Закон про запобігання інфекційним захворюванням та боротьбу з ними

(1) Цей закон регулює організацію боротьби з інфекційними хворобами та порядок надання медичної послуги інфікованій особі (далі — надання медичної допомоги), а також встановлює обов'язки держави й одиниці місцевого самоврядування, а також юридичної особи та фізичної особи щодо запобігання інфекційним хворобам і боротьби з ними.

(2) Цей закон застосовується до фізичної особи, яка перебуває на території Естонської Республіки, та до юридичної особи, яка розташована на території Естонської Республіки, якщо міжнародним договором або міжнародною конвенцією не встановлено інше.

(3) До адміністративного провадження, передбаченого цим законом, застосовуються положення закону про адміністративне провадження з урахуванням особливостей цього закону.

(1) У законі поняття вживаються в такому значенні:

1) збудник інфекції — пріон, вірус, бактерія, мікроскопічний гриб, найпростіше, гельмінт-паразит і членистоногий, а також їхні компоненти й токсини, здатні спричиняти інфекційну хворобу;

2) інфекційна хвороба — хвороба або безсимптомне носійство, спричинене потраплянням збудника інфекції в організм, яке поширюється або щодо якого є підстави припускати поширення від людини до людини чи від тварини до людини прямо або опосередковано;

3) особливо небезпечна інфекційна хвороба — хвороба з високою заразністю, яка поширюється швидко й масштабно або перебіг якої є важким чи небезпечним для життя. У розумінні цього закону особливо небезпечними інфекційними хворобами є чума, холера, жовта гарячка, вірусні геморагічні гарячки й туберкульоз;

4) інфекційний хворий — людина, у якої визнаними в медицині методами діагностовано інфекційну хворобу;

5) особа з підозрою на інфекцію — особа, яка перебувала в тих самих умовах, що й інфекційний хворий, або могла заразитися від хворого, але на момент медичного огляду не захворіла;

6) боротьба з інфекційними хворобами — застосування таких заходів охорони здоров'я, які дають змогу вчасно виявити інфекційного хворого або особу з підозрою на інфекцію, обстежити та лікувати її, з'ясувати причини й способи її зараження, перешкодити поширенню інфекційної хвороби та запобігти зараженню здорових;

7) епідемія — спалах інфекційної хвороби, який вимагає широкомасштабного застосування заходів боротьби з інфекцією;

8) нагляд (моніторинг) — систематичний збір, аналіз, тлумачення й поширення даних про здоров'я, зокрема даних епідеміологічних досліджень інфекційних хвороб і чинників ризику зараження, з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб і боротьби з ними; [RT I 2009, 49, 331 - jõust. 01.01.2010]

9) спалах хвороби — кількість випадків інфекційної хвороби, що перевищує звичайний рівень захворюваності, пов'язаних зі спільним джерелом інфекції або чинником поширення й наявних у певний проміжок часу; [RT I 2009, 49, 331 - jõust. 01.01.2010]

10) контрольний зразок донорської крові — зразок донорської крові, взятий із дози крові. [RT I, 13.03.2019, 2 - jõust. 15.03.2019]

(2) Новою небезпечною інфекційною хворобою в розумінні цього закону є інфекційна хвороба:

1) яка має ознаки особливо небезпечної інфекційної хвороби, встановлені в пункті 3 частини 1 цього параграфа;

2) для якої відсутнє або недоступне ефективне лікування чи поширення якої може перевищити лікувальну спроможність лікарень. [RT I, 17.05.2020, 1 - jõust. 18.05.2020]

(1) Інфекційному хворому та особі з підозрою на інфекцію медична допомога надається за їхньою згодою.

(2) Особі з обмеженою дієздатністю медична допомога надається за згодою її законного представника та на підставі власної волі особи настільки, наскільки вона здатна виявити відповідну волю. Надання невідкладної допомоги пацієнту допускається також без згоди законного представника або без власної волі особи, якщо ненадання медичної допомоги було б небезпечним для життя пацієнта або істотно зашкодило б його здоров'ю. Третя особа не може забороняти чи перешкоджати наданню невідкладної допомоги. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(1) Для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб до інфекційного хворого незалежно від його волі може застосовуватися стаціонарне лікування, якщо інфекційний хворий є небезпечним для інших і він відмовився від лікування або порушив режим лікування.

(2) Лікування незалежно від волі може застосовуватися лише на підставі ухвали суду.

(3) Лікування незалежно від волі може застосовуватися й без ухвали суду, якщо це необхідно для захисту самої особи або громадськості й отримати ухвалу суду достатньо швидко неможливо. Рішення про застосування лікування незалежно від волі без дозволу суду ухвалює лікар при надходженні особи до лікарні або в разі виникнення потреби застосувати лікування незалежно від волі до особи, яка перебуває на лікуванні в лікарні, — невідкладно після медичного огляду особи. Час оформлення рішення вважається початком стаціонарного лікування незалежно від волі.

(4) На підставі рішення, зазначеного в частині 3 цього параграфа, лікування незалежно від волі може застосовуватися протягом 48 годин від початку стаціонарного лікування незалежно від волі. Про рішення застосувати лікування лікар невідкладно повідомляє інфекційного хворого, а його близьку людину або законного представника — протягом 12 годин з моменту оформлення рішення.

(5) Захист майна інфекційного хворого організовує інфекційний хворий або уповноважена ним особа.

(6) На підставі ухвали суду, зазначеної в частині 2 цього параграфа, або рішення, зазначеного в частині 3, надавач медичної послуги може за потреби скористатися допомогою поліції для доставлення інфекційного хворого до лікарні, надаючи поліції засоби захисту, що відповідають вимогам боротьби з інфекційними хворобами, встановленим у § 22 цього закону, а також інструктуючи щодо їх використання.

(7) Надавач медичної послуги за першої можливості інформує поліцію про інфекційного хворого, який хворіє на особливо небезпечну інфекційну хворобу, є небезпечним для інших і відмовився від лікування або порушив режим лікування та місцезнаходження якого невідоме, передаючи поліції копію ухвали суду згідно з частиною 2 цього параграфа або рішення згідно з частиною 3.

(8) Поліція невідкладно інформує надавача медичної послуги, який подав рішення про застосування лікування незалежно від волі, про встановлення місцезнаходження особи, зазначеної в частині 7 цього параграфа.

(9) Надавач медичної послуги інформує місцеве самоврядування про інфекційного хворого, який хворіє на особливо небезпечну інфекційну хворобу, є небезпечним для інших, відмовився від лікування або порушив режим лікування, якщо це необхідно для розміщення особи в закладі закритого типу. [RT I, 13.03.2019, 2 - jõust. 15.03.2019]

(1) Про застосування недобровільного лікування, його продовження та припинення вирішує суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним кодексом для провадження щодо поміщення особи до закритого закладу, якщо з цього закону не випливає інше. [RT I 2005, 39, 308 – набув чинності 01.01.2006]

(2) Заяву про застосування попереднього правового захисту для застосування недобровільного лікування особи та поміщення особи до лікарні, а також заяву про продовження строку попереднього правового захисту може подати також лікуючий лікар особи до суду за місцем діяльності лікарні у порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом. [RT I, 13.03.2019, 2 – набув чинності 15.03.2019]

(3) [Втратив чинність – RT I, 13.03.2019, 2 – набув чинності 15.03.2019]

(4) [Втратив чинність – RT I, 13.03.2019, 2 – набув чинності 15.03.2019]

(5) [Втратив чинність – RT I, 13.03.2019, 2 – набув чинності 15.03.2019]

(6) [Втратив чинність – RT I, 04.12.2015, 1 – набув чинності 14.12.2015]

(7) Якщо відпали обставини, передбачені § 4 частиною 1 цього закону, лікуючий лікар особи подає до суду заяву про припинення недобровільного лікування інфекційного хворого. [RT I, 13.03.2019, 2 – набув чинності 15.03.2019]

(8) Інфекційний хворий, поміщений до лікарні для недобровільного лікування, повинен перебувати в окремій палаті, що відповідає вимогам інфекційної безпеки. Інфекційний хворий може залишати палату лише на умовах, встановлених відповідною інструкцією лікарні, та за умови застосування заходів інфекційної безпеки. Його можливості спілкування можуть бути обмежені настільки, наскільки це необхідно для запобігання подальшому поширенню інфекції. [RT I 2005, 39, 308 – набув чинності 01.01.2006]

