Haldusmenetluse seadus

(1) Цей закон спрямований на забезпечення захисту прав особи шляхом створення одноманітного порядку адміністративного провадження, який уможливлює участь особи та судовий контроль.

(1) Адміністративне провадження — це діяльність адміністративного органу (§ 8) з видання постанови (§ 88) або адміністративного акта (§ 51 і 52), вчинення дії (§ 106) чи укладення адміністративного договору (§ 95).

(2) Провадження з надання правової охорони об'єкту промислової власності, здійснення державних закупівель і вирішення оскаржень у розумінні закону про державні закупівлі, а також провадження у справах про проступки та досудове розслідування винних діянь не є адміністративним провадженням у розумінні цього закону. [RT I 2007, 15, 76 - набув чинності 01.05.2007]

(1) В адміністративному провадженні основні права і свободи особи та інші її суб'єктивні права можуть бути обмежені лише на підставі закону.

(2) Правовий акт і дія адміністрації мають бути придатними, необхідними та пропорційними щодо поставленої мети.

(1) Право розсуду (дискреція) — це надане адміністративному органу законом повноваження зважувати доцільність ухвалення рішення або обирати між різними рішеннями.

(2) Право розсуду слід здійснювати відповідно до меж наданого повноваження, мети права розсуду та загальних принципів права, враховуючи істотні обставини та зважуючи обґрунтовані інтереси.

(1) Форму процесуальної дії та інші деталі адміністративного провадження визначає адміністративний орган на підставі права розсуду, якщо законом або постановою не встановлено інше.

(2) Адміністративне провадження здійснюється цілеспрямовано й ефективно, а також якомога простіше і швидше, уникаючи зайвих витрат і незручностей для осіб.

(3) За вчинення процесуальних дій адміністративний орган може стягувати плату лише у випадках і в розмірі, встановлених законом. [RT I 2002, 61, 375 - набув чинності 01.08.2002]

(4) Процесуальні дії здійснюються невідкладно, але не пізніше ніж у строк, установлений законом або постановою. [RT I 2002, 61, 375 - набув чинності 01.08.2002]

(5) Якщо правові норми, що регулюють адміністративне провадження, змінюються під час провадження, застосовуються правові норми, які діяли на початок провадження.

(6) Електронне діловодство в адміністративному провадженні прирівняне до письмового діловодства з урахуванням особливостей, що випливають з електронного діловодства. Цифровий підпис та електронна печатка використовуються в адміністративному провадженні в порядку, встановленому законом про послуги довіри для електронної ідентифікації та електронних операцій та іншими правовими актами. [RT I, 28.12.2017, 2 - набув чинності 01.02.2018]

(1) Адміністративний орган зобов'язаний з'ясувати обставини, що мають істотне значення у справі, яка розглядається, і за потреби зібрати для цього докази за власною ініціативою.

(1) Адміністративне провадження є публічним.

(2) Адміністративний орган дбає про викладення за місцем свого розташування важливої інформації щодо адміністративного провадження (інструкції з подання документів, інструкції із заповнення зразків форм, бланки, роз'яснення, передбачені § 36 цього закону, тощо) та оприлюднює цю інформацію на своєму офіційному вебсайті, якщо адміністративний орган його має.

(3) Адміністративний орган зобов'язаний зберігати державну та комерційну таємницю, а також тримати в таємниці засекречену зовнішню інформацію і дані, визнані призначеними для внутрішнього користування установи. [RT I 2007, 24, 127 - набув чинності 01.01.2008]

(4) В адміністративному провадженні слід дотримуватися порядку обробки персональних даних, що випливає з Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/679 про захист фізичних осіб у зв'язку з обробкою персональних даних і про вільний рух таких даних та про скасування Директиви 95/46/ЄС (загальний регламент про захист даних) (ОВ L 119, 04.05.2016, с. 1–88) та із закону про захист персональних даних, з урахуванням особливостей, установлених законом. [RT I, 13.03.2019, 2 - набув чинності 15.03.2019]

(5) Адміністративний орган може в адміністративному провадженні з метою видання адміністративного акта, вчинення дії або укладення адміністративного договору обробляти персональні дані щодо обставин, необхідних у справі, яка розглядається, якщо законом або виданими на його підставі правовими актами не передбачено інше. [RT I, 13.03.2019, 2 - набув чинності 15.03.2019]

(1) Адміністративний орган — це установа, колегіальний орган або особа, уповноважені законом, виданою на його підставі постановою або адміністративним договором виконувати завдання публічного управління.

(2) Усередині адміністративного органу визначаються особи, які діють в адміністративному провадженні від імені адміністративного органу, якщо законом або постановою не встановлено інше.

(1) Якщо одна й та сама справа адміністративного провадження належить до компетенції кількох адміністративних органів, то:

1) адміністративне провадження, яке розпочинається з подання клопотання адміністративному органу, здійснює адміністративний орган, якому першому подано клопотання про початок адміністративного провадження;

2) адміністративне провадження, яке розпочинається з ініціативи адміністративного органу, здійснює адміністративний орган, який першим дізнався про обставини, що зумовили або зумовлюють початок адміністративного провадження.

(2) При визначенні підвідомчості справи між адміністративними органами з різними територіями діяльності адміністративне провадження здійснює у зв'язку з:

1) особою або її рухомим майном — адміністративний орган, на території діяльності якого є або востаннє було місце проживання чи місцезнаходження особи;

2) нерухомим майном — адміністративний орган, на території діяльності якого це майно розташоване.

(3) У разі зміни компетенції адміністративного органу адміністративний орган, який прийняв справу до провадження, повинен довести провадження до кінця. Якщо діяльність адміністративного органу припиняється, вирішення справи переходить до компетентного адміністративного органу.

(1) Особа, яка діє від імені адміністративного органу, не може брати участі в адміністративному провадженні, якщо:

1) вона є учасником провадження у справі або представником учасника провадження;

2) вона є родичем (батько чи мати, дитина, усиновлювач, усиновлений, брат, сестра, дід чи баба, онук), подружжям, зареєстрованим співмешканцем, свояком (батько чи мати, дитина, усиновлювач, усиновлений, брат, сестра, дід чи баба, онук подружжя або зареєстрованого співмешканця) чи членом сім’ї учасника провадження або представника учасника провадження; [RT I, 06.07.2023, 6 - набув чинності 01.01.2024]

3) вона перебуває у трудовій, службовій чи іншій залежності від учасника провадження або його представника;

4) вона іншим чином особисто заінтересована у вирішенні справи або якщо інші обставини викликають сумнів у її неупередженості.

(2) Членом сім’ї у значенні цього закону є особа, яка проживає разом з учасником провадження і має з ним спільне господарство.

(3) Учасником провадження, зазначеним у пунктах 1–3 частини 1 цього параграфа, не вважається адміністративний орган, який має надати адміністративному органу, що веде провадження, висновок або погодження для видання адміністративного акта, укладення адміністративного договору чи вчинення дії.

(4) У разі виявлення обставин, зазначених у частині 1 цього параграфа, або якщо учасник провадження подав заяву про відвід посадової особи на підставах, перелічених у частині 1 цього параграфа, посадова особа зобов’язана повідомити про це посадову особу, яка має право призначити або обрати її на посаду. Зазначена особа має вирішити питання про потребу відводу протягом трьох робочих днів з дня заявлення відводу.

(5) Відвід особі не заявляється, якщо її неможливо замінити.

(6) Цей параграф не застосовується щодо членів Уряду Республіки, а також зборів і управи місцевого самоврядування.

(1) Учасниками адміністративного провадження є:

1) особа, яка клопоче про видання адміністративного акта чи вчинення дії або яка внесла пропозицію про укладення адміністративного договору (заявник);

2) особа, на яку спрямовано адміністративний акт чи дію або якій адміністративний орган зробив пропозицію укласти адміністративний договір (адресат);

3) особа, чиїх прав чи обов’язків може стосуватися адміністративний акт, адміністративний договір або дія (третя особа);

4) адміністративний орган, який згідно із законом або постановою має надати адміністративному органу, що веде провадження, висновок або погодження для видання правового акта чи вчинення дії.

(2) Адміністративний орган може залучити як учасників провадження інших осіб та органи, чиїх інтересів може стосуватися адміністративний акт, адміністративний договір або дія.

(1) В адміністративному провадженні до правоздатності та дієздатності застосовуються положення Закону про загальну частину цивільного кодексу.

(2) Неповнолітня та інша особа з обмеженою дієздатністю не може самостійно вчиняти процесуальні дії в адміністративному провадженні, якщо законом не передбачено інше. Законне представництво в адміністративному провадженні забезпечує адміністративний орган. [RT I 2002, 53, 336 - набув чинності 01.07.2002]

(1) Учасник провадження має право користуватися в адміністративному провадженні послугами представника. Представник може представляти учасника провадження в усіх процесуальних діях, які згідно із законом учасник провадження не зобов’язаний вчиняти особисто.

(2) Представницькі повноваження в адміністративному провадженні надаються письмовою довіреністю.

