Krediidiandjate ja -vahendajate seadus

(1) Цей закон регулює діяльність і відповідальність кредитодавця та посередника кредитодавця (далі — кредитний посередник), а також нагляд за їхньою діяльністю.

(2) До адміністративного провадження, передбаченого цим законом, застосовуються положення закону про адміністративне провадження з урахуванням особливостей, що випливають із цього закону та закону про Фінансову інспекцію.

(1) Цей закон застосовується до кредитодавця та кредитного посередника, заснованого та діючого в Естонії, а також до іноземного кредитодавця та кредитного посередника і до його філії, що розташована в Естонії, які в межах своєї господарської або професійної діяльності надають споживачеві кредит в Естонії чи посередничають у його наданні.

(2) Установлене цим законом щодо кредитного посередника застосовується також щодо особи, яка посередничає у наданні кредиту, що його надає особа, яка не діє у своїй господарській або професійній діяльності та не є кредитодавцем у розумінні цього закону.

(3) Споживач у розумінні цього закону — це особа, зазначена в § 1 частині 5 зобов'язально-правового закону. Якщо кредитний посередник, зазначений у частині 2 цього параграфа, посередничає у наданні споживачеві кредиту, який частково або повністю надає споживач, до кредитного договору застосовується встановлене цим законом і зобов'язально-правовим законом щодо договору споживчого кредиту.

(4) Цей закон застосовується до діяльності естонського кредитодавця або кредитного посередника та до його філії в іноземній державі, якщо з правових актів іноземної держави не випливає інше.

(5) Установлене цим законом не застосовується:

1) до надавача державної гарантії або державної підтримки підприємництва;

2) до фізичної або юридичної особи, господарською чи професійною діяльністю якої є надання відповідно до закону та виходячи із соціальної мети кредиту обмеженому колу осіб за відсотком, нижчим за ринкові умови, або на інших умовах, сприятливіших за чинні на ринку, за умови, що відсоткова ставка не є вищою за середню на ринку.

(6) Ощадно-позичкове товариство, яке надає споживачеві кредит або посередничає в його наданні, є кредитодавцем або кредитним посередником у розумінні цього закону, і до нього застосовується встановлене цим законом та іншими правовими актами щодо кредитодавця або кредитного посередника з особливостями, передбаченими цим законом і законом про ощадно-позичкові товариства. Цей закон не застосовується до ощадно-позичкового товариства, якщо виконано такі умови:

1) ставка сукупної вартості кредиту за жодним кредитним договором, який укладає ощадно-позичкове товариство або в укладенні якого воно посередничає, не перевищує середньої ставки сукупної вартості споживчих кредитів, наданих кредитними установами приватним особам за останні шість місяців, яку Банк Естонії оприлюднив востаннє на момент надання кредиту;

2) кількість членів ощадно-позичкового товариства є меншою за 3000. [RT I, 13.02.2026, 1 — набув чинності 01.03.2026 — § 2 ч. 6 діє до 31 березня 2029 року.]

(7) Цей закон не застосовується до кредитної установи та до філії іноземної кредитної установи в Естонії, якщо законом про кредитні установи не встановлено інше. Установлене цим законом щодо кредитної установи поширюється також на філію іноземної кредитної установи в Естонії.

(8) Щодо кредитодавця та кредитного посередника, за винятком особи, яка надає споживчий кредит, пов'язаний із житловою нерухомістю, у розумінні § 5 частини 3 або § 6 частини 2 цього закону чи посередничає в його наданні, або особи, яка надає консультаційну послугу в розумінні § 7 цього закону, застосовується лише встановлене §§ 20, 38, 40 і 43, § 44 частинами 2, 3 і 4 та §§ 46–53¹, 57, 57¹ і 58 цього закону, якщо виконано всі такі умови: [RT I, 04.07.2024, 2 — набув чинності 14.07.2024]

1) материнське підприємство кредитодавця або кредитного посередника є кредитною установою, заснованою в договірній державі Європейського економічного простору (далі — договірна держава);

2) кредитодавець або кредитний посередник є підконтрольним товариством кредитної установи, зазначеної в пункті 1 цієї частини, у розумінні § 10 закону про ринок цінних паперів, і цей кредитодавець або кредитний посередник перебуває під консолідованим наглядом Фінансової інспекції чи органу фінансового нагляду іншої договірної держави.

(9) Цей закон не застосовується до підприємця, який у своїй господарській або професійній діяльності продає споживачеві річ чи надає послугу і як побічну діяльність надає споживачеві платне відстрочення строку платежу та відступає грошову вимогу, що випливає з цього договору, іншій особі відповідно до договору факторингу, зазначеного в § 256 зобов'язально-правового закону (далі — фактор), або посередничає в наданні кредиту споживачеві, якщо виконано всі такі умови:

1) фактор або кредитодавець, у наданні кредиту якого посередничає підприємець, є кредитною установою, або має ліцензію на діяльність кредитодавця, або діє як кредитодавець відповідно до частини 8 цього параграфа;

2) фактор або кредитодавець, у наданні кредиту якого посередничає підприємець, відповідає за виконання вимог, установлених цим законом і зобов'язально-правовим законом, щодо надання зазначеним у цій частині підприємцем кредиту споживачеві або посередництва в наданні кредиту.

(10) Цей закон не застосовується до платіжної установи та установи електронних грошей, якщо законом про платіжні установи та установи електронних грошей не встановлено інше.

(10¹) Цей закон не застосовується до вимоги іноземної кредитної установи або підприємства спеціального призначення, яку вона набула з метою формування заставного майна покритої облігації. [RT I, 30.11.2021, 1 — набув чинності 10.12.2021]

(11) Установлене цим законом щодо надання кредиту або посередництва в наданні кредиту не застосовується:

1) до кредитних договорів і договорів кредитного посередництва, зазначених у § 403 частині 3 зобов'язально-правового закону;

2) до кредитних договорів, укладених як судова мирова угода, в обсязі, встановленому § 403 частиною 5 зобов'язально-правового закону.

(12) Надання послуги в розумінні цього закону охоплює кредитну та лізингову операцію, платне відстрочення строку платежу та іншу операцію фінансування, тобто надання кредиту, посередництво в наданні кредиту та надання консультаційної послуги.

(13) Установлене цим законом щодо акціонера, акціонерного капіталу та акції кредитодавця або кредитного посередника застосовується також до учасника, пайового капіталу та частки кредитодавця або кредитного посередника.

(1) Надання кредиту в розумінні цього закону — це надання кредиту, зазначене в § 401 частинах 1 і 2 зобов'язально-правового закону, платне відстрочення строку платежу, лізинг або інша допомога у фінансуванні, у тому числі укладення кредитних договорів і вчинення необхідних для цього дій від свого імені та за свій рахунок.

(1) Кредитне посередництво в розумінні цього Закону — це:

1) посередництво за плату в наданні кредиту споживачеві або вказівка на можливість укладення кредитного договору;

2) допомога споживачеві в діях, що передують укладенню кредитного договору, або при укладенні договору та інша пов'язана з цим діяльність, не зазначена в пункті 1 цього параграфа;

3) самостійне і постійне посередництво в укладенні договорів для кредитодавця та в його інтересах або укладення таких договорів від імені та за рахунок кредитодавця.

(1) Кредитодавцем у розумінні цього Закону є підприємець, господарською або професійною діяльністю якого є надання кредиту споживачеві.

(2) Кредитодавець може діяти як акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю або, відповідно до Закону про ощадно-позичкові товариства, як господарський кооператив.

(3) Кредитодавець, який надає або зобов'язується надати споживачеві кредит на підставі договору споживчого кредиту, пов'язаного з житловою нерухомістю, є іпотечним кредитодавцем. [RT I, 11.03.2016, 1 - набув чинності 21.03.2016]

(4) Договір споживчого кредиту, пов'язаний з житловою нерухомістю, — це договір споживчого кредиту в розумінні частини 2 § 402 Закону про зобов'язальне право. Установлене в цьому Законі щодо договору споживчого кредиту застосовується також до договору споживчого кредиту, пов'язаного з житловою нерухомістю, якщо цим Законом не встановлено інше. [RT I, 11.03.2016, 1 - набув чинності 21.03.2016]

(1) Кредитним посередником у розумінні цього Закону є фізична або юридична особа, яка не діє як кредитодавець і господарською або професійною діяльністю якої є посередництво в наданні кредиту споживачеві.

(2) Кредитний посередник, який здійснює для споживача посередництво щодо споживчого кредиту, пов'язаного з житловою нерухомістю, у розумінні цього Закону є іпотечним кредитним посередником. [RT I, 11.03.2016, 1 - набув чинності 21.03.2016]

[RT I, 11.03.2016, 1 - набув чинності 21.03.2016]

(1) Консультаційна послуга — це надання споживачеві при пропонуванні кредиту, пов'язаного з житловою нерухомістю, незалежної та персоналізованої рекомендації щодо одного або кількох договорів, які укладаються для отримання кредиту, пов'язаного з житловою нерухомістю. [RT I, 11.03.2016, 1 - набув чинності 21.03.2016]

(2) Консультаційна послуга є окремою від надання кредиту чи кредитного посередництва послугою, яку може надавати кредитодавець або кредитний посередник, що має на це ліцензію, за винятком випадку, коли консультаційну послугу надає:

1) особа, яка здійснює кредитне посередництво або надає консультаційну послугу в межах регульованої професійної діяльності, у якій посередництво в наданні кредиту чи надання консультаційної послуги не заборонено;

2) особа, яка надає консультаційну послугу для виконання наявного боргового зобов'язання і діє в публічних інтересах, на неприбутковій основі або як волонтер;

3) особа, яка не є кредитодавцем або кредитним посередником, але нагляд за якою компетентний орган фінансового нагляду здійснює в обсязі, рівнозначному вимогам, установленим цим Законом.

(3) Консультаційною послугою не вважається:

1) надання неперсоналізованої рекомендації, призначеної для оприлюднення або для надання доступу до неї громадськості через інформаційний канал;

2) надання споживачеві переддоговірної інформації відповідно до § 403³ Закону про зобов'язальне право та надання роз'яснень щодо договору споживчого кредиту відповідно до § 403⁵ Закону про зобов'язальне право. [RT I, 11.03.2016, 1 - набув чинності 21.03.2016]

(1) Слово «krediidiandja» («кредитодавець»), його похідні та іншомовні відповідники може використовувати у своєму фірмовому найменуванні лише кредитодавець.

(2) Слова «krediidivahendaja» («кредитний посередник») і «krediidimaakler» («кредитний брокер»), їх похідні та іншомовні відповідники може використовувати у своєму фірмовому найменуванні лише кредитний посередник. Кредитний посередник, пов'язаний з одним кредитодавцем, може використовувати у своєму фірмовому найменуванні лише слово «krediidiagent» («кредитний агент»), його похідні та іншомовні відповідники.

(3) Слово «krediidinõustaja» («кредитний консультант»), його похідні та іншомовні відповідники може використовувати у своєму фірмовому найменуванні лише кредитодавець або кредитний посередник.

(1) Консолідаційну групу в розумінні цього Закону утворюють:

1) материнське підприємство разом із дочірнім підприємством;

2) материнське підприємство разом із дочірнім підприємством і підприємство, пов'язане з материнським підприємством або його дочірнім підприємством у розумінні участі, зазначеної в пункті 1 частини 3 цього параграфа;

3) господарські товариства або інші юридичні особи, які перебувають під єдиним керівництвом згідно з укладеним договором, установчим договором або статутом чи більшість складу керівних або наглядових органів яких до затвердження консолідованого річного звіту становлять одні й ті самі особи.

(2) Материнським підприємством у розумінні цього Закону є особа, яка відповідно до § 10 Закону про ринок цінних паперів контролює щонайменше одне господарське товариство або іншу юридичну особу (дочірнє підприємство). Дочірнє підприємство дочірнього підприємства материнського підприємства розглядається в розумінні цього Закону як дочірнє підприємство того самого материнського підприємства.

(3) Значний зв'язок означає в цьому Законі ситуацію, коли щонайменше дві особи пов'язані:

1) через участь, за якої в господарському товаристві або іншій юридичній особі володіють щонайменше 20 відсотками акціонерного чи пайового капіталу або голосів, визначених акціями чи частками;

2) через відносини контролю.

(4) Значним зв'язком вважається також ситуація, коли щонайменше дві особи постійно пов'язані через відносини контролю з однією й тією самою особою.

(5) У цьому Законі відносини контролю означають відносини між материнським підприємством і дочірнім підприємством, зазначені в частинах 1 і 2 цього параграфа.

(1) Для діяльності як кредитодавець необхідно мати ліцензію.

(2) Для діяльності як кредитний посередник юридична або фізична особа повинна мати ліцензію.

(3) Кредитний посередник, пов'язаний з одним кредитодавцем, зазначений у частині 1 § 21 цього Закону, не повинен мати окремої ліцензії. Ліцензію повинен мати кредитодавець, від імені якого діє пов'язаний кредитний посередник.

(4) Кредитна установа не повинна клопотати про ліцензію для надання кредиту, кредитного посередництва або надання консультаційної послуги.

(5) Платіжна установа або установа електронних грошей не повинна клопотати про ліцензію для надання кредиту відповідно до встановленого в частині 4 § 5 Закону про платіжні установи та установи електронних грошей.

(6) Ліцензію видає і визнає недійсною Фінансова інспекція своїм рішенням відповідно до встановленого в § 15 і § 18 цього Закону.

(7) Ліцензія для діяльності як кредитодавець або кредитний посередник є безстроковою.

(8) Ліцензія не діє щодо дочірнього підприємства, вона не підлягає передачі, і іншій юридичній або фізичній особі заборонено її використовувати.

(1) Кредитодавець клопоче про дозвіл на діяльність для надання кредиту, зазначеного в § 3 цього закону. Кредитний посередник клопоче про дозвіл на діяльність для посередництва в наданні кредиту, зазначеного в § 4 цього закону. Іпотечний кредитодавець або іпотечний кредитний посередник клопоче про дозвіл на діяльність для надання споживчого кредиту, пов'язаного з житловою нерухомістю, або для посередництва в наданні такого кредиту, або про зазначений дозвіл разом із правом надавати консультаційну послугу. [RT I, 11.03.2016, 1 - набув чинності 21.03.2016]

(2) Не можна клопотати про дозвіл на діяльність одночасно для надання кредиту та для посередництва в наданні кредиту. Дозвіл на діяльність лише для надання консультаційної послуги не видається.

(3) Юридична або фізична особа може надавати кредит, здійснювати посередництво в наданні кредиту або надавати консультаційну послугу, щодо яких їй видано дозвіл на діяльність.

(4) Для надання послуги, не зазначеної в дозволі на діяльність, юридична або фізична особа повинна клопотати про додатковий дозвіл на діяльність. До провадження щодо клопотання про додатковий дозвіл на діяльність, перевірки даних та прийняття рішення про видачу дозволу застосовується встановлене в § 14–16 цього закону.

(1) При клопотанні про дозвіл на діяльність член правління юридичної особи або фізична особа, яка бажає діяти як кредитний посередник, подає Фінансовій інспекції клопотання, що складається з письмової заяви та таких даних і документів (далі в цій главі заява, дані та документи разом — клопотання):

1) у разі заявника — юридичної особи копія статуту, а у разі заявника — фізичної особи дані заявника, що містять його ім'я, місце проживання, особистий код, а за його відсутності — дату і місце народження;

2) бізнес-план, що відповідає вимогам, встановленим у § 13 цього закону;

3) у разі юридичної особи — дані про членів правління та ради заявника (член правління або ради далі — керівник), що містять ім'я та прізвище кожного з них, особистий код, а за його відсутності — дату і місце народження, громадянство, місце проживання, опис освіти, повний перелік місць роботи та посад, а щодо членів правління — опис сфери їхньої відповідальності, а також додатково, за бажанням заявника, документи, що підтверджують надійність керівників та їх відповідність вимогам цього закону;

4) у разі юридичної особи — документ, що підтверджує наявність сплаченого акціонерного або пайового капіталу заявника;

5) у разі юридичної особи — початковий баланс заявника, а за наявності — останній баланс і звіт про прибутки та збитки заявника, а також звіти за останні три господарські роки;

6) план діяльності, у якому насамперед описуються послуги, що плануються;

7) внутрішні правила, встановлені § 44 цього закону, та внутрішні правила бухгалтерського обліку або їх проєкти; [RT I, 11.03.2016, 1 - набув чинності 21.03.2016]

8) опис інформаційних систем та інших технологічних засобів, необхідних для надання запланованих послуг;

9) опис заходів, які забезпечують виконання обов'язків, пов'язаних із запобіганням відмиванню грошей і фінансуванню тероризму, а також при наданні кредиту та фінансуванні діяльності кредитодавця;

10) у разі заявника — юридичної особи опис організаційної структури, що містить, за потреби, опис залучення кредитного посередника або пов'язаного кредитного посередника чи опис порядку передання надання послуги іншій особі;

11) у разі заявника — юридичної особи список учасників, у якому зазначено ім'я кожного з них, за наявності — реєстраційний код або особистий код, а за їх відсутності — дату і місце народження, а також дані про кількість акцій, які набуває або які належать кожному акціонеру, чи про розмір паю кожного учасника та кількість голосів;

12) у разі юридичної особи — зазначені в § 31 цього закону дані про осіб, які мають істотну участь у заявнику, та про осіб, які здійснюють контроль;

13) дані про юридичних осіб, у яких участь заявника або його керівника перевищує 20 відсотків або в яких він здійснює контроль, при цьому такі дані повинні містити розмір власного капіталу, розмір акціонерного або пайового капіталу, перелік сфер діяльності, а також розмір участі заявника і кожного керівника;

14) у разі заявника — юридичної особи дані про аудитора та внутрішнього аудитора заявника, що містять ім'я, місце проживання або місцезнаходження, особистий код, а за його відсутності — дату і місце народження, або реєстраційний код кожного з них;

15) у разі заявника — фізичної особи дані про аудитора заявника, що містять його ім'я, місце проживання або місцезнаходження, особистий код, а за його відсутності — дату і місце народження, або реєстраційний код;

16) дані, які підтверджують достатні знання, навички та досвід керівників і працівників кредитодавця або кредитного посередника;

17) підтвердження про сплату плати за провадження, встановленої частиною 2 § 45³ Закону про Фінансову інспекцію;

18) адреса головного офісу або зареєстрованого місцезнаходження заявника. [RT I, 11.11.2025, 1 - набув чинності 21.11.2025]

(2) Кредитний посередник не зобов'язаний подавати дані та документи, зазначені в пунктах 2 і 5 частини 1 цього параграфа. Іпотечний кредитний посередник повинен подати разом із клопотанням документ, що підтверджує професійне страхування відповідальності, або іншу порівнянну гарантію, передбачену для покриття відповідальності, що випливає з професійної недбалості. [RT I, 11.03.2016, 1 - набув чинності 21.03.2016]

(3) При клопотанні про дозвіл на діяльність ощадно-позичковим товариством разом із клопотанням не подаються зазначені в пункті 12 частини 1 цього параграфа дані про осіб, які мають істотну участь у заявнику, та про осіб, які здійснюють контроль, і до ощадно-позичкового товариства не застосовується встановлене в цьому законі щодо набуття істотної участі. До клопотання ощадно-позичкового товариства слід додати дані та документи про походження грошових коштів, якими сплачується або сплачено пайовий внесок у розмірі 5000 євро або більше.

(4) Правильність даних і документів, поданих про осіб, зазначених у пунктах 3, 13 і 16 частини 1 цього параграфа, ці особи повинні підтвердити своїм підписом.

(5) Заявник не може подати нове клопотання про дозвіл на діяльність протягом трьох місяців від набрання чинності рішенням Фінансової інспекції про відмову у видачі дозволу на діяльність. Якщо Фінансова інспекція залишає клопотання про дозвіл на діяльність без розгляду відповідно до частини 2 § 14 цього закону, заявник не може подати нове клопотання про дозвіл на діяльність до закінчення одного місяця з дня залишення клопотання без розгляду.

(1) Бізнес-план заявника — фізичної особи має містити опис суті запланованої заявником господарської діяльності та опис прав, обов'язків і відповідальності осіб, пов'язаних із запланованою діяльністю та наданням послуг, а також опис, прогноз і аналіз таких обставин:

1) розмір доходів і витрат за видами діяльності;

2) зобов'язання, пов'язані з наданням послуг;

3) технічна організація діяльності заявника;

4) стратегія діяльності та запланована для діяльності частка ринку;

5) запланована діяльність, послуги, що надаються, і кредитні договори, що пропонуються, ймовірні споживачі та конкуренти;

6) загальні принципи управління ризиками та стратегія управління ризиками;

7) політика інвестування та фінансування діяльності.

(2) Крім передбаченого в частині 1 цього параграфа, бізнес-план має містити підтвердження того, що заявник не має податкової заборгованості і що щодо заявника не порушено провадження у справі про банкрутство.

(3) Крім передбаченого в частині 1 цього параграфа, бізнес-план заявника — юридичної особи має містити опис організаційної побудови, системи внутрішнього контролю та структури управління заявника, а також таку інформацію:

1) розмір активів заявника та розмір його акціонерного або пайового капіталу;

2) ймовірні посередники;

3) річний баланс і фінансові показники, у яких зазначено, зокрема, доходи, витрати, прибуток і грошові потоки, а також передумови, покладені в їх основу.

(4) Бізнес-план подається щонайменше на три роки.

(5) Фінансова інспекція має право вимагати доповнення бізнес-плану, якщо, за її оцінкою, наведені в бізнес-плані фінансові показники та інші дані не є достовірними.

(1) Якщо під час клопотання про видачу дозволу на діяльність заявник подав не всі дані або документи, зазначені в § 12 цього закону, або вони оформлені неналежним чином, Фінансова інспекція може залишити клопотання без розгляду або вимагати від заявника усунення недоліків.

(2) Фінансова інспекція може на підставі частини 1 цього параграфа залишити клопотання без розгляду, якщо:

1) клопотання подано із суттєвими недоліками або

2) заявник не усунув недоліки у строк, визначений Фінансовою інспекцією.