[RT I, 04.12.2015, 1 – набув чинності 14.12.2015]

(1) Медичний працівник у значенні § 3 частини 1 закону про організацію послуг охорони здоров'я: [RT I, 04.12.2015, 1 – набув чинності 14.12.2015]

1) виконує вимоги, встановлені цим законом для запобігання та боротьби з інфекційними хворобами;

2) проводить обстеження здоров'я інфекційного хворого або особи з підозрою на інфекцію та за потреби надсилає матеріал для дослідження до лабораторії, а також призначає їй лікування;

3) досліджує час зараження інфекційного хворого, джерело інфекції, спосіб зараження, чинники поширення інфекції та встановлює осіб, які контактували з інфекційним хворим;

4) інформує особу, яка контактувала з інфекційним хворим, про необхідність обстеження здоров'я; [RT I, 04.12.2015, 1 – набув чинності 14.12.2015]

5) у разі випадків інфекційних захворювань, що підлягають реєстрації, повідомляє Департамент здоров'я про підозру на інфекційне захворювання, діагностування хвороби, обставини зараження хворого та результати лабораторних досліджень у порядку, встановленому § 21 цього закону;

6) доводить до відома інфекційного хворого або його законного представника небезпеку зараження хворобою, шляхи поширення хвороби, наслідки залишення хвороби без лікування та обмеження, що застосовуються до хворого на підставі закону, надає вказівки щодо запобігання поширенню інфекції та робить запис про передану інформацію в медичний документ; [RT I, 04.12.2015, 1 – набув чинності 14.12.2015]

7) у разі хвороби, що передається статевим шляхом, видає інфекційному хворому повідомлення, в якому зазначаються назва діагностованої хвороби та необхідність повідомити осіб, які мали статеві зносини з пацієнтом, про зазначену хворобу та про необхідність звернутися на медичний огляд.

(2) [Втратив чинність – RT I, 04.12.2015, 1 – набув чинності 14.12.2015]

(3) [Втратив чинність – RT I, 04.12.2015, 1 – набув чинності 14.12.2015]

(1) Для припинення поширення інфекційних хвороб організовується імунізація людей та проводяться обстеження здоров'я, а також застосовуються інші заходи забезпечення інфекційної безпеки.

(1) Міністерство соціальних справ координує оновлення плану імунізації, імунізацію, що здійснюється в порядку невідкладної допомоги, та імунізацію, необхідну для припинення епідемічного поширення інфекційних хвороб. [RT I, 20.06.2022, 3 – набув чинності 01.01.2023]

(1¹) Сімейний лікар:

1) організовує імунізацію на підставі плану імунізації;

2) забезпечує особам, внесеним до списку, доступність імунізації або за потреби направляє їх для імунізації до іншого надавача послуг охорони здоров'я. [RT I, 04.12.2015, 1 – набув чинності 14.12.2015]

(1²) Завдання сімейного лікаря, зазначені в пункті 1 частини 1¹ цього параграфа, виконує сімейна медсестра, надавач послуг шкільної охорони здоров'я або акушерка у разі, якщо вона відповідає вимогам, встановленим у постанові, прийнятій на підставі частини 5 цього параграфа. [RT I, 04.12.2015, 1 – набув чинності 14.12.2015]

(2) Медичний працівник, який організовує імунізацію:

1) встановлює тимчасові та постійні протипоказання до імунізації;

2) документує імунізацію відповідно до вимог, встановлених у § 4² частині 3 та § 59² закону про організацію послуг охорони здоров'я, а також у постанові, прийнятій на підставі частини 5 цього параграфа; [RT I, 13.03.2019, 2 – набув чинності 15.03.2019]

3) подає звіти про імунізацію відповідно до вимог, встановлених у постанові, прийнятій на підставі частини 5 цього параграфа; [RT I, 20.06.2022, 3 – набув чинності 01.01.2023]

4) реєструє побічні явища імунізації та повідомляє про них Департамент лікарських засобів на підставах та в порядку, встановлених законом про лікарські засоби. [RT I, 04.12.2015, 1 – набув чинності 14.12.2015]

(2¹) Якщо імунізацію, зазначену в частині 2 цього параграфа, організовує медсестра або акушерка, вона залучає лікаря для підтвердження постійних протипоказань та діагностування побічних явищ імунізації. [RT I, 04.12.2015, 1 – набув чинності 14.12.2015]

(3) [Втратив чинність – RT I, 04.12.2015, 1 – набув чинності 14.12.2015]

(4) Додаткову імунізацію військовослужбовців, які направляються на закордонні місії, за потреби організовує Міністерство оборони.

(5) Вимоги до організації імунізації встановлюються постановою міністра, відповідального за цю сферу.

(5¹) Каса здоров'я організовує розподіл, зберігання та перевезення закуплених державою імунопрепаратів, а також функціонування холодового ланцюга. Принципи розподілу імунопрепаратів узгоджуються з Департаментом здоров'я. [RT I, 11.03.2023, 9 – набув чинності 01.04.2023]

(6) Для збереження якості, безпеки та ефективності імунопрепаратів на всіх етапах поводження має бути забезпечене функціонування холодового ланцюга. Забезпечення вимог холодового ланцюга імунопрепаратів при їх зберіганні та транспортуванні здійснюється на підставах та в порядку, встановлених § 34 закону про лікарські засоби. [RT I, 04.12.2015, 1 – набув чинності 14.12.2015]

(1) Для припинення епідемічного поширення інфекційних хвороб за потреби організовується імунізація осіб, які перебувають під загрозою.

(2) Міністр, відповідальний за цю сферу, має право у разі епідемії встановлювати відповідні інструкції щодо діяльності для імунізації осіб, які перебувають під загрозою. [RT I, 04.12.2015, 1 – набув чинності 14.12.2015]

[RT I, 04.12.2015, 1 - jõust. 14.12.2015]

(1) [Втратив чинність – RT I, 04.12.2015, 1 - jõust. 14.12.2015]

(2) У плані імунізації визначаються інфекційні хвороби, проти яких проводиться імунізація, вікові групи або групи ризику, що підлягають імунізації, та строки імунізації. [RT I, 13.03.2019, 2 - jõust. 15.03.2019]

(3) План імунізації встановлюється постановою міністра, відповідального за відповідну сферу.

(1) Імунне тло — це співвідношення осіб, імунних щодо певної хвороби, у складі населення. Для спостереження за імунним тлом проводяться дослідження здоров'я.

(2) [Втратив чинність – RT I, 04.12.2015, 1 - jõust. 14.12.2015]

(1) Для запобігання поширенню інфекційних хвороб на плід або новонародженого вагітну обстежують на сифіліс, гепатит B та ВІЛ-інфекцію.

(2) Порядок обстеження та лікування вагітної встановлюється постановою міністра, відповідального за відповідну сферу.

[RT I, 04.12.2015, 1 - jõust. 01.01.2017]

(1) Роботодавець зобов'язаний у сферах діяльності, де особливості роботи можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб, вимагати від особи, яка стає до роботи, довідку про здоров'я щодо проходження контролю здоров'я на інфекційні хвороби. Довідка про здоров'я щодо проходження контролю здоров'я на інфекційні хвороби вимагається від таких працівників:

1) працівники, які поводяться з їжею та питною водою, а також працівники, які через свої трудові обов'язки контактують з їжею та питною водою або із засобами поводження з ними, так само працівники, які прибирають приміщення для поводження з їжею та питною водою, за винятком працівників, які працюють у сфері, зазначеній у додатку I до Регламенту (ЄС) № 852/2004 Європейського Парламенту та Ради про гігієну харчових продуктів (ELT L 139, 30.04.2004, lk 1–54), та працівників, які працюють у сфері, що не належить до сфери регулювання Регламенту № 852/2004 Європейського Парламенту та Ради і Регламенту № 853/2004, яким встановлюються спеціальні правила гігієни харчових продуктів тваринного походження (ELT L 139, 30.04.2004, lk 55–205);

2) утримувачі тварин та особи, які через свої трудові обов'язки безпосередньо контактують із сільськогосподарськими тваринами та продуктами тваринного походження, за винятком утримувачів тварин, які утримують сільськогосподарських тварин задля отримання продуктів тваринного походження для власного споживання;

3) вчителі, працівники дитячого догляду та дитячого садка, а також інші працівники, які через трудові обов'язки безпосередньо контактують із дітьми та підлітками; [RT I, 09.01.2025, 1 - jõust. 01.09.2025]

4) працівники соціальної опіки, які безпосередньо надають послугу особі, що її потребує;

5) працівники охорони здоров'я та інші працівники закладу охорони здоров'я, які безпосередньо контактують з пацієнтом;

6) працівники, які надають послуги краси та особисті послуги та безпосередньо контактують з клієнтом;

7) учні, студенти та працівники, які проходять практику або беруть участь у підвищенні кваліфікації у сферах діяльності, перелічених у пунктах 1–6 цієї частини.

