Toiduseadus

(1) Цей закон встановлює основи поводження з харчовими продуктами, самоконтроль оператора, заходи із забезпечення постачання харчових продуктів, державний нагляд і відповідальність для забезпечення безпечності харчових продуктів та їх відповідності іншим вимогам. Де це доречно, положення цього закону застосовуються також до матеріалів і предметів, зазначених у частині 2 статті 1 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1935/2004 про матеріали та предмети, призначені для контакту з харчовими продуктами, і про скасування директив 80/590/ЄЕС та 89/109/ЄЕС (ОВ L 338, 13.11.2004, с. 4–17). [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

(2) Цей закон не застосовується до дій, призначених для власного вжитку, передбачених у частині 3 статті 1 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 178/2002, яким встановлюються загальні принципи і вимоги харчового законодавства, засновується Європейський орган з безпечності харчових продуктів і встановлюються процедури у питаннях безпечності харчових продуктів (ОВ L 031, 01.02.2002, с. 1–24). Так само цей закон не застосовується до вчинення дій, передбачених у частині 3 статті 1 зазначеного регламенту, у закладі освіти з метою навчання учнів або в закладі соціального піклування з метою навчання, розвитку чи надання допомоги особам, які в ньому перебувають.

(3) Цей закон не застосовується до наркотичних і психотропних речовин, тютюну і тютюнових виробів, а також до лікарських засобів, передбачених законом про лікарські засоби.

(4) До поводження з алкоголем і водою цей закон застосовується настільки, наскільки поводження з алкоголем і водою не врегульоване іншими правовими актами.

(4¹) До адміністративного провадження, передбаченого главою 7¹ цього закону, застосовуються положення закону про адміністративне провадження з урахуванням особливостей, передбачених цим законом і законом про надзвичайну ситуацію. [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

(5) До адміністративного провадження, передбаченого правовими актами Європейського Союзу і цим законом, застосовуються положення закону про адміністративне провадження з урахуванням особливостей, передбачених Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/625 про офіційний контроль та інші офіційні дії, що здійснюються для забезпечення застосування харчового і кормового законодавства, правил щодо здоров'я та благополуччя тварин, здоров'я рослин і засобів захисту рослин, про внесення змін до регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 999/2001, (ЄС) № 396/2005, (ЄС) № 1069/2009, (ЄС) № 1107/2009, (ЄС) № 1151/2012, (ЄС) № 652/2014, (ЄС) 2016/429 і (ЄС) 2016/2031, регламентів Ради (ЄС) № 1/2005 і (ЄС) № 1099/2009 та директив Ради 98/58/ЄС, 1999/74/ЄС, 2007/43/ЄС, 2008/119/ЄС і 2008/120/ЄС, а також про скасування регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 854/2004 і (ЄС) № 882/2004, директив Ради 89/608/ЄЕС, 89/662/ЄЕС, 90/425/ЄЕС, 91/496/ЄЕС, 96/23/ЄС, 96/93/ЄС і 97/78/ЄС та рішення Ради 92/438/ЄЕС (Регламент про офіційний контроль) (ОВ L 95, 07.04.2017, с. 1–142), іншими правовими актами Європейського Союзу і цим законом. [RT I, 04.12.2019, 2 - набув чинності 14.12.2019]

(5¹) У випадках, передбачених міжнародним договором, цей закон застосовується з особливостями, що випливають із міжнародного договору. [RT I, 01.06.2013, 1 - набув чинності 01.07.2013]

(6) Уряд Республіки або міністр, відповідальний за відповідну сферу, може в межах своєї компетенції встановлювати правові акти для впровадження заходів у сфері харчових продуктів з питань, право вирішувати які згідно з правовими актами Європейського Союзу належить державі-члену. [RT I 2006, 28, 211 - набув чинності 01.07.2006]

(1) Харчовий продукт у розумінні цього закону — це речовина або продукт, визначені у статті 2 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 178/2002. [RT I 2006, 28, 211 - набув чинності 01.07.2006]

(1) Первинне виробництво у розумінні цього закону — це діяльність, визначена в частині 17 статті 3 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 178/2002.

(2) Первинний продукт у розумінні цього закону — це продукт, визначений у частині 1 статті 2 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 852/2004 про гігієну харчових продуктів (ОВ L 139, 30.04.2004, с. 1–54). [RT I 2006, 28, 211 - набув чинності 01.07.2006]

[Втратив чинність - RT I 2006, 28, 211 - набр. чинності 01.07.2006]

[Втратив чинність - RT I 2006, 28, 211 - набр. чинності 01.07.2006]

(1) Оператор у розумінні цього закону — це особа, визначена в частині 3 статті 3 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 178/2002.

(1¹) Законний представник оператора — юридичної особи організовує виконання обов'язків, які випливають із цього закону для юридичної особи. [RT I, 28.05.2024, 2 - набув чинності 01.07.2024]

(2) Поводження з харчовими продуктами (далі — поводження) у розумінні цього закону — це діяльність на етапах виробництва, перероблення і реалізації харчових продуктів, визначених у частині 16 статті 3 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 178/2002.

(3) Роздрібна торгівля у розумінні цього закону — це діяльність, визначена в частині 7 статті 3 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 178/2002. [RT I 2006, 28, 211 - набув чинності 01.07.2006]

(1) Департаменту сільського господарства та продовольства подається повідомлення про господарську діяльність:

1) для поводження з харчовими продуктами на підприємстві, зазначеному в частині 2 статті 6 регламенту (ЄС) № 852/2004 Європейського Парламенту і Ради;

2) для виготовлення, оброблення та реалізації матеріалів і предметів, що контактують з харчовими продуктами, на підприємстві, зазначеному в пункті «c» частини 2 статті 2 регламенту (ЄС) № 1935/2004 Європейського Парламенту і Ради.

(2) Крім даних, установлених законом про загальну частину кодексу господарської діяльності, у повідомленні про господарську діяльність зазначаються:

1) щодо виду діяльності, названого в пункті 1 частини 1 цього параграфа, — дані про сферу поводження та групу харчових продуктів;

2) щодо виду діяльності, названого в пункті 2 частини 1 цього параграфа, — дані про групу матеріалів і предметів, призначених для контакту з харчовими продуктами.

(3) Міністр, відповідальний за цю сферу, встановлює постановою уточнений перелік сфер поводження та груп харчових продуктів, названих у пункті 1 частини 2 цього параграфа, щодо яких оператор поводження зобов'язаний подати повідомлення про господарську діяльність. ↗

(4) Для початку господарської діяльності за видом діяльності, названим у пункті 1 частини 1 цього параграфа, повідомлення про господарську діяльність подавати не потрібно, якщо:

1) для поводження з харчовими продуктами на підприємстві потрібен дозвіл на діяльність згідно з § 8 цього закону або згідно з пунктом «b» чи «c» частини 3 статті 6 регламенту (ЄС) № 852/2004 Європейського Парламенту і Ради;

2) згідно з пунктом «c» частини 2 статті 1 регламенту (ЄС) № 852/2004 Європейського Парламенту і Ради або пунктом «c» частини 3 статті 1 регламенту (ЄС) № 853/2004 Європейського Парламенту і Ради, яким установлено спеціальні гігієнічні правила щодо харчових продуктів тваринного походження (ELT L 139, 30.04.2004, с. 55–205), вимоги, встановлені названими регламентами, до підприємства не застосовуються;

3) підприємство з утримання тварин зареєстроване в реєстрі сільськогосподарських тварин; [RT I, 17.11.2021, 1 - набув чинності 01.12.2021]

4) підприємець має дозвіл на діяльність з обігу лікарських засобів.

(5) Для початку господарської діяльності за видом діяльності, названим у пункті 2 частини 1 цього параграфа, повідомлення про господарську діяльність подавати не потрібно, якщо про підприємство, назване в підпункті «c» частини 2 статті 2 регламенту (ЄС) № 1935/2004 Європейського Парламенту і Ради, слід повідомляти згідно з пунктом 1 частини 1 § 7 цього закону або якщо для поводження з харчовими продуктами на названому підприємстві потрібен дозвіл на діяльність згідно з § 8.

(6) Дані, названі в цьому параграфі, вносяться до державного реєстру операторів поводження з харчовими продуктами та кормами, заснованого на підставі § 23 закону про корми.

(7) За внесення до державного реєстру операторів поводження з харчовими продуктами та кормами даних, що містяться в повідомленні про господарську діяльність, названому в частині 1 цього параграфа, підприємець державного мита не сплачує. [RT I, 29.06.2014, 1 - набув чинності 01.07.2014]

(1) Підприємець повинен мати дозвіл на діяльність для поводження з харчовими продуктами на таких підприємствах або в таких установах: [RT I, 23.02.2021, 2 - набув чинності 01.04.2021]

1) підприємство, що відповідає пунктам «b» і «c» частини 3 статті 6 регламенту (ЄС) № 852/2004 Європейського Парламенту і Ради;

1¹) підприємство, яке провадить роздрібну торгівлю (далі — підприємство роздрібної торгівлі) і поводиться з харчовими продуктами тваринного походження, що постачаються до підприємства роздрібної торгівлі того самого підприємця або виключно іншому підприємцеві, який провадить роздрібну торгівлю, за винятком випадків, коли постачання згідно з вимогами, встановленими на підставі частини 3 § 26 цього закону, є маргінальним, місцевого масштабу та обмеженим; [RT I, 23.02.2021, 2 - набув чинності 01.04.2021]

1²) дитячий садок, основна школа, гімназія, заклад охорони здоров'я та соціального піклування, установа тримання під вартою, а також Сили оборони, де здійснюється харчування; [RT I, 09.01.2025, 1 - набув чинності 01.09.2025, частково змінено RT I, 01.07.2025, 1]

2) [Втратив чинність – RT I, 23.02.2021, 2 - набув чинності 01.04.2021]

3) [Втратив чинність – RT I, 23.02.2021, 2 - набув чинності 01.04.2021]

4) [Втратив чинність – RT I, 23.02.2021, 2 - набув чинності 01.04.2021]

5) [Втратив чинність – RT I, 23.02.2021, 2 - набув чинності 01.04.2021]

6) [Втратив чинність – RT I, 23.02.2021, 2 - набув чинності 01.04.2021]

7) [Втратив чинність – RT I, 23.02.2021, 2 - набув чинності 01.04.2021]

8) [Втратив чинність – RT I, 17.11.2021, 1 - набув чинності 01.12.2021]

9) підприємство, що відповідає частині 1 статті 23 делегованого регламенту Комісії (ЄС) 2019/2124, яким доповнено регламент (ЄС) 2017/625 Європейського Парламенту і Ради правилами офіційного контролю партій тварин і товарів, що застосовуються в разі транзиту через територію Союзу, перевантаження та подальшого перевезення, і яким змінено регламенти Комісії (ЄС) № 798/2008, (ЄС) № 1251/2008, (ЄС) № 119/2009, (ЄС) № 206/2010, (ЄС) № 605/2010, (ЄС) № 142/2011, (ЄС) № 28/2012, імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2016/759 та рішення Комісії 2007/777/ЄС (ELT L 321, 12.12.2019, с. 73–98), де здійснюється зберігання харчових продуктів тваринного походження. [RT I, 17.11.2021, 1 - набув чинності 01.12.2021]

(2) Дозвіл на діяльність дає підприємцеві право розпочати та провадити господарську діяльність на підприємстві або в частині підприємства, зазначених у дозволі на діяльність. [RT I, 25.03.2011, 1 - набув чинності 01.07.2014 (набрання чинності змінено - RT I, 22.12.2013, 1)]

(3) Міністр, відповідальний за цю сферу, встановлює постановою уточнений перелік тих сфер поводження та груп харчових продуктів, щодо яких оператор поводження повинен мати дозвіл на діяльність. [RT I, 29.06.2014, 1 - набув чинності 01.07.2014] ↗

(1) Клопотання про видачу дозволу на діяльність розглядає Департамент сільського господарства та продовольства. [RT I, 29.06.2014, 1 – набув чинності 01.07.2014]

(2) У клопотанні про видачу дозволу на діяльність, окрім даних, зазначених у Законі про загальну частину Кодексу господарської діяльності, подаються такі дані та документи:

1) перелік тих груп харчових продуктів, для обігу яких клопочуть про дозвіл на діяльність;

2) [Втратив чинність – RT I, 23.02.2021, 2 – набув чинності 01.04.2021]