(3) Якщо під час провадження щодо клопотання про видачу дозволу на діяльність вносяться зміни до даних або документів, зазначених у частині 1 § 12 цього закону, заявник невідкладно подає Фінансовій інспекції відповідні дані та документи в оновленому вигляді. Якщо зміна є суттєвою, Фінансова інспекція може вважати початком строку провадження момент отримання цієї суттєвої зміни. У такому разі Фінансова інспекція повинна повідомити заявника про новий строк провадження.

(4) Якщо на підставі даних і документів, зазначених у § 12 цього закону, неможливо переконатися, що заявник дозволу на діяльність має достатні можливості для запланованої діяльності або надання послуги і що він відповідає вимогам, установленим щодо кредитодавця чи кредитного посередника цим законом або виданими на його підставі правовими актами, чи якщо потрібно перевірити інші обставини, пов'язані із заявником, Фінансова інспекція може вимагати подання додаткових даних і документів, що мають значення для вирішення питання про видачу дозволу на діяльність.

(5) Для перевірки поданих заявником даних Фінансова інспекція може, зокрема, робити запити до баз даних, проводити перевірку на місці, призначати експертизи та позачерговий аудиторський контроль, запитувати дані в набувачів істотної участі та в учасників або акціонерів, отримувати від керівників заявника, аудиторів, їхніх представників, а за потреби — від третіх осіб усні пояснення щодо змісту поданих документів та обставин, що мають значення для вирішення питання про видачу дозволу на діяльність.

(6) Дані та документи, зазначені в частинах 4 і 5 цього параграфа, заявник подає Фінансовій інспекції протягом визначеного нею розумного строку, враховуючи при цьому строк розгляду клопотання про видачу дозволу на діяльність.

(7) Фінансова інспекція під час провадження щодо клопотання про видачу дозволу на діяльність співпрацює з органом фінансового нагляду відповідної договірної держави, якщо:

1) заявник є материнським або дочірнім підприємством заснованої в договірній державі платіжної установи, установи електронних грошей, керуючого фондами, інвестиційного фонду, інвестиційного товариства, кредитної установи, страховика або іншої особи, що підлягає фінансовому нагляду;

2) дочірнім підприємством материнського підприємства заявника є заснована в договірній державі платіжна установа, установа електронних грошей, керуючий фондами, інвестиційний фонд, інвестиційне товариство, кредитна установа, страховик або інша особа, що підлягає фінансовому нагляду;

3) заявник і заснована в договірній державі платіжна установа, установа електронних грошей, керуючий фондами, інвестиційний фонд, інвестиційне товариство, кредитна установа, страховик або інша особа, що підлягає фінансовому нагляду, є господарськими товариствами, які контролює одна й та сама особа.

(8) У межах співпраці, зазначеної в частині 7 цього параграфа, сторони консультуються одна з одною, оцінюючи придатність акціонерів або учасників та репутацію і досвід керівників заявника і керівників іншої одиниці консолідаційної групи, а також передаючи одна одній усі дані, які є суттєвими при видачі дозволу на діяльність.

(1) Ліцензія видається, якщо подані дані та документи відповідають вимогам і на підставі поданого можна пересвідчитися, що заявник ліцензії має потрібні для зазначеного в заяві надання кредиту або посередництва в наданні кредиту чи надання консультаційної послуги знання та організаційну спроможність, а захист інтересів споживачів достатньо забезпечений.

(2) Рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі Фінансова інспекція приймає протягом чотирьох місяців від дня отримання всіх потрібних належних даних і документів та виконання вимог, але не пізніше ніж після спливу шести місяців від дня отримання заяви про видачу ліцензії. Заявник може надати Фінансовій інспекції безвідкличну письмову згоду на продовження строку прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі.

(3) Якщо у Фінансової інспекції виникли обґрунтовані сумніви, що заявник не відповідає всім вимогам, які випливають із цього закону та встановлених на його підставі правових актів, вона повідомляє про це заявника. Заявник може подавати Фінансовій інспекції відомості також з власної ініціативи.

(4) Якщо разом з ліцензією кредитодавця чи кредитного посередника було заявлено також право надавати консультаційну послугу, у рішенні про видачу ліцензії зазначаються послуги, які юридична або фізична особа має право надавати згідно з ліцензією.

(5) Рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі Фінансова інспекція невідкладно вручає заявникові.

(6) У рішенні щодо ліцензії зазначаються щонайменше:

1) ім’я (найменування) та реєстраційний код або особовий код, а в разі його відсутності — дата і місце народження особи, щодо якої приймається рішення;

2) вид або види послуги, щодо яких приймається рішення;

3) дата прийняття рішення та дата набрання ним чинності.

(1) Фінансова інспекція може відмовити у видачі ліцензії, якщо:

1) заявник не відповідає вимогам, установленим щодо кредитодавця чи кредитного посередника цим законом або виданими на його підставі правовими актами;

2) у разі юридичної особи — акціонерний або пайовий капітал господарського товариства внесено не повністю;

3) заявник, керівники заявника, аудитор або акціонери чи учасники не відповідають вимогам, установленим цим законом або виданими на його підставі правовими актами;

4) значний зв’язок між заявником та іншою особою перешкоджає здійсненню достатнього нагляду за заявником або такий нагляд ускладнений через вимоги, що випливають із правових актів іншої держави, у якій заснована особа, з якою заявник має значний зв’язок, чи через застосування таких вимог;

5) з поданих заявником даних вбачається, що він має намір діяти переважно в іншій договірній державі;

6) зазначені в § 44 цього закону внутрішні правила або інші відповідні процедурні правила, з урахуванням характеру, обсягу та ступеня складності діяльності заявника, не є достатніми, пропорційними й однозначними або суперечать чинному праву;

7) заявника або його керівника було покарано за винне діяння у сфері економіки, службове, проти власності чи проти публічної довіри або за терористичний злочин чи за фінансування або підтримку діяльності, спрямованої на його вчинення, і відповідні дані про покарання не видалено з реєстру покарань згідно із законом про реєстр покарань, або до заявника чи його керівника застосовано міжнародну санкцію.

(2) Оцінюючи передбачене в пункті 3 частини 1 цього параграфа, враховують серед іншого:

1) у разі заявника — юридичної особи — рівень організаційної та технічної побудови його діяльності;

2) освіту осіб, пов’язаних з управлінням заявником, їхній досвід, ділові зв’язки, надійність та ділову репутацію;

3) адекватність і достатність бізнес-плану заявника, зазначеного в § 13 цього закону;

4) діяльність, фінансовий стан, ділову репутацію та досвід заявника, його материнського підприємства й інших осіб, які належать до тієї самої консолідаційної групи, що й заявник.

(1) Визнання дозволу на діяльність недійсним — це позбавлення права, наданого дозволом на діяльність.

(2) Фінансова інспекція може визнати дозвіл на діяльність недійсним, якщо:

1) кредитодавець або кредитний посередник не розпочав своєї діяльності протягом шести місяців від дня видачі дозволу на діяльність чи його засновники своєю діяльністю показали, що кредитодавець або кредитний посередник не здатний розпочати діяльність протягом зазначеного строку, або його діяльність призупинена більш ніж на шість місяців поспіль; [RT I, 03.06.2022, 5 - набув чинності 13.06.2022]

2) кредитодавець або кредитний посередник під час клопотання про дозвіл на діяльність подав неправдиві дані, які мали істотне значення для вирішення питання про видачу дозволу на діяльність, а також в іншому випадку, коли кредитодавець або кредитний посередник подав чи за нього було подано Фінансовій інспекції неправдиві дані;

3) діяльність кредитодавця або кредитного посередника не відповідає чинним умовам видачі дозволу на діяльність;

4) керівники або аудитор кредитодавця та кредитного посередника не відповідають вимогам, встановленим цим законом або виданими на його підставі правовими актами; [RT I, 03.06.2022, 5 - набув чинності 13.06.2022]

5) кредитодавця або кредитного посередника чи його керівника покарано за винне діяння у сфері економіки, службове винне діяння, винне діяння проти власності або проти публічної довіри чи за терористичний злочин або за фінансування чи підтримку діяльності, спрямованої на його вчинення, і відповідні дані про покарання не видалені з реєстру покарань згідно із законом про реєстр покарань, або щодо кредитодавця чи кредитного посередника або його керівника застосовано міжнародну санкцію;

6) кредитодавець або кредитний посередник оприлюднює про свою діяльність чи про свого керівника істотно неправильну або оманливу інформацію чи рекламу;

7) кредитодавець або кредитний посередник неодноразово чи істотно порушив положення правових актів, що регулюють його діяльність;

8) кредитодавець або кредитний посередник порушив вимоги, встановлені до укладення чи виконання кредитного договору або договору споживчого кредиту, зокрема вимоги до оцінки кредитоспроможності споживача, до річної ставки витрат на кредит за договорами споживчого кредиту, до пред'явлення побічних вимог, що випливають з кредитного договору, або вимоги, встановлені до комерційних практик;

9) внутрішні правила кредитодавця або кредитного посередника не є достатніми та пропорційними з урахуванням характеру, обсягу та ступеня складності діяльності кредитодавця чи кредитного посередника або кредитодавець чи кредитний посередник не застосовує внутрішніх правил;

10) кредитодавець або кредитний посередник не здатний виконувати взяті на себе зобов'язання чи його діяльність з іншої причини істотно шкодить інтересам споживачів;

11) кредитодавець або кредитний посередник належить до консолідаційної групи, структура якої не дає змоги отримати необхідну для нагляду інформацію, або господарське товариство, що належить до тієї самої консолідаційної групи, що й кредитодавець, діє на підставі правових актів іноземної держави і отримання необхідної інформації ускладнене;

12) значний зв'язок між кредитодавцем або кредитним посередником та іншою особою перешкоджає здійсненню достатнього нагляду;

13) здійснення нагляду за філією кредитодавця або кредитного посередника чи за послугою, що пропонується транскордонно, неможливе або ускладнене через обставини, які не залежать від нагляду;

14) кредитодавець або кредитний посередник неодноразово порушив порядок, встановлений на підставі закону про запобігання відмиванню грошей і фінансуванню тероризму або закону про міжнародні санкції;

15) з'ясовується, що кредитодавець або кредитний посередник обрав Естонію місцем клопотання про дозвіл на діяльність і реєстрації з метою уникнути виконання суворіших вимог, встановлених для кредитодавця чи кредитного посередника в іншій договірній державі, де він переважно діє;

16) згідно з інформацією, поданою Фінансовій інспекції органом фінансового нагляду договірної держави або третьої країни, кредитодавець або кредитний посередник порушив умови, встановлені правовим актом договірної держави чи третьої країни або висунуті органом фінансового нагляду цієї держави;

17) кредитодавець або кредитний посередник не виконав припису Фінансової інспекції у встановлений строк або у встановленому обсязі;

18) згідно з інформацією, поданою Фінансовій інспекції органом фінансового нагляду договірної держави, кредитний посередник порушив умови, встановлені правовими актами договірної держави або висунуті органом фінансового нагляду договірної держави.

(3) Фінансова інспекція може визнати дозвіл на діяльність недійсним повністю або в частині конкретних послуг, окресливши права, яких власник дозволу на діяльність позбавляється внаслідок визнання дозволу на діяльність недійсним.

(4) Перед вирішенням питання про визнання дозволу на діяльність недійсним на підставі, зазначеній у частині 2 цього параграфа, Фінансова інспекція робить кредитодавцеві або кредитному посередникові припис, надаючи строк для усунення недоліків, що є причиною визнання недійсним, за винятком випадку, коли зробити припис з урахуванням усіх обставин неможливо.

(5) Дозвіл на діяльність визнається недійсним на підставі клопотання кредитодавця або кредитного посередника, якщо він більше не бажає надавати послуг, зазначених у дозволі на діяльність.

(6) Фінансова інспекція може відмовити у визнанні дозволу на діяльність недійсним на підставі клопотання, зазначеного в частині 5 цього параграфа, якщо є обґрунтована підстава вважати, що визнання дозволу на діяльність недійсним може зашкодити правомірним інтересам споживачів.

(7) Клопотання, зазначене в частині 5 цього параграфа, Фінансова інспекція розглядає та ухвалює рішення про визнання дозволу на діяльність недійсним або про відмову в цьому протягом двох місяців від дня отримання клопотання.

(8) Рішення про визнання дозволу на діяльність недійсним невідкладно вручається кредитодавцеві або кредитному посередникові.

(1) Про видачу дозволу на діяльність та про визнання його недійсним Фінансова інспекція публічно повідомляє на своєму вебсайті не пізніше робочого дня, що настає за днем набрання рішенням чинності.

(2) Рішення про визнання дозволу на діяльність недійсним, ухвалене на підставі, встановленій у § 18 частині 2 цього закону, Фінансова інспекція, крім передбаченого частиною 1 цього параграфа, публічно оприлюднює ще щонайменше в одному засобі масової інформації загальнодержавного поширення не пізніше робочого дня, що настає за днем набрання рішенням чинності. [RT I, 11.11.2025, 1 - набув чинності 21.11.2025]

(1) Усі кредитодавці та кредитні посередники, які отримали ліцензію на діяльність, а також кредитодавці та кредитні посередники, які мають право діяльності на підставі частини 8 § 2 цього закону, вносяться на підставі частини 4 § 53 Закону про Фінансову інспекцію до переліку кредитодавців та кредитних посередників, що розміщений на веб-сайті Фінансової інспекції. [RT I, 11.03.2016, 1 - набув чинності 21.03.2016]

(1¹) Кредитодавець або кредитний посередник, який має право діяльності на підставі частини 8 § 2 цього закону, зобов'язаний повідомити Фінансову інспекцію про свою діяльність як кредитодавця або кредитного посередника за п'ять днів до початку діяльності та невідкладно після припинення діяльності. Фінансовій інспекції слід передати інформацію про дату початку діяльності кредитодавця або кредитного посередника, а також фірмове найменування, реєстраційний код і місцезнаходження материнського підприємства кредитодавця або кредитного посередника. [RT I, 11.03.2016, 1 - набув чинності 21.03.2016]

(2) Перелік даних про кредитодавця та кредитного посередника, що підлягають оприлюдненню, встановлює своєю постановою міністр, відповідальний за цю сферу.

(3) Кредитодавець та кредитний посередник, ліцензію якого визнано недійсною або який відповідно до частини 1¹ цього параграфа повідомив про припинення діяльності, невідкладно вилучається з переліку, що розміщений на веб-сайті Фінансової інспекції. [RT I, 11.03.2016, 1 - набув чинності 21.03.2016]

(1) Кредитний агент — це кредитний посередник, який пов'язаний з одним кредитодавцем і діє лише від його імені та під повну і безумовну відповідальність цього кредитодавця (далі в цій главі — кредитний агент).

(2) Кредитним агентом може бути як фізична, так і юридична особа.

(3) У випадках, передбачених цим законом, до кредитного агента застосовується встановлене щодо кредитного посередника.

(1) До кредитного агента та його керівників, а також до кредитного агента, який є фізичною особою, застосовується встановлене в § 38 і 39 та в частинах 1–3 § 55 цього закону. До кредитного агента, який діє від імені іпотечного кредитодавця, застосовується встановлене в частинах 5–7 § 55 цього закону. [RT I, 11.03.2016, 1 - набув чинності 21.03.2016]

(2) До працівників кредитного агента та до кредитного агента, який є фізичною особою, застосовується встановлене в § 40 і 43 цього закону.

(3) До діяльності кредитного агента застосовуються вимоги до діяльності кредитного посередника, встановлені в § 46–53 цього закону, а також вимоги до посередництва, пропонування та укладення кредитного договору, встановлені в § 396–421 Зобов'язально-правового закону.

(1) Кредитний агент може здійснювати посередництво при укладенні кредитних договорів лише одного кредитодавця або особи, яка на підставі § 73 цього закону має право надавати кредит в іноземній державі.

(1) Кредитодавець несе повну та безумовну відповідальність за відповідність кредитного агента, який діє від імені кредитодавця, вимогам цього закону, а також за його дії чи бездіяльність в обсязі, врегульованому цим законом.

(2) Кредитодавець відповідає за відповідність кредитного агента та, за наявності, його працівників або представників вимогам щодо знань, умінь і досвіду працівників, встановленим у § 40 цього закону.

(1) Для діяльності як кредитний агент ліцензія на діяльність не потрібна. Діяти як кредитний агент може лише кредитний посередник, внесений до переліку кредитних агентів (далі — перелік).

(2) Кредитодавець може користуватися послугою лише того кредитного агента, який внесений до переліку.

(3) Кредитного агента вносить до переліку та вилучає з переліку кредитодавець, якого він представляє, або у випадках, передбачених законом, Фінансова інспекція.

(4) Кредитодавець вносить запис до переліку в електронній формі відповідно до договору, укладеного між Фінансовою інспекцією та кредитодавцем.

(5) Перелік кредитних агентів оприлюднюється на веб-сайті Фінансової інспекції.

(6) Додатково до переліку кредитних агентів Фінансова інспекція оприлюднює контактні дані компетентних органів договірних держав, які займаються внесенням до переліку кредитних агентів, і за можливості — посилання на переліки кредитних агентів договірних держав, які дають змогу перевірити, чи внесений кредитний агент договірної держави до переліку кредитних агентів у державі свого місцезнаходження та в яких державах він має право займатися посередництвом.

(1) Кредитний агент вноситься до переліку на підставі його заяви, поданої кредитодавцю.

(2) Рішення про внесення кредитного агента до переліку або про відмову в цьому приймає кредитодавець, який отримав заяву, протягом 14 днів з дня отримання заяви. Кредитодавець вносить заявника до переліку невідкладно після прийняття відповідного рішення.

(3) До переліку кредитних агентів не вноситься особа, яка не відповідає вимогам, встановленим цим законом для кредитного агента.

(4) За правильність внесених до переліку записів відповідає кредитодавець, який зробив запис.

(5) Перелік даних про кредитного агента, що підлягають оприлюдненню, встановлює своєю постановою міністр, відповідальний за цю сферу.

(1) Кредитодавець невідкладно вилучає кредитного агента з переліку, якщо:

1) кредитний агент клопоче про вилучення себе з переліку;

2) кредитного агента ліквідовано або кредитний агент, який є фізичною особою, помер;

3) відносини повноважень між кредитодавцем і кредитним агентом припиняються;

4) кредитний агент не відповідає вимогам, встановленим для кредитного агента цим законом або виданими на його підставі правовими актами;

5) член правління кредитного агента не відповідає вимогам, встановленим у § 39 і 40 цього закону;

6) кредитний агент порушив вимоги, встановлені цим законом щодо кредитного агента або його діяльності чи встановлені Зобов'язально-правовим законом щодо договорів споживчого кредиту, або інтереси споживачів кредитодавця захищені недостатньо.

(2) У разі виявлення обставин, зазначених у частині 1 цього параграфа, Фінансова інспекція має право вимагати від кредитодавця вилучення кредитного агента з переліку або вилучити кредитного агента з переліку.

(1) Істотна участь у розумінні цього закону — це пряма або опосередкована участь в акціонерному чи пайовому капіталі кредитодавця або кредитного посередника, яка становить щонайменше 20 відсотків акціонерного чи пайового капіталу господарського товариства, усіх прав, що його виражають, або всіх голосів у товаристві, а у випадку кооперативного товариства — пайового внеску члена, або участь, яка дає змогу досягти істотного впливу на органи управління господарського товариства. [RT I, 13.02.2026, 1 - набув чинності 01.03.2026]

(2) Участь є прямою, якщо особа володіє нею або здійснює її особисто.

(3) Участь є опосередкованою, якщо:

1) нею володіє або її здійснює особа разом з одним чи кількома підконтрольними господарськими товариствами;

2) нею володіє або її здійснює одне чи кілька підконтрольних особі господарських товариств;

3) нею володіє або її здійснює особа чи підконтрольне їй господарське товариство за домовленістю з третьою особою;

4) право голосу, що з неї випливає, вважається таким, що належить особі.

(4) Установлене в цьому розділі щодо акціонерного капіталу та акцій застосовується також до пайового капіталу і часток та до пайового внеску члена ощадно-позичкового товариства. Установлене в цьому розділі щодо акціонера застосовується також до учасника товариства або члена кооперативного товариства.

(5) Під час визначення істотної участі та підконтрольного господарського товариства виходять з установленого в пунктах 35–38 частини 1 статті 4 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 575/2013 про пруденційні вимоги до кредитних установ, яким вносяться зміни до Регламенту (ЄС) № 648/2012 (ELT L 176, 27.06.2013, с. 1–337). [RT I, 11.10.2024, 1 - набув чинності 21.10.2024]

(1) Набути істотну участь у кредитодавці, володіти нею та збільшувати її, а також досягти контролю над кредитодавцем, володіти ним та збільшувати його може будь-яка особа:

1) яка має бездоганну ділову репутацію і чия діяльність у зв'язку з набуттям відповідає принципам надійного та розважливого управління кредитодавцем;

2) яка після набуття або збільшення участі обирає, призначає або визначає керівником кредитодавця лише таку особу, яка відповідає вимогам, установленим § 39 цього закону;

3) [Втратив чинність – RT I, 11.03.2016, 1 - набув чинності 21.03.2016]

4) яка здатна забезпечити, щоб кредитодавець був спроможний дотримуватися встановлених правовими актами принципів відповідального кредитування;

5) яка забезпечує, щоб кредитодавець дотримувався встановлених цим законом пруденційних вимог і щоб кредитодавець мав структуру, яка дає змогу здійснювати над ним дієвий нагляд, а також обмінюватися інформацією та співпрацювати між органами фінансового нагляду;

6) щодо якої немає обґрунтованої підозри, що набуття пов'язане з відмиванням грошей чи фінансуванням тероризму або зі спробою такого діяння чи що набуття істотної участі збільшує такі ризики.

(2) Набути істотну участь у кредитному посереднику, володіти нею та збільшувати її, а також досягти контролю над кредитним посередником, володіти ним та збільшувати його може будь-яка особа:

1) чия діяльність у зв'язку з набуттям відповідає принципам надійного та розважливого управління кредитним посередником, до яких належить знання та застосування принципів відповідального кредитування;

1¹) яка має бездоганну ділову репутацію; [RT I, 04.07.2024, 2 - набув чинності 14.07.2024]

2) яка після набуття або збільшення участі обирає, призначає або визначає керівником кредитного посередника лише таку особу, яка відповідає вимогам, установленим § 39 цього закону.

