Цивільний процесуальний кодекс

(1) У цивільному судочинстві розглядається цивільна справа, якщо законом не встановлено інше. Цивільна справа — це судова справа, що випливає з приватноправових відносин.

(1) Завданням цивільного судочинства є забезпечення того, щоб суд вирішив цивільну справу правильно, у розумний строк і з якомога меншими витратами.

(1) Суд розглядає цивільну справу, якщо особа звертається до суду в установленому законом порядку для захисту свого імовірного та захищеного законом права чи інтересу.

(2) У передбаченому законом випадку суд розглядає цивільну справу також тоді, коли особа звертається до суду для захисту імовірного захищеного законом права чи інтересу іншої особи або громадськості.

(3) У передбаченому законом випадку особа перед зверненням до суду має пройти досудове провадження.

(1) Суд розглядає цивільну справу лише у випадку, якщо в установленому законом порядку подано позов або іншу заяву. У передбаченому законом випадку суд розглядає цивільну справу за власною ініціативою.

(2) У позовному провадженні сторони визначають предмет спору та хід провадження, а також вирішують питання про подання клопотань і скарг.

(3) Сторони можуть припинити позовне провадження шляхом укладення судової мирової угоди. Позивач може відмовитися від поданої вимоги, а відповідач має право визнати пред'явлену до нього вимогу (визнати позов).

(4) Суд протягом усього провадження має робити все залежне від нього, щоб справу або її частину було вирішено мировою угодою чи в інший спосіб за домовленістю сторін, якщо це, на думку суду, є розумним. Для цього суд може, зокрема, надати сторонам проект мирової угоди або викликати сторони особисто до суду, а також запропонувати їм позасудове вирішення спору чи звернення до примирителя. Якщо, на думку суду, це з урахуванням обставин справи та наявного ходу провадження є необхідним в інтересах вирішення справи, він може зобов'язати сторони брати участь у процедурі примирення, передбаченій законом про примирення. [RT I 2009, 59, 385 - jõust. 01.01.2010]

(1) Позов розглядається на підставі поданих сторонами обставин і клопотань, виходячи з вимоги.

(2) Сторони мають рівне право та можливість обґрунтовувати свою вимогу і спростовувати подане протилежною стороною чи заперечувати проти нього. Сторона сама визначає, які обставини вона наводить для обґрунтування своєї вимоги і якими доказами ці обставини доводить.

(3) У справі окремого провадження суд сам з'ясовує обставини та збирає для цього необхідні докази, якщо законом не передбачено інше. У позовній справі суд сам з'ясовує обставини та збирає докази лише у передбаченому законом випадку.

(1) Процесуальна дія у цивільній справі вчиняється за законом, що діє на момент вчинення дії.

(1) При здійсненні правосуддя у цивільних справах сторони та інші особи є рівними перед законом і судом.

(1) При розгляді справи суд керується цивільним процесуальним законом Естонії.

(2) За відсутності законодавчого положення, яке регулює процесуальні відносини, суд застосовує положення, що регулює відносини, близькі до спірних.

(3) Якщо законодавче положення, що регулює близькі до спірних відносини, також відсутнє, суд виходить із загального змісту права. При цьому основні права та свободи особи можна обмежувати лише у випадку, якщо така можливість передбачена законом.

(1) Цивільні справи вирішують повітові суди, окружні суди та Державний суд.

(2) Цивільну справу за домовленістю сторін може бути передано на вирішення третейського суду, якщо із закону не випливає інше.

(3) Суд вищої інстанції не розглядає цивільну справу до того, як її розгляне безпосередньо нижчий за нього суд, якщо законом не встановлено інше.

(1) Компетенція судів Естонської Республіки не поширюється на:

1) члена заснованого в Естонській Республіці дипломатичного представництва, члена його сім'ї та домашнього працівника — в обсязі, передбаченому Віденською конвенцією про дипломатичні зносини (RT II 2006, 16); [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

2) члена заснованої в Естонській Республіці консульської установи — в обсязі, передбаченому Віденською конвенцією про консульські зносини (RT II 2006, 16); [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

3) особу, не зазначену в пунктах 1 і 2 цього параграфа, якщо це випливає з міжнародного договору, загальновизнаного принципу міжнародного права або закону.

(1) Повітові суди як суди першої інстанції розглядають усі цивільні справи.

(1¹) Повітовий суд не вирішує цивільні справи, пов'язані з європейським патентом та європейським патентом з єдиною дією, за винятком тих цивільних справ, пов'язаних з європейським патентом та європейським патентом з єдиною дією, які згідно з Угодою про Єдиний патентний суд (ELT C 175, 20.06.2013, lk 1–40) не належать до компетенції Єдиного патентного суду. [RT I, 04.07.2017, 4 - jõust. 01.06.2023 - jõustub samal ajal ühtset patendikohut käsitleva lepingu ning ühtse patendikohtu Põhjamaade ja Balti riikide piirkondliku talituse asutamise kokkuleppe jõustumisega Eesti suhtes]

(2) Законом може бути встановлено, що певний вид справ розглядає лише окремий повітовий суд, якщо це прискорює розгляд справи або в інший спосіб робить його ефективнішим.

(1) Окружний суд переглядає рішення повітових судів у цивільних справах, розташованих у його зоні діяльності, на підставі поданих на ці рішення апеляційних скарг і скарг на ухвали. Окружний суд вирішує також інші справи, віднесені законом до його компетенції.

(1) Державний суд переглядає рішення окружних судів у цивільних справах на підставі поданих на ці рішення касаційних скарг і скарг на ухвали. Державний суд вирішує також заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами, подані на судові рішення, що набрали чинності, визначає у передбаченому законом випадку суд, компетентний для вирішення справи, та вирішує інші справи, віднесені законом до його компетенції.

(1) Суд може вчиняти процесуальні дії, зокрема проводити судові засідання, також поза межами своєї зони діяльності.

(2) На чинність процесуальної дії не впливає та обставина, що згідно з планом розподілу роботи цю дію мав би вчинити інший суддя або склад суду.

(3) Процесуальну дію колегіального складу суду у передбаченому законом випадку може вчинити також суддя, що діє на підставі розпорядження. Суддя, що діє на підставі розпорядження, — це один із членів такого складу суду, який має право вчиняти процесуальну дію. Склад суду може змінити ухвалу, винесену суддею, що діє на підставі розпорядження.

(1) Суди надають один одному допомогу для вчинення процесуальних дій при вирішенні цивільних справ. Суд звертається за допомогою до іншого суду насамперед у випадку, коли вчинення процесуальної дії в іншому суді спрощує розгляд справи, заощаджує час учасників провадження та суду або зменшує судові витрати.

(2) Суд, який потребує допомоги для вчинення процесуальної дії, звертається з клопотанням до суду, у територіальній юрисдикції якого має бути вчинена дія.

(3) Суд, який отримав клопотання про допомогу (суд, що діє на підставі окремого доручення), не може відмовити в допомозі, за винятком випадку, коли вчинення дії було б протизаконним. Якщо клопотання подано до суду, якому воно за підсудністю не належить, цей суд надсилає клопотання до належного суду.

(4) Суд, який подав клопотання, не покриває витрат на процесуальну дію. Суд, який вчинив процесуальну дію, подає дані про витрати суду, що подав клопотання, і ці витрати вважаються витратами у справі, що розглядається.

(5) За клопотанням суду іноземної держави естонський суд надає допомогу для вчинення процесуальної дії, якщо витребувана процесуальна дія згідно з естонським законом належить до компетенції естонського суду і не заборонена законом та якщо інше не випливає із закону чи міжнародного договору. Процесуальну дію можна вчинити, а документ можна видати також відповідно до права іноземної держави, якщо це необхідно для провадження в іноземній державі і цим не завдається шкоди інтересам учасників провадження.

(6) До надання допомоги в збиранні доказів в Естонії за клопотанням суду держави – члена Європейського Союзу та до надання допомоги в збиранні доказів в іншій державі – члені Європейського Союзу за клопотанням естонського суду застосовується встановлене в цьому Кодексі настільки, наскільки інше не випливає зі встановленого в Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2020/1783 про співробітництво між судами держав-членів у сфері збирання доказів у цивільних та комерційних справах (збирання доказів) (нова редакція) (ОВ L 405, 02.12.2020, с. 1–39). [RT I, 10.02.2023, 2 - набув чинності 20.02.2023]

(7) Права та обов'язки, покладені на державу-члена регламентами, прийнятими на підставі пункту c статті 61 Договору про заснування Європейського Співтовариства, щодо регулювання транскордонного правового співробітництва у цивільних справах, виконує Міністерство юстиції та цифрового розвитку. [RT I, 30.12.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025, на підставі частини 12 § 105.19 Закону про Уряд Республіки слово „Justiitsministeerium” замінено словами „Justiits- ja Digiministeerium” у відповідному відмінку] ↗

(1) У повітовому суді суддя вирішує цивільну справу одноособово.

(2) [Втратив чинність – RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(1) Окружний суд вирішує цивільну справу колегіально у складі суду з трьох членів, якщо законом не передбачено інше.

(2) Голова окружного суду має право залучити до складу суду для розгляду справи в апеляційному порядку повітового суддю того самого судового округу за його згодою. Залучений суддя не може бути в справі головуючим чи доповідачем.

(1) Державний суд вирішує цивільну справу колегіально у складі суду щонайменше з трьох членів, якщо законом не передбачено інше.

(2) Якщо у складі суду, який вирішує справу в Державному суді, виникають розбіжності принципового характеру щодо застосування закону, справа передається на вирішення повному складу цивільної колегії Державного суду. Склад суду може передати цивільну справу повному складу цивільної колегії також у випадку, коли це, на думку складу суду, необхідно для уніфікації та подальшого розвитку судової практики, або коли більшість складу бажає змінити попередню позицію цивільної колегії щодо застосування закону. [RT I, 19.03.2015, 1 - набув чинності 29.03.2015]

(3) Засідання повного складу цивільної колегії Державного суду скликає та ним головує голова цивільної колегії, а за його відсутності – найстарший за посадовим стажем член цивільної колегії, при рівному посадовому стажі – найстарший член.

(4) Засідання повного складу цивільної колегії Державного суду є правомочним, якщо присутні понад дві третини членів цивільної колегії Державного суду.

(1) Якщо склад суду, який вирішує цивільну справу в Державному суді, вважає за необхідне при тлумаченні закону відступити від останньої позиції іншої колегії або спеціальної колегії Державного суду, або якщо це необхідно для забезпечення однакового застосування закону, справа ухвалою передається на вирішення спеціальній колегії. [RT I, 19.03.2015, 1 - набув чинності 29.03.2015]

(2) Спеціальну колегію Державного суду утворює голова Державного суду.

(3) До складу спеціальної колегії Державного суду входять:

1) голова Державного суду як головуючий;

2) два судді Державного суду з цивільної колегії;

3) два судді Державного суду з тієї колегії, чию позицію щодо застосування закону оскаржила цивільна колегія.

(4) Цивільна справа передається на вирішення пленуму Державного суду, якщо:

1) цивільна колегія в повному складі більшістю стає на позицію, яка відрізняється від досі прийнятого пленумом Державного суду правового принципу чи позиції щодо застосування закону;

2) вирішення справи в пленумі, на думку більшості повного складу цивільної колегії, є важливим з погляду однакового застосування закону;

3) вирішення справи передбачає вирішення питання, що розглядається на підставі закону про судочинство з конституційного нагляду.

(5) Справу, передану на вирішення спеціальній колегії або пленуму Державного суду, доповідає спеціальній колегії чи пленуму член цивільної колегії за розпорядженням голови колегії. [RT I, 19.03.2015, 1 - набув чинності 29.03.2015]

(6) Рішення спеціальної колегії щодо застосування закону є обов'язковим для тих колегій Державного суду, які брали участь у спеціальній колегії, доки спеціальна колегія чи пленум не ухвалили іншого рішення. Позиція пленуму Державного суду щодо застосування закону є обов'язковою для колегій та спеціальних колегій Державного суду, якщо сам пленум не змінив цю позицію.

(1) Якщо в ході провадження у справі склад суду змінюється, справа розглядається спочатку. Якщо попередній склад суду зібрав і дослідив докази, новий склад не зобов'язаний це повторювати, якщо сторони цього не вимагають.

(2) Якщо провадження, як очікується, буде тривалим, голова суду, що розглядає справу, може залучити до провадження як запасного суддю іншого суддю того самого суду. Запасний суддя присутній при розгляді справи та заміщує суддю, що веде справу, у разі його неможливості брати участь.

(3) Клопотання, що подаються до того самого суду після винесення рішення у справі, зокрема клопотання про виправлення помилки в рішенні, винесення додаткового рішення, обмеження оприлюднення рішення, невідкладне виконання рішення, залишення заяви без розгляду або припинення провадження, не обов'язково вирішує суддя, який виніс рішення. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(1) З дозволу суду на нараді та голосуванні суду, крім суддів, які вирішують справу, може бути присутня також особа, яка перебуває в тому самому суді в межах здобуття юридичної освіти або працює як консультант, а також кандидат у судді, який проходить у цьому суді підвищення кваліфікації і в чиїй неупередженості немає підстав сумніватися.

(2) Ні суддя, ні інша особа, зазначена в частині 1 цього параграфа, не можуть розголошувати обговорення, що відбувалися під час наради. Обов'язок зберігати таємницю наради є безстроковим. [RT I 2005, 39, 308 - jõust. 01.01.2006]

(1) Колегіальний склад суду вирішує розбіжності, що стосуються цивільної справи, шляхом голосування.

(2) Член складу суду не має права відмовитися від голосування чи утриматися. При послідовному голосуванні з питань член складу суду, який раніше залишився в меншості, не має права відмовитися від голосування.

(3) У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого.

(4) Суддя, який залишився в меншості при голосуванні, може висловити окрему думку. Окрема думка, додана до судового рішення, оприлюднюється разом із судовим рішенням. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(1) У передбаченому законом випадку цивільну справу замість судді може вирішувати також помічник судді.

(2) До компетенції помічника судді та його відводу застосовується встановлене в частинах 2–4 § 595 цього кодексу.

(2¹) До відводу судового юриста застосовується встановлене цим кодексом щодо відводу судді. [RT I, 21.06.2014, 8 - набув чинності 01.07.2014]

(3) Помічник судді або компетентний для цього згідно з внутрішнім розпорядком суду інший судовий службовець може також виносити ухвалу, що готує вирішення справи, чи іншу організаційну ухвалу, яку не можна оскаржити, зокрема ухвалу про залишення заяви, клопотання чи скарги без розгляду, а також ухвалу про надання та продовження строку. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(1) Суддя не може вести цивільну справу і повинен взяти самовідвід:

1) у справі, в якій він сам є учасником провадження або особою, до якої у зв'язку з провадженням може бути пред'явлено вимогу;

2) у справі свого подружжя, зареєстрованого співмешканця чи співмешканця, а також у справі сестри, брата чи родича по прямій лінії подружжя, зареєстрованого співмешканця чи співмешканця, навіть якщо шлюб, зареєстроване співжиття чи стійке співжиття припинилися; [RT I, 06.07.2023, 6 - jõust. 01.01.2024]

3) у справі особи, яка є його родичем по прямій лінії або іншим близьким згідно з частиною 1 § 257 цього кодексу;

4) у справі, в якій він є або був представником чи консультантом учасника провадження або в якій він брав участь чи мав право брати участь як законний представник учасника провадження;

5) у справі, в якій він був допитаний як свідок або давав висновок як експерт;

6) у справі, в якій він брав участь у досудовому провадженні, у попередній судовій інстанції чи в третейському провадженні при винесенні рішення;

7) якщо є інша обставина, яка дає підставу сумніватися в неупередженості судді. [RT I 2005, 39, 308 - jõust. 01.01.2006]

(1) Учасник провадження може у передбаченому § 23 цього кодексу випадку вимагати відводу судді.

(2) Заява про відвід судді подається до суду, до складу якого належить суддя, якому заявляється відвід.

(3) Підставу відводу необхідно обґрунтувати в заяві.

(1) Учасник провадження не може подавати заяву про відвід судді у передбаченому пунктом 7 § 23 цього кодексу випадку, якщо він брав участь у судовому засіданні або після того, як дізнався ім'я судді, подав до суду клопотання по суті, не подавши заяви про відвід.

(2) У зазначеному в частині 1 цього параграфа випадку учасник провадження може подати заяву про відвід і пізніше, якщо підстава відводу виникла після вчинення процесуальної дії або якщо учасник провадження дізнався про неї після вчинення процесуальної дії. У заяві необхідно обґрунтувати ці обставини.

(3) Заява про відвід, подана за тих самих обставин і вже одного разу вирішена, залишається без розгляду.

(1) Якщо суддя або склад суду, щодо якого подано заяву про відвід, вважає заяву обґрунтованою, він виносить ухвалу про свій відвід.

(2) Якщо суддя не бере самовідводу або не займає позиції щодо заяви про відвід, заяву вирішує ухвалою склад суду, до якого належить суддя, якому заявлено відвід. Суддя, якому заявлено відвід, у вирішенні не бере участі. У разі рівного розподілу голосів вважається, що суддя, якому заявлено відвід, відведений.

(3) Якщо заяву подано про відвід усього складу суду, що вирішує справу, або судді, який вирішує справу одноособово, і вони самі не беруть самовідводу, відвід вирішує голова суду. Якщо заяву про відвід подано проти всіх суддів цього суду, відвід вирішує голова суду наступної інстанції.

(4) Якщо заяву про відвід подано проти всього складу суду Державного суду, що вирішує справу, заяву про відвід вирішує цей склад суду.

(5) Якщо суддя за заявою не бере самовідводу, він повинен невідкладно повідомити суду або судді, компетентному вирішувати відвід, свою позицію щодо підстави відводу.

(1) Якщо суддя сам вважає, що є зазначена в пунктах 1–6 § 23 цього кодексу обставина, яка є підставою для його відводу, він виносить ухвалу про свій відвід.

(2) Якщо суддя сам вважає, що є зазначена в пункті 7 § 23 цього кодексу обставина відводу, суддя клопоче про свій відвід перед складом суду або головою суду в передбаченому частинами 2–5 § 26 цього кодексу порядку.

(3) Необґрунтована відмова від здійснення правосуддя не допускається.

(1) Після заявлення відводу судді та до його вирішення суддя може вчиняти лише невідкладні процесуальні дії, які не мають визначального значення для вирішення справи.

(2) Якщо заява про відвід є явно необґрунтованою, суддя може продовжити провадження попри заяву про відвід, проте не може ухвалити рішення, яким завершується провадження у даній судовій інстанції, до вирішення заяви про відвід. У разі задоволення заяви про відвід процесуальні дії, вчинені під час продовження провадження, є нікчемними.

(1) Суддю, якому заявлено відвід, замінюють за першої можливості.

(2) У разі відводу судді чи всього складу суду справу розглядає інший суддя або інший склад того самого суду. Якщо у суді, який розглядає справу, замінити суддю неможливо, справу надсилають до іншого суду тієї самої інстанції через безпосередньо вищий за інстанцією суд.

(1) У скарзі, поданій до суду вищої інстанції, вимагати скасування рішення на тій підставі, що суддя підлягав відводу, можна лише в разі, якщо заяву про відвід було своєчасно подано до суду нижчої інстанції, або якщо підстава для відводу виникла чи про підставу для відводу стало відомо після вирішення справи в цьому суді.

(1) Експерт і перекладач повинні заявити самовідвід, а учасник провадження може заявити відвід експерту чи перекладачу, які беруть участь у провадженні, на підставі, зазначеній у § 23 цього Кодексу. Підставою для відводу не є попередня участь особи у справі як експерта чи свідка.

(2) Заява про відвід подається до суду, який призначив експерта чи залучив перекладача, до початку опитування експерта або до початку процесуальної дії, що потребує присутності перекладача.

(3) Заяву про відвід, подану після початку опитування експерта чи після початку процесуальної дії, що потребує присутності перекладача, або після спливу 15 днів від дня, коли стало відомо ім’я експерта чи перекладача, розглядають лише в разі, якщо заявник обґрунтує суду, що він не міг з поважної причини повідомити про підставу для відводу раніше.

(4) Підставу для відводу слід обґрунтувати у заяві.

(5) Суд, який розглядає справу, вирішує питання про відвід експерта чи перекладача ухвалою. Якщо заяву про відвід подано в судовому засіданні, суд заслуховує думку особи, якій заявлено відвід, та учасників провадження.

(6) У скарзі, поданій до суду вищої інстанції, вимагати скасування рішення на тій підставі, що експерт чи перекладач підлягали відводу, можна лише тоді, якщо заяву про відвід було своєчасно подано до суду нижчої інстанції, або якщо про підставу для відводу стало відомо після вирішення справи в цьому суді.

(1) Судочинство та діловодство суду ведуться естонською мовою.

(2) Судове засідання та інші процесуальні дії протоколюються естонською мовою. Суд може занести до протоколу показання чи пояснення, надані в засіданні іноземною мовою, окрім їх естонського перекладу, також мовою, якою їх надано, якщо це необхідно для точної передачі змісту показань чи пояснень.

(3) На підставі частини 2 статті 57 Регламенту (ЄС) № 1215/2012 Європейського Парламенту та Ради про юрисдикцію, визнання та виконання судових рішень у цивільних і комерційних справах (ELT L 351, 20.12.2012, с. 1–32) Естонська Республіка приймає переклад форм англійською мовою. [RT I, 31.12.2014, 1 - набув чинності 10.01.2015]

(1) Якщо подана суду учасником провадження заява, клопотання, скарга чи заперечення не є естонською мовою, суд вимагає від подавача до встановленого строку її переклад естонською мовою. Якщо поданий суду учасником провадження документальний доказ не є естонською мовою, суд вимагає від подавача до встановленого строку його переклад естонською мовою, за винятком випадку, коли переклад доказу, з огляду на його зміст чи обсяг, є нерозумним і інші учасники провадження не заперечують проти прийняття доказу іншою мовою.

(2) Суд може вимагати переклад, зроблений присяжним перекладачем, або сам попередити перекладача, що за завідомо неправильний переклад він несе відповідальність. [RT I, 23.12.2013, 1 - набув чинності 01.01.2020]

(3) Якщо переклад не подано до встановленого строку, суд може залишити заяву, клопотання, скаргу, заперечення чи документальний доказ без уваги.

(4) Суд організовує переклад судового рішення іноземною мовою для учасника провадження лише за бажанням учасника провадження та за умови, що учасника провадження у провадженні не представляє представник і йому надано процесуальну допомогу для покриття витрат на переклад. Особі, зазначеній у частині 4 § 34 цього Кодексу, суд організовує переклад судового рішення за її бажанням коштом Естонської Республіки, незалежно від наявності представника та надання процесуальної допомоги. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(5) Переклад клопотання, поданого на підставі § 68¹ цього Кодексу, англійською чи французькою мовою, а також переклад отриманого щодо поданого клопотання рішення Європейського суду з прав людини естонською мовою організовує Державний суд коштом держави. [RT I, 26.06.2017, 17 - набув чинності 06.07.2017, частину 5 застосовують від дня набрання чинності щодо Естонії Протоколу № 16 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.]

(1) Якщо учасник провадження не володіє естонською мовою і не має у провадженні представника, суд за його клопотанням чи з власної ініціативи залучає до провадження, за можливості, перекладача. Перекладача можна не залучати, якщо заяви учасника провадження зрозумілі суду та іншим учасникам провадження. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(2) Якщо суд не може негайно залучити перекладача, він постановляє ухвалу, якою зобов’язує учасника провадження, що потребує перекладача, знайти собі перекладача або представника, який володіє естонською мовою, у встановлений судом строк. Невиконання вимоги суду не перешкоджає суду вирішити справу. Якщо вимогу суду не виконує позивач, суд може залишити позов без розгляду.

(3) Перекладача перед початком перекладу у провадженні попереджають, що за неправильний переклад він несе відповідальність, і перекладач ставить про це підпис. [RT I, 23.12.2013, 1 - набув чинності 01.01.2014]

(4) Перекладач має бути забезпечений особі у провадженні щодо поміщення особи до закритого закладу та встановлення над нею опіки. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(5) Перекладач не залучається до провадження для договірного представника чи радника учасника провадження. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(1) Якщо учасник провадження є глухим, німим чи глухонімим, провадження доводять до нього письмово або залучають до провадження перекладача.

(1) Особа, яка не володіє естонською мовою, дає присягу або підпис про попередження її про відповідальність мовою, якою вона володіє.

(2) Підписується естонськомовний текст присяги чи попередження, який перед тим було безпосередньо перекладено особі.

(1) Розгляд справи в суді є відкритим, якщо законом не передбачено інше.

(2) Суд може заборонити присутність на відкритому розгляді справи особі, яка виявила неповагу до суду, а також неповнолітньому — для захисту його інтересів.

