Avaliku teenistuse seadus

(1) Цей закон встановлює організацію публічної служби та правовий статус службовця.

(1) Цей закон застосовується до службовців органів влади держави та одиниці місцевого самоврядування, а у випадках, передбачених цим законом, — до працівників органів влади держави та одиниці місцевого самоврядування.

(2) До службовців поліцейської, тюремної, рятувальної, закордонної та прокурорської служби, до військовослужбовців дійсної служби та до службовців інших особливих видів публічної служби цей закон застосовується з особливостями, встановленими спеціальними законами.

(3) Якщо законом не встановлено інше, цей закон не застосовується до:

1) члена Рійгікогу;

2) члена Європейського Парламенту;

3) Президента Республіки;

4) члена Уряду Республіки;

5) судді;

6) канцлера юстиції;

7) державного контролера;

8) державного примирителя;

9) члена ради одиниці місцевого самоврядування;

10) члена волосної або міської управи;

11) старійшини частини волості або старійшини міського району.

(1) До службовців не застосовується закон про трудовий договір, за винятком випадків, передбачених цим законом.

(2) Трудові відносини працівників в органі влади регулюють закон про трудовий договір та інші закони, що регулюють трудові відносини.

(3) До осіб, які виконують допоміжні або дорадчі завдання, зазначених у частині 6 § 7 цього закону, не застосовується § 10 закону про трудовий договір.

(1) До адміністративного провадження, передбаченого цим законом, застосовуються положення закону про адміністративне провадження з урахуванням особливостей цього закону.

(1) Публічна служба — це:

1) публічно-правові службові та довірчі відносини держави або одиниці місцевого самоврядування зі службовцем для виконання завдань органу влади, які є здійсненням публічної влади;

2) приватноправові трудові відносини держави або одиниці місцевого самоврядування з особою для виконання завдань органу влади, які є винятково роботою, що підтримує здійснення публічної влади.

(1) Орган влади — це установа, яка фінансується з бюджету держави або одиниці місцевого самоврядування і завданням якої є здійснення публічної влади.

(2) Державним органом влади у розумінні частини 1 цього параграфа є:

1) урядова установа в розумінні закону про Уряд Республіки;

2) Канцелярія Рійгікогу;

3) Канцелярія Президента Республіки;

4) Державний контроль;

5) Канцелярія канцлера юстиції;

6) суд;

7) канцелярія уповноваженого з питань гендерної рівності та рівного ставлення.

(3) Органом влади одиниці місцевого самоврядування у розумінні частини 1 цього параграфа є:

1) канцелярія волосної та міської ради;

2) волосна та міська канцелярія;

3) волосна та міська управа як установа разом зі структурними підрозділами;

4) управа частини волості та управа міського району як установа;

5) департамент волосної та міської управи;

6) спільний департамент волості або міста. [RT I, 04.07.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018]

(1) Службовець — це особа, яка перебуває з державою або одиницею місцевого самоврядування в публічно-правових службових і довірчих відносинах.

(2) Службовця призначають в органі влади, зазначеному в § 6 цього закону, на посаду, на якій здійснюється публічна влада.

(3) Здійсненням публічної влади в розумінні частини 2 цього параграфа є виконання таких завдань:

1) керівництво органом влади;

2) здійснення державного та адміністративного нагляду, а також проведення внутрішнього аудиту;

2¹) проведення провадження з нагляду за конкуренцією; [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

3) забезпечення державної безпеки та конституційного ладу;

4) постійний військовий захист держави та підготовка до нього;

5) провадження у справах про винні діяння;

6) дипломатичне представництво Естонської Республіки у зовнішніх зносинах;

7) ухвалення рішень, необхідних для виконання основних завдань Рійгікогу, Президента Республіки, Державного контролю, канцлера юстиції та судів, їх змістовна підготовка або реалізація;

8) змістовна підготовка або реалізація рішень, що формують політику і належать до компетенції Уряду Республіки, ради одиниці місцевого самоврядування, волосної чи міської управи та органу влади;

9) діяльність, яку в інтересах забезпечення та розвитку публічної влади не можна передати до компетенції особи, яка перебуває з органом влади лише у приватноправових відносинах.

(4) Працівника приймають в органі влади, зазначеному в § 6 цього закону, на робоче місце, на якому не здійснюється публічна влада, а виконується лише робота, що підтримує здійснення публічної влади. Працівник працює на підставі трудового договору.

(5) Роботою в розумінні частини 4 цього параграфа є передусім:

1) бухгалтерський облік;

2) кадрова робота;

3) діловодство;

4) діяльність спеціалістів із закупівель;

5) діяльність адміністративних працівників;

6) діяльність фахівців з інформаційних технологій;

7) інші роботи, що підтримують здійснення публічної влади.

(6) Такою, що здійснює публічну владу, не вважається також особа, яка виконує допоміжні або дорадчі завдання при голові Рійгікогу, заступникові голови чи фракції, прем'єр-міністрові, міністрові, голові ради чи заступникові голови ради або фракції, волосному старійшині чи мерові або членові волосної чи міської управи — до закінчення повноважень зазначеної особи або діяльності фракції. Така особа, яка виконує допоміжні або дорадчі завдання, працює на підставі строкового трудового договору.

(1) Службове місце — це посада або робоче місце, передбачене у штаті органу влади.

(2) Службова група в розумінні цього закону — це група службових місць із переважно подібними службовими або трудовими завданнями, яка поділена на рівні відповідно до характеру виконуваних завдань.

(1) Міністерство фінансів керує розвитком публічної служби.

(2) Для виконання завдання, зазначеного в частині 1 цього параграфа, Міністерство фінансів:

1) аналізує практику застосування правових актів, що регулюють публічну службу, консультує органи влади з цих питань та відповідає на звернення і запити про роз'яснення;

2) збирає, поширює та аналізує інформацію про розвиток публічної служби та управління нею, дає з цього приводу роз'яснення, формує відповідні позиції та складає рекомендаційні настанови;

3) організовує ведення державного реєстру обліку персоналу та заробітної плати.

(3) Міністерство фінансів адмініструє центральний вебсайт публічної служби.

(1) Уряд Республіки встановлює постановою:

1) вимоги до освіти, досвіду роботи та володіння іноземними мовами чиновників, необхідні для виконання службових завдань; ↗

2) порядок набору та відбору чиновників; ↗

3) порядок навчання чиновників; ↗

4) порядок встановлення складів службових місць державних установ, класифікатор службових місць і порядок класифікації службових місць; ↗

5) порядок складання інструкції з оплати праці та визначення компонентів заробітної плати;

6) порядок подання даних до державної бази даних кадрового обліку та обліку заробітної плати і здійснення облікових операцій. ↗

(2) Уряд Республіки встановлює постановою вимоги до канцлера міністерства, віце-канцлера, директора Державної канцелярії, генерального директора департаменту та інспекції, а також до керівників інших урядових установ, названих у тій самій постанові, порядок їх набору та відбору, а також розвитку й оцінювання.

(3) Уряд Республіки може встановити постановою умови трудового договору працівників державної установи, за винятком установи, зазначеної в частині 4 цього параграфа.

(4) Постанови Уряду Республіки, зазначені в пунктах 1–5 частини 1 цього параграфа, є рекомендаційними для Канцелярії Рійгікогу, Канцелярії Президента Республіки, Державного контролю, Канцелярії канцлера юстиції, судів та одиниць місцевого самоврядування. У Канцелярії Рійгікогу, Канцелярії Президента Республіки, Державному контролі, Канцелярії канцлера юстиції, судах та одиниці місцевого самоврядування при встановленні порядків, зазначених у пунктах 1–5 частини 1 цього параграфа, виходять із цього закону.

(1) У складі службових місць установи визначаються щонайменше розподіл службових місць установи на службові посади та робочі місця, їх найменування, строковість службового місця та навантаження.

(2) Склад службових місць міністерства та Державної канцелярії встановлює відповідно міністр або уповноважений ним канцлер чи державний секретар.

(3) Склад службових місць установи, що перебуває у сфері управління міністерства, встановлює міністр або уповноважений ним керівник установи. ↗

(4) Поділ службових місць міністерства, установи у сфері управління міністерства та Державної канцелярії на службові групи встановлює відповідно особа, зазначена в частині 2 або 3 цього параграфа, чи уповноважена нею особа. Склад службових місць канцелярії уповноваженого з питань ґендерної рівності та рівного ставлення і поділ її службових місць на службові групи встановлює уповноважений з питань ґендерної рівності та рівного ставлення. ↗

(5) Склад службових місць установи одиниці місцевого самоврядування встановлює рада одиниці місцевого самоврядування. Рада одиниці місцевого самоврядування може делегувати волосній або міській управі внесення змін до складу службових місць у межах встановленого радою фонду оплати праці. Поділ службових місць установи одиниці місцевого самоврядування на службові групи може встановити рада одиниці місцевого самоврядування або уповноважена нею особа.

(6) Склад службових місць Канцелярії Рійгікогу встановлює і поділ службових місць на службові групи може встановити правління Рійгікогу; склад службових місць державної виборчої служби встановлює директор Канцелярії Рійгікогу за пропозицією керівника державної виборчої служби. Склад службових місць Канцелярії Президента Республіки, Державного контролю, Канцелярії канцлера юстиції та Державного суду встановлює і поділ службових місць на службові групи може встановити керівник відповідної установи. Порядок встановлення складів службових місць судів першої та другої інстанції, класифікатор службових місць і порядок класифікації службових місць може встановити міністр, відповідальний за сферу, заслухавши думку ради з управління судами. [RT I, 06.05.2016, 1 - набув чинності 01.01.2017]

(7) При встановленні складів службових місць установ, не названих у частинах 5 і 6 цього параграфа, та при поділі службових місць на службові групи виходять із порядку, встановленого постановою Уряду Республіки, зазначеною в пункті 4 частини 1 § 10 цього закону.

(1) Уряд Республіки утворює при Міністерстві фінансів раду з етики чиновників (далі — рада з етики), метою діяльності якої є зміцнення основних цінностей чиновників та етики чиновників.

(2) Рада з етики є незалежною у виконанні своїх завдань.

(3) Склад ради з етики встановлює Уряд Республіки за пропозицією міністра, відповідального за сферу, на строк до трьох років.

(4) Рада з етики затверджує кодекс етики чиновників і сприяє його однаковому застосуванню.

(5) Завданнями ради з етики є:

1) давати роз'яснення щодо застосування кодексу етики чиновників;

2) консультувати чиновників та установи з питань етики чиновників;

3) за зверненням чиновника давати позицію щодо відповідності його вчинку або поведінки етичним вимогам до чиновника;

4) аналізувати застосування кодексу етики чиновників та потребу в зміні кодексу етики;

5) брати участь у складанні планів розвитку та правових актів, що визначають стратегічні напрями розвитку етики чиновників.

(6) Рада з етики має право:

1) отримувати від державної установи та установи одиниці місцевого самоврядування потрібну для своєї роботи інформацію, документи та роз'яснення;

2) залучати до вирішення питань експертів та інших осіб, а також утворювати робочі групи.

(7) Чиновник має право звернутися до ради з етики із запитом про роз'яснення з питань, зазначених у частині 5 цього параграфа.

(8) Рада з етики має право відмовити у наданні позиції за зверненням чиновника щодо завдання, зазначеного в пунктах 2 і 3 частини 5 цього параграфа, якщо:

1) у тій самій справі щодо чиновника розпочато дисциплінарне провадження;

2) чиновник не намагався вирішити питання всередині установи;

3) чиновник звернувся до ради з етики у справі, яка його не стосується.

(9) Докладніші завдання ради з етики та засади організації її роботи встановлює Уряд Республіки постановою.

(1) Установи повинні забезпечувати захист осіб, які бажають вступити на службу, та осіб, які перебувають на службі, від дискримінації, дотримуватися принципу рівного ставлення та сприяти рівноправності відповідно до закону про рівне ставлення та закону про ґендерну рівність. Установа повинна забезпечити рівну оплату праці жінок і чоловіків за однакову або рівноцінну роботу. [RT I, 03.07.2026, 27 - набув чинності 13.07.2026]

(1) Орган влади не має права ставитися до службовця несприятливо через те, що службовець посилається на свої права, звертає увагу на їх порушення або підтримує іншого службовця в захисті його прав. [RT I, 30.04.2022, 1 - набув чинності 01.08.2022]

(1) Чиновником може бути прийнятий на службу громадянин Естонської Республіки, який має щонайменше середню освіту та повну дієздатність і володіє естонською мовою в обсязі, встановленому законом або на підставі закону.

(2) Чиновником може бути прийнятий на службу також громадянин держави — члена Європейського Союзу, який відповідає вимогам, встановленим законом і на підставі закону. На посаду, пов'язану з керівництвом установою, здійсненням державного нагляду, державної оборони та судової влади, обробкою державної таємниці або засекреченої іноземної інформації, підтриманням державного обвинувачення чи дипломатичним представництвом Естонської Республіки, а також на посаду, на якій чиновник має право обмежувати основні права і свободи особи для забезпечення громадського порядку та безпеки, може бути призначений лише громадянин Естонської Республіки.

(3) Вимоги до освіти, досвіду роботи, знань і навичок чиновників Канцелярії Рійґікоґу, Канцелярії Президента Республіки, Державного контролю, Канцелярії Канцлера юстиції та Державного суду, необхідні для виконання службових обов'язків, встановлює керівник відповідної установи. Вимоги до освіти, досвіду роботи, знань і навичок судових службовців судів першої та другої інстанції, необхідні для виконання службових обов'язків, встановлює міністр, відповідальний за відповідну галузь, заслухавши думку ради з адміністрування судів. Вимоги до освіти, досвіду роботи, знань і навичок чиновників установи одиниці місцевого самоврядування, необхідні для виконання службових обов'язків, встановлює рада одиниці місцевого самоврядування.

(4) Керівник установи, не названої в частині 3 цього параграфа, або вищий за нього керівник чи за його уповноваженням канцлер може встановити вимоги, що уточнюють вимоги до виконання службових обов'язків, встановлені постановою Уряду Республіки, названою в пункті 1 частини 1 § 10 цього закону, а також додаткові вимоги до знань і навичок особи, якщо це необхідно для виконання службових обов'язків. Щодо уповноваженого з питань гендерної рівності та рівного ставлення зазначене право має особа, яка має право призначення на посаду. ↗

(1) На службу не можна приймати особу:

1) яка має судимість за умисно вчинений злочин;

2) яку було покарано за умисний злочин проти держави, незалежно від погашення даних про покарання;

3) у якої судовим рішенням, що набрало законної сили, відібрано право працювати на певній посаді або займатися певним видом діяльності, — на таку посаду або в такій сфері діяльності;

4) яка є дружиною (чоловіком), зареєстрованим співмешканцем або співмешканцем у стосунках, подібних до шлюбу (далі — співмешканець), чиновника, який безпосередньо контролює відповідну посаду, або дідом чи бабою такого чиновника, батьком (матір'ю) чиновника, який безпосередньо контролює посаду, або батьком (матір'ю) його дружини (чоловіка), зареєстрованого співмешканця чи співмешканця, або родичем такого з батьків по низхідній лінії, у тому числі дитиною та онуком. Батьками у розумінні цього закону вважаються також усиновлювач і прийомний батько (прийомна мати), а родичем по низхідній лінії — також усиновлений і прийомна дитина. Зазначене обмеження діє також при заміщенні посади чиновника, який безпосередньо контролює посаду цього чиновника; [RT I, 06.07.2023, 6 - набув чинності 01.01.2024]

5) за наявності іншої встановленої законом обставини, що виключає прийняття на службу. [RT I, 18.02.2014, 1 - набув чинності 01.08.2014] [RT I, 13.04.2021, 10 - набув чинності 12.04.2021 - Рішенням колегії конституційного нагляду Державного суду частину 1 § 95 і пункт 5 § 15 закону про публічну службу, а також пункт 3 § 40 закону про поліцію та прикордонну охорону визнано такими, що суперечать Конституції, і недійсними в тій частині, в якій вони у сукупності зобов'язують звільнити поліцейського чиновника зі служби, якщо він є підозрюваним у кримінальному провадженні.]

(1) Вакантна посада заміщується в порядку публічного конкурсу.

(2) Від публічного оголошення конкурсу можна відмовитися та провести внутрішній конкурс, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що вакантну посаду доцільно заповнити шляхом оголошення конкурсу в межах однієї або кількох установ.

(3) Доцільність проведення внутрішнього конкурсу презюмується, якщо освіта, досвід роботи, знання та навички чиновників, які перебувають на службі в установі, охопленій внутрішнім конкурсом, відповідають вимогам, установленим для виконання службових завдань, у мірі, яка дає їм змогу виконувати службові завдання на вакантній посаді краще, ніж особам, що беруть участь у публічно оголошеному конкурсі.

(4) Конкурс можна не проводити, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що вакантну посаду доцільно заповнити шляхом строкового переведення чиновника згідно з частиною 1 § 33 цього Закону. Доцільність строкового переведення презюмується, якщо воно потрібне для підвищення компетентності та мотивації чиновника, якого переводять, і для розвитку співпраці між установами, а освіта, досвід роботи, знання та навички чиновника, якого переводять, відповідають вимогам, установленим для виконання службових завдань, у мірі, яка дає змогу виконувати службові завдання на вакантній посаді.

(4¹) Конкурс можна не проводити, якщо тимчасово відсутній чиновник повідомив, що не повернеться на свою посаду, та є обґрунтовані підстави вважати, що на посаду, яка звільняється, доцільно безстроково призначити чиновника, який досі виконував завдання цієї посади як особа, що заміщує, і ця особа дала згоду на безстрокове призначення на посаду. Доцільність презюмується, якщо навички та попередні результати роботи особи, що заміщує, на цій посаді відповідають вимогам, установленим для виконання службових завдань, у мірі, яка дає змогу виконувати службові завдання на цій посаді імовірно краще, ніж особам, що беруть участь у публічно оголошеному конкурсі. [RT I, 04.06.2022, 3 – набув чинності 14.06.2022]

(5) Конкурс не проводиться, якщо чиновника переводять згідно з пунктами 1–3 частини 1 § 98 цього Закону.

(5¹) Для заміщення посади віцеканцлера міністерства та директора Державної канцелярії конкурс не проводиться, якщо віцеканцлера або директора Державної канцелярії переводять на іншу посаду згідно з пунктом 1 частини 1 § 98 цього Закону. [RT I, 30.06.2023, 1 – набув чинності 01.07.2023]

(6) Установлене частинами 2–5 і 9 цього параграфа не поширюється на заміщення вакантної посади державного секретаря, канцлера міністерства, віцеканцлера, директора Державної канцелярії, генерального директора департаменту та інспекції, а також керівників інших урядових установ, названих у постанові Уряду Республіки, ухваленій на підставі частини 2 § 10 цього Закону. [RT I, 04.06.2022, 3 – набув чинності 14.06.2022]

(7) Конкурс не проводиться, якщо завдання відсутнього чиновника передаються іншому чиновнику згідно з § 57 цього Закону. Заміщення зазначеного в частині 6 цього параграфа відсутнього чиновника згідно з § 57 цього Закону не може тривати понад шість місяців на рік.

(8) Без конкурсу на службу можуть бути прийняті державний секретар, канцлер міністерства, директор Канцелярії Президента Республіки та радник Президента Республіки.