3) [Втратив чинність – RT I, 11.03.2016, 1 - набув чинності 21.03.2016]

(1) Особа, яка має намір прямо або опосередковано набути істотну участь у кредитодавці чи кредитному посереднику або збільшити участь так, що вона перевищить 20, 30 чи 50 відсотків акціонерного капіталу кредитодавця або кредитного посередника чи кількості голосів, представлених акціями, або вчинити правочин, унаслідок якого кредитодавець чи кредитний посередник стане підконтрольним їй господарським товариством (далі — набувач), заздалегідь повідомляє про свій намір Фінансову інспекцію та подає дані й документи, зазначені в частині 1 § 31 цього закону.

(2) Установлене в цьому розділі застосовується також у разі, якщо особа внаслідок якоїсь іншої події або в результаті іншого правочину набуває істотну участь у кредитодавці чи кредитному посереднику або її участь збільшується понад 20, 30 чи 50 відсотків акціонерного капіталу кредитодавця або кредитного посередника чи кількості голосів, представлених акціями, або якщо кредитодавець чи кредитний посередник унаслідок цієї події або цього правочину стає підконтрольним їй господарським товариством. У такому разі особа зобов'язана невідкладно повідомити про це Фінансову інспекцію після отримання контролю над кредитодавцем чи кредитним посередником або після того, як їй стало відомо про набуття істотної участі чи збільшення участі.

(3) Фінансова інспекція повідомляє набувача у формі, що дає змогу письмового відтворення, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення, зазначеного в частині 1 або 2 цього параграфа, про можливу кінцеву дату строку провадження, встановленого в частині 1 § 32 цього закону.

(1) Фінансовій інспекції повідомляють назву того господарського товариства, у якому набувається чи збільшується істотна участь або яке стає товариством, контрольованим набувачем, і розмір участі, що набувається в цьому товаристві, а також подають такі відомості й документи:

1) опис господарського товариства, що набувається, який містить, зокрема, перелік акцій та відомості про вид акцій, які набуває набувач або які йому належать, і про кількість голосів чи частку, а за потреби — іншу інформацію;

2) життєпис набувача — фізичної особи, який містить, зокрема, ім'я набувача, місце проживання, відомості про здобуту освіту, трудовий і службовий шлях, а також особистий код, а за його відсутності — дату й місце народження;

3) перелік акціонерів, учасників або членів набувача — юридичної особи та відомості про кількість акцій або розмір часток і кількість голосів, що належать кожному акціонерові, учаснику чи членові;

4) назва, місцезнаходження, реєстраційний код набувача — юридичної особи, засвідчена копія реєстраційного свідоцтва та копія статуту або документа аналогічного змісту;

5) відомості про членів правління та ради набувача — юридичної особи, які містять ім'я та прізвище кожного з них, особистий код, а за його відсутності — дату й місце народження, відомості про здобуту освіту, трудовий і службовий шлях, а також документи, що підтверджують надійність, досвід, компетентність і бездоганну ділову репутацію цих осіб;

6) відомості про участь набувача та його керівників в інших юридичних особах або майнових сукупностях і відомості про осіб, над якими набувач має контроль;

7) підтвердження того, що особу, яка внаслідок набуття участі стане керівником кредитодавця або кредитного посередника, не було покарано за правопорушення у сфері економіки, службове правопорушення, правопорушення проти власності чи проти публічної довіри, а також за терористичний злочин або за фінансування чи підтримку діяльності, спрямованої на його вчинення, або що відповідні дані про покарання виключено з реєстру покарань згідно із законом про реєстр покарань, або що до особи не застосовано міжнародної санкції. Щодо громадянина іноземної держави прийнятною є довідка з реєстру покарань країни його походження або рівнозначний документ, виданий компетентним судовим чи адміністративним органом, за умови, що з дня його видачі минуло не більше трьох місяців;

8) опис діяльності набувача у підприємництві та опис економічних інтересів осіб, пов'язаних із набуттям;

9) підтвердження того, що щодо особи, зазначеної в пункті 7 цієї частини, не було й немає обставин, які згідно із законом виключають право особи бути керівником кредитодавця або кредитного посередника;

10) [Втратив чинність – RT I, 11.03.2016, 1 – набув чинності 21.03.2016]

11) щодо набувача, який входить до консолідаційної групи, — опис структури консолідаційної групи з відомостями про розмір участі господарських товариств, що входять до неї, а також звіти консолідаційної групи за три останні господарські роки та звіти присяжного аудитора;

12) [Втратив чинність – RT I, 11.03.2016, 1 – набув чинності 21.03.2016]

13) відомості й документи про походження грошових і негрошових коштів, за рахунок яких передбачається набути чи збільшити істотну участь або досягти контролю;

14) розмір істотної участі, що належатиме після набуття участі, та обставини, пов'язані з володінням нею, відповідно до § 9 і 10 закону про ринок цінних паперів;

15) у разі перетворення кредитодавця або кредитного посередника на контрольоване господарське товариство — бізнес-план та інші обставини, пов'язані зі здійсненням і набуттям контролю;

16) огляд стратегії діяльності, що застосовується в кредитодавці або кредитному посереднику, якщо внаслідок набуття кредитодавець або кредитний посередник не стає товариством, контрольованим набувачем.

(2) Відомості й документи подаються Фінансовій інспекції естонською мовою.

(3) Для уточнення та перевірки відомостей і документів, зазначених у частині 1 цього параграфа, Фінансова інспекція може письмово вимагати додаткові відомості й документи.

(4) Перелік відомостей і документів, що подаються Фінансовій інспекції при повідомленні про набуття участі в кредитодавці або кредитному посереднику, може уточнити своєю постановою міністр, відповідальний за відповідну сферу.

(1) Фінансова інспекція оцінює відповідність набувача вимогам, наведеним у § 29 цього Закону, та вирішує питання про заборону або дозвіл на набуття участі протягом 60 робочих днів (далі — строк провадження) з дня подання повідомлення, яке підтверджує отримання даних і документів, зазначених у § 30 частині 3 цього Закону.

(2) Фінансова інспекція має право протягом 50 робочих днів від початку строку провадження вимагати додаткові дані та документи.

(3) На період між першим пред'явленням Фінансовою інспекцією вимоги про надання додаткових даних і документів, зазначених у частині 2 цього параграфа, та отриманням витребуваних від набувача додаткових даних і документів перебіг строку провадження зупиняється, але зупинення не триває довше ніж 20 робочих днів. При наступному витребуванні додаткових даних і документів перебіг строку провадження не зупиняється.

(4) Якщо щодо набувача не здійснюється фінансовий нагляд або нагляд щодо набувача здійснює орган фінансового нагляду третьої країни, Фінансова інспекція може подовжити зупинення строку провадження, зазначене в частині 3 цього параграфа, до 30 робочих днів.

(5) Фінансова інспекція під час оцінювання набуття істотної участі, її збільшення або перетворення надавача чи посередника кредиту на підконтрольне господарське товариство співпрацює з органом фінансового нагляду договірної держави, якщо набувачем є:

1) страховик, кредитна установа, керуюча компанія фонду, інвестиційний фонд, інвестиційна фірма, платіжна установа, установа електронних грошей або інша особа, що підлягає фінансовому нагляду, які отримали дозвіл на діяльність у договірній державі;

2) материнське підприємство страховика, кредитної установи, керуючої компанії фонду, інвестиційного фонду, інвестиційної фірми, платіжної установи, установи електронних грошей або іншої особи, що підлягає фінансовому нагляду, які отримали дозвіл на діяльність у договірній державі;

3) особа, підконтрольним господарським товариством якої є страховик, кредитна установа, керуюча компанія фонду, інвестиційний фонд, інвестиційна фірма, платіжна установа, установа електронних грошей або інша особа, що підлягає фінансовому нагляду, які отримали дозвіл на діяльність в іншій договірній державі.

(6) У межах співпраці, зазначеної в частині 5 цього параграфа, Фінансова інспекція консультується з іншими органами фінансового нагляду. Фінансова інспекція та відповідні органи фінансового нагляду невідкладно передають один одному всі дані, які є істотними для оцінювання набуття істотної участі, її збільшення або перетворення надавача чи посередника кредиту на підконтрольне господарське товариство.

(7) Якщо істотну участь бажають набути одночасно кілька осіб, Фінансова інспекція повинна ставитися до них за рівних обставин однаково.

(1) Фінансова інспекція має право встановити набувачеві строк, протягом якого він має право набути істотну участь, збільшити її або перетворити надавача чи посередника кредиту на підконтрольне господарське товариство. Фінансова інспекція може подовжити встановлений строк, але сукупно строк не може перевищувати 12 місяців. Набувач зобов'язаний протягом зазначеного строку невідкладно повідомити Фінансову інспекцію про вчинення правочину щодо набуття істотної участі, її збільшення або перетворення надавача чи посередника кредиту на підконтрольне господарське товариство або про рішення не вчиняти такий правочин.

(2) Істотну участь можна набути, збільшити її або перетворити надавача чи посередника кредиту на підконтрольне господарське товариство, якщо Фінансова інспекція своїм приписом не забороняє набуття істотної участі, її збільшення або перетворення надавача чи посередника кредиту на підконтрольне господарське товариство, виходячи з установленого в § 32 частині 1 та § 34 частині 1 цього Закону.

(1) Фінансова інспекція може своїм приписом заборонити набуття істотної участі, її збільшення або перетворення надавача чи посередника кредиту на підконтрольне господарське товариство, якщо:

1) набувач не відповідає вимогам, установленим у § 29 цього Закону;

2) набувач не подав Фінансовій інспекції у встановлений строк дані або документи, передбачені цим Законом чи витребувані на підставі закону;

3) подані Фінансовій інспекції дані або документи не відповідають вимогам, установленим правовими актами, або є неправильними, оманливими чи неповними, або на підставі поданих даних і документів неможливо усунути обґрунтований сумнів Фінансової інспекції щодо неприйнятності набуття та щодо того, що набуття не відповідає вимогам, установленим цим Законом;

4) надавач або посередник кредиту став би підконтрольним господарським товариством особи, яка проживає або перебуває у третій країні, і щодо цієї особи в країні її проживання або місцезнаходження не здійснюється достатній нагляд або орган фінансового нагляду цієї третьої країни не має правової підстави чи можливості співпрацювати з Фінансовою інспекцією.

(2) Фінансова інспекція передає набувачеві рішення про дозвіл на набуття істотної участі або заборонний припис протягом двох робочих днів після ухвалення рішення чи винесення припису, але до закінчення строку провадження. Якщо нагляд щодо набувача здійснює орган фінансового нагляду іншої договірної держави, у рішенні, серед іншого, слід зазначити його оцінку щодо набуття або збільшення істотної участі чи перетворення надавача або посередника кредиту на підконтрольне господарське товариство.

(3) Якщо обставини, зазначені в частині 1 цього параграфа, виявляються після набуття або збільшення істотної участі чи після перетворення надавача або посередника кредиту на підконтрольне господарське товариство, Фінансова інспекція може винести припис, згідно з яким набуття участі або перетворення надавача чи посередника кредиту на підконтрольне господарське товариство вважається таким, що суперечить цьому Закону.

(4) Якщо набувач або особа, яка володіє істотною участю в надавачі чи посереднику кредиту або підконтрольним господарським товариством якої є надавач чи посередник кредиту, є зареєстрованою в іншій договірній державі кредитною установою, керуючою компанією фонду, інвестиційним фондом, інвестиційною фірмою, страховиком, платіжною установою, установою електронних грошей, іншою особою, що підлягає фінансовому нагляду, або особою, яка належить до однієї консолідаційної групи із зазначеною особою, Фінансова інспекція повідомляє компетентний орган фінансового нагляду цієї договірної держави про винесення припису, зазначеного в частині 1 або 3 цього параграфа.

(5) Дотримання приписів Фінансової інспекції, установлених частинами 1 і 3 цього параграфа, є обов'язковим також для надавача чи посередника кредиту або іншої особи, яка організовує здійснення права голосу.

(1) Унаслідок правочину з набуття або збільшення істотної участі особа не набуває права голосу, пов'язаного з акціями, а голоси, представлені акціями, не враховуються у кворумі загальних зборів, якщо:

1) правочин суперечить припису Фінансової інспекції;

2) Фінансова інспекція видала зазначений у § 34 частині 3 цього Закону припис, яким набуття участі або перехід під контроль визнано такими, що суперечать закону;

3) про правочин не було повідомлено Фінансову інспекцію в порядку, встановленому § 30 цього Закону;

4) правочин вчинено після спливу строку, зазначеного в § 33 частині 1 цього Закону, або до спливу строку, зазначеного в § 32, або до того, як набуття істотної участі було дозволено на підставі цього Закону.

(2) Унаслідок правочину, за якого наявна будь-яка з обставин, зазначених у частині 1 цього параграфа, в особи не виникають права, які зробили б кредитодавця або кредитного посередника підконтрольним їй господарським товариством.

(3) Якщо внаслідок правочину, за якого була наявна будь-яка з обставин, зазначених у частині 1 цього параграфа, голоси, що представляють набуту або збільшену істотну участь, були враховані у кворумі загальних зборів і вплинули на прийняття рішення загальних зборів, таке рішення загальних зборів є нікчемним. Суд може за заявою Фінансової інспекції, акціонера або керівника господарського товариства встановити нікчемність рішення загальних зборів, якщо заяву подано протягом трьох місяців з дня прийняття рішення загальних зборів.

(4) Якщо були здійснені права, що надають контроль і випливають з правочину, внаслідок якого кредитодавець або кредитний посередник мав стати підконтрольним особі господарським товариством і за якого наявна будь-яка з обставин, зазначених у частині 1 цього параграфа, суд може за заявою Фінансової інспекції, акціонера або керівника господарського товариства визнати здійснення таких прав нікчемним, якщо заяву подано протягом трьох місяців з дня здійснення цих прав.

(1) Якщо особа має намір відчужити акції в обсязі, за якого вона втрачає істотну участь у кредитодавці або кредитному посереднику чи зменшує свою участь нижче однієї з меж, зазначених у цьому Законі, або відмовляється від контролю над кредитодавцем чи кредитним посередником, вона повинна невідкладно повідомити про цей намір Фінансову інспекцію, зазначивши в повідомленні кількість акцій, які їй належать, які відчужуються та які залишаться в неї після правочину.

(2) Встановлене в частині 1 цього параграфа застосовується також у разі, якщо особа внаслідок іншої події або іншого правочину втрачає контроль над кредитодавцем чи кредитним посередником або істотну участь у кредитодавці чи кредитному посереднику, чи її участь зменшується нижче однієї з меж, зазначених у § 30 частині 1 цього Закону. У такому разі особа зобов'язана невідкладно повідомити Фінансову інспекцію після того, як їй стало відомо про втрату істотної участі чи контролю або про зменшення участі.

(3) Кредитодавець або кредитний посередник, якщо йому стало відомо про правочини, зазначені в § 30 частинах 1 і 2 цього Закону та в частинах 1 і 2 цього параграфа, зобов'язаний невідкладно повідомити про це Фінансову інспекцію.

(4) Кредитодавець або кредитний посередник разом зі звітом за господарський рік подає Фінансовій інспекції дані про осіб, які станом на кінець господарського року мали істотну участь у кредитодавці або кредитному посереднику, зазначивши розмір належної особі участі та обставини, пов'язані з володінням нею, відповідно до § 28 і § 30 цього Закону та § 9 і § 10 закону про ринок цінних паперів.

[RT I, 20.04.2017, 1 – набув чинності 15.01.2018]

(1) Зареєстроване місцезнаходження та головний офіс кредитодавця або кредитного посередника, внесеного до комерційного реєстру Естонії та який отримав ліцензію на діяльність від Фінансової інспекції, повинні бути в Естонії.

(2) Договір товариства або статут кредитодавця чи кредитного посередника повинен визначати, що зареєстроване місцезнаходження та головний офіс кредитодавця або кредитного посередника є в Естонії. [RT I, 20.04.2017, 1 – набув чинності 15.01.2018]

(1) Кредитодавець або кредитний посередник повинен:

1) відповідати вимогам, що випливають з правових актів, і виявляти у своїй діяльності достатню компетентність, чесність, точність та ретельність, щоб забезпечити захист інтересів і прав споживачів;

2) забезпечити встановлення та застосування необхідних для його діяльності внутрішніх правил, зазначених у § 44 цього Закону.

(2) Керівники кредитодавця або кредитного посередника повинні забезпечити, щоб організаційна структура кредитодавця або кредитного посередника була прозорою та мала чітко визначені сфери відповідальності, щоб були встановлені внутрішні правила, достатні й пропорційні з урахуванням характеру, обсягу та ступеня складності діяльності кредитодавця або кредитного посередника, а також щоб знання, навички, досвід і діяльність керівників та працівників відповідали встановленому в правових актах.

(3) Кредитодавець або кредитний посередник повинен забезпечити, щоб працівники або представники кредитодавця чи кредитного посередника, які беруть участь у процесі надання кредиту, посередництва в наданні кредиту або надання консультаційної послуги, у будь-який момент мали потрібні для цієї діяльності знання, навички та досвід.

(4) Здійснення передбаченого цим Законом вибору при організації діяльності кредитодавця або кредитного посередника не може призводити до ситуації, коли кредитодавець або кредитний посередник не виконує обов'язку, що випливає з правових актів, не враховує істотних обставин при оцінюванні кредитоспроможності споживача або споживач залишається без інформації чи попередження, які можуть мати істотну вагу для формування кредитного рішення чи укладення кредитного договору.

(5) Якщо кредитний посередник згідно зі встановленим у § 2 частині 2 цього Закону посередничає у наданні споживачеві кредиту, який частково або повністю надає особа, що не діє у своїй господарській або професійній діяльності, кредитний посередник повинен виконувати вимоги, встановлені § 47–53 цього Закону.

(1) Керівником кредитодавця або кредитного посередника можна обрати чи призначити лише особу, яка має необхідні для керування кредитодавцем або кредитним посередником знання, уміння, досвід, освіту, професійну придатність та бездоганну ділову репутацію.

(2) Ділова репутація зазначеної в частині 1 цього параграфа особи не є бездоганною, зокрема, якщо:

1) її дії або бездіяльність спричинили банкрутство кредитодавця, кредитного посередника, кредитної установи, інвестиційного товариства чи іншої особи, що підлягає фінансовому нагляду, або визнання недійсною їхньої ліцензії за ініціативою органу фінансового нагляду;

2) вона вчинила злочин першого ступеня;

3) щодо неї суд застосував згідно з § 49 Пенітенціарного кодексу заборону діяльності або згідно з § 49¹ — заборону підприємництва, а також якщо щодо неї застосовано передбачену законом чи судовим рішенням заборону ведення справ або заборону працювати за певною спеціальністю чи на певній посаді або її було покарано за порушення такої заборони;

4) вона не здатна організувати діяльність кредитодавця або кредитного посередника так, щоб інтереси споживачів були достатньо захищені;

5) вона у попередньому спілкуванні з наглядовими органами не діяла прозоро, відкрито та з готовністю до співпраці, зокрема подавала наглядовим органам неправдиву інформацію або не подала суттєву інформацію; [RT I, 04.07.2024, 2 - набув чинності 14.07.2024]

6) її було покарано за правопорушення проти власності, у сфері економіки, службове правопорушення, правопорушення проти публічної довіри чи проти особи або за терористичний злочин чи за фінансування або підтримку діяльності, спрямованої на його вчинення, або за правопорушення, пов'язане з видачею споживчого кредиту, і дані про покарання не видалені з реєстру покарань згідно із Законом про реєстр покарань, щодо неї застосовано міжнародну санкцію або вона займається чи займалася лихварством. [RT I, 04.07.2024, 2 - набув чинності 14.07.2024]

(3) Забороняється обирати або призначати керівником кредитодавця чи кредитного посередника, а також членом ради або правління його материнського підприємства чи товариства, що входить з ним до однієї консолідаційної групи, особу, попередня діяльність якої спричинила банкрутство або примусову ліквідацію товариства чи визнання недійсною ліцензії, або щодо якої діє заборона підприємництва, або чия попередня діяльність на посаді керівника товариства показала, що вона не здатна організувати керування товариством так, щоб інтереси акціонерів, учасників, членів, кредиторів і споживачів товариства були достатньо захищені, або чия попередня діяльність показала, що вона з іншої вагомої причини не придатна керувати товариством.

(4) У пункті 6 частини 2 цього параграфа лихварством вважаються насамперед ситуації, коли особа сама або пов'язане з нею товариство систематично видавали споживчий кредит чи це робилося під її керівництвом таким чином, що:

1) порушено принцип відповідального кредитування;

2) ставка витрат на виданий кредит перевищувала верхню межу ставки витрат на кредит, установлену в § 406² Зобов'язально-правового закону;

3) за прострочення платежів вимагалася сплата пені або відшкодування витрат на стягнення в нерозумному розмірі, або

4) виявилися інші подібні до наведених ситуації. [RT I, 04.07.2024, 2 - набув чинності 14.07.2024]

(5) Керівники кредитодавця або кредитного посередника зобов'язані регулярно переглядати правила та інші процедурні правила, встановлені на підставі цього закону, оцінювати їх результативність та вживати належних заходів для усунення недоліків.

(1) Керівники та працівники кредитодавця або кредитного посередника повинні діяти з очікуваними від них передбачливістю та сумлінністю і відповідно до вимог, що ставляться до їхньої посади, ставлячи економічні інтереси кредитодавця або кредитного посередника та споживачів вище за власні економічні інтереси.

