Закон про митницю

(1) Цим законом встановлюються уточнювальні вимоги щодо переміщення товарів з-поза меж митної території Європейського Союзу (далі — Союз) до Естонії та з Естонії за межі митної території Союзу в частині, яка не врегульована митними правовими актами Союзу, а також заходи митного нагляду та відповідальність за порушення митних правових актів.

(2) Якщо законом або правовими актами Союзу на Податково-митний департамент покладено обов'язок здійснювати нагляд за товарами, пов'язаними із заборонами та обмеженнями, то під час здійснення нагляду департамент застосовує заходи митного нагляду, встановлені цим законом та іншими митними правовими актами.

(3) До адміністративного провадження, передбаченого правовими актами Союзу, цим законом та правовими актами, виданими на його підставі, застосовуються положення закону про адміністративне провадження з урахуванням особливостей правових актів Союзу та цього закону. До вручення документів застосовується встановлене законом про податкове адміністрування.

(4) У цьому законі терміни вживаються у значенні, встановленому Регламентом (ЄС) № 952/2013 Європейського Парламенту та Ради, яким запроваджується Митний кодекс Союзу (ELT L 269, 10.10.2013, lk 1–101) (далі — Митний кодекс), та правовими актами, виданими для його застосування.

(1) Подання скарги на рішення або дію митниці та її вирішення здійснюються відповідно до статей 44 і 45 Митного кодексу та в порядку, встановленому законом про податкове адміністрування.

(1) Митницею у значенні пункту 1 статті 5 Митного кодексу є Податково-митний департамент.

(2) Посадовою особою митниці є посадова особа Податково-митного департаменту.

(1) При застосуванні митних правових актів завданням Податково-митного департаменту є захист суспільства та економіки шляхом протидії податковим шахрайствам і контрабанді, справляння податків, що підлягають сплаті при імпорті товарів, а також сприяння законній торгівлі між Естонією та державами, що не входять до Союзу.

(1) Митниця має право одержати в місці тимчасового зберігання, на митному складі або у вільній зоні від його володільця приміщення, необхідні для діяльності митниці та такі, що відповідають вимогам безпеки та гігієни праці, за можливості — облаштовані офісні приміщення та засоби зв'язку для безоплатного користування. Послуги зв'язку оплачує митниця.

(2) Митниця має право одержати в пункті пропуску, за місцезнаходженням надавача поштових послуг, а також у порту, аеропорту чи залізничній станції або в іншому транспортному вузлі від його володільця приміщення, необхідні для діяльності митниці та такі, що відповідають вимогам безпеки та гігієни праці, за можливості — облаштовані офісні приміщення та засоби зв'язку для безоплатного користування, якщо митниця не домовилася з володільцем про інше. Комунальні послуги, зокрема послуги зв'язку та електроенергію, оплачує митниця, якщо сума, що підлягає сплаті за них, обрахована окремо.

(1) При обчисленні плати за спеціальні послуги митниці, зазначені в частині 2 статті 52 Митного кодексу, за основу беруться середні витрати на оплату праці посадової особи митниці та транспортні витрати.

(2) Середні витрати на оплату праці посадової особи митниці обчислюються на основі витрат на оплату праці за попередній календарний рік.

(3) При обчисленні транспортних витрат виходять із середніх витрат на використання службових транспортних засобів Податково-митного департаменту з розрахунку на кілометр пробігу за календарний рік, що передував наданню послуги.

(4) Середня заробітна плата посадової особи митниці та середні витрати на кілометр пробігу, що беруться за основу обчислення транспортних витрат, оприлюднюються на вебсайті Податково-митного департаменту.

(5) Порядок обчислення та оплати витрат на митну послугу, надану як спеціальна послуга, встановлює міністр, відповідальний за відповідну сферу, постановою.

(1) Посадові особи Податково-митного департаменту, перебуваючи на службі, у передбачених випадках носять формений одяг. У передбачених випадках формений одяг можуть носити також генеральний директор і працівники Податково-митного департаменту, а також працівники та студенти Академії внутрішньої оборони. [RT I, 30.12.2024, 2 - jõust. 01.01.2025]

(2) Опис форменого одягу та розпізнавальних знаків посадових осіб Податково-митного департаменту встановлює міністр, відповідальний за відповідну сферу, постановою.

(3) Осіб, які носять формений одяг, порядок видачі та носіння форменого одягу і строки його носіння визначає генеральний директор Податково-митного департаменту або уповноважена ним посадова особа.

(1) Митниця для оцінювання загрози порушення вимог щодо ввезення до Естонії та вивезення з Естонії товарів, пов'язаних із заборонами та обмеженнями, а також для захисту фінансових інтересів Союзу має право на підставі обґрунтованого запиту безоплатно одержувати з державної бази даних дані про спеціальні дозволи та реєстрові записи, пов'язані з перевезенням товарів, а також про логістику, транспортні засоби та осіб.

(1) Митниця для оцінювання загрози порушення вимог щодо ввезення до Естонії та вивезення з Естонії товарів, пов'язаних із заборонами та обмеженнями, а також для захисту фінансових інтересів Союзу має право одержувати від суб'єкта підприємництва, який займається торгівлею між Естонією та іншими державами — членами Союзу, а також перевезенням поштових відправлень і пасажирів, дані про товари, пов'язаних з товарами осіб і логістику, а також про пасажирів. [RT I, 23.02.2021, 1 - jõust. 01.07.2021]

(2) Структура, спосіб та строк передачі даних, зазначених у частині 1 цього параграфа, погоджуються письмово.

(1) Податково-митний департамент може за письмовою згодою особи збирати про неї персональні дані за допомогою оперативно-розшукової дії, зазначеної в частині 1 § 126³ Кримінально-процесуального кодексу, а також шляхом запиту до підприємства зв'язку про дані, зазначені в частинах 2 і 3 § 111¹ закону про електронний зв'язок, якщо це необхідно для прийняття рішення про доступ особи до оперативно-розшукової інформації або про прийняття особи на службу до Податково-митного департаменту.

(2) Після прийняття рішення особу повідомляють про здійснення щодо неї дії або запиту, зазначених у частині 1 цього параграфа, і за її бажанням її ознайомлюють із зібраними за допомогою цих дій даними.

(1) Податково-митний департамент має право для здійснення оперативно-розшукових дій, забезпечення їх здійснення або збирання інформації залучати осіб до таємної співпраці та використовувати підставних осіб, а також застосовувати конспіративні прийоми на умовах, встановлених законом про поліцію та прикордонну охорону.

(2) Письмовий дозвіл на залучення особи надає генеральний директор Податково-митного департаменту або призначена ним посадова особа.

(3) Письмовий дозвіл на використання підставної особи надає генеральний директор Податково-митного департаменту.

(4) Необхідний для застосування конспіративних прийомів документ видає та необхідну зміну в базі даних чи реєстрі вносить на підставі обґрунтованого запиту генерального директора Податково-митного департаменту або уповноваженої ним посадової особи адміністративний орган або юридична особа, до компетенції якої належить видача відповідного виду документа або внесення зміни в базу даних чи реєстр.

