Закон про залізницю

(1) Цей закон регулює:

1) безпеку залізниці;

2) права та обов'язки власників або володільців залізничної інфраструктури та залізничного рухомого складу щодо утримання й використання залізничної інфраструктури та залізничного рухомого складу, а також вимоги до залізничних перевезень;

3) права та обов'язки підприємців, які займаються будівництвом, технічним обслуговуванням і ремонтом залізничного рухомого складу;

4) сумісність залізничної системи із загальноєвропейською залізничною системою;

5) державний нагляд за залізничним рухом та утриманням залізничної інфраструктури й залізничного рухомого складу, будівництвом залізничних споруд, а також будівництвом, технічним обслуговуванням і ремонтом залізничного рухомого складу;

6) відповідальність за порушення цього закону.

(2) Цей закон застосовується до залізниці, ширина рейкової колії якої становить 1520 міліметрів, 1524 міліметри та 1435 міліметрів.

(3) До вузькоколійної залізниці з шириною рейкової колії 750 міліметрів (далі — вузькоколійна залізниця) застосовуються лише вимоги, встановлені у §-ах 10, 11 та 35 цього закону.

(4) До залізниці, яка не має сполучення з публічною залізницею, цей закон застосовується лише в разі, якщо залізниця використовується для залізничних перевезень.

(5) Канатна дорога, трамвайна колія та подібна до них за способом будівництва чи функціонування колія або інша рейкова колія іншої, ніж залізниця, конструкції не є залізницею в розумінні цього закону.

(6) До адміністративного провадження, передбаченого цим законом, застосовуються положення закону про адміністративне провадження з урахуванням особливостей, що випливають із цього закону.

(1) У цьому законі терміни вживаються в такому значенні:

1) підсистема — структурна або функціональна частина загальноєвропейської залізничної системи, поділ якої визначено в додатку II до Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/797 про сумісність залізничної системи в межах Європейського Союзу (ОВ L 138, 26.05.2016, с. 44–101);

2) сумісність — здатність залізничної системи забезпечувати безпечний і безперервний рух потягів, що відповідають вимогам;

3) компонент сумісності — матеріальний або нематеріальний простий елемент обладнання, сукупність компонентів, підвузол або повний вузол, який приєднано або передбачається приєднати до підсистеми та від якого прямо чи опосередковано залежить сумісність;

4) технічна специфікація сумісності — специфікація, прийнята відповідно до вимог Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/797, яка охоплює підсистему або її частину для забезпечення відповідності суттєвим вимогам, зазначеним у пункті 9 цього параграфа, та сумісності загальноєвропейської залізничної системи;

5) графік руху — документ, складений підприємством залізничної інфраструктури, який визначає всі заплановані переміщення потягів та іншого залізничного рухомого складу і в якому відображено виділені підприємствам залізничних перевезень частки пропускної спроможності, а також час для організації поточного ремонту та обслуговування залізничних споруд (далі — технологічні вікна);

6) рухома підсистема — підсистема залізничного рухомого складу та бортова підсистема контролю і сигналізації;

7) орган розподілу пропускної спроможності — підприємство залізничної інфраструктури або у випадку, передбаченому цим законом, Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду, а також іноземне підприємство, інша юридична особа або структурний підрозділ, завданням якого відповідно до правових актів цієї іноземної держави є організація розподілу пропускної спроможності;

8) непублічна залізниця — залізниця, яка не є частиною публічної залізниці;

9) суттєві вимоги — умови, встановлені в додатку III до Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/797, яким повинні відповідати залізнична система, підсистеми та компоненти сумісності;

10) міжнародне вантажне перевезення — перевезення, за якого потяг перетинає кордон Естонії, при цьому потяг може бути зчеплений з іншим потягом або складатися з вагонів, які можуть мати різний пункт відправлення та призначення, але всі вагони повинні перетинати державний кордон;

11) міжнародне пасажирське перевезення — перевезення, за якого потяг перетинає кордон Естонії і основною метою якого є перевезення пасажирів між станціями, розташованими в різних державах, при цьому потяг може бути зчеплений з іншим потягом або складатися з вагонів, які можуть мати різний пункт відправлення та призначення, але всі вагони повинні перетинати державний кордон;

12) залізниця — функціонально цілісна споруда, постійно з'єднана із земельною ділянкою, суттєвими частинами якої є земляне полотно та верхня будова колії, що спирається на нього і складається з рейок, стрілочних переводів, шпал та баласту;

13) залізничне підприємство — фізична особа-підприємець або господарське товариство, діяльністю якого є залізничне перевезення або яке виконує завдання підприємства залізничної інфраструктури;

14) підприємство залізничної інфраструктури — залізничне підприємство, завданнями якого є управління, експлуатація, обслуговування та оновлення залізничної інфраструктури на публічній залізничній мережі, а також участь у розвитку залізничної інфраструктури відповідно до плану заходів, зазначеного в частині 1 § 73 цього закону;

15) розвиток залізничної інфраструктури — планування залізничної мережі та фінансове й інвестиційне планування залізничної інфраструктури, її будівництво та модернізація, тобто масштабна зміна наявної залізничної інфраструктури, що покращує її загальну функціональність;

16) обслуговування залізничної інфраструктури — виконання робіт для збереження стану та спроможності наявної залізничної інфраструктури;

17) будівля залізничної інфраструктури — будівля, сутнісно пов'язана із залізничною інфраструктурою, споруджена для цільового використання залізниці;

18) експлуатація залізничної інфраструктури — розподіл пропускної спроможності, управління рухом та визначення плат за користування залізничною інфраструктурою;

19) пропускна спроможність залізничної інфраструктури (далі — пропускна спроможність) — потенціал для складання графіка руху на певній частині залізничної інфраструктури на визначений проміжок часу;

20) управління залізничною інфраструктурою — будівництво, ремонт, обслуговування та утримання залізничної інфраструктури і систем управління рухом, а також організація залізничного руху та маневрової роботи;

21) основні завдання управління залізничною інфраструктурою — визначення та оцінювання доступності потягових ліній, виділення потягових ліній, прийняття рішень щодо виділення потягових ліній та плат за користування залізничною інфраструктурою, а також визначення та стягнення плат за користування відповідно до встановленого цим законом порядку розподілу пропускної спроможності та визначення плат за користування;

22) оновлення залізничної інфраструктури — масштабна заміна наявної інфраструктури, що не змінює загальної функціональності залізничної інфраструктури;

23) залізнична земля — земля під залізницею та будівлями і спорудами залізничної інфраструктури, а також земля, необхідна для їх обслуговування;

24) залізничні споруди — залізниця, мости, віадуки, естакади, тунелі, підпірні стінки, водопропускні труби, контактні мережі, пристрої сигналізації, зв'язку, освітлення та енергопостачання, а також технічні споруди, місця переходу та переїзду, станції та інші пункти повідомлення, платформи очікування та навантаження, об'єкти захисту колії та інші споруди, необхідні для цільового використання залізниці;

25) залізничне перевезення — перевезення вантажів чи пасажирів і надання локомотивної послуги на залізниці або лише надання локомотивної послуги;

26) залізничний рухомий склад — придатний для руху на залізниці локомотив із тяговою силою чи без неї, вагон, моторний потяг, рейковий автобус, спеціальний рухомий склад та будь-який інший транспортний засіб, збудований для руху на залізниці;

27) ремонт залізничного рухомого складу — виправлення або заміна основних вузлів і пристроїв залізничного рухомого складу чи їх частин з метою відновлення працездатності залізничного рухомого складу;

28) технічне обслуговування залізничного рухомого складу — перевірка та впорядкування основних вузлів і пристроїв залізничного рухомого складу через певні проміжки часу або пробіги для запобігання технічним несправностям та забезпечення надійності, пожежної й транспортної безпеки залізничного рухомого складу в період між ремонтами залізничного рухомого складу;

29) підприємство залізничних перевезень — підприємство, яке отримало відповідну ліцензію і основним видом діяльності якого є залізничне перевезення та яке зобов'язане забезпечувати локомотивну послугу, а також особа, яка надає лише локомотивну послугу;

30) залізнична мережа — залізнична інфраструктура, якою управляє одне підприємство залізничної інфраструктури або інший власник чи володілець;

31) внутрішньодержавні приписи — вимоги, встановлені на підставі частини 4 § 35 та частини 5 § 112 цього закону;

32) потяг — зчеплений і позначений видимими сигналами залізничний рухомий склад, що складається з вагона та щонайменше одного локомотива або моторного вагона; потягом вважається також направлений на перегін позначений видимими потяговими сигналами окремий локомотив, маневровий локомотив, робочий потяг, моторний вагон, рейковий автобус, незнімна дрезина та інший самохідний спеціальний рухомий склад, спеціальний рухомий склад із напрямними колесами або тяговий засіб;

33) потягова лінія — частина пропускної спроможності, необхідна для проходження одного потяга між пунктом призначення та пунктом відправлення за певний проміжок часу;

34) обслуговувальна споруда — споруда, зазначена в частині 2 § 95 цього закону, яка повністю або частково використовується для надання послуг, зазначених у тій самій частині, та послуг, зазначених у частинах 2 і 3 § 94 цього закону;

35) локомотив — залізничний рухомий склад, оснащений щонайменше одним джерелом сили, який використовується для тягнення та маневрування вагонами й іншим збудованим для руху на залізниці залізничним рухомим складом;

36) машиніст локомотива — особа, яка вміє і має право самостійно та відповідально й безпечно керувати локомотивами, маневровими локомотивами, робочими потягами, залізничним спеціальним рухомим складом або пасажирськими чи вантажними потягами;

37) загальноєвропейська залізнична система складається з елементів залізничної мережі та залізничного рухомого складу, перелічених у додатку I до Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/797.

(1) Залізнична інфраструктура складається з наступних частин, які конструктивно або за цільовим призначенням пов'язані із залізницею:

1) залізнична земля;

2) рейкова колія та земляне полотно, до складу яких входять виїмки, водовідводи, лотки, труби, насадження для захисту схилів насипу, а також огорожі, живоплоти, паркани та протипожежні смуги;

3) пасажирські та вантажні платформи, зокрема платформи, розташовані на пасажирських і вантажних станціях, узбіччя, пішохідні доріжки та обладнання для обігріву стрілок і перетинів; [RT I, 19.02.2026, 1 - jõust. 01.03.2026]

4) залізничні мости, труби та інші віадуки, тунелі, криті виїмки та пішохідні тунелі, а також підпірні стіни й споруди;

5) залізничні переїзди та пов'язане з ними обладнання для забезпечення безпеки автомобільного руху;

6) верхня будова залізничної колії, до складу якої входять рейки, хрестовини та контррейки, шпали та колієгородні пристрої, дрібне приладдя рейкового шляху, щебеневий та піщаний баласт, стрілки, перетини та поворотні мости;

7) розташовані на залізничній землі під'їзні шляхи для пасажирів і вантажів, зокрема розташовані на залізничній землі проїзні шляхи, що забезпечують доступ, та підходи для пасажирів, які рухаються пішки;

8) пристрої забезпечення безпеки, сигналізації та зв'язку на перегонах, станціях і сортувальних станціях, пристрої електропостачання для сигналізації та зв'язку, а також споруди для таких пристроїв і вагонні сповільнювачі;

9) освітлювальне обладнання для забезпечення руху та безпеки;

10) контактна мережа, підстанції, живильні кабелі між підстанціями та контактними проводами, повітряні лінії, щогли та живильні рейки;

11) будівлі залізничної інфраструктури та частини споруд, що використовуються для збору транспортних зборів.

(2) До складу залізничної інфраструктури не входить залізниця, розташована в депо або в пункті технічного обслуговування.

(1) Залізничну інфраструктуру визначає для публічного використання та виключає з публічного використання відповідальний за сферу міністр на підставі заяви залізничного підприємства, що господарює залізничною інфраструктурою.

(2) Відповідальний за сферу міністр має право не визначати залізничну інфраструктуру для публічного використання, якщо є підстави вважати, що заявник не є фінансово-господарськи спроможним виконувати свої фактичні та можливі зобов'язання з господарювання залізничною інфраструктурою і господарювання залізничною інфраструктурою може, виходячи з частини 5 § 73 цього закону, спричинити для держави зобов'язання, а підприємство не може довести протилежне.

(3) Визначену для публічного використання залізничну інфраструктуру (далі — публічна залізниця) повинні мати змогу використовувати для залізничних перевезень усі заявники на встановлених цим законом підставах і в установленому порядку, без дискримінації щодо основних і додаткових послуг, що забезпечують доступ, а також щодо плати, часу та інших умов використання.

(4) Підприємство залізничної інфраструктури, що господарює публічною залізницею, організовує використання залізничної інфраструктури шляхом розподілу пропускної спроможності, виділяючи залізничним перевізним підприємствам на передбачених цим законом підставах і в установленому порядку частини пропускної спроможності у вигляді потягової лінії або цільових одноразових частин пропускної спроможності.

(5) Порядок визначення залізничної інфраструктури для публічного використання встановлює відповідальний за сферу міністр постановою. ↗

(6) Відповідальний за сферу міністр має право залишити без задоволення заяву залізничного підприємства про виключення залізничної інфраструктури, що перебуває в його господарюванні, зі складу публічної залізниці, якщо залізничну інфраструктуру необхідно використовувати в загальних інтересах для залізничних перевезень.

(1) Підприємство залізничної інфраструктури або інший власник чи володілець залізниці, залізниця якого приєднується до залізниці, що належить іншій особі або перебуває у володінні іншої особи, повинен дозволити з'єднання зі своєю залізничною інфраструктурою та забезпечити пропуск залізничного рухомого складу своєю залізницею до залізниці, що з нею з'єднується.

(2) Умови з'єднання, зазначеного в частині 1 цього параграфа, та плата за нього передбачаються в угоді між власниками або володільцями залізниць, що з'єднуються. Якщо щодо умов з'єднання або плати угоди не досягнуто, заінтересована сторона має право звернутися до суду для визначення розумних умов і розумної плати.

(1) Залізничне підприємство, що здійснює публічне пасажирське перевезення, зобов'язане організовувати пасажирське перевезення для кожного відповідно до оприлюдненого статуту перевезень і в установленому законом порядку.

(2) Публічне пасажирське перевезення — це пасажирське перевезення на публічній залізниці, що здійснюється залізничним перевізним підприємством, яке діє на підставі дозволу на діяльність у сфері діяльності, зазначеній у пункті 2 частини 1 § 12 цього закону.

(1) Підприємство залізничної інфраструктури, яке управляє публічною залізничною інфраструктурою, є надавачем життєво важливої послуги, зазначеним у пункті 7 частини 1¹ § 36 закону про надзвичайну ситуацію. [RT I, 08.10.2024, 1 - jõust. 18.10.2024]

(1) У пасажирських перевезеннях діють вимоги, встановлені Регламентом Європейського Парламенту та Ради (ЄС) 2021/782 про права та обов'язки пасажирів залізничного транспорту (ELT L 172, 17.05.2021, lk 1–52). [RT I, 19.02.2026, 1 - jõust. 01.03.2026]

(2) Права та обов'язки, що діють для пасажирів, залізничне перевізне підприємство оприлюднює у статуті перевезень згідно з § 110 цього закону.

[Втратив чинність - RT I, 30.12.2025, 4 - набр. чинності 01.01.2026]

(1) Залізничне підприємство, яке управляє публічною залізницею, повинне вести у своєму бухгалтерському обліку окремий облік доходів і витрат щодо основних послуг, що забезпечують доступ, додаткових послуг, що забезпечують доступ, та допоміжних послуг доступу. Залізничне підприємство, яке управляє публічною залізницею та здійснює залізничні перевезення, повинне вести у своєму бухгалтерському обліку окремий облік доходів і витрат та складати й оприлюднювати окремі звіти про прибуток і баланс щодо управління залізничною інфраструктурою та щодо кожного виду залізничних перевезень. Якщо залізничне підприємство, яке управляє публічною залізницею, діє також в іншій сфері діяльності, воно повинне вести у своєму бухгалтерському обліку окремий облік доходів і витрат щодо управління залізничною інфраструктурою та щодо іншої сфери діяльності.

(2) Залізничне підприємство, яке здійснює публічні пасажирські перевезення на підставі договору про публічне обслуговування та інші залізничні перевезення, повинне вести у своєму бухгалтерському обліку окремий облік доходів і витрат та складати й оприлюднювати окремі звіти про прибуток і баланс щодо сфер публічних пасажирських перевезень, здійснюваних на підставі договору про публічне обслуговування, та інших залізничних перевезень. Залізничне підприємство, яке надає послугу залізничному підприємству, що входить з ним до одного концерну та здійснює публічні пасажирські перевезення на підставі договору про публічне обслуговування, повинне вести у своєму бухгалтерському обліку окремий облік доходів і витрат щодо послуги, яка надається зазначеному підприємству. Якщо залізничне підприємство, яке здійснює публічні пасажирські перевезення на підставі договору про публічне обслуговування, діє також в іншій сфері діяльності, воно повинне вести у своєму бухгалтерському обліку окремий облік доходів і витрат щодо публічних пасажирських перевезень, здійснюваних на підставі договору про публічне обслуговування, та щодо іншої сфери діяльності.

(3) Допомогу, надану державою або одиницею місцевого самоврядування для управління залізничною інфраструктурою або для публічних пасажирських перевезень, дозволяється використовувати лише за цільовим призначенням. Виконання цього обов'язку повинне відображатися в обліку доходів і витрат обох сфер.

(4) Залізничні підприємства, зазначені в частинах 1 і 2 цього параграфа, зобов'язані подавати Департаменту конкуренції обліки доходів і витрат, що ведуться відповідно до частин 1–3.

(5) Для перевірки відокремленості бухгалтерського обліку та вимог фінансової прозорості, встановлених у § 78 цього закону, Департамент конкуренції має право вимагати від підприємства залізничної інфраструктури, оператора об'єкта обслуговування, а за необхідності — від залізничного перевізника додатково відповідні бухгалтерські дані, а також за необхідності проводити аудит цих підприємств або ініціювати щодо них зовнішній аудит.

(6) Щодо вертикально інтегрованого підприємства, зазначеного в частині 1 § 74 цього закону, право, зазначене в частині 5 цього параграфа, діє щодо всіх юридичних осіб, які входять до складу підприємства.

(7) Порядок і строки подання обліків доходів і витрат залізничного підприємства, зазначеного в частинах 1 і 2 цього параграфа, а також перелік бухгалтерських даних, зазначених у частині 5, встановлює міністр, відповідальний за відповідну сферу, постановою.

(1) Для руху залізничного рухомого складу дозволяється використовувати вузькоколійну залізницю, відстань між осями колії якої становить 748–768 міліметрів та інструкція з безпеки якої отримала схвалення відповідно до частини 3 § 11 цього закону.

(2) Рухомий склад, що використовується на вузькоколійній залізниці, повинен бути технічно справним.

(3) Перевезення пасажирів та рух історичного або іншого рухомого складу вузькоколійною залізницею повинні бути безпечними. При перевезенні пасажирів пасажирським вагоном або вагоном платформного типу сидіння повинні бути закріплені до підлоги вагона, а вагон платформного типу повинен мати борти, що забезпечують безпеку.

(4) Технічні вимоги до вузькоколійної залізниці та рухомого складу, що використовується на ній, встановлює міністр, відповідальний за відповідну сферу, у правилах технічної експлуатації залізниці, зазначених у частині 4 § 35 цього закону.

(1) Для забезпечення безпеки на вузькоколійній залізниці управитель залізниці складає інструкцію з безпеки.

(2) Інструкція з безпеки повинна містити:

1) перелік рухомого складу, дозволеного для руху залізницею, вимоги до його технічного стану, а щодо вагонів — призначення використання;

2) дозволену швидкість руху для руху рухомого складу;

3) частоту оцінки технічного стану, технічного обслуговування та ремонту залізниці та рухомого складу, а також організацію виконання відповідних робіт;

4) порядок видачі управителем залізниці документа, що надає право керування рухомим складом;

5) форму документа про право керування рухомим складом;

6) опис принципів безпеки руху рухомого складу;

7) вимоги щодо оснащення рухомого складу видимими та звуковими сигналами, а також засобами першої допомоги та пожежогасіння;

8) опис принципів забезпечення безпеки осіб, яких перевозять рухомим складом;

9) порядок сповіщення про нещасні випадки центру тривоги та компетентних органів.

(3) Інструкція з безпеки подається на схвалення Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду. Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду не схвалює інструкцію з безпеки, якщо вона не відповідає вимогам, наведеним у частині 2 цього параграфа, або якщо в департаменту є обґрунтований сумнів, що вона не забезпечує безпеки.

(1) Підприємець повинен мати дозвіл на діяльність для провадження діяльності у таких сферах:

1) управління публічною залізничною інфраструктурою;

2) перевезення пасажирів публічною залізницею;

3) перевезення вантажів публічною залізницею;

4) технічне обслуговування та ремонт залізничного рухомого складу, що використовується на публічній залізниці або для залізничних перевезень;

5) будівництво залізничного рухомого складу.

(2) Підприємцю не потрібно мати дозвіл на діяльність для провадження діяльності у сфері, зазначеній у пункті 4 частини 1 цього параграфа, якщо йому видано сертифікат відповідального за обслуговування підрозділу згідно з частиною 3 § 42 цього закону.

(3) Протягом усього строку дії дозволу на діяльність, зазначеного у частині 1 цього параграфа, власник дозволу повинен мати страхування відповідальності для відшкодування шкоди, що виникла внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, відповідно до цього закону та міжнародних угод.

(4) Дозвіл на діяльність з перевезення вантажів не потрібен, якщо провадження залізничних перевезень не є основною сферою діяльності залізничного підприємства. Залізничні перевезення не є основною сферою діяльності залізничного підприємства, якщо йдеться про підприємство залізничної інфраструктури, яке здійснює залізничні перевезення виключно з метою управління залізничною інфраструктурою.

(5) Залізничному перевізнику іноземної держави при в'їзді на прикордонну залізничну станцію не потрібен дозвіл на діяльність з перевезення вантажів чи пасажирів, якщо на підставі міжнародної угоди залізничне підприємство іноземної держави та залізничне підприємство, що діє в Естонії, домовилися про транскордонні залізничні перевезення.

(6) Дозвіл на діяльність, виданий в іншій державі-члені Європейського Союзу (далі — держава-член), вважається чинним у Естонській Республіці.

(7) Якщо Департамент конкуренції має обґрунтований сумнів, що залізничний перевізник, який отримав дозвіл на діяльність від компетентного органу іншої держави-члена, не відповідає вимогам цього розділу, Департамент конкуренції невідкладно повідомляє про це компетентний орган, що видав дозвіл.

(1) Підприємцю видається дозвіл на діяльність для провадження діяльності у сферах, зазначених у пунктах 1–3 частини 1 § 12 цього закону, якщо він відповідає таким вимогам:

1) щодо фізичної особи-підприємця, господарського товариства, члена правління господарського товариства чи іншої особи, уповноваженої керувати господарським товариством, у реєстрі покарань відсутні дані про покарання за злочин першого ступеня, економічний, посадовий злочин або злочин, зазначений у §§ 422, 423, 423² та 425 пенітенціарного кодексу;

2) щодо фізичної особи-підприємця, господарського товариства, члена правління господарського товариства чи іншої особи, уповноваженої керувати господарським товариством, у реєстрі покарань відсутні дані про покарання за проступок, передбачений цим законом, законом про торговельне мореплавство, законом про безпеку мореплавства, законом про автомобільні перевезення, законом про громадський транспорт, законом про трудовий договір або законом про гігієну та безпеку праці, за який застосовано максимальний розмір передбаченого за цей проступок покарання, або про повторне порушення цих вимог;

3) щодо фізичної особи-підприємця, господарського товариства, члена правління господарського товариства чи іншої особи, уповноваженої керувати господарським товариством, у реєстрі покарань відсутні дані про покарання за проступок, передбачений митним законом, за який застосовано максимальний розмір передбаченого за цей проступок покарання, або про повторне порушення цих вимог, якщо заявник дозволу бажає займатися транскордонною діяльністю, до якої застосовуються митні процедури;

4) фізична особа-підприємець, господарське товариство, член правління господарського товариства чи інша особа, уповноважена керувати господарським товариством, не є банкрутом-боржником у розумінні § 8 закону про банкрутство;

5) фізична особа-підприємець, господарське товариство, член правління господарського товариства чи інша особа, уповноважена керувати господарським товариством, відповідає вимогам щодо доброї репутації, зазначеним у статті 19 Директиви Європейського Парламенту та Ради 2012/34/ЄС про створення єдиного європейського залізничного простору (ОВ L 343, 14.12.2012, с. 32–77);

6) підприємець третьої країни зареєстрований у комерційному реєстрі держави-учасниці Угоди про Європейський економічний простір;

7) фізична особа-підприємець, член правління господарського товариства чи інша особа, уповноважена керувати господарським товариством, яка відповідає відповідно за управління публічною залізничною інфраструктурою, за перевезення вантажів чи пасажирів публічною залізницею, має фахові знання або досвід роботи, щоб забезпечити безпечну діяльність підприємця та її надійну організацію і контроль;

8) підприємець фінансово-економічно спроможний виконувати свої фактичні та можливі зобов'язання щонайменше протягом наступних 12 місяців, і в нього немає значних або повторних податкових заборгованостей, які поставили б під сумнів його фінансово-економічну спроможність.

(2) Департамент конкуренції невідкладно повідомляє Агентство залізниць Європейського Союзу (далі — Агентство залізниць) про видачу та зміну дозволу на діяльність для провадження діяльності у сферах, зазначених у пунктах 2 і 3 частини 1 § 12 цього закону, а також про зупинення дії дозволу на діяльність та визнання його недійсним.

(3) Підприємцю видається дозвіл на діяльність для провадження діяльності у сферах, зазначених у пунктах 4 і 5 частини 1 § 12 цього закону, якщо він, крім зазначеного у пунктах 1, 2 і 5 частини 1 цього параграфа, відповідає таким умовам:

1) фізична особа-підприємець, член правління господарського товариства чи інша особа, уповноважена керувати господарським товариством, яка відповідає відповідно за технічне обслуговування та ремонт залізничного рухомого складу, що використовується на публічній залізниці, або за будівництво залізничного рухомого складу, має фахові знання або досвід роботи, щоб забезпечити безпечну діяльність підприємця та її надійну організацію і контроль;

2) правління підприємця затвердило описи технологічних процесів технічного обслуговування та ремонту залізничного рухомого складу, що використовується на публічній залізниці, або будівництва залізничного рухомого складу;

3) підприємець має у своєму розпорядженні виробничі площі та обладнання для виконання робіт, передбачених описами технологічних процесів.

(1) Клопотання про дозвіл на діяльність у сфері, зазначеній у пунктах 1–3 частини 1 § 12 цього закону, вирішує Департамент конкуренції.

(2) Клопотання про дозвіл на діяльність у сфері, зазначеній у пунктах 4 і 5 частини 1 § 12 цього закону, вирішує Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду.

(3) У клопотанні про дозвіл на діяльність Департаменту конкуренції додатково до даних, зазначених у частині 2 § 19 Закону про загальну частину кодексу господарської діяльності, подаються такі документи:

1) за відсутності звіту за господарський рік або у випадку, коли поданий звіт за господарський рік складено та затверджено раніше ніж за шість місяців до подання клопотання, — копію проміжного бухгалтерського звіту станом на кінець місяця, що передував поданню клопотання про дозвіл на діяльність, а також дані, зазначені у додатку III директиви Європейського Парламенту і Ради 2012/34/ЄС, якщо їх не наведено окремо у звіті за господарський рік або проміжному звіті заявника;

2) список членів правління господарського товариства та інших осіб, уповноважених керувати господарським товариством, у якому зазначаються ім'я та прізвище особи, особистий код, а за його відсутності — дата народження та місце проживання, а також документи, що підтверджують наявність в особи фахових знань або досвіду роботи, які вимагаються пунктом 7 частини 1 § 13 цього закону.

(4) У клопотанні про дозвіл на діяльність Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду додатково до даних, зазначених у частині 2 § 19 Закону про загальну частину кодексу господарської діяльності, подаються такі документи:

1) список членів правління господарського товариства та інших осіб, уповноважених керувати господарським товариством, у якому зазначаються ім'я та прізвище особи, особистий код, а за його відсутності — дата народження та місце проживання, а також документи, що підтверджують наявність в особи фахових знань або досвіду роботи, які вимагаються пунктом 1 частини 3 § 13 цього закону;

2) описи технологічних процесів технічного обслуговування, ремонту або будівництва залізничного рухомого складу, затверджені правлінням підприємця;

3) документи, що підтверджують виконання вимоги, встановленої пунктом 3 частини 3 § 13 цього закону.

(5) До зміни дозволу на діяльність застосовується встановлене у § 32 і 33 Закону про загальну частину кодексу господарської діяльності.

(6) За розгляд і зміну клопотання про дозвіл на діяльність сплачується державне мито у розмірі, встановленому Законом про державне мито.

(7) Якщо Департамент конкуренції або Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду не вирішить клопотання про дозвіл на діяльність протягом строку, визначеного частиною 1 § 20 Закону про загальну частину кодексу господарської діяльності, або строку, продовженого на підставі частини 3, то після спливу цього строку дозвіл на діяльність не вважається наданим підприємцю за замовчуванням.

(1) До дозволу на діяльність додаються такі додаткові умови:

1) у дозволі на діяльність у сфері, зазначеній у пункті 4 частини 1 § 12 цього закону, зазначається дозволений вид технічного обслуговування або ремонту, яким є технічне обслуговування або ремонт вантажних чи пасажирських вагонів, автоматичних гальмівних пристроїв, автоматичних зчіпних пристроїв, колісних пар, букс колісних пар або інше подібне технічне обслуговування чи ремонт;

2) у дозволі на діяльність у сфері, зазначеній у пункті 5 частини 1 § 12 цього закону, зазначається дозволений вид залізничного рухомого складу.

(1) Крім випадків, встановлених Законом про загальну частину кодексу господарської діяльності, орган, що видав дозвіл, може визнати дозвіл на діяльність недійсним також у випадку, коли:

1) підприємець, якому надано дозвіл на діяльність у сфері, зазначеній у пункті 4 або 5 частини 1 § 12 цього закону, не провадив діяльність у цій сфері протягом одного року від видачі дозволу на діяльність;

2) підприємець порушує обов'язки, що випливають з міжнародної угоди, і через це може виникнути загроза життю, здоров'ю або майну людини чи довкіллю або це призводить до припинення міжнародних залізничних перевезень.

(2) Департамент конкуренції може призупинити дозвіл на діяльність на строк до шести місяців або вимагати від підприємця повторно надати дані, що підтверджують відповідність вимогам, зазначеним у частині 1 § 13 цього закону, якщо підприємець протягом шести місяців поспіль не провадив діяльність у зазначеній у дозволі сфері або не розпочав дозволену дозволом на діяльність діяльність протягом шести місяців від отримання дозволу.

(3) Залізничний підприємець може клопотати перед Департаментом конкуренції про довший строк для початку діяльності, ніж зазначений у частині 2 цього параграфа, якщо через особливості послуг, які він надає, розпочати діяльність раніше неможливо.

(4) Для забезпечення надання послуги Департамент конкуренції може надати тимчасовий дозвіл на діяльність залізничному підприємцю, чий дозвіл на діяльність визнається недійсним через невиконання вимоги, встановленої пунктом 8 частини 1 § 13 цього закону.

