Закон про надзвичайні ситуації

(1) Цей закон встановлює правові засади кризового врегулювання, зокрема підготовки до надзвичайної ситуації та подолання надзвичайної ситуації, а також забезпечення безперебійності життєво важливих послуг. Цей закон регулює також оголошення, подолання та припинення особливого стану, залучення Сил оборони та Оборонного союзу (Kaitseliit) до подолання надзвичайної ситуації, що спричинила оголошення особливого стану, а також державний нагляд і відповідальність.

(2) Цей закон застосовується під час підготовки до загрози державній безпеці та конституційному ладу, під час підвищеної оборонної готовності, надзвичайного стану та воєнного стану настільки, наскільки в інших законах не встановлено інше. [RT I, 18.06.2021, 1 - набув чинності 28.06.2021]

(3) [Втратив чинність – RT I, 18.06.2021, 1 - набув чинності 28.06.2021]

(4) Компетенція та повноваження державних установ і установ місцевого самоврядування (далі — установа) та осіб, встановлені іншими правовими актами, діють також під час підготовки до надзвичайної ситуації та подолання надзвичайної ситуації, якщо цей закон не встановлює інше.

(5) До адміністративного провадження, встановленого цим законом, застосовуються положення закону про адміністративне провадження з урахуванням особливостей цього закону.

(1) Надзвичайна ситуація — це подія або ланцюг подій чи припинення життєво важливої послуги, що загрожує життю або здоров'ю багатьох людей, спричиняє велику майнову шкоду, велику шкоду довкіллю або серйозні та масштабні порушення безперебійності життєво важливої послуги і для подолання якої необхідні швидкі узгоджені дії кількох установ або залучених ними осіб, застосування відмінної від звичайної системи управління, а також залучення значно більшої, ніж зазвичай, кількості осіб і засобів.

(2) Загроза надзвичайної ситуації — це стан, за якого на підставі об'єктивної оцінки виявлених обставин можна вважати ймовірним, що подія або ланцюг подій чи порушення життєво важливої послуги може найближчим часом перерости в надзвичайну ситуацію.

(3) Кризове врегулювання у розумінні цього закону — це система заходів, що охоплює запобігання надзвичайній ситуації, підготовку до надзвичайної ситуації та подолання надзвичайної ситуації.

(4) Життєво важлива послуга — це послуга, що має вирішальний вплив на функціонування суспільства і припинення якої безпосередньо загрожує життю або здоров'ю людей чи функціонуванню іншої життєво важливої послуги або послуги загального інтересу, або спричиняє велику шкоду довкіллю, і припинення якої має суттєвий вплив на економіку держави та державну оборону. Життєво важлива послуга розглядається в цілості разом із будівлею, обладнанням, персоналом, запасами та іншим подібним, що є неодмінно необхідними для її функціонування. [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

(5) Безперебійність життєво важливої послуги — це здатність надавача життєво важливої послуги до безперервного функціонування та здатність відновити безперервне функціонування після припинення життєво важливої послуги.

(1) Кожна установа та особа відповідає за виконання завдань кризового врегулювання у своїй сфері.

(2) Кожна установа та особа виконує завдання, пов'язані зі своєю основною діяльністю, також під час надзвичайної ситуації та особливого стану, якщо цим законом або іншими правовими актами не встановлено інше.

(3) Завдання кризового врегулювання виконуються відповідно до принципу субсидіарності на якомога нижчому необхідному рівні.

(4) Під час запобігання надзвичайним ситуаціям, підготовки до них та їх подолання установи й особи співпрацюють і надають одна одній допомогу.

[RT I, 18.06.2021, 1 - набув чинності 01.07.2021]

(1) Розробкою державної політики кризового врегулювання та її реалізацією керує Уряд Республіки. [RT I, 18.06.2021, 1 - набув чинності 01.07.2021]

[RT I, 18.06.2021, 1 - набув чинності 01.07.2021]

(1) Завдання Рятувального департаменту в організації кризового врегулювання на регіональному рівні є такими:

1) консультує одиниці місцевого самоврядування щодо організації кризового врегулювання;

2) організовує співпрацю між установами виконавчої державної влади та одиницями місцевого самоврядування у запобіганні надзвичайним ситуаціям та підготовці до них;

3) підтримує установу, що керує подоланням надзвичайної ситуації, в організації обміну інформацією, обізнаності про ситуацію та співпраці у разі загрози надзвичайної ситуації та під час подолання надзвичайної ситуації.

(2) Для організації співпраці між установами виконавчої державної влади та одиницями місцевого самоврядування у запобіганні надзвичайним ситуаціям, підготовці до них та їх подоланні утворюються чотири постійно діючі регіональні кризові комісії.

(3) Регіональну кризову комісію утворює, її склад затверджує та порядок роботи встановлює Уряд Республіки постановою. [RT I, 18.06.2021, 1 - набув чинності 01.07.2021]

(1) Волосна або міська управа утворює на території одиниці місцевого самоврядування постійно діючу кризову комісію одиниці самоврядування.

(2) Волосна або міська управа може утворити спільну кризову комісію з однією або кількома одиницями місцевого самоврядування.

(3) Кризова комісія одиниці самоврядування:

1) координує кризове врегулювання в одиниці місцевого самоврядування;

2) подає регіональній кризовій комісії раз на рік звіт про діяльність кризової комісії одиниці самоврядування та план роботи на наступний рік;

3) виконує інші завдання, що випливають із закону та її статуту.

(4) Головою кризової комісії одиниці самоврядування є волосний старшина або мер міста, який затверджує склад кризової комісії.

(5) Завдання та порядок роботи кризової комісії одиниці самоврядування встановлюються статутом, який затверджує волосна або міська управа.

(6) Кризова комісія одиниці самоврядування узгоджує проєкт статуту, зазначеного в частині 5 цього параграфа, з Рятувальним департаментом.

[Втратив чинність - RT I, 18.06.2021, 1 - набр. чинності 01.07.2021]

(1) Міністерство організовує кризове врегулювання у своїй сфері управління.

[Втратив чинність - RT I, 08.10.2024, 1 - набр. чинності 18.10.2024]

(1) Для оцінки ризику надзвичайної ситуації або іншої подібної ситуації складається загальнодержавний аналіз ризиків.

(2) Загальнодержавний аналіз ризиків — це документ, у якому аналізуються загрози, що можуть спричинити надзвичайну ситуацію або іншу подібну ситуацію.

(3) Для складання загальнодержавного аналізу ризиків установи, зазначені в переліку, встановленому на підставі частини 7 цього параграфа, зокрема Банк Естонії у співпраці з Фінансовою інспекцією, у межах своєї компетенції аналізують загрози та оцінюють ризики, а також подають дані, встановлені на підставі частини 7. Одиниці місцевого самоврядування оцінюють ризики та подають для складання загальнодержавного аналізу ризиків дані, встановлені на підставі частини 3 § 9² цього закону.

(4) Загальнодержавний аналіз ризиків складається кожні чотири роки, а його актуальність оцінюється щонайменше раз на рік.

(5) Складанням загальнодержавного аналізу ризиків керує Державна канцелярія.

(6) Загальнодержавний аналіз ризиків є основою для плану вирішення надзвичайної ситуації та інших документів, що складаються для підготовки до надзвичайної ситуації та її вирішення.

(7) Перелік даних, необхідних для складання загальнодержавного аналізу ризиків, вимоги та порядок складання аналізу, а також перелік установ, що подають дані, встановлює Уряд Республіки постановою. [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

(1) Одиниця місцевого самоврядування складає аналіз ризиків одиниці місцевого самоврядування, враховуючи загальнодержавний аналіз ризиків, зазначений у § 9¹ цього закону.

(2) Одиниця місцевого самоврядування узгоджує аналіз ризиків, зазначений у частині 1 цього параграфа, з Рятувальним департаментом та подає його для висловлення думки іншим відповідним учасникам.

(3) Вимоги до складання аналізу ризиків одиниці місцевого самоврядування, умови та порядок його узгодження і затвердження, а також періодичність перегляду встановлює Уряд Республіки постановою. [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

(1) Для підвищення безперервності діяльності надавачів життєво важливих послуг складається стратегія безперервності діяльності надавачів життєво важливих послуг.

(2) Стратегія безперервності діяльності надавачів життєво важливих послуг — це документ, у якому описуються довгострокові цілі та заходи, що вживаються для забезпечення безперервності життєво важливої послуги.

(3) Складанням стратегії безперервності діяльності надавачів життєво важливих послуг керує Державна канцелярія.

(4) Перелік даних, необхідних для складання стратегії безперервності діяльності надавачів життєво важливих послуг, вимоги та порядок складання стратегії, а також перелік установ, що складають стратегію, встановлює Уряд Республіки постановою. [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

(1) Для підвищення обізнаності громадськості та готовності до надзвичайних ситуацій організовується комунікація ризиків.

(2) Комунікація ризиків — це інформування громадськості про загрози, що можуть спричинити надзвичайну ситуацію, та про наслідки надзвичайної ситуації, а також надання населенню інструкцій щодо поведінки з метою підвищення обізнаності про надзвичайні ситуації та готовності до них.

(3) Уряд Республіки встановлює постановою перелік надзвичайних ситуацій, у разі яких організовується комунікація ризиків, та визначає установи, відповідальні за її організацію.

(4) У разі надзвичайної ситуації, спричиненої тяжкими наслідками або тривалим припиненням життєво важливої послуги, комунікацію ризиків організовує установа, що організовує безперервність діяльності життєво важливої послуги.

[Втратив чинність - RT I, 18.06.2021, 1 - набр. чинності 28.06.2021]

(1) Фізична особа зобов'язана негайно повідомити за номером екстреної допомоги 112 про надзвичайну ситуацію або загрозу надзвичайної ситуації, що стала їй відома, якщо немає підстав вважати, що установу, компетентну вирішувати надзвичайну ситуацію, вже повідомлено.

(2) Установа, зазначена в частині 1 § 14 цього закону, інформує громадськість про надзвичайну ситуацію, її загрозу та вирішення, а також організовує обмін інформацією між установами.

(3) Вимоги та порядок виконання обов'язків, встановлених у частині 2 цього параграфа, встановлюються на підставі частини 5 § 14 цього закону.

(1) Уряд Республіки, керівник надзвичайного стану, керівник робіт з надзвичайного стану та установа, зазначена в частині 1 § 14 цього закону, можуть, виходячи з наявних технологічних рішень, зобов'язати володільця засобу масової інформації та підприємця електронного зв'язку опублікувати або передати в незміненому вигляді та безкоштовно повідомлення про загрозу надзвичайної ситуації, надзвичайну ситуацію та її вирішення, зокрема повідомлення про оголошення, зміну чи припинення надзвичайного стану, а також інструкції щодо поведінки. Повідомлення публікується негайно або в час, визначений подавачем повідомлення.

(1) У разі безпосередньо неминучої чи вже наявної події, що загрожує життю або здоров'ю багатьох людей чи безпеці держави, або в разі її завершення громадськості передається невідкладне повідомлення про небезпеку, яким надаються вказівки щодо безпечних дій, зокрема щодо укриття або масштабної евакуації. Для передавання невідкладного повідомлення про небезпеку використовується державна система оповіщення про небезпеку EE-ALARM (далі — EE-ALARM).

(2) EE-ALARM у розумінні цього закону — це сукупність протоколів, процесів і технологій для передавання населенню невідкладного повідомлення про небезпеку.

(3) Підготовку до передавання невідкладного повідомлення про небезпеку координує Рятувальний департамент. Координація охоплює, серед іншого, розроблення та актуалізацію загальних принципів використання каналів оповіщення про небезпеку і підвищення обізнаності громадськості. Під час координації підготовки до передавання невідкладного повідомлення про небезпеку Рятувальний департамент співпрацює з Центром тривоги та іншою відповідною установою й особою.

(4) Приєднатися до EE-ALARM зобов'язані:

1) володілець засобу масової інформації, підприємець електронного зв'язку та володілець державного мобільного застосунку, послугою якого користується щонайменше 10 000 кінцевих користувачів;

2) володілець розташованого в публічному просторі електронного інформаційного екрана, добова очікувана кількість контактів з екраном якого перевищує 10 000 осіб (далі разом — передавач).

(5) Рішення про передавання невідкладного повідомлення про небезпеку через EE-ALARM може ухвалити урядова установа, керівник надзвичайного стану, керівник робіт з ліквідації надзвичайного стану, а під час підвищеної оборонної готовності, надзвичайного стану або воєнного стану — також прем'єр-міністр.

(6) Центр тривоги передає передавачеві невідкладне повідомлення про небезпеку, як правило, через EE-ALARM. У разі несправності EE-ALARM Центр тривоги невідкладно передає його передавачеві в інший спосіб, а передавач невідкладно передає його громадськості в інший узгоджений спосіб.

