Закон про гендерну рівність

[RT I 2008, 56, 315 - набув чинності 01.01.2009]

(1) Мета закону — забезпечити рівне ставлення за ознакою статі, що випливає з Конституції Естонської Республіки, та сприяти рівноправності жінок і чоловіків як одному з основних прав людини та загальному благу в усіх сферах суспільного життя.

(2) Для досягнення цієї мети закон встановлює:

1) заборону дискримінації за ознакою статевої належності у приватному та публічному секторі;

2) обов'язок державних установ та установ місцевого самоврядування, освітніх і наукових інституцій, а також роботодавців сприяти рівноправності жінок і чоловіків;

3) виникнення права вимоги відшкодування шкоди.

[RT I 2008, 56, 315 - набув чинності 01.01.2009]

(1) Закон застосовується в усіх сферах суспільного життя.

(2) Вимоги закону не застосовуються:

1) до сповідування та практикування релігії або роботи духовною особою у внесених до реєстру релігійних об'єднаннях;

2) у відносинах сімейного або приватного життя.

(3) До передбаченого законом адміністративного провадження застосовується Закон про адміністративне провадження з урахуванням особливостей цього закону.

(1) У законі поняття вживаються в такому значенні:

1) рівноправність статей — це рівні права, обов'язки, можливості та відповідальність жінок і чоловіків у трудовому житті, при здобутті освіти та участі в інших сферах суспільного життя;

2) рівне ставлення до жінок і чоловіків — це відсутність прямої та непрямої дискримінації за ознакою статі;

3) пряма дискримінація за ознакою статі має місце, коли до однієї особи через її стать ставляться гірше, ніж ставляться, ставилися або ставилися б до іншої особи в подібній ситуації. Прямою дискримінацією за ознакою статі є також менш сприятливе ставлення до особи у зв'язку з вагітністю та пологами, батьківством, виконанням сімейних обов'язків, зокрема через значний догляд або догляд за особою, яка потребує підтримки через серйозну проблему зі здоров'ям, чи через інші обставини, пов'язані зі статевою належністю, а також статеве та сексуальне домагання і менш сприятливе ставлення, спричинене відхиленням домагання або підкоренням домаганню; [RT I, 22.12.2021, 3 - набув чинності 01.04.2022]

4) непряма дискримінація за ознакою статі має місце, коли зовні нейтральне положення, критерій, звичай чи діяльність ставить осіб однієї статі порівняно з особами іншої статі в менш сприятливе становище, за винятком випадків, коли зазначене положення, критерій, звичай чи діяльність має об'єктивно обґрунтовану правомірну мету, а засоби досягнення цієї мети є належними та необхідними; [RT I 2009, 48, 323 - набув чинності 23.10.2009]

5) сексуальне домагання має місце, коли виявляється будь-яка небажана словесна, несловесна або фізична поведінка чи діяльність сексуального характеру, метою або фактичним наслідком якої є приниження гідності особи, насамперед створення тривожної, загрозливої, ворожої, принизливої, зневажливої або образливої атмосфери; [RT I 2009, 48, 323 - набув чинності 23.10.2009]

6) статеве домагання має місце, коли виявляється пов'язана зі статтю небажана поведінка чи діяльність, метою або фактичним наслідком якої є приниження гідності особи та створення тривожної, загрозливої, ворожої, принизливої, зневажливої або образливої атмосфери. [RT I 2009, 48, 323 - набув чинності 23.10.2009]

(2) У розумінні цього закону:

1) працівник — це особа, яка працює на підставі трудового договору або договору про надання послуг, посадова особа та інша особа, зазначена в § 2 Закону про публічну службу. Працівником вважається також особа, яка бажає влаштуватися на роботу або службу; [RT I, 06.07.2012, 1 - набув чинності 01.04.2013]

2) роботодавець — це фізична або юридична особа, яка надає роботу на підставі трудового договору або договору про надання послуг, а також державна установа чи установа місцевого самоврядування. [RT I 2008, 56, 315 - набув чинності 01.01.2009]