(5) Зазначений у частині 4 цього параграфа тимчасовий дозвіл на діяльність надається на строк до шести місяців від визнання дозволу на діяльність недійсним. Протягом цього часу залізничний підприємець зобов'язаний продовжувати діяльність на умовах та в обсязі, зазначених у тимчасовому дозволі на діяльність.

(1) Підприємець, якому видано передбачені цим законом ліцензію на діяльність, свідоцтво про безпеку діяльності або сертифікат підрозділу, відповідального за технічне обслуговування, до початку діяльності у відповідній сфері укладає договір страхування відповідальності для відшкодування шкоди, яка може виникнути внаслідок його діяльності, на таких умовах:

1) страховим випадком є заподіяння підприємцем у зв'язку з управлінням залізничною інфраструктурою, перевезенням пасажирів, перевезенням вантажів або здійсненням технічного обслуговування, ремонту чи будівництва залізничного рухомого складу — відповідно пасажирам, власникам чи володільцям залізничних споруд або залізничного рухомого складу чи третім особам — протягом страхового періоду прямої майнової шкоди, а також тілесного ушкодження, за які підприємець відповідає згідно з правовими актами;

2) нижня межа страхової суми на один страховий випадок повинна відповідати встановленому в §§ 19–21 цього закону, а у разі міжнародного залізничного перевезення — встановленому в Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (COTIF) 1980 року в редакції Протоколу про внесення змін від 3 червня 1999 року, в Угоді про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) або в Угоді про міжнародне залізничне пасажирське сполучення (СМПС), якщо ними встановлюється вища нижня межа страхової суми, ніж передбачено цим законом;

3) договір страхування відповідальності повинен охоплювати також вимоги про відшкодування шкоди довкіллю, спричиненої раптовою або непередбачуваною подією, за якими відшкодуванню підлягають пряма майнова шкода та витрати на усунення забруднення, а нижня межа відшкодування за такими вимогами повинна становити десять відсотків страхової суми;

4) у договорі страхування відповідальності залізничного підприємця, що охоплює два або більше видів діяльності, повинна бути окремо зазначена кожна сфера діяльності, названа в частині 1 § 12 цього закону, разом зі страховою сумою.

(2) Копія укладеного договору страхування відповідальності невідкладно надсилається органу, що видав ліцензію на діяльність, свідоцтво про безпеку діяльності або сертифікат підрозділу, відповідального за технічне обслуговування.

(3) Підприємець повинен мати договір страхування відповідальності протягом усього строку дії ліцензії на діяльність, свідоцтва про безпеку діяльності та сертифіката підрозділу, відповідального за технічне обслуговування.

(1) За заявою страхувальника та за згодою страховика сторони можуть погодити в договорі страхування відповідальності застосування франшизи.

(2) У разі застосування франшизи страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілій особі заподіяну шкоду в повному обсязі, а страхувальник сплачує страховику суму франшизи.

(3) Сума франшизи не може перевищувати 30 відсотків страхової суми.

(1) Володілець залізниці повинен застрахувати свою відповідальність принаймні в обсязі, зазначеному в частині 2 цього параграфа, враховуючи інтенсивність використання залізниці, характер вантажу, що перевозиться залізницею, шкоду, що виникла на залізниці протягом попереднього страхового періоду, та інші суттєві чинники.

(2) Нижні межі страхової суми з урахуванням загальної довжини залізниці за однорічний страховий період становлять:

1) загальна довжина залізниці до 5000 метрів – розмір страхової суми не визначено та встановлюється за угодою між страховиком і володільцем залізниці;

2) загальна довжина залізниці від 5001 до 10 000 метрів – 191 734 євро;

3) загальна довжина залізниці від 10 001 до 50 000 метрів – 639 116 євро;

4) загальна довжина залізниці 50 001 і більше метрів – 3 195 582 євро.

(1) Нижня межа страхової суми залізничного перевізника за однорічний страховий період становить:

1) у разі здійснення залізничних перевезень на публічній залізниці – 1 917 349 євро;

2) у разі здійснення залізничних перевезень на непублічній залізниці – розмір страхової суми не визначено та встановлюється за угодою між страховиком і залізничним перевізником. [RT I, 19.02.2026, 1 - jõust. 01.03.2026]

(2) Договір страхування відповідальності залізничного перевізника, що здійснює публічні пасажирські перевезення, повинен забезпечувати щонайменше 639 116 євро для відшкодування вимог, що виникають із заподіяння пасажирам прямої майнової шкоди та тілесних ушкоджень.

(3) Договір страхування відповідальності підприємця, що здійснює залізничні перевезення на публічній залізниці, повинен охоплювати також відшкодування прямої майнової шкоди власникам вантажу та поштових відправлень.

(1) Нижня межа страхової суми за однорічний страховий період становить для підприємця, який:

1) здійснює технічне обслуговування залізничного рухомого складу, що використовується на публічній залізниці або для залізничних перевезень, чи діє як підрозділ, відповідальний за технічне обслуговування, – 639 116 євро;

2) ремонтує залізничний рухомий склад, що використовується на публічній залізниці або для залізничних перевезень, – 639 116 євро;

3) будує залізничний рухомий склад – 639 116 євро.

(1) Підприємець залізничної інфраструктури може господарювати на публічній залізниці, якщо він має, окрім дозволу на провадження діяльності у сфері, зазначеній у пункті 1 частини 1 § 12 цього закону, також дозвіл на безпеку.

(2) Володілець непублічної залізниці може господарювати на непублічній залізниці, якщо він має відповідне свідоцтво безпеки для провадження діяльності.

(3) Підприємець може займатися вантажними перевезеннями на непублічній залізниці, якщо він має відповідне свідоцтво безпеки для провадження діяльності або єдине свідоцтво безпеки згідно з § 27 цього закону.

(4) Підприємець може займатися перевезенням пасажирів на непублічній залізниці, якщо він має відповідне свідоцтво безпеки для провадження діяльності або єдине свідоцтво безпеки згідно з § 27 цього закону.

(5) Дозвіл на безпеку підтверджує, що система управління безпекою підприємця залізничної інфраструктури, а також процедури та умови, необхідні для безпечного проєктування, обслуговування й експлуатації залізничної інфраструктури та системи управління рухом і сигналізації, відповідають вимогам цього закону та виданих на його підставі правових актів.

(6) Свідоцтво безпеки для провадження діяльності видається підприємцю, чия залізнична інфраструктура, організація залізничного руху або залізничний рухомий склад та персонал відповідають вимогам цього закону та виданих на його підставі правових актів і якщо підприємець спроможний виконувати вимоги у сфері залізничної безпеки.

(7) Рішення про видачу, зміну та поновлення дозволу на безпеку і свідоцтва безпеки для провадження діяльності ухвалює Департамент захисту споживачів і технічного нагляду. Рішення, а в разі позитивного рішення — дозвіл на безпеку або свідоцтво безпеки для провадження діяльності, передається заявнику невідкладно обраним у заяві способом.

(8) Дозвіл на безпеку та свідоцтво безпеки для провадження діяльності діють п'ять років.

(9) Департамент захисту споживачів і технічного нагляду може ухвалити рішення про видачу дозволу на безпеку та свідоцтва безпеки для провадження діяльності на строк, менший ніж п'ять років, якщо це необхідно для забезпечення ефективного контролю ризиків, що шкодять господарюванню залізничною інфраструктурою. У такому разі Департамент захисту споживачів і технічного нагляду додає до рішення обґрунтування. [RT I, 19.02.2026, 1 - jõust. 01.03.2026]

(1) Підприємець залізничної інфраструктури, який бажає господарювати на публічній залізниці, для отримання дозволу на безпеку повинен подати Департаменту захисту споживачів і технічного нагляду відповідну заяву, до якої додаються:

1) перелік працівників, відповідальних за залізничну безпеку та рух, у якому зазначаються ім'я та прізвище працівника, особовий код або, за його відсутності, дата народження та номер виданого працівнику свідоцтва про кваліфікацію;

2) [Втратив чинність – RT I, 19.02.2026, 1 - jõust. 01.03.2026]

3) звіти про перевірку відповідності залізничної інфраструктури та організації залізничного руху вимогам, якщо їх не було подано згідно з § 46 цього закону;

4) документація системи управління безпекою, що відповідає вимогам § 40 цього закону;

5) у який спосіб заявник бажає отримати передачу рішення;

6) дані про сплату державного мита.

(2) Заяву про поновлення дозволу на безпеку слід подати щонайменше за три місяці до закінчення строку дії дозволу на безпеку. Департамент захисту споживачів і технічного нагляду може під час розгляду заяви продовжити дію дозволу на безпеку до завершення провадження.

(3) До заяви про поновлення дозволу на безпеку додаються дані про сплату державного мита та дані й документи, зазначені в пунктах 1–5 частини 1 цього параграфа, якщо наведені в них дані змінилися, і вказуються зміни порівняно з раніше поданим.

(4) Якщо підприємець залізничної інфраструктури змінює підсистеми залізничної інфраструктури, сигналізації або обладнання електропостачання чи принципи їх роботи або обслуговування, підприємець залізничної інфраструктури невідкладно подає Департаменту захисту споживачів і технічного нагляду заяву про зміну дозволу на безпеку разом із даними та документами, що відображають зміни.

(5) Якщо правові рамки, що стосуються залізничної безпеки, змінюються, Департамент захисту споживачів і технічного нагляду має право вимагати від підприємця залізничної інфраструктури додаткові дані у зв'язку зі зміненими вимогами та в разі потреби змінити дозвіл на безпеку.

(6) При клопотанні про видачу, зміну або поновлення дозволу на безпеку сплачується державне мито в розмірі, встановленому законом про державне мито, за винятком випадку, зазначеного в частині 5 цього параграфа.

(1) Володілець залізниці, який бажає експлуатувати неприлюдну залізницю, для отримання сертифіката безпеки на діяльність повинен подати до Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду відповідне клопотання, до якого додаються:

1) підписаний усіма сторонами лист-підтвердження або договір, у якому зазначено ім'я та прізвище працівника, відповідального за залізничну безпеку, особовий код або, за його відсутності, дату народження, а також номер професійного свідоцтва, виданого працівнику;

2) схема залізниць з відповідними залізничними спорудами та зазначеними на схемі номерами колій і стрілочних переводів. [RT I, 19.02.2026, 1 - набув чинності 01.03.2026]

(2) Підприємець, який бажає займатися перевезенням вантажів або пасажирів на неприлюдній залізниці та не має єдиного сертифіката безпеки згідно з § 27 цього закону, для отримання сертифіката безпеки на діяльність повинен подати до Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду відповідне клопотання, до якого додаються:

1) перелік машиністів локомотивів підприємця, у якому зазначаються ім'я та прізвище машиніста, особовий код або, за його відсутності, дата народження, а також дані про видане машиністу посвідчення машиніста, зокрема номер посвідчення машиніста, вид локомотива, право керування яким має машиніст, орган, що видав посвідчення машиніста, місце та дата видачі;

2) перелік помічників машиністів локомотивів підприємця, у якому зазначаються ім'я та прізвище помічника машиніста, особовий код або, за його відсутності, дата народження, а також номер професійного свідоцтва, виданого помічнику машиніста;

3) вид, підвид, європейський номер залізничного рухомого складу, завод-виробник і рік випуску того залізничного рухомого складу, який підприємець має намір використовувати для перевезення вантажів або пасажирів; [RT I, 19.02.2026, 1 - набув чинності 01.03.2026]

4) [Втратив чинність – RT I, 19.02.2026, 1 - набув чинності 01.03.2026]

5) дані про сплату державного мита.

(3) Клопотання про оновлення сертифіката безпеки на діяльність необхідно подати щонайменше за три місяці до закінчення строку його дії. Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду може під час розгляду клопотання продовжити чинність сертифіката до завершення провадження.

(4) До клопотання про оновлення сертифіката безпеки на діяльність додаються дані про сплату державного мита та зазначені у пунктах 1–4 частини 1 або 2 цього параграфа дані й документи, якщо ці дані змінилися, а також вказуються зміни порівняно з поданими раніше.

(5) Якщо змінюються обсяг діяльності підприємця, принципи роботи чи обслуговування залізничної інфраструктури, підприємець невідкладно подає до Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду клопотання про зміну сертифіката безпеки на діяльність разом з документами, що відображають зміни.

(6) За клопотання про видачу, зміну або оновлення сертифіката безпеки на діяльність сплачується державне мито в розмірі, встановленому законом про державне мито.

(1) Перед видачею, зміною або оновленням дозволу на безпеку Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду перевіряє відповідність системи управління безпекою підприємця вимогам, а також правильність поданих на підставі частини 1 § 23 цього закону даних і документів; при цьому Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду має право в обґрунтованих випадках вимагати, щоб підприємець замовив технічну експертизу залізничної споруди в експерта відповідної компетенції.

(2) Перед видачею, зміною або оновленням сертифіката безпеки на діяльність володільцю залізниці, який бажає експлуатувати неприлюдну залізницю, Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду перевіряє правильність поданих на підставі частини 1 § 24 цього закону даних і документів; при цьому Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду має право в обґрунтованих випадках вимагати, щоб підприємець замовив технічну експертизу залізничної споруди в експерта відповідної компетенції.

(3) Перед видачею, зміною або оновленням сертифіката безпеки на діяльність підприємцю, який бажає займатися перевезенням вантажів або пасажирів на неприлюдній залізниці, Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду перевіряє правильність поданих на підставі частини 2 § 24 цього закону документів; при цьому Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду має право в обґрунтованих випадках вимагати, щоб підприємець замовив технічну експертизу залізничного рухомого складу в експерта відповідної компетенції.

(3¹) У межах перевірки, зазначеної у частинах 1–3 цього параграфа, Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду має право перевіряти підприємця на місці, проводити аудити та вимагати подання відповідної додаткової інформації. [RT I, 19.02.2026, 1 - набув чинності 01.03.2026]

(4) Протягом одного місяця з моменту отримання клопотання про дозвіл на безпеку та сертифікат безпеки на діяльність Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду повідомляє підприємця, чи є подані документи повними, або просить подати відповідну додаткову інформацію, надаючи для цього розумний строк. [RT I, 19.02.2026, 1 - набув чинності 01.03.2026]

(4¹) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду видає дозвіл на безпеку або відмовляє в задоволенні клопотання про дозвіл на безпеку не пізніше ніж через чотири місяці після отримання від заявника необхідної інформації. Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду видає сертифікат безпеки на діяльність або відмовляє в задоволенні клопотання про сертифікат безпеки на діяльність не пізніше ніж через один місяць після отримання від заявника необхідної інформації. Якщо Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду не вирішує клопотання у встановлений строк, дозвіл на безпеку та сертифікат безпеки на діяльність не вважаються після закінчення зазначеного строку наданими заявнику за замовчуванням. [RT I, 19.02.2026, 1 - набув чинності 01.03.2026]

(5) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду невідкладно, але не пізніше ніж протягом двох тижнів, повідомляє Залізничний департамент про видачу, зміну та оновлення дозволу на безпеку, а також про рішення про визнання дозволу на безпеку недійсним згідно з частиною 4 § 26 цього закону. У повідомленні зазначаються:

1) найменування та адреса підприємця;

2) дата ухвалення рішення;

3) обсяг і строк дії дозволу;

4) у разі визнання дозволу недійсним – причина рішення.

(6) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду невідкладно повідомляє Департамент конкуренції про видачу, зміну та оновлення дозволу на безпеку та сертифіката безпеки на діяльність, а також про відмову або визнання недійсним згідно з § 26 цього закону.

(7) Порядок клопотання про дозвіл на безпеку та сертифікат безпеки на діяльність і їх видачі встановлює відповідальний за сферу міністр постановою. ↗

(1) Департамент захисту прав споживачів та технічного нагляду відмовляє у видачі, зміні або поновленні дозволу на безпеку, якщо підприємець:

1) має систему управління безпекою, що не відповідає вимогам цього закону;

2) має залізничну інфраструктуру, організацію залізничного руху або персонал, що не відповідають установленим вимогам;

3) неспроможний виконувати вимоги безпеки залізниці;

4) під час розгляду заяви подав недостовірні або неповні дані.

(2) Департамент захисту прав споживачів та технічного нагляду відмовляє у видачі, зміні або поновленні сертифіката безпеки для провадження діяльності:

1) якщо управління залізничною інфраструктурою підприємця, залізничний рухомий склад або персонал не відповідають установленим вимогам;

2) у випадку, зазначеному в пункті 3 або 4 частини 1 цього параграфа.

(3) Крім обставин, зазначених у частині 2 цього параграфа, Департамент захисту прав споживачів та технічного нагляду відмовляє у зміні або поновленні сертифіката безпеки для провадження діяльності, якщо підприємець не має договору страхування відповідальності, що відповідає вимогам.

(4) Департамент захисту прав споживачів та технічного нагляду має право визнати дозвіл на безпеку та сертифікат безпеки для провадження діяльності недійсними, якщо підприємець:

1) має залізничну інфраструктуру, організацію залізничного руху, залізничний рухомий склад або персонал, що не відповідають установленим вимогам;

2) неодноразово порушував вимоги, установлені цим законом.

(1) Для провадження вантажних або пасажирських перевезень на публічній залізниці залізничне перевізне підприємство повинно мати чинний єдиний сертифікат безпеки.

(2) Єдиний сертифікат безпеки видається залізничному перевізному підприємству, яке має систему управління безпекою, що відповідає вимогам цього закону, і яке спроможне безпечно провадити діяльність у запланованому районі діяльності.

(3) У єдиному сертифікаті безпеки зазначаються охоплений вид діяльності, обсяг діяльності та район діяльності. Крім того, у єдиному сертифікаті безпеки зазначаються під'їзні колії, що перебувають у власності залізничного перевізного підприємства, якщо їх використання врегульоване системою управління безпекою залізничного перевізного підприємства.

(4) Видом діяльності можуть бути пасажирські перевезення, вантажні перевезення або лише послуга з формування та маневрування поїздів; обсяг діяльності вимірюється за кількістю пасажирів чи обсягом вантажних перевезень або за очікуваним розміром відповідного залізничного перевізного підприємства, який визначається за кількістю осіб, зайнятих у залізничному секторі; а районом діяльності є залізнична мережа або залізничні мережі в одній чи кількох державах-членах, де залізничне перевізне підприємство має намір провадити діяльність.

(5) Єдиний сертифікат безпеки чинний до п'яти років і за заявою залізничного перевізного підприємства змінюється повністю або частково щоразу, коли змінюється вид діяльності або обсяг діяльності. [RT I, 19.02.2026, 1 - jõust. 01.03.2026]

(6) Дії, пов'язані з єдиним сертифікатом безпеки, здійснюються через єдиний контактний пункт (далі — єдиний контактний пункт), передбачений статтею 12 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/796 про Агентство залізниць Європейського Союзу та про скасування Регламенту (ЄС) № 881/2004 (ОВ L 138, 26.05.2016, с. 1–43).

(7) Єдиний сертифікат безпеки чинний без розширення району діяльності також у сусідній державі, якщо залізничне перевізне підприємство прямує до прикордонної станції сусідньої держави, де є залізнична мережа з однаковими характеристиками та правила експлуатації, і це узгоджено між Департаментом захисту прав споживачів та технічного нагляду і органом безпеки відповідної держави чи то в кожному окремому випадку, чи то у взаємному договорі.

(8) Без єдиного сертифіката безпеки залізничне перевізне підприємство третьої держави може заходити на прикордонні станції Естонії за умови, що рівень безпеки забезпечується таким:

1) наявний відповідний міжнародний договір між Естонією та третьою державою, яка є сусідньою державою, або

2) наявна відповідна домовленість між підприємством третьої держави та залізничним перевізним підприємством або підприємством залізничної інфраструктури, яке має єдиний сертифікат безпеки або дозвіл на безпеку для провадження діяльності в цій залізничній мережі, і аспекти безпеки цієї домовленості відображені в системі управління безпекою залізничного перевізного підприємства або підприємства залізничної інфраструктури.

(9) Залізничне перевізне підприємство повідомляє Департамент захисту прав споживачів та технічного нагляду не пізніше ніж за два місяці до початку нової діяльності із залізничних перевезень, щоб останній міг спланувати нагляд.

(10) Власник єдиного сертифіката безпеки невідкладно повідомляє Департамент захисту прав споживачів та технічного нагляду про суттєві зміни в діяльності із залізничних перевезень, у типах залізничного рухомого складу або в категоріях працівників.

(11) Під час розгляду заяви про єдиний сертифікат безпеки, крім вимог, установлених §§ 28–34 цього закону, дотримуються практичного порядку видачі єдиного сертифіката безпеки залізничним перевізним підприємствам на підставі Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/798, установленого Виконавчим регламентом Комісії (ЄС) 2018/763, яким скасовується Регламент Комісії (ЄС) № 653/2007 (ОВ L 129, 25.05.2018, с. 49–67), та принципів прийняття рішень, установлених статтею 18 Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/798 про безпеку залізниць (ОВ L 138, 26.05.2016, с. 102–149).

(1) Залізничному перевізному підприємству, район діяльності якого розташований в одній чи кількох державах-членах, єдиний сертифікат безпеки видає Агентство залізниць.

(2) При видачі, поновленні та зміні єдиного сертифіката безпеки Агентством залізниць сплачуються платежі відповідно до умов, установлених Виконавчим регламентом Комісії (ЄС) 2018/764 про збори і платежі, що сплачуються Агентству залізниць Європейського Союзу, та умови їх сплати (ОВ L 129, 25.05.2018, с. 68–72).

(3) Залізничному перевізному підприємству, район діяльності якого обмежується територією Естонської Республіки, за заявою залізничного перевізного підприємства єдиний сертифікат безпеки може видати Департамент захисту прав споживачів та технічного нагляду.

(4) При зверненні до Департаменту захисту прав споживачів та технічного нагляду про видачу, поновлення та зміну єдиного сертифіката безпеки необхідно сплатити державне мито в розмірі, установленому Законом про державне мито.

(1) Підприємець, який бажає займатися залізничними перевезеннями на залізниці, повинен разом із заявою про видачу єдиного сертифіката безпеки подати документи, що підтверджують, що:

1) залізничне перевізне підприємство запровадило свою систему управління безпекою відповідно до § 40 цього закону і вона відповідає умовам, встановленим у технічних специфікаціях сумісності, у спільних методах безпеки згідно зі статтею 6 Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/798 (далі — спільні методи безпеки) та у спільних цілях безпеки згідно зі статтею 7 тієї ж директиви (далі — спільні цілі безпеки), а також в інших відповідних правових актах, щоб можна було контролювати ризики та забезпечувати безпечні залізничні перевезення в залізничній мережі;

2) залізничне перевізне підприємство дотримується національних правил.

(2) Спільні методи безпеки описують, як оцінюються рівні безпеки та досягнення цілей безпеки і відповідності вимогам безпеки. Спільні цілі безпеки встановлюють мінімальні рівні безпеки, яких необхідно досягти в залізничній системі в цілому та в окремих частинах залізничної системи Європейського Союзу, де це можливо.

(3) Залізнична адміністрація:

1) оцінює, чи підтверджують подані разом із заявою, зазначеною в частині 1 цього параграфа, документи виконання вимог, зазначених у пункті 1 тієї ж частини;

2) невідкладно передає документи, зазначені в пункті 2 частини 1 цього параграфа, для оцінки Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду, якщо запланований район діяльності розташований в Естонії.

(4) У межах оцінок, зазначених у частині 3 цього параграфа, Залізнична адміністрація та Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду мають право проводити перевірки на місці та аудити, а також вимагати надання відповідної додаткової інформації. Організацію таких відвідувань, перевірок та аудитів Залізнична адміністрація та Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду координують між собою.

(5) Протягом одного місяця з дня отримання заяви про видачу єдиного сертифіката безпеки Залізнична адміністрація повідомляє залізничне перевізне підприємство, чи є подані документи повними, або просить надати відповідну додаткову інформацію, встановлюючи для цього розумний строк. Для оцінки повноти, доречності та відповідності документів Залізнична адміністрація може сама оцінити також документи, зазначені в пункті 2 частини 1 цього параграфа, та повністю враховує оцінки, проведені відповідно до частини 3.

(6) Залізнична адміністрація видає єдиний сертифікат безпеки або залишає заяву про видачу єдиного сертифіката безпеки без задоволення не пізніше ніж через чотири місяці після отримання від заявника необхідної інформації. Якщо Залізнична адміністрація не вирішує заяву у встановлений строк, єдиний сертифікат безпеки після спливу цього строку не вважається наданим заявнику за замовчуванням.

(7) Якщо залізничне перевізне підприємство, якому Залізнична адміністрація видала єдиний сертифікат безпеки, бажає розширити свій район діяльності, або якщо воно вже має єдиний сертифікат безпеки, наданий відповідно до § 30 цього закону, і бажає розширити свій район діяльності на іншу державу-члена, воно подає заяву та доповнює документацію, зазначену в частині 1 цього параграфа, відповідними документами щодо додаткового району діяльності.

(8) Залізнична адміністрація невідкладно, але не пізніше ніж протягом двох тижнів, повідомляє компетентні національні органи безпеки про видачу, поновлення, зміну або визнання недійсним єдиного сертифіката безпеки. У повідомленні зазначаються:

1) найменування та адреса залізничного перевізного підприємства;

2) дата видачі єдиного сертифіката безпеки;

3) вид та обсяг діяльності;

4) чинність та район діяльності єдиного сертифіката безпеки;

5) у разі визнання єдиного сертифіката безпеки недійсним — підстава рішення.

(1) У випадку, зазначеному в частині 3 § 28 цього закону, заявник подає Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду заяву разом із документами, зазначеними в частині 1 § 29, та відомості про сплату державного мита.

(2) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду оцінює, чи підтверджують подані разом із заявою, зазначеною в частині 1 цього параграфа, документи виконання вимог, зазначених у частині 1 § 29 цього закону.

(3) У межах оцінки, зазначеної в частині 2 цього параграфа, Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду має право проводити щодо залізничного перевізного підприємства перевірки на місці та аудити.

(4) Протягом одного місяця з дня отримання заяви від заявника Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду повідомляє заявника, чи є подана документація повною, і за необхідності просить надати відповідну додаткову інформацію, встановлюючи для цього розумний строк.

(5) Якщо залізничне перевізне підприємство, якому єдиний сертифікат безпеки видав Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду, бажає розширити район діяльності в Естонії, воно додає додаткові відповідні документи, необхідні згідно з частиною 1 § 29 цього закону, щодо додаткового району діяльності та подає відповідну заяву, у разі задоволення якої Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду видає оновлений єдиний сертифікат безпеки.

(6) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду видає єдиний сертифікат безпеки або відмовляє в його видачі не пізніше ніж через чотири місяці після отримання від заявника всієї необхідної інформації. Якщо Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду не вирішує заяву у встановлений строк, єдиний сертифікат безпеки після спливу цього строку не вважається наданим заявнику за замовчуванням.

(7) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду невідкладно, але не пізніше ніж протягом двох тижнів, передає Залізничній адміністрації інформацію, зазначену в частині 8 § 29 цього закону, щодо виданих єдиних сертифікатів безпеки.

(1) Якщо підприємство залізничних перевезень бажає суттєво змінити вид або обсяг діяльності, воно подає органу, що видає єдиний сертифікат безпеки, заяву про зміну сертифіката.

(2) До заяви, зазначеної в частині 1 цього параграфа, додаються документи, зазначені в § 29 частині 1 цього закону, які відображають зміну виду або обсягу діяльності.

(3) Заяву про поновлення єдиного сертифіката безпеки необхідно подати органу, що видає єдиний сертифікат безпеки, щонайменше за чотири місяці до закінчення строку дії єдиного сертифіката безпеки.

(4) До заяви, зазначеної в частині 3 цього параграфа, додаються документи, зазначені в § 29 частині 1 цього закону, якщо наведені в них дані змінилися, і зазначаються зміни порівняно з поданими раніше.

(5) До зміни та поновлення єдиного сертифіката безпеки, а також до провадження, зазначеного в частині 6 цього параграфа, застосовується відповідно провадження, встановлене в § 29 або 30 цього закону.

(6) Якщо суттєво змінюється правова база, що стосується безпеки, орган, що видає єдиний сертифікат безпеки, має право переглянути єдиний сертифікат безпеки та вимагати подання документів, що відображають змінені обставини, для зміни єдиного сертифіката безпеки.

(1) Якщо Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду встановлює, що власник єдиного сертифіката безпеки, виданого Департаментом залізниці, більше не відповідає умовам видачі сертифіката, він вносить Департаменту залізниці пропозицію обмежити єдиний сертифікат безпеки або визнати його недійсним.

(2) Якщо Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду встановлює, що власник виданого ним єдиного сертифіката безпеки більше не відповідає умовам видачі сертифіката, він може обмежити єдиний сертифікат безпеки або визнати його недійсним.

(3) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду невідкладно повідомляє Департамент залізниці про обмеження або визнання недійсним єдиного сертифіката безпеки згідно з частиною 2 цього параграфа.

(4) Власник єдиного сертифіката безпеки, чий сертифікат обмежено або визнано недійсним згідно з частиною 1 або 2 цього параграфа, може подати скаргу, дотримуючись встановленого в § 33 частинах 3 і 4 цього закону.

(1) Якщо Департамент залізниці не погоджується з результатом оцінювання, проведеного Департаментом захисту прав споживачів і технічного нагляду згідно з § 29 частиною 3 пунктом 2 цього закону, сторони співпрацюють, щоб дійти згоди щодо прийнятного для обох результату оцінювання, і за потреби залучають заявника на отримання єдиного сертифіката безпеки.

(2) Якщо у випадку, зазначеному в частині 1 цього параграфа, задовільної для обох сторін згоди не досягнуто протягом одного місяця після повідомлення про незгоду Департаменту залізниці, Департамент залізниці приймає рішення про видачу єдиного сертифіката безпеки, за винятком випадку, коли Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду направив питання незгоди з оцінкою Департаменту залізниці для вирішення до апеляційної ради, створеної на підставі статті 55 Регламенту (ЄС) 2016/796 Європейського Парламенту та Ради.

(3) Заявник на отримання єдиного сертифіката безпеки може протягом одного місяця з дня отримання рішення про відмову у видачі єдиного сертифіката безпеки клопотати про те, щоб відповідно Департамент залізниці або Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду переглянув рішення. Департамент залізниці або Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду протягом двох місяців з дня отримання клопотання вирішує, чи залишає клопотання без задоволення, чи визнає своє рішення недійсним.

(4) Якщо Департамент залізниці залишає без задоволення клопотання, подане на підставі частини 3 цього параграфа, заявник на отримання єдиного сертифіката безпеки може подати скаргу до апеляційної ради, створеної на підставі статті 55 Регламенту (ЄС) 2016/796 Європейського Парламенту та Ради.

(5) Якщо Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду залишає без задоволення клопотання, подане на підставі частини 3 цього параграфа, заявник на отримання єдиного сертифіката безпеки може подати скаргу до адміністративного суду.

(1) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду для підвищення ефективності провадження з видачі єдиного сертифіката безпеки укладає угоди про співпрацю з Департаментом залізниці та національними органами безпеки інших держав-членів відповідно до статті 11 Директиви (ЄС) 2016/798 Європейського Парламенту та Ради і статті 76 Регламенту (ЄС) 2016/796 Європейського Парламенту та Ради.

(1) Використання обладнання, залізничного рухомого складу, вузькоколійної залізниці та залізничної інфраструктури разом зі спорудами, необхідними для її функціонування, а також організація залізничного руху, маневрових робіт і залізничних перевезень повинні забезпечувати залізничну безпеку.