(7) EE-ALARM, крім передбаченого частинами 5 і 9 цього параграфа, може використовуватися в таких випадках:

1) за рішенням Уряду Республіки або визначеної ним урядової установи — на навчанні, зазначеному в частині 3 § 18 цього закону;

2) за рішенням Сил оборони — на військовій підготовці, зазначеній у частинах 3 і 3¹ § 69 Закону про службу в Силах оборони;

3) за рішенням Рятувального департаменту — для тестування EE-ALARM.

(8) Сиренний пристрій у розумінні цього закону — це технологічна частина EE-ALARM, тобто сукупність з'єднаних між собою пристроїв, метою якої є подавати звуком невідкладне повідомлення про небезпеку.

(9) Рішення про передавання невідкладного повідомлення про небезпеку через сиренний пристрій можуть ухвалити Рятувальний департамент, Сили оборони, Департамент поліції безпеки, Департамент поліції та прикордонної охорони, Департамент довкілля, керівник надзвичайного стану, керівник робіт з ліквідації надзвичайного стану, а під час підвищеної оборонної готовності, надзвичайного стану або воєнного стану — також прем'єр-міністр.

(10) Рятувальний департамент організовує введення в експлуатацію сиренного пристрою.

(11) Міністр, відповідальний за сферу забезпечення внутрішньої безпеки, встановлює постановою:

1) умови та порядок передавання невідкладного повідомлення про небезпеку і підготовки до нього; ↗

2) умови та порядок приєднання до EE-ALARM і відшкодування пов'язаних із цим витрат; ↗

3) умови та порядок введення в експлуатацію, адміністрування та тестування сиренного пристрою. [RT I, 02.10.2025, 2 - jõust. 12.10.2025] ↗

(1) Ліквідацією надзвичайного стану керує така установа (далі — установа, що керує ліквідацією надзвичайного стану):

1) визначена Урядом Республіки установа виконавчої державної влади або

2) установа, що організовує безперебійність життєво важливої послуги, якщо надзвичайний стан спричинено перервою в наданні життєво важливої послуги з тяжкими наслідками або тривалою перервою.

(2) Установу виконавчої державної влади, що керує ліквідацією надзвичайного стану, зазначеного в частині 3 § 15 цього закону, визначає Уряд Республіки постановою.

(3) Установа, що керує ліквідацією надзвичайного стану, вирішує, чи має місце надзвичайний стан. Якщо надзвичайний стан спричинено перервою в наданні життєво важливої послуги з тяжкими наслідками або тривалою перервою, наявність надзвичайного стану визначається згідно з постановою, що встановлюється на підставі частини 2 § 37 цього закону.

(4) Установа, що керує ліквідацією надзвичайного стану, керує ліквідацією надзвичайного стану згідно з передбаченим у правових актах та в плані ліквідації надзвичайного стану.

(4¹) Установа, що керує ліквідацією надзвичайного стану, може для ліквідації надзвичайного стану дати установі виконавчої державної влади, одиниці місцевого самоврядування або іншому носієві публічної влади розпорядження, зважаючи на компетенцію та повноваження цих установ і осіб:

1) видати адміністративний акт або вчинити дію;

2) припинити вчинення дії або заборонити вчинення дії;

3) частково або повністю призупинити вчинення дії. [RT I, 17.05.2020, 1 - jõust. 18.05.2020]

(4²) Розпорядження, передбачене частиною 4¹ цього параграфа, має бути виконане невідкладно, якщо установа, що керує ліквідацією надзвичайного стану, не встановила іншого строку. [RT I, 18.06.2021, 1 - jõust. 28.06.2021]

(4³) До розпорядження, зазначеного в частині 4¹ цього параграфа, не застосовується Закон про адміністративне провадження. [RT I, 17.05.2020, 1 - jõust. 18.05.2020]

(5) Вимоги та порядок керівництва ліквідацією надзвичайного стану, співпраці установ і осіб, які беруть участь у ліквідації, інформування громадськості та міжвідомчого обміну інформацією, а також підготовки до масштабної евакуації та її проведення встановлює Уряд Республіки постановою. [RT I, 18.06.2021, 1 - jõust. 01.01.2022]

(6) Кризова комісія одиниці самоврядування за потреби допомагає установам, що ліквідують надзвичайний стан, в організації обміну інформацією та в ліквідації надзвичайного стану.

(1) Для вирішення надзвичайної ситуації складається план вирішення надзвичайної ситуації.

(2) План вирішення надзвичайної ситуації — це угода про співпрацю, в якій установа, що керує вирішенням надзвичайної ситуації, та установа або особа, залучена до вирішення надзвичайної ситуації, погоджують організацію вирішення надзвичайної ситуації.

(3) Перелік подій, що можуть спричинити надзвичайну ситуацію, щодо яких складається план їх вирішення, вимоги та порядок складання плану встановлює, а установу, що керує його складанням, визначає Уряд Республіки постановою. [RT I, 18.06.2021, 1 - jõust. 01.07.2021]

(4) Крім передбаченого в частині 3 цього параграфа, установа, що організовує безперебійність життєво важливої послуги, складає план вирішення надзвичайної ситуації для вирішення надзвичайної ситуації, спричиненої тяжкими наслідками або тривалим перериванням життєво важливої послуги.

(5) План вирішення надзвичайної ситуації узгоджується з відповідним міністерством та Державною канцелярією. Одиниця місцевого самоврядування, зазначена в частині 4 § 36 цього закону, узгоджує план вирішення надзвичайної ситуації з Рятувальним департаментом. [RT I, 18.06.2021, 1 - jõust. 01.07.2021]

(6) Міністерство, Державна канцелярія або Рятувальний департамент не узгоджує план вирішення надзвичайної ситуації, якщо план не відповідає вимогам, не узгоджується з фактичними обставинами або не дає змоги вирішити надзвичайну ситуацію достатньо швидко та результативно. [RT I, 18.06.2021, 1 - jõust. 01.07.2021]

(7) Установа, що керує складанням плану вирішення надзвичайної ситуації та залучена до його складання, має право отримувати від іншої установи та особи інформацію, необхідну для складання плану.

(8) [Втратив чинність – RT I, 18.06.2021, 1 - jõust. 01.07.2021]

(1) Рішення про масштабну евакуацію приймає установа або особа в межах своєї компетенції на підставах та в порядку, передбачених § 26 або 44 Закону про охорону правопорядку, або у випадку, передбаченому частиною 1 § 31 цього закону.

(2) Масштабна евакуація в розумінні цього закону — це тимчасове переміщення населення з небезпечної території в безпечне місце, що здійснюється на підставі, зазначеній у частині 1 цього параграфа, у разі надзвичайної ситуації або її загрози.

(3) Підготовку до масштабної евакуації та її проведення організовує Рятувальний департамент. У проведенні масштабної евакуації бере участь Департамент поліції та прикордонної охорони. [RT I, 18.06.2021, 1 - jõust. 01.01.2022]

(4) Одиниця місцевого самоврядування сприяє евакуації осіб, а також розміщенню та харчуванню евакуйованих.

(5) Під час проведення масштабної евакуації Рятувальний департамент може застосовувати спеціальні заходи державного нагляду, передбачені §§ 30, 32, 44 та 49–51 Закону про охорону правопорядку, на підставі та в порядку, передбачених Законом про охорону правопорядку. Департамент поліції та прикордонної охорони під час проведення масштабної евакуації може застосовувати спеціальні заходи державного нагляду, передбачені §§ 30, 32, 35 та 44–52 Закону про охорону правопорядку, на підставі та в порядку, передбачених Законом про охорону правопорядку. [RT I, 18.06.2021, 1 - jõust. 01.01.2022]

(6) Вимоги та порядок підготовки до масштабної евакуації та її проведення встановлюються на підставі частини 5 § 14 цього закону. [RT I, 18.06.2021, 1 - jõust. 01.01.2022]

(1) Укриття в розумінні цього закону — це тимчасове переміщення особи, яка перебуває на небезпечній території, до придатного приміщення чи споруди або її перебування там у разі безпосередньої підвищеної небезпеки для захисту її життя чи здоров'я.

(2) Укриття організовує Рятувальний департамент. Організація укриття охоплює підготовку до укриття, зокрема підвищення обізнаності громадськості та інформування. Під час організації укриття Рятувальний департамент співпрацює з одиницею місцевого самоврядування та відповідною установою й особою, які в межах своєї компетенції допомагають організувати укриття.

(3) Рятувальний департамент та Департамент поліції та прикордонної охорони можуть для забезпечення укриття застосовувати спеціальні заходи державного нагляду, передбачені §§ 30, 32 та 44–52 Закону про охорону правопорядку, а також безпосередній примус на підставі та в порядку, передбачених Законом про охорону правопорядку. Заборону перебування, передбачену § 44 Закону про охорону правопорядку, можна застосовувати понад 12 годин з дозволу керівника рятувального центру Рятувального департаменту або префекта Департаменту поліції та прикордонної охорони.

(4) Рятувальний департамент під час застосування спеціального заходу державного нагляду, передбаченого § 48 Закону про охорону правопорядку, може оглядати лише одяг особи та річ, що перебуває в одязі чи на тілі. Огляд тіла та порожнин тіла особи заборонено.

(5) Якщо у разі нападу, спрямованого проти Естонської Республіки, або безпосередньої загрози його вчинення Рятувальний департамент та Департамент поліції та прикордонної охорони не можуть забезпечити укриття, Сили оборони можуть на підставі невідкладної компетенції застосовувати заходи, передбачені частиною 3 цього параграфа, якщо це необхідно для військового захисту держави або підготовки до нього. [RT I, 02.10.2025, 2 - jõust. 12.10.2025]

(1) Укриття у розумінні цього закону — це будівля або її частина, яка споруджена для укриття і конструкція якої захищає людину від вибуху та супутньої ударної хвилі, розлітних предметів і забруднення повітря, зокрема іонізуючого випромінювання. Укриття поділяються на публічні та непублічні.

(2) Власник будівлі споруджує укриття в будівлі або в безпосередній близькості до неї.

(3) Публічне укриття споруджується, якщо зводиться будівля, яку через призначення її використання відвідують натовпи людей або закрита нетто-площа якої становить щонайменше 10 000 квадратних метрів.

(4) Непублічне укриття споруджується, якщо зводиться:

1) такий житловий будинок, будівля розміщення чи громадського харчування, офісна будівля, торговельна чи сервісна будівля або розважальна, освітня, медична чи інша публічна будівля або спеціальна будівля, закрита нетто-площа якої становить щонайменше 1200 квадратних метрів;

2) промислова та складська будівля, закрита нетто-площа якої становить щонайменше 1500 квадратних метрів.

(5) Якщо будівля відповідає як частині 3, так і частині 4 цього параграфа, споруджується публічне укриття.

(6) До публічного укриття забезпечується доступ для укриття кожному. Непублічне укриття призначене насамперед для користувача конкретної будівлі.

(7) Власник укриття організовує введення укриття в експлуатацію для укриття протягом 72 годин від відповідного рішення Уряду Республіки. У невідкладному випадку рішення про введення укриття в експлуатацію для укриття ухвалює Рятувальний департамент або Сили оборони.

(8) Уряд Республіки встановлює постановою:

1) вимоги до укриття, його розміру та місткості, а також до контролю й обслуговування; ↗

2) докладніший перелік будівель з обов'язком спорудження укриття за призначенням використання будівлі та за потреби за звичайною кількістю користувачів промислової та складської будівлі. [RT I, 02.10.2025, 2 - набув чинності 01.07.2026] ↗

(1) Власник будівлі складає план укриття щодо будівлі, встановленої в частині 3 або 4 § 16² цього закону, на яку видано дозвіл на використання.

(2) У плані укриття оцінюються можливості укриття в будівлі, за винятком будівлі з обов'язком спорудження укриття, та описуються підготовка до укриття, організація укриття і підвищення надійності укриття.

(3) Вимоги до плану укриття та порядок складання плану укриття встановлює Уряд Республіки постановою. [RT I, 02.10.2025, 2 - набув чинності 01.07.2026]

(1) Місце укриття у розумінні цього закону — це така споруда або її частина чи тимчасова споруда, яка пристосована для укриття і конструкція якої захищає людину щонайменше від розлітного предмета, що супроводжує вибух.

(2) Місця укриття поділяються на публічні та непублічні. До публічного місця укриття забезпечується доступ для укриття кожному. Непублічне місце укриття призначене насамперед для користувача конкретної будівлі.

(3) Якщо в будівлі не споруджено укриття, власник будівлі, встановленої в частині 1 § 16³ цього закону, за можливості пристосовує будівлю або її частину під місце укриття.