(2) Особа, яка стає до роботи, подає роботодавцю письмову довідку про здоров'я щодо проходження контролю здоров'я на інфекційні хвороби, яку роботодавець зберігає протягом строку трудових відносин та щонайменше рік після припинення трудових відносин.

(3) Роботодавець та фізична особа-підприємець, які діють у сфері, зазначеній у частині 1 цього параграфа, та беруть участь у трудових процесах, де існує ризик прямого чи опосередкованого передавання будь-якої інфекції, повинні пройти контроль здоров'я щодо інфекційних хвороб і мати про це довідку про здоров'я.

(4) Сімейний лікар або лікар з гігієни праці проводить контроль здоров'я щодо інфекційних хвороб та видає про це довідку про здоров'я відповідно до частини 3 § 4² закону про організацію послуг охорони здоров'я. [RT I, 13.03.2019, 2 - jõust. 15.03.2019]

(5) Роботодавець має право вимагати від особи, яка стає до роботи, проходження контролю здоров'я щодо інфекційних хвороб та подання відповідної довідки, якщо з моменту видачі попередньої довідки минуло понад два роки або проходження контролю здоров'я та видача нової довідки є обґрунтованими через особливості роботи.

(6) Контроль здоров'я особи, яка працює у сфері, зазначеній у частині 1 цього параграфа, проводиться на підставах та в порядку, встановлених законом про гігієну та безпеку праці. Під час проведення контролю здоров'я працівника за потреби враховуються вимоги, встановлені на підставі частини 3 § 8 закону про гігієну та безпеку праці.

(7) Роботодавець має право направити працівника на додатковий контроль здоров'я щодо інфекційних хвороб відповідно до результатів оцінювання ризиків. [RT I, 04.12.2015, 1 - jõust. 01.01.2017]

(8) Якщо через надзвичайний стан, надзвичайне становище або воєнне становище є перешкоди для проведення контролю здоров'я та видачі про це довідки про здоров'я, роботодавець, який діє у сфері, зазначеній у частині 1 цього параграфа, повинен вимагати від особи, яка стає до роботи, або від працівника підтвердження у формі, що дозволяє письмове відтворення, про те, що у неї не виявлено інфекційної хвороби, наскільки їй відомо, вона не хворіє на інфекційну хворобу та не має симптомів інфекційної хвороби, і забезпечити, щоб особа, яка стає до роботи, або працівник подали письмову довідку про здоров'я щодо проходження контролю здоров'я на інфекційні хвороби не пізніше ніж через 90 календарних днів від закінчення надзвичайного стану, надзвичайного становища або воєнного становища. [RT I, 06.05.2020, 1 - jõust. 07.05.2020]

(1) Центр крові та надавач послуги охорони здоров'я застосовують заходи інфекційної безпеки для захисту донора та реципієнта.

(2) Центр крові та надавач послуги охорони здоров'я складають документ про виготовлення препаратів крові та застосування препаратів крові, дотримуючись вимог, встановлених законом про кров (RT I 2005, 13, 63) та правовими актами, встановленими на його підставі.

(3) Порядок дослідження донорської крові та компонентів крові щодо збудників інфекцій встановлюється постановою міністра, відповідального за відповідну сферу. [RT I 2005, 13, 63 - jõust. 01.05.2005]

(4) Контрольний зразок донорської крові зберігається п'ять років відповідно до порядку, зазначеного в частині 3 цього параграфа. Документи щодо проведених у лабораторії дослідницьких процедур та отриманих під час них результатів досліджень зберігаються 15 років. [RT I, 13.03.2019, 2 - jõust. 15.03.2019]

[RT I, 26.02.2015, 1 - jõust. 01.03.2015]

(1) Надавач послуги охорони здоров'я застосовує заходи інфекційної безпеки для захисту реципієнта та живого донора.

(2) Надавач послуги охорони здоров'я складає документ про використання клітин, тканин та органів.

(3) Умови та порядок дослідження донора щодо збудників інфекцій встановлює міністр, відповідальний за відповідну сферу, постановою. [RT I, 26.02.2015, 1 - jõust. 01.03.2015]

(1) Підприємець, що надає туристичні послуги, повідомляє особі, яка виїжджає до іноземної держави:

1) про небезпеку зараження інфекційними хворобами у країні відвідування;

2) про доцільність імунізації або застосування лікарських засобів;

3) про можливість отримати перед подорожжю пораду лікаря та медичну допомогу під час подорожі, а також про необхідність медичного огляду після подорожі.

[RT I 2009, 49, 331 - набув чинності 01.01.2010]

(1) На державному рівні нагляд за інфекційними хворобами та боротьбу з ними організовує Міністерство соціальних справ, яке керує роботою, що здійснюється для боротьби з інфекційними хворобами. [RT I, 02.01.2025, 3 - набув чинності 01.09.2025]

(2) Застосовуючи в установах своєї сфери управління заходи із запобігання інфекційним хворобам та перешкоджання їх поширенню, а також організовуючи медичну допомогу, міністерства керуються цим законом та встановленими на його підставі правовими актами.

(3) Міністерство юстиції та цифрових технологій організовує в установі виконання покарань, а Міністерство внутрішніх справ — у поліцейському арештному домі та камері: [RT I, 30.12.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025, на підставі § 105.19 частини 12 Закону про Уряд Республіки слово „Justiitsministeerium” замінено словами „Justiits- ja Digiministeerium” у відповідному відмінку]

1) по можливості безпечні щодо інфекцій умови праці для тюремних службовців, працівників охорони здоров'я та осіб, які безпосередньо контактують з арештованими, взятими під варту та ув'язненими;

2) по можливості безпечні щодо інфекцій умови утримання для арештованих, взятих під варту та ув'язнених;

3) обов'язковий медичний огляд за епідеміологічними показаннями для ув'язнених, які через особливості своєї діяльності можуть поширювати інфекційні хвороби через їжу і воду або інші фактори передачі;

4) для перешкоджання поширенню туберкульозу — обов'язкове рентгенографічне обстеження легень для арештованих, взятих під варту та ув'язнених, а також для тюремних службовців, працівників охорони та охорони здоров'я, які безпосередньо контактують з ними. Порядок проведення обстеження встановлюється постановою міністра, відповідального за сферу. ↗

(4) Міністерство юстиції та цифрових технологій і Міністерство внутрішніх справ забезпечують по можливості безпечні щодо інфекцій умови під час транспортування ув'язненого, взятого під варту та арештованого. [RT I, 30.12.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025, на підставі § 105.19 частини 12 Закону про Уряд Республіки слово „Justiitsministeerium” замінено словами „Justiits- ja Digiministeerium” у відповідному відмінку]

(5) Міністерство юстиції та цифрових технологій уможливлює для службовців з охорони здоров'я здійснення нагляду за реалізацією заходів боротьби з інфекційними хворобами в установі виконання покарань. [RT I, 30.12.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025, на підставі § 105.19 частини 12 Закону про Уряд Республіки слово „Justiitsministeerium” замінено словами „Justiits- ja Digiministeerium” у відповідному відмінку]

