Закон про рівне ставлення

(1) Мета закону — забезпечити захист осіб від дискримінації за ознакою національності (етнічної належності), раси, кольору шкіри, віросповідання чи переконань, віку, інвалідності або сексуальної орієнтації, а також за ознакою будови ДНК і пов'язаних з нею спадкових ризиків або генетичних особливостей. [RT I, 17.03.2026, 1 - набув чинності 01.04.2026]

(2) Для досягнення мети, зазначеної в частині 1 цього параграфа, закон встановлює:

1) принципи рівного ставлення;

2) завдання щодо застосування та сприяння принципу рівного ставлення;

3) вирішення спорів про дискримінацію.

(1) Дискримінація осіб за ознакою їхньої національності (етнічної належності), раси чи кольору шкіри, будови ДНК і пов'язаних з нею спадкових ризиків або генетичних особливостей забороняється: [RT I, 17.03.2026, 1 - набув чинності 01.04.2026]

1) при встановленні умов отримання роботи, започаткування діяльності як фізична особа-підприємець та доступу до професії, зокрема при встановленні критеріїв набору й відбору, а також при просуванні по службі;

2) при укладенні трудового договору або договору про надання послуг чи призначенні на посаду або обранні, встановленні умов праці, наданні розпоряджень, оплаті праці, припиненні або розірванні трудового договору чи договору про надання послуг, звільненні з посади;

3) у професійному навчанні, кар'єрному консультуванні, наданні можливостей перекваліфікації чи підвищення кваліфікації, набутті практичного досвіду роботи;

4) при належності до об'єднання працівників або роботодавців, зокрема до професійного об'єднання, та наданні пільг такими організаціями;

5) при отриманні послуг соціального піклування, охорони здоров'я та соціального страхування, зокрема соціальних допомог;

6) в освіті;

7) у доступності товарів і послуг, що пропонуються населенню, зокрема житла.

(2) Дискримінація осіб за ознакою їхнього віросповідання чи переконань, віку, інвалідності або сексуальної орієнтації забороняється:

1) при встановленні умов отримання роботи, започаткування діяльності як фізична особа-підприємець та доступу до професії, зокрема при встановленні критеріїв набору й відбору, а також при просуванні по службі;

2) при укладенні трудового договору або договору про надання послуг чи призначенні на посаду або обранні, встановленні умов праці, наданні розпоряджень, оплаті праці, припиненні або розірванні трудового договору чи договору про надання послуг, звільненні з посади;

3) у професійному навчанні, кар'єрному консультуванні, наданні можливостей перекваліфікації чи підвищення кваліфікації, набутті практичного досвіду роботи;

4) при належності до об'єднання працівників або роботодавців, зокрема до професійного об'єднання, та наданні пільг такими організаціями.

(3) Цей закон не виключає вимог рівного ставлення у трудових відносинах за ознаками, не зазначеними в § 1 частині 1 цього закону, зокрема через виконання сімейних обов'язків, соціальний стан і представництво інтересів працівників або належність до об'єднання працівників, знання мови чи обов'язок військової служби.

(3¹) При застосуванні пункту 7 частини 1 цього параграфа у страхових відносинах щодо будови ДНК і пов'язаних з нею спадкових ризиків або генетичних особливостей додатково до цього закону застосовується § 216¹ закону про страхову діяльність. [RT I, 17.03.2026, 1 - набув чинності 01.04.2026]

(4) До адміністративного провадження, передбаченого цим законом, застосовується закон про адміністративне провадження з урахуванням особливостей цього закону.

(1) Принцип рівного ставлення означає, що не має місця дискримінація за ознакою, зазначеною в § 1 частині 1 цього закону.

(2) Дискримінація є прямою, якщо за ознакою, зазначеною в § 1 частині 1 цього закону, до однієї особи ставляться гірше, ніж ставилися, ставляться чи могли б ставитися до іншої особи в подібній ситуації.

(3) Прямою дискримінацією є також домагання, яке становить небажану для особи поведінку за ознакою, зазначеною в § 1 частині 1 цього закону, метою або фактичним наслідком якої є приниження гідності особи та створення загрозливої, ворожої, принизливої, зневажливої або образливої атмосфери.

