Закон про соціальне забезпечення

(1) Цей закон встановлює організаційні, економічні та правові засади соціального забезпечення та регулює відносини, що виникають у сфері соціального забезпечення.

(1) Якщо цим законом встановлено обов'язок клопотати про дозвіл на діяльність для надання соціальної послуги, вимоги до надання соціальної послуги, встановлені цим законом, розглядаються водночас як вимоги до господарської діяльності.

(2) До започаткування, здійснення та припинення господарської діяльності приватноправової юридичної особи та фізичної особи, врегульованої цим законом, застосовується Закон про загальну частину Кодексу господарської діяльності з урахуванням особливостей, встановлених цим законом. Положення Закону про загальну частину Кодексу господарської діяльності та цього закону щодо клопотання про дозвіл на діяльність і надання соціальних послуг застосовуються до публічно-правової юридичної особи та державних установ і установ місцевого самоврядування настільки, наскільки з їхньої специфіки не випливає інше. [RT I, 28.11.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018]

(1) До соціального захисту, передбаченого цим законом, застосовуються положення Закону про загальну частину соціального кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим законом.

(1) При наданні допомоги у сфері соціального забезпечення:

1) у першу чергу виходять із потреби особи;

2) перевагу надають заходам допомоги, спрямованим на пошук можливостей та підвищення спроможності особи організувати своє життя якомога самостійніше;

2¹) у першу чергу пропонують таку допомогу та підтримку, що дає особі змогу жити вдома або отримувати послугу, яка забезпечує домашнє середовище та подібний до домашнього устрій життя; [RT I, 28.04.2022, 1 - набув чинності 08.05.2022]

3) особу консультує спеціаліст із відповідною фаховою підготовкою щодо вибору та пристосування заходу допомоги, а за потреби — щодо використання допомоги;

4) виходять із результативності застосування заходу допомоги з погляду особи, яка потребує допомоги, а за потреби — з погляду сім'ї та громади;

5) на всіх етапах надання допомоги залучають особу, яка потребує допомоги, а за потреби — і членів її сім'ї, якщо особа надала на це згоду;

6) заходи допомоги забезпечують особі якомога доступнішим способом.

(2) Надавач соціальної послуги при наданні соціальної послуги повинен виходити із загальновизнаних принципів якості: особистісна орієнтованість, розширювальний характер послуги, орієнтованість на результат, підхід на основі потреб, цілісний підхід, захист прав особи, залучення, компетентність та етика працівника, а також належна організація роботи та якісне управління організації. [RT I, 28.11.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018]

(1) У цьому законі терміни вживаються в такому значенні:

1) соціальне забезпечення – система дій, пов'язаних із наданням або призначенням соціальних послуг, соціальних допомог, невідкладної соціальної допомоги та іншої допомоги, метою якої є підтримка самостійного забезпечення життєдіяльності та зайнятості людини й активної участі в житті суспільства, запобігаючи при цьому виникненню або поглибленню соціальних проблем на рівні окремої особи, сім'ї та суспільства;

2) установа соціального забезпечення – установа, яка надає названу в цьому законі соціальну послугу;

3) соціальний працівник – особа з вищою освітою та відповідною фаховою підготовкою, яка працює у сфері соціального забезпечення;

4) дитина – особа в розумінні § 3 частини 2 закону про захист дітей;

5) особа, яка безпосередньо працює з дитиною – названа в § 18 частині 2 закону про захист дітей особа, яка відповідає вимогам, встановленим у § 20 закону про захист дітей.

(1) Надання особі соціальних послуг, соціальних допомог, невідкладної соціальної допомоги та іншої допомоги зобов'язана організовувати одиниця місцевого самоврядування за місцем проживання особи, внесеним до реєстру народонаселення.

(2) Особі, яка перебуває поза внесеним до реєстру народонаселення місцем проживання, надання невідкладної соціальної допомоги організовує та одиниця місцевого самоврядування, на адміністративній території якої особа перебуває під час виникнення потреби в допомозі.

(3) Особі, яка перебуває поза внесеним до реєстру народонаселення місцем проживання, надання соціальних послуг та іншої допомоги може організовувати та одиниця місцевого самоврядування, на адміністративній території якої особа перебуває під час виникнення потреби в допомозі, за погодженням з одиницею місцевого самоврядування за внесеним до реєстру народонаселення місцем проживання особи.

(4) Особі, чиє місце проживання за реєстром народонаселення неможливо встановити, надання соціальних послуг, невідкладної соціальної допомоги та іншої допомоги організовує та одиниця місцевого самоврядування, на адміністративній території якої особа перебуває під час виникнення потреби в допомозі.

(5) Іноземцю, який тимчасово перебуває в Естонії, надання невідкладної соціальної допомоги організовує та одиниця місцевого самоврядування, на адміністративній території якої особа перебуває під час виникнення потреби в допомозі.

(1) Особі, яка отримує соціальну послугу в установі соціального забезпечення, забороняються такі речі:

1) зброя в розумінні закону про зброю;

2) вибухова речовина, піротехнічна речовина та піротехнічний виріб у розумінні закону про вибухові матеріали;

3) речовина, яку використовують для спричинення наркотичного, токсичного чи алкогольного сп'яніння;

4) інша річ, яка може становити небезпеку для життя та здоров'я особи, що отримує послугу, та інших осіб.

(2) У разі підозри небезпеки установа соціального забезпечення для з'ясування небезпеки передає поліції дані про названі в пункті 1 або 2 частини 1 цього параграфа речі або про названу в пункті 3 тієї ж частини речовину, яку використовують для спричинення наркотичного сп'яніння.

(3) Якщо не названа в частині 2 цього параграфа заборонена річ ставить під безпосередню небезпеку життя чи здоров'я самої особи або інших осіб, установа соціального забезпечення повинна вжити заходів для зменшення або усунення безпосередньої небезпеки.

(1) У дитячій установі соціального забезпечення проводиться внутрішнє оцінювання. Внутрішнє оцінювання – це безперервний процес, метою якого є забезпечення умов, що підтримують розвиток дитини, яка перебуває в установі соціального забезпечення, та послідовного розвитку установи. Під час внутрішнього оцінювання оцінюють відповідність пропонованого догляду віку та розвитку дитини, а також організацію роботи й управління установи.

(2) Внутрішнє оцінювання дитячої установи соціального забезпечення проводиться щонайменше один раз на три роки.

(3) Порядок внутрішнього оцінювання дитячої установи соціального забезпечення встановлює керівник установи, подаючи його попередньо утримувачу установи для висловлення думки.

(1) Особі, яка опинилася в соціально безпорадному становищі внаслідок втрати чи відсутності засобів до існування, надається невідкладна соціальна допомога, що забезпечує щонайменше харчування, одяг і тимчасове розміщення.

(2) Невідкладна соціальна допомога надається особі доти, доки вона внаслідок втрати чи відсутності засобів до існування більше не перебуває в соціально безпорадному становищі.

(1) Якщо особа для покращення самостійного давання собі ради потребує довготривалої та різнобічної допомоги, зокрема довготривалого догляду, для чого необхідно координувати співпрацю кількох організацій у наданні допомоги, застосовується принцип ведення випадку. [RT I, 28.04.2022, 1 - набув чинності 08.05.2022]

(1¹) Довготривалий догляд означає забезпечення догляду особі, яка потребує допомоги в організації повсякденного життя протягом тривалого часу, оскільки її фізичні чи психічні здібності або працездатність знизилися. Довготривалий догляд включає послуги охорони здоров'я, догляд та послуги, що підтримують повсякденне давання собі ради особи, які надаються з метою полегшити та зменшити біль, керувати перебігом стану здоров'я, стримувати та запобігати його погіршенню, доглядати за особою та допомагати їй у повсякденних діях для уможливлення самостійного давання собі ради. [RT I, 28.04.2022, 1 - набув чинності 08.05.2022]

(2) Надання допомоги охоплює, серед іншого:

1) складання плану випадку та узгодження графіка взаємопов'язаних дій сторін;

2) призначення координатора випадку;

3) домовленість про порядок взаємного обміну інформацією.

(3) План випадку — це письмовий документ, який складається з оцінки потреби особи в допомозі та плану дій із застосування заходів допомоги.

(4) План випадку підписують координатор випадку та особа, для якої складено план випадку.

(5) План випадку за потреби можна змінювати. Особа, яка потребує допомоги, підтверджує згоду зі змінами підписом.

(6) Перелік даних, що містяться в плані випадку, встановлює міністр, відповідальний за сферу, постановою. ↗

(1) Під час складання плану випадку дитини виходять із встановленого в § 9 цього закону, враховуючи особливості, встановлені в цьому параграфі.

(2) Перед направленням на замісний догляд одиниця місцевого самоврядування, яка виконує завдання опікуна дитини або призначена опікуном, складає план випадку для дитини, зазначеної в частині 1 § 45⁹ цього закону. Перед направленням на подальший догляд одиниця місцевого самоврядування, яка виконує завдання опікуна, або, у разі досягнення особою повноліття, — одиниця за місцем її проживання, складає плани випадку для осіб, зазначених у частинах 1 та 1¹ § 45¹⁶ цього закону. [RT I, 22.03.2021, 2 - набув чинності 01.04.2021]

(3) Одиниця місцевого самоврядування, яка виконує завдання опікуна або призначена опікуном, доповнює план випадку дитини після направлення дитини на замісний догляд у співпраці з надавачем послуги замісного догляду. План випадку дитини, направленої на замісний догляд, переглядається щонайменше один раз на рік. Одиниця місцевого самоврядування за місцем проживання особи, направленої на подальший догляд, переглядає план випадку особи щонайменше один раз на рік. [RT I, 28.11.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018]

(4) Щодо неповнолітнього іноземця без супроводу дії, зазначені в частинах 2 та 3 цього параграфа, здійснює Департамент соціального страхування. [RT I, 28.11.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018]

(5) План випадку, складений для дитини, направленої на замісний догляд, є додатком до договору про надання послуги замісного догляду. [RT I, 28.11.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018]

(1) Установи піклування, незалежно від їх фінансування з бюджету держави чи одиниці місцевого самоврядування, подають статистичні звіти одиниці місцевого самоврядування або Департаменту соціального страхування. [RT I, 28.11.2017, 2 - jõust. 01.01.2018]

(2) Одиниця місцевого самоврядування подає статистичні звіти Департаменту соціального страхування. [RT I, 28.11.2017, 2 - jõust. 01.01.2018]

(3) Департамент соціального страхування подає статистичні звіти зведеним звітом Міністерству соціальних справ. [RT I, 28.11.2017, 2 - jõust. 01.01.2018]

(4) Вимоги до складання статистичних звітів у сфері соціального піклування, склад даних та порядок їх подання встановлює відповідальний за галузь міністр постановою. ↗

(1) Під час надання соціальних послуг, соціальних допомог та іншої допомоги враховується воля особи, за винятком випадків, встановлених у §§ 105, 106 та 107 цього закону.

(2) Під час вирішення питання, що стосується дитини, слід виходити з інтересів дитини відповідно до встановленого в законі про захист дітей.

(1) Члени сім'ї особи, яка потребує допомоги, суддя, поліція, прокурор, працівник установи піклування, охорони здоров'я та освіти й інші особи зобов'язані повідомити про особу чи сім'ю, яка потребує соціального піклування, одиниці місцевого самоврядування за місцем перебування особи або сім'ї.

(1) Під час надзвичайного стану, надзвичайного положення або воєнного стану, якщо це неминуче необхідно для продовження надання спеціальної послуги піклування, окрім осіб, зазначених у частині 1 § 86 цього закону, спеціальну послугу піклування може безпосередньо надавати також фізична особа, яка має щонайменше середню освіту та якій забезпечено супровід з боку особи, що відповідає вимогам, встановленим у частині 1 § 86.

(2) [Втратив чинність – RT I, 28.04.2022, 1 - набув чинності 01.05.2022]

(3) Під час надзвичайного стану, надзвичайного положення або воєнного стану перебіг строків, встановлених у частині 5 § 64 та пункті 1 частини 1 § 80 цього закону, зупиняється.

(4) Якщо під час надзвичайного стану, надзвичайного положення або воєнного стану перебіг строку, встановленого у пункті 1 частини 1 § 80 цього закону, зупинено і особа не користується спеціальною послугою піклування, Департамент соціального страхування відшкодовує надавачеві послуги витрати на незаповнене місце спеціальної послуги піклування в розмірі 95 відсотків максимальної вартості цієї послуги, встановленої на підставі пункту 1 частини 5 § 72, яка надавалася особі, але не більше, ніж у розмірі, зазначеному в рахунку. [RT I, 18.10.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025]

(5) Під час надзвичайного стану, надзвичайного положення або воєнного стану Департамент соціального страхування за пропозицією відповідального за сферу міністра може продовжити строк перебрання зобов'язання зі сплати за послугу соціальної реабілітації або строк надання спеціальної послуги піклування до відпадіння потреби в реорганізації, зумовленої надзвичайним станом, надзвичайним положенням або воєнним станом. [RT I, 21.04.2020, 1 - набув чинності 22.04.2020, частини 3–5 застосовуються ретроактивно з 12 березня 2020 року]

(1) Одиниця місцевого самоврядування встановлює порядок надання допомоги у сфері соціального піклування, який повинен містити щонайменше опис соціальних послуг і допомог та їх фінансування, а також умови й порядок їх запиту.

(2) Одиниця місцевого самоврядування може організовувати соціальні послуги та виплачувати додаткові соціальні допомоги з бюджету одиниці місцевого самоврядування на встановлених одиницею місцевого самоврядування умовах та в установленому порядку.

(1) Одиниця місцевого самоврядування з'ясовує потребу в допомозі особи, яка звернулася за отриманням допомоги, та відповідний обсяг допомоги, а також організовує надання допомоги або допомагає у діях, необхідних для отримання допомоги. [RT I, 28.04.2022, 1 - набув чинності 08.05.2022]

(2) При з'ясуванні потреби в допомозі виходять із цілісного підходу до потреби особи в допомозі, враховуючи обставини, що впливають на її самозарадність та участь у суспільному житті, зокрема:

1) обставини, пов'язані з особистою дієздатністю особи;

2) обставини, пов'язані з фізичним та соціальним середовищем проживання особи.

(3) При врахуванні обставин, зазначених у частині 2 цього параграфа, особі з інвалідністю у значенні § 2 частини 1 закону про соціальні допомоги людям з інвалідністю необхідно забезпечити відповідну допомогу для зменшення чи усунення перешкод, зумовлених її потребою в допомозі, зокрема організацію необхідної допоміжної послуги або послуги перекладу.

(4) Якщо за отриманням допомоги звертається особа, у якої встановлено потребу в догляді, спричинену хронічним захворюванням, особливою потребою чи іншою тривалою проблемою зі здоров'ям, одиниця місцевого самоврядування з'ясовує особу, яка доглядає за особою, що потребує допомоги, поза межами своєї професійної чи службової роботи. Одиниця місцевого самоврядування з'ясовує також потребу в підтримці особи, яка доглядає за особою, що потребує допомоги, враховуючи її фактичне навантаження з догляду, самозарадність та обставини, що впливають на участь у суспільному житті. [RT I, 28.04.2022, 1 - набув чинності 08.05.2022]

(1) Потребу в допомозі особи, зазначеної в частині 2 цього параграфа, одиниця місцевого самоврядування за місцем проживання, внесеним до реєстру народонаселення, може з'ясувати з власної ініціативи.

(2) Допомоги може потребувати особа віком 16–26 років, яка відповідає всім таким умовам:

1) не навчається;

2) не працює;

3) не перебуває на обліку як безробітний;

4) не встановлено відсутності працездатності або втрати працездатності понад 80 відсотків;

5) не отримує послуги підтримки працевлаштування;

6) не займається підприємництвом;

7) не отримує відшкодування за виховання дитини віком до півтора року;

8) не відбуває позбавлення волі або попереднього ув'язнення;

9) не перебуває на альтернативній чи військовій службі.

(3) Для виявлення особи, зазначеної в частині 2 цього параграфа, обробляючи дані, встановлені в частині 4, одиниця місцевого самоврядування повинна подати клопотання в порядку, встановленому статутом реєстру даних соціальних послуг і допомог.

(4) З метою виявлення особи, зазначеної в частині 2 цього параграфа, у реєстрі даних соціальних послуг і допомог на підставі клопотання, встановленого в частині 3, до двох разів на календарний рік обробляються такі персональні дані внесених до реєстру народонаселення осіб віком 16–26 років:

1) ім'я та особовий код;

2) контактні дані;

3) за потреби ім'я, особовий код і контактні дані законного представника;

4) дані про навчання;

5) дані про працевлаштування та перебування на обліку як безробітний;

6) дані про відсутність працездатності;

7) дані про підприємництво;

8) дані про отримання відшкодування за виховання дитини віком до півтора року;

9) дані про позбавлення волі;

10) дані про альтернативну чи військову службу.

(5) З перелічених у частині 4 даних особи, зазначеної в частині 2 цього параграфа, у результаті обробки формується в реєстрі даних соціальних послуг і допомог склад даних, що містить ім'я особи, особовий код, контактні дані, дані про рівень освіти та працевлаштування, а за потреби — ім'я та контактні дані законного представника.

(6) З метою виявлення потреби в допомозі та надання допомоги одиниця місцевого самоврядування може обробляти склад даних, зазначений у частині 5 цього параграфа.

(7) Для виявлення потреби в допомозі та надання допомоги одиниця місцевого самоврядування може зв'язатися з особою, зазначеною в частині 5 цього параграфа. Якщо йдеться про неповнолітнього, одиниця місцевого самоврядування водночас повідомляє законного представника про встановлення зв'язку.

(8) Якщо особа віком 16–26 років не бажає, щоб її дані оброблялися, обробка даних припиняється після отримання від особи відповідної заяви. Під час першого встановлення зв'язку з особою віком 16–26 років одиниця місцевого самоврядування запитує згоду особи на подальшу обробку даних. Якщо особа не надає згоди, подальша обробка даних припиняється. Для унеможливлення подальшої обробки даних у реєстрі даних соціальних послуг і допомог зберігається лише особовий код до досягнення особою 27-річного віку. [RT I, 03.04.2018, 3 - набув чинності 15.04.2018]

(1) Одиниця місцевого самоврядування за місцем проживання особи, внесеним до реєстру народонаселення, може за власною ініціативою з'ясувати потребу в допомозі такої повнолітньої особи, у якої на підставі закону про соціальні допомоги особам з інвалідністю встановлено середню або важку інвалідність.

(2) Одиниця місцевого самоврядування за місцем проживання особи, внесеним до реєстру народонаселення, повинна за власною ініціативою з'ясувати потребу в допомозі такої повнолітньої особи, у якої на підставі закону про соціальні допомоги особам з інвалідністю встановлено глибоку інвалідність.

(3) Допомоги може потребувати зазначена в частині 1 або 2 цього параграфа особа, яка відповідає щонайменше одній з таких умов:

1) особа не має активного плану ведення справи в реєстрі даних соціальних послуг і допомог;

2) одиниця місцевого самоврядування не надає особі жодної соціальної послуги;

3) особа не перебуває під опікою місцевого самоврядування;

4) одиниця місцевого самоврядування не оцінювала потребу особи в допомозі протягом останнього року.

(4) Для ініціювання обробки даних, необхідної для виявлення зазначеної в частині 1 цього параграфа особи, одиниця місцевого самоврядування повинна подати заяву в порядку, встановленому положенням про реєстр даних соціальних послуг і допомог.

(5) З метою виявлення потреби в допомозі, встановлення зв'язку та надання допомоги зазначеним у частинах 1 і 2 цього параграфа особам у реєстрі даних соціальних послуг і допомог обробляються такі персональні дані внесених до реєстру народонаселення повнолітніх осіб:

1) ім'я та особовий код;

2) контактні дані;

3) у разі опіки — ім'я та контактні дані опікуна;

4) дані про місце проживання;

5) адреса місця перебування;

6) ступінь тяжкості інвалідності;

7) відхилення функції;

8) тривалість ступеня тяжкості інвалідності;

9) дата смерті.

(6) Для виявлення потреби в допомозі та надання допомоги зазначеній у частинах 1 і 2 цього параграфа особі одиниця місцевого самоврядування встановлює зв'язок з особою протягом 30 днів з моменту, коли стало відомо про особу.

(7) Якщо зазначена в частині 1 або 2 цього параграфа особа не бажає, щоб її дані оброблялися, обробка даних припиняється після отримання відповідної заяви особи.

(8) Якщо встановлений у зазначеної в частині 1 цього параграфа особи ступінь тяжкості інвалідності стає тяжчим, одиниця місцевого самоврядування може повторно встановити зв'язок з особою для виявлення потреби в допомозі та надання допомоги. Якщо особа не бажає, щоб її дані оброблялися, обробка даних припиняється після отримання відповідної заяви особи. [RT I, 28.04.2022, 1 - jõust. 01.02.2023]

(1) За надання соціальної послуги може стягуватися плата. Одиниця місцевого самоврядування встановлює умови та розмір плати, що стягується за надавану нею соціальну послугу. Про стягнення плати вирішує установа, яка оплачує послугу або надає послугу.

(2) Розмір плати, що стягується з особи, залежить від обсягу соціальної послуги, вартості послуги та економічного становища особи, яка отримує послугу, і її сім'ї.

(3) Розмір плати, що стягується за соціальну послугу, не може бути перешкодою для отримання послуги.

(1) Соціальним працівником одиниця місцевого самоврядування може призначити на посаду особу, якій на підставі закону про професії видано професійну кваліфікацію соціального працівника або яка має державно визнану вищу освіту в галузі соціальної роботи чи відповідну кваліфікацію. [RT I, 28.04.2022, 1 - jõust. 08.05.2022]

(1) Послуга догляду вдома — це соціальна послуга, організовувана одиницею місцевого самоврядування, метою якої є забезпечення самостійного та безпечного самозарадування повнолітньої особи в домашніх умовах зі збереженням і покращенням якості її життя.

(2) Під час надання послуги догляду вдома особі надається допомога в діях, які особа з причин, зумовлених станом здоров'я, дієздатністю або життєвим середовищем, не в змозі виконати без сторонньої допомоги, але які необхідні для проживання в домашніх умовах, як-от опалення, приготування їжі, впорядкування житлового приміщення та одягу, а також придбання продуктів харчування й господарських товарів поза житловим приміщенням та інші справи.

(3) Міністр, відповідальний за сферу, може встановити постановою уточнені вимоги до мети послуги догляду вдома та її змісту, зокрема до дій, необхідних для досягнення мети послуги. [RT I, 22.12.2022, 3 - jõust. 01.01.2023] ↗

(1) Ступінь потреби у сторонній допомозі оцінюється та уточнюється щодо кожної особи окремо. У разі зміни ступеня потреби у сторонній допомозі протягом періоду надання послуги через дієздатність особи або життєве середовище необхідно провести повторне оцінювання.

(2) Одиниця місцевого самоврядування у співпраці з особою, яка отримує послугу, та надавачем послуги складає адміністративний акт або адміністративний договір про надання послуги, визначаючи в ньому серед іншого дії, що випливають зі ступеня потреби у сторонній допомозі, які забезпечують самостійне самозарадування особи в домашніх умовах.

(1) Послугу не може безпосередньо надавати особа, судимість якої за умисно вчинений злочин може поставити під загрозу життя, здоров'я та майно особи, яка має право отримувати послугу.

(1) Послуга загального догляду, що надається поза домом особи, — це соціальна послуга, організовувана одиницею місцевого самоврядування, метою якої є забезпечення безпечного середовища та самозарадування повнолітній особі, яка з причин, зумовлених станом здоров'я, дієздатністю або життєвим середовищем, тимчасово або постійно не в змозі самостійно давати собі раду в домашніх умовах.

(2) Під час надання послуги надавач послуги забезпечує отримувачу послуги доглядові дії, а також інші підтримувальні дії та послуги, що забезпечують самозарадування, які визначені у плані догляду.

(3) Під час цілодобового надання послуги надавач послуги забезпечує отримувачу послуги на додачу до дій, зазначених у частині 2 цього §, також розміщення та харчування.

(4) Міністр, відповідальний за сферу, може встановити постановою уточнені вимоги до мети загального догляду, що надається поза домом, та його змісту, зокрема до дій, необхідних для досягнення мети послуги. [RT I, 22.12.2022, 3 - jõust. 01.01.2023] ↗

(1) Одиниця місцевого самоврядування у співпраці з особою, яка отримує послугу, та надавачем послуги складає адміністративний акт або адміністративний договір про надання послуги, визначаючи в ньому, серед іншого, дії, що випливають зі ступеня потреби у сторонній допомозі, які забезпечують безпеку та життєзабезпечення особи під час користування послугою догляду.

(2) Надавач послуги у співпраці з отримувачем послуги або, у випадку, коли отримувач послуги не є контактним, з фінансувальником послуги складає особі план догляду протягом 30 днів з моменту початку надання послуги.

(3) При складанні плану догляду поряд із потребою у догляді оцінюється також потреба в послузі охорони здоров'я. Оцінку потреби в послузі охорони здоров'я надає працівник охорони здоров'я відповідної кваліфікації.

(4) План догляду має містити мету надання послуги догляду, дії для досягнення мети та їх періодичність, а також оцінку надавача послуги щодо виконання дій.

(5) Надавач послуги переглядає план догляду щонайменше один раз на півроку. За потреби надавач послуги за результатами перегляду коригує план догляду.

(1) Надавач послуги має забезпечити наявність персоналу, кваліфікація та навантаження якого дозволяють здійснювати дії та операції у спосіб, визначений у плані догляду осіб, які отримують послугу догляду.

(2) При цілодобовому наданні послуги наявність відповідного персоналу має бути забезпечена цілодобово, якщо це необхідно для здійснення дій та операцій, визначених у плані догляду осіб, які отримують послугу догляду.

