Väljasõidukohustuse ja sissesõidukeelu seadus

(1) Цим законом регулюється встановлення обов'язку виїзду іноземця та визначаються підстави і порядок застосування до іноземця обов'язку виїзду та заборони в'їзду. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(1¹) [Втратив чинність – RT I, 26.02.2014, 2 - набув чинності 01.10.2014]

(1²) Цим законом регулюється проведення перевірки даних іноземця та процедура обов'язку виїзду, що відбувається на кордоні, в обсязі, який не врегульовано:

1) Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1356, яким запроваджується перевірка даних громадян третіх країн на зовнішніх кордонах та вносяться зміни до регламентів (ЄС) № 767/2008, (ЄС) 2017/2226, (ЄС) 2018/1240 і (ЄС) 2019/817 (ОВ L, 2024/1356, 22.05.2024);

2) Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1349, яким запроваджується процедура повернення, що відбувається на кордоні, та вносяться зміни до Регламенту (ЄС) 2021/1148 (ОВ L, 2024/1349, 22.05.2024). [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(2) До адміністративного провадження, передбаченого цим законом, застосовуються положення закону про адміністративне провадження з урахуванням особливостей цього закону. До провадження щодо застосування заборони в'їзду встановлене законом про адміністративне провадження не застосовується.

(3) Положення цього закону застосовуються з урахуванням особливостей, передбачених міжнародним договором, обов'язковим для Естонської Республіки. [RT I 2007, 62, 394 - набув чинності 21.12.2007 та частково 30.03.2008]

(1) Іноземцем у розумінні цього закону є особа, яка не є громадянином Естонії або громадянином держави — члена Європейського Союзу, держави — члена Європейського економічного простору чи Швейцарської Конфедерації.

(2) У розумінні цього закону іноземцем не вважається член сім'ї громадянина держави — члена Європейського Союзу, держави — члена Європейського економічного простору чи Швейцарської Конфедерації, який має право перебування або право проживання в Естонії. [RT I, 26.02.2014, 2 - набув чинності 01.10.2014]

(1) Неповнолітній іноземець без супроводу — це іноземець віком до 18 років, який прибуває або прибув до Естонії без одного з батьків, опікуна чи іншої відповідальної повнолітньої особи або який під час перебування в Естонії залишається без одного з батьків, опікуна чи іншої відповідальної повнолітньої особи.

(2) Припускається, що той із батьків, опікун або інша відповідальна повнолітня особа, яка перебуває в Естонії разом із неповнолітнім, має право опіки над особою. На вимогу Департаменту поліції та прикордонної охорони або Департаменту охоронної поліції той із батьків, опікун або інша відповідальна повнолітня особа зобов'язані підтвердити наявність права опіки над особою.

(3) Неповнолітнім іноземцем без супроводу не вважається зазначений у частині 1 цього параграфа неповнолітній, якому в Естонії судом призначено опікуна — фізичну особу. [RT I, 18.04.2013, 2 - набув чинності 28.04.2013]

(1) Неповнолітній іноземець без супроводу не може вчиняти процесуальні дії, що випливають із цього закону, без законного представника, якщо цим законом не встановлено інше. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(2) До представництва неповнолітнього без супроводу та повнолітнього іноземця з обмеженою дієздатністю застосовується встановлене законом про сім'ю з урахуванням особливостей щодо призначення представника неповнолітнього іноземця без супроводу, передбачених § 15 закону про надання міжнародного захисту іноземцям, та особливостей, встановлених щодо врегульованого цим законом провадження. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(3) [Втратив чинність – RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(4) [Втратив чинність – RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(1) Якщо в Департаменту поліції та прикордонної охорони або Департаменту охоронної поліції виникає обґрунтований сумнів щодо правильності поданих даних про вік іноземця, за згодою іноземця, його опікуна або особи, яка виконує обов'язки опікуна, можуть бути проведені медичні обстеження для визначення віку іноземця.

(2) Якщо іноземець з поважної причини відмовляється від медичних обстежень для визначення віку, Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент охоронної поліції вважає особу повнолітньою, за винятком випадку, коли особа є явно неповнолітньою.

(3) Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент охоронної поліції повідомляє іноземця та його опікуна або особу, яка виконує обов'язки опікуна, про зазначені в частині 1 цього параграфа медичні обстеження в Естонії, спосіб їх проведення та про наслідки, які можуть настати, якщо іноземець відмовиться від медичних обстежень.

(4) Питання про поводження з іноземцем як з неповнолітнім або як з повнолітнім вирішує Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент охоронної поліції.

(5) Рішення про визначення віку може бути оскаржене лише разом з адміністративним актом або вчиненою дією, у ході провадження щодо яких було прийняте рішення про визначення віку. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(1) Для перебування в Естонії іноземець повинен мати законну підставу. Іноземцю заборонено перебувати в Естонії без законної підстави.

(2) Законні підстави перебування іноземця в Естонії (далі — підстави перебування) встановлює закон про іноземців.

(3) Законні підстави перебування та проживання в Естонії громадянина держави — члена Європейського Союзу, держави — члена Європейського економічного простору та Швейцарської Конфедерації, а також членів їхніх сімей (далі — підстави перебування) встановлює закон про громадянина Європейського Союзу. [RT I 2006, 26, 191 - набув чинності 01.08.2006]

(1) Обов'язок виїзду — це обов'язок іноземця залишити Естонію, який випливає безпосередньо із закону або з виданого на підставі закону адміністративного акта чи судового рішення. [RT I, 08.06.2022, 3 - набув чинності 18.06.2022]

(2) Безпосередньо на підставі закону обов'язок виїзду має іноземець, який не має законної підстави перебувати в Естонії. [RT I, 17.06.2020, 1 - набув чинності 27.06.2020]

(3) [Втратив чинність – RT I, 17.06.2020, 1 - набув чинності 27.06.2020]

(1) Припис — це адміністративний акт, яким іноземця, що перебуває в Естонії без підстави перебування, у випадках і порядку, передбачених цим законом, зобов'язують залишити Естонію або, якщо це доречно, територію іншої держави — учасниці Шенгенської конвенції та держави — члена Європейського Союзу чи узаконити своє перебування в Естонії. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(2) Іноземець зобов'язаний виконати припис у найкоротший можливий строк.

(1) Видворення — це примусове виконання обов'язку виїзду у випадках і порядку, передбачених законом.

(1) Заборона в'їзду — це запобіжний захід, мета якого — не допустити прибуття небажаного іноземця до Естонії та його перебування в Естонії.

(2) Шенгенська заборона в'їзду забороняє іноземцю в'їжджати на територію Естонії та іншої держави — учасниці Шенгенської конвенції і держави — члена Європейського Союзу та перебувати на ній. [RT I, 11.03.2023, 4 – набув чинності 21.03.2023]

[Втратив чинність - RT I, 13.03.2014, 4 - набр. чинності 01.07.2014]

(1) До проваджень, передбачених цим законом, застосовується встановлене в §§ 13–15, 19, 21–23, частині 1 § 31, §§ 32, 36–40, 42, 270, 271, 281, 282 і 284 Закону про іноземців. [RT I, 03.06.2026, 1 – набув чинності 12.06.2026]

(2) У надзвичайній ситуації, спричиненій масовою імміграцією, і в разі, якщо місцеперебування іноземця в Естонії не відоме Департаменту поліції та прикордонної охорони, адміністративний орган може не застосовувати інші способи вручення адміністративного акта та оприлюднити персональні дані адресата адміністративного акта і резолютивну частину адміністративного акта на вебсторінці адміністративного органу. З оприлюдненням резолютивної частини адміністративного акта на вебсторінці адміністративного органу адміністративний акт вважається врученим іноземцю та таким, що набув чинності. [RT I, 03.06.2026, 1 – набув чинності 12.06.2026]

(3) У надзвичайній ситуації, спричиненій масовою імміграцією, і в разі, якщо місцеперебування іноземця в Естонії не відоме Департаменту поліції та прикордонної охорони, адміністративний орган може не застосовувати інші способи доведення процесуальних документів до відома та оприлюднити персональні дані учасника провадження і зміст процесуального документа на вебсторінці адміністративного органу. З оприлюдненням змісту процесуального документа, зокрема виклику, на вебсторінці адміністративного органу процесуальний документ вважається врученим іноземцю. [RT I, 03.06.2026, 1 – набув чинності 12.06.2026]

(4) Протокол дії, вчиненої на підставі цього закону, виклик, повідомлення або інший документ вважається врученим, якщо іноземець ознайомився з документом за допомогою інформаційно-технологічного засобу компетентного адміністративного органу та підтвердив отримання документа електронною відміткою. На бажання іноземця документ видається йому на папері. [RT I, 06.08.2022, 1 – набув чинності 16.08.2022]

[Втратив чинність - RT I, 03.06.2026, 1 - набр. чинності 12.06.2026]

(1) Мета спостереження за видворенням іноземця — стежити за дотриманням процесуальних вимог під час проведення видворення іноземця та надавати Міністерству внутрішніх справ висновки й рекомендації щодо проведення видворення.

(2) З метою, встановленою в частині 1 цього параграфа, Міністерство внутрішніх справ, Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки укладає договір з установою або юридичною особою приватного права.

(3) Установа або юридична особа приватного права, яка здійснює спостереження за видворенням іноземця, має бути надійною та мати знання й навички, необхідні для оцінювання законності організації видворення іноземця.

(4) Договір, зазначений у частині 2 цього параграфа, надає установі або особі, яка здійснює спостереження за видворенням іноземця, право обробляти з метою оцінювання та в необхідному обсязі персональні дані іноземця й інші дані, що стосуються справи. [RT I, 29.11.2010, 2 – набув чинності 24.12.2010]

(1) Міністерство внутрішніх справ, Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки може залучити юридичну особу приватного права для сприяння виконанню іноземцем обов'язку виїхати з Естонії.

(2) Для залучення юридичної особи приватного права Міністерство внутрішніх справ або Департамент поліції та прикордонної охорони укладає з юридичною особою приватного права цивільно-правовий договір, у якому встановлюються її завдання, права, обов'язки та відповідальність.

(3) Договір, зазначений у частині 2 цього параграфа, надає юридичній особі приватного права право обробляти з метою та в обсязі, встановлених у договорі, персональні дані іноземця та інші дані, що стосуються справи. [RT I, 29.11.2010, 2 – набув чинності 24.12.2010]

(1) Іноземець має право клопотати про державну правову допомогу в порядку, встановленому Законом про державну правову допомогу, для оскарження рішення про заборону в'їзду, припису про виїзд, застосованої в приписі про виїзд заборони в'їзду, затримання або рішення, пов'язаного з видворенням.

(2) Клопотання про державну правову допомогу можна подати англійською мовою.

(3) До клопотання про державну правову допомогу необхідно додати оскаржуване рішення.

(4) Державна правова допомога не надається іноземцю, якщо наявна умова, встановлена в частині 2 статті 17 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1348, яким запроваджується спільна процедура міжнародного захисту в Союзі та скасовується Директива 2013/32/ЄС (ELT L, 2024/1348, 22.05.2024). На ухвалу про відмову в наданні державної правової допомоги скаргу на ухвалу подати не можна.

(5) Іноземцю, який незаконно перетнув зовнішній кордон, державна правова допомога для оскарження видворення або припису про виїзд може надаватися доти, доки адміністративний суд не ухвалить рішення, яким скаргу, подану іноземцем, залишено без задоволення.

(6) Якщо рішення, зазначене в частині 1 цього параграфа, оскаржує іноземець, щодо якого прийнято рішення, зазначене в пункті 2 частини 2 § 16 Закону про надання іноземцю міжнародного захисту, до нього застосовується встановлене щодо безоплатної правової допомоги в § 16 названого закону. Клопотати про державну правову допомогу на підставі цього параграфа можна лише в разі, якщо особа, яка представляє іноземця в порядку безоплатної правової допомоги, не відповідає вимогам, установленим у частині 2 § 32 Кодексу адміністративного судочинства. [RT I, 03.06.2026, 1 – набув чинності 12.06.2026]

(1) У провадженнях, передбачених цим законом, адміністративний орган, який здійснює провадження, зобов'язаний враховувати особливі потреби неповнолітніх, неповнолітніх без супроводу, людей з інвалідністю, осіб похилого віку, вагітних, одиноких батьків з неповнолітніми дітьми, а також осіб, які стали жертвами катувань, зґвалтування або іншого тяжкого психологічного, фізичного чи сексуального насильства. [RT I, 18.04.2013, 2 – набув чинності 28.04.2013]

(1) Ризик втечі іноземця наявний, якщо:

1) іноземець не виїхав з Естонії або з іншої держави — учасниці Шенгенської конвенції чи держави — члена Європейського Союзу після спливу строку добровільного виконання обов'язку виїзду, визначеного приписом про виїзд;

2) іноземець подав неправдиві дані або підроблений документ під час в'їзду до Естонії, при клопотанні про законну підставу перебування в Естонії чи про її продовження, про естонське громадянство, міжнародний захист або документ, що посвідчує особу;

3) є обґрунтований сумнів щодо ідентичності особи іноземця або щодо його громадянства;

4) іноземець неодноразово вчиняв умисні злочини або вчинив злочин, за який йому призначено покарання у вигляді позбавлення волі;

5) іноземець не дотримувався застосованих до нього заходів нагляду або інших обов'язків, що випливають із закону;

6) іноземець повідомив Департаменту поліції та прикордонної охорони або Департаменту поліції безпеки, або адміністративний орган робить із його поглядів і поведінки висновок, що він не бажає виконувати обов'язок виїзду;

7) іноземець в'їхав до Естонії протягом строку дії застосованої до нього заборони на в'їзд;

8) іноземця затримано у зв'язку з незаконним перетином зовнішнього кордону Естонії і він не отримав дозволу або права перебувати в Естонії;

9) іноземець без дозволу залишив визначене місце перебування або іншу державу — учасницю Шенгенської конвенції чи державу — члена Європейського Союзу;

10) обов'язок виїзду іноземця звернено до примусового виконання рішенням суду;

11) іноземцю не надано дозволу на в'їзд до Естонії;

12) іноземець відмовляється надати біометричні дані або в інший спосіб перешкоджає проведенню провадження на підставі цього Закону;

13) іноземець становить загрозу громадському порядку або державній безпеці. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

[Втратив чинність - RT I, 03.06.2026, 1 - набр. чинності 12.06.2026]

(1) Іноземець може для зупинення або заборони видворення подати до адміністративного суду заяву про попередній правовий захист у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства.

(2) Якщо суд не надає особі, яка клопоче про міжнародний захист, права перебувати в Естонії на підставі, встановленій Законом про надання іноземцю міжнародного захисту, суд за власною ініціативою скасовує ухвалу про попередній правовий захист, якою було зупинено видворення іноземця.

(3) Суд може зупинити видворення іноземця, який незаконно перетнув зовнішній кордон, до моменту, коли адміністративний суд рішенням залишить подану іноземцем скаргу без задоволення.

(4) Суд може при застосуванні попереднього правового захисту тією самою ухвалою прийняти рішення про надання іноземцю державної правової допомоги, враховуючи частину 5 § 6⁶ цього Закону. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(1) Іноземець зобов'язаний сприяти проведенню проваджень, установлених цим Законом, зокрема:

1) надавати усні та письмові дані й давати пояснення для встановлення особи, перевірки ідентичності особи та з'ясування громадянства;

2) подавати всі дані й документи та інші наявні в його володінні докази, що мають значення для провадження, зокрема проїзний документ або його копію;

3) уможливлювати взяття біометричних даних;

4) сприяти отриманню документів, необхідних для видворення, зокрема за потреби подавати компетентному органу третьої держави клопотання про проїзний документ і вчиняти необхідні для отримання документа дії;

5) перебувати під час провадження в Естонії та виконувати обов'язок, покладений на нього заходом нагляду або викликом.

(2) Обов'язок сприяння, встановлений пунктами 1 і 2 частини 1 цього параграфа, застосовується також до представника іноземця. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони може для виконання завдань, установлених цим Законом, звернутися по допомогу до Європейського агентства прикордонної та берегової охорони на підставах і в порядку, встановлених Регламентом (ЄС) 2019/1896 Європейського Парламенту і Ради про європейську прикордонну та берегову охорону і про скасування регламентів (ЄС) № 1052/2013 та (ЄС) 2016/1624 (ОВ L 295, 14.11.2019, с. 1–131).

(2) Посадова особа, відряджена Європейським агентством прикордонної та берегової охорони, не має права виносити припис про виїзд, змінювати визначений у приписі про виїзд строк обов'язку виїзду, зобов'язувати іноземця дотримуватися заходів нагляду, зупиняти видворення або залишати видворення незастосованим.

(3) Посадова особа, відряджена Європейським агентством прикордонної та берегової охорони, може застосовувати заходи державного нагляду та безпосередній примус на підставах і в порядку, встановлених цим Законом, якщо міжнародним договором або правовим актом Європейського Союзу не встановлено інше.

(4) На підставі міжнародного договору або правового акта Європейського Союзу Департамент поліції та прикордонної охорони може бути залучений на території іншої держави до провадження щодо обов'язку виїзду іноземця, який перебуває в державі без підстави для перебування. Департамент поліції та прикордонної охорони має на території іншої держави компетенцію та повноваження згідно з міжнародним договором або правовим актом Європейського Союзу. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки може без дозволу адміністративного суду затримати іноземця на строк до 48 годин, щоб перевірити законні підстави прибуття іноземця до Естонії та його перебування в Естонії.

(2) Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки негайно звільняє іноземця, якщо підстава для затримання відпала.

(3) Про затримання іноземця складається протокол.

(4) Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки може при встановленні обов'язку виїзду іноземця застосовувати спеціальні заходи державного нагляду на підставі та в порядку, встановлених цим Законом. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(1) На підставі § 6¹³ частини 1 цього Закону іноземця можна затримати для встановлення обов'язку виїзду у службовому приміщенні поліції, в арештному домі, за згодою в'язниці — у в'язниці або в центрі утримання. Під час затримання іноземця:

1) затриманих чоловічої та жіночої статі тримають окремо;

2) іноземця відокремлюють від ув'язненого, який відбуває покарання у в'язниці, від заарештованого, який перебуває в попередньому ув'язненні, і від особи, яка відбуває арешт;

3) членів сім'ї розміщують разом.

(2) До в'язниці не поміщають членів сім'ї та вразливих осіб.

(3) До затримання іноземця, поміщеного в арештний дім або у в'язницю, застосовується встановлене законом про тюремне ув'язнення щодо тримання в арештному домі або у в'язниці. До затримання іноземця, поміщеного в центр утримання, застосовується встановлене цим Законом щодо тримання в центрі утримання.

(4) Під час затримання іноземцю забезпечують щонайменше:

1) невідкладну медичну допомогу;

2) харчування;

3) інформування про його права та обов'язки;

4) за потреби — забезпечення предметами першої необхідності з одягу та іншими ужитковими речами, а також засобами особистої гігієни. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони проводить перевірку даних іноземця в порядку, встановленому Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1356.

(2) Під час проведення перевірки даних Департамент поліції та прикордонної охорони має право застосовувати щодо іноземця спеціальні заходи державного нагляду, встановлені цим Законом, на підставі та в порядку, встановлених у главі 5¹ цього Закону.

(3) Якщо іноземець, якого не допущено в країну, не подав заяви про надання міжнародного захисту, до його затримання та надання йому послуг застосовується встановлене цим Законом щодо затримання іноземця, який перебуває в Естонії без правової підстави для перебування, та надання йому послуг.

(4) Іноземця, якого не затримують і який не подав заяви про надання міжнародного захисту, Департамент поліції та прикордонної охорони своїм рішенням зобов'язує дотримуватися заходів нагляду, зазначених у § 10 частині 2 цього Закону, щоб запобігти ризику втечі. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони забороняє в'їзд до Естонії іноземцю, який не відповідає вимогам перетину зовнішнього кордону, та заповнює щодо нього форму, наведену в Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/399, який стосується правил Союзу, що регулюють рух осіб через кордон (ELT L 77, 23.03.2016, с. 1–52).

(2) Департамент поліції та прикордонної охорони забороняє іноземцю в'їзд до Естонії та ухвалює щодо нього рішення про заборону в'їзду, якщо це передбачає правовий акт, який встановлює міжнародну санкцію або санкцію Уряду Республіки.

(3) Ухвалюючи рішення про заборону в'їзду, адміністративний орган повинен враховувати встановлене в § 17¹ цього Закону.

(4) Скаргу на рішення про заборону в'їзду іноземець може подати до адміністративного суду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства, протягом десяти днів з дня повідомлення про рішення. Рішення про заборону в'їзду не можна оскаржити в порядку провадження за запереченням.

