Закон про надання іноземцям міжнародного захисту

(1) Цим законом регулюються підстави надання іноземцю міжнародного захисту, правовий статус іноземця, який клопоче про міжнародний захист, та іноземця, який отримав міжнародний захист, проведення перевірки біографічних даних щодо іноземця, який клопотав про міжнародний захист, підстави надання іноземцю тимчасового захисту, прийом до Естонії особи, яка клопоче про міжнародний захист (далі також заявник), та особи, яка його отримала, а також особи, яка отримала тимчасовий захист, передача іноземця відповідальній державі — члену Європейського Союзу, участь Естонії в механізмі солідарності Європейського Союзу, підстави переселення до Естонії іноземця, який отримав міжнародний захист, а також правові підстави тимчасового перебування, проживання та роботи в Естонії в обсязі, що не врегульований такими правовими актами Європейського Союзу (далі — правові акти спільної європейської системи міжнародного захисту):

1) Регламент (ЄС) 2024/1347 Європейського Парламенту та Ради, що стосується вимог, яким мають відповідати громадяни третіх країн та особи без громадянства, щоб кваліфікуватися як особи, які отримують міжнародний захист, а також вимог до єдиного статусу біженців або осіб, що відповідають критеріям надання додаткового захисту, та до змісту наданого захисту, яким вносяться зміни до директиви Ради 2003/109/ЄС і визнається такою, що втратила чинність, директива 2011/95/ЄС Європейського Парламенту та Ради (ELT L, 2024/1347, 22.05.2024);

2) Регламент (ЄС) 2024/1348 Європейського Парламенту та Ради, яким запроваджується спільна процедура міжнародного захисту в Союзі та визнається такою, що втратила чинність, директива 2013/32/ЄС (ELT L, 2024/1348, 22.05.2024);

3) Регламент (ЄС) 2024/1350 Європейського Парламенту та Ради, яким запроваджується рамка Союзу щодо переселення та прийому з гуманітарних причин і вносяться зміни до регламенту (ЄС) 2021/1147 (ELT L, 2024/1350, 22.05.2024);

4) Регламент (ЄС) 2024/1351 Європейського Парламенту та Ради, що стосується управління питаннями притулку та міграції і яким вносяться зміни до регламентів (ЄС) 2021/1147 та (ЄС) 2021/1060 і визнається таким, що втратив чинність, регламент (ЄС) № 604/2013 (ELT L, 2024/1351, 22.05.2024);

5) Регламент (ЄС) 2024/1356 Європейського Парламенту та Ради, яким запроваджується перевірка біографічних даних громадян третіх країн на зовнішніх кордонах і вносяться зміни до регламентів (ЄС) № 767/2008, (ЄС) 2017/2226, (ЄС) 2018/1240 та (ЄС) 2019/817 (ELT L, 2024/1356, 22.05.2024);

6) Регламент (ЄС) 2024/1358 Європейського Парламенту та Ради, яким створюється система Eurodac для порівняння біометричних даних з метою ефективного застосування регламентів (ЄС) 2024/1351 та (ЄС) 2024/1350 Європейського Парламенту та Ради і директиви Ради 2001/55/ЄС та виявлення громадян третіх країн і осіб без громадянства, які незаконно перебувають у країні, і який стосується запитів правоохоронних органів держав-членів та Європолу для порівняння даних з даними системи Eurodac з правоохоронною метою, і яким вносяться зміни до регламентів (ЄС) 2018/1240 та (ЄС) 2019/818 Європейського Парламенту та Ради і визнається таким, що втратив чинність, регламент (ЄС) № 603/2013 Європейського Парламенту та Ради (ELT L, 2024/1358, 22.05.2024);

7) Регламент (ЄС) 2024/1359 Європейського Парламенту та Ради, що стосується кризових ситуацій та ситуацій непереборної сили у сфері питань міграції та притулку і яким вносяться зміни до регламенту (ЄС) 2021/1147 (ELT L, 2024/1359, 22.05.2024).

(2) До адміністративного провадження, передбаченого цим законом, застосовуються положення закону про адміністративне провадження з урахуванням особливостей, встановлених цим законом.

(1) У цьому законі використовуються терміни, визначені у правових актах спільної європейської системи міжнародного захисту, зазначених у § 1 цього закону.

(1) Іноземець — це громадянин третьої країни або особа без громадянства.

(2) Громадянин третьої країни — це особа, яка є громадянином іншої держави, ніж держава — член Європейського Союзу, держава — член Європейського економічного простору або Швейцарська Конфедерація.

(1) Остаточним рішенням у розумінні цього закону є:

1) рішення про відмову у клопотанні про міжнародний захист (далі також клопотання) (далі також рішення про відмову) або рішення про позбавлення міжнародного захисту, яке не було оскаржене в адміністративному суді у строк оскарження;

2) рішення про відмову у клопотанні або рішення про позбавлення міжнародного захисту, скаргу на яке адміністративний суд залишив без задоволення;

3) рішення визнати заявника біженцем або особою, яка отримує додатковий захист, і надати йому міжнародний захист.

(2) З ухваленням остаточного рішення провадження щодо міжнародного захисту завершується.

(3) На рішення про відмову у клопотанні можна подати скаргу до адміністративного суду.

(1) Тимчасовий захист — це винятковий порядок, метою якого є надання у разі масового напливу мігрантів або очікуваного масового напливу мігрантів невідкладного та тимчасового захисту іноземцям, які не можуть повернутися до країни походження, особливо якщо існує загроза того, що система міжнародного захисту не зможе впоратися з цим напливом без шкоди для власного ефективного функціонування в інтересах іноземців, які клопочуть про тимчасовий захист.

(2) Особа, яка отримує тимчасовий захист, — це іноземець, який змушений, зокрема внаслідок заклику міжнародних організацій, залишити свою країну або регіон походження або був звідти евакуйований і який через ситуацію, що склалася в зазначеній країні, не може безпечно та стабільно повернутися, і який може підпадати під сферу регулювання положень, що регулюють міжнародний захист, та:

1) який втік із зони збройного конфлікту або постійного насильства;

2) якому загрожує серйозна небезпека стати або який став жертвою систематичного чи загального порушення прав людини.

(3) Масовий наплив мігрантів — це прибуття великої кількості іноземців із конкретної країни чи географічної території за власною ініціативою або відповідно до плану евакуації.

(1) Членом сім'ї заявника та особи, якій надано міжнародний захист, є:

1) його дружина/чоловік або зареєстрований співмешканець;

2) неодружена/незаміжня та неповнолітня дитина його або його дружини/чоловіка чи зареєстрованого співмешканця;

3) неодружена/незаміжня та повнолітня дитина його або його дружини/чоловіка чи зареєстрованого співмешканця, якщо дитина через стан здоров'я або інвалідність не здатна самостійно давати собі раду;

4) той з батьків або дід чи баба, які перебувають на утриманні його або його дружини/чоловіка чи зареєстрованого співмешканця, якщо в країні походження відсутня підтримка, що випливає з інших сімейних зв'язків;

5) той з його батьків або опікун, якщо заявник є неповнолітнім, за винятком випадку, коли його дієздатність було розширено з метою одруження і членом його сім'ї вважається його дружина/чоловік;

6) той з його батьків або опікун чи інший член сім'ї, якщо заявник є неповнолітнім без супроводу, за винятком випадку, коли це суперечило б правам та інтересам неповнолітнього.

(2) У розумінні цього закону членом сім'ї може вважатися також особа, яка не є дружиною/чоловіком заявника чи його зареєстрованим співмешканцем, якщо:

1) до прибуття в Естонію вона проживала із заявником у спільному домогосподарстві в постійному спільному житті;

2) між нею та заявником існують фактичні сімейні відносини;

3) одруження або реєстрація спільного життя між нею та заявником були неможливими з незалежних від них обставин у країні їхнього проживання;

4) відносини між нею та заявником відповідають меті цього закону — захисту сімейного та приватного життя, та

5) обставини, зазначені в пунктах 1–4 цієї частини, заявник фактично довів, і, оцінюючи ці докази в сукупності, можна зробити висновок, що йдеться про фактичне спільне життя.

(3) Департамент поліції та прикордонної охорони не розглядає дружину/чоловіка заявника та особи, якій надано міжнародний захист, як члена сім'ї, якщо шлюб явно суперечить громадському порядку.

(4) Члени сім'ї розглядаються як сім'я в разі, якщо сім'я існувала до прибуття в Естонію.

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони виконує завдання компетентного органу, встановлені в правових актах Спільної європейської системи міжнародного захисту, якщо законом не встановлено інше, зокрема:

1) є органом, що розглядає справу, зазначеним у пункті 15 статті 3 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1347;

2) виконує завдання, встановлені в частинах 1–3 статті 4 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1348;

3) є органом, що визначає відповідальну державу-члена, зазначеним у частині 1 статті 52 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1351;

4) є органом фонового контролю, зазначеним у пункті 10 статті 2 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1356;

5) виконує завдання національного контактного пункту, встановлені в статтях 3 і 24 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2021/2303, що стосується Агентства Європейського Союзу з питань притулку та яким скасовується Регламент (ЄС) № 439/2010 (ELT L 468, 30.12.2021, lk 1–54);

6) виконує завдання, зазначені в статтях 60–65 та 67–69 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1351.

(2) Департамент соціального страхування (далі також забезпечувач матеріальних умов прийому) організовує прийом особи, якій надано тимчасовий захист, та заявника на міжнародний захист, якщо цим законом не встановлено інше.

(3) Міністерство культури організовує програму адаптації.

(4) Канцлер юстиції виконує завдання моніторингу основоположних прав, зазначене в частині 4 статті 43 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1348 та в статті 10 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1356.

(1) У вирішенні проблем заявника та особи, якій надано міжнародний захист, Міністерство культури, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство соціальних справ, Департамент соціального страхування та Департамент поліції та прикордонної охорони співпрацюють з Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців, допомагаючи йому в нагляді за застосуванням законів, міжнародних договорів та правових актів Європейського Союзу.

(2) Міністерство культури, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство соціальних справ, Департамент соціального страхування та Департамент поліції та прикордонної охорони забезпечують виконання обов'язків згідно з правовими актами, зазначеними в частині 1 цього параграфа, та передають Управлінню Верховного комісара ООН у справах біженців інформацію і статистичні дані щодо таких обставин:

1) становище заявників на міжнародний захист та осіб, яким його надано;

2) застосування правових актів;

3) чинні та ті, що встановлюються, правові акти стосовно заявників на міжнародний захист та осіб, яким його надано.

(3) Уряд Республіки за пропозицією відповідальних за відповідні сфери міністрів інформує Раду Європейського Союзу про спроможність Естонії прийняти іноземців, які потребують тимчасового захисту.

(4) Міністерство культури, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство соціальних справ, Департамент соціального страхування та Департамент поліції та прикордонної охорони організовують обмін інформацією та в межах своєї компетенції співпрацюють з іншими державами, а також з агентствами та інституціями Європейського Союзу для впровадження правових актів Спільної європейської системи міжнародного захисту та цього закону.

(5) Департамент поліції та прикордонної охорони для виконання завдань, встановлених цим законом, може звертатися по допомогу до Агентства Європейського Союзу з питань притулку в порядку, встановленому Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2021/2303.

(6) Посадова особа, відряджена Агентством Європейського Союзу з питань притулку, не має права ухвалювати рішення про надання міжнародного захисту та посвідки на проживання, про відмову в їх наданні, про позбавлення міжнародного захисту та про визнання посвідки на проживання недійсною, а також зобов'язувати заявника дотримуватися обмежень свободи пересування або альтернатив триманню під вартою.

(7) Посадова особа, відряджена Агентством Європейського Союзу з питань притулку, під час виконання завдань, встановлених цим законом, має компетенцію та повноваження згідно з міжнародним договором або правовим актом Європейського Союзу.

(8) На підставі міжнародного договору або правового акта Європейського Союзу Департамент поліції та прикордонної охорони може бути залучений до провадження щодо клопотання про міжнародний захист на території іншої держави. Департамент поліції та прикордонної охорони має на території іншої держави компетенцію та повноваження згідно з міжнародним договором або правовим актом Європейського Союзу.

(1) Інформація процедури тимчасового захисту та міжнародного захисту призначена для внутрішнього використання установою на підставі статті 7 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1348 та зберігається на підставі статті 72 того самого регламенту до десяти років.

(2) Передача зібраних про заявника даних іноземній державі та збирання даних про заявника від іноземної держави дозволяються для виконання обов'язку, що випливає з міжнародного договору, права Європейського Союзу або цього закону. При передачі даних іноземній державі забезпечується, що інформація не передається країні походження заявника.

(3) Якщо дані, зібрані у процедурі тимчасового захисту та міжнародного захисту, передаються установі, іншій ніж названа в цьому законі, обов'язки, встановлені в частинах 1 і 2 цього параграфа, діють також для посадових осіб та працівників цієї установи.

(1) У процедурах, встановлених цим законом, компетентні установи, названі в § 7 цього закону, можуть обробляти дані, перелічені в § 104. Дані процедур, що проводяться на підставі цього закону, обробляються в реєстрі надання міжнародного захисту. Дані перевірки біографічних даних заявника міжнародного захисту обробляються в базі даних іноземців, які перебувають та перебували в Естонії без законної підстави, а після проведення такої перевірки дані передаються до реєстру надання міжнародного захисту.

(2) Іноземець зобов'язаний надати дані, названі в § 104 цього закону, компетентним установам для виконання завдань, встановлених цим законом.

(3) Для виконання обов'язків, що випливають з міжнародного договору, правового акта Європейського Союзу або іншого правового акта, можуть оброблятися персональні дані, отримані від іноземної держави або міжнародної організації.

(4) Право суб'єкта даних отримувати інформацію та доступ до зібраних про нього персональних даних, а також право ознайомлюватися з внесеними про нього до бази даних даними, зокрема з матеріалами провадження, може бути обмежене, якщо це може:

1) перешкодити або зашкодити запобіганню, виявленню чи провадженню щодо правопорушення або виконанню покарання;

2) зашкодити правам і свободам іншої особи;

3) поставити під загрозу безпеку Естонської Республіки, іншої держави-члена Європейського Союзу, держави-члена Шенгенської конвенції або держави-члена Організації Північноатлантичного договору;

4) поставити під загрозу захист громадського порядку.

(5) Обмеження розкриття даних, назване в частині 4 цього параграфа, застосовується щодо таких прав суб'єкта даних:

1) дізнаватися про обробку його персональних даних, зокрема про те, які персональні дані обробляються, а також про спосіб, метод, мету, правову підставу, обсяг і причину обробки;

2) дізнаватися про одержувачів його персональних даних і категорії розкриваних персональних даних, а також інформацію про те, чи передаються його персональні дані іноземній державі або міжнародній організації;

3) вимагати обмеження обробки його персональних даних;

4) подавати заперечення щодо обробки його персональних даних;

5) дізнаватися про порушення, пов'язане з його персональними даними.

(6) Обмеження розкриття даних, назване в частині 4 цього параграфа, може застосовуватися також щодо даних, отриманих від іноземної держави або міжнародної організації.

(7) Обмеження розкриття даних, назване в частині 4 цього параграфа, не застосовується до даних, названих у пунктах a–g та i статті 17 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1356.

(8) Після відпадіння підстави для обмеження розкриття даних, названого в частині 4 цього параграфа, застосування цього обмеження припиняється, і суб'єктові даних надається інформація про зібрані про нього персональні дані, внесені про нього до бази даних дані та матеріали провадження, і забезпечується доступ до них.

(1) Заходами управління міграцією є переселення та механізм солідарності.

(2) Переселення — це прийняття особи, яка отримала міжнародний захист та посвідку на проживання, з третьої країни, встановлене в Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1350.

(3) Механізм солідарності — це сукупність заходів, названих у Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1351, для підтримки держав-членів Європейського Союзу, що перебувають під міграційним тиском.

(4) Уряд Республіки ухвалює рішення про участь у переселенні та про підтримку інших держав-членів через механізм солідарності, узгоджуючи рішення з Комісією Рійґікоґу у справах Європейського Союзу.

(5) У рішенні про переселення, названому в частині 4 цього параграфа, визначаються щонайменше гранична кількість осіб, що переселяються до Естонії, і країна походження, а також рік переселення.

(6) У рішенні про механізм солідарності, названому в частині 4 цього параграфа, визначаються:

1) гранична кількість і рік прийняття до Естонії заявників міжнародного захисту або осіб, які його отримали;

2) фінансова підтримка або

3) альтернативні заходи підтримки згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1351.

(7) Іноземця можна переселити до Естонії після рішення Департаменту поліції та прикордонної охорони про визнання особи одержувачем міжнародного захисту.

(8) Способи звернення за підтримкою від держав-членів Європейського Союзу через механізм солідарності та надання підтримки визначає міністр, відповідальний за сферу.

(1) Якщо Департамент поліції та прикордонної охорони вирішує розпочати процедуру передачі іноземця в порядку, встановленому Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1351, до затримання іноземця застосовується встановлене частиною 2 статті 44 зазначеного Регламенту.

(2) Департамент поліції та прикордонної охорони оформлює рішення про передачу іноземця відповідальній державі — члену Європейського Союзу (далі також рішення про передачу) письмово.

(3) Департамент поліції та прикордонної охорони може ухвалити рішення про передачу в рішенні про відмову в наданні міжнародного захисту.

(4) Департамент поліції та прикордонної охорони може встановити в рішенні про передачу строк добровільного виконання обов'язку виїзду тривалістю від 7 до 30 днів.

(5) Департамент поліції та прикордонної охорони може продовжити встановлений у рішенні про передачу строк добровільного виконання обов'язку виїзду на строк до 30 днів.

(6) Департамент поліції та прикордонної охорони може не встановлювати в рішенні про передачу строк добровільного виконання обов'язку виїзду, якщо наявна підстава для затримання іноземця, зазначена в частині 2 § 65 цього Закону.

(7) Департамент поліції та прикордонної охорони може під час процедури передачі іноземця застосовувати щодо іноземця обмеження свободи пересування та альтернативи затриманню.

(8) Обов'язок виїзду іноземця виконується в примусовому порядку відповідно до порядку, встановленого Законом про обов'язок виїзду та заборону в'їзду.

(9) Рішення про передачу не може бути оскаржене в порядку адміністративного оскарження. На рішення про передачу іноземець може подати скаргу до адміністративного суду в порядку, встановленому Адміністративно-процесуальним кодексом, протягом 14 днів з дня оголошення рішення.

(10) У разі оскарження рішення про передачу іноземець має право перебувати в Естонії протягом 14 днів з моменту вручення рішення про передачу або до винесення зазначеної в частині 13 цього параграфа ухвали адміністративного суду щодо його права перебувати в Естонії.

(11) У разі оскарження рішення про передачу іноземець має право на отримання правової допомоги та представництва в адміністративному судочинстві на підставі встановленого цим Законом щодо особи, яка клопоче про міжнародний захист.

(12) Якщо іноземець при оскарженні рішення про передачу бажає отримати правову допомогу для представництва себе в адміністративному судочинстві та право перебувати в Естонії до винесення рішення адміністративного суду щодо рішення про передачу, а також зупинення на цей час строку передачі, відповідні клопотання слід подати разом зі скаргою до адміністративного суду.

(13) Адміністративний суд вирішує ухвалою зазначені в частині 12 цього параграфа клопотання про перебування в Естонії разом із прийняттям до провадження скарги, поданої на рішення про передачу.

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони може встановити перелік безпечних третіх країн та безпечних країн походження.

(2) При встановленні переліку враховується встановлене в частинах 1 і 2 статті 59 та в частинах 1, 3 і 4 статті 61 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1348.

(3) Департамент поліції та прикордонної охорони переглядає та за потреби оновлює перелік безпечних третіх країн та безпечних країн походження щонайменше раз на рік.

(4) Департамент поліції та прикордонної охорони інформує Європейську Комісію та Агентство Європейського Союзу з питань притулку про перелік безпечних третіх країн та безпечних країн походження, а також про зміни до них, у порядку, встановленому частиною 4 статті 64 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1348.

(1) До представництва неповнолітнього іноземця застосовується встановлене главою 12 Закону про сім'ю з урахуванням особливостей, встановлених у цьому розділі.

(2) Припускається, що батько (мати), опікун чи інша відповідальна повнолітня особа, яка перебуває в Естонії разом із неповнолітнім іноземцем, має право особистої опіки. На вимогу Департаменту поліції та прикордонної охорони або Департаменту поліції безпеки батько (мати), опікун чи інша відповідальна повнолітня особа зобов'язані підтвердити наявність права особистої опіки.

(3) Під час учинення процесуальних дій з неповнолітнім іноземцем відповідальна повнолітня особа присутня при вчиненні процесуальних дій, за винятком випадку, коли, на думку Департаменту поліції та прикордонної охорони, це не відповідає інтересам неповнолітнього згідно з частиною 4 статті 22 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1348.

(4) Встановлене цим Законом щодо представництва неповнолітнього іноземця застосовується також щодо повнолітнього заявника з обмеженою дієздатністю.

(1) До представництва неповнолітнього іноземця без супроводу (далі в цьому параграфі — неповнолітній без супроводу) застосовуються положення глави 12 закону про сім'ю з урахуванням особливостей, встановлених у цьому розділі. Департамент поліції та прикордонної охорони повідомляє Департамент соціального страхування про потребу в представництві неповнолітнього без супроводу.

(2) Неповнолітнім без супроводу не вважається іноземець, якому в Естонії суд призначив опікуна — фізичну особу.

(3) Обов'язки опікуна неповнолітнього без супроводу може виконувати особа, яка є надійною та має необхідні для представництва неповнолітнього без супроводу знання й навички. Виконання обов'язків опікуна не покладається на особу, інтереси якої суперечать або можуть увійти в суперечність з інтересами неповнолітнього без супроводу.

(4) Якщо обов'язки опікуна неповнолітнього без супроводу на підставі закону про сім'ю виконує волосна чи міська управа або неповнолітнього без супроводу у випадках, встановлених у частині 8 цього параграфа, представляє Департамент соціального страхування, одна фізична особа може одночасно представляти до 30 неповнолітніх заявників без супроводу. У надзвичайній ситуації, спричиненій масовою імміграцією, можна одночасно представляти до 50 неповнолітніх заявників без супроводу.

(5) Особа, яка виконує обов'язки опікуна неповнолітнього без супроводу (далі в цьому параграфі — представник), повинна зустрітися з ним до процесуальних дій, що потребують участі неповнолітнього без супроводу. Представник присутній при вчиненні таких процесуальних дій і враховує позиції неповнолітнього без супроводу щодо його потреб.

(6) Інформація про призначення представника та про можливість безпечно й конфіденційно подати до адміністративного суду скаргу на представника надається неповнолітньому без супроводу у спосіб, який забезпечує, що неповнолітній без супроводу зрозуміє цю інформацію.

(7) Департамент поліції та прикордонної охорони й інша установа, яка має відомості про те, що представник не виконував свої обов'язки належним чином або представник не відповідає вимогам, встановленим у частині 1 цього параграфа, повідомляє про це волосну чи міську управу, яка виконує обов'язки опікуна, а у випадках, встановлених у частині 8, — Департамент соціального страхування.

(8) У надзвичайній ситуації, спричиненій масовою імміграцією, або в іншому випадку, коли волосна чи міська управа через непередбачувано велику кількість неповнолітніх без супроводу тимчасово не може виконувати обов'язки з представництва неповнолітнього без супроводу, Департамент соціального страхування до призначення опікуна на підставі закону про сім'ю може виконувати обов'язки, пов'язані з представництвом неповнолітнього без супроводу в процесуальних діях Департаменту поліції та прикордонної охорони, або укласти для цього договір з фізичною чи юридичною особою.