(4) Дискримінація є непрямою, якщо на позір нейтральне положення, критерій чи практика ставить осіб за ознакою, зазначеною в § 1 частині 1 цього закону, у менш сприятливе становище порівняно з іншими, за винятком випадків, коли положення, критерій чи практика мають об'єктивну правомірну мету, а засоби досягнення цієї мети є доречними та необхідними.

(5) Розпорядження дискримінувати осіб за будь-якою ознакою, зазначеною в § 1 частині 1 цього закону, вважається дискримінацією.

(6) Дискримінаційними вважаються також такі дії, коли до особи ставляться гірше, ніж до інших, або для неї настають негативні наслідки через те, що вона подала скаргу на дискримінацію або підтримала особу, яка подала таку скаргу.

(1) У розумінні цього закону:

1) працівник — особа, яка працює на підставі трудового договору або договору про надання послуг, посадова особа та інша особа, зазначена в § 2 закону про публічну службу. Працівником вважається також особа, яка бажає влаштуватися на роботу чи службу; [RT I, 06.07.2012, 1 - набув чинності 01.04.2013]

2) роботодавець — фізична або юридична особа, яка надає роботу на підставі трудового договору або договору про надання послуг, а також державна установа чи установа місцевого самоврядування.

(1) У розумінні цього закону інвалідність — це втрата або відхилення анатомічної, фізіологічної чи психічної структури або функції людини, що має істотний і тривалий несприятливий вплив на виконання повсякденних дій.

(1) Цей закон не обмежує застосування таких заходів, метою яких є зменшення або уникнення нерівності, що випливає з ознаки, зазначеної в § 1 частині 1 цього закону. Такі застосовувані заходи мають бути пропорційними меті, що переслідується.

(1) Особа, яку підозрюють у дискримінації, зобов'язана протягом 15 робочих днів з дня отримання письмової заяви надати письмове пояснення щодо своєї діяльності особі, яка вважає, що її дискримінували за ознакою, зазначеною в § 1 частині 1 цього закону.

(1) Особа, яка звертається до суду, комісії з трудових спорів або уповноваженого з питань ґендерної рівності та рівного ставлення, повинна викласти в заяві фактичні обставини, на підставі яких можна припустити, що мала місце дискримінація. [RT I 2009, 48, 323 - набув чинності 23.10.2009]

(2) Особа, проти якої подано заяву, повинна в провадженні довести, що вона не порушила принципу рівного ставлення. Якщо особа відмовляється від доказування, така відмова прирівнюється до визнання дискримінації.

(3) Розподілений обов'язок доказування не застосовується в адміністративному судовому та кримінальному провадженні.

(1) Цей закон не обмежує застосування таких відповідних закону заходів, які необхідні для забезпечення громадського порядку та безпеки, запобігання злочинам, охорони здоров'я, прав чи свобод інших людей. Заходи, що застосовуються таким чином, мають бути пропорційними меті, що переслідується.

(2) Дискримінацією не вважається встановлене законом різне ставлення за ознакою віку, якщо воно має об'єктивну та обґрунтовану правомірну мету, що охоплює політику зайнятості, ринок праці, професійне навчання або послуги соціального страхування, а засоби досягнення цієї мети є належними та необхідними.

(3) Дискримінацією у трудових відносинах не вважається:

1) надання переваг через представництво працівників або належність до об'єднання працівників, якщо це має об'єктивну та обґрунтовану правомірну мету, а засоби досягнення цієї мети є належними та необхідними;

2) надання переваг через вагітність, пологи та піклування про неповнолітніх чи непрацездатних повнолітніх дітей і непрацездатних батьків.

(1) Дискримінацією не вважається різне ставлення за ознакою, зазначеною в частині 1 § 1 цього закону, якщо ця ознака є суттєвою та визначальною професійною вимогою, що випливає з характеру професійної діяльності або пов'язаних з нею умов, і мета вимоги є правомірною, а вимога — пропорційною.

