Закон про охорону дитинства

(1) Цей закон встановлює обов'язки та завдання державних установ і установ органів місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб, публічно-правових і приватно-правових юридичних осіб, а також фізичних осіб щодо забезпечення прав і добробуту дітей, порядок захисту дітей, заборони й обмеження, встановлені для осіб, які працюють з дітьми, принципи поводження з дитиною, принципи поводження з дитиною, яка потребує допомоги, дитиною, яка перебуває в небезпеці, та дитиною, розлученою із сім'єю, державний нагляд за виконанням закону та відповідальність за порушення закону.

(2) При застосуванні принципів забезпечення прав і добробуту дитини та заходів захисту дітей на підставі спеціального закону виходять із вимог, встановлених спеціальним законом, дотримуючись положень глави 2 цього закону. У випадку, не врегульованому спеціальним законом, виходять із положень цього закону.

(3) До адміністративного провадження, встановленого цим законом, застосовуються положення закону про адміністративне провадження з урахуванням особливостей цього закону.

(1) Цей закон встановлюється для формування в суспільстві поведінки та способу життя, що цінують дитину і сприяють її розвитку, для створення середовища, яке підтримує дитину, для ставлення інтересів дитини на перше місце, для покращення якості життя дитини, для підтримки всебічного розвитку дитини та для забезпечення своєчасної і належної допомоги та догляду дитині, яка перебуває в умовах, що загрожують її здоров'ю та добробуту, відповідно до Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини та факультативних протоколів до неї (далі — конвенція), а також Хартії основних прав Європейського Союзу та інших відповідних правових актів.

(1) Положення цього закону застосовуються до державних установ і установ органів місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб, публічно-правових і приватно-правових юридичних осіб, а також фізичних осіб, які у своїй діяльності стикаються з дітьми та захистом дітей.

(2) Цей закон вважає дитиною кожну особу віком до 18 років. Якщо вік особи невідомий і є підстави вважати, що їй менше 18 років, особу розглядають як дитину, доки не буде доведено протилежне.

(1) Добробут дитини — це стан, що підтримує розвиток дитини, у якому задоволені фізичні, пов'язані зі здоров'ям, психологічні, емоційні, соціальні, когнітивні, освітні та економічні потреби дитини.

(1) При забезпеченні прав і добробуту дитини слід виходити з таких закріплених у конвенції принципів:

1) кожна дитина має природжене право на життя, виживання та розвиток;

2) кожна дитина має право на рівне поводження без будь-якої дискримінації;

3) у всіх діях, що стосуються дітей, на перше місце слід ставити інтереси дитини;

4) кожна дитина має право на самостійне формування позиції з усіх питань, що її стосуються, та право висловлювати свої погляди.

(1) Для забезпечення прав і добробуту дитини слід запобігати ризикам, що загрожують добробуту та розвитку дитини. Запобігання охоплює якомога раннє помічання ситуацій і подій, що загрожують дитині, та реагування на них, зокрема виявлення проблем розвитку та поведінки дитини, проблем у середовищі зростання і жорстокого поводження, а також посилення захисних чинників, що сприяють добробуту та розвитку дитини.

(2) Державні установи та установи органів місцевого самоврядування повинні відповідно до можливостей розробляти заходи для запобігання потребі дитини в допомозі та для зменшення наявних проблем. Заходи повинні виходити з потреб дитини, підтримувати стосунки дитини з особами, які її виховують, та їхню соціальну спроможність, а також бути доступними, своєчасними, результативними та мати тривалий позитивний вплив.

(1) Природним середовищем розвитку та зростання дитини є сім'я. Первинна відповідальність за забезпечення прав і добробуту дитини лежить на батьках або особі, яка виховує дитину.

(2) Державні установи та установи органів місцевого самоврядування і їхні посадові особи, а також публічно-правові та приватно-правові юридичні особи повинні відповідно до своєї компетенції підтримувати батьків або особу, яка виховує дитину, у забезпеченні прав і добробуту дитини.

(1) Для забезпечення прав і добробуту дитини державні установи та установи органів місцевого самоврядування і їхні посадові особи, а також публічно-правові та приватно-правові юридичні особи повинні здійснювати між собою міжгалузеву співпрацю при плануванні, фінансуванні та реалізації всіх заходів, спрямованих на дітей, залучаючи до цього дітей, батьків, осіб, які виховують дітей, заінтересовані групи та громадськість.

(2) На підставі міжнародного договору, правового акта Європейського Союзу чи іншого правового акта державні установи та установи органів місцевого самоврядування і їхні посадові особи, а також публічно-правові та приватно-правові юридичні особи повинні для забезпечення прав і добробуту дитини здійснювати співпрацю та за потреби залучати компетентний орган іншої держави або уповноважену на це особу.

(1) Державні установи та установи органів місцевого самоврядування і їхні посадові особи, а також публічно-правові та приватно-правові юридичні особи повинні забезпечувати інформування населення про заходи захисту дітей, приділяючи особливу увагу оприлюдненню інформації, необхідної для надання допомоги дитині, яка потребує допомоги або перебуває в небезпеці.

(1) Захист дітей — це сукупність дій, допомог, послуг та іншої допомоги (далі разом — заходи), що дотримуються встановлених у цьому законі принципів для забезпечення прав і добробуту дитини.

(1) Захист дітей організовують Уряд Республіки, рада з питань запобігання, Міністерство соціальних справ, Департамент соціального страхування та одиниці місцевого самоврядування на підставі завдань, установлених цим законом. [RT I, 06.08.2022, 6 - набув чинності 16.08.2022]

(1) Завданням Уряду Республіки в організації захисту дітей є розроблення та затвердження проєктів відповідних правових актів і державних стратегій, а також забезпечення сталого фінансування.

[RT I, 06.08.2022, 6 - набув чинності 16.08.2022]

(1) Рада з превенції є урядовою комісією, завданнями якої в організації політики захисту дітей є:

1) визначення стратегічних цілей і пріоритетів та координація міжгалузевих дій;

2) подання Уряду Республіки та іншим відповідним інституціям пропозицій щодо забезпечення добробуту дитини та захисту прав дитини;

3) розгляд наданих Комітетом ООН з прав дитини рекомендацій щодо конкретної країни та координація пов'язаних із цим дій.

(2) Склад, керівництво та порядок роботи Ради з превенції встановлює Уряд Республіки постановою. [RT I, 06.08.2022, 6 - набув чинності 16.08.2022]

(1) Завданнями Міністерства соціальних справ в організації захисту дітей є:

1) розроблення політики захисту дітей та координація її впровадження;

2) подання Уряду Республіки звітів про становище дітей та сімей;

3) державна координація захисту дітей та нагляду за ним;

4) участь у формуванні міжнародної політики захисту дітей та у співпраці;

5) організація проведення досліджень та аналізів у сфері захисту дітей, а також планування та розвиток заходів захисту дітей;

6) розроблення настанов, практичних вказівок та інших інформаційних матеріалів для захисту прав дитини та забезпечення її добробуту, а також інформування про них громадськості.