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони організовує надання іноземцю безоплатної правової допомоги на підставах і в порядку, встановлених цим законом. Для надання безоплатної правової допомоги Департамент поліції та прикордонної охорони укладає договір з однією або кількома фізичними чи юридичними особами.

(2) Іноземець має право отримати безоплатну правову допомогу для представлення своїх інтересів:

1) у провадженні щодо надання міжнародного захисту;

2) в адміністративному судочинстві, якщо іноземець оскаржує рішення, ухвалене на підставі регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС) 2024/1347, (ЄС) 2024/1348 або (ЄС) 2024/1351, а також адміністративний акт, яким на іноземця покладено обов'язок виїзду та заборону в'їзду;

3) в адміністративному судочинстві, якщо іноземець оскаржує рішення, яким були обмежені його матеріальні умови прийому, не надано дозвіл на виїзд з території повіту місця його розміщення або застосовано обмеження свободи пересування та альтернативи затриманню;

4) в адміністративному судочинстві, якщо іноземець оскаржує своє затримання на підставі, встановленій цим законом.

(3) Клопотання про отримання безоплатної правової допомоги для представлення своїх інтересів у провадженні щодо надання міжнародного захисту іноземець подає до Департаменту поліції та прикордонної охорони разом із клопотанням про міжнародний захист. Департамент поліції та прикордонної охорони не надає безоплатну правову допомогу іноземцю, зазначеному в частині 3 статті 16 регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС) 2024/1348.

(4) Представник іноземця у провадженні щодо надання міжнародного захисту продовжує надавати правову допомогу в адміністративному судочинстві.

(5) Якщо іноземець не подав до Департаменту поліції та прикордонної охорони клопотання про отримання безоплатної правової допомоги у провадженні щодо надання міжнародного захисту та бажає отримати безоплатну правову допомогу в адміністративному судочинстві, Департамент поліції та прикордонної охорони призначає йому представника.

(6) Департамент поліції та прикордонної охорони не призначає представника, якщо:

1) наявна обставина, зазначена в частині 3 статті 16 регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС) 2024/1348;

2) наявна обставина, зазначена в пункті «a», «c» або «d» частини 2 статті 17 регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС) 2024/1348.

(7) Адміністративний суд припиняє надання правової допомоги під час вирішення питання про прийняття скарги до провадження, якщо наявна умова, встановлена в частині 2 статті 17 регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС) 2024/1348.

(8) Суд може за клопотанням отримувача безоплатної правової допомоги або з власної ініціативи ухвалою усунути представника від надання безоплатної правової допомоги, якщо він виявив себе некомпетентним або недбалим. Суд може вимагати від представника надання пояснень з цього приводу. Суд за потреби надсилає ухвалу про усунення представника від надання правової допомоги Департаменту поліції та прикордонної охорони для призначення нового представника безоплатної правової допомоги.

(9) В адміністративному судочинстві під час оскарження рішень, зазначених у пунктах 2 і 3 частини 2 цього параграфа, безоплатна правова допомога надається до ухвалення адміністративним судом рішення про залишення поданої іноземцем скарги без задоволення. Безоплатна правова допомога для оскарження затримання іноземця надається до затримання іноземця на підставі, встановленій цим законом.

(10) На рішення Департаменту поліції та прикордонної охорони, яким відмовлено в наданні безоплатної правової допомоги на підставі, встановленій у пункті «b» частини 2 статті 17 регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС) 2024/1348, можна подати скаргу до адміністративного суду в порядку, встановленому Адміністративним процесуальним кодексом, протягом десяти днів з дня оголошення рішення.

(11) На ухвалу адміністративного суду, якою подану скаргу залишено без задоволення, відмовлено в наданні безоплатної правової допомоги або припинено надання безоплатної правової допомоги, не можна подати скаргу на ухвалу.

(12) Іноземцю, який отримав безоплатну правову допомогу, одночасно не надається державна правова допомога в тій самій справі, за винятком випадку, зазначеного в частині 13 цього параграфа.

(13) Якщо іноземець бажає оскаржити рішення у Державному суді, а особа, яка представляє його в порядку безоплатної правової допомоги, не відповідає вимогам, встановленим у частині 2 § 32 Адміністративного процесуального кодексу, він має право подати клопотання про отримання державної правової допомоги в порядку, встановленому Законом про державну правову допомогу.

(1) Щодо представника заявника діють усі права та обов'язки, встановлені в спільному законодавстві Європейського Союзу про міжнародний захист.

(2) Під час особистої співбесіди представник заявника має право ставити запитання та робити зауваження наприкінці співбесіди.

(1) Заявнику на міжнародний захист гарантуються права і свободи, що випливають з Конституції Естонської Республіки, законів та інших правових актів, а також з міжнародних договорів, правових актів Європейського Союзу, загальновизнаних норм міжнародного права та міжнародних звичаїв.

(2) У провадженні щодо міжнародного захисту заявник має права, встановлені Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1348, а у відповідних випадках — Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1351.

(3) Крім встановленого в частині 2 цього параграфа, заявник на міжнародний захист має право:

1) отримати за першої можливості, але не пізніше ніж через три дні після висловлення бажання подати клопотання про міжнародний захист, письмово на бланку Агентства Європейського Союзу з питань притулку, а за потреби усно чи візуально та мовою або в спосіб, які він розуміє, інформацію про свої права та обов'язки, зокрема інформацію про правову допомогу, допомогу, пов'язану з умовами прийому, організації, що надають інформацію, графік провадження щодо міжнародного захисту та наслідки невиконання обов'язків;

2) перебувати в Естонії до прийняття остаточного рішення щодо клопотання про міжнародний захист, за винятком випадків, встановлених цим законом;

3) отримувати допомогу, пов'язану з умовами прийому, насамперед доступ до послуг охорони здоров'я, ринку праці та освіти в обсязі й порядку, встановлених цим законом;

4) отримувати підтримку з огляду на його особливі потреби;

5) спілкуватися з членами сім'ї, правовим консультантом, представниками відповідних компетентних державних установ, міжнародних або неурядових організацій та з Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців;

6) отримувати за потреби послугу допомоги жертвам на підставі та в порядку, встановлених законом про допомогу жертвам;

7) отримувати безоплатну правову допомогу для представництва себе в обсязі й порядку, встановлених цим законом;

8) працювати в Естонії, якщо протягом шести місяців від реєстрації клопотання про міжнародний захист з незалежних від нього причин не було прийнято рішення щодо його клопотання, за винятком випадку, коли розгляд клопотання по суті було прискорено на підставі пунктів «a»–«f» частини 1 статті 42 Регламенту (ЄС) 2024/1348. У такому разі заявнику не надається доступ до ринку праці, а раніше наданий доступ скасовується.

(4) Якщо законом не встановлено інше, права заявника у провадженні щодо міжнародного захисту забезпечує або організовує їх забезпечення Департамент поліції та прикордонної охорони.

(1) Заявник на міжнародний захист має право перебувати в Естонії до прийняття остаточного рішення щодо його клопотання.

(2) Заявник на міжнародний захист не має права перебувати в Естонії до прийняття остаточного рішення, якщо щодо його клопотання прийнято рішення, зазначене в частині 3 статті 68 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1348.

(3) Якщо отримувач міжнародного захисту клопотав про дозвіл на проживання під час законного перебування в Естонії та до прийняття рішення про позбавлення міжнародного захисту у зв'язку з припиненням міжнародного захисту, він має право перебувати в Естонії до прийняття рішення щодо клопотання про дозвіл на проживання на підставі, встановленій законом про іноземців.

(4) У випадку, зазначеному в частині 2 цього параграфа, заявник на міжнародний захист має право протягом строку оскарження рішення про відмову клопотати перед судом про право перебувати в Естонії до прийняття остаточного рішення щодо його клопотання.

(5) Якщо заявник на міжнародний захист оскаржив у суді рішення, прийняте щодо його клопотання, та подав до суду зазначене в частині 4 цього параграфа клопотання про перебування в Естонії, його не можна видворити з Естонії, доки суд не припинив право заявника перебувати в Естонії.

(6) Суд вирішує ухвалою зазначене в частині 3 цього параграфа клопотання про перебування в Естонії разом із прийняттям до провадження скарги, поданої на рішення про відмову в наданні міжнародного захисту.

(7) Якщо заявник на міжнародний захист не подав зазначеного в частині 4 цього параграфа клопотання, суд може на підставі та в порядку пункту 4 статті 68 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1348 з власної ініціативи дозволити заявнику на міжнародний захист перебувати в Естонії.

(8) У разі першого повторного клопотання про міжнародний захист, поданого виключно для відстрочення обов'язку виїзду або перешкоджання його виконанню, іноземець має право перебувати в Естонії доти, доки Департамент поліції та прикордонної охорони не прийме рішення про відмову щодо його клопотання. Подане іноземцем до суду клопотання про перебування в Естонії не зупиняє його видворення з Естонії. Подання другого та наступного повторного клопотання про міжнародний захист не надає заявнику права перебувати в Естонії.

(9) Заявник на міжнародний захист не має законної підстави для в'їзду в Естонію та перебування в Естонії, якщо:

1) Департамент поліції та прикордонної охорони проводить щодо нього перевірку на підставі та в порядку, встановлених Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1356;

2) його клопотання розглядається у прикордонному провадженні щодо міжнародного захисту на підставі та в порядку, встановлених частиною 1 статті 43 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1348.

(10) Під час перевірки та прикордонного провадження заявник на міжнародний захист перебуває в місці, визначеному Департаментом поліції та прикордонної охорони.

(1) Заявник зобов'язаний дотримуватися конституційного ладу Естонії та правових актів Естонії, а також поважати конституційні цінності та засади, державу, що ґрунтується на свободі, справедливості та праві, і суспільний устрій Естонії, естонську мову й культуру.

(2) Заявник зобов'язаний усіляко сприяти з'ясуванню обставин звернення за міжнародним захистом. Крім обов'язків, що випливають зі статті 9 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1348 та статті 17 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1351, заявник повинен:

1) повідомляти Департамент поліції та прикордонної охорони про зміну свого сімейного стану та про народження дитини;

2) дозволяти перевіряти стан свого здоров'я з міркувань охорони здоров'я населення;

3) дотримуватися застосованого щодо нього на підставі частини 1 § 60 або частини 2 § 67 цього закону обмеження свободи пересування та альтернативи взяттю під варту.

(3) Обов'язок сприяння поширюється у провадженні з міжнародного захисту також на представника заявника про надання міжнародного захисту, якщо представник має відомості або документи, що сприяють встановленню особи заявника про надання міжнародного захисту та його громадянства, перевірці ідентичності особи або з'ясуванню обставин звернення.

(4) Якщо заявник про надання міжнародного захисту на час, коли він користувався пов'язаними з передбаченими цим законом умовами прийому послугами, за винятком надання невідкладної допомоги, мав достатньо грошових коштів для оплати зазначених послуг, він зобов'язаний відшкодувати ці витрати.

(5) Порядок відшкодування пов'язаних з умовами прийому заявника про надання міжнародного захисту послуг встановлює постановою міністр, відповідальний за відповідну сферу.

(6) Заявникові під час провадження з міжнародного захисту не дозволяється працювати в Естонії чи займатися підприємництвом в Естонії, за винятком передбаченого цим законом випадку. У разі порушення заборони працювати або займатися підприємництвом застосовується передбачене законом про іноземців.

(1) У провадженні з міжнародного захисту, при організації матеріальних умов прийому, застосуванні обмежень свободи пересування та альтернатив взяттю під варту, а також при взятті заявника під варту оцінюється й ураховується особлива потреба прийому заявника та особливе становище заявника, який потребує процесуальних особливих гарантій, і зумовлені цим потреби.

(2) Заявником з особливою потребою прийому або з потребою в процесуальних особливих гарантіях є передусім неповнолітній, неповнолітній без супроводу, особа з інвалідністю, особа похилого віку, вагітна, одинокий батько чи мати з неповнолітньою дитиною, жертва торгівлі людьми, особа з тяжким захворюванням, особа з психічним або поведінковим розладом, а також жертва катування чи зґвалтування та особа, щодо якої застосовувалося інше психологічне, фізичне або сексуальне насильство, і особа, яка через сексуальну орієнтацію чи гендерну належність належить до групи меншості.

(3) Особа вважається заявником з особливою потребою прийому або з потребою в процесуальних особливих гарантіях, якщо Департамент поліції та прикордонної охорони або інший адміністративний орган встановив у неї цю потребу. У такому разі до неї застосовуються встановлені в Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1348 щодо процесуальних особливих гарантій та в цьому законі щодо особливої потреби прийому особливості, а також їй надається належна підтримка.

(4) При оцінюванні особливої потреби прийому заявника та потреби в процесуальних особливих гарантіях спираються передусім на видимі фізичні ознаки, показання або поведінку заявника чи у відповідному випадку на показання батьків заявника, відповідального за нього повнолітнього або особи, яка виконує обов'язки опікуна.

(5) За потреби та за згодою заявника для встановлення особливої потреби прийому та потреби в процесуальних особливих гарантіях залучається компетентний орган або експерт. Особлива потреба прийому та потреба в процесуальних особливих гарантіях встановлюється якомога швидше, але протягом 30 днів після подання заяви про бажання отримати міжнародний захист.

(6) Департамент поліції та прикордонної охорони фіксує оцінку особливої потреби прийому заявника та потреби в процесуальних особливих гарантіях письмово й визначає надавану заявникові особливу потребу прийому та потребу в процесуальних особливих гарантіях. Департамент поліції та прикордонної охорони враховує оцінку зазначеного в частині 5 цього параграфа компетентного органу або експерта. Якщо заявник не згоден, щоб особливу потребу прийому та потребу в процесуальних особливих гарантіях встановлював компетентний орган або експерт, Департамент поліції та прикордонної охорони може вирішити, що особа не вважається заявником з особливою потребою прийому або з потребою в процесуальних особливих гарантіях.

(7) Усі адміністративні органи та особи, які контактують із заявником, стежать за особливою потребою прийому заявника та потребою в процесуальних особливих гарантіях і всіляко враховують її протягом усього провадження з міжнародного захисту, беручи до уваги також особливу потребу прийому та потребу в процесуальних особливих гарантіях, що виявилися на пізнішому етапі провадження з міжнародного захисту.

(8) Департамент поліції та прикордонної охорони передає інформацію про особливу потребу прийому заявника та потребу в процесуальних особливих гарантіях іншим адміністративним органам та особам, які контактують із заявником, у обсязі, необхідному для врахування потреб заявника. Якщо інший адміністративний орган встановлює особливу потребу прийому заявника або потребу в процесуальних особливих гарантіях чи помічає обставину, яка вказує на можливу особливу потребу або потребу в процесуальних особливих гарантіях, він невідкладно повідомляє про це Департамент поліції та прикордонної охорони або в зашифрованому вигляді у формі, що дозволяє письмове відтворення, або за наявності технічної можливості через платформу обміну даними X-tee.

(9) Усі посадові особи та працівники, які контактують із заявниками про надання міжнародного захисту, повинні відповідати вимогам компетентності, що дають їм змогу стежити за особливою потребою прийому та потребою в процесуальних особливих гарантіях і враховувати їх.

(1) Неповнолітній іноземець має право подати заяву про міжнародний захист від власного імені, якщо його дієздатність було розширено, або через свого батька чи матір, відповідального за нього повнолітнього чи особу, яка виконує обов'язки опікуна.

(2) У провадженні щодо міжнародного захисту не враховується дієздатність неповнолітнього, встановлена правом країни походження іноземця, чинним у країні його походження, якщо вона відрізняється від передбаченої естонським правом.

(3) Якщо вік заявника невідомий і є підстави вважати, що особа є молодшою за 18 років, заявника розглядають як неповнолітнього. Рішення про розгляд заявника як неповнолітнього чи повнолітнього приймає Департамент поліції та прикордонної охорони.

(4) Якщо в Департаменту поліції та прикордонної охорони виникає обґрунтований сумнів у правильності поданих даних про вік заявника, вік заявника оцінюють у порядку, встановленому статтею 25 регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1348.

(5) Департамент поліції та прикордонної охорони може керуватися оцінкою віку заявника, наданою компетентним органом іншої держави-члена.

(6) Оцінку визначення віку можна оскаржити лише разом з адміністративним актом чи дією, під час здійснення яких було визначено вік.

(1) У провадженні щодо міжнародного захисту неповнолітнього та при його прийманні враховуються насамперед права та інтереси неповнолітнього.

(2) Інформацію про свої права та обов'язки у провадженні щодо міжнародного захисту, зокрема інформацію про умови приймання, неповнолітньому без супроводу надають у відповідний до його віку спосіб, який забезпечує, що неповнолітній без супроводу цю інформацію розуміє. Зазначена інформація надається неповнолітньому без супроводу в присутності особи, яка виконує обов'язки опікуна.

(3) Неповнолітній заявник про міжнародний захист має право:

1) отримати доступ до освіти в порядку, встановленому Законом про основну школу та гімназію, протягом двох місяців з дня подання заяви про міжнародний захист, якщо він підлягає обов'язковому навчанню;

2) отримати підготовче навчання для забезпечення доступу до освіти, зокрема мовне навчання.

(4) Доступ до гімназійної освіти забезпечується також у випадку, коли неповнолітній під час провадження досяг повноліття.

(5) Неповнолітнього заявника про міжнародний захист чи отримувача міжнародного захисту без супроводу розміщують у центрі розміщення заявників про міжнародний захист або направляють на замісний догляд чи до повнолітнього родича. Неповнолітньому без супроводу забезпечується надання послуг, зазначених у частині 1 § 53 цього Закону, також у випадку, коли його направлено на замісний догляд чи до повнолітнього родича.

(6) Пошук членів сім'ї неповнолітнього без супроводу Департамент поліції та прикордонної охорони розпочинає якомога швидше після подання заяви про міжнародний захист.

(7) Послуги, зазначені у частинах 3–5 цього параграфа, є державними завданнями, які виконуються місцевим самоврядуванням у розумінні Закону про організацію місцевого самоврядування.

(1) При здійсненні процесуальних дій, що випливають з правових актів спільної європейської системи притулку та з цього Закону, адміністративний орган зобов'язаний встановити особу або перевірити її ідентичність.

(2) Особа зобов'язана уможливити встановлення своєї особи та перевірку ідентичності особи.

(1) Особа зобов'язана на вимогу адміністративного органу подати для встановлення своєї особи та перевірки ідентичності особи документ, що посвідчує особу.

(2) Особу встановлюють та її ідентичність перевіряють на підставі документа, передбаченого частиною 2 § 2 Закону про документи, що посвідчують особу, або на підставі проїзного документа іноземної держави.

(3) Особу іноземця, молодшого за 15 років, встановлюють на підставі показань його законного представника та інших доказів, якщо йому не було видано документ, зазначений у частині 2 цього параграфа.

(4) Якщо іноземець не має документа, зазначеного у частині 2 цього параграфа, то за потреби його особу встановлюють або ідентичність особи перевіряють на підставі інших доказів.

(1) Для встановлення особи та перевірки ідентичності особи, а також для передавання даних до системи Eurodac обробляють дані відбитків пальців та зображення обличчя іноземця.

(2) Особа зобов'язана на вимогу адміністративного органу уможливити зняття відбитків пальців та зображення обличчя.

(1) Адміністративний орган може встановити особу або перевірити ідентичність особи на підставі не зазначених у цьому Законі інших відомих адміністративному органу даних, зокрема на підставі даних, зібраних у раніше проведених щодо особи провадженнях або оброблених у базах даних.

(1) Для встановлення походження особи в неї можна взяти зразок ДНК та обробляти його дані, якщо встановити походження іншим способом неможливо.

(2) При прийнятті рішення про взяття зразка ДНК у неповнолітнього враховуються насамперед права та інтереси неповнолітнього.

(3) Особа зобов'язана на вимогу адміністративного органу надати зразок ДНК.

(4) При взятті зразка ДНК в особи керуються порядком, встановленим на підставі частини 5 § 33 Закону про охорону правопорядку.

(1) База даних системи автоматичної біометричної ідентифікації особи (далі — база даних ABIS) є електронною базою даних, метою якої в розумінні цього Закону є обробка біометричних даних, знятих у провадженні щодо міжнародного захисту, для встановлення особи та перевірки ідентичності особи, а також для передавання біометричних даних до системи Eurodac та порівняння отриманих із системи Eurodac біометричних даних відповідно до регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1358.

(1) У передбачених цим Законом провадженнях для встановлення особи та перевірки ідентичності особи можна обробляти дані, внесені до бази даних ABIS на підставі Закону про документи, що посвідчують особу, Закону про громадянство, Консульського закону, Кримінально-процесуального кодексу, Закону про ув'язнення, Закону про іноземців, Закону про обов'язок виїзду та заборону в'їзду, а також Кодексу провадження у справах про проступки.

(2) Дані, внесені до бази даних ABIS на підставі зазначених у частині 1 цього параграфа законів, можна обробляти з метою забезпечення громадського порядку та державної безпеки для встановлення особи та перевірки ідентичності особи лише у випадку, коли особу неможливо встановити або її ідентичність перевірити на підставі даних, внесених до бази даних ABIS на підставі цього Закону.

(3) До обробки даних, внесених до бази даних ABIS, застосовується передбачене § 15⁵ Закону про документи, що посвідчують особу.

(1) Положення про базу даних ABIS встановлює Уряд Республіки постановою.

(2) У положенні про базу даних ABIS визначається порядок ведення бази даних, зокрема:

1) надавачі даних та дані, що отримуються від них;

2) точний склад даних;

3) обмін даними між базами даних;

4) завдання відповідального обробника;

5) уповноважений обробник та його завдання;

6) порядок доступу до даних та видачі даних;

7) точніші строки зберігання даних;

8) інші організаційні питання.

(1) Відповідальним обробником бази даних ABIS є Департамент поліції та прикордонної охорони.

(1) Дані, що вносяться до бази даних ABIS на підставі цього закону, зберігаються щонайдовше 50 років. Точніший строк зберігання даних встановлюється у положенні про базу даних.

(2) Дані, що містяться в базі даних ABIS, мають обмеження доступу та визнані інформацією, призначеною для внутрішнього користування установи.

(1) Клопотанням вважається виражене іноземцем у будь-який спосіб волевиявлення про визнання його біженцем або особою, яка отримує додатковий захист, та про отримання міжнародного захисту.

(2) Клопотання про міжнародний захист необхідно подати до Департаменту поліції та прикордонної охорони невідкладно після прибуття до Естонії.

(3) Клопотання про міжнародний захист іноземця, який приймається в порядку переселення, Департамент поліції та прикордонної охорони може прийняти на території іноземної держави.

(4) Департамент поліції та прикордонної охорони може визначити місця, де необхідно подавати клопотання про міжнародний захист.

(5) Якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземці, які перебувають у місцях утримання або в пунктах пропуску на зовнішньому кордоні, зокрема в транзитній зоні, можуть мати бажання подати клопотання про міжнародний захист, Департамент поліції та прикордонної охорони забезпечує інформування осіб про можливості його подання.

(6) Якщо заявник на міжнародний захист подає клопотання про міжнародний захист Департаменту поліції та прикордонної охорони в іншій державі — члені Європейського Союзу, Департамент поліції та прикордонної охорони передає клопотання компетентному органу цієї держави-члена, якщо цим законом не встановлено інше.

(7) Клопотання про міжнародний захист необхідно подати Департаменту поліції та прикордонної охорони особисто.

(1) Провадження у справі про міжнародний захист здійснюється естонською мовою. Процесуальна дія за згодою посадової особи, яка веде провадження, може здійснюватися іншою мовою, якою іноземець здатен усно порозумітися.

(2) Участь перекладача та переклад документів у провадженні у справі про міжнародний захист організовує Департамент поліції та прикордонної охорони.

(3) Показання та документи, подані заявником, можуть перекладатися за допомогою інформаційно-технологічного засобу Департаменту поліції та прикордонної охорони.

