Закон про гігієну та безпеку праці

(1) Цей закон встановлює вимоги гігієни праці та безпеки праці до роботи працівників та посадових осіб (далі — працівник), права та обов'язки роботодавця і працівника при створенні та забезпеченні безпечного для здоров'я робочого середовища, організацію гігієни праці та безпеки праці на рівні підприємства та держави, а також відповідальність за порушення вимог гігієни праці та безпеки праці. [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(2) Цей закон застосовується до умов служби військовослужбовців та осіб, які проходять альтернативну службу, а також до роботи працівників Департаменту поліції та прикордонної охорони, органів безпеки та рятувальних установ настільки, наскільки спеціальними законами або встановленими на їх підставі правовими актами не передбачено інше та це не суперечить закону про державну таємницю та засекречену зовнішню інформацію. [RT I, 09.11.2022, 1 - jõust. 01.01.2023]

(3) Цей закон застосовується також до:

1) роботи ув'язненого у в'язниці з особливостями, встановленими законом про ув'язнення;

2) роботи учня та студента на навчальній практиці;

3) роботи члена правління юридичної особи або органу управління, що його замінює;

4) роботи фізичної особи, яка працює на підставі договору про надання послуг (далі — надавач послуг), в обсязі, встановленому частинами 4–9 § 12 та частиною 2 § 24 цього закону. [RT I, 29.12.2020, 2 - jõust. 01.03.2021]

(4) До адміністративного провадження, передбаченого цим законом, застосовується закон про адміністративне провадження з урахуванням особливостей, що випливають із цього закону. [RT I 2007, 3, 11 - jõust. 01.03.2007]

(1) У цьому законі під гігієною праці розуміється застосування організаційно-трудових та медичних заходів для запобігання ушкодженню здоров'я працівника, пристосування роботи до здібностей працівника, а також сприяння фізичному, психічному та соціальному благополуччю працівника.

(2) У цьому законі під безпекою праці розуміється система організаційно-трудових заходів та технічних засобів для досягнення такого стану робочого середовища, який дає змогу працівникові виконувати роботу, не наражаючи на небезпеку своє здоров'я.

(3) [Втратив чинність – RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(1) Робоче середовище — це оточення, в якому людина працює.

(2) Фізичні, хімічні, біологічні, фізіологічні та психосоціальні чинники, що діють у робочому середовищі, не можуть загрожувати життю та здоров'ю працівника чи іншої особи, яка перебуває в робочому середовищі. [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(3) Параметри хімічних чинників небезпеки робочого середовища та фізичних чинників небезпеки, перелічених у пункті 1 частини 1 § 6 цього закону, не повинні перевищувати граничні норми. [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(4) Граничні норми чинників небезпеки робочого середовища та порядок вимірювання параметрів чинників небезпеки встановлює Уряд Республіки.

(5) Якщо небезпеку нещасного випадку чи захворювання неможливо уникнути або якщо параметр чинника небезпеки робочого середовища неможливо привести у відповідність із встановленою граничною нормою за допомогою технічних засобів колективного захисту чи організаційно-трудових заходів, роботодавець надає працівникові засоби індивідуального захисту. Порядок вибору та використання засобів індивідуального захисту встановлює Уряд Республіки. [RT I 2003, 20, 120 - jõust. 01.07.2003]

(1) У цьому законі під робочим місцем розуміється місце виконання роботи та його оточення, що розташоване на території або в робочому приміщенні підприємства фізичної особи-підприємця чи господарського товариства, установи держави чи місцевого самоврядування, некомерційного об'єднання чи цільової установи (далі — підприємство), або інші місця виконання роботи, до яких працівник має доступ під час роботи або де він працює з дозволу чи за розпорядженням роботодавця.

(2) Роботодавець облаштовує та обставляє робоче місце так, щоб можна було уникнути нещасних випадків на виробництві та ушкоджень здоров'я, а також зберегти працездатність та благополуччя працівника.

(3) Якщо робочий процес супроводжується виділенням небезпечного диму, пилу, газу, пари чи рідини в кількості, яка може зашкодити здоров'ю працівника, необхідно запобігати поширенню викиду в робоче середовище, забезпечити його видалення з місця утворення та знешкодження.

(3¹) Вимоги гігієни праці та безпеки праці при роботі у вибухонебезпечному середовищі встановлює Уряд Республіки.

(4) Для уникнення чи зменшення ризику для здоров'я на робочому місці повинні бути засоби захисту, рятування та першої допомоги, знаки безпеки та інші засоби безпеки. Вимоги до використання сигналів небезпеки встановлює відповідальний за сферу міністр постановою. [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019] ↗

(4¹) Робоче місце та засоби праці повинні бути в технічно справному стані та регулярно обслуговуватися. Засоби захисту та пристрої безпеки, передбачені для уникнення небезпек, повинні регулярно обслуговуватися та перевірятися. Усі виявлені недоліки, які можуть вплинути на безпеку та здоров'я працівників, необхідно усунути якомога швидше. [RT I 2007, 3, 11 - jõust. 01.03.2007]

(4²) Якщо на робочому місці є небезпечні зони, де через характер роботи існує небезпека нещасного випадку чи ушкодження здоров'я, ці зони необхідно позначити та вжити заходів, щоб туди не потрапляли працівники без відповідного інструктажу та підготовки, а також інші особи. Якщо вхід у небезпечну зону є необхідним, це можна робити лише у присутності працівника, який пройшов відповідний інструктаж та підготовку. Для захисту працівників у небезпечній зоні необхідно вжити відповідних заходів. [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(4³) Територія робочого місця, сходові клітки, шляхи пересування, а також робочі та побутові приміщення повинні бути достатньо освітлені. Розташування освітлювальних приладів не повинно загрожувати працівникові. Освітлення повинно забезпечувати добру видимість сигналів небезпеки та вимикачів аварійної зупинки. [RT I 2007, 3, 11 - jõust. 01.03.2007]

(4⁴) Роботу на відкритому повітрі необхідно організувати так, щоб розташовані там робочі місця, шляхи пересування та інші пов'язані з роботою ділянки, а також засоби праці, які працівники використовують під час роботи, не загрожували людям та не перешкоджали руху транспортних засобів. [RT I 2007, 3, 11 - jõust. 01.03.2007]

(4⁵) Вимоги гігієни праці та безпеки праці до робочого місця встановлює Уряд Республіки. [RT I 2007, 3, 11 - jõust. 01.03.2007]

(5) Вимоги гігієни праці та безпеки праці за видами діяльності встановлює Уряд Республіки.

(1) Засіб праці — це машина, обладнання, установка, транспортний засіб, інструмент або інший засіб, що використовується для роботи. Використання засобу праці — робота з ним, його запуск, зупинка, транспортування, переміщення, встановлення, ремонт, налаштування, обслуговування та очищення — не повинно загрожувати здоров'ю користувача засобу праці чи інших осіб, а також робочому та життєвому середовищу. [RT I 2007, 3, 11 - jõust. 01.03.2007]

(2) Роботодавець забезпечує, щоб засіб праці підходив для виконання робочого завдання, відповідав розмірам тіла користувача, а також його фізичним і психічним можливостям.

(3) Роботодавець забезпечує, щоб наданий у користування працівнику засіб праці відповідав таким умовам: [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

1) перекрито доступ до його небезпечної зони;

2) орган керування відповідає ергономічним вимогам;

3) поверхні з високою або низькою температурою ізольовані або огороджені;

4) виконано вимоги електро-, пожежо- та вибухобезпеки; [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

5) унеможливлено випадковий запуск, і за потреби можна негайно зупинити засіб праці або його частину, перервати енергопостачання та припинити небезпечний витік; [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

6) рівень шуму, вібрації, випромінювання та інших факторів небезпеки якомога нижчий і не перевищує граничних норм.

(4) Вимоги гігієни та безпеки праці щодо використання засобу праці встановлює Уряд Республіки.

(1) Фізичні фактори небезпеки — це:

1) шум, вібрація, іонізуюче випромінювання, неіонізуюче випромінювання (ультрафіолетове випромінювання, лазерне випромінювання, інфрачервоне випромінювання) та електромагнітне поле;

2) швидкість руху повітря, температура та вологість повітря, високий або низький атмосферний тиск;

3) рухомі або гострі частини машин і обладнання, недоліки освітлення, небезпека падіння, ураження електричним струмом та вибуху, а також інші подібні фактори. [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(2) Роботодавець повинен вживати заходів, щоб уникнути ризику для здоров'я, що виникає внаслідок фізичних факторів небезпеки, або знизити його до якомога нижчого рівня.

(3) Роботодавець забезпечує, щоб під час використання радіоактивної речовини або роботи із засобом праці, що містить таку речовину, дотримувалися вимог безпеки, встановлених у законі про випромінювання, і щоб речовина або засіб праці не потрапили до рук сторонньої особи.

(3¹) Референтний рівень вмісту радону в повітрі робочих приміщень, порядок вимірювання вмісту радону в повітрі та обов'язки роботодавця на робочих місцях з підвищеним ризиком радону встановлюються постановою, прийнятою на підставі § 97 частини 3 закону про випромінювання. [RT I, 26.06.2018, 6 - jõust. 06.07.2018]

(4) Мікроклімат робочого місця — температура та вологість повітря, а також швидкість руху повітря — повинен бути придатним для виконання робочого завдання, слід забезпечити постачання робочих місць свіжим повітрям. При визначенні придатного мікроклімату слід враховувати кількість працівників у приміщенні, психічне та фізичне навантаження працівників, розмір робочого приміщення, специфіку використовуваних засобів праці та характер технологічного процесу. [RT I 2007, 3, 11 - jõust. 01.03.2007]

(5) Шум і вібрація робочого середовища повинні бути такого рівня, щоб їхній шкідливий вплив на працівника був виключений або знижений до якомога нижчого рівня навіть при тривалій роботі. При роботі, що потребує концентрації, мислення, прийняття рішень і спілкування, шум не повинен заважати виконанню робочого завдання. Шум не повинен заважати розбірливості звукових сигналів. [RT I 2007, 3, 11 - jõust. 01.03.2007]

(6) Вимоги гігієни та безпеки праці до робочого середовища, на яке впливають фізичні фактори небезпеки, встановлює Уряд Республіки. [RT I 2007, 3, 11 - jõust. 01.03.2007]

(1) Хімічні фактори небезпеки — це небезпечні хімікати, що обробляються на підприємстві, та матеріали, які їх містять. [RT I, 10.11.2015, 2 - jõust. 01.12.2015]

(2) Поводження з небезпечними хімікатами та матеріалами, що їх містять, регулюють закон про хімікати та цей закон.

(3) Вимоги до використання небезпечних хімікатів та матеріалів, що їх містять, встановлює Уряд Республіки.

(4) Роботодавець має право обробляти дані досліджень та аналізів щодо вимірювання хімічних факторів небезпеки в організмі працівника в обсязі, необхідному для вжиття заходів, що випливають з аналізу ризиків робочого середовища, з метою захисту працівників від виникнення шкоди здоров'ю, спричиненої хімічними факторами небезпеки. [RT I, 09.11.2022, 1 - jõust. 19.11.2022]

(1) Біологічні фактори небезпеки — це мікроорганізми (бактерії, віруси, гриби тощо), зокрема генетично модифіковані мікроорганізми, клітинні культури та ендопаразити людини, а також інші біологічно активні речовини, які можуть спричинити інфекційне захворювання, алергію або отруєння. [RT I 2007, 3, 11 - jõust. 01.03.2007]

(2) Для захисту від біологічних факторів небезпеки, що діють на робочому місці, роботодавець повинен вжити заходів, враховуючи здатність фактора небезпеки до зараження.

(3) Вимоги гігієни та безпеки праці для робочого середовища, на яке впливають біологічні фактори небезпеки, встановлює Уряд Республіки.

(4) Роботодавець має право обробляти дані досліджень та аналізів щодо вимірювання біологічних факторів небезпеки в організмі працівника, а також дані про вакцинацію в обсязі, необхідному для вжиття заходів, що випливають з аналізу ризиків робочого середовища, з метою захисту працівників від виникнення шкоди здоров'ю, спричиненої біологічними факторами небезпеки. [RT I, 09.11.2022, 1 - jõust. 19.11.2022]

[RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(1) Фізіологічні фактори небезпеки — це важкість фізичної роботи, повторення однотипних рухів та вимушені пози й рухи в роботі, що спричиняють перевтому, а також інші подібні фактори, які з часом можуть спричинити шкоду здоров'ю.