(1) Особа, яка звертається до суду, комісії з трудових спорів або уповноваженого з питань рівноправності статей та рівного ставлення, повинна викласти у заяві фактичні обставини, на підставі яких можна припустити, що мала місце дискримінація за ознакою статі. [RT I 2009, 48, 323 - набув чинності 23.10.2009]

(2) Особа, проти якої подано заяву, повинна у провадженні довести, що вона не порушила принципу рівного ставлення. Якщо особа відмовляється від доказування, відмова прирівнюється до визнання дискримінації. [RT I 2008, 56, 315 - набув чинності 01.01.2009]

(3) Розподілений обов'язок доказування не застосовується в адміністративному судочинстві та кримінальному провадженні. [RT I 2008, 56, 315 - набув чинності 01.01.2009]

(1) Пряма та непряма дискримінація за ознакою статі, у тому числі надання розпорядження про неї, забороняється. [RT I 2009, 48, 323 - набув чинності 23.10.2009]

(1¹) Дискримінацією вважається також недоброзичливе ставлення до особи, а також спричинення для неї негативних наслідків через те, що особа скористалася правами та обов'язками, встановленими цим законом, або підтримала іншу особу в захисті її прав, встановлених цим законом. [RT I 2009, 48, 323 - набув чинності 23.10.2009]

(2) Прямою або непрямою дискримінацією за ознакою статі не вважаються:

1) положення, що містять особливий захист жінок у зв'язку з вагітністю та пологами;

2) встановлення обов'язкової строкової служби у Збройних силах лише для чоловіків;

3) прийняття до членів некомерційного об'єднання лише жінок або лише чоловіків, якщо це випливає зі статуту об'єднання;

4) різне ставлення до особи через її стать при прийомі на роботу або наданні необхідного для цього навчання, якщо стать є істотною та визначальною вимогою через характер певної професійної діяльності чи пов'язані з нею умови, і мета такого різного ставлення є правомірною, а вимога — пропорційною меті;

4¹) різне ставлення до осіб через їхню стать при пропонуванні товарів чи послуг згідно з частиною 4 § 265 Закону про страхову діяльність або у випадку, коли мета пропонування товару чи послуги лише або переважно представникам однієї статі є правомірною, а засоби її досягнення — пропорційними меті; [RT I, 07.07.2015, 1 - набув чинності 01.01.2016]

5) застосування тимчасових спеціальних заходів, що сприяють рівноправності статей, які надають переваги недостатньо представленій статі або зменшують нерівність статей. [RT I 2009, 48, 323 - набув чинності 23.10.2009]

(1) Дискримінаційними у трудовому житті вважаються випадки, коли роботодавець під час добору на роботу чи посаду, прийняття на роботу чи виробничу практику, просування по службі, добору на професійне навчання чи для виконання завдання або направлення на навчання обирає особу однієї статі, залишаючи осторонь особу протилежної статі з вищою кваліфікацією, за винятком випадків, коли його дії мають вагомі підстави або зумовлені обставинами, не пов'язаними зі статтю.

(2) Дії роботодавця вважаються дискримінаційними також тоді, коли він:

1) ухвалюючи перелічені в цьому параграфі рішення, залишає особу осторонь або поводиться з нею іншим чином гірше через вагітність, пологи, батьківство, виконання сімейних обов'язків чи будь-яку іншу обставину, пов'язану зі статевою належністю; [RT I 2009, 48, 323 - набув чинності 23.10.2009]

2) встановлює під час прийняття на роботу умови, які ставлять осіб однієї статі у менш сприятливе становище порівняно з особами іншої статі;

3) встановлює для працівника або працівників однієї статі менш сприятливі умови оплати праці чи надання й отримання пільг, пов'язаних із трудовими відносинами, ніж для працівника або працівників іншої статі, які виконують таку саму або рівноцінну роботу; [RT I 2009, 48, 323 - набув чинності 23.10.2009]

4) керує роботою, розподіляє робочі завдання чи встановлює умови праці так, що працівник або працівники однієї статі перебувають у гіршому становищі порівняно з працівником або працівниками протилежної статі;