(3) В адміністративному провадженні до представництва застосовуються положення Закону про загальну частину цивільного кодексу. [RT I 2002, 53, 336 - набув чинності 01.07.2002]

(1) Для порушення адміністративного провадження або в ході адміністративного провадження адміністративному органу подається заява (клопотання) у вільній формі. Законом або на його підставі для клопотання може бути передбачено обов’язкову форму. Особа зобов’язана з’явитися до місцезнаходження адміністративного органу для подання клопотання лише у випадках, встановлених законом.

(2) Усне клопотання адміністративний орган заносить до протоколу.

(3) Письмове клопотання має містити:

1) ім’я подавача;

2) чітко сформульований зміст клопотання;

3) дату подання клопотання і підпис заявника;

4) бажаний спосіб вручення адміністративного акта чи іншого документа та потрібні для цього контактні дані;

5) інші дані, передбачені правовими актами.

(4) До клопотання, переданого в електронній формі, додається цифровий підпис, а в разі потреби — електронна печатка. Цифровий підпис та електронну печатку додавати не потрібно, якщо клопотання подано через електронний канал і адміністративний орган ідентифікував подавача клопотання у безпечний спосіб. [RT I, 28.12.2017, 2 - набув чинності 01.02.2018]

(5) Строк подання клопотання встановлюється законом або на його підставі.

(6) Адміністративний орган повертає клопотання без розгляду:

1) якщо строк подання клопотання минув і його не поновлено;

2) в інших передбачених законом випадках.

(7) Про залишення клопотання без розгляду повідомляється заявник. Залишення без розгляду клопотання про видання адміністративного акта має бути письмово обґрунтоване.

(8) Заявник може в будь-який час до закінчення адміністративного провадження відкликати своє клопотання.

(1) Адміністративний орган зобов’язаний прийняти подане йому клопотання незалежно від його недоліків, якщо законом не встановлено інше.

(2) Якщо особа не подала разом із клопотанням потрібних даних чи документів або якщо клопотання має інші недоліки, адміністративний орган за першої ж можливості встановлює подавачеві клопотання строк для усунення недоліків, роз’яснюючи, що в разі неусунення недоліків до визначеного дня адміністративний орган може залишити клопотання без розгляду.

(3) Якщо недолік усунуто у встановлений строк, клопотання вважається поданим вчасно. Якщо недолік не усунуто вчасно, адміністративний орган може залишити клопотання без розгляду.

(4) Якщо вирішення клопотання не належить до компетенції адміністративного органу, адміністративний орган залишає клопотання без розгляду, роз’яснюючи заявникові, до компетенції якого адміністративного органу належить справа, або передає клопотання компетентному адміністративному органу, повідомивши про це заявника. У разі передання клопотання компетентному адміністративному органу строк вирішення справи починає спливати з моменту надходження клопотання до компетентного адміністративного органу. [RT I 2002, 61, 375 - набув чинності 01.08.2002]

(1) Якщо для вирішення клопотання потрібне погодження або думка іншого адміністративного органу і їх не надано, адміністративний орган передає копію клопотання разом з документами іншому адміністративному органу, зазначаючи строк, протягом якого має бути прийнято рішення про надання погодження або подано думку. Заявник може сам організувати отримання погодження чи думки, якщо це потрібно в інтересах швидкості та економії провадження.

(2) Якщо інший адміністративний орган у визначений строк не відмовив у погодженні та не продовжив строк, погодження вважається наданим. Якщо інший адміністративний орган у визначений строк не подав думки та не продовжив строк, клопотання можна вирішити без думки іншого адміністративного органу.

(1) Адміністративний орган має право викликати особу як учасника провадження, свідка, експерта або перекладача.

(2) Виклик складається письмово, і в ньому мають бути зазначені:

1) найменування адміністративного органу;

2) ім'я особи, яку викликають;

3) місце і час явки;

4) пояснення, у якій справі, як кого і з якою метою особу викликають;

5) наслідки нез'явлення.

(1) Процесуальна дія протоколюється, якщо:

1) учасник провадження подає про це обґрунтоване клопотання;

2) це вважає за потрібне адміністративний орган, який веде справу;

3) змістом дії є надання адміністративному органу показань, думки або пояснення;

4) обов'язок протоколювання випливає із закону або постанови.

(2) Протокол має містити:

1) час і місце вчинення процесуальної дії;

2) найменування адміністративного органу, який проводить процесуальну дію, та імена присутніх учасників провадження, перекладачів, експертів і свідків;

3) мету процесуальної дії;

4) клопотання, подані під час процесуальної дії;

5) зміст пояснень учасника провадження, показань експерта чи свідка або результат огляду на місці.

(3) Протокол підписує особа, яка його склала. До цифрового протоколу цифровий підпис додавати не потрібно, якщо особу, яка його склала, ідентифіковано безпечним способом. [RT I, 03.02.2023, 1 - набув чинності 01.05.2023]

(1) Адміністративний орган зберігає заяви, клопотання, докази, протоколи, дані про надсилання викликів і вручення документів та інші документи, що мають значення в адміністративному провадженні, формуючи за потреби справу.

(2) Про обставини, що мають значення в адміністративному провадженні і не вбачаються з документів, які містяться у справі, адміністративний орган робить у справі відмітки.

(3) Документи, названі в частині 1 цього параграфа, зберігаються в порядку, передбаченому Законом про архіви та встановленими на його підставі архівними правилами. [RT I 2002, 61, 375 - набув чинності 01.08.2002]

(1) Мовою адміністративного провадження є естонська мова.

(2) Іноземні мови використовуються в адміністративному провадженні в порядку, встановленому Законом про мову.

(1) Якщо учасник провадження або його представник не володіє мовою, якою ведеться провадження, за клопотанням учасника провадження до розгляду справи залучається перекладач.

(2) Витрати на залучення перекладача покриває учасник провадження, який клопотав про залучення перекладача, якщо законом чи постановою не встановлено інше або якщо адміністративний орган не вирішить інакше. Адміністративний орган може встановити умову, що право, яке надається особі адміністративним актом, не виникає до покриття витрат на залучення перекладача.

(1) Офіційне засвідчення — це засвідчення адміністративним органом правильності підпису, копії, роздруківки або витягу.

(2) Доказова сила офіційного засвідчення обмежується обставинами, названими у засвідчувальному написі.

(3) Офіційне засвідчення не замінює нотаріального засвідчення.

(4) Нотаріальне засвідчення замінює офіційне засвідчення.

(1) Право офіційно засвідчувати правильність підпису мають адміністративні органи, визначені Урядом Республіки. Офіційно не можна засвідчувати:

1) підпис без тексту, до якого він належить;

2) підпис, правильність якого має бути засвідчена нотаріально.

(2) Правильність підпису засвідчується лише тоді, коли підпис учинено або визнано своїм у присутності особи, яка засвідчує.

(3) Правильність підпису засвідчується засвідчувальним написом, який додається безпосередньо після підпису і має містити:

1) підтвердження, що підпис є правильним;

2) ім'я та особовий код особи, підпис якої засвідчується; за відсутності особового коду — рік, місяць і день народження;

3) підтвердження, що особу підписанта встановлено і що підпис учинено або визнано своїм у присутності особи, яка засвідчує;

4) місце і час засвідчення, ім'я та підпис особи, яка надала засвідчення, а також відбиток печатки установи. [RT I 2002, 61, 375 - набув чинності 01.08.2002]

(1) Адміністративний орган, який має право видавати офіційний документ або який зберігає документ як архівний, може видати також копію чи витяг із такого документа та офіційно засвідчити їх правильність.

(2) Адміністративний орган, який приймає документ від особи, може зробити з нього копію або витяг та офіційно засвідчити їх правильність. Якщо адміністративному органу разом з копією подано оригінал документа, адміністративний орган не може вимагати офіційного чи нотаріального засвідчення копії.

(3) Адміністративний орган може офіційно засвідчити правильність роздруківки з автоматизованої бази даних, яку він веде.

(4) У випадках, встановлених законом або постановою, адміністративний орган може офіційно засвідчити правильність копії чи витягу з документа, виданого іншим адміністративним органом, або правильність роздруківки з автоматизованої бази даних, яку веде інший адміністративний орган. ↗

(5) Для офіційного засвідчення правильності копії в кінці наявного на ній тексту слід додати засвідчувальний напис, який має містити:

1) видавця цього документа, дату видачі та посилання на місце зберігання в реєстрі документів;

2) підтвердження, що копія тотожна оригіналові;

3) якщо оригінал видано не тим адміністративним органом, який засвідчує правильність копії, — відмітку про те, що копію видано для подання лише тим адміністративним органам, які названі у відмітці;

4) дані про наявні в документі прогалини, закреслення, дописки, нечитані частини тексту, сліди підчищення, інші обставини, що вказують на зміну первісного змісту документа, або про розшивання багатоаркушевого документа;

5) місце і час засвідчення, ім'я та підпис особи, яка надала засвідчення, а також відбиток печатки установи.

(6) Частина 5 цього параграфа застосовується також до офіційного засвідчення витягу та роздруківки. [RT I 2002, 61, 375 - набув чинності 01.08.2002]

[Втратив чинність - RT I 2009, 27, 164 - набр. чинності 01.01.2010]

(1) Адміністративний акт, виклик, повідомлення чи інший документ вручається учаснику провадження поштою, адміністративним органом, який видав документ, або електронно. [RT I, 28.12.2017, 2 - набув чинності 01.02.2018]

(2) У передбачених законом випадках документ видається під підпис викликаному учаснику провадження або публікується в газеті.