(2) Для уникнення фізичного перевантаження працівника роботодавець повинен пристосувати роботу до працівника якомога краще та надавати працівникові перерви, що зараховуються до робочого часу, протягом робочого дня або робочої зміни. При формуванні робочого місця та організації роботи слід враховувати фізичні, психічні, статеві та вікові особливості працівника, а також зміну його працездатності протягом робочого дня чи зміни.

(3) Вимоги гігієни та безпеки праці щодо ручного переміщення вантажів встановлює міністр, відповідальний за галузь, постановою. [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019] ↗

(1) Психосоціальні небезпечні фактори — це робота з ризиком нещасного випадку чи насильства, нерівне ставлення, цькування та домагання на роботі, робота, що не відповідає здібностям працівника, тривала робота на самоті та монотонна робота, а також інші пов'язані з управлінням, організацією праці та робочим середовищем фактори, які можуть впливати на психічне чи фізичне здоров'я працівника, зокрема спричиняти робочий стрес.

(2) Роботодавець для запобігання шкоді здоров'ю, що виникає з психосоціального небезпечного фактора, повинен вживати заходів, зокрема пристосовувати організацію праці та робоче місце до потреб працівника, оптимізувати робоче навантаження працівника, надавати працівникові протягом робочого дня чи робочої зміни перерви, що зараховуються до робочого часу, та покращувати психосоціальне робоче середовище підприємства. [RT I, 12.06.2018, 3 - набув чинності 01.01.2019]

(1) Вагітним і жінкам, які годують груддю, роботодавець повинен створити відповідні умови праці та побуту.

(2) Роботодавець під час залучення до роботи вагітних і жінок, які годують груддю, для забезпечення їхньої безпеки дотримується обмежень, встановлених правовими актами.

(3) Вимоги гігієни праці та безпеки праці для роботи вагітних і жінок, які годують груддю, встановлює Уряд Республіки постановою.

(4) Роботодавець зобов'язаний надати вагітній у час, зазначений у рішенні лікаря чи акушерки, вільний час для передпологового обстеження, який зараховується до робочого часу. [RT I 2009, 29, 176 - набув чинності 01.04.2010]

(5) Мати, яка годує дитину груддю, має право отримувати додаткові перерви для годування груддю до досягнення дитиною півторарічного віку. Додаткова перерва надається кожні три години тривалістю щоразу не менше ніж 30 хвилин. Тривалість перерви для годування двох чи більше дітей віком до півтора року повинна становити щонайменше одну годину.

(6) Перерви для годування дитини зараховуються до робочого часу, і за них виплачується середня заробітна плата, обчислена на підставі § 29 частини 8 закону про трудовий договір, з коштів державного бюджету, за винятком випадків, коли матері виплачується батьківська допомога за виховання дитини. [RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

(7) Порядок виплати середньої заробітної плати, що відшкодовується з державного бюджету, та перелік даних заяви про відшкодування встановлює міністр, відповідальний за відповідну сферу, постановою. [RT I, 08.07.2016, 1 - набув чинності 01.01.2017]

(8) При відшкодуванні середньої заробітної плати з державного бюджету виходять із положень § 66 частин 4–8 закону про трудовий договір. [RT I, 08.07.2016, 1 - набув чинності 01.01.2017]

[RT I, 09.11.2022, 1 - набув чинності 19.11.2022]

(1) Неповнолітнім працівникам та працівникам зі шкодою здоров'ю роботодавець повинен створити відповідні умови праці та побуту. [RT I, 09.11.2022, 1 - набув чинності 19.11.2022]

(2) Роботодавець вживає заходів, що ґрунтуються на аналізі ризиків, для запобігання ризикам для здоров'я неповнолітнього працівника. Ризики неповнолітнього працівника слід оцінювати перед початком роботи неповнолітнього та у випадку, коли в умовах праці відбулася істотна зміна. Під час оцінювання ризиків увага звертається на такі обставини: [RT I, 29.12.2020, 2 - набув чинності 01.03.2021]

1) оформлення та обладнання робочого приміщення та робочого місця;

2) вплив небезпечних факторів робочого середовища на здоров'я неповнолітнього працівника;

3) придатність засобів праці та їх використання для неповнолітнього працівника;

4) придатність організації праці для неповнолітнього працівника;

5) інструктаж та навчання неповнолітнього працівника. [RT I, 12.06.2018, 3 - набув чинності 01.01.2019]

(3) Роботодавець зобов'язаний у порядку, встановленому законами, що регулюють трудові та службові відносини, надати працівникові, який на його підприємстві внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання частково втратив працездатність, можливість продовжити роботу на відповідній роботі на підприємстві.

(4) Робота, засоби праці та робоче місце працівника зі шкодою здоров'ю мають бути пристосовані до його фізичних і психічних можливостей. Пристосування полягає в тому, щоб зробити споруду, робоче приміщення, робоче місце чи засіб праці роботодавця доступними та придатними для використання особою зі шкодою здоров'ю. Ця вимога діє також щодо загальнодоступних шляхів пересування та побутових приміщень, якими користуються працівники зі шкодою здоров'ю. [RT I, 09.11.2022, 1 - набув чинності 19.11.2022]

(1) Побутові приміщення — це роздягальні, приміщення для миття, туалети та приміщення для відпочинку, обігрівальні приміщення на польових роботах, приміщення для харчування та інші побутові приміщення.

(2) Побутові приміщення працівників мають бути збудовані та обладнані з урахуванням умов праці та кількості і статевого складу працівників.

(3) Роботодавець забезпечує працівникам, які носять робочий одяг, роздягальню, а працівникам, які працюють на польових роботах, — приміщення для сушіння одягу та обігрівальне приміщення чи інше рівноцінне місце. [RT I, 12.06.2018, 3 - набув чинності 01.01.2019]

(4) Залежно від характеру роботи працівники повинні мати можливість користуватися приміщенням для відпочинку, якщо це необхідно для забезпечення здоров'я та безпеки працівників. Приміщення для відпочинку має бути достатнього розміру та обладнане столами і сидіннями зі спинками. У приміщенні для відпочинку заборонено курити. [RT I 2007, 3, 11 - набув чинності 01.03.2007]

(5) Залежно від характеру роботи працівник повинен мати можливість користуватися приміщенням для миття, обладнаним умивальниками чи душами та гарячою і холодною водою. [RT I 2007, 3, 11 - набув чинності 01.03.2007]

(6) Роботодавець забезпечує підтримання чистоти в побутових приміщеннях. [RT I, 12.06.2018, 3 - набув чинності 01.01.2019]

(7) Побутові приміщення мають бути придатними до вентиляції, а їхня температура має відповідати призначенню використання. [RT I 2007, 3, 11 - набув чинності 01.03.2007]

(8) Працівникам має бути забезпечена якісна питна вода, що відповідає вимогам, разом з одноразовим чи придатним для миття посудом для пиття. [RT I 2007, 3, 11 - набув чинності 01.03.2007]

[RT I, 29.12.2020, 2 - jõust. 01.03.2021]

(1) Роботодавець забезпечує виконання вимог охорони праці та безпеки праці в кожній пов'язаній з роботою ситуації. Якщо трудові завдання виконуються як орендна праця, виконання вимог охорони праці та безпеки праці на підприємстві-користувачі забезпечує підприємство-користувач. Якщо трудові завдання виконуються як дистанційна робота, роботодавець забезпечує виконання вимог охорони праці та безпеки праці настільки, наскільки це можливо з урахуванням особливостей дистанційної роботи та виходячи з передбаченого § 13⁵ цього закону. [RT I, 09.11.2022, 1 - jõust. 19.11.2022]

(2) Роботодавець не має права допускати до роботи працівника, який не має необхідних фахових знань і навичок, а також знань з охорони праці та безпеки праці.

(3) Роботодавець і працівники зобов'язані співпрацювати заради безпечного робочого середовища. Роботодавець консультується з працівниками або представником працівників з питань, що стосуються планування заходів з поліпшення робочого середовища, організації інструктажу та навчання, а також надання послуги з охорони здоров'я праці, організації рятувальних робіт і першої допомоги та вибору й застосування нової технології і нових засобів праці. Роботодавець за можливості враховує внесені пропозиції та залучає працівників до реалізації запланованого. [RT I, 09.11.2022, 1 - jõust. 01.01.2023]

(4) Надавач послуги забезпечує в кожній робочій ситуації справність і належне використання належних йому засобів праці, засобів індивідуального захисту та інших пристроїв.

(5) Якщо на робочому місці одночасно працюють працівники щонайменше двох роботодавців, роботодавці узгоджують свою діяльність задля уникнення небезпечних ситуацій. Роботодавці інформують один одного та своїх працівників або уповноважених з робочого середовища про наявні на спільному робочому місці небезпеки та заходи їх уникнення, а також про організацію рятувальних робіт і першої допомоги.

(6) Якщо, крім працівників одного чи кількох роботодавців, на робочому місці працює надавач послуги, роботодавець за потреби інформує надавача послуги про обставини, зазначені в частині 5 цього параграфа.

(7) У випадку, зазначеному в частинах 5 і 6 цього параграфа, роботодавці можуть укласти угоду про виконання зазначеного в частині 5 обов'язку або призначити особу, що організовує роботи, яка виконує ці обов'язки. Якщо роботодавці не укладають угоди та не призначають особу, що організовує роботи, у разі невиконання зазначеного в частині 5 обов'язку вони відповідають солідарно.

(8) У випадку, зазначеному в частині 6 цього параграфа, надавач послуги інформує особу, що організовує роботи, а за її відсутності — роботодавця про небезпеки, пов'язані з його діяльністю, і забезпечує, щоб його діяльність не загрожувала працівникам.

(9) Надавачі послуг, які працюють в одному робочому середовищі, інформують один одного про небезпеки, пов'язані з їхньою діяльністю, і забезпечують, щоб їхня діяльність не загрожувала працівникам. [RT I, 29.12.2020, 2 - jõust. 01.03.2021]

(1) Профілактична діяльність роботодавця — це планування та застосування заходів для уникнення чи зменшення ризиків для здоров'я на всіх етапах роботи підприємства, а також для сприяння фізичному, психічному та соціальному благополуччю працівника.

(2) Роботодавець застосовує зазначені в частині 1 цього параграфа заходи на основі таких загальних принципів профілактики:

1) уникнення виникнення ризиків;

2) оцінювання неминучих ризиків;

3) усунення ризиків у місці їх виникнення, а якщо це неможливо — їх зменшення до прийнятного рівня;

4) заміна небезпечного чинника безпечним або менш небезпечним;

5) пристосування роботи, робочого місця та організації праці якомога зручніше для працівника;

6) пристосування засобів і методів праці до розвитку техніки;

7) надання переваги заходам і засобам колективного захисту перед використанням засобів індивідуального захисту;

8) розроблення єдиної та загальної профілактичної політики, що охоплює технологію, організацію праці, умови праці, соціальні відносини та вплив пов'язаних із робочим середовищем чинників.

