Закон про допомогу жертвам

(1) Цей закон встановлює організаційні та правові засади державної допомоги жертвам, а також умови й порядок фінансування та нагляду.

(1) Метою цього закону є збереження або відновлення здатності давати собі раду та почуття безпеки фізичних осіб, які постраждали внаслідок злочину, насильства чи кризової ситуації, а також запобігання повторенню насильства через послуги та відшкодування, що надаються в порядку допомоги жертвам.

(1) До соціального захисту, передбаченого цим законом, застосовуються положення закону про загальну частину соціального кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим законом.

(2) При наданні допомоги неповнолітній жертві застосовується встановлене законом про захист дітей з урахуванням особливостей, встановлених цим законом.

(1) Допомога жертвам у значенні цього закону — це організована державою система послуг з допомоги жертвам та відшкодувань жертвам злочинів.

(2) Жертва у значенні цього закону — це особа, яка постраждала або загинула внаслідок злочину, насильства чи кризової ситуації.

(3) Жертва торгівлі людьми у значенні цього закону — це особа, яка є потерпілою у кримінальному провадженні, розпочатому за ознаками злочину, передбаченого § 133–133³, 138–140 або 175 пенітенціарного кодексу, або особа, яку розглядали б як потерпілу у кримінальному провадженні, розпочатому за ознаками аналогічного злочину, передбаченого чинним в іноземній державі кримінальним законом.

(4) Жертва насильства щодо жінок у значенні цього закону — це жінка, якій внаслідок вчиненого щодо неї сімейного насильства або насильства за ознакою статі, зокрема примусу або свавільного позбавлення волі, чи погрози таким, завдано фізичної, сексуальної, психічної чи економічної шкоди або страждань як у публічному, так і в приватному житті.

(5) Жертва сімейного насильства у значенні цього закону — це особа, яка зазнала актів фізичного, сексуального, психічного чи економічного насильства в сім'ї або спільному проживанні чи з боку колишнього або нинішнього подружжя чи партнера, незалежно від того, чи проживає або проживав кривдник разом із жертвою за одним місцем проживання.

(6) Жертва сексуального насильства у значенні цього закону — це особа, щодо якої вчинено сексуальні дії без її згоди, або яку примусили до сексуальних дій із третьою особою, або яку сексуально кривдили.

(7) Жертва терористичного злочину у значенні цього закону — це особа, яка є потерпілою у кримінальному провадженні, розпочатому за ознаками злочину, передбаченого § 237 пенітенціарного кодексу, якщо кримінальне провадження розпочато в Естонській Республіці, або особа, зазначена в § 3 частині 1 закону про загальну частину соціального кодексу, яку розглядали б як потерпілу у діянні, що відповідає складу злочину, передбаченого § 237 пенітенціарного кодексу, вчиненому в іноземній державі.

(1) У роботі з жертвою потрібно:

1) враховувати характер події, яку пережила жертва, її першочергові потреби, вік, стать, можливу інвалідність і зрілість, стосунок із кривдником або залежність від нього, поважаючи фізичну, психічну та моральну недоторканність жертви;

2) у разі неповнолітньої жертви виходити з інтересів дитини;

3) інформувати жертву про її права та можливості отримання допомоги;

4) спілкуватися з жертвою зрозумілою і доступною мовою;

5) забезпечити вислуховування та підтримку жертви, враховуючи вплив насильства, злочину чи кризової ситуації на поведінку жертви та її здатність приймати допомогу;

6) уникати повторної віктимізації;

7) залучати жертву на всіх етапах надання допомоги;

8) оцінювати становище жертви та її потребу в допомозі комплексно;

9) забезпечити допомогу жертві максимально доступним способом.

(1) Інформація про можливості отримання допомоги жертвам має бути доступною в Департаменті соціального страхування, в одиниці місцевого самоврядування, в поліцейських, рятувальних, охорони здоров'я, соціального піклування, освітніх та молодіжних установах, у прокуратурі та суді, а також в інших відповідних установах і на їхніх вебсайтах.

(1) Якщо у кримінальному провадженні в потерпілого встановлено потребу в особливому поводженні та захисті, особа, яка веде провадження, за першої можливості передає пов'язані з ним дані Департаменту соціального страхування для отримання допомоги жертвам.

(2) Якщо допомоги жертвам потребує особа, яка не відповідає умовам, зазначеним у частині 1 цього параграфа, поліція або прокуратура за бажанням особи передає пов'язані з нею дані Департаменту соціального страхування для отримання допомоги жертвам.

(3) Якщо жертва звернулася по допомогу до державної установи чи установи місцевого самоврядування, установи охорони здоров'я або соціального піклування чи до відповідного спеціаліста, зокрема спеціаліста з питань психічного здоров'я, відповідна установа, надавач послуги або спеціаліст передає її ім'я та прізвище, контактні дані, вид випадку та бажання отримати допомогу жертвам Департаменту соціального страхування.

(4) Дані, зазначені в частинах 1 і 2 цього параграфа, — це:

1) ім'я та прізвище жертви;

2) дата народження або особовий код жертви;

3) контактні дані жертви, а у разі особи з обмеженою дієздатністю — також контактні дані її законного представника;

4) у разі злочину — вид злочину, який імовірно вчинено щодо жертви;

5) вид випадку;

6) час настання події;

7) стосунок жертви з кривдником;

8) позначка про участь у випадку неповнолітньої дитини.

(5) Якщо жертва, зазначена в частинах 1–3 цього параграфа, дані про яку передано Департаменту соціального страхування, не бажає, щоб її дані оброблялися для надання допомоги жертвам, Департамент соціального страхування припиняє подальшу обробку даних для надання послуг одразу, щойно отримає від особи відповідне повідомлення.

(1) Оцінюючи потребу жертви в допомозі, потрібно дати оцінку її фізичному, стану здоров'я, психологічному, емоційному, соціальному та когнітивному стану і, виходячи з них, її вразливості, щоб вирішити щодо потреби в послугах з допомоги жертвам та їхнього обсягу.

(2) Якщо при оцінюванні потреби неповнолітньої жертви в допомозі з'ясовується, що йдеться про дитину, яка потребує допомоги або перебуває в небезпеці, потрібно забезпечити її підтримку в порядку, встановленому законом про захист дітей.

(1) Щодо повнолітньої жертви домашнього насильства при оцінюванні потреби в допомозі слід оцінити також ризик для її життя і здоров'я, що випливає з домашнього насильства.

(2) Якщо за результатами оцінювання, передбаченого частиною 1 цього параграфа, з'ясовується, що для повнолітньої жертви внаслідок домашнього насильства існує ризик смерті або тяжкої шкоди здоров'ю (далі — повнолітня жертва домашнього насильства, яка перебуває в небезпеці), Департамент соціального страхування має оцінити також ризики для жертви, що випливають від особи, яка загрожує жертві, та, виходячи з оцінки, спланувати належні дії для надання допомоги жертві й зменшення ризиків.