(2) Ураховуючи завдання та відповідальність, пов'язані з посадою або робочим місцем, керівники та працівники кредитодавця або кредитного посередника повинні мати необхідні для надання послуги знання, уміння та досвід, що стосуються такого:

1) знання пропонованих кредитних договорів та послуг, що надаються;

2) підготовка та укладення кредитних договорів, у тому числі оцінювання кредитоспроможності споживача, а також умови виконання кредитного договору та умови його зміни, так само умови, що застосовуються до пропонування споживчого кредиту; [RT I, 04.07.2024, 2 - набув чинності 14.07.2024]

3) умови посередництва в наданні кредиту та надання консультаційної послуги;

4) якщо у зв'язку з наданням кредиту або посередництвом у наданні кредиту споживачеві надається інша послуга, насамперед оцінювання нерухомості, — умови надання цієї послуги;

5) вимоги до оцінювання нерухомості та умови вчинення правочинів з нерухомістю, якщо надається пов'язаний з житловою нерухомістю споживчий кредит або здійснюється посередництво в його наданні. [RT I, 11.03.2016, 1 - набув чинності 21.03.2016]

(3) Кредитодавець або кредитний посередник визначає у зазначених у § 44 цього закону внутрішніх правилах рівень знань, умінь і досвіду керівників та працівників, необхідний для виконання завдань на посадах або робочих місцях в організації кредитодавця чи кредитного посередника. Визначаючи рівень знань і компетентності, враховують кваліфікацію та професійний досвід, необхідні для виконання завдань, пов'язаних з посадою або робочим місцем.

(4) Працівником у розумінні цього закону є фізична особа, яка виконує роботу на користь кредитодавця або кредитного посередника на підставі трудового договору чи іншого зобов'язально-правового договору:

1) до трудових завдань якої належать дії, пов'язані з наданням кредиту або посередництвом у наданні кредиту, у тому числі відповідальність за оцінювання кредитоспроможності споживача, а також дії, пов'язані з наданням консультаційної послуги чи іншої послуги, пов'язаної з наданням кредиту або посередництвом у наданні кредиту;

2) яка під час надання кредиту або посередництва в наданні кредиту, надання консультаційної послуги чи іншої послуги, пов'язаної з наданням кредиту або посередництвом у наданні кредиту, представляє у спілкуванні зі споживачем кредитодавця або кредитного посередника чи кредитного агента;

3) яка керує зазначеними в пункті 1 або 2 цієї частини особами чи контролює їх, але не є керівником кредитодавця або кредитного посередника.

(5) Вимоги до фахових знань, умінь та досвіду керівників і працівників кредитодавця або кредитного посередника може встановити постановою міністр, відповідальний за цю сферу. [RT I, 19.03.2015, 4 - набув чинності 21.03.2016]

(1) Для обрання або призначення керівника кредитодавця чи кредитного посередника необхідна письмова згода особи. Разом із письмовою згодою особа подає:

1) дані про себе, які містять її ім'я та прізвище, особовий код, а за його відсутності — дату і місце народження, місце проживання, опис освіти, повний перелік місць роботи та посад, а щодо члена правління — опис сфери його відповідальності, а також документи, що підтверджують її надійність і відповідність вимогам цього закону;

2) дані про господарські товариства, у яких її участь перевищує 20 відсотків, при цьому ці дані мають містити розмір акціонерного або пайового капіталу та перелік видів діяльності;

3) підтвердження, що щодо неї відсутні передбачені цим законом обставини, які виключають керування кредитодавцем або кредитним посередником.

(2) Кредитодавець або кредитний посередник подає зазначені в частині 1 цього параграфа дані та підтвердження Фінансовій інспекції.

(3) У разі обрання або призначення аудитора кредитодавець або кредитний посередник подає Фінансовій інспекції його ім'я та підтвердження аудитора про те, що щодо нього відсутні обставини, які виключають право бути аудитором кредитодавця або кредитного посередника.

(4) Кредитодавець і кредитний посередник зобов'язані повідомити Фінансову інспекцію про намір обрати або призначити керівників та аудитора чи продовжити строк їхніх повноважень, а також про їх відкликання або про ініціювання відкликання до закінчення строку повноважень щонайменше за десять днів до прийняття відповідного рішення або невідкладно після отримання відповідної заяви. [RT I, 04.07.2024, 2 - набув чинності 14.07.2024]

(1) Фінансова інспекція має право приписом вимагати відкликання керівника кредитодавця або кредитного посередника чи його необрання або непризначення, якщо:

1) особа не відповідає встановленим цим законом вимогам до керівника;

2) особа у зв'язку зі своїм обранням або призначенням подала оманливі дані, дані, що не відповідають дійсності, або підроблені документи;

3) діяльність особи в управлінні кредитодавцем або кредитним посередником показала, що вона не здатна надійно та стабільно керувати кредитодавцем або кредитним посередником чи що вона не здатна організувати управління кредитодавцем або кредитним посередником так, щоб інтереси споживачів і кредиторів були достатньо захищені.

(2) Замість відкликаного керівника кредитодавця або кредитного посередника нового члена може призначити суд на вимогу Фінансової інспекції. Повноваження призначеного судом члена ради тривають до призначення або обрання нового керівника загальними зборами.

(1) Підстави та принципи визначення винагороди членам правління і працівникам кредитодавця або кредитного посередника та пов'язаних із роботою благ, у тому числі вихідної допомоги, пенсійних виплат та інших пільг (далі — принципи оплати праці), мають:

1) бути чіткими та прозорими і узгоджуватися з принципами надійного та ефективного управління ризиками, з довгостроковими інтересами кредитодавця або кредитного посередника та не сприяти прийняттю надмірних ризиків;

2) виходити з бізнес-стратегії та цінностей кредитодавця або кредитного посередника, враховуючи його господарські результати та обґрунтовані інтереси споживачів.

(2) Принципи оплати праці та їх застосування мають бути пропорційними характеру, обсягу та ступеню складності діяльності кредитодавця або кредитного посередника.

(3) Принципи оплати праці мають охоплювати заходи щодо уникнення конфлікту інтересів; зокрема, винагорода члена правління або працівника кредитодавця чи кредитного посередника, відповідального за оцінку кредитоспроможності споживача, не може залежати від кількості або частки схвалених кредитних заявок чи укладених кредитних договорів. [RT I, 03.06.2022, 5 - набув чинності 13.06.2022]

(4) Якщо кредитодавець або кредитний посередник надає консультаційну послугу, принципи оплати праці його працівників не можуть обмежувати можливість працівника, пов'язаного з консультаційною послугою, діяти в інтересах споживача, а винагорода працівника не може ґрунтуватися на кількості укладених кредитних договорів або на обсязі плану діяльності з надання послуги. [RT I, 03.06.2022, 5 - набув чинності 13.06.2022]

(5) У цьому законі заробітною платою вважається також винагорода, що виплачується члену правління кредитодавця або кредитного посередника.

(1) У кредитодавця або кредитного посередника мають бути встановлені та застосовані процедурні правила, що регулюють діяльність кредитодавця або кредитного посередника, а також його керівників і працівників (далі — внутрішні правила), які забезпечують виконання правових актів, що регулюють діяльність кредитодавця або кредитного посередника, та рішень органів управління кредитодавця або кредитного посередника. Внутрішні правила кредитодавця або кредитного посередника затверджуються рішенням правління.

(2) Внутрішні правила повинні забезпечувати, щоб надання послуг кредитодавцем або кредитним посередником було правомірним і відповідало вимозі дбайливості, якої дотримуються у господарській або професійній діяльності у сфері кредитування, у тому числі принципу відповідального кредитування. Кредитодавець або кредитний посередник регулярно оцінює застосування внутрішніх правил та актуалізує внутрішні правила так, щоб було забезпечено захист інтересів і прав споживачів.

(3) Внутрішніми правилами визначаються, зокрема:

1) порядок руху інформації та документів усередині установи, у тому числі вимоги до подання та передавання інформації;

2) методика оцінювання кредитоспроможності, зазначена в частині 1 § 49 цього закону, та порядок її застосування, у тому числі порядок збирання інформації;

3) порядок обробки персональних даних;

4) порядок надання кредиту споживачеві, зазначений у частині 2 § 49 цього закону;

4¹) порядок відстеження виконання умов кредитного договору та зміни кредитного договору, у тому числі у відповідних випадках — для застосування заходів реструктуризації боргу, передбачених § 416¹ Закону про зобов'язальне право; [RT I, 04.07.2024, 2 – набув чинності 14.07.2024]

5) порядок оцінювання майна, яке є забезпеченням кредитних договорів;

6) порядок передавання споживачеві переддоговірної інформації та попереджень;

7) підстави та порядок обчислення ставки вартості кредиту, у тому числі типового прикладу;

8) для кредитного посередника — опис процесу посередництва щодо кредитних договорів та порядок їх укладення;

9) у разі надання консультаційної послуги — порядок надання консультаційної послуги;

10) трудові або службові обов'язки працівників, вимоги до знань, умінь і досвіду працівників, відносини підпорядкування, ланцюги звітності, процедура подання звітів і делегування прав, із встановленням розмежування функцій при оцінюванні кредитоспроможності споживача та ухваленні кредитних рішень, при оцінюванні майна, яке є забезпеченням кредитного договору, при оцінюванні ризиків, а також при відображенні діяльності та послуг у бухгалтерському обліку і звітності;

10¹) порядок оцінювання придатності керівника; [RT I, 04.07.2024, 2 – набув чинності 14.07.2024]

11) порядок ведення баз даних та поводження з даними;

12) порядок розгляду скарг споживачів;

13) порядок функціонування системи внутрішнього контролю;

14) порядок пом'якшення та уникнення конфлікту інтересів;

15) порядок передачі діяльності, викладений у § 46 цього закону;

16) внутрішні процедурні правила для застосування міжнародних санкцій, установлених на підставі Закону про міжнародні санкції, та для виконання Закону про запобігання відмиванню грошей і фінансуванню тероризму, а також правила внутрішнього контролю за перевіркою їх дотримання;

17) порядок повідомлення про порушення вимог, установлених цим законом, та відповідно до § 8 Закону про захист осіб, які повідомляють про порушення права Європейського Союзу у трудовій сфері, — канал повідомлення, що уможливлює повідомлення про правопорушення всередині установи. [RT I, 30.05.2024, 1 – набув чинності 01.09.2024]

(4) Порядок і канал повідомлення, встановлені на підставі пункту 17 частини 3 цього параграфа, повинні забезпечувати, щоб у разі повідомлення про правопорушення до особи, яка повідомляє, застосовувався захист у розумінні Закону про захист осіб, які повідомляють про порушення права Європейського Союзу у трудовій сфері, та правових актів, установлених на його підставі. [RT I, 30.05.2024, 1 – набув чинності 01.09.2024]

2) політика або стратегія початку дій судового чи виконавчого провадження щодо грошових зобов'язань за простроченими договорами споживчого кредиту, якщо через майновий стан споживача або відсутність співпраці не укладено домовленості, зокрема не знайдено сталого рішення для реструктуризації боргу. [RT I, 04.07.2024, 2 – набув чинності 14.07.2024]

(1) Кредитодавець або кредитний посередник має застосовувати достатні заходи внутрішнього контролю, які охоплюють усі рівні управління та діяльності кредитодавця або кредитного посередника.

(2) Рада кредитодавця або кредитного посередника, а за її відсутності — загальні збори, призначає незалежну особу (далі — внутрішній аудитор), яка має необхідні для виконання завдань внутрішнього аудитора знання, уміння, досвід, освіту, професійну придатність і бездоганну ділову репутацію. Внутрішній аудитор не може виконувати інші завдання, які спричиняють або можуть спричинити конфлікт інтересів. [RT I, 11.03.2016, 1 – набув чинності 21.03.2016]

(3) Завданням внутрішнього аудитора є перевірка відповідності діяльності кредитодавця або кредитного посередника та його керівників і працівників правовим актам, приписам Фінансової інспекції, рішенням органів управління, внутрішнім правилам, договорам, укладеним кредитодавцем або кредитним посередником, і добрій практиці.

(4) Кредитодавець або кредитний посередник забезпечує внутрішньому аудитору всі необхідні для виконання його завдань умови праці та права, у тому числі право отримувати пояснення й інформацію від керівників і працівників кредитодавця або кредитного посередника та можливість відстежувати усунення виявлених недоліків і виконання внесених пропозицій.

(5) Внутрішній аудитор зобов'язаний невідкладно письмово передати інформацію, яка стала йому відома про кредитодавця або кредитного посередника і яка вказує на правопорушення чи заподіяння шкоди інтересам споживача, крім керівників кредитодавця або кредитного посередника, також Фінансовій інспекції.

(1) Кредитодавець або кредитний посередник має право для кращого виконання своїх обов'язків передати діяльність, пов'язану з наданням кредиту або посередництвом у наданні кредиту, третій особі (далі — передання діяльності), якщо:

1) переданням діяльності керівники не делегують свою відповідальність або передання діяльності іншим чином не завдає шкоди інтересам споживачів;

2) передання діяльності не перешкоджає діяльності кредитодавця або кредитного посередника та виконанню його обов'язків на необхідному рівні;

3) особа, якій передається діяльність, має необхідні знання та навички і здатна виконувати ці обов'язки;

4) відносини кредитодавця або кредитного посередника зі споживачами та обов'язки перед споживачами не змінюються через передання діяльності;

5) передання діяльності не спричиняє ситуації, коли кредитодавець реально не займається наданням кредиту або кредитний посередник — посередництвом у наданні кредиту;

6) передання діяльності не скасовує та не змінює будь-яких інших умов, на підставі яких кредитодавцю або кредитному посереднику було видано дозвіл на діяльність;

7) виконано інші вимоги, що випливають із цього закону.

(2) Надання кредиту або посередництво у наданні кредиту та виконання пов'язаних із цим вимог можна передати лише іншій особі, яка має дозвіл на діяльність для надання кредиту, зазначеного в § 3 цього закону, або для посередництва у наданні кредиту, зазначеного в § 4. Надання кредиту або посередництво у наданні кредиту можна передати також іноземному кредитодавцю або кредитному посереднику, до діяльності якого застосовуються вимоги, щонайменше рівноцінні вимогам, установленим цим законом для кредитодавця або кредитного посередника, і який відповідно до свого дозволу на діяльність має право надавати кредит або бути посередником у наданні кредиту.

(3) Діяльність кредитодавця або кредитного посередника, щодо якої цим законом не встановлено вимог або яка не пов'язана із застосуванням принципу відповідального кредитування, передбаченого зобов'язальним законом, зокрема встановлення та перевірку особи клієнта відповідно до вимог, установлених законом про запобігання відмиванню грошей та фінансуванню тероризму, можна передати особі, не зазначеній у частині 2 цього параграфа.

(4) Діяльність не можна передавати у спосіб, який може перешкодити здійсненню внутрішнього контролю кредитодавця або кредитного посередника чи здійсненню нагляду за кредитодавцем або кредитним посередником на необхідному рівні. Кредитодавець або кредитний посередник має всебічно та ґрунтовно оцінити потребу в переданні діяльності.

(5) У разі передання діяльності кредитодавець або кредитний посередник залишається повністю відповідальним за належне виконання переданої діяльності.

(6) У разі передання діяльності кредитодавець або кредитний посередник має оцінити, чи є інша особа, якій передається діяльність, компетентною та придатною для здійснення переданої діяльності.

(7) Кредитодавець і кредитний посередник мають право отримувати від особи, якій вони передали свою діяльність, інформацію про передану діяльність та давати їй обов'язкові вказівки.

(8) Кредитодавець або кредитний посередник установлює порядок передання діяльності внутрішніми правилами.

(9) Кредитний посередник зобов'язаний повідомляти кредитодавця про передану йому діяльність та про передання своєї діяльності.

(10) Кредитодавець або кредитний посередник невідкладно повідомляє про передання діяльності Фінансову інспекцію.

(11) Якщо кредитодавець є фактором відповідно до частини 9 § 2 цього закону, то до відносин кредитодавця з клієнтом факторингу, зазначеним у § 256 зобов'язального закону, та до укладення договору факторингу застосовується встановлене цим параграфом, за винятком частин 2 і 3, щодо передання діяльності кредитодавця. Якщо посередництво у наданні кредиту кредитодавцем здійснює підприємець, зазначений у частині 9 § 2 цього закону, то до відносин кредитодавця та підприємця, який є посередником у наданні кредиту, застосовується встановлене цим параграфом, за винятком частин 2 і 3, щодо передання діяльності кредитодавця.

(1) Крім установленого цим законом, кредитодавець або кредитний посередник під час надання кредиту споживачеві чи посередництва у наданні кредиту має уникати використання нечесних торговельних прийомів і дотримуватися встановлених зобов'язальним законом вимог щодо надання споживачеві достатніх роз'яснень та інформації. Так само кредитодавець або кредитний посередник має виконувати вимоги щодо оцінювання кредитоспроможності споживача та інші вимоги відповідального кредитування. [RT I, 11.11.2025, 1 – набув чинності 21.11.2025]

(2) Під час надання кредиту або посередництва у наданні кредиту кредитодавець або кредитний посередник зобов'язаний установити особу споживача, а також його представника та перевірити подану інформацію.

(3) Відносини кредитодавця або кредитного посередника з клієнтами регулюються договорами, укладеними в письмовій формі, у формі, що дає змогу письмове відтворення, або в електронній формі. Кредитодавець або кредитний посередник зобов'язаний зберігати дані про розмір грошових зобов'язань споживача та про виконання платіжних зобов'язань і використовувати ці дані для оцінювання кредитоспроможності споживача. [RT I, 11.03.2016, 1 – набув чинності 21.03.2016]

(4) Оцінювання кредитоспроможності споживача в розумінні цього закону — це діяльність, зазначена в пунктах 1 і 2 частини 1 § 403⁴ зобов'язального закону, у ході якої кредитодавець або кредитний посередник з'ясовує, чи здатний споживач виконувати свої зобов'язання на погоджених умовах. [RT I, 11.03.2016, 1 – набув чинності 21.03.2016]

(5) Кредитодавець або кредитний посередник зберігає всі зазначені в цьому законі дані та документи, пов'язані з видачею кредиту та обслуговуванням кредиту, на підставі яких споживачеві надається кредит або надається послуга, зокрема дані та документи, що входять до кредитної справи, у незмінному вигляді та доступними для Фінансової інспекції протягом усього часу існування правовідносин зі споживачем і протягом трьох років від припинення правовідносин або договору зі споживачем, якщо правовим актом не встановлено інше. Зазначений строк не обмежує права кредитодавця або кредитного посередника зберігати дані та документи протягом довшого часу, якщо для їх обробки кредитодавець або кредитний посередник має іншу правову підставу. [RT I, 20.06.2026, 4 – набув чинності 30.06.2026]

(6) Фінансова інспекція має право вимагати, щоб після припинення дозволу на діяльність, виданого кредитодавцю або кредитному посереднику, він зберігав дані до спливу строку, встановленого в частині 5 цього параграфа.

(1) Кредитодавець або кредитний посередник веде кредитну справу щодо необхідних даних і документів, зібраних з метою оцінки кредитоспроможності споживача. Кредитну справу слід вести окремо щодо кожного споживача.

(2) Кредитна справа у розумінні цього закону — це сукупність договорів, довідок, рішень, аналізів та інших документів, пов'язаних із наданням та обслуговуванням кредиту.

(3) Кредитодавець або кредитний посередник зобов'язаний забезпечити протягом усього кредитного періоду наявність у кредитній справі даних і документів, необхідних для аналізу кредитоспроможності споживача.

(4) Кредитна справа має надавати достатню інформацію особі або структурному підрозділу, відповідальному за надання кредиту, а також внутрішньому аудитору та аудитору і Фінансовій інспекції для оцінки кредитоспроможності споживача.

(5) Кредитна справа має містити щодо надання, моніторингу та оцінки кредиту щонайменше таку інформацію та такі документи:

1) дані про споживача, у тому числі його ім'я, особистий код, а в разі його відсутності — дату і місце народження та місце проживання;

2) кредитні заявки;

3) рішення про надання кредиту або про відмову в наданні кредиту;

4) документи, пов'язані з поданням заявки на кредит та з виконанням кредитного договору протягом кредитного періоду;

5) результати аналізу оцінки кредитоспроможності споживача;

6) укладені зі споживачем кредитні договори та договори забезпечення;

7) листування зі споживачем, пов'язане з наданням кредиту або з виконанням кредитного договору;

7¹) зміни кредитного договору разом з відповідним обміном інформацією, у тому числі щодо реструктуризації боргу, передбаченої § 416¹ Зобов'язально-правового закону; [RT I, 04.07.2024, 2 - набув чинності 14.07.2024]

8) документи щодо перевірки даних, які є підставою для оцінки кредитоспроможності споживача;

9) у випадку іпотечного кредитодавця або кредитного посередника — документи щодо перевірки, страхування та оцінки нерухомості, що є забезпеченням, у тому числі оцінка вартості забезпечення, здійснена оцінювачем нерухомості.

(6) Зміст і обсяг довідок та документів, що містяться в кредитній справі, можуть бути різними залежно від кредитного договору, споживача та розміру кредиту.

(7) Інформація, що міститься в кредитній справі, може розміщуватися в системі управління інформацією та документами розподілено, однак кредитодавець або кредитний посередник зобов'язаний забезпечити її доступність у будь-який момент.

(1) Кредитодавець або кредитний посередник для виконання вимоги відповідального кредитування зобов'язаний установити внутрішніми правилами методику оцінки кредитоспроможності споживача та перевірки поданих даних, враховуючи при розробленні відповідної методики щонайменше такі показники, пов'язані зі споживачем:

1) майновий стан і розмір регулярного доходу;

2) інші майнові зобов'язання, у тому числі розмір регулярних фінансових зобов'язань, за можливості також розмір їх основної частини та відсотків, а також інші зобов'язання;

3) попереднє виконання платіжних зобов'язань, у тому числі фінансових зобов'язань;

4) інші оцінювані регулярні витрати домогосподарства в сукупності або, у відповідних випадках, у вигляді загальнозастосовних ставок;

5) вплив виконання попередніх платіжних зобов'язань та можливого збільшення грошових зобов'язань, що випливають із договору споживчого кредиту;

6) інші відомі кредитодавцю факти, які можуть мати істотне значення для оцінки кредитоспроможності споживача і можуть вплинути на належне виконання споживачем своїх зобов'язань;

7) умови договору споживчого кредиту, що укладається, у тому числі розмір грошового зобов'язання, яке береться.