(4) Місце укриття вводиться в експлуатацію для укриття згідно з частиною 7 § 16² цього закону.

(5) Принципи пристосування будівлі або її частини під місце укриття встановлює Уряд Республіки постановою. [RT I, 02.10.2025, 2 - набув чинності 01.07.2026]

(1) Встановлене в § 14 і 16 цього закону та в постанові, встановленій на підставі частини 5 § 14, застосовується також у разі загрози надзвичайної ситуації.

(1) Метою навчання із захисту населення є підвищення готовності людини самостійно давати раду в кризі.

(2) Установа публічного сектору раз на два роки організовує для посадових осіб і працівників навчання із захисту населення.

(3) Вимоги до навчання із захисту населення та до особи, яка його проводить, встановлює міністр, відповідальний за сферу забезпечення внутрішньої безпеки, постановою. [RT I, 02.10.2025, 2 - набув чинності 12.10.2025] ↗

(1) Навчання з врегулювання кризи (далі — навчання) організовується для перевірки або відпрацювання спроможності розв'язувати надзвичайну ситуацію, і в ньому зазвичай беруть участь усі компетентні установи.

(2) Установа, що керує розв'язанням надзвичайної ситуації, організовує навчання щонайменше один раз на два роки.

(3) Уряд Республіки щонайменше один раз на чотири роки організовує навчання з розв'язання двох або більше надзвичайних ситуацій чи надзвичайної ситуації, що спричинила оголошення надзвичайного стану. [RT I, 18.06.2021, 1 - набув чинності 01.07.2021]

(4) Вимоги до проведення навчання та до організації навчання встановлює Уряд Республіки постановою. [RT I, 18.06.2021, 1 - набув чинності 01.07.2021]

(5) Витрати, пов'язані з організацією навчання, покриваються з бюджету організатора навчання. Витрати установ, залучених до навчання, на участь у навчанні покриваються з бюджетів цих установ, якщо не домовлено інакше.

(1) Державний оперативний резерв (далі — резерв) формує, ним управляє та його введення в експлуатацію організовує державне господарське товариство, метою статутної діяльності якого є формування та управління резервом (далі — розпорядник резерву).

(2) Резерв — це товари, необхідні для розв'язання надзвичайної ситуації або відвернення її загрози, а також для забезпечення надійності постачання держави, державної безпеки та життєзабезпечення населення, які перебувають у власності розпорядника резерву або придбання чи використання яких забезпечене раніше укладеними договорами розпорядника резерву.

(3) Підставою формування резерву є:

1) рішення розпорядника резерву;

2) закон або

3) рішення Уряду Республіки.

(4) Витрати на формування, управління та введення в експлуатацію резерву покриваються з коштів державного бюджету або за рахунок коштів, отриманих від продажу резерву, якщо законом не передбачено інакше. [RT I, 09.08.2022, 1 - набув чинності 01.05.2023]

(5) Формування, управління та введення в експлуатацію резерву рідкого палива, що входить до резерву, регулює закон про резерв рідкого палива.

(6) Формування, управління та введення в експлуатацію резерву сфери охорони здоров'я, що входить до резерву, регулює закон про організацію послуг охорони здоров'я. [RT I, 18.06.2021, 1 - набув чинності 28.06.2021]

(1) Запас зберігається у спосіб, що забезпечує доступність запасу з місця його зберігання для розв'язання надзвичайної ситуації чи її загрози та для гарантування безпеки постачання держави, національної безпеки й життєзабезпечення населення.

(2) Запас зберігається в Естонії, якщо Уряд Республіки не вирішить інакше.

(3) Розпорядник запасу зберігає запас, що перебуває у його власності, самостійно або передає запас чи його частину на зберігання юридичній особі на підставі договору зберігання.

(4) У договорі зберігання, передбаченому частиною 3 цього параграфа, мають бути визначені щонайменше:

1) адреса місцезнаходження запасу;

2) ознака, що дозволяє ідентифікувати запас;

3) умови зберігання запасу;

4) умови оновлення запасу;

5) технічні умови видачі запасу з місця зберігання;

6) порядок контролю зберігання запасу;

7) строк договору.

(5) Для виконання обов'язку зі створення та управління запасом розпорядник запасу може укласти строковий договір, на підставі якого юридична особа бере на себе обов'язок зі створення та управління запасом чи його частиною, а розпорядник запасу має право на узгоджених умовах набути охоплений договором запас (далі — делегований запас).

(6) У договорі про делегований запас, крім зазначеного в частині 4 цього параграфа, визначаються:

1) право розпорядника запасу набути охоплений договором запас у будь-який час протягом усього строку дії договору;

2) умова, що в разі набуття запасу забезпечується доступність запасу для розпорядника запасу протягом установленого договором строку;

3) методика формування ціни, що сплачується при набутті запасу. [RT I, 18.06.2021, 1 - набув чинності 28.06.2021]

(1) Рішення про введення запасу в користування ухвалює Уряд Республіки.

(2) У ситуації, що може загрожувати громадському порядку, національній безпеці або здоров'ю населення та вимагає негайних дій проти загрози, рішення про введення запасу в користування може ухвалити міністр, відповідальний за управління запасом, невідкладно повідомивши про це Уряд Республіки.

(3) У рішенні, зазначеному в частинах 1 і 2 цього параграфа, наводяться:

1) підстава введення запасу в користування;

2) номенклатура та кількість запасу, що вводиться в користування;

3) умови введення запасу в користування;

4) умови відновлення введеного в користування запасу.

(4) Порядок введення запасу в користування встановлює постановою міністр, відповідальний за управління запасом. [RT I, 09.08.2022, 1 - набув чинності 01.05.2023] ↗

(1) Розпорядник запасу веде детальний та безперервний облік запасу.

(2) Облік запасу має містити відомості про місцезнаходження місця зберігання, а також у розрізі місць зберігання — відомості про склад, кількість запасу, дату закінчення строку придатності та власника запасу.

(3) Розпорядник запасу щороку до 25 лютого та до 25 серпня подає Міністерству економіки та комунікацій дані про склад, кількість запасу, дати закінчення строку придатності, місцезнаходження та власників запасу станом на останній день попереднього півріччя. За потреби розпорядник запасу на вимогу Міністерства економіки та комунікацій подає додаткові дані про запас. [RT I, 18.06.2021, 1 - набув чинності 28.06.2021]

(1) При оновленні та зменшенні запасу, що перебуває у власності розпорядника запасу, запас продається за ринковою ціною, крім випадку, коли зменшення запасу відбувається у випадку, передбаченому § 18³ цього закону. [RT I, 18.06.2021, 1 - набув чинності 28.06.2021]

(1) Розпорядник запасу має право для виконання завдань, що випливають із цього закону, отримувати інформацію від:

1) державної установи;

2) одиниці місцевого самоврядування;

3) публічно-правової юридичної особи;

4) носія публічно-правової посади. [RT I, 18.06.2021, 1 - набув чинності 28.06.2021]

(1) Уряд Республіки для розв'язання надзвичайної ситуації, спричиненої стихійним лихом, катастрофою або поширенням інфекційної хвороби, може оголосити надзвичайний стан, якщо надзвичайну ситуацію неможливо розв'язати без застосування передбачених у цьому розділі організації управління чи заходів.

(2) Катастрофою у розумінні цього закону є передусім спричинена людською діяльністю масштабна аварія чи нещасний випадок або інша подія такого ж впливу, зокрема перерва в наданні життєво важливої послуги з тяжкими наслідками або тривала перерва.

(3) Інфекційна хвороба розуміється у значенні закону про запобігання та боротьбу з інфекційними хворобами, а хвороба тварин — у значенні закону про ветеринарію. [RT I, 17.11.2021, 1 - набув чинності 01.12.2021]

(1) Уряд Республіки оголошує надзвичайний стан на території всієї держави або на території одного чи кількох повітів або одиниць місцевого самоврядування (далі — район надзвичайного стану).

(1) У розпорядженні Уряду Республіки про оголошення надзвичайного стану визначаються:

1) оголошення надзвичайного стану;

2) підстава оголошення надзвичайного стану;

3) район надзвичайного стану;

4) керівник надзвичайного стану;

5) інші суттєві обставини.

(2) Уряд Республіки може розпорядженням вирішити змінити обставини надзвичайного стану, визначені в пунктах 3–5 частини 1 цього параграфа. Зміна обставин надзвичайного стану не вважається оголошенням нового надзвичайного стану.

(1) Уряд Республіки ухвалює рішення про припинення надзвичайного стану після того, як для розв'язання надзвичайної ситуації, що спричинила оголошення надзвичайного стану, більше немає потреби застосовувати передбачені в цьому розділі організацію управління чи заходи.

(1) Адміністративний акт Уряду Республіки щодо розв'язання надзвичайної ситуації, що спричинила оголошення надзвичайного стану, набуває чинності з моменту доведення його до безпосереднього виконавця або з моменту оприлюднення у засобі масової інформації загальнодержавного поширення, якщо в самому правовому акті не встановлено інший строк або порядок. Цей правовий акт оприлюднюється також у Riigi Teataja.

(2) Розпорядження Уряду Республіки про оголошення та припинення надзвичайного стану, а також про зміну обставин надзвичайного стану оприлюднюється у незмінному вигляді таким чином, якщо в самому правовому акті не встановлено інший строк або порядок:

1) не пізніше наступного дня після подання його для оприлюднення — у Riigi Teataja;

2) невідкладно — у засобі масової інформації загальнодержавного поширення.

(1) У разі оголошення надзвичайного стану Уряд Республіки призначає одного міністра, який керує та координує врегулювання надзвичайної ситуації, що спричинила оголошення надзвичайного стану (далі — керівник надзвичайного стану).

(2) Керівник надзвичайного стану має право давати розпорядження щодо врегулювання надзвичайної ситуації, що спричинила оголошення надзвичайного стану, керівникові робіт надзвичайного стану, установам та іншим особам, що виконують завдання публічного управління, враховуючи компетенцію та повноваження цих установ і осіб.

(3) Керівник надзвичайного стану підпорядковується Урядові Республіки та є підзвітним перед Урядом Республіки.

(4) Кризова комісія одиниці місцевого самоврядування за потреби допомагає керівникові надзвичайного стану у врегулюванні надзвичайної ситуації, що спричинила оголошення надзвичайного стану, та в організації обміну інформацією, а також виконує завдання, надані керівником надзвичайного стану.

(5) Керівник надзвичайного стану в межах своєї компетенції видає розпорядження у формі адміністративних актів.

(6) Якщо надзвичайний стан діє одночасно з надзвичайним становищем, керівник надзвичайного стану підпорядковується керівникові надзвичайного становища. Якщо надзвичайний стан діє одночасно з підвищеною обороноздатністю або воєнним станом, керівник надзвичайного стану підпорядковується прем'єр-міністрові.

(1) Роботами надзвичайного стану є роботи з врегулювання надзвичайної ситуації, що спричинила оголошення надзвичайного стану, зокрема роботи з надання допомоги постраждалим і тим, хто її потребує, а також роботи з проведення масштабної евакуації.

(2) Керівник надзвичайного стану призначає одного або кількох керівників робіт надзвичайного стану, які керують виконанням робіт надзвичайного стану в районі надзвичайного стану, координують забезпечення громадського порядку та безпеки дорожнього руху, а також виконують завдання, надані керівником надзвичайного стану.

(3) Керівник робіт надзвичайного стану у виконанні своїх завдань підпорядковується керівникові надзвичайного стану.

(4) Керівник робіт надзвичайного стану в межах своєї компетенції видає розпорядження у формі адміністративних актів.

(5) Керівник робіт надзвичайного стану відповідає за безпеку роботи, що виконується під його керівництвом для врегулювання надзвичайної ситуації, яка спричинила оголошення надзвичайного стану, та за можливості забезпечує вжиття заходів для збереження й захисту об'єктів природоохоронного значення та об'єктів охорони пам'яток старовини.

(1) Керівник надзвичайного стану, керівник робіт надзвичайного стану та інша посадова особа, призначена керівником надзвичайного стану, можуть під час надзвичайного стану зобов'язати фізичну особу виконувати роботу надзвичайного стану, якщо компетентні установи або залучені ними на добровільній основі особи не можуть цього зробити чи не можуть зробити це вчасно.

(2) Трудовий обов'язок може бути покладено на фізичну особу, якщо їй виповнилося щонайменше 18 років і вона за своїми знаннями, навичками та станом здоров'я здатна виконувати цю роботу.

(3) Трудовий обов'язок припиняється у час, визначений керівником надзвичайного стану, керівником робіт надзвичайного стану або іншою посадовою особою, призначеною керівником надзвичайного стану, але не пізніше ніж із закінченням надзвичайного стану. Особу дозволено залучати до виконання трудового обов'язку не довше ніж на 48 годин.