(3) Планування та застосування заходів, що стосуються охорони здоров'я праці, безпеки праці та гігієни праці, не повинно призводити до грошових витрат для працівників. [RT I 2007, 3, 11 - jõust. 01.03.2007]

(1) Роботодавець виплачує працівникові допомогу в разі хвороби, травми або карантину за четвертий — восьмий календарний день у розмірі 70 відсотків від середньої заробітної плати працівника, обчисленої в порядку, передбаченому § 29 частиною 8 закону про трудовий договір (далі — допомога у зв'язку з хворобою). [RT I, 11.01.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

(2) Роботодавець не виплачує допомогу у зв'язку з хворобою:

1) у разі захворювання або травми працівника, за які Каса здоров'я виплачує застрахованій особі допомогу у зв'язку з хворобою на підставі § 54 частини 1 пунктів 6–8 та § 56 частин 1², 1³ і 1⁴ закону про медичне страхування; [RT I, 11.03.2023, 9 - jõust. 01.04.2023]

2) у випадках, передбачених § 60 закону про медичне страхування. [RT I 2009, 29, 176 - jõust. 01.07.2009]

(3) Роботодавець виплачує допомогу у зв'язку з хворобою починаючи з четвертого календарного дня звільнення від виконання трудових або службових обов'язків, зазначеного в лікарняному листі. [RT I, 11.01.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

(4) Роботодавець виплачує допомогу у зв'язку з хворобою, якщо працівник повідомив роботодавця про закриття електронного лікарняного листа або працівник подав роботодавцеві паперовий лікарняний лист чи виписану лікарем або стоматологом, який лікував його в іноземній державі, паперову довідку (далі — довідка) не пізніше 90-го календарного дня від дня, зазначеного в лікарняному листі або довідці як день початку виконання трудових або службових обов'язків. [RT I, 08.10.2014, 1 - jõust. 18.10.2014]

(5) Роботодавець виплачує допомогу у зв'язку з хворобою в день виплати заробітної плати або протягом 30 календарних днів від дня, коли роботодавець дізнався про закриття працівником електронного лікарняного листа або коли працівник подав роботодавцеві належно оформлений паперовий лікарняний лист чи довідку. [RT I, 08.10.2014, 1 - jõust. 18.10.2014]

(1) Роботодавець може виплачувати працівникові на підставі листка непрацездатності, крім допомоги по хворобі, виплаченої на підставі § 12² цього закону, та допомоги по непрацездатності, виплаченої у разі страхового випадку, передбаченого законом про медичне страхування або виданим на його підставі підзаконним актом, добровільну допомогу по непрацездатності.

(2) Роботодавець не виплачує добровільну допомогу по непрацездатності на підставі пунктів 3–4¹ частини 1 § 51 закону про медичне страхування, а також у випадках, передбачених § 60.

(3) Добровільна допомога по непрацездатності разом із допомогою по хворобі, що виплачується на підставі § 12² цього закону, не може перевищувати середню заробітну плату працівника, обчислену на підставі частини 8 § 29 закону про трудовий договір (далі — середня заробітна плата).

(4) Якщо допомогу по непрацездатності працівникові виплачує Каса здоров'я, то роботодавець обчислює максимальний розмір добровільної допомоги по непрацездатності, віднімаючи від середньої заробітної плати працівника суму середньої заробітної плати, що відповідає передбаченому законом про медичне страхування відсотку допомоги по непрацездатності, та суму, що виплачується на підставі § 12² цього закону.

(4¹) У разі застосування верхньої межі допомоги по тимчасовій непрацездатності, передбаченої частиною 1¹ § 54 закону про медичне страхування, роботодавець може відшкодувати працівникові різницю між середньою заробітною платою та верхньою межею допомоги по тимчасовій непрацездатності. [RT I, 12.12.2024, 2 - jõust. 01.01.2026]

(5) Роботодавець виплачує добровільну допомогу по непрацездатності у строк, передбачений частиною 5 § 12² цього закону. [RT I, 02.05.2024, 3 - jõust. 15.05.2024]

(1) Працівник і роботодавець мають право у письмовій формі домовитися про тимчасове виконання роботи, що відповідає стану здоров'я, на підставі листка непрацездатності, якщо з дня звільнення від виконання трудових або службових обов'язків, зазначеного в листку непрацездатності працівника, минуло понад 30 календарних днів, — до настання строку, передбаченого частиною 1 § 57 закону про медичне страхування. Перебування чиновника на службі на підставі листка непрацездатності оформлюється наказом. [RT I, 03.12.2025, 3 - jõust. 01.04.2026]

(2) Роботодавець і працівник зобов'язані дотримуватися умов праці, що відповідають зазначеному в листку непрацездатності стану здоров'я.

(3) Якщо роботодавець не має можливості запропонувати працівникові умови праці, що відповідають його стану здоров'я, працівник не може працювати на підставі листка непрацездатності.

(4) Роботодавець не може виплачувати за роботу на підставі листка непрацездатності заробітну плату менше ніж 50 відсотків заробітної плати, що діяла у день, який передував дню звільнення від виконання трудових або службових обов'язків, зазначеному в листку непрацездатності.

(5) Крім заробітної плати, що виплачується роботодавцем, працівник отримує допомогу по хворобі на умовах і в порядку, передбачених законом про медичне страхування.

(6) Працівник і роботодавець можуть у будь-який час розірвати домовленість, зазначену в частині 1 цього параграфа. [RT I, 02.05.2024, 3 - jõust. 15.05.2024]

(1) Вагітна працівниця та працівниця, яка має право на відпустку у зв'язку з материнством, мають право вимагати тимчасово роботи, що відповідає стану здоров'я, на підставі листка непрацездатності, якщо їхній стан здоров'я не дозволяє виконувати передбачені трудові завдання на погоджених умовах.

(2) До роботи на підставі частини 1 цього параграфа застосовується передбачене частинами 2 та 4–6 § 12⁴ цього закону.

(3) Вагітна працівниця та працівниця, яка має право на відпустку у зв'язку з материнством, може відмовитися від виконання трудових завдань на підставі листка непрацездатності, якщо роботодавець не має можливості надати їй роботу, що відповідає її стану здоров'я, або відмовитися від пропонованої роботи. [RT I, 02.05.2024, 3 - jõust. 15.05.2024]

(1) Роботодавець зобов'язаний:

1) здійснювати систематичний внутрішній контроль робочого середовища, у ході якого він планує, організовує та відстежує стан гігієни та безпеки праці на підприємстві відповідно до вимог, установлених цим законом або прийнятими на його підставі правовими актами. Внутрішній контроль робочого середовища є невід'ємною частиною діяльності підприємства, до якої залучені працівники і яка ґрунтується на результатах аналізу ризиків робочого середовища;

2) щороку переглядати організацію внутрішнього контролю робочого середовища та аналізувати його результати, а за потреби пристосовувати заходи до зміненої ситуації;

3) організовувати проведення аналізу ризиків робочого середовища; [RT I, 29.12.2020, 2 - jõust. 01.03.2021]

4) [Втратив чинність – RT I, 29.12.2020, 2 - jõust. 01.03.2021]

5) [Втратив чинність – RT I, 29.12.2020, 2 - jõust. 01.03.2021]

5¹) забезпечувати, щоб у небезпечній зоні працював лише працівник, який пройшов відповідний інструктаж та навчання, або щоб робота виконувалася під наглядом такого працівника; [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

5²) інформувати неповнолітнього та законного представника неповнолітнього віком до 15 років про ризики, пов'язані з роботою неповнолітнього, а також про заходи, вжиті для захисту його безпеки та здоров'я; [RT I 2007, 3, 11 - jõust. 01.03.2007]

6) [Втратив чинність – RT I, 29.12.2020, 2 - jõust. 01.03.2021]

6¹) застосовувати для запобігання шкоді здоров'ю працівника та нейтралізації впливу перелічених у §§ 6–9¹ цього закону небезпечних чинників робочого середовища заходи, встановлені трудовими та колективними договорами; [RT I, 09.11.2022, 1 - jõust. 19.11.2022]

6²) [Втратив чинність – RT I, 09.11.2022, 1 - jõust. 01.01.2023]

7) організовувати надання послуги гігієни праці; [RT I, 09.11.2022, 1 - jõust. 01.01.2023]

7¹) [Втратив чинність – RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

8) забезпечувати працівникові доступність першої допомоги та засобів першої допомоги на робочому місці; [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

9) [Втратив чинність – RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

10) переводити працівника в порядку, встановленому законами, що регулюють трудові та службові відносини, на його вимогу та на підставі рішення лікаря тимчасово чи постійно на іншу роботу або тимчасово полегшувати його умови праці;

11) за власний рахунок надавати працівникові засоби індивідуального захисту, робочий одяг, а також засоби для чищення та миття, якщо цього вимагає характер роботи, та організовувати навчання працівника користуванню засобом індивідуального захисту;

12) контролювати виконання вимог гігієни та безпеки праці; [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

13) організовувати інструктаж та навчання працівника; [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

14) на підставі аналізу ризиків робочого середовища складати інструкцію з безпеки щодо виконуваної роботи та використовуваного засобу праці; [RT I, 29.12.2020, 2 - jõust. 01.03.2021]

15) усувати від роботи працівника, який перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або під впливом психотропної речовини; [RT I 2007, 3, 11 - jõust. 01.03.2007]

16) [Втратив чинність – RT I 2002, 47, 297 - jõust. 01.01.2003]

17) [Втратив чинність – RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

18) доводити припис Трудової інспекції до відома працівників, спеціаліста з робочого середовища, ради робочого середовища, уповноважених з робочого середовища та інших представників працівників; [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

19) виконувати припис Трудової інспекції до встановленого строку та повідомляти про його виконання через базу даних робочого середовища Трудової інспекції або у формі, що дозволяє письмове відтворення. [RT I, 29.12.2020, 2 - jõust. 01.03.2021]

(2) Роботодавець має право встановлювати на підприємстві суворіші вимоги гігієни та безпеки праці, ніж передбачено правовими актами. [RT I 2009, 5, 35 - jõust. 01.07.2009]

[RT I, 09.11.2022, 1 - jõust. 01.01.2023]

(1) Роботодавець організовує надання послуги з гігієни праці.

(2) Послугу з гігієни праці надає лікар з гігієни праці, залучаючи за потреби інших спеціалістів.

(3) Надаючи послугу з гігієни праці, лікар з гігієни праці:

1) ознайомлюється з аналізом ризиків робочого середовища та за потреби відвідує робоче середовище;

2) аналізує стан гігієни праці на підприємстві в цілому;

3) проводить медичний огляд працівників, беручи за основу аналіз ризиків робочого середовища;

4) надає роботодавцю пропозиції щодо покращення умов праці та зміцнення здоров'я працівників;

5) консультує роботодавця з питань пристосування робочого середовища й умов праці та зміцнення здоров'я працівників;

6) консультує працівника з питань зміцнення здоров'я.

(4) Медичний огляд необхідно організувати працівнику, на здоров'я якого за результатами оцінювання ризиків робочого середовища може впливати такий небезпечний чинник робочого середовища або характер роботи:

1) шум;

2) вібрація;

3) електромагнітні поля;

4) штучне оптичне випромінювання;

5) іонізуюче випромінювання;

6) небезпечні хімікати та матеріали, що їх містять, зокрема канцерогени, мутагени та речовини, токсичні для репродуктивної системи; [RT I, 02.05.2024, 3 - jõust. 15.05.2024]

7) біологічні небезпечні чинники;

8) робота з дисплеєм;

9) ручне переміщення вантажів;

10) робота, що містить повторювані рухи, або робота в постійному вимушеному положенні, зокрема в сидячому чи стоячому положенні;

11) інший небезпечний чинник або характер роботи.

(5) Незалежно від результатів оцінювання ризиків медичний огляд необхідно організувати нічному працівнику та працівнику, який контактує зі свинцем і його сполуками та з азбестовим пилом.

(6) Роботодавець організовує медичний огляд працівника протягом чотирьох місяців від початку роботи працівника. Якщо працівник протягом останніх шести місяців пройшов у іншого роботодавця медичний огляд щодо тих самих небезпечних чинників робочого середовища та того самого характеру роботи, роботодавець може організувати медичний огляд у строк, зазначений у поданому працівником рішенні про медичний огляд.

(7) Роботодавець організовує медичний огляд працівника до початку контакту з біологічними небезпечними чинниками, канцерогенами, мутагенами, речовинами, токсичними для репродуктивної системи, свинцем і його сполуками та азбестовим пилом, а медичний огляд нічного працівника — до початку нічної роботи. [RT I, 02.05.2024, 3 - jõust. 15.05.2024]

(8) Крім строків, зазначених у частинах 6 і 7 цього параграфа, роботодавець організовує медичний огляд працівника через визначений лікарем з гігієни праці проміжок часу, але не рідше одного разу на три роки, а щодо неповнолітнього працівника — не рідше одного разу на рік.

(9) Уточнювальні вимоги до медичного огляду на основі небезпечного чинника робочого середовища або характеру роботи, зазначеного в частині 4 цього параграфа, може встановити Уряд Республіки постановою.