5) переслідує особу через її стать або сексуально чи не виконує обов'язку, встановленого пунктом 4 частини 1 § 11 цього закону. Роботодавець відповідає за невиконання обов'язку піклування у випадку, коли він знав або мав знати про факт статевого чи сексуального переслідування і не вжив необхідних заходів для його припинення; [RT I 2009, 48, 323 - набув чинності 23.10.2009]

6) [Втратив чинність – RT I 2009, 48, 323 - набув чинності 23.10.2009]

7) карає працівника у дисциплінарному порядку, переводить працівника на іншу роботу, припиняє трудові відносини або сприяє їх припиненню з причин, пов'язаних зі статевою належністю.

(3) Дискримінацією вважається також менш сприятливе поводження з особою через її стать у зв'язку з її належністю до організацій працівників чи роботодавців або інших організацій, члени яких діють у певній професійній сфері, а також у зв'язку з її участю в їхній роботі та у зв'язку з пільгами, які надаються такими організаціями. [RT I 2009, 48, 323 - набув чинності 23.10.2009]

(4) Підприємець, який здійснює посередництво у працевлаштуванні, зазначене в пункті 2 частини 2 § 13 закону про заходи ринку праці, і роботодавець не можуть вимагати від особи, яка звернулася до нього з бажанням знайти роботу, даних про обставини, зазначені в пункті 1 частини 2 цього параграфа. [RT I, 07.03.2023, 5 - набув чинності 01.01.2024]

(1) Роботодавець зобов'язаний надати письмове пояснення особі, яка вимагає цього у разі підозри щодо дискримінаційного стосовно неї поводження, зазначеного в частині 1 § 6 цього закону, протягом десяти робочих днів з дня подання письмової заяви. У поясненні роботодавець на обґрунтування свого вибору повинен подати про особу, на користь якої зроблено вибір, такі дані:

1) трудовий стаж;

2) освіта;

3) досвід роботи та інші необхідні для роботи навички;

4) інші навички або обґрунтування, що дають явні переваги.

(2) Роботодавець зобов'язаний протягом 15 робочих днів з дня подання заяви надати письмове пояснення щодо своїх дій особі, яка вважає, що її було дискриміновано на підставі, зазначеній у частині 2 § 6 цього закону.

(3) Працівник має право вимагати від роботодавця роз'яснення щодо засад обчислення заробітної плати та отримувати іншу необхідну інформацію, на підставі якої можна вирішити питання про наявність дискримінації, зазначеної в пункті 3 частини 2 § 6 цього закону.

(4) Роботодавець зобов'язаний протягом 15 робочих днів з дня подання заяви надати пояснення особі, у задоволенні поданої на підставі частини 3 § 11 цього закону заяви якої було відмовлено або гнучкі умови праці якої були відкладені. [RT I, 22.12.2021, 3 - набув чинності 01.04.2022]

(1) Постачальник товару чи послуги зобов'язаний протягом 15 робочих днів з дня отримання письмової заяви, що містить фактичні обставини можливої дискримінації, надати письмове пояснення щодо своїх дій особі, яка вважає, що її було дискриміновано через її стать у зв'язку з доступністю чи пропонуванням товару або послуги. [RT I 2009, 48, 323 - набув чинності 23.10.2009]

(1) Заборонено пропозиції роботи та навчання, спрямовані виключно на осіб однієї статі, якщо для цього немає підстав, зазначених у пунктах 4 і 5 частини 2 § 5 цього закону.

(1) Установи держави та одиниць місцевого самоврядування зобов'язані систематично та цілеспрямовано сприяти ґендерній рівності. Їхнім завданням є змінювати умови та обставини, що перешкоджають досягненню ґендерної рівності.

(2) Плануючи, реалізуючи та оцінюючи державні, регіональні й інституційні стратегії, політики та плани дій, зазначені в частині 1 цього параграфа установи повинні виходити з різних потреб та суспільного статусу жінок і чоловіків та враховувати, як застосовані й застосовувані заходи впливають на становище жінок і чоловіків у суспільстві.

