Пенітенціарний кодекс

(1) Положення Загальної частини Пенітенціарного кодексу застосовуються для покарання за винні діяння, передбачені в Особливій частині цього кодексу та в інших законах. Для покарання за проступки, передбачені в інших законах, ці закони можуть встановлювати відступи від Загальної частини цього кодексу, якщо цього вимагає специфіка регульованої сфери. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(2) Каральним законом у розумінні цієї глави є цей кодекс або інший закон, який передбачає покарання за винне діяння.

(1) Нікого не можна визнати винним і покарати за діяння, яке згідно із законом, що діяв на момент його вчинення, не було винним діянням.

(2) Покаранню підлягає діяння, якщо воно відповідає складу винного діяння, є протиправним, і особа є винною в його вчиненні.

(3) За одне й те саме винне діяння нікого не можна карати кілька разів, незалежно від того, чи призначено покарання в Естонії, чи в іншій державі.

(4) Діяння не може бути визнане винним діянням на підставі аналогії закону.

(1) Винне діяння — це каране діяння, передбачене цим кодексом або іншим законом.

(2) Винними діяннями є злочини та проступки.

(3) Злочин — це винне діяння, передбачене цим кодексом, за яке як основне покарання для фізичної особи передбачено грошове покарання або тюремне ув'язнення, а для юридичної особи — грошове покарання. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(4) Проступок — це винне діяння, передбачене цим кодексом або іншим законом, за яке як основне покарання передбачено грошовий штраф, арешт або позбавлення права керування транспортним засобом. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(5) Якщо особа вчиняє діяння, яке відповідає складу проступку та складу злочину, особу карають лише за злочин. Якщо покарання за злочин не призначається, особу можна покарати за проступок.

(1) Злочини поділяються на злочини першого та другого ступеня.

(2) Злочином першого ступеня є винне діяння, за яке цим кодексом як найтяжче покарання для фізичної особи передбачено строкове тюремне ув'язнення понад п'ять років або довічне ув'язнення. Винне діяння юридичної особи є злочином першого ступеня, якщо за те саме діяння для фізичної особи як найтяжче покарання передбачено строкове тюремне ув'язнення понад п'ять років або довічне ув'язнення. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(3) Злочином другого ступеня є винне діяння, за яке цим кодексом як покарання передбачено строкове тюремне ув'язнення до п'яти років або грошове покарання.

(4) Пом'якшення або обтяження покарання на підставі положень Загальної частини цього кодексу не змінює ступеня тяжкості злочину.

(1) Покарання призначається за законом, що діяв на момент вчинення діяння.

(2) Закон, який виключає караність діяння, пом'якшує покарання або в інший спосіб поліпшує становище особи, має зворотну силу щодо особи, яку за це діяння не було покарано таким, що набрало законної сили, рішенням. Закон, який виключає караність діяння, покарання тюремним ув'язненням або скорочує тюремне ув'язнення, має зворотну силу також щодо особи, яка відбуває призначене таким, що набрало законної сили, рішенням тюремне ув'язнення, або якій призначене таким, що набрало законної сили, рішенням тюремне ув'язнення звертається до виконання. У такому разі покарання зменшується до верхньої межі покарання, передбаченого за таке саме діяння новим законом, або, якщо діяння більше не є караним як злочин, особу звільняють від тюремного ув'язнення. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(3) Закон, який визнає діяння караним, обтяжує покарання або в інший спосіб погіршує становище особи, не має зворотної сили.

(4) Винні діяння проти людяності та воєнні винні діяння є караними незалежно від часу вчинення діяння.

(1) Естонський каральний закон діє щодо діяння, яке вчинено на території Естонії.

(2) Естонський каральний закон діє щодо діяння, яке вчинено на зареєстрованому в Естонії судні або повітряному судні чи проти нього, незалежно від місцезнаходження судна або повітряного судна на момент вчинення винного діяння та від каральног закону країни місцезнаходження.

[RT I 2004, 46, 329 - набув чинності 01.07.2004]

(1) Естонський каральний закон діє щодо діяння, яке вчинено за межами території Естонії та є за естонським каральним законом злочином, якщо таке діяння є караним у місці його вчинення або там не діє жодне кримінальне право та:

1) діяння вчинено проти громадянина Естонії або зареєстрованої в Естонії юридичної особи, або

2) особа, яка вчинила діяння, на момент його вчинення була громадянином Естонії або стала ним після вчинення діяння, або є іноземцем, якого затримано в Естонії і якого не видають. [RT I 2004, 46, 329 - набув чинності 01.07.2004]

(2) Естонський каральний закон діє:

1) щодо діяння, яке вчинено за межами території Естонії, є за естонським каральним законом злочином і яке вчинив військовослужбовець, що виконує службові обов'язки;

2) щодо вчиненого за межами території Естонії давання, отримання чи посередництва в хабарі, торгівлі впливом або злочину, що завдає шкоди фінансовим інтересам Європейського Союзу, якщо це діяння вчинив або в ньому брав участь громадянин Естонії, естонська посадова особа або зареєстрована в Естонії юридична особа, а також затриманий в Естонії іноземець, якого не видають; [RT I, 20.12.2019, 1 - набув чинності 30.12.2019]

3) щодо вчиненого за межами території Естонії приєднання до акту агресії іноземної держави, участі в ньому та його підтримки, якщо це діяння вчинила особа, яка на момент вчинення діяння була громадянином Естонії, особою з видом на проживання чи правом на проживання в Естонії або зареєстрованою в Естонії юридичною особою. [RT I, 28.04.2022, 24 - набув чинності 08.05.2022]

(3) У цьому кодексі під фінансовими інтересами Європейського Союзу розуміються активи, доходи та витрати, охоплені бюджетом Європейського Союзу та бюджетами, якими управляють структурні підрозділи Європейського Союзу. [RT I, 20.12.2019, 1 - набув чинності 30.12.2019]

(1) Незалежно від права місця вчинення діяння естонський каральний закон діє щодо діяння, яке вчинено за межами території Естонії, якщо караність діяння випливає з обов'язкового для Естонії міжнародного зобов'язання. [RT I, 05.07.2013, 2 - набув чинності 15.07.2013]

(1) Незалежно від права місця вчинення діяння, естонський кримінальний закон діє щодо діяння, вчиненого за межами території Естонії, яке за естонським кримінальним законом є злочином першого ступеня і завдає шкоди:

1) життю та здоров'ю населення Естонії;

2) здійсненню державної влади Естонії та її обороноздатності або

3) довкіллю.

(2) Щодо діяння, яке завдає шкоди довкіллю та вчинене в економічній зоні або у відкритому морі, естонський кримінальний закон діє незалежно від виду правопорушення відповідно до вимог і прав міжнародного морського права, встановлених щодо іноземних суден. [RT I 2008, 1, 1 - jõust. 14.01.2008]

(1) Діяння вчинене в момент, коли особа діяла або була юридично зобов'язана діяти. Час настання наслідку не враховується.

(1) Діяння вважається вчиненим у місці, де:

1) особа діяла;

2) особа була юридично зобов'язана діяти;

3) настав наслідок, що входить до складу правопорушення, або

4) за уявленням особи мав настати наслідок, що входить до складу правопорушення.

(2) Співучасть у діянні вчинена в місці, де:

1) виконавець вчинив злочин;

2) співучасник діяв;

3) співучасник був юридично зобов'язаний діяти або

4) за уявленням співучасника мав настати наслідок, що входить до складу правопорушення.

(3) Якщо співучасник злочину, вчиненого за кордоном, вчинив діяння на території Естонії, і якщо за естонським кримінальним законом таке діяння є караним і в місці вчинення діяння діяння виконавця є караним або якщо в місці вчинення не діє жодне кримінальне право, то щодо співучасника діє естонський кримінальний закон.

(1) Склад правопорушення — це опис караного діяння, встановлений в особливій частині цього кодексу або в іншому законі.

(2) Об'єктивними ознаками складу правопорушення є описані в законі дія чи бездіяльність і у передбачених законом випадках причинно пов'язаний з ними наслідок. У законі може бути встановлена й інша об'єктивна ознака складу правопорушення. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(3) Суб'єктивними ознаками складу правопорушення є умисел або необережність. У законі може бути передбачений мотив, мета або інша суб'єктивна ознака складу правопорушення.

(1) Якщо ознакою складу правопорушення передбачено заподіяння майнової шкоди або обсяг правопорушення можна визначити у грошовому вираженні, шкоду або обсяг правопорушення оцінюють у грошах так:

1) значною є шкода або обсяг правопорушення, що перевищує 4000 євро;

2) великою є шкода або обсяг правопорушення, що перевищує 40 000 євро;

3) особливо великою є шкода або обсяг правопорушення, що перевищує 400 000 євро. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) Особа відповідає за бездіяльність, якщо вона була юридично зобов'язана діяти. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(2) У разі правопорушення, вчиненого бездіяльністю, суд може застосувати положення § 60 цього кодексу.

(1) Юридична особа у передбачених законом випадках відповідає за діяння, вчинене в її інтересах або з порушенням її юридичних обов'язків:

1) її органом, членом такого органу, керівним працівником чи компетентним представником або

2) будь-якою особою за розпорядженням органу чи особи, зазначених у пункті 1 цієї частини, або внаслідок неналежної організації роботи чи нагляду юридичної особи.

(2) Якщо юридична особа юридично зобов'язана діяти, вона відповідає за бездіяльність на підставах, встановлених у частині 1 цього параграфа, незалежно від того, чи поряд з юридичною особою юридично зобов'язаний діяти також орган чи особа, зазначені в частині 1.

(3) Притягнення юридичної особи до відповідальності не передбачає й не виключає притягнення до відповідальності фізичної особи, яка вчинила правопорушення, якщо законом передбачена також відповідальність фізичної особи. [RT I, 05.07.2025, 1 - jõust. 06.07.2025]

(4) Положення цього параграфа не застосовуються до держави, міждержавної організації, одиниці місцевого самоврядування та публічно-правової юридичної особи. [RT I, 11.03.2023, 1 - jõust. 01.11.2023]

(1) Як злочин карається лише умисне діяння, якщо цей кодекс не встановлює покарання за необережне діяння.

(2) Діяння є умисним і тоді, коли воно відповідає складу правопорушення, що передбачає умисел щодо діяння і вважає достатньою необережність щодо більш небезпечного наслідку.

(3) Як проступок карається як умисне, так і необережне діяння.

(1) Умисел — це намір, прямий і непрямий умисел.

(2) Особа вчиняє діяння з наміром, якщо вона ставить за мету здійснення обставини, що відповідає складу правопорушення, і знає, що вона настане, або принаймні вважає це можливим. Особа вчиняє діяння з наміром також тоді, коли вона уявляє, що обставина, яка відповідає складу правопорушення, є необхідною умовою досягнення мети.

(3) Особа вчиняє діяння з прямим умислом, якщо вона знає, що здійснює обставину, яка відповідає складу правопорушення, і бажає або принаймні допускає це.

(4) Особа вчиняє діяння з непрямим умислом, якщо вона вважає можливим настання обставини, що відповідає складу правопорушення, і допускає це.

(1) Особа, яка, вчиняючи діяння, не знає обставини, що відповідає складу правопорушення, не вчиняє діяння умисно. У такому разі особа у передбачених законом випадках відповідає за правопорушення, вчинене з необережності.

(2) Особа, яка, вчиняючи діяння, помилково виходить з обставини, що відповідала б складу правопорушення, який передбачає більш м'яке покарання, відповідає за умисне правопорушення, на вчинення якого був спрямований її умисел.

(3) Незнання закону не виключає умислу чи необережності.

(1) Необережність — це легковажність і недбалість.

(2) Особа вчиняє діяння з легковажності, якщо вона вважає можливим настання обставини, що відповідає складу правопорушення, але через неуважність чи недобросовісність сподівається його уникнути.

(3) Особа вчиняє діяння з недбалості, якщо вона не знає про наявність обставини, що відповідає складу правопорушення, але за уважного і добросовісного ставлення мала б її передбачити.

(1) Особа відповідає за встановлений законом більш небезпечний наслідок, якщо вона спричинила його принаймні з необережності.

(1) Особами, які вчиняють діяння, є виконавець і співучасник.

(1) Виконавець — це особа, яка вчиняє правопорушення сама або використовуючи іншу особу.

(2) Якщо принаймні дві особи вчиняють правопорушення спільно та узгоджено, кожна з них відповідає як виконавець (співвиконавці). Співвиконавством є також те, коли спільне та узгоджене діяння кількох осіб відповідає ознакам складу правопорушення.

(1) Співучасниками є підбурювач і пособник.

(2) Підбурювач — це особа, яка умисно схиляє іншу особу до умисного протиправного діяння.

(3) Пособник — це особа, яка умисно надає іншій особі для вчинення умисного протиправного діяння фізичне, матеріальне або психічне сприяння.

(4) Співучаснику призначається покарання за тим самим положенням закону, за яким відповідає виконавець, якщо § 24 цього кодексу не встановлює інше.

(5) Щодо пособника суд може застосувати передбачене § 60 цього кодексу.

(1) Замах на підбурювання до злочину, згода з пропозицією вчинити злочин або домовленість про співвиконання злочину караються у разі злочинів, передбачених главами 8, 9, 13, 18 та 22 цього кодексу, а також розділами 2, 4 і 5 глави 15, за які передбачене максимальне покарання становить щонайменше дванадцять років або довічне позбавлення волі.

(2) Особа відповідає за дії, зазначені в цьому параграфі, лише в тому разі, якщо принаймні одна зі сторін дій, перелічених у частині 1 цього параграфа, вчиняє додаткове діяння з метою сприяти початку вчинення злочину.

(3) Особі, яка вчиняє замах на підбурювання до злочину, покарання призначається за тим самим положенням закону, що передбачає відповідальність виконавця, якщо § 24 цього кодексу не встановлено інакше.

(4) У разі діянь, передбачених частиною 1 цього параграфа, суд застосовує положення § 60 цього кодексу або звільняє особу від покарання на підставах, передбачених частиною 2 § 26 цього кодексу. [RT I 2008, 52, 289 - набув чинності 01.01.2009]

(1) У випадку проступку караним є лише виконання.

(1) Особлива особиста ознака — це передбачена в особливій частині цього кодексу або в іншому законі ознака складу правопорушення, яка описує особисті якості, цілі або мотиви виконавця.

(2) Якщо у співучасника відсутня особлива особиста ознака, яка згідно із законом є передумовою відповідальності виконавця, до співучасника застосовується передбачене § 60 цього кодексу.

(3) Передбачена законом особлива особиста ознака, що обтяжує, пом'якшує або виключає відповідальність, діє лише щодо виконавця, який має особливу особисту ознаку.

(1) Замах на правопорушення — це умисне діяння, спрямоване на вчинення правопорушення.

(2) Замах на правопорушення починається з моменту, коли особа відповідно до свого уявлення про діяння безпосередньо розпочинає вчинення правопорушення.

(3) У випадку виконання з використанням іншої особи замах на правопорушення починається з моменту, коли особа втрачає контроль над тим, що відбувається, або коли посередник діяння відповідно до уявлення особи про діяння безпосередньо розпочинає вчинення правопорушення.

(4) У випадку співвиконавства замах на правопорушення починається з моменту, коли принаймні одна з осіб відповідно до домовленості безпосередньо розпочинає вчинення правопорушення.

(5) У випадку бездіяльності замах на правопорушення починається з моменту, коли особа не вчиняє діяння, необхідного для запобігання наслідку, що входить до складу правопорушення.

(6) У випадку замаху на правопорушення суд може застосувати передбачене § 60 цього кодексу.

(1) Замах на проступок карається у випадках, передбачених цим кодексом або іншим законом. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) Непридатним є замах на правопорушення, який неможливо довести до кінця через непридатність предмета або суб'єкта правопорушення, а також засобу чи способу вчинення правопорушення.

(2) Суд може звільнити особу від покарання або застосувати передбачене § 60 цього кодексу, якщо особа не усвідомлює непридатності замаху на правопорушення через свою розумову неспроможність.

(1) Протиправним є діяння, яке відповідає передбаченому законом складу правопорушення і протиправність якого не виключена цим кодексом, іншим законом, міжнародною конвенцією або міжнародним звичаєм.

(1) Діяння не є протиправним, якщо особа відбиває безпосередній або безпосередньо загрожуючий протиправний напад на правові блага свої чи іншої особи, завдаючи шкоди правовим благам нападника, не перевищуючи при цьому меж необхідної оборони.

(2) Особа перевищує межі необхідної оборони, якщо вона зумисно або з прямим умислом здійснює необхідну оборону засобами, які явно не відповідають небезпечності нападу, а також якщо вона зумисно або з прямим умислом завдає нападнику явно надмірної шкоди.

(3) Можливість уникнути нападу або звернутися за допомогою до іншої особи не виключає права на необхідну оборону.

(1) Діяння не є протиправним, якщо особа вчиняє його, щоб усунути безпосередню або безпосередньо загрожуючу небезпеку для правових благ своїх чи іншої особи, обраний нею засіб є необхідним для усунення небезпеки, а благо, що захищається, явно є більш важливим, ніж благо, якому завдається шкода. При зважуванні інтересів особливо враховується важливість правових благ, розмір небезпеки, що загрожувала правовому благу, та небезпечність діяння.

(1) Діяння, яким порушується правовий обов'язок, не є протиправним, якщо особа повинна одночасно виконати кілька правових обов'язків і не має можливості виконати всі, але робить усе від неї залежне, щоб виконати обов'язок, який є принаймні настільки ж важливим, як і порушуваний обов'язок.

(1) Умисне діяння не є протиправним, якщо особа, вчиняючи його, помилково уявляє собі обставини, які виключали б протиправність діяння. У такому випадку особа відповідає у передбачених законом випадках за правопорушення, вчинене з необережності.

(2) Особа, яка, вчиняючи діяння, не знає обставин, що об'єктивно виключають протиправність її діяння, відповідає за замах на правопорушення. Суд може в такому випадку застосувати передбачене § 60 цього кодексу.

(1) Особу можна покарати за протиправне діяння лише тоді, коли вона винна в його вчиненні. Особа винна у вчиненні діяння, якщо вона є деліктоздатною і відсутня передбачена законом обставина, що виключає вину. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(2) Виконавця карають відповідно до його вини, незалежно від вини інших виконавців.

(1) Особа є деліктоздатною, якщо на момент вчинення діяння вона є осудною і досягла принаймні чотирнадцяти років.

(1) Особа не є осудною, якщо на момент вчинення діяння вона не була здатна усвідомлювати заборону свого діяння або керувати своєю поведінкою відповідно до цього усвідомлення у зв'язку з:

1) психічною хворобою;

2) тимчасовим тяжким психічним розладом;

3) слабоумством;

4) недоумством або

5) іншим тяжким психічним розладом.

(1) Якщо здатність особи усвідомлювати заборону свого діяння або керувати своєю поведінкою відповідно до цього усвідомлення суттєво обмежена з причини, зазначеної в § 34 цього кодексу, суд може застосувати передбачене § 60 цього кодексу.

(1) Стан сп'яніння, спричинений умисно або з необережності, не виключає вини.

(1) Здатною нести вину є правоздатна юридична особа.

