Зобов'язально-правовий закон

(1) Положення загальної частини цього закону застосовуються до всіх договорів, названих у цьому законі або в інших законах, зокрема до трудового договору, та до інших багатосторонніх правочинів, а також до договорів, які хоч і не названі в законі, але не суперечать змісту та духу закону, а також до зобов'язальних відносин, що виникли не з договору.

(2) Якщо договір відповідає ознакам двох або більше видів договорів, встановлених законом, положення, встановлені законом щодо цих видів договорів, застосовуються одночасно, за винятком положень, одночасне застосування яких неможливе або застосування яких суперечило б суті чи меті договору.

(3) До договорів, укладених між більш ніж двома сторонами (багатосторонній договір), застосовуються положення цього закону про договори, якщо це не суперечить суті та меті договору.

(4) Із закону може випливати, що до договору чи іншого зобов'язального відношення застосовуються особливі правила у випадку, коли стороною договору чи зобов'язального відношення є споживач або підприємець. [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(5) Споживачем у розумінні цього закону є фізична особа, яка вчиняє правочин, не пов'язаний зі здійсненням самостійної господарської чи професійної діяльності. [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(6) Підприємцем у розумінні цього закону є особа, зокрема публічно-правова юридична особа, яка вчиняє правочин, пов'язаний зі здійсненням самостійної господарської чи професійної діяльності. [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(1) Зобов'язальне відношення — це правове відношення, з якого випливає обов'язок однієї особи (зобов'язана особа, тобто боржник) вчинити на користь іншої особи (уповноважена особа, тобто кредитор) певну дію або утриматися від неї (виконати зобов'язання) та право кредитора вимагати від боржника виконання зобов'язання.

(2) Із суті зобов'язального відношення може випливати обов'язок сторін зобов'язального відношення певним чином враховувати права та інтереси іншої сторони зобов'язального відношення. Зобов'язальне відношення може цим і обмежуватися.

(1) Зобов'язальне відношення може виникнути:

1) з договору;

2) з протиправного заподіяння шкоди;

3) з безпідставного збагачення;

4) з ведення справ без доручення;

5) з публічної обіцянки винагороди;

6) з іншої підстави, що випливає із закону.

(1) Неповним є зобов'язання, яке боржник може виконати, але виконання якого кредитор не може від нього вимагати.

(2) Неповним зобов'язанням є:

1) зобов'язання, що випливає з азартної гри, за винятком азартної гри та лотереї, які проводяться на підставі дозволу;

2) моральне зобов'язання, виконання якого відповідає загальному розумінню;

3) зобов'язання, взяте для забезпечення виконання неповного зобов'язання;

4) зобов'язання, неповнота якого передбачена законом.

(3) Передане на виконання неповного зобов'язання не може бути витребуване назад.

(4) Положення закону про зобов'язання застосовуються також до неповного зобов'язання, якщо це не суперечить суті неповного зобов'язання. [RT I 2004, 75, 522 - набув чинності 10.11.2004]

(1) Від встановленого в цьому законі можна відступити за згодою сторін зобов'язального відношення або сторін договору, якщо в законі прямо не встановлено або із суті положення не випливає, що відступ від закону не допускається, або якщо відступ суперечив би публічному порядку чи добрим звичаям або порушував би основні права особи.

(1) Кредитор і боржник повинні поводитися один щодо одного, керуючись принципом добросовісності.

(2) До зобов'язального відношення не застосовується те, що випливає із закону, звичаю чи правочину, якщо це було б неприйнятним з точки зору принципу добросовісності.

(1) У зобов'язальному відношенні розумним вважається те, що особи, які діють добросовісно в такій самій ситуації, зазвичай вважали б розумним.

(2) При оцінці розумності враховуються суть зобов'язального відношення та мета правочину, звичаї та практика відповідної сфери діяльності чи професії, а також інші обставини.

(1) Договір — це правочин між двома або більше особами (сторони договору), яким сторона договору зобов'язується або сторони договору зобов'язуються щось зробити або утриматися від дії.

(2) Договір є обов'язковим для виконання сторонами договору.

(1) Договір укладається шляхом подання пропозиції та надання згоди на неї, а також іншим способом шляхом обміну взаємними волевиявленнями, якщо достатньо ясно, що сторони договору досягли згоди.

(2) У разі надання згоди на пропозицію договір є укладеним з моменту, коли особа, яка подала пропозицію, отримала згоду. Якщо згода виражається в дії, яка не є прямим волевиявленням, договір є укладеним з моменту, коли особа, яка подала пропозицію, дізналася про дію, за винятком випадку, коли з пропозиції, практики між сторонами договору чи звичаю договір вважається укладеним з моменту вчинення дії.

(3) Якщо відповідно до згоди сторін договору або на вимогу однієї сторони необхідно досягти згоди щодо певних умов, то договір не вважається укладеним, доки щодо цих умов не досягнуто згоди, якщо із закону не випливає інше.

(1) На аукціоні договір вважається укладеним у разі надання згоди на найкращу пропозицію. Припускається, що особа, яка проводить аукціон, уповноважена надавати згоду на найкращу пропозицію.

(2) Учасник торгів пов'язаний своєю пропозицією до подання кращої пропозиції. За відсутності кращої пропозиції учасник торгів не пов'язаний своєю пропозицією, якщо на неї не надано згоди протягом розумного строку після подання пропозиції.

(3) Якщо за пропозицією не слідує краща пропозиція, згода має бути надана останній пропозиції. Якщо одночасно рівну пропозицію подали кілька осіб і за нею не слідує краща пропозиція, особа, яка проводить аукціон, має право обрати особу, яка подала найкращу пропозицію, з-поміж учасників аукціону, які подали рівну пропозицію.

(4) Якщо умовами аукціону за особою, яка проводить аукціон, залишено право вирішувати щодо найкращої пропозиції, надання згоди на найкращу пропозицію відбувається шляхом оголошення рішення особи, яка проводить аукціон, протягом строку, передбаченого умовами аукціону, а за його відсутності — протягом розумного строку. До цього моменту особи, які подали пропозиції, пов'язані своїми пропозиціями.

(1) Договір можна укласти усно, письмово або в будь-якій іншій формі, якщо законом не встановлено обов'язкової форми договору.

(2) Якщо згідно із законом, домовленістю сторін договору або на вимогу однієї зі сторін договір має бути укладений у певній формі, договір не вважається укладеним доти, доки договору не надано передбаченої форми.

(3) Якщо договір має бути укладений у певній формі, у цій же формі мають бути укладені й домовленості щодо забезпечень та інших додаткових зобов'язань, а також щодо відступлення вимог, що випливають з договору, або переведення зобов'язань, якщо із закону чи договору не випливає інше.

(4) Письмовий договір вважається укладеним, якщо сторони договору підписали документ договору або обмінялися підписаними кожною зі сторін документами договору чи листами. Законом може бути встановлено, що письмовий договір вважається укладеним і тоді, коли документ договору підписала лише зобов'язана сторона договору.

(5) Якщо договір підлягає нотаріальному засвідченню або нотаріальному посвідченню, договір вважається укладеним з моменту нотаріального засвідчення або нотаріального посвідчення договору. Якщо взаємні волевиявлення, зроблені для укладення договору, засвідчуються або посвідчуються окремо, договір вважається укладеним з моменту засвідчення або посвідчення останнього волевиявлення.

(1) Довговічний носій даних — це засіб, який дозволяє особі зберігати адресовану особисто їй інформацію так, щоб вона була доступною протягом часу, що відповідає меті інформації, і могла бути відтворена в незмінному вигляді. [RT I 2010, 77, 590 - набув чинності 23.02.2011]

(1) На дійсність договору не впливає та обставина, що на момент укладення договору його виконання було неможливим або що сторона договору на момент укладення договору не мала права розпоряджатися річчю чи правом, які є предметом договору.

(2) Договір є дійсним і щодо універсального правонаступника сторони договору.

(1) Договір може бути змінений або припинений за домовленістю сторін договору чи на іншій підставі, передбаченій договором або законом.

(2) Якщо договір за домовленістю сторін укладений у певній формі, цієї форми не потрібно дотримуватися при зміні або припиненні договору, якщо з договору не випливає інше.

(3) Якщо договором було передбачено, що договір змінюється або припиняється у певній формі, одна сторона договору не може посилатися на цю умову договору, якщо інша сторона могла з її поведінки зрозуміти, що сторона погоджувалася на зміну або припинення договору в іншій формі.

(1) Особи, які ведуть переддоговірні переговори або в інший спосіб готують укладення договору, повинні розумно враховувати інтереси та права одна одної. Якщо особи надають одна одній дані в ході підготовки до укладення договору, ці дані мають бути правдивими.

(2) Особа, яка веде переддоговірні переговори або в інший спосіб готує укладення договору, повинна повідомити іншій стороні про всі обставини, до яких інша сторона, з урахуванням мети договору, має розпізнаваний істотний інтерес. Про ті обставини, повідомлення про які інша сторона не може розумно очікувати, повідомляти не потрібно.

(3) Якщо особи, які вели переддоговірні переговори, не досягають домовленості, то переговори не породжують для них правових наслідків. Особа не може недобросовісно, зокрема без наміру укласти договір, вести переговори, а також недобросовісно їх переривати.

(4) Якщо особі, яка брала участь у переддоговірних переговорах, було повідомлено обставини, що не підлягають розголошенню, вона не має права, незалежно від того, чи був договір укладений, розголошувати ці обставини іншим особам або недобросовісно використовувати їх у власних інтересах.

(1) Підприємець, який веде переддоговірні переговори зі споживачем або в інший спосіб готує укладення договору, до укладення договору або до того, як споживач зробить для цього обов'язкову пропозицію, доводить до відома споживача в ясний і зрозумілий для споживача спосіб таку інформацію, якщо така інформація не є очевидною вже з огляду на контекст договору:

1) дані, що дозволяють встановити особу підприємця, зокрема його комерційне найменування, адресу місцезнаходження та номер телефону;

2) основні характеристики речі, послуги чи іншого виконання, що є предметом договору (далі — предмет договору), в обсязі, що відповідає предмету договору та способу подання інформації;

3) спосіб використання цифрового вмісту, цифрової послуги та речі з цифровим елементом, застосовувані до них технічні засоби захисту, а також їх сумісність та інтероперабельність з апаратним і програмним забезпеченням, про які підприємець знає або повинен знати, якщо до предмета договору належить цифровий вміст, цифрова послуга або річ з цифровим елементом; [RT I, 24.11.2021, 1 - набув чинності 28.05.2022]

4) загальна ціна предмета договору разом з податками або, якщо через характер предмета договору ціну неможливо заздалегідь обчислити з розумними зусиллями, спосіб обчислення ціни, а також усі додаткові витрати на перевезення, поштові або інші витрати на доставку, якщо ці витрати має нести споживач або якщо ці витрати неможливо заздалегідь обчислити з розумними зусиллями, а також інформація про те, що може вимагатися сплата таких додаткових витрат;

5) порядок оплати, доставки та виконання замовлення, а також час доставки речі, надання послуги чи здійснення іншого виконання;

6) у разі довгострокового договору — строк договору, або якщо договір є безстроковим чи автоматично продовжуваним, то умови припинення договору;

7) у разі пропонування послуги з обслуговування рухомої речі, цифрового вмісту та цифрової послуги після виконання договору — її наявність та умови використання; [RT I, 24.11.2021, 1 - набув чинності 28.05.2022]

8) нагадування про те, що у разі невідповідності рухомої речі, цифрового вмісту та цифрової послуги умовам договору споживач може використати передбачені законом засоби правового захисту; [RT I, 24.11.2021, 1 - набув чинності 28.05.2022]

9) у разі надання додаткової гарантії на додачу до передбачених законом засобів правового захисту — її наявність та умови;

10) застосовуваний підприємцем порядок розгляду скарг, якщо він існує.

(2) Встановлене в частині 1 цього параграфа не виключає того, що споживач може мати в розумінні § 14 частини 2 цього закону істотний розпізнаваний інтерес також щодо інформування про обставини, інші ніж зазначені в частині 1 цього параграфа.

(3) Угода, що відхиляється від встановленого в цьому параграфі на шкоду споживачеві, є нікчемною. [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(1) Цифровий вміст — це дані, які створені та передаються в цифровому вигляді.

(2) Цифрова послуга — це:

1) послуга, яка дозволяє споживачеві створювати, обробляти чи зберігати дані в цифровому вигляді або отримувати до них доступ, або

2) послуга, яка дозволяє ділитися завантаженими чи створеними споживачем або іншими користувачами цифрової послуги даними в цифровому вигляді або здійснювати з ними інші дії.

(3) Річ з цифровим елементом — це рухома річ, яка містить цифровий вміст чи цифрову послугу або з якою такий вміст чи послуга поєднані таким чином, що за їх відсутності річ не виконувала б свого призначення.

(4) Сумісність — це здатність цифрового вмісту чи цифрової послуги функціонувати разом з таким апаратним чи програмним забезпеченням, з яким зазвичай використовується вміст чи послуга того ж виду, без потреби пристосовувати цифровий вміст чи цифрову послугу.

(5) Спосіб використання — це здатність цифрового вмісту чи цифрової послуги функціонувати за призначенням.

(6) Інтероперабельність — це здатність цифрового вмісту чи цифрової послуги функціонувати разом з таким апаратним чи програмним забезпеченням, яке відрізняється від апаратного чи програмного забезпечення, з яким зазвичай використовується вміст чи послуга того ж виду.

(7) Поняття, встановлені в частинах 4–6 цього параграфа, застосовуються відповідно також до речей. У разі речі при оцінюванні сумісності враховується також те, щоб не було потреби пристосовувати річ чи апаратне або програмне забезпечення. [RT I, 24.11.2021, 1 - набув чинності 01.01.2022]

(1) Якщо одна сторона договору була зобов'язана підготувати договір або повідомити іншу сторону договору про обставини, пов'язані з підготовкою договору, і договір є нікчемним через недотримання вимоги щодо форми, іншій стороні договору належить відшкодувати шкоду, яка виникла внаслідок того, що інша сторона договору вважала договір дійсним.

(2) Якщо сторона договору під час укладення договору знала або мала знати про обставину, яка не є порушенням вимоги щодо форми, але спричиняє нікчемність договору, або якщо сторона договору сама спричинила цю обставину, вона повинна відшкодувати іншій стороні договору шкоду, зазначену в частині 1 цього параграфа.

(3) Відшкодування шкоди не може бути витребуване відповідно до встановленого в частині 2 цього параграфа, якщо й інша сторона договору знала або мала знати про обставину, що спричиняє нікчемність договору, а також у випадку, коли обставиною, що спричиняє недійсність договору, є обмежена дієздатність сторони договору або суперечність договору добрим звичаям.

(4) Якщо особа не знала про обставину, що має правове значення, через грубу необережність, то вважається, що вона мала знати про цю обставину.

(1) Оферта (пропозиція) — це пропозиція укласти договір, яка є достатньо визначеною і виражає волю особи, яка подає оферту (оферента), бути юридично пов'язаною договором, що укладається в разі надання згоди на пропозицію.

(2) Офертою не є пропозиція укласти договір, у якій особа, що робить пропозицію, прямо висловила, що вона не вважає себе пов'язаною пропозицією, а також пропозиція укласти договір, щодо якої із суті договору, для укладення якого зроблено пропозицію, або з інших обставин випливає, що особа, яка робить пропозицію, не пов'язана своєю пропозицією. Таку пропозицію вважають пропозицією подати оферту.

(3) Пропозицію, яка спрямована невизначеному колу осіб і полягає в надсиланні реклами, прейскурантів, тарифів, зразків, каталогів тощо або у викладенні товару, а також пропозицію товару чи послуги, не спрямовану конкретній особі, у публічній комп'ютерній мережі, вважають пропозицією подати оферту, якщо особа, яка робить пропозицію, чітко не висловила, що йдеться про оферту.

(1) Якщо в оферті визначено строк надання згоди, оферта діє і на неї можна надати згоду до закінчення цього строку. Згоду на оферту надано несвоєчасно, якщо згода не надійшла особі, яка подала оферту, протягом строку надання згоди.

(2) Строк надання згоди, визначений особою, яка подала оферту, у листі, починається з дня, зазначеного в листі. Якщо в листі не зазначено початку строку надання згоди, строк надання згоди починається з моменту відправлення листа.

(3) Якщо оферту подано присутньому або передано телефоном чи з використанням іншого засобу миттєвого зв'язку, строк надання згоди починається з моменту подання оферти, якщо особа, яка подала оферту, не визначила інакше.

(1) Якщо на подану присутньому оферту без визначення строку надання згоди згоду не надано невідкладно, то оферта припиняється, якщо з обставин не випливає інше. Те саме діє, якщо оферту подано телефоном чи з використанням іншого засобу миттєвого зв'язку.

(2) Щодо оферти, поданої відсутньому без визначення строку надання згоди, оферта діє протягом часу, зазвичай необхідного для отримання згоди, з урахуванням обставин укладення договору, зокрема швидкості засобу зв'язку, обраного особою, яка подала оферту.

(1) Оферта припиняється, якщо на неї не надано своєчасно згоди або якщо особа, яка подала оферту, отримала повідомлення про відхилення оферти.

(2) Оферта не припиняється, якщо особа, яка подала оферту, після подання оферти, але до отримання згоди, стає обмежено дієздатною чи помирає або якщо оголошується її банкрутство чи її майно передається в примусове управління, за винятком випадку, коли можна припустити волю особи, яка подала оферту, на припинення оферти в такому разі.

(1) Згода (акцепт) — це виражене прямим волевиявленням або певною дією погодження укласти договір.

(2) Мовчання або бездіяльність вважаються згодою лише тоді, коли це випливає із закону, домовленості сторін договору, практики між сторонами або звичаїв, що діють у їхній господарській чи професійній сфері.

(3) Якщо до особи, до господарської чи професійної діяльності якої належить вчинення певних правочинів або надання послуг, надходить оферта на вчинення такого правочину чи надання такої послуги від особи, що перебуває з нею в постійних ділових відносинах, на оферту слід відповісти протягом розумного строку. Мовчання в такому разі вважається згодою.

(1) Відповідь на пропозицію (оферту), що містить суттєві зміни порівняно з пропозицією, є відхиленням пропозиції і водночас новою пропозицією.

(2) Відповідь на пропозицію, що містить несуттєві зміни порівняно з пропозицією, є погодженням (акцептом), якщо особа, яка зробила пропозицію, негайно не повідомить, що вона не згодна зі змінами. У цьому разі змістом договору є умови пропозиції разом зі змінами, що містяться в погодженні, якщо в пропозиції або погодженні не виражено іншого наміру.

(3) Якщо в пропозиції та погодженні є посилання на типові умови, які суперечать одна одній, застосовується встановлене в § 40 цього закону.

(1) Якщо особа, яка зробила пропозицію, отримує погодження із запізненням, погодження вважається надісланим вчасно, якщо за звичайного порядку передачі воно надійшло б до особи, яка зробила пропозицію, вчасно.

(2) Якщо особа, яка зробила пропозицію, отримує погодження із запізненням через те, що воно було надіслане із запізненням, особа, яка зробила пропозицію, може вважати його таким, що надійшло вчасно, якщо негайно повідомить про це другу сторону. Якщо особа, яка зробила пропозицію, цього не робить, погодження вважається новою пропозицією.

(3) Якщо особа, яка зробила пропозицію, отримує погодження із запізненням, але для неї очевидно, що воно було надіслане вчасно, погодження вважається простроченим лише тоді, коли особа, яка зробила пропозицію, негайно повідомить другу сторону про прострочення погодження. Якщо особа, яка зробила пропозицію, це робить, погодження вважається новою пропозицією.

(4) Якщо особа, яка зробила пропозицію, не отримала погодження або отримала його невчасно, але згідно із законом воно вважається отриманим вчасно, договір вважається укладеним у момент, коли погодження було б отримане, якби не виникло перешкоди.

(1) Обов'язки сторін договору можуть бути визначені в договорі або встановлені законом. Обов'язки сторін договору можуть також випливати з:

1) суті та мети договору;

2) практики, що склалася між сторонами договору;

3) звичаїв, що діють у професійній чи господарській сфері сторін договору;

4) принципу добросовісності та розумності.

(2) Сторона договору повинна співпрацювати з другою стороною договору так, як це необхідно другій стороні для виконання її обов'язків.

(1) Сторона договору може бути зобов'язана за договором досягти певного результату або зробити все розумно можливе для досягнення результату.

(2) Якщо сторона договору зобов'язана зробити все розумно можливе для досягнення результату, вона повинна докладати таких зусиль, які за тих самих обставин докладала б розумна особа, що діє в тій самій сфері діяльності чи професії.

(3) Якщо в договорі прямо не виражено, чи зобов'язана сторона договору досягти певного результату, чи зробити все розумно можливе для досягнення результату, для з'ясування цього слід враховувати насамперед:

1) суть та мету договору;

2) спосіб вираження обов'язку в договорі;

3) умови договору;

4) імовірність досягнення очікуваного результату;

5) залежність виконання обов'язку від поведінки другої сторони договору.

(1) У разі договору, укладеного в їхній господарській чи професійній діяльності, сторони договору зобов'язані дотримуватися кожного звичаю, дотримання якого вони погодили, і практики, що склалася в їхніх відносинах.

(2) Якщо сторони договору не домовилися про інше, у разі договору, укладеного в господарській чи професійній діяльності, вони також зобов'язані дотримуватися кожного звичаю, який особи, що укладають договори цього виду у відповідній сфері діяльності чи професії, зазвичай знають і здебільшого враховують, за винятком випадків, коли дотримання такого звичаю суперечило б закону або не було б розумним відповідно до обставин.

(1) Укладаючи договір, сторони договору можуть залишити деякі умови непогодженими з наміром досягти щодо них згоди в майбутньому або залишити ці умови на визначення однією зі сторін договору чи третьою особою (відкриті умови).

(2) Якщо сторони договору не досягають згоди щодо відкритої умови або якщо сторона договору чи третя особа не визначає відкриту умову, це не впливає на чинність договору, якщо не можна припустити іншого наміру сторін договору.

(3) Якщо відкриту умову має визначити одна сторона договору або третя особа, визначена умова повинна відповідати принципу добросовісності та розумності.

(4) Якщо відкрита умова має визначатися виходячи з обставини, не залежної від сторони договору, якої на момент визначення умови не існує, при визначенні умови слід виходити з найбільш подібної до неї обставини.

(5) Якщо відкритою залишено умову, змістом якої є обсяг виконання обов'язку однієї сторони договору, право визначення умови належить другій стороні договору, якщо з домовленості сторін або суті договору не випливає інше.

(6) Якщо умову мають визначити кілька третіх осіб, для визначення умови потрібна згода їх усіх. Якщо треті особи мають визначити грошову суму, умовою є середній розмір визначених ними грошових сум.

(7) Якщо відкриту умову має визначити одна сторона договору, право визначення умови переходить до другої сторони договору, якщо сторона договору, уповноважена визначити умову, не визначає її протягом погодженого строку, а за відсутності домовленості — протягом розумного строку до дня, коли можна вимагати виконання обов'язку, і протягом наданого другою стороною договору додаткового розумного строку для визначення умови.

(8) Якщо відкриту умову має визначити одна зі сторін договору, вона визначає умову, роблячи заяву другій стороні договору. Якщо умову визначає третя особа, вона визначає умову, роблячи заяву обом сторонам договору.

(9) Сторона договору може вимагати, щоб відкриту умову визначив суд, якщо:

1) сторони договору не досягають згоди щодо цієї умови;

2) третя особа не визначає умову протягом погодженого строку, а якщо такий строк не був погоджений, то протягом розумного строку до того, як можна вимагати виконання обов'язку;

3) друга сторона договору не визначає відкриту умову, якщо право її визначення перейшло до неї відповідно до встановленого в частині 7 цього параграфа.

(10) Суд визначає відкриту умову договору, виходячи із суті та мети договору.

(11) Сторона договору може вимагати, щоб суд визначив відкриту умову також тоді, коли визначена другою стороною договору або третьою особою умова не відповідає принципу добросовісності та розумності.

(1) Якщо сторони договору не досягли згоди щодо істотної умови, яка визначає їхні права та обов'язки, або лише вважають, що вони досягли згоди щодо цієї умови, договір є дійсним, якщо можна припустити, що договір був би укладений і без досягнення згоди щодо цієї умови.

(2) У випадку, зазначеному в частині 1 цього параграфа, застосовується умова, яка є розумною, виходячи з обставин, волі сторін договору, суті та мети договору, а також принципу добросовісності.

(1) У разі договорів, укладених у господарській або професійній діяльності, припускається, що вони є оплатними.

(2) Якщо ціну не визначено та не передбачено спосіб її визначення, а ціна чи спосіб її визначення не випливають із суті договору або інших обставин, слід сплатити ціну, яка зазвичай сплачується за виконання договірних зобов'язань такого виду в місці виконання договору на момент укладення договору, а за її відсутності — розумну ціну відповідно до обставин.

(1) Підприємець може, на додачу до погодженої ціни чи іншої плати за виконання основного зобов'язання, що є предметом договору, вимагати від споживача сплати додаткової плати за виконання побічного зобов'язання чи іншого додаткового зобов'язання лише в тому разі, якщо споживач прямо підтвердив обов'язок сплати такої додаткової плати. Воля споживача не вважається вираженою прямо, якщо підприємець для отримання згоди споживача використовує такі попередньо заповнені варіанти вибору, які споживач повинен відхилити, щоб уникнути сплати додаткової плати.

(2) Якщо підприємець вимагає від споживача плату за виконання грошового зобов'язання, що випливає з договору, певним засобом платежу, така плата не може перевищувати витрат, що виникають у підприємця за використання такого засобу платежу.

(3) Якщо підприємець надає споживачеві можливість зв'язатися з ним для передання пов'язаних з договором повідомлень чи волевиявлень або у зв'язку з іншими обставинами, пов'язаними з виконанням договору, зателефонувавши на зазначений підприємцем телефон, споживач не платить за телефонний дзвінок більше, ніж лише плату за основним тарифом. [RT I, 08.01.2020, 1 - набув чинності 17.01.2020]

(4) Угода, що відхиляється від встановленого в цьому параграфі на шкоду споживачеві, є нікчемною. [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(1) При тлумаченні договору виходять зі спільної дійсної волі сторін договору. Якщо ця воля відрізняється від загальновживаного значення слів, використаних у договорі, вирішальною є спільна воля сторін договору.

(2) При тлумаченні договору не може братися за основу неправильне позначення чи спосіб вираження, які сторони договору використали через помилку або з бажання приховати свою дійсну волю.

(3) Якщо одна сторона договору розуміла умову договору в певному значенні і якщо інша сторона договору на момент укладення договору знала або мала знати про це значення, то умова договору тлумачиться так, як її розуміла перша сторона.

(4) Якщо спільну дійсну волю сторін договору неможливо встановити, договір тлумачиться так, як його мала розуміти розумна особа, подібна до сторін договору, за таких самих обставин.

(5) При тлумаченні договору слід насамперед враховувати:

1) обставини укладення договору, у тому числі переддоговірні переговори;

2) тлумачення, яке сторони договору раніше надавали тій самій умові договору;

3) поведінку сторін договору до та після укладення договору;

4) суть та мету договору;

5) значення, яке зазвичай надається поняттям та висловам у відповідній сфері діяльності чи професії;

6) звичаї та практику між сторонами договору.

(6) Умову договору слід тлумачити разом з іншими умовами договору, надаючи їй значення, що випливає із суті та мети договору як цілого.

(7) Якщо слово чи вислів мають кілька значень, слово чи вислів слід розуміти у спосіб, що більше відповідає суті та меті договору.

(8) При тлумаченні умови договору перевага надається тлумаченню, згідно з яким умова договору є законною або дійсною, якщо із закону не випливає інше.

(9) Якщо текст договору складено кількома мовами і тексти мають однакову силу, у разі розбіжності текстів при тлумаченні договору виходять із первісно складеного тексту.

(1) Договір, яким обіцяється виконання зобов'язання таким чином, що обіцянкою створюється самостійне зобов'язання, або яким визнається наявність зобов'язання, є визнанням боргу.

(2) Визнання боргу, надане зобов'язаною особою, має бути у письмовій формі, якщо законом не встановлено інше.

(3) Визнання боргу не обов'язково має бути у письмовій формі, якщо воно надається на підставі поточного рахунку, а також якщо боржник визнає борг, що виник у його господарській або професійній діяльності.

(1) Якщо сторони договору у письмовому договорі домовилися, що в договорі передбачено всі умови договору (виключна умова), то попередні волевиявлення чи домовленості сторін договору, які не містяться в договорі, не вважаються частиною договору. Так само не має значення щодо договору попередня поведінка сторін договору.

(2) Якщо виключна умова передбачена у типових умовах, то припускається, що сторони договору бажали, щоб їхні попередні волевиявлення, дії чи домовленості не вважалися частиною договору.

