Закон про громадський транспорт

(1) Цим законом встановлюються засади організації громадського транспорту в дорожньому, залізничному, водному та повітряному сполученні. Дорожнім сполученням вважається рух легкових автомобілів, автобусів, трамваїв і тролейбусів, залізничним сполученням — рух поїздів і рейкових автобусів, водним сполученням — рух суден, малих суден і поромів, а повітряним сполученням — рух повітряних суден.

(2) У разі перевезення пасажирів автобусами, крім цього закону, керуються Регламентом (ЄС) № 1071/2009 Європейського Парламенту та Ради, яким встановлюються спільні правила щодо умов провадження діяльності автомобільного перевізника і скасовується Директива Ради 96/26/ЄС (ELT L 300, 14.11.2009, lk 51–71).

(3) У разі перевезення пасажирів автобусами, крім цього закону, керуються Регламентом (ЄС) № 181/2011 Європейського Парламенту та Ради про права пасажирів автобусного сполучення та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 2006/2004 (ELT L 55, 28.02.2011, lk 1–12).

(4) У разі міжнародного перевезення пасажирів автобусами керуються цим законом у частині, в якій інше не встановлено Регламентом (ЄС) № 1073/2009 Європейського Парламенту та Ради про спільні правила доступу до міжнародного ринку автобусних послуг та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 561/2006 (ELT L 300, 14.11.2009, lk 88–105), Регламентом Комісії (ЄС) № 361/2014, яким встановлюються детальні правила застосування Регламенту (ЄС) № 1073/2009 Європейського Парламенту та Ради щодо документів міжнародного пасажирського перевезення автобусами та скасовується Регламент Комісії (ЄС) № 2121/98 (ELT L 107, 10.04.2014, lk 39–54), угодою «Угода про міжнародні нерегулярні пасажирські перевезення автобусами» (Угода Interbus) (ELT L 321, 26.11.2002, lk 13–43) та іншими міжнародними договорами.

(5) При організації перевезення пасажирів на підставі зобов'язання з надання громадських послуг у залізничному, поромному та дорожньому сполученні керуються встановленим у цьому законі в частині, яку не регулює Регламент (ЄС) № 1370/2007 Європейського Парламенту та Ради про надання послуг громадського пасажирського перевезення залізничним і автомобільним транспортом та про скасування регламентів Ради (ЄЕС) № 1191/69 та (ЄЕС) № 1107/70 (ELT L 315, 03.12.2007, lk 1–13). [RT I, 23.12.2024, 12 - набув чинності 01.01.2025]

(6) Цей закон не регулює порядок та умови видачі, продовження, зупинення та визнання недійсними дозволів на діяльність, необхідних для перевезення пасажирів у залізничному, водному та повітряному сполученні, а також дозволів на діяльність швидкої допомоги та медичного транспорту в усіх видах перевезень, що регулюються іншими законами.

(7) При організації перевезення пасажирів за власний рахунок у дорожньому сполученні, а також щодо дозволу на перевезення держави призначення та транзитної держави застосовується закон про автомобільні перевезення. [RT I, 11.01.2018, 1 - набув чинності 01.06.2018]

(8) Використання немоторизованого транспортного засобу, велосипеда з двигуном та іншого транспортного засобу, що виходить за сферу регулювання цього закону, для платного перевезення пасажирів у дорожньому сполученні регулюється правовими актами одиниці місцевого самоврядування (далі — одиниця самоврядування).

(8¹) У зазначеному в частині 8 цього параграфа випадку волосна або міська рада може встановити постановою вимоги щодо забезпечення безпеки та зручності пасажирів для немоторизованого транспортного засобу, велосипеда з двигуном та іншого транспортного засобу, що виходить за сферу регулювання цього закону та використовується для платного перевезення пасажирів у дорожньому сполученні, вимоги щодо нижньої вікової межі водія, який здійснює перевезення пасажирів, права керування та доброї репутації, а також передбачити, що водій, який здійснює платне перевезення пасажирів, повинен мати картку обслуговуючого персоналу, та встановити вимоги і порядок її видачі, а також форму картки обслуговуючого персоналу. [RT I, 11.01.2018, 1 - набув чинності 21.01.2018]

(9) До правовідносин між перевізником і пасажиром та до наслідків, що з них випливають, зокрема до перевезення пасажирів, що організовується на підставі договору про надання громадських послуг, застосовується зобов'язально-правовий закон з урахуванням особливостей цього закону.

(10) До початку, здійснення та припинення господарської діяльності підприємця, що регулюється цим законом, застосовується закон про загальну частину кодексу господарської діяльності з урахуванням особливостей, встановлених цим законом.

(11) До адміністративного провадження, передбаченого цим законом, застосовуються положення закону про адміністративне провадження з урахуванням особливостей цього закону.

(1) Громадський транспорт — це платне перевезення пасажирів, що здійснюється насамперед у формі лінійного перевезення, нерегулярного перевезення або таксомоторного перевезення, а також платне перевезення транспортного засобу та його причепа на суднових, малосуднових і поромних лініях.

(1) Автобусне перевезення — це перевезення пасажирів автобусом або легковим автомобілем із шістьма-дев'ятьма місцями для сидіння.

(2) Таксомоторне перевезення — це перевезення пасажирів у дорожньому сполученні до бажаного замовником місця призначення або під'їзд до замовленого пасажиром місця, а також очікування пасажира на стоянці таксі чи в узгодженому з пасажиром місці. Таксомоторним перевезенням не вважається перевезення пасажирів легковим автомобілем, якщо особа, яка здійснює перевезення, робить це в особистих цілях за запланованим маршрутом і якщо його метою не є одержання прибутку. [RT I, 04.07.2017, 8 - набув чинності 01.11.2017]

(1) Лінія — це шлях руху, який громадський транспортний засіб долає в передбачені розкладом руху проміжки часу.

(2) Волосна, міська або повітова лінія — це лінія, зупинки якої розташовані переважно на адміністративній території тієї самої волості, міста чи повіту. При розрізненні волосної, міської та повітової ліній враховуються також інші показники, що характеризують зазначену лінію, зокрема розклад руху, основна цільова група пасажирів, основний район обслуговування та технічна відповідність громадського транспортного засобу для обслуговування цієї лінії.

(3) Дальня лінія — це лінія, яка не є волосною, міською або повітовою лінією.

(4) Комерційне лінійне перевезення — це перевезення пасажирів, що організовується на підставі дозволу на лінію або укладеного із замовником договору, за винятком договору про надання громадських послуг.

(5) Спеціальне лінійне перевезення — це перевезення працівників на роботу і назад, а також таке перевезення учнів і студентів до навчального закладу і назад, яке організовується на підставі укладеного із замовником договору про надання громадських послуг або договору комерційного лінійного перевезення і за якого розрахунки провадяться між перевізником і замовником.

(1) Нерегулярне перевезення — це перевезення пасажирів у дорожньому сполученні, яке не є лінійним або таксомоторним перевезенням і головна особливість якого полягає в тому, що перевозяться групи пасажирів, зібрані за ініціативою замовника або самого перевізника.

(1) Перевізник — це суб'єкт господарювання, внесений до комерційного реєстру, або особа, внесена до реєстру некомерційних об'єднань і цільових установ, яка має дозвіл на діяльність для здійснення діяльності у сфері громадського транспорту.

(2) Перевізник, який здійснює перевезення за маршрутом в одиниці самоврядування з населенням 40 000 осіб або більше, є надавачем послуги загального інтересу в розумінні загальної частини Закону про кодекс господарської діяльності. [RT I, 03.03.2017, 1 - jõust. 01.07.2017]

(3) Перевізник, який здійснює перевезення за маршрутом на поромних лініях між материковою частиною Естонії та островами Сааремаа, Хійумаа і Мухумаа, є надавачем послуги загального інтересу в розумінні загальної частини Закону про кодекс господарської діяльності. [RT I, 03.03.2017, 1 - jõust. 01.07.2017]

(1) Транспортний засіб громадського користування — це автобус, легковий автомобіль, трамвай, тролейбус, пасажирський потяг, рейковий автобус, пасажирське судно, пасажирський пором, малий човен, повітряне судно або інший транспортний засіб, що рухається силою двигуна, який використовується для громадського транспорту.

(1) Розклад руху — це документ, яким при перевезенні за маршрутом визначаються шлях руху транспортного засобу громадського користування, зупинки для входу та виходу пасажирів, час відправлення з початкової та проміжних зупинок, а також час прибуття до кінцевої зупинки.

(1) Квиток — це документ у паперовій або іншій формі, зокрема в електронній формі, який засвідчує право пасажира на проїзд.

(1) Метою планування та організації громадського транспорту є:

1) з урахуванням соціальної та економічної доцільності використання ресурсів забезпечити відповідність пропозиції громадського транспорту попиту, що випливає з потреби в пересуванні мешканців та їхніх різних соціальних груп, зокрема людей з інвалідністю та людей похилого віку, учнів і студентів, а також мешканців островів і малих островів;

2) сприяти пріоритетному використанню транспортних засобів громадського користування, зменшуючи цим негативний вплив транспорту на довкілля та спричинену ним шкоду здоров'ю, а також сприяючи запобіганню дорожньо-транспортним пригодам і дорожнім заторам;

3) зменшити соціальні та економічні витрати суспільства на транспорт, енергію та інфраструктуру.

(2) При складанні загальнодержавного планування, а також повітового, генерального та детального планування слід ураховувати потребу в розвитку громадського транспорту та його маршрутної мережі, виходячи з цілей, зазначених у частині 1 цього параграфа.

(1) Об'єкт інфраструктури громадського транспорту — це автобусна чи залізнична станція, порт, пасажирський термінал, причал, перон, зал очікування, місце зупинки, інформаційна чи комунікаційна система, а також інші лінійні споруди та обладнання і призначений або необхідний для їх обслуговування інвентар.

(2) При спорудженні об'єкта інфраструктури громадського транспорту враховуються кількість пасажирів та особливі потреби, обсяг і характер перевезень. Утримання об'єкта інфраструктури громадського транспорту в належному стані та наявність необхідної для пасажирів інформації, зокрема інформації про розклади руху, тарифи, пільги на проїзд, дані перевізників і номери довідкових телефонів, забезпечує володілець об'єкта.

(3) Володілець термінала, автобусної станції, посадкового майданчика початкової чи кінцевої зупинки міської чи волосної лінії повинен забезпечити рівні умови користування терміналом, автобусною станцією чи посадковим майданчиком перевізникам, які здійснюють перевезення за маршрутом, за винятком перевезення за маршрутом спеціального призначення.

(1) Громадський транспорт планують та організовують у порядку, встановленому цим законом або на його основі, волосна і міська ради та волосна і міська управи (далі — орган самоврядування), Міністерство регіонального розвитку та сільського господарства, Міністерство клімату та Уряд Республіки, залучаючи в разі потреби спілки одиниць самоврядування, перевізників і об'єднання перевізників, а також засновуючи регіональні центри громадського транспорту. [RT I, 30.06.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

(1) Орган самоврядування на своїй адміністративній території:

1) спрямовує та координує розвиток громадського транспорту, а також розробляє та реалізує відповідні програми розвитку, що фінансуються з бюджету одиниці самоврядування, державного бюджету та цільових відрахувань приватноправових осіб;

2) організовує дослідження потреби населення в пересуванні, щоб з’ясувати попит на громадський транспорт, а також доцільність і можливості організації різних видів перевезень;

3) формує мережу маршрутів громадського транспорту волості або міста та затверджує або уповноважує установу волості чи міста затверджувати розклади руху волосних або міських маршрутів, враховуючи вимоги до складання розкладів руху та за можливості пропозиції Міністерства регіонального розвитку та сільського господарства або регіонального центру громадського транспорту, а також повітову та загальнодержавну мережу маршрутів; [RT I, 30.06.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

4) організовує планування, спорудження, утримання та використання об’єктів інфраструктури громадського транспорту, а також вживає заходів для створення пільгових умов руху для транспортних засобів громадського користування;

5) видає дозволи на таксомоторні перевезення, карти транспортного засобу для таксомоторних перевезень (далі — карта транспортного засобу), карти обслуговуючого персоналу водія (далі — карта обслуговуючого персоналу) та дозволи на маршрут для автобусних перевезень на волосному чи міському маршруті;

6) укладає з перевізниками договори про надання суспільних послуг та організовує державні закупівлі для пошуку перевізників на публічні маршрутні перевезення;

7) може подати до Міністерства регіонального розвитку та сільського господарства або до регіонального центру громадського транспорту, якщо його уповноважено виконувати завдання Міністерства регіонального розвитку та сільського господарства, клопотання про часткове фінансування громадського транспорту волості чи міста з державного бюджету; [RT I, 30.06.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

8) встановлює тарифи за кілометр пробігу транспортного засобу або ціни проїзних квитків для публічних маршрутних перевезень на волосних чи міських маршрутах;

9) організовує фінансування маршрутних перевезень, що здійснюються на підставі договору про надання суспільних послуг, зі свого бюджету та з інших джерел доходу;

10) відшкодовує встановлені ним пільги на проїзд;

11) разом із перевізниками забезпечує дотримання норм рівня обслуговування громадського транспорту, якщо їх встановлено, а також порядок видачі квитків та організовує контроль квитків на волосних чи міських маршрутах;

12) організовує нагляд за дотриманням вимог виданого ним дозволу на таксомоторні перевезення, карти транспортного засобу, карти обслуговуючого персоналу та дозволу на маршрут, а також за виконанням укладеного ним договору про надання суспільних послуг і укладеного відповідно до закону про адміністративну співпрацю адміністративного договору про уповноваження на виконання адміністративного завдання (далі — адміністративний договір);

13) забезпечує наявність необхідної для пасажирів інформації, зокрема інформації про час відправлення, інтервали руху та номери довідкових телефонів на зупинках волосних чи міських маршрутів;

14) може, враховуючи безпеку та інтенсивність дорожнього руху, можливості паркування й потреби пасажирів, визначити на муніципальній землі стоянки таксі, де в очікуванні клієнта може стояти лише транспортний засіб, якому видано карту транспортного засобу для таксомоторних перевезень і який відповідає вимогам, встановленим у частинах 2 і 3 § 64 цього закону. [RT I, 04.07.2017, 8 - jõust. 01.11.2017]

(2) За потреби орган самоврядування виконує зазначені в частині 1 цього параграфа завдання у співпраці з іншими органами самоврядування, Міністерством регіонального розвитку та сільського господарства й спілкою одиниць самоврядування. [RT I, 30.06.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

(3) Органи самоврядування можуть за взаємною домовленістю та за домовленістю з Міністерством регіонального розвитку та сільського господарства підтримувати зі свого бюджету та з цільової дотації державного бюджету повітові маршрути, що сполучають їхні адміністративні території, а також маршрути, які хоча й перетинають межу волості чи міста, але на підставі частини 2 § 4 цього закону вважаються волосним чи міським маршрутом. [RT I, 30.06.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

(4) Виконавця та порядок виконання перелічених у цьому параграфі завдань органу самоврядування, якщо їх не встановлено в інших параграфах цього закону, визначає волосна чи міська рада або за її уповноваженням волосна чи міська управа.

(5) Орган самоврядування може виділити частину коштів бюджету одиниці самоврядування на розвиток громадського транспорту повіту. За домовленістю з Міністерством регіонального розвитку та сільського господарства орган самоврядування може підтримувати також зазначені в частині 2 § 16 цього закону далекі маршрути. [RT I, 30.06.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

(6) Волосна чи міська рада може постановою встановити вимоги до оформлення розкладів руху волосних чи міських маршрутів.

[Втратив чинність - RT I, 04.07.2017, 2 - набр. чинності 01.01.2018]

(1) Регіональний центр громадського транспорту — це комерційне товариство або некомерційне об’єднання, засноване одиницями самоврядування та державою, у якому держава й одиниці самоврядування мають вирішальне право прийняття рішень.

(2) З огляду на регіональні особливості та потребу в доцільнішій організації громадського транспорту одиниці самоврядування й держава уповноважують регіональний центр громадського транспорту на підставі адміністративного договору виконувати відповідні завдання, зазначені в § 16 цього закону, а також можуть уповноважити його виконувати завдання, зазначені в § 13, і завдання, зазначені в § 16, у сфері судноплавства, малого судноплавства, поромного та авіаційного сполучення, а також надати центру громадського транспорту необхідні для виконання цих завдань кошти й інше майно. [RT I, 04.07.2017, 2 - jõust. 01.01.2018]

(3) Завдання регіонального центру громадського транспорту — забезпечити мешканцям у визначеному засновниками центру громадського транспорту районі діяльності, незалежно від адміністративного поділу цієї території, зручніший та економічно ефективніший громадський транспорт, основою якого є єдина мережа маршрутів, узгоджені розклади руху та єдина система квитків. Регіональний центр громадського транспорту не може виконувати функції перевізника.

[RT I, 30.06.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

(1) Міністерство регіонів та сільського господарства: [RT I, 30.06.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

1) координує розвиток повітового та загальнодержавного громадського транспорту;

1¹) розробляє та впроваджує внутрішньодержавну політику громадського транспорту; [RT I, 30.06.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

2) організовує повітові та загальнодержавні дослідження потреб у пересуванні та громадського транспорту, а також формує мережу маршрутів громадського транспорту в повітах, пов'язану з мережею волосних і міських маршрутів та маршрутів дальнього сполучення;

3) видає маршрутні дозволи та затверджує розклади руху для автобусних перевезень на повітовому маршруті, внутрішньодержавному маршруті дальнього сполучення та міжнародному маршруті; [RT I, 30.06.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

4) [Втратив чинність – RT I, 30.06.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

5) укладає з перевізником договори про громадське обслуговування та організовує публічні закупівлі для пошуку перевізників на публічні маршрутні перевезення;

6) організовує фінансування маршрутних перевезень, що здійснюються на підставі договору про громадське обслуговування, з державного бюджету, на підставі рішень волосних і міських рад — з їхніх бюджетів, а також із цільових відрахувань підприємців;

7) встановлює ціну кілометра пробігу або ціни квитків для маршрутних перевезень, що здійснюються на підставі договору про громадське обслуговування;

8) організовує нагляд за виконанням договорів про громадське обслуговування, укладених щодо маршрутних перевезень дальнього, повітового, волосного та міського сполучення, якщо за зобов'язання громадського обслуговування виплачується цільова підтримка з державного бюджету, а також нагляд за виконанням укладеного нею адміністративного договору та виконанням обов'язків, що випливають із цього закону; [RT I, 30.06.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

9) консультує волосні та міські управи, а також регіональний центр громадського транспорту з питань складання, застосування договору про громадське обслуговування громадського транспорту та формування мережі маршрутів.

(2) Міністерство регіонів та сільського господарства може домовитися з одиницею самоврядування про обсяг та умови підтримки з бюджету одиниці самоврядування маршруту дальнього сполучення, що обслуговується на підставі договору про громадське обслуговування. [RT I, 30.06.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

(3) Міністр, відповідальний за сферу, може постановою встановити:

1) методику обчислення обов'язкового обсягу роботи та послуг громадського транспорту для державних установ і установ самоврядування, що організовують громадський транспорт, а також для перевізників;

2) норми рівня обслуговування для повітових маршрутних перевезень, що здійснюються на підставі договору про громадське обслуговування. [RT I, 30.06.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

[RT I, 30.06.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

(1) Міністерство клімату: [RT I, 30.06.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

1) розробляє та впроваджує міжнародну політику громадського транспорту; [RT I, 30.06.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

2) [Втратив чинність – RT I, 30.06.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

3) організовує нагляд за виконанням укладених ним договорів про громадське обслуговування, адміністративних договорів та обов'язків, що випливають із цього закону.

(2) [Втратив чинність – RT I, 30.06.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

(1) Транспортний департамент організовує:

1) нагляд за виконанням вимог маршрутного дозволу, виданого Міністерством регіонів та сільського господарства, в автобусному сполученні;

2) планування та управління об'єктами інфраструктури повітових маршрутів та маршрутів дальнього сполучення, а також вживає заходів для створення сприятливих умов руху для транспортних засобів громадського користування. [RT I, 30.06.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

(1) Зобов'язання громадського обслуговування — це встановлена компетентним органом вимога забезпечити публічну послугу з перевезення пасажирів, що становить загальний інтерес, яку перевізник, виходячи зі своїх економічних інтересів, без відшкодування не надавав би або не надавав би в тому самому обсязі чи на тих самих умовах.

