Konkurentsiseadus

(1) Сферою регулювання цього закону є захист конкуренції, що ґрунтується на інтересах вільного підприємництва, при видобуванні природних ресурсів, виготовленні продукції та наданні послуг, а також при купівлі та продажу продукції і послуг (далі — товари) та в іншій підприємницькій діяльності, запобігання перешкоджанню, обмеженню або завданню шкоди конкуренції (далі — завдання шкоди) та їх усунення, а також розгляд вимог, що виникли внаслідок завдання шкоди, і відповідальність. [RT I, 26.05.2017, 1 - набув чинності 05.06.2017]

(2) Цей закон застосовується також у випадку, коли дія або бездіяльність, спрямована на завдання шкоди конкуренції, відбувається за межами території Естонії, але завдає шкоди конкуренції на території Естонії.

(2¹) Глава 7¹ цього закону встановлює обов'язок сплати плати за нагляд для підприємців, які діють на ринках, врегульованих спеціальними законами. [RT I, 30.12.2021, 1 - набув чинності 01.01.2022]

(3) Цей закон не регулює відносини на ринку праці.

(3¹) До передбаченого цим законом цивільного судочинства застосовуються положення Цивільного процесуального кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим законом. [RT I, 26.05.2017, 1 - набув чинності 05.06.2017]

(4) До адміністративного провадження за цим законом застосовуються положення закону про адміністративне провадження з урахуванням особливостей, встановлених цим законом. [RT I 2002, 61, 375 - набув чинності 01.08.2002]

(1) Підприємцем у розумінні цього закону є особа, яка займається господарською діяльністю, незалежно від її організаційно-правової форми та способу фінансування. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(2) [Втратив чинність – RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(3) У розумінні цього закону одним підприємцем можуть вважатися підприємці, пов'язані між собою через вирішальний вплив. [RT I, 05.07.2013, 1 - набув чинності 15.07.2013]

(4) Вирішальний вплив — це можливість одного або кількох підприємців спільно чи однієї або кількох фізичних осіб спільно прямо або опосередковано впливати на іншого підприємця через володіння акціями чи частками іншого підприємця, на підставі правочину або статуту чи в інший спосіб, що може полягати у праві:

1) суттєво впливати на склад органів управління іншого підприємця, на голосування або рішення, або

2) використовувати все майно іншого підприємця чи істотну його частину або розпоряджатися ним. [RT I 2006, 25, 186 - набув чинності 01.07.2006]

(1) Товарний ринок — це сфера обігу товарів, які з погляду покупця є взаємозамінними або замінними (далі — замінні) між собою за ціною, якістю, технічними властивостями, умовами реалізації та використання, споживчими та іншими властивостями, і яка охоплює, зокрема, всю територію Естонії або її частину. [RT I 2004, 56, 401 - набув чинності 01.08.2004]

(2) При визначенні меж товарного ринку оборот замінних товарів ураховується, як правило, у грошовому виразі. Якщо це неможливо або недоцільно, обсяг товарного ринку та частку ринку підприємця, який на ньому діє, можна обчислювати на підставі іншого порівнюваного показника.

(1) Забороняються угода між підприємцями, узгоджена дія та рішення об'єднання підприємців (далі — угода, дія та рішення), що мають на меті завдання шкоди конкуренції або призводять до такого наслідку, у тому числі:

1) пряме або опосередковане встановлення щодо третіх осіб цін та інших умов торгівлі, у тому числі визначення ціни товару, тарифу, плати, надбавки, знижки або уцінки, абонентної, додаткової чи доплатної плати, процентної ставки, плати за оренду або за наймання;

2) обмеження виробництва, обслуговування, товарного ринку, технічного розвитку або інвестування;

3) поділ товарного ринку або джерела постачання, у тому числі обмеження доступу третьої особи на товарний ринок або спроба витіснити її звідти;

4) обмін інформацією, що завдає шкоди конкуренції;

5) погодження застосування різних умов до рівнозначних угод, чим ділових партнерів ставлять у невигідне конкурентне становище;

6) встановлення для третьої особи умови укладення угоди у вигляді прийняття додаткового зобов'язання, не пов'язаного з предметом угоди. [RT I, 05.07.2013, 1 - набув чинності 15.07.2013]

(2) Заборона, встановлена частиною 1 цього параграфа, застосовується до угоди, дії та рішення сільськогосподарських виробників, їх об'єднань та спілок таких об'єднань, які стосуються виробництва, продажу сільськогосподарської продукції або використання спільних засобів, лише в обсязі, визначеному на підставі положень статті 42 Договору про функціонування Європейського Союзу. [RT I, 05.07.2013, 1 - набув чинності 15.07.2013]

(1) Положення пунктів 4–6 частини 1 § 4 цього закону не застосовуються до малозначної угоди, дії та рішення.

(2) Малозначними у розумінні цього закону є угода, дія та рішення, якщо питома вага оборотів підприємців, які укладають угоду, діють узгоджено або ухвалюють рішення, на товарному ринку не перевищує:

1) 15 відсотків — у кожного учасника вертикальної угоди, дії та рішення;

2) 10 відсотків — у всіх учасників горизонтальної угоди, дії та рішення разом;

3) 10 відсотків — у кожного учасника угоди, дії та рішення, в яких одночасно наявні ознаки як вертикальної, так і горизонтальної угоди, дії або рішення.

(3) Вертикальними є угода підприємців, їх узгоджена дія та рішення об'єднання підприємців тоді, коли зазначені підприємці діють на різних рівнях виробництва або збуту (наприклад, виробництво сировини чи готового товару, роздрібний або оптовий збут). Горизонтальними є угода підприємців, їх узгоджена дія та рішення об'єднання підприємців тоді, коли зазначені підприємці діють як конкуренти на одному рівні виробництва або збуту.

(4) Угода, дія або рішення є малозначними тоді, коли умови, встановлені частиною 2 цього параграфа, виконуються протягом усього часу дії цієї угоди, дії або рішення. [RT I 2004, 56, 401 - набув чинності 01.08.2004]

(1) Заборона, встановлена в частині 1 § 4 цього Закону, не застосовується до угоди, діяльності або рішення, які:

1) сприяють поліпшенню виробництва або збуту товарів чи сприянню технічному або економічному прогресу чи охороні довкілля, даючи змогу споживачам отримати справедливу частку вигоди, що з цього випливає;

2) не встановлюють для суб’єктів господарювання, які укладають угоду, діють узгоджено або ухвалюють рішення, обмежень, що не є конче необхідними для досягнення цілей, названих у пункті 1 цієї частини;

3) не дають суб’єктам господарювання, які укладають угоду, діють узгоджено або ухвалюють рішення, можливості усунути конкуренцію на істотній частині товарного ринку.

(2) Суб’єкт господарювання, який користується умовами, що випливають із цього параграфа, зобов’язаний довести, що виконано всі умови частини 1. [RT I 2006, 25, 186 – набув чинності 01.07.2006]

(1) При застосуванні частини 1 § 6 цього Закону застосовуються регламенти Європейської Комісії та Ради Європейського Союзу про застосування частини 3 статті 101 Договору про функціонування Європейського Союзу до певних видів угод, діяльності або рішень (далі — груповий виняток Європейського Союзу), навіть якщо відповідна угода, діяльність або рішення не впливає на торгівлю між державами-членами. [RT I, 18.12.2024, 1 – набув чинності 01.01.2025]

(2) Перелік названих у частині 1 цього параграфа групових винятків Європейського Союзу, а також обсяг, особливості та умови їх застосування у випадку, коли відповідна угода, діяльність або рішення не впливає на торгівлю між державами-членами, встановлює постановою Уряд Республіки за пропозицією міністра, відповідального за цю сферу. [RT I, 18.12.2024, 1 – набув чинності 01.01.2025]

(3) [Втратив чинність – RT I 2004, 56, 401 – набув чинності 01.08.2004]

(4) Крім названих у частині 1 цього параграфа групових винятків Європейського Союзу, Уряд Республіки може встановити для укладення певного виду угоди, що шкодить або може зашкодити конкуренції, для узгодженої діяльності або для ухвалення рішення постанову про національний груповий виняток, у якій передбачаються строк застосування групового винятку та за потреби:

1) назва виду угоди, діяльності або рішення, до яких застосовується груповий виняток;

2) обмеження або умови, які не можуть міститися в такій угоді, діяльності чи рішенні;

3) умови, які повинні міститися в такій угоді, діяльності чи рішенні;

4) обмеження та умови, які можуть міститися в такій угоді, діяльності чи рішенні;

5) інші умови, яким повинні відповідати угода, діяльність або рішення. [RT I, 18.12.2024, 1 – набув чинності 01.01.2025]

(5) Департамент конкуренції може не застосовувати груповий виняток, встановлений на підставі частини 2 цього параграфа, або скасувати його застосування в ситуаціях, коли такі права надано відповідним груповим винятком Європейського Союзу Європейській Комісії. [RT I, 18.12.2024, 1 – набув чинності 01.01.2025]

[RT I, 05.07.2013, 1 – набув чинності 15.07.2013]

(1) Угода та рішення або їх частина, які мають мету або наслідок, названі в § 4 цього Закону, є нікчемними, за винятком угоди та рішення, дозволених на підставі §§ 5–7 цього Закону. [RT I, 05.07.2013, 1 – набув чинності 15.07.2013]

–

[Втратили чинність – RT I 2006, 25, 186 – набув чинності 01.07.2006]

(1) Домінуюче становище на ринку в розумінні цього Закону займає суб’єкт господарювання або кілька суб’єктів господарювання, які діють на одному товарному ринку і становище яких дає їм змогу діяти на цьому товарному ринку значною мірою незалежно від конкурентів, постачальників і покупців. Наявність домінуючого становища на ринку презюмується, якщо суб’єктові господарювання або кільком суб’єктам господарювання, які діють на одному товарному ринку, належить щонайменше 40 відсотків обороту на товарному ринку.

(2) Домінуюче становище на ринку має також суб’єкт господарювання, який володіє істотним засобом, передбаченим у § 15 цього Закону. [RT I, 05.07.2013, 1 – набув чинності 15.07.2013]

(1) Спеціальне або виключне право — це в розумінні цього Закону надане державою чи одиницею місцевого самоврядування одному або кільком суб’єктам господарювання право, яким обмежується кількість суб’єктів господарювання, що отримали дозвіл діяти в певному географічному регіоні, або яке надає одному чи кільком суб’єктам господарювання переваги, що істотно впливають на можливості інших суб’єктів господарювання діяти в тому самому географічному регіоні. [RT I, 05.07.2013, 1 – набув чинності 01.01.2014]

(1) Таким, що володіє істотним засобом, зокрема природною монополією, вважається суб’єкт господарювання, у власності, володінні або експлуатації якого перебуває мережа, інфраструктура чи інший істотний засіб, який іншій особі неможливо або економічно недоцільно дублювати, але без доступу до якого чи без наявності якого неможливо діяти на товарному ринку.

(1) Забороняється пряме або непряме зловживання одним чи кількома суб’єктами господарювання домінуючим становищем на товарному ринку, зокрема:

1) пряме або непряме встановлення чи застосування несправедливих цін купівлі або продажу чи інших несправедливих умов господарювання; [RT I, 05.07.2013, 1 – набув чинності 15.07.2013]

2) обмеження виробництва, обслуговування, товарного ринку, технічного розвитку або інвестування;

3) пропонування або застосування різних умов до різних ділових партнерів у разі рівнозначних угод, ставлячи цим декого з них у невигідне конкурентне становище; [RT I 2006, 25, 186 – набув чинності 01.07.2006]

4) встановлення для іншої сторони додаткового обов’язку, не пов’язаного з предметом угоди; [RT I, 05.07.2013, 1 – набув чинності 15.07.2013]

5) примушування суб’єкта господарювання до концентрації із собою чи з іншим суб’єктом господарювання, до укладення угоди, що шкодить конкуренції, до узгодженої діяльності або до ухвалення рішення;

6) необґрунтована відмова від продажу або купівлі товару.

[Втратив чинність - RT I, 05.07.2013, 1 - набр. чинності 15.07.2013]

[RT I, 05.07.2013, 1 - набув чинності 15.07.2013]

(1) Суб'єкт господарювання, який володіє істотним засобом, зобов'язаний на розумних і недискримінаційних умовах дозволити іншому суб'єктові господарювання доступ до мережі, інфраструктури чи іншого істотного засобу з метою постачання товарів або їх продажу:

(2) Суб'єкт господарювання, який володіє істотним засобом, може відмовити іншому суб'єктові господарювання в доступі до мережі, інфраструктури чи іншого істотного засобу, якщо для відмови є об'єктивні підстави, зокрема:

1) під загрозою перебувають безпека і захищеність обладнання, під'єднаного до цієї мережі, інфраструктури чи іншого істотного засобу, а також ефективність і безпека роботи мережі, інфраструктури чи іншого істотного засобу;

2) під загрозою перебуває збереження цілісності мережі, інфраструктури чи іншого істотного засобу або їх функціонування у взаємному зв'язку;

3) обладнання, яке бажають під'єднати до мережі, інфраструктури чи іншого істотного засобу, не відповідає чинному технічному стандарту або правилу;

4) суб'єкт господарювання, який подає заяву про доступ, не має технічних і фінансових можливостей та засобів, щоб у необхідній мірі ефективно й безпечно здійснювати обслуговування через відповідну мережу, інфраструктуру чи інший істотний засіб або за їх допомогою;

5) суб'єкт господарювання, який подає заяву про доступ, не має передбаченого законом дозволу на відповідну діяльність;

6) внаслідок доступу не буде забезпечено передбаченого законом захисту даних. [RT I, 05.07.2013, 1 - набув чинності 15.07.2013]

(1) Суб'єкт господарювання, який має спеціальне або виключне право чи володіє істотним засобом, зобов'язаний вести окремий облік доходів і витрат щодо кожного товару або кожної послуги, виходячи з послідовно застосовуваних та об'єктивно обґрунтованих принципів обліку, які мають бути чітко визначені у внутрішніх правилах суб'єкта господарювання. Облік доходів і витрат повинен давати можливість оцінити, чи перебуває ціна товару або послуги суб'єкта господарювання в розумному співвідношенні з вартістю цього товару або послуги. [RT I, 05.07.2013, 1 - набув чинності 15.07.2013]

(1) Концентрацією є:

1) об'єднання суб'єктів господарювання, які раніше діяли самостійно, у розумінні Комерційного кодексу або об'єднання частин суб'єктів господарювання;

2) набуття суб'єктом господарювання вирішального впливу над іншим суб'єктом господарювання чи його частиною або над кількома суб'єктами господарювання чи їх частинами;

3) спільне набуття суб'єктами господарювання вирішального впливу над іншим суб'єктом господарювання чи його частиною або над кількома суб'єктами господарювання чи їх частинами;

4) набуття фізичною особою, яка вже має вирішальний вплив щонайменше над одним суб'єктом господарювання, вирішального впливу над іншим суб'єктом господарювання чи його частиною або над кількома суб'єктами господарювання чи їх частинами;

5) спільне набуття кількома фізичними особами, які вже мають вирішальний вплив щонайменше над одним суб'єктом господарювання, вирішального впливу над іншим суб'єктом господарювання чи його частиною або над кількома суб'єктами господарювання чи їх частинами.

(2) Набуттям вирішального впливу над суб'єктом господарювання у розумінні пунктів 3 і 5 частини 1 цього параграфа є також спільне утворення зазначеними в них особами нового суб'єкта господарювання, комерційна діяльність якого запланована як довготривала і самостійна.

(3) Частиною суб'єкта господарювання у розумінні цієї глави є майно суб'єкта господарювання або організаційно самостійна частина суб'єкта господарювання, у тому числі підприємство чи виробничий об'єкт, яка є основою комерційної діяльності і якій чітко може бути приписаний оборот на товарному ринку.

(4) Концентрацією не вважаються:

1) зазначені в частині 1 цього параграфа операції, якщо вони відбуваються як реорганізації в межах концерну;

2) коли кредитна установа, фінансова установа або страховик від свого імені чи від імені інших осіб з метою перепродажу тимчасово набуває цінні папери іншого суб'єкта господарювання за умови, що вона не використовує пов'язане з цими цінними паперами право голосу для впливу на поведінку суб'єкта господарювання, який випустив ці цінні папери в обіг, а лише для підготовки продажу зазначених цінних паперів або суб'єкта господарювання чи його частини, і перепродаж цих цінних паперів відбувається протягом одного року з моменту набуття цінних паперів;

3) коли вирішальний вплив набуває особа з відповідними повноваженнями згідно із законами, що регулюють ліквідацію, примусове припинення, неплатоспроможність або інші подібні провадження;

4) коли дії, зазначені в пунктах 2 і 3 частини 1 цього параграфа, здійснюють суб'єкти господарювання, єдиною метою комерційної діяльності яких є набуття часток в інших суб'єктах господарювання та володіння ними з метою збереження вартості інвестиції, за умови, що пов'язане з часткою право голосу використовується насамперед у питаннях, які стосуються призначення членів керівних і наглядових органів таких суб'єктів господарювання, а не для того, щоб прямо чи опосередковано впливати на поведінку цих суб'єктів господарювання, що впливає на конкуренцію.

(5) Якщо продаж, зазначений у пункті 2 частини 4 цього параграфа, виходячи з принципу розумності неможливий протягом одного року, Департамент конкуренції може своїм рішенням продовжити цей строк на підставі обґрунтованої заяви особи. [RT I 2007, 66, 408 - набув чинності 01.01.2008]

(1) Учасником концентрації є:

1) суб'єкт господарювання, що об'єднується, або суб'єкт господарювання, частина якого об'єднується;

2) фізична особа або суб'єкт господарювання, який набуває вирішального впливу над одним суб'єктом господарювання чи його частиною або над кількома суб'єктами господарювання чи їх частинами;

3) фізичні особи або суб'єкти господарювання, які спільно набувають вирішального впливу над одним суб'єктом господарювання чи його частиною або над кількома суб'єктами господарювання чи їх частинами;

4) суб'єкт господарювання, над яким або над частиною якого набувається вирішальний вплив. [RT I 2006, 25, 186 - набув чинності 01.07.2006]

(1) Департамент конкуренції контролює концентрацію, якщо сукупні обороти учасників концентрації в Естонії за попередній господарський рік перевищують 6 000 000 євро і обороти щонайменше двох учасників концентрації в Естонії перевищують у кожного з них 2 000 000 євро. [RT I, 30.12.2014, 2 - набув чинності 01.01.2015]

(2) Департамент конкуренції не контролює концентрацію, якщо вона підлягає контролю відповідно до Регламенту Ради ЄС 139/2004/ЄС про контроль за концентраціями між підприємствами (ОВ L 24, 29.01.2004, с. 1–22), за винятком випадку, коли Європейська Комісія відповідно до статті 9 зазначеного регламенту спрямовує концентрацію на розгляд до Департаменту конкуренції. [RT I 2006, 25, 186 - набув чинності 01.07.2006]

(3) Департамент конкуренції співпрацює з Європейською Комісією при оцінюванні концентрації, передбаченому статтею 20 і частиною 5 статті 21 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2022/2560 про іноземні субсидії, що спотворюють внутрішній ринок (ОВ L 330, 23.12.2022, с. 1–45). [RT I, 18.11.2025, 1 - набув чинності 28.11.2025]

(1) Надаючи оцінку концентрації, виходять із необхідності зберегти та розвивати конкуренцію, враховуючи при цьому структуру товарних ринків, а також фактичну та потенційну конкуренцію на товарному ринку, зокрема:

1) ринкову позицію учасників концентрації, їхню економічну та фінансову силу, а також доступ конкурентів до товарного ринку;

2) юридичні або інші перешкоди для входу на товарний ринок;

3) попит на товари та їх пропозицію;

4) інтереси покупців, продавців і споживачів.

(2) Якщо метою або наслідком концентрації, зазначеної в пунктах 1, 3 і 5 частини 1 та в частині 2 § 19 цього закону, є узгодження поведінки суб'єктів господарювання, яке впливає або може вплинути на конкуренцію, відповідність такої поведінки оцінюється також за умовами, встановленими в частині 1 § 4 та частині 1 § 6. При оцінюванні враховуються передусім:

1) чи два або більше суб'єктів господарювання, які утворили спільне підприємство, значною мірою продовжують діяльність на тому самому товарному ринку, що й спільне підприємство, або на попередньому чи наступному щодо нього товарному ринку, або на іншому пов'язаному з ним товарному ринку;

2) чи узгодження поведінки, яке є прямим наслідком утворення спільного підприємства, дає суб'єктам господарювання, що утворили спільне підприємство, можливість усунути конкуренцію на товарному ринку або на його значній частині.

(3) Департамент конкуренції забороняє концентрацію, якщо вона істотно шкодить конкуренції на товарному ринку, передусім через виникнення або посилення домінуючого становища. [RT I 2007, 66, 408 – набув чинності 01.01.2008]

(4) Департамент конкуренції забороняє концентрацію, зазначену в частині 2 цього параграфа, на підставі частини 3 або якщо концентрація не відповідає умовам, встановленим у частині 1 § 6 цього закону. [RT I 2007, 66, 408 – набув чинності 01.01.2008]

(1) Оборот учасника концентрації — це дохід від продажу товарів, проданих учасником концентрації у господарському році, що передував концентрації, обчислений згідно з інструкцією з обчислення обороту, встановленою на підставі частини 8 § 24 цього закону.

(2) Оборот учасника концентрації в Естонії утворюється з продажу товарів покупцеві, який перебуває на території Естонії.

(3) Оборотом кредитних і фінансових установ вважається сума таких доходів, з якої вирахувано податок з обороту та прибутковий податок:

1) процентний дохід;

2) дохід від фінансових інвестицій;

3) дохід від плати за послуги;

4) дохід від фінансових операцій;

5) інші доходи, пов'язані з основною діяльністю.

(4) Оборот кредитної та фінансової установи в Естонії охоплює надходження, отримані кредитною та фінансовою установою, заснованою в Естонії, а також естонською філією іноземної кредитної та фінансової установи.

(5) Оборотом страховика вважаються його брутто-премії за господарський рік, які включають страхові премії, отримані та належні до отримання за договорами страхування, укладеними як самим страховиком, так і від його імені, зокрема премії з перестрахування, і з яких вирахувано податки та інші мита й платежі, що стягуються з окремих страхових премій або із сукупного обсягу всіх страхових премій. [RT I 2006, 25, 186 – набув чинності 01.07.2006]

(1) При обчисленні обороту учасника концентрації, зазначеного в частині 1 § 21 цього закону, додаються обороти таких суб'єктів господарювання:

1) учасник концентрації;

2) суб'єкт господарювання або суб'єкти господарювання, щодо яких учасник концентрації має вирішальний вплив;

3) суб'єкт господарювання або суб'єкти господарювання, який має або які мають вирішальний вплив щодо учасника концентрації;

4) суб'єкт господарювання або суб'єкти господарювання, щодо яких має вирішальний вплив суб'єкт господарювання, зазначений у пункті 3 цієї частини;

5) суб'єкт господарювання або суб'єкти господарювання, щодо яких два або більше суб'єктів господарювання, зазначених у пунктах 1–4 цієї частини, спільно мають вирішальний вплив.

(2) Якщо вирішальний вплив щодо суб'єкта господарювання набувається у спосіб, встановлений у пунктах 2–5 частини 1 § 19 цього закону, при обчисленні його обороту враховуються лише обороти цього суб'єкта господарювання та суб'єктів господарювання, які перебувають під його вирішальним впливом.

(3) Якщо вирішальний вплив щодо частини суб'єкта господарювання набувається у спосіб, встановлений у пунктах 2–5 частини 1 § 19 цього закону, при обчисленні його обороту враховується лише оборот тієї частини суб'єкта господарювання, щодо якої вчинено правочин.

(4) Якщо вирішальний вплив щодо суб'єкта господарювання набувається у спосіб, встановлений у частині 2 § 19 цього закону, при обчисленні обороту враховуються обороти суб'єктів господарювання, які спільно утворюють нового суб'єкта господарювання.

(5) Оборот учасника концентрації не включає продаж товарів між суб'єктами господарювання, які належать до одного концерну.

(6) Якщо концентрація полягає в набутті одними й тими самими фізичними особами або суб'єктами господарювання вирішального впливу щодо частин одного чи кількох суб'єктів господарювання шляхом двох або більше правочинів протягом дворічного періоду, ці правочини вважаються однією і тією самою концентрацією, часом настання якої вважається дата вчинення останнього правочину. У разі такої концентрації при обчисленні обороту тих частин, щодо яких набувається вирішальний вплив, враховується оборот усіх тих частин, які були предметом відповідних правочинів протягом попередніх двох років, однак оборот відповідних частин не враховується водночас при обчисленні обороту фізичних осіб або суб'єктів господарювання, які набувають вирішального впливу.