7) [Втратив чинність – RT I, 31.12.2024, 3 - набув чинності 01.01.2025]

(2) [Втратив чинність – RT I, 31.12.2024, 3 - набув чинності 01.01.2025]

(3) Виконання завдань, зазначених у пунктах 5 і 6 частини 1 цього параграфа, може бути передане приватноправовій особі на підставі адміністративного договору. [RT I, 31.12.2024, 3 - набув чинності 01.01.2025]

(1) Завданнями Департаменту соціального страхування в організації захисту дітей є реалізація державної політики захисту дітей, впровадження державних стратегій та координація міжгалузевої співпраці й превенції у сфері захисту дітей.

(2) Департамент соціального страхування на підставі клопотання одиниці місцевого самоврядування застосовує такі державні заходи підтримки дітей і сімей:

1) консультування одиниці місцевого самоврядування щодо складання планів розвитку, що підтримують добробут дитини;

2) посередництво в передачі одиниці місцевого самоврядування міжнародних окремих випадків захисту дітей та консультування одиниці місцевого самоврядування з цих питань;

3) надання допомоги одиниці місцевого самоврядування у вирішенні випадків захисту дітей;

4) підтримка одиниці місцевого самоврядування у пошуку відповідних для дитини або сім'ї заходів серед наявних державних заходів.

(3) Департамент соціального страхування застосовує такі державні заходи підтримки дітей і сімей:

1) організація внутрішньодержавного та міжнародного усиновлення, а також обслуговування комісії з міжнародного усиновлення; [RT I, 21.12.2016, 2 - набув чинності 01.01.2017]

1¹) пошук прийомних сімей, оцінювання їхньої придатності та здійснення дій, пов'язаних із підготовкою прийомних сімей; [RT I, 31.12.2024, 3 - набув чинності 10.01.2025]

2) збирання статистики у сфері захисту дітей;

3) цілодобове консультування державних установ та установ одиниць місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, а також юридичних і фізичних осіб для надання допомоги дитині, яка потребує допомоги або перебуває в небезпеці; [RT I, 31.12.2024, 3 - набув чинності 10.01.2025]

4) організація інформаційної діяльності у сфері захисту дітей;

4¹) організація підвищення кваліфікації працівників із захисту дітей; [RT I, 31.12.2024, 3 - набув чинності 01.01.2025]

4²) розвиток батьківських навичок, організація пов'язаних із цим курсів підвищення кваліфікації та превентивних заходів; [RT I, 31.12.2024, 3 - набув чинності 01.01.2025]

5) [Втратив чинність – RT I, 31.12.2024, 3 - набув чинності 01.01.2025]

6) утримання телефону допомоги дітям 116 111 та приймання інформації, що надійшла на службу допомоги дітям через нього чи в інший спосіб, з'ясування потреби дитини в допомозі та тимчасове відокремлення дитини, яка перебуває в небезпеці, від сім'ї на підставі § 33 цього закону; [RT I, 31.12.2024, 3 - набув чинності 10.01.2025]

6¹) надання заходів, передбачених § 29¹ цього закону, для допомоги дитині, яка зазнала сексуального насильства, та дитині, яка поводиться сексуально насильницьким чином; [RT I, 28.04.2022, 1 - набув чинності 08.05.2022]

7) здійснення державного та адміністративного нагляду на підставах, установлених цим законом.

(3¹) Умови та порядок підвищення кваліфікації працівників із захисту дітей, зазначеного в пункті 4¹ частини 3 цього параграфа, встановлює відповідальний за галузь міністр постановою. [RT I, 31.12.2024, 3 - набув чинності 01.01.2025] ↗

(4) Виконання завдань, перелічених у пункті 4 частини 3 цього параграфа, може бути передане приватноправовій особі на підставі адміністративного договору. [RT I, 31.12.2024, 3 - набув чинності 01.01.2025]

(5) Департамент соціального страхування як центральний орган виконує завдання, передбачені в пунктах a, b, f і g статті 79 та у статтях 80 і 82 регламенту Ради (ЄС) 2019/1111 про юрисдикцію, визнання та виконання рішень у шлюбних справах і справах, пов'язаних із батьківською відповідальністю, а також про міжнародне викрадення дітей (нова редакція) (ELT L 178, 02.07.2019, с. 1–115). [RT I, 10.11.2022, 1 - набув чинності 20.11.2022]

[Втратив чинність - RT I, 28.11.2017, 2 - набр. чинності 01.01.2018]

(1) Завданнями одиниці місцевого самоврядування в організації захисту дітей є:

1) дотримання у плані розвитку місцевого самоврядування принципів, що забезпечують права та добробут дитини;

2) розроблення програм і проєктів, що забезпечують права та добробут дитини, та їх впровадження на своїй адміністративній території для запобігання ризикам, що загрожують дитині, та їх зменшення;

3) невідкладне оцінювання потреби дитини в допомозі при отриманні відомостей про дитину, яка потребує допомоги, та надання заходів для допомоги дитині;

4) надання заходів дитині, відокремленій від сім'ї, та її сім'ї;

5) організація службового нагляду за внутрішнім оцінюванням дитячих установ, що перебувають у віданні одиниці місцевого самоврядування;

6) збирання необхідної інформації про становище та потреби дітей і сімей на своїй адміністративній території для створення середовища, що підтримує розвиток дитини, та для покращення спроможності дітей, сімей із дітьми й осіб, які виховують дітей;

7) здійснення державного нагляду на підставах, установлених цим законом.

(2) Одиниця місцевого самоврядування має створити умови для виконання роботи із захисту дітей з метою забезпечення виконання завдань, перелічених у частині 1 цього параграфа. За потреби при одиниці місцевого самоврядування як дорадчий орган утворюється комісія у справах дітей і сімей.

(1) Працівник із захисту дітей — це посадова особа Департаменту соціального страхування або одиниці місцевого самоврядування, яка виконує покладені на неї цим законом або іншим правовим актом завдання із забезпечення прав і добробуту дитини. [RT I, 28.11.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018]

(2) Особа, яка працює з дитиною, — це особа, яка безпосередньо контактує з дитиною в роботі чи професійній діяльності, а також особа, яка безпосередньо контактує з дитиною у волонтерській діяльності, під час проходження альтернативної служби, участі в послугах ринку праці або як практикант.

(1) Працівник із захисту дітей повинен мати фахову підготовку та вищу освіту.

(2) Працівник із захисту дітей повинен не пізніше ніж через два роки від початку служби на посаді працівника із захисту дітей здобути професію соціального працівника зі спеціалізацією із захисту дітей.