3) план приміщень разом із планом розміщення обладнання та устаткування, а також планом внутрішніх мереж водопостачання і каналізації. На плані водопровідної мережі всі місця водозабору позначаються з нумерацією. На плані приміщень позначаються шляхи переміщення харчових продуктів, пакувальних матеріалів, відходів і працівників;

4) [Втратив чинність – RT I, 23.02.2021, 2 – набув чинності 01.04.2021]

5) числові значення відповідного регульованого параметра приміщень із регульованою температурою або відносною вологістю повітря чи з регульованою температурою та відносною вологістю повітря;

6) технологічна схема процесу обігу разом із параметрами, істотними з погляду безпечності харчових продуктів, та короткий опис технології;

7) дані про проєктну та заплановану або фактичну потужність обігу, зокрема про місткість складських приміщень;

8) протоколи випробувань за результатами аналізу води, що використовується на підприємстві, щодо показників, які досліджуються в межах звичайного контролю питної води, встановленого на підставі § 85 частини 2 Закону про воду. Протоколи випробувань має видати лабораторія, акредитована для аналізу питної води; [RT I, 22.02.2019, 1 – набув чинності 01.10.2019]

9) план очищення та дезінфекції, що містить дані про заходи, які застосовуються для очищення й дезінфекції обладнання та приміщень, і про речовини, що використовуються;

10) план боротьби зі шкідниками, що містить дані про заходи, які застосовуються для боротьби зі шкідниками;

11) план збирання, вивезення та знешкодження харчових відходів, побічних продуктів, не призначених для харчування, та інших відходів, що містить дані про заходи, які застосовуються для їх збирання, вивезення та знешкодження;

12) програма навчання з харчової гігієни працівників, які контактують із харчовими продуктами;

13) дані про транспортні засоби, що використовуються для перевезення харчових продуктів, та опис організації очищення транспортних засобів і оборотної транспортної тари. [RT I, 25.03.2011, 1 – набув чинності 01.07.2014 (набрання чинності змінено – RT I, 22.12.2013, 1)]

(3) Зазначені в цьому параграфі дані вносяться до державного реєстру операторів у сфері харчових продуктів і кормів, заснованого на підставі § 23 Закону про корми. [RT I, 29.06.2014, 1 – набув чинності 01.07.2014]

(4) За розгляд клопотання про видачу дозволу на діяльність, зазначеного в § 8 частині 1 цього Закону, суб'єкт господарювання не сплачує державного мита. [RT I, 29.06.2014, 1 – набув чинності 01.07.2014]

(1) Дозвіл на діяльність видається суб'єктові господарювання, якщо він сам та підприємство, яке він використовує для обігу харчових продуктів, відповідають вимогам, установленим регламентами Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 852/2004 та № 853/2004, а також іншими відповідними правовими актами у сфері харчових продуктів. [RT I, 29.06.2014, 1 – набув чинності 01.07.2014]

(1) До дозволу на діяльність додаються такі додаткові умови:

1) сфера обігу;

2) група харчових продуктів. [RT I, 29.06.2014, 1 – набув чинності 01.07.2014]

[Втратив чинність - RT I, 25.03.2011, 1 - набр. чинності 01.07.2014 (jõustumine muudetud - RT I, 22.12.2013, 1)]

[RT I 2006, 28, 211 – набув чинності 01.07.2006]

(1) Харчовий продукт, що вводиться в обіг, повинен бути безпечним для здоров'я людини та відповідати іншим вимогам, установленим цим Законом та іншими правовими актами (далі – такий, що відповідає вимогам).

(2) У харчовому продукті не може бути паразитів, шкідників чи сторонніх предметів, які погіршують його властивості або становлять загрозу для здоров'я людини.

(3) Забороняється обіг зіпсованих, забруднених харчових продуктів або таких, що не відповідають мікробіологічним вимогам, а також харчових продуктів, зіпсованих унаслідок застосування невідповідних технологічних прийомів, невластивих цьому продуктові запаху, смаку, кольору чи інших обставин. [RT I, 09.10.2014, 1 – набув чинності 13.12.2014]

(4) Окрім установленого в цій главі, харчовий продукт повинен відповідати вимогам до складу та якості, які його характеризують. Вимоги до складу та якості за групами харчових продуктів установлює своєю постановою міністр, відповідальний за цю сферу. [RT I, 09.10.2014, 1 – набув чинності 13.12.2014]

(5) [Втратив чинність – RT I 2006, 28, 211 – набув чинності 01.07.2006]

(1) Новітній харчовий продукт у розумінні Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/2283 про новітні харчові продукти, про внесення змін до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1169/2011 та про скасування Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 258/97 і Регламенту Комісії (ЄС) № 1852/2001 (ОВ L 327, 11.12.2015, с. 1–22) можна вводити в обіг лише відповідно до вимог зазначеного регламенту.

(2) Генетично модифікований організм, що використовується як харчовий продукт, та генетично модифікований харчовий продукт у розумінні Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1829/2003 про генетично модифіковані харчові продукти та корми (ОВ L 268, 18.10.2003, с. 1–23) можна вводити в обіг лише відповідно до вимог зазначеного регламенту.

(3) Компетентним органом у розумінні статті 5 пункту 2 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1829/2003 є Департамент сільського господарства та продовольства. [RT I, 10.11.2017, 2 – набув чинності 01.01.2018]

(1) Спеціальне харчування у розумінні цього Закону — це визначені в пунктах c–h частини 2 статті 2 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 609/2013 про харчові продукти, призначені для немовлят і дітей раннього віку, харчові продукти для спеціальних медичних цілей та замінники добового раціону для зниження маси тіла, яким скасовуються Директива Ради 92/52/ЄЕС, директиви Комісії 96/8/ЄС, 1999/21/ЄС, 2006/125/ЄС і 2006/141/ЄС, Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/39/ЄС та регламенти Комісії (ЄС) № 41/2009 і (ЄС) № 953/2009 (ОВ L 181, 29.06.2013, с. 35–56), початкова дитяча суміш, суміш для подальшого годування, оброблений харчовий продукт на основі зернових, дитяче харчування, харчовий продукт для спеціальних медичних цілей і замінник добового раціону, призначений для зниження маси тіла.

(2) Про перше введення в обіг в Естонії спеціального харчування, щодо якого встановлено вимогу про повідомлення згідно з пунктом d частини 1 статті 11 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 609/2013, особа, яка вводить продукт в обіг, повідомляє Департамент сільського господарства та продовольства не пізніше дня введення в обіг, надіславши зразок маркування, що використовується для цього спеціального харчування, разом із повідомленням, яке містить щонайменше такі дані:

1) назва (ім'я) особи, яка вводить спеціальне харчування в обіг, адреса місця проживання або місцезнаходження та номери засобів зв'язку;

2) назва спеціального харчування;

3) дата введення спеціального харчування в обіг в Естонії.

(3) Департамент сільського господарства та продовольства може вимагати від особи, яка вводить продукт в обіг, додаткові наукові дані, що підтверджують наявність особливих властивостей спеціального харчування. Якщо зазначені дані є загальнодоступними, достатньо посилання на відповідне видання або інше постійне місце оприлюднення. [RT I, 15.06.2016, 1 – набув чинності 20.07.2016]

(1) Дієтичною добавкою вважається харчовий продукт, метою вживання якого є доповнення звичайного раціону і який є для людини концентрованим джерелом поживних речовин або інших речовин з поживним чи фізіологічним ефектом. Зазначені речовини можуть бути присутні окремо або в комбінації та вводяться в обіг фасованими у пакування для продажу визначеними дозами, як-от капсули, пастилки, таблетки та подібне, а також пакетики з порошком, ампули з рідиною, пляшечки з крапельницею та подібне, що призначені для вживання рідини і порошку невеликими відміряними кількостями.

(2) При першому введенні дієтичної добавки в обіг в Естонії особа, яка вводить її в обіг, повідомляє про це Департамент сільського господарства та продовольства не пізніше дня введення в обіг, надіславши зразок маркування, що використовується для цієї дієтичної добавки, разом із повідомленням, яке містить щонайменше такі дані:

1) назва (ім'я) особи, яка вводить продукт в обіг, адреса місця проживання або місцезнаходження та номери засобів зв'язку;

2) назва дієтичної добавки;

3) дата введення дієтичної добавки в обіг в Естонії. [RT I, 09.10.2014, 1 – набув чинності 13.12.2014]

(1) Замороженим є харчовий продукт, який пройшов процес заморожування і який після цього зберігається за температури, встановленої для цього продукту. Для забезпечення відповідності харчового продукту вимогам час заморожування має бути якомога коротшим.

(2) При поводженні із замороженим харчовим продуктом слід дотримуватися вимог, встановлених регламентами Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 852/2004 і № 853/2004 та іншими правовими актами, а також особливих вимог до поводження із замороженим харчовим продуктом, встановлених постановою міністра, відповідального за галузь. [RT I, 09.10.2014, 1 – набув чинності 13.12.2014] ↗

(1) Харчова добавка у розумінні цього Закону — це речовина, визначена в пункті a частини 2 статті 3 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1333/2008 про харчові добавки (ОВ L 354, 31.12.2008, с. 16–33). [RT I 2009, 64, 423 – набув чинності 20.01.2010]

(2) Харчову добавку дозволено використовувати в харчових продуктах відповідно до вимог, встановлених Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1333/2008. [RT I, 12.02.2013, 3 – набув чинності 22.02.2013]

(3) [Втратив чинність – RT I, 12.02.2013, 3 – набув чинності 01.06.2013]

(4) У харчових продуктах дозволено використовувати харчову добавку, яка відповідає вимогам, встановленим Регламентом Комісії (ЄС) № 231/2012, яким установлюються специфікації харчових добавок, перелічених у додатках II і III до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1333/2008 (ОВ L 83, 22.03.2012, с. 1–295). [RT I, 12.02.2013, 3 – набув чинності 22.02.2013]

(1) Ароматизатор у розумінні цього Закону — це продукт, визначений у пункті a частини 2 статті 3 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1334/2008 про ароматизатори, що використовуються в харчових продуктах, та деякі харчові інгредієнти з ароматичними і смаковими властивостями, яким вносяться зміни до Регламенту Ради (ЄЕС) № 1601/91, регламентів (ЄС) № 2232/96 і (ЄС) № 110/2008 та Директиви 2000/13/ЄС (ОВ L 354, 31.12.2008, с. 34–50). [RT I, 12.02.2013, 3 – набув чинності 22.02.2013]

(1¹) Ароматизатор дозволено використовувати в харчових продуктах відповідно до вимог, встановлених Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1334/2008. [RT I, 12.02.2013, 3 – набув чинності 22.02.2013]

(2) Компетентним органом у розумінні частини 2 статті 7 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2065/2003 про коптильні препарати, що використовуються або призначені для використання в харчових продуктах чи на їх поверхні (ОВ L 309, 26.11.2003, с. 1–8), є Департамент сільського господарства та продовольства. [RT I, 19.01.2011, 21 – набув чинності 20.01.2011]

(1) Допоміжний матеріал для перероблення у розумінні цього Закону — це речовина, визначена в пункті b частини 2 статті 3 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1333/2008. [RT I, 12.02.2013, 3 – набув чинності 22.02.2013]

(2) Вимоги до допоміжних матеріалів для перероблення, умови та способи використання цих речовин, а також гранично допустимі рівні їх залишкового вмісту в харчових продуктах встановлює своєю постановою міністр, відповідальний за галузь. [RT I, 09.10.2014, 1 – набув чинності 13.12.2014] ↗

(1) Забруднювач — це речовина, що міститься в харчовому продукті й потрапила туди через речовини, використані в первинному виробництві, під час поводження з продуктом або внаслідок забруднення довкілля, і яка може бути небезпечною для здоров'я людини або може погіршити властивості харчового продукту.

(2) [Втратив чинність – RT I 2007, 22, 114 – набув чинності 01.04.2007]

(3) Міністр, відповідальний за галузь, може встановити перелік дозволених забруднювачів і гранично допустимі рівні їх вмісту за групами харчових продуктів. [RT I, 28.05.2024, 2 – набув чинності 01.07.2024] ↗

(1) Фальсифікувати харчовий продукт та здійснювати обіг фальсифікованого харчового продукту заборонено.

