Krediidiinkassode ja -ostjate seadus

(1) Цей закон регулює діяльність з управління кредитами, зокрема надання послуги з управління кредитами, діяльність кредитного інкасатора та покупця кредиту, здійснення нагляду за цими особами, а також відповідальність цих осіб.

(2) До адміністративного провадження, передбаченого цим законом, застосовуються положення закону про адміністративне провадження з урахуванням особливостей, що випливають із цього закону та закону про Фінансову інспекцію.

(1) Цей закон застосовується до кредитного інкасатора та покупця кредиту, які засновані в Естонії та діють в Естонії або місце проживання яких є в Естонії, а також до діяльності з управління кредитами, до філії заснованого в Естонії кредитного інкасатора в іноземній державі та до діяльності в Естонії кредитного інкасатора і покупця кредиту, заснованих в іноземній державі.

(2) Якщо з цього закону не випливає інше, цей закон застосовується до такої діяльності з управління кредитами, якою займається кредитна установа або передбачені законом про кредитодавців і кредитних посередників кредитодавець чи іпотечний кредитодавець (далі — кредитодавець) та кредитний посередник чи іпотечний кредитний посередник (далі — кредитний посередник). У випадку, зазначеному в першому реченні цієї частини, кредитна установа, кредитодавець або кредитний посередник, засновані в договірній державі Європейського економічного простору (далі — договірна держава), не вважаються кредитним інкасатором.

(3) Якщо з цього закону не випливає інше, цей закон не застосовується до діяльності з управління кредитами керуючого фондом, передбаченого законом про інвестиційні фонди.

(4) Цей закон не застосовується:

1) до діяльності з управління кредитами, якщо кредитний договір укладено з кредитною установою або кредитодавцем, заснованими у третій країні, за винятком випадку, коли кредитний договір або вимога, що з нього випливає, відступається кредитній установі чи кредитодавцю, заснованим у договірній державі;

2) до набуття кредитного договору або вимоги, що з нього випливає, кредитною установою, заснованою в договірній державі;

3) до набуття кредитного договору або вимоги, що з нього випливає, чи до діяльності з управління кредитами, якщо кредитний договір уклала особа, яка не є кредитною установою, а одержувач кредиту є іншою особою, ніж споживач;

4) до нотаріуса, судового виконавця, керуючого банкрутством та адвоката, якщо їхня професійна діяльність охоплює діяльність, зазначену в частині 2 § 3 цього закону.

(1) Кредитний колектор у розумінні цього закону — це комерційне товариство, основна та постійна господарська діяльність якого охоплює діяльність з управління кредитом, у межах якої воно саме управляє кредитним договором кредитної установи або кредитодавця, виконання якого прострочене, або робить це від імені покупця кредиту, зокрема організовує виконання договорів чи вимог, що з них випливають.

(2) Діяльністю з управління кредитом згідно з частиною 1 цього параграфа є одна або декілька таких дій, пов’язаних із простроченим кредитним договором кредитної установи або кредитодавця:

1) стягнення грошових зобов’язань, пов’язаних із кредитним договором або вимогою, що з нього випливає, чи збирання платежів, які підлягають сплаті, від кредитоотримувача;

2) ведення переговорів із кредитоотримувачем щодо вимог кредитної установи або кредитодавця, які випливають із кредитного договору, чи щодо умов кредитного договору, виходячи, зокрема, з вказівок покупця кредиту;

3) розгляд скарг, пов’язаних із передбаченими кредитним договором вимогами кредитної установи або кредитодавця чи з кредитним договором;

4) повідомлення кредитоотримувача про зміну процентних ставок, плат або платежів, пов’язаних із передбаченими кредитним договором вимогами кредитної установи або кредитодавця чи з кредитним договором.

(3) Кредитний колектор може займатися одним або декількома видами діяльності з управління кредитом, названими в частині 2 цього параграфа, а також набувати вимоги, що випливають з інших договорів, ніж кредитні договори, або управляти ними. Для кращого виконання своїх обов’язків кредитний колектор має право частково передати один або декілька видів діяльності з управління кредитом третій особі (далі — надавач послуг з управління кредитом). Кредитний колектор може діяти лише як акціонерне товариство або товариство з обмеженою відповідальністю.

(4) Кредитним колектором у розумінні цього закону не вважається особа, яка як основну або побічну діяльність здійснює посередництво щодо даних, пов’язаних із порушенням боргового зобов’язання, передбачених § 10 Закону про захист персональних даних (далі — інформація про порушення платежів), або передає інформацію про порушення платежів третій особі та не займається жодною іншою діяльністю, названою в частині 2 § 3 цього закону.

(5) Покупець кредиту в розумінні цього закону — це така юридична або фізична особа, яка в ході своєї господарської чи професійної діяльності набуває прострочений кредитний договір кредитної установи або кредитодавця чи вимогу, що з нього випливає. Покупцем кредиту в розумінні цього закону не вважається така кредитна установа, кредитодавець і кредитний посередник, які набувають прострочений кредитний договір або вимогу, що з нього випливає.

(6) Якщо кредитний колектор сам набуває прострочений кредитний договір або вимогу, що з нього випливає, він отримує передбачені цим законом права покупця кредиту і до нього застосовуються передбачені цим законом обов’язки покупця кредиту, за винятком передбаченого частиною 7 цього параграфа та частинами 1–4 і 6 § 47 цього закону.

(7) Покупець кредиту з договірної держави призначає для управління укладеним зі споживачем простроченим кредитним договором або вимогою, що з нього випливає, кредитного колектора, кредитну установу або кредитодавця, який займається діяльністю, названою в частині 2 цього параграфа (далі — управитель кредиту). Покупець кредиту з третьої країни призначає управителем кредиту кредитного колектора, кредитну установу або кредитодавця, якщо прострочений кредитний договір укладено:

1) з фізичною особою-підприємцем або споживачем;

2) з мікропідприємством або малим чи середнім підприємством.

(8) Якщо покупець кредиту набуває прострочений договір, не названий у частині 7 цього параграфа, або вимогу, що з нього випливає, він не зобов’язаний призначати для управління ним кредитного колектора, але в такому разі щодо нього застосовується передбачене § 44 цього закону стосовно пов’язаної з управлінням кредитним договором справи та її ведення.

(9) Якщо зобов’язання, що випливає з договору споживчого кредиту, стало таким, що підлягає стягненню, і вимогу, що з нього випливає, набув кредитний колектор або його призначено управляти нею, кредитний колектор може реструктуризувати укладений із кредитоотримувачем договір або вимогу, що з нього випливає, лише тоді, коли це не погіршує становища кредитоотримувача і внаслідок цього кредитоотримувач імовірно зможе виконати свої зобов’язання. У зв’язку із зазначеним кредитний колектор може запропонувати:

1) продовжити строк кредитного договору або повністю чи частково відстрочити сплату зворотного платежу на певний період;

2) частково відмовитися від боргу та підсумувати борги, що випливають з різних договорів споживчого кредиту;

3) змінити процентну ставку, але не в такий спосіб, який у сукупності нерозумно збільшує зобов’язання кредитоотримувача.

(10) У цьому законі під набуттям прав та обов’язків, що випливають із кредитного договору, передбаченого Законом про зобов’язальне право, розуміється, зокрема, і набуття кредитного договору.

(11) Клієнт кредитного колектора в розумінні цього закону — це покупець кредиту, кредитна установа, кредитодавець або інша особа, яка уклала з кредитним колектором договір про діяльність з управління кредитом.

(12) Під час визначення консолідаційної групи кредитного колектора виходять із § 9 Закону про кредитодавців і кредитних посередників.

(13) В імені, найменуванні чи фірмовому найменуванні жодної іншої особи, установи чи об’єднання, яка не є кредитним колектором, не можна використовувати слово „krediidiinkasso“ (кредитний колектор) естонською чи іншою мовою.

(1) Кредитною установою у розумінні цього закону є кредитна установа, визначена в пункті 1 частини 1 статті 4 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 575/2013 про пруденційні вимоги до кредитних установ та інвестиційних фірм і про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 648/2012 (ОВ L 176, 27.06.2013, с. 1–337).

(2) Кредитодавцем у розумінні цього закону є кредитодавець або іпотечний кредитодавець і кредитний посередник або іпотечний кредитний посередник, визначені в законі про кредитодавців і кредитних посередників.

(3) Кредитоотримувачем у розумінні цього закону є фізична або юридична особа, яка уклала кредитний договір з кредитною установою або кредитодавцем.

(4) Кредитним договором у розумінні цього закону є договір відповідно до § 401 зобов'язально-правового закону, укладений з кредитною установою, з кредитодавцем або за посередництва кредитодавця.

(5) Кредитним договором кредитної установи, за яким допущено прострочення, у розумінні цього закону є будь-який кредитний договір, який класифіковано як прострочену вимогу відповідно до встановленого в статті 47a Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 575/2013.

(6) Кредитним договором кредитодавця, за яким допущено прострочення, у розумінні цього закону є договір споживчого кредиту, зобов'язання за яким стало частково або повністю таким, строк виконання якого настав, відповідно до встановленого в частині 7 § 82 зобов'язально-правового закону.

(1) Державою походження кредитного інкасатора у розумінні цього закону є договірна держава, в якій розташоване його місцезнаходження за реєстром, або — за відсутності місцезнаходження за реєстром згідно з правом його договірної держави — договірна держава, в якій розташований його головний офіс.

(2) Державою призначення кредитного інкасатора у розумінні цього закону є держава, яка не є державою походження кредитного інкасатора і в якій розташована його філія або в якій він провадить діяльність з управління кредитами, або договірна держава, в якій розташоване місце проживання чи місцезнаходження за реєстром кредитоотримувача, або — за відсутності місцезнаходження за реєстром згідно з правом його договірної держави — договірна держава, в якій розташований його головний офіс.

(3) Державою походження покупця кредиту у розумінні цього закону є договірна держава, в якій розташоване місце проживання або місцезнаходження за реєстром покупця кредиту чи призначеного ним представника, або — за відсутності місцезнаходження за реєстром згідно з правом його договірної держави — договірна держава, в якій розташований його головний офіс.

(4) Покупцем кредиту з третьої країни у розумінні цього закону є покупець кредиту, місце проживання або місцезнаходження за реєстром якого не перебуває в договірній державі або — за відсутності місцезнаходження за реєстром згідно з правом його держави — головний офіс якого не перебуває в договірній державі.

(5) Третьою країною у розумінні цього закону є держава, яка не є договірною державою. Іноземною державою у розумінні цього закону є як договірна держава, так і третя країна.

(1) Для провадження діяльності як кредитний інкасатор необхідно мати дозвіл на діяльність.

(2) Дозвіл на діяльність як кредитний інкасатор є безстроковим.

(3) Дозвіл на діяльність не поширюється на дочірнє підприємство і не підлягає переданню.

(4) Дозвіл на діяльність видає та скасовує Фінансова інспекція своїм рішенням.

(1) Для клопотання про дозвіл на діяльність члени правління діючого господарського товариства (далі — заявник), внесені до реєстраційної картки комерційного реєстру, подають письмову заяву, а також такі документи та дані (далі в цій главі заява, документи та дані разом — клопотання):

1) копію статуту або рішення загальних зборів акціонерів чи зборів учасників про зміну статуту та змінений текст статуту;

2) бізнес-план, що відповідає вимогам, установленим у § 8 цього закону;

3) розмір акціонерного або пайового капіталу та документи, що підтверджують його внесення;

4) адресу головного офісу або місцезнаходження заявника за реєстром;

5) дані про членів правління заявника та, за наявності ради, про членів ради (член правління або ради далі — керівник) відповідно до встановленого в частинах 1 і 5 § 39 цього закону;

6) щодо керівників та осіб, які мають істотну участь у заявнику, — витяг з реєстру покарань, а щодо громадянина іноземної держави — витяг з реєстру покарань його держави походження або рівнозначний документ, виданий компетентним судовим чи адміністративним органом, при цьому витяг не може бути старшим за три місяці;

7) щодо осіб, які мають істотну участь у заявнику, — дані, зазначені в § 29 цього закону;

8) внутрішні правила, що відповідають вимогам, установленим у § 41 і 42 цього закону, у тому числі внутрішні правила бухгалтерського обліку та порядок функціонування системи внутрішнього контролю;

9) внутрішні процедури реєстрації та розгляду скарги кредитоотримувача, що відповідають вимогам, установленим у § 60 цього закону;

10) у відповідному випадку — договір про передання діяльності, укладений з надавачем послуги з управління кредитами;

11) дані про аудиторську фірму та внутрішнього аудитора заявника, що містять ім'я або найменування кожного з них, місце проживання або місцезнаходження, особистий код, а за його відсутності — дату і місце народження, або реєстраційний код;

12) опис організаційної структури, який за потреби містить опис порядку передання діяльності кредитного інкасатора;

13) опис інформаційних систем та інших технологічних засобів, необхідних для надання запланованих послуг;

14) інформацію про те, чи бажає заявник приймати та зберігати грошові кошти кредитоотримувача;

15) підтвердження сплати процесуального збору, встановленого в частині 2 § 45³ закону про Фінансову інспекцію.

(2) Якщо заявник бажає приймати та зберігати грошові кошти кредитоотримувача, заявник подає дані платіжного рахунку, що відповідає вимогам, установленим у § 47 цього закону.

(1) Бізнес-план має містити:

1) опис характеру, організації та структури управління планованої підприємницької діяльності, а також системи внутрішнього контролю;

2) опис і аналіз стратегії діяльності, планованих послуг, очікуваних клієнтів і конкурентів, планованої частки ринку, а у відповідному випадку — планованої діяльності в іноземних державах;

3) опис прав, обов'язків і відповідальності осіб, пов'язаних із наданням планованих послуг;

4) розмір активів та акціонерного або пайового капіталу, а також плани річних балансів і фінансових показників, у яких зазначено, зокрема, доходи, витрати, прибуток і грошові потоки та припущення, покладені в їх основу;

5) опис зобов'язань, пов'язаних із наданням послуги, зокрема відомості про те, як забезпечується захист інтересів кредитоотримувачів, а у відповідному випадку — опис організації приймання грошових коштів;

6) інші важливі обставини.

(2) Бізнес-план подається щонайменше на три роки.

(3) Фінансова інспекція має право вимагати доповнення бізнес-плану, якщо, на її оцінку:

1) фінансові показники або інші дані, наведені в бізнес-плані, не є достовірними;

2) на підставі бізнес-плану неможливо переконатися у спроможності заявника ліцензії застосовувати належні та пропорційні системи, засоби і процедури для надійного здійснення діяльності;

3) захист інтересів кредитоотримувачів є недостатнім.

(1) Фінансова інспекція протягом 45 днів після отримання заяви про видачу ліцензії оцінює, чи подано в заяві всі належні дані та документи.

(2) Якщо заявник під час подання заяви про видачу ліцензії подав не всі дані або документи, зазначені в § 7 цього Закону, або вони оформлені неналежним чином, Фінансова інспекція може залишити заяву без розгляду або вимагати від заявника усунення недоліків.

(3) Якщо на підставі даних і документів, зазначених у § 7 цього Закону, неможливо переконатися, чи має заявник ліцензії достатні можливості для пропонування послуги і чи відповідає він вимогам, установленим цим Законом або правовими актами, виданими на його підставі, або якщо необхідно перевірити інші обставини, пов'язані із заявником ліцензії, Фінансова інспекція може вимагати подання додаткових даних і документів.

(4) Дані та документи, зазначені в частинах 2 і 3 цього параграфа, подаються Фінансовій інспекції у визначений нею розумний строк.

(5) Якщо під час провадження за заявою про видачу ліцензії вносяться зміни до даних або документів, зазначених у § 7 цього Закону, заявник ліцензії невідкладно подає Фінансовій інспекції ці дані та документи в оновленому вигляді. Якщо зміна є суттєвою, Фінансова інспекція може вважати початком строку провадження момент, коли вона дізналася про цю суттєву зміну. У такому разі Фінансова інспекція має повідомити заявникові ліцензії новий строк провадження.

(6) Для перевірки поданих заявником даних Фінансова інспекція може, зокрема, проводити перевірку на місці, призначати експертизу та позачергову аудиторську перевірку, робити запити до державних баз даних, отримувати від керівників і аудитора заявника, їхніх представників, а за потреби — від третіх осіб усні пояснення щодо змісту поданих документів та обставин, важливих для вирішення питання про видачу ліцензії.

(7) Фінансова інспекція може залишити заяву про видачу ліцензії без розгляду, якщо:

1) заяву подано із суттєвими недоліками;

2) заявник не усунув недоліки у визначений Фінансовою інспекцією строк або

3) заявник на вимогу Фінансової інспекції не подав додаткових даних і документів.

(1) Рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі Фінансова інспекція ухвалює протягом трьох місяців з дня отримання всіх необхідних належних даних і документів та виконання вимог, але не пізніше ніж через шість місяців після отримання заяви про видачу ліцензії.

(2) Ліцензія видається, якщо подані дані та документи є належними і на підставі поданого можна переконатися, що заявник ліцензії має необхідні знання та організаційну спроможність для надання зазначеної в заяві послуги з обслуговування кредиту, а захист інтересів кредитоотримувачів забезпечено достатньою мірою.