(2¹) Плануючи виконання обов'язків, покладених частинами 1 і 2 цього параграфа, та виконуючи ці обов'язки, установи держави та одиниць місцевого самоврядування за потреби консультуються з відповідними групами інтересів та неприбутковими об'єднаннями, які мають правомірний інтерес у боротьбі проти ґендерної дискримінації, для підтримки дотримання принципу рівного поводження. [RT I 2009, 48, 323 - набув чинності 23.10.2009]

(3) Відповідальний за сферу міністр надає й оприлюднює рекомендації щодо виконання обов'язків, зазначених у частинах 1 і 2 цього параграфа. [RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

(4) У комісіях, радах та інших колегіальних органах, утворених установами держави та одиниць місцевого самоврядування, за можливості мають бути представлені обидві статі.

(1) Освітні та наукові установи, а також інституції, що займаються організацією навчання, повинні забезпечувати рівне поводження з жінками та чоловіками під час професійного консультування, здобуття освіти, спеціального та професійного вдосконалення й перепідготовки. Навчальні програми, використовувані навчальні матеріали та проваджувані дослідження повинні сприяти усуненню нерівності між жінками та чоловіками й сприянню ґендерній рівності.

(1) Сприяючи рівноправності жінок і чоловіків, роботодавець повинен:

1) діяти так, щоб його діяльність підтримувала висування кандидатур як чоловіків, так і жінок на вільні робочі місця та щоб на роботу приймалися особи обох статей; [RT I 2009, 48, 323 - jõust. 23.10.2009]

2) приймати на різні посади за можливості рівну кількість жінок і чоловіків та забезпечувати їм рівне ставлення при просуванні по службі;

3) формувати умови праці, придатні як для жінок, так і для чоловіків, та вдосконалювати поєднання трудового і сімейного життя, враховуючи при цьому потреби працівників;

4) дбати про те, щоб працівник у робочому середовищі був захищений від гендерного і сексуального домагання; [RT I 2009, 48, 323 - jõust. 23.10.2009]

5) інформувати працівника про права, гарантовані цим законом;

6) регулярно надавати працівникам та/або їхнім представникам відповідну інформацію про рівне ставлення до чоловіків і жінок в організації та про заходи, вжиті для сприяння рівноправності.

(2) Роботодавець повинен збирати статистичні дані про трудову діяльність за ознакою статі, які за потреби дають змогу відповідним установам відстежувати й оцінювати дотримання принципу рівного ставлення у трудових відносинах. Порядок збирання даних та перелік даних встановлює Уряд Республіки постановою.

(3) Працівник має право звертатися до роботодавця з клопотанням про можливості поєднання трудового і сімейного життя, зокрема про гнучкі умови праці, на що роботодавець повинен відреагувати впродовж розумного строку. [RT I, 22.12.2021, 3 - jõust. 01.04.2022]

(1) Дзеркало заробітної плати — це спрямована на роботодавців добровільна цифрова послуга, мета якої — дати роботодавцю змогу відстежувати показники гендерного розриву в оплаті праці у своїй організації.

(2) Для обчислення показників гендерного розриву в оплаті праці Департамент статистики за заявою роботодавця може обробляти пов'язані з трудовими відносинами, оплатою праці та тимчасовою відсутністю на роботі дані з реєстру платників податків, бази даних Каси здоров'я та інформаційної системи соціального захисту, а також дані, які роботодавець подав Департаменту статистики для ведення державної статистики. Дані про тимчасову непрацездатність, відпустку по догляду за дитиною та відпустку батька дитини з інвалідністю обробляються лише в межах часу та виду відсутності.

(3) Роботодавець може ознайомитися зі складеними Департаментом статистики показниками гендерного розриву в оплаті праці своєї організації через базу даних робочого середовища, створену на підставі § 24¹ Закону про гігієну та безпеку праці.