(2) Компетентний орган може встановити зобов'язання громадського обслуговування договором про громадське обслуговування, у тому числі прямим договором про громадське обслуговування, або правовим актом. [RT I, 23.12.2024, 12 - jõust. 01.01.2025]

(1) Лінійні перевезення, що здійснюються на підставі договору про надання громадських послуг, організовує компетентний орган. Компетентним органом є:

1) Міністерство регіонального розвитку та сільського господарства — у перевезенні пасажирів внутрішньодержавним залізничним сполученням, у тому числі у внутрішньоволосному або внутрішньоміському перевезенні пасажирів, якщо воно логістично пов'язане з організованим ним перевезенням пасажирів залізничним сполученням, а також у перевезенні пасажирів автобусним, судновим, маломірними суднами, паромним та авіаційним сполученням на повітовій лінії та на дальній лінії, у водному сполученні — у перевезенні транспортного засобу та його причепа; [RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

1¹) Міністерство клімату — у перевезенні пасажирів міжнародним сполученням; [RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

2) [Втратив чинність – RT I, 04.07.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018]

3) [Втратив чинність – RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

4) [Втратив чинність – RT I, 04.07.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018]

5) волосна та міська управа — у перевезенні пасажирів автобусним, трамвайним, тролейбусним, а також судновим, маломірними суднами та паромним сполученням у внутрішньоволосному або внутрішньоміському перевезенні пасажирів, а також у перевезенні пасажирів на лінії, яка хоча й перетинає межу волості чи міста, але яка на підставі § 4 частини 2 цього закону вважається волосною або міською лінією, та на повітовій лінії у випадку, зазначеному в § 13 частині 3;

6) волосна та міська управа — у внутрішньоволосному або внутрішньоміському перевезенні пасажирів, що організовується залізничним сполученням, за винятком випадку, зазначеного в пункті 1 цієї частини.

(2) У перевезенні пасажирів, зазначеному в пунктах 5 і 6 частини 1 цього параграфа, компетентним органом може бути також регіональний центр громадського транспорту. [RT I, 23.12.2024, 12 - набув чинності 01.01.2025]

(3) [Втратив чинність – RT I, 04.07.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018]

(4) У разі повітової лінії, зазначеної в пункті 5 частини 1 цього параграфа, договір про надання громадських послуг з перевізником укладає та волосна чи міська управа, на території міста чи волості якої проходить найдовша частина повітової лінії, що з'єднує суміжні одиниці місцевого самоврядування, або яка за взаємною домовленістю волосних чи міських управ цих одиниць місцевого самоврядування уповноважена на це.

(5) Якщо в результаті об'єднання одиниць місцевого самоврядування замість колишньої повітової лінії виникає волосна або міська лінія, то цю лінію організовує та фінансує до закінчення чинного договору про надання громадських послуг той компетентний орган, який уклав зазначений договір. За клопотанням одиниці місцевого самоврядування, утвореної в результаті об'єднання, волосну або міську лінію, що виникла в межах об'єднаної одиниці місцевого самоврядування замість повітової лінії, яка обслуговувалася на підставі договору про надання громадських послуг, організовує та фінансує з державного бюджету Міністерство регіонального розвитку та сільського господарства, регіональний центр громадського транспорту або утворена в результаті об'єднання одиниця місцевого самоврядування на підставі адміністративного договору, укладеного з Міністерством регіонального розвитку та сільського господарства, в межах обсягу лінійних робіт та розумної ставки підтримки повітової лінії, що досі обслуговувалася відповідно до договору про надання громадських послуг. [RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

(6) [Втратив чинність – RT I, 04.07.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018]

(1) [Втратив чинність – RT I, 23.12.2024, 12 - набув чинності 01.01.2025]

(2) Договором про надання громадських послуг визначаються щонайменше:

1) зобов'язання щодо надання громадських послуг, яке охоплює перелік ліній, що обслуговуються, разом з розрахунком лінійного пробігу та калькуляцією ціни перевізної послуги за статтями витрат;

2) підстави та порядок виплати підтримки лінійних перевезень;

3) порядок звітності про використання коштів підтримки;

4) надання в користування транспортних засобів громадського транспорту та лінійних споруд для надання перевізної послуги, а також вимоги до їх використання та повернення;

5) строк дії договору;

6) підстави та порядок закінчення або припинення та зміни договору;

7) умови страхування пасажирів та майна;

8) санкції у разі порушення договору.

(3) Договір про надання громадських послуг може бути укладений на строк до десяти років. При укладенні договору про надання громадських послуг для перевезення пасажирів залізничним та дорожнім сполученням при визначенні строку дії договору про надання громадських послуг слід дотримуватися строків, зазначених у регламенті Європейського Парламенту та Ради (ЄС) № 1370/2007.

(4) Компетентний орган, який укладає договір про надання громадських послуг, має право вимагати від перевізника належну гарантію для забезпечення виконання зобов'язання щодо надання громадських послуг на відшкодування збитків у разі невиконання договору.

(1) Компетентний орган обирає перевізника, керуючись законом про публічні закупівлі та враховуючи особливості, встановлені в цьому параграфі, а щодо перевезення пасажирів у залізничному та автомобільному сполученні — у Регламенті (ЄС) № 1370/2007 Європейського Парламенту та Ради.

(2) Компетентний орган повинен здійснити підготовку до укладення договору про громадське обслуговування так, щоб договір про громадське обслуговування, який укладається за результатами публічної закупівлі, організованої для пошуку надавача послуги з перевезення пасажирів, було укладено з перевізником щонайпізніше за три місяці до закінчення чинного договору про громадське обслуговування або до набрання чинності договором про громадське обслуговування, укладеним між компетентним органом та перевізником.

(3) Якщо дії компетентного органу оскаржено в порядку, встановленому законом про публічні закупівлі, і договір про громадське обслуговування закінчується до вирішення оскарження чи скарги, або якщо в інший спосіб виникає безпосередня загроза припинення надання послуги, компетентний орган має право, обираючи економічно вигідніший варіант:

1) продовжити договір про громадське обслуговування з перевізником, який досі обслуговував лінію, на тих самих чи нових умовах до знаходження перевізника на підставах, встановлених у частинах 1 і 2 цього параграфа, але не довше ніж на два роки; або

2) щодо перевезення пасажирів у залізничному та автомобільному сполученні, а також щодо перевезення пасажирів і транспортних засобів у судновому та поромному сполученні — укласти, керуючись загальними принципами організації публічних закупівель, прямий договір про громадське обслуговування, але не довше ніж на два роки.

(4) Крім випадків, зазначених у пунктах 2 і 5 статті 5 Регламенту (ЄС) № 1370/2007 Європейського Парламенту та Ради, обов'язок з громадського обслуговування щодо надання послуги з перевезення пасажирів в автомобільному сполученні та на внутрішніх водних шляхах і в територіальних водах Естонської Республіки може бути покладено на перевізника прямим договором про громадське обслуговування лише за умови, що на підставі прямого договору про громадське обслуговування послуга з перевезення пасажирів надається щороку в обсязі менше ніж 200 000 кілометрів в автомобільному сполученні та менше ніж 300 000 кілометрів на внутрішніх водних шляхах і в територіальних водах Естонської Республіки. Також на перевізника прямим договором про громадське обслуговування може бути покладено обов'язок з громадського обслуговування щодо надання послуги з перевезення пасажирів у залізничному сполученні.

(5) Якщо компетентний орган має укладений з перевізником договір про громадське обслуговування щодо надання послуги з перевезення пасажирів в автомобільному сполученні, зокрема прямий договір про громадське обслуговування, компетентний орган не може укладати з тим самим перевізником прямий договір про громадське обслуговування, за винятком випадків, зазначених у пунктах 2 і 5 статті 5 Регламенту (ЄС) № 1370/2007 Європейського Парламенту та Ради. Одним перевізником вважаються перевізники, яких у розумінні закону про конкуренцію можна вважати одним суб'єктом господарювання.

(6) У залізничному сполученні прямий договір про громадське обслуговування може бути укладено також на підставі пункту 6 статті 5 Регламенту (ЄС) № 1370/2007 Європейського Парламенту та Ради.

(1) Компетентний орган може на підставі пункту 5 статті 5 Регламенту (ЄС) № 1370/2007 Європейського Парламенту та Ради у разі припинення надання послуги або безпосередньої загрози виникнення такої ситуації як надзвичайний захід, без укладення договору про громадське обслуговування, покласти на строк до двох років обов'язок з громадського обслуговування, крім перевізника, який здійснює перевезення пасажирів в автомобільному та залізничному сполученні, також на перевізника, який здійснює перевезення пасажирів і транспортних засобів у судновому та поромному сполученні. Зазначений захід може бути застосований лише у випадку, коли продовження договору про громадське обслуговування, зазначеного в пункті 1 частини 3 § 21 цього закону, або укладення прямого договору про громадське обслуговування, зазначеного в пункті 2 частини 3 § 21, зазнало невдачі.

(2) Для покладення обов'язку з громадського обслуговування компетентний орган повинен повідомити перевізника про намір покласти обов'язок з громадського обслуговування разом з обґрунтуванням. Перевізник має право подати свою думку та заперечення разом з обґрунтуванням протягом 30 днів з дня отримання повідомлення.

(3) Компетентний орган ухвалює рішення про покладення обов'язку з громадського обслуговування протягом 30 днів з дня закінчення строку, встановленого для подання думки та заперечень перевізника, зазначеного в частині 2 цього параграфа. За наявності поважної причини компетентний орган не покладає обов'язок з громадського обслуговування.

(4) У разі покладення обов'язку з громадського обслуговування компетентний орган повинен розробити програму заходів для продовження громадського обслуговування після закінчення строку дії покладеного обов'язку з громадського обслуговування. Програму заходів компетентний орган повинен протягом трьох місяців після покладення обов'язку з громадського обслуговування подати на затвердження таким чином:

1) Міністерство регіонального розвитку та сільського господарства — Уряду Республіки; [RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

2) [Втратив чинність – RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

3) волосна чи міська управа — волосній чи міській раді.

(5) Рішення компетентного органу про покладення обов'язку з громадського обслуговування може бути оскаржено в адміністративному суді. У такому разі компетентний орган і перевізник для забезпечення безперервності перевезення пасажирів до ухвалення рішення у спірній справі керуються умовами останнього чинного договору про громадське обслуговування.

(1) Перевізник, який окрім лінійних перевезень, що здійснюються на підставі договору про громадське обслуговування, організовує також комерційні лінійні перевезення або займається іншою підприємницькою діяльністю, повинен для уникнення перехресного субсидування та цільового використання підтримки, виділеної на публічні лінійні перевезення з державного бюджету чи бюджету одиниці місцевого самоврядування, вести у своєму бухгалтерському обліку окремий облік доходів і витрат щодо послуги лінійних перевезень, що здійснюються на підставі договору про громадське обслуговування. Частку майна, пов'язану з цією діяльністю, слід обліковувати відповідно до належної практики бухгалтерського обліку.

(2) Витрати на лінійні перевезення, що здійснюються на підставі договору про громадське обслуговування, покриваються доходом, отриманим за громадський транспорт, що здійснюється на підставі договору про громадське обслуговування, зокрема доходом від продажу квитків, підтримкою, виділеною на публічні лінійні перевезення з державного бюджету чи бюджету одиниці місцевого самоврядування, та іншим доходом, який надходить унаслідок виконання обов'язку з громадського обслуговування. Перерахування доходів в інші сфери підприємницької діяльності перевізника заборонено. Дотримання цього обов'язку повинно відображатися в обліку доходів, витрат і майна перевізника.

(1) У державному бюджеті та бюджеті одиниці місцевого самоврядування може передбачатися цільова підтримка громадського транспорту для організації лінійного перевезення, що здійснюється на підставі договору про надання публічних послуг, для придбання транспортних засобів громадського користування, для спорудження, оновлення чи утримання об'єктів інфраструктури громадського транспорту та для організації досліджень громадського транспорту.

(1) З державного бюджету може підтримуватися лінійне перевезення, що здійснюється на підставі договору про надання публічних послуг, або фінансуватися на підставі закону інше перевезення пасажирів, що організовується:

1) на залізничній лінії;

2) на автобусній лінії;

3) на судновій, маломірносудновій та поромній лінії між материковою частиною Естонії та островами й малими островами, між островами Сааремаа та Хійумаа, а також між малими островами, розташованими на адміністративній території острова Сааремаа та повіту Сааре;

4) на авіалінії між материковою частиною Естонії та островами й малими островами, між островами Сааремаа та Хійумаа, а також між малими островами, розташованими на адміністративній території острова Сааремаа та повіту Сааре.

(2) З бюджету одиниці місцевого самоврядування може підтримуватися лінійне перевезення, що здійснюється на підставі договору про надання публічних послуг, або фінансуватися на підставі закону інше перевезення пасажирів, що організовується:

1) на внутрішньодержавній залізничній лінії;

2) на автобусній, тролейбусній та трамвайній лінії;

3) на внутрішньоволосній чи внутрішньоміській судновій, маломірносудновій та поромній лінії.

(3) Крім передбаченого в частині 1 цього параграфа, з державного бюджету може підтримуватися перевезення транспортного засобу та його причепа у водному сполученні на повітовій та далекій лінії, що здійснюється на підставі договору про надання публічних послуг, а крім передбаченого в частині 2 цього параграфа, одиниця місцевого самоврядування може організовувати підтримку перевезення транспортного засобу та його причепа у водному сполученні, що здійснюється на підставі договору про надання публічних послуг, на волосній чи міській лінії.

(4) Якщо одиниця місцевого самоврядування підтримує повітове, далеке чи міжнародне лінійне перевезення, вона повинна повідомити про це відповідний компетентний орган, зазначений у пунктах 1–4 частини 1 або частині 2 § 19 цього закону.

(5) Держава може за клопотанням одиниці місцевого самоврядування підтримувати з державного бюджету лінійне перевезення, що здійснюється на підставі договору про надання публічних послуг, зазначеного в частині 2 цього параграфа.

(1) Плануючи підтримку з державного бюджету лінійного перевезення, що організовується на підставі договору про надання публічних послуг, враховуються фактичні витрати й доходи лінійних перевезень попередніх років та заплановані на поточний і наступний рік, а також такі статистичні й планові показники та заходи, що випливають з державних програм:

1) обсяг лінійної роботи, кількість пасажирів та пасажирообіг;

2) зміна індексу споживчих цін;

3) зміна дохідної бази державного бюджету, що випливає з надходження податків;

4) зміна питомої ваги громадського транспорту, що враховується в пасажирообігу;

5) зміна дохідної бази бюджету одиниць місцевого самоврядування;

6) розмір грошової підтримки, що запитується з державного бюджету на публічне лінійне перевезення;

7) заходи, що впроваджуються на підставі державних програм безпеки дорожнього руху, охорони довкілля та здоров'я, а також соціального й регіонального розвитку;

8) умови договорів про надання публічних послуг;

9) інші обставини, які мають безпосередній зв'язок із впливом на економічний та соціальний розвиток суспільства, що випливає зі зміни питомої ваги громадського транспорту.

(1) З державного бюджету може надаватися підтримка:

1) для придбання автобусів, трамваїв і тролейбусів, що використовуються в лінійному перевезенні на підставі договору про надання публічних послуг;

2) для придбання залізничного рухомого складу, необхідного для перевезення пасажирів;

3) для придбання суден, маломірних суден та поромів, необхідних для сполучення між материковою частиною Естонії та островами й малими островами, між островами Сааремаа та Хійумаа, а також між малими островами, розташованими на адміністративній території острова Сааремаа та повіту Сааре;

4) для придбання транспортних засобів громадського користування, пристосованих для перевезення осіб з інвалідністю, або для пристосування транспортних засобів громадського користування для перевезення осіб з інвалідністю.

(1) З державного бюджету може надаватися підтримка для спорудження, оновлення чи утримання таких об'єктів інфраструктури громадського транспорту, що обслуговують лінійне перевезення:

1) розташовані в містах з великим пасажиропотоком пасажирські термінали, що обслуговують різні види перевезень, залізничні та автобусні станції загальнодержавного чи регіонального значення, а також розташовані на естонських островах і на материковій частині Естонії для підтримання сполучення з островами морські чи річкові портові та аеропортові споруди, насамперед пасажирські термінали, причали та злітно-посадкові смуги;

2) інформаційні та комунікаційні системи громадського транспорту загальнодержавного та регіонального значення.

(1) Отримувач підтримки з державного бюджету повертає кошти підтримки повністю або частково, або виплата підтримки призупиняється, або кошти підтримки зараховуються в рахунок коштів підтримки, що підлягають сплаті на підставі договору про надання публічних послуг у наступних періодах, якщо:

1) рішення про надання підтримки ґрунтується на неповній, неправильній чи оманливій інформації, поданій отримувачем підтримки;

2) щодо виділення чи виплати підтримки або використання підтримки подано неправильну чи недостатню інформацію, і це суттєво вплинуло на отримання підтримки або встановлені для цього умови;

3) при відокремленні господарського обліку лінійного перевезення, що здійснюється у зв'язку з обов'язком надання публічних послуг, від іншої підприємницької діяльності не виконано вимоги, встановлені § 23 цього закону та пунктом 5 додатка до Регламенту (ЄС) № 1370/2007 Європейського Парламенту і Ради; [RT I, 23.12.2024, 12 - jõust. 01.01.2025]

4) отримувач підтримки відмовився надати інформацію, документи чи інші матеріали, необхідні для прийняття рішення про призначення підтримки або її використання;

5) підтримка не використана за цільовим призначенням або зроблені витрати не є розумними в межах договору про надання публічних послуг;

6) послуга не була надана на узгоджених умовах;

7) отримувачу підтримки виплачено підтримку, яка розглядається як незаконна державна допомога; [RT I, 23.12.2024, 12 - jõust. 01.01.2025]

8) вимоги щодо використання підтримки порушено іншим чином;

9) за порушення умов договору про надання публічних послуг до отримувача підтримки застосовано договірну неустойку.

(2) Виплата підтримки з державного бюджету призупиняється, кошти підтримки повертаються повністю або частково чи зараховуються в рахунок підтримки, що підлягає сплаті на підставі договору про надання публічних послуг у наступних періодах, на підставі адміністративного акта органу влади, який виділив підтримку, або іншого компетентного органу влади, зазначеного в законі.

(1) Порядок підтримки громадського транспорту з державного бюджету, звітності про використання коштів підтримки та повернення коштів підтримки встановлює міністр, відповідальний за сферу, своєю постановою. ↗

(2) Порядок, зазначений у частині 1 цього параграфа, регулює облік потреби в підтримці, подання та узагальнення відповідних заяв органів місцевого самоврядування та Міністерства регіонального розвитку і сільського господарства, планування відповідних положень у проєкті державного бюджету, а також розподіл передбачених у державному бюджеті коштів підтримки та контроль за їх використанням, а також повернення коштів підтримки. [RT I, 30.06.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

(3) Порядок підтримки громадського транспорту з бюджету волості чи міста, звітності про використання коштів підтримки та повернення коштів підтримки встановлює волосна або міська рада своєю постановою.

(4) Для отримання цільової підтримки, зазначеної в частині 6 цього параграфа, при комерційних лінійних перевезеннях перевізник повинен:

1) перевірити наявність права на безоплатний проїзд осіб, зазначених у § 34 цього закону;

2) зберігати у формі, що дає змогу письмового відтворення, та в безпечний спосіб протягом шести місяців з дня видачі квитка дані про підставу права на безоплатний проїзд, у тому числі особистий код пільгової особи. [RT I, 23.12.2024, 12 - jõust. 01.01.2025]

(5) Міністерство регіонального розвитку і сільського господарства має право до здійснення виплати цільової підтримки, зазначеної в частині 6 цього параграфа, перевіряти всі надані в заяві дані, у тому числі отримувати з інформаційної системи соціального захисту дані про наявність інвалідності щодо тих осіб, які за даними перевізника скористалися правом на безоплатний проїзд на підставах, зазначених у § 34 цього закону. [RT I, 23.12.2024, 12 - jõust. 01.01.2025]

(6) Перелік даних, що подаються для отримання цільової підтримки, яка виплачується з державного бюджету за виконання обов'язку безоплатного перевезення осіб, зазначених у § 34 цього закону, при комерційних лінійних перевезеннях, а також порядок обчислення і виплати підтримки та повернення коштів підтримки встановлює міністр, відповідальний за сферу, своєю постановою. [RT I, 23.12.2024, 12 - jõust. 01.01.2025] ↗

(1) Ціну на послуги комерційних лінійних та нерегулярних перевезень встановлює перевізник.

(2) Для лінійних перевезень, що здійснюються на підставі договору про громадське обслуговування:

1) найвищий тариф за кілометр пробігу та найвищу ціну квитка при перевезенні пасажирів залізничним транспортом, за винятком перевезення пасажирів у межах волості чи міста, встановлює міністр, відповідальний за сферу, своєю постановою; ↗

2) [Втратив чинність – RT I, 04.07.2017, 2 - jõust. 01.01.2018]

3) найвищу ціну за кілометр пробігу або найвищу ціну квитка при перевезенні пасажирів автобусним, судновим, маломірними суднами та поромним, а також повітряним транспортом на повітовій лінії та лінії дальнього сполучення встановлює міністр, відповідальний за сферу, своєю постановою; [RT I, 04.07.2017, 2 - jõust. 01.01.2018] ↗

4) ціну за кілометр пробігу або ціну квитка при перевезенні пасажирів автобусним, трамвайним, тролейбусним, а також судновим, маломірними суднами та поромним транспортом у межах волості чи міста, а також при перевезенні пасажирів на лінії, яка хоч і перетинає межу волості чи міста, але яка на підставі частини 2 § 4 цього закону вважається волосною чи міською лінією, встановлює волосна або міська рада своєю постановою;

5) ціну за кілометр пробігу або ціну квитка при перевезенні пасажирів залізничним транспортом у межах волості чи міста встановлює волосна або міська рада своєю постановою. [RT I, 24.03.2016, 1 - jõust. 01.04.2016]

(3) Ціну перевезення транспортного засобу та його причепа водним транспортом на підставі договору про громадське обслуговування, за потреби розрізняючи ціни за видом, розмірами, повною масою або іншим відповідним показником транспортного засобу чи причепа, встановлює:

1) на лінії дальнього сполучення та повітовій лінії — міністр, відповідальний за сферу, своєю постановою; [RT I, 04.07.2017, 2 - jõust. 01.01.2018] ↗

2) [Втратив чинність – RT I, 04.07.2017, 2 - jõust. 01.01.2018]

3) на волосній чи міській лінії — волосна та міська рада своєю постановою.