(5) Якщо рішення про заборону в'їзду ухвалено щодо іноземця разом із рішенням щодо клопотання про міжнародний захист, до оскарження рішення про заборону в'їзду та надання іноземцю правової допомоги застосовується встановлене в §§ 16 і 41 закону про надання іноземцю міжнародного захисту.

(6) Подання скарги на рішення про заборону в'їзду не зупиняє видворення іноземця та не є підставою для допуску іноземця до Естонії.

(7) Для виконання рішення про заборону в'їзду Департамент поліції та прикордонної охорони затримує іноземця в порядку, встановленому в § 23 цього Закону.

(8) У разі затримання іноземця Департамент поліції та прикордонної охорони враховує особливі потреби вразливої особи та може зупинити виконання рішення про заборону в'їзду, якщо іноземець не може негайно виїхати з Естонії через стан свого фізичного чи психічного здоров'я або з іншої поважної причини.

(9) За клопотанням Департаменту поліції та прикордонної охорони строк затримання іноземця можна продовжувати на чотири місяці, але не довше ніж до 18 місяців з дня затримання іноземця.

(10) До затримання іноземця та розгляду клопотання про затримання застосовується встановлене в §§ 23¹–23³ цього Закону.

(11) Встановлене в цьому параграфі Департамент поліції та прикордонної охорони може застосовувати також щодо іноземця, якого безпосередньо затримано під час незаконного перетину зовнішнього кордону.

(12) Іноземцю, якого неможливо повернути до країни, з якої він в'їхав до Естонії, виносять припис про виїзд з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

(13) Якщо Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки виносить іноземцю припис про виїзд, видане йому раніше рішення про заборону в'їзду втрачає чинність. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(1) Іноземцю, який перебуває в Естонії без підстави для перебування, виноситься припис про виїзд з Естонії (далі — припис про виїзд). Припис про виїзд виноситься для виїзду до приймаючої держави, названої в § 17 цього закону. [RT I, 26.06.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(1¹) Якщо припис про виїзд виноситься для виїзду до третьої держави, іноземець зобов'язаний виїхати, крім Естонії, також з іншої держави — учасниці Шенгенської конвенції або держави — члена Європейського Союзу. [RT I, 26.06.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(2) Приписом про виїзд встановлюється, що іноземець перебуває в Естонії незаконно, на іноземця покладається обов'язок виїхати з Естонії або, якщо це доречно, також з території інших держав — учасниць Шенгенської конвенції чи держав — членів Європейського Союзу, визначається строк добровільного виконання обов'язку виїзду, робиться попередження про застосування до іноземця примусового платежу в разі невиконання припису про виїзд, робиться попередження про примусове виконання обов'язку виїзду та в разі необхідності до іноземця застосовується заборона на в'їзд. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(3) Приписом про виїзд для забезпечення виконання обов'язку виїзду можуть бути застосовані заходи нагляду. [RT I, 29.11.2010, 2 - набув чинності 24.12.2010]

(4) У зробленому в приписі про виїзд попередженні про застосування до іноземця примусового платежу зазначається розмір необхідного примусового платежу. Гранична ставка примусового платежу становить 640 євро. [RT I, 29.11.2010, 2 - набув чинності 01.01.2011]

(5) Якщо припис про виїзд виноситься іноземцю, який працював в Естонії без законної підстави, Департамент поліції та прикордонної охорони повідомляє його про обов'язки роботодавця, встановлені § 286¹ Закону про іноземців, а також про можливості вирішення трудового спору та отримання державної правової допомоги. [RT I, 23.03.2015, 1 - набув чинності 01.01.2016]

(1) Обґрунтування, які є підставою припису про виїзд і застосованої в ньому заборони на в'їзд, у тому числі зібрані в провадженні дані й докази, не розголошуються, у тому числі суб'єкту даних, в обсязі, який суперечить цілям, встановленим у частині 3 § 33⁶ цього закону. [RT I, 13.03.2019, 2 - набув чинності 15.03.2019]

(2) Департамент поліції та прикордонної охорони за клопотанням іноземця забезпечує переклад припису про виїзд мовою, яку іноземець розуміє або яку, за всіма припущеннями, здатний зрозуміти. [RT I, 03.01.2017, 1 - набув чинності 18.01.2017]

(3) [Втратив чинність – RT I, 03.01.2017, 1 - набув чинності 18.01.2017]

(4) [Втратив чинність – RT I, 03.01.2017, 1 - набув чинності 18.01.2017]

(5) [Втратив чинність – RT I, 03.01.2017, 1 - набув чинності 18.01.2017]

(6) [Втратив чинність – RT I, 03.01.2017, 1 - набув чинності 18.01.2017]

(7) [Втратив чинність – RT I, 03.01.2017, 1 - набув чинності 18.01.2017]

(1) Строк добровільного виконання обов'язку виїзду — це визначена в приписі про виїзд дата, до настання якої іноземець зобов'язаний виїхати з Естонії до приймаючої держави, встановленої в частині 1 § 17 цього закону. [RT I, 08.06.2022, 3 - набув чинності 18.06.2022]

(1¹) У приписі про виїзд визначається строк добровільного виконання обов'язку виїзду. [RT I, 26.02.2014, 2 - набув чинності 01.10.2014]

(1²) Якщо іноземець, щодо якого застосовується провадження щодо обов'язку виїзду, яке відбувається на кордоні, має дійсний проїзний документ, Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки може за клопотанням іноземця прийняти рішення про надання строку добровільного виконання обов'язку виїзду, враховуючи встановлене в регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1349. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(2) Строк добровільного виконання обов'язку виїзду може бути не визначений, а припис про виїзд негайно виконаний примусово, якщо:

1) існує небезпека втечі іноземця;

2) іноземцю не надається дозвіл на проживання або міжнародний захист з тієї причини, що клопотання про отримання дозволу на проживання чи міжнародного захисту є необґрунтованим;

3) іноземець подав у провадженні про отримання дозволу на проживання або міжнародного захисту неправдиві дані чи підроблені документи щодо обставин, які мають значення у провадженні;

4) іноземець становить небезпеку для громадського порядку або державної безпеки;

5) щодо іноземця прийнято рішення про заборону входу, встановлене в частині 1 або 2 § 6¹⁶ цього закону; [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

6) припис про виїзд виноситься іноземцю, який був затриманий через незаконний перетин зовнішнього кордону Естонії та який не отримав дозволу чи права перебувати в Естонії;

7) іноземець зобов'язаний виїхати з Естонії після звільнення з в'язниці. [RT I, 26.02.2014, 2 - набув чинності 01.10.2014]

(3) При винесенні припису про виїзд у кожному окремому випадку враховуються всі істотні обставини та зважуються обґрунтовані інтереси. [RT I, 26.02.2014, 2 - набув чинності 01.10.2014]

(4) Приписом про виїзд визначається строк добровільного виконання обов'язку виїзду в межах від 7 до 30 днів.

(5) Встановлений у приписі про виїзд строк добровільного виконання обов'язку виїзду може бути продовжений щоразу до 30 днів, якщо для іноземця виконання припису про виїзд протягом встановленого в приписі строку виявляється непропорційно обтяжливим, з урахуванням:

1) тривалості перебування іноземця в Естонії;

2) впливу на дитину, яка навчається у школі;

3) сімейних і соціальних зв'язків іноземця в Естонії та

4) інших обставин, що мають значення.

(6) Якщо приписом про виїзд визначено строк добровільного виїзду, цей строк може бути скорочений, а обов'язок виїзду виконаний примусово до закінчення строку добровільного виїзду, якщо:

1) існує небезпека втечі іноземця; [RT I, 26.02.2014, 2 - набув чинності 01.10.2014]

2) іноземцю не надається дозвіл на проживання або міжнародний захист з тієї причини, що клопотання про отримання дозволу на проживання чи міжнародного захисту є необґрунтованим; [RT I, 26.02.2014, 2 - набув чинності 01.10.2014]

3) іноземець подав у провадженні про отримання дозволу на проживання або міжнародного захисту неправдиві дані чи підроблені документи щодо обставин, які мають значення у провадженні, або

4) іноземець становить небезпеку для громадського порядку або державної безпеки.

(7) Оскарження рішення про продовження строку добровільного виїзду за приписом про виїзд, про відмову в його продовженні чи про його скорочення або рішення про зміну застосованої приписом про виїзд заборони на в'їзд чи строку її дії не відкладає строку примусового виконання обов'язку виїзду іноземця та не дає іноземцю законної підстави для перебування в Естонії. [RT I, 29.11.2010, 2 - набув чинності 24.12.2010]

(1) Після настання визначеного приписом про виїзд строку виконання обов'язку виїзду обов'язок виїзду іноземця може бути примусово виконаний у будь-який час.

(2) Обов'язок виїзду іноземця виконується примусово шляхом його затримання та видворення з Естонії.

(3) При видворенні іноземця адміністративний орган, який здійснює примусове виконання, складає протокол дії з примусового виконання. [RT I, 26.02.2014, 2 - набув чинності 01.10.2014]

(4) Перелік даних, що зазначаються у протоколі дії з примусового виконання, названому в частині 3 цього параграфа, встановлює своєю постановою міністр, відповідальний за цю сферу. [RT I, 03.01.2017, 1 - набув чинності 18.01.2017]

(5) Протокол дії з примусового виконання не складається, якщо іноземцю не було визначено строк добровільного виїзду відповідно до частини 2 § 7² цього закону або якщо визначений іноземцю строк добровільного виїзду було скорочено на підставі частини 6 § 7² цього закону.

(6) [Втратила чинність – RT I, 17.06.2020, 1 - набув чинності 27.06.2020]

[RT I, 08.06.2022, 3 - набув чинності 18.06.2022]

(1) У приписі про виїзд щодо іноземця застосовується заборона на в'їзд строком на три роки, рахуючи від дня виконання припису про виїзд. [RT I, 29.11.2010, 2 - набув чинності 24.12.2010]

(2) Якщо іноземцю не надається строк добровільного виїзду, у приписі про виїзд щодо іноземця застосовується заборона на в'їзд строком на п'ять років, за винятком випадку, коли щодо іноземця діє заборона на в'їзд на строк понад п'ять років, рахуючи від дня винесення припису про виїзд. [RT I, 03.01.2017, 1 - набув чинності 18.01.2017]

(2¹) Щодо іноземця, якому винесено припис про виїзд в інтересах громадського порядку або державної безпеки, у приписі про виїзд може бути застосована заборона на в'їзд строком на десять років, рахуючи від дня виконання припису про виїзд. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(3) Якщо строк застосування заборони на в'їзд з урахуванням усіх обставин, що мають значення, є непропорційним, у приписі про виїзд може бути застосована заборона на в'їзд на коротший строк. [RT I, 26.02.2014, 2 - набув чинності 01.10.2014]

(4) З гуманних міркувань заборону на в'їзд можна не застосовувати. [RT I, 26.02.2014, 2 - набув чинності 01.10.2014]

(4¹) Щодо іноземця, який не є громадянином Європейського Союзу, держави — члена Європейського економічного простору чи Швейцарської Конфедерації або членом сім'ї такого громадянина, застосовується Шенгенська заборона на в'їзд. [RT I, 08.06.2022, 3 - набув чинності 18.06.2022]

(4²) Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки обмежує дію застосованої щодо іноземця у приписі про виїзд заборони на в'їзд територією Естонської Республіки, якщо приймаючою державою іноземця є держава — учасниця Шенгенської конвенції або держава — член Європейського Союзу. [RT I, 11.03.2023, 4 - набув чинності 21.03.2023]

(5) [Втратила чинність – RT I, 03.01.2017, 1 - набув чинності 18.01.2017]

(6) [Втратила чинність – RT I, 03.01.2017, 1 - набув чинності 18.01.2017]

(7) [Втратила чинність – RT I, 26.02.2014, 2 - набув чинності 01.10.2014]

(8) [Втратила чинність – RT I, 26.02.2014, 2 - набув чинності 01.10.2014]

(1) Щодо визнання нечинною застосованої приписом про виїзд заборони на в'їзд, зміни строку її дії та її зупинення застосовується встановлене у главі 5 цього закону.

(2) Іноземець, який клопоче про визнання нечинною або зупинення Шенгенської заборони на в'їзд на тій підставі, що він виїхав з території держави — учасниці Шенгенської конвенції та держави — члена Європейського Союзу протягом визначеного у приписі про виїзд строку добровільного виконання обов'язку виїзду, подає Департаменту поліції та прикордонної охорони клопотання та докази того, що він виїхав з території держави — учасниці Шенгенської конвенції та держави — члена Європейського Союзу протягом визначеного у приписі про виїзд строку добровільного виконання обов'язку виїзду. [RT I, 11.03.2023, 4 - набув чинності 21.03.2023]

(3) Департамент поліції та прикордонної охорони передає названі в частині 2 цього параграфа клопотання та відповідні докази Міністерству внутрішніх справ для ухвалення рішення про визнання нечинною або зупинення Шенгенської заборони на в'їзд.

(4) Якщо наявна підстава для залишення без розгляду клопотання, названого в частині 2 цього параграфа, Департамент поліції та прикордонної охорони може залишити клопотання без розгляду. [RT I, 26.02.2014, 2 - набув чинності 01.10.2014]

(1) [Втратила чинність – RT I, 26.02.2014, 2 - набув чинності 01.10.2014]

(2) Щодо потерпілого або свідка у злочині, пов'язаному з торгівлею людьми, якому відповідно до директиви Ради 2004/81/ЄС видано строковий дозвіл на проживання, заборона на в'їзд приписом про виїзд застосовується лише тоді, коли іноземець становить загрозу громадському порядку або державній безпеці. [RT I, 29.11.2010, 2 - набув чинності 24.12.2010]

(3) Іноземця, який має законну підставу для проживання або тимчасового перебування у державі — учасниці Шенгенської конвенції чи державі — члені Європейського Союзу, зобов'язують виїхати до цієї держави. Якщо іноземець не виконує цього обов'язку або якщо видворення іноземця здійснюється в інтересах громадського порядку чи державної безпеки, йому виноситься припис виїхати з Естонії до приймаючої держави, встановленої в частині 1 § 17 цього закону. [RT I, 11.03.2023, 4 - набув чинності 21.03.2023]

[Втратив чинність - RT I, 29.11.2010, 2 - набр. чинності 24.12.2010]

(1) Припис із обов’язком клопотати у встановленому порядку про посвідку на проживання для легалізації перебування в Естонії (далі — припис про легалізацію) виноситься іноземцю, який перебуває в Естонії без підстави для перебування і який:

1) [Втратив чинність – RT I 2003, 4, 21 – набув чинності 01.03.2003]

2) є естонцем за національністю;

3) оселився в Естонії до 1 липня 1990 року і не виїхав звідси на проживання до іншої держави та чиє подальше перебування в Естонії не шкодить інтересам Естонської держави.

(2) У приписі про легалізацію робиться попередження про застосування до іноземця примусового платежу на випадок невиконання припису. У попередженні зазначається необхідний розмір примусового платежу. Гранична сума примусового платежу становить 640 євро. [RT I 2010, 22, 108 – набув чинності 01.01.2011]

(3) Припис про легалізацію вважається виконаним також у випадку, якщо іноземець виїжджає з Естонії.

(4) Іноземцю, зазначеному в частині 1 цього параграфа, чия заява про надання посвідки на проживання або її продовження перебуває в провадженні, припис про легалізацію не виноситься до прийняття рішення щодо його заяви про надання посвідки на проживання або її продовження.

(5) Припис про легалізацію не обов’язково виносити іноземцю, який виїжджає з Естонії протягом 7 днів після закінчення підстави для перебування.

(6) Іноземцю, зазначеному в пункті 3 частини 1 цього параграфа, виноситься припис про виїзд, якщо це необхідно для забезпечення охорони громадського порядку, державної безпеки, здоров’я населення чи моральності або для запобігання злочину, або якщо йому відмовлено в наданні посвідки на проживання чи в її продовженні або його посвідку на проживання визнано недійсною. Іноземцю, зазначеному в пункті 2 частини 1 цього параграфа, виноситься припис про виїзд, якщо це необхідно для захисту державної безпеки або для запобігання злочину. [RT I 2004, 53, 369 – набув чинності 07.08.2004]

[RT I, 03.06.2026, 1 – набув чинності 12.06.2026]

(1) Для запобігання ризику втечі або у випадку, якщо затримання іноземця для підготовки виконання його обов’язку виїзду чи для виконання цього обов’язку на підставі, встановленій у § 23 цього закону, не є пропорційним, Департамент поліції та прикордонної охорони може приписом або рішенням зобов’язати іноземця дотримуватися заходів нагляду та сплатити примусовий платіж. [RT I, 03.06.2026, 1 – набув чинності 12.06.2026]

(2) Заходами нагляду є:

1) проживання у визначеному місці проживання;

2) явка через визначені проміжки часу до Департаменту поліції та прикордонної охорони для реєстрації; [RT I 2009, 62, 405 – набув чинності 01.01.2010]

3) явка до Департаменту поліції та прикордонної охорони для з’ясування обставин, що забезпечують виконання припису; [RT I 2009, 62, 405 – набув чинності 01.01.2010]

3¹) явка на консультування; [RT I, 17.06.2020, 1 – набув чинності 27.06.2020]

4) повідомлення Департаменту поліції та прикордонної охорони про зміну свого місця проживання або про тривалішу відсутність за місцем проживання; [RT I 2009, 62, 405 – набув чинності 01.01.2010]

5) повідомлення Департаменту поліції та прикордонної охорони про зміну сімейного стану; [RT I 2009, 62, 405 – набув чинності 01.01.2010]

6) передання проїзного документа іноземної держави або документа, що посвідчує особу, на зберігання Департаменту поліції та прикордонної охорони або Департаменту охоронної поліції. [RT I, 29.11.2010, 2 – набув чинності 24.12.2010]

(3) Департамент поліції та прикордонної охорони і Департамент охоронної поліції мають право перевіряти проживання іноземця у визначеному місці проживання. [RT I 2009, 62, 405 – набув чинності 01.01.2010]

(3¹) У разі передання на зберігання проїзного документа іноземної держави та документа, що посвідчує особу, установа, яка прийняла документ на зберігання, видає особі довідку про передання документа на зберігання. [RT I, 29.11.2010, 2 – набув чинності 24.12.2010]

(3²) [Втратив чинність – RT I, 03.01.2017, 1 – набув чинності 18.01.2017]

(4) Примусовий платіж застосовується починаючи з 90-го дня, рахуючи від дня винесення припису.

(5) Примусовий платіж застосовується в порядку, встановленому Законом про замісне виконання та примусовий платіж, якщо цей закон не встановлює інше. Примусовий платіж може бути застосовано повторно починаючи з 90-го дня після дня винесення розпорядження про виконання, наданого для застосування попереднього примусового платежу.

(6) [Втратив чинність – RT I 2009, 62, 405 – набув чинності 01.01.2010]

(7) Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент охоронної поліції зобов’язує іноземця, щодо якого застосовується Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1349, проживати у визначеному місці, за винятком випадку, коли цей обов’язок уже покладено на іноземця під час провадження щодо міжнародного захисту і місце його розміщення не змінилося. [RT I, 03.06.2026, 1 – набув чинності 12.06.2026]

(1) Припис виносить Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент охоронної поліції. [RT I, 29.11.2010, 2 – набув чинності 24.12.2010]

(2) [Втратив чинність – RT I 2002, 61, 375 – набув чинності 01.08.2002]

(3) [Втратив чинність – RT I, 29.11.2010, 2 – набув чинності 24.12.2010]

(3¹) Іноземцю, якому відмовлено в наданні або продовженні посвідки на проживання, права на проживання чи довгострокової візи, чию посвідку на проживання визнано недійсною, чиє право на проживання припинено, чию довгострокову візу анульовано або визнано недійсною чи чий строк перебування припинено достроково, може бути винесено припис про виїзд відповідно до рішення про відмову в наданні або продовженні посвідки на проживання, права на проживання чи довгострокової візи, про визнання посвідки на проживання недійсною, про припинення права на проживання, про анулювання чи визнання недійсною довгострокової візи або про дострокове припинення строку перебування, якщо іноземець не має чинного припису про виїзд. [RT I, 06.05.2020, 1 – набув чинності 07.05.2020]

(3²) [Втратив чинність – RT I, 29.11.2010, 2 – набув чинності 24.12.2010]

(4) [Втратив чинність – RT I, 29.11.2010, 2 – набув чинності 24.12.2010]

(5) [Втратив чинність – RT I, 29.11.2010, 2 – набув чинності 24.12.2010]

(6) [Втратив чинність – RT I, 29.11.2010, 2 – набув чинності 24.12.2010]

(7) У випадку, зазначеному в частині 3¹ цього параграфа, припис вважається врученим іноземцю з моменту оголошення рішення про відмову в наданні або продовженні посвідки на проживання, права на проживання чи довгострокової візи, про визнання посвідки на проживання недійсною, про припинення права на проживання, про анулювання чи визнання недійсною довгострокової візи або про дострокове припинення строку перебування. [RT I, 06.05.2020, 1 – набув чинності 07.05.2020]

(8) [Втратив чинність – RT I, 03.01.2017, 1 – набув чинності 18.01.2017]

(9) При винесенні рішення, зазначеного в частині 1 § 10 цього закону, застосовується встановлене в частинах 1–6 цього параграфа.