(6) Міністерство юстиції та цифрових технологій і Міністерство внутрішніх справ разом з Міністерством соціальних справ організовують при звільненні з установи виконання покарань та поліцейського арештного дому і камери направлення на лікування особи, яка хворіє на туберкульоз, у порядку, встановленому цим законом. [RT I, 30.12.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025, на підставі § 105.19 частини 12 Закону про Уряд Республіки слово „Justiitsministeerium” замінено словами „Justiits- ja Digiministeerium” у відповідному відмінку]

(1) У сфері запобігання інфекційним хворобам, нагляду за ними та боротьби з ними компетентною установою є Департамент здоров'я, який:

1) проводить епідеміологічні дослідження для з'ясування обставин зараження хворого та поширення інфекційних хвороб, за потреби зв'язується з інфекційними хворими та контактними особами, а також у разі групового захворювання людей керує застосуванням заходів боротьби; [RT I, 06.05.2020, 1 - набув чинності 07.05.2020]

2) інформує населення через засоби масової інформації про наявність інфекційної хвороби та заходи боротьби зі спалахом хвороби;

3) у разі небезпеки епідемічного поширення інфекційної хвороби вносить Касі здоров'я пропозицію щодо закупівлі та розподілу імунних препаратів; [RT I, 11.03.2023, 9 - набув чинності 01.04.2023]

4) збирає, аналізує та оприлюднює дані про імунізацію;

5) організовує нагляд за інфекційними хворобами, зокрема сентинель-нагляд, відповідно до відповідних правових актів Європейського Союзу та рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я.

(2) У сфері епідеміологічного аналізу ризиків та оцінювання ризиків інфекційних хвороб компетентною установою є Департамент здоров'я, який визначає та оцінює:

1) тенденції поширення інфекційних хвороб;

2) охоплення імунізацією.

(3) При участі в міжнародній боротьбі з інфекційними хворобами уповноваженою установою є Департамент здоров'я, який обслуговує в Естонії систему раннього оповіщення та реагування Європейського центру профілактики та контролю захворювань. ↗

(4) Департамент здоров'я є уповноваженою контактною установою Всесвітньої організації охорони здоров'я та Європейської Комісії щодо біологічних факторів небезпеки у зв'язку із застосуванням міжнародних медико-санітарних правил. [RT I, 13.03.2019, 2 - набув чинності 15.03.2019]

(5) Департамент здоров'я бере участь як компетентна установа у хворобоспецифічній епідеміологічній діяльності Всесвітньої організації охорони здоров'я та Європейського центру профілактики та контролю захворювань, зокрема в міжнародних програмах боротьби з хворобами, виконуючи у відповідних дослідницьких сферах інфекційних хвороб роль національної референс-лабораторії. [RT I, 04.12.2015, 1 - набув чинності 14.12.2015]

(6) Виконуючи передбачені цим законом завдання, Департамент здоров'я співпрацює з органами місцевого самоврядування для запобігання інфекційним хворобам, нагляду за ними, перешкоджання їх поширенню та боротьби з ними. [RT I, 04.07.2017, 1 - набув чинності 01.01.2018]

(7) Департамент здоров'я, беручи участь у міжнародній боротьбі з інфекційними хворобами, зобов'язаний інформувати інші держави про наявність інфекційної хвороби та заходи боротьби зі спалахом хвороби. Вимоги та порядок міжнародної співпраці й інформування, що здійснюються для боротьби з інфекційними хворобами, встановлює Уряд Республіки. [RT I 2009, 49, 331 - набув чинності 01.01.2010]

(8) Департамент здоров'я надає послуги охорони здоров'я відповідно до положень закону про організацію послуг охорони здоров'я, що регулюють надання спеціалізованої лікарської допомоги. При наданні спеціалізованої лікарської допомоги до Департаменту здоров'я не застосовуються вимоги щодо форми юридичної особи, встановлені частиною 1 § 21 закону про організацію послуг охорони здоров'я. [RT I, 04.12.2015, 1 - набув чинності 14.12.2015]

(1) Підозра на інфекційне захворювання виникає, якщо в людини з'являються характерні для інфекційного захворювання клінічні ознаки або якщо вона прямо чи опосередковано контактувала з інфікованою людиною чи твариною. Підозру можуть підтвердити результати лабораторного дослідження.

(2) У разі підозри на особливо небезпечне інфекційне захворювання лікар зобов'язаний невідкладно повідомити про це Департамент здоров'я.

(3) [Втратив чинність – RT I, 13.03.2019, 2 – набув чинності 15.03.2019]

(4) Мікробіологічна, вірусологічна або паразитологічна лабораторія, що займається виявленням патогенних для людини збудників хвороб, і наукова лабораторія, що проводить дослідну роботу в зазначених галузях, зобов'язані невідкладно повідомляти Департамент здоров'я про підозру на особливо небезпечне інфекційне захворювання або його діагностування.

(5) Інформація, зазначена в частинах 2 і 4 цього параграфа, передається разом з персональними даними суб'єкта даних. [RT I, 13.03.2019, 2 – набув чинності 15.03.2019]

(5¹) Мікробіологічна, вірусологічна та паразитологічна лабораторія, що займається виявленням патогенних для людини збудників хвороб, зобов'язана надсилати матеріали дослідження для додаткового дослідження референс-лабораторії, що діє у відповідній галузі дослідження. Під час збирання, зберігання та транспортування матеріалу дослідження лабораторія дотримується вказівок, складених референс-лабораторією. [RT I, 04.12.2015, 1 – набув чинності 14.12.2015]

(6) Департамент здоров'я має право надсилати матеріал дослідження для діагностики інфекційного захворювання в псевдонімізованому вигляді до відповідної лабораторії іноземної держави або до міжнародної референс-лабораторії з метою забезпечення запобігання інфекційним захворюванням та боротьби з ними. [RT I, 13.03.2019, 2 – набув чинності 15.03.2019]

[RT I, 13.03.2019, 2 – набув чинності 15.03.2019]

(1) Випадки інфекційних захворювань реєструються в базі даних інфекційних захворювань (далі – реєстр), яка ведеться для реєстрації випадків інфекційних захворювань, з'ясування тенденцій поширення інфекційних захворювань, запобігання інфекційним захворюванням, організації боротьби з ними та медичних послуг, розроблення політики охорони здоров'я, аналізу захворюваності, поширеності та смертності від інфекційних захворювань, оцінювання діагностики та підходів до лікування, а також ведення статистики та наукової дослідної роботи, зокрема проведення епідеміологічних досліджень.

(2) Реєстр засновує та його статут встановлює міністр, відповідальний за галузь, постановою, в якій визначаються: ↗

1) уповноважений обробник бази даних, якщо уповноваженого обробника призначено, а також завдання обробників;

2) точніший склад даних, що збираються до бази даних, і порядок внесення до бази даних;

3) порядок доступу до даних та видачі даних;

4) перелік надавачів даних та отримувані від них дані;

5) інші питання організації.

(3) Дані про підозру на інфекційне захворювання та діагностику хвороби, а також про фактори ризику захворювання та запобігання захворюванню реєструються в місці звернення до лікаря.

(4) У реєстрі обробляються такі дані:

1) загальні дані інфекційно хворого залежно від повідомлення – ім'я та прізвище, особовий код, дата народження та стать;

2) інші дані інфекційно хворого залежно від повідомлення – освіта, професія, місце роботи або навчальний заклад, контактні дані, зокрема місце проживання, місце народження, національність та соціально-економічний стан;

3) дані про здоров'я інфекційно хворого залежно від повідомлення – про діагноз, захворювання, імунізацію, матеріал дослідження, метод та результат дослідження, збудника хвороби та його чутливість, причини тестування, обставини інфікування та ймовірний шлях поширення, госпіталізацію та лікування;

4) у разі передачі ВІЛ від матері дитині або статевим шляхом – джерело інфекції інфікованого, належність до групи ризику, спосіб пологів, профілактика під час вагітності та після пологів, а у разі парентерального інфікування – також спосіб інфікування;

5) індикаторні хвороби СНІДу;

6) дата та причина смерті інфекційно хворого;

7) дані надавача медичної послуги;

8) дані про реєстрацію повідомлення.

(5) Дані реєстру зберігаються безстроково. Журнали та вихідні дані зберігаються відповідно до встановленого статутом реєстру.

