. [RT I, 31.01.2014, 6 - набув чинності 01.02.2014]

(6) Рішення про відповідальність не ухвалюється, якщо:

1) податкового боргу не виникло;

2) сплив строк давності стягнення податкового боргу;

3) податковий борг списано.

(1) Сума податку, що підлягає сплаті, а також сума вимоги про повернення або сума, що випливає з додаткових зобов'язань, округлюється з точністю до цента, якщо податковим законом або митними правовими актами не встановлено інакше. Сума відсотків округлюється з точністю до євро, якщо податковим законом або митними правилами не встановлено інакше. [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2020]

(1) Строк давності визначення суми податку становить три роки. У разі умисної несплати або неутримання суми податку, у тому числі при виникненні податкового боргу внаслідок вчинення злочину особою, зазначеною у § 41 цього закону, строк давності визначення суми податку становить п'ять років. Строк давності починається з дня, встановленого для подання тієї податкової декларації, яка не була подана або на підставі поданих у якій даних сума податку була обчислена неправильно. [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2019]

(2) Щодо податкового зобов'язання, у зв'язку з яким законом не встановлено обов'язку подання податкової декларації, строк давності визначення суми податку становить один рік. Якщо сума податку залишилася невизначеною або була визначена неправильно внаслідок невиконання чи неналежного виконання платником податку покладених на нього законом обов'язків, строк давності визначення суми податку становить чотири роки. Строк давності починається з 1 січня року, що настає за роком виникнення податкового зобов'язання.

(3) Податковий закон може передбачати коротші строки давності, ніж строки давності, встановлені частинами 1 і 2 цього параграфа.

(4) Після спливу строку давності не можна виносити податкове рішення у цій справі, а також змінювати чи визнавати недійсним раніше винесене у цій податковій справі податкове рішення. Податкове рішення вважається винесеним у межах строку давності, якщо його вручення було розпочато до закінчення строку давності. [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2019]

(1) Перебіг строку давності визначення суми податку зупиняється:

1) якщо протягом останніх шести місяців строку через непереборну силу не вдається визначити суму податку, — до відпадіння обставин, що цьому перешкоджають;

2) на час оскарження податкового рішення — до набрання чинності остаточним рішенням, винесеним у цій справі;

3) [Втратив чинність – RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2019]

4) з моменту складення протоколу про проступок — до дня набрання чинності рішенням, винесеним у цій справі, або до дня припинення провадження;

5) з дня початку кримінального провадження — до набрання чинності вироком суду або до дня припинення кримінального провадження;

6) на один рік, рахуючи від подання неподаної податкової декларації або виправлення поданої податкової декларації, якщо платник податку менш ніж за рік до спливу строку давності визначення суми податку подає податкову декларацію або виправляє її; [RT I 2008, 58, 323 - набув чинності 01.01.2009]

7) з дня прийняття скарги, поданої на підставі глави 14¹ цього закону, або з дня початку іншої процедури взаємного узгодження з компетентним органом іноземної держави — до застосування взаємної угоди чи остаточного рішення компетентних органів у відповідній справі або до дня вручення повідомлення про припинення провадження. [RT I, 06.11.2019, 1 - набув чинності 15.11.2019]

(2) Якщо податковий орган за заявою платника податку відклав початок податкового провадження, перебіг строку давності визначення суми податку зупиняється з дня, коли податкове провадження мало б початися спочатку, до дня початку податкового провадження. [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2019]

(3) На час провадження щодо винесення рішення про відповідальність перебіг строку давності визначення суми податку не зупиняється. [RT I, 07.06.2013, 1 - набув чинності 01.07.2013]

(1) Податок не визначається і податкове рішення не видається, якщо сума податку менша ніж 10 євро, якщо податковим законом або митними правовими актами не встановлено інше. [RT I, 16.06.2017, 1 - набув чинності 01.07.2017]

(2) Податковий орган має право не визначати або не стягувати суму податку, якщо він встановив, що витрати, пов'язані з визначенням і стягненням, перевищують суму податку, або стягнення суми податку є безнадійним через неплатоспроможність платника податку, і податковий орган не вважає доцільним подання заяви про банкрутство чи заяви про неплатоспроможність. [RT I, 20.06.2022, 1 - набув чинності 01.07.2022]

(1) Податкове рішення може бути змінене або визнане недійсним:

1) за згодою чи заявою платника податку, або

2) якщо податкове рішення прийняв некомпетентний у справі адміністративний орган, або [RT I 2005, 57, 451 - jõust. 18.11.2005]

3) якщо прийняття податкового рішення було досягнуто шляхом обману чи погрози або з використанням інших незаконних способів, або

4) для виправлення явних описок або лічильних помилок в адміністративному акті, або

5) в інших передбачених законом випадках, за винятком випадків, передбачених у розділі 4 глави 4 закону про адміністративне провадження.