(3) У разі виключної умови попередні волевиявлення сторін договору можуть враховуватися при тлумаченні договору.

(4) Якщо сторона договору після укладення договору своїм волевиявленням чи поведінкою щодо іншої сторони договору висловила, що вона вважає частиною договору також попереднє волевиявлення чи домовленість сторін договору або виходить із попередньої поведінки сторін договору, вона не може в цій частині посилатися на виключну умову.

(1) Якщо договір укладено в господарській або професійній діяльності сторін договору, але не укладено у письмовій формі, і одна сторона договору надсилає іншій стороні договору протягом розумного строку після укладення договору письмовий документ для підтвердження змісту договору (лист-підтвердження), умови в якому суттєво не відрізняються від раніше погодженого або несуттєво доповнюють їх, ці умови стають умовами договору, якщо інша сторона договору невідкладно після отримання листа-підтвердження не повідомить, що вона з ними не згодна.

(2) Встановлене в частині 1 цього параграфа не застосовується, якщо відправник листа-підтвердження знав або мав знати, що договір не було укладено, або якщо зазначене в листі-підтвердженні відрізняється від погодженого настільки, що відправник листа-підтвердження не може розумно розраховувати на згоду іншої сторони договору зі змістом листа-підтвердження.

(1) Попередній договір — це угода, якою сторони зобов'язуються в майбутньому укласти договір на умовах, погоджених у попередньому договорі.

(2) Якщо згідно із законом договір має бути укладений у певній формі, то й попередній договір повинен бути укладений у тій самій формі.

[Втратив чинність - RT I, 31.12.2013, 1 - набр. чинності 13.06.2014]

(1) Типовою умовою вважається умова договору, яка попередньо розроблена для використання у типових договорах або яку сторони договору з іншої причини не обговорювали окремо і яку сторона договору, що використовує типову умову (користувач умови), застосовує щодо іншої сторони договору, яка через це не здатна впливати на зміст умови.

(2) Припускається, що типова умова не була обговорена окремо.

(3) Типова умова може міститися в документі договору або бути окремою частиною договору. Типова умова може бути умовою договору незалежно від того, який обсяг цієї умови, у який спосіб умова відображена в договорі або в якій формі укладено договір.

(4) До укладення договорів з типовими умовами застосовуються загальні положення про укладення договорів, якщо цим розділом не встановлено інше.

(5) Угода, що відхиляється від передбаченого у § 35–39 та 41–45 цього закону на шкоду тій стороні договору, щодо якої застосовувалася типова умова, є нікчемною.

(1) Передбачене у цьому розділі не застосовується до договорів у сфері спадкових та сімейних відносин, а також до договорів про заснування господарських товариств, інших юридичних осіб і товариств та про організацію їх управління. [RT I, 04.02.2011, 1 – набув чинності 05.04.2011]

(2) Якщо іншою стороною договору з типовими умовами є споживач, місце проживання якого в Естонії або в державі — члені Європейського Союзу, і договір було укладено внаслідок публічної пропозиції, реклами чи іншої подібної діяльності, що відбулася в Естонії, або якщо договір з іншої причини істотно пов'язаний з територією Естонії, передбачене у цьому розділі застосовується також тоді, коли місце діяльності користувача умови, а за його відсутності — місце проживання або місцезнаходження, не є в Естонії, незалежно від того, право якої держави застосовується до договору.

(3) Якщо сторони договору діють у господарській або професійній діяльності і їхні місця діяльності, пов'язані з договором з типовими умовами чи його виконанням, розташовані в Естонії, передбачене у цьому розділі застосовується до укладених між ними договорів незалежно від того, право якої держави застосовується до договору. [RT I 2003, 78, 523 – набув чинності 27.12.2003]

(1) Типові умови є частиною договору, якщо користувач умови до укладення договору або під час його укладення чітко послався на них як на частину договору і інша сторона договору мала можливість ознайомитися з їх змістом. Типові умови є частиною договору також тоді, коли з огляду на спосіб укладення договору можна було припустити їх наявність і інша сторона договору мала можливість ознайомитися з їх змістом.

(2) Сторони договору можуть, враховуючи передбачене в частині 1 цього параграфа, попередньо домовитися, що типові умови діють щодо певного виду договорів.

(3) Частиною договору не вважається типова умова, зміст, спосіб вираження або форма викладення якої настільки незвичні або незрозумілі, що інша сторона договору, виходячи з принципу розумності, не могла очікувати наявності цієї умови в договорі або зрозуміти цю умову без істотних зусиль.

(1) Якщо типова умова за змістом суперечить умові, окремо погодженій сторонами договору, діє окремо погоджена умова.

(1) Типову умову слід тлумачити так, як її мала б розуміти за тих самих обставин розумна особа, подібна до іншої сторони договору. У разі сумніву типова умова тлумачиться на шкоду користувачу умови.

(2) Нікчемній типовій умові не можна шляхом тлумачення надавати зміст, за яким умова є дійсною. Якщо умову можна поділити на кілька незалежних одна від одної частин, то у разі нікчемності однієї частини умова залишається чинною в решті частин.

(1) Якщо кожна зі сторін договору при укладенні договору посилається на свої типові умови, договір вважається укладеним на умовах, які не суперечать одна одній. Замість суперечливих умов виходять з передбаченого законом щодо цього виду договору.

(2) У разі суперечності типових умов договір не вважається укладеним, якщо одна сторона договору чітко висловлює до укладення договору або невідкладно після укладення договору в інший спосіб, ніж у типових умовах, що вона не вважає договір укладеним. Сторона договору не має цього права, якщо вона повністю або частково виконала договір або прийняла виконання іншої сторони договору.

(1) Якщо типова умова є нікчемною або якщо вона не вважається частиною договору, договір діє в решті частин, якщо користувач умови не доведе, що він не уклав би договору без нікчемної або невключеної до складу договору типової умови. Замість такої умови застосовується передбачене законом щодо цього виду договору. [RT I 2003, 78, 523 – набув чинності 27.12.2003]

(1) Типова умова є нікчемною, якщо вона, з урахуванням суті договору, його змісту, способу укладення, інтересів сторін договору та інших істотних обставин, необґрунтовано завдає шкоди іншій стороні договору, зокрема тоді, коли типовою умовою істотно порушено баланс прав та обов'язків, що випливають з договору, на шкоду іншій стороні договору. Необґрунтоване завдання шкоди презюмується, якщо типовою умовою відступають від істотного принципу закону або якщо типова умова обмежує права та обов'язки іншої сторони договору, що випливають із суті договору, таким чином, що досягнення мети договору стає сумнівним. Нікчемність типової умови та пов'язані з нею обставини оцінюються станом на момент укладення договору. [RT I, 04.02.2011, 1 - набув чинності 05.04.2011]

(2) Типова умова не вважається такою, що завдає необґрунтованої шкоди, якщо вона стосується основного предмета договору чи співвідношення ціни та вартості переданого або якщо зміст умови ґрунтується на правовому акті, від якого не можна відступити за угодою сторін договору. [RT I, 04.02.2011, 1 - набув чинності 05.04.2011]

(3) У договорі, іншою стороною якого є споживач, необґрунтовано шкідливою є насамперед типова умова, якою:

1) виключається або обмежується встановлена законом відповідальність користувача умови на випадок, коли спричиняється смерть іншої сторони договору або завдається шкода її здоров'ю, а також на інший випадок, коли шкода завдається умисно чи внаслідок грубої необережності;

2) виключається використання іншою стороною договору засобів правового захисту щодо користувача умови, у тому числі можливість зарахування вимог, або необґрунтовано обмежується їх використання на випадок, коли користувач умови не виконує обов'язок, що випливає з договору, або виконує обов'язок неналежним чином, у тому числі прострочує виконання; [RT I, 04.02.2011, 1 - набув чинності 05.04.2011]

3) виключається встановлене законом право іншої сторони договору відмовитися від прийняття виконання обов'язку та від виконання свого обов'язку у разі взаємного договору, або воно необґрунтовано обмежується, зокрема якщо право на відмову ставиться в залежність від визнання недоліку користувачем умови;

4) [Втратив чинність – RT I, 04.02.2011, 1 - набув чинності 05.04.2011]

5) передбачається, що інша сторона договору у разі порушення свого обов'язку повинна сплатити користувачу умови необґрунтовано велику неустойку, необґрунтовано велике відшкодування шкоди у визначеному розмірі або інше відшкодування, або якщо в іншої сторони договору відбирається можливість довести розмір фактичної шкоди;

6) обмежується обов'язок користувача умови виконувати обов'язок, взятий його представником, або виконання обов'язку користувача умови необґрунтовано ставиться в залежність від дотримання певної вимоги щодо форми;

7) передбачається, що замість користувача умови за порушення обов'язку користувача умови відповідає третя особа;

8) виключаються або обмежуються права, які інша сторона договору могла б відповідно до закону використати щодо третьої особи, якщо права користувача умови, що випливають з договору, переходять до цієї третьої особи;

9) для іншої сторони договору передбачається необґрунтовано короткий строк для пред'явлення вимоги, у тому числі встановлюється необґрунтовано короткий строк позовної давності вимоги, що випливає з договору або закону;

10) в іншої сторони договору відбирається можливість захищати свої права в суді або необґрунтовано ускладнюється використання цієї можливості;

11) необґрунтовано обмежується право іншої сторони договору використовувати докази або на неї покладається обов'язок доказування, який згідно із законом лежить на користувачі умови;

12) передбачається, що у разі порушення договору користувачем умови інша сторона договору може використовувати свої засоби правового захисту щодо користувача умови лише за умови, що вона попередньо пред'явила до суду вимогу проти третьої особи;

13) передбачається, що користувач умови пов'язує виконання свого обов'язку з обставиною, настання якої залежить лише від нього, тоді як інша сторона договору бере на себе обов'язок, який вона повинна виконати незалежно від цієї обставини;

14) передбачається право користувача умови в односторонньому порядку змінювати умови договору з підстави чи у спосіб, не встановлені законом або не зазначені в договорі;

15) погоджується, що користувач умови має право визначити ціну рухомої речі або послуги під час передачі рухомої речі чи надання послуги або в цей час підвищити ціну, при цьому інша сторона договору не має в такому разі права розірвати договір, за винятком випадку, коли йдеться про правомірні умови індексації ціни, в яких спосіб зміни ціни прямо передбачений;

16) користувачу умови надається одностороннє право без поважної причини передати рухому річ з іншими властивостями, ніж погоджено, або надати послугу з іншими властивостями;

17) користувачу умови надається право в односторонньому порядку визначати, чи відповідає передана рухома річ, надана послуга або інше виконання обов'язку умовам договору;

18) користувачу умови надається виключне право тлумачити умови договору;

19) користувачу умови надається право в односторонньому порядку визначати час виконання свого обов'язку або йому надається необґрунтовано довгий чи неточно визначений строк для виконання обов'язків;

20) [Втратив чинність – RT I, 04.02.2011, 1 - набув чинності 05.04.2011]

21) передбачається обов'язок іншої сторони договору сплатити необґрунтовано велику попередню оплату до того, як користувач умови виконає свій обов'язок;

22) користувачу умови надається право вимагати необґрунтовано велике забезпечення;

23) передбачається обов'язок іншої сторони договору додатково до погодженого прийняти незамовлені речі або послуги;

24) передбачається обов'язок іншої сторони договору укласти з користувачем умови або третьою особою інший договір, за винятком випадку, коли укладення іншого договору є розумним з урахуванням зв'язку цього договору з договором, що містить типову умову;

25) користувачу умови надається право без згоди іншої сторони договору передати свої права та обов'язки, що випливають з договору, третій особі, якщо внаслідок цього може зменшитися ймовірність виконання договору;

26) виключається право іншої сторони договору відступати вимоги або це право необґрунтовано обмежується;

27) передбачається, що строковий договір після закінчення строку автоматично продовжується більш ніж на один рік, якщо інша сторона договору цього не вимагає;

28) передбачається, що строковий договір після закінчення строку продовжується у разі, якщо інша сторона договору не повідомить свою позицію щодо продовження договору необґрунтовано рано до закінчення строку;

29) користувачу умови надається право розірвати договір без зазначення причини, якщо таке саме право не надається іншій стороні договору;

30) передбачається, що у разі, коли користувач умови розриває договір в односторонньому порядку, він може відмовитися повернути гроші, які інша сторона договору сплатила йому за ще не виконаний ним обов'язок, або користувачу умови дозволяється залишити собі сплачені іншою стороною гроші, якщо інша сторона не укладає або не виконує договір, і якщо для іншої сторони не передбачено таке саме за розміром відшкодування на випадок, коли сам користувач умови не укладає або не виконує договір; [RT I, 04.02.2011, 1 - набув чинності 05.04.2011]

31) для розірвання договору для іншої сторони договору передбачається необґрунтовано довгий строк попереднього повідомлення;

32) для розірвання договору для користувача умови передбачається необґрунтовано короткий строк попереднього повідомлення;

33) користувачу умови надається право без поважної причини розірвати безстроковий договір без розумного строку попереднього повідомлення;

34) [Втратив чинність – RT I, 04.02.2011, 1 - набув чинності 05.04.2011]

35) передбачається доведення волевиявлення до відома інакше, ніж встановлено законом, і це є шкідливим для іншої сторони договору, за винятком випадку, коли відмінність стосується форми волевиявлення іншої сторони договору або коли передбачається, що користувач умови може вважати адресу, надану йому іншою стороною договору, правильною доти, доки йому не повідомлено нову адресу;

36) користувач умови залишає собі необґрунтовано довгий або недостатньо визначений строк для надання згоди на пропозицію чи для її відхилення;

37) передбачається, що у разі вчинення чи невчинення певної дії волевиявлення сторони договору вважається зробленим або незробленим, за винятком випадку, коли користувач умови зобов'язується окремо повідомити іншу сторону договору про значення її поведінки та надати їй розумний строк для підтвердження волевиявлення.

(1) Умову, зазначену в § 42 частини 3 пункті 14 цього закону, не вважають такою, що необґрунтовано шкодить іншій стороні договору, якщо кредитна установа або інший надавач фінансових послуг залишає за собою типовою умовою право в обґрунтованих випадках без попереднього повідомлення змінювати процентну ставку, що сплачується іншою стороною договору або іншій стороні договору, чи іншу плату за фінансові послуги, за умови, що вона зобов'язана невідкладно повідомити про це іншу сторону договору або інші сторони договору, а інша сторона договору має право негайно розірвати договір.

(2) Умову, зазначену в § 42 частини 3 пункті 14 цього закону, не вважають такою, що необґрунтовано шкодить іншій стороні договору, якщо кредитна установа або інший надавач фінансової послуги залишає за собою типовими умовами право в односторонньому порядку без зазначеної в договорі поважної причини змінювати умови довготривалого договору, якщо зміна умов не є необґрунтованою щодо іншої сторони договору і кредитна установа або інший надавач фінансової послуги зобов'язується заздалегідь повідомити іншу сторону договору про зміну умов та надати їй право негайно розірвати договір.

(1) Якщо типова умова, зазначена в § 42 частині 3 цього закону, використовується в договорі, іншою стороною якого є особа, яка уклала договір у своїй господарській або професійній діяльності, то припускається, що ця умова є необґрунтовано шкідливою.

(1) Встановлена законом особа або установа може у встановленому законом порядку вимагати від користувача умови припинення використання необґрунтовано шкідливої типової умови, а від особи, яка рекомендує умову, — припинення рекомендування та відкликання рекомендації.

(2) Вимогу, зазначену в частині 1 цього параграфа, може подати серед іншого неприбуткове об'єднання, статутною метою якого є захист прав підприємців або осіб, які займаються професійною діяльністю, і яке завдяки організації своєї діяльності та фінансуванню здатне також дійсно захищати ці інтереси.

(2¹) Неприбуткове об'єднання, зазначене в частині 2 цього параграфа, може подати вимогу про припинення використання або рекомендування використання такої договірної умови чи практики щодо строку платежу, пені або відшкодування витрат на стягнення, яка за обставинами є вкрай несправедливою щодо кредитора. Таку вимогу можна подати також у випадку, якщо йдеться про окремо погоджену умову. [RT I, 05.04.2013, 1 - jõust. 15.04.2013]

(3) При вирішенні вимоги, встановленої в частині 1 цього параграфа, не застосовується те, що встановлено в другому реченні частини 1 § 39 цього закону. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

[RT I, 31.12.2013, 1 - jõust. 13.06.2014]

(1) Договором, що укладається поза торговельними приміщеннями, є договір, який укладається:

1) за одночасної присутності підприємця та споживача в місці, яке не є торговельним приміщенням підприємця;

2) у торговельних приміщеннях підприємця або за допомогою засобу зв'язку безпосередньо після того, як підприємець за одночасної присутності споживача та підприємця звернувся до споживача особисто та індивідуально в місці, яке не є торговельним приміщенням підприємця, або

3) під час організованої підприємцем виїзної поїздки з метою рекламування та продажу споживачеві рухомих речей або пропонування послуг чи інших виконань.

(2) Договором, що укладається поза торговельними приміщеннями, вважають також договір, для укладення якого споживач зробив пропозицію за обставин, зазначених у пункті 1 частини 1 цього параграфа.

(3) У розумінні частини 1 цього параграфа торговельним приміщенням є як використовувана для продажу, надання послуги, так і для виконання іншого зобов'язання будівля, розташована на нерухомій речі, де підприємець постійно діє, а також використовувана для продажу, надання послуги чи виконання іншого зобов'язання рухома річ або інша площа, де підприємець зазвичай діє.

(4) Торговельне приміщення особи, яка діє від імені підприємця або за його дорученням, вважають торговельним приміщенням підприємця. [RT I, 31.12.2013, 1 - jõust. 13.06.2014]

(1) Положення цього розділу не застосовуються до договору, за яким плата, що сплачується споживачем за предмет договору, не перевищує 20 євро.

(1¹) Положення цього розділу застосовуються також у випадку, коли підприємець передає споживачеві цифровий контент або надає споживачеві цифрову послугу чи зобов'язується це зробити, а споживач надає підприємцю персональні дані чи зобов'язується це зробити. Це не діє у випадку, коли підприємець обробляє надані споживачем персональні дані виключно для передачі цифрового контенту або надання цифрової послуги чи для того, щоб виконати застосовні до нього вимоги, що випливають із правових актів, і не обробляє зазначені дані з жодною іншою метою. [RT I, 24.11.2021, 1 - jõust. 28.05.2022]

(2) Положення цього розділу не застосовуються також до договору, який укладається:

1) для надання соціальних послуг;

2) для надання послуг охорони здоров'я;

3) для участі в азартній грі;

4) для надання послуги перевезення пасажирів;

5) для відчуження або обтяження нерухомої речі чи для розпорядження речовим правом, пов'язаним із нерухомою річчю;

6) для будівництва нової будівлі або масштабної перебудови будівлі;

7) для найму житлового приміщення;

8) шляхом нотаріального посвідчення;

9) щодо продуктів харчування, напоїв чи іншої речі, призначеної для щоденного споживання, яка передається під час частих і регулярних об'їздів підприємця за місцем проживання, перебування або роботи споживача;

10) з використанням торгових автоматів або автоматизованих торгових приміщень;

11) з надавачем послуги електронного зв'язку через громадський таксофон для його використання або для використання одного з'єднання, створеного споживачем за допомогою телефону, інтернету чи факсу.

(3) Право відмови, передбачене частиною 1 § 49 цього закону, не застосовується до договору:

1) предметом якого є надання послуги чи вчинення іншого триваючого виконання, якщо зобов'язання підприємця, що випливають із договору, повністю виконані та якщо споживач сплачує підприємцю плату, лише якщо надання послуги чи вчинення іншого виконання розпочалося за прямою попередньою згодою споживача та за його підтвердженням, що він усвідомлює втрату свого права відмови у разі повного виконання договору підприємцем; [RT I, 24.11.2021, 1 - jõust. 28.05.2022]

2) предметом якого є передача такої речі, надання послуги чи вчинення іншого виконання, ціна якого залежить від коливань фінансового ринку, на які підприємець не може вплинути і які можуть проявитися протягом строку відмови;

3) предметом якого є передача такої речі, яка виготовлена за поданими споживачем вимогами або яка чітко пристосована до потреб конкретного споживача;

4) предметом якого є передача такої речі, яка швидко псується або старіє;

5) предметом якого є передача такої речі в закритій упаковці, яка непридатна для повернення з причин охорони здоров'я або гігієни та якщо її було відкрито після доставлення;

6) предметом якого є передача такої речі, яка за своєю природою після передачі змішується або поєднується з іншою річчю так, що їх більше не можна відокремити одна від одної;

7) предметом якого є передача таких алкогольних напоїв, ціна яких погоджена під час укладення договору та які передаються більш ніж через 30 днів після укладення договору і фактична вартість яких залежить від коливань ринкової ціни, на які підприємець не може вплинути;

8) предметом якого є виконання невідкладних ремонтних робіт або робіт з обслуговування, якщо споживач замовив у підприємця прибуття для цього;

9) предметом якого є передача аудіо- та відеозапису або комп'ютерного програмного забезпечення в закритій упаковці, якщо споживач відкрив упаковку;

10) предметом якого є передача газет, журналів чи інших періодичних видань, за винятком договору тривалого характеру, укладеного для передплати таких видань;

11) який укладається на аукціоні, де споживач присутній особисто або йому надано можливість бути присутнім;

12) предметом якого є пропонування послуги розміщення, перевезення рухомої речі, використання механічного транспортного засобу, надання харчування чи послуги проведення дозвілля, якщо підприємець, укладаючи зазначений вище договір, зобов'язується надати послугу до певної дати або протягом певного строку;

13) предметом якого є передача за плату такого цифрового контенту, який не доставляється на фізичному носії даних, якщо передача розпочалася до закінчення строку відмови за прямою попередньою згодою споживача та за його підтвердженням, що він усвідомлює втрату свого права відмови, і підприємець надав підтвердження, зазначене в частині 1 § 48¹ цього закону. [RT I, 24.11.2021, 1 - jõust. 28.05.2022]

(4) Виняток, передбачений пунктом 8 частини 3 цього параграфа, не поширюється на договір, який укладається під час такого візиту додатково до замовленого споживачем, зокрема на договір, за яким передаються інші речі, ніж запасні частини, безумовно необхідні для обслуговування чи ремонту.

(5) Якщо договір, що укладається поза торговими приміщеннями, відповідає також положенням про інший договір, укладений між споживачем і підприємцем, положення цього розділу застосовуються разом з особливостями, передбаченими щодо цього іншого виду договору.

(6) [Втратив чинність – RT I, 24.11.2021, 1 - jõust. 28.05.2022]

[RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(1) Підприємець до укладення договору або до того, як споживач зробить для цього обов'язкову пропозицію, надає споживачеві в ясний і зрозумілий спосіб таку інформацію:

1) дані, що дозволяють встановити особу підприємця, зокрема його комерційне найменування;

2) адреса місцезнаходження підприємця, його номер телефону та адреса електронної пошти, а якщо підприємець пропонує інші засоби онлайн-спілкування, що забезпечують споживачеві можливість зберігати на довговічному носії інформації листування з підприємцем, включно з датою та часом такого листування, — також відомості про ці засоби, і якщо це доречно, — найменування та адреса місцезнаходження підприємця, від імені якого він діє; [RT I, 24.11.2021, 1 - набув чинності 28.05.2022]

3) адреса місця діяльності підприємця, за якою споживач може подавати скарги, якщо вона відрізняється від адреси, зазначеної в пункті 2 цієї частини;

4) основні характеристики предмета договору в обсязі, що відповідає предмету договору та способу передачі інформації;

5) для цифрового контенту, цифрової послуги та речі з цифровим елементом — спосіб їх використання, застосовувані до них технічні засоби захисту, а також їх сумісність та інтероперабельність з апаратним і програмним забезпеченням, про які підприємець знає або повинен знати; [RT I, 24.11.2021, 1 - набув чинності 28.05.2022]

6) загальна ціна предмета договору разом з податками або, якщо з огляду на характер предмета договору ціну неможливо обчислити заздалегідь за розумних зусиль, — спосіб обчислення ціни, а також усі додаткові витрати на перевезення, поштові, витрати на доставлення чи будь-які інші витрати, якщо ці витрати має нести споживач, або якщо ці витрати неможливо обчислити заздалегідь за розумних зусиль, — інформація про те, що може бути вимагано сплатити такі додаткові витрати;

6¹) у відповідному випадку — інформація про те, що ціну персоналізовано на основі рішення, що ґрунтується на автоматизованому обробленні; [RT I, 24.11.2021, 1 - набув чинності 28.05.2022]

7) плата за використання засобу зв'язку, що застосовується для укладення договору, крім випадку, коли ця плата відповідає звичайній платі за використання такого засобу зв'язку;

8) якщо споживач повинен сплатити грошову суму як забезпечення або надати інше грошове забезпечення, — обставина, що це слід зробити на вимогу підприємця, а також умови такого забезпечення;

9) порядок оплати, доставлення та виконання замовлення, а також час доставлення речі, надання послуги чи здійснення іншого виконання;

10) мінімальна тривалість зобов'язань споживача, що випливають з договору, якщо така є;

11) для тривалого договору — строк договору, або якщо договір є безстроковим чи автоматично продовжуваним, — умови припинення договору;

12) за наявності права на відмову — умови, строк та порядок використання цього права відповідно до частини 2¹ § 49 цього закону;

13) за наявності права на відмову — типова форма заяви про відмову;

14) обставина, що в разі відмови споживача від договору витрати на повернення речі, яка була предметом договору, несе споживач, якщо ці витрати сплачує споживач;

15) обставина, що якщо споживач використовує право на відмову від договору після подання заяви, зазначеної в частині 2 § 48¹ цього закону, споживач зобов'язаний відшкодувати підприємцеві розумні витрати відповідно до частини 4 § 49³ цього закону;

16) якщо право на відмову не передбачено відповідно до частини 3 § 47 цього закону, — інформація про те, що споживач не має права на відмову, або якщо споживач може втратити своє право на відмову, — інформація про те, за яких обставин право на відмову втрачається;

17) у разі пропонування послуги з обслуговування предмета договору після виконання договору або клієнтської послуги — їх наявність та умови використання;

18) нагадування про те, що споживач у разі невідповідності рухомої речі, цифрового контенту та цифрової послуги умовам договору може використовувати передбачені законом засоби правового захисту; [RT I, 24.11.2021, 1 - набув чинності 28.05.2022]

19) у разі надання додаткової гарантії на додаток до передбачених законом засобів правового захисту — її наявність та умови;

20) наявність кодексу поведінки, якого дотримується підприємець, якщо підприємець керується ним у своїй діяльності, а також інформація про те, як можна отримати його копію;

21) порядок вирішення скарг, застосовуваний підприємцем, якщо такий є;

22) дані про можливості споживача звернутися до органу позасудового вирішення скарг і спорів, а також умови звернення.

(2) Інформація, зазначена в частині 1 цього параграфа, надається споживачеві на папері, або, якщо споживач на це згоден, — на іншому довговічному носії інформації. Зазначена інформація повинна бути надана розбірливо та простою і зрозумілою мовою.

(2¹) Засоби спілкування, пропоновані підприємцем і зазначені в пункті 2 частини 1 цього параграфа, повинні дозволяти споживачеві швидко зв'язатися з підприємцем та ефективно спілкуватися з ним. [RT I, 24.11.2021, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(3) Інформацію, зазначену в пунктах 12, 14 і 15 частини 1 цього параграфа, можна надати споживачеві також у типовій інструкції про відмову від договору. Якщо підприємець надає споживачеві типову інструкцію про відмову, вважається, що зазначену інформацію надано споживачеві. Зазначена інформація вважається наданою споживачеві лише в тому випадку, якщо підприємець належним чином заповнив типову інструкцію про відмову від договору.

(4) Типову інструкцію про відмову від договору встановлює постановою міністр, відповідальний за відповідну сферу.

(5) Якщо споживач прямо замовив у підприємця послуги з виконання ремонтних чи технічних робіт, підприємець і споживач негайно виконують свої договірні зобов'язання, а сума, що сплачується споживачем, не перевищує 200 євро, підприємець повинен надати споживачеві лише інформацію, встановлену в пунктах 1, 2, 4, 12, 13 і 16 частини 1 цього параграфа, а також інформацію про ціну або метод, використовуваний для її обчислення, разом з прогнозом загальної ціни. Якщо споживач надав на це свою пряму згоду, підприємець може надати споживачеві інформацію, зазначену в пунктах 4, 12, 13 і 16 частини 1 цього параграфа, в інший спосіб, ніж встановлено в першому реченні частини 2 цього параграфа.

(6) Для договору, зазначеного в пункті 11 частини 3 § 47 цього закону, підприємець може замінити інформацію, зазначену в пунктах 1–3 частини 1 цього параграфа, відповідними даними про організатора аукціону.