(6) Відповідальним обробником реєстру є Департамент здоров'я. [RT I, 13.03.2019, 2 – набув чинності 15.03.2019]

(1) Етичність та обґрунтованість видачі персональних даних із зазначеного в § 20 цього закону реєстру для потреб наукового дослідження або статистики оцінює незалежний комітет з наукової етики, який складається з науковців та представників різних сфер діяльності та зазначений у § 26 закону про організацію науково-дослідної та інноваційної діяльності. [RT I, 17.03.2026, 1 – набув чинності 01.04.2026]

(1) Надавач медичної послуги передає Департаменту здоров'я інформацію про підозру на інфекційну хворобу та діагностування хвороби, а також про фактори ризику захворювання та його профілактику на підставі та в порядку, встановлених цим законом.

(2) Про підозру на харчове отруєння та швидке поширення хвороби або про швидке поширення хвороби надавач медичної послуги невідкладно повідомляє Департамент здоров'я.

(3) Департамент здоров'я повідомляє Центр тривоги про випадки чуми, холери, жовтої гарячки та вірусних геморагічних гарячок. [RT I, 13.03.2019, 2 - набув чинності 15.03.2019]

(4) Лабораторії, що проводять мікробіологічні, вірусологічні, паразитологічні та серологічні дослідження, передають результати досліджень лікарю, який направив матеріал для дослідження. Результати досліджень щодо тих хвороб, які вказують на інфекції, що підлягають реєстрації, передаються Департаменту здоров'я за місцем проживання обстежуваної особи.

(5) Міністерство оборони, Міністерство внутрішніх справ та Міністерство юстиції та цифрових справ повідомляють Департаменту здоров'я про випадки інфекційних хвороб та пов'язані з хворобами фактори ризику в установах, що перебувають у сфері їхнього управління, у порядку, встановленому цим законом. [RT I, 30.12.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025, на підставі § 105.19 частини 12 Закону про Уряд Республіки слово „Justiitsministeerium” замінено словами „Justiits- ja Digiministeerium” у відповідному відмінку]

(6) Установи сфери управління Міністерства сільського життя та підпорядковані установи передають Департаменту здоров'я інформацію про зоонозних збудників хвороб, виявлених у харчових продуктах та на різних етапах поводження з харчовими продуктами, а також про зоонози, діагностовані у тварин. [RT I, 04.12.2015, 1 - набув чинності 14.12.2015]

(6¹) Інформація про підозру на інфекційну хворобу або про діагностування інфекційної хвороби передається за потреби разом з персональними даними суб'єкта даних. Перелік інфекційних хвороб, у разі яких необхідна передача даних разом з персональними даними суб'єкта даних, встановлюється постановою відповідального за сферу міністра. [RT I, 13.03.2019, 2 - набув чинності 15.03.2019] ↗

(7) Порядок передачі інформації, зазначеної в частинах 1, 4, 5 та 6 цього параграфа, та склад даних, що передаються, встановлюються постановою відповідального за сферу міністра. [RT I, 13.03.2019, 2 - набув чинності 15.03.2019] ↗

(8) Про виявлення факторів ризику, зазначених у міжнародній угоді, або транскордонних загроз здоров'ю Департамент здоров'я зобов'язаний повідомити Всесвітню організацію охорони здоров'я протягом 24 годин з моменту виявлення фактора ризику або події, що загрожує здоров'ю населення. [RT I, 02.01.2025, 3 - набув чинності 01.09.2025]

(9) Про діагностування інфекційних хвороб, що входять до переліку, складеного Комісією Європейського Союзу, Департамент здоров'я зобов'язаний повідомити установі Європейського Союзу з епідеміологічного нагляду та боротьби з інфекційними хворобами.

(1) У вимогах до боротьби з інфекційними хворобами передбачаються настанови щодо боротьби з інфекційними хворобами та запобігання епідемічному поширенню.

(2) Вимоги до боротьби з інфекційними хворобами зобов'язані виконувати медичний працівник, посадова особа з охорони здоров'я, особа, що перебуває в зоні поширення інфекційної хвороби, та інші особи, пов'язані з боротьбою з інфекційними хворобами через свої службові обов'язки.

(3) Вимоги та заходи щодо боротьби з інфекційними хворобами встановлюються постановою відповідального за сферу міністра. [RT I, 17.05.2020, 1 - набув чинності 18.05.2020] ↗

(4) Порядок лікування пацієнтів, хворих на медикаментозно-резистентний туберкульоз та таких, що порушують вимоги до лікування, встановлюється постановою відповідального за сферу міністра.

(5) Вимоги та заходи щодо боротьби з інфекційною хворобою, яка раніше не траплялася в Естонії, та з новою небезпечною інфекційною хворобою, які не встановлені на підставі частини 3 цього параграфа, розробляє Департамент здоров'я, виходячи зі своєї компетенції та повноважень, і повідомляє про них зацікавлених осіб. [RT I, 17.05.2020, 1 - набув чинності 18.05.2020]

(1) Внутрішньолікарняна інфекція — це інфекція, якої пацієнт не мав до надходження до лікарні чи до іншого підприємства, що надає медичні послуги, або яка не є залишковим проявом перебування в попередній такій установі, а виникла у пацієнта під час перебування там або внаслідок отриманого там лікування і ознаки якої проявляються або під час перебування там, або після виходу звідти.

(2) Заходи нагляду, профілактики та боротьби з внутрішньолікарняними інфекціями, що застосовуються надавачем медичної послуги, а також порядок передачі відповідної інформації встановлюються постановою відповідального за сферу міністра. ↗

(3) Порядок передачі Департаменту здоров'я результатів лабораторного нагляду за внутрішньолікарняною інфекцією та дослідження медикаментозної резистентності мікробів мікробіологічною та вірусологічною лабораторією встановлюється постановою відповідального за сферу міністра. ↗

(1) Роботодавець зобов'язаний:

1) створювати на ділянках робіт, де є ризик зараження інфекційною хворобою, максимально безпечні щодо інфекції умови праці для працівників;

2) забезпечувати виконання вимог інфекційної безпеки на робочому місці;

3) забезпечувати імунізацію та за потреби профілактичне лікування працівників ділянок робіт, зазначених у пункті 1 цього параграфа;

4) дозволяти працівникові для виявлення інфекційної хвороби або носійства хвороби відвідувати в робочий час обстеження здоров'я або проходити імунізацію в порядку невідкладної допомоги;

5) запобігати поширенню збудників хвороб під час поводження із сировиною або готовою продукцією;

6) дбати про знешкодження інфекційно небезпечних відходів.

(1) [Втратив чинність – RT I, 04.07.2017, 1 - набув чинності 01.01.2018]

(2) Порядок та умови запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб на державному кордоні Естонії встановлюються постановою Уряду Республіки.

(1) Для запобігання поширенню інфекційної хвороби під час надзвичайного стану застосовується закон про надзвичайну ситуацію. [RT I 2009, 39, 262 - набув чинності 24.07.2009]

(1) Карантин — це застосовуваний для запобігання або перешкоджання поширенню особливо небезпечної інфекційної хвороби за межі осередку хвороби:

1) заборона перебування у значенні закону про охорону правопорядку;

2) обмеження пересування осіб, товарів і транспортних засобів на певній території або залишення її, або

3) обмеження надання послуг. [RT I, 17.05.2020, 1 - набув чинності 18.05.2020]

(2) У значенні цього закону осередок хвороби — це обмежена територія, де перебувають хворі особи або особи з підозрою на інфікування і де мешканці перебувають під посиленим наглядом установи охорони здоров'я.

(3) Карантин встановлює Департамент здоров'я адміністративним актом. Якщо застосування карантину має суттєвий вплив на суспільство або економіку, карантин встановлює Уряд Республіки розпорядженням. Строк дії карантину визначається в адміністративному акті. Визначений в адміністративному акті строк дії карантину може бути продовжений, доки не буде досягнута мета, встановлена в частині 5 цього параграфа. [RT I, 17.05.2020, 1 - набув чинності 18.05.2020]

(3¹) При встановленні карантину, зазначеного в частині 3 цього параграфа, невідкладно залучаються причетні особи відповідно до того, що встановлено в § 40 закону про адміністративне провадження. [RT I, 17.05.2020, 1 - набув чинності 18.05.2020]

(4) Вимоги до карантину та порядок нагляду за їх виконанням встановлюються постановою міністра, відповідального за цю сферу.