(7) Якщо протягом попередніх двох років один і той самий суб'єкт господарювання або суб'єкт господарювання, що належить до того самого концерну, набув вирішального впливу щодо суб'єктів господарювання або частин суб'єкта господарювання, які діють в Естонії в одній і тій самій галузі економіки, оборот суб'єкта господарювання, щодо якого набувається вирішальний вплив, повинен включати також оборот тих суб'єктів господарювання, щодо яких вирішальний вплив було набуто протягом двох років, що передували концентрації.

(8) Інструкцію з обчислення обороту встановлює своєю постановою міністр, відповідальний за цю сферу. У постанові встановлюється порядок обчислення обороту, при цьому для обчислення обороту учасників концентрації, які діють у різних галузях економіки, може бути передбачено різні методики. [RT I 2006, 25, 186 – набув чинності 01.07.2006]

(1) Про концентрацію, що підлягає контролю, повідомляють Департамент конкуренції до набрання концентрацією чинності, з урахуванням строків, установлених у §§ 26 і 27 цього Закону, та після:

1) укладення договору про злиття або вчинення правочину чи іншої дії для об'єднання частин підприємців;

2) вчинення правочину чи іншої дії для набуття панівного впливу;

3) вчинення правочину чи іншої дії для набуття спільного панівного впливу;

4) оголошення про публічну пропозицію цінних паперів.

(2) Про заплановану концентрацію, що підлягає контролю згідно з частиною 1 § 21 цього Закону, можна повідомити Департамент конкуренції до вчинення зазначеного в частині 1 цього параграфа правочину чи іншої дії для злиття або набуття панівного впливу чи до оголошення про публічну пропозицію за умови, що учасники концентрації доведуть свій намір вчинити такий правочин чи іншу дію, або — у разі публічної пропозиції — учасники концентрації публічно оголосили про свій намір здійснити таку пропозицію.

(3) Про концентрацію на підставі частини 1 § 19 цього Закону повідомляє або повідомляють:

1) підприємці спільно, якщо підприємці, які раніше діяли самостійно, зливаються у розумінні Комерційного кодексу або якщо об'єднуються частини підприємців;

2) підприємець, який набуває панівного впливу над одним підприємцем або його частиною чи над кількома підприємцями або їх частинами;

3) підприємці спільно, якщо ними спільно набувається панівний вплив над одним підприємцем або його частиною чи над кількома підприємцями або їх частинами;

4) фізична особа, яка набуває панівного впливу над одним підприємцем або його частиною чи над кількома підприємцями або їх частинами, якщо вона вже раніше має панівний вплив щонайменше над одним підприємцем;

5) фізичні особи спільно, які набувають спільного панівного впливу над одним підприємцем або його частиною чи над кількома підприємцями або їх частинами, якщо вони вже раніше мають панівний вплив щонайменше над одним підприємцем.

(4) [Втратив чинність – RT I, 11.07.2026, 7 – набув чинності 21.07.2026]

(5) До повідомлення про концентрацію необхідно сплатити державне мито за розгляд повідомлення про концентрацію в порядку, встановленому Законом про державне мито. [RT I 2006, 25, 186 - jõust. 01.07.2006]

(1) Повідомлення про концентрацію подається до Департаменту конкуренції в письмовій формі та має містити:

1) дані про кожного учасника концентрації, у тому числі фірмове найменування, реєстраційний код, контактні дані, вид діяльності;

2) опис концентрації;

3) дані про оборот кожного учасника концентрації за попередній господарський рік;

4) дані про вирішальний вплив і частку участі в інших суб'єктах господарювання тих суб'єктів господарювання, які належать до тієї самої групи, що й учасники концентрації, та зазначені в пунктах 1–5 частини 1 § 24 цього Закону;

5) дані про товарні ринки, у тому числі дані про ринкові частки учасників концентрації, основних конкурентів, покупців та їхні ринкові частки, а також про бар'єри входження на товарний ринок або виходу з нього;

6) опис впливу концентрації на товарний ринок, наданий заявником;

7) дані про об'єднання суб'єктів господарювання, до яких належить щонайменше один учасник концентрації;

8) обмеження конкуренції, безпосередньо пов'язані з концентрацією та необхідні для її здійснення, якщо такі є, і обґрунтування їх необхідності;

9) дані про інші обставини, пов'язані з концентрацією, якщо такі є, у тому числі пропозиції щодо зобов'язань, безпосередньо пов'язаних з концентрацією;

10) перелік конкурентних відомств інших держав, яким повідомлено або яким планується повідомити про концентрацію. [RT I, 05.07.2013, 1 - набув чинності 15.07.2013]

(2) Повідомлення про концентрацію може бути подане до Департаменту конкуренції у скороченій формі — без уточнення передбаченої пунктом 5 частини 1 цього параграфа додаткової інформації про товарні ринки, якщо виконано одну з таких умов:

1) учасник концентрації та суб'єкт господарювання, який належить до тієї самої групи, що й він, не діють на одному й тому самому товарному ринку з іншим учасником концентрації чи суб'єктом господарювання, який належить до тієї самої групи, що й він (немає горизонтального перетину товарних ринків), або на товарному ринку, який передує товарному ринку, де діє інший учасник концентрації чи суб'єкт господарювання з тієї самої групи, або йде після нього (немає вертикального зв'язку товарних ринків);

2) щонайменше два учасники концентрації або суб'єкти господарювання, які належать до тієї самої групи, що й вони, діють на одному й тому самому товарному ринку, і після концентрації їхня спільна ринкова частка не перевищує 15 відсотків, або один чи кілька учасників концентрації або суб'єктів господарювання з тієї самої групи діють на товарному ринку, який передує товарному ринку, де діє інший учасник концентрації чи суб'єкт господарювання з тієї самої групи, або йде після нього, і при цьому індивідуальна ринкова частка будь-якого учасника концентрації або спільна ринкова частка учасників концентрації не перевищує 25 відсотків;

3) учасники концентрації спільно утворюють нового суб'єкта господарювання у розумінні частини 2 § 19 цього Закону, який не діє і не має наміру діяти в Естонії;

4) учасник концентрації набуває вирішального впливу над суб'єктом господарювання, над яким він уже має спільний вирішальний вплив разом з іншим суб'єктом господарювання.

(3) До повідомлення про концентрацію додаються такі документи або їх засвідчені копії:

1) витяги з реєстрів щодо учасників концентрації, внесених до реєстрів інших держав;

2) документи, на підставі яких здійснюється концентрація;

3) звіти учасників концентрації за господарський рік, що передував концентрації;

4) документ, що підтверджує повноваження заявника;

5) документ про сплату державного мита;

6) аналізи, звіти, дослідження, огляди та інші документи для оцінювання або аналізу концентрації у зв'язку з ринковими частками, умовами конкуренції, можливим зростанням продажів або розширенням на інші ринки чи загальними ринковими умовами;

7) перелік документів, доданих до повідомлення про концентрацію.

(4) Повідомлення має містити дату його подання та підпис заявника.

(5) Порядок подання повідомлення про концентрацію встановлює постановою міністр, відповідальний за відповідну сферу.

(6) Якщо повідомлення не відповідає вимогам, установленим частинами 1–4 цього параграфа, або порядку, зазначеному в частині 5, Департамент конкуренції встановлює строк для усунення недоліків повідомлення про концентрацію. [RT I 2007, 66, 408 - набув чинності 01.01.2008]

(7) Якщо Департамент конкуренції встановив строк для усунення недоліків у повідомленні про концентрацію, строк, передбачений частиною 1 § 27 цього Закону, починає спливати з моменту усунення недоліків. [RT I 2007, 66, 408 - набув чинності 01.01.2008]

(8) Якщо учасники концентрації не усунуть недоліки у встановлений строк, повідомлення вважається неподаним.

(9) Департамент конкуренції може звільнити учасника концентрації від обов'язку подати окремі дані та документи, зазначені в частинах 1 і 3 цього параграфа, якщо вони не є необхідними для провадження щодо цієї концентрації. [RT I 2007, 66, 408 - набув чинності 01.01.2008]

(10) Щодо інформації, яка міститься в повідомленні про концентрацію і яку особа, що повідомляє про концентрацію, вважає комерційною таємницею, вона робить відповідну позначку. Комерційною таємницею не можуть вважатися сама концентрація та інформація, передбачена пунктами 1 і 4 частини 1 цього параграфа. [RT I 2006, 25, 186 - набув чинності 01.07.2006]

(1) Протягом 30 календарних днів від дня подання повідомлення про концентрацію Департамент конкуренції: [RT I 2007, 66, 408 - набув чинності 01.01.2008]

1) приймає рішення про надання дозволу на концентрацію, якщо у разі концентрації, що підлягає контролю, відсутні обставини, зазначені в частинах 3 і 4 § 22 цього Закону;

2) приймає рішення про початок додаткового провадження, щоб з'ясувати наявність або відсутність обставин, зазначених у частинах 3 і 4 § 22 цього Закону, у разі концентрації, що підлягає контролю;

3) приймає рішення, якщо йдеться не про концентрацію в розумінні частини 1 або 2 § 19 цього Закону або концентрація не підлягає контролю згідно з § 21;

4) закриває провадження рішенням, якщо учасники концентрації відмовляються від концентрації.

(2) У ході додаткового провадження Департамент конкуренції протягом чотирьох місяців від початку додаткового провадження приймає одне з таких рішень: [RT I 2007, 66, 408 - набув чинності 01.01.2008]

1) надає дозвіл на концентрацію, якщо у разі концентрації, що підлягає контролю, відсутні обставини, зазначені в частинах 3 і 4 § 22 цього Закону;

2) забороняє концентрацію, якщо у разі концентрації, що підлягає контролю, наявні обставини, зазначені в частинах 3 і 4 § 22 цього Закону;

3) закриває провадження, якщо учасники концентрації відмовляються від концентрації.

(3) Для запобігання завданню шкоди конкуренції Департамент конкуренції може надати дозвіл на концентрацію за умови, що учасники концентрації виконають взяті на себе зобов'язання. [RT I 2007, 66, 408 - набув чинності 01.01.2008]

(4) На підставі обґрунтованої письмової заяви учасника концентрації Департамент конкуренції може змінити умови виконання зобов'язань, зазначених у частині 3 цього параграфа, що містяться в рішенні про надання дозволу на концентрацію, або визнати їх недійсними, якщо становище на товарному ринку, на який впливає концентрація, істотно змінилося або якщо є інша поважна причина. [RT I 2007, 66, 408 - набув чинності 01.01.2008]

(5) Концентрація є дозволеною, якщо Департамент конкуренції протягом строків, установлених частинами 1 і 2 цього параграфа, не прийняв одного з рішень, установлених у цих частинах. [RT I 2007, 66, 408 - набув чинності 01.01.2008]

(6) Концентрацію, яка підлягає контролю відповідно до § 21 цього Закону, не можна ввести в дію до прийняття рішення про дозвіл на концентрацію або доки концентрація не стане дозволеною відповідно до частини 5 цього параграфа.

(6¹) Учасники концентрації зобов'язані ввести концентрацію в дію протягом шести місяців від набрання чинності рішенням про надання дозволу на концентрацію. На підставі обґрунтованої заяви учасника концентрації Департамент конкуренції може один раз продовжити цей строк до одного року. [RT I, 05.07.2013, 1 - набув чинності 15.07.2013]

(6²) Рішенням про надання дозволу на концентрацію вважаються дозволеними також обмеження конкуренції, безпосередньо пов'язані з концентрацією та необхідні для введення її в дію. [RT I, 05.07.2013, 1 - набув чинності 15.07.2013]

(7) Установлене частиною 6 цього параграфа не забороняє проводити публічну пропозицію цінних паперів або вчиняти серіями правочини з цінними паперами, у тому числі з такими цінними паперами, які можуть бути обміняні на інші цінні папери, допущені до торгів на ринку цінних паперів, через які від різних продавців набувається вирішальний вплив у розумінні § 19 цього Закону, за умови, що:

1) Департамент конкуренції невідкладно повідомляється про концентрацію відповідно до § 25 цього Закону;

2) набувач цінних паперів не використовує право голосу, що надається набутими цінними паперами, або використовує його виключно з метою збереження вартості інвестицій.

(8) На підставі обґрунтованої заяви учасників концентрації Департамент конкуренції може зробити виняток із вимог, установлених частинами 6 і 7 цього параграфа, та надати дозвіл на вчинення дій. Розглядаючи заяву, Департамент конкуренції враховує, зокрема, вплив вчинення заявлених дій на одного або кількох учасників концентрації чи на третю сторону, а також загрозу для конкуренції, що виникає внаслідок концентрації. Надаючи дозвіл, Департамент конкуренції може покласти на учасників концентрації обов'язки, пов'язані з вчиненням дій. [RT I 2007, 66, 408 - набув чинності 01.01.2008]

(9) Цей параграф не впливає на дійсність правочинів із цінними паперами, у тому числі правочинів із такими цінними паперами, які можуть бути обміняні на інші цінні папери, допущені до торгів на ринку цінних паперів, за винятком випадку, коли покупець і продавець знали або мали знати, що правочин вчинено з порушенням установленого частиною 6 цього параграфа.

(10) Якщо протягом строку, установленого частиною 1 або 2 цього параграфа, з'ясується, що повідомлення про концентрацію має недоліки, Департамент конкуренції письмово повідомляє про це особу, яка подала повідомлення про концентрацію. Перебіг строку, установленого частиною 1 або 2, зупиняється з дня, наступного за днем надіслання листа Департаменту конкуренції, до усунення недоліків. [RT I 2007, 66, 408 - набув чинності 01.01.2008]

(11) Якщо учасники концентрації не подають протягом визначеного Департаментом конкуренції строку необхідну або додаткову інформацію чи матеріали, перебіг строку, установленого частиною 1 або 2 цього параграфа, зупиняється з дня, наступного за днем надіслання листа Департаменту конкуренції, до подання інформації або матеріалів. [RT I 2007, 66, 408 - набув чинності 01.01.2008]

(12) Про отримання повідомлення про концентрацію та про рішення, прийняті на підставі частин 1 і 2 цього параграфа, Департамент конкуренції публікує оголошення у виданні «Ametlikud Teadaanded» («Офіційні повідомлення»). Оголошення, що публікується, містить імена та фірмові найменування учасників концентрації, країни проживання або місцезнаходження та спосіб концентрації з посиланням на відповідний пункт частини 1 § 19 цього Закону.

(13) Заінтересовані особи мають право протягом семи календарних днів від дня опублікування зазначеного в частині 12 цього параграфа оголошення про отримання повідомлення про концентрацію подати Департаменту конкуренції свою думку та заперечення. [RT I 2006, 25, 186 - набув чинності 01.07.2006]

[RT I, 05.07.2013, 1 – набув чинності 15.07.2013]

(1) Якщо Департамент конкуренції встановить, що у разі концентрації, щодо якої ведеться провадження, наявні обставини, зазначені в частинах 3 і 4 § 22 цього Закону, про це негайно письмово повідомляють учасників концентрації, але не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку додаткового провадження. У повідомленні зазначається строк для подання заперечень або внесення пропозиції про взяття зобов'язань, встановлених частиною 3 § 27.

(2) Учасники концентрації повинні з достатньою докладністю описати зобов'язання, які вони беруть на себе, щоб Департамент конкуренції мав можливість оцінити придатність цих зобов'язань для запобігання заподіянню шкоди конкуренції на товарному ринку.

(3) Якщо, на оцінку Департаменту конкуренції, зобов'язання, які беруться, не є придатними для запобігання заподіянню шкоди конкуренції на товарному ринку і учасники концентрації не згодні змінити ці зобов'язання або учасники концентрації не внесли протягом строку, встановленого частиною 1 цього параграфа, пропозиції про взяття зобов'язань, Департамент конкуренції забороняє концентрацію, виходячи з частини 3 § 22 цього Закону. [RT I 2007, 66, 408 – набув чинності 01.01.2008]

(3¹) Якщо зобов'язання, які беруться на підставі частини 3 цього параграфа, потребують додаткового аналізу або якщо учасники концентрації згодні змінити чи доповнити ці зобов'язання, перебіг строку, встановленого частиною 2 § 27 цього Закону, зупиняється. Провадження зупиняється з дня, наступного за днем надіслання Департаментом конкуренції відповідного повідомлення, а перебіг строку, встановленого частиною 2 § 27, продовжується з дня отримання пропозиції про взяття зобов'язання. [RT I, 05.07.2013, 1 – набув чинності 15.07.2013]

(3²) На підставі, встановленій частиною 3¹ цього параграфа, провадження може бути зупинено один раз на строк до двох місяців [RT I, 05.07.2013, 1 – набув чинності 15.07.2013]

(4) Учасники концентрації зобов'язані повідомити Департамент конкуренції про виконання взятих зобов'язань протягом 10 календарних днів після виконання зобов'язання або після настання зазначеного в рішенні про надання дозволу на концентрацію строку виконання зобов'язання.

(5) [Втратив чинність – RT I, 05.07.2013, 1 – набув чинності 15.07.2013]

(1) За клопотанням учасника концентрації або за бажанням Департаменту конкуренції для усного заслуховування учасника концентрації проводиться засідання у визначені Департаментом конкуренції час і місці. Про засідання повідомляють особу, яку викликають на заслуховування, щонайменше за десять календарних днів до заслуховування. На підставі письмового обґрунтованого клопотання викликаної на засідання особи Департамент конкуренції може змінити встановлений строк або місце. За домовленістю Департаменту конкуренції та особи, викликаної на заслуховування, про проведення засідання може бути повідомлено усно. [RT I, 05.07.2013, 1 – набув чинності 15.07.2013]

(1) Департамент конкуренції може прийняти рішення про визнання нечинним рішення про надання дозволу на концентрацію, якщо: [RT I 2007, 66, 408 – набув чинності 01.01.2008]

1) учасники концентрації подали неправдиві дані або оманливу чи неповну інформацію, яка була визначальною при прийнятті рішення;

2) при концентрації порушено строки, інші умови або зобов'язання, визначені цим Законом чи рішенням про надання дозволу на концентрацію.

(2) Визнання нечинним дозволу на концентрацію не позбавляє учасників концентрації права клопотати про новий дозвіл на концентрацію. [RT I 2006, 25, 186 – набув чинності 01.07.2006]

(1) Державною допомогою вважається допомога, встановлена частиною 1 статті 107 Договору про функціонування Європейського Союзу. [RT I, 27.06.2012, 3 – набув чинності 07.07.2012]

(2) Державна допомога надається для усунення збою ринку на визначений період та в обсязі, необхідному для досягнення мети, зазначеної в частинах 2 і 3 статті 107 Договору про функціонування Європейського Союзу. Державна допомога повинна мати стимулюючий вплив. [RT I, 27.06.2012, 3 – набув чинності 07.07.2012]

(3) Встановлене в цій главі не застосовується до допомоги, що надається транспортному сектору, до допомоги, пов'язаної з виробництвом, переробкою та збутом сільськогосподарської продукції і з лісовим господарством, а також до допомоги, пов'язаної з виробництвом, переробкою та збутом продукції рибальства, з урахуванням таких особливостей:

1) до допомоги, що надається транспортному сектору, застосовується встановлене в § 42, частині 5 § 49 і § 49² цього Закону;

2) до допомоги, пов'язаної з виробництвом, переробкою та збутом сільськогосподарської продукції і з лісовим господарством, що регулюється законом про організацію сільського життя та ринку сільськогосподарської продукції, застосовується встановлене в частині 5 § 49 і § 49² цього Закону; до незаконної та неправомірно використаної сільськогосподарської державної допомоги, а також до іншої державної допомоги, що надається на підставі закону про організацію сільського життя та ринку сільськогосподарської продукції, застосовується також встановлене в § 42 цього Закону;

3) до допомоги, пов'язаної з виробництвом, переробкою та збутом сільськогосподарської продукції і з лісовим господарством, що регулюється законом про реалізацію спільної сільськогосподарської політики Європейського Союзу, застосовується встановлене в частині 5 § 49 та в § 42 і § 49² цього Закону; [RT I, 23.11.2022, 2 – набув чинності 01.01.2023]

4) до допомоги, пов'язаної з виробництвом, переробкою та збутом продукції рибальства, що регулюється законом про організацію ринку рибної продукції, застосовується встановлене в частині 5 § 49 і § 49² цього Закону, а до незаконної та неправомірно використаної державної допомоги в рибному господарстві застосовується також встановлене в § 42. [RT I, 02.06.2021, 2 – набув чинності 01.07.2021]

(1) Надавачем державної допомоги є держава, одиниця місцевого самоврядування або інша особа, у тому числі цільова установа, неприбуткове об'єднання, юридична особа публічного права або зазначений у частині 3¹ § 31 цього закону публічний суб'єкт господарювання, який прямо чи опосередковано використовує кошти держави або одиниці місцевого самоврядування для надання державної допомоги. [RT I, 27.06.2012, 3 - набув чинності 07.07.2012]

(1¹) Якщо надавача державної допомоги неможливо однозначно встановити або інституції, що надають допомогу, не досягають згоди щодо виконання обов'язків, пов'язаних з наданням державної допомоги, надавача державної допомоги визначає Уряд Республіки своїм розпорядженням, виходячи з мети допомоги, сфери надання допомоги або інших обставин, які впливають на виконання обов'язків, пов'язаних з наданням допомоги. [RT I 2007, 60, 384 - набув чинності 01.01.2008]

(2) Надавач державної допомоги зобов'язаний забезпечити прозорість та ефективність надання державної допомоги, а після надання державної допомоги — контролювати цільовий характер її використання. [RT I, 27.06.2012, 3 - набув чинності 07.07.2012]

(2¹) Надавач державної допомоги не має права розпочинати надання державної допомоги до того, як Європейська Комісія прийняла або як вважається, що вона прийняла дозвільне рішення щодо зазначеного у § 34¹ цього закону повідомлення про державну допомогу. Зазначена заборона не діє, якщо надається державна допомога, охоплена груповим виключенням, відповідно до встановленого у § 34². [RT I 2007, 60, 384 - набув чинності 01.01.2008]

(2²) Якщо надавач державної допомоги подав Європейській Комісії повідомлення для отримання правової визначеності, він не може розпочинати надання допомоги до того, як Європейська Комісія прийняла або як вважається, що вона прийняла щодо повідомлення дозвільне рішення відповідно до частини 2¹ § 30¹ цього закону або рішення про те, що це не є державною допомогою. До повідомлення застосовується встановлене у § 34¹ цього закону. [RT I, 27.06.2012, 3 - набув чинності 07.07.2012]

(3) Міністерство фінансів має право вимагати від надавача державної допомоги інформацію про виконання обов'язку, зазначеного у частині 2 цього параграфа. [RT I 2007, 60, 384 - набув чинності 01.01.2008]

[RT I, 27.06.2012, 3 - набув чинності 07.07.2012]

(1) [Втратив чинність – RT I 2004, 25, 168 – набув чинності 01.05.2004]

(2) [Втратив чинність – RT I 2004, 25, 168 – набув чинності 01.05.2004]

(3) [Втратив чинність – RT I 2004, 25, 168 – набув чинності 01.05.2004]

(3¹) Публічним суб'єктом господарювання є суб'єкт господарювання, щодо якого держава, одиниця місцевого самоврядування або юридична особа публічного права має прямо чи опосередковано вирішальний вплив через право власності або фінансову участь, на підставі чинних щодо цієї особи правових актів чи в інший спосіб.

(3²) Суб'єктом господарювання, що надає послугу загального економічного інтересу, є суб'єкт господарювання, якому держава або одиниця місцевого самоврядування доручила надання послуги загального економічного інтересу, яку ринок не здатний запропонувати і надання якої держава або місцеве самоврядування вважає необхідним. Послуга загального економічного інтересу визначається, а обов'язок її надання встановлюється правовим актом або договором. [RT I, 27.06.2012, 3 - набув чинності 07.07.2012]

(4) [Втратив чинність – RT I 2004, 25, 168 – набув чинності 01.05.2004]

(5) [Втратив чинність – RT I 2004, 25, 168 – набув чинності 01.05.2004]

(6) [Втратив чинність – RT I 2004, 25, 168 – набув чинності 01.05.2004]

[Втратив чинність - RT I 2004, 25, 168 - набр. чинності 01.05.2004]

(1) Допомогою незначної важливості вважається допомога, зазначена у статті 3 регламенту Комісії (ЄС) 2023/2831 щодо застосування статей 107 і 108 Договору про функціонування Європейського Союзу до допомоги незначної важливості (ОВ L, 2023/2831, 15.12.2023) та у статті 3 регламенту Комісії (ЄС) 2023/2832 щодо застосування статей 107 і 108 Договору про функціонування Європейського Союзу до допомоги незначної важливості, що надається суб'єктам господарювання, які надають послуги загального економічного інтересу (ОВ L, 2023/2832, 15.12.2023). [RT I, 18.12.2024, 1 - набув чинності 28.12.2024]

(2) Для надання допомоги незначної важливості не потрібно подавати Європейській Комісії зазначене у § 34¹ цього закону повідомлення про державну допомогу.