(3) Фінансова інспекція може видати ліцензію з додатковою умовою. Якщо встановлену додаткову умову не виконано належним чином, Фінансова інспекція може визнати ліцензію недійсною.

(4) У рішенні щодо ліцензії зазначається щонайменше:

1) фірмове найменування та реєстраційний код особи, щодо якої ухвалюється рішення;

2) вид послуги, щодо якої ухвалюється рішення;

3) дата ухвалення рішення та набрання ним чинності.

(1) Фінансова інспекція може відмовити у видачі ліцензії, якщо:

1) заявник не відповідає вимогам, установленим для кредитного колектора цим законом або виданими на його підставі правовими актами;

2) акціонерний або пайовий капітал заявника внесено не повністю;

3) керівник заявника, аудиторське підприємство, внутрішній аудитор, особа, яка має істотну участь у заявникові, акціонер або учасник не відповідають вимогам, установленим цим законом або виданими на його підставі правовими актами;

4) тісний зв'язок між заявником та іншою особою перешкоджає здійсненню достатнього нагляду за заявником, або такий нагляд ускладнений через вимоги, що випливають із правових актів тієї іншої держави, в якій заснована особа, з якою заявник має тісний зв'язок, чи через застосування цих вимог;

5) заявник ліцензії не має достатніх засобів або досвіду, потрібних для безперервної діяльності як кредитний колектор;

6) з поданих заявником ліцензії даних випливає, що заплановане ним місце постійної та тривалої господарської діяльності перебуває не в Естонії;

7) внутрішні правила, зазначені в § 41 цього закону, або інші відповідні процедурні правила з огляду на характер, обсяг і ступінь складності діяльності заявника не є достатніми, пропорційними чи однозначно зрозумілими або суперечать чинному праву;

8) організаційний рівень заявника ліцензії та інформаційно-технологічні системи чи інші технологічні засоби не є достатніми для надання послуги;

9) ризики, пов'язані з послугами, запланованими в бізнес-плані заявника ліцензії, покрито недостатньо, зокрема структура його організації та структура управління не є достатніми для безперервної діяльності як кредитний колектор, а його внутрішні процедури та внутрішній контроль не забезпечують достатнього управління ризиками;

10) згідно із заявою про видачу ліцензії заявник ліцензії бажає приймати та зберігати грошові кошти отримувача кредиту, проте заявникові ліцензії не відкрито або закрито платіжний рахунок заявника ліцензії, передбачений § 47 цього закону.

(2) Оцінюючи встановлене в пункті 3 частини 1 цього параграфа, ураховують, серед іншого, діяльність, фінансовий стан, репутацію та досвід заявника, його материнського підприємства та інших осіб, що належать до тієї самої консолідаційної групи, що й заявник.

(3) Оцінюючи встановлене в пункті 5 частини 1 цього параграфа, у відповідних випадках ураховують, серед іншого:

1) рівень організаційної та технічної побудови діяльності заявника ліцензії;

2) освіту, досвід роботи, ділові зв'язки, надійність і репутацію членів органів управління заявника ліцензії;

3) адекватність і достатність бізнес-плану, передбаченого § 8 цього закону;

4) діяльність, фінансовий стан, репутацію та досвід заявника ліцензії, його материнського підприємства та інших осіб, що належать до тієї самої консолідаційної групи, що й заявник.

(4) Заявник не може подати нову заяву про видачу ліцензії протягом шести місяців від набрання чинності рішенням Фінансової інспекції про відмову у видачі ліцензії. Якщо Фінансова інспекція залишає заяву про видачу ліцензії без розгляду на підставі встановленого в частині 7 § 9 цього закону, заявник ліцензії не може подати нову заяву про видачу ліцензії до спливу трьох місяців від залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду.

(1) Дія ліцензії припиняється:

1) з ухваленням рішення про припинення кредитного колектора, якщо Фінансова інспекція надала на це дозвіл;

2) з визнанням ліцензії недійсною, зокрема в разі злиття кредитного колектора, коли ліцензія припиняється в особи, що приєднується, або в разі заснування нового кредитного колектора шляхом злиття, коли ліцензія припиняється в осіб, що зливаються, або в разі поділу кредитного колектора шляхом розподілу відповідно до встановленого в частині 2 § 434 Комерційного кодексу;

3) з оголошенням банкрутства кредитного колектора або із закриттям ухвалою суду провадження у справі про банкрутство через брак коштів.

(2) З припиненням дії ліцензії кредитний колектор втрачає право надавати послугу, для надання якої йому було видано ліцензію.

(1) Фінансова інспекція може визнати ліцензію недійсною, якщо:

1) кредитний інкасатор не розпочав свою діяльність протягом 12 місяців від видачі ліцензії або його діяльність призупинена довше ніж на 12 місяців поспіль;

2) кредитний інкасатор під час клопотання про ліцензію подав неправдиві дані або за кредитного інкасатора Фінансовій інспекції були подані неправдиві дані, які мали істотне значення при вирішенні питання про видачу ліцензії;

3) кредитний інкасатор істотною мірою оприлюднив неправильну або оманливу інформацію чи рекламу про свою діяльність або про члена свого органу управління;

4) кредитний інкасатор не відповідає чинним умовам видачі ліцензії, зокрема умовам приймання та зберігання грошових коштів отримувача кредиту;

5) кредитний інкасатор істотною мірою порушив правові норми, передбачені щодо його діяльності в Естонії, у державі призначення або в іншій державі, де було видано кредит, зокрема правові норми про захист отримувачів кредиту чи про належну обачність у сфері кредитування або принцип добросовісності, що діє в цій сфері;

6) кредитний інкасатор належить до консолідаційної групи, структура якої не дає змоги отримати інформацію, потрібну для консолідованого нагляду, або товариство, що належить до тієї самої консолідаційної групи, що й кредитний інкасатор, діє на підставі правових актів іноземної держави і через це здійснення достатнього нагляду ускладнене;

7) значний зв'язок між кредитним інкасатором та іншою особою перешкоджає здійсненню достатнього нагляду;

8) кредитний інкасатор або його керівник порушив міжнародну санкцію чи порушує встановлений правовими актами порядок запобігання відмиванню грошей і фінансуванню тероризму;

9) згідно з інформацією, поданою Фінансовій інспекції компетентним наглядовим органом іноземної держави, кредитний інкасатор істотною мірою порушив умови, встановлені правовим актом договірної держави чи третьої держави або подані компетентними наглядовими органами цих держав;

10) кредитний інкасатор не виконав припис Фінансової інспекції у встановлений строк або у встановленому обсязі;

11) кредитний інкасатор не виконує встановлених цим законом обов'язків щодо внутрішніх правил або внутрішнього контролю та розгляду скарги отримувача кредиту;

12) виявляється, що кредитний інкасатор обрав Естонію місцем клопотання про ліцензію та реєстрації з метою ухилитися від виконання вимог, що застосовуються в іноземній державі, де він переважно діє;

13) керівники кредитного інкасатора, особи, які мають істотну участь, аудиторська фірма або внутрішній аудитор не відповідають вимогам, установленим цим законом чи виданими на його підставі правовими актами та передбаченим для них.

(2) Визнання ліцензії недійсною є позбавленням права, наданого ліцензією; зокрема, разом із визнанням ліцензії недійсною втрачають чинність також право або дозвіл засновувати філію та право транскордонно надавати послугу. Перш ніж вирішити питання про визнання ліцензії недійсною на підставі, зазначеній у частині 1 цього параграфа, Фінансова інспекція може винести кредитному інкасатору припис, надавши строк для усунення недоліків, що є причиною визнання недійсною.

(3) Ліцензію визнають недійсною на підставі клопотання кредитного інкасатора, якщо згідно з рішенням загальних зборів акціонерів або зборів учасників кредитного інкасатора товариство більше не займається наданням послуг, зазначених у § 3 частині 2 цього закону. Якщо кредитний інкасатор об'єднується і діяльність продовжує товариство, що приєднує, недійсною визнають ліцензію товариства, що приєднується. Якщо кредитний інкасатор об'єднується шляхом заснування нового товариства, недійсними визнають ліцензії кредитних інкасаторів, що об'єднуються. Ліцензію визнають недійсною також у разі поділу шляхом розподілу. Встановлене в першому реченні цієї частини застосовують також у випадку, коли кредитний інкасатор більше не бажає надавати послуги, зазначені в ліцензії, і подає відповідне клопотання.

(4) Для визнання ліцензії недійсною на підставі клопотання кредитного інкасатора Фінансовій інспекції подають підтвердження, а також докази та документи про те, що всі клієнтські відносини та клієнтські договори припинено або відступлено іншому кредитному інкасатору, який має ліцензію.

(5) Фінансова інспекція може відмовити у визнанні ліцензії недійсною на підставі клопотання, зазначеного в частині 3 цього параграфа, якщо є підстави вважати, що визнання ліцензії недійсною може зашкодити правомірним інтересам отримувачів кредиту.

(6) Фінансова інспекція розглядає клопотання, зазначене в частині 3 цього параграфа, і ухвалює рішення про визнання ліцензії недійсною або про відмову в цьому протягом двох місяців від отримання клопотання.

(7) У відповідних випадках Фінансова інспекція повідомляє про визнання ліцензії недійсною компетентний наглядовий орган держави призначення кредитного інкасатора та компетентний наглядовий орган договірної держави, де було видано кредит, якщо вона не є державою призначення кредитного інкасатора.

(1) Інформацію про видачу, зміну та визнання недійсною ліцензії Фінансова інспекція оприлюднює на своєму вебсайті не пізніше ніж наступного робочого дня після набрання рішенням чинності. Фінансова інспекція може зробити рішення, що містить таку інформацію, публічно доступним також повністю, якщо це важливо для клієнтів кредитного інкасатора чи отримувачів кредиту або для стабільності чи прозорості фінансового сектору.

(1) Кредитного інкасатора, який отримав ліцензію, вносять на підставі § 53 частини 4 Закону про Фінансову інспекцію до переліку кредитних інкасаторів, що розміщений на вебсайті Фінансової інспекції.

(2) Кредитного інкасатора, ліцензія якого закінчилася або визнана недійсною, невідкладно виключають із переліку кредитних інкасаторів, що розміщений на вебсайті Фінансової інспекції.

(1) Кредитне інкасо зобов'язане невідкладно повідомляти Фінансову інспекцію у формі, що дає змогу письмове відтворення, про зміну всіх тих даних і обставин, які були підставою для ухвалення рішення про видачу ліцензії кредитному інкасо, та подавати у відповідних випадках такі дані й документи:

1) у разі зміни фірмового найменування, адреси місцезнаходження або контактних даних кредитного інкасо — нове фірмове найменування, адресу місцезнаходження або контактні дані;

2) у разі зміни статуту — зміни до статуту та змінений текст;

3) у разі зміни порядку чи правил, визначених внутрішніми правилами, — змінені внутрішні правила;

4) у разі зміни керівників — дані відповідно до частин 1 і 5 § 39 цього Закону;

5) у разі зміни внутрішнього аудитора та аудиторської фірми — дані, зазначені в частинах 2 і 3 § 39 цього Закону;

6) обставини, які впливають або можуть істотно вплинути на фінансовий стан кредитного інкасо;

7) іншу відповідну інформацію згідно з § 7 цього Закону.

(2) Кредитне інкасо на вимогу Фінансової інспекції невідкладно оприлюднює дані та документи, зазначені в пунктах 1, 2, 4, 5 і 7 частини 1 цього параграфа.

(1) Кредитне інкасо, засноване в Естонії та таке, що має ліцензію, може провадити в іноземній державі діяльність з обслуговування кредитів, заснувавши для цього в іноземній державі філію або надаючи там послугу транскордонно.

(2) Транскордонно надавана послуга — це послуга кредитного інкасо, яку воно надає в іноземній державі, де не зареєстровано ні саме кредитне інкасо, ні його філія. Якщо кредитне інкасо провадить діяльність з обслуговування кредитів, що стосується осіб, які перебувають або зареєстровані в іноземній державі, але кредит видала кредитна установа чи кредитодавець, засновані в Естонії, така діяльність не вважається заснуванням філії в іноземній державі чи транскордонним наданням послуги.

(3) Надаючи послугу в іноземній державі, кредитне інкасо має дотримуватися вимог до діяльності з обслуговування кредитів і пов'язаних з нею питань, передбачених цим Законом і виданими на його підставі правовими актами, а також правовими актами іноземної держави.

(1) Кредитне інкасо, яке бажає зареєструвати філію в іншій договірній державі або надавати в іншій договірній державі послугу транскордонно, повідомляє про це Фінансову інспекцію. Фінансовій інспекції подаються такі дані й документи (далі в цьому параграфі — інформація):

1) назва держави призначення і, за можливості, назва тієї договірної держави, у якій було надано кредит, якщо це не держава призначення і не Естонія;

2) у відповідних випадках — адреса філії в державі призначення;

3) у відповідних випадках — фірмове найменування та адреса кредитного інкасо в державі призначення;

4) імена осіб, відповідальних за управління послугами в державі призначення, у тому числі інформація про те, як вони відповідають вимогам, установленим у § 37 цього Закону;

5) у відповідних випадках — інформація про заходи, які вживаються для пристосування внутрішніх правил, порядку управління та системи внутрішнього контролю кредитного інкасо, щоб забезпечити відповідність правовим нормам, які застосовуються до передбачених кредитним договором прав кредитної установи чи кредитодавця або до кредитного договору;

6) у відповідних випадках — опис процедури, встановленої для виконання тих правових норм проти відмивання грошей і фінансування тероризму, якими до права держави призначення перенесено Директиву Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/849 про запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошей або фінансування тероризму, якою вносяться зміни до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 648/2012 та скасовуються Директива Європейського Парламенту і Ради 2005/60/ЄС і Директива Комісії 2006/70/ЄС (ОВ L 141, 05.06.2015, с. 73–117);

7) підтвердження того, що кредитне інкасо має належні можливості для спілкування мовою договірної держави або мовою, передбаченою кредитним договором;

8) інформація про те, чи дозволено кредитному інкасо в Естонії приймати та зберігати грошові кошти кредитоотримувача.

(2) Якщо кредитне інкасо обслуговує прострочені кредитні договори кредитної установи, Фінансова інспекція передає інформацію компетентним наглядовим органам держави призначення протягом 45 днів після отримання інформації, зазначеної в частині 1 цього параграфа. На вимогу Фінансової інспекції зазначена інформація подається разом із перекладом, здійсненим присяжним перекладачем або нотаріально засвідченим, офіційною мовою або однією з офіційних мов тієї держави призначення, у якій кредитне інкасо бажає заснувати філію.

(3) Фінансова інспекція повідомляє кредитне інкасо про дату, коли інформацію було передано компетентним наглядовим органам держави призначення відповідно до частини 2 цього параграфа, та про дату, коли компетентні наглядові органи держави призначення підтвердили отримання інформації.

(4) Фінансова інспекція передає інформацію, зазначену в частині 1 цього параграфа, також компетентному наглядовому органу тієї договірної держави, у якій кредитна установа надала кредит, якщо ця держава не є державою призначення чи Естонією.

(5) Кредитне інкасо повідомляє Фінансову інспекцію про зміну інформації, зазначеної в частині 1 цього параграфа. Після отримання повідомлення Фінансова інспекція вчиняє дії, зазначені в частинах 2–4 цього параграфа.

(1) Кредитне інкасо, яке бажає заснувати філію або надавати послугу транскордонно в третій країні, звертається до Фінансової інспекції по відповідний дозвіл (далі в цій главі — дозвіл на діяльність у третій країні).

(2) Для отримання дозволу на діяльність у третій країні кредитне інкасо подає Фінансовій інспекції письмову заяву та такі дані й документи (далі в цій главі заява, дані й документи разом — заява):

1) найменування тієї третьої країни, у якій кредитне інкасо бажає заснувати філію або транскордонно надавати послугу;

2) у разі заснування філії — адреса місцезнаходження філії в третій країні, опис організаційної структури та дані про осіб, відповідальних за управління, відповідно до частин 1 і 5 § 39 цього Закону, а також дані про те, як особи, відповідальні за управління, відповідають вимогам, установленим у § 37 цього Закону;

3) план діяльності, що містить дані про всі послуги та види діяльності, які надаються чи провадяться в третій країні, у тому числі інформацію про те, чи передаються у зв'язку із заснуванням філії або транскордонним наданням послуги види діяльності чи завдання в цій країні третій особі.

(1) До розгляду заяви про надання дозволу на діяльність у третій країні, а також до перевірки поданих даних, фінансового стану заявника, організаційної побудови та технічних систем або наявності достатніх коштів для заснування філії застосовується встановлене в § 9 цього Закону.

(2) Рішення про надання дозволу або про відмову в його наданні Фінансова інспекція приймає протягом двох місяців від дня отримання всіх необхідних даних і документів, але не пізніше ніж через три місяці від дня отримання заяви.

(3) Рішення про надання дозволу або про відмову в його наданні Фінансова інспекція невідкладно повідомляє кредитному інкасатору.