(2) Підприємство залізничної інфраструктури та власник або володілець залізничної інфраструктури зобов'язані забезпечувати безпечний рух на своїй залізничній інфраструктурі та підтримувати її у справному стані, що забезпечує залізничну безпеку.

(3) Підприємство залізничних перевезень та інший власник або володілець залізничного рухомого складу зобов'язані забезпечувати при залізничних перевезеннях залізничну безпеку та відповідність використовуваного залізничного рухомого складу чинним вимогам безпеки, обслуговування та іншим вимогам.

(4) Для забезпечення залізничної безпеки, зазначеної в частині 1 цього параграфа, та виходячи з вимог статті 8 і додатка II Директиви (ЄС) 2016/798 Європейського Парламенту та Ради, міністр, відповідальний за відповідну сферу, встановлює своїм розпорядженням правила технічної експлуатації залізниці, які визначають внутрішньодержавні техніко-експлуатаційні вимоги до залізничної інфраструктури, вузькоколійної залізниці та залізничного рухомого складу, а також вимоги до залізничного руху, утримання залізниці та залізничних перевезень.

(5) Підприємство залізничної інфраструктури або власник чи володілець залізниці встановлює обмеження швидкості для забезпечення безпеки залізничного руху. Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду має право видавати підприємству залізничної інфраструктури або власнику чи володільцю залізниці приписи про зміну обмежень швидкості, якщо встановлені обмеження швидкості не забезпечують безпеки залізничного руху або є необґрунтованими.

(6) Не дозволяється необґрунтовано перешкоджати залізничному руху, а також не дозволяється розміщувати на залізниці предмети, що можуть заважати залізничному руху. Так само не дозволяється сідати на рухомий потяг або сходити з нього, їхати на підніжці вагона, на даху потяга, на зчіпному пристрої чи в іншому не призначеному для цього місці, самовільно зупиняти потяг або їхати у вантажному потязі без дозволу.

(1) Працівником підприємства залізничної інфраструктури, відповідальним за управління безпекою та рухом на залізниці, є складач поїздів, оглядач вагонів, вагонний гальмівник, поїзний і маневровий диспетчер, черговий по станції, організатор залізничного руху, механік пристроїв сигналізації та зв'язку, монтер, стрілочник, колійний монтер і майстер, супровідник вантажних поїздів, а також сигналіст.

(2) Працівник, зазначений у частині 1 цього параграфа, повинен мати відповідну для роботи компетентність, що підтверджується належною професійною кваліфікацією в розумінні закону про професії, яка надається особі на п'ять років.

(3) Як працівник, зазначений у частині 1 цього параграфа, може діяти й особа, яка здобула професійну кваліфікацію в іноземній державі, якщо її професійну кваліфікацію визнано відповідно до закону про визнання іноземної професійної кваліфікації. Компетентним органом, передбаченим у частині 2 § 7 закону про визнання іноземної професійної кваліфікації, є Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду.

(4) Власник або володілець залізничної споруди, який не є підприємством залізничної інфраструктури, повинен призначити компетентну особу, яка має професійну кваліфікацію залізничного інженера, залізничного колійного механіка або механіка пристроїв сигналізації залізниці та відповідає за безпеку на залізниці.

(5) Власник або володілець залізничної споруди може призначити компетентну особу, відповідальну за безпеку на залізниці, зазначену в частині 4 цього параграфа, договором, укладеним з підприємством залізничної інфраструктури, у якому додатково передбачається порядок забезпечення й підтримання безпеки залізничної споруди, а також особи, які несуть витрати.

(1) Зір, слух, психологічна придатність і загальний стан здоров'я машиніста локомотива, помічника машиніста локомотива, водія спеціального рухомого складу, а також провідника пасажирського поїзда з обслуговування клієнтів, складача поїздів, оглядача вагонів, вагонного гальмівника, поїзного і маневрового диспетчера, чергового по станції, організатора залізничного руху, механіка пристроїв сигналізації та зв'язку, монтера, стрілочника, колійного монтера і майстра, супровідника вантажних поїздів, а також сигналіста (далі разом – залізничні працівники) повинні відповідати рівню, який дає змогу залізничному працівникові безпечно виконувати свої трудові обов'язки і який підтверджується пройденим контролем стану здоров'я.

(2) Контроль стану здоров'я залізничного працівника проводить лікар з гігієни праці, залучаючи за потреби лікарів-спеціалістів.

(3) Контроль стану здоров'я, що передує вступу на роботу, необхідно пройти щонайраніше за три місяці до вступу на роботу як залізничний працівник.

(4) Періодичний контроль стану здоров'я необхідно проходити:

1) до досягнення 40 років – кожні п'ять років;

2) у віці від 41 до 62 років – кожні три роки;

3) у віці понад 62 роки – один раз на рік.

(5) Машиніст локомотива та помічник машиніста локомотива повинні проходити контроль стану здоров'я:

1) до досягнення 55 років – щонайменше кожні три роки;

2) у віці понад 55 років – один раз на рік.

(6) За рішенням особи, яка проводить контроль стану здоров'я, конкретний залізничний працівник з урахуванням його стану здоров'я повинен проходити періодичний контроль стану здоров'я частіше, ніж встановлено в частинах 4 і 5 цього параграфа.

(7) Роботодавець направляє залізничного працівника на додатковий контроль стану здоров'я, якщо:

1) у нього є підстави вважати, що фізичний або психічний стан здоров'я працівника не дає змоги безпечно виконувати трудові обов'язки;

2) у нього є підозра, що працівник вживає наркотичні засоби чи психотропні ліки або що у працівника наявні ознаки алкогольної залежності;

3) з працівником стався нещасний випадок на виробництві або працівник був відсутній на роботі після нещасного випадку, пов'язаного з людьми;

4) працівник з причин, пов'язаних зі здоров'ям, був відсутній на роботі більше ніж 30 днів;

5) працівника було відсторонено від роботи з причин, пов'язаних із безпекою, і він бажає повернутися на роботу.

(8) Вимоги до зору, слуху та психологічної придатності залізничного працівника, а також загальні вимоги до стану здоров'я, медичні обстеження, необхідні під час контролю стану здоров'я, що передує вступу на роботу, та періодичного контролю стану здоров'я, а також порядок проведення цих контролів стану здоров'я встановлює відповідальний за галузь міністр постановою. ↗

(1) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду має право видавати залізничному підприємству, а також іншим володільцям залізничної інфраструктури чи залізничного рухомого складу приписи щодо виконання вимог, які випливають із цього закону, визначаючи для цього розумний строк.

(2) Якщо підприємство залізничної інфраструктури не виконує припис Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду у визначений строк, Департамент має право застосувати для ремонтних та експлуатаційних робіт залізничної інфраструктури замінне виконання в порядку, встановленому законом про замінне виконання та примусовий платіж. Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду має право застосувати замінне виконання без припису, якщо безпосередню небезпеку для життя чи здоров'я людини або для довкілля потрібно усунути невідкладно.

(3) У разі порушення вимог, установлених правилами технічної експлуатації залізниці, якщо це створює безпосередню небезпеку для залізничного руху, підприємство залізничної інфраструктури має право видалити із залізничної інфраструктури залізничний рухомий склад, що не відповідає вимогам, установленим правилами технічної експлуатації залізниці, або невідкладно вжити інших заходів для забезпечення безпеки залізничного руху.

(4) Якщо залізничний рухомий склад, що використовується в залізничному русі, створює загрозу для життя чи здоров'я людини або для довкілля, або якщо залізничний рухомий склад, що використовується в залізничному русі, є незареєстрованим, Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду має право видати залізничному підприємству та іншим володільцям залізничного рухомого складу припис невідкладно вилучити залізничний рухомий склад із залізничного руху.

(5) Якщо цього вимагає небезпека для життя, здоров'я чи майна людини або для довкілля, Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду може зупинити залізничний рух у обсязі, необхідному для уникнення небезпеки.

(6) Шкода, що виникла внаслідок застосування частин 3–5 цього параграфа, залізничному перевізному підприємству та володільцю залізничного рухомого складу не відшкодовується.

(7) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду щороку до 30 вересня оприлюднює на своєму вебсайті та передає Залізничному департаменту річний звіт, у якому подаються:

1) огляд розвитку безпеки залізниці, що відбувся протягом попереднього календарного року;

2) підсумок щодо показників безпеки, зазначених у § 45 цього закону, а також розвитку видачі сертифікатів безпеки та дозволів на безпеку;

3) суттєві зміни в правових актах, що стосуються безпеки залізниці;

4) результати нагляду за залізничними підприємствами, а також кількість і результати пов'язаних із цим перевірок та аудитів;

5) огляд винятків, зроблених відповідно до частини 8 § 42 цього закону, щодо сертифікації підрозділу, відповідального за обслуговування;

6) підсумок досвіду залізничних підприємств у застосуванні відповідних спільних методів безпеки.

(8) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду як орган безпеки повинен співпрацювати з іншими органами безпеки Європейського Союзу та обмінюватися з ними позиціями й досвідом, що випливають з його робочої практики. Співпраця охоплює щонайменше питання щодо сертифікатів безпеки та, у разі транскордонної залізничної інфраструктури, процедуру видачі дозволу на безпеку, а також сприяння міжнародному залізничному руху та його координацію.

(1) Залізничне підприємство організовує оцінку ризиків і застосовує для забезпечення безпеки заходи зі зменшення ризиків, передбачені спільними методами безпеки, у разі потреби співпрацюючи з іншими залізничними підприємствами.

(2) У разі потреби залізничне підприємство на підставі договору погоджує застосування заходів зі зменшення ризиків, зазначених у частині 1 цього параграфа, особами, зазначеними в частині 3 цього параграфа, які можуть впливати на безпечне функціонування залізничної системи. Залізничне підприємство забезпечує, щоб його підрядники застосовували заходи зі зменшення ризиків, використовуючи спільні методи безпеки з нагляду, зазначені в пункті «c» частини 1 статті 6 директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/798, і щоб це було встановлено в договорах, які підлягають оприлюдненню на вимогу Залізничного департаменту або Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду.

(3) Без обмеження відповідальності залізничного підприємства, зазначеної в частинах 1 і 2 цього параграфа, підрозділи, відповідальні за обслуговування, та всі інші особи, які можуть впливати на безпечне функціонування залізничної системи, роблять таке:

1) застосовують необхідні заходи зі зменшення ризиків, у разі потреби у співпраці з іншими учасниками;

2) забезпечують, щоб поставлені ними підсистеми, приладдя, обладнання та послуги відповідали вимогам і умовам використання так, щоб залізничне підприємство могло безпечно їх використовувати.

(4) Іншими особами, зазначеними в частині 3 цього параграфа, які впливають на безпечне функціонування залізничної системи, є володілець залізничного рухомого складу, постачальник обслуговування, надавач послуг, а також зазначені в пунктах 22–30 статті 3 директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/798 виробник, відправник, вантажоодержувач, вантажник, розвантажувач, наповнювач, спорожнювач, перевізник і замовник.

(5) Залізничне перевізне підприємство, підприємство залізничної інфраструктури та особа, зазначена в частині 3 цього параграфа, які виявляють ризик або яких повідомляють про ризик, пов'язаний із дефектом технічного пристрою, зокрема структурної підсистеми, та з помилкою проектування чи збоєм у роботі, у межах своєї компетенції роблять таке:

1) вживають усіх необхідних коригувальних заходів, щоб усунути виявлений ризик;

2) повідомляють про ризик іншим відповідним особам, щоб вони могли додатково вжити необхідних коригувальних заходів для забезпечення постійного підтримання рівня безпеки загальноєвропейської залізничної системи.

(6) Якщо залізничні перевізні підприємства обмінюються між собою залізничним рухомим складом, вони надають іншій стороні щонайменше:

1) усю інформацію, пов'язану з безпекою експлуатації залізничного рухомого складу;

2) інформацію про стан залізничного рухомого складу, попереднє обслуговування та частини журналів обслуговування з метою простежуваності;

3) інформацію про простежуваність вантажних операцій та накладні.

(1) Залізничне підприємство, що діє на публічній залізниці, установлює на своєму підприємстві систему управління безпекою та забезпечує її впровадження. Систему управління безпекою документують. У системі управління безпекою зазначають розподіл відповідальності в організації.

(2) Система управління безпекою повинна забезпечувати те, щоб на залізниці досягалися принаймні спільні цілі безпеки, щоб залізнична інфраструктура відповідала вимогам безпеки, встановленим у технічних специфікаціях сумісності, а також щоб застосовувалися відповідні частини спільних методів безпеки та відповідні національні приписи.

(3) Установлюючи та впроваджуючи систему управління безпекою, залізничне підприємство враховує вид своєї діяльності, обсяг діяльності, район діяльності та інші умови, якими забезпечується управління всіма ризиками, пов'язаними з діяльністю залізничного підприємства, ураховуючи в тому числі ризики, пов'язані з обслуговуванням, експлуатацією, постачанням матеріалів та використанням субпідрядників, а також — за відсутності відповідних національних чи міжнародних регуляцій — ризики, що випливають із діяльності інших сторін, якщо їх можливо та розумно врахувати.

(4) У системі управління безпекою встановлюють систему контролю та нагляду, якою забезпечується чинність посвідчень машиністів та сертифікатів машиністів, найнятих залізничним підприємством, і передбачають вжиття заходів у разі виникнення сумнівів щодо компетентності машиніста.

(5) У системі управління безпекою зазначають, як у разі події, що впливає на безпеку залізниці, забезпечено співпрацю між підприємством залізничної інфраструктури та всіма залізничними перевізними підприємствами, що діють у цій залізничній мережі, а також співпрацю з рятувальними установами, щоб полегшити їхнє швидке втручання, і з будь-якою іншою стороною, яка могла б бути залучена в такому разі. У випадку транскордонної залізничної інфраструктури співпраця між підприємствами залізничної інфраструктури повинна полегшувати координацію та готовність рятувальних установ, розташованих по обидва боки кордону.

(6) Залізничне підприємство щороку до 31 травня подає Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду за попередній календарний рік звіт про безпеку щодо такого:

1) огляд досягнення підприємством цілей безпеки залізниці та результатів;

2) розвиток національних показників безпеки та спільних показників безпеки, якщо, на думку підприємства, це необхідно подати у звіті про безпеку;

3) результати внутрішнього аудиту безпеки, у яких відображено також виявлені під час нього недоліки та заходи, вжиті для усунення недоліків;

4) спостереження щодо вузьких місць або збоїв у функціонуванні залізничної інфраструктури чи залізничних перевезень, про які, на думку підприємства, необхідно повідомити Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду, у тому числі підсумок ризиків, які відповідні особи подали згідно з пунктом 2 частини 5 § 39 цього закону;

5) звіт про застосування відповідних спільних методів безпеки.

(7) Вимоги до системи управління безпекою залізничного підприємства та її впровадження встановлює відповідальний за сферу міністр постановою. ↗

(1) Публічною залізницею господарює підприємство залізничної інфраструктури на підставі своїх правил діяльності. У правилах діяльності встановлюють умови утримання залізничної інфраструктури, організації залізничного руху та надання залізничної інфраструктури в користування іншим особам.

(2) Підприємство залізничної інфраструктури визначає у правилах діяльності мову або мови спілкування, що використовуються на залізничній інфраструктурі.

(3) Правила діяльності та зміни до них підприємство залізничної інфраструктури оприлюднює щонайменше за 45 днів до їх упровадження на своєму вебсайті та повідомляє про це Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду й Департамент конкуренції.

(4) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду може винести припис про зміну правил діяльності, якщо правила діяльності суперечать правовим актам.

(1) Володілець залізничного рухомого складу перед введенням залізничного рухомого складу в експлуатацію в залізничній мережі визначає підрозділ, відповідальний за його технічне обслуговування, який реєструється в Європейському реєстрі залізничного рухомого складу. [RT I, 19.02.2026, 1 - набув чинності 01.03.2026]

(2) Підрозділ, відповідальний за технічне обслуговування, забезпечує, щоб залізничний рухомий склад, за технічне обслуговування якого він відповідає, був у справному стані. Для цього він створює систему технічного обслуговування, яка відповідає вимогам частин 2 і 3 статті 14 Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/798.

(3) Підрозділ, відповідальний за технічне обслуговування, повинен відповідати вимогам додатка III Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/798, що підтверджується відповідним сертифікатом. [RT I, 19.02.2026, 1 - набув чинності 01.03.2026]

(4) Для отримання зазначеного в частині 3 цього параграфа сертифіката подається заява до Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду.

(5) Вимоги до сертифікації підрозділу, відповідального за технічне обслуговування, та переданих на субпідряд функцій технічного обслуговування, а також форма заяви та сертифіката встановлені імплементаційним регламентом Комісії (ЄС) 2019/779, яким встановлюються детальні правила сертифікації підрозділів, відповідальних за технічне обслуговування одиниць рухомого складу, відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/798 та скасовується регламент Комісії (ЄС) № 445/2011 (ОВ L 139I, 27.05.2019, с. 360–389). [RT I, 19.02.2026, 1 - набув чинності 01.03.2026]

(6) Якщо підрозділ, відповідальний за технічне обслуговування, є залізничним перевізником або підприємством залізничної інфраструктури, Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду може за заявою підприємства перевіряти відповідність цього підрозділу вимогам у процедурі отримання дозволу на безпеку згідно з § 23 цього закону або єдиного сертифіката безпеки згідно з § 27 та підтверджувати відповідність підрозділу вимогам у зазначених документах.

(7) За подання заяви, зазначеної в частинах 4 і 6 цього параграфа, сплачується державне мито у розмірі, встановленому законом про державне мито.

(8) Підрозділ, відповідальний за технічне обслуговування, не зобов'язаний подавати заяву на отримання зазначеного в частині 3 цього параграфа сертифіката, якщо його система технічного обслуговування відповідає вимогам статті 14 Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/798 і він обслуговує: [RT I, 19.02.2026, 1 - набув чинності 01.03.2026]

1) залізничний рухомий склад, зареєстрований у третій країні, відповідно до вимог цієї країни;

2) залізничний рухомий склад, який використовується в залізничній мережі, ширина колії якої відрізняється від ширини колії основної залізничної мережі Європейського Союзу і щодо якої виконання вимог, встановлених частиною 2 статті 14 Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/798, забезпечене міжнародним договором, укладеним із третьою країною;

3) вантажні та пасажирські вагони, які використовуються спільно з підприємствами такої третьої країни, ширина колії залізничної мережі якої відрізняється від ширини колії основної залізничної мережі Європейського Союзу.

(1) Перетинати залізницю дозволяється лише у призначеному та позначеному для цього місці залізничного переїзду або залізничного переходу в порядку, встановленому на підставі закону про дорожній рух. Перебування на залізниці в інших місцях не дозволяється.

(2) Підприємство залізничної інфраструктури, а також інший власник або володілець залізничної інфраструктури зобов'язані забезпечити утримання залізничного переїзду та залізничного переходу і встановлення засобів організації руху, а також залізничну безпеку в межах нерухомого майна, що перебуває в їхньому володінні, на підставах і в порядку, встановлених правилами технічної експлуатації залізниці, за винятком робіт із зимового утримання, які в межах усього місця перетину залізниці є обов'язком власника дороги.

(3) Якщо дорога перетинається на одному рівні з коліями кількох залізниць, відстань між осями яких менша ніж 20 метрів, то ділянка перетину дороги та залізниць вважається одним місцем перетину залізниці, утримання, встановлення засобів організації руху та безпеку якого зобов'язане забезпечувати підприємство залізничної інфраструктури, що управляє публічною залізницею, або, якщо на місці перетину залізниці немає публічної залізниці, то власник чи володілець залізниці з найінтенсивнішим рухом.

(4) Особа, зазначена в частині 3 цього параграфа, має право вимагати від інших власників або володільців залізниці пропорційного відшкодування витрат на утримання, встановлення засобів організації руху та забезпечення безпеки місця перетину залізниці.

(1) Підприємство залізничної інфраструктури може у обґрунтованих випадках суттєво обмежити залізничний рух на публічній залізниці або тимчасово його закрити, якщо це неминуче та необхідно для:

1) виконання робіт з утримання залізниці;

2) усунення прямої небезпеки, що виникла для життя, здоров'я чи майна людини або для довкілля;

3) усунення надзвичайної перешкоди руху;

4) в інших обґрунтованих та неминучих випадках.

(2) Тимчасове закриття залізничного руху — це скасування на певній ділянці залізниці на визначений проміжок часу курсування всіх поїздів, передбачених графіком руху, а суттєве обмеження залізничного руху — це скасування курсування щонайменше одного пасажирського поїзда, передбаченого розкладом руху, або ситуація, коли протягом доби неможливо забезпечити використання більш ніж трьох чвертей поїзних ліній, передбачених графіком руху.

(3) Підприємство залізничної інфраструктури зобов'язане погодити суттєве обмеження або тимчасове закриття залізничного руху з Департаментом захисту прав споживачів і технічного нагляду та у формі, що дозволяє письмове відтворення, повідомити всі залізничні перевізні підприємства, які здійснюють залізничні перевезення на цій залізниці та які під час суттєвого обмеження або тимчасового закриття залізничного руху не можуть використовувати виділені їм поїзні лінії, або можуть використовувати їх обмежено чи на інших умовах, ніж було погоджено у договорі про використання залізничної інфраструктури.

(4) Про непередбачене суттєве обмеження або тимчасове закриття залізничного руху та про його причину підприємство залізничної інфраструктури повинно невідкладно повідомити Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду.

(5) Якщо залізничним рухом створюється загроза життю, здоров'ю чи майну людини або довкіллю, Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду має право видати підприємству залізничної інфраструктури та іншим володільцям залізничної інфраструктури припис про суттєве обмеження або тимчасове закриття залізничного руху.

(6) У разі порушення залізничного руху, спричиненого технічною несправністю або нещасним випадком, підприємство залізничної інфраструктури вживає всіх заходів для відновлення звичайного стану. Для цього воно складає план усунення порушення, у якому перелічуються також установи, яких у разі порушення залізничного руху, зазначеного у першому реченні цієї частини, потрібно повідомити.

(7) Якщо порушення, зазначене у частині 6 цього параграфа, може вплинути на транскордонний залізничний рух, підприємство залізничної інфраструктури надає відповідну інформацію іншим підприємствам залізничної інфраструктури, на залізничну мережу та рух яких це порушення може вплинути. Підприємства залізничної інфраструктури співпрацюють з метою відновлення звичайного транскордонного залізничного руху.

(8) Порядок повідомлення про суттєве обмеження та тимчасове закриття залізничного руху, перелік документів і даних, що подаються, та порядок погодження встановлює відповідальний за галузь міністр постановою. ↗

(1) Показники безпеки — це дані, на підставі яких оцінюється розвиток залізничної безпеки і які Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду щороку подає Залізничному департаменту.

(2) Підприємство залізничної інфраструктури або інший володілець залізничної інфраструктури та залізничне перевізне підприємство або інший володілець залізничного рухомого складу подають Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду інформацію, необхідну для складання показників безпеки за попередній календарний рік, разом зі звітом про безпеку, зазначеним у частині 6 § 40 цього закону.

(3) Перелік показників безпеки та порядок повідомлення Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду і Залізничного департаменту про показники безпеки встановлює відповідальний за галузь міністр постановою. ↗

(1) Підприємства залізничної інфраструктури та володільці залізничної інфраструктури зобов'язані подавати за кожен календарний рік Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду звіт про перевірку відповідності залізничної інфраструктури та організації залізничного руху встановленим вимогам.

(2) Залізничне підприємство держави-члена або третьої країни подає передбачений частиною 1 цього параграфа звіт лише щодо діяльності, яка здійснюється в Естонії.

(3) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду має право у будь-який час перевіряти правильність даних, наведених у звітах, зазначених у частинах 1 і 2 цього параграфа, а також відповідність залізничної інфраструктури та організації залізничного руху встановленим вимогам, а залізничні підприємства та інші володільці залізничної інфраструктури зобов'язані в будь-який час це уможливлювати.

(4) Вимоги до звітності, що відображає перевірку відповідності залізничної інфраструктури, організації залізничного руху та залізничної безпеки встановленим вимогам, а також стан залізничної безпеки, форми цих звітів та строки їх подання встановлює відповідальний за галузь міністр постановою. ↗

(1) Розслідування безпеки серйозних нещасних випадків, нещасних випадків та інцидентів згідно з § 48 цього закону (далі — розслідування безпеки) здійснює структурний підрозділ Міністерства економіки та комунікацій — Центр розслідування безпеки.

(2) Центр розслідування безпеки при здійсненні розслідування безпеки та прийнятті пов'язаних з ним рішень є незалежним і керується лише законами та іншими правовими актами, а також обов'язковими для Естонії міжнародними договорами. Службовий нагляд за діяльністю Центру розслідування безпеки у сфері розслідування безпеки не здійснюється.

(3) Центр розслідування безпеки має право для з'ясування обставин, що потребують спеціальних знань, залучати експертів та утворювати комісії. Експерт і комісія беруть участь у розслідуванні безпеки під керівництвом і наглядом посадової особи, яка здійснює розслідування безпеки.

(4) Установи, пов'язані з розслідуванням безпеки, у межах своєї компетенції зобов'язані надавати Центру розслідування безпеки необхідне сприяння.

(5) Посадова особа, яка здійснює розслідування безпеки, при виконанні своїх службових обов'язків повинна пред'являти службове посвідчення.

(1) Подією, що впливає на безпеку залізниці, є серйозний нещасний випадок, нещасний випадок та інцидент (далі разом — подія, що впливає на безпеку залізниці).

(2) Серйозним нещасним випадком у розумінні цього закону є зіткнення поїздів або сходження з рейок, що спричиняє смерть людини або тяжке ушкодження здоров'я щонайменше п'яти осіб чи внаслідок якого залізничний рухомий склад, залізнична інфраструктура або довкілля зазнає, за оцінкою Центру безпекових розслідувань, шкоди на суму щонайменше два мільйони євро, а також інші нещасні випадки з такими самими наслідками, що мають явний вплив на безпеку залізниці.

(3) Нещасним випадком у розумінні цього закону є ненавмисна або несподівана подія чи низка подій, унаслідок яких виникає шкода. Нещасні випадки поділяються на такі категорії:

1) зіткнення поїзда з іншим поїздом, маневровим залізничним рухомим складом або іншою перешкодою;

2) сходження поїзда з рейок;

3) нещасний випадок на залізничному переїзді;

4) наїзд залізничного рухомого складу на людину;

5) загоряння залізничного рухомого складу;

6) інші нещасні випадки, пов'язані із залізницею.

(4) Інцидентом у розумінні цього закону є подія, пов'язана з використанням поїзда, яка не є серйозним нещасним випадком чи нещасним випадком, але впливає або може вплинути на безпеку використання залізниці.

(5) Машиністові, який брав участь у серйозному нещасному випадку або нещасному випадку, безпосередньо після події заборонено вживати алкоголь чи наркотичні, психотропні або психотоксичні речовини.

(6) У разі події, що впливає на безпеку залізниці, підприємство залізничної інфраструктури та інші володільці залізничної інфраструктури зобов'язані ліквідувати наслідки події та якнайшвидше відновити залізничний рух. Підприємство залізничної інфраструктури або інший власник чи володілець залізничної інфраструктури повинні регулярно аналізувати ефективність робіт із відновлення залізничного руху та за потреби вживати заходів для кращої організації робіт із відновлення залізничного руху.

(7) У разі серйозного нещасного випадку або нещасного випадку завданням держави та одиниці місцевого самоврядування є надання всебічної допомоги для ліквідації наслідків події та якнайшвидшого відновлення залізничного руху.

(8) У разі припинення залізничного руху внаслідок події, що впливає на безпеку залізниці, більше ніж на 12 годин Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду може вимагати від підприємства залізничної інфраструктури або володільця незагального користування залізниці подання звіту про причини витрат часу на відновлення залізничного руху, актуальність передбаченого системою управління безпекою плану дій та необхідні додаткові заходи.

(9) Після серйозного нещасного випадку підприємство залізничних перевезень має допомагати постраждалим, зокрема сприяючи їм у процедурах подання скарг згідно з Регламентом Європейського Парламенту та Ради (ЄС) 2021/782, без обмеження обов'язків інших сторін. Така допомога охоплює використання відповідних каналів комунікації та психологічну підтримку постраждалим від серйозного нещасного випадку і членам їхніх сімей. [RT I, 19.02.2026, 1 - jõust. 01.03.2026]

(1) Про подію, що впливає на безпеку залізниці, підприємство залізничної інфраструктури або інший володілець залізничної інфраструктури чи підприємство залізничних перевезень, а також Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду, який отримав відповідну інформацію під час здійснення наглядових дій, невідкладно повідомляють Центр безпекових розслідувань через оприлюднений на його вебсторінці засіб зв'язку, а потім про серйозний нещасний випадок і нещасний випадок — письмовим повідомленням протягом трьох робочих днів від настання події, надаючи всю наявну інформацію про подію.

(2) Якщо повідомнику стає відома додаткова інформація щодо події, зазначеної в частині 1 цього параграфа, її слід невідкладно подати Центру безпекових розслідувань через оприлюднений на його вебсторінці засіб зв'язку, а потім про серйозний нещасний випадок і нещасний випадок — письмовим повідомленням протягом трьох робочих днів від отримання додаткової інформації.

(3) Додаткову інформацію про інцидент слід подати письмово у формі доповіді протягом трьох робочих днів після того, як Центр безпекових розслідувань запросив цю інформацію.

(4) Про серйозний нещасний випадок і нещасний випадок підприємство залізничної інфраструктури або інший володілець залізничної інфраструктури невідкладно повідомляє Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду. Спершу повідомлення передається через оприлюднений на вебсторінці Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду засіб зв'язку, а потім письмовим повідомленням протягом трьох робочих днів від настання події.

(5) Про інцидент залізничне підприємство або інший володілець залізничної інфраструктури повідомляє Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду після з'ясування причин інциденту та інших обставин протягом п'яти робочих днів від настання інциденту, подаючи Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду письмову доповідь.

(6) Залізничне підприємство або інший власник чи володілець залізничної інфраструктури зобов'язані вжити всіх заходів для з'ясування причин події, що впливає на безпеку залізниці.

(7) Порядок повідомлення про подію, що впливає на безпеку залізниці, а також вимоги до форми письмового повідомлення та доповіді встановлює міністр, відповідальний за відповідну сферу, своїм регламентом.

(1) Основна мета розслідування безпеки — встановити, чи спричинила подію, що впливає на безпеку на залізниці, дія, бездіяльність, подія, умова або їх поєднання, та надати рекомендації, щоб надалі уникати такої події та підвищувати безпеку на залізниці.

(2) У разі серйозного нещасного випадку Центр розслідування безпеки невідкладно розпочинає розслідування безпеки.

(3) Центр розслідування безпеки має право розпочати розслідування безпеки у разі нещасного випадку або інциденту, який за певних умов міг би спричинити серйозний нещасний випадок, а також у разі технічної несправності підсистеми загальноєвропейської залізничної системи або складового елемента сумісності.

(4) У випадку, зазначеному в частині 3 цього параграфа, під час прийняття рішення про розпочинання розслідування безпеки Центр розслідування безпеки повинен враховувати серйозність нещасного випадку або інциденту, те, чи є він частиною серії нещасних випадків або інцидентів, що впливають на систему в цілому, та його вплив на безпеку на залізниці.

(5) У разі нещасного випадку та інциденту Центр розслідування безпеки повинен прийняти рішення про розпочинання розслідування безпеки протягом двох місяців від дня отримання повідомлення про нещасний випадок або інцидент.