(3) Якщо особа, яка безпосередньо надає допомогу жертвам, за результатами оцінювання, передбаченого частиною 1 цього параграфа, встановлює, що особа є повнолітньою жертвою домашнього насильства, яка перебуває в небезпеці, вона передає Департаменту соціального страхування для надання оцінки, передбаченої частиною 2 цього параграфа, для надання допомоги жертві й зменшення ризиків повідомлені жертвою дані про жертву, її неповнолітніх дітей та особу, яка їй загрожує.

(1) Щодо повнолітньої жертви домашнього насильства, яка перебуває в небезпеці, Департамент соціального страхування має право для надання оцінки, передбаченої § 9 частиною 2 цього закону, для надання допомоги жертві й зменшення ризиків обробляти персональні дані жертви, її неповнолітніх дітей та особи, яка їй загрожує.

(2) Персональними даними повнолітньої жертви домашнього насильства, яка перебуває в небезпеці, є:

1) ім'я та прізвище, особовий код, контактні дані та місце проживання (далі — загальні дані);

2) дані про батьківство та опіку;

3) дані про можливу вагітність;

4) дані про зайнятість роботою;

5) ступінь тяжкості та вид інвалідності;

6) дані про стан здоров'я, пов'язані з ушкодженнями;

7) вид насильства;

8) щодо іноземця — правова підстава перебування в Естонії;

9) дані про виклики, зроблені Центру тривоги та Департаменту поліції й прикордонної охорони протягом останнього року, які стосуються пов'язаного з жертвою домашнього насильства або вказують на нього;

10) інші пов'язані з випадком доречні дані.

(3) Персональними даними неповнолітньої дитини повнолітньої жертви домашнього насильства, яка перебуває в небезпеці, є:

1) загальні дані;

2) дані про можливе батьківство або опіку;

3) дані про можливу вагітність;

4) дані про здобуття освіти або зайнятість роботою;

5) ступінь тяжкості та вид інвалідності;

6) дані про стан здоров'я, пов'язані з ушкодженнями.

(4) Персональними даними особи, яка загрожує повнолітній жертві домашнього насильства, що перебуває в небезпеці, є:

1) загальні дані;

2) дані про батьківство, неповнолітніх дітей, які зростають у домогосподарстві, та опіку;

3) дані про можливу вагітність;

4) дані про зайнятість роботою;

5) ступінь тяжкості та вид інвалідності;

6) дані про стан здоров'я, що впливають на випадок;

7) вид насильства;

8) щодо іноземця — правова підстава перебування в Естонії;

9) виклики, зроблені Центру тривоги та Департаменту поліції й прикордонної охорони протягом останнього року у зв'язку з особою;

10) дані про покарання, внесені до реєстру покарань, у тому числі до архіву реєстру покарань;

11) дані про кримінальне провадження, що триває щодо підозрюваної або обвинуваченої особи, разом із видом злочину, який є його предметом, та часом його вчинення;

12) запобіжні заходи, застосовані щодо особи в кримінальному провадженні, та заборона перебування, заборона спілкування й заборона наближення, застосовані в кримінальному та цивільному судочинстві;

13) виданий особі дозвіл на придбання зброї та дозвіл на зброю, а також дані про зброю та боєприпаси, що перебувають у її власності чи володінні, так само як про доступ особи до зброї та боєприпасів;

14) час залишення тримання під вартою, ув'язнення або стаціонарного примусового лікування;

15) інші пов'язані з випадком доречні дані.

(5) Щодо повнолітньої жертви домашнього насильства, яка перебуває в небезпеці, Департамент соціального страхування має право для надання додаткової оцінки, для надання допомоги жертві й зменшення ризиків, у тому числі для отримання та оброблення даних, зазначених у частинах 2–4 цього параграфа, залучати відповідні установи та спеціалістів. Для виконання зазначених вище цілей дані має право обробляти також між сторонами, залученими до провадження.

(6) Департамент соціального страхування має право з метою, зазначеною в частині 5 цього параграфа, залучати такі установи та спеціалістів:

1) Департамент поліції й прикордонної охорони;

2) прокуратуру;

3) відповідну одиницю місцевого самоврядування;

4) відповідну установу, яка надає допомогу жертвам на підставі адміністративного договору;

5) надавача послуги підтримки відмови від насильства;

6) куратора з питань пробації особи, яка загрожує повнолітній жертві домашнього насильства, якщо особа перебуває під пробаційним наглядом;

7) в обґрунтованому випадку — іншу установу або спеціаліста.

(7) При обробленні персональних даних на підставі частин 1–4 цього параграфа Департамент соціального страхування має право обмежувати права суб'єкта даних, передбачені Регламентом (ЄС) 2016/679 Європейського Парламенту та Ради про захист фізичних осіб у зв'язку з обробленням персональних даних і про вільний рух таких даних та про скасування Директиви 95/46/ЄС (загальний регламент про захист даних) (ОВ L 119, 04.05.2016, с. 1–88), на строк до трьох років з метою захисту життя і здоров'я повнолітньої жертви домашнього насильства, яка перебуває в небезпеці, та її неповнолітніх дітей.

(8) На підставі частини 7 цього параграфа можна обмежувати такі права суб'єкта даних:

1) право дізнатися про оброблення його персональних даних, у тому числі про те, які персональні дані обробляються, а також про спосіб, метод, мету, правову підставу, обсяг і причину оброблення;

2) право дізнатися про одержувачів його персональних даних і категорії персональних даних, що розкриваються, а також про те, чи передаються його персональні дані іноземній державі або міжнародній організації;

3) право подавати заперечення щодо оброблення його персональних даних;

4) право дізнатися про порушення, пов'язане з його персональними даними.

(1) Особи, які безпосередньо надають допомогу жертвам, та особи, які отримали інформацію на підставі § 10 цього закону, зобов'язані зберігати конфіденційними відомі їм при наданні допомоги жертвам дані про жертву та осіб, безпосередньо пов'язаних із подією, якщо законом або за домовленістю з жертвою не передбачено інакше.

(1) Особи, які безпосередньо надають допомогу жертвам, — це працівники служби допомоги жертвам, особи, які працюють з жертвами, та волонтери служби допомоги жертвам.

(2) Працівник служби допомоги жертвам у розумінні цього закону — це посадова особа або працівник Департаменту соціального страхування, який виконує покладені на нього законом чи іншим правовим актом обов'язки з надання допомоги жертвам.

(3) Особа, яка безпосередньо надає допомогу жертвам, повинна відповідати таким загальним вимогам:

1) їй виповнилося щонайменше 18 років;

2) вона має особисті якості, необхідні для надання допомоги жертвам;

3) вона не була покарана за умисно вчинений злочин, який може становити загрозу для життя, здоров'я або майна особи, яка має право отримувати послугу;

4) вона відповідає вимогам, встановленим § 20 закону про захист дітей, якщо допомога надається дитині.

(1) Безпосередньо надавати допомогу жертвам може особа, яка відповідає загальним вимогам, зазначеним у частині 3 § 12 цього закону, та яка має необхідну фахову підготовку для надання допомоги жертвам.

(2) Вимоги до фахової підготовки особи, яка безпосередньо надає допомогу жертвам, у тому числі вимоги до освіти та підвищення кваліфікації, а також умови й порядок організації підвищення кваліфікації встановлює своєю постановою відповідальний за цю сферу міністр.