(2) Фальсифікацією вважається:

1) зміна складу харчового продукту без зміни маркування;

2) зміна маркування без зміни фактичного складу;

3) додавання до харчового продукту в будь-який спосіб іншої речовини або оброблення нею харчового продукту з метою приховати нижчу цінність харчового продукту чи його невідповідність вимогам;

3¹) неналежне використання в маркуванні позначки придатності та ідентифікаційної позначки;

4) обіг з використанням комерційного найменування або торговельної марки іншого підприємця без його дозволу. [RT I 2006, 28, 211 - набув чинності 01.07.2006]

(1) Обіг повинен здійснюватися відповідно до вимог, установлених цим законом та іншими правовими актами, і під час обігу має бути забезпечено одержання харчового продукту, що відповідає вимогам.

(2) Під час обігу забороняється використовувати речовини та матеріали, склад або вплив яких на людину невідомий, або які не відповідають вимогам, установленим правовими актами, або використання яких правовими актами заборонено.

(3) У місцях обігу забороняється зберігати речовини та матеріали, які можуть спричинити забруднення харчового продукту або погіршити його властивості.

(4) Якщо за результатами досліджень з'ясувалася шкідливість способу оброблення або речовини для здоров'я людини, використовувати їх під час обігу харчового продукту заборонено. Перелік способів оброблення та речовин, заборонених під час обігу харчового продукту, встановлює постановою міністр, відповідальний за цю сферу. Щодо способу оброблення або речовини, які в певних випадках дозволено використовувати під час обігу харчового продукту, міністр, відповідальний за цю сферу, встановлює постановою спеціальні вимоги до обігу, у яких визначається, у якому випадку та в який спосіб дозволено використовувати такий спосіб оброблення або таку речовину. [RT I, 09.10.2014, 1 - набув чинності 13.12.2014]

(1) Обробляти харчовий продукт іонізуючим випромінюванням дозволено лише з дозволу Департаменту сільського господарства та продовольства.

(2) Для одержання дозволу на оброблення харчового продукту іонізуючим випромінюванням оператор подає Департаменту сільського господарства та продовольства письмову заяву, яка містить такі дані та документи:

1) найменування, реєстраційний код і контактні дані заявника;

2) дані про харчовий продукт, що обробляється іонізуючим випромінюванням;

3) опис мети оброблення харчового продукту іонізуючим випромінюванням;

4) дані про джерело випромінювання, яке використовується для оброблення харчового продукту іонізуючим випромінюванням;

5) підтвердження того, що оператору на підставі Закону про радіацію видано ліцензію на радіаційну діяльність.

(3) Департамент сільського господарства та продовольства вирішує питання про видачу дозволу на оброблення харчового продукту іонізуючим випромінюванням або про відмову у видачі дозволу протягом 20 робочих днів з дня одержання заяви, зазначеної в частині 2 цього параграфа.

(4) Департамент сільського господарства та продовольства приймає рішення про відмову у видачі дозволу на оброблення харчового продукту іонізуючим випромінюванням, якщо:

1) заявник не має ліцензії на радіаційну діяльність;

2) у заяві подано неправдиві дані або заплановане оброблення харчового продукту іонізуючим випромінюванням не відповідає відповідним вимогам, установленим у § 21 цього закону або на його підставі.

(5) Рішення про видачу дозволу на оброблення харчового продукту іонізуючим випромінюванням та про визнання його недійсним Департамент сільського господарства та продовольства подає Європейській Комісії. [RT I, 28.05.2024, 2 - набув чинності 01.07.2024]

[RT I 2006, 28, 211 - набув чинності 01.07.2006]

(1) Оператор відповідає за відповідність вимогам харчового продукту, який перебуває в обігу, та самого обігу і зобов'язаний використовувати всі можливості для її забезпечення.

(2) Оператор дотримується вимог до зберігання, зазначених на упаковці харчового продукту або в супровідному документі, які визначає виробник, переробник, у тому числі виготовлювач, або пакувальник харчового продукту. [RT I, 23.02.2021, 2 - набув чинності 01.04.2021]

(3) Оператор не має права приймати, використовувати в обігу чи видавати харчовий продукт, що не відповідає вимогам.

(4) Забороняється використовувати харчовий продукт тваринного походження, якщо тварині вводили лікарський засіб або речовину гормональної дії і якщо період очікування після їх застосування не минув. [RT I 2008, 16, 115 - набув чинності 21.04.2008]

(5) [Втратила чинність – RT I 2006, 28, 211 - набув чинності 01.07.2006]

(6) [Втратила чинність – RT I 2006, 28, 211 - набув чинності 01.07.2006]

(7) [Втратила чинність – RT I 2006, 28, 211 - набув чинності 01.07.2006]

(1) Оператор повинен забезпечити простежуваність харчового продукту відповідно до статті 18 регламенту (ЄС) № 178/2002 Європейського Парламенту і Ради. [RT I 2006, 28, 211 - набув чинності 01.07.2006]

(1) Під час виготовлення харчового продукту, за винятком виготовлення харчового продукту, який реалізується на підприємстві громадського харчування лише на місці, оператор повинен дотримуватися вимог обраного або складеного ним технічного опису харчового продукту.

(2) Технічний опис харчового продукту в розумінні цього закону — це будь-який документ, що описує властивості та виготовлення харчового продукту і містить про нього такі дані:

1) назва;

2) показники, що характеризують готовий продукт та його складники;

3) застосовувані технологічні прийоми, насамперед ті, що є важливими з погляду безпечності харчового продукту;

4) методи оцінювання відповідності вимогам;

5) опис упаковки та інформації про харчовий продукт; [RT I, 09.10.2014, 1 - набув чинності 13.12.2014]

6) умови перевезення та зберігання.

(3) Складений оператором технічний опис і зміни до нього мають бути оформлені документом, у якому, крім даних, наведених у частині 2 цього параграфа, має бути зазначено щонайменше дату його оформлення, а також ім'я та посаду особи, яка засвідчила його підписом. [RT I 2001, 93, 566 - набув чинності 01.01.2002]

(1) Технічні умови та організація роботи підприємства повинні давати змогу дотримуватися вимог, установлених цим законом та іншими правовими актами.

(2) Якщо виявляються обставини, які спричиняють або можуть спричинити зміну цих умов настільки, що внаслідок цього не забезпечується безпечність харчового продукту, оператор повинен негайно повідомити про це Департамент сільського господарства та продовольства. [RT I 2007, 22, 114 - набув чинності 01.07.2007]

(3) Будівля та приміщення, що використовуються для зберігання харчового продукту тваринного походження на підприємстві, зазначеному в пункті 9 частини 1 § 8 цього закону, повинні відповідати вимогам, установленим у статті 23 делегованого регламенту Комісії (ЄС) 2019/2124. [RT I, 17.11.2021, 1 - набув чинності 01.12.2021]

(4) [Втратила чинність – RT I, 17.11.2021, 1 - набув чинності 01.12.2021]

(1) Гігієна харчових продуктів у розумінні цього закону — це заходи та умови, встановлені в пункті 1 статті 2 Регламенту (ЄС) № 852/2004 Європейського Парламенту і Ради.

(2) Вимоги до гігієни харчових продуктів встановлені в регламентах (ЄС) № 852/2004 та № 853/2004 Європейського Парламенту і Ради.

(3) Вимоги до гігієни харчових продуктів у питаннях, право вирішувати які згідно із зазначеними в частині 2 цього параграфа регламентами належить державі-члену, або інші відповідні вимоги встановлює постановою міністр, відповідальний за цю сферу. [RT I, 23.02.2021, 2 – набув чинності 01.04.2021]

(3¹) Як вимоги, зазначені в частині 3 цього параграфа, можуть бути встановлені розмір одиниці худоби, зазначеної в частині 3³, а також невеликі кількості продукції, зазначені в статті 1 та пункті 3 статті 13 Регламенту (ЄС) № 852/2004 Європейського Парламенту і Ради та в статті 1 і пункті 3 статті 10 Регламенту (ЄС) № 853/2004 Європейського Парламенту і Ради, гігієнічні вимоги до будівлі, проєктного рішення та обладнання підприємства, а також гігієнічні вимоги до поводження з харчовими продуктами тваринного походження на підприємстві роздрібної торгівлі, і може бути визначений місцевий обсяг постачання. [RT I, 23.02.2021, 2 – набув чинності 01.04.2021]

(3²) Гігієнічні вимоги до будівлі, проєктного рішення та обладнання підприємства, встановлені в частині 3¹ цього параграфа, має право застосовувати оператор, який є мікропідприємством у розумінні пункту 3 статті 2 додатка до Рекомендації Комісії 2003/361/ЄС щодо визначення мікропідприємств, малих і середніх підприємств (ОВ L 124, 20.05.2003, с. 36–41), за винятком оператора, який займається забоєм тварин. Для визнання оператора мікропідприємством до його оподатковуваного обороту зараховується лише оборот, пов'язаний з поводженням з харчовими продуктами. [RT I, 23.02.2021, 2 – набув чинності 01.04.2021]

(3³) Гігієнічні вимоги до будівлі, проєктного рішення та обладнання підприємства, встановлені в частині 3¹ цього параграфа, має право застосовувати оператор, який займається забоєм тварин, на підприємстві, де тварин забивають або поводяться з дичиною лише протягом частини робочого дня чи де тварин забивають і поводяться з дичиною протягом усього робочого дня, але не щодня протягом робочого тижня, і де забивають:

1) не більше ніж таку кількість тварин, що відповідає 1000 одиницям худоби на рік;

2) не більше ніж таку кількість тварин, що відповідає 200 одиницям худоби на рік, якщо в тому самому приміщенні здійснюється також розбирання м'яса, або

3) не більше ніж 150 000 голів свійської птиці, зайцеподібних або дрібної дичини на рік. [RT I, 23.02.2021, 2 – набув чинності 01.04.2021]

(3⁴) Оператор, який виготовляє харчові продукти для введення в обіг у місці поводження, що використовується переважно для проживання та зазначене в главі III додатка II до Регламенту (ЄС) № 852/2004 Європейського Парламенту і Ради, і чий оподатковуваний оборот, пов'язаний з поводженням з харчовими продуктами, не перевищує 40 000 євро за календарний рік, має право застосовувати встановлені в частині 3¹ цього параграфа гігієнічні вимоги до поводження з харчовими продуктами тваринного походження на підприємстві роздрібної торгівлі. [RT I, 23.02.2021, 2 – набув чинності 01.04.2021]

(4) Компетентним органом у розумінні регламентів (ЄС) № 852/2004 та № 853/2004 Європейського Парламенту і Ради є Департамент сільського господарства та продовольства. [RT I 2007, 22, 114 – набув чинності 01.07.2007]

(5) Під час виконання вимог до гігієни харчових продуктів оператор може використовувати як допоміжний засіб настанову з належної гігієнічної практики (далі — настанова), яку розробляє оператор, об'єднання операторів або інша заінтересована сторона у співпраці з іншими відповідними сторонами. Під час розроблення настанови враховуються стандарти Codex Alimentarius — спільної програми стандартів Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (FAO) і Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

(6) Відповідність рекомендацій, наведених у настанові, зазначеній у частині 5 цього параграфа, вимогам до гігієни харчових продуктів оцінює Департамент сільського господарства та продовольства, який має право вносити пропозиції щодо зміни настанови. [RT I 2007, 22, 114 – набув чинності 01.07.2007]

(7) Особа, зазначена в частині 5 цього параграфа, подає настанову, оцінену як таку, що відповідає вимогам, наведеним у статті 7 Регламенту (ЄС) № 852/2004 Європейського Парламенту і Ради, до Міністерства регіонального розвитку та сільського господарства, яке у випадках, встановлених зазначеним регламентом, передає її Європейській Комісії. [RT I, 30.06.2023, 1 – набув чинності 01.07.2023]

(1) Оператор зобов'язаний роз'яснювати працівникові вимоги до поводження з харчовими продуктами, що випливають із правових актів, і контролювати їх виконання.

(2) Працівник, який поводиться з харчовими продуктами, повинен мати професійні знання, а також знати та дотримуватися вимог до гігієни харчових продуктів.

(3) Працівник, який безпосередньо не поводиться з харчовими продуктами, повинен знати та дотримуватися вимог до гігієни харчових продуктів в обсязі, необхідному для забезпечення безпечності харчових продуктів.