(6) Під час розпочинання розслідування безпеки нещасного випадку та інциденту Центр розслідування безпеки враховує заяви, подані органом безпеки іншої держави-члена, Департаментом захисту прав споживачів і технічного нагляду, підприємством залізничної інфраструктури та залізничним перевізним підприємством.

(7) Протягом одного тижня після прийняття рішення про розпочинання розслідування безпеки Центр розслідування безпеки повідомляє про це Залізничний департамент. У повідомленні зазначаються дата, час і місце події, що впливає на безпеку на залізниці, вид події та її наслідки у разі загибелі людей, шкоди здоров'ю та ймовірної матеріальної шкоди.

(1) Залізничні підприємства та треті особи зобов'язані на вимогу Центру розслідування безпеки надати наявну в їх володінні відповідну інформацію.

(2) Залізничне підприємство або інший володілець залізниці подає Центру розслідування безпеки зібрані матеріали щодо всіх серйозних нещасних випадків і нещасних випадків, а на вимогу Центру розслідування безпеки — також щодо інцидентів.

(3) Центр розслідування безпеки організовує огляд місця події за якомога коротший час, щоб підприємство залізничної інфраструктури могло відновити залізничну інфраструктуру та відкрити її для руху.

(4) Розслідування безпеки проводиться якомога відкритіше. Сторонам надається можливість надати пояснення, і їх повідомляють про результати розслідування безпеки.

(5) Підприємству залізничної інфраструктури та залізничному перевізному підприємству, Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду, Залізничному департаменту, потерпілим та їх родичам, власникам пошкодженого майна, виробникам, представникам працівників і користувачів залізниці, Рятувальному департаменту, Департаменту поліції та прикордонної охорони, а також Інспекції з охорони довкілля надається можливість надати відповідну технічну або іншу інформацію для підвищення якості звіту про розслідування безпеки. Орган розслідування безпеки враховує також обґрунтовані потреби потерпілих та їх родичів і повідомляє їх про хід розслідування безпеки.

(6) Порядок розслідування безпеки встановлює міністр, відповідальний за відповідну сферу, постановою.

(1) Посадова особа, яка проводить розслідування безпеки, має право:

1) невідкладно отримати доступ до місця події, що впливає на безпеку на залізниці, а також до пов'язаного з нею залізничного рухомого складу, залізничної інфраструктури та пристроїв контролю руху й сигналізації;

2) вимагати обмеження доступу сторонніх осіб до місця події та забороняти переміщення, вилучення й знищення предметів на місці події;

3) організувати невідкладне складання переліку доказових матеріалів та контрольоване вилучення уламків, залізничного рухомого складу, пристроїв і компонентів інфраструктури для дослідження або аналізу;

4) невідкладно отримати доступ до бортових реєструвальних та інших пристроїв, що записують інформацію, і до їх записів та взяти їх під свій контроль;

5) невідкладно отримати у своє розпорядження результати експертизи тіл загиблих потерпілих;

6) опитувати пов'язаних з подією залізничних працівників та інших свідків, які можуть мати важливу для розслідування безпеки інформацію, та вимагати підтвердження або надання необхідної для розслідування безпеки інформації;

7) у співпраці з органом розслідування, який здійснює досудове провадження кримінальної справи, отримати доступ до всієї відповідної інформації та документів, пов'язаних з подією;

8) невідкладно отримати доступ до результатів дослідження осіб, пов'язаних з подією;

9) отримати доступ до відповідної інформації та документів пов'язаних з подією підприємства залізничної інфраструктури, залізничного перевізного підприємства, підрозділу, відповідального за технічне обслуговування, та Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду.

(2) Посадова особа, яка проводить розслідування безпеки, має право для виконання обов'язків, пов'язаних із діями розслідування безпеки, видавати зобов'язаній особі припис.

(3) Припис, зазначений у частині 2 цього параграфа, повинен бути письмовим і містити такі дані:

1) час і місце видання припису;

2) зміст і правова підстава припису;

3) строк виконання припису;

4) розмір примусового платежу, що застосовується у разі невиконання припису;

5) можливість, строк і порядок оскарження рішення;

6) ім'я та прізвище й посаду посадової особи, яка видала припис.

(4) Якщо зобов'язана особа не виконує припис, зазначений у частині 2 цього параграфа, посадова особа, яка проводить розслідування безпеки, може застосувати примусовий платіж у порядку, встановленому законом про замінне виконання та примусовий платіж. Гранична сума примусового платежу становить 1500 євро для фізичної особи та 60 000 євро для юридичної особи.

(1) Центр розслідування безпеки може під час розслідування безпеки зробити попередження про небезпеку, якщо під час розслідування події, що впливає на безпеку на залізниці, виявилися факти та обставини, що мають значення для більш ніж одного підприємства залізничної інфраструктури або залізничного перевізного підприємства чи для однієї або кількох держав-членів.

(2) Під час винесення попередження про небезпеку Центр розслідування безпеки оцінює обставини, що впливають на безпеку, у відповідній частині залізничного рухомого складу, споруді залізничної інфраструктури, організації залізничного руху, заходах технічного обслуговування, процесах експлуатації, а також у технічних і правових нормах.

(3) Попередження про небезпеку містить лише факти та описи й не містить рекомендацій чи оцінок.

(4) Попередження про небезпеку Центр розслідування безпеки передає зацікавленим особам та Залізничному департаменту.

(1) Якщо місце настання випадку, що впливає на безпеку залізниць, неможливо встановити в межах держав-членів або якщо він стався на прикордонній споруді між Естонією та іншою державою-членом чи поблизу неї, Центр розслідування безпеки співпрацює з органом розслідування безпеки іншої держави-члена, щоб домовитися про організацію розслідування безпеки — спільно або лише одним органом розслідування безпеки.

(2) Слідчі органи іншої держави-члена запрошуються до участі в розслідуванні безпеки, і їм надається доступ до відповідної інформації та доказів, якщо з випадком, що впливає на безпеку залізниць, пов'язаний залізничний перевізник, заснований і ліцензований у цій державі-члені, а також якщо з випадком, що впливає на безпеку залізниць, пов'язаний залізничний рухомий склад, зареєстрований або обслуговуваний у цій державі-члені. Із третьою країною призначення особи, яка проводить розслідування безпеки, узгоджується окремою угодою.

(3) Центр розслідування безпеки може за потреби та за умови, що це не шкодить незалежності розслідування безпеки, звертатися до органу розслідування безпеки іншої держави-члена та до Департаменту залізниць по спеціальні знання, по допомогу в проведенні технічного контролю й аналізу та по оцінки.

(4) Центр розслідування безпеки обмінюється думками та досвідом з органами розслідування безпеки інших держав-членів для розроблення спільних методів розслідування, укладення спільних принципів подальшого контролю за рекомендаціями з безпеки та для адаптації до розвитку науки й техніки.

(5) Центр розслідування безпеки бере участь у програмі взаємних експертних оцінок відповідно до положень статті 22 Директиви Європейського Парламенту та Ради (ЄС) 2016/798.

(1) Про результати розслідування безпеки Центр розслідування безпеки не пізніше ніж за 12 місяців після випадку, що впливає на безпеку залізниць, складає письмовий звіт про розслідування безпеки та невідкладно оприлюднює його.

(2) У звіті про розслідування безпеки не дається оцінка чиєїсь вини чи відповідальності.

(3) Звіт про розслідування безпеки надсилається всім відповідним підприємцям залізничної інфраструктури, залізничним перевізникам, органам розслідування безпеки іншої держави-члена, потерпілим та їхнім родичам, власникам пошкодженого майна та виробникам, Рятувальному департаменту, представникам працівників і пасажирів, а також Департаменту залізниць.

(4) Звіт про розслідування безпеки містить резюме, факти про випадок, дані розслідування та розгляду, аналіз і висновки, вжиті заходи, а також надані Центром розслідування безпеки рекомендації щодо випадку, що впливає на безпеку залізниць, відповідно до серйозності випадку.

(5) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду, а також установи, підприємства та організації, яким адресовані рекомендації, наведені у звіті Центру розслідування безпеки про розслідування безпеки, подають Центру розслідування безпеки до 1 квітня року, наступного за оприлюдненням звіту про розслідування безпеки, звіт про вжиті чи заплановані на основі рекомендацій заходи. Копію звіту Центр розслідування безпеки може подати іншим установам.

(6) Щороку до 30 вересня Центр розслідування безпеки оприлюднює на своєму вебсайті річний звіт, у якому подається огляд випадків, що впливають на безпеку залізниць, розслідуваних протягом попереднього календарного року, рекомендацій та вжитих на основі рекомендацій заходів щодо безпеки залізничного руху. Копія річного звіту надсилається Департаменту залізниць.

(1) Рухомим складом, необхідним для залізничних перевезень, керує локомотивна бригада, що складається з двох членів — машиніста локомотива та помічника машиніста локомотива. Спеціальним рухомим складом машиніст локомотива може керувати самостійно.

(2) Машиніст локомотива може керувати рухомим складом, необхідним для залізничних перевезень, без помічника машиніста лише в разі, якщо залізничний перевізник або інший власник чи володілець залізничного рухомого складу встановив правила керування залізничним рухомим складом без помічника машиніста і локомотив обладнано пристроєм, що дає змогу зупинити потяг, якщо машиніст не здатний керувати локомотивом.

(3) Проєкт правил керування залізничним рухомим складом без помічника машиніста, зазначених у частині 2 цього параграфа, разом з аналізом безпеки, складеним відповідно до Виконавчого регламенту Комісії (ЄС) № 402/2013 про спільний метод забезпечення безпеки для оцінки ризиків та про скасування Регламенту (ЄС) № 352/2009 (ELT L 121, 03.05.2013, с. 8–25), залізничний перевізник або інший власник чи володілець залізничного рухомого складу подає попередньо для узгодження тому підприємцю залізничної інфраструктури, на інфраструктурі якого бажає здійснювати рух, а потім для затвердження Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду.

(4) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду відмовляє у затвердженні правил керування залізничним рухомим складом без помічника машиніста, якщо правила не забезпечують безпеки керування залізничним рухомим складом без помічника машиніста. Правила набувають чинності після їх затвердження Департаментом захисту прав споживачів і технічного нагляду.

(5) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду має право невідкладно зупинити в залізничному русі залізничний рухомий склад, локомотивна бригада якого не складається з машиніста локомотива та помічника машиніста, якщо така локомотивна бригада є обов'язковою.

(1) Машиністом може працювати та керувати залізничним рухомим складом особа, яка має:

1) видане Естонією або іншою державою-членом чинне посвідчення машиніста (далі — посвідчення машиніста), яке підтверджує, що машиніст відповідає встановленим вимогам щодо стану здоров'я, освіти та професійних навичок;

2) виданий залізничним підприємством, що діє в Естонії, сертифікат (далі — сертифікат), який зазначає, на якій частині інфраструктури власнику сертифіката дозволено рухатися та яким залізничним рухомим складом йому дозволено керувати.

(2) Машиніст під час керування залізничним рухомим складом повинен мати при собі посвідчення машиніста та сертифікат. Якщо машиніст має при собі документ, що посвідчує особу, наявність при собі виданих в Естонії посвідчення машиніста та сертифіката не є обов'язковою.

(3) На підставі посвідчення машиніста, виданого за межами Європейського Союзу, особа може працювати машиністом або помічником машиніста на залізничному рухомому складі, що рухається від державного кордону до естонської прикордонної станції, у разі, якщо Естонія та іноземна держава про це домовилися.

(4) Попередньо повідомивши підприємство залізничної інфраструктури, залізничне перевізне підприємство може дозволити машиністу без необхідного сертифіката керувати залізничним рухомим складом на конкретній залізничній дільниці за умови, що його інструктує інший машиніст, який має сертифікат, що дозволяє керувати залізничним рухомим складом на цій залізничній дільниці, у таких випадках:

1) якщо через збій, пов'язаний із функціонуванням залізничної інфраструктури, необхідно швидко перевести потяг на іншу колію або виконати роботи з обслуговування залізничної інфраструктури;

2) у разі використання цільової разової частини пропускної спроможності для залізничного перевезення залізничним рухомим складом історичної цінності;

3) за згодою підприємства залізничної інфраструктури у разі використання цільової разової частини пропускної спроможності для вантажних перевезень;

4) у разі доставки або презентації нового залізничного рухомого складу;

5) у разі навчання або екзаменування машиніста;

6) за згодою підприємства залізничної інфраструктури у разі випробування нового залізничного рухомого складу або в разі іншої технологічної потреби.

(5) На залізниці, закритій для руху, окрім машиніста з відповідною компетентністю, спеціальним рухомим складом може керувати також особа, яка має професійну кваліфікацію водія залізничного спеціального рухомого складу в розумінні закону про професії.

(6) Помічник машиніста повинен мати професійну кваліфікацію помічника машиніста в розумінні закону про професії, яка надається на п'ять років.

(7) Помічником машиніста може працювати також особа, яка здобула професійну кваліфікацію в іноземній державі, якщо її професійна кваліфікація визнана відповідно до закону про визнання іноземної професійної кваліфікації. Компетентним органом, зазначеним у § 7 частині 2 закону про визнання іноземної професійної кваліфікації, є Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду.

(8) Керувати залізничним рухомим складом та виконувати обов'язки помічника машиніста не дозволяється особі, яка перебуває у стані сп'яніння в розумінні § 36 закону про охорону правопорядку та § 69 частини 2 закону про дорожній рух або у стані перевищення граничної норми алкоголю в розумінні § 69 частини 3 закону про дорожній рух. Стан сп'яніння або перевищення граничної норми алкоголю встановлюється в порядку, передбаченому законом про охорону правопорядку.

(9) Залізничне перевізне підприємство або інший володілець залізничного рухомого складу не має права допускати до керування залізничним рухомим складом або до виконання обов'язків помічника машиніста особу, зазначену в частині 8 цього параграфа.

(10) Підприємство залізничної інфраструктури має право відсторонити машиніста від керування залізничним рухомим складом або помічника машиніста від виконання його обов'язків, якщо є підстави припускати, що зазначена особа вживала алкоголь або наркотичні, психотропні чи психотоксичні речовини, невідкладно повідомивши про це залізничне перевізне підприємство або іншого володільця залізничного рухомого складу.

(1) Посвідчення машиніста оформлює та видає особі Транспортний департамент на підставі рішення Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду. [RT I, 10.12.2020, 1 - набув чинності 01.01.2021]

(2) Для отримання посвідчення машиніста особа повинна скласти в Транспортному департаменті екзамен машиніста. [RT I, 10.12.2020, 1 - набув чинності 01.01.2021]

(3) Посвідчення машиніста видається особі, яка:

1) має щонайменше 20 років;

2) здобула щонайменше основну освіту та пройшла професійне навчання машиніста 3-го рівня або на базі середньої освіти пройшла загальну підготовку з навчання машиніста; [RT I, 19.02.2026, 1 - набув чинності 01.03.2026]

3) подала довідку про проходження медичного огляду, передбаченого § 37 цього закону;

4) успішно склала екзамен машиніста.

(4) Посвідчення машиніста дійсне десять років. До закінчення зазначеного строку посвідчення машиніста необхідно поновити. Для поновлення посвідчення машиніста машиніст повинен успішно скласти в Транспортному департаменті екзамен машиніста. [RT I, 10.12.2020, 1 - набув чинності 01.01.2021]

(5) Для збереження чинності посвідчення машиніста його власник повинен проходити періодичні медичні огляди, визначені § 37 частиною 5 цього закону, та брати участь у навчаннях із загальних професійних знань, які пропонує залізничне підприємство.

(6) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду відмовляє у видачі або поновленні посвідчення машиніста у таких випадках:

1) заявник не складає екзамен машиніста з необхідним результатом;

2) заявник подав у клопотанні неправдиві дані про себе;

3) заявник не пройшов медичний огляд;

4) заявник не сплатив державне мито;

5) право заявника на керування залізничним рухомим складом призупинено відповідно до § 69 частини 1 пункту 2 цього закону, і строк призупинення не минув.

(7) За розгляд клопотання про отримання або поновлення посвідчення машиніста та за видачу дубліката, а також за реєстрацію на теоретичний екзамен машиніста та за прийняття екзамену необхідно сплатити державне мито у розмірі, встановленому законом про державне мито. [RT I, 30.12.2023, 1 - набув чинності 01.07.2024]

(8) Порядок видачі, поновлення та видачі дубліката посвідчення машиніста, форму посвідчення машиніста та порядок екзаменування машиніста встановлює відповідальний за сферу міністр постановою. ↗

(9) Форма посвідчення машиніста та дані, що вносяться до посвідчення машиніста, встановлені у додатку I постанови Комісії (ЄС) № 36/2010 про форми посвідчень машиністів Співтовариства, додаткових сертифікатів, засвідчених копій додаткових сертифікатів і заяв про посвідчення машиніста відповідно до директиви 2007/59/ЄС Європейського Парламенту та Ради (ELT L 13, 19.01.2010, с. 1–27).

(1) Сертифікат, зазначений у пункті 2 частини 1 § 57 цього закону, видає та поновлює залізничне підприємство, яке взяло машиніста на роботу.

(2) Форма сертифіката та засвідченої копії сертифіката встановлена в додатках II і III регламенту Комісії (ЄС) № 36/2010.

(3) Якщо машиністові раніше вже було видано сертифікат, залізничне підприємство при видачі йому нового сертифіката зобов'язане врахувати дані його попереднього сертифіката.

(4) Залізничне підприємство, яке взяло машиніста на роботу, вносить до сертифіката одну або обидві категорії права керування чи за потреби підкатегорії, зазначені в додатку II регламенту Комісії (ЄС) № 36/2010:

1) категорія A – маневровий локомотив, робочий поїзд, самохідний залізничний спеціальний рухомий склад та інший локомотив, коли він використовується для маневрування;

2) категорія B – залізничний рухомий склад, що використовується для перевезення вантажів або пасажирів.

(5) На підставі письмової згоди підприємства залізничної інфраструктури залізничне підприємство, яке взяло машиніста на роботу, вносить до сертифіката дані тієї дільниці руху залізниці, де машиністові дозволено їздити.

(6) При видачі або зміні сертифіката залізничне підприємство невідкладно вносить дані, що в ньому містяться, а також дані про призупинення чи визнання сертифіката недійсним до реєстру залізничного руху.

(1) Сертифікат видається особі, яка пройшла сертифікаційну підготовку відповідно до частини 3 § 62 цього закону та склала сертифікаційний іспит.

(2) Сертифікат діє лише щодо зазначеного в ньому виду локомотива та в межах дільниці руху. Для отримання сертифіката машиніст повинен мати:

1) посвідчення машиніста;

2) пройдене навчання з системи управління безпекою залізничного підприємства;

3) навички керування локомотивом того виду, для керування яким бажають отримати сертифікат;

4) ґрунтовні знання тієї дільниці руху, для їзди на якій бажають отримати сертифікат;

5) знання мови на рівні, необхідному для роботи в залізничному русі.

(3) Особа, яка вперше подає заяву на право керування певним видом локомотива, повинна мати чинне посвідчення машиніста, а також чотиримісячний стаж роботи помічником машиніста на локомотиві того виду, право керування яким вона запитує, що передує поданню заяви.

(4) Якщо машиніст додатково запитує право керування іншим видом локомотива, він до подання заяви повинен мати стаж роботи помічником машиніста на локомотиві цього виду щонайменше два місяці та попередній стаж роботи машиністом щонайменше шість місяців.

(5) Особа, яка запитує право керування певним видом локомотива, не працює на підприємстві, що управляє публічною залізницею, і бажає отримати сертифікат, який надавав би право керування також на публічній залізниці, повинна під час сертифікаційної підготовки здійснити на локомотиві, що рухається публічною залізницею, щонайменше десять поїздок протягом одного місяця перед поданням заяви на сертифікат.

(6) Якщо особа вперше запитує право керування залізничним рухомим складом, пристосованим до експлуатації без помічника машиніста, вона повинна мати досвід керування таким залізничним рухомим складом як стажист під наглядом машиніста щонайменше чотири місяці.

(7) Для збереження чинності сертифіката машиніст повинен пройти періодичне підвищення кваліфікації відповідно до частини 3 § 62 цього закону та проміжний контроль відповідно до пункту 3 частини 2 § 65 у порядку, встановленому в системі управління безпекою залізничного підприємства. Навчання та проміжний контроль машиніста, а також навички машиніста при отриманні сертифіката повинні відповідати встановленим щодо машиніста професійним знанням та вмінням.

(1) Залізничне підприємство зупиняє чинність сертифіката або визнає його недійсним, якщо:

1) машиніст без поважної причини не з'являється на підвищення кваліфікації;

2) машиніст не проходить проміжний контроль, зазначений у пункті 3 частини 2 § 65 цього закону;

3) припиняється трудовий договір або інший подібний договір між машиністом і залізничним підприємством.

(2) Порядок видачі, зміни, зупинення чинності або визнання недійсним сертифіката, а також оскарження зазначеного встановлює залізничне підприємство у своїй системі управління безпекою.

(3) Якщо машиніст згідно з порядком, зазначеним у частині 2 цього параграфа, оскаржив рішення залізничного підприємства про видачу, зміну, зупинення чинності або визнання недійсним сертифіката та не задоволений вирішенням оскарження, він має право звернутися зі скаргою до Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду.

(4) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду приймає рішення щодо скарги протягом одного місяця з дня отримання скарги. Рішенням Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду залишає скаргу без задоволення або видає залізничному підприємству припис для усунення порушення прав скаржника.

(1) Залізничне підприємство відповідає за навчання машиніста, який у нього працює.

(2) Навчання машиніста відбувається у формі підготовки для набуття нових навичок чи фаху або у формі підвищення кваліфікації для розвитку набутого фаху.

(3) Підготовка – це загальне навчання з підготовки машиніста та сертифікаційна підготовка. Підвищення кваліфікації машиніста – це періодичне підвищення кваліфікації для збереження чинності сертифіката та інше додаткове навчання.

(4) Проходження навчання підтверджується посвідченням або довідкою, виданими навчальним закладом.

(5) Машиніст повинен проходити підвищення кваліфікації щонайменше один раз протягом трьох років. При плануванні підвищення кваліфікації слід враховувати освіту та досвід роботи машиніста, а також потребу в розвитку знань і навичок для подальшого належного виконання службових обов'язків.

(1) Закладом з навчання машиністів може бути підприємство, якому надано для цього ліцензію на діяльність і яке відповідає вимогам, встановленим у статтях 3 і 4 рішення Комісії 2011/765/ЄС про критерії визнання навчальних центрів, що займаються навчанням машиністів, критерії визнання екзаменаторів машиністів та критерії організації іспитів відповідно до Директиви Європейського Парламенту та Ради 2007/59/ЄС (ELT L 314, 29.11.2011, стор. 36–40).

(2) Заяву про ліцензію на діяльність закладу протягом трьох місяців розглядає Міністерство освіти і науки, якому при клопотанні про ліцензію на діяльність подаються такі дані та документи:

1) підтвердження, що навчання машиністів відповідає вимогам щодо незалежності та неупередженості, встановленим у статті 3 рішення Комісії 2011/765/ЄС;

2) дані та документи, що підтверджують відповідність вимогам, встановленим у частині 2 статті 4 рішення Комісії 2011/765/ЄС.

(3) Виконання вимог, зазначених у частині 2 цього параграфа, встановлює Департамент захисту прав споживачів та технічного нагляду попереднім адміністративним актом.

(1) Для отримання й володіння правом керування залізничним рухомим складом особа повинна знати:

1) правила технічної експлуатації залізниці;

2) вимоги пожежної безпеки та засоби пожежогасіння;

3) вимоги охорони довкілля та вимоги щодо зменшення забруднення довкілля;

4) вимоги охорони праці та гігієни праці;

5) прийоми надання першої допомоги;

6) будову локомотива відповідного типу;

7) будову автоматичного гальма та автозчепа;

8) використання засобів зв'язку та безпеки локомотива;

9) прийоми виявлення несправностей локомотива та їх усунення в дорозі;

10) правила технічного обслуговування та ремонту залізничного рухомого складу.

(2) Крім зазначеного в частині 1 цього параграфа, особа, яка претендує на право керування залізничним рухомим складом, і машиніст локомотива повинні знати профіль колії своєї дільниці руху, розташування світлофорів та інших сигналів, техніко-розпорядчі акти станцій дільниці руху, а також обмеження швидкості, встановлені підприємством залізничної інфраструктури на дільниці руху.

(3) Підприємство залізничної інфраструктури, на залізниці якого їздить машиніст локомотива, зобов'язане для забезпечення передбаченого в частині 2 цього параграфа вживати заходів, установлених у правилах діяльності підприємства залізничної інфраструктури, на підставі яких залізнична інфраструктура надається в користування залізничним перевізникам.

(4) Для забезпечення передбаченого в частині 2 цього параграфа підприємство залізничної інфраструктури зобов'язане організовувати за розумну плату навчання водінню та пробні поїздки для машиністів локомотивів і локомотивних бригад тих залізничних перевізників, яким воно виділило частину пропускної спроможності або які подали заяву на отримання частини пропускної спроможності чи свідоцтва безпеки.

(5) Вимоги до знань, навичок машиніста локомотива та до змісту загального навчання встановлює своїм розпорядженням міністр, відповідальний за цю сферу.

(1) Метою оцінювання знань є з'ясування професійних знань і навичок машиніста локомотива. За потреби машиністові локомотива має бути надано додаткове навчання для вдосконалення його знань і навичок.

(2) Знання й навички машиніста локомотива оцінюють:

1) після проходження загального навчання — на іспиті машиніста локомотива для отримання посвідчення машиніста локомотива;

2) після проходження навчання для сертифіката — на іспиті на сертифікат;

3) на проміжному контролі для збереження чинності сертифіката.

(3) Іспит на сертифікат і проміжний контроль організовує екзаменатор, визнаний Департаментом захисту прав споживачів і технічного нагляду.

(4) Екзаменатор складає порядок екзаменування, у якому встановлено принципи оцінювання й нарахування балів та спосіб подання результатів і який відповідає статті 9 рішення Комісії 2011/765/EL. Порядок екзаменування має бути зроблено доступним для екзаменованого щонайменше за тиждень до проведення іспиту.

(5) Проміжний контроль, зазначений у пункті 3 частини 2 цього параграфа, машиніст локомотива повинен проходити один раз протягом трьох років. Під час контролю оцінюють знання машиніста локомотива щодо залізничного рухомого складу та дільниці руху, а також знання мови, якщо мова, визначена підприємством залізничної інфраструктури для спілкування на залізничній інфраструктурі, не є рідною мовою особи.

(6) Проміжний контроль щодо знання дільниці руху та знання мови машиніст локомотива повинен проходити також тоді, коли він був відсутній на роботі щонайменше рік і бажає повернутися на роботу.

(7) Екзаменатор повідомляє Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду час, місце та тему оцінювання знань щонайменше за десять робочих днів до проведення іспиту на сертифікат або проміжного контролю.

(8) Проходження іспиту на сертифікат або проміжного контролю засвідчує виданий екзаменатором сертифікат або довідка.

(9) Порядок оскарження результатів іспиту на сертифікат або проміжного контролю встановлює залізничне підприємство у своїй системі управління безпекою.

(10) Якщо машиніст локомотива після оскарження результатів іспиту на сертифікат або проміжного контролю в порядку, зазначеному в частині 9 цього параграфа, не задоволений рішенням, ухваленим залізничним підприємством, він має право звернутися зі скаргою до Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду, який ухвалює рішення протягом одного місяця з дня отримання скарги. Рішенням Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду залишає скаргу без задоволення або видає припис для усунення порушення прав скаржника.

(1) Екзаменатор, зазначений у частині 3 § 65 цього закону, повинен мати чинне посвідчення машиніста локомотива та щонайменше чотирирічний досвід водіння відповідного залізничного рухомого складу.

(2) Відповідність екзаменатора вимогам частини 1 цього параграфа та відповідність складеного ним порядку екзаменування вимогам частини 4 § 65 цього закону підтверджує посвідчення екзаменатора, видане Департаментом захисту прав споживачів і технічного нагляду.

(3) Для отримання посвідчення екзаменатора заявник подає Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду заяву, до якої додає зазначений у частині 4 § 65 цього закону порядок екзаменування та документи, що підтверджують його відповідність вимогам компетентності, встановленим у статті 8 рішення Комісії 2011/765/EL.

(4) У заяві, зазначеній у частині 3 цього параграфа, слід додатково вказати сферу або сфери, у яких запитується посвідчення екзаменатора:

1) оцінювання загальних професійних знань;

2) оцінювання професійних знань, пов'язаних із залізничним рухомим складом;

3) оцінювання професійних знань, пов'язаних із залізничною інфраструктурою.

(5) Заяву на отримання посвідчення екзаменатора розглядають протягом 30 днів з дня отримання всіх документів, зазначених у частині 3 цього параграфа.

(6) Посвідчення екзаменатора видається на п'ять років, і в ньому зазначаються такі дані:

1) ім'я, особовий код і контактні дані екзаменатора;

2) номер посвідчення екзаменатора;

3) сфера або сфери, у яких екзаменатор має право проводити іспити;

4) мови, якими екзаменатор проводить іспити;

5) строк чинності посвідчення.

(7) Якщо дані, що були підставою для видачі посвідчення екзаменатора, змінюються, екзаменатор повинен подати Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду заяву про зміну посвідчення, до якої додаються документи про зміни.

(1) Щонайменше кожні п'ять років Міністерство клімату організовує незалежне оцінювання системи набуття та оцінювання професійних знань і навичок машиніста локомотива, а також видачі посвідчення машиніста локомотива й сертифіката. [RT I, 30.06.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

(2) Результати оцінювання передаються відповідним установам, і за потреби вживаються заходи для усунення недоліків, виявлених під час оцінювання.

(1) Посадова особа Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду тимчасово відстороняє особу від керування залізничним рухомим складом на підставах і в порядку, встановлених у § 91 закону про дорожній рух.

(1) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду зупиняє право керування залізничним рухомим складом або у випадках, передбачених пунктами 2–4 цієї частини, забороняє особі працювати помічником машиніста:

1) у разі нескладання іспиту машиніста, передбаченого для оновлення посвідчення машиніста, – до успішного складання іспиту машиніста;

2) у разі набрання чинності стягненням за проступок щодо особи за порушення, передбачені §§ 156, 158 і 159 цього закону, – на строк до 24 місяців;

3) якщо медична довідка особи не є чинною;

4) на підставі рішення, отриманого від лікарської комісії, якщо стан здоров'я особи не відповідає вимогам, передбаченим § 37 цього закону та встановленим на його підставі.

(2) У рішенні про зупинення права керування залізничним рухомим складом та заборону роботи помічником машиніста зазначаються:

1) час і місце ухвалення рішення;

2) ім'я та прізвище і посада особи, яка ухвалила рішення, а також найменування та адреса установи;

3) ім'я та прізвище і місце проживання машиніста або помічника машиніста;

4) дані посвідчення машиніста або професійного посвідчення помічника машиніста;

5) підстава та строк зупинення права керування залізничним рухомим складом або заборони роботи помічником машиніста;

6) порядок оскарження рішення;

7) підпис укладача рішення.

(3) Рішення, зазначене в частині 2 цього параграфа, передається особі одразу після його підписання, а отримання рішення особа підтверджує своїм підписом. Якщо рішення оформлюється на папері, особа зазначає біля підпису дату отримання рішення.

(4) Право керування залізничним рухомим складом або право роботи помічником машиніста зупиняється з моменту оголошення рішення, зазначеного в частині 2 цього параграфа.