(2) У випадку, зазначеному в пункті 1 частини 1 цього параграфа, податкове рішення може бути змінене або визнане недійсним для зменшення податкового обов'язку лише тоді, коли заяву про зміну чи визнання недійсним податкового рішення подано протягом строку, встановленого для оскарження податкового рішення, або якщо пропущений строк поновлено.

(3) Встановлене в частині 1 цього параграфа застосовується також до адміністративного акта, яким відмовлено у прийнятті, зміні чи визнанні недійсним податкового рішення.

(4) До порушення процесуальних або формальних вимог, яке не могло вплинути на зміст податкового рішення, застосовується встановлене в § 58 закону про адміністративне провадження.

(1) Податкове рішення змінюється або визнається недійсним у зв'язку з виявленням нової обставини чи доказу:

1) для збільшення податкового зобов'язання, або

2) для зменшення податкового зобов'язання, якщо пізніше отримання відомостей про обставину чи доказ не було спричинене умислом або необережністю платника податку.

(2) Якщо разом з новою обставиною чи доказом, що зумовлює винесення або зміну податкового рішення, яке збільшує податкове зобов'язання, одночасно виявляються також обставини, що зменшують податкове зобов'язання, вони враховуються при оподаткуванні.

(3) [Втратив чинність – RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2019]

(4) [Втратив чинність – RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2019]

(1) Податкове рішення змінюється або визнається недійсним:

1) внаслідок зміни або визнання недійсним попереднього адміністративного акта, що був підставою для винесення податкового рішення, а також через видання нового попереднього адміністративного акта в цій справі, або

2) внаслідок події, що має зворотну дію, або

3) внаслідок взаємовиключних податкових рішень з метою уникнення подвійного оподаткування, а також з урахуванням передбаченого міжнародним договором.

(2) Взаємовиключними податковими рішеннями є рішення, якими для платника податку багаторазово визначається одна й та сама сума податку, податкова пільга чи звільнення, одна й та сама сума податку повторно для кількох осіб або податковий обов'язок за один період оподаткування одночасно за кілька періодів оподаткування.

(3) Зазначене в частині 2 цього параграфа податкове рішення можна змінити або визнати недійсним для зменшення податкового обов'язку, якщо платнику податку одну й ту саму суму податку було визначено багаторазово. Якщо податкову пільгу чи звільнення було враховано багаторазово, податкове рішення можна змінити або визнати недійсним для збільшення податкового обов'язку, якщо багаторазовість податкової пільги чи звільнення виникла внаслідок поданих платником податку неправдивих даних.

(4) У випадку, передбаченому пунктом 2 частини 1 цього параграфа, строк давності для визначення суми податку починається з 1 січня року, наступного за роком настання події, якщо докази, пов'язані з податковим обов'язком, збереглися.

(1) Якщо законом не передбачено інше, передбачене в цьому розділі щодо зміни та визнання недійсним податкового рішення поширюється також на випадок, коли внаслідок визнання податкового рішення недійсним видається новий адміністративний акт.

(2) До зміни та визнання недійсним рішення про відповідальність застосовується передбачене в §§ 101–103 цього закону. Рішення про відповідальність визнається недійсним або змінюється також у випадку, коли розмір обов'язку особи, відповідальної за сплату податкової заборгованості платника податку або утримувача податку, змінюється внаслідок винесення, зміни або визнання недійсним податкового рішення.