(3) Послугу догляду безпосередньо надають працівник з догляду та помічник працівника з догляду. Роботою помічника працівника з догляду керує працівник з догляду. [RT I, 30.12.2015, 5 – набув чинності 01.01.2020]

(4) Працівник з догляду, який безпосередньо надає послугу, має відповідати одній з таких вимог до підготовки:

1) пройдена навчальна програма професійної освіти рівневого навчання, спрямована на досягнення результатів навчання, описаних у професійному стандарті працівника з догляду;

2) пройдена навчальна програма курсів підвищення кваліфікації, спрямована на досягнення результатів навчання, описаних у професійному стандарті працівника з догляду;

3) особа має професійну кваліфікацію працівника з догляду, надану на підставі закону про професії. [RT I, 30.12.2015, 5 – набув чинності 01.01.2020]

(5) Послугу не може безпосередньо надавати особа, судимість якої за умисно вчинений злочин може створити загрозу життю, здоров'ю та майну особи, яка має право отримувати послугу.

(6) Міністр, відповідальний за відповідну сферу, може встановити постановою уточнені вимоги до кількості працівників, які безпосередньо надають послугу догляду. [RT I, 22.12.2022, 3 – набув чинності 01.01.2023] ↗

(1) Якщо одиниця місцевого самоврядування з'ясувала потребу особи в цілодобовій загальній послузі догляду, що надається поза домом, вартість місця надання послуги фінансується з бюджету одиниці місцевого самоврядування за місцем проживання отримувача послуги, внесеним до реєстру народонаселення, та з плати, що стягується з особи.

(2) У випадку, передбаченому частиною 1 цього параграфа, одиниця місцевого самоврядування фінансує такі витрати працівників з догляду та помічників працівників з догляду, які безпосередньо надають послугу догляду, зазначену в частині 3 § 22 цього закону:

1) витрати на робочу силу;

2) витрати на робочий одяг та засоби індивідуального захисту;

3) витрати на медичний огляд та вакцинацію;

4) витрати на навчання та супервізію.

(3) Одиниця місцевого самоврядування може встановити граничний розмір оплати витрат, зазначених у частині 2 цього параграфа, який забезпечує отримувачу послуги доступність послуги, враховуючи вимоги до кількості працівників, які безпосередньо надають послугу догляду, встановлені на підставі частини 6 § 22 цього закону.

(4) У випадку, передбаченому частиною 1 цього параграфа, отримувач послуги оплачує з вартості місця надання послуги витрати на проживання та харчування, а також інші витрати, пов'язані з наданням послуги.

(5) Якщо дохід отримувача послуги є нижчим за розмір середньої пенсії за віком другого кварталу року, що передував бюджетному року, оприлюднений Департаментом статистики, одиниця місцевого самоврядування покриває різницю між витратами, які оплачує отримувач послуги, та доходом отримувача послуги, але не більше, ніж різницю між розміром середньої пенсії за віком другого кварталу попереднього року та доходом отримувача послуги. Як дохід враховуються державна пенсія отримувача послуги, накопичувальна пенсія у розумінні закону про накопичувальні пенсії, допомога з непрацездатності у розумінні закону про допомогу з непрацездатності та дохід, що оподатковується соціальним податком у розумінні закону про соціальний податок.

(6) Надавач загальної послуги догляду, що надається поза домом, оприлюднює вартість місця надання послуги та розмір фактичних витрат на працівників з догляду та помічників працівників з догляду, передбачених частиною 2 цього параграфа, з розрахунку на одного отримувача послуги. [RT I, 22.12.2022, 3 – набув чинності 01.07.2023]

(1) Життєве середовище та харчування особи, яка отримує загальну послугу догляду поза домом, мають відповідати вимогам, передбаченим §§ 21 і 22 закону про громадське здоров'я та встановленим на їх підставі. [RT I, 02.01.2025, 3 – набув чинності 01.09.2025]

(1) Послуга особи підтримки — це соціальна послуга, що організовується одиницею місцевого самоврядування, метою якої є підтримка самостійного життєзабезпечення у ситуаціях, коли особа через соціальні, економічні, психологічні або пов'язані зі здоров'ям проблеми потребує значною мірою сторонньої допомоги у виконанні своїх обов'язків та здійсненні прав. Стороння допомога полягає у наставництві, мотивуванні та розвитку в особи здатності до більшої самостійності та особистої відповідальності.

(2) При наданні послуги особи підтримки особі, яка виховує дитину, додатковою метою є забезпечення догляду за дитиною та безпечного й підтримувального середовища для її зростання. Особою, яка виховує дитину, не вважається особа, яка у розумінні цього закону безпосередньо надає послугу замісного догляду. [RT I, 28.11.2017, 2 – набув чинності 01.01.2018]

(3) Метою надання дитині послуги особи підтримки є підтримка розвитку дитини у співпраці з особою, яка виховує дитину, зокрема, за потреби, у випадку дитини з інвалідністю — здійснення дій з догляду. Особа підтримки допомагає дитині у розвивальних заняттях, наставляє та мотивує справлятися з повсякденним життям, допомагає у спілкуванні з членами родини або поза домом.

(4) Міністр, відповідальний за відповідну сферу, може встановити постановою уточнені вимоги до мети послуги особи підтримки та її змісту, зокрема до дій, необхідних для досягнення мети послуги. [RT I, 22.12.2022, 3 – набув чинності 01.01.2023]

(1) Ступінь потреби у сторонній допомозі оцінюється та уточнюється для кожної особи окремо.

(2) У разі подання відповідного побажання одиниця місцевого самоврядування допомагає отримувачу послуги у виборі особи, яка безпосередньо надає послугу. Отримувач послуги має право до визначення особи, яка безпосередньо надає послугу, зустрітися з нею для оцінки взаємної сумісності.

(3) Одиниця місцевого самоврядування у співпраці з особою, яка отримує послугу, та надавачем послуги складає адміністративний акт або адміністративний договір про надання послуги, визначаючи в ньому дії, що випливають із потреби у сторонній допомозі.

(1) Під час надання послуги особа, яка безпосередньо надає послугу, керується адміністративним актом або адміністративним договором про надання послуги.

(2) Послугу не може безпосередньо надавати особа:

1) судимість якої за умисно вчинений злочин може створити загрозу для життя, здоров'я та майна особи, яка має право отримувати послугу;

2) яка є родичем отримувача послуги за висхідною або низхідною лінією першого чи другого ступеня;

3) яка постійно або стало проживає в тому самому житловому приміщенні, що й отримувач послуги.

(1) Одиниця місцевого самоврядування на підставі заяви особи встановлює опіку над повнолітньою особою, яка внаслідок психічної або фізичної вади потребує допомоги для здійснення своїх прав і виконання обов'язків. Під час встановлення опіки визначаються завдання опікуна.

(2) Опіку здійснює особа, призначена одиницею місцевого самоврядування. Опіка встановлюється, а опікун призначається за згодою підопічного.

(1) Послуга особистого помічника — це соціальна послуга, яку організовує одиниця місцевого самоврядування, метою якої є підвищення самостійності у повсякденному житті та участі в усіх сферах життя повнолітньої особи, яка внаслідок вади у значенні § 2 частини 1 Закону про соціальні допомоги для людей з інвалідністю потребує фізичної сторонньої допомоги, зменшуючи навантаження щодо догляду на законних опікунів особи, яка отримує послугу.

(2) Під час надання послуги отримувачу послуги допомагають у діях, для виконання яких особа внаслідок вади потребує фізичної сторонньої допомоги. Особистий помічник допомагає особі в діях її повсякденного життя, таких як пересування, харчування, приготування їжі, одягання, гігієнічні процедури, роботи по господарству та інші дії, у яких особа потребує керівництва або сторонньої допомоги.

(3) Міністр, відповідальний за сферу, може встановити постановою уточнені вимоги до мети та змісту послуги особистого помічника, у тому числі до дій, необхідних для досягнення мети послуги. [RT I, 22.12.2022, 3 - набув чинності 01.01.2023]

(1) Ступінь потреби у сторонній допомозі оцінюється та уточнюється для кожної особи окремо. У разі зміни ступеня потреби у сторонній допомозі протягом періоду надання послуги внаслідок стану здоров'я або життєвого середовища особи необхідно провести повторне оцінювання.

(2) Одиниця місцевого самоврядування у співпраці з особою, яка отримує послугу, та надавачем послуги складає адміністративний акт або адміністративний договір про надання послуги, визначаючи в ньому, серед іншого, дії, що випливають зі ступеня потреби у сторонній допомозі, та загальні вказівки отримувача послуги.

(3) Отримувач послуги має право обирати особу, яка безпосередньо надає послугу. У разі подання відповідного побажання одиниця місцевого самоврядування допомагає отримувачу послуги у пошуку особи, яка безпосередньо надає послугу. Отримувач послуги має право до визначення особи, яка безпосередньо надає послугу, зустрітися з нею для оцінки взаємної сумісності.

(1) Під час надання послуги особа, яка безпосередньо надає послугу, керується адміністративним актом або адміністративним договором та вказівками отримувача послуги.

(2) Послугу не може безпосередньо надавати особа:

1) судимість якої за умисно вчинений злочин може створити загрозу для життя, здоров'я та майна особи, яка має право отримувати послугу;

2) яка є родичем отримувача послуги за висхідною або низхідною лінією першого чи другого ступеня;

3) яка постійно або стало проживає в тому самому житловому приміщенні, що й отримувач послуги.

(1) Послуга притулку — це соціальна послуга, яку організовує одиниця місцевого самоврядування, метою якої є забезпечення можливості тимчасового місця для ночівлі повнолітній особі, яка не здатна самостійно знайти собі місце для ночівлі. [RT I, 02.01.2025, 3 - набув чинності 01.09.2025]

(2) Міністр, відповідальний за сферу, може встановити постановою уточнені вимоги до мети та змісту послуги притулку, у тому числі до дій, необхідних для досягнення мети послуги. [RT I, 22.12.2022, 3 - набув чинності 01.01.2023]

(1) Організацію послуги притулку забезпечує одиниця місцевого самоврядування, на території якої особа перебуває на момент виникнення потреби в послузі.

(2) Одиниця місцевого самоврядування може адміністративним договором уповноважити приймати рішення про надання послуги притулку приватноправову юридичну чи фізичну особу або установу іншої одиниці місцевого самоврядування.

(1) Надавач послуги притулку встановлює правила внутрішнього розпорядку та зобов'язаний на початку надання послуги поінформувати особу про правила внутрішнього розпорядку, а також про права та обмеження особи під час отримання послуги у такий спосіб, щоб особа була здатна їх зрозуміти.

(1) Життєве середовище, у якому надається послуга притулку, повинно відповідати вимогам, встановленим у § 21 Закону про громадське здоров'я та встановленим на його підставі. [RT I, 02.01.2025, 3 - набув чинності 01.09.2025]

(1) Послуга безпечного дому — це соціальна послуга, яку організовує одиниця місцевого самоврядування, метою якої є забезпечення особам, зазначеним у частині 2 цього параграфа, тимчасового житла, безпечного середовища та першої допомоги. У рамках першої допомоги особі за потреби має бути забезпечена кризова допомога, яка відновлює психічну рівновагу та дієздатність особи у повсякденному житті, а також особу необхідно поінформувати про інші можливості отримання допомоги. Залежно від віку та потреб особи забезпечується також її догляд і розвиток.

(2) Одиниця місцевого самоврядування забезпечує доступність послуги протягом періоду, необхідного для забезпечення безпеки та організації подальшого життя:

1) дитині, яка потребує допомоги через недоліки в її догляді, що загрожують її життю, здоров'ю або розвитку;

2) повнолітній особі, яка потребує безпечного середовища.

(3) Особа, яка привела дитину або повнолітню особу до надавача послуги безпечного дому, зобов'язана надати надавачу послуги відому їй інформацію, необхідну для надання послуги.

(4) Міністр, відповідальний за сферу, може встановити постановою уточнені вимоги до мети та змісту послуги безпечного дому, у тому числі до дій, необхідних для досягнення мети послуги. [RT I, 22.12.2022, 3 - набув чинності 01.01.2023]

(1) Надавач послуги зобов'язаний повідомляти:

1) одиницю місцевого самоврядування за місцем своєї діяльності про прибуття дитини до притулку не пізніше наступного робочого дня, якщо дитину не було направлено до притулку за рішенням одиниці місцевого самоврядування;

2) одиницю місцевого самоврядування за місцем своєї діяльності та за потреби регіонального працівника допомоги жертвам Департаменту соціального страхування — про прибуття повнолітньої особи до притулку, за її письмовою згодою, протягом п'яти робочих днів.

(1) При наданні дитині послуги притулку одиниця місцевого самоврядування за місцем проживання дитини, внесеним до реєстру народонаселення, зобов'язана на вимогу надавача послуги передавати відомості, необхідні для надання послуги.

(2) При наданні послуги притулку дитині, яка перебуває в притулку без батьків і яку не було направлено до притулку за рішенням одиниці місцевого самоврядування, посадовець соціальної сфери одиниці місцевого самоврядування за місцем проживання дитини, внесеним до реєстру народонаселення, зобов'язаний протягом п'яти робочих днів від прибуття дитини до притулку оцінити добробут дитини та спланувати подальші дії, необхідні для забезпечення подальшого добробуту дитини.

(1) Особа, яка безпосередньо надає послугу дитині, повинна відповідати таким вимогам:

1) право особи на піклування щодо дитини не обмежене та не позбавлене повністю;

2) особу не усунуто від виконання обов'язків опікуна, піклувальника чи батька прийомної родини; [RT I, 28.11.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018]

3) особа не має залежності від алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин.

(2) Особа, яка безпосередньо надає послугу дитині, повинна відповідати одній з таких вимог:

1) вона має щонайменше середню освіту та державно визнану професійну чи вищу освіту у сфері педагогіки, психології або соціальної роботи;

2) вона має щонайменше середню освіту та протягом року від початку роботи проходить курс підвищення кваліфікації для особи, яка безпосередньо надає дитині послугу притулку, встановлений на підставі частини 3 цього параграфа. [RT I, 09.04.2020, 14 - набув чинності 19.04.2020]

(3) Програму підвищення кваліфікації особи, яка безпосередньо надає дитині послугу притулку, зокрема уточнений обсяг, структуру та зміст підвищення кваліфікації, встановлює міністр, відповідальний за сферу, постановою. [RT I, 09.04.2020, 14 - набув чинності 19.04.2020] ↗

(1) Дітям і повнолітнім особам послугу слід надавати в окремих приміщеннях, за винятком випадку, коли дитина перебуває в притулку разом із повнолітнім членом сім'ї.

(2) [Втратив чинність – RT I, 28.11.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018]

(3) Середовище проживання та харчування особи, яка отримує послугу притулку, повинні відповідати вимогам, установленим у §§ 21 і 22 закону про громадське здоров'я та встановленим на їх підставі. [RT I, 02.01.2025, 3 - набув чинності 01.09.2025]

(4) Для надання послуги притулку потрібна ліцензія на діяльність згідно з пунктом 3 § 151 цього закону. Для надання послуги дітям і повнолітнім особам видається окрема ліцензія на діяльність.

(1) Послуга соціального транспорту — це соціальна послуга, яку організовує одиниця місцевого самоврядування, метою якої є надати особі з інвалідністю у розумінні частини 1 § 2 закону про соціальні допомоги особам з інвалідністю, якій інвалідність перешкоджає користуватися особистим чи громадським транспортним засобом, можливість користуватися відповідним її потребам транспортним засобом для поїздки на роботу чи до навчального закладу або для користування публічними послугами.

(2) Міністр, відповідальний за сферу, може встановити постановою уточнені вимоги до мети послуги соціального транспорту та її змісту, зокрема до дій, необхідних для досягнення мети послуги. [RT I, 22.12.2022, 3 - набув чинності 01.01.2023]

(1) Надавач послуги встановлює порядок безпечної праці та забезпечує його доступність особі, яка користується послугою, і особі, яка безпосередньо надає послугу.

(1) За послугу соціального транспорту, що надається у вигляді лінійного перевезення, може стягуватися плата в сумі, яку особа витратила б на подолання тієї самої відстані найдешевшим наявним транспортним засобом, якби в неї не було перешкоди, зумовленої інвалідністю.

(2) За послугу соціального транспорту, що надається у вигляді нерегулярного перевезення та послуги таксі, може стягуватися плата в більшому розмірі, ніж зазначено в частині 1 цього параграфа.

(1) Забезпечення житловим приміщенням — це соціальна послуга, яку організовує одиниця місцевого самоврядування, метою якої є забезпечення можливості користуватися житловим приміщенням особі, яка через соціально-економічне становище не спроможна забезпечити житлове приміщення, що відповідає її потребам і потребам її сім'ї.

(2) Міністр, відповідальний за сферу, може встановити постановою уточнені вимоги до мети послуги забезпечення житловим приміщенням та її змісту, зокрема до дій, необхідних для досягнення мети послуги. [RT I, 22.12.2022, 3 - набув чинності 01.01.2023]

(1) Особам, які через інвалідність у розумінні частини 1 § 2 закону про соціальні допомоги особам з інвалідністю мають труднощі з пересуванням у житловому приміщенні, самообслуговуванням чи спілкуванням, одиниця місцевого самоврядування допомагає з пристосуванням житлового приміщення або з отриманням придатнішого житлового приміщення.

(2) При забезпеченні можливості користуватися житловим приміщенням слід виходити з принципу, що особа з інвалідністю могла б якомога довше жити в домашньому середовищі.

(1) Житлове приміщення, надане особі в користування, повинне відповідати:

1) вимогам, установленим у § 21 закону про громадське здоров'я та встановленим на його підставі; [RT I, 02.01.2025, 3 - набув чинності 01.09.2025]

2) обґрунтованим потребам особи та її сім'ї, а також розміру сім'ї.

(2) Одиниця місцевого самоврядування може пропонувати можливість користуватися одним і тим самим житловим приміщенням лише особам, які бажають проживати в одному житловому приміщенні.

(1) Послуга боргового консультування — це соціальна послуга, яку організовує одиниця місцевого самоврядування і метою якої є допомогти особі у встановленні її майнового стану, у веденні переговорів із кредитором і задоволенні вимог, запобігти виникненню нових боргів через покращення спроможності давати собі раду, а також розв'язати інші пов'язані з боргом проблеми.

(2) У межах послуги боргового консультування боргом вважається ситуація, коли особі пред'явлено вимогу виконати грошове зобов'язання, що випливає із зобов'язального правовідношення або із закону і строк виконання якого настав, яке особа не здатна виконати самостійно.

(3) Послуга боргового консультування охоплює консультування особи, її скеровування та запобігання виникненню подальших боргів.

(4) У випадку особи з обмеженою дієздатністю послуга надається її законному представнику на підставі заяви законного представника.

(5) Відповідальний за сферу міністр може встановити постановою уточнені вимоги до мети послуги боргового консультування та її змісту, зокрема до дій, необхідних для досягнення мети послуги. [RT I, 22.12.2022, 3 - набув чинності 01.01.2023]

(1) Особа, яка безпосередньо надає послугу, повинна відповідати одній з таких вимог щодо підготовки:

1) особа має професійну кваліфікацію боргового консультанта, надану на підставі Закону про професії;

2) особа має визнану державою вищу освіту та пройшла курс підвищення кваліфікації боргового консультанта.

(2) Програму курсу підвищення кваліфікації боргового консультанта, зокрема уточнений обсяг, структуру та зміст курсу, встановлює постановою відповідальний за сферу міністр. ↗

[RT I, 09.01.2025, 1 - набув чинності 01.09.2025]

(1) Метою послуги догляду за дитиною з великою потребою в догляді та допомозі (далі — послуга догляду) є зменшення навантаження з догляду для особи, яка виховує дитину з великою потребою в догляді та допомозі, сприяння її спроможності давати собі раду чи працевлаштуванню, а також підтримка добробуту й розвитку дитини.

(2) Дитина з великою потребою в догляді та допомозі — це в розумінні Закону про захист дітей дитина, яка потребує допомоги і яка через стан свого психічного чи фізичного здоров'я потребує порівняно з віковою нормою в середньому більше догляду, нагляду та іншої підтримки.

(3) Послуга догляду надається в час поза навчально-виховною діяльністю освітнього закладу.

(4) Дитина має право отримувати послугу догляду до досягнення 18-річного віку. Дитині без середньої освіти, яка навчається в основній школі, гімназії чи в професійному навчанні на рівні освіти або внесена до списку курсу підвищення кваліфікації зі стаціонарним навчанням у державній установі, підпорядкованій Міністерству освіти і науки, послуга догляду гарантується до завершення поточного навчального року чи курсу підвищення кваліфікації або до виключення учня зі списку школи чи курсу підвищення кваліфікації. [RT I, 09.01.2025, 1 - набув чинності 01.09.2025]

(1) Одиниця місцевого самоврядування оцінює потребу в допомозі дитини з великою потребою в догляді та допомозі і особи, яка її виховує, щоб з'ясувати потребу в послузі догляду та її обсяг.

(2) Одиниця місцевого самоврядування у співпраці з особою, яка отримує послугу, і надавачем послуги складає адміністративний акт або адміністративний договір про надання послуги, визначаючи в ньому дії, що випливають з потреби в послузі догляду, та істотні умови надання послуги, якими є щонайменше обсяг, час і місце надання послуги.

(3) Одиниця місцевого самоврядування для фінансування послуги догляду може використовувати кошти, передбачені частиною 3¹ § 156 цього закону. [RT I, 09.01.2025, 1 - набув чинності 01.09.2025]

[RT I, 09.01.2025, 1 - набув чинності 01.09.2025]

(1) При наданні послуги надавач послуги забезпечує догляд за дитиною, її розвиток і безпеку.

(2) Особа, яка безпосередньо надає послугу (далі — доглядальник дитини), може одночасно доглядати не більш ніж п'ятьох дітей, включно з особами, які в той самий час потребують догляду з боку самого доглядальника дитини.

(3) Якщо послуга догляду за дитиною надається поза житловими приміщеннями дитини, яка отримує послугу, середовище проживання і харчування дитини, яка отримує послугу, повинні відповідати вимогам, передбаченим §§ 21 і 22 Закону про громадське здоров'я та встановленим на їх підставі. [RT I, 09.01.2025, 1 - набув чинності 01.09.2025]

[RT I, 09.01.2025, 1 - набув чинності 01.09.2025]

(1) Доглядальник дитини повинен відповідати таким вимогам:

1) він має щонайменше середню або професійну освіту і надану на підставі Закону про професії професійну кваліфікацію доглядальника дитини, або щонайменше середню чи професійну освіту, досвід роботи з дітьми та придатні для роботи особисті якості, що відповідають професійному стандарту доглядальника дитини, які оцінює роботодавець;

2) його право опіки не було відібране чи обмежене на підставах, передбачених Законом про сім'ю;

3) він пройшов навчання з надання першої допомоги протягом останніх 24 місяців, при цьому вперше — щонайменше 16-годинне навчання з першої допомоги, а для оновлення знань — 8-годинне навчання;

4) він пройшов регулярний медичний огляд щодо інфекційних захворювань, зокрема кожні два роки рентгенологічне обстеження легень, і має виданий сімейним лікарем медичний висновок про перевірку щодо інфекційних захворювань.

(2) Доглядальником дитини може бути також особа, яка здобула професійну кваліфікацію в іноземній державі, визнану згідно із Законом про визнання іноземної професійної кваліфікації. Компетентним органом, передбаченим частиною 2 § 7 того самого закону, є Міністерство соціальних справ. [RT I, 09.01.2025, 1 - набув чинності 01.09.2025]

(1) Послуга замісного догляду — це соціальна послуга, що організовується одиницею місцевого самоврядування, метою якої є довго- або короткострокове забезпечення добробуту та прав дитини, надання дитині умов життя, наближених до сімейних, для задоволення її основних потреб, створення для дитини безпечного та сприятливого для розвитку життєвого середовища, а також підготовка дитини до посильного самостійного життя в дорослому віці.

(2) Надавачем послуги замісного догляду є доглядова сім'я, сімейний дім та замісний дім (далі в цьому розділі — надавач послуги). Особою, яка безпосередньо надає послугу замісного догляду, є батько/матір доглядової сім'ї, сімейний батько/мати та вихователь (далі в цьому розділі разом — особа, яка безпосередньо виховує дитину).

(3) Послуга замісного догляду надається:

1) як довгострокова цілодобова послуга у випадку, зазначеному в частині 1 § 45⁹ цього закону;

2) короткостроково за згодою батька/матері дитини, який має право опіки, або опікуна — фізичної особи, безперервно до 90 днів;

3) короткостроково за згодою батька/матері дитини, який має право опіки, або опікуна — фізичної особи, періодично.

(4) Послуга дому безпеки, послуга замісного догляду у випадку, зазначеному в пункті 1 частини 3 цього параграфа, та послуга замісного догляду у випадках, зазначених у пунктах 2 і 3 частини 3 цього параграфа, надаються в різних приміщеннях. [RT I, 28.11.2017, 2 - jõust. 01.01.2018]

(5) Послугу замісного догляду у випадку, зазначеному в пункті 1 частини 3 цього параграфа, та у випадках, зазначених у пунктах 2 і 3, можна надавати в тих самих приміщеннях лише у разі, якщо:

1) розміщення потребують діти однієї сім'ї або дитина має надзвичайно велику потребу в догляді та допомозі;

2) це відповідає інтересам дітей, які перебувають на замісному догляді;

3) на це дають згоду законні представники дітей, розміщених у сім'ї та тих, кого розміщують у сім'ї;

4) це погоджено з Департаментом соціального страхування. [RT I, 28.04.2022, 1 - jõust. 08.05.2022]

(1) Надання послуги замісного догляду в доглядовій сім'ї — це догляд за дитиною у відповідній сім'ї, до складу членів якої вона не входить.

(2) У доглядовій сім'ї одночасно може перебувати до чотирьох підопічних, включно з власними дітьми доглядача віком до 14 років та іншими особами, які потребують догляду.

