Energiamajanduse korralduse seadus

[RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(1) Цим законом встановлюються:

1) заходи для досягнення державної цілі енергоефективності;

2) принципи сприяння розвитку відновлюваної енергії;

3) вимоги до підвищення енергоефективності та зобов'язані сторони як у публічному, так і в приватному секторі. [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(2) [Втратив чинність – RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(3) До адміністративного провадження, передбаченого цим законом, застосовуються положення закону про адміністративне провадження з урахуванням особливостей, встановлених цим законом.

(1) У цьому законі терміни вживаються в такому значенні:

1) установа публічного сектору – замовник у розумінні закону про державні закупівлі;

2) виконавча установа публічного сектору – державна установа або юридична особа публічного права, залучена до реалізації політики енергозбереження, яка відповідає за впровадження або моніторинг оподаткування енергії та вуглекислого газу, планів і інструментів фінансування, заходів бюджетної політики, стандартів і норм, систем енергетичного маркування, а також навчальної та освітньої діяльності;

2¹) паливо з біомаси – газоподібне та тверде паливо, вироблене з біомаси, зазначеної в § 57 частині 2 закону про ринок електроенергії; [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

2²) біогаз – газоподібне паливо, вироблене з біомаси, зазначеної в § 57 частині 2 закону про ринок електроенергії; [RT I, 04.07.2024, 1 - набув чинності 14.07.2024]

2³) лісова біомаса – біомаса, вироблена в лісовому господарстві; [RT I, 04.07.2024, 1 - набув чинності 14.07.2024]

2⁴) сільськогосподарська біомаса – біомаса, вироблена в сільському господарстві; [RT I, 04.07.2024, 1 - набув чинності 14.07.2024]

3) енергія – енергетичні продукти, зокрема горюче паливо, тепло, відновлювана енергія, електроенергія та інший енергетичний продукт;

4) енергетичний аудит – систематична процедура, яку проводять для отримання адекватних знань про профіль споживання енергії будівлею або групою будівель, промисловим чи комерційним процесом або установкою чи приватноправовими або публічно-правовими послугами і якою визначають можливості економічно ефективного енергозбереження та обсяг заощадження, а за результатами якої складають звіт;

5) підприємець з роздрібного продажу енергії – фізична або юридична особа, яка продає енергію кінцевим споживачам;

6) система енергоменеджменту – сукупність пов’язаних між собою або таких, що впливають одне на одного, елементів, які містяться в плані, яким встановлюють мету енергоефективності та стратегію досягнення цієї мети;

7) кінцеве споживання енергії – уся енергія, що постачається промисловому, транспортному, сервісному та сільськогосподарському секторам і домогосподарствам, за винятком постачання сектору перетворення енергії та енергетичній промисловості;

7¹) група ризику щодо купівлі енергії – особа, яка проживає самотньо, або сім’я в розумінні закону про соціальне забезпечення, чий отриманий протягом останніх шести місяців щомісячний дохід на члена сім’ї не перевищує мінімального розміру заробітної плати; [RT I, 09.10.2020, 2 - набув чинності 19.10.2020]

7²) особа, неспроможна купувати енергію, – особа, яка проживає самотньо, або сім’я в розумінні закону про соціальне забезпечення, яка протягом останніх шести місяців щонайменше один раз отримувала допомогу на забезпечення прожиткового мінімуму і чий дохід за попередній місяць на члена сім’ї не перевищує мінімального розміру заробітної плати; [RT I, 09.10.2020, 2 - набув чинності 19.10.2020]

7³) сумарне кінцеве споживання енергії – уся енергія, що постачається промисловому, транспортному, сервісному, лісогосподарському, рибогосподарському та сільськогосподарському секторам і домогосподарствам, споживання електричної та теплової енергії в енергетичному секторі для виробництва електричної і теплової енергії, а також втрати електроенергії й тепла при розподілі та передачі; [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

8) енергозаощадження – обсяг заощадженої енергії, який визначають, вимірюючи або оцінюючи споживання до і після застосування заходу з підвищення енергоефективності в ситуації, коли забезпечено однакові зовнішні умови, які можуть впливати на споживання енергії;

9) постачальник енергії – фізична або юридична особа, зокрема оператор розподільної мережі, яка відповідає за транспортування енергії до кінцевого споживача або до установки споживача;

10) енергетична послуга – фізична вигода, послуга або товар, які отримують від поєднання енергії з енергоефективною технологією чи діяльністю, що може охоплювати необхідні для надання послуги дії, обслуговування та контроль, які здійснюють на підставі договору і щодо яких доведено, що за звичайних умов це допомагає підвищити контрольовану і вимірювану або оцінювану енергоефективність чи заощадити первинну енергію;

11) надавач енергетичної послуги – фізична або юридична особа, яка надає енергетичні послуги або застосовує інші заходи з підвищення енергоефективності в обладнанні чи приміщеннях кінцевого споживача;

12) енергоефективність – співвідношення між роботою, послугою, товаром або енергетичним виходом і енергетичним входом;

13) договір про енергоефективність – договір між кінцевим споживачем і надавачем енергетичної послуги, виконання якого контролюють і відстежують протягом усього строку дії договору і на підставі якого кінцевий споживач сплачує за інвестиції, здійснені для надання енергетичної послуги, залежно від погодженого в договорі рівня підвищення енергоефективності або іншого погодженого критерію енергоефективності, наприклад грошового заощадження;

14) підвищення енергоефективності – збільшення енергоефективності за допомогою технологічних, поведінкових або економічних змін;

15) енергетичний посередник – надавач послуг на боці попиту, який об’єднує кілька короткострокових навантажень споживання для продажу безпосередньо або на аукціоні на організованих енергетичних ринках, якими є біржа електроенергії або позабіржовий ринок для торгівлі енергією, потужністю, балансуючими та додатковими послугами за будь-який період, зокрема ринки строкових договорів, ринки на добу наперед і внутрішньодобові ринки;

15¹) зона заготівлі – географічно визначена територія, з якої заготовляють сировину лісової біомаси, щодо якої доступна достовірна та незалежна інформація і умови якої достатньо однорідні, щоб оцінити відповідність лісової біомаси критеріям сталості; [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

15²) геотермальна енергія – енергія, накопичена у вигляді тепла під поверхнею землі; [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

16) оператор розподільної мережі – оператор розподільної мережі в розумінні закону про ринок електроенергії та закону про природний газ;

17) корисна загальна площа підлоги – опалювана площа будівлі, що є сумою закритих чистих площ усіх тих приміщень будівлі, для забезпечення якості повітря в яких, зокрема для підтримання, підвищення або зниження температури, використовують енергію;

18) інфраструктура централізованого теплопостачання та охолодження – стаціонарно збудована функціональна сукупність трубопроводів, обладнання, допоміжного обладнання та пов’язаних із ними споруд або її частина, необхідна для розподілу тепла чи холоду, за винятком установок споживачів;

19) центральний уряд – державні органи влади та державні установи, що перебувають в управлінні держави;

20) когенерація – одночасне виробництво теплової та електричної або механічної енергії в одному процесі;

20¹) кінцевий користувач – фізична або юридична особа, яка купує опалення, охолодження та гарячу побутову воду для власного кінцевого споживання, або фізична чи юридична особа з числа мешканців або користувачів квартири чи будівлі, що постачається опаленням, охолодженням і гарячою побутовою водою з центрального джерела, яка не має договору з постачальником енергії; [RT I, 09.10.2020, 2 - набув чинності 19.10.2020]

20²) лігноцелюлозний матеріал – матеріал, що складається з лігніну, целюлози та геміцелюлози, джерелом якого є ліс, деревні енергетичні культури, а також залишки й відходи лісової промисловості; [RT I, 04.07.2024, 1 - набув чинності 14.07.2024]

21) кінцевий споживач – фізична або юридична особа, яка купує енергію на підставі договору, укладеного з постачальником енергії; [RT I, 09.10.2020, 2 - набув чинності 19.10.2020]

21¹) багатоцільова будівля – житловий або нежитловий будинок, що має більш ніж одне призначення використання споруди, в якому крім кінцевого споживача проживає або який використовує кінцевий користувач; [RT I, 09.10.2020, 2 - набув чинності 19.10.2020]

21²) відновлюване паливо небіологічного походження – рідке та газоподібне паливо, енергія в якому походить з іншого джерела відновлюваної енергії, ніж біомаса; [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

21³) точка вимірювання – місце, де вимірюють кількість спожитого палива або енергії; [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

22) розумний лічильник – електронна система, здатна вимірювати споживання енергії, надаючи більше інформації, ніж лічильник, що зчитується на місці, а також передавати й приймати дані з використанням електронного засобу зв’язку;

23) управління попитом – заходи, метою яких є вплив на обсяг і часовий розподіл споживання електроенергії, щоб зменшити первинне споживання електроенергії та короткочасні високі навантаження (пікові навантаження);

23¹) споживач відновлюваної енергії, виробленої для власних потреб, – кінцевий споживач, основною господарською або професійною діяльністю якого не є виробництво енергії і який споживає, накопичує або продає енергію, вироблену на своїй нерухомості з відновлюваного джерела енергії; [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

24) особа-учасник – підприємець або установа публічного сектору, яка взяла на себе за добровільною домовленістю зобов’язання досягти певних цілей або яка охоплена державним регуляторним політичним заходом;

24¹) осмотична енергія – енергія, що виникає природним шляхом унаслідок різниці вмісту солі у двох рідинах, зазвичай прісній та солоній воді; [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

25) політичний захід – засіб впливу, який Рійгікогу, Уряд Республіки або міністр офіційно встановив чи застосував для створення підтримувальної рамки, вимоги або стимулу для учасників ринку, щоб пропонувати та купувати енергетичні послуги і застосовувати інші заходи для підвищення енергоефективності. Політичним заходом може бути регуляторний засіб впливу, фінансовий чи фіскальний інструмент, добровільна діяльність або інформаційна діяльність;

26) первинна енергія – енергія, отримана з природного джерела, яку споживають без перетворення на інші види енергії, за винятком неенергетичних сфер використання;

26¹) адміністратор системи сертифікатів походження – адміністратор системи в розумінні закону про природний газ і оператор основної мережі в розумінні закону про ринок електроенергії, який видає щодо всіх енергоносіїв сертифікати походження, зазначені в § 32⁷ частині 1 цього закону, та адмініструє електронну базу даних, зазначену в § 32¹⁰ частині 1; [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

26²) договір купівлі-продажу відновлюваної енергії – договір, на підставі якого фізична або юридична особа домовляється про купівлю відновлюваної енергії безпосередньо у виробника і який охоплює, зокрема, договори на електроенергію в розумінні § 3 пункту 8³ закону про ринок електроенергії та договори купівлі-продажу тепла й холоду, вироблених з відновлюваних джерел енергії; [RT I, 04.07.2024, 1 - набув чинності 14.07.2024]

26³) схема підтримки – засіб, план або механізм, за допомогою якого сприяють використанню енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії, і який охоплює, зокрема, інвестиційну та операційну підтримку; [RT I, 04.07.2024, 1 - набув чинності 14.07.2024]

26⁴) нехарчовий целюлозний матеріал – сировина, що складається переважно з целюлози та геміцелюлози, має менший вміст лігніну, ніж лігноцелюлозний матеріал, і до якої належать залишки харчових і кормових культур, трав’янисті енергетичні культури з низьким вмістом крохмалю, сидеральні рослини до і після основних культур, кормові культури та промислові залишки; [RT I, 04.07.2024, 1 - набув чинності 14.07.2024]

26⁵) відновлювана енергія – енергія з відновлюваних невикопних джерел, а саме енергія вітру, сонячна енергія, геотермальна енергія, осмотична енергія, енергія навколишнього середовища, енергія припливів, хвиль та інша енергія океану, гідроенергія, а також енергія, вироблена з біомаси, що відповідає вимогам § 32³ цього закону, зі звалищного газу, газу очисних споруд стічних вод і біогазу; [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

26⁶) відновлювана електроенергія – електроенергія, вироблена з відновлюваних джерел енергії в розумінні § 57 частини 1 закону про ринок електроенергії; [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

26⁷) станція відновлюваної енергії – станція, яка виробляє енергію з енергії вітру (далі – вітрова електростанція), сонячної енергії (далі – сонячна енергетична установка), геотермальної енергії, осмотичної енергії, енергії навколишнього середовища, енергії припливів, хвиль та іншої енергії океану, гідроенергії або з біомаси, що відповідає вимогам § 32³ цього закону, зі звалищного газу, газу очисних споруд стічних вод чи біогазу, або виробнича установка, що використовує для виробництва відновлюваної енергії кілька перелічених вище видів відновлюваної енергії; [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

26⁸) відновлюване паливо – біопаливо, рідке біопаливо та паливо з біомаси в розумінні закону про охорону атмосферного повітря, а також відновлюване паливо небіологічного походження; [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

26⁹) водень, вироблений з відновлюваних джерел енергії, – водень, для виробництва якого використовують виключно відновлювані джерела енергії в розумінні § 57 частини 1 закону про ринок електроенергії; [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

27) ефективне централізоване теплопостачання та охолодження – система централізованого теплопостачання або централізованого охолодження, яка використовує щонайменше 50 відсотків відновлюваної енергії, 50 відсотків скидного тепла, 75 відсотків тепла, виробленого шляхом когенерації, або 50 відсотків комбінації відновлюваної енергії та скидного тепла чи тепла, виробленого шляхом когенерації;

27¹) ефективна когенерація – спільне виробництво теплової та електричної енергії, що відповідає вимогам, установленим на підставі § 8 частини 2 цього закону; [RT I, 04.07.2024, 1 - набув чинності 14.07.2024]

27²) промислова кругла деревина – пиловочні колоди, фанерні кряжі, балансова деревина, а також уся інша кругла деревина, придатна для промислових цілей, за винятком круглої деревини, властивості якої роблять її непридатною для промислового використання; [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

27³) промисловий сектор – підприємці та продукти, віднесені до розділів B, C і F та до частини 63 розділу K естонського класифікатора видів економічної діяльності (EMTAK); [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

28) уповноважена особа – юридична особа, якій Уряд Республіки або державна установа делегували повноваження розробляти план фінансування, що є частиною енергетичної політики, керувати ним або адмініструвати його від імені Уряду Республіки чи державної установи;

29) мале та середнє підприємство – підприємець, який має менше ніж 250 працівників і річний оборот якого не перевищує 50 мільйонів євро або загальний обсяг річного балансу якого не перевищує 43 мільйони євро;

30) окремий захід – захід, який сприяє контрольованому і вимірюваному або оцінюваному підвищенню енергоефективності і який застосовують як результат політичного заходу;

31) загальний обов’язок енергозбереження – встановлений цим законом обов’язок досягнення енергозаощадження або підвищення енергоефективності при виробництві, передачі та розподілі енергії, а також у кінцевого споживача енергії;

32) оператор передавальної мережі – оператор основної мережі в розумінні закону про ринок електроенергії та адміністратор системи в розумінні закону про природний газ.

(1) Міністерство клімату (далі — координатор енергозбереження) встановлює національну мету енергоефективності до 2020 року та складає національний план дій з енергоефективності. [RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

(2) При встановленні мети, зазначеної в частині 1 цього параграфа, за основу береться кінцеве споживання енергії, а крім того враховуються:

1) мета Європейського Союзу, згідно з якою споживання енергії у 2020 році не перевищує 1483 мільйони тонн нафтового еквівалента щодо первинної енергії або 1086 мільйонів тонн нафтового еквівалента щодо кінцевої енергії;

2) заходи з підвищення енергоефективності та досягнення енергозбереження, встановлені цим законом та іншими правовими актами;

3) державна енергетична політика.

(3) Про мету енергоефективності, зазначену в частині 1 цього параграфа, координатор енергозбереження повідомляє Європейську Комісію звітом, який відповідає частині 1 додатка XIV до директиви Європейського Парламенту і Ради 2012/27/ЄС про енергоефективність, якою вносяться зміни до директив 2009/125/ЄС і 2010/30/ЄС та скасовуються директиви 2004/8/ЄС і 2006/32/ЄС (ОВ L 315, 14.11.2012, с. 1–56). У звіті мета виражається також як абсолютний рівень споживання первинної енергії у 2020 році та пояснюється, як і на підставі яких даних вона обчислена.

(4) Координатор енергозбереження подає національний план дій з енергоефективності, зазначений у частині 1 цього параграфа, Європейській Комісії.

(5) До національного плану дій з енергоефективності, зазначеного в частині 1 цього параграфа, додається актуалізована оцінка передбачуваного загального споживання первинної енергії у 2020 році. Оцінка повинна відповідати вимогам, встановленим у частині 1 додатка XIV до директиви Європейського Парламенту і Ради 2012/27/ЄС.

(6) Національний план дій з енергоефективності, зазначений у частині 1 цього параграфа, повинен відповідати вимогам, встановленим у частині 2 додатка XIV до директиви Європейського Парламенту і Ради 2012/27/ЄС.

(7) Частиною національного плану дій з енергоефективності, зазначеного в частині 1 цього параграфа, є національна стратегія реконструкції будівель, зазначена в частині 1 § 4 цього закону.

(8) До національного плану дій з енергоефективності, зазначеного в частині 1 цього параграфа, не застосовуються вимоги, встановлені для стратегічного документа законом про державний бюджет, а також вимоги, встановлені для планувального документа законом про оцінку впливу на довкілля та систему екологічного управління.

(9) Уряд Республіки встановлює національну мету енергоефективності до 2030 року та затверджує інтегрований національний план з енергетики та клімату, який складає координатор енергозбереження відповідно до вимог, встановлених у статтях 3, 4 та 6–12 регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1999 про управління Енергетичним Союзом і кліматичними заходами, яким вносяться зміни до регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 663/2009 і (ЄС) № 715/2009, директив Європейського Парламенту і Ради 94/22/ЄС, 98/70/ЄС, 2009/31/ЄС, 2009/73/ЄС, 2010/31/ЄС, 2012/27/ЄС і 2013/30/ЄС та директив Ради 2009/119/ЄС і (ЄС) 2015/652 і скасовується регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 525/2013 (ОВ L 328, 21.12.2018, с. 1–77). [RT I, 09.10.2020, 2 - набув чинності 01.01.2021]

(10) Мета, зазначена в частині 9 цього параграфа, може бути поставлена щодо первинної або кінцевої енергії:

1) щодо споживання;

2) щодо заощадження;

3) щодо енергоємності. [RT I, 09.10.2020, 2 - набув чинності 01.01.2021]

(11) При встановленні мети, зазначеної в частині 9 цього параграфа, враховується мета, зазначена в частині 1 статті 3 директиви Європейського Парламенту і Ради 2012/27/ЄС. [RT I, 09.10.2020, 2 - набув чинності 01.01.2021]

(1) Координатор енергозбереження складає довгострокову загальнодержавну стратегію реконструкції (далі — довгострокова стратегія реконструкції) для підтримки реконструкції житлових і нежитлових будівель, щоб до 2050 року досягти енергоефективного фонду будівель з низьким рівнем викидів вуглекислого газу та сприяти економічно ефективній реконструкції наявних будівель у будівлі з майже нульовим споживанням енергії. [RT I, 30.06.2020, 9 - набув чинності 01.07.2020]

(1¹) Довгострокова стратегія реконструкції повинна містити:

1) огляд будівель із забезпеченням внутрішнього клімату, розташованих на території держави, та частки будівель, реконструйованих станом на 1 січня 2020 року, що ґрунтується на статистичній вибірці;

2) економічно ефективні рішення з реконструкції, визначені на основі орієнтовного проміжку часу, потрібного для реконструкції, придатної для типу будівлі, кліматичних умов місця розташування будівлі та, за потреби, життєвого циклу будівлі;

3) огляд цільових економічно ефективних рішень з реконструкції будівель і просування політики, яка підтримує економічно ефективну, за потреби поетапну комплексну реконструкцію будівель, а також розроблених заходів підтримки;

4) огляд найменш енергоефективної частини всього фонду будівель і ситуацій, зумовлених розбіжністю інтересів учасників ринку, а також політики, що з огляду на це усуває збої ринку, і розроблених заходів підтримки;

5) огляд заходів підтримки, розроблених для пом'якшення енергетичної бідності;

6) огляд політики енергоефективності та заходів підтримки, спрямованих на публічний сектор;

7) огляд державних ініціатив, які просувають знаннєорієнтовані рішення та розумні рішення у сфері будівництва й енергоефективності, а також упровадження рішень з енергоефективності між окремими будівлями або на рівні регіонів;

8) доказово обґрунтовану оцінку енергозбереження та ширшої економічної вигоди, яку воно дає суспільству. [RT I, 30.06.2020, 9 - набув чинності 01.07.2020]

(2) Стратегія, названа в частині 1 цього параграфа, не є стратегічним документом у розумінні закону про державний бюджет і не є документом стратегічного планування в розумінні закону про оцінку впливу на довкілля та систему екологічного управління.