(1) Платник податку зобов'язаний сплатити суму податку та суми, що випливають з додаткових зобов'язань за податком (§ 31), на визначений для цього рахунок. У випадках, передбачених податковим законом або митними правовими актами, податок сплачується податковому органу готівкою або шляхом придбання податкових марок у строк, встановлений податковим законом або митними правовими актами, або у передбачених законом випадках у строк, визначений податковим органом. Встановлене у цій частині не застосовується, якщо платник податку подає податкову декларацію (§ 85) у межах строку і його грошові зобов'язання можна зарахувати вимогою про повернення (§ 33). [RT I, 16.06.2017, 1 - jõust. 01.07.2017]

(1¹) Зазначене у § 1 частині 6 цього закону грошове зобов'язання сплачується на визначений для цього банківський рахунок. Якщо у документі, що зобов'язує до сплати, зазначено референс-номер, його необхідно вказати при сплаті зобов'язання. [RT I, 31.01.2014, 6 - jõust. 01.04.2014]

(2) Платник податку має право для забезпечення своєчасної сплати грошових зобов'язань, що виникнуть у майбутньому, здійснювати податковому органу платежі до настання строку сплати грошового зобов'язання або залишити вимогу про повернення (§ 33), що виникла іншим чином, на покриття майбутніх грошових зобов'язань.

(3) У строк сплати грошового зобов'язання, встановлений податковим законом або митними правовими актами, або у передбачених законом випадках у строк, визначений податковим органом, податковий орган на підставі податкової декларації зараховує грошові зобов'язання платника податку його вимогою про повернення (§ 33). У строк сплати грошового зобов'язання зарахування відбувається поточно без відповідного клопотання платника податку. [RT I, 16.06.2017, 1 - jõust. 01.07.2017]

(4) Зарахування суми податку, що підлягає сплаті на підставі податкового повідомлення (§ 88) або визначеної податковим рішенням (§ 95), вимогою про повернення платника податку відбувається зі спливом 30 днів від вручення адміністративного акта, якщо платник податку не клопоче про більш ранню сплату.

(5) У випадку, встановленому частиною 1 цього параграфа, днем сплати вважається день надходження суми, що сплачується, на визначений для цього рахунок або до каси податкового органу готівкою чи день надходження даних авторизації платежу податковому органу. У разі примусового виконання, що здійснюється судовим виконавцем, днем сплати вважається день сплати суми судовому виконавцю або її надходження на його службовий банківський рахунок. [RT I, 04.07.2017, 5 - jõust. 20.12.2017]

(6) Грошові зобов'язання платника податку сплачуються або зараховуються у порядку черговості виникнення зобов'язань, за винятком випадку, коли платник податку до настання строку виконання клопоче про виключення із зарахування виконання зобов'язань, зазначених у пунктах 14–16 цієї частини. При виконанні вимог з одним і тим самим строком за основу береться така черговість:

1) штраф та грошове покарання; [RT I, 31.01.2014, 6 - jõust. 01.04.2014]

1¹) платіж обов'язкової накопичувальної пенсії; [RT I, 31.01.2014, 6 - jõust. 01.04.2014]

2) платіж страхування від безробіття;

3) утриманий прибутковий податок;

4) соціальний податок;

5) прибутковий податок фізичної особи;

6) земельний податок;

6¹) податок на автотранспортний засіб; [RT I, 17.08.2024, 1 - jõust. 01.01.2025]

6²) плата за право видобутку корисних копалин; [RT I, 14.03.2011, 4 - jõust. 01.04.2011 - muudetud punkti number 6.1 numbriks 6.2 [RT I, 17.08.2024, 1]]

6³) плата за право спеціального водокористування; [RT I, 14.03.2011, 4 - jõust. 01.04.2011 - muudetud punkti number 6.2 numbriks 6.3 [RT I, 17.08.2024, 1]]

6⁴) плата за забруднення при видаленні відходів; [RT I, 14.03.2011, 4 - jõust. 01.04.2011 - muudetud punkti number 6.3 numbriks 6.4 [RT I, 17.08.2024, 1]]

6⁵) плата за забруднення при викиді забруднювальних речовин у водойму, ґрунтові води або ґрунт; [RT I, 14.03.2011, 4 - jõust. 01.04.2011 - muudetud punkti number 6.4 numbriks 6.5 [RT I, 17.08.2024, 1]]

6⁶) плата за забруднення при викиді забруднювальних речовин в атмосферне повітря; [RT I, 14.03.2011, 4 - jõust. 01.04.2011 - muudetud punkti number 6.5 numbriks 6.6 [RT I, 17.08.2024, 1]]

7) мито;

8) податок на азартні ігри;

9) акцизи;

10) податок на великовагові транспортні засоби;

11) прибутковий податок юридичної особи-резидента та постійного місця діяльності нерезидента; [RT I, 18.11.2010, 1 - jõust. 01.01.2011]

12) податок з обороту;

13) місцеві податки;

14) відсотки (пеня);

15) примусовий платіж;

16) інші зобов'язання.