(1) Суд з власної ініціативи або за клопотанням учасника провадження оголошує провадження або його частину закритим, якщо це вочевидь необхідно:

1) для забезпечення державної безпеки або громадського порядку, зокрема для збереження державної таємниці чи засекреченої іноземної інформації або для захисту інформації, визнаної призначеною для внутрішнього користування установи; [RT I 2007, 16, 77 - jõust. 01.01.2008]

2) для захисту життя, здоров’я або свободи учасника провадження, свідка чи іншої особи;

3) для захисту приватного життя учасника провадження, свідка чи іншої особи, якщо інтерес до відкритого розгляду справи не перевищує інтересу захисту приватного життя;

4) для збереження таємниці усиновлення;

5) в інтересах неповнолітнього або особи з психічними вадами, зокрема для допиту такої особи;

6) для збереження комерційної таємниці або іншої подібної таємниці, якщо інтерес до відкритого розгляду справи не перевищує інтересу захисту таємниці; [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

7) для допиту особи, яка на підставі закону зобов’язана зберігати таємницю приватного життя або комерційну таємницю іншої особи, якщо ця особа за законом має право розкрити таємницю у провадженні;

8) для захисту таємниці повідомлення, переданого поштою, телеграфом чи телефоном або в інший загальнодоступний спосіб.

(2) Суд може з власної ініціативи або за клопотанням учасника провадження оголосити провадження або його частину закритим і в не передбаченому частиною 1 цього параграфа випадку, якщо без цього було б вочевидь поставлене під загрозу об’єктивне здійснення правосуддя, або якщо в закритому провадженні є істотно більша можливість переконати сторони завершити провадження мировою угодою чи іншим чином їх примирити.

(3) Суд не оголошує провадження або його частину закритим у випадках, перелічених у пунктах 2, 3 і 6–8 частини 1 цього параграфа, якщо проти цього заперечує особа, для захисту інтересів якої провадження або його частину слід було б оголосити закритим.

(1) Суд може допустити на закрите засідання особу, яка має обґрунтований інтерес бути присутньою на засіданні або присутність якої на засіданні вочевидь відповідає інтересам здійснення правосуддя. Згода учасників провадження для цього не потрібна.

(1) Оголошення провадження або його частини закритим розглядається на закритому засіданні, якщо цього вимагає учасник провадження або якщо суд вважає це за необхідне.

(2) Ухвала про оголошення провадження або його частини закритим оприлюднюється публічно. Ухвала може бути оголошена на закритому засіданні, якщо можна припустити, що її публічне оголошення могло б істотно порушити порядок на засіданні.

(1) На закритому судовому засіданні суд попереджає учасників провадження та інших присутніх у залі засідань про те, що розголошувати обговорене на закритому судовому засіданні та розглянуті там документи не дозволяється в тому обсязі, в якому це необхідно для захисту права чи інтересу, зазначеного в § 38 цього Кодексу.

(2) Суд може, крім передбаченого частиною 1 цього параграфа, ухвалою зобов’язати присутню на закритому засіданні особу зберігати в таємниці обставину, що стала їй відома на засіданні або з дотичного до справи документа, якщо це необхідно для захисту права чи інтересу, зазначеного в § 38 цього Кодексу.

(3) Суд може ухвалою зобов’язати учасників провадження та інших присутніх у залі засідань зберігати в таємниці обставину, що стала відомою під час розгляду справи, і в тому випадку, коли провадження не оголошено закритим, але збереження таємниці вочевидь необхідне для захисту права чи інтересу, зазначеного в § 38 цього Кодексу.

(4) На ухвалу, винесену щодо обов’язку, зазначеного в частинах 2 і 3 цього параграфа, особа, зобов’язана зберігати таємницю, може подати скаргу на ухвалу.

(5) [Втратив чинність – RT I, 07.12.2018, 2 - jõust. 17.12.2018]

(1) На відкритому судовому засіданні дозволяється робити нотатки, якщо це не заважає судовому засіданню. Фотографувати, знімати на відео чи здійснювати звукозапис судового засідання, а також вести з судового засідання радіо- чи телетрансляцію або іншу трансляцію можна лише з попереднього дозволу суду.

(2) На закритому судовому засіданні суд може дозволити лише робити нотатки.

(3) Особу, яка порушила зазначене в частині 1 чи 2 цього параграфа, суд може видалити із зали суду та накласти на неї штраф.

(1) Суд забезпечує порядок на судовому засіданні та організовує виконання ухвал, винесених для забезпечення порядку на судовому засіданні, зокрема винесених на судовому засіданні ухвал про накладення штрафу та про арешт. Учасники провадження та інші присутні в залі засідань зобов’язані беззастережно виконувати розпорядження суду.

(2) Передбачений цією главою обов’язок забезпечення порядку та похідні від нього права має також суддя, який діє на підставі окремого доручення чи розпорядження, та суддя, який здійснює процесуальну дію поза судовим засіданням.

(1) Суд має право обмежити кількість осіб на судовому засіданні, якщо зала засідань переповнена і це перешкоджає розгляду справи.

(1) Суд може видалити із засідання учасника провадження або його представника чи консультанта, свідка, експерта, перекладача чи іншу присутню на засіданні особу, яка не виконує розпорядження, надане для забезпечення порядку в судовому засіданні, або поводиться в судовому засіданні непристойно та у спосіб, що виражає неповагу до суду чи іншого учасника провадження.

(2) Суд може видалити представника чи консультанта учасника провадження з провадження або заборонити йому робити заяви, якщо представник чи консультант не здатний належним чином виступати в суді, зокрема через недостатнє володіння мовою, або виявив себе в судовому провадженні нечесним, некомпетентним чи безвідповідальним, а також якщо він зловмисно перешкоджав правильному, швидкому та з якомога меншими витратами розгляду справи або неодноразово не виконав розпорядження суду. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(3) Якщо учасника провадження або його представника видалено із судового засідання, розгляд справи може бути продовжено так, ніби учасник провадження або його представник добровільно залишив засідання. Представник учасника провадження вважається таким, що залишив засідання, також у разі, якщо його видалено з провадження або йому заборонено робити в провадженні заяви відповідно до передбаченого в частині 2 цього параграфа. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(4) Суд може особу, яка поводилася в спосіб, зазначений у частині 1 цього параграфа, а також учасника провадження або його представника чи консультанта, який зловмисно перешкоджав правильному, швидкому та з якомога меншими витратами розгляду справи або неодноразово не виконав розпорядження суду, оштрафувати або призначити їй арешт до семи діб. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(5) Про застосування щодо представника учасника провадження передбаченого в частинах 1–4 цього параграфа суд невідкладно повідомляє учасника провадження, якщо учасник провадження не присутній у судовому засіданні чи під час вчинення іншої процесуальної дії, і робить йому пропозицію обрати собі нового представника у визначений судом строк. Про застосування щодо адвоката передбаченого в частинах 1–4 цього параграфа суд повідомляє також Естонську адвокатуру чи інше професійне об'єднання, до якого належить адвокат. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(6) Якщо в поведінці учасника провадження чи іншої особи в суді виявляються ознаки злочину, суд передає повідомлення про злочин прокуратурі або поліції. За потреби суд затримує таку особу на підставі ухвали.

(1) Якщо суд у передбаченому цим кодексом випадку має право призначити грошовий штраф, його може бути призначено в розмірі до 3200 євро, якщо цим кодексом не передбачено інше. Визначаючи розмір штрафу, суд враховує майновий стан особи та інші обставини. [RT I 2010, 22, 108 - jõust. 01.01.2011]

(1¹) Замість неповнолітньої особи або на додаток до неї можна оштрафувати її батьків або опікунів. Замість повнолітньої особи з обмеженою дієздатністю можна оштрафувати її опікунів. Неповнолітнього віком до 14 років та особу з обмеженою дієздатністю не штрафують. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(2) Штраф може бути призначено особі лише тоді, коли їй зроблено попередження про штраф, за винятком випадку, коли попереднє попередження неможливе або нерозумне. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(3) Штраф, призначений особі за порушення обов'язку, не звільняє її від виконання обов'язку. Якщо обов'язок після призначення штрафу не виконано, може бути призначено новий штраф.

(4) Оштрафованому або його представнику невідкладно вручається копія ухвали про штраф.

(1) Арешт суд у цивільному судочинстві може застосувати ухвалою в передбаченому законом випадку, якщо він зробив особі попередження про арешт.

(2) Арешт до трьох місяців може бути призначено також для заміни грошового штрафу в разі неможливості стягнення штрафу. Заміну штрафу арештом може бути передбачено вже в ухвалі про штраф. При заміні штрафу арештом застосовується передбачене в § 72 пенітенціарного кодексу та § 201 кодексу виконавчого провадження. Якщо оштрафований сплачує штраф, його звільняють з-під арешту. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(3) Відбування арешту здійснюється в арештному домі за місцезнаходженням суду, який виніс ухвалу, або за місцем проживання заарештованого чи у в'язниці відповідно до умов, передбачених законом про ув'язнення. [RT I, 03.03.2021, 1 - jõust. 04.03.2021]

(4) Примусовий привід за участю поліції суд може застосувати щодо особи на підставі ухвали в передбаченому законом випадку, якщо він зробив особі попередження про примусовий привід.

(5) Для виконання ухвали про примусовий привід особу може бути затримано до 48 годин перед початком судового засідання. До примусового приводу застосовується передбачене в частинах 3–5 § 139 кримінально-процесуального кодексу, якщо з цього кодексу не випливає інше.

(1) На зазначену в цьому розділі ухвалу про штраф чи про арешт особа, яку оштрафовано або щодо якої застосовано арешт, може подати скаргу на ухвалу. На ухвалу окружного суду, винесену щодо скарги на ухвалу про штраф повітового суду, оскарження до Державного суду неможливе. [RT I, 19.03.2019, 2 - jõust. 29.03.2019]

(1) Судове засідання, а в передбаченому законом випадку й інша процесуальна дія протоколюються. Те саме стосується процесуальної дії, що вчиняється судом на підставі розпорядження чи окремої вимоги. [RT I 2006, 7, 42 - jõust. 04.02.2006]

(2) Протокол складає секретар судового засідання чи інший компетентний для цього згідно з регламентом суду судовий службовець або суддя під час судового засідання чи вчинення іншої процесуальної дії. Якщо протокол складає секретар судового засідання чи інший компетентний для цього згідно з регламентом суду судовий службовець, він вносить до протоколу зазначені в пунктах 6–9 частини 1 та частині 2 § 50 цього кодексу дані лише відповідно до складеного суддею резюме. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(3) Засідання Державного суду протоколюється в обсязі, який суд вважає за потрібне.

(1) Протокол процесуальної дії повинен відображати істотний хід процесуальної дії та інше, що є важливим з точки зору вирішення справи чи можливого оскарження. У протоколі зазначаються:

1) час і місце вчинення процесуальної дії, а також короткий опис і номер справи;

2) найменування суду, що розглядає справу, а також імена суддів, секретаря засідання (протоколіста) та перекладача;

3) вид справи;

4) дані про явку учасників процесу та їхніх представників, а також свідків і експертів;

5) дані про публічність процесуальної дії;

5¹) угода про право, застосовне до вирішення справи; [RT I, 10.03.2016, 1 - jõust. 01.07.2016]

6) заяви та клопотання учасників процесу;

7) визнання позову, відмова від позову та мирова угода;

8) основний зміст вимог і заперечень сторін та інших учасників процесу в тій частині, в якій це не відображено в письмових документах, поданих до суду;

9) основний зміст наданих під присягою пояснень учасників процесу і показань свідків, усні відповіді експерта, дані про огляд;

10) розпорядження та ухвали, винесені на засіданні;

11) час публічного оголошення судового рішення;

12) відмова від оскарження судового рішення;

13) дата підписання протоколу.

(2) За клопотанням учасника процесу до протоколу заноситься наведена у справі обставина чи позиція. Суд може ухвалою залишити клопотання без задоволення, якщо обставина чи позиція вочевидь не має значення для справи.

(3) З протоколюванням прирівнюється процесуальний документ, який додається до протоколу і на який у протоколі робиться посилання.

(1) Протокол складається на судовому засіданні машинописом або комп'ютерним набором чи фіксується на цифровому носії даних у такий спосіб, щоб було забезпечено письмове відтворення протоколу. Протокол на засіданні спочатку може складатися і в інший спосіб, у тому числі шляхом ведення нотаток чи диктування, однак до моменту підписання протокол повинен бути приведений до форми, зазначеної в першому реченні цієї частини.

(2) Технічні вимоги до цифрового протоколу, до оформлення поданих щодо нього заперечень та до підписання протоколу встановлює своєю постановою міністр, відповідальний за відповідну сферу. [RT I 2006, 7, 42 - jõust. 04.02.2006]

(1) Судове засідання фіксується звукозаписом. [RT I, 31.05.2018, 2 - jõust. 01.01.2019]

(1¹) Судове засідання може не записуватися, якщо:

1) до засідання або в ході засідання з'ясовується, що запис технічно неможливий;

2) засідання відбувається поза приміщенням суду;

3) засідання відбувається без участі сторони, і суд залишає позов без розгляду, відкладає розгляд справи або вирішує справу в письмовому провадженні чи заочним рішенням;

4) йдеться про засідання, організоване для оголошення судового рішення;

5) йдеться про засідання Державного Суду. [RT I, 31.05.2018, 2 - jõust. 01.01.2019]

(1²) Попередньо судове засідання чи іншу процесуальну дію можна повністю або частково записати на аудіо-, відео- чи інший носій даних. У цьому разі протокол складається невідкладно після судового засідання чи вчинення іншої процесуальної дії. [RT I, 31.05.2018, 2 - jõust. 01.01.2019]

(2) Щодо записаних показань свідків, експертів та учасників процесу, а також записаних результатів огляду до протоколу вноситься лише відмітка, за винятком випадку, коли сторона протягом провадження вимагає протоколювання основного змісту записів або коли суд вважає це необхідним.

(3) Запис долучається до матеріалів справи.

(1) Занесене до протоколу щодо наданих під присягою пояснень учасника процесу, показань свідка та висновку і відповідей експерта негайно оголошується на засіданні, за винятком випадку, коли ця особа та учасники процесу, присутні на засіданні, згодні з тим, що занесене до протоколу на засіданні не оголошується, і це, на думку суду, також не є необхідним. До протоколу вносяться виправлення на підставі заперечення відповідної особи, якщо суд з ним погоджується. Заперечення, з яким суд не погоджується, заноситься до протоколу або додається до протоколу. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(2) Учасник процесу має право ознайомитися з протоколом і подати клопотання про виправлення протоколу протягом трьох робочих днів з дня підписання протоколу. Суд повідомляє учасників процесу про час підписання протоколу і надсилає їм протокол в електронній формі невідкладно після підписання, якщо учасники процесу повідомили суду свою адресу електронної пошти. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(3) Якщо учасник процесу у зазначеному в частині 2 цього параграфа випадку подає клопотання про виправлення протоколу по суті, суд запитує щодо цього позицію інших учасників процесу. У разі потреби суд для вирішення клопотання організовує судове засідання. Відсутність учасника процесу на засіданні не перешкоджає вирішенню клопотання.

(4) У разі погодження із зазначеним у частині 2 цього параграфа клопотанням про виправлення протоколу суд вносить до протоколу виправлення. Заперечення, з якими суд не погоджується, заносяться до протоколу або додаються до протоколу.

(5) Якщо зміст протоколу записано, особа, чиї показання записуються, може невідкладно ознайомитися із записом і подати щодо нього заперечення. Якщо суд погоджується із запереченням, пояснення, показання чи відповідь записується в новому формулюванні. Якщо суд не погоджується із запереченням, записується зміст заперечення.

(6) При протоколюванні процесуальної дії суд роз'яснює особам, які мають право подавати заперечення до протоколу, права, встановлені в частинах 1–5 цього параграфа.

(7) У протоколі зазначаються дані про ознайомлення з протоколом чи записом або про відмову від цього права, а також про підтвердження змісту протоколу чи подання заперечень. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(1) Протокол підписує суддя. Якщо процесуальна дія вчинена за участю колегіального складу суду, протокол підписує головуючий. Якщо протокол склав секретар судового засідання чи інша компетентна для цього особа, протокол підписує також вона.

(2) Якщо головуючий не може підписати протокол, замість нього підписує інший член складу суду. Якщо протокол не може підписати суддя, який одноособово брав участь у вчиненні процесуальної дії, і протокол склав секретар судового засідання чи інша компетентна для цього особа, достатньо підпису протоколіста. Причина непідписання зазначається в протоколі.

(3) В іншій частині до підписання протоколу застосовується встановлене в § 441 цього кодексу. [RT I, 21.05.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(1) Порушення процесуальних правил судового засідання або іншої запротокольованої процесуальної дії можна доводити лише на підставі протоколу. Щодо протоколу можна заявити лише заперечення про підроблення. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(1) Суд веде матеріали щодо кожної цивільної справи в інформаційній системі судів, куди в хронологічній послідовності долучаються процесуальні документи всіх інстанцій провадження та інші пов'язані зі справою дані. У передбачених законом випадках частиною матеріалів справи вважаються також пов'язані з провадженням предмети.

(2) Цифрові матеріали цивільної справи складають документи та дані цієї судової справи, збережені в системі е-матеріалів (e-toimik) через інформаційну систему судів чи іншу інтегровану із системою е-матеріалів базу даних. Щодо предметів, які вважаються частиною матеріалів справи, у матеріалах ведеться перелік.

(3) Поданий до суду документ та додаток до нього вважаються долученими до матеріалів справи або вилученими з них, якщо суд зробив відповідну відмітку в інформаційній системі судів. Якщо документ неможливо зберегти в матеріалах справи, його можна долучити до матеріалів на цифровому носії даних чи як паперовий документ, про що робиться відмітка в матеріалах. Докази долучаються до матеріалів справи на підставі, встановленій частиною 4 § 238 цього Кодексу.

(4) Передані до суду або складені судом паперові документи сканують і зберігають в інформаційній системі судів при відповідному провадженні як електронний документ. Інформаційна система судів автоматично зберігає час збереження документа в системі та дані особи, яка зберегла документ. Збережені в інформаційній системі судів документи замінюють паперові документи, подані як копії.

(5) Якщо суд не визначить інакше, зазначені в частинах 3 і 4 цього параграфа паперові документи зберігаються до набрання чинності рішенням, яке завершує провадження в судовій справі, у канцелярії того суду, до якого документ було подано. [RT I, 10.02.2023, 1 - jõust. 01.04.2023]

[Втратив чинність - RT I, 10.02.2023, 1 - набр. чинності 01.04.2023]

(1) Якщо ведення цифрової справи неможливе через несправність необхідних для цього техносистем чи іншу виняткову обставину, а також якщо через місце вчинення дії або невідкладність складання процесуального документа тимчасово неможливо зробити це в цифровій формі, справа або її частина ведеться на папері. Після зникнення виняткової обставини паперова справа або документ, що є її частиною, невідкладно долучається до інформаційної системи судів. [RT I, 10.02.2023, 1 - набув чинності 01.04.2023]

(1) Якщо провадження завершено рішенням, що набрало чинності, повітовий суд, який розглядав справу, архівує матеріали справи.

(2) Матеріали справи та наявні в них процесуальні документи зберігають після завершення провадження лише доти, доки це необхідно в інтересах учасників провадження чи інших осіб або в публічних інтересах.

(1) Учасник провадження має право ознайомлюватися з матеріалами справи та отримувати копії наявних у них процесуальних документів.

(1¹) Суд може обмежити право учасника провадження ознайомлюватися з матеріалами справи та отримувати з них копії, якщо це явно суперечило б вагомому інтересу іншого учасника провадження чи іншої особи. Не можна обмежувати право сторін позовного провадження ознайомлюватися з матеріалами справи та отримувати з них копії. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(1²) Суд може обмежити право учасника провадження ознайомлюватися з аудіозаписом судового засідання, якщо засідання було повністю або частково оголошено закритим або якщо на засіданні велися переговори про мирову угоду. [RT I, 31.05.2018, 2 - jõust. 01.01.2019]

(2) Інша особа має право ознайомлюватися з матеріалами справи під час позовного провадження та отримувати копію наявного в матеріалах процесуального документа лише за згодою сторін. Представник компетентного державного органу може ознайомлюватися з матеріалами справи та отримувати копію процесуального документа з дозволу голови суду, який розглядає справу, також без згоди сторін, якщо державний орган обґрунтує свій правовий інтерес в ознайомленні з матеріалами справи та отриманні копії.

(3) Якщо провадження у справі завершено рішенням, що набрало чинності, інша особа може ознайомлюватися з матеріалами справи та отримувати копію процесуального документа з дозволу повітового суду, який розглядав справу, також без згоди сторін, якщо вона обґрунтує свій законний інтерес в ознайомленні з документами та отриманні копії. Не можна ознайомлюватися з матеріалами справи, розглянутої в закритому провадженні.

(4) У справі окремого (непозовного) провадження інша особа може ознайомлюватися з матеріалами справи та отримувати копію процесуального документа лише з дозволу суду, який розглядає чи розглядав справу, якщо вона обґрунтує законний інтерес в ознайомленні з матеріалами справи та отриманні копії, якщо законом не передбачено інакше. З процесуальним документом, що стосується усиновлення, можна ознайомлюватися лише за згодою усиновлювача та повнолітньої дитини.

(5) З електронним процесуальним документом або документом, збереженим на цифровому чи іншому носії даних, можна ознайомлюватися на підставі, встановленій частинами 1–4 цього параграфа, лише в такий спосіб, щоб було забезпечено недоторканність носія даних. Із процесуального документа можна отримати також електронну копію, роздруківку або витяг.

(5¹) Про ознайомлення учасника провадження або його представника з матеріалами справи в матеріалах робиться відмітка. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(5²) Державну таємницю та засекречену зовнішню інформацію в суді, який розглядає справу, зберігають окремо від матеріалів справи в конверті чи оправі відповідно до вимог до оброблення державної таємниці, засекреченої зовнішньої інформації та засекреченого носія інформації. За клопотанням учасника провадження або його представника йому для ознайомлення відповідно до Закону про державну таємницю та засекречену зовнішню інформацію і порядку захисту державної таємниці та засекреченої зовнішньої інформації надають носій інформації, що містить державну таємницю чи засекречену зовнішню інформацію, який використовується у справі як доказ. Про ознайомлення з таким носієм інформації робиться відмітка при даних судової справи в інформаційній системі судів. [RT I, 10.02.2023, 1 - jõust. 01.04.2023]

(6) Про відмову в наданні дозволу на ознайомлення суддя або помічник судді постановляє ухвалу. На ухвалу можна подати скаргу на ухвалу. На ухвалу окружного суду, постановлену щодо скарги на ухвалу, не можна подати скаргу до Державного суду. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(1) Якщо матеріали цивільної справи знищено або з іншої причини втрачено, суд може їх відновити на підставі заяви учасника провадження або з власної ініціативи.

(2) У провадженні щодо відновлення матеріалів справи суд вимагає від учасників провадження подання докладних даних та документів про справу або їх копій.

(3) Під час відновлення матеріалів справи суд використовує збережені частини матеріалів, видані у цій справі до втрати матеріалів документи або їх копії та інші належні до справи докази.

(4) Суд може допитати як свідків осіб, які були присутні під час процесуальних дій, а також осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, та осіб, які виконували судове рішення.

(5) Про відновлення втрачених матеріалів справи суд вирішує ухвалою в непозовному провадженні.

(6) Втрачені матеріали справи відновлюються повністю або в частині, відновлення якої суд вважає за необхідне. Якщо втрачені матеріали справи відновлюються, у будь-якому разі підлягає відновленню судове рішення, яким завершено провадження у справі, або ухвала про закриття провадження у справі чи про залишення справи без розгляду, якщо такі у справі були винесені.

(7) Якщо зібраних даних та документів недостатньо для відновлення матеріалів справи, суд своєю ухвалою закриває провадження щодо відновлення матеріалів справи. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(8) У справі про відновлення втрачених матеріалів справи заявник звільняється від сплати судових витрат. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(1) Інформаційна система обробки е-справи (далі — система е-справи) — це база даних, що входить до державної інформаційної системи та ведеться для обробки процесуальних і персональних даних у цивільному судочинстві, метою якої є:

1) забезпечити огляд цивільних справ, що перебувають у провадженні судів;

2) відображати дані про дії, вчинені під час цивільного судочинства;

3) уможливлювати організацію роботи судів;

4) забезпечити збирання судової статистики, необхідної для прийняття правополітичних рішень;

5) уможливлювати електронну передачу даних і документів.

(2) До бази даних вносяться:

1) дані про цивільні справи, що перебувають у провадженні та завершені;

2) дані про дії, вчинені під час цивільного судочинства;

3) цифрові документи у випадках, встановлених цим кодексом;

4) дані про особу, яка веде провадження, учасника провадження та особу, яка бере участь у провадженні;

5) судові рішення.