(1) Податково-митний департамент може здійснити запит до підприємства електронного зв'язку на підставі, зазначеній у пунктах 1 і 2 частини 1 § 126² Кримінально-процесуального кодексу, щодо осіб, зазначених у пунктах 1 і 2 частини 3 того ж параграфа, для отримання таких даних:

1) дані, необхідні для встановлення кінцевого користувача, пов'язаного з ідентифікаційними ознаками, що використовуються в мережі електронного зв'язку, за винятком даних, пов'язаних із фактом передачі повідомлення;

2) дані, надані підприємству електронного зв'язку та передбачені частинами 2 і 3 § 111¹ Закону про електронний зв'язок, які не зазначені в пункті 1 цієї частини.

(2) На здійснення запиту щодо даних, зазначених у пункті 2 частини 1 цього параграфа, надає дозвіл прокуратура. У дозволі на здійснення запиту з точністю до дати зазначається проміжок часу, за який дозволено запитувати дані.

(1) Метою ведення бази даних е-митниці є збирання, обробка та обмін інформацією для виконання завдань, передбачених § 4 цього закону та статтею 3 Митного кодексу.

(1¹) База даних є частиною реєстру платників податків, заснованого на підставі частини 1 § 17 Закону про податкове адміністрування. Порядок ведення бази даних встановлюється положенням реєстру платників податків. [RT I, 30.12.2024, 2 - jõust. 01.01.2025]

(2) Дані бази даних е-митниці не є публічними, за винятком публічних даних Естонського митного тарифу. У положенні реєстру платників податків визначаються урядові установи, яким для виконання їхніх завдань надається доступ до даних бази даних. [RT I, 13.03.2019, 2 - jõust. 15.03.2019]

(3) Відповідальний обробник бази даних е-митниці може надавати дані бази даних митному органу держави-члена Союзу, Європейській комісії та міжнародній організації в порядку, встановленому в митному законодавстві.

(4) [Втратив чинність – RT I, 13.03.2019, 2 - jõust. 15.03.2019]

(5) [Втратив чинність – RT I, 13.03.2019, 2 - jõust. 15.03.2019]

(1) Податково-митний департамент для виконання завдань, покладених § 4 цього закону, може використовувати автоматичний засіб фото- чи відеофіксації для фіксації реєстраційного знака транспортного засобу та вантажного контейнера.

(2) Неперсоніфіковані дані, отримані за допомогою автоматичного засобу фото- чи відеофіксації, обробляються в базі даних автоматичної системи розпізнавання номерів митниці.

(3) Метою ведення бази даних автоматичної системи розпізнавання номерів митниці є збирання та обробка інформації про транспортні засоби й вантажні контейнери, що в'їжджають на територію Естонії, у пункт пропуску та вільну зону й виїжджають звідти, для забезпечення справляння державних податків та запобігання податковим шахрайствам і контрабанді.

(4) Дані бази даних автоматичної системи розпізнавання номерів митниці не є публічними. Доступ до бази даних мають Податково-митний департамент, Департамент поліції та прикордонної охорони, Бюро даних щодо відмивання грошей, Департамент поліції безпеки, Сили оборони та Департамент зовнішньої розвідки. [RT I, 30.12.2024, 2 - jõust. 01.01.2025]

(5) Відповідальний обробник бази даних автоматичної системи розпізнавання номерів митниці може надавати дані бази даних митному органу іншої держави в рамках митного чи податкового співробітництва, що здійснюється на підставі правового акта Союзу або міжнародного договору.

(6) Відповідальним обробником бази даних автоматичної системи розпізнавання номерів митниці є Податково-митний департамент.

(7) Базу даних автоматичної системи розпізнавання номерів митниці засновує та її положення встановлює своїм розпорядженням міністр, відповідальний за відповідну сферу.

(1) Податково-митний департамент обробляє зображення та метадані, отримані за допомогою технічного пристрою, зазначеного в частині 1 § 30 цього закону, у базі даних рентгенівських зображень.

(2) Метою ведення бази даних рентгенівських зображень є збирання та обробка інформації про транспортні засоби й вантажні контейнери для забезпечення справляння державних податків та запобігання податковим шахрайствам і контрабанді.

(3) Дані бази даних рентгенівських зображень не є публічними. Доступ до бази даних мають Податково-митний департамент, Департамент поліції та прикордонної охорони, Бюро даних щодо відмивання грошей, Департамент поліції безпеки та Департамент зовнішньої розвідки. [RT I, 21.11.2020, 1 - jõust. 01.01.2021]

(4) Відповідальний обробник бази даних рентгенівських зображень може надавати дані бази даних митному органу іншої держави в рамках митного чи податкового співробітництва, що здійснюється на підставі правового акта Союзу або міжнародного договору.

(5) Відповідальним обробником бази даних рентгенівських зображень є Податково-митний департамент.

(6) Базу даних рентгенівських зображень засновує та її положення встановлює своїм розпорядженням міністр, відповідальний за відповідну сферу.

(1) Податково-митний департамент обробляє дані про фізичних осіб, які перетинають державний кордон, отримані від підприємців на підставі § 9 цього закону, у базі даних системи обробки списків пасажирів.

(2) Відповідальним обробником бази даних системи обробки списків пасажирів є Податково-митний департамент.

(3) Метою ведення бази даних системи обробки списків пасажирів є збирання та обробка інформації про фізичних осіб, які в'їжджають на територію Естонії та виїжджають звідти, для запобігання правопорушенням, пов'язаним із заборонами та обмеженнями.

(4) Відповідальний обробник бази даних системи обробки списків пасажирів може надавати дані бази даних митному органу іншої держави в рамках митного чи податкового співробітництва, що здійснюється на підставі правового акта Союзу або міжнародного договору.

(5) Дані бази даних системи обробки списків пасажирів не є публічними. Доступ до бази даних мають Податково-митний департамент, Департамент поліції та прикордонної охорони, Бюро даних щодо відмивання грошей, Департамент поліції безпеки, Сили оборони та Департамент зовнішньої розвідки. [RT I, 30.12.2024, 2 - jõust. 01.01.2025]

(6) Базу даних системи обробки списків пасажирів засновує та її положення встановлює своїм розпорядженням міністр, відповідальний за відповідну сферу.

(1) Митниця для виконання завдань, зазначених у § 4 цього закону, зокрема з метою захисту суспільства та економіки для запобігання податковим шахрайствам і контрабанді, може обробляти біометричні дані особи та дані про стан здоров'я. [RT I, 13.03.2019, 2 - jõust. 15.03.2019]

(1) Митниця має право в обґрунтованих випадках відмовити особі у наданні зібраних щодо неї даних для захисту прав і свобод суб'єкта даних та інших осіб. [RT I, 13.03.2019, 2 - jõust. 15.03.2019]

(1) Митний представник для подання митної декларації повинен мати ліцензію на діяльність митного агентства, видану Податково-митним департаментом.