(2) У разі професійної діяльності, що здійснюється в релігійних об'єднаннях та інших публічних чи приватних організаціях з етосом, заснованим на віросповіданні або переконаннях, різне ставлення до особи за ознакою віросповідання або переконань не вважається дискримінацією, якщо віросповідання або переконання особи є суттєвою, правомірною та обґрунтованою професійною вимогою — з огляду на характер зазначеної діяльності або пов'язані з нею умови, що враховує загальний моральний характер організації.

(3) Цей закон не обмежує права релігійних об'єднань та інших публічних чи приватних організацій з етосом, заснованим на віросповіданні або переконаннях, вимагати від осіб, які працюють на їхню користь, діяти добросовісно та зберігати лояльність до загального морального характеру організації.

(1) Дискримінацією не вважається надання переваг працівнику з інвалідністю, у тому числі створення робочого середовища, що відповідає особливим потребам, зумовленим інвалідністю.

(2) Роботодавець застосовує належні, необхідні в конкретному випадку заходи, щоб надати людині з інвалідністю можливість отримати доступ до робочого місця, брати участь у роботі та отримувати просування по службі чи навчання, якщо такі заходи не спричиняють йому непропорційно великих витрат.

(3) При встановленні непропорційно великих витрат, зазначених у частині 2 цього параграфа, враховуються також фінансові та інші витрати роботодавця, розмір установи чи підприємства та можливість їх державного фінансування або фінансування з інших джерел.

[RT I, 10.02.2012, 1 - набув чинності 20.02.2012]

(1) До працівника, з яким трудовий договір укладено на умовах неповного робочого часу, не можна застосовувати в трудових відносинах менш сприятливі умови, ніж до порівнюваного працівника з повним робочим часом, за винятком випадків, коли це обґрунтовано об'єктивними обставинами, що випливають із закону або колективного договору.

(2) До працівника, з яким трудовий договір укладено на визначений строк, не можна застосовувати в трудових відносинах менш сприятливі умови, ніж до порівнюваного працівника, з яким трудовий договір укладено безстроково, за винятком випадків, коли це обґрунтовано об'єктивними обставинами, що випливають із закону або колективного договору.

(2¹) До працівника, який виконує трудові завдання як агентський (найманий) працівник, не можна застосовувати менш сприятливі умови охорони праці та безпеки праці, робочого часу й часу відпочинку та оплати праці, ніж до порівнюваного працівника підприємства-користувача. Працівник, який виконує трудові завдання як агентський працівник, має право протягом періоду виконання трудових завдань користуватися благами підприємства-користувача на тих самих умовах, що й порівнюваний працівник підприємства-користувача, зокрема послугами харчування, транспорту та догляду за дітьми. [RT I, 10.02.2012, 1 - набув чинності 20.02.2012]

(3) Порівнюваним є працівник, який виконує в того самого роботодавця таку саму або рівноцінну роботу, з урахуванням при цьому кваліфікації та професійних навичок працівника. Якщо визначення порівнюваного працівника в того самого роботодавця виявляється неможливим, порівнюваний працівник визначається в порядку, встановленому колективним договором. За відсутності колективного договору порівнюваним вважається працівник, який виконує таку саму або рівноцінну роботу в тому самому регіоні. [RT I 2009, 11, 67 - набув чинності 01.07.2009]

(1) Роботодавець при сприянні принципу рівного ставлення повинен:

1) застосовувати необхідні заходи для захисту працівника від дискримінації;

2) у належний спосіб інформувати працівника про права та обов'язки, встановлені цим законом.

(1) Освітні та наукові установи, інші установи й особи, що організовують навчання, при визначенні змісту навчання та в організації навчального процесу враховують потребу сприяти принципу рівного ставлення.

(1) Кожне міністерство в межах своєї сфери управління стежить за виконанням вимог цього закону та співпрацює з іншими особами й установами у сприянні принципу рівного ставлення.

(1) Уповноважений з питань гендерної рівності та рівного ставлення (далі — уповноважений) є незалежним та неупередженим фахівцем, який стежить за дотриманням вимог цього закону та закону про гендерну рівність, а також виконує інші покладені на нього законом завдання, і діє самостійно.