(4) У межах найвищої ціни згідно з пунктом 3 частини 2 цього параграфа ціну за кілометр пробігу або ціну квитка при перевезенні пасажирів автобусним, судновим, маломірними суднами та поромним, а також повітряним транспортом на повітових лініях та лініях дальнього сполучення встановлює за пропозицією регіонального центру громадського транспорту міністр, відповідальний за сферу, своїм наказом, враховуючи вимоги, встановлені законом, та обсяг коштів, виділених з державного бюджету. [RT I, 30.06.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

(5) Якщо при перевезенні пасажирів легковим автомобілем з не більш ніж дев'ятьма місцями для сидіння на підставі ліцензії Співтовариства ціну поїздки не погоджено до початку поїздки, ціна формується на підставі частини 2 § 28 Зобов'язального закону.

(6) Перевізник зобов'язаний повідомляти про підвищення ціни послуги:

1) при лінійних перевезеннях залізничним, повітряним, судновим, маломірними суднами та поромним транспортом, а також у міжміському та міжнародному автобусному сполученні — щонайменше в одній газеті загальнодержавного поширення, а за наявності власного вебсайту — також на ньому, а також інформацією на видному місці на автобусних та залізничних станціях, для водних суден — у портах, для повітряного сполучення — в аеропортах, за їх відсутності — у початковому та кінцевому пунктах маршруту та в громадському транспортному засобі щонайменше за десять днів до підвищення ціни. Власник або володілець зазначених об'єктів інфраструктури громадського транспорту повинен уможливлювати повідомлення;

2) при автобусних лінійних перевезеннях на волосній, міській чи повітовій лінії — щонайменше в одній найбільш поширеній у відповідному регіоні газеті, а за наявності власного вебсайту — також на ньому, а також інформацією на видному місці у початковому та кінцевому пунктах лінії та в громадському транспортному засобі щонайменше за десять днів до підвищення ціни.

(1) Пільга на проїзд — це надане пасажирові певної категорії законом або в установленому на підставі закону порядку право:

1) їхати в громадському транспортному засобі безоплатно або за часткову плату;

2) їхати в громадському транспортному засобі за плату та отримати до або після поїздки часткову чи повну грошову компенсацію. [RT I, 23.12.2024, 12 - jõust. 01.01.2025]

(2) Наявність пільги на проїзд можна підтвердити:

1) документом, що посвідчує особу;

2) учнівським квитком;

3) довідкою позашкільної консультаційної команди про те, що на підставі Закону Естонської Республіки про освіту надано рекомендацію відкласти початок навчання; [RT I, 23.12.2024, 1 - jõust. 01.09.2025]

4) іншим документом, електронним засобом чи обставиною, що дає змогу зробити висновок про наявність пільги на проїзд.

(3) Наявність пільги на проїзд, що випливає з інвалідності особи, підтверджується документом, що засвідчує інвалідність, або карткою особи з інвалідністю, виданими на підставі Закону про державне пенсійне страхування або Закону про соціальні допомоги особам з інвалідністю. На автобусних лініях, що обслуговуються на підставі договору про надання публічної послуги, для отримання пільги на проїзд, що випливає з інвалідності, особа може підтвердити своє право на проїзд також під час персоналізації проїзної картки, засвідчивши наявність даних в інформаційній системі соціального захисту. Під час персоналізації виконавцеві обов’язку публічного обслуговування та за його дорученням особі, що організовує продаж квитків, як дані передається лише факт наявності пільги на проїзд. [RT I, 23.12.2024, 12 - jõust. 01.01.2025]

(4) Для перевірки наявності пільги на проїзд виконавець обов’язку публічного обслуговування та за його дорученням особа, що організовує продаж квитків, за наявності відповідного технічного рішення може отримувати відповідні дані з реєстру народонаселення, Естонської інформаційної системи освіти, інформаційної системи соціального захисту та з реєстру дорожнього руху. Під час перевірки виконавцеві обов’язку публічного обслуговування та за його дорученням особі, що організовує продаж квитків, як дані передається лише факт наявності пільги на проїзд. [RT I, 23.12.2024, 12 - jõust. 01.01.2025]

(1) Розміри компенсації, що виплачується на підставі пункту 2 частини 1 § 32 цього Закону за рахунок виділених із державного бюджету коштів на пільгу на проїзд, встановлюються законом або правовим актом, установленим на підставі закону.

(2) Порядок виплати зазначеної в частині 1 цього параграфа компенсації встановлює Уряд Республіки або уповноважений ним міністр постановою.

(1) На внутрішньодержавній лінії в автомобільному, водному та залізничному сполученні перевізник зобов’язаний безоплатно перевозити дитину, яка на 1 жовтня поточного навчального року не досягла семирічного віку, а також дитину, початок навчання якої відкладено, особу з інвалідністю віком до 16 років, особу віком 16 років і старшу з тяжкою інвалідністю, особу з тяжким порушенням зору, супровідника особи з глибоким або тяжким порушенням зору чи собаку-поводиря або собаку-помічника, що супроводжує особу з інвалідністю. [RT I, 23.12.2024, 12 - jõust. 01.01.2025]

(1) Учневі, який здобуває основну освіту, загальну середню освіту чи професійну освіту в стаціонарній формі навчання, а також учневі, який проходить додаткове навчання на підставі § 54 Закону про основну школу та гімназію, утримувач державної або муніципальної школи може компенсувати витрати на проїзд на комерційній лінії до 100 відсотків вартості квитка. Обсяг компенсації витрат на проїзд може диференціюватися залежно від здобутого учнем рівня освіти та відстані місця проживання учня від навчального закладу. Так само під час компенсації витрат на проїзд можна встановити обмеження на кількість компенсованих поїздок та обмежити компенсацію витрат на проїзд за поїздки в межах того самого населеного пункту чи одиниці самоврядування. Витрати на проїзд не потрібно компенсувати учням, чиї витрати на проїзд підлягають компенсації на інших підставах.

(2) Порядок та обсяг компенсації зазначених у частині 1 цього параграфа витрат на проїзд встановлює щодо державних шкіл відповідальний за сферу міністр постановою, а щодо муніципальної школи — волосна або міська рада постановою. ↗

(1) На рейсових перевезеннях, що здійснюються на підставі договору про громадське обслуговування, у залізничному сполученні на внутрішньоміській або іншій внутрішньодержавній залізничній лінії, якщо пункт відправлення та пункт призначення поїздки пасажира знаходяться в межах одного міста, а також в авіаційному, автомобільному та водному сполученні учневі, зазначеному в § 35 частині 1 цього закону, супроводжуючому особи з тяжкою вадою та супроводжуючому особи з вадою віком до 16 років надається пільга на проїзд до 100 відсотків вартості квитка. Розмір пільги на проїзд встановлює: [RT I, 23.12.2024, 12 - набув чинності 01.01.2025]

1) в автомобільному сполученні — волосна або міська рада своєю постановою для волосної чи міської лінії, а міністр, відповідальний за сферу, своєю постановою — для повітової лінії; [RT I, 04.07.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018] ↗

2) у водному сполученні — волосна або міська рада своєю постановою для волосної чи міської лінії, а міністр, відповідальний за сферу, своєю постановою — для суднової, маломірносуднової та поромної лінії, зазначеної в § 25 частині 1 пункті 3 цього закону; [RT I, 23.12.2024, 12 - набув чинності 01.01.2025] ↗

3) у залізничному сполученні — волосна або міська рада своєю постановою для замовленої нею внутрішньодержавної залізничної лінії;

4) в авіаційному сполученні — міністр, відповідальний за сферу, своєю постановою для авіалінії, зазначеної в § 25 частині 1 пункті 4 цього закону. [RT I, 23.12.2024, 12 - набув чинності 01.01.2025]

(2) На рейсових перевезеннях, що здійснюються на підставі договору про громадське обслуговування, утримувач державної або муніципальної школи може відшкодувати учневі, зазначеному в § 35 частині 1 цього закону, вартість проїзду на внутрішньодержавній залізничній лінії, за винятком залізничної лінії, зазначеної в частині 1 цього параграфа, та на авіалінії, зазначеній в § 25 частині 1 пункті 4 цього закону, до 100 відсотків вартості квитка. Порядок і розмір відшкодування вартості проїзду встановлює щодо державних шкіл — міністр, відповідальний за сферу, своєю постановою, а щодо муніципальних шкіл — волосна або міська рада своєю постановою. ↗

(3) На рейсових перевезеннях у водному сполученні, що здійснюються на підставі договору про громадське обслуговування, на судновій, маломірносудновій та поромній лінії між материковою частиною Естонії та островами і малими островами, між островами Сааремаа і Хійумаа, а також між островами Сааремаа і малими островами, що знаходяться на адміністративній території Саареського повіту, при перевезенні транспортного засобу та його причепа надається пільга на перевезення до 50 відсотків вартості перевезення фізичній або юридичній особі, яка згідно з реєстраційним свідоцтвом перевезеного транспортного засобу є власником або відповідальним користувачем транспортного засобу і чиє місце проживання за реєстром народонаселення або місцезнаходження за комерційним реєстром, а також початковий або кінцевий пункт лінії — зазначений острів або малий острів. Розмір пільги на проїзд встановлює:

1) на далекій лінії та повітовій лінії — міністр, відповідальний за сферу, своєю постановою; [RT I, 04.07.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018] ↗

2) [Втратив чинність – RT I, 04.07.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018]

3) на волосній або міській лінії — волосна та міська рада своєю постановою.

(4) На рейсових перевезеннях, що здійснюються на підставі договору про громадське обслуговування, крім зазначених у цьому параграфі пільг на проїзд, можна встановити пільгу на проїзд для іншої категорії пасажирів, визначеної на підставі загальних ознак, або збільшити розмір пільги на проїзд, встановленої частиною 3 цього параграфа, якщо для цього є суспільний інтерес та розумна й доречна підстава для встановлення пільги. Пільги на проїзд, встановлювані волосною або міською радою на повітовій чи далекій лінії, узгоджуються з Міністерством регіонального розвитку та сільського господарства. [RT I, 23.12.2024, 12 - набув чинності 01.01.2025]

(5) Зазначені в частині 4 цього параграфа пільги на проїзд можуть встановлювати волосна або міська рада чи за її дорученням волосна або міська управа, міністр, відповідальний за сферу, або Уряд Республіки своєю постановою. [RT I, 04.07.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018] ↗

[Втратив чинність - RT I, 25.11.2015, 1 - набр. чинності 01.01.2016]

(1) На рейсових перевезеннях, що здійснюються на підставі договору про громадське обслуговування, перевізник може надавати пільги на проїзд, крім осіб, зазначених у § 34 і 36 цього закону, також іншим пасажирам або збільшувати розмір пільги лише з дозволу другої сторони договору. [RT I, 25.11.2015, 1 - набув чинності 01.01.2016]

(2) На міжнародних рейсових перевезеннях перевізник може надавати пільги на проїзд, дотримуючись вимог, що випливають з міжнародних договорів.

(3) На комерційних рейсових перевезеннях та таксомоторних перевезеннях перевізник може надавати пільги на проїзд, але вони перевізнику не відшкодовуються.

(1) Ліцензія Співтовариства — це документ, що випливає зі статті 4 Регламенту (ЄС) № 1073/2009 Європейського Парламенту та Ради і засвідчує право його володільця організовувати за плату внутрішньодержавні та міжнародні рейсові перевезення на підставі ліцензії на лінію або договору, а також внутрішньодержавні та міжнародні нерегулярні перевезення, так само як інші внутрішньодержавні платні перевезення пасажирів, за винятком таксомоторних перевезень.

(2) Засвідчена копія ліцензії Співтовариства — це документ, що випливає зі статті 4 Регламенту (ЄС) № 1073/2009 Європейського Парламенту та Ради і засвідчує право володільця ліцензії Співтовариства, зазначеного в частині 1 цього параграфа, використовувати транспортний засіб із реєстраційним номером, внесеним до засвідченої копії ліцензії Співтовариства, на перевезеннях пасажирів, дозволених ліцензією Співтовариства.

(1) Ліцензія на лінію та затверджений розклад руху засвідчують право перевізника організовувати комерційні рейсові перевезення на зазначеній у ліцензії на лінію лінії на поданих перевізником умовах перевезення.

(2) Договір про громадське обслуговування та розклад руху засвідчують право перевізника організовувати рейсові перевезення, здійснювані на підставі договору про громадське обслуговування, на одній або кількох лініях.

(3) Укладений перевізником та замовником договір про спеціальні комерційні рейсові перевезення та затверджений розклад руху засвідчують право перевізника організовувати спеціальні комерційні рейсові перевезення на одній або кількох лініях.

(1) Платне перевезення пасажирів автобусом, за винятком перевезення пасажирів тролейбусом, забороняється без ліцензії Спільноти та засвідченої копії ліцензії Спільноти.

(2) Платне перевезення пасажирів легковим автомобілем із кількістю сидячих місць до дев'яти, за винятком таксомоторних перевезень, забороняється без ліцензії Спільноти та засвідченої копії ліцензії Спільноти, крім випадків, коли:

1) перевезення організовує одиниця місцевого самоврядування для перевезення своїх мешканців як соціальний транспорт з метою зробити доступнішими послуги охорони здоров'я, аптечні послуги чи іншу подібну послугу;

2) одиниця місцевого самоврядування компенсує фізичній особі витрати, пов'язані з наданням легковим автомобілем із кількістю сидячих місць до дев'яти транспортної послуги, необхідної учням регіону для навчання. [RT I, 23.12.2024, 1 - набув чинності 01.09.2025]

(3) Лінійне перевезення та платне перевезення пасажирів, яке за своїм характером порівнянне з лінійним перевезенням, забороняється без документа, зазначеного в § 40 цього закону.

(4) Засвідчену копію ліцензії Спільноти, контрольний документ нерегулярного перевезення, лінійний дозвіл і затверджений розклад руху можна передати лише особі, яка працює у перевізника на підставі трудового договору чи на іншій договірній підставі. [RT I, 11.01.2018, 1 - набув чинності 01.06.2018]

(5) Якщо міжнародним договором не встановлено інше, під час організації міжнародного нерегулярного перевезення, до якого не застосовується регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1073/2009, перевізник повинен мати дозвіл на перевезення країни призначення та транзиту, якщо в цій країні дозвіл на перевезення є обов'язковим.

[RT I, 11.01.2018, 1 - набув чинності 01.06.2018]

(1) Ліцензію Спільноти, засвідчену копію ліцензії Спільноти та контрольний документ нерегулярного перевезення видає за уповноваженням Міністерства клімату Департамент транспорту. [RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

(2) Видачу ліцензії Спільноти, засвідченої копії ліцензії Спільноти та контрольного документа нерегулярного перевезення, зупинення їх дії та визнання їх недійсними або визнання організатора перевезень (далі — керівник з організації перевезень) таким, що не відповідає вимозі доброї репутації, а також здійснення контролю відповідності перевізника вимогам до діяльності у сфері перевезень Міністерство клімату може уповноважити адміністративним договором некомерційне об'єднання. [RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

(2¹) Адміністративний нагляд за виконанням адміністративного договору, зазначеного в частині 2 цього параграфа, здійснює Міністерство клімату. [RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

(2²) Якщо адміністративний договір, зазначений у частині 2 цього параграфа, припиняється, то виконання адміністративного договору перебирає Міністерство клімату або за його уповноваженням Департамент транспорту. [RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

(2³) Якщо видавати ліцензію Спільноти, засвідчену копію ліцензії Спільноти чи контрольний документ нерегулярного перевезення уповноважено некомерційне об'єднання, некомерційне об'єднання має право стягувати за розгляд заяви про видачу зазначеного документа плату, розмір якої без податку з обороту не перевищує ставки, встановленої законом про державне мито, яку державна установа може стягувати за розгляд заяви про видачу зазначеного документа. [RT I, 11.01.2018, 1 - набув чинності 01.06.2018]

(3) Лінійний дозвіл видає та розклад руху, зокрема розклад руху спеціальної комерційної лінії, затверджує:

1) волосна чи міська управа або уповноважена нею волосна чи міська установа — для автобусних, трамвайних і тролейбусних перевезень на волосній чи міській лінії;

2) Міністерство регіонального розвитку та сільського господарства — для автобусних перевезень на повітовій лінії, внутрішньодержавній та міжнародній лінії далекого сполучення; [RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

3) [Втратив чинність – RT I, 23.12.2024, 12 - набув чинності 01.01.2025]

4) регіональний центр громадського транспорту — на волосній чи міській лінії та повітовій лінії, якщо його уповноважено на це в порядку, встановленому в частині 4 або 5 цього параграфа. [RT I, 04.07.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018]

(4) Видавати лінійні дозволи повітової лінії та затверджувати розклади руху можна на підставі наказу відповідального за сферу міністра уповноважити регіональний центр громадського транспорту. Відповідний адміністративний договір укладає Міністерство регіонального розвитку та сільського господарства. Регіональний центр громадського транспорту має право стягувати за розгляд заяви про видачу лінійного дозволу та розгляд заяви про затвердження розкладу руху плату, розмір якої не перевищує ставки державного мита, передбаченої за розгляд заяви про видачу зазначених документів. [RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

(5) Видачу лінійних дозволів волосних чи міських ліній та затвердження розкладів руху можна на підставі рішення волосної чи міської ради уповноважити регіональному центру громадського транспорту. Відповідний адміністративний договір укладає волосна чи міська управа. Регіональний центр громадського транспорту має право стягувати за розгляд заяви про видачу лінійного дозволу та розгляд заяви про затвердження розкладу руху плату, розмір якої не перевищує ставки державного мита, передбаченої за розгляд заяви про видачу зазначених документів.

(1) Заявник та власник ліцензії Спільноти повинні відповідати вимогам, встановленим у пункті 1 статті 3 регламенту (ЄС) № 1071/2009 Європейського Парламенту та Ради і в цьому параграфі.

(2) Заявник та власник ліцензії Спільноти повинні бути внесені до комерційного реєстру або реєстру некомерційних об'єднань і цільових установ.

(3) Заявник та власник ліцензії Спільноти повинні повідомити органу, що видає ліцензію Спільноти, адресу свого місцезнаходження в Естонії, де зберігаються їхні основні комерційні документи, якщо ця адреса не збігається з адресою місцезнаходження перевізника в комерційному реєстрі або реєстрі некомерційних об'єднань і цільових установ. Про зміну зазначеної адреси необхідно повідомити орган, що видає ліцензію, протягом 28 календарних днів.