(3) У доглядовій сім'ї може бути більше ніж чотири підопічних у разі, якщо:

1) розміщення потребують діти однієї сім'ї або наявна інша ситуація, за якої необхідно забезпечити можливість спільного зростання дітей;

2) це відповідає інтересам дітей, які перебувають на замісному догляді;

3) на це дають згоду законні представники дітей, розміщених у сім'ї та тих, кого розміщують у сім'ї;

4) це погоджено з Департаментом соціального страхування. [RT I, 09.04.2020, 14 - jõust. 19.04.2020]

(4) Особа, яка бажає стати доглядовою сім'єю, подає заяву до Департаменту соціального страхування, який здійснює дії, пов'язані з оцінюванням придатності доглядової сім'ї та її підготовкою.

(5) Перелік документів, що збираються Департаментом соціального страхування для оцінювання придатності доглядової сім'ї, та даних, що подаються, а також дії з оцінювання придатності доглядової сім'ї встановлює постановою міністр, відповідальний за відповідну сферу. [RT I, 28.11.2017, 2 - jõust. 01.01.2018]

(6) Доглядова сім'я після розміщення дитини на замісний догляд у сім'ю зобов'язана користуватися послугою підтримки адаптації, встановленою на підставі частини 3 § 130⁶ цього закону. [RT I, 31.12.2024, 3 - jõust. 01.01.2026]

(1) Надання послуги замісного догляду в сімейному домі — це надання послуги в сім'ї з не більш ніж трьома сімейними батьками, де одночасно перебуває до шести дітей.

(1¹) На замісному догляді в сімейному домі може бути більше ніж шість дітей у разі, якщо:

1) розміщення потребують діти однієї сім'ї або наявна інша ситуація, за якої необхідно забезпечити можливість спільного зростання дітей;

2) це відповідає інтересам дітей, які перебувають на замісному догляді;

3) на це дають згоду законні представники дітей, розміщених у сім'ї та тих, кого розміщують у сім'ї;

4) це погоджено з Департаментом соціального страхування. [RT I, 09.04.2020, 14 - jõust. 19.04.2020]

(2) Під час надання послуги замісного догляду в сімейному домі там має бути сімейний батько/мати та за потреби для забезпечення добробуту дітей помічник, що відповідає вимогам, установленим у частині 1 § 45¹³ цього закону. [RT I, 28.11.2017, 2 - jõust. 01.01.2018]

(1) Надання послуги замісного догляду в замісному домі — це надання послуги в сім'ї з вихователями, де одночасно перебуває до шести дітей.

(1¹) На замісному догляді в замісному домі може бути більше ніж шість дітей у разі, якщо:

1) розміщення потребують діти однієї сім'ї або наявна інша ситуація, за якої необхідно забезпечити можливість спільного зростання дітей;

2) це відповідає інтересам дітей, які перебувають на замісному догляді;

3) на це дають згоду законні представники дітей, розміщених у сім'ї та тих, кого розміщують у сім'ї;

4) це погоджено з Департаментом соціального страхування. [RT I, 09.04.2020, 14 - jõust. 19.04.2020]

(2) Якщо діти сім'ї замісного дому перебувають у замісному домі, там на кожну сім'ю має бути цілодобово щонайменше один вихователь та за потреби для забезпечення добробуту дітей помічник, що відповідає вимогам, установленим у частині 1 § 45¹³ цього закону. [RT I, 28.11.2017, 2 - jõust. 01.01.2018]

(1) Одиниця місцевого самоврядування забезпечує дитині послугу замісного догляду до досягнення дитиною 18-річного віку, якщо:

1) батько (мати) дитини помер(ла);

2) батькові (матері) дитини через його обмежену дієздатність призначено опікуна;

3) право батьків на піклування щодо дитини призупинено, обмежено або повністю відібрано;

4) дитину відокремлено від батька (матері).

(2) Якщо зазначена в частині 1 цього параграфа дитина до досягнення 18-річного віку почала навчатися і продовжує навчання за очною формою або за медичними показаннями в іншій формі навчання в основній школі, гімназії чи в професійному навчанні рівневої освіти, то одиниця місцевого самоврядування забезпечує дитині послугу замісного догляду:

1) у разі здобуття освіти — до початку наступного навчального року, але не довше ніж до початку наступного навчального року в тому році, коли дитині виповнилося 19 років;

2) до переривання навчання, але не довше ніж до досягнення дитиною 19-річного віку, або

3) у разі досягнення дитиною 19-річного віку — до початку наступного навчального року.

(3) Одиниця місцевого самоврядування може забезпечити послугу замісного догляду дитині, яка потребує допомоги, чий батько (мати) з правом піклування або опікун — фізична особа надав згоду на те, що послуга замісного догляду надаватиметься до 90 днів або періодами.

(4) При організації послуги замісного догляду одиниця місцевого самоврядування:

1) оцінює потребу в наданні послуги замісного догляду виходячи з добробуту дитини;

2) приймає рішення про влаштування дитини в доглядову сім'ю або, враховуючи істотні інтереси дитини, як виняток — у сімейний дім чи замісний дім;

3) покриває витрати, пов'язані з утриманням дитини, і сплачує надавачеві послуги за послугу;

4) відвідує дитину, яка перебуває на замісному догляді, з метою забезпечення її прав та оцінки добробуту дитини не менше двох разів на рік;

5) збирає та зберігає документи дитини, яка перебуває на замісному догляді, і передає надавачеві послуги документи, необхідні для надання послуги замісного догляду дитині, направленій на догляд;

6) забезпечує збереження зв'язків дитини з батьками та місцем проживання і створює дитині умови для повернення туди; [RT I, 28.11.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018]

7) сприяє пошуку доглядових сімей, співпрацюючи для цього з Департаментом соціального страхування та іншими установами й особами; [RT I, 31.12.2024, 3 - набув чинності 01.01.2026]

8) надає доглядовій та опікунській сім'ї перед влаштуванням дитини в сім'ю на замісний догляд або при призначенні опіки інформацію про допоміжні послуги сімейного замісного догляду. [RT I, 31.12.2024, 3 - набув чинності 01.01.2026]

(1) Для надання послуги замісного догляду, за винятком надання послуги замісного догляду в доглядовій сім'ї, потрібна ліцензія на діяльність відповідно до пункту 2 § 151 цього закону.

(2) При наданні послуги замісного догляду в доглядовій сім'ї послугу може надавати фізична особа, яку Департамент соціального страхування вніс до реєстру, заснованого на підставі частини 1 § 141 цього закону. [RT I, 28.11.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018]

(1) Послуга замісного догляду фінансується з бюджету одиниці місцевого самоврядування, яка виконує завдання опікуна дитини, що отримує послугу, або за його відсутності — з бюджету одиниці місцевого самоврядування за місцем проживання, внесеним до реєстру народонаселення, а також із доходів дитини, яка перебуває на замісному догляді. [RT I, 28.11.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018]

(2) Утримання дитини та додаткові потреби, зумовлені особливою потребою, фінансуються, зокрема, з доходів, передбачених для дитини з державного бюджету на щомісячне утримання та часткове відшкодування додаткових витрат, зумовлених інвалідністю. [RT I, 28.11.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018]

(3) На покриття особистих витрат дитини потрібно щомісяця здійснювати витрати в середньому в розмірі 240 євро і не менше 2880 євро на рік. [RT I, 28.11.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018]

(4) Батька (матір) доглядової сім'ї підтримують у розмірі щонайменше однієї восьмої мінімальної місячної ставки, встановленої на підставі частини 5 § 29 закону про трудовий договір, за догляд однієї дитини. [RT I, 09.04.2020, 14 - набув чинності 01.07.2020]

(1) Надавач послуги забезпечує:

1) догляд, виховання, розвиток і безпеку дитини, яка перебуває на замісному догляді;

2) збирання інформації та необхідних документів щодо дитини, яка перебуває на замісному догляді;

3) відповідність батька сім'ї та вихователя, які перебувають з ним у договірних відносинах, вимогам, встановленим у частині 1 § 45¹³ цього закону;

4) складання і подання статистичних звітів щодо послуги замісного догляду в порядку, встановленому на підставі частини 4 § 11 цього закону;

5) при припиненні послуги замісного догляду — передачу документів дитини, яка перебувала на замісному догляді та які перебувають у його володінні, одиниці місцевого самоврядування, що виконує завдання опікуна;

6) [Втратив чинність – RT I, 02.01.2025, 3 - набув чинності 01.09.2025]

7) відповідність життєвого середовища та харчування особи, яка отримує послугу замісного догляду, вимогам, встановленим у § 21 і 22 закону про народне здоров'я та встановленим на їх підставі. [RT I, 02.01.2025, 3 - набув чинності 01.09.2025]

(2) Надавач послуги для забезпечення добробуту дітей у співпраці з одиницями місцевого самоврядування, які влаштували дітей на отримання послуги, повинен за потреби обмежувати максимально дозволену кількість дітей у сім'ї, встановлену в частині 2 § 45⁶, частині 1 § 45⁷ і частині 1 § 45⁸ цього закону. [RT I, 28.11.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018]

(1) Особа, яка безпосередньо виховує дитину, повинна відповідати щонайменше таким вимогам:

1) вона є дієздатною, самостійно спроможною до самозабезпечення особою, яка постійно проживає в Естонії;

2) вона є повнолітньою, за винятком батька сім'ї, який повинен бути віком щонайменше 25 років;

3) вона має особисті якості, необхідні для виховання дитини;

4) у неї не відібрано права опіки на підставах, встановлених законом про сім'ю, і це право не обмежено;

5) вона не усунута від виконання обов'язків опікуна;

6) вона відповідає вимогам, встановленим у § 20 закону про захист дітей;

7) вона не має залежності від алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин;

8) вона має досвід роботи з дітьми, за винятком батька опікунської сім'ї;

9) вона має щонайменше середню освіту;

10) вона подає згідно з пунктом 3 частини 1 § 13 закону про запобігання інфекційним хворобам та боротьбу з ними довідку про стан здоров'я щодо проходження медичного огляду на інфекційні хвороби та надалі періодично проходить медичний огляд згідно з частиною 6 § 13 закону про запобігання інфекційним хворобам та боротьбу з ними;

11) батько опікунської сім'ї повинен пройти додаткове навчання, встановлене на підставі частини 5 цього параграфа;

12) батько сім'ї, вихователь замісного дому та помічник батька сім'ї чи вихователя замісного дому повинні пройти додаткове навчання, встановлене на підставі частини 5 цього параграфа, або зобов'язані пройти його протягом одного року з дня початку роботи.

(2) Якщо послуга замісного догляду надається у житлових приміщеннях особи, яка безпосередньо виховує дитину, повнолітня особа, яка користується спільним житловим приміщенням разом з особою, що безпосередньо виховує дитину, повинна подати згідно з пунктом 3 частини 1 § 13 закону про запобігання інфекційним хворобам та боротьбу з ними довідку про стан здоров'я щодо проходження медичного огляду на інфекційні хвороби та надалі періодично проходити медичний огляд згідно з частиною 6 § 13 закону про запобігання інфекційним хворобам та боротьбу з ними.

(3) Якщо послуга замісного догляду надається у житлових приміщеннях особи, яка безпосередньо виховує дитину, повнолітня особа, яка користується тим самим житловим приміщенням, повинна відповідати вимогам, встановленим у пунктах 4–7 частини 1 цього параграфа. Особа, яка безпосередньо виховує дитину, та повнолітня особа, яка проживає разом з нею в одному житловому приміщенні, підтверджують свою відповідність вимогам підписом.

(4) Особою, яка безпосередньо виховує дитину, може працювати також особа, яка здобула професійну кваліфікацію в іноземній державі, якщо її професійну кваліфікацію визнано згідно із законом про визнання іноземної професійної кваліфікації. Компетентним органом, встановленим у частині 2 § 7 закону про визнання іноземної професійної кваліфікації, є Міністерство соціальних справ.

(5) Умови та порядок додаткового навчання особи, яка безпосередньо виховує дитину під час надання послуги замісного догляду, встановлює міністр, відповідальний за галузь, постановою. [RT I, 28.11.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018] ↗

[RT I, 22.03.2021, 2 - набув чинності 01.04.2021]

(1) Якщо з батьком сім'ї, виходячи з характеру його роботи, укладається трудовий договір, він повинен містити, серед іншого, такі умови:

1) у разі надання послуги замісного догляду двома і трьома батьками сім'ї в одному сімейному домі — мінімальний робочий час, який зазвичай не може бути коротшим за десять діб на один календарний місяць, та безперервний робочий час, який не може бути коротшим за п'ять діб;

2) у разі надання послуги замісного догляду двома і трьома батьками сім'ї в одному сімейному домі — максимальний робочий час, який зазвичай не може бути довшим за 20 діб на один календарний місяць і з якого за згодою сторін дозволено робити виняток у розмірі не більше п'яти діб.

(2) До трудового договору, укладеного з батьком сім'ї, не застосовується встановлене у §§ 43–53 закону про трудовий договір.

(3) Якщо з батьком сім'ї, виходячи з характеру його роботи, укладається договір доручення, він повинен містити щонайменше такі умови:

1) місце надання послуги;

2) у разі надання послуги замісного догляду двома і трьома батьками сім'ї в одному сімейному домі — мінімальний час надання послуги, який зазвичай не може бути коротшим за десять діб на один календарний місяць, та безперервний час надання послуги, який не може бути коротшим за п'ять діб;

3) у разі надання послуги замісного догляду двома і трьома батьками сім'ї в одному сімейному домі — максимальний час надання послуги, який зазвичай не може бути довшим за 20 діб на один календарний місяць і з якого дозволено робити виняток у розмірі не більше п'яти діб;

4) організація надання послуги, насамперед початок і кінець надання послуги;

5) порядок виплати щомісячної винагороди;

6) у разі планового розірвання договору — строк попередження, який становить щонайменше 30 календарних днів;

7) право батька сім'ї отримати від другої сторони договору компенсацію у разі недотримання строку, встановленого в пункті 6 цієї частини, у розмірі, в якому він мав би право її отримати у разі дотримання цього строку;

8) у разі надання послуги замісного догляду двома і трьома батьками сім'ї в одному сімейному домі — право на відпустку в порядку, встановленому законом про трудовий договір;

9) у разі надання послуги замісного догляду одним батьком сім'ї — право використовувати допомогу особи, яка відповідає вимогам, встановленим у пунктах 1–10 частини 1 § 45¹³ цього закону, протягом 42 календарних днів на рік.

(4) До надання послуги на підставі договору доручення, укладеного з батьком сім'ї, застосовуються вимоги, що випливають із закону про гігієну та безпеку праці. [RT I, 22.03.2021, 2 - набув чинності 01.04.2021]

(1) Послуга подальшого догляду — це соціальна послуга, яку організовує одиниця місцевого самоврядування, метою якої є підтримка самостійного забезпечення життя та продовження навчання особи, яка вибуває із замісного догляду та опіки.

(2) Послуга подальшого догляду надається виходячи з плану ведення випадку, на підставі якого одиниця місцевого самоврядування забезпечує особі житло та потрібні за потребою допоміжні послуги й допомоги. [RT I, 28.11.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018]

(1) Одиниця місцевого самоврядування забезпечує послугу подальшого догляду повнолітній особі, яка перебуває на заміщувальному догляді на підставі § 45⁹ частини 1 цього закону та яка після здобуття основної, середньої, професійної або вищої освіти наступного навчального року продовжує навчання у професійній освіті рівневого навчання, у прикладній вищій освіті, у бакалаврському чи магістерському навчанні університету або в інтегрованому навчанні бакалаврського та магістерського рівнів:

1) до завершення первинного номінального строку навчання згідно з навчальною програмою, але не довше ніж до досягнення особою 25-річного віку;

2) до переривання навчання, але не довше ніж до досягнення особою 25-річного віку, або

3) до досягнення особою 25-річного віку.

(1¹) Одиниця місцевого самоврядування забезпечує послугу подальшого догляду повнолітній особі, яка перебуває на заміщувальному догляді на підставі § 45⁹ частини 1 цього закону та яка на момент направлення на подальший догляд продовжує навчання у формі навчання, зазначеній у § 45⁹ частині 2. [RT I, 22.03.2021, 2 - jõust. 01.04.2021]

(2) Одиниця місцевого самоврядування може забезпечити послугу подальшого догляду до досягнення особою 25-річного віку особі, яка до досягнення повноліття перебувала на заміщувальному догляді або під опікою. [RT I, 22.03.2021, 2 - jõust. 01.04.2021]

(3) Одиниця місцевого самоврядування забезпечує, щоб житлове середовище помешкання, зазначеного у § 45¹⁵ частині 2 цього закону, відповідало вимогам, встановленим у § 21 закону про громадське здоров'я та встановленим на його підставі. [RT I, 02.01.2025, 3 - jõust. 01.09.2025]

(1) Послуга подальшого догляду фінансується з бюджету одиниці місцевого самоврядування за внесеним до реєстру народонаселення місцем проживання особи, яка отримує послугу, а також із доходів особи, яка перебуває на подальшому догляді.

(2) При покритті особистих витрат особи слід виходити з положень § 45¹¹ частини 3 цього закону. [RT I, 28.11.2017, 2 - jõust. 01.01.2018]

(1) При купівлі або оренді допоміжного засобу, внесеного до переліку допоміжних засобів, держава перебирає від правомочної особи обов'язок сплати (далі — перебрання обов'язку сплати) за умови, що:

1) правомочна особа та продавець або орендодавець допоміжного засобу домовляються про продаж або оренду допоміжного засобу на умовах, які відповідають щонайменше вимогам, встановленим у цьому розділі;

2) продавець або орендодавець допоміжного засобу та держава уклали договір, зазначений у § 54 цього закону.

(1) Право клопотати про перейняття обов'язку сплати має особа, у якої встановлено потребу в допоміжному засобі і яка потребує допоміжного засобу для того, щоб компенсувати спричинений станом здоров'я функціональний розлад та зменшити його вплив на самостійне повсякденне життя. [RT I, 17.08.2024, 1 - набув чинності 01.09.2025]

(1¹) Умови, за яких функціональний розлад, спричинений станом здоров'я, зумовлює потребу в допоміжному засобі, встановлює міністр, відповідальний за сферу, постановою. [RT I, 17.08.2024, 1 - набув чинності 01.09.2025] ↗

(2) [Втратив чинність – RT I, 17.08.2024, 1 - набув чинності 01.09.2025]

(2¹) [Втратив чинність – RT I, 17.08.2024, 1 - набув чинності 01.09.2025]

(3) Права клопотати про перейняття обов'язку сплати, за винятком випадку індивідуального допоміжного засобу, не має особа, яка перебуває в ув'язненні або в попередньому ув'язненні. [RT I, 27.11.2018, 2 - набув чинності 01.01.2019]

(3¹) Особа, яка перебуває на цілодобовій загальній послузі догляду, що надається поза домом, на послузі проживання в громаді, якщо послуга надається більш ніж десятьом особам з особливими потребами, або на цілодобовій спеціальній послузі догляду, не має права клопотати про перейняття обов'язку сплати за допоміжний засіб, який безпосередньо пов'язаний із наданням послуги догляду або з будівлею, що використовується для надання послуги. [RT I, 27.11.2018, 2 - набув чинності 01.01.2019]

(3²) Особа, яка перебуває на цілодобовій спеціальній послузі догляду, що фінансується з державного бюджету, крім допоміжних засобів, зазначених у частині 3¹ цього параграфа, не має права клопотати про перейняття обов'язку сплати також за продукти при нетриманні та засоби для захисту й очищення шкіри, витрати на які покриваються коштами державного бюджету у складі вартості послуги. [RT I, 27.11.2018, 2 - набув чинності 01.01.2019]

(3³) У розумінні частини 3¹ цього параграфа безпосередньо пов'язаним із наданням послуги догляду або з будівлею, що використовується для надання послуги, є допоміжний засіб, який:

1) полегшує насамперед роботу доглядальника, а не індивідуальне самостійне справляння людини;

2) пов'язаний із забезпеченням безпеки будівлі, що використовується для надання послуги, або доступності до неї;

3) необхідний для забезпечення виконання гігієнічних процедур особі, яка отримує послугу догляду, за винятком допоміжного засобу, призначеного для одноразового індивідуального використання; [RT I, 30.12.2025, 3 - набув чинності 01.01.2026]

4) передбачений для надання безпечної та підтримувальної для здоров'я послуги на підставі § 21 Закону про громадське здоров'я, а також допоміжний засіб, який замінює передбачений для надання послуги продукт чи засіб і краще відповідає потребам особи, яка отримує послугу догляду; [RT I, 02.01.2025, 3 - набув чинності 01.09.2025]

5) прикріплюється до будівлі чи меблів і полегшує пересування в будівлі. [RT I, 27.11.2018, 2 - набув чинності 01.01.2019]

(3⁴) Перелік допоміжних засобів, що відповідають умовам, зазначеним у частині 3³ цього параграфа, встановлює міністр, відповідальний за сферу, постановою. [RT I, 27.11.2018, 2 - набув чинності 01.01.2019] ↗

(3⁵) Довідка про допоміжний засіб — це документ, яким засвідчується потреба у використанні допоміжного засобу і на підставі якого держава переймає обов'язок сплати за допоміжний засіб. [RT I, 12.06.2025, 1 - набув чинності 01.09.2025]

(4) [Втратив чинність – RT I, 21.12.2016, 2 - набув чинності 01.01.2017]

(5) Особу, яка встановлює потребу у використанні допоміжного засобу залежно від складності допоміжного засобу, та склад даних довідки про допоміжний засіб встановлює міністр, відповідальний за сферу, постановою. [RT I, 17.08.2024, 1 - набув чинності 01.09.2025] ↗

(6) [Втратив чинність – RT I, 17.08.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025]

(7) Департамент соціального страхування може під час перейняття обов'язку сплати у виняткових випадках вирішити:

1) зменшення власної участі;

2) відшкодування нового допоміжного засобу до закінчення строку користування раніше відшкодованим особі допоміжним засобом із тим самим ISO-кодом або в разі знищення допоміжного засобу з причин, що не залежать від користувача;

3) відшкодування такого допоміжного засобу, найменування якого не внесено до переліку допоміжних засобів;

4) збільшення граничного ліміту;

5) зміну встановленої для допоміжного засобу граничної ціни;

6) зміну встановленої для допоміжного засобу вимоги щодо угоди купівлі-продажу чи оренди;

7) відшкодування такого допоміжного засобу, щодо якого в переліку допоміжних засобів є відмітка, що відшкодування здійснюється у винятковому порядку. [RT I, 17.08.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025]

(8) Детальніші умови перейняття у винятковому порядку обов'язку сплати за допоміжний засіб у випадках, встановлених у частині 7 цього параграфа, встановлює міністр, відповідальний за сферу, постановою. [RT I, 17.08.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025] ↗

(9) У разі клопотання про перейняття обов'язку сплати за такий допоміжний засіб, найменування якого не внесено до переліку допоміжних засобів, Департамент соціального страхування залучає до провадження експерта. [RT I, 17.08.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025]

(1) Допоміжний засіб у розумінні цього закону — це виріб, який допомагає покращити здатність людини до функціонування, компенсувати функціональний розлад та досягти чи зберегти якомога самостійніше повсякденне життя. [RT I, 17.08.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025]

(2) Перелік допоміжних засобів, до якого вносяться дані, зазначені в частині 3 цього параграфа, встановлює міністр, відповідальний за цю сферу, постановою.

(3) До переліку допоміжних засобів вносяться:

1) найменування групи допоміжних засобів;

2) ISO-код допоміжного засобу;

3) найменування допоміжного засобу;

4) строк використання допоміжного засобу залежно від ступеня зношення;

5) позначка, чи є допоміжний засіб таким, що продається;

6) позначка, чи є допоміжний засіб таким, що надається в оренду;

7) у разі допоміжного засобу, що надається в оренду, — мінімальна періодичність технічного обслуговування;

8) кількісний граничний ліміт у розрахунку на роки чи місяці;

9) позначка, чи йдеться про індивідуальний допоміжний засіб;

9¹) позначка, чи йдеться про допоміжний засіб, який безпосередньо пов'язаний із наданням послуги догляду або з будівлею, що використовується для надання послуги; [RT I, 27.11.2018, 2 - набув чинності 01.01.2019]

10) гранична межа обов'язку зі сплати, який переймається від правомочної особи;

11) гранична ціна допоміжного засобу;

12) у переліку допоміжних засобів, що поглинають сечу, — розмір та вбирна здатність виробу;

13) особа, яка встановлює потребу в допоміжному засобі;

14) умови, за яких у разі функціонального розладу, зумовленого певним станом здоров'я, допоміжний засіб є необхідним; [RT I, 17.08.2024, 1 - набув чинності 01.09.2025]

15) уточнення ISO-коду допоміжного засобу або звуження групи допоміжного засобу.

(4) Група допоміжних засобів у розумінні цього закону об'єднує в переліку допоміжних засобів засоби зі схожою функцією та цільовим призначенням.

(5) Найменування допоміжного засобу у розумінні цього закону охоплює допоміжні засоби з однаковою функцією та цільовим призначенням.

(6) Строк використання допоміжного засобу у розумінні цього закону — це встановлений для допоміжного засобу строк використання, який починається з його першого введення в експлуатацію та із закінченням якого допоміжний засіб вважається таким, що втратив споживчу вартість. Держава не переймає обов'язку зі сплати за допоміжний засіб, строк використання якого закінчився. [RT I, 12.06.2025, 1 - набув чинності 22.06.2025]

(7) У разі придбання такого допоміжного засобу, для якого встановлено кількісний граничний ліміт на один місяць, під строком використання у розумінні цього закону розуміється період, із закінченням якого припиняється переймання обов'язку зі сплати.

(1) Під час внесення допоміжного засобу до переліку допоміжних засобів або вилучення з переліку допоміжних засобів враховуються такі критерії:

1) медично обґрунтоване показання до використання допоміжного засобу та наявність альтернативних допоміжних засобів;

2) відповідність фінансовим коштам, визначеним із державного бюджету на витрати з придбання та оренди допоміжних засобів;

3) економічна ефективність допоміжного засобу.