(4) Фізичній особі, залученій до роботи, має бути забезпечено на кожні 24 години щонайменше шість годин часу відпочинку, з яких чотири години часу відпочинку мають бути безперервними.

(5) До роботи надзвичайного стану не залучаються:

1) особа з помірною, тяжкою чи глибокою вадою та особа, що доглядає за нею;

2) особа, яка не має працездатності;

3) вагітна;

4) особа, яка виховує дитину з помірною, тяжкою чи глибокою вадою;

5) один із батьків або опікун дитини віком до 12 років;

6) особа жіночої статі віком до 35 років, якщо робота виконується в районі небезпеки іонізуючого випромінювання;

7) військовослужбовець;

8) особа, яка працює на посаді чи робочому місці з оборонним трудовим обов'язком, якщо вона виконує оборонний трудовий обов'язок.

(1) Керівник надзвичайного стану та керівник робіт надзвичайного стану можуть прийняти рішення про примусове відчуження у власність держави палива, продуктів харчування, ліків або іншого споживного рухомого майна, якщо ця річ конче необхідна для виконання роботи надзвичайного стану та інші можливості своєчасно отримати цю річ відсутні чи є нерозумно обтяжливими.

(2) У порядку, встановленому цим параграфом, не підлягають примусовому відчуженню гроші та майно, що належить особі, на яке не може бути звернено стягнення у виконавчому провадженні.

(1) Керівник надзвичайного стану та керівник робіт надзвичайного стану можуть прийняти рішення про взяття у тимчасове примусове користування нерухомого майна або його частини, споруди, транспортного засобу, машини, обладнання чи іншого не зазначеного в § 27 цього закону рухомого майна, якщо використання цієї речі конче необхідне для виконання роботи надзвичайного стану та інші можливості своєчасно скористатися цією річчю відсутні чи є нерозумно обтяжливими.

(2) Примусове користування річчю припиняється у час, визначений керівником надзвичайного стану або керівником робіт надзвичайного стану, але не пізніше ніж із закінченням надзвичайного стану.

(1) Річ примусово відчужує або бере у примусове користування посадова особа, призначена керівником надзвичайного стану або керівником робіт надзвичайного стану.

(2) Керівник надзвичайного стану, керівник робіт надзвичайного стану та посадова особа, яка примусово відчужує річ, можуть зобов'язати власника або володільця речі, що примусово відчужується чи береться у примусове користування, доставити рухоме майно до визначеного місця для його передачі.

(3) Про примусове відчуження або взяття речі у примусове користування складається протокол у двох примірниках. Один примірник протоколу надається власникові або володільцеві речі.

(4) Держава виплачує особі відшкодування у справедливому розмірі за примусове відчуження або примусове користування річчю цієї особи під час надзвичайного стану.

(5) Порядок обчислення та виплати відшкодування за примусове відчуження та примусове користування річчю під час надзвичайного стану встановлює Уряд Республіки постановою.

(1) Керівник надзвичайного стану та керівник робіт надзвичайного стану можуть прийняти рішення про виконання в районі надзвичайного стану без згоди володільця робіт надзвичайного стану на нерухомому майні, у споруді чи приміщенні володільця, зокрема про проведення робіт зі знесення, вирубування дерев і перекриття водойм, якщо це необхідно для врегулювання надзвичайної ситуації, що спричинила оголошення надзвичайного стану.

(1) Уряд Республіки, керівник надзвичайного стану, керівник робіт надзвичайного стану та посадова особа, призначена керівником надзвичайного стану, можуть зобов'язати особу залишити зону надзвичайного стану або її частину та заборонити їй перебувати в зоні надзвичайного стану або її частині, якщо це необхідно для врегулювання надзвичайної ситуації, що спричинила оголошення надзвичайного стану (далі — заборона перебування). За можливості особі зберігається доступ до її житлового або робочого приміщення.

(2) Якщо заборона перебування встановлюється щодо невизначеного кола осіб як загальне розпорядження, особа, яка вирішує застосувати заборону перебування, забезпечує позначення місця заборони перебування зрозумілим способом. Якщо встановлена щодо невизначеного кола осіб заборона перебування охоплює територію площею понад один квадратний кілометр, інформація про заборону перебування невідкладно оприлюднюється в засобах масової інформації.

(3) Уряд Республіки та керівник надзвичайного стану можуть розпорядженням встановити не зазначене в частині 1 цього параграфа обмеження свободи пересування в зоні надзвичайного стану, якщо це необхідно для врегулювання надзвичайної ситуації, що спричинила оголошення надзвичайного стану.

(4) Зазначена в частині 1 цього параграфа заборона перебування, зазначене в частині 3 обмеження свободи пересування або інше обмеження свободи пересування діє до визначеного в розпорядженні строку, але щонайдовше — до припинення надзвичайного стану.

(1) Уряд Республіки та керівник надзвичайного стану можуть розпорядженням обмежити проведення публічних зборів та публічних заходів у зоні надзвичайного стану або заборонити їх проведення в зоні надзвичайного стану, якщо це неминуче необхідно для врегулювання надзвичайної ситуації, що спричинила оголошення надзвичайного стану.

(2) Зазначене в частині 1 цього параграфа розпорядження діє до визначеного в ньому строку, але щонайдовше — до припинення надзвичайного стану.

(1) Керівник надзвичайного стану та керівник робіт надзвичайного стану мають право приписом покласти на надавача життєво важливої послуги обов'язок надавати життєво важливу послугу зазначеним у приписі способом та в зазначеному обсязі, якщо це необхідно для врегулювання надзвичайної ситуації, що спричинила оголошення надзвичайного стану.

(2) Керівник надзвичайного стану має право під час надзвичайного стану приписом покласти на підприємця зв'язку обов'язок обмежити надання послуги зв'язку кінцевому користувачу або доступ до мережі зв'язку, якщо це необхідно для врегулювання надзвичайної ситуації, що спричинила оголошення надзвичайного стану.

(3) Якщо надавач життєво важливої послуги не виконує у строк зазначений у частині 1 цього параграфа припис або підприємець зв'язку не виконує зазначений у частині 2 цього параграфа припис, до його виконання можна примусити засобами та в порядку, передбаченими законом про замісне виконання та примусові гроші. Разовий максимальний розмір примусових грошей становить 9600 євро.

(1) Особа, яка має право призначати на посаду та укладати трудовий договір, або уповноважена нею особа може під час надзвичайного стану, якщо це необхідно для врегулювання надзвичайного стану, надавати працівникові та службовцю, які перебувають у трудових або службових відносинах з установою, додаткові одноразові робочі або службові завдання, обов'язок виконання яких не випливає з посадової інструкції, трудового договору чи правових актів, якщо працівник або службовець має необхідні для виконання цього робочого чи службового завдання знання, вміння та досвід.

(2) Працівника та службовця можна без його згоди направити під час надзвичайного стану для виконання зазначеного в частині 1 цього параграфа завдання до іншої установи та за межі його постійного місця роботи або служби, якщо це необхідно для врегулювання надзвичайного стану та він має необхідні для виконання цього робочого чи службового завдання знання, вміння та досвід.

(3) Якщо працівник або службовець виконує передбачене частиною 2 цього параграфа додаткове робоче або службове завдання, він повністю або частково звільняється від завдань свого постійного місця роботи або служби та зобов'язаний виконувати вказівки, розпорядження та організацію роботи іншої установи в обсязі, необхідному для виконання додаткового робочого чи службового завдання.

(4) На час виконання передбаченого частиною 2 цього параграфа додаткового робочого або службового завдання за працівником зберігається заробітна плата, а за службовцем — грошове утримання, а також соціальні гарантії, що випливають з правових актів, які має працівник або службовець на своєму постійному місці роботи чи служби.

(5) Працівникові та службовцю, який виконує додаткове робоче або службове завдання за межами свого постійного місця роботи чи служби, відшкодовуються додаткові витрати, що пов'язані з виконанням робочих чи службових завдань в іншій установі.

(6) Зазначений у частині 2 цього параграфа обов'язок не застосовується до таких осіб:

1) особа, яка через психічні або фізичні особливі потреби потребує допомоги іншої людини, та особа, яка за нею доглядає;

2) особа без працездатності;

3) вагітна;

4) особа, яка виховує дитину з психічними, фізичними чи освітніми особливими потребами;

5) один із батьків або опікун дитини віком до 12 років.

(7) Під час покладення зазначеного в частинах 1 та 2 цього параграфа обов'язку враховуються суттєві обставини, які можуть перешкодити працівникові або службовцю виконувати додаткове робоче чи службове завдання або виконувати його за межами постійного місця роботи чи служби. [RT I, 06.05.2020, 1 - набув чинності 07.05.2020]

(1) Особа, яка має право призначати на посаду та укладати трудовий договір, або уповноважена нею особа може, якщо це необхідно для врегулювання надзвичайного стану, встановити працівникові та службовцю, які перебувають у трудових або службових відносинах з установою, робочий час, що відрізняється від звичайного робочого часу, у тому числі застосувати до працівника та службовця сумований робочий час і змінити встановлений графік робочого часу без згоди працівника або службовця. Про зміни працівникові та службовцю повідомляється заздалегідь у розумний строк.

(2) У разі застосування передбаченого частиною 1 цього параграфа сумованого робочого часу працівникові та службовцю повідомляються умови застосування сумованого робочого часу.

(3) Зазначений у частині 1 цього параграфа обов'язок не застосовується до осіб, передбачених частиною 6 § 33¹ цього закону.

(4) Під час встановлення передбаченої частиною 1 цього параграфа особливості слід враховувати норми робочого часу та часу відпочинку, встановлені законом про публічну службу, законом про трудовий договір та законами, що регулюють особливі види публічної служби, а також суттєві обставини, які можуть перешкодити застосуванню до працівника та службовця сумованого робочого часу або зміні його графіка робочого часу. [RT I, 06.05.2020, 1 - набув чинності 07.05.2020]

(1) Сили оборони та Оборонний союз можна залучати до виконання таких завдань під час подолання надзвичайної ситуації, що спричинила оголошення особливого стану:

1) виконання робіт особливого стану;

2) регулювання руху під час особливого стану та забезпечення безпеки в зоні особливого стану.

(2) Порядок залучення Сил оборони та Оборонного союзу до виконання завдання, зазначеного в пункті 1 частини 1 цього параграфа, встановлює Уряд Республіки постановою.

(3) Про залучення Сил оборони або Оборонного союзу до виконання завдання, зазначеного в пункті 2 частини 1 цього параграфа, вирішує Уряд Республіки за згодою Президента Республіки розпорядженням.

(4) Пропозицію залучити Сили оборони або Оборонний союз до виконання завдання, зазначеного в пункті 2 частини 1 цього параграфа, вносить Уряду Республіки міністр, у сфері відповідальності якого залучення є необхідним. Перед поданням пропозиції її погоджують з міністром, відповідальним за сферу організації державної оборони. [RT I, 18.06.2021, 1 - jõust. 01.07.2021]

(5) До виконання завдання, зазначеного в пункті 2 частини 1 цього параграфа, Сили оборони та Оборонний союз можна залучати до завершення особливого стану.

(6) Сили оборони або Оборонний союз можна залучати до виконання завдання, зазначеного в частині 1 цього параграфа, лише в разі, якщо установа не може або не може вчасно виконати це завдання і відсутні інші засоби для виконання завдання.

(7) У розпорядженні, виданому на підставі частини 3 цього параграфа, зазначають:

1) завдання, до виконання якого залучають Сили оборони або Оборонний союз;

2) кількість або граничну кількість військовослужбовців або дійсних членів Оборонного союзу, які беруть участь у виконанні завдання;

3) строк залучення Сил оборони або Оборонного союзу;

4) територію, на якій Сили оборони або Оборонний союз виконують завдання;

5) посадову особу, якій підпорядковується командир військовослужбовців або дійсних членів Оборонного союзу, що беруть участь у виконанні завдання;

6) за потреби інші відомості.

(1) Розпорядження, видане на підставі частини 3 § 34 цього закону, невідкладно подають командувачу Сил оборони або начальнику Оборонного союзу, який підпорядковує військовослужбовців або дійсних членів Оборонного союзу, що беруть участь у виконанні завдання, зазначеного в частині 1 § 34 цього закону, через їхнього командира посадовій особі, визначеній Урядом Республіки.

(2) Про розпорядження, видане на підставі частини 3 § 34 цього закону, невідкладно повідомляють правління Рійґікоґу та голову комісії з державної оборони Рійґікоґу.