(2) У внутрішніх правилах кредитодавця щодо надання кредиту має бути встановлено:

1) співвідношення суми кредиту та майна, що є забезпеченням кредиту, а також співвідношення основної частини кредиту та відсоткового платежу до доходу споживача;

2) максимальний строк кредиту;

3) методику, на підставі якої аналізується здатність споживача виконувати зобов'язання, що випливають із кредитного договору, у разі зміни відсоткової ставки.

(3) Кредитодавець і кредитний посередник при оцінці регулярного доходу споживача, зазначеного в пункті 1 частини 1 цього параграфа, зобов'язані:

1) враховувати, якими є джерела доходу споживача, у тому числі заробітна плата, пенсія, дохід від інвестицій, дивіденди, доходи від діяльності фізичної особи — підприємця, доходи від підприємництва, дохід від оренди, компенсації, допомоги та аліменти, а також якою є регулярність надходження доходів споживача залежно від форми трудового договору або іншого договору споживача;

2) брати за основу достатній проміжок часу, враховуючи джерела доходу споживача, регулярність надходження доходу та інші вищезазначені умови;

3) докладати розумних зусиль для перевірки правильності всіх відповідних документів та інших доказів, які є підставою та мають значення для обчислення розміру регулярного доходу споживача.

(4) Кредитодавець може видати споживачеві кредит, якщо в результаті аналізу сукупності даних, що є підставою для оцінки кредитоспроможності, він переконався, що зобов'язання, які випливають із кредитного договору, буде виконано на погоджених у договорі умовах.

(5) Якщо кредитний договір, який пропонує кредитодавець, було посереднено споживачеві кредитним посередником, кредитодавець може укласти кредитний договір на підставі оцінки кредитоспроможності, здійсненої кредитним посередником, якщо кредитний посередник подає кредитодавцю належну оцінку кредитоспроможності споживача.

(6) Кредитодавець або кредитний посередник зобов'язаний інформувати споживача про можливі небезпеки при отриманні кредиту.

(7) Іпотечний кредитодавець або кредитний посередник не може при оцінці кредитоспроможності споживача спиратися лише на ту обставину, що вартість нерухомості, яка є забезпеченням, перевищує суму кредиту, або на припущення, що вартість нерухомості зросте, за винятком випадку, коли метою кредитного договору є будівництво або реновація нерухомості.

(8) Мінімальні вимоги до співвідношення суми кредиту та майна, що є забезпеченням кредиту, а також до співвідношення основної частини кредиту та відсоткового платежу до доходу споживача може встановити постановою міністр, відповідальний за галузь. Майном, що є забезпеченням, у розумінні цього закону є майно, яке слугує забезпеченням кредитного договору.

(1) Ураховуючи встановлене в пункті 1 частини 1 та в частинах 4 і 10 § 403⁴ зобов'язально-правового закону, кредитодавець або кредитний посередник отримує потрібну для оцінки кредитоспроможності споживача інформацію від споживача, з відповідних внутрішніх джерел і баз даних. Внутрішні джерела — це джерела отримання інформації, які перебувають у розпорядженні самого кредитодавця або кредитного посередника. [RT I, 11.03.2016, 1 - набув чинності 21.03.2016]

(2) Кредитний посередник зобов'язаний передати кредитодавцю всю відому інформацію про споживача, яку зібрано в ході переддоговірних переговорів і яка потрібна для оцінки кредитоспроможності споживача.

(3) Кредитодавець або кредитний посередник має докладати розумних зусиль для перевірки наданої споживачем інформації, ураховуючи встановлені цим законом і зобов'язально-правовим законом вимоги до збирання інформації та спираючись за можливості на інформацію, доступну йому самостійно.

(4) Кредитодавець або кредитний посередник перевіряє надану споживачем інформацію про його доходи та зобов'язання, спираючись за можливості на подану споживачем виписку з рахунку в кредитній установі, якщо інша зібрана інформація не є достатньою для оцінки кредитоспроможності споживача.

(5) Працівник і керівник кредитодавця або кредитного посередника, який у зв'язку зі своїми трудовими чи службовими обов'язками обробляє персональні дані, зобов'язаний робити це з метою, встановленою цим законом, на умовах, установлених законом про захист персональних даних, і відповідно до внутрішніх правил кредитодавця або кредитного посередника.

(6) Працівник, керівник, акціонер або пайовик кредитодавця чи кредитного посередника, який має доступ до персональних даних клієнта, зобов'язаний безстроково зберігати в таємниці персональні дані, що стали йому відомі, якщо законом про захист персональних даних, Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/679 про захист фізичних осіб у зв'язку з опрацюванням персональних даних і про вільний рух таких даних та про скасування Директиви 95/46/ЄС (Загальний регламент про захист даних) (ОВ L 119, 04.05.2016, с. 1–88) або іншим правовим актом не встановлено інше. [RT I, 13.03.2019, 2 - набув чинності 15.03.2019]

(1) Кредитодавець зобов'язаний надавати кредитному колектору або покупцю кредиту інформацію відповідно до встановленого в першому реченні частини 3 § 44 закону про кредитних колекторів і покупців кредитів.

(2) Якщо кредитодавець або кредитний посередник сам провадить діяльність з обслуговування кредитів, до нього застосовуються вимоги, передбачені для кредитного колектора або покупця кредиту в § 58 і 60 закону про кредитних колекторів і покупців кредитів, а якщо покупець кредиту уклав з кредитодавцем договір про обслуговування кредиту — застосовується встановлене в § 45 закону про кредитних колекторів і покупців кредитів.

(3) Якщо кредитодавець або кредитний посередник сам стягує грошове зобов'язання, пов'язане з простроченим кредитним договором або з вимогою, що з нього випливає, він надає кредитоотримувачу на папері чи на іншому довговічному носії щонайменше таку інформацію:

1) загальна сума вимоги, що підлягає сплаті, і те, чи вимога охоплює лише основну частину, чи також відсотки, пеню або несплачені плати за послуги чи інші плати;

2) інформація про компетентні установи, зокрема їхні контактні дані та адреса, за якою кредитоотримувач може подати скаргу.

(4) Зазначену в частині 3 цього параграфа інформацію надають завжди до стягнення першого грошового зобов'язання, пов'язаного з простроченим кредитним договором або з вимогою, що з нього випливає. Кредитоотримувач має право будь-коли вимагати надання зазначеної в пункті 1 частини 3 цього параграфа інформації та подання документів, на яких ґрунтується відповідна вимога. [RT I, 04.07.2024, 2 - набув чинності 14.07.2024, частина 3 набуває чинності 1 січня 2025 року.]

(1) Іпотечний кредитодавець або кредитний посередник інформує споживача у зв'язку з наданням споживчого кредиту, пов'язаного з житловою нерухомістю, або посередництвом у наданні такого кредиту, про те, чи надається йому консультаційна послуга або чи може вона бути йому надана. [RT I, 11.03.2016, 1 - набув чинності 21.03.2016]

(2) Кредитодавець або його кредитний агент при наданні консультаційної послуги повинен розглянути достатню кількість придатних для споживача кредитних договорів, які пропонує цей кредитодавець. Кредитний посередник при наданні консультаційної послуги повинен розглянути придатні для споживача кредитні договори, що пропонуються на ринку. За результатом консультаційної послуги споживачеві надається персоналізована рекомендація.

(3) У разі зазначеної в частині 2 цього параграфа рекомендації, яка ґрунтується на кредитних договорах одного кредитодавця, кредитодавець або його кредитний агент розглядає всі кредитні договори, які пропонує кредитодавець, і рекомендує споживачеві з-поміж них один або декілька придатних кредитних договорів, враховуючи потреби та фінансовий стан споживача.

(4) У разі зазначеної в частині 2 цього параграфа рекомендації, яка ґрунтується на кредитних договорах, що пропонуються декількома кредитодавцями, кредитний посередник розглядає ці кредитні договори і рекомендує споживачеві один або декілька придатних кредитних договорів, враховуючи потреби та фінансовий стан споживача.

(5) Кредитний посередник не може отримувати від жодного кредитодавця плату за консультаційну послугу, якщо цим параграфом не встановлено інше. Кредитний посередник може отримувати від кредитодавця плату за консультаційну послугу, якщо він розглядає придатність різних кредитних договорів, що пропонуються на ринку, і надає споживачеві інформацію про всі придатні для споживача кредитні договори, які пропонують кредитодавці, що діють на цьому ринку.

(6) Кредитодавець або кредитний посередник надає споживачеві на довговічному носії перед наданням консультаційної послуги або, у відповідному випадку, перед укладенням договору про надання консультаційної послуги таку переддоговірну інформацію:

1) чи ґрунтується персоналізована рекомендація на кредитних договорах, які пропонує один або декілька кредитодавців;

2) якщо з консультаційною послугою пов'язана плата, яку споживач сплачує за консультаційну послугу, — розмір плати, а якщо на момент надання інформації визначити цю суму неможливо, — метод її обчислення.

(7) Консультаційна послуга повинна відповідати таким вимогам:

1) знання, навички та досвід працівника, який надає консультаційну послугу, а також його винагородження відповідають вимогам, встановленим у § 40 і § 43 цього закону;

2) кредитодавець або кредитний посередник повинен збирати дані про фінансовий стан споживача та про його вподобання і цілі, щоб рекомендувати споживачеві придатний кредитний договір, враховуючи ризики, які впливають на становище споживача протягом усього строку дії кредитного договору;

3) кредитодавець або кредитний посередник при наданні персоналізованої рекомендації повинен діяти в інтересах споживача;

4) персоналізована рекомендація повинна бути придатною для споживача, відповідати його фінансовому стану та цілям використання кредиту і ґрунтуватися на обставинах, пов'язаних із цією особою;

5) кредитодавець або кредитний посередник надає споживачеві рекомендацію на довговічному носії.

(8) Кредитодавець або кредитний посередник не має права заохочувати чи сприяти ненаданню інформації, необхідної для надання персоналізованої рекомендації.

(9) Кредитодавець або кредитний посередник попереджає споживача, якщо на підставі зібраних даних кредитний договір не є придатним для споживача.

(10) Кредитодавець або кредитний посередник попереджає споживача про те, що якщо споживач не надасть інформацію або надасть недостатню інформацію чи неправдиві дані, кредитодавець або кредитний посередник не зможе встановити, чи є запланований кредитний договір придатним для споживача.

(11) Кредитодавець або кредитний посередник не може під час надання консультаційної послуги рекомендувати споживачеві кредитний договір, якщо кредитодавець або кредитний посередник не може отримати від споживача при наданні консультаційної послуги таких даних:

1) розмір доходу споживача;

2) розмір фінансових зобов'язань споживача;

3) мета або призначення використання кредиту. [RT I, 19.03.2015, 4 - набув чинності 21.03.2016]

(1) При укладенні договору споживчого кредиту, пов'язаного з житловою нерухомістю, з нефіксованою процентною ставкою кредитодавець або кредитний посередник забезпечує, щоб: [RT I, 11.03.2016, 1 - набув чинності 21.03.2016]

1) індекс або процентна ставка, що використовується для обчислення процентів, була чіткою, застосовною, об'єктивною та такою, що піддається перевірці сторонами кредитного договору і Фінансовою інспекцією;

2) укладач індексу, що використовується для обчислення процентів, або кредитодавець зберігав дані попередніх періодів про індекс чи процентну ставку відповідно до вимог, встановлених цим законом. [RT I, 19.03.2015, 4 - набув чинності 21.03.2016]

(1) При пропонуванні споживачеві споживчого кредиту, пов'язаного з житловою нерухомістю, кредитодавець повинен встановити вимоги до нерухомості, придатної для забезпечення, а також умови встановлення іпотеки. [RT I, 11.03.2016, 1 - набув чинності 21.03.2016]

(2) Оцінка нерухомості, що є забезпеченням договору споживчого кредиту, пов'язаного з житловою нерухомістю, повинна бути достатньо незалежною від процесу прийняття рішення про надання кредиту, щоб оцінка вартості нерухомості була об'єктивною та неупередженою. Нерухомість може оцінювати працівник кредитодавця або кредитного посередника чи третя особа. Якщо нерухомість оцінює працівник або третя особа, він повинен мати достатні знання, досвід і навички. [RT I, 11.11.2025, 1 - набув чинності 21.11.2025]

(3) Оцінка нерухомості повинна бути задокументована на довговічному носії. Кредитодавець або кредитний посередник повинен зберігати документи про оцінку нерухомості незмінними та доступними для Фінансової інспекції щонайменше протягом трьох років від закінчення договору зі споживачем, якщо Фінансова інспекція не встановила іншого строку або законом не встановлено довшого строку. [RT I, 19.03.2015, 4 - набув чинності 21.03.2016]

(4) Вимоги до оцінки нерухомості, що є забезпеченням договору споживчого кредиту, пов'язаного з житловою нерухомістю, може встановити своєю постановою міністр, відповідальний за цю сферу. [RT I, 11.03.2016, 1 - набув чинності 21.03.2016]

(1) Кредитодавець і кредитний агент забезпечують споживачеві постійний доступ до чіткої та зрозумілої загальної інформації про договір споживчого кредиту, пов'язаний із житловою нерухомістю, на довговічному носії або в електронній формі.

(2) Загальна інформація має містити щонайменше таке:

1) найменування та адресу кредитодавця чи кредитного посередника;

2) цілі, на які може бути використаний кредит;

3) види забезпечення, зокрема у відповідному випадку — можливість надання забезпечення в іншій державі-члені;

4) можливий строк дії кредитного договору;

5) вид пропонованого відсотка — залежно від того, чи йдеться про фіксовану, нефіксовану відсоткову ставку або про обидві, — а також короткий опис властивостей фіксованої та нефіксованої відсоткової ставки, зокрема інформацію про наслідки кожної з цих ставок для споживача;

5¹) найменування базового показника та його адміністратора, а також можливий вплив на споживача, якщо кредитний договір посилається на базовий показник у значенні пункту 3 частини 1 статті 3 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/1011 про індекси, що використовуються як базові показники у фінансових інструментах і фінансових договорах або для вимірювання результативності інвестиційних фондів, та про внесення змін до директив 2008/48/ЄС і 2014/17/ЄС і Регламенту (ЄС) № 596/2014 (ОВ L 171, 29.06.2016, с. 1–65); [RT I, 04.12.2019, 1 - набув чинності 14.12.2019, застосовується до кредитного договору, укладеного 1 лютого 2020 року або пізніше.]

6) інформацію про іноземну валюту або валюти, зокрема пояснення можливих наслідків для споживача від укладення кредитного договору в іноземній валюті, якщо кредитодавець пропонує укласти договір в іноземній валюті;

7) типовий приклад, що відображає суму кредиту, яка надається в користування, або граничну суму кредиту, загальну вартість кредиту для споживача, загальну суму всіх платежів, які споживач здійснює для повернення кредиту та покриття загальної вартості кредиту, і норму вартості кредиту;

8) додаткові витрати, які не входять до загальної вартості кредиту для споживача і які потрібно сплатити у зв'язку з договором споживчого кредиту;

9) різні можливості повернення кредиту кредитодавцеві, зокрема суму, кількість і періодичність періодичних платежів;

10) у відповідному випадку — чітке та стисле зазначення того, що виконання умов договору споживчого кредиту не гарантує повернення кредиту, отриманого в користування на підставі договору споживчого кредиту;

11) опис умов, безпосередньо пов'язаних із достроковим поверненням кредиту;

12) інформацію про те, чи потрібна оцінка нерухомої речі, і якщо оцінка потрібна — хто відповідає за її проведення, а також інформацію про те, чи виникають у зв'язку з цим витрати для споживача;

13) інформацію про обов'язок укласти додатковий договір, якщо для отримання кредиту або для отримання кредиту на запропонованих умовах укладення додаткового договору є обов'язковим, а у відповідному випадку — пояснення про те, що додатковий договір може бути укладений і з іншою особою, ніж кредитодавець;

14) загальне попередження про наслідки невиконання зобов'язань, узятих за договором споживчого кредиту. [RT I, 11.03.2016, 1 - набув чинності 21.03.2016]

(1) Акціонерний або пайовий капітал кредитодавця чи кредитного посередника, що є господарським товариством, має бути повністю оплачений.

(2) Акціонерний або пайовий капітал кредитодавця має становити щонайменше 50 000 євро.

(1) Кредитний посередник, який також здійснює виплату кредиту або на рахунок якого надходять платежі споживачів на повернення кредиту, зобов'язаний зберігати суми, сплачені кредитодавцем і споживачем, на окремих розрахункових рахунках.

(2) Кошти, що перебувають на розрахункових рахунках, зазначених у частині 1 цього параграфа, кредитний посередник не може використовувати у своїй господарській діяльності; вони не входять до складу його банкрутної маси, і за їх рахунок не можуть бути задоволені вимоги кредиторів.

(3) Платежі, сплачені споживачем кредитному посереднику, вважаються сплаченими кредитодавцеві незалежно від того, чи передав їх посередник кредитодавцеві. Якщо кредитодавець виплачує кредит через кредитного посередника, кредит вважається виданим тоді, коли споживач отримав гроші.

(4) Для забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної професійною недбалістю, іпотечний кредитний посередник зобов'язаний укласти обов'язковий договір страхування відповідальності на таких умовах:

1) страховим випадком є заподіяння іпотечним кредитним посередником або його представником через професійну недбалість прямої майнової шкоди споживачеві за кредитним договором, що є предметом посередництва;

2) мінімальний розмір страхової суми відповідає встановленому в делегованому регламенті Комісії (ЄС) № 1125/2014, яким доповнюється Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/17/ЄС щодо регуляторних технічних стандартів, якими визначається мінімальний розмір професійного страхування відповідальності кредитних посередників або порівнянної гарантії (ОВ L 305, 24.10.2014, с. 1–2);

3) страховий захист діє в Європейському економічному просторі;

4) страховий захист поширюється на шкоду, подія або дія, що спричинила виникнення якої, сталася протягом періоду страхування, або вимогу щодо якої заявлено протягом періоду страхування, якщо договір страхування покриває майнову відповідальність іпотечного кредитного посередника до закінчення строку позовної давності за вимогою, що випливає з договору. [RT I, 11.03.2016, 1 - набув чинності 21.03.2016]

(5) Договір страхування відповідальності, укладений на підставі цього Закону, не зобов'язаний покривати шкоду, яка:

1) виникає внаслідок умисного порушення іпотечним кредитним посередником своїх обов'язків;

2) згідно з умовами страхування страховиків, які укладають договори страхування відповідальності іпотечних кредитних посередників, зазвичай виключається відповідно до міжнародної страхової чи перестрахової практики. [RT I, 11.03.2016, 1 - набув чинності 21.03.2016]

(6) Замість договору страхування відповідальності іпотечний кредитний посередник може для забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної професійною недбалістю, укласти зі страховиком або з кредитною чи фінансовою установою договір гарантії, який має бути рівноцінним передбаченому в частині 4 цього параграфа. [RT I, 11.03.2016, 1 - набув чинності 21.03.2016]

(7) Обов'язку укладати договір страхування відповідальності не має кредитний агент, щодо якого іпотечний кредитодавець надав підтвердження, що він відповідає за його посередницьку діяльність. [RT I, 11.03.2016, 1 - набув чинності 21.03.2016]

(1) Бухгалтерський облік і звітність організовують відповідно до того, що встановлено цим законом, законом про бухгалтерський облік, статутом кредитодавця або кредитного посередника і внутрішніми правилами бухгалтерського обліку, а також іншими правовими актами.

(2) Бухгалтерський облік повинен забезпечувати отримання правдивої інформації про фінансовий стан і господарську діяльність кредитодавця або кредитного посередника.

(3) Кредитодавець або кредитний посередник, який є комерційним товариством, подає Фінансовій інспекції звіт за господарський рік, копію звіту присяжного аудитора, пропозицію та рішення про розподіл прибутку або покриття збитку, а також витяг із протоколу загальних зборів щодо рішення про затвердження або незатвердження звіту за господарський рік — протягом двох тижнів після проведення загальних зборів акціонерів або зборів учасників, але не пізніше ніж через шість місяців після закінчення господарського року. [RT I, 04.07.2024, 2 - набув чинності 14.07.2024]

(4) Кредитний посередник або естонська філія кредитного посередника іноземної держави зобов'язаний відображати в річному бухгалтерському звіті загальну суму споживчого кредиту, посередництво в наданні якого споживачам було здійснено. [RT I, 11.03.2016, 1 - набув чинності 21.03.2016]

(1) Кредитодавець або кредитний посередник складає і подає Фінансовій інспекції звіти в порядку, встановленому цим законом та виданими на його підставі правовими актами.

(2) Періодом регулярних звітів, які подаються Фінансовій інспекції з метою нагляду, є квартал, і звіти потрібно подати Фінансовій інспекції протягом одного місяця після закінчення звітного періоду. Якщо останній день подання звіту припадає на вихідний день, регулярний звіт подається не пізніше першого робочого дня, що настає після вихідного дня.

(3) На підставі звітів, поданих Фінансовій інспекції з метою нагляду, Фінансова інспекція або кредитодавець чи кредитний посередник може подавати дані Міністерству фінансів — для виконання завдань, що випливають із Закону про Уряд Республіки, та Банку Естонії — для виконання завдань, що випливають із закону.

(4) Крім установленого в цьому параграфі, Фінансова інспекція має право вимагати одноразові або регулярні звіти й дані, потрібні для здійснення нагляду в обсязі, встановленому цим законом.

(5) Форми звітів, які подаються Фінансовій інспекції кредитодавцем або кредитним посередником, філією кредитодавця або кредитного посередника іноземної держави, а також кредитодавцем або кредитним посередником, який надає послуги в Естонії транскордонно, методику їх складання та порядок подання встановлює своєю постановою міністр, відповідальний за відповідну сферу.

(1) Кредитодавець або зазначений у § 2 частині 2 цього закону кредитний посередник, який відступає покупцеві кредиту прострочений договір споживчого кредиту або вимогу, що з нього випливає, подає Фінансовій інспекції таку інформацію: [RT I, 20.06.2026, 4 - набув чинності 30.06.2026]

1) ідентифікатор юридичної особи покупця кредиту або, у відповідному випадку, його представника, призначеного згідно з § 62 закону про кредитних колекторів і покупців кредитів, а за відсутності такого ідентифікатора — імена та дані покупця кредиту або членів його правління й осіб, які мають істотну участь, а також адреса покупця кредиту та його представника, призначеного згідно з § 62 закону про кредитних колекторів і покупців кредитів;

2) сукупний залишок вимог, що випливають із відступлених прострочених кредитних договорів, або самих кредитних договорів, а також кількість таких вимог чи кредитних договорів і розмір кожного кредиту.