(1) Гранична ціна у розумінні цього закону — це встановлена в переліку допоміжних засобів максимальна ціна для допоміжного засобу з однаковою функцією та цільовим призначенням, на підставі якої переймається обов'язок зі сплати за допоміжний засіб. [RT I, 12.06.2025, 1 - набув чинності 22.06.2025]

(2) У разі продажу під час обчислення граничної ціни виходять із ціни продажу допоміжного засобу, який найбільше купували минулого року. Під час формування граничних цін виходять із принципу, що одна третина допоміжних засобів, наявних у продажу, була б дорожчою за граничну ціну, а дві третини допоміжних засобів, наявних у продажу, були б за такою самою ціною або дешевшими.

(3) У разі оренди під час обчислення граничної ціни виходять із формування граничної ціни продажу, встановленого в частині 2 цього параграфа. Під час формування граничних цін оренди виходять також зі строку використання допоміжного засобу, встановленого в переліку допоміжних засобів, періодичності технічного обслуговування протягом строку використання та суми, що витрачається на обслуговування й ремонт.

(4) Під час переоцінки граничних цін за основу беруться:

1) дані про продаж за попередній період;

2) чинні на ринку прейскуранти продажу, оренди та технічного обслуговування;

3) власна участь користувача допоміжного засобу.

(5) Інформація про чинні граничні ціни повинна бути доступною користувачеві допоміжного засобу під час подання заяви.

(6) Гранична межа — це процентна частка обов'язку зі сплати, який переймається від правомочної особи, що обчислюється від граничної ціни допоміжного засобу. [RT I, 17.08.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025]

(7) Під час встановлення граничних меж виходять із таких критеріїв:

1) можливість поглиблення функціонального розладу чи потреби в допомозі; [RT I, 17.08.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025]

2) пом'якшення труднощів із самозарадністю, що супроводжують функціональний розлад чи потребу в допомозі, та інші гуманні міркування; [RT I, 17.08.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025]

3) відповідність фінансовим коштам, виділеним для допоміжних засобів.

(8) Щодо граничних меж, встановлених у переліку допоміжних засобів, застосовуються такі винятки:

1) [Втратив чинність – RT I, 17.08.2024, 1 - набув чинності 01.09.2025]

2) для особи віком до 18 років, яка відповідає умовам, встановленим у § 47 частині 1 цього закону, і якій видано довідку на допоміжний засіб, — гранична межа 90 відсотків. [RT I, 17.08.2024, 1 - набув чинності 01.09.2025]

3) [Втратив чинність – RT I, 17.08.2024, 1 - набув чинності 01.09.2025]

4) [Втратив чинність – RT I, 17.08.2024, 1 - набув чинності 01.09.2025]

(9) Власна участь особи у разі угоди купівлі-продажу — це різниця між вартістю допоміжного засобу та сумою участі держави, але не менша ніж 7 євро. [RT I, 17.08.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025]

(9¹) Департамент соціального страхування зменшує власну участь особи до п'яти відсотків від вартості допоміжного засобу, але не менше ніж 7 євро, у разі угоди купівлі-продажу, якщо особі або її сім'ї у місяць придбання допоміжного засобу чи протягом попередніх 12 місяців виплачувалася допомога на прожитковий мінімум. [RT I, 17.08.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025]

(10) [Втратив чинність – RT I, 17.08.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025]

(11) Власна участь особи може бути меншою за суму, встановлену в частині 9 цього параграфа, у разі таких допоміжних засобів:

1) засоби для самодогляду та захисні допоміжні засоби, що надаються на підставі місячного ліміту;

2) допоміжні засоби, що надаються кількісно в межах граничної ціни протягом календарного року;

3) допоміжні засоби, що надаються в оренду. [RT I, 30.12.2025, 3 - набув чинності 01.01.2026]

(1) Для клопотання про перебрання зобов'язання зі сплати оплати уповноважена особа звертається до продавця чи надавача в оренду допоміжного засобу та подає документи, необхідні для придбання чи оренди допоміжного засобу. Для клопотання про виняток щодо перебрання зобов'язання зі сплати оплати особа подає заяву до Департаменту соціального страхування. [RT I, 12.06.2025, 1 - набув чинності 01.09.2025]

(2) Перелік даних, необхідних для клопотання про перебрання зобов'язання зі сплати оплати, встановлює міністр, відповідальний за сферу, своїм розпорядженням. [RT I, 12.06.2025, 1 - набув чинності 01.09.2025] ↗

(3) При вирішенні питання про перебрання зобов'язання зі сплати оплати за допоміжний засіб Департамент соціального страхування має право отримати від Естонської каси страхування від безробіття інформацію про те, чи надано особі працездатного віку безоплатно в користування допоміжний засіб, необхідний їй для роботи. Якщо особа клопоче про виняток щодо перебрання зобов'язання зі сплати оплати за допоміжний засіб, Департамент соціального страхування має право надсилати запити та отримувати дані з інших державних реєстрів або реєстрів місцевого самоврядування. [RT I, 12.06.2025, 1 - набув чинності 01.09.2025]

(4) [Втратив чинність – RT I, 12.06.2025, 1 - набув чинності 01.09.2025]

(1) Департамент соціального страхування вирішує питання про перебрання зобов'язання зі сплати оплати протягом 30 календарних днів з дня подання заяви та необхідної документації.

(2) У випадку, зазначеному в першому реченні частини 1 § 51 цього закону, держава перебирає зобов'язання зі сплати оплати з моменту заповнення продавцем чи надавачем в оренду допоміжного засобу електронної картки допоміжного засобу. [RT I, 12.06.2025, 1 - набув чинності 01.09.2025]

(3) Склад даних електронної картки допоміжного засобу встановлює міністр, відповідальний за сферу, своїм розпорядженням. ↗

(4) Якщо в державному бюджеті недостатньо коштів, Департамент соціального страхування має право розподіляти передбачені кошти державного бюджету за ISO-кодами допоміжних засобів по-різному. [RT I, 12.06.2025, 1 - набув чинності 01.09.2025]

[Втратив чинність - RT I, 12.06.2025, 1 - набр. чинності 01.09.2025]

(1) Договір про перебрання зобов'язання зі сплати оплати — це домовленість, якою Департамент соціального страхування та продавець чи надавач в оренду допоміжного засобу узгоджують порядок, за яким Департамент соціального страхування перебирає від уповноваженої особи зобов'язання зі сплати оплати.

(2) Департамент соціального страхування укладає договір із продавцем чи надавачем в оренду допоміжного засобу, який відповідає вимогам, встановленим у § 55 цього закону.

(3) Перед укладенням договору Департамент соціального страхування перевіряє відсутність податкової заборгованості. Якщо виявиться, що продавець чи надавач в оренду допоміжного засобу має податкову заборгованість, Департамент соціального страхування може не укладати договір.

(4) Департамент соціального страхування укладає договір строком до трьох років, але щонайменше на один рік.

(1) Продавець чи надавач в оренду допоміжного засобу, який бажає укласти договір, зазначений у § 54 цього закону, або який має чинний договір згідно з § 54 з Департаментом соціального страхування та який продає чи надає в оренду допоміжні засоби, зобов'язання зі сплати оплати за які перебирає держава, повинен:

1) забезпечити наявність працівників, що відповідають вимогам, встановленим у частині 2 цього параграфа, у кожному пункті продажу підприємства;

2) забезпечити необхідну спроможність для належного обслуговування всіх допоміжних засобів, що продаються та надаються в оренду;

3) забезпечити при передачі допоміжного засобу уповноваженій особі навчання з користування допоміжним засобом щонайменше в обсязі, встановленому в частині 3 цього параграфа;

4) забезпечити відповідність місця надання послуги вимогам пожежної безпеки; [RT I, 02.01.2025, 3 - набув чинності 01.09.2025]

5) забезпечити доступ до місця надання послуги відповідно до вимог, встановлених на підставі частини 4 § 11 будівельного кодексу; [RT I, 30.12.2015, 5 - набув чинності 01.01.2018]

6) [втратив чинність - RT I, 13.03.2019, 2 - набув чинності 15.03.2019]

7) забезпечити доступність інформації про ціни та граничні ціни допоміжних засобів, що продаються та надаються в оренду;

8) передавати Департаменту соціального страхування інформацію про продані та надані в оренду допоміжні засоби;

9) мати встановлений внутрішній порядок подання скарг.

(2) Продавець чи надавач в оренду допоміжного засобу повинен забезпечити в кожному пункті продажу підприємства наявність щонайменше одного фахівця, який має професійну кваліфікацію фахівця з допоміжних засобів, видану на підставі закону про професії, або наявність фахівця, зазначеного в розпорядженні, встановленому на підставі частини 2¹ цього параграфа, який має придатну для продажу чи надання в оренду допоміжного засобу кваліфікацію та необхідну підготовку. [RT I, 28.12.2017, 8 - набув чинності 01.01.2020]

(2¹) Міністр, відповідальний за сферу, встановлює розпорядженням за видами допоміжних засобів перелік фахівців, які не мають професійної кваліфікації фахівця з допоміжних засобів, виданої на підставі закону про професії, але які мають придатну для продажу чи надання в оренду допоміжного засобу кваліфікацію та необхідну підготовку. [RT I, 28.12.2017, 8 - набув чинності 01.01.2020] ↗

(3) Порядок консультування щодо користування допоміжним засобом встановлює міністр, відповідальний за сферу, своїм розпорядженням. [RT I, 12.06.2025, 1 - набув чинності 22.06.2025] ↗

(4) Продавець чи надавач в оренду допоміжного засобу повинен протягом строку дії договору, зазначеного в § 54 цього закону, забезпечити, щоб у реєстрі медичних виробів та допоміжних засобів, створеному на підставі § 29 закону про медичні вироби, відображалася така інформація про пропоновані ним допоміжні засоби:

1) роздрібні та орендні ціни;

2) контактні дані місця надання послуги;

3) описи допоміжних засобів.

(5) Особа, зобов'язання зі сплати оплати якої перебрала держава та яка після закінчення строку користування є користувачем допоміжного засобу, має переважне право на викуп цього допоміжного засобу або продовження його оренди.

(6) Продавець чи надавач в оренду допоміжного засобу зобов'язаний після закінчення строку користування допоміжним засобом безоплатно прийняти його назад.

(1) Держава перебирає від уповноваженої особи зобов'язання зі сплати оплати за послугу соціальної реабілітації за умови, що:

1) уповноважена особа та надавач послуги соціальної реабілітації узгоджують надання послуги соціальної реабілітації, яка відповідає щонайменше вимогам, встановленим у цьому розділі;

2) надавач послуги соціальної реабілітації та держава уклали договір, зазначений у § 65 цього закону.

(2) Держава перебирає зобов'язання зі сплати оплати на підставі рішення, зазначеного в § 63 цього закону, на строк до двох років.

(3) Послуга соціальної реабілітації — це сукупність реабілітаційних послуг, що надаються на підставі плану дій, реабілітаційного плану або реабілітаційної програми та з метою, зазначеною в частині 2 § 62 цього закону. [RT I, 12.06.2025, 1 - набув чинності 22.06.2025]

(1) Перелік і ціну таких послуг, що надаються в рамках послуги соціальної реабілітації та зобов'язання зі сплати оплати за які перебирає держава, встановлює міністр, відповідальний за сферу, своїм розпорядженням. ↗

(1) Максимальний розмір перейманої плати за послугу соціальної реабілітації на один рік та порядок обчислення плати встановлює міністр, відповідальний за сферу, постановою. ↗

(1) Право клопотати про переймання обов'язку сплати плати мають:

1) особа віком до 16 років, яка має інвалідність у розумінні § 2 закону про соціальні допомоги особам з інвалідністю;

2) дитина, у якої встановлено потребу в допомозі на підставі § 28 закону про захист дитини та потребу в послузі соціальної реабілітації на підставі частин 3 і 4 § 62 цього закону; [RT I, 25.10.2017, 1 - набув чинності 01.01.2018]

3) особа працездатного віку, яка має інвалідність у розумінні § 2 закону про соціальні допомоги особам з інвалідністю, або яку визнано стійко непрацездатною на підставі закону про державне пенсійне страхування, або якій на підставі закону про державні кошти на прожиття встановлено групу інвалідності безстроково, або в якої встановлено часткову працездатність на підставі закону про допомогу з непрацездатності та в якої встановлено потребу в послузі соціальної реабілітації; [RT I, 30.12.2015, 5 - набув чинності 01.07.2016]

4) особа працездатного віку з відсутньою працездатністю, у якої встановлено потребу в послузі соціальної реабілітації; [RT I, 30.12.2015, 5 - набув чинності 01.07.2016]

5) особа пенсійного віку за старістю, зазначена в § 7 закону про державне пенсійне страхування, яка має інвалідність у розумінні § 2 закону про соціальні допомоги особам з інвалідністю та в якої встановлено потребу в послузі соціальної реабілітації;

6) особа, яка вийшла на дострокову пенсію за старістю, зазначена в § 9 закону про державне пенсійне страхування, яка має інвалідність у розумінні § 2 закону про соціальні допомоги особам з інвалідністю та в якої встановлено потребу в послузі соціальної реабілітації;

7) особа, яка отримує допомогу рятувальника, що очікує пенсії за старістю, зазначена в § 19 закону про рятувальну службу, яка має інвалідність у розумінні § 2 закону про соціальні допомоги особам з інвалідністю та в якої встановлено потребу в послузі соціальної реабілітації;

8) [Втратив чинність - RT I, 28.04.2022, 1 - набув чинності 08.05.2022]

9) особа, яка захворіла на первинний психоз, у якої лікувальна команда встановила потребу в послузі соціальної реабілітації на підставі частини 3¹ § 62 цього закону. [RT I, 09.04.2020, 14 - набув чинності 01.05.2020]

(2) Особою працездатного віку в розумінні цього підрозділу є особа віком від 16 років до пенсійного віку за старістю, яка не отримує дострокової пенсії за старістю чи допомоги рятувальника, що очікує пенсії за старістю.

(3) Особа, зазначена в пункті 3 частини 1 цього параграфа, має право клопотати про переймання обов'язку сплати, якщо:

1) особу не взято на облік як безробітну на підставі закону про заходи ринку праці, та [RT I, 07.03.2023, 5 - набув чинності 01.01.2024]

2) особа не зайнята діяльністю, зазначеною в пунктах 3–9 частини 4 § 8 закону про заходи ринку праці, та не здобуває основної, загальної середньої, професійної чи вищої освіти. [RT I, 07.03.2023, 5 - набув чинності 01.01.2024]

(1) Уповноваженій особі та за потреби супровідній особі, місце проживання якої розташоване поза межами одиниці місцевого самоврядування, де знаходиться місце надання послуги соціальної реабілітації, відшкодовуються витрати, здійснені для проїзду з місця проживання уповноваженої особи до місця надання послуги та назад. Уповноваженій особі та за потреби супровідній особі уповноваженої особи віком до 16 років відшкодовуються витрати на проживання під час отримання послуги.

(2) Якщо послугу соціальної реабілітації необхідно надавати у повсякденному середовищі уповноваженої особи, надавачу послуги соціальної реабілітації відшкодовуються витрати на проїзд з місця надання послуги до місцезнаходження уповноваженої особи та назад.

(3) У разі забезпечення проживання в межах послуги соціальної реабілітації надавач послуги соціальної реабілітації повинен забезпечити проживання в такому середовищі, яке відповідає:

1) вимогам, встановленим до лікарні, або

2) принаймні вимогам до гостьової квартири з-поміж вимог до надання послуги розміщення, встановлених на підставі частини 3 § 19 закону про туризм. [RT I, 02.01.2025, 3 - набув чинності 01.09.2025]

(4) [Втратив чинність - RT I, 21.12.2016, 2 - набув чинності 01.01.2017]

(5) Максимальну вартість витрат на проїзд та проживання, а також умови й порядок відшкодування на уповноважену особу та супровідну особу уповноваженої особи протягом одного календарного року встановлює міністр, відповідальний за сферу, постановою. [RT I, 21.12.2016, 2 - набув чинності 01.01.2017] ↗

(1) Для клопотання про переймання обов'язку сплати особа, зазначена в § 59 цього закону, за винятком особи, зазначеної в пунктах 2 і 9 частини 1 того ж параграфа, подає заяву до Департаменту соціального страхування. [RT I, 12.06.2025, 1 - набув чинності 22.06.2025]

(2) Перелік даних, що містяться в заяві, зазначеній у частині 1 цього параграфа, та документів, що додаються до неї, встановлює міністр, відповідальний за сферу, постановою. ↗

(1) Департамент соціального страхування визначає потребу осіб, зазначених у § 59 частини 1 пунктах 3–7 цього закону, у послузі соціальної реабілітації, виходячи з такого:

1) цілі, за наявності яких надання послуги соціальної реабілітації є обґрунтованим;

2) здатність до самозарадності;

3) здатність до діяльності;

4) здатність до участі;

5) стан здоров'я;

6) дані про послуги ринку праці, надані Естонською касою страхування на випадок безробіття (Eesti Töötukassa).

(2) Потреба у наданні послуги соціальної реабілітації особі, зазначеній у § 59 частини 1 пунктах 3–7 цього закону, відсутня, якщо послугу соціальної реабілітації неможливо надати щонайменше з однією з таких цілей:

1) у сфері повсякденного життя — підвищити мотивацію та готовність до посильної участі в діяльності громади, розвивати когнітивні та фізичні здібності, а також навчати й розвивати навички повсякденного життя, внаслідок чого людина живе якомога самостійніше;

2) у сфері навчання — надати необхідну підтримку в навчальному процесі, внаслідок чого людина здобуває посильну освіту або додаткові навички, потрібні для роботи;

3) у сфері спілкування та дозвілля — підвищити самосвідомість, розвивати саморегуляцію, навички спілкування та співпраці, внаслідок чого людина посильно бере участь у суспільному житті;

4) у сфері розвитку передумов працездатності — розвивати готовність особи до посильного працевлаштування.

(3) Одиниця місцевого самоврядування визначає потребу дитини, зазначеної у § 59 частини 1 пункті 2 цього закону, у послузі соціальної реабілітації, якщо застосування попередніх заходів допомоги виявилося недостатнім або використання інших заходів допомоги неможливе, і в дитини наявні суттєві недоліки щонайменше у двох із таких сфер добробуту дитини:

1) фізичний стан або стан здоров'я;

2) психологічний або емоційний стан;

3) соціальний стан;

4) когнітивний або освітній стан. [RT I, 25.10.2017, 1 - jõust. 01.01.2018]

(3¹) Особа, зазначена у § 59 частини 1 пункті 9 цього закону, має потребу в послузі соціальної реабілітації, якщо вона потребує допомоги в досягненні щонайменше однієї з цілей послуги соціальної реабілітації, зазначених у частині 2 цього параграфа. Потребу особи в послузі соціальної реабілітації визначає її лікувальна команда. [RT I, 09.04.2020, 14 - jõust. 01.05.2020]

(3²) Якщо лікувальна команда встановила потребу особи, зазначеної у § 59 частини 1 пункті 9 цього закону, у послузі соціальної реабілітації, лікувальна команда передає оцінку Департаменту соціального страхування для прийняття рішення про перебрання обов'язку зі сплати винагороди. [RT I, 09.04.2020, 14 - jõust. 01.05.2020]

(4) Умови встановлення потреби у послузі соціальної реабілітації для дитини, зазначеної у § 59 частини 1 пункті 2, та особи, зазначеної у пункті 9 цього закону, встановлює відповідальний за сферу міністр постановою. [RT I, 09.04.2020, 14 - jõust. 01.05.2020] ↗

(1) Департамент соціального страхування вирішує питання про перебрання обов'язку зі сплати винагороди щодо особи, зазначеної у § 59 частини 1 пунктах 1, 2 і 9 цього закону, протягом десяти робочих днів, а щодо особи, зазначеної у пунктах 3–7 тієї ж частини, — протягом 40 робочих днів від дня отримання заяви. [RT I, 12.06.2025, 1 - jõust. 22.06.2025]

(2) Працівник Департаменту соціального страхування під час прийняття рішення про перебрання обов'язку зі сплати винагороди за послугу соціальної реабілітації має право отримувати:

1) від Естонської каси страхування на випадок безробіття — експертний висновок, наданий під час оцінювання працездатності, та дані про перебування особи на обліку як безробітної й про надання особі трудового тренування, трудової практики, кар'єрного консультування, роботи із супровідною особою, необхідного для роботи допоміжного засобу та послуги трудової реабілітації; [RT I, 30.12.2015, 5 - jõust. 01.07.2016]

2) у разі встановлення інвалідності — висновок особи, яка пройшла медичну освіту, про ступінь тяжкості інвалідності особи та дані рішення про встановлення ступеня тяжкості інвалідності;

3) у разі встановлення непрацездатності — висновок особи, яка пройшла медичну освіту, про ступінь непрацездатності особи та дані рішення про встановлення непрацездатності.

(3) Особа, в якої під час отримання послуги соціальної реабілітації виникає право на отримання послуги трудової реабілітації, передбаченої програмою зайнятості, встановленою на підставі закону про заходи ринку праці, має право отримати послугу соціальної реабілітації, на яку її було спрямовано. [RT I, 07.03.2023, 5 - jõust. 01.01.2024]

(4) Департамент соціального страхування приймає рішення про перебрання обов'язку зі сплати винагороди щодо особи, зазначеної у § 59 частини 1 пункті 9 цього закону, на підставі оцінки лікувальної команди. [RT I, 09.04.2020, 14 - jõust. 01.05.2020]

(5) З метою належної допомоги та невідкладної доступності послуги Департамент соціального страхування передає надавачу послуги складену щодо особи, зазначеної у § 59 частини 1 пункті 9 цього закону, оцінку лікувальної команди та рішення про перебрання обов'язку зі сплати винагороди. [RT I, 09.04.2020, 14 - jõust. 01.05.2020]

(1) Якщо в державному бюджеті недостатньо фінансових коштів, Департамент соціального страхування ставить уповноважену особу в чергу на перебрання обов'язку зі сплати винагороди. Черга на перебрання обов'язку зі сплати винагороди не може перевищувати одного року.

(2) Департамент соціального страхування веде окрему чергу на реабілітацію щодо осіб віком до 15 років та осіб віком від 16 років і старших.

(3) Поза чергою на реабілітацію право клопотати про перебрання обов'язку зі сплати винагороди мають особи, зазначені у § 59 частини 1 пунктах 2 і 9 цього закону, а також особа, зазначена у § 59 частини 1 пункті 1, якій уперше встановлено ступінь тяжкості інвалідності. [RT I, 12.06.2025, 1 - jõust. 22.06.2025]

(4) Департамент соціального страхування повідомляє уповноважену особу, коли черга на реабілітацію дійшла до неї.

(5) Уповноважена особа втрачає право на перебрання обов'язку зі сплати винагороди, якщо вона не звертається до надавача послуги соціальної реабілітації для укладення договору про надання послуги соціальної реабілітації протягом 60 календарних днів від дня оголошення рішення, зазначеного у § 63 частині 1 цього закону, або повідомлення, зазначеного у частині 4 цього параграфа.

(1) Договір про перейняття обов'язку зі сплати плати — це домовленість, якою Департамент соціального страхування та надавач послуги соціальної реабілітації узгоджують порядок, за яким Департамент соціального страхування переймає від правомочної особи обов'язок зі сплати плати.

(2) Департамент соціального страхування укладає договір з таким надавачем послуги соціальної реабілітації, якому видано ліцензію на діяльність.

(3) Перед укладенням договору Департамент соціального страхування перевіряє відсутність податкової заборгованості. Якщо з'ясується, що надавач послуги соціальної реабілітації має податкову заборгованість, то Департамент соціального страхування може не укладати договір.

(4) Департамент соціального страхування укладає договір строком до п'яти років.

(1) Надавач послуги соціальної реабілітації, який надає послугу соціальної реабілітації, за яку держава переймає обов'язок зі сплати плати, повинен:

1) сформувати реабілітаційну команду, яка відповідає вимогам, встановленим у § 68 цього закону;

2) забезпечити, щоб особа, яка безпосередньо надає послугу соціальної реабілітації, відповідала вимогам, встановленим у § 68 цього закону;

3) [виключено - RT I, 28.11.2017, 2 - jõust. 01.01.2018]

4) забезпечити, щоб місце надання послуги відповідало вимогам пожежної безпеки; [RT I, 02.01.2025, 3 - jõust. 01.09.2025]

5) забезпечити доступ до місця надання послуги відповідно до вимог, встановлених на підставі частини 4 § 11 будівельного кодексу;

6) [Втратив чинність – RT I, 13.03.2019, 2 - jõust. 15.03.2019]

7) встановити внутрішній порядок установи щодо розгляду скарг;

8) організувати надання послуги таким чином, щоб особа мала можливість отримати всі потрібні їй послуги, що надаються в межах послуги соціальної реабілітації, в одного надавача послуги.

(1) Якщо держава переймає обов'язок зі сплати плати за послугу соціальної реабілітації, то під час надання послуги соціальної реабілітації необхідно:

1) скласти для правомочної особи реабілітаційний план або надати план дій та реабілітаційні послуги на підставі реабілітаційного плану чи програми або плану дій для досягнення мети соціальної реабілітації; [RT I, 12.06.2025, 1 - jõust. 22.06.2025]

2) ознайомити правомочну особу з її правами та обов'язками, порядком подання скарг, процедурою надання послуги соціальної реабілітації та документами, що складаються під час неї;

3) надати письмову оцінку щодо досягнення правомочною особою мети соціальної реабілітації або причин її недосягнення та подати її Департаменту соціального страхування не пізніше ніж разом з останнім індивідуальним звітом щодо особи; [RT I, 12.06.2025, 1 - jõust. 22.06.2025]

4) надати письмову оцінку для обґрунтування зміни реабілітаційного плану чи програми правомочної особи, якщо під час надання послуги соціальної реабілітації реабілітаційний план чи програму було змінено.