(4) Інструктування працівника з питань гігієни харчових продуктів організовує оператор. [RT I 2006, 28, 211 – набув чинності 01.07.2006]

[RT I, 04.12.2015, 1 – набув чинності 01.01.2017]

(1) Щодо медичного огляду працівника застосовується Закон про запобігання інфекційним хворобам та боротьбу з ними. [RT I, 04.12.2015, 1 – набув чинності 01.01.2017]

(1) Оператор повинен скласти план навчання з гігієни харчових продуктів для працівників підприємства, які контактують з харчовими продуктами; у плані передбачаються мета, обсяг, періодичність і порядок навчання.

(2) На підставі плану навчання оператор періодично організовує навчання працівників з гігієни харчових продуктів відповідно до їхніх трудових обов'язків та оцінює знання працівників у сфері гігієни харчових продуктів.

(3) За виконанням плану навчання стежить орган охорони правопорядку, який має право вносити пропозиції щодо зміни та доповнення плану навчання, а також надавати роз'яснення щодо його складання. [RT I, 13.03.2014, 4 – набув чинності 01.07.2014]

(4) Вимоги, встановлені в частинах 1–3 цього параграфа, не поширюються на виробника, щодо якого застосовуються вимоги додатка I до Регламенту (ЄС) № 852/2004 Європейського Парламенту і Ради, та на виробника, щодо якого не застосовуються вимоги регламентів (ЄС) № 852/2004 і № 853/2004 Європейського Парламенту і Ради, якщо інші закони або встановлені на їх підставі правові акти не передбачають іншого. [RT I 2006, 28, 211 – набув чинності 01.07.2006]

[RT I 2006, 28, 211 – набув чинності 01.07.2006]

(1) Для очищення та дезінфекції підприємства, його території, а також приміщень, устаткування і засобів поводження з харчовими продуктами та для боротьби зі шкідниками оператор повинен використовувати лише ті засоби та речовини і лише в такий спосіб, що не спричиняють забруднення харчових продуктів, не погіршують їхніх властивостей і не становлять загрози для здоров'я людини. Засоби для очищення, дезінфекції та боротьби зі шкідниками слід використовувати відповідно до інструкції із застосування, складеної виробником зазначених речовин.

(2) [Втратив чинність – RT I 2001, 93, 566 – набув чинності 01.01.2002]

(1) Матеріали та предмети, призначені для контакту з харчовими продуктами, не повинні спричиняти забруднення харчового продукту, погіршувати його властивості чи загрожувати здоров'ю людини, а також повинні відповідати вимогам, установленим щодо матеріалів і предметів, дозволених для контакту з харчовими продуктами.

(2) Вимоги до матеріалів і предметів, дозволених для контакту з харчовими продуктами, спеціальні вимоги до їх груп, а також методи випробування безпечності зазначених матеріалів і предметів установлює міністр, відповідальний за цю сферу, своїм розпорядженням. [RT I, 09.10.2014, 1 - набув чинності 13.12.2014]

(3) [Втратив чинність – RT I, 29.06.2014, 1 - набув чинності 01.07.2014]

(4) [Втратив чинність – RT I, 29.06.2014, 1 - набув чинності 01.07.2014]

[RT I 2006, 28, 211 - набув чинності 01.07.2006]

(1) Підприємство повинно бути забезпечене достатньою кількістю води, що відповідає вимогам до питної води, установленим на підставі Закону про воду (далі — питна вода).

(2) [Втратив чинність – RT I 2006, 28, 211 - набув чинності 01.07.2006]

[Втратив чинність - RT I 2006, 28, 211 - набр. чинності 01.07.2006]

(1) Оператор зобов'язаний контролювати відповідність харчового продукту та поводження з ним установленим вимогам (далі — самоконтроль) і вживати заходів для її забезпечення. Заходи, що застосовуються, описуються у плані самоконтролю. Самоконтроль разом із письмово оформленим планом самоконтролю утворює систему самоконтролю.

(2) Оператор повинен визначити етапи поводження з харчовими продуктами, що є важливими з точки зору безпечності харчового продукту, у тому числі критичні контрольні точки, контролювати їх та реєструвати результати контролю відповідно до вимог статті 5 регламенту (ЄС) № 852/2004 Європейського Парламенту і Ради та регламенту (ЄС) № 853/2004 Європейського Парламенту і Ради.

(3) [Втратив чинність – RT I 2006, 28, 211 - набув чинності 01.07.2006]

(4) [Втратив чинність – RT I 2006, 28, 211 - набув чинності 01.07.2006]

(5) [Втратив чинність – RT I 2009, 64, 423 - набув чинності 01.01.2010]

(5¹) У разі аналізування проб, узятих у межах самоконтролю, застосовується відповідна система якості. [RT I 2009, 64, 423 - набув чинності 01.01.2010]

(6) [Втратив чинність – RT I 2006, 28, 211 - набув чинності 01.07.2006]

(1) Декларація відповідності, що засвідчує відповідність харчового продукту вимогам, — це письмовий документ, виданий виробником харчового продукту, у якому підтверджується, що харчовий продукт відповідає вимогам, установленим правовими актами, або іншим вимогам. Декларація відповідності видається на вимогу наступного оператора.

(2) Декларацією відповідності підтверджується, що харчовий продукт відповідає переліченим у декларації вимогам, якщо при подальшому поводженні з ним дотримуються умов, установлених видавцем.

(3) Декларація відповідності видається на визначений строк для подальшого виготовлення того самого харчового продукту або на партію. Партією вважається кількість харчового продукту з однаковою назвою та однаковими властивостями, вироблена, виготовлена чи упакована за однакових умов. Партія повинна мати чітке позначення.

(4) Якщо декларацію відповідності видано для подальшого виготовлення харчового продукту, партії, які нею охоплюються, повинні бути співвіднесені з декларацією відповідності. У декларації відповідності, виданій на партію, повинно бути посилання на конкретну партію. [RT I 2006, 28, 211 - набув чинності 01.07.2006]

(1) Декларація відповідності повинна містити такі дані:

1) найменування видавця, адресу його місцезнаходження та позначення декларації відповідності; [RT I, 09.10.2014, 1 - набув чинності 13.12.2014]

2) назву харчового продукту та інші дані, необхідні для його ідентифікації;

3) посилання на вимоги, відповідність яким засвідчується;

4) дату видачі, а також ім'я, підпис і посаду особи, яка видала декларацію відповідності.

(1) Сертифікація — це процедура, яку на підставі письмової заяви оператора організовує третя незалежна сторона (далі — орган із сертифікації), щоб засвідчити відповідність системи якості оператора або конкретного харчового продукту, з яким поводяться, тим вимогам, відповідність яким просять засвідчити.

(2) Сертифікація є добровільною, а витрати на сертифікацію несе оператор, який звернувся за сертифікацією.

(3) У разі позитивного результату сертифікації орган із сертифікації видає сертифікат відповідності, що підтверджує відповідність системи якості або харчового продукту вимогам.

(1) Інформація про харчові продукти в розумінні цього Закону — це інформація, визначена в пункті «a» частини 2 статті 2 регламенту (ЄС) № 1169/2011 Європейського Парламенту і Ради про надання споживачам інформації про харчові продукти, що вносить зміни до регламентів (ЄС) № 1924/2006 та (ЄС) № 1925/2006 Європейського Парламенту і Ради та скасовує директиву Комісії 87/250/ЄЕС, директиву Ради 90/496/ЄЕС, директиву Комісії 1999/10/ЄС, директиву 2000/13/ЄС Європейського Парламенту і Ради, директиви Комісії 2002/67/ЄС і 2008/5/ЄС, а також регламент Комісії (ЄС) № 608/2004 (ОВ L 304, 22.11.2011, с. 18–63).

(2) Інформація про харчові продукти повинна бути правдивою, відповідати вимогам, установленим правовими актами, і не може вводити в оману оператора та споживача. Харчовий продукт, який продається споживачеві або передається йому в інший спосіб, повинен бути марковано у спосіб, що забезпечує отримання необхідної інформації про цей продукт.

(3) Щодо харчового продукту, який продається споживачеві в Естонії або передається йому в інший спосіб, інформація про харчовий продукт надається естонською мовою, за винятком випадків, коли інформація, подана іншою мовою чи в інший спосіб, є зрозумілою для споживача.

(4) Вимоги до надання інформації про харчові продукти за групами харчових продуктів або способами оброблення встановлює міністр, відповідальний за цю сферу, своїм розпорядженням.

(5) Вимоги до надання інформації про харчові продукти, не запаковані у споживчу упаковку, для застосування пункту «b» частини 1 та частини 2 статті 44 регламенту (ЄС) № 1169/2011 Європейського Парламенту і Ради встановлює міністр, відповідальний за цю сферу, своїм розпорядженням.

(6) Вимоги до позначення партії харчових продуктів встановлює міністр, відповідальний за цю сферу, своїм розпорядженням. [RT I, 09.10.2014, 1 - набув чинності 13.12.2014]

[Втратив чинність - RT I, 09.10.2014, 1 - набр. чинності 13.12.2014]

[Втратив чинність - RT I 2006, 28, 211 - набр. чинності 01.07.2006]

(1) Зміна маркування без зміни фактичних властивостей харчового продукту вважається фальсифікацією харчового продукту, за винятком уточнення маркування та виправлення маркування, що вводить в оману.

(2) Харчовий продукт, на споживчій упаковці якого зазначено кінцеву дату споживання або дату мінімального терміну придатності, забороняється перепаковувати. Так само забороняється змінювати дату, зазначену на споживчій упаковці, та реалізовувати харчовий продукт після спливу кінцевої дати споживання. [RT I, 09.10.2014, 1 - набув чинності 13.12.2014]

[RT I, 04.12.2019, 2 – набув чинності 14.12.2019]

(1) Ввезення харчових продуктів до Естонії у розумінні цього Закону — це діяльність, встановлена в пункті 40 статті 3 Регламенту (ЄС) 2017/625 Європейського Парламенту і Ради. [RT I, 04.12.2019, 2 – набув чинності 14.12.2019]

(1¹) Ввезення харчових продуктів до Естонії та їх експорт дозволені через прикордонний пункт, відкритий для міжнародного сполучення на підставі Закону про державний кордон. [RT I, 04.12.2019, 2 – набув чинності 14.12.2019]

(2) [Втратила чинність – RT I, 04.12.2019, 2 – набув чинності 14.12.2019]

(3) [Втратила чинність – RT I, 04.12.2019, 2 – набув чинності 14.12.2019]

(3¹) [Втратила чинність – RT I, 04.12.2019, 2 – набув чинності 14.12.2019]

(3²) Якщо у разі ввезення харчових продуктів до Естонії відповідно до застосовного правового акта Європейського Союзу їх відповідність вимогам належить перевіряти у прикордонному пункті або в місці офіційного контролю харчових продуктів, що імпортуються, такі харчові продукти дозволено ввозити до Естонії лише через прикордонний пункт або місце офіційного контролю харчових продуктів, що імпортуються, визначені Департаментом сільського господарства і продовольства. [RT I, 04.12.2019, 2 – набув чинності 14.12.2019]

(4) Вимоги, встановлені цією главою, не застосовуються до харчових продуктів, зазначених у переліку, встановленому на підставі пункту «a» частини 2 статті 47 Регламенту (ЄС) 2017/625 Європейського Парламенту і Ради. [RT I, 04.12.2019, 2 – набув чинності 14.12.2019]

[Втратив чинність - RT I, 04.12.2019, 2 - набр. чинності 14.12.2019]

(1) На підставі заяви власника або володільця прикордонного пункту, відкритого для міжнародного сполучення на підставі Закону про державний кордон, Департамент сільського господарства і продовольства визначає прикордонний пункт, через який дозволено ввозити харчові продукти до Естонії (далі — прикордонний пункт), якщо згідно із застосовним правовим актом Європейського Союзу право визначати прикордонний пункт належить державі-члену.

(2) Перелік прикордонних пунктів оприлюднюється на вебсайті Департаменту сільського господарства і продовольства відповідно до вимог, встановлених статтею 60 Регламенту (ЄС) 2017/625 Європейського Парламенту і Ради.

(3) Департамент сільського господарства і продовольства подає Європейській Комісії повідомлення про намір визначити прикордонний пункт відповідно до частини 2 статті 59 Регламенту (ЄС) 2017/625 Європейського Парламенту і Ради.