(9) Конкурс можна не проводити, якщо установа має можливість заповнити посаду особою, яка раніше претендувала на іншу посаду в цій самій установі, але не була обрана, і якщо службові завдання посади, що заміщується, у суттєвому обсязі подібні, а вимоги до навичок, знань і досвіду особи, яка обіймає посаду, є такими самими, як і щодо посади, заповненої в конкурсному порядку. У такому разі від оголошення конкурсу на посаду, на яку особа претендувала, не має минути понад 150 календарних днів, а щодо осіб, які брали участь у конкурсі, має бути складений рейтинговий список. Особа, яку установа бажає призначити на посаду без проведення конкурсу, має бути в цьому рейтинговому списку серед перших трьох кандидатів, яким не було зроблено пропозиції обійняти посаду. [RT I, 04.06.2022, 3 – набув чинності 14.06.2022]

(1) Під час проведення публічного конкурсу про вакантну посаду або посаду, яка звільняється, слід повідомити на вебсайті установи та на центральному вебсайті публічної служби. Строк подання заяв кандидатами не може бути коротшим ніж 14 календарних днів від дня оприлюднення оголошення про конкурс на центральному вебсайті публічної служби.

(2) Під час проведення внутрішнього конкурсу про вакантну посаду або посаду, яка звільняється, слід повідомити через внутрішній канал обміну інформацією установи. Строк подання заяв кандидатами не може бути коротшим ніж 14 календарних днів від дня оприлюднення оголошення про конкурс через внутрішній канал обміну інформацією установи.

(3) Оголошення про конкурс має містити щонайменше короткий опис службових завдань, вимоги до кандидата, а в разі призначення на посаду на визначений строк — службовий строк.

(1) Набір і відбір мають ґрунтуватися на попередньо оприлюднених умовах та на рівному ставленні до кандидатів.

(1¹) Установа надає кандидатові інформацію про основну заробітну плату на пропонованій посаді або про її діапазон у формі, що дає змогу письмове відтворення, насамперед в оголошенні про конкурс або в інший спосіб, до співбесіди з набору. [RT I, 03.07.2026, 27 - набув чинності 13.07.2026]

(2) Від оголошеного конкурсу можна відмовитися або змінити оприлюднені умови конкурсу лише в обґрунтованому випадку, повідомивши про це кандидатів за першої можливості у формі, що дає змогу письмове відтворення, а також — у разі відкритого конкурсу — на вебсайті установи та на центральному вебсайті публічної служби, у разі внутрішнього конкурсу — через внутрішній канал обміну інформацією установи.

(3) Пропозицію обійняти посаду роблять кандидатові, чия освіта, досвід роботи, знання та навички найбільше відповідають вимогам, встановленим для виконання службових обов'язків.

(4) Відкритий конкурс на посаду канцлера міністерства, віцеканцлера, директора Державної канцелярії, генерального директора департаменту та інспекції, а також керівника урядової установи, зазначеної в постанові Уряду Республіки, встановленій на підставі частини 2 § 10 цього Закону, проводить комісія з відбору вищих керівників публічної служби (далі — комісія з відбору вищих керівників).

(5) Відкритий конкурс на посаду канцлера міністерства, віцеканцлера, директора Державної канцелярії, генерального директора департаменту та інспекції, а також керівника урядової установи, зазначеної в постанові Уряду Республіки, встановленій на підставі частини 2 § 10 цього Закону, оголошується щонайменше за шість місяців до спливу строку служби чинного канцлера, віцеканцлера, директора Державної канцелярії, генерального директора департаменту та інспекції, а також керівника урядової установи, зазначеної в постанові Уряду Республіки, встановленій на підставі частини 2 § 10 цього Закону.

(6) Головою комісії з відбору вищих керівників є державний секретар, а її склад визначає Уряд Республіки.

(7) Порядок набору та відбору чиновників Канцелярії Рійґікоґу, Канцелярії Президента Республіки, Державного контролю, Канцелярії канцлера юстиції та Державного суду встановлює керівник відповідної установи. Порядок набору та відбору судових службовців судів першої та другої інстанцій може встановити міністр, відповідальний за цю сферу, заслухавши думку ради з адміністрування судів. Порядок набору та відбору чиновників установи одиниці місцевого самоврядування встановлює волосна або міська управа.

(8) Детальніший порядок набору та відбору чиновників установи, не зазначеної в частині 7 цього параграфа, встановлює керівник установи або уповноважена ним особа, виходячи з постанови Уряду Республіки, зазначеної в пункті 2 частини 1 § 10 цього Закону.

(9) З-поміж осіб, які брали участь у конкурсі, можна скласти рейтинговий список кількох кандидатів, яким не було зроблено пропозиції обійняти посаду.

(10) Наступного за рейтингом кандидата можна призначити на посаду в разі, якщо особа, яка перемогла в конкурсі, відмовляється обійняти посаду, якщо адміністративний акт про призначення особи на посаду визнається недійсним у випадках, передбачених § 29 цього Закону, або якщо чиновника звільняють зі служби протягом випробувального строку. Особа, яка має право призначення на посаду, може протягом 150 календарних днів від дня, коли особі, яка перемогла в конкурсі, було зроблено пропозицію обійняти посаду, без оголошення нового конкурсу зробити у формі, що дає змогу письмове відтворення, пропозицію обійняти посаду наступному за рейтингом кандидатові конкурсу.

(1) Конкурс вважається таким, що не відбувся, якщо:

1) для участі в ньому не було подано жодної заяви;

2) особа, яка має право призначення на посаду, відмовилася зробити пропозицію обійняти посаду з тієї причини, що освіта, досвід роботи, знання та навички жодного з кандидатів не відповідали вимогам, встановленим для виконання службових обов'язків, настільки, щоб кандидат міг виконувати службові обов'язки найкращим можливим чином.

(2) Рішення про те, що конкурс не відбувся, ухвалюється письмово протягом 120 календарних днів після спливу строку, визначеного для участі в конкурсі. Якщо протягом зазначеного строку на підставі конкурсу на посаду не призначено жодної особи, конкурс автоматично вважається таким, що не відбувся.

(2¹) Перебіг строку визнання конкурсу таким, що не відбувся, зупиняється на час з'ясування обставини, яка є передбаченою законом попередньою умовою призначення на посаду. [RT I, 04.06.2022, 3 - набув чинності 14.06.2022]

(3) Особа, яка має право призначення на посаду, може протягом 120 календарних днів від дня ухвалення рішення про те, що відкритий конкурс не відбувся, призначити на посаду без проведення конкурсу особу, яка відповідає вимогам, встановленим для виконання службових обов'язків.

(4) Якщо особа, призначена на посаду на підставі частини 3 цього параграфа, виявляється непридатною протягом випробувального строку, для заміщення посади слід провести новий конкурс.

(5) Частини 3 і 4 цього параграфа не поширюються на заміщення вакантної посади державного секретаря, канцлера міністерства, віцеканцлера, директора Державної канцелярії, генерального директора департаменту та інспекції, а також керівника урядової установи, зазначеної в постанові Уряду Республіки, встановленій на підставі частини 2 § 10 цього Закону.

(1) Про остаточні результати конкурсу повідомляють у формі, що дає змогу письмове відтворення, особу, яка перемогла в конкурсі, та кандидатів, які не були обрані, протягом 14 календарних днів, наступних за днем ухвалення рішення.

(1) Чиновника приймають на службу шляхом призначення на посаду.

(2) Чиновника призначають на вакантну посаду, передбачену штатом установи, у порядку, встановленому цим Законом.

(1) Право призначення на посаду має керівник установи або уповноважена ним особа, а також орган або уповноважена ним особа (далі — особа, яка має право призначення на посаду).

(2) Канцлера міністерства призначає на посаду Уряд Республіки, заслухавши думку комісії з відбору вищих керівників.

(3) Остаточне рішення комісії з відбору вищих керівників щодо придатності кандидата оприлюднюється на вебсайті Державної канцелярії.

(1) Чиновника призначають на посаду на невизначений строк, за винятком випадків, передбачених частиною 2 цього параграфа.

(2) На визначений строк на посаду призначають так:

1) заступника тимчасово відсутнього чиновника — до повернення особи, яку заміщують, на посаду або до її звільнення з посади;

2) чиновника, який виконує службові завдання тимчасового характеру, насамперед обмежені в часі завдання та завдання, що виникли через тимчасове збільшення обсягу роботи, — на час виконання завдання або на час збільшення обсягу роботи, але не довше ніж на п'ять років чи до завершення діяльності слідчої або проблемної комісії Рійґікоґу;

3) державного секретаря, канцлера міністерства, віцеканцлера, директора Державної канцелярії, керівника урядової установи — на п'ять років;

4) радника Президента Республіки — на строк повноважень Президента Республіки;

5) керівника уповноваженого представника державної безпеки — на п'ять років;

6) уповноваженого з питань гендерної рівності та рівного ставлення — на п'ять років;

7) генерального директора Департаменту конкуренції — на п'ять років; [RT I, 12.12.2018, 3 - набув чинності 22.12.2018]

8) керівника служби неплатоспроможності Департаменту конкуренції — на п'ять років. [RT I, 04.01.2021, 4 - набув чинності 01.01.2022]

(3) Якщо чиновника, призначеного на посаду на визначений строк на підставі пункту 2 частини 2 цього параграфа, призначають на ту саму посаду на визначений строк поспіль більше ніж два рази або якщо строк його служби продовжують більше ніж один раз протягом п'яти років, вважається, що чиновника призначено на посаду на невизначений строк. Призначення особи на ту саму посаду вважається послідовним, якщо час між звільненням з посади та призначенням на посаду не перевищує 60 календарних днів.

(4) Перебіг строку, зазначеного в пункті 3 частини 2 цього параграфа, зупиняється на час перебування чиновника у відпустці матері, відпустці батька, відпустці усиновлювача або батьківській відпустці. [RT I, 26.10.2018, 1 - набув чинності 01.04.2022]

(5) Чиновника не призначають на посаду, зазначену в пунктах 5 і 7 частини 2 цього параграфа, більше ніж на два строки повноважень поспіль. [RT I, 12.12.2018, 3 - набув чинності 22.12.2018]

(1) Мета випробувального строку — оцінити, чи достатньо освіта, досвід роботи, знання та навички чиновника відповідають вимогам, установленим для виконання службових завдань цим законом або на підставі цього закону, а в разі окремого виду публічної служби, зазначеного в частині 2 § 2 цього закону, — вимогам, установленим спеціальним законом або на підставі спеціального закону (далі — вимоги, установлені для виконання службових завдань).

(2) Особа, яка має право призначення на посаду, застосовує до чиновника випробувальний строк тривалістю до чотирьох місяців, рахуючи від дня вступу на посаду. Тривалість випробувального строку чиновника, призначеного на посаду на визначений строк, не може бути довшою за половину строку його служби.

(3) Випробувальний строк не застосовується, якщо чиновника переводять на іншу посаду в тій самій службовій установі. Якщо чиновника переводять на іншу посаду в тій самій службовій установі, де вимоги, установлені для виконання службових завдань, істотно відрізняються від вимог, установлених для виконання службових завдань на попередній посаді, до чиновника може бути застосовано випробувальний строк.

(4) Випробувальний строк не застосовується:

1) якщо чиновника тимчасово переводять на іншу посаду згідно з частиною 1 § 33 цього закону;

2) якщо чиновника безстроково переводять на іншу посаду згідно з пунктами 1–3 частини 1 § 98 цього закону;

3) якщо чиновника, призначеного на посаду на визначений строк, призначають на ту саму посаду на новий строк;

4) до чиновника, якого призначає на посаду Уряд Республіки або прем'єр-міністр;

5) до віцеканцлера, директора Державної канцелярії та керівника урядової установи;

6) до уповноваженого з питань гендерної рівності та рівного ставлення.

(5) Якщо чиновника, який перебуває на випробувальному строку, переводять згідно з частиною 1 § 98 цього закону на іншу посаду, його попередній випробувальний строк триває далі. Якщо чиновника, який перебуває на випробувальному строку, переводять згідно з частиною 1 § 98 цього закону на іншу посаду, де вимоги, установлені для виконання службових завдань, істотно відрізняються від вимог, установлених для виконання службових завдань на попередній посаді, особа, яка має право призначення на посаду, може встановити чиновникові новий випробувальний строк тривалістю до чотирьох місяців. За можливості під час оцінювання результатів нового випробувального строку враховують також результати попереднього випробувального строку.

(6) До випробувального строку не зараховують час, коли право здійснення публічної влади було зупинено на підставі, передбаченій § 83 цього закону, або коли чиновник перебуває на службі на підставі листка непрацездатності згідно з § 12⁴ чи 12⁵ закону про гігієну та безпеку праці. [RT I, 02.05.2024, 3 - набув чинності 15.05.2024]

(7) Перед закінченням випробувального строку чиновникові належить надати можливість взяти участь у співбесіді за підсумками випробувального строку, під час якої розглядають зазначене в частині 1 цього параграфа. Підсумок співбесіди оформлюють у формі, що дає змогу письмового відтворення, і надсилають чиновникові для подання думки.

(1) Особа, яка бажає вступити на посаду, подає особі, яка має право призначення її на посаду, такі документи:

1) підписану заяву разом із підтвердженням, що немає обставин, які виключають прийняття чиновника на службу;

2) життєпис;

3) свідоцтво або диплом про необхідну освіту;

4) документ, що посвідчує особу;

5) інші документи, які вимагає закон або які вимагаються на підставі закону.

(2) Якщо чиновника призначають на іншу посаду в тій самій службовій установі, він не зобов'язаний подавати документи, зазначені в пунктах 2–4 частини 1 цього параграфа.

(3) У кандидата, який вийшов до фінального туру конкурсу, можна запитати про його економічні та інші інтереси в розумінні антикорупційного закону, якщо на посаді, на яку він претендує, подання декларації є обов'язковим на підставі антикорупційного закону.

(1) Адміністративний акт, яким особу призначають на посаду, повинен містити щонайменше такі дані:

1) ім'я та прізвище особи, яку призначають на посаду, та особовий код;

2) назва установи, до якої особу призначають на посаду;

3) назва посади;

4) повноваження щодо здійснення публічної влади з посиланням на положення, яке є його підставою, або на зазначене в § 7 частині 3 цього закону завдання зі здійснення публічної влади;

5) основна заробітна плата чиновника;

6) місцезнаходження посади, яким вважається територія одиниці місцевого самоврядування, де відбувається виконання завдань посади;

7) дата вступу на посаду;

8) тривалість службових відносин на публічній службі (далі — стаж служби) або її відсутність станом на дату, що передує дню вступу на посаду;

9) у разі призначення на посаду на визначений строк — строк служби;

10) у разі встановлення випробувального строку — його тривалість;

11) у разі роботи на умовах неповного робочого часу — навантаження;

12) вказівка щодо оскарження.

(2) Якщо особу призначають на посаду на визначений строк у випадку, зазначеному в § 23 частині 2 пункті 2 цього закону, адміністративний акт про призначення на посаду повинен містити відповідне обґрунтування.

(1) Під час першого вступу на службу особа складає особі, яка призначила її на посаду, письмову службову присягу: «Я, (ім'я чиновника), присягаю бути вірним Естонській Республіці та її конституційному ладу і чесно нести довірену мені службу.»

(2) Особа, яка складає присягу, підписує текст присяги і зазначає дату її складення.

(1) Чиновник перебуває на службі з дати вступу на посаду.

(2) Дата вступу на посаду не може бути ранішою за дату адміністративного акта про призначення на посаду та дату складення службової присяги.

(3) Особа, яка має право призначення на посаду, може за заявою чиновника з поважної причини відкласти початок вступу чиновника на посаду.

(4) Поважною причиною, зазначеною в частині 3 цього параграфа, є насамперед хвороба особи або несподівано виникла особиста чи сімейна перешкода.

(5) До вступу чиновника на посаду установа затверджує посадову інструкцію та ознайомлює з нею чиновника. Зазначений обов'язок діє лише в разі, якщо чиновник вступає на посаду, для якої затвердження посадової інструкції є обов'язковим.

(1) Особа, яка має право призначення на посаду, скасовує адміністративний акт про призначення на посаду, якщо:

1) особа, призначена на посаду, подає відповідну заяву до настання дати, визначеної для вступу на посаду;

2) до вступу на посаду виявляються встановлені законом обставини, які виключають призначення на посаду;

3) особа без поважної причини не вступила на посаду до визначеної дати;

4) особа відмовляється складати службову присягу.

(2) Особа, щодо якої адміністративний акт про призначення на посаду скасовано, зобов'язана повернути все отримане у зв'язку з призначенням на посаду.

(1) Щонайменше раз на рік безпосередній керівник проводить із підлеглим йому чиновником бесіду, під час якої оцінюють результати роботи чиновника, його професійний розвиток і потребу в навчанні та обговорюють цілі наступного періоду, а також чиновник дає керівникові зворотний зв'язок щодо управління (далі — бесіда про розвиток та оцінювання). Оцінювання результатів роботи чиновника та обговорення робочих цілей наступного періоду можуть відбуватися і у формі окремого обговорення.

(2) Бесіду про розвиток та оцінювання можна перенести на наступний рік, якщо:

1) право чиновника здійснювати публічну владу протягом року, що передує бесіді про розвиток та оцінювання, було зупинене загалом понад шість місяців;

2) службові відносини чиновника безпосередньо перед бесідою про розвиток та оцінювання тривали менше ніж шість місяців;

3) службові відносини безпосереднього керівника чиновника безпосередньо перед бесідою про розвиток та оцінювання тривали менше ніж чотири місяці.

(3) Результати бесіди про розвиток та оцінювання оформлюють у формі, що дає змогу письмове відтворення.

(4) Порядок проведення бесіди про розвиток та оцінювання з чиновниками встановлює керівник установи або уповноважена ним особа.

(5) Розвиток та оцінювання канцлера міністерства, віцеканцлера, директора Державної канцелярії, генерального директора департаменту та інспекції, а також керівника урядової установи, зазначеного в постанові Уряду Республіки, встановленій на підставі § 10 частини 2 цього закону, організовує Державна канцелярія.

(1) Установа повинна вживати заходів для розвитку професійних знань і навичок чиновника, зокрема планувати в бюджеті установи необхідні для цього кошти.

(2) Чиновник повинен удосконалювати свої професійні знання та навички для кваліфікованого виконання службових завдань.

(3) Про потребу участі чиновника в навчанні вирішує безпосередній керівник або вищестоящий керівник.

(4) Чиновника не можна зобов'язати брати участь у ресурсомісткому навчанні, якщо щодо ресурсомісткого навчання установа бажає укласти адміністративний договір, а також у навчанні, яке потребує грошової участі самого чиновника. Так само чиновника не можна зобов'язати брати участь у навчанні, яке відбувається поза робочим часом.

(5) Направляючи на навчання, зазначена в частині 3 цього параграфа особа повинна враховувати істотні обставини, які можуть перешкодити чиновникові бути присутнім на навчанні.

(6) Якщо чиновника направила на навчання установа, установа відшкодовує витрати на навчання.

(7) Порядок навчання в Канцелярії Рійґікоґу, Канцелярії Президента Республіки, Державному контролі, Канцелярії канцлера юстиції та Державному суді встановлює керівник відповідної установи. Порядок навчання судових службовців судів першої та другої інстанцій може встановити міністр, відповідальний за сферу, заслухавши думку ради з адміністрування судів. Порядок навчання чиновників установи одиниці місцевого самоврядування встановлює волосна або міська управа.

(8) Детальніший порядок навчання в установі, не зазначеній у частині 7 цього параграфа, встановлює керівник установи або уповноважена ним особа, керуючись постановою Уряду Республіки, зазначеною в § 10 частині 1 пункті 3 цього закону.