(2¹) Якщо учасник провадження має представника або учасник провадження призначив особу для отримання документів, документ може бути вручено виключно представникові або особі, призначеній для отримання документів, і документ вважається врученим також учаснику провадження. За наявності кількох представників або призначених осіб достатньо вручення одному з них. [RT I, 28.12.2017, 2 - набув чинності 01.02.2018]

(3) Документ вручається в разі, якщо це передбачено законом або постановою. В інших випадках достатньо доведення документа до відома у вільній формі.

(1) У разі вручення документа поштою документ надсилається учаснику провадження рекомендованим листом на адресу, зазначену в заяві. У випадках, передбачених законом або постановою, документ може бути вручено простим листом або рекомендованим листом з повідомленням про вручення. [RT I 2002, 61, 375 - набув чинності 01.08.2002]

(2) [Втратив чинність – RT I, 28.12.2017, 2 - набув чинності 01.02.2018]

(3) Документ вважається врученим учаснику провадження, якщо його доставлено на адресу місця проживання або місцезнаходження учасника провадження або якщо його передано учаснику провадження в поштовій установі під підпис.

(4) Якщо учасник провадження не повідомив адміністративний орган про зміну своєї адреси, документ надсилається на останню відому адміністративному органу адресу, і цим документ вважається врученим.

(1) У разі електронного вручення документ робиться доступним у відповідній інформаційній системі або в естонському інформаційному порталі чи надсилається на адресу електронної пошти учасника провадження. До документа має бути додано цифровий підпис і, за потреби, е-печатку, або в обґрунтованому випадку — лише е-печатку.

(2) Документ, зроблений доступним або переданий електронно, вважається врученим у таких випадках:

1) відповідна інформаційна система зареєструвала відкриття або отримання документа;

2) адресат підтвердив отримання переданого електронно документа;

3) документ або повідомлення про надання доступу до документа передано на адресу електронної пошти господарського товариства, внесену до комерційного реєстру;

4) документ або повідомлення про надання доступу до документа передано на адресу електронної пошти публічно-правової юридичної особи, адвоката, аудитора, нотаріуса, судового виконавця, керуючого банкрутством, патентного повіреного або присяжного перекладача, внесену до комерційного реєстру чи оприлюднену зазначеною особою. [RT I, 28.12.2017, 2 - набув чинності 01.02.2018]

(1) При врученні документа учаснику провадження адміністративним органом, який видав документ, документ видається учаснику провадження під підпис на повідомленні, в якому зазначається час передачі документа. Повідомлення зберігається відповідно до § 19 цього закону.

(2) Документ вважається врученим учаснику провадження адміністративним органом, який видав документ, також у випадку, якщо його вручає в порядку службової допомоги інший адміністративний орган.

(3) [Втратив чинність – RT I, 28.12.2017, 2 - набув чинності 01.02.2018]

(4) Документ вважається врученим учаснику провадження також тоді, коли його видано під підпис члену сім'ї віком щонайменше 10 років, який проживає разом з учасником провадження.

(5) У разі тимчасової відсутності учасника провадження, якщо документ не вдалося вручити також особі, зазначеній у частині 4 цього параграфа, адміністративний орган, який вручає документ, зазначає в доданому до документа повідомленні час і дату, коли вручення документа не вдалося. В описаному випадку учасника провадження може бути викликано для отримання документа. [RT I, 28.12.2017, 2 - набув чинності 01.02.2018]

(1) Адміністративний орган може вручати документ у робочі дні в проміжку часу з 8.00 до 20.00.

(2) У проміжку часу з 20.00 до 8.00 або у вихідні дні документ може бути вручено за згодою адресата або з дозволу керівника адміністративного органу для уникнення шкоди, спричиненої зволіканням.

(3) При врученні документа в проміжку часу з 20.00 до 8.00 або у вихідні дні необхідно пред'явити дозвіл, зазначений у частині 2 цього параграфа.

(4) Якщо документ було вручено з порушенням положень цього параграфа, але одержувач документа не відмовився від прийняття документа, документ вважається врученим.

(1) Якщо учасник провадження відмовляється прийняти документ, особа, яка вручає документ, встановлює особу того, хто відмовляється, і робить на документі відмітку, яку засвідчує своїм підписом. Документ з відміткою вона повертає адміністративному органу. У такому разі документ вважається врученим учаснику провадження, за винятком випадку, коли від прийняття документа відмовилися через порушення частин 1–3 § 29 цього закону.

(1) Резолютивна частина документа публікується в газеті загальнодержавного поширення або, у передбачених законом випадках, в офіційному виданні «Ametlikud Teadaanded» («Офіційні оголошення»), якщо:

1) документ необхідно вручити більш ніж ста особам;

2) відсутні дані про адресу або адресу електронної пошти учасника провадження, або якщо учасник провадження не проживає за відомою адресою і його фактичне місцеперебування невідоме, або якщо фізична особа не підтверджує отримання переданого електронно документа і документ неможливо вручити в інший спосіб; [RT I, 28.12.2017, 2 - набув чинності 01.02.2018]

3) адміністративний акт необхідно оприлюднити, і адміністративний акт не підлягає опублікуванню в Riigi Teataja.

(2) Якщо документ стосується лише питань місцевого життя, резолютивну частину документа може бути опубліковано в місцевій газеті.

(3) Резолютивна частина документа вважається опублікованою після першого опублікування.

(4) Витрати на публікацію документа несе особа, яка вручає документ.

(5) З публікацією документ вважається врученим.

(6) Документ публікується в обсязі, що не містить даних, зазначених у частині 3 § 7 цього закону. [RT I 2002, 61, 375 - набув чинності 01.08.2002]

(1) Вручення документа в іноземній державі відбувається в порядку, встановленому міжнародним договором.

(2) Якщо договір, зазначений у частині 1 цього параграфа, не укладено, вручення документа відбувається дипломатичними каналами. Компетентна установа передає документ з відповідним клопотанням Міністерству закордонних справ, яке передає документ закордонному представництву.

(3) Якщо договір, зазначений у частині 1 цього параграфа, не укладено і закон або постанова передбачає вручення документа поштою чи електронним шляхом, документ вручається в порядку, встановленому § 26 або 27 цього закону. [RT I, 28.12.2017, 2 - набув чинності 01.02.2018]

(1) При обчисленні строків в адміністративному провадженні застосовуються положення Цивільного процесуального кодексу.

(2) Строк починається наступного дня після настання календарного дня або події, якими визначено початок строку. Строк, визначений у днях, закінчується в останній день строку.

(3) Якщо закінчення процесуального строку не припадає на робочий день, строк закінчується в перший робочий день, що настає після цієї дати.

(4) Якщо клопотання, яке подається адміністративному органу, складено іноземною мовою і адміністративний орган вимагає подання перекладу, процесуальний строк починається наступного дня після дня надходження перекладу клопотання до адміністративного органу.

(5) Адміністративний орган може за власною ініціативою продовжувати встановлені ним процесуальні строки.

(6) Адміністративний орган може пов'язати продовження процесуального строку з додатковими умовами, переліченими в частині 1 § 53 цього закону. [RT I 2005, 39, 308 - набув чинності 01.01.2006]

(1) Якщо процесуальний строк пропущено з поважної причини, адміністративний орган може за власною ініціативою або за клопотанням учасника провадження поновити строк.

(2) Обґрунтоване клопотання про поновлення процесуального строку слід подати протягом двох тижнів після відпадіння обставини, що перешкоджала вчиненню процесуальної дії. Адміністративний орган може вимагати від учасника провадження одночасно з поданням клопотання про поновлення вчинити ту процесуальну дію, поновлення строку якої запитується.

(3) Процесуальний строк не поновлюється, якщо від первісної дати, передбаченої для вчинення процесуальної дії, минуло більше одного року.

(4) Питання про поновлення процесуального строку вирішує керівник адміністративного органу, який проводить процесуальну дію, або уповноважена ним особа.

(5) Законом можуть бути передбачені випадки, коли процесуальний строк не може бути поновлено.

(1) Адміністративне провадження для видання адміністративного акта або вчинення дії починається:

1) з подання клопотання адміністративному органу;

2) в адміністративному провадженні, розпочатому з ініціативи адміністративного органу, — з повідомлення учасника провадження про провадження;

3) в адміністративному провадженні, розпочатому з ініціативи адміністративного органу, — з вчинення першої процесуальної дії щодо учасника провадження.

(2) Адміністративний орган повідомляє учасників провадження про подання клопотання про видання адміністративного акта або вчинення дії.

(3) Адміністративне провадження для укладення адміністративного договору починається з внесення пропозиції про укладення адміністративного договору.