(3) У наданні основної послуги допомоги жертвам під керівництвом працівника служби допомоги жертвам може у свій вільний час і без отримання винагороди брати участь також волонтер служби допомоги жертвам, щодо якого придатність підготовки особи вирішує Департамент соціального страхування.

(4) Відповідність здобутої в іноземній державі кваліфікації вимогам, установленим цим законом та на його підставі, вирішує Департамент соціального страхування на підставі закону про визнання іноземної професійної кваліфікації, з урахуванням особливостей, установлених цим законом.

(1) Допомогу жертвам організовує Департамент соціального страхування.

(2) Завдання Департаменту соціального страхування з організації допомоги жертвам:

1) організація послуг допомоги жертвам;

2) організація виплати компенсацій;

3) утримання цілодобового кризового телефону допомоги жертвам 116 006;

4) організація курсів підвищення кваліфікації з допомоги жертвам;

5) залучення та керівництво волонтерами служби допомоги жертвам;

6) організація превентивної та інформаційної діяльності.

(3) При організації допомоги жертвам Департамент соціального страхування співпрацює з іншими державними установами та установами місцевого самоврядування, а також з фізичними та юридичними особами.

(1) Мета послуг допомоги жертвам — забезпечити особам, які зазнали шкоди внаслідок злочину, насильства або кризового випадку, соціальну, психологічну та емоційну допомогу (далі — психосоціальна допомога), щоб сприяти збереженню або відновленню їхнього почуття безпеки та здатності давати собі раду, а також запобіганню подальшій шкоді.

(2) Послугами допомоги жертвам є:

1) основна послуга допомоги жертвам;

2) психосоціальна допомога у разі кризового випадку;

3) послуга жіночого центру підтримки;

4) кризова допомога при сексуальному насильстві;

5) послуга для жертв торгівлі людьми;

6) послуги відновного правосуддя;

7) підтримка відмови від насильства;

8) допомога психічному здоров'ю, що підтримує відновлення після травми.

(3) Департамент соціального страхування може надання послуг, зазначених у пунктах 2–7 частини 2 цього параграфа, які пов'язані з виконанням адміністративного завдання, частково або повністю передати на підставі адміністративного договору фізичній чи юридичній особі або одиниці місцевого самоврядування.

(4) Адміністративний нагляд за надавачем допомоги жертвам здійснює Департамент соціального страхування.

(1) Допомога, зазначена в пунктах 1 і 2 частини 2 § 15 цього закону, надається, окрім осіб, зазначених у частині 1 § 3 закону про загальну частину соціального кодексу, також жертві торгівлі людьми та жертві терористичного злочину, що стався в Естонії, незалежно від того, чи має вона законну підставу для перебування в Естонії, до настання дати її обов'язку виїзду або до дострокового виїзду з держави.

(2) Надання послуги жертві-іноземцю не є законною підставою для її перебування в Естонії й не відкладає виконання її обов'язку виїхати з Естонії.

(1) Мета основної послуги допомоги жертвам — забезпечити жертвам злочину, насильства або кризового випадку належну підтримку та допомогу.

(2) Основна послуга допомоги жертвам включає таке:

1) інформування жертви про можливі послуги та заходи захисту;

2) консультування жертви та забезпечення їй психосоціальної допомоги;

3) оцінювання потреби жертви в допомозі та забезпечення їй придатної послуги допомоги жертвам, за потреби — надання жертві допомоги за принципом ведення випадку;

4) допомога жертві у спілкуванні з державними установами та установами місцевого самоврядування, а також з відповідними фізичними та юридичними особами.

(3) Основну послугу допомоги жертвам надають працівники служби допомоги жертвам.

(1) Якщо Департамент соціального страхування на підставі частини 1 § 7 цього закону отримує повідомлення про неповнолітнього, який може потребувати допомоги жертвам, працівник служби допомоги жертвам перед наданням послуг допомоги жертвам з'ясовує, чи та яку допомогу надала жертві й особі, яка її виховує, одиниця місцевого самоврядування на підставі закону про захист дітей.

(2) Неповнолітній жертві сексуального насильства Департамент соціального страхування надає основну послугу допомоги жертвам разом із заходами, встановленими § 29¹ закону про захист дітей.

(1) Психосоціальна допомога у разі кризового випадку (далі — психосоціальна кризова допомога) надається жертві кризового випадку, щоб вона впоралася з тим, що сталося, щоб зменшити вплив випадку на її повсякденну діяльність та щоб відновити її самостійну спроможність давати собі раду.

(2) Кризовий випадок у розумінні цього закону — це раптовий випадок широкомасштабного впливу, який може спричинити ушкодження або загибель людей, викликаючи в більшості пов'язаних із ним людей тяжкі переживання та потребу в допомозі.

(3) Психосоціальна кризова допомога включає таке:

1) цілодобове реагування на кризові випадки;

2) оцінювання ситуації та започаткування співпраці з пов'язаними установами й особами;

3) виявлення жертв кризового випадку та оцінювання їхніх першочергових потреб;

4) надання психологічної першої допомоги та започаткування іншої психосоціальної допомоги;

5) співпраця спеціалістів у наданні допомоги жертві кризового випадку.

(1) Центр екстреного реагування (Häirekeskus) у разі кризового випадку передає Департаменту соціального страхування для організації психосоціальної кризової допомоги місце та опис події, а також інформацію про можливі людські втрати.

(2) Якщо потерпілий у кризовому випадку може через обставини випадку потребувати допомоги потерпілим для захисту життя та здоров'я власного або іншої фізичної особи, пов'язаної з випадком, Департамент поліції та прикордонної охорони, Департамент охоронної поліції або Рятувальний департамент передає його дані Департаменту соціального страхування за першої можливості.

(3) Якщо потерпілий від терористичного злочину, що стався в іноземній державі, може через обставини випадку потребувати допомоги потерпілим для захисту життя та здоров'я власного або іншої фізичної особи, пов'язаної з випадком, Міністерство закордонних справ передає його дані за їх наявності Департаменту соціального страхування за першої можливості.

(4) Даними, зазначеними в частинах 2 і 3 цього параграфа, є ім'я та прізвище потерпілого у кризовому випадку, контактні дані та зв'язок із кризовим випадком.

(1) Метою послуги центру підтримки жінок є сприяти звільненню потерпілої від насильства щодо жінок від насильства, підвищенню її безпеки та досягненню самостійного забезпечення.

(2) Послуга центру підтримки жінок включає таке:

1) готовність надавати потерпілій та її дітям цілодобово первинну психосоціальну допомогу;

2) оцінювання потреби потерпілої в допомозі, щоб вирішити щодо потреби та обсягу послуги;

3) консультування потерпілої та забезпечення психосоціальної допомоги;

4) застосування ведення випадку у разі, якщо потерпіла потребує для досягнення самостійного забезпечення тривалої та різнобічної допомоги;

5) психологічне консультування або психотерапія;

6) юридична допомога;

7) безпечне тимчасове розміщення потерпілої та її дітей цілодобово.

(3) Послугу, зазначену в пункті 7 частини 2 цього параграфа, надають до шести місяців.