(3) Відповідність професійної кваліфікації, здобутої в іноземній державі, вимогам цього закону вирішує Департамент соціального страхування на підставі закону про визнання іноземних професійних кваліфікацій, враховуючи особливості, що випливають із цього закону. [RT I, 06.12.2014, 1 - набув чинності 01.01.2020]

(1) Як працівник із захисту дітей та особа, яка працює з дитиною, не може діяти особа, яку було покарано або до якої застосовано примусове лікування за злочин, передбачений §-ами 89–93, 95–112, 113, 114, 116, 118¹, 133–133³, 141–145¹, 175–179 або 187 пенітенціарного кодексу, дані про покарання за який не видалено з реєстру покарань згідно із законом про реєстр покарань або дані про покарання за який видалено з реєстру покарань і внесено до архіву реєстру покарань. [RT I, 06.08.2022, 4 - набув чинності 01.10.2022]

(1¹) Обмеження, встановлене частиною 1 цього параграфа, застосовується також до особи, яку було покарано до набуття чинності пенітенціарним кодексом за діяння, кваліфіковані за §§ 100–102, 115–117, частиною 2 § 118, §§ 200, 200³, 202, 202², 202⁴ або пунктом 1 чи 2 частини 3 § 202⁶ кримінального кодексу, а також до особи, яку було покарано за рівнозначні злочини, вчинені в іноземній державі. [RT I, 06.08.2022, 4 - набув чинності 01.10.2022]

(2) Як працівник із захисту дітей та особа, яка працює з дитиною, не може діяти особа, яку було покарано або до якої застосовано примусове лікування за правопорушення, передбачене §-ами 118, 119¹, 121, 122, 125, пунктом 2 частини 2 § 134, § 135, частиною 2 § 136, пунктом 2 частини 2 § 138¹, частиною 2 § 140, §-ами 153¹, 171–174, 180–182, 182¹, 185, пунктом 2 частини 2 § 195, §-ами 200, 214, частиною 3 § 215, §§ 237–237³, 244, 246, пунктом 3 частини 3 § 251, § 263, пунктом 2 частини 2 § 266, §§ 274, 290¹, 291, 302, 303, 312, 322, 323, частиною 3 § 327, §§ 403–405 або 435 пенітенціарного кодексу, дані про покарання за яке не видалено з реєстру покарань згідно із законом про реєстр покарань. [RT I, 06.08.2022, 4 - набув чинності 01.10.2022]

(3) Особа, яка надає можливість працювати з дитиною, або особа, яка видає відповідний дозвіл на діяльність, зобов'язана перевіряти дотримання обмежень, встановлених частинами 1–2 цього параграфа, при прийнятті особи на роботу або видачі дозволу на діяльність. Особа, яка надає можливість працювати з дитиною, зобов'язана перевіряти відповідність особи, яка працює з дитиною, частинам 1–2 цього параграфа щонайменше раз на 12 місяців, якщо повідомлення про зміну даних про покарання особи не передається автоматично. У випадку юридичної особи організувати виконання вимог, встановлених цією частиною, зобов'язаний законний представник юридичної особи, який може делегувати цей обов'язок далі. Якщо організацію виконання вимог законним представником юридичної особи делеговано далі, за організацію виконання вимог відповідає особа, якій цей обов'язок делеговано. [RT I, 06.08.2022, 4 - набув чинності 01.10.2022 ; відлік строку регулярної перевірки відповідності особи, яка працює з дитиною, вимогам цього закону обчислюється з 1 січня 2023 року.]

(4) Особа, яку було покарано на підставі частини 2 § 118 або § 202 кримінального кодексу чи на підставі §§ 175, 175¹, 178 або 179 пенітенціарного кодексу, може подати до Департаменту соціального страхування заяву про перегляд обмеження на роботу з дитиною, якщо діяння, що є підставою обмеження, не є караним згідно з чинним правом або перенесено до складу іншого правопорушення. [RT I, 31.12.2024, 3 - набув чинності 10.01.2025]

(5) У заяві, зазначеній у частині 4 цього параграфа, наводяться обґрунтування щодо підстави та необхідності перегляду обмеження, а до заяви додається копія обвинувального вироку суду, що набув законної сили щодо особи. [RT I, 31.12.2024, 3 - набув чинності 10.01.2025]

(6) Департамент соціального страхування вирішує заяву протягом 60 днів та визнає чинне для особи обмеження на роботу з дитиною таким, що втратило чинність, якщо на підставі права, чинного на момент подання заяви:

1) діяння, вчинене згідно з вироком суду, не є караним;

2) діяння, вчинене згідно з вироком суду, не є караним як правопорушення, зазначене в частинах 1 і 2 цього параграфа, або

3) діяння, вчинене згідно з вироком суду, було б караним як правопорушення, зазначене в частині 2 цього параграфа, і дані про покарання особи видалено з реєстру покарань та внесено до архіву реєстру покарань. [RT I, 31.12.2024, 3 - набув чинності 10.01.2025]

(7) Департамент соціального страхування може залучити до провадження з вирішення заяви Міністерство юстиції та цифрового розвитку для надання висновку щодо караності діяння, вчиненого заявником, відповідно до пунктів 1–3 частини 6 цього параграфа. [RT I, 31.12.2024, 3 - набув чинності 10.01.2025]

(8) Департамент соціального страхування передає рішення про визнання обмеження на роботу з дитиною таким, що втратило чинність, уповноваженому обробнику реєстру покарань, який видаляє дані про покарання особи з відповіді на запит, що здійснюється на підставі пункту 9 частини 1 § 20 закону про реєстр покарань. [RT I, 31.12.2024, 3 - набув чинності 10.01.2025]

(1) При ухваленні всіх рішень, що впливають на дитину, при відмові від їх ухвалення, а також при виборі між різними варіантами під час планування рішення (далі разом — ухвалення рішень) необхідно з'ясувати інтереси дитини та виходити при ухваленні рішення з них як з першочергового міркування.

(2) Для з'ясування інтересів дитини необхідно:

1) з'ясувати всі відповідні обставини, пов'язані зі становищем та особою дитини, а також іншу інформацію, необхідну для оцінки впливу рішення на права та добробут дитини;

2) роз'яснити дитині зміст та причини запланованого рішення, вислухати дитину у спосіб, що відповідає її віку та рівню розвитку, а також, виходячи з віку та рівня розвитку дитини, врахувати її думку як одну з обставин при з'ясуванні інтересів;

3) оцінюючи всі відповідні обставини в сукупності, сформувати обґрунтовану позицію щодо інтересів дитини у зв'язку із запланованим рішенням.

(3) Якщо інтереси дитини відрізняються від думки дитини або з іншої причини ухвалюється рішення, що не збігається з думкою дитини, необхідно роз'яснити дитині причини неврахування її думки.

(1) Особою, яка виховує дитину, є батько чи мати дитини або особа, яка фактично виховує дитину.

(2) При піклуванні про дитину та її вихованні особа, яка виховує дитину, та особа, яка працює з дитиною, з урахуванням віку та рівня розвитку дитини повинні:

1) обговорювати з дитиною питання догляду та виховання, враховуючи зростання здібностей і потреб дитини діяти самостійно та відповідально;

2) наставляти та спрямовувати дитину діяти самостійно;

3) роз'яснювати дитині, як берегти своє здоров'я та розвиватися, а також як зменшувати ризики та запобігати небезпеці.