(4) Обчислення процесуального строку в адміністративному провадженні, яке починається з подання клопотання, здійснюється з моменту реєстрації документа, що надійшов. [RT I 2002, 61, 375 - набув чинності 01.08.2002]

(1) Адміністративний орган роз'яснює учаснику провадження або особі, яка розглядає можливість подання клопотання, на їхнє бажання:

1) які права та обов'язки має учасник провадження в адміністративному провадженні;

1¹) які персональні дані обробляються в адміністративному провадженні та які права має суб'єкт даних; [RT I, 13.03.2019, 2 - набув чинності 15.03.2019]

2) протягом якого строку адміністративне провадження буде ймовірно проведено та які є можливості для прискорення адміністративного провадження;

3) які клопотання, докази та інші документи слід подати в адміністративному провадженні;

4) які процесуальні дії мають вчинити учасники провадження.

(2) Якщо для видання адміністративного акта, про який заявлено клопотання, або для вчинення дії необхідне попереднє видання іншого адміністративного акта, адміністративний орган невідкладно роз'яснює порядок звернення з клопотанням про необхідний адміністративний акт і розгляду такого клопотання, а також умови видання іншого адміністративного акта.

(1) Кожен має право на будь-якій стадії провадження ознайомитися з документами, що мають значення у справі та зберігаються в адміністративному органі, а також зі справою, якщо вона є.

(2) Адміністративний орган забороняє ознайомлення зі справою, документом або його частиною, якщо розголошення відомостей, що в них містяться, заборонено законом або на його підставі.

(3) Ознайомлення зі справою та документами відбувається, як правило, у службових приміщеннях адміністративного органу в присутності посадової особи. Адміністративний орган може робити винятки з цього порядку.

(4) Виготовлення витягів або копій документів і відшкодування витрат здійснюються в порядку, встановленому Законом про публічну інформацію.

(1) Адміністративний орган має право вимагати в ході адміністративного провадження від учасників провадження та інших осіб подання наявних у їхньому розпорядженні доказів і даних, на підставі яких адміністративний орган встановлює обставини, істотні для вирішення справи.

(2) Доказом можуть бути пояснення учасника провадження, документальний доказ, речовий доказ, огляд на місці, показання свідка та висновок експерта.

(3) Учасник провадження зобов'язаний подати адміністративному органу та повідомити йому відомі йому обставини й докази, що мають значення у провадженні. У разі невиконання цього обов'язку адміністративний орган при виданні сприятливого адміністративного акта може залишити клопотання без розгляду.

(1) Адміністративний орган залучає експерта або свідка до адміністративного провадження за його згодою, якщо закон не передбачає обов'язку його участі у провадженні. Як свідків не можна залучати до провадження осіб, допит яких як свідків забороняє Цивільний процесуальний кодекс.

(2) Якщо участь експерта в адміністративному провадженні передбачена законом, експерт може відмовитися від надання висновку на підставах, встановлених Цивільним процесуальним кодексом.

(3) Свідка допитують у порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом.

(4) Експерт і свідок мають право отримувати за виконання своїх завдань винагороду або відшкодування на підставах, встановлених Цивільним процесуальним кодексом.

(5) Порядок виплати грошей свідку та експерту визначає Уряд Республіки. Експерту або свідку, який бере участь в адміністративному провадженні поза місцем свого проживання, виплачуються кошти на проїзд, на житло та добові в розмірі, встановленому постановою Уряду Республіки.

(6) Витрати на залучення експерта або свідка несе особа або адміністративний орган, за клопотанням якої або якого свідка чи експерта було залучено. [RT I 2005, 39, 308 - набув чинності 01.01.2006]

(1) Перш ніж видати адміністративний акт, адміністративний орган зобов'язаний надати учаснику провадження можливість подати у письмовій, усній або іншій придатній формі свою думку та заперечення у справі.

(2) Перш ніж вчинити щодо учасника провадження дію, яка може зашкодити його правам, адміністративний орган зобов'язаний надати йому можливість подати думку та заперечення.

(3) Адміністративне провадження може бути проведене без заслуховування думки та заперечень учасника провадження, якщо:

1) необхідно діяти невідкладно, щоб запобігти шкоді, спричиненій зволіканням, або задля захисту публічних інтересів;

2) від даних, поданих учасником провадження у заяві або поясненні, не відступають і потреби в отриманні додаткових даних немає;

3) справа не вирішується на шкоду цьому учаснику провадження;

4) повідомлення про адміністративний акт або дію, яке супроводжує надання можливості подати думку чи заперечення, не дозволяє досягти мети адміністративного акта або дії;

5) учасник провадження невідомий або якщо вчинювана дія стосується невизначеного кола осіб і встановити їх протягом розумного строку неможливо;

6) адміністративний акт видається як загальне розпорядження або кількість учасників провадження перевищує 50;

7) в інших випадках, встановлених законом.

(1) Якщо адміністративний акт неможливо видати або дію неможливо вчинити у встановлений строк, адміністративний орган зобов'язаний невідкладно повідомити ймовірний час видання адміністративного акта або вчинення дії та зазначити причину недотримання встановленого строку.

(1) На виклик адміністративного органу особа зобов'язана з'явитися у зазначений у виклику час до зазначеного у виклику місця.

(2) Якщо учасник провадження з поважної причини не може з'явитися на виклик, він повинен невідкладно повідомити про це адміністративний орган. Питання про поважність причини вирішує адміністративний орган, невідкладно повідомляючи про це учасника провадження.

(3) Якщо учасник провадження без поважної причини не з'являється на процесуальну дію, адміністративний орган вирішує справу без його присутності.

(4) Якщо особа, яка подала заяву про видання адміністративного акта або вчинення дії, без поважної причини не з'являється на процесуальну дію, адміністративний орган може залишити заяву без розгляду та припинити адміністративне провадження.

(1) Провадження з видання адміністративного акта закінчується:

1) доведенням адміністративного акта до відома;

2) відкликанням заяви заявником;

3) залишенням заяви без розгляду адміністративним органом;

4) у разі смерті або припинення адресата адміністративного акта, якщо адміністративний акт пов'язаний з особою адресата.

(2) Якщо ухвалено рішення не видавати заявлений адміністративний акт, про це видається адміністративний акт. Якщо в адміністративному провадженні, розпочатому з ініціативи адміністративного органу, ухвалено рішення не видавати адміністративний акт, про це повідомляється адресат і адміністративне провадження закінчується.

(3) Провадження з укладення адміністративного договору закінчується:

1) укладенням адміністративного договору;

2) угодою або рішенням однієї зі сторін не укладати адміністративний договір;

3) у разі смерті або припинення сторони адміністративного договору.

(4) Провадження щодо вчинення дії закінчується:

1) вчиненням дії;

2) обґрунтованим рішенням не вчиняти дію;

3) відкликанням заяви заявником;

4) залишенням заяви без розгляду адміністративним органом;

5) у разі смерті або припинення адресата дії, якщо дія пов'язана з особою адресата.

(1) Адміністративний орган поновлює адміністративне провадження за заявою учасника провадження, якщо:

1) відпала обставина або правова норма, що були підставою для видання адміністративного акта, який триваюче обмежує права заявника;

2) у справі виявляються нові істотні докази, які не були відомі особі під час адміністративного провадження;

3) рішенням суду, що набрало законної сили, встановлено, що адміністративний акт було видано або дію вчинено внаслідок обману чи погрози або іншого протиправного впливу на адміністративний орган, або що особа, яка діяла від імені адміністративного органу, вчинила під час адміністративного провадження злочин;

4) рішенням суду, що набрало законної сили, скасовано судове рішення, на якому ґрунтувався адміністративний акт.

(2) У поновленому провадженні адміністративний орган розглядає справу з урахуванням положень 3-го та 4-го розділів 4-ї глави цього Закону.

(3) Заява про поновлення адміністративного провадження подається адміністративному органу, який проводив адміністративне провадження, протягом одного місяця з дня, коли стало відомо про обставини поновлення адміністративного провадження.

(4) Процесуальні дії, яких причини поновлення провадження не стосуються, не повторюються.

(1) Справа адміністративного провадження розглядається на засіданні:

1) у разі протилежних інтересів учасників провадження, якщо це не спричиняє надмірного затягування провадження;

2) у випадках, передбачених законом або постановою;

3) у випадках, коли це за рішенням адміністративного органу необхідне для швидкого та правильного вирішення справи.

(2) Адміністративний орган проводить засідання якомога швидше та простіше, забезпечуючи при цьому права учасників провадження.

(3) На засіданні, крім представників адміністративного органу та учасників провадження, можуть бути присутні також представники адміністративного органу, який здійснює нагляд за цим адміністративним органом. Адміністративний орган може дозволити брати участь у засіданні також іншим особам, якщо проти цього не заперечує жоден з учасників провадження.

(4) Головуючий на засіданні може видалити із засідання особу, яка не підкоряється встановленому головуючим порядку проведення засідання.

(5) Засідання протоколюється.

(1) У випадках, встановлених законом, адміністративне провадження для видання правового акта проводиться як відкрите провадження. Якщо це необхідно для вирішення справи та істотно не шкодить інтересам учасників провадження, адміністративний орган може провести відкрите провадження і в інших випадках.

(2) Якщо проведення відкритого провадження є обов'язковим для видання правового акта, відкрите провадження проводиться також для зміни правового акта та визнання його таким, що втратив чинність.