(4) Зміст зазначеного в цьому законі процесуального документа або резолютивна частина адміністративного акта разом із вказівкою про порядок оскарження перекладається мовою, яку іноземець розуміє. Переклад може здійснюватися за допомогою інформаційно-технологічного засобу Департаменту поліції та прикордонної охорони.

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони виконує наступні дії після отримання волевиявлення про клопотання про міжнародний захист та до реєстрації волевиявлення:

1) надає заявнику інформацію про його права та обов'язки у провадженні у справі про міжнародний захист, а також про наслідки невиконання обов'язків;

2) повідомляє Департамент соціального страхування про потребу в розміщенні заявника та, за потреби, у представництві неповнолітнього без супроводу;

3) повідомляє особу, яка виконує обов'язки опікуна неповнолітнього без супроводу, про обставини, пов'язані з неповнолітнім.

(2) Департамент соціального страхування повідомляє волосну або міську управу за місцем звичайного перебування дитини про потребу в представництві неповнолітнього без супроводу та повідомляє Департамент поліції та прикордонної охорони про особу, яка виконує обов'язки опікуна неповнолітнього без супроводу.

(3) Департамент поліції та прикордонної охорони реєструє та приймає клопотання про міжнародний захист відповідно до встановленого в Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1348 та виконує наступні дії:

1) оглядає особу та її речі;

2) бере речі та документи на зберігання;

3) обробляє біометричні дані та передає їх до системи Eurodac відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1358;

4) бере зразок ДНК, якщо іншим чином неможливо встановити походження особи;

5) організовує медичний огляд, якщо це необхідно з міркувань охорони здоров'я населення;

6) організовує оцінювання особливих потреб заявника у прийомі та потреби в особливих процесуальних гарантіях;

7) організовує за згодою заявника медичне обстеження, якщо це необхідно для розгляду клопотання;

8) видає заявнику документ, що підтверджує реєстрацію клопотання;

9) видає заявнику протягом десяти днів після прийняття клопотання посвідчення заявника на міжнародний захист.

(4) Якщо стосовно заявника проводиться фонова перевірка у порядку, встановленому Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1356, дії, встановлені частинами 1–3 цього параграфа, виконуються після завершення фонової перевірки. Якщо під час фонової перевірки або в іншому встановленому законом випадку були виконані дії, встановлені частиною 3 цього параграфа, вони повторно не виконуються, за винятком випадків, коли їх повторне виконання є обґрунтованим.

(5) При взятті на зберігання документів заявника на міжнародний захист, зокрема документа, що посвідчує особу, Департамент поліції та прикордонної охорони видає заявнику копію взятого на зберігання документа з відміткою про взяття документа на зберігання.

(6) Заявник на міжнародний захист та особа, яка його отримує, а також іноземець, який приймається в порядку переселення або переміщення, при поданні клопотання підтверджує, що йому надано інформацію про його права та обов'язки.

(7) Дії, пов'язані з переселенням до Естонії або з розглядом клопотання про міжнародний захист, можуть виконуватися в тій державі, де іноземець перебуває під час розгляду.

(8) Департамент поліції та прикордонної охорони у провадженні у справі про міжнародний захист та в разі переміщення може керуватися процесуальними діями, вчиненими в іншій державі — члені Європейського Союзу.

(9) Дані, зібрані у провадженні у справі про правопорушення, можуть використовуватися у провадженні у справі про міжнародний захист.

(10) Якщо протоколювання процесуальної дії є обов'язковим або якщо Департамент поліції та прикордонної охорони вважає це за необхідне, процесуальну дію можна протоколювати в електронній формі. Іноземцю протокол може бути надано для ознайомлення за допомогою інформаційно-технологічного засобу Департаменту поліції та прикордонної охорони, і він підтверджує ознайомлення з протоколом електронною відміткою. Протокол процесуальної дії за бажанням іноземця видається йому на папері.

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони видає особі, яка клопоче, протягом десяти днів від дня подання клопотання про міжнародний захист посвідчення особи, яка клопоче про міжнародний захист, що засвідчує, що іноземець клопоче про міжнародний захист в Естонії.

(2) Посвідчення особи, яка клопоче про міжнародний захист, дійсне до одного року.

(3) Департамент поліції та прикордонної охорони визнає посвідчення особи, яка клопоче про міжнародний захист, недійсним у таких випадках:

1) у разі завершення провадження щодо міжнародного захисту;

2) якщо документ або запис чи дані, що в ньому містяться, є неправильними;

3) якщо документ став непридатним для використання або запис у ньому — нечитабельним;

4) у разі смерті особи, яка користується документом;

5) у разі втрати або знищення документа.

(4) У разі визнання посвідчення особи, яка клопоче про міжнародний захист, недійсним Департамент поліції та прикордонної охорони за можливості вилучає його в іноземця.

(5) Форму посвідчення особи, яка клопоче про міжнародний захист, та перелік даних, що вносяться до нього, встановлює своїм розпорядженням міністр, відповідальний за відповідну сферу.

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони розглядає клопотання, за розгляд якого відповідальною державою згідно з Регламентом (ЄС) 2024/1351 Європейського Парламенту і Ради визначено Естонію, та ухвалює рішення на підставах і в порядку, встановлених Регламентами (ЄС) 2024/1347, (ЄС) 2024/1348 і (ЄС) 2024/1350 Європейського Парламенту і Ради.

(2) Департамент поліції та прикордонної охорони під час ухвалення рішення щодо повторного клопотання про міжнародний захист може вирішити, що повторне клопотання було подано виключно з метою відстрочення виконання обов'язку виїзду або перешкоджання його виконанню.

(3) Департамент поліції та прикордонної охорони може визнати клопотання про міжнародний захист неприйнятним та ухвалити рішення про відмову на підставах, встановлених частиною 1 статті 38 Регламенту (ЄС) 2024/1348 Європейського Парламенту і Ради.

(4) Департамент поліції та прикордонної охорони може визнати клопотання про міжнародний захист явно необґрунтованим на підставах, встановлених частиною 4 статті 39 Регламенту (ЄС) 2024/1348 Європейського Парламенту і Ради.

(5) Департамент поліції та прикордонної охорони у рішенні щодо клопотання або разом із ним видає іноземцеві припис про виїзд з Естонії (далі — припис про виїзд) у порядку, встановленому Законом про обов'язок виїзду та заборону в'їзду, за винятком випадку, коли обов'язок виїзду виконується на іншій підставі.

(6) Департамент поліції та прикордонної охорони розглядає клопотання якомога швидше, але не пізніше строку, встановленого статтею 35 Регламенту (ЄС) 2024/1348 Європейського Парламенту і Ради.

(7) Департамент поліції та прикордонної охорони може прискорити розгляд клопотання по суті на підставі пунктів a–j частини 1 статті 42 Регламенту (ЄС) 2024/1348 та в порядку, встановленому зазначеними пунктами.

(8) Клопотання, до якого застосовується прикордонна процедура, розглядається протягом 15 днів від дня реєстрації клопотання в Департаменті поліції та прикордонної охорони.

(9) Якщо адміністративний суд скасував рішення Департаменту поліції та прикордонної охорони, ухвалене у провадженні щодо міжнародного захисту, та зобов'язав розглянути клопотання повторно, Департамент поліції та прикордонної охорони розглядає клопотання повторно в першочерговому порядку та ухвалює нове рішення у строк, коротший за встановлений статтею 35 Регламенту (ЄС) 2024/1348 Європейського Парламенту і Ради. Цю частину не застосовують до рішення, ухваленого в прикордонній процедурі.

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони після розгляду клопотання про міжнародний захист та ухвалення рішення вчиняє такі дії:

1) вручає особі, яка клопоче, рішення, ухвалене щодо клопотання про міжнародний захист, враховуючи встановлене цим Законом щодо вручення;

2) повідомляє резолютивну частину рішення, ухваленого щодо клопотання, центру тримання або місцю, де розміщено особу, яка клопоче;

3) спрямовує особу, яка отримала міжнародний захист, для участі в програмі адаптації.

(2) Якщо іноземцеві надано міжнародний захист, Департамент соціального страхування за потреби надає йому сприяння в поселенні на території одиниці місцевого самоврядування відповідно до встановленого цим Законом.

(1) Процесуальний документ або адміністративний акт, виданий у провадженні, встановленому цим Законом, вручається іноземцеві.

(2) До вручення процесуального документа або адміністративного акта застосовується Закон про адміністративне провадження з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

(3) Процесуальний документ або адміністративний акт за бажанням особи, яка клопоче, видається їй на папері.

(4) Якщо адміністративний орган вручає процесуальний документ або адміністративний акт за допомогою інформаційно-технологічного засобу, особа, яка клопоче, може підтвердити ознайомлення з ним шляхом проставлення електронної позначки.

(5) У надзвичайній ситуації, спричиненій масовою імміграцією, а також у випадку, коли місцезнаходження іноземця в Естонії невідоме Департаменту поліції та прикордонної охорони, адміністративний орган може не застосовувати інші способи вручення процесуального документа або адміністративного акта та, враховуючи обов'язок конфіденційності, оприлюднити на своєму вебсайті лише номер клопотання про міжнародний захист і заголовок процесуального документа або рішення, ухваленого щодо клопотання. З моменту оприлюднення на вебсайті процесуальний документ або адміністративний акт вважається врученим іноземцеві.

(1) Рішення, ухвалене на підставі Регламенту (ЄС) 2024/1347 Європейського Парламенту і Ради та в порядку, встановленому Регламентом (ЄС) 2024/1348 Європейського Парламенту і Ради, а також ухвалені разом із ним припис про виїзд, рішення про заборону в'їзду або рішення про заборону в'їзду можна оскаржити в адміністративному суді протягом 14 днів від дня оголошення рішення.

(2) Рішення, ухвалене у прискореному провадженні з розгляду або в прикордонній процедурі на підставі Регламенту (ЄС) 2024/1348 Європейського Парламенту і Ради, а також ухвалені разом із ним припис про виїзд, рішення про заборону в'їзду або рішення про заборону в'їзду можна оскаржити в адміністративному суді протягом п'яти днів від дня оголошення рішення.

(3) Якщо особа, яка клопоче, відмовилася від клопотання, вона не може оскаржити рішення про відмову в наданні міжнародного захисту.

(4) Не можна оскаржити припинення міжнародного захисту, якщо особа, яка отримала міжнародний захист:

1) відмовилася від міжнародного захисту;

2) набула громадянства держави — члена Європейського Союзу;

3) отримала міжнародний захист від держави — члена Європейського Союзу.

(5) Разом зі скаргою до суду слід подати клопотання про перебування в Естонії до ухвалення остаточного рішення, якщо щодо клопотання ухвалено рішення, зазначене в частині 3 статті 68 Регламенту (ЄС) 2024/1348 Європейського Парламенту і Ради.

(6) Зазначені в цьому параграфі рішення не можна оскаржити в порядку оскарження до вищого органу.

(1) Скарга розглядається протягом розумного строку, але протягом шести місяців з дня подання скарги до адміністративного суду.

(2) Скарга, подана на рішення, ухвалене в прикордонній процедурі, розглядається у першочерговому порядку, але протягом 12 тижнів з моменту реєстрації клопотання в Департаменті поліції та прикордонної охорони.

(1) Іноземцю, щодо якого Департамент поліції та прикордонної охорони встановив статус біженця або статус особи, яка потребує додаткового захисту, і якого визнано біженцем або особою, яка отримує додатковий захист, Департамент поліції та прикордонної охорони надає міжнародний захист і строковий дозвіл на проживання, якщо не існує обставини, що виключає визнання біженцем або особою, яка отримує додатковий захист, чи підстави для відмови в наданні міжнародного захисту.

(2) Вимоги для надання строкового дозволу на проживання мають бути виконані протягом усього строку дії дозволу на проживання.

(1) Особі, яка отримує міжнародний захист, надається строковий дозвіл на проживання зі строком дії до п'яти років.

(2) Строковий дозвіл на проживання може бути продовжено щоразу до п'яти років.

(3) Клопотання про продовження строкового дозволу на проживання подається до Департаменту поліції та прикордонної охорони особисто або через самообслуговування.

(4) Під час визначення строку дії строкового дозволу на проживання враховується обґрунтованість обставин, які є підставою для надання міжнародного захисту, або інших обставин, що мають значення у справі, та ймовірність їх зміни протягом строку дії дозволу на проживання, що надається.

(1) Іноземцю, якому надано строковий дозвіл на проживання, надається дозвіл на проживання довгострокового мешканця на підставах і в порядку, встановлених законом про іноземців.

(1) Якщо іноземцю надано міжнародний захист, Департамент поліції та прикордонної охорони надає члену сім'ї, зазначеному в § 6 частині 1 цього закону, строковий дозвіл на проживання на підставі статті 23 частини 1 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1347, за винятком випадків, коли існує підстава, зазначена в § 47 частині 1 цього закону.

(2) Якщо возз'єднання сім'ї можливе в третій країні або якщо клопотання про строковий дозвіл на проживання члена сім'ї подається пізніше ніж через чотири місяці після отримання міжнародного захисту, Департамент поліції та прикордонної охорони може надати члену сім'ї, зазначеному в § 6 частині 1 цього закону, строковий дозвіл на проживання, якщо виконано такі умови:

1) під час клопотання про строковий дозвіл на проживання члена сім'ї особа, яка отримує міжнародний захист, повинна мати достатній легальний дохід у розумінні § 9 закону про іноземців, який забезпечує утримання сім'ї в Естонії;

2) особа, яка отримує міжнародний захист, повинна мати в Естонії зареєстроване місце проживання та фактичне житло, а також

3) сім'я повинна мати чинний договір медичного страхування, який забезпечив би оплату витрат на лікування всіх членів сім'ї, спричинених хворобою чи травмою, протягом строку дії дозволу на проживання, при цьому до страхового захисту сім'ї застосовується встановлене в § 120 закону про іноземців.

(3) Особа, яка отримує міжнародний захист, до якої на проживання надається дозвіл на проживання члену сім'ї або дозвіл на проживання члена сім'ї, який проживає з нею, продовжується, має обов'язки запрошувача, встановлені в § 291 закону про іноземців. Якщо іноземець є неповнолітнім без супроводу, він не має обов'язків запрошувача до досягнення повноліття.

(4) Під час продовження строкового дозволу на проживання члена сім'ї застосовується встановлене в частині 2 цього параграфа та в § 47 цього закону.

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони відмовляє в наданні члену сім'ї строкового дозволу на проживання чи в його продовженні або визнає дозвіл на проживання недійсним на підставах, встановлених у статті 23 частинах 3–5 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1347, а також якщо в особи, яка отримує міжнародний захист, забирається міжнародний захист.

(2) Якщо іноземцю надано міжнародний захист, Департамент поліції та прикордонної охорони може відмовити в наданні члену сім'ї строкового дозволу на проживання, якщо умови, зазначені в § 46 частині 2 цього закону, не виконані.

(3) Якщо член сім'ї перебуває в Естонії або в іншій державі — учасниці Шенгенської конвенції чи державі — члені Європейського Союзу, у рішенні про відмову в наданні йому дозволу на проживання чи в його продовженні або про визнання дозволу на проживання недійсним чи разом із ним виноситься припис про виїзд у порядку, встановленому законом про обов'язок виїзду та заборону в'їзду.

(1) До клопотання про строковий дозвіл на проживання члена сім'ї та до клопотання про його продовження застосовується встановлене в §§ 16 і 18–20, § 21 частинах 1 і 2, §§ 22–24, § 29 частинах 1–3, § 31 частині 1, § 32 частинах 1, 3 і 5–7, §§ 33–35, § 213 частинах 1 і 1¹, § 215, § 216 частині 1, а також § 217¹ частині 2 закону про іноземців, з урахуванням особливостей, встановлених у цьому законі та в правовому доробку спільної системи міжнародного захисту Європейського Союзу.

(2) Клопотання про продовження строкового дозволу на проживання члена сім'ї подається особисто або через самообслуговування.

(3) Порядок клопотання про міжнародний захист, його надання та відібрання, а також клопотання про дозвіл на проживання особи, яка отримує міжнародний захист, і члена її сім'ї, його надання, продовження та визнання недійсним, а також перелік доказів і даних, що подаються під час клопотання про дозвіл на проживання, встановлює своїм постановою міністр, відповідальний за сферу. ↗

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони надає члену сім'ї строковий дозвіл на проживання зі строком дії, який не перевищує строку дії строкового дозволу на проживання, наданого особі, яка отримує міжнародний захист. Дозвіл на проживання члена сім'ї продовжується на той самий строк дії, що й дозвіл на проживання особи, яка отримує міжнародний захист.

(2) Строк дії строкового дозволу на проживання члена сім'ї закінчується на підставах, зазначених у § 134 закону про іноземців.

(3) Якщо строк дії дозволу на проживання, наданого члену сім'ї, закінчується і він подав нове клопотання про дозвіл на проживання на підставі та в порядку, встановлених законом про іноземців або цим законом, йому дозволено перебувати в країні до ухвалення рішення щодо його клопотання про дозвіл на проживання.

(1) Рішення про надання члену сім'ї посвідки на проживання, про відмову в її наданні, про продовження, про відмову в продовженні, про визнання недійсною та про залишення заяви без розгляду, а також винесений разом з ним припис про виїзд можна оскаржити в адміністративному суді протягом 14 днів з дня оголошення рішення.

(2) Зазначені в цьому § рішення не можна оскаржити в порядку провадження за запереченням.

(3) Оскарження зазначених у частині 1 цього § рішень не відкладає строк примусового виконання обов'язку іноземця виїхати та не надає іноземцю законної підстави для перебування в Естонії.

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони приймає рішення про позбавлення міжнародного захисту, якщо:

1) наявна підстава для позбавлення, передбачена статтями 14 і 19 регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1347;

2) наявна підстава для припинення, передбачена статтями 11 і 16 регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1347.

(2) Департамент поліції та прикордонної охорони позбавляє міжнародного захисту та припиняє провадження без оформлення рішення, вносячи відповідну відмітку до реєстру надання міжнародного захисту, якщо:

1) отримувач міжнародного захисту відмовився від міжнародного захисту;

2) отримувач міжнародного захисту набув громадянства держави – члена Європейського Союзу;

3) отримувач міжнародного захисту отримав міжнародний захист в іншій державі – члені Європейського Союзу.

(3) Рішенням про позбавлення міжнародного захисту або разом з ним визнається недійсною надана іноземцю посвідка на проживання та йому виноситься припис про виїзд у порядку, встановленому Законом про обов'язок виїзду та заборону в'їзду.

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони дотримується принципу неприпустимості вислання та повернення відповідно до права Європейського Союзу та міжнародного права.

(1) Під час провадження щодо міжнародного захисту заявнику за потреби надаються такі послуги:

1) розміщення в центрі розміщення заявників, які просять міжнародного захисту, або в іншому місці, пристосованому для розміщення заявників;

2) забезпечення заявника, який проживає в місці розміщення, продуктами харчування або харчуванням, забезпечення першочерговими предметами одягу та іншими предметами вжитку та засобами гігієни;

3) проведення медичного огляду, якщо це необхідно з міркувань охорони здоров'я населення;

4) забезпечення доступності необхідних послуг охорони здоров'я та необхідного для організації повсякденного життя консультування і психосоціальної підтримки разом з необхідною для цього послугою перекладу;

5) надання необхідного транспорту для процесуальних дій, що здійснюються на підставі цього закону;

6) послуги програми адаптації;

7) інші першочергові послуги.

(2) Заявнику, який з дозволу Департаменту поліції та прикордонної охорони на підставі частини 4 § 54 цього закону проживає поза центром розміщення, за потреби забезпечуються послуги, зазначені в пунктах 4 і 5 частини 1 цього §.

(3) Надання послуг, зазначених у пунктах 1–5 і 7 частини 1 цього §, організовує Департамент соціального страхування. Зазначену в пункті 6 частини 1 цього § програму адаптації організовує Міністерство культури.

(4) Обсяг і порядок фінансування з державного бюджету медичного огляду заявника, який просить міжнародного захисту, та наданих йому необхідних послуг охорони здоров'я встановлює відповідальний за сферу міністр постановою. ↗

(5) Якщо щодо заяви прийнято остаточне рішення про відмову, розміщення іноземця за потреби можна продовжити до 30 днів з дня прийняття остаточного рішення.

(6) Департамент соціального страхування може передати виконання завдання з організації матеріальних умов прийому фізичній особі – підприємцю або юридичній особі на підставі адміністративного договору, укладеного в порядку, встановленому Законом про адміністративне співробітництво. З переданими на підставі адміністративного договору завданнями пов'язані передбачені цим законом права, обов'язки та відповідальність.

(7) Внутрішній розпорядок центру розміщення заявників, які просять міжнародного захисту, встановлює відповідальний за сферу міністр постановою. ↗

(8) У внутрішньому розпорядку центру розміщення заявників, які просять міжнародного захисту, встановлюються щонайменше:

1) порядок розміщення заявника;

2) порядок перебування на території та в будівлі і перебування поза центром розміщення, зокрема години обов'язкового перебування на території та в будівлі;

3) порядок відвідування;

4) порядок користування майном і приміщеннями;

5) перелік предметів, заборонених у центрі розміщення;

6) порядок подання скарг;

7) порядок виплати грошової допомоги.

(9) Внутрішній розпорядок центру розміщення заявників, які просять міжнародного захисту, застосовується також в іншому місці, пристосованому для розміщення заявників.

(10) Заявника, який просить міжнародного захисту, переводять з одного місця розміщення до іншого в разі обґрунтованої потреби. У разі переведення суб'єкт, який забезпечує матеріальні умови прийому, зобов'язаний повідомити заявнику, який просить міжнародного захисту, нову адресу та надати йому можливість повідомити свого представника.

(11) Встановлене в цьому § не застосовується до заявника, щодо якого застосовується прикордонна процедура міжнародного захисту.

(1) Під час провадження щодо міжнародного захисту заявник зобов'язаний перебувати на території того повіту, де розташоване його місце розміщення. Місце розміщення визначає Департамент поліції та прикордонної охорони.

(2) Заявник може з дозволу суб'єкта, який забезпечує матеріальні умови прийому, перебувати поза територією повіту, зазначеного в частині 1 цього §, якщо:

1) суб'єкт, який забезпечує матеріальні умови прийому, вважає це необхідним для надання послуг, пов'язаних з матеріальними умовами прийому;

2) з сімейних причин;

3) з причин стану здоров'я.

(3) Якщо з території, зазначеної в частині 1 цього §, потрібно виїхати для явки до адміністративного органу або суду, про це слід повідомити суб'єкта, який забезпечує матеріальні умови прийому.

(4) Поза місцем розміщення заявник може проживати з письмового дозволу Департаменту поліції та прикордонної охорони, якщо:

1) розміщення та утримання заявника забезпечує особа, яка законно проживає в Естонії, або

2) він має достатньо грошових коштів, щоб забезпечити власне розміщення та утримання.

(5) Особа, яка законно проживає в Естонії, або заявник зобов'язані довести обставини, зазначені в частині 4 цього §. При наданні дозволу Департамент поліції та прикордонної охорони оцінює необхідність застосування передбачених цим законом обмежень свободи пересування та повідомляє про надання дозволу суб'єкта, який забезпечує матеріальні умови прийому.

(6) Встановлене в цьому § не застосовується до заявника, щодо якого застосовується прикордонна процедура міжнародного захисту, за винятком випадку, встановленого в частині 4 § 55 цього закону.

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони за потреби організовує надання заявнику та іноземцю, щодо якого проводиться перевірка, прикордонна процедура міжнародного захисту або прикордонна процедура повернення, таких послуг:

1) розміщення;

2) забезпечення продуктами харчування або організація харчування, а за потреби — забезпечення предметами першої необхідності з одягу та іншими предметами вжитку, а також засобами гігієни;

3) медичний огляд під час перевірки або якщо це необхідно з міркувань охорони здоров'я населення;

4) забезпечення доступності необхідних послуг охорони здоров'я.