(6¹) При сплаті та зарахуванні грошових зобов'язань, що випливають з цього закону, та штрафів, визначених податковим органом, у порядку, встановленому частиною 6 цього параграфа, не враховуються суми, сплачені у спосіб, визначений частиною 1¹ § 105 цього закону. [RT I, 31.01.2014, 6 - jõust. 01.04.2014]

(6²) Платіж обов'язкової накопичувальної пенсії сплачується або зараховується з коштів, перерахованих на визначений для цього рахунок, у строк сплати платежу, без урахування черговості виникнення зобов'язань, встановленої у першому реченні частини 6 цього параграфа. [RT I, 22.12.2021, 4 - jõust. 01.07.2022]

(7) Черговість виконання зобов'язань, встановлена частиною 6 цього параграфа, не враховується, якщо з адміністративного акта податкового органу (§ 95 та 111) випливає інший строк сплати грошового зобов'язання. У такому разі при сплаті за основу береться строк, визначений в адміністративному акті податкового органу.

(8) Зобов'язання, встановлене частиною 1 цього параграфа, може бути виконане через третю особу, якщо податковим законом не передбачено інше. Податковий орган зобов'язаний прийняти виконання зобов'язання третьою особою (§ 106 частина 8).

(9) Порядок внесення в облік, сплати та повернення вимог і зобов'язань, що адмініструються податковим органом державних податків, встановлює відповідальний за сферу міністр постановою. [RT I 2008, 58, 323 - jõust. 01.01.2009] ↗

(1) Заяву про виконання вимоги про повернення (§ 33) необхідно подати податковому керуючому у податковій декларації або в іншому письмовому чи такому, що дозволяє письмове відтворення, документі разом з даними банківського рахунку платника податку. [RT I 2008, 58, 323 - набув чинності 01.01.2009]

(2) Сума, на повернення якої особа має право, повертається протягом 60 днів з дня отримання заяви, якщо податковим законом не встановлено інший строк. Вимога про повернення виконується невідкладно, якщо податковий керуючий раніше перевірив правильність вимоги про повернення на підставі частини 1¹ § 33 цього закону. У разі повернення суми понад 640 000 євро приймається письмове рішення, в якому зазначаються також дії, проведені для перевірки переплати, та ім'я посадової особи, яка проводила перевірку. Рішення підписує керівник податкового керуючого або уповноважена ним посадова особа. [RT I, 11.07.2014, 4 - набув чинності 01.08.2014]

(2¹) Якщо податковий керуючий обчислює розмір відсотків (§ 115) до настання строку виконання вимоги про повернення, податковий керуючий до задоволення заяви про виконання вимоги про повернення зараховує вимогу щодо відсотків проти вимоги про повернення, не надаючи строку для сплати вимоги щодо відсотків. [RT I 2008, 58, 323 - набув чинності 01.01.2009]

(3) Якщо заява про виконання вимоги про повернення подається до настання строку сплати податку, переплата повертається протягом 60 днів з дня настання строку сплати податку, якщо податковий керуючий не вирішить виконати вимогу про повернення раніше. [RT I, 11.07.2014, 4 - набув чинності 01.08.2014]

(4) У разі виконання вимоги про повернення шляхом перерахування суми на банківський рахунок платника податку, що знаходиться в іноземній державі, податковий керуючий має право відрахувати витрати на перерахування суми, що повертається, із суми, що повертається.

(5) Переплачена сума повертається з місця надходження цього податку.

(6) Якщо розмір вимоги про повернення не перевищує 10 євро, вимога про повернення виконується лише на підставі окремо поданої правомочною особою письмової заяви. Якщо заява не подається, податковий керуючий залишає вимогу про повернення для покриття майбутніх податкових зобов'язань або взаємозаліків платника податку. [RT I 2010, 22, 108 - набув чинності 01.01.2011]

(7) У разі часткового задоволення заяви про виконання вимоги про повернення особі протягом строку, встановленого частиною 2 цього параграфа, вручається письмове мотивоване рішення. Якщо податковий керуючий встановлює, що фактична вимога про повернення платника податку до 10 євро менша за вимогу про повернення, зазначену в заяві платника податку про виконання вимоги про повернення, то відповідне письмове мотивоване рішення видається лише за заявою платника податку. [RT I, 10.12.2010, 4 - набув чинності 01.01.2011]