(2) Ліцензія не вимагається, якщо митна декларація подається:

1) у випадку, зазначеному в другому абзаці частини 2 статті 18 Митного кодексу;

2) фізичною особою як митним представником іншої фізичної особи, якщо таке представництво не є її господарською діяльністю.

(3) Митниця відмовляє у видачі ліцензії на діяльність митного агентства, якщо:

1) особа має податкову заборгованість щодо податків, які стягуються при імпорті або експорті товарів;

2) особа не відповідає умові, зазначеній у пункті a статті 39 Митного кодексу.

(1) Митниця може призупинити ліцензію на діяльність митного агентства, якщо у митного агентства виникла податкова заборгованість щодо податків, які стягуються при імпорті або експорті товарів.

(2) Ліцензія на діяльність митного агентства визнається недійсною на підставі письмової заяви митного агентства або з ініціативи митниці.

(3) З ініціативи митниці ліцензію на діяльність митного агентства може бути визнано недійсною, якщо:

1) митне агентство не сплатило у визначений митницею строк податкову заборгованість, яка була підставою для призупинення ліцензії;

2) митне агентство не відповідає умові, зазначеній у пункті a статті 39 Митного кодексу.

(1) Митне агентство діє через митних агентів. Митний агент — це фізична особа, яка склала іспит митного агента і якій митниця видала відповідне свідоцтво.

(2) Митниця може не допустити до іспиту митного агента особу, яка не відповідає умові, зазначеній у пункті a статті 39 Митного кодексу.

(3) Порядок проведення іспиту митного агента та видачі свідоцтва встановлює відповідальний за сферу міністр постановою. ↗

(4) Митниця може визнати свідоцтво митного агента недійсним, якщо особа не відповідає умові, зазначеній у пункті a статті 39 Митного кодексу.

(1) Естонський митний тариф містить дані інтегрованого митного тарифу Європейського Союзу (англійською Integrated Tariff of the European Union, скорочено TARIC), встановленого Регламентом Ради (ЄЕС) № 2658/87 про тарифну і статистичну номенклатуру та про Спільний митний тариф (ОВ L 256, 07.09.1987, с. 1–675), і заходи, встановлені правовими актами Естонії (далі — національний захід), які застосовуються при поміщенні товарів під митну процедуру.

(2) Декларанти та посадові особи митниці під час митних формальностей, застосовуючи до товарів заходи, керуються Естонським митним тарифом. Естонський митний тариф оприлюднено на веб-сайті Податково-митного департаменту.

(1) Естонський митний тариф веде та за його правильність відповідає Податково-митний департамент у співпраці з міністерствами, відповідальними за правильність національних заходів.

(2) Завданням міністерства, що веде національні заходи, які містяться в Естонському митному тарифі, або установи, уповноваженої відповідальним за сферу міністром, є:

1) забезпечення відповідності веденого національного заходу інтегрованому митному тарифу;

2) підготовка зміни веденого національного заходу;

3) подання проєкту правового акта, що містить національний захід, Податково-митному департаменту для висловлення думки;

4) надання інформації, що стосується веденого заходу.

(3) Національні заходи вносить до модуля ведення Естонського митного тарифу та актуалізує їх Податково-митний департамент.

(1) Сертифікат, що засвідчує непреференційне походження товару, видає та засвідчує Естонська торгово-промислова палата. Видача та засвідчення сертифіката, що засвідчує непреференційне походження, є платними. При обчисленні плати за основу беруться всі витрати Естонської торгово-промислової палати на видачу та засвідчення сертифікатів походження, зокрема витрати на інформаційно-технологічне рішення, оплату праці, страхування відповідальності та друк бланків.

(2) Форму сертифіката, що засвідчує непреференційне походження, порядок його подання та видачі, а також розміри плати затверджує Естонська торгово-промислова палата і оприлюднює їх на своєму публічному веб-сайті.

[RT I, 30.12.2024, 2 - набув чинності 01.01.2025]

(1) Уточнювальні вказівки щодо здійснення формальностей при ввезенні товару, встановлених Митним кодексом та правовими актами, виданими для його застосування, встановлює відповідальний за сферу міністр постановою. [RT I, 30.12.2024, 2 - набув чинності 01.01.2025] ↗

(1) Місцем тимчасового зберігання є акцептована митницею територія, будівля, приміщення, стаціонарний резервуар або бункерувальне судно, що перебувають у володінні його утримувача, де забезпечено недоторканність товару, який перебуває під митним наглядом.

(2) Вказівки, що уточнюють вимоги, встановлені щодо тимчасового зберігання у статтях 144–149 Митного кодексу, встановлює відповідальний за сферу міністр постановою. ↗

(1) Митниця може тимчасово зберігати товар за заявою особи, якщо у митній установі є приміщення та умови для зберігання такого товару. Для зберігання товару митниця може встановити коротший строк, ніж передбачено статтею 149 Митного кодексу.

(1) Якщо митні формальності щодо пасажирів пасажирського поїзда, що прямує до країни поза Союзом, та їхнього багажу здійснюються поза пунктом пропуску, то з моменту початку митних формальностей до перетину поїздом зовнішнього кордону забороняється без дозволу митниці вивантажувати товари з поїзда чи завантажувати їх у поїзд.

(2) Якщо митні формальності щодо пасажирів пасажирського поїзда, що прибуває з країни поза Союзом, та їхнього багажу здійснюються поза пунктом пропуску, то з моменту перетину зовнішнього кордону до завершення митних формальностей забороняється без дозволу митниці вивантажувати товари з поїзда чи завантажувати їх у поїзд.

(1) Уточнювальні вказівки щодо подання митної декларації, встановленого Митним кодексом та правовими актами, виданими для його застосування, встановлює відповідальний за сферу міністр постановою. ↗

(2) Особа, яка подає митну декларацію до прибуття товару щодо відправлення малої вартості, фактична вартість якого не перевищує 150 євро, повинна при поданні митної декларації забезпечити виконання податкового зобов'язання, сплативши на передбачений для цього рахунок необхідну суму та додатково сім відсотків від суми податку для покриття змін обмінного курсу євро. Сплачена як передоплата сума, що перевищує розмір податкового зобов'язання, яке виникло при акцептуванні митної декларації, повертається в порядку, встановленому Законом про податкове адміністрування. [RT I, 12.05.2021, 6 - набув чинності 01.07.2021]

(3) Частина 2 цього параграфа не застосовується до осіб, яким надано право, передбачене статтею 110 Митного кодексу та частиною 2¹ § 38 Закону про податок з обороту, або які застосовують спеціальний порядок, передбачений §§ 43¹ та 43² Закону про податок з обороту. [RT I, 12.05.2021, 6 - набув чинності 01.07.2021]

(1) Товарна відправка складається з товарів, які відправляються одночасно з того самого місця відправлення тим самим відправником тому самому одержувачу до того самого місця призначення за тим самим транспортним документом.