(3) Допомога незначної важливості надається в порядку, встановленому регламентами Комісії (ЄС) 2023/2831 та (ЄС) 2023/2832. [RT I, 18.12.2024, 1 - набув чинності 28.12.2024]

(4) [Втратив чинність – RT I 2007, 60, 384 – набув чинності 01.01.2008, діяв до 31.12.2011]

(4¹) У разі надання допомоги незначної важливості надавач допомоги зобов'язаний до прийняття рішення про надання допомоги незначної важливості повідомити отримувача допомоги про заплановане надання допомоги незначної важливості та про загальні принципи, встановлені регламентом Комісії (ЄС) 2023/2831 або (ЄС) 2023/2832. Якщо допомога незначної важливості надається в межах програми допомоги, надавач допомоги повинен послатися на відповідний регламент Європейської Комісії та встановити у програмі допомоги інші загальні принципи, встановлені регламентом Комісії (ЄС) 2023/2831 або (ЄС) 2023/2832. [RT I, 18.12.2024, 1 - набув чинності 28.12.2024]

(4²) [Втратив чинність – RT I, 27.06.2012, 3 – набув чинності 07.07.2012, діяв до 31.12.2012]

(4³) [Втратив чинність – RT I, 27.06.2012, 3 – набув чинності 07.07.2012, діяв до 31.12.2012]

(4⁴) У разі надання допомоги незначної важливості надавач допомоги зобов'язаний зазначити у рішенні про надання допомоги, яке дає отримувачу допомоги правову підставу для отримання допомоги, що допомога, яка надається, є допомогою незначної важливості у розумінні статті 3 регламенту Комісії (ЄС) 2023/2831 або статті 3 регламенту (ЄС) 2023/2832, за винятком допомоги у сфері оподаткування, якщо рішення про надання допомоги не приймається. [RT I, 18.12.2024, 1 - набув чинності 28.12.2024]

(5) Надавач допомоги зобов'язаний стежити за тим, щоб при наданні нової допомоги незначної важливості не перевищувалася гранична межа допомоги незначної важливості. [RT I 2007, 60, 384 - набув чинності 01.01.2008]

[Втратив чинність - RT I 2007, 60, 384 - набр. чинності 01.01.2008]

(1) Надавач державної допомоги подає до Міністерства фінансів для розгляду повідомлення про державну допомогу, що відповідає регламенту Комісії (ЄС) № 794/2004 про виконання регламенту Ради (ЄС) 2015/1589, яким установлюються детальні правила застосування статті 108 Договору про функціонування Європейського Союзу (ELT L 140, 30.04.2004, с. 1–134), разом з усією необхідною інформацією — письмово та в електронній формі через вебзастосунок, передбачений Європейською Комісією. [RT I, 20.12.2017, 2 - набув чинності 30.12.2017]

(2) Якщо повідомлення про державну допомогу відповідає вимогам, надавач державної допомоги передає його разом з усією необхідною інформацією в електронній формі через вебзастосунок, передбачений Європейською Комісією, Постійному представництву Республіки Естонія при Європейському Союзі, яке передає його Європейській Комісії.

(3) Міністерство фінансів має право протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про державну допомогу запитати у надавача державної допомоги додаткову інформацію або запропонувати доповнити повідомлення, якщо:

1) повідомлення про державну допомогу, на думку Міністерства фінансів, не відповідає вимогам;

2) надавач державної допомоги не подав у повідомленні про державну допомогу необхідних даних або

3) у поданій інформації є недоліки. [RT I, 27.06.2012, 3 - набув чинності 07.07.2012]

(4) Додаткову інформацію, яку вимагає Європейська Комісія в ході розгляду повідомлення про державну допомогу, надавач державної допомоги подає в електронній формі через Міністерство фінансів Постійному представництву Республіки Естонія при Європейському Союзі, яке передає її Європейській Комісії. [RT I 2007, 60, 384 - набув чинності 01.01.2008]

(5) Якщо надавач державної допомоги вирішує відкликати подане Європейській Комісії повідомлення про державну допомогу, він подає відповідне клопотання до Міністерства фінансів, яке передає його Постійному представництву Республіки Естонія при Європейському Союзі, а те передає його Європейській Комісії. [RT I, 27.06.2012, 3 - набув чинності 07.07.2012]

(1) Державною допомогою, охопленою груповим виключенням, вважається допомога, зазначена у статті 1 регламенту Ради (ЄС) № 2015/1588 щодо застосування статей 107 і 108 Договору про функціонування Європейського Союзу до певних категорій горизонтальної державної допомоги (кодифікований текст) (ELT L 248, 24.09.2015, с. 1–8), стосовно якої Європейська Комісія встановила відповідний регламент про групове виключення. [RT I, 20.12.2017, 2 - набув чинності 30.12.2017]

(2) Для надання державної допомоги, охопленої груповим виключенням, не потрібно подавати Європейській Комісії повідомлення про державну допомогу, зазначене у § 34¹ цього Закону. [RT I 2007, 60, 384 - набув чинності 01.01.2008]

(2¹) У разі надання державної допомоги, охопленої груповим виключенням, надавач допомоги зобов'язаний у рішенні про надання допомоги, яке дає отримувачеві допомоги правову підставу отримати допомогу, зазначити, що надавана допомога є державною допомогою, охопленою груповим виключенням у значенні регламенту Європейської Комісії про групове виключення, за винятком допомоги у сфері оподаткування, якщо рішення про надання допомоги не приймається. [RT I, 20.12.2017, 2 - набув чинності 30.12.2017]

(2²) У разі надання державної допомоги, охопленої груповим виключенням, надавач допомоги перед прийняттям рішення про надання такої допомоги зобов'язаний поінформувати отримувача допомоги про загальні принципи, встановлені регламентом про групове виключення, які застосовуються до допомоги, що надається отримувачеві. Якщо державна допомога, охоплена груповим виключенням, надається в межах схеми допомоги, надавач допомоги повинен посилатися на відповідний регламент Європейської Комісії про групове виключення та на відповідну статтю цього регламенту, а також установити у схемі допомоги інші відповідні загальні принципи, встановлені регламентом про групове виключення. [RT I, 02.06.2021, 2 - набув чинності 01.07.2021]

(3) У разі надання державної допомоги, охопленої груповим виключенням, надавач державної допомоги подає до Міністерства фінансів для розгляду не пізніше ніж за 10 робочих днів до надання запланованої індивідуальної державної допомоги або запровадження схеми допомоги зведений інформаційний лист про надання державної допомоги, охопленої груповим виключенням (далі — повідомлення про групове виключення), що відповідає вимогам, установленим Європейською Комісією, — письмово та в електронній формі через вебзастосунок, передбачений Європейською Комісією. Разом з повідомленням про групове виключення до Міністерства фінансів подається правовий акт або його проєкт, що є підставою для надання індивідуальної державної допомоги чи для схеми допомоги, а за потреби — опис допомоги, який підтверджує сумісність запланованої державної допомоги з умовами, встановленими регламентом Європейської Комісії про групове виключення. [RT I, 27.06.2012, 3 - набув чинності 07.07.2012]

(4) [Втратила чинність - RT I 2007, 60, 384 - набув чинності 01.01.2008]

(5) [Втратила чинність - RT I 2007, 60, 384 - набув чинності 01.01.2008]

(6) [Втратила чинність - RT I 2007, 60, 384 - набув чинності 01.01.2008]

(7) Якщо повідомлення про групове виключення відповідає вимогам, надавач державної допомоги передає його в електронній формі через вебзастосунок, передбачений Європейською Комісією, Постійному представництву Республіки Естонія при Європейському Союзі, яке передає його Європейській Комісії. [RT I 2007, 60, 384 - набув чинності 01.01.2008]

(7¹) Міністерство фінансів має право протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про групове виключення запитати у надавача державної допомоги додаткову інформацію або запропонувати доповнити повідомлення про групове виключення, якщо:

1) повідомлення про групове виключення, на думку Міністерства фінансів, не відповідає вимогам;

2) надавач державної допомоги не подав у повідомленні про групове виключення необхідних даних або

3) у поданій інформації є недоліки. [RT I, 27.06.2012, 3 - набув чинності 07.07.2012]

(8) Повідомлення про групове виключення повинно бути передане Європейській Комісії протягом 20 робочих днів з дня надання індивідуальної державної допомоги або запровадження схеми допомоги. [RT I 2007, 60, 384 - набув чинності 01.01.2008]

(9) Установлене в частинах 2¹, 3 та 7–8 цього параграфа не застосовується до державної допомоги, охопленої груповим виключенням, яка відповідно до зазначеного в частині 1 регламенту про групове виключення звільнена від обов'язку подавати повідомлення про групове виключення. [RT I, 23.11.2022, 1 - набув чинності 01.01.2023, застосовується зі зворотною дією з 01.01.2022]

–

[Втратили чинність - RT I 2004, 25, 168 - набув чинності 01.05.2004]

(1) Незаконною державною допомогою вважається допомога, зазначена в пункті f статті 1 регламенту Ради (ЄС) № 2015/1589, яким встановлено детальні правила застосування статті 108 Договору про функціонування Європейського Союзу (кодифікований текст) (ОВ L 248, 24.09.2015, с. 9–29). [RT I, 20.12.2017, 2 – набув чинності 30.12.2017]

(2) Неналежним використанням державної допомоги вважається те, що встановлено в пункті g статті 1 регламенту Ради (ЄС) № 2015/1589. [RT I, 20.12.2017, 2 – набув чинності 30.12.2017]

(3) Якщо Європейська Комісія або Суд Європейського Союзу подали Естонській Республіці рішення про те, що незаконна або неналежно використана державна допомога підлягає поверненню одержувачем державної допомоги, зазначене рішення передається відповідному надавачу незаконної або неналежно використаної державної допомоги. Надавач державної допомоги зобов'язаний вимагати від одержувача державної допомоги повернення державної допомоги разом із відсотками відповідно до рішення Європейської Комісії або Суду Європейського Союзу. [RT I, 02.06.2021, 2 – набув чинності 01.07.2021]

(4) Якщо надавач державної допомоги сам виявив, що надана державна допомога є незаконною або використана неналежно, надавач державної допомоги повинен з власної ініціативи вимагати її повернення від одержувача державної допомоги. Надавач державної допомоги вимагає повернення незаконної або неналежно використаної державної допомоги разом із відсотками. [RT I, 02.06.2021, 2 – набув чинності 01.07.2021]

(5) Надавач державної допомоги не має обов'язку вимагати повернення незаконної державної допомоги в разі, якщо Європейська Комісія своїм відповідним рішенням визнала незаконно надану державну допомогу постфактум сумісною з внутрішнім ринком. [RT I, 02.06.2021, 2 – набув чинності 01.07.2021]

(6) Відсотки обчислюються з дня виплати державної допомоги або іншого надання її в розпорядження одержувача державної допомоги до дня фактичного повернення державної допомоги — відповідно до статті 9 регламенту Комісії (ЄС) № 794/2004, до ставки відсотка, повідомленої державам-членам на підставі статті 10 того самого регламенту, та до методу застосування відсотків, зазначеного в статті 11. [RT I, 02.06.2021, 2 – набув чинності 01.07.2021]

(7) У випадку, зазначеному в частині 4 цього параграфа, одержувач державної допомоги повинен повернути надавачу державної допомоги державну допомогу, що підлягає поверненню, разом із відсотками невідкладно, але не пізніше ніж протягом чотирьох місяців від отримання вимоги про повернення. У виняткових та обґрунтованих випадках надавач державної допомоги може продовжити строк повернення. [RT I, 02.06.2021, 2 – набув чинності 01.07.2021]

(8) Надавач державної допомоги має право вимагати повернення незаконної або неналежно використаної державної допомоги протягом десяти років. Строк починає спливати з дня, коли одержувачу державної допомоги було надано незаконну або неналежно використану державну допомогу як індивідуальну допомогу або в межах програми допомоги. [RT I, 02.06.2021, 2 – набув чинності 01.07.2021]

(9) У випадку, зазначеному в частині 5 цього параграфа, надавач державної допомоги повинен вимагати від одержувача державної допомоги відсотки з незаконної державної допомоги за період, який починається з виплати незаконної державної допомоги або іншого надання її в розпорядження одержувача державної допомоги і закінчується визнанням її сумісною з внутрішнім ринком. [RT I, 02.06.2021, 2 – набув чинності 01.07.2021]

(10) У випадку, зазначеному в частині 5 цього параграфа, одержувач державної допомоги повинен сплатити відсотки за ставкою, обчисленою на підставі частини 6, та за зазначеним у тій самій частині методом застосування у строк, встановлений частиною 7. [RT I, 02.06.2021, 2 – набув чинності 01.07.2021]

(11) Вимога про повернення незаконної або неналежно використаної державної допомоги є виконавчим документом у значенні пункту 21 частини 1 § 2 Кодексу виконавчого провадження. Якщо державна допомога, що підлягає поверненню, не повертається у встановлений строк, надавач державної допомоги передає вимогу про повернення незаконної або неналежно використаної державної допомоги на примусове виконання в порядку, встановленому Кодексом виконавчого провадження. [RT I, 02.06.2021, 2 – набув чинності 01.07.2021]

–

[Втратили чинність – RT I 2004, 25, 168 – набув чинності 01.05.2004]

(1) Міністерство фінансів складає звіти про державну допомогу, встановлені главою III регламенту Комісії (ЄС) № 794/2004, у передбаченому Європейською Комісією вебзастосунку та подає їх щороку не пізніше 30 червня через вебзастосунок Постійному представництву Естонської Республіки при Європейському Союзі, яке передає їх Європейській Комісії. Для складання звітів Міністерство фінансів використовує дані реєстру, зазначеного в § 49² цього закону. [RT I, 20.12.2017, 2 – набув чинності 30.12.2017]

(2) Якщо Європейська Комісія своїм рішенням встановила надавачу державної допомоги обов'язок подати Комісії додатковий звіт про відповідну державну допомогу або якщо Комісія вимагає від надавача державної допомоги додаткової звітності про надану державну допомогу, надавач державної допомоги подає її Міністерству фінансів до 30 квітня кожного року або не пізніше ніж за 10 робочих днів до строку, зазначеного в рішенні Європейської Комісії. [RT I, 27.06.2012, 3 – набув чинності 07.07.2012]

(3) [Втратила чинність – RT I 2007, 60, 384 – набув чинності 01.01.2008, діяла до 31.12.2011]

(3¹) [Втратила чинність – RT I, 20.12.2017, 2 – набув чинності 30.12.2017]

(4) Міністерство фінансів передає звіти, зазначені в частині 2 цього параграфа, електронно Постійному представництву Естонської Республіки при Європейському Союзі, яке передає їх Європейській Комісії не пізніше 30 червня або до строку, визначеного Комісією. [RT I, 20.12.2017, 2 – набув чинності 30.12.2017]

(5) Міністерство фінансів один раз на рік подає Уряду Республіки огляд наданої в Естонії державної допомоги та допомоги незначної величини. В огляді не відображається державна допомога, яка згідно з регламентом про групові винятки, зазначеним у частині 1 § 34² цього закону, звільнена від обов'язку подання повідомлення про груповий виняток. [RT I, 23.11.2022, 1 – набув чинності 01.01.2023, застосовується ретроактивно з 01.01.2022]

(1) Міністерство фінансів у разі потреби надає Європейській Комісії допомогу для здійснення нагляду за державною допомогою та перевірки на місці.

(2) У випадку, зазначеному в частині 6 статті 27 регламенту Ради (ЄС) № 2015/1589, міністр, відповідальний за відповідну сферу, або уповноважена ним особа подає до Таллінського адміністративного суду письмове клопотання про надання уповноваженим посадовим особам та експертам Європейської Комісії дозволу на здійснення перевірки. Разом із клопотанням до Таллінського адміністративного суду подається письмове уповноваження, в якому уточнено підставу та мету перевірки. [RT I, 20.12.2017, 2 – набув чинності 30.12.2017]

(3) Надання дозволу, зазначеного в частині 2 цього параграфа, вирішується за положеннями Кодексу адміністративного судочинства про надання дозволу на адміністративну дію. [RT I, 23.02.2011, 3 – набув чинності 01.01.2012]

(1) Реєстр державної допомоги та допомоги малозначного розміру (далі — реєстр) — це державний реєстр, заснований Урядом Республіки, у якому ведеться облік надання та використання державної допомоги та допомоги малозначного розміру.

(2) Реєстр засновує, його статут встановлює та уповноваженого обробника призначає Уряд Республіки постановою за поданням міністра, відповідального за цю сферу. [RT I, 13.03.2019, 2 — набув чинності 15.03.2019]

(2¹) Відповідальним обробником реєстру є Міністерство фінансів. [RT I, 13.03.2019, 2 — набув чинності 15.03.2019]

(2²) У реєстрі обробляються такі персональні дані: ім'я, особовий код і місце проживання (місто, волость). [RT I, 13.03.2019, 2 — набув чинності 15.03.2019]

(2³) Документи, що є підставою для даних реєстру, та дані реєстру зберігаються десять років від дня надання одиничної допомоги або надання останньої допомоги в межах програми допомоги. Після спливу цього строку дані видаляються. [RT I, 13.03.2019, 2 — набув чинності 15.03.2019]

(3) Надавачі державної допомоги та допомоги малозначного розміру зобов'язані подавати до реєстру дані про всю державну допомогу та допомогу малозначного розміру, яку вони надають. [RT I, 27.06.2012, 3 — набув чинності 07.07.2012]

(3¹) Міністерство регіонального розвитку та сільського господарства подає до реєстру суму запланованої допомоги малозначного розміру надавачів допомоги, зазначених у § 20 частині 3 закону про організацію сільського життя та сільськогосподарського ринку і в § 64 частині 4 закону про організацію рибного ринку, у порядку, встановленому названими законами. [RT I, 18.12.2024, 1 — набув чинності 28.12.2024]

(3²) Міністерство фінансів на підставі реєстру подає дані про надану державну допомогу до створеного Європейською Комісією модуля прозорості (Transparency Award Module) в обсязі, якого вимагає Комісія. [RT I, 20.12.2017, 2 — набув чинності 30.12.2017]

(4) Установлене частинами 3 і 3² цього параграфа не застосовується до державної допомоги, зазначеної в § 30 частині 3 пунктах 2 і 3 цього закону, за винятком випадків, коли така допомога надається у випадках, установлених §§ 34¹ і 34² цього закону. [RT I, 20.12.2017, 2 — набув чинності 30.12.2017]

(5) Установлене частиною 3 цього параграфа не застосовується до державної допомоги, охопленої груповим винятком, яка згідно з постановою про груповий виняток, зазначеною в § 34² частині 1 цього закону, звільнена від обов'язку подавати повідомлення про груповий виняток. [RT I, 23.11.2022, 1 — набув чинності 01.01.2023, застосовується ретроактивно з 01.01.2022]

[Втратив чинність - RT I, 07.12.2018, 2 - набр. чинності 17.12.2018]

[Втратив чинність - RT I, 07.12.2018, 2 - набр. чинності 17.12.2018]

[Втратив чинність - RT I, 07.12.2018, 2 - набр. чинності 17.12.2018]

[Втратив чинність - RT I, 07.12.2018, 2 - набр. чинності 17.12.2018]

(1) Підприємці, які діють на ринках, урегульованих спеціальними законами, сплачують Департаменту конкуренції плату за нагляд, передбачену цією главою.

(2) Спеціальними законами в розумінні цієї глави є закон про ринок електроенергії, закон про централізоване теплопостачання, закон про авіацію, закон про природний газ, закон про пошту, закон про порти, а також закон про спільний водогін і каналізацію.

(3) З надходжень від плати за нагляд фінансується наглядова робота Департаменту конкуренції над ринками, урегульованими спеціальними законами, щоб забезпечити споживачам безперебійну, безпечну та якісну послугу за економічно обґрунтованою ціною, сприяючи водночас сталому розвитку цих ринків. Департамент конкуренції забезпечує роздільність витрат за напрямами своєї діяльності.

(4) Підприємці, ціни та плати за послуги яких погоджує Департамент конкуренції, сплачують плату за нагляд відповідно до доходу від продажу, зазначеного в адміністративному акті, виданому щодо кожної мережевої зони або зони діяльності, за ставкою плати за нагляд, установленою в § 53² цього закону. [RT I, 22.09.2022, 1 — набув чинності 01.07.2024; набрання чинності змінено [RT I, 02.05.2024, 2]]

(5) Підприємцем, зазначеним у частині 4 цього параграфа, вважається:

1) мережевий підприємець і виробник тепла в розумінні закону про централізоване теплопостачання, який має обов'язок погоджувати ціну;

2) мережевий підприємець у розумінні закону про ринок електроенергії, який має обов'язок погоджувати мережеву плату;

3) мережевий підприємець у розумінні закону про природний газ, який має обов'язок погоджувати ціну мережевої послуги;

4) водопостачальне підприємство, а також особа, до якої застосовуються вимоги й обов'язки, установлені щодо водопостачального підприємства в законі про спільний водогін і каналізацію, яка має обов'язок погоджувати ціну водної послуги.

5) [втратив чинність — RT I, 22.09.2022, 1 — набув чинності 01.07.2024; набрання чинності змінено [RT I, 02.05.2024, 2]]

(6) Якщо підприємець, зазначений у частині 5 пункті 1 цього параграфа, погодив ціну на підставі цінової формули, дохід від продажу, який є основою для плати за нагляд, обчислюється відповідно до адміністративного акта про погодження ціни станом на 15 липня попереднього календарного року. [RT I, 03.03.2023, 2 — набув чинності 01.01.2024]

(7) Підприємці, над діяльністю яких Департамент конкуренції здійснює нагляд в обсязі, встановленому законом, без погодження цін і плат за послуги, сплачують плату за нагляд відповідно до доходу від продажу послуг на ринку, урегульованому спеціальним законом.

(8) Підприємцем, зазначеним у частині 7 цього параграфа, вважається:

1) надавач універсальної поштової послуги;

2) управитель аеропорту;

3) утримувач порту;

4) управитель терміналу зрідженого газу. [RT I, 09.08.2022, 1 — набув чинності 19.08.2022]

(9) Якщо підприємець з обов'язком сплачувати плату за нагляд (далі — обов'язок фінансування), зазначений у частинах 5 і 8 цього параграфа, припинив надання послуги, він звільняється від обов'язку фінансування.

(10) Якщо підприємець з обов'язком фінансування, зазначений у частинах 5 і 8 цього параграфа, передав надання послуги іншому підприємцеві, обов'язок фінансування переходить до того підприємця, який перебрав надання послуги.

(11) Департамент конкуренції має право за потреби вимагати від особи з обов'язком фінансування додаткові дані, документи та письмові пояснення для обчислення плати за нагляд.

(1) Ставка плати за нагляд для підприємця з обов'язком фінансування, зазначеного в § 53¹ частині 5 і частині 8 пункті 1 цього закону, становить 0,2 відсотка від доходу від продажу, зазначеного у виданому йому адміністративному акті.

(2) Ставка плати за нагляд для підприємця з обов'язком фінансування, зазначеного в § 53¹ частині 8 пунктах 2–4 цього закону, становить 0,02 відсотка відповідно до доходу від продажу послуг на ринку, урегульованому спеціальним законом. [RT I, 09.08.2022, 1 — набув чинності 19.08.2022]

(1) Плата за нагляд сплачується один раз на календарний рік.

(2) Щодо підприємця, зазначеного в частині 5 § 53¹ цього Закону, підставою для обчислення плати за нагляд є адміністративний акт, виданий станом на 15 липня попереднього календарного року. [RT I, 03.03.2023, 2 - набув чинності 01.01.2024]

(3) Щодо надавача універсальної поштової послуги, зазначеного в пункті 1 частини 8 § 53¹ цього Закону, Департамент конкуренції під час обчислення плати за нагляд і видання відповідного розпорядження бере за основу декларацію обліку доходів і витрат, яку надавач поштової послуги подає один раз на квартал на підставі Закону про пошту.