(4) Репутація заявника, власника ліцензії Спільноти та особи, уповноваженої керувати заявником або власником (далі — виконавчий директор), вважається доброю у значенні пункту «b» частини 1 статті 3 регламенту (ЄС) № 1071/2009 Європейського Парламенту та Ради, якщо їх не було покарано за злочин першого ступеня чи більш ніж один раз за умисний злочин другого ступеня, або на підставі § 372 Пенітенціарного кодексу за відсутність ліцензії, необхідної для платного автомобільного перевезення, або за проступок, передбачений §§ 202, 204, 208, 210, 217, 220, 225, 244, 252 чи 255 Закону про дорожній рух, § 153¹, 154, 154¹ чи 155² Закону про податкове адміністрування, § 6² чи 6³ Закону про спеціальне маркування рідкого палива, § 300 Закону про іноземців, §§ 68–70 Закону про захист прав споживачів, § 36 чи 37 Закону про мову або § 86 чи 87 цього Закону. При врахуванні покарань заявника, власника ліцензії Спільноти та його виконавчого директора беруться до уваги також відомості про покарання, отримані з іноземної держави, щодо тяжких порушень, зазначених у пункті «b» частини 1 статті 6 регламенту (ЄС) № 1071/2009 Європейського Парламенту та Ради. [RT I, 22.03.2022, 2 - набув чинності 01.04.2022]

(5) Вимога щодо доброї репутації заявника, власника ліцензії Спільноти та його виконавчого директора вважається виконаною також у випадку, якщо їх було покарано за правопорушення, зазначене в частині 4 цього параграфа, але відомості про ці покарання відповідно до Закону про реєстр покарань були видалені з цього реєстру, або якщо від виконання рішення щодо правопорушення, вчиненого в іноземній державі, минув строк видалення відомостей про покарання, встановлений у § 24 Закону про реєстр покарань. [RT I, 22.03.2022, 2 - набув чинності 01.04.2022]

(6) Якщо заявника, власника ліцензії Спільноти та його виконавчого директора було покарано за правопорушення, зазначене в частині 4 цього параграфа, їхню репутацію можна вважати доброю, якщо за результатами процедури згідно з частиною 2 статті 6 регламенту (ЄС) № 1071/2009 Європейського Парламенту та Ради буде ухвалено рішення, що втрата доброї репутації була б непропорційною, і обґрунтування цього рішення вносяться до інформаційної системи нагляду за дорожнім рухом. [RT I, 22.03.2022, 2 - набув чинності 01.04.2022]

(7) Заявник та власник ліцензії Спільноти повинні призначити одного або кількох управителів транспортних операцій, зазначених у статті 4 регламенту (ЄС) № 1071/2009 Європейського Парламенту та Ради, репутація яких є доброю у значенні пункту «b» частини 1 статті 3 зазначеного регламенту та які відповідають вимогам, встановленим у статті 4 зазначеного регламенту і в § 44 цього Закону. [RT I, 11.01.2018, 1 - набув чинності 01.06.2018]

(8) Як виняток, власний капітал заявника та власника ліцензії Спільноти, які організовують перевезення пасажирів легковим автомобілем з не більш ніж дев'ятьма сидячими місцями, не повинен відповідати розмірам, зазначеним у частині 1 статті 7 регламенту (ЄС) № 1071/2009 Європейського Парламенту та Ради, але має становити щонайменше 1250 євро на кожен використовуваний транспортний засіб. Фінансову спроможність також можна підтвердити в порядку, встановленому в частинах 2, 2a та 3 статті 7 регламенту (ЄС) № 1071/2009 Європейського Парламенту та Ради. [RT I, 22.03.2022, 2 - набув чинності 01.04.2022]

[RT I, 11.01.2018, 1 - набув чинності 01.06.2018]

(1) Керівник з організації перевезень повинен мати добру репутацію. Репутація керівника з організації перевезень вважається доброю, якщо: [RT I, 11.01.2018, 1 - набув чинності 01.06.2018]

1) його не було покарано за злочин першого ступеня або за злочин, передбачений § 422 частиною 1 чи §§ 423–424 пенітенціарного кодексу, або за проступок, передбачений § 221 частиною 2, § 222 частиною 2, §§ 223–226, § 227 частинами 3–4, § 230 частиною 2, §§ 234–237 чи § 242 частиною 2 закону про дорожній рух, або якщо дані про зазначені покарання згідно із законом про реєстр покарань видалено з цього реєстру;

2) його не було покарано більше ніж один раз за умисний злочин другого ступеня або за відсутність необхідного для платного автомобільного перевезення дозволу на діяльність на підставі § 372 пенітенціарного кодексу, за проступок, передбачений § 202, 204, 208, 210, 217, 220 чи 225, § 227 частиною 2, § 244, 252 чи 255 закону про дорожній рух, § 153¹, 154, 154¹ чи 155² закону про порядок оподаткування, § 6² чи 6³ закону про спеціальне маркування рідкого палива, § 300 закону про іноземців, §§ 68–70 закону про захист прав споживачів, § 36 чи 37 закону про мову або § 86 частиною 1 чи § 87 частиною 1 цього закону, або якщо дані про зазначені покарання згідно із законом про реєстр покарань видалено з цього реєстру; [RT I, 11.01.2018, 1 - набув чинності 01.06.2018]

3) він не спричинив винесення перевізнику більше ніж одного припису, що набув чинності, з боку особи, яка видає дозвіл на діяльність або дозвіл на маршрут, протягом останнього року від виявлення порушення, що стало підставою для винесення припису;

4) він не спричинив порушень, зазначених у § 43 частині 4 цього закону, за які покарано перевізника, або якщо дані про зазначені покарання згідно із законом про реєстр покарань видалено з цього реєстру;

5) він не спричинив визнання недійсним дозволу на діяльність або дозволу на маршрут, або якщо з моменту визнання недійсним минуло понад п'ять років.

(2) При врахуванні покарань керівника з організації перевезень, крім передбаченого частиною 1 цього параграфа, беруться до уваги також отримані з іноземної держави дані про покарання щодо тяжких порушень, зазначених у пункті b частини 1 статті 6 регламенту (ЄС) № 1071/2009 Європейського Парламенту та Ради. У зазначеному випадку вимога доброї репутації керівника з організації перевезень вважається виконаною також тоді, коли керівника з організації перевезень було покарано за правопорушення, вчинене в іноземній державі, але від виконання прийнятого щодо нього рішення минув установлений § 24 закону про реєстр покарань строк видалення даних про покарання. [RT I, 11.01.2018, 1 - набув чинності 01.06.2018]

(2¹) Якщо керівника з організації перевезень було покарано за правопорушення, зазначене в частині 1 цього параграфа, його репутацію можна вважати доброю, якщо за результатами провадження відповідно до частини 2 статті 6 регламенту (ЄС) № 1071/2009 Європейського Парламенту та Ради буде прийнято рішення, що втрата доброї репутації була б непропорційною, і обґрунтування цього рішення вноситься до інформаційної системи нагляду за дорожнім рухом. [RT I, 22.03.2022, 2 - набув чинності 01.04.2022]

(3) Керівник з організації перевезень повинен бути професійно компетентним. Керівник з організації перевезень вважається професійно компетентним, якщо він здобув необхідні знання з організації перевезення пасажирів і пройшов навчання для керівника з організації перевезення пасажирів, склав письмовий випускний іспит та має відповідне свідоцтво про професійну компетентність. На навчання для керівника з організації перевезень приймається особа, яка відповідає вимогам, установленим частиною 2 статті 8 регламенту (ЄС) № 1071/2009 Європейського Парламенту та Ради. [RT I, 11.01.2018, 1 - набув чинності 01.06.2018]

(4) Проходити навчальний курс для керівника з організації перевезень не зобов'язана особа, яка щонайменше п'ять років була у перевізника організатором внутрішньодержавного перевезення пасажирів і склала письмовий випускний іспит навчального курсу для керівника з організації перевезень, зазначений у частині 3 цього параграфа. [RT I, 11.01.2018, 1 - набув чинності 01.06.2018]

(5) [Втратив чинність – RT I, 11.01.2018, 1 - набув чинності 01.06.2018]

(6) Особа, яка має диплом університету або закладу прикладної вищої освіти, отримання якого передбачає знання з предметів, зазначених у навчальній програмі навчального курсу для керівника з організації перевезень, не зобов'язана проходити навчальний курс для керівника з організації перевезень і складати письмовий випускний іспит навчального курсу в тій частині, у якій пройдене в навчанні, що передувало отриманню диплома університету або закладу прикладної вищої освіти, збігається з тим, що вивчається на навчальному курсі для керівника з організації перевезень. [RT I, 11.01.2018, 1 - набув чинності 01.06.2018]

(7) Вимоги до знань і навичок керівника з організації перевезення пасажирів, до обсягу та змісту навчання, умови та порядок організації навчання, навчальну програму навчання, а також перелік навчальних програм університетів і закладів прикладної вищої освіти, диплом випускника яких є підставою для часткового або повного звільнення особи від проходження навчання для керівника з організації перевезення пасажирів і складання випускного іспиту навчання, встановлює постановою міністр, відповідальний за відповідну сферу. [RT I, 11.01.2018, 1 - набув чинності 01.06.2018]

(8) Керівником з організації перевезень може працювати також особа, яка здобула професійну кваліфікацію в іноземній державі, якщо її професійна кваліфікація визнана відповідно до закону про визнання професійної кваліфікації, здобутої в іноземній державі. Компетентним органом, установленим § 7 частиною 2 закону про визнання професійної кваліфікації, здобутої в іноземній державі, є Міністерство клімату. [RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

(1) Навчання керівника з організації перевезень пасажирів охоплює проведення навчання, організацію іспиту та видачу відповідного свідоцтва про професійну компетентність.

(2) Для організації навчання керівника з організації перевезень пасажирів необхідно мати дозвіл на діяльність з організації навчання керівника з організації перевезень пасажирів.

(3) Дозвіл на діяльність з організації навчання керівника з організації перевезень пасажирів надається, якщо заявник має:

1) право проводити навчання рівня вищої освіти за освітнім напрямом транспортних послуг;

2) навчальну програму, що відповідає вимогам, встановленим на підставі частини 7 § 44 цього закону;

3) підписану лектором з фаховою кваліфікацією та досвідом роботи письмову згоду на проведення навчання.

(4) Заяву про дозвіл на діяльність з організації навчання керівника з організації перевезень пасажирів розглядає Міністерство клімату або за його дорученням Транспортний департамент. [RT I, 30.06.2023, 1 - jõust. 01.07.2023]

(5) У заяві про дозвіл на діяльність з організації навчання керівника з організації перевезень пасажирів, крім зазначеного в пунктах 1–4 частини 2 § 19 Закону про загальну частину кодексу господарської діяльності, подаються такі відомості та документи:

1) навчальна програма, що відповідає вимогам, встановленим на підставі частини 7 § 44 цього закону;

2) письмова згода лектора, зазначеного в пункті 3 частини 3 цього параграфа, на проведення навчання. [RT I, 11.01.2018, 1 - jõust. 01.06.2018]

(1) Автобуси та легкові автомобілі, що використовуються як транспортні засоби громадського транспорту, повинні бути внесені до реєстру дорожнього руху та пройти контроль відповідності технічним вимогам.

(2) Транспортні засоби громадського транспорту, що використовуються на маршрутних перевезеннях, повинні бути для цього спроєктовані та побудовані і придатні для обслуговування відповідно волосного, міського, повітового або далекого маршруту.

(3) На платних перевезеннях пасажирів, за винятком платних перевезень пасажирів легковим автомобілем із не більше ніж дев'ятьма місцями для сидіння, що здійснюються на підставі дозволу на діяльність Спільноти, та таксомоторних перевезень, замовлення й обчислення ціни яких відбувається за посередництвом послуги інформаційного суспільства у значенні Закону про послугу інформаційного суспільства (далі — послуга інформаційного суспільства), на правій зовнішній стороні використовуваного транспортного засобу повинні бути видимими найменування перевізника або торговельна марка, що має правову охорону у значенні § 5 Закону про торговельні марки та належить перевізникові чи надана йому в користування на підставі договору. На транспортному засобі громадського транспорту, що використовується на маршрутних перевезеннях, на видному місці повинні бути також номер і назва маршруту. [RT I, 04.07.2017, 8 - jõust. 01.11.2017]

(4) Вимоги до позначення на транспортному засобі найменування перевізника, а також назви й номера маршруту встановлює міністр, відповідальний за відповідну сферу, своїм розпорядженням.

(5) У кожному транспортному засобі громадського транспорту волосних, міських і повітових маршрутів повинно бути щонайменше два позначених місця для сидіння для осіб з інвалідністю або з обмеженою здатністю пересування. Інші пасажири зобов'язані за потреби звільняти ці місця. [RT I, 23.12.2024, 12 - jõust. 01.01.2025]

(6) Вимоги, що забезпечують якість послуги, зокрема зручність пасажирів та екологічність, можуть бути встановлені:

1) міністром, відповідальним за відповідну сферу, розпорядженням — для автобусів і легкових автомобілів, що використовуються на повітових, далеких і міжнародних маршрутних перевезеннях;

2) постановою волосної або міської ради — для автобусів і легкових автомобілів, що використовуються на волосних або міських маршрутних перевезеннях.

(1) Заявник на ліцензію Спільноти подає органу, що видає ліцензію, такі дані та документи:

1) заяву з контактними даними заявника, зокрема номером телефону, адресою електронної пошти та поштовою адресою;

2) для заявника — юридичної особи — найменування та реєстраційний код, для юридичної особи, що перебуває в процесі заснування, — замість реєстраційного коду документ, що підтверджує заснування юридичної особи, зокрема нотаріально засвідчену копію установчого договору або рішення про заснування чи принаймні одного з них, для фізичної особи-підприємця — ім'я та реєстраційний код;

2¹) ім'я виконавчого директора заявника, а якщо виконавчий директор і керівник з організації перевезень не є однією особою, то особовий код або, за відсутності особового коду, дату народження, а як контактні дані — номер телефону та адресу електронної пошти; [RT I, 22.03.2022, 2 - jõust. 01.04.2022]

3) якщо заявник бажає, щоб строк дії наданої йому ліцензії було обмежено порівняно з передбаченим у цьому законі, — бажаний строк дії ліцензії;

4) документи, що характеризують фінансову спроможність, зазначені у статті 7 Регламенту (ЄС) № 1071/2009 Європейського Парламенту та Ради;

5) ім'я та особовий код керівника з організації перевезень або, за його відсутності, дату народження, контактні дані, зокрема номер телефону та адресу електронної пошти, згоду особи на призначення керівником з організації перевезень, документ, що підтверджує професійну компетентність керівника з організації перевезень, а також документ, що підтверджує призначення керівника з організації перевезень, або письмове підтвердження щодо виконання обов'язків керівника з організації перевезень, якщо керівником з організації перевезень є сам фізична особа-підприємець чи член правління юридичної особи з одноосібним правом представництва. [RT I, 11.01.2018, 1 - jõust. 01.06.2018]

(2) Засвідчену копію ліцензії Спільноти можна отримати для механічного транспортного засобу, який внесено до реєстру дорожнього руху та який пройшов перевірку відповідності технічним вимогам. Заявник на засвідчену копію ліцензії Спільноти подає органу, що її видає, крім документів, зазначених у пунктах 1 і 4 частини 1 цього параграфа, договір користування транспортним засобом, якщо заявник не є власником або користувачем транспортного засобу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

(3) Заявник на лінійний дозвіл подає органу, що видає дозвіл, такі документи:

1) заяву з контактними даними заявника, зокрема номером телефону, адресою електронної пошти та поштовою адресою;

2) письмову позицію щодо розкладу руху, зазначеного в пункті 1 частини 4 цього параграфа, — на повітовій лінії від кожного відповідного волосного або міського управління, а на внутрішньодержавній міжміській лінії — від кожного відповідного центру громадського транспорту або від одиниці місцевого самоврядування, утвореної в результаті об'єднання, зазначеного в частині 5 § 19 цього закону, а також на адміністративній території Таллінна, Тарту, Нарви, Кохтла-Ярве та Пярну — від відповідного міського управління; [RT I, 04.07.2017, 2 - jõust. 01.01.2018]

3) проєкт умов перевезення, за винятком випадку подання заяви на міжнародний лінійний дозвіл.

(4) Умови перевезення, зазначені в пункті 3 частини 3 цього параграфа, після отримання лінійного дозволу мають бути опубліковані на вебсайті перевізника чи об'єднання перевізників або бути в інший спосіб вільно доступними. В умовах перевезення має бути відображено принаймні:

1) розклад руху;

2) опис транспортних засобів, що використовуються для надання послуги перевезення;

3) канали продажу проїзних квитків та надання пасажирам інформації про послугу перевезення;

4) порядок розгляду скарг і відшкодування вартості квитка;

5) доступність транспортних засобів для осіб з порушеннями руху та осіб з обмеженою рухливістю;

6) можливості обслуговування осіб з інвалідністю, надання їм допомоги та інформації.

(5) Заявник на затвердження розкладу руху лінії, що обслуговується на підставі лінійного дозволу, та лінії, що обслуговується на підставі договору спеціального цільового комерційного лінійного перевезення, подає органу, що затверджує розклад руху, такі документи:

1) заяву з контактними даними заявника, зокрема номером телефону, адресою електронної пошти та поштовою адресою;

2) письмову позицію щодо розкладу руху, зазначеного в пункті 1 частини 4 цього параграфа, — на повітовій лінії від кожного відповідного волосного або міського управління, а на внутрішньодержавній міжміській лінії — від кожного відповідного центру громадського транспорту або від одиниці місцевого самоврядування, утвореної в результаті об'єднання, зазначеного в частині 5 § 19 цього закону, а також на адміністративній території Таллінна, Тарту, Нарви, Кохтла-Ярве та Пярну — від відповідного міського управління; [RT I, 04.07.2017, 2 - jõust. 01.01.2018]

3) у випадку спеціального цільового комерційного лінійного перевезення — договір між перевізником і замовником.

(6) Від заявника не можна вимагати, і заявник не зобов'язаний подавати дані, які внесено до бази даних, заснованої на підставі закону, за винятком даних, що дають змогу ідентифікувати заявника, та контактних даних заявника. Заборона діє також щодо даних, які можна безоплатно отримати з відповідного реєстру договірної держави Європейського економічного простору, або за плату, якщо заявник підтверджує, що бере на себе витрати на отримання зазначених даних.

(7) Перед поданням заяви заявник на ліцензію Спільноти, засвідчену копію ліцензії Спільноти, контрольний документ нерегулярного перевезення, а також лінійний дозвіл або затвердження розкладу руху повинен сплатити державне мито, за винятком випадку, коли органом, що видає або затверджує цей документ, є некомерційне об'єднання або регіональний центр громадського транспорту. [RT I, 11.01.2018, 1 - jõust. 01.06.2018]

(8) Якщо видавати ліцензію Спільноти, засвідчену копію ліцензії Спільноти, контрольний документ нерегулярного перевезення чи лінійний дозвіл або затверджувати розклад руху уповноважено некомерційне об'єднання чи регіональний центр громадського транспорту, некомерційне об'єднання або регіональний центр громадського транспорту має право стягувати за розгляд заяви про видачу або затвердження зазначеного документа плату, розмір якої без податку з обороту не перевищує ставки, встановленої законом про державне мито, яку державна установа може стягувати за розгляд заяви про зазначений документ. [RT I, 11.01.2018, 1 - jõust. 01.06.2018]

(9) Ліцензія Спільноти та засвідчена копія ліцензії Спільноти або документи, подані органу, що видає лінійний дозвіл, чи органу, що затверджує розклад руху, не розголошуються третім особам, якщо законом не встановлено інакше.

(1) Орган, що видає ліцензію Спільноти, перевіряє відсутність у заявника нерозстроченої податкової заборгованості (далі — нерозстрочена податкова заборгованість), що перевищує суму, зазначену в § 14 частині 5 закону про порядок оподаткування, його дані в реєстрі покарань та в інформаційній системі нагляду за дорожнім рухом, у випадку підприємця, внесеного до комерційного реєстру, — в комерційному реєстрі, а у випадку юридичної особи, внесеної до реєстру некомерційних об'єднань та цільових установ, — у цьому реєстрі, а також дані призначеного перевізником, який організовує перевезення на підставі ліцензії Спільноти, керівника з організації перевезень у реєстрі покарань. Рішення про видачу ліцензії Спільноти або про відмову в її видачі повідомляється заявнику ліцензії поштою або в електронному вигляді протягом 30 днів після подання всіх даних і документів, зазначених у § 46 частині 1 цього закону. [RT I, 11.01.2018, 1 - набув чинності 01.06.2018]

(2) Орган, що видає засвідчену копію ліцензії Спільноти, перевіряє відсутність у заявника нерозстроченої податкової заборгованості та дані заявника — у випадку підприємця, внесеного до комерційного реєстру, в комерційному реєстрі, а у випадку юридичної особи, внесеної до реєстру некомерційних об'єднань та цільових установ, у цьому реєстрі, а дані транспортного засобу — в реєстрі дорожнього руху. Рішення про видачу засвідченої копії ліцензії Спільноти або про відмову в її видачі повідомляється заявнику поштою або в електронному вигляді протягом 15 днів після подання всіх документів, зазначених у § 46 частині 2 цього закону.

(3) Орган, що видає маршрутний дозвіл, перевіряє відсутність у заявника нерозстроченої податкової заборгованості. Орган, що видає маршрутний дозвіл, повідомляє заявнику про рішення про видачу маршрутного дозволу або про відмову в його видачі поштою або в електронному вигляді протягом 30 днів після подання всіх документів, зазначених у § 46 частині 3 цього закону. Якщо для розгляду заяви про видачу маршрутного дозволу необхідно зібрати додаткові дані, строк розгляду заяви може бути продовжено до 30 днів. Про продовження строку заявника повідомляють поштою або в електронному вигляді.

(4) Маршрутний дозвіл на міжнародні маршрути, початковий чи кінцевий пункт або проміжна зупинка яких розташовані за межами держав — членів Європейського Союзу, видається органом, що видає маршрутний дозвіл, протягом 15 днів після отримання маршрутного дозволу від компетентних органів усіх відповідних держав. [RT I, 10.12.2020, 1 - набув чинності 01.01.2021]

(5) Форму міжнародного маршрутного дозволу, зазначеного в частині 4 цього параграфа, встановлює відповідальний за сферу міністр постановою, виходячи з положень міжнародного договору. ↗

(6) Рішення про затвердження розкладу руху або про відмову в його затвердженні повідомляється заявнику поштою або в електронному вигляді протягом 30 днів після подання всіх документів, зазначених у § 46 частинах 4 та 5 цього закону. Якщо для розгляду заяви про затвердження розкладу руху необхідно зібрати додаткові дані, строк розгляду заяви може бути продовжено до 30 днів. Про продовження строку заявника повідомляють поштою або в електронному вигляді.