(2) Генеральний директор Департаменту поліції та прикордонної охорони наказом затверджує порядок розміщення у визначеному Департаментом поліції та прикордонної охорони місці розміщення, у якому встановлюється щонайменше:

1) порядок перебування у місці розміщення та відсутності в ньому, зокрема години обов'язкового перебування у місці розміщення;

2) порядок відвідування;

3) порядок користування майном і приміщеннями;

4) перелік предметів, заборонених у місці розміщення.

(3) Департамент поліції та прикордонної охорони може передати виконання завдання, передбаченого частиною 1 цього параграфа, фізичній особі-підприємцю або юридичній особі на підставі адміністративного договору, укладеного в порядку, встановленому Законом про адміністративне співробітництво. З переданими на підставі адміністративного договору завданнями пов'язані права, обов'язки та відповідальність, встановлені цим законом.

(4) Якщо розміщення зазначеного в частині 1 цього параграфа іноземця у визначеному Департаментом поліції та прикордонної охорони місці розміщення неможливе або суттєво ускладнене з міркувань безпеки чи з іншої вагомої причини, його може бути розміщено за погодженням із суб'єктом, що забезпечує матеріальні умови прийому, під наглядом Департаменту поліції та прикордонної охорони у центрі розміщення заявників на міжнародний захист або в іншому місці, пристосованому для розміщення заявників.

(1) Члени сім'ї за їхньою згодою розміщуються разом. Приватність сім'ї забезпечується максимально можливою мірою.

(2) Неповнолітня дитина заявника або неповнолітній заявник розміщується разом зі своїм батьком чи матір'ю, неодруженими неповнолітніми сестрою або братом, опікуном чи іншою відповідальною повнолітньою особою за умови, що це відповідає інтересам неповнолітнього.

(3) При розміщенні неповнолітнього йому забезпечується можливість для дозвілля, зокрема для ігор відповідно до віку та занять за інтересами, а також для занять на свіжому повітрі.

(4) Неповнолітній без супроводу розміщується окремо від дорослих.

(1) Забезпечення заявника, який проживає у місці розміщення, продуктами харчування або організацію харчування та забезпечення предметами першої необхідності з одягу й іншими предметами вжитку та засобами гігієни може бути замінено грошовою допомогою.

(2) Грошова допомога, що виплачується заявнику, дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому Законом про державний бюджет.

(3) При обчисленні прожиткового мінімуму членів сім'ї виходять із граничних розмірів, встановлених у частинах 4 і 5 § 131 Закону про соціальне забезпечення. Допомога виплачується лише члену сім'ї, який є заявником.

(4) Грошова допомога не виплачується:

1) заявнику, який проживає поза місцем розміщення;

2) заявнику, який проживає у місці розміщення та працює.

(1) Матеріальні умови прийому, передбачені цим законом, може бути обмежено, якщо заявник:

1) втік, зокрема якщо він без дозволу чи повідомлення залишив територію повіту свого місця розміщення або визначене йому на підставі частини 2 § 60 цього закону місце, або став іншим чином недоступним для адміністративного органу;

2) не співпрацює з компетентними органами;

3) подав повторну заяву;

4) приховав наявність грошових коштів;

5) порушив внутрішній розпорядок центру розміщення заявників на міжнародний захист;

6) не бере участі в програмі адаптації;

7) згідно з рішенням про передачу зобов'язаний перебувати в іншій державі-члені Європейського Союзу.

(2) Обмеження умов прийому вирішується в кожному випадку окремо, з урахуванням особливого становища особи, потреби в особливій процесуальній гарантії та особливої потреби прийому.

(3) Умови прийому може бути обмежено до межі, що дорівнює чинним засадам невідкладної соціальної допомоги. Обмежити надання послуг охорони здоров'я неможливо.

(4) Обмеження умов прийому вирішує Департамент поліції та прикордонної охорони за погодженням із Департаментом соціального страхування.

(5) Якщо щодо заявника ухвалюється рішення про передачу, Департамент поліції та прикордонної охорони за погодженням із Департаментом соціального страхування може обмежити в рішенні про передачу також умови прийому.

(6) На зазначене в частинах 4 і 5 цього параграфа рішення може бути подано скаргу до адміністративного суду протягом 14 днів з дня оголошення рішення.

(1) Заявнику на міжнародний захист під час його перебування в Естонії у надзвичайній ситуації, спричиненій масовою імміграцією, забезпечуються щонайменше такі права та послуги:

1) розміщення;

2) надання невідкладної медичної допомоги разом із необхідною для цього послугою перекладу;

3) харчування;

4) інформування про його права та обов'язки;

5) за потреби забезпечення предметами першої необхідності з одягу та предметами вжитку, а також засобами особистої гігієни;

6) за бажанням заявника на міжнародний захист надання можливості для спілкування та зустрічей у межах, можливих у надзвичайній ситуації;

7) безоплатна правова допомога;

8) неповнолітньому заявнику на міжнародний захист — отримати доступ до освіти відповідно до встановленого цим законом.

(1) Обмеженнями свободи пересування є:

1) проживання у визначеному місці з урахуванням встановленого частиною 2 цього параграфа;

2) з'явлення через визначені проміжки часу до Департаменту поліції та прикордонної охорони для реєстрації з урахуванням встановленого частиною 4 цього параграфа.

(2) Департамент поліції та прикордонної охорони може вирішити, що заявнику дозволено проживати лише в одному конкретному місці, пристосованому для розміщення заявників, — з метою забезпечення громадського порядку або в разі небезпеки втечі заявника.

(3) Свобода пересування обмежується насамперед у випадку, якщо:

1) заявник згідно з частиною 4 статті 17 регламенту (ЄС) 2024/1351 Європейського Парламенту та Ради зобов'язаний перебувати в іншій державі-члені, або

2) заявника після втечі до іншої держави-члена передано до держави-члена, де він має перебувати згідно з частиною 4 статті 17 регламенту (ЄС) 2024/1351 Європейського Парламенту та Ради.

(4) При ухваленні рішення про обмеження свободи пересування слід враховувати особливу потребу прийому та особливу процесуальну гарантію.

(5) Обмеження свободи пересування доводиться до відома заявника письмово разом з інформацією про наслідки невиконання обмеження свободи пересування.

(1) Якщо свобода пересування заявника обмежена згідно з § 60 цього закону, матеріальні умови прийому забезпечуються йому лише за умови, що він проживає у визначеному на підставі § 60 частини 2 місці.

(2) Зазначеними в частині 1 цього параграфа матеріальними умовами прийому є:

1) житло;

2) харчування;

3) одяг;

4) засоби особистої гігієни;

5) регулярна грошова допомога.

(3) Зазначені в пунктах 1–4 частини 2 цього параграфа матеріальні умови прийому можна замінити грошовою чи негрошовою допомогою або талонами.

(1) Якщо заявник зобов'язаний на підставі § 60 частини 2 цього закону проживати у визначеному місці, залишити його з сімейних, медичних чи іншої вагомої причини можна з дозволу Департаменту поліції та прикордонної охорони.

(2) Зазначений у частині 1 цього параграфа дозвіл надається на об'єктивних підставах. Відмову в наданні дозволу необхідно обґрунтувати.

(3) Якщо залишення визначеного для проживання місця необхідне для явки до адміністративного органу чи суду, про це слід повідомити Департамент поліції та прикордонної охорони.

(4) Якщо визначеним для проживання місцем є центр розміщення заявників про міжнародний захист або інше пристосоване для розміщення заявників місце, Департамент поліції та прикордонної охорони повідомляє про залишення заявником місця особу, яка забезпечує матеріальні умови прийому.

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони може зобов'язати заявника з'являтися на реєстрацію, щоб забезпечити дотримання встановленого частиною 1 § 60 цього закону обмеження свободи пересування.

(2) У рішенні про застосування зазначеного в пункті 2 частини 1 § 60 цього закону обмеження вказуються, зокрема, час і місце явки заявника на реєстрацію.

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони оцінює потребу подальшого застосування встановленого частиною 1 § 60 цього закону обмеження свободи пересування, коли з моменту його застосування минуло два місяці.

(2) Департамент поліції та прикордонної охорони, а також Департамент охоронної поліції мають право в будь-який час перевіряти дотримання встановленого частиною 1 § 60 цього закону обмеження.

(3) На рішення про застосування обмеження свободи пересування заявник може у встановленому кодексом адміністративного судочинства порядку подати скаргу до адміністративного суду протягом 14 днів з дня оголошення рішення.

(1) Заявника про міжнародний захист можна затримати на встановленій частиною 2 цього параграфа підставі, якщо встановлене частиною 1 § 60 цього закону обмеження свободи пересування та встановлену частиною 2 § 67 альтернативу затриманню неможливо результативно застосувати.

(2) Заявника про міжнародний захист можна затримати:

1) для встановлення чи перевірки особи та громадянства;

2) для з'ясування обставин, які є підставою заяви про міжнародний захист, особливо у випадку, коли існує ризик втечі;

3) якщо він не виконав обов'язок проживати у визначеному місці й ризик втечі досі існує;

4) для того, щоб у межах прикордонної процедури відповідно до статті 43 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1348 вирішити щодо його права на в'їзд на територію Естонії;

5) якщо він затриманий у провадженні щодо обов'язку виїзду і є обґрунтовані підстави вважати, що він подав заяву про міжнародний захист лише для відстрочення виконання обов'язку виїзду або перешкоджання його виконанню;

6) для забезпечення громадського порядку чи державної безпеки;

7) для його передачі на підставі та в порядку, встановлених статтею 44 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1351.

(3) Зазначеним у цьому параграфі ризиком втечі вважається, якщо:

1) наявна зазначена в § 6⁸ Закону про обов'язок виїзду та заборону в'їзду обставина, з урахуванням особливостей процедури, встановлених у єдиному праві Європейського Союзу щодо міжнародного захисту;

2) заявник не дотримувався зазначеного в частині 1 § 60 або частині 2 § 67 цього закону обмеження свободи пересування чи альтернативи затриманню;

3) заявник без дозволу чи без повідомлення залишив територію повіту, де розташоване його місце розміщення;

4) заявник не з'явився для процесуальних дій до Департаменту поліції та прикордонної охорони.

(4) Встановлені частиною 2 цього параграфа підстави затримання не обмежують затримання особи на підставах, встановлених іншими законами.

(5) У разі затримання заявника з особливими потребами прийому або з потребою особливих процесуальних гарантій необхідно враховувати психічне та фізичне здоров'я заявника. Заявника не затримують, якщо це може серйозно загрожувати його психічному чи фізичному здоров'ю.

(6) Затримання заявника про міжнародний захист протоколюється.

(7) У разі затримання заявника про міжнародний захист його невідкладно письмово повідомляють зрозумілою йому мовою про причину затримання та про право оскаржити затримання й клопотати про безоплатну правову допомогу для оскарження.

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони і Департамент охоронної поліції можуть своїм рішенням затримати заявника на міжнародний захист на підставі, встановленій частиною 2 § 65 цього закону, та з урахуванням умов, зазначених у частині 1, без дозволу адміністративного суду на строк до 48 годин.

(2) Якщо заявника на міжнародний захист необхідно затримати на підставі, встановленій частиною 2 § 65 цього закону, та з урахуванням умов, зазначених у частині 1, на строк понад 48 годин, Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент охоронної поліції звертається до адміністративного суду в порядку, встановленому частиною 7 § 23 Закону про обов'язок виїзду та заборону в'їзду, за дозволом на затримання заявника на міжнародний захист на строк до чотирьох місяців.

(3) Якщо іноземець подає заяву про міжнародний захист під час провадження щодо обов'язку виїзду, Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент охоронної поліції протягом 48 годин з моменту подання заяви про міжнародний захист звертається за дозволом на його затримання на строк до чотирьох місяців.

(4) Адміністративний суд продовжує строк, встановлений частиною 2 цього параграфа, з урахуванням умов, зазначених у частині 1 § 65 цього закону, щоразу на строк до чотирьох місяців у випадку, якщо існує підстава, встановлена частиною 2 § 65.

(5) Якщо адміністративний суд надав на підставі Закону про обов'язок виїзду та заборону в'їзду дозвіл на затримання іноземця, а іноземець подав повторну заяву про міжнародний захист, Департамент поліції та прикордонної охорони і Департамент охоронної поліції можуть продовжувати затримання іноземця до закінчення строку затримання, визначеного в дозволі адміністративного суду, у випадку, якщо існує встановлена частиною 2 § 65 цього закону підстава для затримання заявника на міжнародний захист.

(6) Частина 5 цього параграфа застосовується до затримання іноземця, який подав першу повторну заяву про міжнародний захист, за умови, що Департамент поліції та прикордонної охорони протягом 48 годин з моменту подання заяви приймає рішення про відмову за заявою та додатково вирішує, що заяву було подано виключно з метою відкладення обов'язку виїзду або перешкоджання його виконанню.

(7) Рішення про затримання заявника на міжнародний захист та про продовження строку затримання приймає адміністративний суд у порядку, встановленому главою 27 Адміністративного судового процесуального кодексу.

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони може прийняти рішення про застосування замість затримання альтернативи затриманню, якщо існує підстава для затримання, зазначена в частині 2 § 65 цього закону.

(2) Альтернативою затриманню є:

1) обмеження свободи пересування, зазначене в частині 1 § 60 цього закону;

2) передача на зберігання Департаменту поліції та прикордонної охорони проїзного документа іноземної держави або іншого документа, що посвідчує особу.

(3) Під час прийняття рішення про застосування альтернативи затриманню дотримуються положень, встановлених частинами 4 і 5 § 60 цього закону. У рішенні зазначається обґрунтування застосовуваного заходу.

(1) До затримання заявника на міжнародний захист застосовуються положення Закону про обов'язок виїзду та заборону в'їзду щодо затримання іноземця, який перебуває в Естонії без підстави для перебування, з урахуванням особливостей, встановлених цим законом.

(2) Під час затримання заявника на міжнародний захист можуть застосовуватися спеціальні заходи державного нагляду, передбачені Законом про обов'язок виїзду та заборону в'їзду щодо затримання іноземця, який перебуває в Естонії без підстави для перебування, а також безпосередній примус, спеціальний засіб і зброя на підставах та в порядку, встановлених Законом про охорону правопорядку.

(3) Заявників на міжнародний захист у центрі утримання за можливості розміщують окремо від іноземців, які перебувають в Естонії без підстави для перебування.

(4) Під час затримання заявника з особливими потребами у прийомі або з потребою в особливих процесуальних гарантіях Департамент поліції та прикордонної охорони забезпечує регулярний нагляд за ним, а також своєчасну та достатню підтримку.

(5) Під час затримання заявник на міжнародний захист має право спілкуватися з членами сім'ї, представником, представниками відповідних компетентних державних установ, міжнародних та неурядових організацій, а також з Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців у порядку, встановленому Законом про обов'язок виїзду та заборону в'їзду.

(1) Неповнолітнього можна затримувати у виняткових випадках, як крайній захід, і лише після того, як за результатами індивідуальної оцінки встановлено, що:

1) обмеження свободи пересування, зазначене в частині 1 § 60 цього закону, та альтернативу затриманню, зазначену в частині 2 § 67, неможливо ефективно застосувати, та

2) затримання відповідно до положень частини 2 цього параграфа є необхідним з міркувань добробуту та безпеки неповнолітнього і відповідає найкращим інтересам неповнолітнього.

(2) Затримання може відповідати найкращим інтересам неповнолітнього:

1) щодо супроводжуваного неповнолітнього — тоді, коли затримано батька/матір або основного опікуна неповнолітнього;

2) щодо несупроводжуваного неповнолітнього — тоді, коли затримання забезпечує його безпеку.

(3) Неповнолітнього затримують на якомога коротший строк. Неповнолітнього іноземця не розміщують у в'язниці чи арештному домі.

(4) Якщо неповнолітнього іноземця розміщують у центрі утримання, йому забезпечується можливість для дозвіллєвої діяльності, зокрема для ігор, що відповідають віку, та гурткової діяльності, а також для занять на свіжому повітрі.

(5) Якщо несупроводжуваного неповнолітнього розміщують у центрі утримання, його поселяють окремо від дорослих.

(1) Під час затримання членів сім'ї сім'ї забезпечується поселення окремо від інших затриманих заявників.

(2) Членів сім'ї чоловічої та жіночої статі за їхньою згодою поселяють у кімнаті, пристосованій для поселення членів сім'ї.

(1) У разі відпадіння підстави для затримання заявника невідкладно звільняють з центру утримання.

(2) Якщо заявника беруть під варту як підозрюваного або обвинуваченого у справі про правопорушення, його звільняють з центру утримання на підставі постанови про взяття під варту.

(1) Затримання заявника вирішує адміністративний суд у порядку, встановленому главою 27 Адміністративно-процесуального кодексу.

(2) Якщо до суду подано надзвичайно велику кількість клопотань про затримання осіб, які клопочуть про міжнародний захист, і суд через об'єктивну перешкоду не може розглянути клопотання про затримання на підставі глави 27 Адміністративно-процесуального кодексу та у встановленому в ній порядку або розгляд істотно ускладнений, суд може винести ухвалу про затримання особи, яка клопоче про міжнародний захист, без описової та мотивувальної частини.

(3) Якщо особа, яка клопоче про міжнародний захист, бажає оскаржити затримання, яке суд оформив на підставі частини 2 цього параграфа ухвалою без описової та мотивувальної частини, суд надає особі, яка клопоче про міжнародний захист, описову та мотивувальну частину за першої можливості.

(1) У надзвичайній ситуації, спричиненій масовою імміграцією, під час розміщення та тримання під вартою заявника можуть застосовуватися особливості, встановлені цим параграфом.

(2) У разі тримання під вартою заявника про міжнародний захист у надзвичайній ситуації у протоколі тримання під вартою документується щонайменше ім'я або імена кожного заявника про міжнародний захист, правова і фактична підстава та обґрунтування тримання під вартою, дата, час і місце, а також найменування адміністративного органу, який склав протокол, та ім'я посадової особи.

(3) У надзвичайній ситуації заявника про міжнародний захист можна тримати під вартою поза межами центру тримання під вартою. Іноземця розміщують поза межами центру тримання під вартою на підставі рішення адміністративного суду або протоколу тримання під вартою.

(4) Членів сім'ї, які тримаються під вартою у надзвичайній ситуації, за першої можливості розміщують разом, за винятком випадків, коли окреме тримання члена сім'ї під вартою є необхідним для захисту інших осіб, здоров'я населення, громадського порядку або державної безпеки. Приватність сім'ї забезпечується якомога більшою мірою.

(5) Установа, яка керує врегулюванням надзвичайної ситуації, визначає дату початку та закінчення застосування надзвичайних заходів і невідкладно повідомляє про це Європейську Комісію.

(6) Судове провадження, розпочате у надзвичайній ситуації, спричиненій масовою імміграцією, суд може завершити після закінчення надзвичайної ситуації відповідно до встановленого в § 72 частинах 2 і 3 цього закону.

(1) Тимчасовий захист — це процедура, мета якої полягає в наданні у разі масової імміграції або передбачуваної масової імміграції невідкладного і тимчасового захисту переміщеним особам із третіх країн, які не можуть повернутися до країни походження, зокрема якщо існує загроза, що система міжнародного захисту не зможе опрацювати зазначену імміграцію, не завдаючи шкоди своєму ефективному функціонуванню в інтересах цих осіб та інших осіб, які клопочуть про захист.

(2) Рішення про прийняття іноземців із зони небезпеки або з держави — члена Європейського Союзу до Естонії ухвалює Уряд Республіки на підставі рішення Ради Європейського Союзу про застосування тимчасового захисту та за пропозицією компетентних урядових установ.

(3) Уряд Республіки може ухвалити рішення про поширення категорій осіб, перелічених у зазначеному в частині 2 цього параграфа рішенні Ради Європейського Союзу, на інших осіб, якщо вони були переміщені з тих самих причин і походять з тієї самої країни чи регіону, та невідкладно повідомляє про це Раду Європейського Союзу і Європейську Комісію.

(4) На підставі рішення Уряду Республіки тимчасовий захист застосовується до зазначених у рішенні іноземців, якщо відсутня встановлена в § 78 частині 1 цього закону підстава для відмови в застосуванні тимчасового захисту.

(1) Строк тимчасового захисту становить один рік.

(2) Якщо Рада Європейського Союзу не припиняє строк тимчасового захисту, його може бути продовжено щоразу на шість місяців, але не більше ніж на один рік.

(3) Якщо застосування тимчасового захисту залишається обґрунтованим, Рада Європейського Союзу може продовжити встановлені в частинах 1 і 2 цього параграфа строки не більше ніж на один рік.

(1) До встановлення особи заявника, який клопоче про посвідку на проживання на підставі тимчасового захисту, та перевірки її ідентичності застосовується розділ 1 глави 2 цього закону.

(2) Особа, яка отримує тимчасовий захист, подає клопотання про посвідку на проживання до Департаменту поліції та прикордонної охорони невідкладно після прибуття до Естонії.

(3) Якщо особа, яка отримує тимчасовий захист і перебуває в пункті пропуску, не має встановленої в законі про іноземців законної підстави для прибуття до Естонії та бажає клопотати в Естонії про посвідку на проживання на підставі тимчасового захисту, вона подає зазначене клопотання невідкладно до Департаменту поліції та прикордонної охорони.

(4) Особа, яка отримує тимчасовий захист і була безпосередньо затримана під час незаконного перетину кордону та бажає клопотати в Естонії про посвідку на проживання на підставі тимчасового захисту, подає зазначене клопотання до Департаменту поліції та прикордонної охорони.

(5) Клопотання про посвідку на проживання необхідно подати особисто.

(6) Особа, яка отримує тимчасовий захист, зобов'язана під час клопотання про посвідку на проживання подати такі дані та документи, якщо вони в неї є:

1) для встановлення права на возз'єднання сім'ї — дані про сімейні зв'язки;

2) документи, що посвідчують особу та громадянство, а також інші документи, які можуть сприяти встановленню ідентичності особи та громадянства;

3) візи та посвідки на проживання або рішення про відмову у видачі візи та посвідки на проживання і документи, що є підставою для них, а також інші документи, що підтверджують перетини кордону;

4) документи, що підтверджують сімейні відносини.

(7) Біометричні дані заявника, який клопоче про посвідку на проживання на підставі тимчасового захисту, передаються до системи Eurodac відповідно до регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1358.

(8) Департамент поліції та прикордонної охорони видає особі, яка отримує тимчасовий захист, на час розгляду клопотання про посвідку на проживання довідку, яка підтверджує, що її клопотання про посвідку на проживання перебуває на розгляді.

(9) Порядок клопотання про посвідку на проживання, її видачі, продовження та визнання недійсною для особи, яка отримує тимчасовий захист, та члена її сім'ї, перелік довідок і даних, що подаються під час клопотання про посвідку на проживання, а також перелік даних, що подаються під час переведення до іншої держави-члена, встановлює відповідальний за сферу міністр постановою. ↗

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони надає строковий дозвіл на проживання іноземцю, щодо якого застосовується тимчасовий захист.

(2) Департамент поліції та прикордонної охорони продовжує дозвіл на проживання особи, яка отримує тимчасовий захист, на підставі її заяви, якщо не наявна обставина, що є підставою для визнання дозволу на проживання недійсним, передбачена § 79 частиною 1 цього закону.

(3) Якщо тимчасовий захист особи не припинився і вона отримала дозвіл на проживання на підставі тимчасового захисту та скористалася правом на добровільне повернення, то заява про новий дозвіл на проживання на підставі тимчасового захисту розглядається у першочерговому порядку з урахуванням ситуації в країні походження цієї особи.

(4) Дозвіл на проживання особи, яка отримує тимчасовий захист, надається зі строком дії до трьох років.