(4) Послугу центру підтримки жінок надає команда, що складається з фахівців, як цілісну послугу, і вона доступна в кожному повіті.

(1) Метою кризової допомоги при сексуальному насильстві є забезпечити потерпілому від сексуального насильства необхідну через сексуальне насильство медичну допомогу та первинну психосоціальну допомогу, щоб сприяти фізичному та психосоціальному відновленню потерпілого.

(2) Кризова допомога при сексуальному насильстві включає таке:

1) первинне оцінювання стану потерпілого, щоб вирішити щодо потреби та обсягу послуги;

2) первинна психосоціальна допомога;

3) забезпечення необхідних через сексуальне насильство послуг з охорони здоров'я разом зі збиранням судово-медичного доказового матеріалу;

4) необхідні через сексуальне насильство ліки та допоміжні засоби;

5) психологічне та інше консультування потерпілого.

(3) Якщо потерпілий від сексуального насильства є застрахованою особою у розумінні § 5 закону про медичне страхування, на підставі цього закону відшкодовується та частина витрат на надані особі послуги з охорони здоров'я, яку не покриває медичне страхування.

(1) Неповнолітньому потерпілому від сексуального насильства Департамент соціального страхування надає, крім послуги, зазначеної в § 22 цього закону, також допомогу, передбачену законом про захист дітей.

(2) Для надання допомоги, передбаченої законом про захист дітей, надавач кризової допомоги при сексуальному насильстві передає за першої можливості Департаменту соціального страхування дані тієї дитини, щодо якої під час надання послуги виявилося, що з дитиною поводилися сексуально неналежним чином, або виникла така підозра.

(3) Даними, зазначеними в частині 2 цього параграфа, є ім'я та прізвище дитини, дата народження або особистий код, ім'я та прізвище та контактні дані супровідника дитини або, за відсутності супровідника, контактні дані дитини та ім'я і прізвище та контактні дані названого нею дорослого, час надання послуги та загальне резюме, час імовірного неналежного поводження, а також первинна оцінка потреби дитини в допомозі.

(1) Метою послуги для потерпілих від торгівлі людьми є сприяти виникненню у потерпілого відчуття безпеки, фізичному та психосоціальному відновленню, а також запобігти повторному потраплянню в становище потерпілого.

(2) Послуга для потерпілих від торгівлі людьми включає таке:

1) готовність надавати потерпілому цілодобово первинну психосоціальну допомогу;

2) оцінювання потреби потерпілого в допомозі, щоб вирішити щодо потреби та обсягу послуги;

3) застосування ведення випадку у разі, якщо потерпілий потребує для досягнення самостійного забезпечення тривалої та різнобічної допомоги;

4) консультування потерпілого та забезпечення психосоціальної допомоги;

5) безпечне тимчасове розміщення цілодобово;

6) харчування та інша необхідна матеріальна допомога;

7) організація доступності необхідних послуг з охорони здоров'я;

8) психологічне консультування або психотерапія;

9) юридична допомога;

10) організація послуги перекладу для надання допомоги, зазначеної в цій частині.

(3) Потерпілому від торгівлі людьми допомогу надають до відпадання потреби в ній.

(4) Якщо у Департаменту соціального страхування або Трудової інспекції є підозра, що особа є потерпілим від торгівлі людьми, особі можна надавати послуги, зазначені в частині 2 цього параграфа, до отримання підтвердження від Департаменту поліції та прикордонної охорони чи прокуратури, але не довше ніж 14 календарних днів.

(5) Іноземцю, якому на підставі § 205 закону про іноземців надано час на роздуми, послугу надають до настання дати законного перебування в Естонії або дострокового виїзду. Про встановлення строку Департамент поліції та прикордонної охорони негайно повідомляє Департамент соціального страхування, який при настанні дати ухвалює рішення про припинення надання послуг.

(6) Надання послуги іноземцю не є законною підставою для його перебування в Естонії та не відтерміновує виконання його обов'язку виїхати з Естонії.

(7) Департамент соціального страхування припиняє надання послуг потерпілому від торгівлі людьми, якщо особа виїхала з Естонії або в неї відсутня законна підстава перебувати в Естонії.

(8) Якщо потерпілий від торгівлі людьми є застрахованою особою у розумінні § 5 закону про медичне страхування, на підставі цього закону відшкодовується та частина витрат на надані особі послуги з охорони здоров'я, яку не покриває медичне страхування.

(1) Якщо вік особи, яка стала жертвою торгівлі людьми, невідомий і є підстави вважати, що їй менше 18 років, її розглядають як неповнолітню, доки не доведено протилежне.

(2) Неповнолітній жертві торгівлі людьми замість послуги, зазначеної в § 24 частини 2 пункту 5 цього закону, може надаватися послуга замісного догляду на умовах і в порядку, встановлених законом про соціальне забезпечення.

(3) Неповнолітній жертві торгівлі людьми, яка зазнала сексуального насильства, Департамент соціального страхування надає послугу, передбачену цим розділом, разом із заходами, встановленими § 29¹ закону про захист дітей.

(4) Якщо жертва торгівлі людьми є неповнолітнім іноземцем без супроводу, під час надання їй допомоги керуються також положеннями закону про іноземців і закону про соціальне забезпечення щодо надання допомоги неповнолітньому іноземцю без супроводу.

(1) Метою послуг відновного правосуддя є за сприяння неупередженого посередника звести разом жертву та інші сторони, пов'язані з подією, надати їм можливість надати пояснення та бути вислуханими, а також через опосередкований процес досягти згоди щодо того, як відшкодувати завдану шкоду та підтримати відновлення почуття справедливості.

(2) Послуги відновного правосуддя включають:

1) оцінювання згоди сторін на використання послуги та випадку, щоб вирішити щодо потреби в послузі та її придатності;

2) підготовку сторін випадку до можливої зустрічі;

3) вибір придатного методу для організації зустрічі відновного правосуддя;

4) організацію зустрічі відновного правосуддя;

5) у разі потреби надання зворотного зв'язку тому, хто направив на послугу відновного правосуддя, щодо змісту зустрічі відновного правосуддя та укладеної угоди.

(3) Умови та порядок надання послуг відновного правосуддя встановлює відповідальний за сферу міністр постановою. ↗

(1) Послуга посередництва в розумінні цього закону — це послуга відновного правосуддя, яка полягає в організації процедури посередництва, передбаченої § 203² кримінально-процесуального кодексу, та в контролі за виконанням умов письмової угоди, укладеної в результаті цієї процедури.

(2) Послугою посередництва розглядається також організація процедури посередництва та, у разі потреби, контроль за виконанням умов письмової угоди, укладеної в результаті процедури посередництва, якщо наявна одна з таких умов:

1) неповнолітній узяв зобов'язання використати послугу посередництва на підставі § 30 частини 1 пункту 4 кодексу провадження у справах про проступки;

2) щодо неповнолітнього при закритті кримінального провадження за його згодою застосовано зобов'язання використати послугу посередництва на підставі § 201 частини 2 пункту 5 кримінально-процесуального кодексу;

3) суд застосував послугу посередництва як засіб впливу на підставі § 87 пенітенціарного кодексу;

4) щодо неповнолітнього на підставі § 201 частини 1 кримінально-процесуального кодексу кримінальне провадження не розпочато або його закрито з причини, що протиправне діяння вчинив неповнолітній, неосудний через свій вік;

5) щодо неповнолітнього на підставі § 29 частини 1 пункту 1 кодексу провадження у справах про проступки провадження у справі про проступок не розпочато або його закрито з причини, що протиправне діяння вчинив неповнолітній, неосудний через свій вік.