(3) Явно необґрунтовану заяву адміністративний орган може залишити без задоволення, не проводячи відкритого провадження. У такому разі належить заслухати думку та заперечення заявника.

(4) Крім положень цієї глави, до відкритого провадження застосовуються також інші положення, що регулюють адміністративне провадження, відповідно до мети та суті відкритого провадження.

(1) Клопотання про видання правового акта у відкритому провадженні подається письмово.

(2) Про ініціювання відкритого провадження адміністративний орган повідомляє: [RT I, 28.12.2017, 2 – набув чинності 01.02.2018]

1) адресатові адміністративного акта, що видається у відкритому провадженні;

2) особі, чиї права може обмежити адміністративний акт;

3) адміністративному органу, який має погодити видання правового акта або висловити думку щодо його проєкту, а також адміністративному органу, адміністративний акт якого є передумовою видання правового акта в порядку відкритого провадження.

(3) Адміністративний орган публікує повідомлення про ініціювання провадження щонайменше в одній газеті загальнодержавного поширення. Повідомлення про ініціювання відкритого провадження з питання, що стосується місцевого життя, може бути опубліковане в місцевій або повітовій газеті.

(4) У повідомленні коротко зазначаються зміст клопотання, час і місце викладення проєкту правового акта, що видається в порядку відкритого провадження, та клопотання, а також строк подання пропозицій і заперечень.

(5) Витрати на публікацію повідомлення несе заявник.

(1) Клопотання про видання правового акта і проєкт правового акта разом із пояснювальною запискою викладаються для ознайомлення громадськості, при цьому забезпечується можливість ознайомитися із зазначеними документами щонайменше до закінчення строку подання пропозицій і заперечень.

(2) Крім документів, зазначених у частині 1 цього параграфа, для ознайомлення громадськості викладаються також інші суттєві документи, що стосуються справи, додані до клопотання та подані адміністративному органу або складені ним у ході провадження.

(3) Не викладаються для ознайомлення громадськості дані, оприлюднення яких заборонено законом або на його підставі.

(4) За викладення проєкту або клопотання відповідає адміністративний орган, який проводить відкрите провадження.

(1) Заінтересована особа та особа, чиїх прав може стосуватися правовий акт, що видається в порядку відкритого провадження, мають право у визначений строк подати адміністративному органу, який проводить провадження, пропозиції та заперечення щодо проєкту або клопотання.

(2) Адміністративний орган визначає строк для подання пропозицій і заперечень, який не може бути коротшим за два тижні від початку викладення. Якщо про ініціювання провадження повідомляється після початку викладення, строк не може бути коротшим за два тижні від дня повідомлення.

(3) Заявникові має бути надана можливість до вирішення справи ознайомитися з пропозиціями та запереченнями і висловити щодо них свою думку.

(4) Якщо проєкт або клопотання після викладення змінюється на шкоду особі, чиїх прав стосується проєкт або клопотання, адміністративний орган повідомляє її про це та надає їй можливість ознайомитися з проєктом або клопотанням і подати щодо нього пропозиції та заперечення. [RT I, 28.12.2017, 2 – набув чинності 01.02.2018]

(5) Висловлені усно думки, пропозиції та заперечення протоколюються.

(1) У разі відкритого провадження адміністративний орган вирішує питання про видання правового акта після розгляду справи на відкритому засіданні. Про засідання адміністративний орган повідомляє в порядку, передбаченому § 47 цього закону. Учасник провадження має право усно висловити на засіданні свою думку щодо справи.

(2) Питання про видання правового акта може бути вирішене без розгляду на відкритому засіданні, якщо:

1) протягом установленого строку не було подано пропозицій або заперечень і учасники провадження відмовилися від розгляду справи на відкритому засіданні;

2) така можливість передбачена законом.

(3) Учасник провадження вважається таким, що відмовився від розгляду справи на відкритому засіданні, якщо адміністративний орган на початку викладення або при повідомленні про провадження зробив пропозицію розглянути справу без проведення відкритого засідання, а учасник провадження до закінчення строку подання пропозицій і заперечень не подав щодо цього заперечень.

(4) Якщо час проведення відкритого засідання не було оголошено в повідомленні про ініціювання провадження, учасникові провадження надсилається виклик у порядку, встановленому розділом 7 глави 1 цього закону, щонайменше за 10 днів до засідання. Якщо відкрите провадження передбачене законом або постановою, адміністративний орган може зобов'язати свідків брати участь у засіданні.

(1) Адміністративний акт — це видані адміністративним органом при виконанні адміністративних завдань у публічно-правових відносинах для врегулювання окремого випадку розпорядження, рішення, припис, наказ або інший правовий акт, спрямований на виникнення, зміну чи припинення прав або обов'язків особи.

(2) Загальне розпорядження — це адміністративний акт, який спрямований на осіб, визначених за загальними ознаками, або на зміну публічно-правового статусу речі.

(1) Адміністративний орган може до остаточного вирішення справи:

1) вирішити справу частково (частковий адміністративний акт);

2) юридично обов'язково встановити обставину, що має значення для остаточного вирішення справи (попередній адміністративний акт).

(2) До часткового адміністративного акта і попереднього адміністративного акта застосовуються положення про адміністративний акт.

(1) Додатковою умовою адміністративного акта є:

1) обмеження строку дії адміністративного акта виходячи з визначеної дати або події, яка може настати в майбутньому;

2) додатковий обов'язок, пов'язаний з основним регулюванням адміністративного акта;

3) додаткова умова для виникнення права, що випливає з основного регулювання адміністративного акта;

4) залишення можливості для подальшої зміни адміністративного акта, визнання його нечинним або встановлення додаткової умови.

(2) Додаткову умову до адміністративного акта можна встановити:

1) у випадку, передбаченому законом або постановою;

2) якщо без додаткової умови адміністративний акт довелося б не видавати;

3) якщо питання про видання адміністративного акта має вирішуватися на підставі дискреційного права адміністрації.

(3) Якщо із закінченням дії додаткової умови адміністративний акт стає протиправним, адміністративний орган невідкладно визнає адміністративний акт нечинним або встановлює нову додаткову умову.

(1) Адміністративний акт є правомірним, якщо він виданий компетентним адміністративним органом на підставі чинного на момент видання права та відповідає йому, є пропорційним, без помилок у застосуванні дискреційного права та відповідає вимогам до форми.

(1) Адміністративний акт має бути ясним і однозначно зрозумілим.

(2) Адміністративний акт видається у письмовій формі, якщо законом або постановою не встановлено інше. Адміністративний акт може бути виданий в іншій формі для видання невідкладного розпорядження. За заявою особи, яка має для цього обґрунтований інтерес, адміністративний акт, виданий в іншій формі, має бути згодом невідкладно оформлений письмово.

(3) Письмовий адміністративний акт може бути виданий в електронній формі. До електронного адміністративного акта застосовуються вимоги, що ставляться до письмового адміністративного акта, з урахуванням особливостей, зумовлених електронною формою документа. [RT I, 28.12.2017, 2 – набув чинності 01.02.2018]

(4) У письмовому адміністративному акті зазначаються найменування адміністративного органу, який його видав, ім'я та підпис керівника адміністративного органу або уповноваженої ним особи, час видання адміністративного акта, а також інші передбачені правовим актом дані. До електронного адміністративного акта не обов'язково додавати цифровий підпис, якщо керівника адміністративного органу або уповноважену ним особу можна ідентифікувати в безпечний спосіб. [RT I, 28.12.2017, 2 – набув чинності 01.02.2018]

(5) Довідка, видана про видання адміністративного акта, не є адміністративним актом.

(1) Письмовий адміністративний акт і відмова у виданні сприятливого адміністративного акта мають бути письмово обґрунтовані. Обґрунтування адміністративного акта наводиться в адміністративному акті або в доступному учасникові провадження документі, на який в адміністративному акті є посилання.

(2) В обґрунтуванні адміністративного акта слід зазначити фактичну та правову підставу видання адміністративного акта.

(3) В обґрунтуванні адміністративного акта, виданого на підставі дискреційного права, слід зазначити міркування, з яких виходив адміністративний орган при виданні адміністративного акта.

(4) Фактичну підставу видання адміністративного акта не обов'язково наводити в обґрунтуванні, якщо заяву адресата адміністративного акта було задоволено і права та свободи третьої особи не обмежуються.

(1) В адміністративному акті має бути посилання на можливості, місце, строк і порядок оскарження адміністративного акта.

(2) Відсутність посилання на порядок оскарження не впливає на чинність адміністративного акта та на строк оскарження і не тягне за собою інших правових наслідків.

(3) Відсутність посилання на порядок оскарження може вважатися поважною причиною пропуску строку оскарження адміністративного акта, якщо пропуск строку зумовлений відсутністю такого посилання.

(1) Не можна вимагати визнання адміністративного акта нечинним лише з тієї причини, що при виданні адміністративного акта було порушено процесуальні вимоги або що адміністративний акт не відповідає вимогам до форми, якщо зазначені порушення не могли вплинути на вирішення справи.