(3) Особа, яка виховує дитину, та особа, яка працює з дитиною, зобов'язані при виявленні потреби дитини в допомозі шукати допомогу та за необхідності співпрацювати з працівником із захисту дітей або іншими особами, які працюють з дитиною.

(4) При виявленні потреби дитини в допомозі або отриманні повідомлення про це особа, яка працює з дитиною, повинна невідкладно повідомити про це особу, яка виховує дитину.

(1) Неповнолітньому віком до 16 років заборонено перебувати без супроводу дорослого в громадському місці з 23.00 до 6.00. З 1 червня до 31 серпня неповнолітньому віком до 16 років заборонено перебувати без супроводу дорослого в громадському місці з 24.00 до 5.00.

(2) Одиниця місцевого самоврядування має право тимчасово скорочувати нічне обмеження пересування, встановлене цим параграфом.

(1) Залишення дитини без нагляду, психічне, емоційне, тілесне та сексуальне жорстоке поводження з дитиною, зокрема приниження, залякування та тілесне покарання дитини, а також покарання дитини будь-яким іншим способом, що загрожує її психічному, емоційному або фізичному здоров'ю, заборонені.

(2) З метою запобігання жорстокому поводженню з дитиною законний представник дитини на підставі закону про реєстр покарань має право отримувати інформацію про судимість іншої особи.

(3) Не є жорстоким поводженням з дитиною у розумінні цього закону, якщо поведінка дитини становить пряму та безпосередню небезпеку для життя чи здоров'я самої дитини або інших осіб і цю небезпеку неможливо усунути, зокрема шляхом бесіди, переконування чи усного заспокоєння, і внаслідок цього особа, яка виховує дитину, особа, яка працює з дитиною, та працівник із захисту дітей для стримування дитини змушені застосувати фізичну силу в мірі, що не завдає дитині тілесних, психічних чи емоційних ушкоджень та якомога менше обмежує права і свободи дитини.

(4) Фізичну силу у розумінні цього закону дозволено застосовувати лише для обмеження пересування або рухів дитини в мірі, що є пропорційною та найменш необхідною для відвернення небезпеки, що їй загрожує або походить від неї. Застосовувати фізичну силу з метою покарання не дозволено.

(1) Виготовлення, демонстрація та розповсюдження серед дітей друкованих видань, фільмів, аудіо- та відеозаписів і предметів, що підбурюють до жорстокості та насильства, заборонені.

(2) Виготовлення, демонстрація та розповсюдження серед дітей предметів, друкованих видань і фільмів порнографічного змісту заборонені.

(1) Дитина, яка потребує допомоги, — це дитина, добробут якої перебуває під загрозою або щодо якої виникла підозра у жорстокому поводженні, залишенні без нагляду чи іншій ситуації, що порушує права дитини, а також дитина, поведінка якої загрожує її власному добробуту або добробуту інших осіб.

(1) Обов'язок повідомляти про дитину, яка потребує допомоги, мають усі особи, які володіють інформацією про дитину, яка потребує допомоги.

(2) Про дитину, яка потребує допомоги, необхідно невідкладно повідомити одиницю місцевого самоврядування або телефон допомоги дітям 116 111.

(3) Установа або посадова особа, яка прийняла повідомлення про дитину, яка потребує допомоги, за винятком одиниці місцевого самоврядування за місцем проживання дитини, внесеним до реєстру народонаселення, або її працівника із захисту дітей, зобов'язана невідкладно передати повідомлення одиниці місцевого самоврядування за місцем проживання дитини, внесеним до реєстру народонаселення.

(4) Якщо одиниця місцевого самоврядування за місцем проживання дитини, внесеним до реєстру народонаселення, невідома або її неможливо з'ясувати, повідомлення про дитину, яка потребує допомоги, необхідно невідкладно передати тій одиниці місцевого самоврядування, де перебуває дитина.

(5) Особу, яка повідомила про дитину, яка потребує допомоги, і сам факт повідомлення не розголошуються, за винятком провадження у справі про правопорушення. Особа, яка повідомляє про дитину, яка потребує допомоги, з метою захисту себе або своєї сім'ї має право не розкривати про себе дані під час повідомлення.

(1) Вихователь або спеціаліст підтримки у сфері дошкільної, основної, середньої, професійної та позашкільної освіти й догляду за дітьми, няня, яка працює у сфері догляду за дітьми, працівник закладу опіки над дітьми, працівник у роботі з молоддю або тренер, який працює з дитиною, керівник гуртка за інтересами, працівник охорони здоров'я, поліцейський або працівник із допомоги потерпілим повідомляє про помічену під час роботи чи професійної діяльності дитину, яка потребує допомоги, згідно з § 27 цього закону, передаючи в найменшому необхідному обсязі відомі йому дані, зазначені в частинах 3 і 4 § 34². Повідомити можна також через визначену в установі для цього контактну особу.

(2) Працівник із захисту дітей може надати особі, яка повідомила про дитину, яка потребує допомоги, на підставі частини 1 цього параграфа інформацію про початок провадження у справі, якщо це необхідно для підтримки добробуту дитини. [RT I, 31.12.2024, 3 - jõust. 01.01.2025]

[RT I, 31.12.2024, 3 - набув чинності 01.01.2025 - номер параграфа 27¹ змінено на 27²]

(1) Одиниця місцевого самоврядування за внесеним до реєстру населення місцем проживання дитини має право з метою виявлення дитини, яка потребує допомоги, обробляти в реєстрі даних соціальних послуг і допомоги дані таких дітей:

1) діти, щодо яких до Департаменту соціального страхування подано заяву про встановлення ступеня тяжкості інвалідності або щодо яких Департаменту соціального страхування на підставі частини 4 цього параграфа передано дані для встановлення ступеня тяжкості інвалідності відповідно до Закону про соціальні допомоги особам з інвалідністю;

2) діти, які мають зумовлену станом здоров'я постійну потребу в підтримці, встановлену на підставі частини 2 § 2⁶ Закону про соціальні допомоги особам з інвалідністю, дані про яку внесено до інформаційної системи охорони здоров'я.

(2) Щодо дітей, зазначених у пункті 1 частини 1 цього параграфа, одиниця місцевого самоврядування обробляє такі персональні дані:

1) загальні дані дитини;

2) інформація про встановлення або невстановлення ступеня тяжкості інвалідності;

3) інформація про призначення дитині з рідкісним захворюванням соціальної допомоги для дитини з інвалідністю;

4) у разі встановлення ступеня тяжкості інвалідності — ступінь тяжкості інвалідності, тривалість та відхилення функції;

5) ім'я та особовий код батька або опікуна чи реєстровий код юридичної особи та контактні дані;

6) місце проживання батька або опікуна за реєстром населення та місце перебування;

7) дата смерті дитини.