(2) Зазначена в пункті 2 частини 1 цього параграфа інформація повинна, зокрема, містити у відповідному випадку відомості про види майна, що є забезпеченням договорів споживчого кредиту.

(3) Звітним періодом для зазначеної в частині 1 цього параграфа інформації є півріччя календарного року. Інформація подається протягом одного місяця після закінчення звітного періоду. Якщо останній день подання інформації припадає на вихідний день, інформація подається не пізніше першого робочого дня, що настає після вихідного дня. Фінансова інспекція може за потреби вимагати подання звіту раз на квартал, зокрема з метою точніше відстежувати під час кризи велику кількість відступлень кредитних договорів або вимог, що з них випливають.

(4) Зазначену в частині 1 цього параграфа інформацію можна подавати разом зі звітами, передбаченими в § 57 частині 2 цього закону.

(5) Міністр, відповідальний за відповідну сферу, може своєю постановою встановити форми звітів про подання даних щодо покупців кредитів, методику їх складання та порядок подання. [RT I, 04.07.2024, 2 - набув чинності 14.07.2024] ↗

(1) Фінансова інспекція перевіряє відповідність звіту, поданого з метою нагляду, вимогам за першої можливості після надходження звіту.

(2) Якщо Фінансова інспекція виявляє у звіті, поданому з метою нагляду, недоліки, вона повідомляє про це подавача звіту.

(3) У випадку, встановленому в частині 2 цього параграфа, подавач звіту, поданого з метою нагляду, зобов'язаний усунути недоліки та подати Фінансовій інспекції виправлений звіт. Виправлений звіт потрібно подати Фінансовій інспекції також тоді, коли подавач звіту сам виявляє помилку в раніше поданих даних.

(4) Документи, які є джерелом первинних даних, використаних під час складання звіту, поданого з метою нагляду, подавач звіту зобов'язаний зберігати п'ять років. Зазначений строк не обмежує права кредитодавця або кредитного посередника зберігати дані та документи протягом довшого часу, якщо для їх обробки кредитодавець або кредитний посередник має іншу правову підставу. [RT I, 13.03.2019, 2 - набув чинності 15.03.2019]

(1) Річний бухгалтерський звіт кредитодавця має бути проаудитований.

(1) Аудитор зобов'язаний невідкладно письмово повідомити Фінансову інспекцію про обставини, які стали йому відомі під час аудиту кредитодавця або кредитного посередника і наслідком яких є або може бути:

1) суттєве порушення вимог правових актів, що регулюють діяльність кредитодавця або кредитного посередника;

2) загроза припинення подальшої діяльності кредитодавця або кредитного посередника;

3) негативна думка або звіт присяжного аудитора із зауваженнями щодо річного бухгалтерського звіту;

4) ситуація, через яку кредитодавець або кредитний посередник не здатний виконувати свої зобов'язання, або загроза виникнення такої ситуації;

5) суттєва майнова шкода кредитодавцеві або кредитному посереднику чи споживачеві, спричинена діями керівника або працівника кредитодавця або кредитного посередника.

(2) Передання даних Фінансовій інспекції згідно з частиною 1 цього параграфа не порушує вимоги конфіденційності, покладеної на аудитора правовим актом або договором.

(1) Перетворення кредитодавця або кредитного посередника дозволяється лише з товариства з обмеженою відповідальністю на акціонерне товариство. [RT I, 26.06.2017, 1 – набув чинності 06.07.2017]

(1) Злиття кредитодавця або кредитного посередника відбувається в порядку, встановленому Комерційним кодексом, якщо з цього Закону не випливає інше.

(2) Якщо кредитодавець або кредитний посередник є товариством, що приєднує, і він продовжує свою діяльність як кредитодавець або кредитний посередник, він зобов'язаний невідкладно після внесення запису про його злиття до комерційного реєстру повідомити Фінансову інспекцію та подати відомості про змінені дані відповідно до встановленого в § 94 цього Закону.

(3) При злитті кредитодавця або кредитного посередника з іншим господарським товариством згідно з частиною 1 § 391 Комерційного кодексу або шляхом заснування нового господарського товариства згідно з частиною 2 того самого параграфа ліцензія кредитодавця або кредитного посередника не передається.

(4) Якщо кредитодавець або кредитний посередник зливається шляхом заснування нового господарського товариства або з іншим товариством, що приєднує, яке не має ліцензії на діяльність як кредитодавець або кредитний посередник, то кредитодавець або кредитний посередник, який засновується в результаті злиття, або товариство, що приєднує, повинні для діяльності як кредитодавець або кредитний посередник клопотати про ліцензію відповідно до встановленого в § 10–12 цього Закону до внесення запису про злиття до комерційного реєстру.

(1) Поділ кредитодавця або кредитного посередника відбувається в порядку, встановленому Комерційним кодексом, якщо з цього Закону не випливає інше.

(2) При поділі кредитодавця або кредитного посередника шляхом виділу згідно з частиною 4 § 434 Комерційного кодексу ліцензія господарському товариству, що виділяється, не передається. Якщо при поділі шляхом виділу кредитодавець або кредитний посередник, що поділяється, продовжує свою діяльність як кредитодавець або кредитний посередник, він зобов'язаний невідкладно після внесення запису про його поділ до комерційного реєстру повідомити Фінансову інспекцію та подати відомості про змінені дані відповідно до встановленого в § 94 цього Закону.

(3) При поділі кредитодавця або кредитного посередника шляхом розподілу згідно з частиною 2 § 434 Комерційного кодексу ліцензія кредитодавця або кредитного посередника не передається, і ліцензія кредитодавця або кредитного посередника припиняється.

(4) У разі поділу при передачі майна кредитодавця або кредитного посередника господарському товариству-набувачу, яке не є кредитодавцем або кредитним посередником, товариство-набувач повинне для діяльності як кредитодавець або кредитний посередник клопотати про ліцензію відповідно до встановленого в § 10–12 цього Закону до внесення запису про поділ до комерційного реєстру.

(1) Припинення кредитодавця або кредитного посередника відбувається в порядку, встановленому Комерційним кодексом, якщо з цього Закону не випливає інше.

(2) Припинення кредитодавця або кредитного посередника може відбуватися лише з дозволу Фінансової інспекції.

(3) Для отримання дозволу на припинення кредитодавець або кредитний посередник подає Фінансовій інспекції заяву, до якої додаються такі дані та документи:

1) рішення загальних зборів кредитодавця або кредитного посередника про припинення та про клопотання про дозвіл на це;

2) оцінка кредитодавця або кредитного посередника щодо впливу його припинення на інтереси його клієнтів;

3) регулярний звіт кредитодавця або кредитного посередника за період від подання останнього регулярного звіту до прийняття рішення, зазначеного в пункті 1 цієї частини.

(4) До розгляду клопотання про дозвіл на припинення кредитодавця або кредитного посередника, до перевірки поданих даних і до перевірки того, чи відповідає припинення кредитодавця або кредитного посередника інтересам його клієнтів, застосовується встановлене в § 14 цього Закону.

(5) Рішення про надання дозволу на припинення кредитодавця або кредитного посередника або про відмову в його наданні Фінансова інспекція приймає протягом одного місяця після подання всіх необхідних документів і даних, але не пізніше ніж протягом двох місяців після отримання відповідної заяви.

(6) Фінансова інспекція може відмовити в наданні дозволу на припинення кредитодавця або кредитного посередника, якщо припинення кредитодавця або кредитного посередника суперечить інтересам його клієнтів.

(7) Рішення про надання дозволу на припинення кредитодавця або кредитного посередника або про відмову в його наданні Фінансова інспекція невідкладно доводить до відома кредитодавця або кредитного посередника.

(1) Заяву про банкрутство щодо кредитодавця або кредитного посередника може подати Фінансова інспекція.

(2) Діючий кредитодавець або кредитний посередник невідкладно повідомляє Фінансову інспекцію про подання ним як боржником заяви про банкрутство щодо себе або про подання кредитором заяви про банкрутство щодо кредитодавця або кредитного посередника.

(1) Кредитодавець або кредитний посередник, заснований в Естонії та який має ліцензію, може надавати в іноземній державі послугу, зазначену в § 3 або 4 цього Закону, заснувавши для цього філію або надаючи послугу транскордонно.

(2) До надання іпотечним кредитним посередником послуги з посередництва в кредитуванні та консультування в іншій договірній державі застосовується встановлене в § 71 і 72 цього Закону. Інші послуги іпотечний кредитний посередник може надавати в договірній державі відповідно до встановленого в правових актах договірної держави.

(3) До надання послуг естонським кредитодавцем або кредитним посередником, який не є іпотечним кредитним посередником, у договірній державі та до надання послуг естонським кредитодавцем або кредитним посередником в іноземній державі, не зазначеній у частині 2 цього параграфа (далі — третя країна, а третя країна і договірна держава разом — іноземна держава), застосовується встановлене в § 67–70 цього Закону. При наданні послуг в іноземній державі кредитодавець і кредитний посередник зобов'язані дотримуватися вимог, встановлених у цьому Законі та у виданих на його підставі правових актах, а також у правових актах іноземної держави.

(4) Транскордонне надання послуги — це надання кредитодавцем або кредитним посередником послуги в державі, де він або його філія не зареєстровані.

(5) Якщо кредитодавець бажає використовувати кредитного агента іноземної держави, використання кредитного агента прирівнюється до транскордонного надання послуги і до нього застосовуються положення цієї глави, що регулюють транскордонне надання послуги. [RT I, 19.03.2015, 4 – набув чинності 21.03.2016]

(1) Кредитодавець або кредитний посередник, який бажає заснувати філію в іноземній державі, клопоче перед Фінансовою інспекцією про відповідний дозвіл (далі в цій главі — дозвіл на заснування філії).

(2) Для клопотання про дозвіл на заснування філії кредитодавець або кредитний посередник подає Фінансовій інспекції письмове клопотання, а також такі дані й документи (далі в цій главі клопотання, дані та документи разом — клопотання):

1) назва іноземної держави, у якій бажають заснувати філію;

2) адреса місцезнаходження філії в іноземній державі;

3) бізнес-план діяльності у формі філії в іноземній державі, що відповідає вимогам, установленим § 13 цього Закону;

4) зазначені в пункті 3 частини 1 § 12 цього Закону дані про керівників філії.

(3) Клопотання подається естонською мовою. На вимогу Фінансової інспекції дані й документи подаються разом із перекладом, зробленим присяжним перекладачем або засвідченим нотаріально, офіційною мовою або однією з офіційних мов тієї іноземної держави, у якій кредитодавець або кредитний посередник бажає заснувати філію. [RT I, 19.03.2015, 4 - набув чинності 21.03.2016]

(1) До розгляду клопотання про дозвіл на заснування філії та до перевірки поданих даних, фінансового стану заявника, організаційної побудови й технічних систем, а також наявності достатніх коштів для заснування філії застосовується встановлене § 14 цього Закону.

(2) Рішення про видачу дозволу на заснування філії або про відмову в його видачі Фінансова інспекція ухвалює протягом двох місяців від дня отримання всіх необхідних даних і документів, але не пізніше ніж через три місяці від дня отримання відповідного клопотання.

(3) Про рішення про видачу дозволу на заснування філії або про відмову в його видачі Фінансова інспекція невідкладно повідомляє кредитодавця або кредитного посередника. [RT I, 19.03.2015, 4 - набув чинності 21.03.2016]

(1) Фінансова інспекція може відмовити у видачі дозволу на заснування філії, якщо:

1) керівники філії не відповідають вимогам, установленим цим Законом щодо керівників кредитодавця або кредитного посередника;

2) дані або документи, подані під час клопотання про дозвіл на заснування філії, не відповідають вимогам, установленим цим Законом або виданим на його підставі правовим актом, або вони є неправильними, оманливими чи неповними;

3) організаційна побудова кредитодавця або кредитного посередника та кошти кредитодавця або кредитного посередника не є достатніми для надання зазначених у бізнес-плані послуг в іноземній державі;

4) заснування філії в іноземній державі або реалізація поданого кредитодавцем чи кредитним посередником бізнес-плану може зашкодити надійності діяльності кредитодавця або кредитного посередника в Естонії чи в іноземній державі;

5) орган фінансового нагляду іноземної держави не має правової підстави або можливостей для співпраці з Фінансовою інспекцією, через що Фінансова інспекція не може здійснювати на потрібному рівні нагляд за філією, заснованою в іноземній державі. [RT I, 19.03.2015, 4 - набув чинності 21.03.2016]

(1) Фінансова інспекція може визнати дозвіл на заснування філії в іноземній державі недійсним, якщо:

1) кредитодавець або кредитний посередник під час клопотання про дозвіл на заснування філії подав неправдиві дані, які мали істотне значення для вирішення питання про видачу дозволу, а також в інших випадках, коли кредитодавець або кредитний посередник подав чи за нього було подано Фінансовій інспекції неправдиві дані;

2) кредитодавець або кредитний посередник істотно порушив вимоги правових актів відповідної іноземної держави;

3) кредитодавець або кредитний посередник чи його філія не відповідає чинним умовам отримання дозволу на заснування філії;

4) кредитодавець або кредитний посередник не подає Фінансовій інспекції належних звітів про філію;

5) кредитодавця або кредитного посередника чи керівника його філії було покарано за винне діяння у сфері економіки, службове винне діяння, винне діяння проти власності або проти публічної довіри чи за терористичний злочин або за фінансування чи підтримку діяльності, спрямованої на його вчинення, і дані про покарання не видалено з реєстру покарань згідно із Законом про реєстр покарань, або щодо кредитодавця чи кредитного посередника або керівника його філії застосовано міжнародну санкцію;

6) кредитодавець або кредитний посередник не виконав припис Фінансової інспекції у встановлений строк або у встановленому обсязі;

7) ліцензію кредитодавця або кредитного посередника визнано недійсною;

8) виявляються обставини, встановлені § 69 цього Закону.

(2) Про рішення про визнання дозволу на заснування філії недійсним Фінансова інспекція невідкладно повідомляє кредитодавця або кредитного посередника та орган фінансового нагляду іноземної держави.

(3) Після того, як кредитодавець або кредитний посередник дізнався про визнання дозволу на заснування філії недійсним, він припиняє надання послуг через засновану в цій іноземній державі філію до встановленого Фінансовою інспекцією строку. [RT I, 19.03.2015, 4 - набув чинності 21.03.2016]

(1) Іпотечний кредитний посередник, який бажає заснувати філію в іншій договірній державі, повідомляє про свій намір Фінансову інспекцію та подає Фінансовій інспекції такі дані й документи:

1) назва договірної держави, в якій бажають заснувати філію;

2) адреса місцезнаходження філії в договірній державі;

3) імена керівників філії;

4) опис послуг, які планується надавати у філії;

5) інформація про кредитодавця, з яким пов'язаний іпотечний кредитний посередник, і про те, чи відповідає кредитодавець за діяльність іпотечного кредитного посередника в договірній державі повністю та беззастережно.

(2) Дані й документи, зазначені в частині 1 цього параграфа, подаються естонською мовою. На вимогу Фінансової інспекції дані й документи подаються разом із перекладом, зробленим присяжним перекладачем або нотаріально засвідченим, офіційною мовою або однією з офіційних мов тієї договірної держави, в якій іпотечний кредитний посередник бажає заснувати філію.

(3) Фінансова інспекція приймає рішення про передання даних і документів, зазначених у частині 1 цього параграфа, органу фінансового нагляду договірної держави або про відмову в цьому на підставах, встановлених частиною 5 цього параграфа, протягом одного місяця з дня отримання всіх необхідних даних і документів. Рішення про передання даних і документів або про відмову в цьому Фінансова інспекція невідкладно доводить до відома іпотечного кредитного посередника.

(4) Фінансова інспекція може залишити дані й документи, зазначені в частині 1 цього параграфа, без розгляду, якщо:

1) подані для передання дані або документи не відповідають вимогам, встановленим цим законом, або є неповними;

2) дані або документи, яких вимагала Фінансова інспекція, не подано у встановлений строк.

(5) Фінансова інспекція може прийняти рішення про відмову в переданні даних і документів, зазначених у частині 1 цього параграфа, якщо:

1) фінансовий стан, організаційна структура або інші можливості іпотечного кредитного посередника є недостатніми для надання в договірній державі планованих послуг, зазначених у заяві;

2) заснування філії або надання планованих послуг, зазначених у заяві, може зашкодити інтересам споживачів, фінансовому стану іпотечного кредитного посередника або надійності його діяльності;

3) подані для передання дані або документи є неправильними, оманливими або неповними.

(6) Іпотечний кредитний посередник може заснувати філію в договірній державі відповідно до того, що встановлено правовими актами іншої договірної держави.

(7) Іпотечний кредитний посередник повідомляє Фінансову інспекцію про зміну даних або документів, зазначених у частині 1 цього параграфа, за можливості щонайменше за один місяць до набрання зміною чинності або безпосередньо після її настання. Фінансова інспекція повідомляє про цю зміну також орган фінансового нагляду відповідної договірної держави.

(8) Фінансова інспекція може своїм приписом заборонити іпотечному кредитному посереднику діяльність через філію, засновану в іншій договірній державі, якщо:

1) наявна підстава для відмови в переданні даних і документів, встановлена частиною 5 цього параграфа;

2) орган фінансового нагляду договірної держави повідомив Фінансову інспекцію про порушення іпотечним кредитним посередником умов, встановлених правовим актом договірної держави або поставлених органом фінансового нагляду договірної держави.

(9) Фінансова інспекція невідкладно вручає іпотечному кредитному посереднику припис, зазначений у частині 8 цього параграфа. Іпотечний кредитний посередник зобов'язаний припинити надання своїх послуг у цій договірній державі до строку, визначеного Фінансовою інспекцією. [RT I, 19.03.2015, 4 – набув чинності 21.03.2016]

(1) Кредитодавець або кредитний посередник, який має намір транскордонно надавати послуги в іноземній державі, повідомляє про це Фінансову інспекцію та подає Фінансовій інспекції такі відомості й документи:

1) назва держави, у якій планується транскордонно надавати послуги;

2) опис послуг, які планується надавати транскордонно;

3) відомості про кредитодавців, з якими пов'язаний кредитний посередник, і про те, чи відповідає кредитодавець за діяльність кредитного посередника в іноземній державі повністю та беззастережно.

(2) Зазначені в частині 1 цього параграфа відомості та документи подаються естонською мовою.

(3) Якщо іпотечний кредитний посередник має намір транскордонно надавати послуги в договірній державі, він на вимогу Фінансової інспекції подає відомості та документи разом із перекладом, зробленим присяжним перекладачем або нотаріально засвідченим, офіційною мовою або однією з офіційних мов тієї договірної держави, у якій іпотечний кредитний посередник бажає транскордонно надавати послуги.

(4) Фінансова інспекція приймає рішення про передання зазначених у частині 1 цього параграфа відомостей і документів іпотечного кредитного посередника органу фінансового нагляду договірної держави або про відмову в такому переданні на підставах, установлених частиною 6 цього параграфа, протягом одного місяця з дня отримання всіх необхідних відомостей і документів. Про рішення щодо передання відомостей і документів або відмови в цьому Фінансова інспекція невідкладно повідомляє іпотечного кредитного посередника.

(5) Фінансова інспекція може залишити зазначені в частині 1 цього параграфа відомості та документи без розгляду, якщо вони:

1) не відповідають установленим цим законом вимогам або є неповними;

2) витребувані Фінансовою інспекцією відомості або документи не подано у встановлений строк.

(6) Фінансова інспекція може прийняти рішення про відмову в переданні зазначених у частині 1 цього параграфа відомостей і документів органу фінансового нагляду договірної держави, якщо:

1) подані відомості або документи не відповідають установленим цим законом вимогам або є неправильними, оманливими чи неповними;

2) фінансовий стан, організаційна структура або інші можливості іпотечного кредитного посередника не є достатніми для транскордонного надання послуг у договірній державі;

3) транскордонне надання послуг може зашкодити інтересам споживачів, його фінансовому стану або надійності діяльності.

(7) Кредитодавець або кредитний посередник може розпочати транскордонне надання послуг відповідно до того, що встановлено правовими актами іноземної держави. Іпотечний кредитний посередник може розпочати транскордонне надання послуг у договірній державі через один місяць після отримання від Фінансової інспекції зазначеного в частині 4 цього параграфа повідомлення.

(8) Кредитодавець або кредитний посередник повідомляє Фінансову інспекцію про зміну зазначених у частині 1 цього параграфа відомостей або документів за можливості щонайменше за один місяць до набрання зміною чинності або безпосередньо після її настання. Якщо іпотечний кредитний посередник транскордонно надає послуги в договірній державі, Фінансова інспекція повідомляє про зміну орган фінансового нагляду тієї договірної держави.

(9) Фінансова інспекція може своїм приписом заборонити кредитодавцю або кредитному посереднику транскордонне надання послуг, якщо:

1) подані відомості або документи не відповідають установленим цим законом вимогам або є неправильними, оманливими чи неповними;

2) фінансовий стан, організаційна структура або інші можливості кредитодавця чи кредитного посередника не є достатніми для транскордонного надання послуг у договірній державі;

3) транскордонне надання послуг може зашкодити інтересам споживачів, фінансовому стану кредитодавця чи кредитного посередника або надійності діяльності;

4) орган фінансового нагляду іноземної держави повідомив Фінансову інспекцію про порушення кредитодавцем або кредитним посередником умов, установлених правовим актом іноземної держави чи висунутих органом фінансового нагляду іноземної держави.