(1¹) Конкурс на посаду уповноваженого проводить міністр, відповідальний за відповідну сферу. [RT I, 06.07.2012, 1 - jõust. 01.04.2013]

(2) Уповноваженого призначає на посаду міністр, відповідальний за відповідну сферу, строком на п’ять років.

(3) Діяльність уповноваженого фінансується з державного бюджету.

(4) Уповноваженого обслуговує канцелярія. Структуру канцелярії затверджує уповноважений.

(5) У роботі уповноваженому допомагають призначені ним на посаду посадові особи або особи, прийняті на роботу на підставі трудового договору. [RT I, 06.07.2012, 1 - jõust. 01.04.2013]

(5¹) У разі тимчасової відсутності уповноваженого його завдання виконує заступник-радник. Заступник-радник виконує завдання уповноваженого також до призначення на посаду нового уповноваженого у разі припинення повноважень уповноваженого на підставах, зазначених у § 20 цього закону, та у разі його звільнення з посади відповідно до § 21 цього закону. [RT I, 06.07.2012, 1 - jõust. 01.04.2013]

(6) Організація роботи уповноваженого та його канцелярії встановлюється положенням, яке затверджує Уряд Республіки.

(1) Уповноважений:

1) стежить за дотриманням вимог цього закону та закону про гендерну рівність;

2) консультує та допомагає особам у поданні скарг щодо дискримінації;

3) надає висновки щодо можливого настання дискримінації на підставі заяв осіб або з власної ініціативи на підставі отриманої ним інформації;

4) аналізує вплив законів на становище в суспільстві осіб, які розрізняються за ознаками, зазначеними в частині 1 § 1 цього закону, а також чоловіків і жінок;

5) вносить пропозиції Уряду Республіки та урядовим установам, а також одиницям місцевого самоврядування та їхнім установам щодо зміни й доповнення правових актів;

6) консультує та інформує Уряд Республіки й урядові установи, а також установи одиниць місцевого самоврядування з питань застосування цього закону та закону про гендерну рівність;

7) оприлюднює звіти про застосування принципу гендерної рівності та рівного ставлення;

8) співпрацює з іншими особами й установами у сприянні гендерній рівності та рівному ставленню, зокрема діє як контактний пункт співпраці держав — членів Європейського Союзу для підтримки реалізації права на вільне пересування працівників — громадян держав — членів Європейського Союзу та Європейського економічного простору й членів їхніх сімей; [RT I, 26.04.2017, 6 - jõust. 06.05.2017]

9) вживає заходів для сприяння рівному ставленню та гендерній рівності;

10) сприяє, аналізує, здійснює моніторинг і підтримує гендерну збалансованість наглядових рад і правлінь емітентів акцій, що надають право голосу та якими торгують на регульованому ринку цінних паперів. [RT I, 10.06.2025, 1 - jõust. 20.06.2025]

(1) Уповноважений надає висновок щодо можливого настання дискримінації особі, яка подала заяву, і за потреби особі, яка має обґрунтований інтерес стежити за дотриманням вимог рівного ставлення. [RT I 2009, 48, 323 - jõust. 23.10.2009]

(2) Метою висновку, зазначеного в частині 1 цього параграфа, є надання оцінки, яка у поєднанні з цим законом, законом про гендерну рівність та обов’язковими для Естонської Республіки міжнародними договорами й іншими правовими актами дозволила б оцінити, чи було порушено принцип рівного ставлення в конкретних правовідносинах.

(3) Заявник висновку подає уповноваженому заяву, у якій описано обставини, що вказують на дискримінацію.

(4) Для надання висновку уповноважений має право отримувати інформацію від усіх осіб, які можуть володіти інформацією, необхідною для з’ясування обставин випадку дискримінації, і вимагати письмових пояснень щодо обставин можливої дискримінації, а також подання документів або їх копій у встановлений ним строк. Право на отримання інформації охоплює також дані про нараховану, виплачену або належну до виплати працівникові винагороду, умови оплати праці та інші пільги. [RT I 2009, 48, 323 - jõust. 23.10.2009]

(5) Висновок надається протягом двох місяців з дня подання заяви, зазначеної в частині 3 цього параграфа.