(7) Загальна ціна, зазначена в пункті 6 частини 1 цього параграфа, включає загальні витрати на замовлення за розрахунковий період, якщо йдеться про безстроковий договір або тривалий договір, предметом якого є постійні чи повторювані замовлення. Якщо плата за таким договором є фіксованою, загальна ціна означає загальну щомісячну суму витрат. Якщо загальні витрати неможливо обчислити заздалегідь за розумних зусиль, надається спосіб обчислення ціни.

(8) Якщо підприємець не повідомив споживача про обов'язок сплатити витрати, зазначені в пункті 6 або 14 частини 1 цього параграфа, споживач не зобов'язаний нести ці витрати.

(9) До підготовки укладення договору, що укладається поза торговельними приміщеннями, не застосовується встановлене в частині 2 § 14 та § 14¹ цього закону щодо обов'язку надання переддоговірної інформації.

(10) Виконання встановленого в цьому параграфі обов'язку надання переддоговірної інформації повинен доводити підприємець.

(11) Дані, надані як переддоговірна інформація, стають частиною договору, якщо сторони прямо не домовилися про інше. [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(1) Підприємець надає споживачеві підписаний договірний документ, копію договору або підтвердження про укладення договору на папері, або, якщо споживач на це згоден, на іншому довговічному носії інформації, який, у разі якщо предметом договору є цифровий вміст, містить також підтвердження підприємця про те, що споживач надав відповідно до § 47 частини 3 пункту 13 цього закону свою чітко висловлену згоду та підтвердження на початок передачі цифрового вмісту.

(2) Якщо споживач бажає, щоб надання послуги за плату чи інше тривале виконання, або продаж води, газу, електроенергії чи тепла через об'єднану мережу розпочалися протягом строку відмови, передбаченого § 49 цього закону, підприємець вимагає від споживача чітко висловленої заяви про це на довговічному носії інформації та підтвердження про те, що після повного виконання договору підприємцем споживач більше не має права на відмову. [RT I, 24.11.2021, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(3) Якщо споживач чітко зажадав від підприємця укладення такого договору, предметом якого є виконання ремонтних чи технічних робіт, підприємець і споживач негайно виконують свої договірні зобов'язання, а плата, яку сплачує споживач за відповідну послугу, не перевищує 200 євро, підтвердження, що надається відповідно до частини 1 цього параграфа, повинно містити інформацію, передбачену § 48 частиною 1 цього закону. [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(1) Споживач може відмовитися від договору, що укладається поза межами комерційного приміщення, без пояснення причини протягом 14 днів. [RT I, 31.12.2013, 1 - jõust. 13.06.2014]

(1¹) У випадку договору, предметом якого є передача речі, строк відмови, зазначений у частині 1 цього параграфа, починає спливати з дня, коли споживач або зазначена споживачем третя особа, яка не є перевізником, фактично отримала річ у своє володіння, або:

1) якщо згідно з договором споживачеві належить передати кілька речей, що доставляються окремо, — з дня, коли споживач або зазначена споживачем третя особа, яка не є перевізником, фактично отримала останню річ у своє володіння;

2) якщо згідно з договором річ належить передати споживачеві кількома частинами, — з дня, коли споживач або зазначена споживачем третя особа, яка не є перевізником, фактично отримала останню частину у своє володіння;

3) у випадку тривалого договору, предметом якого є неодноразова передача речей протягом визначеного часу, — з дня, коли споживач або зазначена споживачем третя особа, яка не є перевізником, фактично отримала першу передавану річ у своє володіння. [RT I, 31.12.2013, 1 - jõust. 13.06.2014]

(1²) У випадку договору, предметом якого є надання послуги чи інше тривале виконання, строк, зазначений у частині 1 цього параграфа, починає спливати з дня укладення договору. [RT I, 31.12.2013, 1 - jõust. 13.06.2014]

(1³) У випадку продажу води, газу, електроенергії чи тепла через приєднувальну мережу, а також у випадку цифрового вмісту, що не передається на фізичному носії інформації, строк, зазначений у частині 1 цього параграфа, починає спливати з дня укладення договору. [RT I, 31.12.2013, 1 - jõust. 13.06.2014]

(1⁴) Якщо підприємець порушив обов'язок надання інформації, зазначений у § 48 частині 1 пункті 12 цього закону, строк відмови закінчується зі спливом 12 місяців від закінчення строку відмови, визначеного у спосіб, встановлений частинами 1¹–1³ цього параграфа. Якщо підприємець передав споживачеві зазначену в попередньому реченні інформацію про право відмови із запізненням, але все ж протягом 12 місяців від дня, зазначеного в частинах 1¹–1³ цього параграфа, строк відмови закінчується зі спливом 14 днів від отримання інформації. [RT I, 31.12.2013, 1 - jõust. 13.06.2014]

(2) Вважається, що споживач відмовився від договору, що укладається поза межами комерційного приміщення, вчасно, якщо він надіслав підприємцеві повідомлення про це протягом строку відмови. [RT I, 31.12.2013, 1 - jõust. 13.06.2014]

(2¹) Споживач може відмовитися від договору, використовуючи типову форму заяви про відмову від договору або подавши іншу однозначну заяву про відмову. [RT I, 31.12.2013, 1 - jõust. 13.06.2014]

(2²) Типову форму заяви про відмову від договору встановлює постановою міністр, відповідальний за відповідну сферу. [RT I, 31.12.2013, 1 - jõust. 13.06.2014]

(2³) Якщо споживач використовує для передачі заяви про відмову вебсайт підприємця, підприємець негайно надсилає споживачеві на довговічному носії інформації підтвердження про отримання заяви про відмову. [RT I, 31.12.2013, 1 - jõust. 13.06.2014]

(3) [Втратив чинність – RT I 2003, 78, 523 - jõust. 27.12.2003]

(4) [Втратив чинність – RT I, 31.12.2013, 1 - jõust. 13.06.2014]

(5) Встановлене цим параграфом не застосовується, якщо договір, що укладається поза межами комерційного приміщення, є договором споживчого кредиту. [RT I, 31.12.2013, 1 - jõust. 13.06.2014]

(6) Відмову від договору з дотриманням встановленого цим параграфом повинен доводити споживач. [RT I, 31.12.2013, 1 - jõust. 13.06.2014]

[Втратив чинність - RT I, 31.12.2013, 1 - набр. чинності 13.06.2014]

(1) Підприємець при отриманні заяви про відмову повертає споживачеві невідкладно, але не пізніше ніж через 14 днів, усі отримані від споживача на підставі договору платежі, у тому числі понесені споживачем витрати на доставку речі.

(2) Якщо споживач чітко обрав спосіб доставки, що відрізняється від найдешевшого звичайного способу доставки речі, запропонованого підприємцем, підприємець не зобов'язаний повертати споживачеві витрати, що перевищують витрати, пов'язані зі звичайним способом доставки.

(3) Підприємець здійснює зазначені в частині 1 цього параграфа повернення платежів, використовуючи той самий спосіб оплати, який використовував для здійснення платежів споживач, за винятком випадку, коли споживач чітко надав згоду на використання іншого способу оплати, та за умови, що повернення таких платежів не тягне за собою для споживача плати за послугу чи інших витрат.

(4) Якщо предметом договору є передача речі, підприємець може на підставі § 111 цього закону відмовитися від здійснення зазначеного в частині 1 цього параграфа повернення платежу доти, доки споживач не поверне йому річ, що була предметом договору, або не надасть доказ того, що він її відправив назад. Підприємець не має зазначеного в цій частині права у випадку, коли він погодився сам забрати річ, що є предметом договору. [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(5) Якщо це доречно, підприємець виконує також обов'язки, передбачені § 62¹⁵ частинами 2–5 цього закону. [RT I, 24.11.2021, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(1) Якщо предметом договору споживачу було передано річ, споживач невідкладно, але не пізніше ніж через 14 днів від дня подання заяви про відмову, надсилає річ підприємцю назад або передає річ підприємцю чи вказаній підприємцем особі. Споживач не має зазначеного в першому реченні цієї частини обов'язку повернення речі в тому випадку, якщо підприємець погодився сам забрати річ. Споживач вважається таким, що вчасно виконав обов'язок повернення речі, якщо він надіслав річ, яка була предметом договору, назад протягом зазначеного в першому реченні цієї частини строку.

(2) Споживач несе прямі витрати, пов'язані з поверненням переданої йому як предмет договору речі, якщо сторони не домовилися про інше. Споживач не має обов'язку нести витрати, якщо підприємець не повідомив його про те, що ці витрати має нести споживач. Якщо річ була доставлена додому споживачу під час укладення договору і річ за своєю природою зазвичай не може бути повернена поштою, підприємець забирає річ власним коштом.

(3) У разі погіршення речі, що підлягає поверненню, споживач відповідає за зменшення вартості, спричинене використанням речі, лише в тому випадку, якщо він використовував річ в інший спосіб, ніж це необхідно для того, щоб пересвідчитися в природі, властивостях і функціонуванні речі. Щоб пересвідчитися в природі, властивостях і функціонуванні речі, споживач мав би поводитися з річчю і використовувати її лише так, як йому дозволялося б зазвичай робити це в магазині. Споживач не відповідає за зменшення вартості речі в тому випадку, якщо підприємець згідно з пунктами 12 і 13 частини 1 § 48 цього закону не звернув увагу споживача на наявність права на відмову.

(3¹) Якщо це доречно, споживач виконує також обов'язки, встановлені в частині 1 § 62¹⁶ цього закону. [RT I, 24.11.2021, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(4) Якщо споживач використовує право на відмову після подання зазначеної в частині 2 § 48¹ цього закону заяви, споживач відшкодовує підприємцю вартість переданого на виконання договору пропорційно переданому до моменту, коли споживач відмовився від договору, враховуючи загальний обсяг договору. Вартість переданого визначається на основі узгодженої в договорі загальної ціни. Якщо договірна ціна є нерозумно високою, вартість переданого обчислюється на основі ринкової ціни.

(5) Щодо договору, предметом якого є надання послуги, здійснення іншого триваючого виконання або продаж води, газу, електроенергії чи тепла через приєднувальну мережу, споживач не зобов'язаний відшкодовувати підприємцю вартість переданого протягом строку відмови, якщо:

1) підприємець не надав споживачу інформацію згідно з пунктом 12, 13 або 15 частини 1 § 48 цього закону, або

2) споживач прямо не вимагав згідно з частиною 2 § 48¹ цього закону початку надання послуги, здійснення іншого триваючого виконання або продажу води, газу, електроенергії чи тепла через приєднувальну мережу протягом строку відмови.

(6) Щодо договору, предметом якого є передання цифрового контенту, споживач не зобов'язаний відшкодовувати підприємцю вартість переданого йому протягом строку відмови цифрового контенту, який не передавався на фізичному носії даних, якщо:

1) споживач не надав попередньої прямої згоди на початок передання цифрового контенту до закінчення встановленого в частині 1 § 49 цього закону 14-денного строку;

2) споживач не підтвердив обставину, що з наданням згоди він втрачає своє право на відмову, або

3) підприємець не надав споживачу зазначеного в частині 1 § 48¹ цього закону підтвердження.

(7) Вимоги підприємця до споживача, що випливають з відмови, обмежуються встановленим у цьому параграфі та частині 2 § 49².

(8) Договірна умова, що ускладнює використання права на відмову, зокрема домовленість, якою відмова пов'язується зі сплатою завдатку чи неустойки, є нікчемною. [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(1) Якщо споживач використовує щодо договору, який укладається поза приміщеннями підприємства, встановлене в § 49 цього закону право на відмову, споживач вважається таким, що відмовився також від пов'язаного з договором, який укладається поза приміщеннями підприємства, додаткового договору, який він уклав з підприємцем або третьою особою на підставі домовленості між третьою особою і підприємцем.

(2) Якщо у зазначеному в частині 1 цього параграфа випадку споживач вважається таким, що відмовився від додаткового договору, підприємець чи третя особа не можуть вимагати несення інших витрат, крім встановлених у частині 2 § 49² та § 49³ цього закону. [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(1) Якщо договір, який укладається поза приміщеннями підприємства, становить економічно пов'язаний з договором споживчого кредиту договір у розумінні § 414 цього закону, споживач у разі відмови від договору, який укладається поза приміщеннями підприємства, на встановлених у § 49 цього закону умовах вважається таким, що відмовився також від договору споживчого кредиту та пов'язаного з ним додаткового договору в розумінні частини 3² § 409 цього закону.

(2) У зазначеному в частині 1 цього параграфа випадку в разі відмови від договору споживчого кредиту зі споживача не можна вимагати сплати процентів чи інших витрат. В іншій частині до наслідків відмови застосовується встановлене в §§ 188–192 цього закону.

(3) Якщо кредит надала третя особа і сума кредиту вже сплачена підприємцю, у разі відмови споживача від договору права та обов'язки підприємця щодо споживача переходять до кредитодавця. [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(1) Встановлена законом особа або установа може у встановленому законом порядку вимагати від підприємця, який порушив встановлене в цьому розділі, припинення порушення та утримання від порушення. [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(1) Домовленість, що відхиляється від встановленого в цьому розділі на шкоду споживачеві, є нікчемною.

(1) Договором, укладеним за допомогою засобу зв'язку, вважається договір між підприємцем і споживачем, якщо: [RT I, 31.12.2013, 1 - jõust. 13.06.2014]

1) договір укладається в системі збуту або обслуговування, що використовується для укладення таких договорів; [RT I, 31.12.2013, 1 - jõust. 13.06.2014]

2) [Втратив чинність – RT I, 04.02.2011, 1 - jõust. 05.04.2011]

3) підприємець і споживач під час укладення договору не перебувають одночасно разом в одному місці та [RT I, 31.12.2013, 1 - jõust. 13.06.2014]

4) волевиявлення сторін договору щодо укладення договору, у тому числі волевиявлення споживача взяти на себе договірні зобов'язання (далі — замовлення), передаються виключно лише за допомогою засобу зв'язку. [RT I, 31.12.2013, 1 - jõust. 13.06.2014]

(2) Використанням засобу зв'язку вважається будь-який спосіб, що дає змогу споживачеві та підприємцеві, які перебувають на відстані один від одного, організувати необхідний для переговорів та укладення договору обмін інформацією, зокрема використання телефону, радіо, комп'ютера, факсу чи телебачення, доставку споживачеві неадресованого або адресованого друкованого видання, у тому числі каталогу чи типового листа, та рекламу з бланком замовлення у пресі. [RT I, 31.12.2013, 1 - jõust. 13.06.2014]

(3) Договором про надання фінансової послуги, укладеним за допомогою засобу зв'язку, вважається договір, що відповідає умовам, установленим частиною 1 цього параграфа, про надання інвестиційних послуг та послуг, дозволених фонду керуючому, а також про здійснення угод, дозволених кредитним установам, так само договір страхування та надання послуги на підставі платіжного доручення. [RT I 2004, 75, 522 - jõust. 10.11.2004]

(1) [Втратив чинність – RT I, 24.11.2021, 1 – набув чинності 28.05.2022]

(1¹) До договорів щодо фінансових послуг, які охоплюють угоду про перше надання фінансової послуги та наступні послідовні операції або наступні однотипні операції, що пов'язані в часі, положення цього розділу застосовуються лише щодо першого договору. Якщо угода про перше надання фінансової послуги відсутня, але ті самі сторони договору здійснюють послідовні операції або окремі, пов'язані між собою в часі операції такого самого характеру, вимоги щодо інформування споживача, встановлені §-ми 54¹ та 55¹ цього закону, застосовуються лише щодо першої операції. Якщо протягом більш ніж року операція такого самого характеру не здійснювалася, наступна операція вважається першою операцією нової серії операцій, у зв'язку з чим застосовується встановлене §-ми 54¹ та 55¹ цього закону. [RT I, 31.12.2013, 1 – набув чинності 13.06.2014]

(1²) Встановлене цим розділом застосовується до договорів, укладених за допомогою засобів дистанційного зв'язку, за якими споживач сплачує або зобов'язується сплатити плату. Встановлене цим розділом застосовується також у випадку, коли підприємець передає споживачеві цифровий контент або надає споживачеві цифрову послугу чи зобов'язується це зробити, а споживач надає підприємцеві персональні дані або зобов'язується це зробити. Це не діє у випадку, коли підприємець обробляє надані споживачем персональні дані виключно для передачі цифрового контенту або надання цифрової послуги чи для виконання застосовних до нього вимог, що випливають із правових актів, і не обробляє зазначені дані з будь-якою іншою метою. [RT I, 24.11.2021, 1 – набув чинності 28.05.2022]

(2) Встановлене цим розділом не застосовується до договорів, які укладаються:

1) для надання соціальних послуг;

2) для надання послуг охорони здоров'я;

3) для участі в азартній грі;

4) для надання послуги перевезення пасажирів;

5) для відчуження нерухомої речі, обтяження її речовим правом або розпорядження речовим правом, пов'язаним із нерухомою річчю;

6) для будівництва нової будівлі або великомасштабної перебудови будівлі;

7) для найму житлового приміщення;

8) шляхом нотаріального посвідчення;

9) щодо продуктів харчування, напоїв або іншої речі, призначеної для щоденного споживання, які передаються під час частих і регулярних об'їздів підприємця за місцем проживання, перебування або роботи споживача;

10) з використанням торгових автоматів або автоматизованих торгових приміщень;

11) з надавачем послуги електронного зв'язку через громадський таксофон для його використання або для використання одного з'єднання, створеного споживачем за допомогою телефону, інтернету чи факсу. [RT I, 31.12.2013, 1 – набув чинності 13.06.2014]

(3) [Втратив чинність – RT I, 31.12.2013, 1 – набув чинності 13.06.2014]

(4) Право на відмову, встановлене в частині 1 § 56 цього закону, не застосовується до договору, предметом якого є: [RT I, 31.12.2013, 1 – набув чинності 13.06.2014]

1) надання послуги або здійснення іншого триваючого виконання, якщо зобов'язання підприємця за договором повністю виконані та якщо споживач сплачує підприємцеві плату, лише якщо надання послуги або здійснення іншого виконання розпочалося за прямою попередньою згодою споживача та за його підтвердженням, що він усвідомлює втрату свого права на відмову у разі повного виконання договору підприємцем; [RT I, 24.11.2021, 1 – набув чинності 28.05.2022]

1¹) передача такої речі, надання послуги або здійснення іншого виконання, ціна яких залежить від коливань фінансового ринку, на які підприємець не може вплинути і які можуть проявитися протягом строку на відмову, у тому числі до договорів, предметом яких є послуги, пов'язані з іноземною валютою або цінними паперами, зазначеними в § 2 закону про ринок цінних паперів; [RT I, 31.12.2013, 1 – набув чинності 13.06.2014]

2) передача такої речі, яка виготовлена з урахуванням особистих потреб споживача, що є стороною договору; [RT I, 31.12.2013, 1 – набув чинності 13.06.2014]

3) передача такої речі, яка виготовлена відповідно до умов, наданих споживачем; [RT I, 31.12.2013, 1 – набув чинності 13.06.2014]

4) передача такої речі, яка швидко псується або застаріває; [RT I, 31.12.2013, 1 – набув чинності 13.06.2014]

4¹) передача такої речі в закритому упакуванні, яка не придатна для повернення з причин охорони здоров'я або гігієнічних причин та якщо вона була відкрита після доставки; [RT I, 31.12.2013, 1 – набув чинності 13.06.2014]

4²) передача речі, яка через свою природу після передачі змішується або з'єднується з іншою річчю так, що їх більше не можна відокремити одна від одної; [RT I, 31.12.2013, 1 – набув чинності 13.06.2014]

4³) передача таких алкогольних напоїв, ціна яких погоджена під час укладення договору та які передаються після спливу більш ніж 30 днів з моменту укладення договору і фактична вартість яких залежить від коливань ринкової ціни, на які підприємець не може вплинути; [RT I, 31.12.2013, 1 – набув чинності 13.06.2014]

4⁴) здійснення невідкладних ремонтних робіт або робіт з обслуговування, якщо споживач замовив у підприємця прибуття для цього; [RT I, 31.12.2013, 1 – набув чинності 13.06.2014]

5) передача газет, журналів або інших періодичних видань, за винятком триваючого договору, укладеного для передплати таких видань; [RT I, 31.12.2013, 1 – набув чинності 13.06.2014]

6) [Втратив чинність – RT I, 31.12.2013, 1 – набув чинності 13.06.2014]

7) передача аудіо- та відеозапису або комп'ютерного програмного забезпечення в закритому упакуванні, якщо споживач відкрив упакування; [RT I, 31.12.2013, 1 – набув чинності 13.06.2014]

7¹) передача за плату такого цифрового контенту, який не доставляється на фізичному носії даних, якщо передача розпочалася до закінчення строку на відмову за прямою попередньою згодою споживача та за його підтвердженням, що він усвідомлює втрату свого права на відмову, і підприємець надав підтвердження, зазначене в частинах 1 та 2 § 55 цього закону; [RT I, 24.11.2021, 1 – набув чинності 28.05.2022]

7²) надання послуги розміщення, перевезення рухомої речі, використання механічного транспортного засобу, харчування або послуги проведення дозвілля, якщо підприємець, укладаючи зазначений вище договір, зобов'язується надати послугу до певної дати або протягом певного строку; [RT I, 31.12.2013, 1 – набув чинності 13.06.2014]

8) на аукціоні, де споживач присутній або йому надано можливість бути присутнім; [RT I, 24.11.2021, 1 – набув чинності 28.05.2022]

9) для страхування подорожі та багажу або до інших подібних короткострокових договорів страхування тривалістю менше одного місяця;

10) надання фінансової послуги, договір щодо якої обидві сторони на пряме прохання споживача виконали до того, як споживач скористається своїм правом на відмову. [RT I, 24.11.2021, 1 – набув чинності 28.05.2022]

(4¹) Встановлене §-ми 54³ та 55 цього закону не застосовується до договорів про надання фінансових послуг, укладених за допомогою засобів дистанційного зв'язку. [RT I, 24.11.2021, 1 – набув чинності 28.05.2022]

(5) Якщо договір, укладений за допомогою засобів дистанційного зв'язку, відповідає також встановленому щодо іншого договору, що укладається між споживачем і підприємцем, встановлене цим розділом застосовується разом з особливостями, встановленими щодо цього іншого виду договору. [RT I, 31.12.2013, 1 – набув чинності 13.06.2014]

(6) [Втратив чинність – RT I, 31.12.2013, 1 – набув чинності 13.06.2014]

(7) Виняток, встановлений у пункті 4⁴ частини 4 цього параграфа, не поширюється на договір, який укладається під час такого візиту на додаток до замовленого споживачем, у тому числі на договір, за яким передаються інші речі, ніж запасні частини, безумовно необхідні для ремонту або обслуговування. [RT I, 31.12.2013, 1 – набув чинності 13.06.2014]

[RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(1) Підприємець надає споживачеві до укладення договору або до того, як споживач зробить для цього обов'язкову пропозицію, у чіткий і зрозумілий спосіб таку інформацію:

1) дані, що дозволяють встановити особу підприємця, зокрема його комерційне найменування;

2) адреса місцезнаходження підприємця, його номер телефону та адреса електронної пошти, а якщо підприємець пропонує інші засоби онлайн-спілкування, які забезпечують споживачеві можливість зберігати на носії тривалого зберігання листування з підприємцем, зокрема дату й час такого листування, — також відомості про ці засоби, а якщо це доречно, — найменування та адреса місцезнаходження підприємця, від імені якого він діє; [RT I, 24.11.2021, 1 - набув чинності 28.05.2022]

3) адреса місця діяльності підприємця, за якою споживач може подавати скарги, якщо вона відрізняється від адреси, зазначеної в пункті 2 цієї частини;

4) основні характеристики предмета договору в обсязі, що відповідає предмету договору та способу передачі інформації;

5) щодо цифрового контенту, цифрової послуги та речі з цифровим елементом — спосіб їх використання, застосовувані до них технічні засоби захисту, а також їх сумісність і взаємодія з апаратним і програмним забезпеченням, про які підприємець знає або повинен знати; [RT I, 24.11.2021, 1 - набув чинності 28.05.2022]

6) загальна ціна предмета договору разом з податками або, якщо через характер предмета договору ціну неможливо обчислити заздалегідь за розумних зусиль, — спосіб обчислення ціни, а також усі додаткові витрати на перевезення, поштові, доставки чи будь-які інші витрати, якщо ці витрати має нести споживач, або, якщо ці витрати неможливо обчислити заздалегідь за розумних зусиль, — інформація про те, що може вимагатися сплата таких додаткових витрат;

6¹) у відповідному випадку — інформація про те, що ціну персоналізовано на підставі рішення, яке ґрунтується на автоматизованому обробленні; [RT I, 24.11.2021, 1 - набув чинності 28.05.2022]

7) плата за використання засобу зв'язку, що застосовується для укладення договору, за винятком випадку, коли ця плата відповідає звичайній платі за використання такого засобу зв'язку;

8) якщо споживач має сплатити грошову суму як забезпечення або надати інше грошове забезпечення, — обставина, що це має бути зроблено на вимогу підприємця, а також умови такого забезпечення;

9) порядок оплати, доставки та виконання замовлення, а також час доставки речі, надання послуги чи вчинення іншого виконання;

10) мінімальна тривалість зобов'язань споживача за договором, якщо така є;

11) у разі тривалого договору — строк договору, а якщо договір безстроковий або автоматично продовжується, — умови припинення договору;

12) у разі наявності права на відмову — умови, строк і порядок реалізації цього права відповідно до частини 2² § 56 цього закону;

13) у разі наявності права на відмову — типова форма заяви про відмову;

14) обставина, що у разі відмови споживача від договору споживач несе витрати на повернення речі, що була предметом договору, а в ситуації, коли річ, що була предметом договору, через її характер не може бути повернута звичайною поштовою послугою, — витрати на вивезення речі, якщо їх має сплатити споживач; [RT I, 11.03.2016, 1 - набув чинності 21.03.2016]

15) обставина, що якщо споживач реалізує право на відмову від договору після подання заяви, зазначеної в частині 3 § 55 цього закону, споживач зобов'язаний відшкодувати підприємцеві розумні витрати відповідно до частини 5 § 56² цього закону;

16) якщо право на відмову не передбачене відповідно до частини 4 § 53 цього закону, — інформація про те, що споживач не має права на відмову, або, якщо споживач може втратити своє право на відмову, — інформація про те, за яких обставин право на відмову втрачається;

17) у разі пропонування послуги технічного обслуговування предмета договору або клієнтської послуги після виконання договору — їх наявність та умови користування;

18) нагадування про те, що у разі невідповідності рухомої речі, цифрового контенту та цифрової послуги умовам договору споживач може скористатися засобами правового захисту, передбаченими законом; [RT I, 24.11.2021, 1 - набув чинності 28.05.2022]

19) у разі надання додаткової гарантії на додаток до передбачених законом засобів правового захисту — її наявність та умови;

20) наявність кодексу поведінки, якого дотримується підприємець, якщо підприємець керується ним у своїй діяльності, а також інформація про те, як можна отримати його копію;

21) застосовуваний підприємцем порядок вирішення скарг, якщо такий є;

22) відомості про можливості споживача звернутися до органу позасудового вирішення скарг і спорів, а також умови звернення.

(2) Інформація, зазначена в частині 1 цього параграфа, надається або робиться доступною споживачеві у спосіб, що відповідає застосовуваному засобу зв'язку, простою та зрозумілою мовою. Якщо зазначена інформація надається на носії тривалого зберігання, вона має бути подана в читабельному вигляді.

(2¹) Засоби спілкування, що пропонуються підприємцем і зазначені в пункті 2 частини 1 цього параграфа, повинні давати споживачеві змогу швидко зв'язатися з підприємцем і ефективно з ним спілкуватися. [RT I, 24.11.2021, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(3) Інформацію, зазначену в пунктах 12, 14 і 15 частини 1 цього параграфа, можна надати споживачеві також з використанням зразкової інструкції про відмову від договору, зазначеної в частині 4 цього параграфа. Якщо підприємець надає споживачеві зразкову інструкцію про відмову, зазначена інформація вважається наданою споживачеві. Зазначена інформація вважається наданою споживачеві лише в разі, якщо підприємець належним чином заповнив зразкову інструкцію про відмову від договору.

(4) Зразкову інструкцію про відмову від договору встановлює міністр, відповідальний за відповідну сферу, своєю постановою.