(1) Юридична особа не має вини, якщо діяння органу або особи, зазначених у частині 1 § 14 цього кодексу, було неминучим для юридичної особи. [RT I, 11.03.2023, 1 - набув чинності 01.11.2023]

(1) Особа, яка вчинила діяння з необережності, не має вини, якщо вона через свої психічні або фізичні здібності не здатна усвідомлювати, що від неї очікується, або керувати своєю поведінкою відповідно до цього усвідомлення.

(1) Особа не має вини, якщо вона не усвідомлює забороненості свого діяння і ця помилка є для неї невідворотною.

(2) Якщо помилка є для виконавця діяння уникною, суд може застосувати положення, встановлені § 60 цього кодексу.

(1) Особа звільняється від вини, якщо вона добровільно відмовляється від замаху на винне діяння в одному з випадків, встановлених §§ 41, 42 і 43 цього кодексу.

(2) Добровільна відмова не звільняє від вини за діяння, яке має ознаки будь-якого закінченого винного діяння.

(3) Особа добровільно відмовляється від замаху на винне діяння, якщо згідно з її уявленням про діяння наслідок діяння ще може настати, але вона вирішує відмовитися без примусу з боку обставин, що не залежать від її волі.

(1) Виконавець відмовляється від незакінченого замаху на винне діяння, якщо він припиняє доведення винного діяння до кінця.

(2) Замах на винне діяння є незакінченим, якщо особа ще не зробила всього, що вона згідно зі своїм уявленням про діяння вважає необхідним для доведення винного діяння до кінця.

(1) Виконавець відмовляється від закінченого замаху на винне діяння, якщо він відвертає наслідок винного діяння. Якщо закінченого замаху недостатньо для доведення діяння до кінця, вважається, що виконавець відмовився, якщо він щиро намагається перешкодити настанню наслідку винного діяння.

(2) Замах на винне діяння є закінченим, якщо особа згідно зі своїм уявленням про діяння зробила все, що від неї залежить, для доведення винного діяння до кінця.

(1) Якщо у замаху на винне діяння бере участь кілька виконавців, від замаху на винне діяння відмовляється особа, яка відвертає наслідок винного діяння. Якщо наслідок настає або не настає незалежно від дій виконавця, виконавець відмовляється, якщо він щиро намагається перешкодити настанню наслідку.

(1) Особа, яка вчинила замах на підбурювання до злочину, погодилася з пропозицією вчинити злочин або домовилася про виконання злочину, звільняється від вини, якщо вона добровільно:

1) припиняє підбурювання іншої особи до злочину та відвертає можливу небезпеку вчинення діяння;

2) відмовляється від наданої згоди на вчинення злочину або

3) відвертає вчинення злочину, про який домовлено.

(2) Якщо злочин учиняється або залишається невчиненим незалежно від дій особи, особа вважається такою, що відмовилася, якщо вона щиро намагається перешкодити вчиненню злочину. [RT I 2008, 52, 289 - набув чинності 01.01.2009]

(1) Суд може за злочин призначити грошове покарання від тридцяти до п'ятисот денних ставок.

(2) Розмір денної ставки грошового покарання суд обчислює на основі середнього денного доходу винного. Суд може зменшити розмір денної ставки з огляду на виняткові обставини або збільшити його, виходячи з рівня життя винного. Обчислений розмір денної ставки не може бути меншим за мінімальну денну ставку. Розмір мінімальної денної ставки становить 10 євро. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(3) Середній денний дохід обчислюється виходячи з доходу, що оподатковується прибутковим податком, за рік, який безпосередньо передував року початку кримінального провадження щодо винного, або, якщо дані за зазначений рік недоступні, за рік, що передував цьому року, з якого вирахувано прибутковий податок. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(4) Розмір денної ставки виражається з точністю до десяти центів. [RT I 2010, 22, 108 - набув чинності 01.01.2011]

(5) Особі, яка на момент вчинення діяння була молодшою за вісімнадцять років, суд може призначити грошове покарання від тридцяти до двохсот п'ятдесяти денних ставок. Грошове покарання не призначається особі, молодшій за вісімнадцять років, яка не має самостійного доходу.

(6) Грошове покарання може бути призначене також як додаткове покарання разом з позбавленням волі, за винятком випадку, коли позбавлення волі замінено суспільно корисною працею.

(7) Грошове покарання не призначається як додаткове покарання разом з майновим покаранням.

(8) Юридичній особі суд може призначити грошове покарання від 4000 до 40 000 000 євро, якщо з частини 9 цього параграфа не випливає інше. [RT I, 11.03.2023, 1 - набув чинності 01.11.2023]

(9) У випадках, встановлених в особливій частині цього кодексу, суд може призначити юридичній особі грошове покарання, розмір якого обчислюється як відсоток від обороту юридичної особи за господарський рік, що безпосередньо передував року початку кримінального провадження, або, якщо особа діяла менше року, — за рік початку кримінального провадження. [RT I, 11.03.2023, 1 - набув чинності 01.11.2023]

(1) Суд може за злочин призначити позбавлення волі строком від тридцяти днів до двадцяти років або довічне позбавлення волі.

(2) Особі, яка на момент вчинення злочину була молодшою за вісімнадцять років, не можна призначити строкове позбавлення волі понад десять років і довічне позбавлення волі.

[Втратив чинність - RT I, 12.07.2014, 1 - набр. чинності 01.01.2015]

(1) Суд або орган позасудового провадження може за проступок застосувати штраф від однієї до трьохсот штрафних одиниць. Штрафна одиниця — це базова сума штрафу, розмір якої становить 8 євро. [RT I, 29.06.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025]

(1¹) При обчисленні розміру штрафу, що призначається або визначається як покарання особі, молодшій за вісімнадцять років на момент вчинення діяння, за основу береться половина розміру штрафу, встановленого в особливій частині цього кодексу або в іншому законі як максимальне покарання за проступок, за винятком випадку, коли покарання особи, молодшої за вісімнадцять років, окремо встановлено в законі. [RT I, 29.06.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025]

(2) Юридичній особі суд або орган позасудового провадження може за проступок застосувати штраф від 100 до 400 000 євро. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(3) [Втратив чинність – RT I 2007, 13, 69 – набув чинності 15.03.2007]

(4) [Втратив чинність – RT I, 05.07.2025, 1 – набув чинності 06.07.2025]

(1) Суд може за проступок призначити арешт до тридцяти днів, а особі, яка вчинила проступок будучи неповнолітньою, — до десяти днів. [RT I, 05.12.2017, 1 - набув чинності 01.01.2018]

(1) За проступок, пов'язаний із порушенням правил безпечного руху або експлуатації механічного, повітряного чи водного транспортного засобу, а також трамвая або залізничного рухомого складу, суд або позасудовий провадник може застосувати як основне покарання позбавлення права керування строком до двох років. Позбавлення права керування не може застосовуватися одночасно як основне і як додаткове покарання.

(2) Право керування механічним транспортним засобом не може бути відібране в особи, яка використовує механічний транспортний засіб через порушення рухової функції. [RT I 2008, 54, 304 - набув чинності 27.12.2008]

(1) За злочин, пов'язаний зі зловживанням професійними чи службовими правами або порушенням службових обов'язків, суд може застосувати як додаткове покарання заборону працювати на певній посаді або займатися певним видом діяльності строком до трьох років. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За шахрайство, зловживання довірою, давання чи посередництво в даванні хабара, зловживання впливом, злочин проти публічної довіри, надання можливості працевлаштування іноземцю, який перебуває в Естонії без законних підстав, або за господарський злочин суд може застосувати як додаткове покарання заборону підприємницької діяльності строком від одного до п'яти років. [RT I, 29.06.2018, 4 - набув чинності 15.07.2018]

(2) Особа, щодо якої суд застосував заборону підприємницької діяльності, не може протягом визначеного судом строку бути підприємцем, членом органу управління юридичної особи, ліквідатором юридичної особи чи прокуристом, а також іншим чином брати участь в управлінні юридичною особою. [RT I 2008, 52, 288 - набув чинності 22.12.2008]

(1) За правопорушення, пов'язане з порушенням правил безпечного руху або експлуатації механічного, повітряного чи водного транспортного засобу, а також трамвая або залізничного рухомого складу, як додаткове покарання може застосовуватися позбавлення права керування транспортним засобом: [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

1) у разі злочину — судом строком до трьох років;

2) у разі проступку — судом або позасудовим провадником строком до одного року у випадках, передбачених законом.

(2) Право керування механічним транспортним засобом не може бути відібране в особи, яка використовує механічний транспортний засіб через порушення рухової функції. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(3) У випадках, передбачених особливою частиною цього кодексу, суд у разі злочину застосовує позбавлення права керування строком від трьох місяців до трьох років. [RT I, 07.07.2017, 1 - набув чинності 01.11.2017]

(1) За злочин, пов'язаний з обігом або використанням зброї чи боєприпасів, суд може застосувати як додаткове покарання позбавлення винного права на придбання, зберігання, передавання та носіння зброї і боєприпасів строком до п'яти років. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За злочин, пов'язаний з порушенням права полювання або рибальства, суд може застосувати як додаткове покарання позбавлення винного права полювання та рибальства строком до трьох років. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За проступок, пов'язаний з порушенням вимог Закону про державну таємницю та засекречену зовнішню інформацію, суд або позасудовий провадник може застосувати до винного як додаткове покарання позбавлення права доступу до державної таємниці та засекреченої зовнішньої інформації або права обробки державної таємниці та засекреченої зовнішньої інформації строком до одного року. [RT I 2007, 16, 77 - набув чинності 01.01.2008]

[RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За вчинення недозволеного діяння щодо тварини суд може застосувати як додаткове покарання заборону утримання будь-якої тварини або тварини, що належить до певного виду:

1) у разі злочину — строком до п'яти років;

2) у разі проступку — строком до трьох років. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) Визнаючи особу винною у злочині та караючи її позбавленням волі на строк понад три роки або довічним позбавленням волі, суд у випадках, передбачених законом, може призначити як додаткове покарання сплату суми, розмір якої може сягати вартості всього майна винного. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(2) Майнове покарання може призначатися як додаткове покарання за злочини, вчинені до 1 лютого 2007 року. [RT I 2007, 2, 7 - набув чинності 01.02.2007]

(1) Визнаючи громадянина іноземної держави винним в умисно вчиненому злочині та караючи його позбавленням волі, суд може призначити винному як додаткове покарання видворення з держави разом із забороною в'їзду строком до десяти років. Якщо винний має в Естонії подружжя, зареєстрованого співмешканця або неповнолітню дитину, які законно проживають разом із ним однією родиною, суд повинен обґрунтувати застосування видворення у своєму рішенні. [RT I, 06.07.2023, 6 - набув чинності 01.01.2024]

(2) Видворення не застосовується до громадянина іноземної держави, який вчинив злочин у віці до вісімнадцяти років. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(3) Громадянину Європейського Союзу або члену його сім'ї може бути призначене як додаткове покарання видворення з держави разом із забороною в'їзду строком до десяти років, якщо перебування особи в Естонії загрожує громадському порядку або державній безпеці. [RT I, 17.12.2015, 3 - набув чинності 27.12.2015]

(4) Якщо винний є громадянином Європейського Союзу або членом його сім'ї та проживає в Естонії на підставі права постійного проживання, видворення та заборона в'їзду можуть застосовуватися лише в разі, якщо від особи виходить суттєва загроза громадському порядку або загроза державній безпеці. Якщо винний є громадянином Європейського Союзу, який постійно проживав в Естонії останні десять років поспіль, видворення та заборона в'їзду можуть застосовуватися лише в разі, якщо особа становить загрозу державній безпеці. [RT I, 17.12.2015, 3 - набув чинності 27.12.2015]

(1) У разі призначення додаткового покарання, передбаченого §§ 49–52² цього кодексу, разом з арештом або позбавленням волі, додаткове покарання поширюється на весь час відбування основного покарання та на строк, додатково визначений рішенням суду чи рішенням позасудового провадника. [RT I 2007, 23, 119 - набув чинності 02.01.2008]

(2) Строк заборони в'їзду, що супроводжує видворення, передбачене § 54 цього кодексу, обчислюється з моменту видворення винного. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

[RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) До юридичної особи як додаткове покарання може застосовуватися:

1) позбавлення права обробки державної таємниці та засекреченої зовнішньої інформації на умовах, передбачених § 52¹ цього кодексу;

2) заборона утримання тварин на умовах, передбачених § 52² цього кодексу. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) Підставою для покарання є вина особи. Призначаючи покарання, суд або орган позасудового провадження враховує пом'якшувальні та обтяжуючі обставини, можливість вплинути на винного, щоб надалі утримувати його від вчинення правопорушень, та інтереси захисту правопорядку. [RT I 2003, 83, 557 - jõust. 01.01.2004]

(2) Ув'язнення може бути призначене лише тоді, коли мети покарання неможливо досягти легшим покаранням. Якщо параграф особливої частини цього кодексу дозволяє поряд з ув'язненням призначити й інші, легші покарання, суд повинен обґрунтувати у вироку призначення ув'язнення.

(3) Неповнолітньому покарання може бути призначене або визначене лише тоді, коли застосовуваним до неповнолітнього заходом впливу неможливо вплинути на нього, щоб надалі утримувати його від вчинення правопорушень. [RT I, 05.12.2017, 1 - jõust. 01.01.2018]

(1) Обставинами, що пом'якшують покарання, є:

1) запобігання шкідливим наслідкам правопорушення, а також надання допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення правопорушення;

2) добровільне відшкодування шкоди;

3) з'явлення із зізнанням у провині, щире каяття або активне сприяння розкриттю правопорушення;

4) вчинення правопорушення під впливом тяжкого особистого становища;

5) вчинення правопорушення під впливом погрози чи примусу, а також службової, майнової чи сімейної залежності;

6) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного протиправною поведінкою;

7) вчинення правопорушення вагітною або особою похилого віку; [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

8) вчинення правопорушення при перевищенні меж необхідної оборони;

9) примирення з потерпілим. [RT I 2007, 11, 51 - jõust. 18.02.2007]

(2) При застосуванні покарання можна враховувати також обставини, не перелічені в частині 1 цього параграфа.

(1) Обставинами, що обтяжують покарання, є:

1) корисливий або інший низький мотив;

2) вчинення правопорушення з особливою жорстокістю або з приниженням потерпілого;

3) вчинення правопорушення завідомо щодо особи, молодшої дванадцяти років, вагітної, похилого віку чи такої, що перебуває у безпорадному стані, а також щодо особи з тяжким психічним розладом; [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

4) вчинення правопорушення щодо особи, яка перебуває у службовій чи майновій залежності від винного, а також щодо колишнього чи теперішнього члена сім'ї винного, особи, яка проживає разом з винним, чи особи, яка перебуває у іншій сімейній залежності від винного; [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

5) вчинення правопорушення під час надзвичайного чи воєнного стану;

6) вчинення правопорушення з використанням суспільного чи стихійного лиха;

7) вчинення правопорушення загальнонебезпечним способом;

8) спричинення тяжкого наслідку;

9) вчинення правопорушення для полегшення чи приховування іншого правопорушення;

10) вчинення правопорушення групою;

11) використання для полегшення вчинення правопорушення офіційного форменого одягу чи знаків посадової належності;

12) вчинення правопорушення щодо неповнолітнього зі зловживанням впливом або довірою;

13) вчинення правопорушення проти особи повнолітнім у присутності неповнолітнього. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(1) Передбачені §-ми 57 і 58 цього кодексу обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання, не враховуються при застосуванні покарання, якщо їх описано в законі як ознаки складу правопорушення.

(1) У випадках, зазначених у загальній частині цього кодексу, суд може пом'якшити покарання особи в порядку, встановленому частинами 2–4 цього параграфа.

(2) Верхня межа пом'якшеного покарання не може перевищувати двох третин верхньої межі покарання, встановленого законом.

(3) Нижньою межею пом'якшеного покарання є нижня межа відповідного виду покарання, встановлена загальною частиною цього кодексу.

(4) Якщо особлива частина цього кодексу передбачає за злочин покарання у вигляді довічного ув'язнення, то при пом'якшенні покарання призначається строкове ув'язнення від трьох до п'ятнадцяти років. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(1) Суд може застосувати передбачене §-м 60 або звільнити особу від покарання, якщо у вчиненому діянні наявні ознаки закінченого правопорушення, але особа добровільно відмовляється від подальшого вчинення діяння чи іншим чином усуває небезпеку. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(1) Враховуючи виняткові обставини, суд або орган позасудового провадження може застосувати покарання нижче встановленої законом нижньої межі.

(2) Якщо встановлена особливою частиною цього кодексу нижня межа ув'язнення становить щонайменше п'ять років, призначене ув'язнення не може бути меншим за один рік.

(1) За одне правопорушення може бути застосоване одне основне покарання та одне чи декілька додаткових покарань.

(1) Якщо особа вчинила одне діяння, яке відповідає декільком різним складам правопорушень, то їй визначається або призначається одне покарання на підставі положення закону, що передбачає найтяжче покарання.

(2) Якщо особа вчинила декілька діянь, які відповідають декільком різним складам злочинів, і вона раніше не була покарана за жодне з них, то за кожне діяння призначається окреме покарання, а сукупне покарання — за § 64 цього кодексу.

(3) Якщо особа вчинила декілька діянь, які відповідають декільком різним складам проступків, то покарання визначається або призначається за кожен проступок окремо. [RT I 2002, 56, 350 - jõust. 01.09.2002]

(1) У разі однорідних основних покарань сукупне покарання призначається шляхом збільшення найтяжчого з призначених окремих покарань або легше покарання вважається поглиненим найтяжчим покаранням.

(2) Якщо одне з призначених основних покарань є грошовим покаранням, воно виконується самостійно, за винятком випадку, передбаченого частиною 4 цього параграфа.

(3) Сукупне покарання не може перевищувати суми призначених окремих покарань, а також верхньої межі найтяжчого покарання, встановленого відповідним параграфом особливої частини цього кодексу.

(4) Якщо одне з призначених покарань є довічним ув'язненням, як сукупне покарання призначається довічне ув'язнення.

(5) Різнорідні додаткові покарання виконуються самостійно. [RT I 2002, 56, 350 - jõust. 01.09.2002]

(1) Якщо після проголошення обвинувального вироку буде встановлено, що винний вчинив ще один злочин до проголошення вироку, сукупне покарання призначається в порядку, встановленому § 64 цього Кодексу. Покарання, повністю або частково відбуте за попереднім вироком, зараховується до сукупного покарання. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(2) Якщо винний після проголошення вироку, але до повного відбуття покарання вчиняє новий злочин, покарання, призначене за новий злочин, збільшується на невідбуту частину покарання, призначеного за попереднім вироком, із дотриманням положень частин 2, 4 і 5 § 64 цього Кодексу. У такому разі сукупне покарання не може перевищувати верхньої межі відповідного виду покарання. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(3) Якщо якесь із покарань, що утворюють сукупність на підставі частини 1 цього параграфа, було замінене або винного від нього умовно звільнено, суд після утворення сукупного покарання повторно визначає порядок його виконання — замінюючи його, умовно звільняючи від нього винного або звертаючи сукупне покарання до виконання, — із дотриманням положень § 56 цього Кодексу. Якщо одним із покарань, що утворюють сукупність, є невідбуте реальне позбавлення волі, сукупним покаранням призначається реальне позбавлення волі. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(1) Призначаючи грошове покарання, арешт або позбавлення волі строком до шести місяців, суд з урахуванням сімейного, трудового чи стану здоров'я винного може визначити сплату або відбування покарання частинами. Тривалість позбавлення волі чи арешту, що відбувається за один раз, або розміри частин грошового покарання визначає суд. Тривалість покарання, що відбувається поспіль, має становити щонайменше два дні.