(10) Уточнювальні вимоги до медичного огляду на основі характеру роботи, зазначеного в пункті 9 частини 4 цього параграфа, встановлює міністр, відповідальний за цю сферу, постановою.

(11) Роботодавець несе витрати, пов'язані з наданням послуги з гігієни праці. Медичний огляд працівників проводиться в робочий час, і за цей час працівнику виплачується середня денна плата за роботу.

(12) Аналіз стану гігієни праці на підприємстві, зазначений у пункті 2 частини 3 цього параграфа, роботодавець організовує регулярно відповідно до потреби, але не рідше одного разу на три роки.

(13) Роботодавець упроваджує пропозиції лікаря з гігієни праці щодо покращення робочого середовища й умов праці та зміцнення здоров'я працівників, якщо це не спричиняє для роботодавця непропорційно великих витрат. За потреби роботодавець додає пропозиції до плану заходів аналізу ризиків.

(14) Лікар з гігієни праці передає роботодавцю ті дані про здоров'я працівника, які конче потрібні роботодавцю для покращення робочого середовища й умов праці та зміцнення здоров'я працівників і безпосередньо пов'язані з наведеними діями. Роботодавець не має права отримувати дані про діагнози.

(15) Порядок надання послуги з гігієни праці встановлює міністр, відповідальний за цю сферу, постановою.

(16) Надавач послуги з гігієни праці зберігає дані, пов'язані з наданням послуги з гігієни праці, протягом 30 років від надання. Роботодавець зберігає дані, пов'язані з організацією надання послуги з гігієни праці, протягом десяти років від надання. [RT I, 09.11.2022, 1 - jõust. 01.01.2023]

(17) Роботодавець зберігає дані, пов'язані з наданням послуги з гігієни праці, протягом 40 років від останнього контакту працівника з канцерогеном або мутагеном і п'ять років від останнього контакту працівника з речовиною, токсичною для репродуктивної системи. [RT I, 02.05.2024, 3 - jõust. 15.05.2024]

(1) Роботодавець для надання першої допомоги повинен:

1) призначити з числа працівників щонайменше одну особу, яка надає першу допомогу, враховуючи кількість працівників, частоту виникнення ушкоджень здоров'я, територіальний поділ підприємства та характер діяльності;

2) надати особі, яка надає першу допомогу, можливість виконувати свої обов'язки в робочий час;

3) організувати для особи, яка надає першу допомогу, за власний кошт і в робочий час навчання протягом одного місяця з моменту її призначення та підвищення кваліфікації кожні три роки, виплачуючи особі, яка надає першу допомогу, під час навчання та підвищення кваліфікації середню денну заробітну плату;

4) розмістити на видному місці інструкції з надання першої допомоги, номер екстреної допомоги 112, а також ім'я та номер телефону особи, яка надає першу допомогу;

5) забезпечити працівникам наявність, доступність і маркування засобів першої допомоги відповідно до вимог, встановлених у § 4 частині 4 цього закону, зокрема в автомобілях, тракторах, самохідних і спеціальних робочих машинах, які використовуються для виконання робочих завдань;

6) забезпечити приміщення для надання першої допомоги або приміщення, яке можна для цього пристосувати, що має маркування відповідно до § 4 частини 4 цього закону та до якого є доступ з ношами, якщо це необхідно з огляду на кількість працівників, характер діяльності підприємства або частоту виникнення ушкоджень здоров'я;

7) забезпечити доставку працівника, який зазнав ушкодження здоров'я, відповідно до вказівки лікаря до закладу охорони здоров'я або додому. [RT I, 09.11.2022, 1 - jõust. 19.11.2022]

(2) Навчання для особи, яка надає першу допомогу, організовувати не потрібно, якщо повсякденна робота цієї особи передбачає надання послуг екстреної медицини, анестезіології, інтенсивної терапії або швидкої допомоги.

(3) Особа, яка надає першу допомогу, виконує такі обов'язки:

1) надає першу допомогу в разі ушкодження здоров'я працівникові та особі, зазначеній у § 1 частині 3 цього закону;

2) викликає швидку допомогу;

3) регулярно перевіряє наявність засобів першої допомоги та їх відповідність потребам підприємства.

(4) Навчання та підвищення кваліфікації особи, яка надає першу допомогу, проводить заклад підвищення кваліфікації відповідно до вимог закону про навчання дорослих. [RT I, 30.01.2025, 1 - jõust. 01.04.2025]

(5) Порядок навчання та підвищення кваліфікації особи, яка надає першу допомогу, у закладі підвищення кваліфікації встановлює відповідальний за галузь міністр постановою. [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019] ↗

(1) Роботодавець інструктує працівника перед початком роботи. Під час інструктажу передусім доводяться до відома:

1) вимоги гігієни та безпеки праці на підприємстві, а також контактні дані уповноваженого з робочого середовища та спеціаліста з робочого середовища;

2) результати оцінки ризиків робочого середовища, зокрема небезпечні чинники робочого середовища працівника, ризики для здоров'я та заходи, що вживаються для запобігання ушкодженням здоров'я;

3) вимоги безпеки виконуваної роботи та використовуваного робочого засобу;

4) ергономічно правильні робочі пози та прийоми;

5) використання колективних та індивідуальних засобів захисту;

6) дії в разі ушкодження здоров'я, зокрема інструкції з надання першої допомоги, використання засобів першої допомоги та їх місцезнаходження, номер екстреної допомоги 112, а також контактні дані особи, яка надає першу допомогу;

7) вимоги електро- та пожежної безпеки;

8) інструкції щодо поведінки в разі загрози аварії та нещасного випадку, сигнали небезпеки, що використовуються на робочому місці, місцезнаходження евакуаційних виходів і шляхів та засобів пожежогасіння;

9) інструкції щодо уникнення забруднення довкілля.

(2) Роботодавець організовує для працівника навчання на робочому місці для опанування безпечних робочих прийомів, враховуючи, серед іншого, особливості та небезпечність роботи працівника.

(3) Роботодавець повинен повторити інструктаж і навчання працівника в необхідній частині та обсязі, якщо:

1) змінюється організація гігієни та безпеки праці на підприємстві;

2) змінюються робочі завдання працівника або роботодавець надає працівникові в користування новий робочий засіб чи технологію;

3) працівник тривалий час був відсутній на роботі;

4) працівник порушив вимоги безпеки праці, і це спричинило або могло спричинити нещасний випадок, зокрема нещасний випадок на виробництві;

5) працівник, роботодавець або Трудова інспекція вважає це за необхідне.

(4) Роботодавець допускає працівника до роботи, якщо він переконаний, що працівник знає організацію гігієни та безпеки праці на підприємстві та вміє застосовувати безпечні робочі прийоми на практиці.

(5) Роботодавець реєструє дату та зміст проведення інструктажу і навчання письмово або у формі, що дозволяє письмове відтворення. Працівник підтверджує проходження інструктажу і навчання письмово або у формі, що дозволяє письмове відтворення. [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(1) Роботодавець під час складання аналізу ризиків робочого середовища виявляє небезпечні чинники робочого середовища, за потреби вимірює їх параметри та оцінює ризики для здоров'я та безпеки працівника.

(2) Аналіз ризиків містить план дій, у якому передбачаються заходи, що вживаються в усіх сферах діяльності та на всіх рівнях управління підприємства для запобігання та зменшення ризику для здоров'я працівників, а також графік упровадження заходів та відповідальних за їх упровадження. Роботодавець виділяє необхідні для виконання плану дій кошти.

(3) В аналізі ризиків слід враховувати вікові, статеві та зумовлені станом здоров'я особливості працівника, зокрема особливі ризики для працівників, зазначених у §§ 10 і 10¹ цього закону, а також ризики, пов'язані з використанням робочих місць і робочих засобів та організацією праці.

(4) Роботодавець оновлює аналіз ризиків, якщо:

1) умови праці або робоче середовище суттєво змінилися;

2) робочі засоби або технологію замінено чи оновлено;

3) з'явилися нові дані про вплив небезпечного чинника на здоров'я людини;

4) через аварію або небезпечну ситуацію рівень ризику змінився порівняно з початковим рівнем;

5) лікар з гігієни праці під час медичного огляду виявив пов'язане з роботою захворювання працівника;

6) трудовий інспектор під час нагляду встановив, що в аналізі ризиків недостатньо оцінено ризики, наявні в робочому середовищі, зокрема не виміряно параметри небезпечних чинників або не передбачено заходів для зниження небезпек.

(5) Роботодавець інформує працівників та їх представників про аналіз ризиків.

(6) Роботодавець складає аналіз ризиків у формі, що дозволяє письмове відтворення.

(7) Роботодавець складає аналіз ризиків у базі даних робочого середовища або передає його у формі, що дозволяє письмове відтворення, до Трудової інспекції.

(8) Аналізи ризиків зберігаються в базі даних робочого середовища, за винятком випадків, коли роботодавець не зобов'язаний додавати аналіз ризиків до бази даних.

(9) Роботодавець зберігає аналізи ризиків, не внесені до бази даних робочого середовища або складені до 1 березня 2021 року, протягом 55 років з моменту складання аналізу ризиків. [RT I, 29.12.2020, 2 - jõust. 01.03.2021]

(1) Роботодавець зобов'язаний:

1) відображати можливі ризики, що випливають із характеру роботи, в аналізі ризиків робочого середовища та, враховуючи особливості дистанційної роботи, вживати заходів для уникнення чи зменшення ризиків для здоров'я працівника;

2) інструктувати працівника перед допуском до дистанційної роботи та регулярно відповідно до потреби, виходячи з встановленого в § 13³ цього закону та враховуючи особливості дистанційної роботи;

3) забезпечувати придатні засоби праці для виконання робочих завдань;

4) організовувати контроль здоров'я працівника відповідно до встановленого в § 13¹ цього закону;

5) розслідувати нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання відповідно до встановленого в § 24 цього закону;

6) сплачувати допомогу по хворобі відповідно до встановленого в § 12² цього закону.

(2) Робоче місце для дистанційної роботи облаштовується за домовленістю працівника та роботодавця.

(3) Роботодавець виконує не зазначені в частині 1 цього параграфа обов'язки у сфері гігієни та безпеки праці настільки, наскільки це можливо з урахуванням особливостей дистанційної роботи. [RT I, 09.11.2022, 1 - набув чинності 19.11.2022]

(1) Працівник зобов'язаний:

1) брати участь у створенні безпечного робочого середовища, дотримуючись вимог гігієни та безпеки праці;

1¹) формувати при дистанційній роботі безпечне робоче місце та умови праці, виходячи з наданих роботодавцем вказівок; [RT I, 09.11.2022, 1 - набув чинності 19.11.2022]

2) дотримуватися встановленого роботодавцем порядку робочого часу та часу відпочинку;

3) проходити контроль здоров'я відповідно до встановленого порядку;

4) належним чином використовувати передбачені засоби індивідуального захисту та тримати їх у робочому стані; [RT I 2007, 3, 11 - набув чинності 01.03.2007]

5) забезпечувати відповідно до підготовки та наданих роботодавцем вказівок, щоб його робота не загрожувала життю та здоров'ю його самого чи інших осіб і не забруднювала довкілля;

6) негайно повідомляти роботодавця або його представника та уповноваженого з робочого середовища про нещасний випадок або небезпеку його виникнення, про нещасний випадок на виробництві чи розлад здоров'я, що перешкоджає виконанню робочого завдання, а також про всі недоліки систем захисту; [RT I 2007, 3, 11 - набув чинності 01.03.2007]

7) виконувати вказівки роботодавця, спеціаліста з робочого середовища, уповноваженого з робочого середовища, лікаря з гігієни праці та Трудової інспекції у сфері гігієни та безпеки праці; [RT I, 12.06.2018, 3 - набув чинності 01.01.2019]

8) належним чином використовувати засоби праці та небезпечні хімікати; [RT I 2007, 3, 11 - набув чинності 01.03.2007]

9) утримуватися від самовільного від'єднання, зміни чи усунення захисних пристроїв, встановлених на засобах праці або спорудах, і використовувати ці пристрої належним чином; [RT I 2007, 3, 11 - набув чинності 01.03.2007]