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони може відмовити у застосуванні тимчасового захисту, а також у наданні та продовженні дозволу на проживання іноземцю:

1) щодо якого є обґрунтована підозра, що він вчинив злочин проти миру, проти людяності чи воєнний злочин, передбачений законом або міжнародними правовими актами;

2) щодо якого є обґрунтована підозра, що він до прийняття в Естонію як іноземця, що отримує тимчасовий захист, вчинив за межами Естонії тяжкий злочин неполітичного характеру;

3) щодо якого є обґрунтована підозра, що він винний у вчиненні діяння, що суперечить цілям та принципам Організації Об'єднаних Націй;

4) який на підставі обґрунтованої підозри може становити загрозу безпеці Естонії або який остаточно засуджений за вчинення особливо тяжкого злочину і тому є суспільно небезпечним;

5) який не є особою, що отримує тимчасовий захист.

(2) Тяжким злочином неполітичного характеру, зазначеним у пункті 2 частини 1 цього параграфа, вважається, зокрема, злочин першого ступеня, вчинений начебто з політичною метою. Це положення застосовується щодо виконавця злочину та співучасника у ньому.

(3) Особі, яка отримує тимчасовий захист, якій відмовлено у наданні дозволу на проживання або у продовженні дозволу на проживання, тим самим рішенням або разом з ним виноситься припис про виїзд у порядку, передбаченому Законом про обов'язок виїзду та заборону в'їзду, якщо на іноземця на іншій підставі не покладено обов'язок виїхати з Естонії.

(4) На рішення про відмову у наданні дозволу на проживання особі, яка отримує тимчасовий захист, або про відмову у продовженні дозволу на проживання можна протягом 14 днів від дня оголошення рішення подати скаргу до адміністративного суду. Зазначені рішення не можуть бути оскаржені в порядку оскарження (vaidemenetlus).

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони визнає дозвіл на проживання особи, яка отримує тимчасовий захист, недійсним на одній з таких підстав:

1) закінчується строк тимчасового захисту;

2) особу, яка отримує тимчасовий захист, переміщують до іншої держави-члена Європейського Союзу з метою возз'єднання сім'ї;

3) особа, яка отримує тимчасовий захист, поселяється на проживання в якійсь іншій державі;

4) щодо особи, яка отримує тимчасовий захист, виявляється обставина, що є підставою для відмови у наданні дозволу на проживання та у його продовженні, передбачена § 78 частиною 1 цього закону.

(2) Як підставу для визнання недійсним дозволу на проживання особи, яка отримує тимчасовий захист, підставу, передбачену пунктом 3 частини 1 цього параграфа, застосовують передусім у випадку, якщо відсутність особи, яка отримує тимчасовий захист, в Естонії тривала довше ніж 90 днів протягом будь-якого 180-денного періоду або якщо інша держава-член Європейського Союзу надала їй дозвіл на проживання на підставі тимчасового захисту.

(3) Особі, яка отримує тимчасовий захист, дозвіл на проживання якої визнається недійсним, тим самим рішенням або разом з ним виноситься припис про виїзд у порядку, передбаченому Законом про обов'язок виїзду та заборону в'їзду.

(4) Частина 3 цього параграфа не застосовується щодо особи, яка отримує тимчасовий захист, яку переміщують до іншої держави-члена Європейського Союзу для возз'єднання сім'ї, яка має передбачену Законом про іноземців законну підставу для перебування в Естонії або якій інша держава-член Європейського Союзу надала дозвіл на проживання на підставі тимчасового захисту.

(1) До клопотання про строковий дозвіл на проживання члена сім'ї особи, яка отримує тимчасовий захист, його надання, визнання недійсним та оскарження застосовується передбачене § 46–50 та § 85 цього закону.

(1) Особі, яка отримує тимчасовий захист, у процесі клопотання про дозвіл на проживання забезпечуються права та свободи, що випливають з Конституції Естонської Республіки, законів та інших правових актів, а також міжнародних договорів, правових актів Європейського Союзу, загальновизнаних норм міжнародного права та міжнародних звичаїв.

(2) Особа, яка отримує тимчасовий захист, має право:

1) отримати за першої можливості після подання заяви про дозвіл на проживання на інформаційному листку або в електронному вигляді, а за бажанням і усно мовою, яку вона розуміє, інформацію про свої права та обов'язки, у тому числі інформацію про безоплатну правову допомогу, допомогу, пов'язану з умовами прийому, про організації, що надають інформацію, про графік процедури клопотання про дозвіл на проживання на підставі тимчасового захисту та про наслідки невиконання обов'язків;

2) отримувати підтримку відповідно до своєї особливої потреби, до визначення якої застосовується передбачене § 21 цього закону щодо особливої потреби прийому та потреби в особливій процесуальній гарантії;

3) отримувати у процесі клопотання про дозвіл на проживання на підставі тимчасового захисту та для оскарження рішення, прийнятого щодо заяви, правову допомогу для представлення себе в порядку, передбаченому цим законом.

(3) Особа, яка отримує тимчасовий захист, зобов'язана:

1) дотримуватися конституційного ладу Естонії та правових актів Естонії, поважати конституційні цінності та принципи, державу, що ґрунтується на свободі, справедливості та праві, а також суспільний устрій Естонії, естонську мову та культуру;

2) подати у визначений Департаментом поліції та прикордонної охорони строк усі дані та наявні у неї документи, а також інші докази, що мають значення для розгляду заяви про дозвіл на проживання на підставі тимчасового захисту;

3) сприяти збиранню даних, необхідних для встановлення та перевірки її особи;

4) надавати можливість огляду речей та себе, а також взяття на зберігання речей і документів, у тому числі документа, що посвідчує особу;

5) дозволяти перевіряти стан здоров'я з міркувань, пов'язаних з охороною здоров'я населення.

(1) Особа, яка отримує тимчасовий захист, у процесі клопотання про дозвіл на проживання має право користуватися представником, за винятком надання пояснень та інших процесуальних дій, які вона в силу їх характеру повинна вчинити особисто.

(2) До представництва неповнолітньої та несупроводжуваної неповнолітньої особи, яка отримує тимчасовий захист, застосовується передбачене щодо представництва неповнолітнього та несупроводжуваного неповнолітнього заявника про міжнародний захист.

(1) Особі, яка отримує тимчасовий захист, під час її перебування в Естонії забезпечуються щонайменше права та послуги, встановлені в § 59 цього закону.

(1) Особа, яка отримує тимчасовий захист, під час розгляду клопотання про посвідку на проживання зобов'язана проживати в місці розміщення, яке визначив для неї Департамент поліції та прикордонної охорони.

(2) Поза межами місця розміщення заявник, який клопоче про посвідку на проживання на підставі тимчасового захисту, може проживати з письмового дозволу Департаменту поліції та прикордонної охорони, якщо:

1) розміщення та утримання заявника забезпечує особа, яка законно проживає в Естонії, або

2) заявник має достатньо грошових коштів, щоб забезпечити власне розміщення та утримання.

(3) Департамент поліції та прикордонної охорони під час надання зазначеного в частині 2 цього параграфа дозволу оцінює потребу застосувати встановлене в § 60 частині 1 або § 67 частині 2 цього закону обмеження свободи пересування та альтернативу триманню під вартою і повідомляє про надання дозволу того, хто забезпечує матеріальні умови прийому.

(4) Департамент поліції та прикордонної охорони позбавляє особу, яка отримує тимчасовий захист, дозволу на проживання поза межами місця розміщення, якщо обставини, що були підставою для надання дозволу, відпали.

(5) Проживаючи в місці розміщення, особа, яка отримує тимчасовий захист, зобов'язана дотримуватися внутрішнього розпорядку центру розміщення заявників про міжнародний захист.

(1) Членом сім'ї особи, яка отримала тимчасовий захист, є:

1) особа, зазначена в § 6 частинах 1 і 2 цього Закону;

2) не названий у пункті 1 цієї частини близький родич, який проживав разом з нею у країні походження і був від неї залежним.

(2) Департамент поліції та прикордонної охорони вирішує питання возз'єднання розлучених за обставин масового напливу переселенців сімей та враховує такі обставини:

1) якщо члени сім'ї отримують тимчасовий захист у різних державах — членах Європейського Союзу, при возз'єднанні члена сім'ї, зазначеного в частині 1 пункті 1 цього параграфа, враховується воля цього члена сім'ї;

2) якщо члени сім'ї отримують тимчасовий захист у різних державах — членах Європейського Союзу, у кожному окремому випадку з урахуванням конкретних обставин може бути вирішено питання возз'єднання членів сім'ї, зазначених у частині 1 пункті 2 цього параграфа;

3) якщо іноземець отримує тимчасовий захист в Естонії, а член сім'ї, зазначений у частині 1 пункті 1 цього параграфа, не перебуває в Естонії, їм надається можливість возз'єднатися в Естонії;

4) якщо іноземець отримує тимчасовий захист в Естонії, а член сім'ї, зазначений у частині 1 пункті 2 цього параграфа, не перебуває в Естонії, вони можуть бути возз'єднані в Естонії у кожному окремому випадку з урахуванням конкретних обставин.

(3) При возз'єднанні сімей враховуються насамперед права та інтереси неповнолітнього.

(4) На рішення про відмову у возз'єднанні сімей може бути подано скаргу до адміністративного суду протягом 14 днів з дня оголошення рішення. Зазначене рішення не може бути оскаржене в порядку оскарження (vaidemenetlus).

(1) Якщо особа, яка отримує тимчасовий захист, погоджується на її переведення до іншої держави — члена Європейського Союзу з метою возз'єднання сімей, Департамент поліції та прикордонної охорони співпрацює з цією державою-членом задля її переведення та за потреби видає документи для того, щоб перевести особу до іншої держави-члена.

(2) Клопотання про переведення особи, яка отримує тимчасовий захист, до іншої держави — члена Європейського Союзу передається іншій державі-члену, а про це повідомляються Європейська Комісія та Управління Верховного комісара ООН у справах біженців. Якщо інша держава-член передає Естонії відповідне клопотання, Естонія повідомляє державі-члену, яка подала клопотання, про свої можливості прийняти особу, що переводиться.

(3) При переведенні особи, яка отримує тимчасовий захист, до іншої держави-члена її естонський дозвіл на проживання визнається недійсним у разі, якщо інша держава-член надала їй тимчасовий захист.

(1) Якщо в імплементаційному рішенні Ради Європейського Союзу або в міжнародному договорі не встановлено інакше, Естонія зобов'язана прийняти назад особу, яка отримала тимчасовий захист, котра має чинний виданий Естонією дозвіл на проживання і незаконно перебуває в іншій державі — члені Європейського Союзу або незаконно в'їхала до іншої держави — члена Європейського Союзу.

(1) Особа, яка отримала тимчасовий захист, має право в будь-який час подати клопотання про міжнародний захист.

(2) Клопотання про міжнародний захист, зазначене в частині 1 цього параграфа, приймається до провадження, але його розгляд зупиняється. Розгляд клопотання про міжнародний захист відновлюється за бажанням іноземця за три місяці до закінчення строку дії тимчасового захисту. Якщо іноземець не бажає продовження розгляду клопотання про міжнародний захист або якщо іноземець залишив Естонію, то провадження щодо міжнародного захисту припиняється.

(3) Клопотання про міжнародний захист, зазначене в частині 1 цього параграфа, може розглядатися під час дії тимчасового захисту, якщо для цього є вагома підстава.

(4) Під час дії тимчасового захисту застосовується лише те, що встановлено в цій главі, незалежно від тієї обставини, що особа, яка отримала тимчасовий захист, подала клопотання про міжнародний захист. Після припинення тимчасового захисту щодо особи застосовується те, що встановлено стосовно особи, яка клопоче про міжнародний захист, якщо іноземець подає або подав клопотання про міжнародний захист.

(5) Департамент поліції та прикордонної охорони приймає до провадження та розглядає клопотання про міжнародний захист, подане особою, яка отримала тимчасовий захист і перебуває в Естонії.

(1) Тимчасовий захист припиняється:

1) із закінченням максимального строку захисту або

2) у будь-який час згідно з рішенням Ради Європейського Союзу про припинення тимчасового захисту.

(2) Якщо особу, яка отримала тимчасовий захист, переведено до іншої держави — члена Європейського Союзу, пов'язані з тимчасовим захистом зобов'язання Естонії щодо зазначеного іноземця припиняються.

(3) У разі припинення тимчасового захисту Департамент поліції та прикордонної охорони визнає дозвіл на проживання недійсним.

(1) У разі припинення тимчасового захисту перебування отримувача тимчасового захисту та члена його сім'ї в Естонії є законним протягом розгляду клопотання про міжнародний захист або клопотання про посвідку на проживання, поданого в порядку, встановленому законом про іноземців.

(2) Клопотання про посвідку на проживання, зазначене в частині 1 цього параграфа, слід подати не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії посвідки на проживання, наданої на підставі тимчасового захисту.

(3) Після припинення тимчасового захисту та визнання посвідки на проживання недійсною іноземець зобов'язаний залишити Естонію, якщо він не подав клопотання про посвідку на проживання, зазначене в частині 1 цього параграфа, або клопотання про міжнародний захист, або не наявна підстава для продовження строку, визначеного в приписі про виїзд, встановлена в частині 5 § 7² закону про зобов'язання виїзду та заборону в'їзду, чи підстава для зупинення видворення, встановлена в частині 5 § 14.

(1) Іноземці, які отримали посвідку на проживання на підставі міжнародного захисту та на підставі тимчасового захисту (далі в цьому розділі — отримувач захисту), можуть перебувати в місці розміщення до переселення до одиниці місцевого самоврядування.

(2) Департамент соціального страхування підтримує вибуття отримувача захисту з центру розміщення заявників на міжнародний захист та переселення до одиниці місцевого самоврядування, враховуючи стан здоров'я отримувача захисту, місце проживання родичів і свояків та інші обставини, що мають значення, зокрема можливості працевлаштування та проживання. Отримувач захисту бере участь у пошуку відповідного йому місця проживання.

(3) Департамент соціального страхування організовує переселення отримувача захисту до одиниці місцевого самоврядування протягом чотирьох місяців, рахуючи від дня надання іноземцю посвідки на проживання на підставі міжнародного захисту або тимчасового захисту.

(4) Департамент соціального страхування організовує вибуття отримувача захисту з центру розміщення заявників на міжнародний захист та за потреби надає йому сприяння у:

1) пошуку житла;

2) отриманні послуг перекладу;

3) отриманні інформації про його права та обов'язки;

4) вирішенні інших питань та скеруванні до послуг.

(5) Департамент соціального страхування укладає з місцевим самоврядуванням або приватноправовою юридичною особою адміністративний договір про прийом отримувача захисту та надання йому послуг, перелічених у частині 4 цього параграфа.

(6) Одиниці місцевого самоврядування або приватноправовій юридичній особі, які понесли витрати, з державного бюджету відшкодовуються:

1) витрати, пов'язані з одноразовим укладенням договору найму житлового приміщення, наданого в користування отримувачу захисту, протягом перших чотирьох місяців після отримання захисту;

2) витрати на послуги перекладу, що надаються отримувачу захисту, протягом до двох років.

(7) Період покриття витрат, встановлений у частині 6 цього параграфа, може бути продовжено на підставі обґрунтованого клопотання одиниці місцевого самоврядування або приватноправової юридичної особи.

(8) Отримувач захисту, який відмовляється переселитися до знайденого для нього місця проживання в одиниці місцевого самоврядування, повинен сам шукати місце проживання та нести пов'язані з цим витрати. Отримувачу захисту надається розміщення в центрі розміщення заявників на міжнародний захист протягом до двох місяців, рахуючи від зазначеної відмови, за винятком випадку, коли отримувач захисту не займається пошуком місця проживання для себе.

(9) Якщо отримувач захисту в час, коли він користувався послугами, зазначеними в частині 6 цього параграфа, мав достатньо коштів для їх оплати, він зобов'язаний відшкодувати витрати місцевому самоврядуванню.

(1) При покритті місцевому самоврядуванню або приватноправовій юридичній особі витрат на послуги, надані отримувачу захисту, виходять з таких ставок:

1) витрати, пов'язані з одноразовим укладенням договору найму житлового приміщення, — до шести прожиткових мінімумів на домогосподарство;

2) витрати на послуги перекладу — до восьми прожиткових мінімумів на особу або до 16 прожиткових мінімумів на домогосподарство.

(1) Отримувач захисту зобов'язаний дотримуватися конституційного ладу Естонії та правових актів Естонії, поважати конституційні цінності та принципи, державу, що ґрунтується на свободі, справедливості та праві, а також суспільний устрій Естонії, естонську мову та культуру.

(1) Отримувач захисту під час проживання в Естонії має право на освіту, працевлаштування, виплати соціального страхування, допомогу із забезпечення прожиткового мінімуму та послуги охорони здоров'я і ринку праці на тих самих встановлених правовими актами підставах, що й громадянин Естонії.

(1) Метою адаптаційної програми є підтримка міграційного процесу та адаптації іноземців, а також опанування естонської мови.

(1) Держава організовує адаптаційну програму через цільову установу, створену для підтримки інтеграції людей з різним мовним і культурним походженням в Естонії та в естонському культурному просторі, зокрема адаптації та вивчення мови. Права засновника цільової установи здійснює Міністерство культури.

(2) Іноземцю, зазначеному в частинах 1 і 2 § 98 цього закону, заходи адаптаційної програми не організовуються, якщо це неможливо через об'єктивну перешкоду в надзвичайній ситуації, спричиненій масовою імміграцією.

(3) Міністр, відповідальний за сферу, встановлює постановою адаптаційну програму іноземця, скерування до участі в адаптаційній програмі, а також умови та порядок участі в ній. ↗

(1) Міністерство культури здійснює нагляд за цільовою установою, зазначеною в частині 1 § 96 цього закону.

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони скеровує заявника на міжнародний захист до участі в адаптаційній програмі, за винятком випадку, коли його клопотання розглядається в прикордонній процедурі міжнародного захисту.

(2) Міністерство культури на підставі частини 1 § 121¹ закону про іноземців скеровує до участі в адаптаційній програмі іноземця, якому надано міжнародний захист або тимчасовий захист.

(3) Міністерство культури має право повідомляти іноземця про обов'язок брати участь в адаптаційній програмі.

(1) Програма адаптації особи, яка клопоче про міжнародний захист, складається з тематичного модуля з облаштування та навчання естонської мови на рівні A1.

(2) Програма адаптації особи, яка отримала міжнародний захист, складається з тематичного модуля міжнародного захисту та навчання естонської мови на рівнях A1, A2 і B1.

(3) Програма адаптації особи, яка отримала тимчасовий захист, складається з тематичного модуля тимчасового захисту та навчання естонської мови на рівні A1.

(4) У навчанні естонської мови не зобов'язаний брати участь іноземець, зазначений у частинах 1 і 2 § 98 цього закону, який здобуває основну, середню чи вищу освіту естонською мовою.

(5) Якщо іноземець, зазначений у частинах 1 і 2 § 98 цього закону, пройшов мовне навчання в межах програми адаптації або якщо він упродовж останніх п'яти років пройшов навчання обов'язкового рівня володіння мовою, що фінансувалося з державного бюджету чи із зовнішніх коштів, він не має права безоплатно брати участь у мовному навчанні програми адаптації на тому самому рівні.

(1) Працездатний іноземець віком від 18 років до віку настання пенсії за віком, зазначений у частинах 1 і 2 § 98 цього закону, зобов'язаний пройти програму адаптації в обсязі та порядку, встановлених постановою, прийнятою на підставі частини 3 § 96.

(2) Іноземець, який за станом здоров'я не здатний повністю пройти програму адаптації, бере участь у програмі адаптації в такому обсязі та в такий спосіб, які дозволяє його стан здоров'я.

(1) Від особи, яка отримала тимчасовий захист і проживає в Естонії, та від особи, яка отримала міжнародний захист, може вимагатися відшкодування сум, витрачених на її мовне навчання, якщо вона до кінця строку дії дозволу на проживання не досягла рівня володіння мовою, встановленого законом про мову:

1) щодо особи, яка отримала тимчасовий захист, — щонайменше A1 упродовж строку дії застосування тимчасового захисту, але не пізніше ніж упродовж трьох років від отримання тимчасового захисту;

2) щодо особи, яка отримала міжнародний захист, — щонайменше B1 упродовж п'яти років від отримання міжнародного захисту.

(2) Організатор програми адаптації видає іноземцеві повідомлення про витрати на мовне навчання, на підставі якого іноземець повинен відшкодувати витрати на навчання. Повідомлення про витрати на мовне навчання є виконавчим документом у розумінні пункту 2¹ частини 1 § 2 кодексу виконавчого провадження.

(1) Дані щодо організації програми адаптації обробляються в базі даних програми адаптації, створеній на підставі закону про іноземців. Дані щодо скерування до програми адаптації та участі в ній обробляються в реєстрі надання міжнародного захисту.

(1) Метою реєстру надання міжнародного захисту (далі в цьому розділі — реєстр) є забезпечення громадського порядку та державної безпеки шляхом обробки даних заяв, поданих особами, які клопочуть про міжнародний захист та про дозвіл на проживання на його підставі, особами, які клопочуть про дозвіл на проживання на підставі тимчасового захисту, біженцями, особами, які отримали додатковий захист, та особами, які отримали тимчасовий захист, а також членами їхніх сімей.

(1) З метою ведення реєстру та виконання завдання, встановленого правовим актом спільної європейської системи притулку, іншим правовим актом Європейського Союзу, міжнародним договором, законом і постановою, у реєстрі обробляються такі дані іноземця щодо тимчасового захисту, встановленої цим законом посвідки на проживання та її продовження і визнання недійсною, міжнародного захисту та процедури передачі іноземця державі — члену Європейського Союзу, а також щодо адміністративного акта, виданого у провадженні, і вчиненої дії, та щодо дії, пов'язаної з перевіркою відомостей про особу, затриманням і адаптаційною програмою:

1) загальні дані;

2) дані про гендерну ідентичність, гендерне вираження та сексуальну орієнтацію;

3) дані облікових записів у соціальних мережах;

4) псевдоніми та попередні імена;

5) попередні громадянства;

6) по батькові, місце народження, раса, національність або етнічна група та володіння мовами;

7) відбитки пальців і зображення обличчя та дані про їх зняття або інформація про неможливість їх зняття;

8) дані документа, що посвідчує особу, і проїзного документа;

9) дані про сімейний стан;

10) біографічні дані;

11) дані про стан здоров'я;

12) дані про потребу в особливих процесуальних гарантіях та особливі потреби при прийомі;

13) дані про освіту та навчання;

14) дані про роботу та підприємницьку діяльність;

15) дані про утримання та легальний дохід;

16) релігійна належність та політичні погляди;

17) дані про належність до соціальної групи та організації;

18) дані, пов'язані із загрозою громадському порядку;

19) дані про країну походження, маршрут поїздки та прибуття до Естонії і перебування в Естонії;

20) загальні дані дружини/чоловіка, зареєстрованого співмешканця або співмешканця, інших родичів і знайомих, дані про псевдоніми, місце народження, володіння мовами, попередні громадянства, сімейний стан і легальний дохід, а також інша інформація, яку іноземець вважає за потрібне надати про них;

21) дані заяви про міжнародний захист, у тому числі попередніх або інших заяв про захист;

22) причина звернення за міжнародним захистом, у тому числі протокол особистої співбесіди, стенограма та аудіозапис;

23) причина звернення за посвідкою на проживання та дані про посвідку на проживання або право на проживання іноземця в іншій державі;

24) дані про проходження строкової служби, службу у збройних силах, кадровим військовослужбовцем або в розвідувальній чи службі безпеки та роботу в них, дані про участь у військовій операції за межами Естонії, а також дані про службу та роботу в державній чи недержавній збройній організації або підрозділі;

25) дані про належність до злочинного чи терористичного об'єднання або екстремістського угруповання, дані про перебування на території, що перебуває під контролем терористичного об'єднання або екстремістського угруповання, дані про контакт з вогнепальною зброєю чи вибуховими матеріалами, а також дані про вчинення злочину проти людяності або воєнного злочину;

26) загальні дані представника;

27) дані про розміщення;

28) дані про застосоване на підставі § 60 частини 1 або § 67 частини 2 цього закону обмеження свободи пересування та альтернативу затриманню, а також про їх оскарження;

29) дані, зазначені у статтях 12 і 14–18 регламенту (ЄС) 2024/1356 Європейського Парламенту і Ради, щодо здійснення перевірки відомостей про особу, її підсумку та завершення;

30) персональні дані, зазначені у частині 2 статті 3, частині 1 статті 13 та статті 25 регламенту (ЄС) 2024/1358 Європейського Парламенту і Ради, а також інформація, що дає змогу порівнювати дані особи та встановлювати особу;

31) дані, пов'язані із затриманням, у тому числі місце затримання, правова та фактична підстава, час, найменування суду, який надав дозвіл на затримання, і дата судового рішення, а також дані про оскарження затримання;

32) дані про направлення до адаптаційної програми та участь у ній;

33) дані процесуальної дії, а також дані рішення та його оскарження;

34) інша важлива інформація, пов'язана з іноземцем або його заявою, яку іноземець вважає за потрібне надати.