(5) Якщо договір укладається за допомогою засобу зв'язку, який обмежує надання інформації просторово або в часі, споживачеві до укладення такого договору у відповідному засобі зв'язку або через нього надається щонайменше інформація, передбачена пунктами 1, 4, 6, 11 і 12 частини 1 цього параграфа. Інша інформація, зазначена в частині 1 цього параграфа, зокрема типова форма заяви про відмову, надається споживачеві у відповідний спосіб згідно з частиною 2 цього параграфа. [RT I, 24.11.2021, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(6) Якщо підприємець зв'язується зі споживачем телефоном з метою укладення договору, він повинен на початку телефонної розмови повідомити споживачеві своє ім'я, а якщо це доречно, — ім'я особи, від імені якої він телефонує, та комерційну мету дзвінка. [RT I, 11.03.2016, 1 - набув чинності 21.03.2016]

(7) Загальна ціна, зазначена в пункті 6 частини 1 цього параграфа, включає загальні витрати на замовлення за розрахунковий період, якщо йдеться про безстроковий договір або тривалий договір, предметом якого є постійні чи періодичні замовлення. Якщо плата за таким договором є фіксованою, загальна ціна означає загальну щомісячну суму витрат. Якщо загальні витрати неможливо обчислити заздалегідь за розумних зусиль, надається спосіб обчислення ціни.

(8) Якщо підприємець не повідомив споживача про обов'язок сплатити витрати, зазначені в пункті 6 або 14 частини 1 цього параграфа, споживач не зобов'язаний нести ці витрати.

(9) До підготовки укладення договору, укладеного за допомогою засобу зв'язку, не застосовуються положення про обов'язок надання переддоговірної інформації, встановлені в частині 2 § 14 та § 14¹ цього закону.

(10) Виконання обов'язку надання переддоговірної інформації, встановленого в цьому параграфі, повинен доводити підприємець.

(11) Дані, надані як переддоговірна інформація, стають частиною договору, якщо сторони прямо не домовилися про інше [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

[RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(1) Надавач фінансової послуги надає споживачу в розумний строк до укладення договору про фінансову послугу або до здійснення споживачем зобов'язальної пропозиції для цього на довговічному носії у чіткий та зрозумілий спосіб таку інформацію:

1) ім'я (найменування) надавача фінансової послуги, сфера діяльності надавача фінансової послуги, адреса місця діяльності, а також інша адреса, істотна для відносин між споживачем і надавачем фінансової послуги;

2) ім'я представника надавача фінансової послуги, що діє в країні проживання споживача, а також адреса, істотна для відносин між споживачем і надавачем фінансової послуги;

3) ім'я (найменування) підприємця, який посередничає, рекомендує чи в інший спосіб бере участь у пропонуванні фінансової послуги та не є надавачем фінансової послуги, господарська чи професійна сфера, у якій він діє, спілкуючись зі споживачем, а також адреса місця діяльності, істотна з точки зору відносин між споживачем і підприємцем;

4) номер у комерційному реєстрі або реєстраційна ознака у разі, якщо надавач фінансової послуги внесений до комерційного реєстру чи рівнозначного публічного реєстру, а також найменування реєстру;

5) дані органу нагляду, якщо для діяльності надавача фінансової послуги потрібен дозвіл;

6) основні характеристики фінансової послуги;

7) загальна ціна фінансової послуги, яку споживач сплачує надавачу фінансової послуги, включно з усіма пов'язаними з фінансовою послугою платами, податками та витратами, а також усіма податками, що сплачуються за посередництвом надавача фінансової послуги, або, якщо точну ціну зазначити неможливо, — основа обчислення ціни, що дає споживачу змогу перевірити ціну;

8) додаткові витрати, що вимагаються від споживача та випливають з використання засобу зв'язку, а також інші можливі податки та витрати, які не включені до ціни і не сплачуються за посередництвом надавача фінансової послуги;

9) порядок оплати фінансової послуги, а також обставини надання фінансової послуги та виконання договору;

10) особливі ризики, пов'язані з фінансовою послугою, зумовлені особливостями фінансових інструментів або фінансових операцій чи залежністю ціни фінансових послуг від фінансових ринків, на які надавач фінансової послуги не може впливати, а також та обставина, що прогноз на майбутнє не залежить від попереднього результату;

11) мінімальний строк дії договору, якщо фінансова послуга надається протягом певного часу постійно або частинами;

12) право споживача на відмову від договору відповідно до § 56 цього закону або відсутність такого права, строк відмови, умови відмови, включно з практичними вказівками щодо здійснення права на відмову, із зазначенням, серед іншого, адреси, на яку слід надіслати заяву про відмову, обов'язок споживача сплатити суму, що обчислюється за частиною 4 § 56² цього закону, а також наслідки нездійснення права на відмову;

13) право сторін на підставі умов договору розірвати договір або відмовитися від договору, а також штрафні неустойки, що застосовуються в такому разі;

14) держава-член або держави-члени, за правом яких надавач фінансової послуги встановлює відносини зі споживачем до укладення договору за допомогою засобу зв'язку;

15) домовленості щодо права, застосовного до договору, та підсудності;

16) якою мовою подаються умови договору та інформація, що надається до укладення договору, а також якою мовою надавач фінансової послуги зобов'язується за домовленістю зі споживачем передавати інформацію протягом строку дії договору, укладеного за допомогою відповідного засобу зв'язку;

17) дані про можливості споживача звернутися до органу позасудового розгляду скарг і спорів, а також умови звернення;

18) дані про порядок відшкодування шкоди, який не врегульований законом про гарантійний фонд.

(2) Якщо пропонованою фінансовою послугою є споживчий кредит, інформація, передбачена пунктом 12 частини 1 цього параграфа, повідомляється споживачу з тією особливістю, що споживач може відмовитися від договору на підставі та з наслідками, передбаченими § 409 цього закону.

(3) Дані, перелічені у частинах 1 і 2 цього параграфа, слід надавати з урахуванням використовуваних засобів зв'язку добросовісно, згідно з добрими звичаями та з урахуванням потреби захисту осіб з обмеженою дієздатністю, і таким чином, щоб виявлялася комерційна мета пропозиції. У разі телефонного зв'язку ім'я (найменування) надавача фінансової послуги та комерційна мета дзвінка мають бути чітко повідомлені споживачу на початку розмови.

(4) Інформація щодо договірних зобов'язань, що передається споживачу до укладення договору, має відповідати тим зобов'язанням, які випливали б з права, застосовного до договору, укладеного за допомогою засобу зв'язку, якби такий договір було укладено.

(5) У разі пропонування фінансової послуги за допомогою телефонного зв'язку за прямо вираженою згодою споживача можна надати лише таку інформацію:

1) ім'я особи, яка телефонує, та її зв'язок з надавачем фінансової послуги;

2) основні характеристики фінансової послуги;

3) ціна, яку споживач має сплатити надавачу фінансової послуги за фінансову послугу, включно з усіма податками, що сплачуються за посередництвом надавача фінансової послуги, або, якщо точну ціну зазначити неможливо, — основа обчислення ціни, що дає споживачу змогу перевірити ціну;

4) вказівка на можливі податки та витрати, які не включені до ціни і не сплачуються за посередництвом надавача фінансової послуги;

5) право споживача на відмову від договору відповідно до § 56 цього закону або відсутність такого права, строк відмови, умови відмови, включно з обов'язком споживача сплатити суму, що обчислюється за частиною 5 § 56² цього закону.

(6) Якщо пропонованою фінансовою послугою є споживчий кредит:

1) інформація, передбачена пунктом 5 частини 5 цього параграфа, надається споживачу з тією особливістю, що споживач може відмовитися від договору на підставі та з наслідками, передбаченими § 409 цього закону;

2) опис основних характеристик фінансової послуги, зазначений у пункті 2 частини 5 цього параграфа, має містити щонайменше інформацію, зазначену в пунктах 3–8 частини 1 § 403¹ цього закону, ставку вартості кредиту у вигляді типового прикладу і за потреби також інформацію, зазначену в пункті 2 частини 2 § 403¹;

3) у разі договору споживчого кредиту, пов'язаного з житловою нерухомістю, опис основних характеристик фінансової послуги, зазначений у пункті 2 частини 5 цього параграфа, має містити щонайменше інформацію, зазначену в розділах 3–6 частини A додатка до постанови, встановленої на підставі частини 3 § 403³ цього закону. [RT I, 11.03.2016, 1 - набув чинності 21.03.2016]

(7) Якщо пропонованою фінансовою послугою є укладення договору про овердрафт, зазначеного в частині 2¹ § 407 цього закону, і використання овердрафту можливе одразу, опис основних характеристик фінансової послуги, зазначений у пункті 2 частини 5 цього параграфа, має містити щонайменше інформацію, зазначену в пунктах 3 і 8 частини 1 § 403¹ та в пунктах 3 і 5 частини 2¹ § 407 цього закону.

(8) У випадку, передбаченому частиною 5 цього параграфа, надавач фінансової послуги інформує споживача про можливість отримання додаткової інформації та описує її характер. У будь-якому разі надавач послуги надає повну інформацію при виконанні обов'язків, передбачених § 55¹ цього закону.

(9) Замість пунктів 1–5, 7, 13 та 15–17 частини 1 цього параграфа застосовується встановлене в частині 1 § 711 та частині 1 § 711¹ цього закону, якщо пропонується платіжна послуга у значенні частини 1 § 3 закону про платіжні установи та установи електронних грошей.

(10) До обов'язку надання переддоговірної інформації, встановленого в цьому параграфі, не застосовується встановлене щодо обов'язку надання переддоговірної інформації в частині 2 § 14 та в § 14¹ і 54 цього закону. [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(1) Якщо сторони укладають договір по телефону, споживач пов'язаний зобов'язаннями, взятими під час телефонної розмови, лише в тому випадку, якщо підприємець підтвердив передане по телефону на носії тривалого зберігання, а споживач підтвердив свою волю бути пов'язаним зобов'язаннями, взятими по телефону, у формі, що дозволяє письмове відтворення. У разі порушення вимог, зазначених у цій частині, передана підприємцем споживачеві річ, послуга чи інше виконання вважається незамовленою річчю, послугою чи іншим виконанням у розумінні частини 1 § 99 цього закону.

(2) Положення цього § не застосовуються до фінансових послуг.

(3) Положення цього § не застосовуються у випадку, коли договір укладається з ініціативи споживача. [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(1) Інтернет-торговельний майданчик — це торговельний майданчик, де споживач може укладати договори з іншим підприємцем чи споживачем за допомогою засобу зв'язку, використовуючи для цього програмне забезпечення, у тому числі вебсайт, частину вебсайту чи застосунок, який експлуатує підприємець або який експлуатується від імені підприємця.

(2) Утримувач інтернет-торговельного майданчика — це підприємець, який пропонує споживачам інтернет-торговельний майданчик.

(3) Утримувач інтернет-торговельного майданчика перед укладенням через цей майданчик договору за допомогою засобу зв'язку або перед здійсненням споживачем зобов'язальної пропозиції для цього надає споживачеві чітко й зрозуміло та у придатний для засобу зв'язку спосіб таку інформацію:

1) загальну інформацію, зроблену доступною в конкретній частині вебінтерфейсу, яка є безпосередньо й легко доступною з вебсторінки, де подано пропозиції, і яка стосується основних параметрів, що визначають послідовність пропозицій, поданих споживачам за результатом пошуку, як визначено в пункті 8 частини 1 § 2 закону про захист прав споживачів, а також відносну важливість цих параметрів порівняно з іншими параметрами;

2) інформацію про те, чи є третя особа, яка пропонує на інтернет-торговельному майданчику речі, послуги, цифровий вміст чи інші блага, підприємцем, чи ні, виходячи із заяви третьої особи утримувачеві інтернет-торговельного майданчика;

3) якщо третя особа, яка пропонує речі, послуги, цифровий вміст чи інші блага, не є підприємцем, то інформацію про те, що до договору не застосовуються права споживача, що випливають із права Європейського Союзу про захист прав споживачів;

4) якщо це доречно, то інформацію про те, як розподілено пов'язані з договором зобов'язання між третьою особою, яка пропонує речі, послуги, цифровий вміст чи інші блага, та утримувачем інтернет-торговельного майданчика.

(4) Інформація, що оприлюднюється відповідно до пункту 4 частини 3 цього §, не впливає на відповідальність утримувача інтернет-торговельного майданчика чи підприємця-третьої особи. [RT I, 24.11.2021, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(1) Підприємець надає споживачеві підтвердження про укладення договору на тривкому носії інформації в розумний строк після укладення договору, але не пізніше, ніж річ буде доставлено або розпочнеться надання послуги чи інше надання.

(2) Зазначене в частині 1 цього параграфа підтвердження містить зазначену в § 54 частині 1 цього закону інформацію, якщо підприємець не надав цю інформацію споживачеві на тривкому носії інформації вже до укладення договору, а якщо предметом договору є цифровий вміст, то підтвердження підприємця про те, що споживач надав згідно з § 53 частини 4 пункту 7¹ цього закону свою чітко висловлену згоду та підтвердження для початку передачі цифрового вмісту.

(3) Якщо споживач бажає, щоб платне надання послуги чи інше тривале надання або продаж води, газу, електроенергії чи тепла через приєднувальну мережу розпочалися протягом строку відмови, передбаченого § 56 цього закону, підприємець вимагає від споживача чіткої заяви про це та підтвердження, що коли підприємець повністю виконає договір, споживач більше не матиме права на відмову. [RT I, 24.11.2021, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(1) Крім передбаченого в частині 1 § 54¹ цього закону, надавач фінансової послуги передає споживачеві протягом розумного строку до укладення договору або здійснення споживачем пропозиції умови договору та іншу передбачену законом відповідну інформацію на носії тривалого зберігання. [RT I, 07.07.2015, 1 - набув чинності 01.01.2016]

(2) Надавач фінансової послуги повинен виконати обов'язок, передбачений частиною 1 цього § та частиною 1 § 54¹ цього закону, одразу після укладення договору, якщо договір укладено з ініціативи споживача з використанням такого засобу зв'язку, який не дозволяє надання умов договору та інформації відповідно до частини 1 цього § та частини 1 § 54¹ цього закону.

(3) Якщо договір споживчого кредиту укладається з ініціативи споживача з використанням такого засобу зв'язку, який не дозволяє надання інформації відповідно до § 403¹ цього закону, зокрема у випадку, зазначеному в частині 5 § 54¹ цього закону, кредитодавець або кредитний посередник передає споживачеві невідкладно після укладення договору споживчого кредиту повну інформацію відповідно до § 403¹ цього закону, використовуючи інформаційний лист стандартної інформації про європейський споживчий кредит.

(4) Якщо договір овердрафтного кредиту, зазначений у частині 2¹ § 407 цього закону, укладається з ініціативи споживача з використанням такого засобу зв'язку, який не дозволяє надання інформації відповідно до частин 2¹ та 2² § 407 цього закону, зокрема у випадку, зазначеному в частині 5 § 54¹ цього закону, кредитодавець або кредитний посередник передає споживачеві невідкладно після укладення договору споживчого кредиту повну інформацію відповідно до частини 2⁴ § 407 цього закону.

(5) Споживач може протягом строку дії договору в будь-який час вимагати умови договору на папері. Так само споживач має право змінити використовуваний засіб зв'язку, за винятком випадку, коли це не узгоджується із суттю договору або наданої фінансової послуги.

(6) Якщо споживач бажає, щоб надання фінансових послуг розпочалося протягом строку відмови, передбаченого § 56 цього закону, споживач висловлює про це чітку згоду. [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(7) Якщо договір страхування життя з інвестиційним ризиком укладається з використанням такого засобу зв'язку, який не дозволяє надання інформації протягом розумного строку до укладення договору, страховик за згодою страхувальника передає оцінку, зазначену в пункті 4³ частини 2 § 428 цього закону, невідкладно після укладення договору страхування, за умови, що страховик попередньо запропонував страхувальникові можливість відкласти укладення договору страхування до отримання оцінки. [RT I, 17.11.2017, 3 - набув чинності 01.10.2018]

(8) Передбачене частиною 7 цього § застосовується при наданні оцінки, зазначеної в пункті 2 частини 2 § 192 та пункті 5 частини 2 § 198 закону про страхову діяльність, якщо при укладенні договору страхування життя з інвестиційним ризиком через страхового брокера та страхового агента використовується такий засіб зв'язку, який не дозволяє надання клієнтові інформації протягом розумного строку до укладення договору. [RT I, 17.11.2017, 3 - набув чинності 01.10.2018]

(1) Споживач може відмовитися від договору, укладеного за допомогою засобу зв'язку, не пояснюючи причин, протягом 14 днів. [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(1¹) У випадку договору, предметом якого є передання речі, зазначений у частині 1 цього параграфа строк для відмови починає спливати з дня, коли споживач або зазначена споживачем третя особа, яка не є перевізником, фізично отримала річ у своє володіння, або:

1) якщо згідно з договором споживачеві має бути передано кілька речей, які доставляються окремо, — з дня, коли споживач або зазначена споживачем третя особа, яка не є перевізником, фізично отримала останню річ у своє володіння;

2) якщо згідно з договором річ має бути передана споживачеві частинами, — з дня, коли споживач або зазначена споживачем третя особа, яка не є перевізником, фізично отримала останню частину у своє володіння;

3) у випадку триваючого договору, предметом якого є неодноразове передання речей протягом визначеного строку, — з дня, коли споживач або зазначена споживачем третя особа, яка не є перевізником, фізично отримала першу передану річ у своє володіння. [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(1²) У випадку договору, предметом якого є надання послуги або здійснення іншого триваючого виконання, зазначений у частині 1 цього параграфа строк починає спливати з дня укладення договору. [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(1³) У випадку продажу води, газу, електроенергії або тепла через приєднану мережу, а також у випадку цифрового вмісту, який не передається на фізичному носії даних, зазначений у частині 1 цього параграфа строк починає спливати з дня укладення договору. [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(1⁴) У випадку договору про надання фінансової послуги строк для відмови починається з дня укладення договору або з моменту виконання обов'язку, встановленого частиною 1 § 54¹ та частинами 1 і 2 § 55¹ цього закону, якщо воно відбувається після укладення договору. [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(1⁵) Від договору страхування життя та пенсійного страхування, укладеного за допомогою засобу зв'язку, споживач може відмовитися протягом 30 днів з дня, коли споживача повідомлено про укладення договору, або з моменту виконання обов'язку, встановленого частиною 1 § 54¹ та частинами 1 і 2 § 55¹ цього закону, якщо воно відбувається після укладення договору. [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(1⁶) Якщо підприємець порушив обов'язок надання інформації, зазначений у пункті 12 частини 1 § 54 цього закону, строк для відмови спливає через 12 місяців після закінчення строку для відмови, визначеного у спосіб, встановлений частинами 1¹–1³ цього параграфа. Якщо підприємець надав споживачеві зазначену в попередньому реченні інформацію про право на відмову із запізненням, але все ж протягом 12 місяців з дня, зазначеного у частинах 1¹–1³ цього параграфа, строк для відмови спливає через 14 днів після отримання інформації. [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(2) Якщо договором, укладеним за допомогою засобу зв'язку, є договір про надання фінансової послуги, споживач може, на відміну від встановленого частиною 1⁶ цього параграфа, відмовитися від договору протягом трьох місяців з дня укладення договору, якщо підприємець не виконав встановленого § 54¹ або § 55¹ цього закону. Якщо підприємець надає споживачеві інформацію, встановлену частиною 1 § 54¹ цього закону, із запізненням, але все ж протягом трьох місяців з дня укладення договору, споживач може відмовитися від договору протягом 14 днів з дня отримання інформації. [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(2¹) Вважається, що споживач своєчасно відмовився від договору, укладеного за допомогою засобу зв'язку, якщо він надіслав підприємцеві відповідне повідомлення протягом строку для відмови. [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(2²) Споживач може відмовитися від договору, використовуючи типову форму заяви про відмову або подавши іншу однозначну заяву про відмову. Встановлене цією частиною не застосовується до відмови від договору про надання фінансової послуги. [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(2³) Типову форму заяви про відмову встановлює відповідальний за сферу міністр постановою. [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014] ↗

(2⁴) Якщо споживач використовує для передання заяви про відмову вебсайт підприємця, підприємець невідкладно надсилає споживачеві на тривкому носії даних підтвердження про отримання заяви про відмову. [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(2⁵) Відмову від договору з дотриманням встановленого цим параграфом доводить споживач. [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(3) [Втратив чинність – RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(4) [Втратив чинність – RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(5) Встановлене цим параграфом не застосовується у випадку, коли договором, укладеним за допомогою засобу зв'язку, є договір споживчого кредиту. [RT I 2010, 77, 590 - набув чинності 01.07.2011]

(1) Підприємець повертає споживачеві після отримання заяви про відмову невідкладно, але не пізніше ніж зі спливом 14 днів, усі отримані від споживача на підставі договору платежі, у тому числі понесені споживачем витрати на доставку речі.

(2) Якщо споживач відмовляється від договору про надання фінансової послуги, надавач фінансової послуги повертає споживачеві після отримання заяви про відмову невідкладно, але не пізніше ніж зі спливом 30 днів усі отримані від споживача на підставі договору платежі.

(3) Якщо споживач прямо обрав спосіб доставки речі, відмінний від найдешевшого звичайного способу доставки, запропонованого підприємцем, підприємець не зобов'язаний повертати споживачеві витрати, що перевищують витрати, пов'язані зі звичайним способом доставки.

(4) Підприємець здійснює зазначені в частинах 1 і 2 цього параграфа повернення платежів, використовуючи той самий спосіб платежу, який використовував для здійснення платежів споживач, за винятком випадку, коли споживач прямо надав згоду на використання іншого способу платежу, і за умови, що у зв'язку з поверненням таких платежів у споживача не виникає плати за послугу або інших витрат.

(5) Якщо предметом договору є передача речі, підприємець може на підставі § 111 цього закону відмовити у здійсненні зазначених у частинах 1 і 2 цього параграфа повернень платежів доти, доки споживач не поверне йому річ, що була предметом договору, або не надасть доказ того, що він відправив цю річ назад. Підприємець не має зазначеного в цій частині права у разі, коли він погодився сам забрати річ, що є предметом договору. [RT I, 31.12.2013, 1 - jõust. 13.06.2014]

(6) Якщо це доречно, підприємець виконує також обов'язки, встановлені в частинах 2–5 § 62¹⁵ цього закону. [RT I, 24.11.2021, 1 - jõust. 28.05.2022]

(1) Якщо як предмет договору споживачеві було передано річ, споживач надсилає підприємцеві річ назад невідкладно, але не пізніше ніж зі спливом 14 днів від подання заяви про відмову, або передає річ підприємцеві чи зазначеній підприємцем особі. Споживач не має зазначеного в першому реченні цієї частини обов'язку відправити річ назад у разі, коли підприємець погодився сам забрати річ. Споживач вважається таким, що вчасно виконав обов'язок повернути річ, якщо він відправив назад річ, що була предметом договору, протягом зазначеного в першому реченні цієї частини строку.

(2) Якщо споживач відмовляється від договору про надання фінансової послуги, то споживач повертає надавачеві фінансової послуги отримані гроші та інші предмети невідкладно, але не пізніше ніж зі спливом 30 днів від подання заяви про відмову.

(3) Споживач несе прямі витрати, пов'язані з поверненням переданої йому як предмет договору речі, якщо сторони не домовилися про інше. Споживач не має обов'язку нести витрати, якщо підприємець не повідомив його про те, що ці витрати має нести споживач.

(4) У разі погіршення речі, що підлягає поверненню, споживач відповідає за зменшення вартості, зумовлене використанням речі, лише у разі, коли він використовував річ в інший спосіб, ніж це необхідно для того, щоб пересвідчитися в природі, властивостях і функціонуванні речі. Щоб пересвідчитися в природі, властивостях і функціонуванні речі, споживач має поводитися з річчю та використовувати її лише так, як йому було б звичайно дозволено робити це в магазині. Споживач не відповідає за зменшення вартості речі у разі, коли підприємець відповідно до пунктів 12 і 13 частини 1 § 54 цього закону не звернув увагу споживача на наявність права на відмову.

(4¹) Якщо це доречно, споживач виконує також обов'язки, встановлені в частині 1 § 62¹⁶ цього закону. [RT I, 24.11.2021, 1 - jõust. 28.05.2022]

(5) Якщо споживач використовує право на відмову після подання зазначеної в частині 3 § 55 або частині 6 § 55¹ цього закону заяви, споживач відшкодовує підприємцеві вартість переданого на виконання договору пропорційно до переданого до моменту, коли споживач відмовився від договору, беручи до уваги загальний обсяг договору. Вартість переданого визначається на підставі узгодженої в договорі загальної ціни. Якщо договірна ціна є нерозумно високою, вартість переданого обчислюється на підставі ринкової ціни.

(6) У разі договору, предметом якого є надання послуги, здійснення іншого триваючого виконання або продаж води, газу, електрики чи тепла через приєднувальну мережу, споживач не зобов'язаний відшкодовувати підприємцеві вартість переданого протягом строку відмови, якщо:

1) підприємець не надав споживачеві інформацію відповідно до пункту 12, 13 або 15 частини 1 § 54 цього закону або, якщо йдеться про фінансову послугу, відповідно до пункту 12 частини 1 § 54¹ цього закону, або

2) споживач прямо не вимагав відповідно до частини 3 § 55 або частини 6 § 55¹ цього закону початку надання послуги, здійснення іншого триваючого виконання або продажу води, газу, електрики чи тепла через приєднувальну мережу протягом строку відмови.

(7) У разі договору, предметом якого є передача цифрового вмісту, споживач не зобов'язаний відшкодовувати підприємцеві вартість переданого за переданий йому протягом строку відмови цифровий вміст, який не був переданий на фізичному носії даних, якщо:

1) споживач не надав попередньої прямої згоди на початок передачі цифрового вмісту до спливу встановленого в частині 1 § 56 цього закону 14-денного строку;

2) споживач не підтвердив обставину, що з наданням згоди він втрачає своє право на відмову, або

3) підприємець не надав споживачеві зазначеного в частинах 1 і 2 § 55 цього закону підтвердження. [RT I, 24.11.2021, 1 - jõust. 01.01.2022]

(8) Вимоги підприємця до споживача, що випливають з відмови, обмежуються встановленим у цьому параграфі та в частині 3 § 56¹.

(9) Умова договору, що ускладнює використання права на відмову, зокрема домовленість, якою відмова пов'язується зі сплатою завдатку або неустойки, є нікчемною.

(10) Якщо укладеним за допомогою засобу зв'язку договором про надання фінансової послуги є договір споживчого кредиту, замість зазначених у цьому параграфі наслідків застосовується встановлене у § 409 цього закону. [RT I, 31.12.2013, 1 - jõust. 13.06.2014]

(1) Якщо споживач щодо договору, укладеного за допомогою засобу зв'язку, використовує право на відмову, встановлене § 56 цього закону, споживач вважається таким, що відмовився також від додаткового договору, пов'язаного з договором, укладеним за допомогою засобу зв'язку, який він уклав з підприємцем або третьою особою на підставі угоди між третьою особою та підприємцем.

(2) Якщо у випадку, зазначеному в частині 1 цього параграфа, споживач вважається таким, що відмовився від додаткового договору, підприємець або третя особа не можуть вимагати від споживача покриття інших витрат, крім встановлених у частині 3 § 56¹ та § 56² цього закону.

(3) Якщо договором, укладеним за допомогою засобу зв'язку, є договір про надання фінансової послуги, пов'язаний з іншим договором, укладеним за допомогою засобу зв'язку, про надання послуги надавачем фінансової послуги або третьою особою на підставі угоди між ними, до наслідків відмови від договору замість встановленого в частині 2 цього параграфа застосовується встановлене в § 188–192 цього закону. [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

[RT I, 31.12.2013, 1 - jõust. 13.06.2014]

(1) Якщо договір, укладений за допомогою засобу зв'язку, становить договір, економічно пов'язаний з договором споживчого кредиту в розумінні § 414 цього закону, споживач у разі відмови від договору на умовах, передбачених § 56 цього закону, вважається таким, що відмовився від договору споживчого кредиту та пов'язаного з ним додаткового договору в розумінні частини 3² § 409 цього закону.

(2) Від споживача у випадку, передбаченому частиною 1 цього параграфа, не можна вимагати сплати відсотків чи витрат. В іншій частині до наслідків відмови застосовується передбачене § 188–192 цього закону.

(3) Якщо кредит надала третя особа і сума кредиту вже сплачена підприємцю, права та обов'язки підприємця щодо споживача у разі відмови споживача від договору переходять до кредитодавця. [RT I, 31.12.2013, 1 - jõust. 13.06.2014]

[Втратив чинність - RT I, 31.12.2013, 1 - набр. чинності 13.06.2014]

[Втратив чинність - RT I, 31.12.2013, 1 - набр. чинності 13.06.2014]

[Втратив чинність - RT I, 31.12.2013, 1 - набр. чинності 13.06.2014]

(1) Пропозицію можна зробити споживачу за допомогою автоматизованої системи вибору дзвінків, що не потребує втручання людини, факсу, автовідповідача телефону або електронної пошти лише за попередньою згодою споживача. Інші засоби зв'язку, що уможливлюють індивідуальне спілкування, можна використовувати для передавання пропозиції, якщо споживач прямо не заборонив їх використання. [RT I, 04.02.2011, 1 - jõust. 05.04.2011]

(1) Особа або установа, передбачена законом, може у передбаченому законом порядку вимагати від підприємця, який порушив передбачене в цьому розділі, припинення порушення та утримання від порушення. [RT I, 31.12.2013, 1 - jõust. 13.06.2014]

(1) Угода, що відхиляється від передбаченого в цьому розділі на шкоду споживачу, є нікчемною.

[RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(1) Підприємець, який укладає договір за допомогою комп'ютерної мережі, надає у розпорядження іншої сторони договору придатні та ефективні технічні засоби, до яких інша сторона має доступ і за допомогою яких вона може до передачі замовлення виявити та виправити помилки введення. [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(2) До передачі замовлення, зазначеного в частині 1 цього параграфа, підприємець повідомляє іншій стороні договору:

1) технічні етапи укладення договору;

2) чи зберігає підприємець текст договору після укладення договору і чи залишається він доступним іншій стороні договору;

3) технічні засоби для виявлення та усунення помилок введення;

4) мови, що пропонуються для укладення договору;

5) правила, яких дотримується підприємець, та електронні можливості ознайомлення з ними. [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(3) Підприємець повинен невідкладно електронно підтвердити отримання замовлення. [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(4) [Втратив чинність – RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(5) Умови договору, у тому числі типові умови, мають бути надані іншій стороні договору таким чином, щоб вона могла їх зберегти та відтворити. [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(6) Встановлене в частинах 1–3 цього параграфа не застосовується, якщо договір укладається за допомогою електронної пошти або іншого подібного особистого засобу зв'язку.

(7) [Втратив чинність – RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(8) Встановлене в цьому параграфі не виключає та не обмежує обов'язок підприємця повідомити іншій стороні договору інші передбачені законом дані. [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(1) Не пізніше початку процесу замовлення підприємець чітко та розбірливо повідомляє споживачу таку інформацію:

1) обмеження доставки, якщо такі є;

2) прийнятні засоби платежу.

(2) Якщо договір, укладений за допомогою комп'ютерної мережі, передбачає обов'язок платежу, підприємець на додаток до встановленого в частині 2 § 62¹ цього закону безпосередньо перед передачею замовлення чітко та виділено повідомляє споживачу інформацію, встановлену в пунктах 4, 6, 10 та 11 частини 1 § 54 цього закону. У разі порушення обов'язку інформування споживач не пов'язаний договором та замовленням.

(3) Підприємець забезпечує, щоб споживач підтвердив замовлення, прямо висловивши обставину, що замовлення означає обов'язок сплатити. Якщо передача замовлення передбачає натискання кнопки або подібну функцію, кнопка або подібна функція має бути позначена добре розбірливо лише словами „замовлення з обов'язком оплати“ або іншим подібним однозначним формулюванням, яке показує, що подання замовлення тягне за собою обов'язок сплатити. Якщо підприємець не виконує вимог, встановлених у цій частині, споживач не пов'язаний договором та замовленням.

(4) Встановлене в цьому параграфі не застосовується до договору, укладеного за допомогою комп'ютерної мережі, предметом якого є надання фінансової послуги. [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(1) Угода, що відхиляється від встановленого в цьому розділі на шкоду споживачу, є нікчемною. [RT I, 31.12.2013, 1 - набув чинності 13.06.2014]

(1) За договором про передачу цифрового вмісту або надання цифрової послуги підприємець передає споживачу цифровий вміст або надає споживачу цифрову послугу чи зобов'язується це зробити, а споживач сплачує за це грошима або у вигляді вартості, представленої в цифровій формі, чи зобов'язується це зробити.

(2) Встановлене в цьому розділі застосовується також до договорів, якими підприємець передає споживачу цифровий вміст або надає споживачу цифрову послугу чи зобов'язується це зробити, а споживач надає підприємцю персональні дані або зобов'язується це зробити. Це не діє у випадку, якщо підприємець обробляє надані споживачем персональні дані виключно для передачі цифрового вмісту або надання цифрової послуги чи для того, щоб виконати застосовні до нього вимоги, що випливають з правових актів, і не обробляє зазначені дані з жодною іншою метою. [RT I, 24.11.2021, 1 - набув чинності 01.01.2022]

(1) Положення цього розділу застосовуються також у випадку, коли цифровий контент або цифрова послуга розробляється відповідно до опису, наданого споживачем.

(2) Положення цього розділу, за винятком положень § 62⁶ та § 62¹³, застосовуються також щодо фізичного носія даних, який слугує виключно носієм цифрового контенту.

(3) Положення цього розділу не застосовуються щодо цифрового контенту або цифрової послуги, що міститься у зазначеній у частині 6 § 208 цього закону цифровій речі або поєднана з нею.

(4) Положення цього розділу не застосовуються щодо договорів, предметом яких є:

1) надання послуг, інших ніж цифрові послуги, незалежно від того, чи використовує підприємець для створення результату послуги або для його передачі чи пересилання споживачеві цифрові форми чи засоби;

2) послуги електронного зв'язку, визначені в пункті 6 § 2 закону про електронний зв'язок, за винятком послуг міжособистісного зв'язку без використання номерів, визначених у пункті 34² § 2 того самого закону;

3) послуги охорони здоров'я;

4) послуги азартних ігор, які передбачають внесення ставки грошової вартості в іграх на удачу, зокрема в іграх на удачу, що потребують навичок, як-от лотереї, казино-ігри, покер та букмекерські угоди, і які надаються за допомогою електронних засобів або інших технологічних засобів, що полегшують спілкування, та на особисту вимогу отримувача послуги;

5) фінансові послуги;

6) програмне забезпечення, яке підприємець пропонує на підставі ліцензії вільного та відкритого вихідного коду, за умови, що споживач не сплачує грошима або вартістю, вираженою в цифровій формі, і підприємець обробляє надані споживачем персональні дані виключно з метою покращення безпеки, сумісності або інтероперабельності конкретного програмного забезпечення;

7) передача цифрового контенту, зробленого доступним для загалу як частина виступу чи події в інший спосіб, ніж передача сигналу, наприклад шляхом цифрового відтворення кінематографічних зображень;

8) цифровий контент, який пропонує відповідно до закону про публічну інформацію володілець інформації, зазначений у пунктах 1 та 2 частини 1 § 5 того самого закону.

(5) Якщо укладений між тим самим підприємцем і тим самим споживачем договір охоплює елементи передачі цифрового контенту або надання цифрової послуги та елементи надання іншої послуги чи передачі речі, положення цього розділу застосовуються лише щодо тих елементів договору, які стосуються цифрового контенту або цифрової послуги. Положення першого речення не впливає на застосування частини 3 цього параграфа.

(6) Стаття § 62¹⁹ цього закону не застосовується у випадку, коли пакет у розумінні закону про електронний зв'язок містить елементи послуги доступу до інтернету, визначеної в пункті 8⁴ § 2 того самого закону, або послуги міжособистісного зв'язку на основі номерів, визначеної в пункті 34¹ § 2.

(7) Якщо з положень цього розділу не випливає інше, до договору передачі цифрового контенту та надання цифрової послуги застосовуються також положення загальної частини цього закону та положення щодо того виду договору, якому відповідає договір передачі цифрового контенту або надання цифрової послуги.

(8) Якщо положення цього розділу суперечать іншому праву Європейського Союзу, що регулює певний сектор або предмет регулювання, то воно має перевагу над положеннями цього розділу. [RT I, 24.11.2021, 1 - jõust. 01.01.2022]

(1) Якщо підприємець зобов'язаний передати споживачеві цифровий контент або надати цифрову послугу і сторони не домовилися про інше, підприємець передає контент або надає послугу невідкладно після укладення договору.

(2) Підприємець виконав обов'язок передачі або обов'язок надання послуги, якщо:

1) цифровий контент або засіб, придатний для отримання доступу до цифрового контенту чи його завантаження, зроблено доступним чи відкритим для доступу споживачеві або обраній споживачем із цією метою фізичній чи віртуальній системі;

2) цифрову послугу зроблено доступною для доступу споживачеві або обраній споживачем із цією метою фізичній чи віртуальній системі. [RT I, 24.11.2021, 1 - jõust. 01.01.2022]

(1) Цифровий вміст або цифрова послуга повинні відповідати умовам договору.

(2) Цифровий вміст або цифрова послуга вважаються такими, що відповідають умовам договору, зокрема, якщо:

1) їх опис, кількість, якість, спосіб використання, сумісність, здатність до взаємодії та інші властивості відповідають узгодженим умовам;

2) вони придатні для певної особливої мети, для якої вони потрібні споживачеві та про яку споживач повідомив підприємцю не пізніше моменту укладення договору і з якою підприємець погодився;

3) вони передаються або надаються разом з усім узгодженим приладдям та інструкціями, зокрема інструкціями зі встановлення та клієнтською підтримкою, і

4) щодо них здійснюються узгоджені оновлення.

(3) Крім зазначеного в частині 2 цього параграфа, цифровий вміст або цифрова послуга повинні:

1) бути придатними для мети, для якої зазвичай використовується цей вид цифрового вмісту або цифрової послуги, з урахуванням права Європейського Союзу та Естонії й технічних стандартів або, за їх відсутності, галузевих кодексів поведінки, чинних у конкретній сфері діяльності;

2) бути в кількості та якості, а також з такими звичайними експлуатаційними властивостями, які зазвичай притаманні цьому виду цифрового вмісту та цифрової послуги, зокрема щодо способу використання, сумісності, доступності, безперервності та безпеки, яких споживач може обґрунтовано очікувати, виходячи з характеру вмісту чи послуги та з урахуванням публічних заяв, зроблених щодо вмісту чи послуги самим підприємцем або від його імені чи іншими особами, які брали участь на попередніх етапах ланцюга угод, зокрема під час реклами або на маркуванні;

3) бути переданими разом з таким приладдям та інструкціями, отримання яких споживач може обґрунтовано очікувати;

4) відповідати пробній версії або попередньому перегляду цифрового вмісту чи цифрової послуги, які підприємець зробив доступними до укладення договору;

5) бути оновленими відповідно до § 62⁸ цього закону, і

6) за відсутності іншої домовленості бути в останній версії, доступній на момент укладення договору.

(4) Заява, зазначена в пункті 2 частини 3 цього параграфа, не є обов'язковою для підприємця, якщо підприємець доведе, що:

1) він не знав і не повинен був знати про відповідну заяву;

2) до моменту укладення договору заяву було виправлено таким самим або порівнянним способом, як її було зроблено, або

3) заява не могла вплинути на рішення про придбання цифрового вмісту чи цифрової послуги.

(5) Цифровий вміст або цифрова послуга не відповідають умовам договору, якщо їх використання відповідно до частини 2 або 3 цього параграфа унеможливлює або обмежує обмеження, що випливає з порушення прав третіх осіб, зокрема прав інтелектуальної власності.

(6) Якщо договором передбачено безперервну передачу цифрового вмісту або безперервне надання цифрової послуги протягом певного періоду часу, вміст або послуга повинні відповідати умовам договору протягом усього зазначеного періоду. [RT I, 24.11.2021, 1 - набув чинності 01.01.2022]

(1) Підприємець повинен забезпечити, щоб споживача було поінформовано про оновлення і щоб йому було передано оновлення, зокрема оновлення безпеки, необхідні для забезпечення відповідності цифрового вмісту або цифрової послуги умовам договору. Цей обов'язок діє:

1) у разі безперервної передачі цифрового вмісту або безперервного надання цифрової послуги — протягом усього періоду, коли згідно з договором вміст має передаватися або послуга має надаватися;

2) у разі однієї чи кількох операцій з передачі цифрового вмісту або надання послуги — протягом періоду, який споживач може обґрунтовано очікувати, з урахуванням виду та призначення вмісту чи послуги, а також обставин і характеру договору.

(2) Якщо споживач не встановлює передане відповідно до частини 1 цього параграфа оновлення протягом розумного строку, підприємець не відповідає за невідповідність умовам договору, спричинену відсутністю оновлення, якщо підприємець поінформував споживача про доступність оновлення та про наслідки його невстановлення і невстановлення або неправильне встановлення оновлення не було спричинене недоліками інструкцій зі встановлення, наданих підприємцем. [RT I, 24.11.2021, 1 - набув чинності 01.01.2022]

(1) Невідповідність умовам договору, що випливає з неправильного встановлення цифрового вмісту або цифрової послуги, вважається рівнозначною невідповідності умовам договору, що випливає з цифрового вмісту або цифрової послуги, якщо вміст чи послугу встановлював підприємець або це робилося під його відповідальність. Те саме діє, якщо цифровий вміст або цифрову послугу мав встановлювати споживач і неправильне встановлення сталося через недоліки інструкцій зі встановлення, наданих підприємцем.

(2) Встановлення — це поєднання та підключення цифрового вмісту або цифрової послуги до частин цифрового середовища споживача таким чином, щоб вміст чи послугу можна було використовувати відповідно до умов договору, встановлених у цьому розділі.

(3) Цифрове середовище — це апаратне забезпечення, програмне забезпечення та мережеве з'єднання, які споживач використовує для доступу до цифрового вмісту чи цифрової послуги або для їх використання. [RT I, 24.11.2021, 1 - набув чинності 01.01.2022]

(1) Невідповідності умовам договору у розумінні пунктів 1−5 частини 3 § 62⁷, частини 4 § 62⁷ та частини 1 § 62⁸ цього закону немає, якщо під час укладення договору споживача було конкретно повідомлено про те, що певна властивість цифрового вмісту чи цифрової послуги відхиляється від встановленого у зазначених параграфах, і споживач під час укладення договору чітко та окремо погодився з таким відхиленням. [RT I, 24.11.2021, 1 - jõust. 01.01.2022]

(1) Якщо згідно з договором цифровий вміст передається споживачеві або цифрова послуга надається споживачеві однією чи кількома окремими діями, підприємець відповідає за невідповідність вмісту або послуги умовам договору, яка існувала на момент передачі вмісту або надання послуги та виявляється протягом двох років від передачі вмісту або надання послуги. Встановлене в першому реченні не обмежує застосування пункту 2 частини 1 § 62⁸ цього закону.

(2) Якщо в договорі передбачено, що передача цифрового вмісту або надання цифрової послуги відбувається безперервно протягом певного проміжку часу, підприємець відповідає за невідповідність вмісту або послуги умовам договору, яка виявилася або мала місце протягом цього проміжку часу.

(3) При передачі цифрового вмісту або наданні цифрової послуги не застосовується обов'язок повідомлення, передбачений у § 220, 282 та 644 цього закону. [RT I, 24.11.2021, 1 - набув чинності 01.01.2022]

(1) Підприємець повинен довести, що цифровий вміст було передано або цифрову послугу було надано відповідно до встановленого в § 62⁶ цього закону.

(2) У випадках, зазначених у частині 1 § 62¹¹ цього закону, вважається, що невідповідність умовам договору, яка виявилася протягом одного року від передачі споживачеві цифрового вмісту або надання цифрової послуги, існувала на момент передачі вмісту або надання послуги.

(3) У випадках, зазначених у частині 2 § 62¹¹ цього закону, вважається, що цифровий вміст або цифрова послуга не відповідали умовам договору протягом того проміжку часу, коли передача вмісту або надання послуги мають згідно з договором відбуватися, та невідповідність умовам договору виявляється протягом зазначеного проміжку часу.

(4) Частини 2 та 3 цього параграфа не застосовуються у разі, якщо підприємець доведе, що цифрове середовище споживача несумісне з технічними вимогами цифрового вмісту або цифрової послуги, за умови, що підприємець повідомив споживача про ці вимоги ясним і зрозумілим способом до укладення договору.

(5) Споживач розумно можливим і необхідним чином співпрацює з підприємцем, щоб встановити, чи невідповідність цифрового вмісту або цифрової послуги умовам договору, яка мала місце у час, встановлений у частині 1 або 2 § 62¹¹ цього закону, зумовлена цифровим середовищем споживача. Обов'язок співпраці охоплює лише такі технічно доступні засоби, які є для споживача найменш втручальними. Якщо споживач не співпрацює і якщо підприємець повідомив споживача про обов'язок співпраці ясним і зрозумілим способом до укладення договору, споживач повинен довести, що невідповідність умовам договору мала місце у час, встановлений у частині 1 або 2 § 62¹¹ цього закону. [RT I, 24.11.2021, 1 - набув чинності 01.01.2022]

(1) Якщо підприємець не передав цифровий вміст або не надав цифрову послугу відповідно до § 62⁶ цього закону та не зробив цього також невідкладно після пред'явлення споживачем відповідної вимоги або протягом додаткового строку, прямо погодженого між сторонами, споживач має право припинити договір.

(2) Частина 1 цього параграфа не застосовується, і споживач має право припинити договір невідкладно, якщо:

1) підприємець повідомив, що він не передасть цифровий вміст або не надасть цифрову послугу, або це очевидно з обставин, або

2) з домовленості між споживачем і підприємцем або з обставин, пов'язаних з укладенням договору, очевидно, що для споживача важливий певний час передачі цифрового вмісту або надання цифрової послуги, але підприємець не передає вміст або не надає послугу до цього часу чи в цей час.

(3) Встановлене в цьому параграфі не обмежує можливостей споживача застосовувати проти підприємця інші засоби правового захисту, що випливають з цього закону. [RT I, 24.11.2021, 1 - набув чинності 01.01.2022]

(1) Якщо цифровий вміст або цифрова послуга не відповідає умовам договору, споживач має право вимагати приведення вмісту або послуги у відповідність до умов договору, якщо це можливо і не спричиняє підприємцю нерозумних витрат з урахуванням усіх обставин, зокрема вартості вмісту або послуги, що відповідає умовам договору, та істотності невідповідності.

(2) Підприємець приводить цифровий вміст або цифрову послугу у відповідність до умов договору протягом розумного строку з моменту, коли споживач повідомив підприємця про невідповідність. Підприємець робить це безоплатно та без спричинення споживачеві істотних незручностей, беручи до уваги характер цифрового вмісту або цифрової послуги та мету, для якої споживачеві був потрібен вміст або послуга.

(3) Споживач має право знизити ціну, якщо він сплачує за цифровий вміст або цифрову послугу грошима чи цінністю, поданою у цифровій формі, або розірвати договір, якщо:

1) приведення цифрового вмісту або цифрової послуги у відповідність до умов договору згідно з частиною 1 цього параграфа є неможливим або нерозумно витратним;

2) підприємець не привів цифровий вміст або цифрову послугу у відповідність до умов договору згідно з частиною 2 цього параграфа;

3) будь-яка невідповідність умовам договору проявляється попри намагання підприємця привести цифровий вміст або цифрову послугу у відповідність до умов договору;

4) невідповідність умовам договору настільки серйозна, що виправдовує негайне зниження ціни або розірвання договору, або

5) підприємець повідомив або з обставин чітко випливає, що він не приведе цифровий вміст або цифрову послугу у відповідність до умов договору протягом розумного строку чи без спричинення споживачеві істотних незручностей.

(4) Якщо згідно з договором цифровий вміст має бути переданий або цифрова послуга надана протягом певного проміжку часу і споживач сплачує за це грошима чи у цифровій цінності, споживач може знизити ціну за той проміжок часу, протягом якого вміст або послуга не відповідали умовам договору.

(5) Якщо споживач сплатив за цифровий вміст або цифрову послугу грошима чи у цифровій цінності, споживач має право розірвати договір лише в тому разі, якщо невідповідність умовам договору є істотною. Припускається, що невідповідність умовам договору є істотною.

(6) До розірвання договору споживачем не застосовується встановлене у частині 1 § 118 та частині 3 § 196 цього закону.

(7) У випадку, зазначеному в частині 3 цього параграфа, покупець не повинен встановлювати продавцеві для виконання його зобов'язання додатковий строк, зазначений у § 114 цього закону.

(8) Встановлене у цьому параграфі не обмежує можливості споживача застосовувати проти підприємця інші засоби правового захисту, що випливають з цього закону. [RT I, 24.11.2021, 1 - jõust. 01.01.2022]

(1) Якщо споживач розриває договір через невідповідність цифрового вмісту або цифрової послуги умовам договору чи через непередання, підприємець повертає споживачеві всі суми, сплачені на підставі договору. Якщо згідно з договором цифровий вміст має бути переданий або цифрова послуга надана протягом певного проміжку часу і споживач сплачує за це грошима чи у цифровій цінності, а вміст або послуга протягом певного проміжку часу, що передував розірванню договору, відповідали умовам договору, підприємець повертає споживачеві лише таку пропорційну частину сплаченої ціни, що відповідає тому проміжку часу, коли вміст або послуга не відповідали умовам договору, та ту частину сплаченої споживачем ціни, яку споживач сплатив як передоплату за час, протягом якого договір діяв би, якби не був розірваний.

(2) Щодо персональних даних споживача підприємець дотримується обов'язків, що випливають з Регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС) 2016/679 про захист фізичних осіб у зв'язку з обробкою персональних даних і про вільний рух таких даних та про скасування Директиви 95/46/ЄС (ELT L 119, 04.05.2016, стор. 1−88).

(3) Підприємець утримується від використання такого вмісту, який не є персональними даними, що споживач надав або створив, використовуючи переданий підприємцем цифровий вміст чи надану цифрову послугу, за винятком випадків, коли цей вміст:

1) не може бути використаний поза контекстом переданого підприємцем цифрового вмісту чи наданої цифрової послуги;

2) пов'язаний лише з діяльністю споживача під час використання переданого підприємцем цифрового вмісту чи наданої цифрової послуги;

3) об'єднаний підприємцем з іншими даними і не може бути відокремлений або може бути відокремлений лише з непропорційно великими зусиллями, або

4) створений спільно споживачем та іншими особами і інші споживачі можуть продовжувати використання вмісту.

(4) Підприємець на підставі заяви споживача робить споживачеві доступним такий вміст, який не є персональними даними, що споживач надав або створив, використовуючи переданий підприємцем цифровий вміст чи надану цифрову послугу. Споживач має право отримати цей цифровий вміст назад безоплатно, без перешкод з боку підприємця, протягом розумного строку та у загальновживаному й машиночитаному форматі. Встановлене у цій частині не застосовується у випадках, зазначених у пунктах 1–3 частини 3 цього параграфа.

(5) Підприємець може перешкодити споживачеві надалі використовувати цифровий вміст або цифрову послугу, зокрема зробивши вміст або послугу надалі недоступними для споживача чи деактивувавши обліковий запис користувача споживача. Це не обмежує застосування частини 4 цього параграфа. [RT I, 24.11.2021, 1 - jõust. 01.01.2022]

(1) Після розірвання договору споживач не може використовувати цифровий вміст чи цифрову послугу та не може робити їх доступними третім особам.

(2) Якщо цифровий вміст був переданий на фізичному носії даних і підприємець вимагає його повернення, споживач повертає його невідкладно за рахунок підприємця. Підприємець може висунути вимогу про повернення фізичного носія даних протягом 14 днів з моменту розірвання договору.

(3) Споживач не зобов'язаний сплачувати за використання цифрового вмісту або цифрової послуги протягом проміжку часу, що передував розірванню договору, якщо вміст або послуга не відповідали умовам договору. [RT I, 24.11.2021, 1 - jõust. 01.01.2022]

(1) Підприємець здійснює споживачеві повернення платежу, що випливає зі зниження ціни або припинення договору, невідкладно, але не пізніше ніж через 14 днів від зниження ціни або припинення договору.

(2) Для здійснення повернення платежу підприємець використовує той самий спосіб оплати, який споживач використав для оплати цифрового вмісту чи цифрової послуги, за винятком випадку, коли споживач прямо погоджується на інший спосіб оплати, та за умови, що це є безкоштовним для споживача.

(3) Підприємець не може вимагати від споживача плати у зв'язку з поверненням платежу. [RT I, 24.11.2021, 1 - jõust. 01.01.2022]

(1) Якщо споживач користується правом відкликати надану ним згоду на обробку своїх персональних даних, підприємець може у разі договору, яким передбачено тривалу передачу чи надання або передачу чи надання кількома діями цифрового вмісту чи цифрової послуги, розірвати договір на умовах, встановлених у § 196 частині 1 цього закону.

(2) Відкликання споживачем згоди на обробку персональних даних не вважається порушенням договору, і підприємець не може у зв'язку з цим застосовувати щодо споживача засоби правового захисту. [RT I, 24.11.2021, 1 - jõust. 01.01.2022]

(1) Якщо згідно з договором цифровий вміст має бути переданий або цифрова послуга має бути надана, або вони мають бути зроблені доступними для споживача протягом певного періоду часу, підприємець може змінювати вміст чи послугу більше, ніж це необхідно для збереження їх відповідності умовам договору, за умови виконання таких умов:

1) договір дозволяє внесення змін та встановлює для цього поважну причину;

2) зміна вноситься без спричинення споживачеві додаткових витрат;

3) споживача повідомлено про зміну зрозумілим і чітким способом та

4) споживача у випадках, зазначених у частині 2 цього параграфа, заздалегідь у розумний строк повідомлено на тривкому носії про властивості зміни та час її внесення, а також про право розірвати договір відповідно до частини 2 цього параграфа або про право зберегти цифровий вміст чи цифрову послугу в незміненому вигляді відповідно до частини 4 цього параграфа.

(2) Споживач має право розірвати договір, якщо зміна негативно впливає на використання цифрового вмісту чи цифрової послуги або на доступ до них, за винятком випадку, коли такий негативний вплив є незначним. У такому разі споживач має право безкоштовно розірвати договір протягом 30 днів від отримання повідомлення або від дати, коли підприємець змінив цифровий вміст чи цифрову послугу, залежно від того, яка з цих дат є пізнішою.

(3) Якщо споживач розриває договір відповідно до частини 2 цього параграфа, застосовується встановлене у § 62¹⁵–62¹⁷ цього закону.

(4) Частини 2 і 3 цього параграфа не застосовуються у випадку, коли підприємець надав споживачеві можливість без додаткових витрат зберегти цифровий вміст чи цифрову послугу в незміненому вигляді і вони продовжують відповідати умовам договору. [RT I, 24.11.2021, 1 - jõust. 01.01.2022]

(1) Якщо підприємець відповідає перед споживачем за непередачу цифрового вмісту чи ненадання цифрової послуги або за їх невідповідність вимогам, що випливає з дії чи бездіяльності особи, яка брала участь у попередніх етапах ланцюга угод, підприємець може застосовувати щодо відповідної особи засоби правового захисту, зокрема вимагати відшкодування шкоди відповідно до відносин між ними.

(2) Вимоги підприємця, який передав споживачеві цифровий вміст чи надав цифрову послугу або був зобов'язаний це зробити, до його договірного партнера не спливають раніше, ніж через два місяці від задоволення вимоги споживача.

(3) Частини 1 і 2 цього параграфа діють відповідно також щодо інших зворотних вимог, що висуваються в ланцюзі угод. [RT I, 24.11.2021, 1 - jõust. 01.01.2022]

(1) Встановлена законом особа чи установа може у встановленому законом порядку вимагати від підприємця, який порушив встановлене в цьому розділі, припинення порушення та утримання від порушення. [RT I, 24.11.2021, 1 - jõust. 01.01.2022]

(1) Угода, що відхиляється на шкоду споживачеві від встановленого в цьому розділі та від встановленого в загальній частині цього закону щодо засобів правового захисту, застосовуваних у разі порушення договору, укладена до того, як споживач повідомив підприємцю про непередачу цифрового вмісту чи ненадання цифрової послуги або про невідповідність умовам договору, або до того, як підприємець повідомив про зміну цифрового вмісту чи цифрової послуги згідно з § 62¹⁹ цього закону, є нікчемною, якщо в цьому розділі не встановлено інакше. Це діє також щодо інших угод, які змінюють дію вищезазначених положень на шкоду споживачеві.

(2) Встановлене в частині 1 цього параграфа не обмежує можливостей сторін домовитися про обмеження відшкодування шкоди. [RT I, 24.11.2021, 1 - jõust. 01.01.2022]

(1) Якщо кілька осіб мають виконати те саме зобов'язання, яке поділяється на частини, вони мають робити це рівними частинами. Законом або правочином може бути передбачено виконання зобов'язання частковими боржниками нерівними частинами.

(2) Встановлене в частині 1 цього параграфа не застосовується, якщо кілька осіб мають виконати зобов'язання як солідарні боржники.

(1) Якщо кілька осіб мають виконати те саме зобов'язання, яке вони можуть виконати лише спільно, кредитор може вимагати від них виконання зобов'язання лише спільно.

(1) Якщо кілька осіб мають виконати зобов'язання солідарно (солідарні боржники), кредитор може вимагати повного або часткового виконання зобов'язання від усіх боржників спільно або від кожного чи від деяких із них.