(1) Реабілітаційна команда складається щонайменше з трьох різних спеціалістів, один з яких має видану на підставі закону про професії професійну кваліфікацію соціального працівника, державно визнану вищу освіту із соціальної роботи або відповідну кваліфікацію.

(2) Решта спеціалістів реабілітаційної команди мають:

1) видану на підставі закону про професії професійну кваліфікацію у сфері психології, державно визнану вищу освіту з психології або відповідну кваліфікацію;

2) видану на підставі закону про професії професійну кваліфікацію фізіотерапевта, державно визнану вищу освіту з фізіотерапії або відповідну кваліфікацію;

3) видану на підставі закону про професії професійну кваліфікацію логопеда, державно визнану вищу освіту з логопедії або відповідну кваліфікацію;

4) державно визнану вищу освіту з медицини або відповідну кваліфікацію та реєстрацію як медичного працівника в Департаменті здоров'я;

5) державно визнану середню спеціальну або вищу освіту із сестринської справи або відповідну кваліфікацію та реєстрацію як медичного працівника в Департаменті здоров'я;

6) видану на підставі закону про професії професійну кваліфікацію ерготерапевта, державно визнану вищу освіту з ерготерапії або відповідну кваліфікацію;

6¹) видану на підставі закону про професії професійну кваліфікацію музикотерапевта, державно визнану вищу освіту з музикотерапії або відповідну кваліфікацію; [RT I, 28.11.2017, 2 - jõust. 01.01.2018]

7) видану на підставі закону про професії професійну кваліфікацію арт-терапевта, державно визнану вищу освіту з мистецької терапії (креативної терапії) або відповідну кваліфікацію або

8) видану на підставі закону про професії професійну кваліфікацію спеціального педагога, державно визнану вищу освіту зі спеціальної педагогіки або відповідну кваліфікацію.

(3) Спеціалістом реабілітаційної команди може бути також особа, яка здобула професійну кваліфікацію в іноземній державі, якщо її професійну кваліфікацію визнано відповідно до закону про визнання іноземної професійної кваліфікації. Компетентним органом, встановленим у частині 2 § 7 закону про визнання іноземної професійної кваліфікації, є Департамент соціального страхування. [RT I, 30.12.2015, 5 - jõust. 18.01.2016]

(4) До складу реабілітаційної команди можна залучити консультанта з досвіду, який має досвід інвалідності, розладу здоров'я чи особливої потреби, подібний до інвалідності, розладу здоров'я чи особливої потреби правомочної особи, та який пройшов первинне навчання консультантів з досвіду, встановлене постановою відповідального за сферу міністра.

(5) Навчальну програму та зміст первинного навчання консультанта з досвіду встановлює відповідальний за сферу міністр постановою. ↗

(6) Щонайменше один спеціаліст реабілітаційної команди повинен пройти навчання у сфері реабілітації, встановлене постановою відповідального за сферу міністра, або під час здобуття спеціальності, зазначеної в частині 2 цього параграфа, пройти предмети, зазначені в модулях навчальної програми у сфері реабілітації.

(7) Навчальну програму та зміст навчання у сфері реабілітації встановлює відповідальний за сферу міністр постановою. ↗

(8) Спеціалістом реабілітаційної команди не може бути особа, яка має чинне покарання за умисно вчинений злочин, що може становити загрозу життю, здоров'ю чи майну особи, правомочної отримувати послугу. [RT I, 12.06.2025, 1 - jõust. 01.07.2025]

(1) План реабілітації — це складений реабілітаційною командою за участю правомочної особи та її законного представника документ, у якому відображено оцінку дієздатності особи, мету соціальної реабілітації, реабілітаційні послуги, необхідні для досягнення мети, та оцінку досягнення мети соціальної реабілітації.

(2) Програма реабілітації — це складений реабілітаційною командою для визначеної цільової групи документ, у якому відображено мету соціальної реабілітації, реабілітаційні послуги, необхідні для досягнення мети, та їх обсяг і в якому визначено період застосування програми для правомочної особи.

(3) Під час складання плану реабілітації до реабілітаційної команди повинні входити:

1) соціальний працівник;

2) фізіотерапевт або ерготерапевт, якщо оцінюється дієздатність особи з порушенням чи ураженням рухової функції;

3) спеціальний педагог, логопед або ерготерапевт, якщо оцінюється дієздатність особи з порушенням функції зору, слуху чи мовлення або з інтелектуальною недостатністю; [RT I, 28.04.2022, 1 - набув чинності 08.05.2022]

4) спеціальний педагог, якщо оцінюється дієздатність неповнолітньої особи;

5) психіатр або психолог, якщо оцінюється дієздатність дитини, направленої одиницею місцевого самоврядування; [RT I, 25.10.2017, 1 - набув чинності 01.01.2018]

6) психіатр та ерготерапевт, якщо оцінюється дієздатність особи віком від 16 років із тяжким, глибоким або стійким за перебігом психічним розладом;

7) психіатр та ерготерапевт, якщо оцінюється потреба особи віком від 16 років із психічним розладом у послузі спеціального піклування.

(4) Під час складання та застосування програми реабілітації щодо реабілітаційної команди застосовується встановлене в частині 3 цього параграфа.

(5) План реабілітації та програму реабілітації можна змінювати під час надання послуги соціальної реабілітації, якщо це необхідно для досягнення мети реабілітації.

(6) Перелік даних, що містяться в плані заходів, плані реабілітації та програмі реабілітації, встановлює міністр, відповідальний за сферу, постановою. [RT I, 12.06.2025, 1 - набув чинності 22.06.2025] ↗

(7) Для оцінювання відповідності програми реабілітації критеріям міністр, відповідальний за сферу, утворює при Департаменті соціального страхування дорадчу комісію з оцінювання програм реабілітації, думка якої не є обов'язковою для Департаменту соціального страхування при затвердженні програми реабілітації.

(8) До складу комісії з оцінювання програм реабілітації входять представники Департаменту соціального страхування, Міністерства соціальних справ, Міністерства економіки та комунікацій, Естонської каси страхування від безробіття, державної установи, підпорядкованої Міністерству освіти і науки, та організації, що представляє інтереси осіб з інвалідністю. Комісія з оцінювання програм реабілітації залучає до оцінювання кожної програми щонайменше двох фахових експертів. [RT I, 12.06.2025, 1 - набув чинності 22.06.2025]

(9) Департамент соціального страхування оцінює програму реабілітації на підставі таких критеріїв:

1) програма реабілітації та встановлені в ній цілі й заплановані заходи відповідають потребам цільової групи;

2) програма реабілітації відповідає сучасним принципам реабілітації, у тому числі є доказово обґрунтованою;

3) заплановані в програмі реабілітації результати є вимірними та підвищують активну участь особи в суспільстві, у тому числі зазначено заплановані результати та результати, досягнуті в ході попередніх програм;

4) програма реабілітації спланована економічно ефективно, а її бюджет є прозорим.

(10) Уточнені критерії оцінювання програм реабілітації встановлює міністр, відповідальний за сферу, постановою. ↗

(11) Департамент соціального страхування затверджує програму реабілітації, якщо виконано критерії, зазначені в частині 9 цього параграфа.

(1) Особа подає до Департаменту соціального страхування клопотання про отримання послуги спеціального піклування.

(1¹) Під час подання клопотання про отримання послуги спеціального піклування особа може надати згоду на використання при вирішенні питання про надання послуги спеціального піклування наявних про неї в інформаційній системі охорони здоров'я даних про діагноз психічного розладу. [RT I, 21.12.2018, 3 - набув чинності 01.04.2019]

(2) Департамент соціального страхування оцінює потребу особи в послузі спеціального піклування, виходячи з такого:

1) цілі, за наявності яких надання послуги спеціального піклування є обґрунтованим;

1¹) потреба особи в підтримці для забезпечення якості життя у важливих сферах життя; [RT I, 21.12.2018, 3 - набув чинності 01.04.2019]

2) здатність давати собі раду;

3) дієздатність;

4) здатність до участі;

5) стан здоров'я;

6) дані про послуги ринку праці, надані Естонською касою страхування від безробіття;

7) дані, що містяться в експертному висновку, складеному в ході оцінювання працездатності, та в рішенні про оцінювання працездатності, прийнятому Естонською касою страхування від безробіття. [RT I, 21.12.2018, 3 - набув чинності 01.04.2019]

(3) Якщо особу направлено на отримання цілодобової послуги спеціального догляду на підставі ухвали суду, законний представник особи або одиниця місцевого самоврядування за місцем проживання невідкладно подає до Департаменту соціального страхування ухвалу суду про поміщення особи до установи піклування без її згоди.

(4) Департамент соціального страхування вирішує питання про надання послуги спеціального піклування або про відмову в ньому, за винятком особи, поміщеної до установи піклування на підставі ухвали суду, протягом 40 робочих днів з дня отримання клопотання та всіх необхідних документів. [RT I, 21.12.2018, 3 - набув чинності 01.04.2019]

(5) [Втратив чинність – RT I, 18.10.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025]

(6) Максимальний строк надання послуги спеціального піклування, протягом якого особа має право отримувати послугу, може дорівнювати строку, встановленому під час з'ясування потреби в послузі спеціального піклування, але, як правило, не може перевищувати п'яти років. У виняткових випадках строк може бути встановлено до десяти років.

(7) Склад даних, що подаються в клопотанні, та перелік необхідних документів встановлює міністр, відповідальний за сферу, постановою. ↗

(8) Департамент соціального страхування при вирішенні питання про надання послуги спеціального піклування має право отримувати від особи та від Естонської каси страхування від безробіття дані про перебування особи на обліку як безробітної та про надання особі послуг трудового тренування, трудової практики, роботи із супровідною особою та професійної реабілітації.

(9) Департамент соціального страхування при вирішенні питання про надання послуги спеціального піклування за згодою особи має право отримувати з інформаційної системи охорони здоров'я дані про встановлений особі діагноз психічного розладу. [RT I, 21.12.2018, 3 - набув чинності 01.04.2019]

(1) Якщо заявник відповідає вимогам, що ставляться до особи, яка має право отримувати зазначену в цьому розділі послугу, Департамент соціального страхування видає особі рішення про направлення, якщо:

1) у державному бюджеті є фінансові кошти для надання особі послуги спеціального піклування;

2) у надавача послуги спеціального піклування, до якого особа бажає піти для отримання послуги, є вільне місце.

(2) У рішенні про направлення зазначається:

1) ім'я особи, направленої на отримання послуги спеціального піклування, та за наявності — ім'я її законного представника, особистий код або дата народження і контактні дані;

2) послуга, на отримання якої направлено особу;

3) строк, протягом якого особа має право отримувати послугу;

4) найменування та контактні дані того надавача послуги спеціального піклування, до якого направлено особу для отримання послуги;

5) мета отримання послуги;

6) [Втратив чинність – RT I, 21.12.2018, 3 – набув чинності 01.04.2019]

7) тривалість надання послуги та рекомендована частота заходів; [RT I, 28.04.2022, 1 – набув чинності 08.05.2022]

8) інша інформація, пов'язана з наданням послуги особі, яка на підставі ухвали суду поміщується до установи піклування.

(3) У рішенні про направлення на послугу проживання у громаді, послугу денного та тижневого догляду, а також цілодобову послугу спеціального догляду Департамент соціального страхування, окрім зазначеного в частині 2 цього параграфа, зазначає, що особа має право отримувати вказану послугу за умови, що вона сплачує зазначену в § 73 цього закону власну участь або власну участь, з якої віднято недостатню частину власної участі, зобов'язання з відшкодування якої взяла на себе держава. Право отримувати послугу виникає в особи також у випадку, коли третя особа бере на себе зобов'язання сплатити власну участь за особу і власна участь особи покривається в узгодженому обсязі. Ця частина не застосовується до особи, поміщеної до установи піклування на підставі ухвали суду. [RT I, 18.10.2024, 1 – набув чинності 01.01.2025]

(4) Особі, поміщеній до установи піклування на підставі ухвали суду, та її законному представнику Департамент соціального страхування видає рішення про направлення невідкладно після набрання ухвалою суду чинності або визнання її такою, що підлягає виконанню.

(5) Придатного для особи надавача послуги спеціального піклування обирають, а дату початку надання послуги узгоджують Департамент соціального страхування, особа, яка має право отримувати послугу, та надавач послуги спеціального піклування. Особа, яка має право отримувати послугу, повинна протягом десяти робочих днів з дня пропонування їй місця надання послуги повідомити Департамент соціального страхування про прийняття запропонованого місця або про відмову від нього. Департамент соціального страхування враховує бажання особи, поміщеної до установи піклування на підставі ухвали суду, щодо вибору надавача послуги в разі, якщо бажаний особою надавач послуги має можливість надавати особі цілодобову послугу спеціального догляду у зазначений в ухвалі суду строк. [RT I, 30.12.2025, 3 – набув чинності 01.01.2026]

(6) Особа, направлена на отримання послуги спеціального піклування, повинна звернутися до надавача послуги спеціального піклування у зазначену в рішенні про направлення узгоджену для надання послуги дату, але не пізніше ніж протягом трьох днів — у разі послуги підтримки повсякденного життя, послуги підтримки працевлаштування та послуги підтримуваного проживання, і протягом семи днів — у разі послуги проживання у громаді, послуги денного та тижневого догляду, а також цілодобової послуги спеціального догляду, рахуючи від узгодженої дати. Якщо особа не звернулася до надавача послуги для отримання послуги протягом зазначеного строку, вона більше не має права отримувати послугу на підставі того самого рішення про направлення. [RT I, 18.10.2024, 1 – набув чинності 01.01.2025]

(7) Особа, яка звільняється з примусового лікування або лікування проти волі та на підставі ухвали суду направлена на отримання послуги спеціального піклування, повинна звернутися до надавача послуги спеціального піклування у зазначену в рішенні про направлення узгоджену для надання послуги дату, але не пізніше ніж протягом десяти днів.

(8) Якщо узгоджена в рішенні про направлення дата пропущена з поважної причини, Департамент соціального страхування може за заявою особи та за домовленістю з надавачем послуги спеціального піклування узгодити нову дату, з якої розпочинається надання послуги спеціального піклування.

(9) Особу, поміщену до установи піклування на підставі ухвали суду, слід помістити до установи піклування невідкладно після видачі рішення про направлення.

(10) Якщо Департамент соціального страхування не має можливості видати рішення про направлення особі, яка має право отримувати послугу спеціального піклування, з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 1 цього параграфа, Департамент соціального страхування повідомляє особу у формі, що дозволяє письмове відтворення, про задоволення заяви та про взяття особи в чергу.

(11) Якщо Департамент соціального страхування не має можливості видати рішення про направлення особі, яка має право отримувати послугу спеціального піклування, з підстави, зазначеної в пункті 2 частини 1 цього параграфа, Департамент соціального страхування повідомляє особу у формі, що дозволяє письмове відтворення, про задоволення заяви, про наявність вільних місць в іншого надавача послуги та про взяття особи в чергу, якщо направлена на отримання послуги особа не бажає, щоб їй надавав послугу інший надавач послуги спеціального піклування.

(1) Послугу спеціального піклування, що надається особі, яка має право на її отримання, фінансують з державного бюджету через бюджет Департаменту соціального страхування, а послугу проживання в громаді, послугу денного та тижневого догляду або цілодобову послугу спеціального догляду — особою, яка має право на її отримання, а у випадку, передбаченому § 89 цього закону, — одиницею місцевого самоврядування. [RT I, 18.10.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025]

(2) З державного бюджету не фінансують надання послуги спеціального піклування, за винятком цілодобової послуги спеціального догляду на підставі ухвали суду:

1) особі з діагнозом деменції, яка досягла пенсійного віку за віком, передбаченого § 7 закону про державне пенсійне страхування, і яка, крім діагнозу деменції, не має іншого психічного розладу з тяжким, глибоким або стійким перебігом;

2) особі, яка має залежність від алкоголю або наркотичної речовини як основне захворювання. [RT I, 28.04.2022, 1 - набув чинності 08.05.2022]

(3) Послугу спеціального піклування фінансують на підставі договору, укладеного між надавачем послуги та Департаментом соціального страхування, рахунків, поданих надавачем послуги, та рішення про направлення, виданого особі. [RT I, 14.12.2023, 1 - набув чинності 24.12.2023]

(4) [Втратив чинність – RT I, 14.12.2023, 1 - набув чинності 24.12.2023]

(5) Міністр, відповідальний за сферу, встановлює постановою:

1) максимальну вартість послуг спеціального піклування, що фінансуються з державного бюджету, на одну особу за календарний місяць; ↗

2) складові тих витрат на послуги спеціального піклування, які покриваються з державного бюджету в межах максимальної вартості послуги; ↗

3) складові витрат власної участі особи за послугу проживання в громаді, послугу денного та тижневого догляду і цілодобову послугу спеціального догляду. [RT I, 18.10.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025] ↗

(6) [Втратив чинність – RT I, 28.04.2022, 1 - набув чинності 01.01.2023]

(1) Особа, направлена на отримання послуги проживання в громаді, послуги денного та тижневого догляду і цілодобової послуги спеціального догляду, зобов'язана сплатити власну участь за харчування та проживання. [RT I, 18.10.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025]

(1¹) Особа, направлена на отримання послуги денного та тижневого догляду, сплачує власну участь відповідно до днів користування послугою. [RT I, 18.10.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025]

(2) Якщо власна участь особи покривається з державної пенсії особи, накопичувальної пенсії в розумінні закону про накопичувальні пенсії, допомоги з непрацездатності в розумінні закону про допомогу з непрацездатності, доходу, що оподатковується соціальним податком у розумінні закону про соціальний податок (далі — доходи), то після сплати власної участі, прибуткового податку, платежу зі страхування від безробіття та внеску накопичувальної пенсії особі має залишатися для особистого використання щонайменше 15 відсотків її доходів, які залишилися б їй для використання після сплати прибуткового податку, платежу зі страхування від безробіття та внеску накопичувальної пенсії. [RT I, 03.01.2019, 1 - набув чинності 01.01.2021]

(2¹) Якщо особі виплачується на підставі закону про державне пенсійне страхування пенсія за віком, розмір якої становить 50 відсотків, або якщо особа подала заяву про призупинення виплати пенсії, Департамент соціального страхування призначає особі пенсію за віком, розмір якої становить 100 відсотків розміру її пенсії за віком. [RT I, 03.01.2019, 1 - набув чинності 01.01.2021]

(3) Якщо недостатня частина власної участі особи менша за 2 євро на календарний місяць, їй може залишатися для особистого використання менша на розмір недостатньої частини частина доходів.

(4) Дохід особи, зазначеної в частині 2 цього параграфа, що оподатковується соціальним податком і дорівнює неоподатковуваному доходу згідно з § 23 закону про прибутковий податок за один розрахунковий календарний місяць, не враховується у складі доходів особи в розумінні цього розділу.

(5) Максимальна вартість власної участі особи, направленої на отримання послуги проживання в громаді, послуги денного та тижневого догляду і цілодобової послуги спеціального догляду, встановлюється на кожен бюджетний рік державним бюджетом. [RT I, 18.10.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025]

(6) Якщо за домовленістю з особою, направленою на отримання послуги спеціального піклування, проживання та харчування відбуваються в кращих умовах, ніж вимагається правовими актами, надавач послуги спеціального піклування може стягувати з особи плату, більшу за максимальну. Плата має відповідати вартості додаткових благ, що надаються. [RT I, 02.01.2025, 3 - набув чинності 01.09.2025]

(7) Особа, направлена на отримання послуги спеціального піклування, має право вимагати від надавача послуги проживання та харчування відповідно до мінімальних вимог, установлених для послуги спеціального піклування у вимогах охорони здоров'я.

(1) Якщо особа, яка має право отримувати послугу, з урахуванням встановленого в частинах 2 і 4 § 73 цього закону не має достатньо коштів для сплати власної участі, недостатня частина від встановленої державним бюджетом максимальної вартості власної участі особи (далі — недостатня частина) відшкодовується за особу з державного бюджету через бюджет Департаменту соціального страхування, за винятком випадку, коли недостатня частина менша за 2 євро на календарний місяць.

(2) Для відшкодування недостатньої частини з державного бюджету особа подає Департаменту соціального страхування заяву разом із заявою про послугу спеціального піклування. [RT I, 21.12.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(3) При відшкодуванні недостатньої частини з державного бюджету Департамент соціального страхування бере за основу дані Податково-митного департаменту про доходи за календарний місяць, що передує рішенню про направлення особи, яка має право отримувати послугу, з яких вираховує прибутковий податок, платіж зі страхування від безробіття та платіж накопичувальної пенсії, враховуючи встановлене в частинах 2 і 3 § 73 цього закону. [RT I, 21.12.2016, 2 - jõust. 01.01.2018]

(4) [Втратив чинність – RT I, 21.12.2016, 2 - jõust. 01.01.2018]

(5) Недостатня частина — це різниця між встановленою державним бюджетом максимальною вартістю власної участі особи та тими доходами особи, з яких вирахувано прибутковий податок згідно із законом про прибутковий податок, платіж зі страхування від безробіття, платіж накопичувальної пенсії та 15 відсотків доходів, що залишаються в розпорядженні особи після вирахування податків. [RT I, 21.12.2016, 2 - jõust. 01.01.2018]

(6) Департамент соціального страхування вирішує питання відшкодування недостатньої частини з державного бюджету до моменту видачі рішення про направлення. Якщо заяву про відшкодування недостатньої частини з державного бюджету подано Департаменту соціального страхування після видачі рішення про направлення, Департамент соціального страхування вирішує питання відшкодування недостатньої частини з державного бюджету протягом десяти робочих днів від отримання заяви та всіх даних, встановлених на підставі частини 10 цього параграфа. [RT I, 21.12.2016, 2 - jõust. 01.01.2018]

(7) Рішення, зазначене в частині 6 цього параграфа, повідомляється також надавачу послуги, у якого особа бажає отримувати послугу спеціального піклування.

(8) Недостатню частину Департамент соціального страхування сплачує надавачу послуги проживання в громаді, послуги денного та тижневого догляду або цілодобової послуги спеціального догляду, у якого особа отримує послугу спеціального піклування, за попередній календарний місяць щомісяця на підставі рішення про направлення та рахунків, поданих надавачем послуги. [RT I, 18.10.2024, 1 - jõust. 01.01.2025]

(9) Департамент соціального страхування щокалендарного місяця перевіряє доходи особи за попередній календарний місяць, беручи за основу дані Податково-митного департаменту. У разі зміни доходу особи Департамент соціального страхування змінює розмір відшкодування недостатньої частини власної участі особи. Департамент соціального страхування надсилає особі або її законному представнику письмове повідомлення про зміну відшкодування недостатньої частини власної участі. [RT I, 21.12.2016, 2 - jõust. 01.01.2018]

(10) Склад даних, що подаються в заяві, зазначеній у частині 2 цього параграфа, та перелік необхідних документів встановлює міністр, відповідальний за сферу, постановою. ↗

(1) При відшкодуванні недостатньої частини за особу, поміщену до установи піклування за ухвалою суду, застосовується встановлене в § 74 цього закону з урахуванням особливостей, встановлених у цьому параграфі.

(2) Після набрання чинності ухвалою суду про поміщення особи до установи піклування або визнання її такою, що підлягає негайному виконанню, Департамент соціального страхування, виходячи зі встановленого в частинах 3–6 § 74 цього закону, з'ясовує фінансову спроможність особи, поміщеної до установи піклування за ухвалою суду, сплатити власну участь особи, встановлену в § 73 цього закону, і приймає рішення, в якому зазначає обов'язок особи сплатити власну участь. Якщо особа не має достатньо коштів для сплати власної участі, з урахуванням встановленого в § 73 і 74 цього закону, Департамент соціального страхування приймає рішення про відшкодування недостатньої частини з державного бюджету.

(3) Рішення, зазначені в частині 2 цього параграфа, Департамент соціального страхування приймає протягом десяти робочих днів після видачі рішення про направлення, зазначеного в частині 4 § 71 цього закону.