(10) Фінансова інспекція невідкладно вручає зазначений у частині 9 цього параграфа припис кредитодавцю або кредитному посереднику. Кредитодавець або кредитний посередник зобов'язаний припинити транскордонне надання послуг до визначеного Фінансовою інспекцією строку. [RT I, 19.03.2015, 4 - набув чинності 21.03.2016]

(1) Особа, яка згідно з правовими актами країни походження може надавати кредит, посередничати в наданні кредиту або надавати консультаційну послугу, може на підставі ліцензії, виданої компетентним наглядовим органом країни походження, надавати в Естонії таку саму послугу, заснувавши для цього філію або надаючи послуги в Естонії транскордонно, якщо цим законом не встановлено інакше. Країною походження у розумінні цього закону вважається країна, в якій особу засновано.

(2) Зазначена в частині 1 цього параграфа особа, яку засновано в іншій договірній державі та яка відповідає вимогам, встановленим для іпотечного кредитного посередника Директивою Європейського Парламенту і Ради 2014/17/ЄС про кредитні договори для споживачів, що стосуються житлової нерухомості, і якою вносяться зміни до директив 2008/48/ЄС і 2013/36/ЄС та до Регламенту (ЄС) № 1093/2010 (ELT L 60, 28.02.2014, lk 34–85), і яка згідно з правовими актами договірної держави може посередничати в наданні споживчого кредиту, пов'язаного з житловою нерухомістю, або надавати консультаційну послугу (далі — іпотечний кредитний посередник договірної держави), може на підставі ліцензії, виданої в країні походження, надавати в Естонії таку саму послугу, заснувавши для цього філію або надаючи послуги в Естонії транскордонно. До надання такої послуги застосовується встановлене в §§ 77 і 78 цього закону. [RT I, 11.03.2016, 1 - набув чинності 21.03.2016]

(3) Якщо іноземний кредитодавець бажає користуватися послугами кредитного агента, який діє в Естонії, використання кредитного агента прирівнюється до транскордонного надання послуг і до нього застосовуються положення цієї глави, що регулюють транскордонне надання послуг.

(4) Надаючи послуги в Естонії, іноземний кредитодавець або кредитний посередник повинен дотримуватися вимог, встановлених щодо його діяльності цим законом та на його підставі, а також інших вимог щодо діяльності в Естонії, які випливають з правових актів Естонії.

(5) Встановлене в частині 2 цього параграфа не застосовується:

1) до іпотечного кредитного посередника договірної держави, який посередничає в укладенні кредитних договорів, що їх пропонують кредитодавці, які не є кредитними установами у розумінні Директиви Європейського Парламенту і Ради 2013/36/ЄС про доступ до діяльності кредитних установ та пруденційний нагляд за кредитними установами й інвестиційними фірмами, якою вносяться зміни до Директиви 2002/87/ЄС та скасовуються директиви 2006/48/ЄС і 2006/49/ЄС (ELT L 176, 27.06.2013, lk 338–436), і які не мають дозволу на заснування філії в Естонії або на транскордонне надання послуг;

2) до кредитного посередника, пов'язаного лише з одним іпотечним кредитним посередником договірної держави. [RT I, 19.03.2015, 4 - набув чинності 21.03.2016]

(1) Іноземний кредитодавець або кредитний посередник зобов'язаний для заснування філії в Естонії або для транскордонного надання послуг клопотати перед Фінансовою інспекцією про видачу дозволу (далі в цьому параграфі та в §§ 75 і 76 — дозвіл).

(2) Для отримання дозволу Фінансовій інспекції подається письмова заява, а також такі дані й документи:

1) найменування та адреса кредитодавця або кредитного посередника;

2) передбачені пунктом 3 частини 1 § 12 цього закону дані про керівників кредитодавця або кредитного посередника та про керівників філії;

3) передбачені § 31 цього закону дані та документи про акціонерів або учасників, які мають значну участь у кредитодавці або кредитному посереднику;

4) обсяг ліцензії, виданої кредитодавцю або кредитному посереднику, та дані про орган, який видав ліцензію;

5) у разі заснування філії — її фірмове найменування та адреса;

6) у разі заснування філії — дані та документи, зазначені в пунктах 1, 3, 4 і 5 частини 2 § 386 Комерційного кодексу;

7) за наявності — звіти за два останні господарські роки;

8) бізнес-план, що відповідає умовам, встановленим § 13 цього закону, в якому зазначено всі послуги, що їх кредитодавець або кредитний посередник надає в Естонії;

9) за наявності кредитного агента — його ім'я (найменування), реєстровий або особистий код, а за їх відсутності — дата й місце народження та адреса.

(3) Крім даних, зазначених у частині 2 цього параграфа, іноземний кредитодавець або кредитний посередник має подати Фінансовій інспекції від органу фінансового нагляду країни походження:

1) згоду на заснування філії в Естонії або на транскордонне надання послуг в Естонії;

2) підтвердження того, що кредитодавець або кредитний посередник має в країні походження чинну ліцензію і що його діяльність є належною та відповідає добрій практиці;

3) дані про фінансовий стан кредитодавця або кредитного посередника, у тому числі опис схеми захисту прав споживачів, яка застосовується в країні походження щодо клієнтів кредитодавця або кредитного посередника.

(4) Зазначені в цьому параграфі дані та документи іноземною мовою подаються разом з перекладом естонською мовою, зробленим присяжним перекладачем або нотаріально засвідченим. За згодою Фінансової інспекції зазначені дані та документи можуть бути подані також іншою мовою. [RT I, 19.03.2015, 4 - набув чинності 21.03.2016]

(1) До розгляду клопотання про дозвіл, перевірки даних, а також до надання дозволу та визнання його недійсним застосовується встановлене в § 14–16, 18 і 19 цього закону, якщо з цього параграфа не випливає інше.

(2) Крім підстав, встановлених у § 16 цього закону, Фінансова інспекція може відмовити в наданні дозволу, якщо:

1) правові акти країни походження надавача кредиту або кредитного посередника не зобов'язують здійснювати достатній нагляд або Фінансова інспекція має підстави вважати, що орган фінансового нагляду іноземної держави не забезпечує достатнього нагляду за заявником;

2) орган фінансового нагляду іноземної держави не має правових підстав, можливостей або готовності до достатньої та дієвої співпраці з Фінансовою інспекцією;

3) Фінансова інспекція має підстави вважати, що неможливо в потрібному обсязі перевірити або забезпечити виконання заявником вимог, встановлених цим законом або іншими правовими актами;

4) структура організації іноземного надавача кредиту або кредитного посередника не відповідає змісту запланованої діяльності або його фінансовий стан, на думку Фінансової інспекції, не є достатньо міцним, або

5) до діяльності заявника в країні його походження не застосовуються вимоги, щонайменше настільки ж суворі, як вимоги, передбачені цим законом для надавача кредиту або кредитного посередника.

(3) Фінансова інспекція може визнати дозвіл недійсним, якщо виявляються обставини, встановлені в § 16 цього закону або в частині 2 цього параграфа. [RT I, 19.03.2015, 4 - набув чинності 21.03.2016]

(1) Іноземний надавач кредиту або кредитний посередник, який бажає надавати в Естонії послуги, не зазначені в бізнес-плані, поданому при клопотанні про дозвіл, клопоче перед Фінансовою інспекцією про зміну дозволу.

(2) Для зміни дозволу іноземний надавач кредиту або кредитний посередник подає Фінансовій інспекції дані та документи, зазначені в пунктах 1–5 і 8 частини 2 § 74 цього закону.

(3) До розгляду клопотання про зміну дозволу на заснування філії, перевірки даних і вирішення питання про зміну дозволу застосовується встановлене в § 14–16 цього закону. [RT I, 19.03.2015, 4 - набув чинності 21.03.2016]

(1) Іпотечний кредитний посередник договірної держави, який бажає заснувати філію або надавати в Естонії послуги транскордонно, повідомляє про це Фінансову інспекцію через орган фінансового нагляду договірної держави. Фінансовій інспекції подаються такі дані та документи:

1) опис запланованих послуг філії або послуг, що надаватимуться транскордонно;

2) відомості про надавачів кредиту, з якими пов'язаний іпотечний кредитний посередник, і про те, чи відповідає надавач кредиту за діяльність іпотечного кредитного посередника повністю та безумовно.

(2) Зазначені в частині 1 цього параграфа дані та документи іноземною мовою подаються разом із перекладом естонською мовою, зробленим присяжним перекладачем або нотаріально засвідченим. За згодою Фінансової інспекції зазначені дані та документи можна подати іншою мовою.

(3) Фінансова інспекція невідкладно повідомляє орган фінансового нагляду договірної держави про отримання даних і документів, зазначених у частині 1 цього параграфа. Іпотечний кредитний посередник договірної держави може заснувати філію або розпочати транскордонне надання послуг в Естонії через один місяць від дня, коли Фінансова інспекція отримала зазначені в частині 1 цього параграфа дані та документи.

(4) Після отримання зазначених у частині 1 цього параграфа даних і документів, до заснування філії іпотечного кредитного посередника або протягом двох місяців від отримання даних і документів, Фінансова інспекція повідомляє іпотечному кредитному посереднику умови діяльності як кредитного посередника в Естонії, які не врегульовані Директивою Європейського Парламенту і Ради 2014/17/ЄС.

(5) Про зміну даних або документів, зазначених у частині 1 цього параграфа, слід повідомити Фінансову інспекцію за можливості щонайменше за один місяць наперед.

(6) При внесенні філії до комерційного реєстру подається підтвердження Фінансової інспекції про отримання даних, зазначених у частині 1 цього параграфа.

(7) Фінансова інспекція оприлюднює на своєму вебсайті інформацію про іпотечного кредитного посередника договірної держави відповідно до встановленого в § 20 цього закону. [RT I, 19.03.2015, 4 - набув чинності 21.03.2016]

(1) Знання, навички та досвід працівників заснованої в Естонії філії іпотечного кредитного посередника договірної держави повинні відповідати вимогам, встановленим у § 40 цього закону. [RT I, 11.11.2025, 1 - набув чинності 21.11.2025]

(1¹) До працівників іпотечного кредитного посередника договірної держави, який надає в Естонії послуги транскордонно, вимоги, встановлені в § 40 цього закону, застосовуються в обмеженому обсязі. [RT I, 11.11.2025, 1 - набув чинності 21.11.2025]

(1²) Докладніші вимоги до фахових знань, навичок і досвіду працівників іпотечного кредитного посередника, зазначеного в частині 1 цього параграфа, встановлює постановою міністр, відповідальний за цю сферу. [RT I, 11.11.2025, 1 - набув чинності 21.11.2025]

(2) Фінансова інспекція співпрацює з органом фінансового нагляду договірної держави для перевірки знань, навичок і досвіду працівників та для обміну інформацією про вимоги, встановлені щодо знань, навичок і досвіду працівників. [RT I, 19.03.2015, 4 - набув чинності 21.03.2016]

(1) Фінансова інспекція здійснює нагляд за діяльністю надавача кредиту або кредитного посередника відповідно до цього закону, Закону про Фінансову інспекцію та інших правових актів, що регулюють діяльність надавача кредиту або кредитного посередника, у порядку, встановленому виданими на їх підставі правовими актами.

(1) Метою нагляду є забезпечити відповідність закону та іншим правовим актам заснування та діяльності надавача кредиту або кредитного посередника, у тому числі надання кредиту, посередництва в наданні кредиту чи надання консультаційної послуги, а також знань, навичок і досвіду керівників і працівників надавача кредиту та кредитного посередника, зважаючи насамперед на захист інтересів і прав споживачів.

(1) Наглядова діяльність Фінансової інспекції охоплює:

1) усіх кредитодавців та кредитних посередників, зареєстроване місцезнаходження яких перебуває в Естонії, у тому числі кредитодавців та кредитних посередників, зазначених у частині 8 § 2 цього Закону;

2) кредитодавців та кредитних посередників, які є дочірніми підприємствами естонських кредитодавців та кредитних посередників, заснованими в іноземних державах, а також їхні філії, якщо нагляд за ними не здійснює установа фінансового нагляду іноземної держави або якщо з установою фінансового нагляду цієї держави укладено відповідну домовленість;

3) кредитодавців та кредитних посередників, які є дочірніми підприємствами іноземних кредитодавців та кредитних посередників, заснованими в Естонії, а також їхні філії, якщо з установою фінансового нагляду відповідної іноземної держави не домовлено про інше;

4) господарські товариства, що належать до тієї самої консолідаційної групи, що й кредитодавець або кредитний посередник.

(1) Якщо кредитодавець або кредитний посередник, філія якого заснована в іноземній державі або який надає послуги в іноземній державі транскордонно, порушує вимоги правових актів, що діють у цій іноземній державі, Фінансова інспекція за пропозицією установи фінансового нагляду іноземної держави невідкладно вживає заходів для припинення порушення. Фінансова інспекція повідомляє установу фінансового нагляду іноземної держави про вжиті заходи.

(2) Про визнання недійсними ліцензії та дозволу на заснування філії в іноземній державі Фінансова інспекція невідкладно повідомляє установу фінансового нагляду тієї іноземної держави, у якій кредитодавець або кредитний посередник надає послуги транскордонно чи в якій заснована філія кредитодавця або кредитного посередника.

(3) Філія кредитодавця або кредитного посередника чи кредитодавець або кредитний посередник, який надає послуги транскордонно, зобов’язаний на вимогу установи фінансового нагляду іноземної держави подати інформацію, необхідну для здійснення нагляду за діяльністю філії або кредитодавця чи кредитного посередника в цій державі.

(1) Фінансова інспекція може вимагати від іноземного кредитодавця або кредитного посередника, який надає послуги в Естонії, звіти, додаткові дані та документи, необхідні для здійснення нагляду за ним в обсязі, встановленому цим Законом, а також дані, необхідні для збирання статистики.

(2) Іноземний кредитодавець або кредитний посередник, який надає послуги в Естонії та ліцензію якого установа фінансового нагляду іноземної держави зупинила або визнала недійсною, не може продовжувати діяльність та надавати послуги в Естонії.

(3) Якщо іноземний кредитодавець або кредитний посередник, який надає послуги в Естонії, порушує вимоги, встановлені цим Законом або іншими правовими актами, Фінансова інспекція може для припинення порушення застосувати передбачені цим Законом заходи та санкції або визнати недійсним дозвіл на заснування філії.

(1) Фінансова інспекція здійснює нагляд за діяльністю заснованої в Естонії філії іпотечного кредитного посередника договірної держави, перевіряючи виконання вимог, встановлених у § 38 частині 1, § 47 частині 1 першому реченні та частині 2, § 50 частині 2, §§ 51, 53¹ і 77 та § 78 частині 1 цього закону, § 29 закону про рекламу, розділі 2 глави 3 закону про захист прав споживачів, а також §§ 403³, 403⁵, 406 і 409, § 416 частині 4 та § 417¹ частинах 1¹–2 Зобов'язально-правового закону. [RT I, 11.11.2025, 1 - jõust. 21.11.2025]

(2) Фінансова інспекція може вимагати від іпотечного кредитного посередника договірної держави, який заснував в Естонії філію, припинення порушення вимог, встановлених у § 38 частині 1, § 47 частині 1 першому реченні та частині 2, § 50 частині 2, §§ 51, 53¹ і 77 та § 78 частині 1 цього закону, § 29 закону про рекламу, розділі 2 глави 3 закону про захист прав споживачів, а також §§ 403³, 403⁵, 406 і 409, § 416 частині 4 та § 417¹ частинах 1¹–2 Зобов'язально-правового закону, або співпраці у вирішенні спору зі споживачем. [RT I, 11.11.2025, 1 - jõust. 21.11.2025]

(3) Якщо заснована в Естонії філія іпотечного кредитного посередника договірної держави не припиняє порушення, Фінансова інспекція може з метою захисту споживачів, кредиторів та публічного інтересу застосувати щодо відповідної філії передбачені законом заходи для припинення порушення, повідомивши про вжиті заходи орган фінансового нагляду договірної держави. [RT I, 11.11.2025, 1 - jõust. 21.11.2025]

(4) Якщо заснована в Естонії філія іпотечного кредитного посередника договірної держави, попри застосовані Фінансовою інспекцією заходи, продовжує порушувати вимоги, встановлені законом або виданими на його підставі правовими актами, Фінансова інспекція може після повідомлення органу фінансового нагляду договірної держави застосувати передбачені цим законом заходи для запобігання подальшому порушенню або покарати за нього, а за потреби — перешкодити подальшим угодам філії відповідного іпотечного кредитного посередника в Естонії. Для припинення порушення Фінансова інспекція може своїм приписом заборонити діяльність в Естонії заснованої в Естонії філії іпотечного кредитного посередника договірної держави. [RT I, 11.11.2025, 1 - jõust. 21.11.2025]

(5) Про заходи, застосовані згідно з частинами 3 і 4 цього параграфа, Фінансова інспекція невідкладно повідомляє Європейську Комісію.

(6) Якщо орган фінансового нагляду договірної держави не згоден із застосованими Фінансовою інспекцією заходами, він може звернутися до Європейського органу банківського нагляду і попросити допомоги відповідно до § 46² частини 5 закону про Фінансову інспекцію.

(7) Якщо Фінансова інспекція має очевидні та доказові підстави вважати, що іпотечний кредитний посередник договірної держави, який надає в Естонії послуги транскордонно, не виконує обов'язків, що випливають з правових актів, або що іпотечний кредитний посередник, який заснував в Естонії філію, не виконує обов'язків, що випливають з правових актів і не зазначені в частині 1 цього параграфа, вона повідомляє про встановлені обставини орган фінансового нагляду договірної держави, який вживає заходів, що випливають з правового акта договірної держави. [RT I, 11.11.2025, 1 - jõust. 21.11.2025]

(8) Якщо орган фінансового нагляду договірної держави протягом одного місяця з дня, коли він дізнався про порушення, не вживає заходів для його припинення або якщо вжиті заходи є недостатніми і іпотечний кредитний посередник договірної держави продовжує порушувати вимоги, встановлені правовими актами, і це очевидно шкодить інтересам споживачів або належному функціонуванню ринків, Фінансова інспекція зобов'язана після повідомлення органу фінансового нагляду договірної держави застосувати заходи, необхідні для захисту споживачів і забезпечення належного функціонування ринків, зокрема перешкоджаючи іпотечному кредитному посереднику, який порушує вимоги, розпочинати нові угоди в Естонії, та повідомивши про застосовані заходи Європейську Комісію і Європейський орган банківського нагляду.

(9) У випадку, зазначеному в частині 8 цього параграфа, Фінансова інспекція може звернутися до Європейського органу банківського нагляду і попросити допомоги відповідно до § 46² частини 5 закону про Фінансову інспекцію.

(1) Фінансова інспекція за потреби роз'яснює учаснику провадження його права та обов'язки у наглядовому провадженні.

(2) Учасник провадження має право ознайомитися із зібраними про нього Фінансовою інспекцією даними, а також робити з них копії та витяги. Фінансова інспекція має право відмовити у видачі даних учаснику провадження, якщо це шкодить або може зашкодити правомірним інтересам третьої особи або якщо ознайомлення з даними перешкоджає досягненню цілей нагляду чи ставить під загрозу встановлення істини у кримінальному провадженні.

(3) Учасник провадження має право у наглядовому провадженні ставити свідку запитання через Фінансову інспекцію. Фінансова інспекція має право обґрунтовано відмовити у передачі запитань свідку, якщо запитання не стосуються справи, або з метою запобігання порушенню прав чи інтересів свідка.

(4) Якщо учасник провадження без законної перешкоди не з'являється в адміністративному провадженні на виклик Фінансової інспекції, Фінансова інспекція може застосувати щодо учасника провадження примусовий платіж.

(1) Для здійснення нагляду Фінансова інспекція має право безоплатно вимагати інформацію, документи та усні або письмові пояснення щодо обставин, які мають значення для здійснення нагляду, від таких осіб:

1) керівник і працівник кредитодавця або кредитного посередника, у тому числі керівник і працівник філії кредитодавця або кредитного посередника іноземної держави;

2) керівник і працівник товариства, що входить до тієї самої консолідаційної групи, що й кредитодавець або кредитний посередник;

3) акціонер або учасник кредитодавця чи кредитного посередника;

4) третя особа — лише за наявності обґрунтованої потреби;

5) ліквідатор або керуючий банкрутством кредитодавця чи кредитного посередника;

6) представник державної установи, установи одиниці місцевого самоврядування, державного основного реєстру, державного реєстру, а також відповідального та уповноваженого обробника державної бази даних.

(2) З метою наглядової діяльності Фінансова інспекція має право:

1) проводити перевірку на місці в товариствах, що входять до тієї самої консолідаційної групи, що й кредитодавець або кредитний посередник, для перевірки переданої Фінансовій інспекції інформації, а також вимагати подання даних і документів, необхідних для здійснення нагляду;

2) вимагати від кредитодавця або кредитного посередника всі дані, необхідні для перевірки дотримання вимог щодо зберігання майна;

3) отримувати інформацію від внутрішнього аудитора та аудитора кредитодавця або кредитного посередника і співпрацювати з ними.

(3) У разі потреби Фінансова інспекція може зобов'язати особу з'явитися для надання пояснень у визначений Фінансовою інспекцією час до службових приміщень Фінансової інспекції.

(4) З метою здійснення нагляду Фінансова інспекція має право отримувати від третьої особи інформацію, пов'язану з кредитодавцем або кредитним посередником, не повідомляючи кредитодавця або кредитного посередника про передання такої інформації. Третя особа не може повідомляти кредитодавця або кредитного посередника про передання інформації.

(5) У разі потреби Фінансова інспекція може видати розпорядження, у якому встановлює строк для надання зазначеної в частині 1 цього параграфа інформації або для вчинення дій, передбачених частинами 2 і 3.

(6) Для здійснення нагляду Фінансова інспекція має право отримувати від кредитної установи дані, що містять банківську таємницю, про кредитодавця та кредитного посередника і про їхніх споживачів, а також про третю особу, якій передано завдання кредитодавця або кредитного посередника.

(1) Для здійснення нагляду Фінансова інспекція має право проводити перевірку на місці в межах нагляду, передбаченого цим законом.

(2) Перевірка на місці проводиться, якщо:

1) необхідно перевірити подані дані;

2) у Фінансової інспекції є підозра, що порушено вимоги цього закону або інших правових актів, зазначених у частині 1 § 2 Закону про Фінансову інспекцію, чи вимоги, встановлені на їх підставі;

3) це необхідно на підставі клопотання органу фінансового нагляду договірної держави;

4) це необхідно для виконання інших наглядових завдань.