(2) Митниця може відмовити у прийнятті окремих митних декларацій щодо частин однієї товарної відправки при їх імпортуванні.

[Втратив чинність - RT I, 12.05.2021, 6 - набр. чинності 03.06.2021]

(1) Митниця може для отримання інформації, необхідної для оцінки ризику, використовувати технічний засіб для просвічування товару, транспортного засобу, багажу, поштового відправлення та одягу пасажира.

(2) Якщо під час просвічування не відкриваються упаковка товару, транспортний засіб, багаж пасажира чи поштове відправлення, просвічування не вважається оглядом, зазначеним у §§ 63–66 цього закону.

(1) Результати огляду товару, транспортного засобу, багажу, поштового відправлення або пасажира відображаються в акті огляду. [RT I, 07.06.2024, 23 – набув чинності 17.06.2024]

(2) Акт огляду не оформлюється, якщо:

1) багаж оглядається у присутності пасажира і під час огляду не виявлено обставин, що вказують на порушення;

2) під час огляду транспортного засобу товар, що в ньому знаходиться, не переміщується;

3) поштове відправлення оглядається у присутності надавача поштової послуги і під час огляду не виявлено обставин, що вказують на порушення [RT I, 07.06.2024, 23 – набув чинності 17.06.2024]

(3) Акт огляду оформлюється, якщо відповідна особа цього вимагає. [RT I, 07.06.2024, 23 – набув чинності 17.06.2024]

(1) У разі вимірювань, здійснених на підставі митних правових актів, простежуваність результатів вимірювань має бути підтверджена на підставі закону про вимірювання.

(2) У випадках, зазначених у митних правових актах, володілець товару зобов'язаний за власний рахунок організувати вимірювання кількості товару під час митних формальностей та подати митниці документ, що відображає результати вимірювання.

(3) Під час огляду товару вимірювання кількості товару організовує володілець товару, декларант або особа, що здійснює митну процедуру, на підставі усного розпорядження митного службовця.

(1) Порядок відбору проб і зразків товару встановлює міністр, відповідальний за галузь, постановою. ↗

(1) З товаром, щодо якого митниця повідомила, що бажає його перевірити, без дозволу митниці вчиняти дії та правочини не дозволяється. Вчинена без дозволу митниці дія або правочин є нікчемними.

(1) Після випуску товару митну декларацію можна змінити або визнати недійсною відповідно до статей 173 і 174 Митного кодексу, подавши митниці письмову заяву, в якій обґрунтовано потребу зміни митної декларації та додано документи, що підтверджують зміну.

(2) Митниця дозволяє змінити митну декларацію, якщо через помилку, виявлену в задекларованих даних, змінилися:

1) зазначена кількість товару або митна вартість щонайменше на величину статистичного порога, встановленого в пункті j доповнення до додатка V імплементаційного регламенту Комісії (ЄС) 2020/1197, яким встановлюються технічні специфікації та порядок відповідно до регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/2152 про європейську підприємницьку статистику, яким скасовуються 10 правових актів у сфері підприємницької статистики (ELT L 271, 18.08.2020, с. 1–170); [RT I, 30.12.2024, 2 – набув чинності 01.01.2025]

2) сума мита;

3) сума акцизу;

4) сума податку з обороту, а особа, за яку подано декларацію, не є естонським платником податку з обороту.

(3) У випадках, не зазначених у частині 2 цього параграфа, митниця не зобов'язана дозволяти зміну митної декларації, якщо помилка, виявлена в задекларованих даних, не перешкоджає декларанту виконувати свої обов'язки за відповідною митною процедурою.

(4) Якщо податкове зобов'язання, що випливає з митної декларації, змінено податковим рішенням, то митну декларацію не можна змінити в порядку, встановленому частинами 1–3 цього параграфа, а застосовується порядок зміни та визнання недійсним податкового рішення, встановлений законом про податкове адміністрування.

(5) Якщо митниця виявляє помилку в задекларованих у митній декларації даних, декларанта, а у разі непрямого представництва — також особу, яку представляють, повідомляють про потребу зміни митної декларації повідомленням, в якому визначено строк для подання заяви про зміну митної декларації.

(6) Якщо декларант або особа, яку представляють, не подають митниці у строк, зазначений у повідомленні, вказаному в частині 5 цього параграфа, заяви чи обґрунтованих заперечень щодо зазначених у повідомленні змін, сума податку стягується в порядку, встановленому законом про податкове адміністрування.

(7) Уточнюючі вказівки щодо подання заяви про зміну та визнання недійсною митної декларації встановлює міністр, відповідальний за галузь, постановою. ↗

(1) Якщо митний борг виник унаслідок дії, за яку на момент її вчинення могло бути порушено кримінальне провадження, строком повідомлення боржника про митний борг є п'ять років.

(1) Митний склад — це територія, споруда, приміщення, стаціонарна ємність або бункерувальне судно, що перебуває у володінні його утримувача та прийнята митницею, де забезпечено недоторканність товару, що перебуває під митним наглядом.

(1) Вільна зона, зазначена у статті 243 Митного кодексу, — це територія, оточена огорожею.

(2) Огорожа вільної зони має бути простежуваною на всій довжині, не демонтованою без допоміжних засобів і має унеможливлювати проїзд транспортного засобу без залишення слідів.

(3) Входи до вільної зони мають бути позначені табличкою, що повідомляє про заборону входу без дозволу.

(1) Вільну зону визначає Уряд Республіки своїм розпорядженням, в якому встановлюються назва володільця вільної зони, місцезнаходження, межі, а також входи та виходи.

(2) Вільна зона визначається у транспортному вузлі, що розташований на зовнішньому кордоні території Естонії, або поблизу нього.

(1) Заяву про визначення вільної зони подає власник або законний володілець території до Міністерства фінансів.

(2) До заяви про визначення вільної зони додаються:

1) документ, що підтверджує законне володіння територією;

2) обґрунтування економічної потреби визначення вільної зони;

3) опис запланованої діяльності;

4) ситуаційний план території вільної зони;

5) координати межових точок та входів і виходів вільної зони;

6) перелік осіб, які розпочнуть діяльність у вільній зоні.

(3) При встановленні економічної потреби оцінюється насамперед, чи очікувана економічна вигода випливає безпосередньо з бажаної діяльності у вільній зоні, або ж бажану діяльність можна здійснювати і поза вільною зоною, і вільна зона не додає цій діяльності додаткової вартості.

(1) Міністерство фінансів погоджує заяву про визначення вільної зони з митницею.

(2) Митниця залишає заяву непогодженою, якщо:

1) здійснення митного нагляду у вільній зоні потребує непропорційних адміністративних заходів;

2) вільна зона не відповідає вимогам, установленим митним законодавством.

(3) У визначенні вільної зони відмовляють, якщо:

1) митниця не погоджує заяву;

2) визначення вільної зони не є економічно обґрунтованим.

(4) Рішення про визначення вільної зони або про відмову в ньому ухвалюється протягом 120 днів з дня отримання заяви.