(3) Під час виконання завдання, зазначеного в пункті 2 частини 1 § 34 цього закону, до форменого одягу військовослужбовця та дійсного члена Оборонного союзу, а також до позначення транспортного засобу Сил оборони або Оборонного союзу застосовують частину 3 § 16² закону про охорону правопорядку та постанову, встановлену на підставі частини 4.

(3¹) Якщо в розпорядженні, зазначеному в частині 3 § 34 цього закону, не визначено інакше, військовослужбовець та дійсний член Оборонного союзу під час виконання завдання, зазначеного в пункті 2 частини 1 § 34, можуть застосовувати:

1) за розпорядженням рятувальної установи спеціальні заходи, передбачені §§ 50 і 51 закону про охорону правопорядку;

2) за розпорядженням поліції спеціальні заходи, передбачені §§ 28 і 30, частинами 1–4 § 32, §§ 38, 41, 42 і 44, частинами 1 і 5 § 45 та §§ 46–52 закону про охорону правопорядку. [RT I, 06.05.2020, 1 - jõust. 07.05.2020]

(4) Військовослужбовець та дійсний член Оборонного союзу під час виконання завдання, зазначеного в пункті 2 частини 1 § 34 цього закону, можуть застосовувати безпосередній примус на підставах і в порядку, передбачених для поліції в главі 5 закону про охорону правопорядку.

(5) До виконання завдання, зазначеного в пункті 2 частини 1 § 34 цього закону, можна залучати лише військовослужбовця або дійсного члена Оборонного союзу, який пройшов необхідну для виконання цього завдання підготовку.

(1) Міністерство юстиції та цифрового розвитку організовує безперебійність таких життєво важливих послуг: [RT I, 30.12.2024, 1 - jõust. 01.01.2025]

1) [Втратив чинність – RT I, 30.06.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

2) [Втратив чинність – RT I, 30.06.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

3) [Втратив чинність – RT I, 30.06.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

4) [Втратив чинність – RT I, 30.06.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

5) телефонний зв'язок;

6) мобільний телефонний зв'язок;

7) послуга передавання даних;

8) електронна ідентифікація особи та цифрове підписання.

(1¹) Міністерство клімату організовує безперебійність таких життєво важливих послуг:

1) постачання електроенергії;

2) постачання природного газу;

3) постачання рідкого палива;

4) забезпечення проїзності державної дороги; [RT I, 30.06.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

5) функціонування аеродромів; [RT I, 08.10.2024, 1 - jõust. 18.10.2024]

6) функціонування аеронавігаційного обслуговування; [RT I, 08.10.2024, 1 - jõust. 18.10.2024]

7) функціонування публічної залізниці; [RT I, 08.10.2024, 1 - jõust. 18.10.2024]

8) функціонування портів. [RT I, 08.10.2024, 1 - jõust. 18.10.2024]

(2) Міністерство соціальних справ організовує безперебійність таких життєво важливих послуг:

1) функціонування послуг охорони здоров'я;

2) постачання лікарських засобів. [RT I, 08.10.2024, 1 - jõust. 18.10.2024]

(2¹) Міністерство культури організовує безперебійність таких життєво важливих послуг:

1) функціонування публічно-правової медіапослуги;

2) забезпечення функціонування послуги мовної мережі, необхідної для надання публічно-правової медіапослуги. [RT I, 08.10.2024, 1 - jõust. 18.10.2024]

(3) Банк Естонії організовує безперебійність таких життєво важливих послуг:

1) платіжна послуга;

2) готівковий обіг.

(4) Одиниця місцевого самоврядування організовує на своїй адміністративній території безперебійність таких життєво важливих послуг: [RT I, 08.10.2024, 1 - jõust. 18.10.2024]

1) централізоване теплопостачання;

2) забезпечення проїзності місцевої дороги;

3) водопостачання та каналізація.

(5) Міністерство регіонального розвитку та сільського господарства організовує безперебійність забезпечення постачання продовольством. [RT I, 08.10.2024, 1 - jõust. 18.10.2024]

(1) Установа, що організовує безперервність життєво важливої послуги:

1) координує забезпечення безперервності життєво важливої послуги, враховуючи взаємозалежність життєво важливих послуг;

2) консультує надавачів життєво важливих послуг;

3) здійснює нагляд за забезпеченням безперервності життєво важливих послуг, у тому числі за застосуванням заходів із запобігання перервам у наданні життєво важливої послуги;

4) затверджує аналіз ризиків безперервності та план надавача життєво важливої послуги згідно з § 40 цього закону;

4¹) для організації виконання своїх завдань призначає контактну особу та передає її контактні дані Державній канцелярії, а також невідкладно повідомляє Державну канцелярію про зміну даних контактної особи; [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

4²) повідомляє про призначення установи на підставі частини 5 цього параграфа та передає дані установи і її контактної особи Державній канцелярії, а також невідкладно повідомляє Державну канцелярію про зміну даних зазначеної установи або її контактної особи; [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

5) керує врегулюванням надзвичайної ситуації, складає план врегулювання надзвичайної ситуації та організовує ризик-комунікацію і навчання з кризового реагування згідно з положеннями глави 3 цього закону.

(1¹) Одиниця місцевого самоврядування передає дані, зазначені в пунктах 4¹ і 4² частини 1 цього параграфа, Рятувальному департаменту, а також невідкладно повідомляє Рятувальний департамент про зміну даних. [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

(2) Опис життєво важливої послуги та вимоги до безперервності життєво важливої послуги встановлює постановою керівник установи, що організовує безперервність життєво важливої послуги, або орган одиниці місцевого самоврядування. ↗

(3) У постанові, що встановлюється на підставі частини 2 цього параграфа, визначається:

1) опис послуги, тобто те, до якої частини послуги застосовуються вимоги щодо безперервності життєво важливої послуги;

2) вимоги до рівня послуги та готовності надавати послугу також у разі перерви в наданні інших життєво важливих послуг і в надзвичайній ситуації чи іншій подібній ситуації;

3) вимоги щодо запобігання перерві в наданні життєво важливої послуги;

4) допустимий час перерви в наданні життєво важливої послуги, порядок відновлення життєво важливої послуги та за потреби пріоритети відновлення;

5) за потреби вимоги щодо закупівлі послуг, що підтримують основну діяльність надавача життєво важливої послуги, в іншого підприємства;

6) умови, за яких має місце надзвичайна ситуація, спричинена масштабною або з тяжкими наслідками перервою в наданні життєво важливої послуги, врегулювання якої організовує установа, що організовує безперервність життєво важливої послуги;

7) порядок повідомлення про незаплановану перерву в наданні життєво важливої послуги, загрозу перерви, подію, що суттєво порушує безперервність життєво важливої послуги, або безпосередню загрозу настання такої події, надзвичайну ситуацію чи її загрозу (далі — подія), а також умови та порядок подання детального звіту про подію; [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

7¹) за потреби максимально допустимий строк для виконання вимог щодо безперервності життєво важливої послуги, встановлених на підставі частини 2 цього параграфа, від моменту призначення особи надавачем життєво важливої послуги; [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

8) інші вимоги, важливі для забезпечення безперервності життєво важливої послуги.

(4) Вимоги, зазначені в пункті 2 частини 3 цього параграфа, охоплюють насамперед таке:

1) які процеси, споруди, обладнання та інші засоби, а також який персонал мають бути наявними, щоб забезпечити надання послуги під час надзвичайної ситуації чи іншої подібної ситуації та за потреби задовольнити збільшений у цей час попит на послугу;

2) які найважливіші заходи має застосувати надавач життєво важливої послуги, щоб зменшити залежність послуги, яку він надає, від найважливіших життєво важливих послуг, постачальників та інших договірних партнерів.

(5) Завдання, зазначені в пунктах 2–5 частини 1 цього параграфа, може виконувати призначений установою, зазначеною в частинах 1 і 2 § 36 цього закону, департамент чи інспекція, що перебуває у сфері її управління, або призначена одиницею місцевого самоврядування, зазначеною в частині 4 § 36, установа.

(6) Під час встановлення умов повідомлення та детального звіту, зазначених у пункті 7 частини 3 цього параграфа, слід виходити щонайменше з:

1) кількості та частки користувачів, яких зачепила подія;

2) тривалості події;

3) географічного регіону, якого зачепила подія, враховуючи відокремленість географічного регіону. [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

(1) Надавач життєво важливої послуги — це юридична особа, до компетенції якої належить виконання завдання публічного управління, визначеного як життєво важлива послуга у § 36 цього закону, або, у випадку, зазначеному в частині 2 цього параграфа, особа, яка діє як підприємець і надає життєво важливу послугу.

(1¹) Облік надавачів життєво важливих послуг ведеться в реєстрі цивільної підтримки. Дані, необхідні для ведення обліку надавачів життєво важливих послуг, до реєстру подає та раніше подані дані оновлює раз на рік не пізніше 31 грудня установа, що організовує безперервність життєво важливої послуги, або установа, призначена нею на підставі частини 5 § 37 цього закону, враховуючи встановлене в частині 1⁶ § 38. [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

(1²) Установа, що організовує безперервність життєво важливої послуги, або установа, призначена нею на підставі частини 5 § 37 цього закону, видає адміністративний акт про призначення особи, зазначеної в частині 1 цього параграфа, надавачем життєво важливої послуги протягом 30 днів з моменту, коли стало відомо про відповідність особи умовам надавача життєво важливої послуги. [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

(1³) В адміністративному акті, зазначеному в частині 1² цього параграфа, установа, що організовує безперервність життєво важливої послуги, визначає, серед іншого, строк, до якого надавач життєво важливої послуги повинен:

1) скласти аналіз ризиків та план безперервності життєво важливої послуги відповідно до встановленого в § 39 і 40 цього закону, враховуючи, що аналіз ризиків безперервності має бути складений протягом дев'яти місяців, а план безперервності — протягом десяти місяців з моменту призначення надавачем життєво важливої послуги;

2) провести вперше навчання, зазначене в пункті 7 частини 3 цього параграфа; [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

3) виконувати вимоги, встановлені на підставі частини 2 § 37 цього закону, у § 41 та в інших правових актах для забезпечення безперервності життєво важливої послуги, враховуючи, що строк виконання вимог і обов'язку, встановлених у § 41 цього закону та в законі про кібербезпеку, не має бути довшим ніж п'ять років з моменту призначення надавачем життєво важливої послуги. [RT I, 30.12.2025, 4 - набув чинності 01.01.2026]

(1⁴) Перед виданням адміністративного акта, зазначеного в частині 1² цього параграфа, установа, що організовує безперервність життєво важливої послуги, або установа, призначена нею на підставі частини 5 § 37 цього закону, може запитати в Департаменту державної інформаційної системи висновок щодо визначення строку виконання вимог і обов'язку, встановлених у законі про кібербезпеку. [RT I, 30.12.2025, 4 - набув чинності 01.01.2026]

(1⁵) Особа, зазначена в частині 1 цього параграфа, більше не вважається надавачем життєво важливої послуги, якщо особа не відповідає умовам надавача життєво важливої послуги та установа, що організовує безперервність життєво важливої послуги, видала відповідний адміністративний акт і довела його до відома цієї особи. З набуттям чинності адміністративним актом до особи не застосовується встановлене щодо надавача життєво важливої послуги. [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

(1⁶) Установа, що організовує безперервність життєво важливої послуги, вносить дані, встановлені в частинах 1² та 1⁵ цього параграфа, про призначення надавачем життєво важливої послуги або припинення такого призначення до реєстру цивільної підтримки протягом п'яти робочих днів з моменту доведення адміністративного акта до відома надавача життєво важливої послуги. [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

(1⁷) Установа, що організовує безперервність життєво важливої послуги, передає адміністративний акт, зазначений у частинах 1² та 1⁵ цього параграфа, для відома Департаменту державної інформаційної системи протягом п'яти робочих днів з моменту доведення адміністративного акта до відома надавача життєво важливої послуги. [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

(2) Законом визначаються умови, за виконання яких особа, що діє як підприємець, вважається надавачем життєво важливої послуги.