(2) Під час встановлення особи та перевірки тотожності особи у розумінні § 15⁵ Закону про документи, що посвідчують особу, можуть оброблятися загальні дані та біометричні дані особи, внесені до реєстру.

(3) Відповідальним обробником реєстру є Департамент поліції та прикордонної охорони.

(1) Положення про реєстр встановлює відповідальний за галузь міністр постановою. ↗

(2) У положенні про реєстр встановлюється порядок ведення реєстру, у тому числі:

1) надавачі даних і дані, що отримуються від них;

2) точний склад даних;

3) обмін даними між базами даних;

4) завдання відповідального обробника;

5) уповноважений обробник та його завдання;

6) порядок надання доступу до даних і видачі даних;

7) точніші строки зберігання даних;

8) інші організаційні питання.

(3) Дані реєстру зберігаються не довше 50 років. Точніші строки зберігання базових даних реєстру та логів встановлюються у положенні про реєстр.

(4) Біометричні дані, що обробляються з метою встановлення особи або перевірки тотожності особи, видаляються з реєстру негайно після проведення порівняльного дослідження.

(5) У приватноправових і публічно-правових відносинах дані реєстру про адміністративні акти, видані у провадженнях, зазначених у § 104 частині 1 цього закону, і вчинені дії можуть братися за основу як дані про наявність правової підстави для тимчасового перебування, проживання та роботи іноземця в Естонії, а також про умови тимчасового перебування, проживання та роботи в Естонії.

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони і Департамент поліції безпеки мають право перевіряти, чи перебуває, проживає та працює шукач міжнародного захисту, біженець, особа, яка отримала додатковий захист, особа, яка отримала тимчасовий захист, та член його сім'ї в Естонії відповідно до вимог, встановлених цим законом, і чи виконує встановлені цим законом обов'язки та умови.

(2) Департамент поліції безпеки здійснює відповідно до встановленого у частині 1 цього параграфа державний нагляд за обставинами перебування, проживання та роботи в Естонії шукача міжнародного захисту, біженця, особи, яка отримала додатковий захист, особи, яка отримала тимчасовий захист, та членів їхніх сімей під час виконання завдань, що випливають із Закону про органи безпеки, з метою запобігання злочину.

(1) Здійснюючи нагляд за обставинами перебування, проживання та роботи в Естонії заявника на міжнародний захист, особи, яка отримала міжнародний захист, особи, яка отримала тимчасовий захист, та членів їхніх сімей, а також іноземця, який підлягає переміщенню, переселенню чи передачі іншій державі-члену, організовуючи затримання в порядку, встановленому Законом про обов'язок виїзду та заборону в'їзду, а також здійснюючи перевірку даних щодо заявника на міжнародний захист, Департамент поліції та прикордонної охорони і Департамент поліції безпеки можуть застосовувати спеціальні заходи державного нагляду, встановлені §§ 30–33 та 45–53 Закону про охорону правопорядку, з урахуванням особливостей, встановлених правом Європейського Союзу щодо міжнародного захисту та цим законом.

(2) Департамент поліції безпеки може під час здійснення державного нагляду, встановленого цим законом, застосовувати положення про обробку персональних даних, встановлені Законом про органи безпеки.

(3) Заходи, встановлені §§ 50 та 51 Закону про охорону правопорядку, можна застосовувати лише в разі, якщо є обґрунтована підозра, що без застосування зазначених заходів запобігання ймовірному незаконному перебуванню чи роботі іноземця в Естонії не буде результативним, і інші заходи вичерпані.

(4) Департамент поліції безпеки може під час здійснення державного нагляду застосовувати безпосередній примус на підставі та в порядку, встановлених Законом про охорону правопорядку.

(1) Клопотання та заяви, подані до набрання чинності цим законом, розглядаються на умовах та в порядку, що діяли на момент подання клопотання чи заяви.

(1) До введення в експлуатацію бази даних програми адаптації особу, зазначену в частині 2 § 98 цього закону, спрямовує на участь у програмі адаптації Департамент поліції та прикордонної охорони.

<p>До Закону про громадянина Європейського Союзу вносяться такі зміни:</p> <p><b>1)</b> текст § 49¹ змінюється та викладається в такій редакції:</p> <p>„(1) Департамент поліції та прикордонної охорони спрямовує на участь у програмі адаптації громадянина Європейського Союзу та члена його сім'ї, який на підставі цього закону набув право на проживання, або якому надано право на проживання, або чиє право на проживання продовжено.</p> <p>(2) Міністерство культури має право повідомляти особу, зазначену в частині&#160;1 цього параграфа, про обов'язок брати участь у програмі адаптації.</p> <p>(3) Умови та порядок програми адаптації, спрямування на участь у програмі адаптації та участі в ній для громадянина Європейського Союзу та члена його сім'ї, який набув право на проживання, або якому надано право на проживання, або чиє право на проживання продовжено, встановлює міністр, відповідальний за відповідну сферу, постановою.</p> <p>(4) Дані про спрямування до програми адаптації та участь у ній обробляються в реєстрі дозволів на проживання та дозволів на роботу, заснованому на підставі Закону про іноземців. Дані про організацію програми адаптації обробляються в базі даних програми адаптації, заснованій на підставі Закону про іноземців.</p> <p>(5) Держава організовує програму адаптації через цільову установу, створену для підтримки інтеграції, зокрема адаптації та вивчення мови, людей з різним мовним і культурним походженням в Естонії та в естонському культурному просторі. Права засновника цільової установи здійснює Міністерство культури.</p> <p>(6) Міністерство культури здійснює нагляд за цільовою установою, зазначеною в частині&#160;5 цього параграфа.”;</p> <p><b>2)</b> частина 1 § 49¹ змінюється та викладається в такій редакції:</p> <p>„(1) Міністерство культури спрямовує на участь у програмі адаптації громадянина Європейського Союзу та члена його сім'ї, який на підставі цього закону набув право на проживання, або якому надано право на проживання, або чиє право на проживання продовжено.”.</p>

<p>До Кодексу адміністративного судочинства вносяться такі зміни:</p> <p><b>1)</b> частина 3 § 126 доповнюється другим реченням у такій редакції:</p> <p>„Справу про міжнародний захист суд розглядає у строк, встановлений Законом про надання іноземцю міжнародного захисту.”;</p> <p><b>2)</b> § 249 доповнюється частиною 7 у такій редакції:</p> <p>„(7) При клопотанні про попередній правовий захист та його вирішенні щодо права іноземця перебувати в Естонії положення цієї глави застосовуються лише настільки, наскільки Законом про надання іноземцю міжнародного захисту або Законом про обов'язок виїзду та заборону в'їзду не встановлено інакше.”.</p>

<p>Текст § 31 Закону про документи, що посвідчують особу, змінюється та викладається в такій редакції:</p> <p>„(1) Проїзний документ біженця видається іноземцю, який має в Естонії статус біженця.</p> <p>(2) Проїзний документ біженця не надає його користувачеві права на захист з боку закордонного представництва Естонії, якщо законом чи міжнародним договором не встановлено інакше.”.</p>

У частині 1 § 45² Закону про суди частину тексту „частини 4 § 15⁴ Закону про обов'язок виїзду та заборону в'їзду або частини 4 § 36⁶ Закону про надання іноземцю міжнародного захисту” замінюють частиною тексту „частини 4 § 23³ Закону про обов'язок виїзду та заборону в'їзду або частини 2 § 72 чи частини 6 § 73 Закону про надання іноземцю міжнародного захисту”.

<p>До Кримінально-процесуального кодексу вносяться такі зміни:</p> <p><b>1)</b> глава 3³ кодексу визнається такою, що втратила чинність;</p> <p><b>2)</b> кодекс доповнюється главою 3⁵ у такій редакції:</p> <p align="center">„<b>Глава 3⁵<br/> ДАНІ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ</b></p> <p><b>§ 126²¹. Обробка даних інформаційних систем Європейського Союзу</b></p> <p>(1) Особа, яка веде провадження, може подати запит до контрольного органу системи Eurodac, до центрального пункту доступу системи в'їзду до країни та виїзду з країни або візової інформаційної системи, якщо з інформаційної системи необхідно отримати дані для досягнення мети кримінального провадження.</p> <p>(2) Дані інформаційних систем Європейського Союзу дозволяється обробляти лише у разі злочину, зазначеного в пунктах 1–21 та 23–32 частини&#160;1 § 489⁶ цього кодексу.”;</p> <p><b>3)</b> частина 1 § 126²¹ після слова „органу,” доповнюється частиною тексту „системи інформації про подорожі та дозволів Європи,”.</p>

У частині 2¹ § 84 Закону про дорожній рух слова „та доброволець-рятувальник” замінюються частиною тексту „, доброволець-рятувальник, оперативний працівник органу Європейського Союзу та службовець, який виконує службові обов'язки в Естонії в рамках міжнародного співробітництва”.

<p>У Законі про поліцію та прикордонну охорону вносяться такі зміни:</p> <p><b>1)</b> § 7⁶² доповнюється частиною 1¹ такого змісту:</p> <p>„(1¹) Служба зовнішньої розвідки є установою, зазначеною в частині&#160;2 статті&#160;9 регламенту (ЄС) 2017/2226 Європейського Парламенту та Ради, завданням якої є здійснювати запити до системи в'їзду в країну та виїзду з країни.”;</p> <p><b>2)</b> закон доповнюється главами 2⁷ та 2⁸ такого змісту:</p> <p align="center">„<b>Глава 2⁷<br/> ДОСТУП ДО СИСТЕМИ ЕВРОДАК</b></p> <p><b>§ 7⁶⁹. Завдання контрольного органу системи Евродак та право отримувати дані із системи Евродак з метою правоохоронної діяльності</b></p> <p>(1) Департамент поліції та прикордонної охорони виконує завдання контрольного органу, зазначеного в частині 2 тієї ж статті, на підставі частини&#160;1 статті&#160;6 регламенту (ЄС) 2024/1358 Європейського Парламенту та Ради, яким створюється система порівняння біометричних даних Евродак для ефективного застосування регламентів (ЄС) 2024/1351 та (ЄС) 2024/1350 Європейського Парламенту та Ради і директиви Ради 2001/55/ЄС та для виявлення громадян третіх країн і осіб без громадянства, які незаконно перебувають у країні, і який стосується запитів правоохоронних органів держав-членів та Європолу для порівняння даних із даними системи Евродак з метою правоохоронної діяльності та яким змінюються регламенти (ЄС) 2018/1240 та (ЄС) 2019/818 Європейського Парламенту та Ради і скасовується регламент (ЄС) №&#160;603/2013 Європейського Парламенту та Ради (ELT&#160;L, 2024/1358, 22.05.2024).</p> <p>(2) Дані системи Евродак дозволяється обробляти лише для запобігання, припинення, виявлення та розслідування злочину, зазначеного в частині&#160;2 §&#160;126¹⁹ Кримінально-процесуального кодексу, для виявлення та відвернення підвищеної небезпеки, пов'язаної з таким злочином, та для усунення порушення громадського порядку.</p> <p>(3) Департамент поліції та прикордонної охорони, Департамент поліції безпеки, Служба зовнішньої розвідки, Податково-митний департамент та Департамент довкілля можуть з метою, встановленою в частині&#160;2 цього параграфа, запитувати та отримувати дані системи Евродак.</p> <p align="center"><b>Глава 2⁸<br/> ДОСТУП ДО ВІЗОВОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ</b></p> <p><b>§ 7⁷⁰. Завдання центрального пункту доступу візової інформаційної системи та право отримувати дані з візової інформаційної системи з метою правоохоронної діяльності</b></p> <p>(1) Департамент поліції та прикордонної охорони виконує завдання центрального пункту доступу, зазначеного в частинах&#160;1 та&#160;2 статті&#160;3 регламенту (ЄС) №&#160;767/2008 Європейського Парламенту та Ради, який стосується візової інформаційної системи (VIS) та обміну інформацією між державами-членами щодо короткострокових віз (регламент&#160;VIS) (ELT&#160;L&#160;218, 13.08.2008, с.&#160;60–81).</p> <p>(2) Дані візової інформаційної системи дозволяється обробляти лише для запобігання, припинення, виявлення та розслідування злочину, зазначеного в частині&#160;2 §&#160;126¹⁹ Кримінально-процесуального кодексу, для виявлення та відвернення підвищеної небезпеки, пов'язаної з таким злочином, та для усунення порушення громадського порядку.</p> <p>(3) Департамент поліції та прикордонної охорони, Департамент поліції безпеки, Бюро даних щодо відмивання грошей, Служба зовнішньої розвідки, Податково-митний департамент та Департамент довкілля можуть з метою, встановленою в частині&#160;2 цього параграфа, запитувати та отримувати дані візової інформаційної системи.”.</p>

§ 2 Закону про внесення змін до Закону про поліцію та прикордонну охорону та пов'язані з цим зміни до інших законів (RT I, 20.09.2022, 1) визнається таким, що втратив чинність.

<p>У пункті&#160;1 §&#160;1 Закону про внесення змін до Закону про поліцію та прикордонну охорону та пов'язані з цим зміни до інших законів (RT&#160;I,&#160;11.03.2023,&#160;4) частина&#160;4 §&#160;7⁶⁵ змінюється та викладається так:</p> <p>„(4) Департамент поліції безпеки та Служба зовнішньої розвідки є установами, зазначеними в частині&#160;4 статті&#160;13 регламенту (ЄС) 2018/1240 Європейського Парламенту та Ради, які мають доступ до Європейської системи інформації та дозволів на подорож.”.</p>

Частина 2 § 3 Закону про соціальні допомоги особам з інвалідністю визнається такою, що втратила чинність.

<p>У Законі про державне мито вносяться такі зміни:</p> <p><b>1)</b> частину 2 § 35 після частини тексту „у §&#160;270” доповнюється частиною тексту „або у §&#160;276²”;</p> <p><b>2)</b> § 36 після частини тексту „у §&#160;271” доповнюється частиною тексту „або у §&#160;276²”;</p> <p><b>3)</b> частину 1 § 38 після частини тексту „у §&#160;272” доповнюється частиною тексту „або у §&#160;276²”;</p> <p><b>4)</b> у частині 4 § 39 частина тексту „або в частині 4 §&#160;276” замінюється частиною тексту „,&#160;у частині&#160;4 §&#160;276 або у §&#160;276²”;</p> <p><b>5)</b> розділ 2 глави 11 закону доповнюється підрозділом 5 такого змісту:</p> <p align="center">„<b>Підрозділ 5<br/> Довідки, що видаються Департаментом поліції та прикордонної охорони</b></p> <p><b>§ 276². Видача довідки</b></p> <p>За розгляд заяви про видачу даних, зібраних у провадженні, що здійснюється на підставі Закону про громадянство, Закону про громадянина Європейського Союзу, Закону про документи, що посвідчують особу, та Закону про іноземців, за наявності обґрунтованого інтересу особи, та за видачу довідки сплачується державне мито 30&#160;євро.”.</p>

<p>До Закону про державний кордон вносяться такі зміни:</p> <p><b>1)</b> у частині 6 § 9¹⁰ текст „§&#160;14 частини 1²” замінюється текстом „§&#160;34 частини&#160;4”;</p> <p><b>2)</b> частину 3¹ § 11¹ змінити та викласти в такій редакції:</p> <p>„(3¹) Громадянину третьої країни, який не має законної підстави або дійсного проїзного документа для в'їзду до Естонії та бажає подати клопотання про надання міжнародного захисту в Естонії або посвідки на проживання на підставі тимчасового захисту, дозволяється в'їзд до Естонії після подання до Департаменту поліції та прикордонної охорони клопотання про міжнародний захист або клопотання про посвідку на проживання на підставі тимчасового захисту. Особі, яка клопоче про міжнародний захист, не дозволяється в'їзд до Естонії, якщо її клопотання розглядається в межах прикордонної процедури на підставі, встановленій у частині&#160;1 статті&#160;43 регламенту (ЄС) 2024/1348 Європейського Парламенту та Ради, яким запроваджується єдина процедура міжнародного захисту в Союзі та скасовується директива 2013/32/ЄС (ELT&#160;L, 2024/1348, 22.05.2024).”;</p> <p><b>3)</b> частину 3 § 11² визнати такою, що втратила чинність.</p>

<p>До Закону про соціальне забезпечення вносяться такі зміни:</p> <p><b>1)</b> у пункті 8¹ частини 1 § 142¹, а також у пункті&#160;16 частини 1, пункті&#160;4² частини&#160;6 та частині&#160;7 § 144 текст „§&#160;73 частини&#160;5 пунктах&#160;1 і&#160;3” замінюється текстом „§&#160;91 частини&#160;6”;</p> <p><b>2)</b> у пункті 16 частини 1, пункті&#160;4² частини&#160;6 та частині&#160;7 § 144 текст „§&#160;73 частини&#160;3¹” замінюється текстом „§&#160;91 частини&#160;5”.</p>

У частині 3³ § 52 Закону про організацію послуг охорони здоров'я текст „§ 11 частини 8” замінюється текстом „§ 53 частини 4”.

З пункту 3 частини 1 § 2 Закону про допомогу з непрацездатності виключається текст „отримувач міжнародного захисту, у тому числі тимчасового захисту, або”.

<p>У Законі про іноземців вносяться такі зміни:</p> <p><b>1)</b> з частини 1 § 82 та вступної частини речення частини 4 § 100⁴ виключаються слова „сфера управління Міністерства внутрішніх справ”;</p> <p><b>2)</b> § 97 доповнюється частиною 3 такого змісту:</p> <p>„(3) Клопотання про продовження довгострокової візи та строку перебування може бути залишене без розгляду, доки іноземець є заявником про міжнародний захист у розумінні Закону про надання іноземцю міжнародного захисту.”;</p> <p><b>3)</b> текст § 121¹ змінюється та викладається в такій редакції:</p> <p>„(1) Департамент поліції та прикордонної охорони направляє на участь у програмі адаптації іноземця, якому надано посвідку на проживання або посвідку на проживання якого продовжено.</p> <p>(2) Міністерство культури має право повідомляти зазначену в частині&#160;1 цього параграфа особу про обов'язок брати участь у програмі адаптації.”;</p> <p><b>4)</b> частина 1 § 121¹ змінюється та викладається в такій редакції:</p> <p>„(1) Міністерство культури направляє на участь у програмі адаптації іноземця, якому надано посвідку на проживання або посвідку на проживання якого продовжено.”;</p> <p><b>5)</b> закон доповнюється § 211¹ такого змісту:</p> <p>„<b>§ 211¹. Компетенція органу безпеки</b></p> <p>Орган безпеки у розумінні Закону про органи безпеки може у провадженні щодо надання строкової посвідки на проживання, відмови в наданні, продовження, відмови в продовженні або визнання недійсною чи для початку провадження надати Департаменту поліції та прикордонної охорони оцінку загрози, яку іноземець становить для безпеки держави.”;</p> <p><b>6)</b> частина 2 § 219 змінюється та викладається в такій редакції:</p> <p>„(2) Клопотання про строкову посвідку на проживання може бути залишене без розгляду:<br/> 1) якщо Департамент поліції та прикордонної охорони на підставі частини&#160;1 § 40² цього закону надав оцінку щодо ненадійності запрошувача іноземця;<br/> 2) доки іноземець є заявником про міжнародний захист у розумінні Закону про надання іноземцю міжнародного захисту.”;</p> <p><b>7)</b> частини 1 і 2 § 223¹ змінюються та викладаються в такій редакції:</p> <p>„(1) Умови та порядок програми адаптації іноземця, направлення на участь у програмі адаптації та участі в ній встановлює відповідальний за галузь міністр постановою.</p> <p>(2) Держава організовує програму адаптації через цільову установу, створену для підтримки інтеграції людей з різним мовним і культурним походженням в Естонії та в естонському культурному просторі, зокрема адаптації та вивчення мови. Права засновника цільової установи здійснює Міністерство культури.”;</p> <p><b>8)</b> § 223¹ доповнюється частиною 3 такого змісту:</p> <p>„(3) Міністерство культури здійснює нагляд за зазначеною в частині&#160;2 цього параграфа цільовою установою.”;</p> <p><b>9)</b> закон доповнюється § 223² такого змісту:</p> <p>„<b>§ 223². База даних програми адаптації</b></p> <p>(1) Метою бази даних програми адаптації (далі в цьому параграфі <i>база даних</i>) є оброблення даних суб'єктів програми адаптації на підставі Закону про громадянина Європейського Союзу, Закону про надання іноземцю міжнародного захисту та цього закону для організації програми адаптації та своєчасного надання послуги.</p> <p>(2) Для досягнення мети ведення бази даних та виконання встановлених законами завдань у базі даних обробляються такі дані:<br/> 1) дані про навчання та інші послуги адаптації;<br/> 2) дані надавачів послуг;<br/> 3) загальні дані суб'єкта програми адаптації, дані про освіту, знання мови, дані про посвідку на проживання або право на проживання, а також відомості про індивідуальні обставини, що впливають на обсяг і спосіб участі у програмі адаптації;<br/> 4) дані про направлення до програми адаптації, участь у послугах та результати.</p> <p>(3) У положенні про базу даних встановлюється порядок ведення бази даних, зокрема:<br/> 1) надавачі даних та отримувані від них дані;<br/> 2) детальніший склад даних;<br/> 3) обмін даними між базами даних;<br/> 4) завдання відповідального обробника;<br/> 5) уповноважений обробник та його завдання;<br/> 6) порядок доступу до даних та видачі даних;<br/> 7) детальніші строки зберігання даних;<br/> 8) інші організаційні питання.</p> <p>(4) Положення про базу даних встановлює відповідальний за галузь міністр постановою.</p> <p>(5) Відповідальним обробником бази даних є Міністерство культури.</p> <p>(6) Завдання уповноваженого обробника бази даних на підставі адміністративного договору може виконувати приватноправова юридична особа в обсязі, передбаченому відповідальним обробником. У разі укладення адміністративного договору нагляд за виконанням адміністративного договору здійснює Міністерство культури.</p> <p>(7) Якщо зазначений у частині 6 цього параграфа адміністративний договір розривається в односторонньому порядку або наявна інша причина, що перешкоджає виконавцю адміністративного завдання продовжувати виконання адміністративного завдання, подальше виконання адміністративного завдання організовує Міністерство культури.</p> <p>(8) Дані бази даних зберігаються не довше 15 років з моменту внесення даних до бази даних. Детальніші строки зберігання даних встановлюються положенням про базу даних.”;</p> <p><b>10)</b> § 232 доповнюється частиною 2³ такого змісту:</p> <p>„(2³) Якщо особа, яка отримала міжнародний захист, перебувала в іншій державі — члені Європейського Союзу незаконно, до попереднього часу проживання в Естонії не зараховується той період проживання в Естонії, що передував незаконному перебуванню в іншій державі-члені. Департамент поліції та прикордонної охорони може з гуманних причин робити винятки з установленого в цій частині.”;</p> <p><b>11)</b> підпідрозділ 1 підрозділу 4 розділу 2 глави 3 закону доповнюється §&#160;244¹ такого змісту:</p> <p>„<b>§ 244¹. Компетенція органу безпеки</b></p> <p>Орган безпеки у розумінні Закону про органи безпеки може у провадженні щодо надання посвідки на проживання довгострокового жителя, відмови в наданні, поновлення, відмови в поновленні або визнання недійсною чи для початку провадження надати Департаменту поліції та прикордонної охорони оцінку загрози, яку іноземець становить для безпеки держави.”;</p> <p><b>12)</b> текст § 247 вважається частиною 1, а параграф доповнюється частиною&#160;2 такого змісту:</p> <p>„(2) Клопотання про посвідку на проживання довгострокового жителя може бути залишене без розгляду, доки іноземець є заявником про міжнародний захист у розумінні Закону про надання іноземцю міжнародного захисту.”;</p> <p><b>13)</b> у частині 5 § 270 слово „Департамент поліції безпеки” замінюється словами „Орган безпеки у розумінні Закону про органи безпеки”.</p>

§ 6 пункт 4 Закону про визнання іноземної професійної кваліфікації доповнити після частини тексту «на підставі» частиною тексту «, або особа, яка клопоче про міжнародний захист і має право працювати в Естонії».