(1) Володілець вільної зони:

1) складає та погоджує з митницею порядок роботи вільної зони;

2) повідомляє осіб, які діють у вільній зоні, про порядок роботи вільної зони та інші правила, що діють на території вільної зони;

3) організовує охорону меж вільної зони, а також в'їздів і виїздів.

(1) Заяву про зміну меж вільної зони, в'їздів і виїздів володілець вільної зони подає до Міністерства фінансів.

(2) Разом із заявою слід подати:

1) обґрунтування зміни меж вільної зони, в'їздів і виїздів;

2) нові координати прикордонних пунктів вільної зони, а також в'їздів і виїздів;

3) новий план розташування території вільної зони.

(3) Визначення вільної зони скасовується, якщо:

1) вільна зона більше не відповідає вимогам, передбаченим митним законодавством;

2) вільна зона більше не є економічно обґрунтованою;

3) про це клопоче володілець вільної зони.

(4) Про зміну меж вільної зони, в'їздів і виїздів та про скасування визначення вільної зони вирішує Уряд Республіки розпорядженням.

(1) Для зберігання або переробки товару у вільній зоні особа повинна мати дозвіл митниці. Для отримання дозволу митниці особа подає до митниці заяву.

(2) Особі, діяльність якої не пов'язана зі зберіганням або переробкою товару у вільній зоні, дозволяється здійснювати діяльність, зазначену в частині 2 статті 244 Митного кодексу, на підставі попередньо поданого митниці письмового повідомлення. У повідомленні уточнено, яку діяльність планується здійснювати.

(3) Митниця ухвалює рішення про видачу дозволу на діяльність у вільній зоні протягом 60 днів з дня отримання заяви.

(4) Уточнювальні настанови щодо діяльності у вільній зоні встановлює міністр, відповідальний за відповідну сферу, постановою.

(1) Митниця відмовляє у видачі дозволу на діяльність у вільній зоні, якщо:

1) внаслідок бажаної діяльності ускладнюється здійснення митного нагляду;

2) заява не є задовільно обґрунтованою для митниці;

3) бухгалтерський облік особи не дає змоги митниці контролювати її діяльність;

4) особа не веде точного обліку руху товару;

5) ділова репутація особи не є бездоганною;

6) особа має податкову заборгованість зі сплати податків, що стягуються при імпорті та експорті товару.

(2) Митниця може відмовити у видачі дозволу на діяльність у вільній зоні, якщо особа не відповідає умові, зазначеній у пункті «a» статті 39 Митного кодексу. [RT I, 30.12.2024, 2 - jõust. 01.01.2025]

(3) Митниця може зупинити дію дозволу на діяльність у вільній зоні на строк до двох місяців і встановити строк для усунення обставин, що стали підставою для зупинення, якщо:

1) особа порушує умови діяльності у вільній зоні;

2) наявна обставина, зазначена в пункті 3, 4, 5 або 6 частини 1 цього параграфа.

(4) Дозвіл на діяльність у вільній зоні скасовується на підставі письмової заяви особи або з ініціативи митниці.

(5) Митниця може скасувати дозвіл на діяльність у вільній зоні, якщо:

1) особа не відповідає умові, зазначеній у пункті «a» статті 39 Митного кодексу; [RT I, 30.12.2024, 2 - jõust. 01.01.2025]

2) дію дозволу зупинено на підставі частини 3 цього параграфа, і особа до встановленого строку не усунула обставин, що були підставою для зупинення дії дозволу;

3) володілець вільної зони клопотав про скасування визначення вільної зони.

(1) Настанови, що уточнюють вимоги, установлені щодо спеціальних процедур, перелічених у статті 210 Митного кодексу, міністр, відповідальний за відповідну сферу, може встановити постановою.

(1) Споживчі припаси, що доставляються на водні та повітряні судна, які здійснюють рейс між державами-членами, звільняються від імпортних мит.

(2) Споживчі припаси — це товар, потрібний для споживання під час рейсу, який до прибуття в пункт призначення повністю або частково використаний.

(1) Міністр, відповідальний за відповідну сферу, встановлює постановою митні формальності, які застосовуються до: ↗

1) припасів, що доставляються на водні та повітряні судна, які здійснюють рейси між державами;

2) припасів, що доставляються на залізничний рухомий склад;

3) припасів водного судна, яке ходить у міжнародних водах і займається пошуково-рятувальними, криголамними роботами або роботами з ліквідації забруднення моря.

(2) Постанова, установлена на підставі частини 1 цього параграфа, не застосовується до товару, що доставляється на водне або повітряне судно, яке використовується для розважальних чи прогулянкових цілей, не пов'язаних із підприємництвом.

[RT I, 30.12.2024, 2 - jõust. 01.01.2025]

(1) Міністр, відповідальний за відповідну сферу, встановлює постановою митні формальності щодо: ↗

1) товару, що перевозиться або використовується у зв'язку з військовою діяльністю;

2) товару, призначеного для особистого користування члена збройних сил іноземної держави, члена цивільного складу збройних сил іноземної держави, члена міжнародного військового штабу та осіб, які перебувають на їх утриманні, а також працівника контрагента збройних сил іноземної держави та працівника контрагента міжнародного військового штабу, який на підставі міжнародного договору, ратифікованого Рійґікоґу, звільнено від податків.

(2) У цьому законі термін «товар, що перевозиться або використовується у зв'язку з військовою діяльністю» вживається у значенні пункту 49 статті 1 делегованого регламенту Комісії (ЄС) 2015/2446, яким доповнюється регламент Європейського Парламенту та Ради (ЄС) № 952/2013 щодо детальних правил, які уточнюють деякі положення Митного кодексу Союзу (ELT L 343, 29.12.2015, с. 1–557). [RT I, 30.12.2024, 2 - jõust. 01.01.2025]

[Втратив чинність - RT I, 30.12.2024, 2 - набр. чинності 01.01.2025]

(1) Дипломатична пошта та консульське відправлення іноземної держави та Естонії (далі — дипломатичне відправлення) можуть містити лише документи та товари, призначені винятково для службового використання.

(2) Дипломатичне відправлення позначається добре видимими зовнішніми знаками, що вказують на його вміст.

(3) Митниця не відкриває та не затримує дипломатичне відправлення.

(4) Якщо на підставі оцінки ризику митниця має підстави вважати, що дипломатичне відправлення містить товари, не призначені винятково для службового використання, митниця має право попросити, щоб адресат або уповноважена особа держави-відправника відкрила відправлення в присутності посадової особи митниці. У разі відмови відкрити відправлення воно повертається за рахунок відправника.

(5) До відправлення міжнародного військового штабу застосовуються частини 1–4 цього параграфа у випадку, якщо це випливає з міжнародного договору.