(4) Управитель аеропорту, зазначений у пункті 2 частини 8 § 53¹ цього Закону, утримувач порту, зазначений у пункті 3, та управитель терміналу зрідженого газу, зазначений у пункті 4, протягом двох тижнів після спливу строку подання звіту за господарський рік подають Департаменту конкуренції декларацію відповідно до доходу від продажу послуг на ринку, регульованому спеціальними законами. Якщо господарський рік не збігається з календарним роком, декларація подається не пізніше 15 липня кожного календарного року. [RT I, 09.08.2022, 1 - набув чинності 19.08.2022]

(5) Для отримання плати за нагляд Департамент конкуренції кожного календарного року не пізніше 31 серпня доводить до відома підприємців відповідне розпорядження, зазначаючи ставку плати за нагляд, що застосовується, суму плати за нагляд, яка підлягає сплаті, та строк сплати.

(6) Плата за нагляд сплачується кожного календарного року не пізніше 30 вересня.

(7) Плата за нагляд надходить до державного бюджету.

(8) У разі припинення обов'язку фінансування плата за нагляд не повертається.

(1) Розпорядження, зазначене в частині 5 § 53³ цього Закону, є виконавчим документом у розумінні пункту 21 частини 1 § 2 Кодексу виконавчого провадження. Якщо особа, зобов'язана сплатити плату за нагляд, не сплачує її у строк, передбачений розпорядженням, Департамент конкуренції може передати розпорядження до примусового виконання в порядку, встановленому Кодексом виконавчого провадження. [RT I, 30.12.2021, 1 - набув чинності 01.01.2022]

(1) Ця глава встановлює принципи, засади та організацію провадження з нагляду за конкуренцією.

(2) Провадження з нагляду за конкуренцією є адміністративним провадженням, до якого застосовується Закон про адміністративне провадження з особливостями, встановленими в цій главі.

(3) Метою провадження з нагляду за конкуренцією є встановлення факту вчинення забороненого діяння та, за потреби, застосування до підприємця або об'єднання підприємців, які вчинили заборонене діяння, заходів нагляду за конкуренцією, щоб відновити та зберегти неспотворену конкуренцію.

(4) Заходами нагляду за конкуренцією є схвалення взяття зобов'язання та припинення вчинення забороненого діяння.

(5) Провадження з нагляду за конкуренцією проводить і заходи нагляду за конкуренцією призначає Департамент конкуренції. Генеральний директор Департаменту конкуренції затверджує перелік посад, службовці на яких мають компетенцію проводити провадження з нагляду за конкуренцією від імені Департаменту конкуренції.

(6) Департамент конкуренції має право під час забезпечення виконання глав 2 і 4 цього Закону та статей 101 і 102 Договору про функціонування Європейського Союзу встановлювати пріоритети у проведенні проваджень з нагляду за конкуренцією, враховуючи:

1) мету, встановлену в частині 3 цього параграфа;

2) результативне використання своїх ресурсів;

3) характер, обсяг і вплив на конкурентну ситуацію забороненого діяння, що є предметом провадження, та зумовлений цим публічний інтерес. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1) Провадження з нагляду за конкуренцією починається:

1) з вчиненням Департаментом конкуренції першої процесуальної дії, якщо виявлена інформація вказує на вчинення забороненого діяння, або

2) з визнанням допустимим клопотання про припинення вчинення забороненого діяння, зазначеного в § 53⁷ цього Закону.

(2) Департамент конкуренції не порушує провадження з нагляду за конкуренцією або припиняє провадження, не застосовуючи заходу нагляду за конкуренцією, якщо:

1) проведення провадження з нагляду за конкуренцією не є пріоритетним для забезпечення виконання глав 2 і 4 цього Закону та статей 101 і 102 Договору про функціонування Європейського Союзу;

2) підстава для цього випливає з регламенту Ради (ЄС) № 1/2003;

3) у діяльності підприємця або об'єднання підприємців відсутні ознаки забороненого діяння;

4) підприємець або об'єднання підприємців, на вчинення якими забороненого діяння вказує виявлена інформація, померли або припинилися.

(3) Департамент конкуренції може припинити провадження з нагляду за конкуренцією, встановивши вчинене в минулому заборонене діяння і не застосовуючи заходу нагляду за конкуренцією.

(4) Якщо провадження з нагляду за конкуренцією розпочалося на підставі пункту 2 частини 1 цього параграфа і провадження припиняється на підставі пунктів 1–3 частини 2, Департамент конкуренції видає про це адміністративний акт.

(5) Якщо Департамент конкуренції після повідомлення Європейської Комісії на підставі частини 3 статті 11 регламенту Ради (ЄС) № 1/2003 вирішує припинити провадження з нагляду за конкуренцією на підставі пункту 3 частини 2 цього параграфа, він повідомляє про це Європейську Комісію.

(6) Якщо підстава для припинення провадження з нагляду за конкуренцією, зазначена в пунктах 1–3 частини 2 цього параграфа, відпала, Департамент конкуренції може за власною ініціативою або на підставі клопотання учасника провадження за умов, встановлених частиною 1 § 44 Закону про адміністративне провадження, поновити провадження. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1) Особа може письмовою заявою клопотати перед Департаментом конкуренції, щоб Департамент зобов'язав особу, яка вчиняє заборонене діяння, припинити вчинення забороненого діяння, що істотно зачіпає права заявника. При цьому особа не має права вимагати припинення забороненого діяння в певний спосіб, у тому числі застосування тимчасового заходу нагляду за конкуренцією.

(2) Письмова заява (далі — клопотання), що подається Департаменту конкуренції для припинення вчинення забороненого діяння, має містити таку інформацію:

1) ім'я, особистий код або реєстраційний номер, адресу та інші контактні дані заявника;

2) дані, що дають змогу ідентифікувати підприємця або об'єднання підприємців, які, як стверджується, вчиняють заборонене діяння;

3) докладний опис забороненого діяння, у тому числі інформацію про товари, яких воно стосується, а також географічний обсяг, час і спосіб вчинення забороненого діяння;

4) обґрунтування того, як вчинення забороненого діяння істотно зачіпає права заявника і чому заявник не може рівноцінно захистити свої права в цивільному судочинстві. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1) Департамент конкуренції визнає заяву, зазначену в § 53⁷ цього Закону, допустимою, якщо немає підстав залишити її без розгляду.

(2) Крім передбаченого в Законі про адміністративне провадження, Департамент конкуренції залишає заяву, зазначену в § 53⁷ цього Закону, без розгляду, якщо: [RT I, 18.11.2025, 1 - набув чинності 28.11.2025]

1) заява є явно необґрунтованою, зокрема якщо права заявника явно не зачеплені істотно або відсутнє триваюче порушення;

2) заявник має рівноцінну можливість захистити свої права в цивільному судочинстві. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1) Особою, щодо якої здійснюється нагляд, у провадженні з нагляду за конкуренцією є суб'єкт господарювання або об'єднання суб'єктів господарювання, якого Департамент конкуренції залучає до провадження, якщо в нього виникає підозра, що цей суб'єкт господарювання або об'єднання суб'єктів господарювання вчинив заборонене діяння, яке є предметом провадження. Особою, щодо якої здійснюється нагляд, не може бути фізична особа, за винятком фізичної особи, яка діє як підприємець.

(2) Особі, щодо якої здійснюється нагляд, приписуються поведінка іншої особи, а також обставини та знання, що походять від неї, якщо ця інша особа є органом особи, щодо якої здійснюється нагляд, членом такого органу, працівником або іншою особою, до компетенції якої належить діяти від імені або в інтересах особи, щодо якої здійснюється нагляд. Зазначена інша особа не є особою, щодо якої здійснюється нагляд, у провадженні з нагляду за конкуренцією.

(3) Особу, щодо якої здійснюється нагляд, невідкладно повідомляють про початок провадження з нагляду за конкуренцією.

(4) Особу, щодо якої здійснюється нагляд, не повідомляють про початок провадження з нагляду за конкуренцією:

1) доки це загрожувало б збиранню доказів шляхом обшуку, або

2) якщо Департамент конкуренції припиняє провадження до застосування щодо особи, щодо якої здійснюється нагляд, першого заходу розслідування на підставі, встановленій пунктом 1 частини 2 § 53⁶ цього Закону, і повідомлення особи загрожувало б подальшому збиранню доказів.

(5) Про провадження з нагляду за конкуренцією, припинене на підставі пункту 1 частини 2 § 53⁶ цього Закону, особу, щодо якої здійснюється нагляд, повідомляють не пізніше ніж зі спливом п'яти років, рахуючи від припинення провадження з нагляду за конкуренцією.

(6) Повідомляючи особу, щодо якої здійснюється нагляд, про початок провадження з нагляду за конкуренцією, їй повідомляють про її права та обов'язки. На клопотання особи їй роз'яснюють зміст цих прав та обов'язків.

(7) Особа, щодо якої здійснюється нагляд, має у провадженні з нагляду за конкуренцією право:

1) на проведення провадження з дотриманням її основних прав, зокрема в розумний строк;

2) отримувати та надавати зрозумілою їй мовою інформацію про заборонене діяння, яке є предметом провадження;

3) знати, що надану нею інформацію можуть використати проти неї у провадженні з нагляду за конкуренцією та у провадженні у справі про проступок;

4) відмовитися від надання такої інформації, якою вона визнала б вчинення забороненого діяння або викривала б себе у вчиненні злочину;

5) відмовитися від надання інформації в обсязі, в якому особа, щодо якої здійснюється нагляд, розкрила б конфіденційний обмін інформацією між нею та її договірним представником або представником, призначеним у порядку державної правової допомоги, чи іншим зовнішнім правовим радником, який відповідає освітнім вимогам, зазначеним у частині 3 § 53¹¹ цього Закону, у провадженні з нагляду за конкуренцією, або попередній конфіденційний обмін інформацією, пов'язаний із предметом того самого провадження, або розкрила б інформацію, на яку поширюється захист професійної таємниці адвоката в обсязі, встановленому частиною 2 § 43 та § 45 Закону про адвокатуру;

6) на допомогу перекладача на умовах, установлених Законом про адміністративне провадження та цією главою;

7) на допомогу договірного представника або представника, призначеного в порядку державної правової допомоги;

8) на державну правову допомогу на підставах та умовах, установлених Законом про державну правову допомогу;

9) знати мету заходу розслідування;

10) ознайомитися із фіксацією застосованого щодо неї заходу розслідування та робити заяви щодо умов, перебігу та результатів цього заходу розслідування, які фіксуються;

11) подавати докази та клопотання;

12) бути вислуханою зрозумілою їй мовою до застосування тимчасового заходу нагляду за конкуренцією та заходу нагляду за конкуренцією, яким припиняється провадження з нагляду за конкуренцією, у порядку, встановленому цією главою;

13) ознайомлюватися з матеріалами справи провадження на умовах, установлених цією главою;

14) бути присутньою, коли Департамент конкуренції відкриває пломбу з носія даних, вилученого або скопійованого в порядку, встановленому пунктом 2 частини 4 § 53¹⁵ цього Закону, отримати в розумний строк можливість позначити зазначений у пункті 5 цієї частини конфіденційний обмін інформацією, інформацію, захищену професійною таємницею адвоката, та явно нерелевантну інформацію в порядку, уточненому Департаментом конкуренції, а також бути присутньою під час подальшого розгляду інформації.

(8) Особа, щодо якої здійснюється нагляд, зобов'язана терпіти заходи розслідування, які застосовуються щодо неї на підставі та в порядку, встановлених цією главою.

(9) Особа, щодо якої здійснюється нагляд і яка є фізичною особою, має право відмовитися від надання інформації, яка могла б викрити її саму або її близьку особу, зазначену в частині 1 § 257 Цивільного процесуального кодексу, у вчиненні забороненого діяння чи будь-якого іншого правопорушення.

(10) Особа, щодо якої здійснюється нагляд, не має права відмовити Департаменту конкуренції у видачі даних і документів, збирання та зберігання яких є для неї обов'язковим на підставі закону.

(11) Якщо в ході провадження з нагляду за конкуренцією з'ясується, що особу залучено як особу, щодо якої здійснюється нагляд, помилково, таку особу виключають із кола осіб, щодо яких здійснюється нагляд. Департамент конкуренції невідкладно повідомляє про це особу. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1) У провадженні з нагляду за конкуренцією учасниками провадження є:

1) заявник у розумінні § 53⁷ цього Закону;

2) особа, щодо якої здійснюється нагляд;

3) інший учасник ринку, чиї права може істотно зачепити захід нагляду за конкуренцією і якого Департамент конкуренції залучив до провадження.

(2) Якщо, на думку Департаменту конкуренції, вчинення забороненого діяння припинилося, заявника виключають із кола учасників провадження. Перед цим Департамент конкуренції надає заявнику можливість висловити свою думку та подати заперечення. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1) Якщо учасник провадження або інша особа, щодо якої застосовано захід розслідування, є юридичною особою, вона бере участь у провадженні з нагляду за конкуренцією через свого законного представника, який має всі процесуальні права та обов'язки особи, яку представляє.

(2) Учасник провадження та інша особа, щодо якої застосовано захід розслідування, можуть у провадженні з нагляду за конкуренцією користуватися допомогою представника, у тому числі під час застосування заходу розслідування. Якщо Департамент конкуренції вимагає від особи інформацію усно шляхом опитування, представник особи може бути присутнім при опитуванні та надавати поради особі, яку він представляє, але він не має права надавати інформацію від імені особи, яку представляє.

(3) Договірним представником у провадженні з нагляду за конкуренцією може бути адвокат або інша особа, яка здобула за напрямом навчання «право» щонайменше визнаний державою ступінь магістра, відповідну йому кваліфікацію у розумінні частини 2² § 28 Закону про освіту Естонської Республіки або відповідну йому кваліфікацію іноземної держави. Повноваження договірного представника підтверджуються довіреністю. Щодо адвоката наявність права представництва презюмується.

(4) Адвоката не можна вимогою про надання інформації зобов'язати надати Департаменту конкуренції інформацію або доступ до інформації, на яку поширюється захист адвокатської професійної таємниці в обсязі, встановленому частиною 2 § 43 та § 45 Закону про адвокатуру, за винятком випадку, коли Департамент конкуренції має обґрунтовані підстави вважати, що адвокат, працівник адвокатського бюро або працівник адвокатури вчинив заборонене діяння і дані, що містять професійну таємницю, можуть бути пов'язані з провадженням з нагляду за конкуренцією.

(5) Департамент конкуренції може подати адвокату вимогу про надання інформації на підставі, встановленій частиною 4 цього параграфа, за попереднім дозволом адміністративного суду, наданим адміністративним судом на підставі положень Кодексу адміністративного судочинства про надання дозволу на адміністративну дію. У дозволі адміністративного суду необхідно зазначити, яка інформація, що може містити адвокатську професійну таємницю, підлягає передачі у відповідь на вимогу про надання інформації та яких заходів слід вжити, щоб уникнути невиправданого розкриття адвокатської професійної таємниці. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1) Матеріали провадження містять у хронологічній послідовності всю інформацію про заборонене діяння, яке є предметом провадження з нагляду за конкуренцією, у тому числі час, джерело та спосіб отримання інформації, яку Департамент конкуренції отримав, склав або зібрав у провадженні з нагляду за конкуренцією.

(2) Матеріали провадження ведуться естонською мовою. Іншомовна інформація може міститися в матеріалах провадження лише разом із перекладом естонською мовою, за винятком випадку, коли переклад був би явно непропорційним з огляду на зміст та обсяг документа.

(3) Заявник у розумінні § 53⁷ цього Закону має право клопотати про доступ до інформації, на підставі якої Департамент конкуренції вирішив припинити провадження з нагляду за конкуренцією на підставі, встановленій пунктом 3 частини 2 § 53⁶. Департамент конкуренції не надає заявнику доступу до комерційної таємниці та іншої конфіденційної інформації.

(4) Департамент конкуренції надає піднаглядній особі доступ до матеріалів провадження не пізніше ніж разом із наданням можливості подати свою думку та заперечення. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1) Піднаглядна особа, яка отримала доступ до матеріалів провадження, зобов'язана зберігати в таємниці інформацію, отриману із заяви про застосування пом'якшення відповідальності та заяви про укладення угоди. Зазначену інформацію піднаглядна особа може використовувати, крім провадження з нагляду за конкуренцією, у якому було забезпечено доступ до матеріалів провадження, лише для представництва себе або забезпечення свого захисту в судовому провадженні, безпосередньо пов'язаному з тим самим провадженням з нагляду за конкуренцією.

(2) Предметом судового провадження, зазначеного в частині 1 цього параграфа, може бути:

1) розподіл штрафу, накладеного солідарно на осіб, які брали участь у вчиненні забороненого діяння, встановленого § 4 цього Закону або статтею 101 Договору про функціонування Європейського Союзу;

2) оскарження адміністративного акта, яким встановлено заборонене діяння;

3) покарання піднаглядної особи за проступок у сфері конкуренції.

(3) До припинення Департаментом конкуренції провадження з нагляду за конкуренцією учаснику провадження заборонено використовувати в судовому провадженні таку отриману в ході провадження з нагляду за конкуренцією інформацію:

1) інформація, яку інша особа склала для провадження з нагляду за конкуренцією;

2) інформація, яку Департамент конкуренції склав у провадженні з нагляду за конкуренцією та надіслав учаснику провадження;

3) подана у провадженні з нагляду за конкуренцією заява про укладення угоди, яку було відкликано.

(4) Договірний представник або представник, призначений у порядку державної правової допомоги, учасника провадження та іншої особи, щодо якої застосовано захід розслідування, зобов'язаний зберігати в таємниці інформацію, яка стала йому відома при наданні правової допомоги в ході провадження з нагляду за конкуренцією. Представнику піднаглядної особи дозволяється розкривати цю інформацію особі, яку він представляє. Інформацію, що стосується особи, яку представляють, представник може розкривати лише за її згодою.

(5) Стороння щодо провадження особа, яка на будь-якій підставі отримала доступ до непублічних даних, пов'язаних із провадженням з нагляду за конкуренцією, може розкривати дані провадження з нагляду за конкуренцією лише за попереднім дозволом Департаменту конкуренції та в обсязі, визначеному Департаментом. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1) Департамент конкуренції може, виходячи з мети, встановленої в частині 3 § 53⁵ цього Закону, застосовувати для збирання доказів заходи розслідування, передбачені § 53¹⁵ і § 53¹⁷.

(2) Для застосування заходу розслідування Департамент конкуренції може видавати розпорядження.

(3) Якщо під час застосування заходу розслідування Департамент конкуренції має право отримати доступ до інформації або збирати інформацію, це охоплює будь-яку інформацію незалежно від носія інформації. Департамент конкуренції не має права вимагати доступу до конфіденційного обміну інформацією у провадженні з нагляду за конкуренцією між особою, щодо якої здійснюється нагляд, і її договірним представником або представником, призначеним у порядку державної правової допомоги, чи іншим зовнішнім правовим радником, який відповідає освітнім вимогам, зазначеним у частині 3 § 53¹¹ цього Закону, а також до попереднього конфіденційного обміну інформацією, пов'язаного з предметом того самого провадження, так само як і до інформації, на яку поширюється захист професійної таємниці адвоката в обсязі, встановленому частиною 2 § 43 та § 45 Закону про адвокатуру.

(4) Час і місце застосування заходу розслідування, дані посадових осіб Департаменту конкуренції, які брали в ньому участь, та інших присутніх осіб, а також перебіг застосування заходу розслідування і його безпосередні результати Департамент конкуренції фіксує. Як фіксацію, крім письмових документів, можна використовувати також фото-, аудіо- та відеозаписи. Особі, до якої застосовано захід розслідування, надається можливість ознайомитися з фіксацією та зробити заяви щодо умов, перебігу і результатів застосування заходу розслідування, які Департамент конкуренції фіксує.

(5) Фіксація застосування заходу розслідування вважається рівнозначною протоколу в розумінні § 18 Закону про адміністративне провадження.

(6) До застосування заходу розслідування Департамент конкуренції може залучити:

1) спеціаліста, навички якого потрібні для застосування заходу розслідування або для оцінювання зібраної інформації;

2) поліцію, якщо це необхідно для досягнення мети заходу розслідування, передбаченого § 53¹⁵ цього Закону, зокрема для підготовки або застосування заходу розслідування, забезпечення безпеки чи застосування безпосереднього примусу.

(7) Під час застосування заходу розслідування особі, до якої його застосовують, роз'яснюють дозвіл суду, якщо він потрібен для застосування заходу, мету заходу та його запланований перебіг, а також процесуальний статус, права й обов'язки осіб, які беруть участь у заході, і попереджають її про відповідальність за порушення обов'язків. Якщо метою застосування заходу розслідування, передбаченого § 53¹⁵ цього Закону, є отримання конкретної інформації, особі пропонують передати цю інформацію Департаменту конкуренції.

(8) Особа, до якої застосовується захід розслідування і яка не є особою, щодо якої здійснюється нагляд, зобов'язана терпіти заходи розслідування, що застосовуються щодо неї на підставі та в порядку, встановлених цією главою.

(9) Під час застосування заходу розслідування Департамент конкуренції за першої можливості робить копію носія інформації, потрібного для розслідування, і невідкладно повертає носій особі, у якої його було вилучено. Інформація, зафіксована Департаментом конкуренції з носія інформації під час застосування заходу розслідування, знищується, якщо вона більше не потрібна у провадженні та якщо не домовлено про інше. [RT I, 05.07.2025, 1 – набув чинності 06.07.2025]

(1) Департамент конкуренції може за попереднім дозволом адміністративного суду провести обшук у діловому приміщенні особи, щодо якої здійснюється нагляд, або в іншій споруді, транспортному засобі та на земельній ділянці, якщо є обґрунтована підозра, що в місці обшуку перебуває пов'язана з особою, щодо якої здійснюється нагляд, ділова чи бухгалтерська інформація або інші докази, що мають значення для провадження конкурентного нагляду.

(2) Департамент конкуренції може за попереднім дозволом адміністративного суду провести обшук у володінні адвоката. Володіння адвоката не можна обшукувати з метою вилучення даних, що містять адвокатську професійну таємницю, за винятком випадку, коли є обґрунтовані підстави вважати, що адвокат, працівник адвокатського бюро або працівник адвокатури вчинив заборонене діяння і дані, що містять професійну таємницю, можуть бути пов'язані з провадженням конкурентного нагляду. До обшуку володіння адвоката застосовується встановлене кримінально-процесуальним кодексом щодо обшуку володіння адвоката з особливостями, встановленими цією частиною.

(3) Адміністративний суд може в дозволі на обшук визначити, що Департамент конкуренції має право отримати доступ до даних, доступних особі, яка підлягає обшуку, через комп'ютерну мережу, якщо є обґрунтована підозра, що там може бути пов'язана з особою, щодо якої здійснюється нагляд, ділова чи бухгалтерська інформація, необхідна для встановлення вчинення забороненого діяння.

(4) Якщо адміністративний суд надав Департаменту конкуренції дозвіл на обшук, Департамент конкуренції має право:

1) без попереднього повідомлення увійти до зазначеного в дозволі на обшук місця та шукати там зазначені в дозволі на обшук докази;

2) копіювати або забирати із собою в опечатаному вигляді речові докази, носії даних чи їх копії, що перебувають у місці обшуку і на яких може бути пов'язана з особою, щодо якої здійснюється нагляд, ділова та бухгалтерська інформація, необхідна для встановлення вчинення забороненого діяння;

3) отримати доступ до даних, доступних особі, яка підлягає обшуку, через комп'ютерну мережу, якщо адміністративний суд зазначив це у своєму дозволі, а також до даних на виявлених під час обшуку носіях даних і зберігати інформацію, що міститься на носіях даних;

4) опечатати ділове приміщення особи, щодо якої здійснюється нагляд, або його частину, наявний у ньому носій інформації чи інший предмет на визначений ним самим строк, а також заборонити особі, яка підлягає обшуку, змінювати та знищувати зазначену в пункті 3 цієї частини інформацію, а також отримувати доступ до інформації та перешкоджати доступу до неї;

5) зобов'язати під час обшуку особу, щодо якої здійснюється нагляд, або іншу особу бути присутньою при обшуку та вимагати від них інформацію на умовах і в порядку, встановлених у § 53¹⁷ цього закону, у тому числі Департамент конкуренції може викликати особу телефоном або через інший технічний засіб зв'язку, надавши достатній запас часу для прибуття.