(8) За заявою особи, правомочної подати заяву про виконання вимоги про повернення, податковий керуючий використовує вимогу про повернення у визначеному в заяві обсязі для виконання грошових зобов'язань третьої особи (§ 105 частина 8). [RT I 2008, 58, 323 - набув чинності 01.01.2009]

(9) Строк давності для подання заяви про виконання вимоги про повернення становить сім років з дня внесення останньої зміни до вимоги про повернення. [RT I 2008, 58, 323 - набув чинності 01.01.2009]

(1) Податковий керуючий державних податків має право зупинити виконання зазначеної у § 106 цього закону вимоги про повернення, якщо в діяльності платника податку виявлено ознаки порушення цього закону або податкових законів і у зв'язку з порушенням розпочато кримінальне провадження або провадження у справі про проступок.

(2) Виконання вимоги про повернення зупиняється до набрання чинності рішенням у провадженні у справі про проступок, до набрання чинності судовим вироком, ухваленим у кримінальній справі, або до винесення ухвали про припинення кримінального провадження. Про зупинення виконання вимоги про повернення приймається письмове мотивоване рішення.

(3) Якщо вимога про повернення недостатньо доведена, податковий керуючий може письмовим мотивованим рішенням продовжити строк її виконання, встановивши особі, яка подала вимогу про повернення, строк для подання додаткових доказів. Якщо докази не подаються у строк, податковий керуючий приймає рішення про відмову у поверненні переплати. Під час прийняття рішення керуються положеннями щодо податкового рішення (§ 95).

(3¹) Податковий керуючий має право зупинити виконання вимоги про повернення, якщо платник податку до строку виконання вимоги про повернення не подав податкову декларацію (§ 85). Вимога про повернення виконується протягом 30 днів з дня подання декларації. [RT I 2008, 58, 323 - набув чинності 01.01.2009]

(4) Якщо після виконання вимоги про повернення з'ясується, що для цього була відсутня законна підстава, податковий керуючий приймає рішення про зворотне витребування суми. Під час прийняття рішення керуються положеннями щодо податкового рішення.

(5) У разі продовження або зупинення виконання вимоги про повернення у випадках, встановлених цим законом або податковим законом, платник податку має право на виконання вимоги про повернення, якщо платник податку надасть достатнє забезпечення. Надання та прийняття забезпечення здійснюється відповідно до §§ 120–127 цього закону. [RT I 2005, 68, 528 - набув чинності 01.01.2006]

[Втратив чинність - RT I 2008, 58, 323 - набр. чинності 01.01.2009]

[Втратив чинність - RT I 2008, 58, 323 - набр. чинності 01.01.2009]

[Втратив чинність - RT I 2008, 58, 323 - набр. чинності 01.01.2009]

(1) Податковий керуючий має право за заявою платника податку, який має труднощі зі сплатою, розстрочити сплату його податкової заборгованості, а також сплату такого відомого зобов'язання, строк виконання якого ще не настав. Розстрочення сплати податкової заборгованості не звільняє платника податку від виконання поточних податкових зобов'язань. [RT I, 23.03.2017, 1 - набув чинності 01.04.2017]

(1¹) Сплата внеску обов'язкової накопичувальної пенсії не розстрочується. [RT I, 22.12.2021, 4 - набув чинності 01.07.2022]

(2) [Втратив чинність – RT I 2008, 58, 323 - набув чинності 01.01.2009]

(3) Платник податку подає для розстрочення сплати податкової заборгованості обґрунтовану заяву та графік сплати податкової заборгованості.

(4) Посадова особа податкового керуючого, яка представляє державу, волость або місто у провадженні у справі про банкрутство, може під час укладення мирової угоди голосувати за продовження строку сплати податкових заборгованостей, якщо щодо розстрочення строку сплати податкової заборгованості прийнято рішення, яке набирає чинності в день затвердження мирової угоди судом.

(5) Якщо розстрочення сплати податкової заборгованості є державною допомогою у розумінні закону про конкуренцію, податковий керуючий дотримується положень, встановлених у § 34¹ закону про конкуренцію. [RT I 2008, 60, 331 - набув чинності 01.01.2009]

(6) Міністр, відповідальний за сферу, встановлює постановою порядок розстрочення сплати податкової заборгованості державних податків. ↗

(1) Податковий орган приймає рішення про задоволення або відмову в задоволенні заяви про розстрочення сплати податкової заборгованості протягом 20 днів з дня її отримання. Приймаючи рішення, податковий орган має право змінити поданий платником податку графік сплати податкової заборгованості. Відмова в задоволенні заяви або її часткове задоволення повинні бути вмотивовані.