(3) Систему е-справи засновує та її статут встановлює Уряд Республіки. Уряд Республіки може встановити постановою час, умови та порядок переходу на систему е-справи.

(4) Відповідальний обробник системи е-справи — Міністерство юстиції та цифрових технологій. Уповноважений обробник системи е-справи — особа, призначена міністром, відповідальним за сферу. [RT I, 30.12.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025, на підставі частини 12 § 105.19 Закону про Уряд Республіки слово „Justiitsministeerium” замінено словами „Justiits- ja Digiministeerium” у відповідному відмінку]

(5) Міністр, відповідальний за сферу, може видавати постанови для організації діяльності системи е-справи. [RT I 2009, 67, 460 - набув чинності 01.01.2010] ↗

(1) Міністр, відповідальний за сферу, встановлює постановою час і порядок переходу на обов'язкове ведення цифрових матеріалів справи, технічні вимоги до ведення цифрових матеріалів справи та ознайомлення з ними, а також до зберігання електронних документів. Міністр, відповідальний за сферу, встановлює постановою докладніші вимоги до архівування матеріалів справи, зокрема до строку зберігання матеріалів справи та процесуальних документів, ознайомлення з архівованими матеріалами справи та процесуальними документами, а також до знищення матеріалів справи. [RT I, 29.06.2012, 3 - набув чинності 01.01.2013] ↗

(1) До обчислення процесуальних строків застосовуються положення про строк та кінцевий день, встановлені Законом про загальну частину цивільного кодексу, якщо законом не передбачено інше.

(2) Процесуальну дію, для вчинення якої встановлено строк, можна вчинити в останній день строку до 24.00. Якщо процесуальна дія має бути вчинена в приміщенні суду, кінцем строку вважається кінець робочого дня суду. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(1) Перебіг встановленого судом строку починається з дня, наступного за днем вручення процесуального документа, у якому встановлено строк, якщо при встановленні строку не передбачено інше. Якщо документ не підлягає врученню, перебіг строку починається з отриманням повідомлення про встановлення строку.

(1) Суд може продовжити встановлений ним процесуальний строк на підставі обґрунтованої заяви або з власної ініціативи за наявності поважної причини. Повторно продовжити строк можна лише за згодою протилежної сторони.

(2) За домовленістю сторін можна скоротити як передбачений законом, так і встановлений судом процесуальний строк. Домовленість про скорочення строку подається суду письмово або протоколюється.

[RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(1) Якщо надісланий учасником провадження документ надійшов за підсудністю або судовою інстанцією до неналежного суду, він пересилається до належного суду. Строк, встановлений для вчинення процесуальної дії, у цьому разі вважається дотриманим, якщо процесуальний документ надійшов до неналежного за підсудністю або судовою інстанцією суду вчасно. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(1) Якщо процесуальну дію не вчинено вчасно, учасник провадження не має права вчинити процесуальну дію пізніше, якщо суд не поновлює передбачений законом строк або не продовжує встановлений ним строк чи не розглядає подані учасником провадження заяву, клопотання, доказ або заперечення у випадку, передбаченому частиною 1 § 331 цього кодексу. Це діє незалежно від того, чи попереджали учасника провадження про такий наслідок заздалегідь. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(1) Якщо учасник провадження пропустив передбачений законом процесуальний строк, суд поновлює строк на підставі заяви учасника провадження, якщо учасник провадження не міг дотриматися строку з поважної причини і пропуск строку більше не дає змоги вчинити процесуальну дію або спричиняє для нього інший негативний наслідок.

(2) Про поновлення строку можна клопотати протягом 14 днів з дня, коли відпала зазначена в частині 1 цього параграфа перешкода, але не пізніше ніж протягом шести місяців з моменту закінчення пропущеного строку.

(1) Заява про поновлення строку подається в тій самій формі, що діяла щодо процесуальної дії, яку належало вчинити. У заяві зазначаються обставини, що є підставою для поновлення строку, та їх обґрунтування. Заява подається до суду, в якому належало вчинити процесуальну дію.

(2) Одночасно з поданням заяви про поновлення строку слід вчинити процесуальну дію, для вчинення якої клопочуть про поновлення строку.

(3) Питання про поновлення строку суд вирішує ухвалою.

(4) На ухвалу повітового суду або окружного суду про відмову в поновленні процесуального строку може бути подана скарга на ухвалу. На ухвалу окружного суду, винесену щодо скарги на ухвалу, поданої на ухвалу повітового суду, не можна подати скаргу до Державного суду. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(5) При поновленні строку провадження поновлюється до стадії, що передувала пропущенню строку.

(6) До вирішення питання про поновлення строку суд може ухвалою зупинити виконавче провадження або дозволити його продовження лише в разі надання забезпечення, або скасувати виконавчу дію.

(1) Підсудність — це право та обов'язок особи здійснювати свої процесуальні права в певному суді. Підсудність є загальною, альтернативною або виключною.

(2) Загальною підсудністю визначається суд, до якого проти особи можуть подаватися позови та вчинятися щодо особи інші процесуальні дії, якщо законом не встановлено, що позов може бути поданий або дія вчинена в іншому суді.

(3) Альтернативною підсудністю визначається суд, до якого проти особи можуть подаватися позови та вчинятися щодо особи інші процесуальні дії на додаток до загальної підсудності.

(4) Виключною підсудністю визначається суд, до якого єдиного можна звернутися для вирішення цивільної справи. Підсудність у справах окремого провадження є виключною, якщо законом не встановлено інше.

(1) За положеннями про міжнародну підсудність визначається, коли справу може розглядати естонський суд.

(2) Справа підсудна естонському суду, якщо естонський суд може її вирішити відповідно до положень про компетенцію та підсудність або з договору про підсудність, якщо із закону чи міжнародного договору не випливає інше.

(3) Міжнародна підсудність не є виключною, якщо законом чи міжнародним договором не передбачено інше.

(4) Встановлене цим кодексом щодо міжнародної підсудності застосовується лише в тій частині, в якій інше не встановлено міжнародним договором або наступними регламентами Європейського Союзу:

1) регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1215/2012;

2) регламент Ради (ЄС) 2019/1111 щодо підсудності, визнання та виконання рішень у справах шлюбних відносин та у справах, пов'язаних з батьківською відповідальністю, а також щодо міжнародних викрадень дітей (нова редакція) (ОВ ЄС L 178, 02.07.2019, с. 1–115); [RT I, 10.11.2022, 1 - набув чинності 20.11.2022]

3) регламент Ради (ЄС) № 4/2009 щодо підсудності, застосовуваного права, визнання та виконання судових рішень і співробітництва у питаннях аліментних зобов'язань (ОВ ЄС L 007, 10.01.2009, с. 1–79); [RT I, 31.12.2014, 1 - набув чинності 10.01.2015]

4) регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 650/2012 щодо підсудності, застосовуваного права, визнання та виконання рішень, прийняття та виконання офіційних документів у спадкових справах, а також щодо створення європейського свідоцтва про спадкування (ОВ ЄС L 201, 27.07.2012, с. 107–134); [RT I, 10.03.2016, 2 - набув чинності 20.03.2016]

5) регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 655/2014, яким запроваджується процедура європейського наказу про арешт банківських рахунків для полегшення транскордонного стягнення боргів у цивільних та комерційних справах (ОВ ЄС L 189, 27.06.2014, с. 59–92). [RT I, 26.06.2017, 17 - набув чинності 06.07.2017]

(1) У передбачених законом випадках та порядку сторони можуть укласти угоду про підсудність. Угода про підсудність — це угода про вирішення спору в певному суді.

(1) Якщо справа за загальними положеннями не підсудна естонському суду або якщо таку підсудність неможливо встановити і з міжнародного договору чи закону не випливає інше, справу вирішує Гар'юський повітовий суд, якщо:

1) згідно з міжнародним договором судову справу має бути вирішено в Естонській Республіці;

2) заявник є громадянином Естонської Республіки або має місце проживання в Естонії і не має можливості захистити свої права в іноземній державі чи коли цього не можна очікувати від заявника;

3) справа з іншої причини тісно пов'язана з Естонією і особа не має можливості захистити свої права в іноземній державі чи коли захисту прав в іноземній державі не можна очікувати від заявника.

(2) Гар'юський повітовий суд вирішує справу також у разі, коли справа хоч і підсудна естонському суду, але неможливо встановити, якому саме естонському суду. Це діє також у разі, коли досягнуто згоди щодо підсудності естонському суду, але не щодо того, який саме естонський суд вирішує справу.

(1) За клопотанням учасника провадження або за клопотанням суду, що отримав заяву, підсудність визначає голова суду вищої інстанції, якщо:

1) належний за підсудністю суд не може здійснювати судову владу у справі;

2) з урахуванням меж робочих округів різних судів не зрозуміло, якому суду підсудна справа;

3) в одній судовій справі кілька судів вирішили, що справа їм не підсудна, але один із цих судів міг би розглянути справу.

[RT I, 01.03.2023, 1 - набув чинності 01.05.2023]

(1) Якщо справа може бути одночасно підсудна кільком естонським судам, заявник має право обрати, до якого суду подати заяву. Справу в такому разі розглядає суд, до якого заяву було подано першим. [RT I 2005, 39, 308 - набув чинності 01.01.2006]

(2) Якщо позов подається за місцем проживання чи місцезнаходженням відповідача або за виключною підсудністю, судове засідання відбувається, як правило, у будинку суду, розташованому найближче до місця проживання чи місцезнаходження відповідача або до місця, за яким визначається виключна підсудність. З урахуванням інтересів учасників провадження суд може провести засідання в іншому будинку суду. [RT I, 01.03.2023, 1 - набув чинності 01.05.2023]

(3) У справі окремого провадження судове засідання відбувається, як правило, у будинку суду, розташованому найближче до місця, за яким визначається підсудність. З урахуванням інтересів учасників провадження суд може провести засідання в іншому будинку суду. [RT I, 01.03.2023, 1 - набув чинності 01.05.2023]

(1) Суд, який отримав заяву, перевіряє, чи можна за нормами міжнародної підсудності подати заяву до естонського суду. Після цього суд перевіряє, чи підсудна справа суду, до якого подано заяву.

(2) Якщо справа не підсудна цьому суду, суд надсилає заяву до суду, якому вона підсудна, за винятком випадку, коли суд визнає, що справа за міжнародною підсудністю не підсудна естонському суду.

(3) Особа може ще до подання заяви клопотати перед судом про винесення ухвали щодо того, чи підсудна справа цьому суду. У такому разі до клопотання слід додати проект передбачуваної заяви та інші важливі для визначення підсудності документи. За потреби суд може запитати позицію ймовірного відповідача чи інших учасників провадження щодо вирішення клопотання і заслухати їх. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(3¹) На зазначену в частині 3 цього параграфа ухвалу, якою суд визнав, що справа йому не підсудна, заявник клопотання може подати окрему скаргу. Ухвала окружного суду, винесена щодо окремої скарги, оскарженню до Державного суду не підлягає. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(4) Суд вищої інстанції не перевіряє і не змінює підсудність на іншій підставі, ніж при вирішенні окремої скарги, поданої на ухвалу суду щодо підсудності, або на ухвалу про відмову у прийнятті заяви до провадження, про залишення її без розгляду чи про закінчення провадження. Суд вищої інстанції може і на підставі іншої скарги перевірити, чи може естонський суд вирішувати справу за міжнародною підсудністю, якщо це було оспорено в повітовому суді. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(1) Якщо суд після прийняття заяви до провадження виявляє, що справа не підсудна цьому суду, суд виносить ухвалу про передачу справи за підсудністю. Якщо справа підсудна кільком судам, суд передає справу одному з них за вибором заявника.

(2) На зазначену в частині 1 цього параграфа ухвалу можна подати окрему скаргу. Ухвала окружного суду, винесена щодо окремої скарги, оскарженню до Державного суду не підлягає.

(3) Суд передає справу належному суду за підсудністю, коли минув строк подання окремої скарги на ухвалу суду. Якщо на ухвалу суду було подано окрему скаргу, суд передає справу, коли окрему скаргу залишено без задоволення.

(4) Суд, який отримав справу для провадження, повинен її розглянути. Спори про підсудність між судами не допускаються.

(1) Якщо суд правильно прийняв справу до провадження, суд вирішує справу по суті, навіть якщо обставини, що були підставою для визначення підсудності, після прийняття заяви до провадження змінилися.

(1) Якщо позов між тими самими сторонами з тим самим змістом до подання до естонського суду було прийнято до провадження судом іноземної держави, естонський суд приймає позов до провадження, якщо виконано інші умови прийняття до провадження і якщо підсудність естонському суду не випливає з міжнародного договору чи зазначеного в частині 4 § 70 цього закону регламенту Європейського Союзу, але зупиняє провадження, якщо можна припустити, що суд іноземної держави винесе рішення у розумний строк і це рішення буде визнане в Естонській Республіці. [RT I, 31.12.2014, 1 - набув чинності 10.01.2015]

(1¹) Часом подання позову до естонського суду в розумінні частини 1 цього параграфа вважається час надходження до суду позову або зазначеного в частині 3 § 75 цього кодексу клопотання, а також час надходження до суду зазначеної в частині 2 § 160 Закону про загальну частину цивільного кодексу заяви чи час вчинення іншої дії. Це діє лише в разі, коли позов пізніше було вручено протилежній стороні. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(2) Справа вважається прийнятою до провадження судом іноземної держави, коли суд іноземної держави вчинив щодо позову першу процесуальну дію.

(3) Суд відновлює зупинене на зазначеній у частині 1 цього параграфа підставі провадження в порядку, встановленому § 361 цього кодексу, якщо суд іноземної держави не виніс рішення у розумний строк або якщо з'ясовується, що винесене чи майбутнє рішення в Естонській Республіці, вочевидь, не буде визнане.

(4) Суд виносить ухвалу про закінчення провадження, якщо йому подано рішення суду іноземної держави, яке підлягає визнанню в Естонській Республіці. На ухвалу можна подати окрему скаргу.

(5) Встановлене в частинах 1–4 цього параграфа застосовується відповідно при поданні заяви до судів різних держав у окремому провадженні. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(1) Проти фізичної особи можна подати позов за її місцем проживання, а проти юридичної особи — за її місцезнаходженням.

(2) Якщо місце проживання фізичної особи невідоме, проти неї можна подати позов за її останнім відомим місцем проживання.

(1) Проти громадянина Естонської Республіки, який проживає в іноземній державі і на якого поширюється екстериторіальність, а також проти громадянина Естонської Республіки, який працює в іноземній державі публічним службовцем, можна подати позов за його останнім місцем проживання в Естонії.

(2) Якщо зазначена в частині 1 цього параграфа особа не мала місця проживання в Естонії, проти неї можна подати позов до Гар'юського повітового суду.

(1) Проти Естонської Республіки чи одиниці місцевого самоврядування можна подати позов за місцезнаходженням тієї державної установи чи установи місцевого самоврядування, через діяльність якої планується подати позов проти держави чи одиниці місцевого самоврядування.

(2) Якщо зазначену в частині 1 цього параграфа державну установу неможливо встановити, позов подається до Гар'юського повітового суду. Якщо зазначену в частині 1 цього параграфа установу місцевого самоврядування неможливо встановити, позов подається за місцезнаходженням волосної чи міської управи.

(3) Зазначений у частині 1 чи 2 цього параграфа позов позивач може подати також за своїм місцем проживання чи місцезнаходженням. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

[Втратив чинність - RT I 2008, 59, 330 - набр. чинності 01.01.2009]

(1) Позов з майновою вимогою проти фізичної особи можна подати також за її місцем перебування, якщо особа перебуває там тривалий час через трудові чи службові відносини, навчання або з іншої подібної причини.

(1) Позов, що випливає з господарської чи професійної діяльності відповідача, можна подати також за місцем його діяльності.

(1) Юридична особа, заснована на членстві, зокрема господарське товариство, або її член, учасник чи акціонер може подати позов, що випливає з членства чи участі, проти члена, учасника чи акціонера юридичної особи також за місцезнаходженням юридичної особи.

[RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(1) Якщо місце проживання або місцезнаходження особи є в іноземній державі, позов із майновою вимогою проти неї можна подати також за місцезнаходженням майна, щодо якого пред'явлено вимогу, або за місцезнаходженням іншого майна цієї особи. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(2) Якщо майно внесено до публічного реєстру, зазначений у частині 1 цього параграфа позов можна подати за місцезнаходженням того реєстру, в якому зареєстровано майно.

(3) Якщо майном є вимога зобов'язального права, зазначений у частині 1 цього параграфа позов можна подати за місцем проживання або місцезнаходженням боржника. Якщо забезпеченням вимоги є річ, позов можна подати також за місцезнаходженням речі.

(1) Позов про стягнення вимоги, забезпеченої іпотекою або пов'язаної з реальним обтяженням, чи інший позов, пов'язаний з такою вимогою, можна подати також за місцезнаходженням нерухомої речі, якщо боржник є водночас власником нерухомості, обтяженої іпотекою чи реальним обтяженням.

(1) Позов проти власника квартирної власності, що випливає з правовідносин, пов'язаних із квартирною власністю, можна подати також за місцезнаходженням нерухомої речі, яка є предметом квартирної власності. [RT I, 13.03.2014, 3 - jõust. 23.03.2014]

(1) Позов, що випливає з договору, або позов про встановлення нікчемності договору можна подати також за місцем виконання спірного договірного зобов'язання.

(2) У разі договору купівлі-продажу рухомої речі місцем виконання зобов'язання у розумінні частини 1 цього параграфа вважається місце, де рухому річ передано покупцеві або мало бути передано, а у разі договору про надання послуги — місце, де послугу було надано або де її мало бути надано. В інших випадках місцем виконання зобов'язання у розумінні частини 1 цього параграфа вважається місце діяльності боржника, а за його відсутності — місце проживання або місцезнаходження.

(3) Встановлене частиною 2 цього параграфа застосовується настільки, наскільки сторони не домовилися про інше.

(1) Споживач може подати позов, що випливає з договору або відносин, зазначених у §§ 35, 46 і 52, частині 4 § 208, §§ 379 і 402, частині 4 § 635 та §§ 709, 734 і 866 Зобов'язального закону, а також з іншого договору, укладеного з підприємцем, який перебуває чи має місце діяльності в Естонії, також за своїм місцем проживання. Це не стосується позовів, що випливають з договору перевезення.

(1) Страхувальник, вигодонабувач або інша особа, уповноважена за договором страхування вимагати виконання від страховика, може подати позов, що випливає з договору страхування, проти страховика також за своїм місцем проживання або місцезнаходженням.

(2) У разі страхування відповідальності, а також страхування будівлі чи нерухомої речі або страхування разом з ними рухомих речей позов проти страховика можна подати також за місцем вчинення діяння, що спричинило шкоду, або настання події, що спричинила шкоду, чи за місцем виникнення шкоди. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(1) Позов, що випливає з договору про відчуження об'єкта авторського права, суміжного з авторським права чи права промислової власності або з ліцензійного договору, чи позов про встановлення нікчемності зазначеного договору можна подати також до Гар'юського повітового суду. [RT I, 19.03.2019, 4 - jõust. 01.04.2019]

(1) Працівник може подати позов, що випливає з трудового договору, також за своїм місцем проживання чи місцем роботи.

(1) Позов, що випливає з векселя і чека, можна подати також за місцем оплати векселя чи чека.

(1) Позов про відшкодування протиправно заподіяної шкоди можна подати також за місцем вчинення діяння, що спричинило шкоду, або настання події, що спричинила шкоду, чи за місцем виникнення шкоди. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(1) Якщо особа, місце проживання або місцезнаходження якої є в іноземній державі, розпочала в суді іноземної держави зловживальне судове провадження у зв'язку з участю в публічному обговоренні, позов про відшкодування заподіяної цим шкоди можна подати також за місцем проживання або місцезнаходженням тієї особи, проти якої розпочато зловживальне судове провадження. [RT I, 20.06.2026, 3 - jõust. 30.06.2026]

(1) Позов, що випливає з однієї чи кількох морських вимог, зазначених у Законі про речове право на судно, можна подати також за місцезнаходженням судна відповідача або за портом приписки судна.

(2) Позов, що випливає з рятувальних робіт або договору про рятування, можна подати також за місцем проведення рятувальних робіт.

(1) Позов, предметом якого є встановлення права спадкування, вимога спадкоємця проти володільця спадщини, вимога, що випливає із заповідального відказу чи договору про спадкування, або вимога про обов'язкову частку чи поділ спадщини, можна подати також за місцем проживання спадкодавця на момент його смерті. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(2) Якщо спадкодавець був громадянином Естонської Республіки і на момент смерті не мав місця проживання в Естонії, зазначений у частині 1 цього параграфа позов можна подати також за останнім місцем проживання спадкодавця в Естонії. Якщо спадкодавець не мав місця проживання в Естонії, позов можна подати до Гар'юського повітового суду. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(1) Позов проти кількох відповідачів позивач може на власний вибір подати за місцем проживання або місцезнаходженням одного зі співвідповідачів.

(2) Якщо з тієї самої обставини проти того самого відповідача можна подати кілька позовів, ці позови можна подати також до суду, до якого можна було б подати лише один чи деякі позови з вимогою, що випливає з тієї самої обставини.

(1) Зустрічний позов можна подати до суду, до якого подано позов, якщо виконано умови подання зустрічного позову і для зустрічного позову не передбачено виключної підсудності чи не встановлено, що справи такого виду розглядає лише певний повітовий суд. Це діє також у випадку, якщо зустрічний позов згідно із загальними положеннями належало б подати до суду іноземної держави. [RT I, 19.03.2019, 4 - jõust. 01.04.2019]

(2) Позов третьої особи із самостійною вимогою можна подати до суду, де розглядається основний позов.

[Втратив чинність - RT I, 04.01.2021, 4 - набр. чинності 01.02.2021]

(1) За місцезнаходженням нерухомої речі подається позов, предметом якого є:

1) визнання права власності, обмеженого речового права чи іншого речово-правового обтяження на нерухому річ або його відсутності чи інша вимога, пов'язана з правом на нерухому річ;

2) визначення межі нерухомої речі або поділ нерухомої речі;

3) захист володіння нерухомою річчю;

4) речово-правова вимога, що випливає з квартирної власності;

5) вимога, пов'язана з примусовим виконанням щодо нерухомої речі;

6) вимога, що випливає з договору найму чи оренди нерухомої речі або з іншого зобов'язально-правового договору про користування нерухомою річчю чи з його чинності.

(2) Позов, що стосується реального сервітуту, реального обтяження або переважного права купівлі, подається за місцезнаходженням службової чи обтяженої нерухомої речі.

(1) Позов про припинення використання нерозумно шкідливої типової умови або про припинення рекомендування умови рекомендувачем та відкликання рекомендації (§ 45 закону про зобов'язальне право) подається за місцем діяльності відповідача, за його відсутності — за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача. Якщо відповідач не має в Естонії місця діяльності, проживання чи місцезнаходження, позов подається до суду, у територіальному окрузі якого використовувалися типові умови. [RT I, 05.04.2013, 1 - jõust. 15.04.2013]

(2) Положення цього кодексу щодо вимоги про припинення використання типової умови застосовуються також у випадку, передбаченому частиною 2¹ § 45 закону про зобов'язальне право. [RT I, 05.04.2013, 1 - jõust. 15.04.2013]

(1) Позов про визнання недійсним або встановлення нікчемності рішення органу юридичної особи подається за місцезнаходженням юридичної особи.

(1) Шлюбна справа — це цивільна справа, у якій вирішується позов, предметом якого є:

1) розірвання шлюбу або припинення договору про спільне проживання;

2) визнання недійсним шлюбу або договору про спільне проживання;

3) встановлення наявності або відсутності шлюбу чи договору про спільне проживання;

4) поділ спільного майна або інша вимога, пов'язана з майновими відносинами подружжя чи зареєстрованих співмешканців;

5) інша вимога одного з подружжя до другого з подружжя, що випливає зі шлюбних відносин, або інша вимога одного зареєстрованого співмешканця до другого зареєстрованого співмешканця, що випливає із зареєстрованого спільного проживання. [RT I, 06.07.2023, 6 - jõust. 01.01.2024]

(2) Естонський суд може вирішувати шлюбну справу, якщо:

1) принаймні один із подружжя або зареєстрованих співмешканців є громадянином Естонської Республіки або був ним на момент укладення шлюбу чи договору про спільне проживання;

2) місце проживання обох з подружжя або зареєстрованих співмешканців — в Естонії;

3) місце проживання одного з подружжя або зареєстрованих співмешканців — в Естонії, за винятком випадку, коли ухвалюване рішення явно не було б визнане в жодній з держав, громадянами яких є подружжя чи зареєстровані співмешканці. [RT I, 06.07.2023, 6 - jõust. 01.01.2024]

(3) У шлюбній справі, що вирішується в естонському суді, позов подається за спільним місцем проживання подружжя або зареєстрованих співмешканців, за його відсутності — за місцем проживання відповідача. Якщо місце проживання відповідача не в Естонії, позов подається за місцем проживання спільної неповнолітньої дитини сторін, за відсутності спільної неповнолітньої дитини — за місцем проживання позивача. [RT I, 06.07.2023, 6 - jõust. 01.01.2024]

(4) Якщо над майном відсутньої особи через її безвісне зникнення встановлено опіку, або якщо особі з обмеженою дієздатністю призначено опікуна, або якщо особі призначено покарання у вигляді позбавлення волі, позов до неї про розірвання шлюбу або припинення договору про спільне проживання може бути поданий також за місцем проживання позивача. [RT I, 06.07.2023, 6 - jõust. 01.01.2024]

(1) Справа про походження — це цивільна справа, у якій вирішується позов, предметом якого є встановлення походження або оскарження запису про батька чи матір в акті про народження або в реєстрі народонаселення. [RT I 2009, 30, 177 - jõust. 01.07.2010]

(2) Естонський суд може вирішувати справу про походження, якщо принаймні одна зі сторін є громадянином Естонської Республіки або якщо місце проживання принаймні однієї зі сторін — в Естонії.