(5) Карантин припиняє адміністративний орган, який встановив карантин, якщо поширення інфекційної хвороби перешкоджено, вимоги щодо боротьби з інфекційною хворобою виконані та осередок хвороби знешкоджено. Якщо в тому самому осередку хвороби карантин встановили як Департамент здоров'я, так і Уряд Республіки, права та обов'язки, що випливають з адміністративного акта Департаменту здоров'я, вважаються припиненими з набуття чинності адміністративним актом Уряду Республіки в тій частині, в якій ці права та обов'язки відрізняються або суперечать одне одному. [RT I, 17.05.2020, 1 - набув чинності 18.05.2020]

(6) Інформацію про встановлення та припинення карантину можна оприлюднити у засобах масової інформації, якщо кількість адресатів адміністративного акта перевищує 50. [RT I, 17.05.2020, 1 - набув чинності 18.05.2020]

(7) Адміністративний акт про встановлення та припинення карантину набуває чинності з моменту його оголошення безпосередньому адресату або з моменту його оприлюднення у засобах масової інформації, якщо в самому адміністративному акті не встановлено інший строк. [RT I, 17.05.2020, 1 - набув чинності 18.05.2020]

(1) Про небезпеку, що випливає з епідемічного поширення інфекційних хвороб, вирішує Департамент здоров'я на підставі отриманих ним епідеміологічних, лабораторних і клінічних даних.

(2) Для перешкоджання епідемічному поширенню інфекційних хвороб Департамент здоров'я може адміністративним актом:

1) тимчасово закривати школи, дитячі ясла, дитячі садки та установи, що надають соціальні послуги, або обмежувати їх діяльність; [RT I, 09.01.2025, 1 - набув чинності 01.09.2025]

2) вимагати проведення дезінфекції, дезінсекції, боротьби зі шкідниками або очищення;

3) вимагати проведення медичних обстежень людей та діагностування інфекційної хвороби або його проведення, враховуючи встановлене в частині 3 цього параграфа;

4) зобов'язувати лікарню та установу, що надає соціальну послугу, встановлювати обмеження на відвідування;

5) зобов'язувати осіб дотримуватися запобіжних заходів щодо інфекційної безпеки. [RT I, 22.05.2021, 3 - набув чинності 01.06.2021]

(3) До медичного обстеження та діагностування інфекційної хвороби, зазначених у пункті 3 частини 2 цього параграфа, можна зобов'язати осіб, які перебувають в осередку хвороби або в районі, де є небезпека виникнення осередку хвороби, та пов'язаних з ними осіб з підозрою на інфікування. У разі відмови від медичного обстеження та діагностування інфекційної хвороби до осіб можна застосувати встановлену в цьому законі заборону перебування або обмеження свободи пересування. [RT I, 22.05.2021, 3 - набув чинності 01.06.2021]

(4) Утримувач дитячих ясел, дитячого садка та установи, що надає соціальні послуги, може тимчасово закрити керовану ним установу, погодивши це з Департаментом здоров'я. [RT I, 09.01.2025, 1 - набув чинності 01.09.2025]

(5) Для перешкоджання поширенню особливо небезпечної інфекційної хвороби Департамент здоров'я, якщо це неминуче необхідно, може адміністративним актом додатково до заходів і обмежень, встановлених у частині 2 цього параграфа, тимчасово:

1) закривати установи та підприємства або обмежувати їх діяльність;

2) забороняти проведення публічних зборів та організацію публічних заходів або встановлювати вимоги до їх проведення та організації;

3) встановлювати інші обмеження свободи пересування. [RT I, 22.05.2021, 3 - набув чинності 01.06.2021]

(6) Якщо застосування заходів і обмежень, встановлених у частинах 2 і 5 цього параграфа, спричиняє суттєвий суспільний або економічний вплив, їх встановлює Уряд Республіки розпорядженням. [RT I, 22.05.2021, 3 - набув чинності 01.06.2021]

(7) Встановлені на підставі цього параграфа вимоги, заходи та обмеження припиняє з відпаданням потреби адміністративний орган, який їх встановив. Якщо вимоги, заходи та обмеження щодо того самого адресата встановили як Департамент здоров'я, так і Уряд Республіки, права та обов'язки, що випливають з адміністративного акта Департаменту здоров'я, вважаються припиненими з набуття чинності адміністративним актом Уряду Республіки в тій частині, в якій ці права та обов'язки відрізняються або суперечать одне одному.

(8) Для перешкоджання поширенню нової небезпечної інфекційної хвороби можна застосовувати, зокрема, вимоги, заходи та обмеження, які передбачені законом або на підставі закону для перешкоджання поширенню особливо небезпечної інфекційної хвороби.

(9) Інформацію про встановлення та припинення вимог, заходів і обмежень, встановлених у цьому параграфі, можна оприлюднити у засобах масової інформації, якщо кількість адресатів адміністративного акта перевищує 50.

(10) Адміністративний акт про встановлення та припинення вимог, заходів і обмежень, встановлених у цьому параграфі, набуває чинності з моменту його оголошення безпосередньому адресату або з моменту його оприлюднення у засобах масової інформації, якщо в самому адміністративному акті не встановлено інший строк.

(11) Особу, якої стосуються зазначені в цьому параграфі обмеження, невідкладно залучають відповідно до того, що встановлено в § 40 закону про адміністративне провадження.

(12) Для перешкоджання епідемічному поширенню інфекційних хвороб у разі потреби застосовується закон про надзвичайну ситуацію. [RT I, 17.05.2020, 1 - набув чинності 18.05.2020]

[Втратив чинність - RT I 2004, 27, 177 - набр. чинності 01.05.2004]

(1) Інфекційно небезпечним є матеріал, який містить бактерії, віруси, мікроскопічні гриби, інфіковані клітинні культури, ендопаразитів людини або інші біологічно активні чинники, що спричиняють інфекційні хвороби.

(2) Поводженням з інфекційно небезпечним матеріалом у розумінні цього закону є взяття проби, перевезення, обробка, дослідження, зберігання та знешкодження матеріалу, зазначеного в частині 1 цього параграфа.

(3) Під час поводження з інфекційно небезпечним матеріалом слід забезпечити запобігання поширенню інфекції. Порядок поводження з інфекційно небезпечним матеріалом встановлюється постановою відповідального за сферу міністра. ↗

(4) Поводитися з інфекційно небезпечним матеріалом можуть надавачі послуг охорони здоров'я та інші юридичні та фізичні особи, яким Департамент здоров'я видав дозвіл на діяльність з поводження з інфекційно небезпечним матеріалом у порядку, встановленому §§ 32–36 цього закону. [RT I 2009, 49, 331 - jõust. 01.01.2010]

(5) Вимоги до лабораторних приміщень, обладнання та технології особи, яка поводиться з інфекційно небезпечним матеріалом, а також до застосовуваних заходів безпеки встановлюються постановою відповідального за сферу міністра. ↗

(6) Працівник лабораторії, відповідальний за дослідження інфекційно небезпечного матеріалу, повинен бути особою з лікарським або біологічним фахом.

[Втратив чинність - RT I 2009, 49, 331 - набр. чинності 01.01.2010]

(1) Особа, зазначена в частині 4 § 30 цього закону, для отримання дозволу на діяльність з поводження з інфекційно небезпечним матеріалом подає до Департаменту здоров'я такі дані та документи: [RT I 2009, 49, 331 - jõust. 01.01.2010]

1) заяву, в якій зазначаються ім'я заявника та місцезнаходження і адреса місця діяльності;

2) у разі юридичної особи, що перебуває в стадії заснування, — копії установчого договору або рішення про заснування та статуту або договору про товариство;

3) у разі фізичної особи-підприємця — ім'я, особовий код, місце проживання та фірмове найменування підприємця;

4) перелік дослідницьких послуг, для яких клопочуть про дозвіл на діяльність;

5) копії фахових посвідчень працівників, які займаються дослідженням інфекційно небезпечного матеріалу;

6) дані про лабораторні приміщення, обладнання та технологію;

7) дані про застосовувані заходи безпеки;

8) номери засобів зв'язку заявника.