(3) Щодо дітей, зазначених у пункті 2 частини 1 цього параграфа, одиниця місцевого самоврядування обробляє такі персональні дані:

1) загальні дані дитини;

2) ім'я та особовий код батька або опікуна чи реєстровий код юридичної особи та контактні дані;

3) місце проживання батька або опікуна за реєстром населення та місце перебування;

4) дата смерті дитини.

(4) Одиниця місцевого самоврядування за згодою батька або опікуна передає дані про дитину, зазначену в пункті 2 частини 1 цього параграфа, Департаменту соціального страхування для встановлення ступеня тяжкості інвалідності. [RT I, 31.12.2024, 3 - набув чинності 01.01.2025]

(1) Перед застосуванням до дитини, яка потребує допомоги, придатного заходу необхідно оцінити потребу дитини в допомозі. Потребу дитини в допомозі оцінює працівник із захисту дітей або особа, яка працює з дитиною, за винятком особи, яка безпосередньо контактує з дитиною під час волонтерської діяльності, проходження альтернативної служби, участі в послугах ринку праці чи як практикант, залучаючи для цього за потреби відповідного спеціаліста.

(2) Оцінюючи потребу дитини в допомозі, працівник із захисту дітей або особа, яка працює з дитиною, повинні надати оцінку:

1) фізичному, медичному, психологічному, емоційному, соціальному, когнітивному, освітньому та економічному стану дитини;

2) батьківським навичкам особи, яка виховує дитину.

(3) Працівник із захисту дітей або особа, яка працює з дитиною, повинні залучити до оцінювання потреби дитини в допомозі дитину та особу, яка виховує дитину, або дитячий заклад, де перебуває дитина.

(1) Надання допомоги дитині, яка потребує допомоги, — це застосування заходу підтримки добробуту дитини у спосіб, що покращує відносини між дитиною та особою, яка її виховує.

(2) Під час надання допомоги слід застосовувати мережеву роботу, дотримуючись принципів кейс-менеджменту в порядку, встановленому Законом про соціальне забезпечення.

(3) Одиниця місцевого самоврядування протягом десяти днів з моменту, коли їй стало відомо про дитину, яка потребує допомоги, повинна прийняти рішення про початок чи відмову в початку кейс-менеджменту або про передачу справи компетентній посадовій особі.

(3¹) Якщо одиниці місцевого самоврядування стає відомо про дитину, яку виховує особа, що є повнолітньою жертвою домашнього насильства в небезпеці в розумінні частини 2 § 9 Закону про допомогу жертвам, одиниця місцевого самоврядування повинна розпочати кейс-менеджмент для надання допомоги дитині та співпрацювати з Департаментом соціального страхування та іншими установами, які допомагають повнолітній жертві. [RT I, 06.01.2023, 1 - набув чинності 01.04.2023]

(4) Кейс-менеджмент можна не розпочинати лише у випадку, якщо потребу дитини в допомозі можна задовольнити одноразовим заходом.

(5) Одиниця місцевого самоврядування під час оцінювання потреби дитини в допомозі та надання допомоги повинна з'ясувати й задокументувати думку дитини та додати її до обов'язкового плану ведення справи, пов'язаного з дитиною, якщо спеціальний закон не встановлює інакше.

(1) Одиниця місцевого самоврядування, дізнавшись про дитину, яка потребує допомоги, негайно повідомляє Департамент соціального страхування, якщо дитина:

1) зазнала сексуального насильства або є така підозра;

2) є підозрюваною чи особою, щодо якої ведеться провадження у сексуальному злочині, або сексуальна поведінка дитини загрожує добробуту інших осіб чи її самої.

(2) Департамент соціального страхування приступає до виконання завдань, встановлених цим параграфом, також на підставі звернення іншої установи чи особи або інформації, що надійшла на телефон допомоги дітям. У такому разі Департамент соціального страхування повідомляє про це відповідальну за кейс-менеджмент дитини одиницю місцевого самоврядування, у разі кримінального провадження враховуючи встановлене в § 214 Кримінально-процесуального кодексу щодо розголошення даних досудового провадження.

(3) Для підтримки добробуту дитини, зазначеної в частині 1 цього параграфа, Департамент соціального страхування:

1) пропонує доброзичливе до дитини середовище для проведення щодо дитини заходів захисту дітей та провадження у справі про злочин, а також для надання послуг, що підтримують відновлення дитини;

2) за потреби вислуховує дитину для виявлення насильства та здійснює відеозапис вислуховування для використання як доказу в провадженні у справі про злочин;

3) оцінює потребу дитини в допомозі, зумовлену насильством або пов'язану з насильницькою поведінкою, а також ризики, пов'язані з насильницькою поведінкою дитини, залучаючи для цього за потреби відповідного спеціаліста;

4) підтримує та консультує дитину і її близьких;

5) відстежує результативність заходів, застосованих для допомоги дитині.

(4) Відеозапис вислуховування дитини, зазначений у пункті 2 частини 3 цього параграфа, Департамент соціального страхування зберігає до шести місяців з дати відеозапису. Умови та порядок зберігання й видачі запису встановлюються постановою, ухваленою на підставі частини 5 цього параграфа. ↗

(5) Точніші умови та порядок виконання завдань, зазначених у частині 3 цього параграфа, встановлює міністр, відповідальний за галузь, постановою. [RT I, 28.04.2022, 1 - набув чинності 08.05.2022] ↗

(1) Дитина, яка перебуває в небезпеці, — це дитина, яка перебуває в ситуації, що загрожує її життю чи здоров'ю, а також дитина, поведінка якої загрожує життю чи здоров'ю її самої або інших осіб.

(1) Обов'язок повідомити про дитину, яка перебуває в небезпеці, мають усі особи, які володіють інформацією про дитину, що перебуває в небезпеці.

(2) Про дитину, яка перебуває в небезпеці, слід негайно повідомити за номером екстреної допомоги 112.

(1) Дитині, яка перебуває в небезпеці, слід негайно надати допомогу та усунути ситуацію, що поставила під загрозу її життя або здоров'я. За потреби дитину, яка перебуває в небезпеці, можна перемістити в безпечні умови до моменту минання небезпеки, не запитуючи на це згоди особи, яка здійснює право опіки над дитиною.

(2) Якщо потрапляння дитини в небезпеку не було спричинене діями або бездіяльністю особи, яка здійснює право опіки над дитиною, або пов'язана з нею небезпека минула, дитину, яка перебуває в небезпеці, передають особі, яка здійснює право опіки над дитиною.

(3) Дитину, яка перебуває в небезпеці, переміщує в безпечні умови працівник із захисту дітей одиниці місцевого самоврядування за місцем перебування дитини або поліція на підставі, встановленій пунктом 8 частини 1 § 46 закону про охорону правопорядку.

(4) Дитину, яка перебуває в небезпеці, розміщують у безпечних умовах у соціальній, медичній чи освітній установі або в особи, що надає для цього придатну послугу (далі — надавач послуги), або в безпечної для дитини особи, залежно від ситуації та потреб дитини.