(3) У справі про походження, що вирішується в естонському суді, позов подається за місцем проживання дитини. Якщо місце проживання дитини не в Естонії, позов подається за місцем проживання відповідача. Якщо місце проживання відповідача не в Естонії, позов подається за місцем проживання позивача. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(4) Положення частин 2 і 3 цього параграфа застосовуються також до справ про утримання. Справа про утримання — це цивільна справа, у якій вирішується позов, предметом якого є вимога:

1) про виконання встановленого законом обов'язку батьків щодо утримання неповнолітньої дитини;

2) про виконання обов'язку з утримання між батьками;

3) про виконання обов'язку з утримання між подружжям;

3¹) про виконання обов'язку з утримання між зареєстрованими співмешканцями; [RT I, 06.07.2023, 6 - jõust. 01.01.2024]

4) про виконання іншого встановленого законом обов'язку з утримання.

(1) Позов, пов'язаний із провадженням про банкрутство або з майном банкрута, подається до суду, який оголосив банкрутство. [RT I, 04.01.2021, 4 - jõust. 01.02.2021]

(1) Суд може розглядати справу за підсудністю також у випадку, коли підсудність цьому суду передбачена угодою сторін і спір пов'язаний з господарською або професійною діяльністю обох сторін, або коли договір пов'язаний з господарською чи професійною діяльністю однієї сторони, а другою стороною є держава, одиниця місцевого самоврядування чи інша публічно-правова юридична особа, або коли обома сторонами є публічно-правові юридичні особи.

(2) Угоду про підсудність можна укласти також у випадку, коли місце проживання або місцезнаходження однієї чи обох сторін не в Естонії. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(3) Незалежно від положень частини 1 цього параграфа, угода про підсудність діє також у випадку, якщо:

1) її укладено після виникнення спору;

2) підсудність було погоджено на випадок, якщо відповідач після укладення угоди виїде на проживання до іноземної держави або перенесе туди своє місце діяльності чи місцезнаходження, або якщо його місце діяльності, проживання чи місцезнаходження на момент подання позову невідоме.

(4) Погоджена підсудність є винятковою, якщо сторони не домовилися про інше.

(1) Повітовий суд може вирішувати справу за підсудністю як на міжнародному рівні, так і серед естонських судів, якщо відповідач відповідає на позов і не оспорює у відповіді підсудність, а також у випадку, коли відповідач не відповідає на позов, але бере участь у судовому засіданні, не оспорюючи підсудність.

(1) Угода про підсудність є нікчемною, якщо:

1) вона суперечить положенням частини 1 § 104 цього кодексу;

2) вона не стосується певних правовідносин або спору, що з них випливає;

3) її не укладено у формі, що дозволяє письмове відтворення;

4) для подання позову законом передбачена виняткова підсудність;

5) одну зі сторін всупереч принципу добросовісності позбавлено естонської підсудності.

(2) У випадку, зазначеному в пункті 4 частини 1 цього параграфа, суд не може вирішувати справу за підсудністю також у порядку провадження, зазначеному в § 105 цього кодексу.

(1) Суд першої інстанції може ухвалою передати справу іншому суду першої інстанції, якщо сторони спільно клопочуть про це до проведення першого судового засідання або до закінчення строку, наданого для подання позицій у письмовому провадженні.

(1) Справи прискореного провадження щодо платіжного наказу, за винятком справ європейського прискореного провадження щодо платіжного наказу, поданих на підставі регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1896/2006, яким запроваджується європейська процедура видачі платіжного наказу (ELT L 399, 30.12.2006, с. 1–32), вирішує Гаапсалуський судовий дім Пярнуського повітового суду. [RT I, 08.12.2021, 1 - набув чинності 01.01.2022]

(1) Естонський суд може оголосити особу померлою та встановити час її смерті, якщо:

1) безвісно зникла особа на момент отримання останньої звістки про неї була громадянином Естонської Республіки або якщо її місце проживання на той час було в Естонії;

2) існує інший правовий інтерес у тому, щоб естонський суд оголосив особу померлою або встановив час її смерті.

(2) Заява про оголошення особи померлою та встановлення часу смерті подається за останнім місцем проживання безвісно зниклої особи. Якщо особа зникла безвісти внаслідок загибелі зареєстрованого в Естонії судна, заява подається за портом приписки судна.

(3) У випадку, не зазначеному в частині 2 цього параграфа, заява про оголошення особи померлою або встановлення часу її смерті подається за місцем проживання чи місцезнаходженням заявника. Якщо місце проживання чи місцезнаходження заявника не в Естонії, заява подається до Гар'юського повітового суду.

(4) Заява про зміну часу смерті та скасування оголошення померлим подається до суду, який встановив час смерті або оголосив особу померлою.

(1) Справа про опіку — це справа про призначення особі опікуна та інша пов'язана з опікою справа. Естонський суд може вирішити справу про опіку, якщо:

1) особа, яка потребує опіки, або підопічний є громадянином Естонської Республіки або якщо її/його місце проживання в Естонії;

2) особа, яка потребує опіки, або підопічний з іншої причини потребує захисту естонського суду, зокрема якщо в Естонії перебуває її/його майно.

(2) Якщо опіку може встановити як естонський суд, так і суд іноземної держави, і якщо в іноземній державі опікун уже призначений або призначення опікуна перебуває в провадженні, в Естонії опікуна призначати не обов'язково, якщо рішення суду іноземної держави, як передбачається, підлягає визнанню в Естонії і непризначення опікуна в Естонії відповідає інтересам особи, яка потребує опіки.

(3) Справу про опіку вирішує суд за місцем проживання особи, яка потребує опіки.

(4) Призначення дитині опікуна до її народження вирішує суд за місцем проживання матері.

(5) Якщо опіку бажають встановити для тих сестер чи братів, які проживають або перебувають у територіальній юрисдикції кількох судів, опікуна призначає суд за місцем проживання наймолодшої дитини. Якщо провадження щодо опіки в такому випадку вже здійснюється в одному суді, справу про опіку вирішує цей суд.

(6) Якщо особа, яка потребує опіки, не має місця проживання в Естонії або якщо його неможливо встановити, справу може вирішити суд, у територіальній юрисдикції якого особа або її майно потребує захисту, або Гар'юський повітовий суд.

(7) Справу, що стосується підопічного або його майна, вирішує суд, який призначив опікуна. З поважної причини справу може вирішити також суд за місцем проживання підопічного або місцезнаходженням майна.

(1) Справу про поміщення особи до закритого закладу вирішує суд, який призначив особі опікуна або де розглядається справа про опіку. В іншому випадку справу вирішує суд, у територіальній юрисдикції якого розташований закритий заклад. Справу може вирішити також суд, який застосував попередній правовий захист. [RT I, 23.02.2011, 1 - набув чинності 01.09.2011]

(2) У випадку, зазначеному в частині 1 цього параграфа, застосовується встановлене в частинах 1 і 2 § 110 цього кодексу.

(3) У провадженні попередній правовий захист може застосувати кожен суд, у територіальній юрисдикції якого потрібно вжити заходу.

(4) Інші справи, пов'язані з поміщенням особи до закритого закладу, зокрема справи про зупинення та припинення поміщення до закритого закладу, а також про зміну строку поміщення, вирішує суд, який вирішив справу про поміщення особи до закритого закладу. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(1) Справу про встановлення піклування над майном відсутньої особи вирішує суд за місцем проживання відсутньої особи.

(2) Якщо відсутня особа не має місця проживання в Естонії, справу про встановлення піклування над майном вирішує суд за місцезнаходженням майна, над яким бажають встановити піклування.

(3) Інші справи, пов'язані зі встановленням піклування над майном відсутньої особи, зокрема справи про припинення піклування та зміну піклувальника і його обов'язків, вирішує суд, який призначив піклувальника. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(1) Справу про усиновлення може вирішити естонський суд, якщо усиновлювач, один із подружжя, що усиновлює, або дитина є громадянином Естонської Республіки або якщо місце проживання усиновлювача, одного з подружжя, що усиновлює, або дитини в Естонії.

(2) Заява щодо усиновлення подається за місцем проживання усиновлюваного. Якщо усиновлюваний не має місця проживання в Естонії, заява подається до Гар'юського повітового суду.

(3) Справу про визнання усиновлення недійсним вирішує суд, який ухвалив рішення про усиновлення.

(1) Справу про розширення дієздатності неповнолітнього може вирішити естонський суд, якщо неповнолітній є громадянином Естонської Республіки або якщо його місце проживання в Естонії.

(2) Заява про розширення дієздатності неповнолітнього та скасування розширення дієздатності подається за місцем проживання неповнолітнього. Якщо неповнолітній не має місця проживання в Естонії, заява подається до Гар'юського повітового суду.

(1) Якщо особа клопоче про встановлення походження від особи, яка померла, або якщо особа оспорює запис про батька чи матір в акті про народження дитини чи в реєстрі народонаселення після смерті особи, внесеної до акту про народження чи реєстру народонаселення як батько чи мати, заява подається до суду за останнім місцем проживання тієї особи, від якої клопочуть встановити походження або щодо якої оспорюється запис, внесений до акту про народження чи реєстру народонаселення. Якщо останнє місце проживання особи не було в Естонії або є невідомим, заява подається до Гар'юського повітового суду. [RT I 2009, 30, 177 - набув чинності 01.07.2010]

(1) У сімейних справах окремого провадження, не названих у цьому розділі, відповідно застосовується встановлене § 110 цього кодексу, якщо із закону або з суті справи не випливає інше.

(2) Справу окремого провадження, що стосується правовідносин між подружжям, розлученим подружжям, зареєстрованими співмешканцями або колишніми зареєстрованими співмешканцями, вирішує суд, у територіальному окрузі якого є спільне місце проживання подружжя чи зареєстрованих співмешканців або де востаннє було їхнє спільне місце проживання. [RT I, 06.07.2023, 6 - jõust. 01.01.2024]

(3) Якщо подружжя або зареєстровані співмешканці не мали в Естонії спільного місця проживання або якщо місце проживання жодного з подружжя чи зареєстрованого співмешканця більше не перебуває в територіальному окрузі суду за останнім спільним місцем проживання, справу вирішує суд за місцем проживання того з подружжя чи зареєстрованого співмешканця, чиє право було б обмежене ухвалою, про яку клопочуться. Якщо місце проживання цього з подружжя чи зареєстрованого співмешканця не в Естонії або якщо місце проживання неможливо встановити, справу вирішує суд за місцем проживання заявника. [RT I, 06.07.2023, 6 - jõust. 01.01.2024]

(4) Якщо підсудність неможливо встановити на підставі частини 2 або 3 цього параграфа, справу вирішує Гар'юський повітовий суд.

(5) У сімейній справі окремого провадження попередній правовий захист може застосувати будь-який суд, у територіальному окрузі якого потрібно вжити заходу.

(1) Заходи зі збереження спадкового майна, що перебуває в Естонії, естонський суд може застосувати незалежно від того, за законом якої країни відбувається спадкування і установа чи посадова особа якої країни може за підсудністю загалом провадити справу про спадкування.

(2) Заходи зі збереження спадкового майна застосовує суд за місцем відкриття спадщини. Якщо спадщина відкривається в іноземній державі, а спадкове майно перебуває в Естонії, заходи зі збереження спадщини може застосувати суд за місцем розташування майна.

(1) Заява про визнання цінного паперу недійсним подається до суду за місцем викупу цінного паперу, а за відсутності місця викупу — за загальною підсудністю емітента цінного паперу.

(2) Заяву про порушення провадження за викликом для виключення прав власника нерухомої речі володілець нерухомої речі подає відповідно до встановленого § 124 Закону про речове право до суду, у територіальному окрузі якого перебуває нерухома річ.

(3) У випадку, передбаченому § 13 Закону про речове право судна, правомочна особа подає заяву про порушення провадження за викликом для виключення прав власника судна до Гар'юського повітового суду.

(4) Заяву про порушення провадження за викликом для виключення прав невідомого іпотекодержателя (§ 331 Закону про речове право) власник обтяженої нерухомої речі подає до суду, у територіальному окрузі якого перебуває обтяжена нерухома річ. Власник обтяженого судна або володілець предмета застави, обтяженого реєстровою заставою, подає заяву про виключення прав невідомого держателя суднової іпотеки чи реєстрової застави відповідно до § 59 Закону про речове право судна до Гар'юського повітового суду. [RT I 2009, 30, 178 - jõust. 01.10.2009]

[RT I, 21.06.2014, 8 - jõust. 01.01.2015]

(1) Інші справи окремого провадження, що стосуються діяльності господарського товариства, некомерційного об'єднання та цільового фонду, крім реєстрових справ, зокрема справи про призначення члена правління та ради, який заміщує, аудитора, особи, яка проводить спеціальний контроль, і ліквідатора, а також про визначення розміру відшкодування учасникам і акціонерам господарського товариства, вирішує Тартуський повітовий суд. [RT I, 01.03.2023, 1 - jõust. 01.05.2023]

(1) Справу окремого провадження про квартирну власність чи спільну власність вирішує суд за місцем розташування нерухомої речі.

[RT I, 31.05.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(1) Справу про доступ до дороги загального користування, магістральний водовід меліоративної системи та про терпіння технічної споруди вирішує суд за місцем розташування тієї нерухомої речі, з якої клопочуться про доступ до дороги загального користування, або для якої клопочуться про будівництво магістрального водоводу меліоративної системи, або на якій розташована технічна споруда. [RT I, 31.05.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

[RT I, 19.03.2019, 8 - jõust. 01.04.2019]

(1) Заява про визнання та оголошення такими, що підлягають виконанню, рішень іноземних судів, заява про відмову у визнанні чи виконанні або про зупинення виконання чи інша заява у виконавчому провадженні подається за місцем проживання або місцем перебування боржника чи до суду, у територіальному окрузі якого бажають організувати виконавче провадження, якщо із закону або міжнародного договору не випливає інше. [RT I, 19.03.2019, 8 - jõust. 01.04.2019]

(1) Угоду, укладену за результатами примирної процедури, названої в частині 1 § 14 Закону про примирення, оголошує такою, що підлягає виконанню, суд, у територіальному окрузі якого відбувалася примирна процедура. [RT I 2009, 59, 385 - jõust. 01.01.2010]

(1) Заява про визнання та оголошення таким, що підлягає виконанню, рішення третейського суду, ухваленого в Естонії або в іноземній державі, а також заява про відмову у визнанні чи виконанні подається до Пярнуського повітового суду.

(2) Заява про зупинення виконання рішення третейського суду іноземної держави чи інша заява у виконавчому провадженні подається за місцем проживання або місцем перебування боржника чи до суду, у територіальному окрузі якого бажають організувати виконавче провадження, якщо із закону або міжнародного договору не випливає інше.

(3) Якщо однією зі сторін угоди про третейське провадження є споживач, заява про визнання та оголошення таким, що підлягає виконанню, рішення третейського суду, а також заява про відмову у визнанні чи виконанні подається до суду, у територіальному окрузі якого перебуває місце третейського провадження. [RT I, 19.03.2019, 8 - jõust. 01.04.2019]

(1) Ціна цивільної справи — це ціна позову та ціна справи окремого провадження.

(2) Ціна позову — це звичайна вартість того, про що клопочуться в позові у позовній справі.

(3) Ціна справи окремого провадження — це звичайна вартість того, про що клопочуться заявою у справі окремого провадження, або дії, вчиненої судом за власною ініціативою.

(4) Визначаючи ціну цивільної справи, процесуальні витрати не враховуються.

(1) При обчисленні ціни цивільної справи за основу береться час подання позову чи іншої заяви. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(1) У разі позову, спрямованого на сплату грошей, ціна позову визначається за необхідною грошовою сумою. Вимога в іноземній валюті для визначення ціни позову перераховується в євро станом на час подання позову за денним курсом Європейського центрального банку. [RT I 2010, 22, 108 - jõust. 01.01.2011]

(2) Якщо позивач вимагає від відповідача виконання не грошового, а іншого обов'язку і водночас визначення відшкодування збитків на випадок невиконання обов'язку, ціна позову визначається за розміром необхідного відшкодування збитків.

(3) Встановлене в частині 1 цього параграфа застосовується також при поданні заяви про прискорене провадження за платіжним наказом у порядку окремого провадження.

(1) Ціна позову про встановлення визначається вартістю блага, яке позивач імовірно має право отримати у разі задоволення позову. Якщо вартість блага визначити неможливо, позовна вимога вважається немайновою.

(1) У разі витребування речі з володіння особи, або передачі права власності на річ, або іншого спору щодо належності чи володіння річчю, зокрема у спорі про виправлення неправильного запису про власника, внесеного до кріпосної книги, ціна позову визначається вартістю речі. Це діє незалежно від того, чи вирішується справа на підставі договору або позадоговірних правовідносин, якщо законом не встановлено інакше. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(2) У спорі щодо права ціна позову визначається вартістю права.

(2¹) [Втратив чинність – RT I, 29.06.2012, 3 - jõust. 01.07.2012]

(3) У разі спору щодо забезпечення вимоги та заставного права, що є її забезпеченням, ціна позову визначається розміром вимоги. Якщо вартість предмета застави менша за вартість вимоги, виходять із вартості предмета. [RT I, 29.06.2012, 3 - jõust. 01.07.2012]

(1) У спорі, пов'язаному з реальним сервітутом або такому, що з нього випливає, ціна позову визначається вартістю, яку сервітут має для панівної нерухомої речі. Якщо сума, на яку реальний сервітут зменшує вартість службової нерухомої речі, перевищує цю вартість, ціною позову вважається сума, на яку реальний сервітут зменшує вартість службової нерухомої речі.

(1) У разі спору щодо чинності або строку договору найму, оренди чи іншого подібного договору користування ціною позову є загальна сума плати за користування, що припадає на спірний час, але не довший ніж один рік. У разі спору щодо передачі володіння нерухомою річчю, будівлею або її частиною у зв'язку з припиненням договору ціною позову є загальна сума плати за користування за один рік.

(1) У спорі щодо вимоги, спрямованої на виконання повторюваних зобов'язань, ціною позову є загальна вартість зобов'язань, але не більша за трикратну суму річної загальної вартості зобов'язань.

(2) У разі спору щодо виконання встановленого законом зобов'язання з утримання, а також спору щодо вимоги періодичних грошових виплат, що випливають із заподіяння смерті, тілесного ушкодження або шкоди здоров'ю, ціною позову є загальна сума виплат, що вимагаються, але не більша за суму, яку буде отримано за дев'ять місяців, наступних за поданням позову.

[Втратив чинність - RT I, 29.06.2012, 3 - набр. чинності 01.07.2012]

[Втратив чинність - RT I, 29.06.2012, 3 - набр. чинності 01.07.2012]

(1) У разі немайнової вимоги припускається, що ціна позову становить 3500 євро, якщо частиною 1¹ цього параграфа не передбачено інакше. [RT I, 29.06.2012, 3 - jõust. 01.07.2012]

(1¹) У разі немайнової вимоги, зазначеної в частині 4 цього параграфа, вважається, що ціна позову становить 3500 євро. [RT I, 29.06.2012, 3 - jõust. 01.07.2012]

(2) Суд може визначити ціну позову у разі немайнової вимоги інакше, ніж встановлено частиною 1 цього параграфа, враховуючи всі обставини, зокрема обсяг і важливість справи, а також майновий стан і дохід сторін.

(3) У розумінні ціни позову немайновою вимогою вважається також вимога про відшкодування немайнової шкоди, заподіяної заподіянням смерті, тілесним ушкодженням, шкодою здоров'ю або зганьбленням честі, якщо сума відшкодування, що вимагається, у позові не зазначена і вимагається справедливе відшкодування на розсуд суду.

(4) У розумінні ціни позову немайновими вважаються також такі вимоги:

1) вимога про захист володіння (§ 44 і § 45 закону про речове право);

2) вимога про захист власності у разі порушення, не пов'язаного з втратою володіння (§ 89 закону про речове право);

3) вимога власника нерухомої речі, внесеної до кріпосної книги, спрямована на витребування нерухомої речі з незаконного володіння у своє володіння, за винятком випадку, встановленого у другому реченні § 128 цього кодексу;

4) вимога про припинення спільної часткової власності;

5) вимога про поділ спільного сумісного майна;

6) вимога про вирівнювання набутого майна;

7) вимога про припинення використання нерозумно шкідливої типової умови або про припинення рекомендування умови рекомендувачем і відкликання рекомендації;

8) вимога про визнання недійсним рішення органу юридичної особи та встановлення нікчемності рішення. [RT I, 29.06.2012, 3 - jõust. 01.07.2012]

9) [втратив чинність – RT I, 04.01.2021, 4 - jõust. 01.02.2021]

(5) У розумінні ціни позову немайновою вважається також вимога про визнання примусового виконання недопустимим. Суд не може визначити ціну позову з такою вимогою більше ніж 6000 євро. [RT I, 29.06.2012, 3 - jõust. 01.07.2012]

(1) Ціна позову обчислюється за основною вимогою та додатковими вимогами.

(2) При обчисленні ціни позову за додатковою вимогою, встановленою у § 367 цього кодексу, до суми пені, обчисленої станом на момент подання позову, додається сума, що відповідає сумі пені, обчисленій за один рік. [RT I, 29.06.2012, 3 - jõust. 01.07.2012]

(1) Обчислюючи ціну позову, складають вимоги, що містяться в одному позові. Якщо вимоги є альтернативними, ціна позову визначається за більшою вимогою.

(2) Якщо позов подається проти кількох солідарно відповідальних відповідачів або якщо у спільній позовній заяві кілька позивачів подали спільну вимогу проти того самого відповідача, ціна позову визначається за вартістю вимоги.

(3) Якщо вимога про встановлення подається разом із пов'язаною з нею майновою вимогою, ціною позову вважається лише ціна майнової вимоги.

(1) Ціну цивільної справи зазначає позивач або інший заявник у позові чи іншій заяві або скарзі, якщо ціна не випливає чітко з предмета заяви або з попередньої заяви і точно не визначена в законі.

(1) Ціну цивільної справи визначає суд, якщо ціна не передбачена законом і не випливає також із заяви. Суд може визначити ціну цивільної справи також тоді, коли він вважає, що зазначена позивачем або іншим заявником ціна не відповідає дійсності.

(2) Для визначення ціни цивільної справи суд може вимагати від учасників провадження докази, або організувати огляд, або призначити оцінку експертом.

(3) Покриття витрат на оцінку експертом передбачається в ухвалі про визначення ціни цивільної справи. Витрати можуть бути повністю або частково покладені на ту сторону, яка спричинила необхідність оцінки незазначенням ціни справи, зазначенням неправильної ціни або необґрунтованим оспорюванням зазначеної ціни.

(4) Ухвалу, винесену щодо ціни цивільної справи, суд може змінити до вирішення справи в цій судовій інстанції. Суд може змінити ціну також судовим рішенням, яким вирішується справа. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(5) [Втратив чинність – RT I, 29.06.2012, 3 - jõust. 01.07.2012]

(1) При поданні апеляційної, касаційної скарги чи скарги на ухвалу ціна цивільної справи є такою самою, як у першій судовій інстанції, з урахуванням обсягу скарги.

(1¹) Суд вищої інстанції може змінити ціну справи, якщо її було неправильно визначено в суді нижчої інстанції. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(2) Якщо сторона оскаржила рішення як у частині позову, так і в частині зустрічного позову, при поданні скарги ціни позову та зустрічного позову, вирішених оскаржуваним рішенням, додаються, якщо позовні вимоги не виключають одна одну. Якщо позовні вимоги виключають одна одну, виходять із позову з більшою ціною.