10) забезпечувати, щоб робота або надання послуги в іншої особи, яка надає роботу, не загрожували життю та здоров'ю його самого чи інших осіб. [RT I, 30.04.2022, 1 - набув чинності 01.08.2022]

(1¹) Особа, яка при виконанні робочих обов'язків обробляє дані про здоров'я працівника, має безстроковий обов'язок зберігати таємницю щодо цих даних. [RT I, 09.11.2022, 1 - набув чинності 19.11.2022]

(2) Працівникові забороняється працювати у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або під впливом психотропної речовини. [RT I 2007, 3, 11 - набув чинності 01.03.2007]

(3) [Втратив чинність - RT I 2009, 5, 35 - набув чинності 01.07.2009]

(4) Обов'язки працівника у сфері гігієни та безпеки праці не звільняють роботодавця від відповідної відповідальності, за винятком випадку, коли робочі завдання виконуються як дистанційна робота і роботодавець виконав усі обов'язки, зазначені в § 13⁵ цього закону. [RT I, 09.11.2022, 1 - набув чинності 19.11.2022]

(5) Працівник має право:

1) вимагати від роботодавця умов праці, що відповідають вимогам гігієни та безпеки праці, а також колективних та індивідуальних засобів захисту;

2) отримувати інформацію про фактори небезпеки робочого середовища, результати аналізу ризиків робочого середовища, заходи, що вживаються для уникнення шкоди здоров'ю, результати контролю здоров'я та припис Трудової інспекції роботодавцю; [RT I, 12.06.2018, 3 - набув чинності 01.01.2019]

3) у разі серйозної та невідворотної небезпеки нещасного випадку зупинити роботу та залишити своє робоче місце чи небезпечну зону; [RT I 2007, 3, 11 - набув чинності 01.03.2007]

4) відмовитися від роботи або зупинити роботу, виконання якої ставить під загрозу здоров'я його чи інших осіб або не дозволяє виконувати вимоги екологічної безпеки, негайно повідомивши про це роботодавця чи його представника та уповноваженого з робочого середовища;

5) вимагати від роботодавця на підставі рішення лікаря свого тимчасового чи постійного переведення на іншу роботу або тимчасового полегшення своїх умов праці;

5¹) вимагати свого переведення на придатну денну роботу, якщо робота в нічний час протипоказана особі за станом здоров'я на підставі рішення лікаря і роботодавець має можливість перевести працівника на відповідну роботу;

6) отримувати відшкодування за шкоду здоров'ю, спричинену роботою, в обсязі, встановленому законом про зобов'язальне право;

7) звертатися до уповноваженого з робочого середовища, членів ради з робочого середовища та інших представників працівників, а також до Трудової інспекції, якщо, на його думку, вжиті роботодавцем заходи та надані засоби не забезпечують безпеки робочого середовища. [RT I, 12.06.2018, 3 - набув чинності 01.01.2019]

(1) Роботодавець і працівник у розумінні закону про трудовий договір можуть домовитися про штрафну неустойку за порушення вимог гігієни та безпеки праці на умовах і в порядку, встановлених законом про зобов'язальне право.

(2) Про штрафну неустойку домовляються у випадку, коли роботодавець попередньо проінструктував та навчив працівника відповідно до встановленого в § 13³ цього закону.

(3) Домовленість про штрафну неустойку укладається письмово.

(4) У домовленості про штрафну неустойку визначаються як дії працівника, так і дії роботодавця, які можна вважати порушенням вимог гігієни та безпеки праці і які можуть спричинити небезпеку для здоров'я працівника.

(5) Штрафна неустойка, про яку домовляються за порушення працівником вимог гігієни та безпеки праці, не може перевищувати середню заробітну плату працівника за один місяць, яка обчислюється на підставі середньої денної заробітної плати працівника. [RT I, 12.06.2018, 3 - набув чинності 01.01.2019]

(1) У цьому законі під небезпекою нещасного випадку розуміється ситуація, яка може завершитися нещасним випадком на робочому місці. Нещасним випадком у розумінні цього закону є пожежа, вибух або інша подія, що сталася на робочому місці та може загрожувати життю і здоров'ю працівників та інших осіб.

(2) На випадок можливого нещасного випадку роботодавець зобов'язаний:

1) організувати засіб зв'язку з номером екстреної допомоги 112;

2) залежно від розміру підприємства та характеру діяльності визначити план дій щодо виведення людей з небезпечної зони та проведення рятувальних робіт;

3) призначити працівників, відповідальних за виведення людей з небезпечної зони та проведення рятувальних робіт, організувати їхнє навчання та поінформувати про них персонал підприємства. Кількість цих працівників, їхнє навчання та наявне в їхньому розпорядженні спорядження мають відповідати розміру підприємства та специфіці небезпеки;

4) визначити порядок зупинення та вимкнення засобів праці;

5) надати працівникам вказівки щодо припинення роботи та залишення небезпечної зони в разі виникнення серйозної та невідворотної небезпеки нещасного випадку.

(3) У разі виникнення небезпеки нещасного випадку роботодавець зобов'язаний якнайшвидше повідомити про небезпеку та про заходи, що вживаються, усіх працівників, які перебувають або можуть потрапити в серйозну небезпеку.

(4) У разі серйозної та загрозливої небезпеки нещасного випадку працівники повинні вжити заходів відповідно до своїх знань та доступних технічних засобів для запобігання можливим наслідкам також і в тому випадку, коли з безпосереднім керівником неможливо негайно зв'язатися.

(5) У разі серйозної та невідворотної небезпеки нещасного випадку працівники повинні мати можливість швидко та безпечно залишити своє робоче місце або небезпечну зону. Для цього евакуаційні виходи та шляхи мають бути вільними від перешкод, а також забезпечені достатнім аварійним освітленням та евакуаційними знаками.

(6) Про залишення свого робочого місця або небезпечної зони в разі серйозної та невідворотної небезпеки нещасного випадку працівник повинен за першої можливості повідомити роботодавця. Працівника, який залишив робоче місце самовільно, не можна за це карати чи ставити в несприятливе становище.

(7) Роботодавець не має права закликати працівників продовжувати роботу, доки небезпеку нещасного випадку не усунено.

(8) Роботодавець повинен реєструвати всі ситуації, що виникли на підприємстві та могли б завершитися нещасним випадком, повідомляти про них працівників, а також вживати заходів для запобігання повторенню таких ситуацій. [RT I 2007, 3, 11 - jõust. 01.03.2007]

(1) Спеціаліст з робочого середовища — це працівник зі знаннями та навичками у сфері робочого середовища, якого роботодавець уповноважив виконувати на підприємстві обов'язки у сфері гігієни та безпеки праці. [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(2) За відсутності працівника, зазначеного в частині 1 цього параграфа, роботодавець зобов'язаний залучити компетентного спеціаліста ззовні підприємства. [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(2¹) Кількість спеціалістів з робочого середовища на підприємстві має бути достатньою для організації застосування захисних і запобіжних заходів з урахуванням розміру підприємства та факторів небезпеки, з якими стикаються працівники. [RT I 2007, 3, 11 - jõust. 01.03.2007]

(3) Призначення на посаду або прийняття на роботу спеціаліста з робочого середовища не звільняє роботодавця від відповідальності у сфері гігієни та безпеки праці.

(4) Спеціаліст з робочого середовища повинен знати правові акти, що регулюють гігієну та безпеку праці, і умови праці на підприємстві, стежити за ними та контролювати їх, а також вживати заходів для зменшення впливу факторів небезпеки робочого середовища.

(5) Спеціаліст з робочого середовища зобов'язаний тимчасово зупинити роботу на небезпечній ділянці або заборонити використання небезпечного засобу праці, якщо виникла безпосередня загроза життю чи здоров'ю працівника і якщо загрозу неможливо усунути в інший спосіб.

(6) Для створення безпечного робочого середовища та збереження працездатності працівників спеціаліст з робочого середовища співпрацює з працівниками, членами ради робочого середовища, уповноваженими з робочого середовища та іншими представниками працівників, а також з надавачем послуги з гігієни праці. [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(7) Роботодавець забезпечує спеціаліста з робочого середовища засобами, необхідними для роботи.

(8) Роботодавець повідомляє спеціаліста з робочого середовища та зазначеного в частині 2 цього параграфа зовнішнього надавача послуг про відомі фактори небезпеки робочого середовища, які впливають або можуть впливати на безпеку та здоров'я працівників, про заходи, що вживаються для їх запобігання, і про заходи, зазначені в § 15 частині 2 цього закону, а також забезпечує їм доступ до аналізу ризиків, у тому числі до плану дій. [RT I, 29.12.2020, 2 - jõust. 01.03.2021]

(9) Роботодавець може сам виконувати обов'язки спеціаліста з робочого середовища, якщо він має знання та навички у сфері робочого середовища. [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(10) Роботодавець повідомляє про призначеного спеціаліста з робочого середовища Трудову інспекцію через базу даних робочого середовища або у формі, що дозволяє письмове відтворення, протягом десяти днів від дня призначення, зазначаючи його ім'я та прізвище, посаду та контактні дані. [RT I, 29.12.2020, 2 - jõust. 01.03.2021]

[Втратив чинність - RT I, 29.12.2020, 2 - набр. чинності 01.09.2021]

(1) Уповноважений з робочого середовища — це обраний працівниками представник у питаннях гігієни та безпеки праці, а строк дії його повноважень визначають збори працівників. [RT I, 29.12.2020, 2 - jõust. 01.03.2021]

(1¹) У разі переходу підприємства повноваження уповноваженого з робочого середовища діють до їх закінчення, але не довше ніж один рік від дня переходу. [RT I 2009, 5, 35 - jõust. 01.07.2009]

(1²) Обмеження, встановлені § 181 Зобов'язально-правового закону, до переходу повноважень уповноваженого з робочого середовища не застосовуються. [RT I 2009, 5, 35 - jõust. 01.07.2009]

(2) На підприємстві, де працює 10 або більше працівників, працівники обирають зі свого складу одного уповноваженого з робочого середовища. Якщо на підприємстві менше ніж 10 працівників, роботодавець зобов'язаний консультуватися з працівниками з питань безпеки та гігієни праці.

(3) На підприємстві, яке складається з кількох територіально відокремлених структурних підрозділів або де робота ведеться змінами і де в структурному підрозділі чи зміні одночасно працює понад десять працівників, працівники обирають до кожного структурного підрозділу чи зміни одного уповноваженого з робочого середовища. [RT I 2007, 3, 11 - jõust. 01.03.2007]

(4) Роботодавець організовує для виборів уповноважених з робочого середовища збори працівників підприємства, структурного підрозділу підприємства чи зміни, у яких працівники можуть брати участь безпосередньо або через уповноважену простим письмовим дорученням особу. Вибори вважаються такими, що відбулися, якщо в них взяли участь щонайменше 50 відсотків працівників підприємства, структурного підрозділу підприємства чи зміни. Порядок проведення виборів установлюється в колективному договорі або в іншій письмовій угоді між роботодавцем і працівниками. Роботодавець повідомляє імена та посади обраних уповноважених з робочого середовища Трудовій інспекції через інформаційну систему робочого середовища або у формі, що дозволяє письмове відтворення, протягом десяти днів від дня виборів. [RT I, 29.12.2020, 2 - jõust. 01.03.2021]

(5) Обов'язки уповноваженого з робочого середовища:

1) стежити за тим, щоб на робочому місці були застосовані заходи з гігієни та безпеки праці і щоб працівники були забезпечені справними засобами індивідуального захисту;

2) брати участь у розслідуванні нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що сталися на його ділянці роботи;

3) невідкладно повідомляти працівників і роботодавця або його представника про небезпечну ситуацію чи виявлений у робочому середовищі недолік та вимагати від роботодавця усунення недоліку в якомога коротший строк;

4) знати обов'язкові для працівників інструкції та правові акти;

5) стежити за тим, щоб працівники отримували необхідні знання, інструктаж і навчання у сфері гігієни та безпеки праці;

6) стежити за тим, щоб роботодавець організував надання послуги з гігієни праці. [RT I, 09.11.2022, 1 - jõust. 01.01.2023]

(6) Уповноважений з робочого середовища має право:

1) вимагати від роботодавця застосування передбачених заходів з гігієни та безпеки праці, забезпечення працівників справними засобами індивідуального захисту та вносити пропозиції щодо усунення джерела небезпеки й поліпшення робочого середовища;

2) мати доступ на підприємстві до всіх робочих місць, потрібних для виконання його завдань, отримувати від роботодавця необхідну для виконання своїх обов'язків інформацію про дані та документи, зазначені в частинах 1–3 § 13⁴ і частині 3 § 24 цього закону, а також інформацію про приписи Трудової інспекції роботодавцю; [RT I, 29.12.2020, 2 - jõust. 01.03.2021]

3) звертатися до Трудової інспекції; [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

4) тимчасово зупинити роботу на небезпечній ділянці роботи або заборонити використання небезпечного засобу праці, якщо життю чи здоров'ю працівника загрожує пряма небезпека і якщо цю небезпеку неможливо усунути іншим способом. Про небезпеку слід невідкладно повідомити роботодавця або його представника. Роботу не можна продовжувати, доки небезпеку не усунуто.