(5) Якщо дитину, яка перебуває в небезпеці, неможливо передати особі, яка здійснює право опіки над дитиною, дитину можна тимчасово розмістити в надавача послуги для отримання придатної послуги або в безпечної для дитини особи в таких випадках:

1) за згодою особи, яка здійснює право опіки над дитиною;

2) за рішенням працівника із захисту дітей одиниці місцевого самоврядування, якщо особа, яка здійснює право опіки над дитиною, недоступна, або

3) за рішенням працівника із захисту дітей Департаменту соціального страхування, якщо особа, яка здійснює право опіки над дитиною, недоступна.

(1) Одиниця місцевого самоврядування або Департамент соціального страхування може відокремити дитину від сім'ї та за потреби встановити порядок спілкування дитини й батьків до винесення судового рішення про обмеження права опіки, якщо залишення дитини в сім'ї або спілкування між батьками та дитиною загрожує здоров'ю чи життю дитини. Одиниця місцевого самоврядування або Департамент соціального страхування ухвалює рішення про тимчасове відокремлення від сім'ї дитини, яка перебуває в небезпеці, у таких випадках:

1) потрапляння дитини в небезпеку спричинила особа, яка здійснює право опіки над дитиною, своїми діями або бездіяльністю;

2) особа, яка здійснює право опіки над дитиною, відмовляється від тимчасового розміщення дитини в надавача послуги для отримання придатної послуги.

(2) Рішенням, зазначеним у частині 1 цього параграфа, дитину, яка перебуває в небезпеці, відокремлюють від сім'ї та визначають місце її перебування, а за потреби — порядок спілкування дитини й батьків на строк до 72 годин з моменту відокремлення дитини від сім'ї.

(2¹) Резолютивна частина рішення, зазначеного в частині 1 цього параграфа, надсилається також надавачу послуги або іншій особі, у якої тимчасово розміщується відокремлена від сім'ї дитина. [RT I, 31.12.2024, 3 - jõust. 10.01.2025]

(3) Одиниця місцевого самоврядування або Департамент соціального страхування має оцінити ситуацію та потребу дитини в допомозі й, зважаючи на строк, встановлений частиною 2 цього параграфа, звернутися до суду для обмеження права опіки, а за потреби — і права спілкування, на підставах, встановлених законом про сім'ю.

(3¹) Особа або установа, яка володіє інформацією та даними, потрібними для оцінювання ситуації та потреби в допомозі дитини, що перебуває в небезпеці, або для ухвалення рішення, зазначеного в частині 1 цього параграфа, негайно відповідає на вимогу працівника із захисту дітей надати відповідну інформацію та дані. [RT I, 31.12.2024, 3 - jõust. 10.01.2025]

(4) Якщо дитина, яка перебуває в небезпеці, приходить сама або в інший спосіб потрапляє до надавача послуги, надавач послуги має негайно клопотати про рішення, зазначене в частині 1 цього параграфа, щодо тимчасового відокремлення дитини від сім'ї, якщо йому стало відомо або він має підстави вважати, що особа, яка здійснює право опіки над дитиною, спричинила потрапляння дитини в небезпеку.

(1) Одиниця місцевого самоврядування при виборі опікуна для відокремленої від сім'ї дитини, наданні згоди на всиновлення, оцінюванні придатності прийомної сім'ї та розміщенні дитини на заміщувальний догляд має виходити з безперервності виховання дитини, враховуючи етнічне, релігійне, культурне та мовне походження дитини.

(2) Працівник із захисту дітей одиниці місцевого самоврядування у співпраці з особою, яка виховує дитину, або дитячою установою, де перебуває відокремлена від сім'ї дитина, зобов'язаний надавати дитині інформацію про її походження, причини відокремлення від сім'ї та подальші питання догляду, що її стосуються, а за можливості — зберігати й підтримувати стосунки між дитиною, яка перебуває поза сім'єю, та її сім'єю.

(3) Розлучення сестер і братів після відокремлення від сім'ї може бути лише крайнім заходом у ситуації, коли їхнє спільне перебування істотно загрожує їхньому благополуччю або правам.

(4) Працівник із захисту дітей одиниці місцевого самоврядування складає для відокремленої від сім'ї дитини план ведення випадку, зазначений у цьому законі, та забезпечує його періодичний перегляд, а за потреби — зміну у співпраці з дитиною та особою, яка виховує дитину.

(1) Департамент соціального страхування розглядає на підставі регламенту Ради (ЄС) 2019/1111 клопотання, пов'язані з розміщенням дитини з іншої держави — члена Європейського Союзу (далі — держава-член) в Естонії.

(2) Перелік даних клопотання про розміщення дитини встановлює міністр, відповідальний за відповідну сферу, своїм розпорядженням.

(3) Одиниця місцевого самоврядування та компетентні установи зобов'язані на вимогу Департаменту соціального страхування збирати й надавати інформацію, пов'язану з провадженням щодо розміщення дитини з іншої держави-члена в Естонії.

(4) У разі проваджень щодо встановлення опіки в іншій державі-члені Департамент соціального страхування при розміщенні дитини в Естонії перевіряє відповідність можливого опікуна вимогам до опікуна, встановленим законом про сім'ю.

(5) У разі іншого провадження, пов'язаного з розміщенням дитини в Естонії, Департамент соціального страхування перевіряє, чи відповідає зазначена в клопотанні особа вимогам, встановленим пунктами 1–7 частини 1 § 45¹³ закону про соціальне піклування.

(6) Департамент соціального страхування при ухваленні рішення про розміщення дитини з іншої держави-члена в Естонії враховує всі обставини, що стосуються дитини, та оцінює можливий вплив розміщення на права й благополуччя дитини.

(7) Розмістити дитину з іншої держави-члена в Естонії без попередньої згоди Департаменту соціального страхування можна лише в її батьків. [RT I, 10.11.2022, 1 - jõust. 20.11.2022]

(1) Для виконання завдання, зазначеного в пункті 3 частини 1 § 17 цього закону, орган місцевого самоврядування має право обробляти персональні дані дитини, батька та особи, яка виховує дитину, а також члена сім'ї дитини, зокрема персональні дані особливих категорій, так само персональні дані особи, яка належить до соціальної мережі дитини, що необхідні для оцінки потреби дитини в допомозі та надання належної допомоги. Персональні дані обробляються в обсязі та у спосіб, необхідні для досягнення мети провадження, виходячи насамперед з інтересів дитини.

(2) Членами сім'ї дитини у розумінні частини 1 цього параграфа вважаються сестри та брати дитини, зведені сестри та зведені брати, дідусі й бабусі, а також інші особи, які тимчасово або постійно проживають разом з дитиною.