(1) Метою підтримки відмови від насильства є сприяння запобіганню та припиненню насильства через заходи, застосовувані до особи, яка вчиняє насильство.

(2) Підтримка відмови від насильства включає:

1) оцінювання мотивації та психосоціальних потреб особи, яка вчиняє насильство, з метою вирішення щодо потреби в послузі та її обсягу;

2) оцінювання ризику можливого продовження насильницької поведінки;

3) консультування щодо відмови від насильства.

(3) Під час підтримки відмови від насильства першочерговими слід вважати безпеку жертви, її підтримку та права людини.

(1) Метою допомоги з питань психічного здоров'я, що підтримує відновлення після травми, є сприяння відновленню психосоціальної рівноваги жертви та зниження ймовірності виникнення психічних та поведінкових розладів жертви або їх інтенсивності.

(2) Допомога з питань психічного здоров'я, що підтримує відновлення після травми, включає психологічну та психотерапевтичну допомогу.

(1) Право отримувати допомогу з питань психічного здоров'я, що підтримує відновлення після травми, мають:

1) жертва злочину, щодо вчиненого проти якої діяння розпочато кримінальне провадження;

2) жертва домашнього насильства або сексуального насильства;

3) дитина, онук, батько чи мати та інша особа, яка виховує дитину, дід чи баба, сестра, брат жертви, зазначеної в пунктах 1 і 2 цієї частини, особа, яка перебуває або перебувала з жертвою у шлюбі чи в постійному спільному проживанні;

4) особа, яка бере участь у кримінальному провадженні як свідок.

(2) Особи, зазначені в частині 1 цього параграфа, мають право отримувати допомогу з питань психічного здоров'я, що підтримує відновлення після травми, якщо Департамент соціального страхування встановив їх потребу в допомозі.

(1) Особи, зазначені в § 30 частині 1 цього закону, мають право отримувати допомогу психічного здоров'я, що підтримує відновлення після травми, у розмірі до одного встановленого Урядом Республіки мінімального розміру місячної плати.

(2) Право отримувати допомогу психічного здоров'я, що підтримує відновлення після травми, до відпадіння потреби мають:

1) жертва торгівлі людьми;

2) дитина, яка зазнала сексуального насильства;

3) жертва терористичного злочину.

(3) Щодо осіб, зазначених у частині 2 цього параграфа, Департамент соціального страхування вирішує питання про потребу продовження допомоги кожного разу, коли при користуванні послугою досягається встановлений Урядом Республіки мінімальний розмір місячної плати. Департамент соціального страхування може запитати в надавача послуги оцінку щодо потреби продовження допомоги.

(4) Якщо неповнолітня жертва сексуального насильства досягає 18-річного віку під час отримання послуги, передбаченої цим розділом, вона має право продовжувати отримувати послугу в розмірі встановленого Урядом Республіки мінімального розміру місячної плати. Департамент соціального страхування може вирішити продовжити допомогу і після досягнення зазначеного мінімального розміру місячної плати в порядку, передбаченому частиною 3 цього параграфа, якщо це обґрунтовано тяжкістю вчиненого щодо неповнолітнього діяння або іншими обставинами.

(5) Жертва, якій надається допомога психічного здоров'я, зазначена в § 29 частині 2 цього закону, у рамках іншої послуги допомоги жертвам, не має права одночасно отримувати допомогу психічного здоров'я на умовах, передбачених цим розділом.

(6) Особа, зазначена в § 30 частині 1 пунктах 1 і 4 цього закону, має право отримувати допомогу психічного здоров'я, що підтримує відновлення після травми, протягом п'яти років від вчинення діяння. У випадку, зазначеному в § 81 частині 7 пункті 3 Пенітенціарного кодексу, особа має право отримувати допомогу психічного здоров'я, що підтримує відновлення після травми, протягом п'яти років від досягнення нею повноліття або від початку кримінального провадження, якщо останній строк спливає пізніше.

(1) Для отримання допомоги психічного здоров'я, що підтримує відновлення після травми, особа подає заяву до Департаменту соціального страхування, який оцінює її потребу в допомозі, зазначеній у § 29 частині 2 цього закону.

(2) Перелік даних заяви та необхідних документів для отримання допомоги психічного здоров'я, що підтримує відновлення після травми, встановлює міністр, відповідальний за відповідну сферу, постановою.

(1) Департамент соціального страхування перебирає на себе зобов'язання зі сплати за допомогу психічного здоров'я, що підтримує відновлення після травми, від правомочної особи, зазначеної в § 30 цього закону (далі — перебрання зобов'язання зі сплати), якщо виконано такі умови:

1) правомочна особа та надавач допомоги психічного здоров'я, що підтримує відновлення після травми, домовилися про надання послуги, зазначеної в § 29 частині 2 цього закону;

2) надавач допомоги психічного здоров'я, що підтримує відновлення після травми, та Департамент соціального страхування уклали договір, зазначений у § 34 цього закону.

(1) Договір про перебрання зобов'язання зі сплати — це домовленість, якою Департамент соціального страхування та надавач допомоги психічного здоров'я, що підтримує відновлення після травми, домовляються про порядок і умови, за яких Департамент соціального страхування перебирає від правомочної особи зобов'язання зі сплати.

(2) Перед укладенням договору Департамент соціального страхування перевіряє відсутність податкового боргу. Якщо виявляється, що в надавача допомоги психічного здоров'я, що підтримує відновлення після травми, є податковий борг, Департамент соціального страхування може відмовитися від укладення договору.

(3) Департамент соціального страхування укладає договір на строк до трьох років, але не менше ніж на один рік.

(1) У цьому законі насильницьким злочином вважається безпосередньо спрямоване проти життя чи здоров'я особи діяння, каране в кримінальному порядку, наслідком якого є смерть жертви або тяжка шкода здоров'ю в розумінні Пенітенціарного кодексу.

(2) Насильницьким злочином вважається також спричинення жертві або третій особі наслідку, зазначеного в частині 1 цього параграфа, у ситуації, коли жертва або третя особа перешкоджала злочину, затримувала злочинця або допомагала жертві злочину.

(3) Діяння, зазначені в частинах 1 і 2 цього параграфа, вважаються насильницьким злочином також тоді, коли:

1) особа, яка вчинила діяння, є неосудною;

2) особу, яка вчинила діяння, не встановлено, її не вдалося затримати або з інших причин неможливо визнати винною, а зібрані у кримінальній справі докази вказують на те, що вчинено насильницький злочин.

(1) Право отримати відшкодування жертві злочину (далі — відшкодування) має жертва насильницького злочину, вчиненого на території Естонської Республіки, яка є громадянином Естонії або у випадках, передбачених частиною 2 цього параграфа, іноземцем, доглядач жертви, утриманець жертви та фізична особа, яка несе витрати, пов'язані з відновленням здоров'я жертви насильницького злочину, або витрати на поховання, на умовах, передбачених цим законом.