(2) Суд або позасудовий орган, що розглядає проступок, може з поважних причин визначити сплату грошового штрафу частинами.

(3) Строк виконання покарання, що сплачується або відбувається частинами, не може перевищувати одного року.

(1) Строк позбавлення волі обчислюється в роках, місяцях і днях.

(2) Строк арешту обчислюється в днях. Одному дню арешту відповідає двадцять чотири години.

(3) Строк позбавлення права керування транспортним засобом, що призначається як основне покарання, а також строк додаткового покарання обчислюється в роках і місяцях. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(1) Попереднє ув'язнення, у тому числі час перебування під вартою у зв'язку з видачею та передачею, зараховується до строку покарання. Одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі або три денні ставки грошового покарання. [RT I 2004, 54, 387 - jõust. 01.07.2004]

(2) Затримання у провадженні у справі про проступок зараховується до строку покарання. Двадцяти чотирьом годинам затримання відповідає один день арешту або десять штрафних одиниць грошового штрафу.

(1) Призначаючи арешт або позбавлення волі строком до двох років чи звертаючи до виконання умовно застосоване позбавлення волі в порядку, встановленому § 73 або 74 цього Кодексу, суд може замінити його суспільно корисною працею. Одному дню арешту або позбавлення волі відповідає одна година суспільно корисної праці, яка не призначається в обсязі менше ніж п'ять годин. Арешт або позбавлення волі замінюється суспільно корисною працею лише за згодою винного.

(2) Тривалість суспільно корисної праці не може перевищувати восьми годин на день. Якщо винний виконує суспільно корисну працю у вільний від іншої роботи та навчання час, тривалість суспільно корисної праці не може перевищувати чотирьох годин на день. За суспільно корисну працю винному плата не виплачується.

(3) Призначаючи суспільно корисну працю, суд визначає строк її виконання, який не може перевищувати для злочинів двадцяти чотирьох місяців, а для проступків — дванадцяти місяців. Суд може зупинити перебіг строку через хворобу чи сімейні обставини винного або на час, коли винний перебуває на строковій, альтернативній чи резервній службі. При зупиненні перебігу строку та визначенні нового строку суд має враховувати загальний строк суспільно корисної праці, передбачений за відповідне правопорушення.

(4) При виконанні суспільно корисної праці винний має дотримуватися контрольних вимог і виконувати покладені на нього обов'язки відповідно до положень § 75 цього Кодексу. Призначені винному години суспільно корисної праці можуть до однієї чверті вважатися покритими участю в заходах, що зменшують ризик вчинення нового злочину. [RT I, 19.03.2019, 3 - jõust. 01.07.2019]

(5) На винного, залученого до суспільно корисної праці, поширюються правові акти, що регулюють охорону праці та здоров'я. За потреби суд перед заміною арешту чи позбавлення волі призначає винному медичний огляд з метою з'ясувати, чи дозволяє стан здоров'я винного виконувати суспільно корисну працю.

(6) Якщо винний ухиляється від суспільно корисної праці, не дотримується контрольних вимог або не виконує покладених на нього обов'язків, посадова особа, що виконує покарання, може письмово попередити його, або суд може визначити винному додаткові обов'язки відповідно до положень частини 2 § 75 цього Кодексу, продовжити строк виконання праці з урахуванням загального строку суспільно корисної праці, встановленого частиною 3 цього параграфа, або звернути до виконання призначений винному арешт чи позбавлення волі. При зверненні арешту чи позбавлення волі до виконання відбутою частиною покарання вважається виконана винним суспільно корисна праця, одна година якої дорівнює одному дню арешту або позбавлення волі. У разі звернення до виконання арешту строком менше десяти днів години виконаної винним суспільно корисної праці зараховуються до відбутого покарання пропорційно призначеному арешту.

(7) Якщо винний під час виконання суспільно корисної праці вчиняє новий злочин, за який його карають позбавленням волі, невиконана частина призначеної йому суспільно корисної праці замінюється у співвідношенні, встановленому частиною 6 цього параграфа. Сукупне покарання призначається відповідно до положень частини 2 § 65 цього Кодексу. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(1) Призначаючи ув'язнення строком до одного року, суд може замінити його електронним наглядом. Одному дню ув'язнення відповідає один день електронного нагляду. Ув'язнення замінюється електронним наглядом лише за згодою винного. [RT I, 07.07.2017, 1 - jõust. 01.11.2017]

(2) Якщо винний не підкоряється електронному нагляду, не дотримується контрольних вимог або не виконує покладених на нього обов'язків, чиновник кримінального нагляду може письмово попередити його, або суд може звернути замінене ув'язнення до виконання. Якщо винний до закінчення строку покарання відкликає згоду на застосування електронного нагляду, суд звертає замінене ув'язнення до виконання. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(3) Якщо винний після оголошення вироку, але до повного відбуття покарання вчиняє новий злочин, покарання, призначене за новий злочин, збільшується на невідбуту частину покарання, призначеного за попереднім вироком, відповідно до § 65 частини 2 цього кодексу, причому час, проведений під електронним наглядом, не зараховується до відбутого покарання. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(1) Якщо особі призначається ув'язнення строком від шести місяців до двох років за діяння, яке вона вчинила через психічний розлад, що піддається лікуванню або контролю, суд може замінити ув'язнення лікуванням.

(2) Передбачене частиною 1 цього параграфа при комплексному лікуванні осіб, які вчинили статеві злочини, може застосовуватися лише як часткова заміна.

(3) Передбачене частиною 1 цього параграфа може застосовуватися як умова умовно-дострокового звільнення.

(4) Ув'язнення замінюється лікуванням лише за письмовою згодою особи, яку вона може надати після того, як їй роз'яснено всі наслідки, пов'язані з лікуванням.

(5) Строк лікування не може бути коротшим за вісімнадцять місяців і довшим за три роки. [RT I, 26.02.2014, 1 - jõust. 08.03.2014]

(6) Лікуванням у розумінні цього параграфа є:

1) лікування залежності наркоманів для особи, яка вчинила злочин через наркоманію; [RT I, 26.02.2014, 1 - jõust. 08.03.2014]

2) комплексне лікування осіб, які вчинили статеві злочини, для повнолітньої особи, яка вчинила злочин через розлад сексуальної спрямованості.

(7) Лікування полягає у підданні винного стаціонарному або амбулаторному лікуванню, метою якого є лікування психічного розладу, що став причиною вчинення злочину, або утримання цього розладу під контролем. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(8) Під час лікування винний повинен дотримуватися контрольних вимог та виконувати покладені на нього обов'язки відповідно до передбаченого § 75 цього кодексу. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(9) Якщо винний ухиляється від лікування, не дотримується контрольних вимог або не виконує покладених на нього обов'язків, чиновник кримінального нагляду може письмово попередити його, або суд може визначити йому додаткові обов'язки відповідно до передбаченого § 75 частиною 2 цього кодексу та додатково піддати винного електронному нагляду за його згодою, або звернути призначене винному ув'язнення до виконання. Якщо винний до закінчення строку лікування відкликає згоду на застосування лікування або якщо лікування припиняється за приписом лікаря через побічні наслідки лікування чи інше медичне показання, суд звертає призначене винному ув'язнення до виконання. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(10) Якщо винний під час лікування вчиняє новий злочин, за який його карають ув'язненням, застосування лікування до нього припиняється та йому призначається сукупне покарання відповідно до передбаченого § 65 частиною 2 цього кодексу. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(11) Лікування фінансується у порядку, передбаченому законом про організацію послуг охорони здоров'я. [RT I, 15.06.2012, 2 - jõust. 01.06.2013]

[RT I, 23.02.2011, 2 - jõust. 05.04.2011]

(1) Якщо винний не сплачує суму призначеного йому грошового покарання, суд замінює грошове покарання ув'язненням або за згодою винного суспільно корисною працею у порядку, передбаченому § 69 цього кодексу, або лікуванням залежності наркоманів, передбаченим § 69² цього кодексу. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(2) Трьом денним ставкам грошового покарання відповідає один день ув'язнення.

(3) У разі заміни грошового покарання ув'язненням нижня межа ув'язнення становить десять днів.

(1) Якщо винний не сплачує суму призначеного йому майнового покарання, суд замінює його ув'язненням. Сумі майнового покарання розміром п'ятдесят мінімальних денних ставок відповідає один день ув'язнення. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(2) У разі заміни майнового покарання ув'язненням нижня межа ув'язнення становить тридцять днів, а верхня межа — п'ять років.

[RT I 2010, 44, 258 - jõust. 01.01.2012]

(1) Якщо винний не сплачує визначений або призначений йому грошовий штраф і з частини 4 цього параграфа не випливає інше, суд замінює його в несплаченій частині арештом або за згодою винного суспільно корисною працею у порядку, передбаченому § 69 цього кодексу. [RT I, 11.03.2023, 1 - jõust. 01.11.2023]

(2) Десяти штрафним одиницям грошового штрафу відповідає один день арешту. Якщо визначений або призначений винному грошовий штраф становить до дев'яти штрафних одиниць, при заміні грошового штрафу суспільно корисною працею він прирівнюється до одного дня арешту. [RT I, 29.06.2024, 1 - jõust. 01.01.2025]

(3) У разі заміни грошового штрафу арештом нижня межа арешту становить один день.

(4) Грошовий штраф, передбачений § 47 частиною 4 цього кодексу, не замінюється. [RT I, 11.03.2023, 1 - jõust. 01.11.2023]

(1) Якщо суд, беручи до уваги обставини вчинення злочину та особу винного, дійде висновку, що відбування призначеного строкового ув'язнення або сплата грошового покарання винним є недоцільними, він може ухвалити, що покарання щодо винного повністю або частково умовно не застосовується. Покарання може бути повністю залишене умовно незастосованим, якщо з особливої частини цього кодексу не випливає інше. Залишаючи покарання умовно незастосованим, призначене покарання повністю або частково не звертається до виконання, якщо винний не вчинить протягом визначеного судом іспитового строку нового умисного злочину та якщо з частин 4 і 5 цього параграфа не випливає інше. [RT I, 07.07.2017, 1 - jõust. 01.11.2017]

(2) Якщо суд вирішує, що призначене ув'язнення або грошове покарання частково не звертається до виконання, суд визначає, яка частина ув'язнення або грошового покарання відбувається чи сплачується негайно і яка частина ув'язнення або грошового покарання умовно не звертається до виконання. Тривалість ув'язнення, що підлягає негайному відбуванню, для особи, яка на момент вчинення злочину була молодшою за вісімнадцять років, становить до 30 днів.

(3) Іспитовий строк призначається від одного до п'яти років.

(4) Якщо винний протягом іспитового строку вчинить новий злочин, за який його карають ув'язненням, сукупне покарання призначається відповідно до передбаченого частиною 2 § 65 цього кодексу. Якщо новий злочин було вчинено з необережності, суд може повторно застосувати умовне звільнення від сукупного покарання. Якщо новий злочин було вчинено умисно, суд може повторно застосувати умовне звільнення від сукупного покарання разом із контролем за поведінкою, підпорядкувавши винного електронному нагляду в порядку, передбаченому пунктом 9 або 10 частини 2 § 75 цього кодексу. У разі звернення ув'язнення до виконання суд може замінити його суспільно корисною працею в порядку, передбаченому § 69 цього кодексу. [RT I, 07.07.2017, 1 - jõust. 01.11.2017]

(5) Якщо винний протягом іспитового строку вчинить новий злочин, за який його карають грошовим покаранням, сукупне покарання призначається відповідно до передбаченого частиною 2 § 65 цього кодексу. У такому разі суд може залишити призначене за попередній злочин покарання не зверненим до виконання, ухваливши, що призначене за новий злочин грошове покарання виконується самостійно. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(1) Якщо суд, беручи до уваги обставини вчинення злочину та особу винного, дійде висновку, що відбування призначеного строкового ув'язнення винним є недоцільним, він може ухвалити, що ув'язнення щодо винного повністю або частково умовно не застосовується. Покарання може бути повністю залишене умовно незастосованим, якщо з особливої частини цього кодексу не випливає інше. Залишаючи покарання умовно незастосованим, призначене покарання повністю або частково не звертається до виконання, якщо винний не вчинить протягом визначеного судом іспитового строку нового злочину, виконуватиме покладені на нього на іспитовий строк відповідно до § 75 цього кодексу контрольні вимоги та обов'язки і якщо з частин 4–6 цього параграфа не випливає інше. [RT I, 07.07.2017, 1 - jõust. 01.11.2017]

(2) Якщо суд вирішує, що призначене ув'язнення частково не звертається до виконання, суд визначає, яка частина ув'язнення відбувається негайно і яка частина ув'язнення умовно не звертається до виконання. Тривалість ув'язнення, що підлягає негайному відбуванню, для особи, яка на момент вчинення злочину була молодшою за вісімнадцять років, не може перевищувати 30 днів.

(3) Іспитовий строк призначається від шести місяців до п'яти років. [RT I, 07.07.2017, 1 - jõust. 01.11.2017]

(4) Якщо винний протягом іспитового строку не додержується контрольних вимог або не виконує покладених на нього обов'язків чи вчинить проступок, однорідний зі злочином, що був підставою його покарання, чиновник кримінального нагляду може письмово попередити його або суд може призначити додаткові обов'язки відповідно до передбаченого частиною 2 § 75 цього кодексу, продовжити іспитовий строк до одного року або звернути покарання до виконання. [RT I, 07.07.2017, 1 - jõust. 01.11.2017]

(5) Якщо винний протягом іспитового строку вчинить новий злочин, за який його карають ув'язненням, сукупне покарання призначається відповідно до передбаченого частиною 2 § 65 цього кодексу. Якщо новий злочин було вчинено з необережності, суд може повторно застосувати умовне звільнення від сукупного покарання. Якщо новий злочин було вчинено умисно, суд може повторно застосувати умовне звільнення від сукупного покарання разом із контролем за поведінкою, підпорядкувавши винного електронному нагляду в порядку, передбаченому пунктом 9 або 10 частини 2 § 75 цього кодексу. У разі звернення ув'язнення до виконання суд може замінити його суспільно корисною працею в порядку, передбаченому § 69 цього кодексу. [RT I, 07.07.2017, 1 - jõust. 01.11.2017]

(6) Якщо винний протягом іспитового строку вчинить новий злочин, за який його карають грошовим покаранням, сукупне покарання призначається відповідно до передбаченого частиною 2 § 65 цього кодексу. У такому разі суд може залишити призначене за попередній злочин покарання не зверненим до виконання, ухваливши, що призначене за новий злочин грошове покарання виконується самостійно. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(1) Під час контролю за поведінкою винний зобов'язаний дотримуватися таких контрольних вимог: [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

1) проживати за постійним місцем проживання, визначеним судом;

2) з'являтися для реєстрації до відділу кримінального нагляду через проміжки часу, визначені інспектором кримінального нагляду;

3) підкорятися контролю інспектора кримінального нагляду за місцем свого проживання та надавати йому відомості про виконання своїх обов'язків і про засоби до існування;

4) отримувати від чиновника кримінального нагляду попередній дозвіл на залишення місця проживання в межах території Естонії на строк понад п'ятнадцять днів; [RT I, 20.12.2012, 3 - jõust. 01.01.2013]

5) отримувати від чиновника кримінального нагляду попередній дозвіл на зміну місця проживання, роботи чи навчання;

6) отримувати від чиновника кримінального нагляду попередній дозвіл на залишення території Естонії та перебування за межами території Естонії. [RT I, 20.12.2012, 3 - jõust. 01.01.2013]

(2) Враховуючи обставини вчинення злочину та особу винного, суд може визначити, що винний під час контролю за поведінкою зобов'язаний: [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

1) відшкодувати завдану злочином шкоду у строк, визначений судом;

2) не вживати алкоголь; [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

2¹) не мати або не вживати наркотичні чи психотропні речовини; [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

3) не мати, не носити та не використовувати зброю;

4) шукати собі роботу, здобути загальну освіту чи фах у строк, визначений судом;

5) підкорятися передбаченому лікуванню, якщо він попередньо надав на це згоду;

6) виконувати обов'язок утримання;

7) не перебувати в місцях, визначених судом, і не спілкуватися з особами, визначеними судом;

8) брати участь у соціальній програмі; [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

9) підкорятися електронному нагляду, якщо він попередньо надав на це згоду; [RT I 2010, 44, 258 - jõust. 01.01.2011]

10) підкорятися нагляду електронного пристрою, що контролює дотримання заборони вживання алкоголю, якщо він попередньо надав на це згоду. [RT I, 07.07.2017, 1 - jõust. 01.11.2017]

(3) Суд може пом'якшити або скасувати обов'язки, визначені винному на час контролю за поведінкою, чи покласти на винного додаткові обов'язки відповідно до встановленого в частині 2 цього параграфа. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(4) Якщо винний обіцяє виправити свою поведінку і бере на себе обов'язки, не перелічені в частині 2 цього параграфа, суд може затвердити їх як обов'язки. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(5) Виконання контрольних вимог, встановлених у частині 1 цього параграфа, зупиняється на час відбування частково зверненого до виконання ув'язнення.

(6) Якщо винний упродовж випробувального строку щонайменше протягом шести місяців дотримувався контрольних вимог, визначених на підставі частин 1–4 цього параграфа, і виконував покладені на нього обов'язки, суд може звільнити винного від подальшого дотримання контрольних вимог та від виконання обов'язків, визначених йому на час контролю за поведінкою. У такому разі за винним до кінця випробувального строку зберігається обов'язок утримуватися від вчинення нового злочину. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(1) Електронний нагляд — це покладений на винного судом на визначений строк обов'язок підкорятися контролю за дотриманням обмежень свободи пересування чи заборони вживання наркотичних або психотропних речовин чи алкоголю за допомогою електронного пристрою, за допомогою якого можливо встановити місцезнаходження винного або вживання ним алкоголю чи наркотичної або психотропної речовини. Вид пристрою електронного нагляду обирає чиновник кримінального нагляду. [RT I, 22.03.2024, 1 - jõust. 01.04.2024]

(2) У разі потреби суд перед застосуванням електронного нагляду призначає винному медичний огляд з метою з'ясувати, чи дозволяє стан здоров'я винного піддавати його електронному нагляду.

(3) Строк електронного нагляду може бути визначений від одного місяця до дванадцяти місяців. [RT I, 07.07.2017, 1 - jõust. 01.11.2017]

(4) Строк електронного нагляду починає спливати з дня, коли пристрій електронного нагляду прикріплюється до тіла винного.