(1) Адміністративний орган виправляє в адміністративному акті описку та іншу явну неточність, яка не впливає на зміст адміністративного акта, не дотримуючись передбаченого законом порядку провадження для зміни адміністративного акта. Про виправлення адміністративного акта адміністративний орган повідомляє адресата адміністративного акта.

(1) Правові наслідки створює і обов'язковим для виконання є лише чинний адміністративний акт.

(2) Резолютивна частина чинного адміністративного акта є обов'язковою для кожного, у тому числі для адміністративних і державних органів. Резолютивна частина адміністративного акта — це частина, що містить права та обов'язки, які визначаються адміністративним актом. Інші частини адміністративного акта, у тому числі обставини, встановлені в обґрунтуванні адміністративного акта, мають самостійне правове значення лише у випадках, передбачених законом.

(1) Адміністративний акт є чинним з моменту доведення його до відома адресата або вручення, якщо в адміністративному акті не передбачено пізнішого набрання чинності. Якщо законом не встановлено інше, публічно доведений до відома адміністративний акт набирає чинності на 10-й день після оприлюднення.

(2) Адміністративний акт є чинним до визнання його нечинним, до закінчення строку чинності, до остаточної реалізації наданого адміністративним актом права або до виконання обов'язку, якщо законом не встановлено інше.

(1) Адміністративний акт доводиться до відома учасника провадження у вільній формі, якщо законом або постановою не встановлено інше.

(2) Адміністративний акт доводиться до відома шляхом вручення в порядку, встановленому в розділі 7 глави 1 цього Закону, особі:

1) права якої адміністративним актом обмежуються або на яку адміністративним актом покладаються додаткові обов'язки;

2) на шкоду якій попередній адміністративний акт визнається нечинним або змінюється.

(3) Адміністративний орган публічно доводить адміністративний акт до відома:

1) у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 частини 1 § 31 цього Закону;

2) якщо цього вимагає особа, яка має для цього обґрунтований інтерес;

3) якщо публічне доведення адміністративного акта до відома передбачено законом або постановою.

(4) У випадку, передбаченому пунктом 2 частини 3 цього параграфа, витрати на публічне доведення адміністративного акта до відома несе особа, яка вимагала публічного доведення до відома.

(5) Особі, заяву якої про видання адміністративного акта залишено без задоволення, відмова у виданні адміністративного акта доводиться до відома шляхом вручення.

(6) При публічному доведенні адміністративного акта до відома оприлюднюються найменування адміністративного органу, який видав адміністративний акт, ім'я адресата адміністративного акта, резолютивна частина адміністративного акта та посилання на можливості ознайомлення з усім адміністративним актом.

(1) Нікчемний адміністративний акт є нечинним із самого початку.

(2) Адміністративний акт є нікчемним, якщо:

1) з нього не вбачається, який адміністративний орган видав адміністративний акт;

2) з нього не вбачається адресат адміністративного акта;

3) його видав не компетентний адміністративний орган;

4) він зобов'язує вчинити правопорушення;

5) з нього не вбачаються права та обов'язки, обов'язки є суперечливими або з іншої об'єктивної причини ніхто не може його виконати.

(3) Нікчемність частини адміністративного акта тягне за собою нікчемність усього адміністративного акта, якщо без нікчемної частини адміністративний акт не було б видано.

(4) Орган, який видав адміністративний акт, може встановити нікчемність адміністративного акта в будь-який час. Особа, яка має для цього обґрунтований інтерес, може вимагати від адміністративного органу та адміністративного суду встановлення нікчемності адміністративного акта.

(1) Положення цього розділу застосовуються до визнання адміністративного акта нечинним адміністративним органом. Установлене щодо визнання нечинним застосовується також до зміни адміністративного акта адміністративним органом та до зупинення чинності адміністративного акта.

(2) Адміністративний орган вирішує питання про визнання адміністративного акта нечинним відповідно до дискреційного повноваження, якщо закон не забороняє визнавати адміністративний акт нечинним або не зобов'язує визнати адміністративний акт нечинним.

(3) Під час здійснення дискреційного повноваження слід ураховувати наслідки видання адміністративного акта та визнання адміністративного акта нечинним для особи, ґрунтовність провадження з видання адміністративного акта, суттєвість підстав визнання адміністративного акта нечинним та їх зв'язок з участю особи у провадженні з видання адміністративного акта та з іншою діяльністю особи, час, що минув з моменту видання адміністративного акта, а також інші обставини, що мають значення.

(4) Якщо визнання нечинним відбувається на користь однієї особи та на шкоду іншій особі, виходять із положень, які регулюють визнання адміністративного акта нечинним на шкоду особі.

(1) Адміністративний акт, який на момент видання був протиправним, може бути визнаний нечинним на користь особи як на майбутнє, так і зі зворотною дією.

(2) Правомірний адміністративний акт може бути визнаний нечинним на користь особи на майбутнє, за винятком випадку, коли адміністративний акт такого самого змісту довелося б видати знову або коли визнання нечинним суперечило б закону.

(3) Якщо підстава видання адміністративного акта, який триваюче обмежує права, відпадає внаслідок зміни правових або фактичних обставин, адміністративний акт за заявою особи має бути визнаний нечинним з моменту зміни обставин.

(1) Протиправний адміністративний акт може бути, з урахуванням установленого в § 67 цього Закону, визнаний нечинним на шкоду особі як на майбутнє, так і зі зворотною дією, якщо закон не встановлює інше.

(2) Адміністративний акт, який на момент видання був правомірним, може бути визнаний нечинним на шкоду особі на майбутнє, якщо:

1) це дозволено законом або якщо таку можливість було залишено в адміністративному акті;

2) адміністративний орган мав би право не видавати адміністративний акт через фактичні обставини, що змінилися пізніше, або на підставі правової норми, зміненої пізніше, і публічний інтерес у визнанні адміністративного акта нечинним переважає довіру особи до того, що адміністративний акт залишиться чинним;

3) з адміністративним актом пов'язаний додатковий обов'язок і особа його не виконала;

4) особа не використовує за цільовим призначенням гроші або річ, передані на підставі адміністративного акта.

(3) Адміністративний акт, який на момент видання був правомірним, може бути визнаний нечинним на шкоду особі зі зворотною дією у випадках, установлених пунктами 1, 3 і 4 частини 2 цього параграфа.

(4) У випадку, встановленому пунктом 2 частини 2 цього параграфа, адміністративний акт може бути визнаний нечинним з моменту зміни обставин, якщо особа, на шкоду якій адміністративний акт визнається нечинним, винно не виконала обов'язок повідомити про суттєву зміну обставин.

(1) Вирішуючи питання про визнання адміністративного акта нечинним на шкоду особі, адміністративний орган ураховує, крім установленого в частині 3 § 64 цього Закону, також довіру особи до того, що адміністративний акт залишиться чинним, публічний інтерес та інтерес обтяженої адміністративним актом особи в тому, щоб адміністративний акт було визнано нечинним.

(2) Адміністративний акт не можна визнавати нечинним на шкоду особі, якщо особа, довіряючи тому, що адміністративний акт залишиться чинним, використала майно, отримане на підставі адміністративного акта, вчинила правочин щодо розпорядження своїм майном або іншим чином змінила устрій свого життя, і її інтерес у збереженні чинності адміністративного акта переважає публічний інтерес у визнанні адміністративного акта нечинним.

(3) Якщо з переважного публічного інтересу адміністративний акт визнається нечинним на шкоду особі, особі відшкодовується майнова шкода, яка виникла в неї через довіру до збереження чинності адміністративного акта або неодмінно виникне.

(4) Особа не може посилатися на довіру при визнанні адміністративного акта нечинним, якщо:

1) строк подання до адміністративного суду скарги про визнання адміністративного акта нечинним ще не минув, а також під час розгляду скарги про визнання адміністративного акта нечинним;

2) можливість визнання нечинним передбачена законом або таку можливість було залишено в адміністративному акті;

3) особа не виконала пов'язаний з адміністративним актом додатковий обов'язок;

4) особа не використала за цільовим призначенням гроші або річ, передані на підставі адміністративного акта;

5) особа знала про протиправність адміністративного акта або не знала про неї через свою вину;

6) адміністративний акт видано на підставі поданих особою неправильних або неповних даних чи внаслідок обману або погрози чи іншого протиправного впливу на адміністративний орган.

(5) Подання неправильних даних не виключає врахування довіри, якщо подання неправильних або неповних даних спричинив адміністративний орган і особа не знала та не повинна була знати про протиправність адміністративного акта.

(1) Особа має право клопотати про визнання адміністративного акта нечинним лише в разі, якщо вона може клопотати про поновлення адміністративного провадження на підставі § 44 цього Закону.

(2) Питання про визнання адміністративного акта нечинним вирішує адміністративний орган, до компетенції якого належало б видання адміністративного акта на момент визнання нечинним. Інший адміністративний орган може визнати адміністративний акт нечинним лише у випадку, встановленому законом. Адміністративний акт, виданий з перевищенням компетенції, може визнати нечинним також адміністративний орган, який його видав.

(3) Адміністративний акт вважається нечинним з моменту набрання чинності визнанням його нечинним, якщо адміністративний орган не встановить іншого моменту часу.