(2) Перед поданням клопотання заявник на дозвіл сплачує державне мито.

(3) Якщо заявник на дозвіл не подає дані чи документи, зазначені в частині 1 цього параграфа, або якщо в клопотанні є інші недоліки, Департамент здоров'я встановлює заявникові на дозвіл строк для усунення недоліків.

(4) Датою подання клопотання є час надходження до Департаменту здоров'я належних даних та документів, зазначених у частині 1 цього параграфа.

(1) Орган, що видає дозвіл на діяльність, перевіряє подані заявником документи та дані і приймає рішення про видачу дозволу на діяльність або про відмову в ній не пізніше ніж протягом одного місяця з дня подання документів та даних, зазначених у § 32 цього закону.

(1) Дозвіл на діяльність видає Департамент здоров'я.

(2) Дозвіл на діяльність видається протягом 10 робочих днів з дня прийняття відповідного рішення.

(3) Рішення про видачу дозволу на діяльність оприлюднюється в офіційному виданні «Ametlikud Teadaanded» (Офіційні повідомлення).

(1) У дозволі на діяльність зазначаються:

1) ім'я володільця дозволу на діяльність, а також місце діяльності та адреса, у разі фізичної особи-підприємця — також особовий код, місце проживання та фірмове найменування;

2) номер дозволу на діяльність та дата видачі;

3) перелік дослідницьких послуг.

(1) Дозвіл на діяльність не видається, якщо заявник на дозвіл:

1) не подав усіх документів чи даних, зазначених у частині 1 § 32 цього закону, або якщо в клопотанні є інші недоліки, які заявник не усунув протягом строку, зазначеного в частині 3 § 32 цього закону;

2) не відповідає вимогам, встановленим для того, хто поводиться з інфекційно небезпечним матеріалом;

3) подає неправдиві дані;

4) перебуває в стані банкрутства.

(2) Орган, що видає дозвіл на діяльність, повідомляє заявникові на дозвіл про відмову у видачі дозволу письмово протягом 10 робочих днів з дня прийняття рішення про відмову. У повідомленні зазначаються підстави відмови у видачі дозволу з посиланням на відповідну норму закону.

(1) Дозвіл на діяльність діє п'ять років з дня його видачі.

(1) Орган, що видає дозвіл на діяльність, визнає дозвіл недійсним, якщо:

1) про це клопоче сам володілець дозволу на діяльність;

2) лабораторні приміщення, обладнання, технологія або застосовувані заходи безпеки не відповідають вимогам, встановленим на підставі частини 5 § 30 цього закону;

3) кваліфікація працівника, відповідального за дослідження інфекційно небезпечного матеріалу, не відповідає вимогам, встановленим у частині 6 § 30 цього закону;

4) під час поводження з інфекційно небезпечним матеріалом не виконуються вимоги, встановлені на підставі частини 3 § 30 цього закону;

5) проведення досліджень, зазначених у дозволі на діяльність, не було розпочато протягом одного року з дня видачі дозволу;

6) володілець дозволу на діяльність проводить дослідження, не перелічені у виданому йому дозволі на діяльність.

(2) У рішенні про визнання дозволу на діяльність недійсним зазначаються:

1) ім'я володільця дозволу на діяльність, місце діяльності та адреса, у разі фізичної особи-підприємця — його ім'я, особовий код, місце проживання та фірмове найменування;

2) номер дозволу на діяльність та дата видачі;

3) обставини, що зумовили визнання дозволу на діяльність недійсним, та посилання на норму закону, на підставі якої дозвіл визнається недійсним;

4) дата прийняття рішення;

5) ім'я, посада та підпис особи, яка прийняла рішення.

(3) Рішення про визнання дозволу на діяльність недійсним доводиться до відома володільця дозволу протягом п'яти робочих днів з дня прийняття рішення. Рішення про визнання дозволу на діяльність недійсним оприлюднюється в офіційному виданні «Ametlikud Teadaanded» (Офіційні повідомлення).

(1) Якщо підстави для визнання дозволу на діяльність недійсним наявні лише щодо деяких досліджень, дозвіл на діяльність можна визнати частково недійсним, обмеживши перелік досліджень, зазначений у дозволі на діяльність.

(2) У разі часткового визнання дозволу на діяльність недійсним у відповідному рішенні на додаток до даних, зазначених у частині 4 § 38 цього закону, зазначаються ті дослідження, щодо яких діє рішення про визнання дозволу на діяльність недійсним.

(3) Рішення про часткове визнання дозволу на діяльність недійсним доводиться до відома володільця дозволу протягом п'яти робочих днів з дня прийняття рішення. Рішення про часткове визнання дозволу на діяльність недійсним оприлюднюється в офіційному виданні «Ametlikud Teadaanded» (Офіційні повідомлення).

(1) Володілець дозволу на діяльність повинен клопотати про видачу нового дозволу на діяльність, якщо:

1) спливає строк дії дозволу;

2) він бажає змінити перелік дослідницьких послуг, зазначений у дозволі.

(2) Новий дозвіл на діяльність видається в порядку, встановленому §§ 32–36 цього закону.

(3) Для клопотання про новий дозвіл на діяльність заявник подає ті перелічені в § 32 цього закону дані та документи, які не містять інформації, вже відомої Департаменту здоров'я.

[RT I, 04.12.2015, 1 - набув чинності 14.12.2015]

(1) Референс-лабораторія в розумінні цього закону — лабораторія, яка надає референс-послугу в зазначених у цьому параграфі галузях досліджень методом високої чутливості та специфічної діагностики.

(2) Референс-лабораторією може діяти лабораторія, яку у відповідних галузях досліджень акредитував естонський або іноземний міжнародно визнаний орган з акредитації.

(3) Галузями досліджень референс-лабораторії є:

1) ВІЛ-віруси;

2) віруси грипу та інші респіраторні віруси;

3) інші віруси;

4) збудники туберкульозу та мікобактеріозів;

5) збудники інфекційних хвороб, що передаються статевим шляхом;

6) збудники інвазивних бактеріальних інфекційних хвороб;

7) збудники інших бактеріальних інфекційних хвороб;

8) антимікробна резистентність.

(4) Завданнями референс-лабораторії при наданні референс-послуги у своїх галузях досліджень є:

1) організовувати та координувати управління якістю лабораторної діагностики;

2) консультувати інші лабораторії з питань методики лабораторної діагностики;

3) складати та актуалізувати інструкції зі збору, зберігання та транспортування лабораторного дослідного матеріалу;

4) за потреби підтверджувати лабораторні діагнози;

5) визначати штами збудників хвороб, надісланих для дослідження, збирати та зберігати їх;

6) збирати та аналізувати дані лабораторного нагляду;

7) передавати результати дослідження до реєстру інфекційних хвороб згідно з частинами 6¹ та 7 § 21 цього закону;

8) співпрацювати з міжнародними референс-лабораторіями та інституціями відповідних галузей досліджень.

(5) Надання референс-послуги у зазначених у цьому параграфі галузях досліджень організовує Департамент здоров'я. Для надання референс-послуги генеральний директор Департаменту здоров'я може укласти з лабораторією, що відповідає вимогам цього закону, договір строком на п'ять років. [RT I, 04.12.2015, 1 - набув чинності 14.12.2015]

[RT I 2009, 49, 331 - набув чинності 01.01.2010]

(1) З державного бюджету через Міністерство соціальних справ фінансується:

1) [Втратив чинність – RT I, 28.12.2017, 5 - набув чинності 01.01.2019]

2) виконання державного замовлення, поданого референс-лабораторії.

(1¹) З бюджету Каси здоров'я фінансуються антиретровірусні препарати та протитуберкульозні препарати, а також препарати для лікування побічних ефектів, пов'язаних із протитуберкульозними препаратами. [RT I, 11.03.2023, 9 - набув чинності 01.04.2023]

(1²) З бюджету Каси здоров'я фінансуються придбання, зберігання, перевезення вакцин та імуноглобулінів, необхідних для виконання плану імунізації та імунізації в порядку невідкладної допомоги, а також функціонування холодового ланцюга та дослідження імунного статусу населення. [RT I, 11.03.2023, 9 - набув чинності 01.04.2023]

(2) З державного бюджету через Міністерство оборони фінансується додаткова імунізація військовослужбовців, яких направляють на зарубіжні місії.