(3) Надавач життєво важливої послуги зобов'язаний:

1) скласти аналіз ризиків та план безперервності життєво важливої послуги, яку він надає, відповідно до встановленого в § 39 і 40 цього закону;

2) вживати заходів, що запобігають перериванню життєво важливої послуги, зокрема зменшувати залежність від інших життєво важливих послуг, найважливіших договірних партнерів, постачальників та інформаційних систем шляхом дублювання технічних систем, договорів, персоналу та інших важливих для надання послуги засобів, використання альтернативних рішень, наявності необхідних засобів та їх запасу тощо;

3) забезпечувати під час надзвичайної ситуації або іншої подібної ситуації, зокрема у разі технічної несправності та переривання постачання і іншої життєво важливої послуги, безперервне функціонування послуги, яку він надає, та здатність до її швидкого відновлення;

4) невідкладно, але не пізніше ніж через 24 години після того, як стало відомо про подію, повідомляти установу, що організовує безперервність життєво важливої послуги, або установу, призначену нею на підставі частини 5 § 37 цього закону, про подію, зазначену в пункті 7 частини 3 § 37, та подавати детальний звіт протягом одного місяця з моменту завершення події; [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

5) брати участь у розв'язанні надзвичайної ситуації відповідно до плану розв'язання надзвичайної ситуації;

6) надавати установі, що організовує безперервність життєво важливої послуги, або установі, призначеній нею на підставі частини 5 § 37 цього закону, на її вимогу інформацію про надання життєво важливої послуги;

7) проводити навчання для перевірки безперервності життєво важливої послуги, яку він надає, щонайменше один раз на два роки;

7¹) призначити контактну особу для організації виконання завдань, встановлених у цьому законі, та передавати її контактні дані установі, що організовує безперервність життєво важливої послуги, або установі, призначеній нею на підставі частини 5 § 37 цього закону; [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

7²) подавати раз на рік установі, що організовує безперервність життєво важливої послуги, або установі, призначеній нею на підставі частини 5 § 37 цього закону, огляд вжитих та тих, що вживаються, заходів для запобігання перериванню та збою життєво важливої послуги і для досягнення рівня послуги, необхідного на підставі частини 2 § 37; [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

7³) регулярно проводити для працівників навчання, щоб підвищити їхню обізнаність про безперервність життєво важливої послуги, вжиті заходи, дії під час надзвичайної ситуації або іншої подібної ситуації чи у разі їх загрози та про захист населення у значенні § 17¹ цього закону; [RT I, 02.10.2025, 2 - набув чинності 01.07.2026]

7⁴) повідомляти установу, що організовує безперервність життєво важливої послуги, або установу, призначену нею на підставі частини 5 § 37 цього закону, про подію, яка має або може мати істотний вплив на надавачів життєво важливих послуг та на продовження надання життєво важливих послуг в одній або кількох державах — членах Європейського Союзу; [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

8) виконувати інші обов'язки, встановлені в правових актах для забезпечення безперервності життєво важливої послуги.

(1) Надавач життєво важливої послуги складає для планування забезпечення безперервності життєво важливої послуги, оцінки ризику та відновлення безперервності аналіз ризиків та план безперервності життєво важливої послуги (далі — аналіз ризиків та план безперервності).

(2) В аналізі ризиків безперервності життєво важливої послуги описуються загрози, що спричиняють переривання послуги, їхня ймовірність, наслідки переривання послуги та інші суттєві обставини.

(3) У плані безперервності життєво важливої послуги описуються заходи, які застосовуються у разі переривання життєво важливої послуги для відновлення послуги та пом'якшення наслідків переривання, а також інші суттєві обставини.

(4) Якщо життєво важливу послугу надають кілька надавачів життєво важливої послуги, вони можуть за координації установи, що організовує безперервність життєво важливої послуги, або призначеної нею на підставі § 37 частини 5 цього закону установи скласти спільний аналіз ризиків та план безперервності.

(5) Вимоги до аналізу ризиків та плану безперервності, вимоги й порядок їх складання та впровадження плану встановлює Уряд Республіки постановою. [RT I, 18.06.2021, 1 - jõust. 01.07.2021]

(1) Надавач життєво важливої послуги подає аналіз ризиків та план безперервності на затвердження установі, що організовує безперервність життєво важливої послуги, або призначеній нею на підставі § 37 частини 5 цього закону установі.

(2) Установа, що організовує безперервність життєво важливої послуги, або призначена нею на підставі § 37 частини 5 цього закону установа перевіряє відповідність аналізу ризиків та плану безперервності вимогам, установленим правовими актами, та затверджує аналіз ризиків і план безперервності протягом 30 днів з дня отримання аналізу ризиків та плану безперервності.

(3) Установа, що організовує безперервність життєво важливої послуги, або призначена нею на підставі § 37 частини 5 цього закону установа може з поважної причини продовжити строк затвердження аналізу ризиків та плану безперервності до 30 днів.

(4) Установа, що організовує безперервність життєво важливої послуги, або призначена нею на підставі § 37 частини 5 цього закону установа передає план безперервності для висловлення думки установі, яка залучається або ймовірно буде залучена до відновлення послуги у разі переривання життєво важливої послуги. Банк Естонії передає аналіз ризиків та план безперервності надавача життєво важливої послуги, зазначеного в § 36 частині 3 цього закону, для висловлення думки Фінансовій інспекції.

(5) Установа, що організовує безперервність життєво важливої послуги, або призначена нею на підставі § 37 частини 5 цього закону установа залишає аналіз ризиків та план безперервності незатвердженими, якщо подані документи не відповідають вимогам, наведені в документах описи та оцінки є неповними, вони не узгоджуються з дійсними обставинами або якщо, виходячи з документів, неможливо достатньою мірою забезпечити безперервність життєво важливої послуги.

(6) Установа, що організовує безперервність життєво важливої послуги, або призначена нею на підставі § 37 частини 5 цього закону установа передає аналіз ризиків та план безперервності Державній канцелярії на її вимогу. Державна канцелярія має право отримувати уточнення щодо інформації, наведеної в аналізі ризиків та плані безперервності. [RT I, 18.06.2021, 1 - jõust. 01.07.2021]

(7) Установа та особа зберігають у таємниці передану їм інформацію, щодо якої надавач життєво важливої послуги повідомив, що вона є комерційною таємницею.

(8) Установа, що організовує безперервність життєво важливої послуги, або призначена на підставі § 37 частини 5 цього закону державна установа передає аналіз ризиків безперервності або його зміни перед затвердженням на погодження Департаменту оборонних ресурсів. [RT I, 09.08.2022, 2 - jõust. 01.09.2022]

(9) Якщо в аналіз ризиків безперервності життєво важливої послуги або в його зміну після погодження Департаменту оборонних ресурсів вносяться зміни, затверджений аналіз ризиків безперервності або його зміна передається для відома Департаменту оборонних ресурсів. [RT I, 09.08.2022, 2 - jõust. 01.09.2022]

(10) Установа, що організовує безперервність життєво важливої послуги, або призначена нею на підставі § 37 частини 5 цього закону установа передає аналіз ризиків та план безперервності життєво важливої послуги, зазначеної в § 36 частині 1¹ пунктах 1 і 2, перед затвердженням для висловлення думки Департаменту конкуренції. [RT I, 08.10.2024, 1 - jõust. 18.10.2024]

(1) [Втратив чинність – RT I, 30.12.2025, 4 - jõust. 01.01.2026]

(2) Якщо дані або обладнання, необхідні для забезпечення безперервності життєво важливої послуги, розташовані в іноземній державі, надавач життєво важливої послуги повинен забезпечити безперервність життєво важливої послуги за допомогою дублювальних засобів і технологічно альтернативних рішень у той час, коли звичайна послуга або мережа електронного зв'язку, що використовується для доступу до розташованих в іноземній державі даних чи обладнання, не функціонує. [RT I, 22.05.2025, 1 - jõust. 01.06.2025]

(3) [Втратив чинність – RT I, 22.05.2018, 1 - jõust. 23.05.2018]

(4) [Втратив чинність – RT I, 22.05.2018, 1 - jõust. 01.01.2020]

(1) Метою перевірки на благонадійність є забезпечення надійності осіб, які на підставі договору чи на іншій підставі виконують важливі завдання, пов'язані з:

1) розробкою або управлінням інформаційною системою, що забезпечує безперебійність життєво важливої послуги, а також системою доступу чи охорони інфраструктури, що забезпечує безперебійність;

2) наданням доступу до території, споруд, інформації чи контрольних систем, необхідних для забезпечення безперебійності життєво важливої послуги;

3) плануванням безперебійності життєво важливої послуги, інвестиціями чи управлінням ризиками.

(2) Надавач життєво важливої послуги зобов'язаний у аналізі ризиків безперебійності життєво важливої послуги докладніше визначити ті зазначені в частині 1 цього параграфа важливі для забезпечення безперебійності життєво важливої послуги завдання, щодо фізичної особи, яка їх виконує, проведення перевірки на благонадійність є доцільним.

(3) Надавач життєво важливої послуги може проводити перевірку на благонадійність лише щодо тієї фізичної особи, якій довіряють виконувати визначене на підставі частини 2 цього параграфа завдання, підтверджене відповідно до частини 2 § 40 цього закону в аналізі ризиків безперебійності життєво важливої послуги.

(4) Під час проведення перевірки на благонадійність перевіряються ідентичність особи та дані про судимість особи. Надавач життєво важливої послуги зобов'язаний перевірити дані до того, як особа приступить до виконання визначеного на підставі частини 2 цього параграфа завдання, і під час виконання завдання кожні два роки.

(5) Якщо існує обґрунтована підозра, що щодо особи можуть діяти передбачені частинами 1 і 2 § 41² цього закону обмеження на працевлаштування, або збільшується відповідальність особи при виконанні завдання, перевірку на благонадійність можна проводити частіше, ніж кожні два роки.

(6) Надавач життєво важливої послуги зобов'язаний повідомити особу, що перевіряється, про підставу та мету проведення перевірки на благонадійність, а також про обробку її персональних даних до проведення першої перевірки на благонадійність.

(7) Надавач життєво важливої послуги перевіряє дані про судимість з метою проведення перевірки на благонадійність, використовуючи для цього послугу перевірки на благонадійність.

(8) Послуга перевірки на благонадійність обробляє загальні дані особи, дані про місце роботи особи та дані про судимість. Дані послуги перевірки на благонадійність зберігаються два роки.

(9) Відповідальним обробником послуги перевірки на благонадійність є Державна канцелярія.

(10) Докладніші вимоги до послуги перевірки на благонадійність, у тому числі завдання відповідального та уповноваженого обробника послуги, докладніший склад даних, надавачів даних та одержуваних даних, умови надання доступу до послуги та інші організаційні питання встановлює Уряд Республіки постановою.

(11) Передбачене цим параграфом застосовується також щодо працівника юридичної особи, яка перебуває у договірних відносинах з надавачем життєво важливої послуги, якому довіряють виконувати визначене на підставі частини 2 цього параграфа завдання. [RT I, 08.10.2024, 1 - jõust. 18.10.2024]

(1) Визначені на підставі частини 2 § 41¹ цього закону завдання надавач життєво важливої послуги не може доручити виконувати особі, яку було покарано за вчинення злочину, передбаченого главами 8 і 15 Пенітенціарного кодексу, або аналогічного злочину, передбаченого Директивою Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/541 про боротьбу з тероризмом, якою замінюється Рамкове рішення Ради 2002/475/JSK та вносяться зміни до Рішення Ради 2005/671/JSK (ELT L 88, 31.03.2017, стор. 6–21), якщо дані про покарання за цей злочин не видалені з реєстру покарань відповідно до Закону про реєстр покарань.

(2) Надавач життєво важливої послуги зобов'язаний перевірити, чи доцільно доручати виконання визначеного на підставі частини 2 § 41¹ цього закону завдання особі, яку було покарано за умисно вчинений злочин, дані про покарання за який не видалені з реєстру покарань відповідно до Закону про реєстр покарань.

(3) У передбаченому частиною 2 цього параграфа випадку надавач життєво важливої послуги при оцінці надійності особи може враховувати лише ті дані про судимість, які є важливими з точки зору виконання визначеного завдання.

(4) У разі виявлення передбачених частинами 1 і 2 цього параграфа обставин надавач життєво важливої послуги має право вимагати заміни працівника юридичної особи, яка перебуває з ним у договірних відносинах, або виконання визначеного на підставі частини 2 § 41¹ цього закону завдання іншим належним способом. [RT I, 08.10.2024, 1 - jõust. 18.10.2024]

(1) Надавач життєво важливої послуги має право з метою проведення перевірки на благонадійність отримувати:

1) загальні дані особи, що перевіряється, та дані документа, що посвідчує особу, у тому числі право отримувати ці дані від особи, яка перебуває у договірних відносинах з надавачем життєво важливої послуги і працівник якої виконує визначене на підставі частини 2 § 41¹ цього закону завдання;

2) з реєстру покарань дані про судимість особи.

(2) Щодо злочинів, зазначених у главах 8 і 15 Пенітенціарного кодексу, з реєстру покарань видається лише інформація про наявність чинного покарання.

(3) Щодо злочинів, зазначених у частині 2 § 41² цього закону, з реєстру покарань видаються дані про чинні покарання. Дані видаються лише в разі, якщо в особи немає чинних у реєстрі покарань покарань за злочини, зазначені в главах 8 і 15 Пенітенціарного кодексу.