(9) Щодо навчання в порядку навчання, зазначеному в частинах 7 і 8 цього параграфа, може бути передбачено можливість грошової участі чиновника.

(10) На час навчання за чиновником зберігається заробітна плата.

(1) Ресурсомістке навчання — це службове навчання, яке триває протягом календарного року загалом довше ніж 90 календарних днів і протягом якого час, що витрачає чиновник на навчання, становить істотну частину його робочого часу, або оплачена установою вартість навчання та інші пов'язані з навчанням витрати перевищують щонайменше у п'ять разів мінімальну місячну заробітну плату, встановлену постановою Уряду Республіки на підставі § 29 частини 5 закону про трудовий договір.

(2) Для участі в ресурсомісткому навчанні може бути укладено адміністративний договір, у якому визначається обов'язок чиновника працювати в установі після закінчення навчання протягом визначеного строку, але не довше ніж три роки.

(3) Установа укладає з чиновником договір, зазначений у частині 2 цього параграфа, якщо оплачена установою вартість навчання та інші пов'язані з навчанням витрати перевищують у сто разів мінімальну місячну заробітну плату, встановлену постановою Уряду Республіки на підставі § 29 частини 5 закону про трудовий договір для роботи на повний робочий час.

(4) Уряд Республіки може встановити постановою перелік інших витрат, пов'язаних з навчанням, зазначеним у частинах 1 і 3 цього параграфа.

(5) Якщо для участі в ресурсомісткому навчанні з чиновником укладено адміністративний договір, чиновник зобов'язаний відшкодувати витрати на навчання пропорційно відпрацьованому після закінчення навчання часу, якщо його звільняють зі служби у випадку, передбаченому § 87, 94 або 95 цього закону.

(6) Витрати на ресурсомістке навчання чиновник зобов'язаний відшкодувати в повному обсязі, якщо він без поважної причини не бере участі в навчанні або без поважної причини перериває його.

(7) Поважною причиною, зазначеною в частині 6 цього параграфа, є хвороба особи або несподівано виникла особиста чи сімейна перешкода, або причина, що випливає з установи.

(8) Якщо з чиновником укладається адміністративний договір для участі в ресурсомісткому навчанні і його направляють на навчання під час випробувального строку, у нього не виникає обов'язку відшкодувати витрати на навчання, якщо його звільняють зі служби у випадку, передбаченому § 91 цього закону.

(9) Тимчасове переведення на підставі § 33 цього закону не вважається залишенням установи до закінчення визначеного строку обов'язкової роботи.

(10) Якщо в особи виник обов'язок відшкодувати установі витрати на навчання і вона цього обов'язку не виконала, установа звертається до адміністративного суду відповідно до кодексу адміністративного судочинства.

(1) Чиновника можна тимчасово перевести на іншу посаду в межах однієї установи або на посаду в іншій установі з метою підвищення компетентності та мотивації чиновника чи розвитку співпраці між установами.

(1¹) У спосіб, зазначений у частині 1 цього параграфа, чиновника можна перевести також частково. [RT I, 04.06.2022, 3 – набув чинності 14.06.2022]

(2) У разі переведення чиновника до іншої установи установа, з якої чиновника переводять, є установою, що направляє, а установа, до якої чиновника переводять, — установою, що приймає.

(3) Чиновника можна тимчасово перевести, якщо:

1) чиновник дав на це згоду у формі, що дозволяє письмове відтворення;

2) у разі переведення на іншу посаду в тій самій установі згоду дала особа, яка має право призначення на посаду, або у разі переведення на посаду в іншій установі згоду дали особи, які мають право призначення на посаду в установі, що направляє, та в установі, що приймає.

(4) У разі тимчасового переведення чиновника призначають на іншу посаду на визначений строк. Зазначений строк можна за згодою всіх сторін продовжити один раз.

(5) При тимчасовому переведенні чиновника зупиняється право чиновника здійснювати публічну владу на тій посаді, з якої його переведено, за винятком випадку часткового тимчасового переведення чиновника. [RT I, 04.06.2022, 3 – набув чинності 14.06.2022]

(6) Коли строк, на який чиновника було переведено, закінчується, установа, що направляє, забезпечує чиновнику щонайменше попередню посаду та основну заробітну плату, яка виплачувалася на цій посаді в установі, що направляє, до його тимчасового переведення, або, якщо основна заробітна плата зросла, — таку основну заробітну плату.

(7) Якщо в установі, що направляє, у час, коли чиновник був переведений, відбулися структурні перетворення, які стосуються посади переведеного чиновника, установа, що направляє, після закінчення строку переведення забезпечує чиновнику щонайменше рівноцінну посаду та основну заробітну плату, яка виплачувалася на попередній посаді в установі, що направляє, до його тимчасового переведення, або, якщо основна заробітна плата зросла, — таку основну заробітну плату.

(8) Перебіг строку зупиняється на час, коли чиновник перебуває в материнській відпустці, відпустці батька, відпустці усиновлювача або відпустці для догляду за дитиною. [RT I, 26.10.2018, 1 – набув чинності 01.04.2022]

(9) Особа, яка має право призначення на посаду в установі, що приймає, у разі тимчасового переведення чиновника застосовує:

1) при призначенні на посаду — § 26 цього закону;

2) у разі скасування призначення на посаду — § 29 цього закону;

3) у разі звільнення чиновника з посади після настання строку тимчасового переведення — § 88, 103 і 104 цього закону.

(10) Тимчасове переведення може бути припинено за згодою всіх сторін до закінчення строку.

(11) Якщо чиновника належало б звільнити зі служби в час, коли він переведений до установи, що приймає, тимчасове переведення припиняється рішенням установи, що приймає, до закінчення строку, і компетенція щодо звільнення чиновника належить установі, що направляє.

(12) Особу, яка заміщає чиновника, повідомляють про дострокове припинення тимчасового переведення щонайменше за 14 календарних днів.

(13) Якщо чиновника переводять, його службові відносини не припиняються, компенсація за невикористану основну відпустку, строк давності якої не минув, не виплачується, а облік відпустки продовжується в установі, де в чиновника зберігається право здійснення публічної влади. У такому разі чиновник має право отримувати відпустку з дня переведення.

(1) Чиновник має право отримувати заробітну плату за виконання службових обов'язків з дня вступу на посаду до дня звільнення зі служби.

(2) На час зупинення права здійснення публічної влади чиновнику не виплачується ані заробітна плата, ані інша компенсація, якщо законом не встановлено інше.

(1) Робочий час чиновника — це час, протягом якого він виконує службові обов'язки.

(2) Робочий час чиновника становить 40 годин протягом семиденного проміжку часу (далі — повний робочий час). Як правило, робочий час становить вісім годин на день.

(3) За згодою чиновника може застосовуватися робота на умовах неповного робочого часу.

(4) З огляду на службові інтереси може бути передбачено підсумований облік робочого часу. У разі підсумованого обліку робочого часу робочий час чиновника обліковується за семиденний проміжок часу протягом облікового періоду тривалістю до чотирьох місяців.

(5) У разі застосування підсумованого робочого часу залучати чиновника до роботи в час, не позначений у графіку робочого часу як робочий час, можна лише за згодою чиновника.

(6) Щодо підсумованого обліку робочого часу установа складає графік робочого часу на весь обліковий період або щонайменше на кожний календарний місяць. Графік робочого часу доводиться до відома чиновника не пізніше ніж за десять календарних днів до початку облікового періоду або календарного місяця.

(1) Робочий час разом із надурочною роботою не може перевищувати в середньому 48 годин за семиденний проміжок часу протягом облікового періоду тривалістю до чотирьох місяців.

(1) Чиновник виконує свої службові обов'язки в час, передбачений організацією роботи установи.

(2) У разі роботи тривалістю понад шість годин передбачається перерва протягом робочого дня тривалістю щонайменше 30 хвилин. Перерви протягом робочого дня не зараховуються до робочого часу, крім випадку, коли через характер службових обов'язків надати перерву неможливо і установа створює чиновникові можливість відпочити та поїсти в робочий час.

(3) У службових інтересах керівник установи або уповноважена ним особа може змінити організацію робочого часу установи, повідомивши про це заздалегідь у розумний строк.

(1) Чиновник повинен з огляду на службовий інтерес бути доступним для установи для виконання службових обов'язків поза межами робочого часу (далі — час чергування), якщо зазначений обов'язок міститься в його посадовій інструкції.

(2) Якщо зазначений у частині 1 цього параграфа обов'язок не міститься в посадовій інструкції чиновника, то час чергування може застосовуватися за згодою чиновника, наданою у формі, що дає змогу письмове відтворення.

(3) За час чергування чиновникові належить виплатити доплату, яка повинна становити щонайменше 1/10 його основної заробітної плати, або компенсувати цей час за його заявою додатковим вільним часом, який повинен становити щонайменше 1/4 тривалості часу чергування. [RT I, 26.03.2013, 1 - набув чинності 01.04.2013]

(4) Та частина часу чергування, протягом якої чиновник виконує службові обов'язки, вважається робочим часом.

(5) Установа повинна враховувати істотні обставини, які могли б перешкоджати застосуванню часу чергування, зокрема вагітність чиновника або виховання ним дитини віком до трьох років чи неповнолітньої дитини з інвалідністю.

(6) У разі застосування часу чергування чиновникові має бути забезпечена можливість використання щоденного та щотижневого часу відпочинку.

(7) У разі виплати доплати за час чергування не діє верхня межа змінної заробітної плати, встановлена частиною 5 § 61 цього закону.

(1) Установа може вимагати від чиновника виконання службових обов'язків поза межами робочого часу, якщо службові обов'язки випливають з надзвичайних обставин і мають бути виконані невідкладно.

(2) У випадку, не зазначеному в частині 1 цього параграфа, надурочна робота може застосовуватися за згодою чиновника, наданою у формі, що дає змогу письмове відтворення.

(3) Виконання службових обов'язків поза межами робочого часу не є надурочною роботою, якщо потреба в ньому зумовлена самим чиновником.

(4) У разі підсумованого обліку робочого часу надурочною роботою є виконання службових обов'язків понад робочий час облікового періоду.

(5) Не можна вимагати виконання надурочної роботи від вагітного чиновника або чиновника, який має право на відпустку матері. Вимагаючи надурочної роботи, установа повинна враховувати інші істотні обставини, які могли б перешкоджати виконанню надурочної роботи, зокрема те, що чиновник виховує дитину віком до трьох років або неповнолітню дитину з інвалідністю. [RT I, 26.10.2018, 1 - набув чинності 01.04.2022]

(6) Установа компенсує надурочну роботу, виплачуючи чиновникові 1,5-кратну основну заробітну плату або надаючи йому за його заявою додатковий вільний час в обсязі, що дорівнює надурочній роботі. [RT I, 26.03.2013, 1 - набув чинності 01.04.2013]

(7) У разі компенсування надурочної роботи не діє верхня межа змінної заробітної плати, встановлена частиною 5 § 61 цього закону.

(1) Установа може вимагати від посадової особи виконання службових завдань у нічний час (з 22.00 до 6.00) або в державне свято, якщо зазначений обов'язок міститься в посадовій інструкції посадової особи або якщо службові завдання випливають з надзвичайних обставин і їх потрібно виконати невідкладно.

(2) У випадку, не зазначеному в частині 1 цього параграфа, нічну роботу та роботу в державне свято можна застосовувати за згодою посадової особи, наданою у формі, що дає змогу письмове відтворення.

(3) Якщо робочий час посадової особи припадає на нічний час, установа виплачує посадовій особі за роботу в нічний час основну заробітну плату в 1,25-кратному розмірі, якщо зазначений обов'язок не міститься в її посадовій інструкції і це не було враховано при визначенні її основної заробітної плати. [RT I, 26.03.2013, 1 - набув чинності 01.04.2013]

(4) Якщо робочий час припадає на державне свято, установа виплачує за роботу в державне свято основну заробітну плату в 2-кратному розмірі. [RT I, 26.03.2013, 1 - набув чинності 01.04.2013]

(5) Установа повинна враховувати істотні обставини, які могли б перешкоджати застосуванню нічної роботи та роботи в державне свято, у тому числі обставину, що посадова особа є вагітною або виховує дитину віком до трьох років чи неповнолітню дитину з інвалідністю.

(6) Установа може, відступаючи від встановленого в частинах 3 і 4 цього параграфа, компенсувати за заявою посадової особи роботу в нічний час або в державне свято наданням додаткового вільного часу. У разі роботи в нічний час додатковий вільний час має становити щонайменше половину тривалості роботи в нічний час. У разі роботи в державне свято робота компенсується додатковим вільним часом в обсязі, що дорівнює відпрацьованому в державне свято часу.

(7) Посадова особа, яка працює в нічний час щонайменше три години свого щоденного робочого часу або щонайменше третину свого щорічного робочого часу, не може працювати в середньому більше ніж вісім годин протягом 24-годинного проміжку часу за семиденний обліковий період. При обчисленні середнього робочого часу із семиденного облікового періоду виключається 24-годинний період щотижневого часу відпочинку.

(8) Зазначена в частині 7 цього параграфа особа, на здоров'я якої впливає небезпечний чинник робочого середовища або характер службових завдань, не може працювати протягом жодного 24-годинного проміжку часу більше ніж вісім годин.

(9) Зазначене в частинах 7 і 8 цього параграфа обмеження нічної роботи не застосовується за умови, що робота не шкодить здоров'ю та безпеці посадової особи і робочий час не перевищує обмеження, зазначеного в § 36 цього закону, у разі діяльності, яка потребує постійного державного нагляду.

(10) При виплаті доплати за роботу в нічний час або в державне свято не діє верхня межа змінної заробітної плати, встановлена в частині 5 § 61 цього закону.

(1) Посадова особа має протягом 24-годинного проміжку часу щонайменше 11 годин безперервного часу відпочинку (далі — щоденний час відпочинку).

(2) Посадова особа має протягом семиденного проміжку часу щонайменше 48 годин безперервного часу відпочинку (далі — щотижневий час відпочинку).

(3) У разі підсумованого обліку робочого часу посадова особа має протягом семиденного проміжку часу щонайменше 36 годин безперервного часу відпочинку.

(4) Якщо посадова особа працює протягом 24-годинного проміжку часу більше ніж 13 годин, їй безпосередньо після закінчення робочого дня надається додатково до частини 1 цього параграфа вільний час, що дорівнює кількості годин, на які перевищено 13 робочих годин.

(5) Як правило, щотижневий час відпочинку надається в суботу та неділю.

(6) Встановлений у частинах 2 і 3 цього параграфа безперервний час відпочинку охоплює щоденний і щотижневий час відпочинку. [RT I, 03.02.2026, 5 - набув чинності 13.02.2026]

(1) Робочий день, що безпосередньо передує Новому року, річниці Естонської Республіки, Дню перемоги та Святвечору, скорочується на три години.

(1) До посадової особи застосовується регулювання відпустки, встановлене в § 54–71 закону про трудовий договір, з урахуванням особливостей, встановлених цим законом.

(2) Тривалість основної відпустки посадової особи становить 35 календарних днів.

(3) Рішення про надання відпустки приймає особа, яка має право призначення на посаду, або уповноважена нею особа.

(4) У разі затримки виплати відпускних установа сплачує пеню за кожен день затримки відповідно до § 113 зобов'язально-правового закону.

(1) Службове відрядження — це направлення посадової особи за розпорядженням особи, яка має право призначення на посаду, або уповноваженої нею особи на визначений проміжок часу для виконання службового завдання поза місцем розташування постійної посади або на навчання поза місцем розташування постійної посади.

(2) При направленні у службове відрядження враховуються істотні обставини, які можуть перешкоджати посадовій особі перебувати у відрядженні. Посадову особу, яка є вагітною або виховує дитину віком до трьох років чи неповнолітню дитину з інвалідністю, можна направити у службове відрядження лише за її згодою, наданою у формі, що дає змогу письмове відтворення.

(3) На час службового відрядження за посадовою особою зберігаються посада та заробітна плата.

(4) Установа не може давати посадовій особі, направленій у службове відрядження, службові завдання в час, коли посадова особа виконує завдання національного експерта при інституціях Європейського Союзу. На час виконання завдань національного експерта за посадовою особою зберігаються основна заробітна плата та право після закінчення службового відрядження приступити до служби на попередній або рівноцінній посаді.

(5) Порядок та умови направлення посадової особи у службове відрядження та відшкодування витрат на відрядження, у тому числі ставку добових, а також умови та порядок виплати добових встановлює Уряд Республіки постановою.

(1) Довгострокове закордонне відрядження — це службове відрядження до іноземної держави тривалістю понад шість місяців.

(2) Виплата надбавки за закордонне відрядження та відшкодування витрат на відрядження посадовій особі, яка перебуває в довгостроковому закордонному відрядженні, здійснюються на умовах і в порядку, встановлених у § 63–66, 68, 69 і 73 закону про закордонну службу. [RT I, 27.09.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025]

(1) Подружжю або зареєстрованому партнеру, який супроводжує посадову особу, направлену в довгострокове закордонне відрядження, виплачується винагорода подружжю та зареєстрованому партнеру на умовах і в порядку, встановлених у § 67 закону про закордонну службу. [RT I, 27.09.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025]

(1) Посадовій особі відшкодовуються витрати, безпосередньо необхідні для виконання службових завдань, в обґрунтованому обсязі.

(2) Уряд Республіки може встановити постановою перелік витрат, зазначених у частині 1 цього параграфа, а також уточнені умови та порядок відшкодування витрат.

[RT I, 26.10.2018, 1 - набув чинності 01.04.2022]

(1) До посадової особи, яка є вагітною або має право на відпустку матері, застосовується встановлене § 12⁵ закону про гігієну та безпеку праці. [RT I, 02.05.2024, 3 - набув чинності 15.05.2024]

(2) Після закінчення відпустки матері посадова особа має право користуватися покращеними умовами служби, право на які виникло б у неї під час відсутності на роботі. [RT I, 02.05.2024, 3 - набув чинності 15.05.2024]

[RT I, 13.12.2014, 1 - набув чинності 01.07.2016 (набуття чинності змінено - RT I, 17.12.2015, 1)]

(1) Якщо посадова особа гине або помирає у зв'язку з виконанням службових обов'язків унаслідок нещасного випадку, її дитині, одному з батьків, удові (удівцю) та зареєстрованому співмешканцю, договір про спільне проживання з яким припинився через смерть, а також іншій особі, яка перебувала на її утриманні в розумінні закону про сім'ю, виплачується одноразова компенсація загалом у розмірі середньої заробітної плати загиблої або померлої посадової особи за десять років. [RT I, 06.07.2023, 6 - набув чинності 01.01.2024]

(2) Якщо посадова особа гине або помирає у зв'язку з виконанням службових обов'язків унаслідок вчиненого на неї нападу або припинення нею правопорушення, ліквідації рятувальної події чи відвернення небезпеки, її дитині, одному з батьків, удові (удівцю) та зареєстрованому співмешканцю, договір про спільне проживання з яким припинився через смерть, а також іншій особі, яка перебувала на її утриманні в розумінні закону про сім'ю, виплачується одноразова компенсація загалом у розмірі середньої заробітної плати загиблої або померлої посадової особи за 20 років. [RT I, 06.07.2023, 6 - набув чинності 01.01.2024]

(3) Посадова особа має право призначити фізичну особу або фізичних осіб, які отримають до 50 відсотків компенсації, зазначеної в частинах 1 і 2 цього параграфа. Якщо в посадової особи немає осіб, зазначених у частинах 1 і 2, уся сума компенсації виплачується фізичній особі або фізичним особам, призначеним посадовою особою.