(7) Якщо в документах, поданих для отримання ліцензії Спільноти та засвідченої копії ліцензії Спільноти або маршрутного дозволу чи для затвердження розкладу руху, є недоліки, заявнику встановлюється розумний строк для усунення недоліків. Перебіг строку, встановленого для розгляду заяви, зупиняється до усунення недоліків. Якщо заявник не усуне недоліки протягом встановленого строку, заяву може бути залишено без розгляду.

(1) У наданні ліцензії Співтовариства може бути відмовлено, якщо:

1) щодо заявника у відповідній сфері діяльності діє заборона на діяльність або заборона на підприємництво, застосована на підставі судового рішення, що набуло чинності у кримінальній справі, або заборона на господарську діяльність, що випливає із закону чи судового рішення, або заявник має нерозстрочену податкову заборгованість, або оголошено банкрутство заявника;

2) підставою для визнання недійсною попередньої ліцензії Співтовариства заявника було порушення вимог, встановлених правовими актами, і з того часу не минуло двох років;

3) заявник або, у разі клопотання про ліцензію Співтовариства, керівник з організації перевезень не відповідає встановленим для нього вимогам; [RT I, 11.01.2018, 1 - набув чинності 01.06.2018]

4) водія транспортного засобу загального користування, який працює у заявника, у зв'язку з його професійною діяльністю було покарано за злочин, передбачений §§ 422–424 Пенітенціарного кодексу, або за проступок, передбачений § 221 частиною 2, § 222 частиною 2, §§ 223–226, § 227 частинами 2–4, § 230 частиною 2, § 234, §§ 236 і 237, § 242 частиною 2 Закону про дорожній рух або § 88, § 89 частиною 1 чи § 90 цього Закону, і дані про зазначені покарання не видалені з цього реєстру відповідно до Закону про реєстр покарань. При клопотанні про ліцензію Співтовариства враховуються також дані про покарання за порушення у сфері перевезень і дорожнього руху, отримані з іноземних держав, якщо з моменту виконання рішення щодо правопорушення, вчиненого в іноземній державі, не минув строк видалення даних про покарання, передбачений § 24 Закону про реєстр покарань;

5) заявнику видано припис на підставах, зазначених у § 53 частині 1 цього Закону, і заявник його не виконав;

6) заявник умисно подав неправдиві дані, які могли б вплинути на вирішення клопотання.

(2) У наданні засвідченої копії ліцензії Співтовариства може бути відмовлено, якщо:

1) заявник не відповідає встановленим для нього вимогам або заявник має нерозстрочену податкову заборгованість;

2) заявник не є власником або користувачем транспортного засобу, на який клопочуть про засвідчену копію ліцензії Співтовариства, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу або договору користування;

3) транспортний засіб, на який клопочуть про засвідчену копію ліцензії Співтовариства, не внесений до реєстру дорожнього руху або не пройшов контролю відповідності технічним вимогам;

4) заявник умисно подав неправдиві дані, які могли б вплинути на вирішення клопотання.

(3) У наданні дозволу на маршрут або затвердженні розкладу руху комерційного маршруту, що обслуговується на підставі дозволу на маршрут, може бути відмовлено на підставах, зазначених у частині 1 цього параграфа, або якщо:

1) маршрут, для обслуговування якого клопочуть про дозвіл на маршрут або затвердження розкладу руху, порушує лінійні перевезення, які вже організовані або плануються до організації на підставі договору про публічне обслуговування, і щодо цього відповідно до статті 7 частини 2 регламенту (ЄС) № 1370/2007 Європейського Парламенту та Ради опубліковано інформацію в Офіційному віснику Європейського Союзу;

2) маршрут, для обслуговування якого клопочуть про дозвіл на маршрут або затвердження розкладу руху, обслуговує на тому самому шляху руху більше ніж один перевізник, і при оцінюванні можливого впливу застосування поданих умов перевезення послуга, що пропонується на маршруті, щодо якого подано клопотання, у сукупності не є рівноцінною або кращою порівняно з наявною, у тому числі з послугою, яку заявник досі пропонував на тому самому маршруті;

3) надання дозволу на маршрут на поданих умовах перевезення або зміна розкладу руху ставить під загрозу для пасажирів стале надання наявної послуги перевезення, з урахуванням у сукупності стабільності та доступності послуги перевезення, безпеки пасажирів і зручності поїздки, а також цілей, зазначених у § 10 частині 1 цього Закону;

4) дозвіл на маршрут заявника було визнано недійсним протягом двох років з моменту надання дозволу на маршрут, і з того часу минуло менше ніж два роки;

5) заявнику видано припис на підставах, зазначених у § 53 частині 2 цього Закону, і заявник його не виконав.

(4) У разі відмови у наданні дозволу на маршрут на підставі, зазначеній у пункті 4 частини 3 цього параграфа, при першому визнанні дозволу на маршрут недійсним відмовляють у наданні дозволу на маршрут на тому самому шляху руху, а при кожному наступному визнанні дозволу на маршрут недійсним — у наданні кожного дозволу на маршрут.

(5) У затвердженні розкладу руху спеціального комерційного маршруту може бути відмовлено на підставах, зазначених у частині 1 цього параграфа, або якщо заявнику видано припис на підставах, зазначених у § 53 частині 2 цього Закону, і заявник його не виконав.

(1) Якщо перевізник бажає змінити розклад руху, він повинен подати відповідне клопотання щонайменше за 90 днів до набрання чинності запланованою зміною.

(2) [Втратив чинність – RT I, 04.07.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018]

(3) При повітових і далеких лінійних перевезеннях перевізник зобов'язаний повідомити всі відповідні одиниці місцевого самоврядування про початок перевезення або внесення зміни до розкладу руху щонайменше за десять днів наперед. [RT I, 04.07.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018]

(4) Строки подання клопотання та повідомлення, зазначені в частинах 1 і 3 цього параграфа, можуть бути скорочені за домовленістю між перевізником і надавачем дозволу на маршрут. [RT I, 04.07.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018]

(1) Ліцензія Спільноти видається на десять років, якщо заявник не бажає отримати її на коротший строк.

(2) Засвідчена копія ліцензії Спільноти видається на десять років, але не на довший строк, ніж строк дії ліцензії Спільноти. У разі визнання ліцензії Спільноти недійсною або закінчення строку її дії дія засвідченої копії ліцензії Спільноти припиняється. У разі використання транспортного засобу на підставі договору користування дія засвідченої копії ліцензії Спільноти припиняється із закінченням договору користування. Якщо під час подання заяви про засвідчену копію ліцензії Спільноти було подано документ, зазначений у частині 2 статті 7 регламенту (ЄС) № 1071/2009 Європейського Парламенту та Ради, то засвідчена копія ліцензії Спільноти не видається на довший строк, ніж строк дії цього документа. [RT I, 11.01.2018, 1 - набув чинності 01.06.2018]

(3) Дозвіл на маршрут видається на п'ять років, якщо заявник не бажає отримати його на коротший строк. Дозвіл на внутрішньодержавний маршрут не можна вимагати на строк, коротший ніж два роки. Дозвіл на маршрут може бути виданий з обґрунтовано коротшим строком дії також у випадку, якщо маршрут, для обслуговування якого вимагається дозвіл, порушує лінійні перевезення, які планується організувати на підставі договору про громадське обслуговування, і про це відповідно до частини 2 статті 7 регламенту (ЄС) № 1370/2007 Європейського Парламенту та Ради опубліковано інформацію в Офіційному віснику Європейського Союзу.

(4) Дозвіл на маршрут діє лише протягом строку дії ліцензії Спільноти. Якщо строк дії ліцензії Спільноти закінчується раніше, ніж строк дії дозволу на маршрут, перевізник зобов'язаний до закінчення строку дії ліцензії Спільноти подати заяву про отримання нової ліцензії Спільноти в порядку, встановленому цим законом.

(1) Форма ліцензії Спільноти та засвідченої копії ліцензії Спільноти, а також дані, що вносяться до них, повинні відповідати додатку II регламенту (ЄС) № 1073/2009 Європейського Парламенту та Ради. У графу приміток засвідченої копії ліцензії Спільноти вноситься реєстраційний номер транспортного засобу.

(2) У розкладі руху зазначаються:

1) найменування перевізника, що обслуговує маршрут;

2) назва маршруту;

3) номер маршруту, за винятком випадку подання заяви про дозвіл на новий маршрут;

4) за потреби кількість місць для стояння та сидіння в автобусі, що обслуговує маршрут;

5) дата набрання чинності розкладом руху – заповнює компетентний орган або уповноважений ним орган;

6) назви зупинок громадського транспорту, зареєстрованих у реєстрі громадського транспорту, для входу та виходу пасажирів на повітових та далеких маршрутах;

7) відстані між зупинками та відстань наростаючим підсумком від початкового пункту маршруту до кінцевого пункту маршруту;

8) час відправлення з зупинок маршруту, а у разі зупинок тривалістю понад п'ять хвилин – час прибуття;

9) період руху за маршрутом – цілорічно чи в певний період, і частота – щодня чи в певні дні;

10) за потреби інші дані.

(3) У розкладі руху можна передбачити винятки в порядку входу та виходу пасажирів, а також у часі відправлення та прибуття, так само в розкладі руху можна зазначити інші умови або дані, пов'язані з наданням послуги перевезення, які є підставою для затвердження розкладу руху.

(4) Форму дозволу на маршрут внутрішньодержавного автобусного перевезення встановлює міністр, відповідальний за сферу, своєю постановою. ↗

(1) Перевізник зобов'язаний організувати зазначене в дозволі на маршрут перевезення відповідно до затвердженого органом, що видав дозвіл, розкладу руху та інших умов перевезення, поданих під час подання заяви про дозвіл, забезпечуючи безпеку пасажирів. Перевізник може не дотримуватися розкладу руху, якщо це необхідно через складні дорожні умови, ремонт дороги чи інші незалежні від перевізника обставини для забезпечення безпеки пасажирів чи учасників дорожнього руху або збереження багажу.

(2) Зміну умов перевезення дозволу на маршрут можна вимагати після спливу одного року з часу, коли дозвіл на маршрут було видано або умови перевезення було змінено. Подану до зазначеного строку заяву можна залишити без розгляду, за винятком випадку, коли: [RT I, 04.07.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018]

1) усі бажані зміни підвищують стабільність або доступність послуги перевезення, безпеку пасажирів чи комфорт поїздки або в інший спосіб сприяють покращенню якості послуги перевезення;

2) під час надання послуги перевезення виявилися незалежні від перевізника обставини, через які неможливо забезпечити безпечне обслуговування маршруту або обслуговування відповідно до розкладу руху.

(3) У разі внутрішньодержавного комерційного лінійного перевезення перевізник зобов'язаний розпочати перевезення відповідно до затвердженого розкладу руху з дати, зазначеної в розкладі руху, яка не може бути пізнішою ніж 90 днів з дня видачі дозволу на маршрут.

(4) У разі міжнародного комерційного лінійного перевезення перевізник зобов'язаний розпочати перевезення відповідно до узгодженого розкладу руху протягом 90 днів з дня отримання дозволів на маршрут усіх відповідних держав.

(5) За домовленістю органу, що видав дозвіл на маршрут, та перевізника зазначену в дозволі на внутрішньодержавне комерційне лінійне перевезення та в міжнародному дозволі на маршрут дату початку перевезення можна визначити й пізнішою датою, ніж встановлено в частинах 3 і 4 цього параграфа, але не пізнішою ніж 270 днів з дня отримання дозволу на маршрут, а у разі міжнародного лінійного перевезення – з дня отримання дозволів на маршрут усіх відповідних держав. [RT I, 04.07.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018]

(6) При автобусному перевезенні початкова та кінцева зупинки повітового та далекого маршруту, за винятком маршруту спеціального призначення, повинні розташовуватися в терміналі чи на автовокзалі, а за їх відсутності – у передбаченому та позначеному місці зупинки. З урахуванням інтересів пасажирів та потреби в кращій організації руху початкова та кінцева зупинки можуть розташовуватися у більших транспортних вузлах, таких як порт, аеропорт чи залізничний вокзал, або в іншому місці, якщо це попередньо узгоджено з волосною чи міською управою, а за потреби – також із власником або володільцем транспортного вузла.

(1) Орган, що видає ліцензію Співтовариства та засвідчену копію ліцензії Співтовариства, може зробити її володільцю припис про усунення недоліків або призупинити дію ліцензії Співтовариства та засвідченої копії ліцензії Співтовариства на визначений строк, або визнати її недійсною, якщо:

1) володілець ліцензії або управитель перевезень не відповідає встановленим для нього вимогам; [RT I, 11.01.2018, 1 - набув чинності 01.06.2018]

2) дані володільця ліцензії не відповідають зазначеним у ліцензії;

3) водія громадського транспортного засобу, який працює у володільця ліцензії, у службовій діяльності було покарано за злочин, передбачений §§ 422–424 Пенітенціарного кодексу, за проступок, передбачений § 221 частиною 2, § 222 частиною 2, §§ 223–226, § 227 частинами 2–4, § 230 частиною 2, §§ 234–237 або § 242 частиною 2 Закону про дорожній рух, і дані про зазначені покарання не було видалено з реєстру покарань згідно із Законом про реєстр покарань. У разі клопотання про ліцензію Співтовариства враховуються також дані про покарання за порушення у сфері перевезень та дорожнього руху, отримані з іноземних держав, якщо з виконання рішення щодо правопорушення, вчиненого в іноземній державі, не минув строк видалення даних про покарання, встановлений § 24 Закону про реєстр покарань;

4) заявник ліцензії Співтовариства або її засвідченої копії під час клопотання умисно подав неправдиві дані, які вплинули на вирішення клопотання.

(2) Орган, що видає маршрутний дозвіл, крім підстав, передбачених пунктами 1 і 3 частини 1 цього параграфа, може зробити володільцю маршрутного дозволу припис про усунення недоліків або призупинити дію маршрутного дозволу на визначений строк, або визнати його недійсним, якщо володілець ліцензії не виконав умов перевезення.

(3) Якщо орган, що видає ліцензію Співтовариства, визнає недійсною ліцензію Співтовариства перевізника, який здійснює комерційне маршрутне перевезення або маршрутне перевезення на підставі договору публічного обслуговування, орган, що видає ліцензію Співтовариства, зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з дня визнання недійсною повідомити про це орган, що видає маршрутний дозвіл, або замовника перевезення. Після отримання відомостей про визнання ліцензії Співтовариства недійсною орган, що видає маршрутний дозвіл, невідкладно визнає недійсним також маршрутний дозвіл перевізника.

(4) Орган, що видає ліцензію Співтовариства, засвідчену копію ліцензії Співтовариства або маршрутний дозвіл, може визнати зазначений документ недійсним також за клопотанням його володільця. Якщо володілець ліцензії Співтовариства має маршрутний дозвіл, він зобов'язаний невідкладно повідомити про подання клопотання орган, що видає маршрутний дозвіл.

(5) Якщо перевізник клопоче про визнання маршрутного дозволу недійсним, він зобов'язаний подати клопотання органу, що видає маршрутний дозвіл, щонайменше за 90 днів наперед, якщо орган, що видає маршрутний дозвіл, і володілець маршрутного дозволу не домовляться про коротший строк. Крім того, у разі клопотання про визнання недійсними маршрутного дозволу далекого сполучення та маршрутного дозволу повітового сполучення перевізник зобов'язаний повідомити відповідні одиниці місцевого самоврядування щонайменше за 90 днів наперед. [RT I, 04.07.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018]

(6) Якщо дію ліцензії Співтовариства, засвідченої копії ліцензії Співтовариства або маршрутного дозволу призупинено або якщо їх визнано недійсними, документ належить невідкладно, але не пізніше ніж протягом п'яти робочих днів повернути органу, що його видав.

(7) Якщо в результаті перевірки з'ясується, що перевізник не відповідає вимозі належного фінансового стану, проте економічні показники його діяльності підтверджують, що надалі він спроможний виконати вимогу належного фінансового стану, орган, що видає ліцензію Співтовариства, може не призупиняти дію ліцензії та дозволити організовувати перевезення пасажирів, але не довше ніж один рік з моменту, коли з'ясувалося, що перевізник спроможний надалі виконати вимогу належного фінансового стану.

(8) Виконання вимог, що випливають з міжнародних договорів, а також застосування обмежень у міжнародному автобусному перевезенні організовує Міністерство клімату. Якщо організація перевезення на підставі ліцензії Співтовариства суперечить міжнародному договору, Міністерство клімату може зробити володільцю ліцензії Співтовариства припис про усунення недоліків, тимчасово призупинити дію ліцензії Співтовариства, визнати ліцензію Співтовариства недійсною або зробити органу, що видає ліцензію Співтовариства, пропозицію визнати ліцензію Співтовариства недійсною. [RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

(1) Ліцензія на таксомоторне перевезення підтверджує право перевізника організовувати таксомоторне перевезення.

(2) Картка транспортного засобу — це документ, що видається перевізникові, який має ліцензію на таксомоторне перевезення, або володільцеві картки водія, і підтверджує право використовувати на таксомоторному перевезенні транспортний засіб, внесений до картки транспортного засобу. [RT I, 04.07.2017, 8 - набув чинності 01.11.2017]

(3) Картка водія підтверджує право працювати водієм на таксомоторному перевезенні.

(4) Таксомоторне перевезення без ліцензії на таксомоторне перевезення, картки транспортного засобу та картки водія заборонено. [RT I, 04.07.2017, 8 - набув чинності 01.11.2017]

(1) Волосна або міська управа чи уповноважена нею установа волості або міста, на адміністративній території якої перевізник бажає організовувати таксомоторне перевезення або водій бажає працювати водієм (далі — район обслуговування), видає перевізникові ліцензію на таксомоторне перевезення, водієві — картку водія, а на їх підставі перевізникові та водієві — картку транспортного засобу. [RT I, 04.07.2017, 8 - набув чинності 01.11.2017]

(2) Видачу ліцензії на таксомоторне перевезення, картки транспортного засобу та картки водія на підставі рішення волосної або міської ради може бути делеговано некомерційному об'єднанню або регіональному центру громадського транспорту. Відповідний адміністративний договір укладає волосна або міська управа. Некомерційне об'єднання або регіональний центр громадського транспорту має право стягувати за видачу ліцензії на таксомоторне перевезення, картки транспортного засобу та картки водія плату, розмір якої не перевищує ставки державного мита, передбаченої за розгляд клопотання про зазначені документи.

(1) Заявник та власник дозволу на таксомоторні перевезення повинні мати добру репутацію. Репутація вважається доброю, якщо особу не було покарано за злочин першого ступеня або більш ніж один раз за умисний злочин другого ступеня, або на підставі § 372 Пенітенціарного кодексу за відсутність необхідної для платних автомобільних перевезень діяльнісної ліцензії, за проступок, передбачений § 202, 204, 208, 210, 220, 225, 244, 252 або 255 Закону про дорожній рух, § 153¹, 154, 154¹ або 155² Закону про податкове адміністрування, § 6² або 6³ Закону про спеціальне маркування рідкого палива, § 300 Закону про іноземців, § 68–70 Закону про захист прав споживачів, § 36 і 37 Закону про мову, § 86, 87, 89 або 90 цього Закону, або якщо дані про зазначені покарання видалені з реєстру покарань відповідно до Закону про реєстр покарань. Репутація вважається доброю також у разі, якщо заявника або власника дозволу на таксомоторні перевезення було покарано за зазначені правопорушення, але за результатами провадження встановлено, що в конкретному випадку на підставі виявлених обставин втрата доброї репутації була б непропорційною. [RT I, 11.01.2018, 1 - набув чинності 01.06.2018]

(2) Заявник та власник дозволу на таксомоторні перевезення повинні мати добрий економічний стан. Економічний стан вважається добрим, якщо суд не оголосив їх банкрутства і в них відсутня нерозстрочена податкова заборгованість.

(1) Заявник та власник картки водія такси повинні:

1) мати чинне право керування механічним транспортним засобом щонайменше категорії B;

2) [Втратив чинність – RT I, 04.07.2017, 8 - набув чинності 01.11.2017]

3) [Втратив чинність – RT I, 22.03.2016, 10 - набув чинності 23.03.2016]

4) відповідати вимозі доброї репутації.