(3) Для реалізації довгострокової стратегії реконструкції координатор енергозбереження складає план дій із заходами та вимірюваними показниками результативності, зважаючи на такі довгострокові цілі:

1) зменшити в Європейському Союзі до 2050 року викиди парникових газів на 80–95 відсотків порівняно з 1990 роком;

2) забезпечити енергоефективний національний фонд будівель з низьким рівнем викидів вуглекислого газу;

3) сприяти економічно ефективній реконструкції наявних будівель у будівлі з майже нульовим споживанням енергії. [RT I, 30.06.2020, 9 - набув чинності 01.07.2020]

(4) План дій містить рекомендаційні проміжні цілі Естонії на 1 січня 2030 року, 1 січня 2040 року та 1 січня 2050 року, а також пояснення, як виконання проміжних цілей допомагає досягти цілей енергоефективності, поставлених Європейським Союзом відповідно до директиви Європейського Парламенту і Ради 2012/27/ЄС. [RT I, 30.06.2020, 9 - набув чинності 01.07.2020]

(5) Під час розроблення заходів підтримки інвестицій, потрібних для виконання цілей, поставлених у довгостроковій стратегії реконструкції, виходять з таких принципів:

1) уможливити доступ інвесторів до діяльності, що підвищує енергоефективність будівель, і пропонувати потенційним клієнтам комплексні рішення, об'єднуючи для цього рішення будівельних проєктів, залучаючи інвестиційні групи та платформи й консолідуючи малих і середніх підприємців;

2) зменшити прогнозований ризик заходів, пов'язаних з енергоефективністю, для інвесторів і приватного сектору;

3) посилити інвестиції приватного сектору або усунути збої ринку;

4) спрямувати інвестиції на підвищення енергоефективності фонду будівель загального користування відповідно до настанов Статистичного бюро Європейського Союзу (Eurostat);

5) створити доступні та загальновживані консультаційні інструменти. [RT I, 30.06.2020, 9 - набув чинності 01.07.2020]

(6) У довгостроковій стратегії реконструкції можуть розглядатися ризики, пов'язані з пожежною безпекою, які впливають на енергоефективність рішень з реконструкції та строк служби будівлі. [RT I, 30.06.2020, 9 - набув чинності 01.07.2020]

(7) Додатком до довгострокової стратегії реконструкції оприлюднюються:

1) огляд плану впровадження стратегії, запланованої політики та заходів;

2) підсумок результатів публічної консультації. [RT I, 30.06.2020, 9 - набув чинності 01.07.2020]

(1) Під час розроблення довгострокової стратегії реконструкції координатор енергозбереження проводить публічну консультацію із заінтересованими групами щонайменше двічі. Публічна консультація проводиться, а підсумок результатів консультації складається згідно з порядком співпраці та залучення, встановленим у постанові, ухваленій на підставі частини 6 § 18 закону про Уряд Республіки. [RT I, 30.06.2020, 9 - набув чинності 01.07.2020]

(1) Координатор енергозбереження нерухомості центрального уряду забезпечує, щоб щороку реконструювалося 3 відсотки корисної загальної площі підлоги будівель, що перебувають у користуванні центрального уряду, для виконання щонайменше мінімальних вимог до енергоефективності, встановлених для будівлі, що істотно реконструюється, постановою, прийнятою на підставі частини 3 § 65 Будівельного кодексу. Завдання координатора енергозбереження нерухомості центрального уряду виконує Міністерство фінансів.

(2) Зазначений у частині 1 цього параграфа граничний показник у 3 відсотки обчислюється від корисної загальної площі підлоги розташованих на території Естонської Республіки будівель з корисною загальною площею підлоги понад 250 квадратних метрів, які центральний уряд використовує на підставі права власності або договору користування і які станом на 1 січня кожного року не відповідають мінімальним вимогам до енергоефективності.

(3) Під час застосування частини 1 цього параграфа пріоритетними є будівлі центрального уряду з нижчою енергоефективністю, якщо їх реконструкція є економічно ефективною та технічно здійсненною.

(4) Зазначена в частині 1 цього параграфа вимога щодо реконструкції не поширюється на перелічені в частині 2 § 62 Будівельного кодексу будівлі із забезпеченням внутрішнього клімату, щодо яких дотримання мінімальних вимог до енергоефективності не є обов'язковим, а також на будівлі, що належать збройним силам або центральному уряду та слугують цілям державної оборони, за винятком індивідуальних житлових приміщень або офісних будівель персоналу, який перебуває на службі у збройних силах та в установах державної оборони.

(5) Якщо протягом одного року реконструюється понад 3 відсотки корисної загальної площі підлоги будівель центрального уряду, решту корисної загальної площі підлоги будівель центрального уряду можна враховувати так, ніби її було реконструйовано протягом трьох попередніх або трьох наступних років.

(6) Річну норму реконструкції будівель центрального уряду можна зменшити на таку нову будівлю, що відповідає вимогам, яку введено в експлуатацію або придбано замість будівель центрального уряду, знесених протягом двох попередніх років, або замість будівель, які протягом двох попередніх років були продані, знесені чи виведені з користування через інтенсивніше використання інших будівель.

(7) Для застосування частини 1 цього параграфа координатор енергозбереження нерухомості центрального уряду проводить інвентаризацію зазначених у частині 2 цього параграфа опалюваних та охолоджуваних будівель центрального уряду. З інвентаризації виключаються будівлі, щодо яких діє виняток на підставі частини 4 цього параграфа. Звіт про інвентаризацію містить щодо кожної будівлі такі дані:

1) корисна загальна площа підлоги у квадратних метрах або, за відсутності цих даних, закрита чиста площа у значенні постанови, прийнятої на підставі частини 5 § 3 Будівельного кодексу;

2) клас показника енергоефективності або клас питомого зваженого споживання енергії та відомості про те, чи відповідає будівля мінімальним вимогам до енергоефективності будівлі, що істотно реконструюється.

(8) За відсутності наведених у частині 7 цього параграфа даних будівля вважається в інвентаризації такою, що не відповідає мінімальним вимогам.

(9) Координатор енергозбереження нерухомості центрального уряду робить звіт про інвентаризацію, передбачену частиною 7 цього параграфа, доступним для громадськості.

(10) Завдання координатора енергозбереження — через обмін найкращими практиками заохочувати установи публічного сектору, зокрема установи регіонального та місцевого рівня і установи, що займаються соціальним житлом:

1) ухвалювати план енергоефективності, який є окремим документом або частиною ширшого кліматичного чи екологічного плану та містить конкретні цілі й заходи енергозбереження та енергоефективності, щоб наслідувати приклад будівель центрального уряду, передбачений частинами 1–8 цього параграфа;

2) запроваджувати систему енергетичного менеджменту, зокрема енергетичні аудити;

3) за потреби залучати підприємства енергетичних послуг та укладати договори енергоефективності, щоб зберегти або підвищити енергоефективність.

(1) Центральний уряд може купувати лише товари, послуги та будівлі з високою енергоефективністю — настільки, наскільки це є витратно ефективним, економічно здійсненним, загалом сталим і технічно придатним, та за наявності достатньої конкуренції, відповідно до вимог, установлених на підставі частини 2 цього параграфа. Вимога високої енергоефективності не застосовується до будівель, перелічених у частині 2 § 62 будівельного кодексу.

(2) Уряд Республіки встановлює постановою вимоги до енергоефективності товарів, послуг і будівель, які купує центральний уряд.

(3) Обов'язок, установлений частиною 1 цього параграфа, застосовується до договорів, які центральний уряд укладає для купівлі товарів, послуг і будівель та вартість яких дорівнює міжнародному граничному розміру державної закупівлі, встановленому частиною 3 § 14 закону про державні закупівлі, або перевищує його. [RT I, 01.07.2017, 1 - jõust. 01.09.2017]

(4) Обов'язок, установлений частиною 1 цього параграфа, застосовується до договорів збройних сил лише в такому обсязі, який не суперечить суті та основній меті діяльності збройних сил. Зазначений обов'язок не застосовується до договорів закупівлі спорядження оборонного призначення, зазначених у директиві Європейського Парламенту і Ради 2009/81/ЄС про координацію процедур укладення певних договорів про виконання робіт, договорів на постачання товарів і договорів про надання послуг, що укладаються замовниками у сфері оборони та безпеки, і внесення змін до директив 2004/17/ЄС та 2004/18/ЄС (ELT L 216, 20.08.2009, lk 76–136).

(5) Без шкоди для застосування частини 1 цього параграфа установа публічного сектору передбачає, що при купівлі пакета товарів, який у цілому охоплений делегованим актом, прийнятим на підставі регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/1369, що встановлює рамки енергетичного маркування та скасовує директиву 2010/30/ЄС (ELT L 198, 28.07.2017, lk 1–23), сукупна енергоефективність пакета є важливішою, ніж енергоефективність окремих товарів пакета. [RT I, 18.05.2022, 1 - jõust. 28.05.2022]

(6) Завданням координатора енергозбереження є заохочувати — через обмін найкращими практиками — установи публічного сектору, у тому числі установи регіонального та місцевого рівня, наслідувати приклад центрального уряду й купувати лише товари, послуги та будівлі з високою енергоефективністю. Координатор енергозбереження заохочує установи публічного сектору при організації закупівель послуг оцінювати, чи можливо укласти довгострокові договори, які забезпечують енергоефективність і сприяли б досягненню довгострокового енергозбереження. [RT I, 05.07.2016, 3 - jõust. 01.01.2017]

(1) Підприємство передавальної мережі та підприємство розподільної мережі (далі разом — мережеве підприємство) визначають витратно ефективні заходи щодо підвищення енергоефективності своєї мережі та необхідні інвестиції, а також графік їх запровадження, і подають їх огляд координаторові енергозбереження. [RT I, 05.07.2016, 3 - jõust. 01.01.2017]

(2) Координатор енергозбереження складає та оприлюднює на своєму вебсайті аналіз, у якому оцінюються можливості підвищення енергоефективності газової та електричної систем, насамперед у сфері передачі, розподілу, регулювання навантаження та операційної сумісності, а також приєднання виробничих установок.

(3) Департамент конкуренції враховує заходи енергоефективності мережевих підприємств при ухваленні рішень щодо експлуатації газової та електричної мережі, які випливають із закону про ринок електроенергії та закону про природний газ.

(4) Департамент конкуренції при погодженні мережевих плат, зазначених у законі про ринок електроенергії та законі про природний газ, враховує вартість заходів, вжитих для підвищення енергоефективності мережі, вартість заходів, що дають змогу користувачам мережі брати участь у підвищенні ефективності системи, та вартість заходів, що дають змогу керувати попитом, у тому числі вартість додаткових послуг, пов'язаних із розумними лічильниками. Мережева плата не повинна перешкоджати підвищенню загальної ефективності газової чи електричної системи, у тому числі енергоефективності, керуванню попитом, участі учасників ринку на балансуючому ринку чи придбанню додаткових послуг.

(1) Координатор енергозбереження подає Європейській Комісії звіт про можливості застосування ефективної когенерації та ефективного централізованого опалення й охолодження, при складанні якого дотримуються додатка VIII директиви Європейського Парламенту і Ради 2012/27/ЄС.

(2) Вимоги до ефективної когенерації встановлює міністр, відповідальний за галузь, своєю постановою, виходячи з додатків I та II директиви Європейського Парламенту і Ради 2012/27/ЄС. [RT I, 05.07.2016, 3 - набув чинності 01.01.2017] ↗

(2¹) У ході складання звіту, передбаченого частиною 1 цього параграфа, координатор енергозбереження аналізує потенціал виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії в секторі опалення та охолодження, а також використання скидного тепла та скидного холоду, що у відповідних випадках включає аналіз придатних для впровадження такої енергії районів, де пов'язаний із цим екологічний ризик є низьким, та малих побутових проєктів. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(2²) В аналізі, зазначеному в частині 2¹ цього параграфа, враховується доступна та економічно здійсненна технологія для промислового й побутового використання, щоб встановити проміжні цілі та заходи для збільшення використання відновлюваної енергії в секторі опалення та охолодження, а у відповідних випадках — для ширшого використання скидного тепла та скидного холоду в централізованому опаленні та охолодженні. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(2³) Метою аналізу, зазначеного в частині 2¹ цього параграфа, є встановлення довгострокової державної стратегії зменшення викидів парникових газів та забруднення повітря, що походять із сектору опалення та охолодження. Зазначений аналіз проводиться відповідно до принципу пріоритетності енергоефективності. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(3) У ході складання звіту, передбаченого частиною 1 цього параграфа, координатор енергозбереження аналізує економічну обґрунтованість заходів, що сприяють енергоефективності опалення та охолодження і охоплюють територію держави, виходячи з пункту 3 статті 1 директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/2002, якою вносяться зміни до директиви 2012/27/ЄС про енергоефективність (ELT L 328, 21.12.2018, с. 210–230). За основу при складанні аналізу беруться кліматичні умови, економічна здійсненність заходів та їх технічна придатність. Результат аналізу має давати змогу визначити найбільш ресурсо- та витратоефективні рішення для задоволення потреби в опаленні та охолодженні. [RT I, 09.10.2020, 2 - набув чинності 19.10.2020]

(3¹) Опалення та охолодження є ефективними, якщо в новому запланованому виробничому рішенні опалення та охолодження використовується менше первинної енергії, ніж у первісно запланованому виробничому рішенні, і кількість первинної енергії можливо виміряти. При цьому під час оцінювання виробничого рішення враховується енергія, необхідна для видобування, перетворення, транспортування та розподілу використовуваного палива. [RT I, 29.06.2018, 2 - набув чинності 09.07.2018]

(4) Підприємець при розробленні інфраструктури централізованого опалення та охолодження виходить зі звіту, зазначеного в частині 1 цього параграфа, та з результату аналізу, зазначеного в частині 3.

(5) При складанні плану розвитку, що регулює сферу енергетики, згідно з частиною 3 § 19 закону про державний бюджет слід виходити з принципу сприяння впровадженню можливостей використання ефективних систем опалення та охолодження, насамперед систем, що використовують ефективну когенерацію, при розвитку місцевого та регіонального теплового господарства.

(6) Міністерство економіки та комунікацій організовує надання власникам або наймачам будівель, а також малим і середнім підприємцям інформації про витратоефективні заходи та фінансові інструменти, щоб збільшити використання відновлюваної енергії в системах опалення та охолодження. Інформація, зазначена в першому реченні цієї частини, має надаватися через доступні та прозорі консультаційні інструменти. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(7) Міністр, відповідальний за галузь, може адміністративним договором уповноважити державну цільову установу передавати інформацію, зазначену в частині 6 цього параграфа, у порядку, встановленому законом про адміністративне співробітництво. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(1) Департамент конкуренції публікує на своєму вебсайті інформацію про можливості управління попитом на оптовому та роздрібному ринках енергії.

(2) Мережевий підприємець складає та публікує на своєму вебсайті технічні настанови щодо доступу до ринків системних послуг, у тому числі балансувальних та резервних послуг, для кінцевого споживача та енергопосередника.

(3) Мережевий підприємець пропонує користувачеві мережевої послуги додаткові послуги, пов'язані з розумними лічильниками, які необхідні для підвищення енергоефективності та управління попитом, і публікує відповідну інформацію на своєму вебсайті.

(4) Мережевий підприємець при виконанні вимог, пов'язаних із балансувальними та іншими системними послугами, дотримується принципу рівного поводження з учасником ринку в розумінні закону про ринок електроенергії або закону про природний газ та з енергопосередником, а також враховує їхню технічну спроможність.

(1) Підприємець складає аналіз витрат і доходів перетворення установки у значенні закону про промислові викиди на ефективну когенераційну станцію, якщо планує:

1) нову теплоелектростанцію, сумарна номінальна теплова потужність якої перевищує 20 МВт;

2) істотну реконструкцію наявної теплоелектростанції, сумарна номінальна теплова потужність якої перевищує 20 МВт;

3) істотну реконструкцію або будівництво промислової установки із сумарною номінальною тепловою потужністю понад 20 МВт, яка виробляє скидне тепло корисної температури;

4) нову мережу централізованого теплопостачання та централізованого холодопостачання;

5) нову теплоелектростанцію із сумарною номінальною тепловою потужністю понад 20 МВт у наявній мережі централізованого теплопостачання або централізованого холодопостачання;

6) істотну реконструкцію наявної теплоелектростанції у такий спосіб, щоб ефективно використати скидне тепло розташованої поблизу промислової установки.

(2) Істотна реконструкція, зазначена в пунктах 2, 3 і 6 частини 1 цього параграфа, означає реконструкцію, вартість якої перевищує 50 відсотків інвестиційних витрат на нове рівноцінне обладнання.

(3) Аналіз, зазначений у частині 1 цього параграфа, повинна затвердити особа, яка має професійну кваліфікацію уповноваженого інженера з теплотехніки або електротехніки щонайменше VIII рівня чи рівень, що йому відповідає.

(4) Мінімальні вимоги до аналізу витрат і доходів перетворення установки на ефективну когенераційну станцію встановлює постановою міністр, відповідальний за цю сферу.

(5) Реконструкцією, зазначеною в пунктах 2, 3 і 6 частини 1 цього параграфа, не вважається встановлення обладнання з метою збирання та геологічного зберігання діоксиду вуглецю, що утворюється в установці спалювання, як це передбачено Директивою Європейського Парламенту і Ради 2009/31/ЄС про геологічне зберігання діоксиду вуглецю та про внесення змін до Директиви Ради 85/337/ЄЕС і директив 2000/60/ЄС, 2001/80/ЄС, 2004/35/ЄС, 2006/12/ЄС, 2008/1/ЄС, а також Регламенту (ЄС) № 1013/2006 (ОВ L 140, 05.06.2009, с. 114–135). [RT I, 05.07.2016, 3 - набув чинності 01.01.2017]

(1) Постачальник енергії забезпечує кінцевому споживачеві вимірювання теплової енергії, пов'язаної з наданням послуги централізованого теплопостачання, централізованого холодопостачання та гарячого водопостачання, а також збирання й обробку даних вимірювань.