(1) У випадках, встановлених у частинах 10 і 11 § 71 цього закону, Департамент соціального страхування ставить особу, яка має право отримувати послугу спеціального піклування, у чергу на послугу, що відповідає її потребі у підтримці, починаючи з дати прийняття рішення про надання послуги спеціального піклування, складаючи відповідний список. [RT I, 28.04.2022, 1 - jõust. 08.05.2022]

(2) Порядок ведення черги на послугу спеціального піклування та вимоги встановлює міністр, відповідальний за сферу, постановою. ↗

(3) Департамент соціального страхування може поставити в чергу на послугу спеціального піклування особу віком не менше 16 років, яка має право отримувати послугу, якщо при оцінюванні її потреби у підтримці встановлено потребу в послузі спеціального піклування. [RT I, 21.12.2018, 3 - jõust. 01.04.2019]

(4) [Втратив чинність – RT I, 18.10.2024, 1 - jõust. 01.01.2025]

(5) Особа, поставлена в чергу на послуги спеціального піклування, зобов'язана почати користуватися послугою протягом одного місяця від дати прийняття рішення про надання послуги, якщо в державному бюджеті наявні кошти для надання особі послуги спеціального піклування, а в надавача послуги спеціального піклування, до якого особа бажає піти отримувати послугу, є вільне місце. Якщо особа без поважної причини відмовляється йти отримувати послугу спеціального піклування, її виключають з черги на послуги спеціального піклування. [RT I, 28.04.2022, 1 - jõust. 08.05.2022]

[RT I, 21.12.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(1) Департамент соціального страхування договором про надання послуги спеціального піклування уповноважує на його виконання одного чи кількох фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб, одиниць місцевого самоврядування або підпорядкованих урядовій установі державних установ, які діють або бажають діяти як надавачі послуги спеціального піклування. [RT I, 14.12.2023, 1 - jõust. 24.12.2023]

(2) [Втратив чинність – RT I, 21.12.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(3) Департамент соціального страхування оприлюднює повідомлення про намір укласти договір на веб-сайті Департаменту соціального страхування. За потреби Департамент соціального страхування може протягом календарного року оприлюднювати додаткові повідомлення про намір укласти договір. [RT I, 21.12.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(4) Надавач послуги подає Департаментові соціального страхування протягом одного місяця після оприлюднення повідомлення, зазначеного в частині 3 цього параграфа, письмову заяву про укладення договору. [RT I, 21.12.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(5) Департамент соціального страхування укладає договір з надавачами послуги, яким видано дозвіл на діяльність для надання послуги, зазначеної в цьому розділі, протягом трьох місяців після оголошення щорічного закону про державний бюджет. Якщо Департамент соціального страхування протягом календарного року оприлюднює додаткове повідомлення про намір укласти договір, він протягом трьох місяців після оприлюднення додаткового повідомлення, зазначеного в частині 3 цього параграфа, укладає договір з надавачами послуги, яким видано дозвіл на діяльність для надання послуги, зазначеної в цьому розділі. [RT I, 21.12.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(6) Департамент соціального страхування може відмовити в укладенні договору з надавачем послуги, якщо орган, що видає дозвіл на діяльність, зробив надавачеві послуги припис через невідповідність вимогам, встановленим цим законом або на його підставі. [RT I, 21.12.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

[RT I, 21.12.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(1) Надавач послуги має право відмовитися від виконання обов'язку з надання послуги проживання в громаді, послуги денного та тижневого догляду, а також цілодобової послуги спеціального догляду, що випливає з договору, якщо особа, яка має право на отримання послуги, відмовляється укласти письмову угоду про сплату власної участі або якщо особа не сплатила власну участь, зазначену в § 73 цього закону, в узгодженому обсязі за два послідовні календарні місяці. Якщо обов'язок зі сплати власної участі за особу перебрала інша особа, надавач послуги не може відмовити в наданні послуги. Цей абзац не застосовується при наданні послуги особі, поміщеній до установи піклування за ухвалою суду. [RT I, 18.10.2024, 1 - jõust. 01.01.2025]

(2) Особі, яка звернулася до надавача послуги для отримання послуги, потрібно почати надавати послугу спеціального піклування в день звернення до надавача послуги, але не раніше дати, узгодженої в рішенні про направлення.

(3) Якщо надавач послуги бажає достроково розірвати договір, він повинен повідомити про свій намір Департамент соціального страхування: [RT I, 21.12.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

1) у разі надання послуги підтримуваного проживання, послуги проживання в громаді, послуги денного та тижневого догляду, а також цілодобової послуги спеціального догляду — щонайменше за шість місяців до запланованої дати розірвання договору; [RT I, 18.10.2024, 1 - jõust. 01.01.2025]

2) у разі надання послуги підтримки повсякденного життя та послуги підтримки працевлаштування — щонайменше за три місяці до запланованої дати розірвання договору.

(1) Департамент соціального страхування зобов'язується за договором щомісяця відшкодовувати надавачу послуги спеціального піклування витрати на надання послуги спеціального піклування на підставі поданих рахунків у зазначеному в рахунку обсязі, але не більше ніж у розмірі максимальної вартості послуги, встановленої на підставі § 72 частини 5 пункту 1 цього закону, якщо: [RT I, 18.10.2024, 1 - jõust. 01.01.2025]

1) послугу було надано особі, яка має право на отримання послуги спеціального піклування та звернулася до надавача послуги за рішенням про скерування Департаменту соціального страхування;

2) надана послуга відповідала вимогам, встановленим цим законом;

3) послугу надав надавач послуги, зазначений у рішенні про скерування;

4) особі було надано зазначену в рішенні про скерування послугу протягом зазначеного в ньому строку.

(1¹) Департамент соціального страхування може на додаток до передбаченого частиною 1 цього параграфа на підставі договору відшкодовувати витрати на незаповнене місце послуги спеціального піклування надавачу послуги спеціального піклування, який надає послугу особам, поміщеним до установи піклування за ухвалою суду. Відшкодування здійснюється щомісяця на підставі поданих рахунків у зазначеному в рахунку обсязі, але не більше ніж 95 відсотків максимальної вартості послуги, встановленої на підставі § 72 частини 5 пункту 1 цього закону. [RT I, 18.10.2024, 1 - jõust. 01.01.2025]

(1²) Департамент соціального страхування може на додаток до передбаченого частиною 1 цього параграфа на підставі договору відшкодовувати витрати за невикористані дні послуги спеціального піклування надавачу послуги спеціального піклування, який надає послугу денного та тижневого догляду. Відшкодовується щомісяця на підставі поданих рахунків у зазначеному в рахунку обсязі, але не більше ніж 65 відсотків максимальної вартості послуги, встановленої на підставі § 72 частини 5 пункту 1 цього закону. [RT I, 18.10.2024, 1 - jõust. 01.01.2025]

(2) Якщо особа, скерована на отримання послуги спеціального піклування, не звертається до надавача послуги для початку надання послуги протягом строку, встановленого частинами 6 і 7 § 71 цього закону, Департамент соціального страхування сплачує надавачу послуги за надання тієї послуги спеціального піклування, на отримання якої особу було скеровано, плату, що виплачується з державного бюджету, на підставі поданого рахунку. Плата виплачується не більше ніж за три дні щодо послуги підтримки повсякденного життя, послуги підтримки працевлаштування та послуги підтриманого проживання, за сім днів щодо послуги проживання у громаді, послуги денного та тижневого догляду й цілодобової послуги спеціального догляду та за десять днів щодо особи, яка звільняється з примусового чи недобровільного лікування та скерована на отримання послуги спеціального піклування за ухвалою суду. [RT I, 18.10.2024, 1 - jõust. 01.01.2025]

(3) Департамент соціального страхування продовжує виплачувати надавачу послуги спеціального піклування плату, що виплачується з державного бюджету за надання тієї послуги, на отримання якої особа має право, якщо:

1) особа не користується послугою підтримки повсякденного життя, послугою підтримки працевлаштування, послугою підтриманого проживання та послугою денного і тижневого догляду щонайменше в мінімальному обсязі до двох місяців поспіль або послугою проживання у громаді та цілодобовою послугою спеціального догляду до двох місяців поспіль — за час, протягом якого особа не користувалася послугою, але не більше ніж за чотири місяці протягом одного року; [RT I, 18.10.2024, 1 - jõust. 01.01.2025]

2) особа не користується послугою спеціального піклування більше ніж шість місяців поспіль через отримання стаціонарної послуги охорони здоров'я — протягом часу отримання стаціонарної послуги охорони здоров'я, але не більше ніж за шість місяців протягом одного року; [RT I, 18.10.2024, 1 - jõust. 01.01.2025]

3) особа не користується послугою спеціального піклування через отримання стаціонарного лікування туберкульозу — до завершення отримання стаціонарного лікування туберкульозу. [RT I, 25.10.2017, 1 - jõust. 01.01.2018]

(4) У випадках, зазначених у частинах 2 і 3 цього параграфа, надавачу послуги сплачується 95 відсотків максимальної вартості тієї послуги, яку було надано особі, встановленої на підставі § 72 частини 5 пункту 1 цього закону, але не більше ніж у зазначеному в рахунку обсязі. [RT I, 18.10.2024, 1 - jõust. 01.01.2025]

(4¹) У разі надання послуги денного та тижневого догляду надавачу послуги у випадку, зазначеному в частині 3 пункті 1 цього параграфа, сплачується 65 відсотків максимальної вартості послуги денного та тижневого догляду, встановленої на підставі § 72 частини 5 пункту 1 цього закону, але не більше ніж у зазначеному в рахунку обсязі. [RT I, 18.10.2024, 1 - jõust. 01.01.2025]

(5) Точніші умови та порядок подання рахунків узгоджуються в договорі, укладеному між Департаментом соціального страхування та надавачем послуги. [RT I, 21.12.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(6) Точніші умови та порядок виплати Департаментом соціального страхування плати, що виплачується з державного бюджету, встановлює міністр, відповідальний за відповідну сферу, постановою.

(1) Надавач послуги припиняє надання послуги спеціального піклування на підставі рішення про направлення у випадку, якщо:

1) особа не користується послугою підтримки повсякденного життя, послугою підтримки працевлаштування, послугою підтримуваного проживання та послугою денного і тижневого догляду щонайменше в мінімальному обсязі довше ніж два місяці поспіль або послугою проживання в громаді та цілодобовою послугою спеціального догляду довше ніж два місяці поспіль, за винятком випадку надання стаціонарної послуги охорони здоров'я; [RT I, 18.10.2024, 1 - jõust. 01.01.2025]

2) договір, укладений між надавачем послуги та Департаментом соціального страхування, припиняється і ті самі сторони не укладають нового договору про надання тієї самої послуги спеціального піклування, або [RT I, 21.12.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

3) Департамент соціального страхування визнав недійсним рішення, зазначене в частині 4 § 70 цього закону.

(2) Особі, поміщеній до установи піклування за ухвалою суду, надання послуги припиняється у випадку, встановленому в пункті 2 частини 1 цього параграфа, а також у випадку, якщо суд зупиняє або припиняє поміщення до установи піклування на підставі ухвали суду або якщо закінчується строк поміщення до установи піклування, встановлений в ухвалі суду.

(3) Особа, яка отримує послугу спеціального піклування, повинна письмово повідомити надавача послуги, у якого вона отримує послугу спеціального піклування, про своє бажання:

1) перервати отримання послуги проживання в громаді або цілодобової послуги спеціального догляду в цього надавача послуги більше ніж на один день;

2) припинити отримання послуги в цього надавача послуги до строку, зазначеного в рішенні про направлення.

(4) Якщо особа не користується послугою спеціального піклування більше ніж два місяці поспіль через отримання стаціонарної послуги охорони здоров'я та бажає на підставі того самого рішення про направлення після отримання стаціонарної послуги охорони здоров'я отримувати послугу, зазначену в рішенні про направлення, особа або, за наявності, її законний представник повинні починаючи з другого місяця отримання стаціонарної послуги охорони здоров'я до закінчення отримання послуги охорони здоров'я подавати Департаменту соціального страхування через того надавача послуги спеціального піклування, у якого особа отримувала зазначену в рішенні про направлення послугу, до третього числа кожного календарного місяця письмове підтвердження про те, що вона отримувала в попередньому календарному місяці стаціонарну послугу охорони здоров'я.

(5) Якщо особа не в змозі подати письмове підтвердження, зазначене в частині 4 цього параграфа, його подає Департаменту соціального страхування надавач послуги, у якого особа отримувала послугу спеціального піклування, якщо надавач послуги обізнаний про те, що особа отримувала стаціонарну послугу охорони здоров'я.

(6) Про надання стаціонарної послуги охорони здоров'я особі, поміщеній до установи піклування за ухвалою суду, Департамент соціального страхування повідомляє надавач цілодобової послуги спеціального догляду цій особі, подаючи відповідне письмове підтвердження в порядку та до строку, встановлених у частині 4 цього параграфа.

(7) Надавач послуги спеціального піклування зобов'язаний протягом трьох робочих днів з моменту, коли йому стала відома нижченаведена обставина, письмово повідомити Департамент соціального страхування про особу, яка:

1) бажає припинити користування послугою спеціального піклування до закінчення строку, зазначеного в рішенні про направлення;

2) не користувалася послугою підтримки повсякденного життя, послугою підтримки працевлаштування, послугою підтримуваного проживання та послугою денного і тижневого догляду щонайменше в мінімальному обсязі довше ніж два місяці поспіль або послугою проживання в громаді та цілодобовою послугою спеціального догляду довше ніж два місяці поспіль; [RT I, 18.10.2024, 1 - jõust. 01.01.2025]

2¹) не користувалася послугою спеціального піклування більше ніж чотири місяці протягом одного року; [RT I, 18.10.2024, 1 - jõust. 01.01.2025]

3) не звернулася до надавача послуги для користування послугою спеціального піклування протягом строку, встановленого в частинах 6 і 7 § 71 цього закону, рахуючи від погодженого строку, або

4) помирає під час користування послугою спеціального піклування.

(1) Якщо особа, направлена на отримання послуги спеціального піклування, бажає до звернення до надавача послуги спеціального піклування або протягом надання послуги змінити надавача послуги, вона подає Департаменту соціального страхування письмову заяву, в якій зазначає надавача послуги, до якого вона бажає звернутися для отримання послуги спеціального піклування, та строк, починаючи з якого вона бажає отримувати послугу в нового надавача послуги.

(2) Департамент соціального страхування видає особі, яка має право отримувати послугу спеціального піклування, нове рішення про направлення до бажаного нею надавача послуги, якщо надавач послуги надає відповідну послугу згідно з рішенням, зазначеним у частині 4 § 70 цього закону, і має запропонувати особі вільне місце.

(3) Якщо в бажаного надавача послуги особи, яка має право отримувати послугу спеціального піклування, немає вільного місця, особу ставлять у чергу на послугу спеціального піклування до запитаного надавача послуги, виходячи зі встановленого в § 76 цього закону. [RT I, 21.12.2018, 3 - jõust. 01.04.2019]

(4) Особі, поміщеній до установи піклування за ухвалою суду, яка бажає змінити надавача послуги, але в бажаного нею надавача послуги немає вільного місця, надання послуги спеціального піклування продовжується в того надавача послуги, у якого вона отримує послугу спеціального піклування, доти, доки не звільниться місце в бажаного надавача послуги.

(5) Якщо договір припиняється і ті самі сторони не укладають нового договору про надання тієї самої послуги спеціального піклування, Департамент соціального страхування видає особі, якій зазначений надавач послуги надавав послугу спеціального піклування, нове рішення про направлення. Якщо в бажаного особою надавача послуги немає вільного місця, застосовується встановлене в частині 3 цього параграфа, за винятком особи, поміщеної до установи піклування за ухвалою суду, яка поміщується на отримання послуги спеціального піклування до того надавача послуги, у якого є вільне місце. [RT I, 21.12.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(1) Якщо до Департаменту соціального страхування надійшла інформація про те, що послуга спеціального піклування, яка надається особі, не відповідає її потребам, Департамент соціального страхування зобов'язаний перевірити, чи відповідає особа вимогам, що висуваються до особи, яка має право отримувати послугу спеціального піклування, та оцінити, чи відповідає надавана послуга потребам особи. [RT I, 21.12.2018, 3 - jõust. 01.04.2019]

(2) Якщо особа не відповідає вимогам, що висуваються до особи, яка має право отримувати послугу спеціального піклування, які діяли щодо особи, яка має право отримувати послугу, на момент прийняття зазначеного в § 70 частині 4 цього закону рішення, або надавана їй послуга спеціального піклування не відповідає її потребам, Департамент соціального страхування визнає зазначене в § 70 частині 4 цього закону рішення недійсним (далі — рішення про припинення надання послуги спеціального піклування), за винятком особи, поміщеної до установи піклування за ухвалою суду.

(3) Рішення про припинення надання послуги спеціального піклування у випадку послуги підтримуваного проживання, послуги проживання в громаді, послуги денного та тижневого догляду, а також послуги цілодобового спеціального догляду набуває чинності в день, коли особа припиняє користування послугою, але не пізніше ніж через шість місяців після повідомлення про рішення особі, яка отримує послугу спеціального піклування. [RT I, 18.10.2024, 1 - jõust. 01.01.2025]

(4) Рішення про припинення надання послуги спеціального піклування особі, яка користувалася послугою підтримуваного проживання, послугою проживання в громаді, послугою денного та тижневого догляду або послугою цілодобового спеціального догляду, набуває чинності в день, коли особі починають надавати ту послугу спеціального піклування, до черги на яку її було внесено, якщо особа: [RT I, 18.10.2024, 1 - jõust. 01.01.2025]

1) спрямована повторно для отримання послуги підтримуваного проживання, послуги проживання в громаді, послуги денного та тижневого догляду або послуги цілодобового спеціального догляду; [RT I, 18.10.2024, 1 - jõust. 01.01.2025]

2) внесена до черги на послугу, яку вона подала заявку, не пізніше ніж через шість місяців після повідомлення їй про рішення про визнання недійсним.

(1) Надавач послуги спеціального піклування зобов'язаний:

1) при початку надання особі послуги спеціального піклування ознайомити особу та за наявності її законного представника усно або письмово зі своїм внутрішнім розпорядком, а також із правами й обов'язками особи під час отримання послуги; [RT I, 28.04.2022, 1 - jõust. 08.05.2022]

2) при початку надання особі послуги спеціального піклування ознайомити її з приміщеннями, необхідними для надання їй послуги, якщо послуга надається в приміщеннях надавача послуги;

3) забезпечити збирання та зберігання інформації й документів, пов'язаних із наданням послуги, що стосуються особи, яка отримує послугу спеціального піклування;

4) письмово скласти порядок розгляду скарг установи, у якому зазначено внутрішні та зовнішні способи подання й розгляду скарг та контактні дані для звернення до інших відповідних інституцій, а також роз'яснити його особі та її законному представникові;

5) забезпечити, щоб особа, яка перебуває з ним у договірних відносинах і безпосередньо надає послугу, відповідала вимогам, встановленим у § 86 цього закону та на його підставі; [RT I, 28.04.2022, 1 - jõust. 08.05.2022]

6) скласти для особи, направленої на отримання послуги спеціального піклування, персональний план діяльності, виходячи з потреби в підтримці, виявленої під час оцінювання потреби в послузі в різних сферах життя; [RT I, 21.12.2018, 3 - jõust. 01.04.2019]

7) упродовж надання послуги спеціального піклування активно займатися особою, залучаючи її відповідно до її здібностей і потреб до здійснення діяльності, встановленої як зміст послуги;

8) повідомляти особу, її законного представника та Департамент соціального страхування про настання строку завершення надання послуги спеціального піклування, про потребу в продовженні послуги, а також про завершення договору та намір достроково його припинити — щодо послуги підтримки повсякденного життя та послуги підтримки працевлаштування принаймні за три місяці до настання строку завершення надання послуги, а щодо послуги підтримуваного проживання, послуги проживання в громаді, послуги денного та тижневого догляду й цілодобової послуги спеціального догляду — принаймні за шість місяців до настання строку завершення надання послуги; [RT I, 18.10.2024, 1 - jõust. 01.01.2025]

9) за першої можливості повідомляти особу, яка отримує послугу, та Департамент соціального страхування, а за наявності — і законного представника особи про сумнів, що виник упродовж надання послуги спеціального піклування, щодо того, що послуга, яка надається особі, не відповідає її потребам;

10) повідомляти особу, направлену на отримання послуги проживання в громаді, послуги денного та тижневого догляду й цілодобової послуги спеціального догляду, яка має труднощі зі сплатою власної участі, про можливість відшкодування недостатньої частини власної участі з державного бюджету; [RT I, 18.10.2024, 1 - jõust. 01.01.2025]

11) за три місяці до настання зазначеної в рішенні про направлення особи дати завершення надання послуги оцінити виконання або невиконання цілей послуги, наданої особі, та потребу в продовженні надання особі послуги, а також подати Департаментові соціального страхування письмову оцінку щодо виконання або невиконання цілей послуги та потреби в продовженні надання особі послуги; [RT I, 21.12.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

11¹) у разі завершення надання послуги до настання зазначеної в рішенні про направлення особи дати оцінити виконання або невиконання цілей послуги, наданої особі, та потребу в продовженні надання особі послуги безпосередньо перед завершенням надання послуги, а також подати Департаментові соціального страхування не пізніше ніж разом з останнім рахунком письмову оцінку щодо виконання або невиконання цілей послуги та потреби в продовженні надання особі послуги; [RT I, 21.12.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

11²) у разі переходу особи до іншого надавача послуги за згодою особи або її представника письмово передати новому надавачеві послуги дані про результати оцінювання індивідуальної дієздатності особи та про діяльність плану діяльності і його виконання, скласти оцінку з обґрунтуванням щодо причин виконання або невиконання цілей, поставлених у плані діяльності, і подати їх новому надавачеві послуги не пізніше дня початку отримання особою послуги в нового надавача послуги; [RT I, 21.12.2018, 3 - jõust. 01.04.2019]

12) складати статистичні звіти про послуги спеціального піклування в порядку, встановленому на підставі частини 4 § 11 цього закону, і подавати їх Департаментові соціального страхування; [RT I, 28.11.2017, 2 - jõust. 01.01.2018]

(2) Перелік документів, які збирає та зберігає надавач послуги спеціального піклування, встановлює своїм розпорядженням міністр, відповідальний за галузь. ↗

(3) Дані документів, зібраних і збережених надавачем послуги спеціального піклування, зберігаються до десяти років після завершення надання послуги. [RT I, 13.03.2019, 2 - jõust. 15.03.2019]

(1) [Втратив чинність – RT I, 21.12.2018, 3 - jõust. 01.04.2019]

(2) Особа, направлена на отримання послуги підтримуваного проживання, послуги проживання в громаді, послуги денного та тижневого догляду або цілодобової послуги спеціального догляду, зобов'язана подати зазначеному в рішенні про направлення надавачеві послуги довідку про стан свого здоров'я, у якій зазначено наявність соматичних захворювань, що потребують лікування, і призначені лікарем схеми лікування, а на вимогу надавача послуги — також відомості про наявність інфекційних захворювань. [RT I, 18.10.2024, 1 - jõust. 01.01.2025]

(3) [Втратив чинність – RT I, 21.12.2018, 3 - jõust. 01.04.2019]

(4) У разі завершення надання послуги спеціального піклування надавач послуги за бажанням особи, яка отримувала послугу, або її законного представника повертає зібрані та збережені під час надання послуги документи щодо особи, зокрема складений для особи план діяльності.

(1) Надавач послуги спеціального піклування для досягнення визначених у рішенні про направлення цілей повинен упродовж 30 днів після прибуття особи для отримання послуги скласти разом з особою, а за наявності — і разом з її законним представником, персональний план діяльності особи для здійснення конкретних заходів у сферах життя, пов'язаних із виявленою під час оцінювання потреби в послузі потребою в підтримці. [RT I, 21.12.2018, 3 - jõust. 01.04.2019]

(2) План діяльності повинен містити:

1) поставлену особі мету та рекомендовані заходи для її досягнення;

2) графік і опис здійснення заходів, що відповідають потребам особи, а також оцінку надавача послуги щодо здійснення заходів принаймні один раз на квартал.

(3) План діяльності складається на час надання особі послуги спеціального піклування. Один раз на рік складається письмова оцінка за попередні 12 місяців щодо виконання зазначених у плані діяльності заходів і досягнення цілей. За потреби план діяльності доповнюється або змінюється. [RT I, 21.12.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(1) Послугу спеціального піклування може безпосередньо надавати фізична особа (далі — інструктор з діяльності), яка має щонайменше середню освіту та необхідну фахову підготовку або відповідну професійну чи вищу освіту для надання послуги спеціального піклування. [RT I, 28.04.2022, 1 - jõust. 01.05.2022]

(2) [Втратив чинність - RT I, 28.04.2022, 1 - jõust. 01.05.2022]

(3) Послугу спеціального піклування не може безпосередньо надавати інструктор з діяльності, судимість якого за умисно вчинений злочин може поставити під загрозу життя, здоров'я та майно особи, яка має право отримувати послугу.

(4) [Втратив чинність - RT I, 28.04.2022, 1 - jõust. 01.05.2022]

(5) [Втратив чинність - RT I, 28.04.2022, 1 - jõust. 01.05.2022]

(6) [Втратив чинність - RT I, 28.04.2022, 1 - jõust. 01.05.2022]

(7) Вимоги до підготовки інструктора з діяльності, зокрема вимоги до освіти та навчання, а також вимоги до проходження навчання, обсягу та змісту навчання встановлює відповідальний за сферу міністр постановою. [RT I, 28.04.2022, 1 - jõust. 01.05.2022] ↗

(8) Послугу спеціального піклування може безпосередньо надавати також особа, яка здобула професійну кваліфікацію іноземної держави, якщо її професійна кваліфікація визнана відповідно до закону про визнання професійної кваліфікації іноземної держави. Компетентним органом, зазначеним у частині 2 § 7 закону про визнання професійної кваліфікації іноземної держави, є Департамент соціального страхування. [RT I, 30.12.2015, 5 - jõust. 18.01.2016]

(1) Метою послуги підтримки повсякденного життя є найкраще можливе самостійне повсякденне функціонування та розвиток особи через підтримку психосоціального функціонування, формування навичок повсякденного життя та трудових навичок, а також через консультування близьких особи та осіб, які проживають разом з нею.

(2) Під час надання послуги підтримки повсякденного життя надавач послуги зобов'язаний, виходячи з потреб особи та зазначеної в рішенні про направлення мети отримання послуги:

1) формувати особисті та повсякденні навички особи, залучаючи її до заходів, що розвивають зазначені навички, з урахуванням стану здоров'я особи;

2) спрямовувати особу у створенні, збереженні та розвитку соціальних стосунків;

3) спрямовувати особу у плануванні часу та організації дозвілля;

4) спрямовувати особу у користуванні послугами охорони здоров'я, соціальними, поштовими, фінансовими та іншими послугами, а також у пошуку та реалізації можливостей здобуття освіти;

5) формувати трудові навички особи та надавати особі можливість практикувати виконання роботи;

6) консультувати близьких особи, зокрема осіб, які проживають з нею в одному житловому приміщенні, щодо особливостей поведінки особи, яка має право отримувати послугу підтримки повсякденного життя, та спілкування з нею;

7) підтримувати діяльність груп, що підтримують осіб, які отримують послугу, мають подібний діагноз та пов'язані з ним проблеми, через спрямування та консультування осіб;

8) залучати особу до інших заходів, необхідних для досягнення мети послуги підтримки повсякденного життя.