(6) У разі висновку, наданого з власної ініціативи, або за згодою особи, яка подала заяву, уповноважений передає висновок до відома або як рекомендацію особі, яка відповідає за дотримання принципу рівного ставлення в ситуації, що є підставою для висновку. [RT I 2009, 48, 323 - jõust. 23.10.2009]

(1) Уповноважений може відмовити у наданні висновку, повернути подану особою письмову заяву або відмовити в оформленні усної заяви, якщо:

1) надання висновку неможливе через відсутність обставин, що вказують на дискримінацію;

2) на тій самій підставі та щодо того самого предмета уповноважений раніше вже надав висновок;

3) на тій самій підставі та щодо того самого предмета розпочато судове провадження, набрало чинності судове рішення, розпочато провадження в комісії з трудових спорів, набрало чинності рішення комісії з трудових спорів, подано заяву канцлеру юстиції, триває погоджувальне провадження канцлера юстиції для вирішення спору про дискримінацію або укладено угоду, затверджену канцлером юстиції у погоджувальному провадженні.

(1) Уповноважений може надавати громадськості без згоди заявника інформацію лише щодо змісту заяви, яка розглядається.

(1) Повноваження уповноваженого вважаються припиненими, і він звільняється з посади:

1) з дня закінчення строку, зазначеного в частині 2 § 15 цього закону;

2) з дня задоволення його заяви про відставку з посади;

3) з дня набрання чинності обвинувальним вироком суду за умисно вчинений злочин;

4) з дня набрання чинності обвинувальним вироком суду за злочин, вчинений через необережність, якщо цим вироком призначено покарання у вигляді позбавлення волі;

5) у разі його смерті.

(1) Уповноваженого може бути звільнено з посади, якщо він через хворобу або з іншої причини протягом шести місяців поспіль був тривало нездатний виконувати свої службові обов’язки.

(2) Уповноважений звільняється з посади на підставі частини 1 цього параграфа з дня, зазначеного в наказі про оформлення звільнення.

(1) Уповноважений не має права під час перебування на посаді:

1) обіймати іншу посаду в державній, місцевого самоврядування чи публічно-правовій юридичній особі;

2) входити до складу правління, ради чи наглядового органу господарського товариства;

3) займатися підприємництвом, за винятком здійснення особистих інвестицій та отримання від них процентів і дивідендів, а також отримання доходу від розпорядження належним йому майном.

(2) Уповноважений може займатися науковою та педагогічною роботою, якщо це не перешкоджає виконанню його службових обов'язків.

(1) Спори про дискримінацію вирішує суд або комісія з трудових спорів. У порядку примирної процедури спори про дискримінацію вирішує канцлер юстиції.

(1) Якщо права особи порушено внаслідок дискримінації, вона може вимагати від особи, яка порушила права, на встановлених законом підставах і в порядку припинення дискримінації та відшкодування завданої їй порушенням шкоди.

(2) Особа, права якої порушено внаслідок дискримінації, може вимагати, щоб на додаток до передбаченого частиною 1 цього параграфа їй було виплачено як відшкодування завданої порушенням немайнової шкоди розумну грошову суму.

(3) Визначаючи розмір відшкодування, суд або комісія з трудових спорів враховує, серед іншого, обсяг, тривалість та характер дискримінації.

(4) Особи, які бажають влаштуватися на роботу чи службу і з якими роботодавець не уклав трудового договору чи договору про надання послуг або яких не було призначено чи обрано на посаду через ознаку, зазначену в § 1 частині 1 цього закону, не можуть вимагати укладення трудового договору чи договору про надання послуг або призначення чи обрання на посаду.

(1) Вимога, передбачена § 24 цього закону, погашається давністю протягом одного року з дня, коли потерпіла особа дізналася або мала дізнатися про виникнення шкоди.

(1) На момент набрання чинності законом особа, яка працює уповноваженим із питань ґендерної рівності, має право продовжувати роботу уповноваженим із питань ґендерної рівності та рівного ставлення до закінчення строку повноважень.

[Вилучено з цього тексту.]

(1) Закон набирає чинності 1 січня 2009 року.