(6) Митні формальності щодо товарів, звільнених від усіх податків, для закордонного представництва, а також працівника закордонного представництва та члена його сім'ї встановлює міністр, відповідальний за галузь, постановою. ↗

(1) Для прискорення перетину кордону вантажним відправленням, що містить тварин і птахів, а також швидкопсувні харчові продукти, клітини, тканини та органи, що використовуються в медицині, та інші чутливі до часу товари (далі — чутливі до часу товари), митні формальності виконуються в першочерговому порядку.

(2) Номенклатуру чутливих до часу товарів встановлює міністр, відповідальний за галузь, постановою. ↗

(1) На бажання перевізника йому видається міжнародне свідоцтво про масу транспортного засобу відповідно до другого доповнення додатка 8 Міжнародної конвенції про узгодження умов проведення контролю вантажів на кордонах (далі — додаток 8 конвенції), який схвалено від імені Європейського Союзу рішенням Ради 2009/161/ЄС (ОВ L 55, 27.02.2009, с. 21–39).

(2) Міжнародне свідоцтво про масу транспортного засобу може видавати особа, яка є компетентним вимірювачем у розумінні закону про вимірювання та яка відповідає умовам, зазначеним у другому доповненні додатка 8 конвенції.

(3) Особа, зазначена в частині 2 цього параграфа, для діяльності у сфері видачі міжнародного свідоцтва про масу транспортного засобу повинна подати повідомлення про господарську діяльність.

(4) За оприлюднення та передачу інформації, зазначеної в частині 2 статті 5 додатка 8 конвенції, відповідає Податково-митний департамент.

(1) Компетентним адміністративним органом для надання дозволу на використання книжок МДП відповідно до частини II додатка 9 Конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжок МДП (далі — Конвенція МДП) є Податково-митний департамент.

(2) Міністр, відповідальний за галузь, може адміністративним договором передати завдання з надання дозволу на використання книжок МДП об'єднанню, що відповідає вимогам, зазначеним у частині I додатка 9 Конвенції МДП (далі — гарантійне об'єднання).

(1) Особа, яка бажає отримати дозвіл на використання книжок МДП, подає клопотання органу, що надає дозвіл на використання книжок МДП, та додає до клопотання такі дані та документи про себе:

1) аудійований звіт за господарський рік або підписаний членом правління звіт за господарський рік, якщо закон не передбачає обов'язку аудиту;

2) номер і строк дії ліцензії Співтовариства, зазначеної в § 4 закону про автомобільні перевезення;

3) реєстраційні номери транспортних засобів, що використовуються в міжнародних перевезеннях, імена власників цих транспортних засобів, а якщо власником транспортного засобу не є заявник дозволу на використання книжок МДП — також ім'я відповідального користувача транспортного засобу;

4) імена, особові коди керівників з організації перевезень, що відповідають вимогам, встановленим у § 8 закону про автомобільні перевезення, та копії документів, що підтверджують професійну компетентність; [RT I, 11.01.2018, 1 - jõust. 01.06.2018]

5) імена, особові коди водіїв вантажних автомобілів, що відповідають умовам, зазначеним у пункті 1 частини 2 § 36 закону про автомобільні перевезення, та копії документів, що підтверджують проходження професійного або підвищувального навчання водія; [RT I, 11.01.2018, 1 - jõust. 01.06.2018]

6) підтвердження виконання вимог Конвенції МДП відповідно до підпункту «e» пункту 1 частини II додатка 9 Конвенції МДП.

(2) Якщо заявник дозволу на використання книжок МДП не є власником транспортного засобу, зазначеного в пункті 3 частини 1 цього параграфа, заявник дозволу на використання книжок МДП повинен бути зазначений у реєстраційному свідоцтві транспортного засобу як відповідальний користувач.

(1) Комітет з видачі дозволів — це орган, утворений з представників компетентних установ, завданням якого є оцінювання відповідності особи, яка клопоче про дозвіл на використання книжок МДП, вимогам Конвенції МДП, компетентності як виконавця міжнародних перевезень, відсутності суттєвих або повторних порушень митних чи податкових законів та надійності фінансового становища особи.

(2) Склад комітету з видачі дозволів затверджує міністр, відповідальний за галузь, наказом. Своїх представників до складу комітету з видачі дозволів призначають гарантійне об'єднання, Податково-митний департамент та Міністерство клімату. Для кожного члена комітету з видачі дозволів призначається щонайменше один заступник. [RT I, 30.06.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

(1) Орган, що надає дозвіл на використання книжок МДП, передає клопотання відповідно до § 55 цього закону комітету з видачі дозволів.

(2) Комітет з видачі дозволів на основі консенсусу подає органу, що надає дозвіл на використання книжок МДП, обґрунтовану пропозицію про надання дозволу або про відмову в ньому.

(3) Орган, що надає дозвіл на використання книжок МДП, приймає письмове рішення про надання дозволу на використання книжок МДП або про відмову в ньому протягом 30 днів з дня отримання клопотання відповідно до § 55 цього закону та повідомляє про нього заявника та гарантійне об'єднання.

(1) Гарантійне об'єднання забезпечує особі, яка отримала дозвіл на використання книжок МДП, можливість використовувати книжки МДП на підставі договору, якщо особа виконала вимоги, встановлені для отримання гарантії, та сплатила збори за використання книжок МДП. Зазначені вимоги та збори оприлюднюються на домашній сторінці гарантійного об'єднання.

(1) Особа, яка отримала дозвіл на використання книжок TIR, невідкладно повідомляє орган, що видав дозвіл, про зміни у даних, зазначених у пунктах 2–5 частини 1 § 55 цього закону.

(2) Якщо член дозвільного комітету отримує інформацію про те, що особа, яка отримала дозвіл на використання книжок TIR, порушила вимоги Конвенції TIR, член дозвільного комітету невідкладно подає органу, що видав дозвіл, письмову обґрунтовану пропозицію про зупинення або скасування дозволу.

(3) Орган, що видав дозвіл на використання книжок TIR, вирішує питання про зупинення дії або скасування дозволу.

(4) У разі зупинення дії дозволу на використання книжок TIR орган, що видав дозвіл, письмово повідомляє особу, яка отримала дозвіл, про причини зупинення дозволу та надає строк для усунення недоліків. Якщо особа, яка отримала дозвіл на використання книжок TIR, не усунула недоліки у визначений строк і не подала клопотання про продовження строку усунення недоліків, орган, що видав дозвіл, скасовує дозвіл.

(1) Державний нагляд за виконанням митного законодавства здійснює Податково-митний департамент.

(1) Податково-митний департамент може для здійснення державного нагляду, передбаченого цим законом та правовими актами Союзу, зазначеними у частині 4 § 1 цього закону, застосовувати особливі заходи державного нагляду, зазначені у §§ 30–34 та 44–52 Закону про охорону правопорядку, на підставі та в порядку, встановлених Законом про охорону правопорядку, з особливостями, встановленими цим законом та правовими актами Союзу, зазначеними у частині 4 § 1 цього закону.

(1) Митне забезпечення — це засіб ідентифікації, який митний службовець накладає на товар, упаковку або транспортний засіб для ідентифікації товару чи забезпечення його недоторканності. На один об'єкт можна накласти кілька митних забезпечень.