(4) Після отримання від Європейської Комісії повідомлення, передбаченого частинами 3–5 статті 59 Регламенту (ЄС) 2017/625 Європейського Парламенту і Ради, Департамент сільського господарства і продовольства невідкладно приймає відповідне рішення.

(5) У випадку, встановленому частиною 1 статті 62 та частинами 1 і 4 статті 63 Регламенту (ЄС) 2017/625 Європейського Парламенту і Ради, Департамент сільського господарства і продовольства приймає відповідне рішення та вносить зміну до переліку прикордонних пунктів, а також повідомляє про це Європейську Комісію та інші держави-члени згідно зі статтями 62 і 63 зазначеного Регламенту.

(6) Вимоги до змісту заяви про визначення прикордонного пункту, передбаченої частиною 1 цього параграфа, та порядок розгляду заяви встановлює своєю постановою міністр, відповідальний за цю сферу. [RT I, 04.12.2019, 2 – набув чинності 14.12.2019]

(1) Департамент сільського господарства і продовольства визначає місце офіційного контролю харчових продуктів, що імпортуються, на підставі заяви особи, якщо згідно із застосовним правовим актом Європейського Союзу право такого визначення належить державі-члену. Місце офіційного контролю розташовується в місці, погодженому Податково-митним департаментом.

(2) На вебсайті Департаменту сільського господарства і продовольства оприлюднюється перелік місць офіційного контролю харчових продуктів, що імпортуються, відповідно до вимог, зазначених у частині 2 статті 53 Регламенту (ЄС) 2017/625 Європейського Парламенту і Ради.

(3) Якщо місце офіційного контролю відповідає вимогам, зазначеним у пункті «a» частини 1 статті 53 Регламенту (ЄС) 2017/625 Європейського Парламенту і Ради, Департамент сільського господарства і продовольства приймає рішення про визначення місця офіційного контролю харчових продуктів, що імпортуються.

(4) Якщо місце офіційного контролю не відповідає вимогам, зазначеним у пункті «a» частини 1 статті 53 Регламенту (ЄС) 2017/625 Європейського Парламенту і Ради, Департамент сільського господарства і продовольства приймає рішення про відмову у визначенні місця офіційного контролю харчових продуктів, що імпортуються.

(5) Департамент сільського господарства і продовольства приймає рішення, передбачене частиною 3 або 4 цього параграфа, протягом 30 робочих днів з дня отримання заяви про визначення місця офіційного контролю харчових продуктів, що імпортуються.

(6) У випадку, встановленому частиною 1 статті 62 та частинами 1 і 4 статті 63 Регламенту (ЄС) 2017/625 Європейського Парламенту і Ради, та з урахуванням частини 2 статті 53 зазначеного Регламенту Департамент сільського господарства і продовольства приймає відповідне рішення та вносить зміну до переліку місць офіційного контролю харчових продуктів, що імпортуються, а також повідомляє про це Європейську Комісію та інші держави-члени згідно зі статтями 62 і 63 зазначеного Регламенту.

(7) Вимоги до змісту заяви про визначення місця офіційного контролю харчових продуктів, що імпортуються, передбаченої частиною 1 цього параграфа, та порядок розгляду заяви встановлює своєю постановою міністр, відповідальний за цю сферу. [RT I, 04.12.2019, 2 – набув чинності 14.12.2019]

[RT I, 04.12.2019, 2 – набув чинності 14.12.2019]

(1) [Втратила чинність – RT I, 04.12.2019, 2 – набув чинності 14.12.2019]

(2) [Втратила чинність – RT I, 04.12.2019, 2 – набув чинності 14.12.2019]

(3) [Втратила чинність – RT I, 04.12.2019, 2 – набув чинності 14.12.2019]

(4) У разі експорту харчових продуктів Департамент сільського господарства і продовольства видає офіційний сертифікат (далі — сертифікат), якщо його подання вимагається в країні, що розташована за межами митної території Європейського Союзу. [RT I, 17.11.2021, 1 – набув чинності 01.12.2021]

(5) Департамент сільського господарства і продовольства оприлюднює на своєму вебсайті тип і форму сертифіката, а також відповідну інформацію про харчові продукти, що міститься в сертифікаті, беручи за основу вимоги країни, що розташована за межами митної території Європейського Союзу. [RT I, 17.11.2021, 1 – набув чинності 01.12.2021]

(6) Для отримання сертифіката до Департаменту сільського господарства і продовольства подається письмова заява щонайменше за 24 години до експорту харчових продуктів. [RT I, 17.11.2021, 1 – набув чинності 01.12.2021]

(7) Заява, зазначена в частині 6 цього параграфа, повинна містити відповідні дані, які дають змогу здійснити офіційний контроль і заповнити форму сертифіката. Департамент сільського господарства і продовольства може вимагати, щоб заявник подав необхідні дані також мовою країни призначення. [RT I, 17.11.2021, 1 – набув чинності 01.12.2021]

(8) Сертифікат не видається, якщо Департамент сільського господарства і продовольства встановив наявність щонайменше однієї з таких обставин:

1) харчові продукти не відповідають застосовним вимогам;

2) заяву подано без дотримання вимог, встановлених частинами 6 і 7 цього параграфа;

3) у заяві подано неправдиві дані. [RT I, 17.11.2021, 1 – набув чинності 01.12.2021]

[RT I, 04.12.2019, 2 - набув чинності 14.12.2019]

(1) Про доставлення до Естонії харчового продукту, який відповідно до належного правового акта Європейського Союзу підлягає офіційному контролю в прикордонному пункті або в місці офіційного контролю харчових продуктів, що імпортуються, повідомляють Департамент сільського господарства та продовольства щонайменше за один робочий день до подання харчового продукту на офіційний контроль. [RT I, 04.12.2019, 2 - набув чинності 14.12.2019]

(2) [Втратила чинність – RT I, 04.12.2019, 2 - набув чинності 14.12.2019]

[Втратив чинність - RT I 2006, 28, 211 - набр. чинності 01.07.2006]

[Втратив чинність - RT I 2006, 28, 211 - набр. чинності 01.07.2006]

(1) Для забезпечення постачання харчових продуктів застосовуються заходи, передбачені цією главою та законом про надзвичайну ситуацію.

(2) Під час надзвичайної ситуації або загрози її виникнення, особливого стану, надзвичайного стану, підвищеної оборонної готовності або воєнного стану постачання населення харчовими продуктами забезпечується в обсязі, необхідному для задоволення першочергових потреб населення. [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

(1) Постачання харчових продуктів забезпечується насамперед через діяльність надавача життєво важливої послуги у його сфері.

(2) Підприємець є надавачем життєво важливої послуги щодо життєво важливої послуги, названої в частині 5 § 36 закону про надзвичайну ситуацію, якщо переривання або припинення його господарської діяльності значно впливає на постачання населення харчовими продуктами, у тому числі в разі однієї сфери або групи харчових продуктів, і якого міністр, відповідальний за сферу, визначив адміністративним актом надавачем життєво важливої послуги.

(3) Сферами постачання харчових продуктів, передбаченими частиною 2 цього параграфа, є:

1) виробництво зернових, хлібобулочних або макаронних виробів;

2) поводження з м’ясом;

3) поводження з молоком.

(4) У цій главі підприємці, пов’язані через вирішальний вплив у значенні частини 4 § 2 закону про конкуренцію, а також кооперативне товариство та його члени розглядаються як один підприємець. [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

(1) У сфері, передбаченій частиною 3 § 46² цього закону, значно впливає на постачання населення харчовими продуктами підприємець, чий річний дохід від продажу в цій сфері є найбільшим порівняно з доходом від продажу інших підприємців, які діють у тій самій сфері.

(2) У виробництві зернових, хлібобулочних або макаронних виробів, передбаченому пунктом 1 частини 3 § 46² цього закону, за основу береться розмір річного доходу від продажу підприємця цієї сфери.

(3) У поводженні з м’ясом, передбаченому пунктом 2 частини 3 § 46² цього закону, за основу береться розмір річного доходу від продажу підприємця цієї сфери.

(4) У поводженні з молоком, передбаченому пунктом 3 частини 3 § 46² цього закону, за основу береться розмір річного доходу від продажу підприємця цієї сфери. [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024]

(1) Відповідність підприємця вимогам, передбаченим § 46³ цього закону, встановлюється на підставі його звіту за господарський рік та даних державного реєстру осіб, які поводяться з харчовими продуктами та кормами.

(2) Під час визначення надавача життєво важливої послуги за основу беруться середні показники даних, передбачених частиною 1 цього параграфа, за два роки, що безпосередньо передували року визначення.

(3) Точніші умови та порядок визначення надавача життєво важливої послуги у сфері постачання харчових продуктів встановлює постановою міністр, відповідальний за сферу. [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024] ↗

(1) Надавач життєво важливої послуги забезпечує надання життєво важливої послуги у своїй сфері протягом визначеного часу, у визначеному обсязі та за визначеною ціною, роблячи це в разі потреби за групами харчових продуктів або видами діяльності.

(2) Точніші вимоги до надання життєво важливої послуги, названої в частині 1 цього параграфа, встановлює постановою міністр, відповідальний за сферу. [RT I, 08.10.2024, 1 - набув чинності 18.10.2024] ↗

[RT I, 13.03.2014, 4 - набув чинності 01.07.2014]

(1) Департамент сільського господарства та продовольства здійснює державний та адміністративний нагляд в усіх сферах поводження, а також за матеріалами та предметами, названими в частині 2 статті 1 регламенту (ЄС) № 1935/2004 Європейського Парламенту і Ради.

(2) [Втратила чинність – RT I, 08.01.2020, 1 - набув чинності 17.01.2020]

(3) Департамент сільського господарства та продовольства співпрацює з волосною або міською управою в переданні інформації про публічний захід, що відбувається на території волості або міста і на якому здійснюється поводження з харчовими продуктами.

(4) Нагляд здійснюється відповідно до регламенту (ЄС) 2017/625 Європейського Парламенту і Ради та положень інших належних правових актів, що стосуються нагляду. [RT I, 04.12.2019, 2 - набув чинності 14.12.2019]

(5) Міністр, відповідальний за сферу, за погодженням із відповідними міністрами призначає компетентні установи, відповідальні за застосування правових актів Європейського Союзу, контактні установи, які координують наглядову співпрацю з державами-членами, та інші такі установи і повідомляє про них Європейську Комісію, якщо призначення таких установ передбачено правовим актом Європейського Союзу.

(6) Установою, відповідальною за багаторічний план контролю, названий у частині 2 статті 109 регламенту (ЄС) 2017/625 Європейського Парламенту і Ради, та установою, яка координує складання ситуаційного плану, названого у статті 115, є Департамент сільського господарства та продовольства. Департамент сільського господарства та продовольства подає багаторічний план контролю та річний звіт про виконання плану Європейській Комісії відповідно до статті 113 названого регламенту. [RT I, 04.12.2019, 2 - набув чинності 14.12.2019]

(7) Уряд Республіки може встановити порядок співпраці між органами охорони правопорядку для розроблення ситуаційного плану та багаторічного плану контролю, названих у частині 6 цього параграфа. [RT I, 13.03.2014, 4 - набув чинності 01.07.2014]

[RT I, 13.03.2014, 4 - набув чинності 01.07.2014]

(1) Для здійснення державного нагляду, передбаченого цим Законом, орган охорони правопорядку може застосовувати спеціальні заходи державного нагляду, передбачені § 30, 31, 32, 49, 50, 51, 52 і 53 Закону про охорону правопорядку, на підставі та в порядку, встановлених Законом про охорону правопорядку. [RT I, 13.03.2014, 4 - набув чинності 01.07.2014]

(2) Права, зазначені в частині 1 цього параграфа, має також експерт Європейської Комісії під час перевірки виконання вимог, установлених правовим актом Європейського Союзу, на умовах і в порядку, передбачених правовим актом Європейського Союзу. [RT I, 13.03.2014, 4 - набув чинності 01.07.2014]

(3) Орган охорони правопорядку застосовує заходи, передбачені статтею 138 Регламенту (ЄС) 2017/625 Європейського Парламенту і Ради, у разі виявлення таких порушень:

1) харчовий продукт, що не відповідає вимогам;

2) поводження з харчовим продуктом, що не відповідає вимогам;

3) матеріали та предмети, призначені для контакту з харчовими продуктами, що не відповідають вимогам;

4) виготовлення, оброблення та реалізація матеріалів і предметів, призначених для контакту з харчовими продуктами, що не відповідають вимогам. [RT I, 17.11.2021, 1 - набув чинності 01.12.2021]

(4) У разі ввезення до Естонії харчових продуктів, що не відповідають вимогам, а також матеріалів і предметів, призначених для контакту з харчовими продуктами, що не відповідають вимогам, орган охорони правопорядку застосовує заходи, передбачені статтями 66–69 Регламенту (ЄС) 2017/625 Європейського Парламенту і Ради. [RT I, 04.12.2019, 2 - набув чинності 14.12.2019]

(1) Контактною установою системи швидкого сповіщення, зазначеної у статті 50 Регламенту (ЄС) № 178/2002 Європейського Парламенту і Ради, в Естонії є Департамент сільського господарства та продовольства.