(1) Виконання припису, винесеного неповнолітньому іноземцю або повнолітньому іноземцю з обмеженою дієздатністю, організовує той із батьків, опікун або інша відповідальна повнолітня особа, яка перебуває разом з ним в Естонії. [RT I, 17.06.2020, 1 - набув чинності 27.06.2020]

(2) Презюмується, що той із батьків, опікун або інша відповідальна повнолітня особа, яка перебуває в Естонії разом із неповнолітнім іноземцем або повнолітнім іноземцем з обмеженою дієздатністю, має право піклування про особу. На вимогу Департаменту поліції та прикордонної охорони або Департаменту поліції безпеки той із батьків, опікун або інша відповідальна повнолітня особа зобов'язані довести наявність права піклування про особу.

(3) Неповнолітньому іноземцю без супроводу припис про виїзд виноситься, якщо при винесенні припису про виїзд забезпечено представництво неповнолітнього іноземця без супроводу та враховано інтереси неповнолітнього іноземця без супроводу. [RT I, 26.02.2014, 2 - набув чинності 01.10.2014]

(4) Строк добровільного виконання обов'язку виїзду неповнолітнього іноземця без супроводу не встановлюється, з урахуванням передбаченого в частині 5 цього параграфа. [RT I, 26.02.2014, 2 - набув чинності 01.10.2014]

(5) Обов'язок виїзду неповнолітнього іноземця без супроводу виконується з урахуванням інтересів неповнолітнього іноземця без супроводу та за умови, що опікун переконався, що неповнолітнього іноземця без супроводу буде повернуто до члена його сім'ї чи призначеного опікуна або до приймальної установи приймаючої держави. [RT I, 26.02.2014, 2 - набув чинності 01.10.2014]

(6) Виконання припису, винесеного неповнолітньому іноземцю без супроводу та повнолітньому іноземцю з обмеженою дієздатністю, організовує опікун. [RT I, 26.02.2014, 2 - набув чинності 01.10.2014]

(7) Департамент поліції та прикордонної охорони надає опікуну для виконання обов'язку виїзду неповнолітнього іноземця без супроводу службову допомогу в порядку, передбаченому законом про адміністративне співробітництво. [RT I, 26.02.2014, 2 - набув чинності 01.10.2014]

(8) Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки організовує розшук члена сім'ї неповнолітнього іноземця без супроводу, призначеного йому в приймаючій державі опікуна або приймальної установи. [RT I, 26.02.2014, 2 - набув чинності 01.10.2014]

(9) Неповнолітньому іноземцю без супроводу на час його перебування в Естонії Департамент соціального страхування надає послугу замісного піклування щонайменше в обсязі, передбаченому § 53 частиною 1 закону про надання іноземцю міжнародного захисту. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

[Втратив чинність - RT I, 03.06.2026, 1 - набр. чинності 12.06.2026]

(1) Припис діє з дня оголошення припису до виконання покладеного приписом на іноземця обов'язку або до отримання підстави для перебування в Естонії.

(2) Якщо доведено, що іноземцю надано законну підставу для перебування в Естонії, припис втрачає чинність. [RT I, 03.01.2017, 1 - набув чинності 18.01.2017]

(3) На винесення припису, на рішення, прийняте для забезпечення виконання припису, або на рішення про застосовану приписом заборону на в'їзд чи про зміну строку її дії іноземець може подати скаргу до адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства, протягом десяти днів з дня оголошення припису або рішення. Зазначений припис і рішення, що в ньому містяться, не можуть бути оскаржені в порядку провадження за запереченням, за винятком випадку, коли на підставі закону про іноземців оскаржується рішення, зазначене в § 11 частині 3¹ цього закону. [RT I, 17.06.2020, 1 - набув чинності 27.06.2020]

(4) Рішення, зазначене в § 11 частині 3¹ цього закону, не може бути оскаржене в порядку провадження за запереченням, якщо припис і застосована приписом заборона на в'їзд винесені в умовах надзвичайної ситуації або надзвичайного становища. [RT I, 06.05.2020, 1 - набув чинності 07.05.2020]

(5) Іноземець, якому припис про виїзд винесено разом із рішенням, прийнятим на підставі закону про надання іноземцю міжнародного захисту, може подати скаргу на припис про виїзд або на застосовану ним заборону на в'їзд у строк і в порядку, передбачені законом про надання іноземцю міжнародного захисту. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

[Виключено - RT I 2001, 58, 352]

(1) Якщо іноземець, який перебуває в Естонії без підстави для перебування, не має достатніх грошових коштів, Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки може організувати розміщення іноземця, якщо це необхідно з гуманних міркувань або для захисту вразливої особи і якщо іноземець не може скористатися можливістю розміщення в іншому місці.

(2) Іноземець має право на невідкладну соціальну допомогу в порядку, передбаченому законом про соціальне забезпечення.

(3) Іноземцю, який раніше клопотав про міжнародний захист, надання послуги розміщення може бути продовжено в місці розміщення, визначеному у провадженні щодо міжнародного захисту, на умовах, передбачених законом про надання іноземцю міжнародного захисту.

(4) Якщо щодо іноземця застосовується прикордонна процедура повернення, передбачена регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1349, до його розміщення застосовується передбачене законом про надання іноземцю міжнародного захисту.

(5) При розміщенні іноземця враховуються захист сімейного життя іноземця та найкращі інтереси дитини.

(6) Іноземець має право на невідкладну медичну допомогу. За потреби йому надаються необхідні послуги охорони здоров'я в обсязі, встановленому на підставі § 26⁹ частини 7 цього закону, через медичний пункт центру утримання.

(7) Іноземцю, який підлягає обов'язковому навчанню, забезпечується доступ до освіти в порядку, передбаченому законом про основну школу та гімназію. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

[Втратив чинність - RT I, 03.06.2026, 1 - набр. чинності 12.06.2026]

(1) Іноземця видворяють з Естонії з настанням строку примусового виконання припису про виїзд.

(2) Іноземця, щодо якого держава — учасниця Шенгенської конвенції або держава — член Європейського Союзу ухвалила рішення, яким іноземця зобов'язано виїхати до третьої країни, і це рішення є чинним та строк добровільного виїзду минув, видворяють з Естонії без винесення припису про виїзд. [RT I, 11.03.2023, 4 - набув чинності 21.03.2023]

(2¹) Іноземця, якому суд призначив видворення як додаткове покарання або чий обов'язок виїзду звернуто до примусового виконання судовим рішенням, видворяють з держави без винесення припису про виїзд. [RT I, 19.03.2019, 3 - набув чинності 01.07.2019]

(2²) Припис про виїзд можна не виносити щодо іноземця, зазначеного в частині 2 цього параграфа, якщо строк його добровільного виїзду не минув і якщо немає підстави для примусового виконання припису про виїзд, встановленої в частині 2 § 7² цього закону. [RT I, 08.06.2022, 3 - набув чинності 18.06.2022]

(2³) Іноземця, щодо якого Естонія застосувала заборону на в'їзд, видворяють без винесення припису про виїзд, якщо іноземець повторно в'їхав до Естонії протягом строку дії заборони на в'їзд і строк дії заборони на в'їзд не визнано недійсним, не скасовано та не зупинено. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(2⁴) Встановлене в частині 2³ цього параграфа не застосовується, якщо до іноземця застосовано заборону на в'їзд на підставі Пенітенціарного кодексу і призначене іноземцю покарання підлягає зверненню до виконання. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(2⁵) Припис про виїзд можна не виносити іноземцю, який незаконно в'їхав до Естонії з території іншої держави — учасниці Шенгенської конвенції або держави — члена Європейського Союзу, і ця держава-член приймає його відповідно до двосторонньої угоди про реадмісію або іншої домовленості. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(3) [Втратила чинність – RT I, 29.11.2010, 2 - набув чинності 24.12.2010]

(3¹) [Втратила чинність – RT I, 29.11.2010, 2 - набув чинності 24.12.2010]

(3²) [Втратила чинність – RT I, 29.11.2010, 2 - набув чинності 24.12.2010]

(3³) [Втратила чинність – RT I, 29.11.2010, 2 - набув чинності 24.12.2010]

(4) Видворення не застосовується, якщо:

1) адміністративний акт, яким покладено обов'язок виїзду, скасовано, визнано недійсним або він втратив чинність; [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

2) видворення стало неможливим;

3) видворення заборонене згідно з цим законом.

4) [втратив чинність – RT I, 29.11.2010, 2 - набув чинності 24.12.2010]

(5) Видворення зупиняється:

1) якщо суд зупиняє видворення; [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

2) [втратив чинність – RT I, 29.11.2010, 2 - набув чинності 24.12.2010]

3) за пропозицією прокуратури — на час строку на роздуми, зазначеного в § 205 закону про іноземців. Прокуратура або за дорученням прокуратури орган досудового розслідування повідомляє особу про можливості зупинення видворення та про його умови; [RT I, 18.04.2013, 2 - набув чинності 28.04.2013]

4) за рішенням Департаменту поліції та прикордонної охорони, якщо тимчасове перебування іноземця в Естонії обґрунтоване гуманними міркуваннями або непереборною силою; [RT I, 18.04.2013, 2 - набув чинності 28.04.2013]

5) якщо іноземець подає клопотання про міжнародний захист, за винятком подання другого та кожного наступного повторного клопотання про міжнародний захист. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(6) Якщо видворення іноземця, який перебуває в Естонії без підстави для перебування, зупинено, це не дає іноземцю законної підстави перебувати або працювати в Естонії чи в іншій державі — учасниці Шенгенської конвенції або державі — члені Європейського Союзу. [RT I, 11.03.2023, 4 - набув чинності 21.03.2023]

(7) Департамент поліції та прикордонної охорони невідкладно передає дані про зупинення видворення іноземця до Шенгенської інформаційної системи, враховуючи особливості, встановлені цим законом. [RT I, 08.06.2022, 3 - набув чинності 07.03.2023 - у день, який Європейська Комісія визначила в рішенні, ухваленому на підставі частини 2 статті 66 регламенту (ЄС) 2018/1861 Європейського Парламенту і Ради, для початку функціонування Шенгенської інформаційної системи відповідно до встановленого в цьому регламенті.]

(8) Під час видворення іноземця адміністративний орган, який організовує видворення, складає протокол дії з примусового виконання, за винятком випадку винесення припису про виїзд, встановленого в частині 5 § 7³ цього закону. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

[Втратив чинність - RT I, 03.06.2026, 1 - набр. чинності 12.06.2026]

[Втратив чинність - RT I, 03.06.2026, 1 - набр. чинності 12.06.2026]

[Втратив чинність - RT I, 13.03.2014, 4 - набр. чинності 01.07.2014]

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони за клопотанням прокуратури або в'язниці надає оцінку щодо можливості повернення іноземця, який бажає виїхати з Естонської Республіки, до приймаючої держави.

(2) Під час надання оцінки враховуються, зокрема, такі обставини:

1) іноземець при виїзді з Естонської Республіки має чинний проїзний документ, який дає йому змогу повернутися до приймаючої держави;

2) іноземець подав до Департаменту поліції та прикордонної охорони клопотання про визнання недійсною посвідки на проживання, виданої в Естонії;

3) іноземець дав письмову згоду на взяття на себе обов'язку виїхати з Естонської Республіки разом із забороною на в'їзд строком від п'яти до десяти років. [RT I, 19.03.2019, 3 - набув чинності 01.07.2019]

[Втратив чинність - RT I, 03.06.2026, 1 - набр. чинності 12.06.2026]

[Втратив чинність - RT I, 03.06.2026, 1 - набр. чинності 12.06.2026]

(1) Видворення можна оскаржити в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства. Оскарження видворення не відкладає видворення на час судового провадження.

(2) Після спливу строку оскарження припису, для примусового виконання якого застосовується видворення, при оскарженні видворення не можна посилатися на протиправність припису.

(1) Іноземець, який перебуває в Естонії без підстави для перебування, зобов'язаний виїхати або його видворяють:

1) до держави його громадянства;

2) до держави транзиту згідно з угодою Європейського Союзу, двосторонньою угодою про реадмісію або іншою домовленістю, або

3) до третьої держави за умови, що іноземець бажає туди виїхати і його там приймуть. [RT I, 08.06.2022, 3 – набув чинності 18.06.2022]

(2) [Втратила чинність – RT I 2003, 13, 65 – набув чинності 01.05.2003]

(3) Особу, яка підлягає видворенню і має законну підставу для проживання або тимчасового перебування в державі — учасниці Шенгенської конвенції чи в державі — члені Європейського Союзу, видворяють до цієї держави. [RT I, 11.03.2023, 4 – набув чинності 21.03.2023]

(4) Якщо виданий іншою державою — членом Європейського Союзу дозвіл іноземця на проживання для внутрішньокорпоративного переведення визнається недійсним або строк його дії спливає протягом строку внутрішньокорпоративного переведення, іноземця може бути видворено до тієї держави — члена Європейського Союзу, яка видала дозвіл на проживання внутрішньокорпоративно переведеного працівника. [RT I, 03.01.2017, 2 – набув чинності 17.01.2017]

(1) Іноземця не можна видворяти до держави, видворення до якої може спричинити щодо іноземця наслідки, зазначені у статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та у статті 3 Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, або застосування смертної кари.

(2) Видворення іноземця має відповідати статтям 32 і 33 Конвенції ООН про статус біженців (разом із Протоколом щодо статусу біженців від 31 січня 1967 року). [RT I 2003, 13, 65 – набув чинності 01.05.2003]

(1) Видворення завершується невідкладно після затримання особи, яка підлягає видворенню. [RT I, 08.06.2022, 3 – набув чинності 18.06.2022]

(2) [Втратила чинність – RT I 2004, 53, 369 – набув чинності 07.08.2004]

(3) Особу, яка підлягає видворенню і є підозрюваним, обвинуваченим або засудженим у кримінальній справі, видворяють невідкладно після закриття провадження у справі або набрання судовим рішенням законної сили. У разі оскарження судового рішення особу, яка підлягає видворенню, видворяють невідкладно з моменту повернення скарги або набрання законної сили рішенням суду вищої інстанції. До закриття провадження або ухвалення рішення до особи, яка підлягає видворенню, застосовують запобіжний захід, передбачений Кримінально-процесуальним кодексом, або її поміщають до центру утримання на підставі рішення адміністративного судді. [RT I, 08.06.2022, 3 – набув чинності 18.06.2022]

(4) Якщо особу, яка підлягає видворенню, карають арештом або тюремним ув'язненням або якщо видворенню підлягає іноземець, який відбуває арешт чи тюремне ув'язнення, видворення завершується невідкладно після відбуття арешту або тюремного ув'язнення. [RT I, 08.06.2022, 3 – набув чинності 18.06.2022]

(5) Якщо покарання особи, яка підлягає видворенню, може бути звернено до виконання на підставі частини 2 § 245², частини 6 § 416 або частини 4 § 424¹ Кримінально-процесуального кодексу, її видворення зупиняється до того, як суд ухвалить рішення про виконання призначеного покарання повністю або невідбутої частини покарання. [RT I, 19.03.2019, 3 – набув чинності 01.07.2019]

[Втратив чинність - RT I, 03.06.2026, 1 - набр. чинності 12.06.2026]

[Втратив чинність - RT I, 03.06.2026, 1 - набр. чинності 12.06.2026]

[Втратив чинність - RT I, 03.06.2026, 1 - набр. чинності 12.06.2026]

(1) У пункті пропуску до проїзного документа особи, яка підлягає видворенню, вносять відмітку про перетин кордону, а іноземця спрямовують до іноземної держави або передають представникові приймаючої держави.

(2) Під час учинення дій з видворення в пункті пропуску можуть бути присутні прикордонний представник Естонської Республіки та приймаючої держави, посадова особа Міністерства закордонних справ, а також представник приймаючої держави.

(3) Особу, яка підлягає видворенню і підозрюється у вчиненні злочину або засуджена, на запит іноземної держави передають у пункті пропуску в порядку, встановленому міжнародним договором.

(4) Порядок доставлення особи, яка підлягає видворенню, до пункту пропуску та компетенцію урядових установ, що виконують видворення, під час учинення дій, передбачених цим Законом, установлює своєю постановою міністр, відповідальний за цю сферу. [RT I, 08.06.2022, 3 – набув чинності 18.06.2022]

(5) Під час організації видворення Департамент поліції безпеки передає Департаменту поліції та прикордонної охорони дані про іноземця, щодо якого застосовується видворення. [RT I, 08.06.2022, 3 – набув чинності 18.06.2022]

(6) Перелік даних, зазначених у частині 5 цього параграфа, та порядок їх передавання встановлює своєю постановою міністр, відповідальний за цю сферу. [RT I, 08.06.2022, 3 – набув чинності 18.06.2022]

[Втратив чинність - RT I, 21.04.2018, 1 - набр. чинності 01.05.2018]

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони організовує повернення до приймаючої держави того іноземця, який перебуває в Естонії під вартою чи в ув'язненні або свобода якого обмежена на іншій законній підставі та який узяв на себе зобов'язання виїхати з Естонської Республіки.

(2) Зобов'язання виїхати з Естонської Республіки виконується шляхом затримання та видворення іноземця.

(3) Департамент поліції та прикордонної охорони невідкладно повідомляє прокуратуру, якщо іноземець не виконує зобов'язання виїхати з Естонської Республіки, якщо до виконання обов'язку виїзду йому висунуто підозру у вчиненні нового злочину або якщо він повертається до закінчення строку дії заборони на в'їзд.

(4) Іноземець не виконує зобов'язання виїхати з Естонської Республіки насамперед тоді, коли він не виїхав до приймаючої держави у строк, визначений судовим рішенням, коли під час виконання зобов'язання виїхати з Естонської Республіки в нього немає чинного проїзного документа, коли він в інший спосіб перешкоджає виконанню обов'язку виїзду або коли приймаюча держава відмовляється прийняти іноземця назад. [RT I, 19.03.2019, 3 – набув чинності 01.07.2019]

(1) Неповнолітнього іноземця без супроводу може бути видворено, якщо у приймаючій державі організовано опіку над неповнолітнім та забезпечено захист його прав та інтересів.

(2) Видворення неповнолітнього іноземця без супроводу організовують за погодженням із компетентними державними установами приймаючої держави та, за потреби, держави транзиту. [RT I, 29.11.2010, 2 – набув чинності 24.12.2010]

(1) Якщо приймаюча держава відмовляється прийняти особу, яка підлягає видворенню, або під час доставлення такої особи до прикордонного пункту чи в прикордонному пункті з'ясовуються інші обставини, що перешкоджають завершенню видворення, особу, яка підлягає видворенню, затримують в адміністративному порядку до завершення її видворення або до поміщення в центр утримання, але не довше ніж на 48 годин. [RT I 2003, 4, 21 – набув чинності 01.03.2003]

(2) Якщо на затримання іноземця дав дозвіл адміністративний суд, Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент охоронної поліції може продовжувати його затримання з метою видворення до закінчення визначеного в дозволі строку затримання. [RT I, 03.01.2017, 1 – набув чинності 18.01.2017]

[Втратив чинність - RT I 2003, 4, 21 - набр. чинності 01.03.2003]

(1) При видворенні повітряним шляхом використовується прямий рейс. Якщо використання прямого рейсу не є розумним, при видворенні повітряним шляхом може бути подано клопотання про транзит через аеропорт держави — члена Європейського Союзу, відкритий для міжнародного повітряного сполучення (далі — транзит). [RT I, 03.01.2017, 1 – набув чинності 18.01.2017]

(1) Урядова установа, яка організовує видворення, подає компетентному органу держави за місцем розташування аеропорту письмове клопотання про транзит повітряним шляхом особи, яка підлягає видворенню, із супроводом або без супроводу (далі — клопотання).