(7) Уповноважений з робочого середовища не може через виконання своїх завдань опинитися в несприятливому становищі, якщо виникає конфлікт інтересів між ним і роботодавцем.

(8) Роботодавець надає уповноваженому з робочого середовища можливість виконувати свої обов'язки в робочий час. За цей час уповноваженому з робочого середовища виплачується середня денна заробітна плата. [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(9) Час на виконання завдань уповноваженого з робочого середовища встановлюється в колективному договорі або в іншому письмовому договорі між роботодавцем і працівниками. Час на виконання завдань залежить від розміру підприємства та умов праці, а також від інших обставин, але він не може бути коротшим ніж дві години на тиждень.

(1) Рада робочого середовища — це орган співпраці представників роботодавця та працівників, у якому вирішуються питання, пов'язані з гігієною та безпекою праці на підприємстві.

(2) На підприємстві щонайменше зі 150 працівниками з ініціативи роботодавця утворюється рада робочого середовища, у якій порівну представників, призначених роботодавцем, і представників, обраних працівниками. Членів ради щонайменше чотири. Строк дії повноважень представника роботодавця визначає роботодавець. Представник працівників обирається в порядку, встановленому § 17 частиною 4 цього закону, а строк дії його повноважень визначають збори працівників. [RT I, 29.12.2020, 2 - jõust. 01.03.2021]

(3) Залежно від чинників небезпеки на підприємстві та кількості нещасних випадків на виробництві й випадків професійних захворювань, що сталися на підприємстві, Трудова інспекція має право вимагати утворення ради робочого середовища також на підприємстві, де менше ніж 150 працівників. [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(4) Рада робочого середовища обирає зі своїх членів голову та його заступника. Рада ухвалює рішення за принципом консенсусу.

(5) Імена членів ради робочого середовища та строки дії їхніх повноважень розміщуються на видному місці.

(5¹) [Втратив чинність – RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(6) Рада робочого середовища:

1) регулярно аналізує умови праці на підприємстві, реєструє проблеми, що виникають, і вносить роботодавцеві пропозиції щодо їх вирішення, а також стежить за виконанням ухвалених рішень;

2) бере участь у складанні плану розвитку гігієни та безпеки праці на підприємстві, а також планів реконструкції, ремонту, технологічних оновлень та інших планів підприємства;

3) ознайомлюється з результатами внутрішнього контролю робочого середовища на підприємстві та за потреби вносить пропозиції щодо усунення недоліків;

4) аналізує нещасні випадки на виробництві, професійні захворювання та інші пов'язані з роботою захворювання і стежить за тим, щоб роботодавець застосовував заходи для їх запобігання;

5) допомагає створити для працівників, зокрема для працівників, зазначених у § 10 та § 10¹ цього закону, належні умови праці та організацію роботи. [RT I, 09.11.2022, 1 - jõust. 19.11.2022]

(7) Рада робочого середовища подає свої пропозиції роботодавцеві письмово.

(8) Якщо роботодавець вважає врахування поданих пропозицій неможливим, він протягом трьох тижнів з дня одержання пропозицій подає раді про це письмове заперечення, у якому обґрунтовує неврахування. [RT I 2007, 3, 11 - jõust. 01.03.2007]

(9) Роботодавець звільняє члена ради робочого середовища від основної роботи на час, коли він виконує обов'язки члена ради робочого середовища. За членом ради на цей час зберігається середня заробітна плата. Член ради робочого середовища, який представляє працівників, має гарантії, передбачені законом про трудовий договір або законом про публічну службу, а також колективним і трудовим договором. Умови звільнення від основної роботи передбачаються в колективному договорі або в іншому письмовому договорі між роботодавцем і працівниками. Час звільнення від основної роботи не може бути коротшим ніж одна година на тиждень. Якщо член ради робочого середовища є також уповноваженим з робочого середовища, то час, передбачений для кожної з робіт, підсумовується. [RT I 2009, 5, 35 - jõust. 01.07.2009]

(10) [Втратив чинність – RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(11) [Втратив чинність – RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(1) Роботодавець організовує уповноваженому з робочого середовища та члену ради робочого середовища необхідне для виконання їхніх обов'язків навчання протягом двох місяців з дня його обрання.

(2) Роботодавець організовує уповноваженому з робочого середовища та члену ради робочого середовища підвищення кваліфікації, якщо в робочому середовищі з'явилися нові чинники небезпеки чи ризики для здоров'я, якщо в правових актах, що регулюють гігієну та безпеку праці, відбулися суттєві зміни або якщо уповноважений з робочого середовища, член ради робочого середовища, роботодавець чи Трудова інспекція вважають це за потрібне.

(3) Навчання та підвищення кваліфікації проводить установа підвищення кваліфікації відповідно до вимог закону про навчання дорослих. Якщо потреба в підвищенні кваліфікації випливає з нових чинників небезпеки чи ризиків для здоров'я в робочому середовищі, підвищення кваліфікації може провести роботодавець, якщо він має для цього потрібні знання та навички. [RT I, 30.01.2025, 1 - jõust. 01.04.2025]

(4) Роботодавець організовує навчання та підвищення кваліфікації власним коштом і в робочий час. На час навчання та підвищення кваліфікації уповноваженому з робочого середовища та члену ради робочого середовища виплачується середня денна заробітна плата.

(5) Порядок навчання та підвищення кваліфікації в установі підвищення кваліфікації встановлює міністр, відповідальний за відповідну галузь, своїм розпорядженням. [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

[RT I, 29.06.2014, 1 - jõust. 01.07.2014]

(1) Крім послуги з гігієни праці, зазначеної в § 13¹ частині 3 цього закону, лікар з гігієни праці, медсестра з гігієни праці, гігієніст праці, психолог праці, фізіотерапевт праці та ергономіст (далі — спеціаліст з гігієни праці) можуть надавати такі послуги з гігієни праці:

1) проведення аналізу ризиків робочого середовища, зокрема вимірювання параметрів чинників небезпеки;

2) консультування роботодавця щодо пристосування роботи до здібностей і стану здоров'я працівника;

3) консультування роботодавця щодо вибору й використання засобів праці та засобів індивідуального захисту, а також щодо поліпшення умов праці;

4) організація відновного лікування працівників;

5) психологічне консультування роботодавця та працівника. [RT I, 09.11.2022, 1 - jõust. 01.01.2023]

(2) [Втратив чинність – RT I, 09.11.2022, 1 - jõust. 01.01.2023]

(3) Особа, яка надає послугу з гігієни праці, має бути компетентним вимірювачем у розумінні закону про вимірювання, якщо надавана послуга з гігієни праці включає вимірювання параметрів чинників небезпеки робочого середовища, для якого правовими актами встановлено вимогу щодо компетентного вимірювача. [RT I, 09.11.2022, 1 - jõust. 01.01.2023]

(4) Під час надання послуги з гігієни праці на користь особи, яка надає послугу з гігієни праці, на підставі договору має діяти фізична особа, яка має диплом, що підтверджує фахову компетентність спеціаліста з гігієни праці, свідоцтво про спеціалізацію або про додаткове навчання. [RT I, 29.06.2014, 1 - jõust. 01.07.2014]

[RT I, 29.06.2014, 1 - набув чинності 01.07.2014]

(1) Для надання послуги з гігієни праці, що охоплює виконання службових обов'язків лікаря з гігієни праці та медичної сестри з гігієни праці, застосовується встановлене законом про організацію послуг охорони здоров'я.

(2) Юридична особа або фізична особа — підприємець для діяльності як надавач послуги з гігієни праці повинна подати повідомлення про господарську діяльність, зазначене в частині 1 § 14 закону про загальну частину кодексу господарської діяльності.

(3) Повідомлення про господарську діяльність, окрім даних, що містяться в повідомленні про господарську діяльність, встановлених законом про загальну частину кодексу господарської діяльності, повинно містити такі дані:

1) надавана послуга з гігієни праці;

2) ім'я спеціаліста з гігієни праці;

3) контактні дані спеціаліста з гігієни праці (номер телефону, адреса електронної пошти);

4) дані про диплом, що засвідчує фахову компетентність спеціаліста з гігієни праці, свідоцтво про спеціалізацію або підвищення кваліфікації, зокрема спеціальність, номер свідоцтва, місце та дата видачі, а також строк дії;

5) письмове підтвердження юридичної особи або фізичної особи — підприємця про те, що на підставі договору на його користь діє спеціаліст з гігієни праці;

6) письмове підтвердження юридичної особи або фізичної особи — підприємця про те, що особа відповідає вимозі, встановленій у частині 3 § 19 цього закону. [RT I, 29.06.2014, 1 - набув чинності 01.07.2014]

(1) Спеціаліст з гігієни праці дотримується у своїй роботі таких принципів професійної етики:

1) зберігає виробничу та комерційну таємницю, що стала йому відома внаслідок його діяльності, за винятком випадків, коли від дотримання цього принципу необхідно відмовитися задля захисту здоров'я та безпеки працівників;

2) забезпечує конфіденційність даних про здоров'я та приватне життя працівників;

3) [Втратив чинність - RT I, 09.11.2022, 1 - набув чинності 01.01.2023]

4) інформує працівників про небезпеки, пов'язані з професійною діяльністю та робочим середовищем. [RT I, 29.06.2014, 1 - набув чинності 01.07.2014]

(2) Роботодавець і працівник повинні надавати спеціалісту з гігієни праці інформацію, необхідну для виконання його службових обов'язків. [RT I, 29.06.2014, 1 - набув чинності 01.07.2014]

(3) [Втратив чинність - RT I, 09.11.2022, 1 - набув чинності 01.01.2023]

[Втратив чинність - RT I 2004, 54, 389 - набр. чинності 15.07.2004]

[RT I 2009, 49, 331 - набув чинності 01.01.2010]

(1) Департамент здоров'я: [RT I 2009, 49, 331 - набув чинності 01.01.2010]

1) бере участь у розробленні програм з гігієни праці та організовує їх реалізацію; [RT I 2004, 54, 389 - набув чинності 15.07.2004]

2) аналізує дані про професійні захворювання працівників та захворювання, спричинені роботою; [RT I 2004, 54, 389 - набув чинності 15.07.2004]

3) організовує підвищення кваліфікації спеціалістів з гігієни праці. [RT I 2004, 54, 389 - набув чинності 15.07.2004]

4) [Втратив чинність - RT I, 29.06.2014, 1 - набув чинності 01.07.2014]

(1) Рада робочого середовища — це дорадчий орган з питань робочого середовища при Міністерстві економіки та комунікацій, що складається з фахівців з гігієни праці та безпеки праці від урядових установ, а також центральних об'єднань роботодавців і працівників. [RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

(2) Основне завдання Ради — вносити пропозиції та висловлювати думку щодо розроблення та впровадження політики робочого середовища.

(3) Рада виконує такі завдання:

1) регулярно оцінює стан робочого середовища держави;

2) збирає, розглядає та обговорює пропозиції соціальних партнерів щодо поліпшення робочого середовища;

3) аналізує ефективність заходів з поліпшення робочого середовища;

4) вносить пропозиції та надає рекомендації міністру, відповідальному за сферу, з питань робочого середовища;

5) обговорює проєкти законів і постанов, що подаються Рійгікогу, Уряду Республіки та міністру, відповідальному за сферу, а також надає їм оцінку;

6) вносить пропозиції щодо зміни та доповнення правових актів.