(5) Суд може продовжити або скоротити спочатку визначений винному строк електронного нагляду, враховуючи строк, встановлений у частині 3 цього параграфа. [RT I, 07.07.2017, 1 - jõust. 01.11.2017]

(6) Якщо винний до закінчення строку електронного нагляду відкликає згоду на застосування електронного нагляду, суд звертає до виконання невідбуту частину покарання. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(1) Винного у злочині другого ступеня або в необережному злочині першого ступеня суд може умовно достроково звільнити від позбавлення волі з випробувальним строком, якщо він фактично відбув:

1) щонайменше одну третину призначеного строку покарання, але не менше чотирьох місяців, і погодився на застосування електронного нагляду, передбаченого § 75 частини 2 пункту 9 цього кодексу, або

2) щонайменше половину призначеного строку покарання, але не менше чотирьох місяців.

(2) Винного в умисному злочині першого ступеня суд може умовно достроково звільнити від позбавлення волі з випробувальним строком, якщо він фактично відбув:

1) щонайменше половину призначеного строку покарання, але не менше чотирьох місяців, і погодився на застосування електронного нагляду, передбаченого § 75 частини 2 пункту 9 цього кодексу, або

2) щонайменше дві третини призначеного строку покарання, але не менше чотирьох місяців.

(3) Умовно достроково не звільняється винний, якого покарано позбавленням волі строком не менше двох років і якому залишилося відбути менше двох місяців призначеного строку покарання.

(4) Вирішуючи питання про умовно-дострокове звільнення від позбавлення волі, суд враховує обставини вчинення злочину, особу винного, його попередній життєвий шлях і поведінку під час відбування покарання, зокрема участь у заходах, що зменшують ризик вчинення нового злочину, або згоду брати участь у таких заходах під час контролю за поведінкою, а також його умови життя та ті наслідки, які може спричинити для винного умовно-дострокове звільнення від покарання. [RT I, 19.03.2019, 3 - jõust. 01.07.2019]

(5) Випробувальний строк визначається в межах невідбутого строку покарання, але не коротшим ніж шість місяців. На випробувальний строк винний підлягає контролю за поведінкою, передбаченому § 75 цього кодексу, але не більше ніж на двадцять чотири місяці.

(6) Винному, який умовно достроково звільняється на підставі пункту 2 частини 1 або пункту 2 частини 2 цього параграфа, суд за його згодою може додатково покласти обов'язок підкорятися електронному нагляду, передбаченому § 75 частини 2 пункту 9 цього кодексу.

(7) Якщо винний під час випробувального строку не дотримується контрольних вимог, не виконує покладених на нього обов'язків або не підкоряється електронному нагляду чи вчиняє однорідний з тим злочином, що був підставою для його покарання, проступок, чиновник кримінального нагляду може письмово його попередити або суд може призначити додаткові обов'язки відповідно до передбаченого § 75 частиною 2 цього кодексу, продовжити строк контролю за поведінкою до кінця випробувального строку або звернути до виконання невідбуту частину покарання. [RT I, 07.07.2017, 1 - jõust. 01.11.2017]

(8) Якщо винний під час випробувального строку вчиняє новий умисний злочин, за який його карають позбавленням волі, невідбута частина покарання приводиться до виконання. У такому разі призначається сукупне покарання відповідно до передбаченого § 65 частиною 2 цього кодексу. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(1) Суд може умовно достроково звільнити від позбавлення волі з випробувальним строком винного, який на момент вчинення злочину був молодшим за вісімнадцять років:

1) у разі злочину другого ступеня або необережного злочину першого ступеня, якщо він фактично відбув щонайменше одну третину призначеного строку покарання, але не менше чотирьох місяців;

2) у разі умисного злочину першого ступеня, якщо він фактично відбув щонайменше половину призначеного строку покарання, але не менше чотирьох місяців.

(2) Суд умовно достроково звільняє від позбавлення волі з випробувальним строком винного, який на момент вчинення злочину був молодшим за вісімнадцять років, у разі злочину другого ступеня або необережного злочину першого ступеня, якщо він фактично відбув щонайменше половину призначеного строку покарання, але не менше чотирьох місяців.

(3) Під час вирішення питання про умовно-дострокове звільнення від позбавлення волі, визначення контрольних вимог та обов'язків, а також щодо їх недотримання і вчинення нового умисного злочину під час випробувального строку застосовується передбачене § 76 цього кодексу.

(4) Якщо суд на підставі § 76 частини 7 цього кодексу звернув до виконання невідбуту частину покарання винного, вимога обов'язкового звільнення, передбачена частиною 2 цього параграфа, не застосовується. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(1) Особу, покарану довічним позбавленням волі, суд може умовно звільнити від покарання з випробувальним строком, якщо винний фактично відбув зі строку покарання щонайменше двадцять п'ять років. [RT I, 19.03.2019, 3 - jõust. 01.07.2019]

(2) Під час умовно-дострокового звільнення особи, зазначеної в частині 1 цього параграфа, враховується передбачене § 76 частиною 4 цього кодексу. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(3) Випробувальний строк визначається від п'яти до десяти років, з яких щонайменше на три роки винний підлягає контролю за поведінкою, передбаченому § 75 цього кодексу. [RT I, 19.03.2019, 3 - jõust. 01.07.2019]

(3¹) Якщо винний під час випробувального строку не дотримується контрольних вимог, не виконує покладених на нього обов'язків або не підкоряється електронному нагляду, чиновник кримінального нагляду може письмово його попередити або суд може призначити йому додаткові обов'язки відповідно до передбаченого § 75 частиною 2 цього кодексу, продовжити строк контролю за поведінкою, враховуючи строк, передбачений частиною 3 цього параграфа, або звернути покарання до виконання. [RT I, 19.03.2019, 3 - jõust. 01.07.2019]

(4) Якщо особа під час випробувального строку вчиняє новий умисний злочин, її направляють відбувати довічне позбавлення волі.

(1) Випробувальний строк починає спливати:

1) у випадках, передбачених § 73 і 74 цього кодексу, — з проголошення судового рішення, за винятком вимог контролю за поведінкою, передбачених § 75 цього кодексу, застосування яких розпочинається після набрання судовим рішенням чинності;

2) у випадках, передбачених § 76, 76¹ і 77 цього кодексу, — з набрання судовим рішенням чинності. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(1) Особу, яка страждає на невиліковну тяжку хворобу, суд може звільнити від відбування покарання. При цьому суд враховує обставини вчиненого злочину, особу винного та характер хвороби. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(2) Якщо особа вчинила злочин, будучи осудною, але до або після ухвалення вироку стала душевнохворою, недоумкуватою чи в неї виник інший тяжкий психічний розлад і вона не здатна усвідомлювати заборонений характер свого діяння або керувати своєю поведінкою відповідно до такого усвідомлення, суд звільняє її від покарання або від його відбування. У такому випадку суд керується положеннями § 86 цього Кодексу.

(3) Якщо зазначена в частині 1 або 2 цього параграфа особа одужує до закінчення строку давності, встановленого § 82 цього Кодексу, суд може звернути покарання або невідбуту його частину до виконання.

(1) Якщо винний сам тяжко постраждав внаслідок вчинення злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до п'яти років, суд може звільнити його від покарання. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(1) Підстави для звільнення, передбачені цією главою, не застосовуються до ув'язненого, який на підставі міжнародного договору відбуває в Естонії позбавлення волі, призначене судом іноземної держави у значенні § 508⁹⁸ кримінально-процесуального кодексу. [RT I, 03.07.2026, 2 - набув чинності 13.07.2026]

(1) Нікого не можна визнати винним у злочині та покарати, якщо з моменту закінчення злочину до набрання чинності ухваленим щодо нього вироком минуло:

1) десять років у разі злочину першого ступеня;

2) п'ять років у разі злочину другого ступеня. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(2) Злочин агресії, злочин геноциду, злочин проти людяності, воєнний злочин і злочин, за який передбачено довічне позбавлення волі, не мають строку давності. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(3) Проступок вважається таким, що втратив чинність за давністю, якщо з моменту його закінчення до набрання чинності ухваленим щодо нього рішенням минуло два роки. [RT I, 05.07.2025, 1 - jõust. 06.07.2025]

(4) У разі продовжуваного правопорушення строк давності обчислюється від закінчення останнього діяння. У разі триваючого правопорушення строк давності обчислюється від припинення триваючого діяння. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(4¹) Давність проступку переривається поданням клопотання, встановленого частиною 1 § 166¹ Кодексу провадження у справах про проступки. [RT I, 26.06.2017, 17 - jõust. 06.07.2017]

(4²) Якщо давність проступку перервалася, давність починається знову з моменту подання клопотання, встановленого частиною 1 § 166¹ Кодексу провадження у справах про проступки. Проте особу не можна визнати винною у проступку та покарати, якщо з моменту закінчення проступку до набрання чинності ухваленим щодо нього вироком минув строк, довший за встановлений частиною 3 цього параграфа на два роки. [RT I, 26.06.2017, 17 - jõust. 06.07.2017]

(5) Давність злочину переривається вчиненням у кримінальному провадженні таких процесуальних дій:

1) застосуванням до підозрюваного чи обвинуваченого запобіжного заходу або накладенням арешту на його майно чи майно, що є об'єктом відмивання грошей;

2) переданням обвинуваченого до суду;

3) відкладенням судового розгляду у разі неявки обвинуваченого;

4) допитом обвинуваченого під час судового розгляду;

5) призначенням під час судового розгляду експертизи або збирання додаткових доказів. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(6) Якщо давність злочину перервалася, давність починається знову з моменту вчинення процесуальної дії, встановленої частиною 5 цього параграфа. Проте особу не можна визнати винною у злочині та покарати, якщо з моменту його закінчення до набрання чинності ухваленим щодо нього вироком минув строк, довший за встановлений частиною 1 цього параграфа на п'ять років. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(6¹) Особливості зупинення давності злочину у зв'язку з імунітетом члена Рійґікоґу встановлені § 18¹ Закону про статус члена Рійґікоґу. [RT I, 22.12.2014, 9 - jõust. 01.01.2015]

(7) Давність правопорушення зупиняється:

1) у разі ухилення підозрюваного, обвинуваченого чи особи, щодо якої ведеться провадження, від досудового провадження, позасудового провадження чи суду — до затримання особи або її явки до особи, яка веде провадження;

2) у разі початку кримінального провадження щодо діяння з ознаками проступку — до закриття кримінального провадження;

3) у разі примусового шлюбу, каліцтва жіночих статевих органів, незаконного переривання вагітності та злочину проти сексуального самовизначення щодо особи, молодшої за вісімнадцять років, — до досягнення потерпілим вісімнадцятирічного віку, якщо привід для кримінального провадження не виявився до досягнення нею зазначеного віку. [RT I, 26.06.2017, 69 - jõust. 06.07.2017]

(8) У випадках, встановлених пунктами 1 і 2 частини 7 цього параграфа, давність не поновлюється, якщо з моменту закінчення злочину минуло п'ятнадцять років. Давність проступку не поновлюється, якщо з моменту закінчення проступку минув строк, довший за встановлений частиною 3 цього параграфа на один рік. [RT I, 11.03.2023, 1 - jõust. 01.11.2023]

(1) Рішення не починають виконувати, якщо з набрання рішенням чинності минуло:

1) п'ять років з набрання чинності судовим рішенням у справі про злочин першого ступеня;

2) три роки з набрання чинності судовим рішенням у справі про злочин другого ступеня;

3) один рік з набрання чинності рішенням у справі про проступок. [RT I 2009, 68, 463 - jõust. 01.01.2010]

(2) Перебіг давності виконання рішення зупиняється:

1) на час, коли особа ухиляється від відбування чи сплати призначеного їй покарання;

2) на іспитовий строк, визначений на підставі § 73 або 74 цього кодексу;

3) на час, коли призначене особі покарання визначено для сплати чи відбування частинами, звернення покарання до виконання відкладено або строк виконання покарання продовжено чи його розстрочено; [RT I, 11.03.2023, 1 - jõust. 01.11.2023]

4) на час, коли особа перебуває в іноземній державі і її не видають або її не можна видати.

(2¹) Давність виконання рішення не перешкоджає приєднанню невідбутої частини призначеного ним покарання до покарання, що призначається за новий злочин, на підставі частини 2 § 65 цього кодексу. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(3) Виконання обвинувального судового рішення не має давності, якщо покаранням призначено довічне ув'язнення.

(4) Стягнення зверненого до виконання грошового штрафу має давність, якщо грошовий штраф не було стягнуто протягом чотирьох років з набрання чинності рішенням у справі про проступок. Перебіг давності виконання зупиняється на час перебування боржника в ув'язненні чи відбування арешту. [RT I 2009, 68, 463 - jõust. 01.01.2010]

(5) Стягнення зверненого до виконання грошового покарання і майнового покарання має давність, якщо грошове покарання чи майнове покарання не було стягнуто протягом семи років з набрання чинності судовим рішенням у кримінальній справі. Перебіг давності виконання зупиняється на час перебування боржника в ув'язненні. [RT I 2009, 68, 463 - jõust. 01.01.2010]

(1) Суд може конфіскувати знаряддя, яке використовувалося або яке мали намір використати для вчинення умисного винного діяння (далі — знаряддя вчинення винного діяння), якщо на момент постановлення рішення або ухвали воно належить особі, яка його вчинила. [RT I, 31.12.2016, 2 - jõust. 10.01.2017]

(2) У випадках, передбачених законом, суд може конфіскувати речовину чи предмет, що були безпосереднім об'єктом умисного винного діяння, або речовину чи предмет, використані для підготовки винного діяння, якщо на момент постановлення рішення вони належать особі, яка вчинила діяння, і їх конфіскація не є обов'язковою за законом.

(3) Суд може конфіскувати зазначені в частинах 1 і 2 цього параграфа знаряддя, речовину чи предмет, якщо на момент постановлення рішення або ухвали вони належать третій особі і якщо вона: [RT I, 31.12.2016, 2 - jõust. 10.01.2017]

1) щонайменше через легковажність сприяла використанню знаряддя, речовини чи предмета при вчиненні або підготовці винного діяння,

2) набула знаряддя, речовину чи предмет повністю або в значній частині за рахунок особи, яка вчинила діяння, у вигляді подарунка чи іншим чином значно дешевше ринкової ціни або

3) знала, що знаряддя, речовину чи предмет відчужують їй з метою уникнення конфіскації.

(3¹) Якщо знаряддя вчинення умисного винного діяння або безпосередній об'єкт винного діяння перебували у користуванні особи на підставі договору користування чи договору купівлі-продажу із застереженням про збереження права власності, суд може конфіскувати майнові права особи, що випливають із зазначеного договору. [RT I 2008, 54, 304 - jõust. 27.12.2008]

(3²) Суд може конфіскувати зазначені в частині 3¹ цього параграфа майнові права, якщо на момент постановлення рішення або ухвали вони належать третій особі і вона щонайменше через легковажність сприяла використанню знаряддя, речовини чи предмета при вчиненні винного діяння. [RT I, 31.12.2016, 2 - jõust. 10.01.2017]

(4) Знаряддя, речовину чи предмет конфіскують, якщо відсутній необхідний для володіння ними дозвіл.

(5) У випадку, передбаченому частиною 4 цього параграфа, знаряддя, предмет чи речовину можна конфіскувати, якщо особа вчинила щонайменше протиправне діяння.

(6) Знаряддя вчинення проступку та речовину чи предмет, що були безпосереднім об'єктом проступку, у випадках, передбачених частинами 1, 2 і 4 цього параграфа, може конфіскувати передбачений законом позасудовий орган провадження. [RT I 2007, 2, 7 - jõust. 01.02.2007]

(1) Суд конфіскує майно, одержане внаслідок умисного винного діяння, якщо на момент постановлення рішення або ухвали воно належить особі, яка вчинила діяння.

(1¹) Майном, одержаним внаслідок винного діяння, у розумінні цього параграфа є майно, безпосередньо одержане внаслідок винного діяння, та набуте за рахунок такого майна. [RT I, 31.12.2016, 2 - jõust. 10.01.2017]

(1²) Якщо майно, одержане внаслідок винного діяння, змішалося з іншим майном, воно є частково одержаним внаслідок винного діяння. Частково одержане внаслідок винного діяння майно вважається в межах, встановлених частиною 1¹ цього параграфа, майном, одержаним внаслідок винного діяння, конфіскацію якого замінюють у порядку, встановленому § 84 цього кодексу. [RT I, 31.12.2016, 2 - jõust. 10.01.2017]

(2) Суд застосовує частини 1–1² цього параграфа щодо майна, яке на момент постановлення рішення належить третій особі, якщо: [RT I, 31.12.2016, 2 - jõust. 10.01.2017]

1) воно набуте повністю або в значній частині за рахунок особи, яка вчинила діяння, у вигляді подарунка чи іншим чином значно дешевше ринкової ціни або

2) третя особа знала, що майно відчужують їй з метою уникнення конфіскації.

(3) Майно, одержане внаслідок винного діяння, можна залишити частково або повністю без конфіскації, якщо конфіскація з урахуванням обставин винного діяння чи становища особи була б необґрунтовано обтяжливою або якщо вартість майна є непропорційно малою порівняно з витратами на зберігання, відчуження чи знищення майна. Суд зменшує розмір майна, що підлягає конфіскації, на суму предмета цивільного позову чи публічно-правової вимоги, що задовольняється. [RT I, 06.01.2016, 5 - jõust. 01.01.2017]

(1) Визнаючи особу винною у злочині, суд у передбачених цим кодексом випадках може конфіскувати частину майна виконавця злочину або все майно, якщо воно на момент постановлення рішення належить виконавцю і якщо характер злочину, різниця між легальним доходом та майновим станом, витратами чи рівнем життя особи або інша причина дають підставу припускати, що особа одержала майно внаслідок вчинення злочину або за рахунок такого майна (далі — майно, одержане злочином). Конфіскація не застосовується до майна, щодо якого особа доведе, що воно не є майном, одержаним злочином. [RT I, 31.12.2016, 2 - набув чинності 10.01.2017]

(1¹) Якщо майно, одержане злочином, змішалося з іншим майном, воно є частково майном, одержаним злочином. Частково одержане злочином майно вважається майном, одержаним злочином, у межах, встановлених першим реченням частини 1 цього параграфа, конфіскація якого замінюється в порядку, встановленому § 84 цього кодексу. [RT I, 31.12.2016, 2 - набув чинності 10.01.2017]

(2) Суд може застосувати частини 1 і 1¹ цього параграфа до майна, яке на момент постановлення рішення належить третій особі, якщо: [RT I, 31.12.2016, 2 - набув чинності 10.01.2017]

1) воно набуте повністю або значною мірою за рахунок виконавця, як подарунок чи в інший спосіб значно дешевше за ринкову ціну, або

2) третя особа знала, що майно відчужується їй для уникнення конфіскації. [RT I 2007, 2, 7 - набув чинності 01.02.2007]

(3) Конфіскація не застосовується до майна третьої особи, яке набуте:

1) раніше ніж за десять років до вчинення злочину першого ступеня, або

2) раніше ніж за п'ять років до вчинення злочину другого ступеня. [RT I, 26.02.2014, 1 - набув чинності 08.03.2014]

(4) При розширеній конфіскації майна, одержаного злочином, враховується встановлене частиною 3 § 83¹ цього кодексу. [RT I 2007, 2, 7 - набув чинності 01.02.2007]

(1) Якщо майно, одержане правопорушенням у розумінні § 83¹ цього кодексу, або майно, одержане злочином у розумінні § 83² цього кодексу, знаряддя вчинення злочину чи безпосередній об'єкт злочину відчужені, спожиті або їх вилучення з іншої причини неможливе чи недоцільне, суд може стягнути суму, що відповідає вартості майна, яке підлягає конфіскації. [RT I, 31.12.2016, 2 - набув чинності 10.01.2017]

(1) Конфісковане переходить у власність держави або у випадках, встановлених міжнародним договором, повертається.