(4) Якщо посадова особа гине або помирає за обставин, встановлених частинами 1 і 2 цього параграфа, витрати на організацію її похорону несе держава. Витратами на організацію похорону є витрати на транспортування, кремацію або поховання померлого та на траурну церемонію. [RT I, 28.12.2017, 8 - набув чинності 01.01.2018]

(4¹) Якщо посадова особа гине або помирає під час виконання службових обов'язків в іноземній державі, Міністерство закордонних справ організовує коштом держави доставлення праху до Естонії, якщо відшкодування таких витрат не передбачене договором страхування. [RT I, 04.06.2022, 3 - набув чинності 14.06.2022]

(5) Уряд Республіки встановлює постановою порядок визначення осіб, які мають право на отримання компенсації, зазначеної в частині 3 цього параграфа, та часток компенсації, що виплачуються їм, а також форму заяви про призначення осіб, зазначених у частині 3 цього параграфа.

(6) Якщо в посадової особи через травму, отриману внаслідок нещасного випадку у зв'язку з виконанням службових обов'язків, або через хворобу, що виникла внаслідок такого нещасного випадку, встановлено на підставі закону про допомогу по працездатності часткову або відсутню працездатність, їй виплачується компенсація, виходячи з обсягу працездатності, встановленого Естонською касою страхування від безробіття під час первинного оцінювання працездатності, а саме:

1) у разі часткової працездатності – у розмірі її середньої заробітної плати за два роки;

2) у разі відсутньої працездатності – у розмірі її середньої заробітної плати за сім років.

(7) Якщо в посадової особи через травму, отриману у зв'язку з виконанням службових обов'язків унаслідок вчиненого на неї нападу або припинення нею правопорушення, ліквідації рятувальної події чи відвернення небезпеки, або через хворобу, що виникла з тієї ж причини, встановлено на підставі закону про допомогу по працездатності часткову або відсутню працездатність, їй виплачується компенсація, виходячи з обсягу працездатності, встановленого Естонською касою страхування від безробіття під час первинного оцінювання працездатності, а саме:

1) у разі часткової працездатності – у розмірі її середньої заробітної плати не більше ніж за вісім років;

2) у разі відсутньої працездатності – у розмірі її середньої заробітної плати за 13 років.

(8) Компенсація, зазначена в пункті 1 частини 7 цього параграфа, виплачується двома частинами. Розмір першої частини компенсації залежить від тривалості часткової працездатності, встановленої Естонською касою страхування від безробіття під час первинного оцінювання працездатності, але не може бути меншим за середню заробітну плату за чотири роки.

(9) Якщо Естонська каса страхування від безробіття під час повторного оцінювання працездатності встановлює в особи, яка отримує компенсацію, зазначену в пункті 1 частини 7 цього параграфа, часткову або відсутню працездатність, їй виплачується різниця між одноразовою компенсацією, виплаченою після первинного оцінювання, та максимальним розміром компенсації. [RT I, 17.12.2015, 1 - набув чинності 01.07.2016]

(10) Посадовій особі, у якої у зв'язку з виконанням службових обов'язків унаслідок вчиненого на неї нападу, припинення нею правопорушення, ліквідації рятувальної події чи відвернення небезпеки встановлено тимчасову втрату працездатності, що не спричинила часткової або відсутньої працездатності, держава виплачує одноразову компенсацію в розмірі середньої заробітної плати посадової особи за один місяць.

(11) Під час виплати компенсації на підставі цього параграфа за основу обчислення середньої заробітної плати посадової особи беруться умови та порядок виплати середньої заробітної плати, встановлені Урядом Республіки на підставі частини 8 § 29 закону про трудовий договір.

(12) Якщо посадова особа зазнала травми або захворіла у зв'язку з виконанням службових обов'язків унаслідок вчиненого на неї нападу, припинення нею правопорушення, ліквідації рятувальної події чи відвернення небезпеки, витрати на її лікування та ліки несе держава.

(13) Уряд Республіки встановлює постановою порядок обчислення та виплати компенсацій і покриття витрат, зазначених у цьому параграфі.

(14) Встановлене цим параграфом не застосовується, якщо посадова особа у випадку, зазначеному в частині 1, 2, 6–8 або 10 цього параграфа:

1) вчинила правопорушення;

2) вчинила самогубство або спробу самогубства;

3) завдала собі ушкодження, яке не має причинного зв'язку з хворобливим станом і не було наслідком протиправної поведінки інших осіб;

4) перебувала у стані сп'яніння, спричиненому нею самою.

(15) Рішення про виплату компенсації та покриття витрат ухвалює керівник установи або уповноважена ним особа.

(16) Компенсації, зазначені в цьому параграфі, виплачуються, а витрати покриваються з державного бюджету через бюджет тієї установи, в якій особа перебувала на службі.

(17) Після виплати компенсації на підставі цього параграфа установа може пред'явити вимогу про відшкодування завданої їй цим шкоди до особи, яка заподіяла шкоду, на підставі, встановленій законом про зобов'язальне право. [RT I, 13.12.2014, 1 - набув чинності 01.07.2016 (набуття чинності змінено - RT I, 17.12.2015, 1)]

(1) Зазначений у частинах 6 і 7 § 49 цього закону зв'язок між обсягом працездатності особи та ушкодженням, отриманим унаслідок виконання службових завдань, або захворюванням, що виникло внаслідок цього, у разі потреби встановлює Департамент соціального страхування, залучаючи особу, яка здобула медичну освіту.

(2) За згодою особи Департамент соціального страхування для встановлення зв'язку, зазначеного у частинах 6 і 7 § 49 цього закону, має доступ до імені та прізвища лікаря, який подав дані до інформаційної системи охорони здоров'я.

(3) Особа, яка здобула медичну освіту, за згодою особи має право отримати з інформаційної системи охорони здоров'я для встановлення зв'язку, зазначеного у частинах 6 і 7 § 49 цього закону, такі дані про здоров'я:

1) дані про особу, яка подала дані;

2) дані про амбулаторні візити та перебування в лікарні;

3) дані про лікарські засоби.

(4) Перелік даних інформаційної системи охорони здоров'я та періоди запитів установлює своєю постановою міністр, відповідальний за відповідну сферу.

(5) Якщо даних, передбачених частиною 3 цього параграфа, в інформаційній системі охорони здоров'я немає або вони недостатні, лікар передає їх до інформаційної системи охорони здоров'я або особі, яка здобула медичну освіту, протягом десяти робочих днів від дня отримання відповідного клопотання. [RT I, 17.12.2015, 1 - набув чинності 01.07.2016]

(1) Діяльність чиновника має відповідати Конституції Естонської Республіки, а також іншим законам і правовим актам.

(1) Чиновник повинен виконувати свої службові завдання чесно, компетентно і ретельно.

(2) Чиновник повинен виконувати свої службові завдання неупереджено, зокрема обирати під час виконання службових завдань рішення, яке найкращим можливим чином враховує права і свободи кожного та публічний інтерес.

(3) Чиновник повинен керуватися службовими вказівками та розпорядженнями безпосереднього і вищого керівника, що відповідають закону, а також посадовою інструкцією. Про вказівки та розпорядження вищого керівника чиновник повинен повідомити безпосереднього керівника.

(4) Чиновник повинен поводитися гідно як перебуваючи на службі, так і поза службою, зокрема утримуватися від діяльності, яка дискредитувала б його як чиновника або шкодила б репутації установи.

(5) Чиновник повинен дбайливо та за призначенням використовувати майно і засоби, надані в користування установи та чиновника.

(6) Чиновник у межах службових і довірчих відносин повинен сприяти виконанню установою завдань, що випливають із закону.

(7) Установа у межах службових і довірчих відносин повинна дбати про службові інтереси чиновника, зокрема забезпечувати належні умови для виконання службових завдань.

(1) У посадовій інструкції визначаються:

1) службові завдання посади;

2) вимоги, встановлені до освіти, досвіду роботи, знань і навичок чиновника;

3) у разі застосування підсумованого робочого часу, часу чергування або нічної роботи — відповідна позначка про це.

(2) Посадову інструкцію для всіх посад установи встановлює особа, яка має право призначення на посаду, або уповноважена нею особа. Посадову інструкцію не обов'язково встановлювати для посади чиновника, якого призначає Рійґікоґу, Президент Республіки, Уряд Республіки, прем'єр-міністр, міністр або державний секретар.

(3) Посадову інструкцію не можна змінювати без згоди чиновника, якщо:

1) істотно змінюються вимоги, встановлені для виконання службових завдань;

2) істотно змінюються службові завдання, визначені в посадовій інструкції;

3) організація робочого часу чиновника змінюється через те, що в посадовій інструкції змінюється застосування підсумованого робочого часу, часу чергування або нічної роботи;

4) істотно збільшується обсяг службових завдань;

5) унаслідок зміни службових завдань зменшується основна заробітна плата.

(1) Чиновник зобов'язаний виконувати надані безпосереднім керівником додаткові разові службові завдання, обов'язок виконання яких не випливає з посадової інструкції чи правових актів.

(2) Безпосередній керівник може надавати додаткові разові службові завдання, якщо робоче навантаження установи тимчасово зросло або якщо це зумовлено крайньою потребою. Крайня потреба передбачається насамперед у разі шкоди, яка може виникнути внаслідок непереборної сили майну чи іншому благу установи, або в разі небезпеки виникнення такої шкоди.

(1) Чиновник відмовляється від виконання розпорядження, якщо розпорядження:

1) суперечить Конституції Естонської Республіки або іншим правовим актам;

2) спричинило б порушення обмеження щодо вчинення дій у розумінні закону про боротьбу з корупцією.

(2) Чиновник може відмовитися від виконання розпорядження, якщо його виконання:

1) протипоказане йому за станом здоров'я;

2) передбачає таку освіту і досвід роботи, знання і навички, які не вимагалися від чиновника згідно із законом, виданим на підставі закону правовим актом або посадовою інструкцією.

(3) Якщо чиновник відмовляється від виконання розпорядження, він невідкладно повідомляє особу, яка надала розпорядження, та свого безпосереднього керівника у формі, що дає змогу письмового відтворення, про обставину, зазначену в частині 1 або 2 цього параграфа.

(4) Якщо чиновник повідомляє про обставину, передбачену пунктом 1 частини 1 цього параграфа, він зобов'язаний виконати розпорядження, якщо воно повторюється у формі, що дає змогу письмового відтворення. Якщо чиновник і надалі має сумніви щодо законності розпорядження, він до виконання розпорядження складає у формі, що дає змогу письмового відтворення, свою окрему думку і цим звільняється від відповідальності за виконання розпорядження.

(5) Якщо чиновник повідомляє про обставину, передбачену пунктом 1 частини 1 цього параграфа, він не зобов'язаний виконувати розпорядження, якщо це означало б вчинення злочину або проступку.

(6) Якщо чиновник повідомляє про обставину, передбачену пунктом 2 частини 1 цього параграфа, він не зобов'язаний виконувати розпорядження також і в тому разі, якщо воно повторюється.

(7) Якщо чиновник повідомляє про обставину, передбачену пунктом 1 частини 2 цього параграфа, він не зобов'язаний виконувати розпорядження також і в тому разі, якщо воно повторюється. На вимогу особи, яка надала розпорядження, або безпосереднього керівника чиновник подає довідку лікаря або акушерки.

(8) Якщо чиновник повідомляє про обставину, передбачену пунктом 2 частини 2 цього параграфа, він зобов'язаний виконати розпорядження, якщо воно повторюється у формі, що дає змогу письмового відтворення. Якщо чиновник виконує розпорядження неналежним чином, він не відповідає за недоліки, зумовлені відсутністю потрібних для виконання розпорядження освіти, досвіду роботи, знань і навичок, які неможливо здобути розумними зусиллями до виконання завдання.

(1) Посадова особа не має права ані під час службових відносин, ані після звільнення зі служби розголошувати державну та комерційну таємницю, засекречену закордонну інформацію, дані, що стосуються сімейного та приватного життя інших людей, а також іншу інформацію, визнану інформацією для внутрішнього користування установи, які стали їй відомі у зв'язку зі службою.

(1) При звільненні з посади посадова особа зобов'язана передати справи та надане їй установою в користування майно в порядку, встановленому для цього в установі.

(1) Особа, яка має право призначення на посаду, може для заміщення відсутньої посадової особи — якщо через відсутність посадової особи робота установи була б утруднена, а призначення заступника на посаду неможливе або недоцільне:

1) передати завдання відсутньої посадової особи частково одній посадовій особі або розподілити завдання відсутньої посадової особи повністю між іншими посадовими особами, не звільняючи їх від виконання власних завдань;

2) передати завдання відсутньої посадової особи частково або повністю одній чи кільком іншим посадовим особам, звільнивши їх відповідно частково або повністю від виконання їхніх власних завдань.

(2) Посадова особа може на підставі частини 1 цього параграфа виконувати завдання відсутньої посадової особи понад 60 календарних днів на календарний рік за згодою посадової особи, наданою у формі, що дозволяє письмове відтворення.

(3) Від виконання завдань відсутньої посадової особи може відмовитися посадова особа, яка є вагітною або виховує дитину віком до трьох років чи неповнолітню дитину з інвалідністю.

(4) Посадовій особі, яка на підставі пункту 1 частини 1 цього параграфа заміщує відсутню посадову особу, крім її власної заробітної плати виплачується доплата, якщо заміщення не випливає з посадової інструкції посадової особи або спричиняє істотне збільшення робочого навантаження порівняно з передбаченим у посадовій інструкції. Доплата за виконання завдань відсутньої посадової особи виплачується виходячи з основної заробітної плати посадової особи, яку заміщують, пропорційно обсягу переданих заміщуючій посадовій особі завдань посадової особи, яку заміщують.

(5) Посадовій особі, яка на підставі пункту 2 частини 1 цього параграфа заміщує відсутню посадову особу, зберігається її попередня заробітна плата. Якщо основна заробітна плата посадової особи, яку заміщують, є більшою, то заміщуючій посадовій особі виплачується більша основна заробітна плата з урахуванням обсягу переданих заміщуючій посадовій особі завдань посадової особи, яку заміщують. [RT I, 26.03.2013, 1 - набув чинності 01.04.2013]

(6) При виплаті доплати за заміщення відсутньої посадової особи не діє верхня межа змінної заробітної плати, встановлена частиною 5 § 61 цього закону.

(1) Посадова особа зобов'язана повідомити установу у формі, що дозволяє письмове відтворення, щонайменше за 30 календарних днів про своє бажання повернутися на службу, якщо її право здійснювати публічну владу зупинено на підставі пункту 1 § 83 цього закону або якщо вона перебуває у відпустці матері, відпустці батька, відпустці усиновлювача чи батьківській відпустці. [RT I, 26.10.2018, 1 - набув чинності 01.04.2022]

(2) Посадова особа зобов'язана невідкладно повідомити установу, якщо виникають обставини, які виключали б прийняття її на службу відповідно до частини 1 або 2 § 14 чи § 15 цього закону.

(3) Установа може вимагати від посадової особи відшкодування шкоди, що виникла внаслідок виплати посадовій особі заробітної плати, в обсязі, який відповідає періоду, коли посадова особа щонайменше через необережність у значенні цього закону не повідомила про обставину, що виключає службові відносини та зазначена в пунктах 1–3 § 15 цього закону, але не більше ніж в обсязі основної заробітної плати посадової особи за шість місяців.

(4) Відшкодування шкоди здійснюється в порядку, встановленому § 81 цього закону.

(1) Посадова особа не має права страйкувати.

(2) Посадова особа не має права брати участь в інших колективних акціях тиску, пов'язаних зі службою, які перешкоджають виконанню передбачених законом завдань установи, що прийняла посадову особу на службу, або іншої установи. Акція тиску є колективною, якщо в ній бере участь щонайменше половина посадових осіб установи.

(1) Якщо це не заборонено законом, посадова особа може як побічну діяльність також діяти:

1) на підставі трудового договору або договору про надання послуг;

2) на виборній або призначуваній посаді;

3) як підприємець або повний партнер у повному чи командитному товаристві;

4) як член органу управління або контролю юридичної особи.

(2) Особа, яка має право призначення на посаду, адміністративним актом повністю або частково забороняє посадовій особі побічну діяльність, зазначену в пунктах 1–4 частини 1 цього параграфа, якщо обсяг або характер трудових витрат на побічну діяльність перешкоджає належному виконанню службових завдань або побічна діяльність спричиняє порушення службового обов'язку.

(3) Посадова особа повинна невідкладно письмово повідомити особу, яка має право призначення на посаду, якщо вона займається або має намір займатися побічною діяльністю, зазначеною в пунктах 1–4 частини 1 цього параграфа.

(4) Посадовій особі заборонено:

1) здійснювати безпосередній і постійний нагляд щодо самої себе або пов'язаної з нею особи у значенні пункту 4 § 15 цього закону чи пунктів 2 і 3 частини 1 § 7 закону про боротьбу з корупцією;

2) одержувати дохід за побічну діяльність, якщо ця сама діяльність належить до її службових завдань. Заборона не застосовується до наукової та педагогічної діяльності, що здійснюється в освітній установі, якщо посадова особа повідомила про свою побічну діяльність відповідно до частини 3 цього параграфа.

(5) Звільнена зі служби посадова особа не може протягом одного року з дня звільнення стати у значенні пунктів 2 і 3 частини 1 § 7 закону про боротьбу з корупцією пов'язаною особою з такою приватноправовою юридичною особою, щодо якої вона протягом останнього року здійснювала безпосередній або постійний нагляд.

(6) На діяльність, заборонену на підставі частини 5 цього параграфа, особа, яка має право призначення на посаду, може надати винятковий дозвіл, враховуючи розмір одиниці місцевого самоврядування, специфіку посад або малу кількість осіб, які відповідають встановленим вимогам. Винятковий дозвіл надається в порядку, встановленому законом про адміністративне провадження.

(7) Повноваження представляти державу, одиницю місцевого самоврядування або публічно-правову юридичну особу в органі управління чи контролю юридичної особи не вважається побічною діяльністю у значенні цього закону.

(1) Заробітна плата посадової особи складається з основної заробітної плати, змінної заробітної плати та доплат, передбачених частиною 3 § 38, частиною 6 § 39, частинами 3 і 4 § 40 та § 57 цього закону.

(2) Основна заробітна плата — це фіксована частина заробітної плати, яка визначається на підставі службових завдань посади та службових знань, умінь і досвіду посадової особи.

(3) Основну заробітну плату посадової особи не можна зменшувати в односторонньому порядку. В односторонньому порядку основну заробітну плату можна зменшити лише за одночасної наявності таких умов:

1) якщо має місце загальний економічний спад і зменшення бюджету службової установи є необхідним для збереження довіри до економічного середовища;

2) якщо зменшення заробітної плати не перевищує відсотка, на який зменшується бюджет службової установи.

(4) Якщо підстава, зазначена в пункті 1 частини 3 цього параграфа, відпала і фонд оплати праці службової установи збільшується внаслідок збільшення бюджету службової установи, службова установа повинна знайти можливість відновити основну заробітну плату.

(5) Змінна заробітна плата — це нерегулярна частина заробітної плати посадової особи, яку можна виплачувати як плату за результат, як доплату за виконання додаткових службових завдань або як премію за виняткові службові досягнення. Протягом календарного року змінну заробітну плату можна виплачувати додатково до основної заробітної плати посадової особи в розмірі до 20 відсотків річної основної заробітної плати посадової особи.

(6) Службова установа не виплачує посадовій особі таких доплат або допомог, виплата яких не випливає із закону.

(7) Основна заробітна плата канцлера становить 90 відсотків посадового окладу, що виплачується міністрові.