(5) Департамент конкуренції може зобов'язати особу, яка підлягає обшуку, під час обшуку або після обшуку та до того, як Департамент конкуренції розпочне ознайомлення з інформацією на опечатаному носії інформації, позначити зазначену в частині 3 § 53¹⁴ цього закону конфіденційну інформацію, інформацію, захищену адвокатською професійною таємницею, та інформацію, яка явно не має значення для встановлення забороненого діяння, на забраному з обшуку або скопійованому носії даних, надавши для цього розумний строк. Особа позначає конфіденційну або явно неістотну інформацію в порядку, передбаченому Департаментом конкуренції, розмежовуючи позначувану інформацію якомога точніше та подаючи в кожному окремому випадку пояснення щодо обставин, у зв'язку з якими вона вважає інформацію конфіденційною або явно неістотною. Якщо особа, будучи присутньою при перегляді інформації, подала клопотання про позначення інформації, вони замінюють обов'язок особи, щодо якої здійснюється нагляд, позначити інформацію заздалегідь.

(6) Якщо між Департаментом конкуренції та особою, яка підлягає обшуку, виникає спір щодо конфіденційності інформації, спір вирішує адміністративний суд своєю ухвалою за клопотанням Департаменту конкуренції, заслухавши позиції Департаменту конкуренції та особи, яка підлягає обшуку, і ознайомившись зі спірною інформацією та, за потреби, з матеріалами процесуальної справи. Ухвала окружного суду, винесена при вирішенні скарги на ухвалу адміністративного суду, оскарженню не підлягає. Департамент конкуренції може ознайомитися зі спірною інформацією в дозволеній судовою ухвалою частині після набрання судовою ухвалою чинності. До набрання судовою ухвалою чинності спірна інформація має бути опечатана в присутності особи, яка підлягає обшуку.

(7) Якщо між Департаментом конкуренції та особою, яка підлягає обшуку, виникає спір щодо істотності інформації, спір вирішує адміністративний суд своєю ухвалою за клопотанням особи, яка підлягає обшуку, заслухавши позиції Департаменту конкуренції та особи, яка підлягає обшуку, і ознайомившись зі спірною інформацією та, за потреби, з матеріалами процесуальної справи. Ухвала окружного суду, винесена при вирішенні скарги на ухвалу адміністративного суду, оскарженню не підлягає. Департамент конкуренції виключає встановлену в ухвалі адміністративного суду неістотну інформацію із зібраних під час обшуку матеріалів, і вона не використовується в подальшому провадженні та не долучається до процесуальної справи.

(8) Департамент конкуренції залучає до обшуку представника органу місцевого самоврядування, якщо особа, яка підлягає обшуку, відсутня і її виклик відповідно до встановленого в пункті 5 частини 4 цього параграфа неможливий або нерезультативний. Ця частина не застосовується до обшуку володіння адвоката, встановленого в частині 2 цього параграфа.

(9) Якщо особа, щодо якої здійснюється нагляд і яка підлягає обшуку, не підкоряється розпорядженню Департаменту конкуренції під час обшуку, Департамент конкуренції може застосувати до утворюваного цією особою підприємця або об'єднання підприємців примусовий платіж у порядку та в розмірі, встановлених у § 53²⁷ цього закону.

(10) Якщо особа, яка підлягає обшуку і не є особою, щодо якої здійснюється нагляд, не підкоряється розпорядженню Департаменту конкуренції під час обшуку, Департамент конкуренції може застосувати щодо неї примусовий платіж у порядку, встановленому законом про замісне виконання та примусовий платіж, у розмірі до 9600 євро.

(11) Для застосування заходів, встановлених у пунктах 1, 2 і 4 частини 4 цього параграфа, поліція може застосовувати безпосередній примус доти, доки це є неминучим для досягнення мети. Безпосередній примус поліція застосовує на свій розсуд у порядку, встановленому законом про охорону правопорядку, з урахуванням особливостей цієї глави.

(12) У невідкладному випадку, коли письмове оформлення клопотання своєчасно неможливе, Департамент конкуренції може подати клопотання про обшук до адміністративного суду в іншій формі, що піддається відтворенню. У клопотанні, що подається на підставі цієї частини, слід обґрунтувати, чому клопотання є невідкладним. [RT I, 05.07.2025, 1 - jõust. 06.07.2025]

(1) Дозвіл на обшук надає адміністративний суд на підставі положень Кодексу адміністративного судочинства про надання дозволу на адміністративну дію.

(2) Надаючи дозвіл на обшук, суд оцінює, чи виконано передумови, встановлені законом для обшуку, у тому числі чи є обшук пропорційним.

(3) У дозволі адміністративного суду зазначається, де і для пошуку чого та для доступу до яких даних надано дозвіл на обшук.

(4) Дозвіл адміністративного суду не оприлюднюється доти, доки це загрожувало б збиранню доказів шляхом обшуку.

(5) Департамент конкуренції на початку обшуку ознайомлює з ухвалою суду, якою надано дозвіл на обшук, особу, у якої проводиться обшук, або присутнього при обшуку представника одиниці місцевого самоврядування. Якщо особа, щодо якої проводиться обшук, не присутня при обшуку, дозвіл адміністративного суду вручається їй невідкладно після початку обшуку.

(6) Невідкладне клопотання, подане на підставі частини 12 § 53¹⁵ цього Закону, адміністративний суд може вирішити ухвалою, у якій опущено описову та мотивувальну частини. У такому разі ухвала, що відповідає вимогам, має бути оформлена протягом 72 годин. Якщо адміністративний суд вважає, що клопотання не є невідкладним, він залишає клопотання Департаменту конкуренції без руху та надає строк для письмового оформлення клопотання. [RT I, 05.07.2025, 1 – набув чинності 06.07.2025]

(1) Департамент конкуренції може письмово або усно вимагати від піднаглядної особи чи іншої особи інформацію, яка є цій особі доступною, у тому числі пояснення. Департамент конкуренції може в запиті про надання інформації визначити, який член органу управління піднаглядної особи — юридичної особи зобов'язаний виконати запит про надання інформації усно, шляхом опитування, від імені юридичної особи. Департамент конкуренції має право вимагати інформацію також від державної установи та одиниці місцевого самоврядування.

(2) Департамент конкуренції зазначає в запиті про надання інформації правову підставу та мету вимоги, уточнює, щодо яких обставин і фактів вимагається інформація, та встановлює строк надання інформації. У запиті про надання інформації слід зазначити, за яких умов адресат запиту має право відмовитися від виконання запиту та які санкції передбачено за надання неправдивої або оманливої інформації. Запит про надання інформації має бути пропорційним і не може порушувати таємницю повідомлень, що передаються поштою, телефоном або іншим загальнодоступним шляхом.

(3) До права адресата запиту відмовитися від надання інформації застосовується встановлене в пунктах 4 і 5 частини 7 § 53⁹ цього Закону та в частинах 9 і 10 того самого параграфа. [RT I, 18.11.2025, 1 – набув чинності 28.11.2025]

(4) Щодо особи, якій подано запит про надання інформації, не застосовується встановлене в Законі про адміністративне провадження щодо експерта та свідка.

(5) Департамент конкуренції може вимагати, щоб інформація була надана письмово або усно. Якщо інформація вимагається усно, шляхом опитування, Департамент конкуренції може зобов'язати особу з'явитися за викликом для надання інформації до службового приміщення та фіксує надання інформації у спосіб, що дає змогу встановити особу. Для надання інформації, у тому числі для явки за викликом, надається розумний час.

(6) Якщо Департамент конкуренції вимагає, щоб інформація була надана письмово:

1) піднаглядна особа надає інформацію естонською мовою або разом із перекладом естонською мовою, за винятком випадку, коли переклад був би явно непропорційним з огляду на мову, зміст та обсяг документа;

2) особа, інша ніж піднаглядна особа, надає інформацію мовою, якою вона володіє або якою складено інформацію.

(7) Якщо піднаглядна особа не підкоряється розпорядженню про надання інформації, у тому числі без поважної причини не з'являється за викликом, Департамент конкуренції може застосувати до неї примусовий штраф у порядку та розмірі, встановлених у § 53²⁷ цього Закону.

(8) Якщо особа, інша ніж піднаглядна особа, не підкоряється розпорядженню про надання інформації, у тому числі без поважної причини не з'являється за викликом, Департамент конкуренції може застосувати щодо неї примусовий штраф у розмірі до 9600 євро в порядку, встановленому Законом про заміщувальне виконання та примусовий штраф. [RT I, 05.07.2025, 1 – набув чинності 06.07.2025]

(1) Департамент конкуренції може застосувати до піднаглядної особи тимчасовий захід конкурентного нагляду, якщо попередня інформація вказує на вчинення піднаглядною особою такого забороненого діяння, з яким пов'язана безпосередня загроза заподіяння конкуренції серйозної та непоправної шкоди.

(2) Для застосування до піднаглядної особи тимчасового заходу конкурентного нагляду Департамент конкуренції встановлює піднаглядній особі обов'язок вчинити визначену дію або утриматися від неї. Такий обов'язок має бути пропорційним і встановленим на визначений строк. Департамент конкуренції може в обґрунтованому випадку продовжити строк, але не довше ніж до завершення провадження конкурентного нагляду.

(3) Департамент конкуренції повідомляє про тимчасовий захід конкурентного нагляду органи конкуренції інших держав-членів та Європейську Комісію, якщо захід застосовано у провадженні конкурентного нагляду, за предметом якого — у разі встановлення вчинення забороненого діяння — Департамент конкуренції мав би застосувати статтю 101 або 102 Договору про функціонування Європейського Союзу.

(4) Якщо особа, зазначена в частині 2 цього параграфа, не виконує встановлений їй обов'язок, Департамент конкуренції може застосувати до піднаглядної особи примусовий штраф у порядку та розмірі, встановлених у § 53²⁷ цього Закону. [RT I, 05.07.2025, 1 – набув чинності 06.07.2025]

(1) Департамент конкуренції перед встановленням факту вчинення забороненого діяння та перед застосуванням тимчасового заходу конкурентного нагляду і заходу конкурентного нагляду, яким завершується провадження конкурентного нагляду, надає піднаглядній особі можливість подати протягом визначеного розумного строку письмово свою думку та заперечення щодо складених у справі закидів стосовно неї. За обґрунтованим клопотанням піднаглядної особи Департамент конкуренції надає їй можливість подати свою думку та заперечення усно, і вони фіксуються. Щодо умов, перебігу та результатів усного подання думки та заперечень піднаглядній особі надається можливість зробити заяви, які фіксуються.

(2) При встановленні факту вчинення забороненого діяння та при застосуванні тимчасового заходу конкурентного нагляду і заходу конкурентного нагляду, яким завершується провадження конкурентного нагляду, Департамент конкуренції може спиратися лише на ті закиди, щодо яких піднаглядна особа мала можливість подати свою думку та заперечення.

(3) Департамент конкуренції подає складені у справі закиди заявникові в розумінні § 53⁷ цього закону та надає йому можливість подати протягом визначеного розумного строку письмово свою думку та заперечення щодо закидів, у зв'язку з якими Департамент конкуренції застосував би захід конкурентного нагляду для припинення вчинення забороненого діяння. Заявникові не надається можливість подати думку та заперечення, якщо Департамент конкуренції завершує провадження конкурентного нагляду на підставі пункту 1 частини 2 § 53⁶ цього закону. [RT I, 18.11.2025, 1 - набув чинності 28.11.2025]

(4) Департамент конкуренції подає складені у справі закиди іншому учасникові ринку, залученому до провадження конкурентного нагляду, у частині, що стосується його прав, та надає йому можливість подати протягом визначеного розумного строку письмово свою думку та заперечення.

(5) У випадках, названих у частинах 3 і 4 цього параграфа, закиди подаються у формі, яка не містить комерційної таємниці чи іншої конфіденційної інформації. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1) Департамент конкуренції збирає щодо забороненого діяння та іншого порушення, передбаченого цією главою, як докази, що підтверджують вчинення порушення, так і докази, що його виключають. Ніхто не зобов'язаний подавати докази, що його виправдовують, за винятком обсягу, передбаченого законом або правом Європейського Союзу.

(2) Вчинення суб'єктом підприємництва або об'єднанням суб'єктів підприємництва забороненого діяння чи іншого порушення, передбаченого цією главою, має довести Департамент конкуренції. Сумніви тлумачаться на користь суб'єкта підприємництва або об'єднання.

(3) Департамент конкуренції виходить із доведених або загальновідомих обставин. Жоден доказ не має наперед встановленої сили. Докази оцінюються в їх сукупності.

(4) У провадженні конкурентного нагляду не можна спиратися на інформацію, отриману із застосуванням оперативно-розшукової діяльності або з порушенням основоположних прав особи. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1) Провадження конкурентного нагляду завершується врученням рішення про застосування заходу конкурентного нагляду або завершенням провадження на іншій підставі, передбаченій цією главою. Якщо провадження конкурентного нагляду розпочалося з визнання допустимим клопотання, названого в § 53⁷ цього закону, провадження не завершується відкликанням клопотання.

(2) Департамент конкуренції має право встановити факт вчинення забороненого діяння піднаглядною особою та застосувати до цієї особи захід конкурентного нагляду. Встановлення факту вчинення забороненого діяння і всі заходи конкурентного нагляду мають міститися в одному рішенні, при цьому встановлення забороненого діяння має міститися в резолютивній частині названого рішення. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1) Піднаглядна особа може за схваленням Департаменту конкуренції взяти на себе зобов'язання для вирішення проблем конкуренції, висловлених Департаментом конкуренції. Ухвалене Департаментом конкуренції рішення про схвалення взяття зобов'язання завершує провадження конкурентного нагляду.

(2) Якщо, за оцінкою Департаменту конкуренції, провадження конкурентного нагляду можливо завершити схваленням взяття зобов'язання, але піднаглядній особі ще не подано закидів, Департамент конкуренції за пропозицією піднаглядної особи надає їй попередній огляд проблем конкуренції, спричинених піднаглядною особою. Для взяття зобов'язання піднаглядна особа подає письмове клопотання, яке є достатньо докладним, щоб дати Департаменту конкуренції змогу оцінити придатність запропонованого в ньому зобов'язання для вирішення названих проблем конкуренції.

(3) Якщо піднаглядна особа бажає взяти зобов'язання після подання їй закидів, клопотання про взяття зобов'язання має бути достатньо докладним, щоб дати Департаменту конкуренції змогу оцінити придатність запропонованого в ньому зобов'язання для усунення закидів.

(4) Департамент конкуренції може зробити зобов'язання обов'язковим для піднаглядної особи після запиту думки інших учасників ринку. Зобов'язання може бути зроблене обов'язковим на визначений строк. Особа, яка взяла зобов'язання, повинна повідомляти Департамент конкуренції про виконання зобов'язання у визначений Департаментом конкуренції час і на визначених ним умовах. Для перевірки виконання зобов'язання Департамент конкуренції має право використовувати заходи розслідування, передбачені цією главою.

(5) Департамент конкуренції може за власною ініціативою або на підставі клопотання поновити провадження конкурентного нагляду, завершене схваленням взяття зобов'язання, якщо:

1) обставини, на яких ґрунтувалося завершення провадження, істотно змінилися;

2) особа, яка взяла зобов'язання, не виконує взяте зобов'язання;

3) зобов'язання було схвалено на підставі неповної, неправильної або оманливої інформації, поданої учасниками провадження.

(6) Якщо особа, яка взяла зобов'язання, не виконує зобов'язання, Департамент конкуренції може застосувати до особи примусовий платіж у порядку та розмірі, передбачених § 53²⁷ цього закону.

(7) У провадженні у справі про проступок щодо забороненого діяння, яке відповідає ознакам того самого винного діяння, взяття зобов'язання, схвалене Департаментом конкуренції, розглядається як обставина, що пом'якшує покарання, за винятком випадку, коли особа, яка взяла зобов'язання, частково або повністю не виконала взяте зобов'язання. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1) У провадженні з нагляду за конкуренцією, предметом якого є заборонене діяння, передбачене § 4 цього Закону або статтею 101 Договору про функціонування Європейського Союзу, Департамент конкуренції може домовитися з піднаглядною особою про заходи нагляду за конкуренцією. У разі триваючого забороненого діяння умовою припинення провадження з нагляду за конкуренцією укладенням угоди є припинення вчинення такого забороненого діяння.

(2) Якщо, за оцінкою Департаменту конкуренції, домовитися про заходи нагляду за конкуренцією можливо, він:

1) роз'яснює піднаглядним особам, які брали участь у вчиненні забороненого діяння, передбаченого § 4 цього Закону або статтею 101 Договору про функціонування Європейського Союзу, можливість укладення угоди, права піднаглядної особи в цьому та наслідки укладення угоди;

2) надає піднаглядним особам строк, протягом якого вони можуть письмово повідомити Департамент конкуренції про своє бажання розпочати переговори щодо заходів нагляду за конкуренцією.

(3) Якщо суб'єкта господарювання, який брав участь у вчиненні забороненого діяння, передбаченого § 4 цього Закону або статтею 101 Договору про функціонування Європейського Союзу, утворюють кілька піднаглядних осіб, вони повинні обрати зі свого числа представника для участі в переговорах.

(4) Департамент конкуренції надає піднаглядній особі, яка у встановлений строк заявила про своє бажання вести переговори щодо угоди, або зазначеному в частині 3 цього параграфа представнику піднаглядних осіб складені у справі закиди разом з відповідними доказами та пропозицію щодо заходів нагляду за конкуренцією, які застосовуються до утвореного ними суб'єкта господарювання або об'єднання суб'єктів господарювання за участь у вчиненні забороненого діяння, передбаченого § 4 цього Закону або статтею 101 Договору про функціонування Європейського Союзу, і щодо розміру штрафу, який вимагатиметься у можливому провадженні у справі про проступок.

(5) Департамент конкуренції може перервати переговори щодо угоди, якщо дійде висновку, що досягнення угоди є малоймовірним.

(6) За результатами переговорів щодо угоди піднаглядна особа або, у випадку, зазначеному в частині 3 цього параграфа, представник піднаглядних осіб подає Департаменту конкуренції у визначений останнім строк письмову заяву про укладення угоди, яка містить:

1) докладний опис забороненого діяння, передбаченого § 4 цього Закону або статтею 101 Договору про функціонування Європейського Союзу, у тому числі відомості про товари, яких воно стосувалося, та географічний обсяг забороненого діяння;

2) чітке та однозначне визнання того, що піднаглядна особа брала участь у вчиненні забороненого діяння, передбаченого § 4 цього Закону або статтею 101 Договору про функціонування Європейського Союзу, і відповідає за нього, у тому числі зазначення періоду участі у вчиненні забороненого діяння та ролі піднаглядної особи або, у випадку, зазначеному в частині 3 цього параграфа, піднаглядних осіб у ньому;

3) підтвердження того, що піднаглядна особа або, у випадку, зазначеному в частині 3 цього параграфа, піднаглядні особи згодні із застосуванням узгоджених з Департаментом конкуренції заходів нагляду за конкуренцією;

4) підтвердження того, що піднаглядна особа або, у випадку, зазначеному в частині 3 цього параграфа, піднаглядні особи обізнані зі складеними щодо них у справі закидами і що їм було надано можливість подати свою думку та заперечення щодо цих закидів;

5) підтвердження того, що піднаглядна особа або, у випадку, зазначеному в частині 3 цього параграфа, піднаглядні особи відмовляються від права оскаржувати участь піднаглядної особи у вчиненні забороненого діяння, передбаченого § 4 цього Закону або статтею 101 Договору про функціонування Європейського Союзу, та застосовувані за це узгоджені заходи нагляду за конкуренцією.

(7) Якщо заява про укладення угоди відповідає вимогам, встановленим частиною 6 цього параграфа, і немає підстав сумніватися у правдивості наведеної в ній інформації, Департамент конкуренції затверджує угоду із застосуванням узгоджених заходів нагляду за конкуренцією.

(8) Якщо заява про укладення угоди не відповідає вимогам, встановленим частиною 6 цього параграфа, Департамент конкуренції може не затвердити угоду або надати строк для усунення недоліків.

(9) Якщо Департамент конкуренції перериває переговори чи не затверджує угоду або якщо піднаглядна особа чи, у випадку, зазначеному в частині 3 цього параграфа, представник піднаглядних осіб не подає заяви про укладення угоди чи відкликає подану заяву, провадження з нагляду за конкуренцією продовжується в загальному порядку. У такому разі Департамент конкуренції не має права використовувати інформацію, надану в ході переговорів або в заяві про укладення угоди, у подальшому провадженні з нагляду за конкуренцією чи у провадженні у справі про проступок.

(10) Надане на підставі пункту 5 частини 6 цього параграфа підтвердження про відмову від права оскаржувати заходи нагляду за конкуренцією позбавляє особу права оскаржувати заходи нагляду за конкуренцією в обсязі такої відмови, у тому числі подавати заперечення на рішення Департаменту конкуренції. Підтвердження не тягне за собою відмови від права оскарження в обсязі, в якому застосовані заходи не відповідають узгодженому з Департаментом конкуренції. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1) Примирна сума — це зафіксована в угоді, укладеній між Департаментом конкуренції та піднаглядною особою відповідно до § 53²³ цього Закону, грошова сума, яку піднаглядна особа має сплатити до доходу держави з метою припинення проваджень, що здійснюються щодо забороненого діяння.

(2) Розмір примирної суми обчислюється відповідно до § 73¹⁶ цього Закону, при цьому домовляються про суму, меншу за грошовий штраф, який вимагався б у можливому провадженні у справі про проступок.

(3) Строк сплати примирної суми Департамент конкуренції та піднаглядна особа визначають в угоді, проте він не може бути довшим за шість місяців.

(4) У разі повної сплати примирної суми Департамент конкуренції оформлює угоди, передбачені § 53²³ цього Закону та цим параграфом, рішенням, яким припиняє провадження, що здійснюється щодо забороненого діяння.

(5) Якщо піднаглядна особа не сплачує примирну суму повністю у погоджений строк, Департамент конкуренції продовжує здійснення незавершеного провадження щодо забороненого діяння або розпочинає щодо забороненого діяння нове провадження. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1) Для припинення вчинення забороненого діяння Департамент конкуренції може застосувати до піднаглядної особи поведінковий або структурний захід.

(2) Для застосування поведінкового або структурного заходу Департамент конкуренції покладає на піднаглядну особу обов’язок вчинити визначену дію або утриматися від неї. Обов’язок має бути необхідним і пропорційним для дієвого припинення вчинення забороненого діяння.

(3) Департамент конкуренції може покласти на піднаглядну особу обов’язок ліквідувати частку участі в конкуруючому господарському товаристві, відчужити підприємство або здійснити іншу структурну зміну лише в разі, якщо припинити вчинення забороненого діяння рівноцінним чином за допомогою менш обтяжливого обов’язку неможливо.

(4) Піднаглядна особа, на яку Департамент конкуренції поклав обов’язок на підставі цього параграфа, зобов’язана повідомити Департамент конкуренції про виконання обов’язку у визначений Департаментом конкуренції строк і на визначених ним умовах. Для перевірки виконання обов’язку Департамент конкуренції має право застосовувати передбачені цією главою заходи розслідування.

(5) Якщо піднаглядна особа не виконує покладений на підставі цього параграфа обов’язок, Департамент конкуренції може застосувати до піднаглядної особи примусовий платіж у порядку, передбаченому § 53²⁷ цього закону.

(6) Департамент конкуренції може визнати нечинним адміністративний акт, яким на піднаглядну особу було покладено обов’язок на підставі цього параграфа, зокрема якщо покладений обов’язок, на думку Департаменту конкуренції, не досягає своєї мети. [RT I, 05.07.2025, 1 – набув чинності 06.07.2025]

(1) Вимагати визнання нечинним заходу нагляду за конкуренцією з підстав порушення процесуальних вимог або вимог до форми можна в разі, якщо таке порушення могло вплинути на вирішення справи або якщо воно спричинило істотне порушення прав адресата заходу.

(2) У разі оскарження рішення, ухваленого у провадженні з нагляду за конкуренцією, у тому числі оцінюючи правомірність встановлення факту вчинення забороненого діяння, адміністративний суд здійснює контроль у повному обсязі. [RT I, 05.07.2025, 1 – набув чинності 06.07.2025]

(1) Денна ставка примусового платежу, який застосовується до піднаглядної особи на передбаченій цією главою підставі, становить до п’яти відсотків середнього денного загального світового обороту піднаглядної особи за господарський рік, що передував застосуванню примусового платежу.