(2) Права третьої особи при конфіскації зберігаються. Держава виплачує третій особі відшкодування, крім випадків, встановлених частинами 3, 3² і 4 § 83, частиною 2 § 83¹ та частиною 2 § 83² цього кодексу. [RT I, 31.12.2016, 2 - набув чинності 10.01.2017]

(3) Рішення органу позасудового провадження або суду про конфіскацію до набрання ним чинності діє як заборона розпорядження. [RT I, 26.02.2014, 1 - набув чинності 08.03.2014]

(1) Якщо особа вчинила протиправне діяння в стані неосудності або якщо вона після постановлення вироку, але до відбуття покарання стала душевнохворою, недоумкуватою чи в неї виник інший тяжкий психічний розлад, а також якщо в неї під час досудового розслідування чи розгляду справи в суді встановлено зазначені стани, які не дозволяють визначити її психічний стан на момент вчинення протиправного діяння, і вона через своє діяння та психічний стан є небезпечною для себе та суспільства і потребує лікування, суд призначає їй примусове психіатричне лікування. [RT I, 05.07.2013, 2 - набув чинності 15.07.2013]

(1¹) [Втратив чинність – RT I, 26.06.2017, 69 - набув чинності 06.07.2017]

(1²) Примусове психіатричне лікування може застосовуватися як амбулаторне лікування, якщо при застосуванні примусового психіатричного лікування особа не становить небезпеки для себе та суспільства і є ймовірним, що особа дотримуватиметься режиму лікування. [RT I, 23.02.2011, 1 - набув чинності 01.09.2011]

(2) Лікування, зазначене в частині 1 цього параграфа, надає надавач послуги з охорони здоров'я, який має дозвіл на діяльність з примусового психіатричного лікування. [RT I, 23.02.2011, 1 - набув чинності 01.09.2011]

(3) Примусове психіатричне лікування застосовується до одужання особи або до відпадіння небезпечності особи. Припинення лікування призначає суд.

(3¹) [Втратив чинність – RT I, 05.07.2013, 2 - набув чинності 15.07.2013]

(4) Якщо після примусового психіатричного лікування щодо особи застосовується покарання, час стаціонарного примусового психіатричного лікування зараховується до строку покарання. Одному дню стаціонарного примусового лікування відповідає один день позбавлення волі. [RT I, 05.07.2013, 2 - набув чинності 15.07.2013]

[RT I, 05.12.2017, 1 - набув чинності 01.01.2018]

(1) Суд може до особи, яка вчинила злочин у віці щонайменше чотирнадцяти, але до вісімнадцяти років, і рівень морального та розумового розвитку якої, а також здатність усвідомлювати заборону свого діяння чи керувати своєю поведінкою відповідно до цього усвідомлення є обмеженими, застосувати такі заходи впливу:

1) попередження;

2) соціальна програма;

3) відшкодування або усунення шкоди, завданої злочином;

4) лікування залежності або інше лікування;

5) посередницька послуга; [RT I, 06.01.2023, 1 - набув чинності 01.04.2023]

6) підпорядкування контролю за поведінкою відповідно до встановленого у § 75 цього кодексу;

7) від 5 до 60 годин суспільно корисної праці;

8) обмеження свободи пересування, за потреби разом із підпорядкуванням електронному нагляду відповідно до встановленого у § 75¹ цього кодексу;

9) поміщення до закритого дитячого закладу з дотриманням принципів поміщення до закритого дитячого закладу, встановлених у законі про соціальний захист;

10) інше відповідне зобов'язання, добровільно взяте особою.

(2) Суд може до особи, яка вчинила проступок у віці щонайменше чотирнадцяти, але до вісімнадцяти років, і рівень морального та розумового розвитку якої, а також здатність усвідомлювати заборону свого діяння чи керувати своєю поведінкою відповідно до цього усвідомлення є обмеженими, застосувати такі заходи впливу:

1) попередження;

2) соціальна програма;

3) відшкодування або усунення шкоди, завданої проступком;

4) лікування залежності або інше лікування;

5) посередницька послуга; [RT I, 06.01.2023, 1 - набув чинності 01.04.2023]

6) до 20 годин суспільно корисної праці;

7) обмеження свободи пересування;

8) поміщення до закритого дитячого закладу з дотриманням принципів поміщення до закритого дитячого закладу, встановлених у законі про соціальний захист;

9) інше відповідне зобов'язання, добровільно взяте особою.

(3) Суд застосовує заходи впливу, перелічені в пунктах 4, 5, 7 і 10 частини 1 та в пунктах 4–6 і 9 частини 2 цього параграфа, лише за попередньою згодою особи.

(4) Суд може підпорядкувати особу, яка на момент вчинення злочину була молодшою за вісімнадцять років, контролю за поведінкою на строк до одного року. У разі недотримання вимог контролю або невиконання покладених зобов'язань чиновник кримінального нагляду може письмово попередити цю особу, або суд може продовжити встановлений їй строк контролю за поведінкою до одного року чи змінити покладені на неї зобов'язання відповідно до встановленого в частинах 2 і 3 § 75 цього кодексу.

(5) До закритого дитячого закладу особу, молодшу за вісімнадцять років, поміщують на строк до одного року. Під час перебування у закритому дитячому закладі до неповнолітнього не можна застосовувати контроль за поведінкою чи зобов'язання суспільно корисної праці.

(6) Суд може до особи, яка на момент вчинення винного діяння була молодшою за вісімнадцять років, застосувати обмеження свободи пересування на строк до одного року та електронний нагляд на строк до шести місяців.

(7) Ураховуючи рівень розумового та соціального розвитку повнолітньої особи, яка вчинила злочин у віці до двадцяти одного року, а також обставини вчинення злочину, суд може застосувати до неї заходи впливу, встановлені в пунктах 2–8 і 10 частини 1 цього параграфа.

(8) Суд може змінити вид заходів впливу, встановлених у пунктах 2–10 частини 1 та в пунктах 2–9 частини 2 цього параграфа. [RT I, 05.12.2017, 1 - набув чинності 01.01.2018]

(1) Суд може застосувати щодо особи після відбуття тюремного ув'язнення пробаційний нагляд відповідно до положень § 75 цього Кодексу, якщо:

1) особу було покарано щонайменше дворічним тюремним ув'язненням за умисний злочин і до цього щонайменше однорічним тюремним ув'язненням за умисний злочин, або її було покарано щонайменше дворічним тюремним ув'язненням за умисний злочин, передбачений розділами 1, 2, 6 чи 7 глави 9, розділом 2 глави 11 або розділами 1 чи 4 глави 22 цього Кодексу, чи за умисний злочин, передбачений іншою главою, ознакою складу якого є застосування насильства;

2) вона повністю відбула призначене тюремне ув'язнення, і

3) з урахуванням обставин вчинення злочину, особи винного, його попереднього життєвого шляху та поведінки під час відбування покарання, а також його умов життя і тих наслідків, які може спричинити винному застосування пробаційного нагляду після відбуття покарання, є підстави вважати, що вона може вчинити нові злочини.

(2) Суд застосовує щодо особи після відбуття тюремного ув'язнення пробаційний нагляд відповідно до положень § 75 цього Кодексу, якщо:

1) особу було покарано за умисний злочин першого ступеня, передбачений розділами 1, 2, 6 чи 7 глави 9, розділом 2 глави 11 або розділами 1 чи 4 глави 22 цього Кодексу, чи за умисний злочин першого ступеня, передбачений іншою главою, ознакою складу якого є застосування насильства;

2) вона повністю відбула призначене тюремне ув'язнення, і

3) її до вчинення злочину, зазначеного в пункті 1 цієї частини, неодноразово карали за злочин, зазначений у тому самому пункті.

(2¹) Якщо особа не має постійного місця проживання у значенні пункту 1 частини 1 § 75 цього Кодексу, суд може зобов'язати її повідомляти відділ кримінального нагляду про своє місцеперебування після відбуття ув'язнення. У такому разі до особи не застосовуються положення пунктів 3 і 4 частини 1 § 75 цього Кодексу, і вона зобов'язана:

1) повідомляти відділ кримінального нагляду про зміну свого місцеперебування;

2) підкорятися за своїм місцеперебуванням контролю чиновника кримінального нагляду та надавати йому дані про виконання своїх обов'язків і про засоби до існування;

3) отримувати від чиновника кримінального нагляду попередній дозвіл на залишення свого місцеперебування в межах території Естонії на строк понад п'ятнадцять днів. [RT I, 06.08.2022, 4 - jõust. 01.10.2022]

(3) Строком пробаційного нагляду після відбуття покарання визначається від шести місяців до трьох років. Суд може скоротити строк, що перевищує спочатку визначений шестимісячний строк.

(4) Якщо винний не дотримується контрольних вимог або не виконує покладених на нього обов'язків, чиновник кримінального нагляду може письмово попередити його, або суд може продовжити строк пробаційного нагляду щоразу до одного року чи призначити йому додаткові обов'язки відповідно до положень частини 2 § 75 цього Кодексу.

(5) Суд може пом'якшити або скасувати обов'язки, призначені винному на час пробаційного нагляду.

(6) Пробаційний нагляд після відбуття покарання припиняється до закінчення строку, якщо:

1) винний починає відбувати тюремне ув'язнення або його поміщають на примусове психіатричне лікування, або

2) до нього повторно застосовується пробаційний нагляд відповідно до положень § 74 цього Кодексу. [RT I, 19.03.2019, 3 - jõust. 01.07.2019]

[Втратив чинність - RT I, 05.07.2013, 2 - набр. чинності 15.07.2013]

[Втратив чинність - RT I, 05.07.2013, 2 - набр. чинності 15.07.2013]

[RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(1) За злочин, передбачений цією главою, поряд з його безпосереднім виконавцем карається також представник державної влади чи військовий начальник, який віддав наказ про вчинення злочину, або за згодою якого злочин було вчинено, або який не перешкодив вчиненню злочину, хоча це було в його владі, або який, знаючи про вчинення злочину підлеглими йому особами, не подає повідомлення про злочин.

(2) Вчинення злочину, передбаченого цією главою, на підставі наказу представника державної влади чи військового начальника не виключає покарання виконавця злочину. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(1) За систематичне чи масове й учинене за підбурюванням або керівництвом держави, організації чи групи позбавлення прав і свобод людини або обмеження цих прав і свобод, а також за вбивство цивільного населення, його катування, зґвалтування, заподіяння йому шкоди здоров'ю, його примусове переселення, вислання, примушування до проституції, безпідставне позбавлення його волі чи інше жорстоке поводження – карається тюремним ув'язненням на строк від восьми до двадцяти років або довічним тюремним ув'язненням.

(2) За те саме діяння, якщо його вчинила юридична особа, – карається грошовим покаранням. [RT I, 23.12.2014, 14 - jõust. 01.01.2015]

(1) За вбивство члена національної, етнічної, расової, релігійної групи, групи, що чинить опір окупаційному режиму, чи іншої соціальної групи, його катування, заподіяння йому шкоди здоров'ю, застосування примусових заходів, що перешкоджають народженню дітей у такій групі, або насильницьке відібрання звідти дітей з метою повного чи часткового знищення групи, а також за поміщення членів групи в умови життя, що спричинили небезпеку часткового чи повного знищення групи, – карається тюремним ув'язненням на строк від десяти до двадцяти років або довічним тюремним ув'язненням.

(2) За те саме діяння, якщо його вчинила юридична особа, – карається грошовим покаранням. [RT I, 23.12.2014, 14 - jõust. 01.01.2015]

[RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(1) За участь особи, яка контролює або спрямовує діяльність держави, у керівництві, виконанні чи підготовці акту агресії, а також за погрозу представника держави актом агресії – карається тюремним ув'язненням на строк від восьми до двадцяти років або довічним тюремним ув'язненням. [RT I, 19.03.2019, 3 - jõust. 01.07.2019]

(2) За те саме діяння, якщо його вчинила юридична особа, – карається грошовим покаранням.

(3) Актом агресії у значенні цього Кодексу вважається застосування однією державою збройної сили проти іншої держави з порушенням міжнародного права. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(1) За приєднання до збройних сил іноземної держави, яка вчиняє акт агресії, або до іншого збройного формування, що бере участь в акті агресії іноземної держави, за участь у вчиненні чи підготовці акту агресії іноземної держави або за завідоме безпосереднє сприяння акту агресії іноземної держави, у тому числі його фінансування, якщо відсутній склад правопорушення, передбачений § 91 цього кодексу, – караються позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається грошовим стягненням. [RT I, 28.04.2022, 24 - набув чинності 08.05.2022]

(1) За заклики до війни або до застосування збройної сили в інший спосіб, якщо цим порушуються загальновизнані принципи міжнародного права, – карається грошовим стягненням або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається грошовим стягненням. [RT I 2006, 31, 234 - набув чинності 16.07.2006]

[RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За розроблення, виготовлення, зберігання, придбання, передавання, продаж чи надання або пропонування в інший спосіб для використання хімічної, біологічної чи бактеріологічної зброї або іншої міжнародно забороненої зброї масового знищення чи іншої зброї або їх суттєвих компонентів – караються позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, карається грошовим стягненням. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

[RT I, 19.03.2019, 11 - набув чинності 01.01.2020]

(1) За невиконання обов'язку, встановленого правовим актом, що впроваджує міжнародну санкцію чи встановлює санкцію Уряду Республіки, або за порушення заборони, за винятком передбачених § 421² цього кодексу перевезення заборонених стратегічних товарів та надання послуг, пов'язаних із забороненими стратегічними товарами, – карається грошовим стягненням або позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) За те саме діяння, якщо:

1) воно вчинене групою;

2) воно вчинене повторно – карається грошовим стягненням або позбавленням волі на строк до шести років.

(3) За діяння, передбачене частиною 1 або 2 цього параграфа, вчинене юридичною особою, – карається грошовим стягненням.

(4) Суд може застосувати конфіскацію речовини чи предмета, які були безпосереднім об'єктом вчинення правопорушення, передбаченого цим параграфом, відповідно до § 83 цього кодексу.

(5) Суд може застосувати розширену конфіскацію майна, одержаного злочином, за злочин, передбачений цим параграфом, відповідно до § 83² цього кодексу. [RT I, 17.04.2025, 1 - набув чинності 27.04.2025]

(1) За невиконання через необережність обов'язку, встановленого правовим актом, що впроваджує міжнародну санкцію чи встановлює санкцію Уряду Республіки, або за порушення заборони через необережність, якщо відсутній склад правопорушення, передбачений § 421⁴ цього кодексу, – карається грошовим стягненням або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається грошовим стягненням. [RT I, 17.04.2025, 1 - набув чинності 27.04.2025]

(1) За правопорушення, вчинене у воєнний час, яке не передбачене цим розділом, карається на підставі інших положень особливої частини цього закону.

(2) Особа, яка вчинила правопорушення, передбачене цим розділом, карається лише за вчинення воєнного злочину навіть тоді, коли правопорушення відповідає іншим складам правопорушень, передбаченим особливою частиною, за винятком складів злочинів, передбачених розділами 2 і 3 цієї глави. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За напад на цивільних осіб у районі воєнних дій або за знищення чи приведення в непридатність життєво необхідних для цивільних осіб запасів продовольства чи води, посівів чи свійських тварин, за перешкоджання доступу до них чи за напад на споруди або установки, що містять небезпечні сили, – караються позбавленням волі на строк від шести до двадцяти років або довічним позбавленням волі.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається грошовим стягненням. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За застосування засобів ведення війни у спосіб, що не дозволяв розрізнити воєнні та цивільні об'єкти, якщо цим спричинено смерть цивільних осіб, завдано їм тілесних ушкоджень, пошкоджено цивільні об'єкти чи створено небезпеку для життя, здоров'я або майна цивільних осіб, – карається позбавленням волі на строк від шести до двадцяти років або довічним позбавленням волі. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається грошовим стягненням. [RT I, 23.12.2014, 14 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За вчинення акту насильства щодо цивільної особи чи погрозу ним у районі воєнних дій або на окупованій території, за поставлення її в небезпеку чи залишення без допомоги, за нелюдське поводження з нею, за примушування її до участі в дослідах над людьми або до надання трансплантаційного матеріалу, за вчинення щодо неї правопорушення проти сексуального самовизначення, за примушування служити у збройних силах ворожої держави чи брати участь у воєнних операціях, за незаконне позбавлення її волі чи позбавлення її права на здійснюване в законному порядку судочинство, а також за переселення населення окупуючої держави на окуповану територію чи за переселення населення окупованої території – караються позбавленням волі на строк від шести до п'ятнадцяти років.

(2) За вбивство цивільної особи у районі воєнних дій або на окупованій території чи за вчинення щодо неї діяння, передбаченого частиною 1 цього параграфа, якщо цим:

1) спричинено смерть потерпілого або

2) доведено потерпілого до самогубства чи його спроби, – караються позбавленням волі на строк від восьми до двадцяти років або довічним позбавленням волі.

(3) За діяння, передбачене частиною 1 або 2 цього параграфа, вчинене юридичною особою, – карається грошовим стягненням. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

[RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За погане поводження із затриманою особою ворожої сторони, зокрема з військовополоненим та інтернованим цивільним населенням, або за невиконання своїх обов'язків особою, яка була зобов'язана про них дбати, якщо це спричинило погіршення становища затриманих, але відсутній склад злочину, передбачений § 99 цього кодексу, – караються грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – караються грошовим покаранням. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За незаконне обмеження прав цивільної особи чи військовополоненого за ознаками його національності, громадянства, раси, кольору шкіри, статі, мови, походження, віросповідання, сексуальної орієнтації, політичних переконань, майнового чи соціального стану – караються грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – караються грошовим покаранням. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

[RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За вчинення акту насильства щодо затриманої особи ворожої сторони, зокрема військовополоненого та інтернованого цивільного населення, чи за погрозу таким, за поставлення її в небезпеку чи залишення без допомоги, за примушування її до участі в дослідах над людьми чи до надання трансплантаційного матеріалу, за нелюдське поводження, за вчинення щодо неї злочину проти сексуального самовизначення, за примушування її служити у збройних силах чи за позбавлення її права на здійснюване в законному порядку судочинство, а також за невиправдане зволікання з її звільненням чи репатріацією – караються позбавленням волі на строк від шести до п'ятнадцяти років.

(2) За те саме діяння, якщо ним:

1) спричинено смерть потерпілого або

2) доведено потерпілого до самогубства чи його спроби, – караються позбавленням волі на строк від восьми до двадцяти років або довічним позбавленням волі.