(2) Якщо під час державного нагляду встановлено, що харчовий продукт прямо або опосередковано небезпечний для здоров'я людини і його може бути введено в обіг в іншій державі — члені Європейського Союзу, або якщо такий харчовий продукт виявлено під час ввезення товару до Естонії, Податково-митний департамент повідомляє про небезпеку Департамент сільського господарства та продовольства, який сповіщає про це Європейську Комісію через систему швидкого сповіщення, зазначену в частині 1 цього параграфа. [RT I, 08.01.2020, 1 - набув чинності 17.01.2020]

(3) Якщо Європейська Комісія через систему швидкого сповіщення, зазначену в частині 1 цього параграфа, надіслала Департаменту сільського господарства та продовольства повідомлення про небезпеку стосовно небезпечного харчового продукту, виявленого в якійсь державі — члені Європейського Союзу, Департамент сільського господарства та продовольства передає це повідомлення Податково-митному департаменту та Департаменту здоров'я. Органи охорони правопорядку проводять розслідування щодо наявності можливої небезпеки в Естонії та повідомляють про отримані результати Департамент сільського господарства та продовольства. [RT I, 08.01.2020, 1 - набув чинності 17.01.2020]

(4) Департамент сільського господарства та продовольства є контактною установою для співпраці у сфері нагляду в розумінні частини 1 статті 103 Регламенту (ЄС) 2017/625 Європейського Парламенту і Ради. [RT I, 04.12.2019, 2 - набув чинності 14.12.2019]

(5) Інший орган охорони правопорядку, адміністративний орган або урядова установа невідкладно повідомляє Департамент сільського господарства та продовольства, якщо є таке можливе порушення вимог щодо харчових продуктів, зокрема інформації про харчові продукти, поводження з харчовими продуктами та матеріалів і предметів, призначених для контакту з харчовими продуктами:

1) порушення, яке може становити небезпеку для здоров'я людини або для довкілля;

2) порушення, вчинене шляхом свідомого створення хибного уявлення про фактичні обставини. [RT I, 04.12.2019, 2 - набув чинності 14.12.2019]

[RT I, 13.03.2014, 4 - набув чинності 01.07.2014]

(1) Посадова особа органу охорони правопорядку має право, пред'явивши службове посвідчення, перевіряти:

1) стан і використання підприємства, його території, приміщень, обладнання, устаткування та транспортних засобів;

2) складники харчового продукту, допоміжні речовини та інші продукти, що використовуються для виготовлення харчового продукту;

3) харчовий продукт, зокрема харчовий продукт у процесі його виготовлення;

4) матеріали та предмети, призначені для контакту з харчовими продуктами;

5) засоби, речовини та способи очищення, дезінфекції та боротьби зі шкідниками;

6) поводження з харчовими продуктами, зокрема способи обробки, виготовлення та зберігання харчових продуктів;

7) надання інформації про харчові продукти. [RT I, 09.10.2014, 1 - набув чинності 13.12.2014]

(2) Крім передбаченого частиною 1 цього параграфа, орган охорони правопорядку має право:

1) перевіряти дотримання гігієнічних вимог особами, які через свої робочі обов'язки прямо чи опосередковано контактують із зазначеним у пунктах 2–5 частини 1 цього параграфа, зокрема їхню особисту чистоту та одяг, незалежно від проходження медичного огляду, зазначеного в частині 1 § 28 цього закону, а також оцінювати гігієнічні знання працівників;

2) перевіряти виконання вимог самоконтролю, ознайомлюватися з результатами самоконтролю та з результатами вимірювань засобів вимірювальної техніки, встановлених на підприємстві, і перевіряти їхню правильність, використовуючи засоби вимірювальної техніки органу охорони правопорядку.

(3) На підприємстві, де здійснюється поводження лише з м'ясом, оператор забезпечує робоче місце, робочі засоби та робочий одяг, потрібні для здійснення наглядових дій.

(4) Якщо є підстави вважати, що певний харчовий продукт може бути небезпечним для здоров'я людини або для довкілля, керівник відповідного органу охорони правопорядку зупиняє поводження з таким харчовим продуктом. Рішення оформлюється наказом керівника органу охорони правопорядку, в якому зазначаються назва харчового продукту, за потреби — дані про відповідну партію та інші дані, що дають змогу ідентифікувати небезпечний харчовий продукт, а також сфери поводження, в яких поводження має бути зупинено. Керівник органу охорони правопорядку негайно повідомляє про наказ громадськість, і ця інформація оприлюднюється на вебсайті органу охорони правопорядку.

(5) Керівник органу охорони правопорядку невідкладно надсилає свій наказ міністрові, відповідальному за сферу, який приймає рішення про зупинення поводження з харчовим продуктом за обставин і на умовах, зазначених у наказі, та встановлює відповідну постанову. У постанові, крім даних, що містяться в наказі керівника органу охорони правопорядку, зазначаються також строк обмеження, обов'язки органів охорони правопорядку та осіб і спосіб усунення небезпеки. Наказ керівника органу охорони правопорядку діє до набрання чинності постановою міністра, відповідального за сферу.

(6) Під час дії обмеження поводження відповідні органи охорони правопорядку у співпраці визначають масштаб небезпеки та вживають відповідних заходів, а після усунення небезпеки керівник органу охорони правопорядку, який видав наказ, подає міністрові, відповідальному за сферу, письмову пропозицію припинити зупинення поводження, і міністр, відповідальний за сферу, встановлює відповідну постанову.

(7) Якщо житлове приміщення використовується також як комерційне приміщення, орган охорони правопорядку може оглянути його в робочий час або час роботи без дозволу адміністративного суду, передбаченого частиною 2 § 51 закону про охорону правопорядку. [RT I, 13.03.2014, 4 - набув чинності 01.07.2014]

(1) Плата за нагляд за харчовими продуктами (далі — плата за нагляд) — це сума, що сплачується у розмірі, встановленому на підставі цього закону, за здійснення офіційного контролю відповідності вимогам підприємства, харчових продуктів і поводження з харчовими продуктами та за здійснення інших офіційних дій (далі — наглядова дія) щодо підприємця, який має обов'язок повідомлення або обов'язок отримання дозволу та виконав цей обов'язок. Плата за нагляд сплачується також за здійснення наглядової дії, пов'язаної з матеріалами та предметами, призначеними для контакту з харчовими продуктами. [RT I, 04.12.2019, 2 - набув чинності 14.12.2019]

(2) Плата за нагляд сплачується за здійснення наглядової дії, пов'язаної з харчовими продуктами, на підприємстві роздрібної торгівлі, за винятком здійснення наглядової дії, пов'язаної з харчовими продуктами тваринного походження, на підприємстві, зазначеному в главі II додатка IV регламенту (ЄС) 2017/625 Європейського Парламенту і Ради. [RT I, 17.11.2021, 1 - набув чинності 01.12.2021]

(3) Плата за нагляд не сплачується за здійснення наглядової дії, пов'язаної з первинним виробництвом. [RT I 2010, 72, 542 - набув чинності 15.10.2010]

(4) Плату за нагляд не сплачує заклад освіти, соціальний заклад або надавач послуг охорони здоров'я, що фінансується з бюджету держави або одиниці місцевого самоврядування, за здійснення наглядової дії, пов'язаної з харчуванням у межах цієї установи. [RT I 2010, 72, 542 - набув чинності 15.10.2010]

(1) Особа, зобов'язана сплачувати плату за нагляд (далі — зобов'язана особа), — це особа, щодо якої здійснено наглядову дію, передбачену § 49¹ цього закону. [RT I, 13.03.2014, 4 - набув чинності 01.07.2014]

(2) Якщо зобов'язаних осіб декілька, вони відповідають за сплату плати за нагляд за спільну наглядову дію солідарно. [RT I 2009, 64, 423 - набув чинності 01.01.2010]

(1) Основою для обчислення ставки плати за нагляд беруться витрати, зазначені у статті 81 регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/625, які пов'язані зі здійсненням Департаментом сільського господарства та продовольства наглядових дій, у тому числі зі здійсненням дій ветеринарного нагляду, зазначених у § 84 частині 3 закону про ветеринарію. [RT I, 17.11.2021, 1 - набув чинності 01.12.2021]

(2) Плата за нагляд стягується за наглядові дії, які здійснюються згідно з § 49¹ цього закону, у вигляді погодинної плати, за винятком проведення додаткових лабораторних досліджень, передбаченого частиною 9 цього параграфа. [RT I, 04.12.2019, 2 - набув чинності 14.12.2019]

(3) Зобов'язана особа сплачує погодинну плату за час, витрачений на здійснення дії нагляду за харчовими продуктами, але не більш ніж за вісім годин на одну наглядову дію. Час, витрачений на наглядову дію, обліковується з точністю до півгодини. Час, витрачений на проїзд до місця здійснення наглядової дії, до уваги не береться. [RT I, 17.11.2021, 1 - набув чинності 01.12.2021]

(4) Основою для обчислення ставки погодинної плати беруться витрати, встановлені у статті 81 регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/625, які пов'язані зі здійсненням Департаментом сільського господарства та продовольства дій нагляду за харчовими продуктами. При обчисленні пов'язаних із діями нагляду за харчовими продуктами витрат на оплату праці та господарських витрат, у тому числі витрат на лабораторні аналізи та дослідження, виходять із фактичних витрат за календарний рік, що передував здійсненню дії. Загальні витрати, пов'язані з діями нагляду за харчовими продуктами за зазначений період, діляться на кількість робочих годин, витрачених у той самий період на здійснення наглядових дій, за винятком проведення лабораторних аналізів і досліджень. [RT I, 04.12.2019, 2 - набув чинності 14.12.2019]

(4¹) При обчисленні господарських витрат, пов'язаних із діями нагляду за харчовими продуктами, зазначеними у частині 4 цього параграфа, не враховуються витрати на додаткові лабораторні дослідження, зазначені у частині 9. [RT I, 04.12.2019, 2 - набув чинності 14.12.2019]

(5) Ставку погодинної плати, що стягується за здійснення дії нагляду за харчовими продуктами, встановлює на кожен рік міністр, відповідальний за цю сферу. [RT I, 13.03.2014, 4 - набув чинності 01.07.2014]

(6) Щодо харчових продуктів, які згідно з відповідним правовим актом Європейського Союзу підлягають офіційному контролю у прикордонному пункті або в місці офіційного контролю імпортованих харчових продуктів, зобов'язана особа сплачує за здійснення наглядових дій плату за нагляд у вигляді погодинної плати щодо всіх тарифних класифікацій в одній митній декларації. [RT I, 17.11.2021, 1 - набув чинності 01.12.2021]

(7) Під час здійснення дії нагляду за харчовими продуктами Департамент сільського господарства та продовольства має право стягувати додаткову плату за час очікування партії товару, що надійшла із запізненням, та за наглядову дію, здійснену за заявою особи поза робочим часом, у такому порядку:

1) за час очікування партії товару, що надійшла із запізненням, у робочий час додаткова плата стягується у вигляді погодинної плати за кожного чиновника, який здійснював наглядову дію, згідно з частиною 3 цього параграфа;

2) за час очікування партії товару, що надійшла із запізненням, поза робочим часом та за наглядову дію, здійснену за заявою особи поза робочим часом, додаткова плата стягується у вигляді подвійної погодинної плати за кожного чиновника, який здійснює наглядову дію, згідно з частиною 3 цього параграфа. [RT I, 13.03.2014, 4 - набув чинності 01.07.2014]

(8) До додаткової плати, що сплачується на підставі частини 7 цього параграфа, застосовується порядок, встановлений у § 49⁴ цього закону.