(4) Порядок роботи Ради робочого середовища встановлюється положенням, яке затверджує міністр, відповідальний за сферу. Склад Ради затверджує міністр, відповідальний за сферу, на підставі пропозицій урядових установ, а також центральних об'єднань роботодавців і працівників. ↗

(1) Нещасний випадок на виробництві — це ушкодження здоров'я або смерть працівника, що сталися під час виконання наданого роботодавцем службового завдання або іншої роботи, виконуваної з його дозволу, під час перерви, що зараховується до робочого часу, або під час іншої діяльності в інтересах роботодавця. Нещасним випадком на виробництві не вважається ушкодження здоров'я або смерть, що сталися в перелічених випадках, але не мають причинного зв'язку з роботою або робочим середовищем працівника.

(2) [Втратив чинність - RT I, 09.11.2022, 1 - набув чинності 19.11.2022]

(3) Лікар невідкладно письмово або у формі, що дає змогу письмового відтворення, повідомляє Інспекцію праці про нещасний випадок на виробництві, що завершився смертю, а також про нещасний випадок на виробництві, унаслідок якого працівникові встановлено тимчасову непрацездатність. [RT I, 09.11.2022, 1 - набув чинності 19.11.2022]

(3¹) Інспекція праці невідкладно повідомляє роботодавця через базу даних робочого середовища або у формі, що дає змогу письмового відтворення, про отримання повідомлення, зазначеного в частині 3 цього параграфа. [RT I, 29.12.2020, 2 - набув чинності 01.03.2021]

(4) Роботодавець невідкладно повідомляє про нещасний випадок на виробництві, що спричинив небезпечний для життя стан або завершився смертю, Інспекцію праці, а про нещасний випадок на виробництві, що завершився смертю, — також поліцію. [RT I, 09.11.2022, 1 - набув чинності 19.11.2022]

(1) Професійне захворювання — це захворювання, спричинене небезпечним чинником робочого середовища, зазначеним у переліку професійних захворювань, або характером роботи. Перелік професійних захворювань встановлює міністр, відповідальний за відповідну сферу.

(2) Захворювання, пов'язане з роботою, — це професійне захворювання або захворювання, спричинене роботою.

(3) Захворювання, спричинене роботою, — це захворювання, спричинене небезпечним чинником робочого середовища, яке не вважається професійним захворюванням.

(4) Лікар, який підозрює у працівника захворювання, пов'язане з роботою, направляє працівника до лікаря з гігієни праці.

(5) Професійне захворювання та захворювання, спричинене роботою, діагностує лікар з гігієни праці, який встановлює стан здоров'я працівника та збирає дані про теперішні й попередні умови праці та характер роботи працівника, залучаючи за потреби інших надавачів послуг з охорони здоров'я. Для цього лікар з гігієни праці:

1) вимагає від роботодавців дані попередніх медичних оглядів працівника та результати аналізу ризиків робочого середовища або, за відсутності аналізу ризиків, пояснювальну записку про умови праці та характер роботи працівника;

2) розмовляє з роботодавцем і за потреби відвідує робоче середовище;

3) розмовляє з працівником і за потреби запитує в працівника додаткові дані про стан здоров'я. [RT I, 09.11.2022, 1 - jõust. 19.11.2022]

(6) Про професійне захворювання лікар з гігієни праці повідомляє письмово або у формі, що дає змогу письмового відтворення, не пізніше ніж протягом п'яти днів після діагностування захворювання роботодавця, Трудову інспекцію та лікаря, який направив працівника до лікаря з гігієни праці. [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(7) Про захворювання, спричинене роботою, лікар з гігієни праці повідомляє письмово або у формі, що дає змогу письмового відтворення, не пізніше ніж протягом п'яти днів після діагностування захворювання Трудову інспекцію, надаючи такі дані: [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

1) ім'я та прізвище працівника, посаду;

2) дату діагностування захворювання;

3) захворювання та причини його виникнення;

4) роботодавця та його адресу.

(8) Трудова інспекція передає Департаменту здоров'я не пізніше 1 березня кожного року письмово статистичні дані про професійні захворювання та захворювання, спричинені роботою, за попередній рік. [RT I 2009, 49, 331 - jõust. 01.01.2010]

(1) Роботодавець розслідує всі нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання. Метою розслідування нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання є з'ясування обставин і причин нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а також визначення заходів для запобігання повторенню подібного випадку. У розслідуванні бере участь уповноважений з робочого середовища, який має право голосу, а за його відсутності — інший представник працівників. Якщо роботодавець не має необхідних знань, він повинен залучити до розслідування компетентного експерта.

(2) Якщо нещасний випадок на виробництві стався з надавачем послуги у ситуації, передбаченій § 12 частиною 6 цього закону, усі передбачені цією главою дії, пов'язані з нещасним випадком на виробництві, виконує особа, яка організовує роботи, а за її відсутності — роботодавець. [RT I, 29.12.2020, 2 - jõust. 01.03.2021]

(3) Роботодавець реєструє всі нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання і доводить відповідні дані, зокрема результати розслідування, до відома потерпілого, спеціаліста з робочого середовища, ради з робочого середовища, уповноваженого з робочого середовища та інших представників працівників.

(4) Роботодавець складає звіт про результати розслідування професійного захворювання та подає його письмово або через інформаційну систему робочого середовища до Трудової інспекції, а також письмово потерпілому або захиснику його інтересів. [RT I, 09.11.2022, 1 - jõust. 19.11.2022]

(4¹) Роботодавець складає звіт про результати розслідування нещасного випадку на виробництві в разі, якщо наслідком нещасного випадку на виробництві є тимчасова непрацездатність або смерть. Роботодавець складає звіт про результати розслідування нещасного випадку на виробництві в інформаційній системі робочого середовища або передає його письмово до Трудової інспекції, а також подає звіт письмово потерпілому або захиснику його інтересів. [RT I, 09.11.2022, 1 - jõust. 19.11.2022]

(5) Трудова інспекція за потреби розслідує нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання.

(6) Трудова інспекція не розслідує нещасний випадок на виробництві, у зв'язку з яким провадиться кримінальне провадження.

(7) Після закінчення кримінального провадження Трудова інспекція розслідує нещасні випадки на виробництві, що завершилися смертю, нещасні випадки на виробництві, що завершилися тяжким ушкодженням здоров'я, щодо яких кримінальне провадження було розпочато через недотримання вимог гігієни та безпеки праці, а за потреби — нещасні випадки на виробництві, щодо яких кримінальне провадження було розпочато через недотримання вимог гігієни та безпеки праці з необережності.

(8) Трудова інспекція має право вимагати від роботодавця додаткового розслідування та зміни звіту про нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання в разі, якщо вона встановить, що розслідування не було проведене або звіт не був складений належним чином.

(9) [Втратив чинність - RT I, 10.01.2019, 2 - jõust. 20.01.2019]

(10) Порядок реєстрації, повідомлення та розслідування нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання встановлює Уряд Республіки постановою. [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(11) Дані розслідування нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання зберігаються 55 років. Звіт, складений про результати розслідування нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, зберігається в інформаційній системі робочого середовища. [RT I, 09.11.2022, 1 - jõust. 19.11.2022]

(12) Роботодавець має право обробляти дані про стан здоров'я працівника в обсязі, необхідному для розслідування нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, зокрема дані про встановлення пов'язаного з нещасним випадком на виробництві ушкодження здоров'я та професійного захворювання. Дані, пов'язані з нещасним випадком на виробництві, передає роботодавцеві працівник або Трудова інспекція, а дані, пов'язані з професійним захворюванням, — лікар з гігієни праці. [RT I, 09.11.2022, 1 - jõust. 19.11.2022]

(1) Мета реєстру даних робочого середовища — сприяти безпеці праці, надаючи Інспекції праці можливість обробляти дані, пов'язані з гігієною та безпекою праці, для оцінювання робочого середовища підприємств, планування та здійснення профілактичної й наглядової діяльності, а також для провадження трудових спорів і примирень. Роботодавцям і працівникам реєстр дає змогу здійснювати права та виконувати обов'язки, пов'язані з гігієною та безпекою праці.

(2) Відповідальним обробником реєстру є Інспекція праці.

(3) У реєстрі обробляються такі дані:

1) загальні дані фізичної особи та підприємства;

2) дані про робоче середовище підприємства;

3) дані про наглядову діяльність і дії Інспекції праці;

4) дані про провадження у справах про проступки, здійснені позасудовим провадником;

5) дані про нещасні випадки, що сталися в робочому середовищі, нещасні випадки на виробництві, професійні захворювання та захворювання, спричинені роботою;

6) дані про вирішення трудових спорів і примирні провадження.

(4) Внесені до реєстру дані зберігаються з моменту їх внесення до реєстру таким чином:

1) дані нагляду — до десяти років;

2) дані провадження у справах про проступки — п'ять років;

3) дані про нещасні випадки, нещасні випадки на виробництві, професійні захворювання та захворювання, спричинені роботою, — до 55 років;

4) дані трудових спорів — до 55 років;

5) дані аналізу ризиків — до 55 років.

(5) Реєстр даних робочого середовища засновує та його положення встановлює відповідальний за галузь міністр постановою, в якій визначаються: ↗

1) уповноважені обробники та їхні завдання;

2) надавачі даних, точніший склад збираних даних і порядок їх внесення до реєстру;

3) порядок доступу до даних і надання даних;

4) точніший порядок зберігання даних;

5) інші організаційні питання.

(6) Дані реєстру даних робочого середовища не є публічними. [RT I, 29.12.2020, 2 - набув чинності 01.03.2021]

(1) У разі припинення роботодавця без правонаступника Департамент соціального страхування відшкодовує майнову шкоду, завдану роботодавцем особі внаслідок ушкодження здоров'я або смерті, спричинених нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням. [RT I, 09.11.2022, 1 - набув чинності 19.11.2022]

(2) У разі припинення роботодавця без правонаступника Департамент соціального страхування відшкодовує майнову шкоду, завдану роботодавцем особі віком від 16 років до досягнення віку пенсії за віком внаслідок ушкодження здоров'я, спричиненого нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням, якщо особа пройшла оцінювання працездатності в Естонській касі по безробіттю та в особи встановлено часткову або відсутню працездатність на умовах і в порядку, передбачених законом про допомогу з непрацездатності. [RT I, 09.11.2022, 1 - набув чинності 19.11.2022]

(1) Для відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я, спричиненого нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням, Департамент соціального страхування залучає особу, яка пройшла медичну підготовку та встановлює ступінь втрати працездатності особи.

(2) Особа, яка пройшла медичну підготовку, з урахуванням стану здоров'я встановлює в особи втрату працездатності у відсотках за шкалою 10–100 та окремо втрату працездатності, спричинену нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням, у відсотках за шкалою 10–100.

(3) Особі віком від 16 років до досягнення віку пенсії за віком особа, яка пройшла медичну підготовку, встановлює втрату працездатності:

1) 100 відсотків, якщо за результатами оцінювання працездатності в Естонській касі по безробіттю в особи встановлено відсутню працездатність, або

2) 10–90 відсотків, якщо за результатами оцінювання працездатності в Естонській касі по безробіттю в особи встановлено часткову працездатність. [RT I, 17.12.2015, 1 - набув чинності 01.07.2016]

(1) У разі ушкодження здоров'я, спричиненого нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням, Департамент соціального страхування зменшує щомісячне відшкодування шкоди, що виплачується, на частину допомоги з непрацездатності, виплаченої особі Естонською касою по безробіттю, яка дорівнює добутку виплаченої допомоги з непрацездатності та частки від ділення відсотка втрати працездатності, спричиненої нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням, на відсоток загальної втрати працездатності особи.

(2) Особі віком від 16 років до досягнення віку пенсії за віком Департамент соціального страхування призначає відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров'я, спричиненого нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням, до кінця строку часткової або відсутньої працездатності особи, встановленої Естонською касою по безробіттю.