(2) Солідарне зобов'язання виникає, якщо кілька осіб мають виконати зобов'язання того самого змісту, виконання якого кредитор може вимагати лише один раз, а також в іншому встановленому законом випадку або на підставі правочину.

(3) Солідарне зобов'язання виникає також тоді, коли зобов'язання є неподільним.

(4) Якщо кілька осіб зобов'язуються договором виконати зобов'язання спільно, то припускається, що вони є солідарними боржниками.

(1) Якщо кредитор повністю або частково відмовився від вимоги до одного зі солідарних боржників, інші солідарні боржники все ж зобов'язані виконати зобов'язання в повному обсязі.

(2) Якщо кредитор домовився з кимось із солідарних боржників, що він відмовляється від своєї вимоги до всіх солідарних боржників, від зобов'язання звільняються також інші солідарні боржники. Солідарний боржник може від імені інших солідарних боржників дати згоду на пропозицію кредитора про те, що кредитор безоплатно відмовляється від своєї вимоги щодо всіх солідарних боржників.

(3) Установлене в частинах 1 і 2 цього параграфа застосовується також у випадку, коли кредитор відмовився від своєї вимоги до солідарного боржника до виникнення солідарного зобов'язання.

(1) Якщо хтось зі солідарних боржників повністю виконав зобов'язання, решта боржників не зобов'язана виконувати зобов'язання. Те саме діє у разі заміни виконання, депонування або заліку. Кожен солідарний боржник може зарахувати вимогу кредитора лише проти власної вимоги.

(2) Кожен солідарний боржник може висувати проти вимоги кредитора заперечення, що випливають із солідарного зобов'язання або з його власних правовідносин із кредитором.

(3) Якщо солідарний боржник не висуває проти вимоги кредитора заперечення, яке міг би висунути кожен солідарний боржник, він не має щодо інших солідарних боржників права зворотної вимоги в тій частині, в якій солідарне зобов'язання зменшилося б у разі висунення заперечення, за винятком випадку, коли він не знав і не повинен був знати про обставину, що лежить в основі заперечення.

(1) Солідарний боржник не відповідає за порушення солідарного зобов'язання іншим солідарним боржником.

(2) Наслідки прострочення кредитора у прийнятті щодо одного солідарного боржника, а також наслідки відстрочення строку виконання зобов'язання щодо одного солідарного боржника діють також щодо інших солідарних боржників.

(3) Не названі в законі обставини, що впливають на відповідальність солідарних боржників, зокрема заперечення про сплив строку давності, діють лише щодо того солідарного боржника, якого вони стосуються, якщо із солідарного зобов'язання не випливає інше.

(1) У взаємних відносинах солідарні боржники повинні виконати зобов'язання рівними частками, якщо із закону, договору або суті зобов'язання не випливає інше.

(2) До боржника, який виконав солідарне зобов'язання, переходить вимога кредитора проти інших боржників (зворотна вимога солідарного боржника), за винятком частки, що припадає на нього самого.

(3) У випадку, установленому в частині 1 § 66 цього закону, інші боржники мають право зворотної вимоги проти звільненого від солідарного зобов'язання боржника в частині, що припадає на цього боржника у взаємних відносинах солідарних боржників. Це не діє, якщо кредитор зменшує свою вимогу в обсязі, що припадає у взаємних відносинах солідарних боржників на боржника, щодо якого кредитор відмовився від вимоги.

(4) Якщо солідарне зобов'язання полягає не у сплаті грошей, а в іншому, солідарний боржник, який виконав зобов'язання, може вимагати від інших солідарних боржників лише грошового відшкодування.

(5) Солідарний боржник може вимагати від інших солідарних боржників відшкодування здійснених ним при виконанні зобов'язання розумних витрат відповідно до часток, що припадають на них. Відшкодування витрат не можна вимагати, якщо витрати пов'язані виключно з особою цього солідарного боржника.

(6) Якщо якийсь солідарний боржник не виконав щодо солідарного боржника, який виконав зобов'язання, частку зобов'язання, що припадає на нього, солідарний боржник, який виконав зобов'язання, і решта солідарних боржників несуть відповідальність у невиконаній частині пропорційно частці зобов'язання, що припадає на них. До них переходить вимога проти солідарного боржника, який не виконав зобов'язання.

(7) Установлене в частинах 1–6 цього параграфа застосовується відповідно також до відносин між особами, які надали забезпечення для гарантування виконання зобов'язання боржника. [RT I 2003, 78, 523 - jõust. 27.12.2003]

(1) Строк давності зворотної вимоги солідарного боржника, який виконав солідарне зобов'язання, спливає в момент, коли сплив би строк давності вимоги кредитора щодо солідарного боржника, проти якого пред'явлено зворотну вимогу.

(2) Строк давності зворотної вимоги солідарного боржника не спливає раніше, ніж через шість місяців з дня, коли солідарний боржник виконав зобов'язання або кредитор пред'явив проти нього позов про виконання зобов'язання.

(3) Установлене в частині 2 цього параграфа не застосовується, якщо солідарний боржник виконав зобов'язання після того, як строк давності вимоги сплив щодо нього або щодо солідарного боржника, якому він пред'явив зворотну вимогу.

(4) Разом зі зворотною вимогою спливає строк давності також вимоги про відшкодування розумних витрат, установленої в частині 5 § 69 цього закону, а також можливих вимог, що випливають із ведення чужих справ без доручення та безпідставного збагачення, які пред'являються замість зворотної вимоги.

(1) Якщо одне і те саме подільне зобов'язання має бути виконане на користь кількох кредиторів, кожен із них має право вимагати виконання зобов'язання на свою користь у рівній з іншими кредиторами частці, якщо із закону або правочину не випливає, що кредитори можуть вимагати виконання зобов'язання в нерівних частках або всім спільно чи солідарно.

(1) Якщо кілька кредиторів можуть відповідно до закону, правочину або суті зобов'язання вимагати виконання зобов'язання лише спільно, боржник має право виконати зобов'язання лише всім кредиторам спільно.

(2) Якщо одне і те саме неподільне зобов'язання має бути виконане на користь кількох кредиторів, кожен кредитор може вимагати виконання зобов'язання лише всім кредиторам спільно, якщо кредитори не є солідарними кредиторами.

(3) Кожен спільний кредитор може вимагати виконання зобов'язання, зокрема депонування або продажу належної речі, лише всім кредиторам спільно. Інші обставини, що стосуються лише одного спільного кредитора, не діють щодо інших спільних кредиторів.

(1) Якщо одне і те саме зобов'язання має відповідно до закону, правочину або суті зобов'язання бути виконане на користь кількох осіб таким чином, що кожна з них може вимагати повного виконання зобов'язання, ці особи є солідарними кредиторами.

(2) Боржник може виконати зобов'язання всім солідарним кредиторам або комусь із них, навіть якщо якийсь кредитор уже пред'явив позов про виконання зобов'язання.

(3) Виконання зобов'язання комусь із солідарних кредиторів, зокрема залік проти вимоги якогось із солідарних кредиторів або депонування на користь якогось кредитора, звільняє боржника від виконання зобов'язання іншим солідарним кредиторам.

(4) Боржник може висувати проти вимоги солідарного кредитора лише заперечення, які він має проти цього солідарного кредитора.

(1) Якщо один із солідарних кредиторів прострочив прийняття виконання зобов'язання, вважається, що прострочили також і інші солідарні кредитори.

(2) Якщо солідарний кредитор стає водночас боржником у тому самому зобов'язанні, зобов'язання припиняється. Проте солідарний кредитор повинен сплатити іншим солідарним кредиторам їхні частки відповідно до встановленого у § 75 цього закону.

(3) Якщо солідарний кредитор відмовляється від вимоги або відступає її іншій особі, права інших солідарних кредиторів залишаються чинними.

(4) Не зазначені у частинах 1–3 цього параграфа обставини діють лише щодо того солідарного кредитора, особи якого вони стосуються.

(1) Солідарний кредитор, який прийняв від боржника виконання зобов'язання, повинен сплатити іншим кредиторам належні їм частки. Якщо із закону, правочину чи суті зобов'язання не випливає інше, частки солідарних кредиторів є рівними.

(2) Строк давності вимоги інших солідарних кредиторів до солідарного кредитора, який прийняв виконання зобов'язання, спливає в момент, коли сплила б давність вимоги солідарних кредиторів до боржника, але не раніше спливу шести місяців від дня, коли боржник виконав зобов'язання.

(1) Зобов'язання має бути виконане відповідно до договору або закону.

(2) При виконанні зобов'язання слід виходити з принципу добросовісності та розумності, враховуючи звичаї та практику.

(3) Зобов'язання вважається належно виконаним, якщо воно виконане особі, яка має право на прийняття виконання, у належний час, у належному місці й належним чином.

(4) Якщо кредитор прийняв запропоноване йому як виконання зобов'язання, то припускається, що виконання було повним, запропоноване як виконання було належним і зобов'язання виконане належним чином.

(1) Боржник повинен виконати зобов'язання з якістю, що відповідає договору або закону. Якщо якість виконання договірного зобов'язання не випливає з договору чи закону, сторона договору повинна виконати зобов'язання з урахуванням обставин щонайменше із середньою якістю.

(2) Якщо для виконання зобов'язання належить річ, визначена родовими ознаками, і речі, які належать до цього роду, мають різну якість, боржник повинен виконати зобов'язання річчю щонайменше середньої якості.

(3) Якщо для виконання зобов'язання належить річ, визначена родовими ознаками, і боржник зробив зі свого боку все необхідне для виконання зобов'язання, у тому числі набув річ із такими родовими ознаками або відокремив річ від інших речей із тими самими родовими ознаками, то вважається, що предметом зобов'язання є набута або відокремлена річ.

(4) Якщо особа зобов'язана передати визначену річ, вона повинна до передання дбати про річ розумним чином.

(1) Якщо боржник не повинен виконувати зобов'язання особисто в силу закону, правочину чи суті зобов'язання, зобов'язання може частково або повністю виконати третя особа. Якщо третя особа виконує зобов'язання, боржник звільняється від обов'язку виконання.

(2) Кредитор може відмовитися прийняти виконання зобов'язання від третьої особи, якщо боржник заперечує проти того, щоб зобов'язання виконала третя особа.

(3) Якщо боржник заперечив проти того, щоб зобов'язання виконала третя особа, кредитор усе ж не може відмовитися від прийняття виконання зобов'язання, якщо:

1) третя особа виконує зобов'язання, щоб уникнути примусового виконання щодо належного боржникові предмета, який перебуває в законному володінні третьої особи або на який третя особа має інше право, і в разі примусового виконання це володіння чи право припинилося б, або

2) третя особа має інший правомірний інтерес у виконанні зобов'язання і боржник не виконав зобов'язання своєчасно або очевидно, що він своєчасно його не виконає, а також якщо права, які випливають із зобов'язального відношення і зобов'язання за якими виконується, заставлені чи арештовані і в разі невиконання зобов'язання реалізація права опинилася б під загрозою. [RT I 2008, 54, 304 - jõust. 27.12.2008]

(4) Третя особа, яка виконала зобов'язання, може пред'явити зворотну вимогу або вимагати відшкодування здійснених для виконання витрат лише в тому випадку, якщо це випливає із закону або з відносин між боржником і третьою особою, зокрема внаслідок безпідставного збагачення або ведення чужих справ без доручення.

(1) Якщо зобов'язання виконане особі, яка не є кредитором, або особі, яка не має права приймати виконання замість кредитора, зобов'язання вважається виконаним, якщо зобов'язання цій особі виконане за згодою особи, уповноваженої приймати виконання, або якщо особа, уповноважена приймати виконання, згодом схвалила виконання цій особі. Зобов'язання так само вважається виконаним у випадку, зазначеному в частині 1 § 169 цього закону.

(2) Якщо зобов'язання виконане кредиторові з обмеженою дієздатністю, зобов'язання вважається виконаним, якщо кредиторові з обмеженою дієздатністю зобов'язання виконане за згодою його законного представника або якщо законний представник схвалив виконання. Боржник може виконати зобов'язання законному представникові кредитора з обмеженою дієздатністю, якщо представник не дав згоди на виконання зобов'язання кредиторові.

(3) Якщо зобов'язання виконується кредиторові, який через примусове виконання чи банкрутство не має права розпоряджатися своєю вимогою, зобов'язання вважається виконаним тоді, коли особа, якій належить право розпорядження вимогою, з цим погоджується або це схвалює.

(1) Договором може бути передбачено або може випливати із суті зобов'язального відношення, що зобов'язання належить виконати замість кредитора третій особі (договір на користь третьої особи).

(2) Третя особа може вимагати виконання договору, якщо це передбачено договором або випливає із закону.

(3) Якщо договором страхування життя або договором довічної ренти передбачено виконання обов'язків страховиком чи виплату довічної ренти третій особі, третя особа може вимагати виконання договору, якщо з договору не випливає інше. Те саме стосується договору дарування, якщо обдаровуваний відповідно до договору повинен виконати певне зобов'язання на користь третьої особи.

(4) Третя особа, на користь якої укладено договір, не обов'язково має бути персонально визначеною на момент укладення договору.

(5) Якщо боржник повинен виконати зобов'язання третій особі після смерті кредитора, третя особа може вимагати виконання зобов'язання починаючи зі смерті кредитора, якщо з договору або суті зобов'язального відношення не випливає, що зобов'язання належить виконати пізніше.

(6) Сторони договору можуть змінити укладений на користь третьої особи договір або припинити його також без згоди третьої особи, якщо із закону або договору не випливає інше.

(7) Боржник може висувати проти третьої особи ті самі заперечення, які він може висувати проти кредитора.

(8) Якщо третя особа відмовляється від наданого їй договором права або якщо її право припиняється чи не є чинним, то припускається, що кредитор може призначити нову третю особу, якій належить виконати зобов'язання, або вимагати виконання зобов'язання собі.

(9) Якщо третя особа відмовляється від наданого їй договором права, то вважається, що вона цього права не мала. Відмова є чинною, якщо відповідне волевиявлення досягає обох сторін договору.

(1) Договір може супроводжуватися обов'язком враховувати інтереси або права третьої особи тією ж мірою, що й інтереси або права кредитора. Такий обов'язок припускається, якщо:

1) інтереси або права третьої особи в ході виконання договору перебувають під загрозою тією ж мірою, що й інтереси або права кредитора, і

2) можна припустити волю кредитора захищати інтереси або права третьої особи, і

3) воля кредитора захищати інтереси або права третьої особи, а також сама третя особа є впізнаваними для боржника.

(2) У разі порушення зобов'язання, зазначеного в частині 1 цього параграфа, третя особа може вимагати відшкодування завданої їй шкоди.

(1) Якщо день виконання зобов'язання встановлено або він випливає із суті зобов'язального відношення, зобов'язання належить виконати в цей день.

(2) Якщо для виконання зобов'язання передбачено строк або якщо він є визначуваним на підставі договору, зобов'язання належить виконати протягом цього строку, якщо з договору або обставин не випливає, що день виконання може визначити кредитор.

(3) Якщо час виконання зобов'язання не встановлено і він також не випливає із суті зобов'язального відношення, боржник повинен виконати зобов'язання протягом розумно необхідного для його виконання часу після укладення договору або виникнення зобов'язального відношення на іншій підставі, враховуючи насамперед місце, спосіб та суть виконання зобов'язання.

(4) Боржник повинен виконати все зобов'язання одноразово, якщо це можливо і з договору або суті зобов'язального відношення не випливає інше.

(5) Сторони договору повинні виконувати свої взаємні договірні зобов'язання одночасно, якщо одночасне виконання можливе і з договору або суті зобов'язального відношення не випливає інше. Якщо зобов'язання однієї сторони договору полягає в тому, щоб протягом певного проміжку часу вчиняти певні дії, а інша сторона договору може виконати зобов'язання одноразово, то інша сторона повинна виконати зобов'язання після того, як перша сторона виконала своє зобов'язання, якщо з договору не випливає інше.

(6) Зобов'язання, що випливає з договору, укладеного в господарській або професійній діяльності кредитора, боржник може виконати, а виконання зобов'язання належить прийняти в звичайний робочий час, якщо з договору не випливає інше.

(7) Строк виконання зобов'язання настає, коли кредитор має право вимагати виконання зобов'язання. Якщо з договору не випливає інше, кредитор може вимагати виконання зобов'язання після настання дня виконання зобов'язання або спливу передбаченого для виконання зобов'язання строку. Якщо час виконання зобов'язання не встановлено і він також не випливає із суті зобов'язального відношення, кредитор може вимагати виконання зобов'язання після спливу розумно необхідного для виконання зобов'язання часу, зазначеного в частині 3 цього параграфа.

(1) Якщо при взаємному договорі не погоджено дати чи строку сплати винагороди, обов'язок сплати винагороди стає таким, що підлягає стягненню, не пізніше ніж зі спливом 30 днів:

1) з моменту надходження до боржника рахунку чи іншої подібної пропозиції про оплату; [RT I, 04.02.2011, 1 - набув чинності 05.04.2011]

2) з моменту отримання товару, послуги чи іншого блага, якщо час надходження до боржника рахунку чи іншої пропозиції про оплату не є визначеним або якщо боржник отримує рахунок чи пропозицію про оплату до отримання товару, послуги чи іншого блага; [RT I, 04.02.2011, 1 - набув чинності 05.04.2011]

3) з моменту прийняття або огляду товару, послуги чи іншого блага, якщо законом чи договором передбачено прийняття або огляд товару, послуги чи іншого блага, під час якого належить перевірити його відповідність договору, і якщо боржник отримує рахунок чи іншу пропозицію про оплату до часу прийняття або огляду чи на цей час. [RT I, 05.04.2013, 1 - набув чинності 15.04.2013]

(1¹) Якщо боржник є особою, зазначеною в § 5 частині 2 закону про державні закупівлі, не дозволяється погоджувати строк, зі спливом якого вважається, що боржник отримав рахунок. [RT I, 01.07.2017, 1 - набув чинності 01.09.2017]

(2) Боржник, який уклав договір у межах своєї господарської чи професійної діяльності, не може посилатися на домовленість, якою передбачено строк оплати, що перевищує 60 днів від настання обставин, зазначених у пунктах 1–3 частини 1 цього параграфа, за винятком випадку, коли в договорі прямо погоджено інакше і коли це з огляду на обставини не є вкрай несправедливим щодо кредитора. [RT I, 05.04.2013, 1 - набув чинності 15.04.2013]

(3) Боржник, який є особою, зазначеною в § 5 частині 2 закону про державні закупівлі, не може посилатися на домовленість, якою передбачено строк оплати, довший за встановлений у частині 1 цього параграфа, за винятком випадку, коли в договорі прямо погоджено інакше і коли це об'єктивно випливає із суті договору чи його особливих ознак. [RT I, 01.07.2017, 1 - набув чинності 01.09.2017]

(4) Домовленість, якою для боржника, що є особою, зазначеною в § 5 частині 2 закону про державні закупівлі, передбачено строк оплати, що перевищує 60 днів, є нікчемною. [RT I, 01.07.2017, 1 - набув чинності 01.09.2017]

(5) Якщо строк оплати починає спливати після прийняття або огляду товару, послуги чи іншого блага, боржник, який діє у межах господарської чи професійної діяльності, не може посилатися на домовленість, за якою строк прийняття або огляду товару, послуги чи іншого блага є довшим ніж 30 днів від отримання товару, послуги чи іншого блага, за винятком випадку, коли це прямо погоджено інакше і коли це з огляду на обставини не є вкрай несправедливим щодо кредитора. [RT I, 05.04.2013, 1 - набув чинності 15.04.2013]

(6) Строки оплати, встановлені в цьому параграфі, не застосовуються до домовленості, встановленої в § 4 частинах 1 і 4 закону про запобігання нечесній торговельній практиці в ланцюгу постачання сільськогосподарської продукції та продовольства. [RT I, 21.09.2021, 4 - набув чинності 01.11.2021]

(1) Якщо зобов'язання належить виконати одноразово, кредитор може відмовитися від прийняття виконання зобов'язання частинами, за винятком випадку, коли це суперечило б принципу добросовісності.

(2) Кредитор може відмовитися від прийняття виконання зобов'язання частинами незалежно від того, чи пропонує боржник, пропонуючи виконання зобов'язання частинами, також забезпечення для гарантування виконання решти частини зобов'язання, чи підтверджує виконання зобов'язання в повному обсязі.

(3) Додаткові витрати, що виникли у кредитора внаслідок прийняття виконання зобов'язання частинами, несе боржник.

(1) Кредитор не може вимагати виконання зобов'язання до дня виконання, але він не може відмовитися від прийняття виконання зобов'язання до дня виконання, якщо для відмови в нього немає правомірного інтересу.

(2) Якщо сторона договору прийняла виконання зобов'язання до дня виконання, це не впливає на час виконання її власного зобов'язання, якщо час виконання її зобов'язання не залежить від виконання зобов'язання іншою стороною договору.

(3) Додаткові витрати, що виникають у кредитора внаслідок виконання зобов'язання до дня виконання, несе боржник.

(4) Якщо боржник до дня виконання виконав зобов'язання, з яким пов'язаний обов'язок сплати відсотків, кредитор може вимагати відсотки до дня, встановленого для виконання зобов'язання. Якщо до дня виконання виконується зобов'язання, з яким не пов'язаний обов'язок сплати відсотків, боржник не може вимагати від кредитора відсотки за період від виконання зобов'язання до дня, встановленого для виконання зобов'язання.

(1) Боржник повинен виконати зобов'язання в місці, визначеному договором або законом. Якщо місце виконання зобов'язання не визначено договором або законом, зобов'язання належить виконати в місці, що випливає із суті боргового відношення.

(2) Якщо місце виконання зобов'язання не можна визначити на підставах, зазначених у частині 1 цього параграфа, належить:

1) грошове зобов'язання виконати в місці діяльності кредитора, найбільш пов'язаному з борговим відношенням на час його виникнення, а за відсутності такого — у місці проживання чи місцезнаходженні кредитора;

2) зобов'язання з передання визначеної речі чи речі, що береться із визначеної сукупності речей, виконати в місці, де річ чи сукупність речей перебувала на час виникнення боргового відношення;

3) зобов'язання передати річ, яку належить виготовити чи виробити після укладення договору, виконати в місці, де річ було виготовлено чи вироблено;

4) не зазначене в пунктах 1–3 цієї частини зобов'язання виконати в місці діяльності боржника, найбільш пов'язаному з борговим відношенням на час його виникнення, а за відсутності такого — у місці проживання чи місцезнаходженні боржника.

(3) Якщо зобов'язання належить виконати в місці діяльності, проживання чи місцезнаходженні кредитора і кредитор змінює це місце після виникнення зобов'язання, він може вимагати виконання зобов'язання в новому місці діяльності, проживання чи місцезнаходженні, якщо він несе пов'язані з цим додаткові витрати та ризик.

(4) Якщо зобов'язання належить виконати в місці діяльності, проживання чи місцезнаходженні боржника і боржник змінює це місце після виникнення зобов'язання, він може виконати зобов'язання в новому місці діяльності, проживання чи місцезнаходженні за умови, що він несе пов'язані з цим додаткові витрати та ризик.

(5) Якщо для виконання зобов'язання визначено кілька альтернативних місць, право вибору місця виконання належить боржникові, якщо із закону або суті боргового відношення не випливає, що це право належить кредиторові чи третій особі.

(1) Якщо боржник повинен виконати одне з кількох зобов'язань, право вибору належить боржникові, якщо згідно із законом, договором або суттю зобов'язального відношення це право не належить кредиторові чи третій особі.

(2) Боржник або кредитор, який має право вибору, здійснює свій вибір шляхом повідомлення про це іншій стороні зобов'язального відношення. Якщо право вибору належить третій особі, вона здійснює вибір шляхом повідомлення про це як боржникові, так і кредиторові. Якщо вибір здійснено, вважається, що від самого початку слід було виконати лише обране зобов'язання.

(1) Якщо при альтернативному зобов'язанні право вибору належить боржникові або кредиторові і вибір не було здійснено протягом узгодженого строку або, за відсутності домовленості, протягом розумного строку до настання строку виконання зобов'язання, право вибору переходить до іншої сторони зобов'язального відношення.

(2) Якщо право вибору належить третій особі і третя особа не здійснює вибір протягом строку, зазначеного в частині 1 цього параграфа, право вибору переходить до боржника.

(1) Якщо боржник повинен передати кредиторові гроші або речі, визначені родовими ознаками, чи надати послуги того самого виду для виконання кількох різних зобов'язань, і переданих грошей, речей чи наданих послуг недостатньо для виконання всіх зобов'язань, боржник може визначити, для виконання якого зобов'язання передано гроші чи речі або надано послугу.

(2) Якщо зобов'язання боржника забезпечені неоднаково, боржник не може визначити, що він виконує краще забезпечене зобов'язання.

(3) Боржник не може визначити, що він виконує зобов'язання, виконання якого кредитор ще не може вимагати і щодо відмови від прийняття дострокового виконання якого кредитор має обґрунтований інтерес.

(4) Якщо боржник до виконання зобов'язання або протягом розумного строку після виконання зобов'язання не визначив, яке зобов'язання він виконав, це може визначити кредитор, якщо:

1) він повідомляє боржника про таке визначення протягом розумного строку після виконання зобов'язання і

2) виконання зобов'язання не є протиправним і

3) настав строк виконання зобов'язання і

4) зобов'язання не оспорено.

(5) Якщо кредитор за обставин, зазначених у частині 4 цього параграфа, визначив, яке зобов'язання виконав боржник, але боржник негайно проти цього заперечив, боржник може сам визначити, яке зобов'язання він виконав. У такому разі вважається, що боржник виконав визначене ним зобов'язання.

(6) Якщо ані боржник, ані кредитор не визначили, для виконання якого зобов'язання зараховуються гроші, речі чи послуга, виконаним вважається:

1) у першу чергу — зобов'язання, строк виконання якого настав першим;

2) у другу чергу — найменш забезпечене для кредитора зобов'язання;

3) у третю чергу — найбільш обтяжливе для боржника зобов'язання;

4) у четверту чергу — зобов'язання, що виникло раніше.

(7) Якщо на підставі положень частини 6 цього параграфа неможливо визначити, яке зобов'язання виконано, вважається, що виконання відбулося пропорційно на покриття всіх зобов'язань.

(8) Якщо боржник, крім основного грошового зобов'язання, повинен сплатити витрати та відсотки, вважається, що виконання відбулося спершу на покриття витрат, потім відсотків, строк сплати яких уже настав, і, нарешті, основного зобов'язання.

(9) Боржник не може без згоди кредитора визначити для виконання зобов'язання інший порядок, ніж передбачений частиною 8 цього параграфа.

(1) Боржник може замість дії, необхідної для виконання зобов'язання, вчинити іншу дію (заміна виконання) лише за згодою кредитора, навіть якщо вартість іншої дії дорівнює вартості належної дії або перевищує її. Якщо кредитор приймає іншу дію як виконання зобов'язання, зобов'язання вважається виконаним.

(2) Прийняття боржником нового зобов'язання перед кредитором з метою задоволення вимоги кредитора не вважається заміною виконання, якщо із закону чи договору не випливає інше. Якщо кредитор приймає виконання нового зобов'язання, первісне зобов'язання також вважається виконаним.

(3) У разі заміни виконання боржник відповідає за замінене виконання на тих самих підставах, на яких він відповідав би, якби виконання не було замінено.

(1) Боржник несе витрати, пов'язані з виконанням свого зобов'язання.

(1) Грошове зобов'язання може бути виконане готівкою. Грошове зобов'язання може бути виконане також іншим способом, якщо це узгоджено сторонами або якщо це зазвичай застосовується в господарській діяльності в місці сплати.

(2) Якщо в державі, де має бути виконане грошове зобов'язання, кредитор має в кредитній установі чи в іншого надавача платіжних послуг рахунок, призначений для здійснення платіжних операцій, боржник може виконати зобов'язання шляхом перерахування належної суми на цей рахунок, якщо кредитор прямо цього не заборонив. [RT I 2010, 2, 3 - jõust. 22.01.2010]

(3) При виконанні грошового зобов'язання шляхом перерахування належної суми на рахунок кредитора зобов'язання вважається виконаним з моменту кредитування рахунку кредитора на суму належних грошей.

(4) Якщо кредитор приймає як виконання грошового зобов'язання запропонований йому чек, вексель чи інший подібний платіжний засіб і платіжний засіб пізніше погашається, зобов'язання вважається виконаним з моменту прийняття платіжного засобу.

(5) Якщо кредитор прийняв як виконання грошового зобов'язання платіжний засіб, зазначений у частині 4 цього параграфа, він може вимагати виконання зобов'язання грошима лише в разі, якщо платіжний засіб не погашається.

(6) Якщо кредитор має право відмовитися від виконання свого зобов'язання до виконання боржником грошового зобов'язання і він прийняв як виконання зобов'язання платіжний засіб, зазначений у частині 4 цього параграфа, він може відмовлятися від виконання свого зобов'язання, доки платіжний засіб не буде погашено.