(2) Клопотання подається щонайменше за 48 годин до початку транзиту. В обґрунтованому випадку клопотання може бути подане щонайменше за 24 години до початку транзиту.

(3) Транзит не розпочинається до отримання дозволу. Якщо держава, яка отримала клопотання, не відповіла протягом 48 годин з моменту подання клопотання, транзит можна розпочати, надіславши про це відповідне повідомлення.

(4) Урядова установа, яка організовує видворення, вживає необхідних допоміжних заходів, щоб забезпечити транзит у якомога коротший строк. Транзит може тривати до 24 годин.

(5) Форму клопотання про транзит повітряним шляхом встановлює своєю постановою міністр, відповідальний за галузь. [RT I 2006, 50, 377 – набув чинності 14.12.2006] ↗

(1) За клопотанням компетентного органу держави — члена Європейського Союзу може бути наданий дозвіл на транзит особи, яка підлягає видворенню, через Естонію повітряним шляхом (далі — транзит через Естонію).

(2) Для транзиту через Естонію компетентний орган держави — члена Європейського Союзу (далі — заявник) подає клопотання встановленої форми до установи сфери управління Міністерства внутрішніх справ, уповноваженої міністром, відповідальним за галузь (далі — уповноважена установа).

(3) Уповноважена установа вирішує питання про надання дозволу на транзит через Естонію протягом 48 годин з моменту отримання клопотання. В обґрунтованих випадках строк може бути продовжено на 48 годин. Про продовження строку невідкладно повідомляється заявнику.

(4) Перед наданням дозволу на транзит через Естонію уповноважена установа зобов'язана погодити надання дозволу з установами сфери управління Міністерства внутрішніх справ, визначеними міністром, відповідальним за галузь. Дозвіл на транзит через Естонію не надається, якщо хоча б один із визначених погоджувачів не погоджує надання дозволу.

(5) Уповноважена установа невідкладно повідомляє заявника про надання дозволу на транзит через Естонію.

(6) Міністр, відповідальний за галузь, встановлює своєю постановою установу, уповноважену надавати дозвіл на транзит через Естонію повітряним шляхом, порядок погодження надання дозволу та установи сфери управління Міністерства внутрішніх справ, які погоджують надання дозволу на транзит через Естонію. [RT I 2006, 50, 377 – набув чинності 14.12.2006] ↗

(1) У наданні дозволу на транзит через Естонію може бути відмовлено, якщо:

1) особу, яка підлягає видворенню, згідно з правовими актами Естонії притягнуто до відповідальності як обвинуваченого або вона перебуває в розшуку у зв'язку з виконанням судового рішення,

2) транзит через державу транзиту або прийняття особи, яка підлягає видворенню, у державі призначення неможливі,

3) під час транзиту необхідно змінити аеропорт на території Естонії,

4) клопотання на момент його отримання неможливо виконати з практичних причин, або

5) особа, яка підлягає видворенню, становить загрозу громадському порядку Естонії, безпеці держави, міжнародним відносинам або життю та здоров'ю інших осіб.

(2) У випадку, встановленому пунктом 4 частини 1 цього параграфа, уповноважена установа невідкладно повідомляє заявнику дату, коли може бути наданий дозвіл на транзит через Естонію, якщо немає іншої підстави для відмови у наданні дозволу, встановленої частиною 1 цього параграфа.

(3) Уповноважена установа може анулювати наданий дозвіл на транзит через Естонію у разі виявлення підстави для відмови у наданні дозволу, встановленої частиною 1 цього параграфа.

(4) Уповноважена установа невідкладно повідомляє заявника про відмову у наданні дозволу на транзит через Естонію або про анулювання наданого дозволу, а також про причину відмови у наданні дозволу чи анулювання наданого дозволу. [RT I 2006, 50, 377 – набув чинності 14.12.2006]

(1) Транзит через Естонію може тривати до 24 годин.

(2) Якщо, незважаючи на застосування допоміжних заходів, встановлених частиною 3 цього параграфа, завершити транзит через Естонію неможливо, уповноважена установа на прохання заявника та після консультацій з ним може вжити всіх необхідних заходів для продовження транзиту. У зазначеному випадку строк транзиту може бути продовжено на 48 годин.

(3) Під час транзиту через Естонію уповноважена установа за потреби застосовує такі допоміжні заходи:

1) прийняття особи, яка підлягає видворенню, біля повітряного судна та її супровід у межах аеропорту, насамперед при пересадці на рейс,

2) надання невідкладної медичної допомоги особі, яка підлягає видворенню, та особі, яка її супроводжує,

3) утримання особи, яка підлягає видворенню, та особи, яка її супроводжує,

4) у разі транзиту без супроводу — прийняття, зберігання та передача проїзного документа особи, яка підлягає видворенню, капітану літака,

5) у разі транзиту без супроводу — інформування заявника про місце і час, коли особа, яка підлягає видворенню, залишає територію Естонії, та

6) інформування заявника про серйозні інциденти, що сталися під час транзиту та створили загрозу транзиту.

(4) Витрати на застосування допоміжних заходів, встановлених пунктами 2 і 3 частини 3 цього параграфа, несе заявник. Витрати, встановлені пунктами 1 і 4–6 частини 3 цього параграфа, несе заявник у тій мірі, в якій вони є фактичними та вимірюваними.

(5) Перелік витрат на застосування допоміжних заходів транзиту через Естонію, розміри витрат, які несе заявник, і порядок стягнення витрат встановлює своєю постановою міністр, відповідальний за галузь. ↗

(6) Для забезпечення транзиту через Естонію можна:

1) розмістити особу, яка підлягає видворенню, у службовому приміщенні уповноваженої установи, а також

2) застосовувати щодо особи, яка підлягає видворенню, фізичну силу та засоби самозахисту, щоб запобігти спробі цієї особи чинити опір під час транзиту або припинити таку спробу. [RT I 2006, 50, 377 – набув чинності 14.12.2006]

(1) Видворювану особу повертають з Естонії до держави, яка подала клопотання про транзит, а заявник зобов'язаний невідкладно прийняти видворювану особу назад, якщо:

1) у наданні дозволу на транзит відмовлено або наданий дозвіл скасовано на підставі, встановленій частиною 1 § 22⁵ цього закону,

2) видворювана особа під час транзиту увійшла на територію Естонії без дозволу,

3) видворення особи до іншої держави транзиту або до держави призначення чи перехід на стикувальний рейс не вдалися, або

4) транзит повітряним шляхом був неможливий з інших причин.

(2) Витрати, що виникли у зв'язку з поверненням видворюваної особи, несе заявник.

(3) Перелік витрат, пов'язаних із поверненням, розміри витрат і порядок їх стягнення встановлює постановою міністр, відповідальний за цю сферу. [RT I 2006, 50, 377 – набув чинності 14.12.2006]

(1) Видворення повітряним шляхом і транзит видворюваної особи через Естонію можуть відбуватися із супроводжувачем або без нього.

(2) Супроводжувач у розумінні цього закону — це представник держави, яка подала клопотання, який відповідає за:

1) супровід видворюваної особи,

2) зберігання проїзного документа видворюваної особи та передання його представникові держави призначення, а також

3) передання видворюваної особи представникові компетентного органу держави призначення.

(3) Під час транзиту супроводжувач на вимогу держави транзиту пред'являє документ, що посвідчує особу, і дозвіл на транзит або повідомлення, передбачене частиною 3 § 22³ цього закону.

(4) Супроводжувачу заборонено мати при собі зброю та носити формений одяг.

(5) Під час транзиту супроводжувач має право застосовувати щодо видворюваної особи фізичну силу та відповідні небезпеці засоби самозахисту згідно з правовими актами, чинними в державі транзиту, якщо видворювана особа не підкоряється законним розпорядженням супроводжувача, чинить опір або є достатні підстави вважати, що вона може втекти, заподіяти шкоду іншій особі, самій собі чи майну. [RT I 2006, 50, 377 – набув чинності 14.12.2006]

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки може затримати іноземця, який перебуває в Естонії без підстави для перебування, на підставі, встановленій частиною 2 цього параграфа, в установі, зазначеній у частинах 1 і 2 § 23¹ цього закону, на строк до 48 годин, якщо передбачені цим законом заходи нагляду неможливо ефективно застосувати для підготовки виконання його обов'язку виїзду або для виконання цього обов'язку.

(2) Іноземця може бути затримано на таких підставах:

1) встановлення особи або перевірка ідентичності особи;

2) перевірка або з'ясування громадянства особи;

3) наявність ризику втечі;

4) іноземець перешкоджає провадженню щодо обов'язку виїзду або ухиляється від нього;

5) іноземець не виконує обов'язок сприяння;

6) в іноземця відсутні документи, необхідні для повернення, або їх отримання від приймаючої держави чи держави транзиту затримується;

7) забезпечення громадського порядку або державної безпеки;

8) іноземця видворяють до іншої держави — учасниці Шенгенської конвенції або держави — члена Європейського Союзу чи в порядку прискореного провадження до третьої держави відповідно до угоди про реадмісію або іншої домовленості;

9) виконання рішення про заборону на в'їзд;

10) виконання обов'язку виїзду іноземцем, затриманим на підставі пункту 4 частини 2 § 65 закону про надання міжнародного захисту іноземцям.

(3) Якщо іноземця потрібно затримати на підставі, встановленій частиною 2 цього параграфа, та з урахуванням умов, зазначених у частині 1, довше ніж на 48 годин, Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки клопоче перед адміністративним судом про надання дозволу на його затримання та поміщення до місця утримання, визначеного Департаментом поліції та прикордонної охорони або Департаментом поліції безпеки, на строк до чотирьох місяців.

(4) Якщо припис про виїзд винесено іноземцю, якого не було затримано в межах прикордонної процедури, що здійснюється на підставі регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1348, його обов'язок виїзду може бути виконано шляхом затримання, якщо наявні умови, зазначені в частині 1 цього параграфа, та підстава, встановлена пунктом 3, 4 або 7 частини 2.

(5) Адміністративний суд надає на підставі, встановленій частиною 2 цього параграфа, дозвіл на затримання іноземця в місці утримання, визначеному Департаментом поліції та прикордонної охорони або Департаментом поліції безпеки, на строк до чотирьох місяців, якщо передбачені цим законом заходи нагляду неможливо ефективно застосувати.

(6) Якщо адміністративний суд надав на підставі закону про надання міжнародного захисту іноземцям дозвіл на затримання іноземця, провадження щодо міжнародного захисту якого завершилося остаточним рішенням або який не має права перебувати в Естонії до ухвалення остаточного рішення, і, на думку Департаменту поліції та прикордонної охорони або Департаменту поліції безпеки, наявні умови, зазначені в частині 1 цього параграфа, та підстава, встановлена частиною 2, для затримання іноземця з метою його видворення, Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки може тримати іноземця під вартою з метою видворення до закінчення визначеного в дозволі строку затримання.

(7) Перелік даних і доказів, які подаються у клопотанні про надання дозволу на затримання, встановлює постановою міністр, відповідальний за цю сферу. [RT I, 03.06.2026, 1 – набув чинності 12.06.2026]

(1) Іноземця, який перебуває в Естонії без підстави для перебування, поміщають до центру тримання.

(2) Департамент поліції та прикордонної охорони може помістити іноземця до арештного дому поліції або до іншого місця тримання, якщо тримання його в центрі тримання неможливе через непередбачуване зростання кількості затриманих або якщо це необхідно з міркувань безпеки чи охорони здоров'я.

(3) У випадку, передбаченому частиною 2 цього параграфа, іноземцю слід забезпечити надання щонайменше таких послуг:

1) перевірка стану здоров'я та доступність необхідної послуги охорони здоров'я в обсязі, встановленому на підставі частини 7 § 26⁹ цього закону;

2) харчування;

3) інформування про його права та обов'язки;

4) у разі потреби — надання мовної допомоги у процесуальній дії, яка вчиняється на підставі цього закону;

5) у разі потреби — забезпечення предметами першої необхідності: одягом та іншими побутовими речами, а також засобами особистої гігієни;

6) за бажанням іноземця — надання можливості спілкуватися та зустрітися з особою, зазначеною в частинах 1 і 2 § 26¹⁰ цього закону, якщо немає передбаченої цим законом підстави заборонити зустріч.

(4) Якщо іноземця за згодою в'язниці поміщають до в'язниці або до арештного дому, його відокремлюють від ув'язненого, який відбуває покарання у виді позбавлення волі, від взятого під варту, який перебуває у попередньому ув'язненні, та від особи, яка відбуває арешт. До тримання іноземця, поміщеного до в'язниці або до арештного дому, застосовується встановлене законом про ув'язнення щодо тримання у в'язниці або в арештному домі, з урахуванням особливостей, передбачених цим параграфом.

(5) У випадку, передбаченому частиною 2 цього параграфа, членів сім'ї розміщують разом. Щодо неповнолітнього іноземця застосовується встановлене частинами 4, 7 і 8 § 26⁵ цього закону. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(1) Про тримання іноземця вирішує адміністративний суд у порядку, встановленому главою 27 Закону про адміністративне судочинство.

(2) Якщо до суду подано надзвичайно велику кількість клопотань про тримання і суд через об'єктивну перешкоду не може розглянути клопотання про тримання на підставі глави 27 Закону про адміністративне судочинство та у встановленому в ній порядку або якщо такий розгляд істотно ускладнений, суд може винести ухвалу про тримання іноземця без описової та мотивувальної частини.

(3) Якщо іноземець бажає оскаржити тримання, яке суд оформив ухвалою без описової та мотивувальної частини, суд надає іноземцю описову та мотивувальну частину за першої можливості. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(1) В умовах надзвичайної ситуації, спричиненої масовою імміграцією, до тримання іноземця можуть застосовуватися особливості, встановлені цим параграфом.

(2) При триманні іноземця в умовах надзвичайної ситуації, спричиненої масовою імміграцією, у протоколі тримання документуються щонайменше ім'я або імена кожного іноземця, правова і фактична підстава тримання та обґрунтування, дата, час і місце, а також найменування адміністративного органу, який склав протокол, та ім'я посадової особи.

(3) Іноземцю забезпечується надання щонайменше таких послуг:

1) розміщення;

2) у разі потреби — проведення перевірки стану здоров'я та надання невідкладної медичної допомоги;

3) харчування;

4) інформування про його права та обов'язки;

5) у разі потреби — надання мовної допомоги у процесуальній дії, яка вчиняється на підставі цього закону;

6) у разі потреби — забезпечення предметами першої необхідності: одягом та іншими побутовими речами, а також засобами особистої гігієни;

7) за бажанням іноземця — надання можливості спілкуватися та зустрітися, із застосуванням встановленого § 26¹⁰ цього закону в обсязі, можливому в умовах надзвичайної ситуації;

8) надання державної правової допомоги відповідно до встановленого § 6⁶ цього закону.

(4) Членів сім'ї, затриманих в умовах надзвичайної ситуації, спричиненої масовою імміграцією, за першої можливості розміщують разом, за винятком випадку, коли окреме тримання члена сім'ї необхідне для захисту інших осіб, здоров'я населення, громадського порядку або державної безпеки. Приватність сім'ї забезпечується якомога більшою мірою.

(5) Установа, яка керує врегулюванням надзвичайної ситуації, спричиненої масовою імміграцією, визначає дату початку і дату закінчення застосування надзвичайних заходів та невідкладно повідомляє про це Європейську Комісію. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

[RT I, 26.02.2014, 2 - набув чинності 01.10.2014]

(1) Якщо виконання видворення іноземця, який перебуває в центрі тримання, стає можливим, іноземця звільняють з центру тримання і видворяють у порядку, встановленому цим законом, на підставі клопотання установи, яка виконує видворення. [RT I, 29.11.2010, 2 - набув чинності 24.12.2010]

(1¹) Керівник центру тримання невідкладно звільняє особу, що підлягає видворенню, якщо підстава тримання відпала, строк тримання минув або видворення є безперспективним. [RT I, 26.02.2014, 2 - набув чинності 01.10.2014]

(1²) [Втратив чинність – RT I, 26.02.2014, 2 - набув чинності 01.10.2014]

(2) Якщо особу, що підлягає видворенню, беруть під варту як підозрюваного або обвинуваченого у кримінальній справі, її звільняють з центру тримання на підставі ухвали про взяття під варту.

(3) У разі скасування або визнання недійсним адміністративного акта, яким покладено обов'язок виїзду, або в разі рішення про надання іноземцю підстави для перебування іноземця звільняють з центру тримання на підставі скасування чи визнання недійсним адміністративного акта, яким покладено обов'язок виїзду, або на підставі рішення про надання підстави для перебування. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(4) Про скасування або визнання недійсним адміністративного акта, яким покладено обов'язок виїзду, або про надання підстави для перебування в Естонії Департамент поліції та прикордонної охорони негайно повідомляє іноземця. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(5) Звільнення з центру тримання не дає особі, що підлягає видворенню, законної підстави перебувати в Естонії. [RT I, 26.02.2014, 2 - набув чинності 01.10.2014]

(1) За клопотанням Департаменту поліції та прикордонної охорони або Департаменту охоронної поліції адміністративний суд може продовжувати строк затримання іноземця щоразу до чотирьох місяців, але щонайдовше до шести місяців від дня його затримання, якщо наявні підстава, передбачена частиною 2 § 23 цього закону, та умови, названі в частині 1.

(2) Після спливу строку, передбаченого частиною 1 цього параграфа, адміністративний суд може за клопотанням Департаменту поліції та прикордонної охорони або Департаменту охоронної поліції продовжувати строк затримання іноземця щоразу на чотири місяці, але щонайдовше до 18 місяців від дня його затримання, якщо наявні підстава, передбачена пунктом 5 або 6 частини 2 § 23 цього закону, та умови, названі в частині 1.

(3) До строку затримання іноземця, передбаченого частинами 1 і 2 цього параграфа, не зараховується час його затримання на іншій передбаченій законом підставі. [RT I, 03.06.2026, 1 – набув чинності 12.06.2026]

(1) Про затримання особи, яка підлягає видворенню, та про продовження строку затримання вирішує адміністративний суд згідно з положеннями Кодексу адміністративного судочинства про надання дозволу на адміністративну дію. [RT I, 23.02.2011, 3 – набув чинності 01.01.2012]

(2) [Втратив чинність – RT I, 23.02.2011, 3 – набув чинності 01.01.2012]

(1) Центр утримання є структурним підрозділом Департаменту поліції та прикордонної охорони, завданням якого є виконання рішень про затримання осіб, які підлягають видворенню. [RT I 2009, 62, 405 – набув чинності 01.01.2010]

(2) Центр утримання — це територія з охоронюваною огорожею та чітко видимими позначеннями, яка уможливлює постійний нагляд за особами, які підлягають видворенню.

(3) Нагляд за особами, які підлягають видворенню, організовується у спосіб, що забезпечує їх затримання, виконання правил внутрішнього розпорядку центру утримання та безпеку в центрі утримання.

(4) Нагляд за особами, які підлягають видворенню, здійснює Департамент поліції та прикордонної охорони шляхом візуального та електронного спостереження. [RT I 2009, 62, 405 – набув чинності 01.01.2010]

(5) Особі, яка підлягає видворенню, заборонено залишати центр утримання без нагляду та без дозволу керівника центру утримання або визначеного ним посадовця. [RT I, 23.03.2015, 1 – набув чинності 02.04.2015]

(1) Особу, яка підлягає видворенню, приймають до центру утримання на підставі протоколу затримання або копії рішення адміністративного суду та документа, що посвідчує особу, а за відсутності останнього — на підставі документа про встановлення особи. [RT I, 17.06.2020, 1 – набув чинності 27.06.2020]

(2) Під час прийняття до центру утримання установа, яка затримала іноземця, передає центру утримання наявні в її володінні дані та документи щодо особи, яка підлягає видворенню.