(2) Митне забезпечення має бути накладене так, щоб доступ до товару був неможливий без його пошкодження та без залишення слідів злому на упаковці чи транспортному засобі.

(3) Якщо митниця накладає або знімає митне забезпечення, митний службовець робить про це відмітку в загальній чи митній декларації, акті огляду, протоколі про правопорушення, рішенні або іншому відповідному документі.

(4) Про пошкодження, втрату митного забезпечення чи його зняття у непередбачуваній ситуації, а також про сліди злому чи інші пошкодження володілець товару повинен невідкладно повідомити митницю.

(5) Митне забезпечення знімає митниця або відповідна особа, якщо митниця надала особі для цього дозвіл письмово або за допомогою електронної системи обробки даних.

(1) Як виняток із частини 3 § 49 Закону про охорону правопорядку, митниця має право для запобігання загрозі оглянути товар або транспортний засіб також без присутності володільця, якщо володільця товару чи транспортного засобу неможливо встановити протягом розумного строку або якщо володілець відмовляється бути присутнім під час огляду товару чи транспортного засобу.

(2) При складанні акта огляду керуються положеннями § 31 цього закону.

(1) Митний службовець може оглянути багаж пасажира, який перетинає кордон між Естонією та державою, що не входить до Союзу, а також багаж пасажира, який перебуває у зоні транзитних пасажирів порту чи аеропорту.

(2) Багаж пасажира, який перебуває у зоні транзитних пасажирів порту чи аеропорту, митний службовець може оглянути у разі підозри на загрозу.

(3) Особа, що підлягає контролю, повинна пред'явити митному службовцю свій багаж та розпакувати його.

(4) При складанні акта огляду керуються положеннями § 31 цього закону.

(1) Перед оглядом пасажира митний службовець тієї самої статі може зовні обмацати пасажира та його одяг і просвітити його одяг, щоб встановити наявність товару, який підлягає декларуванню, але не пред'явлений митниці, а також товару, пов'язаного із заборонами чи обмеженнями.

(2) Митний службовець може оглянути пасажира на підставі та в порядку, встановлених § 48 Закону про охорону правопорядку.

(1) Міжнародне поштове відправлення, що містить товар і надійшло з держави, яка не входить до Союзу, оглядається у місці тимчасового зберігання надавача поштової послуги перед видачею поштового відправлення одержувачу; відправлення, що відправляється до держави, яка не входить до Союзу, оглядається після його прийняття від відправника або під час прийняття.

(2) Для огляду поштового відправлення митниця може вимагати від надавача поштової послуги відкриття відправлення. Відправлення відкриває та закриває відповідальний працівник надавача поштової послуги в присутності митного службовця.

(3) Якщо поштове відправлення містить товар, для імпорту чи експорту якого потрібен санітарний, ветеринарний, фітосанітарний або інший контроль, поштове підприємство подає митниці документ, що підтверджує проходження відповідного контролю.

(4) Про огляд поштового відправлення складається акт з урахуванням положень § 31 цього закону. Копія акта огляду поштового відправлення передається надавачу поштової послуги. [RT I, 07.06.2024, 23 - набув чинності 17.06.2024]

(5) Якщо під час огляду поштового відправлення виявлено заборонений товар або товар, пов'язаний з обмеженнями, митниця, керуючись підпунктом iv пункту b частини 1 статті 198 Митного кодексу, не випускає товар і затримує його. Затримання товару протоколюється в акті огляду поштового відправлення, копія якого передається надавачу поштової послуги. [RT I, 07.06.2024, 23 - набув чинності 17.06.2024]

(6) Під час здійснення нагляду за товарами, пов'язаними із заборонами та обмеженнями, митниця може оглянути міжнародне поштове відправлення, що надійшло з іншої держави – члена Союзу або відправляється до іншої держави – члена Союзу, дотримуючись положень цього параграфа. [RT I, 07.06.2024, 23 - набув чинності 17.06.2024]

(1) Митниця має право тимчасово затримати готівку на строк до трьох робочих днів для застосування частини 1 статті 7 Регламенту (ЄС) 2018/1672 Європейського Парламенту та Ради про контроль за готівкою, що ввозиться до Союзу або вивозиться з Союзу, яким скасовується Регламент (ЄС) № 1889/2005 (ELT L 284, 12.11.2018, стор. 6–21). [RT I, 12.05.2021, 6 - набув чинності 03.06.2021]

(1) Податково-митний департамент застосовує безпосередній примус на підставі та в порядку, встановлених законом про охорону правопорядку.

(2) Спеціальні засоби Податково-митного департаменту:

1) наручники;

2) світлові та звукові пристрої спеціального призначення;

3) засоби фарбування та маркування спеціального призначення;

4) [Втратив чинність – RT I, 30.12.2024, 2 - набув чинності 01.01.2025]

5) службовий собака;

6) засоби зв'язування; [RT I, 30.12.2024, 2 - набув чинності 01.01.2025]

7) засіб примусової зупинки транспортного засобу; [RT I, 30.12.2024, 2 - набув чинності 01.01.2025]

8) технічна перешкода. [RT I, 30.12.2024, 2 - набув чинності 01.01.2025]

(3) Службова зброя Податково-митного департаменту:

1) з холодної зброї — гумовий кийок і телескопічний кийок;

2) газова зброя;

3) вогнепальна зброя.

(4) Порядок носіння та зберігання спеціальних засобів посадовою особою Податково-митного департаменту встановлює міністр, відповідальний за відповідну сферу, постановою.

(5) Засоби самозахисту посадової особи Податково-митного департаменту — це предмети, що використовуються під час застосування безпосереднього примусу для забезпечення фізичної безпеки посадової особи або службової тварини.

(6) Перелік засобів самозахисту посадової особи Податково-митного департаменту та вимоги до засобів самозахисту встановлює міністр, відповідальний за відповідну сферу, постановою.

(1) Посадова особа Податково-митного департаменту має право носити та застосовувати вогнепальну зброю.

(2) Застосовуючи вогнепальну зброю, посадова особа Податково-митного департаменту дотримується вимог, встановлених § 81 закону про охорону правопорядку.

(3) Забороняється застосовувати вогнепальну зброю:

1) проти дітей, людей похилого віку та жінок з явними ознаками вагітності, за винятком відбиття чи припинення збройного або групового нападу з їхнього боку або їх роззброєння;

2) у дипломатичних представництвах, консульських установах, спеціальних місіях іноземних держав та представництвах міжнародних організацій, а також щодо транспортних засобів, які мають дипломатичний імунітет, за винятком випадків за згодою керівників цих представництв чи установ або випадків, урегульованих міжнародними договорами;

3) у будівлях, де виробляють або зберігають легкозаймисті чи отруйні речовини, вибухові речовини або речовини, які під впливом застосування спеціальних засобів і зброї можуть створити загрозу життю чи здоров'ю людей.