<p>До Закону про обов'язок виїзду та заборону в'їзду вносяться такі зміни:</p> <p><b>1)</b> частину 1 § 1 змінити та викласти в такій редакції:</p> <p>„(1) Цим законом регулюється встановлення обов'язку виїзду іноземця та визначаються підстави і порядок застосування до іноземця обов'язку виїзду та заборони в'їзду.”;</p> <p><b>2)</b> § 1 доповнити частиною 1² в такій редакції:</p> <p>„(1²) Цим законом регулюється проведення фонової перевірки іноземця та процедура обов'язку виїзду, що відбувається на кордоні, в обсязі, який не врегульований:<br/> 1) Регламентом (ЄС) 2024/1356 Європейського Парламенту та Ради, яким установлюється фонова перевірка громадян третіх країн на зовнішніх кордонах та вносяться зміни до регламентів (ЄС) № 767/2008, (ЄС) 2017/2226, (ЄС) 2018/1240 та (ЄС) 2019/817 (ELT L, 2024/1356, 22.05.2024);<br/> 2) Регламентом (ЄС) 2024/1349 Європейського Парламенту та Ради, яким установлюється процедура повернення на кордоні та вносяться зміни до регламенту (ЄС) 2021/1148 (ELT L, 2024/1349, 22.05.2024).”;</p> <p><b>3)</b> частину 1 § 1³ доповнити після слова „неповнолітній” словом „іноземець”;</p> <p><b>4)</b> у частині 2 § 1³ замінити текст „у цьому §” текстом „стосовно призначення представника неповнолітнього іноземця без супроводу в § 15 Закону про надання іноземцю міжнародного захисту та стосовно врегульованої цим законом процедури”;</p> <p><b>5)</b> частини 3 і 4 § 1³ визнати такими, що втратили чинність;</p> <p><b>6)</b> закон доповнити § 1⁴ в такій редакції:</p> <p>„<b>§ 1⁴. Визначення віку неповнолітнього іноземця</b></p> <p>(1) Якщо в Департаменту поліції та прикордонної охорони або Департаменту поліції безпеки виникає обґрунтований сумнів щодо правильності поданих даних про вік іноземця, за згодою іноземця, його опікуна або особи, яка виконує обов'язки опікуна, можуть бути проведені медичні обстеження для визначення віку іноземця.</p> <p>(2) Якщо іноземець з поважної причини відмовляється від медичних обстежень для визначення віку, Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки вважає особу повнолітньою, за винятком випадку, коли особа є явно неповнолітньою.</p> <p>(3) Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки інформує іноземця та його опікуна або особу, яка виконує обов'язки опікуна, про зазначені в частині 1 цього § медичні обстеження в Естонії, спосіб їх проведення та можливі наслідки в разі відмови іноземця від медичних обстежень.</p> <p>(4) Рішення про поводження з іноземцем як з неповнолітнім чи повнолітнім приймає Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки.</p> <p>(5) Рішення про визначення віку може бути оскаржене лише разом з адміністративним актом або вчиненою дією, у процесі провадження щодо яких було прийнято рішення про визначення віку.”;</p> <p><b>7)</b> у частині 1 § 4 замінити текст „з Естонії” текстом „з Естонії або, якщо це доречно, з території іншої держави — учасниці Шенгенської конвенції та члена Європейського Союзу”;</p> <p><b>8)</b> у частині 1 § 6² замінити числа „18, 19, 21–25, 28” числами „19, 21–23”;</p> <p><b>9)</b> у частинах 2 і 3 § 6² замінити текст „зазначеної в частині 1 § 15⁴ цього закону” текстом „спричиненої масовою імміграцією”;</p> <p><b>10)</b> § 6³ визнати таким, що втратив чинність;</p> <p><b>11)</b> § 6⁶ змінити та викласти в такій редакції:</p> <p>„<b>§ 6⁶. Клопотання про надання державної правової допомоги та її надання</b></p> <p>(1) Іноземець має право клопотати про надання державної правової допомоги в порядку, встановленому Законом про державну правову допомогу, для оскарження рішення про заборону в'їзду, припису про виїзд, застосованої в приписі про виїзд заборони в'їзду, затримання або рішення, пов'язаного з видворенням.</p> <p>(2) Клопотання про надання державної правової допомоги може бути подане англійською мовою.</p> <p>(3) До клопотання про надання державної правової допомоги необхідно додати оскаржуване рішення.</p> <p>(4) Державна правова допомога не надається іноземцю, якщо наявна умова, встановлена в частині 2 статті 17 Регламенту (ЄС) 2024/1348 Європейського Парламенту та Ради, яким запроваджується спільна процедура міжнародного захисту в Союзі та скасовується директива 2013/32/ЄС (ELT L, 2024/1348, 22.05.2024). На ухвалу про відмову в наданні державної правової допомоги не може бути подана скарга на ухвалу.</p> <p>(5) Іноземцю, який незаконно перетнув зовнішній кордон, може бути надана державна правова допомога для оскарження видворення або припису про виїзд до моменту, поки адміністративний суд не ухвалить рішення про залишення поданої іноземцем скарги без задоволення.</p> <p>(6) Якщо зазначене в частині 1 цього § рішення оскаржує іноземець, щодо якого прийнято зазначене в пункті 2 частини 2 § 16 Закону про надання іноземцю міжнародного захисту рішення, до нього застосовується встановлене щодо безоплатної правової допомоги в § 16 зазначеного закону. Клопотати про державну правову допомогу на підставі цього § можливо лише в разі, якщо особа, яка представляє іноземця в порядку безоплатної правової допомоги, не відповідає вимогам, встановленим у частині 2 § 32 Кодексу адміністративного судочинства.”;</p> <p><b>12)</b> § 6⁸ змінити та викласти в такій редакції:</p> <p>„<b>§ 6⁸. Ризик втечі іноземця</b></p> <p>Ризик втечі іноземця наявний, якщо:<br/> 1) іноземець не виїхав з Естонії або з іншої держави — учасниці Шенгенської конвенції чи члена Європейського Союзу після встановленого приписом про виїзд строку добровільного виконання обов'язку виїзду;<br/> 2) іноземець подав неправдиві дані або підроблений документ під час в'їзду до Естонії, під час клопотання про законну підставу перебування в Естонії або її продовження, про громадянство Естонії, міжнародний захист чи документ, що посвідчує особу;<br/> 3) наявний обґрунтований сумнів щодо ідентичності іноземця або його громадянства;<br/> 4) іноземець неодноразово вчиняв умисні злочини або вчинив злочин, за який йому призначено покарання у вигляді позбавлення волі;<br/> 5) іноземець не дотримувався застосованих до нього заходів нагляду або інших обов'язків, що випливають із закону;<br/> 6) іноземець повідомив Департаменту поліції та прикордонної охорони або Департаменту поліції безпеки, або адміністративний орган робить висновок з його поглядів та поведінки, що він не бажає виконувати обов'язок виїзду;<br/> 7) іноземець в'їхав до Естонії протягом строку дії застосованої до нього заборони в'їзду;<br/> 8) іноземця затримано у зв'язку з незаконним перетином зовнішнього кордону Естонії, і він не отримав дозволу чи права перебувати в Естонії;<br/> 9) іноземець без дозволу залишив визначене місцезнаходження або іншу державу — учасницю Шенгенської конвенції чи члена Європейського Союзу;<br/> 10) обов'язок виїзду іноземця звернено до примусового виконання судовим рішенням;<br/> 11) іноземцю не надано дозволу на в'їзд до Естонії;<br/> 12) іноземець відмовляється надати біометричні дані або іншим чином перешкоджає проведенню провадження на підставі цього закону;<br/> 13) іноземець становить загрозу громадському порядку або державній безпеці.”;</p> <p><b>13)</b> § 6⁹ визнати таким, що втратив чинність;</p> <p><b>14)</b> главу 1 закону доповнити § 6¹⁰ в такій редакції:</p> <p>„<b>§ 6¹⁰. Застосування попереднього правового захисту</b></p> <p>(1) Іноземець для зупинення або заборони видворення може подати адміністративному суду клопотання про попередній правовий захист у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства.</p> <p>(2) Якщо суд не надає особі, яка клопоче про міжнародний захист, права перебувати в Естонії на підставі, встановленій Законом про надання іноземцю міжнародного захисту, суд за власною ініціативою скасовує ухвалу про попередній правовий захист, якою було зупинено видворення іноземця.</p> <p>(3) Суд може зупинити видворення іноземця, який незаконно перетнув зовнішній кордон, до моменту, поки адміністративний суд рішенням не залишить подану іноземцем скаргу без задоволення.</p> <p>(4) Суд при застосуванні попереднього правового захисту може в тій самій ухвалі прийняти рішення про надання іноземцю державної правової допомоги, враховуючи частину 5 § 6⁶ цього закону.”;</p> <p><b>15)</b> главу 1 закону доповнити §§ 6¹¹ та 6¹² в такій редакції:</p> <p>„<b>§ 6¹¹. Обов'язок іноземця сприяти</b></p> <p>(1) Іноземець зобов'язаний сприяти проведенню встановлених цим законом проваджень, зокрема:<br/> 1) надавати усні та письмові дані та давати пояснення для встановлення особи, перевірки ідентичності та визначення громадянства;<br/> 2) надавати всі дані та документи, а також інші наявні в його володінні докази, що мають значення для провадження, зокрема проїзний документ або його копію;<br/> 3) давати можливість зняти біометричні дані;<br/> 4) сприяти отриманню необхідних для видворення документів, зокрема в разі потреби подавати компетентному органу третьої країни клопотання про проїзний документ та вчиняти необхідні для отримання документа дії;<br/> 5) перебувати під час провадження в Естонії та виконувати покладений на нього заходом нагляду або викликом обов'язок.</p> <p>(2) Встановлений у пунктах 1 та 2 частини 1 цього § обов'язок сприяти застосовується також до представника іноземця.</p> <p><b>§ 6¹². Міжнародне співробітництво</b></p> <p>(1) Департамент поліції та прикордонної охорони для виконання встановлених цим законом завдань може клопотати про допомогу від Європейського агентства прикордонної та берегової охорони на підставах та в порядку, встановлених Регламентом (ЄС) 2019/1896 Європейського Парламенту та Ради про європейську прикордонну та берегову охорону та скасування регламентів (ЄС) № 1052/2013 та (ЄС) 2016/1624 (ELT L 295, 14.11.2019, с. 1–131).</p> <p>(2) Відряджений Європейським агентством прикордонної та берегової охорони посадовець не має права робити припис про виїзд, змінювати визначений у приписі про виїзд строк обов'язку виїзду, зобов'язувати іноземця дотримуватися заходів нагляду, зупиняти видворення або не застосовувати видворення.</p> <p>(3) Відряджений Європейським агентством прикордонної та берегової охорони посадовець може застосовувати заходи державного нагляду та безпосередній примус на підставах та в порядку, встановлених цим законом, якщо з міжнародного договору або правового акта Європейського Союзу не випливає інше.</p> <p>(4) На підставі міжнародного договору або правового акта Європейського Союзу до провадження щодо обов'язку виїзду іноземця, який перебуває в державі без підстави для перебування, Департамент поліції та прикордонної охорони може бути залучений на території іншої держави. Департамент поліції та прикордонної охорони має на території іншої держави компетенцію та повноваження відповідно до міжнародного договору або правового акта Європейського Союзу.”;</p> <p><b>16)</b> закон доповнити главою 1¹ в такій редакції:</p> <p align="center">„<b>Глава 1¹<br/> ВСТАНОВЛЕННЯ ОБОВ'ЯЗКУ ВИЇЗДУ, ФОНОВА ПЕРЕВІРКА ТА ЗАБОРОНА В'ЇЗДУ</b></p> <p align="center"><b>Розділ 1<br/> Встановлення обов'язку виїзду</b></p> <p><b>§ 6¹³. Затримання іноземця для встановлення обов'язку виїзду</b></p> <p>(1) Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки може без дозволу адміністративного суду затримати іноземця на строк до 48 годин, щоб перевірити законні підстави прибуття іноземця до Естонії та перебування в Естонії.</p> <p>(2) Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки негайно звільняє іноземця, якщо підстава затримання відпала.</p> <p>(3) Затримання іноземця протоколюється.</p> <p>(4) Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки при встановленні обов'язку виїзду іноземця може застосовувати спеціальні заходи державного нагляду на підставі та в порядку, встановлених цим законом.</p> <p><b>§ 6¹⁴. Умови затримання іноземця</b></p> <p>(1) На підставі частини 1 § 6¹³ цього закону іноземець для встановлення обов'язку виїзду може бути затриманий у службовому приміщенні поліції, ізоляторі, за згодою в'язниці — у в'язниці або в центрі утримання. Під час затримання іноземця:<br/> 1) чоловіків і жінок, яких затримано, тримають окремо;<br/> 2) іноземець відділяється від ув'язненого, який відбуває покарання у вигляді ув'язнення, взятого під варту, який відбуває попереднє ув'язнення, та особи, яка відбуває арешт;<br/> 3) члени сім'ї розміщуються разом.</p> <p>(2) До в'язниці не поміщуються члени сім'ї та вразливі особи.</p> <p>(3) До затримання іноземця, поміщеного до ізолятора або в'язниці, застосовується встановлене в Законі про ув'язнення щодо тримання в ізоляторі або в'язниці. До затримання іноземця, поміщеного до центру утримання, застосовується встановлене цим законом щодо тримання в центрі утримання.</p> <p>(4) Під час затримання іноземцю забезпечується щонайменше:<br/> 1) невідкладна медична допомога;<br/> 2) харчування;<br/> 3) інформування про його права та обов'язки;<br/> 4) у разі потреби забезпечення предметами першої необхідності — одягом та іншими речами вжитку, а також засобами особистої гігієни.</p> <p align="center"><b>Розділ 2<br/> Фонова перевірка та рішення про заборону в'їзду</b></p> <p><b>§ 6¹⁵. Фонова перевірка іноземця</b></p> <p>(1) Департамент поліції та прикордонної охорони проводить щодо іноземця фонову перевірку в порядку, встановленому Регламентом (ЄС) 2024/1356 Європейського Парламенту та Ради.</p> <p>(2) Під час проведення фонової перевірки Департамент поліції та прикордонної охорони має право застосовувати щодо іноземця встановлені цим законом спеціальні заходи державного нагляду на підставі та в порядку, встановлених у главі 5¹ цього закону.</p> <p>(3) Якщо іноземець, якого не допущено до країни, не подав заяви про бажання отримати міжнародний захист, до його затримання та надання йому послуг застосовується встановлене цим законом щодо затримання іноземця, який перебуває в Естонії без підстави для перебування, та надання йому послуг.</p> <p>(4) Іноземця, якого не затримано і який не подав заяви про бажання отримати міжнародний захист, Департамент поліції та прикордонної охорони рішенням зобов'язує дотримуватися зазначених у частині 2 § 10 цього закону заходів нагляду, щоб запобігти ризику втечі.</p> <p><b>§ 6¹⁶. Рішення про заборону в'їзду</b></p> <p>(1) Департамент поліції та прикордонної охорони забороняє іноземцю, який не відповідає вимогам перетину зовнішнього кордону, в'їзд до Естонії та заповнює щодо нього форму, встановлену Регламентом (ЄС) 2016/399 Європейського Парламенту та Ради про правила Союзу, що регулюють переміщення осіб через кордон (ELT L 77, 23.03.2016, с. 1–52).</p> <p>(2) Департамент поліції та прикордонної охорони забороняє іноземцю в'їзд до Естонії та приймає щодо нього рішення про заборону в'їзду, якщо це передбачено правовим актом, що встановлює міжнародну санкцію або санкцію Уряду Республіки.</p> <p>(3) При прийнятті рішення про заборону в'їзду адміністративний орган повинен враховувати встановлене в § 17¹ цього закону.</p> <p>(4) На рішення про заборону в'їзду іноземець може в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства, подати адміністративному суду скаргу протягом десяти днів з дня повідомлення про рішення. Рішення про заборону в'їзду не може бути оскаржене в порядку досудового оскарження.</p> <p>(5) Якщо рішення про заборону в'їзду щодо іноземця прийнято разом з рішенням щодо клопотання про міжнародний захист, до оскарження рішення про заборону в'їзду та надання іноземцю правової допомоги застосовується встановлене в §§ 16 та 41 Закону про надання іноземцю міжнародного захисту.</p> <p>(6) Подання скарги на рішення про заборону в'їзду не зупиняє видворення іноземця і не дає підстави допускати іноземця до Естонії.</p> <p>(7) Для виконання рішення про заборону в'їзду Департамент поліції та прикордонної охорони затримує іноземця в порядку, встановленому в § 23 цього закону.</p> <p>(8) У разі затримання іноземця Департамент поліції та прикордонної охорони враховує особливі потреби вразливої особи та може зупинити виконання рішення про заборону в'їзду, якщо іноземець не може негайно виїхати з Естонії через стан його фізичного чи психічного здоров'я або з іншої поважної причини.</p> <p>(9) За клопотанням Департаменту поліції та прикордонної охорони строк затримання іноземця може бути продовжений на чотири місяці, але не довше ніж на 18 місяців з дня затримання іноземця.</p> <p>(10) До затримання іноземця та розгляду клопотання про затримання застосовується встановлене в §§ 23¹–23³ цього закону.</p> <p>(11) Встановлене в цьому § Департамент поліції та прикордонної охорони може застосовувати також щодо іноземця, якого безпосередньо затримано під час незаконного перетину зовнішнього кордону.</p> <p>(12) Іноземцю, якого неможливо повернути до країни, з якої він в'їхав до Естонії, робиться припис про виїзд з урахуванням встановлених цим законом особливостей.</p> <p>(13) Якщо Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки робить іноземцю припис про виїзд, раніше видане йому рішення про заборону в'їзду втрачає чинність.”;</p> <p><b>17)</b> у частині 2 § 7 замінити слова „виїхати з Естонії” словами „виїхати з Естонії або, якщо це доречно, також з територій інших держав — учасниць Шенгенської конвенції чи членів Європейського Союзу”;</p> <p><b>18)</b> § 7² доповнити частиною 1² в такій редакції:</p> <p>„(1²) Якщо іноземець, щодо якого застосовується процедура обов'язку виїзду на кордоні, має чинний проїзний документ, Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки за клопотанням іноземця може прийняти рішення про надання строку добровільного виконання обов'язку виїзду, враховуючи встановлене в Регламенті (ЄС) 2024/1349 Європейського Парламенту та Ради.”;</p> <p><b>19)</b> у пункті 5 частини 2 § 7² замінити текст „зазначене в частині 1 або 1¹ § 28² рішення про недопуск до країни” текстом „зазначене в частині 1 або 2 § 6¹⁶ рішення про заборону в'їзду”;</p> <p><b>20)</b> § 7⁴ доповнити частиною 2¹ в такій редакції:</p> <p>„(2¹) Іноземцю, якому зроблено припис про виїзд в інтересах громадського порядку або державної безпеки, у приписі про виїзд може бути застосована заборона в'їзду на десять років з дня виконання припису про виїзд.”;</p> <p><b>21)</b> заголовок § 10 змінити та викласти в такій редакції:</p> <p>„<b>§ 10. Забезпечення підготовки та виконання припису</b>”;</p> <p><b>22)</b> частину 1 § 10 доповнити після тексту „для уникнення” текстом „або в разі, якщо затримання іноземця для підготовки його обов'язку виїзду чи його виконання на підставі, встановленій у § 23 цього закону, не є пропорційним,”;</p> <p><b>23)</b> § 10 доповнити частиною 7 в такій редакції:</p> <p>„(7) Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки зобов'язує іноземця, щодо якого застосовується Регламент (ЄС) 2024/1349 Європейського Парламенту та Ради, проживати у визначеному місцезнаходженні, за винятком випадку, коли цей обов'язок вже покладено на іноземця під час проведення провадження щодо міжнародного захисту і його місце розміщення не змінилося.”;</p> <p><b>24)</b> частину 9 § 12 змінити та викласти в такій редакції:</p> <p>„(9) Неповнолітньому іноземцю без супроводу під час його перебування в Естонії Департамент соціального страхування надає послугу альтернативного догляду щонайменше в обсязі, встановленому в частині 1 § 53 Закону про надання іноземцю міжнародного захисту.”;</p> <p><b>25)</b> § 12¹ визнати таким, що втратив чинність;</p> <p><b>26)</b> § 13 доповнити частиною 5 в такій редакції:</p> <p>„(5) Іноземець, якому зроблено припис про виїзд разом з рішенням, прийнятим на підставі Закону про надання іноземцю міжнародного захисту, може подати скаргу на припис про виїзд або застосовану в ньому заборону в'їзду у строк та в порядку, встановлених Законом про надання іноземцю міжнародного захисту.”;</p> <p><b>27)</b> § 13² змінити та викласти в такій редакції:</p> <p>„<b>§ 13². Послуги, що надаються іноземцю</b></p> <p>(1) Якщо в іноземця, який перебуває в Естонії без підстави для перебування, немає достатніх грошових коштів, Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки може організувати розміщення іноземця, якщо це необхідно з гуманних причин або для захисту вразливої особи та якщо іноземець не може скористатися можливістю розміщення в іншому місці.</p> <p>(2) Іноземець має право на невідкладну соціальну допомогу в порядку, встановленому Законом про соціальне забезпечення.</p> <p>(3) Іноземцю, який раніше клопотав про міжнародний захист, надання послуги розміщення може бути продовжене в місці розміщення, визначеному під час провадження щодо міжнародного захисту, на умовах, встановлених Законом про надання іноземцю міжнародного захисту.</p> <p>(4) Якщо щодо іноземця застосовується встановлена в Регламенті (ЄС) 2024/1349 Європейського Парламенту та Ради прикордонна процедура повернення, до його розміщення застосовується встановлене Законом про надання іноземцю міжнародного захисту.</p> <p>(5) Під час розміщення іноземця враховуються захист сімейного життя іноземця та найкращі інтереси дитини.</p> <p>(6) Іноземець має право на невідкладну медичну допомогу. У разі потреби йому надаються необхідні послуги охорони здоров'я в обсязі, встановленому на підставі частини 7 § 26⁹ цього закону, через медичний пункт центру утримання.</p> <p>(7) Іноземцю, який підлягає обов'язковому навчанню, забезпечується доступ до освіти в порядку, встановленому Законом про основну школу та гімназію.”;</p> <p><b>28)</b> § 13³ визнати таким, що втратив чинність;</p> <p><b>29)</b> заголовок глави 3 закону змінити та викласти в такій редакції:</p> <p align="center">„<b>Глава 3<br/> ЗДІЙСНЕННЯ ВИДВОРЕННЯ</b>”;</p> <p><b>30)</b> § 14 доповнити частинами 2³–2⁵ в такій редакції:</p> <p>„(2³) Іноземець, щодо якого Естонія застосувала заборону в'їзду, видворяється без винесення припису про виїзд, якщо іноземець знову в'їхав до Естонії протягом строку дії заборони в'їзду і строк дії заборони в'їзду не визнано таким, що втратив чинність, не скасовано та не зупинено.</p> <p>(2⁴) Встановлене в частині 2³ цього § не застосовується, якщо заборону в'їзду застосовано до іноземця на підставі Пенітенціарного кодексу і призначене іноземцю покарання підлягає виконанню.</p> <p>(2⁵) Припис про виїзд може бути не винесено щодо іноземця, який незаконно в'їхав до Естонії з території іншої держави — учасниці Шенгенської конвенції чи члена Європейського Союзу, і ця держава-член приймає його відповідно до двостороннього договору про реадмісію або іншої домовленості.”;</p> <p><b>31)</b> у пункті 1 частини 4 § 14 замінити слово „припис” словами „адміністративний акт, що поклав обов'язок виїзду”;</p> <p><b>32)</b> у пункті 1 частини 5 § 14 замінити слова „примусового виконання припису про виїзд” словом „видворення”;</p> <p><b>33)</b> частину 5 § 14 доповнити пунктом 5 в такій редакції:</p> <p>„5) якщо іноземець подає клопотання про міжнародний захист, за винятком випадку подання другого та наступного повторного клопотання про міжнародний захист.”;</p> <p><b>34)</b> § 14 доповнити частиною 8 в такій редакції:</p> <p>„(8) Під час видворення іноземця адміністративний орган, який організовує видворення, складає протокол дії примусового виконання, за винятком встановленого в частині 5 § 7³ цього закону випадку при винесенні припису про виїзд.”;</p> <p><b>35)</b> §§ 14¹, 15, 15³, 15⁴ та 19–19² визнати такими, що втратили чинність;</p> <p><b>36)</b> заголовок глави 4 закону змінити та викласти в такій редакції:</p> <p align="center">„<b>Глава 4<br/> РОЗГЛЯД КЛОПОТАННЯ ПРО ЗАТРИМАННЯ ТА ПОМІЩЕННЯ ДО ЦЕНТРУ УТРИМАННЯ</b>”;</p> <p><b>37)</b> § 23 змінити та викласти в такій редакції:</p> <p>„<b>§ 23. Затримання іноземця, який перебуває в Естонії без підстави для перебування, та поміщення до центру утримання</b></p> <p>(1) Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки може затримати іноземця, який перебуває в Естонії без підстави для перебування, на підставі, встановленій у частині 2 цього §, та в зазначеній у частинах 1 і 2 § 23¹ цього закону установі на строк до 48 годин, якщо встановлені цим законом заходи нагляду неможливо ефективно застосувати для підготовки його обов'язку виїзду або його виконання.</p> <p>(2) Іноземця можна затримати на таких підставах:<br/> 1) встановлення особи або перевірка ідентичності;<br/> 2) перевірка або з'ясування громадянства особи;<br/> 3) наявність ризику втечі;<br/> 4) іноземець перешкоджає проведенню провадження щодо обов'язку виїзду або уникає його;<br/> 5) іноземець не виконує обов'язок сприяти;<br/> 6) в іноземця немає необхідних для повернення документів або їх отримання від приймаючої чи транзитної країни затримується;<br/> 7) забезпечення громадського порядку або державної безпеки;<br/> 8) іноземець видворяється до іншої держави — учасниці Шенгенської конвенції чи члена Європейського Союзу або в порядку прискореної процедури до третьої країни відповідно до договору про реадмісію чи іншої домовленості;<br/> 9) виконання рішення про заборону в'їзду;<br/> 10) виконання обов'язку виїзду іноземця, затриманого на підставі пункту 4 частини 2 § 65 Закону про надання іноземцю міжнародного захисту.</p> <p>(3) Якщо іноземця необхідно затримати на підставі, встановленій у частині 2 цього §, та з урахуванням зазначених у частині 1 умов на строк понад 48 годин, Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки клопоче перед адміністративним судом про дозвіл на його затримання та поміщення до визначеного Департаментом поліції та прикордонної охорони або Департаментом поліції безпеки місця затримання на строк до чотирьох місяців.</p> <p>(4) Якщо припис про виїзд зроблено іноземцю, якого не було затримано в прикордонній процедурі, що проводиться на підставі Регламенту (ЄС) 2024/1348 Європейського Парламенту та Ради, його обов'язок виїзду може бути виконано шляхом затримання, якщо наявні зазначені в частині 1 цього § умови та встановлена в пункті 3, 4 чи 7 частини 2 підстава.</p> <p>(5) Адміністративний суд надає на підставі, встановленій у частині 2 цього §, дозвіл на затримання іноземця в місці затримання, визначеному Департаментом поліції та прикордонної охорони або Департаментом поліції безпеки, на строк до чотирьох місяців, якщо встановлені цим законом заходи нагляду неможливо ефективно застосувати.</p> <p>(6) Якщо адміністративний суд надав на підставі Закону про надання іноземцю міжнародного захисту дозвіл на затримання такого іноземця, провадження щодо міжнародного захисту якого завершено остаточним рішенням або який не має права перебувати в Естонії до прийняття остаточного рішення, і на думку Департаменту поліції та прикордонної охорони або Департаменту поліції безпеки наявні зазначені в частині 1 цього § умови та встановлена в частині 2 підстава для затримання іноземця з метою його видворення, Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки може затримати іноземця з метою видворення до кінця визначеного в дозволі строку затримання.</p> <p>(7) Перелік даних та доказів, що подаються в клопотанні про отримання дозволу на затримання, встановлює відповідальний за сферу міністр постановою.”;</p> <p><b>38)</b> закон доповнити §§ 23¹–23³ в такій редакції:</p> <p>„<b>§ 23¹. Місце та умови затримання іноземця, який перебуває в Естонії без підстави для перебування</b></p> <p>(1) Іноземець, який перебуває в Естонії без підстави для перебування, поміщується до центру утримання.</p> <p>(2) Департамент поліції та прикордонної охорони може помістити іноземця до ізолятора поліції або іншого місця затримання, якщо його тримання в центрі утримання неможливе через непередбачуване збільшення кількості затриманих або це необхідно з міркувань безпеки чи охорони здоров'я.</p> <p>(3) У встановленому в частині 2 цього § випадку іноземцю має бути забезпечено надання щонайменше таких послуг:<br/> 1) медичний огляд та доступність необхідної послуги охорони здоров'я в обсязі, встановленому на підставі частини 7 § 26⁹ цього закону;<br/> 2) харчування;<br/> 3) інформування про його права та обов'язки;<br/> 4) у разі потреби надання мовної допомоги в процесуальній дії, що вчиняється на підставі цього закону;<br/> 5) у разі потреби забезпечення предметами першої необхідності — одягом та іншими речами вжитку, а також засобами особистої гігієни;<br/> 6) за бажанням іноземця забезпечення можливості спілкування та зустрічі із зазначеною в частинах 1 і 2 § 26¹⁰ цього закону особою, якщо не наявна встановлена цим законом підстава для заборони зустрічі.</p> <p>(4) Якщо іноземець за згодою в'язниці поміщується до в'язниці або ізолятора, він відділяється від ув'язненого, який відбуває покарання у вигляді ув'язнення, взятого під варту, який відбуває попереднє ув'язнення, та особи, яка відбуває арешт. До затримання іноземця, поміщеного до в'язниці або ізолятора, застосовується встановлене в Законі про ув'язнення щодо тримання у в'язниці або ізоляторі, з урахуванням встановлених у цьому § особливостей.</p> <p>(5) У встановленому в частині 2 цього § випадку члени сім'ї розміщуються разом. Щодо неповнолітнього іноземця застосовується встановлене в частинах 4, 7 і 8 § 26⁵ цього закону.</p> <p><b>§ 23². Розгляд клопотання про затримання</b></p> <p>(1) Затримання іноземця вирішує адміністративний суд у порядку, встановленому в главі 27 Кодексу адміністративного судочинства.</p> <p>(2) Якщо суду подано надзвичайно велику кількість клопотань про затримання і суд через об'єктивну перешкоду не може розглянути клопотання про затримання на підставі глави 27 Кодексу адміністративного судочинства та у встановленому в ній порядку або розгляд істотно ускладнений, суд може винести ухвалу про затримання іноземця без описової та мотивувальної частини.</p> <p>(3) Якщо іноземець бажає оскаржити затримання, яке суд оформив ухвалою без описової та мотивувальної частини, суд надає іноземцю описову та мотивувальну частину за першої можливості.</p> <p><b>§ 23³. Затримання іноземця, який перебуває в Естонії без підстави для перебування, у надзвичайній ситуації</b></p> <p>(1) У надзвичайній ситуації, спричиненій масовою імміграцією, до затримання іноземця можуть застосовуватися встановлені в цьому § особливості.</p> <p>(2) Під час затримання іноземця в надзвичайній ситуації, спричиненій масовою імміграцією, у протоколі затримання документуються щонайменше ім'я або імена кожного іноземця, правова та фактична підстава затримання і його обґрунтування, дата, час і місце, а також найменування адміністративного органу, який склав протокол, та ім'я посадовця.</p> <p>(3) Іноземцю забезпечується надання щонайменше таких послуг:<br/> 1) розміщення;<br/> 2) у разі потреби проведення медичного огляду та надання невідкладної медичної допомоги;<br/> 3) харчування;<br/> 4) інформування про його права та обов'язки;<br/> 5) у разі потреби надання мовної допомоги в процесуальній дії, що вчиняється на підставі цього закону;<br/> 6) у разі потреби забезпечення предметами першої необхідності — одягом та іншими речами вжитку, а також засобами особистої гігієни;<br/> 7) за бажанням іноземця забезпечення можливості спілкування та зустрічі, застосовуючи встановлене в § 26¹⁰ цього закону в обсязі, який можливий у надзвичайній ситуації;<br/> 8) надання державної правової допомоги відповідно до встановленого в § 6⁶ цього закону.</p> <p>(4) Затримані в надзвичайній ситуації, спричиненій масовою імміграцією, члени сім'ї за першої можливості розміщуються разом, за винятком випадку, коли окреме затримання члена сім'ї необхідне для захисту інших осіб, здоров'я населення, громадського порядку або державної безпеки. Приватність сім'ї забезпечується максимально можливою мірою.</p> <p>(5) Установа, яка керує врегулюванням надзвичайної ситуації, спричиненої масовою імміграцією, визначає дату початку та закінчення застосування надзвичайних заходів та невідкладно повідомляє про це Європейську Комісію.”;</p> <p><b>39)</b> у частинах 3 і 4 § 24 замінити слово „Припису” словами „Адміністративного акта, що поклав обов'язок виїзду”;</p> <p><b>40)</b> § 25 змінити та викласти в такій редакції:</p> <p>„<b>§ 25. Продовження строку затримання іноземця, який перебуває в Естонії без підстави для перебування</b></p> <p>(1) За клопотанням Департаменту поліції та прикордонної охорони або Департаменту поліції безпеки адміністративний суд може продовжити строк затримання іноземця на строк до чотирьох місяців, але не довше ніж на шість місяців з дня його затримання, якщо наявні встановлена в частині 2 § 23 цього закону підстава та зазначені в частині 1 умови.</p> <p>(2) Після спливу встановленого в частині 1 цього § строку адміністративний суд за клопотанням Департаменту поліції та прикордонної охорони або Департаменту поліції безпеки може продовжити строк затримання іноземця на чотири місяці, але не довше ніж на 18 місяців з дня його затримання, якщо наявні встановлена в пункті 5 чи 6 частини 2 § 23 цього закону підстава та зазначені в частині 1 умови.</p> <p>(3) До строку затримання іноземця, встановленого в частинах 1 і 2 цього §, не зараховується час його затримання на іншій передбаченій законом підставі.”;</p> <p><b>41)</b> § 26⁴ визнати таким, що втратив чинність;</p> <p><b>42)</b> § 26⁹ доповнити частиною 1¹ в такій редакції:</p> <p>„(1¹) Медичний огляд може проводитися за допомогою відеозв'язку, якщо для забезпечення безпеки використовуваної для цього мережевої та інформаційної системи виконано вимоги, встановлені в §§ 7 і 8 Закону про кібербезпеку та на їх підставі.”;</p> <p><b>43)</b> частину 5 § 26¹⁰ змінити та викласти в такій редакції:</p> <p>„(5) Департаменту поліції та прикордонної охорони дозволено спостерігати за зустрічами, але не прослуховувати їх.”;</p> <p><b>44)</b> § 28² визнати таким, що втратив чинність;</p> <p><b>45)</b> § 33¹¹ змінити та викласти в такій редакції:</p> <p>„<b>§ 33¹¹. Обробка біометричних даних іноземця, який перебуває в Естонії без підстави для перебування</b></p> <p>(1) Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки знімає біометричні дані з іноземця віком щонайменше шість років, який незаконно перетнув зовнішній кордон Естонії або перебуває в Естонії без підстави для перебування, та передає їх на додаток до інших необхідних даних до системи Eurodac відповідно до статей 22 та 23 Регламенту (ЄС) 2024/1358 Європейського Парламенту та Ради, яким створюється система Eurodac для порівняння біометричних даних з метою результативного застосування регламентів (ЄС) 2024/1351 та (ЄС) 2024/1350 Європейського Парламенту та Ради і директиви Ради 2001/55/ЄС та виявлення громадян третіх країн і осіб без громадянства, які незаконно перебувають у державі, і який стосується запитів правоохоронних органів держав-членів та Європолу на порівняння даних з даними системи Eurodac з метою правоохоронної діяльності, та яким вносяться зміни до регламентів (ЄС) 2018/1240 та (ЄС) 2019/818 Європейського Парламенту та Ради і скасовується Регламент (ЄС) № 603/2013 Європейського Парламенту та Ради (ELT L, 2024/1358, 22.05.2024).</p> <p>(2) Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки знімає біометричні дані з іноземця, який перебуває в Естонії без підстави для перебування, для виконання обов'язку, встановленого в частині 2 § 33¹ та частині 1 § 33¹⁶ цього закону.</p> <p>(3) Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки може дактилоскопіювати іноземця, щодо якого застосовано заборону в'їзду.</p> <p>(4) Щодо іноземця, який відмовляється надати біометричні дані, може застосовуватися безпосередній примус.</p> <p>(5) Біометричні дані вносяться до бази даних системи автоматичної біометричної ідентифікації особи (далі <i>база даних ABIS</i>).</p> <p>(6) Форму картки відбитків пальців встановлює відповідальний за сферу міністр постановою.”;</p> <p><b>46)</b> § 33¹² визнати таким, що втратив чинність;</p> <p><b>47)</b> частину 3 § 33¹⁴ доповнити пунктом 29 в такій редакції:</p> <p>„29) дані консультування іноземця.”;</p> <p><b>48)</b> частину 3 § 33¹⁴ доповнити пунктами 30 і 31 в такій редакції:</p> <p>„30) зазначені в статтях 12 та 14–18 Регламенту (ЄС) 2024/1356 Європейського Парламенту та Ради дані про проведення фонової перевірки, її підсумок та завершення;<br/> 31) зазначені в статтях 22 та 23 Регламенту (ЄС) 2024/1358 Європейського Парламенту та Ради дані.”;</p> <p><b>49)</b> закон доповнити главою 5¹ в такій редакції:</p> <p align="center">„<b>Глава 5¹<br/> ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД</b></p> <p><b>§ 33¹⁷. Спеціальні заходи державного нагляду</b></p> <p>(1) Департамент поліції та прикордонної охорони та Департамент поліції безпеки мають право перевіряти, чи відповідає іноземець умовам в'їзду до Естонії та перебування в Естонії і чи виконує встановлені цим законом обов'язки.</p> <p>(2) Департамент поліції безпеки здійснює відповідно до встановленого в частині 1 цього § державний нагляд при виконанні завдань, що випливають із Закону про органи безпеки, з метою запобігання злочину.</p> <p>(3) Департамент поліції та прикордонної охорони і Департамент поліції безпеки можуть для здійснення встановленого цим законом державного нагляду застосовувати зазначені в §§ 31, 44, 45, 50 і 51 Закону про охорону правопорядку спеціальні заходи державного нагляду на підставах та в порядку, встановлених Законом про охорону правопорядку.</p> <p>(4) Зазначені в §§ 50 і 51 Закону про охорону правопорядку спеціальні заходи державного нагляду можуть застосовуватися лише в разі, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що без застосування зазначених заходів виконання обов'язку виїзду іноземця не буде результативним.</p> <p><b>§ 33¹⁸. Опитування іноземця</b></p> <p>При здійсненні державного нагляду, пов'язаного зі встановленням, підготовкою та виконанням обов'язку виїзду, Департамент поліції та прикордонної охорони та Департамент поліції безпеки мають право опитувати іноземця в порядку, встановленому Законом про охорону правопорядку, зокрема вимагати від нього дані та докази щодо обставин, пов'язаних із в'їздом до Естонії та перебуванням в Естонії. Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки може перекладати пояснення іноземця за допомогою інформаційно-технологічного засобу.</p> <p><b>§ 33¹⁹. Встановлення особи та перевірка ідентичності</b></p> <p>(1) При здійсненні державного нагляду, пов'язаного зі встановленням, підготовкою та виконанням обов'язку виїзду, Департамент поліції та прикордонної охорони та Департамент поліції безпеки мають право вимагати від іноземця пред'явлення документа, що посвідчує особу, або проїзного документа іноземної держави, отримувати свідчення, що дають змогу встановити особу або перевірити ідентичність, зокрема дані про місце проживання особи, а також біометричні дані.</p> <p>(2) Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки може встановити особу або перевірити ідентичність на підставі інших даних, зокрема на підставі даних, зібраних у раніше проведених щодо особи провадженнях, або даних, що обробляються в базах даних, створених на підставі правового акта Європейського Союзу чи закону.</p> <p>(3) Іноземець зобов'язаний надати можливість встановлення своєї особи та перевірки ідентичності, зокрема надати можливість зняти біометричні дані.</p> <p>(4) При встановленні особи іноземця або перевірці ідентичності Департамент поліції та прикордонної охорони та Департамент поліції безпеки мають право застосовувати безпосередній примус так довго, як це неминуче для досягнення мети.</p> <p>(5) Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки може доставити іноземця до службового приміщення, якщо це необхідно для встановлення особи іноземця або перевірки ідентичності.</p> <p>(6) Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки може зобов'язати іноземця письмово або в електронній формі підтвердити правильність даних, отриманих під час встановлення особи або перевірки ідентичності.</p> <p><b>§ 33²⁰. Встановлення походження особи на підставі даних ДНК</b></p> <p>(1) Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки може взяти в іноземця зразок ДНК, якщо походження особи неможливо встановити інакше.</p> <p>(2) При взятті зразка ДНК в іноземця виходять з порядку, встановленого на підставі частини 5 § 33 Закону про охорону правопорядку.</p> <p>(3) При вирішенні питання про взяття зразка ДНК у неповнолітнього враховуються насамперед права та інтереси неповнолітнього.</p> <p>(4) Щодо іноземця, який відмовляється надати зразок ДНК, може застосовуватися безпосередній примус.</p> <p>(5) Отримані в результаті зразка ДНК дані вносяться до державного біометричного реєстру провадження у справах про правопорушення.</p> <p><b>§ 33²¹. Встановлення особи іноземця та встановлення його обов'язку виїзду на підставі інших доказів</b></p> <p>Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки може встановити особу іноземця або перевірити його ідентичність та встановити його обов'язок виїзду на підставі інших відомих йому даних, зокрема на підставі даних, зібраних у раніше проведених щодо іноземця провадженнях, або даних, що обробляються в базах даних, створених на підставі правового акта Європейського Союзу чи закону.</p> <p><b>§ 33²². Взяття документа на зберігання</b></p> <p>(1) Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки може взяти на зберігання проїзний документ та документ, що посвідчує особу, іноземця для встановлення, підготовки або виконання обов'язку виїзду.</p> <p>(2) У разі взяття на зберігання проїзного документа або документа, що посвідчує особу, Департамент поліції та прикордонної охорони надає іноземцю копію взятого на зберігання документа з відміткою про взяття документа на зберігання.</p> <p><b>§ 33²³. Перевірка безпеки та огляд при затриманні іноземця</b></p> <p>(1) При затриманні іноземця йому проводиться перевірка безпеки, оглядаються його рухомі речі, а за наявності обґрунтованого сумніву — і сам іноземець у порядку, встановленому Законом про охорону правопорядку. При цьому Департамент поліції та прикордонної охорони та Департамент поліції безпеки мають право застосовувати безпосередній примус.</p> <p>(2) Знайдені під час перевірки безпеки або огляду документи, гроші, цінні речі та заборонені речі беруться на зберігання на час затримання.</p> <p>(3) Заборонені речі — це предмети та речовини, які не можна тримати в цивільному обігу або які можуть загрожувати самому іноземцю чи іншим особам, або володіння якими не дозволено правилами внутрішнього розпорядку службового приміщення поліції, ізолятора поліції чи центру утримання.</p> <p>(4) Взята на зберігання рухома річ продається або знищується на підставах та в порядку, встановлених Законом про охорону правопорядку.</p> <p><b>§ 33²⁴. Застосування безпосереднього примусу</b></p> <p>Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки може при виконанні встановлених цим законом завдань застосовувати безпосередній примус, спеціальний засіб та зброю на підставах та в порядку, встановлених Законом про охорону правопорядку.</p> <p><b>§ 33²⁵. Врахування раніше вчинених дій</b></p> <p>Якщо в іншому передбаченому законом випадку щодо іноземця застосовувалися встановлені в цій главі спеціальні заходи, їх можна не застосовувати повторно.”.</p>