(3) Після прибуття особи, яка підлягає видворенню, до центру утримання їй проводять контроль безпеки, оглядають її рухомі речі, а за обґрунтованої підозри — і саму особу в порядку, встановленому Законом про охорону правопорядку. При цьому Департамент поліції та прикордонної охорони має право застосувати безпосередній примус. [RT I, 17.06.2020, 1 – набув чинності 27.06.2020]

(3¹) Особа, яка підлягає видворенню, зобов'язана під час прибуття до центру утримання пройти медичний огляд. [RT I, 17.06.2020, 1 – набув чинності 27.06.2020]

(4) Особу, яка підлягає видворенню та розміщена в центрі утримання, фотографують і дактилоскопіюють у порядку, встановленому § 33¹¹ цього закону, якщо цього не було зроблено раніше. [RT I, 17.06.2020, 1 – набув чинності 27.06.2020]

(5) Під час прийняття особи, яка підлягає видворенню, до центру утримання центр утримання бере на зберігання наявні в неї при собі готівку, документи та особисті речі, володіння якими в центрі утримання не дозволено, або знищує останні в порядку, встановленому правилами внутрішнього розпорядку центру утримання. [RT I, 17.06.2020, 1 – набув чинності 27.06.2020]

(6) Під час прийняття особи, яка підлягає видворенню, до центру утримання відкривається її особиста справа, до якої вносяться документи та дані, що є підставою для її розміщення в центрі утримання, документи та дані, передані центру утримання установою, яка її затримала, сигналетичні фотографії, дактилоскопічна карта, а також інші документи та дані, визначені правилами внутрішнього розпорядку центру утримання. [RT I, 17.06.2020, 1 – набув чинності 27.06.2020]

(7) Якщо особа, яка підлягає видворенню, прибула до центру утримання, їй зрозумілою для неї мовою роз'яснюють її права та обов'язки, а також забезпечують можливість клопотати про державну правову допомогу та отримати мовну допомогу. [RT I, 17.06.2020, 1 – набув чинності 27.06.2020]

(8) Особі, яка підлягає видворенню, надають письмову інформацію про правові акти, що регулюють виконання видворення, про правила внутрішнього розпорядку центру утримання та про порядок подання скарг.

(1) Особа, яка підлягає видворенню, може перебувати поза центром утримання з дозволу керівника центру утримання або визначеного ним посадовця та під наглядом, якщо це вкрай необхідно. [RT I, 23.03.2015, 1 – набув чинності 02.04.2015]

[Втратив чинність - RT I, 03.06.2026, 1 - набр. чинності 12.06.2026]

(1) Для розміщення осіб, які підлягають видворенню, у центрі утримання є житловий будинок з кімнатами.

(2) Особи чоловічої та жіночої статі, які підлягають видворенню, розміщуються в окремих кімнатах.

(3) Члени сім'ї розміщуються разом. [RT I, 26.02.2014, 2 – набув чинності 01.10.2014]

(4) Неповнолітніх розміщують окремо від повнолітніх осіб, які підлягають видворенню, за винятком випадку, коли це явно суперечить правам та інтересам неповнолітнього.

(5) За рішенням керівника центру утримання з міркувань безпеки та для забезпечення виконання правил внутрішнього розпорядку центру утримання особу, яка підлягає видворенню, можна розмістити окремо від осіб, названих у частинах 2–4 цього параграфа.

(6) Кімнати, призначені для розміщення осіб, які підлягають видворенню, повинні відповідати будівельно-технічним, санітарним та гігієнічним вимогам, установленим для житлового приміщення. У кімнаті має бути вікно, яке забезпечує належну освітленість приміщення.

(7) Для проведення вільного часу неповнолітній особі, яка підлягає видворенню, організовують відповідні до віку заняття та забезпечують необхідні для цього засоби. [RT I, 26.02.2014, 2 – набув чинності 01.10.2014]

(8) Особі, яка підлягає видворенню та зобов'язана відвідувати школу, забезпечують доступ до освіти згідно з порядком, установленим Законом про основну школу та гімназію. [RT I, 26.02.2014, 2 – набув чинності 01.10.2014]

(1) Від підйому до нічного спокою видворювана особа може пересуватися в житловому корпусі центру утримання в приміщеннях, передбачених правилами внутрішнього розпорядку. В інших приміщеннях і на території центру утримання видворювана особа може перебувати у випадках і в час, передбачені правилами внутрішнього розпорядку центру утримання. Від нічного спокою до підйому видворювана особа зобов'язана перебувати у відведеній їй кімнаті, яка за потреби замикається.

(2) Видворювана особа носить особистий одяг. Якщо у видворюваної особи немає придатного для носіння одягу, центр утримання безоплатно видає їй одяг. Видворювана особа зобов'язана носити на одязі іменну табличку.

(3) Видворювана особа зобов'язана дбати про чистоту, справний стан і регулярну зміну свого одягу.

(4) Видворюваній особі надається можливість задовольняти релігійні потреби, якщо це не суперечить установленому правилами внутрішнього розпорядку. [RT I, 17.06.2020, 1 - набув чинності 27.06.2020]

(1) Харчування видворюваної особи організовується відповідно до вимог, установлених у § 22 закону про громадське здоров'я та на його підставі, а також згідно із загальними традиціями харчування. [RT I, 02.01.2025, 3 - набув чинності 01.09.2025]

(2) [Втратив чинність – RT I, 02.01.2025, 3 - набув чинності 01.09.2025]

(3) Харчування неповнолітніх організовується з урахуванням потреб, зумовлених їхнім віком.

(4) За можливості видворюваній особі дозволяється дотримуватися традицій харчування своєї релігії. [RT I, 02.01.2025, 3 - набув чинності 01.09.2025]

(5) За складанням раціону харчування та за харчуванням у центрі утримання наглядає особа, яка забезпечує надання послуг охорони здоров'я в центрі утримання.

(1) Видворювана особа повинна дбати про свою особисту гігієну. Щонайменше один раз на тиждень, а також під час прийняття до центру утримання, видворюваній особі надається можливість скористатися сауною, ванною або душем. Раз на місяць видворюваній особі забезпечується послуга перукаря.

(2) Якщо видворювана особа не дбає про свою особисту гігієну в необхідній мірі і це спричинило реальну небезпеку для здоров'я видворюваної особи або інших осіб, для виконання гігієнічних вимог щодо видворюваної особи може бути застосований безпосередній примус. [RT I, 17.06.2020, 1 - набув чинності 27.06.2020]

(3) Центр утримання надає видворюваній особі засоби особистої гігієни, якщо в неї їх немає і вона не має коштів для їх придбання.

(1) Видворюваній особі забезпечується доступність медичного огляду та необхідних послуг охорони здоров'я. Медичний огляд видворюваної особи та надання їй необхідних послуг охорони здоров'я організовує Каса здоров'я. [RT I, 07.03.2023, 4 - набув чинності 01.07.2024, частково змінено [RT I, 21.06.2024, 2]]

(1¹) Медичний огляд може проводитися за допомогою відеомосту, якщо для забезпечення безпеки використовуваної для цього мережевої та інформаційної системи виконано вимоги, встановлені в § 7 і 8 закону про кібербезпеку та на їх підставі. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(2) Для спостереження за станом здоров'я видворюваної особи в центрі утримання діє постійний медичний пункт.

(3) Послуги охорони здоров'я в центрі утримання надає особа з кваліфікацією сімейного лікаря відповідно до положень, які регулюють надання позалікарняної спеціалізованої медичної допомоги.

(4) Зазначена в частині 3 цього параграфа особа зобов'язана регулярно стежити за станом здоров'я видворюваної особи та направляти видворювану особу на лікування, якщо стан здоров'я видворюваної особи не дозволяє тримати її в центрі утримання або видворити її з Естонії. [RT I, 17.06.2020, 1 - набув чинності 27.06.2020]

(5) [Втратив чинність – RT I, 17.06.2020, 1 - набув чинності 27.06.2020]

(6) Витрати на лікування видворюваної особи за вкрай необхідні послуги та лікування, надані зазначеною в частині 3 цього параграфа особою, оплачуються з державного бюджету через Касу здоров'я. [RT I, 07.03.2023, 4 - набув чинності 01.07.2024, частково змінено [RT I, 21.06.2024, 2]]

(7) Обсяг і порядок фінансування з державного бюджету медичного огляду видворюваної особи та наданих їй необхідних послуг охорони здоров'я встановлює постановою міністр, відповідальний за відповідну галузь. [RT I, 03.07.2013, 2 - набув чинності 01.10.2013]

(1) Особі, яка підлягає видворенню, надається побачення з:

1) консульським працівником держави громадянства;

2) захисником;

3) священнослужителем; [RT I, 23.03.2015, 1 - набув чинності 02.04.2015]

4) представниками компетентних державних установ, міжнародних або неурядових організацій. [RT I, 29.11.2010, 2 - набув чинності 24.12.2010]

(2) З дозволу керівника центру утримання особа, яка підлягає видворенню, може короткочасно під наглядом зустрітися з особами, не зазначеними в частині 1 цього параграфа, в особистих, правових чи ділових інтересах, які вона не може реалізувати через третіх осіб, якщо такі зустрічі не перешкоджають виконанню видворення. Особі, яка підлягає видворенню, дозволяється зустрічатися лише з особами, щодо репутації та мотивів яких у керівника центру утримання немає обґрунтованих сумнівів.

(3) Департамент поліції та прикордонної охорони має право провести огляд з метою безпеки особи, допущеної до побачення з особою, яка підлягає видворенню, та оглянути її рухомі речі. Змістовний огляд письмових матеріалів, принесених захисником, заборонений. Рухомі речі, володіння якими в центрі утримання заборонено, вилучаються на тимчасове зберігання на час побачення. [RT I, 13.03.2014, 4 - набув чинності 01.07.2014]

(4) Тривалість побачення — до трьох годин. Порядок, час і приміщення для побачень встановлюються правилами внутрішнього розпорядку центру утримання або виданим на їх підставі наказом генерального директора Департаменту поліції та прикордонної охорони. [RT I, 23.03.2015, 1 - набув чинності 02.04.2015] ↗

(5) Департаменту поліції та прикордонної охорони дозволено спостерігати за побаченнями, але не прослуховувати їх. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(6) Для перевірки надійності особи, яка бажає зустрітися з особою, яка підлягає видворенню, посадові особи центру утримання мають право обробляти персональні дані особи, яка бажає такої зустрічі. [RT I, 29.11.2010, 2 - набув чинності 24.12.2010]

(7) Побачення з особою, яка підлягає видворенню, не надається, якщо:

1) діяльність особи, яка бажає зустрічі, була або є спрямованою проти Естонської держави та її безпеки;

2) особа, яка бажає зустрічі, пов'язана з організацією або рухом, який своєю діяльністю нехтує громадським порядком;

3) особу, яка бажає зустрічі, покарано за умисно вчинений злочин і дані про її покарання не видалено з реєстру покарань;

4) особа, яка бажає зустрічі, подала при клопотанні про побачення неправдиві дані або підроблений документ;

5) є підстави сумніватися в надійності особи, яка бажає зустрічі;

6) побачення з особою, яка підлягає видворенню, могло б вплинути на ефективність видворення іноземця, або

7) наявні інші поважні причини. [RT I, 29.11.2010, 2 - набув чинності 24.12.2010]

(8) За наявності обставини, зазначеної в частині 7 цього параграфа, побачення як виняток може бути дозволене, якщо в особи, яка підлягає видворенню, є причина приватного характеру або інша вагома причина для побачення. [RT I, 03.07.2013, 2 - набув чинності 01.10.2013]

(1) Особі, яка підлягає видворенню, надається можливість вести листування, а також вона має можливість за власні кошти користуватися телефоном та іншими загальнодоступними каналами зв'язку в порядку, встановленому правилами внутрішнього розпорядку центру утримання. [RT I, 17.06.2020, 1 - набув чинності 27.06.2020]

(2) Листи, надіслані особі, яка підлягає видворенню, відкриваються Департаментом поліції та прикордонної охорони в присутності цієї особи, і з них вилучаються речі, володіння якими в центрі утримання заборонено правилами внутрішнього розпорядку центру утримання. [RT I, 13.03.2014, 4 - набув чинності 01.07.2014]

(3) Зміст листування особи, яка підлягає видворенню, та повідомлень, що передаються телефоном та іншими загальнодоступними каналами зв'язку, може перевірятися лише з дозволу суду на підставах і в порядку, встановлених Кримінально-процесуальним кодексом. [RT I, 29.06.2012, 2 - набув чинності 01.01.2013]

(4) Керівник центру утримання або призначена ним посадова особа може обмежити листування, телефонні розмови та користування іншими засобами зв'язку особи, яка підлягає видворенню, якщо це може загрожувати внутрішньому розпорядку центру утримання або перешкоджати виконанню видворення. [RT I, 23.03.2015, 1 - набув чинності 02.04.2015]

(5) Листування особи, яка підлягає видворенню, з державними установами, захисником, священнослужителем і консульською посадовою особою держави громадянства не обмежується.

(6) Особі, яка підлягає видворенню і не має грошей, надається можливість за рахунок центру утримання зв'язатися з членами сім'ї, державними установами, захисником, священнослужителем і консульською посадовою особою держави громадянства. [RT I, 17.06.2020, 1 - набув чинності 27.06.2020]

(1) Особі, яка підлягає видворенню, дозволено через посередництво центру утримання купувати продукти харчування, засоби особистої гігієни та інші речі, володіння якими в центрі утримання дозволено, в обсязі та порядку, встановлених правилами внутрішнього розпорядку.

(2) Особі, яка підлягає видворенню, дозволено отримувати посилки. Департамент поліції та прикордонної охорони перевіряє вміст посилки в присутності одержувача посилки до її передачі. [RT I, 13.03.2014, 4 - набув чинності 01.07.2014]

(2¹) Посилкою не дозволено передавати продукти харчування та ліки.

(3) Департамент поліції та прикордонної охорони зобов'язаний затримати та не передавати особі, яка підлягає видворенню, речі, що містяться в посилці, володіння якими в центрі утримання заборонено. [RT I, 13.03.2014, 4 - набув чинності 01.07.2014]

(4) Затримані речі, за винятком тих, які неможливо зберігати, беруться на зберігання в порядку, встановленому правилами внутрішнього розпорядку центру утримання, до звільнення особи, яка підлягає видворенню, з центру утримання. [RT I, 17.06.2020, 1 - набув чинності 27.06.2020]

(5) Затримані речі, які неможливо зберігати, знищуються в порядку, передбаченому правилами внутрішнього розпорядку.

(6) Затримані речі можуть бути повернені відправнику посилки за рахунок особи, яка підлягає видворенню, або відправника посилки. [RT I 2004, 53, 369 - набув чинності 07.08.2004]

(1) Особа, яка підлягає видворенню, зобов'язана дотримуватися та виконувати правила внутрішнього розпорядку центру утримання.

(2) У разі порушення правил внутрішнього розпорядку, яке становить загрозу іншим особам, що підлягають видворенню, або іншим особам чи іншим чином загрожує безпеці центру утримання, можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені § 26¹⁵ цього закону. [RT I, 13.03.2014, 4 - набув чинності 01.07.2014]

(3) Особа, яка підлягає видворенню, зобов'язана:

1) виконувати законні розпорядження Департаменту поліції та прикордонної охорони; [RT I, 13.03.2014, 4 - набув чинності 01.07.2014]

2) не перешкоджати Департаменту поліції та прикордонної охорони у виконанні обов'язків; [RT I, 13.03.2014, 4 - набув чинності 01.07.2014]

3) уможливлювати вчинення дій, передбачених цією главою;

4) не заважати іншим особам, які перебувають у центрі утримання;

5) невідкладно повідомляти Департамент поліції та прикордонної охорони про всі обставини, які можуть загрожувати безпеці та внутрішньому розпорядку центру утримання, її або інших осіб життю та здоров'ю; [RT I, 13.03.2014, 4 - набув чинності 01.07.2014]

6) дбайливо ставитися до довірених їй речей, а також утримувати в порядку та прибирати житлові та побутові приміщення, які перебувають у її користуванні.

(4) [Втратила чинність – RT I, 17.06.2020, 1 - набув чинності 27.06.2020]

(4¹) Якщо особа, яка підлягає видворенню, не має достатньо коштів, витрати, пов'язані з видворенням, можуть бути стягнені з держави, яка прийняла рішення про видворення, відповідно до рішення Ради 2004/191/ЄС, яким установлюються критерії та практичні механізми компенсації фінансових дисбалансів, що виникають у зв'язку із застосуванням директиви 2001/40/ЄС про взаємне визнання рішень про видворення громадян третіх країн (ОВ L 60, 27.02.2004, с. 55–57). [RT I, 17.06.2020, 1 - набув чинності 27.06.2020]

[RT I, 13.03.2014, 4 - набув чинності 01.07.2014]

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони зобов'язаний для виявлення заборонених речей у разі підозри провести огляд особи, яка підлягає видворенню, та її рухомих речей, а також житлових і побутових приміщень, інших приміщень і території центру утримання.

(2) Заборонені речі, виявлені під час огляду, беруться на зберігання або знищуються в порядку, встановленому правилами внутрішнього розпорядку центру утримання. [RT I, 17.06.2020, 1 - набув чинності 27.06.2020]

(3) Документи та готівка, виявлені під час огляду, беруться на зберігання і повертаються особі, яка підлягає видворенню, при її звільненні з центру утримання. [RT I, 13.03.2014, 4 - набув чинності 01.07.2014]

(4) Особа, яка підлягає видворенню, та її речі оглядаються в порядку, встановленому законом про охорону правопорядку. [RT I, 17.06.2020, 1 - набув чинності 27.06.2020]

(5) Під час огляду житлових і побутових приміщень, інших приміщень і території центру утримання Департамент поліції та прикордонної охорони має право застосовувати безпосередній примус. [RT I, 17.06.2020, 1 - набув чинності 27.06.2020]

(1) Заходи безпеки застосовуються щодо особи, яка підлягає видворенню та порушує обов'язки, встановлені цим законом, або правила внутрішнього розпорядку центру утримання, не дбає належною мірою про свою особисту гігієну, і це спричинило реальну загрозу здоров'ю цієї особи та інших осіб, яка умисно завдає шкоди своєму здоров'ю або майну центру утримання чи має схильність до суїциду або втечі, а також щодо особи, яка підлягає видворенню і є агресивною, та щодо особи, яка підлягає видворенню і не пройшла медичного огляду, при прийнятті до центру утримання — з метою спостереження за станом її здоров'я. [RT I, 29.11.2010, 2 - набув чинності 24.12.2010]

(2) Як заходи безпеки дозволяються:

1) обмеження свободи пересування та спілкування особи, яка підлягає видворенню;

2) заборона користуватися особистими речами;

3) поміщення до окремого замкненого приміщення.

4) [втратив чинність – RT I, 17.06.2020, 1 - набув чинності 27.06.2020]

(2¹) Заходи безпеки, передбачені пунктом 3 частини 2 цього параграфа, можуть бути застосовані щодо особи, яка підлягає видворенню, у разі реальної та безпосередньої загрози. [RT I, 17.06.2020, 1 - набув чинності 27.06.2020]

(3) У разі відпадання потреби застосування заходів безпеки припиняється.

(4) При застосуванні заходів безпеки особі, яка підлягає видворенню, на її бажання забезпечується перебування на свіжому повітрі тривалістю щонайменше одна година на добу.

(4¹) Заходи безпеки можуть застосовуватися також при конвоюванні особи, яка підлягає видворенню, за межами центру утримання. [RT I, 13.03.2014, 4 - набув чинності 01.07.2014]

(5) Рішення про застосування заходів безпеки приймає керівник центру утримання. У невідкладному випадку рішення про застосування заходів безпеки приймає старший за посадою присутній посадовець, повідомляючи про це при першій можливості керівника центру утримання. [RT I, 13.03.2014, 4 - набув чинності 01.07.2014]

(5¹) При застосуванні заходів безпеки може застосовуватися безпосередній примус. [RT I, 17.06.2020, 1 - набув чинності 27.06.2020]

(6) Для відсічі надзвичайних ситуацій, масових заворушень і нападів ззовні на центр утримання, а також для затримання осіб, які підлягають видворенню і втекли, у центрі утримання розробляється план захисту, який затверджує генеральний директор Департаменту поліції та прикордонної охорони за погодженням з Міністерством внутрішніх справ. [RT I 2009, 62, 405 - набув чинності 01.01.2010]

[Втратив чинність - RT I, 13.03.2014, 4 - набр. чинності 01.07.2014]

[RT I, 13.03.2014, 4 - набув чинності 01.07.2014]

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони може в центрі утримання, при конвоюванні особи, яка підлягає видворенню, для перешкоджання втечі особи, яка підлягає видворенню, або для затримання особи, яка підлягає видворенню і втекла, чи для перешкоджання проникненню сторонніх осіб до центру утримання застосовувати спеціальний засіб і службову зброю на підставах і в порядку, встановлених законом про охорону правопорядку. [RT I, 17.06.2020, 1 - набув чинності 27.06.2020]

(2) Щодо спеціальних засобів і службової зброї центру утримання застосовується встановлене § 78¹ і 78² закону про охорону правопорядку. [RT I, 17.06.2020, 1 - набув чинності 27.06.2020]

(3) [Втратила чинність – RT I, 17.06.2020, 1 - набув чинності 27.06.2020]

(4) [Втратила чинність – RT I, 17.06.2020, 1 - набув чинності 27.06.2020]

(5) [Втратила чинність – RT I, 17.06.2020, 1 - набув чинності 27.06.2020]

(6) [Втратила чинність – RT I, 17.06.2020, 1 - набув чинності 27.06.2020]

(7) [Втратила чинність – RT I, 17.06.2020, 1 - набув чинності 27.06.2020]

(1) У випадках, передбачених § 24 цього Закону, особу, що підлягає видворенню, звільняють з центру утримання на підставі рішення керівника центру утримання.