(2) Репутація заявника та власника картки водія такси вважається доброю, якщо:

1) його не було покарано за злочин першого ступеня, за злочин, передбачений § 422 або 424 Пенітенціарного кодексу, за проступок, передбачений § 201, § 221 частиною 2, § 222 частиною 2, § 223–226, § 227 частинами 3–4, § 230 частиною 2, § 234–237 або § 242 частиною 2 Закону про дорожній рух, або якщо дані про зазначені покарання видалені з реєстру покарань відповідно до Закону про реєстр покарань; [RT I, 11.01.2018, 1 - набув чинності 01.06.2018]

2) його не було покарано більш ніж один раз за умисний злочин другого ступеня, за злочин, передбачений § 423 Пенітенціарного кодексу, або за проступок, передбачений § 227 частиною 2 Закону про дорожній рух, § 154¹ або 155² Закону про податкове адміністрування, § 6² або 6³ Закону про спеціальне маркування рідкого палива, § 75 Закону про загальну частину Кодексу про господарську діяльність, § 68–70 Закону про захист прав споживачів, § 36 або 37 Закону про мову, § 88, § 89 частиною 1 або § 90 частиною 1 цього Закону, або якщо дані про зазначені покарання видалені з реєстру покарань відповідно до Закону про реєстр покарань. Репутація вважається доброю також у разі, якщо заявника або власника картки водія такси було покарано за зазначені правопорушення, але за результатами провадження встановлено, що в конкретному випадку на підставі виявлених обставин втрата доброї репутації була б непропорційною. [RT I, 31.12.2015, 1 - набув чинності 01.03.2016]

(3) Права на отримання картки водія такси не має особа, яка має посвідчення водія з початковим або обмеженим правом керування, зазначеним у § 96 частині 1 Закону про дорожній рух.

(1) Заявник на отримання дозволу на таксоперевезення подає органу, що видає дозвіл, такі відомості та документи:

1) заяву з контактними даними заявника, зокрема номером телефону, адресою електронної пошти та поштовою адресою;

2) для заявника — юридичної особи: найменування та реєстраційний код; для юридичної особи, що перебуває в процесі заснування, замість реєстраційного коду — документ, що засвідчує заснування юридичної особи, зокрема установчий договір або рішення про заснування чи нотаріально засвідчену копію принаймні одного з них; для фізичної особи — підприємця: ім'я та реєстраційний код;

3) якщо заявник бажає, щоб строк дії наданого йому дозволу було обмежено порівняно з передбаченим цим законом, — бажаний строк дії дозволу.

(2) Картку транспортного засобу можна замовити для механічного транспортного засобу, який внесено до реєстру дорожнього руху та який відповідає вимогам цього закону. Перевірку відповідності технічним вимогам має бути пройдено не пізніше моменту видачі картки транспортного засобу. Заявник на отримання картки транспортного засобу подає органу, що видає картку транспортного засобу, додатково до документа, зазначеного в частині 1 пункті 1 або частині 3 пункті 1 цього параграфа: [RT I, 04.07.2017, 8 - jõust. 01.11.2017]

1) договір користування транспортним засобом, якщо заявник не є власником транспортного засобу або користувачем згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу;

2) свідоцтво про пристосування таксометра, якщо транспортним засобом передбачається здійснювати таксоперевезення, замовлення та розрахунок вартості яких відбувається без посередництва послуги інформаційного суспільства; [RT I, 04.07.2017, 8 - jõust. 01.11.2017]

3) номер дозволу перевізника на таксоперевезення, якщо картку транспортного засобу замовляє власник картки водія, який сам не є перевізником. [RT I, 04.07.2017, 8 - jõust. 01.11.2017]

(2¹) Свідоцтво про пристосування таксометра, зазначене в частині 2 пункті 2 цього параграфа, можна подати також безпосередньо перед видачею картки транспортного засобу. [RT I, 04.07.2017, 8 - jõust. 01.11.2017]

(3) Заявник на отримання картки водія подає органу, що видає картку водія, такі відомості та документи:

1) заяву з контактними даними заявника, зокрема номером телефону, адресою електронної пошти та поштовою адресою;

2) посвідчення водія, якщо його не внесено до естонського реєстру дорожнього руху.

3) [Втратив чинність – RT I, 04.07.2017, 8 - jõust. 01.11.2017]

4) [Втратив чинність – RT I, 22.03.2016, 10 - jõust. 23.03.2016]

5) [Втратив чинність – RT I, 18.12.2025, 5 - jõust. 01.04.2026]

(4) Від заявника не можна вимагати і заявник не зобов'язаний подавати відомості, які внесено до бази даних, заснованої на підставі закону, за винятком відомостей, що дають змогу ідентифікувати заявника, та контактних даних заявника. Заборона діє також щодо відомостей, які можливо безоплатно отримати з відповідного реєстру держави — учасниці Угоди про Європейський економічний простір або за плату, якщо заявник підтверджує, що несе витрати на отримання зазначених відомостей.

(4¹) На картку водія цифрово наноситься фотографія особи, яка її замовила, і для отримання фотографії орган, що видає картку водія, має право подати запит до бази даних документів, що посвідчують особу. [RT I, 18.12.2025, 5 - jõust. 01.04.2026]

(5) Перед поданням заяви заявник на видачу чи затвердження дозволу на таксоперевезення, картки транспортного засобу та картки водія має сплатити державне мито, за винятком випадку, коли органом, що видає або затверджує цей документ, є некомерційне об'єднання чи регіональний центр громадського транспорту.

(6) Якщо видавати дозвіл на таксоперевезення, картку транспортного засобу чи картку водія уповноважено некомерційне об'єднання або регіональний центр громадського транспорту, некомерційне об'єднання чи регіональний центр громадського транспорту має право стягувати за видачу або затвердження зазначеного документа плату, розмір якої не перевищує ставки державного мита, передбаченої за розгляд заяви про видачу зазначених документів.

(7) Документи, подані органу, що видає дозвіл на таксоперевезення, картку транспортного засобу чи картку водія, не розголошуються третім особам, якщо законом не встановлено інше.

(1) Орган, що видає дозвіл на таксоперевезення, перевіряє відсутність у заявника нерозстроченої податкової заборгованості, дані заявника в реєстрі покарань, для підприємця, внесеного до комерційного реєстру, — у комерційному реєстрі, а для юридичної особи, внесеної до реєстру некомерційних об'єднань і цільових установ, — у цьому реєстрі. Рішення про видачу дозволу на таксоперевезення або про відмову в ній доводиться до відома заявника поштою чи в електронній формі протягом семи днів після подання всіх відомостей і документів, зазначених у частині 1 § 58 цього закону. [RT I, 04.07.2017, 8 - jõust. 01.11.2017]

(2) Орган, що видає картку транспортного засобу, перевіряє відсутність у заявника нерозстроченої податкової заборгованості, наявність у заявника дозволу на таксоперевезення в реєстрі господарської діяльності або наявність картки водія в реєстрі громадського транспорту, дані заявника — для підприємця, внесеного до комерційного реєстру, у комерційному реєстрі, а для юридичної особи, внесеної до реєстру некомерційних об'єднань і цільових установ, — у цьому реєстрі. Рішення про видачу картки транспортного засобу або про відмову в її видачі доводиться до відома заявника поштою чи в електронній формі протягом семи днів після подання всіх документів, зазначених у частині 2 § 58 цього закону. [RT I, 04.07.2017, 8 - jõust. 01.11.2017]

(3) Орган, що видає картку водія, перевіряє дані заявника на отримання картки водія в реєстрі дорожнього руху та в реєстрі покарань. Рішення про видачу картки водія або про відмову в її видачі доводиться до відома заявника поштою чи в електронній формі протягом семи днів після подання всіх документів, зазначених у частині 3 § 58 цього закону. [RT I, 04.07.2017, 8 - jõust. 01.11.2017]

(4) Якщо в документах, поданих для отримання дозволу на таксоперевезення, картки транспортного засобу чи картки водія, є недоліки, заявнику встановлюється розумний строк для усунення недоліків. Перебіг встановленого для розгляду заяви строку зупиняється до усунення недоліків. Якщо заявник не усуне недоліки протягом встановленого строку, заяву може бути залишено без розгляду.

(1) У видачі дозволу на таксомоторні перевезення може бути відмовлено, якщо:

1) щодо заявника у відповідній сфері діяльності діє заборона на діяльність або заборона на підприємництво, застосована вироком суду в кримінальній справі, що набув чинності, або комерційна заборона, що випливає із закону чи судового рішення, або заявник має нерозстрочену податкову заборгованість, або оголошено банкрутство заявника;

2) підставою визнання дозволу на таксомоторні перевезення недійсним є порушення вимог, встановлених правовими актами, від якого не минуло двох років;

3) заявник не відповідає встановленим для нього вимогам;

4) водія громадського транспорту, який працює у заявника, у зв'язку з професійною діяльністю було покарано за злочин, передбачений §§ 422–424 Пенітенціарного кодексу, або за проступок, передбачений § 221 частиною 2, § 222 частиною 2, §§ 223–226, § 227 частинами 2–4, § 230 частиною 2, § 234, §§ 236 і 237, § 242 частиною 2 Закону про дорожній рух або § 88, § 89 частиною 1 чи § 90 частиною 1 цього Закону, і дані про зазначені покарання не видалені з цього реєстру відповідно до Закону про реєстр покарань;

5) заявнику видано припис на підставах, зазначених у § 63 частині 1 цього Закону, і заявник його не виконав;

6) заявник умисно подав неправдиві дані, які могли б вплинути на вирішення заяви.

(2) У видачі картки транспортного засобу може бути відмовлено, якщо:

1) заявник не відповідає встановленим для нього вимогам або заявник має нерозстрочену податкову заборгованість;

2) заявник не є власником або користувачем транспортного засобу, на який запитується картка транспортного засобу, на підставі реєстраційного свідоцтва транспортного засобу чи договору користування;

3) транспортний засіб, на який запитується картка транспортного засобу, не внесений до реєстру дорожнього руху або не пройшов перевірку на відповідність технічним вимогам;

4) при запиті картки транспортного засобу у свідоцтві про налаштування таксометра зазначені послуги, які не входять до переліку, встановленого волосною або міською управою на підставі § 66 частини 3 пункту 3 цього Закону, а також якщо зазначені у свідоцтві про налаштування таксометра плата за початок поїздки, плата за кілометр поїздки або погодинна плата перевищують найвищий допустимий розмір, встановлений на підставі § 66 частини 3 пункту 2 цього Закону;

5) заявник умисно подав неправдиві дані, які могли б вплинути на вирішення заяви.

(3) У видачі картки обслуговувача може бути відмовлено, якщо:

1) заявник не відповідає встановленим для нього вимогам;

2) заявник умисно подав неправдиві дані, які могли б вплинути на вирішення заяви.

(1) Дозвіл на таксомоторні перевезення видається безстроково, якщо заявник не бажає отримати його на визначений строк.

(2) Картка транспортного засобу видається безстроково, якщо заявник не бажає отримати її на визначений строк. Картка транспортного засобу не видається на строк, довший за строк дії дозволу на таксомоторні перевезення або картки обслуговувача. У разі визнання недійсним або закінчення строку дії дозволу на таксомоторні перевезення чи картки обслуговувача дія картки транспортного засобу припиняється. У разі використання транспортного засобу на підставі договору користування дія картки транспортного засобу припиняється із закінченням договору користування. [RT I, 04.07.2017, 8 - jõust. 01.11.2017]

(3) Картка обслуговувача видається безстроково, якщо заявник не бажає отримати її на визначений строк.

(1) Щодо дозволу на таксомоторні перевезення у реєстрі господарської діяльності оприлюднюється:

1) найменування та реєстраційний код перевізника;

2) зареєстроване місцезнаходження перевізника;

3) найменування органу, що видав дозвіл;

4) номер дозволу;

5) дата видачі дозволу;

6) строк дії дозволу;

7) район обслуговування.

(2) Щодо картки транспортного засобу у реєстрі господарської діяльності на додаток до зазначеного у пунктах 1 і 2 частини 1 цього параграфа оприлюднюється:

1) номер дозволу на таксомоторні перевезення, а якщо картку транспортного засобу запитує власник картки обслуговувача, то й номер картки обслуговувача; [RT I, 04.07.2017, 8 - jõust. 01.11.2017]

2) марка та модель транспортного засобу;

3) реєстраційний номер транспортного засобу;

4) кількість сидячих місць;

4¹) обов'язок використання таксометра та прейскуранта; [RT I, 04.07.2017, 8 - jõust. 01.11.2017]

5) ім'я власника або відповідального користувача транспортного засобу;

6) найменування органу, що видав картку транспортного засобу;

7) номер картки транспортного засобу;

8) дата видачі картки транспортного засобу;

9) строк дії картки транспортного засобу.

(3) Щодо картки обслуговувача у реєстрі господарської діяльності оприлюднюється:

1) ім'я та прізвище обслуговувача;

2) особистий код обслуговувача;

3) район обслуговування;

4) найменування органу, що видав картку обслуговувача;

5) строк дії картки обслуговувача;

6) номер картки обслуговувача. [RT I, 18.12.2025, 5 - jõust. 01.01.2026]

(4) Форму картки обслуговувача встановлює міністр, відповідальний за сферу, своєю постановою. ↗

(1) Орган, що видає дозвіл на таксомоторні перевезення та картку транспортного засобу, може зробити його володільцю припис щодо усунення недоліків, зупинити дію дозволу на таксомоторні перевезення та картки транспортного засобу на визначений строк або визнати їх недійсними, якщо:

1) володілець дозволу не відповідає встановленим для нього вимогам;

2) дані володільця дозволу або картки транспортного засобу не відповідають зазначеним у дозволі чи на картці транспортного засобу;

3) водій громадського транспортного засобу, який працює у володільця дозволу на підставі трудового договору чи на іншій договірній підставі, у своїй службовій діяльності був покараний за злочин, передбачений §§ 422–424 Пенітенціарного кодексу, за проступок, передбачений § 221 частиною 2, § 222 частиною 2, §§ 223–226, § 227 частинами 2–4, § 230 частиною 2, §§ 234–237 або § 242 частиною 2 Закону про дорожній рух, і дані про зазначені покарання не видалені з реєстру покарань відповідно до Закону про реєстр покарань;

4) володілець дозволу на таксомоторні перевезення або картки транспортного засобу під час подання заяви умисно надав неправдиві дані, які вплинули на вирішення заяви.

(2) Орган, що видає картку обслуговуючого працівника та картку транспортного засобу, може зробити його володільцю припис щодо усунення недоліків або зупинити дію картки обслуговуючого працівника та картки транспортного засобу на визначений строк чи визнати їх недійсними, якщо:

1) володілець картки обслуговуючого працівника не відповідає вимогам, встановленим § 57 цього Закону;

2) дані володільця картки обслуговуючого працівника або картки транспортного засобу не відповідають зазначеним на картці обслуговуючого працівника чи на картці транспортного засобу;

3) володілець картки обслуговуючого працівника або картки транспортного засобу під час подання заяви умисно надав неправдиві дані, які вплинули на вирішення заяви. [RT I, 04.07.2017, 8 - набув чинності 01.11.2017]

(3) Дозвіл на таксомоторні перевезення, картку транспортного засобу або картку обслуговуючого працівника орган, що їх видав, може визнати недійсними також за заявою володільця дозволу на таксомоторні перевезення, картки транспортного засобу або картки обслуговуючого працівника. [RT I, 04.07.2017, 8 - набув чинності 01.11.2017]

(4) Якщо дію картки обслуговуючого працівника зупинено або якщо її визнано недійсною і якщо особі відповідно до § 62 частини 3 цього Закону було видано картку обслуговуючого працівника у вигляді роздрукованого документа, документ належить невідкладно, але не пізніше ніж протягом п'яти робочих днів повернути органу, що його видав. [RT I, 04.07.2017, 8 - набув чинності 01.11.2017]

(5) Якщо за результатами перевірки з'ясується, що перевізник не відповідає вимозі щодо доброго фінансового стану, але економічні показники його діяльності підтверджують, що він надалі здатний виконувати вимогу щодо доброго фінансового стану, орган, що видає дозвіл на таксомоторні перевезення, може не зупиняти дію дозволу та дозволити організовувати перевезення пасажирів, але не довше ніж один рік з моменту, коли з'ясувалося, що перевізник надалі здатний виконувати вимогу щодо доброго фінансового стану.

(1) Механічні транспортні засоби, що використовуються для таксомоторних перевезень, повинні бути внесені до реєстру дорожнього руху та пройти контроль відповідності технічним вимогам.

(2) Під час таксомоторних перевезень пасажира можна обслуговувати зі стоянки таксі та використовувати смугу руху громадського транспорту для перевезення пасажира, якщо на транспортному засобі встановлено плафон, а на правому зовнішньому боці транспортного засобу видно назву перевізника або торговельну марку, що має правову охорону в розумінні § 5 Закону про торговельні марки, належить перевізникові чи надана йому в користування на підставі договору. Вимоги до позначення назви перевізника на транспортному засобі встановлює міністр, відповідальний за галузь, постановою. [RT I, 04.07.2017, 8 - набув чинності 01.11.2017] ↗

(3) Якщо замовлення таксомоторного перевезення та розрахунок ціни відбуваються без посередництва послуги інформаційного суспільства, на транспортному засобі, що використовується для таксомоторних перевезень, повинні бути встановлені таксометр, прейскурант і принтер. Таксометр, прейскурант і принтер повинні бути встановлені на транспортному засобі, що використовується для таксомоторних перевезень, також тоді, коли транспортним засобом бажають обслуговувати пасажира зі стоянки таксі. [RT I, 04.07.2017, 8 - набув чинності 01.11.2017]

(4) Вимоги до плафона, таксометра, прейскуранта та їх розміщення встановлює міністр, відповідальний за галузь, постановою. [RT I, 04.07.2017, 8 - набув чинності 01.11.2017] ↗

(5) Плафон, таксометр і прейскурант не можна встановлювати на транспортний засіб, щодо якого не видано картку транспортного засобу. Як виняток, плафон, таксометр і прейскурант можна встановити для перевірки технічного стану транспортного засобу, якщо перед цим подано заяву на отримання картки транспортного засобу. Якщо під час перевірки технічного стану встановлено, що транспортний засіб технічно справний, плафон і прейскурант належить зняти, і їх не можна встановлювати повторно до отримання картки транспортного засобу. Якщо транспортний засіб технічно несправний, плафон, таксометр і прейскурант належить зняти. [RT I, 04.07.2017, 8 - набув чинності 01.11.2017]

(6) На транспортному засобі забороняється встановлювати ознаки, що імітують плафон, таксометр і прейскурант. Так само забороняється надання будь-якої послуги транспортним засобом, що має ознаку, яка імітує плафон, таксометр або прейскурант. Ознакою, що імітує таксометр, не вважається електронний засіб, який використовується для надання послуги інформаційного суспільства, якщо замовлення таксомоторного перевезення та розрахунок ціни відбуваються за посередництва послуги інформаційного суспільства. [RT I, 04.07.2017, 8 - набув чинності 01.11.2017]

(7) Якщо таксомоторне перевезення не здійснюється, плафон повинен бути знятий з транспортного засобу. Якщо плафон не знято, вважається, що водій транспортного засобу здійснює таксомоторне перевезення.

(8) Адаптація таксометра — це встановлення на транспортний засіб таксометра, що пройшов метрологічний контроль відповідно до вимог Закону про вимірювання, регулювання таксометра та перевірка показань, а також пломбування таксометра і з'єднань, що дозволяють змінювати його результат вимірювання, особою, компетентність якої оцінена відповідно до § 5 Закону про вимірювання і яка має належне свідоцтво, що підтверджує компетентність.

(9) Умови та порядок адаптації таксометра, допустимі межі похибки під час використання таксометра, а також значення швидкості переходу під час переходу з погодинної оплати на оплату за кілометр пробігу і навпаки встановлює міністр, відповідальний за галузь, постановою. ↗

(10) Волосна або міська рада може встановити постановою для транспортних засобів, що використовуються для таксомоторних перевезень, які відповідають вимогам, передбаченим частиною 2 або 3 цього параграфа, вимоги, що забезпечують якість послуги, зокрема комфорт пасажирів та екологічність. [RT I, 04.07.2017, 8 - набув чинності 01.11.2017]

(1) Якщо замовлення перевезення таксі та обчислення ціни відбувається без посередництва послуги інформаційного суспільства, водій транспортного засобу зобов'язаний: [RT I, 04.07.2017, 8 - jõust. 01.11.2017]

1) розмістити на приладовій панелі транспортного засобу на видному для пасажира місці картку обслуговуючого;

2) на початку обслуговування ввімкнути таксометр. Якщо пасажир замовляє таксі за межі району обслуговування, за домовленістю з пасажиром таксометр можна ввімкнути після досягнення межі району обслуговування;

3) видати пасажиру надрукований на принтері чек, у якому зазначено назву та реєстраційний код перевізника, реєстраційний знак транспортного засобу, дату надання послуги та час її початку і закінчення, довжину шляху, застосовані ціни та знижки, обсяг і вартість наданої послуги в розрізі всіх застосованих цін та знижок, а також загальну вартість.