(9) У випадку, встановленому у пункті «c» частини 2 статті 79 регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/625, зобов'язана особа сплачує за додаткові дії нагляду за харчовими продуктами плату за нагляд у вигляді погодинної плати згідно з частиною 3 цього параграфа. Якщо у зв'язку з виявленим порушенням вимог необхідно провести додаткові лабораторні дослідження, зобов'язана особа сплачує плату за нагляд також в обсязі загальних витрат на ці дослідження. [RT I, 04.12.2019, 2 - набув чинності 14.12.2019]

(1) Департамент сільського господарства та продовольства ухвалює рішення про стягнення плати за нагляд за здійснені протягом попереднього календарного місяця дії з нагляду за харчовими продуктами до сьомого числа кожного календарного місяця. [RT I, 17.11.2021, 1 - набув чинності 01.12.2021]

(2) Рішення про стягнення плати за нагляд доводиться до відома зобов'язаної особи протягом п'яти робочих днів з дня ухвалення рішення шляхом електронного вручення, якщо особа надала на це згоду. [RT I, 17.11.2021, 1 - набув чинності 01.12.2021]

(2¹) У випадку, передбаченому частиною 2 цього параграфа, рішення про стягнення плати за нагляд вважається врученим зобов'язаній особі, не зазначеній у пунктах 3 і 4 частини 2 § 27 закону про адміністративне провадження, якщо на адресу електронної пошти зобов'язаної особи надіслано рішення або витяг з рішення. [RT I, 17.11.2021, 1 - набув чинності 01.12.2021]

(2²) Якщо зобов'язана особа не надала згоди на те, щоб рішення про стягнення плати за нагляд було доведено до її відома шляхом електронного вручення, Департамент сільського господарства та продовольства доводить зазначене рішення до відома особи, вручаючи їй паперову копію або витяг безпосередньо чи поштою протягом п'яти робочих днів з дня ухвалення рішення. [RT I, 17.11.2021, 1 - набув чинності 01.12.2021]

(3) Зобов'язана особа перераховує плату за нагляд на зазначений у рішенні банківський рахунок протягом 28 днів з дня отримання рішення про стягнення плати за нагляд. [RT I, 17.11.2021, 1 - набув чинності 01.12.2021]

(3¹) Якщо зобов'язана особа не сплачує плату за нагляд у строк, зазначений у частині 3 цього параграфа, Департамент сільського господарства та продовольства має право передати рішення про стягнення плати за нагляд на примусове виконання в порядку, встановленому кодексом виконавчого провадження. [RT I, 17.11.2021, 1 - набув чинності 01.12.2021]

(4) У разі ввезення харчових продуктів до Естонії зобов'язана особа сплачує плату за нагляд до поміщення товару під митну процедуру в сумі, зазначеній у поданому Департаментом сільського господарства та продовольства рішенні про стягнення плати за нагляд. [RT I, 04.12.2019, 2 - набув чинності 14.12.2019]

(5) У разі ввезення харчових продуктів до Естонії Департамент сільського господарства та продовольства може звільнити зобов'язану особу від сплати плати за нагляд до поміщення товару під митну процедуру, якщо виконано обидві такі умови:

1) зобов'язана особа надала достатню гарантію;

2) зобов'язана особа раніше сплачувала плату за нагляд у правильному розмірі та вчасно. [RT I, 04.12.2019, 2 - набув чинності 14.12.2019]

(6) Порядок сплати плати за нагляд, приймання її готівкою та контролю за сплатою встановлює своєю постановою міністр, відповідальний за цю сферу. [RT I, 04.12.2019, 2 - набув чинності 14.12.2019]

(7) [Втратила чинність – RT I, 17.11.2021, 1 - набув чинності 01.12.2021]

(8) [Втратила чинність – RT I, 17.11.2021, 1 - набув чинності 01.12.2021]

(1) Департамент сільського господарства та продовольства ухвалює рішення про повернення надміру сплаченої плати за нагляд і повертає зобов'язаній особі сплачену в більшій, ніж передбачено, сумі плату за нагляд (далі – надміру сплачена плата за нагляд) за першої можливості, але не пізніше ніж через два місяці з дати ухвалення рішення про стягнення плати за нагляд. [RT I, 17.11.2021, 1 - набув чинності 01.12.2021]

(2) Зобов'язана особа має право клопотати про повернення надміру сплаченої плати за нагляд протягом двох років з дня сплати плати за нагляд, якщо надміру сплачену плату за нагляд не було повернуто згідно з частиною 1 цього параграфа. [RT I, 17.11.2021, 1 - набув чинності 01.12.2021]

(3) Для клопотання про повернення надміру сплаченої плати за нагляд зобов'язана особа подає Департаменту сільського господарства та продовольства відповідне письмове клопотання і документ, що підтверджує сплату плати за нагляд. [RT I 2009, 64, 423 - набув чинності 01.01.2010]

(4) У випадку, передбаченому частиною 3 цього параграфа, Департамент сільського господарства та продовольства ухвалює рішення про повернення надміру сплаченої плати за нагляд або про відмову в цьому протягом десяти робочих днів з дня отримання клопотання. [RT I, 17.11.2021, 1 - набув чинності 01.12.2021]

(5) Надміру сплачена плата за нагляд не повертається, якщо неможливо встановити особу, яка сплатила плату за нагляд, або особу, за яку плату за нагляд було сплачено, або якщо особа не має права на отримання повернення. [RT I 2009, 64, 423 - набув чинності 01.01.2010]

(6) Порядок повернення надміру сплаченої плати за нагляд встановлює своєю постановою міністр, відповідальний за цю сферу. [RT I, 04.12.2019, 2 - набув чинності 14.12.2019]

[Втратив чинність - RT I, 13.03.2014, 4 - набр. чинності 01.07.2014]

[Втратив чинність - RT I, 13.03.2014, 4 - набр. чинності 01.07.2014]

[Втратив чинність - RT I, 13.03.2014, 4 - набр. чинності 01.07.2014]

[Втратив чинність - RT I, 13.03.2014, 4 - набр. чинності 01.07.2014]

[RT I, 04.12.2019, 2 - набув чинності 14.12.2019]

(1) Під час здійснення офіційного контролю та інших офіційних дій під час огляду рухомої речі можна відбирати проби за рахунок особи. Якщо оглянуту рухому річ після огляду неможливо використовувати у звичайний спосіб, вартість рухомої речі або її відновлення для звичайного використання особі не відшкодовується. [RT I, 04.12.2019, 2 - набув чинності 14.12.2019]

(2) Для перевірки відповідності харчових продуктів та поводження з ними вимогам міністр, відповідальний за цю сферу, встановлює своєю постановою методи відбору та аналізу проб за групами харчових продуктів або за показниками, що визначаються. [RT I, 09.10.2014, 1 - набув чинності 13.12.2014]

(3) [Втратила чинність – RT I, 04.12.2019, 2 - набув чинності 14.12.2019]

(4) Особа має право вимагати, щоб на додаток до проби, зазначеної в частині 1 цього параграфа, на тих самих умовах і за рахунок особи було відібрано додаткову пробу, яка залишається в розпорядженні особи. [RT I, 04.12.2019, 2 - набув чинності 14.12.2019]

(4¹) У разі спору між Департаментом сільського господарства та продовольства і оператором, що випливає з другого експертного висновку, передбаченого статтею 35 регламенту (ЄС) 2017/625 Європейського Парламенту і Ради, оператор може за власний рахунок клопотати про перегляд документів первинного аналізу та, за потреби, за власний рахунок дати проаналізувати зазначену в частині 4 цього параграфа пробу в іншій лабораторії, передбаченій частиною 1 статті 37 названого регламенту. [RT I, 04.12.2019, 2 - набув чинності 14.12.2019]

(5) Незалежно від клопотання про другий експертний висновок Департамент сільського господарства та продовольства вживає необхідних заходів, передбачених статтею 66 або 138 регламенту (ЄС) 2017/625 Європейського Парламенту і Ради. [RT I, 04.12.2019, 2 - набув чинності 14.12.2019]

[RT I, 04.12.2019, 2 - набув чинності 14.12.2019]

(1) Проби, узяті під час здійснення офіційного контролю та інших офіційних дій, аналізуються в офіційній лабораторії, уповноваженій на проведення відповідних аналізів (далі — уповноважена лабораторія), яка відповідає вимогам, установленим у статті 37 регламенту (ЄС) 2017/625 Європейського Парламенту і Ради. [RT I, 04.12.2019, 2 - набув чинності 14.12.2019]

(1¹) У випадках, установлених у статтях 40 і 42 регламенту (ЄС) 2017/625 Європейського Парламенту і Ради, діяти як уповноважена лабораторія може бути уповноважена також неакредитована лабораторія. [RT I, 04.12.2019, 2 - набув чинності 14.12.2019]

(2) [Втратив чинність – RT I 2009, 64, 423 - набув чинності 01.01.2010]

(2¹) Якщо як уповноважену лабораторію потрібно уповноважити діяти лабораторію, зазначену в частині 2 статті 37 регламенту (ЄС) 2017/625 Європейського Парламенту і Ради, Департамент сільського господарства та продовольства звертається до відповідної лабораторії по згоду і в разі згоди розпочинає адміністративне провадження щодо надання уповноваження. [RT I, 28.05.2024, 2 - набув чинності 01.07.2024]

(3) Рішення про надання уповноваження на діяльність як уповноваженої лабораторії приймає Департамент сільського господарства та продовольства протягом 30 робочих днів з дня отримання письмової заяви лабораторії. У разі уповноваження лабораторії, зазначеної в частині 2 статті 37 регламенту (ЄС) 2017/625 Європейського Парламенту і Ради, Департамент сільського господарства та продовольства приймає рішення протягом 45 робочих днів з дня отримання згоди відповідної лабораторії. У рішенні про надання уповноваження на діяльність як уповноваженої лабораторії зазначаються детальні дані та опис, установлені в частині 3 статті 37 того самого регламенту. [RT I, 28.05.2024, 2 - набув чинності 01.07.2024]

(4) Вимоги до змісту заяви про надання уповноваження на діяльність як уповноваженої лабораторії, перелік документів, що додаються до заяви, а також порядок розгляду заяви встановлює міністр, відповідальний за цю сферу. [RT I 2007, 22, 114 - набув чинності 01.07.2007]

(5) Департамент сільського господарства та продовольства може відмовити в наданні уповноваження на діяльність як уповноваженої лабораторії, якщо лабораторія не відповідає вимогам, установленим у частинах 4 і 5 статті 37 регламенту (ЄС) 2017/625 Європейського Парламенту і Ради. [RT I, 04.12.2019, 2 - набув чинності 14.12.2019]

(5¹) Департамент сільського господарства та продовольства визнає уповноваження недійсним у випадках, установлених у частині 2 статті 39 регламенту (ЄС) 2017/625 Європейського Парламенту і Ради. [RT I, 04.12.2019, 2 - набув чинності 14.12.2019]

(6) За розгляд заяви про надання лабораторії первинного уповноваження сплачується державне мито в розмірі, встановленому законом про державне мито. [RT I 2007, 22, 114 - набув чинності 01.07.2007]

[RT I, 17.11.2021, 1 - набув чинності 01.12.2021]

(1) Державна референс-лабораторія (далі — референс-лабораторія) у розумінні цього закону — це лабораторія, зазначена у статті 100 регламенту (ЄС) 2017/625 Європейського Парламенту і Ради, яка виконує завдання референс-лабораторії у сфері харчових продуктів. [RT I, 04.12.2019, 2 - набув чинності 14.12.2019]

(2) Щодо кожної референс-лабораторії Європейського Союзу у сфері харчових продуктів, зазначеної в частині 1 статті 93 регламенту (ЄС) 2017/625 Європейського Парламенту і Ради, уповноважується діяти референс-лабораторія. [RT I, 04.12.2019, 2 - набув чинності 14.12.2019]

(3) Уповноваження на діяльність як референс-лабораторії надається протягом 20 робочих днів з дня отримання письмової заяви лабораторії наказом міністра, відповідального за цю сферу, у якому описується обсяг уповноваження. [RT I 2007, 22, 114 - набув чинності 01.04.2007]

(4) [Втратив чинність – RT I 2007, 22, 114 - набув чинності 01.04.2007]

(5) Референс-лабораторія діє на підставі плану діяльності, поданого міністрові, відповідальному за цю сферу, та регулярно оновлюваного. Виконання плану діяльності фінансується з коштів, виділених у державному бюджеті Міністерству регіонального розвитку та сільського господарства. [RT I, 28.05.2024, 2 - набув чинності 01.07.2024]

(6) Якщо референс-лабораторія не виконує належним чином своїх завдань, міністр, відповідальний за цю сферу, має право надати для усунення недоліків строк до трьох місяців. Якщо недоліки не усунено, уповноваження визнається недійсним частково або повністю. На час, передбачений для усунення недоліків, уповноваження вважається зупиненим.