(1) Річ, гроші або інша пільга, передані особі на підставі адміністративного акта, визнаного нечинним зі зворотною дією, повертаються або відшкодовуються відповідно до положень приватного права про безпідставне збагачення.

(2) Щодо повернення або відшкодування речей чи грошей, переданих особою адміністративному органу на підставі адміністративного акта, визнаного нечинним зі зворотною дією, застосовується закон про державну відповідальність.

(1) Адміністративний акт визнається нечинним самостійним адміністративним актом, щодо якого, крім положень цього розділу, застосовуються також інші вимоги, чинні щодо адміністративного акта.

(2) Законом підстави визнання адміністративного акта нечинним можуть бути обмежені або розширені порівняно з положеннями цього розділу.

(1) Особа, яка вважає, що адміністративним актом або в ході адміністративного провадження порушено її права чи обмежено її свободи, може подати заперечення.

(2) Заперечення не можна подати на акт або дію адміністративного органу, службовий нагляд за яким здійснює Уряд Республіки. [RT I 2002, 61, 375 - набув чинності 01.08.2002]

(1) У порядку провадження за скаргою можна вимагати: [RT I, 23.02.2011, 3 - набув чинності 01.01.2012]

1) визнання адміністративного акта нечинним;

2) визнання нечинною частини адміністративного акта, якщо закон не обмежує часткового оскарження адміністративного акта;

3) винесення припису про видання адміністративного акта, нове вирішення справи або вчинення дії.

(2) Дія адміністративного провадження оскаржується разом з адміністративним актом (рішенням по суті).

(3) Окремо від адміністративного акта можна оскаржити:

1) зволікання;

2) бездіяльність;

3) відмову у відводі посадової особи;

4) повернення заяви про видання адміністративного акта;

5) іншу дію, передбачену законом.

(1) Якщо законом не встановлено іншої підвідомчості скарги, скарга подається через адміністративний орган, який видав адміністративний акт або вчинив дію, адміністративному органу, який здійснює службовий нагляд за адміністративним органом, що видав адміністративний акт або вчинив дію.

(2) Якщо органу, який здійснює службовий нагляд за адміністративним органом, що видав адміністративний акт або вчинив дію, немає, скаргу вирішує адміністративний орган, який видав адміністративний акт або вчинив дію.

(3) Якщо службовий нагляд за адміністративним органом здійснює міністр, скаргу вирішує адміністративний орган, який видав адміністративний акт або вчинив дію, якщо законом не встановлено інше. [RT I 2002, 61, 375 - набув чинності 01.08.2002]

(1) Провадження за скаргою починається з подання скарги адміністративному органу.

(1) Скаргу на адміністративний акт або дію потрібно подати протягом 30 днів, якщо закон не встановлює інше, рахуючи з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про оскаржуваний адміністративний акт чи дію.

(1) Скарга подається письмово або усно. Усна скарга протоколюється в адміністративному органі та скріплюється підписом особи, яка її подала.

(2) У скарзі зазначаються:

1) найменування адміністративного органу, якому подано скаргу;

2) ім'я або найменування подавача скарги, поштова адреса та номери засобів зв'язку;

3) зміст оскаржуваного адміністративного акта або дії;

4) причини, з яких подавач скарги вважає, що адміністративний акт або дія порушує його права;

5) чітко висловлена вимога подавача скарги; [RT I, 23.02.2011, 3 - набув чинності 01.01.2012]

6) підтвердження подавача скарги про те, що в оскаржуваній справі немає судового рішення, яке набрало законної сили, і не відбувається судового провадження;

7) перелік доданих до скарги документів.

(3) Скаргу підписує особа, яка її подає, або її представник. Представник подавача скарги додає довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження, якщо його не було подано раніше. До скарги не обов'язково додавати цифровий підпис, якщо скаргу подано через електронний канал і адміністративний орган безпечним способом ідентифікував подавача скарги. [RT I, 28.12.2017, 2 - набув чинності 01.02.2018]

(1) Строк подання скарги може бути поновлено на умовах, встановлених § 34 цього закону.

(1) Якщо скарга не відповідає вимогам, встановленим § 76 цього закону, адміністративний орган допомагає усунути недоліки або надає особі 10-денний строк для усунення недоліків.

(1) Скарга повертається, якщо:

1) особа не має права подавати скаргу;

2) подавач скарги не усунув недоліків скарги у встановлений строк;

3) пропущено строк подання скарги і його не поновлено;

4) у тій самій справі є судове рішення, яке набрало законної сили;

5) у тій самій справі відбувається судове провадження.

(2) Якщо скарга не належить до компетенції адміністративного органу, адміністративний орган повертає скаргу, роз'яснюючи, куди особа має звернутися, або передає скаргу компетентному адміністративному органу, повідомляючи про це подавача скарги.

(3) Про повернення скарги особі повідомляється протягом семи днів від подання скарги. У повідомленні потрібно обґрунтувати повернення скарги та роз'яснити порядок оскарження. [RT I, 28.12.2017, 2 - набув чинності 01.02.2018]

(1) Якщо скарга відповідає вимогам, встановленим цим законом, адміністративний орган протягом семи днів від отримання скарги передає скаргу разом з необхідними документами адміністративному органу, який здійснює службовий нагляд за адміністративним органом, що видав адміністративний акт або вчинив дію.

(2) Якщо адміністративний орган, який видав адміністративний акт або вчинив дію, вважає скаргу обґрунтованою, він може задовольнити її сам.

(1) Адміністративний орган, який вирішує скаргу, може зупинити виконання адміністративного акта, якщо це необхідно для захисту публічного інтересу, прав адресата адміністративного акта або третьої особи.

(1) Адміністративний орган, який розглядає скаргу:

1) за потреби витребовує у відповідного адміністративного органу документи, що стосуються адміністративного акта;

2) за потреби проводить огляд на місці;

3) за потреби залучає експерта;

4) за потреби вимагає від адміністративного органу, який видав адміністративний акт, письмових пояснень;

5) заслуховує пояснення заінтересованих у справі осіб;

6) вирішує питання зупинення виконання адміністративного акта;

7) повідомляє особі, яка подала скаргу, та іншим заінтересованим у справі особам час і місце розгляду справи;

8) вчиняє інші дії, передбачені законом.

(1) Під час розгляду скарги перевіряються правомірність і доцільність видання адміністративного акта.

(2) Під час розгляду скарги досліджуються документальні докази, заслуховуються пояснення заінтересованих у справі осіб, висновки експертів та показання свідків, оглядаються речові докази і проводяться огляди на місці.

(1) Якщо закон не встановлює інше, скарга вирішується протягом 10 днів, рахуючи від передання скарги адміністративному органу, який її розглядає.

(2) Якщо скаргу потрібно додатково дослідити, адміністративний орган, який розглядає скаргу, може продовжити строк розгляду скарги до 30 днів. Повідомлення про продовження строку надсилається подавачеві скарги. [RT I, 28.12.2017, 2 - набув чинності 01.02.2018]

(1) Вирішуючи скаргу по суті, адміністративний орган має право рішенням за скаргою:

1) задовольнити скаргу і визнати адміністративний акт повністю або частково нечинним та усунути фактичні наслідки адміністративного акта;

2) винести припис про видання адміністративного акта, вчинення дії або нове вирішення справи;

3) винести припис про зворотне виконання дії;

4) залишити скаргу без задоволення.

(1) Рішення за скаргою оформлюється письмово, і в ньому зазначається резолютивна частина щодо вирішення скарги. Рішення за скаргою вручається подавачеві скарги і третій особі.

(2) У разі залишення скарги без задоволення рішення за скаргою, крім вимог, встановлених частиною 1 цього параграфа, має бути обґрунтованим і містити роз'яснення щодо подання скарги до адміністративного суду.

(3) Відповідно до частин 1 і 2 цього параграфа оформлюється також повернення скарги адміністративним органом.

(1) Особа, чиє заперечення залишено без задоволення або чиї права порушено у провадженні за запереченням, має право звернутися зі скаргою до адміністративного суду на умовах і в порядку, встановлених Кодексом адміністративного судочинства.

(2) Скасування рішення за запереченням можна вимагати у скарзі, що подається до адміністративного суду:

1) разом із вимогою, яку рішенням за запереченням залишено частково або повністю без задоволення, або

2) незалежно від подання вимоги, зазначеної в пункті 1 цієї частини, якщо рішенням за запереченням права особи порушено іншим чином, ніж часткове або повне залишення заперечення без задоволення. [RT I, 23.02.2011, 3 - набув чинності 01.01.2012]

(1) Постанова — це правовий акт, який адміністративний орган видає для регулювання невизначеної кількості випадків.

(1) Постанова є правомірною, якщо вона відповідає чинному праву, відповідає вимогам до форми і якщо її видав у передбаченому законом порядку на підставі норми про уповноваження той адміністративний орган, який зазначений у нормі про уповноваження.

(2) До видання постанови не застосовується встановлене в частині 1 цього закону, за винятком положень розділів 1 і 2 глави 1 та глави 3.

(1) Постанову можна видати лише за наявності норми про уповноваження, що міститься в законі, та відповідно до меж, змісту і мети норми про уповноваження.