(5) Машиніст, чиє право керування залізничним рухомим складом зупинено, зобов'язаний невідкладно передати посвідчення машиніста на зберігання Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду.

(1) Якщо в особи зупинено право керування залізничним рухомим складом на строк понад шість місяців, право керування залізничним рухомим складом можна відновити після відпадання підстави зупинення за умови, що особа успішно складе іспит машиніста.

(2) Якщо особі заборонено працювати помічником машиніста на строк понад 12 місяців, вона може знову працювати помічником машиніста, якщо відпадає підстава зупинення та особа знову успішно складе при органі, що присвоює кваліфікацію, професійний іспит, необхідний для роботи помічником машиніста.

(1) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду може у будь-який час перевіряти відповідність машиніста та помічника машиніста вимогам.

(2) Якщо Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду встановлює, що машиніст, якому посвідчення машиніста видав компетентний орган іншої держави-члена, не відповідає вимогам, що ставляться до машиніста, він подає органу, що видав посвідчення, обґрунтоване клопотання про проведення додаткової перевірки або про зупинення посвідчення та повідомляє про це Європейську Комісію та інші компетентні органи.

(3) Якщо компетентний орган іншої держави-члена подає Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду щодо виданого ним посвідчення машиніста обґрунтоване клопотання про проведення додаткової перевірки або про зупинення посвідчення, клопотання належить розглянути протягом чотирьох тижнів з моменту його отримання та повідомити про своє рішення Європейську Комісію та інші компетентні органи.

(4) Якщо Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду встановлює, що машиніст не виконує умов виданого йому сертифіката, він подає видавцю сертифіката обґрунтоване клопотання про проведення додаткової перевірки або про зупинення сертифіката. Видавець сертифіката вживає необхідних заходів та подає про це Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду звіт протягом чотирьох тижнів з моменту отримання клопотання.

(5) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду може заборонити машиністу керування потягом на території Естонської Республіки до ухвалення рішення щодо посвідчення машиніста або до подання звіту щодо сертифіката. Про таке рішення належить повідомити Європейську Комісію та інші компетентні органи.

(6) Якщо Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду встановлює, що машиніст загрожує залізничному руху, він просить підприємство залізничної інфраструктури зупинити потяг та забороняє машиністу керування потягом на території Естонської Республіки доти, доки не встановить, що машиніст більше не загрожує залізничному руху. Про таке рішення належить повідомити Європейську Комісію та інші компетентні органи.

(7) Якщо Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду встановлює, що рішення компетентного органу іншої держави-члена у справі, зазначеній у частині 2 цього параграфа, не відповідає вимогам, він звертається у цій справі до Європейської Комісії, яка подає свій висновок протягом трьох місяців з моменту отримання звернення. Заборону, передбачену частинами 5 і 6 цього параграфа, можна продовжувати доти, доки питання не буде вирішено у співпраці з Європейською Комісією.

(1) Підприємство залізничної інфраструктури відповідає за виконання завдань, зазначених у § 2 пункті 14 цього закону.

(2) Підприємство залізничної інфраструктури має бути юридично відокремлене від будь-якого підприємства залізничних перевезень, а у випадку вертикально інтегрованого підприємства, зазначеного у § 74 частині 1 цього закону, — від іншого підрозділу, що входить до нього.

(3) Інша юридична особа, що входить до вертикально інтегрованого підприємства, зазначеного у § 74 частині 1 цього закону, не має права здійснювати вирішальний вплив на підприємство залізничної інфраструктури при виконанні основних завдань управління залізничною інфраструктурою, зазначених у § 2 пункті 21.

(4) Члени ради та правління підприємства залізничної інфраструктури, а також працівники підприємства повинні діяти щодо інших осіб, які працюють у сфері залізниці, та заявників, зазначених у § 86 частині 1 цього закону, у недискримінаційний спосіб і уникати діяльності в умовах конфлікту інтересів.

(5) Особі не дозволяється одночасно діяти:

1) як член правління підприємства залізничної інфраструктури та підприємства залізничних перевезень;

2) як особа, відповідальна за прийняття рішень щодо основних завдань управління залізничною інфраструктурою, та член правління підприємства залізничних перевезень;

3) як член ради підприємства залізничної інфраструктури та підприємства залізничних перевезень;

4) як член ради юридичної особи, що входить до вертикально інтегрованого підприємства, зазначеного у § 74 частині 1 цього закону, яка здійснює контроль як над підприємством залізничної інфраструктури, так і над підприємством залізничних перевезень, і водночас як член правління підприємства залізничної інфраструктури, що перебуває під контролем зазначеної особи.

(6) Члени правління вертикально інтегрованого підприємства залізничної інфраструктури, зазначеного у § 74 частині 1 цього закону, та особи, відповідальні за прийняття рішень щодо основних завдань управління залізничною інфраструктурою, не можуть отримувати від жодної іншої юридичної особи, що входить до вертикально інтегрованого підприємства, винагороду чи премію за результатами праці, пов'язану з фінансовими результатами конкретного підприємства залізничних перевезень, за винятком премії, пов'язаної із загальною ефективністю залізничної системи.

(7) Якщо підрозділи, що входять до вертикально інтегрованого підприємства, зазначеного у § 74 частині 1 цього закону, мають спільні інформаційні системи, доступ до чутливої інформації, пов'язаної з основними завданнями управління залізничною інфраструктурою, надається лише уповноваженому працівнику підприємства залізничної інфраструктури.

(8) Чутлива інформація, зазначена в частині 7 цього параграфа, не передається іншим підрозділам, що входять до вертикально інтегрованого підприємства.

(1) Міністерство клімату складає план заходів, що спрямовує розвиток публічної залізничної інфраструктури, метою якого є стале фінансування утримання, оновлення та розвитку інфраструктури, необхідної для задоволення майбутньої потреби в переміщенні. [RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

(2) Уряд Республіки затверджує план заходів, зазначений у частині 1 цього параграфа, який охоплює період щонайменше п'ять років.

(3) Підприємство залізничної інфраструктури складає бізнес-план, що містить інвестиційний і фінансовий план, ураховуючи план заходів, зазначений у частині 2 цього параграфа, та фінансування з боку держави. Бізнес-план має забезпечувати оптимальне й ефективне використання, доступність і розвиток залізничної інфраструктури та передбачати необхідні для досягнення цих цілей фінансову рівновагу й фінансові засоби. Бізнес-план має відповідати договору, зазначеному у § 80 цього закону, якщо такий договір укладено.

(4) Перед затвердженням бізнес-плану підприємство залізничної інфраструктури надає відомим, а також можливим заявникам на пропускну спроможність, які виявили таке бажання, доступ до відповідної інформації та можливість висловити свої погляди щодо бізнес-плану стосовно умов доступу до інфраструктури та її використання, а також щодо суті, доступності та розвитку інфраструктури.

(5) Держава має забезпечувати, щоб за звичайних господарських умов доходи підприємства залізничної інфраструктури, яке управляє публічною залізницею, — які складаються з плати за використання залізничної інфраструктури, прибутку від іншої господарської діяльності та коштів, виділених державою або іншими особами, — і витрати на залізничну інфраструктуру були збалансовані в розрахунку на п'ятирічний період.

(1) Вертикально інтегрованим підприємством у розумінні цього закону є підприємство залізничної інфраструктури:

1) над яким здійснює контроль підприємство, що водночас здійснює контроль щонайменше над одним підприємством залізничних перевезень, яке надає послуги залізничних перевезень у його залізничній мережі;

2) над яким здійснює контроль щонайменше одне підприємство залізничних перевезень, яке надає послуги залізничних перевезень у його залізничній мережі;

3) яке здійснює контроль щонайменше над одним підприємством залізничних перевезень, яке надає послуги залізничних перевезень у його залізничній мережі.

(2) Якщо підприємство залізничної інфраструктури та підприємство залізничних перевезень є повністю незалежними одне від одного, але над обома прямий контроль здійснює держава без проміжного рівня, то вони не вважаються вертикально інтегрованим підприємством у розумінні цього закону.

(1) При виконанні основних завдань управління залізничною інфраструктурою підприємство залізничної інфраструктури має бути незалежним як організаційно, так і у прийнятті рішень, для забезпечення чого не дозволяється:

1) підприємству залізничних перевезень чи будь-якій іншій юридичній особі здійснювати вирішальний вплив на підприємство залізничної інфраструктури при виконанні основних завдань управління залізничною інфраструктурою;

2) підприємству залізничних перевезень чи будь-якій іншій юридичній особі, що входить до вертикально інтегрованого підприємства, мати вирішальний вплив на призначення та звільнення осіб, які приймають рішення щодо основних завдань управління залізничною інфраструктурою;

3) виникнення конфлікту інтересів у зв'язку з переходом осіб, відповідальних за основні завдання управління залізничною інфраструктурою, на роботу до іншого роботодавця.

(2) Підприємство залізничної інфраструктури має брати участь у мережі європейських підприємств залізничної інфраструктури, зазначеній у статті 7f Директиви Європейського Парламенту та Ради 2012/34/ЄС.

(1) Оператор залізничної інфраструктури виконує завдання, пов'язані з керуванням рухом та плануванням ремонтних робіт, прозоро й у недискримінаційний спосіб і забезпечує, щоб особи, відповідальні за ухвалення рішень щодо цих завдань, не перебували під впливом конфлікту інтересів.

(2) Залізничне перевізне підприємство повинно мати повний і своєчасний доступ до відповідної інформації в разі порушень залізничного руху, що його стосуються. Якщо оператор залізничної інфраструктури надає залізничному перевізному підприємству доступ до керування рухом, він робить це для залізничного перевізного підприємства прозоро й у недискримінаційний спосіб.

(3) У разі довгострокового планування масштабних ремонтних та оновлювальних робіт залізничної інфраструктури оператор залізничної інфраструктури консультується із заявниками на пропускну спроможність, за можливості враховує висловлені позиції та відповідно до цього складає графік ремонтних робіт.

(1) За умови відсутності конфлікту інтересів та забезпечення конфіденційності чутливої комерційної інформації оператор залізничної інфраструктури може:

1) замовити виконання тих зазначених у пункті 14 § 2 цього закону завдань, які не є основними завданнями з управління залізничною інфраструктурою, зазначеними в пункті 21 § 2, в іншої особи, яка не є залізничним перевізним підприємством, особою, що здійснює контроль над залізничним перевізним підприємством, чи особою, над якою здійснює контроль залізничне перевізне підприємство;

2) передати зазначені в пункті 21 § 2 цього закону основні завдання з управління залізничною інфраструктурою іншій одиниці в межах вертикально інтегрованого підприємства, якщо така одиниця виконує лише основні завдання з управління залізничною інфраструктурою та відповідає вимогам, встановленим у §§ 72, 75, 76 і 78;

3) замовити роботи, пов'язані з розвитком, обслуговуванням та оновленням залізничної інфраструктури, а також виконання пов'язаних із ними завдань у залізничного перевізного підприємства або підприємства, що контролює залізничне перевізне підприємство чи перебуває під контролем залізничного перевізного підприємства.

(2) Незалежно від передання завдань, зазначених у частині 1 цього параграфа, оператор залізничної інфраструктури зберігає право нагляду за виконанням завдань, зазначених у пункті 14 § 2 цього закону, і несе кінцеву відповідальність за їх виконання.

(3) Зазначені в пункті 14 § 2 цього закону завдання оператора залізничної інфраструктури можуть виконувати різні оператори залізничної інфраструктури та учасники державно-приватного партнерства, якщо вони відповідають вимогам, встановленим у частинах 3–7 § 72 та §§ 75, 76 і 78 цього закону, і несуть повну відповідальність за виконання відповідних завдань.

(4) Державно-приватне партнерство — це ситуація, коли між установою публічного сектору та щонайменше одним підприємством, яке не є основним оператором залізничної інфраструктури, укладено угоду, згідно з якою підприємство частково або повністю будує чи фінансує будівництво залізничної інфраструктури або отримує право виконувати перелічені в пункті 14 § 2 цього закону завдання протягом заздалегідь визначеного проміжку часу.

(5) Оператор залізничної інфраструктури може під наглядом Департаменту конкуренції для розподілу своїх завдань укладати угоди про співпрацю з одним або кількома залізничними перевізними підприємствами, роблячи це прозоро й у недискримінаційний спосіб та маючи на меті принесення користі клієнтам через менші витрати чи кращу функціональність на охопленій угодою частині залізничної мережі.

(6) Департамент конкуренції відстежує укладення та виконання угод, зазначених у частині 5 цього параграфа, і в обґрунтованих випадках надає рекомендацію щодо їх зміни чи припинення.

(1) Оператор залізничної інфраструктури може використовувати дохід, отриманий від управління залізничною інфраструктурою, та державні кошти виключно для фінансування своєї діяльності, виконання своїх боргових зобов'язань і, на умовах, зазначених у частині 2 цього параграфа, для виплати дивідендів.

(2) Прибуток, що виник із доходу, зазначеного в частині 1 цього параграфа, може використовуватися для виплати дивідендів тим власникам підприємства, які не є підприємствами, що становлять частину вертикально інтегрованого підприємства та контролюють як оператора залізничної інфраструктури, так і залізничне перевізне підприємство.

(3) Оператору залізничної інфраструктури не дозволяється надавати позики залізничному перевізному підприємству чи брати в нього позики.

(4) Позики між юридичними особами, що входять до вертикально інтегрованого підприємства, можуть надаватися та обслуговуватися лише за панівною на ринку процентною ставкою та на умовах, що відповідають індивідуальному профілю ризику юридичної особи.

(5) Послуги, що надаються оператору залізничної інфраструктури іншими юридичними особами, які входять до вертикально інтегрованого підприємства, ґрунтуються на договорі, і за них сплачується або ринкова ціна, або ціна, що відображає виробничі витрати та розумний прибуток.

(6) Боргові зобов'язання оператора залізничної інфраструктури мають чітко відокремлюватися від боргових зобов'язань інших юридичних осіб, що входять до вертикально інтегрованого підприємства, і обслуговуватися окремо одне від одного. Боргове зобов'язання оператора залізничної інфраструктури може погасити підприємство, що входить до вертикально інтегрованого підприємства та контролює як оператора залізничної інфраструктури, так і залізничне перевізне підприємство, або інша одиниця, що входить до вертикально інтегрованого підприємства.

(7) Бухгалтерський облік оператора залізничної інфраструктури та інших юридичних осіб, що входять до вертикально інтегрованого підприємства, ведеться у спосіб, який забезпечує дотримання вимог, встановлених у цьому параграфі, і уможливлює окремий бухгалтерський облік та прозорі грошові потоки в підприємстві.

(8) Оператор залізничної інфраструктури, що входить до вертикально інтегрованого підприємства, повинен вести детальний облік будь-яких комерційних і фінансових відносин з іншими юридичними особами, що входять до цього вертикально інтегрованого підприємства.

(1) Підприємство залізничної інфраструктури складає та оприлюднює настанови щодо взаємодії, консультуючись із заінтересованими особами.

(2) Заінтересованими особами, зазначеними в частині 1 цього параграфа, є підприємства залізничних перевезень та заявники, зазначені в частині 1 § 86 цього закону. У разі потреби до участі в консультації запрошуються представники користувачів залізничних перевезень, а також представники установ держави та місцевого самоврядування.

(3) Департамент конкуренції може брати участь у консультації, зазначеній у частині 1 цього параграфа, як спостерігач.

(4) Настанови щодо взаємодії охоплюють:

1) потреби заявників, зазначених у частині 1 § 86 цього закону, у зв'язку з обслуговуванням залізничної інфраструктури та розвитком пропускної спроможності;

2) зміст орієнтованих на користувача цілей результативності, зазначених у пункті 3 частини 4 § 80 цього закону, а також зміст стимулів, зазначених у пункті 5 тієї ж частини, та їх застосування;

3) зміст та застосування оголошення про залізничну мережу, зазначеного в § 84 цього закону;

4) питання, пов'язані з комбінованими перевезеннями та інтероперабельністю;

5) інші питання, пов'язані з доступом до залізничної інфраструктури, умовами використання залізничної інфраструктури та якістю послуг підприємства залізничної інфраструктури.

(5) Підприємство залізничної інфраструктури обговорює питання, зазначені в частині 4 цього параграфа, із заінтересованими особами щонайменше один раз на рік та оприлюднює на своєму вебсайті огляд діяльності відповідно до цього параграфа.

(6) Консультація, що проводиться на підставі цього параграфа, не обмежує ані права заявників, зазначених у частині 1 § 86 цього закону, подавати скарги до Департаменту конкуренції, ані прав Департаменту конкуренції, встановлених §§ 108 і 109 цього закону.

(1) Міністерство клімату як компетентний державний орган, відповідальний за сферу залізниць, та підприємство залізничної інфраструктури у разі потреби укладають договір зі строком чинності щонайменше п'ять років, метою якого є зменшення витрат на утримання залізничної інфраструктури та плати за доступ, зважаючи при цьому на безпеку та підвищення якості послуг. [RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

(2) Договір, зазначений у частині 1 цього параграфа, має бути укладений, якщо підприємству залізничної інфраструктури виділяються кошти з державного бюджету для забезпечення балансу, зазначеного в частині 5 § 73 цього закону.

(3) Під час укладення договору, зазначеного в частині 1 цього параграфа, компетентний державний орган, відповідальний за сферу залізниць, та підприємство залізничної інфраструктури забезпечують заявникам на пропускну спроможність та можливим заявникам, якщо ті виявлять таке бажання, можливість подати свої позиції щодо змісту договору до його підписання. Договір оприлюднюється на вебсайті компетентного державного органу, відповідального за сферу залізниць, та підприємства залізничної інфраструктури протягом одного місяця з дня його укладення.

(4) Договір, зазначений у частині 1 цього параграфа, містить щонайменше:

1) сферу регулювання договору стосовно залізничної інфраструктури та об'єктів обслуговування, що охоплює всі аспекти управління залізничною інфраструктурою, обслуговування та оновлення наявної інфраструктури, а також у разі потреби будівництво нової інфраструктури;

2) структуру платежів чи виділених коштів за послуги інфраструктури, обслуговування та оновлення, а також за невиконані роботи з обслуговування та оновлення, яка у разі потреби охоплює також структуру коштів, виділених на нову інфраструктуру;

3) орієнтовані на користувача цілі результативності, якими є результативність руху поїздів, швидкість та надійність залізничної лінії, задоволеність споживачів, пропускна спроможність залізничної мережі, управління активами, обсяг діяльності, рівень безпеки та охорона довкілля;

4) вартість можливих невиконаних робіт з обслуговування, а також активи, використання яких поступово припиняється і з якими тому пов'язані різні фінансові потоки;

5) стимули до зменшення витрат на утримання інфраструктури та плати за доступ;

6) зміст та періодичність мінімального договірного обов'язку підприємства залізничної інфраструктури щодо звітності, зокрема інформацію, яка оприлюднюється щороку;

7) погоджений строк дії договору, який узгоджений у часі та відповідає строку бізнес-плану, концесії або дозволу на діяльність підприємства залізничної інфраструктури, а також методиці визначення плати за користування, встановленій на підставі частини 7 § 98 цього закону;

8) правила усунення суттєвих порушень діяльності та аварійних ситуацій, які охоплюють також план дій відповідно до системи управління безпекою залізничного підприємства для розв'язання випадку, що впливає на залізничну безпеку, умови дострокового припинення договору внаслідок порушення та аварійної ситуації, а також інформування користувачів відповідної залізничної інфраструктури;

9) коригувальні заходи, які вживаються у разі надзвичайних ситуацій, що впливають на доступність державних коштів, та у випадку, коли одна сторона порушує договірні зобов'язання;

10) умови та порядок нових переговорів і припинення договору.

(1) Підприємство залізничних перевезень має право користуватися публічною залізницею без дискримінації щодо плати за користування залізничною інфраструктурою, часу користування та інших умов користування.

(2) Право, зазначене в частині 1 цього параграфа, охоплює також доступ до залізничної інфраструктури, що з'єднує морські та внутрішні водні порти й об'єкти обслуговування, а також до залізничної інфраструктури, яка обслуговує або може обслуговувати більше ніж одного кінцевого споживача.

(3) Підприємство залізничної інфраструктури вносить до графіка руху першочерговою пріоритетністю ті поїзні маршрути, які необхідні для публічних пасажирських перевезень у міжнародному прямому сполученні. Перша пріоритетність застосовується до підприємств залізничних перевезень, які здійснюють публічні пасажирські перевезення в міжнародному прямому сполученні на підставі міжнародної угоди та відповідають установленим у ній умовам.

(4) Другою пріоритетністю до графіка руху вносяться поїзні маршрути для внутрішньодержавних публічних пасажирських перевезень. Міністерство регіонального розвитку та сільського господарства повідомляє підприємство залізничної інфраструктури про потребу у здійсненні внутрішньодержавних публічних пасажирських перевезень до строку, встановленого частиною 1 § 85 цього закону. Для внутрішньодержавних публічних пасажирських перевезень з підприємством залізничних перевезень укладається договір про публічне обслуговування в порядку, встановленому законом про громадський транспорт. [RT I, 30.06.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

(5) Для організації поїзних маршрутів, що проходять більше ніж однією залізничною мережею, підприємство залізничної інфраструктури співпрацює з іншими підприємствами залізничної інфраструктури або, у випадку, встановленому цим законом, із Департаментом захисту прав споживачів і технічного нагляду. Для організації міжнародних поїзних маршрутів підприємство залізничної інфраструктури співпрацює з органами розподілу пропускної спроможності інших держав.

(1) Транскордонний договір — це договір, укладений між двома чи більше державами-членами або між державою-членом і третьою країною для сприяння транскордонним залізничним перевезенням.

(2) Положення, що містяться в транскордонному договорі, не можуть бути дискримінаційними щодо залізничних підприємств і не можуть обмежувати свободу підприємства надавати транскордонні послуги.

(3) Перед укладенням та зміною транскордонного договору між державами-членами про це повідомляється Європейська Комісія.

(4) Про намір розпочати переговори з метою укладення чи зміни транскордонного договору з третіми країнами повідомляється Європейська Комісія. Європейська Комісія регулярно інформується про хід переговорів, а за потреби її представник запрошується взяти участь у переговорах як спостерігач.

(1) На кожен період графіка руху підприємство залізничної інфраструктури зобов'язане після консультацій з підприємствами залізничних перевезень, відповідними органами розподілу пропускної спроможності та іншими заінтересованими особами скласти щонайменше двома офіційними мовами Європейського Союзу повідомлення про залізничну мережу відповідно до § 84 цього закону.

(2) Підприємство залізничної інфраструктури оприлюднює повідомлення про залізничну мережу на своєму вебсайті щонайпізніше за чотири місяці до строку, встановленого частиною 1 § 85 цього закону, і зобов'язане підтримувати повідомлення про залізничну мережу в актуальному стані та за потреби вносити до нього виправлення.

(3) Підприємство залізничної інфраструктури невідкладно повідомляє Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду про зміни, що вносяться до повідомлення про залізничну мережу щодо визначення плати за користування залізничною інфраструктурою та, у випадку, встановленому частиною 1 § 107 цього закону, щодо пропускної спроможності.

(4) Обсяг пропускної спроможності, що виноситься на розподіл, — це найбільша можлива загальна кількість поїздів, які можуть бути пропущені на залізничній ділянці між станцією призначення та станцією відправлення, при обчисленні якої враховано технологічні обмеження залізничного руху, якими є встановлені на залізниці швидкості, час, потрібний на розгін і гальмування поїзда, технологічні вікна, відхилення залізничного руху тощо, і з якої віднімаються частки пропускної спроможності, охоплені чинними договорами про користування залізничною інфраструктурою.

(5) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду та Департамент конкуренції мають право для перевірки правильності даних, наведених у повідомленні про залізничну мережу, вимагати від підприємства залізничної інфраструктури додаткові дані, пояснення та документи.

(6) У разі наявності неповних або неправдивих даних у повідомленні про залізничну мережу або якщо повідомлення про залізничну мережу не відповідає вимогам, встановленим цим законом, Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду або Департамент конкуренції має право видати підприємству залізничної інфраструктури припис про усунення недоліків.

(7) Підприємство залізничної інфраструктури зобов'язане внести зміни або доповнення до повідомлення про залізничну мережу на підставі припису, зазначеного в частині 6 цього параграфа, протягом п'яти днів з дня отримання припису та в той самий строк передати внесені зміни або доповнення особам, зазначеним у частині 1.

(1) Повідомлення про залізничну мережу складається з шести розділів, зміст яких зазначено в частинах 2–7 цього параграфа, та форми заявки на пропускну спроможність. До повідомлення про залізничну мережу додається зразок рамкової угоди між підприємством залізничної інфраструктури та заявником на пропускну спроможність, що укладається відповідно до частини 1 § 89 цього закону.

(2) Один з розділів повинен описувати технічні показники інфраструктури, що пропонується залізничним перевізникам, та умови доступу до неї. Інформація, наведена в цьому розділі, щороку приводиться у відповідність до даних Європейського реєстру залізничної інфраструктури або містить посилання на цей реєстр. [RT I, 19.02.2026, 1 - набув чинності 01.03.2026]

(3) Один з розділів повинен містити належні відомості про принципи визначення плати за користування, інформацію про розмір плати за користування та іншу відповідну інформацію щодо доступу до послуг, зазначених у § 94 цього закону, та послуг, що надаються в сервісному об'єкті, які пропонує підприємство залізничної інфраструктури. Крім того, у цьому розділі наводиться детальна інформація про прямі витрати, додаткові плати, зниження плати за користування, схему результативності, методи та правила застосування плати за резервування, а за потреби — про ставки як витрат, так і плат. Розділ містить інформацію про відомі зміни плати за користування, які вже вирішено або які плануються протягом наступних п'яти років.

(4) Один з розділів повинен містити принципи та критерії розподілу пропускної спроможності, у яких встановлюються основні показники пропускної спроможності інфраструктури, що пропонується залізничним перевізникам, та обмежень її використання, а також очікувана пропускна спроможність, необхідна для технічного обслуговування. Крім того, встановлюються процедура та строки, пов'язані з розподілом пропускної спроможності. Розділ містить принаймні таку інформацію, що використовується в процедурі розподілу пропускної спроможності:

1) процедура подання заявки на пропускну спроможність;

2) вимоги, що застосовуються до заявників на пропускну спроможність;

3) графік подання заявок та розподілу пропускної спроможності, процедура запиту інформації про графік, а також процедура складання графіка планових та позапланових робіт з технічного обслуговування;

4) принципи, що регулюють процедуру координації, та система вирішення спорів, що надається в рамках цієї процедури;

5) процедура, що застосовується у разі вичерпання пропускної спроможності, та критерії пріоритетності виділення частини пропускної спроможності, які враховують важливість послуги для суспільства порівняно з іншою послугою, яку буде відхилено;

6) детальні дані про обмеження використання інфраструктури;

7) умови, на підставі яких у процедурі розподілу для визначення переваг враховується попередній рівень використання пропускної спроможності;

8) дані про заходи, що вживаються для належного розгляду послуг вантажних перевезень, міжнародних перевезень та разової заявки на пропускну спроможність.

(5) Один з розділів повинен містити опис процедури подання заявки на дозвіл на діяльність, зазначений у § 14 цього закону, та на єдиний сертифікат безпеки, зазначений у § 27, або посилання на вебсторінку, на якій така інформація доступна безкоштовно в електронному вигляді принаймні двома офіційними мовами Європейського Союзу.

(6) Один з розділів повинен описувати процедуру вирішення спорів, пов'язаних з доступом до залізничної інфраструктури та послуг, а також зі схемою результативності, передбаченою частиною 3 § 97 цього закону, та порядок подання скарг.

(7) Один з розділів повинен описувати доступ до сервісних об'єктів та визначення відповідної плати за користування. Оператори, чиї сервісні об'єкти не контролюються підприємствами залізничної інфраструктури, надають інформацію про плату за користування, що сплачується за доступ до об'єкта та надання послуг, а також — для включення до повідомлення про залізничну мережу — інформацію про технічні умови доступу або посилання на вебсторінку, на якій така інформація доступна безкоштовно в електронному вигляді принаймні двома офіційними мовами Європейського Союзу.

(8) Повідомлення про залізничну мережу містить також інформацію про процедуру розподілу міжнародних поїзних маршрутів.

(9) Підприємство залізничної інфраструктури оприлюднює в повідомленні про залізничну мережу перелік сегментів ринку, для осіб, що діють у яких, встановлюється додаткова плата відповідно до частини 1 § 99 цього закону, та переглядає його принаймні кожні п'ять років.

(1) Підприємство залізничної інфраструктури визначає та оприлюднює в повідомленні про залізничну мережу для кожного періоду графіка руху кінцевий строк подання заявок на розподіл пропускної спроможності, який не може бути раніше ніж за 12 місяців до початку відповідного періоду графіка руху.

(2) Підприємство залізничної інфраструктури забезпечує, що не пізніше ніж за 11 місяців до початку періоду графіка руху у співпраці з іншими підприємствами залізничної інфраструктури встановлено попередні міжнародні поїзні маршрути, та в ході подальшої процедури їх дотримуються якомога більшою мірою.

(3) Рішення про розподіл пропускної спроможності на період графіка руху приймається протягом двох місяців від кінцевого строку, встановленого частиною 1 цього параграфа.

(4) Підприємство залізничної інфраструктури складає проєкт графіка руху та оприлюднює його на своїй вебсторінці протягом чотирьох місяців від кінцевого строку, встановленого частиною 1 цього параграфа.

(5) Після оприлюднення проєкту графіка руху підприємство залізничної інфраструктури проводить із заінтересованими особами консультації щодо проєкту та надає їм для викладення своїх позицій час не менше одного місяця.

(1) Заявку на пропускну спроможність можуть подавати:

1) залізничний перевізник, який має дозвіл на діяльність із залізничного перевезення пасажирів або вантажів та єдиний сертифікат безпеки;

2) міжнародне об'єднання залізничних перевізників;

3) компетентний орган, що відповідає Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1370/2007 про надання громадських послуг з перевезення пасажирів залізничним і автомобільним транспортом, яким скасовуються регламенти Ради (ЄЕС) № 1191/69 та (ЄЕС) № 1107/70 (ELT L 315, 03.12.2007, с. 1–13);

4) перевізник, вантажовідправник та підприємство, що надає комбіновані транспортні послуги, у яких інтерес до набуття пропускної спроможності пов'язаний із наданням громадських послуг або з комерційним інтересом.

(2) Підприємство залізничної інфраструктури може бути заявником на пропускну спроможність у випадку, встановленому частиною 3 § 90 цього закону.

(1) Якщо заявник, зазначений у § 86 частині 1 цього закону, має намір клопотати про пропускну спроможність для здійснення пасажирських перевезень у державі-члені, де доступ до залізничної інфраструктури обмежений відповідно до статті 11 Директиви Європейського Парламенту та Ради 2012/34/ЄС, він повідомляє про це відповідних підприємців залізничної інфраструктури та регуляторні органи в розумінні тієї ж директиви щонайменше за 18 місяців до початку того періоду графіка руху, щодо якого клопотання про пропускну спроможність подається.

(1) Пропускна спроможність залізничної інфраструктури розподіляється виходячи з періоду графіка руху, який починається у другу неділю грудня. Підприємці залізничної інфраструктури можуть домовитися про інші дати початку та завершення періоду графіка руху, повідомивши про це Європейську Комісію, якщо це впливає на міжнародний залізничний рух.

(2) Підприємець залізничної інфраструктури затверджує графік руху не пізніше ніж за два місяці до початку періоду графіка руху.