(1¹) Якщо замовлення перевезення таксі та обчислення ціни відбувається за посередництва послуги інформаційного суспільства, перевізник зобов'язаний у формі, що допускає письмове відтворення:

1) повідомити пасажиру перед початком поїздки ім'я та прізвище водія, фото, номер картки обслуговуючого, максимальну ціну поїздки разом з податками, або, якщо пункт призначення поїздки заздалегідь не визначено, поінформувати пасажира про складові ціни, тариф, що є основою для обчислення ціни, або іншу основу обчислення ціни так, щоб пасажир міг з достатньою точністю обчислити кінцеву ціну поїздки;

2) надати пасажиру підсумок поїздки, який містить ім'я та прізвище водія, фото, номер картки обслуговуючого, реєстраційний номер транспортного засобу, дату надання послуги, час початку і закінчення, пункт відправлення та призначення поїздки, загальну тривалість і довжину поїздки, а також ціну послуги та сплачену суму. [RT I, 04.07.2017, 8 - jõust. 01.11.2017]

(2) При перевезенні таксі, зазначеному в частині 1 цього параграфа, водію транспортного засобу заборонено: [RT I, 04.07.2017, 8 - jõust. 01.11.2017]

1) обслуговувати пасажира з несправним таксометром або принтером;

2) володіти чи використовувати додаткові пристрої, які дозволяють впливати на результат вимірювання чи показник таксометра.

(3) Якщо перевезення таксі бажають здійснити в районі обслуговування іншої одиниці місцевого самоврядування, ніж та, яка видала дозвіл на перевезення таксі, картку обслуговуючого чи картку транспортного засобу, то це можна зробити за умови дотримання вимог, встановлених у районі обслуговування іншої одиниці місцевого самоврядування. [RT I, 04.07.2017, 8 - jõust. 01.11.2017]

(4) При перевезенні таксі, зазначеному в частині 1 цього параграфа, пасажир сплачує за показником таксометра, що формується на основі прейскуранта. При перевезенні таксі, зазначеному в частині 1¹, пасажир сплачує за ціною, обчисленою за посередництва послуги інформаційного суспільства. Якщо водій транспортного засобу порушує положення частини 1 або 2, чи перевізник — частини 1¹, пасажир має право відмовитися від сплати. [RT I, 04.07.2017, 8 - jõust. 01.11.2017]

(5) При поїздці за межі району обслуговування можна домовитися про сплату передоплати розумного розміру. При визначенні розміру передоплати враховується довжина поїздки. Щодо передоплати водій транспортного засобу зобов'язаний видати пасажиру чек.

(1) При перевезенні таксі ціни на послуги встановлює перевізник. Для кожної послуги можна встановити лише одну ціну.

(2) Якщо замовлення перевезення таксі та обчислення ціни відбувається без посередництва послуги інформаційного суспільства, власник картки транспортного засобу зобов'язаний запрограмувати ціни на послуги, що надаються в дорожньому русі при перевезенні таксі, у встановлений на транспортному засобі таксометр, і вони повинні бути внесені до свідоцтва про калібрування таксометра та до прейскуранта. Будь-яке окреме виділення ціни якоїсь послуги, якщо це може ввести пасажира в оману, заборонено. [RT I, 04.07.2017, 8 - jõust. 01.11.2017]

(3) Волосна або міська рада може для перевезення таксі, замовлення якого та обчислення ціни відбувається без посередництва послуги інформаційного суспільства, постановою встановити: [RT I, 04.07.2017, 8 - jõust. 01.11.2017]

1) форму прейскуранта послуг перевезення таксі та розрізняти їх відповідно до ставки плати за початок поїздки, плати за кілометр поїздки або погодинної плати;

2) найвищу допустиму ставку плати за початок поїздки, плати за кілометр поїздки та погодинної плати при перевезенні таксі, з урахуванням того, щоб перевізник міг покрити пов'язані з наданою послугою прямі витрати, капітальні витрати та пропорційну частину загальних витрат, а також отримував щонайменше розумний підприємницький прибуток;

3) перелік послуг, лише на які можна встановлювати ціни, зокрема можна розрізняти надання послуги вдень і вночі або на основі якогось іншого часового критерію. [RT I, 04.07.2017, 8 - jõust. 01.11.2017]

(1) При лінійному перевезенні автобусом, тролейбусом і трамваєм пасажир зобов'язаний:

1) мати для користування транспортним засобом громадського транспорту дійсний квиток, за необхідності позначити квиток компостером, за наявності відповідного пристрою зареєструвати або в інший передбачений спосіб зробити його дійсним;

2) на першу вимогу водія транспортного засобу громадського транспорту чи іншої особи, яка має право контролю, пред'явити квиток та документ, що підтверджує право на пільговий проїзд. Документ, що підтверджує наявність права учня на пільговий проїзд, для отримання пільги не зобов'язана пред'являти дитина, яка явно молодша за 14 років.

(2) При лінійному перевезенні, за винятком лінійного перевезення спеціального призначення, водій транспортного засобу громадського транспорту зобов'язаний видати пасажиру паперовий квиток, що відповідає вимогам, встановленим у частинах 3 і 4 цього параграфа, та встановленій ціні. Якщо пасажиру цього не забезпечено, він має право їхати без сплати. [RT I, 11.01.2018, 1 - jõust. 01.06.2018]

(3) На паперовому квитку, виданому на міські та волосні лінії, повинні бути розбірливо зазначені номер квитка, ціна разом з податком з обороту, розмір податку з обороту та район дії квитка. На квитку не повинно бути виправлень.

(4) На паперовому квитку, виданому на повітові лінії, які не є частиною загальної лінійної мережі міста, на внутрішньодержавні далекі лінії та на міжнародні далекі лінії, повинні бути розбірливо зазначені номер квитка, ціна разом з податком з обороту, розмір податку з обороту, початковий і кінцевий пункт поїздки або район поїздки, номер і назва лінії, час, місце та дата відправлення транспортного засобу громадського транспорту, назва та адреса перевізника і номер касового апарата. Якщо квиток видається вручну, номер касового апарата не є обов'язковим. На квитку не повинно бути виправлень.

(1) На повітовій та далекій лінії пасажир має право протягом розумного часу перед відправленням транспортного засобу громадського транспорту відмовитися від раніше укладеного договору перевезення і повернути квиток. Порядок повернення квитків і плати за проїзд встановлює та робить публічно доступним перевізник або організатор видачі квитків.

(1) У разі переривання поїздки на лінійному перевезенні, за винятком міської лінії, пасажир має право використати для досягнення пункту призначення інші транспортні засоби загального користування на тому ж маршруті. Перевізник, який перервав поїздку, на вимогу перевізника, який доставив пасажира до пункту призначення, сплачує йому за це розумну винагороду.

(2) У разі переривання поїздки на лінійному перевезенні або повернення тим самим транспортним засобом загального користування до початкового пункту поїздки з причин, що не залежать від перевізника, як-от через надзвичайні дорожні чи погодні умови, з пасажира плата не стягується, а вже сплачене йому повертається. Зазначене вище не поширюється на міську лінію.

(1) Перелік автовокзалів, на яких відповідно до Регламенту (ЄС) № 181/2011 Європейського Парламенту та Ради надається допомога особам з інвалідністю та особам з обмеженою рухливістю, встановлює міністр, відповідальний за відповідну сферу, своїм постановою.

(1) Перевізник розглядає скаргу пасажира щодо гаданого порушення Регламенту (ЄС) № 181/2011 Європейського Парламенту та Ради у порядку, встановленому статтею 27 зазначеного Регламенту. Якщо перевізник не розглянув скаргу пасажира у зазначеному порядку або пасажир не погоджується із запропонованим перевізником рішенням, скарга розглядається у порядку, встановленому розділами 2 і 3 глави 6 Закону про захист прав споживачів. [RT I, 31.12.2015, 1 - набув чинності 01.03.2016]

(1) Пасажир має право безоплатно перевозити в салоні або багажному відділенні автобуса, тролейбуса та трамвая, крім сумок, сумок для ноутбуків, господарських сумок та іншого подібного багажу, ще одну дорожню сумку, валізу чи інший подібний ручний багаж, а також засоби пересування, собак-поводирів чи собак-помічників осіб з інвалідністю, дитячі коляски та візки, а також дрібних тварин і птахів у належній клітці, ящику, наморднику чи на повідку.

(2) Крім зазначеного в частині 1 цього параграфа, у салоні або багажному відділенні автобуса, тролейбуса та трамвая можна перевозити інші речі пасажира розумного розміру та кількості.

(3) У салоні та багажному відділенні автобуса, тролейбуса та трамвая не дозволяється перевозити заборонений багаж чи ручний багаж, який може становити загрозу здоров'ю чи майну інших осіб, що перебувають у транспортному засобі загального користування, а також забруднити чи в інший спосіб пошкодити транспортний засіб. Забороненим багажем є насамперед радіоактивні, вибухові, отруйні, їдкі, легкозаймисті, смердючі та забруднюючі речовини, а також речовини й речі без належного пакування.

(4) Речі, зазначені в частинах 1 і 2 цього параграфа, не повинні заважати чи становити загрозу водієві транспортного засобу загального користування та пасажирам, перешкоджати входженню, виходу та пересуванню пасажирів у салоні транспортного засобу, а також псувати одяг чи багаж пасажирів.

(5) Невитребуваний багаж і речі, знайдені в транспортному засобі загального користування, за винятком швидкопсувних речовин, перевізник зберігає в порядку, встановленому Зобов'язально-правовим законом.

(6) Порядок приймання, перевезення та видачі багажу, а також ціни на перевезення та зберігання на комерційних лінійних перевезеннях може встановлювати перевізник. На лінійному перевезенні, що здійснюється на підставі договору публічного обслуговування, вони встановлюються договором публічного обслуговування.

(1) Багаж в автобусі, тролейбусі та трамваї або на його причепі має бути розміщений і закріплений так, щоб він не становив загрози людині чи довкіллю, не спричиняв майнової шкоди та не перешкоджав дорожньому руху.

(2) Якщо багаж розміщує чи закріплює водій транспортного засобу, то за дотримання вимог щодо розміщення чи закріплення багажу відповідає водій транспортного засобу. [RT I, 11.01.2018, 1 - набув чинності 01.06.2018]

(1) Державний реєстр громадського транспорту — це база даних, заснована Урядом Республіки за пропозицією міністра, відповідального за відповідну сферу, метою ведення якої є зведення в єдину базу даних розкладів руху чинних автобусних ліній та внутрішньодержавних залізничних, морських і авіаліній, а також чинних цін на квитки. Так само в реєстрі ведеться облік виданих перевізникам лінійних дозволів та укладених договорів публічного обслуговування. [RT I, 18.12.2025, 5 - набув чинності 01.01.2026]

(2) Відповідальним обробником реєстру є Міністерство регіонального розвитку та сільського господарства. [RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

(3) Положення про державний реєстр громадського транспорту встановлює Уряд Республіки своєю постановою.

(1) До складу реєстру входять:

1) дані лінійних дозволів;

2) дані договорів публічного обслуговування;

3) дані розкладів руху;

4) дані зупинок транспортних засобів загального користування;

5) дані цін на проїзні квитки;

6) дані пільг на проїзд;

7) [втратив чинність - RT I, 18.12.2025, 5 - набув чинності 01.01.2026]

8) інші дані, встановлені законом.

(2) Дані реєстру мають інформативне та статистичне значення.

(1) Дані до реєстру подають:

1) щодо волосних і міських ліній та зазначених у частині 3 § 13 цього Закону повітових ліній і лінійних дозволів, договорів публічного обслуговування, а також розкладів руху ліній, що обслуговуються на їх підставі, — відповідні волосні та міські управи або, у разі видачі лінійних дозволів і затвердження розкладів руху, регіональний центр громадського транспорту;

2) [втратив чинність - RT I, 04.07.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018]

3) щодо лінійного дозволу та розкладу руху внутрішньодержавної далекої лінії, повітової лінії, договору публічного обслуговування, розкладів руху ліній, що обслуговуються на його підставі, та зупинок транспортних засобів загального користування — Міністерство регіонального розвитку та сільського господарства або регіональний центр громадського транспорту, якщо його уповноважено виконувати завдання Міністерства регіонального розвитку та сільського господарства; [RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

4) щодо лінійних дозволів міжнародних автобусних далеких ліній і розкладів руху цих ліній — Міністерство регіонального розвитку та сільського господарства; [RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

5) щодо розкладів руху внутрішньодержавних залізничних, морських і авіаліній, договорів публічного обслуговування, чинних цін на квитки та пільг на проїзд — перевізник;

6) щодо цін на проїзні квитки та пільг на проїзд ліній, що обслуговуються на підставі договору публічного обслуговування, — відповідний компетентний орган, який уклав договір публічного обслуговування; [RT I, 04.07.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018]

7) щодо цін на проїзні квитки та пільг на проїзд автобусних ліній, що обслуговуються на підставі лінійного дозволу, — перевізник за власним бажанням.

8) [втратив чинність - RT I, 18.12.2025, 5 - набув чинності 01.01.2026]

(1) Дані реєстру є публічними і оприлюднюються на вебсторінці реєстру.

(2) Засвідчені витяги з даних реєстру видає уповноважений обробник.

(1) Орган, що видає ліцензію Співтовариства та засвідчену копію ліцензії Співтовариства, вносить дані, зазначені в § 51 частині 1 цього закону, та дані керівника, зазначені в § 46 частині 1 пункті 2¹, а орган, що видає ліцензію на таксомоторні перевезення, картку транспортного засобу та картку обслуговуючого персоналу, вносить дані, зазначені в § 62 частинах 1–3, до реєстру господарської діяльності відповідно до встановленого Законом про загальну частину кодексу господарської діяльності. [RT I, 18.12.2025, 5 - набув чинності 01.01.2026]

(2) Організатор нагляду, зазначений у § 80 частині 1 цього закону, вносить дані припису до реєстру господарської діяльності відповідно до встановленого Законом про загальну частину кодексу господарської діяльності.

(3) Щороку не пізніше 31 березня до реєстру господарської діяльності вноситься кількість працівників власника ліцензії Співтовариства, у тому числі окремо водіїв, станом на 31 грудня попереднього року. [RT I, 22.03.2022, 2 - набув чинності 01.04.2022]

(1) Для видачі ліцензії Співтовариства, засвідченої копії ліцензії Співтовариства, ліцензії на таксомоторні перевезення, картки транспортного засобу, картки обслуговуючого персоналу та ліцензії на маршрут, зупинення її дії та визнання її недійсною, а також для здійснення нагляду на підставі цього закону компетентний орган має право отримувати інформацію з реєстрів у порядку, встановленому Законом про публічну інформацію та Законом про реєстр покарань.

(1) Перевізник та його працівники зобов'язані на першу вимогу Міністерства клімату, Міністерства регіонального розвитку та сільського господарства, а також Транспортного департаменту та іншого компетентного органу, зазначеного в § 19 цього закону, невідкладно надавати правдиву та повну інформацію для здійснення державного нагляду, планування руху та транспортних досліджень. [RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

(2) Міністр, відповідальний за сферу, генеральний директор Транспортного департаменту або керівник іншого компетентного органу, зазначеного в § 19 цього закону, чи уповноважена цими особами особа має право вільно отримувати доступ до всіх бухгалтерських документів перевізника та до обліку доходів і витрат, зазначеного в § 23 цього закону та в Регламенті (ЄС) № 1370/2007 Європейського Парламенту і Ради, а також до бухгалтерських документів такого підприємця, який належить до тієї самої групи (концерну), що й перевізник, і частина витрат або доходів господарської діяльності якого відображається в бухгалтерському обліку перевізника, якщо це необхідно для виконання завдань, встановлених цим законом та іншими правовими актами. [RT I, 23.12.2024, 12 - набув чинності 01.01.2025]

(1) Державний нагляд за виконанням вимог, встановлених цим законом та прийнятими на його підставі правовими актами, регламентами Європейського Союзу, міжнародними договорами, договором про надання публічних послуг та адміністративним договором, здійснюють волосна та міська управа, Міністерство регіонального розвитку та сільського господарства, Міністерство клімату, Департамент поліції та прикордонної охорони, Трудова інспекція, а також Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду. [RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

(2) Волосна та міська управа здійснює нагляд за виконанням вимог щодо ліцензії на волосний або міський маршрут, ліцензії на таксомоторні перевезення, картки транспортного засобу та картки обслуговуючого персоналу, а також укладеного нею договору про надання публічних послуг та адміністративного договору і вимог, встановлених на підставі § 1 частини 8¹ цього закону. [RT I, 11.01.2018, 1 - набув чинності 21.01.2018]

(3) [Втратив чинність – RT I, 04.07.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018]

(4) Транспортний департамент здійснює нагляд за:

1) виконанням вимог щодо ліцензії на далекий маршрут та ліцензії на повітовий маршрут;

2) виконанням вимог щодо ліцензії на міжнародний маршрут; [RT I, 10.12.2020, 1 - набув чинності 01.01.2021]

3) виконанням вимог договору про надання публічних послуг, укладеного на далеких та повітових маршрутних перевезеннях автобусним сполученням, у частині права на проїзд; [RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

4) [Втратив чинність – RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

5) виконанням вимог щодо здійснення спеціального маршрутного перевезення та нерегулярного перевезення. [RT I, 11.01.2018, 1 - набув чинності 01.06.2018]

(4¹) Міністерство регіонального розвитку та сільського господарства здійснює нагляд за:

1) виконанням вимог договору про надання публічних послуг, укладеного на далеких та повітових маршрутних перевезеннях автобусним сполученням;

2) виконанням вимог договору про надання публічних послуг, укладеного на волосних та міських маршрутних перевезеннях, якщо за зобов'язання з надання публічних послуг сплачується цільова субсидія з державного бюджету. [RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

(5) Міністерство клімату здійснює нагляд за виконанням вимог укладених ним договорів про надання публічних послуг та адміністративних договорів. [RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

(6) Департамент поліції та прикордонної охорони здійснює нагляд за відповідністю вимогам виданих на підставі цього закону документів та громадських транспортних засобів у дорожньому русі.

(7) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду забезпечує застосування Регламенту (ЄС) № 181/2011 Європейського Парламенту і Ради на маршрутних автобусних перевезеннях, що належать до сфери його регулювання, та здійснює нагляд за виконанням вимог зазначеного регламенту та інших вимог, що стосуються прав споживачів. [RT I, 12.12.2018, 3 - набув чинності 01.01.2019]

(8) Трудова інспекція здійснює державний нагляд за виконанням вимог щодо документів, зазначених у § 41 частинах 1 і 4 цього закону, у підприємця. [RT I, 22.03.2022, 2 - набув чинності 01.04.2022]

(1) Суб'єкт державного нагляду має право:

1) здійснювати нагляд безперешкодно і без попередження;

2) для здійснення нагляду заходити до приміщення, транспортного засобу громадського користування та транспортного засобу, який має позначку, що імітує позначку транспортного засобу громадського користування;

3) вимагати надання документів та інших матеріалів, пов'язаних зі здійсненням нагляду;

4) опитувати особу та встановлювати її особу;

5) під час здійснення нагляду безкоштовно користуватися транспортним засобом громадського користування на його маршруті руху;

6) здійснювати нагляд за видачею квитків на лініях, що обслуговуються на підставі договору про публічне обслуговування, використовуючи для цього зокрема фото- та відеозаписувальні пристрої, дотримуючись вимог закону про захист персональних даних.

(2) Суб'єкти державного нагляду можуть перевіряти передбачені цим законом документи таким чином:

1) поліцейський — усі документи, зазначені у § 83 цього закону;

2) посадова особа волосної або міської управи — за встановлення обов'язку картки обслуговуючого персоналу правовим актом, встановленим на підставі § 1 частини 8¹ цього закону, картку обслуговуючого персоналу, а також документи, зазначені у § 83 частини 1 пунктах 1, 3, 4, 6 і 7 та частинах 3 і 4; [RT I, 11.01.2018, 1 - набув чинності 21.01.2018]

3) [Втратив чинність – RT I, 04.07.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018]

4) посадова особа Транспортного департаменту або уповноважена посадова особа міністра, відповідального за сферу, — усі документи, зазначені у § 83 цього закону; [RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

5) посадова особа Департаменту захисту прав споживачів і технічного нагляду — усі документи, зазначені у § 83 цього закону. [RT I, 12.12.2018, 3 - набув чинності 01.01.2019]

(3) Суб'єкт державного нагляду для здійснення передбаченого цим законом державного нагляду може застосовувати спеціальні заходи державного нагляду, передбачені § 30–32, 45, 49, 50 і 52 закону про охорону правопорядку, на підставі та в порядку, встановлених законом про охорону правопорядку.

(4) Суб'єкт державного нагляду не може вимагати від неповнолітньої особи за відсутності квитка виходу з транспортного засобу громадського користування між двома зупинками. На волосній, міській та повітовій лінії, а також на внутрішньодержавній лінії далекого сполучення суб'єкт державного нагляду не може вимагати виходу неповнолітньої особи з транспортного засобу громадського користування до прибуття неповнолітньої особи до пункту призначення.

(5) Суб'єкт державного нагляду вважає дитину, яка явно молодша за 14 років і не має при собі документа, що підтверджує право на пільговий проїзд, володарем права на пільговий проїзд.