(4) Посадова особа Податково-митного департаменту зобов'язана невідкладно повідомляти про випадки застосування вогнепальної зброї керівникові свого структурного підрозділу.

(1) За переміщення товару чи готівки, що підлягають декларуванню, з держави поза межами Союзу до Естонії або з Естонії до держави поза межами Союзу з ухиленням від митного контролю, без декларування товару чи готівки, з їх декларуванням за неправильною тарифною класифікацією чи описом або з учиненням в інший шахрайський спосіб — карається штрафом до 300 штрафних одиниць або арештом.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, — карається штрафом до 100 000 євро. [RT I, 30.12.2024, 2 - набув чинності 01.01.2025]

(3) Замах на проступок, зазначений у цьому параграфі, є караним.

(1) За переміщення з держави поза межами Союзу до Естонії або з Естонії до держави поза межами Союзу чи декларування для митної процедури товару, щодо якого діють обмеження, без обов'язкового документа чи запису в державному реєстрі, або забороненого товару — карається штрафом до 300 штрафних одиниць або арештом.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, — карається штрафом до 100 000 євро. [RT I, 30.12.2024, 2 - набув чинності 01.01.2025]

(3) Замах на проступок, зазначений у цьому параграфі, є караним.

(1) За переміщення з іншої держави-члена Союзу до Естонії або з Естонії до іншої держави-члена Союзу товару, щодо якого діють обмеження, без обов'язкового документа чи запису в державному реєстрі, або забороненого товару — у разі таких заборон і обмежень, державний нагляд за якими здійснює митниця, — карається штрафом до 300 штрафних одиниць або арештом.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, — карається штрафом до 100 000 євро. [RT I, 30.12.2024, 2 - набув чинності 01.01.2025]

(3) Замах на проступок, зазначений у цьому параграфі, є караним.

(1) За вчинення завідомо незаконних дій або правочинів із товаром, переміщеним з держави поза межами Союзу до Естонії з митною пільгою або таким, що перебуває під митним наглядом, — карається штрафом до 300 штрафних одиниць або арештом.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, — карається штрафом до 100 000 євро. [RT I, 30.12.2024, 2 - набув чинності 01.01.2025]

(1) За завідомо здійснювану у вільній зоні діяльність без дозволу митниці або спорудження будівлі — карається штрафом до 300 штрафних одиниць.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, — карається штрафом до 100 000 євро. [RT I, 30.12.2024, 2 - набув чинності 01.01.2025]

(1) За порушення вимог щодо зберігання товару чи ведення обліку товару в місці тимчасового зберігання, на митному складі або у вільній зоні — карається штрафом до 200 штрафних одиниць.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, — карається штрафом до 50 000 євро. [RT I, 30.12.2024, 2 - набув чинності 01.01.2025]

(1) За незупинку транспортного засобу в місці, передбаченому митним законодавством, або за сигналом митного службовця, який виконує службові обов'язки, чи за продовження руху транспортним засобом без дозволу митниці під час виконання митних формальностей — карається штрафом до 200 штрафних одиниць або арештом.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, — карається штрафом до 50 000 євро. [RT I, 30.12.2024, 2 - набув чинності 01.01.2025]

(1) За пошкодження або самовільне зняття митного забезпечення чи за проникнення до транспортного засобу, захищеного митним забезпеченням, — карається штрафом до 200 штрафних одиниць.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, — карається штрафом до 50 000 євро. [RT I, 30.12.2024, 2 - набув чинності 01.01.2025]

(1) За умисне відкриття, перепакування, перевантаження чи розвантаження вантажу, що перебуває під митним наглядом, без дозволу митниці, а також за умисне сприяння таким діям — карається штрафом до 200 штрафних одиниць. [RT I, 30.12.2024, 2 - набув чинності 01.01.2025]

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, — карається штрафом до 50 000 євро. [RT I, 30.12.2024, 2 - набув чинності 01.01.2025]

(1) Позасудовий провадник або суд може застосувати конфіскацію предмета чи речовини, що були безпосереднім об'єктом вчинення проступку, зазначеного у §§ 69–72 цього закону, відповідно до § 83 пенітенціарного кодексу.

(2) Позасудовий провадник або суд може конфіскувати транспортний засіб, спеціально переобладнаний з метою порушення митних правових актів, яким або за допомогою якого було вчинено порушення митних правових актів.

(3) Затриманий, товар, що перейшов у власність держави, та конфіскований митницею товар зберігається у володінні митниці або розміщується на зберігання на митний склад чи в акцептоване митницею місце, якщо розміри та характер товару це дозволяють.

(1) Позасудовим провадником проступків, зазначених у §§ 69–77 цього закону, є Податково-митний департамент.

(1) Щодо товару, який перебуває в ситуації, зазначеній у частині 1 статті 198 Митного кодексу, митниця письмово повідомляє декларанта, утримувача митної процедури або володільця товару про свій намір ухвалити рішення про перехід товару у власність держави.

(2) Якщо не йдеться про заборонений товар, перехід якого у власність держави випливає із закону, митниця у повідомленні, зазначеному в частині 1 цього параграфа, визначає строк для виконання вимог, що випливають із митних правових актів.

(3) Митниця не ухвалює рішення про перехід товару у власність держави, якщо вимоги, встановлені митними правовими актами, виконуються.

(4) Митниця має право взяти з партії конфіскованого товару обґрунтовану кількість товару для використання в роботі із запобігання правопорушенням.

(1) Якщо володілець товару бажає передати товар державі, він подає письмову заяву до митної установи за місцем знаходження товару.

(2) Рішення про перехід товару у власність держави митниця ухвалює протягом десяти днів з дня отримання відповідної заяви.

(3) Товар не може бути переданий державі, якщо товар не є легко реалізовним, з його реалізацією пов'язані зайві адміністративні витрати або допуск такого товару до вільного обігу не дозволений правовими актами.

(4) Уточнювальні настанови щодо передачі товару державі встановлює міністр, відповідальний за галузь, постановою. ↗

(1) Товар, що перейшов у власність держави, відчужується в порядку, встановленому законом про державне майно.

(2) Якщо товар, що перейшов у власність держави, відчужити неможливо, митниця ухвалює рішення про його знищення.

(3) У рішенні про знищення товару зазначається плата, яку особа, що намагалася перемістити товар із держави поза межами Союзу до Естонії або з Естонії до держави поза межами Союзу, повинна сплатити на покриття витрат на знищення.

(4) Якщо неможливо знайти особу, яка намагалася перемістити товар із держави поза межами Союзу до Естонії або з Естонії до держави поза межами Союзу, митниця сплачує за знищення зі свого бюджету.

(1) До стажу митної служби у пільговому порядку зараховується у потрійному розмірі час служби митним службовцем починаючи з 22 жовтня 1990 року до 31 липня 1994 року, якщо стаж митної служби особи становить у сукупності щонайменше 20 років.

[Вилучено з цього тексту.]

(1) Цей закон набуває чинності 1 липня 2017 року.