(3) При визначенні ціни спільної скарги кількох учасників провадження за основу береться вартість того, що заявлено у скарзі.

(4) [Втратив чинність – RT I, 29.06.2012, 3 - набув чинності 01.07.2012]

(5) При поданні апеляційної чи касаційної скарги на рішення, ухвалене в документарному провадженні, а також на проміжне рішення та часткове рішення, ухвалене із застереженням про зарахування, припускається, що ціна справи становить 1/4 ціни справи в першій судовій інстанції. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(1) Процесуальні витрати — це судові та позасудові витрати учасників провадження.

(2) Судові витрати — це державне мито та витрати на розгляд справи. [RT I, 08.12.2021, 1 - набув чинності 01.01.2022]

(3) У кожній судовій інстанції суд веде облік понесених у справі процесуальних витрат, зокрема витрат на розгляд справи.

(1) Державне мито — це грошова сума, що згідно із законом сплачується Естонській Республіці за вчинення процесуальної дії.

(2) Державне мито слід сплачувати за процесуальну дію, за вчинення якої в законі про державне мито встановлено державне мито. [RT I, 29.06.2012, 3 - набув чинності 01.07.2012]

(2¹) [Втратив чинність – RT I, 21.06.2014, 8 - набув чинності 01.07.2014]

(3) [Втратив чинність – RT I, 29.06.2012, 3 - набув чинності 01.07.2012]

(4) [Втратив чинність – RT I, 29.06.2012, 3 - набув чинності 01.07.2012]

(5) Державне мито не сплачується із заяви про порушення провадження у справі окремого провадження, яку суд може вирішити за власною ініціативою. Це не виключає сплати державного мита на підставі судового рішення.

(6) Державне мито не сплачується із клопотання про процесуальну допомогу.

[Втратив чинність - RT I, 08.12.2021, 1 - набр. чинності 01.01.2022]

[Втратив чинність - RT I 2008, 59, 330 - набр. чинності 01.01.2009]

[Втратив чинність - RT I, 08.12.2021, 1 - набр. чинності 01.01.2022]

(1) Витрати на розгляд справи — це:

1) витрати на свідків, експертів і перекладачів, а також витрати, що виникли в особи, яка не є учасником провадження, у зв'язку з проведенням експертизи та відшкодовуються на підставі закону про судову експертизу; [RT I 2010, 8, 35 - набув чинності 01.03.2010]

2) витрати на отримання документального доказу та речового доказу;

3) витрати на огляд, зокрема пов'язані з ним необхідні транспортні витрати суду;

4) витрати на вручення та передання процесуальних документів через судового виконавця, а також за кордоном та екстериторіальним громадянам Естонської Республіки; [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

4¹) витрати на видачу процесуальних документів; [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

5) [втратив чинність – RT I, 29.06.2012, 3 - набув чинності 01.07.2012]

6) витрати на визначення ціни цивільної справи.

(1) Позасудові витрати — це:

1) витрати на представників і радників учасників провадження;

2) транспортні, поштові, комунікаційні, витрати на проживання та інші подібні витрати учасників провадження, понесені у зв'язку з провадженням; [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

3) неотримана заробітна плата або інший постійний дохід учасників провадження;

4) передбачені законом витрати досудового провадження, за винятком випадку, коли позов подано пізніше ніж через шість місяців після закінчення досудового провадження;

5) винагорода судового виконавця за забезпечення позову та витрати на виконання ухвали про забезпечення позову;

5¹) винагорода судового виконавця за вручення процесуальних документів; [RT I, 29.06.2012, 3 - набув чинності 01.07.2012]

5²) винагорода судового виконавця за виконання європейського наказу про арешт, виданого на підставі регламенту (ЄС) № 655/2014 Європейського Парламенту і Ради, та витрати на виконання європейського наказу про арешт, а також винагорода Палати судових виконавців і керуючих банкрутством за розгляд поданого на підставі того самого регламенту клопотання про отримання інформації; [RT I, 26.06.2017, 17 - набув чинності 06.07.2017]

6) витрати на розгляд заяви про надання процесуальної допомоги при несенні процесуальних витрат;

7) витрати прискореного провадження щодо платіжного наказу; [RT I, 29.06.2012, 3 - набув чинності 01.07.2012]

8) витрати на участь у примирній процедурі у випадку, коли суд зобов'язав сторони брати в ній участь відповідно до § 4 частини 4 цього закону або коли йдеться про обов'язкову досудову примирну процедуру відповідно до § 1 частини 4 закону про примирення; [RT I 2009, 59, 385 - набув чинності 01.01.2010]

9) витрати на інформування споживачів або суб'єктів даних, що випливають із § 60⁴ закону про захист прав споживачів і пов'язані з провадженням за колективним представницьким позовом; [RT I, 31.12.2024, 5 - набув чинності 01.01.2025]

10) витрати на інформування споживачів і суб'єктів даних відповідно до § 497²⁰ цього кодексу. [RT I, 31.12.2024, 5 - набув чинності 01.01.2025]

[RT I, 08.12.2021, 1 - набув чинності 01.01.2022]

(1) Від сплати державного мита звільняється Естонська Республіка як учасник провадження. [RT I, 08.12.2021, 1 - набув чинності 01.01.2022]

(2) Від сплати державного мита звільняється неповнолітній або призначений йому в порядку державної правової допомоги адвокат при поданні скарги на ухвалу у справі, в якій неповнолітньому надано державну правову допомогу. [RT I, 08.12.2021, 1 - набув чинності 01.01.2022]

(1) Процесуальні витрати несе:

1) особа, яка клопотала про порушення провадження або вчинення іншої процесуальної дії;

2) особа, яка взяла витрати на себе поданою до суду заявою або угодою;

3) особа, на яку покладаються процесуальні витрати на підставі судового рішення.

(2) Якщо особи, зобов'язані сплатити процесуальні витрати наперед, не сплатили витрат, вони в межах несплачених витрат відповідають солідарно як між собою, так і з особою, з якої ці витрати стягнуто судовим рішенням на користь держави, а також з іншою особою, зобов'язаною нести процесуальні витрати.

(3) У взаємовідносинах між особами, зобов'язаними нести процесуальні витрати, за несення процесуальних витрат відповідає особа, на яку покладаються процесуальні витрати на підставі судового рішення.

(1) Заявник сплачує державне мито за вчинення оплачуваної митом дії наперед. До сплати державного мита позов не вручається відповідачу та не вчиняються інші процесуальні дії, що випливають з оплачуваної митом дії. Заявнику встановлюється строк для сплати державного мита, і у разі несплати державного мита до встановленого дня заяву залишають без прийняття до провадження, якщо законом не передбачено інше. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(2) Якщо в одній заяві заявлено кілька вимог або клопотань і принаймні за одне з них державне мито сплачено, цю вимогу або клопотання не можна залишити без прийняття до провадження через несплату державного мита. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(3) Якщо з прийнятої до провадження вимоги державне мито сплачено менше, ніж встановлено законом, суд вимагає сплати державного мита у встановленому законом розмірі. Якщо позивач не сплачує державне мито до встановленого судом дня, суд залишає позов у частині цієї вимоги без розгляду.

(4) У разі збільшення вимоги додаткове державне мито сплачується відповідно до збільшення ціни позову. Якщо позивач не сплачує додаткове державне мито, позов вважається поданим у початковому розмірі. [RT I, 21.06.2014, 8 - набув чинності 01.07.2014]

(4¹) Встановлене частинами 3 і 4 цього параграфа застосовується відповідно до сплати державного мита із заяви або скарги в непозовному провадженні. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(5) У разі переходу пришвидшеного провадження про наказ про сплату до позовного або непозовного провадження додаткове державне мито сплачується в обсязі, який не покрито державним митом, сплаченим при поданні заяви про пришвидшене провадження про наказ про сплату. При поданні заяви про перехід пришвидшеного провадження про наказ про сплату до позовного або непозовного провадження справу не приймають до провадження до сплати державного мита. [RT I, 23.12.2022, 1 - набув чинності 01.02.2023]

(1) Витрати на розгляд справи в обсязі, визначеному судом, наперед сплачує учасник провадження, який подав клопотання, з яким пов'язані витрати, якщо суд не визначить інше. Якщо клопотання подали обидві сторони або якщо свідки та експерти викликаються чи огляд проводиться з ініціативи суду, сторони сплачують витрати порівну.

(2) [Втратив чинність – RT I, 29.06.2012, 3 - набув чинності 01.07.2012]

(3) Для покриття витрат, зазначених у частинах 1 і 2 цього параграфа, гроші сплачуються на призначений для цього рахунок або сплачуються в суді готівкою чи електронним засобом платежу. Готівку приймають у суді в тому ж обсязі, що й державне мито. [RT I, 31.01.2014, 6 - набув чинності 01.04.2014]

(4) Якщо сторона, яка мала наперед сплатити витрати, зазначені в частинах 1 і 2 цього параграфа, не зробила цього до встановленого судом дня, суд може не вчиняти клопотану дію.

(5) На ухвалу суду про поставлення дій суду в залежність від попередньої сплати витрат на розгляд справи можна подати скаргу на ухвалу, якщо предмет скарги перевищує 640 євро. На ухвалу окружного суду, винесену щодо скарги на ухвалу, не можна подавати скаргу до Державного суду. [RT I 2010, 22, 108 - набув чинності 01.01.2011]

(6) [Втратив чинність – RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

[Втратив чинність - RT I, 08.12.2021, 1 - набр. чинності 01.01.2022]

(1) Сплачене державне мито повертається:

1) у частині надміру сплаченого, якщо державне мито сплачено більше, ніж передбачено;

2) якщо заяву не прийнято до провадження;

3) якщо заяву залишено без розгляду, за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду через те, що позивач відкликає позов, жодна зі сторін або позивач не з'являється на судове засідання, позивач не виконує вимогу суду знайти собі перекладача або представника, який володіє естонською мовою, або позивач не надає у встановлений судом строк забезпечення для покриття передбачуваних процесуальних витрат відповідача;

4) якщо заяву в прискореному наказному провадженні залишено без задоволення у випадку, передбаченому пунктами 1, 2 і 4 частини 2 § 483 цього кодексу; [RT I, 08.12.2021, 1 - jõust. 01.01.2022]

5) особі, яка подала скаргу на ухвалу, або особі, яка подала до повітового суду скаргу на рішення апеляційної комісії з питань промислової власності, — у разі задоволення скарги, якщо у провадженні не беруть участі інші учасники провадження або якщо суд не покладає державне мито на іншого учасника провадження;

6) особі, яка подала скаргу на ухвалу, — у разі задоволення скарги на ухвалу про відмову в поновленні процесуального строку;

7) у разі часткового або повного задоволення заперечення (kaja), заяви про відновлення провадження або про поновлення процесуального строку. [RT I, 08.12.2021, 1 - jõust. 01.01.2022]

(2) Половина сплаченого у провадженні державного мита повертається, якщо:

1) сторони або учасники окремого провадження укладають мирову угоду;

2) позивач відмовляється від позову;

3) сторони до повного публічного оголошення рішення суду першої інстанції відмовляються від права на подання апеляційної скарги.

(3) У разі залишення заяви без розгляду або закриття провадження через затвердження мирової угоди чи відмову від позову державне мито, сплачене в попередній судовій інстанції та у прискореному наказному провадженні, не повертається. [RT I, 23.12.2022, 1 - jõust. 01.02.2023]

(3¹) Державне мито не повертається у разі часткового або повного задоволення заперечення (kaja) і зараховується до державного доходу, якщо позов або судову повістку було вручено відповідно до вимог, встановлених цим кодексом, у тому числі якщо їх було вручено публічно, і позов можна було задовольнити заочним рішенням. Суд може у зазначеному випадку повернути державне мито, якщо відповідач не міг відповісти на позов або з'явитися на судове засідання через нещасний випадок чи захворювання, про які відповідач не мав можливості повідомити суд. [RT I, 08.12.2021, 1 - jõust. 01.01.2022]

(3²) У разі неприйняття до провадження або залишення без задоволення скарги чи заяви про перегляд, поданої до Державного суду, державне мито зараховується до державного доходу. [RT I, 08.12.2021, 1 - jõust. 01.01.2022]

(3³) У разі переходу з прискореного наказного провадження до окремого провадження державне мито, сплачене при поданні заяви в прискореному наказному провадженні, не повертається в частині надміру сплаченого. [RT I, 23.12.2022, 1 - jõust. 01.02.2023]

(4) Державне мито повертає суд, у провадженні якого справа перебувала востаннє, лише на підставі заяви того учасника провадження, який сплатив державне мито або за якого державне мито було сплачено. У випадку, зазначеному в пунктах 2 і 3 частини 1 цього параграфа, із суми, що підлягає поверненню, вираховуються витрати на розгляд справи. Державне мито повертається учаснику провадження, який мав його сплатити, або за його розпорядженням іншій особі.

(5) Відмова позивача від позову не обмежує права відповідача вимагати від позивача повного відшкодування його процесуальних витрат, у тому числі сплаченого державного мита, у порядку, встановленому частиною 4 § 168 цього кодексу.

(6) Вимога про повернення державного мита припиняється через два роки з кінця того року, в якому державне мито було сплачено, але не раніше завершення провадження рішенням, що набрало законної сили.

(7) Витрати на розгляд справи, сплачені на вимогу суду учасником провадження або за нього, повертаються в частині надміру сплаченого, а також у випадку, якщо процесуальна дія, витрати на яку було сплачено наперед, залишається невиконаною або якщо держава не несе витрат у зв'язку з цією дією. Сплачене повертається в порядку, встановленому частинами 4–6 цього параграфа.

(8) На ухвалу повітового суду або окружного суду про відмову в поверненні державного мита чи витрат на розгляд справи можна подати скаргу на ухвалу, якщо сума, повернення якої вимагається, перевищує 100 євро. На ухвалу окружного суду, винесену щодо скарги на ухвалу, оскарження до Державного суду не допускається. [RT I, 08.12.2021, 1 - jõust. 01.01.2022]

(1) Відповідно до встановленого в цьому розділі виплачується винагорода свідку, експерту та перекладачу, які брали участь у провадженні.

(2) Встановлене в цьому розділі, за винятком § 159, не застосовується до працівника суду або іншої державної установи, який використовується як перекладач чи експерт і виконує перекладом або експертизою свій службовий обов'язок. Обсяг і порядок відшкодування витрат штатного перекладача встановлює Уряд Республіки. Витрати на проведення експертизи державною експертною установою відшкодовуються в обсязі та порядку, встановлених законом про судову експертизу. [RT I 2010, 8, 35 - jõust. 01.03.2010]

(3) Якщо свідок, експерт або перекладач виконав свій обов'язок, суд виплачує йому винагороду незалежно від того, чи сплатили учасники провадження витрати наперед і чи були витрати стягнуті з учасників провадження. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(1) Свідку виплачується винагорода свідка. Винагорода свідка є відшкодуванням за неотриману заробітну плату чи інший постійний дохід. Винагорода свідка виплачується також тоді, коли на доказове питання було надано письмову відповідь.

(2) Розмір винагороди свідка обчислюється на основі погодинної ставки середнього валового доходу свідка за кожну годину відсутності на роботі.

(3) Суд визначає погодинну ставку винагороди свідка в межах мінімальної та максимальної погодинних ставок, встановлених постановою Уряду Республіки.

(4) Якщо свідок у зв'язку з наданням показань не втратив доходу або якщо він не має доходу, йому виплачується винагорода свідка за найнижчою ставкою.

(1) Експерту та перекладачу за виконання їхніх завдань виплачується винагорода за рахунок держави у вигляді погодинної оплати в межах нижньої та верхньої межі, встановлених постановою Уряду Республіки. Погодинна оплата, що виплачується експерту та перекладачу, не може бути меншою за мінімально дозволену погодинну оплату особі, яка перебуває у трудових відносинах, і не може перевищувати її більше ніж у 50 разів. [RT I 2010, 8, 35 - набув чинності 01.03.2010]

(2) Визначаючи погодинну оплату, суд враховує кваліфікацію експерта або перекладача, складність роботи, неминучі витрати, пов'язані з використанням необхідних засобів, а також особливі обставини, за умов яких довелося проводити експертизу чи переклад.

(3) Перекладачу документа виплачується винагорода за сторінку перекладу в розмірі, встановленому постановою Уряду Республіки. Уряд Республіки може постановою встановити також фіксовану винагороду за проведення певної експертизи чи перекладу.

(4) За бажанням експерта або перекладача винагороду може бути виплачено роботодавцю експерта чи перекладача або іншій особі, з якою експерт чи перекладач перебуває у договірних відносинах, на підставі виставленого нею рахунку. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(1) Свідку, експерту та перекладачу, який проживає в іноземній державі, може виплачуватися винагорода, вища за встановлену Урядом Республіки, якщо така винагорода є звичайною в країні його проживання і участь особи в провадженні є вкрай необхідною. Уряд Республіки може постановою встановити детальніший порядок виплати вищої винагороди. [RT I 2006, 7, 42 - набув чинності 04.02.2006]

(1) Експерту відшкодовуються також витрати, пов'язані з підготовкою та складанням висновку експерта, включно з необхідними витратами на допоміжну робочу силу та на матеріали й засоби, використані для дослідження.

(2) Витрати, зазначені в частині 1 цього параграфа, не відшкодовуються в розмірі, більшому ніж 20% від винагороди експерта.

(1) Свідку, експерту та перекладачу відшкодовуються дорожні витрати, пов'язані з провадженням, у розумних межах.

(2) Уряд Республіки може постановою встановити граничні суми відшкодовуваних дорожніх витрат і уточнити склад витрат, що підлягають відшкодуванню.

(1) Свідку, експерту та перекладачу в розмірі, встановленому Урядом Республіки, відшкодовуються також інші необхідні витрати, зумовлені судовим провадженням, насамперед витрати на проживання та харчування.

(1) Викликаному до суду свідку, експерту або перекладачу витрати виплачуються авансом на підставі його клопотання, якщо він не має достатньо коштів для поїздки до суду або якщо від нього не можна розумно очікувати сплати цих коштів.

(2) Експерту або перекладачу за наявності клопотання здійснюється розумна авансова оплата, якщо він за завданням суду повністю або переважно відсутній у своїй звичайній професійній діяльності щонайменше 30 днів поспіль. Експерт може клопотати про авансову оплату також у випадку, коли складання висновку експерта потребує великих витрат, покриття яких не можна розумно очікувати за рахунок експерта.

(1) Винагороду, що виплачується свідку, експерту або перекладачу, та витрати, що підлягають відшкодуванню, визначає суд, який залучив свідка, експерта чи перекладача. Суд надсилає копію ухвали установі, визначеній наказом відповідального за сферу міністра. [RT I, 28.12.2011, 1 - набув чинності 01.01.2012]

(1¹) Винагороди та відшкодування витрат, що виплачуються свідку, експерту або перекладачу, включають податки, встановлені податковими законами, які утримує або в разі потреби сплачує установа, що здійснює виплату учаснику провадження. Якщо суми, що виплачуються фізичній особі, згідно з повідомленням отримувача є його підприємницьким доходом або виплата здійснюється роботодавцю особи, яка має право на отримання винагороди, і податковий закон не встановлює іншого, то установа, що виконує ухвалу суду, перераховує всю передбачену ухвалою суму. [RT I 2010, 8, 35 - набув чинності 01.03.2010]

(2) На ухвалу повітового суду або окружного суду, зазначену в частині 1 цього параграфа, а також на ухвалу про відмову у визначенні витрат свідок, експерт, перекладач, учасник провадження або Естонська Республіка через Міністерство юстиції та цифрового розвитку можуть подати скаргу на ухвалу, якщо визначена судом або витребувана сума перевищує 100 євро. На ухвалу окружного суду, винесену щодо скарги на ухвалу, поданої на ухвалу повітового суду, не можна подати подальшу скаргу до Державного суду. [RT I, 30.12.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025, на підставі частини 12 § 105.19 Закону про Уряд Республіки слово „Justiitsministeerium” замінено словами „Justiits- ja Digiministeerium” у відповідному відмінку]

(1) Свідку, експерту та перекладачу винагорода виплачується лише на вимогу.

(2) Вимога про виплату винагороди свідку та відшкодування витрат свідку припиняється зі спливом трьох місяців з моменту, коли свідок востаннє брав участь у провадженні, якщо свідок не подає до суду клопотання про виплату винагороди та відшкодування витрат. Суд повідомляє свідка про зазначений строк і про правові наслідки спливу строку.

(3) Суд може визначити експерту або перекладачу щонайменше 30-денний строк для подання загальної суми вимоги. Під час визначення строку експерта і перекладача повідомляють також про наслідки спливу строку.

(4) Вимога експерта і перекладача припиняється, якщо він не подає її протягом визначеного судом строку. Експерт і перекладач можуть вимагати поновлення строку, якщо вони не мали можливості дотриматися строку з поважної причини. Заяву про поновлення строку можна подати протягом 14 днів з моменту усунення перешкоди та обґрунтування умов поновлення строку. За заяву про поновлення строку мито не сплачується. [RT I, 08.12.2021, 1 - набув чинності 01.01.2022]

(5) Вимоги експерта і перекладача припиняються незалежно від встановленого в частинах 3 і 4 цього параграфа протягом одного року з моменту їх виникнення.

(6) Надмірно виплачені винагороду свідку, експерту та перекладачу і витрати можна витребувати назад на підставі ухвали суду, якщо ухвалу вручено особі, зобов'язаній сплатити, протягом одного року з моменту здійснення надмірної виплати. На ухвалу повітового суду або окружного суду можна подати скаргу на ухвалу, якщо предмет скарги перевищує 100 євро. На ухвалу окружного суду, винесену щодо скарги на ухвалу, поданої на ухвалу повітового суду, не можна подати подальшу скаргу до Державного суду. [RT I, 08.12.2021, 1 - набув чинності 01.01.2022]

(1) Якщо особа, яка подала суду документ або речовий доказ, надала можливість його огляду, видала річ для експертизи або надала можливість проведення експертизи, не є учасником провадження у цій справі, вона має право вимагати від держави відшкодування необхідних витрат, які вона понесла у зв'язку з процесуальною дією. Витрати, що виникли в особи у зв'язку з проведенням експертизи, відшкодовуються на умовах і в порядку відшкодування витрат, що виникли у зв'язку з проведенням експертизи в позапроцесуальної особи, встановлених законом про судову експертизу. [RT I 2010, 8, 35 - набув чинності 01.03.2010]

(2) Витрати, зазначені в частині 1 цього параграфа, за клопотанням визначає суд, який здійснював процесуальну дію. Суд надсилає копію ухвали також установі, визначеній наказом міністра, відповідального за сферу. [RT I, 28.12.2011, 1 - набув чинності 01.01.2012]

(3) Вимога про відшкодування витрат припиняється зі спливом трьох місяців від часу, коли було вчинено процесуальну дію, якщо особа, яка має право на відшкодування витрат, не подасть суду клопотання про відшкодування витрат. Суд повідомляє особі, яка має право на відшкодування витрат, про зазначений строк та про правові наслідки спливу строку.

(4) На ухвалу, зазначену в частині 2 цього параграфа, а також на ухвалу про відмову у визначенні витрат заявник клопотання, учасник провадження або Естонська Республіка через Міністерство юстиції та цифрових справ можуть подати скаргу на ухвалу, якщо визначена судом або витребувана сума перевищує 100 євро. На ухвалу окружного суду, винесену щодо скарги на ухвалу повітового суду, оскарження до Державного суду не допускається. [RT I, 30.12.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025, на підставі частини 12 § 105.19 Закону про Уряд Республіки слово „Justiitsministeerium” замінено словами „Justiits- ja Digiministeerium” у відповідному відмінку]

(1) Витрати позовного провадження несе сторона, не на користь якої винесено рішення.

(2) Сторона, не на користь якої винесено рішення, відшкодовує іншій стороні, зокрема, необхідні позасудові витрати, що виникли внаслідок судового провадження. Позасудові витрати, які відшкодовувалися б свідку, включно з відшкодуванням за неотриману заробітну плату чи інший постійний дохід, відшкодовуються стороні на тих самих підставах і в тому самому обсязі, як відшкодовуються витрати свідка.

(3) Процесуальні витрати законного представника сторони відшкодовуються в тому самому порядку, що й процесуальні витрати сторони.

(4) Суд може залишити витрати повністю або частково на самих сторонах, якщо стягнення витрат протилежної сторони зі сторони, не на користь якої винесено рішення, було б щодо неї вкрай несправедливим або нерозумним.