(2) Постачальник енергії встановлює кінцевому споживачеві біля його теплообмінника або в місці постачання лічильник для вимірювання тепла, витраченого на виробництво централізованого опалення, централізованого охолодження та гарячої води для споживання, які постачаються з мережі централізованого теплопостачання чи централізованого холодопостачання або з центрального джерела, що обслуговує кілька будівель.

(3) У багатоквартирному будинку або багатофункціональній будівлі кінцевого користувача встановлюються індивідуальні розподільники витрат на опалення або лічильники для вимірювання обсягу споживання централізованого опалення, централізованого охолодження та гарячої води, якщо їх встановлення є економічно ефективним і технічно здійсненним. Лічильники та розподільники витрат, що встановлюються, повинні мати функцію дистанційного зчитування, якщо встановлення таких лічильників і розподільників витрат є економічно ефективним і технічно здійсненним.

(4) Координатор енергозбереження організовує оцінювання економічної ефективності та технічної здійсненності встановлення в багатоквартирних будинках або багатофункціональних будівлях кінцевих користувачів індивідуального розподільника витрат на опалення чи лічильника, зокрема з функцією дистанційного зчитування.

(5) Міністр, відповідальний за цю сферу, може встановити постановою умови встановлення індивідуальних розподільників витрат на опалення та лічильників у багатоквартирному будинку чи багатофункціональній будівлі кінцевого користувача. [RT I, 09.10.2020, 2 - набув чинності 25.10.2020]

(1) Постачальник енергії подає кінцевому споживачеві рахунок в електронній формі та щонайменше раз на місяць, якщо не домовлено про інше. Якщо йдеться про споживача у значенні закону про захист прав споживачів, постачальник енергії подає рахунок у спосіб, встановлений частинами 6 і 7 § 4 закону про захист прав споживачів. Плата за подання рахунків, а також за електронний доступ до наведеної в рахунках інформації та до даних про споживання не стягується. За подання повторного рахунка особа, яка виставляє рахунок, має право вимагати плату. [RT I, 05.07.2016, 3 - набув чинності 01.01.2017]

(2) [Втратив чинність – RT I, 09.10.2020, 2 - набув чинності 19.10.2020]

(3) Постачальник енергії надає кінцевому споживачеві разом із рахунком або в рахунку таку інформацію:

1) чинні ціни та фактичне споживання енергії;

2) паливну суміш, використану для виробництва опалення, охолодження та гарячої води, за видами енергії, а якщо сумарна номінальна теплова потужність мережі централізованого теплопостачання перевищує 20 МВт, — також обсяг викидів парникових газів, спричинених виробництвом;

3) застосовані податки, збори та тарифи;

4) порівняння споживання енергії за період, відображений у рахунку, зі споживанням за останні 12 місяців із коригуванням відповідно до клімату;

5) посилання на вебадреси, за якими можна отримати інформацію про застосовувані заходи з підвищення енергоефективності, порівнянні профілі кінцевих споживачів і технічні показники енергоспоживчих приладів;

6) порядок подання скарги;

7) порівняння споживання енергії з подібним кінцевим споживачем або із середнім показником кінцевих споживачів. [RT I, 09.10.2020, 2 - набув чинності 25.10.2020]

(4) За наявності лічильника з дистанційним зчитуванням постачальник енергії повинен надавати кінцевому споживачеві дані, зазначені в частині 3 цього параграфа, щонайменше один раз на місяць. В інших випадках зазначені дані надаються щонайменше двічі на рік. [RT I, 09.10.2020, 2 - набув чинності 01.01.2022]

(1) Кінцевий споживач забезпечує, щоб кінцевий користувач отримував усі рахунки та наведену в рахунках інформацію про споживання опалення, охолодження та гарячої води безкоштовно. Рахунки та інформація передаються кінцевому користувачеві за його вибором на поштову адресу або адресу електронної пошти, чи через середовище електронного обслуговування клієнтів, інтернет-банк або інше подібне середовище, чи на носії даних, якщо кінцевий користувач погодився на це у формі, що дає змогу письмового відтворення.

(2) Кінцевий споживач розподіляє в багатоквартирному будинку та багатофункціональній будівлі витрати на вимірювання, розподіл індивідуального споживання опалення, охолодження й гарячої води та на облік цих витрат у рахунках кінцевих користувачів у спосіб, що не має на меті одержання прибутку.

(3) Обґрунтовані витрати, що виникають унаслідок передання кінцевим споживачем виконання завдання, встановленого частиною 2 цього параграфа, третій особі, і які охоплюють вимірювання, розподіл та облік фактичного індивідуального споживання, можуть бути перенесені на кінцевих користувачів. [RT I, 09.10.2020, 2 - набув чинності 19.10.2020]

(1) За бажанням кінцевого споживача постачальник енергії надає визначеному кінцевим споживачем надавачу енергетичної послуги дані вимірювань, у тому числі додаткову інформацію про попереднє споживання. Плата за надання інформації не стягується, якщо доступ до даних вимірювань і даних про попереднє споживання здійснюється в електронному вигляді у встановлений мережевим підприємством спосіб або через платформу даних. [RT I, 05.07.2016, 3 – набув чинності 01.01.2017]

(2) За бажанням кінцевого користувача кінцевий споживач надає зазначену в частинах 3 і 4 § 13¹ цього Закону інформацію про дані індивідуального споживання опалення, охолодження та гарячої води за попередні 12 місяців надавачу енергетичної послуги, визначеному кінцевим користувачем. [RT I, 09.10.2020, 2 – набув чинності 19.10.2020]

(1) Інформація, що надається кінцевому користувачеві з рахунком на підставі лічильника, який відображає споживання опалення, охолодження та гарячої води, і розподілювача витрат на опалення, повинна ґрунтуватися на фактичному споживанні або на показнику розподілювача витрат на опалення. [RT I, 09.10.2020, 2 – набув чинності 25.10.2020]

(2) За наявності лічильника, який відображає споживання опалення, охолодження та гарячої води, або розподілювача витрат на опалення рахунок, наданий кінцевим споживачем кінцевому користувачеві, повинен містити дані про фактичне споживання на підставі лічильника кінцевого користувача або показник розподілювача витрат на опалення. [RT I, 09.10.2020, 2 – набув чинності 25.10.2020]

(3) За наявності лічильника або розподілювача витрат на опалення кінцевий споживач повинен надати кінцевому користувачеві разом із рахунком або в рахунку таку інформацію:

1) чинні ціни та фактичне споживання енергії або загальну вартість тепла й охолодження, а також показники розподілювача витрат на опалення;

2) паливну суміш, використану для виробництва опалення, охолодження та гарячої води, за видами енергії, а якщо сумарна номінальна теплова потужність мережі централізованого теплопостачання перевищує 20 МВт, — також обсяг викидів парникових газів, зумовлених виробництвом;

3) застосовані податки, збори і тарифи;

4) порівняння споживання енергії за період, відображений у рахунку, зі споживанням за останні 12 місяців із коригуванням відповідно до кліматичних умов;

5) посилання на вебадреси, за якими можна отримати інформацію про застосовувані заходи з підвищення енергоефективності, порівнянні профілі кінцевих користувачів і технічні показники енергоспоживчого обладнання;

6) порядок подання скарги;

7) порівняння споживання енергії з подібним кінцевим користувачем або із середнім показником кінцевих користувачів. [RT I, 09.10.2020, 2 – набув чинності 25.10.2020]

(4) Рахунок, наданий кінцевим споживачем кінцевому користувачеві, який складено не на підставі фактичного споживання споживача за лічильником або показника розподілювача витрат на опалення, повинен містити інформацію про те, як обчислено зазначену в рахунку суму, а також інформацію, встановлену пунктами 5 і 6 частини 3 цього параграфа. [RT I, 09.10.2020, 2 – набув чинності 25.10.2020]

(5) За наявності лічильника або розподілювача витрат на опалення з дистанційним зчитуванням кінцевий споживач повинен надавати кінцевому користувачеві зазначені в частині 3 цього параграфа дані щонайменше один раз на місяць. В інших випадках зазначені дані надаються щонайменше два рази на рік. [RT I, 09.10.2020, 2 – набув чинності 01.01.2022]

(1) Постачальник обладнання та систем робить доступною інформацію про чистий дохід, витрати та енергоефективність обладнання і систем, які використовують теплову енергію, енергію охолодження та електроенергію, вироблені з відновлюваних джерел енергії. [RT I, 04.07.2024, 1 – набув чинності 14.07.2024]

(1) Постачальник опалення, охолодження та гарячої води оприлюднює на своєму вебсайті таку інформацію:

1) частку тепла та охолодження, вироблених з відновлюваного джерела енергії та використаних у мережі централізованого теплопостачання і централізованого охолодження, у кінцевому споживанні — за календарними роками;

2) частку тепла, виробленого в режимі ефективної когенерації, у кінцевому споживанні — за календарними роками;

3) частку скидного тепла у кінцевому споживанні — за календарними роками;

4) ефективність мережевої зони централізованого теплопостачання;

5) середні відносні втрати тепла в мережі за попередній календарний рік разом зі щільністю споживання за попередній календарний рік. [RT I, 18.03.2026, 1 – набув чинності 28.03.2026]

(1) Обсяг загального зобов'язання з енергозбереження встановлює Уряд Республіки правовим актом, передбаченим частиною 2 § 16 цього Закону.

(2) Вихідний обсяг загального зобов'язання з енергозбереження в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2020 року становить 1,5 відсотка від середньої річної кількості енергії, проданої кінцевим споживачам, за кожен календарний рік. Середня кількість енергії, проданої кінцевим споживачам, визначається на підставі 2010–2012 років.

(2¹) Обсяг загального зобов'язання з енергозбереження в період з 1 січня 2021 року до 31 грудня 2030 року становить 0,8 відсотка від середньої річної кількості енергії, проданої кінцевим споживачам, за кожен календарний рік. Середня кількість енергії, проданої кінцевим споживачам, визначається на підставі 2016–2018 років. [RT I, 09.10.2020, 2 – набув чинності 19.10.2020]

(2²) Обсяг загального зобов'язання з енергозбереження в кожному десятирічному періоді після 31 грудня 2030 року становить у середньому 0,8 відсотка від середньої річної кількості енергії, проданої кінцевим споживачам, за кожен календарний рік. [RT I, 09.10.2020, 2 – набув чинності 19.10.2020]

(3) При обчисленні середньої кількості енергії, проданої кінцевим споживачам, не враховується кількість енергії, яку було продано кінцевим споживачам для використання на транспорті.

(4) Розрахунок обсягу загального зобов'язання з енергозбереження, встановленого частиною 2¹ цього параграфа, подається відповідно до вимог, встановлених у додатку III регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1999, в інтегрованому національному плані з енергетики та клімату, що складається на підставі того самого регламенту. [RT I, 09.10.2020, 2 – набув чинності 19.10.2020]

(1) Вихідний обсяг загального обов'язку з енергозбереження, встановлений у § 14 частині 2 цього закону, можна зменшити, якщо: [RT I, 09.10.2020, 2 - набув чинності 19.10.2020]

1) загальний обов'язок з енергозбереження застосовується в меншому обсязі, за якого обсяг обов'язку з енергозбереження становить 1 відсоток від середньої річної кількості енергії, проданої кінцевим споживачам, за кожен календарний рік у 2014 та 2015 роках, 1,25 відсотка за кожен календарний рік у 2016 та 2017 роках і 1,5 відсотка за кожен календарний рік у 2018, 2019 та 2020 роках;

2) енергозбереження досягається в секторі перетворення, розподілу та передачі енергії, зокрема в інфраструктурі ефективного централізованого теплопостачання та холодопостачання;

3) у державі енергозбереження досягається за допомогою окремого заходу, який застосовується з 31 грудня 2008 року, продовжує справляти вплив у 2020 році та який можна виміряти й підтвердити.

(2) З вихідного обсягу загального обов'язку з енергозбереження, встановленого в § 14 частині 2 цього закону, можна відняти сумарне кінцеве споживання енергії промисловими установками, які входять до системи торгівлі викидами Європейського Союзу. [RT I, 09.10.2020, 2 - набув чинності 19.10.2020]

(3) Унаслідок застосування частин 1 і 2 цього параграфа вихідний обсяг загального обов'язку з енергозбереження можна зменшити до 25 відсотків, і про їх застосування координатор енергозбереження повідомляє Європейську Комісію. Координатор енергозбереження повідомляє Європейську Комісію також про вплив застосування частин 1 і 2 цього параграфа на загальний обов'язок з енергозбереження.

(1) Виконавцями загального обов'язку з енергозбереження є:

1) виконавча установа публічного сектору;

2) уповноважена особа;

3) юридична особа приватного права, у якій держава має право більшості при ухваленні рішень;

4) оператор розподільної мережі. [RT I, 29.06.2018, 2 - набув чинності 09.07.2018]

(2) Розподіл виконання загального обов'язку з енергозбереження між його виконавцями (далі — план розподілу обов'язку з енергозбереження) встановлює Уряд Республіки постановою, виходячи з установленого в § 14 і 15, § 16¹ частині 2 та § 21 цього закону. [RT I, 09.10.2020, 2 - набув чинності 19.10.2020]

(3) Пропозицію щодо плану розподілу обов'язку з енергозбереження складає координатор енергозбереження.

(1) При виконанні загального обов'язку з енергозбереження можна враховувати політичні заходи енергозбереження, які застосовуються 31 грудня 2020 року або після цієї дати, за умови, що результатом таких заходів є нові окремі заходи, які застосовуються після 31 грудня 2020 року.

(2) У плані розподілу загального обов'язку з енергозбереження, встановленому на підставі § 16 частини 2 цього закону, визначаються політичні заходи для виконання загального обов'язку з енергозбереження, при застосуванні яких передбачаються особливості для осіб, неспроможних купувати енергію, та осіб, які належать до групи ризику щодо купівлі енергії, або для постачальників спрямованих на них послуг, щоб пом'якшити енергетичну бідність.

(3) Координатор енергозбереження відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1999 подає огляд результативності заходів із пом'якшення енергетичної бідності в інтегрованих національних звітах про прогрес у сфері енергетики та клімату. [RT I, 09.10.2020, 2 - набув чинності 19.10.2020]

(1) Видами політичних заходів при виконанні загального обов'язку з енергозбереження можуть бути, зокрема, такі:

1) плата за забруднення при викиданні забруднювальних речовин в атмосферне повітря та акцизи, які мають вплив, що зменшує кінцеве споживання енергії;

2) плани фінансування в розумінні закону про державний бюджет та інші засоби, які допомагають запровадити енергоефективні технології або енергоефективні методи і мають вплив, що зменшує кінцеве споживання енергії;

3) правові акти, які допомагають досягти запровадження енергоефективних технологій або енергоефективних методів і мають вплив, що зменшує кінцеве споживання енергії;

4) добровільні угоди, зокрема угоди, укладені на підставі закону про адміністративне співробітництво, які допомагають запровадити енергоефективні технології або енергоефективні методи і мають вплив, що зменшує кінцеве споживання енергії;

5) стандарти й технічні норми, метою яких є поліпшення енергоефективності товарів і послуг, зокрема будівель і транспортних засобів, за винятком випадків, коли вони застосовні на підставі права Європейського Союзу;

6) системи енергетичного маркування, за винятком тих, які застосовні на підставі права Європейського Союзу;

7) навчання та освіта, зокрема програми консультування з питань енергетики, які допомагають запровадити енергоефективні технології або енергоефективні методи і мають вплив, що зменшує кінцеве споживання енергії.

(1) Міністр, відповідальний за цю сферу, встановлює постановою правила обчислення енергозбереження, що досягається за допомогою політичних заходів, окремих заходів та здійснюваних у їх межах дій (далі — правила енергозбереження). ↗

(2) У правилах енергозбереження передбачаються:

1) підстави обчислення енергозбереження, зокрема коефіцієнти перерахунку для обчислення заощадження кінцево спожитої енергії із заощадження первинної енергії;

2) вимоги до обчислення енергозбереження, зокрема методика обчислення енергозбереження;

3) вимоги до подання результатів обчислення енергозбереження;

4) вимоги до повідомлення про методи обчислення енергозбереження;

5) вимоги до вихідних даних, які використовуються в обчисленнях;

6) підстави організації моніторингу результативності застосування політичних заходів;

6¹) методи обчислення обсягу загального обов'язку з енергозбереження та звітність про виконання загального обов'язку з енергозбереження відповідно до додатка V Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/2002; [RT I, 09.10.2020, 2 - набув чинності 01.01.2021]

7) інші вимоги, передбачені законом. [RT I, 05.07.2016, 3 - набув чинності 01.10.2016]

(1) Великим енергетичним підприємством у розумінні цього закону є названий нижче постачальник енергії або підприємство роздрібного продажу енергії:

1) оператор розподільної мережі в розумінні закону про ринок електроенергії, річний обсяг передачі енергії кінцевим споживачам якого перевищує 100 ГВт·год;

2) мережеве підприємство в розумінні закону про природний газ, річний обсяг передачі енергії кінцевим споживачам якого перевищує 100 ГВт·год;

3) мережеве підприємство в розумінні закону про централізоване теплопостачання, річний обсяг передачі енергії кінцевим споживачам якого перевищує 100 ГВт·год;

4) підприємство роздрібного продажу твердого палива, річна кількість твердого палива, що продається кінцевим споживачам, якого становить 100 ГВт·год або більше;

5) підприємство роздрібного продажу рідкого палива, за винятком моторного палива, річна кількість рідкого палива, що продається кінцевим споживачам, якого становить 100 ГВт·год або більше;

6) підприємство роздрібного продажу газу, за винятком газу, що передається трубопровідним транспортом, річна кількість газоподібного палива, що продається кінцевим споживачам, якого становить 100 ГВт·год або більше.

(1) Велике енергетичне підприємство на вимогу координатора енергозбереження подає таку інформацію:

1) обсяги енергії, переданої кінцевим споживачам;

2) узагальнену за групами кінцевих споживачів статистичну інформацію про кінцевих споживачів, які купують або отримують послугу підприємства з передачі енергії, у якій, серед іншого, описано суттєві зміни порівняно з раніше поданою інформацією;

3) актуальну інформацію про споживання енергії кінцевими споживачами; серед іншого, координатор енергозбереження може вимагати інформацію про залежність споживання від часу, про групи кінцевих споживачів і про географічне розташування кінцевих споживачів.

(2) Під час подання інформації необхідно забезпечити недоторканність і конфіденційність інформації про приватне життя та чутливої комерційної інформації.

(3) Інформацію можна вимагати не більше ніж за три безпосередньо попередні календарні роки.

(4) Дані за попередній календарний рік необхідно подати в разі, якщо строк відповіді на запит координатора енергозбереження спливає після 1 березня поточного календарного року.

(5) Строк відповіді на запит координатора енергозбереження становить 30 календарних днів, рахуючи від подання запиту.

(6) На підставі частини 1 цього параграфа інформацію не вимагають частіше ніж один раз на рік.