(1) Фінансова інспекція може відмовити в наданні дозволу на діяльність у третій країні, якщо:

1) керівник або керівники філії не відповідають вимогам, встановленим цим Законом до керівників кредитного інкасатора;

2) дані або документи, подані під час клопотання про дозвіл, не відповідають вимогам, встановленим цим Законом або виданим на його підставі правовим актом, або вони є неправильними, оманливими чи неповними;

3) організаційна побудова кредитного інкасатора або кошти кредитного інкасатора не є достатніми для надання в третій країні послуг, зазначених у плані діяльності;

4) заснування філії в третій країні або реалізація поданого кредитним інкасатором плану діяльності може зашкодити інтересам клієнтів кредитного інкасатора чи надійності діяльності в Естонії або в третій країні;

5) компетентний наглядовий орган третьої країни не має правової підстави або можливостей співпрацювати з Фінансовою інспекцією, через що Фінансова інспекція не може здійснювати на необхідному рівні нагляд за заснованою в третій країні філією або за послугами, що там надаються.

(1) Кредитний інкасатор може розпочати надання послуг через філію або транскордонно відповідно до встановленого правовими актами третьої країни щодо діяльності з обслуговування кредитів та пов'язаної з нею діяльності. Перед початком діяльності в третій країні через філію або транскордонно кредитний інкасатор повідомляє Фінансовій інспекції дату, з якої розпочинається надання послуг у третій країні.

(1) Фінансова інспекція може визнати недійсним дозвіл на діяльність у третій країні, якщо:

1) кредитний інкасатор під час клопотання про дозвіл подав неправдиві дані або за кредитного інкасатора Фінансовій інспекції були подані неправдиві дані;

2) кредитний інкасатор істотною мірою порушив вимоги, встановлені правовими актами відповідної іноземної держави щодо діяльності з обслуговування кредитів та пов'язаної з нею діяльності;

3) кредитний інкасатор або його філія не відповідає чинним умовам отримання дозволу;

4) кредитний інкасатор не подає Фінансовій інспекції належних звітів про філію або про послуги, що надаються в третій країні;

5) кредитний інкасатор або керівник його філії не відповідає вимогам, встановленим цим Законом або виданими на його підставі правовими актами;

6) кредитний інкасатор не виконав припис Фінансової інспекції у встановлений строк або у встановленому обсязі;

7) виявляються обставини, встановлені в § 21 цього Закону.

(2) Рішення про визнання недійсним дозволу на діяльність у третій країні Фінансова інспекція невідкладно повідомляє кредитному інкасатору та компетентному наглядовому органу третьої країни.

(3) Після того, як кредитному інкасатору стало відомо про визнання недійсним дозволу на заснування філії, він припиняє надання послуг через засновану в цій третій країні філію до строку, визначеного Фінансовою інспекцією.

(1) Особа, заснована в іншій договірній державі (далі в цьому параграфі — особа), яка відповідно до правових актів своєї держави походження може займатися діяльністю з обслуговування кредитів, може на підставі ліцензії, виданої компетентним наглядовим органом своєї держави походження, займатися в Естонії діяльністю з обслуговування кредитів, заснувавши для цього філію або надаючи в Естонії послуги транскордонно. Особа повідомляє про це Фінансову інспекцію через компетентний наглядовий орган своєї держави походження. Фінансовій інспекції подаються такі дані та документи (далі в цьому параграфі — інформація):

1) якщо особі відома держава надання кредиту, то держава надання кредиту, якщо це не Естонія і не держава походження цієї особи;

2) у відповідному випадку — адреса заснованої в Естонії філії;

3) у відповідному випадку — фірмове найменування та адреса, які кредитний інкасатор використовує в Естонії;

4) ім'я особи, відповідальної за керування обслуговуванням кредитів, що здійснюється в Естонії;

5) у відповідному випадку — інформація про заходи, які вживаються для пристосування внутрішніх правил, порядку управління та системи внутрішнього контролю цієї особи, щоб забезпечити відповідність нормам естонського права, застосовним до встановлених у кредитному договорі прав кредитної установи чи кредитодавця або до кредитного договору;

6) підтвердження того, що ця особа має відповідні можливості для спілкування естонською мовою або мовою, передбаченою кредитним договором;

7) інформація про те, чи дозволено цій особі в державі походження приймати та зберігати грошові кошти кредитоотримувача.

(2) Фінансова інспекція повідомляє компетентний наглядовий орган держави походження цієї особи про отримання інформації, зазначеної в частині 1 цього параграфа.

(3) Особа може розпочати надання послуг в Естонії з наступної дати залежно від того, яка з них настає раніше:

1) після отримання від компетентного наглядового органу своєї держави походження повідомлення, зазначеного в частині 2 цього параграфа;

2) якщо Фінансова інспекція не передала компетентному наглядовому органу іншої договірної держави повідомлення, зазначене в частині 2 цього параграфа, — через два місяці від дня подання Фінансовій інспекції інформації, зазначеної в частині 1.

(4) Особа, заснована в іншій договірній державі, у разі заснування філії в Естонії дотримується встановлених у § 41, 44 та 58–60 цього Закону вимог до загальної організаційної побудови, вирішення скарги кредитоотримувача, зменшення та уникнення конфлікту інтересів, а також вимог до звітності, встановлених у § 48–50.

(5) Фінансова інспекція оприлюднює інформацію про кредитного інкасатора договірної держави на своєму вебсайті відповідно до встановленого в § 15 цього Закону.

(1) Особа, заснована в третій країні, не може займатися в Естонії діяльністю з обслуговування кредитів ані транскордонно, ані через філію.

(1) Істотна участь у розумінні цього закону — це пряма або опосередкована участь в акціонерному чи пайовому капіталі кредитного інкасо, яка становить щонайменше 20 відсотків акціонерного чи пайового капіталу товариства або прав голосу або яка дає змогу справляти істотний вплив на його управління.

(2) При визначенні істотної участі та контрольованого товариства виходять із положень, установлених частинами 2 і 3 § 9, § 10 та частиною 1 § 72¹ Закону про ринок цінних паперів.

(1) Набути істотну участь у кредитному інкасо, володіти нею та збільшувати її або набути контроль над кредитним інкасо, володіти ним та збільшувати його може кожен (далі в цій главі — особа):

1) хто має бездоганну репутацію і чия діяльність у зв'язку з набуттям відповідає принципам стабільного та надійного управління кредитним інкасо, зокрема чия економічна надійність дає змогу забезпечити впорядковану й надійну діяльність кредитного інкасо з урахуванням дотеперішнього та планованого характеру господарської діяльності цього кредитного інкасо;

2) хто після набуття або збільшення участі обирає, призначає або визначає керівником кредитного інкасо лише таку особу, яка відповідає вимогам, установленим § 37 цього закону;

3) хто забезпечує, що кредитне інкасо дотримується встановлених цим законом вимог до капіталу та вимог, передбачених для зберігання грошових коштів, а також що організаційна структура кредитного інкасо дає змогу здійснювати за ним ефективний нагляд, обмінюватися інформацією та співпрацювати з компетентними органами нагляду;

4) щодо кого немає обґрунтованого сумніву в тому, що набуття пов'язане з відмиванням грошей чи фінансуванням тероризму або зі спробою такого, або що набуття істотної участі збільшує такі ризики;

5) щодо кого не застосовується міжнародна санкція у розумінні Закону про міжнародні санкції.

(1) Особа, яка має намір набути в кредитному інкасо пряму або опосередковану істотну участь чи збільшити участь понад 20 або 50 відсотків акціонерного чи пайового капіталу кредитного інкасо або кількості голосів, представлених акціями чи паями, або вчинити правочин, унаслідок якого кредитне інкасо стає контрольованим нею товариством (далі — набувач), повідомляє про свій намір Фінансову інспекцію та подає дані й документи, зазначені в частині 1 § 29 цього закону та в постанові, встановленій на підставі частини 6 того самого параграфа.

(2) Установлене в цій главі застосовується також у випадку, коли особа внаслідок якоїсь іншої події або іншого правочину набуває в кредитному інкасо таку участь, якщо вона збільшується понад 20 або 50 відсотків акціонерного чи пайового капіталу кредитного інкасо або кількості голосів, представлених акціями чи паями, або якщо кредитне інкасо через цю подію чи правочин стає контрольованим нею товариством. У такому разі особа зобов'язана негайно повідомити про це Фінансову інспекцію після набуття контролю над кредитним інкасо або після того, як дізналася про набуття істотної участі чи про збільшення участі.

(3) Фінансова інспекція протягом п'яти робочих днів письмово повідомляє набувача участі про отримання зазначеного в частині 1 або 2 цього параграфа повідомлення чи додаткових даних і документів та про можливу кінцеву дату строку провадження.

(1) При повідомленні про набуття участі для перевірки виконання вимог, установлених у § 27 цього закону, Фінансовій інспекції подаються такі дані та документи:

1) найменування того комерційного товариства, в якому набувається чи збільшується істотна участь або яке перетворюється на контрольоване набувачем, та розмір участі, що набувається в цьому комерційному товаристві;

2) опис комерційного товариства, що набувається, який містить, зокрема, список акціонерів із зазначенням кількості акцій, що належать кожному акціонеру, або список учасників із зазначенням номінальної вартості частки, що належить кожному учаснику, а також дані про тип акцій чи часток, які набуває набувач або які раніше йому належали, чи про розмір частки та кількість голосів;

3) життєпис набувача — фізичної особи, який містить ім'я набувача, місце проживання, здобуту освіту, трудовий і службовий шлях та особистий код, а за його відсутності — дату й місце народження, а також документи, що підтверджують надійність, досвід, компетентність і бездоганну репутацію особи, та витяг з реєстру покарань, при цьому витяг не може бути старшим за три місяці;

4) список учасників, акціонерів або членів набувача — юридичної особи та дані про розмір акцій чи частки, що належать кожному акціонеру або членові, і кількість голосів;

5) найменування, місцезнаходження, реєстраційний код набувача — юридичної особи, засвідчена копія реєстраційного свідоцтва та, за наявності статуту, його копія;

6) дані про членів органів управління набувача — юридичної особи, які містять ім'я та прізвище кожного з них, особистий код, а за його відсутності — дату й місце народження, а також здобуту освіту, трудовий і службовий шлях, крім того, документи, що підтверджують надійність, досвід, компетентність і бездоганну репутацію цих осіб, та витяг з реєстру покарань, при цьому витяг не може бути старшим за три місяці;

7) підтвердження, що щодо набувача істотної участі — фізичної особи або набувача істотної участі — юридичної особи чи членів її органів управління не встановлено міжнародної санкції;

8) опис підприємницької діяльності набувача та опис економічних та інших інтересів осіб, пов'язаних із набуттям;

9) підтвердження, що щодо особи, названої в пункті 2 § 27 цього закону, не виникало й не існує обставин, які згідно із законом виключають її право бути керівником кредитного інкасатора;

10) звіти набувача — юридичної особи за три останні господарські роки, якщо історія діяльності в названому обсязі існує;

11) за можливості — кредитні рейтинги та призначені для громадськості звіти, потрібні для оцінювання фінансового стану набувача — фізичної особи та пов'язаних із ним комерційних товариств, а щодо набувача — юридичної особи — кредитні рейтинги, видані щодо нього, а у відповідному випадку — щодо його консолідаційної групи;

12) щодо набувача, який належить до консолідаційної групи, — опис структури консолідаційної групи разом із даними про розмір участі комерційних товариств, що до неї належать, та звіти консолідаційної групи за три останні господарські роки і звіти присяжного аудитора;

13) документи, що підтверджують майновий стан набувача — фізичної особи за три останні роки;

14) дані та документи про походження тих грошових і негрошових коштів, за які має намір набути чи збільшити істотну участь або досягти контролю над комерційним товариством;

15) обставини, пов'язані з набуттям участі, відповідно до встановленого в частинах 2 і 3 § 9 та в § 10 і 72¹ закону про ринок цінних паперів;

16) розмір істотної участі, яка перебуватиме у власності після набуття участі, та обставини, пов'язані з володінням нею, відповідно до встановленого в частинах 2 і 3 § 9 та в § 10 і 72¹ закону про ринок цінних паперів;

17) у разі перетворення кредитного інкасатора на комерційне товариство, контрольоване набувачем, — відповідний план діяльності та інші обставини, пов'язані зі здійсненням контролю й отриманням контрольної участі;

18) огляд стратегії, яка застосовуватиметься в кредитному інкасаторі у зв'язку з набуттям участі, якщо внаслідок набуття кредитний інкасатор не стає комерційним товариством, контрольованим набувачем.

(2) Громадянин іноземної держави подає замість витягу з реєстру покарань, названого в пунктах 3 і 6 частини 1 цього параграфа, витяг з реєстру покарань країни свого походження або рівнозначний документ, виданий компетентним судовим чи адміністративним органом, з дати видачі якого минуло не більше трьох місяців.

(3) Дані та документи, що подаються Фінансовій інспекції, мають бути складені естонською мовою. За згодою Фінансової інспекції названі дані та документи можна подати іншою мовою.

(4) Дані та документи, названі в пунктах 3 і 6 частини 1 цього параграфа, подаються Фінансовій інспекції за формою, затвердженою її правлінням. Фінансова інспекція може вимагати дані в більшому обсязі, ніж установлено в пунктах 3 і 6 частини 1 цього параграфа.

(5) Якщо у випадку пункту 10 частини 1 цього параграфа від закінчення останнього господарського року минуло більше дев'яти місяців, подається аудійований проміжний звіт за перше півріччя господарського року. До звітів слід додати звіт присяжного аудитора, якщо його складання передбачено правовим актом.

(6) Зміст названих у частині 1 цього параграфа даних та документів, що подаються Фінансовій інспекції, може уточнити своїм розпорядженням міністр, відповідальний за галузь.

(1) Фінансова інспекція оцінює відповідність набувача вимогам, встановленим у § 27 цього Закону, та вирішує питання про дозвіл на набуття участі або про його заборону протягом 60 робочих днів (далі — строк провадження) від подання зазначеного в § 28 частині 3 повідомлення, яке підтверджує отримання даних і документів, необхідних для оцінювання.

(2) Фінансова інспекція має право вимагати додаткові дані та документи протягом 50 робочих днів від початку строку провадження.

(3) На період між першим пред'явленням Фінансовою інспекцією вимоги про зазначені в частині 2 цього параграфа додаткові дані та документи й отриманням витребуваних від набувача додаткових даних і документів строк провадження зупиняється, проте зупинення триває не довше ніж 20 робочих днів. У разі витребування подальших додаткових даних і документів строк провадження не зупиняється.

(4) Якщо під час провадження вносяться зміни до даних або документів, зазначених у § 29 цього Закону, набувач невідкладно подає Фінансовій інспекції відповідні дані та документи в оновленому вигляді. Якщо зміна є істотною, Фінансова інспекція може вважати початком строку провадження момент, коли їй стало відомо про цю істотну зміну. У такому разі Фінансова інспекція повідомляє набувача про новий строк провадження.

(5) Якщо щодо набувача не здійснюється фінансовий нагляд або нагляд щодо набувача здійснює компетентний наглядовий орган третьої країни, Фінансова інспекція може продовжити зазначене в частині 3 цього параграфа зупинення строку провадження до 30 робочих днів.

(6) Під час оцінювання набуття чи збільшення істотної участі або перетворення кредитного інкасатора на контрольоване господарське товариство набувача Фінансова інспекція співпрацює з компетентним наглядовим органом іноземної держави, якщо це, на думку Фінансової інспекції, є необхідним.

(7) У межах співпраці, зазначеної в частині 6 цього параграфа, Фінансова інспекція консультується з іншими компетентними наглядовими органами. Якщо цим Законом або Законом про Фінансову інспекцію не передбачено інше, Фінансова інспекція невідкладно передає іншому компетентному наглядовому органу всі дані, які є істотними під час оцінювання набуття чи збільшення істотної участі або перетворення кредитного інкасатора на контрольоване господарське товариство набувача.

(8) Фінансова інспекція може залишити зазначене в § 28 цього Закону повідомлення без розгляду, якщо повідомлення або додані до нього документи мають істотні недоліки, наприклад якщо повідомлення не містить даних, зазначених у § 29 частині 1 цього Закону.

(1) Фінансова інспекція має право встановити набувачеві строк, протягом якого набувач має право набути істотну участь, збільшити її або перетворити кредитного інкасатора на контрольоване господарське товариство набувача. Фінансова інспекція може продовжити встановлений строк, проте сукупно строк не може перевищувати 12 місяців. Набувач зобов'язаний протягом зазначеного строку невідкладно повідомити Фінансову інспекцію про вчинення правочину щодо набуття чи збільшення істотної участі або перетворення кредитного інкасатора на контрольоване господарське товариство набувача чи про рішення такого правочину не вчиняти.

(2) Істотну участь можна набути, збільшити її або перетворити кредитного інкасатора на контрольоване господарське товариство набувача, якщо Фінансова інспекція не заборонить це своїм приписом.