(7) При виконанні грошового зобов'язання поштою зобов'язання вважається виконаним з моменту виплати грошей кредиторові.

(1) Грошове зобов'язання має бути виконане в номінальній вартості грошей, якщо із закону чи договору не випливає інше.

(1) Гроші, що сплачуються на виконання грошового зобов'язання, повинні бути чинними на момент сплати в державі, у валюті якої здійснюється платіж.

(2) Якщо зобов'язання, яке має бути виконане в грошах, не виражене в жодній валюті, воно має бути виконане у валюті місця виконання зобов'язання (місце сплати).

(3) Зобов'язання, виражене у валюті, відмінній від валюти місця сплати, боржник може виконати також у валюті місця сплати, за винятком випадків, коли ця валюта не є вільно конвертованою або коли погоджено, що сплата не допускається в жодній іншій валюті, крім тієї, у якій виражене грошове зобов'язання. Незалежно від такої домовленості кредитор може вимагати виконання грошового зобов'язання у валюті місця сплати, якщо сплата у валюті, у якій виражене грошове зобов'язання, є неможливою.

(4) Якщо грошове зобов'язання, виражене у валюті, відмінній від валюти місця сплати, виконується у валюті місця сплати, то при перерахунку зобов'язання у валюту місця сплати за основу береться середній обмінний курс, за яким кредитор на момент настання строку виконання зобов'язання може невідкладно придбати в місці сплати валюту, у якій було виражене зобов'язання. Якщо боржник не виконав грошове зобов'язання своєчасно, кредитор може вимагати сплати за обмінним курсом, чинним або на момент настання строку виконання зобов'язання, або на момент фактичної сплати.

(1) Якщо за зобов'язанням відповідно до закону або договору належить сплачувати відсотки, відсотковою ставкою є остання відсоткова ставка, застосовна до основних операцій рефінансування Європейського центрального банку, встановлена за півріччя до 1 січня та 1 липня кожного року, якщо законом або договором не передбачено інше.

(2) Своєчасне оприлюднення відсоткової ставки, зазначеної в частині 1 цього параграфа, забезпечує Банк Естонії у виданні Ametlikud Teadaanded (Офіційні повідомлення). [RT I 2003, 78, 523 - набув чинності 27.12.2003]

(3) Фіксованою відсотковою ставкою є відсоткова ставка, погоджена в договорі між кредитором і боржником на весь строк дії договору, або відсоткова ставка, погоджена на визначені періоди часу, яка обчислюється виключно на основі встановленого відсоткового показника. Якщо в договорі визначено не всі відсоткові ставки, відсоткова ставка вважається фіксованою для тих періодів часу, для яких при укладенні договору відсоткова ставка виражена виключно як встановлений відсотковий показник. [RT I 2010, 77, 590 - набув чинності 01.07.2011]

(4) Відсоткова ставка, яка не вважається фіксованою відсотковою ставкою на підставі частини 3 цього параграфа, є нефіксованою відсотковою ставкою. [RT I 2010, 77, 590 - набув чинності 01.07.2011]

(1) Кредитор при прийнятті виконання зобов'язання зобов'язаний за вимогою боржника видати йому письмове підтвердження про прийняття виконання зобов'язання (квитанція про виконання). Боржник може вимагати видачі квитанції в іншій формі, якщо він має для цього обґрунтований інтерес.

(2) Якщо замість боржника зобов'язання виконує третя особа, вимагати квитанцію про виконання може як боржник, так і третя особа.

(3) Якщо зобов'язання має бути виконане третій особі, боржник може вимагати квитанцію про виконання як від третьої особи, так і від кредитора.

(4) Якщо видану кредитором квитанцію про виконання передає боржнику особа, яка не є кредитором, то вважається, що ця особа має право приймати виконання зобов'язання від боржника. Особа, яка передає квитанцію, не вважається такою, що має право приймати виконання зобов'язання, якщо боржник знав або мав знати, що особа, яка передає, не мала права приймати виконання зобов'язання, а також якщо квитанція вибула з володіння кредитора всупереч його волі.

(5) Якщо квитанцію видано про виконання основного зобов'язання, то презюмується, що сплачено також витрати та відсотки.

(6) Якщо кредитор або третя особа, якій має бути виконане зобов'язання, відмовляється видати квитанцію, боржник може відмовитися від виконання свого зобов'язання до отримання квитанції. У цьому разі вважається, що кредитор прострочив прийняття виконання зобов'язання.

(1) Якщо боржник видав щодо зобов'язання документ, що підтверджує наявність зобов'язання (борговий документ), він при виконанні зобов'язання може на додаток до квитанції або замість неї вимагати повернення боргового документа. Якщо кредитор не повертає борговий документ, боржник може вимагати від кредитора письмове свідоцтво про припинення зобов'язання.

(2) Якщо зобов'язання виконане частково або якщо в борговому документі зазначено також інші права кредитора, або якщо кредитор має інший обґрунтований інтерес не повертати борговий документ, він може відмовитися від повернення боргового документа за умови, що він робить на борговому документі напис, що підтверджує виконання зобов'язання.

(3) Якщо борговий документ повернено боржнику, то презюмується, що зобов'язання виконане.

(4) Якщо кредитор відмовляється повернути борговий документ або зробити на ньому напис, або видати свідоцтво про припинення зобов'язання, боржник може відмовитися від виконання зобов'язання до передачі боргового документа, вчинення на ньому напису або видачі свідоцтва. У цьому разі вважається, що кредитор прострочив прийняття виконання зобов'язання.

(1) Якщо після укладення договору змінюються обставини, які були підставою для укладення договору, і це спричиняє істотну зміну співвідношення зобов'язань сторін договору, унаслідок чого витрати на виконання зобов'язань однієї сторони договору істотно зростають або вартість, яку інша сторона отримує за договором, істотно зменшується, то потерпіла сторона договору може вимагати від іншої сторони договору зміни договору для відновлення первісного співвідношення зобов'язань сторін.

(2) Зміни договору за обставин, зазначених у частині 1 цього параграфа, можна вимагати, якщо:

1) потерпіла сторона договору під час укладення договору не могла розумно передбачати, що обставини можуть змінитися, і

2) потерпіла сторона договору не могла вплинути на зміну обставин, і

3) ризик зміни обставин згідно із законом чи договором не несе потерпіла сторона договору, і

4) потерпіла сторона договору, знаючи про зміну обставин, не уклала б договору або уклала б його на істотно інших умовах.

(3) Зміни договору можна вимагати також у разі, коли обставини, що були підставою для укладення договору, хоч і змінилися до укладення договору, але про зміну цих обставин потерпіла сторона договору дізналася після укладення договору.

(4) Потерпіла сторона договору може вимагати зміни договору також зі зворотною силою, але не раніше, ніж від моменту зміни співвідношення зобов'язань.

(5) Якщо наявні підстави для зміни договору, але за обставинами зміна договору згідно з частиною 1 цього параграфа неможлива або була б нерозумною щодо іншої сторони договору, то сторона договору, потерпіла від зміни співвідношення зобов'язань, може відмовитися від договору, а тривалий договір — розірвати в порядку, встановленому § 196 цього закону.

(1) Якщо особа має для виконання свого зобов'язання надати забезпечення без того, щоб забезпечення було точно визначене, або якщо надання забезпечення є умовою настання правових наслідків, то особа, яка надає забезпечення, може обрати вид забезпечення. Забезпечення повинне достатньо забезпечувати зобов'язання, а за потреби також відсотки та витрати, і кредитор повинен мати можливість без ускладнень перетворити забезпечення на гроші.

(2) Якщо надане за обставин, зазначених у частині 1 цього параграфа, забезпечення стало недостатнім з причини, що не залежить від кредитора, то боржник повинен доповнити забезпечення або замінити його.

(3) Якщо особа має підтвердити виконання свого зобов'язання, але спосіб підтвердження не визначений або з підтвердженням виконання зобов'язання пов'язані певні правові наслідки, то вона повинна надати достатні докази своєї спроможності виконати зобов'язання.

[RT I, 31.12.2013, 1 - jõust. 13.06.2014]

(1) У підприємця в разі надсилання споживачеві незамовленої речі, надання послуги чи вчинення іншого виконання не виникає вимог проти споживача. Мовчання чи бездіяльність споживача не вважаються згодою споживача. [RT I, 31.12.2013, 1 - jõust. 13.06.2014]

(2) Встановлене в частині 1 цього параграфа не виключає пред'явлення вимог, що випливають із закону, якщо:

1) річ або послуга не була призначена цьому споживачеві;

2) відправник речі чи надавач послуги помилково вважав, що споживач її замовив, і споживач зрозумів помилку або мав її зрозуміти.

(3) [Втратив чинність - RT I, 31.12.2013, 1 - jõust. 13.06.2014]

(4) Домовленість, що відхиляється від встановленого в цьому параграфі на шкоду споживачеві, є нікчемною. [RT I, 31.12.2013, 1 - jõust. 13.06.2014]

(1) Порушення зобов'язання — це невиконання або неналежне виконання зобов'язання, що випливає з боргового відношення, у тому числі прострочення виконання.

(1) Якщо боржник порушив зобов'язання, кредитор може:

1) вимагати виконання зобов'язання;

2) відмовитися від виконання свого зобов'язання, що належить сплаті;

3) вимагати відшкодування шкоди;

4) відмовитися від договору або розірвати договір;

5) знизити ціну;

6) у разі прострочення виконання грошового зобов'язання вимагати пеню.

(2) Кредитор може в разі порушення зобов'язання використовувати окремо або разом усі засоби правового захисту, що випливають із закону чи договору і які можна застосовувати одночасно, якщо із закону чи договору не випливає інше. Зокрема, використання засобу правового захисту, що випливає з порушення зобов'язання, не позбавляє кредитора права вимагати відшкодування шкоди, завданої порушенням зобов'язання.

(3) Кредитор не може посилатися на порушення зобов'язання боржником і використовувати внаслідок цього засоби правового захисту настільки, наскільки це порушення спричинене його власним діянням чи обставиною або подією, що походить від нього і ризик настання якої він несе.

(1) Боржник повинен повідомити кредитора про обставину, що перешкоджає виконанню зобов'язання, та про її вплив на виконання зобов'язання невідкладно після того, як він дізнався про перешкоджаючу обставину.

(1) Боржник відповідає за порушення зобов'язання, за винятком випадків, коли порушення є виправданим. Припускається, що порушення зобов'язання не є виправданим.

(2) Порушення зобов'язання є виправданим, якщо боржник порушив зобов'язання внаслідок непереборної сили. Непереборна сила — це обставина, на яку боржник не міг вплинути і від якого, виходячи з принципу розумності, не можна було очікувати, що він під час укладення договору чи виникнення позадоговірного зобов'язання врахує цю обставину, чи уникне її, чи подолає перешкоджаючу обставину або її наслідок.

(3) Якщо вплив непереборної сили є тимчасовим, то порушення зобов'язання є виправданим лише протягом часу, коли непереборна сила перешкоджала виконанню зобов'язання.

(4) У передбачених законом чи договором випадках особа відповідає за порушення свого зобов'язання незалежно від виправданості порушення.

(1) У передбачених законом чи договором випадках особа відповідає за порушення свого зобов'язання лише за наявності вини.

(2) Формами вини є необережність, груба необережність та умисел.

(3) Необережність — це недотримання необхідної в обороті дбайливості.

(4) Груба необережність — це недотримання необхідної в обороті дбайливості значною мірою.

(5) Умисел — це бажання протиправного наслідку під час виникнення, виконання чи припинення боргового відношення.

(6) Якщо особа згідно із законом чи договором повинна виявляти лише таку дбайливість, яку вона застосовує у своїх справах, то вона все ж відповідає також у разі умислу та грубої необережності.

(1) Якщо боржник порушив зобов'язання, кредитор незалежно від того, чи відповідає боржник за порушення зобов'язання, має право відмовитися від виконання свого зобов'язання, відмовитися від договору або розірвати договір, а також знизити ціну. [RT I, 05.04.2013, 1 - jõust. 15.04.2013]

(1) Боржник і кредитор можуть заздалегідь домовитися про виключення або обмеження відповідальності за порушення зобов'язання.

(2) Нікчемною є угода, якою виключається відповідальність або обмежується вона на випадок умисного порушення зобов'язання, так само угода, яка дозволяє боржнику виконати зобов'язання істотно інакше, ніж розумно очікує кредитор, або яка іншим чином нерозумно виключає відповідальність чи обмежує її.

(1) Сторона договору, яка порушила договірне зобов'язання, може усунути порушення власним коштом, зокрема виправити або замінити неналежне виконання, доки інша сторона договору не відмовилася від договору, не розірвала його чи не вимагала відшкодування шкоди замість виконання зобов'язання, якщо:

1) усунення порушення є розумним відповідно до обставин і

2) усуненням порушення не спричиняється потерпілій стороні договору необґрунтованих незручностей чи витрат і

3) потерпіла сторона договору не має правомірного інтересу відмовитися від усунення порушення.

(2) Сторона договору, яка порушила зобов'язання, може усунути порушення зобов'язання протягом розумного строку після того, як вона повідомила потерпілу сторону договору про намір усунути порушення, про запропонований спосіб і час усунення, а потерпіла сторона договору, яка має правомірний інтерес відмовитися від усунення порушення, протягом розумного строку не повідомила, що вона не згодна з усуненням порушення.

(3) Потерпіла сторона договору може від отримання повідомлення про усунення порушення до завершення усунення або його невдачі відмовитися від виконання свого зобов'язання. Інші засоби правового захисту вона може під час усунення порушення застосовувати лише в разі, якщо вони не суперечать усуненню порушення.

(4) Усунення порушення не позбавляє потерпілу сторону договору права вимагати відшкодування шкоди, завданої простроченням виконання зобов'язання та усуненням порушення, зокрема сплати пені або договірного штрафу.

(1) Якщо боржник порушує зобов'язання сплатити гроші, кредитор може вимагати його виконання.

(2) Якщо боржник порушує зобов'язання, яке не полягає у сплаті грошей, кредитор може вимагати від нього виконання зобов'язання. Виконання зобов'язання не можна вимагати, якщо:

1) виконання зобов'язання є неможливим;

2) виконання зобов'язання є нерозумно обтяжливим або витратним для боржника;

3) кредитор може розумно досягти результату, якого прагне досягти виконанням зобов'язання, іншим шляхом;

4) виконання зобов'язання полягає у наданні послуги особистого характеру.

(3) Кредитор може вимагати виконання зобов'язання, зазначеного в частині 2 цього параграфа, лише протягом розумного строку після того, як він дізнався або мав дізнатися про порушення зобов'язання.

(4) Боржник може заздалегідь визначити кредитору розумний строк для пред'явлення вимоги про виконання зобов'язання. Якщо боржник надав для пред'явлення вимоги про виконання нерозумно короткий строк, він вважається продовженим до розумного строку.

(5) Якщо кредитор протягом строку, зазначеного в частині 3 або 4 цього параграфа, не пред'являє вимогу про виконання зобов'язання, він більше не може вимагати виконання зобов'язання, але може використовувати інші засоби правового захисту.

(6) Право вимагати виконання зобов'язання охоплює також право кредитора вимагати виправлення, заміни або іншого усунення неналежного виконання настільки, наскільки цього можна розумно очікувати від боржника.

(7) Якщо від боржника не можна вимагати виконання зобов'язання на підставі, зазначеній у частині 2 цього параграфа, і якщо боржник отримує замість предмета належного зобов'язання відшкодування або набуває вимогу про сплату такого відшкодування (вимога про відшкодування), кредитор може вимагати передачі відшкодування або відступлення вимоги про відшкодування.

(8) Кредитор не може вимагати виконання зобов'язання, якщо йому замість виконання зобов'язання на його вимогу відшкодовано шкоду, завдану порушенням зобов'язання.

(1) У разі взаємного договору сторона договору, яка порушила своє зобов'язання, може вимагати від іншої сторони договору виконання її зобов'язання також у випадку, коли від самої сторони, яка порушила зобов'язання, не можна вимагати виконання зобов'язання з причини, зазначеної в § 108 частині 2 цього закону, якщо ця причина виникла внаслідок обставини, що походить від іншої сторони договору, або якщо ця причина виникла в час, коли інша сторона договору перебувала у простроченні прийняття.

(2) Сторона договору, яка порушила зобов'язання, у випадку, зазначеному в частині 1 цього параграфа, повинна все ж відняти від своєї вимоги те, що вона зберігає внаслідок невиконання свого зобов'язання, або набуває внаслідок іншого застосування своєї робочої сили чи засобів, або недобросовісно не набуває, хоча має для цього розумну можливість.

(1) Боржник може відмовитися від виконання свого зобов'язання, доки кредитор не задовольнив вимогу боржника до кредитора, строк якої настав, якщо ця вимога недостатньо забезпечена та між цією вимогою і зобов'язанням боржника є достатній зв'язок і якщо із закону, договору або суті боргового відношення не випливає інше. Зокрема, між вимогою і зобов'язанням є достатній зв'язок у випадку, коли зобов'язання боржника і кредитора випливають з того самого правовідношення, з попередніх регулярних відносин між ними або з іншого достатнього економічного чи часового зв'язку.

(2) Боржник не має на підставі, зазначеній у частині 1 цього параграфа, права відмовитися від виконання зобов'язання, якщо:

1) виконання вимоги боржника, спрямованої проти кредитора, є неможливим;

2) кредитор порушив своє зобов'язання за обставин, що походять від боржника, зокрема й тоді, коли виконанню його зобов'язання перешкоджає прострочення прийняття з боку боржника;

3) вимога кредитора випливає із зобов'язання боржника утримувати кредитора;

4) вимога кредитора проти боржника випливає із зобов'язання відшкодувати шкоду, завдану ушкодженням здоров'я або спричиненням смерті;

5) на вимогу згідно із законом не можна звернути стягнення.

(3) Право боржника відмовитися від виконання припиняється, якщо кредитор виконує своє зобов'язання або забезпечує виконання зобов'язання.

(4) Якщо вимога боржника проти кредитора погашена давністю, боржник може відмовитися від виконання свого зобов'язання, якщо право на відмову від виконання виникло до закінчення строку давності.

(5) Якщо кредитор вимагає від боржника в суді виконання зобов'язання, а боржник відмовляється від виконання на підставі цього параграфа, суд ухвалює рішення, яким боржника зобов'язують виконати рішення лише в разі, якщо кредитор виконав своє зобов'язання щодо нього або боржник потрапив у прострочення з прийняттям виконання. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(1) Якщо сторони договору мають взаємні зобов'язання, що випливають з договору (взаємний договір), одна сторона договору може відмовитися від виконання свого зобов'язання, доки інша сторона договору не виконає своє зобов'язання, не запропонує виконання чи не надасть забезпечення виконання або не підтвердить, що вона виконає зобов'язання.

(2) Якщо зобов'язання належить виконати щодо кількох осіб, зобов'язана сторона договору у випадку, зазначеному в частині 1 цього параграфа, може відмовитися від виконання зобов'язання щодо всіх цих осіб, доки щодо неї не буде виконано все зобов'язання.

(3) Не можна відмовитися від виконання зобов'язання, якщо це з огляду на обставини не було б розумним або не відповідало б принципу добросовісності, зокрема якщо інша сторона договору виконала своє зобов'язання більшою частиною або без істотних недоліків.

(4) Сторона договору, яка повинна виконати своє зобов'язання раніше за іншу сторону договору, може відмовитися від виконання договору, якщо обставини, які стали їй відомі після укладення договору, дають достатньо підстав вважати, що інша сторона договору не зможе виконати своє зобов'язання через неплатоспроможність, або якщо поведінка іншої сторони договору під час підготовки до виконання чи виконання зобов'язання або інша істотна причина дає підстави вважати, що вона не виконає свого зобов'язання.

(5) У випадку, зазначеному в частині 4 цього параграфа, сторона договору, яка має право відмовитися від виконання зобов'язання, може вимагати, щоб інша сторона договору виконала своє зобов'язання одночасно з нею, та встановити розумний строк для виконання зобов'язання, підтвердження виконання зобов'язання чи надання забезпечення. Якщо інша сторона договору протягом цього строку не виконає зобов'язання, не забезпечить чи не підтвердить виконання, сторона договору, яка має право відмовитися від виконання зобов'язання, може відповідно до встановленого в § 117 цього закону відступити від договору.

(6) Якщо сторона договору, яка повинна виконати своє зобов'язання раніше за іншу сторону, має достатньо підстав вважати, що інша сторона договору виконає зобов'язання частково або в інший неналежний спосіб, вона може відмовитися від виконання свого зобов'язання на підставі, встановленій у частині 4 цього параграфа, лише тоді, коли можна припустити, що інша сторона договору істотно порушить договір.

(7) Якщо кредитор вимагає в суді від боржника виконання зобов'язання, а боржник відмовляється від виконання на підставі частини 1 або 4 цього параграфа, застосовується встановлене в § 110 частині 5 цього закону. У разі відмови від виконання на підставі частини 4 цього параграфа суд може зобов'язати боржника виконати зобов'язання лише проти забезпечення. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(1) Якщо сторона договору приймає неналежне виконання зобов'язання, вона може знизити ціну, що підлягає сплаті нею за це, пропорційно відношенню вартості неналежного виконання зобов'язання до вартості належного виконання. Вартості належного та неналежного виконання визначаються станом на час виконання зобов'язання. Якщо вартості належного та неналежного виконання неможливо точно встановити, розмір вартостей визначає суд з урахуванням обставин.

(2) Зниження ціни здійснюється шляхом подання заяви іншій стороні договору. Якщо на тій чи іншій стороні договору бере участь кілька осіб, ціну можна знизити лише всіма особами, що перебувають на одній стороні договору, і спільно щодо всіх. Якщо право на зниження ціни припиняється для однієї уповноваженої особи, воно припиняється і для решти.

(3) Сторона договору, уповноважена на зниження ціни, яка вже сплатила грошову суму, що перевищує знижену ціну, може у разі зниження ціни вимагати повернення надміру сплаченого відповідно до встановленого § 189 частиною 1 та § 191 частиною 1 цього закону.

(4) Ціну можна знизити також до настання строку виконання зобов'язання іншої сторони договору за тих самих умов, як встановлено § 117 цього закону щодо відмови від договору до настання строку виконання зобов'язання.

(5) Одна сторона договору не може знизити ціну в тій мірі, в якій інша сторона договору виправила порушення свого зобов'язання.

(1) У разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор може вимагати від боржника відсотків за прострочення (пеня), починаючи з моменту, коли зобов'язання стало таким, що підлягає стягненню, до належного виконання. Ставкою пені вважається відсоткова ставка, встановлена § 94 цього закону, до якої додається вісім відсотків річних. Якщо договором передбачено вищу відсоткову ставку, ніж законна ставка пені, ставкою пені вважається відсоткова ставка, передбачена договором. [RT I, 05.04.2013, 1 - набув чинності 15.04.2013]

(2) Якщо час виконання грошового зобов'язання не визначено, зокрема у разі вимоги про відшкодування шкоди чи видачу безпідставного збагачення або видачу, що випливає з відмови від договору, пеня на грошову суму, що підлягає сплаті, нараховується з моменту, коли кредитор повідомив боржника про свою вимогу або подав позов про стягнення грошей чи заяву про прискорене провадження у справі про наказ про сплату. Якщо у разі взаємного договору час сплати винагороди не визначено, пеня на винагороду нараховується з моменту, встановленого частиною 1 § 82¹ цього закону. [RT I, 06.12.2010, 1 - набув чинності 05.04.2011]

(3) Якщо особі мають бути відшкодовані здійснені нею витрати, з них можна вимагати пеню з моменту здійснення витрат. Якщо витрати здійснено на річ, яка має бути видана особі, зобов'язаній відшкодувати витрати, ця особа не зобов'язана сплачувати пеню за час, за який плоди речі або інша вигода залишаються особі, яка має право на отримання відшкодування.

(4) Боржник не зобов'язаний сплачувати пеню за час, протягом якого він не міг виконати зобов'язання через прострочення прийняття з боку кредитора, а також за час, протягом якого він правомірно відмовлявся від виконання свого зобов'язання.

(5) Якщо розмір шкоди, що виникла внаслідок прострочення виконання зобов'язання, перевищує пеню, можна вимагати відшкодування шкоди, що перевищує пеню, якщо існує вимога про відшкодування шкоди. [RT I, 11.03.2015, 1 - набув чинності 01.10.2015]

(6) Не дозволяється вимагати пеню у разі прострочення сплати відсотків, у тому числі пені, а також іншої плати за користування грошима. Угода, що відхиляється від цього на шкоду боржнику, є нікчемною. [RT I, 11.03.2015, 1 - набув чинності 01.10.2015]

(7) Встановлене частиною 6 цього параграфа не виключає та не обмежує право кредитора вимагати відшкодування шкоди, заподіяної простроченням сплати відсотків, у тому числі пені, та іншої плати за користування грошима. [RT I, 11.03.2015, 1 - набув чинності 01.10.2015]

(8) Особа, зобов'язана сплатити пеню, може вимагати її зменшення відповідно до встановленого § 162 цього закону. [RT I 2005, 39, 308 - набув чинності 01.01.2006]

(9) Боржник, який діє у господарській або професійній діяльності, не може посилатися на угоду, якою обмежується право вимоги пені, встановлене частиною 1 цього параграфа, якщо ця угода за обставинами є вкрай несправедливою щодо кредитора. [RT I, 05.04.2013, 1 - набув чинності 15.04.2013]

(10) Угода, якою виключається вимога пені від особи, яка діє у господарській або професійній діяльності, або згідно з якою особа, зазначена в частині 2 § 5 закону про державні закупівлі, зобов'язана сплачувати пеню нижче ставки, встановленої частиною 1 цього параграфа, є нікчемною. [RT I, 01.07.2017, 1 - набув чинності 01.09.2017]

[RT I, 11.03.2015, 1 - набув чинності 01.10.2015]

(1) Якщо кредитор може вимагати пеню, він може вимагати від боржника відшкодування витрат на стягнення боргу в сумі 40 євро.

(2) Якщо розмір шкоди, що виникла внаслідок прострочення виконання зобов'язання, перевищує розмір відшкодування, встановлений частиною 1 цього параграфа, кредитор може вимагати відшкодування шкоди, що перевищує пеню та відшкодування витрат на стягнення у визначеній сумі, якщо існує вимога про відшкодування шкоди.

(3) Боржник не може посилатися на угоду, якою виключається відшкодування витрат на стягнення або якою обмежується право вимоги відшкодування витрат на стягнення, встановлене частиною 1 цього параграфа, якщо така угода за обставинами є вкрай несправедливою щодо кредитора. У разі виключення відшкодування витрат на стягнення припускається, що це є вкрай несправедливим щодо кредитора.

(4) Цей параграф не застосовується до боржника-споживача. [RT I, 05.04.2013, 1 - набув чинності 15.04.2013]

(1) Протягом строку дії договору кредитор, який діє в межах господарської або професійної діяльності, може вимагати від споживача відшкодування витрат на стягнення боргу за кожне зобов'язання, що стало належним до сплати, за лише один надісланий лист-нагадування у сумі до 5 євро. Відшкодування витрат на стягнення, зазначене в попередньому реченні, збільшується на 5 євро за кожного солідарного боржника або особу, яка надала забезпечення. Відшкодування, зазначене в цьому пункті, кредитор має право вимагати лише за умови, що він раніше надіслав споживачеві щонайменше одне безоплатне нагадування.

(2) Після припинення договору кредитор, який діє в межах господарської або професійної діяльності, може вимагати від споживача на підставі укладеного зі споживачем договору та додатково за кожного солідарного боржника або особу, яка надала забезпечення:

1) відшкодування витрат на стягнення у загальній сумі до 30 євро, при цьому за перший надісланий споживачеві платний лист-нагадування можна вимагати до 15 євро, а за кожен з двох наступних листів — до 5 євро, якщо вимога кредитора становить до 500 євро;

2) відшкодування витрат на стягнення у загальній сумі до 40 євро, при цьому за перший надісланий споживачеві платний лист-нагадування можна вимагати до 20 євро, а за кожен з двох наступних листів — до 5 євро, якщо вимога кредитора перевищує 500 євро і становить до 1000 євро;

3) відшкодування витрат на стягнення у загальній сумі до 50 євро, при цьому за перший надісланий споживачеві платний лист-нагадування можна вимагати до 25 євро, а за кожен з двох наступних листів — до 5 євро, якщо вимога кредитора перевищує 1000 євро.

(3) Після припинення договору кредитор, який діє в межах господарської або професійної діяльності, може надіслати перший платний лист-нагадування не раніше ніж через сім днів після припинення договору. Другий і третій платні листи кредитор може надіслати не раніше ніж через сім днів після надсилання попереднього листа.