У частині 2 § 1 Закону про державну правову допомогу текстову частину «§-s 25²» замінюють текстовою частиною «§-s 16».

<p>§ 1 Закону про канцлера юстиції доповнюють частиною 1² такого змісту:</p> <p>„(1²) Канцлер юстиції виконує завдання незалежного наглядового органу, передбачені статтею&#160;10 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1356, яким установлюється перевірка на зовнішніх кордонах щодо громадян третіх країн та вносяться зміни до регламентів (ЄС) №&#160;767/2008, (ЄС) 2017/2226, (ЄС) 2018/1240 та (ЄС) 2019/817 (ELT&#160;L, 2024/1356, 22.05.2024), та частиною&#160;4 статті&#160;43 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1348, яким запроваджується спільна процедура міжнародного захисту в Союзі та скасовується директива 2013/32/ЄС (ELT&#160;L, 2024/1348, 22.05.2024).”.</p>

Закон про надання іноземцю міжнародного захисту (RT I 2006, 2, 3) визнається таким, що втратив чинність.

(1) Цей закон набуває чинності 12 червня 2026 року.

(2) Пункт 3 § 114 цього закону набуває чинності у день, який Європейська Комісія визначить у рішенні, ухваленому на підставі частини 1 статті 88 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1240, для запровадження Європейської системи інформації про подорожі та їх авторизації.

(3) Пункт 2 § 110 та пункти 4 і 9 § 125 цього закону набувають чинності 31 жовтня 2029 року.