(1) Фінансова інспекція може своїм приписом заборонити набуття чи збільшення істотної участі або перетворення кредитного інкасатора на господарське товариство, підконтрольне набувачу, якщо:

1) набувач не відповідає вимогам, установленим цим законом;

2) набувач не подав Фінансовій інспекції у встановлений строк дані або документи, передбачені цим законом чи витребувані на його підставі;

3) подані Фінансовій інспекції дані або документи не відповідають вимогам, установленим цим законом чи іншими правовими актами, або є неправильними, оманливими чи неповними, або на підставі поданих даних і документів неможливо усунути обґрунтований сумнів Фінансової інспекції щодо неприйнятності набуття участі та щодо того, що набуття участі не відповідає вимогам, установленим цим законом;

4) кредитний інкасатор став би господарським товариством, підконтрольним особі, яка проживає або перебуває у третій країні, і за цією особою в країні її проживання чи місцезнаходження не здійснюється достатній нагляд або компетентний наглядовий орган цієї третьої країни не має правової підстави чи можливості співпрацювати з Фінансовою інспекцією;

5) у Фінансової інспекції виник обґрунтований сумнів, що набуття відбувається в інтересах третьої особи або що при набутті здійснюватимуться права іншої особи.

(2) Фінансова інспекція передає набувачу рішення про дозвіл на набуття істотної участі або заборонний припис протягом двох робочих днів після ухвалення рішення, але до закінчення строку провадження. Якщо нагляд за набувачем здійснює компетентний наглядовий орган іншої договірної держави, у рішенні, серед іншого, зазначається оцінка цього наглядового органу щодо набуття чи збільшення істотної участі або щодо перетворення на господарське товариство, підконтрольне набувачу.

(3) Якщо обставини, зазначені в частині 1 цього параграфа, виявляються після набуття чи збільшення істотної участі або після перетворення кредитного інкасатора на господарське товариство, підконтрольне набувачу, Фінансова інспекція може видати припис, згідно з яким набуття участі або перетворення кредитного інкасатора на господарське товариство, підконтрольне набувачу, вважається таким, що суперечить цьому закону.

(4) Фінансова інспекція має право своїм приписом щоразу заборонити або обмежити набувачу чи особі, яка має істотну участь у кредитному інкасаторі або підконтрольним господарським товариством якої є кредитний інкасатор, здійснення у кредитному інкасаторі права голосу чи інших прав, що дають змогу контролю, якщо наявні обставини, зазначені в частині 1 або 3 цього параграфа. Фінансова інспекція може видати припис на підставі цієї частини незалежно від видання припису, передбаченого частинами 1 і 3. Фінансова інспекція оприлюднює припис або його частину на своєму вебсайті на вимогу набувача або, за потреби, з власної ініціативи.

(5) Якщо набувач або особа, яка має істотну участь у кредитному інкасаторі чи підконтрольним господарським товариством якої є кредитний інкасатор, є зареєстрованою в іншій договірній державі кредитною установою, керуючою компанією фонду, інвестиційним фондом, інвестиційним товариством, страховиком, платіжною установою, установою електронних грошей, іншою особою, яка підлягає фінансовому нагляду, або особою, яка належить до тієї самої консолідаційної групи, що й зазначена особа, Фінансова інспекція повідомляє компетентний наглядовий орган цієї договірної держави про видання припису, зазначеного в частині 3 або 4 цього параграфа.

(6) Дотримання приписів Фінансової інспекції, зазначених у частинах 1, 3 і 4 цього параграфа, є обов'язковим також для кредитного інкасатора, особи, яка веде його книгу акцій, та іншої особи, яка організовує здійснення права голосу.

(1) Унаслідок правочину про набуття або збільшення істотної участі особа не набуває права голосу, пов'язаного з акціями, часткою чи іншим чином, а голоси, представлені такою участю, не враховуються в кворум загальних зборів або зборів учасників, якщо:

1) правочин суперечить раніше виданому припису Фінансової інспекції;

2) Фінансова інспекція видала припис на підставі частини 3 § 32 цього закону;

3) про правочин не було повідомлено Фінансову інспекцію в порядку, встановленому § 28 цього закону;

4) правочин вчинено після спливу строку, зазначеного в частині 1 § 31 цього закону, або до спливу строку, зазначеного в § 30, чи до того, як набуття істотної участі було дозволено на підставі цього закону.

(2) Унаслідок правочину, щодо якого наявна будь-яка з обставин, зазначених у частині 1 цього параграфа, в особи не виникають права, які перетворювали б кредитного інкасатора на підконтрольне їй господарське товариство.

(3) Якщо голоси, що представляють істотну участь, набуту або збільшену внаслідок правочину, щодо якого була наявна будь-яка з обставин, зазначених у частині 1 цього параграфа, було враховано в кворум загальних зборів або зборів учасників і вони вплинули на ухвалення рішення загальних зборів або зборів учасників, таке рішення загальних зборів або зборів учасників є нікчемним. Суд може за заявою Фінансової інспекції, акціонера, учасника або члена органу управління господарського товариства встановити нікчемність рішення загальних зборів або зборів учасників, якщо заяву подано протягом шести місяців від дня ухвалення рішення загальних зборів або зборів учасників.

(4) Якщо було здійснено права, що дають змогу контролю та випливають з правочину, унаслідок якого кредитний інкасатор мав стати підконтрольним особі господарським товариством і щодо якого наявна будь-яка з обставин, зазначених у частині 1 цього параграфа, суд може за заявою Фінансової інспекції, акціонера, учасника або члена органу управління господарського товариства визнати здійснення таких прав недійсним, якщо заяву подано протягом трьох місяців від дня здійснення прав.

(1) Якщо особа має намір відчужити акції або частку в обсязі, унаслідок якого вона втрачає істотну участь у кредитному інкасаторі, або зменшує свою участь нижче одного з розмірів, зазначених у § 28 частині 1 цього Закону, або відмовляється від контролю над кредитним інкасатором, вона невідкладно повідомляє про цей намір Фінансову інспекцію, зазначивши в повідомленні кількість акцій або розмір частки, що їй належать, що відчужуються та що залишаться в неї після правочину.

(2) Положення частини 1 цього параграфа застосовуються також у випадку, коли особа внаслідок якоїсь іншої події або в результаті якогось правочину втрачає контроль над кредитним інкасатором чи істотну участь у кредитному інкасаторі або її участь зменшується нижче одного з розмірів, зазначених у § 28 частині 1 цього Закону. У такому разі особа невідкладно повідомляє Фінансову інспекцію після того, як дізналася про втрату істотної участі чи контролю або про зменшення участі.

(3) Кредитний інкасатор, дізнавшись про правочини, зазначені в § 28 частинах 1 і 2 цього Закону та в частинах 1 і 2 цього параграфа, зобов’язаний невідкладно повідомити про це Фінансову інспекцію.

(4) Кредитний інкасатор протягом двох тижнів після проведення загальних зборів, але не пізніше ніж через шість місяців після закінчення господарського року, подає Фінансовій інспекції дані про осіб, які станом на кінець господарського року мали істотну участь у кредитному інкасаторі, зазначивши розмір участі, що належить особі, та обставини, пов’язані з володінням нею, відповідно до положень § 26 і § 28 цього Закону.

(1) Зареєстроване місцезнаходження та місце постійної й тривалої господарської діяльності кредитного інкасатора, внесеного до комерційного реєстру в Естонії та який отримав дозвіл на діяльність від Фінансової інспекції, повинні бути в Естонії.

(2) Статут кредитного інкасатора повинен визначати, що зареєстроване місцезнаходження та головний офіс кредитного інкасатора перебувають в Естонії.

(1) Якщо для кредитного інкасатора передбачено раду, у ній має бути щонайменше три члени, якщо статут не передбачає більшої кількості членів. Ураховуючи розмір кредитного інкасатора, характер та обсяг його діяльності, Фінансова інспекція може вимагати наявності ради в кредитному інкасаторі.

(2) У правлінні кредитного інкасатора має бути щонайменше два члени.

(1) Керівником кредитного інкасатора можна обрати або призначити особу, яка має бездоганну репутацію.

(2) Репутація особи не є бездоганною, якщо Фінансова інспекція встановила обставини, які ставлять під сумнів наявність бездоганної репутації або підтверджують її відсутність. Оцінюючи репутацію особи, Фінансова інспекція враховує, зокрема, те, чи була особа обвинуваченою або підозрюваною у справі про правопорушення чи іншим чином пов’язана зі справою про правопорушення, або чи вчинила особа протиправне, шахрайське діяння або діяння, що зловживає довірою, або чи була пов’язана з таким діянням чи з провадженням щодо його розслідування або наглядовим провадженням.

(3) Репутація особи не є бездоганною, зокрема, якщо:

1) вона засуджена за злочин першого ступеня або її було покарано за майнове, економічне, службове правопорушення, правопорушення проти публічної довіри чи проти особи, або за терористичний злочин чи за фінансування або підтримку діяльності, спрямованої на його вчинення, або за правопорушення, пов’язане з видачею споживчого кредиту, і дані про її покарання не видалені з реєстру покарань згідно із Законом про реєстр покарань;

2) вона займається або займалася лихварством відповідно до положень § 39 частини 4 Закону про кредитодавців і кредитних посередників;

3) щодо неї застосовано міжнародну санкцію;

4) вона в попередньому спілкуванні з наглядовими органами не діяла прозоро, відкрито та з готовністю до співпраці або подала наглядовим органам неправдиву інформацію чи не подала істотної інформації;

5) щодо неї триває провадження у справі про неплатоспроможність або оголошено її банкрутство, за винятком випадку, коли суд звільнив особу від зобов’язань, не виконаних у процедурі банкрутства;

6) її дія або бездіяльність спричинила банкрутство кредитодавця, кредитного посередника, кредитної установи, інвестиційного товариства чи іншої особи, яка підлягає фінансовому нагляду, або визнання недійсним дозволу на діяльність за ініціативою органу фінансового нагляду;

7) суд застосував щодо неї заборону діяльності відповідно до положень § 49 Пенітенціарного кодексу або заборону підприємництва відповідно до положень § 49¹, а також у випадку, коли щодо неї застосовано передбачену законом чи судовим рішенням заборону займатися комерційною діяльністю або заборону працювати за певною спеціальністю чи на певній посаді, або її було покарано за порушення такої заборони.

(4) Накопичення малозначущих інцидентів не впливає на добру репутацію особи, за винятком випадку, коли за оцінкою таких інцидентів у сукупності вони є істотними і, зокрема, свідчать про системні порушення.

(5) Керівники кредитного інкасатора в сукупності повинні мати достатні знання та досвід для управління підприємцем компетентним і відповідальним чином.

(6) Особа, яку обирають керівником кредитного інкасатора, повинна мати необхідний обсяг часу для виконання своїх службових обов’язків на цій посаді та за своїми знаннями, навичками й досвідом відповідати складу органу управління.

(7) Керівником кредитного інкасатора, а також членом ради або правління його материнського підприємства чи товариства, що належить до тієї самої консолідаційної групи, заборонено обирати або призначати особу, попередня діяльність якої спричинила банкрутство або примусову ліквідацію товариства чи визнання недійсним дозволу на діяльність, або щодо якої діє заборона підприємництва, або чия попередня діяльність як керівника товариства показала, що вона не здатна організувати управління товариством так, щоб інтереси акціонерів, учасників, членів, кредиторів і споживачів товариства були достатньо захищені, або чия попередня діяльність показала, що вона з іншої вагомої причини не є придатною для управління товариством.

(1) Керівники та працівники кредитного інкасо діють з очікуваними від них передбачливістю та сумлінністю і відповідно до вимог, що ставляться до їхньої посади, ставлячи економічні інтереси кредитного інкасо та його клієнтів і кредитоотримувачів вище за власні особисті економічні інтереси. Керівники кредитного інкасо повинні бути здатні організувати діяльність кредитного інкасо так, щоб насамперед інтереси кредитоотримувачів-споживачів були достатньо захищені.

(2) Працівники кредитного інкасо зобов'язані надавати послуги правомірно, з достатньою фаховістю, точністю та ретельністю, а також надавати кредитоотримувачам належну інформацію.

(3) Керівники кредитного інкасо забезпечують, щоб організаційна структура кредитного інкасо була прозорою та з чітко визначеними сферами відповідальності, а також щоб були встановлені процедури виявлення ризиків, їх вимірювання, управління ними, постійного їх відстеження та повідомлення про них, які є достатніми та пропорційними з огляду на характер, обсяг і ступінь складності діяльності кредитного інкасо.

(4) Правління кредитного інкасо зобов'язане переконуватися, що встановлені на підставі цього закону правила та інші процедурні правила є актуальними, оцінювати їх результативність і вживати належних заходів для усунення недоліків.

(5) Працівник у розумінні цього закону — це фізична особа, яка виконує роботу на користь кредитного інкасо на підставі трудового договору або іншого зобов'язально-правового договору і до трудових обов'язків якої належать дії, пов'язані з наданням послуги від імені кредитного інкасо, зокрема представництво кредитного інкасо або керівництво ним чи контроль за ним.

(6) Міністр, відповідальний за цю сферу, може постановою встановити для керівників і працівників кредитного інкасо докладніші обов'язки та завдання.

(1) Для обрання або призначення керівником кредитного інкасо необхідна письмова згода особи. Разом із письмовою згодою особа подає Фінансовій інспекції щонайменше такі дані та документи:

1) ім'я та прізвище, у разі зміни імені — попереднє ім'я, а також дата та причина його зміни, особистий код, а за його відсутності — дата народження, громадянство, місце проживання, контактні дані, опис здобутої освіти, повний перелік місць роботи та посад, дані про строк перебування на посаді та місце роботи, а для члена правління — опис сфери його відповідальності, а також документи, що підтверджують його репутацію та надійність і відповідність вимогам цього закону;

2) дані про господарські товариства, у яких його участь перевищує 20 відсотків, при цьому такі дані мають містити розмір акціонерного або пайового капіталу та перелік видів діяльності;

3) дані про можливі конфлікти інтересів і про час, який особа присвячуватиме виконанню службових обов'язків;

4) підтвердження про відсутність у неї передбачених цим законом обставин, які виключають право бути керівником кредитного інкасо;

5) витяг з реєстру покарань, а для громадянина іноземної держави — витяг з реєстру покарань країни його походження або країни проживання чи рівнозначний документ, виданий компетентним судовим або адміністративним органом, при цьому витяг не може бути старшим ніж три місяці.

(2) У разі обрання або призначення аудиторської фірми кредитне інкасо невідкладно подає Фінансовій інспекції назву аудиторської фірми та ім'я особи, яка підписує звіт присяжного аудитора, а також підтвердження, що щодо них відсутні обставини, які виключають право бути аудиторською фірмою кредитного інкасо. Підтвердження подається також у разі зміни особи, яка підписує звіт присяжного аудитора.

(3) У разі обрання або призначення внутрішнього аудитора кредитне інкасо подає Фінансовій інспекції ім'я та особистий код внутрішнього аудитора і підтвердження внутрішнього аудитора про те, що щодо нього відсутні обставини, які виключають право бути внутрішнім аудитором кредитного інкасо.

(4) Кредитне інкасо зобов'язане повідомити Фінансову інспекцію про намір обрати або призначити керівника, внутрішнього аудитора та аудиторську фірму, про продовження їхніх повноважень, а також про їх відставку чи про ініціювання відкликання до закінчення строку повноважень щонайменше за десять днів до прийняття відповідного рішення або невідкладно після отримання відповідної заяви. Зазначений у попередньому реченні строк не застосовується, якщо попереднє повідомлення неможливе з поважної причини.

(5) Зазначені в цьому параграфі дані подаються за формою, затвердженою Фінансовою інспекцією. Фінансова інспекція може вимагати додаткову інформацію на додаток до передбаченого в частині 1 цього параграфа.

(1) Фінансова інспекція має право приписом вимагати відкликання керівника кредитного інкасо або його необрання чи непризначення в таких випадках:

1) особа не відповідає встановленим цим законом вимогам до керівників;

2) особа у зв'язку зі своїм обранням або призначенням подала оманливі чи такі, що не відповідають дійсності, дані або підроблені документи;

3) діяльність особи як керівника кредитного інкасо показала, що вона не здатна надійно та стабільно керувати кредитним інкасо або організувати керівництво кредитним інкасо так, щоб інтереси клієнтів і кредитоотримувачів були достатньо захищені.

(2) Якщо кредитне інкасо не виконало повністю або у строк припис, зазначений у частині 1 цього параграфа, Фінансова інспекція має право визнати дозвіл на діяльність кредитного інкасо недійсним.

(1) Правління кредитного інкасо своїм рішенням встановлює правила процедур, що впорядковують діяльність кредитного інкасо та його керівників і працівників (далі — внутрішні правила), згідно з якими забезпечується виконання правових актів, що регулюють діяльність кредитного інкасо, і рішень керівників кредитного інкасо, а також правомірне та впорядковане надання послуг.

(2) У внутрішніх правилах визначається рівень знань, навичок і досвіду керівників та працівників, необхідний для виконання завдань на конкретних посадах або робочих місцях в організації кредитного інкасо. Визначаючи рівень знань і компетентності, враховують кваліфікацію та професійний досвід, потрібні для виконання завдань, пов'язаних із посадою або робочим місцем.

(3) Внутрішніми правилами встановлюються відповідний порядок і процедури, щоб забезпечити ефективне та надійне управління, зокрема розмежування завдань, безперервність діяльності й уникнення конфліктів інтересів. Правління здійснює нагляд за застосуванням цього порядку і процедур, роблячи це у спосіб, що підтримує надійність ринку та інтереси клієнтів і кредитоотримувачів.