(2) Іноземець має право отримати відшкодування на умовах, передбачених частиною 1 цього параграфа, якщо він:

1) проживає в Естонії на підставі посвідки на проживання довгострокового резидента, або постійного права на проживання, або тимчасової посвідки на проживання чи права на проживання;

2) є громадянином Європейського Союзу;

3) є громадянином держави, яка приєдналася до Європейської конвенції про відшкодування збитків жертвам насильницьких злочинів;

4) є жертвою торгівлі людьми або дитиною, яка зазнала сексуального насильства, незалежно від того, чи має він законну підставу для перебування в Естонії.

(3) Якщо жертва насильницького злочину гине внаслідок злочину, право отримати відшкодування має її утриманець. Утриманцем жертви насильницького злочину є особа:

1) яка має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до § 20 закону про державне пенсійне страхування;

2) яка зачата жертвою на момент вчинення злочину, але народжується після смерті жертви.

(4) Доглядачем жертви насильницького злочину, зазначеної в частині 1 цього параграфа, є особа, яка доглядає жертву на підставі листка догляду.

(5) Жертві насильницького злочину, вчиненого за кордоном, яка є громадянином Естонії або постійним жителем Естонії, відшкодування виплачується у випадку, якщо її перебування за кордоном було зумовлене навчанням, виконанням службових або трудових обов'язків чи іншою поважною причиною і вона не має можливості отримати відшкодування від держави, де стався злочин.

(1) Компенсація не виплачується, якщо жертва насильницького злочину:

1) спровокувала вчинення злочину чи виникнення шкоди або сприяла цьому своєю умисною поведінкою;

2) не повідомила про злочин протягом 15 днів, хоча була здатна це зробити, і слідчий орган чи прокуратура не дізналися про це також в інший спосіб;

3) засуджена за вчинення насильницького злочину або на підставі частини 1 § 255 чи частини 1 § 256 Пенітенціарного кодексу, і дані про її покарання не погашені в реєстрі покарань згідно із Законом про реєстр покарань.

(2) У виплаті компенсації повнолітньому утриманцю може бути відмовлено, якщо в його поведінці виявилися обставини, зазначені в частині 1 цього параграфа.

(3) У виплаті компенсації може бути відмовлено, якщо заявник на компенсацію не співпрацював із правоохоронними органами для з'ясування обставин, пов'язаних із насильницьким злочином, встановлення та затримання злочинця, а також доведення шкоди.

(1) На умовах, встановлених у цьому розділі, майнова шкода, заподіяна насильницьким злочином, підлягає відшкодуванню в такому обсязі:

1) витрати, пов'язані з відновленням здоров'я жертви;

2) шкода, заподіяна окулярам, зубним протезам, контактним лінзам та іншим допоміжним засобам, що підтримують функції організму, а також особистим речам жертви;

3) витрати на поховання жертви;

4) шкода, що випливає зі зменшення доходу жертви та особи, яка доглядає за жертвою;

5) шкода, що випливає з втрати годувальника.

(1) Витратами, пов'язаними з відновленням здоров'я жертви, є витрати на відновлення її фізичного та психічного здоров'я після насильницького злочину, придбання ліків і допоміжних засобів, що підтримують функції організму, а також опанування нового фаху, що відповідає стану здоров'я, та пов'язані із зазначеними діями транспортні витрати.

(1) Під час встановлення шкоди, заподіяної насильницьким злочином окулярам, зубним протезам, контактним лінзам та іншим допоміжним засобам, що підтримують функції організму, а також вкрай необхідним особистим речам жертви, за основу береться інформація, подана Департаменту соціального страхування в довідці слідчого органу.

(1) Витрати, здійснені на поховання жертви, яка загинула внаслідок насильницького злочину, відшкодовуються особі, яка їх понесла.

(1) Шкодою, що випливає зі зменшення доходу жертви, для жертви віком щонайменше 16 років є частина оподатковуваного соціальним податком доходу, не отримана внаслідок насильницького злочину.

(2) Шкодою, що випливає зі зменшення доходу особи, яка доглядає за жертвою, є частина оподатковуваного соціальним податком доходу, не отримана внаслідок спричиненої насильницьким злочином тимчасової непрацездатності.

(3) Шкода, що випливає зі зменшення доходу жертви та особи, яка доглядає за жертвою, відшкодовується виходячи із середнього доходу за один календарний день. Середній дохід за один календарний день обчислюється шляхом ділення нарахованого особі оподатковуваного соціальним податком доходу за шість календарних місяців, що передували вчиненню насильницького злочину, на кількість календарних днів цього періоду. З кількості календарних днів шести місяців віднімається кількість днів, коли особа була звільнена від виконання трудових чи службових обов'язків на підставі листка непрацездатності або через зупинення трудової діяльності, зазначене в реєстрі зайнятості.

(4) Якщо жертва або особа, яка доглядає за жертвою, не отримувала протягом зазначених у частині 3 цього параграфа шести календарних місяців оподатковуваного соціальним податком доходу через зупинення трудової діяльності або тимчасову непрацездатність, компенсація обчислюється з оподатковуваного соціальним податком доходу особи, який вона отримала за останній місяць перед зупиненням трудової діяльності або виникненням тимчасової непрацездатності.

(5) Фізичній особі-підприємцю компенсація обчислюється з чистого доходу, отриманого в календарному році, що передував насильницькому злочину, з 1 січня до 31 грудня.

(6) Якщо дохід жертви або особи, яка доглядає за жертвою, за один календарний день був меншим за частку від ділення встановленої Урядом Республіки мінімальної ставки місячної оплати праці на число 30, середній дохід за один календарний день дорівнює частці від ділення встановленої Урядом Республіки мінімальної ставки місячної оплати праці на число 30.

(1) Утриманцю жертви, яка загинула внаслідок насильницького злочину, виплачується компенсація з попереднього доходу жертви, обчисленого на підставі § 41 цього Закону, у такому обсязі:

1) одному утриманцю — 75 відсотків;

2) двом утриманцям — 85 відсотків;

3) трьом або більше утриманцям — разом 100 відсотків.

(1) Зазначені в пункті 3 § 38 цього Закону витрати на поховання відшкодовуються особі, яка їх понесла, у розмірі однієї встановленої Урядом Республіки мінімальної ставки місячної оплати праці (далі — мінімальний розмір компенсації).

(2) Зазначені в пункті 2 § 38 цього Закону витрати відшкодовуються щонайменше в мінімальному розмірі компенсації. Частина зазначених витрат, що перевищує мінімальний розмір, а також витрати, зазначені в пунктах 1, 4 і 5 § 38 цього Закону, відшкодовуються в обсязі 80 відсотків.

(3) З компенсації віднімається частина, яку особа, що вчинила насильницький злочин, сплатила особі, яка має право на отримання компенсації, до призначення компенсації, а також компенсація, виплачена через тимчасову непрацездатність або отримана з іншого джерела. З компенсації не віднімаються допомога у зв'язку з непрацездатністю, пенсія у зв'язку з втратою годувальника та допомога на організацію поховання, виплачена одиницею місцевого самоврядування.