(1) Службова установа виплачує посадовій особі заробітну плату щонайменше один раз на місяць.

(2) При виплаті середньої заробітної плати за основу для обчислення середньої заробітної плати беруться умови та порядок виплати середньої заробітної плати, встановлені Урядом Республіки на підставі частини 8 § 29 закону про трудовий договір.

(3) Службова установа перераховує заробітну плату та іншу винагороду посадової особи на визначений посадовою особою банківський рахунок, якщо не домовлено про інше.

(4) Службова установа може утримати із заробітної плати посадової особи суму, що перевищує встановлений ліміт витрат, які здійснюються за рахунок службової установи, а також виплачений посадовій особі аванс, який посадова особа повинна повернути службовій установі. При утриманні із заробітної плати посадової особи службова установа повинна враховувати положення § 132 кодексу виконавчого провадження про звернення стягнення.

(5) У разі прострочення виплати заробітної плати службова установа сплачує пеню за кожен день прострочення відповідно до § 113 зобов'язально-правового закону.

(1) Положення про оплату праці — це порядок визначення та виплати заробітної плати. У ньому передбачаються відповідна посаді основна заробітна плата або діапазон основної заробітної плати, умови та порядок виплати змінної заробітної плати, умови та порядок виплати інших передбачених цим законом доплат і компенсацій, час і спосіб виплати заробітної плати, а також податки та платежі, що сплачуються із заробітної плати та утримуються з неї, у тому числі посилання на установи, які отримують ці податки та платежі, і на захист, що супроводжує їх сплату. [RT I, 30.04.2022, 1 - набув чинності 01.08.2022]

(2) Положення про оплату праці Канцелярії Рійгікогу встановлює правління Рійгікогу, положення про оплату праці державної виборчої служби встановлює директор Канцелярії Рійгікогу за пропозицією керівника державної виборчої служби. Положення про оплату праці Канцелярії Президента Республіки, Державного контролю, Канцелярії канцлера юстиції та Державного суду встановлює керівник службової установи. Положення про оплату праці службовців судів першої та другої інстанції встановлює міністр, відповідальний за відповідну сферу, заслухавши думку ради з адміністрування судів. Положення про оплату праці службової установи одиниці місцевого самоврядування встановлює рада одиниці місцевого самоврядування. [RT I, 06.05.2016, 1 - набув чинності 01.01.2017]

(3) При складанні положення про оплату праці службової установи, не зазначеної в частині 2 цього параграфа, виходять із постанови Уряду Республіки, зазначеної в пункті 5 частини 1 § 10 цього закону.

(4) Міністр або на підставі його повноваження керівник службової установи, що перебуває у сфері управління міністерства, і державний секретар встановлюють, виходячи з постанови, зазначеної в пункті 5 частини 1 § 10 цього закону, та за погодженням з Міністерством фінансів, відповідно положення про оплату праці міністерства, службової установи, що перебуває у сфері управління міністерства, та Державної канцелярії. Міністр може уповноважити канцлера встановити положення про оплату праці міністерства. Положення про оплату праці канцелярії уповноваженого з питань гендерної рівності та рівного ставлення встановлює уповноважений з питань гендерної рівності та рівного ставлення за погодженням з Міністерством фінансів. [RT I, 04.06.2022, 3 - набув чинності 14.06.2022]

(1) За посадовою особою зберігається заробітна плата за розумний строк, якщо від посадової особи не можна очікувати виконання службових завдань через короткочасну особисту або сімейну перешкоду.

(1) Основна заробітна плата посадової особи станом на поточний календарний рік оприлюднюється на центральному вебсайті публічної служби не пізніше 1 травня.

(2) Основна заробітна плата та змінна заробітна плата посадової особи, а також інший її дохід, що випливає зі службових завдань, загальною сумою за попередній календарний рік оприлюднюються на центральному вебсайті публічної служби не пізніше 1 травня.

(3) Положення про оплату праці службової установи оприлюднюється на вебсайті службової установи.

(4) Цей параграф застосовується також при оприлюдненні заробітної плати осіб, зазначених у частині 6 § 7 цього закону, та іншого їхнього доходу, що випливає з трудових завдань.

(1) Міністр, відповідальний за відповідну сферу, раз на рік подає Рійгікогу огляд напрямів розвитку публічної служби, службових посад, осіб, які перебувають на службі та працюють, їхніх заробітних плат і оплати праці в розрізі службових установ та службових груп.

(2) Службові установи раз на рік подають Міністерству фінансів необхідні дані або надають дозвіл на доступ до них для складення огляду, зазначеного в частині 1 цього параграфа. Дані не зобов'язані подавати установи безпеки.

(1) Керівник установи або уповноважена ним особа має право видавати акти з питань служби для організації роботи установи.

(2) Актами, зазначеними в частині 1 цього параграфа, визначаються:

1) початок і кінець робочого часу;

2) перерви протягом робочого дня;

3) організація робочого часу та часу відпочинку, у тому числі посилання на порядок виконання та компенсування надурочної роботи; [RT I, 30.04.2022, 1 - набув чинності 01.08.2022]

4) умови та порядок перебування в установі у вихідні дні, у державні свята та після закінчення щоденного робочого часу;

5) порядок доведення до відома службових розпоряджень;

6) загальні настанови з охорони здоров'я та безпеки праці;

7) порядок повідомлення про відсутність на службі;

8) інше, що стосується організації роботи установи.

(3) В актах, які регулюють робочий час, може бути передбачено можливість гнучкого робочого часу, у тому числі виконання службових обов'язків поза місцем розташування посади, тобто дистанційну роботу, настільки, наскільки це дозволяють інтереси служби.

(1) Установа подає проєкти актів, які регулюють сфери, зазначені в § 67 частині 2 цього Закону, посадовим особам, а також особам та організаціям, які їх представляють, для ознайомлення та надання думки не менш ніж за 14 календарних днів до їх встановлення.

(2) Під час прийняття на службу установа зобов'язана ознайомити посадову особу з організацією роботи установи та забезпечити можливість у будь-який час ознайомитися з актами, зазначеними в § 67 цього Закону.

(3) Керівник установи або уповноважена ним особа забезпечує інформування посадових осіб про інші масштабні та важливі рішення установи, які стосуються посадових осіб установи.

(4) Перед встановленням актів, які регулюють сфери, зазначені в § 67 частині 2 цього Закону, або перед ухваленням рішень, зазначених у частині 3 цього параграфа, посадовим особам надається можливість висловити свою думку. Пропозиції, подані посадовими особами та особами й організаціями, які їх представляють, мають для установи рекомендаційний характер.

(1) Дисциплінарним проступком є винне порушення службового обов'язку.

(1) Видами дисциплінарних стягнень є:

1) догана;

2) зменшення основної заробітної плати до 30 відсотків на строк до шести місяців;

3) звільнення зі служби.

(1) Метою дисциплінарного провадження є швидке та повне з'ясування обставин, які вказують на вчинення дисциплінарного проступку, встановлення можливого винного та справедливе призначення дисциплінарного стягнення.

(1) Дисциплінарне провадження може порушити наказом або розпорядженням особа, яка має право призначення на посаду, якщо відомо достатньо фактичних обставин щодо вчинення дисциплінарного проступку.

(2) Особа, яка має право призначення на посаду, порушує дисциплінарне провадження наказом або розпорядженням, якщо відомо достатньо фактичних обставин щодо вчинення дисциплінарного проступку і якщо є обґрунтована підстава вважати, що порушення службового обов'язку, яке є підставою дисциплінарного проступку, є істотним.

(3) У наказі або розпорядженні про порушення дисциплінарного провадження визначаються особа, яка проводить дисциплінарне провадження, та строк його проведення, описуються відомі обставини й зазначається посадова особа, яка підозрюється у вчиненні дисциплінарного проступку.

(4) Наказ або розпорядження про порушення дисциплінарного провадження вручається посадовій особі, яка підозрюється у вчиненні дисциплінарного проступку, протягом п'яти робочих днів, що настають за днем порушення дисциплінарного провадження.

(5) Якщо обставини, які є підставою для встановлення посадової особи, яка підозрюється у вчиненні дисциплінарного проступку, недостатні, таку посадову особу можна тимчасово не зазначати в наказі або розпорядженні про порушення дисциплінарного провадження. У такому разі наказ або розпорядження про порушення дисциплінарного провадження вручається посадовій особі, яка підозрюється у вчиненні дисциплінарного проступку, протягом п'яти робочих днів, що настають за днем встановлення зазначеної посадової особи.

(1) Право проводити дисциплінарне провадження має ініціатор дисциплінарного провадження або уповноважена ним для цього особа.

(2) Особа, яка проводить дисциплінарне провадження, збирає докази щодо дисциплінарного проступку.

(3) Посадовій особі, яку підозрюють у вчиненні дисциплінарного проступку, має бути надано можливість подати письмове пояснення щодо дисциплінарного проступку. Для цього посадовій особі надається щонайменше п'ять робочих днів з дня вручення наказу або розпорядження, зазначеного в § 72 частині 3 цього закону.

(4) Особа, яка проводить дисциплінарне провадження, може вимагати від посадової особи або працівника тієї самої установи, який був присутній при вчиненні дисциплінарного проступку або якому відомі обставини дисциплінарного проступку (далі — свідок), пояснення щодо дисциплінарного проступку у формі, що дає змогу письмове відтворення, і свідок зобов'язаний таке пояснення надати. Відмова надати пояснення є порушенням обов'язку, за винятком випадку, коли від особи, яку підозрюють у вчиненні дисциплінарного проступку, вимагають пояснення, що шкодить їй самій, або коли від свідка вимагають пояснення щодо його дружини (чоловіка), зареєстрованого співмешканця, співмешканця чи діда або баби, або щодо одного з батьків свідка чи його дружини (чоловіка), зареєстрованого співмешканця або співмешканця, або щодо низхідного родича такого з батьків. Батьками вважаються також усиновлювач і прийомний батько (прийомна мати), а низхідними родичами — також усиновлений та прийомна дитина. [RT I, 06.07.2023, 6 - набув чинності 01.01.2024]

(5) Особа, яка проводить дисциплінарне провадження, складає підсумок дисциплінарного провадження, підписує його та подає на вирішення особі, яка має право призначати дисциплінарне стягнення.

(6) Підсумок дисциплінарного провадження містить щонайменше такі дані:

1) ім'я та прізвище посадової особи, яка вчинила дисциплінарний проступок, та її посада;

2) порушений службовий обов'язок, що є підставою дисциплінарного проступку;

3) зібрані у справі докази;

4) опис дисциплінарного проступку, а також час і місце його вчинення;

5) пропозиція щодо накладення стягнення, у тому числі щодо виду стягнення, або щодо ненакладення стягнення разом з обґрунтуванням.

(7) Перед вирішенням питання про призначення дисциплінарного стягнення особа, яка проводить дисциплінарне провадження, або особа, яка призначає дисциплінарне стягнення, повинна вручити підсумок дисциплінарного провадження посадовій особі під підпис, а якщо це неможливо — надіслати підсумок поштою рекомендованим листом на адресу місця проживання посадової особи або, за згодою посадової особи, електронно, та надати посадовій особі можливість протягом п'яти робочих днів подати у формі, що дає змогу письмове відтворення, свою думку та заперечення щодо підсумку дисциплінарного провадження.

(8) Якщо особа, яка призначає дисциплінарне стягнення, не була особою, яка проводила дисциплінарне провадження, вона має право перед призначенням стягнення особисто опитати посадову особу. Така бесіда протоколюється.

(9) Посадова особа, яку підозрюють у вчиненні дисциплінарного проступку, та її представник мають право ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження на кожній стадії провадження та подавати під час провадження відповідні клопотання.

(1) Посадова особа відповідає за дисциплінарний проступок лише за наявності вини.

(2) Формами вини є необережність, груба необережність та умисел.

(3) Необережність — це недотримання посадовою особою дбайливості, необхідної для виконання службового обов'язку.

(4) Груба необережність — це недотримання посадовою особою в істотній мірі дбайливості, необхідної для виконання службового обов'язку.

(5) Умисел — це свідоме бажання порушити службовий обов'язок.

(6) При оцінюванні вини враховуються освіта, досвід роботи, знання та вміння посадової особи.

(1) Дисциплінарне стягнення призначається пропорційно ступеню тяжкості дисциплінарного проступку.

(2) Під час призначення дисциплінарного стягнення враховуються:

1) форма вини;

2) тяжкість наслідків проступку;

3) чи має посадова особа чинне дисциплінарне стягнення;

4) попередня службова поведінка посадової особи;

5) мета порушеного службового обов'язку, зокрема те, чи мав цей обов'язок запобігти настанню таких наслідків, які виникли внаслідок порушення службового обов'язку.

(3) Дисциплінарне стягнення виключається за таке порушення службового обов'язку, яке було вчинене:

1) за розпорядженням безпосереднього або вищого керівника посадової особи — у випадку, коли посадова особа не виконала розпорядження, яке вона згідно з § 54 цього закону не мала виконувати, або від відповідальності за яке вона звільнена незалежно від виконання;

2) для запобігання настанню таких наслідків, які є тяжчими, ніж наслідки, що виникли внаслідок порушення службового обов'язку;

3) у стані необхідної оборони або крайньої необхідності.

(4) За дисциплінарний проступок посадову особу можна звільнити зі служби, якщо порушення є істотним.

(5) Порушення службових обов'язків є істотним, якщо воно тягне за собою втрату довіри до посадової особи з тієї причини, що з характеру порушення можна припустити, що посадова особа й надалі не зможе забезпечити виконання службового обов'язку.

(6) Істотність, зазначена в частині 4 цього параграфа, презюмується в таких випадках:

1) порушення вчинено умисно;

2) посадова особа має чинне дисциплінарне стягнення, і порушення службового обов'язку, яке стало його підставою, є триваючим або порушення, однорідне з тим, що стало його підставою, є повторним;

3) порушення завдало установі істотної майнової шкоди;

4) порушення істотно зашкодило репутації установи;

5) порушення завдало істотної шкоди іншим посадовим особам чи працівникам установи, інтересам третіх осіб або публічному інтересу, зокрема у випадку, коли вчинено правопорушення, передбачене § 232 Пенітенціарного кодексу. [RT I, 07.03.2023, 2 - набув чинності 01.05.2023]

(7) Під час призначення дисциплінарного стягнення, зазначеного в пункті 2 § 70 цього закону, зазначаються також тривалість і обсяг стягнення.

(8) За порушення службових обов'язків призначається одне дисциплінарне стягнення, за винятком випадку, коли порушення є самостійними і не пов'язані між собою по суті та безпосередньо.

(9) Якщо порушення службового обов'язку вчинено діянням, за яке посадовій особі може бути призначено кримінальне покарання або покарання за проступок чи з посадової особи може бути стягнуто відшкодування шкоди, це не виключає призначення посадовій особі дисциплінарного стягнення за те саме діяння.

(10) Зміна установи не виключає призначення дисциплінарного стягнення за порушення службового обов'язку, вчинене в іншій установі. У такому випадку установа, яка проводить дисциплінарне провадження, може запитати думку тієї установи, у якій було вчинено дисциплінарний проступок, щоб урахувати цю думку при визначенні винуватості та призначенні дисциплінарного стягнення. У зазначеній думці слід навести щонайменше дані, перелічені в частині 6 § 73 цього закону.

(1) Дисциплінарне стягнення призначає особа, яка має право призначення на посаду, адміністративним актом, оцінюючи всі зібрані в межах дисциплінарного провадження докази й обставини в сукупності.

(2) Якщо особа, яка призначає дисциплінарне стягнення, вирішує не карати посадову особу, дисциплінарне провадження припиняється адміністративним актом особи, яка призначає дисциплінарне стягнення.

(1) Дисциплінарне стягнення може бути призначене протягом двох років з дня вчинення дисциплінарного проступку, але не пізніше ніж зі спливом шести місяців з дня, коли про дисциплінарний проступок дізналася особа, якій винний підпорядкований по службі.

(2) Перебіг шестимісячного строку, встановленого в частині 1 цього параграфа, зупиняється на час, коли право посадової особи, обвинуваченої у вчиненні дисциплінарного проступку, здійснювати публічну владу було зупинене на підставі § 83 цього закону, або коли в тій самій справі, але в межах іншого провадження, оцінюються обставини, що мають значення для призначення дисциплінарного стягнення.

(1) Особа, яка має право призначати дисциплінарне стягнення, має право відсторонити посадову особу від служби на час дисциплінарного провадження, якщо за первинної оцінки дисциплінарного проступку можна припустити, що за результатами дисциплінарного провадження посадовій особі буде призначено покарання у вигляді звільнення зі служби.

(2) Відсторонення від служби оформлюється адміністративним актом.

(3) На час, коли посадову особу відсторонено від служби на підставі частини 1 цього параграфа, їй виплачується на місяць 60 відсотків її середньої заробітної плати, але не менше мінімального розміру оплати праці, встановленого на підставі частини 5 § 29 закону про трудовий договір.

(4) Невиплачена заробітна плата виплачується посадовій особі заднім числом невідкладно після того, як адміністративний акт про відсторонення від служби визнано таким, що втратив чинність.

(1) Про призначене дисциплінарне стягнення робиться запис у базі даних державного кадрового обліку та обліку заробітної плати.

(2) Чинність дисциплінарного стягнення погашається зі спливом одного року з моменту набрання чинності адміністративним актом про призначення стягнення.

(3) Особа, яка має право призначення на посаду, має право погасити дисциплінарне стягнення до закінчення строку, якщо посадова особа не вчинила нового дисциплінарного проступку та належним чином виконувала службові завдання.

(1) Якщо посадова особа винним порушенням службового обов'язку завдала установі майнової шкоди, вона зобов'язана відшкодувати цю шкоду в обсязі, зазначеному в частинах 3–5 цього параграфа.

(2) Якщо шкоду завдало кілька посадових осіб спільно, кожна посадова особа відповідає в обсязі, що відповідає її вині.

(3) Якщо посадова особа порушила службовий обов'язок умисно, вона відповідає за завдану шкоду в повному обсязі.

(4) Якщо посадова особа порушила службовий обов'язок через необережність або грубу необережність, вона відповідає за завдану шкоду в обсязі, при визначенні якого враховуються:

1) службові завдання посадової особи;

2) форма вини;

3) надані їй вказівки;

4) умови праці:

5) основна заробітна плата;

6) ризик, що випливає з характеру роботи;

7) тривалість службових відносин в установі;

8) попередня службова поведінка посадової особи;

9) можливості установи запобігти шкоді;

10) знання та вміння посадової особи.

(5) Якщо шкоду завдано не умисно, необхідне відшкодування не може перевищувати шестикратний розмір основної заробітної плати посадової особи.

(1) Для відшкодування шкоди особа, яка має право призначення на посаду, робить посадовій особі письмову пропозицію (далі — пропозиція про відшкодування шкоди), зазначаючи обсяг, порядок і строк відшкодування шкоди, а також обставини, що є підставою для вимоги про відшкодування. Посадова особа відповідає на пропозицію про відшкодування шкоди письмово, зазначаючи, чи погоджується вона відшкодувати шкоду, чи відмовляється від цього.

(2) Пропозицію про відшкодування шкоди можна зробити протягом трьох місяців з дня, коли особа, яка має право призначення на посаду, дізналася або мала дізнатися про виникнення шкоди та про особу, яка її заподіяла, але не пізніше ніж через три роки після виникнення шкоди.

(3) Для відповіді на пропозицію про відшкодування шкоди посадовій особі необхідно надати щонайменше 14 календарних днів.