(4) Внутрішніми правилами визначаються, зокрема:

1) порядок руху інформації та документів усередині установи, зокрема вимоги до подання та передавання інформації;

2) порядок обробки даних кредитоотримувачів — юридичних осіб і персональних даних кредитоотримувачів — фізичних осіб, який відповідає Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/679 про захист фізичних осіб у зв'язку з обробкою персональних даних і про вільний рух таких даних та про скасування Директиви 95/46/ЄС (Загальний регламент про захист даних) (ОВ L 119, 04.05.2016, с. 1–88);

3) трудові або службові обов'язки працівників, відносини підпорядкування, ланцюги звітності, процедура подання звітів і делегування прав, із встановленням розмежування функцій під час прийняття зобов'язань від імені кредитного інкасо, відображення послуг у бухгалтерському обліку та звітності й оцінювання ризиків;

4) порядок оцінювання придатності керівників;

5) опис і план дій щодо зменшення та уникнення конфліктів інтересів, а також заходи з їх зменшення;

6) порядок передавання іншим особам діяльності, пов'язаної з наданням послуги, зокрема вимоги до кваліфікації надавача послуги з управління кредитами;

7) порядок ведення реєстрів, ведення баз даних і поводження з даними;

8) внутрішні правила процедур, якими визначається безпека використовуваних інформаційно-технологічних систем і систем зберігання грошових коштів кредитоотримувача та їх регулярна перевірка;

9) порядок функціонування системи внутрішнього контролю і правила управління ризиками та порядок їх застосування;

10) внутрішні правила процедур для приймання, обробки та передавання повідомлень про порушення чи можливе порушення обов'язків, установлених правовими актами, що регулюють діяльність кредитного інкасо, а також для усунення наслідків;

11) внутрішні правила бухгалтерського обліку;

12) за наявності філій — порядок перевірки відповідності діяльності вимогам;

13) порядок передавання кредитоотримувачу інформації та попереджень, пов'язаних із неналежним виконанням кредитного договору;

14) порядок реєстрації та розгляду скарги кредитоотримувача;

15) принципи діяльності, які забезпечують дотримання правових норм щодо захисту кредитоотримувачів та справедливого і сумлінного поводження з ними, зокрема з урахуванням їхнього фінансового становища і, у відповідних випадках, їхньої потреби в послугах боргового консультанта або іншого надавача соціальних послуг;

16) порядок складання та подання звітів, що подаються з метою нагляду, зокрема склад звітів і регулярність їх складання, працівники, відповідальні за виконання відповідних завдань, використовувані інформаційні системи та процедури внутрішнього контролю для перевірки правильності поданої інформації.

(5) Міністр, відповідальний за цю сферу, може постановою встановити точніші вимоги до внутрішніх правил.

(1) У кредитному інкасо має бути створена та запроваджена достатня система внутрішнього контролю, метою якої є забезпечення відповідності діяльності кредитного інкасо цьому закону, чинним внутрішнім правилам та ухваленим рішенням на всіх рівнях управління та діяльності кредитного інкасо.

(2) Для здійснення внутрішнього контролю в кредитному інкасо слід установити внутрішніми правилами принципи діяльності та правила щодо виявлення, зменшення або уникнення правових ризиків невиконання обов'язків, що випливають із цього закону, та пов'язаних із ними інших ризиків у зв'язку з наданням послуг клієнтам та управлінням кредитами. Зазначені принципи діяльності та правила мають давати Фінансовій інспекції змогу ефективно виконувати наглядові завдання.

(3) Рада кредитного інкасо, а за її відсутності — збори учасників призначає внутрішнього аудитора або особу для виконання цієї функції (далі — внутрішній аудитор), яка має необхідні для виконання завдань внутрішнього аудитора знання, навички, досвід, освіту, професійну придатність і бездоганну ділову репутацію. До внутрішнього аудитора застосовуються вимоги та правові засади діяльності, встановлені законом про аудиторську діяльність щодо атестованого внутрішнього аудитора. Внутрішній аудитор не може виконувати завдання, які спричиняють або можуть спричинити конфлікт інтересів.

(4) Внутрішній аудитор повинен забезпечити, щоб:

1) регулярно перевірялася відповідність діяльності кредитного інкасо та його керівників і працівників цьому закону та виданим на його підставі правовим актам, приписам Фінансової інспекції, рішенням органів управління, внутрішнім правилам, укладеним кредитним інкасо договорам і добрій діловій практиці, а також оцінювалася відповідність установлених у кредитному інкасо внутрішніх правил і рішень правовим актам та придатність і результативність заходів, вжитих для усунення недоліків у виконанні обов'язків кредитного інкасо;

2) особи, відповідальні за надання послуги з управління кредитами, отримували консультації з питань, пов'язаних із виконанням обов'язків, установлених цим законом;

3) правлінню кредитного інкасо, а за наявності ради — раді регулярно подавалися звіти, пов'язані з виконанням обов'язків, зазначених у пунктах 1 і 2 цієї частини.

(5) Кредитне інкасо забезпечує внутрішньому аудитору всі необхідні для виконання його завдань умови праці та права, зокрема право отримувати пояснення й інформацію від керівників і працівників кредитного інкасо, а також можливість стежити за усуненням виявлених недоліків і виконанням внесених пропозицій.

(6) Внутрішній аудитор зобов'язаний невідкладно письмово передати відому йому інформацію про кредитне інкасо, яка вказує або може вказувати на істотне правопорушення чи завдання шкоди інтересам кредитоотримувача, крім керівників кредитного інкасо, також учасникам або їхнім представникам — за відсутності ради — та Фінансовій інспекції.

(1) Кредитний інкасатор може передати діяльність з управління кредитами надавачу послуг з управління кредитами (далі — передача діяльності) за умови, що він укладає письмовий договір і кредитний інкасатор залишається повністю відповідальним за виконання всіх обов'язків, установлених цим законом та виданими на його підставі правовими актами, та якщо:

1) у договорі про передачу діяльності, що укладається між кредитним інкасатором і надавачем послуг з управління кредитами, визначено обов'язок надавача послуг з управління кредитами дотримуватися норм, що випливають із правових актів, зокрема відповідних норм правових актів Європейського Союзу та іноземних держав, які застосовуються до встановлених кредитним договором вимог кредитної установи або кредитодавця чи до самого кредитного договору;

2) передача діяльності не спричиняє ситуації, за якої кредитний інкасатор сам більше не провадить діяльність з управління кредитами, для якої йому видано ліцензію;

3) договір про передачу діяльності не змінює договірних відносин між кредитним інкасатором і покупцем кредиту та обов'язків кредитного інкасатора перед покупцем кредиту або кредитоотримувачем;

4) передача діяльності не скасовує і не змінює будь-яких інших умов, на підставі яких кредитному інкасатору було видано ліцензію;

5) передача діяльності не перешкоджає здійсненню фінансового нагляду за кредитним інкасатором на належному рівні;

6) після передачі діяльності в кредитного інкасатора зберігається безпосередній доступ до інформації про передану діяльність;

7) після припинення договору про передачу діяльності кредитний інкасатор має компетенцію та ресурси для провадження переданої діяльності з управління кредитами;

8) передача діяльності не перешкоджає внутрішньому контролю кредитного інкасатора і не впливає на його якість, надійність та функціонування;

9) передачею діяльності члени органу управління кредитного інкасатора не делегують своєї відповідальності, і передача діяльності іншим чином не шкодить інтересам клієнтів або кредитоотримувачів;

10) передача діяльності не перешкоджає діяльності кредитного інкасатора та виконанню ним своїх обов'язків на належному рівні і не знижує якості надання послуги;

11) надавач послуг з управління кредитами має необхідні знання та навички і здатний виконувати ці обов'язки;

12) передаючи діяльність, кредитний інкасатор вживає всіх заходів, щоб уникнути додаткових ризиків для діяльності кредитного інкасатора;

13) виконано інші вимоги, що випливають із цього закону.

(2) Кредитний інкасатор може передати третім особам і іншу діяльність, ніж діяльність з управління кредитами, але виключно за умови, що кредитний інкасатор залишається повністю відповідальним за виконання всіх обов'язків, установлених цим законом та виданими на його підставі правовими актами.

(3) Перед передачею діяльності надавачу послуг з управління кредитами або іншим третім особам кредитний інкасатор повідомляє про це Фінансову інспекцію. У відповідних випадках слід повідомити компетентні наглядові органи держави призначення, якщо йдеться про кредитний договір, укладений кредитною установою.

(4) Кредитний інкасатор зберігає договір про передачу діяльності, зазначений у частині 1 або 2 цього параграфа, та надані надавачу послуг з управління кредитами суттєві письмові вказівки щонайменше п'ять років, але не довше ніж десять років після припинення договору про передачу діяльності.

(5) Фінансова інспекція має право вимагати від кредитного інкасатора та надавача послуг з управління кредитами договір про передачу діяльності, зазначений у частині 1 цього параграфа, а також інші документи та інформацію, зазначені в частині 4 цього параграфа.

(6) Надавачу послуг з управління кредитами, якому передано діяльність кредитного інкасатора, не дозволено приймати грошові кошти кредитоотримувача, надані кредитоотримувачу за кредитним договором, укладеним кредитною установою. Зазначене вище не застосовується, якщо йдеться про іншого кредитного інкасатора і йому надано таке право. Якщо йдеться про кредитний договір, укладений кредитодавцем, надавач послуг з управління кредитами може приймати грошові кошти кредитоотримувача лише в тому разі, якщо він за першої можливості передає їх кредитному інкасатору.

(7) Фінансова інспекція має право видати припис, яким вимагається припинення передачі пов'язаної з кредитним інкасатором діяльності конкретному надавачу послуг з управління кредитами чи іншій третій особі або припинення всіх договорів про передачу діяльності, укладених кредитним інкасатором з надавачами послуг з управління кредитами чи іншими третіми особами, якщо:

1) порушуються законні інтереси клієнтів кредитного інкасатора або права кредитоотримувачів чи існує загроза такого порушення або якщо ставиться під загрозу стабільність чи надійність надання послуги;

2) компетентний наглядовий орган третьої країни, який здійснює нагляд за особою третьої країни, не має правової підстави або можливостей для співпраці з Фінансовою інспекцією;

3) надавач послуг з управління кредитами або інша третя особа, заснована в третій країні, не відповідає вимогам, які є щонайменше рівноцінними встановленим у цьому законі;

4) порушуються інші умови, встановлені цим законом.

(1) Кредитний інкасатор веде справу щодо потрібних даних і документів, зібраних з метою обслуговування кредитного договору (далі в цьому параграфі — справа), з моменту, коли його призначено обслуговувати прострочений кредитний договір або вимогу, що з нього випливає. Якщо покупець кредиту не призначає своїм представником кредитного інкасатора, справу веде покупець кредиту. Справа ведеться окремо щодо кожного кредитоотримувача.

(2) Кредитний інкасатор або, у відповідному випадку, покупець кредиту забезпечує протягом усього періоду, коли вимога обслуговується, наявність у справі потрібних даних і документів кредитоотримувача.

(3) Кредитний інкасатор або, у відповідному випадку, покупець кредиту має право для стягнення простроченого договору споживчого кредиту або вимоги, що з нього випливає, отримати від кредитної установи або кредитодавця з кредитної справи, передбаченої § 48 Закону про кредитодавців і кредитних посередників, яка велася щодо надання, моніторингу та оцінювання споживчого кредиту, ті дані, які зібрано щодо конкретного споживача для виконання принципу відповідального кредитування, зокрема дані про платіжні операції, здійснені споживачем протягом періоду, що був основою для оцінювання кредитоспроможності, у вигляді, який дає змогу отримати огляд платіжних операцій споживача за видами доходів і витрат. Кредитна установа або кредитодавець може надати додаткові пояснення щодо оцінювання кредитоспроможності споживача. Кредитний інкасатор або покупець кредиту може використовувати отримані дані лише за призначенням і у зв'язку з обслуговуванням зазначеного простроченого кредитного договору або вимоги, що з нього випливає, у розумінні частини 2 § 3 цього Закону.

(4) Кредитний інкасатор або, у відповідному випадку, покупець кредиту зберігає дані та документи, зазначені в частинах 1 і 3 цього параграфа, щонайменше п'ять років після припинення договору про обслуговування вимоги, але не довше ніж десять років.

(5) Справа має давати достатню інформацію особі, відповідальній за обслуговування кредитного договору, а також внутрішньому аудитору та аудитору і Фінансовій інспекції — про обслуговування та зміну кредитного договору. На відповідний запит кредитний інкасатор зобов'язаний передати справу, пов'язану з договором споживчого кредиту, також Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду.

(1) Якщо покупець кредиту сам не займається діяльністю з обслуговування кредитів, зокрема з урахуванням передбаченого частиною 7 § 3 цього Закону, між покупцем кредиту та кредитним інкасатором, кредитною установою або кредитодавцем укладається договір про обслуговування кредитного договору (далі — договір про обслуговування кредиту). Договір про обслуговування кредиту має містити щонайменше таке:

1) детальний опис діяльності з обслуговування кредитів, зокрема строки та інші істотні умови щодо того, коли і в якому порядку сплачені кредитоотримувачем суми перераховуються покупцеві кредиту;

2) розмір плати, що сплачується кредитному інкасатору, кредитній установі або кредитодавцю, або метод її обчислення;

3) обсяг, у якому кредитний інкасатор, кредитна установа або кредитодавець може представляти покупця кредиту у відносинах із кредитоотримувачем;

4) обов'язок сторін дотримуватися норм права Європейського Союзу та національного права, застосовних до передбачених у кредитному договорі вимог кредитної установи чи кредитодавця або до самого кредитного договору;

5) обов'язок сторін ставитися до кредитоотримувача справедливо та дбайливо;

6) обов'язок кредитного інкасатора, кредитної установи або кредитодавця повідомити покупця кредиту перед передачею діяльності з обслуговування кредитів надавачеві послуг з обслуговування кредитів.

(2) Кредитний інкасатор, кредитна установа або кредитодавець зберігає щонайменше п'ять років, але не довше ніж десять років після дати припинення договору про обслуговування кредиту сам договір про обслуговування кредиту та такі дані:

1) листування, яке велося з покупцем кредиту та кредитоотримувачем;

2) отримані від покупця кредиту вказівки щодо кожного простроченого кредитного договору або вимоги, що з нього випливає.

(3) Кредитний інкасатор, кредитна установа або кредитодавець зобов'язаний передати Фінансовій інспекції всі дані, зазначені в частині 2 цього параграфа.

(1) Акціонерний або пайовий капітал кредитного інкасатора має бути повністю оплачений.

(2) Акціонерний або пайовий капітал кредитного інкасатора має становити щонайменше 25 000 євро.

(1) Кредитний інкасатор має зберігати грошові кошти, сплачені на виконання зобов'язань кредитоотримувача, на окремому платіжному рахунку. Кредитний інкасатор не може використовувати ці грошові кошти у своїй господарській діяльності також і тоді, коли кредитний інкасатор уклав з покупцем кредиту договір про обслуговування кредиту, який передбачає приймання зазначених коштів від кредитоотримувача.

(2) Кредитний інкасатор має відкривати платіжний рахунок, зазначений у частині 1 цього параграфа, лише в кредитній установі, заснованій в Естонії або в іншій договірній державі.

(3) Кредитний інкасатор невідкладно подає Фінансовій інспекції відповідну інформацію про платіжні рахунки, зазначені в частині 1 цього параграфа, і невідкладно повідомляє Фінансову інспекцію, якщо ця інформація змінюється.

(4) Грошові кошти, сплачені на виконання зобов'язань кредитоотримувача, що перебувають на платіжному рахунку, зазначеному в частині 1 цього параграфа, не входять до складу банкрутного майна кредитного інкасатора, і їх не можна використовувати як цільове майно для задоволення вимог кредиторів чи для проведення провадження у справі про банкрутство.

(5) Якщо кредитоотримувач здійснює кредитному інкасатору платіж для часткового або повного погашення зобов'язання, пов'язаного з кредитним договором, кредитний інкасатор надає кредитоотримувачу на папері або на іншому носії тривалого зберігання довідку чи підтвердження про сплату платежу, з яких кредитоотримувачу має бути видно зменшення суми боргу.

(6) Платежі, здійснені кредитоотримувачем кредитному інкасатору, вважаються сплаченими покупцеві кредиту незалежно від того, чи передав кредитний інкасатор ці суми покупцеві кредиту.

(1) Бухгалтерський облік і звітність організовують відповідно до встановленого цим законом, законом про бухгалтерський облік, статутом колекторської компанії та внутрішніми правилами бухгалтерського обліку, а також іншими правовими актами, пов'язаними з бухгалтерським обліком.

(2) Бухгалтерський облік має забезпечувати отримання правдивої інформації про фінансовий стан і господарську діяльність колекторської компанії.