(4) Показники гендерного розриву в оплаті праці до бази даних робочого середовища не зберігаються. [RT I, 03.07.2026, 27 - jõust. 13.07.2026]

(1) Спори щодо дискримінації вирішує суд або комісія з трудових спорів. У порядку примирної процедури спори щодо дискримінації вирішує канцлер юстиції. [RT I 2008, 56, 315 - jõust. 01.01.2009]

(1) Якщо права особи порушено внаслідок дискримінації, вона може вимагати від особи, яка порушила права, на підставах та в порядку, встановлених законом, припинення поведінки, що завдає шкоди, та відшкодування шкоди. [RT I 2009, 48, 323 - jõust. 23.10.2009]

(2) Потерпілий може вимагати, щоб на додаток до передбаченого в частині 1 цього параграфа йому було виплачено розумну грошову суму як відшкодування завданої порушенням немайнової шкоди.

(3) Визначаючи розмір відшкодування, суд або комісія з трудових спорів враховує, серед іншого, обсяг, тривалість і характер дискримінації. [RT I 2008, 56, 315 - jõust. 01.01.2009]

(4) Особи, які прагнуть влаштуватися на роботу чи службу і з якими роботодавець не уклав трудового договору або договору про надання послуг чи яких не було призначено або обрано на посаду через їхню стать, не можуть вимагати укладення трудового договору або договору про надання послуг чи призначення або обрання на посаду. [RT I 2008, 56, 315 - jõust. 01.01.2009]

(1) Вимога, передбачена § 13 цього закону, погашається давністю впродовж одного року з дня, коли потерпіла особа дізналася або мала дізнатися про завдання шкоди.

(1) Уповноважений з питань гендерної рівності та рівного ставлення (далі — уповноважений) є незалежним і неупередженим фахівцем, який відстежує виконання вимог цього закону та закону про рівне ставлення і виконує інші покладені на нього законом завдання, діючи самостійно.

(2) Призначення уповноваженого на посаду, припинення його повноважень та обмеження його діяльності, а також компетенція уповноваженого встановлені законом про рівне ставлення. [RT I 2008, 56, 315 - jõust. 01.01.2009]

–

[Втратили чинність - RT I 2008, 56, 315 - jõust. 01.01.2009]

[RT I, 30.06.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

(1) Міністерство економіки та комунікацій:

1) консультує з питань, пов'язаних із застосуванням принципу рівного ставлення, та надає настанови щодо застосування цього закону;

2) аналізує вплив законів та правових актів на становище жінок і чоловіків у суспільстві;

3) оприлюднює звіти про застосування принципу рівного ставлення до жінок і чоловіків;

4) координує сприяння гендерній рівності та рівному ставленню і відповідну діяльність. [RT I, 30.06.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

(1) Посадова особа структурного підрозділу з питань рівноправності Міністерства економіки та комунікацій (далі — консультант) консультує кожного з питань, пов'язаних із застосуванням принципу рівного ставлення до жінок і чоловіків. Консультування може здійснюватися усно або письмово. [RT I, 30.06.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

(2) За потреби консультант роз'яснює особі, до компетенції якої установи належить вирішення можливого випадку дискримінації. За бажанням особи їй надається допомога в письмовому оформленні заяви, і вона передається компетентному органу. Заява не передається до суду та комісії з трудових спорів.

(1) Рада з питань гендерної рівності є дорадчим органом при Міністерстві економіки та комунікацій, який: [RT I, 30.06.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

1) затверджує загальні напрями політики гендерної рівності та виконує завдання, передбачені цим законом і положенням;

2) консультує Уряд Республіки з питань стратегії сприяння гендерній рівності;

3) подає Урядові Республіки свою позицію щодо відповідності поданих міністерствами державних програм § 9 цього закону.

(2) Порядок роботи Ради з питань гендерної рівності встановлюється положенням. Положення про Раду з питань гендерної рівності встановлює Уряд Республіки.

(3) Склад Ради з питань гендерної рівності затверджує Уряд Республіки.

(1) Закон набирає чинності 1 травня 2004 року.