(2) Для врегулювання питання місцевого життя орган місцевого самоврядування може видати постанову без норми про уповноваження, за винятком випадку, коли норма про уповноваження в законі є.

(3) Частина 1 цього параграфа не застосовується при визнанні адміністративним органом недійсною постанови, виданої без норми про уповноваження.

(1) Адміністративний орган, уповноважений видавати постанову, може передати повноваження видати постанову іншому адміністративному органу лише в тому разі, якщо така можливість передбачена нормою про уповноваження.

(2) Якщо вирішення питання законом віднесено до компетенції місцевого самоврядування, то в кожному конкретному випадку, коли питання не віднесено законом до виключної компетенції волосної або міської ради, волосна або міська рада може передати повноваження видати постанову волосній або міській управі.

(1) Постанова видається письмово. Постанову в письмовій формі можна видати в електронному вигляді. До електронної постанови застосовуються вимоги, що ставляться до письмової постанови, з урахуванням особливостей, зумовлених електронною формою документа. [RT I, 28.12.2017, 2 - набув чинності 01.02.2018]

(2) У постанові слід посилатися на норму про уповноваження, що є підставою для видання постанови. Якщо постанову видає адміністративний орган на підставі подальшого уповноваження, слід посилатися також на подальше уповноваження. Ця вимога не застосовується щодо визнання недійсною постанови, виданої без норми про уповноваження.

(3) У постанові зазначаються найменування адміністративного органу, який її видав, а також дата видання і номер постанови. Постанові надається заголовок.

(4) У постанові, що змінює постанову або визнає її недійсною, слід зазначити також заголовок і номер постанови, яка змінюється або визнається недійсною, а також дату видання постанови та відмітку про її опублікування.

(5) Постанова підписується і публікується в передбаченому законом порядку.

(1) Постанова є чинною, доки її не визнає недійсною адміністративний орган або Державний суд, або до закінчення строку чинності, або до визнання недійсною норми про уповноваження.

(2) Постанова починає діяти (набирає чинності) на третій день після опублікування в установленому порядку, якщо законом або самою постановою не встановлено пізнішого строку. У передбаченому законом випадку постанова набирає чинності раніше, ніж встановлено в цій частині.

(3) Якщо постанова видана на підставі норми про уповноваження, яка міститься в законі, проголошеному Президентом Республіки, але який ще не набрав чинності, постанова не набирає чинності до набрання чинності законом.

(1) Якщо постанова нікчемна, то вважається, що вона ніколи не була чинною.

(2) Постанова є нікчемною, якщо:

1) вона не була опублікована в установленому порядку;

2) з постанови не видно адміністративного органу, який її видав.

(3) Нікчемна постанова не застосовується.

(1) Адміністративний договір — це угода, яка регулює адміністративно-правові відносини. Адміністративний договір можна укласти для регулювання або окремого випадку, або невизначеної кількості випадків.

(1) Щонайменше однією стороною адміністративного договору є держава, одиниця місцевого самоврядування, інша юридична особа публічного права, юридична особа приватного права або фізична особа, яка на підставі закону виконує завдання публічного управління.

(2) Від імені держави або одиниці місцевого самоврядування адміністративний договір укладає адміністративний орган, до компетенції якого належить виконання завдання, що є предметом адміністративного договору. [RT I 2002, 61, 375 - набув чинності 01.08.2002]

(1) Для регулювання невизначеної кількості випадків адміністративний договір можна укласти лише на підставі норми про уповноваження, що міститься в законі.

(2) Адміністративний орган може укладати адміністративний договір лише в межах своєї компетенції. Адміністративний орган не може брати на себе адміністративним договором зобов'язання, що перевищують його компетенцію.

(1) Адміністративний орган може замість видання адміністративного акта укласти для регулювання окремого випадку адміністративний договір з особою, якій адміністративний акт був би інакше адресований, якщо закон або постанова прямо не передбачає лише видання адміністративного акта.

(2) Зобов'язання, що покладаються на особу адміністративним договором, укладеним замість видання адміністративного акта, повинні відповідати меті договору та зобов'язанням адміністративного органу, які випливають з договору.

(1) До укладення адміністративного договору для регулювання окремого випадку застосовується встановлене в частині 1 цього закону настільки, наскільки це не суперечить сутності адміністративного договору.

(2) Для регулювання невизначеної кількості випадків адміністративний договір укладається в порядку, передбаченому для укладення цивільно-правових договорів.

(3) Адміністративний договір укладається в письмовій формі.

(1) Адміністративний договір є правомірним, якщо він відповідає вимогам, встановленим у § 54–57 або § 89–91 та в частині 2 § 92 цього закону. Зазначені вимоги застосовуються до адміністративного договору настільки, наскільки вони не суперечать сутності адміністративного договору.

(1) Адміністративний договір, що регулює окремий випадок, набирає чинності в порядку, передбаченому для набрання чинності цивільно-правовими договорами.

(2) Якщо адміністративний договір, зазначений у частині 1 цього параграфа, обмежує права третьої особи, договір набирає чинності з моменту надання третьою особою відповідної письмової згоди.

(3) Якщо замість видання адміністративного акта, що видається за згодою іншого адміністративного органу, укладається адміністративний договір, він не набирає чинності до отримання згоди іншого адміністративного органу.

(4) Адміністративний договір, що регулює невизначену кількість випадків, набирає чинності в порядку, передбаченому для набрання чинності постановою.

(1) Адміністративний договір змінюють і припиняють у порядку, встановленому цивільними законами, з урахуванням особливостей, установлених цим параграфом.

(2) Адміністративний орган може в односторонньому порядку змінити адміністративний договір або припинити його, якщо це конче потрібно, щоб запобігти тяжкому порушенню переважаючого публічного інтересу.

(3) У разі зміни або припинення адміністративного договору у випадку, зазначеному в частині 2 цього параграфа, адміністративний орган зобов'язаний обґрунтувати зміну або припинення адміністративного договору. У разі зміни або припинення адміністративного договору адміністративний орган зобов'язаний відшкодувати другій стороні договору завдану цим майнову шкоду.

(4) Якщо після укладення адміністративного договору його виконання стало істотно складнішим, сторона, яка потрапила у скруту і яка не зазначена в частині 2 цього параграфа, може вимагати зміни адміністративного договору відповідно до нових обставин. Якщо це неможливо або якщо друга сторона від цього відмовляється, сторона, яка потрапила у скруту, може звернутися до суду із заявою про припинення адміністративного договору.

(1) Адміністративний договір є нікчемним:

1) якщо нікчемним був би адміністративний акт такого самого змісту;

2) якщо наявні обставини, які зумовлюють нікчемність цивільно-правового договору.

(2) До нікчемного адміністративного договору застосовується встановлене щодо нікчемності цивільно-правових договорів.

(1) Адміністративний договір, який не відповідає вимогам правомірності адміністративного договору, але не є нікчемним, є чинним і підлягає виконанню, за винятком випадку, коли сторона договору, яка є приватною особою, під час укладення адміністративного договору знала про його протиправність або коли адміністративний договір було укладено на підставі поданих нею неправильних чи неповних даних або внаслідок погрози, обману з боку адміністративного органу чи іншого протиправного впливу.

(2) Якщо адміністративний договір із перелічених у частині 1 цього параграфа причин не підлягає виконанню, адміністративний договір за рішенням адміністративного органу приводять у відповідність із законом або припиняють. У разі припинення адміністративного договору сторони повертають одержане за договором, а в разі неможливості повернення — відшкодовують одержане у грошах.

(1) До адміністративних договорів застосовуються положення про цивільно-правові договори з урахуванням особливостей, установлених цим законом.

(2) Крім установленого частиною 1 цього параграфа, до адміністративних договорів про уповноваження на виконання адміністративних завдань держави або органу місцевого самоврядування застосовуються вимоги закону про адміністративне співробітництво. [RT I 2003, 20, 117 – набув чинності 01.07.2003]

(1) Дія — це діяльність адміністративного органу, яка не є виданням правового акта і яка не вчиняється у цивільно-правових відносинах.

(2) Положення цієї глави не застосовуються до процесуальної дії.

(1) Дія має відповідати правовим актам. Дія може обмежувати права або свободи лише тоді, коли для цього є законна підстава.

(2) Спосіб, обсяг і час вчинення дії, а також порядок її здійснення адміністративний орган визначає на власний розсуд, дотримуючись меж дискреційного права та принципів рівного поводження і пропорційності.

(1) Якщо дією обмежуються права особи, особа має право вимагати письмового обґрунтування дії.

(2) Вимогу про обґрунтування дії подають адміністративному органу в письмовій формі невідкладно після того, як про дію стало відомо.

(1) Якщо дією порушуються права особи, особа може вимагати від адміністративного органу або суду невчинення чи припинення дії, а також усунення наслідків дії та відшкодування шкоди відповідно до закону про державну відповідальність і звернутися для цього до адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства.

[Вилучено з цього тексту.]

(1) Цей закон набирає чинності 1 січня 2002 року.

(2) До адміністративного провадження, врегульованого спеціальним законом, цей закон застосовується у випадку, коли це передбачає спеціальний закон.