(3) Якщо колекторська компанія має право приймати від кредитоотримувача грошові кошти та зберігати їх, вона відображає кошти, що надійшли від кредитоотримувача, у своєму балансі до моменту їх перерахування покупцеві кредиту. Колекторська компанія оприлюднює у своїй річній бухгалтерській звітності інформацію про грошові кошти, прийняті від кредитоотримувача, але не перераховані далі покупцеві кредиту.

(1) Колекторська компанія подає Фінансовій інспекції затверджений загальними зборами звіт за господарський рік разом зі звітом присяжного аудитора протягом двох тижнів після проведення загальних зборів акціонерів або учасників, але не пізніше ніж через шість місяців після закінчення господарського року. Якщо колекторська компанія оприлюднила зазначені звіти на своєму вебсайті або подала їх до комерційного реєстру протягом шести місяців після закінчення господарського року, вона не зобов'язана подавати їх Фінансовій інспекції.

(2) Колекторська компанія та естонська філія колекторської компанії іншої договірної держави подають Фінансовій інспекції звіти, не зазначені в частині 1 цього параграфа, у порядку, встановленому цим законом і виданими на його підставі правовими актами.

(3) Періодом регулярних звітів, установлених частиною 2 цього параграфа, є квартал, і звіти належить подавати Фінансовій інспекції протягом одного місяця після закінчення звітного періоду, якщо цим законом і виданими на його підставі правовими актами не передбачено інше. Якщо останній день подання звіту припадає на вихідний день, регулярний звіт подається не пізніше першого робочого дня, що настає після вихідного.

(4) Крім установленого цим параграфом, Фінансова інспекція має право вимагати звіти та дані, що подаються одноразово або регулярно, якщо вони потрібні для здійснення нагляду в обсязі, встановленому цим законом.

(5) На підставі поданих Фінансовій інспекції звітів Фінансова інспекція або колекторська компанія може надавати дані Міністерству фінансів — для виконання завдань, що випливають із Закону про Уряд Республіки, та Банку Естонії — для виконання завдань, що випливають із закону.

(6) Форми звітів, які подають Фінансовій інспекції колекторська компанія, філія колекторської компанії іноземної держави та колекторська компанія, що надає послуги в Естонії транскордонно, методику їх складання та порядок подання встановлює своєю постановою міністр, відповідальний за цю сферу.

(1) Фінансова інспекція перевіряє відповідність вимогам наглядового звіту, зазначеного в частинах 2–4 § 49 цього закону, за першої можливості після надходження звіту.

(2) Якщо Фінансова інспекція виявляє в наглядовому звіті недоліки, вона повідомляє про це подавача звіту.

(3) У випадку, встановленому частиною 2 цього параграфа, подавач наглядового звіту зобов'язаний усунути недоліки та без невиправданого зволікання подати Фінансовій інспекції виправлений звіт. Виправлений звіт належить подати Фінансовій інспекції також тоді, коли подавач звіту сам виявляє помилку в раніше поданих даних або коли перевірені аудитом дані відрізняються від раніше поданих неперевірених аудитом даних.

(4) Документи, які є джерелом первинних даних, використаних під час складання наглядового звіту, подавач звіту зобов'язаний зберігати п'ять років. Зазначений строк не обмежує права колекторської компанії зберігати дані та документи довше, якщо для їх оброблення колекторська компанія має іншу правову підставу.

(1) Річна бухгалтерська звітність колекторської компанії має бути перевірена аудитом.

(2) Аудиторським підприємством колекторської компанії можна призначити надійну особу, зазначену в частині 2 § 7 Закону про аудиторську діяльність, яка має достатні знання та досвід.

(3) Суд за місцезнаходженням колекторської компанії призначає аудиторське підприємство на підставі заяви Фінансової інспекції, якщо:

1) загальні збори не призначили аудиторського підприємства;

2) призначене загальними зборами аудиторське підприємство відмовляється від проведення аудиторської перевірки;

3) аудиторське підприємство, на думку Фінансової інспекції, втратило довіру.

(4) Повноваження призначеного Фінансовою інспекцією аудиторського підприємства тривають, доки загальні збори або збори учасників не призначать нове аудиторське підприємство.

(1) Аудиторське підприємство зобов'язане невідкладно письмово повідомити Фінансову інспекцію про обставини, які стали йому відомі під час аудиту колекторської компанії та наслідком яких є або може бути:

1) суттєве порушення вимог правових актів, що регулюють діяльність колекторської компанії;

2) загроза припинення подальшої діяльності колекторської компанії;

3) змінений звіт присяжного аудитора щодо річної бухгалтерської звітності;

4) становище, через яке колекторська компанія не здатна виконувати свої зобов'язання, або загроза виникнення такого становища;

5) суттєва майнова шкода колекторській компанії або кредитоотримувачу, спричинена діями керівника чи працівника колекторської компанії.

(2) Передання Фінансовій інспекції даних згідно з частиною 1 цього параграфа не порушує ні встановленого Законом про аудиторську діяльність обов'язку зберігати професійну таємницю, ні покладеної на аудиторське підприємство договором вимоги конфіденційності.

(1) Перетворення колекторської компанії дозволене лише з товариства з обмеженою відповідальністю на акціонерне товариство.

(1) Злиття колекторської компанії відбувається в порядку, встановленому комерційним кодексом, якщо цим законом не передбачено інше.

(2) Якщо колекторська компанія є товариством, що приєднує, і вона продовжує свою діяльність як колекторська компанія, вона невідкладно після внесення запису про її злиття до комерційного реєстру повідомляє Фінансову інспекцію та подає інформацію про змінені дані відповідно до встановленого у § 16 цього закону.

(3) У разі злиття колекторської компанії з іншим комерційним товариством відповідно до встановленого в частині 1 § 391 комерційного кодексу або шляхом заснування нового комерційного товариства відповідно до встановленого в частині 2 того ж параграфа ліцензія колекторської компанії не передається.

(4) Якщо колекторська компанія зливається шляхом заснування нового комерційного товариства або з іншим комерційним товариством, що приєднує, яке не має ліцензії на діяльність як колекторська компанія, вона для провадження діяльності повинна клопотати про отримання ліцензії відповідно до встановленого в § 7–9 цього закону до внесення запису про злиття до комерційного реєстру.

(5) До ухвалення рішення про злиття Фінансовій інспекції необхідно подати підтвердження, а також докази та документи про те, які клієнтські договори припинено або які вимоги відступлено іншій колекторській компанії, що має відповідну ліцензію.

(1) Поділ колекторської компанії відбувається в порядку, встановленому комерційним кодексом, якщо цим законом не передбачено інше.

(2) У разі поділу колекторської компанії шляхом виділення відповідно до встановленого в частині 4 § 434 комерційного кодексу ліцензія комерційному товариству, що виділяється, не передається. Якщо в разі поділу шляхом виділення колекторська компанія, що поділяється, продовжує свою діяльність як колекторська компанія, вона невідкладно після внесення запису про її поділ до комерційного реєстру повідомляє Фінансову інспекцію та подає інформацію про змінені дані відповідно до встановленого у § 16 цього закону.

(3) У разі поділу колекторської компанії шляхом розподілу відповідно до встановленого в частині 2 § 434 комерційного кодексу ліцензія колекторської компанії не передається, і її чинність припиняється.

(4) У разі передачі майна колекторської компанії під час поділу комерційному товариству, що набуває його і не є колекторською компанією, таке товариство клопоче про отримання ліцензії на діяльність як колекторська компанія відповідно до встановленого в § 7–9 цього закону до внесення запису про поділ до комерційного реєстру.

(5) До ухвалення рішення про поділ колекторська компанія подає Фінансовій інспекції підтвердження, а також докази та документи про те, які клієнтські договори припинено або відступлено іншій колекторській компанії, що має відповідну ліцензію.

(1) Колекторська компанія припиняється в порядку, встановленому комерційним кодексом, якщо цим законом не передбачено інше.

(2) Припинення колекторської компанії може відбуватися лише з дозволу Фінансової інспекції.

(3) Для отримання дозволу на припинення колекторська компанія подає Фінансовій інспекції заяву, до якої додаються такі дані та документи:

1) рішення загальних зборів або зборів учасників колекторської компанії про припинення, з якого, серед іншого, має бути видно також рішення про клопотання перед Фінансовою інспекцією про дозвіл на припинення;

2) оцінка колекторської компанії щодо впливу припинення на інтереси її клієнтів та кредитоотримувачів;

3) підтвердження, а також докази та документи, що це засвідчують, про те, що всі клієнтські відносини та клієнтські договори припинено або відступлено іншій колекторській компанії;

4) регулярний звіт колекторської компанії за період від подання останнього регулярного звіту до ухвалення рішення, зазначеного в пункті 1 цієї частини.

(4) До провадження за заявою про дозвіл на припинення колекторської компанії, перевірки поданих даних та перевірки того, чи відповідає припинення колекторської компанії інтересам її клієнтів і кредитоотримувачів, застосовується встановлене у § 9 цього закону.

(5) Рішення про надання дозволу на припинення колекторської компанії або про відмову в ньому Фінансова інспекція ухвалює протягом трьох місяців після подання всіх належних даних і документів.

(6) Фінансова інспекція може відмовити в наданні дозволу на припинення колекторської компанії, якщо припинення колекторської компанії суперечить інтересам її клієнтів або кредитоотримувачів.

(7) Рішення про надання дозволу на припинення колекторської компанії або про відмову в ньому Фінансова інспекція невідкладно доводить до відома колекторської компанії.

(8) Колекторську компанію може бути примусово припинено ухвалою суду на підставі заяви Фінансової інспекції, якщо Фінансова інспекція визнала недійсною ліцензію, надану колекторській компанії, на підставі § 13 цього закону.

(9) Разом із заявою до суду необхідно подати докази щодо обставин, встановлених у § 13 цього закону.

(10) Про примусове припинення колекторської компанії суд вирішує протягом трьох робочих днів з дня подання відповідної заяви.

(11) Ухвала про примусове припинення підлягає невідкладному виконанню, а подання та розгляд скарги не зупиняють діяльності ліквідаторів.

(12) У випадку, зазначеному в частині 8 цього параграфа, встановлене в частині 3 § 203 або в частині 3 § 366 комерційного кодексу не застосовується.

(1) Заяву про банкрутство щодо колекторської компанії можуть подати:

1) Фінансова інспекція;

2) ліквідатори;

3) кредитори;

4) сама колекторська компанія.

(2) Діюча колекторська компанія невідкладно повідомляє Фінансову інспекцію, якщо заяву про банкрутство подала особа, зазначена в пунктах 2–4 частини 1 цього параграфа.

(3) У випадку, якщо колекторська компанія зберігає грошові кошти кредитоотримувачів, вона може подати заяву про банкрутство як боржник лише за письмовою згодою Фінансової інспекції.

(1) Колекторська компанія та покупець кредиту у спілкуванні з кредитоотримувачем повинні:

1) діяти добросовісно, справедливо та професійно;

2) надавати кредитоотримувачу чітку, правдиву та актуальну інформацію;

3) поважати та захищати персональні дані кредитоотримувачів і недоторканність приватного життя;

4) спілкуватися з кредитоотримувачем у спосіб, який не становить домагання, примусу чи неприпустимого впливу.

(1) Покупець кредиту після набуття простроченого кредитного договору або вимоги, що з нього випливає, подає кредитоотримувачу на папері або на іншому довговічному носії інформації повідомлення, яке містить щонайменше таку інформацію:

1) повідомлення про набуття простроченого кредитного договору, у тому числі дата відступлення договору;

2) найменування, реєстраційний код і контактні дані покупця кредиту;

3) у відповідному випадку — найменування, реєстраційний код і контактні дані кредитної установи або кредитодавця, що діє як кредитне інкасо чи управитель кредиту;

4) у відповідному випадку — інформація про ліцензію кредитного інкасо;

5) у відповідному випадку — фірмове найменування, реєстраційний код і контактні дані надавача послуги з управління кредитом, якому кредитне інкасо передало діяльність далі;

6) чітко відокремлений контактний пункт або контактні дані у покупця кредиту чи, у відповідному випадку, у кредитного інкасо або кредитної установи, кредитодавця чи надавача послуги з управління кредитом, якому кредитне інкасо передало діяльність далі, через які кредитоотримувач отримує інформацію;

7) інформація про суму, що підлягає сплаті на момент подання повідомлення, з уточненням, що саме підлягає сплаті як основна сума, відсотки, плата за послуги та інші передбачені платежі, а також, у відповідному випадку, копії документів, які є підставою вимоги, якщо кредитоотримувач їх вимагає;

8) підтвердження того, що застосовується естонське та відповідне право Європейського Союзу, насамперед щодо виконання договорів споживчого кредиту, захисту прав споживачів і прав кредитоотримувача, а також щодо відповідальності, яка застосовується у разі порушення з боку самих осіб, що здійснюють діяльність з управління кредитом, включно з кримінальним правом;

9) інформація про компетентні органи, у тому числі їхні контактні дані та адреса, куди кредитоотримувач може подати скаргу.

(2) Зазначену в частині 1 цього параграфа інформацію може в повному обсязі або частково та за домовленістю з покупцем кредиту подати також призначене його представником кредитне інкасо або призначена його представником кредитна установа чи кредитодавець.

(3) Зазначене в частині 1 цього параграфа повідомлення разом з інформацією подається естонською мовою або мовою, погодженою в договорі. За подання повідомлення не можна вимагати плату.

(4) Зазначене в частині 1 цього параграфа повідомлення разом з інформацією подається завжди до першого стягнення грошового зобов'язання кредитним інкасо або покупцем кредиту. Кредитоотримувач має право в будь-який час вимагати подання зазначеної в частині 1 цього параграфа інформації.

(5) Після подання повідомлення відповідно до частини 1 цього параграфа покупець кредиту або, у відповідному випадку, призначене його представником кредитне інкасо, кредитна установа чи кредитодавець подає в усьому подальшому обміні інформацією з кредитоотримувачем інформацію, зазначену в пункті 6 частини 1 цього параграфа. Перше речення цієї частини не застосовується, якщо йдеться про перший обмін інформацією після призначення нового кредитного інкасо. У такому разі кредитоотримувачу подається інформація, зазначена в пунктах 3 і 4 частини 1 цього параграфа.

(1) Кредитне інкасо встановлює внутрішніми правилами порядок реєстрації та розгляду скарги кредитоотримувача, який передбачає дієву та прозору процедуру швидкого розгляду поданих скарг.

(2) Кредитному інкасо заборонено брати плату за реєстрацію та розгляд поданих кредитоотримувачем скарг. Домовленість, якою розгляд скарги пов'язується зі сплатою плати, є нікчемною.

(3) Під час розгляду скарг кредитне інкасо виходить із порядку, встановленого Фінансовою інспекцією відповідно до передбаченого в частині 4 § 67 цього закону.

(4) Кредитне інкасо реєструє всі отримані скарги та зберігає інформацію про подані скарги, вжиті для їх опрацювання заходи та результати їх розгляду відповідно до порядку, зазначеного в пункті 14 частини 4 § 41 цього закону.

(5) Кредитне інкасо зобов'язане відповісти на подану кредитоотримувачем скаргу письмово або у формі, що дає змогу письмового відтворення, і повідомити кредитоотримувача про можливе вирішення скарги в розумний строк, але кредитоотримувача-споживача — не пізніше ніж через 15 днів, а кредитоотримувача-юридичну особу — не пізніше ніж через 30 днів після отримання скарги. Крім іншого, кредитне інкасо зобов'язане навести обґрунтування, якщо воно не вважає скаргу кредитоотримувача обґрунтованою, відмовляє в задоволенні скарги або погоджується на часткове задоволення скарги.

(6) Якщо протягом зазначеного в частині 5 цього параграфа строку з незалежної від кредитного інкасо причини неможливо відповісти на скаргу або вчинити всі необхідні для розгляду скарги дії, кредитне інкасо обґрунтовує кредитоотримувачу таке зволікання і визначає гаданий розумний строк завершення необхідних дій, який у сукупності не може бути довшим ніж 49 днів від подання первинної скарги.

(7) Відповідальний за сферу міністр може постановою встановити точніші вимоги до опрацювання скарг і до стандартної форми документа для подання скарги.

(1) Покупець кредиту має право в ході переддоговірних переговорів отримати від кредитної установи інформацію про прострочений кредитний договір, вимоги кредитної установи, що з нього випливають, і, у відповідному випадку, про забезпечення, щоб оцінити ймовірність стягнення за простроченим кредитним договором.

(1) Покупець кредиту з третьої країни письмово призначає представника (далі — призначений представник), постійне місце проживання або зареєстроване місцезнаходження якого є в договірній державі.

(2) Фінансова інспекція може надсилати призначеному представнику запити з питань, пов'язаних із дотриманням цього закону. Призначений представник несе повну відповідальність за виконання обов'язків, що випливають для покупця кредиту з цього закону та інших відповідних правових актів. Зазначені в частині 1 § 3 цього закону кредитне інкасо, кредитну установу або кредитодавця у відповідному випадку розглядають у розумінні цього закону як призначеного представника.

(1) Якщо покупець кредиту або, у відповідному випадку, призначений ним представник призначає кредитного інкасатора, кредитну установу або кредитодавця займатися обслуговуванням кредитів, покупець кредиту або призначений ним представник повідомляє Фінансовій інспекції фірмове найменування та адресу цієї особи не пізніше дня початку діяльності з обслуговування кредитів.