(2) При звільненні з центру утримання особі, що підлягає видворенню, повертають речі та документи, які перебували на зберіганні в центрі утримання.

(3) У разі видворення документи та речі, які можуть становити загрозу безпеці особи, що підлягає видворенню, або посадових осіб, які здійснюють видворення, повертають особі, що підлягає видворенню, у пункті перетину кордону.

(4) Речі та документи взятої під варту особи, що підлягає видворенню, передають посадовій особі, яка взяла цю особу під варту.

(5) За рішенням керівника центру утримання за виняткових обставин і якщо особа, що підлягає видворенню, не має грошових коштів, їй при звільненні з центру утримання може бути виплачено одноразову грошову допомогу в сумі, що не перевищує чинної межі прожиткового мінімуму, визначеної виходячи з мінімальних витрат на споживання. Зазначену допомогу може бути стягнуто з особи, що підлягає видворенню, або з того, хто запросив її до Естонії, після звільнення з центру утримання в порядку, передбаченому Законом про іноземців. [RT I 2004, 53, 369 - набув чинності 07.08.2004]

(1) Роботою центру утримання керує керівник центру утримання. [RT I 2004, 53, 369 - набув чинності 07.08.2004]

(2) Керівник центру утримання відповідає за виконання обов'язків, передбачених цією главою, та правил внутрішнього розпорядку, а також за забезпечення безпеки в центрі утримання. [RT I 2004, 53, 369 - набув чинності 07.08.2004]

(3) Посадова особа Департаменту поліції та прикордонної охорони не має права розголошувати стороннім щодо служби особам обставини, які стали їй відомі у зв'язку з виконанням службових завдань, зокрема обставини, що стосуються особистих стосунків утримуваних. Обов'язок зберігати службову таємницю є безстроковим. [RT I, 13.03.2014, 4 - набув чинності 01.07.2014]

(4) Посадова особа Департаменту поліції та прикордонної охорони зобов'язана невідкладно повідомляти керівника центру утримання, а за його відсутності — старшу за посадою присутню посадову особу, про порушення правил внутрішнього розпорядку та про інші обставини, які можуть вплинути на виконання видворення або на безпеку в центрі утримання. [RT I, 13.03.2014, 4 - набув чинності 01.07.2014]

(5) Керівник центру утримання має право офіційно засвідчувати справжність підпису особи, що підлягає видворенню. [RT I 2004, 53, 369 - набув чинності 07.08.2004]

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони може передати виконання завдань центру утримання та завдань посадових осіб центру утримання на підставі адміністративного договору. Не можна передавати завдання керівника центру утримання або призначеної ним посадової особи. [RT I, 23.03.2015, 1 - набув чинності 02.04.2015]

(2) Особа, яка на підставі адміністративного договору взяла на себе обов'язок виконувати завдання центру утримання, зобов'язана забезпечити належне утримання осіб, що підлягають видворенню, дотримання правил внутрішнього розпорядку та забезпечення безпеки в центрі утримання.

(3) При виконанні переданих на підставі адміністративного договору завдань, зазначених у частині 2 цього параграфа, можна залучати осіб, які є повнолітніми дієздатними громадянами Естонії та володіють естонською мовою щонайменше на рівні B2, передбаченому Законом про мову, або на відповідному йому рівні. Не можна залучати осіб, які відбувають покарання за злочин або дані про покарання яких за злочин не видалено з реєстру покарань. [RT I 2009, 4, 26 - набув чинності 26.01.2009]

(4) З переданими на підставі адміністративного договору завданнями пов'язані права, обов'язки та відповідальність, передбачені цим Законом.

(5) При виконанні переданих на підставі адміністративного договору завдань особа, яка взяла на себе ці обов'язки, та її працівники несуть цивільну, кримінальну та адміністративну відповідальність на тих самих підставах, що й посадова особа Департаменту поліції та прикордонної охорони. [RT I, 13.03.2014, 4 - набув чинності 01.07.2014]

(6) Працівники особи, яка взяла на себе обов'язок виконувати передані на підставі адміністративного договору завдання, зобов'язані виконувати законні розпорядження керівника центру утримання. [RT I 2009, 62, 405 - набув чинності 01.01.2010]

(7) Нагляд за виконанням переданих на підставі адміністративного договору завдань здійснює генеральний директор Департаменту поліції та прикордонної охорони або уповноважена ним для цього особа. [RT I, 13.03.2014, 4 - набув чинності 01.07.2014]

(1) Правила внутрішнього розпорядку центру утримання встановлює постановою міністр, відповідальний за галузь. ↗

(2) У правилах внутрішнього розпорядку центру утримання має бути щонайменше визначено:

1) порядок перебування на території та в будівлях центру утримання;

2) порядок здійснення нагляду в центрі утримання;

3) порядок нагляду за особою, що підлягає видворенню, яка тимчасово перебуває поза центром утримання;

4) перелік речовин і предметів, заборонених для особи, що підлягає видворенню, а також загальну вагу речей, які особа тримає при собі та які здано на зберігання; [RT I, 26.02.2014, 2 - набув чинності 01.10.2014]

5) порядок прийняття на зберігання особистих речей, готівки та документів, що посвідчують особу;

6) порядок ознайомлення особи, що підлягає видворенню, з її особовою справою;

7) порядок зберігання особової справи особи, що підлягає видворенню;

8) порядок подання скарг.

(3) У центрі утримання заборонено тримати речовини та предмети, які:

1) можуть становити загрозу життю або здоров'ю самої особи чи інших осіб;

2) можуть становити загрозу безпеці центру утримання;

3) істотно ускладнюють дотримання центром утримання вимог гігієни;

4) можуть заважати іншим особам. [RT I, 26.02.2014, 2 - набув чинності 01.10.2014]

[Втратив чинність - RT I, 17.06.2020, 1 - набр. чинності 27.06.2020]

[RT I, 17.06.2020, 1 - набув чинності 27.06.2020]

(1) Посадовій особі або працівникові Департаменту поліції та прикордонної охорони, який виконує завдання, що випливають з цього Закону, безоплатно організовують медичні обстеження та за потреби вакцинацію проти інфекційних хвороб. [RT I, 17.06.2020, 1 - набув чинності 27.06.2020]

(2) Умови та порядок медичних обстежень і вакцинації встановлює постановою міністр, відповідальний за галузь. [RT I 2004, 53, 369 - набув чинності 01.01.2005] ↗

(1) За винне порушення вимог цього закону або правил внутрішнього розпорядку центру утримання до особи, яка підлягає видворенню, може бути застосовано дисциплінарне стягнення.

(2) До особи, яка підлягає видворенню, застосовуються такі дисциплінарні стягнення:

1) догана;

2) заборона побачень;

3) заборона здійснювати покупки на строк до одного місяця;

4) продовження строку дії заборони на в'їзд, застосованої приписом про виїзд, але не довше ніж до п'яти років, рахуючи від дня винесення припису про виїзд;

5) поміщення до окремого замкненого приміщення на строк до 48 годин.

(3) Дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом 5 частини 2 цього параграфа, застосовується у разі повторного та тяжкого дисциплінарного порушення.

(4) У разі тяжкого дисциплінарного порушення керівник центру утримання має право помістити особу, яка підлягає видворенню, до окремого замкненого приміщення до завершення дисциплінарного провадження. [RT I, 23.03.2015, 1 - набув чинності 02.04.2015]

(1) Дисциплінарне провадження здійснює на підставі наказу Департаменту поліції та прикордонної охорони керівник центру утримання або призначений ним посадовець.

(2) Особу, яка підлягає видворенню, негайно повідомляють про дисциплінарне порушення, у якому її звинувачують. Особа, яка підлягає видворенню, має право давати пояснення.

(3) Хід дисциплінарного провадження протоколюється. Дані, які зазначаються у протоколі, встановлюються правилами внутрішнього розпорядку центру утримання. [RT I, 03.01.2017, 1 - набув чинності 18.01.2017] ↗

(1) Дисциплінарне стягнення призначає генеральний директор Департаменту поліції та прикордонної охорони або призначений ним посадовець за поданням керівника центру утримання чи посадовця, який здійснював дисциплінарне провадження. Призначення дисциплінарного стягнення оформлюється наказом і має бути обґрунтованим.

(2) Наказ про призначення дисциплінарного стягнення вручається особі, яка підлягає видворенню, під підпис.

(3) За одне й те саме дисциплінарне порушення може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Колективні покарання заборонені.

(4) Дисциплінарне стягнення може бути призначено протягом шести місяців від дня вчинення порушення, але протягом одного місяця від дня, коли про порушення стало відомо. Дисциплінарне стягнення призначається до звільнення особи, яка підлягає видворенню, з центру утримання. [RT I, 23.03.2015, 1 - набув чинності 02.04.2015]

(1) Дисциплінарне стягнення звертається до виконання негайно.

(2) Особу, яка підлягає видворенню і яку поміщено до окремого замкненого приміщення для виконання дисциплінарного стягнення, тримають у приміщенні на самоті.

(3) Під час поміщення до окремого замкненого приміщення проводиться контроль безпеки особи, яка підлягає видворенню, та огляд її речей. Особисті речі, що були в кімнаті особи, яка підлягає видворенню, приймаються на зберігання та повертаються їй після звільнення з окремого замкненого приміщення.

(4) Виклик особи, яка підлягає видворенню і яку поміщено до окремого замкненого приміщення, до органу досудового розслідування, до прокурора або до суду не звільняє її від подальшого відбування дисциплінарного стягнення.

(5) Замкнене приміщення має відповідати умовам, встановленим частиною 6 § 26⁵ цього закону, і забезпечувати постійне візуальне або електронне спостереження за особою, яка підлягає видворенню.

(6) Особа, яка підлягає видворенню і яку поміщено до замкненого приміщення, не має права пересуватися територією центру утримання в порядку, встановленому частиною 1 § 26⁶ цього закону. За бажанням особи, яка підлягає видворенню, їй надається можливість перебувати на свіжому повітрі щонайменше одну годину на день.

(7) Щодо особи, яка підлягає видворенню і яку поміщено до замкненого приміщення, може бути частково або повністю обмежено застосування частини 8 § 26⁵ цього закону, здійснення покупок, перегляд і прослуховування радіо- та телепередач. [RT I, 23.03.2015, 1 - набув чинності 02.04.2015]

(1) Дисциплінарне стягнення погашається протягом одного року, рахуючи від дня призначення дисциплінарного стягнення. [RT I, 23.03.2015, 1 - набув чинності 02.04.2015]

(1) Положення глави 5 цього закону застосовуються в обсязі, що не суперечить положенням глави 2. До провадження щодо встановлення заборони на в'їзд, яка застосовується приписом про виїзд, та до визначення строку дії заборони на в'їзд положення глави 5 не застосовуються. [RT I, 29.11.2010, 2 - набув чинності 24.12.2010]

(1) Заборона на в'їзд є строковою або постійною. Строкова заборона на в'їзд може застосовуватися зі строком дії до 10 років.

(2) Строк дії заборони на в'їзд — це проміжок часу, що обчислюється в роках або місяцях, протягом якого щодо іноземця діють правові наслідки, встановлені § 28 цього закону.

(3) Строк дії заборони на в'їзд починається у день ухвалення рішення про застосування заборони на в'їзд, якщо в рішенні не передбачено пізнішого дня початку строку дії заборони на в'їзд.

(4) Строк дії заборони на в'їзд закінчується після його спливу або в разі скасування заборони на в'їзд. [RT I 2002, 61, 375 - набув чинності 01.08.2002]

(1) Щодо іноземця, який не є громадянином Європейського Союзу, держави — члена Європейського економічного простору чи Швейцарської Конфедерації або членом сім'ї такого громадянина, застосовується шенгенська заборона на в'їзд, за винятком випадку, коли іноземець має чинну довгострокову візу або посвідку на проживання, видану на підставі Шенгенської конвенції чи державою — членом Європейського Союзу. [RT I, 11.03.2023, 4 - набув чинності 21.03.2023]

(1) Іноземцю, щодо якого діє заборона на в'їзд, у пункті пропуску через кордон не надається дозвіл на в'їзд до Естонії.

(2) Іноземцю, щодо якого діє заборона на в'їзд, протягом строку дії заборони на в'їзд не надається і не продовжується підстава для перебування.

(3) Іноземцю, щодо якого застосовано заборону на в'їзд, не дозволено перебувати в Естонії, і його перебування в Естонії є незаконним незалежно від наявності підстави для перебування.

(3¹) [Втратив чинність – RT I, 08.06.2022, 3 - набув чинності 18.06.2022]

(3²) Іноземець, який перебуває в Естонії та щодо якого діє заборона на в'їзд, затримується Департаментом поліції та прикордонної охорони або Департаментом поліції безпеки, і невідкладно організовується його видворення з Естонії. [RT I 2009, 62, 405 - набув чинності 01.01.2010]

(4) Заборона на в'їзд не позбавляє іноземця права клопотати про надання міжнародного захисту в Естонії. [RT I 2007, 62, 394 - набув чинності 21.12.2007 і частково 30.03.2008]

(1) Без застосування заборони на в'їзд можна не допустити до Естонії іноземця:

1) щодо якого наявна будь-яка обставина, що є підставою для застосування заборони на в'їзд;

2) який вчинив в Естонії правопорушення;

3) який не сплатив грошове покарання, накладене або призначене йому за вчинене в Естонії винне діяння;

4) який не сплатив витрати на видворення;

5) щодо якого є підстави вважати, що його прибуття до Естонії може становити загрозу публічному порядку, громадській безпеці або державній безпеці;

6) щодо якого є підстави вважати, що мета його прибуття до Естонії не відповідає заявленій меті;

7) щодо якого є підстави вважати, що після закінчення підстави для перебування він не виїде з Естонії;

8) щодо якого діє рішення про видворення, ухвалене на підставах, зазначених у статті 3 директиви Ради 2001/40/ЄС про взаємне визнання рішень про видворення громадян третіх країн (ОВ L 149, 2.06.2001, с. 34–36), і це рішення не скасоване та не зупинене державою, яка його ухвалила. [RT I 2007, 62, 394 - набув чинності 21.12.2007 і частково 30.03.2008]

(2) Частина 1 цього параграфа не застосовується щодо іноземця, який має посвідку на проживання. [RT I, 26.02.2014, 2 - набув чинності 01.10.2014]

[Втратив чинність - RT I, 03.06.2026, 1 - набр. чинності 12.06.2026]

(1) Щодо іноземця може бути застосовано заборону на в'їзд, якщо:

1) є обґрунтовані підстави вважати, що перебування іноземця в Естонії може становити загрозу безпеці чи публічному порядку Естонської Республіки, іншої держави — члена Європейського Союзу, держави — учасниці Шенгенської конвенції або держави — члена Організації Північноатлантичного договору чи здоров'ю інших осіб; [RT I, 13.12.2016, 4 - набув чинності 23.12.2016]

2) щодо іноземця є дані або є обґрунтовані підстави вважати, що він належить до злочинного об'єднання чи причетний до незаконного переміщення через державний кордон або тимчасову контрольну лінію наркотичних засобів, психотропних речовин чи осіб, або належить до терористичного об'єднання, або він вчинив терористичний злочин чи є обґрунтовані підстави вважати, що він може вчинити терористичний злочин, або він причетний до фінансування терористичного злочину, його підтримки чи до відмивання грошей; [RT I, 29.11.2010, 2 - набув чинності 24.12.2010]

3) іноземець працює або працював у розвідувальній чи безпековій службі іноземної держави, або пов'язаний чи був пов'язаний з розвідувальною чи безпековою службою іноземної держави, або є обґрунтовані підстави вважати, що він працює чи працював у розвідувальній або безпековій службі іноземної держави чи пов'язаний або був пов'язаний з розвідувальною чи безпековою службою іноземної держави; [RT I, 13.12.2016, 4 - набув чинності 23.12.2016]

4) іноземець здобув спеціальний вишкіл або спеціальну підготовку для десантних операцій чи у сфері диверсій або саботажу, або інший спеціальний вишкіл, здобуті під час якого знання та навички можна безпосередньо застосувати для створення чи навчання нелегальних збройних формувань, або є обґрунтовані підстави вважати, що він такий вишкіл чи підготовку здобув;

5) іноземець розпалює або є обґрунтовані підстави вважати, що він може розпалювати в Естонії чи в іноземній державі національну, расову, релігійну або політичну ворожнечу; [RT I, 13.12.2016, 4 - набув чинності 23.12.2016]

6) іноземця покарано за тяжкий злочин проти людяності або воєнний злочин чи є обґрунтовані підстави вважати, що його за такий злочин покарано, незалежно від погашення або зняття судимості чи видалення даних про покарання з реєстру покарань;

6¹) є дані або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець брав участь у порушенні прав людини, яке сталося в іноземній державі, або сприяв такому порушенню, і воно спричинило смерть особи, тяжку шкоду її здоров'ю, безпідставне засудження її за злочин з політичних мотивів чи інший тяжкий наслідок; [RT I, 13.12.2016, 4 - набув чинності 23.12.2016]

7) іноземця покарано за вчинений в Естонії або в іноземній державі умисний злочин чи інше правопорушення і судимість не погашена та не знята або дані про покарання не видалені з реєстру покарань;

8) іноземець порушив правові акти, що регулюють перебування іноземців в Естонії або перетинання державного кордону;

9) іноземець подав неправдиві дані або підроблений документ, клопочучи про законну підставу для перебування в Естонії чи про її продовження, про громадянство Естонії, міжнародний захист або документ, що посвідчує особу; [RT I, 06.04.2016, 1 - набув чинності 01.05.2016]

10) іноземець має невиконані зобов'язання перед Естонською державою, державною установою або органом місцевого самоврядування.

(2) Постійну заборону на в'їзд може бути застосовано у випадках, передбачених пунктами 1–6¹ частини 1 цього параграфа. [RT I, 13.12.2016, 4 - набув чинності 23.12.2016]

(3) Якщо сім'я іноземця не має можливості жити разом за межами Естонії або якщо переселення сім'ї до іноземної держави було б пов'язане з непропорційно великими труднощами порівняно з потребою встановити заборону на в'їзд, щодо іноземця можна застосувати заборону на в'їзд лише у випадках, передбачених пунктами 1–6¹ частини 1 цього параграфа. [RT I, 13.12.2016, 4 - набув чинності 23.12.2016]

(4) Членом сім'ї іноземця вважається особа, яка законно проживає в Естонії разом з іноземцем однією сім'єю, а саме:

1) чоловік або дружина;

1¹) зареєстрований партнер; [RT I, 06.07.2023, 6 - набув чинності 01.01.2024]

2) неповнолітня дитина;

3) батько або мати, якщо іноземець є неповнолітнім.

(5) Якщо під час провадження щодо надання або продовження підстави для перебування виявляються передбачені частиною 1 цього параграфа підстави для застосування заборони на в'їзд, у наданні або продовженні підстави для перебування відмовляють і щодо іноземця застосовують заборону на в'їзд. [RT I 2004, 53, 369 - набув чинності 07.08.2004]

[Втратив чинність - RT I, 26.02.2014, 2 - набр. чинності 01.10.2014]

(1) Заборона на в'їзд не застосовується:

1) щодо іноземця віком до 13 років;

2) щодо іноземця естонської національності;

3) щодо іноземця, чия заява про міжнародний захист прийнята в Естонії до провадження або якому в Естонії надано міжнародний захист. [RT I, 06.04.2016, 1 - набув чинності 01.05.2016]

(1) У разі застосування заборони на в'їзд і зумовленого цим визнання недійсною підстави для перебування або припинення права на проживання іноземцю не обов'язково надавати можливість подати заперечення та висловити свою думку.