(1) У плані розподілу зобов’язання з енергозбереження, передбаченому частиною 2 § 16 цього закону, визначаються:

1) абсолютний обсяг загального зобов’язання з енергозбереження на період з 1 січня 2021 року до 31 грудня 2030 року; [RT I, 09.10.2020, 2 - набув чинності 01.01.2021]

2) [Втратив чинність – RT I, 09.10.2020, 2 - набув чинності 01.01.2021]

3) заходи політики, які застосовують установи-виконавці публічного сектору, та передбачене ними енергозбереження;

4) заходи політики, які застосовують приватноправові юридичні особи, у яких держава має право вирішального голосу, та передбачене ними енергозбереження;

5) заходи політики, які застосовує державне комерційне товариство, що надає державі послуги з нерухомості, та передбачене ними енергозбереження;

6) інші заходи політики та передбачене ними енергозбереження;

7) сумарне енергозбереження всіх заходів політики;

8) заходи політики, під час застосування яких передбачаються особливості для осіб, неспроможних купувати енергію, та осіб, що належать до групи ризику щодо купівлі енергії, або для постачальників спрямованих на них послуг. [RT I, 09.10.2020, 2 - набув чинності 01.01.2021]

(2) Енергозбереження, потрібне для виконання зобов’язання з енергозбереження, визначається як економія кінцево спожитої енергії.

(3) [Втратив чинність – RT I, 09.10.2020, 2 - набув чинності 01.01.2021]

(4) [Втратив чинність – RT I, 09.10.2020, 2 - набув чинності 01.01.2021]

(5) У плані розподілу зобов’язання з енергозбереження можна передбачити:

1) як під час застосування заходів політики визначати осіб, неспроможних купувати енергію, та осіб, що належать до групи ризику щодо купівлі енергії, або постачальників спрямованих на них послуг;

2) в якому обсязі підтримувати заходом політики осіб, неспроможних купувати енергію, та осіб, що належать до групи ризику щодо купівлі енергії, або постачальників спрямованих на них послуг. [RT I, 09.10.2020, 2 - набув чинності 19.10.2020]

(1) Під час обчислення загального зобов’язання з енергозбереження виходять насамперед зі статистики Європейського Союзу та державної статистики.

(2) Енергозбереження, що досягається в результаті застосування заходів політики, обчислює координатор енергозбереження, враховуючи інформацію, подану особою, яка застосовує захід політики.

(1) Захід політики, який застосовується для виконання загального зобов’язання з енергозбереження, має відповідати таким вимогам:

1) захід політики має сприяти виконанню загального зобов’язання з енергозбереження та забезпечувати досягнення енергозбереження в кінцевого споживача; [RT I, 09.10.2020, 2 - набув чинності 01.01.2021]

2) обов’язки кожної уповноваженої особи, особи-учасника або установи-виконавця публічного сектору визначені у правових актах чи інших документах, які є основою заходу політики;

3) передбачене енергозбереження обчислене прозорим способом;

4) енергозбереження, передбачене заходом політики, виражається через кінцеве споживання енергії або споживання первинної енергії з використанням коефіцієнтів перерахунку, установлених у правилах енергозбереження;

5) під час обчислення енергозбереження, передбаченого заходом політики, застосовуються принципи та методи, установлені у правилах енергозбереження;

6) особи-учасники щороку подають звіт про енергозбереження, досягнуте в результаті застосування заходу політики, за винятком випадку, коли це нездійсненно;

7) має бути забезпечений моніторинг результативності заходу політики та передбачені відповідні можливості для зміни заходу політики, якщо в результаті застосування заходу політики не було досягнуто первісно передбаченого енергозбереження.

(2) Передбачене пунктом 6 частини 1 цього параграфа застосовується лише до заходів політики, названих у пункті 4 § 17 цього закону. [RT I, 09.10.2020, 2 - набув чинності 19.10.2020]

(1) Моніторинг результативності впровадження заходів політики, зазначених у плані розподілу зобов'язання з енергозбереження, організовує координатор енергозбереження.

(2) Уповноважена особа, особа-учасник та впроваджувальна установа публічного сектору співпрацюють з координатором енергозбереження у здійсненні моніторингу результативності впровадження заходів політики.

(3) Для організації моніторингу результативності впровадження заходів політики координатор енергозбереження створює систему контролю, яка забезпечує оцінювання результативності на статистично значущій вибірці окремих заходів з підвищення енергоефективності. Засади організації моніторингу результативності впровадження заходів політики визначаються у правилах енергозбереження. [RT I, 09.10.2020, 2 - набув чинності 19.10.2020]

(3¹) Оцінювання результативності окремого заходу складається з вимірювання, перевірки та підтвердження, які здійснюються незалежно від особи-учасника та уповноваженої особи. [RT I, 09.10.2020, 2 - набув чинності 19.10.2020]

(3²) Енергозбереження, що досягається в результаті заходу політики або окремих заходів, обчислюється відповідно до правил енергозбереження. [RT I, 09.10.2020, 2 - набув чинності 19.10.2020]

(4) Координатор енергозбереження щороку оприлюднює дані про досягнуте та прогнозоване енергозбереження, отримане в результаті заходів політики, за винятком заходу політики, який впроваджує особа-учасник.

(5) Положення частини 3 цього параграфа не застосовується до заходу політики, зазначеного в пункті 1 § 17 цього Закону.

(6) Якщо вплив заходів політики або окремих заходів збігається, координатор енергозбереження повинен забезпечити, щоб енергозбереження не враховувалося кількаразово.

(1) Особа-учасник або представник усіх осіб, які беруть участь у впровадженні заходу політики, оприлюднює на своєму вебсайті один раз на календарний рік звіт про впровадження заходу політики. Звіт оприлюднюється не пізніше ніж через три місяці після закінчення календарного року, і про це повідомляється координатору енергозбереження.

(2) У звіті про впровадження заходу політики наводиться щонайменше така інформація:

1) ім'я (найменування) та реєстраційний код виконавця заходу політики;

2) назва заходу політики;

3) найменування установ, а також імена (найменування) та реєстраційні коди осіб, залучених до впровадження заходу політики;

4) участь надавачів енергетичних послуг у впровадженні заходу політики;

5) узагальнений перелік дій, здійснених під час впровадження заходу політики;

6) заплановане, досягнуте та прогнозоване енергозбереження, отримане в результаті цих дій;

7) інформація про уточнення, зміну або припинення заходу політики.

(3) Заплановане, досягнуте та прогнозоване енергозбереження, зазначене в пункті 6 частини 2 цього параграфа, має бути обчислене відповідно до правил енергозбереження.

(4) Міністр, відповідальний за сферу енергозбереження, може постановою встановити докладніші вимоги до звітів особи-учасника.

(1) Фінансування заходів політики здійснюється з державного бюджету відповідно до державної енергетичної політики та бюджетної стратегії держави.

(1) Координатор енергозбереження зобов'язаний сприяти доступності для кінцевого споживача таких енергетичних аудитів і систем енергоменеджменту, які є якісними та економічно ефективними і які незалежно здійснюють кваліфіковані експерти або акредитовані особи.

(2) Зазначений у частині 1 цього параграфа експерт повинен мати у сфері енергоефективності будівель щонайменше VI рівень професійної кваліфікації енергоаудитора або вищий рівень — залежно від об'єкта, що підлягає аудиту, — чи незалежну акредитацію відповідно до належного європейського або міжнародного стандарту, яка засвідчує компетентність із сертифікації систем енергетичного чи екологічного менеджменту.

(3) Зазначені в частині 1 цього параграфа енергетичні аудити можуть здійснювати внутрішні експерти установи або енергоаудитори за умови, що вони є компетентними на підставі частини 2 цього параграфа.

(4) Зазначений у частині 2 цього параграфа європейський або міжнародний стандарт — це стандарт, ухвалений Європейським комітетом зі стандартизації, Європейським комітетом з електротехнічної стандартизації, Європейським інститутом телекомунікаційних стандартів або Міжнародною організацією зі стандартизації та зроблений доступним для публічного користування.

(5) Для забезпечення якості зазначених у частині 1 цього параграфа енергетичних аудитів міністр, відповідальний за цю сферу, встановлює постановою мінімальні вимоги до енергетичного аудиту, у тому числі до енергетичного аудиту, що здійснюється в межах системи енергоменеджменту. Якщо призначенням використання будівлі, яка є об'єктом енергетичного аудиту, є житловий будинок згідно з постановою, встановленою на підставі частини 7 § 50 Будівельного кодексу, під час здійснення енергетичного аудиту слід керуватися постановою, встановленою на підставі частини 5 § 64 Будівельного кодексу.

(6) Якщо здійснення енергетичних аудитів підтримується з коштів Європейського Союзу чи зовнішньої допомоги, з державного бюджету або з інших джерел фінансування, впроваджувальна установа відповідного заходу підтримки чи інший розпорядник підтримки повинен перевірити відповідність енергетичного аудиту вимогам, встановленим на підставі частини 5 цього параграфа.

(7) Звіти про зазначені в частині 1 цього параграфа енергетичні аудити не можуть містити умов, які не дозволяють передавати результати енергетичних аудитів будь-якому кваліфікованому або акредитованому надавачеві енергетичних послуг, за винятком випадку, коли кінцевий споживач проти такої передачі.

(8) Координатор енергозбереження розробляє програми, щоб заохочувати малих і середніх підприємців здійснювати енергетичні аудити та виконувати рекомендації, надані за результатами аудитів, а також щоб роз'яснювати економічну користь системи енергоменеджменту. Координатор енергозбереження розробляє програми для підвищення обізнаності домогосподарств про користь зазначених у частині 1 цього параграфа енергетичних аудитів. [RT I, 05.07.2016, 3 - набув чинності 01.10.2016]

(1) Підприємець, який не є малим або середнім підприємцем, зобов'язаний кожні чотири роки проводити енергетичний аудит, передбачений частиною 1 § 27 цього закону. [RT I, 12.11.2019, 4 – набув чинності 22.11.2019]

(2) Підприємець, зазначений у частині 1 цього параграфа, який застосовує систему енергетичного або екологічного менеджменту, сертифіковану незалежною установою відповідно до належного європейського чи міжнародного стандарту, не має обов'язку, встановленого частиною 1 цього параграфа, якщо підприємець доведе, що відповідна система менеджменту охоплює енергетичний аудит, звіт про який відповідає мінімальним вимогам, установленим на підставі частини 5 § 27 цього закону.

(3) Перелік підприємців, які зобов'язані проводити енергетичний аудит, передбачений частиною 1 § 27 цього закону, складає координатор енергозбереження і публікує його на своєму вебсайті. [RT I, 05.07.2016, 3 – набув чинності 01.10.2016]

(1) Координатор енергозбереження аналізує рівень технічної компетентності, об'єктивності та надійності таких фізичних і юридичних осіб в Естонії, які:

1) надають енергетичні послуги;

2) проводять енергетичні аудити;

3) є енергетичними менеджерами;

4) встановлюють будівельні вироби, що впливають на енергоефективність будівлі.

(2) Якщо буде встановлено, що рівень, зазначений у частині 1 цього параграфа, у перелічених сферах діяльності недостатній, координатор енергозбереження вносить професійній раді, утвореній на підставі частини 6 § 8 закону про професії, пропозицію щодо розроблення професійного стандарту. Вносячи пропозицію, координатор енергозбереження забезпечує, щоб система кваліфікації, створювана професійним стандартом, була публічно доступною, прозорою та надійною для кінцевого споживача і сприяла досягненню державних цілей енергоефективності.

(3) Координатор енергозбереження забезпечує, щоб під час порівняння та визнання систем кваліфікації, зазначених у частині 2 цього параграфа, здійснювалася співпраця з іншими державами — членами Європейського Союзу та Європейською Комісією.

(4) У ході аналізу, передбаченого частиною 1 цього параграфа, координатор енергозбереження аналізує достатність кількості кваліфікованих експертів, необхідних для проведення енергетичного аудиту, і в разі потреби вносить компетентній установі пропозицію щодо організації навчання.

(1) Координатор енергозбереження публікує на своєму вебсайті прозору інформацію про наявні механізми енергоефективності, фінансові рамки та правові акти і поширює її через відповідні інформаційні канали серед заінтересованих учасників ринку, таких як кінцеві користувачі, будівельники, архітектори, інженери, особи, які проводять екологічний та енергетичний аудит, а також установники будівельних виробів, що впливають на енергоефективність будівлі. [RT I, 09.10.2020, 2 – набув чинності 19.10.2020]

(2) Координатор енергозбереження розробляє та публікує настанову про те, як учасники ринку могли б інформувати кредитні та фінансові установи про можливості участі у фінансуванні заходів з підвищення енергоефективності, наприклад через партнерство між публічним і приватним секторами.

(3) Координатор енергозбереження створює для учасників ринку інформаційну платформу для поширення адекватної та цілеспрямованої інформації щодо енергоефективності серед кінцевого користувача енергії. [RT I, 09.10.2020, 2 – набув чинності 19.10.2020]

(4) Координатор енергозбереження разом із заінтересованими групами, зокрема з місцевими та регіональними органами влади, сприяє ініціативам з інформування, підвищення обізнаності та навчання, щоб інформувати населення про вигоди та практичні деталі заходів з підвищення енергоефективності.

(5) Координатор енергозбереження розробляє інформаційну платформу для сприяння ефективному використанню енергії домогосподарствами та кінцевими користувачами, які споживають енергію в невеликих обсягах, через зміну звичок поведінки. [RT I, 09.10.2020, 2 – набув чинності 19.10.2020]

(1) Для сприяння розвитку ринку енергетичних послуг та полегшення доступу малих і середніх підприємців до цього ринку координатор енергозбереження в разі потреби вживає таких заходів:

1) поширює інформацію про договори про енергетичні послуги та умови, які мають бути в таких договорах, щоб забезпечити енергозбереження і права кінцевого споживача та кінцевого користувача; [RT I, 09.10.2020, 2 – набув чинності 19.10.2020]

2) поширює інформацію про фінансові інструменти, стимули, дотації та позики, призначені для підтримки проєктів енергетичних послуг;

3) заохочує розроблення знаків якості, зокрема об'єднаннями підприємців;

4) робить публічно доступним перелік наявних надавачів енергетичних послуг, кваліфікованих відповідно до § 29 цього закону, і регулярно його оновлює;

5) підтримує публічний сектор у закупівлі енергетичних послуг, розробляючи для укладення договорів про енергоефективність типові договори, які охоплюють щонайменше елементи, перелічені в додатку XIII до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2012/27/ЄС;

6) [Втратив чинність – RT I, 09.10.2020, 2 – набув чинності 01.01.2021]

7) підтримує належне функціонування ринку енергетичних послуг, дотримуючись принципу, що доступ учасників ринку до ринку енергетичних послуг ґрунтується на прозорих і недискримінаційних критеріях.

(1) Координатор енергозбереження оцінює пов'язані з правовими актами та інші перешкоди на шляху досягнення енергоефективності і в разі потреби вживає відповідних заходів для їх усунення.

(1) До 2030 року відновлювана енергія становить щонайменше 65 відсотків сумарного кінцевого споживання енергії всередині держави. Із сумарного кінцевого споживання електроенергії відновлювана енергія становить щонайменше 100 відсотків, а із сумарного кінцевого споживання тепла — щонайменше 63 відсотки. Відновлювана енергія, використана в автомобільному та залізничному транспорті, становить щонайменше 14 відсотків усієї енергії, спожитої в транспортному секторі. [RT I, 22.10.2022, 3 - набув чинності 01.11.2022]

(2) Під час обчислення досягнення цілей, названих у частині 1 цього параграфа, не враховуються біопалива, рідкі біопалива та біомасні палива, а також вироблена з них енергія, які не відповідають принципам, описаним у частинах 1–6 § 32³ цього закону, та критеріям скорочення викидів парникових газів, названим у постанові, встановленій на підставі частини 1 § 120 закону про охорону атмосферного повітря, і використання яких не узгоджується з ієрархією поводження з відходами у розумінні закону про відходи. [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(3) Частка відновлюваної енергії в сумарному кінцевому споживанні держави не може бути меншою за базову частку, названу в третьому стовпці таблиці, наведеної в частині A додатка I до директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/2001 про заохочення до використання енергії, виробленої з відновлюваних джерел (ОВ L 328, 21.12.2018, с. 82–209). [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(4) Для досягнення державної цілі щодо відновлюваної енергії, встановленої в частині 1 цього параграфа, контактним пунктом дозвільного провадження, необхідного для будівництва, модернізації та експлуатації проєктів відновлюваної енергії, є Міністерство клімату. [RT I, 04.07.2024, 1 - набув чинності 14.07.2024]

(5) До 2030 року щонайменше 42 відсотки, а до 2035 року щонайменше 60 відсотків водню, використаного у промисловому секторі для виробництва кінцевої енергії та для цілей, інших ніж виробництво енергії, походить з відновлюваного палива небіологічного походження. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(6) Використання для цілей, інших ніж виробництво енергії, назване в частині 5 цього параграфа, означає використання палива як сировини у промисловому процесі, за винятком виробництва енергії. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(1) Частка відновлюваної енергії обчислюється як сумарне кінцеве споживання відновлюваної енергії, поділене на сумарне кінцеве споживання енергії, виробленої з усіх джерел енергії, і виражається у відсотках. [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(2) Для обчислення частки відновлюваної енергії в сумарному кінцевому споживанні енергії додаються такі елементи:

1) сумарне кінцеве споживання електроенергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії (далі також відновлювана електроенергія);

2) сумарне кінцеве споживання відновлюваної енергії в секторі опалення та охолодження;

3) сумарне кінцеве споживання відновлюваної енергії в транспортному секторі. [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(3) Газ, електроенергія та водень, вироблені з відновлюваних джерел енергії, враховуються при обчисленні сумарного кінцевого споживання відновлюваної енергії, передбаченого частиною 2 цього параграфа, лише один раз. [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(3¹) Енергія, вироблена з відновлюваного палива небіологічного походження, враховується в тій сфері, де вона споживається згідно з частиною 2 цього параграфа. Договором про співпрацю можна домовитися, що відновлюване паливо небіологічного походження, яке споживається в одній країні, повністю або частково враховується в сумарному кінцевому споживанні відновлюваної енергії тієї країни, де це паливо було вироблене. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(3²) Договір про співпрацю, зазначений у частині 3¹ цього параграфа, повинен містити кількість відновлюваного палива небіологічного походження, яка враховується в цілому та щодо кожної країни, а також дату, з якої договір про співпрацю починає діяти. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(4) Сумарне кінцеве споживання відновлюваної електроенергії обчислюється як кількість електроенергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії, зокрема кількість електроенергії, виробленої споживачами відновлюваної енергії для власних потреб і спільнотами відновлюваної енергії, а також виробленої з відновлюваних палив небіологічного походження. При обчисленні сумарного кінцевого споживання відновлюваної електроенергії слід відняти кількість електроенергії, яка раніше вироблена на гідроакумулюючих електростанціях або спожита для виробництва відновлюваних палив небіологічного походження. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(5) У разі електростанції, що працює на кількох видах палива, при обчисленні сумарного кінцевого споживання відновлюваної електроенергії враховується лише та частина електроенергії, яка вироблена з відновлюваних джерел енергії, та енергетичний вміст кожного палива окремо. [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(6) Електроенергія, вироблена за допомогою води та вітру, враховується при обчисленні сумарного кінцевого споживання відновлюваної електроенергії відповідно до формули нормалізації, встановленої в додатку II до Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/2001. [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(7) Сумарне кінцеве споживання відновлюваної енергії в секторі опалення та охолодження обчислюється як кількість енергії централізованого опалення та охолодження, виробленої з відновлюваних джерел енергії, до якої додано кількість іншої відновлюваної енергії, використаної для опалення, охолодження та виробництва в промисловості, домогосподарствах, сфері послуг, сільському господарстві, лісовому господарстві та рибному господарстві. [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(8) У разі електростанції, що працює на кількох видах палива, при обчисленні сумарного кінцевого споживання відновлюваної енергії враховується лише та частина теплової енергії та енергії охолодження, яка вироблена з відновлюваних джерел енергії, а також енергетичний вміст кожного палива окремо. [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(9) Енергія навколишнього середовища в розумінні закону про централізоване теплопостачання, використана за допомогою теплових насосів і систем централізованого охолодження для опалення та охолодження, а також енергія, накопичена під землею у вигляді теплової енергії, враховуються при застосуванні пункту 2 частини 2 цього параграфа за умови, що остаточно отримувана кількість енергії істотно перевищує кількість первинної енергії, використаної для експлуатації теплового насоса та системи централізованого охолодження. Обчислення здійснюються відповідно до методу, наведеного в додатку VII до Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/2001, з урахуванням споживання енергії в усіх секторах кінцевого споживання. [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(10) При застосуванні пункту 2 частини 2 цього параграфа не враховується теплова енергія, вироблена за допомогою таких пасивних енергетичних систем, у яких менше споживання енергії досягається пасивно за допомогою будівельних конструкцій або завдяки теплу, виробленому з невідновлюваних джерел енергії. [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(11) При обчисленні сумарного кінцевого споживання енергії враховується, що кількість енергії, спожитої в секторі авіації, становить не більше ніж 6,18 відсотка сумарного кінцевого споживання енергії. [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(12) При обчисленні частки відновлюваної енергії використовуються методи та поняття, встановлені в Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1099/2008 про статистику енергетики (ОВ L 304, 14.11.2008, с. 1–62). [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(13) Електроенергія, вироблена виробничими установками, які розпочали виробництво з біомасних палив після 15 червня 2022 року, враховується при застосуванні частини 2 цього параграфа лише тоді, коли вона відповідає щонайменше одній з таких вимог:

1) електроенергія вироблена виробничою установкою, сумарна номінальна теплова потужність якої менша ніж 50 МВт;

2) електроенергія вироблена виробничою установкою, сумарна номінальна теплова потужність якої становить 50–100 МВт, і при виробництві використано технологію ефективної когенерації, або — у разі установок, що виробляють лише електроенергію, — досягнуто енергоефективності, що досягається за найкращими доступними технологіями (НДТ), визначеної у виконавчому рішенні Комісії (ЄС) 2017/1442, яким на підставі Директиви Європейського Парламенту і Ради 2010/75/ЄС встановлюються висновки щодо найкращих доступних технологій (НДТ) для великих спалювальних установок (ОВ L 212, 17.08.2017, с. 1–82);

3) електроенергія вироблена виробничою установкою, сумарна номінальна теплова потужність якої перевищує 100 МВт, і при виробництві використано технологію ефективної когенерації, або — у разі установок, що виробляють лише електроенергію, — досягнуто чистого коефіцієнта корисної дії виробництва електроенергії щонайменше 36 відсотків;

4) при виробництві електроенергії застосовано вловлювання та зберігання діоксиду вуглецю, що утворюється з біомаси. [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(14) Електроенергія, вироблена виробничими установками, що виробляють з біомасних палив лише електроенергію, враховується при застосуванні частини 2 цього параграфа та при виплаті підтримки, передбаченої §§ 59, 59⁴, 59⁵ і 59⁶ закону про ринок електроенергії, якщо вони в розрахунку за один місяць не використовують як основне паливо викопне паливо і якщо згідно зі звітом, передбаченим частиною 1 § 8 цього закону, технологію ефективної когенерації неможливо застосувати економічно ефективно. [RT I, 04.07.2024, 1 - набув чинності 14.07.2024]

(15) При обчисленні частки відновлюваної енергії на підставі частини 2 цього параграфа, при виплаті інвестиційної підтримки або підтримки, передбаченої §§ 59 та 59⁴–59⁶ закону про ринок електроенергії, біопалива та рідкі біопалива враховуються, якщо вони відповідають критеріям сталості, передбаченим § 32³ цього закону, а також екологічним вимогам до біопалива та критеріям зменшення викидів парникових газів, установленим на підставі частини 1 § 120 закону про охорону атмосферного повітря. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(16) При обчисленні частки, передбаченої частиною 5 § 32¹ цього закону, у знаменнику враховується енергетичний вміст водню, який використовується для виробництва кінцевої енергії та для цілей, інших ніж виробництво енергії, проте не враховується водень:

1) який використовується як проміжний продукт для виробництва традиційних транспортних палив і біопалив, або

2) який вироблено шляхом зменшення вмісту парникових газів у промислових відхідних газах і який використовується для заміщення тих конкретних газів, з яких його вироблено, або

3) який вироблено як побічний продукт або отримано з побічних продуктів промислових об'єктів. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(17) При обчисленні частки, передбаченої частиною 5 § 32¹ цього закону, у чисельнику враховується енергетичний вміст відновлюваних палив небіологічного походження, які використовуються в промисловому секторі для виробництва кінцевої енергії та для цілей, інших ніж виробництво енергії, проте не враховуються відновлювані палива небіологічного походження, які використовуються як проміжний продукт для виробництва традиційних транспортних палив і біопалив. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(18) При обчисленні знаменника та чисельника, зазначених у частинах 16 і 17 цього параграфа, використовуються значення енергетичного вмісту палив, наведені в додатку III до Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/2001. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

[RT I, 07.03.2023, 21 - набув чинності 17.03.2023]

(1) Енергію, вироблену з біопалива, рідкого біопалива та палива з біомаси, виготовлених із сільськогосподарської біомаси, враховують при обчисленні частки, встановленої частиною 2 § 32² цього закону, у випадках, коли біопаливо, рідке біопаливо та паливо з біомаси, виготовлені із сільськогосподарської біомаси, не виробляють із сировини, одержаної з території, яка станом на 1 січня 2008 року мала або після цієї дати має принаймні один із таких статусів:

1) праліс та інша лісова земля, а саме ліс та інша лісова земля з місцевими породами дерев, де немає явних ознак людської діяльності і де екологічні процеси не порушені суттєвою мірою, а також природні ліси, а саме ліси, у яких можна виявити певні сліди людської діяльності, проте вони не є масштабними і суттєво не змінили природності деревостану, та які відповідним чином визначені й нанесені на карту; [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

2) ліс та інша лісова земля з високим біорізноманіттям, які багаті на види й непорушені або які відповідний компетентний орган визнав територією з високим біорізноманіттям, за винятком випадків, коли доведено, що виробництво відповідної сировини не суперечило природоохоронним цілям цієї території; [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

3) територія, яка перебуває під охороною на підставі закону про охорону природи, за винятком випадків, коли доведено, що заготівля сировини не суперечила цілям охорони природоохоронного об'єкта;

4) територія, визначена як зона охорони таких рідкісних, під загрозою зникнення або на межі вимирання екосистем чи видів, які визнані міжнародними договорами або внесені до переліків, складених міжурядовими організаціями чи Міжнародним союзом охорони природи, за умови що вони визнані відповідно до першого абзацу пункту 4 статті 30 Директиви (ЄС) 2018/2001 Європейського Парламенту і Ради, якщо не надано доказів того, що виробництво відповідної сировини не суперечило цим природоохоронним цілям;

5) природні трав'яні угіддя площею понад один гектар;

6) неприродні трав'яні угіддя площею понад один гектар, які компетентний орган визнав територією з високим біорізноманіттям, за винятком випадків, коли доведено, що заготівля сировини необхідна для збереження стану цих угідь як трав'яних угідь з високим біорізноманіттям; [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

7) торфовище, якщо не надано доказів того, що вирощування та заготівля цієї сировини не спричиняють осушення раніше не осушеного ґрунту; [RT I, 04.07.2024, 1 - набув чинності 14.07.2024]

8) пустище. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(1¹) Енергію, вироблену з біопалива, рідкого біопалива та палива з біомаси, виготовлених із сільськогосподарської біомаси, враховують при обчисленні частки, встановленої частиною 2 § 32² цього закону, у таких випадках:

1) для виробництва біопалива, рідкого біопалива та палива з біомаси з відходів і залишків сільськогосподарських земель наявний план моніторингу або управління, який стосується впливу виробництва палива на якість ґрунту та вміст у ньому вуглецю;

2) біопаливо, рідке біопаливо та паливо з біомаси, виготовлене із сільськогосподарської біомаси, не виробляють із сировини, одержаної з території з великим запасом вуглецю у значенні частини 6 цього параграфа. [RT I, 04.07.2024, 1 - набув чинності 14.07.2024]

(1²) Пункт 2 частини 1¹ цього параграфа не застосовують, якщо із заготівлею сировини на території зберігається той самий статус, що був 1 січня 2008 року. [RT I, 04.07.2024, 1 - набув чинності 14.07.2024]

(2) Енергію, вироблену з біопалива, рідкого біопалива та палива з біомаси, виготовлених із лісової біомаси, враховують при обчисленні частки, встановленої частиною 2 § 32² цього закону, якщо вироблена енергія відповідає:

1) вимогам щодо ведення лісового господарства, встановленим законом про ліс;

2) вимогам, установленим законом про охорону природи щодо природоохоронних територій, зон збереження та постійних оселищ, природоохоронних об'єктів одиниці місцевого самоврядування за місцем розташування району заготівлі біомаси, а також вимогам, установленим законом про ліс щодо цінних оселищ;

3) критеріям скорочення викидів парникових газів, установленим постановою, прийнятою на підставі частини 1 § 120 закону про охорону атмосферного повітря.

(3) Крім випадків, зазначених у частині 2 цього параграфа, біопаливо, рідке біопаливо та паливо з біомаси, виготовлені з лісової біомаси, повинні відповідати таким критеріям щодо землекористування, зміни землекористування та лісового господарства:

1) країна походження лісової біомаси або організація регіональної економічної інтеграції є стороною Паризької кліматичної угоди;

2) країна походження лісової біомаси або організація регіональної економічної інтеграції повідомила Конференції Сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату свій національно визначений внесок, який охоплює викиди сільського господарства, лісового господарства та землекористування і їх поглинання поглиначами і яким забезпечується врахування змін запасу вуглецю, пов'язаних із заготівлею біомаси, у національному зобов'язанні скоротити або обмежити викиди парникових газів на розмір національно визначеного внеску, або встановила відповідно до статті 5 Паризької кліматичної угоди національне чи регіональне право, яке застосовується в районі заготівлі для захисту та збільшення запасу вуглецю і поглиначів, та довела, що повідомлені викиди сектору землекористування, зміни землекористування та лісового господарства не перевищують обсягів, поглинених поглиначами; [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

3) виробництво біопалива, рідкого біопалива та палива з біомаси з вітчизняної лісової біомаси має відповідати зобов'язанням і цілям, установленим у статті 4 Регламенту (ЄС) 2018/841 Європейського Парламенту і Ради про включення викидів парникових газів і поглинання парникових газів у результаті землекористування, зміни землекористування та лісового господарства до рамок кліматичної та енергетичної політики до 2030 року і про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 525/2013 та Рішення № 529/2013/ЄС (ОВ L 156, 19.06.2018, с. 1–25), а також заходам і засобам, описаним в інтегрованому національному плані з енергетики та клімату, зазначеному в частині 9 § 3 цього закону. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(4) Енергію, вироблену з палива з біомаси, виготовленого з лісової біомаси, що походить з іншої держави — члена Європейського Союзу або з третьої країни, враховують при обчисленні частки, встановленої частиною 2 § 32² цього закону, якщо правові акти відповідної країни містять положення, згідно з якими:

1) заготівля лісової біомаси є законною, а зрубані ділянки відновлюються відповідно до умов, установлених законом про ліс; [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

2) території, визначені як природоохоронні на підставі міжнародного чи національного права або відповідним компетентним органом, є захищеними, щоб зберегти біорізноманіття та запобігти знищенню оселищ, якщо не надано доказів того, що заготівля лісової біомаси не суперечила цим природоохоронним цілям; [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

3) під час заготівлі лісової біомаси враховують збереження якості ґрунту, біорізноманіття та довгострокової продуктивності лісу або їх збільшують; [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

4) заготівля лісової біомаси відповідає принципу сталого ведення лісового господарства; [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

5) заготівля лісової біомаси відповідає граничним обсягам суцільних рубок, а також граничним обсягам вилучення мертвої деревини, прийнятним у місцевих умовах та з екологічного погляду, і дотримуються вимоги щодо застосування таких систем рубок, за яких шкідливий вплив на якість ґрунту, біорізноманіття та оселища є якомога меншим. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(5) Якщо обставини, зазначені в частинах 3 і 4 цього параграфа, не можуть бути доведені, енергію враховують при обчисленні частки відновлюваної енергії, встановленої частиною 2 § 32² цього закону, та при виплаті підтримки за виробництво відновлюваної енергії, якщо виробник палива або користувач палива застосовує на рівні району заготівлі лісу системи управління, якими забезпечуються обставини, зазначені в частині 4, а також довгострокове збереження або збільшення запасу вуглецю лісу та рівня поглиначів. [RT I, 04.07.2024, 1 - набув чинності 14.07.2024]

(6) Територією з великим запасом вуглецю у значенні цього закону є територія, яку в січні 2008 року характеризував, але більше не характеризує, один із таких станів:

1) водно-болотне угіддя, тобто територія, постійно або більшу частину року вкрита водою чи насичена водою;

2) постійно вкрита лісом територія, тобто територія площею понад один гектар, на якій росли дерева заввишки понад п'ять метрів із зімкнутістю крон понад 30 відсотків або дерева, здатні досягти зазначених порогових значень;

3) територія площею понад один гектар, на якій росли дерева заввишки понад п'ять метрів із зімкнутістю крон 10–30 відсотків або дерева, здатні досягти зазначених порогових значень, у разі якщо не надано доказів того, що запас вуглецю території до і після початку її використання є таким, що при застосуванні методики, встановленої в частині C додатка V до Директиви (ЄС) 2018/2001 Європейського Парламенту і Ради про заохочення до використання енергії з відновлюваних джерел (ОВ L 328, 21.12.2018, с. 82–209), він відповідає умовам, установленим постановою, прийнятою на підставі частини 1 § 120 закону про охорону атмосферного повітря.

(6¹) При обчисленні сумарного кінцевого споживання енергії, виробленої з відновлюваних джерел, зазначеного в частині 2 § 32² цього закону, частка такого біопалива, рідкого біопалива та палива з біомаси, які вироблені з продовольчих і кормових культур з високим ризиком непрямої зміни землекористування і площа вирощування яких значно розширилася на землі з великим запасом вуглецю, не може перевищувати 0,2 відсотка, за винятком випадків, коли вони сертифіковані згідно з цією частиною як біопаливо, рідке біопаливо або паливо з біомаси з низьким ризиком непрямої зміни землекористування. [RT I, 04.07.2024, 1 - набув чинності 14.07.2024]

(7) Енергію, вироблену з відходів і залишків, які не походять із сільського господарства, аквакультури, рибальства чи лісового господарства, враховують при обчисленні частки, встановленої частиною 2 § 32² цього закону, за умови що така енергія відповідає критеріям скорочення викидів парникових газів, установленим постановою, прийнятою на підставі частини 1 § 120 закону про охорону атмосферного повітря. Установлене в цій частині застосовують також до тих відходів і залишків, які спершу перероблено на продукт, а потім на біопаливо, рідке біопаливо або паливо з біомаси. [RT I, 04.07.2024, 1 - набув чинності 14.07.2024]

(8) До електричної, теплової енергії та енергії охолодження, виробленої з твердих побутових відходів, яку враховують при обчисленні частки, зазначеної в частині 2 § 32² цього закону, не застосовують критерії скорочення викидів парникових газів, установлені постановою, прийнятою на підставі частини 1 § 120 закону про охорону атмосферного повітря.

(9) Якщо паливо з біомаси використовують на установці, що виробляє електричну, теплову енергію та енергію охолодження або паливо і сумарна номінальна теплова потужність якої становить не менше ніж 7,5 МВт для твердого палива з біомаси та не менше ніж 2 МВт для газоподібного палива з біомаси, енергію, вироблену з палива з біомаси, враховують при обчисленні частки, зазначеної в частині 2 § 32² цього закону, за умови що така енергія незалежно від географічного походження відповідає принципам, описаним у частинах 1–6 § 32³ цього закону, та критеріям скорочення викидів парникових газів, зазначеним у постанові, прийнятій на підставі частини 1 § 120 закону про охорону атмосферного повітря. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(9¹) Установка, що виробляє газоподібне паливо з біомаси, повинна відповідати вимогам і критеріям, установленим у цьому параграфі, якщо середня витрата біометану становить:

1) понад 200 кубічних метрів метанового еквівалента на годину, виміряних за температури й тиску, що відповідають стандартним умовам, а саме за температури 0 градусів за шкалою Цельсія та атмосферного тиску 1 бар;

2) понад 200 кубічних метрів метанового еквівалента на годину, якщо біогаз складається із суміші метану та іншого негорючого газу, у перерахунку за об'ємною часткою метану в суміші. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(10) Підприємець при підтвердженні та перевірці відповідності вимогам і критеріям, установленим у цьому параграфі, забезпечує:

1) застосування системи масового балансу, необхідної для перевірки сталості біопалива, рідкого біопалива та палива з біомаси, яка гарантує, що енергію, вироблену з кожної партії палива, враховують при обчисленні сумарної відновлюваної енергії лише один раз, причому система масового балансу містить інформацію про те, чи надавалася підтримка на виробництво відновлюваної енергії, а в разі надання підтримки — інформацію про вид схеми підтримки;

2) проведення аудиту незалежним аудитором згідно з відповідними стандартами аудиту раз на рік, не пізніше ніж до 25 лютого наступного року;

2¹) підтверджену підприємством заяву для аудиту про те, що лісова біомаса не походить з територій, зазначених у пунктах 1, 2, 4–7 частини 1 та в пункті 1 частини 6 цього параграфа; [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

3) наявність відповідних доказів. [RT I, 07.03.2023, 21 - набув чинності 17.03.2023]

(10¹) Щодо продукту або продуктів, одержаних у результаті перероблення партії та призначених для виробництва біопалива, рідкого біопалива чи палива з біомаси, рідкого та газоподібного палива для транспорту, виробленого з відновлюваної сировини небіологічного походження, або палива на основі рециркульованого вуглецю, інформацію про показники сталості та скорочення викидів парникових газів коригують і пов'язують із виробленою продукцією. [RT I, 04.07.2024, 1 - набув чинності 14.07.2024]

(10²) Якщо результатом перероблення партії є лише один продукт для виробництва палива, зазначеного в частині 10¹ цього параграфа, застосовують коефіцієнт перерахунку, який показує співвідношення маси переробленого продукту такого виробництва та маси вихідної сировини процесу перероблення. [RT I, 04.07.2024, 1 - набув чинності 14.07.2024]

(10³) Якщо результатом перероблення партії є декілька продуктів, призначених для виробництва палива, зазначеного в частині 10¹ цього параграфа, до кожного продукту застосовують окремий коефіцієнт перерахунку та використовують окрему систему масового балансу. [RT I, 04.07.2024, 1 - набув чинності 14.07.2024]

(12¹) Підприємець зберігає інформацію про використане паливо з біомаси, рідке біопаливо, біопаливо, відновлюване паливо небіологічного походження та паливо на основі рециркульованого вуглецю, яка дає змогу перевірити відповідність палива з біомаси, рідкого біопалива, біопалива, відновлюваного палива небіологічного походження та палива на основі рециркульованого вуглецю критеріям сталості, установленим у цьому параграфі, та критеріям скорочення викидів парникових газів, установленим на підставі пункту 2 частини 1 § 120 закону про охорону атмосферного повітря, упродовж усього ланцюга постачання. Інформацію зберігають п'ять років. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(13) Докладніші вимоги до принципів обчислення частки відновлюваної енергії, виробленої з біопалива, рідкого біопалива та палива з біомаси, до підтвердження відповідності вимогам і критеріям сталості біомаси, а також до оприлюднення інформації, зазначеної в частині 12 цього параграфа, встановлює своєю постановою міністр, відповідальний за цю сферу. [RT I, 07.03.2023, 21 - набув чинності 01.07.2023]

(14) Обов'язки, встановлені в цьому параграфі, застосовують як до біопалива, рідкого біопалива, палива з біомаси, рідкого та газоподібного палива для транспорту, виробленого з відновлюваної сировини небіологічного походження, і палива на основі рециркульованого вуглецю, вироблених у Європейському Союзі, так і до імпортованих до Європейського Союзу. [RT I, 04.07.2024, 1 - набув чинності 14.07.2024]

(1) Сумарне кінцеве споживання відновлюваної енергії транспортного сектору обчислюється як сума всіх спожитих у транспортному секторі біопалив, палив з біомаси, а також рідких і газоподібних транспортних палив, вироблених з відновлюваної сировини небіологічного походження.