(4) Якщо посадова особа не відповіла на пропозицію про відшкодування шкоди у визначений строк, відмовляється відшкодувати шкоду або погодилася відшкодувати шкоду, але не відшкодувала її протягом строку, зазначеного в пропозиції про відшкодування шкоди, установа може звернутися зі скаргою до адміністративного суду.

(1) Зупинення права посадової особи на здійснення публічної влади означає тимчасове звільнення посадової особи від обов'язку виконувати службові завдання та від права здійснювати довірену їй публічну владу.

(2) Зупинення права на здійснення публічної влади не звільняє посадову особу від виконання службових обов'язків.

(1) Право на здійснення публічної влади зупиняється:

1) за бажанням посадової особи — на підставі заяви, поданої у формі, що дозволяє письмове відтворення, за згодою особи, яка має право призначення на посаду, якщо це дозволяють інтереси служби;

2) на час відпустки;

3) на час тимчасової непрацездатності в розумінні закону про медичне страхування, за винятком перебування на службі на підставі лікарняного листа відповідно до § 12⁴ або 12⁵ закону про гігієну та безпеку праці; [RT I, 02.05.2024, 3 - набув чинності 15.05.2024]

4) на час перебування на строковій або альтернативній службі;

5) на час резервної служби, а також на час, коли резервіст через мобілізацію не може виконувати свої службові завдання; [RT I, 03.02.2026, 4 - набув чинності 04.02.2026]

6) на час, коли посадову особу відсторонено від служби на період дисциплінарного провадження на підставі частини 1 § 78 цього закону, а також на час, коли її відсторонено від служби на іншій встановленій законом підставі;

7) на час, коли посадова особа перебуває під арештом або під вартою;

8) в інших випадках, коли посадову особу на підставі закону тимчасово звільнено від виконання службових завдань.

[RT I, 27.09.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025]

(1) [Втратив чинність – RT I, 27.09.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025]

(2) Особливості зупинення права на здійснення публічної влади посадової особи, яка бере участь як експерт у довгостроковій міжнародній цивільній місії, встановлюються законом про участь у міжнародній цивільній місії.

(1) Зупинення права на здійснення публічної влади встановлює особа, яка має право призначення на посаду, наказом або розпорядженням, за винятком зупинення права на здійснення публічної влади на підставі, встановленій пунктом 3 § 83 цього закону. Якщо відпустку передбачено графіком відпусток, зупинення права на здійснення публічної влади на період відпустки не потрібно встановлювати окремо в кожному окремому випадку.

(2) Особа, яка має право призначення на посаду, може визначити посадових осіб установи, які мають право встановлювати зупинення права на здійснення публічної влади на підставі, зазначеній у пункті 2 § 83 цього закону.

(1) Посадову особу може звільнити зі служби особа, яка має право призначення на посаду.

(1) Посадову особу звільняють зі служби за її власною ініціативою на підставі письмової заяви, яку вона подала особі, яка має право призначення на посаду.

(2) Заяву необхідно подати щонайменше за 30 календарних днів до бажаного дня звільнення.

(3) Якщо причиною залишення служби є втрата працездатності посадової особи, потреба догляду за хворим членом сім'ї або членом сім'ї з інвалідністю, призов на строкову чи альтернативну службу або якщо посадовій особі встановлено випробувальний строк, заяву необхідно подати щонайменше за десять календарних днів до бажаного дня звільнення.

(4) За домовленістю з особою, яка має право звільнити посадову особу зі служби, у разі залишення посадовою особою служби може застосовуватися коротший строк попередження.

(5) Від заяви, поданої для звільнення зі служби, посадова особа може відмовитися лише за згодою особи, яка має право призначення її на посаду.

(6) Останнім днем службових відносин посадової особи є день, зазначений у заяві. Якщо в заяві не дотримано строків, зазначених у частинах 2 і 3 цього параграфа, то останнім днем службових відносин є день, зазначений в адміністративному акті про звільнення зі служби.

(1) У зв'язку із закінченням строку служби зі служби звільняється посадова особа, яку призначено на посаду на визначений строк.

(2) Посадову особу, призначену на посаду на визначений строк, не звільняють зі служби у зв'язку із закінченням строку служби, якщо її призначено на новий строк на ту саму посаду, на іншу посаду тієї самої установи або на посаду іншої установи.

(3) Останнім днем службових відносин посадової особи є останній день строку служби.

(1) Якщо посадова особа обіймає посаду члена Рійґікоґу або вступає на посаду Президента Республіки чи члена Уряду Республіки, то останнім днем її службових відносин є день, що передує дню складення присяги.

(2) Якщо посадова особа обіймає посаду члена Європейського Парламенту, то останнім днем її службових відносин є, відповідно до частини 4 § 72 закону про вибори до Європейського Парламенту, день повідомлення Республіканської виборчої комісії про бажання брати участь у роботі Європейського Парламенту.

(3) Якщо посадову особу призначено на посаду, зазначену в пунктах 5–8 частини 3 § 2 цього закону, то останнім днем її службових відносин є день, що передує дню призначення на цю посаду.

(4) Якщо посадову особу обрано волосним старійшиною або міським головою, то останнім днем її службових відносин є, відповідно до частини 2 § 50 закону про організацію місцевого самоврядування, день повідомлення установи про своє обрання.

(5) [Втратив чинність – RT I, 10.02.2026, 1 - набув чинності 01.07.2026]

(1) Установа може звільнити посадовця зі служби у зв'язку зі скороченням, якщо:

1) установу ліквідують;

2) в обґрунтованому випадку посаду посадовця скасовують у штатному розписі установи;

3) в обґрунтованому випадку посадову інструкцію змінюють в обсязі, який потребує згоди посадовця, і посадовець такої згоди не дав;

4) посадовця призначено на посаду, на яку призначається посадовець, поновлений на службі у зв'язку з протиправним звільненням зі служби.

(2) Посадовець може вимагати звільнення зі служби у зв'язку зі скороченням, якщо наявна одна з таких обставин:

1) посадову інструкцію змінюють в обсязі, який потребує згоди посадовця, і посадовець такої згоди не дав;

2) змінюється місцезнаходження посади посадовця, що спричиняє зміну місця проживання посадовця або нерозумні витрати часу чи коштів. [RT I, 04.06.2022, 3 - набув чинності 14.06.2022]

(3) Скорочення не допускається, якщо завдання посади передаються іншому структурному підрозділу тієї самої установи або іншій установі.

(4) Скорочення не допускається, якщо завдання посади змінюють так, що освіта, досвід роботи, знання та навички посадовця придатні для виконання змінених завдань посади, або якщо безпосередній чи вищий керівник посадовця вважає можливим протягом розумного часу за рахунок установи підготувати його до їх виконання шляхом професійного навчання і посадовець згоден виконувати змінені завдання.

(5) Якщо при скороченні доводиться обирати щонайменше між двома посадовцями, які виконують подібні службові завдання, то переважне право залишитися на службі при скороченні має особа, чиї освіта, досвід роботи, знання та навички найбільше відповідають вимогам, установленим для виконання службових завдань. Якщо за цим критерієм розрізнити посадовців неможливо, переважне право залишитися на службі має насамперед посадовець, який виховує дитину віком до семи років, а потім представник посадовців або посадовець, чиї правомірні очікування потребують більшого захисту, з урахуванням також кількості утриманців посадовця.

(6) Якщо у штатному розписі установи скасовують посаду, особа, яка має право призначення на посаду, має право перемістити посадовця, звільнивши у зв'язку зі скороченням посадовця, чия посада зберігається, і призначивши на цю посаду іншого посадовця, чию посаду скорочують. При переміщенні посадовця слід враховувати переважне право, зазначене в частині 5 цього параграфа.

(7) Перед звільненням посадовця зі служби у зв'язку зі скороченням йому за можливості слід запропонувати в тій самій установі посаду, що відповідає його освіті, досвіду роботи, знанням та навичкам і має службові завдання, подібні до завдань попередньої посади, за винятком випадку ліквідації установи.

(8) Останнім днем службових відносин посадовця є день, зазначений у повідомленні про звільнення зі служби.

(1) Через незадовільні результати випробувального строку посадовця можна звільнити зі служби лише в разі, якщо його досвід роботи, знання та навички недостатньо відповідають вимогам, установленим для виконання службових завдань.

(2) Перед звільненням посадовця зі служби через незадовільні результати випробувального строку посадовцеві слід надати можливість взяти участь у співбесіді щодо випробувального строку. Підсумок співбесіди щодо випробувального строку оформлюється у формі, що дозволяє письмове відтворення, і надсилається посадовцеві для висловлення думки.

(3) Останнім днем службових відносин посадовця є день, зазначений у повідомленні про звільнення зі служби.

(1) Посадовця можна звільнити зі служби через обставину, з якої випливає недостатність знань і навичок посадовця в обсязі, що відповідає вимогам, установленим для виконання службових завдань, яка не дозволяє йому продовжувати службові відносини і яку неможливо було передбачити ні при прийнятті посадовця на службу, ні протягом випробувального строку.

(2) Звільнення посадовця зі служби на підставі, встановленій частиною 1 цього параграфа, не допускається, якщо його можливо за його згодою перевести на іншу посаду тієї самої установи, службові завдання якої в суттєвому обсязі подібні до службових завдань, установлених на наявній посаді, і виконання службових завдань є можливим попри обставину, зазначену в частині 1 цього параграфа.

(3) Посадовця можна звільнити зі служби на підставі, встановленій частиною 1 цього параграфа, якщо перед звільненням йому було надано розумний строк для усунення недоліків, але посадовець не усунув недоліки протягом цього строку. Установа організовує професійне навчання посадовця, якщо безпосередній чи вищий керівник посадовця вважає можливим усунути недоліки протягом розумного часу в результаті навчання і якщо навчання не спричиняє непропорційно великих витрат для установи.

(4) Перед звільненням посадовця зі служби йому слід надати можливість взяти участь у співбесіді. Підсумок співбесіди оформлюється у формі, що дозволяє письмове відтворення, і надсилається посадовцеві для висловлення думки.

(5) Останнім днем службових відносин посадовця є день, зазначений у повідомленні про звільнення зі служби.

(1) Посадовця можна звільнити зі служби у зв'язку зі зниженням працездатності, якщо посадовець не може виконувати свої службові завдання понад чотири місяці поспіль або понад п'ять місяців протягом року. [RT I, 18.02.2014, 1 - набув чинності 01.08.2014]

(2) Посадовця можна звільнити зі служби на підставі частини 1 цього параграфа, якщо є підстави вважати, що нездатність виконувати службові завдання протягом того самого року повториться і через це додаткове навантаження на організацію роботи установи було б непропорційно великим.

(3) Звільнення посадовця зі служби на підставі, встановленій частиною 1 цього параграфа, не допускається, якщо посадовець перебуває на службі на підставі листка непрацездатності відповідно до § 12⁴ або 12⁵ закону про гігієну та безпеку праці, установа має можливість за згодою посадовця пристосувати посаду, змінити умови служби посадовця або якщо посадовця можливо за його згодою перевести на іншу посаду тієї самої установи, виконання завдань якої відповідає працездатності посадовця та підходить до його освіти, досвіду роботи, знань і навичок. [RT I, 02.05.2024, 3 - набув чинності 15.05.2024]

(4) Останнім днем службових відносин посадовця є день, зазначений у повідомленні про звільнення зі служби.

(1) Чиновника може бути звільнено зі служби як дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом 3 § 70 цього закону, за умови, встановленої частиною 4 § 75 цього закону.

(2) Останнім днем службових відносин чиновника є день, зазначений в адміністративному акті про звільнення зі служби.

(1) Чиновника звільняють зі служби, якщо виявляються або виникають обставини, які виключали б прийняття його на службу згідно з частиною 1 або 2 § 14 чи § 15 цього закону. [RT I, 13.04.2021, 10 - набув чинності 12.04.2021 - рішенням колегії конституційного нагляду Державного Суду частину 1 § 95 і пункт 5 § 15 закону про публічну службу, а також пункт 3 § 40 закону про поліцію і прикордонну охорону визнано такими, що суперечать Конституції, і нечинними в тій частині, в якій вони у своїй сукупності зобов'язують звільнити зі служби поліцейського чиновника, якщо він є підозрюваним у кримінальному провадженні.]

(2) Якщо виявляються обставини, що виключають прийняття на службу, передбачені частиною 1 або 2 § 14 чи пунктом 4 § 15 цього закону, то чиновника звільняють зі служби на підставі, встановленій частиною 1 цього параграфа, лише в тому разі, якщо його неможливо за його згодою перевести на іншу посаду тієї самої установи, службові завдання якої значною мірою подібні до службових завдань, установлених на наявній посаді.

(3) Останнім днем службових відносин чиновника є день, зазначений в адміністративному акті про звільнення зі служби.

(1) Канцлера міністерства звільняють зі служби, якщо, на думку міністра, співпраця між міністром і канцлером не налагоджується.

(2) Канцлера міністерства не можна звільнити зі служби на підставі, зазначеній у частині 1 цього параграфа, раніше ніж через шість місяців від початку спільної роботи міністра і канцлера.

(3) Останнім днем службових відносин канцлера міністерства є день, зазначений у повідомленні про звільнення зі служби.

[Втратив чинність - RT I, 04.07.2017, 1 - набр. чинності 01.01.2018]

(1) Чиновника переводять безстроково на іншу посаду, якщо:

1) завдання посади передаються іншому структурному підрозділу тієї самої установи або іншій установі;

2) чиновника переміщують згідно з частиною 6 § 90 цього закону;

3) чиновникові можна запропонувати іншу посаду згідно з частиною 7 § 90, частиною 2 § 92, частиною 3 § 93 або частиною 2 § 95 цього закону;

4) чиновник погоджується обійняти іншу посаду в тій самій установі;

5) чиновник погоджується обійняти посаду в іншій державній установі або в іншій установі тієї самої одиниці місцевого самоврядування.

(2) Якщо чиновника переводять безстроково згідно з пунктом 1 частини 1 цього параграфа, умови його службових відносин не можуть суттєво відрізнятися від умов попередніх службових відносин, зокрема його основна заробітна плата не може бути меншою за попередню основну заробітну плату.

(3) Якщо під час безстрокового переведення чиновника згідно з пунктом 1 частини 1 цього параграфа змінюється місце розташування посади, чиновника можна перевести лише за його письмовою згодою. Якщо чиновник згоди не дає, його звільняють зі служби у зв'язку зі скороченням.

(4) У випадку, передбаченому пунктом 1 частини 1 цього параграфа, особа, яка має право призначення на посаду, письмово повідомляє чиновника про дату переведення щонайменше за 30 календарних днів. Якщо завдання посади передаються іншій установі, чиновника повідомляє особа, яка має право призначення на посаду в установі, що приймає, за погодженням з особою, яка має право призначення на посаду в установі, що направляє.

(5) Чиновника переводять на іншу посаду тієї самої установи у спосіб, передбачений пунктом 4 частини 1 цього параграфа, лише за згодою особи, яка має право призначення на посаду.

(6) Чиновника переводять на посаду іншої установи у спосіб, передбачений пунктом 5 частини 1 цього параграфа, лише за згодою осіб, які мають право призначення на посаду в установі, що направляє, і в установі, що приймає.

(7) Особа, яка має право призначення на посаду, або — у разі зміни установи — особа, яка має право призначення на посаду в іншій установі, застосовує в разі безстрокового переведення чиновника:

1) при призначенні на посаду — § 26 цього закону;

2) у разі визнання призначення на посаду нечинним — § 29 цього закону.

(8) Якщо чиновника переводять безстроково, його службові відносини не припиняються, компенсація за невикористану основну відпустку, строк давності якої не минув, не виплачується, а облік відпустки продовжується в іншій установі. У такому разі чиновник має право отримувати відпустку в іншій установі починаючи з дня переведення.

(9) Чиновника звільняють з попередньої посади в день, що безпосередньо передує дню, визначеному для обійняття іншої посади.

(1) У разі смерті чиновника останнім днем службових відносин є день смерті.

(1) На підставі § 90, 92 або 93 цього Закону, за винятком випадку ліквідації державної установи, не можна звільнити зі служби посадову особу:

1) яка є вагітною;

2) яка має право на відпустку матері;

3) яка має право на відпустку батька;

4) яка має право на відпустку усиновлювача або

5) яка виховує дитину віком до трьох років. [RT I, 26.10.2018, 1 - набув чинності 01.04.2022]

(2) Установлене в частині 1 цього параграфа застосовується лише в разі, якщо посадова особа повідомила безпосереднього керівника про вагітність, народження дитини, наявність дитини, рішення суду про усиновлення або укладення договору батька-вихователя прийомної сім'ї до попередження про звільнення зі служби або протягом 14 календарних днів після нього. Якщо повідомити протягом зазначеного строку не було можливим із причин, не залежних від посадової особи, про зазначену в частині 1 цього параграфа обставину слід повідомити за першої можливості. На вимогу безпосереднього керівника посадова особа повинна подати видану лікарем або акушеркою довідку, що підтверджує вагітність, свідоцтво про народження дитини, рішення суду про усиновлення або договір батька-вихователя прийомної сім'ї. [RT I, 26.10.2018, 1 - набув чинності 01.04.2022]

(3) Посадову особу не можна звільнити зі служби з таких причин:

1) посадова особа клопотала про гнучкі умови праці, передбачені законом про рівноправність статей, або про відповідні умови служби, передбачені частиною 7 § 51 цього Закону; [RT I, 30.04.2022, 1 - набув чинності 01.08.2022]

2) посадова особа використовує відпустку, передбачену § 59–65¹ закону про трудовий договір, або перебуває на листку догляду, передбаченому законом про медичне страхування; [RT I, 22.12.2021, 3 - набув чинності 01.04.2022]

3) посадова особа клопотала про надання даних, передбачених частиною 1 § 26, частиною 1 § 63 або частиною 2 § 67 цього Закону. [RT I, 30.04.2022, 1 - набув чинності 01.08.2022]

(4) Якщо державна установа не доведе, що вона звільнила посадову особу зі служби на дозволеній підставі, передбаченій цим Законом, посадова особа вважається звільненою зі служби з причини, передбаченої пунктом 2 частини 3 цього параграфа, у таких випадках:

1) посадова особа протягом року до звільнення зі служби клопотала про відпустку, передбачену § 59–65¹ закону про трудовий договір, або використовувала її;

2) посадова особа протягом року до звільнення зі служби перебувала на листку догляду, передбаченому законом про медичне страхування. [RT I, 22.12.2021, 3 - набув чинності 01.04.2022]

(5) Якщо державна установа не доведе, що вона звільнила посадову особу зі служби на дозволеній підставі, передбаченій цим Законом, посадова особа вважається звільненою зі служби з причини, зазначеної в пункті 3 частини 3 цього параграфа, якщо посадова особа до звільнення зі служби вимагала дані про умови служби. [RT I, 30.04.2022, 1 - набув чинності 01.08.2022]

(1) Про звільнення зі служби у зв'язку зі скороченням посадову особу попереджають письмово, якщо її стаж служби тривав:

1) менше одного року – щонайменше за 15 календарних днів;

2) від одного до п'яти років – щонайменше за 30 календарних днів;

3) від п'яти до десяти років – щонайменше за 60 календарних днів;

4) десять і більше років – щонайменше за 90 календарних днів.

(2) Про звільнення зі служби у зв'язку з виникненням непередбачуваних обставин, зниженням працездатності або незадовільними результатами випробувального строку посадову особу попереджають письмово щонайменше за 15 календарних днів.