(2) [Втратив чинність – RT I, 08.06.2022, 3 – набув чинності 18.06.2022]

(3) Обґрунтування, які є підставою для застосування заборони на в'їзд, зокрема зібрані у провадженні дані та докази, не оприлюднюються, у тому числі суб'єктові даних, в обсязі, що суперечить цілям, установленим у частині 3 § 33⁶ цього закону. [RT I, 08.06.2022, 3 - jõust. 18.06.2022]

(4) [Втратив чинність – RT I, 13.12.2016, 4 – набув чинності 23.12.2016]

(1) Рішення про застосування заборони на в'їзд ухвалює Міністерство внутрішніх справ або уповноважена на це урядова установа сфери управління Міністерства внутрішніх справ без невиправданого зволікання. [RT I, 23.03.2015, 1 - jõust. 02.04.2015]

(2) [Втратив чинність – RT I 2004, 53, 369 – набув чинності 07.08.2004]

(3) Ухвалюючи рішення про застосування заборони на в'їзд і визначаючи строк дії заборони на в'їзд, у сукупності враховують такі обставини:

1) тривалість законного перебування іноземця в Естонії;

2) вік іноземця;

3) стан здоров'я іноземця;

4) особисті, економічні та інші зв'язки іноземця з Естонією, які заслуговують на захист;

5) наслідки застосування заборони на в'їзд для членів сім'ї іноземця;

6) соціальна та культурна інтеграція іноземця;

7) зв'язки іноземця з країною походження;

8) обставини, які є підставою для застосування заборони на в'їзд;

8¹) наявність посвідки на проживання або довгострокової візи держави — члена Європейського Союзу, держави — члена Європейського економічного простору чи Швейцарської Конфедерації; [RT I, 08.06.2022, 3 - jõust. 18.06.2022]

9) інші дотичні міркування.

(4) [Втратив чинність – RT I 2002, 61, 375 – набув чинності 01.08.2002]

(5) [Втратив чинність – RT I 2002, 61, 375 – набув чинності 01.08.2002]

(1) Пропозицію про застосування заборони на в'їзд може подати міністрові, відповідальному за цю сферу, урядова установа або державна установа, що перебуває в управлінні урядової установи.

(2) Пропозиція, зазначена в частині 1 цього параграфа, повинна містити підставу та причину застосування заборони на в'їзд і обставини, наведені в частині 3 § 31 цього закону. До пропозиції за можливості додаються документи, що підтверджують зазначені обставини. [RT I 2004, 53, 369 - jõust. 07.08.2004]

[Втратив чинність - RT I, 13.03.2019, 2 - набр. чинності 15.03.2019]

(1) Міністерство внутрішніх справ або уповноважена на це урядова установа сфери управління Міністерства внутрішніх справ визнає заборону на в'їзд недійсною або скорочує строк її дії на підставі обґрунтованого клопотання іноземця, або за обґрунтованою пропозицією урядової установи чи державної установи, що перебуває в управлінні урядової установи, або за клопотанням компетентного органу держави — учасниці Шенгенської конвенції чи держави — члена Європейського Союзу, за винятком Естонії, якщо обставини, які були підставою для застосування заборони на в'їзд, змінилися або відпали, а також з гуманних міркувань, якщо цим не створюється загроза безпеці держави та громадському порядку. [RT I, 11.03.2023, 4 - jõust. 21.03.2023]

(1¹) У разі визнання заборони на в'їзд недійсною за клопотанням компетентного органу держави — учасниці Шенгенської конвенції чи держави — члена Європейського Союзу, за винятком Естонії, у випадку, наведеному в частині 1 цього параграфа, дані про заборону на в'їзд видаляються з Шенгенської інформаційної системи. За рішенням міністра, відповідального за цю сферу, або уповноваженого ним вищого посадовця Міністерства внутрішніх справ заборону на в'їзд можна залишити чинною лише в державному реєстрі заборон на в'їзд. [RT I, 11.03.2023, 4 - jõust. 21.03.2023]

(1²) Міністерство внутрішніх справ або уповноважена на це урядова установа сфери управління Міністерства внутрішніх справ може на підставі обґрунтованого клопотання іноземця та за наявності поданих іноземцем дотичних доказів визнати недійсною шенгенську заборону на в'їзд, застосовану в приписі про виїзд, якщо іноземець доведе, що він виїхав з території держав — учасниць Шенгенської конвенції та держав — членів Європейського Союзу протягом строку добровільного виконання обов'язку виїхати, визначеного в приписі про виїзд. [RT I, 11.03.2023, 4 - jõust. 21.03.2023]

(2) Міністерство внутрішніх справ або уповноважена на це урядова установа сфери управління Міністерства внутрішніх справ може за ініціативою урядової установи чи державної установи, що перебуває в управлінні урядової установи, продовжити строк дії заборони на в'їзд або замінити строкову заборону на в'їзд безстроковою, якщо щодо іноземця виявляються додаткові підстави застосування заборони на в'їзд, встановлені в частині 1 § 29 цього закону. У разі продовження строку дії або заміни строкової заборони на в'їзд безстроковою застосовується встановлене в частині 3 § 31 цього закону. [RT I, 23.03.2015, 1 - jõust. 02.04.2015]

(3) Для зміни строку дії шенгенської заборони на в'їзд іноземець повинен звернутися до держави — учасниці Шенгенської конвенції чи держави — члена Європейського Союзу, яка застосувала заборону на в'їзд. [RT I, 11.03.2023, 4 - jõust. 21.03.2023]

(1) Міністерство внутрішніх справ або уповноважена на це урядова установа сфери управління Міністерства внутрішніх справ може за пропозицією урядової установи, державної установи, що перебуває в управлінні урядової установи, чи суду або за обґрунтованим клопотанням іноземця зупинити дію заборони на в'їзд на визначений час, якщо короткочасне прибуття іноземця до Естонії та перебування в Естонії є вкрай необхідними. [RT I, 23.03.2015, 1 - jõust. 02.04.2015]

(2) Міністерство внутрішніх справ або уповноважена на це урядова установа сфери управління Міністерства внутрішніх справ може на підставі обґрунтованого клопотання іноземця та за наявності поданих іноземцем дотичних доказів зупинити на визначений час дію шенгенської заборони на в'їзд, застосованої в приписі про виїзд, якщо іноземець доведе, що він виїхав з території держав — учасниць Шенгенської конвенції та держав — членів Європейського Союзу протягом строку добровільного виконання обов'язку виїхати, визначеного в приписі про виїзд. [RT I, 11.03.2023, 4 - jõust. 21.03.2023]

[RT I, 08.06.2022, 3 - набув чинності 07.03.2023 - у день, який Європейська Комісія визначила в рішенні, ухваленому на підставі пункту 2 статті 66 регламенту (ЄС) 2018/1861 Європейського Парламенту і Ради, для початку функціонування Шенгенської інформаційної системи відповідно до встановленого в цьому регламенті.]

(1) Державний реєстр заборон на в'їзд (далі в цьому параграфі — реєстр) засновує Уряд Республіки, а статут реєстру встановлює постановою міністр, відповідальний за цю сферу. [RT I, 26.06.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(2) Метою ведення реєстру є забезпечення громадського порядку та державної безпеки шляхом обробки даних про заборони на в'їзд, застосовані щодо іноземців, а також застосування міжнародних санкцій. [RT I, 26.06.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(3) Для досягнення мети ведення реєстру та виконання завдання, встановленого правовим актом Європейського Союзу, міжнародним договором, законом або постановою, обробляються такі дані, зібрані у провадженні щодо застосування заборони на в'їзд, зміни строку її дії або її призупинення, а також дані про виданий у такому провадженні адміністративний акт і вчинену дію:

1) загальні дані іноземця;

2) час і місце народження іноземця та дані документа, що посвідчує особу;

3) особлива та об'єктивна незмінна фізична прикмета іноземця;

4) інформація про те, чи іноземець озброєний, чи схильний до насильства, чи ухиляється від правосуддя або втік, чи схильний до суїциду, чи становить загрозу громадському здоров'ю або чи пов'язаний з діяльністю, зазначеною у статтях 3–14 директиви (ЄС) 2017/541 Європейського Парламенту і Ради про боротьбу з тероризмом, якою замінюється рамкове рішення Ради 2002/475/JSK та вносяться зміни до рішення Ради 2005/671/JSK (ОВ L 88, 31.03.2017, с. 6–21);

5) дані про попереджувальне повідомлення щодо заборони на в'їзд, яке вноситься до Шенгенської інформаційної системи;

6) інформація про те, чи є іноземець членом сім'ї громадянина Європейського Союзу або іншою особою, яка має право на вільне пересування, як зазначено у статті 26 регламенту (ЄС) 2018/1861 Європейського Парламенту і Ради про створення, функціонування та використання Шенгенської інформаційної системи (SIS) у сфері прикордонного контролю, про внесення змін до Конвенції про імплементацію Шенгенської угоди та до регламенту (ЄС) № 1987/2006 і про скасування регламенту (ЄС) № 1987/2006 (ОВ L 312, 07.12.2018, с. 14–55);

7) інформація про те, чи ґрунтується рішення про заборону в'їзду до держави та перебування в державі на зазначеній у підпункті b пункту 1 статті 24 регламенту (ЄС) 2018/1861 Європейського Парламенту і Ради забороні на в'їзд або на зазначеному у підпункті a пункту 2 попередньому засудженні, зазначеній у підпункті b серйозній загрозі безпеці чи зазначеному у підпункті c ухиленні від виконання права Європейського Союзу або національного права, що регулює в'їзд до держави та перебування в ній, або на зазначеному у статті 25 обмежувальному заході;

8) дані про покарання іноземця в кримінальному порядку;

9) фотографія та зображення обличчя іноземця;

10) дактилоскопічні дані іноземця;

11) дані про застосування та виконання заборони на в'їзд;

12) дані про процесуальну дію та рішення, а також дані про оскарження рішення. [RT I, 26.06.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(4) Під час встановлення особи та перевірки ідентичності особи в розумінні § 15⁵ закону про документи, що посвідчують особу, можна обробляти ідентифікаційні дані особи, внесені до реєстру.

(5) Дані, які обробляються в реєстрі, у тому числі в матеріалах провадження, не є публічними, якщо цей закон не встановлює інше.

(6) Міністерство внутрішніх справ або Департамент поліції та прикордонної охорони може надати можливість перевіряти чинність заборони на в'їзд на публічному вебсайті, не розкриваючи при цьому персональних даних іноземця.

(7) Відповідальним розпорядником реєстру є Департамент поліції та прикордонної охорони. [RT I, 26.06.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(8) У статуті реєстру встановлюється порядок ведення реєстру, у тому числі:

1) надавачі даних і дані, які від них отримують;

2) точніший склад даних;

3) обмін даними між базами даних;

4) завдання відповідального розпорядника;

5) уповноважений розпорядник та його завдання;

6) порядок надання доступу до даних і видачі даних;

7) точніші строки зберігання даних;

8) інші організаційні питання. [RT I, 26.06.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(8¹) Дані реєстру зберігаються таким чином:

1) дані про безстрокову заборону на в'їзд — щонайдовше 75 років від народження іноземця;

2) дані про строкову заборону на в'їзд — активно щонайдовше десять років від закінчення строкової заборони на в'їзд, а в архівній частині — щонайдовше 40 років. [RT I, 26.06.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(8²) Точніші строки зберігання даних реєстру встановлюються у статуті реєстру. [RT I, 26.06.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(9) Біометричні дані, які обробляються з метою встановлення особи або перевірки ідентичності особи, видаляються з реєстру негайно після проведення порівняльного дослідження. [RT I, 08.06.2022, 3 - набув чинності 07.03.2023 - у день, який Європейська Комісія визначила в рішенні, ухваленому на підставі пункту 2 статті 66 регламенту (ЄС) 2018/1861 Європейського Парламенту і Ради, для початку функціонування Шенгенської інформаційної системи відповідно до встановленого в цьому регламенті.]

[RT I, 08.06.2022, 3 - набув чинності 07.03.2023 - у день, який Європейська Комісія визначила в рішенні, ухваленому на підставі частини 2 статті 66 регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1861, для початку функціонування Шенгенської інформаційної системи відповідно до встановленого в цьому регламенті.]

(1) Для застосування заборони на в'їзд, що випливає з адміністративного акта, судового рішення або правового акта, дані вносяться до державного реєстру заборон на в'їзд.

(2) Якщо до іноземця застосовано шенгенську заборону на в'їзд, Департамент поліції та прикордонної охорони передає дані про заборону на в'їзд також до Шенгенської інформаційної системи відповідно до регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1861. [RT I, 26.06.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(3) Шенгенську заборону на в'їзд, що супроводжує обов'язок іноземця виїхати, Департамент поліції та прикордонної охорони вводить у дію в Шенгенській інформаційній системі при виконанні іноземцем обов'язку виїхати.

(4) Якщо шенгенську заборону на в'їзд застосовано до іноземця, який не перебуває на території держави — учасниці Шенгенської конвенції або держави — члена Європейського Союзу, Департамент поліції та прикордонної охорони вводить її в дію в Шенгенській інформаційній системі негайно після прийняття рішення про застосування заборони на в'їзд, якщо в рішенні не передбачено пізнішого дня початку строку дії заборони на в'їзд. [RT I, 11.03.2023, 4 - набув чинності 21.03.2023]

(5) Департамент поліції та прикордонної охорони не передає дані про шенгенську заборону на в'їзд до Шенгенської інформаційної системи або негайно видаляє внесені туди дані, якщо з'ясується, що:

1) заборону на в'їзд застосовано щодо громадянина Європейського Союзу, держави — члена Європейського економічного простору чи Швейцарської Конфедерації або члена його сім'ї;

2) заборону на в'їзд застосовано до іноземця, якому держава — учасниця Шенгенської конвенції або держава — член Європейського Союзу видала чинну довгострокову візу чи посвідку на проживання; [RT I, 11.03.2023, 4 - набув чинності 21.03.2023]

3) заборону на в'їзд застосовано до іноземця, приймаючою державою якого є держава — учасниця Шенгенської конвенції або держава — член Європейського Союзу; [RT I, 11.03.2023, 4 - набув чинності 21.03.2023]

4) держава — учасниця Шенгенської конвенції або держава — член Європейського Союзу повідомила про намір надати іноземцю довгострокову візу чи посвідку на проживання або продовжити строк її дії; [RT I, 11.03.2023, 4 - набув чинності 21.03.2023]

5) дані про заборону на в'їзд внесено до Шенгенської інформаційної системи згідно зі статтею 25 регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1861;

6) сфера застосування заборони на в'їзд обмежена територією Естонії;

7) шенгенську заборону на в'їзд зупинено, визнано такою, що втратила чинність, або скасовано.

(6) Департамент поліції та прикордонної охорони може не передавати дані про шенгенську заборону на в'їзд до Шенгенської інформаційної системи, якщо це може зашкодити запобіганню правопорушенню, його виявленню, провадженню в ньому або виконанню покарання.

(7) Дані про заборону на в'їзд, внесені до державного реєстру заборон на в'їзд і до Шенгенської інформаційної системи, мають правове значення при прийнятті рішення про в'їзд іноземця до держави, перебування в державі та проживання в державі або про зобов'язання виїхати з держави. Правильність даних, внесених до державного реєстру заборон на в'їзд і до Шенгенської інформаційної системи, презюмується.

(8) Іноземець може на підставі статті 54 регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1861 подати Департаменту поліції та прикордонної охорони клопотання про отримання доступу до внесених щодо нього до Шенгенської інформаційної системи даних про заборону на в'їзд, про їх виправлення чи видалення або про отримання інформації про це чи відшкодування у зв'язку з цим.

(9) На рішення, прийняте щодо клопотання, поданого на підставі частини 8 цього параграфа, іноземець може подати заперечення в порядку, встановленому законом про адміністративне провадження, або скаргу до адміністративного суду в порядку, встановленому кодексом адміністративного судочинства. [RT I, 08.06.2022, 3 - набув чинності 07.03.2023 - у день, який Європейська Комісія визначила в рішенні, ухваленому на підставі частини 2 статті 66 регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1861, для початку функціонування Шенгенської інформаційної системи відповідно до встановленого в цьому регламенті.]

(1) Застосування заборони на в'їзд і строк її дії, зміна строку дії заборони на в'їзд, визнання заборони на в'їзд такою, що втратила чинність, і зупинення заборони на в'їзд вважаються доведеними до відома іноземця з оприлюдненням відповідної інформації на веб-сайті Міністерства внутрішніх справ.

(2) На веб-сайті оприлюднюються ім'я іноземця, дата народження або особистий код і громадянство, якщо ці дані відомі.

(3) Про застосування заборони на в'їзд, зміну строку дії заборони на в'їзд, визнання заборони на в'їзд такою, що втратила чинність, і зупинення заборони на в'їзд іноземцю повідомляється письмово за ініціативою іноземця. [RT I 2004, 53, 369 - набув чинності 07.08.2004]

(1) Застосування заборони на в'їзд і зміну строку дії заборони на в'їзд можна оскаржити в порядку, встановленому кодексом адміністративного судочинства, протягом 30 днів з дня доведення їх до відома.

(2) Оскарження застосування заборони на в'їзд або зміни строку дії заборони на в'їзд не відкладає видворення на час судового провадження.

(3) Після спливу строку оскарження застосування заборони на в'їзд при оскарженні видворення, відмови в наданні чи продовженні підстави для перебування або визнання підстави для перебування недійсною не можна посилатися на протиправність застосування заборони на в'їзд. [RT I 2004, 53, 369 - набув чинності 07.08.2004]

(1) Інформація про застосування заборони на в'їзд, не названа в частині 1 § 33² цього закону, не є публічною.

(2) Міністр, відповідальний за цю сферу, може визнати інформацію, названу в частині 1 § 33² цього закону, інформацією, призначеною для внутрішнього користування, якщо це необхідно для досягнення цілей, встановлених у частині 3 § 33⁶. [RT I, 13.03.2019, 2 - набув чинності 15.03.2019]

[Втратив чинність - RT I, 08.06.2022, 3 - набр. чинності 18.06.2022]

(1) У провадженнях, передбачених цим законом, адміністративний орган має право обробляти персональні дані, у тому числі персональні дані особливих категорій.

(2) Адміністративний орган може для з'ясування та перевірки обставин, що мають значення у провадженні, передавати персональні дані, зазначені в частині 1 цього параграфа, третім особам. Треті особи можуть обробляти передані їм персональні дані в обсязі, необхідному для з'ясування обставин, що мають значення у провадженні.

(3) Право суб'єкта даних отримувати інформацію та доступ до зібраних про нього персональних даних, а також право ознайомлюватися з даними, внесеними про нього до бази даних, у тому числі з матеріалами провадження, може бути обмежене, якщо це може:

1) перешкодити або зашкодити запобіганню правопорушенню, його виявленню, провадженню щодо нього або виконанню покарання;

2) зашкодити правам і свободам іншої особи;

3) поставити під загрозу безпеку Естонської Республіки, іншої держави — члена Європейського Союзу, держави — учасниці Шенгенської конвенції або держави — члена Організації Північноатлантичного договору;

4) поставити під загрозу охорону громадського порядку, у тому числі перешкодити видворенню іноземця.

(4) Обмеження розкриття даних, зазначене в частині 3 цього параграфа, застосовується щодо таких прав суб'єкта даних:

1) дізнатися про обробку його персональних даних, у тому числі про те, які персональні дані обробляються, а також про спосіб, метод, мету, правову підставу, обсяг або причину обробки;

2) дізнатися про одержувачів його персональних даних і категорії персональних даних, що розкриваються, а також отримати інформацію про те, чи передаються його персональні дані іноземній державі або міжнародній організації;

3) вимагати обмеження обробки його персональних даних;

4) подавати заперечення щодо обробки його персональних даних;

5) дізнатися про порушення, пов'язане з його персональними даними.

(5) Обмеження розкриття даних, зазначене в частині 3 цього параграфа, може застосовуватися також щодо даних, отриманих від іноземної держави або міжнародної організації. [RT I, 13.03.2019, 2 - набув чинності 15.03.2019]

(1) Для виконання обов'язків, що випливають з міжнародного договору, правового акта Європейського Союзу або іншого правового акта, можуть оброблятися персональні дані, отримані від іноземної держави або міжнародної організації. [RT I 2007, 62, 394 - набув чинності 21.12.2007 та частково 30.03.2008]

[Втратив чинність - RT I, 13.03.2019, 2 - набр. чинності 15.03.2019]

[Втратив чинність - RT I, 29.11.2010, 2 - набр. чинності 24.12.2010]

[Втратив чинність - RT I, 29.11.2010, 2 - набр. чинності 24.12.2010]

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки бере біометричні дані в іноземця віком щонайменше шість років, який незаконно перетнув зовнішній кордон Естонії або перебуває в Естонії без підстави для перебування, і передає їх поряд з іншими необхідними даними до системи Eurodac відповідно до статей 22 і 23 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1358 про створення системи Eurodac для порівняння біометричних даних з метою ефективного застосування регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1351 і (ЄС) 2024/1350 та директиви Ради 2001/55/ЄС і для встановлення громадян третіх країн та осіб без громадянства, які незаконно перебувають у державі, а також щодо запитів правоохоронних органів держав-членів і Європолу про порівняння даних з даними системи Eurodac з правоохоронною метою, яким вносяться зміни до регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1240 і (ЄС) 2019/818 та визнається таким, що втратив чинність, Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 603/2013 (ELT L, 2024/1358, 22.05.2024).