(3) Персональними даними дитини, що обробляються на підставі частини 1 цього параграфа, є:

1) загальні дані;

2) дані про склад сім'ї та домогосподарства дитини, стосунки та соціальну мережу;

3) дані про умови життя дитини та її економічну й соціальну спроможність;

4) дані про здоров'я, які дають інформацію про можливу потребу дитини в допомозі, зокрема дані про розвиток дитини, стан і поведінку її здоров'я, травми й ушкодження, призначене дитині лікування та його дотримання, а також про відвідування амбулаторного прийому;

5) дані про соціальну, медичну послугу та послугу допомоги жертвам, що надаються дитині, разом із видом послуги, її тривалістю та найменуванням надавача послуги;

6) дані про здобуття освіти, спроможність давати раду в навчальному середовищі, особливу освітню потребу та отримання допоміжної послуги;

7) дані про участь у позашкільній освіті та діяльності;

8) ступінь тяжкості інвалідності, її вид, тривалість та відхилення функції;

9) дані про працездатність та зайнятість;

10) дані про поведінку дитини, яка шкодить їй самій або іншим;

11) дані про покарання, внесені до реєстру покарань;

12) дані про кримінальне провадження чи провадження у справі про проступок, що триває щодо дитини, разом із видом правопорушення, яке є його предметом, та обставинами його вчинення, а також дані про застосований щодо дитини запобіжний захід, покарання, засіб впливу та кримінальний нагляд;

13) дані про випадок насильства, вчинений щодо дитини або пов'язаний з дитиною, разом із видом насильства, часом та обставинами його вчинення й способом участі дитини, а також дані про порушення кримінального провадження для розслідування випадку та процесуальний статус дитини;

14) дані про затримання дитини та про доставлення дитини, яка перебуває у небезпеці, до безпечних умов органом охорони правопорядку, встановленим законом, разом із даними, задокументованими згідно з частиною 6 § 46 закону про охорону правопорядку.

(4) Персональними даними батька та особи, яка виховує дитину, що обробляються на підставі частини 1 цього параграфа, є:

1) загальні дані;

2) дані про батьківство, право опіки та піклування;

3) дані про економічну й соціальну спроможність;

4) дані, необхідні для оцінки батьківських навичок;

5) дані про стан батька, його спроможність давати раду та потребу в підтримці, зібрані під час домашнього візиту, здійсненого соціальним або медичним працівником;

6) дані про здоров'я, які дають інформацію про загрозу добробуту дитини та про батьківську спроможність особи, зокрема дані про стан і поведінку здоров'я особи, вагітність, травми й ушкодження, призначене особі лікування та його дотримання;

7) дані про соціальну, медичну послугу та послугу допомоги жертвам, що надаються особі для підтримки її спроможності давати раду або батьківської спроможності, разом із видом послуги, її тривалістю та за потреби найменуванням надавача послуги;

8) дані про здобуття освіти;

9) ступінь тяжкості інвалідності, її вид, тривалість та відхилення функції;

10) дані про працездатність та зайнятість;

11) дані про поведінку, яка шкодить самій особі або добробуту дитини;

12) дані про покарання, внесені до реєстру покарань;

13) дані про кримінальне провадження чи провадження у справі про проступок, що триває щодо особи, разом із видом правопорушення, яке є його предметом, та обставинами його вчинення, а також дані про застосований щодо особи запобіжний захід, покарання, засіб впливу та кримінальний нагляд;

14) дані про випадок насильства, вчинений щодо особи, разом із видом насильства та часом його вчинення, а також про порушення кримінального провадження для розслідування випадку.

(5) Персональними даними члена сім'ї дитини, що обробляються на підставі частини 1 цього параграфа, є:

1) загальні дані;

2) дані про батьківство та опіку;

3) дані про стан і поведінку здоров'я особи та про призначене особі лікування і його дотримання в обсязі, в якому стан і поведінка її здоров'я можуть впливати на добробут дитини;

4) дані про соціальну, медичну послугу та послугу допомоги жертвам, що надаються особі для підтримки її спроможності давати раду, разом із видом послуги, її тривалістю та за потреби найменуванням надавача послуги в обсязі, в якому спроможність особи давати раду може впливати на добробут дитини;

5) дані про здобуття освіти та зайнятість;

6) ступінь тяжкості інвалідності, її вид, тривалість та відхилення функції, якщо інвалідність особи може впливати на добробут дитини;

7) дані про покарання, внесені до реєстру покарань, якщо судимість особи може впливати на добробут дитини;

8) дані про кримінальне провадження чи провадження у справі про проступок, що триває щодо особи, разом із видом правопорушення, яке є його предметом, та обставинами його вчинення, а також дані про застосований щодо особи запобіжний захід, покарання, засіб впливу та кримінальний нагляд, якщо ймовірне діяння особи або застосований щодо неї захід можуть впливати на добробут дитини;

9) дані про випадок насильства, вчинений щодо особи, разом із видом насильства та часом його вчинення, а також про порушення кримінального провадження для розслідування випадку, якщо випадок може впливати на добробут дитини.

(6) Персональними даними особи, яка належить до соціальної мережі дитини, зазначеної в пункті 2 частини 3, що обробляються на підставі частини 1 цього параграфа, є:

1) загальні дані;

2) зв'язок та стосунки з дитиною.

(7) Департамент соціального страхування має право обробляти персональні дані, зазначені в частинах 3–6 цього параграфа, для виконання завдань, зазначених у пунктах 2–4 частини 2 та пунктах 6–7 частини 3 § 15 цього закону.

(8) Орган місцевого самоврядування, а у випадках, встановлених §§ 29¹ та 33 цього закону, — Департамент соціального страхування можуть для оцінки потреби дитини в допомозі та надання належної допомоги залучати осіб, які працюють з цією дитиною, а також інших відповідних фахівців та установи. Для виконання цілей, зазначених у першому реченні цієї частини, залучені до провадження сторони також мають право обробляти дані, зазначені в частинах 3–6 цього параграфа. [RT I, 31.12.2024, 3 - jõust. 10.01.2025]

(1) Особи, які отримали інформацію на підставі § 34² частини 8 цього закону, зобов'язані зберігати конфіденційність персональних даних, що стали їм відомі під час провадження у справі про захист дитини, якщо законом або домовленістю з відповідною особою не передбачено інше. [RT I, 31.12.2024, 3 - jõust. 10.01.2025]

(1) Одиниця місцевого самоврядування та Департамент соціального страхування мають право отримувати від надавача послуги охорони здоров'я дані про стан здоров'я дитини, батька, особи, яка виховує дитину, та члена сім'ї дитини в обсязі, визначеному § 34² частини 3 пунктами 4 і 5, частини 4 пунктами 5–7 та частини 5 пунктами 3 і 4 цього закону, для оцінки потреби дитини в допомозі та надання належної допомоги. [RT I, 31.12.2024, 3 - jõust. 10.01.2025]

(1) Дзвінки на телефон допомоги дітям записуються для з'ясування потреби дитини в допомозі та кращого її надання, для використання запису як доказу у провадженні у справі про правопорушення та для забезпечення якості консультування.

(2) Департамент соціального страхування видає запис дзвінка Департаменту поліції та прикордонної охорони, прокуратурі або суду на їхню вимогу.