(4) Надавач життєво важливої послуги перед першим проведенням перевірки на благонадійність перевіряє ідентичність особи, яка виконує визначене на підставі частини 2 § 41¹ цього закону завдання, на підставі документа, що посвідчує особу.

(5) Надавач життєво важливої послуги може вимагати від особи, яка виконує визначене на підставі частини 2 § 41¹ цього закону завдання, подання документа про те, чи каравав її у кримінальному порядку правоохоронний орган іноземної держави, якщо це необхідно для перевірки обставин, передбачених частинами 1 і 2 § 41². [RT I, 08.10.2024, 1 - jõust. 18.10.2024]

(1) Важливий надавач життєво важливої послуги Європейського Союзу — це особа, визначена надавачем життєво важливої послуги на підставі § 38 частини 1² цього закону, яка надає, серед іншого, ті самі або подібні життєво важливі послуги шести або більше державам — членам Європейського Союзу чи у шести або більше державах — членах Європейського Союзу та яку визначено надавачем життєво важливої послуги Європейського Союзу на умовах і в порядку, встановлених цим параграфом (далі — важливий надавач життєво важливої послуги Європейського Союзу).

(2) Установа, що організовує безперервність життєво важливої послуги, повідомляє надавача життєво важливої послуги про його відповідність ознакам важливого надавача життєво важливої послуги Європейського Союзу протягом 15 днів з дня, коли їй стало відомо про умови, встановлені частиною 1 цього параграфа.

(3) Надавач життєво важливої послуги подає установі, що організовує безперервність життєво важливої послуги, протягом 15 днів з дня отримання зазначеного в частині 2 цього параграфа повідомлення дані про те, у якій державі — члені Європейського Союзу та які життєво важливі послуги він надає.

(4) Установа, що організовує безперервність життєво важливої послуги, передає зазначену в частині 3 цього параграфа інформацію Державній канцелярії протягом 15 днів з дня її отримання. Державна канцелярія передає зазначену інформацію Європейській Комісії, яка вирішує питання про відповідність надавача життєво важливої послуги ознакам, встановленим частиною 1 цього параграфа.

(5) Установа, що організовує безперервність життєво важливої послуги, передає надавачеві життєво важливої послуги рішення Європейської Комісії про визначення його важливим надавачем життєво важливої послуги Європейського Союзу та повідомляє надавача життєво важливої послуги про пов'язані з цим обов'язки і дату, з якої ці обов'язки для нього набувають чинності. [RT I, 08.10.2024, 1 - jõust. 18.10.2024]

(1) Консультаційна місія — це контроль, який здійснює Європейська Комісія, за виконанням вимог щодо забезпечення безперервності життєво важливої послуги та за заходами, застосованими для забезпечення безперервності, у важливого надавача життєво важливої послуги Європейського Союзу (далі — консультаційна місія).

(2) Консультаційну місію організовують за ініціативою Європейської Комісії або на підставі обґрунтованого клопотання, поданого державою — членом чи державами — членами Європейського Союзу або установою, що організовує безперервність життєво важливої послуги. Згоду на консультаційну місію має надати установа, що організовує безперервність життєво важливої послуги.

(3) Установа, що організовує безперервність життєво важливої послуги, надає Європейській Комісії для організації консультаційної місії таку інформацію:

1) відповідні частини аналізу ризиків безперервності життєво важливої послуги, складеного важливим надавачем життєво важливої послуги Європейського Союзу;

2) перелік заходів, застосованих для забезпечення безперервності важливої життєво важливої послуги Європейського Союзу;

3) інформацію, встановлену в наглядовому провадженні, здійсненому щодо важливого надавача життєво важливої послуги Європейського Союзу, та заходи, застосовані під час нагляду.

(4) Важливий надавач життєво важливої послуги Європейського Союзу та установа, що організовує безперервність його життєво важливої послуги, надають для консультаційної місії уповноваженим представникам Європейської Комісії доступ до інформації, споруд і систем, необхідних для організації консультаційної місії та забезпечення безперервності життєво важливої послуги, за винятком випадків, коли це загрожувало б національній безпеці.

(5) Установа, що організовує безперервність життєво важливої послуги, подає у визначений Європейською Комісією строк Європейській Комісії та тим державам — членам Європейського Союзу, де важливий надавач життєво важливої послуги Європейського Союзу надає послугу, огляд заходів, що застосовуються у важливого надавача життєво важливої послуги Європейського Союзу після консультаційної місії, або їх зміни. [RT I, 08.10.2024, 1 - jõust. 18.10.2024]

(1) Установа, що організовує безперебійність життєво важливої послуги, або визначена нею на підставі § 37 частини 5 цього закону установа, Департамент державної інформаційної системи, Рятувальний департамент і Державна канцелярія здійснюють всебічну співпрацю та обмінюються між собою інформацією про безперебійність надавачів життєво важливих послуг, про загрози та ризики, що на них впливають, і про заходи, вжиті для забезпечення їхньої безперебійності, а також про події, що сталися, так само відповідною інформацією, необхідною для наглядового провадження. Установи та особа зберігають у таємниці передану їм інформацію, про яку повідомлено, що вона є комерційною або службовою таємницею.

(2) Фінансова інспекція та Департамент державної інформаційної системи взаємно обмінюються інформацією про безперебійність надавачів життєво важливих послуг, які надають зазначені у § 36 частині 3 цього закону життєво важливі послуги, про загрози та ризики, що на них впливають, і про заходи, вжиті для забезпечення їхньої безперебійності, а також про події, що сталися, так само відповідною інформацією, необхідною для наглядового провадження, враховуючи обмеження, що випливають із Закону про Фінансову інспекцію.

(3) Одиниця місцевого самоврядування раз на рік подає Рятувальному департаменту зведений звіт про зазначені у § 37 частині 3 пункті 7 цього закону події, пов'язані з надавачами організовуваної нею життєво важливої послуги, зокрема інформацію про кількість, характер подій і вжиті заходи.

(4) Якщо подія має або може мати істотний вплив на продовження надання життєво важливих послуг у шести або більше державах — членах Європейського Союзу, установа, що організовує безперебійність життєво важливої послуги, або визначена нею на підставі § 37 частини 5 цього закону установа, до сфери відповідальності якої належить постраждалий надавач життєво важливої послуги, невідкладно або протягом до 24 годин повідомляє про подію Державну канцелярію, яка своєю чергою невідкладно повідомляє Європейську Комісію.

(5) Установа, що організовує безперебійність життєво важливої послуги, або визначена нею на підставі § 37 частини 5 цього закону установа має повідомити контактний пункт іншої держави — члена Європейського Союзу про подію, якщо вона має або може мати істотний вплив на надавачів життєво важливих послуг і на продовження надання життєво важливих послуг у цій державі — члені Європейського Союзу.

(6) Зазначені у частині 1 цього параграфа установи раз на рік подають Державній канцелярії зведений звіт про зазначені у § 37 частині 3 пункті 7 цього закону події, пов'язані з надавачами життєво важливих послуг, зокрема інформацію про кількість, характер подій і вжиті заходи. Щодо життєво важливих послуг, організовуваних одиницями місцевого самоврядування, зведений звіт подає Рятувальний департамент. Державна канцелярія на підставі отриманої інформації складає узагальнений звіт і подає його Європейській Комісії. [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

(1) Держава не відшкодовує:

1) витрат фізичної особи, винної в надзвичайній ситуації, що спричинила оголошення надзвичайного стану;

2) вартості речовин і матеріалів, що належали власнику, якщо ці речовини та матеріали використовувалися в його інтересах;

3) шкоди, заподіяної роботами, зазначеними у § 30 цього закону.

(1) Фізичній особі, залученій до робіт на підставі § 26 цього закону (далі — особа, залучена до робіт під час надзвичайного стану), держава виплачує допомогу за відпрацьований час.

(2) Обсяг і порядок виплати допомоги особі, залученій до робіт під час надзвичайного стану, встановлює Уряд Республіки постановою.

(3) Частина 1 цього параграфа не застосовується, якщо роботодавець зберігає працівникові або посадовій особі на час залучення до робіт під час надзвичайного стану його попередню заробітну плату.

(1) Роботодавець не може розірвати трудовий договір з працівником або припинити службові відносини з посадовою особою на підставі того, що працівник або посадова особа були залучені до робіт в умовах надзвичайної ситуації.

(2) Якщо особа, залучена до робіт в умовах надзвичайної ситуації, гине внаслідок цієї роботи або помирає внаслідок отриманого на цій роботі ушкодження, держава виплачує особам, які перебували на її утриманні на підставі закону про сім'ю або закону про співжиття, відшкодування в сукупному розмірі десятирічної заробітної плати або платні особи. [RT I, 06.07.2023, 6 - набув чинності 01.01.2024]

(3) Для організації похорону особи, яка загинула внаслідок робіт в умовах надзвичайної ситуації або померла внаслідок ушкодження, отриманого на роботах в умовах надзвичайної ситуації, держава виплачує особі, яка організувала похорон, допомогу для відшкодування понесених витрат. Допомога виплачується для відшкодування витрат на транспортування, кремацію або поховання померлого та витрат на траурну церемонію. [RT I, 28.12.2017, 8 - набув чинності 01.01.2018]

(4) Якщо в особи, залученої до робіт в умовах надзвичайної ситуації, на підставі закону про допомогу з непрацездатності встановлюється часткова або відсутня працездатність внаслідок ушкодження, отриманого на роботах в умовах надзвичайної ситуації, або хвороби, що виникла внаслідок роботи, держава виплачує їй відшкодування, виходячи з обсягу працездатності, встановленого Естонською касою страхування від безробіття при первинній оцінці працездатності, наступним чином:

1) у разі часткової працездатності – в розмірі дворічної заробітної плати або платні особи;

2) у разі відсутньої працездатності – в розмірі семирічної заробітної плати або платні особи.

(5) Наявність зв'язку між обсягом працездатності особи, зазначеної в частині 4 цього параграфа, та ушкодженням, отриманим внаслідок виконання завдань на роботах в умовах надзвичайної ситуації, або хворобою, що виникла, за потреби встановлює Департамент соціального страхування в порядку, встановленому § 49¹ закону про публічну службу.

(6) Основою для розрахунку відшкодування береться середня заробітна плата особи, обчислена на підставі закону про трудовий договір.

(7) Якщо особа в період, що передував призначенню відшкодування, не отримувала заробітної плати чи платні, розмір відшкодування обчислюється на основі мінімальної ставки заробітної плати, що діє на момент призначення відшкодування.

(8) Відшкодування виплачується особі частинами. Розмір частини залежить від тривалості часткової або відсутньої працездатності, встановленої при первинній або повторній оцінці працездатності.

(9) Відшкодування виплачується сукупно не більше, ніж максимальна ставка відшкодування, що відповідає обсягу працездатності, встановленому при первинній оцінці працездатності.

(10) Якщо обсяг працездатності особи змінюється, при подальшій виплаті відшкодування виходять зі встановленої в частині 4 цього параграфа ставки відшкодування, що відповідає обсягу працездатності, встановленому при повторній оцінці працездатності, враховуючи вже виплачене відшкодування.

(11) Якщо в результаті повторної оцінки працездатності особа має право отримувати відшкодування в меншому розмірі, ніж їй було виплачено, то надміру виплачена сума назад не вимагається.

(12) Особі, якій внаслідок повторної оцінки працездатності відшкодування більше не виплачувалося, але працездатність якої на підставі нової повторної оцінки працездатності зменшилася, час виплачуваного відшкодування разом із часом, за який відшкодування не виплачувалося, не може бути в сукупності довшим за час, що є основою для розрахунку максимальної ставки її відшкодування.

(13) Якщо період часткової або відсутньої працездатності, встановлений при повторній оцінці працездатності, починається в календарному році, наступному за первинним встановленням працездатності, заробітна плата чи платня, що є основою для розрахунку відшкодування, коригується на індекс споживчих цін року первинного встановлення часткової або відсутньої працездатності. Якщо період часткової або відсутньої працездатності, встановлений при повторній оцінці працездатності, починається пізніше, заробітна плата чи платня, що є основою для розрахунку відшкодування, коригується на індекси споживчих цін починаючи з року первинного встановлення часткової або відсутньої працездатності до року, що передує останньому повторному встановленню працездатності.

(14) При клопотанні про відшкодування, що виплачується у разі загибелі особи, залученої до робіт в умовах надзвичайної ситуації, та визнання її постійно або частково непрацездатною, а також при їх призначенні застосовується встановлене § 58 закону про державний бюджет.

(15) Якщо особа, залучена до робіт в умовах надзвичайної ситуації, отримала ушкодження або захворіла, держава несе її витрати на лікування та ліки в тій частині, яка не покрита на підставі закону про медичне страхування.