(3) Про звільнення зі служби через незадовільні результати випробувального строку посадову особу можна попередити протягом випробувального строку, у тому числі в останній день випробувального строку, з урахуванням строку, передбаченого частиною 2 цього параграфа.

(4) Про звільнення канцлера міністерства зі служби через неналагодження співпраці згідно з § 96 цього Закону канцлера попереджають письмово щонайменше за 30 календарних днів. [RT I, 04.07.2017, 1 - набув чинності 01.01.2018]

(5) Про звільнення зі служби попереджати не потрібно, якщо посадову особу звільняють на підставі § 88, 94 або 95 цього Закону.

(6) Якщо строки попередження, передбачені цим параграфом, не дотримано, посадовій особі додатково до відшкодування, передбаченого § 102 цього Закону, виплачують заробітну плату за кожний робочий день, якого не вистачило до строку попередження.

(7) Відмовитися від звільнення, про яке було попереджено на підставі цього параграфа, можна лише за письмовою згодою посадової особи. Якщо посадова особа згоди не дає, її звільняють на тій підставі, про яку її було попереджено.

(1) У разі звільнення зі служби у зв'язку зі скороченням посадовій особі виплачують відшкодування в розмірі середньої заробітної плати посадової особи за один місяць.

(2) У разі звільнення зі служби у зв'язку зі скороченням посадова особа має право отримати страхове відшкодування на умовах і в порядку, передбачених законом про страхування від безробіття.

(3) У разі звільнення канцлера міністерства зі служби на підставі, передбаченій § 96 цього Закону, як відшкодування виплачується основна заробітна плата за місяці, що залишилися до кінця строку перебування на посаді, але не більше ніж основна заробітна плата за шість місяців.

(4) [Втратив чинність - RT I, 04.07.2017, 1 - набув чинності 01.01.2018]

(1) Посадову особу звільняють зі служби або з посади адміністративним актом.

(2) Адміністративний акт, зазначений у частині 1 цього параграфа, повинен містити щонайменше такі дані:

1) найменування державної установи;

2) ім'я та прізвище посадової особи, а також особистий код;

3) найменування посади, з якої звільняють посадову особу;

4) обґрунтування звільнення;

5) підстава звільнення з посиланням на параграф, частину і пункт закону;

6) відшкодування, яке виплачується посадовій особі, у тому числі відшкодування за невикористані дні відпустки, якщо звільнення тягне за собою виплату відшкодування;

7) утримання з остаточного розрахунку, якщо така потреба виникає у зв'язку зі звільненням зі служби;

8) останній день службових відносин або, у разі переведення посадової особи, день звільнення з попередньої посади;

9) вказівка щодо оскарження.

(1) Державна установа зобов'язана виплатити посадовій особі всі суми, що належать до отримання від державної установи (далі – остаточний розрахунок), в останній день службових відносин, а в разі припинення службових відносин через смерть – у день видання адміністративного акта.

(2) У разі невиплати остаточного розрахунку у строк державна установа зобов'язана виплачувати основну заробітну плату за кожний робочий день затримки виплати остаточного розрахунку, але не більше ніж основну заробітну плату посадової особи за один місяць.

(3) У разі звільнення посадової особи зі служби державна установа може утримати з остаточного розрахунку відпускну плату за невідпрацьовану основну відпустку.

(1) Чиновник, протиправно звільнений зі служби, має право вимагати визнання протиправним адміністративного акта, виданого щодо звільнення, зміни підстави звільнення зі служби та компенсації в розмірі середньої заробітної плати чиновника за три місяці. Суд може змінити розмір компенсації, враховуючи обставини припинення службових відносин та інтереси обох сторін.

(2) Чиновник, який є вагітною особою, який має право на відпустку матері, відпустку батька або відпустку усиновлювача, який виховує дитину віком до семи років або який обраний представником чиновників, у разі протиправного звільнення зі служби має право вимагати визнання протиправним адміністративного акта, виданого щодо звільнення, зміни підстави звільнення зі служби та компенсації в розмірі своєї середньої заробітної плати за 12 місяців. Суд може змінити розмір компенсації, враховуючи обставини припинення службових відносин та інтереси обох сторін. [RT I, 12.11.2021, 2 - набув чинності 22.11.2021]

(3) Межа компенсації, зазначеної в частині 1 цього параграфа або в частині 2 цього параграфа, не діє, якщо чиновника було звільнено зі служби з порушенням принципу рівного поводження, зазначеного в § 13 цього Закону.

(4) Чиновник, який на момент звільнення зі служби був вагітною особою, який має право на відпустку матері, відпустку батька або відпустку усиновлювача чи який виховує дитину віком до семи років, у разі протиправного звільнення зі служби має право замість компенсації вимагати скасування адміністративного акта, виданого щодо звільнення, поновлення на службі та оплати за час вимушеної відсутності на службі. [RT I, 26.10.2018, 1 - набув чинності 01.04.2022]

(5) З оплати, зазначеної в частині 4 цього параграфа, можна відрахувати:

1) компенсацію, яку було виплачено чиновникові у зв'язку з протиправним звільненням;

2) неотриману оплату за час вимушеної відсутності на службі в тому обсязі, в якому вона зумовлена винною поведінкою чиновника при зловживанні процесуальним правом, у тому числі з тієї причини, що чиновник ухилявся від провадження, яке стосується протиправності його звільнення зі служби;

3) винагороду, отриману за час вимушеної відсутності на службі від іншого роботодавця, або дохід, отриманий від підприємницької діяльності, у тому обсязі, в якому їх отримання було зумовлене протиправним звільненням зі служби.

(1) База даних кадрового обліку та обліку заробітної плати держави — це база даних, яка входить до державної інформаційної системи та ведеться для обробки даних, необхідних для кадрового обліку та обліку заробітної плати держави, метою якої є:

1) забезпечити наявність інформації, необхідної для стратегічного управління установ та управління їхнім персоналом;

2) забезпечити наявність статистичних даних, необхідних для розвитку публічної служби та для підготовки огляду для Рійгікогу.

(2) Базу даних засновує та її статут установлює Уряд Республіки постановою.

(3) База даних містить:

1) дані про структуру установи;

2) дані про посади та робочі місця;

3) дані осіб, які перебувають на службі та працюють;

4) дані близьких осіб, які перебувають на службі та працюють, у передбаченому законом випадку;

4¹) дані осіб, яким установа здійснює виплати, в обсязі, необхідному для виконання передбачених законом завдань установи; [RT I, 26.03.2013, 1 - набув чинності 01.04.2013]

4²) дані осіб, які у передбаченому законом випадку виконують завдання установи; [RT I, 26.03.2013, 1 - набув чинності 01.04.2013]

5) дані про службові та трудові відносини;

6) дані про заробітну плату, оплату праці, допомоги та компенсації. [RT I, 26.03.2013, 1 - набув чинності 01.04.2013]

(4) Детальніший склад даних, що вносяться до бази даних, та строк їх зберігання встановлюються статутом бази даних.

(5) Відповідальним розпорядником бази даних є Центр державних допоміжних послуг (Riigi Tugiteenuste Keskus).

(6) Згоду на внесення до бази даних даних одиниць місцевого самоврядування дає відповідальний розпорядник бази даних.

(1) У разі припинення службових або трудових відносин особи, яка перебуває на службі або працює, чи в разі її безстрокового переведення до іншої установи персональні дані, що зберігаються, архівуються. Дані особи, яка у передбаченому законом випадку виконує завдання установи, а також дані осіб, яким установа здійснює виплати, архівуються, якщо особа більше не виконує у передбаченому законом випадку завдань установи або якщо установі більше не потрібно здійснювати особі виплати.

(2) Архівовані персональні дані зберігаються таким чином:

1) дані, необхідні для обліку стажу публічної та спеціальної служби і для ведення електронного службового листка, — 75 років;

2) номер розрахункового рахунку особи, яка перебуває на службі або працює, її адресу, дані про заняття побічною діяльністю та обмеження, а також про обмеження конкуренції, про час проведення медичного огляду та про відповідність стану здоров'я встановленим даним, про проведені співбесіди щодо розвитку та оцінювання і атестаційні співбесіди, про стан здоров'я, про дозволи, необхідні для виконання службових або трудових обов'язків, а також дані про подружжя, зареєстрованих співмешканців, неповнолітніх дітей та інших утриманців осіб, які перебувають на службі та працюють в установі, — до одного року, якщо для подальшої обробки даних немає іншої правової підстави; [RT I, 06.07.2023, 6 - набув чинності 01.01.2024]

3) дані кадрового обліку та обліку заробітної плати, не зазначені в пунктах 1 і 2 цієї частини, — п'ять років, якщо із закону не випливає інше.

(3) У порталі самообслуговування державного працівника первинні бухгалтерські документи, пов'язані з кадровим обліком та обліком заробітної плати, зберігаються сім років від кінця того господарського року, в якому дані було відображено в бухгалтерському обліку. Після спливу строку зберігання первинні документи знищуються. [RT I, 13.03.2019, 2 - набув чинності 15.03.2019]

(1) До службового стажу зараховуються:

1) службовий стаж, обчислений на підставі Закону про публічну службу, що набув чинності з 1 січня 1996 року;

2) час наявності права на здійснення публічної влади та час, протягом якого право на здійснення публічної влади було зупинене на підставі пунктів 2–6 та пункту 8 § 83 цього Закону.

(2) Уряд Республіки встановлює постановою детальніший порядок обчислення службового стажу.

(1) Установи подають на погодження Міністерству фінансів штатні розписи, що ґрунтуються на понятті чиновника, зазначеному в § 7 цього закону, та на постанові Уряду Республіки, зазначеній у пункті 4 частини 1 § 10 цього закону, а також інструкції з оплати праці, що ґрунтуються на положеннях § 63 цього закону про встановлення інструкції з оплати праці та на постанові Уряду Республіки, зазначеній у пункті 5 частини 1 § 10 цього закону. Установи сфери управління подають свої штатні розписи та інструкції з оплати праці через міністерства. Міністерство фінансів оцінює відповідність штатних розписів установ поняттю чиновника, зазначеному в § 7 цього закону.

(2) Міністр, відповідальний за сферу, встановлює постановою графік подання та погодження штатних розписів і інструкцій з оплати праці окремо за установами. При складанні графіка враховують розмір установи та зумовлений ним час, потрібний для складання й погодження штатного розпису та інструкції з оплати праці. ↗

(3) Міністерство фінансів зобов’язане розглянути штатний розпис та інструкцію з оплати праці, зазначені в частині 1 цього параграфа, протягом двох місяців від дня подання штатного розпису та інструкції з оплати праці і погодити їх або обґрунтовано відмовити в погодженні.

(4) Нові штатні розписи та інструкції з оплати праці установ, погоджені з Міністерством фінансів, вводяться в дію одночасно із Законом про публічну службу.

(5) Штатні розписи установ, встановлені радою одиниці місцевого самоврядування та засновані на понятті чиновника, зазначеному в § 7 цього закону, і інструкції з оплати праці, засновані на положеннях § 63 цього закону про встановлення інструкції з оплати праці, вводяться в дію одночасно із Законом про публічну службу. При встановленні штатних розписів та інструкції з оплати праці частини 1–4 цього параграфа не застосовуються.

(6) Штатний розпис Канцелярії Рійгікогу, Канцелярії Президента Республіки, Державного контролю, Канцелярії канцлера юстиції та судів, заснований на понятті чиновника, зазначеному в § 7 цього закону, і інструкція з оплати праці, заснована на положеннях § 63 цього закону про встановлення інструкції з оплати праці, вводяться в дію одночасно із Законом про публічну службу. При встановленні штатного розпису та інструкції з оплати праці частини 1–4 цього параграфа не застосовуються.

(7) Робочі місця, що входили до штатного розпису установи до набрання чинності цим законом, залишаються робочими місцями, а трудові договори, укладені з особами, які на них працюють, діють до їх закінчення або зміни.

(8) Штатний розпис та інструкцію з оплати праці органів безпеки міністерство не зобов’язане подавати на погодження Міністерству фінансів. [RT I, 06.07.2012, 1 - набув чинності 16.07.2012]

(1) Якщо через встановлення штатного розпису, зазначеного в § 108 цього закону, службова посада чиновника перетворюється на робоче місце, особа, яка має право укладати трудовий договір, письмово повідомляє про це чиновника щонайменше за 30 календарних днів. Особа, яка має право укладати трудовий договір, робить письмову пропозицію укласти трудовий договір на пільгових умовах починаючи з набрання чинності Законом про публічну службу. Чиновнику подають пропозицію укласти трудовий договір (далі також пропозиція) з урахуванням пільгових умов, передбачених § 110 цього закону.

(2) Про свою згоду укласти трудовий договір на пільгових умовах (далі також згода) чиновник письмово повідомляє особу, яка має право укладати трудовий договір, у визначений нею в пропозиції строк, який не може бути коротшим за 15 календарних днів від дня доставлення пропозиції поштою або вручення її під підпис.

(3) Якщо чиновник, який отримав пропозицію, не дає згоди укласти трудовий договір на пільгових умовах, його звільняють зі служби на підставі цієї частини з моменту набрання чинності Законом про публічну службу, виплативши йому компенсацію в розмірі середньої заробітної плати чиновника за один місяць.

(4) Якщо чиновник, який отримав пропозицію, дає згоду укласти трудовий договір на пільгових умовах, його звільняють зі служби на підставі цієї частини без компенсації, зазначеної в частині 3 цього параграфа, з моменту набрання чинності Законом про публічну службу, і з ним укладають трудовий договір на пільгових умовах.

(5) Встановлене цим параграфом застосовується також до чиновника, службові відносини якого призупинено згідно з § 108 закону про публічну службу, що діяв до набрання чинності цим законом. Про свою згоду укласти трудовий договір на пільгових умовах чиновник письмово повідомляє особу, яка має право призначення на посаду, у визначений нею строк, який не може бути коротшим за 30 календарних днів від дня доставлення пропозиції поштою або вручення її під підпис. [RT I, 06.07.2012, 1 - набув чинності 16.07.2012]

(1) Чиновнику, чия службова посада стає робочим місцем у порядку, зазначеному в § 108 цього Закону, у трудовому договорі як пільгові умови передбачаються такі права:

1) якщо заробітна плата працівника, визначена згідно з установленою в установі інструкцією з оплати праці, виявиться нижчою за його заробітну плату за календарний місяць, що передував набранню чинності цим Законом, разом із періодичними доплатами, виплата заробітної плати продовжується в розмірі попередньої заробітної плати;

2) зберігається основна відпустка тривалістю 35 календарних днів, що діяла на момент набрання чинності цим Законом;

3) час роботи на публічній службі для збільшення державної пенсії за віком зараховується до стажу служби відповідно до встановленого в частинах 3 і 4 § 113 цього Закону. [RT I, 06.07.2012, 1 - набув чинності 16.07.2012]

(1¹) Якщо особа після припинення службових відносин укладає з тією самою установою трудовий договір на пільгових умовах, облік її відпустки продовжується, а невикористані дні відпустки при припиненні службових відносин грошима не компенсуються. [RT I, 26.03.2013, 1 - набув чинності 27.03.2013]

(2) Якщо після набрання чинності цим Законом працівник установи держави або одиниці місцевого самоврядування, який працює на пільгових умовах, переходить у межах установи на іншу службову посаду або робоче місце чи на службову посаду або робоче місце іншої установи, зберігаються пільгові умови, зазначені в пунктах 2 і 3 частини 1 цього параграфа. [RT I, 06.07.2012, 1 - набув чинності 16.07.2012]

(3) Пільгові умови, зазначені в пунктах 2 і 3 частини 1 цього параграфа, зберігаються лише в разі, якщо особа перебуває на публічній службі безперервно або, у разі звільнення зі служби чи з роботи в одній установі, продовжує роботу в іншій установі як чиновник або працівник не пізніше ніж через 90 календарних днів після звільнення. [RT I, 06.07.2012, 1 - набув чинності 16.07.2012]

(4) Якщо після набрання чинності цим Законом працівник установи держави або одиниці місцевого самоврядування, який працює на пільгових умовах і завдання робочого місця якого передаються підвідомчій установі установи держави або одиниці місцевого самоврядування, у зв'язку з цим переходить на роботу до цієї підвідомчої установи, зберігаються пільгові умови, зазначені в частині 1 цього параграфа. [RT I, 26.03.2013, 1 - набув чинності 01.04.2013]

(1) Чиновнику, який на момент набрання чинності цим Законом перебуває на публічній службі як чиновник і продовжує службу як чиновник, зберігаються такі пільгові умови:

1) якщо основна заробітна плата чиновника, визначена згідно з установленою в установі інструкцією з оплати праці, виявиться нижчою за його заробітну плату за календарний місяць, що передував набранню чинності цим Законом, разом із періодичними доплатами, виплата основної заробітної плати продовжується в розмірі попередньої заробітної плати;

2) час роботи на публічній службі для збільшення державної пенсії за віком зараховується до стажу служби відповідно до встановленого в частинах 3 і 4 § 113 цього Закону.

(2) Якщо після набрання чинності цим Законом чиновник установи держави або одиниці місцевого самоврядування, який працює на пільгових умовах, переходить у межах установи на іншу службову посаду або робоче місце чи на службову посаду або робоче місце іншої установи, зберігаються пільгові умови, зазначені в пункті 2 частини 1 цього параграфа, а також право на основну відпустку тривалістю 35 календарних днів.

(3) Пільгові умови, зазначені в пункті 2 частини 1 цього параграфа, а у працівників — право на основну відпустку тривалістю 35 календарних днів, зберігаються лише в разі, якщо чиновник перебуває на публічній службі безперервно або, у разі звільнення зі служби в одній установі, продовжує роботу в іншій установі як чиновник або працівник не пізніше ніж через 90 календарних днів після звільнення.

(4) Якщо після набрання чинності цим Законом чиновник установи держави або одиниці місцевого самоврядування, який працює на пільгових умовах і завдання службової посади якого передаються підвідомчій установі установи держави або одиниці місцевого самоврядування, у зв'язку з цим переходить на роботу до цієї підвідомчої установи, зберігаються пільгові умови, зазначені в частині 1 цього параграфа. [RT I, 26.03.2013, 1 - набув чинності 01.04.2013]

(5) До 31 березня 2013 року встановлене в частині 4 діє також щодо чиновника, який не є чиновником, що працює на пільгових умовах, у розумінні цього Закону. [RT I, 26.03.2013, 1 - набув чинності 01.04.2013, застосовується ретроактивно з 01.01.2013]

(1) Прийняті на службу на визначений строк на підставі закону про публічну службу, що діяв до набрання чинності цим Законом:

1) особа, яка заміщає тимчасово відсутнього чиновника, продовжує службові відносини на пільгових умовах до настання строку;

2) з особою, яка заміщає тимчасово відсутнього чиновника і чиї службові відносини згідно з § 108 цього Закону стають трудовими відносинами, укладається трудовий договір на пільгових умовах до настання строку;

3) виконувач обов'язків чиновника, який призначається на посаду в конкурсному порядку, продовжує службові відносини на пільгових умовах або з ним укладається трудовий договір на пільгових умовах, якщо особа відповідала вимогам, що ставилися до службової посади на підставі закону про публічну службу, який діяв безпосередньо до набрання чинності цим Законом;

4) виконувач обов'язків чиновника, який призначається на посаду в конкурсному порядку, продовжує службові відносини на пільгових умовах до визначеного строку або з ним укладається строковий трудовий договір на пільгових умовах, якщо особа не відповідала вимогам, що ставилися до службової посади на підставі закону про публічну службу, який діяв безпосередньо до набрання чинності цим Законом. Її звільняють зі служби протягом чотирьох років від набрання чинності цим Законом у зв'язку зі вступом на службову посаду особи, обраної в конкурсному порядку, або укладенням з нею трудового договору, чи не пізніше ніж після спливу чотирьох років від набрання чинності цим Законом;

5) позаштатний службовець, для виконання службових завдань якого у складі установи передбачається строкова службова посада або робоче місце, продовжує службу в установі на пільгових умовах до визначеного строку або з ним укладається трудовий договір на пільгових умовах до настання строку.