(2) При обчисленні енергетичного вмісту палив автомобільного та залізничного транспорту, випущених для споживання, враховуються моторний бензин, дизельне паливо, природний газ, біопалива, біогаз, рідкі та газоподібні транспортні палива, вироблені з відновлюваної сировини небіологічного походження, вуглецеві палива, отримані внаслідок рециклювання, а також електроенергія, поставлена в сектор автомобільного та залізничного транспорту.

(3) Вуглецеві палива, отримані внаслідок рециклювання, — це рідкі та газоподібні палива, вироблені з рідких або твердих відходів невідновлюваного походження, які непридатні для повторного використання як матеріал згідно зі статтею 4 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2008/98/ЄС про відходи та про скасування деяких директив (ОВ L 312, 22.11.2008, с. 3–30), або з газу від оброблення відходів та відхідного газу невідновлюваного походження, які неминуче й ненавмисно утворюються у виробничому процесі промислових установок.

(4) При обчисленні вмісту відновлюваної енергії транспортного сектору враховується відновлювана енергія, поставлена в усі транспортні сектори, зокрема відновлювана електроенергія, поставлена в сектор автомобільного та залізничного транспорту.

(5) При обчисленні частки відновлюваної енергії у транспортному секторі енергетичний вміст враховується так:

1) енергетичний вміст біопалив, вироблених із сировини, переліченої в додатку IX до Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/2001, та біогазу, що використовується у транспорті, множиться на два;

2) вміст відновлюваної електроенергії, що постачається автомобільним транспортним засобам, множиться на чотири;

3) вміст відновлюваної електроенергії, що постачається залізничним транспортним засобам, множиться на 1,5;

4) енергетичний вміст палив, що постачаються в авіаційний та морський сектори, за винятком палив, вироблених із продовольчих і кормових культур, множиться на 1,2.

(6) Продовольчі та кормові культури — це багаті на крохмаль сільськогосподарські культури, а також цукрові чи олійні культури, вирощені на сільськогосподарських землях як основна культура, за винятком залишків, відходів і лігноцелюлозного матеріалу, а також додаткових культур, таких як проміжні культури та рослини-сидерати, за умови що використання додаткових культур не створює попиту на додаткову землю.

(7) Для обчислення енергетичного вмісту транспортних палив використовуються значення теплотворної здатності, наведені в додатку III до Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/2001. Для визначення енергетичного вмісту тих транспортних палив, які в додатку III не названі, використовуються стандарти Європейської організації зі стандартизації щодо визначення теплотворної здатності палив. Якщо Європейська організація зі стандартизації таких стандартів не ухвалила, використовуються відповідні стандарти Міжнародної організації зі стандартизації.

(8) Для обчислення частки відновлюваної електроенергії, що постачається автомобільним і залізничним транспортним засобам, кількість поставленої електроенергії в мегават-годинах множиться на середню по державі частку відновлюваної електроенергії в мегават-годинах за позаминулий рік від моменту постачання і подається у відсотках.

(9) Якщо електроенергію було поставлено автомобільному чи залізничному транспортному засобу безпосередньо з установки для виробництва відновлюваної електроенергії, така електроенергія вважається відновлюваною електроенергією.

(10) Якщо для виробництва рідких і газоподібних транспортних палив з відновлюваної сировини небіологічного походження використовується електроенергія — безпосередньо або для отримання проміжних продуктів, — для визначення частки відновлюваної енергії використовується середня частка відновлюваної електроенергії з урахуванням даних за позаминулий рік.

(11) Електроенергію, поставлену безпосередньо з установки для виробництва відновлюваної електроенергії в розумінні Закону про ринок електроенергії, можна враховувати як відновлювану електроенергію, якщо її використовують для виробництва рідких і газоподібних транспортних палив з відновлюваної сировини небіологічного походження, за умови що така установка:

1) розпочинає діяльність пізніше, ніж установка, що виробляє рідкі та газоподібні транспортні палива з відновлюваної сировини небіологічного походження, або одночасно з нею;

2) не приєднана до мережі або приєднана до мережі, але можна довести, що відповідну електроенергію не було взято з мережі.

(12) Електроенергію, взяту з мережі для виробництва транспортних палив, названих у частині 10 цього параграфа, можна вважати повністю відновлюваною електроенергією, якщо її вироблено виключно з відновлюваних джерел енергії, властивості цієї відновлюваної енергії та всі інші відповідні критерії підтверджено і забезпечено, що властивості цієї відновлюваної енергії декларуються лише один раз і лише в одному секторі кінцевого споживання. [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(1) Міністерство клімату разом з відповідними установами інших держав — членів Європейського Союзу бере участь у створенні спільної рамкової основи підтримки для заохочення та полегшення споживання відновлюваної енергії, виробленої для власних потреб. [RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

(2) У рамковій основі підтримки, встановленій частиною 1 цього параграфа, розглядаються:

1) доступ кінцевих споживачів і кінцевих користувачів, зокрема осіб, неспроможних оплачувати енергію, та осіб, що належать до групи ризику щодо оплати енергії, до відновлюваної енергії, виробленої для власних потреб;

2) необґрунтовані перешкоди на ринку для фінансування проєктів і заходи для полегшення доступу до фінансування;

3) інші необґрунтовані регуляторні перешкоди для споживання відновлюваної енергії, виробленої для власних потреб, зокрема для наймачів;

4) стимули для власників будівель, щоб вони створювали можливості споживання відновлюваної енергії, виробленої для власних потреб, зокрема для наймачів;

5) надання споживачам відновлюваної енергії, виробленої для власних потреб, доступу до недискримінаційних відповідних схем підтримки та до всіх сегментів ринку електроенергії щодо спрямованої ними в мережу відновлюваної енергії, виробленої для власних потреб;

6) обов'язок споживачів відновлюваної енергії, виробленої для власних потреб, при спрямуванні електроенергії в мережу достатньою та збалансованою мірою робити внесок у покриття загальних витрат системи. [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(1) Щодо участі споживача у спільноті відновлюваної енергії не можна встановлювати необґрунтовані та дискримінаційні умови.

(2) Спільнота відновлюваної енергії — це юридична особа, яку контролюють акціонери, учасники або члени, що є фізичними особами, малими та середніми підприємцями або одиницями місцевого самоврядування, чиє місце проживання або місцезнаходження перебуває поблизу проєктів відновлюваної енергії, які належать цій юридичній особі та розроблені нею, і головною метою якої є замість отримання фінансового прибутку надання екологічної, економічної або соціальної громадської користі своїм акціонерам, учасникам чи членам або тим регіонам, де вона діє.

(3) Основною господарською або професійною діяльністю підприємця, який бере участь у спільноті відновлюваної енергії, не може бути участь у спільноті відновлюваної енергії.

(4) Спільнота відновлюваної енергії має право:

1) виробляти, споживати, накопичувати та продавати відновлювану енергію;

2) розподіляти всередині спільноти відновлювану енергію, вироблену виробничими одиницями, що перебувають у власності спільноти, зберігаючи права та обов'язки членів як споживачів;

3) мати доступ — безпосередньо або в об'єднанні — до всіх придатних енергетичних ринків.

(5) У точках вимірювання енергії спільноти відновлюваної енергії спожита енергія вимірюється призначеним для цього приладом обліку з дистанційним зчитуванням. [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(1) Сертифікат походження у розумінні цього закону — це електронний документ, який адміністратор системи сертифікатів походження видає виробнику біометану, водню або електричної, теплової енергії чи енергії охолодження на підставі заяви виробника, щоб засвідчити походження виробленої одиниці енергії та інтенсивність викидів парникових газів. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(2) Виробництво біометану, водню або електричної, теплової енергії чи енергії охолодження вважається вуглецево нейтральним, якщо у процесі виробництва вуглекислий газ не емітується або якщо його вловлено чи повторно використано. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(3) За кожну вироблену мегават-годину біометану, водню або електричної, теплової енергії чи енергії охолодження видається один сертифікат походження. Стандартною одиницею сертифіката походження є одна мегават-година. Адміністратор системи може ділити стандартну одиницю електричної енергії на частки за умови, що кожна частка кратна ват-годині. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(3¹) Ланцюг постачання позамережевої енергії має бути задокументований на всій довжині ланцюга постачання. Адміністратор системи має право вимагати подання відповідної документації від особи, яка погашає сертифікат походження в електронній базі даних сертифікатів походження. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(4) Сертифікат походження діє 18 місяців після виробництва палива або енергії. [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(5) Для засвідчення у точці вимірювання походження одиниці енергії, поставленої споживачеві та спожитої споживачем, використовується сертифікат походження відповідного виду. Використаний із зазначеною метою сертифікат походження позначається як погашений на підтвердження споживання, після чого його більше не можна використовувати. У разі електричної енергії, переданої споживачеві прямою лінією, сертифікат походження після видачі погашається автоматично на користь споживача. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(6) Сертифікат походження можна відчужувати окремо від фізично поставленого палива або енергії протягом 12 місяців після виробництва одиниці енергії. [RT I, 04.07.2024, 1 - набув чинності 14.07.2024]

(7) Для засвідчення походження поставленої та спожитої одиниці енергії можна використовувати лише сертифікат походження, виданий у державі — учасниці Угоди про Європейський економічний простір. [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(8) Споживач має право бачити в електронній базі даних сертифікатів походження походження спожитої ним енергії. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(1) Видача, відчуження та погашення сертифіката походження всередині держави та між договірними державами Європейського економічного простору здійснюються через електронну базу даних сертифікатів походження, зазначену в частині 1 § 32¹⁰ цього Закону.

(2) Клопотати про видачу сертифіката походження можна за таких умов:

1) адміністратор системи сертифікатів походження (далі — адміністратор системи) відкрив виробникові рахунок в електронній базі даних сертифікатів походження;

2) виробнича установка розташована на території Естонської Республіки;

3) виробнича установка зареєстрована в електронній базі даних сертифікатів походження;

4) виробник подав визначену постановою, встановленою на підставі частини 11 цього параграфа, інформацію, яка потрібна для зазначення в сертифікаті походження даних, названих у § 32⁹ цього Закону.

(3) Кількість біометану та електроенергії, щодо якої видається сертифікат походження, визначається пристроєм дистанційного зчитування. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(4) Сертифікат походження біометану видається, якщо виконано такі вимоги:

1) біометан відповідає вимогам до якості, встановленим на підставі частини 2 § 17³ Закону про природний газ;

2) кількість біометану, споживання якого підтверджується сертифікатами походження, виміряна простежувано каліброваним засобом вимірювальної техніки або, за наявності обов'язку повірки, повіреним засобом вимірювальної техніки;

3) дані вимірювань біометану передано на платформу обміну даними, зазначену в частині 1 § 10² Закону про природний газ. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(4¹) Сертифікат походження відновлюваного палива небіологічного походження видається, якщо таке паливо відповідає вимогам, установленим у делегованому регламенті Комісії (ЄС) 2023/1184, яким доповнюється Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/2001 та встановлюється методологія Союзу, що містить детальні норми щодо виробництва рідких і газоподібних транспортних палив з відновлюваної сировини небіологічного походження (ОВ L 157, 20.06.2023, с. 11–19). [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(4²) Щодо біометану, виробленого на виробничій станції, відокремленій від мережі, сертифікат походження видається відповідно до вимог, наведених у частині 4 цього параграфа. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(5) Адміністратор системи має право отримувати від заявника сертифіката походження інформацію, яка потрібна для перевірки правильності даних, поданих на підставі частини 2 цього параграфа.

(6) Адміністратор системи не видає сертифіката походження або визнає виданий сертифікат походження недійсним, якщо:

1) паливо або енергія не відповідає вимогам до видачі сертифіката походження, наведеним у частинах 1 і 2 § 32⁷ цього Закону, у частині 4 цього параграфа або в частині 2 § 58 Закону про ринок електроенергії;

2) виробник подав неправдиві дані або відмовився надати дані, витребувані від нього на підставі частини 5 цього параграфа.

(7) Сертифікат походження можна погасити в електронній базі даних сертифікатів походження для підтвердження походження енергії, спожитої в Естонії.

(8) У разі відчуження відновлюваної енергії за договором купівлі-продажу відновлюваної енергії або в інший спосіб відчужувач повинен перерахувати в реєстрі відповідну кількість сертифікатів походження особі, яка набула відновлювану енергію. Якщо набувачем є споживач енергії, відчужувач повинен погасити в реєстрі відповідну кількість сертифікатів походження на користь набувача. [RT I, 04.07.2024, 1 - набув чинності 14.07.2024]

(9) Для підтвердження споживання електроенергії за календарний рік сертифікат походження можна погасити до 31 березня календарного року, що настає після року споживання.

(10) Для підтвердження споживання біометану за календарний рік сертифікат походження можна погасити до 15 січня календарного року, що настає після року споживання.

(11) Порядок видачі, відчуження та погашення сертифіката походження, а також склад інформації, що подається під час клопотання про видачу сертифіката походження, встановлює своєю постановою міністр, відповідальний за відповідну галузь. [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(1) У сертифікаті походження зазначаються щонайменше такі дані:

1) місцезнаходження, вид, встановлена потужність установки з виробництва енергії та код виробничої установки; [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

2) дата, коли виробнича установка розпочала діяльність;

3) інформація про те, чи отримала виробнича установка інвестиційну підтримку або іншу підтримку через державну схему підтримки, та вид схеми підтримки;

4) найменування виробленої одиниці енергії, а також дати початку та закінчення виробництва;

5) найменування джерела енергії, використаного для виробництва палива або енергії; [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

6) дата та країна видачі сертифіката походження, а також унікальний ідентифікаційний номер. [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(1¹) Під час видачі сертифіката походження в ньому зазначається інтенсивність викидів парникових газів. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(2) У сертифікаті походження, виданому щодо виробництва біометану, для обліку споживання біометану з метою виконання обов'язку, зазначеного у § 2¹ закону про рідке паливо, та для отримання звільнення від акцизу, встановленого пунктом 28⁸ частини 1 § 27 закону про акциз на алкоголь, тютюн, паливо та електроенергію, крім даних, перелічених у частині 1 цього параграфа, зазначаються такі дані: [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

1) підтвердження того, чи відповідає сировина або паливо критеріям сталості, встановленим у § 32³ цього закону, та критеріям скорочення викидів парникових газів, встановленим на підставі пункту 2 частини 1 § 120 закону про охорону атмосферного повітря; [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

2) спосіб виробництва палива та перелік видів палива або сировини, використаних для виробництва енергії; [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

3) [Втратив чинність – RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

4) інтенсивність викидів парникових газів;

5) нижча та вища теплотворна здатність палива;

6) позначка про те, чи є це вдосконаленим біопаливом у розумінні закону про рідке паливо. [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(2¹) Якщо імпортований сертифікат походження містить не всі дані, зазначені в частині 2 цього параграфа, для обліку споживання біометану з метою виконання обов'язку, зазначеного у § 2¹ закону про рідке паливо, та для отримання звільнення від акцизу, встановленого пунктом 28⁸ частини 1 § 27 закону про акциз на алкоголь, тютюн, паливо та електроенергію, щодо відсутніх даних необхідно подати довідку. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(3) На одну мегават-годину електроенергії, виробленої в режимі ефективного комбінованого виробництва (когенерації), видається один сертифікат походження, у якому зазначаються показники як електричної, так і теплової енергії, а до даних, зазначених у частині 1 цього параграфа, додаються також такі дані: [RT I, 04.07.2024, 1 - набув чинності 14.07.2024]

1) теплова потужність виробничої установки;

2) нижча теплотворна здатність використаного палива;

3) кількість та спосіб використання теплової енергії, виробленої в режимі комбінованого виробництва;

4) номінальний електричний і тепловий коефіцієнт корисної дії виробничої установки;

5) економія первинної енергії, обчислена на підставі постанови, встановленої на підставі частини 2 § 8 цього закону. [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(4) У сертифікаті походження, виданому щодо виробництва водню, зазначаються:

1) тип виробленого палива;

2) нижча теплотворна здатність палива;

3) щодо відновлюваного палива небіологічного походження — інформація про відповідність одиниці енергії палива критеріям, встановленим делегованим регламентом Комісії (ЄС) 2023/1184. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(5) Типом виробленого палива, зазначеним у пункті 1 частини 4 цього параграфа, є водень, вироблений з відновлюваних джерел енергії небіологічного походження, водень, вироблений з відновлюваного джерела енергії у розумінні пункту 26⁹ § 2 цього закону, або водень викопного походження. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(1) Системний оператор створює електронну базу даних для управління сертифікатами походження, які він видає, та раз на місяць оприлюднює на своєму вебсайті дані про видані, використані, експортовані, імпортовані сертифікати походження та сертифікати, що втратили чинність. [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022 ; база даних, зазначена в частині 1, створюється до 31 грудня 2022 року.]