(3) За діяння, передбачене частиною 1 чи 2 цього параграфа, вчинене юридичною особою, – караються грошовим покаранням. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За залишення без допомоги хворої, пораненої особи чи особи, яка зазнала лиха на морі та перебуває в районі воєнних дій, якщо цим спричинено смерть людини або заподіяно їй шкоду здоров'ю, – караються позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – караються грошовим покаранням. [RT I, 23.12.2014, 14 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За вбивство ворожого комбатанта, заподіяння йому тяжкої шкоди здоров'ю чи його полонення способом, який заборонений нормами міжнародного гуманітарного права, – караються позбавленням волі на строк від шести до п'ятнадцяти років.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – караються грошовим покаранням. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За вчинення акту насильства щодо ворожого комбатанта, який є хворим, пораненим чи з іншої причини втратив здатність вести бій, чи за погрозу таким, або за вчинення щодо нього злочину проти сексуального самовизначення – караються позбавленням волі на строк від шести до п'ятнадцяти років.

(2) За вбивство ворожого комбатанта, який є хворим, пораненим чи з іншої причини втратив здатність вести бій, або за вчинення щодо нього діяння, передбаченого частиною 1 цього параграфа, якщо цим:

1) спричинено смерть потерпілого або

2) доведено потерпілого до самогубства чи його спроби, – караються позбавленням волі на строк від восьми до двадцяти років або довічним позбавленням волі.

(3) За діяння, передбачене частиною 1 чи 2 цього параграфа, вчинене юридичною особою, – караються грошовим покаранням. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За вчинення акту насильства чи злочину проти сексуального самовизначення щодо члена медичного підрозділу, який носить належні розпізнавальні знаки, чи іншої особи, яка дбає про хворих або поранених, священнослужителя, представника гуманітарної організації чи миротворчої місії, який виконує свої обов'язки в районі воєнних дій, працівника цивільного захисту, парламентера чи особи, яка його супроводжує, чи за погрозу таким, за поставлення її в небезпеку чи залишення без допомоги, за нелюдське поводження, за примушування до участі в дослідах над людьми чи до надання трансплантаційного матеріалу, за незаконне позбавлення волі чи за позбавлення її права на здійснюване в законному порядку судочинство – караються позбавленням волі на строк від шести до п'ятнадцяти років.

(2) За вбивство члена медичного підрозділу, який носить належні розпізнавальні знаки, чи іншої особи, яка дбає про хворих або поранених, священнослужителя, представника гуманітарної організації чи миротворчої місії, який виконує свої обов'язки в районі воєнних дій, працівника цивільного захисту, парламентера чи особи, яка його супроводжує, або за вчинення щодо них діяння, передбаченого частиною 1 цього параграфа, якщо цим:

1) спричинено смерть потерпілого або

2) доведено потерпілого до самогубства чи його спроби, – караються позбавленням волі на строк від восьми до двадцяти років або довічним позбавленням волі.

(3) За діяння, передбачене частиною 1 чи 2 цього параграфа, вчинене юридичною особою, – караються грошовим покаранням. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За оголошення чи заклик не щадити життя ворожого комбатанта або захищеної особи під час воєнної операції – караються позбавленням волі на строк від одного до п'яти років.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – караються грошовим покаранням. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За захист конкретних воєнних об'єктів, районів чи збройних сил від воєнного нападу з використанням присутності цивільної особи чи іншої захищеної особи – караються позбавленням волі на строк від одного до п'яти років.

(2) За те саме діяння, якщо ним:

1) спричинено смерть потерпілого або

2) доведено потерпілого до самогубства чи його спроби, – караються позбавленням волі на строк від шести до п'ятнадцяти років.

(3) За діяння, передбачене частиною 1 чи 2 цього параграфа, вчинене юридичною особою, – караються грошовим покаранням. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За взяття чи вербування особи, молодшої за вісімнадцять років, до державних збройних сил або до озброєного угруповання, окремого від державних збройних сил, чи за залучення її до воєнних дій – карається позбавленням волі на строк від одного до п'яти років.

(2) За те саме діяння, якщо його вчинено юридичною особою, – карається грошовим покаранням. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За застосування біологічної чи бактеріологічної зброї, хімічної зброї або іншої зброї масового знищення, отруйної зброї, отруйних чи задушливих газів, мін-пасток, тобто вибухових пристроїв, замаскованих під безпечні дрібні предмети, розривних куль, куль, що утворюють невидимі для рентгенівського проміння осколки, чи іншої зброї, забороненої на міжнародному рівні, або за широкомасштабне застосування запалювальної зброї в умовах, коли військову ціль неможливо було чітко відрізнити від цивільного населення чи цивільних об'єктів або від навколишнього середовища, – карається позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.

(2) За те саме діяння, якщо його вчинено юридичною особою, – карається грошовим покаранням. [RT I, 19.03.2019, 3 - набув чинності 01.07.2019]

(1) За свідомий вплив на довкілля як спосіб ведення війни, якщо цим заподіяно велику шкоду довкіллю, – карається грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) За те саме діяння, якщо його вчинено юридичною особою, – карається грошовим покаранням. [RT I, 23.12.2014, 14 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За неправомірне використання емблеми чи назви червоного хреста або червоного півмісяця, чи червоного лева і сонця, чи червоного кристала, знака, що позначає табір військовополонених, культурну пам'ятку, об'єкт цивільної оборони чи споруду, що містить небезпечні сили, або прапора перемир'я – карається грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) За те саме діяння, якщо його вчинено юридичною особою, – карається грошовим покаранням. [RT I, 23.12.2014, 14 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За напад на об'єкт, що не використовується у військових цілях, об'єкт або транспортний засіб миротворчої місії, демілітаризовану зону, госпітальну зону, медичну установу чи підрозділ, табір військовополонених чи інтернованих, населений пункт або споруду без військового захисту, нейтральне торговельне судно, повітряне судно, госпітальне судно чи повітряне судно або інший транспортний засіб, якщо він використовується для перевезення некомбатантів, – карається грошовим стягненням або позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається грошовим стягненням. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(1) За знищення, пошкодження або незаконне привласнення пам'ятки культури, церкви чи іншої споруди або об'єкта релігійного значення, твору мистецтва чи науки, архіву, бібліотеки, музею або наукової колекції, що мають культурну цінність і не використовуються у військових цілях, – карається грошовим стягненням або позбавленням волі на строк від двох до десяти років.

(2) За те саме діяння, якщо ним заподіяно велику шкоду, – карається позбавленням волі на строк від трьох до п'ятнадцяти років.

(3) За діяння, передбачене частиною 1 або 2 цього параграфа, вчинене юридичною особою, – карається грошовим стягненням. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

[RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(1) За незаконне заволодіння чужою річчю, пошкодження або знищення речі в районі воєнних дій чи на окупованій території особою, яка належить до збройних сил або бере участь у воєнних діях, якщо це не було зумовлено військовими потребами і якщо відсутній склад злочину, передбачений § 95, 106 або 107 цього кодексу, – карається позбавленням волі на строк від двох до десяти років.

(2) За те саме діяння, вчинене:

1) у великих розмірах;

2) систематично;

3) з проникненням, – карається позбавленням волі на строк від трьох до п'ятнадцяти років.

(3) За те саме діяння щодо малоцінної речі, якщо при його вчиненні не застосовувалося насильство і відсутні кваліфікуючі обставини, передбачені частиною 2 цього параграфа, – карається штрафом до 300 штрафних одиниць або арештом.

(4) За діяння, передбачене частиною 1 або 2 цього параграфа, вчинене юридичною особою, – карається грошовим стягненням.

(5) За діяння, передбачене частиною 3 цього параграфа, вчинене юридичною особою, – карається штрафом до 10 000 євро. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(1) За вилучення предмета, що знаходиться при загиблому чи пораненому на полі бою, з метою його незаконного привласнення – карається позбавленням волі на строк від одного до п'яти років.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається грошовим стягненням. [RT I, 23.12.2014, 14 - jõust. 01.01.2015]

(1) За напад на судно, що перебувало у відкритому морі або в районі, який не належить до юрисдикції жодної держави, заволодіння ним чи його знищення, напад на людей, що перебували на борту судна, їх затримання або заволодіння майном, що перебувало на борту судна, чи його знищення із застосуванням насильства – карається позбавленням волі на строк від двох до десяти років.

(2) За те саме діяння, якщо ним:

1) спричинено смерть людини;

2) заподіяно велику шкоду або

3) створено небезпеку для життя чи здоров'я багатьох людей, – карається позбавленням волі на строк від шести до двадцяти років.

(3) За діяння, передбачене частиною 1 або 2 цього параграфа, вчинене юридичною особою, – карається грошовим стягненням. [RT I, 23.12.2014, 14 - jõust. 01.01.2015]

(1) За незаконне захоплення керування повітряним судном, що перебуває в польоті, або незаконне обмеження вільного права екіпажу на керування повітряним судном із застосуванням насильства чи обману – карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

(2) За те саме діяння, якщо ним:

1) спричинено смерть людини;

2) заподіяно велику шкоду або

3) створено небезпеку для життя чи здоров'я багатьох людей, – карається позбавленням волі на строк від шести до двадцяти років.

(3) За діяння, передбачене частиною 1 або 2 цього параграфа, вчинене юридичною особою, – карається грошовим стягненням.

(4) Повітряне судно вважається таким, що перебуває в польоті, з моменту початку прибуття членів екіпажу чи пасажирів на борт або початку завантаження вантажу до моменту, коли завершилося залишення членами екіпажу чи пасажирами борту повітряного судна або розвантаження вантажу. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(1) За незаконне доставлення на повітряне судно предмета чи речовини, що загрожує безпеці польотів, або встановлення їх на повітряному судні чи на його зовнішній частині з метою пошкодження повітряного судна або заподіяння шкоди життю чи здоров'ю особи, що перебуває на борту, за обстріл повітряного судна, а також за створення небезпеки настання авіаційної катастрофи чи авіаційного інциденту –карається грошовим стягненням або позбавленням волі на строк від двох до десяти років.

(2) За те саме діяння, якщо ним:

1) спричинено смерть особи;

2) заподіяно велику шкоду або

3) створено небезпеку для життя чи здоров'я багатьох людей, –карається позбавленням волі на строк від шести до двадцяти років або довічним позбавленням волі.

(3) За діяння, передбачене частиною 1 чи 2 цього параграфа, якщо його вчинено юридичною особою, –карається грошовим стягненням. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За вбивство іншої людини –карається позбавленням волі на строк від шести до п'ятнадцяти років.

(2) За те саме діяння, якщо його вчинено юридичною особою, –карається грошовим стягненням. [RT I, 23.12.2014, 14 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За вбивство, якщо його вчинено:

1) болісним або жорстоким способом;

2) загальнонебезпечним способом;

3) щодо двох або більше осіб;

4) щонайменше вдруге;

5) у зв'язку з розбоєм або з корисливих мотивів;

6) з метою приховання іншого злочину або полегшення його вчинення;

7) із застосуванням вибухового пристрою або вибухової речовини;

8) з помсти за службову діяльність;

9) особою, яку раніше неодноразово було покарано за умисний злочин першого ступеня, обов'язковим наслідком складу якого є тяжка шкода здоров'ю, – [ RT I, 19.03.2019, 3 - набув чинності 01.07.2019]карається позбавленням волі на строк від восьми до двадцяти років або довічним позбавленням волі.

(2) За те саме діяння, якщо його вчинено юридичною особою, –карається грошовим стягненням. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За вбивство, якщо його вчинено в стані раптово виниклого сильного душевного хвилювання, спричиненого насильством або образою з боку потерпілого щодо вбивці або близької йому особи, –карається позбавленням волі на строк від одного до п'яти років.

(1) За вбивство матір'ю своєї народжуваної або новонародженої дитини –карається позбавленням волі на строк до п'яти років.

(1) За спричинення смерті іншій людині з необережності –карається позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) За те саме діяння, якщо ним спричинено смерть двох або більше осіб, –карається позбавленням волі на строк до п'яти років. [RT I 2006, 31, 233 - набув чинності 16.07.2006]

(3) За діяння, передбачене частиною 1 чи 2 цього параграфа, якщо його вчинено юридичною особою, –карається грошовим стягненням. [RT I, 23.12.2014, 14 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За заподіяння шкоди здоров'ю, якщо ним спричинено:

1) небезпеку для життя;

2) розлад здоров'я, який триває щонайменше чотири місяці, або якщо він супроводжується частковою чи повною втратою працездатності; [RT I, 13.12.2014, 1 - набув чинності 01.07.2016 (набрання чинності змінено - RT I, 17.12.2015, 1)]

3) тяжкий психічний розлад;

4) переривання вагітності;

5) невиліковне ушкодження, що суттєво спотворює обличчя;

6) втрату органу або припинення його функціонування або

7) смерть, –карається позбавленням волі на строк від чотирьох до дванадцяти років. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(2) За діяння, передбачене цим параграфом, якщо його вчинено юридичною особою, –карається грошовим стягненням. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(3) Суд може застосувати за передбачений цим параграфом злочин розширену конфіскацію майна, здобутого злочином, відповідно до передбаченого § 83² цього кодексу. [RT I, 04.04.2012, 1 - набув чинності 14.04.2012]

(1) За калічне пошкодження статевих органів жінки або дівчинки віком до вісімнадцяти років, або за примушування чи поставлення її в становище, у якому вона зазнала б такого діяння, або за підбурювання дівчинки віком до вісімнадцяти років до того, щоб вона зазнала такого діяння, якщо відсутній склад злочину, передбачений § 118 цього кодексу, –карається позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) За те саме діяння, якщо:

1) воно вчинене неодноразово щодо однієї й тієї самої особи;

2) воно вчинене щодо двох або більше осіб;

3) воно вчинене групою;

4) ним спричинено тяжку шкоду здоров'ю;

5) ним спричинено небезпеку для життя;

6) ним спричинено тяжкий наслідок, –карається позбавленням волі на строк від чотирьох до дванадцяти років.

(3) За те саме діяння, якщо його вчинено юридичною особою, –карається грошовим стягненням. [RT I, 26.06.2017, 69 - набув чинності 06.07.2017]

(1) За заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю з необережності –карається грошовим стягненням або позбавленням волі на строк до одного року.

(2) За те саме діяння, якщо ним заподіяно тяжку шкоду здоров'ю двом або більше особам, –карається позбавленням волі на строк до трьох років. [RT I 2006, 31, 233 - набув чинності 16.07.2006]

(3) За діяння, передбачене частиною 1 чи 2 цього параграфа, якщо його вчинено юридичною особою, –карається грошовим стягненням. [RT I, 23.12.2014, 14 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За участь у бійці, а також за участь у нападі, вчиненому двома або більше особами, якщо це супроводжувалося тяжкою шкодою здоров'ю або смертю людини, –карається позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Участь у бійці не є винною, якщо особу було залучено до неї проти її волі. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За погрозу вбивством, заподіянням шкоди здоров'ю або пошкодженням чи знищенням майна у значному розмірі, якщо були підстави побоюватися виконання погрози, –карається грошовим стягненням або позбавленням волі на строк до одного року.

(2) За те саме діяння, якщо його вчинено юридичною особою, –карається грошовим стягненням. [RT I, 23.12.2014, 14 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За заподіяння шкоди здоров'ю іншої людини, а також за фізичне насильство, що спричиняє біль, – караються грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до одного року.

(2) За те саме діяння, якщо:

1) ним заподіяно шкоду здоров'ю, що триває щонайменше чотири тижні;

2) воно вчинене у близьких стосунках або стосунках залежності або

3) воно вчинене повторно, – караються грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до п'яти років.

(3) За діяння, передбачене частиною 1 або 2 цього параграфа, якщо його вчинила юридична особа, – карається грошовим покаранням. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

[Втратив чинність - RT I, 12.07.2014, 1 - набр. чинності 01.01.2015]

(1) За поставлення та залишення іншої людини в становищі, небезпечному для життя або здатному тяжко зашкодити її здоров'ю, – караються грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається грошовим покаранням. [RT I, 23.12.2014, 14 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За ненадання допомоги людині, яка завідомо перебуває в небезпечному для життя стані, при нещасному випадку або загальній небезпеці, коли надання допомоги було б можливим без піддання небезпеці самого рятівника, – караються грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається грошовим покаранням. [RT I, 23.12.2014, 14 - набув чинності 01.01.2015]

[RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За переривання вагітності вагітної жінки проти її волі – караються позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається грошовим покаранням. [RT I, 19.03.2019, 3 - набув чинності 01.07.2019]

(1) За переривання вагітності вагітної жінки за її волею особою, яка не мала передбаченого законом права переривати вагітність, – караються грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) За те саме діяння, якщо вагітність тривала понад двадцять один тиждень, – карається позбавленням волі на строк до п'яти років.

(3) За діяння, передбачене частиною 1 або 2 цього параграфа, вчинене юридичною особою, – карається грошовим покаранням. [RT I, 19.03.2019, 3 - набув чинності 01.07.2019]

(1) За переривання вагітності вагітної жінки за її волею особою, яка має право переривати вагітність, пізніше встановленого законом строку – караються грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до одного року.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається грошовим покаранням. [RT I, 19.03.2019, 3 - набув чинності 01.07.2019]

(1) За допущення переривання своєї вагітності особою, яка не мала передбаченого законом права переривати вагітність, або за допущення запізнілого переривання своєї вагітності – карається грошовим покаранням. [RT I 2002, 56, 350 - набув чинності 01.09.2002]

(1) За пошкодження людського плода в утробі жінки шляхом травмування, введення речовини чи іншим діянням, якщо цим спричинено переривання вагітності або смерть людського плода, – караються грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається грошовим покаранням. [RT I, 23.12.2014, 14 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За клонування людини, а також за виготовлення людського гібрида чи людської химери – караються грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається грошовим покаранням. [RT I, 23.12.2014, 14 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За позатілесне виготовлення людського плода без мети перенести його жінці, або поза межами установи, яка має на це законне право, чи особою, яка не мала на це законного права, або за позатілесне зберігання людського плода без заморожування довше встановленого законом строку, або за вчинення приватного правочину з людським плодом – караються грошовим покаранням.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається грошовим покаранням. [RT I, 23.12.2014, 14 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За перенесення чужої яйцеклітини або виготовленого з неї людського плода жінці, про яку відомо, що вона має намір після народження віддати народжену з нього дитину, – караються грошовим покаранням.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається грошовим покаранням. [RT I, 23.12.2014, 14 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За поставлення людини з метою одержання економічної вигоди або без такої в становище, у якому вона змушена вступити в шлюб, працювати на незвичних умовах, займатися проституцією, жебракувати, вчинити злочин чи виконувати інший небажаний обов'язок, а також за утримання людини в такому становищі, якщо діяння вчинене з позбавленням волі, застосуванням насильства, обману, погрози заподіянням шкоди, з використанням залежності від іншої особи, безпорадного стану чи вразливого стану, – караються позбавленням волі на строк від одного до семи років. [RT I, 19.03.2019, 3 - набув чинності 01.07.2019]

(2) За те саме діяння, якщо:

1) воно вчинене щодо двох або більше осіб;

2) воно вчинене щодо особи, молодшої за вісімнадцять років;

3) воно вчинене щодо особи, яка перебуває в безпорадному стані;

4) воно вчинене в спосіб, що завдає мук, або в жорстокий спосіб;

5) ним спричинено тяжку шкоду здоров'ю;

6) ним створено небезпеку для життя;

7) воно вчинене групою; [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

8) воно вчинене з використанням службового становища;

9) ним спричинено тяжкий наслідок;

10) воно вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений цим параграфом або § 133¹, 133², 133³ чи 175, – караються позбавленням волі на строк від трьох до п'ятнадцяти років. [RT I, 13.12.2013, 5 - набув чинності 23.12.2013]

(3) За діяння, передбачене частиною 1 або 2 цього параграфа, вчинене юридичною особою, – карається грошовим покаранням. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(3¹) У разі злочину, передбаченого цим параграфом, якщо він вчинений особою, яку раніше було покарано за злочин, передбачений цим параграфом або § 133¹, 133², 133³ чи 175 цього кодексу, призначене покарання не залишається повністю умовно незастосованим. [RT I, 19.03.2019, 3 - набув чинності 01.07.2019]

(4) Суд може застосувати за злочин, передбачений цим параграфом, розширену конфіскацію майна, одержаного злочином, відповідно до § 83² цього кодексу.