(2) Приймаючи рішення про задоволення заяви, податковий орган враховує майновий стан платника податку, економічні показники, попереднє виконання обов'язків, що випливають з податкових законів, доцільність розстрочення податкової заборгованості та, у разі вимоги забезпечення, надійність наданого забезпечення, а також обставини, зазначені в частині 4 цього параграфа. Податковий орган має право вимагати подання документів, необхідних для встановлення цих обставин. У такому разі податковий орган приймає рішення щодо заяви протягом 10 днів з дня подання документів.

(3) Податковий орган має право вимагати забезпечення у разі розстрочення сплати податкової заборгованості. Забезпечення не вимагається від неплатоспроможного платника податку, чия податкова заборгованість розстрочується у провадженні про банкрутство з метою укладення мирової угоди. Вимога забезпечення оформлюється письмово, за винятком випадків, коли обов'язок надати забезпечення випливає із закону. У разі вимоги забезпечення рішення про розстрочення сплати податкової заборгованості приймається протягом п'яти робочих днів з дня надання забезпечення.

(4) Податковий орган має право відмовити в задоволенні заяви про розстрочення сплати податкової заборгованості, якщо:

1) у заяві відсутнє обґрунтування або воно є недостатнім, або

2) платнику податку видано розпорядження сплатити податкову заборгованість протягом 48 годин з дня отримання розпорядження (§ 129), або

3) платник податку не веде обліку в порядку, встановленому правовими актами, не подає податкових декларацій або не зберігає документів, або

4) платник податку не надає необхідного забезпечення або податковий орган не вважає надане забезпечення достатнім чи надійним, або

5) податковий орган, розглядаючи у провадженні про банкрутство подану боржником пропозицію про мирову угоду, встановлює, що майновий стан боржника не дозволяє виконати зобов'язання, взяті і в результаті укладення мирової угоди, або

6) наявні інші обставини або причини, через які податковий орган не вважає розстрочення сплати податкової заборгованості доцільним.

(1) Якщо платник податку не дотримується графіка сплати податкової заборгованості, не подає у строк декларацій протягом періоду дії графіка, не сплачує у строк своїх поточних податків протягом періоду дії графіка, не виконує встановленого законом про речове право обов'язку зберігати обтяжену заставою річ для забезпечення податкової заборгованості або у разі зменшення вартості забезпечення не надає прийнятного для податкового органу замінного забезпечення, податковий орган має право застосувати вибірково або разом такі заходи: [RT I, 23.03.2017, 1 - набув чинності 01.04.2017]

1) визнати недійсним рішення про розстрочення сплати податкової заборгованості;

2) визнати недійсним зменшення процентної ставки (§ 117 частина 2);

3) нарахувати на розстрочену суму податку проценти зі зворотною силою за ставкою, встановленою частиною 1 § 117 цього закону.

(2) Податковий орган має право визнати недійсним рішення про розстрочення сплати податкової заборгованості, прийняте для укладення мирової угоди, якщо мирова угода скасовується на підставі закону про банкрутство.

(3) Податковий орган визнає недійсним рішення про розстрочення сплати податкової заборгованості, якщо щодо платника податку порушується провадження з санації або провадження з реструктуризації боргів. [RT I, 07.06.2013, 1 - набув чинності 01.07.2013]

(1) Податковий орган державних податків списує:

1) податкову заборгованість юридичної особи у разі її припинення внаслідок провадження про банкрутство чи ліквідаційного провадження або примусового припинення без ліквідаційного провадження, якщо відсутня третя особа, відповідальна за виконання податкового обов'язку, або стягнути податкову заборгованість з такої особи неможливо;

2) податкову заборгованість фізичної особи у разі її смерті або оголошення померлою, якщо відсутнє спадкове майно, на яке може бути звернено стягнення, або ту частину податкової заборгованості, яка перевищує вартість інвентаризованого спадкового майна, з якого відповідно до встановленого законом про спадкування задоволено вимоги попередніх черг.