(3) Фінансова інспекція видає розпорядження про проведення перевірки на місці, у якому зазначаються мета та обсяг перевірки, тривалість періоду й час проведення перевірки. Розпорядження вручається особі, яку перевіряють, не пізніше ніж за три робочі дні до початку перевірки на місці, за винятком випадку, коли попереднє повідомлення про розпорядження поставило б під загрозу досягнення мети перевірки. Перевірку на місці проводить уповноважений працівник Фінансової інспекції (далі в цій главі — перевіряючий), якщо цим законом не передбачено інше.

(4) Під час перевірки на місці перевіряючий має право:

1) заходити до всіх приміщень і брати у своє володіння дані, дотримуючись при цьому всіх правил безпеки, що діють щодо особи, яку перевіряють;

2) вимагати забезпечення необхідних для роботи умов і користуватися окремим приміщенням;

3) без обмежень досліджувати документи та носії даних, необхідні для здійснення нагляду, робити з них витяги, копії та дублікати, а також спостерігати за робочими процесами;

4) отримувати від керівників і працівників особи, яку перевіряють, усні та письмові пояснення, які в разі потреби або на вимогу особи, що надає пояснення, протоколюються.

(5) Правління особи, яку перевіряють, зобов'язане призначити компетентного представника, у присутності якого проводиться перевірка і який подає перевіряючому необхідні для виконання його завдань документи та іншу інформацію, у тому числі висновки аудитора щодо звітів особи, яку перевіряють, та інші відповідні звіти аудитора, а також надає щодо них необхідні пояснення.

(6) У випадку, зазначеному в пункті 3 частини 2 цього параграфа, Фінансова інспекція може уповноважити на проведення перевірки на місці орган фінансового нагляду іншої договірної держави або призначеного ним аудитора чи експерта.

(7) Договірна держава походження може проводити перевірку на місці щодо діяльності такого кредитодавця договірної держави, який пропонує споживчий кредит або споживчий кредит, забезпечений іпотекою, а також щодо діяльності заснованої в Естонії філії кредитного посередника, попередньо повідомивши про це Фінансову інспекцію.

(1) Особа, яка проводить перевірку, зобов'язана протягом трьох місяців після завершення перевірки скласти акт про результати перевірки на місці, який Фінансова інспекція невідкладно вручає особі, що перевіряється. [RT I, 11.11.2025, 1 - набув чинності 21.11.2025]

(2) Особа, що перевіряється, має право протягом одного місяця з дня вручення акта подати письмові пояснення.

(3) Після розгляду письмових пояснень особи, що перевіряється, але не пізніше ніж через п'ять місяців після завершення перевірки на місці, Фінансова інспекція складає остаточний акт, який вручається особі, що перевіряється. [RT I, 11.11.2025, 1 - набув чинності 21.11.2025]

(4) [Втратив чинність – RT I, 11.11.2025, 1 - набув чинності 21.11.2025]

(5) Якщо після перевірки на місці або після отримання письмових пояснень особи, що перевіряється, з'ясовуються обставини, які потребують додаткової оцінки, або Фінансова інспекція отримує додаткову інформацію, Фінансова інспекція може продовжити строк складення акта, зазначеного в частині 1 цього параграфа, або остаточного акта, зазначеного в частині 3, до двох місяців. Якщо протягом цього періоду до остаточного акта вносяться суттєві зміни, Фінансова інспекція надсилає його особі, що перевіряється, повторно для отримання письмових пояснень. [RT I, 11.11.2025, 1 - набув чинності 21.11.2025]

(6) Фінансова інспекція може остаточним актом встановити особі, що перевіряється, строк усунення недоліків або інші обов'язки та застосувати в разі їх невиконання чи неналежного виконання примусовий платіж. [RT I, 11.11.2025, 1 - набув чинності 21.11.2025]

(7) Фінансова інспекція має право оприлюднити остаточний акт перевірки на місці або його частину, якщо це відповідає інтересам інвесторів і клієнтів суб'єкта фінансового нагляду та є необхідним для забезпечення стабільності й прозорості фінансового сектору. [RT I, 11.11.2025, 1 - набув чинності 21.11.2025]

(1) Фінансова інспекція може залучити до наглядового провадження експерта для з'ясування суттєвих обставин, які потребують спеціальних знань.

(2) Фінансова інспекція має право вимагати проведення позачергової аудиторської перевірки, якщо:

1) є обґрунтована підозра, що звіти або інформація, подані Фінансовій інспекції чи громадськості, є оманливими або не відповідають дійсності;

2) були вчинені правочини, внаслідок яких кредитодавцю або кредитному посереднику, господарському товариству, що входить до консолідаційної групи кредитодавця або кредитного посередника, чи клієнтам може бути завдано або вже завдано суттєвої шкоди;

3) у наглядовому провадженні потребує додаткового з'ясування інше суттєве питання, пов'язане з фінансовим станом кредитодавця або кредитного посередника чи господарського товариства, що входить до консолідаційної групи кредитодавця або кредитного посередника.

(3) Фінансова інспекція залучає експерта або аудитора для проведення позачергової аудиторської перевірки з власної ініціативи чи за клопотанням учасника провадження. Ім'я експерта або аудитора та причина його залучення повідомляються учаснику провадження до залучення експерта або аудитора, за винятком випадків, коли справу потрібно розглянути невідкладно або коли повідомлення може перешкодити досягненню мети експертизи чи позачергової аудиторської перевірки.

(4) Якщо експерт або аудитор, який проводить позачергову аудиторську перевірку, встановлює суттєві для наглядового провадження обставини, з'ясування яких Фінансова інспекція йому прямо не доручала, він подає свою думку або оцінку і щодо цих обставин.

(5) Експерт і аудитор, який проводить позачергову аудиторську перевірку, мають право користуватися правами, передбаченими частиною 4 § 87 цього закону, виключно з метою виконання наданих їм завдань, а також вносити Фінансовій інспекції та учаснику провадження пропозиції щодо подання додаткових даних і документів. Експерт і аудитор, який проводить позачергову аудиторську перевірку, можуть користуватися правом, передбаченим частиною 4 § 87 цього закону, лише за дозволом особи, що перевіряється, або в її присутності. Експерт зобов'язаний зберігати в таємниці інформацію, що не підлягає оприлюдненню і стала йому відома у зв'язку з виконанням завдань, зазначених у цьому параграфі.

(6) Витрати на експертизу або позачергову аудиторську перевірку покриває Фінансова інспекція. Якщо експерт або аудитор залучається за клопотанням учасника провадження, витрати на експертизу або позачергову аудиторську перевірку сплачує учасник провадження.

(1) Фінансова інспекція має право видати припис, якщо:

1) у результаті нагляду виявлено порушення вимог цього закону, законів, зазначених у § 2 Закону про Фінансову інспекцію, або інших правових актів, що регулюють діяльність кредитодавців чи кредитних посередників, або правових актів, установлених на їх підставі;

2) необхідно запобігти правопорушенню, зазначеному в пункті 1 цієї частини;

3) ризики, взяті на себе кредитодавцем або кредитним посередником, суттєво зросли чи наявні інші обставини, які загрожують або можуть загрожувати його діяльності, клієнтам або інтересам чи надійності фінансового сектору в цілому;

4) це необхідно для захисту інтересів клієнтів або для забезпечення прозорості фінансового сектору.

(2) Отримувач припису повинен невідкладно після повідомлення про припис розпочати його виконання.

(3) Подання скарги та її розгляд не зупиняють виконання припису, якщо Фінансова інспекція не встановила інше.

(1) Фінансова інспекція має право приписом:

1) заборонити вчинення правочинів або дій чи обмежити їх обсяг;

2) у разі істотного порушення вимог цього закону або законів, зазначених у § 2 Закону про Фінансову інспекцію, та встановлених на їх підставі правових актів — вимагати призупинення господарської діяльності кредитодавця або кредитного посередника;

3) частково або повністю заборонити здійснення виплат із прибутку кредитодавця або кредитного посередника;

4) вимагати обмеження операційних витрат кредитодавця або кредитного посередника;

5) вимагати зміни внутрішніх правил кредитодавця або кредитного посередника;

6) вимагати відкликання керівника кредитодавця або кредитного посередника;

7) внести загальним зборам кредитодавця або кредитного посередника пропозицію про заміну аудитора кредитодавця або кредитного посередника;

8) вимагати відсторонення працівника кредитодавця або кредитного посередника від роботи;

9) внести пропозицію змінити або доповнити організаційну структуру кредитодавця або кредитного посередника;

10) вимагати відкликання наданого кредитодавцем кредитному посереднику права надавати послугу;

11) вимагати від кредитного посередника, який діє в іноземній державі, припинення порушення вимог правових актів, чинних в іноземній державі;

12) заборонити кредитодавцю або кредитному посереднику договірної держави діяльність чи надання послуг в Естонії або естонському кредитодавцю чи кредитному посереднику — діяльність чи транскордонне надання послуг у договірній державі;

13) вимагати приведення послуг, що надаються філією кредитного посередника, у відповідність до вимог, установлених цим законом;

14) вимагати негайного припинення такої дії або бездіяльності кредитодавця чи кредитного посередника, якою завдається шкода колективним інтересам споживачів, або утримання від такої дії;

15) висувати інші вимоги для виконання цього закону або законів, зазначених у § 2 Закону про Фінансову інспекцію, та встановлених на їх підставі правових актів.

(2) Крім передбаченого в § 95 цього закону, у разі невиконання припису Фінансової інспекції можуть застосовуватися інші передбачені цим законом заходи, зокрема:

1) визнати недійсною ліцензію кредитодавця або кредитного посередника;

2) визнати недійсним дозвіл на заснування філії;

3) вимагати відкликання керівника кредитодавця або кредитного посередника судом;

4) звернутися від імені Естонської Республіки з позовом до суду та вимагати від кредитодавця або кредитного посередника припинення використання типових умов чи нечесних комерційних прийомів, які нерозумно шкодять колективним інтересам споживачів, або іншої діяльності, що порушує права споживачів.

(3) Про застосування до іпотечного кредитного посередника заходів, зазначених у пунктах 1 і 2 частини 1 цього параграфа та в §§ 95–103 цього закону, або про винесення припису Фінансова інспекція негайно повідомляє Європейську Комісію та орган фінансового нагляду договірної держави іпотечного кредитного посередника.

(4) Про винесення іпотечному кредитному посереднику припису, передбаченого пунктом 1 частини 1 цього параграфа, Фінансова інспекція негайно повідомляє Європейський банківський орган.

(1) Правління кредитодавця або кредитного посередника зобов'язане повідомити Фінансову інспекцію про проведення загальних зборів і засідання ради щонайменше за два тижні наперед. Про проведення позачергових загальних зборів слід за можливості повідомити щонайменше за один тиждень наперед.

(2) Фінансова інспекція має право винести припис:

1) про скликання правління, ради або загальних зборів кредитодавця чи кредитного посередника;

2) про внесення до порядку денного правління, ради або загальних зборів питання, яке, на думку Фінансової інспекції, є необхідним.

(3) Фінансова інспекція має право направляти на засідання своїх представників, які мають право висловлювати позиції та вносити пропозиції, а також вимагати їх внесення до протоколу засідання.

(1) Суд за місцезнаходженням кредитодавця або кредитного посередника може на підставі заяви Фінансової інспекції визнати недійсним рішення загальних зборів, ради або правління, що суперечить закону, виданому на його підставі правовому акту чи статуту кредитодавця або кредитного посередника, якщо заяву подано протягом трьох місяців з дня ухвалення рішення.

(1) Кредитодавець або кредитний посередник зобов'язаний негайно інформувати Фінансову інспекцію про зміну всіх даних та обставин, які були підставою для ухвалення рішення про видачу ліцензії кредитодавцю або кредитному посереднику, а також подати такі дані й документи:

1) у разі зміни фірмового найменування, адреси або контактних даних кредитодавця чи кредитного посередника — фірмове найменування, адресу місцезнаходження та контактні дані;

2) у разі зміни статуту — зміни до статуту та змінений текст;

3) у разі зміни порядку або правил, визначених внутрішніми правилами, — змінені внутрішні правила;

4) у разі зміни керівників — дані, зазначені в частині 1 § 41 цього закону;

5) у разі зміни аудитора — дані, зазначені в частині 3 § 41 цього закону;

6) обставини, які впливають або можуть істотно вплинути на фінансовий стан кредитодавця або кредитного посередника;

7) іншу інформацію, якщо це передбачено цим законом.

(2) Про зміну зазначених у частині 1 цього параграфа фірмового найменування або адреси місцезнаходження та контактних даних кредитодавець або кредитний посередник повідомляє Фінансову інспекцію негайно у формі, що дозволяє письмове відтворення.

(3) Кредитодавець або кредитний посередник зобов'язаний на вимогу Фінансової інспекції негайно оприлюднити зазначені в частині 1 цього параграфа дані й документи, за винятком зазначеного в пунктах 3 і 6 цієї частини.

(1) У разі невиконання припису Фінансової інспекції або іншого адміністративного акта, виданого на підставі цього закону, Фінансова інспекція може застосувати примусовий платіж у порядку, встановленому Законом про заміщувальне виконання та примусовий платіж.

(2) Якщо адміністративний акт залишено невиконаним або виконано неналежно, гранична сума примусового платежу для фізичної особи становить першого разу до 5000 євро, а наступних разів — до 10 000 євро для примушення до виконання одного й того самого обов'язку, разом до 1 000 000 євро або суму, що відповідає подвійному розміру вигоди, отриманої внаслідок порушення, чи відвернених збитків. [RT I, 04.07.2024, 2 - набув чинності 14.07.2024]

(3) Якщо адміністративний акт залишено невиконаним або виконано неналежно, гранична сума примусового платежу для юридичної особи становить першого разу до 10 000 євро, а наступних разів — до 100 000 євро для примушення до виконання одного й того самого обов'язку, разом до 1 000 000 євро або до десяти відсотків річного чистого обороту, включно з валовим доходом згідно з останнім доступним бухгалтерським звітом, що складається з плати за послуги, а також процентних та інших подібних доходів, або суму, що відповідає подвійному розміру вигоди, отриманої внаслідок порушення, чи відвернених збитків. [RT I, 04.07.2024, 2 - набув чинності 14.07.2024]

(1) За неоприлюднення або неподання Фінансовій інспекції передбаченого цим законом звіту, документа, пояснення чи іншої інформації або даних, за несвоєчасне їх подання чи подання або оприлюднення неправильної, неповної або оманливої інформації, а також за подання даних у такому вигляді, який не дає змоги здійснювати нагляд, – карається грошовим штрафом до 100 000 євро. [RT I, 04.07.2024, 2 - набув чинності 14.07.2024]

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається грошовим штрафом до 1 000 000 євро або до десяти відсотків річного чистого обороту. [RT I, 04.07.2024, 2 - набув чинності 14.07.2024]

(1) За набуття участі у кредитодавці або кредитному посереднику, її відчуження чи перетворення кредитодавця або кредитного посередника на контрольоване господарське товариство без попереднього повідомлення Фінансової інспекції згідно з цим законом або всупереч припису, зазначеному в § 34 цього закону, а також за здійснення права голосу чи інших прав, що дають змогу контролю в кредитодавці або кредитному посереднику, всупереч припису Фінансової інспекції, – карається грошовим штрафом до 100 000 євро. [RT I, 04.07.2024, 2 - набув чинності 14.07.2024]

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається грошовим штрафом до 1 000 000 євро або до десяти відсотків річного чистого обороту. [RT I, 04.07.2024, 2 - набув чинності 14.07.2024]

(1) За порушення кредитодавцем або кредитним посередником вимог, установлених цим законом до внутрішнього контролю або внутрішніх правил, – карається грошовим штрафом до 100 000 євро. [RT I, 04.07.2024, 2 - набув чинності 14.07.2024]

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається грошовим штрафом до 1 000 000 євро або до десяти відсотків річного чистого обороту. [RT I, 04.07.2024, 2 - набув чинності 14.07.2024]

[RT I, 08.07.2025, 4 - набув чинності 15.07.2025]

(1) За порушення передбаченого § 48, 49 або 50 цього закону обов'язку кредитодавця або кредитного посередника, пов'язаного з оцінюванням кредитоспроможності споживача, або передбаченого § 403⁴ Зобов'язально-правового закону принципу відповідального кредитування, – карається грошовим штрафом до 100 000 євро.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається грошовим штрафом до 1 000 000 євро. [RT I, 08.07.2025, 4 - набув чинності 15.07.2025]

(1) За недотримання граничної межі вартості кредиту, встановленої § 406² Зобов'язально-правового закону, – карається грошовим штрафом до 300 штрафних одиниць.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається грошовим штрафом до 1 000 000 євро. [RT I, 08.07.2025, 4 - набув чинності 15.07.2025]

(1) За порушення вимог, установлених § 46 цього закону щодо передання діяльності кредитодавця або кредитного посередника, – карається грошовим штрафом до 100 000 євро. [RT I, 04.07.2024, 2 - набув чинності 14.07.2024]

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається грошовим штрафом до 1 000 000 євро або до десяти відсотків річного чистого обороту. [RT I, 04.07.2024, 2 - набув чинності 14.07.2024]

[Втратив чинність - RT I, 17.03.2023, 2 - набр. чинності 01.11.2023]

(1) За порушення передбаченої § 55 цього закону вимоги щодо зберігання майна споживача – карається грошовим штрафом до 100 000 євро. [RT I, 04.07.2024, 2 - набув чинності 14.07.2024]

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається грошовим штрафом до 1 000 000 євро або до десяти відсотків річного чистого обороту. [RT I, 04.07.2024, 2 - набув чинності 14.07.2024]

(1) За порушення вимог, установлених § 74, 77 або 78 цього закону щодо діяльності іноземного кредитодавця або кредитного посередника, у тому числі за надання кредиту або посередництво в наданні кредиту в Естонії без повідомлення Фінансової інспекції, – карається грошовим штрафом до 100 000 євро. [RT I, 04.07.2024, 2 - набув чинності 14.07.2024]

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається грошовим штрафом до 1 000 000 євро або до десяти відсотків річного чистого обороту. [RT I, 04.07.2024, 2 - набув чинності 14.07.2024]

(1) Строк давності проступків, передбачених цією главою, становить три роки. [RT I, 17.03.2023, 2 - набув чинності 01.11.2023]

(1) Органом позасудового провадження щодо проступків, передбачених цією главою, є Фінансова інспекція.

(1) Кредитодавець або кредитний посередник, який був заснований і діяв до набрання чинності цим законом, повинен клопотати перед Фінансовою інспекцією про видачу ліцензії на діяльність та привести свою діяльність і документи у відповідність із встановленим цим законом до 21 березня 2016 року.

(2) Рішення про видачу такому кредитодавцю або кредитному посереднику ліцензії на діяльність чи про відмову в її видачі Фінансова інспекція приймає протягом шести місяців від дня отримання всіх необхідних належно оформлених даних і документів та виконання вимог, але не пізніше ніж зі спливом восьми місяців від дня отримання клопотання про видачу ліцензії на діяльність.

(3) Якщо кредитодавець або кредитний посередник подав відповідно до цього закону клопотання про видачу ліцензії на діяльність до 1 січня 2016 року і Фінансова інспекція до строку, зазначеного в частині 1 цього параграфа, не вирішила питання про видачу ліцензії на діяльність або про відмову в її видачі, діяльність кредитодавця або кредитного посередника не вважається діяльністю без ліцензії в розумінні Пенітенціарного кодексу. У такому разі кредитодавцю або кредитному посереднику не дозволяється з 21 березня 2016 року до вирішення питання про видачу ліцензії на діяльність або про відмову в її видачі укладати нові кредитні договори або бути посередником при їх укладенні.

(4) Встановлені цим законом вимоги до надання кредиту або посередництва в наданні кредиту кредитодавцем або кредитним посередником не застосовуються до кредитних договорів, укладених до видачі кредитодавцю або кредитному посереднику ліцензії на діяльність. Якщо кредитодавець або кредитний посередник надає кредит або є посередником у наданні кредиту, у тому числі надає кредит у розпорядження одержувача кредиту, на підставі договору, укладеного до видачі кредитодавцю або кредитному посереднику ліцензії на діяльність, то до надання кредиту або посередництва в наданні кредиту та до пов'язаних із цим дій або обставин застосовується встановлене цим законом починаючи з видачі кредитодавцю або кредитному посереднику ліцензії на діяльність, але не пізніше ніж з 21 березня 2016 року.

(5) Кредитодавець або кредитний посередник, який був заснований і діяв до набрання чинності цим законом і який з 21 березня 2016 року не надає кредиту та не є посередником у його наданні, не повинен клопотати перед Фінансовою інспекцією про видачу ліцензії на діяльність. До кредитного договору, який зазначений у першому реченні цієї частини кредитодавець або кредитний посередник уклав до 21 березня 2016 року, встановлене цим законом не застосовується. [RT I, 11.03.2016, 1 - jõust. 21.03.2016]

(6) Пункт 5¹ частини 2 § 53¹ цього закону застосовується до кредитного договору, укладеного 1 лютого 2020 року або пізніше. [RT I, 04.12.2019, 1 - jõust. 14.12.2019]

(1) Кредитодавець або кредитний посередник, який має право на діяльність на підставі частини 8 § 2 цього закону і який діє 21 березня 2016 року, повинен невідкладно повідомити Фінансову інспекцію про свою діяльність та подати інформацію, зазначену в другому реченні частини 1¹ § 20 цього закону. [RT I, 11.03.2016, 1 - jõust. 21.03.2016]

(1) Перший звіт відповідно до § 57¹ цього закону подається Фінансовій інспекції за перше півріччя 2025 року. [RT I, 04.07.2024, 2 - jõust. 14.07.2024]

[Вилучено з цього тексту.]

(1) Частина 5 § 40 та § 51–53 і 66–78 цього закону набирають чинності 21 березня 2016 року.

(2) Частина 6 § 2 цього закону діє до 31 березня 2029 року. [RT I, 13.02.2026, 1 - jõust. 01.03.2026]