(2) Витрати на управління системою сертифікатів походження покриваються з плати за відновлювану енергію і не можуть становити більше ніж два відсотки від загальної суми виплачуваних дотацій. Системний оператор має право стягувати обґрунтовану плату за операції, вчинені із сертифікатом походження. Системний оператор розробляє та оприлюднює на своєму вебсайті прейскурант послуг для покриття витрат, пов'язаних з управлінням сертифікатами походження. Для виробничих установок номінальною потужністю менше ніж 50 кВт та для спільнот відновлюваної енергії застосовуються реєстраційні збори на пільгових умовах. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(3) Системний оператор визнає сертифікати походження, видані іншою договірною державою Європейського економічного простору відповідно до директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/2001, єдиним доказом для підтвердження обставин, встановлених у частинах 5 і 5¹ § 32⁷ цього Закону. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(4) Системний оператор може відмовити у визнанні сертифіката походження лише в тому разі, якщо він має обґрунтовані сумніви щодо його правильності або достовірності. [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(5) Системний оператор повідомляє Європейську Комісію про відмову у визнанні сертифіката походження та про її обґрунтування. Якщо Європейська Комісія визнає, що відмова у визнанні сертифіката походження не є обґрунтованою, вона може вимагати, щоб системний оператор визнав сертифікат походження. [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(6) Системний оператор не визнає сертифікати походження, видані у третій країні, за винятком випадку, коли Європейський Союз уклав з відповідною третьою країною угоду про взаємне визнання сертифікатів походження, виданих на підставі системи сертифікатів походження Європейського Союзу та рівноцінної системи сертифікатів походження, встановленої у відповідній третій країні, і лише тоді, коли відбувається безпосередній імпорт або експорт енергії, охопленої сертифікатом походження. [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(7) Сертифікат походження не використовується для підтвердження виконання цілей, зазначених у § 32¹ цього Закону. Відчуження сертифіката походження разом з фізичним передаванням палива чи енергії або окремо від нього не впливає на рішення держави використовувати статистичні передачі, спільні проєкти або спільні схеми підтримки для виконання цілей, встановлених у § 32¹ цього Закону, чи на обчислення сумарного кінцевого споживання відновлюваної енергії відповідно до § 32² і 32⁴. [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(8) Сертифікати походження, що втратили чинність, враховуються при обчисленні національного змішаного залишку енергії. [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(9) Змішаний залишок — це частка спожитої в Естонії за календарний рік енергії, походження якої не підтверджене сертифікатами походження. Змішаний залишок та його розподіл за джерелами енергії визначаються розрахунковим шляхом на підставі методики, розробленої системним оператором. Системний оператор оприлюднює змішаний залишок до 30 червня наступного календарного року. [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(9¹) Постачальник енергії, який продає споживачеві електроенергію або газ, у тому числі водень і біометан, надає споживачеві дані про обсяг, підтверджений сертифікатами походження, та про обсяг, не підтверджений сертифікатами походження, застосовуючи до не підтвердженого обсягу, спожитого з мережі, оприлюднений системним оператором змішаний залишок. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(10) Якщо після 15 червня 2022 року виробничій установці надається державна інвестиційна дотація або щодо виробничої установки ухвалюється рішення про початок періоду підтримки, сертифікати походження щодо продукції цієї виробничої установки видаються на рахунок системного оператора, за винятком випадків, коли:

1) при виплаті відповідної дотації дохід від сертифікатів походження вираховується з дотації з дотриманням правил надання державної допомоги Європейського Союзу;

2) отримана дотація і дохід від сертифікатів походження взаємно зараховуються;

3) отримувача дотації визначено в порядку конкурсних торгів або

4) виробник доводить системному оператору, що продає енергію або в умовах конкуренції, або за договором продажу відновлюваної електроенергії, і системний оператор видає та передає сертифікати походження, що відповідають обсягу енергії, зазначеному в договорі постачальнику, або погашає зазначені в договорі обсяги на користь споживача. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(11) Порядок взаємного зарахування наданої виробничій установці інвестиційної дотації та доходу від сертифікатів походження встановлює відповідальний за цю сферу міністр постановою. [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(12) Системний оператор розробляє та оприлюднює на своєму вебсайті умови й порядок користування електронною базою даних сертифікатів походження. [RT I, 18.05.2022, 1 - набув чинності 28.05.2022]

(13) Системний оператор створює електронне з'єднання з базою даних Союзу, зазначеною у статті 31a директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/2001, щоб передавати з електронної бази даних сертифікатів походження, зазначеної в частині 1 цього параграфа, дані про обсяг і властивості газу, виробленого всередині країни з відновлюваних джерел енергії, та газу, спожитого всередині країни й виробленого з відновлюваних джерел енергії, який відповідає критеріям сталості, встановленим у § 32³ цього Закону, і критеріям скорочення викидів парникових газів, установленим на підставі пункту 2 частини 1 § 120 Закону про охорону атмосферного повітря. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(1) У наведених нижче випадках під час зважування правових інтересів у провадженні щодо дозволів на діяльність, необхідних для виробництва відновлюваної енергії, презюмується, що будівництво та експлуатація споруд, необхідних для виробництва, а також пов'язаних з ними мережевих приєднань і накопичувачів енергії становлять переважний суспільний інтерес та сприяють здоров'ю і безпеці населення у значенні частин 3 і 5 § 29 Закону про оцінку впливу на довкілля та систему екологічного управління і пункту 3 частини 1 § 42 Закону про воду, а також у разі заподіяння шкоди особинам природно поширених видів птахів та особинам видів тварин і рослин, зазначених у додатках IV і V директиви Ради 92/43/ЄЕС про збереження природних середовищ існування та дикої фауни і флори (ОВ L 206, 22.07.1992, с. 7–50):

1) виробництво вітрової та сонячної енергії на суходолі;

2) виробництво вітрової енергії на морській акваторії у значенні частини 1 § 70 Закону про воду;

3) виробництво енергії з навколишнього середовища у значенні пункту 13 § 2 Закону про централізоване теплопостачання;

4) виробництво біометану.

(2) Дозволом на діяльність у значенні частини 1 цього параграфа є дозвіл на забудову морського вітропарку, дозвіл на будівництво, повідомлення про будівництво, дозвіл на використання, повідомлення про використання та інший дозвіл, необхідний для діяльності, передбаченої частиною 1 цього параграфа. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(3) Споруда, що виробляє відновлювану енергію, та накопичувач енергії, зазначені в частині 1 цього параграфа, повинні розташовуватися поза межами:

1) території мережі Natura 2000, при цьому несприятливий вплив на цілі охорони території Natura 2000 має бути виключений;

2) постійного місця існування охоронюваного виду та зареєстрованого в Інфосистемі природи Естонії місця існування охоронюваного виду, що розташоване на природоохоронній території або в охоронній зоні.

(4) У випадку, зазначеному в частині 1 цього параграфа, дозвіл на діяльність, необхідний для виробництва відновлюваної енергії, можна видати лише за умови, що альтернативи такій діяльності відсутні, а спричинена діяльністю шкода охоронюваним видам тварин і рослин та природним видам птахів не погіршує стану виду й не перешкоджає досягненню сприятливого стану виду.

(5) Переважний суспільний інтерес, передбачений частиною 1 цього параграфа, застосовується також у провадженні щодо дозволу на діяльність, необхідного для будівництва та експлуатації такого накопичувача енергії, який не розташований у тому самому місці, що й установка відновлюваної енергії. [RT I, 10.10.2024, 2 - набув чинності 20.10.2024]

(1) Стаття 6 регламенту Ради (ЄС) 2022/2577, яким установлюється рамка для прискорення впровадження відновлюваної енергії (ОВ L 335, 29.12.2022, с. 36–44), застосовується у випадках, зазначених у пунктах 1, 3 і 4 частини 1 § 32¹¹ цього закону, у провадженні щодо дозволу на діяльність для споруди та пов'язаних з нею мережевого приєднання і накопичувача енергії за таких умов:

1) вона розташована на території, яка згідно з чинним планом придатна для виробництва відповідного виду відновлюваної енергії, і для цієї території затверджено детальний план, або, якщо складено спеціальний план, у його провадженні пройдено етап детального рішення;

2) несприятливий вплив діяльності на територію мережі Natura 2000 та заподіяння шкоди охоронюваним видам рослин і грибів виключені;

3) шкоду охоронюваним видам тварин і природним видам птахів можливо пом'якшити або компенсувати в порядку, встановленому § 32¹³ і § 32¹⁴ цього закону, так, щоб стан виду зберігся принаймні рівноцінним;

4) запланована діяльність не має істотного транскордонного впливу на довкілля.

(2) У випадку, передбаченому частиною 1 цього параграфа, у провадженні щодо дозволу на діяльність Закон про оцінку впливу на довкілля та систему екологічного управління не застосовується. [RT I, 10.10.2024, 2 - набув чинності 20.10.2024]

(1) Для пом'якшення можливого несприятливого впливу на довкілля, пов'язаного із застосуванням § 32¹¹ цього закону або статті 6 регламенту Ради (ЄС) 2022/2577, володілець дозволу на діяльність вживає належних і достатніх пом'якшувальних заходів протягом усього строку дії дозволу на діяльність.

(2) Пом'якшувальними заходами в розумінні цієї глави є заходи, що вживаються в місці провадження діяльності, щоб уникнути заподіяння шкоди видам. Пом'якшувальні заходи додаються до дозволу на діяльність і мають бути придатними та достатніми для забезпечення пом'якшення шкоди, що виникає із запланованої діяльності, за винятком випадку, передбаченого частиною 1 § 32¹⁴ цього закону.

(3) Під час застосування § 32¹¹ і § 32¹² цього закону заявник дозволу на діяльність подає пом'якшувальні заходи, передбачені частиною 1 цього параграфа, разом з умовами моніторингу дієвості заходів (далі — подальший моніторинг) разом із заявою про видачу дозволу на діяльність.

(4) Якщо видавцем дозволу на діяльність не є Департамент довкілля, видавець дозволу на діяльність погоджує з Департаментом довкілля пом'якшувальні заходи та умови подальшого моніторингу, що містяться в проєкті дозволу на діяльність. Департамент довкілля оцінює придатність і достатність запланованих пом'якшувальних заходів та подальшого моніторингу і погоджує пом'якшувальні заходи протягом 14 днів. Департамент довкілля не погоджує пом'якшувальних заходів, які не забезпечують пом'якшення шкоди, що виникає із запланованої діяльності, за винятком випадку, передбаченого частиною 1 § 32¹⁴ цього закону.

(5) Володілець дозволу на діяльність під час подальшого моніторингу стежить за придатністю та достатністю пом'якшувальних заходів, за потреби вживає додаткових заходів і повідомляє Департамент довкілля як про результати подальшого моніторингу, так і про вжиття додаткових заходів.

(6) Якщо під час подальшого моніторингу або державного нагляду з'ясується, що пом'якшувальні заходи не є придатними або достатніми, або якщо потреба в застосуванні пом'якшувальних заходів відпала, видавець дозволу на діяльність за пропозицією Департаменту довкілля або забудовника розпочинає провадження щодо зміни умов дозволу на діяльність. [RT I, 10.10.2024, 2 - набув чинності 20.10.2024]

(1) Якщо можливу шкоду охоронюваному виду або дикому виду птахів, що супроводжує застосування § 32¹¹ цього закону або статті 6 регламенту Ради (ЄС) 2022/2577, неможливо повністю пом'якшити, то в частині шкоди, яку пом'якшити неможливо, у дозволі на діяльність визначаються компенсаційні заходи згідно з цим параграфом.

(2) Компенсаційні заходи в розумінні цієї глави — це заходи, що вживаються для компенсації шкоди, заподіяної виду, і вони мають забезпечити щодо запланованої діяльності збереження стану охоронюваного виду або дикого виду птахів принаймні на рівноцінному рівні.

(3) Якщо передбачена дозволом діяльність загрожувала б збереженню або поліпшенню стану виду, під час видачі дозволу на діяльність встановлюється додаткова умова про те, що діяльність, для компенсації супутньої шкоди від якої потрібно вжити компенсаційних заходів, можна розпочати після того, як передбачені в дозволі компенсаційні заходи реалізовано.

(4) У разі застосування § 32¹¹ і 32¹² цього закону компенсаційні заходи, зазначені в частині 1 цього параграфа, а також умови подальшого моніторингу та повідомлення про шкоду, заподіяну особинам видів у ході діяльності (далі — звітність), подає заявник дозволу на діяльність разом із заявою про видачу дозволу на діяльність. Компенсаційні заходи та умови подальшого моніторингу мають бути придатними та достатніми, і вони разом з умовами звітності додаються до дозволу на діяльність.

(5) Оцінюючи придатність і достатність компенсаційних заходів, слід виходити насамперед з таких обставин:

1) придатність тієї місцевості, де реалізуються компенсаційні заходи;

2) якою мірою і яким чином компенсаційний захід сприяє збереженню або поліпшенню сприятливого стану виду;

3) ймовірність успішного застосування заходів;

4) час, потрібний для реалізації компенсаційних заходів;

5) розмір і пропорційність витрат, пов'язаних із заходами.

(6) Якщо органом, що видає дозвіл на діяльність, не є Департамент довкілля, то орган, що видає дозвіл на діяльність, погоджує компенсаційні заходи та умови подальшого моніторингу і звітності з Департаментом довкілля. Департамент довкілля оцінює придатність і достатність компенсаційних заходів та погоджує компенсаційні заходи і умови подальшого моніторингу та звітності протягом 28 днів. Департамент довкілля не погоджує компенсаційних заходів, які у разі шкоди, що супроводжує здійснювану на підставі дозволу на діяльність діяльність і заподіюється охоронюваному виду або дикому виду птахів, не забезпечують збереження стану виду принаймні на рівноцінному рівні.

(7) Про завершення реалізації компенсаційних заходів володілець дозволу на діяльність повідомляє Департамент довкілля. Додаткова умова вважається виконаною, якщо Департамент довкілля погодив завершення реалізації компенсаційних заходів. Завершення реалізації компенсаційних заходів Департамент довкілля погоджує протягом 14 днів і, якщо Департамент довкілля не є органом, що видає дозвіл на діяльність, повідомляє про це орган, що видає дозвіл на діяльність.

(8) Якщо в ході подальшого моніторингу або державного нагляду з'ясується, що компенсаційні заходи не є придатними або достатніми, орган, що видає дозвіл на діяльність, розпочинає провадження щодо зміни умов дозволу на діяльність і визначення додаткових компенсаційних заходів. Якщо органом, що видає дозвіл на діяльність, не є Департамент довкілля, пропозицію щодо зміни умов дозволу на діяльність і визначення додаткових компенсаційних заходів вносить Департамент довкілля. Додаткові компенсаційні заходи мають бути доречними та обґрунтованими для досягнення мети і не повинні спричиняти надмірного навантаження для заявника дозволу на діяльність порівняно з попередніми компенсаційними заходами.

(9) З додаванням компенсаційних заходів до дозволу на діяльність дозвіл або згода, передбачені частинами 5, 6, 6¹ і 7 § 55 та частинами 2 і 5 § 58 закону про охорону природи, вважаються наданими в обсязі, відображеному в компенсаційних заходах. [RT I, 10.10.2024, 2 - набув чинності 20.10.2024]

(1) Територія відновлюваної енергії — це необхідна для досягнення мети відновлюваної енергії, виходячи із зазначеного в частині 9 § 3 цього закону інтегрованого національного енергетичного та кліматичного плану, територія станції відновлюваної енергії та пов'язаної з нею інфраструктури на суходолі або в морі.

(2) Картування територій відновлюваної енергії та актуалізацію карти організовує Міністерство клімату.

(3) Територія пріоритетного розвитку відновлюваної енергії — це територія відновлюваної енергії на суходолі, яка відповідає всім таким умовам:

1) придатність території для спорудження вітроелектростанції встановлена в затвердженому детальному плані або спеціальному плані, що є передумовою спорудження вітроелектростанції, чи в тій частині загального плану, яка не передбачає обов'язку складання подальшого детального плану і на підставі якої можна видати проєктні умови, і щодо якої проведено стратегічну оцінку впливу на довкілля згідно з § 32 закону про оцінку впливу на довкілля та систему екологічного управління;

2) на території є доречні та достатні пом'якшувальні заходи для пом'якшення суттєвих впливів, які супроводжують спорудження вітроелектростанції;

3) територія розташована поза межами природоохоронної території, заповідної зони, постійного оселища, оселища особливої цінності, компенсаційної території, обмежувальної зони узбережжя та берега, оселища або місця зростання виду I та II категорії охорони, охоронюваного окремого об'єкта природи, а також типів оселищ, зазначених у додатку I директиви Ради 92/43/ЄЕС, які розташовані поза межами територій мережі Natura 2000;

4) у ході стратегічної оцінки впливу на довкілля, зазначеної в пункті 1 цієї частини, досягнуто переконання, що спорудження вітроелектростанції не спричиняє суттєвого несприятливого впливу на території, зазначені в пункті 3 цієї частини;

5) під час стратегічної оцінки впливу на довкілля на території не виявлено основних шляхів міграції птахів і рукокрилих;

6) спорудження вітроелектростанції на цій території не спричиняє суттєвого транскордонного впливу на довкілля. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(1) Провадження щодо проєкту відновлюваної енергії включає провадження щодо дозволів на діяльність і повідомлень, необхідних для спорудження, експлуатації, модернізації та приєднання до мережі станції відновлюваної енергії, необхідної інфраструктури та накопичувача, розташованого в тому самому місці (далі — спорудження станції відновлюваної енергії), а у відповідних випадках — провадження з оцінки впливу на довкілля згідно з § 3² Закону про оцінку впливу на довкілля та систему екологічного управління.

(2) Дозволами на діяльність і повідомленнями, названими в частині 1 цього параграфа, вважаються дозвіл на будівництво, повідомлення про будівництво, дозвіл на забудову морського вітропарку, дозвіл на використання, повідомлення про використання та екологічні дозволи на діяльність, якими є дозволи на охорону довкілля, встановлені пунктами 1 і 2 частини 1 § 40 Закону про загальну частину кодексу довкілля, а також реєстрації, названі в § 80 Закону про охорону атмосферного повітря, § 98⁷ Закону про відходи, частині 3 § 134 Закону про промислові викиди та § 196 Закону про воду.

(3) Накопичувач, розташований у тому самому місці, що й станція відновлюваної енергії, складається з пристрою накопичення енергії та станції відновлюваної енергії, які приєднані до однієї точки приєднання до мережі.

(4) Модернізація станції відновлюваної енергії — це оновлення станції, що виробляє відновлювану енергію, та споруд, необхідних для її приєднання до мережі, зокрема повна або часткова заміна установок чи систем експлуатації та обладнання з метою зміни виробничої потужності або збільшення потужності чи ефективності установки. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(1) Перебіг строку, встановленого § 32¹⁹ цього Закону для провадження щодо проєкту відновлюваної енергії, починається з моменту здійсненого через контактний пункт дозвільного провадження щодо проєктів відновлюваної енергії:

1) подання заяви про дозвіл на будівництво або повідомлення про будівництво;

2) прийняття до провадження заяви про дозвіл на забудову морського вітропарку у значенні частини 1² § 113¹ Будівельного кодексу.

(2) Якщо запланована діяльність, окрім названого в пункті 1 частини 1 цього параграфа, потребує екологічного дозволу на діяльність, то під час подання заяви про дозвіл на будівництво або повідомлення про будівництво слід подати також заяву про екологічний дозвіл на діяльність, після чого починається перебіг строку, встановленого § 32¹⁹ цього Закону. У разі можливого супутнього несприятливого впливу на довкілля до заяви про дозвіл на будівництво або повідомлення про будівництво та до заяви про екологічний дозвіл на діяльність слід додати дані про пом'якшувальні заходи.

(3) Завдання контактного пункту дозвільного провадження щодо проєктів відновлюваної енергії виконує реєстр будівель.

(4) У провадженні щодо проєкту відновлюваної енергії перед прийняттям заяви про дозвіл на діяльність до провадження відповідність заяви вимогам оцінюється так:

1) якщо для реалізації проєкту відновлюваної енергії слід клопотати про екологічний дозвіл на діяльність, Департамент довкілля приймає рішення про прийняття заяви про екологічний дозвіл на діяльність до провадження протягом 30 днів від дня подання заяви, якщо подані в ній дані є належними для початку дозвільного провадження, та за потреби надає строк для усунення недоліків;

2) якщо для реалізації проєкту відновлюваної енергії клопочуть про дозвіл на забудову морського вітропарку, Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду приймає рішення про початок провадження щодо дозволу на забудову протягом строку, встановленого частиною 2 § 113⁴ Будівельного кодексу.