(5) [Втратив чинність – RT I, 21.06.2014, 8 - набув чинності 01.07.2014]

(6) У разі встановлення зловживального судового провадження, розпочатого внаслідок участі у публічному обговоренні, суд залишає процесуальні витрати повністю на позивачі незалежно від обсягу задоволення позову. [RT I, 20.06.2026, 3 - набув чинності 30.06.2026]

(1) У разі часткового задоволення позову сторони несуть процесуальні витрати рівними частками, якщо суд не розподіляє процесуальні витрати пропорційно обсягу задоволення позову або не залишає процесуальні витрати повністю чи частково на самих сторонах. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(2) Якщо позов задоволено частково і в обсязі, подібному до того, який одна зі сторін пропонувала в судовому провадженні як мирову угоду, суд може залишити процесуальні витрати повністю або в більшій частині на стороні, яка не погодилася на мирову угоду.

(1) У позовній шлюбній справі, справі про утримання неповнолітньої дитини та справі про походження кожна сторона несе свої процесуальні витрати самостійно. [RT I, 22.12.2021, 2 - набув чинності 01.01.2022]

(1¹) У разі задоволення позову про встановлення походження процесуальні витрати несе відповідач. У разі задоволення позову про встановлення походження суд може залишити витрати повністю або частково на самих сторонах, якщо стягнення витрат протилежної сторони з відповідача було б щодо нього вкрай несправедливим або нерозумним. [RT I, 30.12.2014, 1 - набув чинності 01.01.2015]

(1²) У разі відмови в задоволенні вимоги про утримання неповнолітньої дитини процесуальні витрати можуть бути залишені повністю або частково на законному представникові, який подав позов від імені дитини, якщо законний представник не використовував добросовісно свої процесуальні права при поданні позову чи його розгляді. [RT I, 22.12.2021, 2 - набув чинності 01.01.2022]

(2) Суд може розподілити витрати інакше, ніж встановлено в частині 1 цього параграфа, якщо йдеться про спір, пов'язаний з майновими відносинами подружжя або зареєстрованих співмешканців, або якщо такий розподіл витрат був би несправедливим, зокрема якщо він надмірно зашкодив би істотним потребам одного з подружжя чи зареєстрованих співмешканців. [RT I, 06.07.2023, 6 - набув чинності 01.01.2024]

(3) У справі про утримання суд може незалежно від результату провадження залишити процесуальні витрати повністю або частково на відповідачі, якщо відповідач спричинив провадження тим, що не надав повної інформації про свій дохід та майно.

(1) Якщо рішення винесено не на користь співпозивачів або співвідповідачів, співпозивачі або співвідповідачі відповідають за процесуальні витрати рівними частками, якщо суд не визначить інакше. Якщо особи беруть участь у провадженні в істотно різному обсязі, суд при розподілі витрат може взяти за основу обсяг участі.

(2) Співпозивач або співвідповідач не несе додаткових процесуальних витрат, що виникають із поданої в провадженні іншим співпозивачем або співвідповідачем заяви, клопотання, твердження, доказу, скарги чи оскарження. Це діє також тоді, коли процесуальні дії співпозивача або співвідповідача діють щодо інших співпозивачів або співвідповідачів згідно з частиною 3 § 207 цього кодексу.

(3) Якщо рішення винесено не на користь відповідачів, які є солідарними боржниками, відповідачі відповідають за процесуальні витрати також солідарно. Це не виключає та не обмежує застосування встановленого в частині 2 цього параграфа. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(1) У разі заміни сторони при відчуженні спірного предмета або відступленні вимоги замінена та замінююча сторони солідарно несуть процесуальні витрати протилежної сторони, якщо рішення виноситься на користь протилежної сторони. Суд визначає розподіл витрат інакше, якщо він зазначеним вище способом був би явно несправедливим.

(1) Судові витрати третьої особи без самостійних вимог та її законного представника відшкодовує протилежна сторона, на боці якої вона виступає, за тими самими правилами, що й стороні, настільки, наскільки протилежна сторона несе судові витрати відповідно до положень цього розділу.

(2) Якщо протилежна сторона не зобов'язана відшкодовувати витрати, вони залишаються на третій особі без самостійних вимог. Це не виключає та не обмежує права третьої особи вимагати відшкодування витрат на підставі, що випливає з приватного права.

(3) Третя особа без самостійних вимог несе судові витрати, завдані іншим учасникам провадження її заявою, клопотанням чи скаргою, якщо їх не несе протилежна сторона, на боці якої вона виступає. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(1) Позивач несе судові витрати, якщо суд відмовляє у прийнятті заяви до провадження та повертає її.

(2) Позивач несе судові витрати, якщо позов залишено без розгляду або якщо провадження закрито ухвалою і з частин 3–5 цього параграфа не випливає інше.

(3) У разі укладення мирової угоди сторони несуть свої судові витрати самостійно, якщо вони не домовилися про інше.

(4) Якщо позивач відмовляється від позову або відкликає його, він несе судові витрати відповідача, за винятком випадку, коли він відмовляється від позову або відкликає його через те, що відповідач задовольнив вимогу після пред'явлення позову. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(5) Якщо позивач відмовляється від позову або відкликає його через те, що відповідач після пред'явлення позову задовольнив його вимогу, судові витрати позивача несе відповідач. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(6) Якщо відповідач одразу визнає позов, позивач несе судові витрати самостійно, якщо відповідач своєю поведінкою не дав приводу для пред'явлення позову.

(1) Учасник провадження, який пропустив строк вчинення процесуальної дії або спричинив пізнішим поданням заперечення чи доказу або в інший спосіб зміну часу процесуальної дії, відкладення розгляду справи чи продовження строку, несе спричинені цим додаткові судові витрати. Крім того, незалежно від результату провадження, на учасника провадження можуть бути покладені витрати, спричинені врученням йому процесуального документа, якщо вручення затрималося через те, що щодо особи до реєстру народонаселення, комерційного реєстру або реєстру некомерційних об'єднань та цільових установ були внесені неправильні дані. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(2) Додаткові судові витрати, пов'язані з поновленням строку, поданням заперечення на заочне рішення та відновленням провадження, залишаються на особі, яка подала заяву про поновлення строку, або на подавцеві заперечення чи заяви про відновлення провадження, незалежно від задоволення позову.

(3) Судові витрати, пов'язані з поданням та оспорюванням незадоволеного клопотання або неврахованого твердження чи доказу, можуть бути незалежно від результату провадження покладені на учасника провадження, який подав клопотання, твердження чи доказ. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(1) Судові витрати попереднього доказового провадження, проведеного для забезпечення доказів або попереднього встановлення обставини, несе особа, за клопотанням якої провадження було розпочато. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(2) [Втратив чинність – RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(3) Витрати попереднього доказового провадження враховуються при розподілі витрат в основному провадженні.

(1) Судові витрати, спричинені поданням апеляційної, касаційної скарги чи скарги на ухвалу або заяви про перегляд, несе особа, яка подала скаргу чи заяву про перегляд, якщо скаргу або заяву про перегляд залишено без задоволення.

(2) Суд може покласти судові витрати за апеляційною скаргою чи скаргою на ухвалу повністю або частково на того апелянта чи подавця скарги на ухвалу, на користь якого ухвалено рішення, якщо останній перемагає на підставі нової наведеної обставини, на яку він міг би послатися вже в повітовому суді.

(3) Якщо відповідач, не на користь якого повітовий суд ухвалив рішення, клопоче в окружному суді про застосування позовної давності, хоча він не клопотав про це в повітовому суді, і окружний суд застосовує позовну давність, суд може покласти витрати апеляційного провадження на відповідача.

(4) У разі задоволення заяви про перегляд судові витрати, пов'язані з переглядом, вважаються частиною судових витрат у справі, що переглядається. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(1) В окремому провадженні процесуальні витрати несе особа, в інтересах якої ухвалено рішення. Якщо в окремому провадженні бере участь декілька осіб, суд може вирішити, що процесуальні витрати повністю або частково несе один з учасників провадження, якщо це справедливо з урахуванням обставин, зокрема якщо цей учасник провадження подав необґрунтоване клопотання, твердження чи доказ. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(2) Якщо у провадженні бере участь лише заявник або якщо суд не покладає процесуальні витрати на іншого учасника провадження, заявник сам несе процесуальні витрати, зокрема свої витрати на представника, також у випадку, коли його заяву задоволено. Державне мито зі скарги на ухвалу повертається у разі задоволення скарги на ухвалу відповідно до положень § 150 цього кодексу. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(3) Витрати провадження щодо поміщення особи до закритого закладу та пов'язаного з цим провадження несе держава, якщо суд не покладає їх повністю або частково на саму особу чи її опікуна з тієї причини, що це, на думку суду, справедливо і особа, як передбачається, здатна нести витрати. Витрати провадження щодо призначення особі опікуна, його скасування або застосування пов'язаних з опікою заходів, а також витрати провадження у сімейній справі окремого провадження та щодо застосування заборони наближення чи іншого подібного заходу захисту особистих прав суд може повністю або частково покласти на державу. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(4) За витрати, що виникають унаслідок застосування в окремому провадженні заходів охорони спадщини, відповідають спадкоємці відповідно до положень закону про спадкування щодо спадкових зобов'язань. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(5) Витрати провадження щодо визначення розміру відшкодування учасникам та акціонерам господарського товариства несе особа, зобов'язана виплатити відшкодування. Суд може повністю або частково покласти витрати на заявника, якщо це справедливо з урахуванням обставин. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(6) Витрати провадження щодо примусового припинення юридичної особи, а також щодо призначення заступника члена правління та ради юридичної особи, аудитора, особи, яка проводить спеціальну перевірку, і ліквідатора та пов'язаного з цим провадження несе юридична особа. Суд може повністю або частково покласти витрати на заявника чи іншу особу, якщо це справедливо з урахуванням обставин. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(7) Якщо суд порушує окреме провадження внаслідок дій або заяви особи, суд може покласти процесуальні витрати на особу, яка спричинила провадження, якщо провадження є необґрунтованим і спричинене особою умисно або внаслідок грубої необережності. Якщо провадження може бути порушене лише на підставі заяви і заяву залишено без задоволення, суд покладає процесуальні витрати на заявника, якщо із закону не випливає інше. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(8) Необхідні позасудові витрати відшкодовуються в окремому провадженні учасникам провадження на тих самих підставах, що й відшкодування, яке виплачується свідку. Відшкодування позасудових витрат можна вимагати лише у випадку, якщо суд покладає їх на одного з учасників провадження. На державу позасудові витрати можна покласти лише у випадку, якщо для несення позасудових витрат особі було надано процесуальну допомогу. Це діє також у випадку, зазначеному в частині 3 цього параграфа. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009] [RT I, 03.05.2017, 22 - набув чинності 02.05.2017 - Рішенням загального зібрання Державного суду § 172 частину 8 третє речення цивільного процесуального кодексу визнано таким, що суперечить Конституції, та нечинним у частині, в якій воно не дозволяє покласти позасудові витрати на державу, якщо заборона на підприємницьку діяльність не застосовується до особи, якій не було надано процесуальної допомоги.]

(9) Витрати прискореного провадження щодо платіжного наказу несе у разі видачі платіжного наказу та у випадку, передбаченому § 488¹ цього кодексу, боржник, в іншому випадку — заявник, якщо із закону не випливає інше. В іншій частині застосовуються положення щодо процесуальних витрат у позовному провадженні. У разі подальшого вирішення справи в позовному провадженні витрати прискореного провадження щодо платіжного наказу зараховуються до складу витрат позовного провадження. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(10) Державне мито, що підлягає сплаті при поданні до суду скарги на рішення судового виконавця та клопотання про вчинення нотаріальної дії, несе учасник провадження, не на користь якого ухвалено рішення. [RT I 2010, 26, 128 - набув чинності 14.06.2010]

(11) У разі задоволення колективного представницького позову процесуальні витрати несе особа, якої це стосується та внаслідок порушення якої подано представницький позов, з урахуванням положень частин 1 і 8 цього параграфа. Якщо колективний представницький позов залишено без задоволення, процесуальні витрати несе заявник, з урахуванням положень тих самих частин. [RT I, 31.12.2024, 5 - набув чинності 01.01.2025]

(12) Якщо колективний представницький позов, поданий для визначення індивідуальних засобів правового захисту, розглядається після набрання чинності судовим рішенням, передбаченим § 497¹⁶ цього кодексу, яким встановлено порушення, процесуальні витрати колективного представницького позову щодо визначення індивідуальних засобів правового захисту несе особа, якої це стосується та внаслідок порушення якої подано представницький позов. [RT I, 31.12.2024, 5 - набув чинності 01.01.2025]

(13) Якщо учасник провадження за колективним представницьким позовом згідно з судовим рішенням, що визначає розподіл процесуальних витрат, має нести витрати на інформування споживачів або суб'єктів даних, передбачені пунктом 9 або 10 § 144 цього кодексу, суд присуджує витрати в обґрунтованому та необхідному обсязі. [RT I, 31.12.2024, 5 - набув чинності 01.01.2025]

(14) Угода, за якою споживач або суб'єкт даних зобов'язується у разі залишення колективного представницького позову без задоволення відшкодувати присуджені із заявника процесуальні витрати, є нікчемною. [RT I, 31.12.2024, 5 - набув чинності 01.01.2025]

(1) Суд, який розглядав справу, зазначає розподіл процесуальних витрат між учасниками провадження в судовому рішенні або в ухвалі, якою завершується провадження, зокрема в ухвалі, якою вирішується заява окремого провадження чи заява про перегляд або якою заява позовного чи окремого провадження чи заява про перегляд залишається без прийняття до провадження чи без розгляду або провадження у справі завершується. У рішенні суду, який розглядає справу наступним, наводиться розподіл усіх понесених до цього моменту процесуальних витрат. У разі потреби слід зазначити особливості несення процесуальних витрат за судовими інстанціями, а також у досудовому провадженні.

(2) Розподіл процесуальних витрат слід зазначати в судовому рішенні й тоді, коли учасники провадження цього не вимагають.

(3) Якщо суд вищої інстанції змінює ухвалене рішення або ухвалює нове рішення, не направляючи справу на новий розгляд, він у разі потреби відповідно змінює розподіл процесуальних витрат. Якщо суд вищої інстанції скасовує рішення суду нижчої інстанції та направляє справу на новий розгляд, зокрема коли Державний суд задовольняє заяву про перегляд, він залишає вирішення питання про розподіл процесуальних витрат на розсуд суду нижчої інстанції.

(4) У розподілі процесуальних витрат суд визначає, які процесуальні витрати має нести кожен з учасників провадження, за винятком грошового розміру витрат. У разі потреби суд визначає пропорційний розподіл процесуальних витрат між учасниками провадження. Якщо процесуальні витрати покладаються спільно на кількох учасників провадження, насамперед на співпозивача чи співвідповідача, у рішенні слід зазначити, чи відповідають вони як часткові, чи як солідарні боржники.

(5) Суд не зазначає розподіл процесуальних витрат у проміжному рішенні, частковому рішенні із застереженням про зарахування та рішенні із застереженням про оскарження в документарному провадженні, якщо суд у цих випадках продовжує вирішення справи. Розподіл процесуальних витрат у такому разі передбачається в остаточному рішенні. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

[RT I, 21.05.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(1) Грошовий розмір процесуальних витрат визначає на підставі розподілу процесуальних витрат у необхідному та обґрунтованому обсязі суд, що розглядає справу, у тій самій цивільній справі, у зв'язку з якою виникли витрати. Суд визначає грошовий розмір процесуальних витрат і тоді, коли учасники провадження не подають заяви про визначення процесуальних витрат, беручи за основу перелік процесуальних витрат або матеріали цивільної справи.

(2) Повітовий суд визначає грошовий розмір процесуальних витрат у судовому рішенні або в ухвалі, якою завершується провадження, якщо визначення процесуальних витрат не перешкоджає ухваленню судового рішення або ухвали, якою завершується провадження.

(3) Якщо повітовий суд у судовому рішенні або в ухвалі, якою завершується провадження, визначає грошовий розмір процесуальних витрат і на судове рішення чи ухвалу, якою завершується провадження, подано скаргу, суд вищої інстанції, що розглядає скаргу, визначає грошовий розмір процесуальних витрат, понесених у цій судовій інстанції.

(4) Якщо повітовий суд у судовому рішенні або в ухвалі, якою завершується справа, не визначає процесуальних витрат, повітовий суд, що розглядав цивільну справу, визначає грошовий розмір процесуальних витрат після набрання чинності судовим рішенням або ухвалою, якою завершується провадження, у порядку, встановленому частиною 2 § 177 цього Кодексу. Під час розгляду скарги на судове рішення повітового суду або ухвалу, якою завершується справа, якою повітовий суд не визначив процесуальних витрат, суд вищої інстанції грошового розміру процесуальних витрат не визначає.

(5) Якщо суд нижчої інстанції визначив грошовий розмір процесуальних витрат у судовому рішенні або в ухвалі, якою завершується провадження, а суд вищої інстанції змінює ухвалене рішення або ухвалює нове рішення, не направляючи справу на новий розгляд, суд вищої інстанції у разі потреби змінює визначений судом нижчої інстанції грошовий розмір процесуальних витрат.

(6) Якщо суд вищої інстанції скасовує рішення суду нижчої інстанції повністю або частково та направляє справу у скасованій частині на новий розгляд, зокрема коли Державний суд задовольняє заяву про перегляд, грошовий розмір процесуальних витрат у скасованій частині визначає суд нижчої інстанції, що розглядає справу.

(7) Якщо заяву про перегляд не задоволено, її залишено без прийняття до провадження чи без розгляду або провадження завершено, грошовий розмір процесуальних витрат визначає Державний суд.

(8) Суд визначає грошовий розмір процесуальних витрат відповідно до положень окремого провадження, враховуючи особливості, встановлені в цьому розділі.

(9) Відшкодуванню процесуальних витрат учаснику провадження не перешкоджає те, що замість нього їх поніс інший.

(10) Для відшкодування податку з обороту, що нараховується на процесуальні витрати, учасник провадження має підтвердити, що він не є платником податку з обороту або з іншої причини не може повернути податок з обороту з понесених витрат.

(11) Учасник провадження не може відповідно до цього Кодексу поза межами визначення процесуальних витрат чи в більшому обсязі, ніж визначено під час нього, пред'являти до учасника провадження, зобов'язаного нести процесуальні витрати, вимогу про відшкодування витрат у вигляді вимоги про відшкодування шкоди чи в інший подібний спосіб. [RT I, 21.05.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(12) Якщо на підставі Регламенту (ЄС) № 655/2014 Європейського Парламенту та Ради подається клопотання про європейський наказ про арешт у випадку, зазначеному в пункті b статті 5, витрати на розгляд клопотання про європейський наказ про арешт можуть бути визначені окремо від визначення інших процесуальних витрат. [RT I, 26.06.2017, 17 - jõust. 06.07.2017]

[Втратив чинність - RT I, 21.05.2014, 1 - набр. чинності 01.01.2015]

(1) Якщо згідно з судовим рішенням, що визначає розподіл судових витрат, учасник провадження має нести витрати договірного представника, який представляв іншого учасника провадження, суд присуджує ці витрати в обґрунтованому та необхідному обсязі. Договірним представником є адвокат або інший представник, який представляє учасника провадження у провадженні відповідно до передбаченого § 218 цього кодексу. [RT I, 21.05.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(1¹) Якщо учасник провадження, зобов'язаний згідно з розподілом судових витрат нести витрати договірного представника, який представляв іншого учасника провадження, не заперечує проти зазначених витрат, суд може обмежитися перевіркою того, що витрати договірного представника не перевищують граничного розміру, встановленого постановою Уряду Республіки на підставі частини 4 цього параграфа. [RT I, 21.05.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(2) З витрат, пов'язаних із працівником, який представляє учасника провадження, відшкодовуються лише витрати на проїзд. Витрати радника не відшкодовуються. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(3) Витрати на кількох договірних представників відшкодовуються, якщо вони зумовлені складністю справи або необхідністю заміни представника. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(3¹) [Втратив чинність – RT I, 09.04.2021, 1 - jõust. 19.04.2021]

(4) [Втратив чинність – RT I, 03.07.2014, 39 - jõust. 26.06.2014 - Ухвалою пленуму Державного суду частину 4 § 175 цивільного процесуального кодексу визнано такою, що суперечить Конституції, і нечинною.]

[RT I, 21.05.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(1) Якщо справа розглядається в судовому засіданні, для визначення грошового розміру судових витрат до початку судових дебатів суду подається перелік судових витрат, у якому детально зазначено склад витрат. Суд встановлює строк для подання переліку судових витрат щодо витрат, пов'язаних з участю в судовому засіданні, на якому було завершено розгляд справи. Зазначений у попередньому реченні строк не може перевищувати трьох робочих днів з дня проведення судового засідання.

(2) Якщо справа розглядається в письмовому провадженні, суд перед постановленням судового рішення або ухвали, що завершує справу, надає учаснику провадження строк для подання переліку судових витрат.

(3) У заочному рішенні, що постановляється для визначення судових витрат на підставі § 413 цього кодексу, встановлений судом строк для подання позивачем суду переліку судових витрат не може перевищувати трьох робочих днів з дня проведення судового засідання.

(4) Перелік судових витрат подається в кожній судовій інстанції, де розглядається справа, щодо витрат, пов'язаних із провадженням у цій судовій інстанції.

(5) Учасник провадження має підтвердити, що всі витрати, подані суду для визначення грошового розміру судових витрат, понесені у зв'язку із судовим провадженням.

(6) Суд може надати учаснику провадження строк для уточнення судових витрат, що підлягають відшкодуванню, або зобов'язати його подати документи, що підтверджують судові витрати. Без вимоги суду документи, що підтверджують судові витрати, подавати не потрібно.

(7) Перелік судових витрат і докази невідкладно вручаються протилежній стороні.

(8) Суд встановлює учаснику провадження строк для подання позиції щодо судових витрат протилежної сторони. Строк не може перевищувати семи днів з дня вручення переліку судових витрат і доказів. [RT I, 21.05.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

[RT I, 21.05.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(1) Суд визначає грошовий розмір судових витрат:

1) у судовому рішенні чи в ухвалі, що завершує провадження, або

2) ухвалою після набрання чинності судовим рішенням чи ухвалою, що завершує провадження, постановленими щодо вирішення цивільної справи по суті.

(2) Якщо суд не визначив грошового розміру судових витрат відповідно до пункту 1 частини 1 цього параграфа, повітовий суд, який вирішив цивільну справу по суті, визначає розмір судових витрат ухвалою в розумний строк з дня набрання чинності судовим рішенням чи ухвалою, що завершує провадження.

(3) Судове рішення про визначення грошового розміру судових витрат вручається учасникам провадження.

(4) Суд за клопотанням учасника провадження зазначає в судовому рішенні про визначення судових витрат, що із судових витрат, які підлягають відшкодуванню, від дня набрання чинності рішенням, яким визначено розмір судових витрат, до виконання підлягає сплаті пеня в обсязі, передбаченому другим реченням частини 1 § 113 зобов'язального закону.

(5) Учасник провадження може вимагати від суду доповнення судового рішення чи ухвали, постановлених щодо судових витрат, якщо суд не висловив позиції щодо всіх поданих судових витрат або тих, що вбачаються з матеріалів справи. Доповнення можна вимагати протягом десяти днів з дня вручення судового рішення чи ухвали, постановлених про визначення судових витрат.

(6) Якщо судові витрати визначаються у спосіб, передбачений пунктом 2 частини 1 цього параграфа, суд може визначити грошовий розмір судових витрат ухвалою без описової та мотивувальної частини, якщо йому не подано заперечення у строк, зазначений у частині 8 § 176 цього кодексу, і суд визначає грошовий розмір судових витрат в обсязі, зазначеному в переліку судових витрат. До доповнення ухвали відсутньою частиною відповідно застосовується частина 4¹ § 448 цього кодексу. [RT I, 21.05.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(1) Розподіл судових витрат можна оскаржити лише шляхом оскарження того судового рішення, яким визначено розподіл судових витрат. Розмір судових витрат, що підлягають відшкодуванню, можна оскаржити шляхом оскарження того судового рішення, яким визначено грошовий розмір судових витрат.

(2) Визначення судових витрат може оскаржити особа, яка має право на відшкодування судових витрат або зобов'язана нести судові витрати, якщо оскаржувана сума судових витрат перевищує 280 євро. [RT I, 08.12.2021, 1 - jõust. 01.01.2022]

(3) [Втратив чинність – RT I, 02.02.2016, 7 - jõust. 01.02.2016 - Рішенням пленуму Державного суду частину 3 § 178 цивільного процесуального кодексу визнано такою, що суперечить Конституції, і нечинною.]