(2) Якщо особа, яка займається обслуговуванням кредитів і зазначена в частині 1 цього параграфа, змінюється, покупець кредиту або, у відповідному випадку, призначений ним представник повідомляє Фінансову інспекцію про зміну не пізніше дня такої зміни та подає фірмове найменування й адресу нової особи, яка займається обслуговуванням кредитів.

(3) Якщо йдеться про прострочений кредитний договір кредитної установи або вимогу, що з нього випливає, Фінансова інспекція у відповідному випадку передає інформацію, передбачену частинами 1 і 2 цього параграфа, компетентному наглядовому органу держави призначення, компетентним наглядовим органам тієї договірної держави, де було надано кредит, і компетентним наглядовим органам держави походження нового кредитного інкасатора.

(4) Покупцю кредиту не дозволяється залучати фізичних осіб до обслуговування простроченого кредитного договору або вимоги, що з нього випливає.

(1) Покупець кредиту, який у свою чергу відступає прострочений кредитний договір або вимогу, що з нього випливає, або, у відповідному випадку, призначений ним представник подає Фінансовій інспекції таку інформацію:

1) ідентифікатор юридичної особи нового покупця кредиту або, у відповідному випадку, призначеного ним представника, а за його відсутності — імена та дані членів правління покупця кредиту або призначеного ним представника й осіб, які мають істотну участь, а також адресу покупця кредиту та призначеного ним представника;

2) сукупний залишок відступлених вимог, що випливають із прострочених кредитних договорів, або самих кредитних договорів, а також кількість цих вимог або кредитних договорів і розмір кожного кредиту.

(2) Інформація, зазначена в пункті 2 частини 1 цього параграфа, повинна, серед іншого, розмежовувати відступлені договори споживчого кредиту та вимоги, що випливають із договорів споживчого кредиту, а також у відповідному випадку містити відомості про види майна, що є забезпеченням договорів споживчого кредиту.

(3) Звітним періодом для інформації, зазначеної в частині 1 цього параграфа, є півріччя. Інформація подається протягом одного місяця після закінчення звітного періоду. Якщо останній день подання інформації припадає на вихідний день, інформація подається не пізніше першого робочого дня, що настає після вихідного дня. Фінансова інспекція може вимагати від покупця кредиту або, у відповідному випадку, від призначеного ним представника подавати зазначену інформацію частіше, зокрема з тієї причини, щоб краще відстежувати велику кількість відступлень кредитних договорів або вимог, що з них випливають, які можуть відбуватися під час кризи.

(4) Якщо покупець кредиту відступає прострочений кредитний договір кредитної установи або вимогу, що з нього випливає, покупцеві кредиту з іншої договірної держави, Фінансова інспекція передає інформацію, зазначену в частині 1 цього параграфа, компетентним наглядовим органам нового покупця кредиту та у відповідному випадку компетентному наглядовому органу тієї договірної держави, де було видано кредит. У такому разі до передання інформації застосовується встановлене частиною 3 цього параграфа.

(5) Встановлене цим параграфом застосовується також у випадку, коли покупець кредиту відступає прострочений кредитний договір або вимогу, що з нього випливає, назад первісному покупцеві кредиту, кредитній установі або кредитодавцю.

(6) Міністр, відповідальний за сферу, може своєю постановою передбачити форми звітів про подання даних щодо покупців кредитів або призначених ними представників, методику їх складання та порядок подання. [RT I, 20.06.2026, 4 - набув чинності 30.06.2026] ↗

(1) Якщо покупець кредиту призначив займатися обслуговуванням кредитів кредитного інкасатора, кредитну установу або кредитодавця чи іншого призначеного представника, то обов'язки, що випливають із § 63 і 64 цього закону, виконує зазначений кредитний інкасатор, кредитна установа або кредитодавець чи інший призначений ним представник.

(1) Метою нагляду, передбаченого цим законом, є забезпечення відповідності заснування кредитного інкасатора, його діяльності та надання послуг, а також припинення його діяльності цьому закону й іншим правовим актам, які стосуються насамперед захисту інтересів і прав клієнтів кредитного інкасатора та кредитоотримувачів.

(2) Щодо надавача послуги обслуговування кредитів, покупця кредиту та призначеного представника покупця кредиту, зазначеного в § 62 цього закону, Фінансова інспекція здійснює нагляд лише за наданням інформації.

(1) Фінансова інспекція здійснює нагляд на підставах і в порядку, встановлених цим законом, Законом про Фінансову інспекцію та виданими на їх основі правовими актами.

(2) Наглядова діяльність Фінансової інспекції охоплює:

1) усі кредитні інкасо, засновані в Естонії, а також їхніх керівників, працівників та аудитора;

2) філії естонського кредитного інкасо, зареєстровані в іноземних державах, якщо нагляд за ними не здійснює компетентний наглядовий орган іноземної держави або якщо з компетентним наглядовим органом цієї держави укладено відповідну угоду;

3) осіб, які мають істотну участь у кредитному інкасо;

4) осіб, які займаються управлінням кредитами в іноземній державі та надають послугу через естонську філію або транскордонно;

5) покупців кредитів та призначених ними представників в обсязі виконання обов'язків, передбачених цим законом;

6) надавачів послуги з управління кредитами відповідно до встановленого в § 43 цього закону.

(3) Для здійснення нагляду Фінансова інспекція:

1) вирішує питання видачі, зміни та визнання недійсними дозволів, передбачених цим законом;

2) перевіряє все, що пов'язане з набуттям, збільшенням і зменшенням участі та з отриманням контролю над господарським товариством;

3) у випадках, передбачених цим законом, видає дозвіл або згоду чи здійснює передбачені цим законом реєстрації та погодження;

4) відстежує звіти та інші документи, перевіряючи також на місці відповідність діяльності кредитного інкасо законам;

5) за потреби видає обов'язкові до виконання приписи та дає розпорядження;

6) виконує інші завдання, що випливають із цього закону та виданих на його основі правових актів.

(4) Фінансова інспекція складає та оприлюднює докладніший порядок розгляду скарг, на підставі якого розглядається скарга кредитоотримувача відповідно до встановленого в § 60 цього закону.

(5) Для здійснення передбаченого цим законом державного нагляду Фінансова інспекція може застосовувати встановлені законом заходи, зокрема видавати адміністративні акти, вчиняти дії та застосовувати спеціальні заходи державного нагляду, встановлені § 31 Закону про охорону правопорядку.

(6) Фінансова інспекція може оприлюднити на своєму веб-сайті рішення, ухвалене у справі про проступок, адміністративний акт або адміністративний договір відповідно до встановленого в частині 5 § 54 Закону про Фінансову інспекцію.

(1) Якщо кредитне інкасо, філію якого засновано в іноземній державі або яке надає послуги в іноземній державі транскордонно, порушує вимоги, встановлені в іноземній державі щодо діяльності з управління кредитами, і компетентний наглядовий орган іноземної держави повідомляє про це Фінансову інспекцію та подає докази, Фінансова інспекція за пропозицією компетентного наглядового органу іноземної держави застосовує заходи для припинення порушення.

(2) Фінансова інспекція повідомляє компетентному наглядовому органу іноземної держави, який подав повідомлення, подробиці заходу, застосованого щодо кредитного інкасо, або рішення з обґрунтуванням незастосування заходу протягом двох місяців після отримання повідомлення згідно з частиною 1 цього параграфа. Після початку провадження Фінансова інспекція регулярно інформує компетентний наглядовий орган іноземної держави про стан провадження. У відповідному випадку Фінансова інспекція повідомляє про захід, що застосовується щодо кредитного інкасо, також компетентні наглядові органи тієї договірної держави, у якій було надано кредит, якщо ця держава не є ані державою призначення кредитного інкасо, ані Естонією.

(3) Філія кредитного інкасо або кредитне інкасо, яке надає послуги транскордонно, на вимогу компетентного наглядового органу іноземної держави подає інформацію, необхідну для здійснення нагляду за діяльністю філії або кредитного інкасо в цій державі.

(4) Виконуючи завдання та обов'язки, що випливають із цього закону, Фінансова інспекція може звернутися до компетентних наглядових органів держави призначення по допомогу для проведення перевірки на місці в кредитному інкасо, філію якого засновано в іноземній державі, або в надавача послуги з управління кредитами, якому кредитне інкасо передало діяльність. Перевірка на місці філії або надавача послуги з управління кредитами проводиться згідно з правовими нормами тієї держави, у якій відбувається перевірка.

(5) Якщо Фінансова інспекція ухвалила рішення про визнання ліцензії на діяльність недійсною на підставі § 13 цього закону, вона повідомляє про це рішення компетентному наглядовому органу тієї іноземної держави, у якій кредитне інкасо надає послуги транскордонно або в якій засновано філію кредитного інкасо.

(1) Фінансова інспекція може вимагати від особи, заснованої в іншій договірній державі, філія якої зареєстрована в Естонії або яка надає послуги в Естонії транскордонно, додаткові дані та документи, необхідні для здійснення нагляду за нею в обсязі, встановленому цим законом, а також дані, необхідні для цілей збору статистики, але не в більшому обсязі, ніж це можна вимагати від кредитного інкасо, заснованого в Естонії.

(2) Особа, філія якої зареєстрована в Естонії або яка надає послуги в Естонії транскордонно і ліцензію якої компетентний наглядовий орган іншої договірної держави зупинив або скасував, не може діяти в Естонії та надавати послуги.

(3) Фінансова інспекція має право приписом вимагати від особи, заснованої в іншій договірній державі, філія якої зареєстрована в Естонії або яка надає послуги в Естонії транскордонно, виконання обов'язків, встановлених цим законом, або усунення перешкод для їх виконання у зв'язку з послугою, наданою особою, заснованою в іншій договірній державі, або її філією в межах території Естонії чи особам, які проживають або знаходяться в Естонії.

(4) Якщо особа іншої договірної держави або її зареєстрована в Естонії філія порушує вимоги, встановлені цим законом або виданим на його підставі правовим актом, Фінансова інспекція може застосувати встановлені цим законом заходи для припинення порушення, у тому числі заборонити надання послуги.

(5) Фінансова інспекція повідомляє про застосовані заходи компетентний наглядовий орган держави походження особи, заснованої в іншій договірній державі. У виняткових випадках Фінансова інспекція може для захисту клієнтів або публічного інтересу застосувати щодо особи іншої договірної держави заходи, встановлені цим законом і виданими на його підставі правовими актами, а також законом про Фінансову інспекцію, попередньо не повідомляючи про них компетентний наглядовий орган іншої договірної держави.

(6) Фінансова інспекція має право в кожному окремому випадку вирішувати, який захід є найбільш доцільним для задоволення запиту про допомогу компетентного наглядового органу держави походження.

(7) Якщо Фінансова інспекція вирішує провести перевірку на місці від імені компетентного наглядового органу держави походження особи, заснованої в іншій договірній державі, Фінансова інспекція невідкладно повідомляє результати перевірки компетентному наглядовому органу держави походження.

(8) Фінансова інспекція може з власної ініціативи перевіряти та досліджувати діяльність в Естонії особи, заснованої в іншій договірній державі. Фінансова інспекція повідомляє результати перевірок і досліджень компетентному наглядовому органу держави походження особи.

(9) Якщо Фінансова інспекція має докази того, що особа, яка діє транскордонно відповідно до встановленого в § 24 цього закону, порушує правові норми, Фінансова інспекція передає докази компетентному наглядовому органу держави походження і просить застосувати відповідні заходи. Встановлене в першому реченні цієї частини не обмежує повноважень Фінансової інспекції щодо нагляду, розслідування та призначення покарань.

(10) Якщо особа, заснована в іншій державі, продовжує порушувати правові норми, Фінансова інспекція після повідомлення компетентного наглядового органу держави походження згідно з частиною 9 цього параграфа має право призначити відповідні покарання або застосувати інші заходи для забезпечення дотримання цього закону, якщо:

1) особа, яка порушує правові норми, не вжила протягом розумного строку достатніх і дієвих заходів для усунення порушення, або

2) у невідкладному випадку необхідно діяти негайно, щоб відреагувати на загрозу, пов'язану з колективними інтересами отримувачів кредиту.

(11) Фінансова інспекція може призначати покарання, зазначені в частині 10 цього параграфа, і застосовувати заходи незалежно від покарань, уже призначених компетентними наглядовими органами держави походження, та вже застосованих ними заходів.

(12) Фінансова інспекція може заборонити особі, заснованій в іншій договірній державі, яка порушує застосовні правові норми, подальшу діяльність в Естонії до прийняття компетентним наглядовим органом держави походження відповідного рішення.

(1) Якщо Фінансова інспекція має докази того, що особа, заснована в іншій договірній державі, яка займається обслуговуванням кредиту, порушує обов'язки, що випливають із цього закону або з правових норм договірної держави, застосовних до кредиту чи кредитного договору, і кредит було видано в Естонії, але Естонія не є ні державою призначення, ні державою походження цієї особи, Фінансова інспекція передає докази компетентному наглядовому органу її держави походження і клопоче про застосування відповідних заходів. Встановлене в першому реченні цієї частини не обмежує повноважень Фінансової інспекції щодо нагляду, розслідування та призначення покарань.

(1) Якщо естонське кредитне інкасо пропонує послугу в іноземній державі, Фінансова інспекція співпрацює з компетентним наглядовим органом цієї іноземної держави, а у відповідному випадку — також з компетентним наглядовим органом іноземної держави, в якій було видано кредит.

(2) Фінансова інспекція подає компетентним наглядовим органам держави походження покупця кредиту інформацію, зазначену в частинах 1 і 2 § 92³ закону про кредитні установи, а також іншу інформацію, яку вона з огляду на цей закон вважає необхідною для виконання своїх завдань і обов'язків.

(1) Фінансова інспекція за потреби роз'яснює учаснику провадження його права та обов'язки в наглядовому провадженні.

(2) Учасник провадження має право ознайомитися з даними, зібраними про нього Фінансовою інспекцією, а також робити з них копії та витяги. Фінансова інспекція має право відмовити учаснику провадження в наданні даних, якщо це шкодить або може зашкодити правомірним інтересам третьої особи або якщо ознайомлення з даними перешкоджає досягненню цілей нагляду чи загрожує встановленню істини в кримінальному провадженні.

(3) Учасник провадження має право в наглядовому провадженні ставити свідку запитання через Фінансову інспекцію. Фінансова інспекція має право обґрунтовано відмовити в передачі запитань свідку, якщо вони не стосуються справи або якщо це потрібно для запобігання порушенню прав чи інтересів свідка.

(1) Для здійснення нагляду Фінансова інспекція має право вимагати звіти, безоплатну інформацію, документи, а також усні чи письмові пояснення щодо обставин, важливих для здійснення нагляду, від таких осіб та установ:

1) керівник або працівник колекторської компанії, надавача послуг з обслуговування кредиту, покупця кредиту чи визначеного покупцем кредиту представника;

2) керівник або працівник комерційного товариства, яке належить до тієї самої консолідаційної групи, що й колекторська компанія;

3) акціонер або учасник колекторської компанії, надавача послуг з обслуговування кредиту, покупця кредиту чи визначеного покупцем кредиту представника;

4) ліквідатор або керуючий банкрутством колекторської компанії;

5) державна установа та орган одиниці місцевого самоврядування, держатель державного основного реєстру або державного реєстру, а також відповідальний та уповноважений обробник державної бази даних;

6) інша третя особа.

(2) З метою здійснення нагляду Фінансова інспекція має право:

1) проводити перевірку на місці в комерційних товариствах, які належать до тієї самої консолідаційної групи, що й колекторська компанія, — для перевірки переданої Фінансовій інспекції інформації або в разі іншої підозри в порушенні правових норм, а також вимагати подання даних і документів, потрібних для здійснення нагляду;

2) вимагати від колекторської компанії всі потрібні дані, щоб перевірити, чи належним чином кредитоотримувач зберігав грошові кошти, а також оцінити придатність членів органу управління, акціонерів та учасників;

3) отримувати інформацію від аудиторського підприємства колекторської компанії та співпрацювати з ним;

4) отримувати інформацію від внутрішнього аудитора колекторської компанії та співпрацювати з ним;

5) в обґрунтованому випадку отримувати від кредитної установи дані, що становлять банківську таємницю, про колекторську компанію та її клієнтів, кредитоотримувачів і тих надавачів послуг з обслуговування кредиту, яким передано завдання колекторської компанії.

(3) У разі потреби Фінансова інспекція може зобов’язати особу, зазначену в частині 1 цього параграфа, з’явитися у визначений час до службових приміщень Фінансової інспекції для надання пояснень.

(4) З метою здійснення нагляду Фінансова інспекція має право отримувати пов’язану з колекторською компанією інформацію від третьої особи, не повідомляючи колекторську компанію про отримання такої інформації. Третя особа не має права повідомляти колекторську компанію про передання інформації.

(5) У разі потреби Фінансова інспекція може встановити строк виконання вимог, зазначених у частинах 1–3 цього параграфа.

(6) Якщо це не шкодить здійсненню нагляду, Фінансова інспекція роз’яснює особам, зазначеним у частині 1 цього параграфа, мету витребування інформації.