(3) Особі, яка досягла віку пенсії за віком, у якої до досягнення віку пенсії за віком Естонська каса по безробіттю встановила часткову або відсутню працездатність і якій Департамент соціального страхування відшкодував майнову шкоду, завдану внаслідок ушкодження здоров'я, спричиненого нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням, Департамент соціального страхування продовжує щомісячну виплату останнього призначеного відшкодування шкоди безстроково.

(4) Особі, яка досягла віку пенсії за віком, Департамент соціального страхування призначає відшкодування шкоди, що виплачується щомісяця у разі ушкодження здоров'я, спричиненого нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням, безстроково.

(5) Особі віком до 16 років Департамент соціального страхування призначає відшкодування шкоди, що виплачується щомісяця у разі ушкодження здоров'я, спричиненого нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням, до досягнення нею 16-річного віку. [RT I, 17.12.2015, 1 - набув чинності 01.07.2016]

(1) Департамент соціального страхування має право отримувати від особи її персональні дані для призначення та виплати відшкодування шкоди, що виплачується у разі ушкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

(2) Департамент соціального страхування за згодою особи має для призначення та виплати відшкодування шкоди, що виплачується у разі ушкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також для обробки даних на підставі міжнародного договору доступ до імені та прізвища лікаря, який подав дані до інформаційної системи здоров'я.

(3) Особа, яка пройшла лікарську підготовку, за згодою особи має право отримувати з інформаційної системи здоров'я для встановлення втрати працездатності та для обробки даних на підставі міжнародного договору такі дані про здоров'я:

1) дані про особу, яка подала дані;

2) дані про амбулаторні візити та перебування в лікарні;

3) дані про ліки.

(4) Перелік даних інформаційної системи здоров'я, необхідних для встановлення втрати працездатності та для обробки даних на підставі міжнародного договору, і періоди запитів встановлює міністр, відповідальний за відповідну сферу, своїм постановою.

(5) Якщо даних, зазначених у частині 3 цього параграфа, в інформаційній системі здоров'я немає або вони є недостатніми, лікар передає їх до інформаційної системи здоров'я або особі, яка пройшла лікарську підготовку, протягом десяти робочих днів з моменту отримання відповідного запиту.

(6) Департамент соціального страхування має право отримувати необхідні для призначення та виплати відшкодування шкоди, що виплачується у разі ушкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, дані реєстру працевлаштування, якими є дані про початок, призупинення та припинення роботи особи, а також про вид роботи.

(7) Департамент соціального страхування має право отримувати необхідні для призначення та виплати відшкодування шкоди, що виплачується у разі ушкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, дані Податково-митного департаменту про суму соціального податку, задекларованого з оподатковуваного соціальним податком доходу особи, з розбивкою за календарними місяцями. [RT I, 17.12.2015, 1 - jõust. 01.07.2016]

[RT I, 28.04.2017, 1 - jõust. 08.05.2017]

(1) Державний та адміністративний нагляд за виконанням вимог, встановлених цим законом та прийнятими на його підставі правовими актами, здійснює Трудова інспекція. [RT I, 28.04.2017, 1 - jõust. 08.05.2017]

(2) Державний нагляд за відповідністю надавача послуги з гігієни праці та його господарської діяльності вимогам, встановленим у частинах 2, 3, 15 і 16 § 13¹ та §§ 19–19² цього закону, здійснює Департамент здоров'я на умовах та в порядку, встановлених законом про організацію послуг охорони здоров'я. [RT I, 09.11.2022, 1 - jõust. 01.01.2023]

(3) [Втратив чинність – RT I, 12.12.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(4) [Втратив чинність – RT I, 12.12.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(5) Трудова інспекція, зокрема, зобов'язана:

1) у разі потреби розслідувати нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання; [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

2) здійснювати нагляд за розслідуванням нещасних випадків на виробництві та за застосуванням заходів запобігання нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;

3) у разі потреби перевіряти відповідність умов праці нової або реконструйованої будівлі встановленим вимогам; [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

4) зупиняти виконання роботи, небезпечної для життя працівника або інших осіб, та забороняти використання небезпечного для життя засобу праці. [RT I, 13.03.2014, 4 - jõust. 01.07.2014]

[RT I, 13.03.2014, 4 - jõust. 01.07.2014]

(1) Трудова інспекція для здійснення передбаченого цим законом державного нагляду може застосовувати спеціальні заходи державного нагляду, передбачені §§ 30, 31, 32, 49, 50 і 51 закону про охорону правопорядку, та спеціальний засіб, передбачений пунктом 12 § 78¹, на підставі та в порядку, встановлених законом про охорону правопорядку. [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

[Втратив чинність - RT I, 28.04.2017, 1 - набр. чинності 08.05.2017]

[Втратив чинність - RT I, 13.03.2014, 4 - набр. чинності 01.07.2014]

[Втратив чинність - RT I 2003, 20, 120 - набр. чинності 01.07.2003]

(1) За порушення вимог гігієни та безпеки праці, встановлених для робочого місця на підставі частин 2, 3 і 4¹–4⁴ та на підставі частин 3¹, 4, 4⁵ і 5 § 4 цього закону, якщо це спричинило небезпеку для здоров'я або життя працівника, вчинене роботодавцем, членом його правління чи іншим представником, якому було делеговано обов'язок забезпечити виконання відповідних вимог, –карається штрафом до 300 штрафних одиниць. [RT I, 09.07.2020, 1 - jõust. 30.07.2020]

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, –карається штрафом до 32 000 євро. [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(1) За порушення вимог гігієни та безпеки праці, встановлених для засобу праці на підставі частин 2 і 3 та на підставі частини 4 § 5 цього закону, якщо це спричинило небезпеку для здоров'я або життя працівника, вчинене роботодавцем, членом його правління чи іншим представником, якому було делеговано обов'язок забезпечити виконання відповідних вимог, –карається штрафом до 300 штрафних одиниць. [RT I, 09.07.2020, 1 - jõust. 30.07.2020]

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, –карається штрафом до 32 000 євро. [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(1) За порушення вимог, встановлених для робочого середовища, на яке впливають фізичні, хімічні, біологічні, фізіологічні або психосоціальні фактори небезпеки, якщо це спричинило небезпеку для здоров'я або життя працівника, вчинене роботодавцем, членом його правління чи іншим представником, якому було делеговано обов'язок забезпечити виконання відповідних вимог, –карається штрафом до 300 штрафних одиниць. [RT I, 09.07.2020, 1 - jõust. 30.07.2020]

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, –карається штрафом до 32 000 євро. [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(1) За неорганізацію інструктажу або професійного навчання працівника, якщо це спричинило небезпеку для здоров'я або життя працівника, вчинене роботодавцем, членом його правління чи іншим представником, якому було делеговано обов'язок організувати інструктаж та професійне навчання, –карається штрафом до 300 штрафних одиниць. [RT I, 09.07.2020, 1 - jõust. 30.07.2020]

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, –карається штрафом до 32 000 євро. [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(1) За нерозслідування нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання згідно з § 24 цього закону чи за нескладання письмового рапорту роботодавцем, членом його правління або іншим представником, якому було делеговано виконання відповідного обов'язку, – карається штрафом до 300 штрафних одиниць. [RT I, 09.07.2020, 1 - jõust. 30.07.2020]

(2) За те саме діяння, якщо його вчинено юридичною особою, – карається штрафом до 32 000 євро. [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

(1) Позасудовим провадником проступків, передбачених §§ 27¹–27⁵ цього закону, є Трудова інспекція. [RT I, 12.06.2018, 3 - jõust. 01.01.2019]

[Втратив чинність - RT I 2002, 63, 387 - набр. чинності 01.09.2002]

[Втратив чинність - RT I 2002, 63, 387 - набр. чинності 01.09.2002]

[Втратив чинність - RT I 2002, 63, 387 - набр. чинності 01.09.2002]

(1) Правові акти, установлені на підставі Закону Естонської Республіки про охорону праці, діють після набуття чинності цим законом настільки, наскільки вони не суперечать цьому закону, і доти, доки їх не буде або скасовано, або приведено у відповідність до цього закону.

(1) Діяльність Центру гігієни праці — державної установи в підпорядкуванні Міністерства соціальних справ — припиняється 15 серпня 2004 року. [RT I 2004, 54, 389 - jõust. 15.07.2004]

(1) Відшкодування шкоди, заподіяної спричиненим працею ушкодженням здоров'я або смертю, яке Департамент соціального страхування виплачує періодичними платежами на підставі § 24² частини 1, § 31⁴ частини 2 та § 31⁵ частин 1 і 3 цього закону, індексується щороку 1 квітня за індексом, затвердженим на підставі § 26 частини 6 Закону про державне пенсійне страхування. Відшкодування не індексується, якщо значення індексу менше за 1,000. [RT I, 17.12.2015, 1 - jõust. 01.07.2016]

(1) Допомогу у зв'язку з хворобою, передбачену § 12² цього закону, роботодавець виплачує на підставі листків непрацездатності, у яких зазначене звільнення від виконання трудових або службових обов'язків починається 1 липня 2009 року або пізніше. [RT I 2009, 15, 93 - jõust. 01.07.2009]

(2) До листків непрацездатності, виписаних до 1 січня 2021 року, застосовується редакція цього закону, що діяла до 31 грудня 2020 року. [RT I, 29.12.2020, 2 - jõust. 01.01.2021]

(3) До листків непрацездатності, виписаних до 1 січня 2023 року, застосовується редакція цього закону, що діяла до 31 грудня 2022 року. [RT I, 22.12.2021, 3 - jõust. 01.01.2023]

(4) До листків непрацездатності, виписаних до 1 липня 2023 року, застосовується редакція цього закону, що діяла до 30 червня 2023 року. [RT I, 11.01.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

(1) [Втратив чинність – RT I, 17.12.2015, 1 - jõust. 01.07.2016]

(2) Особі, якій Департамент соціального страхування на момент набуття чинності цим параграфом виплачує відшкодування на підставі § 473 частини 1 Цивільного кодексу Естонської РСР, відшкодування майнової шкоди, заподіяної спричиненим нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням ушкодженням здоров'я чи смертю, продовжується в попередньому порядку. [RT I, 16.04.2014, 1 - jõust. 26.04.2014]

(1) Департамент соціального страхування виплачує призначене до 1 липня 2016 року відшкодування шкоди, що виплачується у разі ушкодження здоров'я, спричиненого нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, до закінчення встановленого Департаментом соціального страхування строку стійкої непрацездатності.

(2) Департамент соціального страхування перераховує призначене до 1 липня 2016 року відшкодування шкоди, що виплачується у разі ушкодження здоров'я, спричиненого нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, якщо особа пройшла оцінку працездатності в Естонській касі страхування від безробіття та в особи встановлено часткову або відсутню працездатність на умовах і в порядку, передбачених законом про допомогу у зв'язку з непрацездатністю.

(3) Особі, яка досягла віку пенсії за віком і якій Департамент соціального страхування призначив до 1 липня 2016 року відшкодування шкоди, що виплачується у разі ушкодження здоров'я, спричиненого нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, Департамент соціального страхування продовжує виплату призначеного відшкодування шкоди безстроково.

(4) Частина 2 § 24² цього закону не застосовується до осіб, які мають право на відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров'я, спричиненого нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, на підставі договору про соціальне страхування між Естонською Республікою та Україною, — до внесення до нього змін. Відшкодування шкоди зазначеним особам виплачується безстроково. [RT I, 17.12.2015, 1 - jõust. 01.07.2016]

(1) Роботодавець має можливість використовувати базу даних безпечного трудового життя до 31 серпня 2021 року.

(2) Дані бази даних безпечного трудового життя знищуються не пізніше 31 грудня 2021 року. [RT I, 29.12.2020, 2 - jõust. 01.03.2021]

(1) Чинний аналіз ризиків робочого середовища, складений до 1 березня 2021 року, роботодавець зобов'язаний подати до бази даних робочого середовища або передати Трудовій інспекції не пізніше 1 вересня 2021 року. [RT I, 29.12.2020, 2 - jõust. 01.03.2021]

(1) Дані розслідування нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, зібрані до набрання чинності другим реченням частини 11 § 24 цього закону, роботодавець зберігає протягом 55 років, якщо ці дані не передано до бази даних робочого середовища. [RT I, 09.11.2022, 1 - jõust. 19.11.2022]

[Вилучено з цього тексту.]