(4) Загальна сума компенсації на одну жертву не може перевищувати 9590 євро.

(5) Умови та порядок обчислення розміру компенсації встановлює відповідальний за сферу міністр постановою. ↗

(1) Клопотання про компенсацію (далі — клопотання) подається до Департаменту соціального страхування протягом трьох років з дня вчинення насильницького злочину або з дня смерті потерпілого, за винятком випадків, передбачених частиною 2 цього §.

(2) Клопотання може бути подане пізніше строку, встановленого частиною 1 цього §, якщо:

1) особа, яка перебувала на утриманні, дізналася про смерть потерпілого пізніше ніж через один рік після дня смерті, і клопотання подано протягом трьох років з дня, коли їй стало відомо про смерть потерпілого;

2) розлад здоров'я потерпілого тривав понад один рік і своєчасне подання клопотання було неможливим через стан здоров'я, і клопотання подано протягом трьох років після поліпшення стану здоров'я;

3) підставою для клопотання про компенсацію є статевий злочин, вчинений проти неповнолітнього, і клопотання подано протягом трьох років після досягнення потерпілим повноліття, якщо привід для кримінального провадження не виявився до досягнення ним повноліття.

(3) У клопотанні мають бути зазначені дані особи, яка клопоче про компенсацію, а також дані про насильницький злочин і заподіяну шкоду, так само як дані про відшкодування шкоди з інших джерел.

(4) Перелік даних для клопотання про компенсацію та необхідних документів встановлює відповідальний за сферу міністр постановою. ↗

(5) Форму зазначеної в § 40 цього закону довідки органу досудового розслідування, необхідної для клопотання про компенсацію, встановлює відповідальний за сферу міністр постановою. ↗

(6) Під час обчислення розміру компенсації Департамент соціального страхування виходить із даних, перелічених у постанові, встановленій на підставі частини 4 цього §, та з даних постачальників даних інформаційної системи соціального захисту.

(1) Для відшкодування майнової шкоди, зазначеної в пунктах 1, 2 і 4 § 38 цього закону, Департамент соціального страхування залучає особу, яка пройшла медичну підготовку, що встановлює в особи шкоду здоров'ю, зумовлену насильницьким злочином.

(2) Залучена Департаментом соціального страхування особа, яка пройшла медичну підготовку, встановлює зв'язок між насильницьким злочином і тяжкою шкодою здоров'ю потерпілого, а також тривалість або передбачувану тривалість тяжкої шкоди здоров'ю.

(3) Залучена Департаментом соціального страхування особа, яка пройшла медичну підготовку, за згодою потерпілого має право для встановлення зазначеного в частині 2 цього § зв'язку та тривалості або передбачуваної тривалості тяжкої шкоди здоров'ю отримувати з інформаційної системи охорони здоров'я дані:

1) про особу, яка подала дані;

2) про амбулаторні візити потерпілого, перебування в лікарні та діагнози, а також про надані йому медичні послуги;

3) про лікарські засоби.

(4) Перелік необхідних для встановлення зазначеного в частині 2 цього § зв'язку та тривалості або передбачуваної тривалості тяжкої шкоди здоров'ю даних інформаційної системи охорони здоров'я та періоди запитів встановлює відповідальний за сферу міністр постановою. ↗

(5) Якщо зазначені в частині 3 цього § дані в інформаційній системі охорони здоров'я відсутні або є недостатніми, сімейний лікар або лікар-спеціаліст потерпілого передає відсутні дані до інформаційної системи охорони здоров'я протягом 15 днів з дня отримання відповідного запиту від Департаменту соціального страхування та повідомляє про це Департамент соціального страхування або передає дані, що описують стан здоров'я, Департаменту соціального страхування.

(6) Залучена Департаментом соціального страхування особа, яка пройшла медичну підготовку, має право перевіряти правильність поданих особою під час клопотання даних і документів та отримувати відповідні додаткові дані, які дають змогу оцінити зв'язок між насильницьким злочином і тяжкою шкодою здоров'ю та тривалість або передбачувану тривалість шкоди здоров'ю. Якщо дані, що перевіряються, внесені до інформаційної системи соціального захисту, використовуються наявні в ній дані. Додаткова інформація може стосуватися насамперед даних:

1) про надану допомогу потерпілим;

2) від працівника із захисту дітей або соціального працівника — про застосовані щодо потерпілого заходи підтримки;

3) від Естонської каси по безробіттю — про зниження працездатності та його причини або про трудову реабілітацію;

4) від навчального закладу або центру компетенції освіти — про особливу освітню потребу, якщо вона виникла у зв'язку з насильницьким злочином.

(1) Департамент соціального страхування приймає рішення про виплату компенсації протягом 30 днів з дня подання клопотання.

(1) Департамент соціального страхування може відкласти прийняття рішення про призначення компенсації до прийняття рішення в повітовому суді у разі, якщо:

1) право особи, яка клопоче про компенсацію, на отримання компенсації від особи, яка заподіяла шкоду насильницьким злочином, є нез'ясованим;

2) очевидно, що особа, яка заподіяла шкоду насильницьким злочином, відшкодує цю шкоду.

(2) Якщо особа, яка клопоче про компенсацію, має право на отримання у зв'язку з тією самою шкодою компенсації з іншого джерела, ніж особа, яка заподіяла шкоду насильницьким злочином, або якщо розмір цієї компенсації є нез'ясованим чи спірним, прийняття рішення про виплату компенсації може бути відкладено до моменту, коли зазначене право або розмір компенсації остаточно встановлено і шкоду відшкодовано.

(3) Якщо прийняття рішення про виплату компенсації відкладено на зазначених у частинах 1 і 2 цього § підставах, Департамент соціального страхування вирішує питання про виплату компенсації протягом десяти днів з дня, коли йому стало відомо про відпадення обставини, що зумовила відкладення рішення.

(1) У разі шкоди, що виникає внаслідок зниження доходу потерпілого та доглядача потерпілого, а також втрати годувальника, суми, не отримані до прийняття рішення про виплату компенсації, виплачуються одноразово, а починаючи з місяця, що настає після прийняття рішення про виплату компенсації, — періодичними виплатами:

1) до відновлення доходу потерпілого, до відновлення здоров'я після тяжкої шкоди здоров'ю або до смерті потерпілого;

2) до закінчення періоду листка догляду доглядача потерпілого;

3) доки особа, яка перебуває на утриманні потерпілого, має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до § 20 закону про державне пенсійне страхування.

(2) У разі компенсації, що виплачується періодично, виплати здійснюються щомісяця, якщо рішенням про виплату компенсації не передбачено інше.

(3) Особам, які перебувають на утриманні, призначається спільна компенсація. На підставі письмового клопотання особи, яка перебуває на утриманні, її частку зі спільної компенсації може бути виділено.

(4) Витрати, зазначені в пунктах 1–3 § 38 цього закону, відшкодовуються одноразовою виплатою.

(5) Витрати, зазначені в пункті 1 § 38 цього закону, відшкодовуються до відновлення потерпілого після тяжкої шкоди здоров'ю.