(5) Вразливий стан у розумінні цього параграфа – це становище, у якому людина не має реальної або прийнятної можливості не виконувати якийсь із обов'язків, названих у частині 1 цього параграфа. [RT I, 04.04.2012, 1 - набув чинності 14.04.2012]

(1) За заздалегідь не дозволене перевезення, передачу, пересилання, прийняття, приховування чи розміщення особи, поставленої в становище, зазначене у § 133 частині 1 цього Кодексу, за купівлю в неї сексу або за інше заздалегідь не дозволене сприяння її примусовій діяльності –карається позбавленням волі на строк до п'яти років. [RT I, 26.06.2017, 69 - jõust. 06.07.2017]

(2) За те саме діяння, якщо:

1) воно вчинене щодо двох або більше осіб;

2) воно вчинене щодо особи, молодшої за вісімнадцять років;

3) воно вчинене щодо особи, яка перебуває в безпорадному стані;

4) воно вчинене з використанням службового становища, –карається позбавленням волі на строк від двох до десяти років.

(3) За діяння, передбачене частиною 1 або 2 цього параграфа, якщо його вчинила юридична особа, –карається грошовим покаранням. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(4) Суд може застосувати за злочин, передбачений цим параграфом, розширену конфіскацію майна, одержаного злочинним шляхом, відповідно до положень § 83² цього Кодексу. [RT I, 04.04.2012, 1 - jõust. 14.04.2012]

(1) За організацію зустрічі особи, яка займається проституцією, з клієнтом, за володіння борделем, керування ним, сприяння в ньому проституції чи здавання приміщення в оренду для утримання борделю, а також за вплив на особу з метою спонукати її розпочати або продовжити займатися проституцією, якщо відсутній склад правопорушення, передбачений § 133 або 133¹ цього Кодексу, –карається грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) За те саме діяння, якщо:

1) його вчинила особа, яка раніше вчинила правопорушення, передбачене цим параграфом або § 133, 133¹, 133³ чи 175;

2) воно вчинене з метою одержання великої майнової вигоди, –карається позбавленням волі на строк від одного до п'яти років.

(3) За те саме діяння, якщо його вчинила юридична особа, –карається грошовим покаранням. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(3¹) У разі злочину, передбаченого цим параграфом, якщо його вчинила особа, яку раніше було покарано за злочин, передбачений цим параграфом або § 133, 133¹, 133³ чи 175 цього Кодексу, призначене покарання не звільняється повністю умовно від виконання. [RT I, 19.03.2019, 3 - jõust. 01.07.2019]

(4) Суд може застосувати за злочин, передбачений цим параграфом, розширену конфіскацію майна, одержаного злочинним шляхом, відповідно до положень § 83² цього Кодексу.

(5) Бордель у розумінні цього параграфа – це будь-яке приміщення чи обмежена територія, де стороння особа посередничає в занятті проституцією двох або більше осіб чи сприяє заняттю проституцією двох або більше осіб. [RT I, 04.04.2012, 1 - jõust. 14.04.2012]

(1) За завідоме сприяння проституції, якщо відсутній склад правопорушення, передбачений § 133, 133¹ або 133² цього Кодексу, –карається грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) За те саме діяння, якщо його вчинила юридична особа, –карається грошовим покаранням. [RT I, 04.04.2012, 1 - jõust. 14.04.2012]

(1) За доставлення та залишення людини із застосуванням насильства чи обману в країні, де її можливо переслідувати чи принизливо поводитися з нею за расовою, статевою чи іншою ознакою і де вона позбавлена законного захисту від такого поводження та можливості виїхати з цієї країни, –карається грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) За те саме діяння, якщо воно вчинене:

1) щодо двох або більше осіб або

2) щодо особи, молодшої за вісімнадцять років, –карається позбавленням волі на строк від двох до десяти років.

(3) За діяння, передбачене частиною 1 або 2 цього параграфа, якщо його вчинила юридична особа, –карається грошовим покаранням. [RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(4) [Втратив чинність – RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(1) За позбавлення волі людини з метою примусити третю особу вчинити певне діяння чи погодитися на нього під загрозою її вбивства, утримання в неволі чи заподіяння їй шкоди здоров'ю –карається позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.

(2) За те саме діяння, якщо воно вчинене щодо особи, молодшої за вісімнадцять років, –карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

(3) За діяння, передбачене частиною 1 або 2 цього параграфа, якщо його вчинила юридична особа, –карається грошовим покаранням. [RT I, 23.12.2014, 14 - jõust. 01.01.2015]

(1) За позбавлення іншої людини волі без законної підстави –карається грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) За те саме діяння, якщо воно вчинене щодо особи, молодшої за вісімнадцять років, –карається позбавленням волі на строк від одного до п'яти років.

(3) За діяння, передбачене частиною 1 або 2 цього параграфа, якщо його вчинила юридична особа, –карається грошовим покаранням. [RT I, 23.12.2014, 14 - jõust. 01.01.2015]

(1) За стеження за іншою особою з метою збирання відомостей про неї, вчинене особою, яка не має законного права на розшукову діяльність, –карається грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до трьох років. [RT I, 23.12.2014, 14 - jõust. 01.01.2015]

(2) За те саме діяння, якщо його вчинила юридична особа, –карається грошовим покаранням.

(1) За проведення медичного чи наукового дослідження над людиною, яка не дала на це своєї згоди у встановленому законом порядку або яку перед наданням згоди не було поінформовано про суттєві небезпеки, що можуть супроводжувати дослідження, –карається грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) За те саме діяння, якщо його вчинила юридична особа, –карається грошовим покаранням.

(1) За поставлення людини в становище, за якого в неї вилучають орган, тканину чи клітину, якщо діяння вчинено з позбавленням волі, насильством, обманом, погрозою заподіяння шкоди, використанням залежності від іншої особи, безпорадного стану чи вразливого стану, і відсутній склад правопорушення, передбачений § 118 цього Кодексу, – карається позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) За те саме діяння, якщо:

1) воно вчинено щодо двох або більше осіб;

2) воно вчинено щодо особи, молодшої за вісімнадцять років;

3) воно вчинено щодо особи, яка перебуває в безпорадному стані;

4) воно вчинено болісним або жорстоким способом;

5) ним заподіяно тяжку шкоду здоров'ю;

6) ним створено небезпеку для життя;

7) воно вчинено групою; [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

8) воно вчинено з використанням службового становища;

9) ним заподіяно тяжкий наслідок, – карається позбавленням волі на строк від двох до десяти років.

(3) За діяння, передбачене частиною 1 або 2 цього параграфа, якщо його вчинено юридичною особою, – карається грошовим стягненням. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(4) Суд може застосувати за злочин, передбачений цим параграфом, розширену конфіскацію майна, здобутого злочином, відповідно до § 83² цього Кодексу.

(5) Вразливий стан у розумінні цього параграфа – це становище, за якого людина не має реальної або прийнятної можливості не бути поставленою в становище, зазначене в частині 1 цього параграфа. [RT I, 04.04.2012, 1 - набув чинності 14.04.2012]

(1) За вилучення в людини органа чи тканини з метою трансплантації особою, яка мала передбачене законом право це робити, якщо цю людину перед отриманням від неї відповідної згоди не було поінформовано про суттєві небезпеки, що можуть супроводжувати вилучення органа чи тканини, або якщо особа, яка здійснювала вилучення, знала, що ця людина отримує винагороду за вилучення органа чи тканини, – карається грошовим стягненням або позбавленням волі на строк до одного року.

(2) За те саме діяння, якщо його вчинено юридичною особою, – карається грошовим стягненням. [RT I, 23.12.2014, 14 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За незаконне схиляння людини до надання згоди на вилучення в неї органа, тканини чи клітини, якщо відсутній склад правопорушення, передбачений § 118 або 138¹ цього Кодексу, – карається грошовим стягненням або позбавленням волі на строк до одного року.

(2) За те саме діяння, якщо його вчинено щодо особи, молодшої за вісімнадцять років, – карається позбавленням волі на строк до п'яти років. [RT I, 04.04.2012, 1 - набув чинності 14.04.2012]

(3) За діяння, передбачене частиною 1 або 2 цього параграфа, якщо його вчинено юридичною особою, – карається грошовим стягненням. [RT I, 23.12.2014, 14 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За вступ у статевий зв'язок з людиною проти її волі із застосуванням насильства або з використанням її стану, за якого вона не була здатна чинити опір чи усвідомлювати те, що відбувається, – карається позбавленням волі на строк від одного до шести років. [RT I, 19.03.2019, 3 - набув чинності 01.07.2019]

(2) За те саме діяння:

1) якщо його вчинено щодо особи, молодшої за вісімнадцять років;

2) якщо його вчинено групою; [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

3) якщо ним заподіяно потерпілому тяжку шкоду здоров'ю;

4) якщо ним спричинено смерть потерпілого;

5) якщо ним потерпілого доведено до самогубства або його спроби;

6) якщо його вчинено особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений цим розділом, або

7) якщо його вчинено з використанням стану потерпілого, спричиненого виконавцем діяння за допомогою наркотичного чи психотропного засобу, за якого потерпілий не був здатний чинити опір чи усвідомлювати те, що відбувається, – [RT I, 19.03.2019, 3 - набув чинності 01.07.2019] карається позбавленням волі на строк від шести до п'ятнадцяти років. [RT I, 25.09.2015, 6 - набув чинності 23.09.2015 – Визнати санкцію частини 2 § 141 караного кодексу такою, що суперечить Конституції, та нечинною в частині, в якій вона передбачає за вчинене без насильства діяння статевого характеру щодо дитини, молодшої за десять років, покарання у вигляді позбавлення волі з нижньою межею 6 років.]

(2¹) За діяння, передбачене частиною 2 цього параграфа, якщо його вчинено особою, яку раніше було покарано:

1) за злочин, передбачений пунктом 6 частини 2 цього параграфа;

2) за злочин, передбачений пунктом 6 частини 2 § 141¹ цього Кодексу, або

3) щонайменше двічі за умисний злочин першого ступеня, обов'язковим наслідком складу якого є тяжка шкода здоров'ю, – карається позбавленням волі на строк від шести до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі. [RT I, 19.03.2019, 3 - набув чинності 01.07.2019]

(3) За діяння, передбачене частиною 1, 2 або 2¹ цього параграфа, якщо його вчинено юридичною особою, – карається грошовим стягненням. [RT I, 19.03.2019, 3 - набув чинності 01.07.2019]

(4) Суд може застосувати за злочин, передбачений пунктом 1 частини 2 цього параграфа, розширену конфіскацію майна, здобутого злочином, відповідно до § 83² цього Кодексу. [RT I, 31.12.2016, 2 - набув чинності 10.01.2017]

(1) За вчинення щодо особи проти її волі дії сексуального характеру із застосуванням насильства або з використанням її стану, в якому вона не була здатна чинити опір чи усвідомлювати те, що відбувається, і якщо відсутній склад злочину, передбачений § 141 цього Кодексу, –карається позбавленням волі на строк від одного до п'яти років.

(2) За те саме діяння:

1) якщо його вчинено щодо особи, яка не досягла вісімнадцяти років;

2) якщо його вчинено групою;

3) якщо ним заподіяно потерпілому тяжку шкоду здоров'ю;

4) якщо ним спричинено смерть потерпілого;

5) якщо ним потерпілого доведено до самогубства або замаху на нього;

6) якщо його вчинено особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений цим розділом, або

7) якщо його вчинено з використанням стану потерпілого, викликаного особою, яка вчинила діяння, за допомогою наркотичного чи психотропного засобу, в якому потерпілий не був здатний чинити опір чи усвідомлювати те, що відбувається, –карається позбавленням волі на строк від трьох до п'ятнадцяти років.

(3) За діяння, передбачене частиною 2 цього параграфа, якщо його вчинено особою, яку раніше було засуджено:

1) за злочин, передбачений пунктом 6 частини 2 цього параграфа;

2) за злочин, передбачений пунктом 6 частини 2 § 141 цього Кодексу, або

3) щонайменше двічі за умисний злочин першого ступеня, ознакою складу якого є застосування насильства, –карається позбавленням волі на строк від трьох до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

(4) За діяння, передбачене частиною 1, 2 або 3 цього параграфа, якщо його вчинено юридичною особою, –карається грошовим стягненням.

(5) У разі злочину, передбаченого цим параграфом, якщо його вчинено особою, яку раніше було засуджено за злочин, передбачений цим розділом, призначене покарання не залишають повністю умовно незастосованим.

(6) Суд може за злочин, передбачений пунктом 1 частини 2 цього параграфа, застосувати розширену конфіскацію майна, здобутого злочином, відповідно до положень § 83² цього Кодексу. [RT I, 19.03.2019, 3 - jõust. 01.07.2019]

[Втратив чинність - RT I, 13.12.2013, 5 - набр. чинності 23.12.2013]

[RT I, 13.12.2013, 5 - jõust. 23.12.2013]

(1) За вчинення щодо особи проти її волі статевого зношення з нею або іншої дії сексуального характеру з використанням залежності потерпілого від винного, якщо відсутнє насильство чи стан, передбачені § 141 або 141¹ цього Кодексу, в якому особа не була здатна чинити опір чи усвідомлювати те, що відбувається, –карається позбавленням волі на строк до трьох років. [RT I, 20.12.2019, 1 - jõust. 30.12.2019]

(2) За те саме діяння, якщо його вчинено особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений цим розділом, –карається позбавленням волі на строк до п'яти років.

(3) За те саме діяння, якщо його вчинено юридичною особою, –карається грошовим стягненням. [RT I, 13.12.2013, 5 - jõust. 23.12.2013]

(4) У разі злочину, передбаченого цим параграфом, якщо його вчинено особою, яку раніше було засуджено за злочин, передбачений цим розділом, призначене покарання не залишають повністю умовно незастосованим. [RT I, 19.03.2019, 3 - jõust. 01.07.2019]

[Втратив чинність - RT I, 13.12.2013, 5 - набр. чинності 23.12.2013]

(1) За вчинення повнолітньою особою статевого зношення з особою, яка не досягла вісімнадцяти років, або іншої дії сексуального характеру з використанням залежності потерпілого від винного або зловживаючи набутим впливом чи довірою, якщо відсутнє насильство чи стан, передбачені § 141 або 141¹ цього Кодексу, в якому особа не була здатна чинити опір чи усвідомлювати те, що відбувається, –карається позбавленням волі на строк від двох до восьми років. [RT I, 20.12.2019, 1 - jõust. 30.12.2019]

(2) За те саме діяння, якщо його вчинено особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений цим розділом, –карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

(3) За те саме діяння, якщо його вчинено юридичною особою, –карається грошовим стягненням. [RT I, 13.12.2013, 5 - jõust. 23.12.2013]

(3¹) У разі злочину, передбаченого цим параграфом, якщо його вчинено особою, яку раніше було засуджено за злочин, передбачений цим розділом, призначене покарання не залишають повністю умовно незастосованим. [RT I, 19.03.2019, 3 - jõust. 01.07.2019]

(4) Суд може за злочин, передбачений цим параграфом, застосувати розширену конфіскацію майна, здобутого злочином, відповідно до положень § 83² цього Кодексу. [RT I, 31.12.2016, 2 - jõust. 10.01.2017]

[RT I, 13.12.2013, 5 - jõust. 23.12.2013]

(1) За вчинення батьком, особою з батьківськими правами або дідом чи бабою статевого зношення з дитиною або онуком чи іншої дії сексуального характеру –карається позбавленням волі на строк від двох до восьми років. [RT I, 13.12.2013, 5 - jõust. 23.12.2013]

(2) За те саме діяння, якщо його вчинено особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений цим розділом, –карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років. [RT I, 13.12.2013, 5 - jõust. 23.12.2013]

(3) У разі злочину, передбаченого цим параграфом, якщо його вчинено особою, яку раніше було засуджено за злочин, передбачений цим розділом, призначене покарання не залишають повністю умовно незастосованим. [RT I, 19.03.2019, 3 - jõust. 01.07.2019]

[RT I, 13.12.2013, 5 - набув чинності 23.12.2013]

(1) За вступ повнолітньою особою у статеві зносини з особою, молодшою за шістнадцять років, або за вчинення іншої дії сексуального характеру, за винятком випадку, коли різниця у віці між повнолітньою особою та особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років не перевищує п'яти років, – карається позбавленням волі на строк до п'яти років. [RT I, 08.06.2022, 1 - набув чинності 01.11.2022]

(1¹) За діяння, зазначене в частині 1 цього параграфа, якщо воно вчинене щодо особи, молодшої за чотирнадцять років, – карається позбавленням волі на строк до восьми років. [RT I, 08.06.2022, 1 - набув чинності 01.11.2022]

(2) За діяння, зазначене в частині 1 або 1¹ цього параграфа, якщо воно вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений цим розділом, – карається позбавленням волі на строк від двох до восьми років. [RT I, 08.06.2022, 1 - набув чинності 01.11.2022]

(3) За діяння, зазначене в частині 1, 1¹ або 2 цього параграфа, якщо воно вчинене юридичною особою, – карається грошовим покаранням. [RT I, 08.06.2022, 1 - набув чинності 01.11.2022]

(3¹) У разі злочину, передбаченого цим параграфом, якщо він вчинений особою, яку раніше було покарано за злочин, передбачений цим розділом, призначене покарання не залишається повністю умовно незастосованим. [RT I, 19.03.2019, 3 - набув чинності 01.07.2019]

(4) Суд може застосувати за злочин, передбачений цим параграфом, розширену конфіскацію майна, отриманого злочинним шляхом, відповідно до положень § 83² цього кодексу. [RT I, 31.12.2016, 2 - набув чинності 10.01.2017]

(1) За вступ у статеві зносини з особою, молодшою за вісімнадцять років, за грошову винагороду чи будь-яку іншу вигоду, або за вчинення іншої дії сексуального характеру – карається позбавленням волі на строк до п'яти років. [RT I, 08.06.2022, 1 - набув чинності 01.11.2022]

(2) За діяння, зазначене в частині 1 цього параграфа, якщо воно вчинене щодо особи, молодшої за чотирнадцять років, – карається позбавленням волі на строк до восьми років. [RT I, 08.06.2022, 1 - набув чинності 01.11.2022]

(3) За діяння, зазначені в частинах 1 і 2 цього параграфа, якщо вони вчинені особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений цим розділом, – карається позбавленням волі на строк від двох до восьми років.