(4) Витрати, що виникли при оскарженні визначення судових витрат, не відшкодовуються. [RT I, 21.05.2014, 1 - jõust. 01.01.2015]

(1) Процесуальні витрати, які підлягають сплаті державі та які не виникли внаслідок участі держави в суді як учасника провадження, зокрема несплачене або сплачене в меншому розмірі державне мито або присуджені на користь держави витрати на процесуальну допомогу, суд, який вирішує справу, присуджує до стягнення із зобов'язаної особи в рішенні, що ухвалюється у справі, або окремою ухвалою. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(2) Після набуття чинності рішенням, ухваленим у справі, витрати, зазначені в частині 1 цього параграфа, може присудити ухвалою як суд, у провадженні якого виникли витрати, так і повітовий суд, який вирішив справу. Ухвалу не можна ухвалити, якщо з моменту набуття чинності судовим рішенням, ухваленим у справі, минуло понад два роки. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(2¹) До судового рішення, зазначеного в частинах 1 і 2 цього параграфа, яким на користь Естонської Республіки присуджуються процесуальні витрати або витрати на процесуальну допомогу, суд може додати в окремому документі дані, необхідні для сплати вимоги. [RT I, 21.06.2014, 11 - набув чинності 01.07.2014]

(2²) Перелік даних, необхідних для виконання вимоги, зазначеної в частині 2¹ цього параграфа, та технічні вимоги до їх оформлення встановлює міністр, відповідальний за відповідну сферу, своєю постановою. [RT I, 21.06.2014, 11 - набув чинності 01.07.2014]

(3) На ухвалу повітового суду або окружного суду, зазначену в частинах 1 і 2 цього параграфа, особа, зобов'язана сплатити процесуальні витрати, або Естонська Республіка через установу, визначену наказом міністра, відповідального за відповідну сферу, може подати скаргу на ухвалу, якщо ціна скарги перевищує 100 євро. На ухвалу окружного суду, ухвалену щодо скарги на ухвалу, поданої на ухвалу повітового суду, не можна подати подальшу скаргу до Державного суду. [RT I, 08.12.2021, 1 - набув чинності 01.01.2022]

(4) Копію рішення про присудження на користь держави процесуальних витрат, які не виникли внаслідок участі держави в суді як учасника провадження, а також ухвали про накладення штрафу та іншого подібного рішення про стягнення грошей суд після набуття рішенням чинності невідкладно надсилає установі, визначеній наказом міністра, відповідального за відповідну сферу. [RT I, 28.12.2011, 1 - набув чинності 01.01.2012]

(5) Особа, зобов'язана згідно з судовим рішенням сплатити гроші до державного бюджету, повинна виконати рішення протягом 15 днів з моменту набуття ним чинності, за винятком випадків, коли рішення підлягає невідкладному виконанню або коли рішення передбачає інший строк.

(5¹) Процесуальні витрати, зазначені в цьому параграфі, сплачуються та зараховуються в порядку, встановленому законом про порядок оподаткування. [RT I, 31.01.2014, 6 - набув чинності 01.04.2014]

(6) Установа, визначена наказом міністра, відповідального за відповідну сферу, може направити рішення, зазначене в частині 4 цього параграфа, на примусове виконання, якщо зобов'язана особа не виконала рішення протягом 15 днів з моменту набуття ним чинності. [RT I, 28.12.2011, 1 - набув чинності 01.01.2012]

(7) Вимога про сплату процесуальних витрат, присуджених на підставі судового рішення на користь держави, які не виникли внаслідок участі держави в суді як учасника провадження, а також вимога про виконання ухвали про накладення штрафу та іншого подібного рішення про стягнення грошей погашається за давністю зі спливом трьох років з моменту набуття чинності рішенням про присудження грошей. До позовної давності вимоги застосовується встановлене законом про загальну частину цивільного кодексу щодо позовної давності вимог. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(8) До стягнення вимоги, зазначеної в частині 7 цього параграфа, застосовується встановлене § 209 кодексу виконавчого провадження щодо виконання публічно-правових грошових вимог, якщо з установленого цим параграфом не випливає інше. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(9) У разі прострочення сплати вимоги, зазначеної в частині 7 цього параграфа, необхідно сплатити пеню з моменту набуття чинності рішенням, що зобов'язує сплатити процесуальні витрати, до моменту виконання в розмірі, передбаченому в другому реченні частини 1 § 113 закону про зобов'язальне право. Суд зазначає це також у рішенні про присудження процесуальних витрат. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(1) Процесуальна допомога — це державна допомога для покриття процесуальних витрат. У порядку процесуальної допомоги суд може за заявою особи (далі — отримувач процесуальної допомоги) визначити, що отримувач процесуальної допомоги:

1) повністю або частково звільняється від сплати державного мита чи від покриття інших судових витрат або витрат на переклад процесуальних документів і судового рішення; [RT I, 08.12.2021, 1 - набув чинності 01.01.2022]

2) може сплатити державне мито чи інші судові витрати або витрати на переклад процесуальних документів чи судового рішення частинами протягом визначеного судом строку; [RT I, 08.12.2021, 1 - набув чинності 01.01.2022]

3) не зобов'язаний сплачувати винагороду за правову допомогу адвоката, призначеного в порядку процесуальної допомоги, або не зобов'язаний робити це негайно чи в повному обсязі;

4) як стягувач за рахунок Естонської Республіки повністю або частково звільняється від витрат, пов'язаних з виконавчим провадженням, або від витрат на вручення процесуального документа через судового виконавця в судовому провадженні, або передбачається їх сплата частинами протягом визначеного судом строку;

5) за рахунок Естонської Республіки повністю або частково звільняється від покриття витрат, пов'язаних зі здійсненням опіки, та від сплати винагороди опікуну;

6) повністю або частково звільняється від витрат, пов'язаних з обов'язковим досудовим провадженням, або передбачається їх сплата частинами протягом визначеного судом строку; [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

7) за рахунок Естонської Республіки частково або повністю звільняється від витрат на примирювальне провадження у випадку, передбаченому частиною 4 § 4 цього кодексу. [RT I 2009, 59, 385 - набув чинності 01.01.2010]

(2) Учасника провадження, який є громадянином іншої держави-члена Європейського Союзу або місце проживання якого знаходиться в іншій державі-члені Європейського Союзу, при наданні процесуальної допомоги в Естонії можна за рахунок Естонської Республіки звільнити від витрат на переклад документа, витребуваного судом і поданого заявником процесуальної допомоги, або визначити покриття витрат частинами протягом визначеного судом строку, якщо документ є необхідним для вирішення справи.

(3) Учасника провадження, який є громадянином іншої держави-члена Європейського Союзу або місце проживання якого знаходиться в іншій державі-члені Європейського Союзу, при наданні процесуальної допомоги в Естонії можна звільнити від покриття пов'язаних з провадженням транспортних витрат або визначити покриття витрат частинами, якщо законом передбачено необхідність особистої присутності учасника провадження або якщо суд вважає це необхідним.

(4) До надання процесуальної допомоги для оплати правової допомоги адвоката (державна правова допомога) положення цього розділу застосовуються лише настільки, наскільки Законом про державну правову допомогу не передбачено інакше.

(1) Заявникові процесуальної допомоги надається процесуальна допомога, якщо:

1) заявник процесуальної допомоги через своє майнове становище не в змозі сплатити процесуальні витрати або якщо він в змозі сплатити їх лише частково чи частинами, і

2) є достатні підстави припускати, що запланована участь у провадженні буде успішною. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(2) Успішність участі у провадженні припускається, якщо заява, для подання якої клопочуть про процесуальну допомогу, юридично переконливо обґрунтована і фактично підкріплена. При оцінюванні успішності участі у провадженні враховується також значення справи для заявника процесуальної допомоги. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(3) Особі не надається процесуальна допомога, якщо її участь у провадженні є нерозумною, зокрема якщо те, що вона просить, можна досягти простіше, швидше або дешевше. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(3¹) Якщо при розгляді заяви про процесуальну допомогу виявляється, що через майнове становище заявника відсутні підстави для надання йому процесуальної допомоги, але суд вважає, що одноразова сплата належного до сплати державного мита, з урахуванням обставин конкретної судової справи, нерозумно перешкоджає праву особи звернутися до суду для захисту свого передбачуваного і захищеного законом права чи інтересу, суд може в порядку процесуальної допомоги визначити, що належне до сплати з позовної заяви чи апеляційної скарги державне мито сплачується частинами протягом визначеного судом строку. [RT I 2010, 26, 128 - набув чинності 14.06.2010]

(4) Процесуальна допомога не надається заявникові у прискореному провадженні щодо платіжного наказу чи в реєстровій справі для сплати належного до сплати з заяви про внесення запису державного мита. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(5) Успішність та розумність участі у провадженні не оцінюються при клопотанні про процесуальну допомогу для перекладу процесуального документа чи судового рішення. Для перекладу іншого процесуального документа, ніж судове рішення, процесуальна допомога не надається, якщо особу у провадженні представляє представник. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(1) Процесуальна допомога надається учаснику провадження — фізичній особі, місце проживання якої на момент подання заяви про надання процесуальної допомоги перебуває в Естонській Республіці або в іншій державі — члені Європейського Союзу, або яка є громадянином Естонської Республіки чи іншої держави — члена Європейського Союзу. При визначенні місця проживання у розумінні цього розділу виходять зі статті 62 Регламенту (ЄС) № 1215/2012 Європейського Парламенту та Ради. Іншому учаснику провадження — фізичній особі процесуальна допомога надається лише у випадку, якщо це випливає з міжнародного договору. [RT I, 31.12.2014, 1 - jõust. 10.01.2015]

(2) Фізичній особі не надається процесуальна допомога, якщо:

1) процесуальні витрати не перевищують подвійного середньомісячного доходу заявника процесуальної допомоги, обчисленого на основі середньомісячного доходу за чотири місяці, що передували поданню заяви, за вирахуванням податків, платежів з обов'язкового страхування, суми, передбаченої для виконання обов'язку з утримання, розумних витрат на житло та транспорт, а також інших неминучих витрат, причому інші неминучі витрати можуть вираховуватися щомісячно в розмірі до 75 відсотків мінімального місячного розміру оплати праці, встановленого на підставі частини 5 § 29 закону про трудовий договір; [RT I, 03.04.2025, 1 - jõust. 13.04.2025]

2) заявник процесуальної допомоги може покрити процесуальні витрати за рахунок наявного у нього майна, яке може бути продане без значних труднощів і на яке згідно із законом може бути звернено стягнення;

3) провадження пов'язане з господарською або професійною діяльністю заявника процесуальної допомоги та не стосується його прав, не пов'язаних з господарською або професійною діяльністю. [RT I, 10.11.2011, 5 - jõust. 01.11.2011 Рішення колегії з конституційного нагляду Державного суду визнає пункт 3 частини 2 § 182 цивільного процесуального кодексу таким, що суперечить конституції, і нечинним у частині, в якій він виключає надання процесуальної допомоги фізичній особі для повного або часткового звільнення від сплати державного мита при зверненні до суду, якщо провадження пов'язане з господарською або професійною діяльністю заявника процесуальної допомоги та не стосується його прав, не пов'язаних з господарською або професійною діяльністю.] [RT I, 21.04.2011, 17 - jõust. 14.04.2011 Рішення загального зібрання Державного суду визнає пункт 3 частини 2 § 182 цивільного процесуального кодексу таким, що суперечить конституції, і нечинним у частині, в якій він виключає надання процесуальної допомоги фізичній особі для повного або часткового звільнення від сплати державного мита з апеляційної скарги, якщо провадження пов'язане з господарською або професійною діяльністю заявника процесуальної допомоги та не стосується його прав, не пов'язаних з господарською або професійною діяльністю.]

(2¹) У випадку пунктів 1 і 2 частини 2 цього параграфа не враховуються процесуальні витрати, які можуть виникнути при оскарженні винесеного у провадженні рішення. Як майно, зазначене в пункті 2 частини 2 цього параграфа, враховується також спільне майно в межах, у яких можна припустити, що співвласники могли б розумно використати його для покриття процесуальних витрат. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(3) Встановлене в частині 2 цього параграфа не виключає надання процесуальної допомоги, якщо місце проживання заявника процесуальної допомоги перебуває в іншій державі — члені Європейського Союзу і він доводить, що не в змозі покрити процесуальні витрати одразу або повністю через витрати на проживання у країні проживання, які є вищими, ніж в Естонії.

(4) [Втратив чинність – RT I, 31.12.2014, 1 - jõust. 10.01.2015]

(1) З-поміж юридичних осіб процесуальну допомогу для досягнення своїх цілей може клопотати лише некомерційне об'єднання чи цільова установа, внесені до переліку некомерційних об'єднань і цільових установ, що користуються пільгою з прибуткового податку, або прирівняні до них, місцезнаходження яких перебуває в Естонії або в іншій державі — члені Європейського Союзу, якщо заявник обґрунтовує, що клопоче про процесуальну допомогу у сфері охорони довкілля чи захисту прав споживачів або з огляду на інший переважний публічний інтерес задля запобігання можливому заподіянню шкоди захищеним законом правам багатьох людей і він, як можна очікувати, не в змозі покрити процесуальні витрати за рахунок свого майна або може сплатити їх лише частково чи в розстрочку. Іншій іноземній юридичній особі процесуальна допомога надається лише на підставі міжнародного договору. [RT I, 21.04.2011, 16 - jõust. 12.04.2011 Рішення загального зібрання Державного суду визнає таким, що суперечить конституції, і нечинним перше речення частини 1 § 183 цивільного процесуального кодексу в частині, в якій воно виключає надання процесуальної допомоги в цивільному провадженні естонській приватноправовій юридичній особі, що не відповідає зазначеним у цьому положенні критеріям, для повного або часткового звільнення від сплати державного мита з апеляційної скарги.]

(2) Естонський боржник-банкрут може клопотати про надання процесуальної допомоги для покриття процесуальних витрат, якщо витрати не можуть бути покриті або їх покриття не є обґрунтованим за рахунок майна, яким управляє керуючий банкрутством, чи доходу боржника, і не можна очікувати, що витрати покриють особи, які мають майновий інтерес у справі, зокрема спадкоємці, члени, пайовики, акціонери, члени органу управління боржника-банкрута або кредитори банкрута. Процесуальна допомога, призначена для покриття винагороди та витрат тимчасового керуючого, довіреної особи та керуючого банкрутством, яка не стягується з боржника-банкрута до доходів держави, не може бути на одне провадження у справі про банкрутство та провадження про звільнення від зобов'язань більшою, ніж потрійний мінімальний місячний розмір оплати праці, встановлений на підставі частини 5 § 29 закону про трудовий договір, включно з передбаченими законом податками, за винятком податку з обороту. При цьому один мінімальний місячний розмір оплати праці враховується для покриття дій тимчасового керуючого або довіреної особи до завершення розгляду заяви про банкрутство чи заяви про неплатоспроможність, один мінімальний місячний розмір оплати праці — для покриття дій керуючого банкрутством від оголошення банкрутства до завершення провадження у справі про банкрутство, і один мінімальний місячний розмір оплати праці — для покриття дій довіреної особи до завершення провадження про звільнення від зобов'язань. [RT I, 20.06.2022, 1 - jõust. 01.07.2022]

(3) Боржник-банкрут у випадку, зазначеному в частині 2 цього параграфа, може клопотати також про надання державної правової допомоги. Передумовою надання державної правової допомоги є додатково те, що керуючий банкрутством не може сам вчинити процесуальну дію, про яку клопочуть, або якщо цього не можна очікувати від нього з огляду на його кваліфікацію та завдання. [RT I 2006, 7, 42 - jõust. 04.02.2006]

(1) Клопотання про процесуальну допомогу подається до суду, в якому відбувається або має відбуватися провадження, для покриття витрат якого клопочуть про процесуальну допомогу.

(2) Клопотання про процесуальну допомогу для покриття витрат, пов'язаних із виконавчим провадженням, подається до суду, який розглядав би скаргу на дії судового виконавця, що організовує виконавче провадження, а для покриття витрат, пов'язаних із досудовим провадженням, — до суду, у робочому окрузі якого відбувається досудове провадження.

(3) Суд, зазначений у частинах 1 і 2 цього параграфа, є також органом, що приймає клопотання про процесуальну допомогу, у розумінні статті 14 Директиви Ради ЄС 2003/8/ЄС про покращення доступу до правосуддя у транскордонних спорах шляхом встановлення спільних мінімальних правил щодо безоплатної правової допомоги, що надається у таких спорах (ELT L 026, 31.01.2003, стор. 41–47). Суд не може вимагати легалізації клопотання або іншого офіційного засвідчення. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(4) Якщо учаснику провадження надано процесуальну допомогу і він оскаржує судове рішення, презюмується, що надання процесуальної допомоги діє також у кожній наступній судовій інстанції. Проте суд при прийнятті скарги до провадження перевіряє, чи є достатні підстави припускати, що запланована участь у провадженні буде успішною і участь у провадженні не є явно необґрунтованою, а також суд може на будь-якій стадії провадження перевіряти, чи виконані економічні передумови надання процесуальної допомоги. Успішність і обґрунтованість участі у провадженні не перевіряються, якщо судове рішення вже оскаржив інший учасник провадження і його скаргу прийнято до провадження. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(5) На вимогу суду отримувач процесуальної допомоги у випадку, зазначеному в частині 4 цього параграфа, зобов'язаний надати пояснення, чи змінився його майновий стан, та подати відповідні докази. Суд має право за потреби, серед іншого, запитувати дані про майновий стан або платоспроможність отримувача процесуальної допомоги чи членів його сім'ї у Податково-митного департаменту, кредитних установ та інших осіб чи установ.

(6) Якщо стягувач клопоче про процесуальну допомогу для покриття витрат виконавчого провадження і раніше отримав процесуальну допомогу при розгляді справи, суд не зобов'язаний додатково перевіряти, чи виконані економічні передумови надання процесуальної допомоги. Суд зобов'язаний перевіряти всі передумови надання процесуальної допомоги, якщо про процесуальну допомогу клопочуть після спливу більше ніж одного року з моменту набрання чинності рішенням, ухваленим у провадженні.

(1) У клопотанні про процесуальну допомогу зазначається:

1) провадження, для якого клопочуть про процесуальну допомогу;

2) у якій якості заявник клопотання бере участь або бажає брати участь у провадженні та які заяви чи клопотання бажає подати;

3) на чому ґрунтується вимога чи заперечення заявника клопотання.

(2) До клопотання заявник додає підписану ним заяву про особистий і майновий стан свій та членів своєї сім'ї (сімейні відносини, професія, майно, дохід і зобов'язання), а за можливості також інші документи, що підтверджують цей стан.

(3) Особа, місце проживання якої не в Естонії, додає до клопотання довідку компетентного органу країни проживання про дохід її та членів її сім'ї за останні три роки. Якщо заявник з поважної причини не може подати довідку, рішення про надання процесуальної допомоги може бути прийняте без довідки.

(4) Заявник, який є юридичною особою, за можливості додає до клопотання про процесуальну допомогу копію статуту та засвідчену копію звіту за попередній господарський рік.

(5) Зразкову форму клопотання про процесуальну допомогу та заяви, зазначеної в частині 2 цього параграфа, і перелік даних, що в ній містяться, встановлює відповідальний за сферу міністр постановою, а зразкова форма клопотання та заяви має бути вільно доступною для кожного на вебсторінці Міністерства юстиції та цифрового розвитку, а також у кожному суді та адвокатському бюро. Відповідальний за сферу міністр може також встановити вимоги до документів, що обґрунтовують клопотання, які подає заявник. [RT I, 30.12.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025, на підставі частини 12 § 105.19 Закону про Уряд Республіки слово „Justiitsministeerium” замінено словами „Justiits- ja Digiministeerium” у відповідному відмінку] ↗

(6) Клопотання про процесуальну допомогу подається естонською мовою. Клопотання можна подати також англійською мовою, якщо про процесуальну допомогу клопоче фізична особа, місце проживання якої в іншій державі — члені Європейського Союзу або яка є громадянином іншої держави — члена Європейського Союзу, чи юридична особа, місцезнаходження якої в іншій державі — члені Європейського Союзу. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(1) Оцінюючи майновий стан заявника, враховують його майно та доходи, а також майно членів сім'ї, які проживають разом із ним, та їхні доходи, кількість осіб, які перебувають на його утриманні, розумні витрати на житло та інші обставини, що мають значення.

(2) Оцінюючи майновий стан заявника, не враховують належне заявникові майно, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Так само не враховують належне заявникові процесуальної допомоги житло, яке перебуває у повсякденному користуванні його та членів сім'ї, які проживають разом із ним, а також необхідні транспортні засоби, якщо їх кількість і вартість перебувають у справедливому співвідношенні з розміром сім'ї, потребою у пересуванні та доходом.

(3) Якщо заявник процесуальної допомоги просить процесуальну допомогу для пред'явлення вимоги проти члена сім'ї, який проживає разом із ним, то при оцінці майнового стану заявника не враховують дохід цього члена сім'ї та належне йому майно.

(4) [Втратив чинність – RT I 2006, 7, 42 – набув чинності 04.02.2006]

(5) Суд може вимагати від заявника процесуальної допомоги обґрунтування поданих даних або подання додаткових документів і даних, або вимагати від інших осіб чи установ, у тому числі кредитних установ, відомості про майновий стан або платоспроможність заявника та членів сім'ї, які проживають разом із ним. На запит належить відповісти протягом установленого судом строку.

(6) Якщо особа, яка подала заяву, протягом установленого судом строку не подала обґрунтованих даних про свій особистий і майновий стан або не відповіла на поставлені питання, чи зробила це недостатньою мірою, суд не призначає надання процесуальної допомоги в тій частині, яка не обґрунтована.

(7) Податково-митний департамент на вимогу суду подає довідку про доход заявника процесуальної допомоги та членів його сім'ї за останній рік або про відсутність даних про доходи. Форму довідки встановлює міністр, відповідальний за відповідну сферу, постановою. [RT I 2008, 59, 330 – набув чинності 01.01.2009]

(8) За наявності технічної можливості суду має бути забезпечено, щоб він міг сам перевірити необхідні для оцінки майнового стану заявника дані з бази даних Податково-митного департаменту або особи чи установи, зазначеної в частині 5 цього параграфа. [RT I 2008, 59, 330 – набув чинності 01.01.2009]

(1) Заяву про процесуальну допомогу вирішують ухвалою. У разі потреби суд може перед вирішенням заяви запитати позицію інших учасників процесу.

(2) Суд негайно надсилає копію ухвали про надання процесуальної допомоги Міністерству фінансів або визначеній міністром, відповідальним за відповідну сферу, установі, що належить до сфери управління Міністерства фінансів.

(3) Якщо заяву про процесуальну допомогу передав суду компетентний орган іншої держави-члена Європейського Союзу, уповноважений на передачу заяв про процесуальну допомогу, суд надсилає копію ухвали, винесеної щодо заяви про процесуальну допомогу, також цьому органу.

(4) Заяву про процесуальну допомогу може вирішити також помічник судді. [RT I 2005, 39, 308 – набув чинності 01.01.2006]

(5) Заява про надання процесуальної допомоги не зупиняє перебігу процесуального строку, встановленого законом або визначеного судом. Однак суд розумно продовжує визначений ним самим строк, насамперед строк для відповіді на позов, скаргу чи заяву, після вирішення заяви про надання процесуальної допомоги, якщо заяву про надання процесуальної допомоги не було подано безпідставно або з метою продовження строку. [RT I 2008, 59, 330 – набув чинності 01.01.2009]

(6) Для дотримання встановленого законом строку заявник процесуальної допомоги повинен протягом строку вчинити також ту процесуальну дію, для вчинення якої він просить процесуальну допомогу, насамперед подати скаргу. Для обґрунтування скарги або сплати державного мита, чи для усунення такого недоліку скарги, який пов'язаний із клопотанням про процесуальну допомогу, суд надає розумний строк після вирішення заяви про надання процесуальної допомоги, якщо зазначену заяву не було подано безпідставно або з метою продовження строку. Це не виключає поновлення процесуального строку. [RT I 2008, 59, 330 – набув чинності 01.01.2009]

(1) Якщо в порядку процесуальної допомоги призначено сплату процесуальних витрат частинами, суд ухвалою зупиняє сплату часткових платежів, якщо: [RT I 2008, 59, 330 – набув чинності 01.01.2009]

1) очевидно, що дотеперішні платежі одержувача процесуальної допомоги покривають процесуальні витрати; [RT I 2008, 59, 330 – набув чинності 01.01.2009]

2) набуває чинності рішення, на підставі якого процесуальні витрати повинен нести інший учасник процесу.

(2) Суд не зупиняє сплату часткових платежів згідно з пунктом 2 частини 1 цього параграфа, якщо учаснику процесу, зобов'язаному нести процесуальні витрати на підставі судового рішення, також надано процесуальну допомогу для несення процесуальних витрат, або якщо з іншої причини очевидно, що цей учасник процесу неспроможний сплатити витрати.