(2) Пункти 3 і 4 частини 1 цього параграфа не застосовуються до осіб, зазначених у § 134 цього Закону.

(3) Якщо чиновник, який заміщається, зазначений у частині 5 § 109 цього Закону, не погоджується укласти трудовий договір на пільгових умовах і звільняється зі служби, з особою, яка його заміщає, укладається трудовий договір на пільгових умовах.

(1) Особі, якій на момент набрання чинності цим законом виплачується збільшення державної пенсії за віком, виплата такого збільшення продовжується згідно з частиною 7 цього параграфа.

(2) Особа, у якої на момент набрання чинності цим законом накопичився стаж служби, необхідний для збільшення державної пенсії за віком на підставі закону про публічну службу, що діяв до набрання чинності цим законом, зберігає право отримувати збільшення пенсії за віком, і її державна пенсія за віком збільшується згідно з частиною 7 цього параграфа.

(3) Якщо на підставі цього закону з особою укладається трудовий договір на пільгових умовах або вона продовжує службу на пільгових умовах чи службу на посаді, зазначеній у частині 3 § 2 цього закону, то облік її стажу служби триває протягом п'яти років від набрання чинності цим законом.

(4) До стажу служби особи, зазначеної в частині 3 цього параграфа, зараховується:

1) стаж служби, обчислений на підставі закону про публічну службу, що діяв досі;

2) час роботи протягом п'яти років від набрання чинності цим законом в установі посадовою особою або працівником за трудовим договором, час роботи на посаді, зазначеній у частині 3 § 2 цього закону, час роботи в бюро спілок місцевих самоврядувань або час роботи в Кайтселійті на умовах, установлених цим законом.

(5) Після набрання чинності цим законом при обчисленні стажу служби посадових осіб керуються постановою, встановленою на підставі частини 2 § 107 цього закону. До стажу служби працівників зараховується час роботи та час, зазначений у § 19 закону про трудовий договір, коли працівник має право відмовитися від виконання роботи.

(6) Державна пенсія за віком особи, зазначеної в частині 3 цього параграфа, збільшується згідно з частиною 7 цього параграфа.

(7) Пенсія за віком, обчислена на підставі закону про державне пенсійне страхування, збільшується таким чином:

1) за стажу служби 10–15 років – на 10 відсотків;

2) за стажу служби 16–20 років – на 20 відсотків;

3) за стажу служби 21–25 років – на 25 відсотків;

4) за стажу служби 26–30 років – на 40 відсотків;

5) за стажу служби понад 30 років – на 50 відсотків.

(8) Збільшення державної пенсії за віком виплачується з коштів державного бюджету через бюджет Міністерства соціальних справ.

(9) До збільшення державної пенсії за віком застосовуються положення закону про державне пенсійне страхування з урахуванням особливостей, установлених цим законом. [RT I, 22.06.2016, 1 - набув чинності 01.01.2018]

(10) Особа, яку звільняють зі служби на підставі § 95 цього закону у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду за умисно вчинений злочин, втрачає право на встановлене цим законом збільшення державної пенсії за віком на підставі стажу служби.

(11) Особа, засуджена за винне діяння, передбачене главою 15 або розділом 2 глави 17 Пенітенціарного кодексу, за яке Пенітенціарний кодекс передбачає позбавлення волі щонайменше строком до п'яти років, втрачає право на встановлене цим законом збільшення державної пенсії за віком на підставі стажу служби.

(12) Якщо особі виплачувалося збільшення державної пенсії за віком на підставі стажу служби, то його виплата припиняється з місяця, наступного за місяцем набрання законної сили вироком суду щодо неї.

(13) Суд зобов'язаний протягом десяти робочих днів від набрання законної сили вироком суду письмово повідомити Департамент соціального страхування про обставину, у зв'язку з якою особа втрачає право на збільшення державної пенсії за віком.

(1) Особа, яка на момент набрання чинності цим законом перебувала на службі посадовою особою в установі, зазначеній у пункті 5 частини 3 § 2 закону про публічну службу, що діяв до набрання чинності цим законом, має право вимагати укладення для безпосереднього продовження роботи в бюро спілок місцевих самоврядувань трудового договору з такими умовами:

1) зберігаються трудові обов'язки, подібні до попередніх службових обов'язків;

2) продовжується виплата винагороди за працю в розмірі, не меншому за попередню заробітну плату;

3) зберігається основна відпустка тривалістю 35 календарних днів, що діяла на момент набрання чинності цим законом;

4) продовжується обчислення стажу служби для збільшення пенсії за віком згідно з установленим у частинах 3 і 4 § 113 цього закону.

(2) Особа, яка на момент набрання чинності цим законом перебувала на службі посадовою особою в установі, зазначеній у пункті 9 частини 2 § 2 закону про публічну службу, що діяв до набрання чинності цим законом, має право вимагати укладення для безпосереднього продовження роботи в Кайтселійті трудового договору з такими умовами:

1) зберігаються трудові обов'язки, подібні до попередніх службових обов'язків;

2) продовжується виплата винагороди за працю в розмірі, не меншому за попередню заробітну плату;

3) зберігається основна відпустка тривалістю 35 календарних днів, що діяла на момент набрання чинності цим законом;

4) продовжується обчислення стажу служби для збільшення пенсії за віком згідно з установленим у частинах 3 і 4 § 113 цього закону.

(3) Пільгові умови, зазначені в пунктах 3–4 частини 1 цього параграфа, зберігаються лише в разі, якщо особа безперервно працює в бюро спілок місцевих самоврядувань або перебуває на публічній службі чи якщо перерва службових або трудових відносин у зазначених установах не перевищує 90 календарних днів.

(4) Пільгові умови, зазначені в пунктах 3–4 частини 2 цього параграфа, зберігаються лише в разі, якщо особа безперервно працює в Кайтселійті або перебуває на публічній службі чи якщо перерва службових або трудових відносин у зазначених установах не перевищує 90 календарних днів.

(1) Особі, яка на момент набрання чинності цим законом перебуває на посаді, зазначеній у частині 3 § 2 цього закону, продовжується обчислення стажу служби для збільшення пенсії за віком згідно з установленим у частинах 3 і 4 § 113 цього закону.

(2) Обчислення стажу служби на підставі закону про публічну службу, що діяв досі, на умовах, установлених у частинах 3 і 4 § 113 цього закону, зберігається лише в разі, якщо особа перебувала на службі посадовою особою на підставі закону про публічну службу, що діяв досі, і набула стаж служби та безперервно продовжує службу на попередній посаді чи на публічній службі або якщо перерва службових чи трудових відносин на попередній посаді або на публічній службі не перевищує 90 календарних днів.

(1) До посадової особи, яка на час набрання чинності цим законом перебуває на публічній службі та до якої застосовувався виняток з вимоги щодо освіти, передбачений § 168 закону про публічну службу, що діяв дотепер, не застосовується названа в частині 1 § 14 цього закону вимога щодо середньої освіти для продовження роботи на тій самій посаді. Названа вимога не застосовується також у випадку, якщо цю посадову особу переводять на іншу посаду відповідно до § 33 або 98 цього закону.

(1) § 49 цього закону застосовується до посадових осіб:

1) у яких випадок стався 1 липня 2016 року або після цієї дати; [RT I, 17.12.2015, 1 - набув чинності 01.07.2016]

2) у яких випадок стався до 1 липня 2016 року, але які станом на 1 липня 2016 року мали спричинену цим випадком тимчасову непрацездатність, однак стійка втрата працездатності встановлена не була. [RT I, 17.12.2015, 1 - набув чинності 01.07.2016]

(2) Посадовій особі, у якої стійка втрата працездатності встановлена до 1 липня 2016 року, неотримана компенсація виплачується на підставі редакції закону про публічну службу або відповідного закону про спеціальну службу, що діяла до 1 липня 2016 року. [RT I, 17.12.2015, 1 - набув чинності 01.07.2016]

(3) Для посадової особи, якій на підставі закону про допомогу з працездатності встановлено часткову працездатність, умова часткової втрати працездатності вважається виконаною. Для посадової особи, якій на підставі закону про допомогу з працездатності встановлено відсутність працездатності, умова повної втрати працездатності вважається виконаною. [RT I, 13.12.2014, 1 - набув чинності 01.07.2016 (набрання чинності змінено - RT I, 17.12.2015, 1)]

(1) До посадової особи, якій у зв'язку з вагітністю виписано лист непрацездатності або в якої право на відпустку матері виникає до 15 травня 2024 року, застосовується передбачене § 48 редакції цього закону, що діяла до 15 травня 2024 року. [RT I, 02.05.2024, 3 - набув чинності 15.05.2024]

(1) При набранні чинності цим законом обов'язок, передбачений частиною 3 § 60 цього закону, необхідно виконати протягом трьох місяців з дня набрання чинності законом.

(1) Випробувальний термін, призначений до набрання чинності цим законом, триває до настання строку. В іншій частині, що стосується випробувального терміну, застосовується регулювання, передбачене § 24 цього закону.

(1) На підставі частини 1 § 65 цього закону основна заробітна плата посадової особи оприлюднюється до 2015 року на вебсайті установи, а починаючи з 2015 року — на центральному вебсайті публічної служби.

(2) На підставі частини 2 § 65 цього закону основна заробітна плата та змінна заробітна плата посадової особи, а також інший дохід, що випливає з її службових обов'язків, оприлюднюються загальною сумою за попередній календарний рік — починаючи з 2014 року до 2015 року на вебсайті установи, а починаючи з 2015 року на центральному вебсайті публічної служби.

(1) З моменту набрання чинності цим законом звільнити посадову особу через виникнення непередбачуваних обставин можна не раніше ніж через рік після набрання чинності цим законом.

(2) Назване в частині 1 цього параграфа застосовується до посадової особи, яка на час набрання чинності цим законом перебуває на службі як посадова особа та продовжує роботу на тій самій посаді.

(1) До бази даних, названої в частині 1 § 106 цього закону, приєднуються всі державні установи, за винятком Розвідувального батальйону та органів безпеки, не пізніше ніж до 31 грудня 2014 року.

(1) Атестаційний лист посадової особи закривається.

(2) Закритий атестаційний лист зберігається в установі протягом часу роботи посадової особи або працівника разом з іншими кадровими документами.

(3) Після звільнення посадової особи зі служби або припинення трудового договору працівника атестаційний лист зберігається в установі щонайменше 25 років разом з іншими кадровими документами в порядку, передбаченому переліком документів установи та порядком діловодства.

(1) Конкурс, оголошений починаючи з 1 квітня 2013 року, проводиться в порядку, передбаченому розділом 2 глави 2 цього закону.

(2) Конкурс, оголошений на підставі закону про публічну службу, що діяв до набрання чинності цим законом, і який не завершився до 1 квітня 2013 року, доводиться до завершення на підставі закону, на підставі якого конкурс було оголошено.

(1) Державні установи зобов'язані вести службовий лист щодо чиновників, у тому числі щодо тих дотеперішніх чиновників, посада яких стає робочим місцем у зв'язку із затвердженням складу, передбаченого § 11 цього Закону, протягом п'яти років після набуття чинності цим Законом. Після спливу п'яти років службові листи передаються Міністерству фінансів.

(2) Установи місцевого самоврядування зобов'язані вести службовий лист щодо чиновників, у тому числі щодо тих дотеперішніх чиновників, посада яких стає робочим місцем у зв'язку із затвердженням складу, передбаченого § 11 цього Закону, протягом п'яти років після набуття чинності цим Законом. З 1 квітня 2018 року і до приєднання до державної бази даних кадрового обліку та обліку заробітної плати установи місцевого самоврядування зобов'язані вести службовий лист щодо чиновників. Службові листи осіб, щодо яких облік службового стажу не продовжується, передаються Міністерству фінансів.

(3) Щодо осіб, які працюють в установі, зазначеній у § 2 закону про публічну службу, що діяв до набуття чинності цим Законом, і яка згідно з цим Законом не є установою, та щодо яких продовжується облік службового стажу для збільшення пенсії за віком, службовий лист ведеться й надалі протягом п'яти років після набуття чинності цим Законом. Після спливу п'яти років їхні службові листи передаються Міністерству фінансів. Службові листи осіб, щодо яких облік службового стажу для збільшення пенсії за віком не продовжується, передаються Міністерству фінансів за першої можливості після набуття чинності цим Законом.

(4) До службового листа з моменту набуття чинності цим Законом вносяться такі дані про чиновника:

1) ім'я та прізвище, а також особистий код;

2) дата і місце складення службової присяги;

3) проходження служби, у тому числі формулювання підстави звільнення зі служби з посиланням на параграф, частину і пункт закону;

4) зупинення права на здійснення публічної влади на підставі пунктів 1 і 7 § 83 цього Закону;

5) дисциплінарні стягнення та їх погашення.

(5) Уряд Республіки встановлює постановою форму службового листа та порядок ведення службового листа.

(6) У разі звільнення чиновника зі служби або припинення трудового договору працівника установи установа передає службовий лист особи Міністерству фінансів. У разі переходу особи на інше місце служби в іншій установі службовий лист надсилається на нове місце служби, якщо нове місце служби відоме установі.

(7) Міністерство фінансів зберігає передані йому службові листи протягом 75 років від набуття чинності цим Законом.

(8) Особі, яка залишає службу, на її бажання видається копія службового листа.

(9) Міністерство фінансів передає службовий лист, який перебуває в нього на зберіганні, Департаменту соціального страхування на підставі клопотання.

(1) До відшкодування шкоди застосовується закон про публічну службу, що діяв на момент вчинення діяння.

(1) Службова присяга, складена на підставі § 28 закону про публічну службу, що діяв до набуття чинності цим Законом, залишається чинною, і чиновник не повинен складати нову службову присягу відповідно до § 27 цього Закону.

(1) Дисциплінарне стягнення, накладене до набуття чинності цим Законом, діє і після набуття чинності цим Законом. Таке стягнення виконується і погашається за тим законом, за яким воно було накладене.

(1) За дисциплінарний проступок, вчинений до набуття чинності цим Законом, чиновникові може бути накладено дисциплінарне стягнення, передбачене цим Законом, якщо стягнення за цей проступок йому ще не накладено, з урахуванням строків, установлених законом про публічну службу, що діяв на момент вчинення проступку.

(2) Якщо дисциплінарне провадження було розпочате до набуття чинності цим Законом, воно доводиться до кінця за процесуальним порядком, що діяв на момент початку провадження.

(1) З моменту набуття чинності цим Законом до чиновників не застосовується закон про дисциплінарну відповідальність працівників, за винятком випадків, зазначених у § 127 і 128 цього Закону.

(1) Чиновники, яким було надано житлове приміщення роботодавця або відшкодовано витрати на користування іншим житловим приміщенням відповідно до § 55 закону про публічну службу, що діяв до набуття чинності цим Законом, можуть користуватися цим правом до 30 червня 2014 року.

(2) Граничні розміри відшкодування витрат, зазначених у частині 1 цього параграфа, встановлює Уряд Республіки постановою.

(1) Дні додаткової відпустки, надані за службовий стаж на підставі закону про публічну службу, що діяв до набуття чинності цим Законом, не зберігаються.

(2) Невикористані дні додаткової відпустки, надані за службовий стаж на підставі закону про публічну службу, що діяв до набуття чинності цим Законом, втрачають силу за давністю протягом чотирьох років від набуття чинності цим Законом.

(3) Перебіг давності зупиняється на час, коли чиновник або працівник перебуває у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, у відпустці усиновлювача або у відпустці для догляду за дитиною.

(4) Невикористані дні додаткової відпустки, щодо яких давність не спливла, у разі звільнення з роботи або зі служби відшкодовуються грошима.

(1) Кодекс етики публічної служби, що діяв до набуття чинності цим Законом, є чинним доти, доки рада з етики чиновників не затвердить кодекс етики, зазначений у частині 4 § 12 цього Закону.

(1) Державний секретар, віцеканцлер міністерства, директор Державної канцелярії, а також генеральний директор департаменту та інспекції, прийняті на службу на невизначений строк на момент набуття чинності цим Законом, вважаються призначеними на посаду з дня набуття чинності Законом таким чином:

1) за наявності службового стажу на цій посаді до десяти років — до 31 грудня 2018 року;

2) за наявності службового стажу на цій посаді десять років і більше — до 31 грудня 2016 року.

(2) До службового стажу віцеканцлера міністерства зараховується також час роботи на посаді іншого віцеканцлера того самого міністерства, якщо він безпосередньо передував нинішній посаді.

(3) Відкритий конкурс на посаду віцеканцлера міністерства, директора Державної канцелярії, а також генерального директора департаменту та інспекції, яка звільняється на підставі, зазначеній у пункті 1 частини 1 цього параграфа, оголошується щонайменше за три місяці до спливу строку служби чинного віцеканцлера, директора або генерального директора.

(1) На посаду віцеканцлера міністерства та генерального директора департаменту й інспекції, на якій у день набуття чинності цим Законом перебуває виконувач обов'язків, протягом шести місяців від набуття чинності цим Законом необхідно провести відкритий конкурс.

(1) Положення цього розділу застосовуються щодо чиновника, який виконує службові обов'язки, пов'язані з головуванням Естонії в Раді Європейського Союзу. [RT I, 06.10.2016, 1 - jõust. 16.10.2016]

(1) Конкурс, зазначений у § 16 цього Закону, може не проводитися, якщо особу призначають на посаду в розумінні пункту 1 або 2 частини 2 § 23 цього Закону. [RT I, 06.10.2016, 1 - jõust. 16.10.2016]

(1) Обмеження часу виконання роботи, встановлене § 36 цього Закону, не застосовується за згодою чиновника та за умови, що робота не шкодить здоров'ю та безпеці чиновника. [RT I, 06.10.2016, 1 - jõust. 01.01.2017]

(1) При виплаті доплати за виконання додаткових службових обов'язків не застосовується межа змінної заробітної плати, встановлена частиною 5 § 61 цього Закону. [RT I, 06.10.2016, 1 - jõust. 01.01.2017]

(1) Чиновник має право отримати оплачувану додаткову відпустку, якщо його робоче навантаження істотно зросло через службові обов'язки, пов'язані з головуванням Естонії в Раді Європейського Союзу. При визначенні додаткової відпустки враховуються характер і обсяг збільшеного робочого навантаження.

(2) Додаткову відпустку можна використати до 31 серпня 2018 року.

(3) Чиновнику, прийнятому на службу на визначений строк, невикористані дні додаткової відпустки при звільненні зі служби компенсуються грошима. [RT I, 06.10.2016, 1 - jõust. 01.01.2017]

[Вилучено з цього тексту.]

(1) Параграфи 108–110 і 136 цього Закону набувають чинності в загальному порядку.

(2) Цей Закон набуває чинності 1 квітня 2013 року.

(3) Частина 5 § 111 цього Закону застосовується ретроактивно з 1 січня 2013 року. [RT I, 26.03.2013, 1 - jõust. 01.04.2013]

(4) Розділ 1¹ глави 14 цього Закону діє до 31 серпня 2018 року. [RT I, 06.10.2016, 1 - jõust. 01.01.2017]