(5) Якщо у випадку, названому в пункті 1 частини 4 цього параграфа, Департамент довкілля протягом 30 днів не повідомив про залишення заяви без розгляду, заява вважається прийнятою до провадження. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(1) До провадження щодо проєкту відновлюваної енергії застосовуються норми, які регулюють клопотання про відповідний дозвіл на діяльність, названий у частині 1 § 32¹⁶ цього Закону, та його видачу, а також оцінку впливу на довкілля, з винятками, встановленими цим Законом.

(2) Якщо для видачі дозволу на діяльність, про який клопочуть для реалізації проєкту відновлюваної енергії, необхідна оцінка впливу на довкілля, у провадженні щодо проєкту приймається одне рішення про початок оцінки впливу на довкілля та проводиться одна оцінка впливу на довкілля, яка узагальнює інформацію, необхідну для видачі всіх дозволів на діяльність.

(3) Оцінка впливу на довкілля не розпочинається у провадженні щодо таких проєктів відновлюваної енергії:

1) встановлення на будівлях сонячних енергетичних установок і накопичувачів енергії, розташованих у тому самому місці;

2) модернізація сонячних енергетичних установок, якщо при цьому не збільшується використовувана площа і немає потреби вживати додаткових пом'якшувальних заходів.

(4) Особа, яка розглядає заяву про дозвіл на діяльність, необхідний для реалізації проєкту відновлюваної енергії, за винятком дозволу на забудову морського вітропарку, приймає рішення про початок оцінки впливу на довкілля або про відмову від її початку протягом 30 днів від дня прийняття заяви про дозвіл на діяльність до провадження.

(5) Якщо в провадженні щодо дозволу на будівництво під час надання попередньої оцінки відповідно до частини 2 або 2¹ § 6 Закону про оцінку впливу на довкілля та систему екологічного управління з'ясовується потреба розпочати оцінку впливу на довкілля і для реалізації проєкту відновлюваної енергії слід клопотати також про екологічний дозвіл на діяльність, орган, який видає дозвіл на будівництво, приймає:

1) пропозицію Департаменту довкілля розпочати спільну оцінку впливу на довкілля та подає Департаменту довкілля складену ним попередню оцінку разом із підставами для початку оцінки впливу на довкілля та переліком необхідних досліджень;

2) рішення про початок оцінки впливу на довкілля, якщо на підставі пропозиції, названої в пункті 1 цієї частини, Департамент довкілля оцінку впливу на довкілля не розпочинає.

(6) У випадку, встановленому частиною 5 цього параграфа, провадження щодо дозволу на діяльність зупиняється до прийняття рішення про відмову від початку оцінки впливу на довкілля або про визнання звіту про оцінку впливу на довкілля таким, що відповідає вимогам. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(1) Провадження щодо проєкту станції відновлюваної енергії, що споруджується на суходолі, триває:

1) до двох років;

2) у разі спорудження станції відновлюваної енергії потужністю менше ніж 150 кВт або розташованого в тому самому місці накопичувача енергії чи його мережевого приєднання — до одного року;

3) у разі модернізації станції відновлюваної енергії — до одного року.

(2) Провадження щодо проєкту станції відновлюваної енергії, що споруджується на морській акваторії, триває:

1) до трьох років;

2) у разі спорудження станції відновлюваної енергії потужністю менше ніж 150 кВт або розташованого в тому самому місці накопичувача енергії чи його мережевого приєднання — до двох років;

3) у разі модернізації станції відновлюваної енергії — до двох років.

(3) Провадження щодо проєкту станції відновлюваної енергії, що споруджується на території пріоритетного розвитку, зазначеній у частині 3 § 32¹⁵ цього Закону, триває:

1) до одного року;

2) у разі спорудження станції відновлюваної енергії потужністю менше ніж 150 кВт або розташованого в тому самому місці накопичувача енергії чи його мережевого приєднання — до шести місяців;

3) у разі модернізації станції відновлюваної енергії — до шести місяців.

(4) Зазначені в цьому параграфі строки можна в обґрунтованому випадку та за встановлення надзвичайних обставин продовжити таким чином:

1) строк, зазначений у пункті 1 частини 1, пункті 1 частини 2 та пункті 1 частини 3 цього параграфа, — до шести місяців;

2) строк, зазначений у пунктах 2 і 3 частини 1, пунктах 2 і 3 частини 2, а також у пунктах 2 і 3 частини 3 цього параграфа, — до трьох місяців.

(5) До тривалості провадження щодо проєкту відновлюваної енергії не зараховується:

1) час оцінювання відповідності заяви вимогам та усунення недоліків, зазначений у пункті 1 частини 4 § 32¹⁷ цього Закону;

2) час будівництва або модернізації станції відновлюваної енергії;

3) час дій, що виконуються для приєднання станції відновлюваної енергії до мережевої інфраструктури, а також для забезпечення стабільності, надійності та безпеки мережі;

4) час використання засобів правового захисту, пов'язаних із провадженням щодо проєкту.

(6) У провадженні щодо проєкту відновлюваної енергії протягом установлених цим параграфом строків здійснюються всі необхідні для реалізації проєкту провадження, зазначені в частині 1 § 32¹⁶ цього Закону.

(7) Перебіг строку провадження щодо проєкту відновлюваної енергії, зазначеного в § 32¹⁹ цього Закону, закінчується, якщо завершено провадження щодо дозволів на діяльність, повідомлень та оцінювання впливу на довкілля, необхідних для реалізації проєкту відновлюваної енергії, зазначеного в частині 1 § 32¹⁶. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(1) У дозвільному провадженні щодо вітроелектростанції, запланованої на території пріоритетного розвитку, орган, який розглядає заяву про дозвіл на діяльність, перевіряє, зокрема, такі обставини:

1) чи може запланований проєкт спричинити непередбачуваний істотний вплив на довкілля, у тому числі транскордонний вплив на довкілля, який не був врахований під час стратегічного оцінювання впливу на довкілля, зазначеного в пункті 1 частини 3 § 32¹⁵ цього Закону;

2) чи є заходи з пом'якшення впливу запланованого проєкту доречними та достатніми.

(2) У дозвільному провадженні щодо вітроелектростанції, запланованої на території пріоритетного розвитку, оцінювання впливу на довкілля може бути розпочате лише в разі, якщо:

1) проєкт імовірно справляє непередбачуваний істотний вплив на довкілля, який неможливо було передбачити під час попереднього стратегічного оцінювання впливу на довкілля;

2) для пом'якшення впливу, зазначеного в пункті 1 цієї частини, немає достатніх заходів з пом'якшення або компенсаційних заходів, якщо можливу шкоду охоронюваному виду або природно поширеному виду птахів неможливо повністю пом'якшити;

3) обставини, зазначені в пунктах 1 і 2 цієї частини, доведено.

(3) У випадку, зазначеному в частині 2 цього параграфа, рішення про початок оцінювання впливу на довкілля ухвалюється протягом 30 днів від початку провадження за заявою про дозвіл на діяльність вітроелектростанції. У разі нерозпочинання оцінювання впливу на довкілля окреме рішення про це не ухвалюється.

(4) У випадку, зазначеному в частині 2 цього параграфа, оцінювання впливу на довкілля проводиться протягом до шести місяців, а в разі виникнення надзвичайних обставин — протягом до одного року від ухвалення рішення про початок оцінювання впливу на довкілля. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(1) Під час розроблення схеми підтримки енергії, виробленої з біопалива, рідкого біопалива та біомасного палива, враховуються всі такі умови:

1) лісова біомаса використовується каскадно, виходячи з її найбільшої економічної та пов'язаної з довкіллям доданої вартості;

2) біопаливо, рідке біопаливо та біомасне паливо відповідають критеріям сталості, установленим у § 32³ цього Закону, а також критеріям скорочення викидів парникових газів, установленим на підставі пункту 2 частини 1 § 120 Закону про охорону атмосферного повітря;

3) підтримка не виплачується за використання для виробництва енергії пиловочних колод, фанерних кряжів, промислової круглої деревини, пнів і коренів.

(2) Перелік пріоритетів каскадного використання, зазначеного в пункті 1 частини 1 цього параграфа, установлює своєю постановою міністр, відповідальний за відповідну сферу.

(3) Пункт 1 частини 1 цього параграфа не застосовується, якщо:

1) енергія, вироблена з біопалива, рідкого біопалива та біомасного палива, потрібна для забезпечення надійності енергопостачання;

2) місцевий промисловий сектор у розумінні цього Закону кількісно або технічно не спроможний використати лісову біомасу для створення більшої економічної та екологічної доданої вартості, ніж виробництво енергії.

(4) Виняток, зазначений у пункті 2 частини 3 цього параграфа, застосовується, якщо сировина походить із такої діяльності:

1) лісогосподарська діяльність, метою якої є забезпечення догляду, що передує комерційному використанню, або яка здійснюється відповідно до національного права для запобігання лісовим чи ландшафтним пожежам у районах з високим ризиком;

2) санітарна рубка після задокументованих природних порушень, або

3) рубка деревини, властивості якої не придатні для місцевого промислового сектору. [RT I, 18.03.2026, 1 - набув чинності 28.03.2026]

(1) Оператори загальнодоступних пунктів заряджання та заправляння альтернативними паливами або — згідно з домовленістю між операторами та власниками — власники цих пунктів зобов'язані безоплатно надавати свої статичні та динамічні дані через національний пункт доступу відповідно до частини 2 статті 20 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2023/1804 про розгортання інфраструктури альтернативних палив та про скасування Директиви 2014/94/ЄС (ОВ L 234, 22.09.2023, с. 1–47).

(2) Естонський інформаційний портал є національним пунктом доступу в розумінні пункту 38 статті 2 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2023/1804. [RT I, 03.07.2026, 18 – набув чинності 13.07.2026]

(1) Департамент транспорту є організацією реєстрації ідентифікаційних кодів у розумінні частини 1 статті 20 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2023/1804, яка присвоює операторам пунктів заряджання та заправляння і надавачам послуг мобільності неповторювані ідентифікаційні коди та адмініструє їх.

(2) Оператор пунктів заряджання та заправляння і надавач послуг мобільності подають заяву на отримання неповторюваного ідентифікаційного коду через вебсайт Департаменту транспорту.

(3) Департамент транспорту оприлюднює форму заяви на отримання ідентифікаційного коду на своєму вебсайті.

(4) Департамент транспорту розглядає заяву про ідентифікаційний код і видає ідентифікаційний код протягом 15 робочих днів від дня отримання належно оформленої заяви, якщо бажаний ідентифікаційний код відповідає вимогам до форми ідентифікаційного коду та ще не використовується.

(5) Якщо заява не відповідає вимогам, Департамент транспорту встановлює заявникові строк для усунення недоліків.

(6) Після прийняття рішення про задоволення заяви Департамент транспорту реєструє контактні дані заявника та ідентифікаційний код на своєму вебсайті й оновлює ці дані щонайменше один раз на рік. [RT I, 03.07.2026, 18 – набув чинності 13.07.2026]

(1) Державний нагляд за виконанням вимог цього закону та правових актів, установлених на його підставі, здійснюють Департамент конкуренції, Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду та Департамент довкілля в порядку, передбаченому цим законом та іншими правовими актами. [RT I, 07.03.2023, 21 – набув чинності 17.03.2023]

(2) До компетенції Департаменту конкуренції належить здійснення державного нагляду за виконанням вимог до рахунка, що виставляється кінцевому споживачеві, встановлених у § 12 цього закону.

(3) До компетенції Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду належить здійснення державного нагляду за виконанням таких установлених цим законом вимог: [RT I, 12.12.2018, 3 – набув чинності 01.01.2019]

1) вимоги до вимірювання кількості енергії, встановлені в § 11 цього закону;

2) вимога проводити енергетичні аудити, встановлена в частині 1 § 28 цього закону.

(4) До компетенції Департаменту довкілля належить здійснення державного нагляду за виконанням вимог, установлених у § 32³ цього закону, а також за застосуванням пом'якшувальних заходів, передбачених у § 32¹³, і компенсаційних заходів, передбачених у § 32¹⁴. [RT I, 10.10.2024, 2 – набув чинності 20.10.2024]

(1) Для здійснення передбаченого цим законом державного нагляду Департамент довкілля може застосовувати спеціальні заходи державного нагляду, передбачені §§ 30, 31, 32, 49, 50, 51 і 52 закону про охорону правопорядку, на підставі та в порядку, встановлених законом про охорону правопорядку. [RT I, 12.05.2026, 2 – набув чинності 01.07.2026]

[Втратив чинність - RT I, 09.10.2020, 2 - набр. чинності 01.01.2021]

[Втратив чинність - RT I, 30.06.2020, 9 - набр. чинності 01.07.2020]

(1) Координатор енергозбереження складає та подає Європейській Комісії довгострокову стратегію реконструкції відповідно до § 4 цього закону вперше не пізніше 1 липня 2020 року, потім — як частину національного плану з енергетики та клімату до 1 січня 2029 року, а надалі — кожні десять років.

(2) Під час оновлення національного плану з енергетики та клімату координатор енергозбереження може оновити довгострокову стратегію реконструкції на підставі статті 14 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1999 про управління Енергетичним Союзом і кліматичними діями, яким вносяться зміни до регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 663/2009 і (ЄС) № 715/2009, директив Європейського Парламенту і Ради 94/22/ЄС, 98/70/ЄС, 2009/31/ЄС, 2009/73/ЄС, 2010/31/ЄС, 2012/27/ЄС і 2013/30/ЄС та директив Ради 2009/119/ЄС і (ЄС) 2015/652 і скасовується Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 525/2013 (ОВ L 328, 21.12.2018, с. 1–77). [RT I, 30.06.2020, 9 – набув чинності 01.07.2020]

(1) Обов'язок, установлений у частині 1 § 5 цього закону, обліковується починаючи з 1 січня 2014 року.

(1) Координатор енергозбереження подає Європейській Комісії звіт, зазначений у частині 1 § 8 цього закону, не пізніше ніж через три дні після набрання чинності цим законом та оновлює звіт на вимогу Європейської Комісії кожні п'ять років.

(1) Лічильники, зазначені в частині 2 § 11 цього закону, встановлені починаючи з 25 лютого 2021 року, повинні мати функцію дистанційного зчитування.

(2) З 1 січня 2027 року всі лічильники, зазначені в частині 2 § 11 цього закону, повинні мати функцію дистанційного зчитування. [RT I, 09.10.2020, 2 – набув чинності 25.10.2020]

(1) Енергетичний аудит відповідно до частини 1 § 28 цього закону підприємці повинні провести не пізніше ніж через шість місяців після набрання чинності цим законом, а потім знову — до 5 грудня 2019 року і надалі щонайменше кожні чотири роки від дати останнього енергетичного аудиту.

(1) База даних, зазначена в частині 1 § 32¹⁰ цього закону, створюється до 31 грудня 2022 року. [RT I, 18.05.2022, 1 – набув чинності 28.05.2022]

(1) Міністерство клімату складає не пізніше 1 червня 2030 року аналіз щодо досягнення встановленої цим законом національної мети щодо відновлюваної енергії. [RT I, 30.06.2023, 1 – набув чинності 01.07.2023]

(1) Параграфи 32¹¹–32¹⁴ цього закону застосовуються також до проваджень щодо планувань, розпочатих до 30 червня 2025 року. [RT I, 10.10.2024, 2 – набув чинності 20.10.2024]

(1) Параграфи 32¹¹, 32¹³ і 32¹⁴ цього закону застосовуються у провадженні за заявою про видачу дозволу на діяльність, поданою починаючи з 30 грудня 2022 року. [RT I, 18.03.2026, 1 – набув чинності 28.03.2026]

(1) Якщо заявник до набрання чинності цим параграфом подав заяву про видачу дозволу на будівництво та природоохоронного дозволу на діяльність для реалізації проєкту відновлюваної енергії, у провадженні щодо цих дозволів на діяльність у разі з'ясування необхідності оцінки впливу на довкілля ухвалюється лише одне рішення про ініціювання оцінки впливу на довкілля, якщо:

1) заявник клопоче про це щонайменше в одному дозвільному провадженні та подає інформацію про заяву іншому органу, що веде провадження щодо дозволу, та

2) у провадженні щодо жодного з цих дозволів до набрання чинності цим параграфом не було ухвалено рішення про ініціювання або неініціювання оцінки впливу на довкілля.

(2) Якщо заявник до набрання чинності цим параграфом подав заяву про видачу природоохоронного дозволу на діяльність для реалізації проєкту відновлюваної енергії, але не подав заяви про видачу дозволу на будівництво, у провадженні щодо дозволів на діяльність, необхідних для реалізації проєкту відновлюваної енергії, у разі з'ясування потреби в оцінці впливу на довкілля ухвалюється лише одне рішення про ініціювання оцінки впливу на довкілля, якщо:

1) у провадженні щодо природоохоронного дозволу на діяльність до набрання чинності цим параграфом не було ухвалено рішення про ініціювання або неініціювання оцінки впливу на довкілля та

2) заявник подає заяву про видачу дозволу на будівництво, а разом з нею — заяву про спільну оцінку впливу на довкілля та

3) заявник подає інформацію про заяви, зазначені в пункті 2 цієї частини, органу, що веде провадження щодо заяви про природоохоронний дозвіл на діяльність.

(3) Якщо заявник до набрання чинності цим параграфом подав заяву про видачу дозволу на будівництво для реалізації проєкту відновлюваної енергії і для реалізації проєкту потрібен природоохоронний дозвіл на діяльність, але заявник відповідної заяви не подав, у провадженні щодо дозволів на діяльність, необхідних для реалізації проєкту відновлюваної енергії, у разі з'ясування необхідності оцінки впливу на довкілля ухвалюється лише одне рішення про ініціювання оцінки впливу на довкілля, якщо:

1) у провадженні щодо дозволу на будівництво до набрання чинності цим параграфом не було ухвалено рішення про ініціювання або неініціювання оцінки впливу на довкілля та

2) заявник подає заяву про видачу природоохоронного дозволу на діяльність, а разом з нею — заяву про спільну оцінку впливу на довкілля та

3) заявник подає інформацію про заяви, зазначені в пункті 2 цієї частини, органу, що веде провадження щодо заяви про природоохоронний дозвіл на діяльність.

(4) Рішення про ініціювання або неініціювання оцінки впливу на довкілля, зазначене в частинах 2 і 3 цього параграфа, ухвалює Департамент довкілля. [RT I, 18.03.2026, 1 – набув чинності 28.03.2026]

(1) Критерій, встановлений частиною 9 § 32³ цього Закону, застосовується до установок, які використовують біомасне паливо для виробництва електричної, теплової та охолоджувальної енергії або палива і сумарна номінальна теплова потужність яких перевищує 7,5 МВт, але менша ніж 20 МВт, з 1 січня 2027 року. [RT I, 18.03.2026, 1 – набув чинності 28.03.2026]

(1) Заяву, зазначену в частині 2 § 32²³ цього Закону, слід подати протягом трьох місяців від дня набрання чинності цим положенням. [RT I, 03.07.2026, 18 – набув чинності 13.07.2026]

[Виключено з цього тексту.]

[Виключено з цього тексту.]

(1) § 18, § 27 і § 28 цього Закону набирають чинності 1 жовтня 2016 року.

(2) § 6, частина 1 § 7, частина 2 § 8, § 10–13, частина 2 § 16 та пункти 1–3 § 40 цього Закону набирають чинності 1 січня 2017 року.

(3) Частина 13 § 32³ цього Закону набирає чинності 1 липня 2023 року. [RT I, 07.03.2023, 21 – набув чинності 17.03.2023]