(2) Для застосування примусового платежу до піднаглядної особи Департамент конкуренції застосовує примусовий платіж щодо піднаглядної особи в порядку, передбаченому законом про замісне виконання та примусовий платіж, з особливостями, встановленими цим параграфом. Якщо Департамент конкуренції застосовує примусовий платіж до кількох піднаглядних осіб, вони відповідають за сплату примусового платежу солідарно.

(3) У попередженні про примусовий платіж Департамент конкуренції зазначає верхню межу денної ставки примусового платежу, яка не може перевищувати максимальну денну ставку, встановлену частиною 1 цього параграфа. Остаточну денну ставку примусового платежу, яка не може перевищувати зазначену верхню межу, Департамент конкуренції зазначає в акті про застосування примусового платежу.

(4) Департамент конкуренції може застосувати примусовий платіж починаючи з дня виконання обов’язку або з дня, коли Департамент конкуренції вважає за потрібне підвищити верхню межу денної ставки примусового платежу. Суму примусового платежу, що застосовується, Департамент конкуренції обчислює, помноживши остаточну денну ставку примусового платежу на кількість днів від спливу зазначеного в попередженні про примусовий платіж строку добровільного виконання до виконання обов’язку або до збільшення денної ставки примусового платежу, і зазначає її в акті про застосування примусового платежу.

(5) Виконання обов’язку не виключає застосування примусового платежу за дні, що перевищили строк добровільного виконання.

(6) Зазначений у частині 4 цього параграфа акт про застосування примусового платежу є адміністративним актом, що є підставою для стягнення примусового платежу, у розумінні пункту 11 частини 1 § 2 Кодексу виконавчого провадження. [RT I, 05.07.2025, 1 – набув чинності 06.07.2025]

(1) Департамент конкуренції може вимагати від піднаглядної особи відшкодування обґрунтованих витрат на переклад, якщо у провадженні з нагляду за конкуренцією встановлено заборонене діяння, вчинене піднаглядною особою. Якщо Департамент конкуренції вимагає відшкодування витрат на переклад від кількох піднаглядних осіб, вони відповідають за відшкодування витрат солідарно.

(2) Витрати на переклад, що підлягають відшкодуванню, Департамент конкуренції визначає адміністративним актом. Зазначений адміністративний акт є виконавчим документом у розумінні пункту 21 частини 1 § 2 Кодексу виконавчого провадження. Підтвердження про можливість виконання рішення до виконавчого документа додає Департамент конкуренції. [RT I, 05.07.2025, 1 – набув чинності 06.07.2025]

(1) Для забезпечення провадження з нагляду за конкуренцією Департамент конкуренції може клопотати перед адміністративним судом про заборону правочинів і дій, пов’язаних із припиненням, злиттям, поділом або іншим перетворенням піднаглядної особи.

(2) Вирішуючи питання про захід забезпечення провадження, суд враховує публічний інтерес і права піднаглядної особи, а також оцінює перспективи наглядового провадження та передбачувані наслідки застосування заходів забезпечення провадження.

(3) Суд вирішує клопотання про забезпечення провадження з нагляду за конкуренцією згідно з положеннями глави 27 Кодексу адміністративного судочинства.

(4) Ухвала адміністративного суду, якою суд застосовує заходи забезпечення провадження з нагляду за конкуренцією, невідкладно вручається піднаглядній особі та надсилається реєстровому відділу Тартуського повітового суду.

(5) Якщо суд не визначив інакше, заборона діє до ухвалення остаточного рішення щодо предмета провадження з нагляду за конкуренцією, а якщо початок провадження у справі про проступок щодо діяння, яке було предметом нагляду за конкуренцією, згідно із законом не виключений, заборона діє ще один місяць після цього.

(6) За клопотанням піднаглядної особи адміністративний суд перевіряє подальшу обґрунтованість заходів забезпечення провадження з нагляду за конкуренцією, якщо від застосування заходів або від останньої перевірки їх обґрунтованості минуло щонайменше шість місяців. Для перевірки подальшої обґрунтованості заходів забезпечення провадження з нагляду за конкуренцією адміністративний суд може вимагати пояснення від Департаменту конкуренції та ознайомитися з матеріалами справи.

(7) Якщо потреба у застосуванні заходів забезпечення провадження з нагляду за конкуренцією відпадає, суд або Департамент конкуренції невідкладно скасовує заходи забезпечення провадження і повідомляє про це реєстровий відділ Тартуського повітового суду та піднаглядну особу. [RT I, 05.07.2025, 1 – набув чинності 06.07.2025]

(1) Якщо під час проведення конкурентно-наглядового провадження виявилася інформація про вчинення діяння з ознаками злочину, Департамент конкуренції надає її прокуратурі. Інформація не передається, якщо вона була отримана від органу конкуренції іншої держави або об'єднання держав за умови, що вона не використовуватиметься у провадженні у справі про правопорушення.

(2) В інших випадках, ніж зазначений у частині 1 цього параграфа, Департаменту конкуренції не дозволяється розголошувати інформацію про правопорушення, отриману від осіб у межах обов'язку сприяння під час конкурентного нагляду.

(3) Якщо прокуратурі, слідчому органу або органу позасудового провадження стала відома інформація, яка вказує на вчинення забороненого діяння, він надає її Департаменту конкуренції, якщо це не завдає шкоди провадженню у справі про правопорушення. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1) Якщо Департамент конкуренції залучає на підставі пункту 1 частини 6 § 53¹⁴ цього Закону до застосування заходу розслідування спеціаліста або в порядку адміністративної допомоги інший адміністративний орган, вони виконують надане їм завдання під керівництвом та від імені Департаменту конкуренції. Під час виконання завдання вони мають право обробляти персональні дані, зокрема особливі категорії персональних даних, і передавати їх Департаменту конкуренції, якщо це необхідно для виконання наданого їм завдання у конкурентно-наглядовому провадженні.

(2) Департамент конкуренції відповідає перед особою, щодо якої застосовано захід розслідування, за шкоду, заподіяну спеціалістом та іншим адміністративним органом, залученими до застосування заходу, та вирішує заперечення, подані на їхні дії.

(3) До відводу спеціаліста, залученого на підставі пункту 1 частини 6 § 53¹⁴ цього Закону, застосовується встановлене § 10 закону про адміністративне провадження. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1) Якщо Департамент конкуренції залучає на підставі пункту 2 частини 6 § 53¹⁴ цього Закону до застосування заходу розслідування поліцію, поліція має право:

1) застосовувати захід розслідування, встановлений § 53¹⁵ цього Закону, під керівництвом та від імені Департаменту конкуренції, зокрема давати розпорядження щодо застосування заходу розслідування;

2) отримувати інформацію від державної установи та одиниці місцевого самоврядування, а також обробляти персональні дані, зокрема особливі категорії персональних даних, якщо це необхідно для виконання завдання, зазначеного у пункті 2 частини 6 § 53¹⁴ цього Закону;

3) передавати Департаменту конкуренції персональні дані, якщо вони необхідні Департаменту конкуренції для застосування заходу розслідування, встановленого § 53¹⁵ цього Закону.

(2) Департамент конкуренції повідомляє Департамент поліції та прикордонної охорони про потребу залучення поліції на підставі пункту 2 частини 6 § 53¹⁴ цього Закону у формі, що дає змогу письмового відтворення. Повідомлення має містити мету залучення поліції, запланований час обшуку, а також кількість місць обшуку та фізичних осіб, пов'язаних з особою, щодо якої проводиться обшук. Точніші умови та час надання сприяння погоджуються відповідно до угоди про співпрацю між Департаментом конкуренції та Департаментом поліції і прикордонної охорони.

(3) Департамент конкуренції відшкодовує Департаменту поліції та прикордонної охорони витрати, що виникли у зв'язку із залученням поліції, на підставі калькуляції витрат. Розмір витрат має бути обґрунтований і доведений.

(4) Департамент конкуренції відповідає перед особою, щодо якої застосовано захід розслідування, за шкоду, заподіяну чиновниками та працівниками, залученими до застосування заходу, та вирішує заперечення, подані на їхні дії. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1) Департамент конкуренції має право обробляти персональні дані, зокрема особливі категорії персональних даних, для виконання завдань, встановлених цією главою.

(2) Департамент конкуренції має право передавати персональні дані, за винятком особливих категорій персональних даних, іншому адміністративному органу та спеціалісту, залученому до застосування заходу розслідування на підставі частини 6 § 53¹⁴ цього Закону, а також поліції, якщо ці персональні дані необхідні їм для виконання їхнього завдання у конкурентно-наглядовому провадженні.

(3) Департамент конкуренції може обмежити права суб'єкта даних, якщо Департамент конкуренції припинив конкурентно-наглядове провадження на підставі пункту 1 частини 2 § 53⁶ цього Закону і незастосування обмеження прав суб'єкта даних загрожувало б збиранню доказів.

(4) На підставі частини 3 цього параграфа можна обмежити такі права суб'єкта даних:

1) право знати про обробку його персональних даних, зокрема про те, які персональні дані обробляються, а також про спосіб, метод, мету, правову підставу, обсяг або причину обробки;

2) право вимагати обмеження обробки його персональних даних;

3) право подавати заперечення щодо обробки його персональних даних;

4) право знати про порушення, пов'язане з його персональними даними. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

[RT I, 26.05.2017, 1 - набув чинності 05.06.2017]

(1) Департамент конкуренції здійснює державний та адміністративний нагляд за виконанням встановленого главою 5 цього Закону. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1) Департамент конкуренції може для здійснення передбаченого цим Законом державного нагляду застосовувати спеціальні заходи державного нагляду, встановлені § 30, 31, 32, 49, 50 і 51 закону про охорону правопорядку, на підставі та в порядку, встановлених законом про охорону правопорядку. [RT I, 13.03.2014, 4 - набув чинності 01.07.2014]

(1) Департамент конкуренції є органом конкуренції, крім як у значенні глави 7¹ цього Закону, і є компетентним виконувати всі покладені на нього цим Законом завдання. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(2) Департамент конкуренції у межах завдань органу конкуренції аналізує стан конкуренції, планує заходи, що сприяють конкуренції, застосовує заходи для відновлення та збереження конкуренції, надає рекомендації щодо покращення стану конкуренції, вносить пропозиції щодо ухвалення або зміни правових актів, а також розвиває співпрацю з органами конкуренції інших держав та об'єднань держав. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(3) Департамент конкуренції відповідає за застосування статей 101 і 102 Договору про функціонування Європейського Союзу у значенні статті 35 регламенту Ради (ЄС) № 1/2003 про імплементацію правил конкуренції, встановлених у статтях 81 і 82 Договору про заснування Європейської Спільноти (ОВ L 1, 04.01.2003, с. 1–25). [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1) Департамент конкуренції є незалежним у виконанні завдань органу конкуренції, встановлених цим законом та регламентом Ради (ЄС) № 1/2003, і діє, керуючись цим законом, правовими актами Європейського Союзу, іншими законами та правовими актами, встановленими на їх підставі. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1) Департамент конкуренції подає міністрові, відповідальному за цю сферу, щороку до 1 квітня зведений звіт про діяльність служби конкуренції Департаменту конкуренції за попередній календарний рік, який містить огляд виконання завдань, покладених цим законом на Департамент конкуренції як на орган конкуренції, відомості про прийняття на службу та звільнення зі служби працівників служби конкуренції Департаменту конкуренції, про кількість працівників і розмір бюджетних коштів, а також про те, як кількість працівників і розмір бюджетних коштів змінилися порівняно з попередніми роками. Зведений звіт оприлюднюється на вебсайті Департаменту конкуренції. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1) Особа, звільнена зі служби конкуренції Департаменту конкуренції, не може протягом розумного строку з дня звільнення на будь-якій підставі займатися провадженням, з яким вона була пов'язана під час своєї служби у зв'язку з виконанням службових обов'язків.

(2) За заявою особи, звільненої зі служби конкуренції, Департамент конкуренції встановлює, чи минув розумний строк, зазначений у частині 1 цього параграфа. Таке встановлення є обов'язковим для особи. Оцінюючи розумний строк, Департамент конкуренції враховує, зокрема, пов'язаність особи з провадженням та перебіг провадження після звільнення особи зі служби конкуренції. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

[Втратив чинність - RT I, 05.07.2025, 1 - набр. чинності 06.07.2025]

(1) Департамент конкуренції має право вимагати від усіх фізичних і юридичних осіб та їхніх представників, а також від державних установ і одиниць місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб інформацію:

1) для аналізу стану конкуренції;

2) для визначення меж товарного ринку;

3) [втратив чинність – RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

4) [втратив чинність – RT I, 05.07.2013, 1 - набув чинності 15.07.2013]

5) [втратив чинність – RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

6) для перевірки концентрації або виконання умов дозволу на концентрацію. [RT I 2006, 25, 186 - набув чинності 01.07.2006]

7) [втратив чинність – RT I 2002, 82, 480 - набув чинності 24.10.2002]

8) [втратив чинність – RT I 2002, 82, 480 - набув чинності 24.10.2002]

9) [втратив чинність – RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(2) Інформацію, передбачену частиною 1 цього параграфа, вимагають у письмовій формі або у формі, що дає змогу письмове відтворення. Строком подання інформації визначається щонайменше десять календарних днів. Для забезпечення виконання запиту про надання інформації Департамент конкуренції може застосувати примусовий платіж у розмірі, встановленому § 57¹ цього закону. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(3) [Втратив чинність – RT I, 13.03.2014, 4 - набув чинності 01.07.2014]

(1) У разі невиконання припису гранична межа примусового платежу, що застосовується в порядку, встановленому Законом про заміщувальне виконання та примусовий платіж, становить для фізичної особи до 6400 євро, а для юридичної особи — до 9600 євро. [RT I, 13.03.2014, 4 - набув чинності 01.07.2014]

[Втратив чинність - RT I, 13.03.2014, 4 - набр. чинності 01.07.2014]

(1) Департамент конкуренції має право вимагати від усіх фізичних і юридичних осіб та їхніх представників, а також від державних установ і одиниць місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб і представників оригінали документів, їх проєктів та інших матеріалів або їх копії, відповідність яких оригіналу засвідчує своїм підписом особа, яка їх подає. У разі подання копії Департамент конкуренції має право вимагати первинний документ для перевірки правильності копії.

(2) На вимогу особи, яка передала матеріали, або її представника їй видається підтвердження Департаменту конкуренції про прийняття відповідних матеріалів, і вони мають право після завершення наглядових дій отримати назад від Департаменту конкуренції подані ними оригінали документів, проєктів та інших матеріалів.

[Втратив чинність - RT I, 13.03.2014, 4 - набр. чинності 01.07.2014]

(1) Департамент конкуренції може надавати державній установі та одиниці місцевого самоврядування, фізичній та юридичній особі рекомендації щодо поліпшення стану конкуренції. [RT I, 05.07.2013, 1 - набув чинності 15.07.2013]

(2) Особа, якій Департамент конкуренції надав рекомендацію, зобов'язана на вимогу Департаменту конкуренції повідомити його про заходи, що вживаються для виконання рекомендації, або про причини, з яких заходи не вживаються. [RT I, 05.07.2013, 1 - набув чинності 15.07.2013]

[Втратив чинність - RT I, 05.07.2025, 1 - набр. чинності 06.07.2025]

[Втратив чинність - RT I, 13.03.2014, 4 - набр. чинності 01.07.2014]

[RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1) [Втратив чинність – RT I, 07.12.2018, 2 - набув чинності 17.12.2018]

(1¹) Департамент конкуренції зобов'язаний визнати інформацією, призначеною для внутрішнього користування установи, додатково до встановленого законом про публічну інформацію:

1) інформацію про заяву у розумінні § 53⁷ цього закону;

2) інформацію про провадження з нагляду за конкуренцією, яке Департамент конкуренції припинив на підставі пункту 1 частини 2 § 53⁶ цього закону;

3) інформацію, яка може викривати особу або її близьку особу, якщо ця особа була у провадженні з нагляду за конкуренцією особою, до якої застосовано захід розслідування, і Департамент конкуренції на підставі частини 1 § 53¹⁷ цього закону зобов'язав її видати зазначену інформацію;

4) інформацію, що міститься в заяві про застосування пом'якшення відповідальності;

5) інформацію, що міститься в заяві про укладення угоди. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1²) Департамент конкуренції встановлює для інформації, зазначеної в пунктах 3–5 частини 1¹ цього параграфа, та для інформації, зазначеної в пункті 17 частини 1 § 35 закону про публічну інформацію, безстрокове обмеження доступу, починаючи з отримання або складення зазначеної інформації. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1³) Департамент конкуренції надає особі доступ до заяви про застосування пом'якшення відповідальності та до заяви про укладення угоди, якщо ця особа є учасником провадження в іншому провадженні, ніж провадження з нагляду за конкуренцією, в якому зазначені заяви подано, і в цьому іншому провадженні доступ до названої заяви є необхідним для забезпечення захисту цієї особи. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(2) На вимогу Департаменту конкуренції підприємець повинен позначити інформацію, яку він вважає комерційною таємницею, та обґрунтувати віднесення інформації до комерційної таємниці. На вимогу Департаменту конкуренції підприємець зобов'язаний скласти витяг з документа, що не містить комерційної таємниці. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(3) [Втратив чинність – RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(4) [Втратив чинність – RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(5) Департамент конкуренції виключає з тексту рішень і приписів, що підлягають оприлюдненню, комерційні таємниці та іншу конфіденційну інформацію.

(1) Заява, що подається до Департаменту конкуренції для порушення адміністративного провадження або в ході адміністративного провадження, має бути письмовою, і в ній зазначаються дані, названі в частині 3 § 14 закону про адміністративне провадження. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(2) Заяву підписує особа, яка її подає, або її представник. Заяву, подану від імені юридичної особи та об'єднання, що не є юридичною особою, підписує уповноважена на це особа. Представник особи, яка подає заяву, додає до заяви документ, що підтверджує повноваження. До заяви додаються доступні особі, яка її подає, докази.

(3) Департамент конкуренції може на підставі обґрунтованого клопотання особи, яка подала заяву, визнати її ім'я таким, що не підлягає розголошенню іншим особам. [RT I, 05.07.2013, 1 - набув чинності 15.07.2013]

(1) Департамент конкуренції залишає заяву без розгляду, якщо:

1) заява є явно необґрунтованою;

2) та сама справа перебуває у провадженні Європейської Комісії або в тій самій справі є рішення Європейської Комісії;

3) заявника неможливо встановити на підставі інформації, що міститься в заяві;

4) у заяві є недоліки і заявник не усунув їх у строк, встановлений Департаментом конкуренції.

(2) Департамент конкуренції може залишити заяву без розгляду, якщо та сама справа перебуває у провадженні органу конкуренції іншої держави-члена або в тій самій справі є рішення органу конкуренції іншої держави-члена. [RT I, 05.07.2013, 1 - набув чинності 15.07.2013]

(1) Департамент конкуренції може зупинити провадження, якщо триває пов'язане з цією справою адміністративне, адміністративно-судове, цивільне, кримінальне провадження або провадження у справі про проступок, яке має істотне значення для вирішення справи. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(2) Департамент конкуренції своїм рішенням відновлює провадження при набранні чинності судовим рішенням або адміністративним актом у провадженні, названому в частині 1 цього параграфа. [RT I 2007, 66, 408 - набув чинності 01.01.2008]

(1) Департамент конкуренції може припинити провадження, якщо:

1) у діяльності підприємця відсутні ознаки порушення цього закону;

2) конкуренції не завдано істотної шкоди;

3) [втратив чинність – RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

4) у тій самій справі розпочато провадження у справі про проступок; [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

5) особа, яка подала заяву, відкликала свою заяву і припинення провадження не порушує прав третьої особи;

6) та сама справа перебуває у провадженні органу конкуренції іншої держави-члена або в тій самій справі є рішення органу конкуренції іншої держави-члена;

7) адресат адміністративного акта помер або припинив існування;

8) [втратив чинність – RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

9) підприємець припинив діяльність, що є предметом провадження, і потреби у винесенні припису немає;

10) обставини, описані в заяві, за змістом вказують на цивільно-правовий спір і явна загроза заподіяння шкоди конкуренції відсутня.

(2) Департамент конкуренції припиняє провадження, якщо та сама справа перебуває у провадженні Європейської Комісії або в тій самій справі є рішення Європейської Комісії. [RT I, 05.07.2013, 1 - набув чинності 15.07.2013]

(1) Письмову та обґрунтовану заяву про надання Європейській Комісії дозволу на проведення перевірки на умовах і в порядку, встановлених статтею 13 регламенту Ради 139/2004/ЄС, подає до адміністративного суду Департамент конкуренції. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(2) Перед наданням дозволу суддя перевіряє автентичність рішення Європейської Комісії та його пропорційність у тій частині, щоб заплановані заходи примусу не були свавільними чи надмірними з точки зору змісту перевірки, враховуючи насамперед тяжкість підозрюваного порушення, важливість доказів, які розшукуються, участь відповідного підприємця та ймовірність того, що бухгалтерські й ділові документи, пов'язані зі змістом перевірки, зберігаються в приміщеннях, щодо яких запитується дозвіл. При наданні дозволу суддя не оцінює необхідність проведення перевірки.

(3) Перевіряючи пропорційність заходів примусу, суддя може вимагати від Європейської Комісії безпосередньо або через Департамент конкуренції пояснення для перевірки пропорційності запланованих заходів примусу. Суддя не має права вимагати надання інформації, що міститься у справі Європейської Комісії.

(4) Надання названого в цьому параграфі дозволу вирішується згідно з положеннями кодексу адміністративного судочинства про надання дозволу на адміністративну дію. [RT I 2006, 25, 186 - набув чинності 01.07.2006]

[Втратив чинність - RT I, 05.07.2025, 1 - набр. чинності 06.07.2025]

[Втратив чинність - RT I, 05.07.2025, 1 - набр. чинності 06.07.2025]

–

[Втратили чинність – RT I 2002, 82, 480 – набув чинності 24.10.2002]

[Втратив чинність - RT I, 12.07.2014, 1 - набр. чинності 01.01.2015]

[Втратив чинність - RT I 2004, 25, 168 - набр. чинності 01.05.2004]

[Втратив чинність - RT I 2002, 82, 480 - набр. чинності 24.10.2002]

[Втратив чинність - RT I 2004, 56, 401 - набр. чинності 01.08.2004]

(1) За порушення підприємцем або об'єднанням підприємців заборони зловживання домінуючим становищем на ринку, встановленої § 16 цього закону, або статті 102 Договору про функціонування Європейського Союзу –карається грошовим штрафом у розмірі до десяти відсотків загального світового обороту підприємця або об'єднання підприємців. [RT I, 05.07.2025, 1 – набув чинності 06.07.2025]

(2) [Втратила чинність – RT I, 05.07.2025, 1 – набув чинності 06.07.2025]

[RT I, 05.07.2013, 1 – набув чинності 15.07.2013]

(1) За здійснення концентрації, якщо дозвіл на концентрацію відсутній, а також за порушення заборони концентрації або умов дозволу на концентрацію –карається грошовим штрафом у розмірі до 300 штрафних одиниць або арештом. [RT I, 05.07.2013, 1 – набув чинності 15.07.2013]

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, –карається грошовим штрафом у розмірі до 400 000 євро. [RT I, 12.07.2014, 1 – набув чинності 01.01.2015]

[RT I, 05.07.2013, 1 – набув чинності 15.07.2013]

(1) За недопущення підприємцем іншого підприємця на розумних і недискримінаційних умовах до мережі, інфраструктури або іншого істотного засобу, а також за іншу діяльність, якою супроводжувалося порушення встановлених законом обов'язків підприємця, який має істотний засіб, –карається грошовим штрафом у розмірі до десяти відсотків загального світового обороту підприємця або об'єднання підприємців. [RT I, 05.07.2025, 1 – набув чинності 06.07.2025]

(1) За невиконання підприємцем встановленої цим законом особливої вимоги щодо бухгалтерського обліку –карається грошовим штрафом у розмірі до десяти відсотків загального світового обороту підприємця або об'єднання підприємців. [RT I, 05.07.2025, 1 – набув чинності 06.07.2025]

[Втратив чинність - RT I, 05.07.2025, 1 - набр. чинності 06.07.2025]

(1) За завідоме перешкоджання обшуку, пошкодження печатки, накладеної за розпорядженням Департаменту конкуренції, або надання неправдивої, неповної чи оманливої інформації або незаконну відмову від надання інформації у провадженні з нагляду за конкуренцією чи у провадженні щодо проступку, встановленого §§ 73⁵, 73⁷, 73⁸, 73¹³ та 73¹⁴ цього закону, вчинене іншою особою, до якої застосовано слідчий захід, ніж особа, піднаглядна у провадженні з нагляду за конкуренцією, –карається грошовим штрафом у розмірі до 300 штрафних одиниць.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, –карається грошовим штрафом у розмірі до 400 000 євро.