(7) Вимоги до змісту заяви про надання уповноваження на діяльність як референс-лабораторії, перелік документів, що додаються до заяви, а також порядок розгляду заяви встановлює міністр, відповідальний за цю сферу. [RT I 2007, 22, 114 - набув чинності 01.04.2007]

(8) За розгляд заяви про надання первинного уповноваження на діяльність як референс-лабораторії сплачується державне мито в розмірі, встановленому законом про державне мито. [RT I 2007, 22, 114 - набув чинності 01.04.2007]

(9) Міністр, відповідальний за цю сферу, або уповноважена ним особа може укласти з лабораторією, що розташована в іншій державі — учасниці Угоди про Європейський економічний простір, цивільно-правовий договір про виконання в Естонії завдань референс-лабораторії у сфері харчових продуктів. [RT I, 17.11.2021, 1 - набув чинності 01.12.2021]

(10) Ухвалюючи рішення про укладення цивільно-правового договору про виконання завдань референс-лабораторії та визначаючи умови договору, виходять із положень статей 100 і 101 регламенту (ЄС) 2017/625 Європейського Парламенту і Ради та з інших обставин, що мають значення. [RT I, 17.11.2021, 1 - набув чинності 01.12.2021]

(1) За початок поводження з харчовими продуктами без дозволу посадової особи нагляду на підприємстві, для поводження з харчовими продуктами на якому потрібен дозвіл на діяльність, а також після будівельних, технологічних, організаційно-трудових чи інших перетворень, що змінюють умови, які існували на момент надання дозволу на діяльність, а також за поводження з харчовими продуктами на підприємстві, яке не було зазначене в повідомленні про господарську діяльність, — карається штрафом до 300 штрафних одиниць.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, — карається штрафом до 3200 євро.

(3) Замах на проступок, передбачений цим параграфом, є караним. [RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1) За порушення вимог, встановлених щодо харчових продуктів, – карається штрафом до 200 штрафних одиниць. [RT I 2006, 28, 211 - набув чинності 01.07.2006]

(2) За те саме діяння, якщо воно вчинене у спосіб, що загрожує здоров'ю людини або довкіллю, – карається штрафом до 300 штрафних одиниць. [RT I 2006, 28, 211 - набув чинності 01.07.2006]

(3) За діяння, передбачене частиною 1 цього параграфа, якщо його вчинила юридична особа, – карається штрафом до 2600 євро. [RT I 2010, 22, 108 - набув чинності 01.01.2011]

(4) За діяння, передбачене частиною 2 цього параграфа, якщо його вчинила юридична особа, – карається штрафом до 3200 євро. [RT I 2010, 22, 108 - набув чинності 01.01.2011]

(1) За порушення вимог, встановлених щодо поводження з харчовими продуктами та щодо матеріалів і предметів, призначених для контакту з харчовими продуктами, – карається штрафом до 200 штрафних одиниць. [RT I 2006, 28, 211 - набув чинності 01.07.2006]

(2) За те саме діяння, якщо його вчинила юридична особа, – карається штрафом до 2000 євро. [RT I 2010, 22, 108 - набув чинності 01.01.2011]

[Втратив чинність - RT I, 12.07.2014, 1 - набр. чинності 01.01.2015]

(1) За порушення вимог щодо надання інформації про харчові продукти, – карається штрафом до 150 штрафних одиниць. [RT I, 09.10.2014, 1 - набув чинності 13.12.2014]

(2) За те саме діяння, якщо його вчинила юридична особа, – карається штрафом до 1300 євро. [RT I 2010, 22, 108 - набув чинності 01.01.2011]

(1) За надання неправдивих даних про склад, властивості, вміст добавок або забруднюючих речовин чи мікроорганізмів або про інші вимоги щодо харчового продукту чи за надання неправдивих даних у супровідних, продажних або інших підтвердних документах, – карається штрафом до 250 штрафних одиниць. [RT I 2006, 28, 211 - набув чинності 01.07.2006]

(2) За те саме діяння, якщо його вчинила юридична особа, – карається штрафом до 2600 євро. [RT I 2010, 22, 108 - набув чинності 01.01.2011]

(1) [Втратив чинність – RT I, 12.07.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(2) Департамент сільського господарства та продовольства або суд може застосувати конфіскацію речовини чи предмета, які були безпосереднім об'єктом вчинення проступку, передбаченого частинами 2 і 4 § 53², відповідно до § 83 Пенітенціарного кодексу. [RT I 2007, 22, 114 - набув чинності 01.07.2007]

(3) Позасудовим органом провадження у справах про проступки, передбачені § 53¹–53⁶ цього закону, є:

1) Департамент сільського господарства та продовольства.

2) [втратив чинність - RT I 2007, 22, 114 - набув чинності 01.07.2007]

3) [втратив чинність - RT I, 08.01.2020, 1 - набув чинності 17.01.2020]

(4) [Втратив чинність – RT I, 01.07.2020, 1 - набув чинності 01.01.2021]

[Втратив чинність - RT I 2002, 63, 387 - набр. чинності 01.09.2002]

[Втратив чинність - RT I 2002, 63, 387 - набр. чинності 01.09.2002]

[Втратив чинність - RT I 2002, 63, 387 - набр. чинності 01.09.2002]

[Вилучено з цього тексту.]

[Втратив чинність - RT I 2007, 22, 114 - набр. чинності 01.04.2007]

(1) Про підприємство, де 1 липня 2006 року здійснюється поводження з харчовими продуктами і яке з цієї дати підлягає повідомленню та не було визнане, слід повідомити компетентний наглядовий орган згідно з § 7 цього закону не пізніше 1 листопада 2006 року.

(2) Підприємство, яке підлягає повідомленню з 1 липня 2006 року і яке було визнане до зазначеної дати, вважається таким, про яке повідомлено згідно з § 7 цього закону.

(3) Підприємство, яке підлягає визнанню з 1 липня 2006 року і яке було визнане на підставі та в порядку правових актів, що діяли до 1 січня 2006 року, вважається визнаним на підставі та в порядку правових актів, що діють з 1 січня 2006 року.

(4) Рішення про строкове визнання, прийняте до 1 липня 2006 року, вважається рішенням про умовне визнання у значенні частини 2 § 10 цього закону. [RT I 2006, 28, 211 - набув чинності 01.07.2006]

(1) Щодо підприємства, зазначеного в підпункті c частини 2 статті 2 Регламенту (ЄС) № 1935/2004 Європейського Парламенту і Ради, підприємець, відповідна діяльність якого станом на 1 січня 2010 року зареєстрована в реєстрі господарської діяльності на підставі Закону про торговельну діяльність, подає дані про групу матеріалів і предметів, призначених для контакту з харчовими продуктами, для внесення до реєстру господарської діяльності до 1 червня 2010 року. [RT I 2009, 64, 423 - набув чинності 01.01.2010]

(1) Прикордонний пункт і місце здійснення нагляду, внесені до 1 січня 2010 року до переліку прикордонних пунктів та місць здійснення нагляду за імпортованими харчовими продуктами на веб-сайті Ветеринарно-продовольчого департаменту, залишаються у зазначеному переліку до прийняття Ветеринарно-продовольчим департаментом рішення про виключення прикордонного пункту або місця здійснення нагляду із зазначеного переліку. [RT I 2009, 64, 423 - набув чинності 01.01.2010]

(1) Місця здійснення нагляду, внесені до переліку прикордонних пунктів та місць здійснення нагляду за імпортованими харчовими продуктами, вважаються місцями здійснення офіційного контролю. [RT I, 13.03.2014, 4 - набув чинності 01.07.2014]

[Вилучено з цього тексту.]

(1) Уряд Республіки завершує реорганізацію роботи наглядових органів, що випливає з цього закону, до 1 січня 2001 року.

(2) До завершення реорганізації наглядові органи виконують свої попередні завдання, якщо з інших законів не випливає інше.

[Втратив чинність - RT I 2007, 22, 114 - набр. чинності 01.04.2007]

(1) Повноваження на аналіз проб, відібраних під час нагляду, надані лабораторії наказом міністра, відповідального за галузь, до 1 липня 2007 року, діють до надання Ветеринарно-продовольчим департаментом нових повноважень або до відмови в їх наданні, але не довше ніж до 1 січня 2008 року. [RT I 2007, 22, 114 - набув чинності 01.04.2007]

(1) Спеціальні вимоги та порядок маркування спеціальних харчових продуктів, у тому числі харчових продуктів, призначених для використання за медичними показаннями, та передачі інформації в інший спосіб, встановлені на підставі редакції частини 5 § 38 цього закону, що діяла до 13 грудня 2014 року, діють до 20 липня 2016 року. [RT I, 09.10.2014, 1 - набув чинності 13.12.2014]

(1) Міністр, відповідальний за галузь, встановлює вимоги до складу та якості спеціального харчового продукту, вимоги до речовин, що використовуються для виготовлення спеціального харчового продукту, і вимоги до поводження зі спеціальним харчовим продуктом, а також вимоги до надання інформації про харчові продукти щодо спеціального харчового продукту зі строком чинності до дня початку застосування правового акта, встановленого на підставі пункту 1 статті 11 регламенту (ЄС) № 609/2013 Європейського Парламенту і Ради, на умовах, передбачених тим самим правовим актом. ↗

(2) При встановленні вимог, зазначених у частині 1 цього параграфа, враховуються мета використання спеціального харчового продукту та особливі властивості груп харчових продуктів. [RT I, 15.06.2016, 1 – набув чинності 20.07.2016]

(1) До повідомлення при першому введенні в обіг молочної суміші для немовлят, спеціального харчового продукту, призначеного для використання за медичними показаннями, та спеціального харчового продукту з дуже низьким вмістом енергії застосовується редакція частин 5¹ і 5³ § 14 Закону про харчові продукти, що діяла до 19 липня 2016 року. Це застосовується до дня початку застосування правового акта, встановленого на підставі пункту 1 статті 11 регламенту (ЄС) № 609/2013 Європейського Парламенту і Ради, на умовах, передбачених тим самим правовим актом. [RT I, 15.06.2016, 1 – набув чинності 20.07.2016]

(1) До 31 грудня 2019 року за здійснення дій з нагляду за харчовими продуктами погодинна плата стягується за ставкою, встановленою на 2019 рік на підставі частини 5 § 49³ цього Закону. [RT I, 04.12.2019, 2 – набув чинності 14.12.2019]

(1) Підприємець, який має дозвіл на діяльність для поводження з харчовими продуктами на підприємстві, щодо якого з 1 квітня 2021 року замість обов'язку мати дозвіл на діяльність діє обов'язок повідомлення, вважається таким, що виконав обов'язок повідомлення. [RT I, 23.02.2021, 2 – набув чинності 01.04.2021]

(1) Підприємець, який за дозволом Департаменту сільського господарства та продовольства використовував спосіб обробки харчових продуктів іонізуючим випромінюванням до 1 липня 2024 року, вважається таким, що виконав передбачений частиною 1 § 21¹ цього Закону обов'язок мати дозвіл на обробку харчових продуктів іонізуючим випромінюванням. [RT I, 28.05.2024, 2 – набув чинності 01.07.2024]

(1) Цей Закон набирає чинності 1 січня 2000 року, за винятком уповноважувальних норм, які набирають чинності у строк, передбачений частиною 2 цього параграфа, а також § 34 і частини 2 § 52, які набирають чинності 1 січня 2002 року, та частини 1 § 52, яка набирає чинності 1 липня 2000 року.

(2) Уповноважувальні норми, що містяться в цьому Законі, для видання постанов Уряду Республіки або міністра набирають чинності на десятий день після опублікування Закону в Riigi Teataja. Постанова, що видається на підставі уповноважувальної норми, не вводиться в дію до набрання чинності цим Законом.