(3) Підприємець залізничної інфраструктури має право змінювати встановлений графік руху лише за згодою особи, якій було виділено відповідну частину пропускної спроможності.

(4) В обґрунтованому та невідворотному випадку підприємець залізничної інфраструктури може в односторонньому порядку змінити встановлений графік руху в частині, що стосується розподілу нерозподіленої пропускної спроможності або відмови від виділеної частини пропускної спроможності.

(5) Департамент конкуренції має право для перевірки правильності даних, наведених у проєкті графіка руху та в затвердженому графіку руху, вимагати від підприємця залізничної інфраструктури додаткові дані, пояснення та документи. Якщо у проєкті графіка руху або в затвердженому графіку руху є неповні чи неправдиві дані або якщо вони не відповідають вимогам, встановленим цим законом або виданим на його підставі постановою, Департамент конкуренції має право видати підприємцю залізничної інфраструктури припис про усунення недоліків.

(6) Підприємець залізничної інфраструктури зобов'язаний внести зміни або доповнення до проєкту графіка руху чи затвердженого графіка руху, що здійснюються на підставі припису, зазначеного в частині 5 цього параграфа, протягом п'яти днів з дня отримання припису, а також протягом того ж строку за свій рахунок передати інформацію про внесені зміни або доповнення особам, які клопотали про пропускну спроможність.

(1) Підприємець залізничної інфраструктури може для використання частини пропускної спроможності укласти із заявником рамкову угоду на п'ять послідовних періодів графіка руху, в якій визначаються обов'язки та права сторін щодо пропускної спроможності та плати на строк, довший за один період графіка руху, при цьому частина пропускної спроможності уточнюється для кожного періоду графіка руху окремо відповідно до рамкової угоди.

(2) Рамкову угоду можна продовжувати на періоди, що дорівнюють її первісній тривалості.

(3) Підприємець залізничної інфраструктури робить зміст кожної рамкової угоди доступним для всіх заінтересованих осіб, зберігаючи комерційну таємницю заявника пропускної спроможності.

(4) Підприємець залізничної інфраструктури може в обґрунтованих випадках погодитися при укладенні рамкової угоди на коротші або довші проміжки часу, ніж строк, встановлений у частині 1 цього параграфа.

(5) На строк, довший за встановлений у частині 1 цього параграфа, але не довший ніж на десять послідовних періодів графіка руху, підприємець залізничної інфраструктури може укласти угоду лише в разі, якщо заявник пропускної спроможності:

1) подає укладений на весь період рамкової угоди договір про надання публічних послуг або договір, укладений з власником вантажу, що перевозиться;

2) здійснив довгострокові інвестиції для залізничних перевезень і засвідчує їх здійснення;

3) бере на себе письмове зобов'язання здійснити довгострокові інвестиції для залізничних перевезень і подає письмовий графік здійснення інвестицій.

(6) Рамкові угоди, зазначені в цьому параграфі, повинно бути можливо в разі потреби змінити, і вони не можуть виключати використання пропускної спроможності іншими заявниками пропускної спроможності.

(7) Рамкові угоди, зазначені в цьому параграфі, слід перед укладенням подати на схвалення Департаменту конкуренції, який може відмовити в схваленні рамкової угоди, якщо вона не відповідає вимогам, встановленим у частині 6 цього параграфа, або якщо укладення рамкової угоди на строк, довший за встановлений у частині 1, не є обґрунтованим відповідно до частини 5, або наведені як обґрунтування інвестиції не засвідчені чи недостатні.

(8) Департамент конкуренції має право для прийняття рішення про схвалення рамкової угоди вимагати від підприємця залізничної інфраструктури додаткові дані, пояснення та документи.

(1) Підприємець залізничної інфраструктури задовольняє клопотання залізничних перевізників про отримання частини пропускної спроможності в якомога більшому обсязі та враховує в межах можливостей усі обмеження, що встановлюються для заявників, та їх вплив на господарську діяльність заявника.

(2) Виділення поїзних ліній, що проходять через більш ніж одну залізничну мережу, попередньо узгоджується між відповідними органами розподілу пропускної спроможності на якомога сприятливіших умовах для залізничного перевізника.

(3) Заявник має право для клопотання про поїзну лінію, що проходить через більш ніж одну залізничну мережу, звертатися лише до одного підприємця залізничної інфраструктури, який у такому разі зобов'язаний діяти від імені заявника, клопочучи про необхідну пропускну спроможність в інших органів розподілу пропускної спроможності.

(4) Частину пропускної спроможності не потрібно клопотати окремо:

1) для руху рятувального поїзда або допоміжного локомотива;

2) для руху локомотива або моторного поїзда в разі нещасного випадку або для заміни локомотива чи моторного поїзда, що веде поїзний склад з технічною несправністю, щоб було можливо продовжити вантажні або пасажирські перевезення;

3) для руху робочого поїзда на робочий об'єкт і назад з метою управління залізничною інфраструктурою.

(1) Якщо під час розгляду заявок виявляється, що заявок на пропускну спроможність певної частини залізничної інфраструктури подано більше, ніж становить максимальна розрахункова пропускна спроможність цієї частини залізничної інфраструктури, або одну й ту саму частину пропускної спроможності чи частково перекривні частини пропускної спроможності одночасно бажають отримати кілька заявників, підприємство залізничної інфраструктури зобов'язане організувати координаційну процедуру.

(2) Координаційна процедура розподілу пропускної спроможності — це діяльність підприємства залізничної інфраструктури з узгодження всіх заявок із графіком руху шляхом переговорів із заявниками та внесення їм пропозицій у якомога сприятливіший для всіх заявників спосіб. У ході координаційної процедури підприємство залізничної інфраструктури консультується із заявниками та подає їм пропозицію щодо розподілу пропускної спроможності з розумними обмеженнями. Вносячи пропозицію, підприємство залізничної інфраструктури оцінює її можливий вплив на господарську діяльність заявника.

(3) Координаційна процедура проводиться на підставі такої інформації, яка доводиться до відома зацікавлених заявників на пропускну спроможність у розумний строк з моменту отримання інформації відповідно до частини 1 цього параграфа:

1) маршрути поїздів, які всі інші заявники на пропускну спроможність подали на тих самих маршрутах;

2) маршрути поїздів, попередньо виділені всім іншим заявникам на пропускну спроможність на тих самих маршрутах;

3) альтернативні маршрути поїздів, запропоновані на відповідних маршрутах згідно з частиною 2 цього параграфа;

4) усі деталі критеріїв, що враховуються під час розподілу пропускної спроможності.

(4) Під час доведення до відома інформації, зазначеної в частині 3 цього параграфа, заявники на пропускну спроможність не розкриваються, якщо вони не надали на це дозволу.

(5) Якщо заявники не досягають згоди, підприємство залізничної інфраструктури має право для задоволення заявок та вирішення спорів ухвалити координаційне рішення, у якому в межах можливого враховуються економічні інтереси всіх заявників. Про підготовку координаційного рішення підприємство залізничної інфраструктури повідомляє заявників на своєму вебсайті. Підприємство залізничної інфраструктури ухвалює координаційне рішення протягом десяти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про підготовку координаційного рішення та оприлюднює його на своєму вебсайті.

(6) Під час організації координаційної процедури та ухвалення координаційного рішення підприємство залізничної інфраструктури зобов'язане дотримуватися процедур і принципів координаційної процедури, відображених у повідомленні про залізничну мережу.

(7) Під час організації координаційної процедури враховується, щоб у разі вичерпання пропускної спроможності залізничної інфраструктури, передбаченого частиною 1 § 92 цього закону, її можна було встановити щонайменше за десять місяців до початку наступного періоду графіка руху.

(1) Якщо в ході процедури координації розподілу пропускної спроможності виявляється, що неможливо задовольнити всі обґрунтовані заявки, пов'язані з певною частиною залізничної мережі, підприємство залізничної інфраструктури визнає пропускну спроможність залізничної інфраструктури цієї частини залізничної мережі вичерпаною та невідкладно повідомляє про це Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду та Департамент конкуренції. Визнання пропускної спроможності залізничної інфраструктури вичерпаною повинно ґрунтуватися на аналізі фактичного використання пропускної спроможності залізничної інфраструктури, зокрема на оцінці обсягу перевезених нею та тих, що перевозитимуться в майбутньому, вантажів і зростання попиту на пропоновані залізничні перевезення.

(2) При розподілі пропускної спроможності у разі її вичерпання підприємства залізничних перевезень, що належать до одного концерну, або інші підприємства залізничних перевезень, пов'язані між собою через панівний вплив у розумінні Закону про конкуренцію, вважаються одним підприємством залізничних перевезень.

(3) Критерії та процедура розподілу пропускної спроможності на випадок її вичерпання передбачаються в оголошенні про залізничну мережу, якого підприємство залізничної інфраструктури зобов'язане дотримуватися.

(4) У разі вичерпання пропускної спроможності при її розподілі слід дотримуватися принципу, за яким частини пропускної спроможності могла б отримати якомога більша частина підприємств залізничних перевезень, що подали заявки. Для забезпечення дотримання зазначеного принципу в оголошенні про залізничну мережу передбачається розумне обмеження з урахуванням ситуації на ринку, понад яке жодне підприємство залізничних перевезень не може у разі вичерпання пропускної спроможності отримати більше з виставленої на розподіл пропускної спроможності, незалежно від критерію розподілу пропускної спроможності.

(5) У разі вичерпання пропускної спроможності плата за користування залізничною інфраструктурою, що стягується підприємством залізничної інфраструктури, крім плати за користування, встановленої в частині 1 § 98 цього Закону, може включати плату за вичерпання пропускної спроможності, яка відображає вичерпання пропускної спроможності, що виникає у разі перевантаження залізничної інфраструктури, у визначеній підприємством залізничної інфраструктури частині залізничної інфраструктури. Плата за вичерпання пропускної спроможності отримується шляхом аукціону пропускної спроможності відповідної частини залізничної інфраструктури, на якому частини пропускної спроможності отримують заявники, що зробили найвищу пропозицію. При проведенні аукціону плати за вичерпання пропускної спроможності підприємство залізничної інфраструктури повинно враховувати принцип, встановлений частиною 4 цього параграфа.

(6) У разі вичерпання пропускної спроможності підприємство залізничної інфраструктури має право в обґрунтованому випадку використовувати для розподілу пропускної спроможності інші критерії, ніж встановлені в частині 5 цього параграфа. Обраний критерій повинен бути заздалегідь описаний та обґрунтований в оголошенні про залізничну мережу і узгоджений з принципом, встановленим частиною 4 цього параграфа.

(7) Плату за вичерпання пропускної спроможності, встановлену частиною 5 цього параграфа, та інші можливі плати, які підприємства залізничних перевезень сплачують за доступ до залізничної інфраструктури у разі вичерпання пропускної спроможності на додаток до плати за користування залізничною інфраструктурою, підприємство залізничної інфраструктури зобов'язане використовувати виключно для впровадження заходів, наведених у плані збільшення пропускної спроможності залізничної інфраструктури, встановленому § 93 цього Закону. Департамент конкуренції має право контролювати виконання підприємством залізничної інфраструктури зазначеного обов'язку, вимагаючи для цього від підприємства залізничної інфраструктури дані, пояснення та документи.

(8) Якщо підприємство залізничної інфраструктури не складає план збільшення пропускної спроможності залізничної інфраструктури, встановлений § 93 цього Закону, у необхідний строк або не приступило до впровадження заходів, наведених у затвердженому Департаментом захисту прав споживачів і технічного нагляду плані збільшення пропускної спроможності залізничної інфраструктури, підприємство залізничної інфраструктури втрачає право отримувати від підприємств залізничних перевезень плату за вичерпання пропускної спроможності, зазначену в частині 5 цього параграфа, за винятком випадку, коли заходи, наведені в плані збільшення пропускної спроможності залізничної інфраструктури, неможливо було впровадити з незалежних від підприємства залізничної інфраструктури причин або можливі рішення не є економічно чи фінансово вигідними.

(9) На випадок виникнення обставин, зазначених у частині 8 цього параграфа, в оголошенні про залізничну мережу слід передбачити критерій та процедуру розподілу пропускної спроможності, які дозволяють у разі її вичерпання розподіляти пропускну спроможність таким чином, щоб, крім плати за користування залізничною інфраструктурою, інші плати з підприємств залізничних перевезень за доступ до залізничної інфраструктури не стягувалися. Зазначені критерій та процедура повинні бути узгоджені з принципом, встановленим частиною 4 цього параграфа.

(1) Підприємство залізничної інфраструктури зобов'язане протягом шести місяців після визнання пропускної спроможності залізничної інфраструктури вичерпаною провести аналіз пропускної спроможності. Метою аналізу є з'ясування причин вичерпання пропускної спроможності, а також фінансових і технічних заходів для усунення вичерпання та досягнення додаткової пропускної спроможності.

(2) В аналізі пропускної спроможності слід враховувати залізничну інфраструктуру, організацію роботи на ній, характер видів послуг, що надаються, а також вплив усіх цих чинників на пропускну спроможність інфраструктури. Серед заходів, що розглядаються, — насамперед перенаправлення послуг, зміна їх розкладу, зміни швидкості та вдосконалення інфраструктури.

(3) Протягом шести місяців після проведення аналізу пропускної спроможності підприємство залізничної інфраструктури складає план збільшення пропускної спроможності. Під час його складання підприємство залізничної інфраструктури враховує пропозиції користувачів залізничної інфраструктури. План збільшення пропускної спроможності подається на затвердження Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду.

(4) План збільшення пропускної спроможності залізничної інфраструктури повинен містити такі дані:

1) причини вичерпання пропускної спроможності;

2) передбачуваний розвиток залізничного руху протягом виконання плану збільшення пропускної спроможності;

3) обставини, що перешкоджають розвитку залізничної інфраструктури;

4) можливості та витрати на збільшення пропускної спроможності, зокрема передбачувані зміни плати за користування залізничною інфраструктурою після збільшення пропускної спроможності;

5) заходи, що застосовуються для збільшення пропускної спроможності, та графік їх реалізації.

(5) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду має право відмовити у затвердженні плану збільшення пропускної спроможності залізничної інфраструктури, якщо він не відповідає вимогам, встановленим частиною 4 цього параграфа, та приписом визначити підприємству залізничної інфраструктури строк для усунення недоліків.

(6) Підприємство залізничної інфраструктури зобов'язане докладати розумних зусиль для реалізації заходів, наведених у плані збільшення пропускної спроможності залізничної інфраструктури. Підприємство залізничної інфраструктури оприлюднює на своєму вебсайті план збільшення пропускної спроможності залізничної інфраструктури після його затвердження Департаментом захисту прав споживачів і технічного нагляду.

(7) Якщо підприємство залізничної інфраструктури не провело у встановлений строк аналіз пропускної спроможності, передбачений частиною 1 цього параграфа, або не доклало розумних зусиль для збільшення пропускної спроможності залізничної інфраструктури на основі плану збільшення пропускної спроможності, Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду має право видати припис про проведення аналізу пропускної спроможності або про дії на основі плану збільшення пропускної спроможності.

(8) У разі невиконання припису, зазначеного у частині 7 цього параграфа, Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду може застосувати примусовий платіж у порядку, встановленому Законом про заміщувальне виконання та примусовий платіж.

(1) Підприємство залізничної інфраструктури повинне забезпечити всім підприємствам визначені нижче основні послуги, що забезпечують доступ:

1) розгляд заявки на пропускну спроможність, яким є складання проєкту графіка руху розподільником пропускної спроможності залізничної інфраструктури на підставі поданих заявок, з урахуванням обсягу пропускної спроможності, виставленої на розподіл, та зазначених у § 81 частинах 3 і 4 цього закону переваг щодо внесення до графіка руху, а також розгляд поданих щодо проєкту графіка руху пропозицій, урахування їх у межах можливостей, організація процедури координації, процедура у разі вичерпання пропускної спроможності та затвердження графіка руху;

2) надання в користування виділеної частини пропускної спроможності, яким є забезпечення доступу до залізничної інфраструктури в обсязі отриманої частини пропускної спроможності та забезпечення можливості використання частини пропускної спроможності в порядку, встановленому договором про використання залізничної інфраструктури, з урахуванням положень цього закону;

3) забезпечення використання та функціонування колійних, сигнальних пристроїв і пристроїв зв'язку, яким є надання в користування залізничному підприємству та забезпечення відповідності технічним вимогам пристроїв, що використовуються для керування залізничним рухом, якими забезпечується безпечний рух поїздів, виконання маневрових робіт і дистанційне керування для оперативного та безпечного здійснення залізничного руху, зокрема електронний, кабельний та радіозв'язок;

4) організація залізничного руху, якою є керування рухом поїздів на залізничних ділянках відповідно до вимог, встановлених у правилах технічної експлуатації залізниці, та організація маневрових робіт на станціях, у міжстанційних перегонах, маневрових районах та на під'їзних коліях;

5) передавання залізничному перевізному підприємству інформації, необхідної для використання виділеної частини пропускної спроможності, яким є інформування залізничним підприємством інфраструктури залізничного перевізного підприємства про організацію руху на інфраструктурі, правила, збої в русі та інші зміни в русі в межах цієї частини пропускної спроможності;

6) використання залізничної інфраструктури, зокрема стрілочних переводів і під'їзних колій; [RT I, 19.02.2026, 1 - jõust. 01.03.2026]

7) забезпечення використання тягових підстанцій, контактної мережі та ліній передачі тягової електроенергії в місцях, де це можливо.

(2) Підприємство залізничної інфраструктури повинне пропонувати додаткові послуги, що забезпечують доступ, у разі, якщо підприємство не має можливості використати інші варіанти. Додатковими послугами, що забезпечують доступ, є, зокрема:

1) передавання тягової електроенергії, плата за яке зазначається окремо від плати за використання контактної мережі;

2) попередній підігрів пасажирських поїздів, яким є підігрів пасажирського салону вагона пасажирського поїзда до встановленої температури перед відправленням поїзда на лінію;

3) контроль перевезення небезпечного вантажу на підставі спеціального договору, яким є перевезення небезпечного вантажу, що здійснюється залізничним перевізним підприємством без радника з безпеки на підставі укладеного між залізничним перевізним підприємством без радника з безпеки та підприємством залізничної інфраструктури з радником з безпеки договору під наглядом радника з безпеки підприємства залізничної інфраструктури;

4) надання допомоги при русі спеціальних поїздів на підставі спеціального договору.

(3) Підприємство залізничної інфраструктури може за досягнення домовленості надавати підприємству також допоміжні послуги доступу. Допоміжними послугами доступу є, зокрема:

1) забезпечення можливості використання під'їзних шляхів, що ведуть до споруд, необхідних для залізничного перевезення, з метою заправлення пальним, формування поїздів та надання інших послуг – забезпечення залізничним рухомим складом доступу до споруд, необхідних для залізничного перевезення, таких як вантажна платформа, естакада та інше, до складу пального та до інших місць, необхідних для залізничного перевезення, на мережі колій у межах станції або відгалуженій від меж станції;

2) забезпечення доступу до трансляційної системи – забезпечення передавання пасажирам інформації про пасажирський рух через систему сповіщення залізничної станції;

3) технічний огляд залізничного рухомого складу – перевірка технічного стану залізничного рухомого складу в проміжок часу між плановими ремонтами з метою запобігання можливим несправностям та встановлення потреби в ремонті залізничного рухомого складу;

4) послуги з продажу квитків у будівлі станції;

5) послуга з обслуговування, що надається у споруді з обслуговування, призначеній для швидкісних поїздів або інших видів залізничного рухомого складу, що потребують спеціальних споруд;

6) забезпечення доступу до мережі зв'язку;

7) надання додаткової інформації.

(1) Оператором обслуговуючої споруди є підприємство, яке керує однією або кількома обслуговуючими спорудами чи надає в одній або кількох обслуговуючих спорудах відповідну послугу або зазначену в § 94 частині 2 чи 3 цього закону послугу залізничному перевізному підприємству.

(2) Обслуговуючою спорудою є:

1) пасажирська станція, її будівля та інша обслуговуюча споруда для пасажирів, табло пасажирської інформації та квиткова каса;

2) вантажний термінал;

3) сортувальна станція, споруда для формування поїздів та виконання маневрової роботи;

4) відстійна колія, яка окремо призначена для тимчасового зберігання залізничного рухомого складу в проміжок часу між виконанням двох робочих завдань;

5) пункт технічного обслуговування, за винятком такого, у якому здійснюється неповсякденне обслуговування швидкісного поїзда або іншого залізничного рухомого складу, що потребує спеціальної споруди, для якого потрібно вивести транспортний засіб з експлуатації;

6) інша технічна споруда та будівля для очищення і миття;

7) споруда морського та внутрішнього водного порту, пов'язана із залізничною діяльністю;

8) кімната відпочинку залізничного працівника;

9) споруда для заправлення пальним, плата за постачання пального, що зберігається в якій, зазначається в рахунку окремо.

(3) Якщо зазначений у пунктах 1–4, 7 і 9 частини 2 цього параграфа оператор обслуговуючої споруди перебуває під прямим або непрямим контролем підприємства, яке займає домінантне становище на ринку залізничних перевезень, робота оператора споруди повинна бути організована так, щоб він був незалежним від цього підприємства в організаційному плані та щодо прийняття рішень. Вимога незалежності вважається виконаною, якщо всередині підприємства для різних видів діяльності створено окремі структурні підрозділи і їхній бухгалтерський облік є відокремленим.

(4) Якщо керування обслуговуючою спорудою забезпечує підприємство залізничної інфраструктури або якщо оператор перебуває під прямим чи непрямим контролем підприємства залізничної інфраструктури, зазначена в другому реченні частини 3 цього параграфа вимога незалежності вважається виконаною, якщо відповідне підприємство залізничної інфраструктури саме є незалежним від усіх залізничних перевізних підприємств за своєю правовою формою, організацією та прийняттям рішень.

(1) Оператор об'єкта інфраструктури послуг забезпечує усім залізничним перевізникам недискримінаційний доступ до залізниці, а також до об'єктів інфраструктури послуг та до послуг, що в них надаються.

(2) На подану залізничним перевізником заяву про доступ до об'єкта інфраструктури послуг та до послуг, що в ньому надаються, оператор об'єкта відповідає протягом 30 днів з дня отримання заяви. В обґрунтованому випадку та за отримання відповідної заяви Департамент конкуренції може встановити відмінний від загального строк для відповіді.

(3) Заяву, зазначену в частині 2 цього параграфа, можна відхилити лише в разі, якщо існує інша доцільна альтернатива для надання відповідних послуг перевезення на тому самому або альтернативному маршруті на економічно обґрунтованих умовах. Отримання заяви про доступ не зобов'язує оператора об'єкта інфраструктури послуг інвестувати задля задоволення всіх заяв залізничних перевізників.

(4) Доцільна альтернатива — це доступ до іншого об'єкта інфраструктури послуг, який є економічно прийнятним для залізничного перевізника та дає йому змогу здійснювати відповідне вантажне чи пасажирське перевезення, а альтернативний маршрут — це інший маршрут між тими самими пунктами відправлення та призначення, якщо два маршрути відповідного вантажного чи пасажирського перевезення, що його здійснює залізничний перевізник, є взаємозамінними.

(5) Якщо оператором об'єкта інфраструктури послуг є залізничне підприємство, зазначене в частині 3 або 4 § 95 цього закону, воно обґрунтовує своє рішення про відхилення письмово та вказує, які інші доцільні альтернативи існують в інших об'єктах інфраструктури послуг.

(6) Якщо оператор об'єкта інфраструктури послуг вважає, що заяви про доступ до послуг, які в ньому надаються, збігаються, він намагається задовольнити всі заяви якомога повніше. Якщо доцільної альтернативи не знайдено і на підставі поданих заяв неможливо задовольнити всі заяви, пов'язані з цим об'єктом інфраструктури послуг, заявник може подати скаргу до Департаменту конкуренції, який розглядає скаргу та за потреби вживає заходів, щоб забезпечити заявнику відповідний обсяг використання об'єкта інфраструктури послуг.

(7) Якщо об'єкт інфраструктури послуг не використовувався протягом двох років поспіль і залізничні перевізники висловили оператору чи власнику об'єкта інфраструктури послуг бажання отримати доступ до об'єкта та підтвердили потребу в доступі, оператор чи власник об'єкта інфраструктури послуг повинен невідкладно повідомити зацікавлених осіб про те, що об'єкт можна експлуатувати як об'єкт інфраструктури послуг частково або повністю на підставі договору використання.

(8) Як виняток із зазначеного в частині 7 цього параграфа, використання об'єкта інфраструктури послуг можна не надавати, якщо оператор чи власник об'єкта доведе, що через поточні перетворення залізничний перевізник не має змоги його використовувати.

(1) Залізничний перевізник, якому виділено частину пропускної спроможності, та підприємство залізничної інфраструктури укладають до початку періоду графіка руху договір про використання залізничної інфраструктури, у якому відображаються деталі доступу до залізничної інфраструктури, як-от час і тривалість використання, а також плата за використання та інші умови, що стосуються використання залізничної інфраструктури.

(2) Договір, зазначений у частині 1 цього параграфа, укладається письмово. Під час визначення умов використання враховуються характер і тривалість послуги, стан ринку та ступінь зношеності залізничної інфраструктури, а також склад, стан і швидкість руху залізничного рухомого складу.

(3) Додатком до договору, зазначеного в частині 1 цього параграфа, є план результативності, який діє в межах усієї залізничної мережі і метою якого є спонукати сторони договору мінімізувати збої та поліпшувати функціонування залізничної мережі. План може охоплювати санкції за дії, що порушують функціонування залізничної мережі, відшкодування підприємствам, які зазнають шкоди від збоїв, а також премії за результативність, кращу за заплановану.

(4) Засадничі принципи плану результативності, зазначеного в частині 3 цього параграфа, містяться в пункті 2 додатка VI до директиви Європейського Парламенту та Ради 2012/34/ЄС.

(5) Якщо залізничний перевізник, що має перевагу під час унесення до графіка руху, та підприємство залізничної інфраструктури не досягають до початку періоду графіка руху згоди щодо умов використання залізничної інфраструктури, підприємство залізничної інфраструктури зобов'язане надати залізничному перевізнику можливість використовувати залізничну інфраструктуру на умовах, погоджених на попередній період графіка руху, до досягнення нової згоди.

(6) Якщо залізничний перевізник отримує перевагу під час унесення до графіка руху вперше і не досягає з підприємством залізничної інфраструктури згоди щодо умов використання залізничної інфраструктури до початку періоду графіка руху, умови використання залізничної інфраструктури до досягнення згоди визначає Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду, враховуючи умови використання залізничної інфраструктури, що діяли досі щодо публічного пасажирського перевезення, та загальні інтереси.

(1) Плата за користування залізничною інфраструктурою, що стягується за основні послуги, які забезпечують доступ, та за користування інфраструктурою, що з'єднує об'єкти обслуговування, складається з прямих витрат підприємства залізничної інфраструктури на надання відповідних послуг.

(2) Плата за користування, що встановлюється за доступ до колії в межах об'єктів обслуговування та за надання в них послуг, не може перевищувати витрати на надання послуги разом із обґрунтованим комерційним прибутком. Під обґрунтованим комерційним прибутком розуміється дохідність власного капіталу, яка враховує ризик оператора об'єкта обслуговування або його відсутність та відповідає середньому показнику галузі за останні роки.

(3) Якщо на залізничній лінії додаткові послуги, що забезпечують доступ, зазначені в частині 2 § 94 цього закону, та допоміжні послуги доступу, зазначені в частині 3, пропонує лише один постачальник, плата за користування додатковими та допоміжними послугами доступу не може перевищувати сукупні витрати на їх надання. Сукупними витратами на додаткові та допоміжні послуги в розумінні цього закону є прямі витрати, пов'язані з наданою послугою, капітальні витрати, пропорційна частина загальних витрат підприємства залізничної інфраструктури та обґрунтований комерційний прибуток.

(4) Плата за користування залізничною інфраструктурою, що стягується за надання в користування цільової разової частини пропускної спроможності, складається з прямих витрат підприємства залізничної інфраструктури на надання відповідної послуги, до яких можуть бути додані додаткові збори, зазначені в частині 1 § 99 цього закону. Якщо залізничне перевезення здійснюється не з комерційною метою, зокрема залізнична інфраструктура надається в користування для випробувальної поїздки машиніста локомотива, плата за користування повинна бути пов'язана лише з прямими витратами на надання цієї частини пропускної спроможності, і додаткові збори не встановлюються.

(5) Якщо залізничний рух охоплює більше ніж одну залізничну мережу залізничної системи Європейського Союзу, підприємства залізничної інфраструктури співпрацюють, щоб застосовувати систему визначення ефективної плати за користування, координувати визначення плати за користування та впроваджувати план результативності, зазначений у частині 3 § 97 цього закону.

(6) Переговори між підприємством залізничної інфраструктури та заявником пропускної спроможності щодо розміру плати за користування допускаються лише під наглядом Департаменту конкуренції.

(7) Методику розрахунку плати за користування залізничною інфраструктурою, яка встановлює докладніші засади визначення плати за основні та додаткові послуги, що забезпечують доступ до залізничної інфраструктури, допоміжні послуги доступу, цільову разову частину пропускної спроможності та користування об'єктом обслуговування, а також для розрахунку додаткових зборів, зазначених у § 99 цього закону, встановлює відповідальний за сферу міністр постановою. ↗

(8) За рахунок плати за користування, встановленої на підставі частини 7 цього параграфа, підприємство залізничної інфраструктури та оператор об'єкта обслуговування фінансують свою господарську діяльність.

(1) На додаток до плати за користування, що стягується за основні послуги, які забезпечують доступ, суб'єкт, який визначає плату за користування, зазначений у § 106 цього закону, для забезпечення повного відшкодування витрат підприємства залізничної інфраструктури може встановити додаткові збори. Додаткові збори встановлюються на засадах ефективності, прозорості та недискримінації та з урахуванням спроможності осіб, що діють у сегментах залізничного ринку, їх сплачувати.

(2) Додаткові збори, при встановленні яких необхідно враховувати зростання продуктивності залізничного перевізника, разом із прямими витратами не можуть перевищувати витрати, пов'язані з наданням основних послуг, що забезпечують доступ, разом із обґрунтованим комерційним прибутком.

(3) Для вантажних перевезень, що прямують до третіх країн або надходять із них, суб'єкт, який визначає плату за користування, зазначений у § 106 цього закону, для забезпечення повного відшкодування витрат підприємства залізничної інфраструктури може встановити вищу плату за користування, яка разом із прямими витратами не може перевищувати витрати, пов'язані з наданням основних послуг, що забезпечують доступ, разом із обґрунтованим комерційним прибутком.

(4) Про зміну принципів визначення додаткових зборів суб'єкт, який визначає плату за користування, зазначений у § 106 цього закону, повинен повідомити щонайменше за три місяці до опублікування оголошення про залізничну мережу.

(1) Підприємство залізничної інфраструктури, оператор об'єкта обслуговування та Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду повинні надавати Департаменту конкуренції всі необхідні дані про плату за користування, щоб Департамент конкуренції міг виконувати завдання, зазначені в частині 1 § 109 цього закону.

(1) Основні послуги, що забезпечують доступ, можна замовити лише як сукупність послуг, перелічених у частині 1 § 94 цього закону, і плата за користування залізничною інфраструктурою за основні послуги, що забезпечують доступ, охоплює надання всіх зазначених послуг.

(2) Додаткові послуги, що забезпечують доступ, зазначені в частині 2 § 94 цього закону, та допоміжні послуги доступу, зазначені в частині 3, залізничний перевізник має право замовляти окремо відповідно до потреби.