(3) За діяльність, зазначену в частині 1 цього параграфа, вчинену піднаглядною особою у провадженні з нагляду за конкуренцією, –карається грошовим штрафом у розмірі до одного відсотка загального світового обороту підприємця або об'єднання підприємців. [RT I, 05.07.2025, 1 – набув чинності 06.07.2025]

(1) За порушення обов'язку зберігати таємницю, встановленого § 53¹³ цього закону, –карається грошовим штрафом у розмірі до 300 штрафних одиниць.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, –карається грошовим штрафом у розмірі до 400 000 євро. [RT I, 05.07.2025, 1 – набув чинності 06.07.2025]

(1) За завідоме порушення особою, звільненою зі служби конкуренції Департаменту конкуренції, обмеження діяльності, встановленого § 55³ цього закону, –карається грошовим штрафом у розмірі до 200 штрафних одиниць. [RT I, 05.07.2025, 1 – набув чинності 06.07.2025]

(1) За порушення підприємцем або об'єднанням підприємців заборони угоди, узгоджених дій та рішення об'єднання підприємців, що шкодять конкуренції, встановленої § 4 цього закону, або статті 101 Договору про функціонування Європейського Союзу –карається грошовим штрафом у розмірі до десяти відсотків загального світового обороту підприємця або об'єднання підприємців.

(2) Відповідальність за проступок, встановлений частиною 1 цього параграфа, пом'якшується, якщо особа доведе, що вона під час перебування стороною забороненої угоди угоду не виконувала і поводилася на товарному ринку з повагою до чесної конкуренції. [RT I, 05.07.2025, 1 – набув чинності 06.07.2025]

(1) За невиконання підприємцем взятого ним на себе у нагляді за конкуренцією зобов'язання або призначеного йому тимчасового заходу з нагляду за конкуренцією чи заходу, яким завершується наглядове провадження, –карається грошовим штрафом у розмірі до п'яти відсотків загального світового обороту підприємця або об'єднання підприємців. [RT I, 05.07.2025, 1 – набув чинності 06.07.2025]

(1) При притягненні до відповідальності за проступок, встановлений §§ 73⁵–73⁸, 73¹⁰, 73¹³ та 73¹⁴ цього закону, частина 4 § 14 Пенітенціарного кодексу не застосовується. До держави відповідальність за проступок не застосовується.

(2) Підприємець відповідає за проступок, встановлений §§ 73⁵–73⁸, 73¹⁰, 73¹³ та 73¹⁴ цього закону, вчинений підприємцем, який перебуває під його вирішальним впливом, за винятком випадку, коли він доведе, що навіть за сумлінного і дбайливого ставлення він не мав можливості перешкодити вчиненню проступку. [RT I, 05.07.2025, 1 – набув чинності 06.07.2025]

(1) Якщо цей закон передбачає як основу розміру грошового штрафу загальний оборот, за основу береться загальний оборот за господарський рік, що передував застосуванню штрафу.

(2) Якщо заборонене діяння, вчинене об'єднанням підприємців, пов'язане з діяльністю підприємців, які є членами об'єднання, основою для обчислення розміру штрафу є сума загального світового обороту тих членів об'єднання, які діють на тому самому товарному ринку, на який вплинув вчинений проступок. При цьому жодній особі, щодо якої ведеться провадження, не може бути призначено штраф, що перевищує максимальну межу санкції складу правопорушення. [RT I, 05.07.2025, 1 – набув чинності 06.07.2025]

(1) Якщо до юридичної особи, яка є об'єднанням підприємців, за проступок у сфері конкуренції застосовується грошовий штраф на основі обороту підприємців, які є її членами, така юридична особа-об'єднання у разі неплатоспроможності може клопотати перед повітовим судом про відстрочення звернення грошового штрафу до виконання та в установлений судом строк вимагати від своїх членів грошового внеску для сплати штрафу. Грошовий внесок можна вимагати від члена в тій частині, яка відповідає частці сукупного обороту цього члена в сукупному обороті об'єднання підприємців, що був підставою для визначення суми штрафу.

(2) Якщо грошовий штраф не сплачено в повному обсязі до строку, встановленого судом на підставі частини 1 цього параграфа, повітовий суд за клопотанням Департаменту конкуренції визначає звернення несплаченої частини грошового штрафу до виконання щодо всіх членів, представники яких є членами органів юридичної особи з членським складом, що приймають рішення, або які діяли на товарному ринку, де стався проступок.

(3) Юридична особа, зазначена в частині 1 цього параграфа, не може вимагати зазначеного в частині 1 грошового внеску від тих членів і не може звертати несплачений грошовий штраф до виконання щодо тих членів, яких за вчинення того самого проступку вже покарано або які доведуть, що вони не застосовували рішення об'єднання підприємців, не знали про нього чи до початку провадження з нагляду за конкуренцією активно від нього дистанціювалися. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1) Строк давності проступків, передбачених § 73⁶ та 73¹⁰–73¹² цього закону, становить три роки.

(2) Строк давності проступків, передбачених § 73⁵, 73⁷, 73⁸, 73¹³ та 73¹⁴ цього закону, становить п'ять років. Перебіг строку давності зазначених проступків зупиняється на час судового провадження у справі про проступок, а також — щодо цього забороненого діяння — з моменту вручення рішення конкурентного органу або Європейської Комісії, ухваленого у провадженні з нагляду за конкуренцією, до моменту, коли таке рішення вже не може бути оскаржене, або до набрання законної сили судовим рішенням, ухваленим у разі його оскарження. Однак особу не можна визнати винною у проступку та покарати, якщо від закінчення проступку до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі минув строк, що на п'ять років перевищує встановлений строк давності цього діяння.

(3) Позасудовим органом провадження у справах про проступки, передбачені цим законом, є Департамент конкуренції.

(4) Проступки, передбачені § 73⁵, 73⁷, 73⁸, 73¹⁰, 73¹³ та 73¹⁴ цього закону, розглядає повітовий суд.

(5) Провадження у справі про проступок не розпочинається, а розпочате провадження припиняється, крім підстав, наведених у частині 1 § 29 Кодексу провадження у справах про проступки, також у разі, якщо:

1) провадження з нагляду за конкуренцією було припинено угодою, передбаченою § 53²³ цього закону, у якій з піднаглядною особою було досягнуто домовленості про сплату примирної суми;

2) щодо підприємця було вирішено застосувати пом'якшення відповідальності (leebus) і немає обставин, зазначених у частині 3 § 73¹⁹ цього закону. [RT I, 18.11.2025, 1 - набув чинності 28.11.2025]

(6) Провадження у справі про проступок, передбачений цим законом, незалежно від початку провадження з нагляду за конкуренцією, його результатів чи наявності ознак проступку, може бути не розпочате, а Департамент конкуренції може припинити розпочате провадження, крім підстав, наведених у Кодексі провадження у справах про проступки, також якщо:

1) на думку Департаменту конкуренції, проведення провадження у справі про проступок не є пріоритетним з точки зору забезпечення дотримання норм конкуренції;

2) у провадженні з нагляду за конкуренцією схвалюється взяття підприємцем на себе зобов'язань відповідно до частини 4 § 53²² цього закону.

(7) Якщо провадження у справі про проступок було припинено на підставі, наведеній у частині 5 або 6 цього параграфа, Департамент конкуренції може своєю постановою відновити провадження у справі про проступок, якщо підприємець не виконує зобов'язань, узятих на себе при припиненні провадження.

(8) При доведенні проступків, передбачених § 73⁵, 73⁷, 73⁸, 73¹⁰, 73¹³ та 73¹⁴ цього закону, Департаменту конкуренції дозволено використовувати також докази, законно зібрані у провадженні з нагляду за конкуренцією, які суд визнає допустимими у провадженні у справі про проступок. Докази, зібрані у провадженні з нагляду за конкуренцією, не можна визнати недопустимими у провадженні у справі про проступок лише на тій підставі, що вони не були зібрані процесуальною дією провадження у справі про проступок. Докази, зібрані конкурентним органом іншої держави-члена, є допустимими у провадженні у справі про проступок, якщо при їх збиранні не було порушено принципів естонського провадження з нагляду за конкуренцією. У справі про проступок фізичної особи не дозволено використовувати для доведення її вини інформацію, яку ця фізична особа була змушена розкрити у відповідь на запит про надання інформації.

(9) Докази подаються та досліджуються в суді в порядку, встановленому Кодексом провадження у справах про проступки. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1) Департамент конкуренції не розпочинає провадження у справі про проступок, а вже розпочате провадження у справі про проступок припиняється щодо заявника про застосування пільги, який виконує умови застосування пільги, передбачені частиною 5 § 78¹ цього Закону, і який першим подав заяву про застосування пільги разом з інформацією, що дає Департаменту конкуренції змогу в провадженні з нагляду за конкуренцією, предметом якого є описане в заяві заборонене діяння, передбачене § 4 цього Закону або статтею 101 Договору про функціонування Європейського Союзу, застосувати захід розслідування, передбачений § 53¹⁵. Ця частина застосовується також у випадку, коли Департамент конкуренції має достатню інформацію для застосування заходу розслідування, передбаченого § 53¹⁵ цього Закону, ще до отримання заяви про застосування пільги, але захід розслідування ще не застосовано.

(2) Департамент конкуренції не розпочинає провадження у справі про проступок, а вже розпочате провадження у справі про проступок припиняється щодо заявника про застосування пільги, який виконує умови застосування пільги, передбачені частиною 5 § 78¹ цього Закону, і який першим подав заяву про застосування пільги разом з інформацією, що, на оцінку Департаменту конкуренції, дає змогу встановити описане в заяві заборонене діяння, передбачене § 4 цього Закону або статтею 101 Договору про функціонування Європейського Союзу. Ця частина застосовується лише в тому випадку, коли Департамент конкуренції до отримання заяви про застосування пільги не має достатньої інформації для встановлення забороненого діяння, передбаченого § 4 цього Закону або статтею 101 Договору про функціонування Європейського Союзу, і частина 1 цього параграфа не є застосовною до жодного іншого заявника про застосування пільги.

(3) Щодо заявника про застосування пільги, який виконує умови застосування пільги, передбачені частиною 5 § 78¹ цього Закону, попри передбачене частинами 1 і 2 цього параграфа провадження у справі про проступок усе ж може бути розпочате, якщо заявник про застосування пільги примусом схилив інших підприємців або об'єднання підприємців до участі у вчиненні забороненого діяння, передбаченого § 4 цього Закону або статтею 101 Договору про функціонування Європейського Союзу.

(4) Нерозпочинання провадження у справі про проступок щодо заявника про застосування пільги, який виконує умови застосування пільги, передбачені частиною 5 § 78¹ цього Закону, на підставі, зазначеній у частині 1 або 2 цього параграфа, не виключає встановлення його участі у вчиненні забороненого діяння, передбаченого § 4 цього Закону або статтею 101 Договору про функціонування Європейського Союзу, у провадженні з нагляду за конкуренцією або у провадженні у справі про проступок, що відбувається щодо інших учасників вчинення забороненого діяння, передбаченого § 4 цього Закону або статтею 101 Договору про функціонування Європейського Союзу.

(5) Якщо згідно з частиною 1 або 2 цього параграфа немає підстав не розпочинати провадження у справі про проступок щодо заявника про застосування пільги, який виконує умови застосування пільги, передбачені частиною 5 § 78¹ цього Закону, Департамент конкуренції зобов'язаний на бажання заявника про застосування пільги повідомити суд у провадженні у справі про проступок про надане ним сприяння. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1) Департамент конкуренції складає рішення про застосування або незастосування пільги, передбаченої частинами 1 і 2 § 73¹⁹ цього Закону, і невідкладно надсилає його заявникові про застосування пільги. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

–

[Втратили чинність - RT I 2002, 63, 387 - набув чинності 01.09.2002]

[RT I, 26.05.2017, 1 - набув чинності 05.06.2017]

(1) Кожен має право на відшкодування заподіяної йому майнової шкоди, спричиненої вчиненням забороненого діяння, передбаченого главою 2 або 4 цього Закону чи статтею 101 або 102 Договору про функціонування Європейського Союзу (далі — заборонене діяння). [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(2) Припускається, що угода між конкурентами або узгоджені дії, метою яких є координування своєї конкурентної поведінки на ринку або вплив на відповідні параметри конкуренції, чи антиконкурентні дії щодо інших конкурентів заподіюють шкоду. [RT I, 26.05.2017, 1 - набув чинності 05.06.2017]

(1) Для застосування звільнення від відповідальності, передбаченого § 73¹⁹ цього Закону, особа, яка утворює підприємця або об'єднання підприємців, що бере чи брало участь у вчиненні забороненого діяння, передбаченого § 4 цього Закону або статтею 101 Договору про функціонування Європейського Союзу, може подати заяву про застосування звільнення від відповідальності до Департаменту конкуренції у формі, яка дозволяє письмове відтворення та фіксацію дати й часу надходження заяви до Департаменту конкуренції. Особа, яка утворює об'єднання підприємців, має зазначене в цій частині право лише тоді, коли об'єднання здійснює господарську діяльність від імені об'єднання і бере чи брало участь у вчиненні забороненого діяння, передбаченого § 4 цього Закону або статтею 101 Договору про функціонування Європейського Союзу, також від імені об'єднання, а не від імені підприємців, які є його членами. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1¹) Заявник щодо звільнення від відповідальності повинен подати заяву про застосування звільнення від відповідальності естонською мовою або разом з перекладом естонською мовою. За згодою Департаменту конкуренції заяву можна подати іншою мовою. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(2) Заява про застосування звільнення від відповідальності повинна містити таку інформацію: [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

1) найменування (ім'я) заявника щодо звільнення від відповідальності, реєстраційний номер або особистий код, адреса та інші контактні дані, а також інформація про те, чи бажає заявник, щоб у разі залишення його заяви про звільнення від відповідальності без задоволення його заява була оприлюднена у провадженні у справі про проступок як обставина, що зменшує покарання;

2) дані, що дають змогу ідентифікувати інших підприємців або об'єднання підприємців, які беруть чи брали участь у вчиненні забороненого діяння, передбаченого § 4 цього Закону або статтею 101 Договору про функціонування Європейського Союзу;

3) докладний опис забороненого діяння, передбаченого § 4 цього Закону або статтею 101 Договору про функціонування Європейського Союзу, у тому числі участь у ньому заявника щодо звільнення від відповідальності, інформація про товари, на які воно впливало, географічний обсяг забороненого діяння, передбаченого § 4 цього Закону або статтею 101 Договору про функціонування Європейського Союзу, а також час і спосіб вчинення того самого забороненого діяння;

4) уся інша відома заявникові щодо звільнення від відповідальності інформація про заборонене діяння, передбачене § 4 цього Закону або статтею 101 Договору про функціонування Європейського Союзу;

5) дані про інші органи конкуренції, яким заявник щодо звільнення від відповідальності подав заяву про застосування звільнення від відповідальності або яким він має намір її подати. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(2¹) Якщо подати інформацію, зазначену в частині 2 цього параграфа, відразу неможливо, заявник щодо звільнення від відповідальності може у заяві про застосування звільнення від відповідальності спочатку просити про надання місця в черзі на застосування звільнення від відповідальності. Для цього заявник подає Департаменту конкуренції всю доступну йому інформацію, зазначену у названій вище частині, разом з обставинами, що зумовлюють затримку подання іншої інформації, зазначеної в тій самій частині. Якщо, за оцінкою Департаменту конкуренції, надання місця в черзі на застосування звільнення від відповідальності є обґрунтованим, він надає заявникові додатковий строк для подання всієї інформації, зазначеної у відповідній частині. Інформація, подана протягом додаткового строку, вважається поданою в день і час подання заяви. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(2²) Якщо, за оцінкою Департаменту конкуренції, надання заявникові щодо звільнення від відповідальності місця в черзі, зазначеного в частині 2¹ цього параграфа, не є обґрунтованим, або якщо він надає заявникові місце в черзі, але заявник не подає у строк усю інформацію, зазначену в частині 2, Департамент конкуренції залишає заяву про застосування звільнення від відповідальності без розгляду. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(2³) Якщо заявник щодо звільнення від відповідальності раніше подав Європейській Комісії заяву про застосування звільнення від відповідальності або про отримання місця в черзі на застосування звільнення від відповідальності щодо таємного забороненого діяння, передбаченого статтею 101 Договору про функціонування Європейського Союзу, яке впливало на територію більш ніж трьох держав — членів Європейського Союзу, він може у заяві про застосування звільнення від відповідальності, поданій Департаменту конкуренції щодо того самого забороненого діяння, замість інформації, зазначеної в частині 2 цього параграфа, подати короткий опис цієї інформації та повідомити держави-члени, у яких імовірно можна зібрати докази для встановлення того самого забороненого діяння. У такому разі Департамент конкуренції розглядає подану заяву про застосування звільнення від відповідальності спочатку як спрощену заяву про застосування звільнення від відповідальності. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(2⁴) У випадку, зазначеному в частині 2³ цього параграфа, основним контактним пунктом заявника щодо звільнення від відповідальності є Європейська Комісія — до того, як Європейська Комісія вирішить, чи здійснює вона провадження щодо забороненого діяння, передбаченого статтею 101 Договору про функціонування Європейського Союзу, частково або повністю. До того часу Департамент конкуренції може вимагати від заявника щодо звільнення від відповідальності стосовно інформації, зазначеної в частині 2, лише пояснення щодо конкретних обставин. Усю інформацію, зазначену в частині 2, Департамент конкуренції може вимагати до названого рішення Європейської Комісії лише за виняткових обставин, якщо це необхідно для окреслення забороненого діяння або для розподілу компетенції органів конкуренції держав-членів. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(2⁵) Якщо Європейська Комісія повідомляє Департамент конкуренції про своє рішення не здійснювати провадження щодо зазначеного в частині 2³ цього параграфа таємного забороненого діяння, передбаченого § 4 цього Закону або статтею 101 Договору про функціонування Європейського Союзу, Департамент конкуренції надає заявникові щодо звільнення від відповідальності додатковий строк для подання всієї інформації, зазначеної в частині 2. Інформація, подана протягом додаткового строку, вважається поданою в день і час подання спрощеної заяви про застосування звільнення від відповідальності, а заява вважається заднім числом заявою про застосування звільнення від відповідальності, якщо описане в ній заборонене діяння, передбачене § 4 цього Закону або статтею 101 Договору про функціонування Європейського Союзу, стосується тих самих товарів, на які воно впливало, і має той самий географічний обсяг та тривалість, що й у заяві про застосування звільнення від відповідальності, поданій Європейській Комісії, яка могла бути оновлена. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(2⁶) Якщо Департамент конкуренції надає заявникові щодо звільнення від відповідальності додатковий строк, зазначений у частині 2⁵ цього параграфа, але заявник не подає у строк усю інформацію, зазначену в частині 2, або згідно з поданою інформацією описане в заяві про застосування звільнення від відповідальності заборонене діяння не стосується тих самих товарів, на які воно впливало, або не має того самого географічного обсягу чи тривалості, що й у заяві про застосування звільнення від відповідальності, поданій Європейській Комісії, яка могла бути оновлена, Департамент конкуренції залишає заяву про застосування звільнення від відповідальності без розгляду. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(3) [Втратив чинність - RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(4) Якщо заявник щодо звільнення від відповідальності про це просить, Департамент конкуренції невідкладно письмово підтверджує йому, що отримав заяву про застосування звільнення від відповідальності, яка містить усю інформацію, зазначену в частині 2 цього параграфа, або яку Департамент конкуренції розглядає спочатку як спрощену заяву про застосування звільнення від відповідальності, зазначивши дату й час її надходження до Департаменту конкуренції. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(4¹) Якщо Департамент конкуренції розглядає подану йому заяву про застосування звільнення від відповідальності спочатку як спрощену заяву про застосування звільнення від відповідальності, він невідкладно підтверджує заявникові щодо звільнення від відповідальності, чи є заявник першим заявником щодо забороненого діяння, передбаченого § 4 цього Закону або статтею 101 Договору про функціонування Європейського Союзу. Якщо заявник є першим заявником щодо забороненого діяння, Департамент конкуренції повідомляє заявника також про те, чи відповідає його заява про застосування звільнення від відповідальності умовам, встановленим частиною 2³ цього параграфа. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(5) Для застосування звільнення від відповідальності мають бути виконані такі умови:

1) заява про застосування звільнення від відповідальності відповідає вимогам, встановленим частинами 1–2 цього параграфа; [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

2) заявник щодо звільнення від відповідальності, узгоджено з Департаментом конкуренції, невідкладно припиняє участь у вчиненні забороненого діяння, передбаченого § 4 цього Закону або статтею 101 Договору про функціонування Європейського Союзу, за винятком випадку, коли продовження участі у вчиненні забороненого діяння, за оцінкою Департаменту конкуренції, необхідне для забезпечення цілісності провадження з нагляду за конкуренцією; [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

3) [втратив чинність - RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

4) заявник щодо звільнення від відповідальності невідкладно за власний рахунок здійснює повне, постійне та добросовісне співробітництво з Департаментом конкуренції до завершення провадження, яке здійснюється щодо забороненого діяння, передбаченого § 4 цього Закону або статтею 101 Договору про функціонування Європейського Союзу, у тому числі є доступним для Департаменту конкуренції, щоб відповісти на кожний запит про надання інформації, який може сприяти встановленню обставин названого забороненого діяння, а також дає Департаменту конкуренції змогу опитати пов'язаних з ним фізичних осіб і докладає розумних старань, щоб дати змогу опитати фізичних осіб, які були пов'язані з ним раніше; [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

5) [втратив чинність - RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

6) заявник щодо звільнення від відповідальності ні до, ні після подання заяви про застосування звільнення від відповідальності не підробляв, не знищував і не приховував відповідної інформації; [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

7) заявник щодо звільнення від відповідальності до подання заяви не розкрив обставин, пов'язаних з поданням і змістом заяви про застосування звільнення від відповідальності, нікому, крім іншого органу конкуренції, а після подання заяви, але до складення у справі викладу заперечень у розумінні § 53¹⁹ цього Закону, не розкрив їх нікому без дозволу Департаменту конкуренції. [RT I, 18.11.2025, 1 - набув чинності 28.11.2025]

(1) Презюмується, що непрямий покупець довів перенесення прямим покупцем на непрямого покупця прямої майнової шкоди, завданої прямому покупцеві вчиненням забороненого діяння, якщо непрямий покупець довів, що він придбав товари, які є предметом забороненого діяння, або товари, що містять такі товари чи отримані з них.

(2) Прямий покупець — це особа, яка придбаває товари, що є предметом забороненого діяння, у суб’єкта господарювання, який вчинив заборонене діяння.

(3) Непрямий покупець — це особа, яка придбаває товари, що є предметом забороненого діяння, або товари, що містять такі товари чи отримані з них, у зазначеного в частині 2 цього параграфа прямого або наступного покупця. [RT I, 26.05.2017, 1 – набув чинності 05.06.2017]

(1) Презюмується, що непрямий постачальник довів перенесення прямим постачальником на непрямого постачальника прямої майнової шкоди, завданої прямому постачальникові вчиненням забороненого діяння, якщо непрямий постачальник довів, що він відчужив товари, які є предметом забороненого діяння, або товари, що містять такі товари.

(2) Прямий постачальник — це особа, яка відчужує товари, що є предметом забороненого діяння, суб’єктові господарювання, який вчинив заборонене діяння.

(3) Непрямий постачальник — це особа, яка відчужує товари, що є предметом забороненого діяння, або товари, що містять такі товари, зазначеному в частині 2 цього параграфа прямому або попередньому постачальникові. [RT I, 26.05.2017, 1 – набув чинності 05.06.2017]

(1) Якщо солідарний боржник, який вчинив заборонене діяння, є малим або середнім підприємством, він зобов’язаний виконати зобов’язання лише перед своїм прямим і непрямим покупцем та прямим і непрямим постачальником, якщо:

1) його частка на відповідному товарному ринку на час вчинення забороненого діяння була меншою за 5 відсотків, і

2) застосування частини 1 § 65 Зобов’язально-правового закону зробило б його стійко неплатоспроможним.