(6) Суб'єкт державного нагляду має право подати органу, що видав ліцензію Спільноти, ліцензію на таксомоторні перевезення, засвідчену копію ліцензії Спільноти та карту транспортного засобу, мотивовану пропозицію про призупинення їх дії або визнання їх недійсними та отримати роз'яснення у разі відмови в цьому.

(7) Орган, що видає ліцензію Спільноти або ліцензію на таксомоторні перевезення, повинен перевіряти відповідність володаря ліцензії вимогам, встановленим у § 43 або 56 цього закону, за реєстром покарань щонайменше раз на рік.

(8) Якщо волосна або міська управа чи міністр, відповідальний за сферу, в односторонньому порядку розриває адміністративний договір або виникає інша причина, що перешкоджає приватноправовій юридичній особі продовжувати подальше виконання адміністративного завдання, майно, пов'язане з виконанням завдання, невідкладно передається установі, що уклала адміністративний договір, яка невідкладно організовує подальше виконання завдання. [RT I, 30.06.2023, 1 - набув чинності 01.07.2023]

(1) Суб'єкт державного нагляду має право в межах своєї компетенції видати обов'язковий для виконання припис про припинення порушення вимог, встановлених цим законом, правовими актами, встановленими на підставі цього закону, регламентами Європейського Союзу та міжнародними договорами, або про виконання обов'язків.

(2) У разі невиконання приписів, зазначених у частині 1 цього параграфа, суб'єкт державного нагляду може застосувати примусовий платіж у порядку, встановленому законом про заміщувальне виконання та примусовий платіж. Для примусу до виконання обов'язків гранична сума примусового платежу становить для фізичної особи 1300 євро і для юридичної особи 6400 євро. Примусовий платіж, що застосовується для примусу до виконання одного обов'язку, не може перевищувати для фізичної особи 6400 євро і для юридичної особи 32 000 євро.

(1) Перевізник зобов'язаний забезпечити, щоб водій громадського транспортного засобу пред'явив для перевірки поліцейському або іншій посадовій особі, яка має право на перевірку, такі документи:

1) при внутрішньодержавному комерційному лінійному перевезенні — затверджений розклад руху або його копію, на якому зазначено номер лінійного дозволу, строк його дії та реквізити особи, яка видала лінійний дозвіл;

2) при міжнародному комерційному лінійному перевезенні, включно з перевезенням спеціального призначення, — засвідчену копію ліцензії Співтовариства на діяльність, а також лінійний дозвіл і затверджений розклад руху;

3) при лінійному перевезенні, що здійснюється на підставі договору про надання публічних послуг, — затверджений розклад руху або його копію, на якому зазначено номер договору про надання публічних послуг, дату укладення договору та строк його дії, а також реквізити сторін договору;

4) при внутрішньодержавному комерційному лінійному перевезенні спеціального призначення, що організовується на підставі договору, укладеного між замовником і перевізником, — затверджений розклад руху або його копію, на якому зазначено номер договору перевезення, дату укладення договору та строк його дії, а також реквізити сторін договору;

5) при міжнародному нерегулярному перевезенні — засвідчену копію ліцензії Співтовариства на діяльність, контрольний документ міжнародних нерегулярних перевезень, у якому до початку перевезення заповнено дорожній лист, а при нерегулярному перевезенні, до якого не застосовується Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1073/2009, — дозвіл на перевезення держави призначення та держави транзиту пасажирів, якщо в цих державах дозвіл на перевезення є обов'язковим і якщо міжнародним договором не встановлено інше;

6) при перевезенні таксі — картку обслуговуючого персоналу, якщо вона є обов'язковою, а при перевезенні таксі, замовлення та розрахунок вартості якого здійснюється без посередництва послуги інформаційного суспільства, — свідоцтво про калібрування таксометра; [RT I, 04.07.2017, 8 - набув чинності 01.11.2017]

7) при платному перевезенні пасажирів легковим автомобілем з не більш як дев'ятьма сидячими місцями, що здійснюється на підставі ліцензії Співтовариства на діяльність, — засвідчену копію ліцензії Співтовариства на діяльність, за винятком внутрішньодержавного перевезення.

(2) Водій громадського транспортного засобу іноземного перевізника зобов'язаний пред'явити для перевірки поліцейському або іншій посадовій особі, яка має право на перевірку, відповідні документи, що випливають з міжнародних угод.

(3) Якщо водій громадського транспортного засобу і перевізник є різними особами, водій громадського транспортного засобу зобов'язаний пред'явити трудовий договір або інший договір, на підставі якого водій громадського транспортного засобу працює у перевізника, або засвідчений роботодавцем витяг з нього. У витягу з трудового договору або іншого договору зазначаються ім'я роботодавця та працівника, дата укладення договору та строк його дії.

(4) Пасажир зобов'язаний пред'явити для перевірки поліцейському або іншій особі, яка має право на перевірку, квиток і документ, що підтверджує право на пільговий проїзд.

(1) У разі перевезення без документів, передбачених частинами 1 і 2 § 83 цього Закону, а також без засвідченої копії ліцензії Співтовариства на діяльність або без картки транспортного засобу поліцейський або інша посадова особа, уповноважена на це на підставі закону, має право припинити перевезення до з'ясування або усунення обставин, що спричинили припинення.

(1) За проїзд без дійсного квитка в автобусі, трамваї, тролейбусі або пасажирському потязі — карається грошовим штрафом у розмірі до 10 штрафних одиниць.

(2) За те саме діяння на лінійному судні морського або внутрішнього водного транспорту чи на повітряному судні — карається грошовим штрафом у розмірі до 50 штрафних одиниць.

(3) У разі відмови від оплати проїзду в таксі — карається грошовим штрафом у розмірі до 50 штрафних одиниць.

[RT I, 11.01.2018, 1 - набув чинності 01.06.2018]

(1) За порушення вимог до перевезення автобусом, трамваєм, тролейбусом або таксі при організації перевезення автобусом, трамваєм, тролейбусом або таксі — карається грошовим штрафом у розмірі до 200 штрафних одиниць.

(2) За порушення вимог до перевезення автобусом, трамваєм, тролейбусом або таксі водієм автобуса, трамвая, тролейбуса або таксі — карається грошовим штрафом у розмірі до 200 штрафних одиниць.

(3) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, — карається грошовим штрафом у розмірі до 3200 євро. [RT I, 11.01.2018, 1 - набув чинності 01.06.2018]

(1) За організацію платного перевезення пасажирів автобусом, трамваєм, тролейбусом або легковим автомобілем без документів, передбачених цим Законом, — карається грошовим штрафом у розмірі до 300 штрафних одиниць або арештом.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, — карається грошовим штрафом у розмірі до 3200 євро.

(1) За платне перевезення пасажирів без документів, передбачених цим Законом, водієм транспортного засобу — карається грошовим штрафом у розмірі до 150 штрафних одиниць.

(1) За порушення вимог, встановлених щодо розміщення та кріплення багажу, водієм транспортного засобу — карається грошовим штрафом у розмірі до 100 штрафних одиниць. [RT I, 11.01.2018, 1 - набув чинності 01.06.2018]

(1) За перевезення таксі або його організацію моторним транспортним засобом, який не має належного таксометра чи придатного до нього принтера, таксометр або принтер якого несправний, або таксометр якого не відкалібрований належним чином з транспортним засобом, або в якому є пристрій, що дозволяє впливати на результат вимірювання таксометра чи іншим чином обманювати пасажира, а також за умисне пошкодження таксометра, що використовується при перевезенні таксі, чи його пломб або безперервного з'єднання — карається грошовим штрафом у розмірі до 200 штрафних одиниць.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, — карається грошовим штрафом у розмірі до 3200 євро.

[RT I, 04.07.2017, 8 - набув чинності 01.11.2017]

(1) За використання плафона, таксометра і прейскуранта на транспортному засобі без картки транспортного засобу або за їх встановлення на транспортний засіб без картки транспортного засобу, а також за використання на транспортному засобі ознак, що імітують плафон, таксометр і прейскурант, або за їх встановлення на транспортний засіб — карається грошовим штрафом у розмірі до 150 штрафних одиниць. [RT I, 04.07.2017, 8 - набув чинності 01.11.2017]

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, — карається грошовим штрафом у розмірі до 3200 євро.

(1) За калібрування таксометра без наявності відповідного права або за порушення вимог до калібрування — карається грошовим штрафом у розмірі до 200 штрафних одиниць.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, — карається грошовим штрафом у розмірі до 3200 євро.

(1) За невиконання вимог, встановлених статтею 13 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 181/2011, — карається грошовим штрафом у розмірі до 50 штрафних одиниць.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, — карається грошовим штрафом у розмірі до 3200 євро.

(1) За невиконання вимог, встановлених статтею 21 регламенту (ЄС) № 181/2011 Європейського Парламенту та Ради, – карається штрафом до 50 штрафних одиниць.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається штрафом до 3200 євро.

(1) За невиконання вимог, встановлених статтями 15, 20 та 24 регламенту (ЄС) № 181/2011 Європейського Парламенту та Ради, – карається штрафом до 50 штрафних одиниць.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається штрафом до 3200 євро.

(1) За порушення встановленого на підставі частини 8¹ § 1 цього закону правового акта, що регулює використання немоторизованого транспортного засобу, велосипеда з двигуном та іншого транспортного засобу, який не підпадає під сферу регулювання цього закону, для платного перевезення пасажирів у дорожньому русі, – карається штрафом до 100 штрафних одиниць.

(2) За те саме діяння, вчинене юридичною особою, – карається штрафом до 3200 євро. [RT I, 11.01.2018, 1 - набув чинності 21.01.2018]

(1) Позасудовий орган застосовує скорочене провадження при відкритті провадження у справі про правопорушення у разі складу правопорушення, встановленого частиною 1 § 85 цього закону.

(2) У разі правопорушення, встановленого частиною 1 цього параграфа, призначається штраф впливу в розмірі 40 євро. [RT I, 29.06.2024, 1 - набув чинності 01.01.2025]

(1) [Втратив чинність – RT I, 04.07.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018]

(2) Позасудовим органом у справах про правопорушення є:

1) Департамент поліції та прикордонної охорони – при розгляді передбаченого частиною 3 § 85 та §§ 87–91 цього закону;

2) волосна або міська управа – при розгляді передбаченого §§ 85–91 та 94¹ цього закону; [RT I, 11.01.2018, 1 - набув чинності 21.01.2018]

3) [втратив чинність - RT I, 04.07.2017, 2 - набув чинності 01.01.2018]

4) Транспортний департамент – при розгляді передбаченого §§ 85–88 цього закону;

5) Департамент захисту прав споживачів і технічного нагляду – при розгляді передбаченого §§ 86, 89, 90 та 92–94 цього закону; [RT I, 12.12.2018, 3 - набув чинності 01.01.2019]

6) Інспекція праці – при розгляді передбаченого § 87 цього закону. [RT I, 22.03.2022, 2 - набув чинності 01.04.2022]

(1) Ліцензія Спільноти на діяльність, засвідчена копія ліцензії Спільноти на діяльність, ліцензія на громадські перевезення, ліцензія на таксомоторні перевезення, право на міжнародні перевезення пасажирів, картка транспортного засобу для внутрішньодержавних та міжнародних автобусних перевезень і картка транспортного засобу для таксомоторних перевезень, а також лінійна ліцензія на автобусні, трамвайні або тролейбусні перевезення, які видані перевізнику згідно з вимогами, що діяли до набрання чинності цим законом, є чинними до строку, зазначеного в ліцензії або картці транспортного засобу.

(2) Договори про надання публічних послуг, укладені згідно з вимогами, що діяли до набрання чинності цим законом, є чинними до закінчення строку, встановленого в договорі.

(3) На підставі чинної ліцензії на громадські перевезення засвідчена копія ліцензії Спільноти на діяльність видається за умови, що заявник відповідає вимогам, встановленим у § 43 цього закону. У такому разі засвідчена копія ліцензії Спільноти на діяльність надає право лише на внутрішньодержавні перевезення пасажирів протягом строку дії ліцензії на громадські перевезення, і відповідна інформація вноситься до графи приміток засвідченої копії ліцензії Спільноти на діяльність.

(4) Якщо заявнику на отримання ліцензії Спільноти на діяльність до набрання чинності цим законом було видано ліцензію на громадські перевезення, з моменту визнання якої недійсною не минуло двох років, а причиною визнання її недійсною є порушення вимог, встановлених правовими актами, у видачі заявнику ліцензії Спільноти на діяльність відмовляється.

(5) Перевізник, якому до набрання чинності цим законом було видано лінійну ліцензію, повинен протягом шести місяців з дня набрання чинності цим законом подати та оприлюднити умови перевезення, на яких він обслуговує цю лінію. Державний нагляд за виконанням зазначеного обов'язку на підставі глави 12 цього закону здійснюють щодо волосних та міських ліній — волосна та міська управа, а щодо повітових ліній та ліній далекого сполучення — Транспортний департамент. [RT I, 04.07.2017, 2 - jõust. 01.01.2018]

(6) При видачі лінійної ліцензії на підставі пунктів 2 і 3 частини 3 § 48 цього закону або при затвердженні розкладу руху комерційної лінії, що обслуговується на підставі лінійної ліцензії, чи відмові в цьому враховуються умови перевезення, подані щодо лінійної ліцензії, зазначеної в частині 5 цього параграфа, починаючи з 30-го дня після їх подання.

(7) Протягом шести місяців з дня набрання чинності цим законом водієм на таксомоторних перевезеннях може працювати також особа, якій не видано картку обслуговуючого персоналу. [Частина 7 діяла до 31.03.2016.]

(8) Особа, якій згідно з вимогами, що діяли до 4 грудня 2011 року, видано свідоцтво про навчання особи, відповідальної за міжнародні перевезення пасажирів, не зобов'язана проходити курс навчання менеджера з організації перевезень, складати письмовий випускний іспит курсу навчання чи мати відповідне свідоцтво про професійну компетентність. У такому разі свідоцтво про навчання особи, відповідальної за міжнародні перевезення пасажирів, вважається необхідним для автобусних перевезень свідоцтвом про професійну компетентність менеджера з організації перевезень. [RT I, 11.01.2018, 1 - jõust. 01.06.2018]

(9) У разі автобусних перевезень проходити курс навчання менеджера з організації перевезень та складати випускний іспит не зобов'язана особа, яка доводить, що вона до 4 грудня 2009 року протягом попередніх десяти років безперервно керувала перевізною діяльністю перевізника. [RT I, 11.01.2018, 1 - jõust. 01.06.2018]

(10) Особа, якій згідно з вимогами, що діяли до набрання чинності цим законом, видано свідоцтво про навчання особи, відповідальної за внутрішньодержавні перевезення пасажирів, може працювати у перевізника, який має ліцензію на громадські перевезення та здійснює лише внутрішньодержавні перевезення, до закінчення строку дії ліцензії на громадські перевезення. Якщо ця особа бажає отримати свідоцтво про професійну компетентність менеджера з організації перевезень пасажирів, що організовуються на підставі ліцензії Спільноти на діяльність, вона не зобов'язана проходити курс навчання менеджера з організації перевезень та складати письмовий випускний іспит курсу навчання в тій частині, в якій пройдене на курсі навчання, що передував отриманню свідоцтва про навчання особи, відповідальної за внутрішньодержавні перевезення пасажирів, збігається з тим, що вивчається на курсі навчання менеджера з організації перевезень. [RT I, 11.01.2018, 1 - jõust. 01.06.2018]

(11) Дані про ліцензії на громадські перевезення, видані до 4 грудня 2011 року, і зроблені до них записи про право на організацію міжнародних перевезень пасажирів, а також про картки транспортних засобів, видані перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на підставі ліцензії на громадські перевезення, зберігаються та оприлюднюються в реєстрі господарської діяльності.

(12) У разі внутрішньодержавних лінійних перевезень застосовується виняток на підставі частини 4 статті 2 Регламенту (ЄС) № 181/2011 Європейського Парламенту та Ради, згідно з яким до 28 лютого 2021 року не застосовуються положення Регламенту (ЄС) № 181/2011, за винятком частини 2 статті 4, статті 9, частини 1 статті 10, пункту b частини 1 та частини 2 статті 16, частин 1 і 2 статті 17, а також статей 24–28. [RT I, 16.05.2017, 1 - jõust. 19.05.2017]

(13) До лінійних перевезень, значна частина яких, у тому числі щонайменше одна зупинка за розкладом, знаходиться за межами Європейського Союзу, застосовується виняток на підставі частини 5 статті 2 Регламенту (ЄС) № 181/2011 Європейського Парламенту та Ради, згідно з яким до 28 лютого 2021 року не застосовуються положення Регламенту (ЄС) № 181/2011. [RT I, 16.05.2017, 1 - jõust. 19.05.2017]

(13¹) [Втратив чинність – RT I, 11.01.2018, 1 - jõust. 01.06.2018]

(14) Не пізніше 31 грудня 2017 року одиниці місцевого самоврядування, які досі не є членами жодного регіонального центру громадського транспорту, засновують згідно з частиною 1 § 15 цього закону регіональні центри громадського транспорту в передбаченому засновниками центру громадського транспорту районі діяльності або подають заяву про вступ до членів якогось наявного регіонального центру громадського транспорту. [RT I, 04.07.2017, 2 - jõust. 05.07.2017]

(15) Регіональним центрам громадського транспорту, зазначеним у частині 14 цього параграфа, адміністративним договором, що укладається на підставі частини 2 § 15 цього закону, повинні бути надані для виконання не пізніше 1 січня 2018 року відповідні завдання компетентного органу, за винятком завдань, встановлених у пунктах 1–3 частини 1 § 19, та завдань, зазначених у пункті 4 частини 1 § 19, у сфері судноплавства, малого судноплавства, поромного та повітряного сполучення. [RT I, 04.07.2017, 2 - jõust. 05.07.2017]

(16) Повітові управи Хійу та Сааре можуть адміністративним договором, що укладається не пізніше 31 грудня 2017 року, уповноважити одиниці місцевого самоврядування, які є повітовими центрами Хійумаа та Сааремаа, виконувати на підставі адміністративного договору від імені одиниць місцевого самоврядування повіту відповідні завдання, зазначені в § 14 цього закону, за винятком завдань, зазначених у пункті 4 частини 1 § 19, у сфері судноплавства, малого судноплавства, поромного та повітряного сполучення. [RT I, 04.07.2017, 2 - jõust. 05.07.2017]

(17) Якщо одиниця місцевого самоврядування до 1 січня 2018 року не заснувала центр громадського транспорту згідно з частиною 1 § 15 цього закону або не вступила до членів наявного центру громадського транспорту, то, виходячи з потреби доцільнішої організації громадського транспорту, генеральний директор Департаменту шосейних доріг своїм наказом призначає якийсь наявний центр громадського транспорту виконувати на підставі адміністративного договору відповідні завдання з організації громадського транспорту, зазначені в § 16, у відповідному районі. [RT I, 04.07.2017, 2 - jõust. 01.01.2018]

(18) Щодо договорів про надання публічних послуг, укладених повітовою управою до 1 січня 2018 року, за винятком договорів про надання публічних послуг у сфері судноплавства, малого судноплавства, поромного та повітряного сполучення, укладених на підставі пункту 4 частини 1 § 19 цього закону, і договорів про надання публічних послуг, укладених Міністерством економіки та комунікацій, за винятком договорів про надання публічних послуг, укладених на підставі пунктів 1 і 2 частини 1 § 19, усі завдання компетентного органу з 1 січня 2018 року переходять на підставі адміністративного договору, укладеного з Департаментом шосейних доріг або повітовою управою, до регіонального центру громадського транспорту. Якщо адміністративний договір не укладено, то завдання компетентного органу переходять до Департаменту шосейних доріг. Щодо договорів про надання публічних послуг у сфері судноплавства, малого судноплавства, поромного та повітряного сполучення, укладених повітовою управою до 1 січня 2018 року на підставі пункту 4 частини 1 § 19, та договорів про надання публічних послуг, укладених Міністерством економіки та комунікацій на підставі пункту 2 частини 1 § 19, усі завдання компетентного органу з 1 січня 2018 року переходять до Департаменту шосейних доріг. [RT I, 04.07.2017, 2 - jõust. 01.01.2018]

[RT I, 30.03.2021, 1 - набув чинності 31.03.2021]

(1) Рішення про використання винятку щодо незастосування, передбаченого частиною 5 статті 8 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2021/267, яким установлюються тимчасові спеціальні заходи у зв'язку з продовженням кризи COVID-19, що стосуються оновлення чи продовження строку дії певних свідоцтв, ліцензій та дозволів, відтермінування планових перевірок і подальшого навчання в певних сферах транспортного законодавства, а також продовження певних періодів, зазначених у Регламенті 2020/698 (ELT L 60, 22.02.2021, с. 1–20), ухвалює міністр, відповідальний за галузь, своїм розпорядженням. ↗

(2) Розпорядження міністра, зазначене в частині 1 цього параграфа, може застосовуватися ретроактивно, починаючи з 23 березня 2021 року. [RT I, 30.03.2021, 1 - набув чинності 31.03.2021]

[Вилучено з цього тексту.]

(1) Цей закон набирає чинності 1 жовтня 2015 року.