(2) Податковий орган державних податків може анулювати податкову заборгованість для укладення мирової угоди у провадженні про банкрутство, а також при реструктуризації боргів шляхом їх зменшення у провадженні з санації або провадженні з реструктуризації боргів. У разі згоди з пропозицією про мирову угоду податковий орган приймає рішення про анулювання податкової заборгованості, яке набуває чинності в день затвердження мирової угоди. [RT I, 06.12.2010, 1 - набув чинності 05.04.2011]

(3) Податковий орган державних податків може за обґрунтованою письмовою заявою платника податку або в обґрунтованому винятковому випадку з власної ініціативи анулювати його податкову заборгованість, якщо її стягнення є безнадійним або було б несправедливим через обставини, що не залежать від платника податку, у тому числі через непереборну силу, а також якщо заборгованість з прибуткового податку виникла внаслідок реалізації майна платника податку як забезпечення боргу третьої особи у виконавчому провадженні або провадженні про банкрутство. Податковий орган має право вимагати подання документів, необхідних для встановлення зазначених обставин. У такому разі податковий орган може прийняти рішення протягом 30 днів з дня подання документів. На анулювання податкової заборгованості поширюється встановлене частиною 5 § 111 цього закону. [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2019]

(4) Порядок списання та анулювання податкової заборгованості встановлює відповідальний за сферу міністр постановою. ↗

(1) Встановлене в цьому розділі не обмежує реструктуризацію податкових вимог та звільнення від них у провадженні з санації юридичної особи чи у провадженні з реструктуризації боргів фізичної особи або при звільненні від боргів у провадженні про банкрутство в порядку, встановленому спеціальними законами.

(2) Якщо реструктуризація податкових вимог та звільнення від них у провадженні з санації юридичної особи, затвердження мирової угоди у провадженні про банкрутство або реструктуризація боргів фізичної особи (підприємця) є державною допомогою у розумінні закону про конкуренцію, податковий орган дотримується встановленого в § 34¹ закону про конкуренцію. [RT I, 06.12.2010, 1 - набув чинності 05.04.2011]

(1) Якщо платник податку не сплатив податок у встановлений законом строк, він зобов'язаний нарахувати та сплатити відсотки (пеню) із суми податку, не сплаченої у строк. Відсотки нараховуються починаючи з дня, наступного за днем, коли за законом мала відбутися сплата податку, до дня сплати або зарахування включно.

(1¹) При наданні міжнародної адміністративної допомоги відсотки із суми податку, що підлягає сплаті в іноземній державі, нараховуються після спливу строку, наданого для добровільного виконання зобов'язання зі сплати податку, до дня сплати податку включно. Строк, що надається для добровільного виконання, не може бути коротшим за десять календарних днів. [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2019]

(2) Якщо платнику податку на підставі його заяви було повернуто або зараховано в рахунок покриття інших зобов'язань більшу суму, ніж належало повернути чи зарахувати відповідно до податкового закону, то платник податку зобов'язаний нарахувати та сплатити відсотки із безпідставно поверненої або зарахованої суми. Відсотки нараховуються починаючи з дня, коли суму було повернуто платнику податку або зараховано, до дня сплати чи зарахування цієї суми включно.

(3) Якщо платник податку не сплатив відсотки відповідно до встановленого в частинах 1, 1¹ або 2 цього параграфа, податковий керуючий пред'являє вимогу про сплату відсотків, у якій зазначаються кількість прострочених днів, ставка відсотків, сума відсотків, що підлягає сплаті, та строк сплати. Строк не може бути коротшим за 10 днів. До вимоги про сплату відсотків застосовуються положення щодо податкового рішення (§ 95), за винятком випадку, встановленого § 46² цього закону. [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2019]

(4) Вимогу про сплату відсотків може бути пред'явлено в податковому рішенні, рішенні про відповідальність, рішенні про виконання вимоги про повернення або в попередженні одночасно з визначенням чи стягненням суми податку. Якщо відсотки зараховуються за рахунок вимоги про повернення або стягуються під час виконавчого провадження, вимога щодо строку сплати зобов'язання зі сплати відсотків, встановлена в частині 3 цього параграфа, не застосовується. [RT I, 07.12.2018, 1 - набув чинності 01.01.2019]

(5) Встановлене в частині 1 цього параграфа застосовується також у випадку, якщо платник податку не сплатив авансові платежі у встановлений законом строк.

(6) Відсотки надходять державі. [RT I 2008, 58, 323 - набув чинності 01.01.2009]