(2) Малим або середнім підприємством у розумінні цього параграфа є особа, яка діє в господарській або професійній діяльності та має менш ніж 250 працівників, річний оборот якої становить до 50 мільйонів євро або річний обсяг балансу — до 43 мільйонів євро.

(3) Виняток, встановлений частиною 1 цього параграфа, не застосовується, якщо:

1) мале або середнє підприємство керувало вчиненням забороненого діяння або схиляло інших суб’єктів господарювання до участі в ньому;

2) раніше було встановлено вчинення забороненого діяння малим або середнім підприємством, або

3) кредитори, які не є прямими чи непрямими покупцями або прямими чи непрямими постачальниками малого або середнього підприємства, не можуть задовольнити вимогу проти інших солідарних боржників.

(4) Якщо стосовно солідарного боржника, який вчинив заборонене діяння, Департамент конкуренції на підставі частини 1 або 2 § 73¹⁹ цього Закону або конкурентний орган іншої держави-члена чи Європейська Комісія застосували пом’якшення відповідальності (далі — звільнений від покарання солідарний боржник), звільнений від покарання солідарний боржник зобов’язаний виконати зобов’язання лише перед своїм прямим і непрямим покупцем та прямим і непрямим постачальником. Перед іншими кредиторами звільнений від покарання солідарний боржник зобов’язаний виконати зобов’язання лише в разі, якщо кредитори не можуть задовольнити вимогу проти інших боржників. [RT I, 05.07.2025, 1 – набув чинності 06.07.2025]

(5) У відносинах між солідарними боржниками звільнений від покарання солідарний боржник зобов’язаний виконати зобов’язання лише в тому обсязі, в якому він відповідає перед своїм прямим і непрямим покупцем та прямим і непрямим постачальником. Якщо вчинення забороненого діяння завдає шкоди не лише прямим і непрямим покупцям та прямим і непрямим постачальникам солідарних боржників, а й іншим учасникам ринку, у відносинах між собою звільнений від покарання солідарний боржник відповідає за шкоду, завдану іншим учасникам ринку, у порядку, встановленому частиною 1 § 69 Зобов’язально-правового закону. [RT I, 26.05.2017, 1 – набув чинності 05.06.2017]

(1) Внаслідок мирової угоди між солідарним боржником, який вчинив заборонене діяння, та кредитором солідарне зобов’язання солідарного боржника перед кредитором залишається чинним, за винятком випадку, коли сторони мирової угоди прямо домовилися про припинення солідарного зобов’язання.

(2) Якщо прямої домовленості, зазначеної в частині 1 цього параграфа, немає, сторона мирової угоди, яка є солідарним боржником, зобов’язана виконати зобов’язання решти боржників лише в разі, якщо сторона мирової угоди, яка є кредитором, не може задовольнити вимогу проти інших боржників. [RT I, 26.05.2017, 1 – набув чинності 05.06.2017]

(1) За вимогою, що виникла з вчинення забороненого діяння, пеня на суму заборгованості нараховується з моменту, коли вимога стала такою, що підлягає стягненню. [RT I, 26.05.2017, 1 – набув чинності 05.06.2017]

(1) Строк позовної давності за вимогою, що виникла з вчинення забороненого діяння, становить п’ять років від часу, коли уповноважена особа дізналася або мала дізнатися про шкоду та про особу, зобов’язану відшкодувати шкоду, але не раніше припинення вчинення забороненого діяння. [RT I, 26.05.2017, 1 – набув чинності 05.06.2017]

(2) Перебіг строку позовної давності за вимогою, що виникла з вчинення забороненого діяння, зупиняється вчиненням особою, яка веде провадження щодо забороненого діяння, першої процесуальної дії, що стосується вчинення забороненого діяння. Зупинення перебігу строку позовної давності закінчується через рік після спливу строку оскарження припису, яким завершується провадження, що є підставою зупинення, якщо скаргу не було подано, або після завершення такого провадження рішенням, яке набрало законної сили, чи його припинення в інший спосіб. [RT I, 05.07.2025, 1 – набув чинності 06.07.2025]

(1) Суд може відмовити у збиранні доказів у провадженні щодо вимоги, яка виникла внаслідок вчинення забороненого діяння, якщо доказ містить комерційну таємницю або іншу конфіденційну інформацію, насамперед інформацію, що стосується третіх осіб, і це, на оцінку суду, не є пропорційним для доведення обставин вимоги.

(2) У провадженні щодо вимоги, яка виникла внаслідок вчинення забороненого діяння, суд може збирати такі докази лише за умови, що особа, яка провадить справу про заборонене діяння, або суд, який розглядає справу про заборонене діяння (далі — орган провадження), завершили своє провадження: [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

1) доказ, який особа склала для провадження у справі про заборонене діяння;

2) доказ, який орган провадження склав у провадженні у справі про заборонене діяння та надіслав учаснику провадження;

3) подане у провадженні у справі про заборонене діяння клопотання про укладення угоди, яке було відкликане.

(3) Клопотанням про укладення угоди у розумінні цього Закону є добровільна заява, зроблена суб'єктом підприємництва або від його імені Європейській Комісії чи органу з питань конкуренції держави-члена, у якій суб'єкт підприємництва визнає свою участь у порушенні положень статті 101 або 102 Договору про функціонування Європейського Союзу чи у порушенні такого положення права держави-члена, основна мета якого є тією самою, що й мета статей 101 і 102 Договору про функціонування Європейського Союзу, і яке застосовується до того самого випадку паралельно зі статтею 101 або 102, як це передбачено частиною 1 статті 3 Регламенту Ради ЄС 1/2003/ЄС, або відмовляється від оспорювання своєї участі та визнає свою відповідальність за відповідне порушення, і яка складена спеціально для того, щоб Європейська Комісія або орган з питань конкуренції держави-члена мали можливість застосувати спрощене чи прискорене провадження.

(4) У провадженні щодо вимоги, яка виникла внаслідок вчинення забороненого діяння, суд не організовує збирання таких доказів:

1) подане Департаменту конкуренції у провадженні у справі про заборонене діяння клопотання про застосування звільнення від відповідальності (leebus), передбачене § 78¹ цього Закону, у тому числі протокол допиту заявника про застосування звільнення від відповідальності, або подане у провадженні у справі про заборонене діяння клопотання про застосування звільнення від відповідальності до органу з питань конкуренції іншої держави-члена чи до Європейської Комісії;

2) подане у провадженні у справі про заборонене діяння клопотання про укладення угоди, передбачене частиною 3 цього параграфа, за винятком випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 цього параграфа. [RT I, 26.05.2017, 1 - набув чинності 05.06.2017]

(1) Суд, доки орган провадження не завершив провадження у справі про заборонене діяння, відмовляє у прийнятті доказу у провадженні щодо вимоги, яка виникла внаслідок вчинення забороненого діяння, і повертає його, якщо йдеться про доказ, зазначений у частині 2 § 78⁸ цього Закону, який особа, що його подала, отримала в ході особистого ознайомлення або ознайомлення через третю особу з доказами, що містяться у справі про заборонене діяння, яку веде орган провадження.

(2) Суд відмовляє у прийнятті доказу у провадженні щодо вимоги, яка виникла внаслідок вчинення забороненого діяння, і повертає його, якщо йдеться про доказ, передбачений частиною 4 § 78⁸ цього Закону, який особа, що його подала, отримала в ході особистого ознайомлення або ознайомлення через третю особу з доказами, що містяться у справі про заборонене діяння, яку веде орган провадження.

(3) Якщо учасник провадження подає суду у провадженні щодо вимоги, яка виникла внаслідок вчинення забороненого діяння, доказ, який він отримав у ході особистого ознайомлення з доказами, що містяться у справі про заборонене діяння, яку веде орган провадження, і який не належить до доказів, передбачених частинами 1 і 2 цього параграфа, суд має право його прийняти. Суд має право прийняти доказ, зазначений у першому реченні цієї частини, також у випадку, якщо його подає правонаступник учасника провадження, який особисто ознайомився з доказами, що містяться у справі про заборонене діяння, яку веде орган провадження, у тому числі особа, яка перейняла його вимогу. [RT I, 26.05.2017, 1 - набув чинності 05.06.2017]

(1) Суд передає клопотання про збирання доказів, подане у провадженні щодо вимоги, яка виникла внаслідок вчинення забороненого діяння, органу провадження у справі про заборонене діяння, якщо доказ водночас міститься у справі про заборонене діяння, яку веде орган провадження. Орган провадження може у встановлений судом строк подати свою позицію щодо клопотання про збирання доказів, зазначеного у першому реченні цієї частини.

(2) Якщо у провадженні щодо вимоги, яка виникла внаслідок вчинення забороненого діяння, для дослідження доказу необхідно збирати докази, суд організовує збирання доказів від органу провадження у справі про заборонене діяння лише за умови, що це неможливо розумно організувати від жодного з учасників провадження чи від третьої особи. [RT I, 26.05.2017, 1 - набув чинності 05.06.2017]

(1) Суд може зупинити провадження щодо вимоги, яка виникла внаслідок вчинення забороненого діяння, за спільним клопотанням сторін на строк до двох років, якщо можна припустити, що це є доцільним через триваючі переговори про мирову угоду. [RT I, 26.05.2017, 1 - набув чинності 05.06.2017]

[RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1) Встановлення Департаментом конкуренції обставин вчинення забороненого діяння є обов'язковим для суду, який розглядає позовну вимогу, що виникла внаслідок вчинення забороненого діяння, якщо адміністративний акт, яким встановлено заборонене діяння, не був оспорений у встановлений строк або якщо набрало чинності судове рішення, на підставі якого адміністративний акт, яким встановлено заборонене діяння, залишається чинним. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1) Департамент конкуренції може з метою та за умов, передбачених частиною 1 статті 22 Регламенту Ради (ЄС) № 1/2003, застосовувати заходи розслідування, передбачені § 53¹⁵ і § 53¹⁷ цього Закону.

(2) Якщо Європейська Комісія на підставі частини 2 статті 22 Регламенту Ради (ЄС) № 1/2003 звернулася до Департаменту конкуренції з клопотанням про перевірку суб'єкта підприємництва або об'єднання суб'єктів підприємництва, Департамент конкуренції здійснює її відповідно до положень § 53¹⁵ цього Закону.

(3) Дозвіл Європейській Комісії на здійснення перевірки за умов і в порядку, передбачених частиною 1 статті 21 Регламенту Ради (ЄС) № 1/2003, надає адміністративний суд на підставі положень Кодексу адміністративного судового провадження про надання дозволу на адміністративну дію.

(4) Сприяння Європейській Комісії на підставі частини 6 статті 20 і частини 4 статті 21 Регламенту Ради (ЄС) № 1/2003 надає поліція. Надаючи сприяння, поліція може застосовувати безпосередній примус так довго, як це є неминучим для досягнення мети. Безпосередній примус застосовується в порядку, передбаченому Законом про охорону правопорядку, з урахуванням особливостей Регламенту Ради (ЄС) № 1/2003. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1) Департамент конкуренції може, крім передбаченого в регламенті Ради (ЄС) № 1/2003, на запит органу з питань конкуренції іншої держави-члена застосовувати засоби розслідування, передбачені в § 53¹⁵ і 53¹⁷ цього Закону, від імені та в інтересах зазначеного органу, щоб установити, чи підпорядкувався суб'єкт підприємницької діяльності або об'єднання суб'єктів підприємницької діяльності засобам розслідування згідно зі статтями 6 і 8–12 директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/1, метою якої є надання органам з питань конкуренції держав-членів повноважень для результативнішого забезпечення дотримання норм конкуренції та для забезпечення належного функціонування внутрішнього ринку (ОВ L 11, 14.01.2019, с. 3–33), застосованої цією іншою державою-членом, або розпорядженням, наданим згідно з тими самими статтями, та ухваленим рішенням. Особа, підпорядкована засобу розслідування, має при застосуванні до неї засобу розслідування всі відповідні права особи, щодо якої здійснюється нагляд, передбачені в главі 7² цього Закону.

(2) До застосування засобу розслідування, передбаченого в § 53¹⁵ цього Закону, та до проведення опитування, передбаченого в § 53¹⁷, Департамент конкуренції на запит органу з питань конкуренції іншої держави-члена залучає посадову особу зазначеного органу та особу, яка її супроводжує і визначена цим самим органом, якщо Департамент конкуренції застосовує засіб розслідування на підставі статті 22 регламенту Ради (ЄС) № 1/2003 від імені та в інтересах органу з питань конкуренції цієї іншої держави-члена. [RT I, 05.07.2025, 1 - jõust. 06.07.2025]

(1) Департамент конкуренції може подати інформацію, зібрану при застосуванні засобу розслідування з метою, зазначеною в частині 1 § 78¹⁴ цього Закону, органу з питань конкуренції іншої держави-члена, від імені та в інтересах якого застосовувався засіб розслідування. Якщо зазначений орган застосував від імені та в інтересах Департаменту конкуренції з тією самою метою засоби розслідування згідно зі статтями 6–9 директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/1, Департамент конкуренції може прийняти від цього органу зібрану в ході їх застосування інформацію та використовувати її на умовах, передбачених у статті 12 регламенту Ради (ЄС) № 1/2003.

(2) Департамент конкуренції може в порядку обміну інформацією, передбаченому в статті 12 регламенту Ради (ЄС) № 1/2003, передати органу з питань конкуренції іншої держави-члена заяву про застосування пом'якшення або прийняти її від нього та використовувати її лише:

1) за згодою заявника про пом'якшення або

2) якщо орган з питань конкуренції, якому орган з питань конкуренції іншої держави-члена передає заяву про застосування пом'якшення, отримав заяву про застосування пом'якшення щодо того самого порушення від того самого заявника про пом'якшення, за умови, що на час обміну інформацією заявник про пом'якшення не може відкликати інформацію, яку він подав органу з питань конкуренції, якому орган з питань конкуренції іншої держави-члена подає в порядку обміну інформацією заяву про застосування пом'якшення. [RT I, 05.07.2025, 1 - jõust. 06.07.2025]

(1) На запит органу з питань конкуренції іншої держави-члена Департамент конкуренції невідкладно повідомляє особі або вручає їй від імені цього органу на умовах і в порядку, передбачених у Законі про адміністративне провадження, такі адресовані особі документи:

1) складені у справі, предметом якої є вчинення забороненого діяння, заперечення та рішення, що застосовує ті самі статті;

2) розпорядження, надане, або рішення, ухвалене при забезпеченні виконання статті 101 або 102 Договору про функціонування Європейського Союзу, яке згідно з правом іншої держави-члена має бути повідомлене адресатові або вручене йому;

3) інший відповідний документ, що застосовує статтю 101 або 102 Договору про функціонування Європейського Союзу, у тому числі документ, який пов'язаний з виконанням рішення про штраф або рішення про примусовий платіж органу з питань конкуренції іншої держави-члена. [RT I, 05.07.2025, 1 - jõust. 06.07.2025]

(1) На запит органу з питань конкуренції іншої держави-члена Департамент конкуренції невідкладно подає від імені цього органу судовому виконавцю для виконання вимогу, що випливає з рішення, яке набрало чинності або підлягає виконанню, згідно зі статтями 13 і 16 директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/1, якщо зазначений орган після вжиття розумних заходів на території своєї держави-члена встановив, що в суб'єкта підприємницької діяльності або об'єднання суб'єктів підприємницької діяльності, до якого застосовано штраф або примусовий платіж, немає в цій іншій державі-члені достатніх коштів для виконання вимоги. В іншому разі Департамент конкуренції може не подавати вимогу, що випливає із зазначеного рішення, для виконання від імені органу з питань конкуренції іншої держави-члена.

(2) Запит, зазначений у частині 1 цього параграфа, разом з копією рішення, зазначеного в тій самій частині, є рішенням суду іноземної держави, що підлягає виконанню в Естонії без визнання, у значенні пункту 5 частини 1 § 2 Кодексу виконавчого провадження, або офіційним документом іноземної держави, що підлягає виконанню в Естонії без визнання, у значенні пункту 5¹ тієї самої частини.

(3) Вимога іншої держави-члена в іноземній валюті, зазначена в частині 1 цього параграфа, перераховується у виконавчому провадженні в євро на підставі денного курсу Європейського центрального банку станом на день ухвалення рішення, зазначеного в тій самій частині.

(4) До давності виконання вимоги, що випливає з рішення іншої держави-члена, зазначеного в частині 1 цього параграфа, застосовується право цієї іншої держави-члена. [RT I, 05.07.2025, 1 - jõust. 06.07.2025]

(1) Запит, зазначений у § 78¹⁶ та в частині 1 § 78¹⁷ цього Закону, має бути поданий разом з копією зазначеного в § 78¹⁶ документа, про повідомлення або вручення якого подано запит, або разом з копією зазначеного в частині 1 § 78¹⁷ рішення, про виконання якого подано запит.

(2) Запит, зазначений у частині 1 цього параграфа, має містити:

1) ім'я (найменування) особи, якій адресовано документ, або боржника, відому адресу, а також інші дані, що дають змогу її ідентифікувати;

2) стислий виклад відповідних фактичних та інших обставин;

3) стислий виклад копії документа, про повідомлення або вручення якого подано запит, або рішення, про виконання якого подано запит;

4) контактні дані Департаменту конкуренції;

5) строк, що випливає з права іншої держави-члена, протягом якого документ має бути повідомлено чи вручено або рішення виконано.

(3) Запит, зазначений у частині 1 § 78¹⁷ цього Закону, має, крім зазначеного в частині 2 цього параграфа, містити також:

1) відомості про рішення, про виконання якого подано запит;

2) дату, коли рішення, про виконання якого подано запит, набрало чинності або стало виконуваним;

3) суму штрафу або примусового платежу;

4) у відповідному випадку — відомості про те, яких розумних зусиль доклав орган з питань конкуренції іншої держави-члена для виконання рішення на території своєї держави-члена.

(4) Запит, зазначений у § 78¹⁶ та в частині 1 § 78¹⁷ цього Закону, має бути естонською мовою. За згодою Департаменту конкуренції запит може бути іншою мовою. За потреби Департамент конкуренції або судовий виконавець може вимагати від органу з питань конкуренції іншої держави-члена, який подав запит, перекладу естонською мовою копії, зазначеної в частині 1 цього параграфа. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1) Департамент конкуренції відмовляє в повідомленні особі про документ, зазначений у § 78¹⁶ цього Закону, або в його врученні на підставі запиту, зазначеного в тому ж параграфі, чи у поданні до виконання рішення, зазначеного в частині 1 § 78¹⁷, на підставі запиту, зазначеного в тій самій частині, якщо:

1) запит не відповідає вимогам, установленим у § 78¹⁸ цього Закону, або

2) повідомлення про документ чи його вручення або виконання рішення явно суперечило б публічному порядку Естонії.

(2) Департамент конкуренції повідомляє орган з питань конкуренції іншої держави-члена про відмову, зазначену в частині 1 цього параграфа. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1) Департамент конкуренції має право вимагати відшкодування розумних витрат, що виникли в ході співпраці, встановленої §§ 78¹⁴–78¹⁶ цього Закону, від органу з питань конкуренції іншої держави-члена, який подав запит про співпрацю, встановлену в зазначених параграфах.

(2) Якщо судовому виконавцеві не вдається виконати виконавчий документ, зазначений у частині 2 § 78¹⁷ цього Закону, він може вимагати сплати витрат на виконання від стягувача. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1) Справа підсудна суду іншої держави-члена, і до неї застосовується право цієї іншої держави-члена, якщо предметом справи є:

1) правомірність документа іншої держави-члена, зазначеного в § 78¹⁶ цього Закону, або рішення іншої держави-члена, зазначеного в частині 1 § 78¹⁷, або

2) відповідність вимогам запиту, зазначеного в частині 1 § 78¹⁷ цього Закону.

(2) Справа підсудна суду Естонії, і до неї застосовується естонське право, якщо предметом справи є:

1) правомірність повідомлення про документ іншої держави-члена, зазначений у § 78¹⁶ цього Закону, або його вручення на території Естонії, або

2) скарга на рішення чи дії судового виконавця у виконавчому провадженні, яке проводиться на території Естонії для виконання рішення іншої держави-члена, зазначеного в частині 1 § 78¹⁷ цього Закону. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1) На тих самих умовах і в тому самому порядку, що й встановлений у цій главі запит про транскордонну співпрацю, поданий Департаменту конкуренції органом з питань конкуренції іншої держави-члена, Департамент конкуренції також може подати запит органу з питань конкуренції іншої держави-члена або, у відповідному випадку, іншому компетентному органу іншої держави-члена, якщо Департамент конкуренції вважає за необхідне досягти в іншій державі-члені того самого результату, якого орган з питань конкуренції іншої держави-члена прагне досягти на території Естонії за допомогою встановленого в цій главі запиту. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

[Вилучено з цього тексту.]

(1) Цей Закон застосовується до всіх угод, узгоджених дій і рішень, що завдають шкоди конкуренції, які є чинними на момент набрання чинності цим Законом і які здійснюються після цього.

(2) Випадки, провадження щодо яких розпочато до набрання чинності цим Законом, розглядаються за законом, що діяв на час початку провадження у справі.

(3) Спеціальним і винятковим правом вважається також наданий підприємцю державою або одиницею місцевого самоврядування до 1 жовтня 1998 року в будь-якій формі та в будь-якому порядку дозвіл, який дає підприємцю змогу перебувати на товарному ринку в переважному становищі порівняно з іншими підприємцями або бути єдиним підприємцем на даному товарному ринку.

(4) Уряд Республіки та міністри приводять постанови, прийняті на підставі Закону про конкуренцію, у відповідність із цим Законом протягом трьох місяців після набрання чинності цим Законом.

(5) Частина 4 § 33 і частина 3 § 49 цього Закону діють до 31 грудня 2011 року. [RT I 2007, 60, 384 - набув чинності 01.01.2008]

(6) Частини 4² і 4³ § 33 цього Закону діють до 31 грудня 2012 року. [RT I, 27.06.2012, 3 - набув чинності 07.07.2012]

(7) Установлене §§ 78⁸–78¹² цього Закону застосовується до цивільної справи, яку прийнято до судового провадження після набрання чинності зазначеними параграфами. [RT I, 26.05.2017, 1 - набув чинності 05.06.2017]

(8) Частини 4, 5 і 9 § 42 цього Закону застосовуються ретроактивно в усіх випадках виявлення незаконно наданої або неправомірно використаної державної допомоги. [RT I, 02.06.2021, 2 - набув чинності 01.07.2021]

(9) Частини 6–8 і 10 § 42 цього Закону застосовуються у випадках виявлення незаконно наданої або неправомірно використаної державної допомоги, якщо державну допомогу надано з 1 липня 2021 року. [RT I, 02.06.2021, 2 - набув чинності 01.07.2021]

(1) З набуттям чинності § 53⁶ цього Закону кримінальне провадження, що триває та предметом якого є злочин, передбачений § 400 Пенітенціарного кодексу, припиняється ухвалою особи, яка веде провадження, а зібрані у кримінальному провадженні докази передаються Департаменту конкуренції для вирішення питання про початок провадження з нагляду за конкуренцією та провадження у справі про проступок. Перебіг строку давності діяння, яке було предметом припиненого кримінального провадження, продовжується у провадженні у справі про проступок.

(2) З набуттям чинності § 53⁶ цього Закону провадження державного нагляду або адміністративного нагляду, що триває щодо можливого порушення у сфері конкуренції, продовжується як провадження з нагляду за конкуренцією згідно з положеннями цього Закону. Департамент конкуренції повідомляє учасників провадження про зміну порядку провадження, роз'яснюючи їм водночас їхні права та обов'язки у провадженні з нагляду за конкуренцією.

(3) Докази, зібрані в інших провадженнях, можуть бути використані у провадженні з нагляду за конкуренцією, якщо використання таких доказів у провадженні з нагляду за конкуренцією є допустимим. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1) Міністерство юстиції та цифрових технологій до 1 червня 2030 року аналізує відповідність провадження з нагляду за конкуренцією його меті та наслідки, пов'язані з його застосуванням, і за потреби подає пропозиції щодо зміни регулювання. [RT I, 05.07.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

[Втратив чинність - RT I 2004, 25, 168 - набр. чинності 01.05.2004]

[Виключено з цього тексту.]

(1) Цей Закон набуває чинності 1 жовтня 2001 року. [RT I 2007, 60, 384 - набув чинності 01.01.2008]

(2) Параграф 49² цього Закону набуває чинності 1 січня 2009 року. [RT I 2007, 60, 384 - набув чинності 01.01.2008]