(3) За кожну додаткову послугу, що забезпечує доступ, та допоміжну послугу доступу нараховується окрема плата за користування.

(1) Підприємство залізничної інфраструктури може стягувати із заявника пропускної спроможності плату за резервування за невикористану виділену частину пропускної спроможності, метою якої є стимулювати ефективніше використання виділеної частини пропускної спроможності. Підприємство залізничної інфраструктури визначає розмір плати за резервування та оприлюднює її в оголошенні про залізничну мережу.

(2) Якщо залізничний перевізник регулярно не використовував на виділеній йому частині пропускної спроможності залізничну лінію або її частину, підприємство залізничної інфраструктури повинно стягнути із заявника пропускної спроможності плату, зазначену в частині 1 цього параграфа.

(3) Принципи стягнення плати за резервування та визначення невикористання виділеної частини пропускної спроможності оприлюднюються в оголошенні про залізничну мережу, зазначеному в § 84 цього закону.

(1) Залізничне перевізне підприємство не має права передавати чи відступати виділену йому частину пропускної спроможності. У разі порушення цієї вимоги частину пропускної спроможності вилучають, а залізничне перевізне підприємство, що порушило вимогу, втрачає право надалі отримувати частину пропускної спроможності.

(2) Використання залізничним перевізним підприємством в інтересах та за дорученням заявника частини пропускної спроможності, виділеної зазначеному в § 86 частині 1 цього закону заявникові, який сам не є залізничним перевізним підприємством, не вважається передаванням чи відступанням частини пропускної спроможності.

(3) У разі визнання пропускної спроможності вичерпаною залізничне інфраструктурне підприємство має право вилучити частину пропускної спроможності в залізничного перевізного підприємства, яке не використовувало виділену йому частину пропускної спроможності у встановленому договором про використання залізничної інфраструктури порядку щонайменше протягом одного місяця, за винятком випадку, коли використанню частини пропускної спроможності перешкоджали обставини, що не залежать від залізничного перевізного підприємства.

(4) Щодо частини пропускної спроможності, вилученої на підставі частини 1 цього параграфа, залізничне інфраструктурне підприємство оприлюднює на своєму вебсайті повідомлення, в якому встановлює щонайменше 14-денний строк для подання заявки на вилучену частину пропускної спроможності.

(5) Якщо вилучену частину пропускної спроможності одночасно бажають отримати кілька заявників, до її виділення застосовується встановлене в § 91 частинах 1–6 цього закону. До виділення вилученої частини пропускної спроможності у разі вичерпання пропускної спроможності застосовується встановлене в § 92 частинах 2, 3, 5, 6, 8 і 9 цього закону.

(1) Володілець залізничного рухомого складу має право подати залізничному інфраструктурному підприємству заявку на отримання цільової одноразової частини пропускної спроможності.

(2) Володілець залізничного рухомого складу, який не є залізничним перевізним підприємством, для використання цільової одноразової частини пропускної спроможності повинен укласти договір із залізничним перевізним підприємством, яке здійснює цільове перевезення від імені володільця залізничного рухомого складу, що отримав одноразову частину пропускної спроможності.

(3) Цільова одноразова частина пропускної спроможності — це резерв усієї пропускної спроможності залізничної ділянки, який виділяється залізничному підприємству або:

1) для зумовленого технологічною потребою одноразового залізничного перевезення, яким є пробний рейс залізничного рухомого складу, транспортування залізничного рухомого складу до ремонту, організація пробного рейсу машиніста локомотива, або

2) для залізничного перевезення поза графіком руху, затвердженим на період графіка руху, яким є рейс туристичного потяга, замовне перевезення або подальший рух складу вантажного потяга, залишеного на проміжній станції в очікуванні тривалішого подальшого руху.

(4) Залізничне інфраструктурне підприємство зобов'язане розглянути зазначену в частині 1 цього параграфа заявку та спланувати використання цільової одноразової частини пропускної спроможності протягом п'яти робочих днів з дня отримання заявки. Залізничне інфраструктурне підприємство повинне враховувати потребу задоволення зазначених заявок під час складання щорічного графіка руху. Ця вимога діє також у разі вичерпання пропускної спроможності.

(5) Якщо залізничне інфраструктурне підприємство отримує пояснення, в якому обґрунтовано об'єктивну терміновість заявки, воно повинне за наявності пропускної спроможності виділити цільову одноразову частину пропускної спроможності протягом двох днів з дня отримання заявки та невідкладно повідомити про це заявника на частину пропускної спроможності.

(1) Про пропускну спроможність, що залишилася нерозподіленою через відсутність заявок до встановленого § 85 частиною 1 цього закону строку або з іншої причини, залізничне інфраструктурне підприємство оприлюднює інформацію на своєму вебсайті. У разі отримання заявки на зазначену частину пропускної спроможності залізничне інфраструктурне підприємство має право невідкладно її задовольнити.

(1) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду визначає плату за використання залізничної інфраструктури та додаткову плату на підставі методики обчислення плати за використання залізничної інфраструктури, встановленої на підставі § 98 частини 7 цього закону, та даних бухгалтерського обліку залізничного інфраструктурного підприємства, а також збирає плату за використання.

(2) Якщо залізничне інфраструктурне підприємство є незалежним від залізничного перевізного підприємства за правовою формою, організацією чи функцією ухвалення рішень, плату за використання за доступ до допоміжних послуг визначає та збирає саме залізничне інфраструктурне підприємство. [RT I, 19.02.2026, 1 - jõust. 01.03.2026]

(1) Якщо підприємство залізничної інфраструктури не є незалежним від підприємства залізничних перевезень за правовою формою, організацією чи функцією прийняття рішень, замість нього функції органу з розподілу пропускної спроможності виконує Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду, і в такому випадку заявник за подання заяви на пропускну спроможність повинен сплатити державне мито у розмірі, встановленому законом про державне мито.

(2) У випадку, зазначеному в частині 1 цього параграфа, Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду виконує такі функції:

1) розглядає проєкт повідомлення про залізничну мережу, складений підприємством залізничної інфраструктури, та за потреби вносить виправлення відповідно до вимог, встановлених правовими актами;

2) розглядає повідомлення про залізничну мережу, складене підприємством залізничної інфраструктури, та вирішує питання про затвердження або незатвердження повідомлення про залізничну мережу;

3) розглядає заяви на пропускну спроможність та вирішує питання про виділення частин пропускної спроможності;

4) організовує процедуру координації та ухвалює рішення про координацію;

5) за потреби визнає пропускну спроможність вичерпаною;

6) у разі вичерпання пропускної спроможності організовує розподіл пропускної спроможності та ухвалює рішення про виділення частини пропускної спроможності;

7) надає підприємству залізничної інфраструктури вказівки щодо складання проєкту графіка руху;

8) розглядає подані щодо проєкту графіка руху думки та вносить підприємству залізничної інфраструктури пропозиції щодо їх урахування;

9) дає оцінку графіку руху та вирішує питання про затвердження або незатвердження графіка руху;

10) розглядає заяви на цільові одноразові частини пропускної спроможності та вирішує питання про виділення зазначених частин пропускної спроможності;

11) розглядає заяви на частину пропускної спроможності, яка залишилася невиділеною через відсутність заяви у строк, встановлений частиною 1 § 85 цього закону, та вирішує питання про виділення зазначеної невиділеної частини пропускної спроможності.

(3) При виділенні заявнику частини пропускної спроможності дані про виділену частину пропускної спроможності та подробиці доступу до залізничної інфраструктури, встановлені частиною 1 § 97 цього закону, зазначаються в рішенні Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду.

(4) Рішення, ухвалені на підставі частин 2 і 3 цього параграфа, а також інша важлива інформація щодо розподілу пропускної спроможності невідкладно передаються підприємству залізничної інфраструктури.

(1) За станом конкуренції на ринку залізничних послуг спостерігає Департамент конкуренції, який вживає заходів для усунення дискримінаційного чи іншим чином несправедливого ставлення. Для забезпечення справедливого стану конкуренції на ринку залізничних послуг Департамент конкуренції співпрацює з відповідними наглядовими органами інших держав-членів.

(2) Департамент конкуренції, який є також регуляторним органом у розумінні Директиви 2012/34/ЄС Європейського Парламенту та Ради, з власної ініціативи перевіряє обставини, зазначені в частині 1 § 109 цього закону, щоб запобігти дискримінації заявників на пропускну спроможність, і перевіряє, чи містить повідомлення про залізничну мережу дискримінаційні положення або чи надає воно підприємству залізничної інфраструктури дискреційне право, яке можна використати для дискримінації заявників на пропускну спроможність.

(3) У рамках співпраці, зазначеної в частині 1 цього параграфа, Департамент конкуренції разом із регуляторними органами інших держав-членів розробляє спільні принципи та практику використання наданого їм права прийняття рішень. Погоджується також вирішення спорів, що виникають у процедурі, встановленій частиною 6 § 109 цього закону.

(4) Департамент конкуренції та Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду співпрацюють між собою та обмінюються відповідною інформацією з метою запобігання шкідливому впливу на конкуренцію чи безпеку на ринку залізничних послуг. У рамках цієї співпраці Департамент конкуренції надає рекомендації щодо обставин, які можуть вплинути на стан конкуренції на ринку залізничних послуг, а Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду надає рекомендації щодо обставин, які можуть вплинути на безпеку.

(5) Не обмежуючи незалежності зазначених у частині 4 цього параграфа органів у виконанні їхніх функцій, вони перед ухваленням відповідного рішення розглядають рекомендацію, надану іншим органом. У разі відхилення від рекомендації це обґрунтовується в рішенні.

(6) Департамент конкуренції регулярно, не рідше ніж раз на два роки, консультується з представниками користувачів залізничних перевезень, щоб урахувати їхню думку про ринок залізничних послуг.

(7) Департамент конкуренції для виконання своїх функцій має право вимагати відповідну інформацію від підприємства залізничної інфраструктури, заявника, зазначеного в частині 1 § 86 цього закону, та відповідної третьої особи. Інформація надається у строк, визначений Департаментом конкуренції, який не перевищує одного місяця і який в обґрунтованому випадку може бути продовжений на два тижні.

(8) Департамент конкуренції може за потреби вимагати, щоб підприємство залізничної інфраструктури повідомляло йому, коли залізнична інфраструктура недоступна через позапланові роботи з обслуговування.

(9) Департамент конкуренції спостерігає за дотриманням вимог фінансової прозорості, встановлених § 78 цього закону.

(10) Підприємство залізничної інфраструктури для організації першого незалежного розподілу пропускної спроможності повинне подати Департаменту конкуренції одноразову заяву та надати Департаменту конкуренції доступ до документів і робочих приміщень, необхідних для оцінки незалежності. Департамент конкуренції ухвалює рішення про незалежність підприємства залізничної інфраструктури протягом 60 днів.

(1) Якщо заявник пропускної спроможності, зазначений у § 86 частині 1 цього закону, вважає, що його права порушено, він має право подати до Департаменту конкуренції скаргу на дії та рішення, що стосуються:

1) оголошення про залізничну мережу в його первісному та остаточному вигляді, а також викладених у ньому критеріїв;

2) процедури розподілу пропускної спроможності та її результату;

3) визначення плати за користування залізничною інфраструктурою та додаткової плати;

4) розміру плати за користування залізничною інфраструктурою та додаткової плати, що з нього вимагається або яку планують вимагати;

5) доступу до залізничної інфраструктури та об’єктів обслуговування;

6) доступу до послуг та визначення плати за користування послугами;

7) управління рухом;

8) планування оновлень та планових чи позапланових робіт з технічного обслуговування;

9) відповідності вимогам, установленим у §§ 72 та 75–78 цього закону, або

10) діяльності в ситуації конфлікту інтересів.

(2) Департамент конкуренції розглядає скаргу, за потреби запитує додаткову інформацію та розпочинає консультації зі сторонами протягом одного місяця з дня отримання скарги. Департамент конкуренції протягом шести тижнів з дня отримання всієї відповідної інформації ухвалює рішення щодо скарги та оприлюднює його. Рішенням Департамент конкуренції залишає скаргу без задоволення або видає припис про усунення порушення, визначаючи для цього розумний строк.

(3) У разі невиконання припису, зазначеного в частині 2 цього параграфа, Департамент конкуренції може застосувати примусовий платіж у порядку, встановленому законом про заміщувальне виконання та примусовий платіж.

(4) Якщо скарга пов’язана з доступом до міжнародної залізничної лінії або з визначенням плати, Департамент конкуренції консультується з регулюючими органами тих держав-членів, через які проходить відповідна залізнична лінія, та за потреби з Європейською Комісією, і запитує в них перед ухваленням рішення всю необхідну інформацію.

(5) Якщо до Департаменту конкуренції для консультації у зв’язку зі скаргою, зазначеною в частині 4 цього параграфа, звертається регулюючий орган іншої держави-члена, Департамент конкуренції надає всю інформацію, яку він має право запитати у відповідної особи. Зазначену інформацію можна використовувати лише для вирішення питань, пов’язаних зі скаргою чи розслідуванням, зазначеними в частині 4.

(6) Якщо питання, пов’язані з міжнародним перевезенням, потребують рішення двох або більше регулюючих органів, Департамент конкуренції під час підготовки рішення співпрацює з іншими регулюючими органами для вирішення цих питань.

(7) Якщо особа, яка подала скаргу до Департаменту конкуренції, не згодна з рішенням Департаменту конкуренції, вона має право оскаржити це рішення до адміністративного суду в порядку, встановленому адміністративно-процесуальним кодексом.

(8) Якщо рішення про розподіл пропускної спроможності оскаржено, до вирішення спору пропускна спроможність використовується відповідно до оскарженого рішення.

(9) У разі визнання недійсним або скасування рішення Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду, встановленого в § 107 частині 2 пунктах 2–6 та 9–11 цього закону, залізничне перевізне підприємство або інший володілець залізничного рухомого складу має право вимагати від держави відшкодування лише прямої майнової шкоди.

(1) Залізничне перевізне підприємство може займатися публічним пасажирським перевезенням або іншими залізничними перевезеннями на публічній залізниці, а також перевезенням небезпечного вантажу на непублічній залізниці, якщо це не здійснюється для власних потреб, лише на підставі правил перевезення. У правилах перевезення залізничне перевізне підприємство встановлює умови перевезення для перевезення пасажирів або вантажів залежно від видів вантажу чи залізничного рухомого складу. [RT I, 19.02.2026, 1 - jõust. 01.03.2026]

(2) У правилах перевезення потрібно, зокрема, відобразити:

1) порядок визначення, встановлення та зміни плати;

2) порядок повідомлення про зміну плати;

3) порядок розгляду скарги користувача пасажирського або вантажного перевезення;

4) для підприємства, що займається пасажирським перевезенням, — план вирішення збоїв, у якому визначається надання допомоги пасажирам у разі суттєвого переривання послуги в розумінні статті 20 регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС) 2021/782. [RT I, 19.02.2026, 1 - jõust. 01.03.2026]

(3) Правила перевезення та зміни до них залізничне перевізне підприємство оприлюднює перед набуттям чинності на своєму вебсайті.

(4) Правила перевезення або їх зміна набувають чинності найраніше через 45 днів з дня оприлюднення правил перевезення або змін до них на вебсайті.

(5) Установлені правила перевезення та внесені до них зміни надсилаються для відома Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду, Департаменту конкуренції, а у разі публічного пасажирського перевезення — Транспортному департаменту. [RT I, 19.02.2026, 1 - jõust. 01.03.2026]

(6) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду, Транспортний департамент та Департамент конкуренції можуть видати припис про зміну правил перевезення, якщо вони суперечать правовим актам. [RT I, 19.02.2026, 1 - jõust. 01.03.2026]

(7) У разі невиконання припису, зазначеного в частині 6 цього параграфа, той, хто видав припис, може застосувати примусовий платіж у порядку, встановленому законом про заміщувальне виконання та примусовий платіж.

(1) Перевезення небезпечних вантажів залізницею може здійснюватися лише під наглядом радника з безпеки, який відповідає вимогам § 13 закону про хімікати.

(2) Під час перевезення небезпечних вантажів керуються вимогами додатка C (RID) до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення 1980 року (COTIF) або Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС).

(1) Підсистема вводиться в експлуатацію на підставі дозволу на введення в експлуатацію або на введення в обіг.

(2) Компонент інтероперабельності можна ввести в обіг або в експлуатацію, якщо він забезпечує досягнення інтероперабельності в залізничній системі, відповідає суттєвим вимогам, використовується у передбаченій сфері застосування, а також належним чином обслуговується та встановлюється.

(3) Підсистему колійного контролю та сигналізації, а також енергопостачання та залізничної інфраструктури можна ввести в експлуатацію лише тоді, коли вона спроектована, побудована та встановлена у спосіб, що відповідає суттєвим вимогам, і на її введення в експлуатацію надано дозвіл згідно з § 115 цього закону.

(4) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду не має права перешкоджати введенню в експлуатацію підсистеми чи компонента інтероперабельності, що відповідають вимогам, або обмежувати його, зокрема вимагати додаткової перевірки відповідності вимогам, якщо її вже проведено:

1) у рамках процедури оцінки відповідності або

2) компетентним органом іншої держави-члена для перевірки відповідності тим самим вимогам за тих самих умов експлуатації.

(5) Порядок застосування технічних специфікацій підсистеми та компонента інтероперабельності й детальніші умови введення в експлуатацію, а також перелік суттєвих вимог, зазначених у частинах 2 і 3 цього параграфа, встановлює відповідальний за сферу міністр постановою. ↗

(1) Відповідність підсистеми та компонента інтероперабельності вимогам засвідчує виробник або його уповноважений представник, або це здійснюється декларацією про відповідність ЄС, складеною особою, яка вводить товар на ринок Європейського Союзу. Якщо це передбачено технічною специфікацією інтероперабельності, до декларації про відповідність ЄС додається сертифікат відповідності, виданий органом з оцінки відповідності.

(2) Якщо Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду встановлює, що компонент інтероперабельності при його використанні у передбачений спосіб не відповідає суттєвим вимогам, департамент, з огляду на небезпеку для залізничного руху, спричинену невідповідністю, повинен вжити заходів і винести припис щодо обмеження використання компонента інтероперабельності, заборони його використання, вилучення з ринку або вимоги про його відкликання з ринку.

(3) У разі невиконання припису, зазначеного в частині 2 цього параграфа, Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду може застосувати примусовий платіж у порядку, встановленому Законом про заміщувальне виконання та примусовий платіж.

(4) Про захід, вжитий згідно з частиною 2 цього параграфа, повідомляють Європейську Комісію, Залізничне агентство та інші держави-члени, і в повідомленні зазначають, чи невідповідність суттєвим вимогам спричинена:

1) невиконанням суттєвих вимог;

2) недосконалістю загальноєвропейських технічних вимог;

3) неправильним застосуванням загальноєвропейських технічних вимог, якщо покладаються на застосування технічних вимог.

(5) Крім зазначеного в частині 2 цього параграфа, Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду вживає відповідних заходів щодо особи, яка склала декларацію про відповідність ЄС, і повідомляє про це Європейську Комісію та інші держави-члени.

(6) Якщо Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду встановлює, що структурна підсистема, охоплена декларацією про відповідність ЄС, разом з технічною документацією не відповідає суттєвим вимогам, він може вимагати проведення додаткових перевірок, повідомивши про це Європейську Комісію, і обґрунтовує потребу в додаткових перевірках.

(7) У повідомленні згідно з частиною 6 цього параграфа зазначають, чи невідповідність суттєвим вимогам спричинена:

1) невиконанням технічної специфікації інтероперабельності чи суттєвих вимог або недосконалим застосуванням технічної специфікації інтероперабельності, або

2) недосконалою технічною специфікацією інтероперабельності.

(8) Порядок оцінки та засвідчення відповідності підсистеми та компонента інтероперабельності вимогам встановлює відповідальний за сферу міністр постановою. ↗

(1) Засвідчення відповідності підсистеми та компонента інтероперабельності вимогам організовує орган з оцінки відповідності у розумінні Закону про відповідність товару вимогам.

(2) До надання органу з оцінки відповідності права на діяльність, його призупинення та визнання недійсним, а також до діяльності як органу з оцінки відповідності та здійснення державного нагляду за ним застосовується Закон про відповідність товару вимогам з урахуванням особливостей, що випливають із цього закону.

(3) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду як орган, що надає дозвіл на діяльність, зазначений у частині 1¹ § 30 Закону про відповідність товару вимогам, повідомляє Європейську Комісію про процедури надання органу з оцінки відповідності права на діяльність та нагляду, а також на вимогу передає Європейській Комісії всю інформацію про підставу повідомлення та компетентність органу з оцінки відповідності.

(1) Для отримання дозволу на введення в експлуатацію підсистеми, що використовується в Естонії, необхідно подати заяву до Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду. За розгляд заяви сплачується державне мито у розмірі, встановленому законом про державне мито.

(2) Заявником є фізична або юридична особа, якою може бути залізничне перевізне підприємство, підприємство залізничної інфраструктури або виробник, власник чи володілець.

(3) Разом із заявою подається справа, яка містить таке:

1) декларації про відповідність ЄС;

2) опис того, як забезпечується технічна сумісність із системами, до яких інтегрується підсистема;

3) опис того, як забезпечується безпечна інтеграція підсистеми;

4) для підсистеми колійного контролю та сигналізації, яка охоплює обладнання Європейської системи керування рухом поїздів або залізничної глобальної системи мобільного зв'язку, — інформація про позитивне рішення Залізничного агентства згідно зі статтею 19 директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/797;

5) якщо йдеться про такі зміни у проєкті тендерних документів або в описі запланованих технічних рішень, які були внесені після зазначеного в пункті 4 цієї частини позитивного рішення, — відповідність результату процедури, передбаченої частиною 2 статті 30 регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/796.

(4) Протягом одного місяця з дня отримання заяви Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду повідомляє заявника про те, чи є подана документація повною, або просить надати додаткову інформацію протягом розумного строку.

(5) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду перевіряє повноту, доречність і відповідність вимогам поданої документації, а для колійного обладнання Європейської системи керування залізничним рухом — відповідність зазначеному в пункті 4 частини 3 цього параграфа позитивному рішенню, а за потреби — відповідність результату процедури, передбаченої частиною 2 статті 30 регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/796.

(6) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду видає дозвіл на введення підсистеми в експлуатацію або відмовляє у видачі дозволу протягом заздалегідь визначеного розумного проміжку часу, який не може перевищувати чотирьох місяців з дня отримання всієї відповідної інформації.

(7) У разі відмови у видачі дозволу заявник може протягом одного місяця подати до Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду обґрунтовану заяву про перегляд рішення, яка має бути вирішена протягом двох місяців. Якщо відмовне рішення залишається чинним, заявник може подати скаргу до адміністративного суду в порядку та в строк, встановлені адміністративно-процесуальним кодексом.

(1) У разі оновлення або переобладнання наявної підсистеми заявник надсилає до Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду справу, що містить опис проєкту.

(2) Оновлення — це ґрунтовна заміна підсистеми або її частини, яка не змінює сукупної продуктивності підсистеми.

(3) Переобладнання — це суттєва зміна підсистеми або її частини, внаслідок якої зростає сукупна продуктивність підсистеми і яка супроводжується зміною технічної справи, що додається до декларації про відповідність ЄС.

(4) Протягом одного місяця з дня отримання заяви Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду повідомляє заявника про те, чи є подана документація повною, або просить надати додаткову інформацію протягом розумного строку.

(5) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду розглядає справу, а для проєкту колійної Європейської системи керування залізничним рухом — у співпраці із Залізничним агентством, і протягом чотирьох місяців з дня отримання всієї відповідної інформації приймає рішення щодо необхідності нового дозволу на введення в експлуатацію, виходячи з таких обставин:

1) чи можуть заплановані роботи зашкодити загальному рівню безпеки підсистеми;

2) чи містять відповідні технічні специфікації сумісності вимогу щодо подання заяви на новий дозвіл на введення в експлуатацію;

3) чи містять установлені державами-членами національні плани впровадження вимогу щодо подання заяви на новий дозвіл на введення в експлуатацію;

4) чи змінено значення параметрів, на підставі яких було видано попередній дозвіл на введення в експлуатацію.

(1) Для введення в експлуатацію Європейської системи керування залізничним рухом підприємство залізничної інфраструктури має подати до Залізничного агентства заяву про затвердження рішення щодо запланованих технічних рішень для проєктів колійного обладнання Європейської системи керування залізничним рухом.

(2) До заяви, що стосується окремого проєкту або комбінації проєктів Європейської системи керування залізничним рухом, однієї чи кількох залізничних ліній або залізничної мережі, додається справа, яка містить таке:

1) проєкт тендерних документів або опис запланованих технічних рішень;

2) документальні докази щодо умов, необхідних для технічної та експлуатаційної сумісності підсистеми із залізничним рухомим складом, який планується використовувати в цій мережі;

3) документальні докази відповідності запланованих технічних рішень відповідним технічним специфікаціям сумісності;

4) зазначений у частині 4 цього параграфа висновок Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду щодо заяви, декларації про відповідність ЄС, сертифікати відповідності та інші відповідні документи.

(3) Зазначена в частині 1 цього параграфа заява, а також інформація про всі заяви, поточний стан і результат відповідних процедур, а у відповідних випадках — інформація про подання заяв до апеляційної ради, створеної на підставі статті 55 регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/796, та про її рішення, подаються через єдиний контактний пункт.

(4) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду може подати зазначений у пункті 4 частини 2 цього параграфа висновок щодо заяви до подання зазначеної в частині 1 заяви або Залізничному агентству після подання заяви.

(1) Залізничний рухомий склад можна вводити в обіг, якщо відповідний дозвіл згідно з частиною 1 § 119 цього закону видав Залізничний департамент або згідно з частиною 3 § 119 — Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду.

(2) Дозвіл на введення залізничного рухомого складу в обіг містить такі дані:

1) сферу використання;

2) значення параметрів, встановлених у технічних специфікаціях інтероперабельності та в чинних внутрішньодержавних правилах, для перевірки технічної сумісності між залізничним рухомим складом і сферою використання;

3) відповідність залізничного рухомого складу внутрішньодержавним правилам, пов'язаним із параметрами, названими в пункті 2 цієї частини;

4) умови використання залізничного рухомого складу та інші обмеження.

(3) Цей параграф та §§ 119–123 цього закону не застосовуються до машин для утримання й ремонту колії, що тимчасово прибули з третьої країни, а також до вантажних і пасажирських вагонів, які перебувають у спільному користуванні із залізничними підприємствами з такої третьої країни, ширина колії залізничної мережі якої відрізняється від ширини колії основної залізничної мережі Європейського Союзу та якій надано дозвіл на підставі іншого порядку надання дозволів на залізничний рухомий склад. Правила, що регулюють порядок надання таких дозволів на залізничний рухомий склад, розміщуються на вебсайті підприємства залізничної інфраструктури, і про них повідомляється Європейську Комісію.

(4) Залізничне перевізне підприємство забезпечує відповідність названого в частині 3 цього параграфа залізничного рухомого складу суттєвим вимогам за допомогою своєї системи управління безпекою.

(5) Крім вимог, установлених цим законом, під час провадження за дозволом на введення залізничного рухомого складу в обіг дотримуються вимог, установлених у виконавчому регламенті Комісії (ЄС) 2018/545, яким встановлюється практичний порядок процедури надання дозволу залізничному рухомому складу та типу залізничного рухомого складу відповідно до директиви Європейського Парламенту та Ради (ЄС) 2016/797 (ELT L 90, 06.04.2018, с. 66–104).

(1) Якщо сфера використання залізничного рухомого складу охоплює одну або кілька держав-членів, дозвіл на введення залізничного рухомого складу в обіг видає Залізничний департамент.

(2) Сферою використання залізничного рухомого складу є залізнична мережа держави або держав, де залізничний рухомий склад планують використовувати.

(3) Якщо сфера використання залізничного рухомого складу обмежується лише територією Естонської Республіки, дозвіл може видати Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду, якщо про це клопоче заявник.

(1) Заява на дозвіл на введення залізничного рухомого складу в обіг, а також інформація про всі заяви та про поточний стан і результат проваджень подаються через єдиний контактний пункт.

(2) У заяві на дозвіл зазначають сферу використання залізничного рухомого складу та подають докази того, що технічну сумісність залізничного рухомого складу із залізничною мережею сфери використання перевірено.

(3) До заяви потрібно додати справу щодо залізничного рухомого складу або типу залізничного рухомого складу, яка містить документальні докази щодо такого:

1) декларація про відповідність ЄС рухомих підсистем, що утворюють залізничний рухомий склад;

2) як забезпечено технічну сумісність названих у пункті 1 цієї частини підсистем у залізничному рухомому складі та як вона відповідає застосовним технічним специфікаціям інтероперабельності й застосовним внутрішньодержавним правилам;

3) як забезпечено безпечну інтеграцію названих у пункті 1 цієї частини підсистем у залізничний рухомий склад і як вона відповідає застосовним технічним специфікаціям інтероперабельності, застосовним внутрішньодержавним правилам та спільним методам безпеки;

4) як забезпечено технічну сумісність залізничного рухомого складу із залізничною мережею зазначеної в заяві сфери використання та як вона відповідає застосовним технічним специфікаціям інтероперабельності, застосовним внутрішньодержавним правилам, даним Європейського реєстру залізничного рухомого складу і спільному методу безпеки для оцінки ризиків, розглянутому в статті 6 директиви Європейського Парламенту та Ради (ЄС) 2016/798. [RT I, 19.02.2026, 1 - jõust. 01.03.2026]

(1) У названому в частині 1 § 119 цього закону випадку для надання дозволу Залізничний департамент:

1) оцінює обставини, названі в пунктах 2–4 частини 3 § 120 цього закону, щоб перевірити повноту й доречність справи та відповідність технічним специфікаціям інтероперабельності;

2) надсилає справу заявника відповідним національним органам з безпеки запланованої сфери використання для оцінювання, щоб перевірити повноту й доречність справи та відповідність вимозі, названій у пункті 4 частини 3 § 120 цього закону, а також відповідність обставин, названих у пунктах 1–3 тієї ж частини, можливим внутрішньодержавним правилам.

(2) У названому в частині 3 § 119 цього закону випадку для надання дозволу відповідність справи частині 3 § 120 оцінює Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду.

(3) У межах оцінювання відповідно до частин 1 і 2 цього параграфа та за наявності обґрунтованого сумніву Залізничний департамент або Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду може вимагати проведення випробувань у залізничній мережі.

(4) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду може з метою практичної перевірки видати тимчасовий дозвіл на використання залізничного рухомого складу в залізничній мережі для проведення випробувань:

1) якщо випробування необхідні для доведення технічної сумісності, названої в пунктах 2 і 4 частини 3 § 120 цього закону;

2) у випадку, названому в частині 3 цього параграфа.

(5) Підприємство залізничної інфраструктури має уможливити випробування протягом трьох місяців від отримання заяви від заявника дозволу на введення залізничного рухомого складу в обіг, Залізничного департаменту або Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду.

(6) Протягом одного місяця від отримання заяви на дозвіл на введення залізничного рухомого складу в обіг орган, що видає дозвіл, повідомляє заявникові, чи є подана справа повною, або пропонує подати додаткову інформацію, надаючи для цього розумний строк.

(7) Орган, що видає дозвіл, надає заявникові дозвіл на введення залізничного рухомого складу в обіг або відмовляє в ньому протягом попередньо визначеного розумного проміжку часу, який не може бути довшим за чотири місяці від отримання від заявника всієї доречної інформації.