(16) Порядок розрахунку, призначення та виплати відшкодувань і витрат, передбачених цим параграфом, встановлює Уряд Республіки постановою. [RT I, 18.06.2021, 1 - набув чинності 01.07.2021]

3) завдала собі ушкодження, яке не перебуває в причинному зв'язку з хворобливим станом і не випливало з протиправної поведінки інших осіб;

4) перебувала в стані сп'яніння, спричиненому нею самою.

(1) Адміністративний та державний нагляд за виконанням цього закону та встановлених на його підставі правових актів здійснюється наступним чином:

1) [Втратив чинність – RT I, 18.06.2021, 1 - набув чинності 01.07.2021]

2) [Втратив чинність – RT I, 18.06.2021, 1 - набув чинності 28.06.2021]

3) адміністративний або державний нагляд за виконанням вимог, встановлених на підставі §§ 38–40, частини 2 § 41, частин 3 і 4 § 41¹ та частини 1 § 41² цього закону, а також вимог, встановлених на підставі частини 2 § 37 і частини 5 § 39, здійснює установа, що організовує безперебійність життєво важливої послуги, або установа, визначена нею на підставі частини 5 § 37; щодо суб'єктів фінансового нагляду адміністративний або державний нагляд за виконанням вимог, встановлених на підставі §§ 38–40 та частини 2 § 41, частин 3 і 4 § 41¹, частини 2 § 37 і частини 5 § 39, здійснює Фінансова інспекція; [RT I, 22.05.2025, 1 - набув чинності 01.06.2025]

4) [Втратив чинність – RT I, 22.05.2025, 1 - набув чинності 01.06.2025]

5) адміністративний нагляд за виконанням завдань, визначених у цьому законі та встановлених на його підставі правових актах для одиниці місцевого самоврядування, здійснює Рятувальний департамент; [RT I, 18.06.2021, 1 - набув чинності 01.07.2021]

6) державний нагляд за виконанням вимог частин 3 і 4 § 16² та частини 1 § 16³, а також вимог, встановлених на підставі частини 8 § 16², частини 3 § 16³ та частини 5 § 16⁴ цього закону, здійснює Рятувальний департамент. [RT I, 02.10.2025, 2 - набув чинності 01.07.2026]

(2) [Втратив чинність – RT I, 18.06.2021, 1 - набув чинності 01.07.2021]

(1) Установа, що організовує безперебійність життєво важливої послуги, її установа, визначена на підставі § 37 частини 5 цього закону, або Фінансова інспекція може замовити власним коштом незалежний аудит або зобов'язати надавача життєво важливої послуги пройти незалежний аудит для оцінки безперебійності життєво важливої послуги та відповідності вжитих заходів, а також покрити пов'язані з аудитом витрати. Незалежний аудитор обирається за домовленістю установи, що організовує безперебійність життєво важливої послуги, або її установи, визначеної на підставі § 37 частини 5 цього закону, або Фінансової інспекції та надавача життєво важливої послуги.

(2) Установа, що організовує безперебійність життєво важливої послуги, її установа, визначена на підставі § 37 частини 5 цього закону, або Фінансова інспекція може зобов'язати надавача життєво важливої послуги пройти зазначений у частині 1 цього параграфа незалежний аудит та покрити пов'язані з аудитом витрати за наявності щонайменше однієї з таких підстав:

1) надавач життєво важливої послуги не подав установі, що організовує безперебійність життєво важливої послуги, або її установі, визначеній на підставі § 37 частини 5 цього закону, для затвердження аналіз ризиків безперебійності або план у порядку, встановленому § 40;

2) надавач життєво важливої послуги не виконав установлені на підставі § 37 частини 2 цього закону вимоги до безперебійності життєво важливої послуги до строку, визначеного установою, що організовує безперебійність життєво важливої послуги, або її установою, визначеною на підставі § 37 частини 5;

3) відбулися повторювані події, що суттєво порушують безперебійність життєво важливої послуги, або надзвичайна ситуація.

(3) Надавач життєво важливої послуги виконав обов'язок пройти зазначений у частині 2 цього параграфа незалежний аудит, якщо він протягом останніх 12 місяців за власною ініціативою або на вимогу іншої особи пройшов рівнозначний аудит. Пройдений надавачем життєво важливої послуги за власною ініціативою або на вимогу іншої особи аудит вважається рівнозначним або повністю, або лише в частині, що збігається.

(4) Надавач життєво важливої послуги зобов'язаний на вимогу установи, що організовує безперебійність життєво важливої послуги, її установи, визначеної на підставі § 37 частини 5 цього закону, або Фінансової інспекції до визначеного строку власним коштом надати результати раніше проведеного аудиту та докази щодо вжитих заходів для забезпечення безперебійності життєво важливої послуги. [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

(1) Орган охорони правопорядку для здійснення передбаченого цим законом державного нагляду може застосовувати спеціальні заходи державного нагляду, передбачені § 30–32, 49 та 50–53 закону про охорону правопорядку, на підставі та в порядку, встановлених законом про охорону правопорядку.

(1) У разі невиконання припису кожноразовий максимальний розмір примусового платежу, що застосовується в порядку, встановленому законом про замінне виконання та примусовий платіж, становить 30 000 євро. [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

(1) За невиконання обов'язку, пов'язаного зі складанням аналізу ризиків надзвичайної ситуації чи плану вирішення надзвичайної ситуації, з організацією навчання або з організацією життєво важливої послуги, – карається штрафом до 100 штрафних одиниць.

(1) За порушення обов'язків, установлених для надавача життєво важливої послуги § 38 частини 3 пунктами 1–7 і 7⁴ та § 41² частиною 1 цього закону, – карається штрафом до 300 штрафних одиниць.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається штрафом до 400 000 євро. [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

[Втратив чинність - RT I, 22.05.2018, 1 - набр. чинності 23.05.2018]

(1) За невиконання законного розпорядження Уряду Республіки, керівника надзвичайного стану, керівника робіт надзвичайного стану або посадової особи, визначеної керівником надзвичайного стану, під час надзвичайного стану – карається штрафом до 300 штрафних одиниць. [RT I, 06.05.2020, 1 - набув чинності 07.05.2020]

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається штрафом до 20 000 євро.

(1) Позасудовим органом провадження у справах про правопорушення, передбачені § 48, 49 та 51 цього закону, є Департамент поліції та прикордонної охорони.

(2) [Втратив чинність – RT I, 22.05.2018, 1 - набув чинності 23.05.2018]

(1) Установа, визначена постановою, ухваленою на підставі § 9 частини 1 цього закону, складає аналіз ризиків, що відповідає вимогам цього закону та встановлених на його підставі вимог, до 1 січня 2018 року.

(2) Після затвердження аналізу ризиків, зазначеного в частині 1 цього параграфа, оцінюється потреба у формуванні державного оперативного запасу, і Уряд Республіки ухвалює розпорядження, зазначене в § 11 частині 3 цього закону, до 1 липня 2018 року. До 1 липня 2018 року державні оперативні запаси, сформовані на підставі § 42 закону про надзвичайну ситуацію (RT I 2009, 39, 262), зберігаються згідно з правовими актами, що діяли до набрання чинності цим законом.

(3) Постанову, зазначену в § 14 частині 2 цього закону, ухвалює Уряд Республіки до 1 липня 2018 року.

(4) Виходячи з аналізу ризиків, зазначеного в частині 1 цього параграфа, Уряд Республіки ухвалює постанову, зазначену в § 15 частині 3 цього закону, до 1 липня 2018 року.

(5) Установа, визначена постановою, ухваленою на підставі § 15 частини 3 цього закону, та зазначена в § 15 частині 4 цього закону, повинні скласти план подолання надзвичайної ситуації, що відповідає вимогам цього закону та встановлених на його підставі вимог, до 1 липня 2019 року.

(6) Надавач життєво важливої послуги складає аналіз ризиків та план безперебійності життєво важливої послуги, що відповідають вимогам цього закону та встановлених на його підставі вимог, до 1 липня 2018 року.

(7) Плани подолання надзвичайної ситуації, ухвалені до набрання чинності цим законом, діють до затвердження планів подолання надзвичайної ситуації, зазначених у частині 5 цього параграфа.

(8) Аналізи ризиків та плани безперебійності, складені до набрання чинності цим законом, діють до складання аналізів ризиків та планів безперебійності, зазначених у частині 6 цього параграфа, та їх затвердження згідно з § 40 цього закону.

(9) Загальнодержавний аналіз ризиків, зазначений у § 9¹ частині 1 цього закону, складає Державна канцелярія до 31 грудня 2025 року. [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

(10) Аналіз ризиків одиниці місцевого самоврядування, зазначений у § 9² частині 1 цього закону, складають одиниці місцевого самоврядування до 30 червня 2025 року. [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

(11) Стратегію безперебійності надавачів життєво важливих послуг, зазначену в § 9³ частині 1 цього закону, складає Державна канцелярія до 31 грудня 2025 року. [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

(12) Особа, яка до 18 жовтня 2024 року відповідала умовам, установленим у § 38 частині 2 цього закону, вважається надавачем життєво важливої послуги з дня, коли вона вперше виконала зазначені умови. [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

(13) Щодо призначення особи, зазначеної в частині 12 цього параграфа, надавачем життєво важливої послуги не складається адміністративний акт, зазначений у § 38 частині 1² цього закону, і до неї не застосовуються строки виконання обов'язку, встановлені в § 38 частині 1³. [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

(14) Установа, що організовує безперебійність життєво важливої послуги, або визначена нею на підставі § 37 частини 5 цього закону установа подає не пізніше 31 грудня 2024 року до реєстру цивільної підтримки дані, зазначені в § 38 частині 1¹, про надавача життєво важливої послуги, який до 18 жовтня 2024 року відповідав умовам, установленим у § 38 частині 2. [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

(15) Установа, що організовує безперебійність життєво важливої послуги, ухвалює постанову, зазначену в § 37 частині 2 та таку, що відповідає вимогам, установленим у частині 3 цього закону, до 1 липня 2025 року. [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

(16) Установа, що організовує безперебійність життєво важливої послуги, з'ясовує надавачів життєво важливих послуг, які відповідають умовам, установленим у § 38 частині 2 цього закону, і призначає їх надавачами життєво важливої послуги адміністративним актом, зазначеним у § 38 частині 1², не пізніше 28 лютого 2026 року. [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

(17) Аналіз ризиків та план безперебійності, складені надавачем життєво важливої послуги до 18 жовтня 2024 року, діють до затвердження аналізу ризиків та плану безперебійності, зазначених у частині 18 цього параграфа, згідно з § 40 цього закону. [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

(18) Особа, зазначена в частині 12 цього параграфа, складає аналіз ризиків та план безперебійності життєво важливої послуги, що відповідають вимогам цього закону та встановлених на його підставі вимог, не пізніше 31 грудня 2026 року. [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

(19) Надавач життєво важливої послуги проводить перевірку відомостей, зазначену в § 41¹ цього закону, вперше протягом шести місяців після затвердження згідно з § 40 аналізу ризиків безперебійності життєво важливої послуги, що відповідає вимогам редакції цього закону, яка набула чинності 18 жовтня 2024 року. [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

(20) Установа, що організовує безперебійність життєво важливої послуги, яка повинна вперше скласти план подолання надзвичайної ситуації, складає його до 31 грудня 2026 року. [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

(21) Передавач, зазначений у § 13¹ частині 4 цього закону, зобов'язаний приєднатися до EE-ALARM не пізніше 1 липня 2028 року. [RT I, 02.10.2025, 2 - набув чинності 12.10.2025]

(22) Вимога щодо облаштування укриття, установлена в § 16² частинах 3 і 4 цього закону, не застосовується до будівлі, яка зведена або заява на дозвіл на будівництво чи повідомлення про будівництво для зведення якої подані до 1 липня 2026 року. [RT I, 02.10.2025, 2 - набув чинності 01.07.2026]

(23) План укриття складається щодо будівлі, зазначеної в § 16³ частині 1 цього закону:

1) за наявності дозволу на експлуатацію — не пізніше 1 липня 2027 року;

2) за відсутності дозволу на експлуатацію — на момент подання заяви на дозвіл на експлуатацію. [RT I, 02.10.2025, 2 - набув чинності 01.07.2026]

(24) За можливості місце укриття облаштовується в будівлі або її частині, зазначеній у § 16⁴ частині 3 цього закону:

1) за наявності дозволу на експлуатацію — не пізніше 1 липня 2028 року;

2) за відсутності дозволу на експлуатацію — на момент подання заяви на дозвіл на експлуатацію. [RT I, 02.10.2025, 2 - набув чинності 01.07.2026]

[Вилучено з цього тексту.]

(1) Цей закон набуває чинності 1 липня 2017 року.