(4) Якщо розмір шкоди, пов'язаної зі стягненням боргу, що виник унаслідок прострочення виконання зобов'язання, перевищує розмір відшкодування, встановлений частинами 1 і 2 цього параграфа, у тому числі у випадку, передбаченому § 48 закону про судових виконавців, кредитор може вимагати сплати пені та відшкодування шкоди, що перевищує розмір відшкодування витрат на стягнення, лише за виняткових обставин, зокрема якщо дії зі стягнення були надзвичайно складними.

(5) Споживач, зобов'язаний сплатити відшкодування витрат на стягнення, може вимагати його зменшення відповідно до положень § 162 цього закону. При зменшенні відшкодування витрат на стягнення враховуються, зокрема, подані споживачем у позасудовому порядку заперечення щодо вимоги або попереднє визнання вимоги.

(6) Домовленість, що відступає від положень цього параграфа на шкоду споживачеві, є нікчемною. [RT I, 11.03.2015, 1 - jõust. 01.10.2015]

(1) Якщо боржник порушує зобов'язання, кредитор може надати боржникові додатковий розумний строк для виконання зобов'язання. Якщо кредитор вимагає виконання зобов'язання, але не встановлює для цього додаткового строку, вважається, що для виконання надано розумний додатковий строк. Якщо кредитор надав для виконання нерозумний строк, він продовжується до розумного додаткового строку.

(2) Надання додаткового строку не звільняє боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

(3) Якщо додатковий строк надано у разі порушення договірного зобов'язання, кредитор протягом цього строку може відмовитися від виконання свого зобов'язання та вимагати відшкодування шкоди, спричиненої порушенням, і сплати пені, але не може застосовувати інші засоби правового захисту.

(4) Якщо боржник повідомляє, що він не виконає зобов'язання, або якщо він не виконав зобов'язання належним чином протягом додаткового строку, кредитор після отримання повідомлення або спливу строку може застосувати інші засоби правового захисту, зокрема вимагати відшкодування шкоди замість виконання зобов'язання або відступити від договору чи розірвати договір.

(1) Якщо боржник порушує зобов'язання, кредитор може разом із виконанням зобов'язання або замість нього вимагати від боржника відшкодування шкоди, спричиненої порушенням зобов'язання, за винятком випадку, коли боржник не відповідає за порушення зобов'язання або коли шкода з інших підстав, що випливають із закону, не підлягає відшкодуванню.

(2) Відшкодування шкоди замість виконання зобов'язання можна вимагати після спливу додаткового строку, встановленого § 114 цього закону. Якщо зобов'язання полягає в поверненні певної речі, відшкодування шкоди замість виконання зобов'язання можна вимагати лише тоді, коли кредитор унаслідок прострочення втратив інтерес до повернення речі.

(3) Відшкодування шкоди замість виконання зобов'язання можна вимагати також без встановлення додаткового строку, якщо очевидно, що встановлення додаткового строку не дало б результату, а також у випадках, зазначених у пунктах 1–4 частини 2 § 116 цього закону, або якщо за обставинами негайне відшкодування шкоди з іншої причини є розумним.

(4) Якщо боржник виконав зобов'язання частково, кредитор може вимагати відшкодування шкоди замість виконання зобов'язання в цілому лише тоді, коли він не має розумного інтересу до часткового виконання. Отримане при частковому виконанні зобов'язання в такому разі підлягає поверненню відповідно до положень §§ 189–191 цього закону.

(5) [Втратив чинність - RT I 2003, 78, 523 - jõust. 27.12.2003]

(1) Сторона договору може відмовитися від договору, якщо інша сторона договору істотно порушила зобов'язання, що випливає з договору (істотне порушення договору).

(2) Істотне порушення договору має місце, зокрема, якщо:

1) внаслідок порушення зобов'язання потерпіла сторона договору значною мірою позбавляється того, на що вона правомірно розраховувала за договором, за винятком випадку, коли інша сторона договору не передбачала такого наслідку порушення зобов'язання і розумна особа, подібна до неї, за тих самих обставин також не передбачила б цього наслідку;

2) порушено зобов'язання, точне дотримання якого за договором було передумовою збереження заінтересованості іншої сторони договору у виконанні договору;

3) зобов'язання порушено умисно або внаслідок грубої необережності;

4) порушення зобов'язання дає потерпілій стороні договору розумну підставу вважати, що інша сторона договору не виконуватиме зобов'язань і надалі;

5) інша сторона договору не виконує будь-якого свого зобов'язання протягом додаткового строку, наданого для виконання відповідно до § 114 цього закону, або повідомляє, що вона не виконає зобов'язання протягом цього строку.

(3) Якщо зобов'язання, що випливають з договору, підлягають виконанню частинами і істотне порушення договору мало місце лише щодо певного зобов'язання або частини зобов'язання, потерпіла сторона договору може відмовитися від договору лише щодо цього зобов'язання або частини зобов'язання. У такому випадку потерпіла сторона договору може відмовитися від усього договору лише тоді, коли вона правомірно не заінтересована в частковому виконанні зобов'язання або якщо порушення є істотним щодо договору в цілому.

(4) Відмова від договору без надання додаткового строку для виконання зобов'язання, зазначеного у § 114 цього закону, не допускається, якщо у разі відмови іншої сторони договору від договору сторона договору, яка порушила зобов'язання, зазнала б необґрунтовано великих збитків порівняно з витратами, здійсненими на виконання зобов'язання або підготовку до виконання. Проте від договору можна відмовитися без надання додаткового строку, якщо порушено зобов'язання, зазначене в пункті 2 частини 2 цього параграфа, або якщо інша сторона договору повідомляє, що вона не виконає своє зобов'язання.

(5) Надаючи додатковий строк, зазначений у § 114 цього закону, потерпіла сторона договору може встановити, що у разі, якщо інша сторона договору не виконає своє зобов'язання протягом додаткового строку, потерпіла сторона договору вважає себе такою, що відмовилася від договору. Потерпіла сторона договору не може у такий спосіб відмовитися від договору, якщо зобов'язання, яке сторона договору, що порушила договір, не виконала протягом додаткового строку, становило неістотну частину її договірних зобов'язань.

(6) Якщо істотно порушується договір з тривалим виконанням, потерпіла сторона договору може розірвати його відповідно до положень § 196 цього закону. [RT I 2003, 78, 523 - jõust. 27.12.2003]

(1) Якщо до настання строку виконання зобов'язання однієї сторони договору очевидно, що ця сторона договору вчинить істотне порушення договору, зокрема, якщо вона повідомляє, що не має наміру виконувати договір, інша сторона договору може відмовитися від договору вже до настання строку виконання зобов'язання.

(2) Сторона, яка має намір відмовитися від договору до настання строку виконання зобов'язання, повинна повідомити іншу сторону договору про свій намір відмовитися, щоб надати їй можливість забезпечити або підтвердити виконання зобов'язання. До отримання забезпечення або підтвердження сторона договору, яка має намір відмовитися, може відмовитися від виконання свого зобов'язання. Якщо виконання зобов'язання не забезпечується і не підтверджується протягом розумного строку після повідомлення про намір відмовитися, сторона договору, яка повідомила про свій намір, може відмовитися від договору.

(3) Про намір відмовитися від договору не потрібно повідомляти іншу сторону договору, якщо інша сторона договору повідомила, що вона не виконає своє зобов'язання.

(1) Сторона договору, яка має право на відмову, втрачає право відмовитися від договору, якщо вона не робить заяву про відмову протягом розумного строку після того, як:

1) вона дізналася або повинна була дізнатися про істотне порушення договору;

2) минув додатковий строк виконання, встановлений відповідно до § 114 цього закону.

(2) Відмова від договору у зв'язку з порушенням договору є нікчемною, якщо вимога про виконання зобов'язання втратила чинність за давністю і боржник посилається на це або якщо боржник правомірно відмовляється виконувати зобов'язання. [RT I 2003, 78, 523 - jõust. 27.12.2003]

(1) Кредитор допускає прострочення прийняття, якщо боржник не може виконати своє зобов'язання внаслідок обставини, що залежить від кредитора, зокрема, якщо кредитор неправомірно не приймає фактично запропоноване йому належне виконання зобов'язання або неправомірно відмовляється від виконання зобов'язання, без якого боржник не може виконати своє зобов'язання, або не вчиняє іншої дії, необхідної для виконання зобов'язання боржником, чи не співпрацює з боржником.

(2) У разі прострочення прийняття з боку кредитора боржник відповідає за порушення свого зобов'язання лише у випадку, якщо він спричинив його умисно або внаслідок грубої необережності.

(1) У разі прострочення прийняття з боку кредитора, а також у випадку, коли боржник не знає і не повинен знати, хто є кредитором, боржник може депонувати належні гроші, цінні папери, інші документи або цінності для кредитора у нотаріуса. Порядок депонування встановлює міністр, відповідальний за відповідну сферу.

(2) Боржник може депонувати належні гроші, цінні папери, інші документи або цінності за місцем виконання зобов'язання. Якщо боржник депонує ці речі в іншому місці, він повинен відшкодувати кредиторові пов'язані з цим витрати та збитки.

(3) Боржник повинен невідкладно повідомити про депонування кредиторові або особі, яка видає себе за кредитора.

(4) Якщо боржник і кредитор повинні виконати зобов'язання одночасно, боржник може поставити передачу депонованого кредиторові умовою того, що кредитор виконає своє зобов'язання.

(5) Особа, у якої здійснюється депонування, може відмовитися видати депоноване кредиторові, якщо кредитор не сплатить їй усіх пов'язаних зі зберіганням витрат. Після видачі депонованого особа, у якої здійснюється депонування, повинна повернути боржникові сплачене за депонування незалежно від того, чи сплатив кредитор пов'язані зі зберіганням витрати, чи ні. Якщо боржник забирає депоноване назад, він несе витрати на депонування.

(1) Боржник може відкликати передане на зберігання від особи, у якої здійснюється зберігання, лише в тому випадку, якщо він під час передачі на зберігання повідомив особу, у якої здійснюється зберігання, що він залишає за собою при зберіганні таке право (право відкликання переданого на зберігання).

(2) Право відкликання переданого на зберігання припиняється, якщо:

1) боржник повідомив особу, у якої здійснюється зберігання, що він відмовляється від права відкликання переданого на зберігання;

2) кредитор повідомив особу, у якої здійснюється зберігання, про прийняття переданого на зберігання;

3) особі, у якої здійснюється зберігання, подано судове рішення, що набрало законної сили або підлягає негайному виконанню, яким визнано право кредитора на передане на зберігання; [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

4) суд оголосив банкрутство боржника.

(3) На право відкликання переданого на зберігання не може бути звернено стягнення, а також воно не може бути арештоване.

(4) Якщо боржник відкликає передане на зберігання, то вважається, що зберігання не відбувалося, і вимога до боржника відновлюється разом з усіма правами, що випливають з додаткових зобов'язань.

(1) У разі зберігання без права відкликання вважається, що зберіганням боржник виконав зобов'язання на момент зберігання. Якщо боржник залишив за собою право відкликання переданого на зберігання, зобов'язання вважається виконаним з моменту припинення права відкликання переданого на зберігання.

(2) У разі зберігання з правом відкликання боржник може заперечити на вимогу кредитора про виконання зобов'язання, що він передав на зберігання належні для виконання зобов'язання гроші, цінні папери, документи або цінності. У цьому випадку кредитор не може вимагати виконання зобов'язання іншим способом, ніж за рахунок переданого на зберігання.

(3) Протягом строку зберігання з правом відкликання ризик випадкової загибелі та пошкодження переданого на зберігання несе кредитор. Боржник не зобов'язаний сплачувати проценти за час зберігання, а також відшкодовувати кредиторові неотриманий дохід.

(4) Право кредитора отримати передане на зберігання припиняється зі спливом семи років з моменту отримання повідомлення про зберігання, якщо він до цього не повідомив особу, у якої здійснюється зберігання, про бажання прийняти передане на зберігання. Якщо зазначений строк сплив і кредитор не повідомив про бажання прийняти передане на зберігання, боржник може відкликати передане на зберігання, навіть якщо він не залишав за собою права відкликання.

(5) Зі спливом строку, зазначеного в частині 4 цього параграфа, припиняється також вимога кредитора до боржника, якщо вона не припинилася вже раніше.

(1) Якщо кредиторові для отримання переданого на зберігання потрібна заява боржника, яка засвідчує право на отримання, кредитор може вимагати від боржника надання заяви на тих самих умовах, на яких він міг би вимагати виконання зобов'язання, якби зберігання не відбувалося. У разі задоволення позову кредитора боржник вважається таким, що надав згоду, з моменту набрання рішенням законної сили.

(1) У випадку, зазначеному в частині 1 § 120 цього закону, боржник може передати на зберігання іншу належну до виконання рухому річ, ніж гроші, цінні папери, інші документи та цінності, у розумно обраної третьої особи, яка у своїй господарській діяльності приймає на зберігання рухомі речі такого виду, якщо зі зберіганням не пов'язані нерозумно великі витрати.

(2) До зберігання рухомої речі, зазначеної в частині 1 цього параграфа, відповідно застосовується встановлене в частинах 2–5 § 120 та в §§ 121–123 цього закону.

(1) Замість зберігання боржник може у випадку, зазначеному в частині 1 § 120 цього закону, а також у випадку, коли передача рухомої речі кредиторові неможлива з причини, що не залежить від боржника, продати належну до виконання рухому річ у розумний спосіб, якщо:

1) річ не можна передати на зберігання через її природу або відсутність розумної можливості для зберігання;

2) річ швидко псується;

3) збереження або зберігання речі спричинило б необґрунтовано великі витрати;

4) строк зберігання може виявитися непередбачувано довгим через те, що боржник не знає і не повинен знати особу кредитора.

(2) Річ можна продати в місці виконання зобов'язання. Якщо в місці виконання зобов'язання не можна очікувати розумного результату, річ можна продати в іншому придатному місці.

(3) Боржник зобов'язаний продати рухому річ, якщо це явно в інтересах кредитора або якщо кредитор повідомляє, що він вимагає продажу речі.

(4) Річ належить продати на аукціоні. Якщо річ швидко псується, якщо річ має усталену біржову або ринкову ціну або якщо ціна, на яку можна сподіватися на аукціоні, була б нерозумно низькою порівняно з витратами на аукціон, боржник може продати річ замість аукціону також в інший розумний спосіб.

(5) Боржник зобов'язаний у розумний строк перед запланованим продажем речі повідомити кредитора про намір продажу. Повідомляти не потрібно, якщо річ швидко псується або якщо повідомлення неможливе.

(6) Розумні витрати на продаж речі несе кредитор, і вони вираховуються з грошей, отриманих від продажу речі. Решту грошей боржник зобов'язаний виплатити кредиторові.

(7) У разі продажу речі за кредитором зберігаються права, що випливають з неналежного виконання зобов'язання.

(1) Встановлене в цьому розділі щодо прав та обов'язків боржника застосовується також до третьої особи, яка виконує зобов'язання для того, щоб уникнути примусового виконання щодо предмета, який належить боржникові та перебуває в законному володінні третьої особи або на який третя особа має інше право, і в разі примусового виконання це володіння або право припинилося б.

(1) Метою відшкодування шкоди є поставлення потерпілої особи у становище, максимально наближене до становища, в якому вона перебувала б, якби обставина, що є підставою обов'язку відшкодування шкоди, не настала.

(2) Шкода не підлягає відшкодуванню в тій частині, в якій запобігання шкоді не було метою того обов'язку чи припису, порушення якого спричинило виникнення обов'язку відшкодування шкоди.

(3) Сторона договору, яка порушила договірний обов'язок, повинна відшкодувати лише ту шкоду, яку вона передбачала як можливий наслідок порушення або мала передбачити на момент укладення договору, за винятком випадків, коли шкоду заподіяно умисно або внаслідок грубої необережності.

(4) Особа повинна відшкодувати шкоду лише в тому випадку, якщо обставина, на якій ґрунтується її відповідальність, перебуває з виникненням шкоди у такому зв'язку, що заподіяна шкода є наслідком цієї обставини (причинний зв'язок).

(5) З відшкодування шкоди підлягає вирахуванню будь-яка вигода, яку потерпіла особа отримала внаслідок заподіяння шкоди, зокрема заощаджені нею витрати, за винятком випадків, коли вирахування вигоди суперечило б меті відшкодування шкоди.

(6) Якщо заподіяння шкоди встановлено, але точний розмір шкоди встановити неможливо, зокрема у разі заподіяння немайнової шкоди та шкоди, що виникне в майбутньому, розмір відшкодування визначає суд. Якщо відшкодування шкоди вимагається у зв'язку з порушенням авторського права, суміжного права або права промислової власності, суд може, якщо це розумно, визначити відшкодування шкоди у вигляді фіксованої суми, виходячи, зокрема, з розміру плати, яку порушник мав би сплатити, якби він отримав дозвіл на використання відповідного права. [RT I 2005, 39, 308 - набув чинності 01.01.2006]

(7) [Втратив чинність – RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(1) Шкода, що підлягає відшкодуванню, може бути майновою або немайновою.

(2) Майнова шкода — це передусім пряма майнова шкода та неотриманий дохід.

(3) Пряма майнова шкода охоплює передусім вартість втраченого або знищеного майна чи зменшення вартості, спричинене погіршенням майна, навіть якщо воно виникає в майбутньому, а також розумні витрати, понесені у зв'язку із заподіянням шкоди або такі, що будуть понесені в майбутньому, у тому числі розумні витрати на запобігання шкоді чи її зменшення та на отримання відшкодування, зокрема на встановлення шкоди та подання вимог, пов'язаних з відшкодуванням шкоди.

(4) Неотриманий дохід — це вигода, яку особа за обставинами, зокрема через здійснені нею приготування, ймовірно отримала б, якби обставина, що є підставою відшкодування шкоди, не настала. Неотриманий дохід може полягати також у втраті можливості отримати вигоду.

(5) Немайнова шкода охоплює передусім фізичний та душевний біль і страждання потерпілої особи.

(1) За наявності обов'язку відшкодування шкоди, що виникає внаслідок спричинення смерті особи, підлягають відшкодуванню витрати, спричинені смертю, зокрема розумні витрати на поховання, а також розумні витрати на лікування ушкодження здоров'я чи тілесного ушкодження, що спричинило смерть, та шкода, спричинена тимчасовою непрацездатністю потерпілої особи.

(2) Витрати на поховання підлягають відшкодуванню особі, на яку покладено обов'язок їх несення. Якщо витрати на поховання поніс хтось інший, вони підлягають відшкодуванню йому.

(3) Якщо особа, смерть якої було спричинено, мала на момент смерті встановлений законом обов'язок утримувати іншу особу, особа, зобов'язана відшкодувати шкоду, повинна сплачувати цій особі розумне грошове відшкодування, що відповідало б розміру утримання, яке померлий надавав би цій особі протягом свого ймовірного строку життя.

(4) На підставах та в обсязі, зазначених у частині 3 цього параграфа, особа, зобов'язана відшкодувати шкоду, повинна сплачувати відшкодування третій особі також у випадку, якщо обов'язок утримувати цю особу виник би на підставі закону в майбутньому протягом ймовірного строку життя померлого.

(5) Обов'язок, встановлений у частинах 3 і 4 цього параграфа, особа, зобов'язана відшкодувати шкоду, має також щодо особи, яка на момент смерті була зачата, але ще не народжена.

(6) Якщо особа, смерть якої було спричинено, постійно до своєї смерті утримувала іншу особу, з якою вона проживала спільно як у сім'ї, або якщо вона постійно до своєї смерті утримувала цю особу на підставі морального обов'язку, особа, зобов'язана відшкодувати шкоду, повинна в обсязі, зазначеному в частині 3 цього параграфа, сплачувати цій особі відшкодування, якщо:

1) ця особа потребує утримання та

2) вона не має можливості отримати утримання іншим шляхом та

3) особа, смерть якої було спричинено, ймовірно продовжувала б утримання в майбутньому.

(7) Проти вимог про відшкодування шкоди осіб, зазначених у частинах 2–6 цього параграфа, особа, зобов'язана відшкодувати шкоду, може висувати ті самі заперечення, які вона могла б висунути проти особи, смерть якої вона спричинила.

(1) За наявності обов'язку відшкодування шкоди, що виникла внаслідок ушкодження здоров'я особи або заподіяння їй тілесного ушкодження, потерпілій особі підлягають відшкодуванню витрати, спричинені ушкодженням, у тому числі витрати, спричинені збільшенням потреб, а також шкода, спричинена повною або частковою непрацездатністю, у тому числі шкода, спричинена зменшенням доходів та погіршенням подальших економічних можливостей.

(2) [Втратив чинність – RT I, 21.12.2010, 1 - набув чинності 31.12.2010]

(1) За наявності обов'язку відшкодування шкоди, заподіяної незаконним позбавленням особи свободи, зневаженням честі особи або порушенням іншого особистого права, потерпілій особі підлягають відшкодуванню спричинені їй витрати, а також підлягає відшкодуванню шкода, спричинена зменшенням її доходу або зменшенням подальших економічних можливостей.

(1) За наявності обов'язку відшкодувати шкоду, що виникла внаслідок загибелі або втрати речі, слід сплатити відшкодування, яке відповідає розумним витратам на придбання нової рівноцінної речі. Якщо вартість речі на момент загибелі або втрати була суттєво зниженою порівняно з вартістю нової рівноцінної речі, зниження вартості слід розумно враховувати при визначенні відшкодування шкоди.

(2) Якщо придбання нової рівноцінної речі неможливе, відшкодуванню підлягає вартість загиблої або втраченої речі.

(3) Якщо річ пошкоджено, відшкодування шкоди охоплює насамперед розумні витрати на ремонт речі та можливе зниження вартості. Якщо ремонт речі є нерозумно витратним порівняно з вартістю речі, слід сплатити відшкодування відповідно до частини 1 цього параграфа.

(4) Якщо пошкоджена річ була необхідною або корисною для особи, зокрема для її господарської чи професійної діяльності або роботи, відшкодування шкоди охоплює також витрати на використання рівноцінної речі протягом часу ремонту пошкодженої речі або придбання нової. Якщо особа не використовує рівноцінну річ, вона може вимагати відшкодування неотриманих переваг від використання протягом часу ремонту речі або придбання нової речі. [RT I 2003, 78, 523 - набув чинності 27.12.2003]

(1) У разі заподіяння шкоди екологічно небезпечною діяльністю, крім шкоди, заподіяної особі або її майну, відшкодуванню підлягає також шкода, пов'язана з погіршенням якості довкілля. Відшкодуванню підлягають також витрати, пов'язані з розумними заходами, вжитими для запобігання збільшенню шкоди або пом'якшення наслідків шкоди, а також шкода, що виникла внаслідок вжиття цих заходів.

(2) Зазначені в частині 1 цього параграфа шкода та витрати підлягають відшкодуванню в обсязі та порядку, встановлених законом.

(1) За порушення обов'язку, що випливає з договору, відшкодування немайнової шкоди можна вимагати лише в разі, якщо обов'язок був спрямований на дотримання немайнового інтересу і залежно від обставин укладення договору або порушення обов'язку боржник усвідомлював або повинен був усвідомлювати, що порушення обов'язку може спричинити немайнову шкоду.

(2) За наявності обов'язку відшкодувати шкоду, що виникла внаслідок позбавлення особи волі, заподіяння особі тілесного ушкодження, шкоди її здоров'ю або іншого порушення особистого права, у тому числі приниження честі особи, потерпілій особі як відшкодування немайнової шкоди слід сплатити розумну грошову суму. [RT I, 21.12.2010, 1 - набув чинності 31.12.2010]

(3) У разі обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну спричиненням смерті особи або заподіянням їй тяжкого тілесного ушкодження чи шкоди здоров'ю, відшкодування немайнової шкоди можуть вимагати також близькі особи померлого або потерпілого, якщо виплату відшкодування виправдовують виняткові обставини.

(4) У разі загибелі або втрати речі особа з урахуванням виняткових обставин має право, крім відшкодування майнової шкоди, вимагати також розумну грошову суму як відшкодування немайнової шкоди, якщо потерпіла особа має особливий інтерес до загиблої або втраченої речі, незалежно від корисності речі, зокрема з особистих причин.

(5) При визначенні відшкодування немайнової шкоди враховуються тяжкість і обсяг порушення, а також поведінка заподіювача шкоди та його ставлення до потерпілої особи після порушення. [RT I, 21.12.2010, 1 - набув чинності 31.12.2010]

(6) При визначенні відшкодування немайнової шкоди за приниження честі особи, у тому числі неналежним оціночним судженням або оприлюдненням неправдивих даних, неправомірне використання імені чи зображення особи, порушення недоторканності приватного життя, обмеження свободи вираження поглядів або інше подібне порушення особистого права суд, крім передбаченого в частині 5, може враховувати необхідність вплинути на заподіювача шкоди, щоб він утримувався від подальшого заподіяння шкоди, беручи при цьому до уваги майновий стан заподіювача шкоди. [RT I, 20.06.2026, 3 - набув чинності 30.06.2026]

(1) Якщо потерпіла сторона договору після відмови від договору протягом розумного строку та розумним способом уклала правочин, яким вона досягла тієї самої мети, що передбачалася договором, від якого відмовлено (замінний правочин), потерпіла сторона договору може вимагати від сторони договору, яка порушила обов'язок, як відшкодування шкоди сплати різниці між договірною ціною та ціною, що випливає із замінного правочину.

(2) Якщо потерпіла сторона договору відмовилася від договору, вона може як відшкодування шкоди вимагати сплати різниці між договірною ціною та ринковою ціною договірного обов'язку сторони, яка порушила обов'язок, на момент відмови від договору, якщо предмет договірного обов'язку має ринкову ціну в місці виконання договору або в іншому місці, яке розумно взяти за основу, також у випадку, коли вона не уклала замінного правочину.

(3) Передбачене в частинах 1 і 2 цього параграфа не виключає та не обмежує права на пред'явлення вимоги про відшкодування шкоди, що перевищує різницю в ціні.

(1) Шкода підлягає відшкодуванню одноразово сплачуваною грошовою сумою, за винятком випадку, коли відповідно до характеру шкоди розумним є відшкодування шкоди періодичними платежами.

(2) У разі спричинення смерті, заподіяння тілесного ушкодження або шкоди здоров'ю шкода підлягає відшкодуванню періодичними грошовими платежами, за винятком випадку, коли відповідно до характеру шкоди розумним є відшкодування шкоди одноразово сплачуваною грошовою сумою.

(3) Якщо шкода підлягає відшкодуванню періодичними платежами, платежі слід здійснювати наперед за кожні три місяці, якщо суд з урахуванням обставин не вирішив інакше. Якщо особа, яка має право на отримання відшкодування, помирає до закінчення періоду, за який періодичний платіж було здійснено або мало бути здійснено, це не впливає на обов'язок сплати за цей період.

(4) Якщо суд зобов'язав боржника сплачувати періодичні платежі, суд може за клопотанням будь-якої зі сторін змінити час та розмір сплати платежів, якщо після ухвалення рішення виявляються обставини, які є істотними для визначення часу та розміру сплати платежів і можливість появи яких не була врахована при визначенні періодичних платежів. Суд може вже при присудженні періодичних платежів передбачити індексацію платежів або їх зміну в інший спосіб, якщо це є очевидно розумним. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(5) У випадках, передбачених законом або договором, а також в інших випадках, коли це є розумним відповідно до обставин, потерпіла особа може вимагати відшкодування шкоди також іншим способом, ніж сплата грошового відшкодування.

(1) Якщо кілька осіб відповідають на одній або різних підставах перед третьою особою за завдану їй одну й ту саму шкоду, вони відповідають за сплату відшкодування солідарно.

(2) У взаємовідносинах між особами, зазначеними в частині 1 цього параграфа, відповідальність розподіляється з урахуванням усіх обставин, насамперед тяжкості порушення зобов'язання або характеру протиправності іншої поведінки, а також ступеня ризику, за який відповідає кожна особа.

(3) Якщо одна з осіб, зобов'язаних відшкодувати шкоду, може заявити заперечення, яке виключало б її відповідальність перед особою, що вимагає відшкодування шкоди, або обмежувало б обсяг відповідальності, вимога про відшкодування шкоди щодо інших боржників зменшується на обсяг, який припадає у взаємовідносинах між особами, зобов'язаними відшкодувати шкоду, на особу, яка має право заявити заперечення.

(1) Якщо за завдану шкоду можуть відповідати різні особи і встановлено, що шкоду міг завдати кожен з них, відшкодування шкоди можна вимагати від усіх них.

(2) Особа, зобов'язана відшкодувати шкоду, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що не завдавала шкоди.

(3) У випадку, зазначеному в частині 1 цього параграфа, від кожної особи можна вимагати відшкодування шкоди в розмірі, що відповідає ймовірності того, якою мірою особа могла спричинити виникнення шкоди.