(3) Імунізація, яка не входить до плану імунізації та проводиться за бажанням особи або рекомендацією лікаря, з державного бюджету не фінансується.

(4) Роботодавець фінансує:

1) необхідну для захисту здоров'я працівника імунізацію та профілактичне лікування у тих сферах діяльності, де через особливості роботи існує ризик зараження;

2) додатковий контроль здоров'я працівника у тих сферах діяльності, де особливості роботи можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб. [RT I, 04.12.2015, 1 - набув чинності 14.12.2015]

(5) Роботодавець не зобов'язаний фінансувати контроль здоров'я працівника щодо інфекційних хвороб до початку його роботи у сферах діяльності, де особливості роботи можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб.

(6) Із бюджету волості або міста може фінансуватися запобігання та боротьба з інфекційними хворобами.

(7) Із бюджету медичного страхування може фінансуватися запобігання та боротьба з інфекційними хворобами. [RT I, 04.12.2015, 1 - набув чинності 14.12.2015]

(1) Запобігання епідемічному поширенню інфекційних хвороб фінансується з державного бюджету відповідно до розпорядження Уряду Республіки. [RT I, 04.12.2015, 1 - набув чинності 14.12.2015]

(2) У порядку, встановленому частиною 1 цього параграфа, не відшкодовуються витрати:

1) під час здійснення яких юридична або фізична особа порушила вимоги цього закону або встановлених на його підставі правових актів чи припис чиновника з охорони здоров'я;

2) які здійснено до виникнення підозри на епідемічне поширення інфекційної хвороби.

[RT I, 22.05.2021, 3 - набув чинності 01.06.2021]

(1) Державний та адміністративний нагляд за виконанням вимог цього закону та встановлених на його підставі правових актів здійснює Департамент здоров'я. [RT I, 22.05.2021, 3 - набув чинності 01.06.2021]

(2) Нагляд за виконанням вимог пунктів 1 і 2 частини 1 § 13 цього закону здійснює Департамент сільського господарства та продовольства. Департамент сільського господарства та продовольства здійснює нагляд за оператором питної води в обсязі, встановленому Законом про харчові продукти. [RT I, 01.07.2020, 1 - набув чинності 01.01.2021]

[RT I, 22.05.2021, 3 - набув чинності 01.06.2021]

(1) Орган охорони правопорядку для здійснення передбаченого цим законом державного нагляду може застосовувати спеціальні заходи державного нагляду, передбачені § 30, 31, 32, 44, 49, 50 і 51 Закону про охорону правопорядку, на підставі та в порядку, встановлених Законом про охорону правопорядку.

(2) Орган охорони правопорядку може в порядку, встановленому § 46 Закону про охорону правопорядку, за нагальної потреби затримати інфекційно хворого для доставлення його до місця проживання чи перебування, якщо він становить небезпеку для життя чи здоров'я свого або інших осіб і не дотримувався чи не дотримується вимог, встановлених цим законом та на його підставі, і якщо інші заходи нагляду не є результативними.

(3) Засіб примусу, визначений для забезпечення виконання вимог, заходів і обмежень, встановлених в адміністративному акті, виданому на підставі цього закону Урядом Республіки або Департаментом здоров'я, застосовує Департамент здоров'я. [RT I, 22.05.2021, 3 - набув чинності 01.06.2021]

[Втратив чинність - RT I, 17.05.2020, 1 - набр. чинності 18.05.2020]

(1) Департамент здоров'я може залучати до виконання своїх завдань орган охорони правопорядку в надзвичайному стані або надзвичайній ситуації, пов'язаній з епідемією інфекційного захворювання, у випадку та доти, доки він не може сам своєчасно або достатньо результативно виконати ці завдання. Рішення про залучення органу охорони правопорядку ухвалює Уряд Республіки.

(2) Залучений на підставі частини 1 цього параграфа орган охорони правопорядку при виконанні завдання має повноваження Департаменту здоров'я в обсязі тих завдань, до виконання яких орган охорони правопорядку було залучено.

(3) Залучений до виконання завдань Департаменту здоров'я орган охорони правопорядку може обробляти персональні дані, у тому числі персональні дані особливого виду, відповідно до завдання, для якого його було залучено.

(4) Посадова особа або працівник органу охорони правопорядку, залученого на підставі частини 1 цього параграфа, повинні мати для виконання завдання відповідну підготовку, знання та навички.

(5) Якщо Департамент здоров'я залучає до виконання завдань Департамент поліції та прикордонної охорони, то, будучи залученим до виконання завдань, Департамент поліції та прикордонної охорони може застосовувати безпосередній примус.

(6) Умови та порядок залучення органу охорони правопорядку до виконання завдання, зазначеного в частині 1 цього параграфа, у тому числі порядок відшкодування витрат, встановлює Уряд Республіки постановою. [RT I, 22.05.2021, 3 - jõust. 01.06.2021]

(1) За порушення вимог боротьби з інфекційними захворюваннями або порушення вимог поводження з інфекційно небезпечним матеріалом – карається штрафом до 200 штрафних одиниць.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається штрафом до 32 000 євро. [RT I, 17.05.2020, 1 - jõust. 18.05.2020]

(1) За порушення вимог карантину – карається штрафом до 200 штрафних одиниць.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається штрафом до 32 000 євро. [RT I, 17.05.2020, 1 - jõust. 18.05.2020]

(1) За порушення вимог, встановлених на підставі § 28 цього закону, – карається штрафом до 100 штрафних одиниць.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається штрафом до 13 000 євро. [RT I, 22.05.2021, 3 - jõust. 01.06.2021]

(1) За несвоєчасне передання інформації, пов'язаної з інфекційними захворюваннями, – карається штрафом до 50 штрафних одиниць.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається штрафом до 6400 євро. [RT I, 17.05.2020, 1 - jõust. 18.05.2020]

(1) За непроведення у встановлені строки імунізацій, передбачених для запобігання епідемічному поширенню інфекційних захворювань, – карається штрафом до 100 штрафних одиниць.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається штрафом до 13 000 євро. [RT I, 17.05.2020, 1 - jõust. 18.05.2020]

(1) [Втратив чинність – RT I, 12.07.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(2) Позасудовим провадником проступків, передбачених §§ 46–48 цього закону, є Департамент здоров'я. [RT I 2009, 49, 331 - jõust. 01.01.2010]

(3) Позасудовим провадником проступків, передбачених § 46¹ та § 46² цього закону, є також Департамент поліції та прикордонної охорони, якщо його залучено в порядку, встановленому § 45², до виконання завдань Департаменту здоров'я. [RT I, 22.05.2021, 3 - jõust. 01.06.2021]

(1) Надавачі спеціалізованої медичної допомоги та інші особи, які надають лабораторні послуги і займаються поводженням з інфекційно небезпечним матеріалом, зобов'язані клопотати про право на поводження з інфекційно небезпечним матеріалом протягом двох років з дня набрання чинності цим законом.

(2) Надавач спеціалізованої медичної допомоги або інша особа, яка надає лабораторні послуги, втрачає право на поводження з інфекційно небезпечним матеріалом, якщо вона не подала протягом строку, зазначеного в частині 1 цього параграфа, клопотання про отримання права на поводження з інфекційно небезпечним матеріалом або якщо особа, що надає право на поводження з інфекційно небезпечним матеріалом, відмовляє в наданні зазначеного права.

[Вилучено з цього тексту.]

(1) Цей закон набирає чинності 1 листопада 2003 року, за винятком:

1) частин 1 і 2 § 20 цього закону, які набирають чинності 1 липня 2004 року;

2) частини 2 § 9 цього закону, яка набирає чинності 1 листопада 2004 року;

3) § 11 цього закону, який набирає чинності 1 травня 2005 року;

4) частини 9 § 21 цього закону, яка набирає чинності з приєднанням Естонії до Європейського Союзу.