(1) У разі оновлення або переобладнання залізничного рухомого складу, який отримав дозвіл на введення в обіг, вимагається новий дозвіл на введення залізничного рухомого складу в обіг, якщо:

1) значення параметрів, названих у пункті 2 частини 2 § 118 цього закону, змінюються так, що вони не відповідають прийнятним значенням параметрів, визначеним у технічних специфікаціях інтероперабельності;

2) заплановані роботи можуть погіршити загальний рівень безпеки всього залізничного рухомого складу, або

3) технічні специфікації інтероперабельності містять таку вимогу.

(1) Якщо заявник бажає розширити сферу використання залізничного рухомого складу, на який отримано дозвіл, він доповнює справу документами, що вимагаються згідно з § 120 частиною 3 цього закону, щодо додаткової сфери використання.

(2) Заявник подає справу відповідному органу з видачі дозволів, зазначеному в § 119 цього закону, який після процедур, встановлених у § 121, видає оновлений дозвіл, що охоплює розширену сферу використання.

(1) Після отримання дозволу, зазначеного в § 118 цього закону, та перед першим використанням залізничного рухомого складу його необхідно за заявою володільця зареєструвати в Європейському реєстрі залізничного рухомого складу.

(2) Дії з реєстрації, зазначені в частині 1 цього параграфа, здійснює Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду відповідно до імплементаційного рішення Комісії (ЄС) 2018/1614, яким встановлюються описи реєстрів рухомого складу, зазначені у статті 47 директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/797, а також вносяться зміни до рішення Комісії 2007/756/ЄС і воно визнається таким, що втратило чинність (ELT L 268, 26.10.2018, lk 53–91).

(3) Перед поданням заяви про реєстрацію залізничного рухомого складу або заяви про внесення змін до реєстрового запису власник або володілець залізничного рухомого складу повинен сплатити державне мито за внесення його до Європейського реєстру залізничного рухомого складу у розмірі, встановленому законом про державне мито.

(4) У залізничному русі забороняється використовувати залізничний рухомий склад, не зареєстрований у Європейському реєстрі залізничного рухомого складу. Залізничний рухомий склад, зареєстрований за межами держав-членів, залізничні підприємства, що діють в Естонії, можуть використовувати для залізничних перевезень відповідно до міжнародних угод.

(5) Незареєстрованим залізничним рухомим складом дозволяється рухатися лише в таких випадках:

1) для доставлення залізничного рухомого складу, що вперше в'їжджає на територію Естонської Республіки, від кордону до пункту призначення (домашньої станції);

2) для випробування залізничного рухомого складу під наглядом Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду. [RT I, 19.02.2026, 1 - jõust. 01.03.2026]

(1) Перед використанням залізничного рухомого складу у сфері використання, зазначеній у дозволі на його введення в обіг, залізничне перевізне підприємство перевіряє, чи залізничний рухомий склад:

1) отримав дозвіл на введення в обіг згідно з § 118 цього закону та чи залізничний рухомий склад належним чином зареєстрований;

2) сумісний із залізничною інфраструктурою, на якій його планується використовувати, виходячи з Європейського реєстру залізничного рухомого складу, технічних специфікацій сумісності або іншої суттєвої інформації, яку залізничне інфраструктурне підприємство надає безоплатно та в розумний строк, якщо реєстр відсутній або є неповним; [RT I, 19.02.2026, 1 - jõust. 01.03.2026]

3) належним чином інтегрований до складу поїзда, у якому його планується використовувати, з урахуванням системи управління безпекою, встановленої у § 40 цього закону, а також технічних специфікацій сумісності щодо експлуатації та організації руху.

(2) Для проведення перевірок, зазначених у частині 1 цього параграфа, залізничне перевізне підприємство у співпраці із залізничним інфраструктурним підприємством може організувати випробування. Залізничне інфраструктурне підприємство за погодженням із заявником робить усе можливе для того, щоб випробування могло відбутися протягом трьох місяців після отримання заяви від залізничного перевізного підприємства.

(1) Дозвіл на тип залізничного рухомого складу видає Залізничний департамент, а якщо залізничний рухомий склад використовується лише на території Естонської Республіки — Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду.

(2) Заява про дозвіл на тип залізничного рухомого складу, інформація про всі заяви, інформація про поточний стан і результат відповідних процедур, а за потреби — інформація про подання заяви до апеляційної ради, створеної на підставі статті 55 регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/796, та про прийняте щодо неї рішення подаються через єдиний контактний пункт.

(3) Залізничний департамент або Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду одночасно з дозволом на введення залізничного рухомого складу в обіг на заяву заявника видає також дозвіл на тип залізничного рухомого складу, пов'язаний з тією самою сферою використання залізничного рухомого складу.

(4) Якщо технічні вимоги, встановлені технічною специфікацією сумісності або внутрішньодержавними правилами, змінилися після надання дозволу на введення в експлуатацію типу залізничного рухомого складу, дозвіл на тип необхідно оновити, якщо це передбачено технічною специфікацією сумісності або внутрішньодержавним правилом. Під час оновлення перевіряється лише виконання змінених вимог.

(5) Декларація про відповідність типу залізничного рухомого складу надається:

1) у процедурі підтвердження відповідності технічним специфікаціям сумісності, або

2) у процедурі оцінювання відповідності, визначеній згідно з модулями B+D, B+F та H1 рішення Європейського Парламенту і Ради № 768/2008/ЄС про загальні рамки для реалізації продукції на ринку та про визнання таким, що втратило чинність, рішення Ради 93/465/ЄЕС (ELT L 218, 13.08.2008, lk 82–128), якщо технічні специфікації сумісності не застосовуються.

(6) Дозвіл на тип залізничного рухомого складу реєструється в Європейському реєстрі дозволів на типи залізничного рухомого складу відповідно до статті 48 директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/797.

(7) Під час розгляду заяви про дозвіл на тип залізничного рухомого складу дотримуються вимог, встановлених в імплементаційному регламенті Комісії (ЄС) 2018/545.

(1) Залізничному рухомому складу або його серії, що відповідає типу залізничного рухомого складу з дозволом на тип, згідно з § 118 цього закону видається дозвіл на введення в обіг на підставі поданої заявником на дозвіл декларації про відповідність типу залізничного рухомого складу без додаткової перевірки.

(2) Оновлення дозволу на тип залізничного рухомого складу згідно з § 126 частиною 4 цього закону не впливає на такі дозволи на введення в обіг типу залізничного рухомого складу, які вже видані на підставі дозволу на тип залізничного рухомого складу.

(1) Якщо залізничне перевізне підприємство під час експлуатації виявляє, що використовуваний ним залізничний рухомий склад не відповідає якійсь застосовній суттєвій вимозі, воно вживає необхідних коригувальних заходів, щоб привести залізничний рухомий склад у відповідність до вимог. Про вжиті заходи залізничне перевізне підприємство може повідомити Залізничну адміністрацію та Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду.

(2) Якщо залізничне перевізне підприємство має докази того, що залізничний рухомий склад не відповідав вимогам уже на момент надання дозволу на його введення в обіг, воно повідомляє про це Залізничну адміністрацію та Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду.

(3) Якщо Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду під час нагляду дізнається, що залізничний рухомий склад або тип залізничного рухомого складу, який отримав дозвіл на введення в обіг і використовується у передбачений спосіб, не відповідає якійсь суттєвій вимозі, він повідомляє про це залізничне перевізне підприємство, яке використовує цей залізничний рухомий склад або тип залізничного рухомого складу, та просить його вжити необхідних коригувальних заходів, щоб привести залізничний рухомий склад у відповідність до вимог.

(4) Про обставини, зазначені в частині 3 цього параграфа, Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду повідомляє Залізничну адміністрацію та інші відповідні національні органи з питань безпеки, зокрема ті, що розглядають заяву про введення в обіг залізничного рухомого складу того самого типу.

(5) Якщо коригувальні заходи, які вживає залізничне перевізне підприємство, не забезпечують відповідності суттєвим вимогам і якщо невідповідність спричиняє ризик для залізничної безпеки, Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду може в межах своїх наглядових завдань тимчасово зупинити чинність дозволу на тип залізничного рухомого складу та обмежити використання відповідного типу залізничного рухомого складу.

(6) Якщо дозвіл на тип залізничного рухомого складу надала Залізнична адміністрація, Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду передає Залізничній адміністрації повідомлення разом з обґрунтуванням і доказами щодо застосування обмежень, зазначених у частині 5 цього параграфа.

(1) Орган, що надає дозвіл, зазначений у частині 1 § 118 або частині 1 § 126 цього закону, оцінює ефективність заходів, вжитих для усунення ризику, зазначеного в частині 5 § 128, та встановлює, чи суттєва вимога була невиконаною вже на момент видачі дозволу, і потім вирішує, чи можна усунути ризик для залізничної безпеки шляхом зміни дозволу. Якщо ризик для залізничної безпеки усунути неможливо, орган, що надає дозвіл, визнає дозвіл недійсним.

(2) Про рішення, зазначене в частині 1 цього параграфа, повідомляється власника дозволу на введення залізничного рухомого складу в обіг або дозволу на тип залізничного рухомого складу та Залізнична адміністрація, якщо рішення приймає Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду, і рішення обґрунтовується.

(3) Власник дозволу на введення залізничного рухомого складу в обіг або дозволу на тип залізничного рухомого складу може протягом одного місяця з дня отримання рішення подати заяву про те, щоб орган, який ухвалив рішення, зазначене в частині 1 цього параграфа, переглянув своє рішення. У такому разі рішення про визнання дозволу недійсним тимчасово зупиняється.

(4) Орган, який ухвалив рішення, зазначене в частині 1 цього параграфа, протягом одного місяця з дня отримання заяви про перегляд рішення вирішує, чи залишити заяву без задоволення, чи визнати своє рішення недійсним.

(5) Якщо Залізнична адміністрація при отриманні повідомлення згідно з частиною 2 цього параграфа не погоджується з обґрунтуванням Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду щодо зміни або визнання дозволу недійсним, застосовується арбітражна процедура, передбачена частиною 7 статті 21 Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/797. Якщо за результатами цієї процедури дозвіл на введення залізничного рухомого складу в обіг не змінюється і не визнається недійсним, то тимчасові заходи згідно з частиною 5 § 128 цього закону зупиняються.

(6) Якщо за результатами процедури, зазначеної в частині 5 цього параграфа, рішення Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду залишається чинним, власник дозволу може оскаржити рішення департаменту в адміністративному суді протягом двох місяців з дня отримання рішення. Якщо в арбітражній процедурі рішення Залізничної адміністрації залишається чинним, власник дозволу може протягом двох місяців з дня отримання рішення подати скаргу до апеляційної ради, створеної на підставі статті 55 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/796.

(7) Рішення Залізничної адміністрації або Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду про визнання недійсним дозволу на введення залізничного рухомого складу в обіг вноситься до реєстру залізничного руху, а рішення про визнання недійсним дозволу на тип залізничного рухомого складу вноситься до Європейського реєстру дозволів на типи залізничного рухомого складу, передбаченого статтею 48 Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/797.

(8) Про визнання недійсним дозволу на введення залізничного рухомого складу в обіг або дозволу на тип Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду повідомляє залізничні перевізні підприємства, які використовують залізничний рухомий склад того самого типу, дозвіл на введення в обіг або дозвіл на тип якого було скасовано.

(9) Залізничні перевізні підприємства, які отримали повідомлення згідно з частиною 8 цього параграфа, повинні перевірити, чи має використовуваний ними залізничний рухомий склад ту саму невідповідність, що й залізничний рухомий склад із визнаним недійсним дозволом. У разі виявлення невідповідності залізничне перевізне підприємство дотримується положень частини 10 цього параграфа.

(10) Якщо дозвіл на введення залізничного рухомого складу в обіг визнається недійсним, то цей залізничний рухомий склад більше не використовується, а сфера його використання не розширюється. Якщо дозвіл на тип залізничного рухомого складу визнається недійсним, залізничний рухомий склад, виготовлений на підставі цього дозволу, не вводиться в обіг, а якщо його вже введено в обіг, то він вилучається з обігу. Новий дозвіл можна клопотати відповідно до §§ 118 і 126 цього закону.

(11) Якщо у випадках, зазначених у частинах 1–3 § 128 цього закону, невідповідність суттєвим вимогам обмежується частиною сфери використання залізничного рухомого складу і ця невідповідність існувала вже на момент видачі дозволу на введення залізничного рухомого складу в обіг, дозвіл на введення в обіг змінюється так, щоб з нього було виключено відповідні частини сфери використання.

(1) Положення цього розділу застосовуються до мобільного працівника, який надає транскордонні послуги інтероперабельності та працює у транскордонній службі інтероперабельності, керованій залізничними підприємствами.

(2) Транскордонні послуги інтероперабельності — це транскордонні послуги, за яких залізничне підприємство має єдиний сертифікат безпеки, виданий Залізничним департаментом, і за яких пункт відправлення та пункт призначення залізничного перевезення розташовані в різних державах-членах.

(3) Мобільний працівник, який надає транскордонні послуги інтероперабельності, — це працівник, який є членом поїзної бригади та працює у залізничному перевізному підприємстві, що надає транскордонні послуги інтероперабельності, понад одну годину протягом денного робочого часу.

(4) Положення цього розділу не застосовуються до місцевих і регіональних транскордонних пасажирських перевезень та транскордонних вантажних перевезень, які не виходять за межі 15 кілометрів від державного кордону.

(5) Положення цього розділу не застосовуються на таких транскордонних маршрутах, пункт відправлення та пункт призначення яких розташовані на залізничній інфраструктурі однієї й тієї самої держави-члена та які використовують інфраструктуру іншої держави-члена без зупинки на ній.

(6) Виконання вимог, встановлених §§ 131–136 цього закону, повинен забезпечити роботодавець.

(1) Локомотивній бригаді надається 45-хвилинна перерва протягом робочого дня, якщо робочий час перевищує 8 годин, або 30-хвилинна перерва протягом робочого дня, якщо робочий час триває 6–8 годин.

(2) Перерва протягом робочого дня надається в проміжку між третьою та шостою робочою годиною.

(3) У разі запізнення поїздів перерви протягом робочого дня можуть коригуватися.

(4) Поїзному супровідному персоналу надається щонайменше 30-хвилинна перерва протягом робочого дня, якщо робочий час перевищує 6 годин.

(5) Частини 1–3 цього параграфа не застосовуються, якщо є друга локомотивна бригада.

(1) Тривалість щоденного часу відпочинку, проведеного в країні базування, мобільного працівника, який надає транскордонні послуги інтероперабельності, повинна становити щонайменше 12 послідовних годин на кожен 24-годинний проміжок часу.

(2) Час відпочинку, зазначений у частині 1 цього параграфа, може бути скорочений щонайменше до 9 годин один раз протягом 7-денного проміжку часу. У такому разі години, на які скорочений час відпочинку є коротшим за 12 годин, додаються до наступного щоденного часу відпочинку поза місцем роботи.

(3) Скорочений щоденний час відпочинку не може призначатися на проміжок між двома щоденними часами відпочинку, проведеними поза країною базування.

(1) Тривалість щоденного часу відпочинку, проведеного поза своєю країною базування, повинна становити щонайменше 8 послідовних годин протягом 24-годинного проміжку часу.

(2) За щоденним часом відпочинку поза країною базування повинен слідувати щоденний час відпочинку в країні базування.

(1) Тривалість щотижневого часу відпочинку повинна становити щонайменше 36 послідовних годин на 7-денний проміжок часу.

(2) Щороку мобільний працівник, який надає транскордонні послуги інтероперабельності, має 104 24-годинні періоди відпочинку, включно з 52 щотижневими 24-годинними періодами відпочинку, які охоплюють:

1) 12 подвійних періодів відпочинку (48 годин, до яких додається щоденний 12-годинний час відпочинку), що охоплюють суботу та неділю;

2) 12 подвійних періодів відпочинку (48 годин, до яких додається щоденний 12-годинний час відпочинку), щодо яких не гарантується охоплення суботи або неділі.

(1) Час керування між двома щоденними періодами відпочинку не може перевищувати 9 годин у денну зміну або 8 годин у нічну зміну.

(2) Час керування — це запланована тривалість діяльності, протягом якої машиніст локомотива відповідає за керування локомотивом, за винятком часу, передбаченого для запуску та зупинки локомотива, але який охоплює передбачені перерви, під час яких машиніст локомотива відповідає за керування локомотивом.

(3) Тривалість часу керування за 2-тижневий період не повинна перевищувати 80 годин.

(4) Якщо в нічний час працюють щонайменше три години, це вважається нічною зміною.

(1) Роботодавець веде облік робочого часу, у якому зазначаються щоденні робочі години та години відпочинку. Облік робочого часу необхідно зберігати щонайменше один рік.

(1) Метою реєстру залізничного руху є ведення обліку залізничних споруд, посвідчень машиністів локомотивів, сертифікатів, сертифікатів безпеки на діяльність та дозволів безпеки, щоб забезпечити залізничну безпеку та виконання вимог, що випливають із цього закону та правових актів Європейського Союзу, а також завдань державного нагляду. [RT I, 19.02.2026, 1 - набув чинності 01.03.2026]

(2) Дані реєстру залізничного руху мають інформативне та статистичне значення, і внесення даних до реєстру залізничного руху не тягне за собою правових наслідків, якщо законом не встановлено інакше.

(3) [Втратив чинність – RT I, 19.02.2026, 1 - набув чинності 01.03.2026]

(4) [Втратив чинність – RT I, 19.02.2026, 1 - набув чинності 01.03.2026]

(5) Перед поданням заяви про реєстрацію залізничної споруди або заяви про зміну реєстрового запису власник або володілець залізничної споруди повинен сплатити державне мито за внесення її до реєстру залізничного руху у розмірі, встановленому Законом про державне мито, та подати дані про сплату в заяві про реєстрацію. [RT I, 19.02.2026, 1 - набув чинності 01.03.2026]

(6) Основне положення про ведення реєстру залізничного руху встановлює міністр, відповідальний за галузь, постановою, в якій зазначаються: ↗

1) докладніший склад даних, що вносяться до реєстру, та порядок подання даних до реєстру;

2) порядок доступу до даних реєстру та умови видачі даних;

3) порядок зберігання та архівування даних;

4) уповноважений обробник та його завдання;

5) інші важливі вимоги, необхідні для ведення реєстру. [RT I, 19.02.2026, 1 - набув чинності 01.03.2026]

(7) Відповідальним обробником реєстру залізничного руху є Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду. [RT I, 19.02.2026, 1 - набув чинності 01.03.2026]

(8) Реєстр залізничного руху ведеться як однорівнева електронна база даних.

(1) Володілець залізничного рухомого складу присвоює залізничному рухомому складу, який рухається лише територією Європейського Союзу, європейський номер залізничного рухомого складу.

(2) Залізничному рухомому складу, який рухається з Європейського Союзу до третіх країн, прибуває з третіх країн або призначений для використання в третіх країнах на колії шириною 1520 або 1524 міліметри, присвоюється номер залізничного рухомого складу на підставі вимог Угоди про спільне використання вантажних вагонів та контейнерів між державами-членами СНД, Азербайджанською Республікою, Республікою Грузія, Латвійською Республікою, Литовською Республікою та Естонською Республікою, а також Угоди про розподіл інвентарних парків вантажних вагонів і контейнерів колишнього МШ СРСР між державами-членами СНД, Азербайджанською Республікою, Республікою Грузія, Латвійською Республікою, Литовською Республікою та Естонською Республікою та їх подальше спільне використання. [RT I, 19.02.2026, 1 - набув чинності 01.03.2026]

(1) Реєстр залізничного руху складається з:

1) бази даних посвідчень машиністів та сертифікатів;

2) бази даних свідоцтв про безпеку діяльності та дозволів на безпеку;

3) реєстрових кодів залізничних споруд;

4) даних про приписи, зроблені Департаментом захисту прав споживачів і технічного нагляду. [RT I, 19.02.2026, 1 - jõust. 01.03.2026]

(2) У базі даних залізничних споруд реєструються залізничні колії, залізничні мости та шляхопроводи, стрілочні переводи, залізничні водопропускні труби та пішохідні тунелі, залізничні переїзди, залізничні пішохідні переходи, посадкові платформи, вантажні платформи, диспетчерські централізації, міжстанційні блокування та контактні мережі, і про них до бази даних заносяться такі дані:

1) реєстровий код залізничної споруди;

2) назва залізничної споруди;

3) позначення, технічні дані та призначення залізничної споруди;

4) дані про місцезнаходження залізничної споруди;

5) дані про власника та іншого володільця залізничної споруди;

6) дані про проектувальника та проектування залізничної споруди;

7) дані про будівника та будівництво залізничної споруди;

8) умови та обмеження використання залізничної споруди;

9) дані про приписи, зроблені Департаментом захисту прав споживачів і технічного нагляду.

(3) [Втратив чинність – RT I, 19.02.2026, 1 - jõust. 01.03.2026]

(4) До бази даних посвідчень машиністів та сертифікатів заносяться:

1) дані посвідчення машиніста;

2) дані про призупинення та відновлення права керування;

3) дані, що містяться в сертифікаті;

4) дані про призупинення або визнання сертифіката недійсним;

5) дані, пов'язані з навчанням машиніста та оцінюванням знань;

6) як дані медичної довідки — ім'я лікаря, що видав медичну довідку, дата видачі та строк чинності довідки, а також номер довідки.

(5) До бази даних свідоцтв про безпеку діяльності та дозволів на безпеку заносяться дані свідоцтва та дозволу, виданих залізничному підприємству. [RT I, 19.02.2026, 1 - jõust. 01.03.2026]

(5¹) У реєстрі залізничного руху для виконання завдань, що слугують суспільному інтересу, зокрема для забезпечення безпеки залізничного руху та здійснення державного нагляду, обробляються такі персональні дані власника посвідчення машиніста та сертифіката:

1) загальні дані;

2) фото;

3) зразок підпису;

4) дані про володіння мовою;

5) дані про навчання та оцінювання;

6) дані медичної довідки та інформація про медичні обмеження. [RT I, 19.02.2026, 1 - jõust. 01.03.2026]

(6) Дані реєстру залізничного руху, за винятком даних, передбачених частиною 5¹ цього параграфа, є публічними та оприлюднюються на веб-сторінці реєстру залізничного руху з урахуванням обмежень, установлених правовими актами. [RT I, 19.02.2026, 1 - jõust. 01.03.2026]

(7) Дані, внесені до реєстру залізничного руху, обробляються для виконання завдань, що слугують суспільному інтересу, а також для здійснення державного нагляду. [RT I, 19.02.2026, 1 - jõust. 01.03.2026]

(1) Дані та підставні документи реєстру залізничного руху переносяться до архіву реєстру протягом десяти робочих днів з моменту, коли:

1) минуло два роки від закінчення строку чинності посвідчення машиніста;

2) минуло два роки від закінчення строку чинності сертифіката машиніста;

3) минуло два роки від закінчення строку чинності свідоцтва про безпеку діяльності;

4) минуло два роки від закінчення строку чинності дозволу на безпеку;

5) особа померла;

6) юридична особа припинилася.

(2) Під час перенесення даних та підставних документів реєстру залізничного руху до архіву реєстру поруч із ними зазначається дата внесення до архіву. Архівовані реєстрові дані та підставні документи зберігаються 50 років. [RT I, 19.02.2026, 1 - jõust. 01.03.2026]

(1) [Втратив чинність – RT I, 19.02.2026, 1 - jõust. 01.03.2026]

(2) Для реєстрації залізничної споруди, зміни зробленого щодо неї запису або визнання його недійсним власник чи володілець залізничної споруди подає до Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду заяву разом із даними, передбаченими пунктами 2–8 частини 2 § 138 цього закону.

(3) Якщо внесена до реєстру залізничного руху залізнична споруда не використовується, до Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду слід подати відповідне повідомлення. У разі повторного введення в експлуатацію залізничної споруди, що не використовувалася, до Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду слід подати відповідне повідомлення разом зі звітом про перевірку відповідності залізничної інфраструктури вимогам.

(4) Дані до реєстру залізничного руху подають:

1) власник або володілець залізничної споруди — щодо даних, передбачених пунктами 2–8 частини 2 § 138 цього закону;

2) [втратив чинність – RT I, 19.02.2026, 1 - jõust. 01.03.2026]

3) залізничне підприємство — щодо даних, передбачених пунктами 3 і 4 частини 4 § 138 цього закону;

4) особа, що проводить навчання, або екзаменатор — щодо даних, передбачених пунктом 5 частини 4 § 138 цього закону;

5) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду — щодо даних, передбачених пунктами 1 і 9 частини 2, пунктами 1, 2 і 6 частини 4 та частиною 5 § 138 цього закону. [RT I, 19.02.2026, 1 - jõust. 01.03.2026]

(5) Особа, що подає дані до реєстру залізничного руху, відповідає за правильність поданих даних.

(1) Строки подання даних до реєстру залізничного руху є такими:

1) у разі зміни даних залізничної споруди дані подаються протягом десяти робочих днів після їх зміни; [RT I, 19.02.2026, 1 - jõust. 01.03.2026]

2) [втратив чинність – RT I, 19.02.2026, 1 - jõust. 01.03.2026]

3) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду подає дані, зазначені в пункті 5 частини 4 § 139 цього закону, невідкладно.

(1) Якщо Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду під час реєстрації встановить, що залізнична споруда не відповідає вимогам, він відмовляє в реєстрації. [RT I, 19.02.2026, 1 - jõust. 01.03.2026]

(2) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду визнає реєстрацію недійсною, якщо:

1) власник або володілець залізничної споруди подає заяву про визнання недійсною; [RT I, 19.02.2026, 1 - jõust. 01.03.2026]

2) залізнична споруда, що повторно вводиться в експлуатацію згідно з частиною 3 § 139 цього закону, не відповідає вимогам.

[RT I, 19.02.2026, 1 - jõust. 01.03.2026]

(1) Під час організації залізничного руху забороняється використовувати залізничну споруду, не зареєстровану в реєстрі залізничного руху.

(2) [Втратив чинність – RT I, 19.02.2026, 1 - jõust. 01.03.2026]

(3) [Втратив чинність – RT I, 19.02.2026, 1 - jõust. 01.03.2026]

(1) Державний нагляд за виконанням вимог цього закону та встановлених на його підставі правових актів здійснюють такі органи охорони правопорядку:

1) Міністерство клімату; [RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

1¹) Мовний департамент; [RT I, 19.02.2026, 1 - набув чинності 01.03.2026]

2) Департамент конкуренції;

3) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду;

4) Транспортний департамент; [RT I, 10.12.2020, 1 - набув чинності 01.01.2021]

5) Трудова інспекція.

6) [Втратив чинність – RT I, 30.12.2025, 4 - набув чинності 01.01.2026]

(2) До компетенції Міністерства клімату належить забезпечення виконання зобов'язань Естонської Республіки, що випливають з міжнародних договорів і пов'язані із залізницею, а за потреби — представництво Естонської Республіки в міжнародних залізничних організаціях, а також контроль за дотриманням договорів, укладених залізничним підприємством, яке управляє публічною залізницею, із залізничними підприємствами чи залізничними організаціями, що управляють залізницею інших держав, якщо вони спричиняють права та обов'язки для третіх осіб. [RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

(2¹) До компетенції Мовного департаменту належить перевірка рівня володіння естонською мовою машиністів локомотивів відповідно до додатка VI регламенту Комісії (ЄС) 2019/554, яким вносяться зміни до директиви Європейського Парламенту і Ради 2007/59/ЄС (про сертифікацію машиністів локомотивів і поїздів у залізничній системі Співтовариства) (ELT L 97, 08.04.2019, с. 1–5). [RT I, 19.02.2026, 1 - набув чинності 01.03.2026]

(3) До компетенції Департаменту конкуренції належить:

1) контроль за дотриманням вимоги про роздільність бухгалтерського обліку, встановленої частинами 1–3 § 9 цього закону;

2) видача передбачених пунктами 1–3 частини 1 § 12 цього закону дозволів на діяльність, зупинення й припинення їх чинності та визнання їх недійсними;

3) здійснення нагляду за відповідністю вимогам договорів, зазначених у частині 5 § 77 цього закону;

4) розгляд скарг, поданих відповідно до § 109 цього закону.

(4) До компетенції Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду належить:

1) контроль за виконанням вимог щодо утримання залізничних споруд і залізничного рухомого складу та організації залізничного руху;

2) здійснення нагляду за впровадженням системи управління безпекою;

3) видача передбачених пунктами 4 і 5 частини 1 § 12 цього закону дозволів на діяльність, зупинення й припинення їх чинності та визнання їх недійсними;

4) контроль за виконанням вимог, встановлених у главі 5 цього закону, та постійне спостереження за діяльністю, пов'язаною з навчанням машиністів локомотивів, оцінюванням навичок, посвідченнями машиністів локомотивів і сертифікатами;

5) контроль за виконанням вимог щодо сумісності залізничних систем, встановлених у главі 10 цього закону.

(5) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду здійснює нагляд за виданими залізничним підприємствам єдиними свідоцтвами про безпеку, системами управління безпекою, а також за підсистемами колійного контролю та сигналізації, енергетики й залізничної інфраструктури — на додаток до встановленого цим законом — відповідно до статті 17 директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/798, і, здійснюючи нагляд за виконанням вимог щодо сумісності залізничних систем, має права та обов'язки органу ринкового нагляду, встановлені законом про відповідність продукції вимогам.

(6) До компетенції Транспортного департаменту належить контроль за виконанням вимог, встановлених для залізничних підприємств, з урахуванням встановленого у § 7 цього закону. [RT I, 10.12.2020, 1 - набув чинності 01.01.2021]

(7) До компетенції Трудової інспекції належить здійснення державного нагляду за умовами, встановленими у §§ 131–136 цього закону.

(8) [Втратив чинність – RT I, 30.12.2025, 4 - набув чинності 01.01.2026]

(9) Щоб надати Міністерству клімату можливість виконувати завдання, встановлене частиною 2 цього параграфа, підприємство залізничної інфраструктури, залізниця якого призначена для публічного користування і яке бажає укласти з залізничним підприємством чи залізничною організацією іншої держави договір, що спричиняє права або обов'язки для третіх осіб, подає міністрові, відповідальному за цю сферу, проєкт договору на затвердження. [RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

(1) Орган охорони правопорядку для здійснення передбаченого цим законом державного нагляду може застосовувати спеціальні заходи державного нагляду, встановлені §§ 30, 31, 32, 49, 50, 51 і 52 закону про охорону правопорядку, на підставі й у порядку, встановлених законом про охорону правопорядку.

(1) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду має право видати залізничному підприємству та іншому володільцю залізничної інфраструктури чи залізничного рухомого складу припис про замовлення технічної експертизи щодо залізничної споруди чи залізничного рухомого складу в експертній установі з відповідною компетенцією. Витрати на експертизу оплачує залізничне підприємство або інший володілець залізничної інфраструктури чи залізничного рухомого складу.

(2) Посадова особа Міністерства клімату, Міністерства регіонального розвитку та сільського господарства, Транспортного департаменту та Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду, яка здійснює державний нагляд, має право під час виконання своїх службових обов'язків безкоштовно їздити локомотивом і пасажирським поїздом. [RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

(1) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду та Департамент конкуренції можуть у порядку, встановленому законом про замісне виконання та примусовий платіж, у разі невиконання припису накласти примусовий платіж на фізичну особу — до 3200 євро, а на юридичну особу — до 32 000 євро.