(6) За обґрунтованим клопотанням особи, яка клопоче про компенсацію, зазначену в частині 1 цього § компенсацію може бути виплачено частинами або всю суму одноразово.

(1) Якщо у передбачених частинами 1 і 2 § 48 цього закону випадках прийняття рішення про виплату компенсації відкладається, Департамент соціального страхування має право на клопотання заявника компенсації виплатити компенсацію авансом, якщо право заявника на отримання компенсації є очевидним і він перебуває у складному матеріальному становищі.

(2) Компенсація, що виплачується авансом, не може бути більшою за мінімальний розмір компенсації, чинний на момент подання клопотання про компенсацію.

(3) У разі відмови у призначенні компенсації виплачену авансом компенсацію можна вимагати назад лише тоді, коли виплата була зумовлена зловживанням з боку заявника компенсації.

(1) У разі зміни розміру державних допомог та інших виплат Департамент соціального страхування за власною ініціативою здійснює перерахунок протягом десяти днів з дня набрання чинності зміною.

(2) Розмір компенсації зменшується або виплата компенсації припиняється з місяця, що настає за виникненням обставини, яка спричиняє зменшення чи припинення.

(3) Компенсація збільшується з місяця, що настає за поданням документів, які підтверджують обставину збільшення.

(4) Департамент соціального страхування переглядає суму періодично виплачуваної компенсації щонайменше один раз на рік.

(5) У разі періодично виплачуваної компенсації враховується зміна цін і вартості життя.

(6) Умови та порядок перерахунку періодично виплачуваної компенсації встановлює міністр, відповідальний за відповідну сферу, постановою.

(1) Якщо Департамент соціального страхування робить особі припис, але дані про адресу особи відсутні, або якщо особа не проживає за відомою адресою і її фактичне місцеперебування невідоме, а припис неможливо оголосити у спосіб, встановлений законом про загальну частину соціального кодексу, резолютивна частина припису публікується у виданні «Ametlikud Teadaanded».

(1) Після виплати компенсації на підставі цього закону право потерпілого вимагати відшкодування шкоди від особи, яка завдала шкоди насильницьким злочином, переходить до держави в межах виплаченої як компенсація суми. Сума, що вимагається назад, не може бути більшою за суму, задоволену за цивільним позовом.

(1) Потерпілий від насильницького злочину, вчиненого на території Естонської Республіки, опікун потерпілого, у разі смерті потерпілого — його утриманець та особа, яка несе витрати, пов'язані з відновленням здоров'я потерпілого від насильницького злочину, або витрати на поховання (далі — заявник), постійне місце проживання якого перебуває в іншій державі-члені Європейського Союзу (далі також — інша держава-член), подає клопотання та необхідні додаткові документи Департаменту соціального страхування або компетентному органу держави свого проживання.

(2) Департамент соціального страхування невідкладно надсилає заявникові та органу, який передав клопотання, підтвердження про прийняття клопотання, що надійшло з іншої держави-члена, у якому зазначаються особа, що веде провадження у справі клопотання, та строк прийняття рішення щодо клопотання.

(3) Департамент соціального страхування вирішує питання виплати компенсації протягом трьох місяців з дня отримання клопотання та необхідних додаткових документів. Рішення надсилається заявникові поштою або електронно протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення.

(4) Департамент соціального страхування виплачує заявникові призначену компенсацію протягом календарного місяця, що настає за прийняттям рішення про її призначення.

(1) Основою для обчислення компенсації шкоди, що виникла внаслідок зменшення доходу, потерпілому та опікунові потерпілого, який проживає в іншій державі-члені, а також компенсації шкоди утриманцю потерпілого, що виникла внаслідок втрати годувальника, береться трудовий дохід за шість місяців, що передували вчиненню насильницького злочину.

(2) У разі відшкодування зазначеної в частині 1 цього параграфа шкоди компенсація виплачується однією сумою за весь період, протягом якого потерпілий має тяжке ушкодження здоров'я або відповідає умовам отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

(3) Витрати на поховання відшкодовуються в мінімальному розмірі компенсації, чинному на момент подання клопотання.

(1) Питання виплати компенсації потерпілому від насильницького злочину, вчиненого в іншій державі-члені, та особі, яка має право отримувати компенсацію, постійне місце проживання якої перебуває в Естонії, вирішує компетентний орган іншої держави-члена на підставі своїх правових актів.

(2) Зазначена в частині 1 цього параграфа особа звертається до Департаменту соціального страхування, який за потреби допомагає їй в оформленні клопотання. Департамент соціального страхування передає клопотання разом із додатковими документами протягом 30 днів з дня звернення особи компетентному органу тієї держави-члена, де було вчинено насильницький злочин.

(3) Якщо компетентний орган іншої держави-члена бажає під час провадження у справі клопотання відповідно до своїх правових актів заслухати зазначену в частині 1 цього параграфа особу, свідка чи експерта, він звертається до Департаменту соціального страхування, який організовує:

1) заслуховування зазначених осіб представником компетентного органу іншої держави-члена телефоном або через відеоконференцію, або

2) заслуховування зазначених осіб та його протоколювання, за потреби переклад протоколу та передачу його компетентному органові іншої держави-члена.

(1) Потерпілому від насильницького злочину, вчиненого на території Естонської Республіки, опікунові потерпілого, у разі смерті потерпілого — його утриманцю та особі, яка несе витрати, пов'язані з відновленням здоров'я потерпілого, або витрати на поховання, якщо зазначений є громадянином держави, що приєдналася до Європейської конвенції про відшкодування збитку жертвам насильницьких злочинів, Департамент соціального страхування обчислює розмір компенсації в порядку, встановленому § 54 цього закону.

(2) Департамент соціального страхування виплачує зазначеній у частині 1 цього параграфа особі призначену компенсацію в порядку, встановленому частиною 4 § 54 цього закону.

(1) Послуги, що надаються, та компенсації, що виплачуються на підставі цього закону, фінансуються з державного бюджету.

(1) Транспортні витрати волонтера допомоги потерпілим та інші передбачені Департаментом соціального страхування витрати, необхідні для виконання його завдання, відшкодовує Департамент соціального страхування.

(2) Граничний розмір та порядок відшкодування зазначених у частині 1 цього параграфа витрат встановлює генеральний директор Департаменту соціального страхування наказом.

(1) Періодичні компенсації жертвам злочинів, призначені до 1 квітня 2023 року, з яких вирахувано виплачену особі допомогу по непрацездатності або пенсію у зв'язку з втратою годувальника і виплата яких продовжується після зазначеної дати, перераховуються відповідно до частини 3 § 44 цього закону.

(2) До періодичних компенсацій жертвам злочинів, призначених на підставі частини 7 § 11 закону про допомогу потерпілим (RT I 2004, 2, 3), що діяв до 1 квітня 2023 року, і виплата яких продовжується після зазначеної дати, застосовується закон про допомогу потерпілим, що діяв до 1 квітня 2023 року.

[Вилучено з цього тексту.]

(1) Цей закон набуває чинності 1 квітня 2023 року.

(2) § 65 та 66 цього закону набувають чинності в загальному порядку.