(4) За діяння, зазначені в частинах 1 і 2 цього параграфа, якщо вони вчинені юридичною особою, – карається грошовим покаранням. [RT I, 13.12.2013, 5 - набув чинності 23.12.2013]

(4¹) У разі злочину, передбаченого цим параграфом, якщо він вчинений особою, яку раніше було покарано за злочин, передбачений цим розділом, призначене покарання не залишається повністю умовно незастосованим. [RT I, 19.03.2019, 3 - набув чинності 01.07.2019]

(5) Суд може застосувати за злочин, передбачений частинами 2 і 3 цього параграфа, розширену конфіскацію майна, отриманого злочинним шляхом, відповідно до положень § 83² цього кодексу. [RT I, 31.12.2016, 2 - набув чинності 10.01.2017]

[Втратив чинність - RT I, 13.12.2013, 5 - набр. чинності 23.12.2013]

(1) Особа, молодша за десять років, у розумінні правопорушень, передбачених цим розділом, вважається нездатною розуміти.

(1) За розчленування трупа людини, залишення його непохованим чи інше поводження, що не відповідає загальновизнаним звичаям, або за викрадення трупа – карається грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до одного року.

(2) За те саме діяння, якщо воно вчинене юридичною особою, – карається грошовим покаранням. [RT I, 23.12.2014, 14 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За перешкоджання похоронній чи іншій церемонії вшанування пам'яті померлого, за осквернення могили чи іншого місця, визнаного місцем останнього спочинку, або пам'ятника, встановленого померлому, чи за викрадення предмета із зазначених місць – карається грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до одного року.

(2) За те саме діяння, якщо воно вчинене юридичною особою, – карається грошовим покаранням. [RT I, 23.12.2014, 14 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За вилучення органа чи тканини з трупа людини з метою трансплантації особою, уповноваженою на це, якщо людина за життя це заборонила, – карається грошовим покаранням.

(2) За те саме діяння, якщо воно вчинене юридичною особою, – карається грошовим покаранням. [RT I, 23.12.2014, 14 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За дії, якими публічно закликали до ненависті, насильства чи дискримінації у зв'язку з національністю, расою, кольором шкіри, статтю, мовою, походженням, віросповіданням, сексуальною орієнтацією, політичними переконаннями чи майновим або соціальним становищем, якщо цим створено небезпеку для життя, здоров'я чи майна особи, – карається штрафом до трьохсот штрафних одиниць або арештом.

(2) За те саме діяння, якщо

1) цим спричинено смерть людини або заподіяно шкоду здоров'ю чи інші тяжкі наслідки або

2) воно вчинене особою, яку раніше було покарано за таке діяння, або

3) [втратив чинність - RT I, 23.12.2014, 14 - набув чинності 01.01.2015]карається грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до трьох років.

(3) За діяння, передбачене частиною 1 цього параграфа, якщо воно вчинене юридичною особою, – карається штрафом до 3200 євро. [RT I 2010, 22, 108 - набув чинності 01.01.2011]

(4) За діяння, передбачене частиною 2 цього параграфа, якщо воно вчинене юридичною особою, – карається грошовим покаранням. [RT I 2006, 31, 234 - набув чинності 16.07.2006]

(1) За публічне демонстрування символу, пов'язаного зі вчиненням акту агресії, геноциду, злочину проти людяності чи воєнного злочину, у спосіб, що підтримує чи виправдовує ці діяння, – карається штрафом до трьохсот штрафних одиниць або арештом.

(2) За те саме діяння, якщо воно вчинене юридичною особою, – карається штрафом до 32 000 євро. [RT I, 28.04.2022, 24 - набув чинності 29.04.2022]

(1) За незаконне обмеження прав людини або надання людині незаконних переваг за ознакою її національності, раси, кольору шкіри, статі, мови, походження, віросповідання, сексуальної орієнтації, політичних переконань, майнового чи соціального стану – карається штрафом до трьохсот штрафних одиниць або арештом. [RT I 2006, 31, 234 - набув чинності 16.07.2006]

(2) За те саме діяння, якщо його вчинено:

1) щонайменше вдруге або

2) якщо ним заподіяно істотну шкоду захищеним законом правам чи інтересам іншої особи або публічним інтересам, – карається грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до одного року. [RT I 2004, 46, 329 - набув чинності 01.07.2004]

(3) За діяння, передбачене частиною 1 цього параграфа, якщо його вчинено юридичною особою, – карається штрафом до 2000 євро. [RT I, 23.12.2014, 14 - набув чинності 01.01.2015]

(4) За діяння, передбачене частиною 2 цього параграфа, якщо його вчинено юридичною особою, – карається грошовим покаранням. [RT I, 23.12.2014, 14 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За незаконне обмеження прав людини або надання людині незаконних переваг на підставі її спадкових ризиків – карається штрафом до трьохсот штрафних одиниць або арештом.

(2) За те саме діяння, якщо його вчинено:

1) щонайменше вдруге або

2) якщо ним заподіяно істотну шкоду захищеним законом правам чи інтересам іншої особи або публічним інтересам, – карається грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до одного року. [RT I 2004, 46, 329 - набув чинності 01.07.2004]

(3) За діяння, передбачене частиною 1 цього параграфа, якщо його вчинено юридичною особою, – карається штрафом до 2000 євро. [RT I, 23.12.2014, 14 - набув чинності 01.01.2015]

(4) За діяння, передбачене частиною 2 цього параграфа, якщо його вчинено юридичною особою, – карається грошовим покаранням. [RT I, 23.12.2014, 14 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За вчинене проти волі іншої людини умисне діяння фізичного сексуального характеру, метою чи наслідком якого є приниження її людської гідності, – карається штрафом до 300 штрафних одиниць або арештом.

(2) За те саме діяння, якщо його вчинено юридичною особою, – карається штрафом до 2000 євро. [RT I, 26.06.2017, 69 - набув чинності 06.07.2017]

(1) За діяння, яким свідомо і без законної підстави перешкоджають наявності релігійного переконання чи визнанню його відсутності або сповідуванню чи проповідуванню, або відправленню релігійного обряду чи виконанню релігійного обов'язку, – карається грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до одного року.

(2) За те саме діяння, якщо його вчинено юридичною особою, – карається грошовим покаранням. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

[RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За порушення свободи заснування релігійного чи політичного об'єднання або профспілки чи належності до такого об'єднання – карається грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до одного року. [RT I, 19.03.2019, 3 - набув чинності 01.07.2019]

(2) За те саме діяння, якщо його вчинено юридичною особою, – карається грошовим покаранням. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За порушення таємниці листування та повідомлення, переданого за допомогою засобу зв'язку, – карається грошовим покаранням.

(2) За те саме діяння, вчинене особою, яка отримала доступ до повідомлення у зв'язку зі своїми службовими обов'язками, – карається грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до одного року.

(3) За діяння, передбачене частиною 1 чи 2 цього параграфа, якщо його вчинено юридичною особою, – карається грошовим покаранням. [RT I, 23.12.2014, 14 - набув чинності 01.01.2015]

[RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За незаконне розголошення персональних даних, що стали відомі у професійній чи службовій діяльності, особою, яка мала передбачений законом обов'язок не розголошувати дані, і якщо відсутній склад правопорушення, передбачений § 157¹ цього кодексу, – карається штрафом до 300 штрафних одиниць.

(2) За те саме діяння, якщо його вчинено юридичною особою, – карається штрафом до 32 000 євро. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

[RT I, 13.03.2019, 2 - набув чинності 15.03.2019]

(1) За незаконне розголошення персональних даних особливих категорій, а також даних про вчинення правопорушення чи про те, що особа стала його жертвою, до судового засідання або винесення рішення у справі про правопорушення чи припинення провадження у справі, або за надання незаконного доступу до них – карається штрафом до 300 штрафних одиниць. [RT I, 13.03.2019, 2 - набув чинності 15.03.2019]

(2) За те саме діяння, якщо його вчинено з корисливою метою або якщо ним заподіяно шкоду іншій особі, – карається грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до одного року.

(3) За діяння, передбачене частиною 1 цього параграфа, якщо його вчинено юридичною особою, – карається штрафом до 32 000 євро.

(4) За діяння, передбачене частиною 2 цього параграфа, якщо його вчинено юридичною особою, – карається грошовим покаранням. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За передавання без згоди іншої особи персональних даних, що ідентифікують її або дозволяють її ідентифікувати, надання доступу до них чи їх використання з метою створити шляхом видавання себе за іншу особу свідомо неправдиве уявлення про неї, якщо цим заподіяно шкоду захищеним законом правам чи інтересам іншої особи, або приховати злочин – карається грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) За те саме діяння, якщо його вчинено юридичною особою, – карається грошовим покаранням. [RT I, 19.03.2019, 3 - набув чинності 01.07.2019]

(1) За неодноразовий чи систематичний пошук контакту з іншою особою, стеження за нею чи інше втручання проти волі іншої особи в її приватне життя, якщо метою чи наслідком цього є залякування, приниження іншої особи або інше істотне порушення її спокою, якщо відсутній склад правопорушення, передбачений § 137 цього кодексу, – карається грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до одного року. [RT I, 26.06.2017, 69 - набув чинності 06.07.2017]

(2) За те саме діяння, якщо його вчинено юридичною особою, – карається грошовим покаранням. [RT I, 19.03.2019, 3 - набув чинності 01.07.2019]

(1) За перешкоджання законно організованим публічним зборам або їх насильницький розгін – карається грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до одного року.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається грошовим покаранням. [RT I, 23.12.2014, 14 - набув чинності 01.01.2015]

[Втратив чинність - RT I, 12.07.2014, 1 - набр. чинності 01.01.2015]

(1) Вибори у розумінні цього розділу — це вибори до Рійґікоґу, ради місцевого самоврядування або Європейського Парламенту. [RT I 2003, 4, 22 - набув чинності 23.01.2003]

(1) За перешкоджання виборам чи референдуму або встановленню чи оголошенню їх результатів – карається грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до одного року.

(2) За те саме діяння, вчинене із застосуванням насильства, – карається позбавленням волі на строк від одного до п'яти років.

(3) За діяння, передбачене частиною 1 або 2 цього параграфа, вчинене юридичною особою, – карається грошовим покаранням. [RT I, 23.12.2014, 14 - набув чинності 01.01.2015]

[RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За перешкоджання людині обирати або бути обраною на виборах чи голосувати на референдумі, а також за обіцянку чи надання майна або іншої вигоди з метою вплинути на неї, щоб вона не здійснювала своє виборче право чи право голосу або здійснювала його на користь певного вибору, а також за вплив на людину з тією ж метою з використанням службового становища, насильства, обману чи залежності від особи, яка вчиняє правопорушення, – карається грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається грошовим покаранням. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За пошкодження, знищення, усунення, підробку виборчого чи голосувального документа або за неправильний підрахунок голосів – карається грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається грошовим покаранням. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

[Втратив чинність - RT I, 12.07.2014, 1 - набр. чинності 01.01.2015]

(1) За багаторазове голосування, за винятком зміни власного голосу, поданого електронно, або за участь у виборах чи референдумі без права голосу чи від імені іншої особи – карається штрафом до трьохсот штрафних одиниць або арештом. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається штрафом до 1300 євро. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(3) Замах на проступок, передбачений цим параграфом, є караним. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За незаконне ознайомлення з вибором, зробленим іншою людиною на виборах чи референдумі, – карається штрафом до 100 штрафних одиниць або арештом.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається штрафом до 2400 євро.

(3) Замах на проступок, передбачений цим параграфом, є караним. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За перешкоджання законній агітації перед виборами чи референдумом – карається штрафом до трьохсот штрафних одиниць або арештом. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається штрафом до 3600 євро. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(3) Замах на проступок, передбачений цим параграфом, є караним. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За незаконну агітацію – карається штрафом до 100 штрафних одиниць. [RT I, 03.01.2020, 2 - набув чинності 13.01.2020]

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається штрафом до 1300 євро. [RT I 2010, 22, 108 - набув чинності 01.01.2011]

(1) За свідоме ухилення батька від сплати визначених судом щомісячних аліментів на утримання своєї молодшої за вісімнадцять років дитини або повнолітньої, але непрацездатної дитини, яка потребує допомоги, – карається грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до одного року. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За свідоме ухилення повнолітньої дитини від сплати визначених судом щомісячних аліментів своєму непрацездатному батькові, який потребує допомоги, – карається штрафом до 300 штрафних одиниць або арештом. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

[RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За порушення вимог щодо здійснення права опіки чи піклування, якщо цим спричинено небезпеку для життя чи здоров'я підопічного або особи, над якою встановлено піклування, чи значну майнову шкоду, – карається грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається грошовим покаранням. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За таємне або відкрите викрадення чужої дитини молодшої за чотирнадцять років від особи, під опікою якої дитина перебувала на законній підставі, – карається грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається грошовим покаранням. [RT I, 19.03.2019, 3 - набув чинності 01.07.2019]

(1) За продаж або купівлю дитини – карається позбавленням волі на строк від одного до п'яти років.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається грошовим покаранням.

(1) За заміну чужої дитини іншою чужою або своєю дитиною з метою зміни сімейної належності – карається грошовим покаранням або позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) За те саме діяння, якщо воно вчинене:

1) з метою одержання спадщини або з іншою корисливою метою, або

2) якщо цим спричинено зміну громадянства, – карається позбавленням волі на строк від одного до п'яти років.

(3) За діяння, передбачене частиною 1 або 2 цього параграфа, вчинене юридичною особою, – карається грошовим покаранням. [RT I, 23.12.2014, 14 - набув чинності 01.01.2015]

[RT I, 19.03.2019, 3 - набув чинності 01.07.2019]

(1) За вплив на особу, молодшу за вісімнадцять років, з метою отримання економічної вигоди чи без такої, щоб вона почала або продовжила займатися проституцією чи злочинною діяльністю, працювати в незвичних умовах, жебракувати чи одружитися проти своєї волі або взяти участь у порнографічному чи еротичному виступі або творі, якщо відсутній склад правопорушення, передбачений § 133 цього кодексу, а також за сприяння іншим чином діяльності особи, молодшої за вісімнадцять років, зазначеній у цьому параграфі, – карається позбавленням волі на строк від двох до десяти років. [RT I, 19.03.2019, 3 - набув чинності 01.07.2019]

(1¹) За те саме діяння, вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений цим параграфом або § 133–133³, 175¹ чи 178–179, – карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається грошовим стягненням.

(2¹) У разі злочину, передбаченого цим параграфом, якщо він вчинений особою, яку раніше було покарано за злочин, передбачений цим параграфом або § 133, 133¹, 133², 133³, 175¹, 178, 178¹ чи 179 цього кодексу, призначене покарання не застосовується умовно в повному обсязі. [RT I, 19.03.2019, 3 - набув чинності 01.07.2019]

(3) За злочин, передбачений цим параграфом, суд може застосувати розширену конфіскацію майна, здобутого злочином, відповідно до § 83² цього кодексу. [RT I, 13.12.2013, 5 - набув чинності 23.12.2013]

(1) За свідомий запит доступу до дитячої порнографії або за свідомий перегляд порнографічного виступу за участю особи, молодшої за вісімнадцять років, чи за свідомий перегляд порнографічного або еротичного виступу за участю особи, молодшої за чотирнадцять років, за винятком випадків, коли це відбувається добровільно у стосунках, що ґрунтуються на взаємній згоді між особою, молодшою за вісімнадцять років, зображеною в дитячій порнографії чи такою, що бере участь у порнографічному або еротичному виступі, і виконавцем діяння, за це не надається грошова винагорода чи будь-яка інша вигода, а статеві зносини між ними чи інше діяння сексуального характеру не караються як злочин, – карається грошовим стягненням або позбавленням волі на строк до двох років. [RT I, 08.06.2022, 1 - набув чинності 01.11.2022]

(2) За те саме діяння, вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений цим параграфом або § 175 чи 178–179, – карається позбавленням волі на строк до трьох років. [RT I, 23.12.2014, 14 - набув чинності 01.01.2015]

(3) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається грошовим стягненням. [RT I, 13.12.2013, 5 - набув чинності 23.12.2013]

[Втратив чинність - RT I, 04.04.2012, 1 - набр. чинності 14.04.2012]

[Втратив чинність - RT I, 04.04.2012, 1 - набр. чинності 14.04.2012]

[Втратив чинність - RT I, 04.04.2012, 1 - набр. чинності 14.04.2012]

(1) За виготовлення, придбання чи зберігання, передачу іншій особі, демонстрацію або надання доступу в інший спосіб до зображення, письмового чи іншого твору або його репродукції, що зображує особу, молодшу за вісімнадцять років, у порнографічній ситуації, чи особу, молодшу за чотирнадцять років, у порнографічній або еротичній ситуації, за винятком випадків, коли це відбувається добровільно й виключно для їхнього особистого вжитку у стосунках, що ґрунтуються на взаємній згоді між особою, молодшою за вісімнадцять років, зображеною у творі чи його репродукції, і виконавцем діяння, за це не надається грошова винагорода чи будь-яка інша вигода, а статеві зносини між ними чи інше діяння сексуального характеру не караються як злочин, – карається грошовим стягненням або позбавленням волі на строк до трьох років. [RT I, 08.06.2022, 1 - набув чинності 01.11.2022]

(1¹) За те саме діяння, вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений цим параграфом або § 175, 175¹, 178¹ чи 179, – карається позбавленням волі на строк від одного до трьох років.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається грошовим стягненням. [RT I, 13.12.2013, 5 - набув чинності 23.12.2013]

(3) За злочин, передбачений цим параграфом, суд може застосувати розширену конфіскацію майна, здобутого злочином, відповідно до § 83² цього кодексу. [RT I, 31.12.2016, 2 - набув чинності 10.01.2017]

(1) За пропозицію зустрічі особі, молодшій за вісімнадцять років, яка не була здатна усвідомлювати те, що відбувається, чи особі, молодшій за шістнадцять років, або за укладення з нею домовленості про зустріч та за вчинення дії, що готує таку зустріч, якщо метою зустрічі є вчинення щодо зазначеної особи правопорушення сексуального характеру, передбаченого § 133, 133¹, 141–145¹, 175, 175¹, 178 чи 179 цього кодексу, – карається грошовим стягненням або позбавленням волі на строк до трьох років. [RT I, 08.06.2022, 1 - набув чинності 01.11.2022]

(1¹) За те саме діяння, вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений цим параграфом або § 175, 175¹, 178 чи 179, – карається позбавленням волі на строк від одного до трьох років. [RT I, 13.12.2013, 5 - набув чинності 23.12.2013]

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається грошовим стягненням. [RT I 2010, 10, 44 - набув чинності 15.03.2010]

(3) У разі злочину, передбаченого цим параграфом, якщо він вчинений особою, яку раніше було покарано за злочин, передбачений цим параграфом або § 175, 175¹, 178 чи 179 цього кодексу, призначене покарання не застосовується умовно в повному обсязі. [RT I, 19.03.2019, 3 - набув чинності 01.07.2019]