(3) Запис дзвінка зберігається на цифровому носії даних шість місяців від дати запису. Після спливу зазначеного строку запис видаляється. [RT I, 31.12.2024, 3 - jõust. 10.01.2025]

(1) Дитячий заклад — це установа держави або одиниці місцевого самоврядування, публічно-правова чи приватноправова юридична особа або фізична особа, яка на підставі закону чи інших правових актів надає дітям соціальні, освітні або стаціонарні послуги охорони здоров'я.

(1) Дитина, яка перебуває в дитячому закладі, має право незалежно від будь-кого зв'язатися з особою, яка її виховує, з працівником із захисту дітей одиниці місцевого самоврядування за місцем проживання дитини, внесеним до реєстру народонаселення, та з канцлером юстиції, а також подавати їм думки і скарги щодо діяльності дитячого закладу.

(2) Дитячий заклад повинен створити умови, які допомагають забезпечити право дитини, встановлене частиною 1 цього параграфа.

(3) Дитячий заклад повинен забезпечити дитині самостійну та незалежну можливість подавати думки і скарги щодо діяльності дитячого закладу. Дитячий заклад повинен реєструвати думки і скарги дитини та невідкладно надавати їй щодо них належний зворотний зв'язок. За потреби слід передбачити зміни в організації повсякденного життя дитячого закладу або в іншій важливій для дитини сфері життя.

(4) Дитячий заклад не розголошує особу дитини, яка подала думку або скаргу щодо дитячого закладу, ані факт подання думки чи скарги, за винятком провадження у справі про правопорушення.

(1) Внутрішнє оцінювання дитячого закладу — це діяльність, під час якої оцінюється організація роботи та робоче середовище дитячого закладу, а також результативність заходів у забезпеченні прав і добробуту дитини. Під час внутрішнього оцінювання з'ясовуються обставини, що сприяють і перешкоджають виконанню цілей дитячого закладу, та аналізується відповідність діяльності дитячого закладу правовим актам.

(2) Дитячий заклад повинен невідкладно усунути виявлені під час внутрішнього оцінювання обставини, що перешкоджають забезпеченню прав і добробуту дитини.

(3) Внутрішнє оцінювання дитячого закладу організовує керівник дитячого закладу.

(1) Державний нагляд за дотриманням вимог цього закону та встановлених на його підставі правових актів здійснюють Департамент соціального страхування, Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду та одиниця місцевого самоврядування (далі — орган охорони правопорядку). [RT I, 12.12.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(2) Департамент соціального страхування здійснює державний нагляд за дотриманням вимог, встановлених §§ 19–21, § 22 частинами 2–4, § 24 частиною 3, §§ 27 і 28, § 29 частинами 2–5, § 31, § 32 частинами 1–4 та частини 5 пунктами 1 і 2, а також §§ 33, 34, 36 і 37 цього закону. [RT I, 28.11.2017, 2 - jõust. 01.01.2018]

(3) [Втратив чинність – RT I, 28.11.2017, 2 - jõust. 01.01.2018]

(4) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду здійснює державний нагляд за дотриманням вимог, встановлених § 25 цього закону. [RT I, 12.12.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(5) Одиниця місцевого самоврядування здійснює державний нагляд за дотриманням вимог, встановлених §§ 21 і 22, § 23 частиною 1 та §§ 24, 27 і 31 цього закону.

(6) Адміністративний нагляд за виконанням завдань одиниці місцевого самоврядування, встановлених цим законом та ухваленими на його підставі правовими актами, здійснює Департамент соціального страхування. [RT I, 31.12.2024, 3 - jõust. 10.01.2025]

(1) Орган охорони правопорядку для здійснення передбаченого цим законом державного нагляду може застосовувати спеціальні заходи державного нагляду, встановлені §§ 30–32 і 49–52 закону про охорону правопорядку, на підставі та в порядку, встановлених законом про охорону правопорядку.

(2) Одиниця місцевого самоврядування, окрім зазначених у частині 1 цього параграфа спеціальних заходів, для здійснення передбаченого цим законом державного нагляду може застосовувати спеціальний захід державного нагляду, встановлений § 46 частини 1 пунктами 6 і 8 закону про охорону правопорядку, на підставі та в порядку, встановлених законом про охорону правопорядку.

(1) Працівник із захисту дітей одиниці місцевого самоврядування або Департаменту соціального страхування має право входити до володіння у разі підозри на небезпеку для з'ясування небезпеки.

(2) Працівник із захисту дітей одиниці місцевого самоврядування або інший призначений одиницею місцевого самоврядування посадовець має право виносити особі, яка виховує дитину, приписи для захисту дитини, яка потребує допомоги, та зобов'язувати особу, яка виховує дитину, співпрацювати з працівником із захисту дітей.

(1) Департамент соціального страхування під час здійснення адміністративного нагляду має право:

1) відвідувати дитячий заклад, за потреби також без попередження, щоб перевірити виконання вимог, встановлених цим законом та на його підставі щодо діяльності дитячого закладу;

2) інформувати громадськість і батьків про виявлені в дитячому закладі порушення;

3) застосовувати інші заходи адміністративного нагляду, встановлені законом про Уряд Республіки. [RT I, 31.12.2024, 3 - jõust. 10.01.2025]

(1) Працівник із захисту дітей, який став до роботи до набрання чинності цим законом, повинен виконати вимоги, встановлені частинами 1 і 2 § 19 цього закону, не пізніше 1 січня 2022 року.

(2) Щодо працівника із захисту дітей та особи, яка працює з дитиною, які стали до роботи до набрання чинності цим законом, вимоги, встановлені частинами 1–3 § 20 цього закону, повинні бути виконані до 1 січня 2017 року, за винятком випадку, встановленого частиною 3 цього параграфа. [RT I, 28.11.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018]

(3) Щодо працівника із захисту дітей та особи, яка працює з дитиною, які стали до роботи до набрання чинності цією частиною і яких було покарано до набрання чинності пенітенціарним кодексом за діяння, кваліфіковані за §§ 100–102 кримінального кодексу, вимоги, встановлені частиною 1¹ § 20 цього закону, повинні бути виконані до 1 січня 2019 року. [RT I, 28.11.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018]

(1) При першому виявленні дитини, яка потребує допомоги, у порядку, встановленому § 27¹ цього закону, орган місцевого самоврядування приймає рішення про початок ведення справи або про відмову в його початку протягом 30 днів з моменту, коли стало відомо про дитину, яка потребує допомоги. [RT I, 28.04.2022, 1 - набув чинності 01.01.2023]

(1) Перебіг строку регулярної перевірки відповідності вимогам цього закону особи, яка працює з дитиною, зазначеної в частині 3 § 20 цього закону, обчислюється починаючи з 1 січня 2023 року. [RT I, 06.08.2022, 4 - набув чинності 01.10.2022]

[Вилучено з цього тексту.]

(1) Цей закон набирає чинності 1 січня 2016 року.

(2) § 19 цього закону набирає чинності 1 січня 2020 року.