(1) Право отримувати послугу підтримки повсякденного життя має повнолітня особа, за винятком особи, зазначеної в частині 2 § 72 цього закону, яка відповідає таким умовам:

1) особа має тяжкий, глибокий або стійкий психічний розлад;

2) особі водночас не надається послуга проживання у громаді, послуга денного та тижневого догляду чи цілодобова послуга спеціального догляду. [RT I, 18.10.2024, 1 - jõust. 01.01.2025]

(1) Одиниця місцевого самоврядування за місцем проживання особи, внесеним до реєстру народонаселення, зобов'язана забезпечити покриття витрат, пов'язаних з приміщеннями, що перебувають у користуванні або власності надавача послуги, в обсязі, встановленому місцевим самоврядуванням. [RT I, 18.10.2024, 1 - jõust. 01.01.2025]

(1) Послугу підтримки повсякденного життя можна надавати у житлових приміщеннях особи, яка має право отримувати послугу, або в інших місцях, придатних для надання зазначеної послуги.

(2) Оцінку щодо тривалості надання послуги підтримки повсякденного життя та рекомендованої частоти заходів на місяць надає Департамент соціального страхування. [RT I, 21.12.2018, 3 - jõust. 01.04.2019]

(3) Заходи, що становлять зміст послуги підтримки повсякденного життя, необхідно безпосередньо здійснювати щодо особи, направленої на отримання послуги, або консультувати її близьких, зокрема осіб, які проживають разом з нею, у рекомендованому в рішенні про направлення обсязі, але не менше чотирьох годин на місяць. Надавач послуги зобов'язаний вести облік годин, коли послугу безпосередньо надавали особі або її близьким.

(4) Розпочинаючи надання послуги підтримки повсякденного життя, надавач послуги повинен повідомити особі, яка має право її отримувати, у які дні та в який час надаватиметься послуга.

(5) Надавач послуги підтримки повсякденного життя забезпечує наявність одного інструктора з діяльності, зайнятого на повну ставку, на десять осіб, направлених на отримання послуги.

(1) Метою послуги підтримки працевлаштування є інструктування та консультування особи, щоб підтримати її самостійне справляння та покращити якість життя під час пошуку роботи, що відповідає її здібностям, і під час роботи.

(2) Під час надання послуги підтримки працевлаштування надавач послуги зобов'язаний, виходячи з потреб особи та зазначеної в рішенні про скерування мети отримання послуги:

1) мотивувати особу приступити до роботи;

2) знаходити для особи, виходячи з її інтересів, придатну роботу, що відповідає її здібностям;

3) підтримувати особу, інструктувати її відповідно до робочих вказівок роботодавця та консультувати її під час роботи;

4) інструктувати та консультувати роботодавця особи за згодою останнього щодо залучення до роботи особи, яка має право на отримання послуги;

5) інструктувати особу та осіб, які працюють разом з нею, за їхньою згодою щодо взаємних відносин, що виникають у процесі роботи;

6) готувати особу за можливості до самостійного приступлення до роботи без підтримки. [RT I, 14.12.2023, 1 - набув чинності 24.12.2023]

(3) Під час надання послуги підтримки працевлаштування надавач послуги може пропонувати особі придатну роботу, що відповідає її здібностям, у тому числі роботу, для виконання якої особа постійно потребує підтримки та інструктування. [RT I, 14.12.2023, 1 - набув чинності 24.12.2023]

(1) Право отримувати послугу підтримки працевлаштування має повнолітня особа, за винятком особи, зазначеної в § 72 частині 2 цього закону, яка відповідає таким умовам:

1) вона має тяжкий, глибокий або зі стійким перебігом психічний розлад;

1¹) у неї на підставі закону про допомогу у зв'язку з непрацездатністю встановлено відсутність працездатності, за винятком випадку, коли вона досягла віку пенсії за віком, встановленого в § 7 закону про державне пенсійне страхування; [RT I, 14.12.2023, 1 - набув чинності 24.12.2023]

2) вона потребує постійної підтримки та інструктування перед приступленням до роботи або під час роботи; [RT I, 14.12.2023, 1 - набув чинності 24.12.2023]

3) їй одночасно не надається послуга денного та тижневого догляду і цілодобова послуга спеціального догляду. [RT I, 18.10.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025]

(1) [Втратив чинність – RT I, 30.12.2015, 5 - набув чинності 01.07.2016]

(2) Оцінку щодо тривалості надання послуги підтримки працевлаштування та рекомендованої частоти заходів на місяць надає Департамент соціального страхування. [RT I, 21.12.2018, 3 - набув чинності 01.04.2019]

(3) Надавач послуги підтримки працевлаштування повинен знайти придатну роботу для особи, скерованої на отримання послуги, щонайменше протягом одного року після початку надання їй послуги.

(4) Якщо особа, скерована на отримання послуги підтримки працевлаштування, протягом одного року після початку надання послуги підтримки працевлаштування не прийняла жодної запропонованої їй роботи, надання їй послуги на підставі цього рішення про скерування припиняється.

(5) Надавач послуги підтримки працевлаштування повідомляє Департамент соціального страхування про сплив строку, зазначеного в частині 3 цього параграфа, після чого Департамент соціального страхування визнає таким, що втрачає чинність на майбутнє, адміністративний акт, яким особу було скеровано на отримання послуги підтримки працевлаштування.

(6) Заходи, які становлять зміст послуги підтримки працевлаштування та зазначені в § 91 частині 2 пунктах 1 і 3–6 цього закону, необхідно безпосередньо здійснювати щодо особи, скерованої на отримання послуги підтримки працевлаштування, її роботодавця або осіб, які працюють разом з особою, у рекомендованому обсязі, зазначеному в рішенні про скерування, але щонайменше чотири години на місяць. Надавач послуги зобов'язаний вести облік годин, коли послугу підтримки працевлаштування було безпосередньо надано роботодавцю особи, особі або особам, які працюють разом з особою.

(7) Надавач послуги підтримки працевлаштування забезпечує наявність одного інструктора з діяльності на повну зайнятість на десять осіб, скерованих на отримання послуги підтримки працевлаштування.

(1) Послуга підтримуваного проживання — це підтримка соціального справляння та інтеграції особи разом з інструктуванням щодо ведення домашнього господарства та організації повсякденного життя, щоб забезпечити якомога самостійніше справляння особи під час самостійного проживання.

(2) Під час надання послуги підтримуваного проживання надавач послуги зобов'язаний, виходячи з потреб особи та зазначеної в рішенні про скерування мети отримання послуги:

1) інструктувати особу щодо організації повсякденного життя та ведення домашнього господарства, у тому числі щодо складання пов'язаного з повсякденним життям бюджету;

2) інструктувати особу щодо користування послугами, пов'язаними з використанням та утриманням житлового приміщення, у тому числі поштовими та фінансовими послугами;

3) допомагати у погодженні правил спільного облаштування побуту та у виконанні домовленостей, якщо одне житлове приміщення ділять щонайменше дві особи, які отримують послугу;

4) готувати особу до самостійного проживання, а також інструктувати та допомагати їй у придбанні житлової площі.

(1) Право отримувати послугу підтримуваного проживання має повнолітня особа, за винятком особи, зазначеної в § 72 частині 2 цього закону, яка відповідає таким умовам:

1) вона має тяжкий, глибокий або зі стійким перебігом психічний розлад;

2) вона здатна сама про себе піклуватися;

3) вона здатна за наявності інструктування справлятися з діями повсякденного життя;

4) їй одночасно не надається послуга проживання у громаді, послуга денного та тижневого догляду і цілодобова послуга спеціального догляду. [RT I, 18.10.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025]

(1) Дії, зазначені в § 94 частині 2 цього закону, що становлять зміст послуги підтримуваного проживання, можуть здійснюватися в житлових приміщеннях, наданих у користування особі, яка має право отримувати послугу підтримуваного проживання, або в інших місцях, придатних для надання зазначеної послуги.

(2) Оцінку щодо тривалості надання послуги підтримуваного проживання та рекомендованої частоти дій на місяць надає Департамент соціального страхування. [RT I, 21.12.2018, 3 - jõust. 01.04.2019]

(3) Житлове приміщення, що надається в користування особі в межах послуги підтримуваного проживання, повинно відповідати вимогам, встановленим на підставі § 11 частини 4 будівельного кодексу та § 7 частини 1 пункту 2 закону про житло.

(4) Крім зазначеного в частині 3 цього параграфа, у житловому приміщенні повинні бути:

1) щонайменше одна спальня на одну особу, яка отримує послугу;

2) за бажанням осіб, які отримують послугу, в одній спальні можуть проживати дві особи, які отримують послугу;

3) кухня або кухонний куток;

4) можливість користування туалетом та душем або ванною.

(5) Послуга підтримуваного проживання надається особам з інтелектуальними порушеннями та особам із психічними розладами в окремих приміщеннях. [RT I, 28.04.2022, 1 - jõust. 08.05.2022]

(6) Дії, зазначені в § 94 частині 2 цього закону, щодо особи, направленої на отримання послуги підтримуваного проживання, слід здійснювати щонайменше дві години на тиждень. Надавач послуги зобов'язаний вести облік годин, коли особі безпосередньо надавалася послуга підтримуваного проживання. [RT I, 21.12.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(7) Надавач послуги підтримуваного проживання забезпечує наявність одного інструктора з діяльності, зайнятого повний робочий час, на десять осіб, направлених на отримання послуги підтримуваного проживання.

(1) Послуга проживання у громаді — це створення сприятливого сімейноподібного устрою життя разом із розміщенням і харчуванням для задоволення основних потреб та розвитку особи, щоб підвищити самостійну спроможність особи та розвинути навички організації дій повсякденного життя через участь у спільних діях.

(2) [Втратив чинність – RT I, 21.12.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(3) Під час надання послуги проживання у громаді надавач послуги зобов'язаний, виходячи з потреб особи та зазначеної в рішенні про направлення мети отримання послуги:

1) створити для особи безпечне та сприятливе для розвитку сімейноподібне життєве середовище й устрій;

2) формувати особисті та повсякденні життєві навички особи й, ураховуючи стан здоров'я особи, залучати її до дій, що розвивають зазначені навички;

3) інструктувати особу щодо планування часу та організації дозвілля;

4) формувати трудові навички особи та розвивати її працездатність;

5) виходячи зі здібностей і навичок особи, яка отримує послугу, пропонувати їй можливість працювати на своїй території або залучати її до праценаближеної діяльності у спільному господарстві та інструктувати особу під час праці чи виконання праценаближеної діяльності;

6) здійснювати інші дії, необхідні для досягнення мети послуги проживання у громаді.

(4) [Втратив чинність – RT I, 21.12.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(1) Право отримувати послугу проживання у громаді має повнолітня особа, за винятком особи, зазначеної в § 72 частині 2 цього закону, яка відповідає таким умовам:

1) вона має тяжкий, глибокий або психічний розлад зі стійким перебігом;

2) вона здатна давати собі раду з доглядом за собою та брати участь у господарських роботах;

3) їй одночасно не надається послуга підтримки повсякденного життя, послуга підтримуваного проживання, послуга денного та тижневого догляду чи цілодобова послуга спеціального догляду. [RT I, 18.10.2024, 1 - jõust. 01.01.2025]

(1) Дії, зазначені в § 97 частині 3 цього закону, щодо особи, яка отримує послугу проживання у громаді, слід здійснювати щодня.

(2) Оцінку щодо цілей, що становлять зміст послуги проживання у громаді, а також тривалості надання послуги проживання у громаді та рекомендованої частоти здійснення дій на місяць надає Департамент соціального страхування. [RT I, 21.12.2018, 3 - jõust. 01.04.2019]

(3) Послуга проживання у громаді надається особам з інтелектуальними порушеннями та особам із психічними розладами в окремих приміщеннях. [RT I, 28.04.2022, 1 - jõust. 08.05.2022]

(4) Надавач послуги проживання у громаді повинен забезпечити виконання вимоги, встановленої в § 83 частині 1 пункті 13, якщо послуга проживання у громаді надається більш ніж десяти особам з особливими потребами.

(5) Надавач послуги проживання у громаді забезпечує присутність одного інструктора з діяльності на до десяти осіб, які отримують послугу, поза нічним часом відповідно до потреб осіб. У нічний час слід забезпечити доступність інструктора з діяльності для всіх осіб, які отримують послугу в цього надавача послуги. [RT I, 21.12.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(1) Послуга денного та тижневого догляду — це заснований на потребах догляд і розвиток повнолітньої особи разом із розміщенням і харчуванням, щоб дати змогу особі, направленій на отримання послуги денного та тижневого догляду, продовжувати жити вдома, забезпечити збереження та покращення її самостійної спроможності й безпечне середовище на території надавача послуги, а також зменшити навантаження з догляду на близьких особи, підтримати їхнє утримання на ринку праці та участь у суспільному житті.

(2) Під час надання послуги денного та тижневого догляду надавач послуги зобов'язаний, виходячи з потреб особи та зазначеної в рішенні про направлення мети отримання послуги:

1) забезпечувати безпеку особи, яка отримує послугу денного та тижневого догляду;

2) інструктувати та допомагати особі в догляді за собою;

3) інструктувати та допомагати особі у співпраці з близькими щодо дотримання схеми лікування, призначеної надавачем послуги охорони здоров'я;

4) формувати особисті та повсякденні життєві навички особи, залучаючи її до дій, що розвивають зазначені навички, ураховуючи стан здоров'я особи;

5) інструктувати особу щодо створення, збереження та розвитку соціальних відносин;

6) інструктувати особу щодо організації дозвілля;

7) залучати особу, виходячи з її здібностей і навичок, до праценаближеної діяльності та інструктувати її в ній;

8) консультувати близьких особи щодо особливостей її поведінки та спілкування з нею й співпрацювати з близькими;

9) здійснювати інші дії, необхідні для досягнення цілей послуги денного та тижневого догляду. [RT I, 18.10.2024, 1 - jõust. 01.01.2025]

(1) Право отримувати денну та тижневу послугу догляду має повнолітня особа, за винятком особи, зазначеної в частині 2 § 72 цього закону, яка відповідає таким умовам:

1) у неї тяжкий, глибокий або стійкого перебігу психічний розлад та помірна, тяжка, глибока або інша уточнена чи неуточнена інтелектуальна недостатність;

2) у неї на підставі закону про допомогу з непрацездатності встановлено відсутність працездатності, за винятком випадку, коли вона досягла віку пенсії за віком, встановленого в § 7 закону про державне пенсійне страхування;

3) під час оцінювання її потреби в підтримці у важливих сферах життя встановлено надзвичайну потребу в допомозі та підтримці, а також потребу в денній та тижневій послузі догляду щонайменше десять днів на місяць;

4) її спроможність самостійно давати собі раду неможливо забезпечити іншою соціальною послугою, зазначеною в цьому законі;

5) їй одночасно не надаються послуга підтримки повсякденного життя, послуга підтримки працевлаштування, послуга підтриманого проживання, послуга проживання в громаді чи цілодобова спеціальна послуга догляду. [RT I, 18.10.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025]

(1) Діяльність, зазначену в частині 2 § 99¹ цього закону, що становить зміст денної та тижневої послуги догляду, стосовно особи, яка отримує денну та тижневу послугу догляду, слід здійснювати мінімально десять днів і максимально 23 доби на місяць, за винятком випадку, передбаченого частиною 2 цього параграфа.

(2) Протягом шести місяців після погодженого для надання послуги строку, зазначеного в первинному рішенні про скерування, триває період адаптації, під час якого діяльність, зазначену в частині 2 § 99¹ цього закону, стосовно особи, яка отримує денну та тижневу послугу догляду, можна здійснювати менш ніж десять днів на місяць.

(3) Оцінку щодо тривалості надання денної та тижневої послуги догляду та рекомендованої частоти діяльності на місяць надає Департамент соціального страхування.

(4) Надавач денної та тижневої послуги догляду зобов'язаний:

1) забезпечити спальні місця відповідно до потреб осіб, які одночасно отримують послугу;

2) забезпечити надання послуги в зручний для близьких особи, яка отримує послугу, час у всі дні тижня, включно з державними святами;

3) забезпечити надання денної та тижневої послуги догляду в приміщеннях, що розташовані окремо від приміщень для надання інших цілодобових послуг догляду;

4) забезпечити контроль входу до приміщень для надання денної та тижневої послуги догляду та виходу з них;

5) вести облік днів та діб, коли особі безпосередньо надавалася денна та тижнева послуга догляду.

(5) Якщо надавач денної та тижневої послуги догляду бажає вивезти особу, яка отримує послугу, за межі місця, зазначеного в дозволі на діяльність, він повинен отримати на це згоду особи, а за наявності законного представника — також від нього. [RT I, 18.10.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025]

(1) Надавач денної та тижневої послуги догляду забезпечує на кожні 12 осіб, які отримують зазначену послугу, цілодобову присутність щонайменше одного інструктора з діяльності, а також відповідно до потреб осіб додатково присутність щонайменше одного інструктора з діяльності поза нічним часом.

(2) Надавач денної та тижневої послуги догляду може замінити цілодобову присутність одного інструктора з діяльності цілодобовою присутністю працівника догляду, якщо працівник догляду відповідає вимогам, встановленим у частині 4 § 22 цього закону. [RT I, 18.10.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025]

(1) Цілодобова спеціальна послуга догляду — це цілодобовий догляд за повнолітньою особою та її розвиток разом із проживанням і харчуванням, щоб забезпечити збереження і зростання самостійної спроможності повнолітньої особи, яка отримує послугу, давати собі раду, та безпечне життєве середовище на території надавача послуги.

(2) Під час надання цілодобової спеціальної послуги догляду надавач послуги зобов'язаний, виходячи з потреб повнолітньої особи та мети отримання послуги, зазначеної в рішенні про скерування:

1) виконувати обов'язки, встановлені в частині 2 § 87 цього закону;

2) забезпечувати безпеку повнолітньої особи, яка отримує цілодобову спеціальну послугу догляду;

3) допомагати повнолітній особі в піклуванні про себе;

4) дотримуватися схеми лікування, призначеної повнолітній особі надавачем послуги охорони здоров'я;

5) створювати повнолітній особі, поміщеній до установи соціального піклування за ухвалою суду, можливості для роботи або подібної до роботи діяльності на своїй території;

6) здійснювати інші заходи, необхідні для досягнення мети цілодобової спеціальної послуги догляду.

(3) Особою, яка отримує послугу в межах цієї послуги, вважається повнолітня особа, яка звернулася до надавача цілодобової спеціальної послуги догляду на підставі рішення про скерування, за винятком повнолітньої особи, поміщеної до установи соціального піклування за ухвалою суду, яка перебуває в приміщеннях або на території для надання цілодобової спеціальної послуги догляду, що перебувають у власності або користуванні надавача цілодобової спеціальної послуги догляду.

(4) Повнолітня особа, поміщена до установи соціального піклування за ухвалою суду, вважається особою, яка отримує послугу, протягом усього строку, зазначеного в ухвалі суду, незалежно від місцезнаходження повнолітньої особи.

(1) Право на отримання цілодобової послуги спеціального догляду має повнолітня особа, за винятком повнолітньої особи, зазначеної в § 72 частині 2 цього закону, яка відповідає таким умовам:

1) повнолітня особа має тяжкий, глибокий або хронічний (з постійним перебігом) психічний розлад;

2) [Втратив чинність – RT I, 28.04.2022, 1 – набув чинності 08.05.2022]

3) у повнолітньої особи віком від 18 років до досягнення пенсійного віку за віком, встановленого § 7 закону про державне пенсійне страхування, встановлено відсутність працездатності на підставі закону про допомогу у зв'язку з непрацездатністю; [RT I, 30.12.2015, 5 – набув чинності 01.07.2016]

4) під час оцінювання потреби особи в підтримці встановлено потребу в цілодобовій послузі спеціального догляду; [RT I, 21.12.2018, 3 – набув чинності 01.04.2019]

5) самостійне функціонування повнолітньої особи неможливо забезпечити іншою соціальною послугою, зазначеною в цьому законі;

6) повнолітній особі водночас не надається послуга підтримки повсякденного життя, послуга підтримки працевлаштування, послуга підтримуваного проживання, послуга проживання в громаді, а також послуга денного та тижневого догляду; [RT I, 18.10.2024, 1 – набув чинності 01.01.2025]

7) повнолітня особа потребує допомоги в піклуванні про себе;

8) повнолітня особа не справляється з повсякденними діями або потребує для цього значною мірою постійної сторонньої допомоги та скеровування.

(2) Крім повнолітніх осіб, зазначених у частині 1 цього параграфа, право на отримання цілодобової послуги спеціального догляду має повнолітня особа, за винятком повнолітньої особи, зазначеної в § 72 частині 2 цього закону, яка має тяжкий, глибокий або хронічний (з постійним перебігом) психічний розлад з нестабільною ремісією, та:

1) яка відповідає умовам, встановленим у пунктах 4–6 частини 1 цього параграфа, та

2) у якої встановлено відсутність працездатності на підставі закону про допомогу у зв'язку з непрацездатністю, за винятком повнолітньої особи, яка досягла пенсійного віку за віком, встановленого § 7 закону про державне пенсійне страхування. [RT I, 22.12.2022, 3 – набув чинності 01.01.2023]

(2¹) Особою з тяжким, глибоким або хронічним (з постійним перебігом) психічним розладом з нестабільною ремісією у випадку цілодобової послуги спеціального догляду вважається повнолітня особа, у якої постійно чергуються періоди покращення та загострення хвороби і чий стан часто змінюється. [RT I, 28.04.2022, 1 – набув чинності 08.05.2022]

(3) Крім повнолітніх осіб, зазначених у частинах 1 і 2 цього параграфа, право на отримання цілодобової послуги спеціального догляду має повнолітня особа, за винятком повнолітньої особи, зазначеної в § 72 частині 2 цього закону, яка має надзвичайну потребу в допомозі та підтримці, та:

1) яка відповідає умовам, встановленим у пунктах 4–6 частини 1 цього параграфа, та

2) у якої встановлено відсутність працездатності на підставі закону про допомогу у зв'язку з непрацездатністю, за винятком повнолітньої особи, яка досягла пенсійного віку за віком, встановленого § 7 закону про державне пенсійне страхування. [RT I, 28.04.2022, 1 – набув чинності 08.05.2022]

(4) Особою з надзвичайною потребою в допомозі та підтримці у випадку цілодобової послуги спеціального догляду вважається повнолітня особа, у якої під час оцінювання потреби в підтримці встановлено надзвичайну потребу в допомозі та підтримці у важливих сферах життя. [RT I, 28.04.2022, 1 – набув чинності 08.05.2022]

(5) З державного бюджету, крім повнолітніх осіб, зазначених у частинах 1–3 цього параграфа, покриваються витрати на цілодобову послугу спеціального догляду, надану повнолітній особі, поміщеній до установи соціального піклування за ухвалою суду, за винятком власної участі повнолітньої особи.

(1) Надавач цілодобової послуги спеціального догляду зобов'язаний:

1) мати уявлення про місцеперебування повнолітньої особи, яка отримує цілодобовий спеціальний догляд;

2) забезпечувати контроль за входом до приміщень надання цілодобової послуги спеціального догляду та виходом з них;

3) забезпечувати безпеку та захищеність повнолітніх осіб, які отримують послугу, і надання передбаченої послуги, якщо цілодобова послуга спеціального догляду надається в одних і тих самих приміщеннях повнолітнім особам, зазначеним у § 101 частині 1 цього закону, повнолітнім особам з надзвичайною потребою в допомозі та підтримці і повнолітнім особам з тяжким, глибоким або хронічним (з постійним перебігом) психічним розладом з нестабільною ремісією; [RT I, 28.04.2022, 1 – набув чинності 08.05.2022]

4) забезпечувати надання цілодобової послуги спеціального догляду в приміщеннях, які розташовані окремо від приміщень інших цілодобових послуг догляду.

(2) Надавач цілодобової послуги спеціального догляду повинен забезпечити виконання вимоги, встановленої в § 83 частині 1 пункті 13, якщо цілодобова послуга спеціального догляду надається більш ніж десятьом повнолітнім особам з особливими потребами.

(3) Якщо надавач цілодобової послуги спеціального догляду бажає вивезти повнолітню особу, яка отримує цілодобову послугу спеціального догляду, за межі місця, зазначеного в дозволі на діяльність, він повинен отримати на це згоду повнолітньої особи, а за наявності законного представника — від останнього.

(4) Надавач цілодобової послуги спеціального догляду забезпечує особам, які отримують у нього цілодобову послугу спеціального догляду, самостійну сестринську допомогу в обсязі, за який Каса здоров'я взяла на себе зобов'язання зі сплати. [RT I, 11.12.2024, 1 – набув чинності 01.01.2025]

(5) [Втратив чинність – RT I, 11.12.2024, 1 – набув чинності 01.01.2025]

(6) [Втратив чинність – RT I, 11.12.2024, 1 – набув чинності 01.01.2025]

(7) [Втратив чинність – RT I, 11.12.2024, 1 – набув чинності 01.01.2025]

(8) Цілодобову послугу спеціального догляду, за винятком розміщення (проживання), повнолітнім особам, поміщеним до установи соціального піклування за ухвалою суду, можна надавати в одних і тих самих приміщеннях і водночас з повнолітніми особами, зазначеними в § 101 частині 1 цього закону, повнолітніми особами з надзвичайною потребою в допомозі та підтримці і повнолітніми особами з тяжким, глибоким або хронічним (з постійним перебігом) психічним розладом з нестабільною ремісією, враховуючи встановлене в § 103 цього закону. [RT I, 28.04.2022, 1 – набув чинності 08.05.2022]

(1) Якщо цілодобова послуга спеціального догляду надається повнолітній особі, поміщеній до установи соціального піклування за ухвалою суду, надавач цілодобової послуги спеціального догляду зобов'язаний, крім вимог, встановлених у § 102 цього закону, забезпечити, щоб:

1) повнолітня особа, поміщена до установи соціального піклування за ухвалою суду, не залишала приміщень чи території надання послуги без супроводжуючого, забезпеченого надавачем послуги;

2) був постійний цілодобовий контроль та уявлення про пересування, місцезнаходження і діяльність повнолітньої особи, поміщеної до установи соціального піклування за ухвалою суду;

3) повнолітня особа, поміщена до установи соціального піклування за ухвалою суду, не наражала на небезпеку себе чи інших осіб. [RT I, 28.04.2022, 1 – набув чинності 08.05.2022]

(1) Надавач цілодобової послуги спеціального догляду забезпечує на кожні 30 повнолітніх осіб, які отримують зазначену послугу, цілодобову присутність щонайменше одного інструктора з діяльності, а також, відповідно до потреб повнолітніх осіб, додатково присутність щонайменше одного інструктора з діяльності поза нічним часом.