(1) Для здійснення нагляду Фінансова інспекція має право проводити перевірку на місці за місцезнаходженням або місцем діяльності колекторської компанії, філії, заснованої в Естонії особою іншої договірної держави, або такого надавача послуг з обслуговування кредиту, якому передано діяльність колекторської компанії.

(2) Перевірку на місці має право проводити, якщо:

1) потрібно перевірити відповідність поданих даних дійсності;

2) у Фінансової інспекції є підозра в порушенні положень цього закону або встановлених на його підставі правових актів;

3) це потрібно на підставі клопотання компетентного наглядового органу договірної держави;

4) це потрібно для виконання інших наглядових завдань.

(3) Фінансова інспекція видає розпорядження про проведення перевірки на місці, у якому зазначаються мета та обсяг перевірки, тривалість періоду й час перевірки. Розпорядження вручається особі, яку перевіряють, щонайпізніше за три робочі дні до початку перевірки на місці, крім випадку, коли попередження про розпорядження поставило б під загрозу досягнення мети перевірки. Перевірку на місці проводить уповноважений працівник Фінансової інспекції (далі — перевіряльник), якщо цим законом не передбачено інакше.

(4) Під час перевірки на місці перевіряльник має право:

1) заходити до всіх приміщень, дотримуючись за можливості правил безпеки, що діють щодо особи, яку перевіряють;

2) вимагати забезпечення потрібних для роботи умов і користуватися окремим приміщенням;

3) без обмежень досліджувати документи та носії даних, потрібні для здійснення нагляду, а також робити з них витяги, виписки й копії;

4) спостерігати за робочими процесами;

5) вимагати усних і письмових пояснень від керівників та працівників особи, яку перевіряють.

(5) Особа, яку перевіряють, зобов’язана призначити компетентного представника, у присутності якого відбувається перевірка і який надає перевіряльникові потрібну для виконання його завдань інформацію та подає документи, зокрема звіти присяжного аудитора й спеціальні звіти присяжного аудитора щодо звітності особи, яку перевіряють, а також дає щодо них потрібні пояснення.

(6) У випадку, зазначеному в пункті 3 частини 2 цього параграфа, Фінансова інспекція може уповноважити на проведення перевірки на місці компетентний наглядовий орган договірної держави або призначене ним аудиторське підприємство чи експерта.

(7) Перевіряльник зобов’язаний скласти щодо результатів перевірки проєкт акта протягом трьох місяців після завершення перевірки на місці; Фінансова інспекція доводить цей проєкт до відома особи, яку перевіряли.

(8) Особа, яку перевіряли, має право протягом одного місяця з дня вручення проєкту акта подати письмові пояснення.

(9) Після отримання письмових пояснень особи, яку перевіряли, або після неподання їх у строк, але щонайпізніше через п’ять місяців після завершення перевірки на місці, Фінансова інспекція своїм обґрунтованим рішенням затверджує підсумковий акт, який вручається особі, яку перевіряли.

(10) Фінансова інспекція може продовжити зазначений у частині 9 цього параграфа строк до двох місяців, якщо потрібно додатково оцінити подані особою, яку перевіряли, пояснення або іншу істотну обставину. Якщо в цей період до підсумкового акта вносяться істотні зміни, Фінансова інспекція надсилає підсумковий акт особі, яку перевіряли, повторно для отримання письмових пояснень.

(11) Підсумковим актом Фінансова інспекція може встановити особі, яку перевіряли, строк для усунення виявлених недоліків або визначити для неї інші обов’язки та встановити обмеження, а в разі їх невиконання чи неналежного виконання — застосувати примусовий платіж.

(12) Фінансова інспекція має право оприлюднити підсумковий акт перевірки на місці або його частину, якщо це потрібно з огляду на надійність і прозорість фінансового сектору або на інтереси кредитоотримувачів.

(13) Якщо Фінансова інспекція провела перевірку на місці на підставі пункту 3 частини 2 цього параграфа, вона невідкладно доводить її результати до відома компетентних наглядових органів країни походження.

(1) Фінансова інспекція, застосовуючи ризик-орієнтований метод, оцінює, чи виконав кредитний інкасатор, серед іншого, вимоги, зазначені в § 41–43, 48 і 60 цього Закону.

(2) Фінансова інспекція повідомляє компетентний орган нагляду держави призначення кредитного інкасатора або договірної держави, у якій було надано кредит, якщо це не Естонія і не держава призначення, про результати оцінювання, передбаченого частиною 1 цього параграфа, якщо зазначений орган про це клопоче або якщо Фінансова інспекція вважає це доречним.

(3) Фінансова інспекція завжди повідомляє компетентний орган нагляду держави призначення кредитного інкасатора або договірної держави, у якій було надано кредит, якщо це не Естонія і не держава призначення, про покарання, призначені за результатами ризик-орієнтованого оцінювання, або про подробиці застосованих заходів.

(4) Якщо ризик-орієнтоване оцінювання кредитного інкасатора проводить компетентний орган нагляду держави походження кредитного інкасатора, Фінансова інспекція може запитати результати оцінювання, якщо:

1) кредитний інкасатор надає в Естонії послугу транскордонно або заснував в Естонії філію;

2) кредит було надано в Естонії, але Естонія не є ні державою походження кредитного інкасатора, ні державою призначення.

(5) Під час оцінювання, зазначеного в частинах 1 і 4 цього параграфа, Фінансова інспекція обмінюється відповідною інформацією з компетентними органами нагляду держави призначення, держави походження кредитного інкасатора та договірної держави, у якій було надано кредит, якщо ця держава не є Естонією.

(6) Положення частин 2–5 цього параграфа застосовуються лише до такого кредиту, який видала кредитна установа.

(7) Міністр, відповідальний за цю сферу, може постановою встановити детальніші індикатори ризику та методику ризик-орієнтованого оцінювання діяльності кредитного інкасатора.

(1) Фінансова інспекція може залучити до наглядового провадження експерта для з'ясування важливих обставин, які потребують спеціальних знань.

(2) Якщо експерт у наглядовому провадженні встановлює важливі обставини, з'ясування яких Фінансова інспекція прямо не доручала йому, він подає свій висновок або оцінку також щодо цих обставин.

(3) Експерт зобов'язаний безстроково зберігати в таємниці інформацію, що не підлягає оприлюдненню і стала йому відома у зв'язку з виконанням завдань, зазначених у цьому параграфі.

(4) Витрати на експертизу покриває Фінансова інспекція.

(1) Фінансова інспекція має право видати припис, якщо:

1) за результатами нагляду виявлено порушення вимог цього Закону, законів, зазначених у § 2 Закону про Фінансову інспекцію, або інших правових актів, що регулюють діяльність кредитних інкасаторів, надавачів послуг з управління кредитом чи покупців кредитів, або правових актів, установлених на їх підставі;

2) необхідно запобігти правопорушенню, зазначеному в пункті 1 цієї частини;

3) ризики, узяті на себе кредитним інкасатором, істотно зросли або наявні інші обставини, що загрожують чи можуть загрожувати його діяльності, клієнтам або інтересам чи надійності кредитоотримувачів або фінансового сектору в цілому;

4) це необхідно для захисту інтересів клієнтів кредитного інкасатора або кредитоотримувачів чи для забезпечення прозорості фінансового сектору;

5) перед вирішенням питання про визнання ліцензії недійсною відповідно до другого речення частини 2 § 13 цього Закону.

(2) Отримувач припису повинен негайно після доведення припису до відома розпочати його виконання.

(1) Фінансова інспекція має право приписом:

1) заборонити вчинення кредитним інкасатором або покупцем кредиту правочинів чи дій або обмежити їх обсяг;

2) заборонити або обмежити використання чи розпорядження майном кредитного інкасатора або покупця кредиту, у тому числі рахунками;

3) частково або повністю заборонити здійснення виплат з прибутку кредитного інкасатора;

4) вимагати зміни або актуалізації внутрішніх правил і системи внутрішнього контролю кредитного інкасатора;

5) вимагати відкликання, необрання або непризначення керівника кредитного інкасатора чи тимчасового зупинення його повноважень;

6) внести загальним зборам або зборам учасників кредитного інкасатора пропозицію щодо заміни аудиторського підприємства кредитного інкасатора;

7) вимагати відсторонення від роботи працівника кредитного інкасатора;

8) вимагати розірвання договору про передачу діяльності кредитного інкасатора;

9) у разі істотного порушення вимог цього Закону, законів, зазначених у § 2 Закону про Фінансову інспекцію, або встановлених на їх підставі правових актів вимагати зупинення господарської діяльності кредитного інкасатора;

10) вимагати, щоб кредитний інкасатор змінив або актуалізував свої принципи діяльності та порядок розгляду скарги кредитоотримувача;

11) вимагати додаткову інформацію про передбачені простроченим кредитним договором вимоги кредитної установи чи кредитодавця або про відступлення простроченого кредитного договору;

12) висувати інші вимоги для виконання правових актів, що регулюють діяльність кредитного інкасатора.

(2) У разі невиконання припису Фінансова інспекція може застосувати інші передбачені цим Законом заходи, у тому числі:

1) вимагати відкликання керівника кредитного інкасатора судом;

2) застосувати примусовий платіж;

3) визнати недійсним дозвіл на реєстрацію філії;

4) визнати недійсною ліцензію кредитного інкасатора.

(1) Правління кредитного інкасатора повідомляє Фінансову інспекцію про проведення загальних зборів і засідання ради щонайменше за два тижні. Про проведення позачергових загальних зборів повідомляється за можливості щонайменше за один тиждень.

(2) Фінансова інспекція має право видати припис:

1) для скликання правління, ради або загальних зборів кредитного інкасатора;

2) для внесення до порядку денного правління, ради або загальних зборів питання, необхідного на думку Фінансової інспекції.

(3) Фінансова інспекція має право направити на засідання своїх представників, які мають право висловлювати позиції та вносити пропозиції, а також вимагати їх занесення до протоколу засідання.

(4) Суд за місцезнаходженням кредитного інкасатора може на підставі заяви Фінансової інспекції визнати недійсним рішення загальних зборів, ради або правління, яке суперечить цьому Закону, Комерційному кодексу, виданому на їх підставі правовому акту або статуту, якщо заяву подано протягом трьох місяців від дня ухвалення рішення.

(1) У разі невиконання або неналежного виконання припису чи іншого адміністративного акта Фінансової інспекції, виданого на підставі цього закону, Фінансова інспекція може застосувати примусовий платіж у порядку, встановленому Законом про заміщувальне виконання та примусовий платіж.

(2) Якщо адміністративний акт не виконано або виконано неналежно, гранична сума примусового платежу для фізичної особи становить за перший раз до 5000 євро, а в наступні рази — до 10 000 євро для примушування до виконання одного й того самого обов'язку, а в сукупності — до 1 000 000 євро або суму, що відповідає подвійному розміру вигоди, отриманої внаслідок порушення, чи збитку, якого вдалося уникнути.

(3) Якщо адміністративний акт не виконано або виконано неналежно, гранична сума примусового платежу для юридичної особи становить за перший раз до 10 000 євро, а в наступні рази — до 100 000 євро для примушування до виконання одного й того самого обов'язку, а в сукупності — до 3 000 000 євро або до десяти відсотків річного чистого обороту, у тому числі валового доходу, згідно з останнім доступним звітом бухгалтерського обліку, при цьому чистий оборот складається з плати за послуги та процентних і інших подібних доходів, або суму, що відповідає подвійному розміру вигоди, отриманої внаслідок порушення, чи збитку, якого вдалося уникнути.

(1) За порушення вимог щодо зберігання даних договору про управління кредитом, зазначених у § 45 частині 2 цього закону, – карається штрафом до 100 000 євро.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається штрафом до 1 000 000 євро.

(1) За порушення вимог до передачі діяльності кредитного інкасо, встановлених у § 43 цього закону, – карається штрафом до 100 000 євро.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається штрафом до 1 000 000 євро або до 10 відсотків річного чистого обороту.

(1) За порушення кредитним інкасо вимог, встановлених до внутрішніх правил у § 41 цього закону, – карається штрафом до 100 000 євро.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається штрафом до 1 000 000 євро або до 10 відсотків річного чистого обороту.

(1) За порушення кредитним інкасо вимог до внутрішнього контролю, встановлених у § 42 цього закону, – карається штрафом до 100 000 євро.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається штрафом до 1 000 000 євро або до 10 відсотків річного чистого обороту.

(1) За порушення вимог до реєстрації або вирішення скарги отримувача кредиту згідно з § 60 цього закону, – карається штрафом до 100 000 євро.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається штрафом до 1 000 000 євро.

(1) За неподання або несвоєчасне подання Фінансовій інспекції передбаченого цим законом звіту, документа, пояснення чи іншої інформації або даних, або за подання чи оприлюднення неправильної, неповної чи оманливої інформації, або за подання даних у вигляді, що не дає змоги здійснювати нагляд, – карається штрафом до 100 000 євро.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається штрафом до 1 000 000 євро або до 10 відсотків річного чистого обороту.

(1) За порушення покупцем кредиту обов'язку, встановленого § 3 частиною 7 або § 62 цього закону, у разі непризначення керуючого кредитом або, у відповідному випадку, представника, – карається штрафом до 100 000 євро.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається штрафом до 1 000 000 євро.

(1) За порушення вимог до надання інформації отримувачу кредиту згідно з § 59 цього закону, – карається штрафом до 100 000 євро.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається штрафом до 1 000 000 євро.

(1) За порушення вимог, встановлених у §§ 17–23 цього закону, – карається штрафом до 100 000 євро.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається штрафом до 1 000 000 євро.

(1) За порушення кредитним інкасо вимог, встановлених до зберігання коштів отримувача кредиту, зазначених у § 47 цього закону, – карається штрафом до 100 000 євро.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається штрафом до 1 000 000 євро або до 10 відсотків річного чистого обороту.

(1) За набуття участі в кредитному інкасо, її відчуження або перетворення кредитного інкасо на товариство, підконтрольне набувачеві, без попереднього повідомлення Фінансової інспекції згідно з цим законом або всупереч припису, зазначеному в § 32 цього закону, а також за здійснення всупереч припису Фінансової інспекції права голосу чи інших прав, що дають контроль над товариством, у кредитному інкасо, – карається штрафом до 100 000 євро.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається штрафом до 1 000 000 євро або до 10 відсотків річного чистого обороту.

(1) За порушення кредитним інкасо вимог, встановлених у § 44 цього закону до справи, пов'язаної з управлінням кредитним договором, та до її ведення, – карається штрафом до 100 000 євро.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається штрафом до 1 000 000 євро або до 10 відсотків річного чистого обороту.

(1) Строк давності проступків, передбачених цією главою, становить три роки.

(2) Позасудовим органом провадження у справах про проступки, зазначені в цій главі, є Фінансова інспекція.

(1) Особа, яка внесена до реєстру і до набрання чинності цим законом здійснювала зазначену в частині 2 § 3 цього закону діяльність, що стосується прострочених кредитних договорів, зобов'язана подати до Фінансової інспекції заяву про видачу ліцензії та привести свою діяльність і документи у відповідність із встановленим цим законом не пізніше 30 червня 2025 року або до зазначеної дати припинити свою діяльність. [RT I, 31.12.2024, 5 - набув чинності 01.01.2025]

(2) Особа, яка внесена до реєстру і до набрання чинності цим законом здійснювала зазначену в частині 2 § 3 цього закону діяльність, що стосується прострочених кредитних договорів, і яка з 30 червня 2025 року більше не займається кредитними договорами, укладеними кредитною установою, або обслуговуванням договорів споживчого кредиту, укладених кредитодавцем, не зобов'язана подавати до Фінансової інспекції заяву про видачу ліцензії. [RT I, 31.12.2024, 5 - набув чинності 01.01.2025]

(3) Встановлене цим законом застосовується також до таких кредитних договорів, які на момент набрання чинності цим законом ще не є простроченими, але які або вимоги за якими надалі можуть бути відчужені чи відступлені згідно з цим законом.

(4) Особа, яка внесена до реєстру і до набрання чинності цим законом здійснювала зазначену в частині 2 § 3 цього закону діяльність, що стосується прострочених кредитних договорів, щодо яких до 30 червня 2025 року розпочато судове або виконавче провадження, може продовжувати діяльність з обслуговування кредитів до 31 грудня 2026 року, не дотримуючись у цій діяльності вимог, передбачених цим законом для діяльності з обслуговування кредитів. [RT I, 31.12.2024, 5 - набув чинності 01.01.2025]

(1) [Виключено з цього тексту.]

(1) [Виключено з цього тексту.]

(1) [Виключено з цього тексту.]

(1) [Виключено з цього тексту.]

(1) [Виключено з цього тексту.]

(1) [Виключено з цього тексту.]

(1) [Виключено з цього тексту.]

(1) [Виключено з цього тексту.]

(1) [Виключено з цього тексту.]

(1) Встановлена в пункті 12 § 97 цього закону частина 3 § 50¹ Закону про кредитодавців і кредитних посередників та встановлена в пункті 5 § 102 частина 4 § 416¹ Зобов'язального закону набирають чинності 1 січня 2025 року.