(3) Суд може ухвалою змінити розмір часткових платежів процесуальних витрат і строк їх сплати, якщо майновий стан одержувача процесуальної допомоги істотно змінився. На вимогу суду одержувач процесуальної допомоги повинен надати пояснення, чи змінився його майновий стан, і подати відповідні докази. Суд має право у разі потреби, серед іншого, запитувати дані про майновий стан або платоспроможність одержувача процесуальної допомоги чи членів його сім'ї у Податково-митного департаменту, кредитних установ та інших осіб чи установ. [RT I 2008, 59, 330 – набув чинності 01.01.2009]

(4) Установлене частиною 3 цього параграфа застосовують, якщо особа одержувача процесуальної допомоги змінюється внаслідок правонаступництва, серед іншого якщо позивач, який одержав процесуальну допомогу, відступає вимогу, для пред'явлення якої він одержав процесуальну допомогу, а правонаступник не має права на процесуальну допомогу в тому самому обсязі. [RT I 2008, 59, 330 – набув чинності 01.01.2009]

(1) Суд може скасувати надання процесуальної допомоги, якщо:

1) одержувач процесуальної допомоги, клопочучи про процесуальну допомогу, подав неправдиві дані;

2) умови для одержання процесуальної допомоги були відсутні або відпали, серед іншого у разі зміни особи одержувача процесуальної допомоги внаслідок правонаступництва, якщо правонаступник не має права одержувати процесуальну допомогу; [RT I 2008, 59, 330 – набув чинності 01.01.2009]

3) одержувач процесуальної допомоги не сплачує визначені судом часткові платежі довше ніж три місяці;

4) одержувач процесуальної допомоги на вимогу суду не надає пояснення про зміну свого майнового стану або не подає необхідних доказів.

(2) У разі скасування надання процесуальної допомоги учасник процесу, який одержав процесуальну допомогу, несе свої процесуальні витрати в повному обсязі.

(1) Надання процесуальної допомоги не виключає та не обмежує обов'язку отримувача процесуальної допомоги відшкодувати витрати, що виникли у протилежної сторони на підставі судового рішення.

(2) Учасник процесу, не на користь якого винесено рішення, несе свої процесуальні витрати в повному обсязі також і тоді, коли він звільнений від несення процесуальних витрат або коли йому надано процесуальну допомогу для сплати процесуальних витрат.

(3) Процесуальні витрати, від несення яких позивач звільнений або які позивач міг сплачувати частинами, у разі задоволення позову суд стягує з відповідача до державного доходу пропорційно задоволеній частині позову, незалежно від того, чи отримав процесуальну допомогу для несення процесуальних витрат також і відповідач. Те саме стосується надання процесуальної допомоги третій особі, яка бере участь у процесі на боці позивача, якщо позов задоволено.

(4) Якщо позивач або третя особа, яка бере участь у процесі на його боці, або заявник у окремому провадженні отримав процесуальну допомогу для несення процесуальних витрат, то в разі відмови в задоволенні позову чи заяви або залишення їх без розгляду, або припинення провадження у справі з нього стягуються процесуальні витрати до державного доходу в повному обсязі. Якщо позивач відмовляється від позову або відкликає позов з тієї причини, що відповідач задовольнив вимогу після пред'явлення позову, застосовується встановлене частиною 3 цього параграфа.

(5) Якщо відповідач або третя особа, яка бере участь у процесі на його боці, отримав процесуальну допомогу для несення процесуальних витрат, то в разі задоволення позову з нього стягуються процесуальні витрати до державного доходу в повному обсязі. Процесуальні витрати, від сплати яких відповідач або третя особа, яка бере участь у процесі на його боці, звільнений або які відповідач чи третя особа, яка бере участь у процесі на його боці, міг сплачувати частинами, у разі відмови в задоволенні позову чи залишення його без розгляду або припинення провадження у справі суд стягує з позивача до державного доходу пропорційно частині позову, в задоволенні якої відмовлено, незалежно від того, чи отримав процесуальну допомогу для несення процесуальних витрат також і позивач.

(6) Якщо учаснику процесу надано процесуальну допомогу для несення процесуальних витрат в окремому провадженні, суд може стягнути процесуальні витрати з іншого учасника процесу до державного доходу на умовах, встановлених частиною 1 § 172 цього кодексу.

(7) У судовому рішенні, зазначеному в частинах 3–6 цього параграфа, суд може з поважної причини, зокрема у зв'язку з укладенням мирової угоди, передбачити пізніший строк сплати витрат до державного доходу або їх сплату частинами протягом визначеного судом строку, а також звільнити особу від обов'язку сплати процесуальних витрат до державного доходу. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(7¹) [Втратив чинність – RT I, 21.06.2014, 8 - набув чинності 01.07.2014]

(8) Якщо учаснику процесу надано процесуальну допомогу, у тому числі державну правову допомогу, у провадженні, що здійснюється на підставі Регламенту Ради (ЄС) № 4/2009 про юрисдикцію, застосовне право, визнання і виконання судових рішень та співробітництво з питань, пов'язаних із зобов'язаннями щодо утримання, то встановлене цим кодексом щодо розподілу процесуальних витрат застосовується лише в тій мірі, в якій зазначеним регламентом не передбачено інше. [RT I, 14.03.2011, 2 - набув чинності 18.06.2011]

(1) На ухвалу повітового суду або окружного суду про надання процесуальної допомоги чи про відмову в ній, а також на ухвалу про зміну або скасування будь-якої з цих ухвал заявник або отримувач процесуальної допомоги чи Естонська Республіка через Міністерство фінансів або визначену відповідальним за сферу міністром установу сфери управління Міністерства фінансів може подати окрему скаргу. На ухвалу окружного суду, винесену щодо окремої скарги, поданої на ухвалу повітового суду, не можна оскаржити далі до Державного суду. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(2) На ухвалу про процесуальну допомогу не можна подати окрему скаргу, якщо у самій цивільній справі винесено судове рішення, що набрало законної сили.

(3) Витрати на розгляд окремої скарги не відшкодовуються.

(4) До ухвал, зазначених у частинах 3–6 § 190 цього кодексу, якими з учасника процесу стягуються процесуальні витрати до державного доходу, та до подання окремої скарги на них застосовується встановлене § 179 цього кодексу. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(1) Процесуальну допомогу для забезпечення правової допомоги адвоката або для перекладу заяви та додатків до неї можна відповідно до § 33 і 34 закону про державну правову допомогу клопотати перед Гар'юським повітовим судом також для провадження, яке здійснюється в іншій державі — члені Європейського Союзу.

(1) Через посередництво Харʼюського повітового суду особа, яка згідно з установленим у цьому розділі має право на отримання процесуальної допомоги, може клопотати про надання процесуальної допомоги також у провадженні, що відбувається в якійсь іншій державі — члені Європейського Союзу.

(2) Для передачі клопотання про процесуальну допомогу до суду подаються клопотання про процесуальну допомогу та додані до нього документи мовою тієї держави-члена, у якій клопотано про надання процесуальної допомоги, за умови, що ця мова є офіційною мовою Європейського Союзу або що держава-член погодилася з цією мовою відповідно до частини 3 статті 14 директиви 2003/8/ЄС. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(3) Суд сприяє особі, яка клопоче про процесуальну допомогу, у клопотанні про процесуальну допомогу в іншій державі — члені Європейського Союзу, дбаючи про те, щоб до клопотання про процесуальну допомогу було додано всі документи, потрібні за його даними для вирішення клопотання, а також організовуючи в разі потреби переклад клопотання та документів. Документи не потрібно легалізувати чи в інший спосіб офіційно засвідчувати.

(4) Суд вирішує заяву про передачу клопотання про процесуальну допомогу в позовному непозовному провадженні. У передачі клопотання про процесуальну допомогу може бути відмовлено вмотивованою ухвалою, якщо клопотання явно необґрунтоване або воно явно не належить до сфери застосування директиви 2003/8/ЄС. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(5) Суд передає клопотання про процесуальну допомогу разом із додатковими документами протягом 15 днів від подання чи оформлення належною мовою належного клопотання та додаткових документів компетентному органу відповідної держави — члена Європейського Союзу, уповноваженому приймати клопотання.

(6) За передачу клопотання про процесуальну допомогу державне мито сплачувати не потрібно. Інші процесуальні витрати, насамперед витрати на переклад, суд може ухвалою стягнути з особи, яка подала клопотання, у випадку, якщо клопотання про процесуальну допомогу залишено без задоволення. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(7) На ухвалу про відмову в передачі клопотання заявник може подати скаргу на ухвалу. На ухвалу окружного суду, винесену щодо скарги на ухвалу, оскарження до Державного суду не допускається.

(8) Міністр, відповідальний за сферу, установлює постановою передбачені частиною 1 статті 16 директиви 2003/8/ЄС типові форми клопотання про отримання процесуальної допомоги в якійсь іншій державі — члені Європейського Союзу та його передачі. За наявності типових форм заявник і особа, яка передає клопотання, зобовʼязані їх використовувати. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(9) Якщо компетентний орган іншої держави — члена Європейського Союзу, уповноважений приймати клопотання, відхиляє клопотання про надання процесуальної допомоги через майнове становище заявника або повідомляє про намір відхилити клопотання, суд за клопотанням заявника видає йому довідку про майнове становище, якщо він мав би в Естонії через майнове становище право на процесуальну допомогу, і передає довідку як доповнення до клопотання та тією самою мовою компетентному органу, уповноваженому приймати клопотання. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(1) Якщо законом передбачено обовʼязок сторони надати заставу, спосіб її надання та розмір застави визначає суд. Якщо суд цього не зробив і сторони не домовилися про інше, застава надається як внесення грошей або цінних паперів на призначений для цього рахунок чи як безстрокова, безвідклична та безумовна гарантія кредитної установи Естонії або якоїсь іншої держави — члена Європейського Союзу на користь другої сторони. [RT I, 31.01.2014, 6 - jõust. 01.04.2014]

(2) Заставою може бути цінний папір, якщо він має ринкову ціну. Цінний папір враховується як застава в розмірі не більше ніж 3/4 ринкової ціни цінного паперу.

(3) До внесення на зберігання застосовуються положення закону про зобовʼязальне право щодо зберігання. [RT I, 31.01.2014, 6 - jõust. 01.04.2014]

(4) Дані про рахунок, потрібні для внесення на зберігання, оприлюднюються на вебсторінці суду. [RT I, 31.01.2014, 6 - jõust. 01.04.2014]

(5) Визначаючи заставу, суд розʼяснює зобовʼязаній особі можливості повернення застави. [RT I, 01.03.2023, 1 - jõust. 01.05.2023]

(1) Якщо підстава для надання застави відпала, заставу повертає суд, який її визначив або уможливив її надання, на підставі заяви особи, яка її надала, або з власної ініціативи. Якщо заставу надано як гарантію, суд визначає припинення гарантії. [RT I, 01.03.2023, 1 - jõust. 01.05.2023]

(2) Перед винесенням ухвали суд запитує щодо повернення застави думку сторони, на користь якої заставу надано. [RT I, 01.03.2023, 1 - jõust. 01.05.2023]

(2¹) Застава повертається на підставі ухвали суду учаснику провадження, який її сплатив або за якого її сплачено, або за розпорядженням учасника провадження іншій особі. [RT I, 01.03.2023, 1 - jõust. 01.05.2023]

(3) На ухвалу про відмову в поверненні застави заявник може подати скаргу на ухвалу. На ухвалу про повернення застави скаргу на ухвалу може подати сторона, на користь якої заставу надано.

(4) Застава зараховується до державних доходів на підставі заяви особи, яка надала заставу, або якщо суд не має можливості повернути заставу особі, яка її надала. [RT I, 01.03.2023, 1 - jõust. 01.05.2023]

(1) У позовному провадженні суд за клопотанням відповідача може зобов'язати позивача надати забезпечення на покриття передбачуваних процесуальних витрат відповідача, якщо позивач:

1) не є громадянином Естонської Республіки, іншої держави-члена Європейського Союзу чи держави-учасниці Європейського економічного простору, і його місце проживання не в Естонії, іншій державі-члені Європейського Союзу чи державі-учасниці Європейського економічного простору; [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

2) є юридичною особою, місцезнаходження якої не в Естонії, іншій державі-члені Європейського Союзу чи державі-учасниці Європейського економічного простору; [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

3) через майновий стан або з іншої причини стягнення передбачуваних процесуальних витрат відповідача явно ускладнене, зокрема у випадку, коли оголошено банкрутство позивача, порушено провадження у справі про банкрутство позивача або якщо протягом року до подання позову щодо майна позивача проводилося виконавче провадження без того, щоб заявлена у виконавчому провадженні вимога була задоволена.

(2) Суд не може зобов'язати позивача надати забезпечення, якщо позивач має в Естонії достатньо майна на покриття процесуальних витрат або йому належать достатньо забезпечені речовим правом вимоги в Естонії. Суд не може у випадку, зазначеному в пунктах 1 і 2 частини 1 цього параграфа, зобов'язати позивача надати забезпечення, якщо:

1) на підставі міжнародного договору забезпечення вимагати не можна;

2) рішення про відшкодування відповідачу процесуальних витрат підлягає виконанню в країні місця проживання чи місцезнаходження позивача. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(2¹) Якщо передумови вимагання забезпечення виконані, суд усе ж може повністю або частково не вимагати забезпечення або визначити його сплату частинами, якщо від позивача з економічних або інших причин не можна розумно очікувати надання забезпечення і залишення позову без розгляду може мати тяжкі наслідки для позивача або якщо вимагання забезпечення було б щодо позивача з іншої причини несправедливим. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(3) Відповідач може вимагати забезпечення від зазначеного в частині 1 цього параграфа позивача також тоді, коли передумови надання забезпечення виникають лише під час провадження, за винятком випадку, коли він визнав позов. Якщо в ході провадження виявляється, що надане забезпечення недостатнє, відповідач може вимагати додаткове забезпечення.

(4) Позивач може подати окрему скаргу на ухвалу повітового суду чи окружного суду, яка зобов'язує надати забезпечення. На ухвалу окружного суду, винесену щодо окремої скарги, поданої на ухвалу повітового суду, не можна подати скаргу до Державного суду.

(1) У позовному провадженні суд за клопотанням відповідача може зобов'язати позивача надати забезпечення на покриття передбачуваних процесуальних витрат відповідача, якщо позов подано у зв'язку з участю відповідача у публічному обговоренні і є підстави вважати, що наявні обставини, які вказують на зловживання судовим провадженням.

(2) До призначення забезпечення на покриття передбачуваних процесуальних витрат відповідача на підставі частини 1 цього параграфа не застосовуються частина 1, перше речення частини 2 та пункт 2 § 196 цього кодексу.

(3) Суд вирішує клопотання про надання забезпечення протягом десяти робочих днів з моменту отримання позиції позивача щодо клопотання. Суд може вирішити клопотання пізніше, якщо він бажає попередньо заслухати позивача. Суд може вирішити клопотання відповідача без позиції позивача, якщо позивач не подав позицію у встановлений судом строк. [RT I, 20.06.2026, 3 - набув чинності 30.06.2026]

(1) Суд у випадку, передбаченому § 196 цього кодексу, визначає позивачу строк для надання забезпечення на покриття передбачуваних процесуальних витрат відповідача. Якщо позивач протягом строку не надає забезпечення, суд за клопотанням відповідача залишає позов без розгляду.

(1) Учасниками провадження є:

1) у позовному провадженні – сторони та третя особа;

2) у непозовному провадженні – заявник та інші заінтересовані у справі особи.

(2) У передбаченому законом випадку учасником провадження є також особа або установа, уповноважена захищати публічний інтерес.

(3) Учасників непозовного провадження суд залучає з власної ініціативи. Припускається, що учасниками провадження є особи, які згідно із законом мають право оскаржити ухвалу, винесену в непозовному провадженні. Особа не є учасником провадження лише через те, що її згідно із законом слід заслухати або що суд вважає це необхідним. Суд може для надання позиції залучити до провадження також інших осіб чи установи, якщо це, на думку суду, необхідне для правильнішого вирішення справи. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(1) Учасник провадження має право:

1) ознайомлюватися з матеріалами справи та отримувати з них копії;

2) знати склад суду, який розглядає справу;

3) заявляти відводи та подавати клопотання;

4) давати суду пояснення та наводити обґрунтування з усіх питань, що виникли під час розгляду справи;

5) подавати докази та брати участь в огляді та дослідженні доказів;

6) заперечувати проти клопотань та обґрунтувань інших учасників провадження;

7) ставити запитання іншим учасникам провадження, свідкам та експертам;

8) отримувати засвідчені копії судового рішення, оформленого як документ.

(2) Учасник провадження має також інші процесуальні права, передбачені цим кодексом.

(1) Учасник провадження зобов'язаний користуватися своїми процесуальними правами добросовісно.

(2) Суд не дозволяє учаснику провадження, його представнику чи консультанту зловживати правами, затягувати провадження чи вводити суд в оману. [RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(3) [Втратив чинність – RT I 2008, 59, 330 - набув чинності 01.01.2009]

(4) Учасник провадження та його представник повинні невідкладно повідомляти суд та інших учасників провадження про зміну своєї адреси та даних засобу зв'язку, у тому числі про тимчасову зміну даних, протягом судового провадження. [RT I, 29.06.2012, 3 - набув чинності 01.01.2013]

(1) Цивільна процесуальна правоздатність – це здатність особи мати цивільні процесуальні права та нести цивільні процесуальні обов'язки.

(2) Цивільну процесуальну правоздатність має кожна особа, яка має правоздатність згідно з цивільним правом. Цивільну процесуальну правоздатність має також іноземне об'єднання осіб та установа, а також міжнародна організація, правоздатність яких визнається в Естонії на підставі положень міжнародного приватного права.

(1) Цивільна процесуальна дієздатність — це здатність особи своїми діями здійснювати в суді цивільні процесуальні права та виконувати цивільні процесуальні обов'язки.

(2) Цивільної процесуальної дієздатності не має особа з обмеженою дієздатністю, за винятком випадку, коли обмеження дієздатності повнолітньої особи не стосується здійснення цивільних процесуальних прав та виконання цивільних процесуальних обов'язків. Неповнолітній віком щонайменше п'ятнадцять років може брати участь у провадженні поряд із законним представником. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(3) Якщо у провадженні цивільно процесуально дієздатну повнолітню особу представляє опікун, вважається, що представлюваний є цивільно процесуально недієздатним.

(4) У провадженні щодо встановлення опіки над повнолітньою особою у зв'язку з обмеженням дієздатності підопічний має цивільну процесуальну дієздатність. У провадженні щодо поміщення особи до закритого закладу особа незалежно від своєї дієздатності має цивільну процесуальну дієздатність, якщо їй виповнилося щонайменше чотирнадцять років.

(1) Іноземець, який за правом своєї країни не має цивільної процесуальної дієздатності, вважається цивільно процесуально дієздатним, якщо він має таку дієздатність за естонським правом.

(1) Суд перевіряє наявність у учасників провадження цивільної процесуальної правоздатності та цивільної процесуальної дієздатності і за їх відсутності не допускає особу до участі у провадженні.

(2) Якщо у суду виникає сумнів щодо цивільної процесуальної дієздатності учасника провадження — фізичної особи, він може вимагати від особи подання висновку лікаря або призначити експертизу. Якщо особа від цього відмовляється або якщо подані документи не усувають сумніву суду, суд порушує провадження щодо призначення учаснику провадження опікуна. За неможливості порушити провадження щодо призначення опікуна позивачу або іншій особі, яка подала заяву чи скаргу, суд залишає заяву або скаргу без розгляду.

(3) Суд може допустити до участі у провадженні також цивільно процесуально недієздатного учасника провадження, якщо перешкода в участі у провадженні ставить під загрозу істотний інтерес учасника провадження. У такому разі суд встановлює йому строк для призначення представника. Судове рішення, яким завершується провадження, не може бути ухвалене у провадженні до спливу цього строку.

(4) Суд невідкладно повідомляє волосну або міську управу за місцем проживання учасника провадження, якщо у нього виникає сумнів щодо дієздатності учасника провадження.

(1) Сторонами цивільного судочинства є позивач і відповідач.

(2) Позивач — це особа, яка подала позов. Відповідач — це особа, проти якої подано позов.

(1) Окрім прав учасника провадження, позивач має право змінити підставу або предмет позову, збільшити чи зменшити свою вимогу або відмовитися від позову, а відповідач — право визнати позов. Сторона має право оскаржити судове рішення та інші передбачені цим Кодексом процесуальні права.

(2) Сторони можуть завершити справу мировою угодою.

(3) Сторона має право вимагати примусового виконання судового рішення. У окремому провадженні це право має учасник провадження.

(1) Кілька осіб можуть подати спільний позов, і позов може бути поданий спільно проти кількох відповідачів, якщо:

1) предметом провадження є спільне право кількох осіб;

2) кілька осіб є уповноваженими або зобов'язаними з однієї й тієї ж підстави;

3) предметом провадження є однорідні вимоги або обов'язки, що виникли з по суті однорідної підстави.

(2) Кожен позивач або відповідач бере участь у провадженні щодо іншої сторони самостійно. Дія позивача або відповідача не спричиняє правових наслідків для співпозивача чи співвідповідача, якщо законом не передбачено інше.

(3) Якщо спірні правовідносини можуть бути встановлені лише спільно щодо всіх співпозивачів або співвідповідачів і хоча б один співпозивач чи співвідповідач додержує процесуального строку, бере участь у судовому засіданні, подає скаргу або бере участь у вчиненні іншої процесуальної дії, його дії є чинними також щодо інших співпозивачів або співвідповідачів.

(1) Якщо позивач вважає, що позов помилково пред'явлено проти особи, яка не має бути відповідачем, суд може до завершення судового розгляду в суді першої інстанції за клопотанням позивача, не припиняючи провадження, замінити попереднього відповідача іншим відповідачем. У такому разі позов щодо первісного відповідача вважається відкликаним.

(2) Якщо позивач вважає, що позов пред'явлено не проти всіх осіб, які є учасниками спірних правовідносин, суд може за клопотанням позивача до завершення судового розгляду в суді першої інстанції залучити відповідачами також цих осіб.

(3) Після заміни або залучення відповідача позивач повинен подати суду для заміненого або залученого відповідача копію позовної заяви разом із додатками. Після заміни або залучення відповідача розгляд справи розпочинається спочатку.

(1) У разі смерті сторони — фізичної особи або припинення сторони — юридичної особи чи в іншому випадку, коли виникає універсальне правонаступництво, суд допускає до участі у провадженні універсального правонаступника цієї сторони, якщо законом не передбачено інше. Універсальне правонаступництво можливе на будь-якій стадії провадження.

(2) Для універсального правонаступника є обов'язковими всі процесуальні дії, вчинені до його вступу у провадження, тією ж мірою, якою вони були б обов'язковими для його попередника у праві.

(1) Пред'явлення та розгляд позову не зачіпають права сторони відчужити спірний предмет або поступитися спірною вимогою.

(2) Передання права власності чи іншого подібного права на спірний предмет або поступка вимоги третій особі (сингулярне правонаступництво) саме по собі не впливають на розгляд справи.

(3) Правонаступник у випадку, зазначеному в частині 2 цього параграфа, може за згодою протилежної сторони та попередника у праві вступити у провадження замість попередника сторони у праві. Без згоди протилежної сторони або попередника у праві правонаступник може вступити у провадження, і його може бути залучено туди як третю особу на боці попередника у праві. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(4) Якщо предмет відчужує позивач і рішення, ухвалене у справі, не діяло б згідно з § 460 цього Кодексу щодо правонаступника, відповідач може пред'явити позивачу заперечення про те, що позивач втратив право вимоги. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(1) Якщо між власником і третьою особою існує спір щодо наявності або відсутності пов'язаного з нерухомістю речового права чи забезпечувальної відмітки або щодо пов'язаного з нерухомістю обов'язку, правонаступник у разі відчуження нерухомості має право, а на вимогу протилежної сторони — обов'язок вступити у провадження від часу переходу власності як сторона замість попередньої сторони. Це стосується також спору, що випливає з договору найму чи оренди нерухомості або з його відсутності, якщо про договір внесено відмітку до кріпосної книги.

(2) Якщо протилежна сторона вимагає вступу у провадження правонаступника іншої сторони, але той, попри вручення вимоги судом, у провадження не вступає, правонаступництво вважається визнаним із врученням, а сторону — заміненою.

(3) Встановлене в частинах 1 і 2 цього параграфа не застосовується, якщо ухвалене у справі рішення згідно з § 460 цього кодексу не мало б чинності щодо правонаступника. Якщо в такому випадку відчужувач є позивачем, відповідач може заявити позивачу заперечення про те, що позивач втратив право вимоги. [RT I 2008, 59, 330 - jõust. 01.01.2009]

(4) Встановлене в частинах 1–3 цього параграфа застосовується також до спору, що стосується права на судно, внесене до суднової кріпосної книги, або на повітряне судно, внесене до реєстру цивільних повітряних суден.

(1) Якщо третя особа заявляє самостійну вимогу щодо предмета спору між позивачем і відповідачем, вона може до завершення розгляду справи по суті в повітовому суді пред'явити в тому самому провадженні позов проти обох сторін.

(2) Третя особа із самостійною вимогою має права та обов'язки позивача.