(2) Якщо цілодобова послуга спеціального догляду надається повнолітній особі з психічним розладом тяжкого, глибокого чи стійкого перебігу з нестабільною ремісією або з психічним розладом із надзвичайною потребою в допомозі та підтримці, надавач цілодобової послуги спеціального догляду забезпечує на кожні 15 повнолітніх осіб, які отримують зазначену послугу, цілодобову присутність щонайменше одного інструктора з діяльності, а також, відповідно до потреб повнолітніх осіб, додатково присутність щонайменше одного інструктора з діяльності поза нічним часом. [RT I, 28.04.2022, 1 - набув чинності 08.05.2022]

(2¹) Якщо цілодобова послуга спеціального догляду надається особі з психічним розладом із надзвичайною потребою в допомозі та підтримці, цілодобову присутність одного інструктора з діяльності можна замінити цілодобовою присутністю доглядальника за умови, що доглядальник відповідає вимогам, встановленим у частині 4 § 22 цього закону. [RT I, 28.04.2022, 1 - набув чинності 01.05.2022]

(3) Якщо цілодобова послуга спеціального догляду надається повнолітній особі, поміщеній до установи піклування на підставі ухвали суду, надавач цілодобової послуги спеціального догляду забезпечує на кожні 20 повнолітніх осіб, які отримують послугу, цілодобову присутність щонайменше одного інструктора з діяльності, а також, відповідно до потреб повнолітніх осіб, додатково присутність щонайменше одного інструктора з діяльності поза нічним часом. [RT I, 08.07.2016, 1 - набув чинності 18.07.2016]

(1) Повнолітню особу поміщають до установи піклування для отримання цілодобової послуги спеціального догляду без її згоди (далі — догляд без згоди), якщо наявні всі такі обставини:

1) повнолітня особа має тяжкий психічний розлад, який обмежує її здатність усвідомлювати свою поведінку або керувати нею;

2) повнолітня особа становить небезпеку для себе або інших, якщо її не буде поміщено до установи піклування для отримання цілодобової послуги спеціального догляду;

3) застосування раніше вжитих заходів допомоги виявилося недостатнім або використання інших заходів допомоги неможливе.

(2) Якщо повнолітня особа не здатна виявити свою волю, вважається, що вона не надала згоди на отримання послуги.

(3) Згоду повнолітньої особи не замінює згода її законного представника.

(4) Про поміщення повнолітньої особи до установи піклування без її згоди, догляд без згоди, його продовження, зупинення та припинення вирішує суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним кодексом для провадження щодо поміщення повнолітньої особи до закритої установи, якщо з цього закону не випливає інше.

(5) Суд може помістити повнолітню особу без її згоди до установи піклування на догляд на строк до одного року з дня винесення ухвали суду. Якщо після закінчення зазначеного строку не відпали обставини, перелічені в частині 1 цього параграфа, суд за клопотанням волосної чи міської управи за місцем проживання повнолітньої особи або її законного представника може продовжувати строк догляду повнолітньої особи без згоди в установі піклування щоразу до одного року.

(6) Надавач цілодобової послуги спеціального догляду, у якого повнолітня особа перебуває на догляді без згоди на підставі рішення суду, невідкладно повідомляє опікуна повнолітньої особи та волосну чи міську управу за місцем проживання про потребу продовження, зупинення чи припинення догляду повнолітньої особи без згоди в установі піклування, додаючи до повідомлення висновок психіатра щодо обґрунтованості зупинення, продовження чи припинення догляду повнолітньої особи без згоди в установі піклування. Про потребу зупинення чи припинення догляду повнолітньої особи без згоди зобов'язані невідкладно повідомити суд:

1) надавач цілодобової послуги спеціального догляду, у якого повнолітня особа перебуває на догляді без згоди на підставі рішення суду;

2) волосна чи міська управа за місцем проживання повнолітньої особи;

3) законний представник повнолітньої особи, якщо йому відомо про потребу зупинення чи припинення догляду повнолітньої особи без згоди.

(1) Право вільно пересуватися можна обмежити повнолітній особі, яка:

1) поміщена до установи піклування на підставі ухвали суду відповідно до § 105 цього закону;

2) отримує цілодобову послугу спеціального догляду, якщо це необхідно для захисту прав і свобод зазначеної повнолітньої особи або інших повнолітніх осіб.

(2) Надавач цілодобової послуги спеціального догляду може обмежувати право вільно пересуватися повнолітньої особи з психічним розладом, яка отримує цілодобову послугу спеціального догляду, лише в тій мірі, в якій це необхідно для захисту життя та здоров'я зазначеної повнолітньої особи або інших повнолітніх осіб.

(1) Щодо повнолітньої особи, яку не було влаштовано на цілодобову послугу спеціального догляду за ухвалою суду, надавач цілодобової послуги спеціального догляду може застосовувати як обмеження свободи пересування лише ізоляцію. Ізоляцію можна застосовувати також щодо повнолітніх осіб, влаштованих до установи піклування за ухвалою суду.

(2) Ізоляцією вважається розміщення повнолітньої особи в ізоляційній кімнаті. Під час перебування повнолітньої особи в ізоляційній кімнаті повнолітня особа має постійно перебувати під наглядом надавача цілодобової послуги спеціального догляду.

(3) Вимоги до ізоляційної кімнати та її облаштування встановлює відповідальний за сферу міністр постановою. ↗

(4) Ізоляцію можна застосовувати щодо повнолітньої особи, яка отримує цілодобову послугу спеціального догляду, лише у разі, якщо:

1) існує зумовлена повнолітньою особою безпосередня загроза життю, тілесній недоторканності чи фізичній свободі самої повнолітньої особи або іншої повнолітньої особи;

2) усне заспокоєння повнолітньої особи або застосування інших відомих надавачеві послуги допоміжних заходів, зазначених лікарем щодо конкретної повнолітньої особи, виявилося недостатнім;

3) лікар, наскільки відомо надавачеві послуги, не виключив застосування ізоляції щодо конкретної повнолітньої особи.

(5) У разі виявлення обставин, зазначених у частині 4 цього параграфа, та перед ізоляцією надавач цілодобової послуги спеціального догляду повідомляє надавача послуги швидкої допомоги або поліцію. У разі невідкладної потреби в ізоляції надавач послуги може ізолювати повнолітню особу до повідомлення, враховуючи встановлене в частині 4 цього параграфа.

(6) Повнолітню особу можна ізолювати від інших повнолітніх осіб, які отримують послугу, до прибуття надавача послуги швидкої допомоги або поліції, але щонайдовше на три години поспіль.

(7) Про ізоляцію надавач цілодобової послуги спеціального догляду ухвалює письмове обґрунтоване рішення. Про ізоляцію повнолітньої особи надавач послуги повідомляє законного представника повнолітньої особи за наявності такого.

(8) Надавач цілодобової послуги спеціального догляду, який застосував ізоляцію, зобов'язаний скласти письмовий протокол, у якому зазначає:

1) ім'я та прізвище ізольованої повнолітньої особи;

2) час початку та закінчення ізоляції;

3) докладний опис ситуації, що передувала ізоляції, у тому числі допоміжні заходи, застосовані для заспокоєння повнолітньої особи;

4) причини ізоляції;

5) ім'я повнолітньої особи, яка ухвалила рішення про ізоляцію;

6) інформацію про травми, отримані повнолітньою особою, зазначеною в пункті 1 цієї частини, або надавачем цілодобової послуги спеціального догляду, або повнолітньою особою, яка перебуває з ним у договірних відносинах щодо надання цілодобової послуги спеціального догляду, а також про зламані чи пошкоджені повнолітньою особою приміщення надання послуги чи їх облаштування.

(9) Після припинення ізоляції надавач цілодобової послуги спеціального догляду зобов'язаний пояснити повнолітній особі, яка була ізольована, мету та причину ізоляції.

(10) Надавач цілодобової послуги спеціального догляду складає інструкцію з управління проблемною поведінкою неспокійних та агресивних повнолітніх осіб та їх ізоляції.

–

[Втратили чинність – RT I, 21.12.2016, 2 – набув чинності 01.01.2017]

[Втратив чинність - RT I, 28.11.2017, 2 - набр. чинності 01.01.2018]

[Втратив чинність - RT I, 28.11.2017, 2 - набр. чинності 01.01.2018]

[Втратив чинність - RT I, 28.11.2017, 2 - набр. чинності 01.01.2018]

[Втратив чинність - RT I, 28.11.2017, 2 - набр. чинності 01.01.2018]

[Втратив чинність - RT I, 28.11.2017, 2 - набр. чинності 01.01.2018]

[Втратив чинність - RT I, 28.11.2017, 2 - набр. чинності 01.01.2018]

[Втратив чинність - RT I, 28.11.2017, 2 - набр. чинності 01.01.2018]

[Втратив чинність - RT I, 28.11.2017, 2 - набр. чинності 01.01.2018]

[Втратив чинність - RT I, 28.11.2017, 2 - набр. чинності 01.01.2018]

[Втратив чинність - RT I, 28.11.2017, 2 - набр. чинності 01.01.2018]

[Втратив чинність - RT I, 28.11.2017, 2 - набр. чинності 01.01.2018]

[Втратив чинність - RT I, 28.11.2017, 2 - набр. чинності 01.01.2018]

(1) Послуга замісного піклування надається неповнолітньому іноземцю без супроводу на умовах та в порядку, встановлених у підрозділі 12 розділу 2 глави 2 цього закону. [RT I, 28.11.2017, 2 – набув чинності 01.01.2018]

(1) Послуга замісного піклування, що надається неповнолітньому іноземцю без супроводу, фінансується з державного бюджету через Департамент соціального страхування.

(2) Обов'язки, встановлені в пунктах 2–5 частини 4 § 45⁹ цього закону, виконує Департамент соціального страхування. [RT I, 28.11.2017, 2 – набув чинності 01.01.2018]

[Втратив чинність - RT I, 28.11.2017, 2 - набр. чинності 01.01.2018]

[Втратив чинність - RT I, 28.11.2017, 2 - набр. чинності 01.01.2018]

[Втратив чинність - RT I, 28.11.2017, 2 - набр. чинності 01.01.2018]

[Втратив чинність - RT I, 28.11.2017, 2 - набр. чинності 01.01.2018]

(1) Послуга закритого дитячого закладу — це цілодобова послуга, яка надається на умовах, встановлених у § 130³ цього закону, дитині, свободу якої обмежено на підставі ухвали суду.

(2) Мета послуги закритого дитячого закладу — підтримати психологічний, емоційний, соціальний, освітній та когнітивний розвиток дитини, щоб досягти стійких змін, які дозволяють дитині після закінчення обмеження свободи успішно давати собі раду у звичайному середовищі без поведінки, що шкодить її власному життю, здоров'ю та розвитку, а також життю та здоров'ю інших осіб. [RT I, 25.10.2017, 1 – набув чинності 01.01.2018]

(1) Дитину поміщають до закритої дитячої установи лише у випадку, якщо поведінка дитини створює загрозу її власному життю, здоров'ю чи розвитку або життю чи здоров'ю інших осіб і цю загрозу неможливо усунути жодним менш обмежувальним заходом.

(2) Про поміщення дитини до закритої дитячої установи, а також про продовження та припинення перебування в ній вирішує суд на підставі заяви одиниці місцевого самоврядування за місцем проживання дитини в порядку, передбаченому цивільним процесуальним кодексом щодо провадження про поміщення особи до закритої установи, з такими особливостями:

1) у провадженні про поміщення не застосовується попередній правовий захист у значенні § 534 цивільного процесуального кодексу;

2) передумовою поміщення не є проведення експертизи у значенні § 537 цивільного процесуального кодексу;

3) у провадженні про поміщення суд призначає дитині представника для захисту інтересів дитини;

4) у провадженні про поміщення суд, крім осіб, зазначених у частині 2 § 536 цивільного процесуального кодексу, повинен заслухати також батька/матір дитини з правом опіки, особу, яка фактично виховує дитину, а також осіб, які працюють з дитиною та значною мірою контактують з нею;

5) у провадженні про поміщення суд повинен особисто заслухати дитину незалежно від віку дитини;

6) у провадженні про поміщення право на подання скарги на ухвалу, крім осіб, зазначених у § 543 цивільного процесуального кодексу, мають також батько/мати дитини з правом опіки та опікун.

(3) Заява одиниці місцевого самоврядування повинна містити таке:

1) пояснення, у чому полягає зумовлена поведінкою дитини загроза її власному життю, здоров'ю чи розвитку або життю чи здоров'ю інших осіб;

2) оцінку потреби дитини в допомозі на підставах, встановлених § 28 закону про захист дітей;

3) огляд заходів, раніше запропонованих дитині одиницею місцевого самоврядування або державою;

4) обґрунтування, чому зумовлену поведінкою дитини загрозу неможливо усунути жодним менш обмежувальним заходом;

5) думку Департаменту соціального страхування щодо придатності заходу, що обмежує свободу дитини;

6) огляд заходів, які одиниця місцевого самоврядування застосовує для підтримки стосунків між дитиною та особами, які її виховують, а також спроможності та батьківських навичок осіб, які виховують дитину, під час і після отримання дитиною послуги закритої дитячої установи.

7) [Втратив чинність – RT I, 31.12.2024, 3 – набув чинності 10.01.2025]

(1) Надавач послуги закритої дитячої установи має такі завдання:

1) розміщення та харчування дитини; [RT I, 02.01.2025, 3 - набув чинності 01.09.2025]

2) забезпечення цілодобової підтримки та нагляду з метою запобігання самовільному залишенню дитиною місця надання послуги, а також загрозам, що випливають з поведінки дитини для неї самої або для інших;

3) проведення заходів, що виходять з потреб дитини, для виявлення та вирішення проблем розвитку та поведінки дитини;

4) пропонування розвиваючих занять для організації дозвілля дитини, а також забезпечення права дитини на інформацію та свободи вираження поглядів, включно з наданням можливості користуватися засобами зв'язку;

5) всебічна підтримка стосунків між дитиною та особою, яка її виховує, а також іншими важливими для дитини особами. [RT I, 25.10.2017, 1 - набув чинності 01.01.2018]

(2) Надавач послуги закритої дитячої установи цілодобово забезпечує необхідну кількість працівників, які мають придатні особисті якості та підготовку, щоб створити з дітьми, які отримують послугу, добрі та довірливі стосунки і забезпечити таким чином результативне виконання завдань, встановлених частиною 1 цього параграфа. Міністр, відповідальний за галузь, може встановити постановою уточнені вимоги до кількості працівників. [RT I, 25.10.2017, 1 - набув чинності 01.01.2018] ↗

(3) Надавач послуги закритої дитячої установи має право в необхідній мірі обмежувати свободу пересування дитини в місці надання послуги та за межами місця надання послуги, утримуючись від надмірних обмежень та враховуючи при встановленні обмежень потреби дитини і вплив обмежень на результативність виконання завдань, встановлених пунктами 2–5 частини 1 цього параграфа, та на досягнення мети послуги. [RT I, 25.10.2017, 1 - набув чинності 01.01.2018]

(4) Для забезпечення безпеки надавач послуги закритої дитячої установи має право:

1) застосовувати встановлене § 6 та 130⁴ цього закону;

2) помістити дитину, поведінка якої становить пряму та безпосередню загрозу її власному або інших осіб життю чи здоров'ю, якщо цю загрозу неможливо уникнути в інший спосіб, до усунення загрози, але щонайдовше на три години поспіль, до кімнати ізоляції, забезпечуючи дитині під час ізоляції постійну підтримку та нагляд. [RT I, 25.10.2017, 1 - набув чинності 01.01.2018]

(5) До ізоляції, встановленої пунктом 2 частини 4 цього параграфа, застосовуються вимоги, встановлені частинами 7–9 § 107 цього закону. [RT I, 25.10.2017, 1 - набув чинності 01.01.2018]

(6) Виконання вимог, встановлених частинами 1–5 цього параграфа, забезпечується встановленими надавачем послуги правилами внутрішнього розпорядку, в яких встановлюється щонайменше: [RT I, 02.01.2025, 3 - набув чинності 01.09.2025]

1) порядок користування телефоном та інтернетом, надсилання листів, приймання гостей, відвідування дому та перебування за межами місця надання послуги;

2) порядок забезпечення нагляду та підтримки дитини під час ізоляції та перебування в кімнаті ізоляції, а також порядок інформування законного представника дитини;

3) порядок подання дитиною скарги та розгляду скарги і надання дитині зворотного зв'язку щодо неї;

4) порядок складання та оновлення індивідуального плану дій дитини та проведення на його основі розвиваючих і підтримуючих заходів;

5) порядок ознайомлення дитини при прибутті до дитячої установи з чинними правилами внутрішнього розпорядку, а також оновлення правил внутрішнього розпорядку під час отримання послуги, пристосування їх до індивідуальних потреб дитини та запитування думки дитини і врахування її. [RT I, 25.10.2017, 1 - набув чинності 01.01.2018]

(7) Життєве середовище та харчування дитини, яка отримує послугу закритої дитячої установи, повинні відповідати вимогам, встановленим § 21 та 22 закону про громадське здоров'я та встановленим на їх основі. [RT I, 02.01.2025, 3 - набув чинності 01.09.2025]

(1) Якщо у надавача послуги закритого дитячого закладу виникає обґрунтована підозра, що у володінні дитини перебувають або адресоване їй поштове чи інше відправлення містить речі, зазначені в § 6 частині 1 або 2 цього закону, надавач послуги має право перевірити дитину та її одяг шляхом огляду й обмацування або за допомогою технічного засобу, а також оглянути речі, що перебувають у володінні особи.

(2) Під час огляду речей, що перебувають у володінні дитини, та вилучення заборонених речей надавач послуги утримується від порушення таємниці повідомлень, надісланих дитині.

(3) Якщо стан здоров'я дитини це дозволяє, речі, що перебувають у її володінні, оглядаються, а заборонена річ вилучається з її володіння в її присутності.

(4) Річ, вилучену з володіння дитини, яку не передають поліції, надавач послуги зобов'язаний зберігати, передати законному представнику дитини, за винятком волосної чи міської управи, або знищити.

(5) Надавач послуги зберігає вилучену в дитини річ до відпадення підстави для вилучення. У разі відпадення підстави вилучена річ негайно повертається дитині.

(6) Якщо надавач послуги не має можливості зберігати вилучену річ і дитина має договірного або законного представника, надавач послуги передає вилучену річ представнику дитини, за винятком волосної чи міської управи.

(7) Вилучені з володіння дитини зіпсовані речі або речі з простроченим строком зберігання надавач послуги може знищити.

(8) Якщо дитині бажають передати річ, надавач послуги перед передачею перевіряє, чи не обмежено на підставі цього закону право володіння річчю, що передається дитині. Надавач послуги має право перешкодити передачі забороненої речі дитині.

(9) Надавач послуги документує огляд речей, що перебувають у володінні дитини, та вилучення, повернення, передачу поліції або знищення заборонених предметів. У разі вилучення речі, зазначеної в § 6 частині 1 пункті 4 цього закону, надавач послуги документує також підставу вилучення речовини або предмета.

(10) Перевірку дитини шляхом обмацування здійснює особа тієї самої статі, що й дитина. Якщо це необхідно для відвернення безпосередньої небезпеки, дитину може перевірити особа, яка не є однієї статі з дитиною. [RT I, 25.10.2017, 1 - набув чинності 01.01.2018]

(1) Послугу закритого дитячого закладу організовує Департамент соціального страхування.

(2) Департамент соціального страхування має право передати надання послуги закритого дитячого закладу фізичній особі-підприємцю або юридичній особі за адміністративним договором у порядку, встановленому Законом про адміністративну співпрацю.

(3) Виконання завдань, встановлених у § 130³ частинах 1 і 2 цього закону, на підставі адміністративного договору, укладеного згідно з частиною 2 цього параграфа, фінансується з державного бюджету через Департамент соціального страхування.

(4) [Втратив чинність – RT I, 28.04.2022, 1 - набув чинності 01.07.2025 ; набрання чинності змінено [RT I, 14.12.2023, 1]]

(5) [Втратив чинність – RT I, 28.04.2022, 1 - набув чинності 01.07.2025 ; набрання чинності змінено [RT I, 14.12.2023, 1]]

(6) Ціну послуги закритого дитячого закладу, що фінансується з державного бюджету, та максимальну вартість на дитину, яка має право отримувати послугу, за календарний рік встановлює міністр, відповідальний за сферу, постановою. [RT I, 25.10.2017, 1 - набув чинності 01.01.2018] ↗

(1) Допоміжні послуги сімейного заміщувального догляду — це консультаційні послуги, що надаються членам піклувальної сім'ї, сім'ї опікуна дитини та сім'ї усиновлювача дитини.

(2) Мета допоміжних послуг сімейного заміщувального догляду — підготувати прихід дитини в сім'ю, сприяти адаптації дитини в новій сім'ї та підтримувати психосоціальне благополуччя і спроможність сімей давати собі раду.

(3) Перелік допоміжних послуг сімейного заміщувального догляду та детальніші вимоги до послуг встановлює міністр, відповідальний за сферу, постановою. [RT I, 31.12.2024, 3 - набув чинності 01.01.2026] ↗

(1) Особа, яка безпосередньо надає допоміжні послуги сімейного заміщувального догляду, повинна відповідати таким загальним вимогам:

1) вона має особистісні якості, необхідні для надання допоміжних послуг сімейного заміщувального догляду;

2) вона відповідає вимогам, встановленим у § 20 Закону про захист дітей;

3) вона має фахову підготовку, необхідну для консультування.

(2) Детальніші вимоги до фахової підготовки осіб, які безпосередньо надають допоміжні послуги сімейного заміщувального догляду, встановлює міністр, відповідальний за сферу, постановою. ↗

(3) Відповідність кваліфікації, здобутої в іноземній державі, вимогам цього закону та встановленим на його підставі вимогам вирішує Департамент соціального страхування на підставі Закону про визнання іноземної професійної кваліфікації, враховуючи особливості, встановлені цим законом. [RT I, 31.12.2024, 3 - набув чинності 01.01.2026]

(1) Допоміжні послуги сімейного заміщувального догляду фінансуються з державного бюджету.

(2) Обсяг і вартість допоміжних послуг сімейного заміщувального догляду, що фінансуються з коштів державного бюджету, встановлює міністр, відповідальний за сферу, постановою. [RT I, 31.12.2024, 3 - набув чинності 01.01.2026] ↗

(1) Право клопотати про взяття на себе обов'язку сплати за допоміжні послуги сімейного замісного догляду мають:

1) батько чи мати сім'ї-вихователя;

2) опікун дитини;

3) усиновлювач.

(2) Для клопотання про взяття на себе обов'язку сплати особа, зазначена в частині 1 цього параграфа, подає заяву до Департаменту соціального страхування. Зверненню з поданням заяви про взяття на себе обов'язку сплати прирівнюється звернення особи до надавача допоміжних послуг сімейного замісного догляду.

(3) Департамент соціального страхування бере на себе обов'язок сплати за допоміжні послуги сімейного замісного догляду від члена сім'ї-вихователя, сім'ї опікуна дитини та сім'ї усиновлювача дитини в обсязі та за вартістю, встановленими на підставі частини 2 § 130⁸ цього закону, якщо виконані такі умови:

1) сім'я та надавач допоміжних послуг сімейного замісного догляду домовилися про надання послуг, встановлених на підставі частини 3 § 130⁶ цього закону;

2) надавач допоміжних послуг сімейного замісного догляду та Департамент соціального страхування уклали договір, зазначений у § 130¹⁰ цього закону.

(4) Обов'язок сплати за послугу підтримки сім'ї, встановлену на підставі частини 3 § 130⁶ цього закону, береться на себе за умови, що одиниця місцевого самоврядування оцінила потребу сім'ї в послузі.

(5) Департамент соціального страхування вирішує питання про взяття на себе обов'язку сплати протягом 30 календарних днів з дня подання заяви та необхідних документів.

(6) Перелік даних заяви та необхідних документів, а також точніші умови й порядок взяття на себе обов'язку сплати за допоміжні послуги сімейного замісного догляду встановлює міністр, відповідальний за сферу, постановою. [RT I, 31.12.2024, 3 - jõust. 01.01.2026] ↗

(1) Договір про взяття на себе обов'язку сплати — це угода, в якій Департамент соціального страхування та надавач допоміжних послуг сімейного замісного догляду домовляються про порядок та умови взяття на себе обов'язку сплати від правомочної особи.

(2) Департамент соціального страхування укладає договір з надавачем послуг, який готовий надавати всі допоміжні послуги сімейного замісного догляду, встановлені на підставі частини 3 § 130⁶ цього закону, і особи, які перебувають з ним у договірних відносинах та безпосередньо надають послугу, відповідають вимогам, встановленим у § 130⁷.

(3) Перед укладенням договору Департамент соціального страхування перевіряє податкову заборгованість надавача допоміжних послуг сімейного замісного догляду. Якщо виявиться, що надавач послуг має податкову заборгованість, Департамент соціального страхування може відмовити в укладенні договору.

(4) Департамент соціального страхування не укладає договір з надавачем допоміжних послуг сімейного замісного догляду, який раніше порушив договір про взяття на себе обов'язку сплати так, що внаслідок порушення договір було розірвано, відшкодовано збитки або стягнуто неустойку. Договір може бути укладено, якщо надавач допоміжних послуг подає доказ про вжиті заходи для відновлення своєї надійності і від зазначеного порушення минуло понад три роки, або якщо збитки не були великими, або якщо неустойку не було застосовано в максимальному розмірі.