(2) Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки бере біометричні дані в іноземця, який перебуває в Естонії без підстави для перебування, для виконання обов'язку, встановленого частиною 2 § 33¹ та частиною 1 § 33¹⁶ цього закону.

(3) Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки може здійснити дактилоскопіювання іноземця, щодо якого застосовано заборону на в'їзд.

(4) Щодо іноземця, який відмовляється надати біометричні дані, може бути застосований безпосередній примус.

(5) Біометричні дані вносяться до бази даних автоматичної системи біометричної ідентифікації особи (далі — база даних ABIS).

(6) Форму картки відбитків пальців встановлює своєю постановою міністр, відповідальний за відповідну галузь. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

[Втратив чинність - RT I, 03.06.2026, 1 - набр. чинності 12.06.2026]

[Втратив чинність - RT I, 08.06.2022, 3 - набр. чинності 18.06.2022]

(1) Базу даних іноземців, які перебувають та перебували в Естонії без законної підстави (далі в цьому параграфі — база даних), засновує та положення про неї встановлює своєю постановою міністр, відповідальний за галузь. [RT I, 26.06.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025] ↗

(2) Метою ведення бази даних є забезпечення громадського порядку та безпеки держави шляхом обробки даних про незаконне перебування іноземців в Естонії та про виконання обов'язку виїзду з Естонії. [RT I 2010, 3, 4 - набув чинності 01.10.2010]

(3) Для досягнення мети ведення бази даних та для виконання завдання, встановленого правовим актом Європейського Союзу, міжнародним договором, законом або постановою, обробляються такі дані, зібрані у провадженні, пов'язаному з перебуванням в Естонії або з виконанням обов'язку виїзду з Естонії іноземцем, який перебуває або перебував в Естонії без законної підстави, а також дані про виданий у такому провадженні адміністративний акт і вчинену дію:

1) загальні дані іноземця;

2) по батькові, час і місце народження, національність та релігійна належність іноземця;

3) дані документа, що посвідчує особу іноземця;

4) дані про володіння мовами та про освіту іноземця;

5) дані про сімейний стан іноземця;

6) дані про перебування іноземця в країні походження та в країні транзиту та про виїзд із цих країн;

7) дані про прибуття іноземця до Естонії;

8) дані про покарання іноземця в кримінальному порядку;

9) фотографія та зображення обличчя іноземця;

10) дактилоскопічні дані іноземця;

11) дані про особливі потреби іноземця;

12) особлива та об'єктивно незмінна фізична прикмета іноземця;

13) спосіб встановлення особи іноземця, у тому числі його віку;

14) загальні дані законного представника іноземця;

15) загальні дані, місце народження та дані про сімейний стан члена сім'ї та близького родича іноземця, а також їхній зв'язок з іноземцем;

16) дані про проходження іноземцем строкової військової служби, про службу у збройних силах, про службу як кадрового військовослужбовця або в розвідувальній чи безпековій службі та про роботу в них, дані про участь у військовій операції за межами Естонії, а також дані про службу в державній чи недержавній збройній організації або в підрозділі;

17) дані про винесений іноземцю припис про виїзд та про застосовані разом з ним заборону в'їзду і захід нагляду;

18) дані про винесений іноземцю припис про узаконення перебування та про застосований разом з ним захід нагляду;

19) дані про укладену з іноземцем угоду про виїзд з Естонії;

20) дані про затримання іноземця та про звільнення з-під затримання;

21) дані про медичний огляд та оцінку ризиків щодо іноземця;

22) відомості про те, чи є іноземець озброєним, чи схильний він до насильства, чи ухиляється він від правосуддя або втік, чи є він схильним до самогубства, чи становить він загрозу громадському здоров'ю, а також чи пов'язаний він з діяльністю, зазначеною у статтях 3–14 директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/541;

23) дані про попередження щодо повернення іноземця, яке вноситься до Шенгенської інформаційної системи;

24) дані про застосування до іноземця заходу державного нагляду, заходу безпеки або засобу безпосереднього примусу;

25) дані про дисциплінарне стягнення щодо іноземця;

26) дані про видворення та передачу іноземця;

27) дані про витрати на примусове виконання обов'язку виїзду іноземця та на утримання його в центрі затримання;

28) дані про процесуальну дію та рішення, а також дані про оскарження рішення; [RT I, 26.06.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

29) дані про консультування іноземця; [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

30) зазначені у статтях 12 та 14–18 регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1356 дані про проведення скринінгу (перевірки даних), про його підсумок та завершення; [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

31) дані, зазначені у статтях 22 та 23 регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1358. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(3¹) При встановленні особи та перевірці ідентичності особи у значенні § 15⁵ закону про документи, що посвідчують особу, можна обробляти ідентифікаційні дані особи, внесені до бази даних. [RT I, 08.07.2021, 1 - набув чинності 15.07.2021]

(4) У приватноправових та публічно-правових відносинах дані бази даних про видані у зазначених у частині 3 цього параграфа провадженнях адміністративні акти та про вчинені дії можуть братися за основу як дані про незаконне перебування іноземця в Естонії та про виконання обов'язку виїзду з Естонії. [RT I 2010, 3, 4 - набув чинності 01.10.2010]

(5) Дані, що обробляються в базі даних, у тому числі у справі провадження, не є публічними. [RT I, 13.03.2019, 2 - набув чинності 15.03.2019]

(6) Відповідальним обробником бази даних є Департамент поліції та прикордонної охорони. [RT I, 26.06.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(7) У положенні про базу даних встановлюється порядок ведення бази даних, у тому числі:

1) надавачі даних та дані, що отримуються від них;

2) точніший склад даних;

3) обмін даними між базами даних;

4) завдання відповідального обробника;

5) уповноважений обробник та його завдання;

6) порядок надання доступу до даних та видачі даних;

7) точніші строки зберігання даних;

8) інші організаційні питання. [RT I, 26.06.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(7¹) Дані бази даних зберігаються активно щонайдовше десять років з моменту виконання іноземцем обов'язку виїзду, а в архівній частині — щонайдовше 40 років. Точніші строки зберігання даних встановлюються положенням про базу даних. [RT I, 26.06.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(8) Біометричні дані, що обробляються з метою встановлення особи або перевірки ідентичності особи, видаляються з бази даних невідкладно після проведення порівняльного дослідження. [RT I, 08.07.2021, 1 - набув чинності 15.07.2021]

(1) База даних ABIS — це електронна база даних, метою якої в розумінні цього закону є обробка біометричних даних, узятих у провадженні щодо застосування заборони на в'їзд та у провадженнях, пов'язаних із виконанням обов'язку перебування в Естонії та обов'язку виїзду з Естонії іноземцями, які перебувають або перебували в Естонії без законної підстави, — для встановлення особи та перевірки ідентичності особи.

(2) У провадженнях, передбачених цим законом, для встановлення особи та перевірки ідентичності особи можна обробляти дані, внесені до бази даних ABIS на підставі закону про документи, що посвідчують особу, закону про громадянство, консульського закону, кримінально-процесуального кодексу, закону про тюремне ув'язнення, закону про іноземців, закону про надання міжнародного захисту іноземцю та кодексу провадження у справах про проступки.

(3) Дані, внесені до бази даних ABIS на підставі законів, зазначених у частині 2 цього параграфа, можна обробляти з метою забезпечення громадського порядку та державної безпеки для встановлення особи та перевірки ідентичності особи лише в разі, якщо особу неможливо встановити або її ідентичність неможливо перевірити на підставі даних, внесених до бази даних ABIS на підставі цього закону.

(4) До обробки даних, внесених до бази даних ABIS, застосовується передбачене § 15⁵ закону про документи, що посвідчують особу.

(5) Базу даних ABIS засновує та її статут установлює Уряд Республіки постановою.

(6) Відповідальний обробник бази даних ABIS — Департамент поліції та прикордонної охорони. [RT I, 26.06.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(7) У статуті бази даних ABIS установлюється порядок ведення бази даних ABIS, зокрема:

1) надавачі даних і дані, що отримуються від них;

2) детальніший склад даних;

3) обмін даними між базами даних;

4) завдання відповідального обробника;

5) уповноважений обробник і його завдання;

6) порядок надання доступу до даних і видачі даних;

7) детальніші строки зберігання даних;

8) інші організаційні питання. [RT I, 26.06.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(7¹) Дані, внесені до бази даних ABIS на підставі цього закону, зберігаються таким чином:

1) дані про безстрокову заборону на в'їзд — щонайдовше 75 років від народження іноземця;

2) дані про строкову заборону на в'їзд — активно щонайдовше десять років від закінчення строкової заборони на в'їзд, а в архівній частині — щонайдовше 40 років;

3) дані, пов'язані з виконанням обов'язку перебування в Естонії та обов'язку виїзду з Естонії, — активно щонайдовше десять років від виконання іноземцем обов'язку виїзду, а в архівній частині — щонайдовше 40 років. [RT I, 26.06.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(7²) Детальніші строки зберігання даних, внесених до бази даних ABIS на підставі цього закону, встановлюються у статуті бази даних ABIS. [RT I, 26.06.2025, 1 - набув чинності 06.07.2025]

(8) Дані, що містяться в базі даних ABIS, мають обмеження доступу та визнані інформацією, призначеною для внутрішньовідомчого використання. [RT I, 08.07.2021, 1 - набув чинності 15.07.2021]

(1) Якщо іноземцю зроблено припис виїхати з території держав — учасниць Шенгенської конвенції та держав — членів Європейського Союзу, Департамент поліції та прикордонної охорони невідкладно передає дані про обов'язок виїзду іноземця до Шенгенської інформаційної системи, рахуючи від дня винесення припису про виїзд, відповідно до регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1860 про використання Шенгенської інформаційної системи для повернення громадян третіх країн, які незаконно перебувають у державі (ОВ L 312, 07.12.2018, с. 1–13). [RT I, 11.03.2023, 4 - набув чинності 21.03.2023]

(2) Департамент поліції та прикордонної охорони може не передавати до Шенгенської інформаційної системи дані про обов'язок виїзду іноземця, якщо іноземця затримано.

(3) Департамент поліції та прикордонної охорони невідкладно передає до Шенгенської інформаційної системи дані про обов'язок виїзду іноземця в разі, якщо особу, що підлягає видворенню, звільняють з-під варти без того, щоб її було видворено.

(4) Департамент поліції та прикордонної охорони може не передавати дані про обов'язок виїзду іноземця до Шенгенської інформаційної системи, якщо іноземцю зроблено припис про виїзд на зовнішньому кордоні, який виконується негайно.

(5) Департамент поліції та прикордонної охорони не передає дані про обов'язок виїзду іноземця до Шенгенської інформаційної системи або невідкладно видаляє внесені туди дані, якщо з'ясується, що:

1) обов'язок виїзду покладено на іноземця, який є громадянином Європейського Союзу, держави — члена Європейського економічного простору чи Швейцарської Конфедерації або членом сім'ї такого громадянина;

2) державою, яка приймає іноземця, є держава — учасниця Шенгенської конвенції або держава — член Європейського Союзу; [RT I, 11.03.2023, 4 - набув чинності 21.03.2023]

3) держава — учасниця Шенгенської конвенції або держава — член Європейського Союзу повідомила про намір надати іноземцю довгострокову візу чи посвідку на проживання або продовжити строк її дії; [RT I, 11.03.2023, 4 - набув чинності 21.03.2023]

4) іноземець виїхав з території держав — учасниць Шенгенської конвенції або держав — членів Європейського Союзу чи здатен це довести; [RT I, 11.03.2023, 4 - набув чинності 21.03.2023]

5) адміністративний акт або судове рішення, що є підставою для даних про обов'язок виїзду, визнано недійсним або скасовано.

(6) Дані про обов'язок виїзду іноземця, внесені до Шенгенської інформаційної системи, мають правове значення при ухваленні рішення про перебування іноземця в державі та проживання в державі або про зобов'язання виїхати з держави. Правильність даних, внесених до Шенгенської інформаційної системи, презюмується.

(7) Іноземець може на підставі статті 54 регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1861 подати до Департаменту поліції та прикордонної охорони клопотання про отримання доступу до внесених до Шенгенської інформаційної системи даних про його обов'язок виїзду, про їх виправлення чи видалення або про отримання інформації щодо цього чи відшкодування у зв'язку з цим.

(8) На рішення, ухвалене щодо клопотання, поданого на підставі частини 7 цього параграфа, іноземець може подати заперечення в порядку, передбаченому законом про адміністративне провадження, або скаргу до адміністративного суду в порядку, передбаченому кодексом адміністративного судочинства. [RT I, 08.06.2022, 3 - набув чинності 07.03.2023 - у день, який Європейська Комісія визначила в рішенні, ухваленому на підставі частини 2 статті 66 регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1861, для початку функціонування Шенгенської інформаційної системи відповідно до передбаченого в цьому регламенті.]

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони і Департамент поліції безпеки мають право перевіряти, чи відповідає іноземець умовам в'їзду до Естонії та перебування в Естонії і чи виконує він обов'язки, встановлені цим законом.

(2) Департамент поліції безпеки здійснює державний нагляд відповідно до встановленого в частині 1 цього параграфа під час виконання завдань, що випливають із Закону про органи безпеки, з метою запобігання злочину.

(3) Департамент поліції та прикордонної охорони і Департамент поліції безпеки можуть для здійснення передбаченого цим законом державного нагляду застосовувати спеціальні заходи державного нагляду, названі в §§ 31, 44, 45, 50 і 51 Закону про охорону правопорядку, на підставах і в порядку, встановлених Законом про охорону правопорядку.

(4) Спеціальні заходи державного нагляду, встановлені в §§ 50 і 51 Закону про охорону правопорядку, можна застосовувати лише в разі, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що без застосування названих заходів виконання обов'язку виїзду іноземця не буде результативним. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(1) Під час здійснення державного нагляду, пов'язаного з установленням, підготовкою та виконанням обов'язку виїзду, Департамент поліції та прикордонної охорони і Департамент поліції безпеки мають право опитувати іноземця в порядку, встановленому Законом про охорону правопорядку, у тому числі вимагати від нього дані й докази щодо обставин, пов'язаних із в'їздом до Естонії та перебуванням в Естонії. Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки може перекладати пояснення іноземця за допомогою інформаційно-технологічного засобу. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(1) Під час здійснення державного нагляду, пов'язаного з установленням, підготовкою та виконанням обов'язку виїзду, Департамент поліції та прикордонної охорони і Департамент поліції безпеки мають право вимагати від іноземця пред'явлення документа, що посвідчує особу, або проїзного документа іноземної держави, отримувати показання, які уможливлюють установлення особи або перевірку ідентичності особи, у тому числі дані про місце проживання особи, а також біометричні дані.

(2) Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки може встановити особу або перевірити ідентичність особи на підставі інших даних, у тому числі даних, зібраних у раніше проведених щодо особи провадженнях, або даних, які обробляються в базах даних, створених на підставі правового акта Європейського Союзу чи закону.

(3) Іноземець зобов'язаний уможливити встановлення своєї особи та перевірку ідентичності особи, у тому числі уможливити взяття біометричних даних.

(4) Під час установлення особи іноземця або перевірки ідентичності особи Департамент поліції та прикордонної охорони і Департамент поліції безпеки мають право застосовувати безпосередній примус доти, доки це є неминучим для досягнення мети.

(5) Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки може доставити іноземця до службового приміщення, якщо це необхідно для встановлення особи іноземця або перевірки ідентичності особи.

(6) Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки може зобов'язати іноземця письмово або електронно підтвердити правильність даних, отриманих під час установлення особи або перевірки ідентичності особи. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки може взяти в іноземця пробу ДНК, якщо інакше встановити походження особи неможливо.

(2) Під час взяття в іноземця проби ДНК керуються порядком, установленим на підставі частини 5 § 33 Закону про охорону правопорядку.

(3) Ухвалюючи рішення про взяття проби ДНК у неповнолітнього, враховують насамперед права та інтереси неповнолітнього.

(4) Щодо іноземця, який відмовляється надати пробу ДНК, може бути застосований безпосередній примус.

(5) Дані, отримані в результаті проби ДНК, вносяться до державного біометричного реєстру провадження у справах про правопорушення. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки може встановити особу іноземця чи перевірити його ідентичність і визначити його обов'язок виїзду на підставі інших відомих йому даних, у тому числі даних, зібраних у раніше проведених щодо іноземця провадженнях, або даних, які обробляються в базах даних, створених на підставі правового акта Європейського Союзу чи закону. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки може взяти на зберігання проїзний документ і документ, що посвідчує особу, іноземця для встановлення, підготовки або виконання обов'язку виїзду.

(2) У разі взяття на зберігання проїзного документа або документа, що посвідчує особу, Департамент поліції та прикордонної охорони видає іноземцю копію взятого на зберігання документа разом із відміткою про взяття документа на зберігання. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(1) При затриманні іноземця щодо нього проводять перевірку безпеки, оглядають його рухомі речі, а за наявності обґрунтованої підозри — і самого іноземця в порядку, встановленому Законом про охорону правопорядку. При цьому Департамент поліції та прикордонної охорони і Департамент поліції безпеки мають право застосовувати безпосередній примус.

(2) Документи, гроші, цінні речі та заборонені речі, знайдені під час перевірки безпеки або огляду, беруться на зберігання на час затримання.

(3) Забороненими речами є предмети й речовини, які не дозволено тримати в цивільному обігу або які можуть становити небезпеку для самого іноземця чи інших осіб або володіння якими не дозволене правилами внутрішнього розпорядку службового приміщення поліції, арештного дому поліції чи центру утримання.

(4) Взята на зберігання рухома річ продається або знищується на підставах і в порядку, встановлених Законом про охорону правопорядку. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(1) Департамент поліції та прикордонної охорони або Департамент поліції безпеки може під час виконання встановлених цим законом завдань застосовувати безпосередній примус, спеціальний засіб і зброю на підставах і в порядку, встановлених Законом про охорону правопорядку. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(1) Якщо в іншому встановленому законом випадку щодо іноземця вже застосовувалися спеціальні заходи, передбачені цією главою, їх можна повторно не застосовувати. [RT I, 03.06.2026, 1 - набув чинності 12.06.2026]

(1) Щодо іноземця, в'їзд якого до Естонії було заблоковано до набрання чинності цим законом, заборона на в'їзд застосовується відповідно до глави 5 цього закону.

[Втратив чинність - RT I 2004, 53, 369 - набр. чинності 07.08.2004]

(1) Передбачений цим законом примусовий платіж застосовується з 1 січня 2002 року.

(1) Фотографії, зображення обличчя та зображення відбитків пальців, внесені до інформаційно-технологічної бази даних бази даних іноземців, які перебувають і перебували в Естонії без законної підстави, та бази даних заборон на в'їзд, вносяться до бази даних ABIS не пізніше 30 червня 2022 року.

(2) Фотографії, зображення обличчя та зображення відбитків пальців, внесені до інформаційно-технологічної бази даних бази даних іноземців, які перебувають і перебували в Естонії без законної підстави, та бази даних заборон на в'їзд, можна зберігати одночасно з даними, що зберігаються в базі даних ABIS, але щонайдовше до 30 червня 2025 року.

(3) Після створення бази даних ABIS і до кінцевого строку застосування перехідних положень бази даних ABIS фотографії, зображення обличчя та зображення відбитків пальців можна обробляти в інформаційно-технологічній базі даних бази даних іноземців, які перебувають і перебували в Естонії без законної підстави, та бази даних заборон на в'їзд. [RT I, 08.07.2021, 1 - набув чинності 15.07.2021]

(1) Судове провадження, розпочате в надзвичайній ситуації, спричиненій масовою імміграцією, суд може після закінчення надзвичайної ситуації довести до кінця відповідно до положень про надзвичайну ситуацію, спричинену масовою імміграцією. [RT I, 06.08.2022, 1 - набув чинності 16.08.2022]

[Вилучено з цього тексту.]

(1) Цей закон набуває чинності 1 квітня 1999 року.